Заболевания нервной системы ГлаксоСмитКляйн Трейдинг ЗАО

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Ламотриджин – 100,0 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 98,8 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 98,8 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію – 10,0 мг; Повідон – 10,0 мг; Магнію стеарат – 1,6 мг; Барвник заліза оксид жовтий – 0,8 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки від блідо-жовтого до жовто-коричневого кольору, квадратні із закругленими кутами. Одна сторона плоска з видавленим написом "GSEE5", інша сторона багатогранна з опуклим квадратом з видавленою цифрою 100.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засібФармакокінетикаВсмоктування Ламотриджин швидко і повністю всмоктується з кишечника, практично не піддаючись пресистемному метаболізму першого проходження. Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 2,5 години після перорального прийому препарату. Час досягнення максимальної концентрації незначно збільшується після їди, але ступінь абсорбції залишається незмінною. Фармакокінетика має лінійний характер прийому одноразової дози до 450 мг (найбільша досліджена доза). Спостерігаються значні індивідуальні коливання максимальної концентрації у рівноважному стані, проте з рідкісними коливаннями кожного окремого пацієнта. Розподіл Ламотриджин зв'язується з білками плазми приблизно на 55%. Малоймовірно, що вивільнення препарату через білки може призводити до розвитку токсичного ефекту. Об'єм розподілу становить 0,92-1,22 л/кг. Метаболізм У метаболізмі ламотриджину бере участь фермент урідіндифосфатглюкуронілтранфераза (УДФ-глюкуронілтрансфераза). Ламотриджин невеликою мірою підвищує свій власний метаболізм залежно від дози. Однак немає жодних даних, що підтверджують, що ламотриджин впливає на фармакокінетику інших протиепілептичних препаратів і що між ламотриджином та іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р450, можлива взаємодія. Виведення У здорових дорослих середній рівноважний кліренс ламотриджину становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується з утворенням глюкуронідів, які виводяться нирками. Менш 10% препарату виводиться через нирки у незміненому вигляді, близько 2% через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Період напіввиведення у здорових дорослих становить у середньому від 24 до 35 годин. У хворих із синдромом Жильбера спостерігалося зниження кліренсу препарату на 32% порівняно з контрольною групою, що, однак, не виходило за межі нормальних значень загальної популяції. На період напіввиведення ламотриджину великий вплив мають одночасно прийняті лікарські препарати. Середній період напіввиведення знижується приблизно до 14 годин при одночасному застосуванні з препаратами-індукторами глюкуронування, такими як карбамазепін та фенітоїн, і підвищується в середньому до 70 годин при одночасному застосуванні з вальпроатами. Особливі групи пацієнтів Діти У дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих; він найвищий в дітей віком до 5 років. У дітей період напіввиведення ламотриджину зазвичай коротший, ніж у дорослих. Його середнє значення приблизно дорівнює 7 годинам при одночасному застосуванні з препаратами, що індукують глюкуронування, такими як карбамазепін і фенітоїн, і підвищується в середньому до 45-50 годин при одночасному застосуванні з вальпроатами. Пацієнти похилого віку Клінічно значущі відмінності у кліренсі ламотриджину у хворих похилого віку порівняно з молодими пацієнтами не виявлено. Пацієнти з порушенням функції нирок При порушенні функції нирок початкова доза ламотриджину розраховується відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату. Зниження дози може бути потрібне лише при значному зниженні функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені приблизно на 50% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) та на 75% у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Збільшення дози та підтримуюча доза повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту. Клінічна ефективність у пацієнтів з біполярним афективним розладом Ефективність у запобіганні розладам настрою у пацієнтів з біполярними розладами була продемонстрована у двох фундаментальних клінічних дослідженнях. В результаті комбінованого аналізу отриманих результатів було встановлено, що тривалість ремісії, що визначалася як час до виникнення першого епізоду депресії та до першого епізоду манії/гіпоманії/змішаного епізоду манії та гіпоманії після стабілізації, довше у групі ламотриджину порівняно з плацебо. Тривалість ремісії більш виражена депресії.ФармакодинамікаЛамотриджин є блокатором потенціалзалежних натрієвих каналів. У культурі нейронів він викликає потенціалзалежну блокаду імпульсації, що безперервно повторюється, і пригнічує патологічне вивільнення глютамінової кислоти (амінокислота, що грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів), а також інгібує деполяризацію, викликану глютаматом.Показання до застосуванняЕпілепсія Діти від 3 до 12 років Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії. Після досягнення контролю епілепсії на тлі комбінованої терапії супутні протиепілептичні препарати (ПЕП) можуть бути відмінені, і прийом ламотриджину продовжено у монотерапії. Монотерапія типових абсансів. Дорослі та діти (старші 12 років) Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії або монотерапії. Біполярний афективний розлад Дорослі (18 років та старші) Попередження порушень настрою (депресії, манії, гіпоманії, змішаних епізодів) у хворих з біполярним афективним розладом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ламотриджину або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяФертильність Дослідження щодо вивчення репродуктивної функції тварин при застосуванні ламотриджину не виявили порушення фертильності. Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність людини не проводилися. Вагітність Ризик, пов'язаний з ПЕП загалом Жінкам, здатним до народження дітей, необхідно проконсультуватися з фахівцями. Якщо жінка планує вагітність, необхідність лікування ПЕП повинна бути переглянута. У жінок, яким проводиться лікування епілепсії, слід уникати раптового припинення протиепілептичної терапії, оскільки це може призвести до відновлення нападів, що може мати серйозні наслідки для жінки та майбутньої дитини. У потомства матерів, які отримували ПЕП, ризик вроджених вад розвитку збільшується в 2-3 рази порівняно з очікуваною захворюваністю населення в цілому, що становить близько 3%. Найчастіше реєструються пороками є заяча губа, вади серця і судин, дефекти розвитку нервової трубки. Множинна терапія ПЕП пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, у зв'язку з цим? по можливості слід застосовувати монотерапію. Ризик, пов'язаний із прийомом ламотриджину Ламотриджин має легкий інгібуючий вплив на редуктазу дигідрофолієвої кислоти і тому, теоретично, може призвести до підвищеного ризику порушення розвитку ембріона та плода внаслідок зниження рівнів фолієвої кислоти. Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти під час планування вагітності та на ранніх стадіях вагітності. Дані післяреєстраційного спостереження з кількох проспективних регістрів вагітності дозволили задокументувати результати вагітностей близько 8700 жінок, які отримували монотерапію препаратом Ламіктал у першому триместрі вагітності. У цілому нині, отримані дані не підтверджують загального збільшення ризику виникнення вроджених вад розвитку. Хоча з обмеженої кількості регістрів вагітності є повідомлення про збільшення ризику пороків ротової порожнини, завершене дослідження на кшталт випадок-контроль не виявило збільшення ризику розвитку пороків ротової порожнини в порівнянні з іншими серйозними вадами розвитку, що виникають після застосування ламотриджину. Даних щодо застосування препарату Ламіктал при комбінованій терапії недостатньо, щоб оцінити, чи пов'язаний ризик виникнення пороків розвитку з іншими препаратами, що застосовуються в комбінації з ламотриджином. Так само, як і інші препарати, препарат Ламіктал повинен призначатися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь перевищує потенційний ризик. Фізіологічні зміни при вагітності можуть впливати на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину у крові під час вагітності. Призначення препарату Ламіктал вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих. Період грудного вигодовування Ламотриджин різною мірою проникає в грудне молоко, загальна концентрація ламотриджину у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, може досягати приблизно 50% від концентрації ламотриджину, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації ламотриджину можуть досягати рівнів, при яких виявляються фармакологічні ефекти. Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та потенційний ризик розвитку небажаних реакцій у дитини. Якщо жінка, яка приймає препарат Ламіктал, вирішує годувати грудьми, то у дитини необхідно моніторувати появу будь-яких небажаних реакцій.Побічна діяНебажані реакції, виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією або біполярним афективним розладом, були поділені на окремі розділи, специфічні для застосування. Додаткові небажані реакції, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження та обох показань до застосування, включені до розділу "Постреєстраційне спостереження". При розгляді загального профілю безпеки препарату Ламіктал слід ознайомитися з інформацією, що міститься у всіх трьох розділах. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 і Частота народження небажаних реакцій Епілепсія Наступні небажані реакції були виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та при визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал® повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими у ході клінічних досліджень у пацієнтів з біполярним афективним розладом та післяреєстраційного застосування препарату. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірний висип; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона; Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз. У подвійних сліпих додаткових клінічних дослідженнях у дорослих шкірні висипи виникали у 10% пацієнтів і менше, які приймали препарат Ламіктал®, і у 5% пацієнтів, які приймали плацебо. У 2% пацієнтів виникнення шкірного висипу спричинило відміну препарату Ламіктал®. Висипання, зазвичай макуло-папульозного характеру, в основному з'являється протягом 8 тижнів з початку терапії і проходить після відміни препарату Ламіктал®. Є повідомлення про рідкісні випадки розвитку тяжкого, потенційно небезпечного життя шкірного висипу, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайелла). Хоча в більшості випадків при відміні препарату відбувався зворотний розвиток симптомів, у деяких хворих залишалися незворотні рубці, і в окремих випадках були зареєстровані смертельні наслідки, пов'язані з прийомом препарату. Загальний ризик розвитку висипу тісно пов'язаний із: високими початковими дозами препарату Ламіктал® та перевищенням рекомендованої дози при його застосуванні; супутнім застосуванням вальпроатів. Також було отримано повідомлення про розвиток висипки в рамках синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами**. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: гематологічні порушення (включаючи нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію, агранулоцитоз), лімфаденопатію. Гематологічні порушення та лімфаденопатія можуть бути пов'язані або не пов'язані із синдромом гіперчутливості**. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: синдром гіперчутливості** (включаючи такі симптоми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряк обличчя, порушення крові та функції печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність). ** Також були отримані повідомлення про розвиток висипки в рамках синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя та порушення з боку крові та функції печінки. Синдром протікає з різним ступенем клінічної тяжкості і може в окремих випадках призводити до розвитку ДВС-синдрому та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні прояви гіперчутливості (наприклад, пропасниця, лімфаденопатія) можуть бути присутніми навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку таких ознак і симптомів пацієнта слід негайно оглянути лікарем, і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, препарат Ламіктал® слід відмінити. Порушення психіки: - Часто: агресивність, дратівливість; Дуже рідко: тики, галюцинації, сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор; Нечасто: Атаксія; Рідко: ністагм. Порушення з боку органу зору: - Нечасто: диплопія, нечіткість зору. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Порушення функції печінки зазвичай розвиваються у поєднанні з реакціями гіперчутливості, але в поодиноких випадках відзначалися і відсутність явних ознак гіперчутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Дуже рідко: вовчаково-подібний синдром. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: стомлюваність. Біполярний афективний розлад Наступні небажані реакції були виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з біполярним афективним розладом та при визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал® повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та післяреєстраційного спостереження. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірний висип; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона. При оцінці всіх досліджень (контрольованих і неконтрольованих) по препарату Ламіктал® у пацієнтів з біполярним афективним розладом % пацієнтів, які отримували препарат Ламіктал®, та у 6% пацієнтів, які отримували плацебо. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: ажитація, сонливість, запаморочення. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: артралгія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: біль, біль у спині. Післяреєстраційне спостереження Цей розділ включає небажані реакції, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження за обома показаннями до застосування. При визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал дані небажані реакції повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими в ході клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та біполярним афективним розладом. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Рідко: алопеція. Порушення психіки – Дуже рідко: нічні кошмари. Порушення з боку нервової системи - Дуже часто: сонливість, атаксія, біль голови, запаморочення; Часто: ністагм, тремор, безсоння; Рідко: асептичний менінгіт; Дуже рідко: ажитація, нестійкість ходи, рухові розлади, погіршення симптомів хвороби Паркінсона, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз. Є повідомлення про те, що препарат Ламіктал може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів з хворобою Паркінсона і в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореоатетоз у пацієнтів без попередніх порушень. Порушення з боку органу зору: - Дуже часто: диплопія, нечіткий зір; Рідко: кон'юнктивіт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Дуже часто: нудота, блювання; Часто діарея. Тільки при епілепсії Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: підвищення частоти судомних нападів.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодія між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірна. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений рівномірно і не має клінічно значущих наслідків. Таблиця 6. Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину Препарати, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину. Вальпроєва кислота Карбамазепін, фенітоїн, примідон, фенобарбітал, рифампіцин, лопінавір/ритонавір, атазанавір/ритонавір, комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел Препарати літію, бупропіон, оланзапін, окскарбазепін, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалін, топірамат, зонізамід, арипіпразол Вплив інших пероральних контрацептивів та замісної гормональної терапії не вивчався, хоча вони можуть впливати на фармакокінетичні показники ламотриджину. Взаємодія з ПЕП Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму і подовжує його середній період напіввиведення майже в 2 рази. Деякі ПЕП (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Повідомлялося про розвиток небажаних реакцій з боку ЦНС, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у хворих, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Ці симптоми зазвичай проходили після зниження дози карбамазепіну. Аналогічний ефект спостерігався при прийомі ламотриджину та окскарбазепіну здоровими добровольцями, результат зниження доз не вивчався. При одночасному застосуванні ламотриджину у дозі 200 мг та окскарбазепіну у дозі 1200 мг ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину і габапентину кліренс ламотриджину не змінювався. Можливі лікарські взаємодії леветирацетаму та ламотриджину досліджувалися при оцінці сироваткових концентрацій обох препаратів у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Ці дані показують, що ламотриджин та леветирацетам не впливають на фармакокінетику один одного. Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 рази на добу на рівноважні концентрації ламотриджину, таким чином прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%. Прийом зонізаміду (у дозі 200-400 мг на добу) у ході клінічної програми одночасно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) не спричиняв зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію інших ПЕП у плазмі крові. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші ПЕП у зв'язку з білками плазми. Взаємодія при поєднаному застосуванні з іншими психотропними препаратами Ламотриджин у дозі 100 мг/день не викликає порушення фармакокінетики безводного глюконату літію (по 2 г 2 рази на добу протягом 6 днів) при їх одночасному застосуванні. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину і викликає незначне збільшення AUC (площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") ламотриджину глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює кінетики оланзапіну. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому відзначалася сонливість: у 12 з 14 пацієнтів при одночасному застосуванні ламотриджину та рисперидону; у 1 з 20 пацієнтів при прийомі лише рисперидону; в жодного пацієнта прийому одного ламотриджина. У дослідженні у 18 дорослих пацієнтів з біполярним афективним розладом, які отримували за встановленою схемою ламотриджин у дозі 100 мг на добу, дози арипіпразолу збільшували з 10 мг на добу до кінцевого значення 30 мг на добу протягом 7-денного періоду і далі продовжили лікування. з прийомом препарату 1 раз на добу ще протягом 7 днів. Спостерігалося середнє зниження приблизно на 10% Cmax та AUC ламотриджину. Ймовірно, такий вплив не матиме клінічних наслідків. Інгібування дії ламотриджину амітриптилином, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом або лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, дозволяє зробити висновок, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. Результати досліджень in vitro також дозволяють припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон навряд чи можуть впливати на кліренс ламотриджину. Взаємодія з гормональними контрацептивами Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно двократне підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому внутрішньо), що призводить до зниження AUC і Сmах ламотриджину в середньому. Протягом тижня, вільного від прийому активного препарату, спостерігається підвищення концентрації плазми ламотриджину. при цьому концентрація ламотриджину. виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, що в середньому в 2 рази вище, ніж у період активної терапії. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначалося невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела, що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу під час цього дослідження виявило невелике зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормональних підт.Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено. Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг/день) не вивчався і дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводилися. Взаємодія з іншими препаратами Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Хворим, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при одночасному застосуванні ламотриджину та препаратів. що індукують глюкуронування. При застосуванні лопінавіру та/або ритонавіру спостерігалося зниження приблизно на 50% концентрації ламотриджину у плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які одночасно приймають лопінавір та/або ритонавір, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронування. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру та/або ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень AUC та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно. Результати досліджень in vitro показали, що саме ламотриджин є інгібітором катіонних переносників органічних субстратів у потенційно клінічно значимих концентраціях. Ці дані показують, що ламотриджин є потужнішим інгібітором (половина інгібуючої концентрації (IC50) варіює від 53,8 нмоль/л до 186 нмоль/л відповідно), ніж циметидин. Вплив на лабораторні показники Ламотриджин, як повідомляється, впливає на проведення деяких експрес-методів аналізу сечі з метою виявлення заборонених препаратів, які можуть призвести до неправдивих результатів, особливо при виявленні фенциклідину (дисоціативний анестетик). Для підтвердження позитивного результату слід використовувати більш специфічний альтернативний хімічний метод.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовувати, не розламувати. Якщо розрахована доза препарату Ламіктал® (наприклад, при застосуванні у дітей (тільки при епілепсії) або у пацієнтів з порушенням функції печінки) не може бути поділена на цілу кількість таблеток нижчої дози, то пацієнту має бути призначена така доза, яка відповідає найближчому значенню цілої таблетки нижчої дози. Відновлення застосування препарату У разі відновлення застосування препарату Ламіктал® лікарі повинні оцінити необхідність підвищення підтримуючої дози у пацієнтів, які припинили прийом препарату з будь-якої причини, оскільки високі початкові дози та перевищення дози, що рекомендується, асоціюються з ризиком розвитку тяжкого висипу. Чим більше пройшло часу після останнього прийому препарату, тим більшою обережністю слід підвищувати дозу до підтримуючої. Якщо час після припинення прийому перевищує 5 періодів напіввиведення, то доза ламотриджину повинна підвищуватися до підтримуючої відповідно до відповідної схеми. Терапію препаратом Ламіктал не слід відновлювати у пацієнтів, припинення лікування у яких було пов'язане з появою висипу, крім випадків, коли потенційна користь від такої терапії явно перевищує можливі ризики. Епілепсія Монотерапія епілепсії Дорослі та діти віком від 12 років (Таблиця 1) Початкова доза препарату Ламіктал при монотерапії становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібна доза препарату Ламіктал® 500 мг на добу. Діти віком від 3 до 12 років (Таблиця 2) Початкова доза препарату Ламіктал® при монотерапії пацієнтів з типовими абсансами становить 0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 0,6 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижні. Потім дозу слід збільшувати максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Ця обставина дозволяє відносно точно дозувати препарат у дітей з масою тіла 40 кг і більше. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми, хоча деяким пацієнтам з типовими абсансами для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібні вищі дози. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та рекомендований режим підвищення дози. У складі комбінованої терапії епілепсії Дорослі та діти віком від 12 років (Таблиця 1) У пацієнтів, які вже отримують вальпроат у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, надалі – по 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 25-50 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. У таких пацієнтів, які отримують супутню терапію ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину в поєднанні або без інших ПЕП (за винятком вальпроатів), початкова доза препарату Ламіктал становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 100 мг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг/сут на 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту може знадобитися доза 700 мг на добу. У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі – 50 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня. Потім дозу слід збільшувати максимально на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг/сут на 1 або 2 прийоми. Таблиця 1. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал® при лікуванні епілепсії у дорослих та дітей віком від 12 років Режим дозування Тиждень 1-2 Тиждень 3-4 Підтримуюча доза Монотерапія 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можуть бути збільшені на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. Комбінована терапія з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії 12,5 мг (призначається по 25 мг за день) 25 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можуть бути збільшені на 25-50 мг кожні 1-2 тижні. Комбінована терапія без вальпроатів Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 50 мг (1 раз на добу) 100 мг (2 прийоми) 200-400 мг (2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можна збільшити на 100 мг кожні 1-2 тижні. Цей режим повинен використовуватися з іншими препаратами, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту доза може бути збільшена на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. У пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату Ламіктал і рекомендований режим підвищення дози. Діти віком від 3 до 12 років (Таблиця 2) У дітей, які приймають вальпроати у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 0,15 мг/кг/добу 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 0,3 мг/кг/сут 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім доза може бути збільшена максимально на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 1-5 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза становить 200 мг на добу. У дітей, які отримують ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину, у поєднанні з іншими ПЕП або без них (за винятком вальпроатів), початкова доза препарату Ламіктал® становить 0,6 мг/кг/добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі - 1,2 мг/кг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, коли досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить 5-15 мг/кг/сут в 2 прийоми. Максимальна доза становить 400 мг на добу. У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал® становить 0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі – 0,6 мг/кг /сут на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, при якій досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза становить 200 мг на добу. Ймовірно, що пацієнтам віком від 3 до 6 років потрібна підтримуюча доза, що знаходиться на верхній межі діапазону, що рекомендується. Щоб бути впевненим, що підтримується терапевтична доза, необхідно контролювати масу тіла дитини та коригувати дозу препарату при її зміні. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення дози. Таблиця 2. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал при лікуванні епілепсії у дітей віком від 3 до 12 років Режим дозування Тиждень 1-2 Тиждень 3-4 Підтримуюча доза Монотерапія типових абсансів 0,3 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) Підвищення дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-10 мг/кг (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. Комбінована терапія з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії 0,15 мг/кг (1 раз на добу) 0,3 мг/кг (1 раз на добу) Підвищення дози на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-5 мг/кг/добу (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. Комбінована терапія без вальпроатів Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 0,6 мг/кг (2 прийоми) 1,2 мг/кг (2 прийоми) Підвищення дози на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 5-15 мг/кг/добу (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 400 мг/добу. Цей режим повинен використовуватися з препаратами, які не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 0,3 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) Підвищення дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-10 мг/кг/добу (1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. У пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить 1-2 мг, можна призначити ламотриджин у дозі 2 мг через день протягом перших двох тижнів. Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить менше 1 мг, ламотриджин не слід призначати. Діти молодші 3 років Застосування препарату Ламіктал® не вивчено як монотерапію у дітей віком до 2 років або як додаткову терапію у дітей віком до 1 місяця. Безпека та ефективність препарату Ламіктал® як додаткова терапія парціальних судом у дітей віком від 1 місяця до 2 років не встановлена. У дітей віком до 3 років застосування твердих лікарських форм (які попередньо не можна розчинити тощо) не дозволено. Загальні рекомендації щодо режиму дозування при лікуванні епілепсії При відміні супутніх ПЕП, або додаванні ПЕП, або застосуванні на фоні прийому ламотриджину інших лікарських препаратів або ПЕП необхідно брати до уваги те, що це може вплинути на фармакокінетику ламотриджину. Біполярний афективний розлад Дорослі у віці 18 років та старші Через ризик появи висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення доз. Необхідно слідувати перехідному режиму дозування, який включає підвищення протягом 6 тижнів дози препарату Ламіктал® до підтримуючої стабілізуючої дози (Таблиця 3), після чого, за наявності показань, можна скасовувати інші психотропні препарати та/або ПЕП (Таблиця 4). Таблиця 3. Рекомендований режим підвищення дози препарату Ламіктал для досягнення підтримуючої добової стабілізуючої дози для дорослих (старше 18 років) при біполярному афективному розладі Режим дозування Тижня 1-2 Тижня 3-4 Тиждень 5 Цільова стабілізуюча доза (тиждень 6)** а) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами 12,5 мг (25 мг за день) 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 100 мг (1 або 2 прийоми на добу), максимальна добова доза 200 мг б) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 50 мг (1 раз на добу) 100 мг (в 2 прийоми на добу) 200 мг (2 прийоми на добу) 300 мг на 6 тижні терапії, при необхідності збільшити дозу до 400 мг на добу на 7 тижні терапії (в 2 прийоми на добу) в) Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія у пацієнтів, які приймають інші препарати, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 100 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 200 мг (від 100 мг до 400 мг) (в 1 або 2 прийоми на добу) Примітка: у пацієнтів, які приймають пеп, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим підвищення дози, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. ** Цільова стабілізуюча доза змінюється залежно від клінічного ефекту. а) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами Початкова доза препарату Ламіктал у пацієнтів, які додатково приймають препарати, що інгібують глюкуронізацію, такі як вальпроати, становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Дозу слід збільшити до 50 мг 1 раз на добу (або 2 прийоми) на 5 тижні. Звичайна цільова доза для отримання оптимального терапевтичного ефекту становить 100мг/добу (1 або 2 прийоми). Однак, доза може бути збільшена до максимальної добової дози 200 мг залежно від клінічного ефекту. б) Комбінована терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроати. Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном та іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. Початкова доза препарату Ламіктал® у таких пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не приймають вальпроати, становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг на добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів. На 5 тижні дозу слід збільшити до 200 мг на добу на 2 прийоми. На 6 тижні доза може бути збільшена до 300 мг на добу, проте звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 400 мг на добу (2 прийоми), і призначається, починаючи з 7 тижня лікування. в) Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія у пацієнтів, які приймають препарати, які не мають суттєвого індукуючого або інгібуючого впливу на глюкуронізацію ламотриджину. Початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) протягом 2 тижнів. На 5 тижні дозу слід збільшити до 100 мг на добу. Звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 200 мг на добу (1 або 2 прийоми). Однак у клінічних дослідженнях застосовувалися дози в діапазоні від 100 мг до 400 мг. Після досягнення цільової добової стабілізуючої дози, що підтримує, інші психотропні препарати можуть бути скасовані (Таблиця 4). Таблиця 4. Підтримуюча загальна добова доза препарату Ламіктал®, що стабілізує, для лікування біполярного афективного розладу після відміни супутніх психотропних препаратів або ПЕП Режим дозування Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 і далі* а) Після відміни інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатів Подвоїти дозу, що стабілізує, не перевищуючи 100 мг/тиж. Тобто цільова стабілізуюча доза 100 мг на добу збільшується на 1 тижні до 200 мг на добу. Зберегти дозу 200 мг на добу на 2 прийоми. б) Після відміни індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від вихідної дози. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг в) Після відміни інших психотропних препаратів у пацієнтів, які не приймають індуктори або інгібітори глюкуронізації ламотриджину Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення (200 мг на добу на 2 прийоми; діапазон доз від 100 мг до 400 мг). Примітка: у пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином в даний час невідома, рекомендується підтримувати поточну дозу ламотриджину і добір ламотриджину необхідно проводити, ґрунтуючись на клінічній відповіді. * За необхідності доза може бути збільшена до 400 мг на добу. а) Терапія ламотриджином після відміни комбінованої терапії з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами Відразу після відміни вальпроатів, цільову стабілізуючу дозу препарату Ламіктал слід подвоїти та підтримувати на цьому рівні. б) Терапія ламотриджином після відміни комбінованої терапії з індукторами глюкуронізації ламотриджину в залежності від вихідної підтримуючої дози. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. Дозу препарату Ламіктал слід поступово знижувати протягом 3 тижнів після відміни індукторів глюкуронізації. в) Терапія ламотриджином після відміни супутніх психотропних препаратів, які не мають інгібуючого або індукуючого впливу на глюкуронізацію ламотриджину Під час відміни супутніх препаратів повинна бути збережена цільова доза препарату Ламіктал®, досягнута в процесі підвищення. Корекція добової дози препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом після додавання інших препаратів Відсутній клінічний досвід у корекції добових доз препарату Ламіктал після додавання інших препаратів. Однак на підставі досліджень щодо взаємодії препаратів можна надати такі рекомендації (Таблиця 5). Таблиця 5. Корекція добових доз препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом після додавання інших препаратів Режим дозування Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (мг/добу) Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 і далі а) Додавання інгібіторів глюкуронізації ламотриджину (наприклад, вальпроатів), залежно від вихідної дози ламотриджину 200 мг 100 мг Зберегти дозу 100 мг на добу. 300 мг 150 мг Зберегти дозу 150 мг на добу. 400 мг 200 мг Зберегти дозу 200 мг на добу. б) Додавання індукторів глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не отримують вальпроати, залежно від вихідної дози ламотриджину. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. 200 мг 200 мг 300 мг 400 мг 150 мг 150 мг 225 мг 300 мг 100 мг 100 мг 150 мг 200 мг в) Додавання інших препаратів, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення (200 мг на добу; діапазон доз від 100 мг до 400 мг). Примітка: у пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Відміна терапії препаратом Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом Під час проведення клінічних досліджень різка відміна препарату Ламіктал не викликала збільшення частоти, тяжкості або зміни характеру небажаних реакцій порівняно з плацебо. Таким чином, пацієнтам можна скасовувати препарат Ламіктал без поступового зниження його дози. Діти та підлітки молодші 18 років Препарат Ламіктал® не показаний для лікування біполярного афективного розладу у дітей та підлітків віком до 18 років. Безпека та ефективність застосування ламотриджину при біполярному афективному розладі у пацієнтів цієї вікової групи не оцінювалися. Таким чином, рекомендації щодо дозування не можуть бути надані. Загальні рекомендації щодо дозування препарату Ламіктал® у спеціальних груп пацієнтів Жінки, які приймають гормональні контрацептиви а) Застосування препарату Ламіктал® пацієнтами, які вже отримують гормональні контрацептиви: незважаючи на те, що пероральні гормональні контрацептиви підвищують кліренс ламотриджину, немає потреби у спеціальних рекомендаціях щодо режиму підвищення дози препарату Ламіктал® тільки на підставі прийому гормональних контрацептивів. Режим підвищення доз повинен відповідати рекомендованим вказівкам залежно від того, чи додається препарат Ламіктал до вальпроатів (інгібіторів глюкуронізації ламотриджину) або індукторам глюкуронізації ламотриджину; або препарат Ламіктал® застосовується за відсутності вальпроатів або індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. Таблицю 1 для епілепсії та Таблицю 3 для біполярного афективного розладу). б) Застосування гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже одержують підтримуючі дози препарату Ламіктал® та НЕ одержують індуктори глюкуронізації ламотриджину: у більшості випадків потрібне підвищення підтримуючої дози ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. При призначенні гормональних контрацептивів рекомендується підвищення дози ламотриджину на 50-100 мг на добу щотижня залежно від клінічної картини. Не рекомендується перевищувати ці цифри, якщо клінічний стан пацієнта не потребує подальшого підвищення дози препарату Ламіктал. в) Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже одержують підтримуючі дози препарату Ламіктал® та НЕ одержують індуктори глюкуронування ламотриджину: у більшості випадків потрібне зниження дози препарату Ламіктал®, але не більше ніж на 50%. Рекомендується поступове зниження добової дози препарату Ламіктал на 50-100 мг щотижня (швидкість зниження не повинна перевищувати 25% від добової дози на тиждень) протягом більше 3 тижнів, якщо клінічний стан пацієнта не потребує іншого. Застосування атазанавіру в комбінації з ритонавіром Незважаючи на той факт, що при сумісному застосуванні з атазанавіром у комбінації з ритонавіром концентрація ламотриджину в плазмі знижувалася, корекції режиму дозування препарату Ламіктал® при одночасному застосуванні з атазанавіром у комбінації з ритонавіром не потрібно. Підвищення дози препарату Ламіктал® повинно проводитися на підставі рекомендацій, виходячи з того, чи додається ламотриджин до терапії вальпроатами (інгібіторами глюкуронізації ламотриджину) або до терапії індукторами глюкуронізації ламотриджину, або ламотриджин застосовується у відсутності. У пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози препарату Ламіктал і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину, при застосуванні атазанавіру в комбінації з ритонавіром дозу ламотриджину, можливо, буде необхідно підвищити, а при відміні атазанавіру в комбінації з ритонавіром. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Не потрібно корекції режиму дозування порівняно з схемою, що рекомендується. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі практично не відрізняється від такої у дорослих віком до 65 років. Порушення функції печінки Початкову, зростаючу та підтримуючу дози зазвичай слід зменшити приблизно на 50% та 75% у пацієнтів з помірним (стадія В за шкалою Чайлд-Пью) та тяжким (стадія С за шкалою Чайлд-Пью) ступенем порушення функції печінки відповідно. Зростаюча та підтримуюча дози повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю препарат Ламіктал слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності початкові дози препарату Ламіктал слід розраховувати відповідно до режиму дозування для пацієнтів, які приймають ПЕП. У пацієнтів із значним зниженням функції нирок може бути рекомендовано зниження підтримуючих доз.ПередозуванняСимптоми При прийомі доз, що перевищують у 10-20 разів максимальні терапевтичні, були зареєстровані випадки з летальним кінцем. Передозування виявлялося симптомами, що включали ністагм, атаксію, порушення свідомості, епілептичний напад та кому. При передозуванні у пацієнтів також спостерігається розширення інтервалу QRS (подовження часу внутрішньошлуночкової провідності). Лікування Рекомендована госпіталізація та проведення підтримуючої терапії відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВисипання на шкірі Існують повідомлення про побічні явища з боку шкіри, які можуть виникати протягом перших 8 тижнів після початку терапії ламотриджином. Більшість висипань носить легкий характер і проходить самостійно, проте є повідомлення про висипання, які вимагали госпіталізації пацієнта та припинення прийому ламотриджину. Вони включали такі потенційно життєзагрозливі шкірні реакції, як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Тяжкі шкірні реакції у дорослих хворих, які застосовують ламотриджин відповідно до загальноприйнятих рекомендацій, розвиваються з частотою приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно в половині цих випадків зареєстровано синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000 хворих). У хворих із біполярними розладами частота тяжких шкірних висипань за даними клінічних досліджень становить приблизно 1 на 1000 хворих. Діти ризик розвитку важких шкірних висипань вище, ніж в дорослих. За наявними даними частота шкірних висипань, які вимагали госпіталізації, в дітей віком становила від 1 на 300 до 1 на 100 хворих дітей. У дітей початкові прояви висипки можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні брати до уваги можливість реакції дітей на препарат, що проявляється розвитком висипки та лихоманки у перші 8 тижнів терапії. Крім того, сумарний ризик розвитку висипу значною мірою пов'язаний з: високою початковою дозою ламотриджину та перевищенням рекомендованої швидкості підвищення доз ламотриджину; одночасним застосуванням із вальпроатами. Обережність необхідна при призначенні пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (що не класифікувалася як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, ніж у пацієнтів анамнезом. При виявленні висипу всі пацієнти (дорослі та діти) мають бути одразу оглянуті лікарем. Прийом ламотриджину повинен бути негайно припинений за винятком випадків, коли очевидно, що розвиток висипу не пов'язаний з прийомом препарату. Не рекомендується відновлювати прийом ламотриджину у випадках, коли його попереднє призначення було скасовано у зв'язку з розвитком шкірної реакції, якщо очікуваний терапевтичний ефект від застосування препарату не перевищує ризик побічних ефектів. Повідомлялося,що висип може бути частиною синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряклість обличчя та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.набряклість особи та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.набряклість особи та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити. Асептичний менінгіт Розвиток асептичного менінгіту є оборотним при відміні препарату здебільшого та відновлюється у ряді випадків при повторному призначенні. Повторне призначення призводить до швидкого повернення симптомів, які часто бувають важчими. Ламотриджин не призначають повторно пацієнтам, у яких припинення лікування було асоційовано з асептичним менінгітом. Гормональні контрацептиви Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину Було показано, що комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину, що призводить до зниження рівня ламотриджину в плазмі. При його призначенні для досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідно підвищення підтримуючих доз ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. У жінок, які вже не приймають індуктори глюкуронування ламотриджину та приймають гормональні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву у прийомі контрацептиву), у цей період часу спостерігатиметься поступове транзиторне підвищення концентрації ламотриджину. Підвищення концентрації буде виражено більше,якщо чергове збільшення дози ламотриджину проводитиметься безпосередньо перед прийомом або в період прийому неактивного препарату. Медичні працівники повинні опанувати клінічні навички ведення жінок, які на фоні лікування ламотриджином починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, оскільки це може вимагати корекції дози ламотриджину. Інші пероральні контрацептиви та гормональна замісна терапія не були вивчені, хоча вони можуть подібним чином впливати на фармакокінетичні параметри ламотриджину. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів Спільне призначення ламотриджину та комбінованого гормонального контрацептиву (що містить етинілестрадіол та левоноргестрел) призводить до помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та змін концентрації ФСГ та ЛГ. Вплив цих змін на овуляторну активність яєчників невідомий. Однак не можна виключити можливість, що у деяких хворих, які приймають ламотриджин та гормональні контрацептиви, ці зміни можуть спричинити зниження ефективності контрацептивів. Такі хворі мають бути проінструктовані необхідність негайно повідомляти лікаря про зміни у характері менструального циклу, тобто. про раптові кровотечі. Дигідрофолат редуктаза Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолат редуктази, тому існує можливість втручання препарату в метаболізм фолатів при його тривалому призначенні. Однак було показано, що ламотриджин не викликав суттєвих змін концентрації гемоглобіну, середнього обсягу еритроцитів, концентрації фолатів, еритроцитів сироватки при тривалості призначення препарату до 1 року та не знижував концентрації фолатів в еритроцитах при призначенні ламотриджину тривалістю до 5 років. Вплив ламотриджину на катіонний переносник органічних субстратів Ламотриджин є інгібітором канальцевої секреції шляхом впливу на катіонний переносник білків. Це може призвести до підвищення концентрацій плазми деяких лікарських засобів, які виводяться головним чином через нирки. Спільне призначення ламотриджину та субстратів з вузьким терапевтичним діапазоном, наприклад, дофетиліду, не рекомендується. Ниркова недостатність Одноразове призначення ламотриджину хворим з тяжкою нирковою недостатністю не виявило значних змін концентрації ламотриджину. Однак накопичення глюкуронідного метаболіту є можливим, тому необхідно виявляти обережність при лікуванні хворих з нирковою недостатністю. Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин Не можна призначати ламотриджин (у звичайних таблетках або розчинних/жувальних таблетках) хворим, які вже отримують будь-які інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія Різке скасування прийому ламотриджину, як і інших ПЕП, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2-х тижнів. У літературі є повідомлення про те, що важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, поліорганних порушень та дисемінованого внутрішньосудинного згортання, іноді з фатальним результатом. Подібні випадки спостерігалися і при лікуванні хворих на ламотриджин. Суїцидальний ризик Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутнім біполярним розладом знаходяться у групі високого ризику суїцидів. У 25-50% пацієнтів із біполярним розладом спостерігалася хоча б одна суїцидальна спроба; у таких пацієнтів може відзначатися посилення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки (суїцидальність) на фоні прийому препаратів для лікування біполярного розладу, включаючи ламотриджин, а також без лікування. Суїцидальні думки та суїцидальна поведінка відзначалися у пацієнтів, які приймали ПЕП за декількома показаннями, включаючи епілепсію та біполярний розлад. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень ПЕП (включно з ламотриджином) показав невелике збільшення суїцидального ризику. Механізм цієї дії невідомий і доступні дані не виключають можливості підвищення ризику суїциду при застосуванні ламотриджину. Таким чином,пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом щодо виникнення суїцидальних думок і поведінки. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд за пацієнтами) повинні бути поінформовані про необхідність медичної консультації у разі виникнення таких симптомів. Біполярний афективний розлад Діти та підлітки молодші 18 років Лікування антидепресантами пов'язане зі збільшенням ризиків суїцидальних думок та поведінки у дітей та підлітків з великою депресією та іншими психічними порушеннями. Клінічне погіршення у пацієнтів із біполярним афективним розладом У пацієнтів з біполярним розладом, які отримують ламотриджин, необхідно ретельно моніторувати симптоми клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та суїцидальності, особливо на початку курсу лікування та в момент зміни дози. Пацієнти, у яких в анамнезі відзначалися суїцидальні думки або суїцидальна поведінка, молоді пацієнти та пацієнти, у яких було виявлено виникнення значної міри суїцидальних думок до початку терапії, знаходяться у групі високого ризику виникнення суїцидальних думок або суїцидальної поведінки, такі пацієнти повинні перебувати під спостереженням під час лікування. Пацієнти (і особи, які здійснюють догляд за пацієнтами) повинні бути попереджені про необхідність спостереження за будь-якими погіршеннями стану пацієнтів (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних думок/поведінки або думок про заподіяння шкоди собі та повинні звернутися за медичною допомогою негайно, якщо ці симптоми є. При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до режиму терапії, включаючи можливість відміни препарату у пацієнтів, у яких є клінічне погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появу суїцидальних думок/поведінки, особливо якщо ці симптоми тяжкі, з раптовим початком та що раніше не відзначалися. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Два проведені дослідження за участю здорових добровольців показали, що вплив ламотриджину на точну візуально-рухову координацію, рухи очей та суб'єктивний седативний ефект не відрізнявся від впливу плацебо. Є повідомлення про побічні ефекти ламотриджину неврологічного характеру, таких як запаморочення та диплопія. Тому перш ніж сісти за кермо автомобіля або керувати механізмами, хворі повинні оцінити вплив ламотриджину на свій стан. Оскільки ефект усіх протиепілептичних засобів має індивідуальну варіабельність, то пацієнти повинні проконсультуватися зі своїм лікарем про можливість водити машину.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Ламотриджин – 25,0 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 24,7 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 24,7 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію – 2,5 мг; Повідон – 2,5 мг; Магнію стеарат – 0,4 мг; Барвник заліза оксид жовтий – 0,2 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки від блідо-жовтого до жовто-коричневого кольору, квадратні із закругленими кутами. Одна сторона плоска з видавленим написом "GSEC7", інша сторона багатогранна, з опуклим квадратом з цифрою 25.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засібФармакокінетикаВсмоктування Ламотриджин швидко і повністю всмоктується з кишечника, практично не піддаючись пресистемному метаболізму першого проходження. Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 2,5 години після перорального прийому препарату. Час досягнення максимальної концентрації незначно збільшується після їди, але ступінь абсорбції залишається незмінною. Фармакокінетика має лінійний характер прийому одноразової дози до 450 мг (найбільша досліджена доза). Спостерігаються значні індивідуальні коливання максимальної концентрації у рівноважному стані, проте з рідкісними коливаннями кожного окремого пацієнта. Розподіл Ламотриджин зв'язується з білками плазми приблизно на 55%. Малоймовірно, що вивільнення препарату через білки може призводити до розвитку токсичного ефекту. Об'єм розподілу становить 0,92-1,22 л/кг. Метаболізм У метаболізмі ламотриджину бере участь фермент урідіндифосфатглюкуронілтранфераза (УДФ-глюкуронілтрансфераза). Ламотриджин невеликою мірою підвищує свій власний метаболізм залежно від дози. Однак немає жодних даних, що підтверджують, що ламотриджин впливає на фармакокінетику інших протиепілептичних препаратів і що між ламотриджином та іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р450, можлива взаємодія. Виведення У здорових дорослих середній рівноважний кліренс ламотриджину становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується з утворенням глюкуронідів, які виводяться нирками. Менш 10% препарату виводиться через нирки у незміненому вигляді, близько 2% через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Період напіввиведення у здорових дорослих становить у середньому від 24 до 35 годин. У хворих із синдромом Жильбера спостерігалося зниження кліренсу препарату на 32% порівняно з контрольною групою, що, однак, не виходило за межі нормальних значень загальної популяції. На період напіввиведення ламотриджину великий вплив мають одночасно прийняті лікарські препарати. Середній період напіввиведення знижується приблизно до 14 годин при одночасному застосуванні з препаратами-індукторами глюкуронування, такими як карбамазепін та фенітоїн, і підвищується в середньому до 70 годин при одночасному застосуванні з вальпроатами. Особливі групи пацієнтів Діти У дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих; він найвищий в дітей віком до 5 років. У дітей період напіввиведення ламотриджину зазвичай коротший, ніж у дорослих. Його середнє значення приблизно дорівнює 7 годинам при одночасному застосуванні з препаратами, що індукують глюкуронування, такими як карбамазепін і фенітоїн, і підвищується в середньому до 45-50 годин при одночасному застосуванні з вальпроатами. Пацієнти похилого віку Клінічно значущі відмінності у кліренсі ламотриджину у хворих похилого віку порівняно з молодими пацієнтами не виявлено. Пацієнти з порушенням функції нирок При порушенні функції нирок початкова доза ламотриджину розраховується відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату. Зниження дози може бути потрібне лише при значному зниженні функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені приблизно на 50% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) та на 75% у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Збільшення дози та підтримуюча доза повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту. Клінічна ефективність у пацієнтів з біполярним афективним розладом Ефективність у запобіганні розладам настрою у пацієнтів з біполярними розладами була продемонстрована у двох фундаментальних клінічних дослідженнях. В результаті комбінованого аналізу отриманих результатів було встановлено, що тривалість ремісії, що визначалася як час до виникнення першого епізоду депресії та до першого епізоду манії/гіпоманії/змішаного епізоду манії та гіпоманії після стабілізації, довше у групі ламотриджину порівняно з плацебо. Тривалість ремісії більш виражена депресії.ФармакодинамікаЛамотриджин є блокатором потенціалзалежних натрієвих каналів. У культурі нейронів він викликає потенціалзалежну блокаду імпульсації, що безперервно повторюється, і пригнічує патологічне вивільнення глютамінової кислоти (амінокислота, що грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів), а також інгібує деполяризацію, викликану глютаматом.Показання до застосуванняЕпілепсія Діти від 3 до 12 років Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії. Після досягнення контролю епілепсії на тлі комбінованої терапії супутні протиепілептичні препарати (ПЕП) можуть бути відмінені, і прийом ламотриджину продовжено у монотерапії. Монотерапія типових абсансів. Дорослі та діти (старші 12 років) Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії або монотерапії. Біполярний афективний розлад Дорослі (18 років та старші) Попередження порушень настрою (депресії, манії, гіпоманії, змішаних епізодів) у хворих з біполярним афективним розладом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ламотриджину або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяФертильність Дослідження щодо вивчення репродуктивної функції тварин при застосуванні ламотриджину не виявили порушення фертильності. Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність людини не проводилися. Вагітність Ризик, пов'язаний з ПЕП загалом Жінкам, здатним до народження дітей, необхідно проконсультуватися з фахівцями. Якщо жінка планує вагітність, необхідність лікування ПЕП повинна бути переглянута. У жінок, яким проводиться лікування епілепсії, слід уникати раптового припинення протиепілептичної терапії, оскільки це може призвести до відновлення нападів, що може мати серйозні наслідки для жінки та майбутньої дитини. У потомства матерів, які отримували ПЕП, ризик вроджених вад розвитку збільшується в 2-3 рази порівняно з очікуваною захворюваністю населення в цілому, що становить близько 3%. Найчастіше реєструються пороками є заяча губа, вади серця і судин, дефекти розвитку нервової трубки. Множинна терапія ПЕП пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, у зв'язку з цим? по можливості слід застосовувати монотерапію. Ризик, пов'язаний із прийомом ламотриджину Ламотриджин має легкий інгібуючий вплив на редуктазу дигідрофолієвої кислоти і тому, теоретично, може призвести до підвищеного ризику порушення розвитку ембріона та плода внаслідок зниження рівнів фолієвої кислоти. Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти під час планування вагітності та на ранніх стадіях вагітності. Дані післяреєстраційного спостереження з кількох проспективних регістрів вагітності дозволили задокументувати результати вагітностей близько 8700 жінок, які отримували монотерапію препаратом Ламіктал у першому триместрі вагітності. У цілому нині, отримані дані не підтверджують загального збільшення ризику виникнення вроджених вад розвитку. Хоча з обмеженої кількості регістрів вагітності є повідомлення про збільшення ризику пороків ротової порожнини, завершене дослідження на кшталт випадок-контроль не виявило збільшення ризику розвитку пороків ротової порожнини в порівнянні з іншими серйозними вадами розвитку, що виникають після застосування ламотриджину. Даних щодо застосування препарату Ламіктал при комбінованій терапії недостатньо, щоб оцінити, чи пов'язаний ризик виникнення пороків розвитку з іншими препаратами, що застосовуються в комбінації з ламотриджином. Так само, як і інші препарати, препарат Ламіктал повинен призначатися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь перевищує потенційний ризик. Фізіологічні зміни при вагітності можуть впливати на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину у крові під час вагітності. Призначення препарату Ламіктал вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих. Період грудного вигодовування Ламотриджин різною мірою проникає в грудне молоко, загальна концентрація ламотриджину у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, може досягати приблизно 50% від концентрації ламотриджину, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації ламотриджину можуть досягати рівнів, при яких виявляються фармакологічні ефекти. Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та потенційний ризик розвитку небажаних реакцій у дитини. Якщо жінка, яка приймає препарат Ламіктал, вирішує годувати грудьми, то у дитини необхідно моніторувати появу будь-яких небажаних реакцій.Побічна діяНебажані реакції, виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією або біполярним афективним розладом, були поділені на окремі розділи, специфічні для застосування. Додаткові небажані реакції, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження та обох показань до застосування, включені до розділу "Постреєстраційне спостереження". При розгляді загального профілю безпеки препарату Ламіктал слід ознайомитися з інформацією, що міститься у всіх трьох розділах. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 і Частота народження небажаних реакцій Епілепсія Наступні небажані реакції були виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та при визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал® повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими у ході клінічних досліджень у пацієнтів з біполярним афективним розладом та післяреєстраційного застосування препарату. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірний висип; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона; Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз. У подвійних сліпих додаткових клінічних дослідженнях у дорослих шкірні висипи виникали у 10% пацієнтів і менше, які приймали препарат Ламіктал®, і у 5% пацієнтів, які приймали плацебо. У 2% пацієнтів виникнення шкірного висипу спричинило відміну препарату Ламіктал®. Висипання, зазвичай макуло-папульозного характеру, в основному з'являється протягом 8 тижнів з початку терапії і проходить після відміни препарату Ламіктал®. Є повідомлення про рідкісні випадки розвитку тяжкого, потенційно небезпечного життя шкірного висипу, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайелла). Хоча в більшості випадків при відміні препарату відбувався зворотний розвиток симптомів, у деяких хворих залишалися незворотні рубці, і в окремих випадках були зареєстровані смертельні наслідки, пов'язані з прийомом препарату. Загальний ризик розвитку висипу тісно пов'язаний із: високими початковими дозами препарату Ламіктал® та перевищенням рекомендованої дози при його застосуванні; супутнім застосуванням вальпроатів. Також було отримано повідомлення про розвиток висипки в рамках синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами**. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: гематологічні порушення (включаючи нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію, агранулоцитоз), лімфаденопатію. Гематологічні порушення та лімфаденопатія можуть бути пов'язані або не пов'язані із синдромом гіперчутливості**. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: синдром гіперчутливості** (включаючи такі симптоми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряк обличчя, порушення крові та функції печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність). ** Також були отримані повідомлення про розвиток висипки в рамках синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя та порушення з боку крові та функції печінки. Синдром протікає з різним ступенем клінічної тяжкості і може в окремих випадках призводити до розвитку ДВС-синдрому та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні прояви гіперчутливості (наприклад, пропасниця, лімфаденопатія) можуть бути присутніми навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку таких ознак і симптомів пацієнта слід негайно оглянути лікарем, і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, препарат Ламіктал® слід відмінити. Порушення психіки: - Часто: агресивність, дратівливість; Дуже рідко: тики, галюцинації, сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор; Нечасто: Атаксія; Рідко: ністагм. Порушення з боку органу зору: - Нечасто: диплопія, нечіткість зору. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Порушення функції печінки зазвичай розвиваються у поєднанні з реакціями гіперчутливості, але в поодиноких випадках відзначалися і відсутність явних ознак гіперчутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Дуже рідко: вовчаково-подібний синдром. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: стомлюваність. Біполярний афективний розлад Наступні небажані реакції були виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з біполярним афективним розладом та при визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал® повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та післяреєстраційного спостереження. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірний висип; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона. При оцінці всіх досліджень (контрольованих і неконтрольованих) по препарату Ламіктал® у пацієнтів з біполярним афективним розладом % пацієнтів, які отримували препарат Ламіктал®, та у 6% пацієнтів, які отримували плацебо. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: ажитація, сонливість, запаморочення. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: артралгія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: біль, біль у спині. Післяреєстраційне спостереження Цей розділ включає небажані реакції, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження за обома показаннями до застосування. При визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал дані небажані реакції повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими в ході клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та біполярним афективним розладом. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Рідко: алопеція. Порушення психіки – Дуже рідко: нічні кошмари. Порушення з боку нервової системи - Дуже часто: сонливість, атаксія, біль голови, запаморочення; Часто: ністагм, тремор, безсоння; Рідко: асептичний менінгіт; Дуже рідко: ажитація, нестійкість ходи, рухові розлади, погіршення симптомів хвороби Паркінсона, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз. Є повідомлення про те, що препарат Ламіктал може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів з хворобою Паркінсона і в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореоатетоз у пацієнтів без попередніх порушень. Порушення з боку органу зору: - Дуже часто: диплопія, нечіткий зір; Рідко: кон'юнктивіт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Дуже часто: нудота, блювання; Часто діарея. Тільки при епілепсії Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: підвищення частоти судомних нападів.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодія між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірна. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений рівномірно і не має клінічно значущих наслідків. Таблиця 6. Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину Препарати, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину. Вальпроєва кислота Карбамазепін, фенітоїн, примідон, фенобарбітал, рифампіцин, лопінавір/ритонавір, атазанавір/ритонавір, комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел Препарати літію, бупропіон, оланзапін, окскарбазепін, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалін, топірамат, зонізамід, арипіпразол Вплив інших пероральних контрацептивів та замісної гормональної терапії не вивчався, хоча вони можуть впливати на фармакокінетичні показники ламотриджину. Взаємодія з ПЕП Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму і подовжує його середній період напіввиведення майже в 2 рази. Деякі ПЕП (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Повідомлялося про розвиток небажаних реакцій з боку ЦНС, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у хворих, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Ці симптоми зазвичай проходили після зниження дози карбамазепіну. Аналогічний ефект спостерігався при прийомі ламотриджину та окскарбазепіну здоровими добровольцями, результат зниження доз не вивчався. При одночасному застосуванні ламотриджину у дозі 200 мг та окскарбазепіну у дозі 1200 мг ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину і габапентину кліренс ламотриджину не змінювався. Можливі лікарські взаємодії леветирацетаму та ламотриджину досліджувалися при оцінці сироваткових концентрацій обох препаратів у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Ці дані показують, що ламотриджин та леветирацетам не впливають на фармакокінетику один одного. Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 рази на добу на рівноважні концентрації ламотриджину, таким чином прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%. Прийом зонізаміду (у дозі 200-400 мг на добу) у ході клінічної програми одночасно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) не спричиняв зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію інших ПЕП у плазмі крові. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші ПЕП у зв'язку з білками плазми. Взаємодія при поєднаному застосуванні з іншими психотропними препаратами Ламотриджин у дозі 100 мг/день не викликає порушення фармакокінетики безводного глюконату літію (по 2 г 2 рази на добу протягом 6 днів) при їх одночасному застосуванні. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину і викликає незначне збільшення AUC (площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") ламотриджину глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює кінетики оланзапіну. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому відзначалася сонливість: у 12 з 14 пацієнтів при одночасному застосуванні ламотриджину та рисперидону; у 1 з 20 пацієнтів при прийомі лише рисперидону; в жодного пацієнта прийому одного ламотриджина. У дослідженні у 18 дорослих пацієнтів з біполярним афективним розладом, які отримували за встановленою схемою ламотриджин у дозі 100 мг на добу, дози арипіпразолу збільшували з 10 мг на добу до кінцевого значення 30 мг на добу протягом 7-денного періоду і далі продовжили лікування. з прийомом препарату 1 раз на добу ще протягом 7 днів. Спостерігалося середнє зниження приблизно на 10% Cmax та AUC ламотриджину. Ймовірно, такий вплив не матиме клінічних наслідків. Інгібування дії ламотриджину амітриптилином, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом або лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, дозволяє зробити висновок, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. Результати досліджень in vitro також дозволяють припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон навряд чи можуть впливати на кліренс ламотриджину. Взаємодія з гормональними контрацептивами Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно двократне підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому внутрішньо), що призводить до зниження AUC і Сmах ламотриджину в середньому. Протягом тижня, вільного від прийому активного препарату, спостерігається підвищення концентрації плазми ламотриджину. при цьому концентрація ламотриджину. виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, що в середньому в 2 рази вище, ніж у період активної терапії. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначалося невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела, що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу під час цього дослідження виявило невелике зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормональних підт.Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено. Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг/день) не вивчався і дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводилися. Взаємодія з іншими препаратами Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Хворим, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при одночасному застосуванні ламотриджину та препаратів. що індукують глюкуронування. При застосуванні лопінавіру та/або ритонавіру спостерігалося зниження приблизно на 50% концентрації ламотриджину у плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які одночасно приймають лопінавір та/або ритонавір, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронування. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру та/або ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень AUC та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно. Результати досліджень in vitro показали, що саме ламотриджин є інгібітором катіонних переносників органічних субстратів у потенційно клінічно значимих концентраціях. Ці дані показують, що ламотриджин є потужнішим інгібітором (половина інгібуючої концентрації (IC50) варіює від 53,8 нмоль/л до 186 нмоль/л відповідно), ніж циметидин. Вплив на лабораторні показники Ламотриджин, як повідомляється, впливає на проведення деяких експрес-методів аналізу сечі з метою виявлення заборонених препаратів, які можуть призвести до неправдивих результатів, особливо при виявленні фенциклідину (дисоціативний анестетик). Для підтвердження позитивного результату слід використовувати більш специфічний альтернативний хімічний метод.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовувати, не розламувати. Якщо розрахована доза препарату Ламіктал® (наприклад, при застосуванні у дітей (тільки при епілепсії) або у пацієнтів з порушенням функції печінки) не може бути поділена на цілу кількість таблеток нижчої дози, то пацієнту має бути призначена така доза, яка відповідає найближчому значенню цілої таблетки нижчої дози. Відновлення застосування препарату У разі відновлення застосування препарату Ламіктал® лікарі повинні оцінити необхідність підвищення підтримуючої дози у пацієнтів, які припинили прийом препарату з будь-якої причини, оскільки високі початкові дози та перевищення дози, що рекомендується, асоціюються з ризиком розвитку тяжкого висипу. Чим більше пройшло часу після останнього прийому препарату, тим більшою обережністю слід підвищувати дозу до підтримуючої. Якщо час після припинення прийому перевищує 5 періодів напіввиведення, то доза ламотриджину повинна підвищуватися до підтримуючої відповідно до відповідної схеми. Терапію препаратом Ламіктал не слід відновлювати у пацієнтів, припинення лікування у яких було пов'язане з появою висипу, крім випадків, коли потенційна користь від такої терапії явно перевищує можливі ризики. Епілепсія Монотерапія епілепсії Дорослі та діти віком від 12 років (Таблиця 1) Початкова доза препарату Ламіктал при монотерапії становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібна доза препарату Ламіктал® 500 мг на добу. Діти віком від 3 до 12 років (Таблиця 2) Початкова доза препарату Ламіктал® при монотерапії пацієнтів з типовими абсансами становить 0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 0,6 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижні. Потім дозу слід збільшувати максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Ця обставина дозволяє відносно точно дозувати препарат у дітей з масою тіла 40 кг і більше. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми, хоча деяким пацієнтам з типовими абсансами для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібні вищі дози. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та рекомендований режим підвищення дози. У складі комбінованої терапії епілепсії Дорослі та діти віком від 12 років (Таблиця 1) У пацієнтів, які вже отримують вальпроат у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, надалі – по 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 25-50 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. У таких пацієнтів, які отримують супутню терапію ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину в поєднанні або без інших ПЕП (за винятком вальпроатів), початкова доза препарату Ламіктал становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 100 мг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг/сут на 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту може знадобитися доза 700 мг на добу. У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі – 50 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня. Потім дозу слід збільшувати максимально на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг/сут на 1 або 2 прийоми. Таблиця 1. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал® при лікуванні епілепсії у дорослих та дітей віком від 12 років Режим дозування Тиждень 1-2 Тиждень 3-4 Підтримуюча доза Монотерапія 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можуть бути збільшені на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. Комбінована терапія з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії 12,5 мг (призначається по 25 мг за день) 25 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можуть бути збільшені на 25-50 мг кожні 1-2 тижні. Комбінована терапія без вальпроатів Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 50 мг (1 раз на добу) 100 мг (2 прийоми) 200-400 мг (2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можна збільшити на 100 мг кожні 1-2 тижні. Цей режим повинен використовуватися з іншими препаратами, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту доза може бути збільшена на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. У пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату Ламіктал і рекомендований режим підвищення дози. Діти віком від 3 до 12 років (Таблиця 2) У дітей, які приймають вальпроати у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 0,15 мг/кг/добу 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 0,3 мг/кг/сут 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім доза може бути збільшена максимально на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 1-5 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза становить 200 мг на добу. У дітей, які отримують ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину, у поєднанні з іншими ПЕП або без них (за винятком вальпроатів), початкова доза препарату Ламіктал® становить 0,6 мг/кг/добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі - 1,2 мг/кг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, коли досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить 5-15 мг/кг/сут в 2 прийоми. Максимальна доза становить 400 мг на добу. У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал® становить 0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі – 0,6 мг/кг /сут на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, при якій досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза становить 200 мг на добу. Ймовірно, що пацієнтам віком від 3 до 6 років потрібна підтримуюча доза, що знаходиться на верхній межі діапазону, що рекомендується. Щоб бути впевненим, що підтримується терапевтична доза, необхідно контролювати масу тіла дитини та коригувати дозу препарату при її зміні. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення дози. Таблиця 2. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал при лікуванні епілепсії у дітей віком від 3 до 12 років Режим дозування Тиждень 1-2 Тиждень 3-4 Підтримуюча доза Монотерапія типових абсансів 0,3 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) Підвищення дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-10 мг/кг (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. Комбінована терапія з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії 0,15 мг/кг (1 раз на добу) 0,3 мг/кг (1 раз на добу) Підвищення дози на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-5 мг/кг/добу (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. Комбінована терапія без вальпроатів Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 0,6 мг/кг (2 прийоми) 1,2 мг/кг (2 прийоми) Підвищення дози на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 5-15 мг/кг/добу (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 400 мг/добу. Цей режим повинен використовуватися з препаратами, які не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 0,3 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) Підвищення дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-10 мг/кг/добу (1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. У пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить 1-2 мг, можна призначити ламотриджин у дозі 2 мг через день протягом перших двох тижнів. Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить менше 1 мг, ламотриджин не слід призначати. Діти молодші 3 років Застосування препарату Ламіктал® не вивчено як монотерапію у дітей віком до 2 років або як додаткову терапію у дітей віком до 1 місяця. Безпека та ефективність препарату Ламіктал® як додаткова терапія парціальних судом у дітей віком від 1 місяця до 2 років не встановлена. У дітей віком до 3 років застосування твердих лікарських форм (які попередньо не можна розчинити тощо) не дозволено. Загальні рекомендації щодо режиму дозування при лікуванні епілепсії При відміні супутніх ПЕП, або додаванні ПЕП, або застосуванні на фоні прийому ламотриджину інших лікарських препаратів або ПЕП необхідно брати до уваги те, що це може вплинути на фармакокінетику ламотриджину. Біполярний афективний розлад Дорослі у віці 18 років та старші Через ризик появи висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення доз. Необхідно слідувати перехідному режиму дозування, який включає підвищення протягом 6 тижнів дози препарату Ламіктал® до підтримуючої стабілізуючої дози (Таблиця 3), після чого, за наявності показань, можна скасовувати інші психотропні препарати та/або ПЕП (Таблиця 4). Таблиця 3. Рекомендований режим підвищення дози препарату Ламіктал для досягнення підтримуючої добової стабілізуючої дози для дорослих (старше 18 років) при біполярному афективному розладі Режим дозування Тижня 1-2 Тижня 3-4 Тиждень 5 Цільова стабілізуюча доза (тиждень 6)** а) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами 12,5 мг (25 мг за день) 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 100 мг (1 або 2 прийоми на добу), максимальна добова доза 200 мг б) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 50 мг (1 раз на добу) 100 мг (в 2 прийоми на добу) 200 мг (2 прийоми на добу) 300 мг на 6 тижні терапії, при необхідності збільшити дозу до 400 мг на добу на 7 тижні терапії (в 2 прийоми на добу) в) Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія у пацієнтів, які приймають інші препарати, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 100 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 200 мг (від 100 мг до 400 мг) (в 1 або 2 прийоми на добу) Примітка: у пацієнтів, які приймають пеп, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим підвищення дози, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. ** Цільова стабілізуюча доза змінюється залежно від клінічного ефекту. а) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами Початкова доза препарату Ламіктал у пацієнтів, які додатково приймають препарати, що інгібують глюкуронізацію, такі як вальпроати, становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Дозу слід збільшити до 50 мг 1 раз на добу (або 2 прийоми) на 5 тижні. Звичайна цільова доза для отримання оптимального терапевтичного ефекту становить 100мг/добу (1 або 2 прийоми). Однак, доза може бути збільшена до максимальної добової дози 200 мг залежно від клінічного ефекту. б) Комбінована терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроати. Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном та іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. Початкова доза препарату Ламіктал® у таких пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не приймають вальпроати, становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг на добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів. На 5 тижні дозу слід збільшити до 200 мг на добу на 2 прийоми. На 6 тижні доза може бути збільшена до 300 мг на добу, проте звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 400 мг на добу (2 прийоми), і призначається, починаючи з 7 тижня лікування. в) Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія у пацієнтів, які приймають препарати, які не мають суттєвого індукуючого або інгібуючого впливу на глюкуронізацію ламотриджину. Початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) протягом 2 тижнів. На 5 тижні дозу слід збільшити до 100 мг на добу. Звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 200 мг на добу (1 або 2 прийоми). Однак у клінічних дослідженнях застосовувалися дози в діапазоні від 100 мг до 400 мг. Після досягнення цільової добової стабілізуючої дози, що підтримує, інші психотропні препарати можуть бути скасовані (Таблиця 4). Таблиця 4. Підтримуюча загальна добова доза препарату Ламіктал®, що стабілізує, для лікування біполярного афективного розладу після відміни супутніх психотропних препаратів або ПЕП Режим дозування Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 і далі* а) Після відміни інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатів Подвоїти дозу, що стабілізує, не перевищуючи 100 мг/тиж. Тобто цільова стабілізуюча доза 100 мг на добу збільшується на 1 тижні до 200 мг на добу. Зберегти дозу 200 мг на добу на 2 прийоми. б) Після відміни індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від вихідної дози. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг в) Після відміни інших психотропних препаратів у пацієнтів, які не приймають індуктори або інгібітори глюкуронізації ламотриджину Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення (200 мг на добу на 2 прийоми; діапазон доз від 100 мг до 400 мг). Примітка: у пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином в даний час невідома, рекомендується підтримувати поточну дозу ламотриджину і добір ламотриджину необхідно проводити, ґрунтуючись на клінічній відповіді. * За необхідності доза може бути збільшена до 400 мг на добу. а) Терапія ламотриджином після відміни комбінованої терапії з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами Відразу після відміни вальпроатів, цільову стабілізуючу дозу препарату Ламіктал слід подвоїти та підтримувати на цьому рівні. б) Терапія ламотриджином після відміни комбінованої терапії з індукторами глюкуронізації ламотриджину в залежності від вихідної підтримуючої дози. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. Дозу препарату Ламіктал слід поступово знижувати протягом 3 тижнів після відміни індукторів глюкуронізації. в) Терапія ламотриджином після відміни супутніх психотропних препаратів, які не мають інгібуючого або індукуючого впливу на глюкуронізацію ламотриджину Під час відміни супутніх препаратів повинна бути збережена цільова доза препарату Ламіктал®, досягнута в процесі підвищення. Корекція добової дози препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом після додавання інших препаратів Відсутній клінічний досвід у корекції добових доз препарату Ламіктал після додавання інших препаратів. Однак на підставі досліджень щодо взаємодії препаратів можна надати такі рекомендації (Таблиця 5). Таблиця 5. Корекція добових доз препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом після додавання інших препаратів Режим дозування Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (мг/добу) Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 і далі а) Додавання інгібіторів глюкуронізації ламотриджину (наприклад, вальпроатів), залежно від вихідної дози ламотриджину 200 мг 100 мг Зберегти дозу 100 мг на добу. 300 мг 150 мг Зберегти дозу 150 мг на добу. 400 мг 200 мг Зберегти дозу 200 мг на добу. б) Додавання індукторів глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не отримують вальпроати, залежно від вихідної дози ламотриджину. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. 200 мг 200 мг 300 мг 400 мг 150 мг 150 мг 225 мг 300 мг 100 мг 100 мг 150 мг 200 мг в) Додавання інших препаратів, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення (200 мг на добу; діапазон доз від 100 мг до 400 мг). Примітка: у пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Відміна терапії препаратом Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом Під час проведення клінічних досліджень різка відміна препарату Ламіктал не викликала збільшення частоти, тяжкості або зміни характеру небажаних реакцій порівняно з плацебо. Таким чином, пацієнтам можна скасовувати препарат Ламіктал без поступового зниження його дози. Діти та підлітки молодші 18 років Препарат Ламіктал® не показаний для лікування біполярного афективного розладу у дітей та підлітків віком до 18 років. Безпека та ефективність застосування ламотриджину при біполярному афективному розладі у пацієнтів цієї вікової групи не оцінювалися. Таким чином, рекомендації щодо дозування не можуть бути надані. Загальні рекомендації щодо дозування препарату Ламіктал® у спеціальних груп пацієнтів Жінки, які приймають гормональні контрацептиви а) Застосування препарату Ламіктал® пацієнтами, які вже отримують гормональні контрацептиви: незважаючи на те, що пероральні гормональні контрацептиви підвищують кліренс ламотриджину, немає потреби у спеціальних рекомендаціях щодо режиму підвищення дози препарату Ламіктал® тільки на підставі прийому гормональних контрацептивів. Режим підвищення доз повинен відповідати рекомендованим вказівкам залежно від того, чи додається препарат Ламіктал до вальпроатів (інгібіторів глюкуронізації ламотриджину) або індукторам глюкуронізації ламотриджину; або препарат Ламіктал® застосовується за відсутності вальпроатів або індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. Таблицю 1 для епілепсії та Таблицю 3 для біполярного афективного розладу). б) Застосування гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже одержують підтримуючі дози препарату Ламіктал® та НЕ одержують індуктори глюкуронізації ламотриджину: у більшості випадків потрібне підвищення підтримуючої дози ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. При призначенні гормональних контрацептивів рекомендується підвищення дози ламотриджину на 50-100 мг на добу щотижня залежно від клінічної картини. Не рекомендується перевищувати ці цифри, якщо клінічний стан пацієнта не потребує подальшого підвищення дози препарату Ламіктал. в) Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже одержують підтримуючі дози препарату Ламіктал® та НЕ одержують індуктори глюкуронування ламотриджину: у більшості випадків потрібне зниження дози препарату Ламіктал®, але не більше ніж на 50%. Рекомендується поступове зниження добової дози препарату Ламіктал на 50-100 мг щотижня (швидкість зниження не повинна перевищувати 25% від добової дози на тиждень) протягом більше 3 тижнів, якщо клінічний стан пацієнта не потребує іншого. Застосування атазанавіру в комбінації з ритонавіром Незважаючи на той факт, що при сумісному застосуванні з атазанавіром у комбінації з ритонавіром концентрація ламотриджину в плазмі знижувалася, корекції режиму дозування препарату Ламіктал® при одночасному застосуванні з атазанавіром у комбінації з ритонавіром не потрібно. Підвищення дози препарату Ламіктал® повинно проводитися на підставі рекомендацій, виходячи з того, чи додається ламотриджин до терапії вальпроатами (інгібіторами глюкуронізації ламотриджину) або до терапії індукторами глюкуронізації ламотриджину, або ламотриджин застосовується у відсутності. У пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози препарату Ламіктал і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину, при застосуванні атазанавіру в комбінації з ритонавіром дозу ламотриджину, можливо, буде необхідно підвищити, а при відміні атазанавіру в комбінації з ритонавіром. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Не потрібно корекції режиму дозування порівняно з схемою, що рекомендується. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі практично не відрізняється від такої у дорослих віком до 65 років. Порушення функції печінки Початкову, зростаючу та підтримуючу дози зазвичай слід зменшити приблизно на 50% та 75% у пацієнтів з помірним (стадія В за шкалою Чайлд-Пью) та тяжким (стадія С за шкалою Чайлд-Пью) ступенем порушення функції печінки відповідно. Зростаюча та підтримуюча дози повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю препарат Ламіктал слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності початкові дози препарату Ламіктал слід розраховувати відповідно до режиму дозування для пацієнтів, які приймають ПЕП. У пацієнтів із значним зниженням функції нирок може бути рекомендовано зниження підтримуючих доз.ПередозуванняСимптоми При прийомі доз, що перевищують у 10-20 разів максимальні терапевтичні, були зареєстровані випадки з летальним кінцем. Передозування виявлялося симптомами, що включали ністагм, атаксію, порушення свідомості, епілептичний напад та кому. При передозуванні у пацієнтів також спостерігається розширення інтервалу QRS (подовження часу внутрішньошлуночкової провідності). Лікування Рекомендована госпіталізація та проведення підтримуючої терапії відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВисипання на шкірі Існують повідомлення про побічні явища з боку шкіри, які можуть виникати протягом перших 8 тижнів після початку терапії ламотриджином. Більшість висипань носить легкий характер і проходить самостійно, проте є повідомлення про висипання, які вимагали госпіталізації пацієнта та припинення прийому ламотриджину. Вони включали такі потенційно життєзагрозливі шкірні реакції, як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Тяжкі шкірні реакції у дорослих хворих, які застосовують ламотриджин відповідно до загальноприйнятих рекомендацій, розвиваються з частотою приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно в половині цих випадків зареєстровано синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000 хворих). У хворих із біполярними розладами частота тяжких шкірних висипань за даними клінічних досліджень становить приблизно 1 на 1000 хворих. Діти ризик розвитку важких шкірних висипань вище, ніж в дорослих. За наявними даними частота шкірних висипань, які вимагали госпіталізації, в дітей віком становила від 1 на 300 до 1 на 100 хворих дітей. У дітей початкові прояви висипки можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні брати до уваги можливість реакції дітей на препарат, що проявляється розвитком висипки та лихоманки у перші 8 тижнів терапії. Крім того, сумарний ризик розвитку висипу значною мірою пов'язаний з: високою початковою дозою ламотриджину та перевищенням рекомендованої швидкості підвищення доз ламотриджину; одночасним застосуванням із вальпроатами. Обережність необхідна при призначенні пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (що не класифікувалася як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, ніж у пацієнтів анамнезом. При виявленні висипу всі пацієнти (дорослі та діти) мають бути одразу оглянуті лікарем. Прийом ламотриджину повинен бути негайно припинений за винятком випадків, коли очевидно, що розвиток висипу не пов'язаний з прийомом препарату. Не рекомендується відновлювати прийом ламотриджину у випадках, коли його попереднє призначення було скасовано у зв'язку з розвитком шкірної реакції, якщо очікуваний терапевтичний ефект від застосування препарату не перевищує ризик побічних ефектів. Повідомлялося,що висип може бути частиною синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряклість обличчя та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.набряклість особи та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.набряклість особи та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити. Асептичний менінгіт Розвиток асептичного менінгіту є оборотним при відміні препарату здебільшого та відновлюється у ряді випадків при повторному призначенні. Повторне призначення призводить до швидкого повернення симптомів, які часто бувають важчими. Ламотриджин не призначають повторно пацієнтам, у яких припинення лікування було асоційовано з асептичним менінгітом. Гормональні контрацептиви Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину Було показано, що комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину, що призводить до зниження рівня ламотриджину в плазмі. При його призначенні для досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідно підвищення підтримуючих доз ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. У жінок, які вже не приймають індуктори глюкуронування ламотриджину та приймають гормональні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву у прийомі контрацептиву), у цей період часу спостерігатиметься поступове транзиторне підвищення концентрації ламотриджину. Підвищення концентрації буде виражено більше,якщо чергове збільшення дози ламотриджину проводитиметься безпосередньо перед прийомом або в період прийому неактивного препарату. Медичні працівники повинні опанувати клінічні навички ведення жінок, які на фоні лікування ламотриджином починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, оскільки це може вимагати корекції дози ламотриджину. Інші пероральні контрацептиви та гормональна замісна терапія не були вивчені, хоча вони можуть подібним чином впливати на фармакокінетичні параметри ламотриджину. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів Спільне призначення ламотриджину та комбінованого гормонального контрацептиву (що містить етинілестрадіол та левоноргестрел) призводить до помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та змін концентрації ФСГ та ЛГ. Вплив цих змін на овуляторну активність яєчників невідомий. Однак не можна виключити можливість, що у деяких хворих, які приймають ламотриджин та гормональні контрацептиви, ці зміни можуть спричинити зниження ефективності контрацептивів. Такі хворі мають бути проінструктовані необхідність негайно повідомляти лікаря про зміни у характері менструального циклу, тобто. про раптові кровотечі. Дигідрофолат редуктаза Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолат редуктази, тому існує можливість втручання препарату в метаболізм фолатів при його тривалому призначенні. Однак було показано, що ламотриджин не викликав суттєвих змін концентрації гемоглобіну, середнього обсягу еритроцитів, концентрації фолатів, еритроцитів сироватки при тривалості призначення препарату до 1 року та не знижував концентрації фолатів в еритроцитах при призначенні ламотриджину тривалістю до 5 років. Вплив ламотриджину на катіонний переносник органічних субстратів Ламотриджин є інгібітором канальцевої секреції шляхом впливу на катіонний переносник білків. Це може призвести до підвищення концентрацій плазми деяких лікарських засобів, які виводяться головним чином через нирки. Спільне призначення ламотриджину та субстратів з вузьким терапевтичним діапазоном, наприклад, дофетиліду, не рекомендується. Ниркова недостатність Одноразове призначення ламотриджину хворим з тяжкою нирковою недостатністю не виявило значних змін концентрації ламотриджину. Однак накопичення глюкуронідного метаболіту є можливим, тому необхідно виявляти обережність при лікуванні хворих з нирковою недостатністю. Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин Не можна призначати ламотриджин (у звичайних таблетках або розчинних/жувальних таблетках) хворим, які вже отримують будь-які інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія Різке скасування прийому ламотриджину, як і інших ПЕП, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2-х тижнів. У літературі є повідомлення про те, що важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, поліорганних порушень та дисемінованого внутрішньосудинного згортання, іноді з фатальним результатом. Подібні випадки спостерігалися і при лікуванні хворих на ламотриджин. Суїцидальний ризик Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутнім біполярним розладом знаходяться у групі високого ризику суїцидів. У 25-50% пацієнтів із біполярним розладом спостерігалася хоча б одна суїцидальна спроба; у таких пацієнтів може відзначатися посилення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки (суїцидальність) на фоні прийому препаратів для лікування біполярного розладу, включаючи ламотриджин, а також без лікування. Суїцидальні думки та суїцидальна поведінка відзначалися у пацієнтів, які приймали ПЕП за декількома показаннями, включаючи епілепсію та біполярний розлад. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень ПЕП (включно з ламотриджином) показав невелике збільшення суїцидального ризику. Механізм цієї дії невідомий і доступні дані не виключають можливості підвищення ризику суїциду при застосуванні ламотриджину. Таким чином,пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом щодо виникнення суїцидальних думок і поведінки. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд за пацієнтами) повинні бути поінформовані про необхідність медичної консультації у разі виникнення таких симптомів. Биполярное аффективное расстройство Дети и подростки младше 18 лет Лечение антидепрессантами связано с увеличением рисков суицидальных мыслей и поведения у детей и подростков с большой депрессией и другими психическими нарушениями. Клиническое ухудшение у пациентов с биполярным аффективным расстройством У пациентов с биполярным расстройством, получающих ламотриджин, необходимо тщательно мониторировать симптомы клинического ухудшения (включая появление новых симптомов) и суицидальности, особенно в начале курса лечения и в момент изменения дозы. Пациенты, у которых в анамнезе отмечались суицидальные мысли или суицидальное поведение, молодые пациенты и пациенты, у которых было выявлено возникновение в значительной степени суицидальных мыслей до начала терапии, находятся в группе высокого риска возникновения суицидальных мыслей или суицидального поведения, такие пациенты должны находиться под строгим наблюдением во время лечения. Пациенты (и лица, осуществляющие уход за пациентами) должны быть предупреждены о необходимости наблюдения за любыми ухудшениями состояния пациентов (включая появление новых симптомов) и/или появлением суицидальных мыслей/поведения или мыслей о причинении вреда себе и должны обратиться за медицинской помощью немедленно, если эти симптомы имеются. При этом следует оценить ситуацию и внести соответствующие изменения в режим терапии, включая возможность отмены препарата у пациентов, у которых имеется клиническое ухудшение (включая появление новых симптомов) и/или появление суицидальных мыслей/поведения, особенно если эти симптомы тяжелые, с внезапным началом и ранее не отмечавшиеся. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Два проведенных исследования с участием здоровых добровольцев показали, что влияние ламотриджина на точную визуально-двигательную координацию, движения глаз и субъективный седативный эффект не отличалось от влияния плацебо. Имеются сообщения о побочных эффектах ламотриджина неврологического характера, таких как головокружение и диплопия. Поэтому прежде, чем сесть за руль автомобиля или управлять механизмами, больные должны оценить влияние ламотриджина на свое состояние. Так как эффект всех противоэпилептических средств имеет индивидуальную вариабельность, то пациенты должны проконсультироваться со своим врачом о возможности водить машину.Условия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Ламотриджин – 50,0 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 49,4 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 49,4 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію – 5,0 мг; Повідон – 5,0 мг; Магнію стеарат – 0,4 мг; Барвник заліза оксид жовтий – 0,4 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки від блідо-жовтого до жовто-коричневого кольору, квадратні із закругленими кутами. Одна сторона плоска з видавленим написом "GSEE1", інша сторона багатогранна, з опуклим квадратом з видавленою цифрою 50.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засібФармакокінетикаВсмоктування Ламотриджин швидко і повністю всмоктується з кишечника, практично не піддаючись пресистемному метаболізму першого проходження. Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 2,5 години після перорального прийому препарату. Час досягнення максимальної концентрації незначно збільшується після їди, але ступінь абсорбції залишається незмінною. Фармакокінетика має лінійний характер прийому одноразової дози до 450 мг (найбільша досліджена доза). Спостерігаються значні індивідуальні коливання максимальної концентрації у рівноважному стані, проте з рідкісними коливаннями кожного окремого пацієнта. Розподіл Ламотриджин зв'язується з білками плазми приблизно на 55%. Малоймовірно, що вивільнення препарату через білки може призводити до розвитку токсичного ефекту. Об'єм розподілу становить 0,92-1,22 л/кг. Метаболізм У метаболізмі ламотриджину бере участь фермент урідіндифосфатглюкуронілтранфераза (УДФ-глюкуронілтрансфераза). Ламотриджин невеликою мірою підвищує свій власний метаболізм залежно від дози. Однак немає жодних даних, що підтверджують, що ламотриджин впливає на фармакокінетику інших протиепілептичних препаратів і що між ламотриджином та іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р450, можлива взаємодія. Виведення У здорових дорослих середній рівноважний кліренс ламотриджину становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується з утворенням глюкуронідів, які виводяться нирками. Менш 10% препарату виводиться через нирки у незміненому вигляді, близько 2% через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Період напіввиведення у здорових дорослих становить у середньому від 24 до 35 годин. У хворих із синдромом Жильбера спостерігалося зниження кліренсу препарату на 32% порівняно з контрольною групою, що, однак, не виходило за межі нормальних значень загальної популяції. На період напіввиведення ламотриджину великий вплив мають одночасно прийняті лікарські препарати. Середній період напіввиведення знижується приблизно до 14 годин при одночасному застосуванні з препаратами-індукторами глюкуронування, такими як карбамазепін та фенітоїн, і підвищується в середньому до 70 годин при одночасному застосуванні з вальпроатами. Особливі групи пацієнтів Діти У дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих; він найвищий в дітей віком до 5 років. У дітей період напіввиведення ламотриджину зазвичай коротший, ніж у дорослих. Його середнє значення приблизно дорівнює 7 годинам при одночасному застосуванні з препаратами, що індукують глюкуронування, такими як карбамазепін і фенітоїн, і підвищується в середньому до 45-50 годин при одночасному застосуванні з вальпроатами. Пацієнти похилого віку Клінічно значущі відмінності у кліренсі ламотриджину у хворих похилого віку порівняно з молодими пацієнтами не виявлено. Пацієнти з порушенням функції нирок При порушенні функції нирок початкова доза ламотриджину розраховується відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату. Зниження дози може бути потрібне лише при значному зниженні функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені приблизно на 50% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) та на 75% у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Збільшення дози та підтримуюча доза повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту. Клінічна ефективність у пацієнтів з біполярним афективним розладом Ефективність у запобіганні розладам настрою у пацієнтів з біполярними розладами була продемонстрована у двох фундаментальних клінічних дослідженнях. В результаті комбінованого аналізу отриманих результатів було встановлено, що тривалість ремісії, що визначалася як час до виникнення першого епізоду депресії та до першого епізоду манії/гіпоманії/змішаного епізоду манії та гіпоманії після стабілізації, довше у групі ламотриджину порівняно з плацебо. Тривалість ремісії більш виражена депресії.ФармакодинамікаЛамотриджин є блокатором потенціалзалежних натрієвих каналів. У культурі нейронів він викликає потенціалзалежну блокаду імпульсації, що безперервно повторюється, і пригнічує патологічне вивільнення глютамінової кислоти (амінокислота, що грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів), а також інгібує деполяризацію, викликану глютаматом.Показання до застосуванняЕпілепсія Діти від 3 до 12 років Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії. Після досягнення контролю епілепсії на тлі комбінованої терапії супутні протиепілептичні препарати (ПЕП) можуть бути відмінені, і прийом ламотриджину продовжено у монотерапії. Монотерапія типових абсансів. Дорослі та діти (старші 12 років) Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії або монотерапії. Біполярний афективний розлад Дорослі (18 років та старші) Попередження порушень настрою (депресії, манії, гіпоманії, змішаних епізодів) у хворих з біполярним афективним розладом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ламотриджину або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяФертильність Дослідження щодо вивчення репродуктивної функції тварин при застосуванні ламотриджину не виявили порушення фертильності. Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність людини не проводилися. Вагітність Ризик, пов'язаний з ПЕП загалом Жінкам, здатним до народження дітей, необхідно проконсультуватися з фахівцями. Якщо жінка планує вагітність, необхідність лікування ПЕП повинна бути переглянута. У жінок, яким проводиться лікування епілепсії, слід уникати раптового припинення протиепілептичної терапії, оскільки це може призвести до відновлення нападів, що може мати серйозні наслідки для жінки та майбутньої дитини. У потомства матерів, які отримували ПЕП, ризик вроджених вад розвитку збільшується в 2-3 рази порівняно з очікуваною захворюваністю населення в цілому, що становить близько 3%. Найчастіше реєструються пороками є заяча губа, вади серця і судин, дефекти розвитку нервової трубки. Множинна терапія ПЕП пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, у зв'язку з цим? по можливості слід застосовувати монотерапію. Ризик, пов'язаний із прийомом ламотриджину Ламотриджин має легкий інгібуючий вплив на редуктазу дигідрофолієвої кислоти і тому, теоретично, може призвести до підвищеного ризику порушення розвитку ембріона та плода внаслідок зниження рівнів фолієвої кислоти. Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти під час планування вагітності та на ранніх стадіях вагітності. Дані післяреєстраційного спостереження з кількох проспективних регістрів вагітності дозволили задокументувати результати вагітностей близько 8700 жінок, які отримували монотерапію препаратом Ламіктал у першому триместрі вагітності. У цілому нині, отримані дані не підтверджують загального збільшення ризику виникнення вроджених вад розвитку. Хоча з обмеженої кількості регістрів вагітності є повідомлення про збільшення ризику пороків ротової порожнини, завершене дослідження на кшталт випадок-контроль не виявило збільшення ризику розвитку пороків ротової порожнини в порівнянні з іншими серйозними вадами розвитку, що виникають після застосування ламотриджину. Даних щодо застосування препарату Ламіктал при комбінованій терапії недостатньо, щоб оцінити, чи пов'язаний ризик виникнення пороків розвитку з іншими препаратами, що застосовуються в комбінації з ламотриджином. Так само, як і інші препарати, препарат Ламіктал повинен призначатися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь перевищує потенційний ризик. Фізіологічні зміни при вагітності можуть впливати на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину у крові під час вагітності. Призначення препарату Ламіктал вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих. Період грудного вигодовування Ламотриджин різною мірою проникає в грудне молоко, загальна концентрація ламотриджину у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, може досягати приблизно 50% від концентрації ламотриджину, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації ламотриджину можуть досягати рівнів, при яких виявляються фармакологічні ефекти. Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та потенційний ризик розвитку небажаних реакцій у дитини. Якщо жінка, яка приймає препарат Ламіктал, вирішує годувати грудьми, то у дитини необхідно моніторувати появу будь-яких небажаних реакцій.Побічна діяНебажані реакції, виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією або біполярним афективним розладом, були поділені на окремі розділи, специфічні для застосування. Додаткові небажані реакції, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження та обох показань до застосування, включені до розділу "Постреєстраційне спостереження". При розгляді загального профілю безпеки препарату Ламіктал слід ознайомитися з інформацією, що міститься у всіх трьох розділах. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 і Частота народження небажаних реакцій Епілепсія Наступні небажані реакції були виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та при визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал® повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими у ході клінічних досліджень у пацієнтів з біполярним афективним розладом та післяреєстраційного застосування препарату. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірний висип; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона; Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз. У подвійних сліпих додаткових клінічних дослідженнях у дорослих шкірні висипи виникали у 10% пацієнтів і менше, які приймали препарат Ламіктал®, і у 5% пацієнтів, які приймали плацебо. У 2% пацієнтів виникнення шкірного висипу спричинило відміну препарату Ламіктал®. Висипання, зазвичай макуло-папульозного характеру, в основному з'являється протягом 8 тижнів з початку терапії і проходить після відміни препарату Ламіктал®. Є повідомлення про рідкісні випадки розвитку тяжкого, потенційно небезпечного життя шкірного висипу, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайелла). Хоча в більшості випадків при відміні препарату відбувався зворотний розвиток симптомів, у деяких хворих залишалися незворотні рубці, і в окремих випадках були зареєстровані смертельні наслідки, пов'язані з прийомом препарату. Загальний ризик розвитку висипу тісно пов'язаний із: високими початковими дозами препарату Ламіктал® та перевищенням рекомендованої дози при його застосуванні; супутнім застосуванням вальпроатів. Також було отримано повідомлення про розвиток висипки в рамках синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами**. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: гематологічні порушення (включаючи нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію, агранулоцитоз), лімфаденопатію. Гематологічні порушення та лімфаденопатія можуть бути пов'язані або не пов'язані із синдромом гіперчутливості**. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: синдром гіперчутливості** (включаючи такі симптоми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряк обличчя, порушення крові та функції печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність). ** Також були отримані повідомлення про розвиток висипки в рамках синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя та порушення з боку крові та функції печінки. Синдром протікає з різним ступенем клінічної тяжкості і може в окремих випадках призводити до розвитку ДВС-синдрому та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні прояви гіперчутливості (наприклад, пропасниця, лімфаденопатія) можуть бути присутніми навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку таких ознак і симптомів пацієнта слід негайно оглянути лікарем, і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, препарат Ламіктал® слід відмінити. Порушення психіки: - Часто: агресивність, дратівливість; Дуже рідко: тики, галюцинації, сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор; Нечасто: Атаксія; Рідко: ністагм. Порушення з боку органу зору: - Нечасто: диплопія, нечіткість зору. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Порушення функції печінки зазвичай розвиваються у поєднанні з реакціями гіперчутливості, але в поодиноких випадках відзначалися і відсутність явних ознак гіперчутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Дуже рідко: вовчаково-подібний синдром. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: стомлюваність. Біполярний афективний розлад Наступні небажані реакції були виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з біполярним афективним розладом та при визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал® повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та післяреєстраційного спостереження. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірний висип; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона. При оцінці всіх досліджень (контрольованих і неконтрольованих) по препарату Ламіктал® у пацієнтів з біполярним афективним розладом % пацієнтів, які отримували препарат Ламіктал®, та у 6% пацієнтів, які отримували плацебо. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: ажитація, сонливість, запаморочення. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: артралгія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: біль, біль у спині. Післяреєстраційне спостереження Цей розділ включає небажані реакції, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження за обома показаннями до застосування. При визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал дані небажані реакції повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими в ході клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та біполярним афективним розладом. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Рідко: алопеція. Порушення психіки – Дуже рідко: нічні кошмари. Порушення з боку нервової системи - Дуже часто: сонливість, атаксія, біль голови, запаморочення; Часто: ністагм, тремор, безсоння; Рідко: асептичний менінгіт; Дуже рідко: ажитація, нестійкість ходи, рухові розлади, погіршення симптомів хвороби Паркінсона, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз. Є повідомлення про те, що препарат Ламіктал може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів з хворобою Паркінсона і в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореоатетоз у пацієнтів без попередніх порушень. Порушення з боку органу зору: - Дуже часто: диплопія, нечіткий зір; Рідко: кон'юнктивіт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Дуже часто: нудота, блювання; Часто діарея. Тільки при епілепсії Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: підвищення частоти судомних нападів.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодія між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірна. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений рівномірно і не має клінічно значущих наслідків. Таблиця 6. Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину Препарати, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину. Вальпроєва кислота Карбамазепін, фенітоїн, примідон, фенобарбітал, рифампіцин, лопінавір/ритонавір, атазанавір/ритонавір, комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел Препарати літію, бупропіон, оланзапін, окскарбазепін, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалін, топірамат, зонізамід, арипіпразол Вплив інших пероральних контрацептивів та замісної гормональної терапії не вивчався, хоча вони можуть впливати на фармакокінетичні показники ламотриджину. Взаємодія з ПЕП Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму і подовжує його середній період напіввиведення майже в 2 рази. Деякі ПЕП (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Повідомлялося про розвиток небажаних реакцій з боку ЦНС, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у хворих, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Ці симптоми зазвичай проходили після зниження дози карбамазепіну. Аналогічний ефект спостерігався при прийомі ламотриджину та окскарбазепіну здоровими добровольцями, результат зниження доз не вивчався. При одночасному застосуванні ламотриджину у дозі 200 мг та окскарбазепіну у дозі 1200 мг ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину і габапентину кліренс ламотриджину не змінювався. Можливі лікарські взаємодії леветирацетаму та ламотриджину досліджувалися при оцінці сироваткових концентрацій обох препаратів у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Ці дані показують, що ламотриджин та леветирацетам не впливають на фармакокінетику один одного. Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 рази на добу на рівноважні концентрації ламотриджину, таким чином прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%. Прийом зонізаміду (у дозі 200-400 мг на добу) у ході клінічної програми одночасно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) не спричиняв зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію інших ПЕП у плазмі крові. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші ПЕП у зв'язку з білками плазми. Взаємодія при поєднаному застосуванні з іншими психотропними препаратами Ламотриджин у дозі 100 мг/день не викликає порушення фармакокінетики безводного глюконату літію (по 2 г 2 рази на добу протягом 6 днів) при їх одночасному застосуванні. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину і викликає незначне збільшення AUC (площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") ламотриджину глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює кінетики оланзапіну. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому відзначалася сонливість: у 12 з 14 пацієнтів при одночасному застосуванні ламотриджину та рисперидону; у 1 з 20 пацієнтів при прийомі лише рисперидону; в жодного пацієнта прийому одного ламотриджина. У дослідженні у 18 дорослих пацієнтів з біполярним афективним розладом, які отримували за встановленою схемою ламотриджин у дозі 100 мг на добу, дози арипіпразолу збільшували з 10 мг на добу до кінцевого значення 30 мг на добу протягом 7-денного періоду і далі продовжили лікування. з прийомом препарату 1 раз на добу ще протягом 7 днів. Спостерігалося середнє зниження приблизно на 10% Cmax та AUC ламотриджину. Ймовірно, такий вплив не матиме клінічних наслідків. Інгібування дії ламотриджину амітриптилином, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом або лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, дозволяє зробити висновок, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. Результати досліджень in vitro також дозволяють припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон навряд чи можуть впливати на кліренс ламотриджину. Взаємодія з гормональними контрацептивами Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно двократне підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому внутрішньо), що призводить до зниження AUC і Сmах ламотриджину в середньому. Протягом тижня, вільного від прийому активного препарату, спостерігається підвищення концентрації плазми ламотриджину. при цьому концентрація ламотриджину. виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, що в середньому в 2 рази вище, ніж у період активної терапії. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначалося невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела, що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу під час цього дослідження виявило невелике зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормональних підт.Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено. Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг/день) не вивчався і дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводилися. Взаємодія з іншими препаратами Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Хворим, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при одночасному застосуванні ламотриджину та препаратів. що індукують глюкуронування. При застосуванні лопінавіру та/або ритонавіру спостерігалося зниження приблизно на 50% концентрації ламотриджину у плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які одночасно приймають лопінавір та/або ритонавір, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронування. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру та/або ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень AUC та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно. Результати досліджень in vitro показали, що саме ламотриджин є інгібітором катіонних переносників органічних субстратів у потенційно клінічно значимих концентраціях. Ці дані показують, що ламотриджин є потужнішим інгібітором (половина інгібуючої концентрації (IC50) варіює від 53,8 нмоль/л до 186 нмоль/л відповідно), ніж циметидин. Вплив на лабораторні показники Ламотриджин, як повідомляється, впливає на проведення деяких експрес-методів аналізу сечі з метою виявлення заборонених препаратів, які можуть призвести до неправдивих результатів, особливо при виявленні фенциклідину (дисоціативний анестетик). Для підтвердження позитивного результату слід використовувати більш специфічний альтернативний хімічний метод.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовувати, не розламувати. Якщо розрахована доза препарату Ламіктал® (наприклад, при застосуванні у дітей (тільки при епілепсії) або у пацієнтів з порушенням функції печінки) не може бути поділена на цілу кількість таблеток нижчої дози, то пацієнту має бути призначена така доза, яка відповідає найближчому значенню цілої таблетки нижчої дози. Відновлення застосування препарату У разі відновлення застосування препарату Ламіктал® лікарі повинні оцінити необхідність підвищення підтримуючої дози у пацієнтів, які припинили прийом препарату з будь-якої причини, оскільки високі початкові дози та перевищення дози, що рекомендується, асоціюються з ризиком розвитку тяжкого висипу. Чим більше пройшло часу після останнього прийому препарату, тим більшою обережністю слід підвищувати дозу до підтримуючої. Якщо час після припинення прийому перевищує 5 періодів напіввиведення, то доза ламотриджину повинна підвищуватися до підтримуючої відповідно до відповідної схеми. Терапію препаратом Ламіктал не слід відновлювати у пацієнтів, припинення лікування у яких було пов'язане з появою висипу, крім випадків, коли потенційна користь від такої терапії явно перевищує можливі ризики. Епілепсія Монотерапія епілепсії Дорослі та діти віком від 12 років (Таблиця 1) Початкова доза препарату Ламіктал при монотерапії становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібна доза препарату Ламіктал® 500 мг на добу. Діти віком від 3 до 12 років (Таблиця 2) Початкова доза препарату Ламіктал® при монотерапії пацієнтів з типовими абсансами становить 0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 0,6 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижні. Потім дозу слід збільшувати максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Ця обставина дозволяє відносно точно дозувати препарат у дітей з масою тіла 40 кг і більше. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми, хоча деяким пацієнтам з типовими абсансами для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібні вищі дози. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та рекомендований режим підвищення дози. У складі комбінованої терапії епілепсії Дорослі та діти віком від 12 років (Таблиця 1) У пацієнтів, які вже отримують вальпроат у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, надалі – по 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 25-50 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. У таких пацієнтів, які отримують супутню терапію ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину в поєднанні або без інших ПЕП (за винятком вальпроатів), початкова доза препарату Ламіктал становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 100 мг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг/сут на 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту може знадобитися доза 700 мг на добу. У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі – 50 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня. Потім дозу слід збільшувати максимально на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг/сут на 1 або 2 прийоми. Таблиця 1. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал® при лікуванні епілепсії у дорослих та дітей віком від 12 років Режим дозування Тиждень 1-2 Тиждень 3-4 Підтримуюча доза Монотерапія 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можуть бути збільшені на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. Комбінована терапія з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії 12,5 мг (призначається по 25 мг за день) 25 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можуть бути збільшені на 25-50 мг кожні 1-2 тижні. Комбінована терапія без вальпроатів Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 50 мг (1 раз на добу) 100 мг (2 прийоми) 200-400 мг (2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можна збільшити на 100 мг кожні 1-2 тижні. Цей режим повинен використовуватися з іншими препаратами, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту доза може бути збільшена на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. У пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату Ламіктал і рекомендований режим підвищення дози. Діти віком від 3 до 12 років (Таблиця 2) У дітей, які приймають вальпроати у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 0,15 мг/кг/добу 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 0,3 мг/кг/сут 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім доза може бути збільшена максимально на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 1-5 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза становить 200 мг на добу. У дітей, які отримують ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину, у поєднанні з іншими ПЕП або без них (за винятком вальпроатів), початкова доза препарату Ламіктал® становить 0,6 мг/кг/добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі - 1,2 мг/кг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, коли досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить 5-15 мг/кг/сут в 2 прийоми. Максимальна доза становить 400 мг на добу. У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал® становить 0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі – 0,6 мг/кг /сут на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, при якій досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза становить 200 мг на добу. Ймовірно, що пацієнтам віком від 3 до 6 років потрібна підтримуюча доза, що знаходиться на верхній межі діапазону, що рекомендується. Щоб бути впевненим, що підтримується терапевтична доза, необхідно контролювати масу тіла дитини та коригувати дозу препарату при її зміні. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення дози. Таблиця 2. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал при лікуванні епілепсії у дітей віком від 3 до 12 років Режим дозування Тиждень 1-2 Тиждень 3-4 Підтримуюча доза Монотерапія типових абсансів 0,3 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) Підвищення дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-10 мг/кг (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. Комбінована терапія з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії 0,15 мг/кг (1 раз на добу) 0,3 мг/кг (1 раз на добу) Підвищення дози на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-5 мг/кг/добу (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. Комбінована терапія без вальпроатів Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 0,6 мг/кг (2 прийоми) 1,2 мг/кг (2 прийоми) Підвищення дози на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 5-15 мг/кг/добу (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 400 мг/добу. Цей режим повинен використовуватися з препаратами, які не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 0,3 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) Підвищення дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-10 мг/кг/добу (1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. У пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить 1-2 мг, можна призначити ламотриджин у дозі 2 мг через день протягом перших двох тижнів. Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить менше 1 мг, ламотриджин не слід призначати. Діти молодші 3 років Застосування препарату Ламіктал® не вивчено як монотерапію у дітей віком до 2 років або як додаткову терапію у дітей віком до 1 місяця. Безпека та ефективність препарату Ламіктал® як додаткова терапія парціальних судом у дітей віком від 1 місяця до 2 років не встановлена. У дітей віком до 3 років застосування твердих лікарських форм (які попередньо не можна розчинити тощо) не дозволено. Загальні рекомендації щодо режиму дозування при лікуванні епілепсії При відміні супутніх ПЕП, або додаванні ПЕП, або застосуванні на фоні прийому ламотриджину інших лікарських препаратів або ПЕП необхідно брати до уваги те, що це може вплинути на фармакокінетику ламотриджину. Біполярний афективний розлад Дорослі у віці 18 років та старші Через ризик появи висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення доз. Необхідно слідувати перехідному режиму дозування, який включає підвищення протягом 6 тижнів дози препарату Ламіктал® до підтримуючої стабілізуючої дози (Таблиця 3), після чого, за наявності показань, можна скасовувати інші психотропні препарати та/або ПЕП (Таблиця 4). Таблиця 3. Рекомендований режим підвищення дози препарату Ламіктал для досягнення підтримуючої добової стабілізуючої дози для дорослих (старше 18 років) при біполярному афективному розладі Режим дозування Тижня 1-2 Тижня 3-4 Тиждень 5 Цільова стабілізуюча доза (тиждень 6)** а) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами 12,5 мг (25 мг за день) 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 100 мг (1 або 2 прийоми на добу), максимальна добова доза 200 мг б) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 50 мг (1 раз на добу) 100 мг (в 2 прийоми на добу) 200 мг (2 прийоми на добу) 300 мг на 6 тижні терапії, при необхідності збільшити дозу до 400 мг на добу на 7 тижні терапії (в 2 прийоми на добу) в) Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія у пацієнтів, які приймають інші препарати, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 100 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 200 мг (від 100 мг до 400 мг) (в 1 або 2 прийоми на добу) Примітка: у пацієнтів, які приймають пеп, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим підвищення дози, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. ** Цільова стабілізуюча доза змінюється залежно від клінічного ефекту. а) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами Початкова доза препарату Ламіктал у пацієнтів, які додатково приймають препарати, що інгібують глюкуронізацію, такі як вальпроати, становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Дозу слід збільшити до 50 мг 1 раз на добу (або 2 прийоми) на 5 тижні. Звичайна цільова доза для отримання оптимального терапевтичного ефекту становить 100мг/добу (1 або 2 прийоми). Однак, доза може бути збільшена до максимальної добової дози 200 мг залежно від клінічного ефекту. б) Комбінована терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроати. Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном та іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. Початкова доза препарату Ламіктал® у таких пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не приймають вальпроати, становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг на добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів. На 5 тижні дозу слід збільшити до 200 мг на добу на 2 прийоми. На 6 тижні доза може бути збільшена до 300 мг на добу, проте звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 400 мг на добу (2 прийоми), і призначається, починаючи з 7 тижня лікування. в) Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія у пацієнтів, які приймають препарати, які не мають суттєвого індукуючого або інгібуючого впливу на глюкуронізацію ламотриджину. Початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) протягом 2 тижнів. На 5 тижні дозу слід збільшити до 100 мг на добу. Звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 200 мг на добу (1 або 2 прийоми). Однак у клінічних дослідженнях застосовувалися дози в діапазоні від 100 мг до 400 мг. Після досягнення цільової добової стабілізуючої дози, що підтримує, інші психотропні препарати можуть бути скасовані (Таблиця 4). Таблиця 4. Підтримуюча загальна добова доза препарату Ламіктал®, що стабілізує, для лікування біполярного афективного розладу після відміни супутніх психотропних препаратів або ПЕП Режим дозування Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 і далі* а) Після відміни інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатів Подвоїти дозу, що стабілізує, не перевищуючи 100 мг/тиж. Тобто цільова стабілізуюча доза 100 мг на добу збільшується на 1 тижні до 200 мг на добу. Зберегти дозу 200 мг на добу на 2 прийоми. б) Після відміни індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від вихідної дози. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг в) Після відміни інших психотропних препаратів у пацієнтів, які не приймають індуктори або інгібітори глюкуронізації ламотриджину Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення (200 мг на добу на 2 прийоми; діапазон доз від 100 мг до 400 мг). Примітка: у пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином в даний час невідома, рекомендується підтримувати поточну дозу ламотриджину і добір ламотриджину необхідно проводити, ґрунтуючись на клінічній відповіді. * За необхідності доза може бути збільшена до 400 мг на добу. а) Терапія ламотриджином після відміни комбінованої терапії з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами Відразу після відміни вальпроатів, цільову стабілізуючу дозу препарату Ламіктал слід подвоїти та підтримувати на цьому рівні. б) Терапія ламотриджином після відміни комбінованої терапії з індукторами глюкуронізації ламотриджину в залежності від вихідної підтримуючої дози. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. Дозу препарату Ламіктал слід поступово знижувати протягом 3 тижнів після відміни індукторів глюкуронізації. в) Терапія ламотриджином після відміни супутніх психотропних препаратів, які не мають інгібуючого або індукуючого впливу на глюкуронізацію ламотриджину Під час відміни супутніх препаратів повинна бути збережена цільова доза препарату Ламіктал®, досягнута в процесі підвищення. Корекція добової дози препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом після додавання інших препаратів Відсутній клінічний досвід у корекції добових доз препарату Ламіктал після додавання інших препаратів. Однак на підставі досліджень щодо взаємодії препаратів можна надати такі рекомендації (Таблиця 5). Таблиця 5. Корекція добових доз препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом після додавання інших препаратів Режим дозування Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (мг/добу) Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 і далі а) Додавання інгібіторів глюкуронізації ламотриджину (наприклад, вальпроатів), залежно від вихідної дози ламотриджину 200 мг 100 мг Зберегти дозу 100 мг на добу. 300 мг 150 мг Зберегти дозу 150 мг на добу. 400 мг 200 мг Зберегти дозу 200 мг на добу. б) Додавання індукторів глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не отримують вальпроати, залежно від вихідної дози ламотриджину. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. 200 мг 200 мг 300 мг 400 мг 150 мг 150 мг 225 мг 300 мг 100 мг 100 мг 150 мг 200 мг в) Додавання інших препаратів, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення (200 мг на добу; діапазон доз від 100 мг до 400 мг). Примітка: у пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Відміна терапії препаратом Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом Під час проведення клінічних досліджень різка відміна препарату Ламіктал не викликала збільшення частоти, тяжкості або зміни характеру небажаних реакцій порівняно з плацебо. Таким чином, пацієнтам можна скасовувати препарат Ламіктал без поступового зниження його дози. Діти та підлітки молодші 18 років Препарат Ламіктал® не показаний для лікування біполярного афективного розладу у дітей та підлітків віком до 18 років. Безпека та ефективність застосування ламотриджину при біполярному афективному розладі у пацієнтів цієї вікової групи не оцінювалися. Таким чином, рекомендації щодо дозування не можуть бути надані. Загальні рекомендації щодо дозування препарату Ламіктал® у спеціальних груп пацієнтів Жінки, які приймають гормональні контрацептиви а) Застосування препарату Ламіктал® пацієнтами, які вже отримують гормональні контрацептиви: незважаючи на те, що пероральні гормональні контрацептиви підвищують кліренс ламотриджину, немає потреби у спеціальних рекомендаціях щодо режиму підвищення дози препарату Ламіктал® тільки на підставі прийому гормональних контрацептивів. Режим підвищення доз повинен відповідати рекомендованим вказівкам залежно від того, чи додається препарат Ламіктал до вальпроатів (інгібіторів глюкуронізації ламотриджину) або індукторам глюкуронізації ламотриджину; або препарат Ламіктал® застосовується за відсутності вальпроатів або індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. Таблицю 1 для епілепсії та Таблицю 3 для біполярного афективного розладу). б) Застосування гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже одержують підтримуючі дози препарату Ламіктал® та НЕ одержують індуктори глюкуронізації ламотриджину: у більшості випадків потрібне підвищення підтримуючої дози ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. При призначенні гормональних контрацептивів рекомендується підвищення дози ламотриджину на 50-100 мг на добу щотижня залежно від клінічної картини. Не рекомендується перевищувати ці цифри, якщо клінічний стан пацієнта не потребує подальшого підвищення дози препарату Ламіктал. в) Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже одержують підтримуючі дози препарату Ламіктал® та НЕ одержують індуктори глюкуронування ламотриджину: у більшості випадків потрібне зниження дози препарату Ламіктал®, але не більше ніж на 50%. Рекомендується поступове зниження добової дози препарату Ламіктал на 50-100 мг щотижня (швидкість зниження не повинна перевищувати 25% від добової дози на тиждень) протягом більше 3 тижнів, якщо клінічний стан пацієнта не потребує іншого. Застосування атазанавіру в комбінації з ритонавіром Незважаючи на той факт, що при сумісному застосуванні з атазанавіром у комбінації з ритонавіром концентрація ламотриджину в плазмі знижувалася, корекції режиму дозування препарату Ламіктал® при одночасному застосуванні з атазанавіром у комбінації з ритонавіром не потрібно. Підвищення дози препарату Ламіктал® повинно проводитися на підставі рекомендацій, виходячи з того, чи додається ламотриджин до терапії вальпроатами (інгібіторами глюкуронізації ламотриджину) або до терапії індукторами глюкуронізації ламотриджину, або ламотриджин застосовується у відсутності. У пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози препарату Ламіктал і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину, при застосуванні атазанавіру в комбінації з ритонавіром дозу ламотриджину, можливо, буде необхідно підвищити, а при відміні атазанавіру в комбінації з ритонавіром. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Не потрібно корекції режиму дозування порівняно з схемою, що рекомендується. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі практично не відрізняється від такої у дорослих віком до 65 років. Порушення функції печінки Початкову, зростаючу та підтримуючу дози зазвичай слід зменшити приблизно на 50% та 75% у пацієнтів з помірним (стадія В за шкалою Чайлд-Пью) та тяжким (стадія С за шкалою Чайлд-Пью) ступенем порушення функції печінки відповідно. Зростаюча та підтримуюча дози повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю препарат Ламіктал слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності початкові дози препарату Ламіктал слід розраховувати відповідно до режиму дозування для пацієнтів, які приймають ПЕП. У пацієнтів із значним зниженням функції нирок може бути рекомендовано зниження підтримуючих доз.ПередозуванняСимптоми При прийомі доз, що перевищують у 10-20 разів максимальні терапевтичні, були зареєстровані випадки з летальним кінцем. Передозування виявлялося симптомами, що включали ністагм, атаксію, порушення свідомості, епілептичний напад та кому. При передозуванні у пацієнтів також спостерігається розширення інтервалу QRS (подовження часу внутрішньошлуночкової провідності). Лікування Рекомендована госпіталізація та проведення підтримуючої терапії відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВисипання на шкірі Існують повідомлення про побічні явища з боку шкіри, які можуть виникати протягом перших 8 тижнів після початку терапії ламотриджином. Більшість висипань носить легкий характер і проходить самостійно, проте є повідомлення про висипання, які вимагали госпіталізації пацієнта та припинення прийому ламотриджину. Вони включали такі потенційно життєзагрозливі шкірні реакції, як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Тяжкі шкірні реакції у дорослих хворих, які застосовують ламотриджин відповідно до загальноприйнятих рекомендацій, розвиваються з частотою приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно в половині цих випадків зареєстровано синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000 хворих). У хворих із біполярними розладами частота тяжких шкірних висипань за даними клінічних досліджень становить приблизно 1 на 1000 хворих. Діти ризик розвитку важких шкірних висипань вище, ніж в дорослих. За наявними даними частота шкірних висипань, які вимагали госпіталізації, в дітей віком становила від 1 на 300 до 1 на 100 хворих дітей. У дітей початкові прояви висипки можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні брати до уваги можливість реакції дітей на препарат, що проявляється розвитком висипки та лихоманки у перші 8 тижнів терапії. Крім того, сумарний ризик розвитку висипу значною мірою пов'язаний з: високою початковою дозою ламотриджину та перевищенням рекомендованої швидкості підвищення доз ламотриджину; одночасним застосуванням із вальпроатами. Обережність необхідна при призначенні пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (що не класифікувалася як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, ніж у пацієнтів анамнезом. При виявленні висипу всі пацієнти (дорослі та діти) мають бути одразу оглянуті лікарем. Прийом ламотриджину повинен бути негайно припинений за винятком випадків, коли очевидно, що розвиток висипу не пов'язаний з прийомом препарату. Не рекомендується відновлювати прийом ламотриджину у випадках, коли його попереднє призначення було скасовано у зв'язку з розвитком шкірної реакції, якщо очікуваний терапевтичний ефект від застосування препарату не перевищує ризик побічних ефектів. Повідомлялося,що висип може бути частиною синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряклість обличчя та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.набряклість особи та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.набряклість особи та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити. Асептичний менінгіт Розвиток асептичного менінгіту є оборотним при відміні препарату здебільшого та відновлюється у ряді випадків при повторному призначенні. Повторне призначення призводить до швидкого повернення симптомів, які часто бувають важчими. Ламотриджин не призначають повторно пацієнтам, у яких припинення лікування було асоційовано з асептичним менінгітом. Гормональні контрацептиви Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину Було показано, що комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину, що призводить до зниження рівня ламотриджину в плазмі. При його призначенні для досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідно підвищення підтримуючих доз ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. У жінок, які вже не приймають індуктори глюкуронування ламотриджину та приймають гормональні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву у прийомі контрацептиву), у цей період часу спостерігатиметься поступове транзиторне підвищення концентрації ламотриджину. Підвищення концентрації буде виражено більше,якщо чергове збільшення дози ламотриджину проводитиметься безпосередньо перед прийомом або в період прийому неактивного препарату. Медичні працівники повинні опанувати клінічні навички ведення жінок, які на фоні лікування ламотриджином починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, оскільки це може вимагати корекції дози ламотриджину. Інші пероральні контрацептиви та гормональна замісна терапія не були вивчені, хоча вони можуть подібним чином впливати на фармакокінетичні параметри ламотриджину. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів Спільне призначення ламотриджину та комбінованого гормонального контрацептиву (що містить етинілестрадіол та левоноргестрел) призводить до помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та змін концентрації ФСГ та ЛГ. Вплив цих змін на овуляторну активність яєчників невідомий. Однак не можна виключити можливість, що у деяких хворих, які приймають ламотриджин та гормональні контрацептиви, ці зміни можуть спричинити зниження ефективності контрацептивів. Такі хворі мають бути проінструктовані необхідність негайно повідомляти лікаря про зміни у характері менструального циклу, тобто. про раптові кровотечі. Дигідрофолат редуктаза Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолат редуктази, тому існує можливість втручання препарату в метаболізм фолатів при його тривалому призначенні. Однак було показано, що ламотриджин не викликав суттєвих змін концентрації гемоглобіну, середнього обсягу еритроцитів, концентрації фолатів, еритроцитів сироватки при тривалості призначення препарату до 1 року та не знижував концентрації фолатів в еритроцитах при призначенні ламотриджину тривалістю до 5 років. Вплив ламотриджину на катіонний переносник органічних субстратів Ламотриджин є інгібітором канальцевої секреції шляхом впливу на катіонний переносник білків. Це може призвести до підвищення концентрацій плазми деяких лікарських засобів, які виводяться головним чином через нирки. Спільне призначення ламотриджину та субстратів з вузьким терапевтичним діапазоном, наприклад, дофетиліду, не рекомендується. Ниркова недостатність Одноразове призначення ламотриджину хворим з тяжкою нирковою недостатністю не виявило значних змін концентрації ламотриджину. Однак накопичення глюкуронідного метаболіту є можливим, тому необхідно виявляти обережність при лікуванні хворих з нирковою недостатністю. Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин Не можна призначати ламотриджин (у звичайних таблетках або розчинних/жувальних таблетках) хворим, які вже отримують будь-які інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія Різке скасування прийому ламотриджину, як і інших ПЕП, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2-х тижнів. У літературі є повідомлення про те, що важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, поліорганних порушень та дисемінованого внутрішньосудинного згортання, іноді з фатальним результатом. Подібні випадки спостерігалися і при лікуванні хворих на ламотриджин. Суїцидальний ризик Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутнім біполярним розладом знаходяться у групі високого ризику суїцидів. У 25-50% пацієнтів із біполярним розладом спостерігалася хоча б одна суїцидальна спроба; у таких пацієнтів може відзначатися посилення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки (суїцидальність) на фоні прийому препаратів для лікування біполярного розладу, включаючи ламотриджин, а також без лікування. Суїцидальні думки та суїцидальна поведінка відзначалися у пацієнтів, які приймали ПЕП за декількома показаннями, включаючи епілепсію та біполярний розлад. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень ПЕП (включно з ламотриджином) показав невелике збільшення суїцидального ризику. Механізм цієї дії невідомий і доступні дані не виключають можливості підвищення ризику суїциду при застосуванні ламотриджину. Таким чином,пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом щодо виникнення суїцидальних думок і поведінки. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд за пацієнтами) повинні бути поінформовані про необхідність медичної консультації у разі виникнення таких симптомів. Биполярное аффективное расстройство Дети и подростки младше 18 лет Лечение антидепрессантами связано с увеличением рисков суицидальных мыслей и поведения у детей и подростков с большой депрессией и другими психическими нарушениями. Клиническое ухудшение у пациентов с биполярным аффективным расстройством У пациентов с биполярным расстройством, получающих ламотриджин, необходимо тщательно мониторировать симптомы клинического ухудшения (включая появление новых симптомов) и суицидальности, особенно в начале курса лечения и в момент изменения дозы. Пациенты, у которых в анамнезе отмечались суицидальные мысли или суицидальное поведение, молодые пациенты и пациенты, у которых было выявлено возникновение в значительной степени суицидальных мыслей до начала терапии, находятся в группе высокого риска возникновения суицидальных мыслей или суицидального поведения, такие пациенты должны находиться под строгим наблюдением во время лечения. Пациенты (и лица, осуществляющие уход за пациентами) должны быть предупреждены о необходимости наблюдения за любыми ухудшениями состояния пациентов (включая появление новых симптомов) и/или появлением суицидальных мыслей/поведения или мыслей о причинении вреда себе и должны обратиться за медицинской помощью немедленно, если эти симптомы имеются. При этом следует оценить ситуацию и внести соответствующие изменения в режим терапии, включая возможность отмены препарата у пациентов, у которых имеется клиническое ухудшение (включая появление новых симптомов) и/или появление суицидальных мыслей/поведения, особенно если эти симптомы тяжелые, с внезапным началом и ранее не отмечавшиеся. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Два проведенных исследования с участием здоровых добровольцев показали, что влияние ламотриджина на точную визуально-двигательную координацию, движения глаз и субъективный седативный эффект не отличалось от влияния плацебо. Имеются сообщения о побочных эффектах ламотриджина неврологического характера, таких как головокружение и диплопия. Поэтому прежде, чем сесть за руль автомобиля или управлять механизмами, больные должны оценить влияние ламотриджина на свое состояние. Так как эффект всех противоэпилептических средств имеет индивидуальную вариабельность, то пациенты должны проконсультироваться со своим врачом о возможности водить машину.Условия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Ламотриджин – 5,0 мг; Допоміжні речовини: Кальцію карбонат – 72,0 мг; Гіпролоза – 10,0 мг; Алюмінію-Магнію силікат - 5,0 мг; Натрію Гліколат-крохмаль, тип А – 3,0 мг; Повідон, К30 – 2,5 мг; Сахарін-натрій – 1,0 мг; Ароматизатор чорносмородиновий – 1,0 мг; Магнію стеарат – 1,0 мг. По 10 таблеток - блістер з Аl/ПВХ/ПВДХ. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або майже білі пігулки із запахом чорної смородини, витягнуті, двоопуклі, на одній стороні яких методом видавлювання нанесений напис "GS CL2", на іншій стороні - цифра "5". Можуть спостерігатися невеликі вкраплення.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Ламотриджин швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту, практично не піддаючись метаболізму першого проходження. Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 2,5 години після прийому ламотриджину всередину. Час досягнення максимальної концентрації незначно збільшується після їди, але ступінь всмоктування залишається незмінною. Спостерігаються значні індивідуальні коливання максимальної концентрації у рівноважному стані, проте з рідкісними коливаннями концентрацій у кожної окремої людини. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 55%. Дуже малоймовірно, що вивільнення препарату з білків плазми може призводити до розвитку токсичного ефекту. Об'єм розподілу становить 0,92-1,22 л/кг. Метаболізм Встановлено, що урідіндифосфатглюкуронілтрансферази (УДФ-глюкуронілтрансферази) відповідають за метаболізм ламотриджину. Ламотриджин трохи підвищує свій власний метаболізм залежно від дози. Однак відсутні дані, що підтверджують, що ламотриджин впливає на фармакокінетику інших протиепілептичних препаратів (ПЕП), і передбачається, що взаємодія між ламотриджином та іншими препаратами, що метаболізуються ферментами системи цитохрому Р450, є малоймовірною. Виведення Здається, плазмовий кліренс у здорових людей становить приблизно 30 мл/хв. Кліренс ламотриджину, головним чином, є метаболічним з подальшим виведенням глюкуронід-кон'югатів із сечею. Менш 10% препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, лише близько 2% похідних ламотриджину виводиться через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Здається період напіввиведення із плазми крові у здорових добровольців становить приблизно 33 години (діапазон від 14 до 103 годин). У дослідженнях за участю пацієнтів із синдромом Жильбера середній кліренс препарату був знижений на 32% порівняно з контрольною групою, що, однак, не виходило за межі значень для загальної популяції. На період напіввиведення ламотриджину великий вплив мають спільно прийняті лікарські препарати. Середній період напіввиведення знижується приблизно до 14 годин при одночасному застосуванні з препаратами, що стимулюють глюкуронізацію, такими як карбамазепін та фенітоїн, і підвищується в середньому приблизно до 70 годин при сумісному застосуванні лише з вальпроатом. Лінійність Фармакокінетика ламотриджину є лінійною при застосуванні доз до 450 мг, найвищої дослідженої дози при одноразовому застосуванні. Особливі групи пацієнтів Діти У дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих; найвищі значення виявлено в дітей віком до 5 років. У дітей період напіввиведення ламотриджину зазвичай коротший, ніж у дорослих, середнє значення становить приблизно 7 годин при одночасному застосуванні з фермент-індукувальними препаратами, такими як карбамазепін і фенітоїн, і значення параметра збільшуються в середньому до 45-50 годин при сумісному застосуванні тільки з вальпроатом. . Грудні діти віком від 2 до 26 місяців У 143 дітей віком від 2 до 26 місяців з масою тіла від 3 до 16 кг кліренс зменшувався в порівнянні з дітьми старшого віку з тією ж масою тіла, які приймають внутрішньо такі ж дози в розрахунку на кг маси тіла, як і діти старше 2 років. . У грудних дітей віком до 26 місяців середній період напіввиведення становив 23 години при застосуванні в комбінації з лікарськими препаратами, що індукують ферменти, 136 годин при супутньому застосуванні з вальпроатом, та 38 годин у пацієнтів, які отримували лікування без індукторів/інгібіторів ферментів. У групі пацієнтів дитячого віку від 2 до 26 місяців кліренс прийому препарату внутрішньо характеризувався високою міжіндивідуальною варіабельністю (47%). Передбачені рівні у сироватці крові у дітей віком від 2 до 26 місяців загалом перебували в тому ж діапазоні, що й у старших дітей,хоча збільшення значення Сmах, ймовірно, може спостерігатися у деяких дітей з масою тіла менше 10 кг. Пацієнти похилого віку Результати популяційного фармакокінетичного аналізу у пацієнтів з епілепсією молодого та літнього віку, включених в одні й ті ж дослідження, не показали клінічно значущої різниці у кліренсі ламотриджину. Після прийому одноразових доз ламотриджину спостерігали зниження кліренсу, що здається, на 12% з 35 мл/хв у віці 20 років до 31 мл/хв у віці 70 років. Після 48 тижнів терапії зниження склало 10% з 41 до 37 мл/хв між групами молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку. Крім того, фармакокінетику ламотриджину вивчали у 12 здорових добровольців похилого віку після одноразового прийому ламотриджину у дозі 150 мг. Середній кліренс у осіб похилого віку (0,39 мл/хв/кг) знаходиться в діапазоні значень середнього рівня кліренсу (від 0,31 до 0,65 мл/хв/кг),отриманого в 9 дослідженнях за участю осіб молодого та середнього віку після одноразового прийому доз від 30 до 450 мг. Пацієнти з порушенням функції нирок Кожен із 12 добровольців із хронічною нирковою недостатністю та 6 інших пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, отримав одноразову дозу ламотриджину 100 мг. Середні значення кліренсу склали 0,42 мл/хв/кг (хронічна ниркова недостатність), 0,33 мл/хв/кг (між сеансами гемодіалізу) та 1,57 мл/хв/кг (під час гемодіалізу) порівняно з 0, 58 мл/хв/кг у здорових добровольців. Середній період напіввиведення з плазми крові становив 42,9 години (хронічна ниркова недостатність), 57,4 години (між сеансами гемодіалізу) та 13,0 години (під час гемодіалізу) порівняно з 26,2 годинами у здорових добровольців. У середньому близько 20% (діапазон становить від 5,6 до 35,1) кількості ламотриджину, що знаходиться в організмі, було виведено протягом 4-х годинного сеансу гемодіалізу.Для пацієнтів цієї популяції початкова доза ламотриджину повинна бути заснована на тому, які препарати застосовуються разом. Зниження підтримуючої дози може бути ефективним для пацієнтів із значним порушенням функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Проведено фармакокінетичне дослідження з оцінки одноразового застосування ламотриджину за участю 24 пацієнтів з різним ступенем порушення функції печінки та 12 здорових добровольців як контроль. Медіана кліренсу ламотриджину, що здається, становила 0,31, 0,24 або 0,10 мл/хв/кг у пацієнтів зі стадіями печінкової недостатності А, В або С (за шкалою Чайлд-П'ю) відповідно в порівнянні з 0,34 мл/хв/ кг у здорових осіб групи контролю. Як правило, початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня.ФармакодинамікаМеханізм дії Результати фармакологічних досліджень свідчать про те, що ламотриджин є блокатором потенціалзалежних натрієвих каналів, при цьому дія самого препарату залежить від величини електричного заряду та характеризується ефектом самопотенціювання. Він пригнічує імпульсацію нейронів, що безперервно повторюється, і інгібує вивільнення глутамату (нейромедіатор, що грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів). Передбачається, що ці ефекти роблять внесок у протисудомні властивості ламотриджину. У той же час механізми, за допомогою яких ламотриджин має терапевтичну дію при біполярному афективному розладі, не встановлені, проте взаємодія з потенціалзалежними натрієвими каналами, ймовірно, є важливою. Фармакодинамічні ефекти У дослідженнях оцінки впливу препарату на центральну нервову систему результати, отримані у здорових добровольців, які приймали ламотриджин у дозі 240 мг, не відрізнялися від результатів групи плацебо. У той же час у ході роздільного прийому 1000 мг фенітоїну та 10 мг діазепаму спостерігалося значне погіршення точної зорово-моторної координації та руху очей, збільшення хитання тіла та прояв суб'єктивної седативної дії. В іншому дослідженні одноразовий прийом внутрішньо карбамазепіну в дозі 600 мг значно погіршував точну зорово-моторну координацію та рухи очей, водночас збільшував хитання тіла та частоту серцевих скорочень, тоді як після прийому 150 мг та 300 мг ламотриджину результати не відрізнялися від застосування. плацебо. Клінічна ефективність та безпека у дітей віком від 1 до 24 місяців Ефективність та безпека комбінованої терапії парціальних нападів у пацієнтів віком від 1 до 24 місяців оцінювали у невеликому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні з припиненням застосування препарату, що вивчається. Лікування було розпочато у 177 пацієнтів із використанням режиму титрування дози аналогічного режиму для дітей віком від 2 до 12 років. Ламотриджин у формі таблеток 2 мг є мінімальним доступним дозуванням, тому стандартний режим дозування в деяких випадках був адаптований під час фази титрування (наприклад, шляхом застосування таблеток у дозі 2 мг через день, якщо розрахована доза становила менше 2 мг). Рівні ламотриджину в сироватці крові визначали наприкінці 2-го тижня титрування, надалі дозу або знижували, або не підвищували, якщо концентрація перевищувала значення 0,41 мкг/мл,що відповідало очікуваному рівню концентрації для дорослих у цій тимчасовій точці. Для деяких пацієнтів до кінця 2-го тижня знадобилося зниження дози до 90%. 38 пацієнтів, які відповіли на лікування (зменшення частоти нападів більш ніж на 40%), було рандомізовано до групи плацебо або продовження лікування ламотриджином. Частка осіб, у яких лікування виявилося неефективним, склала 84% (16 із 19 осіб) у групі плацебо та 58% (11 із 19 осіб) у групі ламотриджину. Відмінність було статистично значущим: 26,3%, довірчий інтервал (ДІ) 95% 2,6-50,2%, р = 0,07.були рандомізовані до групи плацебо або продовження лікування ламотриджином. Частка осіб, у яких лікування виявилося неефективним, склала 84% (16 із 19 осіб) у групі плацебо та 58% (11 із 19 осіб) у групі ламотриджину. Відмінність було статистично значущим: 26,3%, довірчий інтервал (ДІ) 95% 2,6-50,2%, р = 0,07.були рандомізовані до групи плацебо або продовження лікування ламотриджином. Частка осіб, у яких лікування виявилося неефективним, склала 84% (16 із 19 осіб) у групі плацебо та 58% (11 із 19 осіб) у групі ламотриджину. Відмінність було статистично значущим: 26,3%, довірчий інтервал (ДІ) 95% 2,6-50,2%, р = 0,07. Загалом 256 пацієнтів віком від 1 до 24 місяців отримували лікування ламотриджином у діапазоні доз від 1 до 15 мг/кг/добу протягом 72 тижнів. Профіль безпеки ламотриджину у дітей віком від 1 місяця до 2 років був таким самим, як і у дітей старшого віку, за винятком того, що клінічно значуще посилення нападів (≥50%) реєструвалося частіше у дітей віком до 2 років (26% ) Порівняно з дітьми старшого віку (14%). Клінічна ефективність та безпека при синдромі Леннокса-Гасто Відсутні дані про проведення монотерапії при нападах, пов'язаних із синдромом Леннокса-Гасто. Клінічна ефективність щодо попередження розладів настрою у пацієнтів з біполярним афективним розладом Ефективність ламотриджину у запобіганні розладам настрою у пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу оцінювалася у двох дослідженнях. Дослідження SCAB2003 являло собою багатоцентрове подвійне сліпе рандомізоване подвійне масковане дослідження, контрольоване за допомогою плацебо та препарату літію, за оцінкою застосування фіксованих доз для довгострокового попередження рецидивів депресії та повторного розвитку симптомів депресивного епізоду та/або типу раніше або на момент дослідження відчували депресивний епізод. Після стабілізації за допомогою монотерапії або комбінованої терапії ламотриджином пацієнтів рандомізували в одну з п'яти груп лікування: ламотриджином (50, 200, 400 мг на добу), препаратом літію (рівень у сироватці крові від 0,8 до 1,1 ммоль/л або плацебо з максимальною тривалістю лікування 76 тижнів (18 місяців). Первинною кінцевою точкою було час до втручання з приводу розладу настрою (TIME), де під втручаннями мали на увазі застосування додаткової фармакотерапії або електросудомної терапії (ЕСТ). Дизайн дослідження SCAB2006 подібний до дизайну дослідження SCAB2003, але відрізнявся від дослідження SCAB2003 оцінкою змінної дози ламотриджину (від 100 до 400 мг на добу), а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом I типу, у яких недавно або в момент дослідження спостерігався. Результати представлені у Таблиці 1.час до втручання з приводу розладу настрою (TIME)", де під втручаннями передбачали застосування додаткової фармакотерапії або електросудомної терапії (ЕСТ). Дизайн дослідження SCAB2006 подібний з дизайном дослідження SCAB2003, але відрізнявся від дослідження SCAB2003 /сут), а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, у яких нещодавно або в момент дослідження спостерігався епізод манії.Результати представлені в Таблиці 1.час до втручання з приводу розладу настрою (TIME)", де під втручаннями передбачали застосування додаткової фармакотерапії або електросудомної терапії (ЕСТ). Дизайн дослідження SCAB2006 подібний з дизайном дослідження SCAB2003, але відрізнявся від дослідження SCAB2003 /сут), а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, у яких нещодавно або в момент дослідження спостерігався епізод манії.Результати представлені в Таблиці 1.а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, у яких нещодавно або на момент дослідження спостерігався епізод манії. Результати представлені у Таблиці 1.а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, у яких нещодавно або на момент дослідження спостерігався епізод манії. Результати представлені у Таблиці 1. Таблиця 1. Узагальнені результати досліджень щодо вивчення ефективності ламотриджину щодо попередження розладів настрою у пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу "Доля" пацієнтів без ознак захворювання до 76 тижня Дослідження SCAB2003 Біполярний афективний розлад I типу Дослідження SCAB2006 Біполярний афективний розлад I типу Критерій включення Депресивний епізод Маніакальний епізод Ламотріджін Препарат літію Плацебо Ламотріджін Препарат літію Плацебо Без втручання 0,22 0,21 0,12 0,17 0,24 0,04 Значення р, логарифмічний ранговий критерій 0,004 0,006 - 0,023 0,006 - Без ознак депресії 0,51 0,46 0,41 0,82 0,71 0,40 Значення р, логарифмічний ранговий критерій 0,047 0,209 - 0,015 0,167 - Без ознак манії 0,70 0,86 0,67 0,53 0,64 0,37 Значення р, логарифмічний ранговий критерій 0,339 0,026 - 0,280 0,006 - В результаті додаткового аналізу часу до виникнення першого епізоду депресії та до першого епізоду манії/гіпоманії або змішаного епізоду у групі пацієнтів, які приймають ламотриджин, час до виникнення епізоду депресії був значно більшим, ніж у групі пацієнтів, які приймають плацебо. Відмінності у групах лікування щодо часу виникнення епізоду манії/гіпоманії або змішаного епізоду були статистично незначущими. Ефективність ламотриджину в комбінації з препаратами, що стабілізують настрій, недостатньо вивчена. Застосування у дітей (у віці 10-12 років) та у підлітків (у віці 13-17 років) Проведено багатоцентрове, плацебо-контрольоване, подвійне сліпе, рандомізоване дослідження зі скасуванням препарату в паралельних групах, в якому оцінювали ефективність та безпеку лікарської форми ламотриджину з негайним вивільненням як допоміжну підтримуючу терапію для затримки настання епізодів розладів настрою -17 років) чоловічої та жіночої статі з діагнозом біполярного афективного розладу І типу, які досягли стадії ремісії або покращення стану після епізоду біполярного афективного розладу на фоні лікування ламотриджином у комбінації з нейролептиком або іншими препаратами, що стабілізують настрій.За результатами аналізу первинної ефективності (час до розвитку епізоду біполярного афективного розладу - ТОВЕ) статистична значимість була досягнута (р = 0,0717), в такий спосіб, ефективність була продемонстрована. Крім того, результати аналізу безпеки виявили збільшення кількості повідомлень про суїцидальну поведінку у пацієнтів, які отримували лікування ламотриджином: 5% (4 пацієнти) у групі ламотриджину порівняно з 0 у групі плацебо. Вивчення впливу ламотриджину на серцеву провідність У дослідженні за участю здорових дорослих добровольців оцінювали ефект багаторазового застосування ламотриджину (у дозах до 400 мг/добу) на серцеву провідність, що визначається за допомогою ЕКГ у 12 відведеннях. Відсутнє клінічно значуще вплив ламотриджину на інтервал QT порівняно з плацебо.Показання до застосуванняЕпілепсія Дорослі та підлітки (старші 12 років) Комбінована терапія або монотерапія парціальних та генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні. Припадки при синдромі Леннокса-Гасто. Препарат Ламіктал® призначають як комбіновану терапію, однак можливе призначення як препарат першої лінії. Діти (від 2-х до 12 років включно) Комбінована терапія парціальних та генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні та напади при синдромі Леннокса-Гасто. Монотерапія типових абсансів. Біполярний афективний розлад Дорослі віком від 18 років Профілактика депресивних епізодів у пацієнтів з біполярним афективним розладом, які мають переважно депресивні епізоди. Препарат Ламіктал не показаний для лікування гострих маніакальних або депресивних нападів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ламотриджину або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяРизик, пов'язаний з ПЕП загалом Жінкам, здатним до народження дітей, необхідно проконсультуватися з фахівцями. Якщо жінка планує вагітність, протиепілептична терапія повинна бути переглянута. Жінкам, яким проводиться лікування епілепсії, слід уникати раптового припинення протиепілептичної терапії, оскільки це може призвести до відновлення нападів, що може мати серйозні наслідки для жінки та майбутньої дитини. Терапія декількома ПЕП може бути пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, залежно від застосовуваних ПЕП, тому наскільки можна слід застосовувати монотерапію. Ризик, пов'язаний із прийомом ламотриджину Вагітність Велика кількість даних щодо вагітних жінок (більше 8 700 жінок), які отримували монотерапію препаратом Ламіктал® у першому триместрі вагітності, не підтверджують загального збільшення ризику виникнення серйозних вроджених вад розвитку, включаючи ущелини верхньої губи та піднебіння. У дослідженнях на тваринах виявлено токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток. Якщо терапія препаратом Ламіктал вважається необхідною під час вагітності, рекомендується застосовувати мінімально можливу терапевтичну дозу. Ламотриджин має слабкий інгібуючий вплив на редуктазу дигідрофолієвої кислоти і тому теоретично може призвести до підвищеного ризику порушення розвитку ембріона та плода внаслідок зниження рівня фолієвої кислоти. Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти під час планування вагітності та на ранніх стадіях вагітності. Фізіологічні зміни при вагітності можуть впливати на рівень ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження рівня ламотриджину у плазмі під час вагітності з можливим ризиком втрати контролю припадків. Після пологів рівень ламотриджину може швидко збільшуватись з ризиком розвитку небажаних реакцій, що залежать від дози. Тому рівень ламотриджину в сироватці крові слід контролювати перед, під час та після вагітності, а також відразу після пологів. При необхідності слід провести добір для підтримки рівня ламотриджину в сироватці крові на тому ж рівні, що й до вагітності, або підібрати дозу залежно від клінічної відповіді. Крім того, після пологів слід контролювати небажані реакції, пов'язані із дозою. Період грудного вигодовування Повідомлялося, що ламотриджин різною мірою проникає у грудне молоко, загальний рівень ламотриджину у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, може досягати приблизно 50% від рівня ламотриджину, зареєстрованого у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, рівень ламотриджину в сироватці крові може досягати рівнів, за яких виявляються фармакологічні ефекти. В обмеженій групі дітей грудного віку, які піддавалися дії препарату, небажані реакції не зареєстровані. Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та потенційний ризик розвитку небажаних реакцій у дитини. Якщо жінка, яка приймає препарат Ламіктал, вирішує годувати грудьми, то у дитини необхідно моніторувати появу будь-яких небажаних реакцій. Фертильність Дослідження на тваринах при застосуванні ламотриджину не виявили порушення фертильності.Побічна діяНебажані реакції, пов'язані із застосуванням препарату з приводу епілепсії та біполярного афективного розладу, засновані на доступних даних контрольованих клінічних досліджень та іншому клінічному досвіді. Категорії частоти сформовані на підставі результатів контрольованих клінічних досліджень (монотерапія епілепсії (відзначено †) та біполярний афективний розлад (відзначено §)). Якщо категорії частоти відрізняються в клінічних дослідженнях епілепсії та біполярного афективного розладу, вказаний рідкісний варіант частоти. Однак у разі відсутності даних контрольованих клінічних досліджень категорії частоти було сформовано на підставі іншого клінічного досвіду. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥1/100 і Частота народження небажаних реакцій Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: гематологічні порушення1, включаючи нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію, агранулоцитоз; Невідомо: лімфаденопатія1. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: синдром гіперчутливості2 (включаючи такі симптоми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряк особи, гематологічні порушення, порушення з боку печінки, дисеміноване внутрішньосудинне згортання, поліорганна недостатність). Порушення психіки - Часто: агресія, дратівливість; Дуже рідко: сплутаність свідомості, галюцинації, тіки; Невідомо: нічні кошмари. Порушення з боку нервової системи - Дуже часто: головний біль §; Часто: сонливість, головокружіння, тремор, безсоння, ажитація; Нечасто: атаксія; Рідко: ністагм, асептичний менінгіт; Дуже рідко: порушення рівноваги, рухові розлади, погіршення перебігу хвороби Паркінсона3, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз, підвищення частоти нападів. Порушення з боку органу зору - Нечасто: диплопія, нечіткий зір; Рідко: кон'юнктивіт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Часто: нудота, блювання, діарея, сухість у роті. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – дуже рідко: печінкова недостатність, порушення функції печінки4, підвищення показників функціональних проб печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірні висипання5†§; Нечасто: алопеція; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона; Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: артралгія§; Дуже рідко: вовчаково-подібні реакції. Загальні розлади та порушення в місці введення - Часто: стомлюваність, біль, біль у спині. Опис окремих небажаних реакцій 1 Гематологічні порушення та лімфаденопатія можуть бути пов'язаними та не пов'язаними з синдромом гіперчутливості (див. Порушення з боку імунної системи). 2 Також отримані повідомлення про випадки висипу, що розвиваються в рамках синдрому гіперчутливості, у поєднанні з різними системними симптомами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя, гематологічні порушення та порушення печінки. Синдром характеризується широким спектром клінічної тяжкості і в окремих випадках може призвести до розвитку дисемінованого внутрішньосудинного згортання та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні прояви гіперчутливості (наприклад, пропасниця, лімфаденопатія) можуть спостерігатися навіть за відсутності вираженого висипу. За наявності таких ознак та симптомів пацієнта слід негайно обстежити та припинити застосування препарату Ламіктал8, якщо неможливо встановити альтернативну етіологію. 3 Перелічені реакції становлять дані інших джерел клінічної практики. Отримано повідомлення про те, що ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів із хворобою Паркінсона, а також зареєстровані окремі повідомлення про екстрапірамідні розлади та хореоатетоз у пацієнтів, які не мають цього фонового захворювання. 4 Порушення функції печінки зазвичай розвивається у зв'язку з реакціями гіперчутливості, але отримано окремі повідомлення про випадки без явних ознак гіперчутливості. 5 У клінічних дослідженнях за участю дорослих шкірні висипання зустрічалися у 8-12% пацієнтів, які отримували ламотриджин, і у 5-6% пацієнтів, які отримували плацебо. Шкірний висип призводив до скасування лікування ламотриджином у 2% пацієнтів. Висипання, зазвичай макулопапулезного характеру, зазвичай з'являється протягом восьми тижнів після початку лікування і дозволяється після припинення застосування препарату Ламіктал®. Зареєстровані серйозні випадки висипу, що потенційно становить загрозу для життя, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та лікарську реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS). Незважаючи на те, що в більшості випадків реакції дозволялися після відміни ламотриджину, у деяких пацієнтів залишилися незворотні шрами і в окремих випадках реакції призводили до летального результату. Загальний ризик появи висипу тісно пов'язаний із такими факторами: високі початкові дози ламотриджину та перевищення рекомендованої схеми підвищення дози при терапії ламотриджином; супутнє застосування вальпроату. Також отримані повідомлення про висип, що розвивається в рамках синдрому гіперчутливості, у поєднанні з різними системними симптомами. Отримано повідомлення про зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз і переломи при тривалій терапії пацієнтів ламотриджином. Механізм, з якого ламотриджин впливає кістковий метаболізм, не визначено.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування окисних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодії між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються системою ферментів цитохрому Р450, малоймовірно. Ламотриджин може стимулювати свій метаболізм, але цей ефект виражений помірно і малоймовірно, що він має клінічно значущі наслідки. Таблиця 7. Вплив інших препаратів на глюкуронізацію ламотриджину. Препарати, що мають виражену інгібуючу дію на глюкуронізацію ламотриджину. Препарати, що мають виражену індукувальну дію на глюкуронізацію ламотриджину. Препарати, які не мають значної інгібуючої або індукуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину. Вальпроат карбамазепін препарати літію фенітоїн бупропіон примідон оланзапін фенобарбітал окскарбазепін рифампіцин фелбамат лопінавір у комбінації з ритонавіром габапентін атазанавір у комбінації з ритонавіром * леветирацетам комбінація етинілоестрадіолу та левоноргестрелу** прегабалін топірамат зонізамід аріпіпразол * Вказівки щодо дозування препарату див. ** Вплив інших пероральних контрацептивів та гормональної замісної терапії не вивчався, хоча вони можуть чинити подібний вплив на фармакокінетичні показники ламотриджину. Взаємодія з ПЕП Вальпроат, який інгібує глюкуронізацію ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму та подовжує його середній період напіввиведення майже вдвічі. Певні ПЕП (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенабарбітал та примідон), що стимулюють систему метаболізуючих ферментів печінки, індукують глюкуронізацію ламотриджину та його метаболізм. Повідомлялося про розвиток небажаних реакцій з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Ці симптоми зазвичай проходили після зниження дози карбамазепіну. Аналогічна реакція спостерігалася у клінічному дослідженні ламотриджину та окскарбазепіну у здорових дорослих добровольців, але результат зниження доз не вивчався. При одночасному застосуванні ламотриджину в дозі 200 мг та окскарбазепіну в дозі 1200 мг ні окскарбазепін ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. У дослідженні у здорових добровольців поєднане застосування фелбамату (у дозі 1200 мг 2 рази на добу) та ламотриджину (у дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів) не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. На підставі ретроспективного аналізу концентрації у плазмі крові у пацієнтів, які отримували ламотриджин, у комбінації з габапентином і без нього, габапентин не призводить до зміни кліренсу ламотриджину. Можливі лікарські взаємодії леветирацетаму та ламотриджину досліджувалися при оцінці сироваткових концентрацій обох препаратів у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Ці дані показують, що ламотриджин та леветирацетам не впливають на фармакокінетику один одного. Не спостерігалося впливу прегабаліну (у дозі 200 мг 3 рази на добу) на рівноважні концентрації ламотриджину, таким чином, прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину приводив до збільшення концентрації топірамату на 15%. Прийом зонізаміду у пацієнтів з епілепсією (у дозі 200-400 мг на добу) спільно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) протягом 35 днів під час клінічної програми не призводив до зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Незважаючи на те, що раніше повідомлялося про зміну концентрації в плазмі інших ПЕП при спільному застосуванні з ламотриджином, контрольовані дослідження не показали, що ламотриджин впливає на концентрацію в плазмі крові супутніх ПЕП. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші ПЕП із місць зв'язування з білками плазми. Взаємодія при поєднаному застосуванні з іншими психотропними засобами У 20 здорових добровольців ламотриджин у дозі 100 мг на добу не викликав порушення фармакокінетики безводного глюконату літію (у дозі 2 г 2 рази на день протягом 6 днів) при їхньому спільному призначенні. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надавав статистично значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину у 12 добровольців і викликав незначне збільшення AUC (площі під кривою "концентрація-час") ламотриджину глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижував AUC та Сmах ламотриджину у здорових дорослих добровольців у середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не впливав на фрамакокінетику оланзапіну. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг у 14 здорових дорослих добровольців. При цьому у 12 з 14 пацієнтів при поєднаному прийомі ламотриджину та рисперидону відзначалася сонливість; тоді як тільки у 1 з 20 пацієнтів сонливість спостерігалася при прийомі тільки рисперидону, і в жодного - при прийомі лише ламотриджину. У дослідженні у 18 дорослих пацієнтів з біполярним афективним розладом, які отримували за встановленою схемою ламотриджин (не менше 100 мг на добу), дози арипіпразолу збільшували з 10 мг на добу до кінцевого значення 30 мг на добу протягом 7-денного періоду і далі один раз. на добу ще протягом 7 днів. Спостерігалося середнє зниження Сmах та AUC ламотриджину приблизно на 10%. Не очікується, що вплив такої магнітуди матиме клінічний наслідок. В експериментах з інгібування in vitro було показано, що спільне інкубування з амітриптіліном, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом або лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Дані щодо вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, дозволяють зробити висновок, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. Результати досліджень in vitro також дозволяють припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон навряд чи можуть впливати на кліренс ламотриджину. Взаємодія з гормональними контрацептивами Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину При дослідженні на 16 добровольцях-жінках зазначено, що прийом комбінованих оральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу в одній таблетці для прийому всередину, викликає приблизно двократне підвищення кліренсу ламотриджину ламотриджину в середньому на 52% та 39% відповідно. Протягом тижня, вільної від прийому препарату (тобто при тижневій перерві у прийомі контрацептиву), спостерігається підвищення концентрації ламотриджину в плазмі крові, при цьому концентрація ламотриджину, виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, в середньому у 2 рази вища. , ніж у період одночасного прийому препаратів Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів При дослідженні на 16 добровольцях-жінках показано, що в період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого орального контрацептиву. Відзначається помірне підвищення кліренсу другого компонента орального контрацептиву - левоноргестрела (після його прийому внутрішньо), що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу в середньому на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікуло-стимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу під час цього дослідження виявило деяке зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимір сироваткового прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормонального підт.Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни рівнів ФСГ та ЛГ у сироватці крові на овуляційну активність яєчників не встановлено. Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг на добу) не вивчався і дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводилися. Взаємодія з іншими препаратами При дослідженні на 10 добровольцях-чоловіках виявлено, що рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції печінкових ферментів, відповідальних за глюкуронізацію. Пацієнтам, які отримують рифампіцин як супутню терапію, режим застосування ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при сумісному застосуванні ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронізації. При застосуванні лопінавіру в комбінації з ритонавіром у здорових добровольців спостерігалося зниження приблизно на половину концентрації ламотриджину в плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронізації. У пацієнтів, які приймають супутнє лікування лопінавіром у комбінації з ритонавіром, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронізації. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру в комбінації з ритонавіром (300 мг і 100 мг) призводив до зниження значень AUC та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) у середньому на 32% та 6% відповідно. Результати досліджень in vitro показали, що саме ламотриджин, а не метаболіт 2-N-глюкуронід є інгібітором катіонних переносників органічних субстратів у потенційно клінічно значущих концентраціях. Ці дані показують, що ламотриджин є більш потужним інгібітором катіонного переносника (IC50 варіює від 53,8 до 186 мкМ відповідно), ніж циметидин. Взаємодія, включаючи лабораторні показники Ламотриджин, як повідомляється, впливає на проведення деяких експрес-методів аналізу сечі з метою виявлення препаратів, результати яких можуть бути неправдивими, особливо при виявленні фенциклідину (дисоціативний анестетик). Для підтвердження позитивного результату слід використовувати більш специфічний альтернативний хімічний метод.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Ламіктал®, жувальні/розчинні таблетки можна жувати, розчиняти в невеликому обсязі води (принаймні, в такому, щоб пігулка була покрита повністю) або проковтувати повністю з невеликою кількістю води. Якщо розрахована доза ламотриджину (наприклад, при застосуванні у дітей для лікування епілепсії або у пацієнтів з порушенням функції печінки) не дорівнює цілим таблеткам, то пацієнту має бути призначена така доза, яка відповідає меншій кількості цілих таблеток. Відновлення застосування препарату У разі відновлення застосування препарату Ламіктал® лікар повинен оцінити необхідність підвищення підтримуючої дози у пацієнтів, які припинили прийом ламотриджину з будь-якої причини, оскільки високі початкові дози та перевищення рекомендованої дози пов'язані з ризиком розвитку тяжкого висипу. Чим більше пройшло часу після останнього прийому препарату, тим більшою обережністю слід підвищувати дозу до підтримуючої. Якщо час після припинення прийому перевищує 5 періодів напіввиведення, то дозу ламотриджину слід підвищувати до підтримуючої відповідно до відповідної схеми. Терапію препаратом Ламіктал® рекомендується не відновлювати у пацієнтів, у яких припинення лікування ламотриджином було пов'язане з появою висипу, крім випадків, коли потенційна користь однозначно перевищує ризик. Епілепсія Режим підвищення дози та підтримуючі дози, рекомендовані для дорослих та підлітків віком від 12 років (Таблиця 2), а також для дітей та підлітків віком від 2 до 12 років (Таблиця 3), наведено нижче. Внаслідок ризику висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення дози. При відміні супутніх ПЕП або додаванні ПЕП або інших препаратів на фоні прийому ламотриджину необхідно брати до уваги те, що це може вплинути на фармакокінетику ламотриджину. Таблиця 2. Рекомендований режим дозування при лікуванні епілепсії у дорослих та підлітків (старше 12 років) Режим дозування Тижня 1+2 Тижня 3+4 Звичайна підтримуюча доза Монотерапія: 25 мг на добу (в 1 прийом) 50 мг на добу (в 1 прийом) 100-200 мг на добу (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді. Деяким пацієнтам для досягнення цільової терапевтичної відповіді може знадобитися доза 500 мг на добу. Комбінована терапія з вальпроатами (інгібітор глюкуронізації ламотриджину): Цей режим дозування слід використовувати з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії. 12,5 мг на добу (призначається по 25 мг через день) 25 мг на добу (в 1 прийом) 100-200 мг на добу (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена максимально на 25-50 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді. Комбінована терапія без вальпроатів та з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати без вальпроатів, але з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном, рифампіцином, лопінавіром/ритонавіром 50 мг на добу (в 1 прийом) 100 мг на добу (2 прийоми) 200-400 мг на добу (2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена на 100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді. Деяким пацієнтам для досягнення цільової терапевтичної відповіді може знадобитися доза 700 мг на добу. Комбінована терапія без вальпроатів та без інгібіторів глюкуронізації ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати з іншими препаратами, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг на добу (в 1 прийом) 50 мг на добу (1 прийом) 100-200 мг на добу (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді. У пацієнтів, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, слід використовувати режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Таблиця 3. Рекомендований режим дозування під час лікування епілепсії в дітей віком (від 2 до 12 років включно) Режим дозування Тижня 1+2 Тижня 3+4 Звичайна підтримуюча доза Монотерапія типових абсансів: 0,3 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми) 1-15 мг/кг/сут (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена максимально на 0,6 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді з максимальною підтримуючою дозою 200 мг/добу. Комбінована терапія з вальпроатами (інгібітор глюкуронізації ламотриджину): Цей режим дозування слід використовувати з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії. 0,15 мг/кг/добу* (в 1 прийом) 0,3 мг/кг/добу (в 1 прийом) 1-5 мг/кг/сут (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена максимально на 0,3 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді з максимальною підтримуючою дозою 200 мг/добу. Комбінована терапія без вальпроатів та з індукторами глюкуронізації ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати без вальпроатів, але з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном, рифампіцином, лопінавіром/ритонавіром 0,6 мг/кг/добу (2 прийоми) 1,2 мг/кг/добу (2 прийоми) 5-15 мг/кг/сут (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена максимально на 1,2 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді з максимальною підтримуючою дозою 400 мг/добу. Комбінована терапія без вальпроатів та без індукторів глюкуронізації ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати з іншими препаратами, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 0,3 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми) 1-10 мг/кг/сут (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена максимально на 0,6 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді з максимальною підтримуючою дозою 200 мг/добу. У пацієнтів, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, слід використовувати режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. *Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить від 1 до 2 мг, то можна призначати препарат Ламіктал®, жувальні/розчинні таблетки, 2 мг через день протягом перших 2 тижнів. Якщо розрахована добова доза пацієнтів, які приймають вальпроати, становить менше 1 мг, ламотриджин не слід призначати. Для забезпечення підтримки терапевтичної дози необхідно контролювати масу тіла дитини та коригувати дозу препарату за її зміни. Ймовірно, що пацієнтам віком від 2 до 6 років потрібна підтримуюча доза, що знаходиться на верхній межі діапазону, що рекомендується. Після досягнення контролю епілепсії на тлі комбінованої терапії супутні протиепілептичні препарати (ПЕП) можуть бути відмінені, і прийом препарату Ламіктал продовжений у вигляді монотерапії. Діти молодші 2 років Дані щодо безпеки та ефективності ламотриджину як комбінованої терапії парціальних нападів у дітей віком від I місяця до 2 років обмежені. Дані про застосування у дітей віком до 1 місяця відсутні. Тому препарат Ламіктал® не рекомендується приймати дітям віком до 2 років. Тим не менш, у разі клінічної необхідності може бути ухвалено рішення про призначення препарату. Біполярний афективний розлад Режим підвищення дози та підтримуючі дози, рекомендовані для дорослих віком від 18 років, наведено в таблицях нижче. Перехідний режим дозування включає підвищення дози ламотриджину протягом 6 тижнів до підтримуючої стабілізуючої дози (Таблиця 4), після чого за наявності клінічних показань можна скасовувати інші психотропні препарати та/або ПЕП (Таблиця 5). Коригування доз після додавання інших психотропних препаратів та/або ПЕП також наведено нижче (Таблиця 6). Внаслідок ризику появи висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення дози. Таблиця 4. Рекомендований режим підвищення дози для досягнення добової стабілізуючої дози під час лікування біполярного афективного розладу у дорослих віком від 18 років Режим дозування Тижня 1+2 Тижня 3+4 Тиждень 5 Цільова стабілізуюча доза (тиждень 6)* Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія без вальпроатів та без індукторів глюкуронізації ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати з іншими препаратами, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг на добу (в 1 прийом) 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) 100 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) 200 мг на добу - звичайна цільова доза для оптимальної відповіді (в 1 або 2 прийоми на добу). Дози в інтервалі від 100 мг на добу до 400 мг на добу застосовувалися у клінічних дослідженнях. Комбінована терапія з вальпроатами (інгібітор глюкуронізації ламотриджину): Цей режим дозування слід використовувати з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії. 12,5 мг на добу (призначаються 25 мг на добу через день) 25 мг на добу (в 1 прийом) 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) 100 мг на добу - звичайна цільова доза для оптимальної відповіді (в 1 або 2 прийоми на добу). Може застосовуватися максимальна добова доза 200 мг на добу залежно від клінічної відповіді. Комбінована терапія без вальпроатів та з індукторами глюкуронізації ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати без вальпроатів, але з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном, рифампіцином, лопінавіром/ритонавіром 50 мг на добу (в 1 прийом) 100 мг на добу (в 2 прийоми) 200 мг на добу (2 прийоми) 300 мг на добу на 6 тижні терапії, при необхідності збільшити дозу до 400 мг на добу на 7 тижні терапії для досягнення оптимальної відповіді (2 прийоми). У пацієнтів, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, слід використовувати режим підвищення дози, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. * Цільова стабілізуюча доза змінюється залежно від клінічної відповіді. Після досягнення цільової добової стабілізуючої дози, що підтримує, інші психотропні препарати можуть бути скасовані, як зазначено в схемі дозування нижче. Таблиця 5. Підтримуюча загальна добова доза, що стабілізує, у дорослих віком від 18 років для лікування біполярного афективного розладу після відміни супутніх препаратів Режим дозування Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (перед скасуванням) Тиждень 1 (початок відміни) Тиждень 2 Тиждень 3 і далі* Відміна вальпроату (інгібітор глюкуронізації ламотриджину) залежно від вихідної дози ламотриджину: Після відміни вальпроату слід подвоїти стабілізуючу дозу, не перевищуючи рівня збільшення на 100 мг на тиждень 100 мг/добу 200 мг/добу Зберегти дозу 200 мг на добу на 2 прийоми 200 мг/добу 300 мг/добу 400 мг/добу Зберегти дозу 400 мг на добу Відміна індукторів глюкуронізації ламотриджину в залежності від вихідної дози ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати після відміни фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру 400 мг/добу 400 мг/добу 300 мг/добу 200 мг/добу 300 мг/добу 300 мг/добу 225 мг/добу 150 мг/добу 200 мг/добу 200 мг/добу 150 мг/добу 100 мг/добу Відміна препаратів, які значно не індукують або не інгібують глюкуронізацію ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати після відміни інших препаратів, які значно не індукують або не інгібують глюкуронізацію ламотриджину. Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення дози (200 мг на добу в 2 прийоми; діапазон доз від 100 до 400 мг на добу) У пацієнтів, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, рекомендується підтримувати поточну дозу ламотриджину, і добір дози ламотриджину необхідно проводити на підставі клінічної відповіді. * За необхідності доза може бути збільшена до 400 мг на добу. Відсутній клінічний досвід корекції добових доз препарату Ламіктал після додавання інших препаратів. Однак на підставі досліджень щодо оцінки взаємодії препаратів можна сформулювати такі рекомендації (Таблиця 6). Таблиця 6. Корекція добових доз при лікуванні біполярного афективного розладу у дорослих віком від 18 років після додавання інших препаратів Режим дозування Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (до додавання) Тиждень 1 (початок додавання) Тиждень 2 Тиждень 3 і далі Додавання вальпроату (інгібітор глюкуронізації ламотриджину) залежно від вихідної дози ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати при додаванні вальпроату незалежно від іншої супутньої терапії. 200 мг/добу 100 мг/добу Зберегти дозу 100 мг/добу 300 мг/добу 150 мг/добу Зберегти дозу 150 мг/добу 400 мг/добу 200 мг/добу Зберегти дозу 200 мг/добу Додавання індукторів глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не отримують вальпроат, залежно від вихідної дози ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати без застосування вальпроату при додаванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру. 200 мг/добу 200 мг/добу 300 мг/добу 400 мг/добу 150 мг/добу 150 мг/добу 225 мг/добу 300 мг/добу 100 мг/добу 100 мг/добу 150 мг/добу 200 мг/добу Додавання інших препаратів, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати при додаванні інших препаратів, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину. Зберегти цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення дози (200 мг на добу; діапазон доз від 100 до 400 мг на добу) У пацієнтів, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, слід використовувати режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Відміна препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом Під час проведення клінічних досліджень різке скасування ламотриджину не викликало збільшення частоти, тяжкості або зміни характеру небажаних реакцій у порівнянні з плацебо. Таким чином, пацієнтам можна скасовувати препарат Ламіктал без поступового зниження його дози. Діти та підлітки молодші 18 років Препарат Ламіктал® не рекомендований для лікування біполярного афективного розладу у дітей та підлітків віком до 18 років, оскільки в рандомізованих дослідженнях зі скасуванням препарату не було продемонстровано значної ефективності та спостерігалося збільшення кількості повідомлень про суїцидальну поведінку. Загальні рекомендації щодо дозування препарату Ламіктал® у спеціальних груп пацієнтів Жінки, які приймають гормональні контрацептиви При застосуванні комбінації етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) кліренс ламотриджину підвищується приблизно вдвічі, що призводить до зниження рівня ламотриджину. Після титрації дози для досягнення максимальної терапевтичної відповіді можуть знадобитися вищі підтримуючі дози ламотриджину (до дворазового збільшення). Протягом тижня без застосування контрацептиву спостерігалось дворазове підвищення рівня ламотриджину. Не можна виключати виникнення небажаних реакцій, пов'язаних із дозою. Тому як терапія першої лінії слід розглянути можливість прийому протизаплідних засобів, які не включають тиждень без застосування контрацептиву (наприклад, постійні гормональні контрацептиви або негормональні методи). Початок застосування гормональних контрацептивів пацієнтками, які вже одержують підтримуючі дози ламотриджину та НЕ одержують індуктори глюкуронізації ламотриджину. У більшості випадків потрібне підвищення підтримуючої дози ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. З моменту початку застосування гормональних контрацептивів рекомендується підвищення дози ламотриджину на 50-100 мг щотижня залежно від індивідуальної клінічної відповіді. Не рекомендується перевищувати ці дози, якщо клінічний стан пацієнта не потребує подальшого підвищення дози препарату Ламіктал®. Для підтвердження збереження вихідного рівня ламотриджину слід розглянути можливість вимірювання рівня ламотриджину у сироватці крові до та після початку застосування гормональних контрацептивів. При необхідності слід здійснити корекцію дози. У жінок, які приймають гормональні контрацептиви, які включають один тиждень без застосування активного препарату ("тиждень без застосування контрацептиву"), слід проводити контроль рівня ламотриджину в сироватці крові під час тижня 3 прийоми активного препарату, тобто з 15 по 21 дні циклу прийому таблеток . Тому як терапія першої лінії слід розглянути можливість прийому протизаплідних засобів, які не включають тиждень без застосування контрацептиву (наприклад, постійні гормональні контрацептиви або негормональні методи). Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтками, які вже одержують підтримуючі дози ламотриджину та не отримують індуктори глюкуронізації ламотриджину. У більшості випадків потрібне зниження підтримуючої дози ламотриджину, але не більше ніж на 50%. Рекомендується поступове зниження добової дози ламотриджину на 50-100 мг на добу щотижня (швидкість зниження не повинна перевищувати 25% від добової дози на тиждень) протягом 3 тижнів, якщо клінічний стан пацієнта не потребує іншого підходу. Для підтвердження підтримки вихідного рівня ламотриджину слід розглянути можливість вимірювання рівня ламотриджину у сироватці крові до та після припинення застосування гормональних контрацептивів. У жінок, які бажають припинити прийом гормональних контрацептивів, які включають один тиждень без застосування активного препарату ("тиждень без застосування контрацептиву"), слід проводити контроль рівня ламотриджину в сироватці крові під час тижня 3 прийоми активного препарату, тобто з 15 по 21 дні циклу прийому пігулок. Зразки крові для оцінки рівня ламотриджину після остаточного припинення прийому контрацептивного засобу не слід збирати протягом першого тижня після припинення прийому таблеток. Початок застосування ламотриджину у пацієнток, які вже застосовують гормональні контрацептиви. Підвищення дози слід проводити згідно з звичайними рекомендаціями щодо застосування, представленими в таблицях. Початок і припинення застосування гормональних контрацептивів у пацієнток, які вже приймають ламотриджин у підтримуючих дозах та приймають індуктори глюкуронування ламотриджину. Може не знадобитися корекція рекомендованої підтримуючої дози ламотриджину. Застосування з комбінацією атазанавір/ритонавір У разі додавання ламотриджину до вже проведеної терапії атазанавіром/ритонавіром відсутня необхідність корекції рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину. У пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не застосовують індуктори глюкуронізації, може виникнути необхідність підвищення дози ламотриджину при додаванні комбінації атазанавіру/ритонавіру або в зниженні дози ламотриджину у разі припинення застосування комбінації атазанавіру/ритонавіру. З метою з'ясування необхідності корекції дози ламотриджину слід провести контроль рівня ламотриджину в плазмі крові до та протягом 2 тижнів після початку або припинення застосування комбінації атазанавіру/ритонавіру. Застосування спільно з лопінавіром/ритонавіром У разі додавання ламотриджину до терапії лопінавіром/ритонавіром, що вже проводиться, відсутня необхідність корекції рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину. У пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не застосовують індуктори глюкуронізації, може виникнути необхідність підвищення дози ламотриджину при додаванні лопінавіру/ритонавіру або в зниженні дози ламотриджину у разі припинення застосування лопінавіру/ритонавіру. З метою з'ясування необхідності корекції дози ламотриджину слід провести контроль рівня ламотриджину в плазмі крові до та протягом 2 тижнів після початку або припинення застосування лопінавіру/ритонавіру. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Не потрібне проведення корекції режиму дозування порівняно з схемою, що рекомендується. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі значно не відрізняється від такої у дорослих нелітнього віку. Пацієнти з порушенням функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю препарат Ламіктал слід призначати з обережністю. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності початкові дози препарату Ламіктал слід розраховувати в залежності від супутніх лікарських препаратів, що приймаються пацієнтом. У пацієнтів із значним порушенням функції нирок може бути ефективним зниження підтримуючих доз. Пацієнти з порушенням функції печінки Початкову, зростаючу та підтримуючу дози зазвичай слід зменшити приблизно на 50% у пацієнтів з помірним (стадія В за шкалою Чайлд-Пью) та на 75% з тяжким (стадія С за шкалою Чайлд-Пью) ступенем порушення функції печінки. Зростаючу та підтримуючу дози слід коригувати залежно від клінічної відповіді.ПередозуванняСимптоми Повідомлялося про одноразове застосування доз ламотриджину, що перевищують максимальні терапевтичні в 10-20 разів, включаючи випадки летального результату. Передозування виявилося симптомами, що включали ністагм, атаксію, порушення свідомості, напади епілепсії та кому. При передозуванні у пацієнтів також спостерігалося розширення комплексу QRS (затримка внутрішньошлуночкової провідності). Розширення комплексу QRS тривалістю понад 100 мсек може бути пов'язане з більш вираженою токсичністю. Лікування У разі передозування пацієнта необхідно госпіталізувати та провести відповідну підтримуючу терапію. За показаннями слід провести лікування, спрямоване зменшення всмоктування (активоване вугілля). Подальше ведення пацієнта має здійснюватися згідно з клінічними показаннями. Досвід застосування гемодіалізу під час лікування передозування відсутній. У шести добровольців із нирковою недостатністю 20% ламотриджину було виведено з організму під час 4-годинного сеансу гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВисипання на шкірі Є повідомлення про небажані шкірні реакції, які виникали зазвичай протягом перших 8 тижнів після початку терапії ламотриджином. Більшість висипань носить легкий характер і проходить самостійно, проте є повідомлення про висипання, які вимагали госпіталізації пацієнта та припинення прийому ламотриджину. Дані реакції включали такі потенційно небезпечні для життя ураження шкіри, як синдром Стівенса-Джонсона (SJS) та токсичний епідермальний некроліз (TEN), а також лікарську реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), відому як синдром гіперчутливості (HSS). Тяжкі шкірні висипання у дорослих пацієнтів, включених у дослідження та приймали ламотриджин відповідно до існуючих рекомендацій, розвивалися з частотою приблизно 1 на 500 пацієнтів з епілепсією. Приблизно у половині цих випадків зареєстровано синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000). За даними клінічних досліджень, у пацієнтів з біполярним афективним розладом частота важких шкірних висипань становить приблизно 1 на 1000 пацієнтів. Діти ризик розвитку важких шкірних висипань вище, ніж в дорослих. За наявними даними, отриманими з низки досліджень, частота шкірних висипань, які вимагали госпіталізації, у дітей з епілепсією становила від 1 на 300 до 1 на 100 дітей. У дітей початкові прояви висипки можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні брати до уваги можливість реакції дітей на препарат, що виявляється розвитком висипки та гарячки протягом перших 8 тижнів терапії. Крім того, сумарний ризик розвитку висипу значною мірою пов'язаний з: високою початковою дозою ламотриджину та перевищенням рекомендованого режиму підвищення дози ламотриджину; супутнім застосуванням вальпроатів. Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших ПЕП, оскільки частота розвитку незначного висипу у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при застосуванні ламотриджину, ніж у пацієнтів, які не обтяжені таким анамнезом. Усі пацієнти (дорослі та діти), у яких розвинулася висипка, повинні бути одразу оглянуті, прийом препарату Ламіктал* повинен бути негайно припинено, за винятком тих випадків, коли очевидно, що розвиток висипу не пов'язаний з лікуванням ламотриджином. Не рекомендується відновлювати прийом препарату Ламіктал у випадках, коли його попереднє призначення було відмінено у зв'язку з розвитком висипу, якщо очікувана користь явно не перевищує ризик. У разі розвитку у пацієнта SJS, TEN або DRESS при застосуванні ламотриджину лікування ламотриджином ніколи не слід відновлювати. Повідомлялося, що висипка може бути частиною синдрому гіперчутливості, пов'язаного з проявом різних системних симптомів, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя, гематологічні порушення, порушення функції печінки та асептичний менінгіт. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (наприклад, лихоманка, лімфаденопатія) можуть спостерігатися навіть якщо відсутні явні прояви висипу. При розвитку подібних симптомів пацієнт повинен бути негайно оглянутий лікарем та,якщо не буде встановлена ​​інша причина симптомів, препарат Ламіктал® має бути відмінено. Розвиток асептичного менінгіту був оборотним при відміні препарату в більшості випадків і відновлювався у ряді випадків при повторному його застосуванні. Повторне застосування призводило до швидкого повернення симптомів, які часто були важчими. Препарат Ламіктал® не призначають повторно пацієнтам, у яких припинення лікування було пов'язане з асептичним менінгітом, пов'язаним із попереднім лікуванням ламотриджином. Посилення клінічних проявів та суїцидальний ризик Суїцидальні думки та суїцидальна поведінка відзначалися у пацієнтів, які приймали ПЕП за декількома показаннями. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень ПЕП показав невелике збільшення ризику прояву суїцидальних думок та поведінки. Механізм цього ризику невідомий і доступні дані не виключають можливість підвищення ризику при застосуванні ламотриджину. Таким чином, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом з метою виявлення ознак суїцидальних думок та поведінки, має бути передбачене відповідне лікування. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд за пацієнтами) повинні бути поінформовані про необхідність медичної консультації у разі виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. У пацієнтів з біполярним афективним розладом можуть посилитися симптоми депресії та/або проявитися ознаки суїцидальних думок/поведінки незалежно від застосування лікарських засобів для лікування біполярного афективного розладу, включаючи Ламіктал®. Тому за пацієнтами, які приймають Ламіктал для лікування біполярного афективного розладу, слід ретельно спостерігати з метою виявлення посилення клінічних проявів (включаючи розвиток нових симптомів) та суїцидальних думок/поведінки, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дози. У деяких пацієнтів, наприклад, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або думки, дорослих пацієнтів молодого віку та пацієнтів з вираженим суїцидальним мисленням до початку лікування, ризик появи суїцидальних думок або спроб суїциду може бути вищим,та за ними необхідно ретельно спостерігати під час лікування. Слід розглянути можливість зміни режиму терапії, включаючи можливість припинення застосування препарату, у пацієнтів з посиленням клінічних проявів (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидального мислення/поведінки, особливо якщо ці симптоми мають тяжкий характер, раптово з'явилися або не були частиною симптомів, присутніх у пацієнта раніше. Гормональні контрацептиви Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотриджину Застосування комбінованого препарату етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину, що призводить до зниження рівня ламотриджину. Зниження рівня ламотриджину пов'язане зі втратою контролю за нападами. Після титрації дози для досягнення максимального терапевтичного ефекту в більшості випадків необхідне підвищення підтримуючих доз ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. При припиненні прийому гормональних контрацептивів кліренс ламотриджину може зменшитися вдвічі. Збільшення рівня ламотриджину може супроводжуватися розвитком небажаних реакцій, які залежать від дози. Слід спостерігати за пацієнтами з метою виявлення таких реакцій. У жінок, які вже не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину та приймають гормональні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень, вільний від прийому препарату (тобто тижнева перерва у прийомі контрацептиву), у цей період часу спостерігатиметься поступове транзиторне підвищення рівня ламотриджину. Зміни рівня ламотриджину такого порядку можуть бути пов'язані із виникненням небажаних реакцій. Тому як препарати першого вибору слід розглянути можливість прийому протизаплідних засобів, які не включають тиждень без застосування контрацептиву (наприклад, безперервні гормональні контрацептиви або негормональні методи). Взаємодія між іншими пероральними контрацептивами або гормональною замісною терапією та ламотриджином не вивчалася, однак ці препарати можуть подібним чином впливати на фармакокінетичні параметри ламотриджину. Вплив ламотриджину на ефективність гормональних контрацептивів У дослідженні взаємодії за участю 16 здорових добровольців показано, що спільне застосування ламотриджину та гормонального контрацептиву (комбінація етинілестрадіол/левоноргестрел) призводить до помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та змін рівня ФСГ та ЛГ у сироватці крові. Вплив цих змін на овуляторну активність яєчників невідомий. Однак не можна виключити можливість, що у деяких пацієнтів, які приймають ламотриджин та гормональні контрацептиви, ці зміни можуть спричинити зниження ефективності контрацептивів. Тому такі пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність негайно повідомляти лікаря про зміни менструального циклу, наприклад, про міжменструальні кровотечі. Дигідрофолатредуктаза Ламотриджин характеризується незначним інгібуючим впливом на редуктазу дигідрофолієвої кислоти, тому існує ймовірність впливу на метаболізм фолатів при тривалій терапії. Однак ламотриджин не викликав істотних змін рівня гемоглобіну, середнього обсягу еритроцитів, рівня фолатів в еритроцитах або сироватці крові при тривалості застосування до 1 року і не знижував рівень фолатів в еритроцитах при тривалості застосування до 5 років. Ниркова недостатність У дослідженнях з одноразовим застосуванням ламотриджину у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності не виявлено значної зміни рівня ламотриджину у плазмі крові. Однак накопичення глюкуронідного метаболіту є можливим, тому необхідно виявляти обережність при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю. Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин Не можна призначати препарат Ламіктал® пацієнтам, які вже отримують інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Розвиток дітей Дані про вплив ламотриджину на ріст, статеве та когнітивне дозрівання, емоційний та поведінковий розвиток дітей відсутні. Запобіжні заходи при епілепсії Різка відміна препарату Ламіктал, як і інших ПЕП, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу препарату Ламіктал слід поступово знижувати протягом 2 тижнів. У літературі є повідомлення про те, що важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, мультиорганних порушень та дисемінованого внутрішньосудинного згортання іноді з летальним кінцем. Подібні випадки спостерігалися при лікуванні пацієнтів ламотриджином. Замість зменшення може спостерігатись клінічно значуще збільшення частоти розвитку нападів. У пацієнтів, які страждають на більш ніж один тип нападів, спостерігається користь у вигляді контролю одного типу нападів слід співвідносити з будь-яким зазначеним погіршенням нападів іншого типу. При застосуванні ламотриджину можуть посилюватися міоклонічні напади. Існуючі дані дозволяють припустити, що відповідь на лікування ламотриджином у комбінації з індукторами ферментів менш виражена, ніж при комбінації з ПЕП, що не індукують ферменти печінки. Причина цього явища залишається незрозумілою. У дітей, які приймають ламотриджин для лікування типових абсансів, ефективність препарату може зберігатись не у всіх пацієнтів. Запобіжні заходи при біполярному афективному розладі Діти та підлітки молодші 18 років Лікування антидепресантами супроводжується збільшенням ризику суїцидальних думок та поведінки у дітей та підлітків з депресивним розладом тяжкого ступеня та іншими психічними порушеннями. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки ефект усіх протиепілептичних засобів характеризується індивідуальною варіабельністю, то пацієнти, які приймають препарат Ламіктал для лікування епілепсії, повинні проконсультуватися зі своїм лікарем про специфічні складнощі при керуванні автомобілем. Дослідження щодо оцінки впливу препарату на здатність до керування транспортними засобами та роботи з механізмами не проводилися. У двох дослідженнях за участю здорових добровольців показано, що вплив ламотриджину на точну зорово-моторну координацію, рухи очей, хитання тіла, а також суб'єктивну седативну дію препарату не відрізнявся від плацебо. У клінічних дослідженнях ламотриджину зареєстровані повідомлення про небажані реакції неврологічного характеру, такі як запаморочення та диплопія. Тому, перш ніж приступити до керування автомобілем або механізмами, пацієнти повинні оцінити вплив препарату Ламіктал на свій стан.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ропініролу гідрохлорид – 2.28 мг (еквівалентно – 2 мг ропініролу відповідно); Допоміжні речовини: гіпромелоза-2208, рицинова олія гідрогенізована, кармелоза натрію, повідон-К29-32, мальтодекстрин, магнію стеарат, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, манітол, заліза [III] оксид (ж1тий) Оболонка таблетки: гіпромелоза-2910, титану діоксид (Е171), макрогол-400, заліза [П] оксид (червоний) (Е172), заліза [III] оксид (жовтий) (Е172). По 21 таблетці дозуванням 2 мг у блістері з ПВХ/ПХТФЕ/А1 або ПВХ/ПХТФЕ/ПВХ/А1. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. По 14 таблеток (всіх дозувань) у блістері з ПВХ/ПХТФЕ/А1 або ПВХ/ПХТФЕ/ПВХ/А1. По 2 або 6 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиДвоопуклі таблетки рожевого кольору капсулоподібної форми, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням GS на одній стороні, і гравіюванням 3V2 - на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб, агоніст дофаміну.ФармакокінетикаФармакокінетика ропініролу подібна у здорових людей, пацієнтів із хворобою Паркінсона та пацієнтів із синдромом неспокійних ніг і відрізняється залежно від лікарської форми. Всмоктування. Біодоступність ропініролу після перорального прийому невисока і становить приблизно 50% (36%-57%). Після прийому внутрішньо ропініролу в таблетках уповільненого вивільнення його концентрація в плазмі підвищується повільно, середній час досягнення максимальної концентрації (Тmax) становить 6 год. багатою жирами, спостерігалося підвищення системної експозиції ропініролу, при цьому відзначалося збільшення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) та максимальної концентрації (Cmax) на 20% і 44% відповідно, Тmax подовжувалося на 3 год. Однак у клінічних дослідженнях ефективності та безпеки ропінірол приймався незалежно від їди. Зв'язування з білками плазми та розподіл. Зв'язування з білками плазми низьке (10-40%). Завдяки високій ліпофільності ропінірол характеризується великим обсягом розподілу (приблизно 7 л/кг). Метаболізм. Ропінірол головним чином метаболізується ізоферментом CYP1A2. Метаболіт ропініролу в основному виводиться нирками. Виведення. У середньому період напіввиведення ропініролу із системного кровотоку становить близько 6 год. Збільшення тривалості системної дії ропініролу (Сmах та AUC) приблизно пропорційно збільшенню дози. Немає відмінностей у виведенні ропініролу після одноразового прийому дози внутрішньо або при регулярному застосуванні. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Кліренс ропініролу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 15% у літніх пацієнтів віком 65 років і старше порівняно з молодшими пацієнтами. Корекція дози у даної категорії пацієнтів не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетичні показники не змінюються у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня та хворобою Паркінсона. У пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності, які перебувають на постійному гемодіалізі, кліренс ропініролу при внутрішньому прийомі знижується приблизно на 30%.ФармакодинамікаРопінірол є ефективним і високоселективним неерголіновим агоністом дофамінових D2-, D3-рецепторів, який має периферичну та центральну дію. Препарат не діє на пресинаптичні дофамінергічні нейрони чорної речовини, що руйнуються, і діє безпосередньо як синтетичний нейротрансмітгер. Таким чином, ропінірол зменшує ступінь гіподинамії, ригідності та тремору, які є симптомами паркінсонізму. Фармакодинаміка Ропінірол компенсує дефіцит дофаміну в системах чорної речовини та смугастого тіла за допомогою стимулювання дофамінових рецепторів у смугастому тілі. Ропінірол посилює ефекти леводопи, включаючи контроль частоти феномена включення/вимкнення та ефект "кінця дози", пов'язані з тривалою терапією препаратами леводопи, і дозволяє зменшувати добову дозу леводопи. Ропінірол діє на рівні гіпоталамуса і гіпофізу, інгібуючи секрецію пролактину.Показання до застосуванняХвороба Паркінсона: Монотерапія ранніх стадій захворювання у пацієнтів, які потребують дофамінергічної терапії, щоб відстрочити призначення препаратів леводопи. Як комбінована терапія у пацієнтів, які отримують препарати леводопи, з метою підвищення ефективності леводопи, включаючи контроль коливання («включення - вимкнення») та ефект «кінця дози» на тлі хронічної терапії леводопи, а також з метою зниження добової дози леводопи.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ропініролу або будь-якого компонента препарату. Вагітність та лактація. Порушення функції печінки. Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), яким не проводиться регулярний гемодіаліз. Рідкісні спадкові захворювання: непереносимість лактози, лактазна недостатність, порушення всмоктування глюкози або галактози. Дитячий вік віком до 18 років. Гострий психоз. З обережністю: У зв'язку з фармакологічною дією ропініролу його слід призначати з обережністю пацієнтам з тяжкою серцево-судинною недостатністю. Ропінірол можна призначати пацієнтам із психотичним розладом в анамнезі лише у тих випадках, якщо очікувана користь від його застосування перевищує потенційний ризик.Побічна діябажані реакції описані нижче за системами органів та частотою. Критерії частоти небажаних реакцій: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,1/1000,1/10 000, Дані клінічних досліджень у пацієнтів із хворобою Паркінсона З боку психіки: Часто – Галлюцинації – Галлюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: Дуже часто – Сонливість – Дискінезія. Часто – запаморочення (аж до сильного) – сонливість, запаморочення (аж до сильного). З боку серцево-судинної системи: Часто – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску. Іноді – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску. З боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто – Нудота. Часто – біль у животі, диспепсія, блювання, запор. Нудота, запор. Загальні та місцеві реакції: Часто - Периферичні набряки (включаючи набряки ніг) - Периферичні набряки. У пацієнтів із прогресуючою формою захворювання, які приймають «Реквіп Модутаб» у комбінації з препаратами леводопи, у період титрації дози можуть розвиватися порушення координації рухів. Було показано, що відміна препаратів леводопи може спричинити зменшення даної симптоматики. Постмаркетингові дані З боку імунної системи: Дуже рідко - реакції гіперчутливості, включаючи кропив'янку, ангіоневротичний набряк, висипання та свербіння. Порушення з боку психіки: Іноді – психотичні стани, включаючи делірій та марення. Розлади сприйняття, включаючи ілюзії (за винятком галюцинації). Підвищення імпульсивності, підвищення лібідо, включаючи гіперсексуальність, патологічний потяг до азартних ігор. З боку нервової системи: Дуже рідко - виражена сонливість, епізоди раптового засипання (як і у разі застосування інших дофамінергічних засобів, ці симптоми дуже рідко реєструвалися у пацієнтів із хворобою Паркінсона. При зниженні дози або відміни препарату всі симптоми зникали. У більшості випадків застосовувалися супутні. седативні препарати). З боку серцево-судинної системи: Часто – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиТипові нейролептики та інші дофамінові антагоністи центральної дії, такі як сульпірид або метоклопрамід, можуть зменшувати ефективність ропініролу і, отже, слід уникати одночасного призначення цих препаратів з ропініролом. Не відзначено фармакокінетичної взаємодії між ропініролом і леводопою або домперидоном, яка потребувала б корекції доз цих препаратів. Ропінірол не взаємодіє з іншими препаратами, які часто використовуються для лікування хвороби Паркінсона. У пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймали одночасно дигоксин, не було виявлено взаємодії дигоксину з ропініролом, яке потребувало б корекції доз. Ропінірол в основному метаболізується ізоферментом CYP1A2 ферментної системи цитохрому Р450. Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з хворобою Паркінсона показали, що ципрофлоксацин збільшує Сmax та AUC ропініролу приблизно на 60% та 84% відповідно. У зв'язку з. цим, у пацієнтів, які отримують ропінірол, його доза повинна бути скоригована при призначенні та відміні препаратів, що інгібують ізофермент CYP1A2, наприклад, ципрофлоксацину, еноксацину або флувоксаміну. Фармакокінетичне дослідження лікарських взаємодій у пацієнтів із хворобою Паркінсона між ропініролом та теофіліном, що є субстратом ізоферменту CYP1A2, показало, що фармакокінетика препаратів не змінюється. У зв'язку з чим при одночасному застосуванні ропініролу з іншими субстратами ізоферменту СYP1А2 фармакокінетика ропініролу не змінюється. Підвищення концентрації ропініролу в плазмі спостерігалося у пацієнтів, які отримували естрогени у високих дозах. У пацієнтів, які отримують замісну гормональну терапію до початку лікування ропініролом, лікування ропініролом може бути розпочато за звичайною схемою. Однак у разі припинення замісної гормональної терапії або початку її під час терапії ропініролом може знадобитися корекція дози. Інформації про можливість взаємодії ропініролу та алкоголю немає. Як і у випадку з іншими препаратами центральної дії, пацієнти повинні бути попереджені про необхідність утриматися від алкоголю під час лікування ропініролом. Відомо, що нікотин індукує ізофермент CYP1A2, тому якщо пацієнт починає або припиняє куріння під час лікування ропініролом, може бути потрібна корекція дози.Спосіб застосування та дозиДорослі – всередину. Реквіп Модутаб слід приймати один раз на добу в один і той же час незалежно від прийому піци. Пігулки приймати повністю, не розжовуючи, не розламуючи. Необхідність титрування дози повинна розглядатися при пропуску дози (однієї та більше). Рекомендується зниження дози, якщо пацієнт відчуває сонливість на будь-якому етапі підбору дози. При розвитку інших небажаних реакцій необхідно зменшити дозу препарату з подальшим поступовим збільшенням дози. Рекомендується індивідуальний підбір дози відповідно до ефективності та переносимості препарату. Монотерапія. Початок лікування. Рекомендована стартова доза Реквіп Модутаб становить 2 мг один раз на добу протягом одного тижня. Згодом дозу збільшують на 2 мг з інтервалами щонайменше 1 тижня до 8 мг/день. Тиждень – 1/2/3/4. Добова доза – 2/4/6/8 мг. Підтримуюча доза. Якщо після добору дози терапевтичний ефект недостатньо виражений або нестійкий, можна продовжити збільшення добової дози препарату на 4 мг з інтервалами 1-2 тижні (до досягнення необхідного терапевтичного ефекту). Доза може бути змінена залежно від терапевтичного ефекту та збільшена до максимальної дози 24 мг 1 раз на добу. Комбінована терапія При використанні препарату «Реквіп Модутаб» у дозах, які використовуються під час монотерапії, у комбінації з препаратами леводопи, дозу леводопи можна поступово зменшити (залежно від клінічного ефекту). У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які одночасно отримують «Реквіп Модутаб» у таблетках із уповільненим вивільненням, дозу леводопи поступово знижували приблизно на 30%. У пацієнтів з прогресуючою формою захворювання, які приймають «Реквіп Модутаб» у комбінації з препаратами леводопи, у період титрації дози ропініролу може виникнути дискінезія. Зниження дози препаратів леводопи може призводити до зменшення цієї симптоматики. Скасування терапії Як і у випадку з іншими дофамінергічними препаратами, Реквіп Модутаб слід скасовувати, поступово знижуючи добову дозу протягом не менше 1 тижня. Якщо лікування було перервано на 1 день і довше, то при відновленні терапії слід розглянути питання необхідності титрації дози. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. Незважаючи на можливе зниження кліренсу препарату у пацієнтів віком 65 років та старше, титрацію дози ропініролу у даної категорії пацієнтів проводять як завжди. Пацієнти із порушеннями функції нирок. Порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) кліренс ропініролу не змінюється, корекція дози ропініролу не потрібна. Пацієнти з кінцевою стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі. Рекомендована початкова доза ропініролу становить 2 мг один раз на добу. Подальше збільшення дози має ґрунтуватися на оцінці переносимості та ефективності. Максимальна добова доза у пацієнтів, які перебувають на постійному гемодіалізі, становить 18 мг. Введення підтримуючих доз після проведення гемодіалізу не потрібне.ПередозуванняСимптоми: В основному, симптоми передозування ропініролу пов'язані з дофамінергічною дією (нудота, блювання, запаморочення, сонливість). Ці симптоми можуть коригуватися відповідним лікуванням антагоністами дофаміну, такими як типові нейролептики та метоклопрамід.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтів слід попередити про можливий розвиток сонливості або епізоди раптового засинання, що іноді не передуються сонливістю. У разі таких реакцій слід розглянути можливість скасування терапії. Рекомендується моніторинг артеріального тиску через можливість розвитку ортостатичної гіпотензії. У пацієнтів, які приймають дофамінергічні препарати, у тому числі ропінірол, повідомлялося про синдром імпульсивних потягів, включаючи компульсивну поведінку, у тому числі патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, переїдання. Розлади потягу, як правило, оборотні після зниження дози або відміни препарату. У деяких випадках при застосуванні препарату "Реквіп Модутаб®"іншими факторами ризику можуть бути компульсивна поведінка в анамнезі або поєднане застосування кількох дофамінергічних препаратів. Парадоксальне погіршення стану при синдромі неспокійних ніг відзначалося при терапії ропініролом (раніше початок, підвищення інтенсивності проявів, або прогресія симптомів із захопленням раніше не порушених кінцівок), або синдром рикошету (рецидив симптомів) в ранні ранкові години. З появою цих симптомів необхідно переглянути тактику лікування ропініролом, уточнити дозування аж до можливої ​​відміни препарату. Препарат "Реквіп Модутаб®" випускається у вигляді пігулок пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, з властивістю вивільнення діючої речовини протягом 24 годин. У разі швидкого проходження препарату через шлунково-кишковий тракт існує ризик неповного вивільнення лікарської речовини та переходу його залишку до випорожнення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти повинні бути попереджені про можливі небажані реакції під час терапії ропініролом. Пацієнти повинні бути проінформовані про те, що є дуже рідкісні випадки епізодів раптового засинання без будь-яких попередніх або явних ознак денної сонливості та випадки запаморочення (іноді вираженого). Якщо у пацієнта розвинулась денна сонливість або епізоди засипання протягом дня, що потребують активного втручання, пацієнта необхідно попередити про те, що він не повинен керувати автомобілем і йому слід уникати інших видів діяльності, що потребують високої швидкості психомоторних реакцій та уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ропініролу гідрохлорид – 4.56 мг (еквівалентно – 4 мг ропініролу відповідно); Допоміжні речовини: гіпромелоза-2208, рицинова олія гідрогенізована, кармелоза натрію, повідон-К29-32, мальтодекстрин, магнію стеарат, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, манітол, заліза [III] оксид (ж1тий) Оболонка таблетки: гіпромелоза-2910, титану діоксид (Е171), макрогол-400, барвник сонячний захід жовтий (Е110), індигокармін (Е132). По 21 таблетці дозуванням 2 мг у блістері з ПВХ/ПХТФЕ/А1 або ПВХ/ПХТФЕ/ПВХ/А1. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. По 14 таблеток (всіх дозувань) у блістері з ПВХ/ПХТФЕ/А1 або ПВХ/ПХТФЕ/ПВХ/А1. По 2 або 6 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиДвоопуклі таблетки світло-коричневого кольору капсулоподібної форми, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням GS на одному боці, і гравіюванням WXG - на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб, агоніст дофаміну.ФармакокінетикаФармакокінетика ропініролу подібна у здорових людей, пацієнтів із хворобою Паркінсона та пацієнтів із синдромом неспокійних ніг і відрізняється залежно від лікарської форми. Всмоктування. Біодоступність ропініролу після перорального прийому невисока і становить приблизно 50% (36%-57%). Після прийому внутрішньо ропініролу в таблетках уповільненого вивільнення його концентрація в плазмі підвищується повільно, середній час досягнення максимальної концентрації (Тmax) становить 6 год. багатою жирами, спостерігалося підвищення системної експозиції ропініролу, при цьому відзначалося збільшення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) та максимальної концентрації (Cmax) на 20% і 44% відповідно, Тmax подовжувалося на 3 год. Однак у клінічних дослідженнях ефективності та безпеки ропінірол приймався незалежно від їди. Зв'язування з білками плазми та розподіл. Зв'язування з білками плазми низьке (10-40%). Завдяки високій ліпофільності ропінірол характеризується великим обсягом розподілу (приблизно 7 л/кг). Метаболізм. Ропінірол головним чином метаболізується ізоферментом CYP1A2. Метаболіт ропініролу в основному виводиться нирками. Виведення. У середньому період напіввиведення ропініролу із системного кровотоку становить близько 6 год. Збільшення тривалості системної дії ропініролу (Сmах та AUC) приблизно пропорційно збільшенню дози. Немає відмінностей у виведенні ропініролу після одноразового прийому дози внутрішньо або при регулярному застосуванні. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Кліренс ропініролу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 15% у літніх пацієнтів віком 65 років і старше порівняно з молодшими пацієнтами. Корекція дози у даної категорії пацієнтів не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетичні показники не змінюються у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня та хворобою Паркінсона. У пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності, які перебувають на постійному гемодіалізі, кліренс ропініролу при внутрішньому прийомі знижується приблизно на 30%.ФармакодинамікаРопінірол є ефективним і високоселективним неерголіновим агоністом дофамінових D2-, D3-рецепторів, який має периферичну та центральну дію. Препарат не діє на пресинаптичні дофамінергічні нейрони чорної речовини, що руйнуються, і діє безпосередньо як синтетичний нейротрансмітгер. Таким чином, ропінірол зменшує ступінь гіподинамії, ригідності та тремору, які є симптомами паркінсонізму. Фармакодинаміка Ропінірол компенсує дефіцит дофаміну в системах чорної речовини та смугастого тіла за допомогою стимулювання дофамінових рецепторів у смугастому тілі. Ропінірол посилює ефекти леводопи, включаючи контроль частоти феномена включення/вимкнення та ефект "кінця дози", пов'язані з тривалою терапією препаратами леводопи, і дозволяє зменшувати добову дозу леводопи. Ропінірол діє на рівні гіпоталамуса і гіпофізу, інгібуючи секрецію пролактину.Показання до застосуванняХвороба Паркінсона: Монотерапія ранніх стадій захворювання у пацієнтів, які потребують дофамінергічної терапії, щоб відстрочити призначення препаратів леводопи. Як комбінована терапія у пацієнтів, які отримують препарати леводопи, з метою підвищення ефективності леводопи, включаючи контроль коливання («включення - вимкнення») та ефект «кінця дози» на тлі хронічної терапії леводопи, а також з метою зниження добової дози леводопи.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ропініролу або будь-якого компонента препарату. Вагітність та лактація. Порушення функції печінки. Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), яким не проводиться регулярний гемодіаліз. Рідкісні спадкові захворювання: непереносимість лактози, лактазна недостатність, порушення всмоктування глюкози або галактози. Дитячий вік віком до 18 років. Гострий психоз. З обережністю: У зв'язку з фармакологічною дією ропініролу його слід призначати з обережністю пацієнтам з тяжкою серцево-судинною недостатністю. Ропінірол можна призначати пацієнтам із психотичним розладом в анамнезі лише у тих випадках, якщо очікувана користь від його застосування перевищує потенційний ризик.Побічна діябажані реакції описані нижче за системами органів та частотою. Критерії частоти небажаних реакцій: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,1/1000,1/10 000, Дані клінічних досліджень у пацієнтів із хворобою Паркінсона З боку психіки: Часто – Галлюцинації – Галлюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: Дуже часто – Сонливість – Дискінезія. Часто – запаморочення (аж до сильного) – сонливість, запаморочення (аж до сильного). З боку серцево-судинної системи: Часто – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску. Іноді – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску. З боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто – Нудота. Часто – біль у животі, диспепсія, блювання, запор. Нудота, запор. Загальні та місцеві реакції: Часто - Периферичні набряки (включаючи набряки ніг) - Периферичні набряки. У пацієнтів із прогресуючою формою захворювання, які приймають «Реквіп Модутаб» у комбінації з препаратами леводопи, у період титрації дози можуть розвиватися порушення координації рухів. Було показано, що відміна препаратів леводопи може спричинити зменшення даної симптоматики. Постмаркетингові дані З боку імунної системи: Дуже рідко - реакції гіперчутливості, включаючи кропив'янку, ангіоневротичний набряк, висипання та свербіння. Порушення з боку психіки: Іноді – психотичні стани, включаючи делірій та марення. Розлади сприйняття, включаючи ілюзії (за винятком галюцинації). Підвищення імпульсивності, підвищення лібідо, включаючи гіперсексуальність, патологічний потяг до азартних ігор. З боку нервової системи: Дуже рідко - виражена сонливість, епізоди раптового засипання (як і у разі застосування інших дофамінергічних засобів, ці симптоми дуже рідко реєструвалися у пацієнтів із хворобою Паркінсона. При зниженні дози або відміни препарату всі симптоми зникали. У більшості випадків застосовувалися супутні. седативні препарати). З боку серцево-судинної системи: Часто – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиТипові нейролептики та інші дофамінові антагоністи центральної дії, такі як сульпірид або метоклопрамід, можуть зменшувати ефективність ропініролу і, отже, слід уникати одночасного призначення цих препаратів з ропініролом. Не відзначено фармакокінетичної взаємодії між ропініролом і леводопою або домперидоном, яка потребувала б корекції доз цих препаратів. Ропінірол не взаємодіє з іншими препаратами, які часто використовуються для лікування хвороби Паркінсона. У пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймали одночасно дигоксин, не було виявлено взаємодії дигоксину з ропініролом, яке потребувало б корекції доз. Ропінірол в основному метаболізується ізоферментом CYP1A2 ферментної системи цитохрому Р450. Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з хворобою Паркінсона показали, що ципрофлоксацин збільшує Сmax та AUC ропініролу приблизно на 60% та 84% відповідно. У зв'язку з. цим, у пацієнтів, які отримують ропінірол, його доза повинна бути скоригована при призначенні та відміні препаратів, що інгібують ізофермент CYP1A2, наприклад, ципрофлоксацину, еноксацину або флувоксаміну. Фармакокінетичне дослідження лікарських взаємодій у пацієнтів із хворобою Паркінсона між ропініролом та теофіліном, що є субстратом ізоферменту CYP1A2, показало, що фармакокінетика препаратів не змінюється. У зв'язку з чим при одночасному застосуванні ропініролу з іншими субстратами ізоферменту СYP1А2 фармакокінетика ропініролу не змінюється. Підвищення концентрації ропініролу в плазмі спостерігалося у пацієнтів, які отримували естрогени у високих дозах. У пацієнтів, які отримують замісну гормональну терапію до початку лікування ропініролом, лікування ропініролом може бути розпочато за звичайною схемою. Однак у разі припинення замісної гормональної терапії або початку її під час терапії ропініролом може знадобитися корекція дози. Інформації про можливість взаємодії ропініролу та алкоголю немає. Як і у випадку з іншими препаратами центральної дії, пацієнти повинні бути попереджені про необхідність утриматися від алкоголю під час лікування ропініролом. Відомо, що нікотин індукує ізофермент CYP1A2, тому якщо пацієнт починає або припиняє куріння під час лікування ропініролом, може бути потрібна корекція дози.Спосіб застосування та дозиДорослі – всередину. Реквіп Модутаб слід приймати один раз на добу в один і той же час незалежно від прийому піци. Пігулки приймати повністю, не розжовуючи, не розламуючи. Необхідність титрування дози повинна розглядатися при пропуску дози (однієї та більше). Рекомендується зниження дози, якщо пацієнт відчуває сонливість на будь-якому етапі підбору дози. При розвитку інших небажаних реакцій необхідно зменшити дозу препарату з подальшим поступовим збільшенням дози. Рекомендується індивідуальний підбір дози відповідно до ефективності та переносимості препарату. Монотерапія. Початок лікування. Рекомендована стартова доза Реквіп Модутаб становить 2 мг один раз на добу протягом одного тижня. Згодом дозу збільшують на 2 мг з інтервалами щонайменше 1 тижня до 8 мг/день. Тиждень – 1/2/3/4. Добова доза – 2/4/6/8 мг. Підтримуюча доза. Якщо після добору дози терапевтичний ефект недостатньо виражений або нестійкий, можна продовжити збільшення добової дози препарату на 4 мг з інтервалами 1-2 тижні (до досягнення необхідного терапевтичного ефекту). Доза може бути змінена залежно від терапевтичного ефекту та збільшена до максимальної дози 24 мг 1 раз на добу. Комбінована терапія При використанні препарату «Реквіп Модутаб» у дозах, які використовуються під час монотерапії, у комбінації з препаратами леводопи, дозу леводопи можна поступово зменшити (залежно від клінічного ефекту). У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які одночасно отримують «Реквіп Модутаб» у таблетках із уповільненим вивільненням, дозу леводопи поступово знижували приблизно на 30%. У пацієнтів з прогресуючою формою захворювання, які приймають «Реквіп Модутаб» у комбінації з препаратами леводопи, у період титрації дози ропініролу може виникнути дискінезія. Зниження дози препаратів леводопи може призводити до зменшення цієї симптоматики. Скасування терапії Як і у випадку з іншими дофамінергічними препаратами, Реквіп Модутаб слід скасовувати, поступово знижуючи добову дозу протягом не менше 1 тижня. Якщо лікування було перервано на 1 день і довше, то при відновленні терапії слід розглянути питання необхідності титрації дози. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. Незважаючи на можливе зниження кліренсу препарату у пацієнтів віком 65 років та старше, титрацію дози ропініролу у даної категорії пацієнтів проводять як завжди. Пацієнти із порушеннями функції нирок. Порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) кліренс ропініролу не змінюється, корекція дози ропініролу не потрібна. Пацієнти з кінцевою стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі. Рекомендована початкова доза ропініролу становить 2 мг один раз на добу. Подальше збільшення дози має ґрунтуватися на оцінці переносимості та ефективності. Максимальна добова доза у пацієнтів, які перебувають на постійному гемодіалізі, становить 18 мг. Введення підтримуючих доз після проведення гемодіалізу не потрібне.ПередозуванняСимптоми: В основному, симптоми передозування ропініролу пов'язані з дофамінергічною дією (нудота, блювання, запаморочення, сонливість). Ці симптоми можуть коригуватися відповідним лікуванням антагоністами дофаміну, такими як типові нейролептики та метоклопрамід.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтів слід попередити про можливий розвиток сонливості або епізоди раптового засинання, що іноді не передуються сонливістю. У разі таких реакцій слід розглянути можливість скасування терапії. Рекомендується моніторинг артеріального тиску через можливість розвитку ортостатичної гіпотензії. У пацієнтів, які приймають дофамінергічні препарати, у тому числі ропінірол, повідомлялося про синдром імпульсивних потягів, включаючи компульсивну поведінку, у тому числі патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, переїдання. Розлади потягу, як правило, оборотні після зниження дози або відміни препарату. У деяких випадках при застосуванні препарату "Реквіп Модутаб®"іншими факторами ризику можуть бути компульсивна поведінка в анамнезі або поєднане застосування кількох дофамінергічних препаратів. Парадоксальне погіршення стану при синдромі неспокійних ніг відзначалося при терапії ропініролом (раніше початок, підвищення інтенсивності проявів, або прогресія симптомів із захопленням раніше не порушених кінцівок), або синдром рикошету (рецидив симптомів) в ранні ранкові години. З появою цих симптомів необхідно переглянути тактику лікування ропініролом, уточнити дозування аж до можливої ​​відміни препарату. Препарат "Реквіп Модутаб®" випускається у вигляді пігулок пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, з властивістю вивільнення діючої речовини протягом 24 годин. У разі швидкого проходження препарату через шлунково-кишковий тракт існує ризик неповного вивільнення лікарської речовини та переходу його залишку до випорожнення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти повинні бути попереджені про можливі небажані реакції під час терапії ропініролом. Пацієнти повинні бути проінформовані про те, що є дуже рідкісні випадки епізодів раптового засинання без будь-яких попередніх або явних ознак денної сонливості та випадки запаморочення (іноді вираженого). Якщо у пацієнта розвинулась денна сонливість або епізоди засипання протягом дня, що потребують активного втручання, пацієнта необхідно попередити про те, що він не повинен керувати автомобілем і йому слід уникати інших видів діяльності, що потребують високої швидкості психомоторних реакцій та уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ропініролу гідрохлорид – 9.12 мг (еквівалентно – 8 мг ропініролу відповідно); Допоміжні речовини: гіпромелоза-2208, рицинова олія гідрогенізована, кармелоза натрію, повідон-К29-32, мальтодекстрин, магнію стеарат, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, манітол, заліза [III] оксид (ж1тий) Оболонка таблетки: гіпромелоза-2910, титану діоксид (Е171), макрогол-400, заліза [II] оксид (червоний) (Е172), заліза [II] оксид (чорний) (Е172), заліза [III] оксид (жовтий) ( Е172). По 21 таблетці дозуванням 2 мг у блістері з ПВХ/ПХТФЕ/А1 або ПВХ/ПХТФЕ/ПВХ/А1. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. По 14 таблеток (всіх дозувань) у блістері з ПВХ/ПХТФЕ/А1 або ПВХ/ПХТФЕ/ПВХ/А1. По 2 або 6 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиДвоопуклі таблетки червоного кольору капсулоподібної форми, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням GS на одній стороні, і гравіюванням 5СС - на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб, агоніст дофаміну.ФармакокінетикаФармакокінетика ропініролу подібна у здорових людей, пацієнтів із хворобою Паркінсона та пацієнтів із синдромом неспокійних ніг і відрізняється залежно від лікарської форми. Всмоктування. Біодоступність ропініролу після перорального прийому невисока і становить приблизно 50% (36%-57%). Після прийому внутрішньо ропініролу в таблетках уповільненого вивільнення його концентрація в плазмі підвищується повільно, середній час досягнення максимальної концентрації (Тmax) становить 6 год. багатою жирами, спостерігалося підвищення системної експозиції ропініролу, при цьому відзначалося збільшення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) та максимальної концентрації (Cmax) на 20% і 44% відповідно, Тmax подовжувалося на 3 год. Однак у клінічних дослідженнях ефективності та безпеки ропінірол приймався незалежно від їди. Зв'язування з білками плазми та розподіл. Зв'язування з білками плазми низьке (10-40%). Завдяки високій ліпофільності ропінірол характеризується великим обсягом розподілу (приблизно 7 л/кг). Метаболізм. Ропінірол головним чином метаболізується ізоферментом CYP1A2. Метаболіт ропініролу в основному виводиться нирками. Виведення. У середньому період напіввиведення ропініролу із системного кровотоку становить близько 6 год. Збільшення тривалості системної дії ропініролу (Сmах та AUC) приблизно пропорційно збільшенню дози. Немає відмінностей у виведенні ропініролу після одноразового прийому дози внутрішньо або при регулярному застосуванні. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Кліренс ропініролу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 15% у літніх пацієнтів віком 65 років і старше порівняно з молодшими пацієнтами. Корекція дози у даної категорії пацієнтів не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетичні показники не змінюються у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня та хворобою Паркінсона. У пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності, які перебувають на постійному гемодіалізі, кліренс ропініролу при внутрішньому прийомі знижується приблизно на 30%.ФармакодинамікаРопінірол є ефективним і високоселективним неерголіновим агоністом дофамінових D2-, D3-рецепторів, який має периферичну та центральну дію. Препарат не діє на пресинаптичні дофамінергічні нейрони чорної речовини, що руйнуються, і діє безпосередньо як синтетичний нейротрансмітгер. Таким чином, ропінірол зменшує ступінь гіподинамії, ригідності та тремору, які є симптомами паркінсонізму. Фармакодинаміка Ропінірол компенсує дефіцит дофаміну в системах чорної речовини та смугастого тіла за допомогою стимулювання дофамінових рецепторів у смугастому тілі. Ропінірол посилює ефекти леводопи, включаючи контроль частоти феномена включення/вимкнення та ефект "кінця дози", пов'язані з тривалою терапією препаратами леводопи, і дозволяє зменшувати добову дозу леводопи. Ропінірол діє на рівні гіпоталамуса і гіпофізу, інгібуючи секрецію пролактину.Показання до застосуванняХвороба Паркінсона: Монотерапія ранніх стадій захворювання у пацієнтів, які потребують дофамінергічної терапії, щоб відстрочити призначення препаратів леводопи. Як комбінована терапія у пацієнтів, які отримують препарати леводопи, з метою підвищення ефективності леводопи, включаючи контроль коливання («включення - вимкнення») та ефект «кінця дози» на тлі хронічної терапії леводопи, а також з метою зниження добової дози леводопи.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ропініролу або будь-якого компонента препарату. Вагітність та лактація. Порушення функції печінки. Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), яким не проводиться регулярний гемодіаліз. Рідкісні спадкові захворювання: непереносимість лактози, лактазна недостатність, порушення всмоктування глюкози або галактози. Дитячий вік віком до 18 років. Гострий психоз. З обережністю: У зв'язку з фармакологічною дією ропініролу його слід призначати з обережністю пацієнтам з тяжкою серцево-судинною недостатністю. Ропінірол можна призначати пацієнтам із психотичним розладом в анамнезі лише у тих випадках, якщо очікувана користь від його застосування перевищує потенційний ризик.Побічна діябажані реакції описані нижче за системами органів та частотою. Критерії частоти небажаних реакцій: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,1/1000,1/10 000, Дані клінічних досліджень у пацієнтів із хворобою Паркінсона З боку психіки: Часто – Галлюцинації – Галлюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: Дуже часто – Сонливість – Дискінезія. Часто – запаморочення (аж до сильного) – сонливість, запаморочення (аж до сильного). З боку серцево-судинної системи: Часто – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску. Іноді – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску. З боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто – Нудота. Часто – біль у животі, диспепсія, блювання, запор. Нудота, запор. Загальні та місцеві реакції: Часто - Периферичні набряки (включаючи набряки ніг) - Периферичні набряки. У пацієнтів із прогресуючою формою захворювання, які приймають «Реквіп Модутаб» у комбінації з препаратами леводопи, у період титрації дози можуть розвиватися порушення координації рухів. Було показано, що відміна препаратів леводопи може спричинити зменшення даної симптоматики. Постмаркетингові дані З боку імунної системи: Дуже рідко - реакції гіперчутливості, включаючи кропив'янку, ангіоневротичний набряк, висипання та свербіння. Порушення з боку психіки: Іноді – психотичні стани, включаючи делірій та марення. Розлади сприйняття, включаючи ілюзії (за винятком галюцинації). Підвищення імпульсивності, підвищення лібідо, включаючи гіперсексуальність, патологічний потяг до азартних ігор. З боку нервової системи: Дуже рідко - виражена сонливість, епізоди раптового засипання (як і у разі застосування інших дофамінергічних засобів, ці симптоми дуже рідко реєструвалися у пацієнтів із хворобою Паркінсона. При зниженні дози або відміни препарату всі симптоми зникали. У більшості випадків застосовувалися супутні. седативні препарати). З боку серцево-судинної системи: Часто – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиТипові нейролептики та інші дофамінові антагоністи центральної дії, такі як сульпірид або метоклопрамід, можуть зменшувати ефективність ропініролу і, отже, слід уникати одночасного призначення цих препаратів з ропініролом. Не відзначено фармакокінетичної взаємодії між ропініролом і леводопою або домперидоном, яка потребувала б корекції доз цих препаратів. Ропінірол не взаємодіє з іншими препаратами, які часто використовуються для лікування хвороби Паркінсона. У пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймали одночасно дигоксин, не було виявлено взаємодії дигоксину з ропініролом, яке потребувало б корекції доз. Ропінірол в основному метаболізується ізоферментом CYP1A2 ферментної системи цитохрому Р450. Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з хворобою Паркінсона показали, що ципрофлоксацин збільшує Сmax та AUC ропініролу приблизно на 60% та 84% відповідно. У зв'язку з. цим, у пацієнтів, які отримують ропінірол, його доза повинна бути скоригована при призначенні та відміні препаратів, що інгібують ізофермент CYP1A2, наприклад, ципрофлоксацину, еноксацину або флувоксаміну. Фармакокінетичне дослідження лікарських взаємодій у пацієнтів із хворобою Паркінсона між ропініролом та теофіліном, що є субстратом ізоферменту CYP1A2, показало, що фармакокінетика препаратів не змінюється. У зв'язку з чим при одночасному застосуванні ропініролу з іншими субстратами ізоферменту СYP1А2 фармакокінетика ропініролу не змінюється. Підвищення концентрації ропініролу в плазмі спостерігалося у пацієнтів, які отримували естрогени у високих дозах. У пацієнтів, які отримують замісну гормональну терапію до початку лікування ропініролом, лікування ропініролом може бути розпочато за звичайною схемою. Однак у разі припинення замісної гормональної терапії або початку її під час терапії ропініролом може знадобитися корекція дози. Інформації про можливість взаємодії ропініролу та алкоголю немає. Як і у випадку з іншими препаратами центральної дії, пацієнти повинні бути попереджені про необхідність утриматися від алкоголю під час лікування ропініролом. Відомо, що нікотин індукує ізофермент CYP1A2, тому якщо пацієнт починає або припиняє куріння під час лікування ропініролом, може бути потрібна корекція дози.Спосіб застосування та дозиДорослі – всередину. Реквіп Модутаб слід приймати один раз на добу в один і той же час незалежно від прийому піци. Пігулки приймати повністю, не розжовуючи, не розламуючи. Необхідність титрування дози повинна розглядатися при пропуску дози (однієї та більше). Рекомендується зниження дози, якщо пацієнт відчуває сонливість на будь-якому етапі підбору дози. При розвитку інших небажаних реакцій необхідно зменшити дозу препарату з подальшим поступовим збільшенням дози. Рекомендується індивідуальний підбір дози відповідно до ефективності та переносимості препарату. Монотерапія. Початок лікування. Рекомендована стартова доза Реквіп Модутаб становить 2 мг один раз на добу протягом одного тижня. Згодом дозу збільшують на 2 мг з інтервалами щонайменше 1 тижня до 8 мг/день. Тиждень – 1/2/3/4. Добова доза – 2/4/6/8 мг. Підтримуюча доза. Якщо після добору дози терапевтичний ефект недостатньо виражений або нестійкий, можна продовжити збільшення добової дози препарату на 4 мг з інтервалами 1-2 тижні (до досягнення необхідного терапевтичного ефекту). Доза може бути змінена залежно від терапевтичного ефекту та збільшена до максимальної дози 24 мг 1 раз на добу. Комбінована терапія При використанні препарату «Реквіп Модутаб» у дозах, які використовуються під час монотерапії, у комбінації з препаратами леводопи, дозу леводопи можна поступово зменшити (залежно від клінічного ефекту). У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які одночасно отримують «Реквіп Модутаб» у таблетках із уповільненим вивільненням, дозу леводопи поступово знижували приблизно на 30%. У пацієнтів з прогресуючою формою захворювання, які приймають «Реквіп Модутаб» у комбінації з препаратами леводопи, у період титрації дози ропініролу може виникнути дискінезія. Зниження дози препаратів леводопи може призводити до зменшення цієї симптоматики. Скасування терапії Як і у випадку з іншими дофамінергічними препаратами, Реквіп Модутаб слід скасовувати, поступово знижуючи добову дозу протягом не менше 1 тижня. Якщо лікування було перервано на 1 день і довше, то при відновленні терапії слід розглянути питання необхідності титрації дози. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. Незважаючи на можливе зниження кліренсу препарату у пацієнтів віком 65 років та старше, титрацію дози ропініролу у даної категорії пацієнтів проводять як завжди. Пацієнти із порушеннями функції нирок. Порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) кліренс ропініролу не змінюється, корекція дози ропініролу не потрібна. Пацієнти з кінцевою стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі. Рекомендована початкова доза ропініролу становить 2 мг один раз на добу. Подальше збільшення дози має ґрунтуватися на оцінці переносимості та ефективності. Максимальна добова доза у пацієнтів, які перебувають на постійному гемодіалізі, становить 18 мг. Введення підтримуючих доз після проведення гемодіалізу не потрібне.ПередозуванняСимптоми: В основному, симптоми передозування ропініролу пов'язані з дофамінергічною дією (нудота, блювання, запаморочення, сонливість). Ці симптоми можуть коригуватися відповідним лікуванням антагоністами дофаміну, такими як типові нейролептики та метоклопрамід.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтів слід попередити про можливий розвиток сонливості або епізоди раптового засинання, що іноді не передуються сонливістю. У разі таких реакцій слід розглянути можливість скасування терапії. Рекомендується моніторинг артеріального тиску через можливість розвитку ортостатичної гіпотензії. У пацієнтів, які приймають дофамінергічні препарати, у тому числі ропінірол, повідомлялося про синдром імпульсивних потягів, включаючи компульсивну поведінку, у тому числі патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, переїдання. Розлади потягу, як правило, оборотні після зниження дози або відміни препарату. У деяких випадках при застосуванні препарату "Реквіп Модутаб®"іншими факторами ризику можуть бути компульсивна поведінка в анамнезі або поєднане застосування кількох дофамінергічних препаратів. Парадоксальне погіршення стану при синдромі неспокійних ніг відзначалося при терапії ропініролом (раніше початок, підвищення інтенсивності проявів, або прогресія симптомів із захопленням раніше не порушених кінцівок), або синдром рикошету (рецидив симптомів) в ранні ранкові години. З появою цих симптомів необхідно переглянути тактику лікування ропініролом, уточнити дозування аж до можливої ​​відміни препарату. Препарат "Реквіп Модутаб®" випускається у вигляді пігулок пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, з властивістю вивільнення діючої речовини протягом 24 годин. У разі швидкого проходження препарату через шлунково-кишковий тракт існує ризик неповного вивільнення лікарської речовини та переходу його залишку до випорожнення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти повинні бути попереджені про можливі небажані реакції під час терапії ропініролом. Пацієнти повинні бути проінформовані про те, що є дуже рідкісні випадки епізодів раптового засинання без будь-яких попередніх або явних ознак денної сонливості та випадки запаморочення (іноді вираженого). Якщо у пацієнта розвинулась денна сонливість або епізоди засипання протягом дня, що потребують активного втручання, пацієнта необхідно попередити про те, що він не повинен керувати автомобілем і йому слід уникати інших видів діяльності, що потребують високої швидкості психомоторних реакцій та уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему