ГлаксоСмитКляйн Трейдинг ЗАО

Склад, форма випуску та упаковкаАктивна речовина парацетамол 325 мг; феніраміну малеат 20 мг; фенілефрину гідрохлорид 10 мг; аскорбінова кислота 50 мг; Допоміжні речовини: натрію цитрату дигідрат - 120.74 мг, яблучна кислота - 50.31 мг, барвник сонячний захід жовтий - 0.098 мг, барвник хіноліновий жовтий - 0.094 мг, титану діоксид - 3.18 мг,2 лимонна кислота – 1221.79 мг, сахароза – 20 000 мг.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для вживання (лимонний) білого кольору з жовтими вкрапленнями, сипкий, гранульований, без сторонніх частинок, з цитрусовим запахом; допускається наявність м'яких грудок.ХарактеристикаЗасіб для усунення симптомів ГРЗ та "застуди" (ненаркотичний аналгетик+судинозвужувальний засіб+H1-гістамінових рецепторів блокатор)Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Має жарознижувальну, аналгетичну, судинозвужувальну дію, усуває симптоми "застуди". Звужує судини та усуває набряк слизової оболонки порожнини носа та носоглотки. Парацетамол має знеболювальну та жарознижувальну дію шляхом придушення синтезу простагландинів у ЦНС. Не впливає на функцію тромбоцитів та гемостаз. Фенірамін – протиалергічний засіб, блокатор гістамінових H1-рецепторів. Усуває алергічні симптоми, помірно дає седативний ефект, а також проявляє антимускаринову активність. Фенілефрин - альфа1-адреноміметик, що викликає звуження судин, усуває набряклість та гіперемію слизової оболонки порожнини носа.ФармакокінетикаПарацетамол Парацетамол швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 10-60 хв після прийому внутрішньо. Розподіляється у більшості тканин організму. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У терапевтичних концентраціях зв'язування з білками плазми незначне, але зростає зі збільшенням концентрації. Зазнає первинного метаболізму в печінці. Виводиться в основному із сечею у вигляді глюкуронідів та сульфатів. T1/2 становить від 1 до 3 год. Фенірамін Cmax феніраміну в плазмі досягається приблизно через 1-2.5 год. T1/2 фенирамина - 16-19 год. 70-83% дози виводиться з організму із сечею у вигляді метаболітів або у незміненому вигляді. Фенілефрин Фенілефрин всмоктується із ШКТ. Метаболізується при "першому проходженні" через стінку кишечника і в печінці, тому при внутрішньому прийомі фенілефрину гідрохлорид характеризується обмеженою біодоступністю. Cmax у плазмі досягається в інтервалі від 45 хв до 2 год. Виводиться нирками майже повністю у вигляді сульфатних сполук. T1/2 становить 2-3 год. Аскорбінова кислота Швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Зв'язування з білками плазми – 25%. Виводиться у вигляді метаболітів із сечею. Аскорбінова кислота, прийнята у надмірних кількостях, швидко виводиться у незміненому вигляді із сечею.ІнструкціяВсередину. Вміст одного пакетика розчиняють в 1 склянці гарячої, але киплячої води. Приймають у гарячому вигляді. Повторну дозу можна приймати через кожні 4-6 годин (не більше 3-4 доз протягом 24 годин). ТераФлю® від грипу та застуди можна застосовувати у будь-який час доби, але найкращий ефект приносить прийом перед сном, на ніч. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку застосування препарату, необхідно звернутися до лікаря. Не слід застосовувати ТераФлю від грипу та застуди більше 5 днів. У пацієнтів з порушенням функції печінки або синдромом Жільбер необхідно зменшити дозу або збільшити інтервал між прийомами. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування інфекційно-запальних захворювань (ГРВІ, у т.ч. грипу), що супроводжуються високою температурою, ознобом, ломотою в тілі, головним та м'язовим болем, нежиттю, закладеністю носа, чханням.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; тяжкі серцево-судинні захворювання; артеріальна гіпертензія; портальна гіпертензія; цукровий діабет; гіпертиреоз; закритокутова глаукома; феохромоцитома; алкоголізм; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасний або протягом попередніх 2 тижнів прийом інгібіторів МАО; одночасний прийом трициклічних антидепресантів, бета-адреноблокаторів, інших симпатоміметиків; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років. З обережністю: при вираженому атеросклерозі коронарних артерій, серцево-судинних захворюваннях, гострому гепатиті, гемолітичній анемії, бронхіальній астмі, тяжких захворюваннях печінки або нирок, гіперплазії передміхурової залози, утрудненні сечовипускання внаслідок гіпертрофії передміхурової залози, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, вродженої гіпербілірубінемії (синдроми Жильбера, Дубіна-Джонсона та Ротора), при виснаженні, зневодненні, пилородуоденальної обструкції, виразці стенозу шлунка та/або дванадцятипалої кишки, епілепсії, при одночасному прийомі препаратів, здатних негативно впливати на печінку (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки); у пацієнтів з рецидивуючим утворенням уратного каміння в нирках.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати ТераФлю від грипу та застуди при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяВизначення частоти побічних ефектів: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 та < 1 /1000), дуже рідко (< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення, частота невідома (за наявними даними визначити частоту неможливо). З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія. Алергічні реакції: рідко – гіперчутливість (висипання, задишка, анафілактичний шок), кропив'янка, ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактична реакція, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку нервової системи: часто – сонливість; рідко – запаморочення, біль голови. Порушення психіки: рідко – підвищена збудливість, порушення сну. З боку органу зору: рідко – мідріаз, парез акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску. З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, відчуття серцебиття, артеріальна гіпертензія. З боку травної системи: часто – нудота, блювання; рідко – запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, абдомінальний біль, діарея. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – шкірний висип, свербіж, еритема. З боку сечовивідної системи: рідко – утруднення сечовипускання. Загальні реакції: рідко – нездужання. Якщо будь-які з вищезазначених побічних ефектів посилюються і з'являються будь-які інші побічні ефекти, пацієнт повинен звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол Посилює ефекти інгібіторів МАО, седативних засобів, етанолу. Ризик гепатотоксичної дії парацетамолу підвищується при одночасному застосуванні барбітуратів, фенітоїну, фенобарбіталу, карбамазепіну, рифампіцину, ізоніазиду, зидовудину та інших індукторів мікросомальних ферментів печінки. При тривалому регулярному застосуванні парацетамолу можливе посилення антикоагулянтного ефекту варфарину та інших кумаринів, при цьому збільшується ризик кровотечі. Поодиноке застосування парацетамолу не має істотного впливу. Метоклопрамід підвищує швидкість всмоктування парацетамолу та зменшує час досягнення його Cmax у плазмі крові. Аналогічним чином домперидон може призвести до збільшення швидкості абсорбції парацетамолу. Парацетамол може призводити до збільшення T1/2 хлорамфеніколу. Парацетамол здатний зменшувати біодоступність ламотриджину, при цьому можливе зменшення ефективності ламотриджину через індукцію його метаболізму в печінці. Абсорбція парацетамолу може бути знижена при одночасному застосуванні з колестіраміном, але зниження всмоктування незначне, якщо колестірамін приймають на годину пізніше. Регулярне застосування парацетамолу одночасно з зидовудином може спричинити нейтропенію та підвищувати ризик пошкодження печінки. Пробенецид впливає на метаболізм парацетамолу. У пацієнтів, які одночасно застосовують пробенецид, дозу парацетамолу слід зменшити. Гепатотоксичність парацетамолу посилюється при тривалому надмірному вживанні етанолу (алкоголю). Парацетамол може вплинути на результати тесту визначення сечової кислоти з використанням преципітуючого реагенту фосфовольфрамату. Фенірамін Можливе посилення впливу інших речовин на ЦНС (наприклад, інгібіторів МАО, трициклічних антидепресантів, алкоголю, протипаркінсонічних препаратів, барбітуратів, транквілізаторів та наркотичних засобів). Фенірамін може пригнічувати дію антикоагулянтів. Фенілефрин Терафлю від грипу та застуди протипоказаний пацієнтам, які отримують або отримували інгібітори МАО протягом останніх 2 тижнів. Фенілефрин може потенціювати дію інгібіторів МАО та спричинити гіпертонічний криз. Одночасне застосування фенілефрину з іншими симпатоміметичними препаратами або трициклічними антидепресантами (наприклад, амітриптилін) може призвести до збільшення ризику небажаних реакцій з боку серцево-судинної системи. Фенілефрин може знижувати ефективність бета-адреноблокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (наприклад, дебрізохіна, гуанетидину, резерпіну, метилдопи). Можливе підвищення ризику артеріальної гіпертензії та інших побічних ефектів із боку серцево-судинної системи. Одночасне застосування фенілефрину з дигоксином та серцевими глікозидами може підвищувати ризик порушення ритму серця або інфаркту міокарда. Одночасне застосування фенілефрину з алкалоїдами ріжків (ерготамін і метисергід) може збільшити ризик ерготизму.ПередозуванняСимптоми передозування обумовлені переважно парацетамолом. Парацетамол Симптоми: переважно виявляються після прийому 10-15 г парацетамолу. У тяжких випадках передозування парацетамол має гепатотоксичну дію, в т.ч. може спричинити некроз печінки. Також передозування може спричинити необоротну нефропатію та необоротне ураження печінки. Виразність передозування залежить від дози, тому пацієнтів слід попереджати про заборону одночасного прийому парацетамоловмісних препаратів. Виражений ризик отруєння особливо у пацієнтів похилого віку, у дітей, у пацієнтів із захворюваннями печінки, у випадках хронічного алкоголізму, у пацієнтів із виснаженням та у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки. Передозування парацетамолу може призвести до печінкової недостатності, енцефалопатії, коми та смерті. Симптоми передозування парацетамолом у перші 24 год: блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія, судоми. Біль у животі може бути першою ознакою ураження печінки і зазвичай не виявляється протягом 24-48 годин і іноді може проявитися пізніше, через 4-6 днів. Пошкодження печінки проявляється максимально через 72-96 год після прийому препарату. Також може з'явитися порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. Навіть за відсутності ураження печінки може розвинутись гостра ниркова недостатність та гострий тубулярний некроз. Повідомлялося про випадки серцевої аритмії та розвитку панкреатиту. Лікування: введення ацетилцистеїну внутрішньовенно або перорально як антидот, промивання шлунка, прийом внутрішньо метіоніну можуть мати позитивний ефект принаймні протягом 48 годин після передозування. Рекомендовано прийом активованого вугілля, моніторинг дихання та кровообігу. У разі розвитку судом можливе призначення діазепаму. Фенірамін та фенілефрин (симптоми передозування об'єднані через ризик взаємного потенціювання парасимпатолітичного ефекту феніраміну та симпатоміметичного ефекту фенілефрину у разі передозування препарату) Симптоми: сонливість, до якої надалі приєднується занепокоєння (особливо у дітей), зорові порушення, висипання, нудота, блювання, головний біль, підвищена збудливість. запаморочення, безсоння, порушення кровообігу, кома, судоми, зміни поведінки, підвищення артеріального тиску та брадикардія. При передозуванні феніраміну повідомлялося про випадки атропіноподібного "психозу". Лікування: специфічний антидот відсутній. Необхідні звичайні заходи, що включають призначення активованого вугілля, сольових проносних, заходів щодо підтримки серцевої та дихальної функцій. Не слід призначати психостимулюючі засоби (метилфенідат) через небезпеку виникнення судом. При артеріальній гіпотензії можливе застосування вазопресорних препаратів. У разі підвищення АТ можливе внутрішньовенне введення альфа-адреноблокаторів, т.к. фенілефрин є селективним агоністом α1-адренорецепторів, отже гіпотензивний ефект при передозуванні слід лікувати шляхом блокування α1-адренорецепторів. При розвитку судом вводити діазепам.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю: при вираженому атеросклерозі коронарних артерій, серцево-судинних захворюваннях, гострому гепатиті, гемолітичній анемії, бронхіальній астмі, тяжких захворюваннях печінки або нирок, гіперплазії передміхурової залози, утрудненні сечовипускання внаслідок гіпертрофії передміхурової залози, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, вродженої гіпербілірубінемії (синдроми Жильбера, Дубіна-Джонсона та Ротора), при виснаженні, зневодненні, пилородуоденальної обструкції, виразці стенозу шлунка та/або дванадцятипалої кишки, епілепсії, при одночасному прийомі препаратів, здатних негативно впливати на печінку (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки); у пацієнтів з рецидивуючим утворенням уратного каміння в нирках.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для інгаляцій дозований, 22+55 мкг/доза - 1 доза/осередок*. Стрип з вілантеролом: активна речовина: вілантерол трифенатат мікронізований - 40 мкг (еквівалентно 25 мкг** вілантерол); допоміжні речовини: магнію стеарат – 125 мкг; лактози моногідрат – до 12,5 мг. Стрип з умеклідінієм: активна речовина: умеклідинію бромід мікронізований - 74,2 мкг (еквівалентно 62,5 мкг** умеклідинію); допоміжні речовини: магнію стеарат – 75 мкг; лактози моногідрат – до 12,5 мг. * Для компенсації втрат при наповненні осередків при виробництві готового препарату суміш вілантеролу та допоміжних речовин може закладатися у готовий препарат з надлишком до 8%, суміш умеклідинію та допоміжних речовин – з надлишком до 6%. ** Вказано номінальну кількість діючої речовини, доставлена ​​кількість вілантеролу становить 22 мкг, умеклідинію – 55 та 113 мкг, що відповідає зазначеним дозам. Порошок для інгаляцій дозований, 22+55 мкг/доза, 22+113 мкг/доза. У пластиковому інгаляторі з корпусом світло-сірого кольору, червоною кришкою мундштука та лічильником доз, 30 доз. Інгалятор містить 2 алюмінієвих стриму, що ламінують, кожен з яких складається з 30 осередків, які містять порошок білого кольору. Інгалятор поміщений у багатошаровий контейнер з алюмінієвої фольги, що містить вологопоглинаючий пакетик. Контейнер запечатаний фольгою, що легко відкривається. 1 контейнер у картонній пачці.Опис лікарської формиПорошок: білий.Фармакотерапевтична групаБронходилатируюче.ФармакокінетикаПри інгаляційному застосуванні комбінації умеклідинію та вілантеролу фармакокінетика кожної сполуки була подібна до спостережуваної при застосуванні кожної діючої речовини окремо. З цієї причини фармакокінетика кожної речовини буде розглянута окремо. Всмоктування У здорових добровольців після інгаляції вілантеролу середня Cmax досягалася через 5-15 хв. Абсолютна біодоступність інгаляційного вілантеролу в середньому становила 27% з урахуванням незначного всмоктування речовини в порожнині рота. Після повторних інгаляцій вілантеролу через 6 днів досягався рівноважний стан із 2,4-кратним накопиченням. У здорових добровольців після інгаляції умеклідинію Cmax досягалася через 5-15 хв. Абсолютна біодоступність інгаляційного умеклідинію в середньому становила 13% з урахуванням незначного всмоктування речовини в порожнині рота. Після повторних інгаляцій умеклідинію через 7-10 днів досягався рівноважний стан з 1,5-2-кратним накопиченням. Після інгаляції 113 мкг умеклідину його системна експозиція була приблизно вдвічі вищою, що спостерігається після інгаляції препарату в дозі 55 мкг. Розподіл Після внутрішньовенного введення вілантеролу здоровим добровольцям середній Vss становив 165 л. Зв'язування з білками плазми людини in vitro в середньому дорівнює 94%. Після внутрішньовенного введення умеклідинію здоровим добровольцям середній Vd становив 86 л. Зв'язування з білками плазми людини in vitro в середньому дорівнює 89%. Метаболізм Дослідження in vitro показали, що вілантерол метаболізується головним чином під дією ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 і є субстратом переносника Р-глікопротеїну (P-gp). Основним шляхом метаболізму є О-деалкілування з утворенням ряду метаболітів, які мають істотно нижчу бета1- та бета2-адреноміметичну активність. Метаболічний профіль плазми крові, визначений в організмі людини під час дослідження з використанням радіоактивних ізотопів після перорального прийому вілантеролу, узгоджується з високим метаболізмом першого проходження. Системна експозиція метаболітів незначна. Дослідження in vitro показали, що умеклідин метаболізується головним чином під дією ізоферменту CYP2D6 системи цитохрому Р450 і є субстратом переносника P-gp. Основним шляхом метаболізму умеклідинію є окислення (гідроксилування, О-деалкілування) з подальшою кон'югацією (в т.ч. глюкуронування), що призводить до утворення низки метаболітів з нижчою фармакологічною активністю або метаболітів, фармакологічна активність яких не встановлена. Системна експозиція таких метаболітів низька. Доступні фармакокінетичні дані, отримані при дослідженні на здорових добровольцях та пацієнтах з ХОЗЛ, вказують на відсутність змін системної експозиції (Cmax та середньої AUC) та прогнозованої експозиції при вивченні популяційної фармакокінетики вілантеролу та умеклідинію при їх спільному застосуванні порівняно з аналогічними обох компонентів окремо. При сумісному застосуванні сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4 - кетоконазолу (400 мг) - спостерігалося підвищення середніх AUC0-t і Cmax вілантеролу на 65 і 22% відповідно. Збільшення експозиції вілантеролу не призводило до посилення системних ефектів, характерних для бета-агоністів: вплив на частоту серцевих скорочень, вміст калію в крові або інтервал QT (коригований за методом Фредеріка). Як умеклідин, так і вілантерол є субстратами P-gp.У здорових добровольців визначали вплив помірного інгібітора переносника P-gp верапамілу (240 мг 1 раз на добу) на фармакокінетику вілантеролу та умеклідинію у рівноважному стані. Вплив верапамілу на Cmax вілантерол або умеклідин не спостерігався. Відзначалося приблизно 1,4-кратне підвищення AUC умеклідину, при цьому AUC вілантеролу не змінилося. Виведення Плазмовий кліренс вілантеролу після внутрішньовенного введення становив 108 л/год. Після перорального прийому вілантеролу, міченого радіоактивним ізотопом, баланс мас показав, що 70% радіоактивної речовини виводилося нирками та 30% – кишечником. Виведення вілантеролу головним чином відбувалося метаболічним шляхом з подальшою екскрецією метаболітів нирками та кишечником. Після інгаляцій вілантеролу протягом 10 днів T1/2 із плазми склав у середньому 11 год. Плазмовий кліренс умеклідинію після внутрішньовенного введення становив 151 л/год. Через 192 години після внутрішньовенного введення близько 58% дози речовини, міченої радіоактивним ізотопом (або 73% виділеної радіоактивної речовини), було виведено кишечником, що вказує на секрецію даної сполуки в жовч. Нирками було виведено 22% дози речовини, міченої радіоактивним ізотопом (27% виділеної радіоактивної речовини), через 168 год. Через 168 год після перорального прийому препарату здоровими чоловіками основна маса радіоактивної речовини була виведена головним чином кишечником (92% прийнятої дози речовини, ізотопом, або 99% виділеної радіоактивної речовини). При пероральному прийомі нирками виводиться менше 1% дози речовини (1% виділеної радіоактивної речовини),що вказує на вельми незначне всмоктування за даного шляху введення препарату. Після повторних інгаляцій умеклідинію протягом 10 днів T1/2 із плазми склав у середньому 19 годин, при цьому від 3 до 4% незміненої речовини було виведено нирками у рівноважному стані. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав подібність фармакокінетики вілантеролу та умеклідинію, визначеної у пацієнтів з ХОЗЛ у віковій групі 65 років і старше та у віковій групі молодше 65 років. Порушення функції нирок. При дослідженні пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок не було отримано даних, що вказували на збільшення системної експозиції вілантеролу або умеклідину (Cmax та AUC). Відсутні ознаки змін зв'язування з білками у пацієнтів з порушенням ниркової функції порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції печінки. При дослідженні пацієнтів з помірним порушенням функції печінки не було отримано даних, що вказують на збільшення системної експозиції вілантеролу або умеклідину (Cmax та AUC). Відсутні ознаки змін зв'язування з білками у пацієнтів із порушенням функції печінки порівняно зі здоровими добровольцями. Дослідження комбінації вілантеролу та умеклідинію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки не проводилося. Інші групи пацієнтів. Дані популяційного аналізу фармакокінетики показали відсутність необхідності корекції дози вілантеролу або умеклідину залежно від віку, расової та статевої приналежності, застосування інгаляційних глюкокортикоїдів або маси тіла. При дослідженні пацієнтів із слабкою метаболічною активністю ізоферменту CYP2D6 не було отримано даних, що вказують на клінічно значущий вплив генетичного поліморфізму ізоферменту CYP2D6 на системну експозицію умеклідину.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Аноро Еліпта® є комбінацією інгаляційного антагоніста мускаринових холінорецепторів тривалої дії та інгаляційного бета2-адреноміметика тривалої дії. Після пероральної інгаляції обидві сполуки мають місцеву дію на дихальні шляхи, викликаючи бронходилатацію за рахунок різних механізмів дії. Вілантерол відноситься до класу селективних агоністів бета2-адренергічних рецепторів тривалої дії (бета2-агоністів). Фармакологічні ефекти агоністів бета2-адренорецепторів, включаючи вілантерол, принаймні частково пов'язані зі стимуляцією внутрішньоклітинної аденілатциклази – ферменту, який каталізує перетворення АТФ на цАМФ. Підвищення рівня цАМФ призводить до розслаблення гладкої мускулатури бронхів та пригнічення вивільнення з клітин (насамперед із опасистих клітин) медіаторів реакцій гіперчутливості негайного типу. Умеклідин є антагоністом мускаринових рецепторів тривалої дії (також званий антихолінергіком). Він є похідним хінуклідином, що є антагоністом мускаринових рецепторів, який діє на мускаринові холінергічні рецептори різних підтипів. Умеклідиній має бронхорозширювальну дію шляхом конкурентного інгібування зв'язування ацетилхоліну з мускариновими ацетилхоліновими рецепторами гладкої мускулатури дихальних шляхів. Під час проведення доклінічних досліджень на моделях in vitro дана сполука демонструвала повільну оборотність дії на людські мускаринові рецептори підтипу М3, а на моделях in vivo була продемонстрована тривалість дії препарату після введення безпосередньо у легені. Фармакодинамічні ефекти У двох плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях ефективності спостерігалося збільшення обсягу форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) після першої дози комбінації вілантеролу та умеклідину у перший день. Даний показник збільшився на 0,11 та 0,13 л через 15 хв після застосування препарату у дозуванні 22 + 55 мкг/доза та 22 + 113 мкг/доза, відповідно, порівняно з аналогічним показником при застосуванні плацебо (в обох випадках р Вплив комбінації вілантеролу та умеклідинію на тривалість інтервалу QT оцінювали у плацебо та моксифлоксацинконтрольованому дослідженні. 103 здорові добровольці застосовували комбінацію вілантеролу та умеклідинію протягом 10 днів 1 раз на добу в дозі 22 + 113 або 88 + 452 мкг/доза. Після багаторазового застосування даного препарату не спостерігалося клінічно значущого впливу на тривалість інтервалу QT (кориговане методом Фредеріка). Крім того, не спостерігалося клінічно значущого впливу комбінації вілантеролу та умеклідинію на серцевий ритм при 24-годинному холтерівському моніторуванні ЕКГ у 108 пацієнтів з ХОЗЛ, які отримували даний препарат протягом 6 міс (з них 53 пацієнти отримували препарат у дозі 22 + 5 і 55 - у дозі 22 + 113 мкг/доза 1 раз на добу), а також у 226 пацієнтів,отримували препарат у дозі 22 + 113 мкг/доза 1 раз на добу протягом 12 міс.ІнструкціяПри відкритті та закритті кришки інгалятора Еліпта без прийому лікарського препарату відбувається втрата однієї дози. Ця доза залишається закритою всередині інгалятора, але вона недоступна для прийому. Неможливо випадково отримати велику дозу або подвійну дозу за інгаляцію. Одна доза препарату готова до інгаляції після кожного відкриття кришки. Лічильник доз показує скільки доз лікарського препарату залишилося в інгаляторі. Перед початком використання інгалятора лічильник доз показує число 30. При кожному відкриванні кришки кількість доз зменшується на 1. Коли залишається менше 10 доз половина лічильника стає червоною. Після того, як витрачено останню дозу препарату, половина лічильника виділена червоним кольором, лічильник показує цифру 0. Це означає, що інгалятор порожній. При відкритті кришки після цього лічильник доз стане повністю червоним. Підготовка дози Не слід відкривати кришку до готовності до прийому препарату. Не слід струшувати інгалятор. 1. Опустити кришку до клацання. 2. Доза препарату готова до інгаляції, і на підтвердження цього лічильник зменшує кількість доз на одиницю. 3. Якщо лічильник не зменшив кількість доз після клацання, інгалятор не готовий до подачі дози лікарського препарату. У цьому випадку слід звернутися за телефоном або адресою, вказаною в підрозділі "За додатковою інформацією звертатися". 4. Не слід струшувати інгалятор. Інгаляція лікарського препарату 1. Утримуючи інгалятор на деякій відстані від рота, зробити видих максимальної глибини. Не слід видихати в інгалятор. 2. Помістити мундштук між губами та щільно обхопити його губами. Не закривати пальцями вентиляційний отвір. Губи повинні точно повторювати форму мундштуку інгалятора. 3. Зробити один глибокий, довгий, рівномірний вдих. Затримати подих наскільки можливо (принаймні на 3-4 с). 4. Прибрати інгалятор із рота. 5. Повільно та спокійно видихнути. При правильному використанні інгалятора пацієнт може не відчути смаку або не відчути надходження лікарського препарату. Закриття інгалятора При необхідності очистити мундштук, перед закриттям кришки слід використовувати суху паперову серветку. Підняти кришку до упору, досягши повного закриття мундштука.Показання до застосуванняПідтримуюча бронхорозширювальна терапія, спрямована на полегшення симптомів хронічної обструктивної хвороби легень.Протипоказання до застосуваннятяжкі алергічні реакції на білок молока або підвищена чутливість до діючих речовин або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату, в анамнезі; діти віком до 18 років. З обережністю: після застосування симпатоміметиків та антагоністів мускаринових рецепторів, у т.ч. та препарату Аноро Еліпта®, з боку ССС можуть спостерігатися такі небажані реакції, як аритмія (наприклад, фібриляція передсердь та тахікардія). У зв'язку з цим, пацієнтам з тяжкими формами серцево-судинних захворювань препарат Аноро Еліпта слід призначати з обережністю. Враховуючи антимускаринову активність даного препарату, його слід обережно призначати пацієнтам із закритокутовою глаукомою або затримкою сечі.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування комбінації вілантеролу та умеклідинію у вагітних жінок відсутні або обмежені. У доклінічних дослідженнях було виявлено репродуктивну токсичність при інгаляційному застосуванні вілантеролу. Застосування препарату Аноро Еліпта® у вагітних жінок допустиме лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Дані про екскрецію вілантеролу або умеклідинію у грудне молоко людини відсутні. Однак інші бета2-агоністи визначаються у грудному молоці. Ризик проникнення препарату разом з молоком в організм новонародженої дитини не може бути виключений. Зважаючи на співвідношення користі терапії для матері та грудного вигодовування для дитини, необхідно прийняти рішення або про відміну препарату, або про припинення грудного вигодовування. Дані щодо впливу препарату Аноро Еліпта на фертильність людини відсутні. У доклінічних дослідженнях вплив вілантеролу або умеклідинію на фертильність не виявлено.Побічна діяПрофіль безпеки комбінації вілантеролу та умеклідину заснований на даних клінічних досліджень, у яких брали участь 2454 пацієнти з ХОЗЛ, які отримали під час дослідження не менше однієї дози комбінації вілантеролу та умеклідину. Усі пацієнти застосовували препарат 1 раз на добу; з них 1124 отримали препарат у дозуванні 22 + 55 мкг/доза та 1330 - 22 + 113 мкг/доза. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – фарингіт. Серце: нечасто — фібриляція передсердь, тахікардія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, сухість у роті.Взаємодія з лікарськими засобамиБета-адреноблокатори можуть послаблювати ефекти бета2-агоністів або діяти як антагоніст препаратів цієї групи, в т.ч. та вілантеролу. Слід уникати одночасного застосування неселективних та селективних бета-блокаторів, за винятком випадків наявності вагомих підстав для їх спільного застосування. Вілантерол – компонент препарату Аноро Еліпта® – піддається швидкому метаболізму головним чином у ШКТ та печінці за допомогою ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. При одночасному призначенні препарату з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол) слід бути обережним, т.к. Існує можливість збільшення системної експозиції вілантеролу, що у свою чергу може призвести до підвищення ризику розвитку небажаних реакцій.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Препарат Аноро Еліпта слід застосовувати щодня в один і той же час 1 раз на добу. Рекомендована доза Аноро Еліпта®: одна інгаляція 22 + 55 мкг/доза 1 раз на добу. Було виявлено, що у деяких пацієнтів застосування препарату Аноро Еліпта в дозі 22 + 113 мкг/доза 1 раз на добу надає додаткову перевагу щодо впливу на функцію легень та частоту застосування препаратів невідкладної допомоги. Максимальна доза становить одну інгаляцію Аноро Еліпта в дозі 22 + 113 мкг/доза 1 раз на добу. Особливі групи пацієнтів Діти. Даний препарат не застосовується для лікування пацієнтів віком до 18 років, зважаючи на показання для його призначення. Пацієнти похилого віку. Пацієнтам старше 65 років корекція дози не потрібна. Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Досліджень щодо застосування комбінації вілантеролу та умеклідинію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки не проводилося. Рекомендації щодо застосування При першому використанні інгалятора Еліпта® немає потреби у перевірці правильності роботи або спеціальної підготовки інгалятора до експлуатації. Слід послідовно дотримуватися рекомендацій щодо застосування, наведених нижче. Інгалятор Еліпта® упакований у контейнер, що містить вологопоглинаючий пакетик із силікагелем, який не призначений для їжі чи інгаляцій. Цей пакетик слід утилізувати. Після виймання інгалятора з контейнера його кришка знаходиться у закритому положенні. Не слід відкривати її до готовності до прийому препарату.ПередозуванняПід час проведення клінічних досліджень не було отримано даних про передозування комбінації вілантеролу та умеклідинію. Симптоми: можливий розвиток симптомів та ознак, зумовлених дією окремих компонентів препарату, включаючи відомі небажані реакції, що розвиваються при впливі антагоністів мускаринових рецепторів (наприклад, сухість у роті, порушення акомодації та тахікардія) та ознаки, що спостерігаються при передозуванні іншими бета2-агоністами (наприклад, тремор, головний біль та тахікардія). Лікування: у разі передозування потрібна симптоматична терапія і при необхідності за хворим забезпечується відповідне спостереження. Подальше ведення хворих у разі передозування необхідно проводити відповідно до клінічних показань.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДосліджень щодо застосування препарату Аноро Еліпта® у пацієнтів з бронхіальною астмою не проводилося, тому використовувати цей препарат для терапії в даній групі хворих не рекомендується. Препарат Аноро Еліпта® призначений для застосування як підтримуюча терапія ХОЗЛ. Не слід застосовувати цей препарат для усунення гострих симптомів, тобто. як терапія невідкладної допомоги при гострому епізоді бронхоспазму. Для усунення гострих симптомів необхідно використовувати бронходилататор короткої дії. Збільшення частоти застосування бронходилататорів короткої дії з метою усунення симптомів свідчить про погіршення контролю над захворюванням, у цьому випадку пацієнту потрібна консультація лікаря. Як і при інших видах інгаляційної терапії, застосування Аноро Еліпта може викликати парадоксальний бронхоспазм, який може бути небезпечним для життя. При розвитку парадоксального бронхоспазму необхідно припинити лікування препаратом, та за необхідності може бути призначена альтернативна терапія. Препарат Аноро Еліпта® призначений для підтримуючого лікування хворих на ХОЗЛ. У зв'язку з тим обставиною, що у загальній популяції ХОЗЛ суттєво переважають хворі віком від 40 років, при призначенні препарату пацієнтам до 40 років потрібне спірометрічне підтвердження діагнозу ХОЗЛ. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Дослідження щодо вивчення впливу препарату Аноро Еліпта® на здатність до керування автотранспортом та роботи з механізмами не проводилися.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 0,5 мл: Діюча речовина: Фондапаринукс натрію – 2,5 мг; Допоміжні речовини: Натрію хлорид – 4,2 мг; Натрію гідроксид - у вигляді 0,005 М розчину використовують, якщо pH 8; Вода для ін'єкцій – до 0,5 мл. Розчин для підшкірного та внутрішньовенного введення 2,5 мг/0,5 мл. По 0,5 мл препарату в шприц з нейтрального скла типу I місткістю 1 мл, з'єднаний з голкою і закритий поршнем-пробкою з хлорбутилового еластомеру, з автоматичною системою безпеки. По 5 шприців у пластиковий піддон. По 2 піддони в картонну пачку разом із інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиПрозорий або майже прозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаАнтитромботичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після підшкірного введення фондапаринукс натрію повністю і швидко всмоктується (абсолютна біодоступність 100%). При одноразовому підшкірному введенні 2,5 мг фондапаринукс натрію молодим здоровим добровольцям максимальна концентрація в плазмі (середня Cmax = 0,34 мг/л) досягалася через 2 години після введення дози. Концентрації у плазмі крові, що становлять половину вищенаведеної максимальної концентрації, досягалися через 25 хвилин після введення. У здорових осіб похилого віку фармакокінетика фондапаринуксу натрію є лінійною в діапазоні доз 2-8 мг підшкірно. При одноразовому введенні на добу рівноважна концентрація в плазмі досягається через 3-4 дні при збільшенні в 1,3 рази значень Cmax і площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC). Середні фармакокінетичні параметри фондапаринуксу натрію у стані рівноваги у хворих, які перенесли субституційні операції на тазостегновому суглобі та отримували препарат "Арикстра" підшкірно в дозі 2,5 мг на добу: Cmax - 0,39 мг/л (31 %), tmax - 2 ,8 год (18%) та Cmax-0,14 мг/л (56%). У хворих похилого віку, які перенесли операції з приводу перелому кульшового суглоба, рівноважні концентрації фондапаринукса натрію були: Cmax - 0,50 мг/л (32%), Cmin - 0,19 мг/л (58%). У пацієнтів з симптомами тромбозу глибоких вен та емболії легеневої артерії, які отримували фондапаринукс натрію 5 мг (при масі тіла менше 50 кг), 7,5 мг (при масі тіла від 50 до 100 кг) та 10 мг (при масі тіла понад 100 кг). ) підшкірно 1 раз на добу; реєструвалися подібні значення максимальних та мінімальних рівноважних концентрацій у плазмі при підборі доз відповідно до маси тіла у всіх вагових категоріях. Максимальні рівноважні концентрації препарату в плазмі варіювалися від 1,20 мг/л до 1,26 мг/л. Середні мінімальні рівноважні концентрації у плазмі у цих пацієнтів варіювалися від 0,46 мг/л до 0,62 мг/л. Розподіл У здорових добровольців фондапаринукс натрію при внутрішньовенному або підшкірному введенні, в основному, розподіляється в крові і лише в незначній мірі в міжклітинній рідині, оскільки обсяг розподілу в стані рівноваги і нестабільному стані становив 7-11 л. In vitro фондапарінукс натрію у високому ступені (не менше 94%) і специфічно зв'язується з антитромбіном III (AT III). Зв'язування фондапаринуксу натрію з іншими білками плазми, у тому числі з тромбоцитарним фактором IV, або еритроцитами незначне. Метаболізм In vivo метаболізм фондапаринуксу натрію не був вивчений, оскільки більша частина введеної дози препарату виводиться у незмінному вигляді із сечею у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Виведення Фондапаринукс натрію виводиться нирками у незмінному вигляді. У здорових осіб 64 - 77% однієї дози препарату, введеної підшкірно або внутрішньовенно, виводиться із сечею протягом 72 годин. Період напіввиведення (T1/2) становить близько 17 годин у молодих здорових осіб і близько 21 години - у літніх здорових осіб. У пацієнтів з нормальною функцією нирок середнє значення кліренсу фондапаринуксу натрію становить 7,82 мл/хв. Особливі групи хворих Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення фондапаринукса натрію відбувається повільніше у пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки він переважно виводиться нирками у незмінному вигляді. У пацієнтів, які отримують профілактичне лікування після операцій з приводу перелому кісток тазостегнового суглоба або заміщення тазостегнового суглоба, загальний кліренс фондапаринуксу натрію на 25 % нижче, ніж у пацієнтів з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) та на 55% нижче у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) порівняно з показниками у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Відповідні остаточні періоди напіввиведення становлять 29 годин при помірній та 72 години при тяжкій формі ниркової недостатності.Аналогічний взаємозв'язок між кліренсом фондапаринуксу натрію та ступенем тяжкості ниркової недостатності спостерігався при лікуванні пацієнтів з тромбозом глибоких вен. Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень У фармакокінетичній моделі використовувалися дані про пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 23,5 мл/хв, які перенесли операції на нижніх кінцівках та одержували фондапаринукс натрію. В результаті фармакокінетичного моделювання було показано, що використання фондапаринуксу натрію у пацієнтів з кліренсом креатиніну від 20 до 30 мл/хв у дозуванні 1,5 мг на добу або 2,5 мг через день відповідає такому у пацієнтів з легким та середнім ступенем тяжкості порушення функції нирок (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв), які отримують 2,5 мг на добу. Внаслідок обмеженості даних, що є до цього часу, препарат "Арикстра" не повинен застосовуватися у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Пацієнти з порушенням функції печінки Вважається, що концентрація вільного фондапаринуксу натрію в плазмі не змінюється при легкому та середньому ступені порушення функції печінки, тому на підставі фармакокінетики коригування дози немає необхідності. Після одноразового підшкірного введення фондапаринуксу натрію пацієнтам з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (функціональний клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), Cmax та AUC знижувалися на 22-39% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Зниження концентрації фондапаринуксу натрію в плазмі пояснюється зменшенням зв'язування з антитромбіном III через знижений рівень цього ферменту в плазмі у пацієнтів з порушенням функції печінки, внаслідок чого збільшується виведення фондапаринуксу натрію нирками. Фармакокінетика фондапаринуксу натрію при тяжкому ступені печінкової недостатності не вивчалася. Діти: Фармакокінетичні параметри фондупаринуксу були охарактеризовані у фармакокінетичному аналізі на підставі даних забору крові у 24 дітей. Призначення один раз на день 0,1 мг/кг підшкірно у дітей засноване на аналогічній експозиції фондапаринукса, що спостерігається у дорослих при введенні рекомендованих доз для лікування тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії. Пацієнти похилого віку Виведення фондапаринуксу натрію у пацієнтів старше 75 років уповільнюється. У дослідженні при введенні фондапаринукса натрію в дозі 2,5 мг з профілактичною метою після операцій з приводу перелому кісток тазостегнового суглоба або заміщення тазостегнового суглоба, загальний кліренс фондапаринуксу натрію був приблизно на 25% менше у пацієнтів у віці старше віком до 65 років. Аналогічний взаємозв'язок між кліренсом фондапаринуксу натрію та віком спостерігався при лікуванні пацієнтів з тромбозом глибоких вен. Підлога При корекції дози по масі тіла не було виявлено відмінностей між статями. Раса Запланованих досліджень фармакокінетичних відмінностей не проводилось. Проте випробування, що проводилися за участю здорових осіб азіатського походження (Японія), не виявили відмінностей у фармакокінетичному профілі, порівняно з таким, у здорових осіб європеоїдної раси. Аналогічно, не спостерігали відмінностей у кліренсі фондапаринуксу натрію між пацієнтами європеоїдної та негроїдної раси, які перенесли ортопедичні операції. Маса тіла У пацієнтів з масою тіла менше 50 кг загальний кліренс фондапаринуксу натрію знижений приблизно на 30%.ФармакодинамікаМеханізм дії Фондапаринукс натрію є синтетичним та селективним інгібітором активованого фактора X (Ха). Антитромботична активність фондапаринуксу натрію є результатом селективного пригнічення фактора Ха опосередкованого антитромбіном III (AT III). Вибірково зв'язуючись з AT III, фондапаринукс натрію потенціює (приблизно в 300 разів) вихідну здатність AT III нейтралізувати фактор Ха. Фондапаринукс натрію не інактивує тромбін (активований фактор Па) і не має дії на тромбоцити. Анти-Ха активність. Фармакодинаміка/фармакокінетика фондапаринуксу натрію визначається його концентраціями в плазмі, вираженими через анти-Ха-факторну активність. Для калібрувальної оцінки анти Ха активності може бути використаний тільки фондапаринукс натрію, для цього не підходить міжнародний стандарт гепарину або низькомолекулярні гепарини. Результатом такого калібрування є вираз концентрації фондапаринукса натрію в мг калібрувального фондапаринукса/літр. Фармакодинаміка У дозі 2,5 мг фондапаринукс натрію не впливає на результати звичайних коагуляційних тестів, таких як активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) або протромбіновий час (ПВ)/міжнародне нормалізоване відношення (МНО) у плазмі крові, ні на час кровотечі чи фібринолітичну активність. Однак були отримані рідкісні спонтанні повідомлення про подовження АЧТВ при вживанні фондапаринукс натрію в дозі 2,5 мг. Фондапаринукс натрію не дає перехресних реакцій із сироваткою хворих з гепариніндукованою тромбоцитопенією II типу.ІнструкціяЗапобіжник голки. Поршень. Тримач. Захисний корпус. Техніка підшкірного введення Слід прийняти положення "сидячи" або "лежачи". Виберіть місце в нижній частині живота, щонайменше 5 см нижче пупка. Переважно вводити препарат у праву та ліву сторони передньої черевної стінки по черзі (це допоможе зменшити дискомфорт у місці ін'єкції). Допускається введення у стегно. Зніміть захисний ковпачок, спочатку прокрутивши, а потім потягнувши його прямою лінією від тіла шприца. Примітка: не торкайтеся голки після зняття ковпачка і не допускайте контакту відкритої голки з будь-якими поверхнями. Допускається поява бульбашок повітря, не слід видаляти їх із шприца перед ін'єкцією. Тримайте шприц міцно. Голку слід вводити перпендикулярно, а не під кутом, на всю довжину защемлену складку шкіри, яку необхідно утримувати великим і вказівним пальцями до закінчення введення розчину. Потім акуратно видаляють голку. Не слід розтирати місце застосування препарату після ін'єкції. Після виконання ін'єкції на використаний шприц встановлюється система захисту: утримуючи використаний шприц в одній руці за захисний корпус, іншою рукою тягнуть за тримач для вивільнення клямки та зсуву корпусу для захисту голки до чування, що позначає фіксацію захисного корпусу. Після цього шприц може бути підданий утилізації відповідно до звичайної процедури видалення медичних відходів.Показання до застосуванняПрофілактика - венозних тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів, які зазнають "великих" ортопедичних операцій нижніх кінцівок, таким як при: переломі кісток тазостегнового суглоба, включаючи тривалу профілактику у післяопераційному періоді; операції із заміщення колінного суглоба; операції із заміщення тазостегнового суглоба. Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів, які зазнають операцій на черевній порожнині, за наявності факторів ризику тромбоемболічних ускладнень. Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів нехірургічного профілю за наявності факторів ризику таких ускладнень через обмеження рухливості в гострому періоді захворювання. Лікування тромбозу глибоких вен. Лікування тромбоемболії легеневої артерії за винятком гемодинамічно нестабільних пацієнтів або пацієнтів, які потребують тромболітичної терапії або емболектомії. Лікування гострого коронарного синдрому, вираженого як: про нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без підйому сегмента ST у пацієнтів, яким не показано екстрене (протягом Лікування гострого симптоматичного тромбозу поверхневих вен нижніх кінцівок без супутнього тромбозу глибоких вен.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фондапаринукса натрію або будь-якого іншого компонента препарату. Активна клінічно значуща кровотеча. Гострий бактеріальний ендокардит. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну З обережністю: Не рекомендується використання фондапаринуксу натрію безпосередньо перед проведенням та під час проведення первинного черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) у пацієнтів з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Монотерапія фондапаринуксом натрію не рекомендується у пацієнтів з інфарктом міокарда без підйому сегмента ST та з підйомом сегмента ST при не первинному ЧКВ; слід оцінити можливість поєднаного призначення нефракціонованих гепаринів. Наявні клінічні дані щодо поєднаного застосування фондапаринуксу натрію та нефракціонованих гепаринів при не первинному ЧКВ обмежені. Препарат "Арикстра", як та інші антикоагулянти, необхідно застосовувати з обережністю у хворих з підвищеним ризиком кровотечі, тобто. при таких видах патології як вроджені або набуті порушення системи згортання крові у формі кровоточивості, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення та нещодавно перенесені внутрішньочерепні крововиливи, тяжкі порушення функції печінки, а також невдовзі після хірургічного втручання на головному або спинному. офтальмологічних операцій. До груп підвищеного ризику розвитку кровотеч на фоні застосування антикоагулянтів відносяться: пацієнти віком від 75 років, пацієнти з масою тіла менше 50 кг, пацієнти з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв). При призначенні препарату "Арикстра" пацієнтам, віднесеним до груп ризику, рекомендується бути обережними. При лікуванні нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без підйому сегмента ST та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST слід бути обережним при поєднаному застосуванні фондапаринуксу натрію з іншими лікарськими препаратами, що збільшують ризик кровотечі (наприклад, інгібіторами GPIIb/IIIa).Вагітність та лактаціяНакопичені на сьогодні дані про застосування препарату "Арикстра" у вагітних недостатні, тому препарат "Арикстра" не слід призначати вагітним, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для плода. У період застосування препарату "Арикстра" годування груддю не рекомендується.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Дані небажані явища слід розглядати у хірургічному та терапевтичному контексті залежно від показань. Інфекційні та паразитарні захворювання - Рідко: інфікування післяопераційної рани. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Часто: анемія, кровотеча (різної локалізації, включаючи рідкісні випадки внутрішньочерепних та/або внутрішньомозкових та заочеревинних крововиливів та/або кровотеч), пурпуру; Нечасто: тромбоцитопенія, тромбоцитемія, аномалія тромбоцитів, порушення згортання. Порушення з боку імунної системи - Рідко: алергічні реакції (включаючи дуже рідкісні повідомлення про ангіоневротичний набряк, анафілактоїдну та/або анафілактичну реакції). Порушення з боку обміну речовин та харчування - Рідко: гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: - Нечасто: головний біль; Рідко: тривога, сплутаність свідомості, запаморочення, просторова дезорієнтація, сонливість. Порушення з боку судин: - Рідко: артеріальна гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Рідко: задишка, кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Нечасто: нудота, блювання; Рідко: біль у животі, диспепсія, гастрит, запор, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Нечасто: аномальні результати печінкових проб, підвищення концентрації ферментів печінки в крові; Рідко: підвищення концентрації білірубіну у крові. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: висипання, свербіж, виділення з рани. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: набряк; Нечасто: пропасниця, периферичний набряк; Рідко: реакції в місці ін'єкції, біль у грудній клітці, біль у нижніх кінцівках, стомлюваність, гіперемія обличчя (припливи), синкопальні стани, набряк геніталій.Взаємодія з лікарськими засобамиФондапаринукс натрію не інгібує ізоферменти групи цитохрому Р450 (CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4) in vitro. Отже, не слід очікувати на взаємодію препарату "Арикстра" in vivo з іншими лікарськими препаратами на рівні пригнічення метаболізму, опосередкованого системою CYP. Оскільки зв'язування фондапаринуксу натрію з білками плазми, за винятком АТШ, незначне, не слід очікувати на взаємодію з іншими лікарськими речовинами на рівні конкурентного зв'язування з білками плазми крові. У клінічних дослідженнях фондапаринуксу натрію було показано, що його спільне призначення з пероральними антикоагулянтами (варфарином), антиагрегантами (ацетилсаліцилової кислотою), нестероїдними протизапальними препаратами (піроксикамом) і серцевими глікозидами (дигоксином) Фондапаринукс натрію не впливав ні на активність варфарину, ні на час кровотечі під час лікування ацетилсаліцилової кислотою або піроксикамом, ні на фармакокінетику та фармакодинаміку дигоксину в рівноважному стані. У зв'язку з відсутністю даних щодо сумісності розчин препарату "Арикстра" не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиМісцями підшкірного введення повинні бути поперемінно ліва та права передньобічні поверхні передньої черевної стінки. Щоб уникнути втрати препарату, не слід перед ін'єкцією видаляти бульбашки повітря зі шприца. Голка повинна вводитися на всю довжину перпендикулярно до складки шкіри, затиснутої між великим і вказівним пальцем; складку шкіри не розтискають протягом усього введення. Препарат Арикстра призначений для використання лише під контролем лікаря. Пацієнту дозволяється самостійно проводити підшкірні ін'єкції, тільки якщо лікар вважає це за необхідне, з обов'язковим подальшим наглядом у лікаря і лише після проведення відповідного навчання техніці проведення підшкірної ін'єкції. внутрішньовенне введення (перша доза тільки у пацієнтів при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST). Препарат Арикстра водиться безпосередньо в катетер або з використанням міні-контейнерів з 0,9% розчином хлориду натрію (25 або 50 мл), в якому попередньо розводиться препарат. При використанні препарату Арикстра в шприцах, щоб уникнути втрати препарату, не слід перед ін'єкцією видаляти бульбашки повітря зі шприца. Після ін'єкції катетер промити достатньою кількістю 0,9% розчину для забезпечення повної дози препарату. При введенні з використанням міні-контейнерів інфузія повинна проводитись протягом 1-2 хвилин. Дорослі Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень Ортопедична та порожнинна хірургія Рекомендована доза препарату Арикстра становить 2,5 мг підшкірно 1 раз на добу після операції. Початкову дозу вводять не раніше ніж через 6 годин після завершення операції за умови заможного гемостазу. Курс лікування має тривати протягом періоду підвищеного ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень, зазвичай до переведення пацієнта на амбулаторний режим, не менше 5-9 днів. Досвід показує, що для пацієнтів, які зазнали хірургічного втручання з приводу перелому кісток кульшового суглоба, тривалість періоду підвищеного ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень перевищує 9 днів після операції. Для таких пацієнтів має бути ухвалено рішення про продовження профілактичного застосування препарату Арикстра до 24 днів. Пацієнти нехірургічного профілю з наявністю факторів ризику тромбоемболічних ускладнень Рекомендована доза препарату Арикстра становить 2,5 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування у разі становить від 6 до 14 днів. Лікування тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії Рекомендована доза препарату Арикстра у вигляді підшкірної ін'єкції 1 раз на добу становить: 5 мг для пацієнтів із масою тіла менше 50 кг; 7,5 мг для пацієнтів з масою тіла 50-100 кг; 10 мг для пацієнтів із масою тіла понад 100 кг. Лікування має тривати не менше 5 днів і припинятися не раніше, ніж буде можливий повний переведення на адекватну терапію пероральними антикоагулянтами, тобто при досягненні значень міжнародного нормалізованого відношення (МНО) від 2 до 3. Додавати до терапії антагоністи вітаміну К необхідно якомога раніше як правило, не пізніше 72 годин. Зазвичай тривалість курсу препаратом Арикстра становить від 5 до 9 днів. Лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Рекомендована доза препарату Арикстра становить 2,5 мг 1 раз на добу. Лікування слід розпочинати якнайшвидше після встановлення діагнозу та продовжувати протягом 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару, якщо вона відбулася раніше, ніж через 8 днів. Якщо хворому передбачається проведення ЧКВ на фоні лікування препаратом Арикстра, в ході ЧКВ слід вводити нефракціонований гепарин (НФГ) відповідно до стандартної практики, прийнятої в даному лікувальному закладі; при цьому необхідно враховувати ризик розвитку кровотеч, який є у хворого, і те, що на рівень цього ризику впливає, зокрема, і час, що минув з моменту введення останньої дози препарату Арикстра. Час відновлення препарату Арикстра після видалення катетера повинен визначатися на підставі клінічного стану пацієнта. У клінічних дослідженнях лікування препаратом Арикстра відновлювалося не раніше ніж через 2 години після видалення катетера. У пацієнтів, які піддаються аортокоронарному шунтуванню (АКШ), при можливості препарат Арикстра не вводять протягом 24 годин до операції. Введення препарату Арикстра може бути відновлено через 48 годин після АКШ. Лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST Рекомендована доза препарату Арикстра становить 2,5 мг 1 раз на добу. Першу дозу препарату вводять внутрішньовенно, наступні дози вводять підшкірно. Лікування слід розпочинати якнайшвидше після встановлення діагнозу та продовжувати протягом 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару, якщо вона відбулася раніше, ніж через 8 днів. Якщо хворому передбачається проведення не первинного ЧКВ на фоні лікування препаратом Арикстра, в ході ЧКВ слід вводити НФГ відповідно до стандартної практики, прийнятої в даному лікувальному закладі; при цьому необхідно враховувати ризик розвитку кровотеч, який є у пацієнта, і те, що на рівень цього ризику впливає, зокрема, і час, що минув з моменту введення останньої дози препарату. Час відновлення препарату Арикстра після видалення катетера повинен визначатися на підставі клінічного стану пацієнта. У клінічних дослідженнях лікування препаратом Арикстра відновлювалося не раніше ніж через 3 години після видалення катетера. У пацієнтів, які піддаються АКШ, при можливості препарат Арикстра не вводять протягом 24 годин до операції. Введення препарату може бути відновлено через 48 годин після АКШ. Лікування тромбозу поверхневих вен Рекомендована доза препарату Арикстра становить 2,5 мг підшкірно 1 раз на добу. Показанням до застосування препарату Арикстра в дозі 2,5 мг є гострий, симптоматичний, ізольований, спонтанний тромбоз поверхневих вен нижніх кінцівок, при якому довжина ураженої ділянки становить не менше 5 см, і відповідне ураження було документовано на підставі результатів ультразвукового дослідження або інших об'єктивних методів. . Лікування слід починати якнайшвидше після встановлення діагнозу та після виключення супутнього тромбозу глибоких вен або тромбозу поверхневих вен довжиною не більше 3 см від сафенофеморального сполучення. У пацієнтів з високим ризиком тромбоемболічних ускладнень тривалість лікування повинна становити не менше ніж 30 і не більше 45 днів.Пацієнту дозволяється самостійно проводити підшкірні ін'єкції, тільки якщо лікар вважає це за необхідне, з обов'язковим подальшим наглядом у лікаря і лише після проведення відповідного навчання техніці проведення підшкірної ін'єкції. - Пацієнти, які потребують хірургічного втручання або інших інвазивних процедур. Пацієнти з тромбозом поверхневих вен, які потребують хірургічного втручання або інших інвазивних процедур, по можливості не повинні отримувати фондапаринукс протягом не менше 24 годин перед хірургічною операцією. Застосування фондапаринукса можна відновити не менше ніж через 6 годин після відновлення гемостазу. Особливі групи пацієнтів Діти Застосування препарату Арикстра не рекомендовано у дітей віком до 17 років через відсутність даних про ефективність та безпеку. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) Препарат Арикстра слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, тому що з віком знижується функція нирок. У літніх пацієнтів, які піддаються хірургічному втручанню, необхідно суворо дотримуватись часу введення першої дози препарату Арикстра. Пацієнти з низькою масою тіла Профілактика венозної тромбоемболії та лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без або з підйомом сегмента ST У пацієнтів з масою тіла менше 50 кг є підвищений ризик розвитку кровотечі. Швидкість виведення фондапарінукса знижується при зменшенні маси тіла. Препарат Арикстра слід застосовувати з обережністю цієї групи пацієнтів. Лікування тромбозу поверхневих вен Ефективність та безпека застосування препарату Арикстра у пацієнтів з масою тіла менше 50 кг не вивчалися, тому його застосування у таких пацієнтів не рекомендується. Пацієнти з порушенням функції нирок Профілактика венозної тромбоемболії Не слід призначати препарат Арикстра пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв. Якщо кліренс креатиніну становить від 20 до 50 мл/хв, дозу слід зменшити до 1,5 мг один раз на добу. При легкому порушенні функції нирок (кліренс креатиніну більше 50 мл/хв) зниження дози не потрібне. Лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без або з підйомом сегмента ST Застосування препарату Арикстра не рекомендовано для застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв. Корекція дози не потрібна у пацієнтів з кліренсом креатиніну більше 20 мл/хв. Лікування тромбозу поверхневих вен Не слід призначати препарат Арикстра пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв. Якщо кліренс креатиніну становить від 20 до 50 мл/хв, дозу слід зменшити до 1,5 мг один раз на добу. При легкому порушенні функції нирок (кліренс креатиніну більше 50 мл/хв) зниження дози не потрібне. Безпека та ефективність застосування препарату в дозі 1,5 мг не вивчалися. Пацієнти з порушенням функції печінки Профілактика венозної тромбоемболії та лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без або з підйомом сегмента ST Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози препарату Арикстра не потрібне. Пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності препарат Арикстра слід призначати з обережністю, оскільки застосування цього препарату у цій групі пацієнтів не вивчалось. Лікування тромбозу поверхневих вен Ефективність та безпека застосування препарату Арикстра у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності не вивчалися, тому застосування препарату у цієї групи пацієнтів не рекомендується.ПередозуванняСимптоми Дози препарату "Арикстра", що перевищують рекомендовані, можуть призвести до підвищення ризику кровотечі. Лікування Передозування, ускладнене кровотечею, має вести до відміни препарату "Арикстра" та до пошуку первинної причини. Необхідно прийняти рішення про вибір методу для початку відповідного лікування, яке може включати хірургічний гемостаз, поповнення крововтрати, переливання свіжозамороженої плазми, плазмаферез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Арикстра призначений тільки для підшкірного та внутрішньовенного застосування. Чи не застосовувати внутрішньом'язово! Кровотеча Фондапаринукс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком кровотеч через спадкові або набуті порушення згортання крові (наприклад, число тромбоцитів менше 50 000/мм3), захворювань шлунково-кишкового тракту з виразками в активній фазі, нещодавно перенесеного внутрішньочерепа. головному, спинному мозку або органах зору, а також в спеціальних групах пацієнтів, як описано нижче. Не слід застосовувати одночасно з фондапарінуксом для профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень препарати, під дією яких підвищується ризик кровотечі. До таких препаратів належать дезирудин, фібринолітичні засоби, антагоністи глікопротеїнових рецепторів IIb/IIIа тромбоцитів, гепарин, гепариноїди або низькомолекулярний гепарин. При необхідності можна проводити супутню терапію антагоністом вітаміну К. Інші антиагрегантні лікарські препарати (ацетилсаліцилову кислоту, дипіридамол, сульфінпіразон, тиклопідин або клопідогрел) та нестероїдні протизапальні препарати слід застосовувати з обережністю. У разі нагальної потреби у супутньому застосуванні таких препаратів потрібне ретельне спостереження за пацієнтом. ЧКВ та ризик тромбоутворення у провідникових катетерах Не рекомендується використання фондапаринуксу безпосередньо перед проведенням та під час проведення первинних ЧКВ у пацієнтів при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Аналогічним чином, у пацієнтів з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без підйому сегмента ST у ситуаціях, що загрожують життю, що викликають необхідність екстреної реваскуляризації, не рекомендується застосовувати фондапаринукс перед ЧКВ та під час нього. Це пацієнти з рефрактерною або рецидивною стенокардією, пов'язаною з динамічним відхиленням сегмента ST, серцевою недостатністю, що загрожують життю аритміями або гемодинамічною нестабільністю. Монотерапія фондапаринуксом не рекомендується у пацієнтів при нестабільній стенокардії або інфаркті міокарда без підйому сегмента ST та при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST під час не первинного ЧКВ через підвищений ризик утворення тромбів у провідникових катетерах. Тому згідно зі стандартною практикою лікування слід оцінити можливість поєднаного призначення НФГ. Тромбоз поверхневих вен Слід виключити супутній тромбоз глибоких вен або тромбоз поверхневих вен, при якому уражена ділянка локалізована протягом не більше 3 см від сафенофеморального сполучення, оскільки застосування препарату Арикстра в дозі 2,5 мг не вивчалося за наявності вищевказаних діагнозів. Ефективність і безпека фондапаринуксу в дозі 2,5 мг не вивчалася у наступних груп пацієнтів: пацієнти з тромбозом поверхневих вен після склеротерапії або ускладнень в інтравенозному руслі, пацієнти з тромбозом поверхневих вен в анамнезі в попередні 3 місяці, пацієнти з 6 місяців або пацієнти, які мають активну злоякісну пухлину. Спинномозкова/епідуральна анестезія При застосуванні препарату Арикстра одночасно з проведенням спинномозкової/епідуральної анестезії або люмбальної пункції під час проведення "великих" ортопедичних операцій не можна виключити можливість появи епідуральних або спинальних гематом, які можуть призводити до тривалого або постійного паралічу. Ризик цих рідкісних явищ може підвищуватись при післяопераційному застосуванні постійних епідуральних катетерів або одночасному введенні інших лікарських засобів, що впливають на гемостаз. Літні пацієнти Пацієнти похилого віку більш схильні до ризику кровотечі, ніж решта популяції. Оскільки функція нирок зазвичай знижується з віком, у пацієнтів похилого віку виведення фондапаринуксу може бути знижене, і таким чином експозиція збільшена. Препарат Арикстра у пацієнтів похилого віку слід застосовувати з обережністю. Низька маса тіла Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень та лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без або з підйомом сегмента ST У пацієнтів з масою тіла менше 50 кг є підвищений ризик розвитку кровотечі. Швидкість виведення фондапарінукса знижується при зменшенні маси тіла. Препарат Арикстра слід застосовувати з обережністю цієї групи пацієнтів. Лікування тромбозу поверхневих вен Немає достатніх клінічних даних щодо застосування фондапаринуксу у пацієнтів з масою тіла менше 50 кг, тому його застосування у таких пацієнтів не рекомендується. Порушення функції нирок Фондапаринукс, в основному, виводиться нирками. Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень У пацієнтів при кліренсі креатиніну менше 50 мл/хв, підвищується ризик кровотеч та венозних тромбоемболічних ускладнень, тому фондапаринукс слід застосовувати з обережністю. Немає достатніх клінічних даних щодо застосування фондапаринуксу у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв. Лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без або з підйомом сегмента ST Є обмежені клінічні дані щодо застосування фондапаринуксу у пацієнтів при нестабільній стенокардії або інфаркті міокарда без підйому сегмента ST, та при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST, та кліренсом креатиніну в діапазоні 20-30 мл/хв, тому можливість застосування у таких пацієнтів оцінюється точки зору співвідношення очікуваної користі можливого ризику. Лікування тромбозу поверхневих вен Фондапаринукс не рекомендується застосовувати у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв. У пацієнтів з кліренсом креатиніну в діапазоні 20-50 мл/хв доза повинна бути знижена до 1,5 мг один раз на добу. Ефективність та безпека дози 1,5 мг не вивчалися. Тяжкі порушення функції печінки Профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень та лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без або з підйомом сегмента ST Корекція дози при застосуванні цієї групи пацієнтів не потрібна. Однак у зв'язку з дефіцитом факторів згортання крові у пацієнтів з важкими формами ураження печінки підвищується ризик розвитку кровотечі, тому застосовувати препарат Арикстра у таких пацієнтів слід з обережністю. Лікування тромбозу поверхневих вен Немає достатніх даних про застосування фондапаринуксу у цієї групи пацієнтів. Тому його застосування у цій групі пацієнтів не рекомендується. Гепариніндукована тромбоцитопенія Препарат Арикстра слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з гепариніндукованою тромбоцитопенією в анамнезі. До цього часу не проводилися спеціальні клінічні дослідження з вивчення ефективності та безпеки препарату Арикстра у пацієнтів з гепариніндукованою тромбоцитопенією ІІ типу. Були отримані рідкісні повідомлення про розвиток гепариніндукованої тромбоцитопенії у пацієнтів, які отримували фондапаринукс. Фондапаринукс не зв'язується з 4-им тромбоцитарним фактором і не має перекресних сироваткових реакцій у пацієнтів з гепариніндукованою тромбоцитопенією II типу. Алергія на латекс Основа голки готового градуйованого шприца може містити сухий натуральний латекс, який потенційно може викликати аллергічну реакцію в осіб із гіперчутливістю до латексу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату на здатність водити транспорт та працювати на верстатах не проводилося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з характерним запахом; при розведенні утворюється суспензія білого або майже білого кольору, при стоянні повільно утворюється осад білого або майже білого кольору. 5 мл готової сусп. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 125 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 31.25 мг; Допоміжні речовини: камедь ксантанова - 12.5 мг, аспартам - 12.5 мг, янтарна кислота - 0.84 мг, кремнію діоксид колоїдний - 25 мг, гіпромелоза - 150 мг, ароматизатор апельсиновий 1 - 15 мг, ароматизатор апельсиновий 2. мг, ароматизатор "Світла патока" – 23.75 мг, кремнію діоксид – 125 мг. 11.5 г - флакони скляні (1) у комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з характерним запахом; при розведенні утворюється суспензія білого чи майже білого кольору; при стоянні повільно утворюється осад білого або майже білого кольору. 5 мл готової сусп. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 200 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 28.5 мг; Допоміжні речовини: камедь ксантанова - 12.5 мг, аспартам - 12.5 мг, янтарна кислота - 0.84 мг, кремнію діоксид колоїдний - 25 мг, гіпромелоза - 79.65 мг, ароматизатор апельсиновий 1 - 15 мг, 5 ап. мг, ароматизатор "Світла патока" – 23.75 мг, кремнію діоксид – до 552 мг. 7.7 г - флакони скляні (1) у комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з характерним запахом; при розведенні утворюється суспензія білого чи майже білого кольору; при стоянні повільно утворюється осад білого або майже білого кольору. 5 мл готової сусп. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 400 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 57 мг; Допоміжні речовини: камедь ксантанова - 12.5 мг, аспартам - 12.5 мг, янтарна кислота - 0.84 мг, кремнію діоксид колоїдний - 25 мг, гіпромелоза - 79.65 мг, ароматизатор апельсиновий 1 - 15 мг, 5 ап. мг, ароматизатор "Світла патока" – 23.75 мг, кремнію діоксид – до 900 мг. 12.6 г - флакони скляні (1) у комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні. * При виробництві препарату клавуланат калію закладається з 5% надлишком.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час, амоксицилін схильний до руйнування β-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують цей фермент. Клавуланова кислота є інгібітором β-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр β-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних β-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій. Двома основними механізмами резистентності до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою є: Інактивація бактеріальними β-лактамазами, які самі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи різні амінокислотні послідовності, що відносяться до класів В, С та D за класифікацією Ambler. Зміни в пеніцилін-зв'язуючих білках, що зменшують рівень спорідненості антибактеріального засобу до мішені. Зниження проникності зовнішньої мембрани та механізми еффлюксного насоса можуть викликати або сприяти формуванню резистентності, особливо серед грамнегативних мікроорганізмів. Присутність клавуланової кислоти в препараті Аугментин захищає амоксицилін від руйнування ферментами - β-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Фармакодинамічні ефекти Нижче наведено класифікацію мікроорганізмів відповідно до їх чутливості in vitro до комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти. Бактерії, зазвичай чутливі до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, Streptococcus spp. (Інші β-гемолітичні стрептококи)1,2, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)1, Staphylococcus saprophyticus (чутливий до метициліну), Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні, чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae. Грампозитивні анаероби: Clostridium spp., Peptococcus niger, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus spp. Грамнегативні анаероби: Bacteroides fragilis, Bacteroides spp., Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae1, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp. Грампозитивні аероби: Corynebacterium spp., Enterococcus faecium, Streptococcus pneumoniae1,2, Streptococcus групи Viridans2. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Hafnia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Stenotrophomonas maltophilia, Yers Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia spp., Coxiella burnetti, Mycoplasma spp. Щодо даних видів бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. Штами цих видів бактерій не продукують β-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.ФармакокінетикаВсмоктування Обидва активні компоненти препарату Аугментин , амоксицилін та клавуланова кислота, швидко та повністю всмоктуються із ШКТ після перорального прийому. Абсорбція діючих речовин оптимальна у разі прийому препарату на початку їди. Порошок для приготування суспензії для вживання Аугментин ® 125 мг/31.25 мг на 5 мл Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в різних дослідженнях, коли здорові добровольці у віці 2-12 років натще приймали в 3 прийоми 40 мг/10 мг/кг маси тіла/добу препарату Аугментин ® , порошок для приготування сус внутрішньо, 125 мг/31.25 мг на 5 мл (156.25 мг). Основні фармакокінетичні параметри Препарати Доза (мг/кг) C max (мг/л) Т max (год) AUC (мг×ч/л) T 1/2 (год) Амоксицилін Аугментин ® 125 мг/31.25 мг на 5 мл 40 7.3±1.7 2.1 (1.2-3) 18.6±2.6 1±0.33 Клавуланова кислота Аугментин ® 125 мг/31.25 мг на 5 мл 10 2.7±1.6 1.6 (1-2) 5.5±3.1 1.6 (1-2) Порошок для приготування суспензії для вживання Аугментин ® 200 мг/28.5 мг в 5 мл Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в різних дослідженнях, коли здорові добровольці у віці 2-12 років натще приймали препарат Аугментин , порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 200 мг/28 мг 28 мг. у дозі 45 мг/6.4 мг/кг/сут, розділеної на 2 прийоми. Основні фармакокінетичні параметри Діюча речовина max ( мг/л) T max (год) AUC (мг×ч/л) T 1/2 (год) Амоксицилін 11.99±3.28 1 (1-2) 35.2±5 1.22±0.28 Клавуланова кислота 5.49±2.71 1 (1-2) 13.26±5.88 0.99±0.14 Порошок для приготування суспензії для вживання Аугментин ® 400 мг/57 мг в 5 мл Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в різних дослідженнях, коли здорові добровольці приймали одну дозу препарату Аугментин , порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 400 мг/57 мг у 5 мл (457 мг). Основні фармакокінетичні параметри Діюча речовина max ( мг/л) T max (год) AUC (мг×ч/л) Амоксицилін 6.94±1.24 1.13 (0.75-1.75) 17.29±2.28 Клавуланова кислота 1.1±0.42 1 (0.5-1.25) 2.34±0.94 Розподіл Як і при внутрішньовенному введенні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти виявляються в різних органах і тканинах, інтерстиціальній рідині (органах черевної порожнини, жировій, кістковій та м'язовій тканинах, кожаній, ). Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну. У дослідженнях на тваринах кумуляція компонентів препарату Аугментин не виявлена. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, проникає у грудне молоко. У грудному молоці виявлено також слідову кількість клавуланової кислоти. За винятком можливості сенсибілізації, розвитку діареї та кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я дітей, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр, при цьому не було виявлено ознак негативного впливу на плід. Метаболізм 10-25% від початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота, що піддається інтенсивному метаболізму до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти і 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-вона і виводиться нирками , через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Виведення Як і інші пеніциліни, амоксицилін виводиться в основному нирками, тоді як клавуланова кислота - за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Приблизно 60-70% амоксициліну та близько 40-65% клавуланової кислоти виводиться нирками у незмінному вигляді у перші 6 годин після прийому 1 таблетки 250 мг/125 мг або 1 таблетки 500 мг/125 мг.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи пеніцилінів широкого спектра дії з інгібітором бета-лактамаз.ІнструкціяПравила приготування суспензії Суспензію готують перед першим застосуванням. Суспензія (125 мг/31.25 мг на 5 мл): у флакон з порошком слід додати приблизно 60 мл кип'яченої води, охолодженої до кімнатної температури, далі закрити флакон кришкою і струшувати до повного розведення порошку, дати флакону постояти протягом 5 хв для забезпечення повного розведення. Потім додати воду до мітки на флаконі і знову струсити флакон. Загалом приготування суспензії потрібно близько 92 мл води. Суспензія (200 мг/28.5 мг 5 мл або 400 мг/57 мг 5 мл): у флакон з порошком слід додати приблизно 40 мл кип'яченої води, охолодженої до кімнатної температури, далі закрити флакон кришкою і струшувати до повного розведення порошку, дати флакон постояти протягом 5 хв для забезпечення повного розведення. Потім додати воду до мітки на флаконі і знову струсити флакон. Загалом приготування суспензії потрібно близько 64 мл води. Для дітей віком до 2 років відміряну разову дозу суспензії препарату Аугментин можна розвести водою у відношенні 1:1. Флакон слід добре струшувати перед кожним використанням. Для точного дозування слід використовувати мірний ковпачок, який необхідно добре промивати водою після кожного застосування. Після розведення суспензію слід зберігати не більше 7 днів у холодильнику, але не заморожувати.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (наприклад, рецидивуючий тонзиліт, синусит, середній отит), які зазвичай викликаються Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae*, Moraxella catarrhalis*, Streptococcus pyogenes; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (наприклад, загострення хронічного бронхіту, пайова пневмонія та бронхопневмонія), зазвичай викликані Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae* та Moraxella catarrhalis* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції сечостатевого тракту: цистит, уретрит, пієлонефрит, інфекції жіночих статевих органів, які зазвичай викликаються видами сімейства Enterobacteriaceae (переважно Escherichia coli*), Staphylococcus saprophyticus та видами роду Enterococcus; гонорея, що викликається Neisseria gonorrhoeae* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції шкіри та м'яких тканин, зазвичай викликані Staphylococcus aureus*, Streptococcus pyogenes та видами роду Bacteroides*; інфекції кісток і суглобів (наприклад, остеомієліт, який зазвичай викликається Staphylococcus aureus*), при необхідності проведення тривалої терапії; одонтогенні інфекції (наприклад, періодонтит, верхньощелепний синусит, важкі дентальні абсцеси з целюлітом, що поширюється) - для таблеток 500 мг/125 мг або 875 мг/125 мг; інші змішані інфекції (наприклад, септичний аборт, післяпологовий сепсис, інтраабдомінальний сепсис) у межах ступінчастої терапії. * Окремі представники зазначеного роду мікроорганізмів, що продукують β-лактамазу, що робить їх нечутливими до амоксициліну. Інфекції, спричинені чутливими до амоксициліну мікроорганізмами, можна лікувати препаратом Аугментин, оскільки амоксицилін є одним з його активних інгредієнтів. Аугментин також показаний для лікування змішаних інфекцій, зумовлених мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, а також мікроорганізмами, що продукують β-лактамазу, чутливими до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою. Чутливість бактерій до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою варіюється в залежності від регіону та з часом. Там, де це можливо, мають бути прийняті до уваги локальні дані щодо чутливості. У разі потреби слід проводити збір мікробіологічних зразків та аналіз на бактеріологічну чутливість.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амоксициліну, клавуланової кислоти, інших компонентів препарату, бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів) в анамнезі; попередні епізоди жовтяниці або порушення функції печінки при застосуванні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою в анамнезі; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 40 кг; порушення функції нирок (КК ≤30 мл/хв) – (для таблеток 875 мг/125 мг). Обережно: порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях репродуктивної функції у тварин пероральне та парентеральне введення препарату Аугментин не викликало тератогенних ефектів. У поодинокому дослідженні у жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія препаратом може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і всі лікарські препарати, Аугментин не рекомендується застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь застосування для матері перевищує потенційний ризик для плода. Аугментин можна застосовувати під час грудного вигодовування. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї або кандидозу слизових оболонок ротової порожнини, пов'язаних з проникненням у грудне молоко слідових кількостей діючих речовин цього препарату, жодних інших несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, не спостерігалося. У разі виникнення несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, необхідно припинити грудне вигодовування. Протипоказано застосування препарату у дитячому віці до 12 років та при масі тіла менше 40 кг.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – кандидоз шкіри та слизових оболонок. З боку системи кровотворення: рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та оборотна тромбоцитопенія; дуже рідко – оборотний агранулоцитоз та оборотна гемолітична анемія, подовження протромбінового часу та часу кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт. З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови; дуже рідко – оборотна гіперактивність, судоми (судоми можуть спостерігатися у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату), безсоння, збудження, тривога, зміна поведінки. З боку травної системи: дорослі: дуже часто – діарея, часто – нудота, блювання; діти: часто – діарея, нудота, блювання; вся популяція: нудота найчастіше спостерігається прийому високих доз препарату. Якщо після початку прийому препарату спостерігаються небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту, вони можуть бути усунені, якщо приймати препарат на початку їди. Нечасто – порушення травлення; дуже рідко - антибіотико-асоційований коліт, індукований прийомом антибіотиків (включаючи псевдомембранозний коліт та геморагічний коліт) (див. розділ "Особливі вказівки"), чорна "волосата" мова, гастрит, стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – помірне підвищення активності ACT та/або АЛТ (спостерігається у пацієнтів, які отримують терапію бета-лактамними антибіотиками, проте клінічна значущість його невідома); дуже рідко – гепатит та холестатична жовтяниця (дані реакції відзначалися при терапії іншими пеніцилінами та цефалоспоринами), збільшення концентрації білірубіну та лужної фосфатази. Небажані реакції з боку печінки спостерігалися головним чином у чоловіків та пацієнтів похилого віку і можуть бути пов'язані з тривалою терапією. Ці небажані реакції дуже рідко спостерігаються у дітей. Перелічені ознаки та симптоми зазвичай зустрічаються в процесі або відразу після закінчення терапії, проте в окремих випадках можуть не виявлятися протягом кількох тижнів після завершення терапії. Небажані реакції, як правило, є оборотними. Небажані реакції з боку печінки можуть бути важкими, у рідкісних випадках були повідомлення про летальні наслідки. Майже завжди це були особи з серйозною супутньою патологією або особи, які отримують одночасно потенційно гепатотоксичні препарати. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – багатоформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний зпідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду не рекомендовано. Пробенецид знижує канальцеву секрецію амоксициліну, і тому одночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду може призводити до підвищення та персистенції в крові концентрації амоксициліну, але не клавуланової кислоти. Одночасне використання алопуринолу та амоксициліну може підвищувати ризик виникнення шкірних алергічних реакцій. В даний час у літературі немає даних про одночасне застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та алопуринолом. Пеніциліни здатні уповільнювати виведення з організму метотрексату за рахунок інгібування його канальцевої секреції, тому одночасне застосування препарату Аугментин і метотрексату може збільшити токсичність метотрексату. Як і інші антибактеріальні препарати, препарат Аугментин може впливати на кишкову мікрофлору, призводячи до зниження всмоктування естрогенів із ШКТ та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення MHO у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного призначення препарату Аугментин® з антикоагулянтами протромбіновий час або MHO повинні ретельно контролюватись при призначенні або відміні препарату Аугментин®, може знадобитися корекція дози антикоагулянтів для прийому внутрішньо. У пацієнтів, які отримували мікофенолат мофетил, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту - мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни даної концентрації не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти. Запобіжні заходи Перед початком лікування препаратом Аугментин® необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші речовини, що викликають алергічну реакцію у пацієнта. Описані серйозні, а іноді і летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) на пеніциліни. Ризик виникнення таких реакцій найбільш високий у пацієнтів, які мають в анамнезі реакції гіперчутливості на пеніциліни. У разі виникнення алергічної реакції необхідно припинити лікування препаратом Аугментин і розпочати відповідну альтернативну терапію. При серйозних реакціях гіперчутливості слід негайно запровадити епінефрін. Можуть знадобитися також оксигенотерапія, внутрішньовенне введення кортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, що включає інтубацію. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. У разі підозри на інфекційний мононуклеоз препарат Аугментин® не слід застосовувати, оскільки у пацієнтів з цим захворюванням амоксицилін може викликати кореподібний шкірний висип, що ускладнює діагностику захворювання. Тривале лікування препаратом Аугментин іноді призводить до надмірного розмноження нечутливих мікроорганізмів. Описано випадки виникнення псевдомембранозного коліту при прийомі антибіотиків, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів із діареєю під час або після застосування антибіотиків. Якщо діарея тривала або має виражений характер або пацієнт має спазми в животі, лікування має бути негайно припинено, і пацієнт повинен бути обстежений. Протипоказане застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечника. В цілому, препарат Аугментин® переноситься добре і має властиву всім пеніцилінам низьку токсичність. Під час тривалої терапії препаратом Аугментин® рекомендується періодично оцінювати функцію нирок, печінки та ситсеми кровотворення. У пацієнтів, які отримували комбінацію амоксициліну з клавулановою кислотою спільно з непрямими (пероральними) антикоагулянтами, в окремих випадках повідомлялося про збільшення протромбінового часу (підвищення MHO). При сумісному призначенні непрямих (пероральних) антикоагулянтів з комбінацією амоксициліну з клавулановою кислотою необхідно контролювати відповідні показники. Для підтримки необхідного ефекту пероральних антикоагулянтів може знадобитися коригування їхньої дози. У пацієнтів зі зниженим діурезом у рідкісних випадках повідомлялося про розвиток кристалурії, переважно при парентеральному застосуванні препарату. Під час введення високих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. Прийом препарату Аугментин внутрішньо приводить до високого вмісту амоксициліну в сечі, що може призводити до хибнопозитивних результатів при визначенні глюкози в сечі (наприклад, проба Бенедикта, проба Фелінга). У цьому випадку рекомендується застосовувати глюкозоксидантний метод визначення концентрації глюкози у сечі. Клавуланова кислота може викликати неспецифічне зв'язування імуноглобуліну G та альбуміну з мембранами еритроцитів, що призводить до хибнопозитивних результатів проби Кумбса. Упаковка з алюмінієвої фольги, що ламінує, містить пакет з осушувачем, який не призначений для прийому всередину. Необхідно використовувати препарат Аугментин протягом 30 днів з моменту розкриття упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги. Зловживання та лікарська залежність Не спостерігалося лікарської залежності, звикання та реакцій ейфорії, пов'язаних із вживанням препарату Аугментин®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки препарат може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від віку, маси тіла, функцій нирок пацієнта, а також від ступеня тяжкості інфекції. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травної системи Аугментин® рекомендується приймати на початку їди. Мінімальний курс антибактеріальної терапії становить 5 днів. Лікування не повинно тривати понад 14 днів без перегляду клінічної ситуації. При необхідності можливе проведення ступінчастої терапії (на початку терапії парентеральне введення препарату з наступним переходом на пероральний прийом). Дорослі та діти старше 12 років або з масою тіла 40 кг і більше Рекомендується застосовувати інші лікарські форми препарату Аугментин або суспензію із співвідношенням амоксициліну до клавуланової кислоти 7:1 (400 мг/57 мг на 5 мл). Діти віком від 3 місяців до 12 років з масою тіла менше 40 кг Розрахунок дози проводять залежно від віку і маси тіла, вказують в мг/кг маси тіла/сут (розрахунок по амоксициліну) або мл суспензії. Кратність прийому суспензії 125 мг/31.25 мг на 5 мл - 3 рази/сут кожні 8 год. Кратність прийому суспензії 200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл - 2 рази/сут кожні 12 год. Рекомендований режим дозування та кратність прийому представлені у таблиці нижче. Таблиця режиму дозування препарату Аугментин ® (розрахунок дози амоксициліну) Кратність прийому - 3 рази на добу Суспензія 4:1 (125 мг/31.25 мг на 5 мл) Кратність прийому - 2 рази на добу Суспензія 7:1 (200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл) Низькі дози 20 мг/кг/добу 25 мг/кг/добу Високі дози 40 мг/кг/добу 45 мг/кг/добу Низькі дози препарату Аугментин застосовуються для лікування інфекцій шкіри та м'яких тканин, а також рецидивуючого тонзиліту. Високі дози препарату Аугментин застосовують для лікування таких захворювань, як середній отит, синусит, інфекції нижніх дихальних шляхів та сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів. Недостатньо клінічних даних для рекомендації застосування препарату Аугментин у дозі більше 40 мг/кг/добу на 3 прийоми (суспензія 4:1) та 45 мг/кг/добу на 2 прийоми (суспензія 7:1) недостатньо клінічних даних для рекомендації застосування у дозі більше у дітей віком до 2 років. Діти від народження до 3 місяців Внаслідок незрілості виділеної функції нирок рекомендована доза препарату Аугментин ( розрахунок по амоксициліну) становить 30 мг/кг/добу на 2 прийоми у вигляді суспензії 4:1. Застосування суспензії 7:1 (200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл) у даної популяції протипоказане. Діти, що народилися передчасно Немає рекомендацій щодо режиму дозування. Пацієнти похилого віку Не потрібна корекція дози препарату. У пацієнтів похилого віку із порушеннями функції нирок дозу слід коригувати так, як зазначено нижче для дорослих із порушеннями функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція доз заснована на максимальній дозі амоксициліну, що рекомендується, і проводиться з урахуванням значень КК. КК Суспензія 4:1 (125 мг/31.25 мг на 5 мл) >30 мл/хв Корекція режиму дозування не потрібна 10-30 мл/хв 15 мг/3.75 мг/кг 2 рази на добу, максимальна доза - 500 мг/125 мг 2 рази на добу <10 мл/хв 15 мг/3.75 мг/кг 1 раз на добу, максимальна добова доза – 500 мг/125 мг Суспензію 7:1 (200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл) слід застосовувати тільки у пацієнтів з КК >30 мл/хв, при цьому корекції дози не потрібно. Найчастіше, наскільки можна, слід віддавати перевагу парентеральної терапії. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Рекомендований режим дозування – 15 мг/3.75 мг/кг 1 раз на добу. Перед сеансом гемодіалізу слід ввести додаткову дозу 15 мг/3.75 мг/кг. Для відновлення концентрацій активних компонентів препарату Аугментин у крові другу додаткову дозу 15 мг/3.75 мг/кг слід ввести після сеансу гемодіалізу. Пацієнти з порушеннями функції печінки Лікування проводять з обережністю; регулярно здійснюють моніторинг функції печінки. Недостатньо даних для проведення корекції режиму дозування цієї категорії пацієнтів.ПередозуванняСимптоми: можуть виникати симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та порушення водно-електролітного балансу. Описано амоксицилінову кристалурію, що в деяких випадках призводить до розвитку ниркової недостатності. Можуть спостерігатися судоми у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози. Лікування: симптоми з боку шлунково-кишкового тракту – симптоматична терапія, приділяючи особливу увагу нормалізації водно-електролітного балансу. У разі передозування амоксицилін та клавуланова кислота можуть бути видалені із кровотоку шляхом гемодіалізу. Результати проспективного дослідження, проведеного за участю 51 дитини в токсикологічному центрі, показали, що введення амоксициліну в дозі менш ніж 250 мг/кг не призводило до значних клінічних симптомів і не вимагало промивання шлунка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з характерним запахом; при розведенні утворюється суспензія білого або майже білого кольору, при стоянні повільно утворюється осад білого або майже білого кольору. 5 мл готової сусп. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 125 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 31.25 мг; Допоміжні речовини: камедь ксантанова - 12.5 мг, аспартам - 12.5 мг, янтарна кислота - 0.84 мг, кремнію діоксид колоїдний - 25 мг, гіпромелоза - 150 мг, ароматизатор апельсиновий 1 - 15 мг, ароматизатор апельсиновий 2. мг, ароматизатор "Світла патока" – 23.75 мг, кремнію діоксид – 125 мг. 11.5 г - флакони скляні (1) у комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з характерним запахом; при розведенні утворюється суспензія білого чи майже білого кольору; при стоянні повільно утворюється осад білого або майже білого кольору. 5 мл готової сусп. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 200 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 28.5 мг; Допоміжні речовини: камедь ксантанова - 12.5 мг, аспартам - 12.5 мг, янтарна кислота - 0.84 мг, кремнію діоксид колоїдний - 25 мг, гіпромелоза - 79.65 мг, ароматизатор апельсиновий 1 - 15 мг, 5 ап. мг, ароматизатор "Світла патока" – 23.75 мг, кремнію діоксид – до 552 мг. 7.7 г - флакони скляні (1) у комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з характерним запахом; при розведенні утворюється суспензія білого чи майже білого кольору; при стоянні повільно утворюється осад білого або майже білого кольору. 5 мл готової сусп. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 400 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 57 мг; Допоміжні речовини: камедь ксантанова - 12.5 мг, аспартам - 12.5 мг, янтарна кислота - 0.84 мг, кремнію діоксид колоїдний - 25 мг, гіпромелоза - 79.65 мг, ароматизатор апельсиновий 1 - 15 мг, 5 ап. мг, ароматизатор "Світла патока" – 23.75 мг, кремнію діоксид – до 900 мг. 12.6 г - флакони скляні (1) у комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні. * При виробництві препарату клавуланат калію закладається з 5% надлишком.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час, амоксицилін схильний до руйнування β-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують цей фермент. Клавуланова кислота є інгібітором β-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр β-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних β-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій. Двома основними механізмами резистентності до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою є: Інактивація бактеріальними β-лактамазами, які самі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи різні амінокислотні послідовності, що відносяться до класів В, С та D за класифікацією Ambler. Зміни в пеніцилін-зв'язуючих білках, що зменшують рівень спорідненості антибактеріального засобу до мішені. Зниження проникності зовнішньої мембрани та механізми еффлюксного насоса можуть викликати або сприяти формуванню резистентності, особливо серед грамнегативних мікроорганізмів. Присутність клавуланової кислоти в препараті Аугментин захищає амоксицилін від руйнування ферментами - β-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Фармакодинамічні ефекти Нижче наведено класифікацію мікроорганізмів відповідно до їх чутливості in vitro до комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти. Бактерії, зазвичай чутливі до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, Streptococcus spp. (Інші β-гемолітичні стрептококи)1,2, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)1, Staphylococcus saprophyticus (чутливий до метициліну), Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні, чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae. Грампозитивні анаероби: Clostridium spp., Peptococcus niger, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus spp. Грамнегативні анаероби: Bacteroides fragilis, Bacteroides spp., Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae1, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp. Грампозитивні аероби: Corynebacterium spp., Enterococcus faecium, Streptococcus pneumoniae1,2, Streptococcus групи Viridans2. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Hafnia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Stenotrophomonas maltophilia, Yers Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia spp., Coxiella burnetti, Mycoplasma spp. Щодо даних видів бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. Штами цих видів бактерій не продукують β-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.ФармакокінетикаВсмоктування Обидва активні компоненти препарату Аугментин , амоксицилін та клавуланова кислота, швидко та повністю всмоктуються із ШКТ після перорального прийому. Абсорбція діючих речовин оптимальна у разі прийому препарату на початку їди. Порошок для приготування суспензії для вживання Аугментин ® 125 мг/31.25 мг на 5 мл Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в різних дослідженнях, коли здорові добровольці у віці 2-12 років натще приймали в 3 прийоми 40 мг/10 мг/кг маси тіла/добу препарату Аугментин ® , порошок для приготування сус внутрішньо, 125 мг/31.25 мг на 5 мл (156.25 мг). Основні фармакокінетичні параметри Препарати Доза (мг/кг) C max (мг/л) Т max (год) AUC (мг×ч/л) T 1/2 (год) Амоксицилін Аугментин ® 125 мг/31.25 мг на 5 мл 40 7.3±1.7 2.1 (1.2-3) 18.6±2.6 1±0.33 Клавуланова кислота Аугментин ® 125 мг/31.25 мг на 5 мл 10 2.7±1.6 1.6 (1-2) 5.5±3.1 1.6 (1-2) Порошок для приготування суспензії для вживання Аугментин ® 200 мг/28.5 мг в 5 мл Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в різних дослідженнях, коли здорові добровольці у віці 2-12 років натще приймали препарат Аугментин , порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 200 мг/28 мг 28 мг. у дозі 45 мг/6.4 мг/кг/сут, розділеної на 2 прийоми. Основні фармакокінетичні параметри Діюча речовина max ( мг/л) T max (год) AUC (мг×ч/л) T 1/2 (год) Амоксицилін 11.99±3.28 1 (1-2) 35.2±5 1.22±0.28 Клавуланова кислота 5.49±2.71 1 (1-2) 13.26±5.88 0.99±0.14 Порошок для приготування суспензії для вживання Аугментин ® 400 мг/57 мг в 5 мл Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в різних дослідженнях, коли здорові добровольці приймали одну дозу препарату Аугментин , порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 400 мг/57 мг у 5 мл (457 мг). Основні фармакокінетичні параметри Діюча речовина max ( мг/л) T max (год) AUC (мг×ч/л) Амоксицилін 6.94±1.24 1.13 (0.75-1.75) 17.29±2.28 Клавуланова кислота 1.1±0.42 1 (0.5-1.25) 2.34±0.94 Розподіл Як і при внутрішньовенному введенні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти виявляються в різних органах і тканинах, інтерстиціальній рідині (органах черевної порожнини, жировій, кістковій та м'язовій тканинах, кожаній, ). Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну. У дослідженнях на тваринах кумуляція компонентів препарату Аугментин не виявлена. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, проникає у грудне молоко. У грудному молоці виявлено також слідову кількість клавуланової кислоти. За винятком можливості сенсибілізації, розвитку діареї та кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я дітей, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр, при цьому не було виявлено ознак негативного впливу на плід. Метаболізм 10-25% від початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота, що піддається інтенсивному метаболізму до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти і 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-вона і виводиться нирками , через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Виведення Як і інші пеніциліни, амоксицилін виводиться в основному нирками, тоді як клавуланова кислота - за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Приблизно 60-70% амоксициліну та близько 40-65% клавуланової кислоти виводиться нирками у незмінному вигляді у перші 6 годин після прийому 1 таблетки 250 мг/125 мг або 1 таблетки 500 мг/125 мг.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи пеніцилінів широкого спектра дії з інгібітором бета-лактамаз.ІнструкціяПравила приготування суспензії Суспензію готують перед першим застосуванням. Суспензія (125 мг/31.25 мг на 5 мл): у флакон з порошком слід додати приблизно 60 мл кип'яченої води, охолодженої до кімнатної температури, далі закрити флакон кришкою і струшувати до повного розведення порошку, дати флакону постояти протягом 5 хв для забезпечення повного розведення. Потім додати воду до мітки на флаконі і знову струсити флакон. Загалом приготування суспензії потрібно близько 92 мл води. Суспензія (200 мг/28.5 мг 5 мл або 400 мг/57 мг 5 мл): у флакон з порошком слід додати приблизно 40 мл кип'яченої води, охолодженої до кімнатної температури, далі закрити флакон кришкою і струшувати до повного розведення порошку, дати флакон постояти протягом 5 хв для забезпечення повного розведення. Потім додати воду до мітки на флаконі і знову струсити флакон. Загалом приготування суспензії потрібно близько 64 мл води. Для дітей віком до 2 років відміряну разову дозу суспензії препарату Аугментин можна розвести водою у відношенні 1:1. Флакон слід добре струшувати перед кожним використанням. Для точного дозування слід використовувати мірний ковпачок, який необхідно добре промивати водою після кожного застосування. Після розведення суспензію слід зберігати не більше 7 днів у холодильнику, але не заморожувати.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (наприклад, рецидивуючий тонзиліт, синусит, середній отит), які зазвичай викликаються Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae*, Moraxella catarrhalis*, Streptococcus pyogenes; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (наприклад, загострення хронічного бронхіту, пайова пневмонія та бронхопневмонія), зазвичай викликані Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae* та Moraxella catarrhalis* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції сечостатевого тракту: цистит, уретрит, пієлонефрит, інфекції жіночих статевих органів, які зазвичай викликаються видами сімейства Enterobacteriaceae (переважно Escherichia coli*), Staphylococcus saprophyticus та видами роду Enterococcus; гонорея, що викликається Neisseria gonorrhoeae* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції шкіри та м'яких тканин, зазвичай викликані Staphylococcus aureus*, Streptococcus pyogenes та видами роду Bacteroides*; інфекції кісток і суглобів (наприклад, остеомієліт, який зазвичай викликається Staphylococcus aureus*), при необхідності проведення тривалої терапії; одонтогенні інфекції (наприклад, періодонтит, верхньощелепний синусит, важкі дентальні абсцеси з целюлітом, що поширюється) - для таблеток 500 мг/125 мг або 875 мг/125 мг; інші змішані інфекції (наприклад, септичний аборт, післяпологовий сепсис, інтраабдомінальний сепсис) у межах ступінчастої терапії. * Окремі представники зазначеного роду мікроорганізмів, що продукують β-лактамазу, що робить їх нечутливими до амоксициліну. Інфекції, спричинені чутливими до амоксициліну мікроорганізмами, можна лікувати препаратом Аугментин, оскільки амоксицилін є одним з його активних інгредієнтів. Аугментин також показаний для лікування змішаних інфекцій, зумовлених мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, а також мікроорганізмами, що продукують β-лактамазу, чутливими до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою. Чутливість бактерій до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою варіюється в залежності від регіону та з часом. Там, де це можливо, мають бути прийняті до уваги локальні дані щодо чутливості. У разі потреби слід проводити збір мікробіологічних зразків та аналіз на бактеріологічну чутливість.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амоксициліну, клавуланової кислоти, інших компонентів препарату, бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів) в анамнезі; попередні епізоди жовтяниці або порушення функції печінки при застосуванні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою в анамнезі; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 40 кг; порушення функції нирок (КК ≤30 мл/хв) – (для таблеток 875 мг/125 мг). Обережно: порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях репродуктивної функції у тварин пероральне та парентеральне введення препарату Аугментин не викликало тератогенних ефектів. У поодинокому дослідженні у жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія препаратом може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і всі лікарські препарати, Аугментин не рекомендується застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь застосування для матері перевищує потенційний ризик для плода. Аугментин можна застосовувати під час грудного вигодовування. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї або кандидозу слизових оболонок ротової порожнини, пов'язаних з проникненням у грудне молоко слідових кількостей діючих речовин цього препарату, жодних інших несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, не спостерігалося. У разі виникнення несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, необхідно припинити грудне вигодовування. Протипоказано застосування препарату у дитячому віці до 12 років та при масі тіла менше 40 кг.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – кандидоз шкіри та слизових оболонок. З боку системи кровотворення: рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та оборотна тромбоцитопенія; дуже рідко – оборотний агранулоцитоз та оборотна гемолітична анемія, подовження протромбінового часу та часу кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт. З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови; дуже рідко – оборотна гіперактивність, судоми (судоми можуть спостерігатися у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату), безсоння, збудження, тривога, зміна поведінки. З боку травної системи: дорослі: дуже часто – діарея, часто – нудота, блювання; діти: часто – діарея, нудота, блювання; вся популяція: нудота найчастіше спостерігається прийому високих доз препарату. Якщо після початку прийому препарату спостерігаються небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту, вони можуть бути усунені, якщо приймати препарат на початку їди. Нечасто – порушення травлення; дуже рідко - антибіотико-асоційований коліт, індукований прийомом антибіотиків (включаючи псевдомембранозний коліт та геморагічний коліт) (див. розділ "Особливі вказівки"), чорна "волосата" мова, гастрит, стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – помірне підвищення активності ACT та/або АЛТ (спостерігається у пацієнтів, які отримують терапію бета-лактамними антибіотиками, проте клінічна значущість його невідома); дуже рідко – гепатит та холестатична жовтяниця (дані реакції відзначалися при терапії іншими пеніцилінами та цефалоспоринами), збільшення концентрації білірубіну та лужної фосфатази. Небажані реакції з боку печінки спостерігалися головним чином у чоловіків та пацієнтів похилого віку і можуть бути пов'язані з тривалою терапією. Ці небажані реакції дуже рідко спостерігаються у дітей. Перелічені ознаки та симптоми зазвичай зустрічаються в процесі або відразу після закінчення терапії, проте в окремих випадках можуть не виявлятися протягом кількох тижнів після завершення терапії. Небажані реакції, як правило, є оборотними. Небажані реакції з боку печінки можуть бути важкими, у рідкісних випадках були повідомлення про летальні наслідки. Майже завжди це були особи з серйозною супутньою патологією або особи, які отримують одночасно потенційно гепатотоксичні препарати. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – багатоформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний зпідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду не рекомендовано. Пробенецид знижує канальцеву секрецію амоксициліну, і тому одночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду може призводити до підвищення та персистенції в крові концентрації амоксициліну, але не клавуланової кислоти. Одночасне використання алопуринолу та амоксициліну може підвищувати ризик виникнення шкірних алергічних реакцій. В даний час у літературі немає даних про одночасне застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та алопуринолом. Пеніциліни здатні уповільнювати виведення з організму метотрексату за рахунок інгібування його канальцевої секреції, тому одночасне застосування препарату Аугментин і метотрексату може збільшити токсичність метотрексату. Як і інші антибактеріальні препарати, препарат Аугментин може впливати на кишкову мікрофлору, призводячи до зниження всмоктування естрогенів із ШКТ та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення MHO у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного призначення препарату Аугментин® з антикоагулянтами протромбіновий час або MHO повинні ретельно контролюватись при призначенні або відміні препарату Аугментин®, може знадобитися корекція дози антикоагулянтів для прийому внутрішньо. У пацієнтів, які отримували мікофенолат мофетил, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту - мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни даної концентрації не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти. Запобіжні заходи Перед початком лікування препаратом Аугментин® необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші речовини, що викликають алергічну реакцію у пацієнта. Описані серйозні, а іноді і летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) на пеніциліни. Ризик виникнення таких реакцій найбільш високий у пацієнтів, які мають в анамнезі реакції гіперчутливості на пеніциліни. У разі виникнення алергічної реакції необхідно припинити лікування препаратом Аугментин і розпочати відповідну альтернативну терапію. При серйозних реакціях гіперчутливості слід негайно запровадити епінефрін. Можуть знадобитися також оксигенотерапія, внутрішньовенне введення кортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, що включає інтубацію. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. У разі підозри на інфекційний мононуклеоз препарат Аугментин® не слід застосовувати, оскільки у пацієнтів з цим захворюванням амоксицилін може викликати кореподібний шкірний висип, що ускладнює діагностику захворювання. Тривале лікування препаратом Аугментин іноді призводить до надмірного розмноження нечутливих мікроорганізмів. Описано випадки виникнення псевдомембранозного коліту при прийомі антибіотиків, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів із діареєю під час або після застосування антибіотиків. Якщо діарея тривала або має виражений характер або пацієнт має спазми в животі, лікування має бути негайно припинено, і пацієнт повинен бути обстежений. Протипоказане застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечника. В цілому, препарат Аугментин® переноситься добре і має властиву всім пеніцилінам низьку токсичність. Під час тривалої терапії препаратом Аугментин® рекомендується періодично оцінювати функцію нирок, печінки та ситсеми кровотворення. У пацієнтів, які отримували комбінацію амоксициліну з клавулановою кислотою спільно з непрямими (пероральними) антикоагулянтами, в окремих випадках повідомлялося про збільшення протромбінового часу (підвищення MHO). При сумісному призначенні непрямих (пероральних) антикоагулянтів з комбінацією амоксициліну з клавулановою кислотою необхідно контролювати відповідні показники. Для підтримки необхідного ефекту пероральних антикоагулянтів може знадобитися коригування їхньої дози. У пацієнтів зі зниженим діурезом у рідкісних випадках повідомлялося про розвиток кристалурії, переважно при парентеральному застосуванні препарату. Під час введення високих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. Прийом препарату Аугментин внутрішньо приводить до високого вмісту амоксициліну в сечі, що може призводити до хибнопозитивних результатів при визначенні глюкози в сечі (наприклад, проба Бенедикта, проба Фелінга). У цьому випадку рекомендується застосовувати глюкозоксидантний метод визначення концентрації глюкози у сечі. Клавуланова кислота може викликати неспецифічне зв'язування імуноглобуліну G та альбуміну з мембранами еритроцитів, що призводить до хибнопозитивних результатів проби Кумбса. Упаковка з алюмінієвої фольги, що ламінує, містить пакет з осушувачем, який не призначений для прийому всередину. Необхідно використовувати препарат Аугментин протягом 30 днів з моменту розкриття упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги. Зловживання та лікарська залежність Не спостерігалося лікарської залежності, звикання та реакцій ейфорії, пов'язаних із вживанням препарату Аугментин®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки препарат може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від віку, маси тіла, функцій нирок пацієнта, а також від ступеня тяжкості інфекції. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травної системи Аугментин® рекомендується приймати на початку їди. Мінімальний курс антибактеріальної терапії становить 5 днів. Лікування не повинно тривати понад 14 днів без перегляду клінічної ситуації. При необхідності можливе проведення ступінчастої терапії (на початку терапії парентеральне введення препарату з наступним переходом на пероральний прийом). Дорослі та діти старше 12 років або з масою тіла 40 кг і більше Рекомендується застосовувати інші лікарські форми препарату Аугментин або суспензію із співвідношенням амоксициліну до клавуланової кислоти 7:1 (400 мг/57 мг на 5 мл). Діти віком від 3 місяців до 12 років з масою тіла менше 40 кг Розрахунок дози проводять залежно від віку і маси тіла, вказують в мг/кг маси тіла/сут (розрахунок по амоксициліну) або мл суспензії. Кратність прийому суспензії 125 мг/31.25 мг на 5 мл - 3 рази/сут кожні 8 год. Кратність прийому суспензії 200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл - 2 рази/сут кожні 12 год. Рекомендований режим дозування та кратність прийому представлені у таблиці нижче. Таблиця режиму дозування препарату Аугментин ® (розрахунок дози амоксициліну) Кратність прийому - 3 рази на добу Суспензія 4:1 (125 мг/31.25 мг на 5 мл) Кратність прийому - 2 рази на добу Суспензія 7:1 (200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл) Низькі дози 20 мг/кг/добу 25 мг/кг/добу Високі дози 40 мг/кг/добу 45 мг/кг/добу Низькі дози препарату Аугментин застосовуються для лікування інфекцій шкіри та м'яких тканин, а також рецидивуючого тонзиліту. Високі дози препарату Аугментин застосовують для лікування таких захворювань, як середній отит, синусит, інфекції нижніх дихальних шляхів та сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів. Недостатньо клінічних даних для рекомендації застосування препарату Аугментин у дозі більше 40 мг/кг/добу на 3 прийоми (суспензія 4:1) та 45 мг/кг/добу на 2 прийоми (суспензія 7:1) недостатньо клінічних даних для рекомендації застосування у дозі більше у дітей віком до 2 років. Діти від народження до 3 місяців Внаслідок незрілості виділеної функції нирок рекомендована доза препарату Аугментин ( розрахунок по амоксициліну) становить 30 мг/кг/добу на 2 прийоми у вигляді суспензії 4:1. Застосування суспензії 7:1 (200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл) у даної популяції протипоказане. Діти, що народилися передчасно Немає рекомендацій щодо режиму дозування. Пацієнти похилого віку Не потрібна корекція дози препарату. У пацієнтів похилого віку із порушеннями функції нирок дозу слід коригувати так, як зазначено нижче для дорослих із порушеннями функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція доз заснована на максимальній дозі амоксициліну, що рекомендується, і проводиться з урахуванням значень КК. КК Суспензія 4:1 (125 мг/31.25 мг на 5 мл) >30 мл/хв Корекція режиму дозування не потрібна 10-30 мл/хв 15 мг/3.75 мг/кг 2 рази на добу, максимальна доза - 500 мг/125 мг 2 рази на добу <10 мл/хв 15 мг/3.75 мг/кг 1 раз на добу, максимальна добова доза – 500 мг/125 мг Суспензію 7:1 (200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл) слід застосовувати тільки у пацієнтів з КК >30 мл/хв, при цьому корекції дози не потрібно. Найчастіше, наскільки можна, слід віддавати перевагу парентеральної терапії. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Рекомендований режим дозування – 15 мг/3.75 мг/кг 1 раз на добу. Перед сеансом гемодіалізу слід ввести додаткову дозу 15 мг/3.75 мг/кг. Для відновлення концентрацій активних компонентів препарату Аугментин у крові другу додаткову дозу 15 мг/3.75 мг/кг слід ввести після сеансу гемодіалізу. Пацієнти з порушеннями функції печінки Лікування проводять з обережністю; регулярно здійснюють моніторинг функції печінки. Недостатньо даних для проведення корекції режиму дозування цієї категорії пацієнтів.ПередозуванняСимптоми: можуть виникати симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та порушення водно-електролітного балансу. Описано амоксицилінову кристалурію, що в деяких випадках призводить до розвитку ниркової недостатності. Можуть спостерігатися судоми у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози. Лікування: симптоми з боку шлунково-кишкового тракту – симптоматична терапія, приділяючи особливу увагу нормалізації водно-електролітного балансу. У разі передозування амоксицилін та клавуланова кислота можуть бути видалені із кровотоку шляхом гемодіалізу. Результати проспективного дослідження, проведеного за участю 51 дитини в токсикологічному центрі, показали, що введення амоксициліну в дозі менш ніж 250 мг/кг не призводило до значних клінічних симптомів і не вимагало промивання шлунка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, з натиском "AUGMENTIN" на одному боці; на зламі – від жовтувато-білого до майже білого кольору. 1 таб. Активні речовини: амоксицилін (у формі тригідрату) – 250 мг; клавуланова кислота (у формі калієвої солі) – 125 мг; Допоміжні речовини: магнію стеарат – 6.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 13 мг, кремнію діоксид колоїдний – 6.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 650 мг. Склад плівкової оболонки: титану діоксид - 9.63 мг, гіпромеллоза (5сР) - 7.39 мг, гіпромелоза (15сР) - 2.46 мг, макрогол 4000 - 1.46 мг, макрогол 6000 - 1.46 мг, диметикон - 0,000000000000000000000000000000 ). 10 шт. - блістери (1) з пакетиком із силікагелем - упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги (2) - пачки картонні. Таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, з видавленим написом "AС" та ризиком на одному боці. 1 таб. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 500 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 125 мг; Допоміжні речовини: магнію стеарат – 7.27 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 21 мг, кремнію діоксид колоїдний – 10.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – до 1050 мг. Склад плівкової оболонки: титану діоксид - 11.6 мг, гіпромелоза (5 cps) - 8.91 мг, гіпромелоза (15 cps) - 2.97 мг, макрогол 4000 - 1.76 мг, макрогол 6000 - 1.76 мг, диметикон 50. 7 шт. - блістери (1) з пакетиком із силікагелем - упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги (2) - пачки картонні. 10 шт. - блістери (1) з пакетиком із силікагелем - упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги (2) - пачки картонні. Таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, з гравіюванням "AC" на обох сторонах та ризиком на одній стороні. 1 таб. Активні речовини: амоксициліну тригідрат – 1004.43 мг (відповідає вмісту амоксициліну – 875 мг); клавуланат калію – 148.91 мг (відповідає вмісту клавуланової кислоти – 125 мг); Допоміжні речовини: магнію стеарат – 14.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 29 мг, кремнію діоксид колоїдний – 10 мг, целюлоза мікрокристалічна – 243.16 мг. Склад плівкової оболонки Опадрай OY-S-7300 білий: титану діоксид – 43%, гіпромелоза 5 сПз – 33%, гіпромелоза 15 сПз – 11%, макрогол 4000 – 6.5%, макрогол 6000 – 6.5%. 7 шт. - блістери (1) з пакетом осушувача - упаковки з алюмінієвої фольги, що ламінує, (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час, амоксицилін схильний до руйнування β-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують цей фермент. Клавуланова кислота є інгібітором β-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр β-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних β-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій. Двома основними механізмами резистентності до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою є: Інактивація бактеріальними β-лактамазами, які самі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи різні амінокислотні послідовності, що відносяться до класів В, С та D за класифікацією Ambler. Зміни в пеніцилін-зв'язуючих білках, що зменшують рівень спорідненості антибактеріального засобу до мішені. Зниження проникності зовнішньої мембрани та механізми еффлюксного насоса можуть викликати або сприяти формуванню резистентності, особливо серед грамнегативних мікроорганізмів. Присутність клавуланової кислоти в препараті Аугментин захищає амоксицилін від руйнування ферментами - β-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Фармакодинамічні ефекти Нижче наведено класифікацію мікроорганізмів відповідно до їх чутливості in vitro до комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти. Бактерії, зазвичай чутливі до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, Streptococcus spp. (Інші β-гемолітичні стрептококи)1,2, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)1, Staphylococcus saprophyticus (чутливий до метициліну), Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні, чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae. Грампозитивні анаероби: Clostridium spp., Peptococcus niger, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus spp. Грамнегативні анаероби: Bacteroides fragilis, Bacteroides spp., Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae1, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp. Грампозитивні аероби: Corynebacterium spp., Enterococcus faecium, Streptococcus pneumoniae1,2, Streptococcus групи Viridans2. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Hafnia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Stenotrophomonas maltophilia, Yers Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia spp., Coxiella burnetti, Mycoplasma spp. Щодо даних видів бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. Штами цих видів бактерій не продукують β-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.ФармакокінетикаВсмоктування Обидва діючі речовини Аугментину ® , амоксицилін і клавуланова кислота, швидко і повністю всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту після перорального прийому. Абсорбція діючих речовин оптимальна у разі прийому препарату на початку їди. Нижче наведено дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в окремих дослідженнях, коли здорові добровольці приймали натще: 1 таблетка Аугментин ® 250 мг / 125 мг (375 мг); 2 таблетки Аугментин ® 250 мг / 125 мг (375 мг); 1 таблетка препарат Аугментин ® 500 мг / 125 мг (625 мг); 500 мг амоксициліну; 125 мг клавуланової кислоти; 2 таблетки Аугментин ® 875 мг / 125 мг (1000 мг). Основні фармакокінетичні параметри Препарати Доза (мг) max ( мг/л) T max (год) AUC (мг×ч/л) T 1/2 (год) Амоксицилін у складі препарату Аугментин ® Аугментин ® 250 мг/125 мг 250 3.7 1.1 10.9 1.0 Аугментин 250 мг/125 мг, 2 таб. 500 5.8 1.5 20.9 1.3 Аугментин ® 500 мг/125 мг 500 6.5 1.5 23.2 1.3 Амоксицилін 500 мг 500 6.5 1.3 19.5 1.1 Аугментин ® 875 мг/125 мг 1750 11.64±2.78 1.5 (1-2.5) 53.52±12.31 1.19±0.21 Клавуланова кислота у складі препарату Аугментин® Аугментин ® 250 мг/125 мг 125 2.2 1.2 6.2 1.2 Аугментин 250 мг/125 мг, 2 таб. 250 4.1 1.3 11.8 1.0 Аугментин ® 500 мг/125 мг 125 2.8 1.3 7.3 0.8 Клавуланова кислота 125 мг 125 3.4 0.9 7.8 0.7 Аугментин ® 875 мг/125 мг 250 2.18±0.99 1.25 (1-2) 10.16±3.04 0.96±0.12 Розподіл Як і при внутрішньовенному введенні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою, терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти створюються в різних органах і тканинах, інтерстиціальній рідині (органах черевної порожнини, жировій, кістковій та м'язовій тканинах, синевіальній, відокремлюваному). Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну. У дослідженнях на тваринах кумуляції інгредієнтів препарату Аугментин не виявлено. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, проникає у грудне молоко. У грудному молоці виявлено також слідову кількість клавуланової кислоти. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї та кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я дітей, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр, при цьому не було виявлено ознак негативного впливу на плід. Метаболізм 10-25% від початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота, що піддається інтенсивному метаболізму до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти і 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-вона і виводиться нирками , через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Виведення Як і інші пеніциліни, амоксицилін виводиться в основному нирками, тоді як клавуланова кислота виводиться за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Дослідження показали, що в середньому приблизно 60-70% амоксициліну і близько 40-65% клавуланової кислоти виводиться нирками в незміненому вигляді в перші 6 годин після призначення препарату.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи пеніцилінів широкого спектра дії з інгібітором бета-лактамаз.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (наприклад, рецидивуючий тонзиліт, синусит, середній отит), які зазвичай викликаються Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae*, Moraxella catarrhalis*, Streptococcus pyogenes; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (наприклад, загострення хронічного бронхіту, пайова пневмонія та бронхопневмонія), зазвичай викликані Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae* та Moraxella catarrhalis* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції сечостатевого тракту: цистит, уретрит, пієлонефрит, інфекції жіночих статевих органів, які зазвичай викликаються видами сімейства Enterobacteriaceae (переважно Escherichia coli*), Staphylococcus saprophyticus та видами роду Enterococcus; гонорея, що викликається Neisseria gonorrhoeae* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції шкіри та м'яких тканин, зазвичай викликані Staphylococcus aureus*, Streptococcus pyogenes та видами роду Bacteroides*; інфекції кісток і суглобів (наприклад, остеомієліт, який зазвичай викликається Staphylococcus aureus*), при необхідності проведення тривалої терапії; одонтогенні інфекції (наприклад, періодонтит, верхньощелепний синусит, важкі дентальні абсцеси з целюлітом, що поширюється) - для таблеток 500 мг/125 мг або 875 мг/125 мг; інші змішані інфекції (наприклад, септичний аборт, післяпологовий сепсис, інтраабдомінальний сепсис) у межах ступінчастої терапії. * Окремі представники зазначеного роду мікроорганізмів, що продукують β-лактамазу, що робить їх нечутливими до амоксициліну. Інфекції, спричинені чутливими до амоксициліну мікроорганізмами, можна лікувати препаратом Аугментин, оскільки амоксицилін є одним з його активних інгредієнтів. Аугментин також показаний для лікування змішаних інфекцій, зумовлених мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, а також мікроорганізмами, що продукують β-лактамазу, чутливими до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою. Чутливість бактерій до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою варіюється в залежності від регіону та з часом. Там, де це можливо, мають бути прийняті до уваги локальні дані щодо чутливості. У разі потреби слід проводити збір мікробіологічних зразків та аналіз на бактеріологічну чутливість.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амоксициліну, клавуланової кислоти, інших компонентів препарату, бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів) в анамнезі; попередні епізоди жовтяниці або порушення функції печінки при застосуванні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою в анамнезі; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 40 кг; порушення функції нирок (КК ≤30 мл/хв) – (для таблеток 875 мг/125 мг). Обережно: порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях репродуктивної функції у тварин пероральне та парентеральне введення препарату Аугментин не викликало тератогенних ефектів. У поодинокому дослідженні у жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія препаратом може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і всі лікарські препарати, Аугментин не рекомендується застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь застосування для матері перевищує потенційний ризик для плода. Аугментин можна застосовувати під час грудного вигодовування. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї або кандидозу слизових оболонок ротової порожнини, пов'язаних з проникненням у грудне молоко слідових кількостей діючих речовин цього препарату, жодних інших несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, не спостерігалося. У разі виникнення несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, необхідно припинити грудне вигодовування. Протипоказано застосування препарату у дитячому віці до 12 років та при масі тіла менше 40 кг.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – кандидоз шкіри та слизових оболонок. З боку системи кровотворення: рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та оборотна тромбоцитопенія; дуже рідко – оборотний агранулоцитоз та оборотна гемолітична анемія, подовження протромбінового часу та часу кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт. З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови; дуже рідко – оборотна гіперактивність, судоми (судоми можуть спостерігатися у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату), безсоння, збудження, тривога, зміна поведінки. З боку травної системи: дорослі: дуже часто – діарея, часто – нудота, блювання; діти: часто – діарея, нудота, блювання; вся популяція: нудота найчастіше спостерігається прийому високих доз препарату. Якщо після початку прийому препарату спостерігаються небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту, вони можуть бути усунені, якщо приймати препарат на початку їди. Нечасто – порушення травлення; дуже рідко - антибіотико-асоційований коліт, індукований прийомом антибіотиків (включаючи псевдомембранозний коліт та геморагічний коліт) (див. розділ "Особливі вказівки"), чорна "волосата" мова, гастрит, стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – помірне підвищення активності ACT та/або АЛТ (спостерігається у пацієнтів, які отримують терапію бета-лактамними антибіотиками, проте клінічна значущість його невідома); дуже рідко – гепатит та холестатична жовтяниця (дані реакції відзначалися при терапії іншими пеніцилінами та цефалоспоринами), збільшення концентрації білірубіну та лужної фосфатази. Небажані реакції з боку печінки спостерігалися головним чином у чоловіків та пацієнтів похилого віку і можуть бути пов'язані з тривалою терапією. Ці небажані реакції дуже рідко спостерігаються у дітей. Перелічені ознаки та симптоми зазвичай зустрічаються в процесі або відразу після закінчення терапії, проте в окремих випадках можуть не виявлятися протягом кількох тижнів після завершення терапії. Небажані реакції, як правило, є оборотними. Небажані реакції з боку печінки можуть бути важкими, у рідкісних випадках були повідомлення про летальні наслідки. Майже завжди це були особи з серйозною супутньою патологією або особи, які отримують одночасно потенційно гепатотоксичні препарати. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – багатоформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний зпідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду не рекомендовано. Пробенецид знижує канальцеву секрецію амоксициліну, і тому одночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду може призводити до підвищення та персистенції в крові концентрації амоксициліну, але не клавуланової кислоти. Одночасне використання алопуринолу та амоксициліну може підвищувати ризик виникнення шкірних алергічних реакцій. В даний час у літературі немає даних про одночасне застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та алопуринолом. Пеніциліни здатні уповільнювати виведення з організму метотрексату за рахунок інгібування його канальцевої секреції, тому одночасне застосування препарату Аугментин і метотрексату може збільшити токсичність метотрексату. Як і інші антибактеріальні препарати, препарат Аугментин може впливати на кишкову мікрофлору, призводячи до зниження всмоктування естрогенів із ШКТ та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення MHO у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного призначення препарату Аугментин® з антикоагулянтами протромбіновий час або MHO повинні ретельно контролюватись при призначенні або відміні препарату Аугментин®, може знадобитися корекція дози антикоагулянтів для прийому внутрішньо. У пацієнтів, які отримували мікофенолат мофетил, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту - мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни даної концентрації не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти. Запобіжні заходи Перед початком лікування препаратом Аугментин® необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші речовини, що викликають алергічну реакцію у пацієнта. Описані серйозні, а іноді і летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) на пеніциліни. Ризик виникнення таких реакцій найбільш високий у пацієнтів, які мають в анамнезі реакції гіперчутливості на пеніциліни. У разі виникнення алергічної реакції необхідно припинити лікування препаратом Аугментин і розпочати відповідну альтернативну терапію. При серйозних реакціях гіперчутливості слід негайно запровадити епінефрін. Можуть знадобитися також оксигенотерапія, внутрішньовенне введення кортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, що включає інтубацію. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. У разі підозри на інфекційний мононуклеоз препарат Аугментин® не слід застосовувати, оскільки у пацієнтів з цим захворюванням амоксицилін може викликати кореподібний шкірний висип, що ускладнює діагностику захворювання. Тривале лікування препаратом Аугментин іноді призводить до надмірного розмноження нечутливих мікроорганізмів. Описано випадки виникнення псевдомембранозного коліту при прийомі антибіотиків, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів із діареєю під час або після застосування антибіотиків. Якщо діарея тривала або має виражений характер або пацієнт має спазми в животі, лікування має бути негайно припинено, і пацієнт повинен бути обстежений. Протипоказане застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечника. В цілому, препарат Аугментин® переноситься добре і має властиву всім пеніцилінам низьку токсичність. Під час тривалої терапії препаратом Аугментин® рекомендується періодично оцінювати функцію нирок, печінки та ситсеми кровотворення. У пацієнтів, які отримували комбінацію амоксициліну з клавулановою кислотою спільно з непрямими (пероральними) антикоагулянтами, в окремих випадках повідомлялося про збільшення протромбінового часу (підвищення MHO). При сумісному призначенні непрямих (пероральних) антикоагулянтів з комбінацією амоксициліну з клавулановою кислотою необхідно контролювати відповідні показники. Для підтримки необхідного ефекту пероральних антикоагулянтів може знадобитися коригування їхньої дози. У пацієнтів зі зниженим діурезом у рідкісних випадках повідомлялося про розвиток кристалурії, переважно при парентеральному застосуванні препарату. Під час введення високих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. Прийом препарату Аугментин внутрішньо приводить до високого вмісту амоксициліну в сечі, що може призводити до хибнопозитивних результатів при визначенні глюкози в сечі (наприклад, проба Бенедикта, проба Фелінга). У цьому випадку рекомендується застосовувати глюкозоксидантний метод визначення концентрації глюкози у сечі. Клавуланова кислота може викликати неспецифічне зв'язування імуноглобуліну G та альбуміну з мембранами еритроцитів, що призводить до хибнопозитивних результатів проби Кумбса. Упаковка з алюмінієвої фольги, що ламінує, містить пакет з осушувачем, який не призначений для прийому всередину. Необхідно використовувати препарат Аугментин протягом 30 днів з моменту розкриття упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги. Зловживання та лікарська залежність Не спостерігалося лікарської залежності, звикання та реакцій ейфорії, пов'язаних із вживанням препарату Аугментин®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки препарат може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від віку, маси тіла, функцій нирок пацієнта, а також від ступеня тяжкості інфекції. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травної системи Аугментин® рекомендується приймати на початку їди. Мінімальний курс антибактеріальної терапії становить 5 днів. Лікування не повинно тривати понад 14 днів без перегляду клінічної ситуації. При необхідності можливе проведення ступінчастої терапії (спочатку внутрішньовенне введення препарату Аугментин у лікарській формі порошок для приготування розчину для внутрішньовенного введення з подальшим переходом на препарат Аугментин у лікарських формах для перорального застосування). Необхідно пам'ятати, що 2 таблетки 250 мг/125 мг не еквівалентні 1 таблетці 500 мг/125 мг. Дорослі та діти старше 12 років або з масою тіла 40 кг і більше по 1 таб. 250 мг/125 мг 3 рази на добу при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості. При інфекціях тяжкого ступеня (включаючи хронічні та рецидивні інфекції сечовивідних шляхів, хронічні та рецидивні інфекції нижніх дихальних шляхів) рекомендовані інші дозування препарату Аугментин ® - по 1 таб. 500 мг/125 мг 3 рази на добу або 1 таб. 875 мг/125 мг 2 рази на добу. Особливі групи пацієнтів Діти молодші 12 років із масою тіла менше 40 кг Рекомендується використовувати інші лікарські форми препарату Аугментин . Пацієнти похилого віку Не потрібна корекція дози препарату. У пацієнтів з порушеннями функції нирок дозу слід коригувати так, як зазначено нижче для дорослих з порушеннями функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція доз заснована на максимальній дозі амоксициліну, що рекомендується, і проводиться з урахуванням значень КК. КК Таблетки 250 мг+125 мг Пігулки 500 мг+125 мг 30 мл/хв Корекція режиму дозування не потрібна Корекція режиму дозування не потрібна 10-30 мл/хв 1 таб. 250 мг + 125 мг (при легкому та середньотяжкому перебігу інфекції) 2 рази на добу 1 таб. 500 мг+125 мг (при середньому та тяжкому перебігу інфекції) 2 рази/добу 10 мл/хв 1 таб. 250 мг+125 мг (при легкій та середньотяжкій перебігу інфекції) 1 раз на добу 1 таб. 500 мг+125 мг (при середньому та тяжкому перебігу інфекції) 1 раз на добу Найчастіше, наскільки можна, слід віддавати перевагу парентеральної терапії. Таблетки 875 мг + 125 мг слід застосовувати тільки у пацієнтів з КК 30 мл/хв, при цьому не потрібно корекції режиму дозування. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Корекція дози заснована на максимальній рекомендованій дозі амоксициліну: 2 таб. 250 мг/125 мг, або 1 таб. 500 мг/125 мг в один прийом кожні 24 год. Під час сеансу гемодіалізу додатково 1 доза (1 таб.) та ще 1 доза (1 таб.) наприкінці сеансу діалізу (для компенсації зниження сироваткових концентрацій амоксициліну та клавуланової кислоти). Пацієнти з порушеннями функції печінки Лікування проводять з обережністю; регулярно здійснюють моніторинг функції печінки. Недостатньо даних для проведення корекції режиму дозування цієї категорії пацієнтів.ПередозуванняСимптоми: можуть виникати симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та порушення водно-електролітного балансу. Описано амоксицилінову кристалурію, що в деяких випадках призводить до розвитку ниркової недостатності. Можуть спостерігатися судоми у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози. Лікування: симптоми з боку шлунково-кишкового тракту – симптоматична терапія, приділяючи особливу увагу нормалізації водно-електролітного балансу. У разі передозування амоксицилін та клавуланова кислота можуть бути видалені із кровотоку шляхом гемодіалізу. Результати проспективного дослідження, проведеного за участю 51 дитини в токсикологічному центрі, показали, що введення амоксициліну в дозі менш ніж 250 мг/кг не призводило до значних клінічних симптомів і не вимагало промивання шлунка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, з натиском "AUGMENTIN" на одному боці; на зламі – від жовтувато-білого до майже білого кольору. 1 таб. Активні речовини: амоксицилін (у формі тригідрату) – 250 мг; клавуланова кислота (у формі калієвої солі) – 125 мг; Допоміжні речовини: магнію стеарат – 6.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 13 мг, кремнію діоксид колоїдний – 6.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 650 мг. Склад плівкової оболонки: титану діоксид - 9.63 мг, гіпромеллоза (5сР) - 7.39 мг, гіпромелоза (15сР) - 2.46 мг, макрогол 4000 - 1.46 мг, макрогол 6000 - 1.46 мг, диметикон - 0,000000000000000000000000000000 ). 10 шт. - блістери (1) з пакетиком із силікагелем - упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги (2) - пачки картонні. Таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, з видавленим написом "AС" та ризиком на одному боці. 1 таб. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 500 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 125 мг; Допоміжні речовини: магнію стеарат – 7.27 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 21 мг, кремнію діоксид колоїдний – 10.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – до 1050 мг. Склад плівкової оболонки: титану діоксид - 11.6 мг, гіпромелоза (5 cps) - 8.91 мг, гіпромелоза (15 cps) - 2.97 мг, макрогол 4000 - 1.76 мг, макрогол 6000 - 1.76 мг, диметикон 50. 7 шт. - блістери (1) з пакетиком із силікагелем - упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги (2) - пачки картонні. 10 шт. - блістери (1) з пакетиком із силікагелем - упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги (2) - пачки картонні. Таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, з гравіюванням "AC" на обох сторонах та ризиком на одній стороні. 1 таб. Активні речовини: амоксициліну тригідрат – 1004.43 мг (відповідає вмісту амоксициліну – 875 мг); клавуланат калію – 148.91 мг (відповідає вмісту клавуланової кислоти – 125 мг); Допоміжні речовини: магнію стеарат – 14.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 29 мг, кремнію діоксид колоїдний – 10 мг, целюлоза мікрокристалічна – 243.16 мг. Склад плівкової оболонки Опадрай OY-S-7300 білий: титану діоксид – 43%, гіпромелоза 5 сПз – 33%, гіпромелоза 15 сПз – 11%, макрогол 4000 – 6.5%, макрогол 6000 – 6.5%. 7 шт. - блістери (1) з пакетом осушувача - упаковки з алюмінієвої фольги, що ламінує, (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час, амоксицилін схильний до руйнування β-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують цей фермент. Клавуланова кислота є інгібітором β-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр β-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних β-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій. Двома основними механізмами резистентності до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою є: Інактивація бактеріальними β-лактамазами, які самі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи різні амінокислотні послідовності, що відносяться до класів В, С та D за класифікацією Ambler. Зміни в пеніцилін-зв'язуючих білках, що зменшують рівень спорідненості антибактеріального засобу до мішені. Зниження проникності зовнішньої мембрани та механізми еффлюксного насоса можуть викликати або сприяти формуванню резистентності, особливо серед грамнегативних мікроорганізмів. Присутність клавуланової кислоти в препараті Аугментин захищає амоксицилін від руйнування ферментами - β-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Фармакодинамічні ефекти Нижче наведено класифікацію мікроорганізмів відповідно до їх чутливості in vitro до комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти. Бактерії, зазвичай чутливі до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, Streptococcus spp. (Інші β-гемолітичні стрептококи)1,2, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)1, Staphylococcus saprophyticus (чутливий до метициліну), Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні, чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae. Грампозитивні анаероби: Clostridium spp., Peptococcus niger, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus spp. Грамнегативні анаероби: Bacteroides fragilis, Bacteroides spp., Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae1, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp. Грампозитивні аероби: Corynebacterium spp., Enterococcus faecium, Streptococcus pneumoniae1,2, Streptococcus групи Viridans2. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Hafnia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Stenotrophomonas maltophilia, Yers Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia spp., Coxiella burnetti, Mycoplasma spp. Щодо даних видів бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. Штами цих видів бактерій не продукують β-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.ФармакокінетикаВсмоктування Обидві діючі речовини препарату Аугментин , амоксицилін та клавуланова кислота, швидко та повністю всмоктуються із ШКТ після перорального прийому. Абсорбція діючих речовин оптимальна у разі прийому препарату на початку їди. Нижче наведено дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в окремих дослідженнях, коли здорові добровольці приймали натще: 1 таблетку препарату Аугментин 250 мг/125 мг (375 мг); 2 таблетки препарату Аугментин 250 мг/125 мг (375 мг); 1 таблетку препарату Аугментин 500 мг/125 мг (625 мг); 500 мг амоксициліну; 125 мг клавуланової кислоти; 2 таблетки препарату Аугментин 875 мг/125 мг (1000 мг). Основні фармакокінетичні параметри Препарати Доза (мг) max ( мг/л) T max (год) AUC (мг×ч/л) T 1/2 (год) Амоксицилін у складі препарату Аугментин ® Аугментин ® 250 мг/125 мг 250 3.7 1.1 10.9 1.0 Аугментин 250 мг/125 мг, 2 таб. 500 5.8 1.5 20.9 1.3 Аугментин ® 500 мг/125 мг 500 6.5 1.5 23.2 1.3 Амоксицилін 500 мг 500 6.5 1.3 19.5 1.1 Аугментин ® 875 мг/125 мг 1750 11.64±2.78 1.5 (1-2.5) 53.52±12.31 1.19±0.21 Клавуланова кислота у складі препарату Аугментин® Аугментин ® 250 мг/125 мг 125 2.2 1.2 6.2 1.2 Аугментин 250 мг/125 мг, 2 таб. 250 4.1 1.3 11.8 1.0 Аугментин ® 500 мг/125 мг 125 2.8 1.3 7.3 0.8 Клавуланова кислота 125 мг 125 3.4 0.9 7.8 0.7 Аугментин ® 875 мг/125 мг 250 2.18±0.99 1.25 (1-2) 10.16±3.04 0.96±0.12 Розподіл Як і при внутрішньовенному введенні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою, терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти створюються в різних органах і тканинах, інтерстиціальній рідині (органах черевної порожнини, жировій, кістковій та м'язовій тканинах, синевіальній, відокремлюваному). Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну. У дослідженнях на тваринах кумуляції інгредієнтів препарату Аугментин не виявлено. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, проникає у грудне молоко. У грудному молоці виявлено також слідову кількість клавуланової кислоти. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї та кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я дітей, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр, при цьому не було виявлено ознак негативного впливу на плід. Метаболізм 10-25% від початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота, що піддається інтенсивному метаболізму до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти і 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-вона і виводиться нирками , через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Виведення Як і інші пеніциліни, амоксицилін виводиться в основному нирками, тоді як клавуланова кислота виводиться за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Дослідження показали, що в середньому приблизно 60-70% амоксициліну і близько 40-65% клавуланової кислоти виводиться нирками в незміненому вигляді в перші 6 годин після призначення препарату.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи пеніцилінів широкого спектра дії з інгібітором бета-лактамаз.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (наприклад, рецидивуючий тонзиліт, синусит, середній отит), які зазвичай викликаються Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae*, Moraxella catarrhalis*, Streptococcus pyogenes; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (наприклад, загострення хронічного бронхіту, пайова пневмонія та бронхопневмонія), зазвичай викликані Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae* та Moraxella catarrhalis* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції сечостатевого тракту: цистит, уретрит, пієлонефрит, інфекції жіночих статевих органів, які зазвичай викликаються видами сімейства Enterobacteriaceae (переважно Escherichia coli*), Staphylococcus saprophyticus та видами роду Enterococcus; гонорея, що викликається Neisseria gonorrhoeae* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції шкіри та м'яких тканин, зазвичай викликані Staphylococcus aureus*, Streptococcus pyogenes та видами роду Bacteroides*; інфекції кісток і суглобів (наприклад, остеомієліт, який зазвичай викликається Staphylococcus aureus*), при необхідності проведення тривалої терапії; одонтогенні інфекції (наприклад, періодонтит, верхньощелепний синусит, важкі дентальні абсцеси з целюлітом, що поширюється) - для таблеток 500 мг/125 мг або 875 мг/125 мг; інші змішані інфекції (наприклад, септичний аборт, післяпологовий сепсис, інтраабдомінальний сепсис) у межах ступінчастої терапії. * Окремі представники зазначеного роду мікроорганізмів, що продукують β-лактамазу, що робить їх нечутливими до амоксициліну. Інфекції, спричинені чутливими до амоксициліну мікроорганізмами, можна лікувати препаратом Аугментин, оскільки амоксицилін є одним з його активних інгредієнтів. Аугментин також показаний для лікування змішаних інфекцій, зумовлених мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, а також мікроорганізмами, що продукують β-лактамазу, чутливими до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою. Чутливість бактерій до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою варіюється в залежності від регіону та з часом. Там, де це можливо, мають бути прийняті до уваги локальні дані щодо чутливості. У разі потреби слід проводити збір мікробіологічних зразків та аналіз на бактеріологічну чутливість.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амоксициліну, клавуланової кислоти, інших компонентів препарату, бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів) в анамнезі; попередні епізоди жовтяниці або порушення функції печінки при застосуванні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою в анамнезі; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 40 кг; порушення функції нирок (КК ≤30 мл/хв) – (для таблеток 875 мг/125 мг). Обережно: порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях репродуктивної функції у тварин пероральне та парентеральне введення препарату Аугментин не викликало тератогенних ефектів. У поодинокому дослідженні у жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія препаратом може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і всі лікарські препарати, Аугментин не рекомендується застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь застосування для матері перевищує потенційний ризик для плода. Аугментин можна застосовувати під час грудного вигодовування. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї або кандидозу слизових оболонок ротової порожнини, пов'язаних з проникненням у грудне молоко слідових кількостей діючих речовин цього препарату, жодних інших несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, не спостерігалося. У разі виникнення несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, необхідно припинити грудне вигодовування. Протипоказано застосування препарату у дитячому віці до 12 років та при масі тіла менше 40 кг.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – кандидоз шкіри та слизових оболонок. З боку системи кровотворення: рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та оборотна тромбоцитопенія; дуже рідко – оборотний агранулоцитоз та оборотна гемолітична анемія, подовження протромбінового часу та часу кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт. З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови; дуже рідко – оборотна гіперактивність, судоми (судоми можуть спостерігатися у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату), безсоння, збудження, тривога, зміна поведінки. З боку травної системи: дорослі: дуже часто – діарея, часто – нудота, блювання; діти: часто – діарея, нудота, блювання; вся популяція: нудота найчастіше спостерігається прийому високих доз препарату. Якщо після початку прийому препарату спостерігаються небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту, вони можуть бути усунені, якщо приймати препарат на початку їди. Нечасто – порушення травлення; дуже рідко - антибіотико-асоційований коліт, індукований прийомом антибіотиків (включаючи псевдомембранозний коліт та геморагічний коліт) (див. розділ "Особливі вказівки"), чорна "волосата" мова, гастрит, стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – помірне підвищення активності ACT та/або АЛТ (спостерігається у пацієнтів, які отримують терапію бета-лактамними антибіотиками, проте клінічна значущість його невідома); дуже рідко – гепатит та холестатична жовтяниця (дані реакції відзначалися при терапії іншими пеніцилінами та цефалоспоринами), збільшення концентрації білірубіну та лужної фосфатази. Небажані реакції з боку печінки спостерігалися головним чином у чоловіків та пацієнтів похилого віку і можуть бути пов'язані з тривалою терапією. Ці небажані реакції дуже рідко спостерігаються у дітей. Перелічені ознаки та симптоми зазвичай зустрічаються в процесі або відразу після закінчення терапії, проте в окремих випадках можуть не виявлятися протягом кількох тижнів після завершення терапії. Небажані реакції, як правило, є оборотними. Небажані реакції з боку печінки можуть бути важкими, у рідкісних випадках були повідомлення про летальні наслідки. Майже завжди це були особи з серйозною супутньою патологією або особи, які отримують одночасно потенційно гепатотоксичні препарати. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – багатоформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний зпідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду не рекомендовано. Пробенецид знижує канальцеву секрецію амоксициліну, і тому одночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду може призводити до підвищення та персистенції в крові концентрації амоксициліну, але не клавуланової кислоти. Одночасне використання алопуринолу та амоксициліну може підвищувати ризик виникнення шкірних алергічних реакцій. В даний час у літературі немає даних про одночасне застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та алопуринолом. Пеніциліни здатні уповільнювати виведення з організму метотрексату за рахунок інгібування його канальцевої секреції, тому одночасне застосування препарату Аугментин і метотрексату може збільшити токсичність метотрексату. Як і інші антибактеріальні препарати, препарат Аугментин може впливати на кишкову мікрофлору, призводячи до зниження всмоктування естрогенів із ШКТ та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення MHO у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного призначення препарату Аугментин® з антикоагулянтами протромбіновий час або MHO повинні ретельно контролюватись при призначенні або відміні препарату Аугментин®, може знадобитися корекція дози антикоагулянтів для прийому внутрішньо. У пацієнтів, які отримували мікофенолат мофетил, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту - мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни даної концентрації не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти. Запобіжні заходи Перед початком лікування препаратом Аугментин® необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші речовини, що викликають алергічну реакцію у пацієнта. Описані серйозні, а іноді і летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) на пеніциліни. Ризик виникнення таких реакцій найбільш високий у пацієнтів, які мають в анамнезі реакції гіперчутливості на пеніциліни. У разі виникнення алергічної реакції необхідно припинити лікування препаратом Аугментин і розпочати відповідну альтернативну терапію. При серйозних реакціях гіперчутливості слід негайно запровадити епінефрін. Можуть знадобитися також оксигенотерапія, внутрішньовенне введення кортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, що включає інтубацію. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. У разі підозри на інфекційний мононуклеоз препарат Аугментин® не слід застосовувати, оскільки у пацієнтів з цим захворюванням амоксицилін може викликати кореподібний шкірний висип, що ускладнює діагностику захворювання. Тривале лікування препаратом Аугментин іноді призводить до надмірного розмноження нечутливих мікроорганізмів. Описано випадки виникнення псевдомембранозного коліту при прийомі антибіотиків, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів із діареєю під час або після застосування антибіотиків. Якщо діарея тривала або має виражений характер або пацієнт має спазми в животі, лікування має бути негайно припинено, і пацієнт повинен бути обстежений. Протипоказане застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечника. В цілому, препарат Аугментин® переноситься добре і має властиву всім пеніцилінам низьку токсичність. Під час тривалої терапії препаратом Аугментин® рекомендується періодично оцінювати функцію нирок, печінки та ситсеми кровотворення. У пацієнтів, які отримували комбінацію амоксициліну з клавулановою кислотою спільно з непрямими (пероральними) антикоагулянтами, в окремих випадках повідомлялося про збільшення протромбінового часу (підвищення MHO). При сумісному призначенні непрямих (пероральних) антикоагулянтів з комбінацією амоксициліну з клавулановою кислотою необхідно контролювати відповідні показники. Для підтримки необхідного ефекту пероральних антикоагулянтів може знадобитися коригування їхньої дози. У пацієнтів зі зниженим діурезом у рідкісних випадках повідомлялося про розвиток кристалурії, переважно при парентеральному застосуванні препарату. Під час введення високих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. Прийом препарату Аугментин внутрішньо приводить до високого вмісту амоксициліну в сечі, що може призводити до хибнопозитивних результатів при визначенні глюкози в сечі (наприклад, проба Бенедикта, проба Фелінга). У цьому випадку рекомендується застосовувати глюкозоксидантний метод визначення концентрації глюкози у сечі. Клавуланова кислота може викликати неспецифічне зв'язування імуноглобуліну G та альбуміну з мембранами еритроцитів, що призводить до хибнопозитивних результатів проби Кумбса. Упаковка з алюмінієвої фольги, що ламінує, містить пакет з осушувачем, який не призначений для прийому всередину. Необхідно використовувати препарат Аугментин протягом 30 днів з моменту розкриття упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги. Зловживання та лікарська залежність Не спостерігалося лікарської залежності, звикання та реакцій ейфорії, пов'язаних із вживанням препарату Аугментин®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки препарат може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від віку, маси тіла, функцій нирок пацієнта, а також від ступеня тяжкості інфекції. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травної системи Аугментин® рекомендується приймати на початку їди. Мінімальний курс антибактеріальної терапії становить 5 днів. Лікування не повинно тривати понад 14 днів без перегляду клінічної ситуації. При необхідності можливе проведення ступінчастої терапії (спочатку внутрішньовенне введення препарату Аугментин у лікарській формі порошок для приготування розчину для внутрішньовенного введення з подальшим переходом на препарат Аугментин у лікарських формах для перорального застосування). Необхідно пам'ятати, що 2 таблетки 250 мг/125 мг не еквівалентні 1 таблетці 500 мг/125 мг. Дорослі та діти старше 12 років або з масою тіла 40 кг і більше по 1 таб. 250 мг/125 мг 3 рази на добу при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості. При інфекціях тяжкого ступеня (включаючи хронічні та рецидивні інфекції сечовивідних шляхів, хронічні та рецидивні інфекції нижніх дихальних шляхів) рекомендовані інші дозування препарату Аугментин ® - по 1 таб. 500 мг/125 мг 3 рази на добу або 1 таб. 875 мг/125 мг 2 рази на добу. Особливі групи пацієнтів Діти молодші 12 років із масою тіла менше 40 кг Рекомендується використовувати інші лікарські форми препарату Аугментин . Пацієнти похилого віку Не потрібна корекція дози препарату. У пацієнтів з порушеннями функції нирок дозу слід коригувати так, як зазначено нижче для дорослих з порушеннями функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція доз заснована на максимальній дозі амоксициліну, що рекомендується, і проводиться з урахуванням значень КК. КК Таблетки 250 мг+125 мг Пігулки 500 мг+125 мг 30 мл/хв Корекція режиму дозування не потрібна Корекція режиму дозування не потрібна 10-30 мл/хв 1 таб. 250 мг + 125 мг (при легкому та середньотяжкому перебігу інфекції) 2 рази на добу 1 таб. 500 мг+125 мг (при середньому та тяжкому перебігу інфекції) 2 рази/добу 10 мл/хв 1 таб. 250 мг+125 мг (при легкій та середньотяжкій перебігу інфекції) 1 раз на добу 1 таб. 500 мг+125 мг (при середньому та тяжкому перебігу інфекції) 1 раз на добу Найчастіше, наскільки можна, слід віддавати перевагу парентеральної терапії. Таблетки 875 мг + 125 мг слід застосовувати тільки у пацієнтів з КК 30 мл/хв, при цьому не потрібно корекції режиму дозування. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Корекція дози заснована на максимальній рекомендованій дозі амоксициліну: 2 таб. 250 мг/125 мг, або 1 таб. 500 мг/125 мг в один прийом кожні 24 год. Під час сеансу гемодіалізу додатково 1 доза (1 таб.) та ще 1 доза (1 таб.) наприкінці сеансу діалізу (для компенсації зниження сироваткових концентрацій амоксициліну та клавуланової кислоти). Пацієнти з порушеннями функції печінки Лікування проводять з обережністю; регулярно здійснюють моніторинг функції печінки. Недостатньо даних для проведення корекції режиму дозування цієї категорії пацієнтів.ПередозуванняСимптоми: можуть виникати симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та порушення водно-електролітного балансу. Описано амоксицилінову кристалурію, що в деяких випадках призводить до розвитку ниркової недостатності. Можуть спостерігатися судоми у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози. Лікування: симптоми з боку шлунково-кишкового тракту – симптоматична терапія, приділяючи особливу увагу нормалізації водно-електролітного балансу. У разі передозування амоксицилін та клавуланова кислота можуть бути видалені із кровотоку шляхом гемодіалізу. Результати проспективного дослідження, проведеного за участю 51 дитини в токсикологічному центрі, показали, що введення амоксициліну в дозі менш ніж 250 мг/кг не призводило до значних клінічних симптомів і не вимагало промивання шлунка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАктивні речовини: амоксициліну тригідрат (у перерахунку на амоксицилін) 697,65 (600), калію клавуланат (у перерахунку на клавуланову кислоту) 52,31 (42,9). Допоміжні речовини: камедь ксантанова 3,26, аспартам 13,6, діоксид кремнію 153,29, кремнію діоксид колоїдний 38,08, кармелозу натрію 32,64, ароматизатор суничний 28,29. Порошок для приготування суспензії для вживання 23,13г.

Опис лікарської формиСпрей: суспензія однорідна білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротизапальне місцеве.ФармакокінетикаВсмоктування. Флутиказону фуроат не повністю абсорбується, піддаючись первинному метаболізму в печінці, що призводить до незначної системної дії. Інтраназальне введення дози 110 мкг 1 раз на добу зазвичай призводить до визначення незмірних концентрацій у плазмі (<10 пг/мл). Абсолютна біодоступність флутиказону фуроату при інтраназальному введенні дози 880 мкг 3 рази на добу (добова доза 2640 мкг) становить 0,5%. Розподіл. Флутиказону фуроат зв'язується з білками плазми більш ніж на 99%. При досягненні C ss  V d  флутиказону фуроату становить середньому 608 л. Метаболізм. Флутиказону фуроат швидко виводиться із системного кровотоку (загальний плазмовий кліренс 58,7 л), переважно за допомогою метаболізму в печінці з утворенням неактивного 17β-карбоксильного метаболіту (GW694301X) за участю ферменту CYP3A4системи цитохрому Р450. Головний шлях метаболізму - гідроліз S-фторметилкарботіоатної групи з утворенням 17β-карбоксикислого метаболіту. Дослідження in vivo показали, що розщеплення флутиказону фуроату до флутиказону немає. Виведення. Виведення флутиказону фуроату та його метаболітів при пероральному та внутрішньовенному введенні здійснюється переважно через кишечник, що відображає їх екскрецію з жовчю. Близько 1 і 2% виводяться нирками при пероральному прийомі та внутрішньовенному введенні відповідно. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку: фармакокінетичні дані представлені лише для невеликої кількості пацієнтів похилого віку (n=23/872; 2,6%). Немає даних, які б підтверджували, що концентрації флутиказону фуроату, що піддаються кількісному визначенню, у пацієнтів похилого віку вищі, ніж у молодих пацієнтів. Діти: флутиказону фуроат зазвичай виявляється у концентраціях, що не піддаються кількісному визначенню (<10 пг/мл), при інтраназальному застосуванні у дозі 110 мкг 1 раз на добу. Концентрації, що визначаються кількісно, ​​зареєстровані менш ніж у 16% дітей при інтраназальному застосуванні у дозі 110 мкг 1 раз на добу та менш ніж у 7% дітей, які застосовують 55 мкг 1 раз на добу. Немає даних, що в дітей віком до 6 років частіше спостерігається підвищення концентрації флутиказону фуроату. Пацієнти з порушенням функції нирок: флутиказону фуроат не визначався у сечі у здорових добровольців при інтраназальному прийомі. Менш ніж 1% метаболітів виводиться через нирки, таким чином, порушення функції нирок теоретично не може вплинути на фармакокінетику флутиказону фуроату. Пацієнти з порушенням функції печінки: дослідження у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки, які застосовували 400 мкг флутиказону фуроату одноразово інгаляційно, показало підвищення Cmax  на 42% та збільшення AUC 0–∞  на 172% порівняно зі здоровими добровольцями. Виходячи з результатів дослідження, в середньому, передбачувана дія флутиказону фуроату в дозі 110 мкг при інтраназальному застосуванні у цієї групи пацієнтів не призведе до супресії кортизолу. Отже, помірні порушення функції печінки, ймовірно, не призводять до клінічно значущих ефектів при призначенні стандартної дози для дорослих. Інші фармакокінетичні параметри: концентрації флутиказону фуроату зазвичай не визначаються (<10 пг/мл) при інтраназальному введенні дози 110 мкг 1 раз на добу. Концентрації, що визначаються, спостерігалися лише менш ніж у 31% пацієнтів віком 12 років і старше і менш ніж у 16% пацієнтів молодше 12 років при призначенні 110 мкг 1 раз на добу інтраназально. Залежно від статі, віку (включаючи дитячий вік), раси не було відзначено у випадках, коли концентрації були вищими або нижчими за поріг визначення.ФармакодинамікаФлутиказона фуроат — синтетичний трифторований глюкокортикоїд з високою афінністю до рецепторів глюкокортикоїдів — має виражену протизапальну дію.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування сезонного та цілорічного алергічного риніту у дорослих та дітей старше 2 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до флутиказону фуроату або до будь-яких інших компонентів препарату. З обережністю: тяжкі порушення функції печінки (фармакокінетика флутиказону фуроату може бути змінена).Вагітність та лактаціяДаних щодо застосування флутиказону фуроату у період вагітності та лактації у жінок недостатньо. Флутиказону фуроат може застосовуватися у вагітних лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Екскреція флутиказону фуроату із жіночим грудним молоком не вивчалася. Флутиказона фуроат може застосовуватися у жінок, які годують тільки у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від систем організму та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10000 та <1 /1000), дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки). Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та постмаркетингового спостереження. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – носова кровотеча; у дорослих та підлітків випадки носової кровотечі відзначалися частіше при тривалому застосуванні (більше 6 тижнів), ніж при короткому курсі (до 6 тижнів). У дослідженнях у дітей при тривалості терапії до 12 тижнів кількість випадків носових кровотеч була подібною до групи флутиказону фуроату і плацебо; часто - виразки слизової оболонки порожнини носа. Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, набряк Квінке, висип, кропив'янку.Взаємодія з лікарськими засобамиФлутиказону фуроат швидко метаболізується у печінці за допомогою ізоферменту системи цитохрому Р450 CYP3А4. У дослідженні лікарської взаємодії флутиказону фуроату та інгібітору СУР3А4 — кетоконазолу спостерігалося більше випадків визначення концентрацій флутиказону фуроату вище порогових у плазмі у групі кетоконазолу (6 із 20 пацієнтів) порівняно з плацебо (1 із 20 пацієнтів). Це невелике збільшення не призводить до статистично значущої відмінності вмісту кортизолу у плазмі протягом 24 годин між двома групами. На підставі теоретичних даних немає припущень про будь-які лікарські взаємодії флутиказону фуроату, що застосовується інтраназально, та інших ЛЗ, які метаболізуються за участю системи цитохрому Р450. Таким чином, клінічні дослідження для вивчення взаємодії флутиказону фуроату та інших ЛЗ не проводились. На підставі даних, отриманих у дослідженні з іншим лікарським препаратом, що містить кортикостероїди, який також піддається метаболізму за допомогою ізоферментів системи цитохрому CYP3A4, не рекомендовано спільне призначення з ритонавіром через потенційний ризик підвищення системної експозиції флутиказону фуроату.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Для досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідно дотримуватись регулярної схеми застосування. Початок дії може спостерігатися протягом 8 годин після першого введення. Для досягнення максимального ефекту може знадобитися кілька днів. Відсутність негайного ефекту має бути ретельно роз'яснена пацієнтові. Для симптоматичного лікування сезонного та цілорічного алергічного риніту Дорослі та підлітки (від 12 років і старше): рекомендована початкова доза – по 2 сприскування (27,5 мкг флутиказону фуроату в 1 сприскуванні) у кожну ніздрю 1 раз на добу (110 мкг/добу). При досягненні адекватного контролю симптомів зниження дози до 1 сприскування в кожну ніздрю 1 раз на добу (55 мкг/добу) може бути ефективним для підтримуючого лікування. Діти віком від 2 до 11 років: рекомендована початкова доза – по 1 виприскування (27,5 мкг флутиказону фуроату в 1 виприскуванні) у кожну ніздрю 1 раз на добу (55 мкг/добу). За відсутності бажаного ефекту при 1 сприскуванні в кожну ніздрю 1 раз на добу можливе підвищення дози до 2 вистрибувань у кожну ніздрю 1 раз на добу (110 мкг/добу). При досягненні адекватного контролю симптомів рекомендується знизити дозу до 1 сприскування кожну ніздрю 1 раз на добу (55 мкг/добу). Діти молодше 2 років: недостатньо даних для рекомендації застосування флутиказону фуроату інтраназально як лікування сезонного та цілорічного алергічних ринітів у дітей віком до 2 років. Пацієнти похилого віку: корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок: корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки: корекція дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки не потрібна. Немає даних про застосування у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки. Інструкція із застосування назального спрею Опис назального спрею: препарат випускається у флаконах оранжевого скла по 30, 60 та 120 доз, що знаходяться у пластикових футлярах. Індикаторне вікно у пластиковій упаковці дозволяє контролювати рівень препарату у флаконі. У флаконах на 30 або 60 доз рівень препарату буде видно відразу, а у флаконах на 120 доз початковий рівень препарату знаходиться вище за верхню межу оглядового вікна. Щоб впорскувати, слід з силою натиснути кнопку для розпилення. Знімний ковпачок захищає розпилювач від пилу та засмічення. Шість важливих фактів про препарат 1. Назальний спрей випускається у флаконах оранжевого скла. Для того щоб перевірити рівень препарату у флаконі, необхідно подивитися через нього на світло. Рівень буде видно у оглядове вікно. 2. Якщо назальний спрей використовується перший раз, слід добре потрясти флакон протягом 10 с, не знімаючи ковпачка. Препарат є досить густою суспензією і стає рідкішим при струшуванні. Упорскування можливе лише після струшування. 3. Щоб впорскувати, необхідно з силою натиснути на кнопку 4. Якщо не вдається натиснути кнопку одним великим пальцем, необхідно використовувати пальці обох рук. 5. Слід завжди зберігати флакон із назальним спреєм закритим. Ковпачок захищає розпилювач від пилу та засмічення та герметизує флакон. Крім того, ковпачок запобігає випадковому натисканню на кнопку. 6. Не слід намагатися прочистити отвір наконечника шпилькою або іншими гострими предметами. Вони можуть пошкодити флакон із спреєм. Підготовку до застосування слід проводити, якщо: - Спрей використовується вперше; - або флакон залишили відкритим. Правильна підготовка до застосування спрею забезпечить упорскування необхідної дози препарату. Перед застосуванням: - не знімаючи ковпачка, слід добре потрясти флакон протягом 10 с; - зняти ковпачок, плавно потягнувши його великим та вказівними пальцями; - необхідно тримати флакон вертикально та направити наконечник від себе; - З силою натиснути на кнопку, зробити кілька натискань (мінімум 6), поки з наконечника не з'явиться невелика хмаринка. Застосування назального спрею 1. Необхідно ретельно струсити флакон. 2. Зняти ковпачок. 3. Прочистити носа і нахилити голову трохи вперед. 4. Ввести наконечник в одну ніздрю, продовжуючи тримати флакон вертикально. 5. Направити наконечник розпилювача на зовнішню стінку носа, а не на носову перегородку. Це забезпечить правильне впорскування препарату. 6. Почати робити вдих через ніс і зробити одноразове натискання пальцем для впорскування препарату. 7. Необхідно уникати влучення спрею в очі! При попаданні препарату в очі слід ретельно промити їх водою. 8. Вийняти розпилювач із ніздрі та видихнути через рот. 9. Якщо згідно з рекомендацією лікаря необхідно провести по 2 впорскування в кожну ніздрю, необхідно повторити пункти 4–6. 10. Повторити процедуру для іншої ніздрі. 11. Закрити флакон ковпачком. Догляд за розпилювачем Після кожного застосування: - промокнути наконечник та внутрішню поверхню ковпачка сухою чистою серветкою, слід уникати попадання води; - ніколи не слід намагатися прочистити отвір наконечника шпилькою або іншими гострими предметами; - необхідно завжди закривати флакон, ковпачок захищає розпилювач від пилу та засмічення та герметизує флакон. Якщо розпилювач не працює: - необхідно перевірити рівень препарату, що залишився у флаконі через оглядове віконце, якщо залишилося зовсім невелика кількість рідини, її може бути недостатньо для роботи розпилювача; - перевірити флакон на ушкодження; - перевірити, чи не засмічено отвір наконечника; не слід намагатися прочистити отвір наконечника шпилькою або іншими гострими предметами; - необхідно спробувати привести пристрій, повторивши процедуру підготовки назального спрею до застосування.ПередозуванняСимптоми: у дослідженні біодоступності препарату при інтраназальному введенні застосовувалися дози у 24 рази вищі за рекомендовану дозу для дорослих протягом більше 3 днів, при цьому небажаних системних реакцій не спостерігалося. Лікування: малоймовірно, що гостре передозування вимагатиме інших заходів, крім медичного спостереження.Запобіжні заходи та особливі вказівкиФлутиказон фуроат піддається первинному метаболізму в печінці за допомогою ізоферменту системи цитохрому CYP3A4. Таким чином, фармакокінетика флутиказону фуроату у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки може змінюватись.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: Дутастерид – 0,5 мг; Допоміжні речовини: Моно-ді-гліцериди каприлової/капринової кислоти (МДК) - 349,5 мг; Бутилгідрокситолуол - 0,035 мг; Маса вмісту капсули – 350 мг; Оболонка капсули: Желатин – 144,8 мг; Гліцерин (гліцерол) – 70,8 мг; Титану діоксид – 1,78 мг; Заліза оксид жовтий – 0,127 мг; Технологічні добавки: Тригліцериди, середньоланцюгові (ТСЦ)1; Лецитин(1); Червоне чорнило для друку (2). Приблизна маса капсули – 218 мг. 1 - ТСЦ і лецитин використовуються як лубріканти в процесі виробництва. Загальна кількість лубрикантів на капсулу не перевищує 1,5 мг. Концентрація лецитину в ТСЦ 0,1% внутрішньовенно. 2 - Червоне чорнило для друку використовується при виробництві готової лікарської форми на виробничому майданчику "Каталент Франс Байнхайм С.А.", Франція і не використовується при виробництві готової лікарської форми на виробничому майданчику "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалз С.А.", Польща. Кількість чорнила на кожній капсулі розраховують таким чином, щоб воно становило менше 0,28 мг. Матеріалами, що залишаються на капсулі, є полівінілацетату фталат (Нац. формуляр), макрогол (поліетиленгліколь) (Євр. Фармакопея), пропіленгліколь (Євр. Фармакопея), оксид червоний Е172, СI77491. Капсули 0,5мг. По 10 капсул у ПВХ/ПВДХ/Аl блістери. По 3 або 9 блістерів разом з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиМ'яка, довгаста, непрозора, жовта желатинова капсула, промаркована кодом "GX СЕ2". 1 - нанесення коду "GX СЕ2" червоним чорнилом для друку використовується при виробництві готової лікарської форми на виробничому майданчику "Каталент Франс Байнхайм С.А.", Франція. Нанесення коду "GX СЕ2" сірого кольору за допомогою УФ холодного лазера використовується при виробництві готової лікарської форми на виробничому майданчику "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалз С.А.", Польща.Фармакотерапевтична групаПодвійний інгібітор 5-редуктази.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому однієї дози (0,5 мг) дутастериду максимальна концентрація дутастериду в сироватці досягається протягом 1-3 год. Абсолютна біодоступність дутастериду у чоловіків становить близько 60% по відношенню до 2-х годинної внутрішньовенної інфузії. Біодоступність дутастериду не залежить від їди. Розподіл Фармакокінетичні дані, отримані після одноразового та багаторазового прийому дутастериду, свідчать про великий обсяг його розподілу (від 300 л до 500 л). Дутастерид має високий ступінь зв'язування з білками плазми (> 99,5%). При щоденному прийомі концентрація дутастериду у сироватці крові досягає 65% від стабільного рівня через 1 місяць та приблизно 90% від стабільного рівня через 3 місяці. Стабільні концентрації дутастериду в сироватці крові (Css), що дорівнює приблизно 40 нг/мл, досягаються через 6 місяців одноразового щоденного прийому 0,5 мг цього препарату. У спермі, як і сироватці крові, стабільні концентрації дутастерида також досягаються через 6 місяців. Через 52 тижні лікування концентрації дутастериду у спермі становили в середньому 3,4 нг/мл (від 0,4 нг/мл до 14 нг/мл). З сироватки крові в сперму потрапляє приблизно 11,5% дутастериду. Метаболізм In vitro дутастерид метаболізується ізоферментом CYP3A4 системи цитохрому Р450 людини до двох малих моногідроксильованих метаболітів; разом з тим, на нього не діють ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2E1, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2B6 або CYP2D6 цієї системи. Після досягнення стабільної концентрації дутастериду в сироватці крові за допомогою мас-спектрометричного методу виявляють незмінений дутастерид, 3 великих метаболіту (4'-гідроксідутастерид, 1,2-дигідродутастерид і 6-гідроксідутастерид) і 2 малих метаболіту (6,4'-дігідр -гідроксідутастерід). Виведення В організмі людини дутастерид піддається інтенсивному метаболізму. Після прийому внутрішньо дутастериду в добовій дозі 0,5 мг для досягнення стабільної концентрації від 1,0% до 15,4% (в середньому 5,4%) прийнятої дози екскретується через кишечник у незміненому вигляді. Решта екскретується через кишечник у вигляді 4 великих метаболітів, що становлять 39%, 21%, 7% і 7%, відповідно, і 6 малих метаболітів (частка кожного з яких припадає менше 5%). Через нирки у людини екскретуються лише слідові кількості незміненого дутастериду (менше 0,1 % дози). При прийомі терапевтичних доз дутастериду його кінцевий період напіввиведення становить 3-5 тижнів. Дутастерид виявляється у сироватці крові (у концентраціях вище 0,1 нг/мл) до 4-6 місяців після припинення прийому. Лінійність/нелінійність Фармакокінетика дутастериду може бути описана як процес абсорбції першого порядку і два паралельні процеси елімінації, один насичений (тобто залежить від концентрації) і один ненасичуваний (тобто не залежить від концентрації). При низьких концентраціях у сироватці (менше 3 нг/мл) дутастерид швидко виводиться за допомогою обох процесів елімінації. Після одноразового прийому в дозах 5 мг і менше дутастерид швидко елімінується з організму і має короткий період напіввиведення, що дорівнює 3-9 дням. При концентраціях у сироватці крові вище 3 нг/мл дутастерид виводиться повільніше (0,35-0,58 л/год), переважно за допомогою лінійного ненасиченого процесу елімінації з кінцевим періодом напіввиведення 3-5 тижнів. При терапевтичних концентраціях кінцевий період напіввиведення становить 3-5 тижнів і на фоні щоденного прийому 0,5 мг переважає повільніший кліренс дутастериду; загальний кліренс носить лінійний і залежний від концентрації характер. Зміст дутастериду у сироватці крові (більше 0,1 нг/мл) виявляється протягом 4-6 місяців після припинення лікування. Літні чоловіки Фармакокінетику та фармакодинаміку дутастериду вивчали у 36 здорових добровольців у віці від 24 до 87 років після прийому однієї дози (5 мг) дутастериду. Між різними віковими групами не було статистично значимих відмінностей за такими фармакокінетичними параметрами, як площа під фармакокінетичною кривою (AUC) та максимальна концентрація в плазмі (Сmах). Не було виявлено також статистично значущих відмінностей за значеннями періоду напіввиведення (Т½ дутастериду між віковими групами чоловіків 50-69 років та старше 70 років, до яких входить більшість чоловіків із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ)). Між різними віковими групами був значних відмінностей у ступеня зниження рівнів ДГТ. Ці результати демонструють відсутність необхідності зниження дози дутастериду залежно від віку пацієнтів.ФармакодинамікаМеханізм дії Дутастерид – подвійний інгібітор 5а-редуктази. Він пригнічує активність ізоферментів 5α-редуктази 1 та 2 типів, які відповідальні за перетворення тестостерону на дигідротестостерон (ДГТ). ДГТ є основним андрогеном, відповідальним за гіперплазію залізистої тканини передміхурової залози. Вплив на концентрацію ДГТ та тестостерону Максимальний вплив дутастериду на зниження концентрації ДГТ є дозозалежним та спостерігається через 1-2 тижні після початку лікування. Через 1 та 2 тижні прийому дутастериду у дозі 0,5 мг на добу середні значення концентрацій ДГТ у сироватці крові знижуються на 85 % та 90 % відповідно.Показання до застосуванняПрепарат Аводарт® призначають пацієнтам: як монотерапія для лікування та профілактики прогресування доброякісної гіперплазії передміхурової залози за допомогою зменшення її розмірів, полегшення симптомів, поліпшення сечовипускання, зниження ризику виникнення гострої затримки сечі та необхідності оперативного втручання; як комбінована терапія з α-адреноблокаторами для лікування та профілактики прогресування доброякісної гіперплазії передміхурової залози за допомогою зменшення її розмірів, полегшення симптомів, поліпшення сечовипускання, зниження ризику виникнення гострої затримки сечі та необхідності оперативного втручання. В основному вивчалася комбінація дутастериду та α1-адреноблокатора тамсулозину.Протипоказання до застосуванняПрепарат Аводарт протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до дутастериду або будь-якого компонента препарату та іншим інгібіторам 5α-редуктази. Застосування дутастериду протипоказане жінкам та дітям. З обережністю: печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяФертильність Вплив дутастериду у добовій дозі 0,5 мг на характеристики сперми вивчався у здорових добровольців у віці 18-52 років. До 52-го тижня лікування у групі пацієнтів, які отримували дутастерид, середні значення відсоткового зниження загальної кількості сперматозоїдів, обсягу сперми та рухової активності сперматозоїдів становили 23%, 26% та 18%, відповідно, порівняно з вихідним рівнем у групі пацієнтів, що отримували плац. . Концентрація сперматозоїдів та його морфологія не змінювалися. Через 24 тижні спостереження середнє значення процентної зміни загальної кількості сперматозоїдів у групі дутастериду залишалося на 23% нижче порівняно з вихідним рівнем. Середнє значення для всіх параметрів сперми у всіх часових точках залишалося в межах норми і не відповідало заданим критеріям для клінічно значущої зміни (30%), на 52-му тижні лікування у двох добровольців у групі дутастериду загальна кількість сперматозоїдів знижувалася більш ніж на 90% порівняно з вихідним рівнем, з частковим відновленням на 24 тижні спостереження. Таким чином, клінічне значення впливу дутастериду на показники сперми та на індивідуальну фертильність пацієнта невідоме. Вагітність Дутастерид протипоказаний жінкам. Дутастерид не вивчався у жінок, оскільки доклінічні дані свідчать, що придушення рівня ДГТ може викликати гальмування розвитку зовнішніх статевих органів у плода чоловічої статі. Лактація Немає даних про проникнення дутастериду у грудне молоко.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані за системами організму та відповідно до частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 та Частота народження небажаних явищ, сформована на підставі постреєстраційного спостереження З боку імунної системи Дуже рідко: алергічні реакції (висипання, свербіж, кропив'янка, локалізований набряк) та ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини Рідко: алопеція (переважно втрата волосся на тілі) або гіпертрихоз. Порушення психіки Дуже рідко: депресивний стан. З боку репродуктивної системи та грудних залоз Дуже рідко: тестикулярний біль, тестикулярний набряк. Частота народження небажаних явищ, сформована на підставі даних клінічних досліджень (небажані явища, пов'язані застосуванням дутастериду як монотерапії) У третій фазі плацебо-контрольованих досліджень із застосуванням дутастериду порівняно з плацебо дослідники оцінювали небажані явища, пов'язані з прийомом дутастериду: 1 - включаючи хворобливість та збільшення грудних залоз. 2 - небажані явища з боку репродуктивної системи та грудних залоз, пов'язані із застосуванням дутастериду (як при монотерапії, так і в комбінації з тамсулозином). Дані небажані явища можуть зберігатися після припинення лікування та вплив дутастериду на збереження даних небажаних явищ невідомо. Небажані явища, пов'язані із застосуванням дутастериду у комбінації з тамсулозином Наведені нижче небажані явища були зареєстровані у дослідженні СombАТ (порівняння прийому дутастериду 0,5 мг та тамсулозину 0,4 мг один раз на добу як монотерапія або у вигляді комбінації протягом чотирьох років) та оцінені дослідниками з кумулятивним ефектом ≥ 1 %. Небажане явище Виникнення небажаного явища під час періоду застосування тамсулозину у комбінації з дутастеридом 1-й рік 2-й рік 3-й рік 4-й рік Комбінація1 (n) (n = 1610) (n = 1428) (n = 1283) (n = 1200) - Дутастерід (n = 1623) (n = 1464) (n = 1325) (n = 1200) - Тамсулозін (n = 1611) (n = 1468) (n = 1281) (n = 1112) Еректильна дисфункція3 - Комбінація 6% 2% <1% <1% - Дутастерід 5% 2% <1% <1% - Тамсулозін 3% 1% <1% 1% Зниження лібідо3 - Комбінація 5% <1% <1% 0% - Дутастерід 4% 1% <1% 0% - Тамсулозін 2% <1% <1% <1% Порушення еякуляції3 - Комбінація 9% 1% <1% <1% - Дутастерід 1% <1% <1% <1% - Тамсулозін 3% <1% <1% <1% Порушення з боку грудних залоз2 - Комбінація 2% <1% <1% <1% - Дутастерід 2% 1% <1% <1% - Тамсулозін <1% <1% <1% 0% Запаморочення - Комбінація 1% <1% <1% <1% - Дутастерід <1% <1% <1% <1% - Тамсулозін 1% <1% <1% 0% 1 – комбінація = дутастерид 0,5 мг один раз на добу + тамсулозин 0,4 мг один раз на добу. 2 - включаючи болючість та збільшення молочних залоз. 3 - небажані явища з боку репродуктивної системи та грудних залоз, пов'язані із застосуванням дутастериду (як при монотерапії, так і в комбінації з тамсулозином). Ці небажані явища можуть зберігатися після припинення лікування. Вплив дутастериду на збереження даних небажаних явищ невідомий.Взаємодія з лікарськими засобамиIn vitro дутастерид метаболізується ізоферментом системи CYP3A4 цитохрому Р450 людини. Отже, у присутності інгібіторів CYP3А4 концентрації дутастериду у крові можуть зростати. При одночасному застосуванні дутастериду з інгібіторами CYP3A4 верапамілом та дилтіаземом відзначається зниження кліренсу дутастериду. Разом з тим, амлодипін, інші блокатори кальцієвих каналів при одночасному застосуванні з дутастеридом не зменшують кліренс дутастериду. Зменшення кліренсу дутастериду та подальше підвищення його концентрації в крові у присутності інгібіторів CYP3A4 не є клінічно значущим унаслідок широкого діапазону меж безпеки дутастериду, тому не потрібно коригувати його дозу. In vitro дутастерид не метаболізується такими ізоферментами системи цитохрому Р450 людини: CYP1A2, CYP2A6, CYP2E1, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2B6 або CYP2D6. Дутастерид не інгібує in vitro ферменти системи цитохрому Р450 людини, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. In vitro дутастерид не витісняє варфарин, аценокумарол, фенпрокумон, діазепам та фенітонін з ділянок їхнього зв'язування з білками плазми, а ці препарати, у свою чергу, не витісняють дутастерид. При проведенні досліджень взаємодії дутастериду з тамсулозином, теразозином, варфарином, дигоксином і колестираміном у людини будь-яких клінічно значущих фармакокінетичних або фармакодинамічних взаємодій не відзначалося. При застосуванні дутастериду одночасно з гіполіпідемічними препаратами, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, блокаторами кальцієвих каналів, кортикостероїдами, діуретиками, нестероїдними протизапальними препаратами, інгібіторами фосфодіестерази V-го типу і хон.Спосіб застосування та дозиПрепарат Аврдарт® можна застосовувати незалежно від їди. Капсули слід ковтати повністю, не розжовувати, не відкривати, оскільки вміст капсули може викликати подразнення слизової оболонки ротоглотки. ДГПЗ Дорослі чоловіки (включаючи літніх людей) Рекомендована доза препарату Аводарт - одна капсула (0,5 мг) один раз на добу перорально. Капсули слід приймати повністю. Хоча поліпшення на фоні застосування препарату настає досить швидко, лікування слід продовжувати не менше 6 місяців, щоб об'єктивно оцінити терапевтичний ефект. Для лікування ДГПЗ препарат Аводарт® може бути призначений як монотерапія або в комбінації з α1-адреноблокаторами. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушеннями функції нирок При прийомі 0,5 мг препарату Аводарт® на добу через нирки виділяється менше 0,1 % дози, тому не потрібно знижувати дозу у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Пацієнти з порушеннями функції печінки В даний час немає даних щодо застосування препарату Аводарт у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Оскільки дутастерид піддається інтенсивному метаболізму, а його період напіввиведення становить 3-5 тижнів, необхідно бути обережним при лікуванні препаратом Аводарт® пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняПри призначенні дутастериду до 40 мг/день одноразово (у 80 разів вище за терапевтичну дозу) протягом 7 днів значних побічних ефектів не відзначалося. При проведенні клінічних досліджень пацієнти протягом 6 місяців отримували дутастерид у дозі 5 мг щодня, при цьому будь-яких додаткових побічних ефектів до тих, що спостерігалися на фоні прийому 0,5 мг дутастериду, не було виявлено. Специфічного антидоту дутастериду немає, тому при підозрі на передозування достатньо проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДутастерид всмоктується через шкіру, тому жінки та діти повинні уникати контакту з пошкодженими капсулами. У разі контакту з пошкодженими капсулами необхідно одразу промити відповідну ділянку шкіри водою з милом. Порушення функції печінки В даний час немає даних щодо застосування препарату Аводарт у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Оскільки дутастерид піддається інтенсивному метаболізму, а його період напіввиведення становить 3-5 тижнів, необхідно бути обережним при лікуванні препаратом Аводарт® пацієнтів з порушеннями функції печінки. Серцева недостатність при комбінованому застосуванні дутастериду та тамсулозину У двох 4-х літніх клінічних дослідженнях частота розвитку серцевої недостатності була вищою у пацієнтів, які отримували комбінацію дутастериду та α1-блокатора, головним чином тамсулозину, ніж у пацієнтів, які не отримували комбінованого лікування. У цих двох дослідженнях частота розвитку серцевої недостатності залишалася низькою ( Вплив на виявлення простатспецифічного антигену (ПСА) та раку передміхурової залози (РПЗ) У пацієнтів необхідно проводити пальцеве ректальне дослідження, а також використовувати інші методи дослідження передміхурової залози, до початку лікування дутастеридом та періодично повторювати їх у процесі лікування для виключення розвитку РПЗ. Визначення концентрації ПСА у сироватці є важливим компонентом скринінгу, спрямованого виявлення РПЗ. Після 6-місячної терапії дутастеридом середній рівень сироваткового ПСА знижується приблизно на 50%. Пацієнтам, які приймають дутастерид, має бути визначено новий базовий рівень ПСА після шести місяців терапії. Надалі рекомендується регулярно контролювати рівень ПСА. При інтерпретації значення ПСА у пацієнта, який приймає дутастерид, попереднє значення ПСА слід використовувати для порівняння. Застосування дутастериду не впливає на діагностичну цінність рівня ПСА як маркеру РПЗ після визначення нового базового рівня ПСА. Будь-яке підтверджене підвищення рівня ПСА щодо найменшого його значення при лікуванні дутастеридом може свідчити про розвиток РПЗ (зокрема, раку передміхурової залози з високим ступенем диференціювання за шкалою Глісона) або недотримання режиму терапії дутастеридом і має піддаватися ретельній оцінці, навіть якщо межах нормальних значень для цієї вікової категорії пацієнтів, які не приймають інгібітори 5α-редуктази. Рівень загального ПСА повертається до вихідного значення протягом 6 місяців після відміни дутастериду. Співвідношення змісту вільного ПСА до загального залишається незмінним навіть на тлі терапії дутастеридом. Якщо визначення відсотка вмісту вільної фракції ПСА додатково використовується для виявлення РПЗ у чоловіків, які отримують дутастерид, коригування цієї величини не потрібне. РПЗ та пухлини високого ступеня градації У 4-річному дослідженні (REDUCE) проводилося порівняння застосування плацебо та дутастериду у 8231 добровольця у віці від 50 років до 75 років, з негативним результатом біопсії на наявність РПЗ та рівнем ПСА від 2,5 нг/мл до 10,0 нг/ мл при первинному обстеженні. У ході дослідження 6706 пацієнтам проводилася пункційна біопсія передміхурової залози та на підставі отриманих результатів визначалася ступінь злоякісності РПЗ за шкалою Глісона. 1517 пацієнтам під час дослідження було поставлено діагноз РПЗ. Найчастіше, як у групі дутастерида, і у групі плацебо, було діагностовано високодиференційований РПЖ (сума балів за шкалою Глисона 5-6). Відмінності кількості випадків РПЗ з оцінкою 7-10 балів за шкалою Глисона групи. дутастериду та групі плацебо були відсутні (р = 0,81). Через 4 роки було відмічено більше випадків РПЗ з оцінкою 8-10 балів за шкалою Глісона у групі дутастериду (n = 29; 0,9%) порівняно з групою плацебо (n = 19; 0,6%) (р = 0, 15). При оцінці даних біопсії за 1-2 роки кількість пацієнтів з діагнозом РПЗ з оцінкою 8-10 балів за шкалою Глісона було порівняно в групах дутастериду (n = 17; 0,5%) і плацебо (n = 18; 0,5 %). При оцінці даних біопсії за 3-4 роки було діагностовано більше випадків РПЗ з оцінкою 8-10 балів за шкалою Глісона в групі дутастериду (n = 12; 0,5%) в порівнянні з групою плацебо (n = 1; У 4-х річному дослідженні (СоmbАТ) пацієнтів з ДГПЗ, у якому проведення біопсії передміхурової залози всім учасникам не було визначено протоколом, і всі діагнози РПЗ ґрунтувалися на біопсії за показаннями, РПЗ з оцінкою 8-10 балів за шкалою Глісона був діагностований пацієнтів ( Причинно-наслідкового зв'язку між прийомом дутастериду та розвитком РПЗ високого ступеня градації не встановлено. Чоловіки, які приймають дутастерид, повинні регулярно проходити обстеження щодо оцінки ризику розвитку РПЗ, включаючи рівень ПСА. Рак грудних залоз у чоловіків У клінічних дослідженнях та під час постреєстраційного спостереження повідомлялося про виникнення раку грудних залоз у чоловіків, які приймають дутастерид. Слід попереджати пацієнтів, що при появі будь-яких змін у тканинах грудних залоз, таких як поява вузликів або виділення із сосків, необхідно негайно повідомляти про це свого лікаря. У клінічних дослідженнях, у яких проводилося вивчення впливу монотерапії ДГПЗ дутастеридом (3374 пацієнто-років), виявлено 2 випадки раку грудних залоз на фоні терапії дутастеридом (через 10 тижнів та 11 місяців) та 1 випадок у пацієнта, який отримував плацебо. У подальших клінічних дослідженнях, у яких брали участь 8231 чоловік віком від 50 до 75 років з негативним результатом біопсії на РПЗ та рівнем ПСА в інтервалі від 2,5 нг/мл до 10,0 нг/мл (17489 пацієнто-років), які отримували дутастерид та пацієнтів (5027 пацієнто-років), які отримували комбіновану терапію дутастеридом та тамсулозином, не було виявлено випадків раку грудних залоз у жодній із груп порівняння. На даний момент неясно, чи є причинно-наслідковий зв'язок між виникненням раку грудних залоз у чоловіків та довгостроковим застосуванням дутастериду. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Прийом дутастериду не впливає на керування автомобілем або роботу з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: Дутастерид – 0,5 мг; Допоміжні речовини: Моно-ді-гліцериди каприлової/капринової кислоти (МДК) - 349,5 мг; Бутилгідрокситолуол - 0,035 мг; Маса вмісту капсули – 350 мг; Оболонка капсули: Желатин – 144,8 мг; Гліцерин (гліцерол) – 70,8 мг; Титану діоксид – 1,78 мг; Заліза оксид жовтий – 0,127 мг; Технологічні добавки: Тригліцериди, середньоланцюгові (ТСЦ)1; Лецитин(1); Червоне чорнило для друку (2). Приблизна маса капсули – 218 мг. 1 - ТСЦ і лецитин використовуються як лубріканти в процесі виробництва. Загальна кількість лубрикантів на капсулу не перевищує 1,5 мг. Концентрація лецитину в ТСЦ 0,1% внутрішньовенно. 2 - Червоне чорнило для друку використовується при виробництві готової лікарської форми на виробничому майданчику "Каталент Франс Байнхайм С.А.", Франція і не використовується при виробництві готової лікарської форми на виробничому майданчику "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалз С.А.", Польща. Кількість чорнила на кожній капсулі розраховують таким чином, щоб воно становило менше 0,28 мг. Матеріалами, що залишаються на капсулі, є полівінілацетату фталат (Нац. формуляр), макрогол (поліетиленгліколь) (Євр. Фармакопея), пропіленгліколь (Євр. Фармакопея), оксид червоний Е172, СI77491. Капсули 0,5мг. По 10 капсул у ПВХ/ПВДХ/Аl блістери. По 3 або 9 блістерів разом з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиМ'яка, довгаста, непрозора, жовта желатинова капсула, промаркована кодом "GX СЕ2". 1 - нанесення коду "GX СЕ2" червоним чорнилом для друку використовується при виробництві готової лікарської форми на виробничому майданчику "Каталент Франс Байнхайм С.А.", Франція. Нанесення коду "GX СЕ2" сірого кольору за допомогою УФ холодного лазера використовується при виробництві готової лікарської форми на виробничому майданчику "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалз С.А.", Польща.Фармакотерапевтична групаПодвійний інгібітор 5-редуктази.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому однієї дози (0,5 мг) дутастериду максимальна концентрація дутастериду в сироватці досягається протягом 1-3 год. Абсолютна біодоступність дутастериду у чоловіків становить близько 60% по відношенню до 2-х годинної внутрішньовенної інфузії. Біодоступність дутастериду не залежить від їди. Розподіл Фармакокінетичні дані, отримані після одноразового та багаторазового прийому дутастериду, свідчать про великий обсяг його розподілу (від 300 л до 500 л). Дутастерид має високий ступінь зв'язування з білками плазми (> 99,5%). При щоденному прийомі концентрація дутастериду у сироватці крові досягає 65% від стабільного рівня через 1 місяць та приблизно 90% від стабільного рівня через 3 місяці. Стабільні концентрації дутастериду в сироватці крові (Css), що дорівнює приблизно 40 нг/мл, досягаються через 6 місяців одноразового щоденного прийому 0,5 мг цього препарату. У спермі, як і сироватці крові, стабільні концентрації дутастерида також досягаються через 6 місяців. Через 52 тижні лікування концентрації дутастериду у спермі становили в середньому 3,4 нг/мл (від 0,4 нг/мл до 14 нг/мл). З сироватки крові в сперму потрапляє приблизно 11,5% дутастериду. Метаболізм In vitro дутастерид метаболізується ізоферментом CYP3A4 системи цитохрому Р450 людини до двох малих моногідроксильованих метаболітів; разом з тим, на нього не діють ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2E1, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2B6 або CYP2D6 цієї системи. Після досягнення стабільної концентрації дутастериду в сироватці крові за допомогою мас-спектрометричного методу виявляють незмінений дутастерид, 3 великих метаболіту (4'-гідроксідутастерид, 1,2-дигідродутастерид і 6-гідроксідутастерид) і 2 малих метаболіту (6,4'-дігідр -гідроксідутастерід). Виведення В організмі людини дутастерид піддається інтенсивному метаболізму. Після прийому внутрішньо дутастериду в добовій дозі 0,5 мг для досягнення стабільної концентрації від 1,0% до 15,4% (в середньому 5,4%) прийнятої дози екскретується через кишечник у незміненому вигляді. Решта екскретується через кишечник у вигляді 4 великих метаболітів, що становлять 39%, 21%, 7% і 7%, відповідно, і 6 малих метаболітів (частка кожного з яких припадає менше 5%). Через нирки у людини екскретуються лише слідові кількості незміненого дутастериду (менше 0,1 % дози). При прийомі терапевтичних доз дутастериду його кінцевий період напіввиведення становить 3-5 тижнів. Дутастерид виявляється у сироватці крові (у концентраціях вище 0,1 нг/мл) до 4-6 місяців після припинення прийому. Лінійність/нелінійність Фармакокінетика дутастериду може бути описана як процес абсорбції першого порядку і два паралельні процеси елімінації, один насичений (тобто залежить від концентрації) і один ненасичуваний (тобто не залежить від концентрації). При низьких концентраціях у сироватці (менше 3 нг/мл) дутастерид швидко виводиться за допомогою обох процесів елімінації. Після одноразового прийому в дозах 5 мг і менше дутастерид швидко елімінується з організму і має короткий період напіввиведення, що дорівнює 3-9 дням. При концентраціях у сироватці крові вище 3 нг/мл дутастерид виводиться повільніше (0,35-0,58 л/год), переважно за допомогою лінійного ненасиченого процесу елімінації з кінцевим періодом напіввиведення 3-5 тижнів. При терапевтичних концентраціях кінцевий період напіввиведення становить 3-5 тижнів і на фоні щоденного прийому 0,5 мг переважає повільніший кліренс дутастериду; загальний кліренс носить лінійний і залежний від концентрації характер. Зміст дутастериду у сироватці крові (більше 0,1 нг/мл) виявляється протягом 4-6 місяців після припинення лікування. Літні чоловіки Фармакокінетику та фармакодинаміку дутастериду вивчали у 36 здорових добровольців у віці від 24 до 87 років після прийому однієї дози (5 мг) дутастериду. Між різними віковими групами не було статистично значимих відмінностей за такими фармакокінетичними параметрами, як площа під фармакокінетичною кривою (AUC) та максимальна концентрація в плазмі (Сmах). Не було виявлено також статистично значущих відмінностей за значеннями періоду напіввиведення (Т½ дутастериду між віковими групами чоловіків 50-69 років та старше 70 років, до яких входить більшість чоловіків із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ)). Між різними віковими групами був значних відмінностей у ступеня зниження рівнів ДГТ. Ці результати демонструють відсутність необхідності зниження дози дутастериду залежно від віку пацієнтів.ФармакодинамікаМеханізм дії Дутастерид – подвійний інгібітор 5а-редуктази. Він пригнічує активність ізоферментів 5α-редуктази 1 та 2 типів, які відповідальні за перетворення тестостерону на дигідротестостерон (ДГТ). ДГТ є основним андрогеном, відповідальним за гіперплазію залізистої тканини передміхурової залози. Вплив на концентрацію ДГТ та тестостерону Максимальний вплив дутастериду на зниження концентрації ДГТ є дозозалежним та спостерігається через 1-2 тижні після початку лікування. Через 1 та 2 тижні прийому дутастериду у дозі 0,5 мг на добу середні значення концентрацій ДГТ у сироватці крові знижуються на 85 % та 90 % відповідно.Показання до застосуванняПрепарат Аводарт® призначають пацієнтам: як монотерапія для лікування та профілактики прогресування доброякісної гіперплазії передміхурової залози за допомогою зменшення її розмірів, полегшення симптомів, поліпшення сечовипускання, зниження ризику виникнення гострої затримки сечі та необхідності оперативного втручання; як комбінована терапія з α-адреноблокаторами для лікування та профілактики прогресування доброякісної гіперплазії передміхурової залози за допомогою зменшення її розмірів, полегшення симптомів, поліпшення сечовипускання, зниження ризику виникнення гострої затримки сечі та необхідності оперативного втручання. В основному вивчалася комбінація дутастериду та α1-адреноблокатора тамсулозину.Протипоказання до застосуванняПрепарат Аводарт протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до дутастериду або будь-якого компонента препарату та іншим інгібіторам 5α-редуктази. Застосування дутастериду протипоказане жінкам та дітям. З обережністю: печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяФертильність Вплив дутастериду у добовій дозі 0,5 мг на характеристики сперми вивчався у здорових добровольців у віці 18-52 років. До 52-го тижня лікування у групі пацієнтів, які отримували дутастерид, середні значення відсоткового зниження загальної кількості сперматозоїдів, обсягу сперми та рухової активності сперматозоїдів становили 23%, 26% та 18%, відповідно, порівняно з вихідним рівнем у групі пацієнтів, що отримували плац. . Концентрація сперматозоїдів та його морфологія не змінювалися. Через 24 тижні спостереження середнє значення процентної зміни загальної кількості сперматозоїдів у групі дутастериду залишалося на 23% нижче порівняно з вихідним рівнем. Середнє значення для всіх параметрів сперми у всіх часових точках залишалося в межах норми і не відповідало заданим критеріям для клінічно значущої зміни (30%), на 52-му тижні лікування у двох добровольців у групі дутастериду загальна кількість сперматозоїдів знижувалася більш ніж на 90% порівняно з вихідним рівнем, з частковим відновленням на 24 тижні спостереження. Таким чином, клінічне значення впливу дутастериду на показники сперми та на індивідуальну фертильність пацієнта невідоме. Вагітність Дутастерид протипоказаний жінкам. Дутастерид не вивчався у жінок, оскільки доклінічні дані свідчать, що придушення рівня ДГТ може викликати гальмування розвитку зовнішніх статевих органів у плода чоловічої статі. Лактація Немає даних про проникнення дутастериду у грудне молоко.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані за системами організму та відповідно до частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 та Частота народження небажаних явищ, сформована на підставі постреєстраційного спостереження З боку імунної системи Дуже рідко: алергічні реакції (висипання, свербіж, кропив'янка, локалізований набряк) та ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини Рідко: алопеція (переважно втрата волосся на тілі) або гіпертрихоз. Порушення психіки Дуже рідко: депресивний стан. З боку репродуктивної системи та грудних залоз Дуже рідко: тестикулярний біль, тестикулярний набряк. Частота народження небажаних явищ, сформована на підставі даних клінічних досліджень (небажані явища, пов'язані застосуванням дутастериду як монотерапії) У третій фазі плацебо-контрольованих досліджень із застосуванням дутастериду порівняно з плацебо дослідники оцінювали небажані явища, пов'язані з прийомом дутастериду: 1 - включаючи хворобливість та збільшення грудних залоз. 2 - небажані явища з боку репродуктивної системи та грудних залоз, пов'язані із застосуванням дутастериду (як при монотерапії, так і в комбінації з тамсулозином). Дані небажані явища можуть зберігатися після припинення лікування та вплив дутастериду на збереження даних небажаних явищ невідомо. Небажані явища, пов'язані із застосуванням дутастериду у комбінації з тамсулозином Наведені нижче небажані явища були зареєстровані у дослідженні СombАТ (порівняння прийому дутастериду 0,5 мг та тамсулозину 0,4 мг один раз на добу як монотерапія або у вигляді комбінації протягом чотирьох років) та оцінені дослідниками з кумулятивним ефектом ≥ 1 %. Небажане явище Виникнення небажаного явища під час періоду застосування тамсулозину у комбінації з дутастеридом 1-й рік 2-й рік 3-й рік 4-й рік Комбінація1 (n) (n = 1610) (n = 1428) (n = 1283) (n = 1200) - Дутастерід (n = 1623) (n = 1464) (n = 1325) (n = 1200) - Тамсулозін (n = 1611) (n = 1468) (n = 1281) (n = 1112) Еректильна дисфункція3 - Комбінація 6% 2% <1% <1% - Дутастерід 5% 2% <1% <1% - Тамсулозін 3% 1% <1% 1% Зниження лібідо3 - Комбінація 5% <1% <1% 0% - Дутастерід 4% 1% <1% 0% - Тамсулозін 2% <1% <1% <1% Порушення еякуляції3 - Комбінація 9% 1% <1% <1% - Дутастерід 1% <1% <1% <1% - Тамсулозін 3% <1% <1% <1% Порушення з боку грудних залоз2 - Комбінація 2% <1% <1% <1% - Дутастерід 2% 1% <1% <1% - Тамсулозін <1% <1% <1% 0% Запаморочення - Комбінація 1% <1% <1% <1% - Дутастерід <1% <1% <1% <1% - Тамсулозін 1% <1% <1% 0% 1 – комбінація = дутастерид 0,5 мг один раз на добу + тамсулозин 0,4 мг один раз на добу. 2 - включаючи болючість та збільшення молочних залоз. 3 - небажані явища з боку репродуктивної системи та грудних залоз, пов'язані із застосуванням дутастериду (як при монотерапії, так і в комбінації з тамсулозином). Ці небажані явища можуть зберігатися після припинення лікування. Вплив дутастериду на збереження даних небажаних явищ невідомий.Взаємодія з лікарськими засобамиIn vitro дутастерид метаболізується ізоферментом системи CYP3A4 цитохрому Р450 людини. Отже, у присутності інгібіторів CYP3А4 концентрації дутастериду у крові можуть зростати. При одночасному застосуванні дутастериду з інгібіторами CYP3A4 верапамілом та дилтіаземом відзначається зниження кліренсу дутастериду. Разом з тим, амлодипін, інші блокатори кальцієвих каналів при одночасному застосуванні з дутастеридом не зменшують кліренс дутастериду. Зменшення кліренсу дутастериду та подальше підвищення його концентрації в крові у присутності інгібіторів CYP3A4 не є клінічно значущим унаслідок широкого діапазону меж безпеки дутастериду, тому не потрібно коригувати його дозу. In vitro дутастерид не метаболізується такими ізоферментами системи цитохрому Р450 людини: CYP1A2, CYP2A6, CYP2E1, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2B6 або CYP2D6. Дутастерид не інгібує in vitro ферменти системи цитохрому Р450 людини, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. In vitro дутастерид не витісняє варфарин, аценокумарол, фенпрокумон, діазепам та фенітонін з ділянок їхнього зв'язування з білками плазми, а ці препарати, у свою чергу, не витісняють дутастерид. При проведенні досліджень взаємодії дутастериду з тамсулозином, теразозином, варфарином, дигоксином і колестираміном у людини будь-яких клінічно значущих фармакокінетичних або фармакодинамічних взаємодій не відзначалося. При застосуванні дутастериду одночасно з гіполіпідемічними препаратами, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, блокаторами кальцієвих каналів, кортикостероїдами, діуретиками, нестероїдними протизапальними препаратами, інгібіторами фосфодіестерази V-го типу і хон.Спосіб застосування та дозиПрепарат Аврдарт® можна застосовувати незалежно від їди. Капсули слід ковтати повністю, не розжовувати, не відкривати, оскільки вміст капсули може викликати подразнення слизової оболонки ротоглотки. ДГПЗ Дорослі чоловіки (включаючи літніх людей) Рекомендована доза препарату Аводарт - одна капсула (0,5 мг) один раз на добу перорально. Капсули слід приймати повністю. Хоча поліпшення на фоні застосування препарату настає досить швидко, лікування слід продовжувати не менше 6 місяців, щоб об'єктивно оцінити терапевтичний ефект. Для лікування ДГПЗ препарат Аводарт® може бути призначений як монотерапія або в комбінації з α1-адреноблокаторами. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушеннями функції нирок При прийомі 0,5 мг препарату Аводарт® на добу через нирки виділяється менше 0,1 % дози, тому не потрібно знижувати дозу у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Пацієнти з порушеннями функції печінки В даний час немає даних щодо застосування препарату Аводарт у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Оскільки дутастерид піддається інтенсивному метаболізму, а його період напіввиведення становить 3-5 тижнів, необхідно бути обережним при лікуванні препаратом Аводарт® пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняПри призначенні дутастериду до 40 мг/день одноразово (у 80 разів вище за терапевтичну дозу) протягом 7 днів значних побічних ефектів не відзначалося. При проведенні клінічних досліджень пацієнти протягом 6 місяців отримували дутастерид у дозі 5 мг щодня, при цьому будь-яких додаткових побічних ефектів до тих, що спостерігалися на фоні прийому 0,5 мг дутастериду, не було виявлено. Специфічного антидоту дутастериду немає, тому при підозрі на передозування достатньо проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДутастерид всмоктується через шкіру, тому жінки та діти повинні уникати контакту з пошкодженими капсулами. У разі контакту з пошкодженими капсулами необхідно одразу промити відповідну ділянку шкіри водою з милом. Порушення функції печінки В даний час немає даних щодо застосування препарату Аводарт у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Оскільки дутастерид піддається інтенсивному метаболізму, а його період напіввиведення становить 3-5 тижнів, необхідно бути обережним при лікуванні препаратом Аводарт® пацієнтів з порушеннями функції печінки. Серцева недостатність при комбінованому застосуванні дутастериду та тамсулозину У двох 4-х літніх клінічних дослідженнях частота розвитку серцевої недостатності була вищою у пацієнтів, які отримували комбінацію дутастериду та α1-блокатора, головним чином тамсулозину, ніж у пацієнтів, які не отримували комбінованого лікування. У цих двох дослідженнях частота розвитку серцевої недостатності залишалася низькою ( Вплив на виявлення простатспецифічного антигену (ПСА) та раку передміхурової залози (РПЗ) У пацієнтів необхідно проводити пальцеве ректальне дослідження, а також використовувати інші методи дослідження передміхурової залози, до початку лікування дутастеридом та періодично повторювати їх у процесі лікування для виключення розвитку РПЗ. Визначення концентрації ПСА у сироватці є важливим компонентом скринінгу, спрямованого виявлення РПЗ. Після 6-місячної терапії дутастеридом середній рівень сироваткового ПСА знижується приблизно на 50%. Пацієнтам, які приймають дутастерид, має бути визначено новий базовий рівень ПСА після шести місяців терапії. Надалі рекомендується регулярно контролювати рівень ПСА. При інтерпретації значення ПСА у пацієнта, який приймає дутастерид, попереднє значення ПСА слід використовувати для порівняння. Застосування дутастериду не впливає на діагностичну цінність рівня ПСА як маркеру РПЗ після визначення нового базового рівня ПСА. Будь-яке підтверджене підвищення рівня ПСА щодо найменшого його значення при лікуванні дутастеридом може свідчити про розвиток РПЗ (зокрема, раку передміхурової залози з високим ступенем диференціювання за шкалою Глісона) або недотримання режиму терапії дутастеридом і має піддаватися ретельній оцінці, навіть якщо межах нормальних значень для цієї вікової категорії пацієнтів, які не приймають інгібітори 5α-редуктази. Рівень загального ПСА повертається до вихідного значення протягом 6 місяців після відміни дутастериду. Співвідношення змісту вільного ПСА до загального залишається незмінним навіть на тлі терапії дутастеридом. Якщо визначення відсотка вмісту вільної фракції ПСА додатково використовується для виявлення РПЗ у чоловіків, які отримують дутастерид, коригування цієї величини не потрібне. РПЗ та пухлини високого ступеня градації У 4-річному дослідженні (REDUCE) проводилося порівняння застосування плацебо та дутастериду у 8231 добровольця у віці від 50 років до 75 років, з негативним результатом біопсії на наявність РПЗ та рівнем ПСА від 2,5 нг/мл до 10,0 нг/ мл при первинному обстеженні. У ході дослідження 6706 пацієнтам проводилася пункційна біопсія передміхурової залози та на підставі отриманих результатів визначалася ступінь злоякісності РПЗ за шкалою Глісона. 1517 пацієнтам під час дослідження було поставлено діагноз РПЗ. Найчастіше, як у групі дутастерида, і у групі плацебо, було діагностовано високодиференційований РПЖ (сума балів за шкалою Глисона 5-6). Відмінності кількості випадків РПЗ з оцінкою 7-10 балів за шкалою Глисона групи. дутастериду та групі плацебо були відсутні (р = 0,81). Через 4 роки було відмічено більше випадків РПЗ з оцінкою 8-10 балів за шкалою Глісона у групі дутастериду (n = 29; 0,9%) порівняно з групою плацебо (n = 19; 0,6%) (р = 0, 15). При оцінці даних біопсії за 1-2 роки кількість пацієнтів з діагнозом РПЗ з оцінкою 8-10 балів за шкалою Глісона було порівняно в групах дутастериду (n = 17; 0,5%) і плацебо (n = 18; 0,5 %). При оцінці даних біопсії за 3-4 роки було діагностовано більше випадків РПЗ з оцінкою 8-10 балів за шкалою Глісона в групі дутастериду (n = 12; 0,5%) в порівнянні з групою плацебо (n = 1; У 4-х річному дослідженні (СоmbАТ) пацієнтів з ДГПЗ, у якому проведення біопсії передміхурової залози всім учасникам не було визначено протоколом, і всі діагнози РПЗ ґрунтувалися на біопсії за показаннями, РПЗ з оцінкою 8-10 балів за шкалою Глісона був діагностований пацієнтів ( Причинно-наслідкового зв'язку між прийомом дутастериду та розвитком РПЗ високого ступеня градації не встановлено. Чоловіки, які приймають дутастерид, повинні регулярно проходити обстеження щодо оцінки ризику розвитку РПЗ, включаючи рівень ПСА. Рак грудних залоз у чоловіків У клінічних дослідженнях та під час постреєстраційного спостереження повідомлялося про виникнення раку грудних залоз у чоловіків, які приймають дутастерид. Слід попереджати пацієнтів, що при появі будь-яких змін у тканинах грудних залоз, таких як поява вузликів або виділення із сосків, необхідно негайно повідомляти про це свого лікаря. У клінічних дослідженнях, у яких проводилося вивчення впливу монотерапії ДГПЗ дутастеридом (3374 пацієнто-років), виявлено 2 випадки раку грудних залоз на фоні терапії дутастеридом (через 10 тижнів та 11 місяців) та 1 випадок у пацієнта, який отримував плацебо. У подальших клінічних дослідженнях, у яких брали участь 8231 чоловік віком від 50 до 75 років з негативним результатом біопсії на РПЗ та рівнем ПСА в інтервалі від 2,5 нг/мл до 10,0 нг/мл (17489 пацієнто-років), які отримували дутастерид та пацієнтів (5027 пацієнто-років), які отримували комбіновану терапію дутастеридом та тамсулозином, не було виявлено випадків раку грудних залоз у жодній із груп порівняння. На даний момент неясно, чи є причинно-наслідковий зв'язок між виникненням раку грудних залоз у чоловіків та довгостроковим застосуванням дутастериду. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Прийом дутастериду не впливає на керування автомобілем або роботу з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина: мупіроцин 2.2г. Допоміжні речовини: макрогол 400 – 58.7 г, макрогол 3350 – 39.1 г. 15 г - туби алюмінієві (1) з ковпачком, що нагвинчується, з вістрям для розтину - пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору однорідна.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальна, бактерицидна: пригнічує ізолейцин-трансфер-РНК-синтетазу, що призводить до припинення синтезу білка в бактеріальній клітині. Внаслідок специфічного механізму дії та унікальної хімічної структури мупіроцин не виявляє перехресної резистентності з іншими антибіотиками (при правильному застосуванні препарату ризик появи резистентних штамів невеликий).ФармакокінетикаВсмоктування Мупіроцин погано всмоктується через неушкоджену шкіру людини. Метаболізм Мупіроцин призначений лише для зовнішнього застосування. У разі всмоктування через пошкоджену шкіру, мупіроцин швидко метаболізується до неактивної монієвої кислоти. Виведення Мупіроцин швидко виводиться з організму шляхом метаболічного перетворення на неактивний метаболіт – монієву кислоту, яка швидко виводиться нирками.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняМазь інтраназальна: носійство стафілококів (в т.ч. штамів Staphylococcus aureus полірезистентних та стійких до метициліну). Мазь дерматологічна: лікування первинних інфекцій шкірних покровів – імпетиго, фолікуліт, фурункульоз (в т.ч. фурункул зовнішнього слухового проходу та вушної раковини), ектиму; вторинних інфекцій шкірних покровів – інфікована екзема, інфіковані травми (садна, укуси комах), незначні (що не потребують госпіталізації) рани та опіки; профілактика ранової інфекції після невеликих порізів, ран та дрібних садна.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента мазі. З обережністю: при вагітності та в період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяНемає даних про застосування препарату в період вагітності та грудного вигодовування. У дослідженнях на тваринах не було виявлено ознак репродуктивної токсичності. Однак, як і при застосуванні інших лікарських засобів, застосування препарату Бактробан® при вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує будь-який потенційний ризик для плода. Грудне вигодовування необхідно припинити на період застосування препарату для профілактики бактеріального інфікування тріщин сосків. Застосування у дітей Немає обмежень щодо застосування препарату у дітей.Побічна діяСвербіж, печіння, садіння та сухість шкіри в місці аплікації; шкірні алергічні реакції; системні алергічні реакції; риніт (при застосуванні інтраназальної мазі).Взаємодія з лікарськими засобамиПовідомлення відсутні.Спосіб застосування та дозиІнтраназально, зовнішньо. Мазь інтраназальна: наносять на внутрішню поверхню ніздрі 2-3 рази на добу протягом 5-7 днів. Мазь для наружного применения: взрослым, детям и пациентам пожилого возраста небольшое количество наносят на пораженный участок кожи 2-3 раза в сутки, при необходимости накладывают асептическую повязку, курс лечения - до 10 дней. При печеночной недостаточности применяется стандартная дозировка. Нельзя сочетать мазь с другими препаратами из-за риска ее разведения, снижения антибактериальной активности и стабильности.ПередозировкаДанные отсутствуют.Меры предосторожности и особые указанияМазь 2% зовнішню не можна застосовувати на лікування очних захворювань. Слід уникати попадання мазі у вічі. У разі попадання ока слід ретельно промити водою до повного видалення залишків мазі. Застосування при нирковій недостатності: у пацієнтів похилого віку обмежень для використання немає, крім тих випадків, коли під час лікування виникають умови для всмоктування поліетиленгліколю, що входить до складу мазі, та ознак помірної та тяжкої ниркової недостатності. Поліетиленгліколь може всмоктуватись через ранову поверхню або інші пошкодження шкірних покривів та екскретуватись через нирки. Дерматологічну мазь (на основі поліетиленгліколю) не можна застосовувати при станах, що супроводжуються підвищеною абсорбцією поліетиленгліколю, і особливо при помірній або тяжкій нирковій недостатності.Після нанесення на шкіру слід ретельно вимити руки. Тривале призначення мазі може спричинити надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів. Несприятливого впливу здатність керувати автомобілем/механізмами не спостерігалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 100 г: Активна речовина: мупіроцин 2.2г. Допоміжні речовини: макрогол 400 – 58.7 г, макрогол 3350 – 39.1 г. 3 г - туби алюмінієві (1) з ковпачком, що нагвинчується, з вістрям для розкриття - пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору однорідна.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальна, бактерицидна: пригнічує ізолейцин-трансфер-РНК-синтетазу, що призводить до припинення синтезу білка в бактеріальній клітині. Внаслідок специфічного механізму дії та унікальної хімічної структури мупіроцин не виявляє перехресної резистентності з іншими антибіотиками (при правильному застосуванні препарату ризик появи резистентних штамів невеликий).ФармакокінетикаВсмоктування Мупіроцин погано всмоктується через неушкоджену шкіру людини. Метаболізм Мупіроцин призначений лише для зовнішнього застосування. У разі всмоктування через пошкоджену шкіру, мупіроцин швидко метаболізується до неактивної монієвої кислоти. Виведення Мупіроцин швидко виводиться з організму шляхом метаболічного перетворення на неактивний метаболіт – монієву кислоту, яка швидко виводиться нирками.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняМазь інтраназальна: носійство стафілококів (в т.ч. штамів Staphylococcus aureus полірезистентних та стійких до метициліну). Мазь дерматологічна: лікування первинних інфекцій шкірних покровів – імпетиго, фолікуліт, фурункульоз (в т.ч. фурункул зовнішнього слухового проходу та вушної раковини), ектиму; вторинних інфекцій шкірних покровів – інфікована екзема, інфіковані травми (садна, укуси комах), незначні (що не потребують госпіталізації) рани та опіки; профілактика ранової інфекції після невеликих порізів, ран та дрібних садна.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента мазі. З обережністю: при вагітності та в період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяНемає даних про застосування препарату в період вагітності та грудного вигодовування. У дослідженнях на тваринах не було виявлено ознак репродуктивної токсичності. Однак, як і при застосуванні інших лікарських засобів, застосування препарату Бактробан® при вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує будь-який потенційний ризик для плода. Грудне вигодовування необхідно припинити на період застосування препарату для профілактики бактеріального інфікування тріщин сосків. Застосування у дітей Немає обмежень щодо застосування препарату у дітей.Побічна діяСвербіж, печіння, садіння та сухість шкіри в місці аплікації; шкірні алергічні реакції; системні алергічні реакції; риніт (при застосуванні інтраназальної мазі).Взаємодія з лікарськими засобамиПовідомлення відсутні.Спосіб застосування та дозиІнтраназально, зовнішньо. Мазь інтраназальна: наносять на внутрішню поверхню ніздрі 2-3 рази на добу протягом 5-7 днів. Мазь для зовнішнього застосування: дорослим, дітям та пацієнтам похилого віку невелику кількість наносять на уражену ділянку шкіри 2-3 рази на добу, при необхідності накладають асептичну пов'язку, курс лікування – до 10 днів. При печінковій недостатності застосовується стандартне дозування. Не можна поєднувати мазь з іншими препаратами через ризик її розведення, зниження антибактеріальної активності та стабільності.ПередозуванняДані відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМазь 2% зовнішню не можна застосовувати на лікування очних захворювань. Слід уникати попадання мазі у вічі. У разі попадання ока слід ретельно промити водою до повного видалення залишків мазі. Застосування при нирковій недостатності: у пацієнтів похилого віку обмежень для використання немає, крім тих випадків, коли під час лікування виникають умови для всмоктування поліетиленгліколю, що входить до складу мазі, та ознак помірної та тяжкої ниркової недостатності. Поліетиленгліколь може всмоктуватись через ранову поверхню або інші пошкодження шкірних покривів та екскретуватись через нирки. Дерматологічну мазь (на основі поліетиленгліколю) не можна застосовувати при станах, що супроводжуються підвищеною абсорбцією поліетиленгліколю, і особливо при помірній або тяжкій нирковій недостатності.Після нанесення на шкіру слід ретельно вимити руки. Тривале призначення мазі може спричинити надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів. Несприятливого впливу здатність керувати автомобілем/механізмами не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Опис лікарської формиМ'який білий або майже білий крем.Фармакотерапевтична групаПротизапальне. Має глюкокортикоїдну активність.ФармакодинамікаУсуває набряк, гіперемію, свербіж у місці нанесення.Показання до застосуванняПсоріаз (крім поширеного бляшкового), хронічна екзема, плоский лишай, дискоїдний червоний вовчак, шкірні захворювання, що не піддаються впливу інших стероїдів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; вугри рожеві та юнацькі; періоральний дерматит, вірусні інфекції (простий герпес), грибкові (кандидоз), бактеріальні (імпетиго); періанальний та генітальний свербіж; дерматоз у дітей до 1 року (включаючи дерматити та висипання при попрілості).Вагітність та лактаціяОбережно, т.к. достатніх даних щодо безпеки використання під час вагітності та годування груддю немає.Побічна діяПри тривалому застосуванні – атрофічні зміни на обличчі та інших ділянках тіла (бородавки, витончення шкіри, розширення судин), ослаблення бар'єрних функцій шкіри, рідко – виникнення пустульозної форми псоріазу.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Крем і мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 1-2 рази на добу до поліпшення. Лікування не можна проводити більше 4 тижнів без оцінки необхідності його продовження. При загостреннях шкірних захворювань можливі короткі курси лікування Дермовейтом®. Якщо потрібне продовження терапії глюкокортикоїдами, слід використовувати менш активні препарати. В особливо резистентних випадках, особливо при гіперкератозі, протизапальний ефект крему та мазі Дермовейт® може бути посилений шляхом накладання на ніч на уражену ділянку оклюзійної пов'язки за допомогою ПЕ плівки. Після цього досягнуте покращення підтримується застосуванням препарату без оклюзійної пов'язки.ПередозуванняВиявляється ознаками гіперкортицизму (що вимагають відміни препарату).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності поліпшення протягом 2-4 тижнів слід засумніватися у правильності діагнозу. При загостреннях потрібні короткі повторні курси. У пацієнтів з псоріазом може послабитись бар'єрна функція шкіри, проявитися пустульозний псоріаз, розвинутися толерантність, рецидиви. Необхідно уникати тривалого та безперервного використання у дітей, особливо грудних, т.к. можливе пригнічення функції кори надниркових залоз. У грудних дітей пелюшки можуть діяти як оклюзійні пов'язки та збільшувати абсорбцію кортикостероїдів. На обличчі препарат застосовують протягом 5 днів і без оклюзійної пов'язки. Перед накладанням свіжої пов'язки шкіру слід очищати, т.к. тепло та вологість, створювані герметичними (оклюзійними) пов'язками, сприяють виникненню бактеріальної інфекції.Приєднання бактеріальної інфекції вимагає припинення використання препарату та призначення антибактеріальної терапії. Препарат не повинен потрапляти у вічі (можливий розвиток глаукоми). Тривале застосування великих кількостей (або великих площах) може призвести до системної абсорбції (гиперкортицизм).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Опис лікарської формиМ'яка біла або майже біла мазь напівпрозора.Фармакотерапевтична групаПротизапальне. Має глюкокортикоїдну активність.ФармакодинамікаУсуває набряк, гіперемію, свербіж у місці нанесення.Показання до застосуванняПсоріаз (крім поширеного бляшкового), хронічна екзема, плоский лишай, дискоїдний червоний вовчак, шкірні захворювання, що не піддаються впливу інших стероїдів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; вугри рожеві та юнацькі; періоральний дерматит, вірусні інфекції (простий герпес), грибкові (кандидоз), бактеріальні (імпетиго); періанальний та генітальний свербіж; дерматоз у дітей до 1 року (включаючи дерматити та висипання при попрілості).Вагітність та лактаціяОбережно, т.к. достатніх даних щодо безпеки використання під час вагітності та годування груддю немає.Побічна діяПри тривалому застосуванні – атрофічні зміни на обличчі та інших ділянках тіла (бородавки, витончення шкіри, розширення судин), ослаблення бар'єрних функцій шкіри, рідко – виникнення пустульозної форми псоріазу.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Крем і мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 1-2 рази на добу до поліпшення. Лікування не можна проводити більше 4 тижнів без оцінки необхідності його продовження. При загостреннях шкірних захворювань можливі короткі курси лікування Дермовейтом®. Якщо потрібне продовження терапії глюкокортикоїдами, слід використовувати менш активні препарати. В особливо резистентних випадках, особливо при гіперкератозі, протизапальний ефект крему та мазі Дермовейт® може бути посилений шляхом накладання на ніч на уражену ділянку оклюзійної пов'язки за допомогою ПЕ плівки. Після цього досягнуте покращення підтримується застосуванням препарату без оклюзійної пов'язки.ПередозуванняВиявляється ознаками гіперкортицизму (що вимагають відміни препарату).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності поліпшення протягом 2-4 тижнів слід засумніватися у правильності діагнозу. При загостреннях потрібні короткі повторні курси. У пацієнтів з псоріазом може послабитись бар'єрна функція шкіри, проявитися пустульозний псоріаз, розвинутися толерантність, рецидиви. Необхідно уникати тривалого та безперервного використання у дітей, особливо грудних, т.к. можливе пригнічення функції кори надниркових залоз. У грудних дітей пелюшки можуть діяти як оклюзійні пов'язки та збільшувати абсорбцію кортикостероїдів. На обличчі препарат застосовують протягом 5 днів і без оклюзійної пов'язки. Перед накладанням свіжої пов'язки шкіру слід очищати, т.к. тепло та вологість, створювані герметичними (оклюзійними) пов'язками, сприяють виникненню бактеріальної інфекції.Приєднання бактеріальної інфекції вимагає припинення використання препарату та призначення антибактеріальної терапії. Препарат не повинен потрапляти у вічі (можливий розвиток глаукоми). Тривале застосування великих кількостей (або великих площах) може призвести до системної абсорбції (гиперкортицизм).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасування: N30 Форма випуску: капс. модифікованого вивільнення Упакування: упак. Виробник: ГлаксоСмітКляйн Трейдінг ЗАТ Завод-производитель: Catalent Germany Schorndorf GmbH(Германия) Действующее вещество: Дутастерид + Тамсулозин.

Фасування: N90 Форма випуску: капс. модифікованого вивільнення Упакування: упак. Виробник: ГлаксоСмітКляйн Трейдінг ЗАТ Завод-виробник: Catalent Germany Schorndorf GmbH (Німеччина) Діюча речовина: Дутастерид + Тамсулозин.

Дозування: 150 мг Фасування: N60 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: ГлаксоСмітКляйн Трейдінг ЗАТ Завод-виробник: GlaxoSmithKline(Бельгія) Діюча речовина: Ламівудін. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.