Антибиотики ГлаксоСмитКляйн Трейдинг ЗАО

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з характерним запахом; при розведенні утворюється суспензія білого або майже білого кольору, при стоянні повільно утворюється осад білого або майже білого кольору. 5 мл готової сусп. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 125 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 31.25 мг; Допоміжні речовини: камедь ксантанова - 12.5 мг, аспартам - 12.5 мг, янтарна кислота - 0.84 мг, кремнію діоксид колоїдний - 25 мг, гіпромелоза - 150 мг, ароматизатор апельсиновий 1 - 15 мг, ароматизатор апельсиновий 2. мг, ароматизатор "Світла патока" – 23.75 мг, кремнію діоксид – 125 мг. 11.5 г - флакони скляні (1) у комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з характерним запахом; при розведенні утворюється суспензія білого чи майже білого кольору; при стоянні повільно утворюється осад білого або майже білого кольору. 5 мл готової сусп. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 200 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 28.5 мг; Допоміжні речовини: камедь ксантанова - 12.5 мг, аспартам - 12.5 мг, янтарна кислота - 0.84 мг, кремнію діоксид колоїдний - 25 мг, гіпромелоза - 79.65 мг, ароматизатор апельсиновий 1 - 15 мг, 5 ап. мг, ароматизатор "Світла патока" – 23.75 мг, кремнію діоксид – до 552 мг. 7.7 г - флакони скляні (1) у комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з характерним запахом; при розведенні утворюється суспензія білого чи майже білого кольору; при стоянні повільно утворюється осад білого або майже білого кольору. 5 мл готової сусп. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 400 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 57 мг; Допоміжні речовини: камедь ксантанова - 12.5 мг, аспартам - 12.5 мг, янтарна кислота - 0.84 мг, кремнію діоксид колоїдний - 25 мг, гіпромелоза - 79.65 мг, ароматизатор апельсиновий 1 - 15 мг, 5 ап. мг, ароматизатор "Світла патока" – 23.75 мг, кремнію діоксид – до 900 мг. 12.6 г - флакони скляні (1) у комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні. * При виробництві препарату клавуланат калію закладається з 5% надлишком.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час, амоксицилін схильний до руйнування β-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують цей фермент. Клавуланова кислота є інгібітором β-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр β-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних β-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій. Двома основними механізмами резистентності до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою є: Інактивація бактеріальними β-лактамазами, які самі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи різні амінокислотні послідовності, що відносяться до класів В, С та D за класифікацією Ambler. Зміни в пеніцилін-зв'язуючих білках, що зменшують рівень спорідненості антибактеріального засобу до мішені. Зниження проникності зовнішньої мембрани та механізми еффлюксного насоса можуть викликати або сприяти формуванню резистентності, особливо серед грамнегативних мікроорганізмів. Присутність клавуланової кислоти в препараті Аугментин захищає амоксицилін від руйнування ферментами - β-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Фармакодинамічні ефекти Нижче наведено класифікацію мікроорганізмів відповідно до їх чутливості in vitro до комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти. Бактерії, зазвичай чутливі до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, Streptococcus spp. (Інші β-гемолітичні стрептококи)1,2, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)1, Staphylococcus saprophyticus (чутливий до метициліну), Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні, чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae. Грампозитивні анаероби: Clostridium spp., Peptococcus niger, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus spp. Грамнегативні анаероби: Bacteroides fragilis, Bacteroides spp., Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae1, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp. Грампозитивні аероби: Corynebacterium spp., Enterococcus faecium, Streptococcus pneumoniae1,2, Streptococcus групи Viridans2. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Hafnia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Stenotrophomonas maltophilia, Yers Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia spp., Coxiella burnetti, Mycoplasma spp. Щодо даних видів бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. Штами цих видів бактерій не продукують β-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.ФармакокінетикаВсмоктування Обидва активні компоненти препарату Аугментин , амоксицилін та клавуланова кислота, швидко та повністю всмоктуються із ШКТ після перорального прийому. Абсорбція діючих речовин оптимальна у разі прийому препарату на початку їди. Порошок для приготування суспензії для вживання Аугментин ® 125 мг/31.25 мг на 5 мл Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в різних дослідженнях, коли здорові добровольці у віці 2-12 років натще приймали в 3 прийоми 40 мг/10 мг/кг маси тіла/добу препарату Аугментин ® , порошок для приготування сус внутрішньо, 125 мг/31.25 мг на 5 мл (156.25 мг). Основні фармакокінетичні параметри Препарати Доза (мг/кг) C max (мг/л) Т max (год) AUC (мг×ч/л) T 1/2 (год) Амоксицилін Аугментин ® 125 мг/31.25 мг на 5 мл 40 7.3±1.7 2.1 (1.2-3) 18.6±2.6 1±0.33 Клавуланова кислота Аугментин ® 125 мг/31.25 мг на 5 мл 10 2.7±1.6 1.6 (1-2) 5.5±3.1 1.6 (1-2) Порошок для приготування суспензії для вживання Аугментин ® 200 мг/28.5 мг в 5 мл Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в різних дослідженнях, коли здорові добровольці у віці 2-12 років натще приймали препарат Аугментин , порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 200 мг/28 мг 28 мг. у дозі 45 мг/6.4 мг/кг/сут, розділеної на 2 прийоми. Основні фармакокінетичні параметри Діюча речовина max ( мг/л) T max (год) AUC (мг×ч/л) T 1/2 (год) Амоксицилін 11.99±3.28 1 (1-2) 35.2±5 1.22±0.28 Клавуланова кислота 5.49±2.71 1 (1-2) 13.26±5.88 0.99±0.14 Порошок для приготування суспензії для вживання Аугментин ® 400 мг/57 мг в 5 мл Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в різних дослідженнях, коли здорові добровольці приймали одну дозу препарату Аугментин , порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 400 мг/57 мг у 5 мл (457 мг). Основні фармакокінетичні параметри Діюча речовина max ( мг/л) T max (год) AUC (мг×ч/л) Амоксицилін 6.94±1.24 1.13 (0.75-1.75) 17.29±2.28 Клавуланова кислота 1.1±0.42 1 (0.5-1.25) 2.34±0.94 Розподіл Як і при внутрішньовенному введенні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти виявляються в різних органах і тканинах, інтерстиціальній рідині (органах черевної порожнини, жировій, кістковій та м'язовій тканинах, кожаній, ). Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну. У дослідженнях на тваринах кумуляція компонентів препарату Аугментин не виявлена. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, проникає у грудне молоко. У грудному молоці виявлено також слідову кількість клавуланової кислоти. За винятком можливості сенсибілізації, розвитку діареї та кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я дітей, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр, при цьому не було виявлено ознак негативного впливу на плід. Метаболізм 10-25% від початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота, що піддається інтенсивному метаболізму до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти і 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-вона і виводиться нирками , через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Виведення Як і інші пеніциліни, амоксицилін виводиться в основному нирками, тоді як клавуланова кислота - за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Приблизно 60-70% амоксициліну та близько 40-65% клавуланової кислоти виводиться нирками у незмінному вигляді у перші 6 годин після прийому 1 таблетки 250 мг/125 мг або 1 таблетки 500 мг/125 мг.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи пеніцилінів широкого спектра дії з інгібітором бета-лактамаз.ІнструкціяПравила приготування суспензії Суспензію готують перед першим застосуванням. Суспензія (125 мг/31.25 мг на 5 мл): у флакон з порошком слід додати приблизно 60 мл кип'яченої води, охолодженої до кімнатної температури, далі закрити флакон кришкою і струшувати до повного розведення порошку, дати флакону постояти протягом 5 хв для забезпечення повного розведення. Потім додати воду до мітки на флаконі і знову струсити флакон. Загалом приготування суспензії потрібно близько 92 мл води. Суспензія (200 мг/28.5 мг 5 мл або 400 мг/57 мг 5 мл): у флакон з порошком слід додати приблизно 40 мл кип'яченої води, охолодженої до кімнатної температури, далі закрити флакон кришкою і струшувати до повного розведення порошку, дати флакон постояти протягом 5 хв для забезпечення повного розведення. Потім додати воду до мітки на флаконі і знову струсити флакон. Загалом приготування суспензії потрібно близько 64 мл води. Для дітей віком до 2 років відміряну разову дозу суспензії препарату Аугментин можна розвести водою у відношенні 1:1. Флакон слід добре струшувати перед кожним використанням. Для точного дозування слід використовувати мірний ковпачок, який необхідно добре промивати водою після кожного застосування. Після розведення суспензію слід зберігати не більше 7 днів у холодильнику, але не заморожувати.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (наприклад, рецидивуючий тонзиліт, синусит, середній отит), які зазвичай викликаються Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae*, Moraxella catarrhalis*, Streptococcus pyogenes; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (наприклад, загострення хронічного бронхіту, пайова пневмонія та бронхопневмонія), зазвичай викликані Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae* та Moraxella catarrhalis* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції сечостатевого тракту: цистит, уретрит, пієлонефрит, інфекції жіночих статевих органів, які зазвичай викликаються видами сімейства Enterobacteriaceae (переважно Escherichia coli*), Staphylococcus saprophyticus та видами роду Enterococcus; гонорея, що викликається Neisseria gonorrhoeae* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції шкіри та м'яких тканин, зазвичай викликані Staphylococcus aureus*, Streptococcus pyogenes та видами роду Bacteroides*; інфекції кісток і суглобів (наприклад, остеомієліт, який зазвичай викликається Staphylococcus aureus*), при необхідності проведення тривалої терапії; одонтогенні інфекції (наприклад, періодонтит, верхньощелепний синусит, важкі дентальні абсцеси з целюлітом, що поширюється) - для таблеток 500 мг/125 мг або 875 мг/125 мг; інші змішані інфекції (наприклад, септичний аборт, післяпологовий сепсис, інтраабдомінальний сепсис) у межах ступінчастої терапії. * Окремі представники зазначеного роду мікроорганізмів, що продукують β-лактамазу, що робить їх нечутливими до амоксициліну. Інфекції, спричинені чутливими до амоксициліну мікроорганізмами, можна лікувати препаратом Аугментин, оскільки амоксицилін є одним з його активних інгредієнтів. Аугментин також показаний для лікування змішаних інфекцій, зумовлених мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, а також мікроорганізмами, що продукують β-лактамазу, чутливими до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою. Чутливість бактерій до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою варіюється в залежності від регіону та з часом. Там, де це можливо, мають бути прийняті до уваги локальні дані щодо чутливості. У разі потреби слід проводити збір мікробіологічних зразків та аналіз на бактеріологічну чутливість.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амоксициліну, клавуланової кислоти, інших компонентів препарату, бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів) в анамнезі; попередні епізоди жовтяниці або порушення функції печінки при застосуванні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою в анамнезі; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 40 кг; порушення функції нирок (КК ≤30 мл/хв) – (для таблеток 875 мг/125 мг). Обережно: порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях репродуктивної функції у тварин пероральне та парентеральне введення препарату Аугментин не викликало тератогенних ефектів. У поодинокому дослідженні у жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія препаратом може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і всі лікарські препарати, Аугментин не рекомендується застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь застосування для матері перевищує потенційний ризик для плода. Аугментин можна застосовувати під час грудного вигодовування. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї або кандидозу слизових оболонок ротової порожнини, пов'язаних з проникненням у грудне молоко слідових кількостей діючих речовин цього препарату, жодних інших несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, не спостерігалося. У разі виникнення несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, необхідно припинити грудне вигодовування. Протипоказано застосування препарату у дитячому віці до 12 років та при масі тіла менше 40 кг.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – кандидоз шкіри та слизових оболонок. З боку системи кровотворення: рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та оборотна тромбоцитопенія; дуже рідко – оборотний агранулоцитоз та оборотна гемолітична анемія, подовження протромбінового часу та часу кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт. З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови; дуже рідко – оборотна гіперактивність, судоми (судоми можуть спостерігатися у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату), безсоння, збудження, тривога, зміна поведінки. З боку травної системи: дорослі: дуже часто – діарея, часто – нудота, блювання; діти: часто – діарея, нудота, блювання; вся популяція: нудота найчастіше спостерігається прийому високих доз препарату. Якщо після початку прийому препарату спостерігаються небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту, вони можуть бути усунені, якщо приймати препарат на початку їди. Нечасто – порушення травлення; дуже рідко - антибіотико-асоційований коліт, індукований прийомом антибіотиків (включаючи псевдомембранозний коліт та геморагічний коліт) (див. розділ "Особливі вказівки"), чорна "волосата" мова, гастрит, стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – помірне підвищення активності ACT та/або АЛТ (спостерігається у пацієнтів, які отримують терапію бета-лактамними антибіотиками, проте клінічна значущість його невідома); дуже рідко – гепатит та холестатична жовтяниця (дані реакції відзначалися при терапії іншими пеніцилінами та цефалоспоринами), збільшення концентрації білірубіну та лужної фосфатази. Небажані реакції з боку печінки спостерігалися головним чином у чоловіків та пацієнтів похилого віку і можуть бути пов'язані з тривалою терапією. Ці небажані реакції дуже рідко спостерігаються у дітей. Перелічені ознаки та симптоми зазвичай зустрічаються в процесі або відразу після закінчення терапії, проте в окремих випадках можуть не виявлятися протягом кількох тижнів після завершення терапії. Небажані реакції, як правило, є оборотними. Небажані реакції з боку печінки можуть бути важкими, у рідкісних випадках були повідомлення про летальні наслідки. Майже завжди це були особи з серйозною супутньою патологією або особи, які отримують одночасно потенційно гепатотоксичні препарати. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – багатоформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний зпідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду не рекомендовано. Пробенецид знижує канальцеву секрецію амоксициліну, і тому одночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду може призводити до підвищення та персистенції в крові концентрації амоксициліну, але не клавуланової кислоти. Одночасне використання алопуринолу та амоксициліну може підвищувати ризик виникнення шкірних алергічних реакцій. В даний час у літературі немає даних про одночасне застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та алопуринолом. Пеніциліни здатні уповільнювати виведення з організму метотрексату за рахунок інгібування його канальцевої секреції, тому одночасне застосування препарату Аугментин і метотрексату може збільшити токсичність метотрексату. Як і інші антибактеріальні препарати, препарат Аугментин може впливати на кишкову мікрофлору, призводячи до зниження всмоктування естрогенів із ШКТ та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення MHO у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного призначення препарату Аугментин® з антикоагулянтами протромбіновий час або MHO повинні ретельно контролюватись при призначенні або відміні препарату Аугментин®, може знадобитися корекція дози антикоагулянтів для прийому внутрішньо. У пацієнтів, які отримували мікофенолат мофетил, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту - мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни даної концентрації не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти. Запобіжні заходи Перед початком лікування препаратом Аугментин® необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші речовини, що викликають алергічну реакцію у пацієнта. Описані серйозні, а іноді і летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) на пеніциліни. Ризик виникнення таких реакцій найбільш високий у пацієнтів, які мають в анамнезі реакції гіперчутливості на пеніциліни. У разі виникнення алергічної реакції необхідно припинити лікування препаратом Аугментин і розпочати відповідну альтернативну терапію. При серйозних реакціях гіперчутливості слід негайно запровадити епінефрін. Можуть знадобитися також оксигенотерапія, внутрішньовенне введення кортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, що включає інтубацію. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. У разі підозри на інфекційний мононуклеоз препарат Аугментин® не слід застосовувати, оскільки у пацієнтів з цим захворюванням амоксицилін може викликати кореподібний шкірний висип, що ускладнює діагностику захворювання. Тривале лікування препаратом Аугментин іноді призводить до надмірного розмноження нечутливих мікроорганізмів. Описано випадки виникнення псевдомембранозного коліту при прийомі антибіотиків, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів із діареєю під час або після застосування антибіотиків. Якщо діарея тривала або має виражений характер або пацієнт має спазми в животі, лікування має бути негайно припинено, і пацієнт повинен бути обстежений. Протипоказане застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечника. В цілому, препарат Аугментин® переноситься добре і має властиву всім пеніцилінам низьку токсичність. Під час тривалої терапії препаратом Аугментин® рекомендується періодично оцінювати функцію нирок, печінки та ситсеми кровотворення. У пацієнтів, які отримували комбінацію амоксициліну з клавулановою кислотою спільно з непрямими (пероральними) антикоагулянтами, в окремих випадках повідомлялося про збільшення протромбінового часу (підвищення MHO). При сумісному призначенні непрямих (пероральних) антикоагулянтів з комбінацією амоксициліну з клавулановою кислотою необхідно контролювати відповідні показники. Для підтримки необхідного ефекту пероральних антикоагулянтів може знадобитися коригування їхньої дози. У пацієнтів зі зниженим діурезом у рідкісних випадках повідомлялося про розвиток кристалурії, переважно при парентеральному застосуванні препарату. Під час введення високих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. Прийом препарату Аугментин внутрішньо приводить до високого вмісту амоксициліну в сечі, що може призводити до хибнопозитивних результатів при визначенні глюкози в сечі (наприклад, проба Бенедикта, проба Фелінга). У цьому випадку рекомендується застосовувати глюкозоксидантний метод визначення концентрації глюкози у сечі. Клавуланова кислота може викликати неспецифічне зв'язування імуноглобуліну G та альбуміну з мембранами еритроцитів, що призводить до хибнопозитивних результатів проби Кумбса. Упаковка з алюмінієвої фольги, що ламінує, містить пакет з осушувачем, який не призначений для прийому всередину. Необхідно використовувати препарат Аугментин протягом 30 днів з моменту розкриття упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги. Зловживання та лікарська залежність Не спостерігалося лікарської залежності, звикання та реакцій ейфорії, пов'язаних із вживанням препарату Аугментин®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки препарат може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від віку, маси тіла, функцій нирок пацієнта, а також від ступеня тяжкості інфекції. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травної системи Аугментин® рекомендується приймати на початку їди. Мінімальний курс антибактеріальної терапії становить 5 днів. Лікування не повинно тривати понад 14 днів без перегляду клінічної ситуації. При необхідності можливе проведення ступінчастої терапії (на початку терапії парентеральне введення препарату з наступним переходом на пероральний прийом). Дорослі та діти старше 12 років або з масою тіла 40 кг і більше Рекомендується застосовувати інші лікарські форми препарату Аугментин або суспензію із співвідношенням амоксициліну до клавуланової кислоти 7:1 (400 мг/57 мг на 5 мл). Діти віком від 3 місяців до 12 років з масою тіла менше 40 кг Розрахунок дози проводять залежно від віку і маси тіла, вказують в мг/кг маси тіла/сут (розрахунок по амоксициліну) або мл суспензії. Кратність прийому суспензії 125 мг/31.25 мг на 5 мл - 3 рази/сут кожні 8 год. Кратність прийому суспензії 200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл - 2 рази/сут кожні 12 год. Рекомендований режим дозування та кратність прийому представлені у таблиці нижче. Таблиця режиму дозування препарату Аугментин ® (розрахунок дози амоксициліну) Кратність прийому - 3 рази на добу Суспензія 4:1 (125 мг/31.25 мг на 5 мл) Кратність прийому - 2 рази на добу Суспензія 7:1 (200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл) Низькі дози 20 мг/кг/добу 25 мг/кг/добу Високі дози 40 мг/кг/добу 45 мг/кг/добу Низькі дози препарату Аугментин застосовуються для лікування інфекцій шкіри та м'яких тканин, а також рецидивуючого тонзиліту. Високі дози препарату Аугментин застосовують для лікування таких захворювань, як середній отит, синусит, інфекції нижніх дихальних шляхів та сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів. Недостатньо клінічних даних для рекомендації застосування препарату Аугментин у дозі більше 40 мг/кг/добу на 3 прийоми (суспензія 4:1) та 45 мг/кг/добу на 2 прийоми (суспензія 7:1) недостатньо клінічних даних для рекомендації застосування у дозі більше у дітей віком до 2 років. Діти від народження до 3 місяців Внаслідок незрілості виділеної функції нирок рекомендована доза препарату Аугментин ( розрахунок по амоксициліну) становить 30 мг/кг/добу на 2 прийоми у вигляді суспензії 4:1. Застосування суспензії 7:1 (200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл) у даної популяції протипоказане. Діти, що народилися передчасно Немає рекомендацій щодо режиму дозування. Пацієнти похилого віку Не потрібна корекція дози препарату. У пацієнтів похилого віку із порушеннями функції нирок дозу слід коригувати так, як зазначено нижче для дорослих із порушеннями функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція доз заснована на максимальній дозі амоксициліну, що рекомендується, і проводиться з урахуванням значень КК. КК Суспензія 4:1 (125 мг/31.25 мг на 5 мл) >30 мл/хв Корекція режиму дозування не потрібна 10-30 мл/хв 15 мг/3.75 мг/кг 2 рази на добу, максимальна доза - 500 мг/125 мг 2 рази на добу <10 мл/хв 15 мг/3.75 мг/кг 1 раз на добу, максимальна добова доза – 500 мг/125 мг Суспензію 7:1 (200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл) слід застосовувати тільки у пацієнтів з КК >30 мл/хв, при цьому корекції дози не потрібно. Найчастіше, наскільки можна, слід віддавати перевагу парентеральної терапії. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Рекомендований режим дозування – 15 мг/3.75 мг/кг 1 раз на добу. Перед сеансом гемодіалізу слід ввести додаткову дозу 15 мг/3.75 мг/кг. Для відновлення концентрацій активних компонентів препарату Аугментин у крові другу додаткову дозу 15 мг/3.75 мг/кг слід ввести після сеансу гемодіалізу. Пацієнти з порушеннями функції печінки Лікування проводять з обережністю; регулярно здійснюють моніторинг функції печінки. Недостатньо даних для проведення корекції режиму дозування цієї категорії пацієнтів.ПередозуванняСимптоми: можуть виникати симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та порушення водно-електролітного балансу. Описано амоксицилінову кристалурію, що в деяких випадках призводить до розвитку ниркової недостатності. Можуть спостерігатися судоми у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози. Лікування: симптоми з боку шлунково-кишкового тракту – симптоматична терапія, приділяючи особливу увагу нормалізації водно-електролітного балансу. У разі передозування амоксицилін та клавуланова кислота можуть бути видалені із кровотоку шляхом гемодіалізу. Результати проспективного дослідження, проведеного за участю 51 дитини в токсикологічному центрі, показали, що введення амоксициліну в дозі менш ніж 250 мг/кг не призводило до значних клінічних симптомів і не вимагало промивання шлунка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з характерним запахом; при розведенні утворюється суспензія білого або майже білого кольору, при стоянні повільно утворюється осад білого або майже білого кольору. 5 мл готової сусп. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 125 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 31.25 мг; Допоміжні речовини: камедь ксантанова - 12.5 мг, аспартам - 12.5 мг, янтарна кислота - 0.84 мг, кремнію діоксид колоїдний - 25 мг, гіпромелоза - 150 мг, ароматизатор апельсиновий 1 - 15 мг, ароматизатор апельсиновий 2. мг, ароматизатор "Світла патока" – 23.75 мг, кремнію діоксид – 125 мг. 11.5 г - флакони скляні (1) у комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з характерним запахом; при розведенні утворюється суспензія білого чи майже білого кольору; при стоянні повільно утворюється осад білого або майже білого кольору. 5 мл готової сусп. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 200 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 28.5 мг; Допоміжні речовини: камедь ксантанова - 12.5 мг, аспартам - 12.5 мг, янтарна кислота - 0.84 мг, кремнію діоксид колоїдний - 25 мг, гіпромелоза - 79.65 мг, ароматизатор апельсиновий 1 - 15 мг, 5 ап. мг, ароматизатор "Світла патока" – 23.75 мг, кремнію діоксид – до 552 мг. 7.7 г - флакони скляні (1) у комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору, з характерним запахом; при розведенні утворюється суспензія білого чи майже білого кольору; при стоянні повільно утворюється осад білого або майже білого кольору. 5 мл готової сусп. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 400 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 57 мг; Допоміжні речовини: камедь ксантанова - 12.5 мг, аспартам - 12.5 мг, янтарна кислота - 0.84 мг, кремнію діоксид колоїдний - 25 мг, гіпромелоза - 79.65 мг, ароматизатор апельсиновий 1 - 15 мг, 5 ап. мг, ароматизатор "Світла патока" – 23.75 мг, кремнію діоксид – до 900 мг. 12.6 г - флакони скляні (1) у комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні. * При виробництві препарату клавуланат калію закладається з 5% надлишком.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час, амоксицилін схильний до руйнування β-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують цей фермент. Клавуланова кислота є інгібітором β-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр β-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних β-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій. Двома основними механізмами резистентності до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою є: Інактивація бактеріальними β-лактамазами, які самі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи різні амінокислотні послідовності, що відносяться до класів В, С та D за класифікацією Ambler. Зміни в пеніцилін-зв'язуючих білках, що зменшують рівень спорідненості антибактеріального засобу до мішені. Зниження проникності зовнішньої мембрани та механізми еффлюксного насоса можуть викликати або сприяти формуванню резистентності, особливо серед грамнегативних мікроорганізмів. Присутність клавуланової кислоти в препараті Аугментин захищає амоксицилін від руйнування ферментами - β-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Фармакодинамічні ефекти Нижче наведено класифікацію мікроорганізмів відповідно до їх чутливості in vitro до комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти. Бактерії, зазвичай чутливі до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, Streptococcus spp. (Інші β-гемолітичні стрептококи)1,2, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)1, Staphylococcus saprophyticus (чутливий до метициліну), Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні, чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae. Грампозитивні анаероби: Clostridium spp., Peptococcus niger, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus spp. Грамнегативні анаероби: Bacteroides fragilis, Bacteroides spp., Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae1, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp. Грампозитивні аероби: Corynebacterium spp., Enterococcus faecium, Streptococcus pneumoniae1,2, Streptococcus групи Viridans2. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Hafnia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Stenotrophomonas maltophilia, Yers Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia spp., Coxiella burnetti, Mycoplasma spp. Щодо даних видів бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. Штами цих видів бактерій не продукують β-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.ФармакокінетикаВсмоктування Обидва активні компоненти препарату Аугментин , амоксицилін та клавуланова кислота, швидко та повністю всмоктуються із ШКТ після перорального прийому. Абсорбція діючих речовин оптимальна у разі прийому препарату на початку їди. Порошок для приготування суспензії для вживання Аугментин ® 125 мг/31.25 мг на 5 мл Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в різних дослідженнях, коли здорові добровольці у віці 2-12 років натще приймали в 3 прийоми 40 мг/10 мг/кг маси тіла/добу препарату Аугментин ® , порошок для приготування сус внутрішньо, 125 мг/31.25 мг на 5 мл (156.25 мг). Основні фармакокінетичні параметри Препарати Доза (мг/кг) C max (мг/л) Т max (год) AUC (мг×ч/л) T 1/2 (год) Амоксицилін Аугментин ® 125 мг/31.25 мг на 5 мл 40 7.3±1.7 2.1 (1.2-3) 18.6±2.6 1±0.33 Клавуланова кислота Аугментин ® 125 мг/31.25 мг на 5 мл 10 2.7±1.6 1.6 (1-2) 5.5±3.1 1.6 (1-2) Порошок для приготування суспензії для вживання Аугментин ® 200 мг/28.5 мг в 5 мл Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в різних дослідженнях, коли здорові добровольці у віці 2-12 років натще приймали препарат Аугментин , порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 200 мг/28 мг 28 мг. у дозі 45 мг/6.4 мг/кг/сут, розділеної на 2 прийоми. Основні фармакокінетичні параметри Діюча речовина max ( мг/л) T max (год) AUC (мг×ч/л) T 1/2 (год) Амоксицилін 11.99±3.28 1 (1-2) 35.2±5 1.22±0.28 Клавуланова кислота 5.49±2.71 1 (1-2) 13.26±5.88 0.99±0.14 Порошок для приготування суспензії для вживання Аугментин ® 400 мг/57 мг в 5 мл Нижче показані дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в різних дослідженнях, коли здорові добровольці приймали одну дозу препарату Аугментин , порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 400 мг/57 мг у 5 мл (457 мг). Основні фармакокінетичні параметри Діюча речовина max ( мг/л) T max (год) AUC (мг×ч/л) Амоксицилін 6.94±1.24 1.13 (0.75-1.75) 17.29±2.28 Клавуланова кислота 1.1±0.42 1 (0.5-1.25) 2.34±0.94 Розподіл Як і при внутрішньовенному введенні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти виявляються в різних органах і тканинах, інтерстиціальній рідині (органах черевної порожнини, жировій, кістковій та м'язовій тканинах, кожаній, ). Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну. У дослідженнях на тваринах кумуляція компонентів препарату Аугментин не виявлена. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, проникає у грудне молоко. У грудному молоці виявлено також слідову кількість клавуланової кислоти. За винятком можливості сенсибілізації, розвитку діареї та кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я дітей, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр, при цьому не було виявлено ознак негативного впливу на плід. Метаболізм 10-25% від початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота, що піддається інтенсивному метаболізму до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти і 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-вона і виводиться нирками , через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Виведення Як і інші пеніциліни, амоксицилін виводиться в основному нирками, тоді як клавуланова кислота - за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Приблизно 60-70% амоксициліну та близько 40-65% клавуланової кислоти виводиться нирками у незмінному вигляді у перші 6 годин після прийому 1 таблетки 250 мг/125 мг або 1 таблетки 500 мг/125 мг.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи пеніцилінів широкого спектра дії з інгібітором бета-лактамаз.ІнструкціяПравила приготування суспензії Суспензію готують перед першим застосуванням. Суспензія (125 мг/31.25 мг на 5 мл): у флакон з порошком слід додати приблизно 60 мл кип'яченої води, охолодженої до кімнатної температури, далі закрити флакон кришкою і струшувати до повного розведення порошку, дати флакону постояти протягом 5 хв для забезпечення повного розведення. Потім додати воду до мітки на флаконі і знову струсити флакон. Загалом приготування суспензії потрібно близько 92 мл води. Суспензія (200 мг/28.5 мг 5 мл або 400 мг/57 мг 5 мл): у флакон з порошком слід додати приблизно 40 мл кип'яченої води, охолодженої до кімнатної температури, далі закрити флакон кришкою і струшувати до повного розведення порошку, дати флакон постояти протягом 5 хв для забезпечення повного розведення. Потім додати воду до мітки на флаконі і знову струсити флакон. Загалом приготування суспензії потрібно близько 64 мл води. Для дітей віком до 2 років відміряну разову дозу суспензії препарату Аугментин можна розвести водою у відношенні 1:1. Флакон слід добре струшувати перед кожним використанням. Для точного дозування слід використовувати мірний ковпачок, який необхідно добре промивати водою після кожного застосування. Після розведення суспензію слід зберігати не більше 7 днів у холодильнику, але не заморожувати.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (наприклад, рецидивуючий тонзиліт, синусит, середній отит), які зазвичай викликаються Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae*, Moraxella catarrhalis*, Streptococcus pyogenes; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (наприклад, загострення хронічного бронхіту, пайова пневмонія та бронхопневмонія), зазвичай викликані Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae* та Moraxella catarrhalis* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції сечостатевого тракту: цистит, уретрит, пієлонефрит, інфекції жіночих статевих органів, які зазвичай викликаються видами сімейства Enterobacteriaceae (переважно Escherichia coli*), Staphylococcus saprophyticus та видами роду Enterococcus; гонорея, що викликається Neisseria gonorrhoeae* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції шкіри та м'яких тканин, зазвичай викликані Staphylococcus aureus*, Streptococcus pyogenes та видами роду Bacteroides*; інфекції кісток і суглобів (наприклад, остеомієліт, який зазвичай викликається Staphylococcus aureus*), при необхідності проведення тривалої терапії; одонтогенні інфекції (наприклад, періодонтит, верхньощелепний синусит, важкі дентальні абсцеси з целюлітом, що поширюється) - для таблеток 500 мг/125 мг або 875 мг/125 мг; інші змішані інфекції (наприклад, септичний аборт, післяпологовий сепсис, інтраабдомінальний сепсис) у межах ступінчастої терапії. * Окремі представники зазначеного роду мікроорганізмів, що продукують β-лактамазу, що робить їх нечутливими до амоксициліну. Інфекції, спричинені чутливими до амоксициліну мікроорганізмами, можна лікувати препаратом Аугментин, оскільки амоксицилін є одним з його активних інгредієнтів. Аугментин також показаний для лікування змішаних інфекцій, зумовлених мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, а також мікроорганізмами, що продукують β-лактамазу, чутливими до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою. Чутливість бактерій до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою варіюється в залежності від регіону та з часом. Там, де це можливо, мають бути прийняті до уваги локальні дані щодо чутливості. У разі потреби слід проводити збір мікробіологічних зразків та аналіз на бактеріологічну чутливість.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амоксициліну, клавуланової кислоти, інших компонентів препарату, бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів) в анамнезі; попередні епізоди жовтяниці або порушення функції печінки при застосуванні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою в анамнезі; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 40 кг; порушення функції нирок (КК ≤30 мл/хв) – (для таблеток 875 мг/125 мг). Обережно: порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях репродуктивної функції у тварин пероральне та парентеральне введення препарату Аугментин не викликало тератогенних ефектів. У поодинокому дослідженні у жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія препаратом може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і всі лікарські препарати, Аугментин не рекомендується застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь застосування для матері перевищує потенційний ризик для плода. Аугментин можна застосовувати під час грудного вигодовування. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї або кандидозу слизових оболонок ротової порожнини, пов'язаних з проникненням у грудне молоко слідових кількостей діючих речовин цього препарату, жодних інших несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, не спостерігалося. У разі виникнення несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, необхідно припинити грудне вигодовування. Протипоказано застосування препарату у дитячому віці до 12 років та при масі тіла менше 40 кг.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – кандидоз шкіри та слизових оболонок. З боку системи кровотворення: рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та оборотна тромбоцитопенія; дуже рідко – оборотний агранулоцитоз та оборотна гемолітична анемія, подовження протромбінового часу та часу кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт. З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови; дуже рідко – оборотна гіперактивність, судоми (судоми можуть спостерігатися у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату), безсоння, збудження, тривога, зміна поведінки. З боку травної системи: дорослі: дуже часто – діарея, часто – нудота, блювання; діти: часто – діарея, нудота, блювання; вся популяція: нудота найчастіше спостерігається прийому високих доз препарату. Якщо після початку прийому препарату спостерігаються небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту, вони можуть бути усунені, якщо приймати препарат на початку їди. Нечасто – порушення травлення; дуже рідко - антибіотико-асоційований коліт, індукований прийомом антибіотиків (включаючи псевдомембранозний коліт та геморагічний коліт) (див. розділ "Особливі вказівки"), чорна "волосата" мова, гастрит, стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – помірне підвищення активності ACT та/або АЛТ (спостерігається у пацієнтів, які отримують терапію бета-лактамними антибіотиками, проте клінічна значущість його невідома); дуже рідко – гепатит та холестатична жовтяниця (дані реакції відзначалися при терапії іншими пеніцилінами та цефалоспоринами), збільшення концентрації білірубіну та лужної фосфатази. Небажані реакції з боку печінки спостерігалися головним чином у чоловіків та пацієнтів похилого віку і можуть бути пов'язані з тривалою терапією. Ці небажані реакції дуже рідко спостерігаються у дітей. Перелічені ознаки та симптоми зазвичай зустрічаються в процесі або відразу після закінчення терапії, проте в окремих випадках можуть не виявлятися протягом кількох тижнів після завершення терапії. Небажані реакції, як правило, є оборотними. Небажані реакції з боку печінки можуть бути важкими, у рідкісних випадках були повідомлення про летальні наслідки. Майже завжди це були особи з серйозною супутньою патологією або особи, які отримують одночасно потенційно гепатотоксичні препарати. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – багатоформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний зпідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду не рекомендовано. Пробенецид знижує канальцеву секрецію амоксициліну, і тому одночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду може призводити до підвищення та персистенції в крові концентрації амоксициліну, але не клавуланової кислоти. Одночасне використання алопуринолу та амоксициліну може підвищувати ризик виникнення шкірних алергічних реакцій. В даний час у літературі немає даних про одночасне застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та алопуринолом. Пеніциліни здатні уповільнювати виведення з організму метотрексату за рахунок інгібування його канальцевої секреції, тому одночасне застосування препарату Аугментин і метотрексату може збільшити токсичність метотрексату. Як і інші антибактеріальні препарати, препарат Аугментин може впливати на кишкову мікрофлору, призводячи до зниження всмоктування естрогенів із ШКТ та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення MHO у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного призначення препарату Аугментин® з антикоагулянтами протромбіновий час або MHO повинні ретельно контролюватись при призначенні або відміні препарату Аугментин®, може знадобитися корекція дози антикоагулянтів для прийому внутрішньо. У пацієнтів, які отримували мікофенолат мофетил, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту - мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни даної концентрації не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти. Запобіжні заходи Перед початком лікування препаратом Аугментин® необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші речовини, що викликають алергічну реакцію у пацієнта. Описані серйозні, а іноді і летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) на пеніциліни. Ризик виникнення таких реакцій найбільш високий у пацієнтів, які мають в анамнезі реакції гіперчутливості на пеніциліни. У разі виникнення алергічної реакції необхідно припинити лікування препаратом Аугментин і розпочати відповідну альтернативну терапію. При серйозних реакціях гіперчутливості слід негайно запровадити епінефрін. Можуть знадобитися також оксигенотерапія, внутрішньовенне введення кортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, що включає інтубацію. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. У разі підозри на інфекційний мононуклеоз препарат Аугментин® не слід застосовувати, оскільки у пацієнтів з цим захворюванням амоксицилін може викликати кореподібний шкірний висип, що ускладнює діагностику захворювання. Тривале лікування препаратом Аугментин іноді призводить до надмірного розмноження нечутливих мікроорганізмів. Описано випадки виникнення псевдомембранозного коліту при прийомі антибіотиків, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів із діареєю під час або після застосування антибіотиків. Якщо діарея тривала або має виражений характер або пацієнт має спазми в животі, лікування має бути негайно припинено, і пацієнт повинен бути обстежений. Протипоказане застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечника. В цілому, препарат Аугментин® переноситься добре і має властиву всім пеніцилінам низьку токсичність. Під час тривалої терапії препаратом Аугментин® рекомендується періодично оцінювати функцію нирок, печінки та ситсеми кровотворення. У пацієнтів, які отримували комбінацію амоксициліну з клавулановою кислотою спільно з непрямими (пероральними) антикоагулянтами, в окремих випадках повідомлялося про збільшення протромбінового часу (підвищення MHO). При сумісному призначенні непрямих (пероральних) антикоагулянтів з комбінацією амоксициліну з клавулановою кислотою необхідно контролювати відповідні показники. Для підтримки необхідного ефекту пероральних антикоагулянтів може знадобитися коригування їхньої дози. У пацієнтів зі зниженим діурезом у рідкісних випадках повідомлялося про розвиток кристалурії, переважно при парентеральному застосуванні препарату. Під час введення високих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. Прийом препарату Аугментин внутрішньо приводить до високого вмісту амоксициліну в сечі, що може призводити до хибнопозитивних результатів при визначенні глюкози в сечі (наприклад, проба Бенедикта, проба Фелінга). У цьому випадку рекомендується застосовувати глюкозоксидантний метод визначення концентрації глюкози у сечі. Клавуланова кислота може викликати неспецифічне зв'язування імуноглобуліну G та альбуміну з мембранами еритроцитів, що призводить до хибнопозитивних результатів проби Кумбса. Упаковка з алюмінієвої фольги, що ламінує, містить пакет з осушувачем, який не призначений для прийому всередину. Необхідно використовувати препарат Аугментин протягом 30 днів з моменту розкриття упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги. Зловживання та лікарська залежність Не спостерігалося лікарської залежності, звикання та реакцій ейфорії, пов'язаних із вживанням препарату Аугментин®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки препарат може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від віку, маси тіла, функцій нирок пацієнта, а також від ступеня тяжкості інфекції. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травної системи Аугментин® рекомендується приймати на початку їди. Мінімальний курс антибактеріальної терапії становить 5 днів. Лікування не повинно тривати понад 14 днів без перегляду клінічної ситуації. При необхідності можливе проведення ступінчастої терапії (на початку терапії парентеральне введення препарату з наступним переходом на пероральний прийом). Дорослі та діти старше 12 років або з масою тіла 40 кг і більше Рекомендується застосовувати інші лікарські форми препарату Аугментин або суспензію із співвідношенням амоксициліну до клавуланової кислоти 7:1 (400 мг/57 мг на 5 мл). Діти віком від 3 місяців до 12 років з масою тіла менше 40 кг Розрахунок дози проводять залежно від віку і маси тіла, вказують в мг/кг маси тіла/сут (розрахунок по амоксициліну) або мл суспензії. Кратність прийому суспензії 125 мг/31.25 мг на 5 мл - 3 рази/сут кожні 8 год. Кратність прийому суспензії 200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл - 2 рази/сут кожні 12 год. Рекомендований режим дозування та кратність прийому представлені у таблиці нижче. Таблиця режиму дозування препарату Аугментин ® (розрахунок дози амоксициліну) Кратність прийому - 3 рази на добу Суспензія 4:1 (125 мг/31.25 мг на 5 мл) Кратність прийому - 2 рази на добу Суспензія 7:1 (200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл) Низькі дози 20 мг/кг/добу 25 мг/кг/добу Високі дози 40 мг/кг/добу 45 мг/кг/добу Низькі дози препарату Аугментин застосовуються для лікування інфекцій шкіри та м'яких тканин, а також рецидивуючого тонзиліту. Високі дози препарату Аугментин застосовують для лікування таких захворювань, як середній отит, синусит, інфекції нижніх дихальних шляхів та сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів. Недостатньо клінічних даних для рекомендації застосування препарату Аугментин у дозі більше 40 мг/кг/добу на 3 прийоми (суспензія 4:1) та 45 мг/кг/добу на 2 прийоми (суспензія 7:1) недостатньо клінічних даних для рекомендації застосування у дозі більше у дітей віком до 2 років. Діти від народження до 3 місяців Внаслідок незрілості виділеної функції нирок рекомендована доза препарату Аугментин ( розрахунок по амоксициліну) становить 30 мг/кг/добу на 2 прийоми у вигляді суспензії 4:1. Застосування суспензії 7:1 (200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл) у даної популяції протипоказане. Діти, що народилися передчасно Немає рекомендацій щодо режиму дозування. Пацієнти похилого віку Не потрібна корекція дози препарату. У пацієнтів похилого віку із порушеннями функції нирок дозу слід коригувати так, як зазначено нижче для дорослих із порушеннями функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція доз заснована на максимальній дозі амоксициліну, що рекомендується, і проводиться з урахуванням значень КК. КК Суспензія 4:1 (125 мг/31.25 мг на 5 мл) >30 мл/хв Корекція режиму дозування не потрібна 10-30 мл/хв 15 мг/3.75 мг/кг 2 рази на добу, максимальна доза - 500 мг/125 мг 2 рази на добу <10 мл/хв 15 мг/3.75 мг/кг 1 раз на добу, максимальна добова доза – 500 мг/125 мг Суспензію 7:1 (200 мг/28.5 мг на 5 мл або 400 мг/57 мг на 5 мл) слід застосовувати тільки у пацієнтів з КК >30 мл/хв, при цьому корекції дози не потрібно. Найчастіше, наскільки можна, слід віддавати перевагу парентеральної терапії. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Рекомендований режим дозування – 15 мг/3.75 мг/кг 1 раз на добу. Перед сеансом гемодіалізу слід ввести додаткову дозу 15 мг/3.75 мг/кг. Для відновлення концентрацій активних компонентів препарату Аугментин у крові другу додаткову дозу 15 мг/3.75 мг/кг слід ввести після сеансу гемодіалізу. Пацієнти з порушеннями функції печінки Лікування проводять з обережністю; регулярно здійснюють моніторинг функції печінки. Недостатньо даних для проведення корекції режиму дозування цієї категорії пацієнтів.ПередозуванняСимптоми: можуть виникати симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та порушення водно-електролітного балансу. Описано амоксицилінову кристалурію, що в деяких випадках призводить до розвитку ниркової недостатності. Можуть спостерігатися судоми у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози. Лікування: симптоми з боку шлунково-кишкового тракту – симптоматична терапія, приділяючи особливу увагу нормалізації водно-електролітного балансу. У разі передозування амоксицилін та клавуланова кислота можуть бути видалені із кровотоку шляхом гемодіалізу. Результати проспективного дослідження, проведеного за участю 51 дитини в токсикологічному центрі, показали, що введення амоксициліну в дозі менш ніж 250 мг/кг не призводило до значних клінічних симптомів і не вимагало промивання шлунка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, з натиском "AUGMENTIN" на одному боці; на зламі – від жовтувато-білого до майже білого кольору. 1 таб. Активні речовини: амоксицилін (у формі тригідрату) – 250 мг; клавуланова кислота (у формі калієвої солі) – 125 мг; Допоміжні речовини: магнію стеарат – 6.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 13 мг, кремнію діоксид колоїдний – 6.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 650 мг. Склад плівкової оболонки: титану діоксид - 9.63 мг, гіпромеллоза (5сР) - 7.39 мг, гіпромелоза (15сР) - 2.46 мг, макрогол 4000 - 1.46 мг, макрогол 6000 - 1.46 мг, диметикон - 0,000000000000000000000000000000 ). 10 шт. - блістери (1) з пакетиком із силікагелем - упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги (2) - пачки картонні. Таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, з видавленим написом "AС" та ризиком на одному боці. 1 таб. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 500 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 125 мг; Допоміжні речовини: магнію стеарат – 7.27 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 21 мг, кремнію діоксид колоїдний – 10.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – до 1050 мг. Склад плівкової оболонки: титану діоксид - 11.6 мг, гіпромелоза (5 cps) - 8.91 мг, гіпромелоза (15 cps) - 2.97 мг, макрогол 4000 - 1.76 мг, макрогол 6000 - 1.76 мг, диметикон 50. 7 шт. - блістери (1) з пакетиком із силікагелем - упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги (2) - пачки картонні. 10 шт. - блістери (1) з пакетиком із силікагелем - упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги (2) - пачки картонні. Таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, з гравіюванням "AC" на обох сторонах та ризиком на одній стороні. 1 таб. Активні речовини: амоксициліну тригідрат – 1004.43 мг (відповідає вмісту амоксициліну – 875 мг); клавуланат калію – 148.91 мг (відповідає вмісту клавуланової кислоти – 125 мг); Допоміжні речовини: магнію стеарат – 14.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 29 мг, кремнію діоксид колоїдний – 10 мг, целюлоза мікрокристалічна – 243.16 мг. Склад плівкової оболонки Опадрай OY-S-7300 білий: титану діоксид – 43%, гіпромелоза 5 сПз – 33%, гіпромелоза 15 сПз – 11%, макрогол 4000 – 6.5%, макрогол 6000 – 6.5%. 7 шт. - блістери (1) з пакетом осушувача - упаковки з алюмінієвої фольги, що ламінує, (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час, амоксицилін схильний до руйнування β-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують цей фермент. Клавуланова кислота є інгібітором β-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр β-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних β-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій. Двома основними механізмами резистентності до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою є: Інактивація бактеріальними β-лактамазами, які самі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи різні амінокислотні послідовності, що відносяться до класів В, С та D за класифікацією Ambler. Зміни в пеніцилін-зв'язуючих білках, що зменшують рівень спорідненості антибактеріального засобу до мішені. Зниження проникності зовнішньої мембрани та механізми еффлюксного насоса можуть викликати або сприяти формуванню резистентності, особливо серед грамнегативних мікроорганізмів. Присутність клавуланової кислоти в препараті Аугментин захищає амоксицилін від руйнування ферментами - β-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Фармакодинамічні ефекти Нижче наведено класифікацію мікроорганізмів відповідно до їх чутливості in vitro до комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти. Бактерії, зазвичай чутливі до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, Streptococcus spp. (Інші β-гемолітичні стрептококи)1,2, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)1, Staphylococcus saprophyticus (чутливий до метициліну), Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні, чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae. Грампозитивні анаероби: Clostridium spp., Peptococcus niger, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus spp. Грамнегативні анаероби: Bacteroides fragilis, Bacteroides spp., Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae1, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp. Грампозитивні аероби: Corynebacterium spp., Enterococcus faecium, Streptococcus pneumoniae1,2, Streptococcus групи Viridans2. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Hafnia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Stenotrophomonas maltophilia, Yers Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia spp., Coxiella burnetti, Mycoplasma spp. Щодо даних видів бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. Штами цих видів бактерій не продукують β-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.ФармакокінетикаВсмоктування Обидва діючі речовини Аугментину ® , амоксицилін і клавуланова кислота, швидко і повністю всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту після перорального прийому. Абсорбція діючих речовин оптимальна у разі прийому препарату на початку їди. Нижче наведено дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в окремих дослідженнях, коли здорові добровольці приймали натще: 1 таблетка Аугментин ® 250 мг / 125 мг (375 мг); 2 таблетки Аугментин ® 250 мг / 125 мг (375 мг); 1 таблетка препарат Аугментин ® 500 мг / 125 мг (625 мг); 500 мг амоксициліну; 125 мг клавуланової кислоти; 2 таблетки Аугментин ® 875 мг / 125 мг (1000 мг). Основні фармакокінетичні параметри Препарати Доза (мг) max ( мг/л) T max (год) AUC (мг×ч/л) T 1/2 (год) Амоксицилін у складі препарату Аугментин ® Аугментин ® 250 мг/125 мг 250 3.7 1.1 10.9 1.0 Аугментин 250 мг/125 мг, 2 таб. 500 5.8 1.5 20.9 1.3 Аугментин ® 500 мг/125 мг 500 6.5 1.5 23.2 1.3 Амоксицилін 500 мг 500 6.5 1.3 19.5 1.1 Аугментин ® 875 мг/125 мг 1750 11.64±2.78 1.5 (1-2.5) 53.52±12.31 1.19±0.21 Клавуланова кислота у складі препарату Аугментин® Аугментин ® 250 мг/125 мг 125 2.2 1.2 6.2 1.2 Аугментин 250 мг/125 мг, 2 таб. 250 4.1 1.3 11.8 1.0 Аугментин ® 500 мг/125 мг 125 2.8 1.3 7.3 0.8 Клавуланова кислота 125 мг 125 3.4 0.9 7.8 0.7 Аугментин ® 875 мг/125 мг 250 2.18±0.99 1.25 (1-2) 10.16±3.04 0.96±0.12 Розподіл Як і при внутрішньовенному введенні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою, терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти створюються в різних органах і тканинах, інтерстиціальній рідині (органах черевної порожнини, жировій, кістковій та м'язовій тканинах, синевіальній, відокремлюваному). Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну. У дослідженнях на тваринах кумуляції інгредієнтів препарату Аугментин не виявлено. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, проникає у грудне молоко. У грудному молоці виявлено також слідову кількість клавуланової кислоти. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї та кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я дітей, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр, при цьому не було виявлено ознак негативного впливу на плід. Метаболізм 10-25% від початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота, що піддається інтенсивному метаболізму до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти і 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-вона і виводиться нирками , через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Виведення Як і інші пеніциліни, амоксицилін виводиться в основному нирками, тоді як клавуланова кислота виводиться за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Дослідження показали, що в середньому приблизно 60-70% амоксициліну і близько 40-65% клавуланової кислоти виводиться нирками в незміненому вигляді в перші 6 годин після призначення препарату.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи пеніцилінів широкого спектра дії з інгібітором бета-лактамаз.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (наприклад, рецидивуючий тонзиліт, синусит, середній отит), які зазвичай викликаються Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae*, Moraxella catarrhalis*, Streptococcus pyogenes; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (наприклад, загострення хронічного бронхіту, пайова пневмонія та бронхопневмонія), зазвичай викликані Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae* та Moraxella catarrhalis* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції сечостатевого тракту: цистит, уретрит, пієлонефрит, інфекції жіночих статевих органів, які зазвичай викликаються видами сімейства Enterobacteriaceae (переважно Escherichia coli*), Staphylococcus saprophyticus та видами роду Enterococcus; гонорея, що викликається Neisseria gonorrhoeae* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції шкіри та м'яких тканин, зазвичай викликані Staphylococcus aureus*, Streptococcus pyogenes та видами роду Bacteroides*; інфекції кісток і суглобів (наприклад, остеомієліт, який зазвичай викликається Staphylococcus aureus*), при необхідності проведення тривалої терапії; одонтогенні інфекції (наприклад, періодонтит, верхньощелепний синусит, важкі дентальні абсцеси з целюлітом, що поширюється) - для таблеток 500 мг/125 мг або 875 мг/125 мг; інші змішані інфекції (наприклад, септичний аборт, післяпологовий сепсис, інтраабдомінальний сепсис) у межах ступінчастої терапії. * Окремі представники зазначеного роду мікроорганізмів, що продукують β-лактамазу, що робить їх нечутливими до амоксициліну. Інфекції, спричинені чутливими до амоксициліну мікроорганізмами, можна лікувати препаратом Аугментин, оскільки амоксицилін є одним з його активних інгредієнтів. Аугментин також показаний для лікування змішаних інфекцій, зумовлених мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, а також мікроорганізмами, що продукують β-лактамазу, чутливими до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою. Чутливість бактерій до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою варіюється в залежності від регіону та з часом. Там, де це можливо, мають бути прийняті до уваги локальні дані щодо чутливості. У разі потреби слід проводити збір мікробіологічних зразків та аналіз на бактеріологічну чутливість.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амоксициліну, клавуланової кислоти, інших компонентів препарату, бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів) в анамнезі; попередні епізоди жовтяниці або порушення функції печінки при застосуванні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою в анамнезі; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 40 кг; порушення функції нирок (КК ≤30 мл/хв) – (для таблеток 875 мг/125 мг). Обережно: порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях репродуктивної функції у тварин пероральне та парентеральне введення препарату Аугментин не викликало тератогенних ефектів. У поодинокому дослідженні у жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія препаратом може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і всі лікарські препарати, Аугментин не рекомендується застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь застосування для матері перевищує потенційний ризик для плода. Аугментин можна застосовувати під час грудного вигодовування. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї або кандидозу слизових оболонок ротової порожнини, пов'язаних з проникненням у грудне молоко слідових кількостей діючих речовин цього препарату, жодних інших несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, не спостерігалося. У разі виникнення несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, необхідно припинити грудне вигодовування. Протипоказано застосування препарату у дитячому віці до 12 років та при масі тіла менше 40 кг.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – кандидоз шкіри та слизових оболонок. З боку системи кровотворення: рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та оборотна тромбоцитопенія; дуже рідко – оборотний агранулоцитоз та оборотна гемолітична анемія, подовження протромбінового часу та часу кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт. З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови; дуже рідко – оборотна гіперактивність, судоми (судоми можуть спостерігатися у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату), безсоння, збудження, тривога, зміна поведінки. З боку травної системи: дорослі: дуже часто – діарея, часто – нудота, блювання; діти: часто – діарея, нудота, блювання; вся популяція: нудота найчастіше спостерігається прийому високих доз препарату. Якщо після початку прийому препарату спостерігаються небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту, вони можуть бути усунені, якщо приймати препарат на початку їди. Нечасто – порушення травлення; дуже рідко - антибіотико-асоційований коліт, індукований прийомом антибіотиків (включаючи псевдомембранозний коліт та геморагічний коліт) (див. розділ "Особливі вказівки"), чорна "волосата" мова, гастрит, стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – помірне підвищення активності ACT та/або АЛТ (спостерігається у пацієнтів, які отримують терапію бета-лактамними антибіотиками, проте клінічна значущість його невідома); дуже рідко – гепатит та холестатична жовтяниця (дані реакції відзначалися при терапії іншими пеніцилінами та цефалоспоринами), збільшення концентрації білірубіну та лужної фосфатази. Небажані реакції з боку печінки спостерігалися головним чином у чоловіків та пацієнтів похилого віку і можуть бути пов'язані з тривалою терапією. Ці небажані реакції дуже рідко спостерігаються у дітей. Перелічені ознаки та симптоми зазвичай зустрічаються в процесі або відразу після закінчення терапії, проте в окремих випадках можуть не виявлятися протягом кількох тижнів після завершення терапії. Небажані реакції, як правило, є оборотними. Небажані реакції з боку печінки можуть бути важкими, у рідкісних випадках були повідомлення про летальні наслідки. Майже завжди це були особи з серйозною супутньою патологією або особи, які отримують одночасно потенційно гепатотоксичні препарати. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – багатоформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний зпідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду не рекомендовано. Пробенецид знижує канальцеву секрецію амоксициліну, і тому одночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду може призводити до підвищення та персистенції в крові концентрації амоксициліну, але не клавуланової кислоти. Одночасне використання алопуринолу та амоксициліну може підвищувати ризик виникнення шкірних алергічних реакцій. В даний час у літературі немає даних про одночасне застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та алопуринолом. Пеніциліни здатні уповільнювати виведення з організму метотрексату за рахунок інгібування його канальцевої секреції, тому одночасне застосування препарату Аугментин і метотрексату може збільшити токсичність метотрексату. Як і інші антибактеріальні препарати, препарат Аугментин може впливати на кишкову мікрофлору, призводячи до зниження всмоктування естрогенів із ШКТ та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення MHO у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного призначення препарату Аугментин® з антикоагулянтами протромбіновий час або MHO повинні ретельно контролюватись при призначенні або відміні препарату Аугментин®, може знадобитися корекція дози антикоагулянтів для прийому внутрішньо. У пацієнтів, які отримували мікофенолат мофетил, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту - мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни даної концентрації не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти. Запобіжні заходи Перед початком лікування препаратом Аугментин® необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші речовини, що викликають алергічну реакцію у пацієнта. Описані серйозні, а іноді і летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) на пеніциліни. Ризик виникнення таких реакцій найбільш високий у пацієнтів, які мають в анамнезі реакції гіперчутливості на пеніциліни. У разі виникнення алергічної реакції необхідно припинити лікування препаратом Аугментин і розпочати відповідну альтернативну терапію. При серйозних реакціях гіперчутливості слід негайно запровадити епінефрін. Можуть знадобитися також оксигенотерапія, внутрішньовенне введення кортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, що включає інтубацію. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. У разі підозри на інфекційний мононуклеоз препарат Аугментин® не слід застосовувати, оскільки у пацієнтів з цим захворюванням амоксицилін може викликати кореподібний шкірний висип, що ускладнює діагностику захворювання. Тривале лікування препаратом Аугментин іноді призводить до надмірного розмноження нечутливих мікроорганізмів. Описано випадки виникнення псевдомембранозного коліту при прийомі антибіотиків, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів із діареєю під час або після застосування антибіотиків. Якщо діарея тривала або має виражений характер або пацієнт має спазми в животі, лікування має бути негайно припинено, і пацієнт повинен бути обстежений. Протипоказане застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечника. В цілому, препарат Аугментин® переноситься добре і має властиву всім пеніцилінам низьку токсичність. Під час тривалої терапії препаратом Аугментин® рекомендується періодично оцінювати функцію нирок, печінки та ситсеми кровотворення. У пацієнтів, які отримували комбінацію амоксициліну з клавулановою кислотою спільно з непрямими (пероральними) антикоагулянтами, в окремих випадках повідомлялося про збільшення протромбінового часу (підвищення MHO). При сумісному призначенні непрямих (пероральних) антикоагулянтів з комбінацією амоксициліну з клавулановою кислотою необхідно контролювати відповідні показники. Для підтримки необхідного ефекту пероральних антикоагулянтів може знадобитися коригування їхньої дози. У пацієнтів зі зниженим діурезом у рідкісних випадках повідомлялося про розвиток кристалурії, переважно при парентеральному застосуванні препарату. Під час введення високих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. Прийом препарату Аугментин внутрішньо приводить до високого вмісту амоксициліну в сечі, що може призводити до хибнопозитивних результатів при визначенні глюкози в сечі (наприклад, проба Бенедикта, проба Фелінга). У цьому випадку рекомендується застосовувати глюкозоксидантний метод визначення концентрації глюкози у сечі. Клавуланова кислота може викликати неспецифічне зв'язування імуноглобуліну G та альбуміну з мембранами еритроцитів, що призводить до хибнопозитивних результатів проби Кумбса. Упаковка з алюмінієвої фольги, що ламінує, містить пакет з осушувачем, який не призначений для прийому всередину. Необхідно використовувати препарат Аугментин протягом 30 днів з моменту розкриття упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги. Зловживання та лікарська залежність Не спостерігалося лікарської залежності, звикання та реакцій ейфорії, пов'язаних із вживанням препарату Аугментин®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки препарат може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від віку, маси тіла, функцій нирок пацієнта, а також від ступеня тяжкості інфекції. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травної системи Аугментин® рекомендується приймати на початку їди. Мінімальний курс антибактеріальної терапії становить 5 днів. Лікування не повинно тривати понад 14 днів без перегляду клінічної ситуації. При необхідності можливе проведення ступінчастої терапії (спочатку внутрішньовенне введення препарату Аугментин у лікарській формі порошок для приготування розчину для внутрішньовенного введення з подальшим переходом на препарат Аугментин у лікарських формах для перорального застосування). Необхідно пам'ятати, що 2 таблетки 250 мг/125 мг не еквівалентні 1 таблетці 500 мг/125 мг. Дорослі та діти старше 12 років або з масою тіла 40 кг і більше по 1 таб. 250 мг/125 мг 3 рази на добу при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості. При інфекціях тяжкого ступеня (включаючи хронічні та рецидивні інфекції сечовивідних шляхів, хронічні та рецидивні інфекції нижніх дихальних шляхів) рекомендовані інші дозування препарату Аугментин ® - по 1 таб. 500 мг/125 мг 3 рази на добу або 1 таб. 875 мг/125 мг 2 рази на добу. Особливі групи пацієнтів Діти молодші 12 років із масою тіла менше 40 кг Рекомендується використовувати інші лікарські форми препарату Аугментин . Пацієнти похилого віку Не потрібна корекція дози препарату. У пацієнтів з порушеннями функції нирок дозу слід коригувати так, як зазначено нижче для дорослих з порушеннями функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція доз заснована на максимальній дозі амоксициліну, що рекомендується, і проводиться з урахуванням значень КК. КК Таблетки 250 мг+125 мг Пігулки 500 мг+125 мг 30 мл/хв Корекція режиму дозування не потрібна Корекція режиму дозування не потрібна 10-30 мл/хв 1 таб. 250 мг + 125 мг (при легкому та середньотяжкому перебігу інфекції) 2 рази на добу 1 таб. 500 мг+125 мг (при середньому та тяжкому перебігу інфекції) 2 рази/добу 10 мл/хв 1 таб. 250 мг+125 мг (при легкій та середньотяжкій перебігу інфекції) 1 раз на добу 1 таб. 500 мг+125 мг (при середньому та тяжкому перебігу інфекції) 1 раз на добу Найчастіше, наскільки можна, слід віддавати перевагу парентеральної терапії. Таблетки 875 мг + 125 мг слід застосовувати тільки у пацієнтів з КК 30 мл/хв, при цьому не потрібно корекції режиму дозування. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Корекція дози заснована на максимальній рекомендованій дозі амоксициліну: 2 таб. 250 мг/125 мг, або 1 таб. 500 мг/125 мг в один прийом кожні 24 год. Під час сеансу гемодіалізу додатково 1 доза (1 таб.) та ще 1 доза (1 таб.) наприкінці сеансу діалізу (для компенсації зниження сироваткових концентрацій амоксициліну та клавуланової кислоти). Пацієнти з порушеннями функції печінки Лікування проводять з обережністю; регулярно здійснюють моніторинг функції печінки. Недостатньо даних для проведення корекції режиму дозування цієї категорії пацієнтів.ПередозуванняСимптоми: можуть виникати симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та порушення водно-електролітного балансу. Описано амоксицилінову кристалурію, що в деяких випадках призводить до розвитку ниркової недостатності. Можуть спостерігатися судоми у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози. Лікування: симптоми з боку шлунково-кишкового тракту – симптоматична терапія, приділяючи особливу увагу нормалізації водно-електролітного балансу. У разі передозування амоксицилін та клавуланова кислота можуть бути видалені із кровотоку шляхом гемодіалізу. Результати проспективного дослідження, проведеного за участю 51 дитини в токсикологічному центрі, показали, що введення амоксициліну в дозі менш ніж 250 мг/кг не призводило до значних клінічних симптомів і не вимагало промивання шлунка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, з натиском "AUGMENTIN" на одному боці; на зламі – від жовтувато-білого до майже білого кольору. 1 таб. Активні речовини: амоксицилін (у формі тригідрату) – 250 мг; клавуланова кислота (у формі калієвої солі) – 125 мг; Допоміжні речовини: магнію стеарат – 6.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 13 мг, кремнію діоксид колоїдний – 6.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 650 мг. Склад плівкової оболонки: титану діоксид - 9.63 мг, гіпромеллоза (5сР) - 7.39 мг, гіпромелоза (15сР) - 2.46 мг, макрогол 4000 - 1.46 мг, макрогол 6000 - 1.46 мг, диметикон - 0,000000000000000000000000000000 ). 10 шт. - блістери (1) з пакетиком із силікагелем - упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги (2) - пачки картонні. Таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, з видавленим написом "AС" та ризиком на одному боці. 1 таб. Активні речовини: амоксицилін (у формі амоксициліну тригідрату) – 500 мг; клавуланова кислота (у формі клавуланату калію) – 125 мг; Допоміжні речовини: магнію стеарат – 7.27 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 21 мг, кремнію діоксид колоїдний – 10.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – до 1050 мг. Склад плівкової оболонки: титану діоксид - 11.6 мг, гіпромелоза (5 cps) - 8.91 мг, гіпромелоза (15 cps) - 2.97 мг, макрогол 4000 - 1.76 мг, макрогол 6000 - 1.76 мг, диметикон 50. 7 шт. - блістери (1) з пакетиком із силікагелем - упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги (2) - пачки картонні. 10 шт. - блістери (1) з пакетиком із силікагелем - упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги (2) - пачки картонні. Таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальні, з гравіюванням "AC" на обох сторонах та ризиком на одній стороні. 1 таб. Активні речовини: амоксициліну тригідрат – 1004.43 мг (відповідає вмісту амоксициліну – 875 мг); клавуланат калію – 148.91 мг (відповідає вмісту клавуланової кислоти – 125 мг); Допоміжні речовини: магнію стеарат – 14.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 29 мг, кремнію діоксид колоїдний – 10 мг, целюлоза мікрокристалічна – 243.16 мг. Склад плівкової оболонки Опадрай OY-S-7300 білий: титану діоксид – 43%, гіпромелоза 5 сПз – 33%, гіпромелоза 15 сПз – 11%, макрогол 4000 – 6.5%, макрогол 6000 – 6.5%. 7 шт. - блістери (1) з пакетом осушувача - упаковки з алюмінієвої фольги, що ламінує, (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час, амоксицилін схильний до руйнування β-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують цей фермент. Клавуланова кислота є інгібітором β-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр β-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних β-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій. Двома основними механізмами резистентності до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою є: Інактивація бактеріальними β-лактамазами, які самі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи різні амінокислотні послідовності, що відносяться до класів В, С та D за класифікацією Ambler. Зміни в пеніцилін-зв'язуючих білках, що зменшують рівень спорідненості антибактеріального засобу до мішені. Зниження проникності зовнішньої мембрани та механізми еффлюксного насоса можуть викликати або сприяти формуванню резистентності, особливо серед грамнегативних мікроорганізмів. Присутність клавуланової кислоти в препараті Аугментин захищає амоксицилін від руйнування ферментами - β-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Фармакодинамічні ефекти Нижче наведено класифікацію мікроорганізмів відповідно до їх чутливості in vitro до комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти. Бактерії, зазвичай чутливі до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, Streptococcus spp. (Інші β-гемолітичні стрептококи)1,2, Staphylococcus aureus (чутливий до метициліну)1, Staphylococcus saprophyticus (чутливий до метициліну), Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні, чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae. Грампозитивні анаероби: Clostridium spp., Peptococcus niger, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus spp. Грамнегативні анаероби: Bacteroides fragilis, Bacteroides spp., Capnocytophaga spp., Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae1, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp. Грампозитивні аероби: Corynebacterium spp., Enterococcus faecium, Streptococcus pneumoniae1,2, Streptococcus групи Viridans2. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter freundii, Enterobacter spp., Hafnia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Stenotrophomonas maltophilia, Yers Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia spp., Coxiella burnetti, Mycoplasma spp. Щодо даних видів бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. Штами цих видів бактерій не продукують β-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.ФармакокінетикаВсмоктування Обидві діючі речовини препарату Аугментин , амоксицилін та клавуланова кислота, швидко та повністю всмоктуються із ШКТ після перорального прийому. Абсорбція діючих речовин оптимальна у разі прийому препарату на початку їди. Нижче наведено дані фармакокінетичних параметрів амоксициліну та клавуланової кислоти, отримані в окремих дослідженнях, коли здорові добровольці приймали натще: 1 таблетку препарату Аугментин 250 мг/125 мг (375 мг); 2 таблетки препарату Аугментин 250 мг/125 мг (375 мг); 1 таблетку препарату Аугментин 500 мг/125 мг (625 мг); 500 мг амоксициліну; 125 мг клавуланової кислоти; 2 таблетки препарату Аугментин 875 мг/125 мг (1000 мг). Основні фармакокінетичні параметри Препарати Доза (мг) max ( мг/л) T max (год) AUC (мг×ч/л) T 1/2 (год) Амоксицилін у складі препарату Аугментин ® Аугментин ® 250 мг/125 мг 250 3.7 1.1 10.9 1.0 Аугментин 250 мг/125 мг, 2 таб. 500 5.8 1.5 20.9 1.3 Аугментин ® 500 мг/125 мг 500 6.5 1.5 23.2 1.3 Амоксицилін 500 мг 500 6.5 1.3 19.5 1.1 Аугментин ® 875 мг/125 мг 1750 11.64±2.78 1.5 (1-2.5) 53.52±12.31 1.19±0.21 Клавуланова кислота у складі препарату Аугментин® Аугментин ® 250 мг/125 мг 125 2.2 1.2 6.2 1.2 Аугментин 250 мг/125 мг, 2 таб. 250 4.1 1.3 11.8 1.0 Аугментин ® 500 мг/125 мг 125 2.8 1.3 7.3 0.8 Клавуланова кислота 125 мг 125 3.4 0.9 7.8 0.7 Аугментин ® 875 мг/125 мг 250 2.18±0.99 1.25 (1-2) 10.16±3.04 0.96±0.12 Розподіл Як і при внутрішньовенному введенні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою, терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти створюються в різних органах і тканинах, інтерстиціальній рідині (органах черевної порожнини, жировій, кістковій та м'язовій тканинах, синевіальній, відокремлюваному). Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну. У дослідженнях на тваринах кумуляції інгредієнтів препарату Аугментин не виявлено. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, проникає у грудне молоко. У грудному молоці виявлено також слідову кількість клавуланової кислоти. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї та кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я дітей, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр, при цьому не було виявлено ознак негативного впливу на плід. Метаболізм 10-25% від початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота, що піддається інтенсивному метаболізму до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти і 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-вона і виводиться нирками , через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Виведення Як і інші пеніциліни, амоксицилін виводиться в основному нирками, тоді як клавуланова кислота виводиться за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Дослідження показали, що в середньому приблизно 60-70% амоксициліну і близько 40-65% клавуланової кислоти виводиться нирками в незміненому вигляді в перші 6 годин після призначення препарату.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи пеніцилінів широкого спектра дії з інгібітором бета-лактамаз.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (наприклад, рецидивуючий тонзиліт, синусит, середній отит), які зазвичай викликаються Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae*, Moraxella catarrhalis*, Streptococcus pyogenes; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (наприклад, загострення хронічного бронхіту, пайова пневмонія та бронхопневмонія), зазвичай викликані Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae* та Moraxella catarrhalis* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції сечостатевого тракту: цистит, уретрит, пієлонефрит, інфекції жіночих статевих органів, які зазвичай викликаються видами сімейства Enterobacteriaceae (переважно Escherichia coli*), Staphylococcus saprophyticus та видами роду Enterococcus; гонорея, що викликається Neisseria gonorrhoeae* (крім таблеток 250 мг/125 мг); інфекції шкіри та м'яких тканин, зазвичай викликані Staphylococcus aureus*, Streptococcus pyogenes та видами роду Bacteroides*; інфекції кісток і суглобів (наприклад, остеомієліт, який зазвичай викликається Staphylococcus aureus*), при необхідності проведення тривалої терапії; одонтогенні інфекції (наприклад, періодонтит, верхньощелепний синусит, важкі дентальні абсцеси з целюлітом, що поширюється) - для таблеток 500 мг/125 мг або 875 мг/125 мг; інші змішані інфекції (наприклад, септичний аборт, післяпологовий сепсис, інтраабдомінальний сепсис) у межах ступінчастої терапії. * Окремі представники зазначеного роду мікроорганізмів, що продукують β-лактамазу, що робить їх нечутливими до амоксициліну. Інфекції, спричинені чутливими до амоксициліну мікроорганізмами, можна лікувати препаратом Аугментин, оскільки амоксицилін є одним з його активних інгредієнтів. Аугментин також показаний для лікування змішаних інфекцій, зумовлених мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, а також мікроорганізмами, що продукують β-лактамазу, чутливими до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою. Чутливість бактерій до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою варіюється в залежності від регіону та з часом. Там, де це можливо, мають бути прийняті до уваги локальні дані щодо чутливості. У разі потреби слід проводити збір мікробіологічних зразків та аналіз на бактеріологічну чутливість.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амоксициліну, клавуланової кислоти, інших компонентів препарату, бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів) в анамнезі; попередні епізоди жовтяниці або порушення функції печінки при застосуванні комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою в анамнезі; дитячий вік до 12 років та маса тіла менше 40 кг; порушення функції нирок (КК ≤30 мл/хв) – (для таблеток 875 мг/125 мг). Обережно: порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях репродуктивної функції у тварин пероральне та парентеральне введення препарату Аугментин не викликало тератогенних ефектів. У поодинокому дослідженні у жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія препаратом може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і всі лікарські препарати, Аугментин не рекомендується застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь застосування для матері перевищує потенційний ризик для плода. Аугментин можна застосовувати під час грудного вигодовування. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї або кандидозу слизових оболонок ротової порожнини, пов'язаних з проникненням у грудне молоко слідових кількостей діючих речовин цього препарату, жодних інших несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, не спостерігалося. У разі виникнення несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, необхідно припинити грудне вигодовування. Протипоказано застосування препарату у дитячому віці до 12 років та при масі тіла менше 40 кг.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – кандидоз шкіри та слизових оболонок. З боку системи кровотворення: рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та оборотна тромбоцитопенія; дуже рідко – оборотний агранулоцитоз та оборотна гемолітична анемія, подовження протромбінового часу та часу кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт. З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови; дуже рідко – оборотна гіперактивність, судоми (судоми можуть спостерігатися у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату), безсоння, збудження, тривога, зміна поведінки. З боку травної системи: дорослі: дуже часто – діарея, часто – нудота, блювання; діти: часто – діарея, нудота, блювання; вся популяція: нудота найчастіше спостерігається прийому високих доз препарату. Якщо після початку прийому препарату спостерігаються небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту, вони можуть бути усунені, якщо приймати препарат на початку їди. Нечасто – порушення травлення; дуже рідко - антибіотико-асоційований коліт, індукований прийомом антибіотиків (включаючи псевдомембранозний коліт та геморагічний коліт) (див. розділ "Особливі вказівки"), чорна "волосата" мова, гастрит, стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – помірне підвищення активності ACT та/або АЛТ (спостерігається у пацієнтів, які отримують терапію бета-лактамними антибіотиками, проте клінічна значущість його невідома); дуже рідко – гепатит та холестатична жовтяниця (дані реакції відзначалися при терапії іншими пеніцилінами та цефалоспоринами), збільшення концентрації білірубіну та лужної фосфатази. Небажані реакції з боку печінки спостерігалися головним чином у чоловіків та пацієнтів похилого віку і можуть бути пов'язані з тривалою терапією. Ці небажані реакції дуже рідко спостерігаються у дітей. Перелічені ознаки та симптоми зазвичай зустрічаються в процесі або відразу після закінчення терапії, проте в окремих випадках можуть не виявлятися протягом кількох тижнів після завершення терапії. Небажані реакції, як правило, є оборотними. Небажані реакції з боку печінки можуть бути важкими, у рідкісних випадках були повідомлення про летальні наслідки. Майже завжди це були особи з серйозною супутньою патологією або особи, які отримують одночасно потенційно гепатотоксичні препарати. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – багатоформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний зпідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду не рекомендовано. Пробенецид знижує канальцеву секрецію амоксициліну, і тому одночасне застосування препарату Аугментин і пробенециду може призводити до підвищення та персистенції в крові концентрації амоксициліну, але не клавуланової кислоти. Одночасне використання алопуринолу та амоксициліну може підвищувати ризик виникнення шкірних алергічних реакцій. В даний час у літературі немає даних про одночасне застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою та алопуринолом. Пеніциліни здатні уповільнювати виведення з організму метотрексату за рахунок інгібування його канальцевої секреції, тому одночасне застосування препарату Аугментин і метотрексату може збільшити токсичність метотрексату. Як і інші антибактеріальні препарати, препарат Аугментин може впливати на кишкову мікрофлору, призводячи до зниження всмоктування естрогенів із ШКТ та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення MHO у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного призначення препарату Аугментин® з антикоагулянтами протромбіновий час або MHO повинні ретельно контролюватись при призначенні або відміні препарату Аугментин®, може знадобитися корекція дози антикоагулянтів для прийому внутрішньо. У пацієнтів, які отримували мікофенолат мофетил, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту - мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни даної концентрації не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти. Запобіжні заходи Перед початком лікування препаратом Аугментин® необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші речовини, що викликають алергічну реакцію у пацієнта. Описані серйозні, а іноді і летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) на пеніциліни. Ризик виникнення таких реакцій найбільш високий у пацієнтів, які мають в анамнезі реакції гіперчутливості на пеніциліни. У разі виникнення алергічної реакції необхідно припинити лікування препаратом Аугментин і розпочати відповідну альтернативну терапію. При серйозних реакціях гіперчутливості слід негайно запровадити епінефрін. Можуть знадобитися також оксигенотерапія, внутрішньовенне введення кортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, що включає інтубацію. У разі виникнення шкірних алергічних реакцій лікування препаратом Аугментин необхідно припинити. У разі підозри на інфекційний мононуклеоз препарат Аугментин® не слід застосовувати, оскільки у пацієнтів з цим захворюванням амоксицилін може викликати кореподібний шкірний висип, що ускладнює діагностику захворювання. Тривале лікування препаратом Аугментин іноді призводить до надмірного розмноження нечутливих мікроорганізмів. Описано випадки виникнення псевдомембранозного коліту при прийомі антибіотиків, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів із діареєю під час або після застосування антибіотиків. Якщо діарея тривала або має виражений характер або пацієнт має спазми в животі, лікування має бути негайно припинено, і пацієнт повинен бути обстежений. Протипоказане застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечника. В цілому, препарат Аугментин® переноситься добре і має властиву всім пеніцилінам низьку токсичність. Під час тривалої терапії препаратом Аугментин® рекомендується періодично оцінювати функцію нирок, печінки та ситсеми кровотворення. У пацієнтів, які отримували комбінацію амоксициліну з клавулановою кислотою спільно з непрямими (пероральними) антикоагулянтами, в окремих випадках повідомлялося про збільшення протромбінового часу (підвищення MHO). При сумісному призначенні непрямих (пероральних) антикоагулянтів з комбінацією амоксициліну з клавулановою кислотою необхідно контролювати відповідні показники. Для підтримки необхідного ефекту пероральних антикоагулянтів може знадобитися коригування їхньої дози. У пацієнтів зі зниженим діурезом у рідкісних випадках повідомлялося про розвиток кристалурії, переважно при парентеральному застосуванні препарату. Під час введення високих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. Прийом препарату Аугментин внутрішньо приводить до високого вмісту амоксициліну в сечі, що може призводити до хибнопозитивних результатів при визначенні глюкози в сечі (наприклад, проба Бенедикта, проба Фелінга). У цьому випадку рекомендується застосовувати глюкозоксидантний метод визначення концентрації глюкози у сечі. Клавуланова кислота може викликати неспецифічне зв'язування імуноглобуліну G та альбуміну з мембранами еритроцитів, що призводить до хибнопозитивних результатів проби Кумбса. Упаковка з алюмінієвої фольги, що ламінує, містить пакет з осушувачем, який не призначений для прийому всередину. Необхідно використовувати препарат Аугментин протягом 30 днів з моменту розкриття упаковки з ламінованої алюмінієвої фольги. Зловживання та лікарська залежність Не спостерігалося лікарської залежності, звикання та реакцій ейфорії, пов'язаних із вживанням препарату Аугментин®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки препарат може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від віку, маси тіла, функцій нирок пацієнта, а також від ступеня тяжкості інфекції. Для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травної системи Аугментин® рекомендується приймати на початку їди. Мінімальний курс антибактеріальної терапії становить 5 днів. Лікування не повинно тривати понад 14 днів без перегляду клінічної ситуації. При необхідності можливе проведення ступінчастої терапії (спочатку внутрішньовенне введення препарату Аугментин у лікарській формі порошок для приготування розчину для внутрішньовенного введення з подальшим переходом на препарат Аугментин у лікарських формах для перорального застосування). Необхідно пам'ятати, що 2 таблетки 250 мг/125 мг не еквівалентні 1 таблетці 500 мг/125 мг. Дорослі та діти старше 12 років або з масою тіла 40 кг і більше по 1 таб. 250 мг/125 мг 3 рази на добу при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості. При інфекціях тяжкого ступеня (включаючи хронічні та рецидивні інфекції сечовивідних шляхів, хронічні та рецидивні інфекції нижніх дихальних шляхів) рекомендовані інші дозування препарату Аугментин ® - по 1 таб. 500 мг/125 мг 3 рази на добу або 1 таб. 875 мг/125 мг 2 рази на добу. Особливі групи пацієнтів Діти молодші 12 років із масою тіла менше 40 кг Рекомендується використовувати інші лікарські форми препарату Аугментин . Пацієнти похилого віку Не потрібна корекція дози препарату. У пацієнтів з порушеннями функції нирок дозу слід коригувати так, як зазначено нижче для дорослих з порушеннями функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція доз заснована на максимальній дозі амоксициліну, що рекомендується, і проводиться з урахуванням значень КК. КК Таблетки 250 мг+125 мг Пігулки 500 мг+125 мг 30 мл/хв Корекція режиму дозування не потрібна Корекція режиму дозування не потрібна 10-30 мл/хв 1 таб. 250 мг + 125 мг (при легкому та середньотяжкому перебігу інфекції) 2 рази на добу 1 таб. 500 мг+125 мг (при середньому та тяжкому перебігу інфекції) 2 рази/добу 10 мл/хв 1 таб. 250 мг+125 мг (при легкій та середньотяжкій перебігу інфекції) 1 раз на добу 1 таб. 500 мг+125 мг (при середньому та тяжкому перебігу інфекції) 1 раз на добу Найчастіше, наскільки можна, слід віддавати перевагу парентеральної терапії. Таблетки 875 мг + 125 мг слід застосовувати тільки у пацієнтів з КК 30 мл/хв, при цьому не потрібно корекції режиму дозування. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Корекція дози заснована на максимальній рекомендованій дозі амоксициліну: 2 таб. 250 мг/125 мг, або 1 таб. 500 мг/125 мг в один прийом кожні 24 год. Під час сеансу гемодіалізу додатково 1 доза (1 таб.) та ще 1 доза (1 таб.) наприкінці сеансу діалізу (для компенсації зниження сироваткових концентрацій амоксициліну та клавуланової кислоти). Пацієнти з порушеннями функції печінки Лікування проводять з обережністю; регулярно здійснюють моніторинг функції печінки. Недостатньо даних для проведення корекції режиму дозування цієї категорії пацієнтів.ПередозуванняСимптоми: можуть виникати симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та порушення водно-електролітного балансу. Описано амоксицилінову кристалурію, що в деяких випадках призводить до розвитку ниркової недостатності. Можуть спостерігатися судоми у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози. Лікування: симптоми з боку шлунково-кишкового тракту – симптоматична терапія, приділяючи особливу увагу нормалізації водно-електролітного балансу. У разі передозування амоксицилін та клавуланова кислота можуть бути видалені із кровотоку шляхом гемодіалізу. Результати проспективного дослідження, проведеного за участю 51 дитини в токсикологічному центрі, показали, що введення амоксициліну в дозі менш ніж 250 мг/кг не призводило до значних клінічних симптомів і не вимагало промивання шлунка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАктивні речовини: амоксициліну тригідрат (у перерахунку на амоксицилін) 697,65 (600), калію клавуланат (у перерахунку на клавуланову кислоту) 52,31 (42,9). Допоміжні речовини: камедь ксантанова 3,26, аспартам 13,6, діоксид кремнію 153,29, кремнію діоксид колоїдний 38,08, кармелозу натрію 32,64, ароматизатор суничний 28,29. Порошок для приготування суспензії для вживання 23,13г.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: цефдиторен (у формі цефдиторену пивоксилу) 200 мг. Допоміжні речовини: маннітол – скільки потрібно (приблизно 35 мг), натрію казеїнат – 100 мг, кроскармеллозу натрію – 150 мг, натрію триполіфосфат – 4 мг, магнію стеарат – 5 мг, Опадрай білий – 35 мг, 2 тиа. - 10.9 мг, макрогол-400 - 2.2 мг), віск карнаубський - 0.06 мг, чорнило Опакод синій (шелак IN IMS 74 OP - 50.41%, N-бутанол - 24.35%, лак алюмінієвий на основі барвника бриллиантового 1,5 титану діоксид – 4.49%, пропіленгліколь – 2.91%, ізопропанол – 4.65%, аміаку розчин концентрований – 1.94%). 10 шт. - блістери з ПВХ/Al (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого кольору, еліптичні, з маркуванням "TMF" блакитного кольору на одній стороні; на поперечному розрізі ядро ​​світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Цефдиторена пивоксил - напівсинтетичний бета-лактамний антибіотик, є проліком цефдиторена (цефалоспорину III покоління). Механізм дії препарату пов'язаний з пригніченням синтезу бактеріальної стінки завдяки його спорідненості з пеніцилінзв'язуючими білками. Фармакокінетичні/фармакодинамічні особливості При призначенні препарату в дозі 200 мг 2 рази на добу плазмова концентрація цефдиторену пивоксилу перевищує мінімальну переважну концентрацію відносно 90% мікроорганізмів (МПК90) для Moraxella catarrhalis, Haemophilus influenzae, ніж 50% часу від інтервалу дозування. Призначення цефдиторену в дозі 400 мг 2 рази на добу забезпечує підтримання його концентрації вище за МПК протягом 51% часу від інтервалу дозування, що перевищує МПК щодо 50% мікроорганізмів (МПК50) для Streptococcus pneumoniae, резистентного до пеніциліну. Механізми резистентності Цефдиторен як цефалоспорин III покоління має загальні механізми резистентності для цієї групи антибіотиків. Резистентність грампозитивних мікроорганізмів може бути пов'язана зі зміною пеніцилінзв'язуючого білка Streptococcus pneumoniae та Streptococcus viridans, або появою додаткового пеніцилінзв'язуючого білка (РВР2а) у Staphylococcus spp. Цефдиторен стійкий до більшості найпоширеніших хромосомних та плазмідних β-лактамаз грамнегативних бактерій. Разом з тим, як і інші цефалоспорини, цефдиторен гідролізується β-лактамазами широкого спектра опосередкованими плазмідами. Крім того, причиною резистентності може бути вироблення хромосомної β-лактамази у мутантних штамів Enterobacter spp., Citrobacter spp., Morganella spp. та Serratia spp. Механізм дії цефдиторена аналогічний до інших цефалоспоринових антибіотиків і відрізняється від механізму дії інших груп антибіотиків. Загалом перехресної резистентності між цефдитореном та іншими групами антибіотиків не відзначено. Тим не менш, в окремих випадках деякі механізми дії (наприклад, пов'язані з непроникністю внутрішньої мембрани або з наявністю механізму активного видалення антибіотика з клітини) можуть бути аналогічні для всіх груп антибіотиків. Це зумовлює певний рівень резистентності до всіх антибіотиків. Мінімальна переважна концентрація (МПК) Рекомендовані значення МПК для цефдиторена, що дозволяють класифікувати мікроорганізми з високою, проміжною чутливістю та резистентністю: чутливі – ≤0.5 мкг/мл, з проміжною чутливістю – >0.5 мкг/мл та <2 мкг/мл, резистентні – ≥2. Чутливість Нижче викладено інформацію про спектр чутливості більшості мікроорганізмів для схвалених показань до застосування. Поширеність набутої резистентності може змінюватись в залежності від географічної зони, а також у окремих збудників. З цієї причини бажано отримати інформацію про чутливість мікроорганізмів у певному регіоні, особливо під час лікування важкої інфекції. Якщо резистентність збудників викликає сумніви, можна звернутися за допомогою до фахівця, який оцінить доцільність призначення цефдиторена в конкретному клінічному випадку. Зазвичай чутливі види (резистентність менше 10%, європейські дані) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococci груп С та G; чутливі до метициліну штами Staphylococcus aureus1, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae1,2, Streptococcus pyogenes1. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae1, Moraxella catarrhalis1. Анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringes, Peptostreptococcus spp. Мікроорганізми з вихідною резистентністю до цефдиторену Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus spp.; стійкі до метициліну штами Staphylococcus aureus. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter baumanii, Pseudomonas aeruginosa. Анаеробні мікроорганізми: група Bacteroides fragilis, Clostridium difficile. Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp. 1; клінічна ефективність була показана для чутливих збудників за затвердженими показаннями. 2; деякі штами з високою резистентністю до пеніциліну можуть мати знижену чутливість до цефдиторену. Штами, резистентні до цефотаксиму та цефтріаксону, не слід розглядати як чутливі до цефдиторену. Грамнегативні мікроорганізми, які містять хромосомні β-лактамази, такі як Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Morganella morganii, Serratia marcescens, необхідно розглядати як резистентні до цефдиторену, незважаючи на їх появу.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цефдиторена півоксил всмоктується із ШКТ і під дією естераз гідролізується до цефдиторена. Прийом препарату внутрішньо в дозі 200 мг після їди супроводжується досягненням С mах , що дорівнює 2.6 мкг/мл, приблизно через 2.5 год, тоді як прийом препарату в дозі 400 мг призводить через той же період часу до досягнення С mах , що дорівнює 4.1 мкг/мл. Абсолютна біодоступність цефдиторена після прийому внутрішньо порівняно з внутрішньовенним введенням становить близько 15-20%. Присутність їжі в шлунково-кишковому тракті прискорює всмоктування цефдиторена пивоксилу, що призводить до збільшення показників С mах і AUC на 50% і 70% відповідно в порівнянні зі значеннями натще. Розподіл Зв'язування цефдиторену з білками плазми становить 88%. Після багаторазового та одноразового прийому препарату фармакокінетичні параметри не відрізнялися; це свідчить про відсутність кумуляції. V d ;цефдиторена при досягненні рівноважної концентрації істотно не відрізняється від даного показника, розрахованого після одноразового введення, практично не залежить від введеної дози і залишається в межах 40-65 л. Після одноразового введення препарату в дозі 400 мг проникнення в слизову оболонку та секрет бронхів склало 60% та 20% відповідно від концентрації у плазмі крові. Результати введення аналогічної дози здоровим добровольцям та подальшої оцінки проникнення антибіотика в інтерстиціальну рідину показали, що після 8 та 12 год концентрація цефдиторену в інтерстиціальній рідині досягає 40% та 56% відповідно від плазмового показника AUC. Метаболізм та виведення Незалежно від дози та тривалості лікування до 18% введеної дози цефдиторену виводиться у незміненому вигляді нирками. Т 1/2 ; препарату з плазми становить близько 1.0-1.5 год. Загальний кліренс з корекцією на біодоступність становить близько 25-30 л/год, нирковий кліренс - близько 80-90 мл/хв. Дослідження міченого цефдиторена у здорових добровольців показали, що частина препарату, що невсмокталася, виводиться через кишечник, а велика частка цефдиторена перетворюється на неактивні метаболіти - Р7 і М-ОН. У процесі гідролізу цефдиторена пивоксилу утворюється півалат, який виводиться нирками як кон'югату пивалоилкарнитина. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетика цефдиторена пивоксилу немає істотних відмінностей у людини залежно від статі. При призначенні препарату в однакових дозах концентрація цефдиторену у літніх пацієнтів (у віці старше 65 років) дещо вища порівняно з популяцією дорослих середнього віку; показники С mах ;і AUC у таких пацієнтів вище приблизно на 26% та 33% відповідно. За винятком випадків тяжкої ниркової та/або печінкової недостатності пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. Порушення функції нирок Після багаторазового введення цефдиторену пивоксилу в дозі 400 мг показники AUC у здорових добровольців та пацієнтів з ураженням нирок різного ступеня тяжкості такі: Функція нирок Кліренс креатиніну (КК) AUC 0-12 ;(середнє±СО 1 ) (нг×ч/мл) Нормальна >80 мл/хв 11 349.3 (1900.8) Ниркова недостатність: Легка 51-80 мл/хв 12 856.1 (4522.4) Помірна 30-50 мл/хв 31 083.6 (9401.6) Важка <30 мл/хв 34 279.8 (13 472.4) 1 ; ЗІ - стандартне відхилення. Зазначені зміни фармакокінетичних параметрів цефдиторену у пацієнтів з порушеннями функції нирок не розглядаються як клінічно значущі. У пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю показник AUC приблизно в 3 рази вищий у порівнянні зі здоровими добровольцями. Наявні на даний момент дані не дозволяють рекомендувати будь-які дози препарату пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Порушення функції печінки Вплив порушень функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості на фармакокінетику цефдиторену півоксилу після його введення у дозі 400 мг включає незначне збільшення основних фармакокінетичних параметрів без статистично значимих відмінностей. Крім того, було відзначено невелике збільшення кількості препарату нирками, порівняно зі здоровими добровольцями. Аналогічні дані у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю досі не отримані. Функція печінки AUC 0-12; (середнє±СО) (нг×ч/мл) Нормальна 15 733.2 (2935.7) Печінкова недостатність Легка (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) 17 932.4 (4494.2) Помірна (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) 17 425.1 (5804.2) Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених чутливими до цефдиторену мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів (гострий тонзилофарингіт, гострий гайморит); інфекції нижніх дихальних шляхів (загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія); неускладнені інфекції шкіри та підшкірної жирової клітковини (флегмона, інфіковані рани шкіри, абсцес, фолікуліт, імпетиго та фурункульоз).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефдиторену, інших цефалоспоринів або будь-якого іншого компонента препарату; тяжкі алергічні реакції на пеніциліни та інші бета-лактамні антибактеріальні препарати; печінкова недостатність класу С за шкалою Чайлд-П'ю; пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі; реакції гіперчутливості на білок казеїн в анамнезі; первинна недостатність карнітину; дитячий вік до 12 років; одночасне застосування цефдиторену пивоксилу та блокаторів гістамінових Н2-рецепторів. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших бета-лактамних антибіотиків через можливість розвитку перехресних алергічних реакцій; індивідуальною або сімейною/спадковою схильністю до розвитку алергічних реакцій, таких як бронхіальна астма, висипання або кропив'янка; тяжкими порушеннями функції нирок; патологією ШКТ (у т.ч. коліт в анамнезі); утрудненням прийому їжі (з порушенням ковтання) або тим, хто отримує парентеральне харчування, а також пацієнтам з незадовільним загальним станом здоров'я (такі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом через розвиток ризику дефіциту калію); пацієнтам похилого віку; при одночасному застосуванні з аміноглікозидами та діуретиками (фуросемід).Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо застосування цефдиторену півоксилу у вагітних жінок не отримані. І хоча дослідження у тварин не показали ембріотоксичного або тератогенного ефектів препарату, Спектрацеф не слід застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Даних про проникнення цефдиторена у грудне молоко недостатньо. Тому при застосуванні препарату Спектрацеф годування груддю слід припинити. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 12 років.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та < 1/1000), дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки). Інфекційні та паразитарні захворювання: рідко - кандидоз. З боку імунної системи: рідко - анафілаксія. З боку обміну речовин і харчування: рідко - симптоми, зумовлені дефіцитом вітаміну К, симптоми, зумовлені недостатністю вітамінів групи В. З боку системи кровотворення: ; нечасто - еозинофілія; рідко – гранулоцитопенія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, гіпопротромбінемія, схильність до кровотеч, збільшення лімфатичних вузлів. З боку нервової системи: рідко - головний біль, неврит, запаморочення, оніміння. З боку серцево-судинної системи: рідко - шок. З боку дихальної системи: рідко - інтерстиціальна пневмонія, легеневий еозинофільний інфільтрат. Порушення з боку ШКТ: часто - діарея; нечасто - розм'якшення випорожнень, диспепсія, відчуття дискомфорту в області живота, біль у животі; рідко – анорексія, псевдомембранозний коліт, відчуття збільшення живота, нудота, блювання, стоматит, глосит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко - жовтяниця, порушення функції печінки. З боку сечовидільної системи: рідко - гостра ниркова недостатність, протеїнурія. З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгія. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;нечасто - висип; рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), кропив'янка, еритема, свербіж. Лабораторні та інструментальні дані: ; нечасто - підвищення активності АЛТ, ACT; рідко – тромбоцитопенія, підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові, підвищення концентрації азоту сечовини крові, підвищення активності ЛФ; частота невідома – зниження рівня концентрації карнітину в сироватці крові. Інші: рідко - набряк, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування після їжі цефдиторену пивоксилу та антацидів, що містять гідроксид магнію або алюмінію, знижує показники Сmах ;і AUC цефдиторену на 14% і 11% відповідно. Хоча клінічне значення даного факту невідоме, рекомендується, щоб період між прийомом антацидів та цефдитореном пивоксилу становив 2 год. Спільне застосування пробенециду і цефдиторена пивоксилу знижує виведення антибіотика нирками, збільшуючи показник Сmах на 49%, AUC на 122% і Т1/2 цефдиторена на 53%. Одночасне введення фамотидину внутрішньовенно і цефдиторена пивоксилу всередину призводить до зниження показників Сmах і AUC на 27% і 22% відповідно. Таким чином, одночасне застосування цефдиторену пивоксилу та блокаторів гістамінових Н2-рецепторів не рекомендується.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, переважно після їди. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Рекомендована доза залежить від тяжкості інфекції, вихідного стану пацієнта та потенційних збудників інфекції. Дорослі та діти старше 12 років При гострому фаринготонзиліті, гострому гаймориті та неускладнених інфекціях шкіри та підшкірно-жирової клітковини призначають по 200 мг кожні 12 год протягом 10 днів. При; загостренні хронічного бронхіту; - по 200 мг кожні 12 год протягом 5 днів. При позалікарняній пневмонії призначають по 200 мг кожні 12 годин протягом 14 днів. У тяжких випадках рекомендована доза – по 400 мг кожні 12 годин протягом 14 днів. У пацієнтів похилого віку, за винятком випадків тяжкого порушення функції печінки та/або нирок, корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легким порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв) доза не повинна перевищувати 200 мг 2 рази на добу. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв); максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг. У пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, рекомендована доза не встановлена. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки (класи А або В за шкалою Чайлд-Пью) корекція дози не потрібна. При тяжкій печінковій недостатності (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) дані, що дозволяють призначити рекомендовану дозу, не отримані.ПередозуванняСимптоми: можуть з'явитися нудота, блювання, діарея. Лікування: ;при розвитку клінічної картини передозування препарату показано проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред призначенням препарату Спектрацеф слід ретельно з'ясовувати анамнез на наявність алергічних реакцій. При розвитку реакції гіперчутливості лікування слід припинити, призначити пацієнту необхідне лікування. Частота розвитку небажаних реакцій у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такої в загальній популяції. Тим не менш, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Спектрацеф через знижені фізіологічні функції у літніх, рекомендується підбирати дози та інтервали між ними відповідно до поточного стану пацієнтів. Так, спостерігалася затримка виведення препарату у пацієнтів із порушенням функції нирок, концентрація препарату у крові була підвищена. Повідомлялося і про схильність до кровотеч у пацієнтів похилого віку внаслідок дефіциту вітаміну К після застосування препаратів групи цефалоспоринів. Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії лікування цефдитореном може призвести до надмірного зростання резистентної мікрофлори. З цієї причини рекомендується спостереження за пацієнтами, які отримують цей препарат, особливо у разі тривалого лікування. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю рекомендується періодично контролювати функцію нирок. Протягом курсу лікування цефалоспоринами можливе зниження активності протромбіну. З цієї причини у пацієнтів із групи ризику (з нирковою або печінковою недостатністю або у разі попереднього призначення антикоагулянтів) необхідний контроль протромбінового часу. Розвиток діареї під час або після лікування, особливо при її тяжкому, стійкому характері та наявності домішок крові, може свідчити про псевдомембранозний коліт. У легких випадках діареї достатньо лише відміни препарату, у більш тяжких показана терапія антибіотиками, до яких виявляє чутливість Clostridium difficile, та призначення інфузійної терапії. Як і інші цефалоспорини, цефдиторен може призводити до хибно-позитивного результату прямої проби Кумбса, виявлення глюкози в сечі за допомогою тесту відновлення міді, але не за допомогою ферментного тесту. Через високий ризик хибнонегативного результату фериціанідного тесту визначення глюкози в плазмі крові рекомендується, щоб на фоні лікування цефдитореном для визначення концентрації глюкози в плазмі крові пацієнтам застосовували глюкозооксидазний або глюкозогексокіназний методи. При поєднанні цефалоспоринів з аміноглікозидами та/або петлевими діуретиками, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, можливе підвищення ризику нефротоксичності. Спектрацеф містить приблизно 13.1 мг (для таблеток дозуванням 200 мг) та 26.2 мг (для таблеток дозуванням 400 мг) натрію в кожній дозі, що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які дотримуються дієти з низьким вмістом натрію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не повідомлялося про вплив цефдиторена пивоксилу на здатність керувати автомобілем та/або іншими механізмами. У той же час слід враховувати, що прийом препарату Спектрацеф може супроводжуватися такими небажаними явищами, як блювання, біль голови.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозировка: 400 мг Фасовка: N10 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: упак. Производитель: ГлаксоСмитКляйн Трейдинг ЗАО Завод-производитель: Tedec Meiji Pharma S.

Склад, форма випуску та упаковкаГранули – 1 доза (5 мл) Діюча речовина: Цефуроксиму аксетил(1) - 0,150(2) г; Допоміжні речовини: Стеаринова кислота (1) – 0,852 г; Сахароза – 3,062 г; Ароматизатор тутті-фрутті – 0,100 г; Ацесульфам калію – 0,021 г; Аспартам – 0,021 г; Повідон-КЗВ – 0,013 г; Камедь ксантанова - 0,001 р. 1. Цефуроксиму аксетил і стеаринова кислота присутні у вигляді комплексу стеаринова кислота - цефуроксиму аксетил 15 % (SACA), кількість якого залежить від кількісного вмісту цефуроксиму аксетила у вихідній субстанції. 2. Еквівалентно 125 мг цефуроксиму.Опис лікарської формиГранули білого чи майже білого кольору. При розведенні утворюється суспензія від білого до світло-жовтого кольору з характерним запахом фруктів.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр (бактерицидний).ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цефуроксиму аксетил повільно всмоктується із ШКТ і швидко гідролізується у слизовій оболонці тонкої кишки та крові з вивільненням цефуроксиму. Цефуроксим проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плаценту і виділяється з грудним молоком. Цефуроксиму аксетил оптимально всмоктується за умови прийому препарату одразу після їди. Додатково для пігулок, покритих плівковою оболонкою. Cmax цефуроксиму (2,9 мг/л для дози 125 мг та 4,4 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2,4 години при прийомі препарату після їди. Додатково гранул для приготування суспензії для прийому всередину. Cmax цефуроксиму (2–3 мг/л для дози 125 мг та 4–6 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2–3 години при прийомі препарату після їди. Розподіл Зв'язок із білками плазми становить приблизно 33–50%. Метаболізм Цефуроксим не піддається метаболізму. Виведення T1/2 становить 1-1,5 год. Цефуроксим екскретується шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. При одночасному введенні пробенециду AUC збільшується на 50%. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при діалізі.ФармакодинамікаЦефуроксиму аксетил є попередником цефуроксиму, який відноситься до цефалоспоринових антибіотиків ІІ покоління. Цефуроксим активний щодо широкого спектра збудників, включаючи штами, які продукують β-лактамази. Цефуроксим має стійкість до дії бактеріальних β-лактамаз, тому ефективний щодо ампіцилінрезистентних або амоксицилінрезистентних штамів. Бактерицидна дія цефуроксиму пов'язана з придушенням синтезу клітинної стінки бактерій внаслідок зв'язування з основними білками-мішенями. Цефуроксим зазвичай активний in vitro щодо наступних мікроорганізмів. Аероби грамнегативні: Haemophilus influenzae (в т.ч. ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують і не продуціну); Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Providencia spp. Аероби грампозитивні: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніцилінозу, але виключаючи штами, Streptococcus pneumoniae, стрептококи групи В (Streptococcus agalactiae). Анаероби: грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види пологів Peptococcus spp. та Peptostreptococcus spp.), грампозитивні палички (включаючи види роду Clostridium spp., крім Clostridium difficile, Propionibacterium spp.), грамнегативні палички spp. .), грамнегативні спірохети (включаючи Borrelia spp.). До цефуроксиму нечутливі такі мікроорганізми. Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, резистентні до метициліну штами Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis, Legionella spp. До цефуроксиму нечутливі деякі штами наступних пологів. Enterococcus (Streptococcus) faecalis, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Bacteroides fragilis.ІнструкціяСтрусіть флакон із гранулами кілька разів. Налийте в мірну склянку 20 мл води - до мітки (дана кількість води є достатньою для приготування суспензії об'ємом 50 мл). Перелийте відмірену кількість води у флакон та закрийте флакон кришкою. Переверніть флакон і енергійно струшуйте його (приблизно 1,5 хвилини), щоб добре перемішати препарат. Переверніть флакон у вихідне положення та енергійно струсіть. Перед кожним застосуванням препарату необхідно енергійно струшувати флакон із суспензією. При прийомі препарату до кожної порції суспензії можна додати холодний фруктовий сік або молоко, при цьому цю порцію суспензії слід використовувати негайно. Не розводьте весь обсяг суспензії соком чи молоком відразу.Показання до застосуванняЦефуроксиму аксетил є проліками пероральної форми антибіотика цефуроксиму з бактерицидною дією щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних бактерій. Цефуроксим стійкий до дії β-лактамаз. Препарат показаний для лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до цефуроксиму бактеріями: інфекції верхніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, такі як середній отит, синусит, тонзиліт та фарингіт; інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, пневмонія, гострий бактеріальний бронхіт та загострення хронічного бронхіту; інфекції сечовивідних шляхів, такі як пієлонефрит, цистит та уретрит; інфекції шкіри та м'яких тканин, наприклад фурункульоз, піодермія та імпетиго; гонорея: гострий неускладнений гонорейний уретрит та цервіцит; лікування бореліозу (хвороби Лайма) у ранній стадії та профілактика пізніх стадій даного захворювання у дорослих та дітей старше 12 років. Цефуроксим також випускається як натрієвої солі (препарат Зинацеф®) для парентерального введення. У межах проведення ступінчастої терапії рекомендовано перехід із парентеральної форми на пероральну форму цефуроксиму. Ступінчаста терапія показана в лікуванні пневмонії та при загостренні хронічного бронхіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів, карбапенемів та аспартаму; фенілкетонурія; дитячий вік до 3 місяців. З обережністю слід застосовувати при нирковій недостатності, захворюваннях шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі та при неспецифічному виразковому коліті), вагітності, у період лактації.Вагітність та лактаціяПрепарат Зіннат® слід використовувати у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Експериментальних доказів ембріопатичних або тератогенних ефектів цефуроксиму аксетила немає, але так само, як і у разі застосування інших лікарських препаратів, треба бути обережними при призначенні його на ранніх термінах вагітності. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні його матерям, що годують, оскільки препарат визначається в грудному молоці. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 125 мг та 250 мг. В алюмінієвому/ПВХ-алюмінієвому блістері 5 або 10 шт. 1 або 2 блістери у картонній пачці. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому, 125 мг/5 мл. У флаконах темного скла, запаяних мембраною і закритих пластмасовою кришкою, що нагвинчується, з пристроєм проти розкриття флакона дітьми. 1 фл. разом із мірною склянкою та мірною ложкою у картонній пачці.Побічна діяПобічні реакції при застосуванні цефуроксиму аксетилу зазвичай виражені незначно, короткочасні та оборотні. Небажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто — ≥1/10; часто – ≥1/100 та <1/10; нечасто – ≥1/1000 та <1/100; рідко – ≥1/10000 та <1/1000; дуже рідко - <1/10000, включаючи окремі випадки. Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекції: часто – суперінфекція грибами роду Candida. З боку кровотворної та лімфатичної систем: часто – еозинофілія; нечасто - хибнопозитивна проба Кумбса, тромбоцитопенія, лейкопенія (іноді важка); дуже рідко – гемолітична анемія. Цефалоспорини абсорбуються на поверхні клітинної мембрани еритроцитів, зв'язуючись з антитілами до цефалоспоринів, що призводить до хибнопозитивного результату проби Кумбса і в окремих випадках - гемолітичної анемії. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи: нечасто - шкірний висип; рідко - кропив'янка, свербіж; дуже рідко – лікарська лихоманка, сироваткова хвороба, анафілаксія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — шлунково-кишкові порушення, включаючи діарею, нудоту, біль у животі; нечасто - блювання; рідко – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ); дуже рідко – жовтяниця (переважно холестатична), гепатит. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що зменшують кислотність шлункового соку, можуть знижувати біодоступність цефуроксиму при порівнянні з спостерігається після прийому препарату натще, а також нівелюють ефект підвищеного всмоктування препарату після їжі. Як і інші антибіотики, препарат Зіннат може впливати на мікрофлору кишечника, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів і, як наслідок, зниження ефективності пероральних гормональних комбінованих контрацептивів. При проведенні фероціанідного тесту може спостерігатися помилково-негативний результат, тому для визначення рівня глюкози в крові та/або плазмі рекомендується використовувати глюкозооксидазний або гексокіназний методи. Препарат Зіннат не впливає на кількісне визначення креатиніну лужно-пікратним методом. Одночасний прийом з петлевими діуретиками уповільнює канальцеву секрецію, знижує нирковий кліренс, підвищує концентрацію у плазмі та збільшує T1/2 цефуроксиму. При одночасному прийомі з аміноглікозидами та діуретиками підвищується ризик виникнення нефротоксичних ефектів.Спосіб застосування та дозиСтандартний курс терапії становить близько 7 днів (від 5 до 10 днів). Для оптимального всмоктування суспензію Зіннат слід приймати під час їжі. Дорослі При більшості інфекцій – по 250 мг двічі на добу; При інфекціях сечостатевої системи (цистит, уретрит) – по 125 мг двічі на добу; При пієлонефриті – по 250 мг двічі на добу; При інфекціях нижніх відділів дихальних шляхів легкого та середнього ступеня тяжкості, наприклад бронхіті – по 250 мг двічі на добу; При більш тяжких інфекціях нижніх відділів дихальних шляхів або підозрі на пневмонію – по 500 мг двічі на добу; При неускладненій гонореї – 1 г одноразово; При хворобі Лайма у дорослих на добу протягом дітей та старше 12 років – по 500 мг двічі 20 днів. Особливі групи пацієнтів Діти Немає даних клінічних досліджень щодо застосування препарату Зіннат® у дітей віком до 3 місяців. Якщо переважно призначення фіксованої дози, то при більшості інфекцій рекомендується приймати по 125 мг двічі на добу. Дітям у віці двох років і старше при середньому отиті або при тяжких інфекціях призначають по 250 мг двічі на добу; максимальна добова доза становить 500 мг. При лікуванні дітей буває необхідно розраховувати дозу залежно від маси тіла та віку. При більшості інфекцій доза для дітей віком від 3 місяців до 12 років становить по 10 мг/кг двічі на добу, але не більше 250 мг на добу. При середньому отиті та тяжких інфекціях рекомендована доза дорівнює 15 мг/кг двічі на добу, але не більше 500 мг на добу. У наступних таблицях наведено дози залежно від віку та маси тіла дитини для дозування суспензії Зіннат® 125 мг/5 мл мірною ложкою на 5 мл, що додається до упаковки. Доза з розрахунку 10 мг/кг маси тіла, яка призначається при більшості інфекцій Вік Маса Разова Число тіла (кг) (приблизно) доза (мг) при прийомі 2 рази на добу мірних ложок (5 мл) в одній дозі 3 місяці - 4-6 40-60 1/2 6 місяців 6 місяців - 2 роки 6-12 60-120 1/2-1 2 роки - від 12 та 125 1 12 років більше 20 Доза з розрахунку 15 мг/кг маси тіла, що призначається при середньому отиті та тяжких інфекціях. Вік Маса тіла (кг) (приблизно) Разова доза (мг) при прийомі 2 рази на добу Кількість мірних ложок (5 мл) в одній дозі 3 місяці - 4-6 60-90 1/2 6 місяців 6 місяців - 6-12 90-180 1-1, 1/2 2 роки 2 роки - 12 років від 12 і більше 20 180-250 1,1/2-2 Цефуроксим випускається у вигляді натрієвої солі (препарат Зінацеф®) для парентерального введення. Це дозволяє переходити від парентерального введення цефуроксиму до перорального прийому за наявності клінічних показань. Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення цефуроксиму відбувається переважно нирками. Рекомендується знижувати дозу цефуроксиму у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок для компенсації уповільненого виведення (див. таблицю нижче). Кліренс креатиніну Т1/2 (годинник) Рекомендована доза > 30 мл/хв 1,4-2,4 Не потрібна корекція дози. 10-29 мл/хв 4,6 Стандартна разова доза кожні 24 години. <10 мл/хв 16,8 Стандартна разова доза кожні 48 годин. Під час гемодіалізу 2-4 Наприкінці кожного сеансу діалізу слід приймати одну додаткову стандартну разову дозу. ПередозуванняСимптоми: підвищення збудливості мозку з розвитком судом. Лікування: симптоматичне. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при гемодіалізі та перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОбережність слід виявляти при призначенні препарату пацієнтам з алергічною реакцією на бета-лактамні антибіотики в анамнезі. У процесі лікування необхідно контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів, які отримують препарат у високій дозі. У період прийому препарату Зіннат® можлива хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. Як і при використанні інших антибіотиків, тривалий прийом препарату Зіннат може призвести до надмірного зростання грибів роду Candida. Тривалий прийом може спричинити зростання інших резистентних мікроорганізмів (Enterococci та Clostridium difficile), що може вимагати припинення лікування. Псевдомембранозний коліт спостерігався при використанні антибіотиків широкого спектру дії, тому необхідно проводити диференціальну діагностику псевдомембранозного коліту у пацієнтів з тяжкою діареєю, що виникла під час або після лікування антибіотиками. Реакція Яриша-Герксгеймера спостерігалася при бореліозі (хвороба Лайма) при прийомі препарату Зіннат® та обумовлена ​​бактерицидною активністю препарату щодо збудника захворювання на спірохети Borrelia burgdorferi. Пацієнти повинні бути поінформовані, що ці симптоми є типовим наслідком застосування антибіотиків при цій хворобі. Якщо клінічний ефект не досягається протягом 72 годин від початку лікування, парентеральний курс терапії має бути продовжено. Перед початком ступінчастої терапії слід отримати у довідниках інформацію щодо натрієвої солі цефуроксиму (препарат Зінацеф®). Таблетки препарату Зіннат® не можна розламувати та кришити. Тому дана лікарська форма не застосовується на лікування пацієнтів із труднощами ковтання, зокрема. маленьких дітей, які можуть проковтнути цілу таблетку. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому. Слід враховувати вміст сахарози в суспензії Зіннат при лікуванні пацієнтів з цукровим діабетом. 5 мл приготовленої суспензії Зіннат містять 0,25 ХЕ. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Оскільки цефуроксиму аксетил може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Цефуроксиму аксетил1 – 150,36 мг (у перерахунку на цефуроксим – 125 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна2 - 47,51 мг; Кроскармеллоза натрію – 20,00 мг; Натрію лаурилсульфат – 2,25 мг; Олія рослинна гідрогенізована - 4,25 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 0,63 мг; Маса ядра таблетки – 225,00 мг; Плівкова оболонка: Гіпромелоза – 5,55 мг; Пропіленгліколь - 0,33 мг; Метилпарагідроксибензоат – 0,06 мг; Пропілпарагідроксибензоат – 0,04 мг; Барвник Опаспрей – 1,52 мг; Номінальна маса плівкової оболонки – 7,5 мг; Склад барвника Опаспрей Білий: Гіпромелоза - 3,0%; Титану діоксид – 36,0%; Натрію бензоат – 0,1%. Маса таблетки – 232,5. 1 - кількість цефуроксиму аксетилу коригують залежно від чистоти використовуваної серії субстанції. 2 - кількість мікрокристалічної целюлози коректують для збереження постійної маси ядра. По 10 пігулок в А1/ПВХ-А1 блістері. По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, з одного боку яких вигравіровано "GХ ЕS5". На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр (бактерицидний).ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цефуроксиму аксетил повільно всмоктується із ШКТ і швидко гідролізується у слизовій оболонці тонкої кишки та крові з вивільненням цефуроксиму. Цефуроксим проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плаценту і виділяється з грудним молоком. Цефуроксиму аксетил оптимально всмоктується за умови прийому препарату одразу після їди. Додатково для пігулок, покритих плівковою оболонкою. Cmax цефуроксиму (2,9 мг/л для дози 125 мг та 4,4 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2,4 години при прийомі препарату після їди. Додатково гранул для приготування суспензії для прийому всередину. Cmax цефуроксиму (2–3 мг/л для дози 125 мг та 4–6 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2–3 години при прийомі препарату після їди. Розподіл Зв'язок із білками плазми становить приблизно 33–50%. Метаболізм Цефуроксим не піддається метаболізму. Виведення T1/2 становить 1-1,5 год. Цефуроксим екскретується шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. При одночасному введенні пробенециду AUC збільшується на 50%. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при діалізі.ФармакодинамікаЦефуроксиму аксетил є попередником цефуроксиму, який відноситься до цефалоспоринових антибіотиків ІІ покоління. Цефуроксим активний щодо широкого спектра збудників, включаючи штами, які продукують β-лактамази. Цефуроксим має стійкість до дії бактеріальних β-лактамаз, тому ефективний щодо ампіцилінрезистентних або амоксицилінрезистентних штамів. Бактерицидна дія цефуроксиму пов'язана з придушенням синтезу клітинної стінки бактерій внаслідок зв'язування з основними білками-мішенями. Цефуроксим зазвичай активний in vitro щодо наступних мікроорганізмів. Аероби грамнегативні: Haemophilus influenzae (в т.ч. ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують і не продуціну); Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Providencia spp. Аероби грампозитивні: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніцилінозу, але виключаючи штами, Streptococcus pneumoniae, стрептококи групи В (Streptococcus agalactiae). Анаероби: грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види пологів Peptococcus spp. та Peptostreptococcus spp.), грампозитивні палички (включаючи види роду Clostridium spp., крім Clostridium difficile, Propionibacterium spp.), грамнегативні палички spp. .), грамнегативні спірохети (включаючи Borrelia spp.). До цефуроксиму нечутливі такі мікроорганізми. Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, резистентні до метициліну штами Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis, Legionella spp. До цефуроксиму нечутливі деякі штами наступних пологів. Enterococcus (Streptococcus) faecalis, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Bacteroides fragilis.Показання до застосуванняЦефуроксиму аксетил є проліками пероральної форми антибіотика цефуроксиму з бактерицидною дією щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних бактерій. Цефуроксим стійкий до дії β-лактамаз. Препарат показаний для лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до цефуроксиму бактеріями: інфекції верхніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, такі як середній отит, синусит, тонзиліт та фарингіт; інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, пневмонія, гострий бактеріальний бронхіт та загострення хронічного бронхіту; інфекції сечовивідних шляхів, такі як пієлонефрит, цистит та уретрит; інфекції шкіри та м'яких тканин, наприклад фурункульоз, піодермія та імпетиго; гонорея: гострий неускладнений гонорейний уретрит та цервіцит; лікування бореліозу (хвороби Лайма) у ранній стадії та профілактика пізніх стадій даного захворювання у дорослих та дітей старше 12 років. Цефуроксим також випускається як натрієвої солі (препарат Зинацеф®) для парентерального введення. У межах проведення ступінчастої терапії рекомендовано перехід із парентеральної форми на пероральну форму цефуроксиму. Ступінчаста терапія показана в лікуванні пневмонії та при загостренні хронічного бронхіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків (зокрема до цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів та карбапенемів в анамнезі). Дитячий вік до 3-х років (для дітей з 3-х місяців до 3-х років слід застосовувати препарат Зіннат®, гранули для приготування суспензії для вживання). Слід бути обережним при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок; захворюваннями шлунково-кишкового тракту (у тому числі в анамнезі, а також при виразковому коліті); вагітних жінок, у період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяПрепарат Зіннат® слід використовувати у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Експериментальних доказів ембріопатичних або тератогенних ефектів цефуроксиму аксетила немає, але так само, як і у разі застосування інших лікарських препаратів, треба бути обережними при призначенні його на ранніх термінах вагітності. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні його матерям, що годують, оскільки препарат визначається в грудному молоці. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 125 мг та 250 мг. В алюмінієвому/ПВХ-алюмінієвому блістері 5 або 10 шт. 1 або 2 блістери у картонній пачці. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому, 125 мг/5 мл. У флаконах темного скла, запаяних мембраною і закритих пластмасовою кришкою, що нагвинчується, з пристроєм проти розкриття флакона дітьми. 1 фл. разом із мірною склянкою та мірною ложкою у картонній пачці.Побічна діяПобічні реакції при застосуванні цефуроксиму аксетилу зазвичай виражені незначно, короткочасні та оборотні. Небажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто — ≥1/10; часто – ≥1/100 та <1/10; нечасто – ≥1/1000 та <1/100; рідко – ≥1/10000 та <1/1000; дуже рідко - <1/10000, включаючи окремі випадки. Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекції: часто – суперінфекція грибами роду Candida. З боку кровотворної та лімфатичної систем: часто – еозинофілія; нечасто - хибнопозитивна проба Кумбса, тромбоцитопенія, лейкопенія (іноді важка); дуже рідко – гемолітична анемія. Цефалоспорини абсорбуються на поверхні клітинної мембрани еритроцитів, зв'язуючись з антитілами до цефалоспоринів, що призводить до хибнопозитивного результату проби Кумбса і в окремих випадках - гемолітичної анемії. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи: нечасто - шкірний висип; рідко - кропив'янка, свербіж; дуже рідко – лікарська лихоманка, сироваткова хвороба, анафілаксія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — шлунково-кишкові порушення, включаючи діарею, нудоту, біль у животі; нечасто - блювання; рідко – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ); дуже рідко – жовтяниця (переважно холестатична), гепатит. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що зменшують кислотність шлункового соку, можуть знижувати біодоступність цефуроксиму при порівнянні з спостерігається після прийому препарату натще, а також нівелюють ефект підвищеного всмоктування препарату після їжі. Як і інші антибіотики, препарат Зіннат може впливати на мікрофлору кишечника, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів і, як наслідок, зниження ефективності пероральних гормональних комбінованих контрацептивів. При проведенні фероціанідного тесту може спостерігатися помилково-негативний результат, тому для визначення рівня глюкози в крові та/або плазмі рекомендується використовувати глюкозооксидазний або гексокіназний методи. Препарат Зіннат не впливає на кількісне визначення креатиніну лужно-пікратним методом. Одночасний прийом з петлевими діуретиками уповільнює канальцеву секрецію, знижує нирковий кліренс, підвищує концентрацію у плазмі та збільшує T1/2 цефуроксиму. При одночасному прийомі з аміноглікозидами та діуретиками підвищується ризик виникнення нефротоксичних ефектів.Спосіб застосування та дозиСтандартний курс терапії становить 7 днів (може змінюватись від 5 до 10 днів). Для оптимального всмоктування препарат слід приймати після їди. Дорослі: Більшість інфекцій – 250 мг 2 рази на добу; Інфекції сечостатевих шляхів (цистит, уретрит) – 125 мг 2 рази на добу; Пієлонефрит – 250 мг 2 рази на добу; Легкі та середньотяжкі інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, бронхіт – 250 мг 2 рази на добу; Тяжкіші інфекції нижніх дихальних шляхів або при підозрі на пневмонію - 500 мг 2 рази на добу; Неускладнена гонорея – одноразова доза 1 г; Бореліоз (хвороба Лайма) у дорослих та дітей старше 12 років – 500 мг 2 рази на добу протягом 20 днів. Ступінчаста терапія Цефуроксим випускається також у вигляді натрієвої солі (препарат Зінацеф®) для парентерального введення, що дозволяє послідовно призначати один і той же антибіотик, коли необхідний перехід з парентеральної на пероральну терапію. Препарат Зіннат® ефективний після парентерального застосування препарату Зінацеф® для лікування пневмонії та загострення хронічного бронхіту. Тривалість парентерального та перорального курсів лікування визначається ступенем тяжкості інфекції та клінічною картиною. Пневмонія Препарат Зінацеф® (цефуроксим у вигляді натрієвої солі) у дозі 1,5 г 2-3 рази на добу (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) протягом 48-72 годин, потім препарат Зіннат® (цефуроксиму аксетил) внутрішньо у дозі 500 мг 2 рази на добу Добу протягом 7-10 днів. Загострення хронічного бронхіту Препарат Зінацеф® (цефуроксим у вигляді натрієвої солі) у дозі 750 мг 2-3 рази на добу (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) протягом 48-72 годин, потім препарат Зіннат® (цефуроксиму аксетил) перорально у дозі 500 мг 2 рази на добу. протягом 5-10 днів. Діти з 3-х років: Більшість інфекцій – 125 мг (1 таблетка по 125 мг) 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 250 мг; Середній отит або тяжкі інфекції – 250 мг (1 таблетка по 250 мг або 2 таблетки по 125 мг) 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 500 мг. Таблетки препарату Зіннат® не можна розламувати та кришити. Тому дана лікарська форма не застосовується для лікування пацієнтів із труднощами ковтання, у тому числі маленьких дітей, які не можуть ковтнути цілу таблетку. Для дітей може бути призначений препарат Зіннат у формі гранул для приготування суспензії для прийому внутрішньо. Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення цефуроксиму відбувається переважно нирками. Рекомендується знижувати дозу цефуроксиму у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок для компенсації уповільненого виведення (див. таблицю нижче). Кліренс креатиніну T1/2(годинник) Рекомендована доза > 30 мл/хв 1,4-2,4 Не потрібна корекція дози. 10-29 мл/хв 4,6 Стандартна разова доза кожні 24 години. < 10 мл/хв 16,8 Стандартна разова доза кожні 48 годин. Під час гемодіалізу 2-4 Наприкінці кожного сеансу діалізу слід приймати одну додаткову стандартну разову дозу. ПередозуванняСимптоми: підвищення збудливості мозку з розвитком судом. Лікування: симптоматичне. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при гемодіалізі та перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОбережність слід виявляти при призначенні препарату пацієнтам з алергічною реакцією на бета-лактамні антибіотики в анамнезі. У процесі лікування необхідно контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів, які отримують препарат у високій дозі. У період прийому препарату Зіннат® можлива хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. Як і при використанні інших антибіотиків, тривалий прийом препарату Зіннат може призвести до надмірного зростання грибів роду Candida. Тривалий прийом може спричинити зростання інших резистентних мікроорганізмів (Enterococci та Clostridium difficile), що може вимагати припинення лікування. Псевдомембранозний коліт спостерігався при використанні антибіотиків широкого спектру дії, тому необхідно проводити диференціальну діагностику псевдомембранозного коліту у пацієнтів з тяжкою діареєю, що виникла під час або після лікування антибіотиками. Реакція Яриша-Герксгеймера спостерігалася при бореліозі (хвороба Лайма) при прийомі препарату Зіннат® та обумовлена ​​бактерицидною активністю препарату щодо збудника захворювання на спірохети Borrelia burgdorferi. Пацієнти повинні бути поінформовані, що ці симптоми є типовим наслідком застосування антибіотиків при цій хворобі. Якщо клінічний ефект не досягається протягом 72 годин від початку лікування, парентеральний курс терапії має бути продовжено. Перед початком ступінчастої терапії слід отримати у довідниках інформацію щодо натрієвої солі цефуроксиму (препарат Зінацеф®). Таблетки препарату Зіннат® не можна розламувати та кришити. Тому дана лікарська форма не застосовується на лікування пацієнтів із труднощами ковтання, зокрема. маленьких дітей, які можуть проковтнути цілу таблетку. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому. Слід враховувати вміст сахарози в суспензії Зіннат при лікуванні пацієнтів з цукровим діабетом. 5 мл приготовленої суспензії Зіннат містять 0,25 ХЕ. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Оскільки цефуроксиму аксетил може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Цефуроксиму аксетил1 – 300,72 мг (у перерахунку на цефуроксим) – 250 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна2 - 95,03 мг; Кроскармеллоза натрію – 40,00 мг; Натрію лаурилсульфат – 4,50 мг; Олія рослинна гідрогенізована - 8,50 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 1,25 мг; Маса ядра таблетки – 450,00 мг; Плівкова оболонка: Гіпромелоза – 7,40 мг; Пропіленгліколь - 0,44 мг; Метилпарагідроксибензоат – 0,07 мг; Пропілпарагідроксибензоат – 0,06 мг; Барвник Опаспрей – 2,03 мг; Номінальна маса плівкової оболонки – 10,0 мг; Склад барвника Опаспрей Білий: Гіпромелоза - 3,0%; Титану діоксид – 36,0%; Натрію бензоат – 0,1%. Маса таблетки – 460. 1 - кількість цефуроксиму аксетилу коригують залежно від чистоти використовуваної серії субстанції. 2 - кількість мікрокристалічної целюлози коректують для збереження постійної маси ядра. По 10 пігулок в А1/ПВХ-А1 блістері. По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, з одного боку яких вигравіровано "G ЕS7". На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр (бактерицидний).ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цефуроксиму аксетил повільно всмоктується із ШКТ і швидко гідролізується у слизовій оболонці тонкої кишки та крові з вивільненням цефуроксиму. Цефуроксим проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плаценту і виділяється з грудним молоком. Цефуроксиму аксетил оптимально всмоктується за умови прийому препарату одразу після їди. Додатково для пігулок, покритих плівковою оболонкою. Cmax цефуроксиму (2,9 мг/л для дози 125 мг та 4,4 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2,4 години при прийомі препарату після їди. Додатково гранул для приготування суспензії для прийому всередину. Cmax цефуроксиму (2–3 мг/л для дози 125 мг та 4–6 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2–3 години при прийомі препарату після їди. Розподіл Зв'язок із білками плазми становить приблизно 33–50%. Метаболізм Цефуроксим не піддається метаболізму. Виведення T1/2 становить 1-1,5 год. Цефуроксим екскретується шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. При одночасному введенні пробенециду AUC збільшується на 50%. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при діалізі.ФармакодинамікаЦефуроксиму аксетил є попередником цефуроксиму, який відноситься до цефалоспоринових антибіотиків ІІ покоління. Цефуроксим активний щодо широкого спектра збудників, включаючи штами, які продукують β-лактамази. Цефуроксим має стійкість до дії бактеріальних β-лактамаз, тому ефективний щодо ампіцилінрезистентних або амоксицилінрезистентних штамів. Бактерицидна дія цефуроксиму пов'язана з придушенням синтезу клітинної стінки бактерій внаслідок зв'язування з основними білками-мішенями. Цефуроксим зазвичай активний in vitro щодо наступних мікроорганізмів. Аероби грамнегативні: Haemophilus influenzae (в т.ч. ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують і не продуціну); Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Providencia spp. Аероби грампозитивні: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніцилінозу, але виключаючи штами, Streptococcus pneumoniae, стрептококи групи В (Streptococcus agalactiae). Анаероби: грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види пологів Peptococcus spp. та Peptostreptococcus spp.), грампозитивні палички (включаючи види роду Clostridium spp., крім Clostridium difficile, Propionibacterium spp.), грамнегативні палички spp. .), грамнегативні спірохети (включаючи Borrelia spp.). До цефуроксиму нечутливі такі мікроорганізми. Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, резистентні до метициліну штами Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis, Legionella spp. До цефуроксиму нечутливі деякі штами наступних пологів. Enterococcus (Streptococcus) faecalis, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Bacteroides fragilis.Показання до застосуванняЦефуроксиму аксетил є проліками пероральної форми антибіотика цефуроксиму з бактерицидною дією щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних бактерій. Цефуроксим стійкий до дії β-лактамаз. Препарат показаний для лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до цефуроксиму бактеріями: інфекції верхніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, такі як середній отит, синусит, тонзиліт та фарингіт; інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, пневмонія, гострий бактеріальний бронхіт та загострення хронічного бронхіту; інфекції сечовивідних шляхів, такі як пієлонефрит, цистит та уретрит; інфекції шкіри та м'яких тканин, наприклад фурункульоз, піодермія та імпетиго; гонорея: гострий неускладнений гонорейний уретрит та цервіцит; лікування бореліозу (хвороби Лайма) у ранній стадії та профілактика пізніх стадій даного захворювання у дорослих та дітей старше 12 років. Цефуроксим також випускається як натрієвої солі (препарат Зинацеф®) для парентерального введення. У межах проведення ступінчастої терапії рекомендовано перехід із парентеральної форми на пероральну форму цефуроксиму. Ступінчаста терапія показана в лікуванні пневмонії та при загостренні хронічного бронхіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків (зокрема до цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів та карбапенемів в анамнезі). Дитячий вік до 3-х років (для дітей з 3-х місяців до 3-х років слід застосовувати препарат Зіннат®, гранули для приготування суспензії для вживання). Слід бути обережним при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок; захворюваннями шлунково-кишкового тракту (у тому числі в анамнезі, а також при виразковому коліті); вагітних жінок, у період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяПрепарат Зіннат® слід використовувати у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Експериментальних доказів ембріопатичних або тератогенних ефектів цефуроксиму аксетила немає, але так само, як і у разі застосування інших лікарських препаратів, треба бути обережними при призначенні його на ранніх термінах вагітності. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні його матерям, що годують, оскільки препарат визначається в грудному молоці. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 125 мг та 250 мг. В алюмінієвому/ПВХ-алюмінієвому блістері 5 або 10 шт. 1 або 2 блістери у картонній пачці. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому, 125 мг/5 мл. У флаконах темного скла, запаяних мембраною і закритих пластмасовою кришкою, що нагвинчується, з пристроєм проти розкриття флакона дітьми. 1 фл. разом із мірною склянкою та мірною ложкою у картонній пачці.Побічна діяПобічні реакції при застосуванні цефуроксиму аксетилу зазвичай виражені незначно, короткочасні та оборотні. Небажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто — ≥1/10; часто – ≥1/100 та <1/10; нечасто – ≥1/1000 та <1/100; рідко – ≥1/10000 та <1/1000; дуже рідко - <1/10000, включаючи окремі випадки. Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекції: часто – суперінфекція грибами роду Candida. З боку кровотворної та лімфатичної систем: часто – еозинофілія; нечасто - хибнопозитивна проба Кумбса, тромбоцитопенія, лейкопенія (іноді важка); дуже рідко – гемолітична анемія. Цефалоспорини абсорбуються на поверхні клітинної мембрани еритроцитів, зв'язуючись з антитілами до цефалоспоринів, що призводить до хибнопозитивного результату проби Кумбса і в окремих випадках - гемолітичної анемії. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи: нечасто - шкірний висип; рідко - кропив'янка, свербіж; дуже рідко – лікарська лихоманка, сироваткова хвороба, анафілаксія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — шлунково-кишкові порушення, включаючи діарею, нудоту, біль у животі; нечасто - блювання; рідко – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ); дуже рідко – жовтяниця (переважно холестатична), гепатит. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що зменшують кислотність шлункового соку, можуть знижувати біодоступність цефуроксиму при порівнянні з спостерігається після прийому препарату натще, а також нівелюють ефект підвищеного всмоктування препарату після їжі. Як і інші антибіотики, препарат Зіннат може впливати на мікрофлору кишечника, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів і, як наслідок, зниження ефективності пероральних гормональних комбінованих контрацептивів. При проведенні фероціанідного тесту може спостерігатися помилково-негативний результат, тому для визначення рівня глюкози в крові та/або плазмі рекомендується використовувати глюкозооксидазний або гексокіназний методи. Препарат Зіннат не впливає на кількісне визначення креатиніну лужно-пікратним методом. Одночасний прийом з петлевими діуретиками уповільнює канальцеву секрецію, знижує нирковий кліренс, підвищує концентрацію у плазмі та збільшує T1/2 цефуроксиму. При одночасному прийомі з аміноглікозидами та діуретиками підвищується ризик виникнення нефротоксичних ефектів.Спосіб застосування та дозиСтандартний курс терапії становить 7 днів (може змінюватись від 5 до 10 днів). Для оптимального всмоктування препарат слід приймати після їди. Дорослі: Більшість інфекцій – 250 мг 2 рази на добу; Інфекції сечостатевих шляхів (цистит, уретрит) – 125 мг 2 рази на добу; Пієлонефрит – 250 мг 2 рази на добу; Легкі та середньотяжкі інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, бронхіт – 250 мг 2 рази на добу; Тяжкіші інфекції нижніх дихальних шляхів або при підозрі на пневмонію - 500 мг 2 рази на добу; Неускладнена гонорея – одноразова доза 1 г; Бореліоз (хвороба Лайма) у дорослих та дітей старше 12 років – 500 мг 2 рази на добу протягом 20 днів. Ступінчаста терапія Цефуроксим випускається також у вигляді натрієвої солі (препарат Зінацеф®) для парентерального введення, що дозволяє послідовно призначати один і той же антибіотик, коли необхідний перехід з парентеральної на пероральну терапію. Препарат Зіннат® ефективний після парентерального застосування препарату Зінацеф® для лікування пневмонії та загострення хронічного бронхіту. Тривалість парентерального та перорального курсів лікування визначається ступенем тяжкості інфекції та клінічною картиною. Пневмонія Препарат Зінацеф® (цефуроксим у вигляді натрієвої солі) у дозі 1,5 г 2-3 рази на добу (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) протягом 48-72 годин, потім препарат Зіннат® (цефуроксиму аксетил) внутрішньо у дозі 500 мг 2 рази на добу Добу протягом 7-10 днів. Загострення хронічного бронхіту Препарат Зінацеф® (цефуроксим у вигляді натрієвої солі) у дозі 750 мг 2-3 рази на добу (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) протягом 48-72 годин, потім препарат Зіннат® (цефуроксиму аксетил) перорально у дозі 500 мг 2 рази на добу. протягом 5-10 днів. Діти з 3-х років: Більшість інфекцій – 125 мг (1 таблетка по 125 мг) 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 250 мг; Середній отит або тяжкі інфекції – 250 мг (1 таблетка по 250 мг або 2 таблетки по 125 мг) 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 500 мг. Таблетки препарату Зіннат® не можна розламувати та кришити. Тому дана лікарська форма не застосовується для лікування пацієнтів із труднощами ковтання, у тому числі маленьких дітей, які не можуть ковтнути цілу таблетку. Для дітей може бути призначений препарат Зіннат у формі гранул для приготування суспензії для прийому внутрішньо. Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення цефуроксиму відбувається переважно нирками. Рекомендується знижувати дозу цефуроксиму у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок для компенсації уповільненого виведення (див. таблицю нижче). Кліренс креатиніну T1/2(годинник) Рекомендована доза > 30 мл/хв 1,4-2,4 Не потрібна корекція дози. 10-29 мл/хв 4,6 Стандартна разова доза кожні 24 години. < 10 мл/хв 16,8 Стандартна разова доза кожні 48 годин. Під час гемодіалізу 2-4 Наприкінці кожного сеансу діалізу слід приймати одну додаткову стандартну разову дозу. ПередозуванняСимптоми: підвищення збудливості мозку з розвитком судом. Лікування: симптоматичне. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при гемодіалізі та перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОбережність слід виявляти при призначенні препарату пацієнтам з алергічною реакцією на бета-лактамні антибіотики в анамнезі. У процесі лікування необхідно контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів, які отримують препарат у високій дозі. У період прийому препарату Зіннат® можлива хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. Як і при використанні інших антибіотиків, тривалий прийом препарату Зіннат може призвести до надмірного зростання грибів роду Candida. Тривалий прийом може спричинити зростання інших резистентних мікроорганізмів (Enterococci та Clostridium difficile), що може вимагати припинення лікування. Псевдомембранозний коліт спостерігався при використанні антибіотиків широкого спектру дії, тому необхідно проводити диференціальну діагностику псевдомембранозного коліту у пацієнтів з тяжкою діареєю, що виникла під час або після лікування антибіотиками. Реакція Яриша-Герксгеймера спостерігалася при бореліозі (хвороба Лайма) при прийомі препарату Зіннат® та обумовлена ​​бактерицидною активністю препарату щодо збудника захворювання на спірохети Borrelia burgdorferi. Пацієнти повинні бути поінформовані, що ці симптоми є типовим наслідком застосування антибіотиків при цій хворобі. Якщо клінічний ефект не досягається протягом 72 годин від початку лікування, парентеральний курс терапії має бути продовжено. Перед початком ступінчастої терапії слід отримати у довідниках інформацію щодо натрієвої солі цефуроксиму (препарат Зінацеф®). Таблетки препарату Зіннат® не можна розламувати та кришити. Тому дана лікарська форма не застосовується на лікування пацієнтів із труднощами ковтання, зокрема. маленьких дітей, які можуть проковтнути цілу таблетку. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому. Слід враховувати вміст сахарози в суспензії Зіннат при лікуванні пацієнтів з цукровим діабетом. 5 мл приготовленої суспензії Зіннат містять 0,25 ХЕ. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Оскільки цефуроксиму аксетил може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему