Заболевания нервной системы Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні компоненти: Горицвіту екстракт густий із вмістом суми серцевих глікозидів у перерахунку на цимарин та абсолютно суху речовину 0,56% - 0,06907 г; Калію бромід – 0,25 г; Допоміжні речовини ядра: Крохмаль картопляний – 0,07437 г; Магнію карбонат основний (магнію гідроксикарбонат) – 0,01204 г; Тальк – 0,00909 г; Кальція стеарат – 0,00270 г; Допоміжні речовини оболонки: Цукор (цукроза) – 0,18930 г; Магнію карбонат основний (магнію гідроксикарбонат) – 0,10403 г; Тальк – 0,01131 г; Аеросил (кремнію діоксид колоїдний) – 0,00602 г; Титану діоксид – 0,00602 г; Желатин – 0,00294 г; Вазелінове масло (парафін рідкий) - 0,00019 г; Віск бджолиний – 0,00019 р. По 10 або 20 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 2 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 1 контурне коміркове пакування по 20 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклої форми, вкриті оболонкою, білого кольору.Фармакотерапевтична групаСедативний засіб рослинного походження.ФармакокінетикаДані відсутні.ФармакодинамікаМає седативну, а також помірну кардіотонічну дію.Показання до застосуванняНевротичний синдром, зокрема, що супроводжується тахікардією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; виражена брадикардія, атріовентрикулярна блокада різного ступеня, синдром Морганьї-Адамса-Стокса, стенокардія; ерозії, виразки стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозогалактозна мальабсорбція, вік до 18 років. З обережністю: цукровий діабет. Особам, що знаходяться на дієті зі зниженим вмістом вуглеводів; особам зі зниженою функцією нирок, які перебувають на дієті з низьким вмістом калію. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань або станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування у зв'язку з відсутністю спеціальних даних щодо безпеки застосування у даної категорії пацієнтів.Побічна діяМожливі алергічні реакції, нудота, блювання; при тривалому застосуванні - кашель, нежить, апатія, загальна слабкість, порушення сприйняття, ослаблення пам'яті, висипання на шкірі, кон'юнктивіт. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат посилює дію снодійних засобів та інших лікарських препаратів, що пригнічують центральну нервову систему, що потребує корекції доз при одночасному застосуванні.Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці 3 десь у день їжі. Курс лікування 25-30 днів. Доцільність проведення повторних курсів визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми передозування бромідами: кашель, нежить, апатія, головний біль, загальна слабкість, порушення сприйняття, ослаблення пам'яті, висипання на шкірі, кон'юнктивіт. У цих випадках необхідне припинення прийому препарату, введення великих кількостей (за відсутності протипоказань) натрію хлориду - 10-20 г на добу (прискорює виведення брому) у поєднанні із рясним питвом (3-5 літрів на добу). Симптоми передозування серцевими глікозидами: виражена брадикардія, політопна екстрасистолія, бігемінія або тригемінія, уповільнення передсердно-шлуночкової провідності; у важких випадках - тріпотіння шлуночків та зупинка серця. При інтоксикації, пов'язаної з передозуванням препаратів серцевих глікозидів, роблять перерву у їх застосуванні, при необхідності призначають препарати калію та антиаритмічні засоби.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату у великих дозах можливе зниження швидкості психомоторних реакцій, що слід враховувати при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Пацієнтам із цукровим діабетом необхідно враховувати, що в одній таблетці препарату міститься близько 0,264 г вуглеводів (0,022 ХЕ).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСклад на одну таблетку: Діюча речовина: фабомотизол (фабомотизол дигідрохлорид) - 10 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 48 мг целюлоза мікро-кристалічна – 35 мг лактози моногідрат - 48,5 мг повідон середньомолекулярний (полівінілпіролідон середньомолекулярний медичний, колідон 25) – 7 мг магнію стеарат – 1,5 мг.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки, білого або білого з кремуватим відтінком кольору, з фаскою.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний засіб (транквілізатор).ФармакокінетикаПісля перорального прийому Афобазол добре і швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація препарату у плазмі (Cmax) – 0,130+0,073 мкг/мл; час досягнення максимальної концентрації (Тmax) – 0,85+0,13 год. Метаболізм: Афобазол піддається «ефекту першого проходження» через печінку, основними напрямками метаболізму є гідроксилювання по ароматичному кільцю бензімідазольного циклу та окислення по морфоліновому фрагменту. Афобазол інтенсивно розподіляється по добре васкуляризованим органам, для нього характерне швидке перенесення з центрального пулу (плазми крові) в периферичний (сильно васкуляризовані органи та тканини). Період напіввиведення Афобазолу при прийомі внутрішньо становить 0,82+0,54 години. Короткий період напіввиведення обумовлений інтенсивною біотрансформацією препарату та швидким розподілом із плазми крові в органи та тканини. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів та частково у незміненому вигляді із сечею та калом.ФармакодинамікаАфобазол – селективний небензодіазепіновий анксіолітик. Діючи на сигма-1-рецептори в нервових клітинах головного мозку, Афобазол стабілізує ГАМК/бензодіазепінові рецептори та відновлює їхню чутливість до ендогенних медіаторів гальмування. Афобазол також підвищує біоенергетичний потенціал нейронів і надає нейропротективну дію: відновлює та захищає нервові клітини. Дія препарату реалізується переважно у вигляді поєднання анксіолітичного (протитривожного) та легкого стимулюючого (активуючого) ефектів. Афобазол зменшує або усуває почуття тривоги (занепокоєння, погані передчуття, побоювання), дратівливість, напруженість (лякливість, плаксивість, почуття занепокоєння, нездатність розслабитися, безсоння, страх), депресивний настрій, соматичні прояви тривоги дихальні, шлунково-кишкові симптоми), вегетативні порушення (сухість у роті, пітливість, запаморочення), когнітивні розлади (труднощі при концентрації уваги, ослаблена пам'ять), у т.ч. що виникають при стресорних розладах (розлади адаптації). Особливо показано застосування препарату в осіб з переважно астенічними особистісними рисами у вигляді тривожної недовірливості, невпевненості, підвищеної ранимості та емоційної лабільності, схильності до емоційно-стресових реакцій. Ефект препарату розвивається на 5-7-й день лікування. Максимальний ефект досягається до кінця 4 тижнів лікування і зберігається після закінчення лікування в середньому 1-2 тижні. Афобазол не викликає м'язової слабкості, сонливості і не має негативного впливу на концентрацію уваги і пам'ять. При його застосуванні не формується звикання, лікарська залежність і не розвивається синдром відміни.Показання до застосуванняАфобазол застосовується у дорослих при тривожних станах: генералізовані тривожні розлади, неврастенія, розлади адаптації, у хворих з різними соматичними захворюваннями (бронхіальна астма, синдром роздратованого кишечника, системний червоний вовчак, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, аритмії), дерматологічних, онкологічних та ін. При лікуванні порушень сну, пов'язаних із тривогою, нейроциркуляторною дистонією, передменструальним синдромом, алкогольним абстинентним синдромом, для полегшення синдрому «скасування» при відмові від куріння.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність препарату. Непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вагітність, період лактації. Дитячий вік віком до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності. За необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Рідко - головний біль, який зазвичай проходить самостійно і не вимагає відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиАфобазол не взаємодіє з етанолом і не впливає на гіпнотичну дію тіопенталу. Посилює протисудомний ефект карбамазепіну. Викликає посилення анксіолітичної дії діазепаму.Спосіб застосування та дозиЗастосовується внутрішньо після їжі. Оптимальні разові дози – 10 мг; добові – 30 мг, розподілені на 3 прийоми протягом дня. Тривалість курсового застосування препарату становить – 2-4 тижні. При необхідності, за рекомендацією лікаря, добова доза може бути збільшена до 60 мг, а тривалість лікування до 3 місяців.ПередозуванняПри значному передозуванні та інтоксикації можливий розвиток седативного ефекту та підвищеної сонливості без проявів міорелаксації. Як невідкладну допомогу застосовується кофеїн 20% розчин в ампулах по 1,0 мл 2-3 рази на день підшкірно.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 табл: активна речовина: фабомотизол (фабомотизол дигідрохлорид) – 30,0 мг. Допоміжні речовини: колідон SR [полівінілацетат, повідон, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид] – 120,0 мг, гіпромелоза – 25,0 мг, лактоза – 23,0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​майже білого або білого з жовтувато-коричневим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний засіб (транквілізатор).ФармакокінетикаПісля перорального прийому Афобазол® Ретард добре та швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату та параметри фармакокінетики. Максимальна концентрація препарату в плазмі (Сmax) після одноразового прийому – 47,740±43,252 нг/мл, після багаторазового – 27,668±13,770 нг/мл; час досягнення максимальної концентрації (Тmax) – 2,1±1,1 та 2,6±1,0 години після одноразового та багаторазового прийому відповідно. Метаболізм: Афобазол® Ретард піддається «ефекту першого проходження» через печінку, основними напрямками метаболізму є гідроксилювання по ароматичному кільцю бензімідазольного циклу та окислення по морфоліновому фрагменту. Афобазол® Ретард інтенсивно розподіляється по добре васкуляризованим органам, для нього характерне швидке перенесення з центрального пулу (плазми крові) в периферичний (сильно васкуляризовані органи та тканини). Період напіввиведення Афобазол® Ретард при прийомі внутрішньо становить 8,41±5,01 години після одноразового прийому та 6,05±3,54 години після багаторазового прийому. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів та частково у незміненому вигляді нирками та через кишечник.ФармакодинамікаАфобазол® Ретард – селективний небензодіазепіновий анксіолітик. Діючи на сигма-1-рецептори в нервових клітинах головного мозку, Афобазол® Ретард стабілізує ГАМК/бензодіазепінові рецептори та відновлює їхню чутливість до ендогенних медіаторів гальмування. Афобазол® Ретард також підвищує біоенергетичний потенціал нейронів та надає нейропротективну дію: відновлює та захищає нервові клітини. Дія препарату реалізується переважно у вигляді поєднання анксіолітичного (протитривожного) та легкого стимулюючого (активуючого) ефектів. Афобазол® Ретард зменшує або усуває почуття тривоги (заклопотаність, погані передчуття, побоювання), дратівливість, напруженість (лякливість, плаксивість, почуття занепокоєння, нездатність розслабитися, безсоння, страх), депресивний настрій, соматичні прояви тривоги , дихальні, шлунково-кишкові симптоми), вегетативні порушення (сухість у роті, пітливість, запаморочення), когнітивні розлади (труднощі при концентрації уваги, ослаблена пам'ять), в т.ч. що виникають при стресорних розладах (розлади адаптації). Особливо показано застосування препарату в осіб з переважно астенічними особистісними рисами у вигляді тривожної недовірливості, невпевненості, підвищеної ранимості та емоційної лабільності, схильності до емоційно-стресових реакцій. Афобазол® Ретард не викликає м'язової слабкості, сонливості і не має негативного впливу на концентрацію уваги і пам'ять. При його застосуванні не формується звикання, лікарська залежність і не розвивається синдром відміни.Показання до застосуванняАфобазол Ретард застосовується у дорослих при тривожних станах: генералізовані тривожні розлади, неврастенія, розлади адаптації, у пацієнтів з різними соматичними захворюваннями (бронхіальна астма, синдром подразненого кишечника, системний червоний вовчак, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, аритмії), дерматологічних, онкологічних та ін. при лікуванні порушень сну, пов'язаних із тривогою.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до фабомотизолу та/або будь-якої допоміжної речовини у складі препарату Непереносимість галактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція Вагітність, період грудного вигодовування Дитячий вік віком до 18 років. Якщо Ви маєте одне з перелічених вище захворювань, перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікаремВагітність та лактаціяЗастосування препарату Афобазол Ретард протипоказаний при вагітності. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Перед застосуванням Афобазолу Ретард, якщо Ви вагітні або припускаєте, що Ви могли б бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяНебажані ефекти, які можуть розвиватися під час лікування препаратом Афобазол Ретард, класифіковані відповідно до наступної частоти народження: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/ 1 000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не може бути визначена на підставі наявних даних). З боку імунної системи: частота невідома – алергічні реакції. З боку нервової системи: рідко - головний біль, який зазвичай проходить самостійно і не вимагає відміни препарату. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАфобазол® Ретард не взаємодіє з етанолом і не впливає на гіпнотичну дію тіопенталу. Посилює протисудомний ефект карбамазепіну. Викликає посилення анксіолітичної дії діазепаму. Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (в тому числі безрецептурні), перед застосуванням препарату Афобазол® Ретард проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиЗастосовується внутрішньо. По 1 таблетці 1 раз на добу, вранці, незалежно від їди. Тривалість курсового застосування препарату становить від 2 до 4 тижнів. Якщо після лікування покращення не настає, або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняСимптоми. При значному передозуванні та інтоксикації можливий розвиток седативного ефекту та підвищеної сонливості без проявів міорелаксації. Лікування. Як невідкладну допомогу застосовується кофеїн 20% розчин в ампулах по 1,0 мл 2-3 рази на день підшкірно. При появі симптомів передозування слід припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: мемантин гідрохлорид – 10 мг; Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 131,75 мг; Кроскармеллоза натрію – 6,75 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 0,75 мг; Магнію стеарат – 0,75 мг; Оболонка: Опадрай жовтий – 6 мг (Гіпромелоза – 3,75 мг; Діоксид титану Е171 – 1,8 мг; Макрогол 400 – 0,375 мг; Оксид заліза жовтий Е172 – 0,075 мг 4 блістери з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої, що містять 7 таблеток дозуванням 5 мг, 7 таблеток дозуванням 10 мг, 7 таблеток дозуванням 15 мг і 7 таблеток дозуванням 20 мг в одній картонній упаковці, що розкладається. 1 картонну упаковку, що розкладається разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну упаковку.Опис лікарської формиТаблетки, 10 мг - від світло-жовтого до коричнево-жовтого кольору, овальної форми, покриті плівковою оболонкою, з ризиком на кожному боці та з гравіюванням "М" ліворуч і праворуч від ризику на одному боці, а з іншого боку з гравіюванням "1" ліворуч від ризику і "0" праворуч від ризику.Фармакотерапевтична групаДеменція засіб лікування.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 3-8 годин. При нормальній функції нирок кумуляції мемантину не відмічено. Розподіл: щоденні дози 20 мг на добу ведуть до стабільної концентрації мемантину в плазмі 70-150 нг/мл. Метаболізм: близько 80% мемантину виводиться у незміненому вигляді. При експериментах in vitro метаболізму, здійснюваного цитохром Р450, виявлено не було. Метаболіти не мають власної фармакологічної активності. Виводиться з організму моноекспонентно, з періодом напіввиведення термінальної фази 60-100 годин. Виводиться із сечею. При лужній реакції сечі виведення сповільнюється.ФармакодинамікаПохідне адамантану. Будучи неконкурентним антагоністом N-метил-D-аспартат (NMDA)-рецепторів, має модулюючий вплив на глутаматергічну систему. Регулює іонний транспорт, блокує кальцієві канали, нормалізує мембранний потенціал, покращує процес передачі нервового імпульсу. Покращує когнітивні процеси, збільшує повсякденну активність.Показання до застосуванняДеменція середнього та тяжкого ступеня вираженості при хворобі Альцгеймера.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до препарату, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв), тяжка печінкова недостатність, вагітність, грудне вигодовування, діти віком до 18 років (у зв'язку з недостатністю даних). З обережністю призначають хворим на тиреотоксикоз, епілепсію; схильність до розвитку судом, одночасне застосування антагоністів NMDA-рецепторів (амантадин, кетамін, декстрометорфан), наявність факторів, що підвищують pH сечі (різка зміна дієти, наприклад, перехід на вегетаріанство, рясний прийом лужних буферних розчинів), тяжкі інфекції сечовивідних bacteria), інфаркт міокарда (в анамнезі), серцева недостатність III-IV функціональний клас (за класифікацією NYHA), неконтрольована артеріальна гіпертензія, ниркова недостатність, печінкова недостатність.Побічна діяПобічні реакції класифіковані за клінічними проявами (відповідно до ураження певних систем органів) та за частотою народження: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота не встановлена ​​(нині дані про поширеність побічних реакцій відсутні). З боку організму в цілому – загальні побічні реакції Часто Головний біль Не часто Стомлюваність Порушення з боку імунної системи Часто Гіперчутливість до компонентів препарату Інфекції Не часто Грибкові інфекції Психічні порушення Часто Сонливість Не часто Сплутаність свідомості Не часто Галюцинації1 Частота не встановлена Психотичні реакції Порушення з боку серцево-судинної системи Часто Підвищення артеріального тиску Не часто Венозний тромбоз/тромбоемболія Не часто Серцева недостатність Порушення з боку дихальної системи Часто Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто Запор Не часто Нудота блювота Частота не встановлена Панкреатит Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи Часто Запаморочення Не часто Порушення ходи Дуже рідко Судоми Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто Частота не встановлена Підвищення біохімічних показників функції печінки Гепатит 1 Галюцинації спостерігалися, головним чином, у пацієнтів із хворобою Альцгеймера на стадії тяжкої деменції. Є окремі повідомлення про виникнення цих побічних реакцій при застосуванні препарату в клінічній практиці (дані, отримані після появи препарату у продажу): агранулоцитоз, лейкопенія (включаючи нейтропенію), панцитопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, гостра голова , сонливість, підвищена збудливість, підвищена стомлюваність, занепокоєння, підвищення внутрішньочерепного тиску, нудота, галюцинації, головний біль, порушення свідомості, м'язовий гіпертонус, порушення ходи, депресія, судоми, психотичні реакції, суїцидальні думки, запор, нудота, панкреати артеріального тиску, блювання, цистит, підвищення лібідо, венозний тромбоз, тромбоемболія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами леводопи, антагоністами дофамінових рецепторів, м-холіноблокаторами дія останніх може посилюватися. При одночасному застосуванні з барбітуратами, нейролептиками, дія останніх може зменшуватися. При сумісному застосуванні може змінити (посилити чи зменшити) дію дантролену або баклофену, тому дози препаратів слід підбирати індивідуально. Слід уникати одночасного застосування з амантадином, кетаміном, фенітоїном та декстрометорфаном через підвищення ризику розвитку психозу. Можливе підвищення у плазмі концентрації циметидину, ранітидину, прокаїнаміду, хінідину, хініну та нікотину при одночасному прийомі з мемантином. Можливе зниження концентрації гідрохлортіазиду при одночасному прийомі з мемантин. Можливе підвищення МНО (міжнародне нормалізоване ставлення) у пацієнтів, які приймають непрямі антикоагулянти (варфарин). Мемантин може збільшувати екскрецію гідрохлортіазиду. Одночасне застосування з антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та інгібіторами моноамінооксидази потребує ретельного спостереження за пацієнтами.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати внутрішньо один раз на день і завжди в той самий час. Можна приймати незалежно від їди. Призначають: 1-й тиждень (дні 1-7): одна таблетка дозуванням 5 мг щодня протягом семи днів. 2-й тиждень (дні 8-14): одна таблетка дозуванням 10 мг щодня протягом семи днів. 3-й тиждень (дні 15-21): одна таблетка дозуванням 15 мг щодня протягом семи днів. Починаючи з 4 тижня: одна таблетка дозуванням 20 мг щодня.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних дій, таких як: стомлюваність, слабкість, діарея, сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, ажитація, галюцинації, порушення ходи, нудота. У найважчому разі передозування (2000 мг мемантину) пацієнт вижив, у своїй спостерігалися побічні реакції з боку нервової системи (кома 10 днів, потім диплопія та ажитація). Пацієнт отримував симптоматичне лікування та плазмоферез. Пацієнт одужав без подальших ускладнень. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія, підкислення сечі, форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У пацієнтів з хворобою Альцгеймера на стадії помірної та тяжкої деменції зазвичай порушена здатність до керування автотранспортом та управління складними механізмами. Крім того, мемантин може викликати зміну швидкості реакції, тому пацієнтам необхідно утриматися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: мемантин гідрохлорид – 20 мг; Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 263,5 мг; Кроскармеллоза натрію – 13,5 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 1,5 мг; Магнію стеарат – 1,5 мг; Оболонка: Опадрай рожевий - 12 мг (Гіпромелоза - 7,5 мг; Діоксид титану Е171 - 3,3984 мг; Макрогол 400 - 0,75 мг; Оксид заліза червоний Е172 - 0,2004 мг; Оксид заліза жовтий Е172: мг 4 блістери з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої, що містять 7 таблеток дозуванням 5 мг, 7 таблеток дозуванням 10 мг, 7 таблеток дозуванням 15 мг і 7 таблеток дозуванням 20 мг в одній картонній упаковці, що розкладається. 1 картонну упаковку, що розкладається разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну упаковку.Опис лікарської формиТаблетки, 20 мг - від рожевого до коричнево-рожевого кольору, овальної форми, покриті плівковою оболонкою, що мають гравіювання "20" з одного боку та "МЕМ" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаДеменція засіб лікування.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 3-8 годин. При нормальній функції нирок кумуляції мемантину не відмічено. Розподіл: щоденні дози 20 мг на добу ведуть до стабільної концентрації мемантину в плазмі 70-150 нг/мл. Метаболізм: близько 80% мемантину виводиться у незміненому вигляді. При експериментах in vitro метаболізму, здійснюваного цитохром Р450, виявлено не було. Метаболіти не мають власної фармакологічної активності. Виводиться з організму моноекспонентно, з періодом напіввиведення термінальної фази 60-100 годин. Виводиться із сечею. При лужній реакції сечі виведення сповільнюється.ФармакодинамікаПохідне адамантану. Будучи неконкурентним антагоністом N-метил-D-аспартат (NMDA)-рецепторів, має модулюючий вплив на глутаматергічну систему. Регулює іонний транспорт, блокує кальцієві канали, нормалізує мембранний потенціал, покращує процес передачі нервового імпульсу. Покращує когнітивні процеси, збільшує повсякденну активність.Показання до застосуванняДеменція середнього та тяжкого ступеня вираженості при хворобі Альцгеймера.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до препарату, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв), тяжка печінкова недостатність, вагітність, грудне вигодовування, діти віком до 18 років (у зв'язку з недостатністю даних). З обережністю призначають хворим на тиреотоксикоз, епілепсію; схильність до розвитку судом, одночасне застосування антагоністів NMDA-рецепторів (амантадин, кетамін, декстрометорфан), наявність факторів, що підвищують pH сечі (різка зміна дієти, наприклад, перехід на вегетаріанство, рясний прийом лужних буферних розчинів), тяжкі інфекції сечовивідних bacteria), інфаркт міокарда (в анамнезі), серцева недостатність III-IV функціональний клас (за класифікацією NYHA), неконтрольована артеріальна гіпертензія, ниркова недостатність, печінкова недостатність.Побічна діяПобічні реакції класифіковані за клінічними проявами (відповідно до ураження певних систем органів) та за частотою народження: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота не встановлена ​​(нині дані про поширеність побічних реакцій відсутні). З боку організму в цілому – загальні побічні реакції Часто Головний біль Не часто Стомлюваність Порушення з боку імунної системи Часто Гіперчутливість до компонентів препарату Інфекції Не часто Грибкові інфекції Психічні порушення Часто Сонливість Не часто Сплутаність свідомості Не часто Галюцинації1 Частота не встановлена Психотичні реакції Порушення з боку серцево-судинної системи Часто Підвищення артеріального тиску Не часто Венозний тромбоз/тромбоемболія Не часто Серцева недостатність Порушення з боку дихальної системи Часто Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто Запор Не часто Нудота блювота Частота не встановлена Панкреатит Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи Часто Запаморочення Не часто Порушення ходи Дуже рідко Судоми Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто Частота не встановлена Підвищення біохімічних показників функції печінки Гепатит 1 Галюцинації спостерігалися, головним чином, у пацієнтів із хворобою Альцгеймера на стадії тяжкої деменції. Є окремі повідомлення про виникнення цих побічних реакцій при застосуванні препарату в клінічній практиці (дані, отримані після появи препарату у продажу): агранулоцитоз, лейкопенія (включаючи нейтропенію), панцитопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, гостра голова , сонливість, підвищена збудливість, підвищена стомлюваність, занепокоєння, підвищення внутрішньочерепного тиску, нудота, галюцинації, головний біль, порушення свідомості, м'язовий гіпертонус, порушення ходи, депресія, судоми, психотичні реакції, суїцидальні думки, запор, нудота, панкреати артеріального тиску, блювання, цистит, підвищення лібідо, венозний тромбоз, тромбоемболія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами леводопи, антагоністами дофамінових рецепторів, м-холіноблокаторами дія останніх може посилюватися. При одночасному застосуванні з барбітуратами, нейролептиками, дія останніх може зменшуватися. При сумісному застосуванні може змінити (посилити чи зменшити) дію дантролену або баклофену, тому дози препаратів слід підбирати індивідуально. Слід уникати одночасного застосування з амантадином, кетаміном, фенітоїном та декстрометорфаном через підвищення ризику розвитку психозу. Можливе підвищення у плазмі концентрації циметидину, ранітидину, прокаїнаміду, хінідину, хініну та нікотину при одночасному прийомі з мемантином. Можливе зниження концентрації гідрохлортіазиду при одночасному прийомі з мемантин. Можливе підвищення МНО (міжнародне нормалізоване ставлення) у пацієнтів, які приймають непрямі антикоагулянти (варфарин). Мемантин може збільшувати екскрецію гідрохлортіазиду. Одночасне застосування з антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та інгібіторами моноамінооксидази потребує ретельного спостереження за пацієнтами.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати внутрішньо один раз на день і завжди в той самий час. Можна приймати незалежно від їди. Призначають: 1-й тиждень (дні 1-7): одна таблетка дозуванням 5 мг щодня протягом семи днів. 2-й тиждень (дні 8-14): одна таблетка дозуванням 10 мг щодня протягом семи днів. 3-й тиждень (дні 15-21): одна таблетка дозуванням 15 мг щодня протягом семи днів. Починаючи з 4 тижня: одна таблетка дозуванням 20 мг щодня.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних дій, таких як: стомлюваність, слабкість, діарея, сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, ажитація, галюцинації, порушення ходи, нудота. У найважчому разі передозування (2000 мг мемантину) пацієнт вижив, у своїй спостерігалися побічні реакції з боку нервової системи (кома 10 днів, потім диплопія та ажитація). Пацієнт отримував симптоматичне лікування та плазмоферез. Пацієнт одужав без подальших ускладнень. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія, підкислення сечі, форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У пацієнтів з хворобою Альцгеймера на стадії помірної та тяжкої деменції зазвичай порушена здатність до керування автотранспортом та управління складними механізмами. Крім того, мемантин може викликати зміну швидкості реакції, тому пацієнтам необхідно утриматися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: мемантин гідрохлорид – 20 мг; Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 263,5 мг; Кроскармеллоза натрію – 13,5 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 1,5 мг; Магнію стеарат – 1,5 мг; Оболонка: Опадрай рожевий - 12 мг (Гіпромелоза - 7,5 мг; Діоксид титану Е171 - 3,3984 мг; Макрогол 400 - 0,75 мг; Оксид заліза червоний Е172 - 0,2004 мг; Оксид заліза жовтий Е172: мг 4 блістери з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої, що містять 7 таблеток дозуванням 5 мг, 7 таблеток дозуванням 10 мг, 7 таблеток дозуванням 15 мг і 7 таблеток дозуванням 20 мг в одній картонній упаковці, що розкладається. 1 картонну упаковку, що розкладається разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну упаковку.Опис лікарської формиТаблетки, 20 мг - від рожевого до коричнево-рожевого кольору, овальної форми, покриті плівковою оболонкою, що мають гравіювання "20" з одного боку та "МЕМ" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаДеменція засіб лікування.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 3-8 годин. При нормальній функції нирок кумуляції мемантину не відмічено. Розподіл: щоденні дози 20 мг на добу ведуть до стабільної концентрації мемантину в плазмі 70-150 нг/мл. Метаболізм: близько 80% мемантину виводиться у незміненому вигляді. При експериментах in vitro метаболізму, здійснюваного цитохром Р450, виявлено не було. Метаболіти не мають власної фармакологічної активності. Виводиться з організму моноекспонентно, з періодом напіввиведення термінальної фази 60-100 годин. Виводиться із сечею. При лужній реакції сечі виведення сповільнюється.ФармакодинамікаПохідне адамантану. Будучи неконкурентним антагоністом N-метил-D-аспартат (NMDA)-рецепторів, має модулюючий вплив на глутаматергічну систему. Регулює іонний транспорт, блокує кальцієві канали, нормалізує мембранний потенціал, покращує процес передачі нервового імпульсу. Покращує когнітивні процеси, збільшує повсякденну активність.Показання до застосуванняДеменція середнього та тяжкого ступеня вираженості при хворобі Альцгеймера.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до препарату, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв), тяжка печінкова недостатність, вагітність, грудне вигодовування, діти віком до 18 років (у зв'язку з недостатністю даних). З обережністю призначають хворим на тиреотоксикоз, епілепсію; схильність до розвитку судом, одночасне застосування антагоністів NMDA-рецепторів (амантадин, кетамін, декстрометорфан), наявність факторів, що підвищують pH сечі (різка зміна дієти, наприклад, перехід на вегетаріанство, рясний прийом лужних буферних розчинів), тяжкі інфекції сечовивідних bacteria), інфаркт міокарда (в анамнезі), серцева недостатність III-IV функціональний клас (за класифікацією NYHA), неконтрольована артеріальна гіпертензія, ниркова недостатність, печінкова недостатність.Побічна діяПобічні реакції класифіковані за клінічними проявами (відповідно до ураження певних систем органів) та за частотою народження: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота не встановлена ​​(нині дані про поширеність побічних реакцій відсутні). З боку організму в цілому – загальні побічні реакції Часто Головний біль Не часто Стомлюваність Порушення з боку імунної системи Часто Гіперчутливість до компонентів препарату Інфекції Не часто Грибкові інфекції Психічні порушення Часто Сонливість Не часто Сплутаність свідомості Не часто Галюцинації1 Частота не встановлена Психотичні реакції Порушення з боку серцево-судинної системи Часто Підвищення артеріального тиску Не часто Венозний тромбоз/тромбоемболія Не часто Серцева недостатність Порушення з боку дихальної системи Часто Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто Запор Не часто Нудота блювота Частота не встановлена Панкреатит Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи Часто Запаморочення Не часто Порушення ходи Дуже рідко Судоми Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто Частота не встановлена Підвищення біохімічних показників функції печінки Гепатит 1 Галюцинації спостерігалися, головним чином, у пацієнтів із хворобою Альцгеймера на стадії тяжкої деменції. Є окремі повідомлення про виникнення цих побічних реакцій при застосуванні препарату в клінічній практиці (дані, отримані після появи препарату у продажу): агранулоцитоз, лейкопенія (включаючи нейтропенію), панцитопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, гостра голова , сонливість, підвищена збудливість, підвищена стомлюваність, занепокоєння, підвищення внутрішньочерепного тиску, нудота, галюцинації, головний біль, порушення свідомості, м'язовий гіпертонус, порушення ходи, депресія, судоми, психотичні реакції, суїцидальні думки, запор, нудота, панкреати артеріального тиску, блювання, цистит, підвищення лібідо, венозний тромбоз, тромбоемболія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами леводопи, антагоністами дофамінових рецепторів, м-холіноблокаторами дія останніх може посилюватися. При одночасному застосуванні з барбітуратами, нейролептиками, дія останніх може зменшуватися. При сумісному застосуванні може змінити (посилити чи зменшити) дію дантролену або баклофену, тому дози препаратів слід підбирати індивідуально. Слід уникати одночасного застосування з амантадином, кетаміном, фенітоїном та декстрометорфаном через підвищення ризику розвитку психозу. Можливе підвищення у плазмі концентрації циметидину, ранітидину, прокаїнаміду, хінідину, хініну та нікотину при одночасному прийомі з мемантином. Можливе зниження концентрації гідрохлортіазиду при одночасному прийомі з мемантин. Можливе підвищення МНО (міжнародне нормалізоване ставлення) у пацієнтів, які приймають непрямі антикоагулянти (варфарин). Мемантин може збільшувати екскрецію гідрохлортіазиду. Одночасне застосування з антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та інгібіторами моноамінооксидази потребує ретельного спостереження за пацієнтами.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати внутрішньо один раз на день і завжди в один і той самий час. Можна приймати незалежно від їди. Призначають: 1-й тиждень (дні 1-7): одна таблетка дозуванням 5 мг щодня протягом семи днів. 2-й тиждень (дні 8-14): одна таблетка дозуванням 10 мг щодня протягом семи днів. 3-й тиждень (дні 15-21): одна таблетка дозуванням 15 мг щодня протягом семи днів. Починаючи з 4 тижня: одна таблетка дозуванням 20 мг щодня.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних дій, таких як: стомлюваність, слабкість, діарея, сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, ажитація, галюцинації, порушення ходи, нудота. У найважчому разі передозування (2000 мг мемантину) пацієнт вижив, у своїй спостерігалися побічні реакції з боку нервової системи (кома 10 днів, потім диплопія та ажитація). Пацієнт отримував симптоматичне лікування та плазмоферез. Пацієнт одужав без подальших ускладнень. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія, підкислення сечі, форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У пацієнтів з хворобою Альцгеймера на стадії помірної та тяжкої деменції зазвичай порушена здатність до керування автотранспортом та управління складними механізмами. Крім того, мемантин може викликати зміну швидкості реакції, тому пацієнтам необхідно утриматися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: мемантин гідрохлорид – 20 мг; Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 263,5 мг; Кроскармеллоза натрію – 13,5 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 1,5 мг; Магнію стеарат – 1,5 мг; Оболонка: Опадрай рожевий - 12 мг (Гіпромелоза - 7,5 мг; Діоксид титану Е171 - 3,3984 мг; Макрогол 400 - 0,75 мг; Оксид заліза червоний Е172 - 0,2004 мг; Оксид заліза жовтий Е172: мг 4 блістери з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої, що містять 7 таблеток дозуванням 5 мг, 7 таблеток дозуванням 10 мг, 7 таблеток дозуванням 15 мг і 7 таблеток дозуванням 20 мг в одній картонній упаковці, що розкладається. 1 картонну упаковку, що розкладається разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну упаковку.Опис лікарської формиТаблетки, 20 мг - від рожевого до коричнево-рожевого кольору, овальної форми, покриті плівковою оболонкою, що мають гравіювання "20" з одного боку та "МЕМ" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаДеменція засіб лікування.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 3-8 годин. При нормальній функції нирок кумуляції мемантину не відмічено. Розподіл: щоденні дози 20 мг на добу ведуть до стабільної концентрації мемантину в плазмі 70-150 нг/мл. Метаболізм: близько 80% мемантину виводиться у незміненому вигляді. При експериментах in vitro метаболізму, здійснюваного цитохром Р450, виявлено не було. Метаболіти не мають власної фармакологічної активності. Виводиться з організму моноекспонентно, з періодом напіввиведення термінальної фази 60-100 годин. Виводиться із сечею. При лужній реакції сечі виведення сповільнюється.ФармакодинамікаПохідне адамантану. Будучи неконкурентним антагоністом N-метил-D-аспартат (NMDA)-рецепторів, має модулюючий вплив на глутаматергічну систему. Регулює іонний транспорт, блокує кальцієві канали, нормалізує мембранний потенціал, покращує процес передачі нервового імпульсу. Покращує когнітивні процеси, збільшує повсякденну активність.Показання до застосуванняДеменція середнього та тяжкого ступеня вираженості при хворобі Альцгеймера.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до препарату, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв), тяжка печінкова недостатність, вагітність, грудне вигодовування, діти віком до 18 років (у зв'язку з недостатністю даних). З обережністю призначають хворим на тиреотоксикоз, епілепсію; схильність до розвитку судом, одночасне застосування антагоністів NMDA-рецепторів (амантадин, кетамін, декстрометорфан), наявність факторів, що підвищують pH сечі (різка зміна дієти, наприклад, перехід на вегетаріанство, рясний прийом лужних буферних розчинів), тяжкі інфекції сечовивідних bacteria), інфаркт міокарда (в анамнезі), серцева недостатність III-IV функціональний клас (за класифікацією NYHA), неконтрольована артеріальна гіпертензія, ниркова недостатність, печінкова недостатність.Побічна діяПобічні реакції класифіковані за клінічними проявами (відповідно до ураження певних систем органів) та за частотою народження: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота не встановлена ​​(нині дані про поширеність побічних реакцій відсутні). З боку організму в цілому – загальні побічні реакції Часто Головний біль Не часто Стомлюваність Порушення з боку імунної системи Часто Гіперчутливість до компонентів препарату Інфекції Не часто Грибкові інфекції Психічні порушення Часто Сонливість Не часто Сплутаність свідомості Не часто Галюцинації1 Частота не встановлена Психотичні реакції Порушення з боку серцево-судинної системи Часто Підвищення артеріального тиску Не часто Венозний тромбоз/тромбоемболія Не часто Серцева недостатність Порушення з боку дихальної системи Часто Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто Запор Не часто Нудота блювота Частота не встановлена Панкреатит Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи Часто Запаморочення Не часто Порушення ходи Дуже рідко Судоми Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто Частота не встановлена Підвищення біохімічних показників функції печінки Гепатит 1 Галюцинації спостерігалися, головним чином, у пацієнтів із хворобою Альцгеймера на стадії тяжкої деменції. Є окремі повідомлення про виникнення цих побічних реакцій при застосуванні препарату в клінічній практиці (дані, отримані після появи препарату у продажу): агранулоцитоз, лейкопенія (включаючи нейтропенію), панцитопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, гостра голова , сонливість, підвищена збудливість, підвищена стомлюваність, занепокоєння, підвищення внутрішньочерепного тиску, нудота, галюцинації, головний біль, порушення свідомості, м'язовий гіпертонус, порушення ходи, депресія, судоми, психотичні реакції, суїцидальні думки, запор, нудота, панкреати артеріального тиску, блювання, цистит, підвищення лібідо, венозний тромбоз, тромбоемболія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами леводопи, антагоністами дофамінових рецепторів, м-холіноблокаторами дія останніх може посилюватися. При одночасному застосуванні з барбітуратами, нейролептиками, дія останніх може зменшуватися. При сумісному застосуванні може змінити (посилити чи зменшити) дію дантролену або баклофену, тому дози препаратів слід підбирати індивідуально. Слід уникати одночасного застосування з амантадином, кетаміном, фенітоїном та декстрометорфаном через підвищення ризику розвитку психозу. Можливе підвищення у плазмі концентрації циметидину, ранітидину, прокаїнаміду, хінідину, хініну та нікотину при одночасному прийомі з мемантином. Можливе зниження концентрації гідрохлортіазиду при одночасному прийомі з мемантин. Можливе підвищення МНО (міжнародне нормалізоване ставлення) у пацієнтів, які приймають непрямі антикоагулянти (варфарин). Мемантин може збільшувати екскрецію гідрохлортіазиду. Одночасне застосування з антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та інгібіторами моноамінооксидази потребує ретельного спостереження за пацієнтами.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати внутрішньо один раз на день і завжди в один і той самий час. Можна приймати незалежно від їди. Призначають: 1-й тиждень (дні 1-7): одна таблетка дозуванням 5 мг щодня протягом семи днів. 2-й тиждень (дні 8-14): одна таблетка дозуванням 10 мг щодня протягом семи днів. 3-й тиждень (дні 15-21): одна таблетка дозуванням 15 мг щодня протягом семи днів. Починаючи з 4 тижня: одна таблетка дозуванням 20 мг щодня.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних дій, таких як: стомлюваність, слабкість, діарея, сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, ажитація, галюцинації, порушення ходи, нудота. У найважчому разі передозування (2000 мг мемантину) пацієнт вижив, у своїй спостерігалися побічні реакції з боку нервової системи (кома 10 днів, потім диплопія та ажитація). Пацієнт отримував симптоматичне лікування та плазмоферез. Пацієнт одужав без подальших ускладнень. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія, підкислення сечі, форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У пацієнтів з хворобою Альцгеймера на стадії помірної та тяжкої деменції зазвичай порушена здатність до керування автотранспортом та управління складними механізмами. Крім того, мемантин може викликати зміну швидкості реакції, тому пацієнтам необхідно утриматися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: мемантин гідрохлорид 5 мг; Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 65,875 мг; Кроскармеллоза натрію – 3,375 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 0,375 мг; Магнію стеарат – 0,375 мг; Оболонка: Опадрай білий – 3 мг (Гіпромелоза – 1,875 мг; Діоксид титану Е171 – 0,9375 мг; Макрогол 400 – 0,1875 мг.) 4 блістери з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої, що містять 7 таблеток дозуванням 5 мг, 7 таблеток дозуванням 10 мг, 7 таблеток дозуванням 15 мг і 7 таблеток дозуванням 20 мг в одній картонній упаковці, що розкладається. 1 картонну упаковку, що розкладається разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну упаковку. Пігулки - 1 таб. Активна речовина: мемантин гідрохлорид – 10 мг; Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 131,75 мг; Кроскармеллоза натрію – 6,75 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 0,75 мг; Магнію стеарат – 0,75 мг; Оболонка: Опадрай жовтий – 6 мг (Гіпромелоза – 3,75 мг; Діоксид титану Е171 – 1,8 мг; Макрогол 400 – 0,375 мг; Оксид заліза жовтий Е172 – 0,075 мг 4 блістери з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої, що містять 7 таблеток дозуванням 5 мг, 7 таблеток дозуванням 10 мг, 7 таблеток дозуванням 15 мг і 7 таблеток дозуванням 20 мг в одній картонній упаковці, що розкладається. 1 картонну упаковку, що розкладається разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну упаковку. Пігулки - 1 таб. Активна речовина: мемантин гідрохлорид – 20 мг; Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 263,5 мг; Кроскармеллоза натрію – 13,5 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 1,5 мг; Магнію стеарат – 1,5 мг; Оболонка: Опадрай рожевий - 12 мг (Гіпромелоза - 7,5 мг; Діоксид титану Е171 - 3,3984 мг; Макрогол 400 - 0,75 мг; Оксид заліза червоний Е172 - 0,2004 мг; Оксид заліза жовтий Е172: мг 4 блістери з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої, що містять 7 таблеток дозуванням 5 мг, 7 таблеток дозуванням 10 мг, 7 таблеток дозуванням 15 мг і 7 таблеток дозуванням 20 мг в одній картонній упаковці, що розкладається. 1 картонну упаковку, що розкладається разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну упаковку.Опис лікарської формиТаблетки, 5 мг - від білого до майже білого кольору, овальної форми, покриті плівковою оболонкою, що мають гравіювання "5" з одного боку та "МЕМ" з іншого боку. Таблетки, 10 мг - від світло-жовтого до коричнево-жовтого кольору, овальної форми, покриті плівковою оболонкою, з ризиком на кожному боці та з гравіюванням "М" ліворуч і праворуч від ризику на одному боці, а з іншого боку з гравіюванням "1" ліворуч від ризику і "0" праворуч від ризику. Таблетки, 20 мг - від рожевого до коричнево-рожевого кольору, овальної форми, покриті плівковою оболонкою, що мають гравіювання "20" з одного боку та "МЕМ" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаДеменція засіб лікування.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 3-8 годин. При нормальній функції нирок кумуляції мемантину не відмічено. Розподіл: щоденні дози 20 мг на добу ведуть до стабільної концентрації мемантину в плазмі 70-150 нг/мл. Метаболізм: близько 80% мемантину виводиться у незміненому вигляді. При експериментах in vitro метаболізму, здійснюваного цитохром Р450, виявлено не було. Метаболіти не мають власної фармакологічної активності. Виводиться з організму моноекспонентно, з періодом напіввиведення термінальної фази 60-100 годин. Виводиться із сечею. При лужній реакції сечі виведення сповільнюється.ФармакодинамікаПохідне адамантану. Будучи неконкурентним антагоністом N-метил-D-аспартат (NMDA)-рецепторів, має модулюючий вплив на глутаматергічну систему. Регулює іонний транспорт, блокує кальцієві канали, нормалізує мембранний потенціал, покращує процес передачі нервового імпульсу. Покращує когнітивні процеси, збільшує повсякденну активність.Показання до застосуванняДеменція середнього та тяжкого ступеня вираженості при хворобі Альцгеймера.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до препарату, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв), тяжка печінкова недостатність, вагітність, грудне вигодовування, діти віком до 18 років (у зв'язку з недостатністю даних). З обережністю призначають хворим на тиреотоксикоз, епілепсію; схильність до розвитку судом, одночасне застосування антагоністів NMDA-рецепторів (амантадин, кетамін, декстрометорфан), наявність факторів, що підвищують pH сечі (різка зміна дієти, наприклад, перехід на вегетаріанство, рясний прийом лужних буферних розчинів), тяжкі інфекції сечовивідних bacteria), інфаркт міокарда (в анамнезі), серцева недостатність III-IV функціональний клас (за класифікацією NYHA), неконтрольована артеріальна гіпертензія, ниркова недостатність, печінкова недостатність.Побічна діяПобічні реакції класифіковані за клінічними проявами (відповідно до ураження певних систем органів) та за частотою народження: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота не встановлена ​​(нині дані про поширеність побічних реакцій відсутні). З боку організму в цілому – загальні побічні реакції Часто Головний біль Не часто Стомлюваність Порушення з боку імунної системи Часто Гіперчутливість до компонентів препарату Інфекції Не часто Грибкові інфекції Психічні порушення Часто Сонливість Не часто Сплутаність свідомості Не часто Галюцинації1 Частота не встановлена Психотичні реакції Порушення з боку серцево-судинної системи Часто Підвищення артеріального тиску Не часто Венозний тромбоз/тромбоемболія Не часто Серцева недостатність Порушення з боку дихальної системи Часто Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто Запор Не часто Нудота блювота Частота не встановлена Панкреатит Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи Часто Запаморочення Не часто Порушення ходи Дуже рідко Судоми Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто Частота не встановлена Підвищення біохімічних показників функції печінки Гепатит 1 Галюцинації спостерігалися, головним чином, у пацієнтів із хворобою Альцгеймера на стадії тяжкої деменції. Є окремі повідомлення про виникнення цих побічних реакцій при застосуванні препарату в клінічній практиці (дані, отримані після появи препарату у продажу): агранулоцитоз, лейкопенія (включаючи нейтропенію), панцитопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, гостра голова , сонливість, підвищена збудливість, підвищена стомлюваність, занепокоєння, підвищення внутрішньочерепного тиску, нудота, галюцинації, головний біль, порушення свідомості, м'язовий гіпертонус, порушення ходи, депресія, судоми, психотичні реакції, суїцидальні думки, запор, нудота, панкреати артеріального тиску, блювання, цистит, підвищення лібідо, венозний тромбоз, тромбоемболія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами леводопи, антагоністами дофамінових рецепторів, м-холіноблокаторами дія останніх може посилюватися. При одночасному застосуванні з барбітуратами, нейролептиками, дія останніх може зменшуватися. При сумісному застосуванні може змінити (посилити чи зменшити) дію дантролену або баклофену, тому дози препаратів слід підбирати індивідуально. Слід уникати одночасного застосування з амантадином, кетаміном, фенітоїном та декстрометорфаном через підвищення ризику розвитку психозу. Можливе підвищення у плазмі концентрації циметидину, ранітидину, прокаїнаміду, хінідину, хініну та нікотину при одночасному прийомі з мемантином. Можливе зниження концентрації гідрохлортіазиду при одночасному прийомі з мемантин. Можливе підвищення МНО (міжнародне нормалізоване ставлення) у пацієнтів, які приймають непрямі антикоагулянти (варфарин). Мемантин може збільшувати екскрецію гідрохлортіазиду. Одночасне застосування з антидепресантами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та інгібіторами моноамінооксидази потребує ретельного спостереження за пацієнтами.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати внутрішньо один раз на день і завжди в один і той самий час. Можна приймати незалежно від їди. Призначають: 1-й тиждень (дні 1-7): одна таблетка дозуванням 5 мг щодня протягом семи днів. 2-й тиждень (дні 8-14): одна таблетка дозуванням 10 мг щодня протягом семи днів. 3-й тиждень (дні 15-21): одна таблетка дозуванням 15 мг щодня протягом семи днів. Починаючи з 4 тижня: одна таблетка дозуванням 20 мг щодня.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних дій, таких як: стомлюваність, слабкість, діарея, сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, ажитація, галюцинації, порушення ходи, нудота. У найважчому разі передозування (2000 мг мемантину) пацієнт вижив, у своїй спостерігалися побічні реакції з боку нервової системи (кома 10 днів, потім диплопія та ажитація). Пацієнт отримував симптоматичне лікування та плазмоферез. Пацієнт одужав без подальших ускладнень. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія, підкислення сечі, форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У пацієнтів з хворобою Альцгеймера на стадії помірної та тяжкої деменції зазвичай порушена здатність до керування автотранспортом та управління складними механізмами. Крім того, мемантин може викликати зміну швидкості реакції, тому пацієнтам необхідно утриматися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення - 1 мл: активна речовина: біперіден лактат - 5 мг допоміжні речовини: лактат натрію; вода для ін'єкцій Розчин для внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення 5 мг/мл. В ампулі (місткість 2 мл) безбарвного скла гідролітичного типу 1 з перетиском і точкою білого кольору на верхній частині ампули або кольоровим кільцем зламу, 1 мл. Маркування ампул може здійснюватися двома способами: наклеювання етикетки або маркування методом кольорового друку на склі. 5 амп. у плівці глибокої витяжки (у відкритій формі або загерметезована), у картонній пачці.Опис лікарської формиРозчин: прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після прийому внутрішньо Tmax - 0,5-2 год, Cmax - 1,01-6,53 нг/мл. C ss після прийому препарату всередину в дозі 2 мг 2 рази на добу досягається через 15,7–40,7 ч. Біодоступність після одноразового прийому внутрішньо становить близько (33 ± 5)%. Зв'язування з білками плазми після прийому внутрішньо та парентерального введення – 91-94%. Плазмовий кліренс становить (11,6±0,8) мл/хв/кг маси тіла. Виділяється із грудним молоком. Метаболізм Біпериден повністю метаболізується. Основні метаболіти - біциклогептан та піперидин. Виведення Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом. Виведення здійснюється у дві фази. T 1/2 першої фази становить 1,5 год, другої фази - 24 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку T 1/2 може збільшитися до 38 год.ФармакодинамікаАнтихолінергічний препарат центральної дії знижує активність холінергічних нейронів смугастого тіла (структурного компонента екстрапірамідної системи). Периферична антихолінергічна дія виражена меншою мірою. Знижує тремор та ригідність. Біпериден викликає психомоторне збудження, вегетативні порушення.Показання до застосуваннясиндром паркінсонізму у дорослих; екстрапірамідні симптоми у дітей та дорослих, спричинені нейролептиками або аналогічно діючими препаратами отруєння нікотином або фосфоровмісними органічними речовинами у дорослих (для внутрішньом'язового та внутрішньовенного введення).Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; закритокутова глаукома; стеноз ШКТ; мегаколон; обструкція; ЖКТ. З обережністю: при гіперплазії передміхурової залози, затримці сечовиведення, порушенні ритму серця; літнім хворим (особливо за наявності органічної мозкової симптоматики) та пацієнтам, схильним до епілептичних нападів.Вагітність та лактаціяОскільки досвід застосування препарату Акінетон при вагітності обмежений, то слід призначати його після ретельної оцінки потенційної користі терапії для матері та можливого ризику для плода, особливо в І триместрі. Біпериден виводиться з грудним молоком, у якому його концентрації можуть досягати концентрацій, що спостерігаються у плазмі крові, тому в період лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, сонливість, слабкість, підвищена стомлюваність, тривога, сплутаність свідомості, ейфорія, порушення пам'яті; в окремих випадках – галюцинації, деліріозні розлади; нервозність, головний біль, безсоння, дискінезія, атаксія, м'язові судоми та порушення мови. При підвищеному збудженні нервової системи, особливо у пацієнтів із порушенням церебральної функції, необхідно зменшити дозу препарату. З боку травної системи: сухість у роті, збільшення слинних залоз, запор, дискомфорт в епігастрії, нудота. З боку органу зору: парез акомодації, мідріаз, що супроводжується фотофобією, закритокутова глаукома (треба регулярно контролювати внутрішньоочний тиск). З боку ССС: тахікардія та брадикардія, зниження артеріального тиску. Со стороны мочевыделительной системы: затрудненное мочеиспускание, особенно у пациентов с гиперплазией предстательной железы ( в этом случае рекомендуется снизить дозу); более редко — задержка мочи. Прочие: уменьшение потоотделения, аллергические реакции, лекарственная зависимость.Взаимодействие с лекарственными средствамиПрименение препарата Акинетон в сочетании с другими антихолинергическими психотропными, антигистаминными, противопаркинсоническими и противоэпилептическими ЛС может способствовать усилению центральных и периферических побочных эффектов. Одновременный прием хинидина может вызвать усиление антихолинергических сердечно-сосудистых эффектов (особенно нарушение AV проводимости). Одновременное назначение с леводопой может усиливать дискинезию. Антихолинергические средства могут усиливать центральные побочные эффекты петидина. При лечении препаратом усиливается угнетающее действие этанола на ЦНС. Акинетон ослабляет действие метоклопрамида и аналогично действующих средств на ЖКТ.Способ применения и дозыСиндром паркинсонизма у взрослых: в тяжелых случаях лечение может быть начато с дозы 10–20 мг препарата Акинетон (2–4 мл раствора для инъекций), поделенной на несколько инъекций (от 2 до 4), которые вводят в/м или в виде медленных в/в вливаний в течение дня. Двигуни, спричинені дією лікарських засобів: дорослі — для швидкого досягнення терапевтичної відповіді можна призначати 2,5–5 мг препарату Акінетон (0,5–1 мл розчину для ін'єкцій) у вигляді одноразової дози, що вводиться в/м або у формі повільної. / В ін'єкції. При необхідності цю дозу можна повторно ввести через 30 хв. Максимальна добова доза становить 10-20 мг препарату Акінетон (2-4 мл розчину для ін'єкцій). Дітям до 10 років можна призначати 3 мг (0,6 мл) у вигляді повільної внутрішньовенної ін'єкції; до 6 років – 2 мг (0,4 мл); до 1 року – 1 мг (0,2 мл) препарату Акінетон. При необхідності цю дозу можна повторно ввести через 30 хв. Ін'єкцію необхідно припинити у разі розвитку побічних ефектів під час введення. Досвід застосування препарату Акінетон при лікарській дистонії у дітей обмежений короткими курсами лікування. Отруєння нікотином у дорослих: на додаток до стандартної терапії рекомендуються внутрішньом'язове введення 5–10 мг (1–2 мл) та внутрішньовенне введення 5 мг у тих випадках, коли життя пацієнта перебуває під загрозою. Отруєння органічною фосфорною сумішшю: роблять індивідуальне дозування біперидену, залежно від ступеня отруєння. Вводять внутрішньовенно 5 мг біперидену лактату з повторним ін'єктуванням до зникнення ознак отруєння.ПередозуванняСимптоми: розширені, повільно реагують світ зіниці (мідріаз), сухість слизових оболонок, почервоніння шкіри, прискорене серцебиття, атонія сечового міхура і кишечника, гіпертермія, особливо в дітей віком, і збудження, сплутаність свідомості, делірій, колапс. Лікування: антидот - інгібітори ацетилхолінестерази і насамперед фізостигмін, при необхідності катетеризація сечового міхура. Проводять симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: Етилметилгідроксипіридину сукцинат - 125 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, коповідон, стеарат кальцію; склад тіньової оболонки: готова суміш Опадрай II білого кольору (гіпромелоза, титану діоксид, лактози моногідрат, макрогол 4000, тріацетин). По 10 або 12 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 3 або 5 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток, або 3 контурні коміркові упаковки по 12 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого або білого з сіруватим або жовтуватим відтінком кольору. На поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або білого із сіруватим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиоксидантний засіб.ФармакокінетикаШвидко всмоктується прийому внутрішньо. Максимальна концентрація при дозах 400 – 500 мг становить 3,5 – 4,0 мкг/мл. Швидко розподіляється в органах та тканинах. Середній час утримання препарату в організмі прийому внутрішньо - 4,9 - 5,2 год. Метаболізується у печінці шляхом глюкуронкон'югування. Ідентифіковано 5 метаболітів: 3-оксипіридину фосфат - утворюється в печінці та за участю лужної фосфатази розпадається на фосфорну кислоту та 3-оксипіридин; 2-й метаболіт – фармакологічно активний, утворюється у великих кількостях і виявляється у сечі на 1 – 2 добу після введення; 3-й – виводиться у великих кількостях із сечею; 4-й та 5-й – глюкуронкон'югати. Т1/2 при прийомі внутрішньо - 2,0 - 2,6 год. Швидко виводиться із сечею в основному у вигляді метаболітів та у незначній кількості - у незміненому вигляді. Найбільш інтенсивно виводиться протягом перших 4 годин після прийому препарату. Показники виведення із сечею незміненого препарату та метаболітів мають індивідуальну варіабельність.ФармакодинамікаЕтилметилгідроксипіридину сукцинат є інгібітором вільнорадикальних процесів, мембранопротектором, що має антигіпоксичну, стрес-протективну, ноотропну, протисудомну та анксіолітичну дію. Препарат підвищує резистентність організму до впливу різних ушкоджуючих факторів (шок, гіпоксія та ішемія, порушення мозкового кровообігу, інтоксикація алкоголем та антипсихотичними засобами (нейролептиками)). Механізм дії етилметилгідроксипіридину сукцинату обумовлений його антиоксидантною, антигіпоксантною та мембранопротекторною дією. Він інгібує перекисне окиснення ліпідів, підвищує активність супероксиддисмутази, підвищує співвідношення ліпід-білок, зменшує в'язкість мембрани, збільшує її плинність. Препарат модулює активність мембранозв'язаних ферментів (кальцій-незалежної фосфодіестерази, аденілатциклази, ацетилхолінестерази), рецепторних комплексів (бензодіазепінового, ГАМК, ацетилхолінового), що посилює їх здатність зв'язування з лігандами, сприяє збереженню Етилметилгідроксипіридину сукцинат підвищує вміст у головному мозку дофаміну.Викликає посилення компенсаторної активації аеробного гліколізу та зниження ступеня пригнічення окисних процесів у циклі Кребса в умовах гіпоксії зі збільшенням вмісту АТФ та креатинфосфату, активацію енергосинтезуючих функцій мітохондрій, стабілізацію клітинних мембран. Препарат покращує метаболізм та кровопостачання головного мозку, покращує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові, зменшує агрегацію тромбоцитів. Стабілізує мембранні структури клітин крові (еритроцитів та тромбоцитів) при гемолізі. Має гіполіпідемічну дію, зменшує вміст загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності. Антистресорна дія проявляється в нормалізації постстресової поведінки, соматовегетативних порушень, відновленні циклів сон-неспання, порушених процесів навчання та пам'яті, зниженні дистрофічних та морфологічних змін у різних структурах головного мозку. Етилметилгідроксипіридину сукцинат має виражену антитоксичну дію при абстинентному синдромі. Він усуває неврологічні та нейротоксичні прояви гострої алкогольної інтоксикації, відновлює порушення поведінки, вегетативні функції, а також здатний знімати когнітивні порушення, спричинені тривалим прийомом етанолу та його скасуванням. Під впливом препарату посилюється дія транквілізуючих, нейролептичних, антидепресивних, снодійних та протисудомних засобів, що дозволяє знизити їх дози та зменшити побічні ефекти. Етилметилгідроксипіридину сукцинат покращує функціональний стан ішемізованого міокарда. В умовах коронарної недостатності збільшує колатеральне кровопостачання ішемізованого міокарда, сприяє збереженню цілісності кардіоміоцитів та підтримці їх функціональної активності. Ефективно відновлює скоротливість міокарда при оборотній серцевій дисфункції.Показання до застосуванняНаслідки гострих порушень мозкового кровообігу, зокрема після транзиторних ішемічних атак, у фазі субкомпенсації як профілактичні курси; легка черепно-мозкова травма; наслідки черепно-мозкових травм; енцефалопатії різного генезу (дисциркуляторні, дисметаболічні, посттравматичні, змішані); синдром вегетативної дистонії; легкі когнітивні розлади атеросклеротичного генезу; тривожні розлади при невротичних та неврозоподібних станах; ішемічна хвороба серця у складі комплексної терапії; купірування абстинентного синдрому при алкоголізмі з переважанням неврозоподібних та вегетативно-судинних розладів, постабстинентні розлади; стани після гострої інтоксикації антипсихотичними засобами; астенічні стани, а також для профілактики розвитку соматичних захворювань під впливом екстремальних факторів та навантажень; вплив екстремальних (стресорних) факторів.Протипоказання до застосуванняГострі порушення функції печінки та/або нирок; підвищена індивідуальна чутливість до препарату та його компонентів; дитячий вік (у зв'язку із недостатньою вивченістю дії препарату); вагітність, грудне вигодовування (у зв'язку із недостатньою вивченістю дії препарату); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Вагітність та лактаціяЕтилметилгідроксипіридину сукцинат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів визначається відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (≥ 10 %); часто (≥ 1%, але < 10%); нечасто (≥0,1%, але <1%); рідко (≥ 0,01%, але Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка. Психічні порушення: дуже рідко – сонливість. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – головний біль. Шлунково-кишкові порушення: дуже рідко – сухість у роті, нудота, біль, печіння та дискомфорт в епігастральній ділянці, печія, метеоризм, діарея. Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей: очень редко - сыпь, зуд, гиперемия.Взаимодействие с лекарственными средствамиЭтилметилгидроксипиридина сукцинат сочетается со всеми препаратами, используемыми для лечения соматических заболеваний. Усиливает действие бензодиазепиновых препаратов, антидепрессантов, анксиолитиков, противосудорожных средств и противопаркинсонических средств. Уменьшает токсические эффекты этилового спирта.Способ применения и дозыВнутрь по 125 - 250 мг 3 раза в сутки; максимальная суточная доза - 800 мг (6 таблеток). Длительность лечения - 2 - 6 недель; для купирования алкогольной абстиненции -5-7 дней. Лечение прекращают постепенно, уменьшая дозу в течение 2-3 дней. Початкова доза – 125 – 250 мг (1 – 2 таблетки) 1 – 2 рази на добу з поступовим підвищенням до отримання терапевтичного ефекту; максимальна добова доза – 800 мг (6 таблеток). Тривалість курсу терапії у хворих на ішемічну хворобу серця не менше 1,5 - 2 місяців. Повторні курси (за рекомендацією лікаря) бажано проводити у весняно-осінні періоди.ПередозуванняСимптоми: сонливість, безсоння. Лікування: у зв'язку з низькою токсичністю передозування малоймовірне. Лікування, як правило, не потрібне, - симптоми зникають самостійно протягом доби. При виражених проявах проводиться підтримуюче та симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період прийому препарату слід дотримуватись обережності при роботі, що потребує швидкості психофізичних реакцій (управління транспортними засобами, механізмами тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Фонтурацетам (у перерахунку на 100% речовину) – 118,0 мг (100,0 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна 101 – 18,0 мг; Повідон К-17 (полівінілпіролідон низькомолекулярний К-17) – 40,0 мг; Гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 20,0 мг; Натрію гідрокарбонат – 20,0 мг; Стеаринова кислота – 2,0 мг. По 10 або 15 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки ПВХ/ПВДХ або з матеріалу OPA/AL/PVC та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2 контурні коміркові упаковки № 15 або по 3 контурні коміркові упаковки № 10 з інструкцією із застосування поміщають в пачку з картону. По 30 таблеток у банку полімерну з поліпропілену з кришкою з осушувачем із поліетилену високого тиску. По 30 таблеток у банку темного скла III гідролітичного класу, закупорену кришкою полімерної з поліетилену високого тиску/поліетилену низького тиску з осушувачем і кільцем першого розкриття. На банку наклеюють етикетку самоклеючу. 1 банку з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПлоскоциліндричні пігулки від білого до білого з жовтуватим або коричневим відтінком кольору з ризиком з одного боку та фаскою, допускається мармуровість.Фармакотерапевтична групаНоотропний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Швидко всмоктується, проникає у різні органи та тканини, легко проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Розподіл Абсолютна біодоступність при пероральному прийомі становить 100%. Максимальна концентрація у крові (Тmax) досягається через 1 год, період напіввиведення (Т1/2) – 3-5 год. Метаболізм Чи не метаболізується в організмі. Виведення Виводиться у незміненому вигляді: приблизно 40% – із сечею та 60% – з жовчю та потім.ФармакодинамікаНоотропний препарат, має виражену антиамнестичну дію, надає прямий активуючий вплив на інтегративну діяльність головного мозку, сприяє консолідації пам'яті, покращує концентрацію уваги та розумову діяльність, полегшує процес навчання, підвищує швидкість передачі інформації між півкулями головного мозку, підвищує стійкість тканин мозку до гіпоксії та впливів, має протисудомну дію та анксіолітичну активність, регулює процеси активації та гальмування ЦНС, покращує настрій. Має позитивний вплив на обмінні процеси та кровообіг мозку, стимулює окисно-відновні процеси, підвищує енергетичний потенціал організму за рахунок утилізації глюкози, покращує регіонарний кровотік у ішемізованих ділянках мозку. Підвищує вміст норадреналіну, дофаміну та серотоніну в мозку, не впливає на рівень вмісту ГАМК, не зв'язується ні з ГАМКА, ні з ГАМКВ рецепторами, не помітно впливає на спонтанну біоелектричну активність мозку. Не впливає на дихання і серцево-судинну систему, виявляє невиражений діуретичний ефект, має анорексігенну активність при курсовому застосуванні. Стимулююча дія проявляється у його здатності надавати помірно виражений ефект щодо рухових реакцій, у підвищенні фізичної працездатності, у вираженому антагонізмі каталептичної дії нейролептиків, а також у послабленні виразності снодійної дії етанолу та гексеналу. Психостимулююча дія переважає в ідеаторній сфері. Помірний психостимулюючий ефект препарату поєднується з анксіолітичною активністю, покращує настрій, надає деякий аналгетичний ефект, підвищуючи поріг больової чутливості. Адаптогенна дія проявляється у підвищенні стійкості організму до стресу в умовах надмірних психічних та фізичних навантажень, при втомі, гіпокінезії та іммобілізації, за низьких температур. На фоні прийому відзначено покращення зору, яке проявляється у збільшенні гостроти, яскравості та полів зору. Покращує кровопостачання нижніх кінцівок. Стимулює вироблення антитіл у відповідь на введення антигену, що вказує на його імуностимулюючі властивості, але в той же час він не сприяє розвитку гіперчутливості негайного типу і не змінює запальну алергію реакцію шкіри, викликану введенням чужорідного білка. При курсовому застосуванні не розвивається лікарська залежність, толерантність, синдром відміни. Дія проявляється з одноразової дози, що є важливим при застосуванні препарату в екстремальних умовах. Не володіє тератогенними, мутагенними, канцерогенними та ембріотоксичними властивостями. Токсичність – низька, летальна доза в гострому експерименті становить 800 мг/кг.Показання до застосуванняЗахворювання ЦНС різного генезу, особливо пов'язані з судинними захворюваннями та порушеннями обмінних процесів у мозку, інтоксикацією (зокрема, при посттравматичних станах та явищах хронічної цереброваскулярної недостатності), що супроводжуються погіршенням інтелектуально-мнестичних функцій, зниженням рухової активності. Невротичні стани, що виявляються млявістю, підвищеною виснаженістю, зниженням психомоторної активності, порушенням уваги, погіршенням пам'яті. Порушення процесу навчання. Ожиріння (аліментарно-конституційний генез). Профілактика гіпоксії, підвищення стійкості до стресу, корекція функціонального стану організму в екстремальних умовах професійної діяльності з метою попередження розвитку втоми та підвищення розумової та фізичної працездатності. Хронічний алкоголізм (з метою зменшення явищ астенії, інтелектуально-мнестичних порушень).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої речовини та/або будь-якої допоміжної речовини препарату. Вагітність. Період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність препарату не встановлені). З обережністю: хворі з тяжкими органічними ураженнями печінки та нирок, тяжким перебігом артеріальної гіпертензії, з вираженим атеросклерозом, що перенесли раніше панічні атаки, гострі психотичні стани, що протікають з психомоторним збудженням – внаслідок можливості загострення тривоги, паніки, галюцинацій та марення, а також схильні до алергічних реакцій на препарати ноотропні групи піролідону.Вагітність та лактаціяНе слід призначати при вагітності та в період грудного вигодовування через відсутність даних клінічних досліджень.Побічна діяБезсоння (у разі прийому препарату пізніше 15 год). У деяких хворих на перші 1-3 дні прийому можливі психомоторне збудження, гіперемія шкірних покривів, відчуття тепла, підвищення артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиФонтурацетам може посилювати дію препаратів, що стимулюють ЦНС, антидепресантів та ноотропних препаратів. Препарат виявляє виражений антагонізм каталептичної дії нейролептиків, а також послаблює виразність снодійної дії етанолу та гексобарбіталу.Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймати одразу після їжі. Доза та тривалість лікування повинні визначатися лікарем. Дози варіюють залежно від особливостей стану пацієнта. Середня разова доза становить 150 мг (від 100 мг до 250 мг); середня добова доза – 250 мг (від 200 до 300 мг). Максимальна допустима доза – 750 мг на добу. Рекомендується добову дозу до 100 мг приймати одноразово в ранковий час, а понад 100 мг поділяти на 2 прийоми. Тривалість лікування може варіювати від 2 тижнів до 3 місяців, в середньому 30 днів. При необхідності курс може бути повторений через 1 місяць. Для підвищення працездатності – 100-200 мг одноразово в ранковий час, протягом 2 тижнів (для спортсменів 3 дні) Рекомендована тривалість лікування для хворих з аліментарно-конституційним ожирінням становить 30-60 днів у дозі 100-200 мг один раз на день (вранці). Не рекомендується приймати препарат пізніше 15 год.ПередозуванняВипадків передозування не спостерігалося. Лікування: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри надмірному психоемоційному виснаженні на тлі хронічного стресу та втоми, хронічного безсоння, одноразовий прийом препарату в першу добу може викликати різку потребу уві сні. Таким пацієнтам в амбулаторних умовах слід рекомендувати розпочинати курсовий прийом препарату у неробочі дні. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, особливо в перші дні прийому, враховуючи можливе виникнення сонливості.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаНа 25 мл (1 ампула): Екстракт Гуарани у т.ч. кофеїн – 3200 мг, 220 мг; Таурін - 800 мг; Магній – 12 мг; Вітамін С – 100 мг; Вітамін В6 – 2 мг.ХарактеристикаГуарана 3200 від AFNutrition - це енергетик, виключно натурального походження, з екстракту Гуарани високої концентрації в рідкій формі, що має високу біодоступність і засвоюваність, з додаванням магнію, таурину і вітаміну С. Не містить цукор. Має відмінні смакові якості. Рекомендації: Гуарана рекомендована до прийому для видів діяльності пов'язаних з високою фізичною та інтелектуальною витривалістю, а також діяльністю, що вимагає концентрації, уваги та координації. Що робить і для чого призначений: Надає енергії. Збільшує працездатність. Підвищує ментальну концентрацію. Підвищує ясність розуму. Прискорює метаболічні процеси, що призводять до спалювання жирів. Магній у складі покращує кровопостачання серцевого м'яза.Властивості компонентівГуарана – енергетик рослинного походження. У спортивному харчуванні використовується як джерело кофеїну, але на відміну від нього має більш м'який і тривалий вплив на організм. Загальні властивості гуарани: надає енергії; підвищує концентрацію; посилює процеси ліполізу; загострює сприйняття та посилює увагу; стабілізує кровообіг та роботу шлунка та кишечника. Кофеїн. У гуарані від AF Nutrition є натуральний кофеїн, який у свою чергу міститься в екстракті гуарани. На відміну від синтетичного, натуральний кофеїн має більш м'який вплив на організм. Наприклад, не підвищує артеріальний тиск. Таурін. Впливає на численні функції в організмі: функції мозку, нервової системи, регуляцію кров'яного тиску, перетравлення жирів, всмоктування жиророзчинних вітамінів та контроль рівня холестерину в крові. Крім цього, таурін збільшує витривалість і вважається інгібіторним нейротрансмітером, граючи важливу роль у стабілізації серцебиття та електричної активності нервів, що позитивно впливає на концентрацію та сон. Магній. Покращує кровопостачання серцевого м'яза, регулювання серцевого ритму та передачі імпульсів від нервових волокон до м'язових, власне він необхідний для нормального функціонування м'язів. Комплекс магнію та вітаміну В6 вкрай необхідний для спортсменів та людей, які ведуть активний спосіб життя для підтримки необхідного рівня енергії у м'язах під час фізичних навантажень. Вітамін С відіграє важливу роль в організмі людини, тим більше людини, яка займається спортом, адже вона необхідна для перетворення глюкози на глікоген, який у свою чергу є основним джерелом енергії при фізичних навантаженнях. Також бере участь у синтезі колагену, протеогліканів та інших органічних компонентів міжклітинної речовини зубів, кісток та ендотелію капілярів. Вітамін В6 (піридоксин) забезпечує синтез білків, зростання м'язів та утилізацію вуглеводів. Додатковий прийом вітаміну В6 сприяє збільшенню продуктивності та витривалості. Піридоксин тісно пов'язаний із споживанням та всмоктуванням білка: чим більше білка ви приймаєте, тим більша потреба у вітаміні В6. Також він бере безпосередню участь у зростанні м'язів. Покращує засвоєння комплексу цинку та магнію, покращує метаболізм та необхідний для нормального функціонального стану нервової системи, що особливо важливо для атлета.ІнструкціяРекомендовано розпочинати прийом гуарани з половини флакона. Можна збільшити дозу до цілого флакона за 1 раз. Енергетик достатньо приймати один, двічі на день залежно від цілей. Кращий час для прийому - в ранковий, денні години, або перед фізичними навантаженнями. Для пролонгованого ефекту запитайте 100 мл прохолодної води. Порада: не вживати пізніше, ніж 5-6 годин до сну.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів БАД.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Производитель: Алсу Завод-производитель: Алсу ООО(Россия). . .

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: активна речовина: донепезилу гідрохлориду моногідрат (відповідає донепезилу гідрохлориду - 10 мг) допоміжні речовини: МКЦ; гідроксипропілцелюлоза з низьким ступенем заміщення (L-HPC B1); магнію стеарат; Opadry Y-1-7000 білий (гіпромелоза; титану діоксид; макрогол 400)Фармакотерапевтична групаАлзепіл – специфічний та оборотний інгібітор ацетилхолінестерази, яка є переважним типом холінестерази в головному мозку. Препарат інгібує цей фермент більш ніж у 1000 разів сильніше, ніж бутирилхолінестеразу, що міститься, переважно, поза центральною нервовою системою. Після одноразового прийому препарату в дозах 5 мг або 10 мг ступінь пригнічення активності ацетилхолінестерази, виміряний у мембранах еритроцитів, становив 63,6% та 77.3% відповідно. Інгібування ацетилхолінестерази в еритроцитах під дією донепезилу корелює зі змінами шкали ADAS-cog (шкала оцінки когнітивних функцій при хворобі Альцгеймера). Здатність Алзепіла змінювати перебіг супутніх неврологічних захворювань не вивчена. Отже, не можна вважати, що препарат впливає прогресування таких захворювань.ФармакокінетикаВсмоктування. Cmax донепезилу в плазмі після перорального прийому досягаються приблизно через 3-4 години. Концентрації в плазмі та AUC підвищуються пропорційно дозі. T1/2 становить приблизно 70 годин і систематичне застосування одноразових доз призводить до досягнення рівноважного стану, що досягається протягом 2-3 тижнів після початку терапії. У рівноважному стані концентрація донепезилу у плазмі та відповідна фармакодинамічна активність незначно змінюються протягом дня. Їда не впливає на всмоктування донепезилу. Розподіл. Зв'язування з білками плазми – 95%. Про зв'язування з білками плазми активного метаболіту – 6-О-десметилдонепезилу – невідомо. Розподіл не вивчався. Донепезил та/або його метаболіти можуть зберігатись в організмі більше 10 днів. Метаболізм та виведення. Донепезил піддається метаболізму в печінці системою цитохрому P450 і виводиться переважно нирками: приблизно 57% введеної дози виявлено у сечі (17% – у незміненому вигляді) та 14,5% – у калових масах. Після одноразового прийому в дозі 5 мг концентрація незміненого донепезилу в плазмі - 30% від прийнятої дози, 6-О-десметилдонепезилу - 11% (єдиний метаболіт, що має подібну активність з донепезилу гідрохлоридом), донепезил-цис-N-оксиду 5-О-десметилдонепезилу - 7% і глюкуронового кон'югату 5-О-десметилдонепезилу - 3%. Підлога, раса та куріння не мають істотного впливу на концентрацію донепезилу в плазмі. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки може спостерігатись підвищена Cssдонепезилу у плазмі крові.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування Альцгеймерової хвороби легкої або середньої тяжкості.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість (в т.ч. до похідних піпередину); вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років (через відсутність клінічних даних). З обережністю: хронічна обструктивна хвороба легень, бронхіальна астма, порушення ритму серця, загальна анестезія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, одночасний прийом НПЗЗ, холіноблокаторів або інших інгібіторів холінестерази.Вагітність та лактаціяДосвіду застосування препарату під час вагітності та в період лактації немає. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком. Тому застосування під час вагітності протипоказане, у разі потреби прийому препарату в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяНудота, діарея, головний біль, непритомність, запаморочення, безсоння, стомлюваність, галюцинації, збудження, агресивна поведінка (які припиняються після зниження дози або відміни препарату), блювання, розлад шлунка, нетримання сечі, висипання, свербіння шкіри, застуда, біль різної локалізації, незначне збільшення концентрації м'язової кретинінфосфокінази в сироватці крові, брадикардія, судомні напади, шлунково-кишкова кровотеча, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, синоатріальна та атріовентрикулярна блокада, печени, екстрапір.Взаємодія з лікарськими засобамиАлзепіл та/або його метаболіти не пригнічують метаболізм теофіліну, варфарину, циметидину або дигоксину. При одночасному застосуванні з дигоксином або циметидином метаболізм донепезилу гідрохлориду не змінюється. Кетоконазол та хінідин, інгібітори CYP3A4 (ітраконазол, еритроміцин) та 2D6 (флюоксетин) пригнічують метаболізм донепезилу. У дослідженні здорових добровольців кетоконазол підвищував середні концентрації донепезилу приблизно на 30%. Індуктори ферментів (рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін та етанол) можуть знижувати рівень донепезилу. Однак ступінь такої інгібуючої або індукуючої дії не відомий, тому такі комбінації препаратів слід застосовувати з обережністю. Алзепіл може взаємодіяти з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Також, Алзепіл, має синергічну дію при одночасному прийомі з сукцинілхоліном, іншими міорелаксантами або антагоністами холінергічних рецепторів та бета-блокаторів, які впливають на провідність серця. При одночасному застосуванні Алзепілу з іншими холіноміметиками та четвертинними антихолінергічними препаратами, такими як глікопіролат, описані випадки атипових змін артеріального тиску та частоти серцевих скорочень.Спосіб застосування та дозиАлзепіл застосовують строго за призначенням лікаря! Препарат слід приймати внутрішньо увечері перед сном. Дорослим та літнім пацієнтам препарат призначають у початковій дозі 5 мг 1 раз на добу. Прийом у початковій дозі 5 мг слід продовжувати протягом 1 місяця, щоб оцінити ранній клінічний ефект терапії та досягти рівноважної концентрації донепезилу. Через місяць при необхідності можна збільшити до 10 мг на добу (1 прийом). Максимальна добова доза, що рекомендується, 10 мг. Клінічних досліджень з дозуванням більше 10 мг на день не проводилося. При порушеннях функції печінки та нирок корекції доз не потрібно. У зв'язку з можливим збільшенням експозиції при легкому або помірному порушенні функції печінки підвищення дози слід виконувати з урахуванням індивідуальної переносимості.ПередозуванняСимптоми: холінергічний криз (виражена нудота, блювання, слинотеча, потовиділення, брадикардія, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, колапс та судоми). Можливе посилення м'язової слабкості, яка при ураженні дихальних м'язів може призвести до смерті. Лікування: слід призначати загальне підтримуюче лікування. Як антидот застосовують третинні антихолінергічні препарати, наприклад, атропін у початковій дозі 1-2 мг внутрішньовенно, потім дозу підбирають залежно від клінічного ефекту. Немає даних про виведення донепезилу гідрохлориду та/або його метаболітів за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу або гемофільтрації).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: активна речовина: донепезилу гідрохлориду моногідрат (відповідає донепезилу гідрохлориду - 5 мг) допоміжні речовини: МКЦ; гідроксипропілцелюлоза з низьким ступенем заміщення (L-HPC B1); магнію стеарат; Opadry Y-1-7000 білий (гіпромелоза; титану діоксид; макрогол 400)Фармакотерапевтична групаАлзепіл – специфічний та оборотний інгібітор ацетилхолінестерази, яка є переважним типом холінестерази в головному мозку. Препарат інгібує цей фермент більш ніж у 1000 разів сильніше, ніж бутирилхолінестеразу, що міститься, переважно, поза центральною нервовою системою. Після одноразового прийому препарату в дозах 5 мг або 10 мг ступінь пригнічення активності ацетилхолінестерази, виміряний у мембранах еритроцитів, становив 63,6% та 77.3% відповідно. Інгібування ацетилхолінестерази в еритроцитах під дією донепезилу корелює зі змінами шкали ADAS-cog (шкала оцінки когнітивних функцій при хворобі Альцгеймера). Здатність Алзепіла змінювати перебіг супутніх неврологічних захворювань не вивчена. Отже, не можна вважати, що препарат впливає прогресування таких захворювань.ФармакокінетикаВсмоктування. Cmax донепезилу в плазмі після перорального прийому досягаються приблизно через 3-4 години. Концентрації в плазмі та AUC підвищуються пропорційно дозі. T1/2 становить приблизно 70 годин і систематичне застосування одноразових доз призводить до досягнення рівноважного стану, що досягається протягом 2-3 тижнів після початку терапії. У рівноважному стані концентрація донепезилу у плазмі та відповідна фармакодинамічна активність незначно змінюються протягом дня. Їда не впливає на всмоктування донепезилу. Розподіл. Зв'язування з білками плазми – 95%. Про зв'язування з білками плазми активного метаболіту – 6-О-десметилдонепезилу – невідомо. Розподіл не вивчався. Донепезил та/або його метаболіти можуть зберігатись в організмі більше 10 днів. Метаболізм та виведення. Донепезил піддається метаболізму в печінці системою цитохрому P450 і виводиться переважно нирками: приблизно 57% введеної дози виявлено у сечі (17% – у незміненому вигляді) та 14,5% – у калових масах. Після одноразового прийому в дозі 5 мг концентрація незміненого донепезилу в плазмі - 30% від прийнятої дози, 6-О-десметилдонепезилу - 11% (єдиний метаболіт, що має подібну активність з донепезилу гідрохлоридом), донепезил-цис-N-оксиду 5-О-десметилдонепезилу - 7% і глюкуронового кон'югату 5-О-десметилдонепезилу - 3%. Підлога, раса та куріння не мають істотного впливу на концентрацію донепезилу в плазмі. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки може спостерігатись підвищена Cssдонепезилу у плазмі крові.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування Альцгеймерової хвороби легкої або середньої тяжкості.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість (в т.ч. до похідних піпередину); вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років (через відсутність клінічних даних). З обережністю: хронічна обструктивна хвороба легень, бронхіальна астма, порушення ритму серця, загальна анестезія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, одночасний прийом НПЗЗ, холіноблокаторів або інших інгібіторів холінестерази.Вагітність та лактаціяДосвіду застосування препарату під час вагітності та в період лактації немає. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком. Тому застосування під час вагітності протипоказане, у разі потреби прийому препарату в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяНудота, діарея, головний біль, непритомність, запаморочення, безсоння, стомлюваність, галюцинації, збудження, агресивна поведінка (які припиняються після зниження дози або відміни препарату), блювання, розлад шлунка, нетримання сечі, висипання, свербіння шкіри, застуда, біль різної локалізації, незначне збільшення концентрації м'язової кретинінфосфокінази в сироватці крові, брадикардія, судомні напади, шлунково-кишкова кровотеча, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, синоатріальна та атріовентрикулярна блокада, печени, екстрапір.Взаємодія з лікарськими засобамиАлзепіл та/або його метаболіти не пригнічують метаболізм теофіліну, варфарину, циметидину або дигоксину. При одночасному застосуванні з дигоксином або циметидином метаболізм донепезилу гідрохлориду не змінюється. Кетоконазол та хінідин, інгібітори CYP3A4 (ітраконазол, еритроміцин) та 2D6 (флюоксетин) пригнічують метаболізм донепезилу. У дослідженні здорових добровольців кетоконазол підвищував середні концентрації донепезилу приблизно на 30%. Індуктори ферментів (рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін та етанол) можуть знижувати рівень донепезилу. Однак ступінь такої інгібуючої або індукуючої дії не відомий, тому такі комбінації препаратів слід застосовувати з обережністю. Алзепіл може взаємодіяти з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Також, Алзепіл, має синергічну дію при одночасному прийомі з сукцинілхоліном, іншими міорелаксантами або антагоністами холінергічних рецепторів та бета-блокаторів, які впливають на провідність серця. При одночасному застосуванні Алзепілу з іншими холіноміметиками та четвертинними антихолінергічними препаратами, такими як глікопіролат, описані випадки атипових змін артеріального тиску та частоти серцевих скорочень.Спосіб застосування та дозиАлзепіл застосовують строго за призначенням лікаря! Препарат слід приймати внутрішньо увечері перед сном. Дорослим та літнім пацієнтам препарат призначають у початковій дозі 5 мг 1 раз на добу. Прийом у початковій дозі 5 мг слід продовжувати протягом 1 місяця, щоб оцінити ранній клінічний ефект терапії та досягти рівноважної концентрації донепезилу. Через місяць при необхідності можна збільшити до 10 мг на добу (1 прийом). Максимальна добова доза, що рекомендується, 10 мг. Клінічних досліджень з дозуванням більше 10 мг на день не проводилося. При порушеннях функції печінки та нирок корекції доз не потрібно. У зв'язку з можливим збільшенням експозиції при легкому або помірному порушенні функції печінки підвищення дози слід виконувати з урахуванням індивідуальної переносимості.ПередозуванняСимптоми: холінергічний криз (виражена нудота, блювання, слинотеча, потовиділення, брадикардія, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, колапс та судоми). Можливе посилення м'язової слабкості, яка при ураженні дихальних м'язів може призвести до смерті. Лікування: слід призначати загальне підтримуюче лікування. Як антидот застосовують третинні антихолінергічні препарати, наприклад, атропін у початковій дозі 1-2 мг внутрішньовенно, потім дозу підбирають залежно від клінічного ефекту. Немає даних про виведення донепезилу гідрохлориду та/або його метаболітів за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу або гемофільтрації).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: арипіпразол – 10/15/20/30 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 63,077/94,615/126,153/189,23 мг; МКЦ - 10/15/20/30 мг; крохмаль кукурудзяний - 6,983/10,475/13,967/20,95 мг; гіпоролоза - 3,8/5,7/7,6/11,4 мг; магнію стеарат - 1,14/1,71/2,28/3,42 мг Таблетки, 10 мг, 15 мг, 20 мг та 30 мг. У контурній комірковій упаковці з комбінованого тришарового матеріалу поліамід/алюміній/ПВХ (PA/Al/PVC) та фольги алюмінієвої по 15 шт. 1 або 2 контурні осередкові упаковки в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, на одній із сторін нанесено гравіювання. Для дозування 10 мг – «N74», 15 мг – «N75», 20 мг – «N76», 30 мг – «N77».Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне, нейролептичне.ФармакокінетикаВсмоктування Арипіпразол швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Їда не впливає на біодоступність арипіпразолу. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить 87%. C max арипіпразолу в плазмі досягається через 3-5 годин. C ss досягається через 14 днів. Розподіл Арипіпразол інтенсивно розподіляється у тканинах, V d - 4,9 л/кг. Показники фармакокінетики арипіпразолу у рівноважному стані пропорційні дозі. При терапевтичній концентрації більше 99% арипіпразолу зв'язується з білками плазми, головним чином альбуміном. Головний метаболіт арипіпразолу — дегідроарипіпразол — має таку ж афінність до D 2 -дофамінових рецепторів, як і арипіпразол. Не відмічено добових коливань розподілу арипіпразолу та його метаболіту дегідроарипіпразолу. AUC у рівноважному стані дегідроарипіпразолу становить 39% від AUC арипіпразолу у плазмі крові. Метаболізм Незначно піддається пресистемного метаболізму. Арипіпразол є основним компонентом препарату у плазмі крові. Арипіпразол метаболізується в печінці шляхом дегідрування, гідроксилювання та N-дезалкілювання. In vitro дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбуваються за участю ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6, а N-дезалкілювання – за участю ізоферменту CYP3A4. Виведення T 1/2 становить приблизно 75 годин у швидких метаболізаторів ізоферменту CYP2D6 і приблизно 146 годин у повільних метаболізаторів. Загальний кліренс арипіпразолу – 0,7 мл/хв/кг, головним чином за рахунок виведення печінкою. Після прийому одноразової дози міченого 14 °С арипіпразолу приблизно 27% дози було виділено нирками та приблизно 60% через кишечник. Менше 1% незміненого арипіпразолу визначається сечі і приблизно 18% прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться через кишечник. Особливі групи пацієнтів Діти. З урахуванням поправки на масу тіла фармакокінетика арипіпразолу та дегідроарипіпразолу у підлітків 13–17 років відповідала такою у дорослих. Літні. Не виявлено відмінностей фармакокінетики арипіпразолу у літніх та дорослих здорових добровольців. Також не виявлено впливу віку на фармакокінетику у пацієнтів із шизофренією. Підлога. Відсутні відмінності фармакокінетики у здорових чоловіків та жінок. Також не виявлено впливу статі на фармакокінетику арипіпразолу у пацієнтів із шизофренією. Куріння та расова приналежність. У дослідженнях не було виявлено клінічно значущого впливу расових відмінностей або впливу куріння на фармакокінетику арипіпразолу. Захворювання нирок. Були виявлені однакові фармакокінетичні показники арипіпразолу та дигідроарипіпразолу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок та молодих здорових добровольців. Захворювання печінки. У пацієнтів з цирозом печінки різного ступеня (класи А, В та С по Чайлд-П'ю) після одноразового прийому арипіпразолу не виявлено суттєвого впливу порушення функції печінки на фармакокінетику арипіпразолу та дегідроарипіпразолу. У зв'язку з недостатністю даних у пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки (клас С по Чайлд-П'ю) неможливо зробити остаточні висновки щодо метаболічної активності.ФармакодинамікаТерапевтична дія арипіпразолу при шизофренії обумовлена ​​поєднанням часткової агоністичної активності щодо D 2 -дофамінових та 5НТ 1а -серотонінових рецепторів та антагоністичної активністю щодо 5НТ 2 -серотонінових рецепторів. Арипипразол має високу спорідненість in vitro до D 2 - і D З -дофамінових рецепторів, 5НТ 1а - і 5НТ 2а -серотонінових рецепторів і помірної спорідненості до D 4 -дофамінових, 5НТ 2с - і 5НТ 7 -серотонінових , α 1-гістамінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною спорідненістю до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових рецепторів. В експериментах на тваринах арипіпразол виявляв антагонізм щодо дофамінергічної гіперактивності та агонізм щодо дофамінергічної гіпоактивності. Взаємодіям не лише з дофаміновими та серотоніновими рецепторами пояснюються деякі клінічні ефекти арипіпразолу.Показання до застосуваннялікування шизофренії у дорослих; лікування маніакальних епізодів у рамках біполярного розладу І типу та профілактика маніакальних епізодів у пацієнтів, у яких в анамнезі були маніакальні епізоди та клінічна відповідь на лікування арипіпразолом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до одного із компонентів препарату; сенільна деменція; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; період лактації; вік до 18 років. З обережністю: захворювання ССС (ішемічна хвороба серця, в т.ч. перенесений інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність, порушення провідності; стани, що призводять до зниження артеріального тиску (дегідратація, гіповолемія, прийом гіпотензивних ЛЗ) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії; цереброва; захворювання, епілепсія, захворювання, при яких можливий розвиток судом, пацієнти з ризиком розвитку аспіраційної пневмонії (через ризик порушення моторної функції стравоходу та аспірації); холіноблокуючою активністю, при зневодненні (через здатність нейролептиків порушувати терморегуляцію), пацієнти з ожирінням, цукровий діабет в анамнезі, вагітність.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. У зв'язку з недостатністю даних щодо безпеки препарат може прийматися під час вагітності, лише якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Пацієнток слід попередити про необхідність негайно повідомити лікаря про настання вагітності на фоні лікування арипіпразолом, а також про заплановану вагітність. У новонароджених, чиї матері приймали нейролептики протягом III триместру вагітності, у післяпологовому періоді існує ризик розвитку екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни. У новонароджених відзначалися збудження, підвищений або знижений артеріальний тиск, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром, порушення при годівлі. Такі новонароджені потребують ретельного спостереження. У період лікування арипіпразолом рекомендується відмінити грудне вигодовування. У дослідженнях на тваринах отримано дані про виділення препарату з молоком. Даних про проникнення арипіпразолу у грудне молоко немає.Побічна діяНайбільш часто реєстровані побічні ефекти в плацебо-контрольованих дослідженнях були акатизія і нудота, кожен з них відзначався більш ніж у 3% пацієнтів, які отримували перорально арипіпразол. Наведені нижче побічні ефекти зустрічалися частіше (≥1/100), ніж у групі плацебо, або були визначені як небажані реакції, можливо пов'язані з препаратом (*). Частота побічних ефектів наведена відповідно до наступної шкали: дуже часто -> 10%; часто -> 1% і <10%; нечасто -> 0,1% і <1%; рідко -> 0,01% і <0,1%; дуже рідко - <0,01%. З боку психіки: часто – тривога, безсоння, неспокій; нечасто депресія. З боку нервової системи: часто екстрапірамідні розлади, акатизія, тремор, запаморочення, сонливість, седативний ефект, головний біль. З боку органу зору: часто – нечіткість зору. З боку серця та судинної системи: нечасто – тахікардія*, ортостатична гіпотензія*. З боку травної системи: часто – диспепсія, блювання, нудота, запор, слинотеча. Системні порушення та ускладнення в місці введення: часто – стомлюваність. Інші спостереження: при лікуванні арипіпразолом шизофренії, маніакальних епізодів та біполярного розладу І типу відзначалася менша частота виникнення екстрапірамідних симптомів (ЕПС), включаючи паркінсонізм, ніж у пацієнтів, які отримували лікування галоперидолом, і була такою ж, як у пацієнтів, які отримували. Частота ЕПС у пацієнтів, які отримували арипіпразол щодо маніакальних епізодів та біполярного розладу І типу, була вищою порівняно з групою лікування препаратами літію. Постмаркетингове застосування Нижче наведено спонтанні повідомлення про побічні реакції. Виходячи з наявних даних, неможливо визначити частоту цих ефектів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. Імунні порушення: алергічні реакції (анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи здуття та набряк язика, набряклість обличчя, свербіж шкіри, кропив'янка). З боку ендокринної системи: гіперкальціємія, цукровий діабет, діабетичний кетоацидоз, діабетична кетоосмолярна кома. З боку метаболізму та харчування: збільшення маси тіла, зниження маси тіла, анорексія, гіпонатріємія. З боку психіки: ажитація, нервозність; суїцидальні спроби, суїцидальні думки, досконалий суїцид. Порушення мови, злоякісний нейролептичний синдром, епілептичний напад. З боку серця та судинної системи: подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть з невідомої причини, напад стенокардії, поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует», брадикардія, непритомність, підвищення артеріального тиску, тромбоемболія вен (включаючи тромоз ). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ротоглотковий спазм, ларингоспазм, аспіраційна пневмонія; З боку травної системи: панкреатит, дисфагія, дискомфорт у животі, дискомфорт у шлунку, діарея. З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця, гепатит, збільшення активності АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: рабдоміоліз, міалгія, ригідність. З боку сечовивідної системи: нетримання сечі, затримка сечовипускання. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: пріапізм. Вагітність, післяпологовий період, перинатальні стани: синдром відміни препарату у новонароджених. Системні порушення та ускладнення у місці введення: розлади температурної регуляції (гіпотермія, пірексія), біль у грудях, периферичні набряки. Лабораторні дослідження: збільшення активності КФК, збільшення концентрації цукру в крові, коливання концентрації цукру в крові, збільшення концентрації глікозильованого гемоглобіну.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з властивим арипіпразолу антагонізмом до l -адренорецепторів існує ймовірність посилення ефекту деяких антигіпертензивних засобів. Оскільки арипипразол впливає на ЦНС, слід побоюватися одночасного прийому алкоголю чи препаратів, які впливають на ЦНС, т.к. це може призвести до посилення побічних ефектів, наприклад, седації. Не виявлено значного впливу Н2 - блокатора гістамінових рецепторів фамотидину, що викликає сильне пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку, на фармакокінетику арипіпразолу. Слід бути обережними при застосуванні арипіпразолу з лікарськими препаратами, які можуть викликати подовження інтервалу QT. Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у т.ч. за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4. У дослідженнях у здорових людей потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 (хінідин) та ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол) зменшували кліренс арипіпразолу при пероральному прийомі на 52 і 38% відповідно. Тому слід зменшувати дозу арипіпразолу при застосуванні його у поєднанні з інгібіторами ізоферментів CYP3A4(ітраконазол та інгібітори протеази ВІЛ) та CYP2D6. Після відміни інгібіторів ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6 доза арипіпразолу має бути повернена до вихідної. При застосуванні арипіпразолу зі слабкими інгібіторами ізоферментів CYP3A4 (дилтіазем, есциталопрам) або CYP2D6 слід очікувати на невелике підвищення концентрації арипіпразолу в сироватці крові. Прийом 30 мг арипіпразолу разом з карбамазепіном, потужним індуктором ізоферменту CYP3A4, супроводжувався зниженням на 68 та 73% C max та AUC арипіпразолу відповідно та зниженням на 69 та 71 % C maxта AUC його активного метаболіту дегідроарипіпразолу відповідно. При застосуванні арипіпразолу разом із карбамазепіном слід подвоїти дозу арипіпразолу. Очікується аналогічна дія та інших потужних індукторів ізоферментів CYP3A4 (рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефавіренз, невірапін, звіробій продірявлений) та CYP2D6. Після відміни потужних індукторів ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6 дозу арипіпразолу знизити до рекомендованої. У метаболізмі арипіпразолу in vitro не беруть участь ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 та CYP2E1, у зв'язку з чим малоймовірно його взаємодію з препаратами та іншими факторами. Одночасний прийом літію або вальпроату з арипіпразолом не вплинув на клінічно значущий вплив на фармакокінетику арипіпразолу. У клінічних дослідженнях арипіпразол у дозах 10–30 мг на добу не чинив значного впливу на метаболізм субстратів ізоферментів CYP2D6 (декстрометорфан), CYP2C9(варфарин), CYP2C19 (омепразол, варфарин) та CYP3A4 (.). Крім того, арипіпразол та його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінював метаболізм за участю ізоферменту CYP1A2 in vitro. Малоймовірно клінічно значущий вплив арипіпразолу на лікарські препарати, що метаболізуються за участю цих ізоферментів. Одночасний прийом літію, ламотриджину або вальпроату з аріпіпразолом не призводить до клінічно значущої зміни концентрацій літію, ламотриджину або вальпроату.⁠Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на день, незалежно від їди. Шизофренія. Початкова доза, що рекомендується, — 10–15 мг 1 раз на день. Підтримуюча доза – 15 мг на день. Препарат ефективний у дозах від 10 до 30 мг на добу. Збільшення ефективності доз вище 15 мг на добу не доведено, проте може бути потрібним деяким пацієнтам. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг. Маніакальні епізоди при біполярному розладі. Початкова доза - 15 мг на добу як монотерапію або в комбінації. Деяким пацієнтам може знадобитися більша доза. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг. Профілактика маніакальних епізодів при біполярному розладі І типу. Для профілактики маніакальних епізодів у пацієнтів, які раніше приймали арипіпразол як монотерапію або комбінацію, продовжують лікування в колишній дозі. Корекція добової дози, включаючи її зниження, проводиться відповідно до стану пацієнта. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю. Корекція дози при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. Пацієнти із печінковою недостатністю. Корекція дози при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. Однак пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю слід обережно призначати добову дозу 30 мг. Пацієнти віком від 65 років. Корекція дози не потрібна. Вплив статі на режим дозування. Режим дозування препарату для пацієнтів обох статей однаковий. Дозування при супутній терапії. При одночасному застосуванні препарату Амдоал та потужних інгібіторів ізоферментів CYP2D6 або CYP3A4 доза препарату Амдоал повинна бути знижена вдвічі. При відміні інгібіторів ізоферментів CYP2D6 або CYP3A4 доза препарату Амдоал повинна бути збільшена. Амдоал слід застосовувати без зміни дозування, якщо він призначений як додаткова терапія у пацієнтів з великим депресивним розладом. При одночасному застосуванні препарату Амдоал та індукторів ізоферменту CYP3A4 доза препарату Амдоал повинна бути збільшена у 2 рази. Додаткове збільшення дози препарату Амдоал повинно проводитись з урахуванням клінічних показань. При відміні індукторів ізоферменту CYP3A4 дозу препарату Амдоал слід зменшити. При призначенні декількох препаратів, що інгібують ізоферменти CYP2D6 та CYP3A4,слід розглянути можливість зменшення добової дози препарату Амдоал.ПередозуванняУ ході клінічних досліджень та постмаркетингового застосування були виявлені випадки навмисного або ненавмисного застосування препарату дорослими пацієнтами у дозах до 1260 мг, які не супроводжувалися летальним кінцем. Симптоми: млявість, підвищення артеріального тиску, тахікардія, нудота, блювання, діарея, сонливість. Описано випадки передозування арипіпразолу у дітей (до 195 мг), які не супроводжувалися летальним результатом. Симптоми: сонливість, минуща втрата свідомості, екстрапірамідні порушення. Лікування: призначення активованого вугілля (50 г, введені через 1 год після прийому арипіпразолу, зменшували AUC та C max арипіпразолу на 51 та 41% відповідно), підтримуюча терапія, забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція; контроль показників функції ССС з реєстрацією ЕКГ виявлення аритмій. Слід проводити ретельний медичний нагляд до зникнення всіх симптомів. Ефективність гемодіалізу малоймовірна (практично не виводиться нирками у незміненому вигляді та значною мірою пов'язується з білками плазми).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. активна речовина: суматриптан (у вигляді сукцинату) – 0,05/0,1 г; допоміжні речовини: МКЦ; цукор молочний; крохмаль картопляний; натрію карбоксиметилкрохмаль; магній стеариновокислий; оксипропілцелюлоза або оксипропілметилцелюлоза; ПВП; поліетиленгліколь 4000; тальк; титану діоксид. У контурній комірковій упаковці або у банку темного скла 2 або 10 шт.; в картонній пачці 1 упаковка або банку.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою, білого або білого з сірувато-кремовим відтінком кольору, з двоопуклою поверхнею.Фармакотерапевтична групаВзаємодіє з 5-гідрокситриптаміновими рецепторами типу 1, розташованими в гладкій мускулатурі стінок кровоносних судин головного мозку.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо суматриптан швидко абсорбується. 70% від Сmax у сироватці досягається через 45 хв. Середня величина абсолютної біодоступності становить 14% внаслідок пресистемного метаболізму та неповної абсорбції. Ступінь зв'язування з білками плазми невелика (14-21%), T1/2 - 2 год. Основний метаболіт (індолоцтовий аналог суматриптану) виводиться переважно із сечею у вигляді вільної кислоти та її глюкуронідного кон'югату.ФармакодинамікаВиборчо звужує судини у системі сонних артерій, інгібує активність трійчастого нерва. Сприяє зниженню вираженості больового синдрому при мігрені. Клінічний ефект відзначається за 30 хв.Показання до застосуванняДля швидкого полегшення нападів мігрені.Протипоказання до застосуваннястенокардія чи інфаркт міокарда у минулому; порушення функції печінки та нирок; епілепсія; літній вік (старше 60 років); Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, годуванні груддю та у дитячому віці.Побічна діявідчуття поколювання та тепла; запаморочення та почуття слабкості, сонливість; зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття; нудота та блювання; висип та свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиНеприпустимий одночасний прийом засобів, що містять алкалоїди ріжків, препаратів літію, інгібіторів зворотного нейронального захоплення серотоніну, інгібіторів МАО.Спосіб застосування та дозиТаблетки: препарат рекомендується застосовувати якомога раніше після початку нападу мігрені. Рекомендована доза для дорослих прийому внутрішньо - 100 мг. Максимальна добова доза становить 300 мг. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою. Уколи: рекомендується розпочинати лікування у разі виникнення перших ознак головного болю або «аури» - нудота, блювання, світлобоязнь. Уколи слід вводити підшкірно за допомогою аутоінжектора. При мігрені рекомендована доза для дорослих – 6 мг у вигляді одноразової підшкірної ін'єкції. У разі повторного виникнення симптомів можна призначити додаткове 6 мг у будь-який час протягом наступних 24 годин, але не раніше ніж через одну годину після введення першої дози. Максимально допустима добова доза – дві ін'єкції по 6 мг (12 мг).ПередозуванняУ разі передозування слід спостерігати хворого протягом 10 годин, проводячи при необхідності симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. активна речовина: суматриптан (у вигляді сукцинату) – 0,05/0,1 г; допоміжні речовини: МКЦ; цукор молочний; крохмаль картопляний; натрію карбоксиметилкрохмаль; магній стеариновокислий; оксипропілцелюлоза або оксипропілметилцелюлоза; ПВП; поліетиленгліколь 4000; тальк; титану діоксид. У контурній комірковій упаковці або у банку темного скла 2 або 10 шт.; в картонній пачці 1 упаковка або банку.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою, білого або білого з сірувато-кремовим відтінком кольору, з двоопуклою поверхнею.Фармакотерапевтична групаВзаємодіє з 5-гідрокситриптаміновими рецепторами типу 1, розташованими в гладкій мускулатурі стінок кровоносних судин головного мозку.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо суматриптан швидко абсорбується. 70% від Сmax у сироватці досягається через 45 хв. Середня величина абсолютної біодоступності становить 14% внаслідок пресистемного метаболізму та неповної абсорбції. Ступінь зв'язування з білками плазми невелика (14-21%), T1/2 - 2 год. Основний метаболіт (індолоцтовий аналог суматриптану) виводиться переважно із сечею у вигляді вільної кислоти та її глюкуронідного кон'югату.ФармакодинамікаВиборчо звужує судини у системі сонних артерій, інгібує активність трійчастого нерва. Сприяє зниженню вираженості больового синдрому при мігрені. Клінічний ефект відзначається за 30 хв.Показання до застосуванняДля швидкого полегшення нападів мігрені.Протипоказання до застосуваннястенокардія чи інфаркт міокарда у минулому; порушення функції печінки та нирок; епілепсія; літній вік (старше 60 років); Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, годуванні груддю та у дитячому віці.Побічна діявідчуття поколювання та тепла; запаморочення та почуття слабкості, сонливість; зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття; нудота та блювання; висип та свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиНеприпустимий одночасний прийом засобів, що містять алкалоїди ріжків, препаратів літію, інгібіторів зворотного нейронального захоплення серотоніну, інгібіторів МАО.Спосіб застосування та дозиТаблетки: препарат рекомендується застосовувати якомога раніше після початку нападу мігрені. Рекомендована доза для дорослих прийому внутрішньо - 100 мг. Максимальна добова доза становить 300 мг. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою. Уколи: рекомендується розпочинати лікування у разі виникнення перших ознак головного болю або «аури» - нудота, блювання, світлобоязнь. Уколи слід вводити підшкірно за допомогою аутоінжектора. При мігрені рекомендована доза для дорослих – 6 мг у вигляді одноразової підшкірної ін'єкції. У разі повторного виникнення симптомів можна призначити додаткове 6 мг у будь-який час протягом наступних 24 годин, але не раніше ніж через одну годину після введення першої дози. Максимально допустима добова доза – дві ін'єкції по 6 мг (12 мг).ПередозуванняУ разі передозування слід спостерігати хворого протягом 10 годин, проводячи при необхідності симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. активна речовина: суматриптан (у вигляді сукцинату) – 0,05/0,1 г; допоміжні речовини: МКЦ; цукор молочний; крохмаль картопляний; натрію карбоксиметилкрохмаль; магній стеариновокислий; оксипропілцелюлоза або оксипропілметилцелюлоза; ПВП; поліетиленгліколь 4000; тальк; титану діоксид. У контурній комірковій упаковці або у банку темного скла 2 або 10 шт.; в картонній пачці 1 упаковка або банку.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою, білого або білого з сірувато-кремовим відтінком кольору, з двоопуклою поверхнею.Фармакотерапевтична групаВзаємодіє з 5-гідрокситриптаміновими рецепторами типу 1, розташованими в гладкій мускулатурі стінок кровоносних судин головного мозку.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо суматриптан швидко абсорбується. 70% від Сmax у сироватці досягається через 45 хв. Середня величина абсолютної біодоступності становить 14% внаслідок пресистемного метаболізму та неповної абсорбції. Ступінь зв'язування з білками плазми невелика (14-21%), T1/2 - 2 год. Основний метаболіт (індолоцтовий аналог суматриптану) виводиться переважно із сечею у вигляді вільної кислоти та її глюкуронідного кон'югату.ФармакодинамікаВиборчо звужує судини у системі сонних артерій, інгібує активність трійчастого нерва. Сприяє зниженню вираженості больового синдрому при мігрені. Клінічний ефект відзначається за 30 хв.Показання до застосуванняДля швидкого полегшення нападів мігрені.Протипоказання до застосуваннястенокардія чи інфаркт міокарда у минулому; порушення функції печінки та нирок; епілепсія; літній вік (старше 60 років); Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, годуванні груддю та у дитячому віці.Побічна діявідчуття поколювання та тепла; запаморочення та почуття слабкості, сонливість; зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття; нудота та блювання; висип та свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиНеприпустимий одночасний прийом засобів, що містять алкалоїди ріжків, препаратів літію, інгібіторів зворотного нейронального захоплення серотоніну, інгібіторів МАО.Спосіб застосування та дозиТаблетки: препарат рекомендується застосовувати якомога раніше після початку нападу мігрені. Рекомендована доза для дорослих прийому внутрішньо - 100 мг. Максимальна добова доза становить 300 мг. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою. Уколи: рекомендується розпочинати лікування у разі виникнення перших ознак головного болю або «аури» - нудота, блювання, світлобоязнь. Уколи слід вводити підшкірно за допомогою аутоінжектора. При мігрені рекомендована доза для дорослих – 6 мг у вигляді одноразової підшкірної ін'єкції. У разі повторного виникнення симптомів можна призначити додаткове 6 мг у будь-який час протягом наступних 24 годин, але не раніше ніж через одну годину після введення першої дози. Максимально допустима добова доза – дві ін'єкції по 6 мг (12 мг).ПередозуванняУ разі передозування слід спостерігати хворого протягом 10 годин, проводячи при необхідності симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. активна речовина: суматриптан (у вигляді сукцинату) – 0,05/0,1 г; допоміжні речовини: МКЦ; цукор молочний; крохмаль картопляний; натрію карбоксиметилкрохмаль; магній стеариновокислий; оксипропілцелюлоза або оксипропілметилцелюлоза; ПВП; поліетиленгліколь 4000; тальк; титану діоксид. У контурній комірковій упаковці або у банку темного скла 2 або 10 шт.; в картонній пачці 1 упаковка або банку.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою, білого або білого з сірувато-кремовим відтінком кольору, з двоопуклою поверхнею.Фармакотерапевтична групаВзаємодіє з 5-гідрокситриптаміновими рецепторами типу 1, розташованими в гладкій мускулатурі стінок кровоносних судин головного мозку.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо суматриптан швидко абсорбується. 70% від Сmax у сироватці досягається через 45 хв. Середня величина абсолютної біодоступності становить 14% внаслідок пресистемного метаболізму та неповної абсорбції. Ступінь зв'язування з білками плазми невелика (14-21%), T1/2 - 2 год. Основний метаболіт (індолоцтовий аналог суматриптану) виводиться переважно із сечею у вигляді вільної кислоти та її глюкуронідного кон'югату.ФармакодинамікаВиборчо звужує судини у системі сонних артерій, інгібує активність трійчастого нерва. Сприяє зниженню вираженості больового синдрому при мігрені. Клінічний ефект відзначається за 30 хв.Показання до застосуванняДля швидкого полегшення нападів мігрені.Протипоказання до застосуваннястенокардія чи інфаркт міокарда у минулому; порушення функції печінки та нирок; епілепсія; літній вік (старше 60 років); Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, годуванні груддю та у дитячому віці.Побічна діявідчуття поколювання та тепла; запаморочення та почуття слабкості, сонливість; зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття; нудота та блювання; висип та свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиНеприпустимий одночасний прийом засобів, що містять алкалоїди ріжків, препаратів літію, інгібіторів зворотного нейронального захоплення серотоніну, інгібіторів МАО.Спосіб застосування та дозиТаблетки: препарат рекомендується застосовувати якомога раніше після початку нападу мігрені. Рекомендована доза для дорослих прийому внутрішньо - 100 мг. Максимальна добова доза становить 300 мг. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою. Уколи: рекомендується розпочинати лікування у разі виникнення перших ознак головного болю або «аури» - нудота, блювання, світлобоязнь. Уколи слід вводити підшкірно за допомогою аутоінжектора. При мігрені рекомендована доза для дорослих – 6 мг у вигляді одноразової підшкірної ін'єкції. У разі повторного виникнення симптомів можна призначити додаткове 6 мг у будь-який час протягом наступних 24 годин, але не раніше ніж через одну годину після введення першої дози. Максимально допустима добова доза – дві ін'єкції по 6 мг (12 мг).ПередозуванняУ разі передозування слід спостерігати хворого протягом 10 годин, проводячи при необхідності симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: гамма-амінобутирова кислота 250 мг. 100 шт. - банки (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаГамма-амінобутирова кислота (GABA, гамма-аміномасляна кислота) є біогенним аміном, відновлює процеси метаболізму в головному мозку, сприяє утилізації глюкози мозком та видаленню з нього токсичних продуктів обміну, забезпечує нормалізацію динаміки нервових процесів у головному мозку. Підвищує продуктивність мислення, покращує пам'ять, має м'яку психостимулюючу дію, сприятливо впливає на відновлення рухів та мови після порушення мозкового кровообігу. Сприяє зниженню та стабілізації підвищеного АТ та зменшенню суб'єктивних симптомів артеріальної гіпертензії (запаморочення, порушення сну). Має помірну антигіпоксичну та протисудомну дію. У хворих на цукровий діабет знижує вміст глюкози, при нормальному вмісті глюкози в крові має зворотний ефект (за рахунок глікогенолізу).ФармакокінетикаАбсорбція швидка, досить повна. Cmax у плазмі досягається через 60 хв, потім концентрація швидко знижується. Через 24 години GABA не визначається в плазмі крові.Клінічна фармакологіяНоотропний препарат.Показання до застосуванняСтан після перенесених порушень мозкового кровообігу; після черепно-мозкових травм. Атеросклероз мозкових судин із явищами розм'якшення головного мозку. Алкогольна енцефалопатія та поліневрити. Головний біль, запаморочення, порушення сну при артеріальній гіпертензії. Дитячий церебральний параліч; наслідки черепно-мозкової та пологової травми у дітей; відставання розумового розвитку в дітей віком; кінетози.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до GABA.Вагітність та лактаціяЗастосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяМожливі: нудота, блювання, лабільність артеріального тиску, диспепсія, підвищення температури тіла, порушення сну.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні можливе посилення дії похідних бензодіазепіну, багатьох снодійних та протиепілептичних засобів.Спосіб застосування та дозиДобова доза для дорослих становить – 3-3.75 г. Дітям віком від 1 року до 3 років – 1-2 г/добу; від 4 до 6 років - 2-3 г на добу; старше 7 років – 3 г/добу. Добову дозу для дітей та дорослих ділять на 3 прийоми та приймають до їди. Курс лікування продовжується від 2-3 тижнів до 2-4 місяців. Для профілактики та лікування кінетозів дорослим - по 500 мг 3 рази на добу протягом 3-4 діб, дітям - по 250 мг 3 рази на добу протягом 3-4 діб.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші дні лікування можливі коливання артеріального тиску.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: гамма-аміномасляна кислота – 250 мг; допоміжні речовини: повідон К 25, стеарат магнію, сахароза; Склад оболонки: опадрай II; цукроза; борошно пшеничне хлібопекарське; магнію карбонат основний, легкий; титану діоксид Е 171; віск бджолиний, жовтий; парафін твердий; соняшникова олія рафінована; Склад опадра II*: спирт полівініловий, частково гідролізований; тальк; макрогол 3350 (поліетиленгліколь); лецитин (соєвий); титану діоксид Е171. Пігулки, вкриті оболонкою, 250 мг. По 10 таблеток у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або плівки з непластифікованого ПВХ та гнучкої упаковки на основі алюмінієвої фольги або фольги алюмінієвої друкованої лакованої або матеріалу комбінованого на основі фольги. 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою білого або майже білого кольору, двоопуклі. На поперечному розрізі видно два шари з помітною межею між ними. Внутрішній шар білого кольору із мармуровими вкрапленнями, зовнішній шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНоотропний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка, досить повна. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 60 хв, потім концентрація швидко знижується і через 24 год не визначається.ФармакодинамікаНоотропний засіб, що покращує процеси метаболізму тканин головного мозку, сприяє утилізації глюкози мозком та видаленню з нього токсичних продуктів обміну. Підвищує продуктивність мислення, покращує пам'ять, надає помірну психостимулюючу дію, сприятливо впливає на відновлення рухів та мови після порушення мозкового кровообігу. Має легку гіпотензивну дію, знижує вихідно підвищений артеріальний тиск (АТ) і вираженість обумовлених гіпертонією симптомів (запаморочення, безсоння), незначно уріджує частоту серцевих скорочень. Має помірну антигіпоксичну та протисудомну дію. У хворих на цукровий діабет знижує вміст глюкози, при нормальному вмісті глюкози в крові має зворотний ефект (за рахунок глікогенолізу).Показання до застосуванняЗалишкові явища черепно-мозкової травми, інсульту; цереброваскулярна недостатність, енцефалопатії різного генезу, алкогольна енцефалопатія, алкогольна полінейропатія, дитячий церебральний параліч, наслідки черепно-мозкової пологової травми у дітей віком від 3 років, розумова відсталість, симптомокомплекс заколисування (морська та повітряна).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, дитячий вік до 3 років, гостра ниркова недостатність, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, целіакія.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності та в період грудного вигодовування. Застосування у II та III триместрі вагітності можливе за призначенням лікаря.Побічна діяНудота, блювання, безсоння, лабільність артеріального тиску, диспепсія, гіпертермія, посилюються дозозалежні побічні ефекти, можуть розвиватися алергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції можливі побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію бензодіазепінів, багатьох снодійних та протиепілептичних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину, до їжі. Добова доза для дорослих – 3-3,75 г; для дітей 4-6 років - 2-3 г на добу, старше 7 років - 3 г на добу. Добову дозу ділять на 3 прийоми. Лікування проводиться тривало (від 2-3 тижнів до 2-4 місяців). При залишкових явищах черепно-мозкової травми, інсульту, цереброваскулярної недостатності та енцефалопатії різного генезу залежно від характеру та тяжкості захворювання призначають по 0,25-0,5-1,0 г 3 рази на день протягом 1-3 місяців. При алкогольній енцефалопатії та полінейропатії дози та тривалість лікування встановлюються індивідуально. При наслідках черепно-мозкової пологової травми та розумової відсталості у дітей аміналон призначають у високих дозах (2-3 г на добу) протягом 2-3 місяців. З метою профілактики та лікування синдрому заколисування дорослим – 0,5 г, дітям – 0,25 г безпосередньо перед користуванням транспортними засобами, або 3 рази на день протягом 3-4 діб.ПередозуванняПри передозуванні посилюються дозозалежні побічні ефекти, т.к. алергічні реакції, описані в розділі "Побічна дія", мають дозоннезалежний характер. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші дні лікування можливі коливання артеріального тиску (АТ). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: гамма-амінобутирова кислота 250 мг. 100 шт. - банки (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаГамма-амінобутирова кислота (GABA, гамма-аміномасляна кислота) є біогенним аміном, відновлює процеси метаболізму в головному мозку, сприяє утилізації глюкози мозком та видаленню з нього токсичних продуктів обміну, забезпечує нормалізацію динаміки нервових процесів у головному мозку. Підвищує продуктивність мислення, покращує пам'ять, має м'яку психостимулюючу дію, сприятливо впливає на відновлення рухів та мови після порушення мозкового кровообігу. Сприяє зниженню та стабілізації підвищеного АТ та зменшенню суб'єктивних симптомів артеріальної гіпертензії (запаморочення, порушення сну). Має помірну антигіпоксичну та протисудомну дію. У хворих на цукровий діабет знижує вміст глюкози, при нормальному вмісті глюкози в крові має зворотний ефект (за рахунок глікогенолізу).ФармакокінетикаАбсорбція швидка, досить повна. Cmax у плазмі досягається через 60 хв, потім концентрація швидко знижується. Через 24 години GABA не визначається в плазмі крові.Клінічна фармакологіяНоотропний препарат.Показання до застосуванняСтан після перенесених порушень мозкового кровообігу; після черепно-мозкових травм. Атеросклероз мозкових судин із явищами розм'якшення головного мозку. Алкогольна енцефалопатія та поліневрити. Головний біль, запаморочення, порушення сну при артеріальній гіпертензії. Дитячий церебральний параліч; наслідки черепно-мозкової та пологової травми у дітей; відставання розумового розвитку в дітей віком; кінетози.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до GABA.Вагітність та лактаціяЗастосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяМожливі: нудота, блювання, лабільність артеріального тиску, диспепсія, підвищення температури тіла, порушення сну.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні можливе посилення дії похідних бензодіазепіну, багатьох снодійних та протиепілептичних засобів.Спосіб застосування та дозиДобова доза для дорослих становить – 3-3.75 г. Дітям віком від 1 року до 3 років – 1-2 г/добу; від 4 до 6 років - 2-3 г на добу; старше 7 років – 3 г/добу. Добову дозу для дітей та дорослих ділять на 3 прийоми та приймають до їди. Курс лікування продовжується від 2-3 тижнів до 2-4 місяців. Для профілактики та лікування кінетозів дорослим - по 500 мг 3 рази на добу протягом 3-4 діб, дітям - по 250 мг 3 рази на добу протягом 3-4 діб.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші дні лікування можливі коливання артеріального тиску.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: гамма-аміномасляна кислота – 250 мг; допоміжні речовини: повідон К 25, стеарат магнію, сахароза; Склад оболонки: опадрай II; цукроза; борошно пшеничне хлібопекарське; магнію карбонат основний, легкий; титану діоксид Е 171; віск бджолиний, жовтий; парафін твердий; соняшникова олія рафінована; Склад опадра II*: спирт полівініловий, частково гідролізований; тальк; макрогол 3350 (поліетиленгліколь); лецитин (соєвий); титану діоксид Е171. Пігулки, вкриті оболонкою, 250 мг. По 10 таблеток у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або плівки з непластифікованого ПВХ та гнучкої упаковки на основі алюмінієвої фольги або фольги алюмінієвої друкованої лакованої або матеріалу комбінованого на основі фольги. 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою білого або майже білого кольору, двоопуклі. На поперечному розрізі видно два шари з помітною межею між ними. Внутрішній шар білого кольору із мармуровими вкрапленнями, зовнішній шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНоотропний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка, досить повна. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 60 хв, потім концентрація швидко знижується і через 24 год не визначається.ФармакодинамікаНоотропний засіб, що покращує процеси метаболізму тканин головного мозку, сприяє утилізації глюкози мозком та видаленню з нього токсичних продуктів обміну. Підвищує продуктивність мислення, покращує пам'ять, надає помірну психостимулюючу дію, сприятливо впливає на відновлення рухів та мови після порушення мозкового кровообігу. Має легку гіпотензивну дію, знижує вихідно підвищений артеріальний тиск (АТ) і вираженість обумовлених гіпертонією симптомів (запаморочення, безсоння), незначно уріджує частоту серцевих скорочень. Має помірну антигіпоксичну та протисудомну дію. У хворих на цукровий діабет знижує вміст глюкози, при нормальному вмісті глюкози в крові має зворотний ефект (за рахунок глікогенолізу).Показання до застосуванняЗалишкові явища черепно-мозкової травми, інсульту; цереброваскулярна недостатність, енцефалопатії різного генезу, алкогольна енцефалопатія, алкогольна полінейропатія, дитячий церебральний параліч, наслідки черепно-мозкової пологової травми у дітей віком від 3 років, розумова відсталість, симптомокомплекс заколисування (морська та повітряна).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, дитячий вік до 3 років, гостра ниркова недостатність, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, целіакія.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності та в період грудного вигодовування. Застосування у II та III триместрі вагітності можливе за призначенням лікаря.Побічна діяНудота, блювання, безсоння, лабільність артеріального тиску, диспепсія, гіпертермія, посилюються дозозалежні побічні ефекти, можуть розвиватися алергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції можливі побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію бензодіазепінів, багатьох снодійних та протиепілептичних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину, до їжі. Добова доза для дорослих – 3-3,75 г; для дітей 4-6 років - 2-3 г на добу, старше 7 років - 3 г на добу. Добову дозу ділять на 3 прийоми. Лікування проводиться тривало (від 2-3 тижнів до 2-4 місяців). При залишкових явищах черепно-мозкової травми, інсульту, цереброваскулярної недостатності та енцефалопатії різного генезу залежно від характеру та тяжкості захворювання призначають по 0,25-0,5-1,0 г 3 рази на день протягом 1-3 місяців. При алкогольній енцефалопатії та полінейропатії дози та тривалість лікування встановлюються індивідуально. При наслідках черепно-мозкової пологової травми та розумової відсталості у дітей аміналон призначають у високих дозах (2-3 г на добу) протягом 2-3 місяців. З метою профілактики та лікування синдрому заколисування дорослим – 0,5 г, дітям – 0,25 г безпосередньо перед користуванням транспортними засобами, або 3 рази на день протягом 3-4 діб.ПередозуванняПри передозуванні посилюються дозозалежні побічні ефекти, т.к. алергічні реакції, описані в розділі "Побічна дія", мають дозоннезалежний характер. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші дні лікування можливі коливання артеріального тиску (АТ). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: гамма-амінобутирова кислота 250 мг. 50 шт. у банку, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаГамма-амінобутирова кислота (GABA, гамма-аміномасляна кислота) є біогенним аміном, відновлює процеси метаболізму в головному мозку, сприяє утилізації глюкози мозком та видаленню з нього токсичних продуктів обміну, забезпечує нормалізацію динаміки нервових процесів у головному мозку. Підвищує продуктивність мислення, покращує пам'ять, має м'яку психостимулюючу дію, сприятливо впливає на відновлення рухів та мови після порушення мозкового кровообігу. Сприяє зниженню та стабілізації підвищеного АТ та зменшенню суб'єктивних симптомів артеріальної гіпертензії (запаморочення, порушення сну). Має помірну антигіпоксичну та протисудомну дію. У хворих на цукровий діабет знижує вміст глюкози, при нормальному вмісті глюкози в крові має зворотний ефект (за рахунок глікогенолізу).ФармакокінетикаАбсорбція швидка, досить повна. Cmax у плазмі досягається через 60 хв, потім концентрація швидко знижується. Через 24 години GABA не визначається в плазмі крові.Клінічна фармакологіяНоотропний препарат.Показання до застосуванняСтан після перенесених порушень мозкового кровообігу; після черепно-мозкових травм. Атеросклероз мозкових судин із явищами розм'якшення головного мозку. Алкогольна енцефалопатія та поліневрити. Головний біль, запаморочення, порушення сну при артеріальній гіпертензії. Дитячий церебральний параліч; наслідки черепно-мозкової та пологової травми у дітей; відставання розумового розвитку в дітей віком; кінетози.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до GABA.Вагітність та лактаціяЗастосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяМожливі: нудота, блювання, лабільність артеріального тиску, диспепсія, підвищення температури тіла, порушення сну.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні можливе посилення дії похідних бензодіазепіну, багатьох снодійних та протиепілептичних засобів.Спосіб застосування та дозиДобова доза для дорослих становить – 3-3.75 г. Дітям віком від 1 року до 3 років – 1-2 г/добу; від 4 до 6 років - 2-3 г на добу; старше 7 років – 3 г/добу. Добову дозу для дітей та дорослих ділять на 3 прийоми та приймають до їди. Курс лікування продовжується від 2-3 тижнів до 2-4 місяців. Для профілактики та лікування кінетозів дорослим - по 500 мг 3 рази на добу протягом 3-4 діб, дітям - по 250 мг 3 рази на добу протягом 3-4 діб.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші дні лікування можливі коливання артеріального тиску.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 драже містить: Активна речовина: хлорпромазину гідрохлорид – 100 мг; Допоміжні речовини: сахароза (цукор), крохмальна патока, желатин, віск, тальк, титану діоксид, олія соняшникова, барвник заліза оксид червоний. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиДраже коричнево-рожевого кольору, допускається наявність вкраплень темнішого кольору.Фармакотерапевтична групаНейролептичний, антипсихотичний, седативний, міорелаксуючий, протиблювотний. Блокує центральні адренергічні та дофамінергічні рецептори. Погано всмоктується із ШКТ. Значна частина піддається біотрансформації у печінці. Виводиться нирками та через кишечник (протягом багатьох днів). Характеризується наявністю сильного седативного ефекту. Загальне заспокоєння при цьому поєднується з пригніченням умовно-рефлекторної діяльності і насамперед рухово-оборонних рефлексів, зменшенням спонтанної рухової активності, розслабленням скелетної мускулатури, зниженням реактивності. Свідомість зберігається (застосування високих доз викликає снодійний ефект). Пригнічує різні інтероцептивні рефлекси, має виражений протиблювотний та протиікотний ефекти, антигістамінну, м-холінолітичну та пролактиногенну активність.Чинить гіпотермічну дію (особливо при штучній гіпотермії), проте в окремих випадках при парентеральному введенні температура тіла може підвищуватися. Помірно знижує вираженість запальної реакції, зменшує проникність судин, знижує активність кінінів та гіалуронідази, має слабку антигістамінну дію. Зменшує сАД та дАТ, викликає тахікардію. Має виражені каталептогенні властивості. Основною особливістю є поєднання антипсихотичного впливу із здатністю проводити емоційну сферу. Купує різні види психомоторного збудження, марення та галюцинації, страх і тривогу у хворих з психозами та неврозами. Викликає розвиток екстрапірамідних порушень. Тривалість терапевтичного впливу при одноразовому введенні становить близько 6 год.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо хлорпромазин швидко, але іноді не повністю всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається через 2-4 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. У зв'язку із зазначеним ефектом концентрації у плазмі після прийому внутрішньо менше, ніж концентрації після внутрішньом'язового введення. Інтенсивно метаболізується у печінці з утворенням низки активних та неактивних метаболітів. Шляхи метаболізму хлорпромазину включають гідроксилювання, кон'югування з глюкуроновою кислотою, N-окислення, окиснення атомів сірки, деалкілування. Хлорпромазин має високе зв'язування з білками плазми (95-98%). Широко розподіляється в організмі, проникає через гематоенцефалічний бар'єр, при цьому концентрація в мозку вища, ніж у плазмі. Відзначено виражену варіабельність фармакокінетичних параметрів у одного і того ж пацієнта. Відсутня пряма кореляція між концентраціями у плазмі хлорпромазину та його метаболітів та терапевтичним ефектом. T1/2 хлорпромазину становить близько 30 год; вважають, що елімінація його метаболітів може бути тривалішою. Виводиться із сечею та з жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняУ психіатрії — гострі та хронічні параноїдальні та/або галюцинаторні стани, психомоторне збудження при шизофренії (галюцинаторно-маячний, гебефренічний, кататонічний синдроми), маніакальне збудження при маніакально-депресивному психозі, депресії. психозе), алкогольний психоз, а також ін захворювання з продуктивною симптоматикою та збудженням. У неврології - підвищення м'язового тонусу, торпідний больовий синдром, завзяте безсоння, епілептичний статус (при неефективності інших препаратів). Як протиблювотний засіб - хвороба Меньєра, неприборкане блювання вагітних, при лікуванні протипухлинними препаратами, променевої терапії. В анестезіології - для премедикації та потенціювання наркозу,при штучній гіпотермії (у складі літичних сумішей). У дерматології - сверблячі дерматози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, тяжка печінкова або ниркова недостатність, прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку, коматозні стани, травма мозку, виражене пригнічення кровотворення, мікседема, декомпенсовані пороки серця, активний ревматизм, тромбоемболічний синдром, бронхоектатична гострий пієліт, загострення ерозивно-виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту, вагітність. Обмеження до застосування Жовчнокам'яна та нирковокам'яна хвороба, гострий пієліт, активний ревматизм, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки (призначення внутрішньо).Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування хлорпромазину при вагітності слід обмежити термін лікування, а наприкінці вагітності, по можливості, зменшити дозу. Слід пам'ятати, що хлорпромазин пролонгує пологи. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Хлорпромазин та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У клінічних дослідженнях показано, що хлорпромазин може чинити тератогенну дію. При застосуванні хлорпромазину у високих дозах при вагітності у новонароджених у деяких випадках спостерігалися порушення травлення, пов'язані з атропіноподібною дією, екстрапірамідний синдром. Застосування у дітей Застосування у дітей можливе згідно з режимом дозування. У дітей, особливо з гострими захворюваннями, при застосуванні фенотіазинів більш імовірним є розвиток екстрапірамідних симптомів.Побічна діяМісцеві: при попаданні розчину на шкіру та слизові оболонки — подразнення тканин; при внутрішньом'язовому введенні — інфільтрати, при внутрішньом'язовому введенні — флебіт. Загальні: при тривалому застосуванні – нейролептичний синдром (паркінсонізм, акатизія, індиферентність, уповільненість реакцій), депресія; при внутрішньовенному введенні - гіпотензія; при прийомі внутрішньо – диспептичний синдром (нудота, блювання, запор). Рідко – жовтяниця, агранулоцитоз, пігментація шкіри, помутніння кришталика; алергічні реакції (висипання, набряки, фотосенсибілізація).Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди та циметидин знижують всмоктування. Посилює ефект снодійних, наркотиків, анальгетиків, місцевих анестетиків, протисудомних засобів, знижує серцевих глікозидів. При поєднанні з м-холіноблокаторами спостерігається сумація холінолітичних ефектів. Естрогени підвищують нейролептичні властивості.Спосіб застосування та дозиДорослим, внутрішньо – по 25-600 мг на добу, максимальна разова доза – 300 мг. В/м – до 1 г/добу, максимальна разова доза – 150 мг. В/в – до 250 мг на добу, максимальна разова доза – 100 мг. Дітям внутрішньо 1 мг/кг маси тіла на добу.ПередозуванняВиявляється нейролептичним синдромом, стійкою гіпотензією, гіпотермією, комою, пізніше – токсичним гепатитом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні необхідно контролювати клітинний склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки та нирок. Після ін'єкції пацієнтам бажано протягом 1-1,5 годин перебувати у горизонтальному положенні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: хлорпромазину гідрохлорид 100 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, коповідон, кроскармелоза натрію, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: Опадрай II 85F240048, в т. ч. спирт полівініловий частково гідролізований, макрогол-3350, тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид чорний. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНейролептичний, антипсихотичний, седативний, міорелаксуючий, протиблювотний. Блокує центральні адренергічні та дофамінергічні рецептори. Погано всмоктується із ШКТ. Значна частина піддається біотрансформації у печінці. Виводиться нирками та через кишечник (протягом багатьох днів). Характеризується наявністю сильного седативного ефекту. Загальне заспокоєння при цьому поєднується з пригніченням умовно-рефлекторної діяльності і насамперед рухово-оборонних рефлексів, зменшенням спонтанної рухової активності, розслабленням скелетної мускулатури, зниженням реактивності. Свідомість зберігається (застосування високих доз викликає снодійний ефект). Пригнічує різні інтероцептивні рефлекси, має виражений протиблювотний та протиікотний ефекти, антигістамінну, м-холінолітичну та пролактиногенну активність.Чинить гіпотермічну дію (особливо при штучній гіпотермії), проте в окремих випадках при парентеральному введенні температура тіла може підвищуватися. Помірно знижує вираженість запальної реакції, зменшує проникність судин, знижує активність кінінів та гіалуронідази, має слабку антигістамінну дію. Зменшує сАД та дАТ, викликає тахікардію. Має виражені каталептогенні властивості. Основною особливістю є поєднання антипсихотичного впливу із здатністю проводити емоційну сферу. Купує різні види психомоторного збудження, марення та галюцинації, страх і тривогу у хворих з психозами та неврозами. Викликає розвиток екстрапірамідних порушень. Тривалість терапевтичного впливу при одноразовому введенні становить близько 6 год.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо хлорпромазин швидко, але іноді не повністю всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається через 2-4 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. У зв'язку із зазначеним ефектом концентрації у плазмі після прийому внутрішньо менше, ніж концентрації після внутрішньом'язового введення. Інтенсивно метаболізується у печінці з утворенням низки активних та неактивних метаболітів. Шляхи метаболізму хлорпромазину включають гідроксилювання, кон'югування з глюкуроновою кислотою, N-окислення, окиснення атомів сірки, деалкілування. Хлорпромазин має високе зв'язування з білками плазми (95-98%). Широко розподіляється в організмі, проникає через гематоенцефалічний бар'єр, при цьому концентрація в мозку вища, ніж у плазмі. Відзначено виражену варіабельність фармакокінетичних параметрів у одного і того ж пацієнта. Відсутня пряма кореляція між концентраціями у плазмі хлорпромазину та його метаболітів та терапевтичним ефектом. T1/2 хлорпромазину становить близько 30 год; вважають, що елімінація його метаболітів може бути тривалішою. Виводиться із сечею та з жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняУ психіатрії — гострі та хронічні параноїдальні та/або галюцинаторні стани, психомоторне збудження при шизофренії (галюцинаторно-маячний, гебефренічний, кататонічний синдроми), маніакальне збудження при маніакально-депресивному психозі, депресії. психозе), алкогольний психоз, а також ін захворювання з продуктивною симптоматикою та збудженням. У неврології - підвищення м'язового тонусу, торпідний больовий синдром, завзяте безсоння, епілептичний статус (при неефективності інших препаратів). Як протиблювотний засіб - хвороба Меньєра, неприборкане блювання вагітних, при лікуванні протипухлинними препаратами, променевої терапії. В анестезіології - для премедикації та потенціювання наркозу,при штучній гіпотермії (у складі літичних сумішей). У дерматології - сверблячі дерматози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, тяжка печінкова або ниркова недостатність, прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку, коматозні стани, травма мозку, виражене пригнічення кровотворення, мікседема, декомпенсовані пороки серця, активний ревматизм, тромбоемболічний синдром, бронхоектатична гострий пієліт, загострення ерозивно-виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту, вагітність. Обмеження до застосування Жовчнокам'яна та нирковокам'яна хвороба, гострий пієліт, активний ревматизм, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки (призначення внутрішньо).Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування хлорпромазину при вагітності слід обмежити термін лікування, а наприкінці вагітності, по можливості, зменшити дозу. Слід пам'ятати, що хлорпромазин пролонгує пологи. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Хлорпромазин та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У клінічних дослідженнях показано, що хлорпромазин може чинити тератогенну дію. При застосуванні хлорпромазину у високих дозах при вагітності у новонароджених у деяких випадках спостерігалися порушення травлення, пов'язані з атропіноподібною дією, екстрапірамідний синдром. Застосування у дітей Застосування у дітей можливе згідно з режимом дозування. У дітей, особливо з гострими захворюваннями, при застосуванні фенотіазинів більш імовірним є розвиток екстрапірамідних симптомів.Побічна діяМісцеві: при попаданні розчину на шкіру та слизові оболонки — подразнення тканин; при внутрішньом'язовому введенні — інфільтрати, при внутрішньом'язовому введенні — флебіт. Загальні: при тривалому застосуванні – нейролептичний синдром (паркінсонізм, акатизія, індиферентність, уповільненість реакцій), депресія; при внутрішньовенному введенні - гіпотензія; при прийомі внутрішньо – диспептичний синдром (нудота, блювання, запор). Рідко – жовтяниця, агранулоцитоз, пігментація шкіри, помутніння кришталика; алергічні реакції (висипання, набряки, фотосенсибілізація).Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди та циметидин знижують всмоктування. Посилює ефект снодійних, наркотиків, анальгетиків, місцевих анестетиків, протисудомних засобів, знижує серцевих глікозидів. При поєднанні з м-холіноблокаторами спостерігається сумація холінолітичних ефектів. Естрогени підвищують нейролептичні властивості.Спосіб застосування та дозиДорослим, внутрішньо – по 25-600 мг на добу, максимальна разова доза – 300 мг. В/м – до 1 г/добу, максимальна разова доза – 150 мг. В/в – до 250 мг на добу, максимальна разова доза – 100 мг. Дітям внутрішньо 1 мг/кг маси тіла на добу.ПередозуванняВиявляється нейролептичним синдромом, стійкою гіпотензією, гіпотермією, комою, пізніше – токсичним гепатитом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні необхідно контролювати клітинний склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки та нирок. Після ін'єкції пацієнтам бажано протягом 1-1,5 годин перебувати у горизонтальному положенні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 1 мл: хлорпромазин - 25 мг. 2 мл – ампули (10) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНейролептичний, антипсихотичний, седативний, міорелаксуючий, протиблювотний. Блокує центральні адренергічні та дофамінергічні рецептори. Погано всмоктується із ШКТ. Значна частина піддається біотрансформації у печінці. Виводиться нирками та через кишечник (протягом багатьох днів). Характеризується наявністю сильного седативного ефекту. Загальне заспокоєння при цьому поєднується з пригніченням умовно-рефлекторної діяльності і насамперед рухово-оборонних рефлексів, зменшенням спонтанної рухової активності, розслабленням скелетної мускулатури, зниженням реактивності. Свідомість зберігається (застосування високих доз викликає снодійний ефект). Пригнічує різні інтероцептивні рефлекси, має виражений протиблювотний та протиікотний ефекти, антигістамінну, м-холінолітичну та пролактиногенну активність.Чинить гіпотермічну дію (особливо при штучній гіпотермії), проте в окремих випадках при парентеральному введенні температура тіла може підвищуватися. Помірно знижує вираженість запальної реакції, зменшує проникність судин, знижує активність кінінів та гіалуронідази, має слабку антигістамінну дію. Зменшує сАД та дАТ, викликає тахікардію. Має виражені каталептогенні властивості. Основною особливістю є поєднання антипсихотичного впливу із здатністю проводити емоційну сферу. Купує різні види психомоторного збудження, марення та галюцинації, страх і тривогу у хворих з психозами та неврозами. Викликає розвиток екстрапірамідних порушень. Тривалість терапевтичного впливу при одноразовому введенні становить близько 6 год.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо хлорпромазин швидко, але іноді не повністю всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається через 2-4 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. У зв'язку із зазначеним ефектом концентрації у плазмі після прийому внутрішньо менше, ніж концентрації після внутрішньом'язового введення. Інтенсивно метаболізується у печінці з утворенням низки активних та неактивних метаболітів. Шляхи метаболізму хлорпромазину включають гідроксилювання, кон'югування з глюкуроновою кислотою, N-окислення, окиснення атомів сірки, деалкілування. Хлорпромазин має високе зв'язування з білками плазми (95-98%). Широко розподіляється в організмі, проникає через гематоенцефалічний бар'єр, при цьому концентрація в мозку вища, ніж у плазмі. Відзначено виражену варіабельність фармакокінетичних параметрів у одного і того ж пацієнта. Відсутня пряма кореляція між концентраціями у плазмі хлорпромазину та його метаболітів та терапевтичним ефектом. T1/2 хлорпромазину становить близько 30 год; вважають, що елімінація його метаболітів може бути тривалішою. Виводиться із сечею та з жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняУ психіатрії — гострі та хронічні параноїдальні та/або галюцинаторні стани, психомоторне збудження при шизофренії (галюцинаторно-маячний, гебефренічний, кататонічний синдроми), маніакальне збудження при маніакально-депресивному психозі, депресії. психозе), алкогольний психоз, а також ін захворювання з продуктивною симптоматикою та збудженням. У неврології - підвищення м'язового тонусу, торпідний больовий синдром, завзяте безсоння, епілептичний статус (при неефективності інших препаратів). Як протиблювотний засіб - хвороба Меньєра, неприборкане блювання вагітних, при лікуванні протипухлинними препаратами, променевої терапії. В анестезіології - для премедикації та потенціювання наркозу,при штучній гіпотермії (у складі літичних сумішей). У дерматології - сверблячі дерматози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, тяжка печінкова або ниркова недостатність, прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку, коматозні стани, травма мозку, виражене пригнічення кровотворення, мікседема, декомпенсовані пороки серця, активний ревматизм, тромбоемболічний синдром, бронхоектатична гострий пієліт, загострення ерозивно-виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту, вагітність. Обмеження до застосування Жовчнокам'яна та нирковокам'яна хвороба, гострий пієліт, активний ревматизм, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки (призначення внутрішньо).Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування хлорпромазину при вагітності слід обмежити термін лікування, а наприкінці вагітності, по можливості, зменшити дозу. Слід пам'ятати, що хлорпромазин пролонгує пологи. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Хлорпромазин та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У клінічних дослідженнях показано, що хлорпромазин може чинити тератогенну дію. При застосуванні хлорпромазину у високих дозах при вагітності у новонароджених у деяких випадках спостерігалися порушення травлення, пов'язані з атропіноподібною дією, екстрапірамідний синдром. Застосування у дітей Застосування у дітей можливе згідно з режимом дозування. У дітей, особливо з гострими захворюваннями, при застосуванні фенотіазинів більш імовірним є розвиток екстрапірамідних симптомів.Побічна діяМісцеві: при попаданні розчину на шкіру та слизові оболонки — подразнення тканин; при внутрішньом'язовому введенні — інфільтрати, при внутрішньом'язовому введенні — флебіт. Загальні: при тривалому застосуванні – нейролептичний синдром (паркінсонізм, акатизія, індиферентність, уповільненість реакцій), депресія; при внутрішньовенному введенні - гіпотензія; при прийомі внутрішньо – диспептичний синдром (нудота, блювання, запор). Рідко – жовтяниця, агранулоцитоз, пігментація шкіри, помутніння кришталика; алергічні реакції (висипання, набряки, фотосенсибілізація).Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди та циметидин знижують всмоктування. Посилює ефект снодійних, наркотиків, анальгетиків, місцевих анестетиків, протисудомних засобів, знижує серцевих глікозидів. При поєднанні з м-холіноблокаторами спостерігається сумація холінолітичних ефектів. Естрогени підвищують нейролептичні властивості.Спосіб застосування та дозиПри внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні для дорослих початкова доза - 25-50 мг. При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні у дітей старше 1 року разова доза становить 250-500 мкг/кг. Частота застосування внутрішньо або парентерально залежить від показань та клінічної ситуації. Максимальні разові дози: для дорослих при прийомі внутрішньо - 300 мг, при внутрішньом'язовому введенні - 150 мг, при внутрішньом'язовому введенні - 100 мг. Максимальні добові дози: для дорослих при прийомі внутрішньо - 1.5 г, при внутрішньом'язовому введенні - 1 г, при внутрішньом'язовому введенні - 250 мг; для дітей віком до 5 років (маса тіла до 23 кг) при прийомі внутрішньо, внутрішньом'язово або внутрішньовенно введенні - 40 мг, для дітей віком старше 5 років (маса тіла більше 23 кг) при прийомі внутрішньо, в/ м або внутрішньовенному введенні - 75 мг.ПередозуванняВиявляється нейролептичним синдромом, стійкою гіпотензією, гіпотермією, комою, пізніше – токсичним гепатитом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні необхідно контролювати клітинний склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки та нирок. Після ін'єкції пацієнтам бажано протягом 1-1,5 годин перебувати у горизонтальному положенні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 драже містить: Активна речовина: хлорпромазину гідрохлорид – 25 мг; Допоміжні речовини: сахароза (цукор), крохмальна патока, желатин, віск, тальк, титану діоксид, олія соняшникова, барвник заліза оксид червоний. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиДраже коричнево-рожевого кольору, допускається наявність вкраплень темнішого кольору.Фармакотерапевтична групаНейролептичний, антипсихотичний, седативний, міорелаксуючий, протиблювотний. Блокує центральні адренергічні та дофамінергічні рецептори. Погано всмоктується із ШКТ. Значна частина піддається біотрансформації у печінці. Виводиться нирками та через кишечник (протягом багатьох днів). Характеризується наявністю сильного седативного ефекту. Загальне заспокоєння при цьому поєднується з пригніченням умовно-рефлекторної діяльності і насамперед рухово-оборонних рефлексів, зменшенням спонтанної рухової активності, розслабленням скелетної мускулатури, зниженням реактивності. Свідомість зберігається (застосування високих доз викликає снодійний ефект). Пригнічує різні інтероцептивні рефлекси, має виражений протиблювотний та протиікотний ефекти, антигістамінну, м-холінолітичну та пролактиногенну активність.Чинить гіпотермічну дію (особливо при штучній гіпотермії), проте в окремих випадках при парентеральному введенні температура тіла може підвищуватися. Помірно знижує вираженість запальної реакції, зменшує проникність судин, знижує активність кінінів та гіалуронідази, має слабку антигістамінну дію. Зменшує сАД та дАТ, викликає тахікардію. Має виражені каталептогенні властивості. Основною особливістю є поєднання антипсихотичного впливу із здатністю проводити емоційну сферу. Купує різні види психомоторного збудження, марення та галюцинації, страх і тривогу у хворих з психозами та неврозами. Викликає розвиток екстрапірамідних порушень. Тривалість терапевтичного впливу при одноразовому введенні становить близько 6 год.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо хлорпромазин швидко, але іноді не повністю всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається через 2-4 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. У зв'язку із зазначеним ефектом концентрації у плазмі після прийому внутрішньо менше, ніж концентрації після внутрішньом'язового введення. Інтенсивно метаболізується у печінці з утворенням низки активних та неактивних метаболітів. Шляхи метаболізму хлорпромазину включають гідроксилювання, кон'югування з глюкуроновою кислотою, N-окислення, окиснення атомів сірки, деалкілування. Хлорпромазин має високе зв'язування з білками плазми (95-98%). Широко розподіляється в організмі, проникає через гематоенцефалічний бар'єр, при цьому концентрація в мозку вища, ніж у плазмі. Відзначено виражену варіабельність фармакокінетичних параметрів у одного і того ж пацієнта. Відсутня пряма кореляція між концентраціями у плазмі хлорпромазину та його метаболітів та терапевтичним ефектом. T1/2 хлорпромазину становить близько 30 год; вважають, що елімінація його метаболітів може бути тривалішою. Виводиться із сечею та з жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняУ психіатрії — гострі та хронічні параноїдальні та/або галюцинаторні стани, психомоторне збудження при шизофренії (галюцинаторно-маячний, гебефренічний, кататонічний синдроми), маніакальне збудження при маніакально-депресивному психозі, депресії. психозе), алкогольний психоз, а також ін захворювання з продуктивною симптоматикою та збудженням. У неврології - підвищення м'язового тонусу, торпідний больовий синдром, завзяте безсоння, епілептичний статус (при неефективності інших препаратів). Як протиблювотний засіб - хвороба Меньєра, неприборкане блювання вагітних, при лікуванні протипухлинними препаратами, променевої терапії. В анестезіології - для премедикації та потенціювання наркозу,при штучній гіпотермії (у складі літичних сумішей). У дерматології - сверблячі дерматози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, тяжка печінкова або ниркова недостатність, прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку, коматозні стани, травма мозку, виражене пригнічення кровотворення, мікседема, декомпенсовані пороки серця, активний ревматизм, тромбоемболічний синдром, бронхоектатична гострий пієліт, загострення ерозивно-виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту, вагітність. Обмеження до застосування Жовчнокам'яна та нирковокам'яна хвороба, гострий пієліт, активний ревматизм, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки (призначення внутрішньо).Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування хлорпромазину при вагітності слід обмежити термін лікування, а наприкінці вагітності, по можливості, зменшити дозу. Слід пам'ятати, що хлорпромазин пролонгує пологи. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Хлорпромазин та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У клінічних дослідженнях показано, що хлорпромазин може чинити тератогенну дію. При застосуванні хлорпромазину у високих дозах при вагітності у новонароджених у деяких випадках спостерігалися порушення травлення, пов'язані з атропіноподібною дією, екстрапірамідний синдром. Застосування у дітей Застосування у дітей можливе згідно з режимом дозування. У дітей, особливо з гострими захворюваннями, при застосуванні фенотіазинів більш імовірним є розвиток екстрапірамідних симптомів.Побічна діяМісцеві: при попаданні розчину на шкіру та слизові оболонки — подразнення тканин; при внутрішньом'язовому введенні — інфільтрати, при внутрішньом'язовому введенні — флебіт. Загальні: при тривалому застосуванні – нейролептичний синдром (паркінсонізм, акатизія, індиферентність, уповільненість реакцій), депресія; при внутрішньовенному введенні - гіпотензія; при прийомі внутрішньо – диспептичний синдром (нудота, блювання, запор). Рідко – жовтяниця, агранулоцитоз, пігментація шкіри, помутніння кришталика; алергічні реакції (висипання, набряки, фотосенсибілізація).Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди та циметидин знижують всмоктування. Посилює ефект снодійних, наркотиків, анальгетиків, місцевих анестетиків, протисудомних засобів, знижує серцевих глікозидів. При поєднанні з м-холіноблокаторами спостерігається сумація холінолітичних ефектів. Естрогени підвищують нейролептичні властивості.Спосіб застосування та дозиДорослим, внутрішньо – по 25-600 мг на добу, максимальна разова доза – 300 мг. В/м – до 1 г/добу, максимальна разова доза – 150 мг. В/в – до 250 мг на добу, максимальна разова доза – 100 мг. Дітям внутрішньо 1 мг/кг маси тіла на добу.ПередозуванняВиявляється нейролептичним синдромом, стійкою гіпотензією, гіпотермією, комою, пізніше – токсичним гепатитом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні необхідно контролювати клітинний склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки та нирок. Після ін'єкції пацієнтам бажано протягом 1-1,5 годин перебувати у горизонтальному положенні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: хлорпромазину гідрохлорид 25 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, коповідон, кроскармелоза натрію, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: Опадрай II 85F240048, в т. ч. спирт полівініловий частково гідролізований, макрогол-3350, тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид чорний. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНейролептичний, антипсихотичний, седативний, міорелаксуючий, протиблювотний. Блокує центральні адренергічні та дофамінергічні рецептори. Погано всмоктується із ШКТ. Значна частина піддається біотрансформації у печінці. Виводиться нирками та через кишечник (протягом багатьох днів). Характеризується наявністю сильного седативного ефекту. Загальне заспокоєння при цьому поєднується з пригніченням умовно-рефлекторної діяльності і насамперед рухово-оборонних рефлексів, зменшенням спонтанної рухової активності, розслабленням скелетної мускулатури, зниженням реактивності. Свідомість зберігається (застосування високих доз викликає снодійний ефект). Пригнічує різні інтероцептивні рефлекси, має виражений протиблювотний та протиікотний ефекти, антигістамінну, м-холінолітичну та пролактиногенну активність.Чинить гіпотермічну дію (особливо при штучній гіпотермії), проте в окремих випадках при парентеральному введенні температура тіла може підвищуватися. Помірно знижує вираженість запальної реакції, зменшує проникність судин, знижує активність кінінів та гіалуронідази, має слабку антигістамінну дію. Зменшує сАД та дАТ, викликає тахікардію. Має виражені каталептогенні властивості. Основною особливістю є поєднання антипсихотичного впливу із здатністю проводити емоційну сферу. Купує різні види психомоторного збудження, марення та галюцинації, страх і тривогу у хворих з психозами та неврозами. Викликає розвиток екстрапірамідних порушень. Тривалість терапевтичного впливу при одноразовому введенні становить близько 6 год.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо хлорпромазин швидко, але іноді не повністю всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається через 2-4 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. У зв'язку із зазначеним ефектом концентрації у плазмі після прийому внутрішньо менше, ніж концентрації після внутрішньом'язового введення. Інтенсивно метаболізується у печінці з утворенням низки активних та неактивних метаболітів. Шляхи метаболізму хлорпромазину включають гідроксилювання, кон'югування з глюкуроновою кислотою, N-окислення, окиснення атомів сірки, деалкілування. Хлорпромазин має високе зв'язування з білками плазми (95-98%). Широко розподіляється в організмі, проникає через гематоенцефалічний бар'єр, при цьому концентрація в мозку вища, ніж у плазмі. Відзначено виражену варіабельність фармакокінетичних параметрів у одного і того ж пацієнта. Відсутня пряма кореляція між концентраціями у плазмі хлорпромазину та його метаболітів та терапевтичним ефектом. T1/2 хлорпромазину становить близько 30 год; вважають, що елімінація його метаболітів може бути тривалішою. Виводиться із сечею та з жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняУ психіатрії — гострі та хронічні параноїдальні та/або галюцинаторні стани, психомоторне збудження при шизофренії (галюцинаторно-маячний, гебефренічний, кататонічний синдроми), маніакальне збудження при маніакально-депресивному психозі, депресії. психозе), алкогольний психоз, а також ін захворювання з продуктивною симптоматикою та збудженням. У неврології - підвищення м'язового тонусу, торпідний больовий синдром, завзяте безсоння, епілептичний статус (при неефективності інших препаратів). Як протиблювотний засіб - хвороба Меньєра, неприборкане блювання вагітних, при лікуванні протипухлинними препаратами, променевої терапії. В анестезіології - для премедикації та потенціювання наркозу,при штучній гіпотермії (у складі літичних сумішей). У дерматології - сверблячі дерматози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, тяжка печінкова або ниркова недостатність, прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку, коматозні стани, травма мозку, виражене пригнічення кровотворення, мікседема, декомпенсовані пороки серця, активний ревматизм, тромбоемболічний синдром, бронхоектатична гострий пієліт, загострення ерозивно-виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту, вагітність. Обмеження до застосування Жовчнокам'яна та нирковокам'яна хвороба, гострий пієліт, активний ревматизм, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки (призначення внутрішньо).Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування хлорпромазину при вагітності слід обмежити термін лікування, а наприкінці вагітності, по можливості, зменшити дозу. Слід пам'ятати, що хлорпромазин пролонгує пологи. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Хлорпромазин та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У клінічних дослідженнях показано, що хлорпромазин може чинити тератогенну дію. При застосуванні хлорпромазину у високих дозах при вагітності у новонароджених у деяких випадках спостерігалися порушення травлення, пов'язані з атропіноподібною дією, екстрапірамідний синдром. Застосування у дітей Застосування у дітей можливе згідно з режимом дозування. У дітей, особливо з гострими захворюваннями, при застосуванні фенотіазинів більш імовірним є розвиток екстрапірамідних симптомів.Побічна діяМісцеві: при попаданні розчину на шкіру та слизові оболонки — подразнення тканин; при внутрішньом'язовому введенні — інфільтрати, при внутрішньом'язовому введенні — флебіт. Загальні: при тривалому застосуванні – нейролептичний синдром (паркінсонізм, акатизія, індиферентність, уповільненість реакцій), депресія; при внутрішньовенному введенні - гіпотензія; при прийомі внутрішньо – диспептичний синдром (нудота, блювання, запор). Рідко – жовтяниця, агранулоцитоз, пігментація шкіри, помутніння кришталика; алергічні реакції (висипання, набряки, фотосенсибілізація).Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди та циметидин знижують всмоктування. Посилює ефект снодійних, наркотиків, анальгетиків, місцевих анестетиків, протисудомних засобів, знижує серцевих глікозидів. При поєднанні з м-холіноблокаторами спостерігається сумація холінолітичних ефектів. Естрогени підвищують нейролептичні властивості.Спосіб застосування та дозиДорослим, внутрішньо – по 25-600 мг на добу, максимальна разова доза – 300 мг. В/м – до 1 г/добу, максимальна разова доза – 150 мг. В/в – до 250 мг на добу, максимальна разова доза – 100 мг. Дітям внутрішньо 1 мг/кг маси тіла на добу.ПередозуванняВиявляється нейролептичним синдромом, стійкою гіпотензією, гіпотермією, комою, пізніше – токсичним гепатитом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні необхідно контролювати клітинний склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки та нирок. Після ін'єкції пацієнтам бажано протягом 1-1,5 годин перебувати у горизонтальному положенні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 драже містить: Активна речовина: хлорпромазину гідрохлорид – 50 мг; Допоміжні речовини: сахароза (цукор) – 282.358 мг, патока крохмальна – 15.778 мг, желатин – 0.166 мг, віск – 0.0455 мг, тальк – 0.0455 мг, титану діоксид – 1.27 мг, олія соняшникова. мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиДраже коричнево-рожевого кольору, допускається наявність вкраплень темнішого кольору.Фармакотерапевтична групаНейролептичний, антипсихотичний, седативний, міорелаксуючий, протиблювотний. Блокує центральні адренергічні та дофамінергічні рецептори. Погано всмоктується із ШКТ. Значна частина піддається біотрансформації у печінці. Виводиться нирками та через кишечник (протягом багатьох днів). Характеризується наявністю сильного седативного ефекту. Загальне заспокоєння при цьому поєднується з пригніченням умовно-рефлекторної діяльності і насамперед рухово-оборонних рефлексів, зменшенням спонтанної рухової активності, розслабленням скелетної мускулатури, зниженням реактивності. Свідомість зберігається (застосування високих доз викликає снодійний ефект). Пригнічує різні інтероцептивні рефлекси, має виражений протиблювотний та протиікотний ефекти, антигістамінну, м-холінолітичну та пролактиногенну активність.Чинить гіпотермічну дію (особливо при штучній гіпотермії), проте в окремих випадках при парентеральному введенні температура тіла може підвищуватися. Помірно знижує вираженість запальної реакції, зменшує проникність судин, знижує активність кінінів та гіалуронідази, має слабку антигістамінну дію. Зменшує сАД та дАТ, викликає тахікардію. Має виражені каталептогенні властивості. Основною особливістю є поєднання антипсихотичного впливу із здатністю проводити емоційну сферу. Купує різні види психомоторного збудження, марення та галюцинації, страх і тривогу у хворих з психозами та неврозами. Викликає розвиток екстрапірамідних порушень. Тривалість терапевтичного впливу при одноразовому введенні становить близько 6 год.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо хлорпромазин швидко, але іноді не повністю всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається через 2-4 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. У зв'язку із зазначеним ефектом концентрації у плазмі після прийому внутрішньо менше, ніж концентрації після внутрішньом'язового введення. Інтенсивно метаболізується у печінці з утворенням низки активних та неактивних метаболітів. Шляхи метаболізму хлорпромазину включають гідроксилювання, кон'югування з глюкуроновою кислотою, N-окислення, окиснення атомів сірки, деалкілування. Хлорпромазин має високе зв'язування з білками плазми (95-98%). Широко розподіляється в організмі, проникає через гематоенцефалічний бар'єр, при цьому концентрація в мозку вища, ніж у плазмі. Відзначено виражену варіабельність фармакокінетичних параметрів у одного і того ж пацієнта. Відсутня пряма кореляція між концентраціями у плазмі хлорпромазину та його метаболітів та терапевтичним ефектом. T1/2 хлорпромазину становить близько 30 год; вважають, що елімінація його метаболітів може бути тривалішою. Виводиться із сечею та з жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняУ психіатрії — гострі та хронічні параноїдальні та/або галюцинаторні стани, психомоторне збудження при шизофренії (галюцинаторно-маячний, гебефренічний, кататонічний синдроми), маніакальне збудження при маніакально-депресивному психозі, депресії. психозе), алкогольний психоз, а також ін захворювання з продуктивною симптоматикою та збудженням. У неврології - підвищення м'язового тонусу, торпідний больовий синдром, завзяте безсоння, епілептичний статус (при неефективності інших препаратів). Як протиблювотний засіб - хвороба Меньєра, неприборкане блювання вагітних, при лікуванні протипухлинними препаратами, променевої терапії. В анестезіології - для премедикації та потенціювання наркозу,при штучній гіпотермії (у складі літичних сумішей). У дерматології - сверблячі дерматози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, тяжка печінкова або ниркова недостатність, прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку, коматозні стани, травма мозку, виражене пригнічення кровотворення, мікседема, декомпенсовані пороки серця, активний ревматизм, тромбоемболічний синдром, бронхоектатична гострий пієліт, загострення ерозивно-виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту, вагітність. Обмеження до застосування Жовчнокам'яна та нирковокам'яна хвороба, гострий пієліт, активний ревматизм, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки (призначення внутрішньо).Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування хлорпромазину при вагітності слід обмежити термін лікування, а наприкінці вагітності, по можливості, зменшити дозу. Слід пам'ятати, що хлорпромазин пролонгує пологи. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Хлорпромазин та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У клінічних дослідженнях показано, що хлорпромазин може чинити тератогенну дію. При застосуванні хлорпромазину у високих дозах при вагітності у новонароджених у деяких випадках спостерігалися порушення травлення, пов'язані з атропіноподібною дією, екстрапірамідний синдром. Застосування у дітей Застосування у дітей можливе згідно з режимом дозування. У дітей, особливо з гострими захворюваннями, при застосуванні фенотіазинів більш імовірним є розвиток екстрапірамідних симптомів.Побічна діяМісцеві: при попаданні розчину на шкіру та слизові оболонки — подразнення тканин; при внутрішньом'язовому введенні — інфільтрати, при внутрішньом'язовому введенні — флебіт. Загальні: при тривалому застосуванні – нейролептичний синдром (паркінсонізм, акатизія, індиферентність, уповільненість реакцій), депресія; при внутрішньовенному введенні - гіпотензія; при прийомі внутрішньо – диспептичний синдром (нудота, блювання, запор). Рідко – жовтяниця, агранулоцитоз, пігментація шкіри, помутніння кришталика; алергічні реакції (висипання, набряки, фотосенсибілізація).Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди та циметидин знижують всмоктування. Посилює ефект снодійних, наркотиків, анальгетиків, місцевих анестетиків, протисудомних засобів, знижує серцевих глікозидів. При поєднанні з м-холіноблокаторами спостерігається сумація холінолітичних ефектів. Естрогени підвищують нейролептичні властивості.Спосіб застосування та дозиДорослим, внутрішньо – по 25-600 мг на добу, максимальна разова доза – 300 мг. В/м – до 1 г/добу, максимальна разова доза – 150 мг. В/в – до 250 мг на добу, максимальна разова доза – 100 мг. Дітям внутрішньо 1 мг/кг маси тіла на добу.ПередозуванняВиявляється нейролептичним синдромом, стійкою гіпотензією, гіпотермією, комою, пізніше – токсичним гепатитом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні необхідно контролювати клітинний склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки та нирок. Після ін'єкції пацієнтам бажано протягом 1-1,5 годин перебувати у горизонтальному положенні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: хлорпромазину гідрохлорид 50 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 41.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 70 мг, лактози моногідрат – 30 мг, коповідон – 0.7 мг, кроскармелоза натрію – 6 мг, магнію стеарат – 2 мг. Склад плівкової оболонки: ;Опадрай II 85F240048 - 8 мг, в т. ч. спирт полівініловий частково гідролізований - 40%, макрогол-3350 - 20.2%, тальк - 14.8%, титану діоксид - 22.7%, барвник заліза. , барвник заліза оксид жовтий – 0.8%, барвник заліза оксид чорний – 0.2%. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНейролептичний, антипсихотичний, седативний, міорелаксуючий, протиблювотний. Блокує центральні адренергічні та дофамінергічні рецептори. Погано всмоктується із ШКТ. Значна частина піддається біотрансформації у печінці. Виводиться нирками та через кишечник (протягом багатьох днів). Характеризується наявністю сильного седативного ефекту. Загальне заспокоєння при цьому поєднується з пригніченням умовно-рефлекторної діяльності і насамперед рухово-оборонних рефлексів, зменшенням спонтанної рухової активності, розслабленням скелетної мускулатури, зниженням реактивності. Свідомість зберігається (застосування високих доз викликає снодійний ефект). Пригнічує різні інтероцептивні рефлекси, має виражений протиблювотний та протиікотний ефекти, антигістамінну, м-холінолітичну та пролактиногенну активність.Чинить гіпотермічну дію (особливо при штучній гіпотермії), проте в окремих випадках при парентеральному введенні температура тіла може підвищуватися. Помірно знижує вираженість запальної реакції, зменшує проникність судин, знижує активність кінінів та гіалуронідази, має слабку антигістамінну дію. Зменшує сАД та дАТ, викликає тахікардію. Має виражені каталептогенні властивості. Основною особливістю є поєднання антипсихотичного впливу із здатністю проводити емоційну сферу. Купує різні види психомоторного збудження, марення та галюцинації, страх і тривогу у хворих з психозами та неврозами. Викликає розвиток екстрапірамідних порушень. Тривалість терапевтичного впливу при одноразовому введенні становить близько 6 год.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо хлорпромазин швидко, але іноді не повністю всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається через 2-4 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. У зв'язку із зазначеним ефектом концентрації у плазмі після прийому внутрішньо менше, ніж концентрації після внутрішньом'язового введення. Інтенсивно метаболізується у печінці з утворенням низки активних та неактивних метаболітів. Шляхи метаболізму хлорпромазину включають гідроксилювання, кон'югування з глюкуроновою кислотою, N-окислення, окиснення атомів сірки, деалкілування. Хлорпромазин має високе зв'язування з білками плазми (95-98%). Широко розподіляється в організмі, проникає через гематоенцефалічний бар'єр, при цьому концентрація в мозку вища, ніж у плазмі. Відзначено виражену варіабельність фармакокінетичних параметрів у одного і того ж пацієнта. Відсутня пряма кореляція між концентраціями у плазмі хлорпромазину та його метаболітів та терапевтичним ефектом. T1/2 хлорпромазину становить близько 30 год; вважають, що елімінація його метаболітів може бути тривалішою. Виводиться із сечею та з жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняУ психіатрії — гострі та хронічні параноїдальні та/або галюцинаторні стани, психомоторне збудження при шизофренії (галюцинаторно-маячний, гебефренічний, кататонічний синдроми), маніакальне збудження при маніакально-депресивному психозі, депресії. психозе), алкогольний психоз, а також ін захворювання з продуктивною симптоматикою та збудженням. У неврології - підвищення м'язового тонусу, торпідний больовий синдром, завзяте безсоння, епілептичний статус (при неефективності інших препаратів). Як протиблювотний засіб - хвороба Меньєра, неприборкане блювання вагітних, при лікуванні протипухлинними препаратами, променевої терапії. В анестезіології - для премедикації та потенціювання наркозу,при штучній гіпотермії (у складі літичних сумішей). У дерматології - сверблячі дерматози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, тяжка печінкова або ниркова недостатність, прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку, коматозні стани, травма мозку, виражене пригнічення кровотворення, мікседема, декомпенсовані пороки серця, активний ревматизм, тромбоемболічний синдром, бронхоектатична гострий пієліт, загострення ерозивно-виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту, вагітність. Обмеження до застосування Жовчнокам'яна та нирковокам'яна хвороба, гострий пієліт, активний ревматизм, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки (призначення внутрішньо).Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування хлорпромазину при вагітності слід обмежити термін лікування, а наприкінці вагітності, по можливості, зменшити дозу. Слід пам'ятати, що хлорпромазин пролонгує пологи. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Хлорпромазин та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У клінічних дослідженнях показано, що хлорпромазин може чинити тератогенну дію. При застосуванні хлорпромазину у високих дозах при вагітності у новонароджених у деяких випадках спостерігалися порушення травлення, пов'язані з атропіноподібною дією, екстрапірамідний синдром. Застосування у дітей Застосування у дітей можливе згідно з режимом дозування. У дітей, особливо з гострими захворюваннями, при застосуванні фенотіазинів більш імовірним є розвиток екстрапірамідних симптомів.Побічна діяМісцеві: при попаданні розчину на шкіру та слизові оболонки — подразнення тканин; при внутрішньом'язовому введенні — інфільтрати, при внутрішньом'язовому введенні — флебіт. Загальні: при тривалому застосуванні – нейролептичний синдром (паркінсонізм, акатизія, індиферентність, уповільненість реакцій), депресія; при внутрішньовенному введенні - гіпотензія; при прийомі внутрішньо – диспептичний синдром (нудота, блювання, запор). Рідко – жовтяниця, агранулоцитоз, пігментація шкіри, помутніння кришталика; алергічні реакції (висипання, набряки, фотосенсибілізація).Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди та циметидин знижують всмоктування. Посилює ефект снодійних, наркотиків, анальгетиків, місцевих анестетиків, протисудомних засобів, знижує серцевих глікозидів. При поєднанні з м-холіноблокаторами спостерігається сумація холінолітичних ефектів. Естрогени підвищують нейролептичні властивості.Спосіб застосування та дозиДорослим, внутрішньо – по 25-600 мг на добу, максимальна разова доза – 300 мг. В/м – до 1 г/добу, максимальна разова доза – 150 мг. В/в – до 250 мг на добу, максимальна разова доза – 100 мг. Дітям внутрішньо 1 мг/кг маси тіла на добу.ПередозуванняВиявляється нейролептичним синдромом, стійкою гіпотензією, гіпотермією, комою, пізніше – токсичним гепатитом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні необхідно контролювати клітинний склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки та нирок. Після ін'єкції пацієнтам бажано протягом 1-1,5 годин перебувати у горизонтальному положенні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАмпули - 1 амп. Активна речовина: амітриптиліну гідрохлорид (у перерахунку на амітриптилін) – 10 мг; Допоміжні речовини: декстрози моногідрат (глюкози моногідрат, натрію хлорид, бензетонію хлорид (бензетонію хлорид), вода для ін'єкцій. Ампули по 2 мл у комірковій контурній упаковці, 10 штук у пачці картонній.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи пофарбована рідина.Фармакотерапевтична групаСедативне, тимолептичне.ФармакокінетикаБіодоступність амітриптиліну становить 30-60%. Зв'язування із білками плазми 82-96%. Vd – 5-10 л/кг. Метаболізується із утворенням активного метаболіту нортриптиліну. T1/2 - 31-46 год. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаМеханізм антидепресивної дії пов'язують із підвищенням концентрації норадреналіну у синапсах та/або серотоніну в ЦНС за рахунок пригнічення зворотного нейронального захоплення цих медіаторів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність β-адренорецепторів та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Чинить також деяку аналгетичну дію, яка, як вважають, може бути пов'язана зі змінами концентрацій моноамінів у ЦНС, особливо серотоніну, та впливом на ендогенні опіоїдні системи. Має виражену периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до гістамінових H1-рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має противиразкову дію, механізм якої обумовлений здатністю блокувати гістамінові H2-рецептори в парієтальних клітинах шлунка, а також надавати седативну та м-холіноблокуючу дію (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки зменшує больовий синдром, сприяє прискоренню загоєння виразки). Ефективність при нічному нетриманні сечі обумовлена, мабуть, антихолінергічною активністю, що призводить до підвищення здатності сечового міхура до розтягування, прямою β-адренергічною стимуляцією, активністю агоністів α-адренорецепторів, що супроводжується підвищенням тонусу сфінктера та центральною блокадою захоплення серотоніна. Механізм терапевтичної дії при нервовій булімії не встановлений (можливо подібний до такого при депресії). Показана чітка ефективність амітриптиліну при булімії у хворих як без депресії, так і за її наявності, при цьому зниження булімії може відзначатися без супутнього послаблення самої депресії. При проведенні загальної анестезії знижує артеріальний тиск і температуру тіла. Чи не інгібує МАО. Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії (особливо з тривогою, ажитацією та порушеннями сну, в т.ч. у дитячому віці, ендогенна, інволюційна, реактивна, невротична, лікарська, при органічних ураженнях мозку, алкогольної абстиненції), шизофренічні психози, змішані емоційні розлади, порушення поведінки ( та уваги), нічний енурез (за винятком хворих з гіпотонією сечового міхура), нервова булімія, хронічний больовий синдром (хронічні болі в онкологічних хворих, мігрень, ревматичні болі, атипові болі в області обличчя, постгерпетична невралгія, посттравматична невропатія, діабетична невропатія), профілактика мігрені, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.Протипоказання до застосуванняГострий період і ранній відновлювальний період після інфаркту міокарда, гостра алкогольна інтоксикація, гостра інтоксикація снодійними, аналгетичними та психотропними лікарськими засобами, закритокутова глаукома, тяжкі порушення AV- та внутрішньошлуночкової провідності (блокада ніг); дитячий вік до 6 років (для прийому внутрішньо), дитячий вік до 12 років (для внутрішньом'язової та внутрішньовенної введення), одночасне лікування інгібіторами МАО та період за 2 тижні до початку їх застосування, підвищена чутливість до амітриптиліну. З обережністю застосовують при ІХС, аритмії, блокадах серця, серцевої недостатності, інфаркті міокарда, артеріальної гіпертензії, інсульті, хронічному алкоголізмі, тиреотоксикозі, на фоні терапії препаратами щитовидної залози. На тлі терапії амітриптіліном необхідна обережність при різкому переході у вертикальне положення з положення лежачи або сидячи. При різкому припиненні прийому можливий розвиток синдрому відміни. Амітриптилін у дозах понад 150 мг на добу знижує поріг судомної готовності; слід враховувати ризик розвитку епілептичних нападів у схильних хворих, а також за наявності інших факторів, що підвищують ризик розвитку судомного синдрому (у т.ч. при ушкодженнях головного мозку будь-якої етіології, одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів, у період відмови від етанолу або відміни лікарських засобів, які мають протисудомну активність). Слід враховувати, що у пацієнтів із депресією можливі суїцидальні спроби. У поєднанні з електросудомною терапією слід застосовувати лише за умови ретельного медичного спостереження. У схильних пацієнтів та пацієнтів похилого віку може провокувати розвиток лікарських психозів, переважно у нічний час (після відміни препарату проходять протягом декількох днів). Може викликати паралітичну кишкову непрохідність, переважно у пацієнтів з хронічною запором, похилого віку або у пацієнтів, змушених дотримуватися постільного режиму. Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає амітриптілін. При тривалому застосуванні спостерігається збільшення частоти карієсу. Можливе підвищення потреби у рибофлавіні. Не слід застосовувати одночасно з адрено- та симпатоміметиками, в т.ч. з епінефрином, ефедрином, ізопреналіном, норепінефрином, фенілефрином, фенілпропаноламіном. З обережністю застосовують одночасно з іншими препаратами, які мають антихолінергічну дію.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 12 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: сонливість, астенія, непритомні стани, неспокій, дезорієнтація, збудження, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з хворобою Паркінсона), тривожність, руховий неспокій, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан, агресивність, , посилення депресії, зниження здатності до концентрації уваги, безсоння, кошмарні сновидіння, позіхання, активація симптомів психозу, головний біль, міоклонус, дизартрія, тремор (особливо рук, голови, язика), периферична невропатія (парестезії), міастенія, міоклонус, атак екстрапірамідний синдром, почастішання та посилення епілептичних нападів, зміни на ЕЕГ. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахікардія, порушення провідності, запаморочення, неспецифічні зміни на ЕКГ (інтервалу ST або зубця T), аритмія, лабільність АТ, порушення внутрішньошлуночкової провідності (розширення комплексу QRS, зміни інтервалу PQ, блоку ). З боку травної системи: нудота, печія, блювання, гастралгія, підвищення або зниження апетиту (підвищення або зниження маси тіла), стоматит, зміна смаку, діарея, потемніння язика; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит. З боку ендокринної системи: набряк тестикул, гінекомастія, збільшення молочних залоз, галакторея, зміна лібідо, зниження потенції, гіпо або гіперглікемія, гіпонатріємія (зниження продукції вазопресину), синдром неадекватної секреції АДГ. З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, пурпура, еозинофілія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, фотосенсибілізація, набряклість обличчя і язика. Ефекти, зумовлені антихолінергічною активністю: сухість у роті, тахікардія, порушення акомодації, нечіткість зору, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску (тільки у осіб з вузьким кутом передньої камери ока), запор, паралітична непрохідність, затримка сечі, зниження потовиділення, сплутаність чи галюцинації. Інші: випадання волосся, шум у вухах, набряки, гіперпірексія, збільшення лімфатичних вузлів, поллакіурія, гіпопротеїнемія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, гіпотензивної дії, пригнічення дихання. При одночасному застосуванні з препаратами, що мають антихолінергічну активність, можливе посилення антихолінергічних ефектів. При одночасному застосуванні можливе посилення дії симпатоміметичних засобів на серцево-судинну систему та підвищення ризику розвитку порушень серцевого ритму, тахікардії, тяжкої артеріальної гіпертензії. При одночасному застосуванні з антипсихотичних засобів (нейролептиками) взаємно пригнічується метаболізм, при цьому відбувається зниження порога судомної готовності. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами (за винятком клонідину, гуанетидину та їх похідних) можливе посилення антигіпертензивної дії та ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО можливий розвиток гіпертонічного кризу; з клонідином, гуанетидином – можливе зменшення гіпотензивної дії клонідину або гуанетидину; з барбітуратами, карбамазепіном – можливе зменшення дії амітриптиліну внаслідок підвищення його метаболізму. Описано випадок розвитку серотонінового синдрому при одночасному застосуванні із сертраліном. При одночасному застосуванні із сукральфатом зменшується абсорбція амітриптиліну; з флувоксаміном - підвищується концентрація амітриптиліну в плазмі крові та ризик розвитку токсичної дії; з флуоксетином - підвищується концентрація амітриптиліну в плазмі крові та розвиваються токсичні реакції внаслідок пригнічення ізоферменту CYP2D6 під впливом флуоксетину; з хінідином - можливе уповільнення метаболізму амітриптиліну; з циметидином – можливе уповільнення метаболізму амітриптиліну, підвищення його концентрації у плазмі крові та розвиток токсичних ефектів. При одночасному застосуванні з етанолом посилюється дія етанолу, особливо протягом перших кількох днів терапії.Спосіб застосування та дозиВ/м - початкова доза становить 50-100 мг/сут на 2-4 введення. При необхідності дозу можна поступово збільшити до 300 мг на добу, у виняткових випадках – до 400 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час прийому амітриптиліну не допускати вживання алкоголю. У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: амітріптілін 25 мг. Таблетки по 25 мг, 50 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиПігулки від білого до білого з трохи жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивне, тимолептичне, седативне.ФармакокінетикаБіодоступність амітриптиліну становить 30-60%. Зв'язування із білками плазми 82-96%. Vd – 5-10 л/кг. Метаболізується із утворенням активного метаболіту нортриптиліну. T1/2 - 31-46 год. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаМеханізм антидепресивної дії пов'язують із підвищенням концентрації норадреналіну у синапсах та/або серотоніну в ЦНС за рахунок пригнічення зворотного нейронального захоплення цих медіаторів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність β-адренорецепторів та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Чинить також деяку аналгетичну дію, яка, як вважають, може бути пов'язана зі змінами концентрацій моноамінів у ЦНС, особливо серотоніну, та впливом на ендогенні опіоїдні системи. Має виражену периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до гістамінових H1-рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має противиразкову дію, механізм якої обумовлений здатністю блокувати гістамінові H2-рецептори в парієтальних клітинах шлунка, а також надавати седативну та м-холіноблокуючу дію (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки зменшує больовий синдром, сприяє прискоренню загоєння виразки). Ефективність при нічному нетриманні сечі обумовлена, мабуть, антихолінергічною активністю, що призводить до підвищення здатності сечового міхура до розтягування, прямою β-адренергічною стимуляцією, активністю агоністів α-адренорецепторів, що супроводжується підвищенням тонусу сфінктера та центральною блокадою захоплення серотоніна. Механізм терапевтичної дії при нервовій булімії не встановлений (можливо подібний до такого при депресії). Показана чітка ефективність амітриптиліну при булімії у хворих як без депресії, так і за її наявності, при цьому зниження булімії може відзначатися без супутнього послаблення самої депресії. При проведенні загальної анестезії знижує артеріальний тиск і температуру тіла. Чи не інгібує МАО. Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.ІнструкціяВсередину, не розжовуючи, відразу після їди (для зменшення подразнення слизової оболонки шлунка). Досягши терапевтичного ефекту дозу можна поступово знижувати до мінімальної ефективної залежно від стану пацієнта. Тривалість курсу лікування визначається станом пацієнта, ефективністю і переносимістю терапії, що проводиться, і може становити від декількох місяців до 1 року, а при необхідності і більше.Показання до застосуванняДепресії (особливо ефективний при тривожно-депресивних станах), змішані емоційні розлади та порушення поведінки, фобічні розлади, дитячий енурез (за винятком дітей з гіпотонічним сечовим міхуром), психогенна анорексія, булімічний невроз, сильні болі неврогенного характеру, профіл.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, токсичне пригнічення ЦНС, декомпенсований порок серця, гострий і відновлювальний період інфаркту міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, гіпертонічна хвороба III ступеня, гострі захворювання печінки та нирок, захворювання крові, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. залози, атонія сечового міхура, пілоростеноз, паралітична непрохідність кишечника, сумісне застосування з інгібіторами МАО, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 6 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 6 років.Побічна діяЗ боку нервової системи та органів чуття: порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, сонливість. З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): тахікардія, аритмія, ортостатична артеріальна гіпертензія, зміни картини крові, у т.ч. агранулоцитоз. З боку органів шлунково-кишкового тракту: стоматит, порушення смаку, анорексія, нудота, блювання, відчуття дискомфорту в епігастрії, сухість у роті, затримка випорожнень, непрохідність кишечника, порушення функції печінки (рідко). Інші: висипання на шкірі, випадання волосся, збільшення лімфатичних вузлів, лихоманка, гінекомастія, галакторея, зміна секреції АДГ, зниження лібідо, потенції, підвищення маси тіла при тривалому застосуванні, затримка сечовипускання.Взаємодія з лікарськими засобамиНейролептики, седативні та снодійні засоби, протисудомні препарати, центральні та наркотичні анальгетики, засоби для наркозу, алкоголь потенціюють пригнічуючу дію на ЦНС. Посилює гіпотензивний ефект катехоламінів, блокує антигіпертензивну дію гуанетидину та препаратів із подібним механізмом дії. Циметидин підвищує концентрацію амітриптиліну у плазмі. Поєднання з нейролептиками та/або антихолінергічними препаратами може спричинити фебрильну температурну реакцію, паралітичну кишкову непрохідність.Спосіб застосування та дозиДорослим при депресії початкова доза - 25-50 мг на ніч, потім поступово доза може бути збільшена з урахуванням ефективності та переносимості препарату до максимальної 300 мг на добу на 3 прийоми (найбільша частина дози приймається на ніч). У літньому віці при легких порушеннях, а також при нервовій булімії, у складі комплексної терапії при змішаних емоційних розладах та порушеннях поведінки, психозах при шизофренії та алкогольній абстиненції призначають у дозі 25-100 мг/добу (на ніч), після досягнення терапевтичного ефекту переходять на мінімальну ефективну дозу – 10-50 мг на добу. Для профілактики мігрені, при хронічному больовому синдромі нейрогенного характеру (в т.ч. тривалих головних болях), а також у комплексній терапії виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки – від 10-12,5-25 до 100 мг/добу (максимальна частина дози приймається на ніч). Дітям як антидепресант: від 6 до 12 років - 10-30 мг/сут або 1-5 мг/кг/сут дробно, у підлітковому віці - до 100 мг/сут. При нічному енурезі в дітей віком 6-10 років - 10-20 мг/сут на ніч, 11-16 років - до 50 мг/сут.ПередозуванняСонливість, дезорієнтація, сплутаність свідомості, розширення зіниць, підвищення температури тіла (лихоманка), задишка, дизартрія, збудження, галюцинації, судомні напади, ригідність м'язів, ступор, кома, блювання, аритмія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасний прийом з інгібіторами МАО може призвести до смерті. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та амітриптиліну (та інших трициклічних антидепресантів) має становити не менше 14 днів. Амітриптилін у дозі вище 150 мг на добу знижує поріг судомної активності, тому зростає ризик виникнення судомних нападів у хворих із такими в анамнезі. На час лікування забороняється керування транспортними засобами, обслуговування механізмів та інші види робіт, що вимагають підвищеної уваги. Лікування хворих похилого віку необхідно ретельно контролювати, застосовуючи мінімальні дози препарату, підвищуючи їх поступово. Можливий перехід з депресивної фази маніакально-депресивного психозу на маніакальну стадію. Якщо стан хворого не покращується протягом 3-4 тижнів, подальша терапія недоцільна.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблктки - 1 таб. Діюча речовина: амітриптиліну гідрохлорид (28,30 мг), у перерахунку на амітриптилін – 25,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 51,10 мг, крохмаль картопляний – 14,47 мг, целюлоза мікрокристалічна – 4,00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,08 мг, желатин – 1,05 мг, кальцію стеарат – 1,00 мг. Пігулки 25 мг. По 50 таблеток у банку полімерну з поліпропілену або поліетилену або банку полімерну з поліпропілену або поліетилену з контролем першого розтину та амортизатором. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 5 контурних осередкових упаковок або кожну банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого із сіруватим до білого із жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо амітриптилін швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Розподіл. Концентрація амітриптиліну в плазмі різних пацієнтів істотно відрізняється. Біодоступність амітриптиліну становить 30-60%, його активного метаболіту нортриптиліну – 46-70%. Амітриптилін значною мірою (на 95%) пов'язується з білками плазми. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) - 0,04-0,16 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (ТCmах) після прийому внутрішньо – 4-8 год, а рівноважна концентрація настає приблизно через тиждень після початку лікування. Об'єм розподілу дорівнює приблизно 5-10 л/кг. Ефективні терапевтичні концентрації у крові для амітриптиліну – 50-250 мг/мл, для нортриптиліну – 50-150 мг/мл. І амітриптилін, і нортриптилін проникають через плаценту та виводяться з грудним молоком. Метаболізм. Амітриптилін метаболізується в печінці та значною мірою (близько 50%) піддається метаболізму при первинному проходженні через печінку. При цьому амітриптилін піддається N-деметилювання ізоферментами цитохрому Р450 з утворенням активного метаболіту - нортриптиліну. І амітриптилін, і нортриптилін також піддаються у печінці гідроксилювання. N-окси- та 10-гідроксиметаболіт амітриптиліну та 10-гідроксинортриптилін теж активні. І амітриптилін, і нортриптилін кон'югуються з глюкуроновою кислотою, і ці кон'югати стають неактивними. Основним фактором, що визначає нирковий кліренс, і відповідно концентрацію в плазмі крові, є швидкість гідроксилювання. У невеликої частки людей спостерігається генетично обумовлене уповільнене гідроксилювання.У пацієнтів з порушенням функції печінки час напіввиведення амітриптиліну та нортриптиліну в плазмі збільшено. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми крові – 9-46 год для амітриптиліну та 18-95 год для нортриптиліну. Виводиться амітриптилін переважно нирками та через кишечник у вигляді метаболітів. Тільки невелика частина прийнятої дози амітриптиліну виводиться через нирки у незмінному вигляді. У пацієнтів з порушенням функції нирок виведення метаболітів амітриптиліну та нортриптиліну сповільнене, хоча метаболізм як такий не змінюється. Через зв'язок з білками крові амітриптілін не видаляється з плазми шляхом гемодіалізу. Літні пацієнти. У літніх пацієнтів відзначається збільшення T1/2 та зменшення кліренсу амітриптиліну внаслідок зниження швидкості метаболізму. Пацієнти із порушенням функції печінки. Порушення функції печінки можуть призводити до уповільнення метаболізму амітриптиліну та підвищення його плазмових концентрацій. Пацієнти із порушенням функції нирок. Ниркова недостатність не впливає на кінетику препарату.ФармакодинамікаАмітриптілін – трициклічний антидепресант із групи невиборчих інгібіторів нейронального захоплення моноамінів. Має сильну периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до Н1-гістамінових рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має властивості антиаритмічного лікарського засобу підгрупи Iа, подібно до хінідину в терапевтичних дозах уповільнює шлуночкову провідність (при передозуванні може викликати важку внутрішньошлуночкову блокаду). Механізм антидепресивної дії пов'язаний із збільшенням концентрації норадреналіну в синапсах та/або серотоніну у центральній нервовій системі (ЦНС). Накопичення цих нейромедіаторів відбувається в результаті інгібування їх зворотного захоплення мембранами пресинаптичних нейронів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність бета-адренергічних та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Не пригнічує фермент моноаміноксидазу (МАО). Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Показання до застосуванняЕндогенні депресії та інші депресивні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амітриптиліну та інших компонентів препарату; непереносимість галактози, дефіцит лактози або глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидів (МАО) та протягом 2-х тижнів після їх відміни; інфаркт міокарда (гострий та відновлювальний періоди), порушення атріовентрикулярної та внутрішньошлуночкової провідності (блокади будь-якого ступеня), аритмії, серцева недостатність, брадикардія, вроджений синдром подовженого QT, а також одночасне застосування з препаратами, що призводять до подовження інтервалу QT; гострий делірій; паралітичний ілеус, кишкова непрохідність; пілоростеноз; гостра алкогольна інтоксикація; гостра інтоксикація снодійними, аналгетичними та психоактивними лікарськими засобами; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози із затримкою сечі; гіпокаліємія; дитячий та підлітковий вік до 18 років; вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: При судомних розладах, хронічному алкоголізмі, одночасному прийомі з антипсихотичними і снодійними засобами, захворюваннях крові, бронхіальній астмі, пригніченні кістково-мозкового кровотворення, ішемічної хвороби серця, тахікардії, гіперфункції щитовидної залози, зниженні моторної функції. ), гіперплазії передміхурової залози, порушення сечовипускання, гіпотонії сечового міхура, порушення функції печінки, порушення функції нирок, шизофренії (хоча при його прийомі зазвичай не відбувається загострення продуктивної симптоматики), параноїдної симптоматики, біполярному афективному розладі (після виходу) осіб, схильних до підвищення внутрішньоочного тиску (при вузькому куті передньої камери), у осіб з епілепсією в анамнезі,у літньому віці, одночасному прийомі з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСіН).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності не рекомендується. Під час вагітності амітриптилін слід застосовувати, лише якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування високих доз трициклічних антидепресантів у першому та третьому триместрі вагітності може негативно позначитися на психофізичному розвитку новонародженого, включаючи зміну поведінки та неврологічних функцій. При призначенні амітриптиліну вагітним жінкам у новонароджених відзначалися сонливість, ажитація та пригнічення дихання, а при призначенні нортриптиліну (метаболіт амітриптиліну) – затримка сечі. У разі застосування амітриптиліну під час вагітності, особливо у III триместрі, необхідно попередити пацієнтку про високий ризик негативного впливу на плід. Застосування амітриптиліну в період грудного вигодовування не рекомендується, оскільки діюча речовина проникає у грудне молоко. Встановлено, що відношення концентрацій амітриптиліну "грудне молоко/плазма крові" становить 0,4-1,5. У дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні матір'ю, яка приймає амітриптилін, можуть виникати небажані реакції, описані в розділі "Побічна дія". За необхідності прийому препарату слід утриматися від годування груддю.Побічна діяНебажані реакції (HP) згруповані за системами та органами відповідно до словника MedDRA та класифікації частоти розвитку HP ВООЗ: дуже часто (≥10%); часто (≥ 1% та Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: пригнічення кістковомозкового кровотворення, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія. Порушення психіки Часто: дезорієнтація, тривога, збудження, дратівливість, психоз, галюцинації, кошмарні сновидіння, порушення концентрації уваги. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови, підвищена стомлюваність, слабкість, сонливість, безсоння, тремор, парестезії, атаксія, периферична невропатія. Нечасто: екстрапірамідні порушення (пізня дискінезія, змащена мова, підвищення судомної готовності, судоми). Порушення з боку органу зору Часто: нечіткість зору, порушення акомодації. Порушення з боку органу слуху та рівноваги Дуже часто: запаморочення, шум у вухах. Порушення з боку серця Дуже часто: аритмія, порушення серцевої провідності, що реєструються лише на ЕКГ, але не проявляються клінічно (збільшення інтервалу QT, розширення комплексу QRS), екстрасистолія, відчуття серцебиття, тахікардія. Нечасто: серцева недостатність (погіршення наявного порушення функції серця), неспецифічні зміни на ЕКГ у пацієнтів, які не страждають на захворювання серця. Дуже рідко: фібриляція передсердь, фібриляція шлуночків, асистолія, інфаркт міокарда. Порушення з боку судин Дуже часто: ортостатична гіпотензія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: сухість слизової оболонки порожнини рота, порушення смаку (гіркий або солоний присмак у роті), відчуття дискомфорту в епігастрії, гастралгія, запор, нудота, діарея, блювання, печія, анорексія, стоматит, потемніння язика, збільшення слю. Рідко: паралітична кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: холестатична жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Дуже часто: підвищене потовиділення. Рідко: алопеція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто: затримка сечі, затримка початку сечовипускання, лакіурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Часто: порушення лібідо, потенції, набряк яєчок. Нечасто: гінекомастія, галакторея. Порушення з боку ендокринної системи Нечасто: зміна секреції антидіуретичного гормону (АДГ). Рідко: гіпо-або гіперглікемія, глюкозурія, порушення толерантності до глюкози. Порушення з боку імунної системи Нечасто: шкірний висип, свербіж, кропив'янка. Рідко: фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя та губ. Порушення з боку обміну речовин та харчування Нечасто: збільшення маси тіла за тривалого застосування. Рідко: гіперпірексія, зниження маси тіла. Частота невідома: гіперкаліємія. Лабораторні та інструментальні дані Дуже рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто: стомлюваність. Синдром "скасування": після тривалого застосування при різкому припиненні прийому можуть виникати такі небажані реакції, як нудота, блювання, діарея, біль голови, нездужання, безсоння, незвичайні сновидіння, незвичайне збудження, дратівливість; після тривалого застосування при поступовій відміні – дратівливість, порушення сну, незвичайні сновидіння. Ці симптоми не свідчать про розвиток звикання препарату. Повідомлялося про розвиток суїцидальних думок чи поведінки під час лікування амітриптиліном або після його відміни.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Спільне застосування з серотонінергічними діючими речовинами (такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну синдрому. Інгібітори МАО Одночасний прийом амітриптиліну та інгібіторів моноаміноксидази (МАО) може спричинити серотоніновий синдром (можливі ажитація, сплутаність свідомості, тремор, міоклонус, гіпертермія). Амітриптилін може бути призначений через 14 днів після припинення лікування незворотними інгібіторами МАО та як мінімум через 1 день після припинення терапії оборотним інгібітором МАО типу А – моклобемідом. Інгібітори МАО можуть бути призначені через 14 днів після закінчення прийому амітриптиліну. СІОЗС Необхідно бути обережними при сумісному застосуванні амітриптиліну з СІОЗС (флуоксетин, флувоксамін). Їхнє одночасне призначення призводить до підвищення концентрації амітриптиліну в плазмі крові внаслідок інгібування ізоферменту CYP2D6, що бере участь у метаболізмі ТЦА. Пацієнти, які отримують таку терапію, повинні перебувати під суворим наглядом лікаря через ризик розвитку токсичних реакцій. Антихолінергічні препарати Оскільки ТЦА, у тому числі амітриптилін, можуть посилювати дію антихолінергічних препаратів на органи зору, ЦНС, кишечник та сечовий міхур, слід уникати їх одночасного застосування через ризик розвитку паралітичної кишкової непрохідності. При прийомі ТЦА у поєднанні з антихолінергічними препаратами або нейролептиками, особливо в спеку, можливий розвиток гіперексії. Симпатоміметики Амітриптилін може посилювати дію адреналіну, норадреналіну, ефедрину, ізопреналіну, фенілефрину та фенілпропаноламіну на серцево-судинну систему. Внаслідок цього не варто застосовувати анестетики, протинабрякові засоби та інші препарати, що містять ці речовини, одночасно з амітриптіліном. Препарати, що знижують симпатичну активність Амітриптилін може знижувати гіпотензивний ефект гуанетидину, бетанідину, резерпіну, клонідину та метилдопи. При одночасному прийомі ТЦА необхідно скоригувати гіпотензивну терапію. Препарати, які пригнічують ЦНС При одночасному застосуванні з блокаторами Hi-гістамінових рецепторів, клонідином, алкоголем та барбітуратами можливе посилення гнітючої дії на ЦНС. Амітриптилін може посилювати ефекти інших препаратів, що пригнічують ЦНС. Препарати, що подовжують інтервал QT Одночасний прийом амітриптиліну та препаратів, що подовжують інтервал QT: антиаритміків (хінідин), антигістамінних препаратів (астемізол та терфенадин), деяких нейролептиків (особливо пімозиду та сертиндолу), цизаприду, галофантрину та соталолу – підвищує ризик розвитку. Протигрибкові препарати Протигрибкові препарати, такі як флуконазол та тербінафін, підвищують концентрацію трициклічних антидепресантів у сироватці та, відповідно, їх токсичність. Можливі непритомності та розвиток пароксизмів шлуночкової тахікардії (torsade de pointes). Барбітурати та індуктори мікросомальних ферментів печінки Барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки, наприклад рифампіцин та карбамазепін можуть посилити метаболізм ТЦА, і внаслідок чого знизити концентрацію ТЦА у плазмі крові та зменшити їх ефективність. Циметидин та метилфенідат, а також блокатори "повільних" кальцієвих каналів При одночасному застосуванні з циметидином, метилфенідатом та блокаторами "повільних" кальцієвих каналів можливе уповільнення метаболізму амітриптиліну, підвищення його концентрації у плазмі крові та розвиток токсичних ефектів. Нейролептики При сумісному призначенні з нейролептиками слід враховувати, що ТЦА та нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного, знижуючи поріг судомної готовності. Непрямі антикоагулянти При одночасному застосуванні амітриптиліну та непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індадіону) можливе підвищення антикоагулянтної активності останніх. Глюкокортикостероїдні засоби Амітриптилін може посилювати депресію, спричинену глюкокортикостероїдами (ГКС). Протисудомні засоби При сумісному застосуванні з протисудомними ЛЗ можливе посилення гнітючої дії на ЦНС, зниження порога судомної активності (при використанні у високих дозах) та зниження ефективності останніх. Антитиреоїдні засоби Через ризик розвитку аритмій необхідно дотримуватись особливої ​​обережності при призначенні амітриптиліну пацієнтам з гіперфункцією щитовидної залози або пацієнтам, які отримують антитиреоїдні препарати. Одночасний прийом амітриптиліну та ЛЗ для лікування тиреотоксикозу підвищує ризик розвитку агранулоцитозу. Холіноблокатори, фенотіазини та бензодіазепіни При сумісному застосуванні з холіноблокаторами, фенотіазинами та бензодіазепінами можливе взаємне посилення седативного та центрального холіноблокуючого ефектів та ризику виникнення епілептичних нападів (зниження порога судомної активності). Пероральні контрацептиви Естрогеновмісні пероральні протизаплідні лікарські засоби та естрогени можуть підвищувати біодоступність амітриптиліну. Для відновлення ефективності або зниження активності може бути необхідним зменшення дози або естрогену, або амітриптиліну. Однак, може знадобитися і відміна препарату. Інгібітори ацетал'дегіддегідрогенази Спільне застосування з дисульфірамом та іншими інгібіторами ацетальдегіддегідрогенази може збільшити ризик розвитку психотичних станів та сплутаності свідомості. Фенітоїн ТЦА можуть підвищувати сироваткову концентрацію фенітоїну та, відповідно, підвищувати ризик виникнення його токсичних ефектів (атаксія, гіперрефлексія, ністагм, тремор). Звіробій продірявлений Одночасне застосування амітриптиліну та препаратів, що містять Звіробій продірявлений, може призвести до посилення метаболізму амітриптиліну та зниження максимальної сироваткової концентрації амітриптиліну на 20%, внаслідок індукції його метаболізму ізоферментом GYP3A4 печінки. Теоретично можливе підвищення ризику виникнення серотонінового синдрому. Літій При одночасному застосуванні препаратів літію та трициклічних антидепресантів може підвищуватись ризик виникнення психотичних симптомів та токсичних ускладнень з боку ЦНС навіть на фойє терапевтичних концентрацій літію у плазмі крові. Описані випадки виникнення манії, міоклонуса, тремору, тоніко-клонічних судом, розладів пам'яті, сплутаності свідомості, дезорганізації мислення, галюцинацій, серотонінового синдрому і злоякісного нейролептичного синдрому, що починалися через кілька днів після початку комбінованої терапії, або препаратів літію. Літні пацієнти особливо схильні до таких реакцій.Спосіб застосування та дозиДоза визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта, і її слід дотримуватися. Призначають внутрішньо під час або після їди. Початкова добова доза прийому внутрішньо становить 25-50 мг, розділена на 2 прийоми протягом дня, або як одноразового прийому за 2 години до сну. Потім дозу поступово збільшують на 25-50 мг до отримання бажаного антидепресивного ефекту. Оптимальна добова терапевтична доза становить 150-200 мг (максимальна частина дози приймається на ніч). При тяжких депресіях, резистентних до терапії, збільшують дозу до 300 мг в умовах стаціонару (максимальна доза для амбулаторних пацієнтів - 150 мг на добу). У цих випадках лікування доцільно починати з внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення препарату, застосовуючи при цьому вищі початкові дози, прискорюючи нарощування дозувань під контролем соматичного стану. Після отримання стійкого антидепресивного ефекту через 2-4 тижні дози поступово та повільно знижують. У разі появи ознак депресії при зниженні доз необхідно повернутись до попередньої дози. Якщо стан пацієнта не покращується протягом 3-4 тижнів лікування, то подальша терапія є недоцільною. Тривалість терапії. Лікування антидепресантами є симптоматичним і має бути досить тривалим. Середня тривалість терапії зазвичай становить 6 місяців. і більше із метою попередження рецидиву. Літні пацієнти (старше 65 років). У пацієнтів похилого віку початкова доза, що рекомендується, 25 мг/добу за 2 години перед сном. Подальше підвищення дози слід проводити поступово через день, досягаючи при необхідності дози 75-100 мг на добу. Пацієнти із порушенням функції нирок. У разі порушення функції нирок корекція дози не потрібна. Пацієнти із порушенням функції печінки. При порушенні функції печінки та уповільненні метаболізму препарат слід застосовувати з обережністю. Залежно від концентрації амітриптиліну в плазмі можлива корекція дози. Припинення терапії. При припиненні терапії відміну препарату рекомендується проводити поступово протягом декількох тижнів, щоб уникнути розвитку синдрому "скасування". Симптоми відміни: головний біль, нудота, блювання, діарея, нездужання, порушення сну, незвичайні сновидіння, ажитація, руховий неспокій, дратівливість та загальне погане самопочуття. Ці симптоми є ознаками залежності від препарату. Якщо ви забули прийняти свою щоденну дозу, рекомендується почекати до наступного прийому за розкладом і прийняти одноразову дозу. Повторний курс терапії. При призначенні повторного курсу лікування амітриптилін пацієнтові необхідно провести додаткове загальне клінічне обстеження.ПередозуванняСпецифічного антидоту для усунення симптомів гострого отруєння ТЦА немає. У дорослих пацієнтів прийом більше 500 мг препарату спричиняє помірно виражену або важку інтоксикацію. Передозування амітриптилином (більше 1000 мг) може призвести до смерті. Є повідомлення про фатальну аритмію, що виникла через 56 годин після передозування амітриптиліну. Симптоми Симптоми можуть розвиватися повільно і непомітно, або різко і раптово. Протягом перших годин спостерігаються сонливість або збудження, ажитація та галюцинації. Антихолінергічні симптоми: мідріаз, тахікардія, затримка сечі, сухість слизових оболонок, уповільнення моторики кишечника, судоми, підвищення температури, раптове пригнічення ЦНС, зниження рівня свідомості до коми, придушення дихання. Симптоми з боку серцево-судинної системи: аритмії (шлуночкова тахіаритмія, порушення серцевого ритму на кшталт torsade des pointes, фібриляція шлуночків). На ЕКГ характерне подовження інтервалу PR, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT, сплощення або інверсія зубця Т, депресія сегмента ST і блокада внутрішньосерцевої провідності різного ступеня, яка може прогресувати аж до зупинки серця. Розширення комплексу QRS зазвичай корелює з тяжкістю токсичних ефектів унаслідок гострого передозування. Серцева недостатність, зниження артеріального тиску, кардіогенний шок. Метаболічний ацидоз, гіпокаліємія. Після пробудження знову можлива сплутаність свідомості, збудження, галюцинації, атаксія. Лікування Госпіталізація (у відділення інтенсивної терапії). Лікування носить симптоматичний та підтримуючий характер. Зондування та промивання шлунка, навіть якщо після прийому препарату пройшов тривалий час, з попереднім призначенням активованого вугілля. У разі тяжкої інтоксикації необхідно вводити 1-3 мг фізостигміну внутрішньовенно. Оскільки фізостигміну саліцилат швидко метаболізується, його необхідно вводити повторно, кілька разів, у разі будь-якого загрозливого життя ускладнення (аритмія, судоми, глибока кома). Ретельне спостереження навіть якщо випадок здається не ускладненим. Спостереження за рівнем свідомості, пульсом, артеріальним тиском та диханням. Частий контроль за рівнем електролітів у сироватці крові та газів крові.Контроль прохідності дихальних шляхів у разі потреби повинен здійснюватися з використанням інтубації. Для запобігання можливої ​​зупинки дихання рекомендується використовувати апарат штучного дихання (ШВЛ). Постійний ЕКГ-моніторинг та контроль функції серця протягом 3-5 днів. При розширенні інтервалів QRS, серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії.Для запобігання можливої ​​зупинки дихання рекомендується використовувати апарат штучного дихання (ШВЛ). Постійний ЕКГ-моніторинг та контроль функції серця протягом 3-5 днів. При розширенні інтервалів QRS, серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії.Для запобігання можливої ​​зупинки дихання рекомендується використовувати апарат штучного дихання (ШВЛ). Постійний ЕКГ-моніторинг та контроль функції серця протягом 3-5 днів. При розширенні інтервалів QRS, серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії.серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії.серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії. Амітриптілін не виводиться за допомогою гемодіалізу. За необхідності проводиться кардіоверсія, дефібриляція. Для лікування недостатності кровообігу слід використовувати плазмозамінники, а у тяжких випадках – інфузії добутаміну з початковою швидкістю 2-3 мкг/кг на хвилину із збільшенням дози залежно від відповіді. При збудженні та судомах можливе застосування діазепаму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДепресія супроводжується підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень та суїциду (суїцидальних подій). Цей ризик зберігається до значного покращення стану. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні бути під ретельним наглядом до появи такого поліпшення. У клінічній практиці поширене збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання. Інші психіатричні стани, щодо яких призначається амітриптилін, також можуть супроводжуватися підвищеним ризиком суїцидальних подій. Крім того, ці стани можуть супроводжувати великий депресивний розлад. Тому при лікуванні пацієнтів з іншими психіатричними станами повинні дотримуватися ті ж запобіжні заходи, що і при лікуванні пацієнтів з великим депресивним розладом. Відомо, що пацієнти з пов'язаними із суїцидом подіями в анамнезі або значною мірою проявляють суїцидальне мислення, перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних вчинків і повинні ретельно спостерігатися під час лікування. Мета-аналіз плацебо-контрольованих випробувань антидепресантів за участю дорослих пацієнтів з психіатричними порушеннями продемонстрував наявність підвищеного ризику суїцидальної поведінки у пацієнтів, молодших 25 років, які отримують антидепресанти, порівняно з групою плацебо. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, і негайно звертатися за консультацією до лікаря при появі таких симптомів. Необхідно бути обережними при застосуванні амітриптиліну у пацієнтів, які отримують інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними вродженими станами, що супроводжуються непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозно-галактозною мальабсорбцією, не слід приймати цей лікарський засіб. Амітриптилін не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через недостатність даних про ефективність та безпеку ТЦА у цієї групи пацієнтів. Застосування амітриптиліну у пацієнтів усіх вікових груп пов'язане з ризиком виникнення побічних ефектів із боку серцево-судинної системи. При застосуванні високих доз можливий розвиток порушень ритму серця та тяжкого зниження артеріального тиску. У пацієнтів, які страждають на захворювання серця, ці явища можуть виникнути при призначенні звичайної дози. При розвитку маніакального стану амітриптілін має бути скасовано. Гіперглікемія/Цукровий діабет Епідеміологічні дослідження виявили підвищений ризик розвитку цукрового діабету у пацієнтів із депресією, які отримують ТЦА. Таким чином, пацієнти з встановленим діагнозом цукрового діабету або факторами ризику розвитку цукрового діабету, які приймають амітриптилін, повинні проходити відповідне обстеження з визначенням вмісту глюкози у крові. У пацієнтів з цукровим діабетом лікування амітриптиліном може змінювати дію інсуліну та концентрацію глюкози в крові, тому може знадобитися коригування дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Застосування анестетиків під час курсу лікування три/тетрациклічними антидепресантами може збільшити ризик виникнення аритмії та зниження артеріального тиску. Слід по можливості припинити прийом амітриптиліну за кілька днів до хірургічного втручання. У разі необхідності невідкладного хірургічного втручання анестезіолога має бути попереджено про лікування пацієнта препаратом. У період лікування слід виключити вживання алкоголю. Після тривалого застосування різке припинення терапії у деяких пацієнтів може призвести до виникнення синдрому відміни. Щоб уникнути його виникнення, рекомендується поступове скасування амітриптиліну протягом декількох тижнів. Лікування амітриптиліном у похилому віці має проходити під ретельним контролем, із застосуванням мінімальних доз препарату та поступовим їх підвищенням, щоб уникнути розвитку деліріозних розладів, гіпоманії та інших ускладнень. У пацієнтів, які застосовують контактні лінзи, зниження утворення сльози та накопичення слизового секрету, внаслідок м-холіноблокуючої дії ТЦА, може призвести до пошкодження епітелію рогівки. Внаслідок антихолінергічного ефекту амітриптиліну можливий напад підвищення внутрішньоочного тиску. Сухість слизової оболонки порожнини рота може призвести до виникнення змін на її поверхні, запальних реакцій, відчуття печіння та карієсу. Рекомендується відвідувати стоматолога. При застосуванні ТЦА та поєднанні з іншими серотонінергічними препаратами можливе виникнення серотонінового синдрому. Викликаний надлишком серотоніну синдром може принести до летального результату і включає наступні симптоми: нервово-м'язове збудження (посмикування м'язів, гіперрефлексія, міоклонус, ригідність), вегетативні зміни (гіпертермія,тахікардія, зміна артеріального тиску, підвищене потовиділення, гіперемія шкірних покривів, розширені зіниці, діарея), зміни психічного стану (занепокоєння, збудження, сплутаність свідомості, кома). Внаслідок прийому амітриптиліну можливий розвиток агранулоцитозу. Амітриптилін повинен використовуватися з особливою обережністю у пацієнтів із судомними розладами та епілепсією в анамнезі, оскільки амітриптилін знижує поріг судомної готовності, що може призвести до зниження ефективності лікування антиепілептичними препаратами. Ця група пацієнтів має підвищений ризик розвитку судомних нападів на фоні застосування амітриптиліну. Епідеміологічні дослідження, що включають пацієнтів старше 50 років, продемонстрували підвищений ризик розвитку переломів у осіб, які приймають СІОЗ та ТЦА. Механізм, що веде до підвищення ризику переломів, невідомий. Перед початком лікування амітриптилін пацієнтові необхідно провести корекцію гіпокаліємії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому амітриптиліну забороняється керування транспортними засобами, а також обслуговування механізмів та виконання інших видів робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій та точних рухів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: амітріптілін 25 мг. Таблетки по 25 мг, 50 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиПігулки від білого до білого з трохи жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивне, тимолептичне, седативне.ФармакокінетикаБіодоступність амітриптиліну становить 30-60%. Зв'язування із білками плазми 82-96%. Vd – 5-10 л/кг. Метаболізується із утворенням активного метаболіту нортриптиліну. T1/2 - 31-46 год. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаМеханізм антидепресивної дії пов'язують із підвищенням концентрації норадреналіну у синапсах та/або серотоніну в ЦНС за рахунок пригнічення зворотного нейронального захоплення цих медіаторів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність β-адренорецепторів та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Чинить також деяку аналгетичну дію, яка, як вважають, може бути пов'язана зі змінами концентрацій моноамінів у ЦНС, особливо серотоніну, та впливом на ендогенні опіоїдні системи. Має виражену периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до гістамінових H1-рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має противиразкову дію, механізм якої обумовлений здатністю блокувати гістамінові H2-рецептори в парієтальних клітинах шлунка, а також надавати седативну та м-холіноблокуючу дію (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки зменшує больовий синдром, сприяє прискоренню загоєння виразки). Ефективність при нічному нетриманні сечі обумовлена, мабуть, антихолінергічною активністю, що призводить до підвищення здатності сечового міхура до розтягування, прямою β-адренергічною стимуляцією, активністю агоністів α-адренорецепторів, що супроводжується підвищенням тонусу сфінктера та центральною блокадою захоплення серотоніна. Механізм терапевтичної дії при нервовій булімії не встановлений (можливо подібний до такого при депресії). Показана чітка ефективність амітриптиліну при булімії у хворих як без депресії, так і за її наявності, при цьому зниження булімії може відзначатися без супутнього послаблення самої депресії. При проведенні загальної анестезії знижує артеріальний тиск і температуру тіла. Чи не інгібує МАО. Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.ІнструкціяВсередину, не розжовуючи, відразу після їди (для зменшення подразнення слизової оболонки шлунка). Досягши терапевтичного ефекту дозу можна поступово знижувати до мінімальної ефективної залежно від стану пацієнта. Тривалість курсу лікування визначається станом пацієнта, ефективністю і переносимістю терапії, що проводиться, і може становити від декількох місяців до 1 року, а при необхідності і більше.Показання до застосуванняДепресії (особливо ефективний при тривожно-депресивних станах), змішані емоційні розлади та порушення поведінки, фобічні розлади, дитячий енурез (за винятком дітей з гіпотонічним сечовим міхуром), психогенна анорексія, булімічний невроз, сильні болі неврогенного характеру, профіл.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, токсичне пригнічення ЦНС, декомпенсований порок серця, гострий і відновлювальний період інфаркту міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, гіпертонічна хвороба III ступеня, гострі захворювання печінки та нирок, захворювання крові, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. залози, атонія сечового міхура, пілоростеноз, паралітична непрохідність кишечника, сумісне застосування з інгібіторами МАО, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 6 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 6 років.Побічна діяЗ боку нервової системи та органів чуття: порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, сонливість. З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): тахікардія, аритмія, ортостатична артеріальна гіпертензія, зміни картини крові, у т.ч. агранулоцитоз. З боку органів шлунково-кишкового тракту: стоматит, порушення смаку, анорексія, нудота, блювання, відчуття дискомфорту в епігастрії, сухість у роті, затримка випорожнень, непрохідність кишечника, порушення функції печінки (рідко). Інші: висипання на шкірі, випадання волосся, збільшення лімфатичних вузлів, лихоманка, гінекомастія, галакторея, зміна секреції АДГ, зниження лібідо, потенції, підвищення маси тіла при тривалому застосуванні, затримка сечовипускання.Взаємодія з лікарськими засобамиНейролептики, седативні та снодійні засоби, протисудомні препарати, центральні та наркотичні анальгетики, засоби для наркозу, алкоголь потенціюють пригнічуючу дію на ЦНС. Посилює гіпотензивний ефект катехоламінів, блокує антигіпертензивну дію гуанетидину та препаратів із подібним механізмом дії. Циметидин підвищує концентрацію амітриптиліну у плазмі. Поєднання з нейролептиками та/або антихолінергічними препаратами може спричинити фебрильну температурну реакцію, паралітичну кишкову непрохідність.Спосіб застосування та дозиДорослим при депресії початкова доза - 25-50 мг на ніч, потім поступово доза може бути збільшена з урахуванням ефективності та переносимості препарату до максимальної 300 мг на добу на 3 прийоми (найбільша частина дози приймається на ніч). У літньому віці при легких порушеннях, а також при нервовій булімії, у складі комплексної терапії при змішаних емоційних розладах та порушеннях поведінки, психозах при шизофренії та алкогольній абстиненції призначають у дозі 25-100 мг/добу (на ніч), після досягнення терапевтичного ефекту переходять на мінімальну ефективну дозу – 10-50 мг на добу. Для профілактики мігрені, при хронічному больовому синдромі нейрогенного характеру (в т.ч. тривалих головних болях), а також у комплексній терапії виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки – від 10-12,5-25 до 100 мг/добу (максимальна частина дози приймається на ніч). Дітям як антидепресант: від 6 до 12 років - 10-30 мг/сут або 1-5 мг/кг/сут дробно, у підлітковому віці - до 100 мг/сут. При нічному енурезі в дітей віком 6-10 років - 10-20 мг/сут на ніч, 11-16 років - до 50 мг/сут.ПередозуванняСонливість, дезорієнтація, сплутаність свідомості, розширення зіниць, підвищення температури тіла (лихоманка), задишка, дизартрія, збудження, галюцинації, судомні напади, ригідність м'язів, ступор, кома, блювання, аритмія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасний прийом з інгібіторами МАО може призвести до смерті. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та амітриптиліну (та інших трициклічних антидепресантів) має становити не менше 14 днів. Амітриптилін у дозі вище 150 мг на добу знижує поріг судомної активності, тому зростає ризик виникнення судомних нападів у хворих із такими в анамнезі. На час лікування забороняється керування транспортними засобами, обслуговування механізмів та інші види робіт, що вимагають підвищеної уваги. Лікування хворих похилого віку необхідно ретельно контролювати, застосовуючи мінімальні дози препарату, підвищуючи їх поступово. Можливий перехід з депресивної фази маніакально-депресивного психозу на маніакальну стадію. Якщо стан хворого не покращується протягом 3-4 тижнів, подальша терапія недоцільна.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. Активні речовини: кломіпраміну гідрохлорид 25 мг; допоміжні речовини: лактоза; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний безводний; стеаринова кислота; тальк; магнію стеарат; гліцерин (85%); гідроксипропілметилцелюлоза; сополімер вінілпіролідон/вінілацетату; титану діоксид; сахароза кристалічна; ПВП К30; дисперсний жовтий 15093 анстед (заліза оксид жовтий (EEC172) 5% + титану діоксид 95% (ЕЕС171); поліетиленгліколь 8000 (макрогол 8000), МКЦ Упаковка: у блістері 10 шт.; у пачці картонної 2 або 3 блістери.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.Спосіб застосування та дозиПеред початком терапії слід усунути гіпокаліємію. Режим дозування та спосіб застосування препарату встановлюють індивідуально з урахуванням стану пацієнта. Мета лікування полягає у досягненні оптимального ефекту при застосуванні якомога нижчих доз препарату та обережному їх підвищенні. Слід дотримуватись особливої ​​обережності при підвищенні доз у пацієнтів похилого віку та підлітків, які загалом більш чутливі до препарату Анафраніл, ніж пацієнти проміжних вікових груп. Депресія, обсесивно-компульсивні синдроми та фобії Початкова добова доза становить 75 мг; призначають препарат Анафраніл по 25 мг 2-3 рази на добу або Анафраніл СР по 75 мг 1 раз на добу (переважно ввечері). Потім протягом першого тижня лікування дозу препарату поступово підвищують, наприклад, на 25 мг через кожні кілька днів (залежно від переносимості) до досягнення добової дози, що становить 100-150 мг. У тяжких випадках добова доза може бути підвищена до максимальної 250 мг. Після того, як буде досягнуто покращення стану, пацієнта переводять на підтримуючу дозу препарату, що становить 50-100 мг (2-4 табл. препарату Анафраніл або 1 табл. препарату Анафраніла CP). Панічні атаки, агорафобія Початкова доза препарату Анафраніл становить 10 мг на добу. Потім, залежно від переносимості препарату Анафраніл, його підвищують дозу до досягнення бажаного ефекту. Добова доза препарату Анафраніл значною мірою варіює і може становити від 25 до 100 мг. При необхідності можливе підвищення дози до 150 мг на добу. Рекомендується не припиняти лікування протягом принаймні 6 місяців, повільно знижуючи протягом цього часу підтримуючу дозу препарату. Катаплексія, супутня нарколепсії Добова доза препарату Анафраніл становить 25-75 мг. Хронічні больові синдроми Режим дозування встановлюють індивідуально. Добова доза препарату Анафраніл значною мірою варіює і може становити від 10 мг до 150 мг. При цьому слід враховувати супутній прийом аналгетичних засобів та можливість зменшення використання останніх. Пацієнти похилого віку. Початкова доза становить 10 мг на добу. Потім поступово приблизно протягом 10 днів добову дозу препарату підвищують до оптимального рівня, який становить 30-50 мг. Діти та підлітки Обсесивно-компульсивні синдроми Початкова доза становить 25 мг на добу. Протягом перших 2 тижнів дозу поступово підвищують, з урахуванням переносимості, до досягнення добової дози або рівної 100 мг, або обчисленої з розрахунку 3 мг/кг – залежно від того, яка доза менша. Протягом наступних кількох тижнів дозу продовжують поступово підвищувати до досягнення добової дози або рівної 200 мг або обчисленої з розрахунку 3 мг/кг - залежно від того, яка доза менша. Нічний енурез Початкова добова доза препарату Анафраніл для дітей віком 5-8 років становить 20-30 мг; для дітей віком 9–12 років – 25–50 мг; для дітей старше 12 років – 25–75 мг. Застосування більш високих доз показане тим пацієнтам, які повністю відсутній клінічний ефект після 1 тижня лікування. Зазвичай вся добова доза препарату призначається в один прийом після вечері, але в тих випадках, коли мимовільне сечовипускання відзначається в ранні нічні години, частина дози препарату Анафраніл призначають раніше - у 16 ​​годин. Після досягнення бажаного ефекту лікування слід продовжувати протягом 1-3 місяців поступово знижуючи дозу препарату АнафранілУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: кломіпраміну гідрохлорид 75 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат, поліакрилат дисперсійний 30%, кальцію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гідроксипропілцелюлоза, тальк, титану діоксид, поліоксил 40 гідрогенізована рицинова олія, заліза оксид червоний. Пігулки покриті оболонкою 25 мг по 10 прим. у блістері. 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиРожеві капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з ризиком на обох сторонах. З одного боку видавлено "С/G", з іншого боку "G/D".Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування Кломіпрамін повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Системна біодоступність незміненого кломіпраміну становить близько 50%. Таке зниження біодоступності обумовлено ефектом "першого проходження" через печінку з утворенням активного метаболіту, N-десметилкломіпраміну. Після прийому препарату в дозі 75 мг максимальна плазмова концентрація (Сmах) склала 32,55±8,10 нг/мл за часу досягнення максимальної концентрації (Тmах) 9,00±1,81 год. сут рівноважна концентрація кломіпраміну в плазмі встановлюється в діапазоні від 20 до 175 нг/мл. Значення рівноважної концентрації активного метаболіту N-десметилкломіпраміну на 40-85% вище, ніж концентрація кломіпраміну. Розподіл Зв'язок кломіпраміну з білками плазми становить 97.6%. Кломіпрамін екстенсивно розподіляється в організмі, що здається обсяг розподілу становить близько 12-17 л/кг маси тіла. Концентрації кломіпраміну в спинномозковій рідині складають близько 2% від концентрацій його у плазмі крові. Кломіпрамін проникає у грудне молоко, де визначається у концентраціях, близьких до концентрацій у плазмі крові, а також проникає через гематоплацентарний бар'єр. Метаболізм Кломіпрамін метаболізується головним чином шляхом деметилювання з утворенням активного метаболіту N-десметилкломіпраміну. У цій реакції беруть участь кілька ізоферментів цитохрому Р450, але переважно ізоферменти CYP3A4, CYP2C19 та ізофермент CYP1A2. Кломіпрамін і N-десметилкломіпрамін гідроксилюються до 8-гідроксикломіпроміну або 8-гідрокси-десметилкломіпраміну. Кломіпрамін також гідроксилюється в положенні 2; N-десметилкломіпрамін може надалі деметилюватися до дідесметилкломіпраміну 2- та 8-гідроксиметаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів з сечею. Біотрансформація двох активних форм препарату: кломіпраміну та N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- та 8-гідроксикломіпраміну каталізується ізоферментом CYP2D6.8-гідроксиметаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів із сечею.Біотрансформація двох активних форм препарату: кломіпраміну та N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- та 8-гідроксикломіпраміну каталізується ізоферментом CYP2D6. Виведення Після одноразового прийому близько 2/3 кломіпраміну виводиться у вигляді водорозчинних кон'югатів із сечею та приблизно 1/3 – з калом. У незміненому вигляді із сечею виводиться близько 2% дози кломіпраміну та близько 0,5% десметилкломіпраміну. Період напіввиведення з плазми дексметилкломіпраміну становить у середньому 21 год (діапазон коливань від 12 до 36 год), Т1/2 десметилкломіпраміну – в середньому 36 год. Вплив їжі Їжа не має серйозного впливу на фармакокінетику кломіпраміну, можливо незначне уповільнення всмоктування при одночасному застосуванні. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку внаслідок зниження інтенсивності метаболізму 8-гідроксикломіпроміну або 8-гідрокси-М-десметилкломіпраміну. Кломіпрамін також гідроксилюється в положенні 2; N-десметилкломі прамінможе надалі деметилюватися до дідесметилкломіпраміну 2- та 8-гідроксиметаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів нирками. Біотрансформація двох активних форм препарату: кломіпраміну та N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- та 8-гідроксикломіпраміну каталізується ізоферментом CYP2D6. Оскільки кломіпрамін переважно метаболізується в печінці у присутності ізоферментів CYP2D6, CYP3A4, CYP 2С19 та CYP1A2, порушення функції печінки може впливати на фармакокінетику препарату. У пацієнтів з порушенням функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Незважаючи на те, що вплив расової належності на фармакокінетику препарату поглиблено не вивчався, відомо, що метаболізм кломіпраміну залежить від генетичних факторів, які можуть призводити до зміни метаболізму активної речовини, так і його метаболіту. Метаболізм кломіпраміну у представників європеоїдної та азіатської (особливо, представників Японської та Китайської національностей) рас може відрізнятися. Особливості фармакокінетики препарату Анафраніл CP у формі таблеток пролонгованої дії покритих плівковою оболонкою. Уповільнене вивільнення кломіпраміну при застосуванні препарату Анафраніл CP таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, забезпечує плавний фармакологічний профіль препарату за рахунок підтримки терапевтичної концентрації в плазмі крові на одному рівні протягом більше 24 годин. Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно протягом 9 годин після застосування препарату Анафраніл® СР. Схах після застосування 75 мг кломіпраміну у формі таблеток пролонгованої дії покритих плівковою оболонкою наполовину менше такої після застосування 25 мг кломіпраміну тричі на добу. При цьому експозиція залишається незмінною. Після багаторазового застосування кломіпраміну у формі таблеток пролонгованої дії покритих плівковою оболонкою, досягнуті в рівноважному стані Cmin і Сmах залишаються в межах терапевтичного діапазону. Таблетки Анафраніл® CР пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою, та таблетки Анафраніл®, покриті оболонкою, біоеквівалентні.ФармакодинамікаКломіпрамін є трициклічним антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (неселективний інгібітор зворотного захоплення моноамінів). Вважається, що лікувальна дія кломіпраміну здійснюється за рахунок його здатності інгібувати зворотне нейрональне захоплення норадреналіну (НА) і серотоніну (5-НТ), що вивільняються в синаптичну щілину, причому найбільш важливим є придушення зворотного захоплення серотоніну. Кломіпраміну, крім того, притаманний широкий спектр інших фармакологічних дій: альфа-адреноблокуюча, м-холіноблокуюча, блокада H1-гістамінових та 5НТ-серотонінових рецепторів. Препарат впливає на депресивний синдром загалом, включаючи такі його типові прояви, як психомоторна загальмованість, пригнічений настрій та тривога. Клінічний ефект відзначається зазвичай через 2-3 тижні лікування. Крім того, кломіпрамін має специфічну (що відрізняється від його антидепресивного ефекту) дію при обсесивно-компульсивних розладах. Дія кломіпраміну при хронічних больових синдромах, як обумовлених, так і не обумовлених соматичними захворюваннями, пов'язана, ймовірно, з полегшенням передачі нервового імпульсу, що опосередковується серотоніном та норадреналіном.Показання до застосуванняДорослі Лікування депресивних станів різної етіології, що протікають із різною симптоматикою: ендогенні, реактивні, невротичні, органічні, масковані, інволюційні форми депресії; депресія у пацієнтів з шизофренією та психопатіями; депресивні синдроми, що виникають у старечому віці, обумовлені хронічним больовим синдромом або хронічними соматичними захворюваннями; депресивні порушення настрою реактивної, невротичної чи психопатичної природи; обсесивно-компульсивні синдроми; Фобії; Катаплексія, супутня нарколепсії. Діти та підлітки обсесивно-компульсивні синдроми; В даний час не отримано достатніх доказів ефективності та безпеки застосування препарату Анафраніл СР у дітей та підлітків при лікуванні депресивних станів різної етіології, що протікають з різною симптоматикою, фобій та панічних атак, катаплексії, супутньої нарколепсії та хронічного больового синдрому. Тому застосування препарату Анафраніл СР у дітей та підлітків (0-17 років) при цих показаннях не рекомендується.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кломіпраміну або будь-яких інших компонентів препарату, перехресна підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів групи дибензазепіну. Одночасне застосування з антиаритмічними засобами, які є потужними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (такими як хінідин та пропафенон). Одночасне застосування селективних та неселективних інгібіторів моноамінооксидази (МАО) необоротної дії, а також у період менше 14 днів до та після їх застосування. Протипоказано також одночасне застосування селективних інгібіторів МАО-А оборотної дії (таких як моклобемід) та неселективних інгібіторів МАО оборотної дії (таких як ліпезолід). Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Уроджений синдром подовження інтервалу QТ. Гостра інтоксикація препаратами, що пригнічують функцію ЦНС (наприклад, снодійними, аналгетичними центральної дії, психотропними засобами) або етанолом. Гостра затримка сечі. Гіперплазія передміхурової залози із затримкою сечі. Гострий делірій. Закритокутова глаукома без лікування. Стеноз воротаря шлунка. Паралітична непрохідність кишечника. Не рекомендують застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування. Протипоказано застосування препарату Анафраніл у формі таблеток пролонгованої дії у наступних груп пацієнтів (у зв'язку з неможливістю підбору початкової дози): у дітей за всіма показаннями, крім обсесивно-компульсивних синдромів (у дітей віком з 5 років); у пацієнтів віком 65 років. Якщо у Вас одне з перелічених захворювань перед прийомом препарату, обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. З обережністю слід застосовувати препарат у наступних груп пацієнтів: у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (недостатністю кровообігу, порушеннями серцевого ритму та внутрішньосерцевою провідністю (наприклад, атріовентрикулярною блокадою І-ІІІ ступеня)); у пацієнтів з епілепсією, а також за наявності інших, що призводять до виникнення судомного синдрому факторів, наприклад, при пошкодженнях головного мозку різного генезу, при одночасному застосуванні нейролептичних засобів, у період відмови від алкоголю або відміни препаратів, що мають протисудомні властивості, наприклад, бензодіазепінів ( вважається, що виникнення судом залежить від дози препарату, у зв'язку з чим слід перевищувати рекомендовану добову дозу препарату Анафранил®); у літніх пацієнтів віком до 65 років (у пацієнтів віком від 65 років застосування препарату протипоказано); у пацієнтів із порушенням функції печінки; у пацієнтів із порушенням функції нирок; у пацієнтів з пухлинами мозкового шару надниркових залоз (феохромоцитомою та нейробластомою); у пацієнтів з гіпертиреозом або тих, хто приймає тиреоїдні засоби; у пацієнтів з хронічними запорами, особливо у літніх пацієнтів та пацієнтів, змушених дотримуватися постільного режиму; у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском, у тому числі у пацієнтів із закритокутовою глаукомою; у пацієнтів із затримкою сечі в анамнезі (у тому числі внаслідок гіперплазії простати); при одночасному застосуванні з серотонінергічними препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти або препарати літію.Вагітність та лактаціяДосвід застосування препарату Анафраніл CP при вагітності обмежений. Оскільки є окремі повідомлення про можливий зв'язок між прийомом трициклічних антидепресантів та порушеннями розвитку плода, слід уникати застосування препарату при вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері, безперечно, перевищує потенційний ризик для плода. У тих випадках, коли мати приймала трициклічні антидепресанти в період вагітності аж до настання пологів, у новонароджених протягом перших декількох годин або днів життя розвивався синдром "скасування", що проявлявся задишкою, сонливістю, кишковими кольками, підвищеною нервовою збудливістю, підвищенням або зниженням АТ, тремором, спастичними явищами чи судомами. Щоб уникнути розвитку даного синдрому, препарат Анафраніл® CP слід, по можливості,поступово відмінити, принаймні, за 7 тижнів до очікуваних пологів. Оскільки активна речовина препарату проникає у грудне молоко, слід або припинити грудне вигодовування, або поступово відмінити препарат Анафраніл СР.Побічна діяНебажані ефекти, що спостерігаються, зазвичай слабо виражені і носять минущий характер, проходять в ході продовження лікування або після зниження дози препарату. Вони не завжди корелюють із концентрацією активної речовини у плазмі крові або з дозою препарату. Деякі небажані явища, такі як почуття втоми, порушення сну, ажитація, тривога, запор, сухість у роті, часто важко відрізнити від проявів депресії. У разі розвитку серйозних реакцій з боку нервової системи або порушень психіки препарат має бути скасовано. Для оцінки частоти розвитку НЯ використані наступні критерії (згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ)): виникаючі "дуже часто" - ≥1/10, "часто" - ≥1/100 - Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – підвищення апетиту; часто – зниження апетиту. Порушення психіки: дуже часто занепокоєння; часто - сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з хворобою Паркінсона), тривога, ажитація, порушення сну, маніакальний розлад, гіпоманіакальні стани, агресивність, деперсоналізація, погіршення перебігу депресії, безсоння; нечасто – активація психотичних симптомів. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, тремор, біль голови, міоклонус, патологічна сонливість; часто – порушення мови, парестезії, підвищення тонусу м'язів, дисгевзія, порушення пам'яті, порушення концентрації уваги; нечасто – судоми, атаксія; дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром. Порушення з боку серця: часто – синусова тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, клінічно незначні зміни на ЕКГ (наприклад, інтервалу ST або зубця Т) у пацієнтів без патології серця; нечасто – аритмія, підвищення АТ; дуже рідко - порушення внутрішньосерцевої провідності (наприклад, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT, зміни інтервалу PQ. блокада ніжок пучка Гіса, поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" ("torsade des pointes"), особливо у пацієнтів з гіпокаліємією). Порушення з боку судин: часто – "припливи". Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – позіхання; дуже рідко – алергічний альвеоліт (пневмоніт) з еозинофілією або без неї. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, сухість у роті, запор; часто – блювота, абдомінальні порушення, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко гепатит із жовтяницею або без неї. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – підвищене потовиділення; часто - алергічний дерматит (висип, кропив'янка), реакції фотосенсибілізації, свербіж; дуже рідко – пурпура. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто порушення сечовипускання; дуже рідко – затримка сечі. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже часто – порушення лібідо, еректильна дисфункція; часто – галакторея, збільшення молочних (грудних) залоз. Порушення з боку ендокринної системи: дуже рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні та анафілактоїдні реакції, включаючи зниження АТ. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія. Порушення з боку органу зору: дуже часто – порушення акомодації, нечіткість зору; часто – мідріаз; дуже рідко – глаукома. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – шум у вухах. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – втома; дуже рідко – набряки (місцеві або загальні), випадання волосся, гіперпірексія. Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – збільшення маси тіла; часто - підвищення активності "печінкових" трансаміназ; дуже рідко – патологічні зміни на електроенцефалограмі. НЯ за даними постреєстраційних досліджень, зареєстровані при застосуванні препарату Анафраніла в інших лікарських формах (частота невідома, оскільки дані НЯ повідомляються добровільно з популяції невизначеного розміру). Порушення з боку нервової системи: серотоніновий синдром, екстрапірамідні симптоми (включаючи акатизію та пізню дискінезію). Розвиток екстрапірамідних симптомів, зокрема. пізньої дискінезії, можливо також і при застосуванні препарату Анафраніл СР. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рабдоміоліз (як ускладнення злоякісного нейролептичного синдрому). Порушення з боку статевих органів та молочної залози: анеякуляція, затримка еякуляції. Лабораторні та інструментальні дані: підвищення концентрації пролактину у плазмі крові. Синдром "скасування": після раптової відміни або швидкого зниження дози часто виникають такі симптоми: нудота, блювання, біль у животі, діарея, безсоння, головний біль, нервозність, тривожність. Переломи кісток У пацієнтів віком ≥50 років, які отримують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти, відмічався підвищений ризик переломів, механізм виникнення якого невідомий. Пацієнти похилого віку Літні пацієнти особливо піддаються антихолінергічним, неврологічним, психіатричним ефектам препарату або впливу його на серцево-судинну систему. Метаболізм та виведення лікарських препаратів у даної категорії пацієнтів можуть бути сповільнені, що може призвести до підвищення концентрації препарату у плазмі при застосуванні терапевтичних доз. У пацієнтів віком понад 65 років застосування препарату протипоказане. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічний тип взаємодії Блокатори адренергічної нейрональної передачі. Анафраніл може знижувати або повністю усувати антигіпертензивну дію гуанетидину, бетанідину, резерпіну, клонідину та альфаметилдопу. Тому в тих випадках, коли одночасно з прийомом Анафранілу потрібне лікування артеріальної гіпертензії, слід застосовувати лікарські засоби інших класів (наприклад, вазодилататори або бета-адреноблокатори). Антихолінергічні засоби. Трициклічні антидепресанти можуть потенціювати дію антихолінергічних засобів (наприклад, фенотіазинів, антипаркінсонічних препаратів, атропіну, біперидену, антигістамінних препаратів) на орган зору, ЦНС, кишечник та сечовий міхур. Кошти, що пригнічують ЦНС. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати дію алкоголю та інших засобів, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС (наприклад, барбітуратів, бензодіазепінів або наркозів). Інгібітори МАО. Не слід призначати Анафраніл протягом принаймні 2 тижнів після відміни інгібіторів МАО через ризик розвитку таких тяжких симптомів та станів, як гіпертонічний криз, підвищення температури тіла, а також симптомів серотонінового синдрому: міоклонусу, ажитації, судом, делірію та коми. Такого ж правила слід дотримуватись у тому випадку, якщо інгібітор МАО призначається після попереднього лікування Анафранілом. У будь-якому з цих випадків початкові дози Анафранілу або інгібіторів МАО повинні бути низькими, їх слід поступово підвищувати, під постійним контролем ефектів препарату. Існуючий досвід показує, що Анафраніл може бути призначений не раніше ніж через 24 години після відміни інгібіторів МАО-А зворотної дії, таких як моклобемід. Але якщо інгібітор МАО-А оборотної дії призначається після відміни Анафраніла, тривалість перерви повинна становити мінімум 2 тижні. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Спільне застосування Анафранілу з цими засобами може призвести до посилення дії на серотонінову систему. Серотонінергічні засоби. При одночасному застосуванні Анафранілу з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічними антидепресантами та препаратами літію, можливий розвиток серотонінового синдрому з такими симптомами як підвищення температури тіла, міоклонус, ажитація, судороги. При необхідності призначення флуоксетину, рекомендується робити дво-тритижневу перерву між застосуванням Анафранілу та флуоксетину – закінчити застосування флуоксетину за 2-3 тижні до початку терапії Анафранілом або призначити флуоксетин через 2-3 тижні після закінчення лікування Анафранілом. Симпатоміметичні засоби. Анафраніл може посилювати дію на серцево-судинну систему адреналіну, норадреналіну, ізопреналіну, ефедрину та фенілефрину (у тому числі і тоді, коли ці речовини входять до складу місцевих анестетиків). Фармакокінетичний тип взаємодії Активна речовина препарату Анафраніл – кломіпрамін – в основному виводиться у вигляді метоболітів. Основний шлях метаболізму - деметилювання до активного метаболіту N-десметилкломіпраміну з подальшим гідроксилюванням та кон'югацією N-десметилкломіпраміну з кломіпраміном. У деметилюванні беруть участь кілька ізоформ цитохрому Р450, переважно CYP3A4, CYP2C19 та CYP1А2. Елімінація обох активних компонентів здійснюється шляхом гідроксилювання, що каталізується CYP2D6. Спільний прийом з інгібіторами ізоформи CYP2D6 може призвести до підвищення концентрацій обох активних компонентів до трьохразової величини у осіб із фенотипом швидкого метаболізатора дебризохіну/спартеїну. При цьому у цих пацієнтів метаболізм знижується до рівня, характерного для осіб із фенотипом слабкого метаболізатора. Передбачається,що спільний прийом з інгібіторами ізоформ CYP1A2, CYP2C19 та CYP3A4 може призводити до підвищення концентрації кломіпраміну та зниження концентрації N-дезметилкломіпраміну. Інгібітори МАО (наприклад, мокломемід) протипоказані при прийомі кломіпаміну, оскільки in vivo є сильними інгібіторами CYP2D6. Антиаритмічні препарати (наприклад, хінідин та пропафенон) не слід застосовувати спільно з трициклічними антидепресантами, оскільки вони є сильними інгібіторами CYP2D6. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (такі як флуоксетин, пароксетин або сертралін) інгібують CYP2D6, інші препарати зазначеної групи (наприклад флувоксамін) інгібують також CYP1A2, CYP2C19, що може призвести до збільшення концентрації кломіпраміну в плазмі. Спостерігалося 4-кратне збільшення рівноважної концентрації кломіпраміну при сумісному прийомі з флувоксаміном (концентрація N-десметилкломіпраміну знижувалася в 2 рази). Спільне застосування нейролептиків (наприклад фенотіазини) може призводити до збільшення концентрацій у плазмі трициклічних антидепресантів, зниження судомного порогу та виникнення судом. Комбінація з тіоридазином може призвести до розвитку тяжких порушень серцевого ритму. Спільне застосування з блокатором гістамінових (Н2)-рецепторів циметидином (який є інгібітором деяких ізоформ цитохрому Р450, у тому числі CYP2D6 та CYP3A4) може призводити до збільшення концентрацій у плазмі трициклічних антидепресантів, у зв'язку з чим потрібне зниження. Немає даних, що підтверджують взаємодію між Анафранілом (у дозі 25 мг на добу) та пероральними контрацептивами (15 або 30 мкг етинілестрадіолу на добу) при постійному прийомі останніх. Немає даних про те, що естрогени є інгібіторами CYP2D6 - основного ферменту, що бере участь в елімінації кломіпраміну, тому немає підстав очікувати на їхню взаємодію. Хоча, при одночасному застосуванні трициклічного антидепресанту іміпраміну та естрогенів у високих дозах (50 мкг на добу), у деяких випадках повідомлялося про посилення побічних ефектів та посилення терапевтичного ефекту антидепресанту. Невідомо, чи ці дані є значущими щодо одночасного застосування кломіпраміну та естрогенів у низьких дозах.При сумісному застосуванні трициклічних антидепресантів та естрогенів у високих дозах (50 мкг на добу) рекомендується моніторинг терапевтичної дії антидепресантів та при необхідності корекція режиму дозування. Метилфенідат (Риталін) може сприяти підвищенню концентрації трициклічних антидепресантів, можливо за рахунок придушення їх метаболізму. При сумісному застосуванні зазначених препаратів можливе підвищення концентрації трициклічних антидепресантів у плазмі, при цьому може знадобитися зниження дози останніх. Деякі трициклічні антидепресанти можуть посилювати антикоагуляційну дію кумаринів (наприклад, варфарин), можливо шляхом інгібування їх метаболізму (CYP2C9). Немає даних, що доводять здатність кломіпроміну інгібувати метаболізм антикоагулянтів (варфарин). Тим не менш, при використанні цього класу лікарських засобів рекомендується моніторування концентрації протромбіну у плазмі. Спільний прийом Анафранілу з препаратами - індукторами цитохрому Р450, особливо CYP3A4, CYP2C19 та/або CYP1A2 може призводити до підвищення метаболізму та знижувати ефективність Анафранілу. Спільний прийом Анафранілу з препаратами - індукторами CYP3A та CYP2C, такими як рифампіцин або протисудомні лікарські засоби (наприклад, барбітурати, карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн), може призвести до зниження концентрації кломіпраміну в плазмі. Відомі індуктори CYP1A2 (наприклад, нікотин та інші компоненти сигаретного диму) знижують концентрації трициклічних антидепресантів у плазмі крові. Рівноважна концентрація кломіпраміну у курців сигарети осіб у 2 рази нижче за таку у некурців (концентрація N-десметилкломіпраміну не змінювалася). Кломіпрамін, як in vivo, так і in vitro (Ki=2.2 мікроМ), пригнічує активність CYP2D6 (окислення спартеїну). Таким чином, кломіпрамін може підвищувати концентрації одночасно застосовуваних препаратів, що метаболізуються головним чином за участю CYP2D6, у осіб з фенотипом сильного метаболізатора.Спосіб застосування та дозиПрепарат Анафраніл® CP у формі таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, слід застосовувати лише у пацієнтів, яким показана добова доза кломіпраміну 75 мг, 150 мг або 225 мг. Препарат можна приймати незалежно від їди. Таблетки слід ковтати повністю. Перед початком терапії слід усунути гіпокаліємію. Режим дозування препарату встановлюють індивідуально, з урахуванням стану пацієнта. Мета лікування полягає в досягненні оптимального ефекту при застосуванні якомога нижчих доз препарату та обережному їх підвищенні. Слід дотримуватись особливої ​​обережності при підвищенні доз у пацієнтів похилого віку та підлітків, які загалом більш чутливі до препарату Анафраніл® CP, ніж пацієнти інших вікових груп. Після досягнення терапевтичного ефекту необхідно забезпечити підтримуючу терапію в оптимальній дозі, щоб уникнути розвитку рецидиву. Пацієнти з депресією рецидивуючого перебігу потребують тривалої підтримуючої терапії. Тривалість та необхідність проведення терапії повинні періодично переглядатися. З метою зниження ризику розвитку серотонінергічної токсичності та можливого подовження інтервалу QT не слід перевищувати рекомендовану дозу препарату. Слід з обережністю збільшувати дозу препарату Анафраніл CP у разі одночасного застосування з іншими серотонінергічними препаратами або препаратами, що подовжують інтервал QT. Необхідно уникати різкої відміни застосування препарату Анафраніл® CP тривалого застосування має проводитися поступово, необхідний контроль стану пацієнта після припинення терапії. Депресія, обсесивно-компульсивні синдроми та фобії Початкова доза кломіпраміну становить 50-75 мг на добу (1 таблетка Анафраніл® 25 мг, покрита оболонкою, 2-3 рази на день або одна таблетка пролонгованої дії, покрита плівковою оболонкою 1 раз на день, переважно у вечірній час). Підвищувати дозу слід послідовно, на 25 мг (1 таблетка Анафраніл® 25 мг, покрита оболонкою) на добу кожні кілька днів в залежності від переносимості препарату пацієнтом, до 100-150 мг протягом першого тижня лікування. У тяжких випадках добова доза може бути збільшена до 250 мг. Після досягнення достовірного поліпшення стану слід привести добову дозу до підтримуючої, яка становить 50 - 100 мг на добу. Діти та підлітки Обсесивно-компульсивні синдроми Початкова доза кломіпраміну у даної категорії пацієнтів залишає 25 мг на добу, яку поступово підвищують протягом перших двох тижнів застосування (добову дозу ділять на кілька прийомів) залежно від переносимості, до максимальної добової дози з розрахунку 3 мг/кг або 100 мг залежно від того, яка доза менша. Протягом кількох наступних тижнів добову дозу поступово підвищують до максимальної добової дози з розрахунку 3 мг/кг або 200 мг залежно від того, яка менша доза.ПередозуванняСимптоми, що розвиваються при передозуванні Анафраніла СР, подібні до тих, які описані при передозуванні інших трициклічних антидепресантів. Головними ускладненнями є порушення з боку серця та неврологічні розлади. У дітей випадковий прийом будь-якої дози препарату внутрішньо повинен розцінюватися як дуже серйозна подія, що загрожує летальним результатом. Симптоми Симптоми зазвичай з'являються в межах 4 годин після прийому препарату і досягають максимальної виразності після 24 годин. Внаслідок уповільненого всмоктування (антихолінергічна дія препарату), тривалого періоду напіввиведення та гепатоентеральної рециркуляції активної речовини, період часу, протягом якого пацієнт залишається у "зоні ризику", становить 4-6 днів. Можуть спостерігатися такі симптоми. З боку центральної нервової системи: сонливість, ступор, кома, атаксія, занепокоєння, ажитація, посилення рефлексів, ригідність м'язів, хореоатетоїдні рухи, судоми. Крім того, можуть спостерігатися прояви серотонінового синдрому (підвищення температури тіла, міоклонус, делірій, кома). З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, подовження QT-інтервалу, аритмії (включаючи "torsade de points"); у дуже рідкісних випадках – зупинка серця. Крім того, можливі пригнічення дихання, ціаноз, блювання, лихоманка, мідріаз, пітливість, олігурія чи анурія. Лікування Специфічного антидоту не існує, лікування є, в основному, симптоматичним та підтримуючим. При підозрі на передозування Анафранілу, особливо у дітей, пацієнта слід госпіталізувати та уважно спостерігати протягом як мінімум 72 год. Якщо пацієнт свідомий, слід якнайшвидше провести промивання шлунка або викликати блювоту. Якщо пацієнт непритомний, перед початком промивання шлунка слід для профілактики аспірації провести інтубацію трахеї за допомогою трубки з манжетою; блювання у цьому випадку не викликають. Зазначені заходи рекомендується проводити навіть у тому випадку, якщо з моменту передозування минуло 12 годин або більше, оскільки антихолінергічна дія Анафранілу може уповільнювати спорожнення шлунка. Для зменшення всмоктування препарату корисним є використання активованого вугілля. Лікування ґрунтується на застосуванні сучасних методів інтенсивної терапії з постійним моніторуванням функцій серця, газового складу та електролітів крові, а також на застосуванні за необхідності таких невідкладних заходів, як протисудомна терапія, штучна вентиляція легень та методи реанімації. З того часу, як з'явилися повідомлення про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію та судоми, застосовувати цей препарат для лікування передозування Анафраніла СР не рекомендується. Гемодіаліз та перитоніальний діаліз не ефективні, оскільки концентрації кломіпраміну в плазмі низькі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні Анафранілу в дозах, що перевищують середні терапевтичні, або в тому випадку, якщо концентрація кломіпраміну в плазмі перевищує середню терапевтичну, існує ризик подовження QTc-інтервалу та виникнення двонаправленої веретеноподібної шлуночкової тахікардії (torsade de points). Це спостерігається у разі сумісного прийому з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну. У зв'язку з цим необхідно уникати сумісного прийому кломіпраміну та препаратів, що викликають його кумуляцію. Також необхідно уникати сумісного прийому з препаратами, що спричиняють подовження QT-інтервалу. Встановлено, що гіпокаліємія є фактором ризику подовження QT-інтервалу та виникнення двонаправленої веретеноподібної шлуночкової тахікардії (torsade de points).Тому гіпокаліємія має бути усунена до початку терапії Анафранілом. Через ризик розвитку серотонінової токсичності та подовження інтервалу QT слід дотримуватися рекомендованих доз та з обережністю підвищувати дозу при сумісному призначенні з препаратами, що подовжують інтервал QT, та серотонінергічними препаратами. При одночасному застосуванні Анафранілу з серотонінергічними препаратами, такими як, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти або препарати літію, можливий розвиток серотонінового синдрому з такими симптомами, як підвищення температури, та кома. При необхідності призначення флуоксетину рекомендується робити дво-тритижневу перерву між застосуванням Анафранілу та флуоксетину. У багатьох пацієнтів із панічними розладами на початку лікування Анафранілом посилюється тривожність. Таке парадоксальне посилення тривожності найбільше виражено в перші дні терапії і зазвичай стихає протягом двох тижнів. У хворих на шизофренію, які отримують трициклічні антидепресанти, іноді відзначається активація психозу. У пацієнтів із захворюваннями печінки рекомендується періодичний контроль активності печінкових ферментів. Анафраніл, як і інші трициклічні антидепресанти, призначають у поєднанні з електросудомною терапією лише за умови ретельного медичного спостереження. Вираженим депресіям властивий ризик суїцидальних дій, який може зберігатися до досягнення достовірної ремісії. У пацієнтів з депресією, як у дорослих, так і у дітей, може спостерігатися посилення депресії та/або суїцидальної поведінки або інших психіатричних симптомів незалежно від того, одержують вони терапію антидепресантами чи ні. Антидепресанти збільшували ризик суїцидальних думок та суїцидальної поведінки у короткострокових дослідженнях у дітей та підлітків з депресіями та іншими психіатричними захворюваннями. Усіх пацієнтів, які приймають Анафраніл за будь-яким із показань, слід обстежити на предмет погіршення клінічної картини, суїцидальної поведінки та інших психіатричних симптомів, особливо у початковій фазі терапії або при зміні дози препарату. У таких пацієнтів слід розглядати можливість зміни режиму терапії, включаючи можливе відміну препарату, особливо, якщо такі зміни яскраво виражені, з'явилися раптово або не спостерігалися у пацієнта початково. Сім'ї та опікуни пацієнтів (як дітей, так і дорослих), які приймають антидепресанти за психіатричними або непсихіатричними показаннями, повинні бути попереджені про необхідність спостерігати за пацієнтами через ризик виникнення інших психіатричних симптомів, у тому числі і суїцидальної поведінки, і негайно таких симптоми лікарям. При виписці рецепту на Анафраніл слід вказувати мінімальну кількість таблеток, щоб зменшити ризик передозування. При цьому необхідно дотримуватися адекватного режиму терапії. Є дані, що свідчать про те, що на фоні прийому Анафраніла відзначається менша кількість летальних наслідків унаслідок передозування, ніж на фоні прийому інших трициклічних антидепресантів. Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає Анафраніл. Повідомлялося збільшення частоти розвитку карієсу зубів при тривалому лікуванні трициклічними антидепресантами. Тому, у разі тривалої терапії Анафранілом, рекомендується регулярний огляд пацієнта стоматологом. Застосування діуретиків може призводити до розвитку гіпокаліємії, при якій зростає ризик подовження QT-інтервалу та виникнення двонаправленої веретеноподібної шлуночкової тахікардії (torsade de points). До початку терапії Анафранілом має бути проведена корекція гіпокаліємії. Слід уникати різкої відміни Анафраніла, оскільки це може призвести до побічних реакцій. Якщо прийнято рішення припинити лікування, препарат слід скасовувати поступово, настільки швидко, наскільки це дозволяє клінічна ситуація. При цьому необхідно враховувати, що різке скасування препарату може супроводжуватися розвитком певних симптомів. Анафраніл, таблетки вкриті оболонкою, містить лактозу та сахарозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози та фруктози, тяжка лактазна недостатність, сахароза-ізомальтазна недостатність або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати таблетки Анафраніла, покриті оболонкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При виникненні на фоні застосування препарату Анафраніл сонливості, нечіткості зору та інших порушень з боку ЦНС (порушення уваги, сплутаність свідомості, дезорієнтація, аггравація депресії, делірій тощо) пацієнтам слід відмовитися від керування автотранспортом та роботи з механізмами, а також від виконання інших видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкої реакції.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛактоза, грифон екстракт, компоненти капсули (харчові добавки): желатин; кальцію стеарат та діоксид кремнію аморфний (агенти антистежують), піридоксину гідрохлорид (вітамін В6).Характеристика5-НТР натуральний (за діючими компонентами) "антидепресант" рослинного походження з високим ступенем засвоєння сприяє: синтезу в організмі серотоніну та мелатоніну; зменшення впливу стресу на організм (хвилювання, депресія, дратівливість, агресивність, апатичний стан, панічні напади, невроз), допомагає заспокоїтися та розслабитися; покращення настрою; допомагає адаптуватися під час зміни часових поясів; збільшенню енергії та працездатності, надає бадьорості; нормалізації здорового циклу сну та неспання, нормалізації сну на фоні емоційного збою, поліпшення якості та тривалості сну; зменшення харчової залежності, зниження тяги до вуглеводів: солодкого, борошняного; зниження тяги до спиртного, тютюну та інших речовин, що викликають залежність; сприяє уповільненню процесів старіння (Anti-age ефекту).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 капсули один раз на день. За потреби прийом можна збільшити до 3 капсул. Тривалість прийому – не менше ніж 1 місяць. За потреби прийом можна продовжити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСорбіт (носій), літію оротат, стеарат кальцію, діоксид кремнію аморфний (агенти антистежуючі), ароматизатор натуральний «М'ята», лимонний сік порошкоподібний, стеаринова кислота (агент антистежуючий), ціанокобаламін, піридоксину гідрохлорид, тіаміна.ХарактеристикаНапружена робота, проблеми в сім'ї, пробки на дорогах... Будь-яка нестандартна ситуація може викликати роздратування, тривожність, призвести до нервового зриву і навіть затяжної депресії. Проте справжня причина надмірної сприйнятливості до стресових ситуацій може бути у нестачі такого мінералу, як літій. Літій – найважливіший мікроелемент для правильного функціонування низки ферментів, гормонів, вітамінів, факторів зростання, імунної та нервової систем. Літій хелат Евалар заповнює потребу літію в організмі та сприяє: стійкості до стресу, зменшення тривоги, агресії та імпульсивності, стабілізації настрою (збереження емоційної стабільності), захисту клітин головного мозку. Має м'яку антидепресивну дію і заспокійливий ефект. Як працює літій Регулює рівень калію та натрію в організмі, тим самим нормалізуючи та відновлюючи роботу рецепторного комплексу, та поповнюючи енергетичні запаси клітини. Впливає на метаболізм моноамінів (норадреналін, серотонін), які забезпечують когнітивну роботу мозку та стабільний емоційний стан. Знижує концентрацію збудливих амінокислот (глутамат, аспартат та ін.), що викликають депресивні стани. Стимулює виділення окситоцину, що знижує рівень агресії та тривожності. Заспокоює та стабілізує настрій. Знижує рівень окисного стресу в нервовій клітині, запобігає її пошкодженню вільними радикалами, підвищує вміст антиоксидантів, у тому числі глутатіону. Яку форму літію вибрати? Хелатний літій – найбіодоступніша форма мікроелемента6. На відміну від інших форм, хелат не викликає побічних ефектів, таких як нудота, блювання та діарея. Невипадково в Європі та США зростає популярність хелатної форми. Крім того, Літій хелат Евалар містить вітаміни В1, В6 та В12, які дуже важливі для підтримання нормального функціонування нервової системи. Вітамін В1 (тіамін) – бере участь в обміні амінокислот, необхідний для нормальної діяльності центральної та периферичної нервової системи. Вітамін В6 (піридоксин) – сприяє нормальній роботі головного мозку, необхідний належного засвоєння вітаміну В12. Бере участь у виробленні норепінефрину та серотоніну, відповідальних за почуття добробуту та гарний настрій. Вітамін В12 (ціанокобаламін) – знижує дратівливість, покращує пам'ять та концентрацію уваги.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим – 2 таблетки вранці, 1 таблетку на обід, у стресових ситуаціях – 2 таблетки вранці, 2 таблетки на обід. Тривалість прийому – не менше ніж 1 місяць. При необхідності курс прийому можна повторювати.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМагнію аспарагінат, 5-гідрокситриптофан, нікотинамід, кальцію пантотенат, піридоксину гідрохлорид, тіаміну гідрохлорид. Допоміжні речовини: діоксид титану, діоксид кремнію, стеарат кальцію, желатин.ХарактеристикаВітаміни групи В та 5-гідрокситриптофан відіграють важливу роль у роботі центральної нервової системи та головного мозку.Властивості компонентів5-гідрокситриптофан необхідний для синтезу серотоніну та мелатоніну, що регулюють цикл «сон-неспання». Адаптує організм до зміни часових поясів або зміни режиму дня. Прискорює засинання та покращує якість нічного сну, самопочуття після пробудження. Підвищує настрій, емоційне тло. Знижує стресові реакції, дратівливість, стомлюваність, почуття розбитості. Підвищує працездатність, зокрема розумову. Вітамін В1 захищає мієлінові оболонки нервових клітин, тим самим покращуючи стан нервової системи та знижуючи гостроту реакції на подразники; потрібна для перетворення їжі на енергію; забезпечує харчування мозку. Вітамін РР (В3): необхідний для перетворення серотоніну на мелатонін під час сну; нормалізує процеси гальмування у центральній нервовій системі, зменшуючи прояви неврозів, поганого настрою. Вітамін В5: необхідний передачі сигналів від органів чуття до головного мозку; бере участь у виробленні енергії. Вітамін В6: необхідний засвоєння нервовими клітинами глюкози; сприяє поліпшенню пам'яті та настрої, оскільки бере участь у синтезі серотоніну; покращує всмоктування магнію, що забезпечує передачу нервових імпульсів.РекомендуєтьсяПрийом 5-гідрокситриптофану та вітамінів групи В буде корисний: при зміні часових поясів (відрядження, відпустка); за необхідності нормалізувати чи змінити режим дня; при проблемах із засипанням, міцним сном; при підвищеній стомлюваності, відчутті розбитості під час пробудження; при стресах, підвищених навантаженнях.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 капсули 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: амінофенілмасляної кислоти гідрохлорид 250 мг Допоміжні речовини: гіпоролоза – 2.0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 8.0 мг, лактоза – 86.5 мг, магнію стеарат – 3.5 мг. Склад оболонки капсули: ; желатин, барвник азорубін (E122), барвник діамантовий блакитний (E133), титану діоксид (E171), вода. 10 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №0, корпус білого кольору, кришечка темно-синього кольору; вміст капсул - суміш порошку та/або гранул білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНоотропний препарат, що полегшує ГАМК-опосередковану передачу нервових імпульсів у ЦНС (прямий вплив на ГАМК-ергічні рецептори). Транквілізуюча дія поєднується з активуючим ефектом. Також має антиагрегантну, антиоксидантну та деяку протисудомну дію. Покращує функціональний стан мозку за рахунок нормалізації його метаболізму та впливу на мозковий кровотік (збільшує об'ємну та лінійну швидкість, зменшує опір судин, покращує мікроциркуляцію, чинить антиагрегантну дію). Подовжує латентний період і вкорочує тривалість та вираженість ністагму. Не впливає на холіно- та адренорецептори. Зменшує вазовегетативні симптоми (в т.ч. головний біль, відчуття тяжкості в голові, порушення сну, дратівливість, емоційну лабільність). При курсовому прийомі підвищує фізичну та розумову працездатність (увага, пам'ять, швидкість та точність сенсорно-моторних реакцій). Зменшує прояви астенії (покращує самопочуття, підвищує інтерес та ініціативу (мотивація діяльності)) без седативного ефекту чи порушення. Сприяє зниженню почуття тривоги, напруженості та занепокоєння, нормалізує сон. У людей похилого віку не викликає пригнічення ЦНС, м'язово-розслаблююча післядія найчастіше відсутня.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція висока, добре проникає у всі тканини організму і через гематоенцефалічний бар'єр (у тканини мозку проникає близько 0.1% введеної дози препарату, причому в осіб молодого та літнього віку значно більшою мірою). Поступово розподіляється в печінці та нирках. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці – 80-95%, метаболіти фармакологічно не активні. Чи не кумулює. Через 3 години починає виводитися нирками, при цьому концентрація в тканині мозку не знижується і виявляється ще протягом 6 годин. Близько 5% виводиться нирками в незміненому вигляді, частково з жовчю.Клінічна фармакологіяНоотропний препарат.Показання до застосуванняастенічні та тривожно-невротичні стани; заїкуватість, тики та енурез у дітей; безсоння та нічна тривога у пацієнтів похилого віку; хвороба Меньєра, запаморочення, пов'язані з дисфункціями вестибулярного аналізатора різного генезу; профілактика заколисування при кінетозах; у складі комплексної терапії алкогольного абстинентного синдрому для усунення психопатологічних та соматовегетативних розладів.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; вагітність; грудне годування; дитячий вік до 3 років. З обережністю слід застосовувати препарат при ерозивно-виразковому ураженні ШКТ, печінковій недостатності.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказане застосування у дитячому віці до 3 років.Побічна діяМожливо: сонливість, нудота, посилення дратівливості, збудження, тривога, запаморочення, біль голови (при перших прийомах), алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПодовжує та посилює дію снодійних препаратів, наркотичних аналгетиків, нейролептиків, протипаркінсонічних та протиепілептичних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину після їди 2-3-тижневими курсами. Дорослим та дітям з 14 років по 250-500 мг 3 рази на добу (максимальна добова доза 2500 мг). Дітям з 3 до 8 років по 50-100 мг 3 рази на добу; від 8 до 14 років – по 250 мг 3 рази на добу. Одноразова максимальна доза у дорослих та дітей з 14 років становить 750 мг, у пацієнтів віком від 60 років – 500 мг, у дітей до 8 років – 150 мг, від 8 до 14 років – 250 мг. При алкогольному абстинентному синдромі - по 250-500 мг 3 рази/день і проти ночі - 750 мг, з поступовим зниженням добової дози до нормальної дорослих. Для лікування запаморочення при дисфункціях вестибулярного апарату та хвороби Меньєра – 250 мг 3 рази на добу протягом 14 днів. Для профілактики заколисування - 250-500 мг одноразово за 1 год до передбачуваного початку качки або з появою перших симптомів морської хвороби. Протизакачувальна дія препарату Анвіфен посилюється при збільшенні дози препарату. При настанні виражених проявів морської хвороби (блювота тощо) призначення препарату Анвіфен малоефективне навіть у дозах 750-1000 мг.ПередозуванняСимптоми: виражена сонливість, нудота, блювання, жирова дистрофія печінки (прийом понад 7 г), еозинофілія, зниження артеріального тиску, порушення функції нирок. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля та проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні необхідно періодично контролювати показники функції печінки та периферичної крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: амінофенілмасляної кислоти гідрохлорид 50 мг Допоміжні речовини: гипролоза, кремнію діоксид колоїдний, лактоза, магнію стеарат. Склад оболонки капсули: ; желатин, барвник азорубін (E122), барвник діамантовий блакитний (E133), титану діоксид (E171), вода. 10 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №0, корпус білого кольору, кришечка темно-синього кольору; вміст капсул - суміш порошку та/або гранул білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНоотропний препарат, що полегшує ГАМК-опосередковану передачу нервових імпульсів у ЦНС (прямий вплив на ГАМК-ергічні рецептори). Транквілізуюча дія поєднується з активуючим ефектом. Також має антиагрегантну, антиоксидантну та деяку протисудомну дію. Покращує функціональний стан мозку за рахунок нормалізації його метаболізму та впливу на мозковий кровотік (збільшує об'ємну та лінійну швидкість, зменшує опір судин, покращує мікроциркуляцію, чинить антиагрегантну дію). Подовжує латентний період і вкорочує тривалість та вираженість ністагму. Не впливає на холіно- та адренорецептори. Зменшує вазовегетативні симптоми (в т.ч. головний біль, відчуття тяжкості в голові, порушення сну, дратівливість, емоційну лабільність). При курсовому прийомі підвищує фізичну та розумову працездатність (увага, пам'ять, швидкість та точність сенсорно-моторних реакцій). Зменшує прояви астенії (покращує самопочуття, підвищує інтерес та ініціативу (мотивація діяльності)) без седативного ефекту чи порушення. Сприяє зниженню почуття тривоги, напруженості та занепокоєння, нормалізує сон. У людей похилого віку не викликає пригнічення ЦНС, м'язово-розслаблююча післядія найчастіше відсутня.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція висока, добре проникає у всі тканини організму і через гематоенцефалічний бар'єр (у тканини мозку проникає близько 0.1% введеної дози препарату, причому в осіб молодого та літнього віку значно більшою мірою). Поступово розподіляється в печінці та нирках. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці – 80-95%, метаболіти фармакологічно не активні. Чи не кумулює. Через 3 години починає виводитися нирками, при цьому концентрація в тканині мозку не знижується і виявляється ще протягом 6 годин. Близько 5% виводиться нирками в незміненому вигляді, частково з жовчю.Клінічна фармакологіяНоотропний препарат.Показання до застосуванняастенічні та тривожно-невротичні стани; заїкуватість, тики та енурез у дітей; безсоння та нічна тривога у пацієнтів похилого віку; хвороба Меньєра, запаморочення, пов'язані з дисфункціями вестибулярного аналізатора різного генезу; профілактика заколисування при кінетозах; у складі комплексної терапії алкогольного абстинентного синдрому для усунення психопатологічних та соматовегетативних розладів.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; вагітність; грудне годування; дитячий вік до 3 років. З обережністю слід застосовувати препарат при ерозивно-виразковому ураженні ШКТ, печінковій недостатності.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказане застосування у дитячому віці до 3 років.Побічна діяМожливо: сонливість, нудота, посилення дратівливості, збудження, тривога, запаморочення, біль голови (при перших прийомах), алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПодовжує та посилює дію снодійних препаратів, наркотичних аналгетиків, нейролептиків, протипаркінсонічних та протиепілептичних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину після їди 2-3-тижневими курсами. Дорослим та дітям з 14 років по 250-500 мг 3 рази на добу (максимальна добова доза 2500 мг). Дітям з 3 до 8 років по 50-100 мг 3 рази на добу; від 8 до 14 років – по 250 мг 3 рази на добу. Одноразова максимальна доза у дорослих та дітей з 14 років становить 750 мг, у пацієнтів віком від 60 років – 500 мг, у дітей до 8 років – 150 мг, від 8 до 14 років – 250 мг. При алкогольному абстинентному синдромі - по 250-500 мг 3 рази/день і проти ночі - 750 мг, з поступовим зниженням добової дози до нормальної дорослих. Для лікування запаморочення при дисфункціях вестибулярного апарату та хвороби Меньєра – 250 мг 3 рази на добу протягом 14 днів. Для профілактики заколисування - 250-500 мг одноразово за 1 год до передбачуваного початку качки або з появою перших симптомів морської хвороби. Протизакачувальна дія препарату Анвіфен посилюється при збільшенні дози препарату. При настанні виражених проявів морської хвороби (блювота тощо) призначення препарату Анвіфен малоефективне навіть у дозах 750-1000 мг.ПередозуванняСимптоми: виражена сонливість, нудота, блювання, жирова дистрофія печінки (прийом понад 7 г), еозинофілія, зниження артеріального тиску, порушення функції нирок. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля та проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні необхідно періодично контролювати показники функції печінки та периферичної крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: ліофілізований апілак (порошок природного маткового молочка бджіл) 10 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки сублінгвальні.Фармакотерапевтична групаБіогенний стимулятор Має загальнотонізуючу дію, стимулює клітинний метаболізм і регенеративні процеси, покращує трофіку тканин.Клінічна фармакологіяПрепарат із загальнозміцнюючою дією.Показання до застосуванняДля прийому внутрішньо: гіпотрофія та анорексія, хронічні розлади травлення різної етіології у грудних дітей та дітей до 3 років, порушення лактації та крововтрати у післяпологовому періоді; артеріальна гіпотензія різного генезу, період реконвалесценції, клімактеричний період у жінок, зниження потенції у чоловіків, пов'язане із перевтомою, неврозом, чоловічим клімаксом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; Підвищена чутливість до продуктів бджільництва; Хвороба Аддісона; Дитячий вік до 18 років (через відсутність достатньої кількості клінічних даних).Вагітність та лактаціяЗастосування можливе після консультації з лікарем.Побічна діяМожливо: алергічні реакції, порушення сну. З появою побічних реакцій необхідно припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем. При порушеннях сну слід зменшити дозу або відмінити препарат.Спосіб застосування та дозиПриймають сублінгвально. Дорослим – по 10 мг (1 таб.) 3 рази на добу. Тривалість курсу складає 10-15 днів. Таблетку слід покласти під язик і тримати до повного розсмоктування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі появи алергічних реакцій необхідно припинити прийом препарату. При порушеннях сну слід зменшити дозу або відмінити препарат.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Білупо Завод-виробник: Білупо(Хорватія) Діюча речовина: Аріпіпразол.

Дозування: 15 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Білупо Завод-виробник: Білупо(Хорватія) Действующее вещество: Арипипразол.

Дозування: 30 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Білупо Завод-виробник: Білупо(Хорватія) Діюча речовина: Аріпіпразол.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. активна речовина: гідроксизину гідрохлорид – 25 мг; допоміжні речовини: МКЦ (Авіцел РН 102 ®); магнію стеарат; кремнію колоїдний ангідрид (Аеросил 200®); лактози моногідрат; Opadry® Y-1-7000; титану діоксид; гідроксипропілметилцелюлоза 2910 5сР; макрогол 400. У блістері 25 шт.; у коробці 1 блістер.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою: білі довгасті пігулки, вкриті оболонкою, з роздільною поперечною ризиком з обох боків.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичне.ФармакокінетикаАбсорбція – висока. Час досягнення Cmax після перорального прийому – 2 год; Т1/2 у дорослих – 14 год. Метаболіти виявляються у грудному молоці. Після прийому одноразової дози 25 мг концентрація у дорослих становить 30 мг/мл, після прийому 50 мг гідроксизину – 70 мг/мл. Біодоступність при прийомі внутрішньо та внутрішньом'язовому введенні становить 80%. Гідроксизин більше концентрується у шкірі, ніж у плазмі. Коефіцієнт розподілу - 7-16 л/кг у дорослих. Гідроксизин проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плаценту, концентруючись більшою мірою у фетальних, ніж у материнських тканинах. Гідроксизин метаболізується у печінці. Цетиризин - основний метаболіт (45%), є вираженим блокатором H1. Загальний Cl гідроксизину - 13 мл/хв/кг. Тільки 0,8% гідроксизину виводиться у незміненому вигляді через нирки. У дітей загальний Cl у 4 рази коротший, ніж у дорослих, Т1/2 – 11 год у дітей віком 14 років та 4 год у віці 1 року. У літніх хворих Т1/2 – 29 год, коефіцієнт розподілу – 22,5 л/кг. У хворих із захворюваннями печінки Т1/2 збільшувався до 37 год, концентрація метаболітів у сироватці крові вища, ніж у молодих хворих із нормальною функцією печінки. Антигістамінний ефект може продовжуватися до 96 годин після прийому.ФармакодинамікаПохідне дифенілметану, має помірну анксіолітичну активність; має також седативну, протиблювоту, антигістамінну та м-холіноблокуючу дію. Блокує центральні м-холіно- та Н1-гістамінорецептори та пригнічує активність певних субкортикальних зон. Не викликає психічної залежності та звикання. Клінічний ефект настає через 15-30 хв після прийому внутрішньо таблеток. Має позитивний вплив на когнітивні здібності, покращує пам'ять та увагу. Розслаблює скелетну і гладку мускулатуру, має бронходилатируючий та аналгезуючий ефекти, помірний інгібуючий вплив на шлункову секрецію. Гідроксизин значно зменшує свербіж у хворих на кропив'янку, екзему та дерматит. При тривалому прийомі не відмічено синдрому відміни та погіршення когнітивних функцій.Полісомнографія у хворих на безсоння та тривогу наочно демонструє подовження тривалості сну, зниження частоти нічних пробуджень після прийому одноразово або повторно гідроксизину в дозі 50 мг. Зниження м'язової напруги у хворих на тривогу відзначено при прийомі препарату в дозі 50 мг 3 рази на день.Показання до застосуваннядорослим для усунення тривоги, психомоторного збудження, відчуття внутрішньої напруги, підвищеної дратівливості при неврологічних, психічних (генералізована тривога та розлад адаптації) та соматичних захворюваннях, а також при хронічному алкоголізмі, алкогольному абстинентному синдромі, що супроводжується симптомами психомоторного порушення; як седативний засіб при премедикації; симптоматична терапія сверблячки.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, цетиризину та інших похідних піперазину, амінофіліну або етилендіаміну; порфірія; вагітність; період пологів; період грудного вигодовування; спадкова непереносимість галактози, порушення всмоктування глюкозо-галактози (оскільки до складу таблеток входить лактоза). З обережністю: міастенія; гіперплазія передміхурової залози з клінічними проявами, зокрема. утрудненням сечовипускання, запорами; підвищення внутрішньоочного тиску; деменція; схильність до судомних нападів; хворі, схильні до аритмії або одержують препарати, які можуть спричинити аритмію; хворі, що одночасно отримують лікування іншими засобами, що пригнічують ЦНС, або холіноблокаторами (доза повинна знижуватися); хворі з тяжким та середньотяжким ступенем вираженості ниркової недостатності, а також з печінковою недостатністю (необхідне зниження дози); літні хворі (доза знижується у разі зниженої клубочкової фільтрації).Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяСлабо виражені і минущі, зазвичай, зникають через кілька днів від початку лікування або після зменшення дози. Побічні ефекти пов'язані з пригніченням ЦНС або парадоксальним стимулюючим ефектом на ЦНС, антихолінергічною активністю або реакцією гіперчутливості. Антихолінергічні ефекти: сухість у роті, затримка сечовипускання, запор або порушення акомодації відзначаються рідко і, в основному, у хворих похилого віку. Може виникнути сонливість, загальна слабкість, особливо на початку лікування препаратом. Якщо ці ефекти не зникають через кілька днів від початку лікування, дозу препарату необхідно зменшити. Були повідомлення про інші побічні ефекти, такі як біль голови, запаморочення, підвищена пітливість, артеріальна гіпотензія, тахікардія, алергічні реакції, нудота, гарячка, зміни функціональних проб печінки, бронхоспазм. Клінічно значущого пригнічення дихання при призначенні доз, що рекомендуються, не відзначено. Мимовільна рухова активність, у т.ч. дуже рідкісні випадки тремору та судом, дезорієнтація спостерігалися при значному передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиНеобхідно враховувати потенціювальну дію гідроксизину при спільному призначенні з лікарськими препаратами, які пригнічують ЦНС, такими як наркотичні анальгетики, барбітурати, транквілізатори, снодійні засоби, алкоголь. У цьому випадку їх дозування має підбиратися індивідуально. Слід уникати спільного призначення з інгібіторами МАО та холіноблокаторами. Препарат запобігає пресорній дії адреналіну та протисудомної активності фенітоїну, а також перешкоджає дії бетагістину та препаратів – блокаторів холінестерази. Ефект атропіну, алкалоїдів беладонни, дигіталісу, гіпотензивних засобів, антагоністів Н2-рецепторів не змінюється під дією гідроксизину. Є інгібітором Р450 2D6 та у високих дозах може бути причиною взаємодії із субстратами CYP2D6. Оскільки гідроксизин метаболізується у печінці,очікується збільшення його концентрації у крові при спільному призначенні з препаратами — інгібіторами печінкових ферментів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дітям: для симптоматичного лікування сверблячки. У віці від 12 місяців до 6 років - від 1 до 2,5 мг/кг/добу на кілька прийомів, від 6 років і старше - від 1 до 2 мг/кг/добу на кілька прийомів. Для премедикації - 1 мг/кг за 1 годину до операції, а також додатково в ніч перед анестезією. Дорослим: для симптоматичного лікування тривоги - 25-100 мг на день у роздільній дозі протягом дня або на ніч. Стандартна доза – 50 мг на день (12,5 мг вранці, 12,5 мг вдень та 25 мг на ніч). У серйозних випадках доза може бути збільшена до 300 мг на добу. Для премедикації у хірургічній практиці – 50–200 мг (1,5–2,5 мг/кг/м) вводиться за 1 год до операції. Для симптоматичного лікування сверблячки — початкова доза 25 мг, у разі потреби доза може бути збільшена в 4 рази (по 25 мг 4 рази на день). У літніх хворих лікування починають із половинної дози. При нирковій та/або печінковій недостатності дози мають бути зменшені. Максимальна одноразова доза не повинна перевищувати 200 мг, максимальна добова доза - не більше 300 мг.ПередозуванняПроявом передозування може бути виражена антихолінергічна дія, пригнічення або парадоксальна стимуляція ЦНС. Симптоми (при значному передозуванні): нудота, блювання, мимовільна рухова активність, галюцинації, порушення свідомості, аритмія, гіпотензія. Якщо спонтанна блювота відсутня, рекомендується негайно промити шлунок і викликати блювоту штучним шляхом. Показані загальні підтримувальні заходи, що включають контроль за життєво важливими функціями організму та моніторне спостереження за хворим до зникнення симптомів інтоксикації та в наступні 24 год. У разі необхідності отримання вазопресорного ефекту призначається норепінефрін або метарамінол. Не слід призначати епінефрін. Гемодіаліз не є ефективним. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри необхідності проведення алергологічних тестів прийом препарату має бути припинено за 5 днів до дослідження. Оскільки гідроксизин може впливати на увагу та швидкість психомоторних реакцій, хворих слід попереджати про це за необхідності керування автомобілем та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкана одну таблетку: активна речовина – піпофезину дигідрохлориду моногідрат 25 мг; допоміжні речовини – крохмаль картопляний 4,0 мг, кремнію діоксид. колоїдний (аеросил) 1,75 мг, целюлоза мікрокристалічна 45,0 мг, лактози моногідрат 22,0 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний) 1,25 мг, стеарат магнію 1,0 мг Таблетки по 25 мг. По 10 або 14 таблеток у контурну коміркову упаковку. По 100, 200, 250, 300 таблеток у банки полімерні, закупорені кришками. Банку полімерну або 3, 4, 5 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 1, 2, 3, 4 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки.ХарактеристикаПігулки плоскоциліндричні з фаскою, жовтувато-зеленого кольору. Допускається наявність мармуру.ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність – близько 80%. Після перорального прийому разової дози 25 мг Азафену максимальна концентрація становить 24,5 нг/мл і визначається через 1-2 години. Зв'язок із білками плазми – 90%. Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. У дослідженні in vitro показано, що піпофезин не є субстратом ізоферментів CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A4, а переважно метаболізується під впливом ізоферменту CYP1A2. Препарат досить швидко виводиться із кров'яного русла, період напіввиведення становить 4,3 години. Виводиться із організму переважно нирками.ФармакодинамікаТрициклічний антидепресант із групи невиборчих інгібіторів нейронального захоплення моноамінів. Механізм антидепресивної дії пов'язаний з невиборчим пригніченням зворотного нейронального захоплення серотоніну та норадреналіну, що призводить до збільшення їх концентрацій у ЦНС. Тимолептична дія препарату поєднується з седативною активністю та анксіолітичним ефектом. Практично не має м-холіноблокуючої активності, не впливає на активність моноаміноксидази (МАО). Не має кардіотоксичної дії.Клінічна фармакологіяАнтидепресантПоказання до застосуванняДепресивні епізоди легкого та середнього ступеня тяжкості (в т.ч. при хронічних соматичних захворюваннях).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до основного та/або допоміжних компонентів препарату; тяжкий ступінь печінкової та/або ниркової недостатності; одночасний прийом інгібіторів МАО; вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років (досвід медичного застосування у дітей обмежений). Рідкісні спадкові проблеми непереносимості лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу) і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність – близько 80%. Після перорального прийому разової дози 25 мг Азафену максимальна концентрація становить 24,5 нг/мл і визначається через 1-2 години. Зв'язок із білками плазми – 90%. Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. У дослідженні in vitro показано, що піпофезин не є субстратом ізоферментів CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A4, а переважно метаболізується під впливом ізоферменту CYP1A2. Препарат досить швидко виводиться із кров'яного русла, період напіввиведення становить 4,3 години. Виводиться із організму переважно нирками. З обережністю Хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, стан після інсульту, інфекційні захворювання, цукровий діабет (у зв'язку із недостатністю даних щодо безпеки застосування).Побічна діяГоловний біль, запаморочення, нудота, блювання, алергічні реакції. На початку терапії можлива поява слабкості, сонливості, порушення концентрації уваги, сухості у роті, які нівелюються без додаткового лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефекти етанолу, антигістамінних препаратів та ін. ЦНС, антикоагулянтів. Знижує ефективність протиепілептичних препаратів. У дослідженні in vitro показано, що Азафен не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A4, тому малоймовірна взаємодія з лікарськими засобами, що є субстратами цих ізоферментів. Флувоксамін, пропафенон, мексилетин, ципрофлоксацин (інгібітори ізоферменту CYP1A2) можуть збільшувати концентрацію азафену в плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину. Початкова доза для дорослих - 25-50 мг, в 2 прийоми (вранці та в обід). При хорошій переносимості дозу поступово збільшують до 150-200 мг на добу (у 3-4 прийоми, останній прийом перед сном), у деяких випадках – до 400 мг на добу. Оптимальна добова доза – 150-200 мг, максимальна – 400-500 мг. При досягненні бажаного ефекту переходять на підтримуючі дози: 25-75 мг на добу. Курс лікування – до 1 року (щонайменше 1-1,5 міс).ПередозуванняВідомості про передозування відсутні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина разагіліну мезилат 1,56 мг (еквівалентно 1 мг розагіліну основи); допоміжні речовини: маннітол 159,24 мг, кремнію діоксид колоїдний 1,2 мг, крохмаль кукурудзяний 20,0 мг, крохмаль кукурудзяний 20,0 мг прежелатинізований, стеаринова кислота 4,0 мг, тальк 4,0 мг. По 10 таблеток у блістері. По 1, 3, 10 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиБілий або майже білий колір круглі, плоскоциліндричні таблетки з фаскою. З одного боку таблетки гравіювання "GIL 1".Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб - МАО інгібітор.ФармакокінетикаРозагілін швидко всмоктується після прийому внутрішньо; його максимальна концентрація у плазмі крові (Сmах) досягається через 0.5 години. Абсолютна біодоступність препарату після одноразового введення становить близько 36%. Їжа не впливає на час досягнення максимальної концентрації розагіліну в крові, проте, при споживанні жирної їжі Сmах і площа під кривою концентрації препарату (AUC) знижуються на 60% та 20% відповідно. Фармакокінетика має лінійний характер в діапазоні доз 0,5-2 мг. Зв'язок з білками плазми коливається від 60 до 70%. Разагілін майже повністю метаболізується у печінці. Біотрансформація здійснюється шляхом N-деалкілування та/або гідроксилювання з утворенням основного біологічно малоактивного метаболіту - 1-аміноіндану,а також 2-х інших метаболітів -З-гідрокси-М-пропаргіл-1 аміноіндану та З-гідрокси-1-аміноіндану. Метаболізм препарату здійснюється за участю ізоформи CYP 1А2 системи цитохрому Р-450. Разагілін виводиться переважно нирками (більше 60%) та меншою мірою через кишечник (більше 20%). Менш 1% введеної дози препарату виділяється у незмінному вигляді. Період напіввиведення становить 0,6-2 години. Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.Разагілін виводиться переважно нирками (більше 60%) та меншою мірою через кишечник (більше 20%). Менш 1% введеної дози препарату виділяється у незмінному вигляді. Період напіввиведення становить 0,6-2 години. Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.Разагілін виводиться переважно нирками (більше 60%) та меншою мірою через кишечник (більше 20%). Менш ніж 1% введеної дози препарату виділяється у незмінному вигляді. Період напіввиведення становить 0,6-2 години. Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.ФармакодинамікаРазагілін є виборчим необоротним інгібітором моноамінооксидази типу В (МАО-В), ферменту, що на 80 % визначає активність моноамінооксидази в головному мозку та метаболізм дофаміну. Він у 30-80 разів активніший щодо МАО-В, ніж до іншого типу цього ферменту - МАО-А. Внаслідок інгібуючої дії препарату на МАО-В у центральній нервовій системі підвищується рівень дофаміну, знижується утворення токсичних вільних радикалів, надмірне утворення яких спостерігається у хворих на хворобу Паркінсона. Разагілін має також нейропротекторну дію. На відміну від невиборчих інгібіторів МАО, препарат у терапевтичних дозах не блокує метаболізм біогенних амінів (наприклад, тираміну), що надходять з їжею, у зв'язку з чим не викликає тирамін-обумовленого гіпертензивного синдрому ("сирний ефект").Показання до застосуванняМонотерапія або комбінована терапія хвороби Паркінсона (з препаратами леводопи).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до розагіліну або до будь-якого з компонентів препарату; супутня терапія петидином або іншими інгібіторами МАО, флуоксетином та флувоксаміном. Перерва між скасуванням розагіліну та початком терапії цими препаратами має бути не менше 14 днів; помірна або важка печінкова недостатність (по Чайлд-П'ю); спільна терапія з деконгестантами, симпатоміметиками (у тому числі із засобами, що їх містять), декстрометорфаном; феохромоцитома; вік молодший 18 років; вагітність; період лактації (ризик пригнічення продукції молока на фоні гальмування утворення пролактину). З обережністю: легка форма печінкової недостатності; спільний прийом із виборчими інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними та тетрациклічними антидепресантами, активними інгібіторами CYP1A2.Побічна діяЗагалом у програмі клінічного дослідження разагіліну брали участь 1361 пацієнт, що становило 3076,4 пацієнтів. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях 529 пацієнтів приймали розагілін у дозі 1 мг/добу, що склало 212 пацієнтів, і 539 пацієнтів отримували плацебо, що склало 213 пацієнтів. Монотерапія У наведеному нижче переліку описані небажані реакції, про які повідомлялося з підвищеною частотою в плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів, які отримували 1 мг на добу разагіліну (група разагіліну - п=149, група плацебо -п=151). Небажані реакції з відмінностями більше 2%, порівняно з групою плацебо, виділені курсивом. У дужках вказано частоту небажаних реакцій (% пацієнтів): разагілін/плацебо. Небажані реакції розподілені відповідно до наступної частоти: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – грип (4,7%/0,7%). Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): часто – рак шкіри (1,3%/0,7%). З боку крові та лімфатичної системи: часто – лейкопенія (1,3%/0%). З боку імунної системи: часто – алергія (1,3%/0,7%). З боку обміну речовин та харчування: нечасто – зниження апетиту (0,7%/0%). З боку психіки: часто – депресія (5,4%/2%), галюцинації (1,3%/0,7%). З боку нервової системи: дуже часто – головний біль (4,1%/11,9%); нечасто – порушення мозкового кровообігу (0,7%/0%). З боку органу зору: часто кон'юнктивіт (2,7%/0,7%). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго (2,7%/1,3%). З боку серця: часто – стенокардія (1,3%/0%); нечасто – інфаркт міокарда (0,7%/0%). З боку шлунково-кишкового тракту: здуття живота (1,3%/0%). З боку органів дихання: часто – риніт (3,4%/0,7%). З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – дерматит (2,0%/0%); нечасто - везикульозно-бульозний висип (0,7%/0%). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – кістково-м'язовий біль (6,7%/2,6%), біль у шиї (2,7%/0%), артрит (1,3%/0,7%) ). З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – позиви до сечовипускання (1,3 %/0,7 %). Загальні порушення та порушення в місці введення: Часто – лихоманка (2,7%/1,3%), нездужання (2%о/0%). При застосуванні як плацебо-контрольовані дослідження у пацієнтів, які отримували 1 мг/добу розагіліну (група контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували 1 мг/добу розагіліну (група разагіліну - п=380, група плацебо - п=388). У дужках вказана частота небажаних реакцій (% пацієнтів): розагіліну/плацебо. Небажані реакції з відмінностями більше 2%, порівняно з групою плацебо, виділені курсивом. У дужках вказано частоту небажаних реакцій (% пацієнтів): разагілін/плацебо. Небажані реакції розподілені відповідно до наступної частоти: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасто – меланома шкіри (0,5%/0,3%). З боку метаболізму та харчування: часто – зниження апетиту (2,4%/0,8%). З боку психіки: часто – галюцинації (2,9%/2,1%), кошмарні сновидіння (2,1%/0,8%). нечасто - сплутаність свідомості (0,8%/0,5%). З боку нервової системи: дуже часто – дискінезія (10,5%/6,2%); часто – дистонія (2,4%/0,8%), синдром зап'ясткового каналу (1,3%/0%), порушення рівноваги (1,6%/0,3%); нечасто – порушення мозкового кровообігу (0,5%/0,3%). З боку серця: нечасто – стенокардія (0,5%/0%). З боку судин: часто – ортостатична гіпотензія (3,9%/0,8%). З боку травної системи: часто - біль у животі (4,2%>/1,3%), запор (4,2%/2,1%>), нудота та блювання (8,4%>/6,2 %о), сухість у роті (3,4%/1,8%). З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип (1,1%/0,3%). З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Згідно з постреєстраційним досвідом зазначені симптоми відзначалися у пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримували розагіліну. Про серйозні небажані реакції, що виникають при одночасному зазначені симптоми, відзначалися у пацієнтів з хворобою Паркінсона, які отримували розагіліну. Про серйозні небажані реакції, що виникають при одночасному застосуванні СІОЗС, СІОЗСН, трициклічних/тетрациклічних антидепресантів та інгібіторів МАО добре відомо. У післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки розвитку серотонінового синдрому, що виявлявся в ажитації, сплутаності свідомості, ригідності, лихоманці та міоклонії, у пацієнтів, які одночасно приймали антидепресанти/СІОЗСН та розагілін. У клінічних дослідженнях разагіліну, одночасне застосування його з флуоксетином або флувоксаміном не допускалося. Однак були дозволені такі антидепресанти у зазначених дозах: амітриптилін не більше 50 мг на добу, тразодон не більше 100 мг на добу, циталопрам не більше 20 мг на добу, сертралін не більше 100 мг на добу та пароксетин не більше 30 мг на добу. У програмі клінічних досліджень, у якій розагілін одночасно застосовувався з трициклічними антидепресантами (115 пацієнтів) та СІОЗС/СІОЗСН (141 пацієнт), випадки серотонінового синдрому не спостерігалися. При застосуванні разагіліну в післяреєстраційний період повідомлялося про підвищення артеріального тиску (АТ), включаючи рідкісні випадки гіпертонічних кризів, у пацієнтів, які використовують у раціоні харчування невизначену кількість продуктів, багатих на тирамін.Відомі випадки лікарської взаємодії при одночасному застосуванні інгібіторів МАО із симпатоміметичними лікарськими препаратами.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що механізм дії розагіліну пов'язаний з пригніченням МАО, як у випадку з іншими лікарськими засобами подібного механізму дії, його не можна призначати одночасно з іншими інгібіторами цього ферменту через ризик розвитку гіпертонічного кризу. Слід уникати комбінованого застосування разагіліну з лікарськими препаратами, механізм дії яких включає гальмування зворотного нейронального захоплення серотоніну (флуоксетин, флувоксамін та ін.), трициклічними та тетрациклічними антидепресантами, інгібіторами МАО, так як при цьому можливий розвиток "серотонінергічного синдрому" , гіпоманіакальному стані, руховому занепокоєнні, ознобі, треморі, діареї При необхідності використання пацієнтами, які отримують розагілін,подібних препаратів – їх застосовують з обережністю. Не рекомендується також спільне застосування розагіліну з симпатоміметичними лікарськими засобами, що включають ефедрин, псевдоефедрин, що містяться в препаратах для лікування ринітів або застуди (деконгестанти). Крім того, не рекомендується призначення розагіліну з аналгетичним/протикашльовим препаратом декстрометорфаном і комбінованими засобами, що містять його. У зв'язку з тим, що ізоформа ферменту цитохром Р450 1А2 (CYP1A2) бере участь у метаболізмі разагіліну, активні інгібітори цього ферменту (наприклад, ципрофлоксацин) можуть підвищувати концентрацію препарату в плазмі крові, що визначає обережність при комбінуванні таких лікарських засобів. У хворих на хворобу Паркінсона застосування препаратів леводопи не впливає на кліренс разагіліну.Спосіб застосування та дозиРазагілін застосовують внутрішньо в дозі 1 мг один раз на день як у монотерапії, так і на фоні застосування леводопи, тривалий час. Прийом препарату не залежить від їди.ПередозуванняСимптоми передозування препарату подібні до таких при передозуванні невиборчими інгібіторами МАО (артеріальна гіпертензія, постуральна гіпотензія тощо). Специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування Азилекта в рекомендованій терапевтичній дозі не викликає "тирамінового синдрому" ("сирний ефект"), що дозволяє пацієнтам без обмежень використовувати в їжі продукти, що містять значну кількість тираміну (сири, шоколад та ДР-). Є дані про те, що хвороба Паркінсона, а не застосування будь-якого спостерігалися у післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які приймали препарат Азілект. Необхідно спостерігати за пацієнтами у зв'язку з можливістю розвитку імпульсивного розладу особистості. Пацієнти та особи, які здійснюють догляд, повинні бути інформовані про можливість розвитку порушень з боку поведінки у пацієнтів, які приймають препарат Азілект, включаючи компульсивну поведінку, нав'язливі ідеї, ігроманію, підвищення лібідо, гіперсексуальність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вивчення впливу разагіліну на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. Однак, враховуючи можливість появи значних побічних ефектів з боку центральної нервової системи, в період лікування препаратом Азілект слід інформувати пацієнтів про необхідність дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій до тих пір, поки вони не впевняться, що препарат не має негативного впливу. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою, яка потребує підвищеної концентрації уваги Вивчення впливу разагіліну на керування автомобілем та управління іншими механізмами не проводилося. Однак, враховуючи можливість появи значних побічних ефектів з боку центральної нервової системи, у період лікування препаратом Азілект необхідно імпульсивна поведінка та компульсивні потреби купувати чи набувати. Одночасне застосування препарату Азілект з декстрометорфаном, з симпатоміметиками або комплексними протизастудними препаратами для прийому внутрішньо або для назального застосування, що містять ефедрин або псевдоефедрин, не рекомендується. Є дані про те, що хвороба Паркінсона, а не застосування будь-якого лікарського препарату, у тому числі препарату Азілект, є фактором ризику для розвитку раку шкіри, зокрема меланоми. Необхідно попереджати пацієнта про необхідність звертатися до лікаря з появою будь-яких патологічних змін шкіри. Необхідно мати на увазі, що такі симптоми, як галюцинації та розгубленість, які з'являються на фоні лікування препаратом Азілект, можуть бути розглянуті як прояв хвороби Паркінсона, і як небажані реакції препарату Азілект).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина разагіліну мезилат 1,56 мг (еквівалентно 1 мг розагіліну основи); допоміжні речовини: маннітол 159,24 мг, кремнію діоксид колоїдний 1,2 мг, крохмаль кукурудзяний 20,0 мг, крохмаль кукурудзяний 20,0 мг прежелатинізований, стеаринова кислота 4,0 мг, тальк 4,0 мг. По 10 таблеток у блістері. По 1, 3, 10 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиБілий або майже білий колір круглі, плоскоциліндричні таблетки з фаскою. З одного боку таблетки гравіювання "GIL 1".Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб - МАО інгібітор.ФармакокінетикаРозагілін швидко всмоктується після прийому внутрішньо; його максимальна концентрація у плазмі крові (Сmах) досягається через 0.5 години. Абсолютна біодоступність препарату після одноразового введення становить близько 36%. Їжа не впливає на час досягнення максимальної концентрації розагіліну в крові, проте, при споживанні жирної їжі Сmах і площа під кривою концентрації препарату (AUC) знижуються на 60% та 20% відповідно. Фармакокінетика має лінійний характер в діапазоні доз 0,5-2 мг. Зв'язок з білками плазми коливається від 60 до 70%. Разагілін майже повністю метаболізується у печінці. Біотрансформація здійснюється шляхом N-деалкілування та/або гідроксилювання з утворенням основного біологічно малоактивного метаболіту - 1-аміноіндану,а також 2-х інших метаболітів -З-гідрокси-М-пропаргіл-1 аміноіндану та З-гідрокси-1-аміноіндану. Метаболізм препарату здійснюється за участю ізоформи CYP 1А2 системи цитохрому Р-450. Разагілін виводиться переважно нирками (більше 60%) та меншою мірою через кишечник (більше 20%). Менш ніж 1% введеної дози препарату виділяється у незмінному вигляді. Період напіввиведення становить 0,6-2 години. Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.Разагілін виводиться переважно нирками (більше 60%) та меншою мірою через кишечник (більше 20%). Менш ніж 1% введеної дози препарату виділяється у незмінному вигляді. Період напіввиведення становить 0,6-2 години. Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.Разагілін виводиться переважно нирками (більше 60%) та меншою мірою через кишечник (більше 20%). Менш ніж 1% введеної дози препарату виділяється у незмінному вигляді. Період напіввиведення становить 0,6-2 години. Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.Параметри фармакокінетики розагіліну практично не змінюються у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. При легкій печінковій недостатності може спостерігатися підвищення значень параметрів AUC та Сmах на 80% та 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають понад 500% та 80% відповідно.ФармакодинамікаРазагілін є виборчим необоротним інгібітором моноамінооксидази типу В (МАО-В), ферменту, що на 80 % визначає активність моноамінооксидази в головному мозку та метаболізм дофаміну. Він у 30-80 разів активніший щодо МАО-В, ніж до іншого типу цього ферменту - МАО-А. Внаслідок інгібуючої дії препарату на МАО-В у центральній нервовій системі підвищується рівень дофаміну, знижується утворення токсичних вільних радикалів, надмірне утворення яких спостерігається у хворих на хворобу Паркінсона. Разагілін має також нейропротекторну дію. На відміну від невиборчих інгібіторів МАО, препарат у терапевтичних дозах не блокує метаболізм біогенних амінів (наприклад, тираміну), що надходять з їжею, у зв'язку з чим не викликає тирамін-обумовленого гіпертензивного синдрому ("сирний ефект").Показання до застосуванняМонотерапія або комбінована терапія хвороби Паркінсона (з препаратами леводопи).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до розагіліну або до будь-якого з компонентів препарату; супутня терапія петидином або іншими інгібіторами МАО, флуоксетином та флувоксаміном. Перерва між скасуванням розагіліну та початком терапії цими препаратами має бути не менше 14 днів; помірна або важка печінкова недостатність (по Чайлд-П'ю); спільна терапія з деконгестантами, симпатоміметиками (у тому числі із засобами, що їх містять), декстрометорфаном; феохромоцитома; вік молодший 18 років; вагітність; період лактації (ризик пригнічення продукції молока на фоні гальмування утворення пролактину). З обережністю: легка форма печінкової недостатності; спільний прийом із виборчими інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними та тетрациклічними антидепресантами, активними інгібіторами CYP1A2.Побічна діяЗагалом у програмі клінічного дослідження разагіліну брали участь 1361 пацієнт, що становило 3076,4 пацієнтів. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях 529 пацієнтів приймали розагілін у дозі 1 мг/добу, що склало 212 пацієнтів, і 539 пацієнтів отримували плацебо, що склало 213 пацієнтів. Монотерапія У наведеному нижче переліку описані небажані реакції, про які повідомлялося з підвищеною частотою в плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів, які отримували 1 мг на добу разагіліну (група разагіліну - п=149, група плацебо -п=151). Небажані реакції з відмінностями більше 2%, порівняно з групою плацебо, виділені курсивом. У дужках вказано частоту небажаних реакцій (% пацієнтів): разагілін/плацебо. Небажані реакції розподілені відповідно до наступної частоти: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – грип (4,7%/0,7%). Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): часто – рак шкіри (1,3%/0,7%). З боку крові та лімфатичної системи: часто – лейкопенія (1,3%/0%). З боку імунної системи: часто – алергія (1,3%/0,7%). З боку обміну речовин та харчування: нечасто – зниження апетиту (0,7%/0%). З боку психіки: часто – депресія (5,4%/2%), галюцинації (1,3%/0,7%). З боку нервової системи: дуже часто – головний біль (4,1%/11,9%); нечасто – порушення мозкового кровообігу (0,7%/0%). З боку органу зору: часто кон'юнктивіт (2,7%/0,7%). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго (2,7%/1,3%). З боку серця: часто – стенокардія (1,3%/0%); нечасто – інфаркт міокарда (0,7%/0%). З боку шлунково-кишкового тракту: здуття живота (1,3%/0%). З боку органів дихання: часто – риніт (3,4%/0,7%). З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – дерматит (2,0%/0%); нечасто - везикульозно-бульозний висип (0,7%/0%). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – кістково-м'язовий біль (6,7%/2,6%), біль у шиї (2,7%/0%), артрит (1,3%/0,7%) ). З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – позиви до сечовипускання (1,3 %/0,7 %). Загальні порушення та порушення в місці введення: Часто – лихоманка (2,7%/1,3%), нездужання (2%о/0%). При застосуванні як плацебо-контрольовані дослідження у пацієнтів, які отримували 1 мг/добу розагіліну (група контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували 1 мг/добу розагіліну (група разагіліну - п=380, група плацебо - п=388). У дужках вказана частота небажаних реакцій (% пацієнтів): розагіліну/плацебо. Небажані реакції з відмінностями більше 2%, порівняно з групою плацебо, виділені курсивом. У дужках вказано частоту небажаних реакцій (% пацієнтів): разагілін/плацебо. Небажані реакції розподілені відповідно до наступної частоти: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасто – меланома шкіри (0,5%/0,3%). З боку метаболізму та харчування: часто – зниження апетиту (2,4%/0,8%). З боку психіки: часто – галюцинації (2,9%/2,1%), кошмарні сновидіння (2,1%/0,8%). нечасто - сплутаність свідомості (0,8%/0,5%). З боку нервової системи: дуже часто – дискінезія (10,5%/6,2%); часто – дистонія (2,4%/0,8%), синдром зап'ясткового каналу (1,3%/0%), порушення рівноваги (1,6%/0,3%); нечасто – порушення мозкового кровообігу (0,5%/0,3%). З боку серця: нечасто – стенокардія (0,5%/0%). З боку судин: часто – ортостатична гіпотензія (3,9%/0,8%). З боку травної системи: часто - біль у животі (4,2%>/1,3%), запор (4,2%/2,1%>), нудота та блювання (8,4%>/6,2 %о), сухість у роті (3,4%/1,8%). З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип (1,1%/0,3%). З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Згідно з постреєстраційним досвідом зазначені симптоми відзначалися у пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримували розагіліну. Про серйозні небажані реакції, що виникають при одночасному зазначені симптоми, відзначалися у пацієнтів з хворобою Паркінсона, які отримували розагіліну. Про серйозні небажані реакції, що виникають при одночасному застосуванні СІОЗС, СІОЗСН, трициклічних/тетрациклічних антидепресантів та інгібіторів МАО добре відомо. У післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки розвитку серотонінового синдрому, що виявлявся в ажитації, сплутаності свідомості, ригідності, лихоманці та міоклонії, у пацієнтів, які одночасно приймали антидепресанти/СІОЗСН та розагілін. У клінічних дослідженнях разагіліну, одночасне застосування його з флуоксетином або флувоксаміном не допускалося. Однак були дозволені такі антидепресанти у зазначених дозах: амітриптилін не більше 50 мг на добу, тразодон не більше 100 мг на добу, циталопрам не більше 20 мг на добу, сертралін не більше 100 мг на добу та пароксетин не більше 30 мг на добу. У програмі клінічних досліджень, у якій розагілін одночасно застосовувався з трициклічними антидепресантами (115 пацієнтів) та СІОЗС/СІОЗСН (141 пацієнт), випадки серотонінового синдрому не спостерігалися. При застосуванні разагіліну в післяреєстраційний період повідомлялося про підвищення артеріального тиску (АТ), включаючи рідкісні випадки гіпертонічних кризів, у пацієнтів, які використовують у раціоні харчування невизначену кількість продуктів, багатих на тирамін.Відомі випадки лікарської взаємодії при одночасному застосуванні інгібіторів МАО із симпатоміметичними лікарськими препаратами.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що механізм дії розагіліну пов'язаний з пригніченням МАО, як у випадку з іншими лікарськими засобами подібного механізму дії, його не можна призначати одночасно з іншими інгібіторами цього ферменту через ризик розвитку гіпертонічного кризу. Слід уникати комбінованого застосування разагіліну з лікарськими препаратами, механізм дії яких включає гальмування зворотного нейронального захоплення серотоніну (флуоксетин, флувоксамін та ін.), трициклічними та тетрациклічними антидепресантами, інгібіторами МАО, так як при цьому можливий розвиток "серотонінергічного синдрому" , гіпоманіакальному стані, руховому занепокоєнні, ознобі, треморі, діареї При необхідності використання пацієнтами, які отримують розагілін,подібних препаратів – їх застосовують з обережністю. Не рекомендується також спільне застосування розагіліну з симпатоміметичними лікарськими засобами, що включають ефедрин, псевдоефедрин, що містяться в препаратах для лікування ринітів або застуди (деконгестанти). Крім того, не рекомендується призначення розагіліну з аналгетичним/протикашльовим препаратом декстрометорфаном і комбінованими засобами, що містять його. У зв'язку з тим, що ізоформа ферменту цитохром Р450 1А2 (CYP1A2) бере участь у метаболізмі разагіліну, активні інгібітори цього ферменту (наприклад, ципрофлоксацин) можуть підвищувати концентрацію препарату в плазмі крові, що визначає обережність при комбінуванні таких лікарських засобів. У хворих на хворобу Паркінсона застосування препаратів леводопи не впливає на кліренс разагіліну.Спосіб застосування та дозиРазагілін застосовують внутрішньо в дозі 1 мг один раз на день як у монотерапії, так і на фоні застосування леводопи, тривалий час. Прийом препарату не залежить від їди.ПередозуванняСимптоми передозування препарату подібні до таких при передозуванні невиборчими інгібіторами МАО (артеріальна гіпертензія, постуральна гіпотензія тощо). Специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування Азилекта в рекомендованій терапевтичній дозі не викликає "тирамінового синдрому" ("сирний ефект"), що дозволяє пацієнтам без обмежень використовувати в їжі продукти, що містять значну кількість тираміну (сири, шоколад та ДР-). Є дані про те, що хвороба Паркінсона, а не застосування будь-якого спостерігалися у післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які приймали препарат Азілект. Необхідно спостерігати за пацієнтами у зв'язку з можливістю розвитку імпульсивного розладу особистості. Пацієнти та особи, які здійснюють догляд, повинні бути інформовані про можливість розвитку порушень з боку поведінки у пацієнтів, які приймають препарат Азілект, включаючи компульсивну поведінку, нав'язливі ідеї, ігроманію, підвищення лібідо, гіперсексуальність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вивчення впливу разагіліну на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. Однак, враховуючи можливість появи значних побічних ефектів з боку центральної нервової системи, в період лікування препаратом Азілект слід інформувати пацієнтів про необхідність дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій до тих пір, поки вони не впевняться, що препарат не має негативного впливу. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою, яка потребує підвищеної концентрації уваги Вивчення впливу разагіліну на керування автомобілем та управління іншими механізмами не проводилося. Однак, враховуючи можливість появи значних побічних ефектів з боку центральної нервової системи, у період лікування препаратом Азілект необхідно імпульсивна поведінка та компульсивні потреби купувати чи набувати. Одночасне застосування препарату Азілект з декстрометорфаном, з симпатоміметиками або комплексними протизастудними препаратами для прийому внутрішньо або для назального застосування, що містять ефедрин або псевдоефедрин, не рекомендується. Є дані про те, що хвороба Паркінсона, а не застосування будь-якого лікарського препарату, у тому числі препарату Азілект, є фактором ризику для розвитку раку шкіри, зокрема меланоми. Необхідно попереджати пацієнта про необхідність звертатися до лікаря з появою будь-яких патологічних змін шкіри. Необхідно мати на увазі, що такі симптоми, як галюцинації та розгубленість, які з'являються на фоні лікування препаратом Азілект, можуть бути розглянуті як прояв хвороби Паркінсона, і як небажані реакції препарату Азілект).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЦукор, водний екстракт з рослинної сировини (шкаралупи горіха кедрового, листа м'яти, плодів шипшини, трави собачої кропиви, трави чебрецю, трави меліси, квіток ромашки), аскорбінова кислота (антиоксидант), лимонна кислота (регулятор кислотності), консервант. Скляна пляшка об'ємом 250 млХарактеристикаЄ додатковим джерелом вітаміну С, що сприяє нормалізації функціонування нервової системи. Бальзам містить рослини, які сприяють нормалізації діяльності нервової системи: м'ята та меліса допоможуть заспокоїтися та швидко заснути, полегшити або усунути синдром хронічної втоми; собача кропива – зменшити спазми судин головного мозку і впоратися з депресивними станами. Копієчник здатний підвищити фізичну витривалість, уберегти від нервових зривів та їх наслідків.ІнструкціяДля дорослих та дітей віком від 14 років. Приймати по 2 чайні ложки (13 г) 3 рази на день з водою, чаєм або кавою, що забезпечує 30% від рекомендованої добової потреби у вітаміні С. Перед вживанням збовтувати. Допускається утворення осаду.РекомендуєтьсяРекомендується особам, які ведуть напружений спосіб життя: студентам під час сесій; спортсменам; людям, які працюють з комп'ютером і постійно піддаються шкідливому для психіки впливу електромагнітного випромінювання.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, надмірна маса тіла, цукровий діабет, вік до 14 років, вагітність, годування груддю. Чи не є лікарським засобом. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Побічна діяНемає побічних ефектів, крім індивідуальних алергічних реакцій.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Не є ліками.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЦукор, водний екстракт з рослинної сировини (шкаралупи горіха кедрового, листя м'яти перцевої, листя чорної смородини, трави меліси лікарської, коренів і кореневищ валеріани, трави собачої кропиви, квіток ромашки аптечної), аскорбінова кислота (антиоксид) сорбат калію (консервант). Об'єм: 250 млХарактеристикаМає м'яку заспокійливу дію. Має м'яку заспокійливу дію. Показаний при легких формах депресії, стресах. Секрет його ефективності – комплекс натуральних лікарських трав, що доповнюють та підсилюють властивості один одного. Напій регулює роботу як центральної, і вегетативної нервової систем. Валеріана сприяє зняттю напруги, м'ята - усунення спазмів судин головного мозку, меліса допоможе запобігти невротичним розладам і розслабляє. Цей бальзам з чудовим смаком та чудовим ароматом подарує спокій та гарний настрій.ІнструкціяПриймати по 2 чайні ложки (13 г) 3 рази на день з водою, чаєм або кавою, що забезпечує 30% від рекомендованої добової потреби у вітаміні С. Перед вживанням збовтувати. Допускається утворення осаду.РекомендуєтьсяПоказаний при легких формах депресії, стресах, збоях у роботі серця та порушення сну.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, надмірна маса тіла, цукровий діабет, вік до 14 років, вагітність, годування груддю. Чи не є лікарським засобом. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Побічна діяНемає побічних ефектів, крім індивідуальних алергічних реакцій.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Не є ліками.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПатока крохмальна, цукор, желатин, магнію лактат, гліцин, лимонна кислота (регулятор кислотності), екстракт м'яти, екстракт меліси, барвник натуральний червоний, ароматизатор натуральний "Полуниця", глазурувальник (кокосова та пальмоядрова олії, віск карнаубський), пид О 6). Харчова цінність 1 жувальної пастилки: білки – 0,2 г, жири – 0 г. вуглеводи – 1,5 г, енергетична цінність (калорійність) – 40 кДж/10 ккал. Жувальні пастилки по 30 жувальних пастилок 2,5 г в упаковці.Характеристика"Бебі формула Ведмедика" містять натуральні компоненти (фруктовий сік, тільки природні барвники та ароматизатори). Звичайно ж без консервантів та ГМО! Вітаміни і мінерали, що входять до складу ведмедиків, - від відомих постачальників, що заслужили довіру (з Великобританії, Німеччини, Швейцарії, Італії, Франції та ін), з якими компанія співпрацює вже багато років. Бебі формула ведмедика відрізняє вигідна ціна - дешевше за імпортні аналоги - і якісний склад, що також не поступається імпортним аналогам: на основі натурального соку. Ще одна перевага «Бебі формула Ведмедика» - широкий асортимент, дозволить вам підібрати ті вітаміни, які необхідні саме вашій дитині! Перший комплекс із гліцином у вигляді смачних мармеладних ведмедиків Неусидливість, імпульсивність, розсіяність, зниження здатності до навчання – типові прояви гіперактивності у дитини, яку батьки повинні звернути увагу. Спеціально для таких дітей від 3 років розроблені жувальні пастилки Бебі Формула Ведмедика Спокій. Грамотно підібрані компоненти комплексу: гліцин, екстракти м'яти та меліси, магній, вітамін B6 – надають нормалізуючу дію на процеси збудження та гальмування в ЦНС, сприяють підвищенню розумової працездатності, зниженню дратівливості та виразності вегетативних реакцій, нормалізації нічного.Властивості компонентівГліцин знижує занепокоєння, знімає стрес, стимулює розумову діяльність, усуває агресію, нормалізує сон, попереджає мозкові та вегето-судинні розлади. Магній. За словами спеціалістів магній має основне значення для здоров'я дитячого організму. Зважаючи на те, що цей мікроелемент є компонентом сотень ферментів, він впливає на кожен фізіологічний процес, який протікає в організмі. Однією з важливих дій магнію в організмі є антистресове. При дефіциті макроелемента в дітей віком з'являються симптоми соціальної дезадаптації і розлади поведінки - дратівливість, тривожність, плаксивість, і навіть порушення сну – безсоння, нічні кошмари з проливним потом, проблеми із засипанням. Екстракти меліси та м'яти. Надають седативну, розслаблюючу та заспокійливу дію на організм. Фахівці рекомендують давати їх гіперактивним дітям, нездатним зосередитися – рослини покращує пам'ять, посидючість та здатність до концентрування.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів, порушення вуглеводного обміну. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем-педіатром.Спосіб застосування та дозиДітям від 3 до 7 років по 1 жувальній пастилці 1 раз на день під час їжі, дітям старше 7 років по жувальній пастилці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1-2 місяці. За потреби прийом можна повторити.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПатока крохмальна, цукор, желатин, магнію лактат, гліцин, лимонна кислота (регулятор кислотності), екстракт м'яти, екстракт меліси, барвник натуральний червоний, ароматизатор натуральний "Полуниця", глазурувальник (рослинні олії, віск карнаубський), піридоксину гідрохлорид (В . Харчова цінність 1 жувальної пастилки: білки – 0,2 г, жири – 0 г, вуглеводи – 1,5 г, енергетична цінність (калорійність) – 40 кДж/10 ккал.ХарактеристикаНеусидливість, імпульсивність, розсіяність, зниження здатності до навчання – типові прояви гіперактивності у дитини, яку батьки повинні звернути увагу. Спеціально для таких дітей від 3 років розроблені жувальні пастилки Бебі Формула Ведмедика Спокій. Грамотно підібрані компоненти комплексу: гліцин, екстракти м'яти та меліси, магній, вітамін B6 мають нормалізуючу дію на процеси збудження та гальмування в центральній нервовій системі.Властивості компонентівГліцин знижує занепокоєння, знімає стрес, стимулює розумову діяльність, усуває агресію, нормалізує сон, попереджає мозкові та вегето-судинні розлади. Магній. За словами фахівців, магній має важливе значення для здоров'я дитячого організму. Зважаючи на те, що цей мікроелемент є компонентом сотень ферментів, він впливає на кожен фізіологічний процес, який протікає в організмі. Однією з важливих дій магнію в організмі є антистресове. При дефіциті цього макроелемента у дітей з'являються симптоми соціальної дезадаптації та розлади поведінки (дратівливість, тривожність, плаксивість), а також порушення сну (безсоння, нічні кошмари з проливним потом, труднощі із засипанням). Екстракти меліси та м'яти надають седативну, розслаблюючу та заспокійливу дію на організм. Фахівці рекомендують давати їх гіперактивним дітям, нездатним зосередитися – рослини покращують пам'ять, посидючість та здатність до концентрування.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів, порушення вуглеводного обміну. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем-педіатром.Спосіб застосування та дозиДітям від 3 до 7 років по 1 жувальній пастилці 1 раз на день під час їжі, дітям старше 7 років по 1 жувальній пастилці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1-2 місяці. За потреби прийом можна повторити.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Беладонна алкалоїди 100 мкг, ерготаміну тартрат 300 мкг, фенобарбітал 20 мг. Допоміжні речовини: сахароза, крохмаль картопляний, повідон (полівінілпіролідон), стеарат кальцію. Склад оболонки: ;сахароза, кремній діоксид колоїдний (аеросил А-380), магнію гідроксикарбонат, титану діоксид, желатин, бджолиний віск, тропеолін О. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою світло-жовтого кольору, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат. Має альфа-адреноблокуючу, м-холіноблокуючу та седативну дію.Клінічна фармакологіяПрепарат із седативною та спазмолітичною дією.Показання до застосуванняПідвищена дратівливість; безсоння; неврогенні розлади менструального циклу; нейродерміт (для полегшення сверблячки); вегето-судинна дистонія (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняСтенокардія та інші виражені прояви атеросклерозу; спазм периферичних артерій; закритокутова глаукома; вагітність; грудне годування; пологи; вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливо: алергічні реакції, сухість у роті, сонливість, парез акомодації.Взаємодія з лікарськими засобамиДія препарату посилюють альфа- та бета-адреноміметики, нікотин.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо по 1 таб. 2-3 рази на добу після їди. Тривалість застосування препарату становить від 2 до 4 тижнів. Можливе проведення повторних курсів лікування після консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, млявість, сонливість, тахікардія, розширення зіниць, порушення акомодації, утруднення сечовипускання, атонія кишечника, судоми, у важких випадках – ступор, кома. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій та гарного зору.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють: леводопа 100,00 мг. бенсеразиду гідрохлорид 28,50 мг, у перерахунку на бенсеразид 25,00 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат 47,50 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 10,00 мг, кремнію діоксид колоїдний 3,00 мг, кросповідон 8,70 мг, магнію стеарат 2,00 мг, мапіітол 47,00 мг, ,50 мг, стеаринова кислота 2,00 мг, целюлоза мікрокристалічна (тин 101) 19,30 мг, етилцелюлоза 1,50 мг, барвник заліза оксид червоний 1,00 мг. По 10 таблеток в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки або плівки ПВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3, 5, 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком (дозування 100 мг+25 мг) або круглі, двоопуклі, з ризиком (дозування 200 мг+50 мг), світло-рожевого кольору з вкрапленнями від білого до червоно-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб комбінований (дофаміну попередник+декарбоксилази периферичний інгібітор).ФармакокінетикаВсмоктування Всмоктування леводопи та бенсеразиду відбувається в основному у верхніх відділах тонкої кишки (66-74%) та не залежить від місця всмоктування у даному відділі кишечника. Час досягнення максимальної концентрації леводопи у плазмі становить 1 годину після прийому капсул або таблеток. Абсолютна біодоступність леводопи становить 98% (від 74% до 112%). Максимальні концентрації леводопи у плазмі та ступінь всмоктування леводопи (AUC) зростають пропорційно дозі (в діапазоні доз леводопи від 50 мг до 200 мг). Прийом їжі зменшує швидкість і рівень всмоктування леводопи. Після їди максимальна концентрація леводопи в плазмі зменшується на 30% і досягається пізніше. Ступінь всмоктування леводопи зменшується на 15%. Розподіл Леводопа проходить через гематоенцефалічний бар'єр за допомогою насиченої транспортної системи і не зв'язується з білками плазми. Об'єм розподілу становить 57 л. Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) для леводопи в спинномозковій рідині становить 12% від такої в плазмі. Бенсеразид у терапевтичних дозах не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Він накопичується головним чином у нирках, легенях, тонкому кишечнику та печінці. Метаболізм Леводопа метаболізується двома основними (декарбоксиліровапіє та о-метилювання) та двома побічними шляхами (трансамінування та окислення). Декарбоксилаза ароматичних L-амінокислот перетворює леводопу на дофамін. Головними кінцевими продуктами цього шляху обміну є гомованілінова та дигідроксифенілоцтова кислоти. Катехол-о-метилтрансфераза (КОМТ) метилює леводопу з утворенням 3-о-метилдопи. Період напіввиведення (Т1/2) цього основного метаболіту з плазми становить 15-17 год, і у пацієнтів, які приймають терапевтичні дози, відбувається його накопичення. Зменшення периферичного декарбоксилювання леводопи при сумісному призначенні з бепсеразидом призводить до більш високих плазмових концентрацій леводопи та 3-о-метилдопи та нижчих плазмових концентрацій катехоламінів (дофаміну, норадреналіну) та фенолкарбоксильних кислот (гомованілінової кислоти). У слизовій оболонці кишечника та печінки бенсеразид гідроксилюється з утворенням тригідроксибензилгідразину. Цей метаболіт є потужним інгібітором ароматичних декарбоксилази L-амінокислот. Виведення При периферичному пригніченні декарбоксилази ароматичних L-амінокислот період напіввиведення леводопи становить 1,5 години. Кліренс леводопи із плазми становить приблизно 430 мл/хв. Бенсеразид майже повністю елімінується шляхом метаболізму. Метаболіти виводяться, головним чином, із сечею (64%) та меншою мірою з калом (24%). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Дані про фармакокінетику леводопи у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю відсутні. Пацієнти похилого віку (65-78 років) У пацієнтів похилого віку (65-78 років) з хворобою Паркінсона Т1/2 та AUC леводопи збільшуються на 25%, що не є клінічно значущою зміною і ніяк не відбивається на режимі дозування.ФармакодинамікаКомбіноване засіб для лікування хвороби Паркінсона та синдрому "неспокійних ніг". Хвороба Паркінсона Дофамін, що є нейромедіатором у головному мозку, утворюється в базальних гангліях у хворих на паркінсонізм у недостатніх кількостях. Леводопа або L-ДОФА (3,4-дигідрофенілаланін) є метаболічним попередником дофаміну. На відміну від дофаміну, леводопа добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Після того, як леводопа проникає в центральну нервову систему (ЦНС), вона перетворюється на дофамін за допомогою декарбоксилази ароматичних L-амінокислот. Після прийому внутрішньо леводопа швидко декарбоксилюється у дофамін як у церебральних, так і в екстрацерсбральних тканинах. У результаті більшість введеної леводопи не досягає базальних гангліїв, а периферичний дофамін часто викликає побічні явища. Отже, необхідно блокування екстрацеребрального дскарбоксилювання леводопи, що досягається шляхом одночасного введення леводопи та бенсеразиду – інгібітора периферичної декарбоксилази ароматичних L-амінокислот. Препарат є комбінацією цих речовин в оптимальному співвідношенні 4:1 і має таку ж ефективність, як великі дози леводопи. Синдром "неспокійних ніг" Точний механізм дії невідомий, але дофамінергічна система відіграє важливу роль у патогенезі синдрому "неспокійних ніг".Показання до застосуванняХвороба Паркінсона Лікування всіх форм хвороби Паркінсона, крім паркінсонізму, індукованого лікарськими засобами. Синдром "неспокійних ніг" Препарат Бензіель® показаний для лікування синдрому "неспокійних ніг", включаючи: ідіопатичний синдром "неспокійних ніг"; синдром "неспокійних ніг" у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до леводопи, бенсеразиду або будь-якого іншого компонента препарату. Декомпенсовані порушення функції ендокринних органів, печінки або нирок (за винятком пацієнтів із синдромом "неспокійних ніг", які отримують діаліз). Захворювання серцево-судинної системи у стадії декомпенсації. Психічні захворювання із психотичним компонентом. Закритокутова глаукома. Препарат Бензіель® не слід застосовувати у комбінації з неселективними інгібіторами моноаміноксидази (МАО) або при поєднанні інгібіторів МАО-А та МАО-В. Вік молодший за 25 років. Вагітність та період грудного вигодовування. Препарат Бензіель протипоказаний жінкам дітородного віку, які не використовують надійні методи контрацепції.Вагітність та лактаціяПрепарат Бензіель абсолютно протипоказаний при вагітності та жінкам дітородного віку, які не використовують надійні методи контрацепції через можливе порушення розвитку скелета у плода. Якщо на фоні лікування виникає вагітність, препарат потрібно відмінити відповідно до рекомендацій лікаря. У разі необхідності прийому препарату Бензіель® у період годування груддю слід припинити грудне вигодовування через відсутність достовірних даних про проникнення бенсеразиду в грудне молоко. Не можна виключити неправильний розвиток скелета у новонародженого.Побічна діяЧастота і ступінь тяжкості небажаних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень у пацієнтів із синдромом "неспокійних" ніг, були нижчими, ніж у пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримували комбінацію леводопа + бенсеразид у стандартному режимі дозування. Для оцінки частоти розвитку небажаних явищ використовують таку класифікацію Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100) , рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути підрахована на підставі наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи – рідко зустрічалася гемолітична анемія, помірна та транзиторна лейкопенія та тромбоцитопенія, а також скорочення тромбопластинового часу. При застосуванні Бензіель® спостерігалося підвищення рівня азоту сечовини крові (АМК). У зв'язку з цим необхідно регулярно моніторувати показники загального аналізу крові та функції печінки та нирок, як і при проведенні тривалої терапії будь-якими препаратами, що містять леводопу. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Нечасто: анорексія. Як правило, легке, транзиторне підвищення активності трансаміназ (аспартатамінотрансферази (ACT), аланінамінотрансферази (АЛТ)) та лужної фосфатази. Спостерігалося підвищення активності гамма-глутамілтрансферази. Порушення психіки - У пацієнтів з хворобою Паркінсона можливий розвиток депресії, особливо у пацієнтів похилого віку або пацієнтів, у яких спостерігалися дані симптоми в анамнезі; Нечасто: ажитація, тривога, порушення сну, галюцинації, маячня, поведінкові розлади та агресія; Рідко: кошмарні сновидіння та тимчасова дезорієнтація. При застосуванні препарату Бензіель® можливий розвиток депресії, що супроводжується суїцидальними думками, яка також може бути обумовлена ​​основним захворюванням. При застосуванні препарату Бензіель можуть спостерігатися розлади звичок та потягів, адитивні поведінкові розлади, а також форми поведінки, характерні для обсесивно-компульсивних розладів (компульсивні покупки та витрата грошей, компульсивне переїдання та булімія). Було зареєстровано поведінку зі схильністю до азартних ігор та підвищення лібідо, включаючи гіперсексуальність. Синдром дофамінової дисрегуляції. Порушення з боку нервової системи: - Нечасто: головний біль. У пацієнтів, які отримують препарат Бензіель, можливе загострення синдрому "неспокійних" ніг. Застосування препарату Бензіель® супроводжується розвитком сонливості та дуже рідко: яскраво вираженою денною сонливістю та епізодами раптового засинання. При прийомі високих доз або на більш пізніх етапах лікування у пацієнтів із хворобою Паркінсона можуть спостерігатися мимовільні рухи (наприклад, за типом хореї або атетозу). Як правило, це явище можна полегшити чи повністю усунути шляхом зниження дози. При тривалому лікуванні можливі коливання терапевтичної відповіді, включаючи епізоди "застигання", ослаблення ефекту до кінця періоду дії дози (феномен "виснаження"), феномен "вмикання-вимкнення", які зазвичай можна усунути або полегшити шляхом підбору дози та прийому невеликих доз через короткі часові інтервали. Згодом можна знову збільшити дозу з метою посилення терапевтичного ефекту. Спостерігалися поодинокі випадки порушень чи втрати смакових відчуттів. Пацієнти із синдромом "неспокійних" ніг Небажаним ефектом тривалого застосування дофамінергічних препаратів, що найчастіше зустрічається, є погіршення стану пацієнта, що виражається в зміщенні часу прояву симптомів з вечірнього/нічного на денний і вечірній час перед застосуванням наступної вечірньої дози. Порушення з боку серцево-судинної системи: - Нечасто: аритмії, ортостатична гіпотензія. Як правило, прояви ортостатичної гіпотензії можна полегшити шляхом зниження дози Бензіель®. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Нечасто: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея та сухість у роті. Зазначені побічні ефекти, що проявляються, як правило, на ранніх етапах лікування, можна контролювати, якщо приймати препарат Бензіель з їжею (разом з достатньою кількістю їжі або рідини) або шляхом поступового збільшення дози. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Рідко: алергічні реакції (свербіж, висипання). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Можлива незначна зміна кольору сечі (як правило, набуває червоного опінку і темніє при відстоюванні). Лабораторні та інструментальні дані Можливе тимчасове підвищення активності "печінкових" трансаміназ (ACT, АЛТ) та лужної фосфатази. Спостерігалося підвищення активності гамма-глутамілтрансферази, підвищення концентрації азоту сечовини крові. Крім того, можлива зміна кольору або фарбування біологічних рідин або тканин, зокрема слини, язика, зубів або слизової оболонки порожнини рота.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетичні взаємодії Тригексифенідил (антихолінергічний препарат) зменшує швидкість, але не ступінь всмоктування леводопи. Сульфат заліза знижує максимальні концентрації та AUC леводопи у плазмі на 30-50%, що є клінічно значущою зміною у деяких, але не у всіх пацієнтів. Метоклопрамід збільшує швидкість всмоктування леводопи. При одночасному застосуванні леводопи та домперидону можливе підвищення біодоступності леводопи за рахунок стимуляції спорожнення шлунка. Фармакодинамічні взаємодії Нейролептики, опіати та антигіпертензивні препарати, що містять резерпін, пригнічують дію Бензіель®. Інгібітори МАО. Якщо препарат Бензіель® призначають пацієнтам, які отримують необоротні неселективні інгібітори МАО, то від припинення прийому інгібітора МАО до початку прийому препарату Бензіель® має пройти не менше двох тижнів, однак селективні інгібітори МАО-В (такі як селегілін або розанілін) А (такі як мокломемід) можна призначати пацієнтам, які приймають препарат Бензіель®. При цьому рекомендується скоригувати дозу леводопи залежно від індивідуальної потреби пацієнта щодо ефективності та переносимості. Поєднання інгібіторів МАО-А та МАО-В еквівалентне прийому неселективного інгібітору МАО, тому подібна комбінація не повинна призначатися одночасно з препаратом Бензіель®. Симпатоміметики (адреналін, норадреналін, ізопротеренол, амфетамін). Препарат Бензіель® не слід призначати одночасно з симпатоміметиками, оскільки леводопа може потенціювати їхню дію. Якщо одночасний прийом все ж таки обов'язковий, дуже важливий ретельний контроль за станом серцево-судинної системи та при необхідності зменшення дози симпатоміметиків. Протипаркінсонічні засоби Можливе комбіноване застосування препарату Бензіель з іншими протипаркінсонічними засобами (антихолінергічними; амантадином, селегіліном, бромокриптином; агоністами дофаміну), однак це може посилювати бажані та небажані ефекти. Може знадобитися зменшення дози Бензіель або іншого препарату. Якщо до лікування інгібітор додають катехол-о-метилтрансферазу (КОМТ), може знадобитися зменшення дози Бензіель®. При початку терапії препаратом Бензіель®, антихолінергічні препарати не слід скасовувати різко, оскільки леводопа починає діяти не відразу. Леводопа може вплинути на результати лабораторного визначення катехоламінів, креатиніну, сечової кислоти та глюкози, можливий неправдивий результат проби Кумбса, а також аналізу сечі на кетонові тіла. Прийом препарату Бензіель одночасно з багатою білками їжею може порушити всмоктування леводопи зі шлунково-кишкового тракту. Одночасне застосування антипсихотичних препаратів, що блокують дофамінові рецептори (зокрема антагоністів D2-дофамінових рецепторів), може нівелювати протипаркінсонічну дію леводопи та бенсеразиду. Леводопа, своєю чергою, може знизити антипсихотичний ефект цих препаратів. Таким чином, при одночасному їх застосуванні слід бути обережними. Загальна анестезія із галотаном. Прийом препарату Бензіель® повинен бути скасований за 12-48 годин перед оперативним втручанням, оскільки у пацієнта, який отримує Бензіель®, під час галотанового наркозу можуть виникнути коливання артеріального тиску та аритмії.Спосіб застосування та дозиВсередину, не менше ніж за 30 хв до або через 1 годину після їди, таблетки можна подрібнювати для полегшення ковтання. Хвороба Паркінсона Стандартний режим дозування Лікування слід починати з малої дози, поступово збільшуючи дозу кожного пацієнта індивідуально до досягнення терапевтичного ефекту. Початкова терапія На ранній стадії хвороби Паркінсона рекомендується розпочинати лікування препаратами леводопи/бенсеразиду з прийому 62,5 мг (50 мг леводопи + 12,5 мг бенсеразиду) 3-4 рази на добу. При переносимості схеми початкового дозування дозу необхідно повільно збільшувати залежно від реакції пацієнта. Оптимальний ефект зазвичай досягається при добовій дозі 300-800 мг леводопи + 75-200 мг бенсеразиду, що приймається в три або більше прийомів. Для досягнення оптимального ефекту може знадобитися від 4 до 6 тижнів. При необхідності подальшого збільшення добової дози слід робити з проміжками в 1 місяць. Підтримуюча терапія Середня підтримуюча доза - 125 мг (100 мг леводопи + - 25 мг бенсеразиду) 3-6 разів на добу. Число прийомів (не менше трьох) та їх розподіл протягом дня має забезпечити оптимальний ефект. Синдром "неспокійних ніг" Максимально допустима доза на добу - 500 мг Бензіель® (400 мг леводопи + 100 мг бенсеразиду). За 1 годину до сну з невеликою кількістю їжі. Перед застосуванням препарату Бензіель слід утриматися від їжі, багатої білком. Ідіопатичний синдром "неспокійних ніг" з порушеннями засинання Початкова доза препарату Бензіель®: 62,5 мг (50 мг леводопи + 12,5 мг бенсеразиду) – 125 мг (100 мг леводопи + 25 мг бенсеразиду). При недостатньому ефекті слід збільшити дозу препарату до 250 мг (200 мг леводопи + 50 мг бенсеразиду). Ідіопатичний синдром "неспокійних ніг" з порушеннями засинання та сну Початкова доза препарату Бензіель: 125 мг (100 мг леводопи + 25 мг бенсеразиду). При недостатньому ефекті рекомендується збільшити дозу препарату до 250 мг (200 мг леводопи + 50 мг бенсеразиду). Ідіопатичний синдром "неспокійних йог" з порушеннями засинання та сну, а також з порушеннями протягом доби Додатково: 125 мг (100 мг леводопи + 25 мг бепсеразиду), максимально допустима добова доза – 500 мг (400 мг леводопи + 100 мг бепсеразиду) препарату Бензіель®. Синдром "неспокійних ніг" у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які отримують діаліз 125 мг препарату Бензіель (100 мг леводопи + 25 мг бепсеразиду) за 30 хвилин до початку діалізу. Дозування в особливих випадках Хвороба Паркінсона Препарат Бензіель® можна комбінувати з іншими протипаркінсонічними засобами, у міру продовження лікування може виникнути потреба у зменшенні дози інших препаратів або їх поступовому відміні. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Препарат Бензіель® добре переноситься пацієнтами, які перебувають на гемодіалізі. При тривалому лікуванні можлива поява флюктуацій - епізодів "застигання", ослаблення ефекту до кінця періоду дії дози, феномена "ввімкнення-вимкнення". Для усунення цих симптомів або зменшення їх вираженості слід провести корекцію дози, можливо, шляхом призначення менших доз, але частіше. Згодом можна спробувати збільшити дозу для посилення терапевтичного ефекту. Синдром "неспокійних ніг" Для виключення наростання симптомів синдрому "неспокійних ніг" (рання поява протягом дня, посилення ступеня тяжкості та залучення інших частин тіла) добова доза не повинна перевищувати рекомендовану максимальну дозу препарату Бензіель® - 500 мг (400 мг леводопи + 100 мг бепсі). При наростанні клінічної симптоматики слід зменшити дозу леводопи або поступово відмінити леводопу та призначити іншу терапію.ПередозуванняСимптоми: згадані у розділі "Побічна дія", але у більш вираженій формі: з боку серцево-судинної системи (аритмії), психічної сфери (сплутаність свідомості, безсоння), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота та блювання), патологічні мимовільні рухи . Терапія: необхідно контролювати життєво важливі функції. Симптоматична терапія: дихальні аналептики, антиаритмічні засоби, у відповідних випадках – нейролептики.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з підвищеною чутливістю до речовин, що входять до складу препарату, можливий розвиток відповідних реакцій. Пацієнтам із відкритокутовою глаукомою рекомендується регулярно вимірювати внутрішньоочний тиск, оскільки теоретично леводопа може його підвищити. Побічні явища з боку шлунково-кишкового тракту, можливі на початковій стадії лікування, можна значно усунути, якщо приймати препарат Бензіель з невеликою кількістю їжі або рідини, а також збільшувати дозу повільно. Слід бути обережним при виразковій хворобі шлунка або остеомаляції в анамнезі. У пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічними захворюваннями серця або аритмією в анамнезі необхідно регулярно оцінювати функцію серця (зокрема, за допомогою електрокардіографії (ЕКГ)). У ході лікування слід контролювати функцію печінки та нічок, формулу крові. Хворим на цукровий діабет необхідно часто контролювати рівень глюкози в крові та коригувати дозу гіпоглікемічних препаратів. Препарат Бензіель® не повинен застосовуватися у пацієнтів із злоякісною меланомою (у тому числі у разі передбачуваного діагнозу, наявності недіагностованих утворень шкіри або при злоякісній меланомі в анамнезі). При одночасному застосуванні з піридоксином (вітаміном В6) у дозі 50-100 мг на добу ефект леводопи може бути знижений. При одночасному застосуванні леводопи та інгібітору декарбоксилази зниження ефекту не спостерігалося. Препарат Бензіель можна застосовувати в комбінації з препаратами, що містять малі дози вітаміну В6. При необхідності проведення хірургічного втручання із загальною анестезією терапію препаратом Бензіель слід продовжувати аж до операції, за винятком загальної анестезії з галотаном. Оскільки у пацієнта, який отримує препарат Бензіель®, під час галотанового наркозу можуть виникнути коливання артеріального тиску та аритмії, прийом препарату Бензіель® має бути скасований за 12-48 годин перед оперативним втручанням. Після операції лікування відновлюють, поступово збільшуючи дозу до попереднього рівня. Слід уникати застосування галотанового або циклопропанового наркозу для проведення хірургічних операцій у пацієнтів, які не припинили прийом Бензіель® (наприклад, у невідкладних випадках). Препарат Бензіель® не можна скасовувати різко. Різка відміна може призвести до злоякісного нейролептичного синдрому (підвищення температури, ригідність м'язів, а також можливі психічні зміни та підвищення активності креатинфосфокінази у сироватці), який може набути загрозливої ​​для життя форму. У разі виникнення таких симптомів пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря (при необхідності повинен бути госпіталізований) та отримувати відповідну симптоматичну терапію. Вона може включати повторне призначення препарату Бензіель після відповідної оцінки стану пацієнта. Депресія може бути як клінічним проявом основного захворювання (хвороба Паркінсона, синдром "неспокійних ніг"), так і виникнути на тлі терапії препаратом Бензіель®. Пацієнта слід ретельно спостерігати щодо можливої ​​появи психічних побічних реакцій. На тлі прийому препарату Бензіель ® можливе виникнення сонливості та в окремих випадках епізодів раптового засинання. Епізоди раптового засипання можуть виникнути за відсутності попередньої сонливості чи інших ознак. Пацієнти можуть усвідомлювати, що вони розвинувся епізод раптового засипання, тому їх слід попередити про можливий ризик. Можливість лікарської залежності та зловживання Синдром дофамінової дисрегуляції: у невеликої кількості пацієнтів із хворобою Паркінсона відзначено появу поведінкових та когнітивних розладів внаслідок неконтрольованого застосування зростаючих доз препарату, незважаючи на рекомендації лікаря та значне перевищення терапевтичних доз препарату. Дофамінергічні препарати У пацієнтів, які приймають агоністи дофамінових рецепторів для лікування хвороби Паркінсона, відзначені слухання патологічного потягу до азартних ігор, посилення лібідо та гіперсексуальності. Підтвердження існування причинно-наслідкового зв'язку між прийомом Бензіель®, який не відноситься до агоністів дофамінових рецепторів, і цими явищами немає. Однак при призначенні препарату слід пам'ятати про можливість виникнення цих явищ, оскільки Бензіель® є дофамінергічним препаратом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При виникненні сонливості або епізоду раптового засипання в анамнезі слід відмовитися від керування автомобілем або роботи з машинами та механізмами. З появою цих симптомів слід розглянути можливість зниження дози або відміни терапії. Пацієнтам, у яких виникла сонливість та/або епізоди раптового засипання під час застосування препарату Бензіель®, слід заборонити керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги (зокрема працювати з механізмами), оскільки це може наражати їх або навколишніх на небезпеку отримання тяжких травм чи смерті, про що пацієнтів слід поінформувати завчасно.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бетагістину дигідрохлорид 8.00 мг/16,00 мг/24.00 мг; допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, поліпладон XL, лимонної кислоти моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, тальк, стеаринова кислота. Таблетки, 8 мг, 16 мг та 24 мг. Пігулки 8 мг По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з ПВХ/Ал фольги. 3 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування в картонній пачці. Таблетки 16 мг та 24 мг По 15 таблеток у контурне осередкове впакування з ПВХ/Ал фольги. 2 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору, з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГістаміну препарат.ФармакокінетикаАбсорбується швидко, зв'язок із білками плазми – низький. Максимальна концентрація у плазмі крові через 3 години. Період напіввиведення через 3-4 години. Практично повністю виводиться нирками як метаболіту (2-перидилуксусной кислоти) протягом 24 годин.ФармакодинамікаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та Н3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на Н3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором Н3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження. Синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання. Хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, діти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних), вагітність та період лактації (у зв'язку з відсутністю даних). З обережністю: Виразкова хвороба шлунка або 12-палої кишки (у тому числі в анамнезі), феохромоцитома, бронхіальна астма. Зазначених хворих слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату в період вагітності та лактації. У зв'язку з цим не рекомендується прийом вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяШлунково-кишкові розлади, поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висипання, свербіж, кропив'янка), набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. По 1/2-1 таблетка 3 рази на день. Поліпшення зазвичай відзначається вже на початку терапії, стабільний терапевтичний ефект настає після двох тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість прийому препарату підбирається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Бетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бетагістину дигідрохлорид 8.00 мг/16,00 мг/24.00 мг; допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, поліпладон XL, лимонної кислоти моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, тальк, стеаринова кислота. Таблетки, 8 мг, 16 мг та 24 мг. Пігулки 8 мг По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з ПВХ/Ал фольги. 3 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування в картонній пачці. Таблетки 16 мг та 24 мг По 15 таблеток у контурне осередкове впакування з ПВХ/Ал фольги. 2 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору, з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГістаміну препарат.ФармакокінетикаАбсорбується швидко, зв'язок із білками плазми – низький. Максимальна концентрація у плазмі крові через 3 години. Період напіввиведення через 3-4 години. Практично повністю виводиться нирками як метаболіту (2-перидилуксусной кислоти) протягом 24 годин.ФармакодинамікаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та Н3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на Н3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором Н3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження. Синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання. Хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, діти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних), вагітність та період лактації (у зв'язку з відсутністю даних). З обережністю: Виразкова хвороба шлунка або 12-палої кишки (у тому числі в анамнезі), феохромоцитома, бронхіальна астма. Зазначених хворих слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату в період вагітності та лактації. У зв'язку з цим не рекомендується прийом вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяШлунково-кишкові розлади, поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висипання, свербіж, кропив'янка), набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. По 1 таблетці 2 десь у день. Поліпшення зазвичай відзначається вже на початку терапії, стабільний терапевтичний ефект настає після двох тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість прийому препарату підбирається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Бетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки містять активну речовину: бетагістину дигідрохлорид 16 мг. 30 шт. у контурній комірковій упаковці.Фармакотерапевтична групаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та H3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на H3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором H3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.ФармакокінетикаАбсорбується швидко. Зв'язування з білками плазми – низьке. Cmax у плазмі крові досягається через 3 години. T1/2 становить 3-4 години.ІнструкціяВсередину, під час їжі.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження. синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання. хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняДіти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: виразкова хвороба шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі), феохромоцитома, бронхіальна астма. Зазначених хворих слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату при вагітності та в період лактації. У зв'язку з цим не рекомендується прийом вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування. Діти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Побічна діяШлунково-кишкові розлади, поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висипання, свербіж, кропив'янка), набряку Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Пігулки 16 мг: 1/2-1 таб. 3 рази на добу. Поліпшення зазвичай спостерігається вже на початку терапії. Стабільний терапевтичний ефект настає після двох тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість прийому препарату підбирається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки містять активну речовину: бетагістину дигідрохлорид 16 мг. 60 шт. у контурній комірковій упаковці.Фармакотерапевтична групаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та H3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на H3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором H3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.ФармакокінетикаАбсорбується швидко. Зв'язування з білками плазми – низьке. Cmax у плазмі крові досягається через 3 години. T1/2 становить 3-4 години.ІнструкціяВсередину, під час їжі.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження. синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання. хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняДіти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: виразкова хвороба шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі), феохромоцитома, бронхіальна астма. Зазначених хворих слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату при вагітності та в період лактації. У зв'язку з цим не рекомендується прийом вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування. Діти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Побічна діяШлунково-кишкові розлади, поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висипання, свербіж, кропив'янка), набряку Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Пігулки 16 мг: 1/2-1 таб. 3 рази на добу. Поліпшення зазвичай спостерігається вже на початку терапії. Стабільний терапевтичний ефект настає після двох тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість прийому препарату підбирається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 229.5 мг, лактоза (цукор молочний) – 71.25 мг, лимонна кислота – 7.5 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 17.4 мг, тальк – 5.25 мг, 3 ат . , крохмаль 1500 (прежелатинізований крохмаль) – 9 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 30 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні. 30 шт. - флакони полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату. Бетагістин діє головним чином на гістамінові Н1- та Н3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на Н3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором Н3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.ФармакокінетикаАбсорбується швидко, рівень зв'язування з білками плазми - низький. C max ;у плазмі крові через 3 год. Т1/2; - 3-4 год. Практично повністю виводиться нирками у вигляді метаболіту (2-піридилуцтової кислоти) протягом 24 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження; синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання; хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняВагітність (у зв'язку з відсутністю даних); період лактації (у зв'язку з відсутністю даних); вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки (в т.ч. в анамнезі), феохромоцитомі, бронхіальній астмі. Пацієнтів із зазначеними захворюваннями слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату при вагітності та в період лактації. У зв'язку із цим не рекомендується приймати препарат при вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних).Побічна діяЗ боку травної системи: шлунково-кишкові розлади. Алергічні реакції: поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висип, свербіж, кропив'янка), набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Рекомендовані дози: Пігулки 8 мг: 1-2 таб. 3 рази на добу. Пігулки 16 мг: 1/2-1 таб. 3 рази на добу. Таблетки 24 мг: 1 таб. 2 рази на добу. Поліпшення зазвичай відзначається вже на початку терапії, стабільний терапевтичний ефект настає після 2 тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість застосування препарату визначається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Бетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися іншими видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 229.5 мг, лактоза (цукор молочний) – 71.25 мг, лимонна кислота – 7.5 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 17.4 мг, тальк – 5.25 мг, 3 ат . , крохмаль 1500 (прежелатинізований крохмаль) – 9 мг. 60 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату. Бетагістин діє головним чином на гістамінові Н1- та Н3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на Н3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором Н3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.ФармакокінетикаАбсорбується швидко, рівень зв'язування з білками плазми - низький. C max ;у плазмі крові через 3 год. Т1/2; - 3-4 год. Практично повністю виводиться нирками у вигляді метаболіту (2-піридилуцтової кислоти) протягом 24 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження; синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання; хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняВагітність (у зв'язку з відсутністю даних); період лактації (у зв'язку з відсутністю даних); вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки (в т.ч. в анамнезі), феохромоцитомі, бронхіальній астмі. Пацієнтів із зазначеними захворюваннями слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату при вагітності та в період лактації. У зв'язку із цим не рекомендується приймати препарат при вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних).Побічна діяЗ боку травної системи: шлунково-кишкові розлади. Алергічні реакції: поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висип, свербіж, кропив'янка), набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Рекомендовані дози: Пігулки 8 мг: 1-2 таб. 3 рази на добу. Пігулки 16 мг: 1/2-1 таб. 3 рази на добу. Таблетки 24 мг: 1 таб. 2 рази на добу. Поліпшення зазвичай відзначається вже на початку терапії, стабільний терапевтичний ефект настає після 2 тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість застосування препарату визначається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Бетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися іншими видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки містять активну речовину: бетагістину дигідрохлорид 8 мг. 30 шт. у контурній комірковій упаковці.Фармакотерапевтична групаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та H3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на H3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором H3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.ФармакокінетикаАбсорбується швидко. Зв'язування з білками плазми – низьке. Cmax у плазмі крові досягається через 3 години. T1/2 становить 3-4 години.ІнструкціяВсередину, під час їжі.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження. синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання. хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняДіти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: виразкова хвороба шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі), феохромоцитома, бронхіальна астма. Зазначених хворих слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату при вагітності та в період лактації. У зв'язку з цим не рекомендується прийом вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування. Діти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Побічна діяШлунково-кишкові розлади, поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висипання, свербіж, кропив'янка), набряку Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Пігулки 16 мг: 1/2-1 таб. 3 рази на добу. Поліпшення зазвичай спостерігається вже на початку терапії. Стабільний терапевтичний ефект настає після двох тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість прийому препарату підбирається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бетагістину дигідрохлорид 16 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Майже повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2 - 3-4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняХвороба Меньєра; синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч.); вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначні нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей. Необхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бетагістину дигідрохлорид 16 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Майже повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2 - 3-4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняХвороба Меньєра; синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч.); вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначні нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей. Необхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бетагістину дигідрохлорид 16 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 254.4 мг, целюлоза мікрокристалічна – 10.74 мг, магнію стеарат – 2.76 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.4 мг, крохмаль кукурудзяний – 3.7 мг. 30 шт. у контурній комірковій упаковці.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Майже повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2 - 3-4 год.Показання до застосуванняХвороба Меньєра. синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч. вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначні нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: бетагістину дигідрохлорид – 16 мг; допоміжні речовини: МКЦ; лактоза (цукор молочний); лимонної кислоти; моногідрат; кремнію діоксид колоїдний (аеросил); кросповідон; тальк; стеарат магнію. У контурній комірковій упаковці 10 шт.; у пачці картонної 2, 3 або 5 упаковок.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі двоопуклі, з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПокращує мікроциркуляцію, гістамінергічний.ФармакокінетикаАбсорбується швидко, зв'язування з білками плазми низьке. Час, необхідний досягнення Cmax — 3 год. Практично повністю виводиться нирками у вигляді метаболіту (2-піридилоцтової кислоти) протягом 24 год. T1/2 - 3-4 год.ФармакодинамікаАгоніст Н1-рецепторів судин внутрішнього вуха та антагоніст Н3-рецепторів вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на Н1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на Н3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику, збільшує кровотік у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором Н3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.Показання до застосуваннялікування та профілактика вестибулярного запаморочення різної етіології; синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту, блювання; хвороба та синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; непереносимість лактози; дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; вік до 18 років; вагітність; період лактації. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі); феохромоцитома; бронхіальна астма. Зазначених хворих слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату в період вагітності та лактації. У зв'язку з цим протипоказаний прийом вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяШлунково-кишкові розлади, алергічні реакції з боку шкірних покровів (шкірний висип, свербіж, кропив'янка), набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину. Випадки взаємодії чи несумісності з іншими ЛЗ невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі по 1/2-1 табл. 3 рази на день. Поліпшення зазвичай відзначається вже на початку терапії, стабільний терапевтичний ефект настає після 2 тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Курс лікування визначається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бетагістину дигідрохлорид 16 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Практично повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2; - 3-4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняХвороба Меньєра; синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч.); вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначно виражені нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей. Необхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 24 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упакування: упак. Діюча речовина: Бетагістин.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Майже повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2 - 3-4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняХвороба Меньєра; синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч.); вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначні нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей. Необхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Практично повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2; - 3-4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняХвороба Меньєра; синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч.); вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначно виражені нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей. Необхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Практично повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2; - 3-4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняХвороба Меньєра; синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч.); вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначно виражені нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей. Необхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Практично повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2; - 3-4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняХвороба Меньєра; синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч.); вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначно виражені нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей. Необхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 24 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Діюча речовина: Бетагістин.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Майже повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2 - 3-4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняХвороба Меньєра; синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч.); вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначні нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей. Необхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Майже повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2 - 3-4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняХвороба Меньєра; синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч.); вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначні нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей. Необхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Практично повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2; - 3-4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняХвороба Меньєра; синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч.); вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначно виражені нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей. Необхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні. 15 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гістаміну. Діє подібно до гістаміну, головним чином, на гістамінові H1-рецептори. Викликає розширення прекапілярів, зокрема, полегшує мікроциркуляцію у лабіринті. Крім того, бетагістин регулює тиск ендолімфи в лабіринті та равлику, призводячи до клінічного поліпшення при запамороченні різної етіології. Знижує частоту та інтенсивність запаморочення, зменшує шум у вухах, сприяє покращенню слуху у випадках його зниження. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів, ШКТ. Може спричинити посилення секреції шлункового соку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо бетагістину дигідрохлорид швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми низьке. Практично повністю виводиться з організму із сечею протягом 24 год. T1/2; - 3-4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняХвороба Меньєра; синдроми, що характеризуються запамороченням, шумом у вухах та/або прогресуючою втратою слуху, у т.ч. водянка лабіринту внутрішнього вуха, вестибулярні та лабіринтні порушення (включаючи запаморочення, шум і біль у вухах, головний біль, нудота, блювання, зниження слуху), вестибулярний неврит, лабіринтит, доброякісне позиційне запаморочення (в т.ч.); вертебробазилярна недостатність, посттравматична енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняФеохромоцитома, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, бронхіальна астма, І триместр вагітності, підвищена чутливість до бетагістину.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування в І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі незначно виражені нудота, почуття тяжкості в епігастрії. Алергічні реакції: в окремих випадках - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигістамінні препарати при одночасному прийомі знижують ефект бетагістину.Спосіб застосування та дозиРазова доза – 8-16 мг, кратність прийому – 3 рази на добу. Лікування проводять тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, у II та III триместрах вагітності, а також у дітей. Необхідно враховувати, що бажаний клінічний ефект досягається після кількох місяців лікування. При диспептичних симптомах бетагістин рекомендується приймати під час або після їди.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 40 мг Фасування: N20 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: КРКА д. д.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: гінкго дволопатевого листя екстракт сухий* 40,00 мг; Допоміжні речовини: декстроза рідка [декстроза, оліго- та полісахариди] 2,00 мг, лактози моногідрат 66,00 мг, крохмаль кукурудзяний 30,00 мг, тальк 8,00 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,00 мг, магнію 2 00 мг; залишки твердої желатинової капсули (корпус і кришечка): барвник заліза оксид чорний (Е172) 0,2450 %, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,3340 %, титану діоксид (Е171) 0,7417 %, індигокармін 0181%, барвник азорубін (Е122) 0,0382%, желатин до 100%. *Гінкго дволопатевого листя екстракт сухий з Гінкго дволопатевого листя (Ginkgo biloba L., сімейства Гінкгові (Ginkgoaceae), folium). Співвідношення кількості лікарської рослинної сировини до кількості вихідного екстракту: 35-67:1. Екстрагент – ацетон/вода. По 10 капсул у блістері (контурній комірковій упаковці) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 або 6 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 4, корпус та кришечка фіолетово-коричневого кольору. Вміст капсул – порошок від світло-коричневого до темно-коричневого кольору з частинками більш темного кольору. Допускається наявність грудочок.Фармакотерапевтична групаАнгіопротекторний засіб рослинного походження.ФармакокінетикаФлавонові глікозиди всмоктуються у тонкій кишці. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2 години, період напіввиведення становить 2-4 години.ФармакодинамікаПрепарат Білобіл® рослинного походження. Підвищує стійкість організму до гіпоксії, особливо тканин головного мозку. Гальмує розвиток травматичного або токсичного набряку головного мозку, покращує мозковий та периферичний кровообіг, покращує реологію крові. Оказывает дозозависимое регулирующее влияние на сосудистую стенку, расширяет мелкие артерии, повышает тонус вен. Препятствует образованию свободных радикалов и перекисному окислению липидов клеточных мембран. Нормализует высвобождение, повторное поглощение и катаболизм нейромедиаторов (норэпинефрина, дофамина, ацетилхолина) и их способность к соединению с рецепторами. Улучшает обмен веществ в органах и тканях, способствует накоплению в клетках макроэргов, повышению утилизации кислорода и глюкозы, нормализации медиаторных процессов в центральной нервной системе.Показания к применениюДисциркуляторная энцефалопатия различной этиологии (развивающаяся вследствие инсульта, черепно-мозговой травмы, в пожилом возрасте), сопровождающаяся: снижением внимания, ослаблением памяти, снижением интеллектуальных способностей, нарушением сна. Порушення периферичного кровообігу та мікроциркуляції (в т.ч. артеріопатія нижніх кінцівок), синдром Рейно. Нейросенсорні порушення (запаморочення, дзвін у вухах, гіпоакузія). Стареча дегенерація жовтої плями. Діабетична ретинопатія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, знижена згортання крові, ерозивний гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, гострі порушення мозкового кровообігу, гострий інфаркт міокарда, дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені) синдром глюкозогалактозної мальабсорбції, т.к. до складу препарату Білобіл входить лактоза.Вагітність та лактаціяБілобіл® не рекомендується приймати у період вагітності та грудного вигодовування у зв'язку з відсутністю достатньої кількості клінічних даних.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто ≥1/10; часто від ≥1/100 до З боку травної системи: дуже рідко – нудота, блювання, діарея. З боку нервової системи: дуже рідко – головний біль, запаморочення, безсоння. Алергічні реакції: дуже рідко – почервоніння шкіри, припухлість, свербіж шкіри. З боку системи гемостазу: дуже рідко – зниження згортання крові. Є повідомлення про виникнення при тривалому застосуванні препаратів гінкго білоба кровотеч у пацієнтів, які одночасно приймали засоби, що знижують згортання крові. З боку органів чуття: частота невідома – порушення слуху. У разі виникнення будь-яких небажаних явищ прийом препарату слід припинити і звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується застосування препарату пацієнтам, які постійно приймають препарати, що знижують згортання крові (наприклад, антикоагулянти (прямої та непрямої дії), ацетилсаліцилову кислоту та інші нестероїдні протизапальні препарати). Одночасне застосування з цими препаратами може збільшити ризик кровотеч внаслідок подовження часу згортання.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи невеликою кількістю рідини, незалежно від їди. Дисциркуляторна енцефалопатія різної етіології Приймати по 1-2 капсули 3 десь у день. Порушення периферичного кровообігу та мікроциркуляції (в т.ч. артеріопатія нижніх кінцівок), синдром Рейно Дорослим приймати по 1 капсулі 3 десь у день. Нейросенсорні порушення (запаморочення, дзвін у вухах, гіпоакузія); стареча дегенерація жовтої плями; діабетична ретинопатія Дорослим приймати по 1 капсулі 3 десь у день. Перші ознаки покращення зазвичай з'являються через 1 місяць. Курс лікування не менше 3-х місяців (особливо для пацієнтів похилого віку). Проведення повторного курсу можливе після консультації з лікарем.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Білобіл не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри розвитку реакції підвищеної чутливості застосування препарату слід припинити. Перед хірургічним втручанням необхідно повідомити лікаря про застосування препарату Білобіл. При повторній появі запаморочення та шуму у вухах необхідно звернутися до лікаря. У разі раптового погіршення або втрати слуху необхідно негайно звернутися до лікаря. Пацієнтам із кровоточивістю (геморагічним діатезом) та пацієнтам, які отримують антикоагулянтну терапію, необхідно проконсультуватися з лікарем перед початком терапії препаратом Білобіл®. На тлі застосування препаратів Гінкго дволопатевого, у пацієнтів, які страждають на епілепсію, можлива поява епілептичних нападів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Білобіл містить барвник азорубін (Е122), який може викликати розвиток алергічних реакцій і бронхоспазму. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період прийому препарату слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (у тому числі керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: гінкго дволопатевого листя екстракт сухий - 80 мг; допоміжні речовини: декстроза рідка (декстроза, оліго- та полісахариди) - 4 мг; лактози моногідрат – 132 мг; крохмаль кукурудзяний – 60 мг; тальк – 16 мг; кремнію діоксид колоїдний – 4 мг; магнію стеарат – 4 мг; тверда желатинова капсула (корпус та кришечка): барвник заліза оксид чорний (Е172) - 0,0329%; барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,1756%; титану діоксид (Е171) - 2,5602%; барвник азорубін (Е122) - 0,0471%; желатин – до 100% (співвідношення кількості лікарської рослинної сировини до кількості вихідного екстракту – 35–67:1); екстрагент - ацетон/вода. Капсули 80 мг. У блістері (контурна коміркова упаковка) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги, 10 капс. 2 чи 6 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиКапсули: тверді желатинові, розмір №2, корпус та кришечка рожевого кольору. Вміст капсул — порошок від світло-коричневого до темно-коричневого кольору з більш темного кольору. Допускається наявність грудочок.Фармакотерапевтична групаАнгіопротективний, антиоксидантний, що покращує мікроциркуляцію, покращує мозковий та периферичний кровообіг, нейрометаболічний, антигіпоксантний.ФармакокінетикаФлавонові глікозиди всмоктуються у тонкій кишці. Tmax у плазмі крові – 2 год, T1/2 становить 2-4 год.ФармакодинамікаПрепарат Білобіл® форте рослинного походження. Підвищує стійкість організму до гіпоксії, особливо тканин головного мозку. Гальмує розвиток травматичного або токсичного набряку головного мозку, покращує мозковий та периферичний кровообіг, покращує реологію крові. Чинить дозозалежний регулюючий вплив на судинну стінку, розширює дрібні артерії, підвищує тонус вен. Перешкоджає утворенню вільних радикалів та перекисного окиснення ліпідів клітинних мембран. Нормалізує вивільнення, повторне поглинання та катаболізм нейромедіаторів (норепінефрін, дофамін, ацетилхолін) та їх здатність до з'єднання з рецепторами. Покращує обмін речовин в органах та тканинах, сприяє накопиченню в клітинах макроергів, підвищенню утилізації кисню та глюкози, нормалізації медіаторних процесів у ЦНС.Показання до застосуваннядисциркуляторна енцефалопатія різної етіології (що розвивається внаслідок інсульту, черепно-мозкової травми у літньому віці), що супроводжується зниженням уваги, ослабленням пам'яті, зниженням інтелектуальних здібностей, порушенням сну; порушення периферичного кровообігу та мікроциркуляції (в т.ч. артеріопатія нижніх кінцівок), синдром Рейно; нейросенсорні порушення (запаморочення, дзвін у вухах, гіпоакузія); стареча дегенерація жовтої плями; діабетична ретинопатія.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; знижена згортання крові; ерозивний гастрит; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; гострі порушення мозкового кровообігу; гострий інфаркт міокарда; галактоземія, дефіцит лактази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції, т.к. до складу препарату Білобіл® форте входить лактоза; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені).Вагітність та лактаціяБілобіл® форте не рекомендується приймати у період вагітності та грудного вигодовування у зв'язку з відсутністю достатньої кількості клінічних даних.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до З боку травної системи: дуже рідко – нудота, блювання, діарея. З боку нервової системи: дуже рідко – головний біль, запаморочення, безсоння. Алергічні реакції: дуже рідко – почервоніння шкіри, припухлість, свербіж шкіри. З боку системи гемостазу: дуже рідко – зниження згортання крові. Є повідомлення про виникнення при тривалому застосуванні препаратів гінкго білоба кровотеч у пацієнтів, які одночасно приймали засоби, що знижують згортання крові. З боку органів чуття: частота невідома – порушення слуху. У разі виникнення будь-яких небажаних явищ прийом препарату слід припинити і звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат не рекомендується пацієнтам, які постійно приймають препарати, що знижують згортання крові (наприклад, антикоагулянти прямої та непрямої дії, ацетилсаліцилова кислота та інші НПЗЗ). Одночасне застосування з цими препаратами може збільшити ризик кровотеч внаслідок подовження часу згортання.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи невеликою кількістю рідини, незалежно від їди. Дисциркуляторна енцефалопатія різної етіології: 1 капс. 2-3 десь у день. Порушення периферичного кровообігу та мікроциркуляції (в т.ч. артеріопатія нижніх кінцівок), синдром Рейно: по 1 капс. 2 рази на день (вранці та ввечері). Нейросенсорні порушення (запаморочення, дзвін у вухах, гіпоакузія); стареча дегенерація жовтої плями; діабетична ретинопатія: 1 капс. 2 рази на день (вранці та ввечері). Перші ознаки покращення зазвичай з'являються через 1 міс. Курс лікування не менше 3 місяців (особливо для пацієнтів похилого віку). Проведення повторного курсу можливе після консультації з лікарем.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Білобіл® форте не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри розвитку реакції підвищеної чутливості застосування препарату слід припинити. Перед хірургічним втручанням необхідно повідомити лікаря про застосування препарату Білобіл® форте. При повторній появі запаморочення та шуму у вухах необхідно звернутися до лікаря. У разі раптового погіршення або втрати слуху необхідно негайно звернутися до лікаря. Пацієнтам із кровоточивістю (геморагічний діатез) та пацієнтам, які отримують антикоагулянтну терапію, необхідно проконсультуватися з лікарем перед початком терапії препаратом Білобіл® форте. Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Білобіл® форте містить барвник азорубін (Е122), який може спричинити розвиток алергічних реакцій та бронхоспазму. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. У період прийому препарату слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (в т.ч. керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: гінкго дволопатевого листя екстракт сухий - 80 мг; допоміжні речовини: декстроза рідка (декстроза, оліго- та полісахариди) - 4 мг; лактози моногідрат – 132 мг; крохмаль кукурудзяний – 60 мг; тальк – 16 мг; кремнію діоксид колоїдний – 4 мг; магнію стеарат – 4 мг; тверда желатинова капсула (корпус та кришечка): барвник заліза оксид чорний (Е172) - 0,0329%; барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,1756%; титану діоксид (Е171) - 2,5602%; барвник азорубін (Е122) - 0,0471%; желатин – до 100% (співвідношення кількості лікарської рослинної сировини до кількості вихідного екстракту – 35–67:1); екстрагент - ацетон/вода. Капсули 80 мг. У блістері (контурна коміркова упаковка) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги, 10 капс. 2 чи 6 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиКапсули: тверді желатинові, розмір №2, корпус та кришечка рожевого кольору. Вміст капсул — порошок від світло-коричневого до темно-коричневого кольору з більш темного кольору. Допускається наявність грудочок.Фармакотерапевтична групаАнгіопротективний, антиоксидантний, що покращує мікроциркуляцію, покращує мозковий та периферичний кровообіг, нейрометаболічний, антигіпоксантний.ФармакокінетикаФлавонові глікозиди всмоктуються у тонкій кишці. Tmax у плазмі крові – 2 год, T1/2 становить 2-4 год.ФармакодинамікаПрепарат Білобіл® форте рослинного походження. Підвищує стійкість організму до гіпоксії, особливо тканин головного мозку. Гальмує розвиток травматичного або токсичного набряку головного мозку, покращує мозковий та периферичний кровообіг, покращує реологію крові. Чинить дозозалежний регулюючий вплив на судинну стінку, розширює дрібні артерії, підвищує тонус вен. Перешкоджає утворенню вільних радикалів та перекисного окиснення ліпідів клітинних мембран. Нормалізує вивільнення, повторне поглинання та катаболізм нейромедіаторів (норепінефрін, дофамін, ацетилхолін) та їх здатність до з'єднання з рецепторами. Покращує обмін речовин в органах та тканинах, сприяє накопиченню в клітинах макроергів, підвищенню утилізації кисню та глюкози, нормалізації медіаторних процесів у ЦНС.Показання до застосуваннядисциркуляторна енцефалопатія різної етіології (що розвивається внаслідок інсульту, черепно-мозкової травми у літньому віці), що супроводжується зниженням уваги, ослабленням пам'яті, зниженням інтелектуальних здібностей, порушенням сну; порушення периферичного кровообігу та мікроциркуляції (в т.ч. артеріопатія нижніх кінцівок), синдром Рейно; нейросенсорні порушення (запаморочення, дзвін у вухах, гіпоакузія); стареча дегенерація жовтої плями; діабетична ретинопатія.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; знижена згортання крові; ерозивний гастрит; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; гострі порушення мозкового кровообігу; гострий інфаркт міокарда; галактоземія, дефіцит лактази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції, т.к. до складу препарату Білобіл® форте входить лактоза; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені).Вагітність та лактаціяБілобіл® форте не рекомендується приймати у період вагітності та грудного вигодовування у зв'язку з відсутністю достатньої кількості клінічних даних.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до З боку травної системи: дуже рідко – нудота, блювання, діарея. З боку нервової системи: дуже рідко – головний біль, запаморочення, безсоння. Алергічні реакції: дуже рідко – почервоніння шкіри, припухлість, свербіж шкіри. З боку системи гемостазу: дуже рідко – зниження згортання крові. Є повідомлення про виникнення при тривалому застосуванні препаратів гінкго білоба кровотеч у пацієнтів, які одночасно приймали засоби, що знижують згортання крові. З боку органів чуття: частота невідома – порушення слуху. У разі виникнення будь-яких небажаних явищ прийом препарату слід припинити і звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат не рекомендується пацієнтам, які постійно приймають препарати, що знижують згортання крові (наприклад, антикоагулянти прямої та непрямої дії, ацетилсаліцилова кислота та інші НПЗЗ). Одночасне застосування з цими препаратами може збільшити ризик кровотеч внаслідок подовження часу згортання.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи невеликою кількістю рідини, незалежно від їди. Дисциркуляторна енцефалопатія різної етіології: 1 капс. 2-3 десь у день. Порушення периферичного кровообігу та мікроциркуляції (в т.ч. артеріопатія нижніх кінцівок), синдром Рейно: по 1 капс. 2 рази на день (вранці та ввечері). Нейросенсорні порушення (запаморочення, дзвін у вухах, гіпоакузія); стареча дегенерація жовтої плями; діабетична ретинопатія: 1 капс. 2 рази на день (вранці та ввечері). Перші ознаки покращення зазвичай з'являються через 1 міс. Курс лікування не менше 3 місяців (особливо для пацієнтів похилого віку). Проведення повторного курсу можливе після консультації з лікарем.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Білобіл® форте не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри розвитку реакції підвищеної чутливості застосування препарату слід припинити. Перед хірургічним втручанням необхідно повідомити лікаря про застосування препарату Білобіл® форте. При повторній появі запаморочення та шуму у вухах необхідно звернутися до лікаря. У разі раптового погіршення або втрати слуху необхідно негайно звернутися до лікаря. Пацієнтам із кровоточивістю (геморагічний діатез) та пацієнтам, які отримують антикоагулянтну терапію, необхідно проконсультуватися з лікарем перед початком терапії препаратом Білобіл® форте. Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Білобіл® форте містить барвник азорубін (Е122), який може спричинити розвиток алергічних реакцій та бронхоспазму. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. У період прийому препарату слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (в т.ч. керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: гінкго дволопатевого листя екстракт сухий* - 120 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат – 198 мг; крохмаль кукурудзяний – 90 мг; тальк – 24 мг; кремнію діоксид колоїдний – 6 мг; магнію стеарат – 6 мг; рідка декстроза (декстроза, оліго- і полісахариди) - 6 мг тверда желатинова капсула (корпус та кришечка): барвник заліза оксид чорний (Е172) - 0,1%; барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,6%; титану діоксид (Е171) - 1,33%; барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0,27%; желатин - до 100% * Гінкго дволопатевого листя екстракт сухий з Гінкго дволопатевого листя (Ginkgo biloba L., сімейства гінкгові (Ginkgoaceae), folium) Співвідношення кількості лікарської рослинної сировини до кількості вихідного екстракту - 35-67:1 Екстраген – ацетон/вода. Капсули, 120мг. У блістері (контурна коміркова упаковка) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги, 10 шт. 2 чи 6 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиКапсули: тверді желатинові №0, корпус та кришечка коричневого кольору. Вміст капсул — порошок від світло-коричневого до темно-коричневого кольору з більш темного кольору. Допускається наявність грудочок.Фармакотерапевтична групаАнгіопротективний, антиоксидантний, що покращує мікроциркуляцію, покращує мозковий та периферичний кровообіг, нейрометаболічний, антигіпоксантний.ФармакодинамікаПрепарат Білобіл інтенс 120 рослинного походження. Підвищує стійкість організму до гіпоксії, особливо тканин головного мозку, гальмує розвиток травматичного або токсичного набряку головного мозку, покращує мозковий та периферичний кровообіг, покращує реологію крові. Чинить дозозалежний регулюючий вплив на судинну стінку, розширює дрібні артерії, підвищує тонус вен. Перешкоджає утворенню вільних радикалів та перекисного окиснення ліпідів клітинних мембран. Нормалізує вивільнення, повторне поглинання та катаболізм нейромедіаторів (норепінефрін, дофамін, ацетилхолін) та їх здатність до з'єднання з рецепторами. Покращує обмін речовин в органах та тканинах, сприяє накопиченню в клітинах макроергів, підвищенню утилізації кисню та глюкози, нормалізації медіаторних процесів у ЦНС.Показання до застосуваннядисциркуляторна енцефалопатія різної етіології (що розвивається внаслідок інсульту, черепно-мозкової травми у літньому віці), що супроводжується зниженням уваги, ослабленням пам'яті, зниженням інтелектуальних здібностей, порушенням сну; порушення периферичного кровообігу та мікроциркуляції (в т.ч. артеріопатія нижніх кінцівок, переміжна кульгавість), синдром Рейно; нейросенсорні порушення (запаморочення, дзвін у вухах, гіпоакузія); стареча дегенерація жовтої плями; діабетична ретинопатія.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до екстракту гінкго або до інших компонентів препарату; знижена згортання крові; ерозивний гастрит; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; гостре порушення мозкового кровообігу; гострий інфаркт міокарда; галактоземія, дефіцит лактази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції, т.к. до складу препарату Білобіл інтенс 120 входить лактоза; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат Білобіл інтенс 120 не рекомендується приймати під час вагітності та у період грудного вигодовування у зв'язку з відсутністю достатнього досвіду застосування.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до <1/10; нечасто – від ≥1/1000 до <1/100; рідко – від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко - <1/10000; частота невідома - не може бути оцінена на основі наявних даних. У кожній групі небажані ефекти представлені як зменшення їх серйозності. З боку травної системи: дуже рідко – нудота, блювання, діарея. З боку нервової системи: дуже рідко – головний біль, запаморочення, безсоння. З боку системи гемостазу: дуже рідко - зниження згортання крові, кровотеча (при тривалому застосуванні у пацієнтів, які одночасно приймали препарати, що знижують згортання крові). Алергічні реакції: дуже рідко – почервоніння шкіри, припухлість, свербіж шкіри. Інші: дуже рідко – порушення слуху. У разі виникнення будь-яких небажаних явищ застосування препарату слід припинити і звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується застосування препарату у пацієнтів, які постійно приймають ЛЗ, що знижують згортання крові (наприклад, антикоагулянти прямої та непрямої дії, ацетилсаліцилова кислота та інші НПЗЗ). Одночасне застосування з цими препаратами може збільшити ризик кровотеч внаслідок подовження часу згортання.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 капс. 1-2 десь у день. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від їди. При дворазовому режимі дозування приймати вранці та ввечері, при одноразовому – бажано вранці. Курс лікування щонайменше 3 міс. Перші ознаки покращення зазвичай з'являються через 1 міс. Проведення повторного курсу можливе після консультації з лікарем.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Білобіл Інтенс 120 не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТаблетки круглі, двоопуклі таблетки світло-коричневого кольору з коричневими вкрапленнями, з маркуванням В1 по центру над ризиком і цифрою 10 нижче ризику.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: гінкго дволопатевого листя екстракт сухий* - 120 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат – 198 мг; крохмаль кукурудзяний – 90 мг; тальк – 24 мг; кремнію діоксид колоїдний – 6 мг; магнію стеарат – 6 мг; рідка декстроза (декстроза, оліго- і полісахариди) - 6 мг тверда желатинова капсула (корпус та кришечка): барвник заліза оксид чорний (Е172) - 0,1%; барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,6%; титану діоксид (Е171) - 1,33%; барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0,27%; желатин - до 100% * Гінкго дволопатевого листя екстракт сухий з Гінкго дволопатевого листя (Ginkgo biloba L., сімейства гінкгові (Ginkgoaceae), folium) Співвідношення кількості лікарської рослинної сировини до кількості вихідного екстракту - 35-67:1 Екстраген – ацетон/вода. Капсули, 120мг. У блістері (контурна коміркова упаковка) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги, 10 шт. 2 чи 6 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиКапсули: тверді желатинові №0, корпус та кришечка коричневого кольору. Вміст капсул — порошок від світло-коричневого до темно-коричневого кольору з більш темного кольору. Допускається наявність грудочок.Фармакотерапевтична групаАнгіопротективний, антиоксидантний, що покращує мікроциркуляцію, покращує мозковий та периферичний кровообіг, нейрометаболічний, антигіпоксантний.ФармакодинамікаПрепарат Білобіл інтенс 120 рослинного походження. Підвищує стійкість організму до гіпоксії, особливо тканин головного мозку, гальмує розвиток травматичного або токсичного набряку головного мозку, покращує мозковий та периферичний кровообіг, покращує реологію крові. Чинить дозозалежний регулюючий вплив на судинну стінку, розширює дрібні артерії, підвищує тонус вен. Перешкоджає утворенню вільних радикалів та перекисного окиснення ліпідів клітинних мембран. Нормалізує вивільнення, повторне поглинання та катаболізм нейромедіаторів (норепінефрін, дофамін, ацетилхолін) та їх здатність до з'єднання з рецепторами. Покращує обмін речовин в органах та тканинах, сприяє накопиченню в клітинах макроергів, підвищенню утилізації кисню та глюкози, нормалізації медіаторних процесів у ЦНС.Показання до застосуваннядисциркуляторна енцефалопатія різної етіології (що розвивається внаслідок інсульту, черепно-мозкової травми у літньому віці), що супроводжується зниженням уваги, ослабленням пам'яті, зниженням інтелектуальних здібностей, порушенням сну; порушення периферичного кровообігу та мікроциркуляції (в т.ч. артеріопатія нижніх кінцівок, переміжна кульгавість), синдром Рейно; нейросенсорні порушення (запаморочення, дзвін у вухах, гіпоакузія); стареча дегенерація жовтої плями; діабетична ретинопатія.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до екстракту гінкго або до інших компонентів препарату; знижена згортання крові; ерозивний гастрит; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; гостре порушення мозкового кровообігу; гострий інфаркт міокарда; галактоземія, дефіцит лактази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції, т.к. до складу препарату Білобіл інтенс 120 входить лактоза; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат Білобіл інтенс 120 не рекомендується приймати під час вагітності та у період грудного вигодовування у зв'язку з відсутністю достатнього досвіду застосування.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до <1/10; нечасто – від ≥1/1000 до <1/100; рідко – від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко - <1/10000; частота невідома - не може бути оцінена на основі наявних даних. У кожній групі небажані ефекти представлені як зменшення їх серйозності. З боку травної системи: дуже рідко – нудота, блювання, діарея. З боку нервової системи: дуже рідко – головний біль, запаморочення, безсоння. З боку системи гемостазу: дуже рідко - зниження згортання крові, кровотеча (при тривалому застосуванні у пацієнтів, які одночасно приймали препарати, що знижують згортання крові). Алергічні реакції: дуже рідко – почервоніння шкіри, припухлість, свербіж шкіри. Інші: дуже рідко – порушення слуху. У разі виникнення будь-яких небажаних явищ застосування препарату слід припинити і звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується застосування препарату у пацієнтів, які постійно приймають ЛЗ, що знижують згортання крові (наприклад, антикоагулянти прямої та непрямої дії, ацетилсаліцилова кислота та інші НПЗЗ). Одночасне застосування з цими препаратами може збільшити ризик кровотеч внаслідок подовження часу згортання.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 капс. 1-2 десь у день. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від їди. При дворазовому режимі дозування приймати вранці та ввечері, при одноразовому – бажано вранці. Курс лікування щонайменше 3 міс. Перші ознаки покращення зазвичай з'являються через 1 міс. Проведення повторного курсу можливе після консультації з лікарем.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Білобіл Інтенс 120 не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТаблетки круглі, двоопуклі таблетки світло-коричневого кольору з коричневими вкрапленнями, з маркуванням В1 по центру над ризиком і цифрою 10 нижче ризику.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка «день»: екстракт собачої кропиви, екстракт звіробою, екстракт меліси, рутин, вітамін В1, вітамін В6. Таблетка «ніч»: екстракт ешольції, екстракт пасифлори, рутин, пантотенат кальцію.Фармакотерапевтична групаЩоб розірвати це замкнене коло, приймайте Біоритм Антистрес. Нелікарський засіб «Біоритм Антистрес» – це захист від стресу 24 години на добу! "Біоритм Антистрес" - це інноваційний підхід до вирішення проблеми стресу. Добову норму поділено на 2 таблетки – денну (ранкову) та нічну (вечірню). Ранкова пігулка допомагає зберігати весь день гарний настрій, а вечірня – допомагає швидко заснути. Така поетапна дія відновлює добові біологічні ритми організму, і результат очевидний: зникають втома та дратівливість, а безсоння та недосипання поступаються місцем здоровому та глибокому сну. Під час спокійного глибокого сну в організмі відпочиває нервова система, нормалізується робота всіх органів та систем. З новим засобом «Біоритм Антистрес» ви прокидаєтеся бадьорим і відпочившим, і з чудовим настроєм зустрічаєте новий день!Показання до застосуванняДля поліпшення функціонального стану нервової системи та захисту від нервових потрясінь та стресу.Протипоказання до застосуванняОсобам з індивідуальною непереносимістю компонентів продукту, вагітним, які годують груддю. Перед застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці «день» вранці та по 1 таблетці «ніч» увечері. Тривалість прийому щонайменше 20 днів. Допускається регулярне застосування з 10-ти денною перервою. Не поєднувати з прийомом лікарських засобів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОртилія однобока, трава (100%).ХарактеристикаБорова матка (ортилія однобока) позитивно впливає на органи репродуктивної системи, регулює гормональний фон, знімає больові відчуття при менструаціях, підвищує імунітет, бореться з мікробами, запобігає розвитку пухлин, знімає біль, усуває непрохідність фалопієвих труб, знімає. Борова матка впливає на склад крові, підвищує лібідо, нормалізує менструальний цикл, покращує вироблення та якість сперми, підвищує активність сперматозоїдів, усуває безпліддя як у чоловіків, так і у жінок. Крім того, борова матка застосовується для зміцнення серця та кровоносних судин, для стабілізації артеріального тиску, при порушенні систем травлення та сечовиділення.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - як БАД до їжі - джерела, дубильних речовин, флавоноїдів, що містить арбутин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 14 років.Спосіб застосування та дози1 чайну ложку розсипу (2,0 г) залити 1 склянкою (200 мл) гарячої води, настояти на водяній бані 15 хвилин, процідити, приймати дорослим по 1/3 склянки З на день під час їжі. Готовий настій зберігати у холодильнику. Тривалість прийому – 1 місяць.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОртилія однобока, трава (100%).ХарактеристикаБорова матка (ортилія однобока) позитивно впливає на органи репродуктивної системи, регулює гормональний фон, знімає больові відчуття при менструаціях, підвищує імунітет, бореться з мікробами, запобігає розвитку пухлин, знімає біль, усуває непрохідність фалопієвих труб, знімає. Борова матка впливає на склад крові, підвищує лібідо, нормалізує менструальний цикл, покращує вироблення та якість сперми, підвищує активність сперматозоїдів, усуває безпліддя як у чоловіків, так і у жінок. Крім того, борова матка застосовується для зміцнення серця та кровоносних судин, для стабілізації артеріального тиску, при порушенні систем травлення та сечовиділення.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - як БАД до їжі - джерела, дубильних речовин, флавоноїдів, що містить арбутин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 14 років.Спосіб застосування та дози1 чайну ложку розсипу (2,0 г) залити 1 склянкою (200 мл) гарячої води, настояти на водяній бані 15 хвилин, процідити, приймати дорослим по 1/3 склянки З на день під час їжі. Готовий настій зберігати у холодильнику. Тривалість прийому – 1 місяць.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОртилія однобока, трава (100%).ХарактеристикаБорова матка (ортилія однобока) позитивно впливає на органи репродуктивної системи, регулює гормональний фон, знімає больові відчуття при менструаціях, підвищує імунітет, бореться з мікробами, запобігає розвитку пухлин, знімає біль, усуває непрохідність фалопієвих труб, знімає. Борова матка впливає на склад крові, підвищує лібідо, нормалізує менструальний цикл, покращує вироблення та якість сперми, підвищує активність сперматозоїдів, усуває безпліддя як у чоловіків, так і у жінок. Крім того, борова матка застосовується для зміцнення серця та кровоносних судин, для стабілізації артеріального тиску, при порушенні систем травлення та сечовиділення.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - як БАД до їжі - джерела, дубильних речовин, флавоноїдів, що містить арбутин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 14 років.Спосіб застосування та дози1 чайну ложку розсипу (2,0 г) залити 1 склянкою (200 мл) гарячої води, настояти на водяній бані 15 хвилин, процідити, приймати дорослим по 1/3 склянки З на день під час їжі. Готовий настій зберігати у холодильнику. Тривалість прийому – 1 місяць.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОртилія однобока, трава (100%).ХарактеристикаБорова матка (ортилія однобока) позитивно впливає на органи репродуктивної системи, регулює гормональний фон, знімає больові відчуття при менструаціях, підвищує імунітет, бореться з мікробами, запобігає розвитку пухлин, знімає біль, усуває непрохідність фалопієвих труб, знімає. Борова матка впливає на склад крові, підвищує лібідо, нормалізує менструальний цикл, покращує вироблення та якість сперми, підвищує активність сперматозоїдів, усуває безпліддя як у чоловіків, так і у жінок. Крім того, борова матка застосовується для зміцнення серця та кровоносних судин, для стабілізації артеріального тиску, при порушенні систем травлення та сечовиділення.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - як БАД до їжі - джерела, дубильних речовин, флавоноїдів, що містить арбутин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 14 років.Спосіб застосування та дози1 чайну ложку розсипу (2,0 г) залити 1 склянкою (200 мл) гарячої води, настояти на водяній бані 15 хвилин, процідити, приймати дорослим по 1/3 склянки З на день під час їжі. Готовий настій зберігати у холодильнику. Тривалість прийому – 1 місяць.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОртилія однобока, трава (100%).ХарактеристикаБорова матка (ортилія однобока) позитивно впливає на органи репродуктивної системи, регулює гормональний фон, знімає больові відчуття при менструаціях, підвищує імунітет, бореться з мікробами, запобігає розвитку пухлин, знімає біль, усуває непрохідність фалопієвих труб, знімає. Борова матка впливає на склад крові, підвищує лібідо, нормалізує менструальний цикл, покращує вироблення та якість сперми, підвищує активність сперматозоїдів, усуває безпліддя як у чоловіків, так і у жінок. Крім того, борова матка застосовується для зміцнення серця та кровоносних судин, для стабілізації артеріального тиску, при порушенні систем травлення та сечовиділення.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - як БАД до їжі - джерела, дубильних речовин, флавоноїдів, що містить арбутин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 14 років.Спосіб застосування та дози1 чайну ложку розсипу (2,0 г) залити 1 склянкою (200 мл) гарячої води, настояти на водяній бані 15 хвилин, процідити, приймати дорослим по 1/3 склянки З на день під час їжі. Готовий настій зберігати у холодильнику. Тривалість прийому – 1 місяць.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСорбіт (підсолоджувач), камедь акації фібрегам В (носій), екстракт прополісу, крохмаль картопляний (носій), екстракт коренів імбиру, ментол, діоксид кремнію аморфний (агент антистежуючий), стеарат кальцію (агент антистежуючий), ефірна олія . Містить підсолоджувач. При надмірному вживанні може мати проносну дію.Характеристика"Таблетки для горла з прополісом і ментолом" - це натуральний рослинний засіб, що сприяє покращенню стану горла та верхніх дихальних шляхів, що підвищує місцевий імунітет. Вміст біологічно активних речовин у добовій дозі (5 таблеток): ментол – 25 мг (125% від рівня споживання). Завдяки збалансованому природному складу прополіс має унікальні властивості: він застосовується як імуномодулюючий, антибактеріальний, протизапальний та противірусний засіб. Хімічний склад імбирного кореня багатий вміст аскорбінової кислоти (вітаміну З) - головного «борця» з різноманітних ГРЗ і ГРВІ. Ментол має антисептичну, знеболювальну, заспокійливу дію. Ефірна олія шавлії, має виражену протизапальну, протимікробну дію. Знімається набряк мигдалин. Слизові оболонки покриваються плівкою, яка пропускає інфекцію. Основні властивості олії евкаліпту - болезаспокійливі та антисептичні. Діє як антисептик, знімає набряки та запалення, служить природним знеболюючим.РекомендуєтьсяСприяє покращенню стану горла та верхніх дихальних шляхів, підвищує місцевий імунітет.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим розсмоктувати по 1 таблетці 5 разів на день між їдою. Тривалість прийому – 5-7 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБіологічно активна добавка (БАД) до їжі. Чи не є лікарським засобом. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОртилія однобока, трава (100%).ХарактеристикаБорова матка (ортилія однобока) позитивно впливає на органи репродуктивної системи, регулює гормональний фон, знімає больові відчуття при менструаціях, підвищує імунітет, бореться з мікробами, запобігає розвитку пухлин, знімає біль, усуває непрохідність фалопієвих труб, знімає. Борова матка впливає на склад крові, підвищує лібідо, нормалізує менструальний цикл, покращує вироблення та якість сперми, підвищує активність сперматозоїдів, усуває безпліддя як у чоловіків, так і у жінок. Крім того, борова матка застосовується для зміцнення серця та кровоносних судин, для стабілізації артеріального тиску, при порушенні систем травлення та сечовиділення.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - як БАД до їжі - джерела, дубильних речовин, флавоноїдів, що містить арбутин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 14 років.Спосіб застосування та дози1 чайну ложку розсипу (2,0 г) залити 1 склянкою (200 мл) гарячої води, настояти на водяній бані 15 хвилин, процідити, приймати дорослим по 1/3 склянки З на день під час їжі. Готовий настій зберігати у холодильнику. Тривалість прийому – 1 місяць.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОртилія однобока, трава (100%).ХарактеристикаБорова матка (ортилія однобока) позитивно впливає на органи репродуктивної системи, регулює гормональний фон, знімає больові відчуття при менструаціях, підвищує імунітет, бореться з мікробами, запобігає розвитку пухлин, знімає біль, усуває непрохідність фалопієвих труб, знімає. Борова матка впливає на склад крові, підвищує лібідо, нормалізує менструальний цикл, покращує вироблення та якість сперми, підвищує активність сперматозоїдів, усуває безпліддя як у чоловіків, так і у жінок. Крім того, борова матка застосовується для зміцнення серця та кровоносних судин, для стабілізації артеріального тиску, при порушенні систем травлення та сечовиділення.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - як БАД до їжі - джерела, дубильних речовин, флавоноїдів, що містить арбутин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 14 років.Спосіб застосування та дози1 чайну ложку розсипу (2,0 г) залити 1 склянкою (200 мл) гарячої води, настояти на водяній бані 15 хвилин, процідити, приймати дорослим по 1/3 склянки З на день під час їжі. Готовий настій зберігати у холодильнику. Тривалість прийому – 1 місяць.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОртилія однобока, трава (100%).ХарактеристикаБорова матка (ортилія однобока) позитивно впливає на органи репродуктивної системи, регулює гормональний фон, знімає больові відчуття при менструаціях, підвищує імунітет, бореться з мікробами, запобігає розвитку пухлин, знімає біль, усуває непрохідність фалопієвих труб, знімає. Борова матка впливає на склад крові, підвищує лібідо, нормалізує менструальний цикл, покращує вироблення та якість сперми, підвищує активність сперматозоїдів, усуває безпліддя як у чоловіків, так і у жінок. Крім того, борова матка застосовується для зміцнення серця та кровоносних судин, для стабілізації артеріального тиску, при порушенні систем травлення та сечовиділення.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - як БАД до їжі - джерела, дубильних речовин, флавоноїдів, що містить арбутин.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 14 років.Спосіб застосування та дози1 чайну ложку розсипу (2,0 г) залити 1 склянкою (200 мл) гарячої води, настояти на водяній бані 15 хвилин, процідити, приймати дорослим по 1/3 склянки З на день під час їжі. Готовий настій зберігати у холодильнику. Тривалість прийому – 1 місяць.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПагони ортилії однобічної (борової матки). Форма випуску: подрібнена суміш рослинної сировини, по 25 г у картонній коробці; у фільтр – пакети для разової заварки по 2,0 г, упаковані в картонну коробку по 20 шт.Характеристика«Борова матка – Біокор» – чайний трав'яний напій на основі пагонів ортилії однобічної. Має антиоксидантну, протизапальну та імуномодулюючу активність. Завдяки протизапальній дії вона надає позитивний ефект на жіночу статеву сферу, а також сприяє покращенню роботи нирок, сечового міхура та травного тракту. Сприяє підтримці репродуктивного здоров'я.Властивості компонентівЕнергетична цінність приготовленого чайного напою (100 мл) – 2 ккал (10 КкДж).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням БАД рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дози1 фільтр-пакет (2,0 г) або 2 чайні ложки суміші залити 1 склянкою (200 мл) окропу, накрити кришкою та наполягати 15 хвилин, процідити. Приймати дорослим по 0,5 склянки (100 мл) чаю 2 рази на день під час їжі як біологічно активну добавку до їжі – джерела арбутину та флавоноїдів. Вживання 1 склянки чаю (200 мл) забезпечує адекватний рівень споживання арбутину не менше ніж на 25% (не менше 2 мг), флавоноїдів (по рутину) не менше ніж на 100% (не менше 30 мг). Дорослим по 1 склянці (200 г) чаю 2 рази на день під час їжі, як біологічно активну добавку до їжі – джерела арбутину та флавоноїдів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРослинна сировина подрібнена - 1 уп. : трава борової матки (ортилії однобічної). Пачка 30 г.

Склад, форма випуску та упаковкаРослинна сировина подрібнена - 1 уп. : трава борової матки (ортилії однобічної). Пачка 30 г.

Склад, форма випуску та упаковкаДіюче речовина: 5 мг або 10 мг вортіоксетину у вигляді вортіоксетину гідрохлориду. Допоміжні речовини: маніт (Е 421), мікрокристалічна целюлоза, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмалю (тип А), магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (E 171); таблетки 5 мг заліза оксид червоний (Е172); таблетки 10 мг заліза оксид жовтий (Е172).ФармакокінетикаАбсорбція. Вортіоксетин повільно, але добре всмоктується після прийому внутрішньо та пік концентрації в плазмі досягається протягом 7-11 годин. Після багаторазового прийому 5, 10 або 20 мг на добу, спостерігалося середнє значення C Max 9-33 нг/мл. Біодоступність становить 75%. Вплив їди на фармакокінетику не спостерігалося. Розподіл. Середній обсяг розподілу (V SS) становить 2600 л, що вказує на об'ємний позасудинний розподіл. Вортіоксетин сильно зв'язується з білками плазми (98-99%) і зв'язування, здається, не залежить від концентрації вортіоксетину в плазмі. Метаболізм. Вортіоксетин широко метаболізується в печінці, головним чином шляхом окислення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro ізоферменти цитохрому P450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6 беруть участь у метаболізмі вортіоксетину. Інгібуючого або індукуючого впливу вортіоксетину in vitro на ізоферменти CYP CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5 Вортіоксетин є слабким P-gp субстратом та інгібітором. Основний метаболіт вортіоксетину фармакологічно неактивний. Період напіввиведення - 66 годин. Приблизно 2/3 неактивного метаболіту вортіоксетину виводиться із сечею та близько 1/3 – з калом. Тільки незначна кількість вортіоксетину виводиться із калом. Стійка концентрація у плазмі досягається через 2 тижні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика є лінійною і не залежить від часу в діапазоні вивчених доз (2,5-60 мг на добу). Відповідно до періоду напіврозпаду індекс накопичення становить від 5 до 6 на основі AUC 0-24 після декількох прийомів доз від 5 до 20 мг на добу. Пацієнти похилого віку. У літніх здорових добровольців (у віці ≥ 65 років, n = 20) вплив вортіоксетину збільшувався на 27% (C Max та AUC) порівняно з молодими здоровими добровольцями контрольної групи (віком ≤ 45 років) після кількох прийомів 10 мг на добу. Корекція дози не потрібна. Ниркова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину ниркова недостатність (за формулою Кокрофт-Голта, легка, середня або важка, n = 8 у групі) викликала незначне збільшення експозиції (до 30%) порівняно з такою у контрольній групі здорових добровольців. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності лише невелика фракція вортіоксетину була втрачена під час діалізу (AUC і C Max на 13% і 27% нижче; n = 8) після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Печінкова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину впливу легкої або помірної печінкової недостатності (Child-Pugh, критерії А та В; n=8 у кожній групі) на фармакокінетику вортіоксетину не спостерігалося (зміни AUC становили менше 10%). Корекція дози не потрібна. Вортіоксетин не досліджували у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, і слід виявляти обережність при призначенні цим пацієнтам. Слабкі метаболізатори CYP2D6. У слабких метаболізаторів CYP2D6 концентрація вортіоксетину в плазмі крові була приблизно вдвічі вищою, ніж у екстенсивних метаболізаторів. У присутності потужних інгібіторів CYP3A4/2C9 вплив потенційно може бути вищим. Корекція дози може бути потрібна, як і для всіх пацієнтів, залежно від індивідуальної реакції.ФармакодинамікаМеханізм дії. Механізм дії вортіоксетину, як вважають, пов'язаний з його мультимодальною активністю, яка є поєднанням двох фармакологічних механізмів: прямої модуляції активності рецепторів та інгібування транспортера серотоніну (5-НТ). Доклінічні дані показують, що вортіоксетин є антагоністом 5-НТ 3, 5-HT 7 і 5-HT 1D рецепторів, частковим агоністом 5-HT 1B рецепторів, агоністом 5-HT 1A рецепторів та інгібітором 5-HT транспортера, що викликає модуляцію. системах, у тому числі серотоніну, норадреналіну, дофаміну, гістаміну, ацетилхоліну, ГАМК та глутамату. Така мультимодальна активність, як вважають, забезпечує антидепресанти та анксіолітичні ефекти, а також покращення когнітивної функції, навчання та пам'яті в умовах доклінічних досліджень вортіоксетину. Крім того,Доклінічні дослідження вказують, що вортіоксетин не викликає сексуальної дисфункції. Точний внесок кожної складової цього механізму в фармакодинамічний профіль, що спостерігається, залишається неясним, тому слід застосовувати увагу при екстраполяції доклінічних даних безпосередньо на людину. Встановлено, що захоплення транспортера серотоніну різними добовими дозами вортіоксетину становило приблизно 50% – дозою 5 мг, 65% – у дозі 10 мг та більше 80% – дозою 20 мг. Вортіоксетин клінічно показав антидепресивну дію при захопленні транспортера 5-НТ на 50%. Клінічна ефективність та безпека. Ефективність вортіоксетину зростає із збільшенням дози. Крім того, вортіоксетин у межах доз 5-20 мг продемонстрував ефективність у широкому діапазоні депресивних (за шкалою MADRS) та тривожних (за шкалою HAM-А) симптомів депресії. Профілактика рецидивів. Тривалість антидепресивного ефекту була продемонстрована у дослідженні профілактики рецидивів, у якому вдвічі вищий ризик рецидиву був визначений у групі плацебо, ніж у групі вортіоксетину. Пацієнти похилого віку. У діапазоні доз вортіоксетину від 5 до 20 мг на добу ефективність та переносимість у людей похилого віку відповідала результатам досліджень у дорослого населення. Пацієнти з тяжкою депресією або високим рівнем симптомів тривоги. Антидепресантна ефективність була також продемонстрована у хворих з тяжкою депресією (≥ 30 балів MADRS) та у депресивних пацієнтів з високим рівнем тривожних симптомів (≥ 20 балів HAM-А) у короткострокових дослідженнях, включаючи дослідження у пацієнтів похилого віку, та довгострокових дослідженнях профілактики рецидиву. Пацієнти з неадекватною відповіддю на лікування СІЗЗС/СІЗЗН. У порівняльному дослідженні гнучких доз у пацієнтів з депресією після неадекватної відповіді на лікування існуючого епізоду СІОЗС/СІЗЗН вортіоксетин у добовій дозі 10-20 мг був статистично значно більш ефективним ніж агомелатин у дозі 25-50 мг (за шкалою MADRS). за шкалами CGI-I та SDS. Когнітивна дисфункція при депресії. У ході досліджень впливу лікарського засобу на когнітивні процеси виявилося, що ефект вортіоксетину зумовлений головним чином прямим впливом на когнітивну функцію, ніж непрямим впливом через поліпшення симптомів депресії. Якість життя та загальне функціонування. Вортіоксетин перевершував плацебо за показниками оцінки якості життя, клінічно значно покращував загальний стан здоров'я (за шкалою EQ-5D) та показники загального функціонування (за шкалою SDS – робота, соціальне та сімейне життя) порівняно з плацебо або активним засобом порівняння (агомелатином). Більш того, найкращі ефекти порівняно з плацебо щодо якості життя зберігалися протягом тривалого дослідження профілактики рецидиву. Переносність та безпека. Безпека та переносимість вортіоксетину оцінювалися у коротко- та довгострокових дослідженнях для доз 5-20 мг на добу. Вортіоксетин не збільшував частоти безсоння або сонливості в порівнянні з плацебо. У систематичному оцінюванні потенційних симптомів скасування не було виявлено клінічно значущої різниці між вортіоксетином і плацебо за частотою та характером симптомів відміни ні після короткострокового (6-12 тижнів), ні після довгострокового (24-64 тижні) періоду лікування. У ході клінічних досліджень вортіоксетину частота повідомлень про небажані сексуальні реакції була низькою і подібною до плацебо, показники частоти сексуальної дисфункції, пов'язаної з терапією, та загальні оцінки за шкалою ASEX не мали клінічно значимих відмінностей з плацебо щодо симптомів сексуальної дисфункції при застосуванні рекомендації. Проте високі дози пов'язані з чисельним зростанням випадків дисфункції. У ході клінічних досліджень подібно до плацебо вортіоксетин не впливав на масу тіла, частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск. Клінічно значимих змін у оцінках функції печінки та нирок у ході клінічних досліджень не було. Вортіоксетин не надавав жодного клінічно значущого впливу на параметри ЕКГ, включаючи QT-, QTc-, PR- та QRS-інтервали, у пацієнтів з великим депресивним розладом. У дослідженні QTc серед здорових добровольців при застосуванні доз до 40 мг на добу потенціалу до збільшення QTc інтервалу не спостерігали. Дитячий вік. Клінічні дослідження серед пацієнтів дитячого віку не проводилися, отже, безпека та ефективність препарату. Брінтелікс для пацієнтів віком до 18 років не було встановлено.Показання до застосуванняЛікування великого депресивного розладу у дорослих.Побічна діяНайчастішою побічною реакцією була нудота. Побічні реакції були зазвичай легкими або помірними та спостерігалися протягом перших двох тижнів лікування. Реакції, як правило, були скороминущими і зазвичай не призводили до припинення терапії. З боку травної системи (наприклад, нудота) частіше спостерігалися у жінок, ніж у чоловіків.Взаємодія з лікарськими засобамиВортіоксетин метаболізується в печінці головним чином шляхом окиснення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro у метаболізмі вортіоксетину беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6. Вплив інших лікарських засобів на дію вортіоксетину. ;Необоротні неселективні інгібітори МАО У зв'язку з ризиком серотонінового синдрому вортіоксетин протипоказаний у будь-якій комбінації з необоротними неселективними інгібіторами МАО. Лікування вортіоксетином не слід розпочинати раніше принаймні через 14 днів після припинення лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Прийом вортіоксетину слід припинити, принаймні, за 14 днів до початку лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Зворотний селективний інгібітор МАО-А (моклобемід). ;Комбінація вортіоксетину з оборотним селективним інгібітором МАО-А, таким як моклобемід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Зворотний неселективний інгібітор МАО (лінезолід). ;Комбінація вортіоксетину зі слабким оборотним та неселективним інгібітором МАО, таким як антибіотик лінезолід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Необоротні селективні інгібітори МАО-В (селегілін, розагіліну). ;Незважаючи на нижчий (ніж з інгібіторами МАО-А) очікуваний ризик серотонінового синдрому, поєднання вортіоксетину з необоротними інгібіторами МАО-В, такими як селегілін або розагілін, слід здійснювати з обережністю. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Серотонінергічні лікарські засоби. Одночасне призначення з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптан та інші триптанами) може призвести до серотонінового синдрому. Звіробій. Одночасне застосування антидепресантів серотонінергічної дії та рослинних засобів, що містять звіробій продірявлений, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, включаючи серотонін синдром. Лікарські засоби, що знижують судомний поріг. Антидепресанти серотонінергічної дії можуть знизити поріг судомної готовності. . ECT (електросудорожна терапія). ;Клінічного досвіду одночасного застосування вортіоксетину з ЕСТ немає, тому обережність доцільна. Інгібітори цитохрому Р450. ;При введенні разом з 150 мг бупропіону (сильний інгібітор CYP2D6) двічі на день протягом 14 днів у здорових добровольців вплив вортіоксетину збільшився у 2,3 рази для AUC. Спільне введення частіше призводило до збільшення частоти побічних ефектів при додаванні бупропіону до вортіоксетину, ніж при додаванні вортіоксетину до бупропіону. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта при додаванні до терапії сильних інгібіторів CYP2D6 (наприклад, бупропіону, хінідину, флуоксетину, пароксетину) можна розглянути застосування низьких доз вортіоксетину. При сумісному призначенні вортіоксетину після 6 днів застосування кетоконазолу 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4/5 та Р-глікопротеїну) або флуконазолу 200 мг на добу (інгібітор CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4/5 5-кратне збільшення AUC вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Вплив одноразового прийому 40 мг омепразолу (інгібітор CYP2C19) на фармакокінетику тривалого застосування вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігався. Комбінації потужних інгібіторів CYP3A4 та CYP2C9 у пацієнтів з низьким метаболізмом CYP2D6 не досліджувалися, однак, ймовірно, слід очікувати посиленого впливу вортіоксетину на таких пацієнтів. Індуктори цитохрому Р450. ;При одноразовому введенні 20 мг вортіоксетину разом після 10 днів прийому рифампіцину 600 мг на добу (індуктор CYP ізоферментів) у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC вортіоксетину на 72%. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, може бути потрібна корекція дози, якщо до лікування вортіоксетином додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Ацетилсаліцилова кислота. ;Вплив повторного прийому ацетилсаліцилової кислоти 150 мг на добу на фармакокінетику вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Вплив вортіоксетину на дію інших лікарських засобів. ;Антикоагулянти та антиагреганти. ;Істотних ефектів впливу на показники міжнародного нормалізованого співвідношення, протромбіну або R-/S-варфарину плазми порівняно з плацебо при спільному введенні вортіоксетину з фіксованою дозою варфарину у здорових добровольців не спостерігалося. Крім того, суттєвого інгібуючого впливу порівняно з плацебо на агрегацію тромбоцитів при сумісному введенні аспірину в дозі 150 мг на добу після прийому вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Однак, як і при застосуванні інших серотонінергічних засобів, слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у поєднанні з пероральними антикоагулянтами або антиагрегантами у зв'язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі з фармакодинамічної взаємодії. Алкоголь. Вплив на фармакокінетику вортіоксетину або етанолу, а також суттєвого порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину в дозах 20 мг або 40 мг з одноразовим введенням етанолу 0,6 г/кг у здорових добровольців не виявлено. Однак, як інші засоби, що діють на ЦНС, застосовувати вортіоксетин у поєднанні з алкоголем не рекомендується. Субстрати цитохрому P450 ;In vitro вортіоксетин не показав потенціалу пригнічення або індукції ізоферментів цитохрому P450. Гальмівної дії вортіоксетину на ізоферменти цитохрому Р450 CYP2C19 (омепразол, діазепам), CYP3A4/5 (етинілестрадіол, мідазолам), CYP2B6 (бупропіон), CYP2C9 (толбутамід, S-варфарин . Значного порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину одночасно з 10 мг діазепаму не виявлено. Істотного впливу на рівні статевих гормонів у порівнянні з плацебо після одночасного застосування вортіоксетину з комбінованим оральним контрацептивом (етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг) не виявлено. Літій, триптофан. ;Клінічно значущого ефекту впливу стабільних концентрацій літію після одночасного застосування з вортіоксетином у здорових добровольців не спостерігалося. Однак були повідомлення про посилення ефектів при застосуванні антидепресантів серотонінергічної дії разом із літієм або триптофаном, тому одночасне застосування вортіоксетину з цими лікарськими засобами слід проводити з обережністю.Спосіб застосування та дозиБрінтелікс приймають внутрішньо з їжею або без. Початкова та підтримуюча дози становлять 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна збільшити до 20 мг на добу або знизити мінімально до 5 мг на добу. Після усунення симптомів депресії рекомендується продовжувати лікування ще 6 місяців для зміцнення антидепресивного ефекту. Припинення лікування. Лікування Брінтелліксом можна припинити різко, не потрібно поступового зниження дози. Спеціальні групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку. Корекція дози для пацієнтів похилого віку виключно на основі віку не потрібна. Інгібітори цитохрому Р450. ;Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути застосування низьких доз вортіоксетину, якщо до терапії додаються потужні інгібітори CYP2D6 (наприклад, бупропіон, хінідин, флуоксетин, пароксетин). Індуктори цитохрому Р450. ;Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути корекцію дози вортіоксетину, якщо до терапії додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Діти. ;Безпека та ефективність Брінтелліксу для лікування депресії у пацієнтів віком до 18 років не були встановлені, отже, застосування не рекомендується.ПередозуванняДосвід обмежений. Прийом вортіоксетину в діапазоні доз від 40 до 75 мг викликав загострення таких побічних ефектів: нудота, постуральне запаморочення, діарея, абдомінальний дискомфорт, генералізований свербіж, сонливість та рум'янець. Лікування має бути симптоматичним та включати відповідний моніторинг. Рекомендується медичне спостереження у спеціалізованих умовах.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина – вортіоксетину гідробромід – 25,420 мг, що еквівалентно – 20 мг вортіоксетину; Допоміжні речовини – манітол – 91,58 мг, целюлоза мікрокристалічна – 22,5 мг, гіпоролоза – 4,5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 4,5 мг, магнію стеарат – 1,5 мг; Плівкова оболонка: Опадрай червоний 3,0 мг (гіпромелоза 1,875 мг, титану діоксид (Е171) 0,449 мг, макрогол 400 0,188 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,488 мг). По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері) з ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки мигдалеподібної форми, покриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з тисненням "TL" на одній стороні та "20" на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція. Вортіоксетин повільно, але добре всмоктується після прийому внутрішньо та пік концентрації в плазмі досягається протягом 7-11 годин. Після багаторазового прийому 5, 10 або 20 мг на добу, спостерігалося середнє значення C Max 9-33 нг/мл. Біодоступність становить 75%. Вплив їди на фармакокінетику не спостерігалося. Розподіл. Середній обсяг розподілу (V SS) становить 2600 л, що вказує на об'ємний позасудинний розподіл. Вортіоксетин сильно зв'язується з білками плазми (98-99%) і зв'язування, здається, не залежить від концентрації вортіоксетину в плазмі. Метаболізм. Вортіоксетин широко метаболізується в печінці, головним чином шляхом окислення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro ізоферменти цитохрому P450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6 беруть участь у метаболізмі вортіоксетину. Інгібуючого або індукуючого впливу вортіоксетину in vitro на ізоферменти CYP CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5 Вортіоксетин є слабким P-gp субстратом та інгібітором. Основний метаболіт вортіоксетину фармакологічно неактивний. Період напіввиведення - 66 годин. Приблизно 2/3 неактивного метаболіту вортіоксетину виводиться із сечею та близько 1/3 – з калом. Тільки незначна кількість вортіоксетину виводиться із калом. Стійка концентрація у плазмі досягається через 2 тижні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика є лінійною і не залежить від часу в діапазоні вивчених доз (2,5-60 мг на добу). Відповідно до періоду напіврозпаду індекс накопичення становить від 5 до 6 на основі AUC 0-24 після декількох прийомів доз від 5 до 20 мг на добу. Пацієнти похилого віку. У літніх здорових добровольців (у віці ≥ 65 років, n = 20) вплив вортіоксетину збільшувався на 27% (C Max та AUC) порівняно з молодими здоровими добровольцями контрольної групи (віком ≤ 45 років) після кількох прийомів 10 мг на добу. Корекція дози не потрібна. Ниркова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину ниркова недостатність (за формулою Кокрофт-Голта, легка, середня або важка, n = 8 у групі) викликала незначне збільшення експозиції (до 30%) порівняно з такою у контрольній групі здорових добровольців. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності лише невелика фракція вортіоксетину була втрачена під час діалізу (AUC і C Max на 13% і 27% нижче; n = 8) після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Печінкова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину впливу легкої або помірної печінкової недостатності (Child-Pugh, критерії А та В; n=8 у кожній групі) на фармакокінетику вортіоксетину не спостерігалося (зміни AUC становили менше 10%). Корекція дози не потрібна. Вортіоксетин не досліджували у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, і слід виявляти обережність при призначенні цим пацієнтам. Слабкі метаболізатори CYP2D6. У слабких метаболізаторів CYP2D6 концентрація вортіоксетину в плазмі крові була приблизно вдвічі вищою, ніж у екстенсивних метаболізаторів. У присутності потужних інгібіторів CYP3A4/2C9 вплив потенційно може бути вищим. Корекція дози може бути потрібна, як і для всіх пацієнтів, залежно від індивідуальної реакції.ФармакодинамікаМеханізм дії. Механізм дії вортіоксетину, як вважають, пов'язаний з його мультимодальною активністю, яка є поєднанням двох фармакологічних механізмів: прямої модуляції активності рецепторів та інгібування транспортера серотоніну (5-НТ). Доклінічні дані показують, що вортіоксетин є антагоністом 5-НТ 3, 5-HT 7 і 5-HT 1D рецепторів, частковим агоністом 5-HT 1B рецепторів, агоністом 5-HT 1A рецепторів та інгібітором 5-HT транспортера, що викликає модуляцію. системах, у тому числі серотоніну, норадреналіну, дофаміну, гістаміну, ацетилхоліну, ГАМК та глутамату. Така мультимодальна активність, як вважають, забезпечує антидепресанти та анксіолітичні ефекти, а також покращення когнітивної функції, навчання та пам'яті в умовах доклінічних досліджень вортіоксетину. Крім того,Доклінічні дослідження вказують, що вортіоксетин не викликає сексуальної дисфункції. Точний внесок кожної складової цього механізму в фармакодинамічний профіль, що спостерігається, залишається неясним, тому слід застосовувати увагу при екстраполяції доклінічних даних безпосередньо на людину. Встановлено, що захоплення транспортера серотоніну різними добовими дозами вортіоксетину становило приблизно 50% – дозою 5 мг, 65% – у дозі 10 мг та більше 80% – дозою 20 мг. Вортіоксетин клінічно показав антидепресивну дію при захопленні транспортера 5-НТ на 50%. Клінічна ефективність та безпека. Ефективність вортіоксетину зростає із збільшенням дози. Крім того, вортіоксетин у межах доз 5-20 мг продемонстрував ефективність у широкому діапазоні депресивних (за шкалою MADRS) та тривожних (за шкалою HAM-А) симптомів депресії. Профілактика рецидивів. Тривалість антидепресивного ефекту була продемонстрована у дослідженні профілактики рецидивів, у якому вдвічі вищий ризик рецидиву був визначений у групі плацебо, ніж у групі вортіоксетину. Пацієнти похилого віку. У діапазоні доз вортіоксетину від 5 до 20 мг на добу ефективність та переносимість у людей похилого віку відповідала результатам досліджень у дорослого населення. Пацієнти з тяжкою депресією або високим рівнем симптомів тривоги. Антидепресантна ефективність була також продемонстрована у хворих з тяжкою депресією (≥ 30 балів MADRS) та у депресивних пацієнтів з високим рівнем тривожних симптомів (≥ 20 балів HAM-А) у короткострокових дослідженнях, включаючи дослідження у пацієнтів похилого віку, та довгострокових дослідженнях профілактики рецидиву. Пацієнти з неадекватною відповіддю на лікування СІЗЗС/СІЗЗН. У порівняльному дослідженні гнучких доз у пацієнтів з депресією після неадекватної відповіді на лікування існуючого епізоду СІОЗС/СІЗЗН вортіоксетин у добовій дозі 10-20 мг був статистично значно більш ефективним ніж агомелатин у дозі 25-50 мг (за шкалою MADRS). за шкалами CGI-I та SDS. Когнітивна дисфункція при депресії. У ході досліджень впливу лікарського засобу на когнітивні процеси виявилося, що ефект вортіоксетину зумовлений головним чином прямим впливом на когнітивну функцію, ніж непрямим впливом через поліпшення симптомів депресії. Якість життя та загальне функціонування. Вортіоксетин перевершував плацебо за показниками оцінки якості життя, клінічно значно покращував загальний стан здоров'я (за шкалою EQ-5D) та показники загального функціонування (за шкалою SDS – робота, соціальне та сімейне життя) порівняно з плацебо або активним засобом порівняння (агомелатином). Більш того, найкращі ефекти порівняно з плацебо щодо якості життя зберігалися протягом тривалого дослідження профілактики рецидиву. Переносність та безпека. Безпека та переносимість вортіоксетину оцінювалися у коротко- та довгострокових дослідженнях для доз 5-20 мг на добу. Вортіоксетин не збільшував частоти безсоння або сонливості в порівнянні з плацебо. У систематичному оцінюванні потенційних симптомів скасування не було виявлено клінічно значущої різниці між вортіоксетином і плацебо за частотою та характером симптомів відміни ні після короткострокового (6-12 тижнів), ні після довгострокового (24-64 тижні) періоду лікування. У ході клінічних досліджень вортіоксетину частота повідомлень про небажані сексуальні реакції була низькою і подібною до плацебо, показники частоти сексуальної дисфункції, пов'язаної з терапією, та загальні оцінки за шкалою ASEX не мали клінічно значимих відмінностей з плацебо щодо симптомів сексуальної дисфункції при застосуванні рекомендації. Проте високі дози пов'язані з чисельним зростанням випадків дисфункції. У ході клінічних досліджень подібно до плацебо вортіоксетин не впливав на масу тіла, частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск. Клінічно значимих змін у оцінках функції печінки та нирок у ході клінічних досліджень не було. Вортіоксетин не надавав жодного клінічно значущого впливу на параметри ЕКГ, включаючи QT-, QTc-, PR- та QRS-інтервали, у пацієнтів з великим депресивним розладом. У дослідженні QTc серед здорових добровольців при застосуванні доз до 40 мг на добу потенціалу до збільшення QTc інтервалу не спостерігали. Дитячий вік. Клінічні дослідження серед пацієнтів дитячого віку не проводилися, отже, безпека та ефективність препарату. Брінтелікс для пацієнтів віком до 18 років не було встановлено.ІнструкціяБрінтелікс приймають внутрішньо з їжею або без. Початкова та підтримуюча дози становлять 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна збільшити до 20 мг на добу або знизити мінімально до 5 мг на добу. Після усунення симптомів депресії рекомендується продовжувати лікування ще 6 місяців для зміцнення антидепресивного ефекту. Припинення лікування. Лікування Брінтелліксом можна припинити різко, не потрібно поступового зниження дози. Спеціальні групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку. Коригування дози для пацієнтів похилого віку виключно на основі віку не потрібне. Інгібітори цитохрому Р450. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути застосування низьких доз вортіоксетину, якщо до терапії додаються потужні інгібітори CYP2D6 (наприклад, бупропіон, хінідин, флуоксетин, пароксетин). Індуктори цитохрому Р450. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути корекцію дози вортіоксетину, якщо до терапії додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Діти. Безпечність та ефективність Брінтелліксу для лікування депресії у пацієнтів віком до 18 років не були встановлені, отже застосування не рекомендується.Показання до застосуванняЛікування великого депресивного розладу у дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату. Одночасне застосування з неселективними інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) або з селективними інгібіторами МАО А. Дитячий та підлітковий вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: Тяжка ниркова та печінкова недостатність; манія та гіпоманія; фармакологічно неконтрольована епілепсія; судомні напади в анамнезі; виражена суїцидальна поведінка; цироз печінки; схильність до кровотеч; одночасний прийом з інгібіторами МАО (селегіліном, розагіліном); серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; літієм, триптофаном; лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений; пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на тромбоцитарну функцію; препаратами, здатними спричинити гіпонатріємію; електросудомна терапія; літній вік.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування вортіоксетину у вагітних жінок обмежені. Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність вортіоксетину. У новонароджених, матері яких отримують серотонінергічні препарати на пізніх термінах вагітності, можуть спостерігатися наступні симптоми: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі з прийомом їжі, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, підвищена рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргічний сон, постійний плач, сонливість та поганий сон. Ці симптоми можуть бути пов'язані як із синдромом відміни, так і з надмірною серотонінергічною активністю. Найчастіше подібні ускладнення починаються негайно чи невдовзі ( Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити, що застосування СІГЗЗ під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може підвищити ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPHN). Хоча на сьогоднішній день можливість взаємозв'язку даного стану із застосуванням вортіоксетину не вивчалася, беручи до уваги механізм його дії (підвищення концентрації серотоніну), можливий ризик не може бути виключений. Бринтеллікс не повинен застосовуватися під час вагітності, якщо цього не вимагатиме клінічний стан самої жінки. Годування грудьми Доступні фармакодинамічні та токсикологічні дані у тварин показали, що вортіоксетин та його метаболіти проникають у грудне молоко. Ймовірно, вортіоксетин також проникає у грудне молоко у людини. Ризик для дитини при грудному вигодовуванні може бути виключений. Рішення про припинення грудного вигодовування або утримання від застосування Брінтелліксу має прийматися з урахуванням оцінки відносної користі грудного вигодовування для дитини та необхідності терапії для матері. Фертильність Дослідження фертильності на самцях та самках щурів показали, що вортіоксетин не впливає на фертильність, якість сперми чи здатність до спаровування. Випадки застосування у людини лікарських препаратів, що належать до відповідного фармакологічного класу антидепресантів (СІЗЗС), показали наявність впливу на якість сперми, яка має оборотний характер. Вплив на фертильність людини зараз не спостерігалася.Побічна діяНайчастішою побічною реакцією була нудота. Побічні реакції були зазвичай легкими або помірними та спостерігалися протягом перших двох тижнів лікування. Реакції, як правило, були скороминущими і зазвичай не призводили до припинення терапії. З боку травної системи (наприклад, нудота) частіше спостерігалися у жінок, ніж у чоловіків.Взаємодія з лікарськими засобамиВортіоксетин метаболізується в печінці головним чином шляхом окиснення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro у метаболізмі вортіоксетину беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6. Вплив інших лікарських засобів на дію вортіоксетину. Необоротні неселективні інгібітори МАО У зв'язку з ризиком серотонінового синдрому вортіоксетин протипоказаний у будь-якій комбінації з необоротними неселективними інгібіторами МАО. Лікування вортіоксетином не слід розпочинати раніше принаймні через 14 днів після припинення лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Прийом вортіоксетину слід припинити, принаймні, за 14 днів до початку лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Зворотний селективний інгібітор МАО-А (моклобемід). Комбінація вортіоксетину з оборотним інгібітором селективним МАО-А, таким як моклобемід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Зворотний неселективний інгібітор МАО (лінезолід). Комбінація вортіоксетину зі слабким оборотним та неселективним інгібітором МАО, таким як антибіотик лінезолід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Необоротні селективні інгібітори МАО-В (селегілін, розагіліну). Незважаючи на нижчий (ніж з інгібіторами МАО-А) очікуваний ризик серотонінового синдрому, поєднання вортіоксетину з незворотними інгібіторами МАО-В, такими як селегілін або розагілін, слід здійснювати з обережністю. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Серотонінергічні лікарські засоби. Одночасне призначення з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до серотонінового синдрому. Звіробій. Одночасне застосування антидепресантів серотонінергічної дії та рослинних засобів, що містять звіробій продірявлений, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, включаючи серотонін синдром. Лікарські засоби, що знижують судомний поріг. Антидепресанти серотонінергічної дії можуть знизити поріг судомної готовності. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, здатних знизити поріг судомної готовності (як антидепресанти (ТЦА, СІОЗС, СІЗЗН), нейролептики (фенотіазини, тіоксантенін, бутіро). ECT (електросудорожна терапія). Клінічного досвіду одночасного застосування вортіоксетину з ест немає, тому обережність доцільна. Інгібітори цитохрому Р450. При введенні разом з 150 мг бупропіону (сильний інгібітор CYP2D6) двічі на день протягом 14 днів у здорових добровольців вплив вортіоксетину збільшився у 2,3 рази на AUC. Спільне введення частіше призводило до збільшення частоти побічних ефектів при додаванні бупропіону до вортіоксетину, ніж при додаванні вортіоксетину до бупропіону. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта при додаванні до терапії сильних інгібіторів CYP2D6 (наприклад, бупропіону, хінідину, флуоксетину, пароксетину) можна розглянути застосування низьких доз вортіоксетину. При сумісному призначенні вортіоксетину після 6 днів застосування кетоконазолу 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4/5 та Р-глікопротеїну) або флуконазолу 200 мг на добу (інгібітор CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4/5 5-кратне збільшення AUC вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Вплив одноразового прийому 40 мг омепразолу (інгібітор CYP2C19) на фармакокінетику тривалого застосування вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігався. Комбінації потужних інгібіторів CYP3A4 та CYP2C9 у пацієнтів з низьким метаболізмом CYP2D6 не досліджувалися, однак, ймовірно, слід очікувати посиленого впливу вортіоксетину на таких пацієнтів. Індуктори цитохрому Р450. При одноразовому введенні 20 мг вортіоксетину разом після 10 днів прийому рифампіцину 600 мг на добу (індуктор CYP ізоферментів) у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC вортіоксетину на 72%. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, може бути потрібна корекція дози, якщо до лікування вортіоксетином додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Ацетилсаліцилова кислота. Вплив повторного прийому ацетилсаліцилової кислоти 150 мг на добу на фармакокінетику вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Вплив вортіоксетину на дію інших лікарських засобів. Антикоагулянти та антиагреганти. Істотних ефектів впливу на показники міжнародного нормалізованого співвідношення, протромбіну або R-/S-варфарину плазми порівняно з плацебо при спільному введенні вортіоксетину з фіксованою дозою варфарину у здорових добровольців не спостерігалося. Крім того, суттєвого інгібуючого впливу порівняно з плацебо на агрегацію тромбоцитів при сумісному введенні аспірину в дозі 150 мг на добу після прийому вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Однак, як і при застосуванні інших серотонінергічних засобів, слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у поєднанні з пероральними антикоагулянтами або антиагрегантами у зв'язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі з фармакодинамічної взаємодії. Алкоголь. Вплив на фармакокінетику вортіоксетину або етанолу, а також суттєвого порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину в дозах 20 мг або 40 мг з одноразовим введенням етанолу 0,6 г/кг у здорових добровольців не виявлено. Однак, як інші засоби, що діють на ЦНС, застосовувати вортіоксетин у поєднанні з алкоголем не рекомендується. Субстрати цитохрому P450 In vitro вортіоксетин не показав потенціалу пригнічення або індукції ізоферментів цитохрому P450. Гальмівної дії вортіоксетину на ізоферменти цитохрому Р450 CYP2C19 (омепразол, діазепам), CYP3A4/5 (етинілестрадіол, мідазолам), CYP2B6 (бупропіон), CYP2C9 (толбутамід, S-варфарин . Значного порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину одночасно з 10 мг діазепаму не виявлено. Істотного впливу на рівні статевих гормонів у порівнянні з плацебо після одночасного застосування вортіоксетину з комбінованим оральним контрацептивом (етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг) не виявлено. Літій, триптофан. Клінічно значущого ефекту впливу стабільних концентрацій літію після одночасного застосування з вортіоксетином у здорових добровольців не спостерігалося. Однак були повідомлення про посилення ефектів при застосуванні антидепресантів серотонінергічної дії разом із літієм або триптофаном, тому одночасне застосування вортіоксетину з цими лікарськими засобами слід проводити з обережністю.ПередозуванняДосвід обмежений. Прийом вортіоксетину в діапазоні доз від 40 до 75 мг викликав загострення таких побічних ефектів: нудота, постуральне запаморочення, діарея, абдомінальний дискомфорт, генералізований свербіж, сонливість та рум'янець. Лікування має бути симптоматичним та включати відповідний моніторинг. Рекомендується медичне спостереження у спеціалізованих умовах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у дітей та підлітків віком до 18 років Бринтелікс не рекомендується застосовувати для терапії депресій у пацієнтів, які не досягли 18 років, оскільки безпека та ефективність вортіоксетину у цієї вікової групи не була встановлена ​​(див. розділ "Спосіб застосування та дози"). У клінічних дослідженнях у дітей та підлітків, які отримували інші антидепресанти, частіше спостерігалася суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування) порівняно з тими, хто отримував плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до поліпшення їх стану. Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства. Пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при застосуванні антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з плацебо. За пацієнтами необхідне ретельне спостереження, особливо за тими, які виявляють високий суїцидальний ризик, особливо на початку лікування або зміни дози препарату. Пацієнти (і їх опікуни) повинні бути попереджені про необхідність відслідковувати ознаки будь-якого клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки та суїцидальних думок, а також незвичайних змін у поведінці, та необхідність негайного звернення за лікарською допомогою у разі виникнення подібних симптомів. Судомні напади Існує можливий ризик розвитку судомних нападів під час застосування антидепресантів. Тому Брінтеллікс необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомними нападами в анамнезі або у пацієнтів із нестабільною епілепсією. При виникненні судомних нападів або збільшення їх частоти лікування вортіоксетином необхідно припинити. Серотоніновий синдром або злоякісний нейролептичний синдром Серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) є потенційно небезпечними для життя станами і можуть виникнути на фоні застосування препарату Брінтеллікс. Ризик виникнення СС або ЗНС підвищується при сумісному застосуванні із серотонінергічними препаратами (включаючи триптани), препаратами, що впливають на метаболізм серотоніну (включаючи ІМАО), антипсихотиками або іншими антагоністами дофаміну. Пацієнтів необхідно спостерігати на предмет виникнення об'єктивних та суб'єктивних симптомів СС та ЗНС. Симптоми серотонінового синдрому включають зміни психічного стану (наприклад, ажитацію, галюцинації, кому), вегетативну нестабільність (наприклад, тахікардію, лабільність артеріального тиску, гіпертермію), нервово-м'язові відхилення (наприклад, гіперрефлексію, розлади координації) та/ кишкові симптоми (наприклад, нудоту, блювання, діарею). У разі виникнення таких симптомів слід негайно припинити терапію Брінтелліксом та розпочати симптоматичне лікування. Манія/гіпоманія Бринтелікс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епізодами манії/гіпоманії в анамнезі. Препарат слід відмінити у разі розвитку маніакального стану. Закритокутова глаукома Розширення зіниць, що виникає після прийому багатьох антидепресантів, у тому числі і Брінтелліксу, може спровокувати напад закритокутової глаукоми у пацієнтів з анатомічно вузьким кутом передньої камери ока, яким не було проведено периферичної іридектомії. Кровотеча На фоні застосування серотонінергічних антидепресантів (СІОЗС, СІОЗСН) були відмічені рідкісні випадки виникнення геморагічних порушень, таких як екхімози, пурпура, шлунково-кишкові та гінекологічні кровотечі. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають антикоагулянти та/або препарати, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотики, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та ацетил. кровотеч/порушення згортання. Гіпонатріємія На фоні застосування антидепресантів із серотонінергічним ефектом (СІОЗС, СІОЗСН) повідомлялося про рідкісні випадки виникнення гіпонатріємії, ймовірно внаслідок синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у пацієнтів з груп високого ризику, таких як літні пацієнти, пацієнти з цирозом печінки або пацієнти, які одночасно отримують терапію препаратами, які можуть спричинити гіпонатріємію. Слід по можливості скасувати Брінтеллікс у пацієнтів із симптоматичною гіпонатріємією та провести відповідні медичні втручання, спрямовані на корекцію їхнього стану. Літні пацієнти Дані щодо застосування Брінтелліксу у літніх пацієнтів з великим депресивним епізодом обмежені. Тому необхідно бути обережними при терапії пацієнтів ≥ 65 років з використанням доз вортіоксетину вище 10 мг один раз на добу. Порушення функції нирок Існують лише обмежені дані щодо застосування препарату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Тому слід бути обережними при лікуванні цих пацієнтів. Порушення функції печінки Вортіоксетин не вивчався у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, тому у таких пацієнтів препарат слід застосовувати з обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Брінтеллікс не робить або дуже незначний вплив на здатність керувати автомобілем або механізмами. Тим не менш, пацієнти повинні бути обережними при керуванні транспортними засобами або при роботі з небезпечними механізмами особливо на початку лікування вортіоксетином або при зміні його дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіюче речовина: 5 мг або 10 мг вортіоксетину у вигляді вортіоксетину гідрохлориду. Допоміжні речовини: маніт (Е 421), мікрокристалічна целюлоза, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмалю (тип А), магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (E 171); таблетки 5 мг заліза оксид червоний (Е172); таблетки 10 мг заліза оксид жовтий (Е172).ФармакокінетикаАбсорбція. Вортіоксетин повільно, але добре всмоктується після прийому внутрішньо та пік концентрації в плазмі досягається протягом 7-11 годин. Після багаторазового прийому 5, 10 або 20 мг на добу, спостерігалося середнє значення C Max 9-33 нг/мл. Біодоступність становить 75%. Вплив їди на фармакокінетику не спостерігалося. Розподіл. Середній обсяг розподілу (V SS) становить 2600 л, що вказує на об'ємний позасудинний розподіл. Вортіоксетин сильно зв'язується з білками плазми (98-99%) і зв'язування, здається, не залежить від концентрації вортіоксетину в плазмі. Метаболізм. Вортіоксетин широко метаболізується в печінці, головним чином шляхом окислення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro ізоферменти цитохрому P450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6 беруть участь у метаболізмі вортіоксетину. Інгібуючого або індукуючого впливу вортіоксетину in vitro на ізоферменти CYP CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5 Вортіоксетин є слабким P-gp субстратом та інгібітором. Основний метаболіт вортіоксетину фармакологічно неактивний. Період напіввиведення - 66 годин. Приблизно 2/3 неактивного метаболіту вортіоксетину виводиться із сечею та близько 1/3 – з калом. Тільки незначна кількість вортіоксетину виводиться із калом. Стійка концентрація у плазмі досягається через 2 тижні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика є лінійною і не залежить від часу в діапазоні вивчених доз (2,5-60 мг на добу). Відповідно до періоду напіврозпаду індекс накопичення становить від 5 до 6 на основі AUC 0-24 після декількох прийомів доз від 5 до 20 мг на добу. Пацієнти похилого віку. У літніх здорових добровольців (у віці ≥ 65 років, n = 20) вплив вортіоксетину збільшувався на 27% (C Max та AUC) порівняно з молодими здоровими добровольцями контрольної групи (віком ≤ 45 років) після кількох прийомів 10 мг на добу. Корекція дози не потрібна. Ниркова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину ниркова недостатність (за формулою Кокрофт-Голта, легка, середня або важка, n = 8 у групі) викликала незначне збільшення експозиції (до 30%) порівняно з такою у контрольній групі здорових добровольців. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності лише невелика фракція вортіоксетину була втрачена під час діалізу (AUC і C Max на 13% і 27% нижче; n = 8) після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Печінкова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину впливу легкої або помірної печінкової недостатності (Child-Pugh, критерії А та В; n=8 у кожній групі) на фармакокінетику вортіоксетину не спостерігалося (зміни AUC становили менше 10%). Корекція дози не потрібна. Вортіоксетин не досліджували у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, і слід виявляти обережність при призначенні цим пацієнтам. Слабкі метаболізатори CYP2D6. У слабких метаболізаторів CYP2D6 концентрація вортіоксетину в плазмі крові була приблизно вдвічі вищою, ніж у екстенсивних метаболізаторів. У присутності потужних інгібіторів CYP3A4/2C9 вплив потенційно може бути вищим. Корекція дози може бути потрібна, як і для всіх пацієнтів, залежно від індивідуальної реакції.ФармакодинамікаМеханізм дії. Механізм дії вортіоксетину, як вважають, пов'язаний з його мультимодальною активністю, яка є поєднанням двох фармакологічних механізмів: прямої модуляції активності рецепторів та інгібування транспортера серотоніну (5-НТ). Доклінічні дані показують, що вортіоксетин є антагоністом 5-НТ 3, 5-HT 7 і 5-HT 1D рецепторів, частковим агоністом 5-HT 1B рецепторів, агоністом 5-HT 1A рецепторів та інгібітором 5-HT транспортера, що викликає модуляцію. системах, у тому числі серотоніну, норадреналіну, дофаміну, гістаміну, ацетилхоліну, ГАМК та глутамату. Така мультимодальна активність, як вважають, забезпечує антидепресанти та анксіолітичні ефекти, а також покращення когнітивної функції, навчання та пам'яті в умовах доклінічних досліджень вортіоксетину. Крім того,Доклінічні дослідження вказують, що вортіоксетин не викликає сексуальної дисфункції. Точний внесок кожної складової цього механізму в фармакодинамічний профіль, що спостерігається, залишається неясним, тому слід застосовувати увагу при екстраполяції доклінічних даних безпосередньо на людину. Встановлено, що захоплення транспортера серотоніну різними добовими дозами вортіоксетину становило приблизно 50% – дозою 5 мг, 65% – у дозі 10 мг та більше 80% – дозою 20 мг. Вортіоксетин клінічно показав антидепресивну дію при захопленні транспортера 5-НТ на 50%. Клінічна ефективність та безпека. Ефективність вортіоксетину зростає із збільшенням дози. Крім того, вортіоксетин у межах доз 5-20 мг продемонстрував ефективність у широкому діапазоні депресивних (за шкалою MADRS) та тривожних (за шкалою HAM-А) симптомів депресії. Профілактика рецидивів. Тривалість антидепресивного ефекту була продемонстрована у дослідженні профілактики рецидивів, у якому вдвічі вищий ризик рецидиву був визначений у групі плацебо, ніж у групі вортіоксетину. Пацієнти похилого віку. У діапазоні доз вортіоксетину від 5 до 20 мг на добу ефективність та переносимість у людей похилого віку відповідала результатам досліджень у дорослого населення. Пацієнти з тяжкою депресією або високим рівнем симптомів тривоги. Антидепресантна ефективність була також продемонстрована у хворих з тяжкою депресією (≥ 30 балів MADRS) та у депресивних пацієнтів з високим рівнем тривожних симптомів (≥ 20 балів HAM-А) у короткострокових дослідженнях, включаючи дослідження у пацієнтів похилого віку, та довгострокових дослідженнях профілактики рецидиву. Пацієнти з неадекватною відповіддю на лікування СІЗЗС/СІЗЗН. У порівняльному дослідженні гнучких доз у пацієнтів з депресією після неадекватної відповіді на лікування існуючого епізоду СІОЗС/СІЗЗН вортіоксетин у добовій дозі 10-20 мг був статистично значно більш ефективним ніж агомелатин у дозі 25-50 мг (за шкалою MADRS). за шкалами CGI-I та SDS. Когнітивна дисфункція при депресії. У ході досліджень впливу лікарського засобу на когнітивні процеси виявилося, що ефект вортіоксетину зумовлений головним чином прямим впливом на когнітивну функцію, ніж непрямим впливом через поліпшення симптомів депресії. Якість життя та загальне функціонування. Вортіоксетин перевершував плацебо за показниками оцінки якості життя, клінічно значно покращував загальний стан здоров'я (за шкалою EQ-5D) та показники загального функціонування (за шкалою SDS – робота, соціальне та сімейне життя) порівняно з плацебо або активним засобом порівняння (агомелатином). Більш того, найкращі ефекти порівняно з плацебо щодо якості життя зберігалися протягом тривалого дослідження профілактики рецидиву. Переносність та безпека. Безпека та переносимість вортіоксетину оцінювалися у коротко- та довгострокових дослідженнях для доз 5-20 мг на добу. Вортіоксетин не збільшував частоти безсоння або сонливості в порівнянні з плацебо. У систематичному оцінюванні потенційних симптомів скасування не було виявлено клінічно значущої різниці між вортіоксетином і плацебо за частотою та характером симптомів відміни ні після короткострокового (6-12 тижнів), ні після довгострокового (24-64 тижні) періоду лікування. У ході клінічних досліджень вортіоксетину частота повідомлень про небажані сексуальні реакції була низькою і подібною до плацебо, показники частоти сексуальної дисфункції, пов'язаної з терапією, та загальні оцінки за шкалою ASEX не мали клінічно значимих відмінностей з плацебо щодо симптомів сексуальної дисфункції при застосуванні рекомендації. Проте високі дози пов'язані з чисельним зростанням випадків дисфункції. У ході клінічних досліджень подібно до плацебо вортіоксетин не впливав на масу тіла, частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск. Клінічно значимих змін у оцінках функції печінки та нирок у ході клінічних досліджень не було. Вортіоксетин не надавав жодного клінічно значущого впливу на параметри ЕКГ, включаючи QT-, QTc-, PR- та QRS-інтервали, у пацієнтів з великим депресивним розладом. У дослідженні QTc серед здорових добровольців при застосуванні доз до 40 мг на добу потенціалу до збільшення QTc інтервалу не спостерігали. Дитячий вік. Клінічні дослідження серед пацієнтів дитячого віку не проводилися, отже, безпека та ефективність препарату. Брінтелікс для пацієнтів віком до 18 років не було встановлено.Показання до застосуванняЛікування великого депресивного розладу у дорослих.Побічна діяНайчастішою побічною реакцією була нудота. Побічні реакції були зазвичай легкими або помірними та спостерігалися протягом перших двох тижнів лікування. Реакції, як правило, були скороминущими і зазвичай не призводили до припинення терапії. З боку травної системи (наприклад, нудота) частіше спостерігалися у жінок, ніж у чоловіків.Взаємодія з лікарськими засобамиВортіоксетин метаболізується в печінці головним чином шляхом окиснення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro у метаболізмі вортіоксетину беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6. Вплив інших лікарських засобів на дію вортіоксетину. ;Необоротні неселективні інгібітори МАО У зв'язку з ризиком серотонінового синдрому вортіоксетин протипоказаний у будь-якій комбінації з необоротними неселективними інгібіторами МАО. Лікування вортіоксетином не слід розпочинати раніше принаймні через 14 днів після припинення лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Прийом вортіоксетину слід припинити, принаймні, за 14 днів до початку лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Зворотний селективний інгібітор МАО-А (моклобемід). ;Комбінація вортіоксетину з оборотним селективним інгібітором МАО-А, таким як моклобемід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Зворотний неселективний інгібітор МАО (лінезолід). ;Комбінація вортіоксетину зі слабким оборотним та неселективним інгібітором МАО, таким як антибіотик лінезолід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Необоротні селективні інгібітори МАО-В (селегілін, розагіліну). ;Незважаючи на нижчий (ніж з інгібіторами МАО-А) очікуваний ризик серотонінового синдрому, поєднання вортіоксетину з необоротними інгібіторами МАО-В, такими як селегілін або розагілін, слід здійснювати з обережністю. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Серотонінергічні лікарські засоби. Одночасне призначення з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптан та інші триптанами) може призвести до серотонінового синдрому. Звіробій. Одночасне застосування антидепресантів серотонінергічної дії та рослинних засобів, що містять звіробій продірявлений, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, включаючи серотонін синдром. Лікарські засоби, що знижують судомний поріг. Антидепресанти серотонінергічної дії можуть знизити поріг судомної готовності. . ECT (електросудорожна терапія). ;Клінічного досвіду одночасного застосування вортіоксетину з ЕСТ немає, тому обережність доцільна. Інгібітори цитохрому Р450. ;При введенні разом з 150 мг бупропіону (сильний інгібітор CYP2D6) двічі на день протягом 14 днів у здорових добровольців вплив вортіоксетину збільшився у 2,3 рази для AUC. Спільне введення частіше призводило до збільшення частоти побічних ефектів при додаванні бупропіону до вортіоксетину, ніж при додаванні вортіоксетину до бупропіону. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта при додаванні до терапії сильних інгібіторів CYP2D6 (наприклад, бупропіону, хінідину, флуоксетину, пароксетину) можна розглянути застосування низьких доз вортіоксетину. При сумісному призначенні вортіоксетину після 6 днів застосування кетоконазолу 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4/5 та Р-глікопротеїну) або флуконазолу 200 мг на добу (інгібітор CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4/5 5-кратне збільшення AUC вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Вплив одноразового прийому 40 мг омепразолу (інгібітор CYP2C19) на фармакокінетику тривалого застосування вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігався. Комбінації потужних інгібіторів CYP3A4 та CYP2C9 у пацієнтів з низьким метаболізмом CYP2D6 не досліджувалися, однак, ймовірно, слід очікувати посиленого впливу вортіоксетину на таких пацієнтів. Індуктори цитохрому Р450. ;При одноразовому введенні 20 мг вортіоксетину разом після 10 днів прийому рифампіцину 600 мг на добу (індуктор CYP ізоферментів) у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC вортіоксетину на 72%. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, може бути потрібна корекція дози, якщо до лікування вортіоксетином додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Ацетилсаліцилова кислота. ;Вплив повторного прийому ацетилсаліцилової кислоти 150 мг на добу на фармакокінетику вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Вплив вортіоксетину на дію інших лікарських засобів. ;Антикоагулянти та антиагреганти. ;Істотних ефектів впливу на показники міжнародного нормалізованого співвідношення, протромбіну або R-/S-варфарину плазми порівняно з плацебо при спільному введенні вортіоксетину з фіксованою дозою варфарину у здорових добровольців не спостерігалося. Крім того, суттєвого інгібуючого впливу порівняно з плацебо на агрегацію тромбоцитів при сумісному введенні аспірину в дозі 150 мг на добу після прийому вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Однак, як і при застосуванні інших серотонінергічних засобів, слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у поєднанні з пероральними антикоагулянтами або антиагрегантами у зв'язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі з фармакодинамічної взаємодії. Алкоголь. Вплив на фармакокінетику вортіоксетину або етанолу, а також суттєвого порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину в дозах 20 мг або 40 мг з одноразовим введенням етанолу 0,6 г/кг у здорових добровольців не виявлено. Однак, як інші засоби, що діють на ЦНС, застосовувати вортіоксетин у поєднанні з алкоголем не рекомендується. Субстрати цитохрому P450 ;In vitro вортіоксетин не показав потенціалу пригнічення або індукції ізоферментів цитохрому P450. Гальмівної дії вортіоксетину на ізоферменти цитохрому Р450 CYP2C19 (омепразол, діазепам), CYP3A4/5 (етинілестрадіол, мідазолам), CYP2B6 (бупропіон), CYP2C9 (толбутамід, S-варфарин . Значного порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину одночасно з 10 мг діазепаму не виявлено. Істотного впливу на рівні статевих гормонів у порівнянні з плацебо після одночасного застосування вортіоксетину з комбінованим оральним контрацептивом (етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг) не виявлено. Літій, триптофан. ;Клінічно значущого ефекту впливу стабільних концентрацій літію після одночасного застосування з вортіоксетином у здорових добровольців не спостерігалося. Однак були повідомлення про посилення ефектів при застосуванні антидепресантів серотонінергічної дії разом із літієм або триптофаном, тому одночасне застосування вортіоксетину з цими лікарськими засобами слід проводити з обережністю.Спосіб застосування та дозиБрінтелікс приймають внутрішньо з їжею або без. Початкова та підтримуюча дози становлять 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна збільшити до 20 мг на добу або знизити мінімально до 5 мг на добу. Після усунення симптомів депресії рекомендується продовжувати лікування ще 6 місяців для зміцнення антидепресивного ефекту. Припинення лікування. Лікування Брінтелліксом можна припинити різко, не потрібно поступового зниження дози. Спеціальні групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку. Корекція дози для пацієнтів похилого віку виключно на основі віку не потрібна. Інгібітори цитохрому Р450. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути застосування низьких доз вортіоксетину, якщо до терапії додаються потужні інгібітори CYP2D6 (наприклад, бупропіон, хінідин, флуоксетин, пароксетин). Індуктори цитохрому Р450. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути корекцію дози вортіоксетину, якщо до терапії додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Діти. Безпечність та ефективність Брінтелліксу для лікування депресії у пацієнтів віком до 18 років не були встановлені, отже застосування не рекомендується.ПередозуванняДосвід обмежений. Прийом вортіоксетину в діапазоні доз від 40 до 75 мг викликав загострення таких побічних ефектів: нудота, постуральне запаморочення, діарея, абдомінальний дискомфорт, генералізований свербіж, сонливість та рум'янець. Лікування має бути симптоматичним та включати відповідний моніторинг. Рекомендується медичне спостереження у спеціалізованих умовах.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 250 мг Форма випуску: капс. Виробник: Лабораторія натуральних л Завод-виробник: Фарма ГНЦ ПМ(Росія). .

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл:; Активна речовина: ; ;холіну альфосцерат - 1000 (600) мг. Допоміжні речовини: ; ;вода для ін'єкцій. 4 мл - ампули (5) - упаковки коміркові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаХоліна альфосцерат (L-глицерилфосфорилхолин) є проліками, з яких шляхом гідролізу вивільняється холін — попередник ацетилхоліну. Останній є агоністом усіх підтипів холінорецепторів. ; Холіна альфосцерат містить 40,5% холіну за масою, що вивільняється із сполуки в головному мозку; холін бере участь у біосинтезі ацетилхоліну, є донатором метильних груп, бере участь у інших пластичних реакціях в організмі. Альфосцерат-іон метаболізується до гліцерофосфат-іону. ; Ацетилхолін безпосередньо бере участь у передачі нервового імпульсу як у центральній, і у периферичної нервової системі. Гліцерофосфат включається до різних метаболічних шляхів, у тому числі бере участь у синтезі фосфатидилхоліну (одного з фосфоліпідів клітинних мембран). Таким чином препарат діє на холінергічну передачу нервового імпульсу, пластичність мембрани нейрона. ; Передбачається, що препарат зменшує когнітивні порушення при дегенеративних та судинних ураженнях головного мозку (у тому числі при цереброваскулярній недостатності та деяких формах деменції).Клінічна фармакологіяНоотропи.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії: ; Психоорганічний синдром на тлі дегенеративних захворювань та інволюційних процесів головного мозку або цереброваскулярної недостатності, у тому числі первинні та вторинні сенільні когнітивні порушення. ; Мультіінфарктна деменція.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до холіну альфосцерату, геморагічний інсульт (гостра стадія), вагітність, грудне вигодовування, дитячий вік. ; Застосування в період вагітності та лактації; Застосування препарату ;Делецит ;під час вагітності та грудного вигодовування протипоказано.Побічна діяЗ боку травної системи: запор, діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, фарингіт. ; З боку нервової системи: біль голови, сонливість, безсоння, агресивність, тривога, нервозність, ішемія головного мозку, запаморочення. ; З боку шкірних покровів: висипання, кропив'янка. ; Інші: біль у місці введення, почастішання сечовипускання, алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиПрепарат Делецит вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно (краплинно). ; Розчин для інфузій та внутрішньом'язового введення застосовують при гострих станах або неможливості приймати препарат внутрішньо. ; Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно (краплинно) у дозі 1000 мг (1 ампула) на добу. При внутрішньовенному введенні вміст однієї ампули (4 мл) розводять у 50 мл 0,9% розчину хлориду натрію; швидкість інфузії - 60-80 крапель за хвилину. Тривалість лікування зазвичай становить 10 днів, потім переходять прийом препарату всередину. Загальний курс лікування препаратом становить 3-6 місяців.ПередозуванняВідомості про передозування відсутні. При передозуванні показано симптоматичну терапію. Ефективність діалізу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкивплив на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими видами діяльності; ; Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами або заняттями іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та/або швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: донепезилу гідрохлорид (Ципла Лтд, Індія) 10,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 183,50 мг, крохмаль кукурудзяний 40,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,00 мг, гідроксипропілцелюлоза 6,00 мг, стеарат магнію 0,50 мг (маса ядра таблетки 27; оболонка (сепіфільм 003 прозорий): гіпромелоза 3,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 2,40 мг, макрогола стеарат 0,60 мг; оболонка (сепісперс сухий 3244 жовтий): гіпромелоза 2,40 мг, целюлоза мікрокристалічна 0,40 мг, титану діоксид Е171 1,00 мг, заліза оксид жовтий Е172 0,20 мг (теоретична маса 280,00) По 7 таблеток у ПВХ/ПВДХ-алюмінієвий блістер. По 4 або 14 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиЖовті, круглі, двоопуклі покриті плівковою оболонкою таблетки.Фармакотерапевтична групаХолінестерази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Сmах) донепезилу в плазмі досягається приблизно через 3-4 години після прийому внутрішньо. Плазмова концентрація та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) збільшуються пропорційно дозі. Період напіввиведення Т1/2 становить приблизно 70 годин, тому систематичне застосування одноразових доз призводить до досягнення стабільної концентрації, яка досягається приблизно протягом 3 тижнів після початку лікування. Рівноважна концентрація донепезилу в плазмі та пов'язана з нею фармакодинамічна дія дуже мало змінюється протягом дня. Їда не впливає на всмоктування донепезилу. Розподіл Приблизно 95% донепезилу пов'язують із білками плазми. Відомостей про зв'язування з білками плазми його активного метаболіту 6-О-десметилдонепезилу немає. Розподіл донепезилу у різних тканинах організму вивчений недостатньо. У дослідженнях розподілу на здорових чоловіках-добровольцях було встановлено, що після прийому одноразової дози 5 мг міченого 14С-донепезилу гідрохлориду приблизно 28% дози визначалося в організмі через 240 годин після введення. Це вказує на те, що донепезил та/або його метаболіти можуть зберігатись в організмі більше 10 днів. Метаболізм та виведення Донепезил виводиться нирками як у незмінному вигляді, так і у формі численних метаболітів, утворених ферментами цитохрому Р450, не всі з яких ідентифіковані. Після одноразового введення дози 5 мг міченого 14С-донепезилу гідрохлориду концентрація незміненого донепезилу в плазмі - 30% від прийнятої дози, 6-О-десметилдонепезила - 11% - 9%, 5-О-десметил-донепезилу - 7% та глюкуроніду кон'югату 5-О-десметилдонепезилу - 3%. Приблизно 57% введеної дози виявлено у сечі (17% - у незміненому вигляді) та 14,5% - у калі, на підставі чого було зроблено висновок про те, що біотрансфомація та виведення нирками є первинним шляхом елімінації. Відсутні дані, що підтверджують ентерогепатичну рециркуляцію донепезилу та/або його метаболітів. Період напіввиведення донепезилу становить близько 70 год. Підлога, етнічна приналежність та куріння не мають істотного впливу на концентрацію донепезилу в плазмі. Фармакокінетика донепезилу формально не досліджувалась ні у здорових літніх людей, ні у пацієнтів з деменцією Альцгеймерівського типу або судинною деменцією. Однак середня концентрація донепезилу у плазмі крові у цих пацієнтів відповідала концентрації, яка визначається у здорових добровольців. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки можуть спостерігатися підвищені рівноважні концентрації донепезилу у плазмі.ФармакодинамікаДонепезил - селективний, оборотний інгібітор ферменту ацетилхолінестерази, що є переважним типом холінестерази в головному мозку. In vitro донепезил пригнічує цей фермент більш ніж у 1000 разів сильніше, ніж бутирилхолінестеразу – фермент, який знаходиться в основному поза центральною нервовою системою. Інгібуючи холінестеразу в головному мозку, донепезил блокує розпад ацетилхоліну, що здійснює передачу збудження у центральній нервовій системі (ЦНС). Після одноразового прийому донепезилу в дозах мг або 10 мг ступінь пригнічення активності ацетилхолінестерази (оцінювалася на моделі мембран еритроцитів) становила 63,6 та 77,3% відповідно. Інгібування ацетилхолінестерази в еритроцитах під дією донепезилу корелює зі змінами шкали ADAS-cog (шкала оцінки когнітивних функцій при хворобі Альцгеймера). Здатність донепезилу гідрохлориду змінювати перебіг супутніх неврологічних змін не досліджено. Отже, не можна вважати, що донепезил впливає прогресування захворювання. Ефективність донепезилу була досліджена у чотирьох плацебо-контрольованих випробуваннях, двох шестимісячних та двох однорічних. У шестимісячному клінічному випробуванні аналіз було виконано із застосуванням трьох критеріїв ефективності після завершення введення донепезилу. Застосовували шкалу ADAS-Cog (показник когнітивної функції): шкалу вражень клініциста про зміни на основі інтерв'ю та даних, отриманих від осіб, які доглядають пацієнтів (показник загального рівня функції); підшкалу щоденної активності клінічної шкали оцінки деменції (показник здатності пацієнта брати участь у житті суспільства, виконувати домашні відносини, улюблені відносини, обслуговувати себе). Пацієнти, які досягли наведених нижче критеріїв, вважалися на лікування. Відповідь = покращення за шкалою ADAS-Cog не менше ніж на 4 пункти, відсутність погіршення за шкалою CIBIC, відсутність погіршення за підшкалою щоденної активності клінічної шкали оцінки деменції. Донепезилу гідрохлорид викликав дозозалежне, статистично достовірне підвищення відсотка пацієнтів, які були визнані такими, що відповідають на лікування.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування деменції Альцгеймерівського типу легкого або середнього ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату або до похідних піперидину; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки до складу препарату входить лактози моногідрат); діти до 18 років (безпека та ефективність застосування не вивчалася). З обережністю використовують у пацієнтів з обструктивними захворюваннями легень в анамнезі (у тому числі з бронхіальною астмою), з порушеннями ритму серця (можливо ваготонічну дію на частоту серцевих скорочень, зокрема брадикардія), з підвищеним ризиком розвитку виразки (виразкова хвороба в анамнезі або супутня). терапія нестероїдними протизапальними препаратами), при проведенні загальної анестезії, при одночасному прийомі з холіноблокаторами або іншими інгібіторами холінестерази, у пацієнтів з судомами та конвульсіями в анамнезі, гепатитом або іншими захворюваннями печінки, утрудненням відходження сечі.Вагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування препарату у людини під час вагітності та у період грудного вигодовування відсутній. Дослідження на тваринах не виявили тератогенного ефекту донепезилу, однак було встановлено пери- та постнатальну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Тому препарат не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли лікування є абсолютно необхідним. Період грудного вигодовування У щурів донепезил виділяється із молоком. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком людини, такі дослідження не проводились. При необхідності прийому препарату в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяНайчастішими небажаними явищами є діарея, м'язові судоми, стомлюваність, нудота, блювання та безсоння. Повідомлялося також про запаморочення, головний біль, больові відчуття, нещасні випадки і застуди. Найчастіше ці явища проходять і вимагають припинення введення препарату. Побічні ефекти наведені нижче за спаданням частоти виникнення згідно з органною класифікацією: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Інфекції та паразитарні захворювання: часто: нежить. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: анорексія. Порушення психіки: часто: галюцинації, збудження, агресивна поведінка, ненормальні сновидіння, кошмарні сновидіння. Порушення з боку нервової системи: часто: непритомність*, запаморочення, безсоння; нечасто: судомні напади *; рідко: екстрапірамідні розлади; дуже рідко: злоякісний нейролептичний синдром. Порушення серця: нечасто: брадикардія; рідко: синоатріальна та атріовентрикулярна блокада. Порушення шлунково-кишкового тракту: дуже часто: діарея, нудота; часто: блювання, диспепсія; нечасто: шлунково-кишкові кровотечі, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: порушення функції печінки, у тому числі гепатит***. Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: часто: висипання, свербіж шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: м'язові спазми; дуже рідко: рабдоміоліз****. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: нетримання сечі. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто: головний біль; часто: стомлюваність, біль різної локалізації. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто: незначне підвищення концентрації м'язової креатинкінази у сироватці крові. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: часто: нещасний випадок. * При обстеженні пацієнтів з непритомністю або судомними нападами слід враховувати можливість серцевої блокади або тривалих синусових пауз. ** У повідомлених випадках галюцинацій, збудження та агресивної поведінки, ненормальних сновидінь та кошмарів ці прояви припинилися після зниження дози або відміни препарату. *** При порушенні функції печінки нез'ясованої етіології слід розглянути можливість відміни препарату. **** Надходили повідомлення про рабдоміоліз, який розвивався незалежно від злоякісного нейролептичного синдрому, у тісному зв'язку або з початком прийому донепезилу або з підвищенням дози. Надання даних про передбачувані побічні реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/корисність лікарського засобу. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні донепезилу необхідно враховувати ризик невідомих досі взаємодій з іншими засобами. Донепезил та/або його метаболіти не пригнічують метаболізм теофіліну, варфарину, циметидину або дигоксину у людей. Одночасний прийом дигоксину або циметидину не впливає на метаболізм донепезилу. In vitro дослідження показали, що ізоферменти 3А4 та незначною мірою 2D6 цитохрому Р450 залучаються до метаболізму донепезилу. Проведені дослідження препарату in vitro показують, що кетоконазол та хінідин, інгібітори відповідно CYP3A4 та 2D6, пригнічують метаболізм донепезилу. Таким чином, ці та інші інгібітори CYP3A4, такі як інтраконазол та еритроміцин, та інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин можуть пригнічувати метаболізм донепезилу. У дослідженнях на здорових добровольцях кетоконазол збільшував значення концентрації донепезилу приблизно на 30%. Індуктори ферментів, такі як рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін та етанол можуть знижувати концентрацію донепезилу у крові. Оскільки величина інгібуючого або індукуючого ефекту невідома, слід особливо обережно використовувати такі поєднання лікарських засобів. Донепезил може впливати на активність препаратів із антихолінергічною активністю. Донепезил може проявляти синергетичну активність щодо таких препаратів як сукцинілхолін, інших нейром'язових блокаторів або холінергічних агоністів або β-блокаторів, що впливають на систему серця.Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймають увечері (перед сном), запиваючи достатньою кількістю води (100 мл). Дорослі / літні Початкова доза становить 5 мг один раз на добу (на ніч). Дозу 5 мг/добу необхідно приймати не менше 1 місяця до досягнення рівноважних концентрацій донепезилу у плазмі та оцінки клінічного ефекту. Через місяць, при необхідності, дозу можна збільшити до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза становить 10 мг. Тривалість терапії визначається лікарем. У разі пропуску прийому чергової дози, наступна доза приймається у звичайний час (не слід приймати дві дози одночасно). У разі неодноразового пропуску прийому препарату (перерва більше 1 тижня) слід звернутися до лікаря. Лікування повинен призначати та проводити лікар-спеціаліст, який має досвід ведення пацієнтів з деменцією Альцгеймерівського типу. Діагноз повинен бути поставлений відповідно до загальноприйнятих критеріїв (наприклад, DSM IV - Діагностичний та статистичний посібник з психічних розладів четвертого перегляду, МКБ 10 - Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду). Лікування може проводитися тільки за наявності осіб, які доглядають пацієнта, здатних регулярно стежити за прийомом препарату. Лікування проводиться доти, доки існує терапевтичний ефект, який слід регулярно оцінювати. За відсутності терапевтичного ефекту слід розглянути можливість відміни лікування. Після відміни препарату може спостерігатись поступове зниження сприятливого ефекту лікування. Відомостей про "синдром скасування" у разі різкого припинення прийому донепезилу немає. Пацієнти з порушенням функції нирок та печінки Пацієнти з порушенням функції нирок не потребують зміни схеми лікування, оскільки цей стан не впливає на кліренс донепезилу. У зв'язку з можливим збільшенням експозиції при легкому або помірному порушенні функції печінки підвищення дози слід виконувати з урахуванням індивідуальної переносимості. Відсутні дані щодо застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Діти та підлітки Препарат не призначений для лікування дітей та підлітків.ПередозуванняПередозування донепезилом може призвести до холінергічного кризу. Симптоми: холінергічний криз (виражена нудота, блювання, рясна слинотеча, пітливість, брадикардія, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання, втрата свідомості, судоми). Можлива наростаюча міастенія, яка може призвести до смерті в разі ураження дихальних м'язів. Лікування: у випадках передбачуваного передозування показана симптоматична терапія. Як антидот можна використовувати третинні антихолінергічні засоби, зокрема атропіну сульфат у початковій дозі 1-2 мг внутрішньовенно, з наступним титруванням дози – залежно від ефекту. Невідомо, чи видаляються донепезил та/або його метаболіти при діалізі (гемодіаліз, перитонеальний діаліз або гемофільтрація).Запобіжні заходи та особливі вказівкиІндивідуальну реакцію на терапію донепезилом передбачити неможливо. Ефективність донепезилу у пацієнтів із тяжкою формою деменції Альцгеймерівського типу, іншими типами деменції або іншими типами порушення пам'яті (наприклад, віковим погіршенням когнітивної функції) не вивчалась. Анестезія: як інгібітор холінестерази, донепезил може посилювати міорелаксацію сукцинілового типу під час анестезії. Серцево-судинні захворювання: донепезил може чинити ваготонічну дію на частоту серцевих скорочень (зокрема, викликати брадикардію). Потенційна можливість такої дії може мати важливе значення для пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла або іншими порушеннями надшлуночкової провідності, такими як синоатріальна або атріовентрикулярна блокада. Шлунково-кишкові захворювання: будучи холіноміметиком, донепезил може посилювати секрецію кислоти в шлунку, тому пацієнти з ризиком розвитку виразки (наприклад, хворі на виразкову хворобу в анамнезі або які отримують нестероїдні протизапальні препарати), повинні перебувати під ретельним спостереженням. У той же час у плацебо-контрольованих дослідженнях донепезилу не було виявлено збільшення частоти розвитку пептичних виразок або шлунково-кишкової кровотечі. Сечостатева система: будучи холіноміметиком, донепезил може викликати утруднення відтоку сечі. Неврологічні захворювання: будучи холіноміметиком, донепезил може викликати генералізовані судоми, проте поява судом може бути також проявом хвороби Альцгеймера. Як холіноміметик донепезил може посилювати або викликати екстрапірамідні розлади. Порушення функції легень: інгібітори холінестерази, у зв'язку з їхньою фармакологічною дією, слід призначати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі астму або обструктивну хворобу легень. Слід уникати одночасного введення донепезилу та інших інгібіторів ацетилхолінестерази, а також агоністів або антагоністів холінергічної системи. Тяжкі порушення функції печінки: немає даних про застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями печінки. Злоякісний нейролептичний синдром: це потенційно небезпечний для життя розлад, який характеризується гіпертермією (лихоманкою), м'язовою ригідністю, розладами вегетативної нервової системи, зміненою свідомістю, підвищеними рівнями сироваткової креатинінфосфокінази. Додаткові симптоми можуть включати міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Існують дуже рідкісні повідомлення про розвиток злоякісного нейролептичного синдрому, пов'язаного із застосуванням донепезилу, особливо у пацієнтів, які також отримують супутню терапію антипсихотичними лікарськими засобами. Якщо у пацієнта розвинулися ознаки та симптоми злоякісного нейролептичного синдрому або присутня незрозуміла висока температура без додаткових клінічних проявів, лікування слід припинити. Смертність у клінічних дослідженнях судинної деменції: були проведені три клінічні випробування тривалістю 6 місяців за участю пацієнтів, які відповідають критеріям NINDS-AIREN можливої ​​або ймовірної судинної деменції (ЦД). Критерії NINDS-AIIJEN розроблені для виявлення пацієнтів, у яких деменція може бути пов'язана лише з судинними причинами, та виключення пацієнтів із хворобою Альцгеймера. У першому дослідженні частота випадків смерті була 2/198 (1%) у групі, що одержує 5 мг донепезилу гідрохлориду, 5/206 (2,4%) у групі, що одержує 10 мг донепезилу гідрохлориду та 7/199 (3,5%). у групі плацебо. У другому дослідженні частота випадків смерті була 4/208 (1,9%) у групі, що одержує 5 мг донепезилу гідрохлориду, 3/215 (1,4%) у групі, що одержує 10 мг донепезилу гідрохлориду та 1/193 (0,5 %) у групі плацебо. У третьому дослідженні частота випадків смерті була 11/648 (1,7%) у групі, що одержує 5 мг донепезилу гідрохлориду, та 0/326 (0%) у групі плацебо. Частота випадків смерті у всіх групах, які отримують донепезилу гідрохлорид, у трьох дослідженнях ЦД (1,7%) була чисельно вищою, ніж у групі плацебо (1,1%), проте ця відмінність не була статистично достовірною. Більшість випадків смерті пацієнтів, які приймають донепезилу гідрохлорид або плацебо, наставала внаслідок різних судинних порушень, які є очікуваними у цій популяції літніх осіб з супутніми ураженнями судин. Аналіз усіх серйозних несмертельних і смертельних судинних порушень не виявив відмінності у частоті їх появи у групах, які отримують донепезилу гідрохлорид та плацебо. В об'єднаних матеріалах досліджень хвороби Альцгеймера (п=414&), а також тих же досліджень хвороби Альцгеймера з додаванням досліджень судинної деменції (загальна кількість пацієнтів 6888) показники смертності в групах плацебо чисельно перевершують такі ж показники у групах, які отримували донепезилу гідро. Препарат містить лактозу, тому не рекомендується особам, які страждають на дефіцит лактази, галактоземію або синдром мальабсорбції глюкози/галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат впливає на психофізичні здібності. Деменція Альцгеймерівського типу сама може супроводжуватися порушенням здатності до керування автомобілем та використання складної техніки. Крім цього, препарат може викликати стомлюваність, запаморочення, судини м'язів (особливо на початку лікування або при перевищенні дози). Здатність пацієнта до керування автомобілем або користуватися складною технікою повинна оцінюватися лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: донепезилу гідрохлорид (Ципла Лтд, Індія) 10,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 183,50 мг, крохмаль кукурудзяний 40,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,00 мг, гідроксипропілцелюлоза 6,00 мг, стеарат магнію 0,50 мг (маса ядра таблетки 27; оболонка (сепіфільм 003 прозорий): гіпромелоза 3,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 2,40 мг, макрогола стеарат 0,60 мг; оболонка (сепісперс сухий 3244 жовтий): гіпромелоза 2,40 мг, целюлоза мікрокристалічна 0,40 мг, титану діоксид Е171 1,00 мг, заліза оксид жовтий Е172 0,20 мг (теоретична маса 280,00) По 7 таблеток у ПВХ/ПВДХ-алюмінієвий блістер. По 4 або 14 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиЖовті, круглі, двоопуклі покриті плівковою оболонкою таблетки.Фармакотерапевтична групаХолінестерази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Максимальна концентрація (Сmах) донепезилу в плазмі досягається приблизно через 3-4 години після прийому внутрішньо. Плазмова концентрація та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) збільшуються пропорційно дозі. Період напіввиведення Т1/2 становить приблизно 70 годин, тому систематичне застосування одноразових доз призводить до досягнення стабільної концентрації, яка досягається приблизно протягом 3 тижнів після початку лікування. Рівноважна концентрація донепезилу в плазмі та пов'язана з нею фармакодинамічна дія дуже мало змінюється протягом дня. Їда не впливає на всмоктування донепезилу. Розподіл Приблизно 95% донепезилу пов'язують із білками плазми. Відомостей про зв'язування з білками плазми його активного метаболіту 6-О-десметилдонепезилу немає. Розподіл донепезилу у різних тканинах організму вивчений недостатньо. У дослідженнях розподілу на здорових чоловіках-добровольцях було встановлено, що після прийому одноразової дози 5 мг міченого 14С-донепезилу гідрохлориду приблизно 28% дози визначалося в організмі через 240 годин після введення. Це вказує на те, що донепезил та/або його метаболіти можуть зберігатись в організмі більше 10 днів. Метаболізм та виведення Донепезил виводиться нирками як у незмінному вигляді, так і у формі численних метаболітів, утворених ферментами цитохрому Р450, не всі з яких ідентифіковані. Після одноразового введення дози 5 мг міченого 14С-донепезилу гідрохлориду концентрація незміненого донепезилу в плазмі - 30% від прийнятої дози, 6-О-десметилдонепезила - 11% - 9%, 5-О-десметил-донепезилу - 7% та глюкуроніду кон'югату 5-О-десметилдонепезилу - 3%. Приблизно 57% введеної дози виявлено у сечі (17% - у незміненому вигляді) та 14,5% - у калі, на підставі чого було зроблено висновок про те, що біотрансфомація та виведення нирками є первинним шляхом елімінації. Відсутні дані, що підтверджують ентерогепатичну рециркуляцію донепезилу та/або його метаболітів. Період напіввиведення донепезилу становить близько 70 год. Підлога, етнічна приналежність та куріння не мають істотного впливу на концентрацію донепезилу в плазмі. Фармакокінетика донепезилу формально не досліджувалась ні у здорових літніх людей, ні у пацієнтів з деменцією Альцгеймерівського типу або судинною деменцією. Однак середня концентрація донепезилу у плазмі крові у цих пацієнтів відповідала концентрації, яка визначається у здорових добровольців. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки можуть спостерігатися підвищені рівноважні концентрації донепезилу у плазмі.ФармакодинамікаДонепезил - селективний, оборотний інгібітор ферменту ацетилхолінестерази, що є переважним типом холінестерази в головному мозку. In vitro донепезил пригнічує цей фермент більш ніж у 1000 разів сильніше, ніж бутирилхолінестеразу – фермент, який знаходиться в основному поза центральною нервовою системою. Інгібуючи холінестеразу в головному мозку, донепезил блокує розпад ацетилхоліну, що здійснює передачу збудження у центральній нервовій системі (ЦНС). Після одноразового прийому донепезилу в дозах мг або 10 мг ступінь пригнічення активності ацетилхолінестерази (оцінювалася на моделі мембран еритроцитів) становила 63,6 та 77,3% відповідно. Інгібування ацетилхолінестерази в еритроцитах під дією донепезилу корелює зі змінами шкали ADAS-cog (шкала оцінки когнітивних функцій при хворобі Альцгеймера). Здатність донепезилу гідрохлориду змінювати перебіг супутніх неврологічних змін не досліджено. Отже, не можна вважати, що донепезил впливає прогресування захворювання. Ефективність донепезилу була досліджена у чотирьох плацебо-контрольованих випробуваннях, двох шестимісячних та двох однорічних. У шестимісячному клінічному випробуванні аналіз було виконано із застосуванням трьох критеріїв ефективності після завершення введення донепезилу. Застосовували шкалу ADAS-Cog (показник когнітивної функції): шкалу вражень клініциста про зміни на основі інтерв'ю та даних, отриманих від осіб, які доглядають пацієнтів (показник загального рівня функції); підшкалу щоденної активності клінічної шкали оцінки деменції (показник здатності пацієнта брати участь у житті суспільства, виконувати домашні відносини, улюблені відносини, обслуговувати себе). Пацієнти, які досягли наведених нижче критеріїв, вважалися на лікування. Відповідь = покращення за шкалою ADAS-Cog не менше ніж на 4 пункти, відсутність погіршення за шкалою CIBIC, відсутність погіршення за підшкалою щоденної активності клінічної шкали оцінки деменції. Донепезилу гідрохлорид викликав дозозалежне, статистично достовірне підвищення відсотка пацієнтів, які були визнані такими, що відповідають на лікування.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування деменції Альцгеймерівського типу легкого або середнього ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату або до похідних піперидину; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки до складу препарату входить лактози моногідрат); діти до 18 років (безпека та ефективність застосування не вивчалася). З обережністю використовують у пацієнтів з обструктивними захворюваннями легень в анамнезі (у тому числі з бронхіальною астмою), з порушеннями ритму серця (можливо ваготонічну дію на частоту серцевих скорочень, зокрема брадикардія), з підвищеним ризиком розвитку виразки (виразкова хвороба в анамнезі або супутня). терапія нестероїдними протизапальними препаратами), при проведенні загальної анестезії, при одночасному прийомі з холіноблокаторами або іншими інгібіторами холінестерази, у пацієнтів з судомами та конвульсіями в анамнезі, гепатитом або іншими захворюваннями печінки, утрудненням відходження сечі.Вагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування препарату у людини під час вагітності та у період грудного вигодовування відсутній. Дослідження на тваринах не виявили тератогенного ефекту донепезилу, однак було встановлено пери- та постнатальну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Тому препарат не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли лікування є абсолютно необхідним. Період грудного вигодовування У щурів донепезил виділяється із молоком. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком людини, такі дослідження не проводились. При необхідності прийому препарату в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяНайчастішими небажаними явищами є діарея, м'язові судоми, стомлюваність, нудота, блювання та безсоння. Повідомлялося також про запаморочення, головний біль, больові відчуття, нещасні випадки і застуди. Найчастіше ці явища проходять і вимагають припинення введення препарату. Побічні ефекти наведені нижче за спаданням частоти виникнення згідно з органною класифікацією: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Інфекції та паразитарні захворювання: часто: нежить. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: анорексія. Порушення психіки: часто: галюцинації, збудження, агресивна поведінка, ненормальні сновидіння, кошмарні сновидіння. Порушення з боку нервової системи: часто: непритомність*, запаморочення, безсоння; нечасто: судомні напади *; рідко: екстрапірамідні розлади; дуже рідко: злоякісний нейролептичний синдром. Порушення серця: нечасто: брадикардія; рідко: синоатріальна та атріовентрикулярна блокада. Порушення шлунково-кишкового тракту: дуже часто: діарея, нудота; часто: блювання, диспепсія; нечасто: шлунково-кишкові кровотечі, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: порушення функції печінки, у тому числі гепатит***. Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: часто: висипання, свербіж шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: м'язові спазми; дуже рідко: рабдоміоліз****. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: нетримання сечі. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто: головний біль; часто: стомлюваність, біль різної локалізації. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто: незначне підвищення концентрації м'язової креатинкінази у сироватці крові. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: часто: нещасний випадок. * При обстеженні пацієнтів з непритомністю або судомними нападами слід враховувати можливість серцевої блокади або тривалих синусових пауз. ** У повідомлених випадках галюцинацій, збудження та агресивної поведінки, ненормальних сновидінь та кошмарів ці прояви припинилися після зниження дози або відміни препарату. *** При порушенні функції печінки нез'ясованої етіології слід розглянути можливість відміни препарату. **** Надходили повідомлення про рабдоміоліз, який розвивався незалежно від злоякісного нейролептичного синдрому, у тісному зв'язку або з початком прийому донепезилу або з підвищенням дози. Надання даних про передбачувані побічні реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/корисність лікарського засобу. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні донепезилу необхідно враховувати ризик невідомих досі взаємодій з іншими засобами. Донепезил та/або його метаболіти не пригнічують метаболізм теофіліну, варфарину, циметидину або дигоксину у людей. Одночасний прийом дигоксину або циметидину не впливає на метаболізм донепезилу. In vitro дослідження показали, що ізоферменти 3А4 та незначною мірою 2D6 цитохрому Р450 залучаються до метаболізму донепезилу. Проведені дослідження препарату in vitro показують, що кетоконазол та хінідин, інгібітори відповідно CYP3A4 та 2D6, пригнічують метаболізм донепезилу. Таким чином, ці та інші інгібітори CYP3A4, такі як інтраконазол та еритроміцин, та інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин можуть пригнічувати метаболізм донепезилу. У дослідженнях на здорових добровольцях кетоконазол збільшував значення концентрації донепезилу приблизно на 30%. Індуктори ферментів, такі як рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін та етанол можуть знижувати концентрацію донепезилу у крові. Оскільки величина інгібуючого або індукуючого ефекту невідома, слід особливо обережно використовувати такі поєднання лікарських засобів. Донепезил може впливати на активність препаратів із антихолінергічною активністю. Донепезил може проявляти синергетичну активність щодо таких препаратів як сукцинілхолін, інших нейром'язових блокаторів або холінергічних агоністів або β-блокаторів, що впливають на систему серця.Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймають увечері (перед сном), запиваючи достатньою кількістю води (100 мл). Дорослі / літні Початкова доза становить 5 мг один раз на добу (на ніч). Дозу 5 мг/добу необхідно приймати не менше 1 місяця до досягнення рівноважних концентрацій донепезилу у плазмі та оцінки клінічного ефекту. Через місяць, при необхідності, дозу можна збільшити до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза становить 10 мг. Тривалість терапії визначається лікарем. У разі пропуску прийому чергової дози, наступна доза приймається у звичайний час (не слід приймати дві дози одночасно). У разі неодноразового пропуску прийому препарату (перерва більше 1 тижня) слід звернутися до лікаря. Лікування повинен призначати та проводити лікар-спеціаліст, який має досвід ведення пацієнтів з деменцією Альцгеймерівського типу. Діагноз повинен бути поставлений відповідно до загальноприйнятих критеріїв (наприклад, DSM IV - Діагностичний та статистичний посібник з психічних розладів четвертого перегляду, МКБ 10 - Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду). Лікування може проводитися тільки за наявності осіб, які доглядають пацієнта, здатних регулярно стежити за прийомом препарату. Лікування проводиться доти, доки існує терапевтичний ефект, який слід регулярно оцінювати. За відсутності терапевтичного ефекту слід розглянути можливість відміни лікування. Після відміни препарату може спостерігатись поступове зниження сприятливого ефекту лікування. Відомостей про "синдром скасування" у разі різкого припинення прийому донепезилу немає. Пацієнти з порушенням функції нирок та печінки Пацієнти з порушенням функції нирок не потребують зміни схеми лікування, оскільки цей стан не впливає на кліренс донепезилу. У зв'язку з можливим збільшенням експозиції при легкому або помірному порушенні функції печінки підвищення дози слід виконувати з урахуванням індивідуальної переносимості. Відсутні дані щодо застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Діти та підлітки Препарат не призначений для лікування дітей та підлітків.ПередозуванняПередозування донепезилом може призвести до холінергічного кризу. Симптоми: холінергічний криз (виражена нудота, блювання, рясна слинотеча, пітливість, брадикардія, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання, втрата свідомості, судоми). Можлива наростаюча міастенія, яка може призвести до смерті в разі ураження дихальних м'язів. Лікування: у випадках передбачуваного передозування показана симптоматична терапія. Як антидот можна використовувати третинні антихолінергічні засоби, зокрема атропіну сульфат у початковій дозі 1-2 мг внутрішньовенно, з наступним титруванням дози – залежно від ефекту. Невідомо, чи видаляються донепезил та/або його метаболіти при діалізі (гемодіаліз, перитонеальний діаліз або гемофільтрація).Запобіжні заходи та особливі вказівкиІндивідуальну реакцію на терапію донепезилом передбачити неможливо. Ефективність донепезилу у пацієнтів із тяжкою формою деменції Альцгеймерівського типу, іншими типами деменції або іншими типами порушення пам'яті (наприклад, віковим погіршенням когнітивної функції) не вивчалась. Анестезія: як інгібітор холінестерази, донепезил може посилювати міорелаксацію сукцинілового типу під час анестезії. Серцево-судинні захворювання: донепезил може чинити ваготонічну дію на частоту серцевих скорочень (зокрема, викликати брадикардію). Потенційна можливість такої дії може мати важливе значення для пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла або іншими порушеннями надшлуночкової провідності, такими як синоатріальна або атріовентрикулярна блокада. Шлунково-кишкові захворювання: будучи холіноміметиком, донепезил може посилювати секрецію кислоти в шлунку, тому пацієнти з ризиком розвитку виразки (наприклад, хворі на виразкову хворобу в анамнезі або які отримують нестероїдні протизапальні препарати), повинні перебувати під ретельним спостереженням. У той же час у плацебо-контрольованих дослідженнях донепезилу не було виявлено збільшення частоти розвитку пептичних виразок або шлунково-кишкової кровотечі. Сечостатева система: будучи холіноміметиком, донепезил може викликати утруднення відтоку сечі. Неврологічні захворювання: будучи холіноміметиком, донепезил може викликати генералізовані судоми, проте поява судом може бути також проявом хвороби Альцгеймера. Як холіноміметик донепезил може посилювати або викликати екстрапірамідні розлади. Порушення функції легень: інгібітори холінестерази, у зв'язку з їхньою фармакологічною дією, слід призначати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі астму або обструктивну хворобу легень. Слід уникати одночасного введення донепезилу та інших інгібіторів ацетилхолінестерази, а також агоністів або антагоністів холінергічної системи. Тяжкі порушення функції печінки: немає даних про застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями печінки. Злоякісний нейролептичний синдром: це потенційно небезпечний для життя розлад, який характеризується гіпертермією (лихоманкою), м'язовою ригідністю, розладами вегетативної нервової системи, зміненою свідомістю, підвищеними рівнями сироваткової креатинінфосфокінази. Додаткові симптоми можуть включати міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Існують дуже рідкісні повідомлення про розвиток злоякісного нейролептичного синдрому, пов'язаного із застосуванням донепезилу, особливо у пацієнтів, які також отримують супутню терапію антипсихотичними лікарськими засобами. Якщо у пацієнта розвинулися ознаки та симптоми злоякісного нейролептичного синдрому або присутня незрозуміла висока температура без додаткових клінічних проявів, лікування слід припинити. Смертність у клінічних дослідженнях судинної деменції: були проведені три клінічні випробування тривалістю 6 місяців за участю пацієнтів, які відповідають критеріям NINDS-AIREN можливої ​​або ймовірної судинної деменції (ЦД). Критерії NINDS-AIIJEN розроблені для виявлення пацієнтів, у яких деменція може бути пов'язана лише з судинними причинами, та виключення пацієнтів із хворобою Альцгеймера. У першому дослідженні частота випадків смерті була 2/198 (1%) у групі, що одержує 5 мг донепезилу гідрохлориду, 5/206 (2,4%) у групі, що одержує 10 мг донепезилу гідрохлориду та 7/199 (3,5%). у групі плацебо. У другому дослідженні частота випадків смерті була 4/208 (1,9%) у групі, що одержує 5 мг донепезилу гідрохлориду, 3/215 (1,4%) у групі, що одержує 10 мг донепезилу гідрохлориду та 1/193 (0,5 %) у групі плацебо. У третьому дослідженні частота випадків смерті була 11/648 (1,7%) у групі, що одержує 5 мг донепезилу гідрохлориду, та 0/326 (0%) у групі плацебо. Частота випадків смерті у всіх групах, які отримують донепезилу гідрохлорид, у трьох дослідженнях ЦД (1,7%) була чисельно вищою, ніж у групі плацебо (1,1%), проте ця відмінність не була статистично достовірною. Більшість випадків смерті пацієнтів, які приймають донепезилу гідрохлорид або плацебо, наставала внаслідок різних судинних порушень, які є очікуваними у цій популяції літніх осіб з супутніми ураженнями судин. Аналіз усіх серйозних несмертельних і смертельних судинних порушень не виявив відмінності у частоті їх появи у групах, які отримують донепезилу гідрохлорид та плацебо. В об'єднаних матеріалах досліджень хвороби Альцгеймера (п=414&), а також тих же досліджень хвороби Альцгеймера з додаванням досліджень судинної деменції (загальна кількість пацієнтів 6888) показники смертності в групах плацебо чисельно перевершують такі ж показники у групах, які отримували донепезилу гідро. Препарат містить лактозу, тому не рекомендується особам, які страждають на дефіцит лактази, галактоземію або синдром мальабсорбції глюкози/галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат впливає на психофізичні здібності. Деменція Альцгеймерівського типу сама може супроводжуватися порушенням здатності до керування автомобілем та використання складної техніки. Крім цього, препарат може викликати стомлюваність, запаморочення, судини м'язів (особливо на початку лікування або при перевищенні дози). Здатність пацієнта до керування автомобілем або користуватися складною технікою повинна оцінюватися лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 мл: активна речовина: вальпроат натрію – 5,764 г; допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат - 0,1 г; пропілпарагідроксибензоат - 0,02 г; сахароза (67% розчин, у перерахунку на суху речовину) - 60 г; сорбітол 70% (кристалізується) - 15 г; гліцерол - 15 г; штучний ароматизатор вишневий - 0,03 г; хлористоводнева кислота концентрована або розчин гідроксиду натрію концентрований - qs до рН = 7,3-7,7; вода очищена - qs до 100 мл. Сироп, 57,64 мг/мл. По 150 мл у флаконі темного скла з кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розтину. 1 фл. разом із дозувальним шприцом поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора сиропоподібна рідина світло-жовтого кольору із запахом вишневої кісточки.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний, протисудомний, нормотимічний.ФармакокінетикаАбсорбція. Біодоступність вальпроєвої кислоти при внутрішньому прийомі близька до 100%. Їда не впливає на фармакокінетичний профіль препарату. При курсовому прийомі препарату Css вальпроєвої кислоти в сироватці досягається протягом 3-14 днів. Зазвичай ефективними є сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти, що становлять 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л) (визначаються перед прийомом першої доби препарату протягом доби). При сироваткових концентраціях вальпроєвої кислоти понад 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів до розвитку інтоксикації. Розподіл. Vd залежить від віку та зазвичай становить 0,13–0,23 л/кг або у людей молодого віку – 0,13–0,19 л/кг. Зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми крові (переважно з альбуміном) високий (90-95%), дозозалежний і насичений. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю зв'язок з білками плазми зменшується. При тяжкій нирковій недостатності концентрація вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти може підвищуватися до 8,5-20%. При гіпопротеїнемії загальна концентрація вальпроєвої кислоти (вільна + пов'язана з білками плазми крові фракції) може не змінюватися, але може і знижуватися через збільшення метаболізму вільної (не пов'язаної з білками плазми крові) фракції вальпроєвої кислоти. Вальпроєва кислота проникає в цереброспінальну рідину та головний мозок. Концентрація вальпроєвої кислоти у лікворі становить 10% відповідної концентрації в сироватці крові, тобто. близька до концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові. Вальпроєва кислота проникає в грудне молоко матерів-годувальниць. У стані досягнення Css вальпроєвої кислоти у сироватці крові, її концентрація у грудному молоці становить до 10% від її концентрації у сироватці крові. Метаболізм. Метаболізм вальпроєвої кислоти здійснюється в печінці шляхом глюкуронування, а також бета-, омега-, та омега1-окислення. Виявлено більше 20 метаболітів, метаболіти після омега-окислення мають гепатотоксичну дію. Вальпроєва кислота не має індукуючого ефекту на ферменти, що входять до метаболічної системи цитохрому Р450. На відміну від більшості інших протиепілептичних препаратів, вальпроєва кислота не впливає на швидкість як власного метаболізму, так і метаболізму естрогенів, прогестагенів та непрямих антикоагулянтів. Виведення. Вальпроєва кислота переважно виводиться нирками після кон'югації з глюкуроновою кислотою та бета-окисленням. При застосуванні вальпроєвої кислоти в монотерапії її T1/2 складає 12-17 год. ступінь їхньої зміни залежить від ступеня індукції мікросомальних ферментів печінки іншими протиепілептичними препаратами. У новонароджених та дітей до 18 місяців T1/2 з плазми становить від 10 до 67 год. Найбільший T1/2 спостерігався відразу після народження. T1/2 у дітей віком від 2-місячного віку близький до такого у дорослих. У пацієнтів із захворюваннями печінки T1/2 вальпроєвої кислоти збільшується. При передозуванні спостерігалося збільшення T1/2 до 30 год. Гемодіалізу піддається лише вільна фракція вальпроєвої кислоти у крові (5–10%). Особливості фармакокінетики при вагітності. При збільшенні Vd вальпроєвої кислоти у III триместрі вагітності збільшуються її нирковий та печінковий кліренс. При цьому, незважаючи на прийом препарату у постійній дозі, можливе зниження сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти. Крім цього, при вагітності може змінюватися зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми, що може призводити до збільшення вмісту у сироватці крові вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти.ФармакодинамікаПротиепілептичний препарат, що має центральну міорелаксуючу та седативну дію. Виявляє протиепілептичну активність при різних типах епілепсії. Основний механізм його дії, мабуть, пов'язаний із впливом вальпроєвої кислоти на ГАМКергічну систему: підвищує вміст ГАМК у ЦНС та активує ГАМКергічну передачу.Показання до застосуванняМонотерапія або комбіноване (з іншими протиепілептичними засобами) лікування наступних захворювань та станів у дорослих та дітей Дорослі та діти: генералізовані епілептичні напади (клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні; синдром Леннокса-Гасто); парціальні епілептичні напади (парціальні напади з вторинною генералізацією чи ні). Діти, додатково профілактика рецидивів фебрильних судом за наявності в анамнезі одного або декількох епізодів судом, зумовлених лихоманкою, якщо профілактика похідними бензодіазепіну є неефективною.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до вальпроату натрію, вальпроєвої кислоти, вальпроату семінарію, вальпроміду або будь-якого з компонентів препарату; гострий гепатит; хронічний гепатит; тяжкі захворювання печінки (особливо лікарський гепатит) в анамнезі у пацієнта та/або його близьких кровних родичів; тяжкі ураження печінки з летальним кінцем при застосуванні вальпроєвої кислоти у близьких кровних родичів пацієнта; тяжкі порушення функції печінки або підшлункової залози; печінкова порфірія; встановлені мітохондріальні захворювання, спричинені мутаціями ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент γ-полімеразу (POLG), наприклад синдром Альперса-Хуттенлохера, та підозра на захворювання, зумовлені дефектами (POLG), у дітей віком до 2-річного віку; пацієнти із встановленими порушеннями карбамідного циклу (циклу сечовини); геморагічний діатез, тромбоцитопенія; комбінація з мефлохіном; комбінація з препаратами звіробою продірявленого; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозогалактозна мальабсорбція, т.к. лікарський препарат містить сахарозу та сорбітол. З обережністю: захворювання печінки та підшлункової залози в анамнезі; вагітність; уроджені ферментопатії; пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія); ниркова недостатність (потрібна корекція доз); гіпопротеїнемія; одночасний прийом кількох протисудомних препаратів (через підвищений ризик ураження печінки); одночасний прийом препаратів, що провокують судомні напади або знижують поріг судомної готовності, таких як трициклічні антидепресанти, СІЗЗС, похідні фенотіазину, похідні бутирофенону, хлорохін, бупропіон, трамадол (ризик провокування судомних нападів); одночасний прийом нейролептиків, інгібіторів МАО, антидепресантів, бензодіазепінів (можливість потенціювання їх ефектів); одночасний прийом фенобарбіталу, примідону, фенітоїну, ламотриджину, зидовудину,фелбамату, ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей); інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або ЛЗ та/або вальпроєвої кислоти; одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів концентрації вальпроєвої кислоти), одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії), пацієнти з наявною недостатністю карнітин-пальмітоілтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти), дитячий вік до 3 років.ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей); інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або ЛЗ та/або вальпроєвої кислоти; одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів концентрації вальпроєвої кислоти), одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії), пацієнти з наявною недостатністю карнітин-пальмітоілтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти), дитячий вік до 3 років.ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей); інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або ЛЗ та/або вальпроєвої кислоти; одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів концентрації вальпроєвої кислоти), одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії), пацієнти з наявною недостатністю карнітин-пальмітоілтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти), дитячий вік до 3 років.циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей); інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або ЛЗ та/або вальпроєвої кислоти; одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів концентрації вальпроєвої кислоти), одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії), пацієнти з наявною недостатністю карнітин-пальмітоілтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти), дитячий вік до 3 років.циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей); інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або ЛЗ та/або вальпроєвої кислоти; одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів концентрації вальпроєвої кислоти), одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії), пацієнти з наявною недостатністю карнітин-пальмітоілтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти), дитячий вік до 3 років.інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або ЛЗ та/або вальпроєвої кислоти; одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів концентрації вальпроєвої кислоти), одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії), пацієнти з наявною недостатністю карнітин-пальмітоілтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти), дитячий вік до 3 років.інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або ЛЗ та/або вальпроєвої кислоти; одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів концентрації вальпроєвої кислоти), одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії), пацієнти з наявною недостатністю карнітин-пальмітоілтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти), дитячий вік до 3 років.колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або ЛЗ та/або вальпроєвої кислоти; одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії), пацієнти з наявною недостатністю карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти), дитячий вік до 3 років.колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або ЛЗ та/або вальпроєвої кислоти; одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії), пацієнти з наявною недостатністю карнітин-пальмітоілтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти), дитячий вік до 3 років.одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); пацієнти з наявною недостатністю карнітин-пальмітоілтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти); дитячий вік до 3 років.одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); пацієнти з наявною недостатністю карнітин-пальмітоілтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти); дитячий вік до 3 років.Вагітність та лактаціяРизик, пов'язаний із розвитком епілептичних нападів під час вагітності. Під час вагітності розвиток генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападів, епілептичного статусу з розвитком гіпоксії можуть представляти особливий ризик як для матері, так і для плода, у зв'язку з можливістю летального результату. Ризик, пов'язаний із застосуванням препарату Депакін® ​​сироп під час вагітності. Експериментальні дослідження репродуктивної токсичності, проведені на мишах, щурах та кроликах, продемонстрували наявність у вальпроєвої кислоти тератогенної дії. Вроджені вади розвитку. Наявні клінічні дані продемонстрували більшу частоту виникнення малих і тяжких вад розвитку, зокрема вроджених дефектів нервової трубки, черепно-лицьових деформацій, вад розвитку кінцівок і ССС, гіпоспадій, а також множинних вад розвитку, що зачіпають різні системи органів, у дітей, які народилися у дітей. , які приймали під час вагітності вальпроєву кислоту, у порівнянні з їх частотою при прийомі під час вагітності інших протиепілептичних препаратів. Так, ризик виникнення вроджених вад розвитку у дітей, що народилися у матерів з епілепсією, які отримували монотерапію вальпроєвою кислотою під час вагітності, був приблизно 1,5; 2,3; 2,3 та 3,7 рази вище порівняно з монотерапією фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом та ламотриджином відповідно. Дані метааналізу, що включав регістрові та когортні дослідження, показали, що частота виникнення вроджених вад розвитку у дітей, народжених матерями з епілепсією, які отримували під час вагітності монотерапію вальпроєвою кислотою, становила 10,73% (95% ДІ: 8,16–13, 29). Цей ризик є більшим, ніж ризик виникнення тяжких вроджених вад розвитку в загальній популяції, що становив 2–3%. Цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Порушення психічного та фізичного розвитку. Показано, що внутрішньоутробна дія вальпроєвої кислоти може мати небажані ефекти на психічний та фізичний розвиток дітей, які зазнали такої дії. Очевидно, цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Точний гестаційний період для ризику цих ефектів не встановлений, і ризик не виключений протягом всієї вагітності. Дослідження дітей дошкільного віку, що піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, показали, що до 30-40% таких дітей мали затримки раннього розвитку (такі як затримки оволодіння навичками ходьби та мовного розвитку), а також нижчі інтелектуальні здібності,погані мовні навички (власна мова та розуміння мови) та проблеми з пам'яттю. Коефіцієнт розумового розвитку (індекс IQ), визначений у дітей віком 6 років з анамнезом внутрішньоутробного впливу вальпроєвої кислоти, був у середньому на 7-10 пунктів нижчим, ніж у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інших протиепілептичних препаратів. Хоча не можна виключити роль інших факторів, здатних небажано вплинути на інтелектуальний розвиток дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, очевидно, що у таких дітей ризик інтелектуальних порушень може бути незалежним від індексу IQ матері. Дані щодо довгострокових результатів є обмеженими. Є дані, що свідчать на користь того, що діти, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, мають підвищений ризик розвитку спектра аутичних розладів (приблизно 3-5-кратне збільшення ризику),включаючи дитячий аутизм. Обмежені дані свідчать на користь того, що у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, є велика ймовірність розвитку синдрому дефіциту уваги/гіперактивності. Монотерапія вальпроєвою кислотою і комбінована терапія з включенням вальпроєвої кислоти асоціюються з несприятливим результатом вагітності, але, за наявними даними, комбінована протиепілептична терапія, що включає вальпроєву кислоту, асоціюється з більш високим ризиком несприятливого результату вагітності в порівнянні з монотерапією. розвитку порушень у плода менше при застосуванні вальпроєвої кислоти у монотерапії).є велика ймовірність розвитку синдрому дефіциту уваги/гіперактивності. Монотерапія вальпроєвою кислотою і комбінована терапія з включенням вальпроєвої кислоти асоціюються з несприятливим результатом вагітності, але, за наявними даними, комбінована протиепілептична терапія, що включає вальпроєву кислоту, асоціюється з більш високим ризиком несприятливого результату вагітності в порівнянні з монотерапією. розвитку порушень у плода менше при застосуванні вальпроєвої кислоти у монотерапії).є велика ймовірність розвитку синдрому дефіциту уваги/гіперактивності. Монотерапія вальпроєвою кислотою і комбінована терапія з включенням вальпроєвої кислоти асоціюються з несприятливим результатом вагітності, але, за наявними даними, комбінована протиепілептична терапія, що включає вальпроєву кислоту, асоціюється з більш високим ризиком несприятливого результату вагітності в порівнянні з монотерапією. розвитку порушень у плода менше при застосуванні вальпроєвої кислоти у монотерапії).асоціюється з вищим ризиком несприятливого результату вагітності порівняно з монотерапією вальпроєвою кислотою (тобто ризик розвитку порушень у плода менший при застосуванні вальпроєвої кислоти в монотерапії).асоціюється з вищим ризиком несприятливого результату вагітності порівняно з монотерапією вальпроєвою кислотою (тобто ризик розвитку порушень у плода менший при застосуванні вальпроєвої кислоти в монотерапії). Факторами ризику виникнення вад розвитку плода є доза більше 1000 мг на добу (проте менша доза не виключає цього ризику) та поєднання вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами. У зв'язку з вищевикладеним препарат Депакин® сироп не повинен застосовуватися при вагітності і у жінок з дітородним потенціалом без крайньої необхідності, тобто. його застосування можливе в ситуаціях, коли інші протиепілептичні препарати є неефективними або пацієнтка їх не переносить. Питання про необхідність застосування препарату Депакін® ​​сироп або можливість відмови від його застосування має вирішуватися до початку застосування препарату або переглядатися у випадку, якщо жінка, яка приймає препарат Депакін® ​​сироп, планує вагітність. Жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування препаратом Депакін® ​​сироп. Жінки з дітородним потенціалом повинні бути поінформовані про ризики та користь від застосування вальпроєвої кислоти під час вагітності. Якщо жінка з епілепсією планує вагітність, або у неї діагностована вагітність, слід провести переоцінку необхідності лікування вальпроєвою кислотою. Питання про продовження лікування вальпроєвою кислотою або її скасування вирішується після переоцінки співвідношення користі та ризику. Якщо після переоцінки співвідношення користі та ризику лікування препаратом Депакін® ​​сироп все-таки має бути продовжено під час вагітності, то рекомендується застосовувати його у мінімальній ефективній добовій дозі, розділеній на кілька прийомів. Слід зазначити, що при вагітності кращим є застосування лікарських форм препарату пролонгованого вивільнення, ніж інших лікарських форм. По можливості, ще до настання вагітності додатково слід розпочати прийом фолієвої кислоти (доза 5 мг/сут), т.к.фолієва кислота може зменшувати ризик виникнення вад розвитку нервової трубки. Однак дані, що є в даний час, не підтверджують її профілактичної дії щодо вроджених вад розвитку, що виникають під впливом вальпроєвої кислоти. Слід проводити постійну (в т.ч. і в III триместрі вагітності) спеціальну пренатальну діагностику для виявлення можливих вад формування нервової трубки або інших вад розвитку плода, що включає докладне УЗД.та в III триместрі вагітності) спеціальну пренатальну діагностику для виявлення можливих вад формування нервової трубки або інших вад розвитку плода, що включає докладне УЗД.та в III триместрі вагітності) спеціальну пренатальну діагностику для виявлення можливих вад формування нервової трубки або інших вад розвитку плода, що включає докладне УЗД. Перед пологами. До пологів у матері слід провести коагуляційні тести, зокрема визначення кількості тромбоцитів, концентрації фібриногену і часу згортання (АЧТВ). Ризик для немовлят. Повідомлялося про поодинокі випадки геморагічного синдрому у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. Цей геморагічний синдром пов'язаний з тромбоцитопенією, гіпофібриногенемією та/або зниженням вмісту інших факторів згортання крові. Також повідомлялося про розвиток афібриногенемії, яка могла призводити до смертельного результату. Цей геморагічний синдром слід відрізняти від дефіциту вітаміну К, який викликається фенобарбіталом та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Тому у новонароджених, чиї матері отримували лікування препаратами вальпроєвої кислоти під час вагітності, слід обов'язково проводити коагуляційні тести (визначати кількість тромбоцитів у периферичній крові, плазмову концентрацію фібриногену, фактори зсідання крові та коагулограму).Повідомлялося про випадки гіпоглікемії у новонароджених, матері яких приймали вальпроєву кислоту під час III триместру вагітності. Повідомлялося про випадки розвитку гіпотиреозу у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. У новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту в останньому триместрі вагітності, може виникати синдром відміни (зокрема поява ажитації, дратівливості, гіперрефлексії, тремтіння, гіперкінезії, порушень м'язового тонусу, тремору, судом та ускладнень при вигодовуванні). Фертильність. У зв'язку з можливістю розвитку дисменореї, аменореї, полікістозних яєчників, збільшення концентрації тестостерону у крові можливе зниження фертильності у жінок. У чоловіків вальпроєва кислота може зменшувати рухливість сперматозоїдів та порушувати фертильність. Встановлено, що ці порушення фертильності є оборотними після припинення лікування. Період грудного вигодовування. Екскреція вальпроєвої кислоти у грудне молоко низька, концентрація у молоці становить 1–10% від її концентрації у сироватці крові. Є обмежені клінічні дані щодо застосування вальпроєвої кислоти при грудному вигодовуванні, тому застосування препарату в цей період не рекомендується. Виходячи з даних літератури та невеликого клінічного досвіду, можна розглянути питання про грудне вигодовування при монотерапії препаратом Депакін® ​​сироп, але при цьому слід брати до уваги профіль побічних ефектів препарату, що особливо викликаються ним гематологічні порушення.Побічна діяДля визначення частоти розвитку небажаних реакцій (НР) використовується класифікація ВООЗ: дуже часто ≥10%; часто ≥1 та Вроджені, спадкові та генетичні порушення: тератогенний ризик. З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія, тромбоцитопенія; нечасто - панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. Лейкопенія та панцитопенія можуть бути як з депресією кісткового мозку, так і без неї. Після відміни препарату картина крові повертається до норми; рідко – порушення кістковомозкового кровотворення, включаючи ізольовану аплазію/гіпоплазію еритроцитів, агранулоцитоз, макроцитарну анемію, макроцитоз; зниження вмісту факторів згортання крові (як мінімум одного), відхилення від норми показників згортання крові (таких як збільшення ПВ, АЧТВ, тромбінового часу, МНО). Поява спонтанних екхімозів та кровотеч свідчить про необхідність відміни препарату та проведення обстеження. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – дефіцит біотину/недостатність біотинідази. З боку нервової системи: дуже часто – тремор; часто - екстрапірамідні розлади, ступор, сонливість, судоми, порушення пам'яті, головний біль, ністагм; запаморочення (при внутрішньовенному введенні запаморочення може виникати протягом декількох хвилин і проходити спонтанно протягом декількох хвилин); нечасто - кома *, енцефалопатія *, летаргія *, оборотний паркінсонізм, атаксія, парестезія, збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом; рідко - оборотна деменція, що поєднується з оборотною атрофією головного мозку, когнітивні розлади; частота невідома – седація. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто — оборотна та необоротна глухота. З боку органу зору: частота невідома – диплопія. З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто – плевральний випіт. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто блювота, зміни ясен (головним чином гіперплазія ясен), стоматит, біль в епігастрії, діарея, які часто виникають у деяких пацієнтів на початку лікування, але, як правило, зникають через кілька днів і не вимагають припинення терапії. Ці реакції можна зменшити, приймаючи препарат під час або після їди; нечасто - панкреатит, іноді з летальним результатом (розвиток панкреатиту можливий протягом перших 6 місяців лікування; у разі виникнення гострого болю в животі необхідно контролювати активність сироваткової амілази); частота невідома – спазми в животі, анорексія, підвищення апетиту. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – ниркова недостатність; рідко – енурез, тубулоінтерстиціальний нефрит, оборотний синдром Фанконі (комплекс біохімічних та клінічних проявів ураження проксимальних ниркових канальців з порушенням канальцевої реабсорбції фосфату, глюкози, амінокислот та бікарбонату), механізм розвитку якого поки що не зрозумілий. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – реакції гіперчутливості, наприклад кропив'янка, свербіж; минуще (оборотне) та/або дозозалежне патологічне випадання волосся (алопеція), включаючи андрогенну алопецію на фоні гіперандрогенії, полікістозу яєчників (див. нижче З боку статевих органів і молочної залози і З боку ендокринної системи), а також алопецію на тлі розвиненого гіпо (див. нижче З боку ендокринної системи), порушення з боку нігтів та нігтьового ложа; нечасто – ангіоневротичний набряк, висипання, порушення з боку волосся (такі як порушення нормальної структури волосся, зміна кольору волосся, ненормальний ріст волосся – зникнення хвилястості та кучерявості волосся або, навпаки, поява кучерявості волосся в осіб із спочатку прямим волоссям); рідко – токсичний епідермальний некроліз,синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, синдром лікарського висипу з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – зменшення МПКТ, остеопенію, остеопороз та переломи у пацієнтів, які тривало приймають препарати Депакін®. Механізм впливу препаратів Депакін на метаболізм кісткової тканини не встановлений; рідко - системний червоний вовчак, рабдоміоліз. З боку ендокринної системи: нечасто – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ), гіперандрогенія (гірсутизм, вірилізація, акне, алопеція за чоловічим типом та/або підвищення концентрації андрогенів у крові); рідко – гіпотиреоз. З боку обміну речовин і харчування: часто - гіпонатріємія, збільшення маси тіла (треба ретельно моніторувати збільшення маси тіла, тому збільшення маси тіла є фактором, що сприяє розвитку синдрому полікістозних яєчників); рідко — гіперамоніємія (можуть виникати випадки ізольованої та помірної гіперамоніємії без зміни показників функції печінки, які не вимагають припинення лікування. Також повідомлялося про виникнення гіперамомонії, що супроводжується появою неврологічної симптоматики (наприклад розвиток енцефалопатії, блювання, прийому вальпроєвої кислоти та проведення додаткового обстеження, ожиріння. Доброякісні, злоякісні та невизначені пухлини (включаючи кісти та поліпи: рідко – мієлодиспластичний синдром). З боку судин: часто - кровотечі та крововиливу; нечасто – васкуліт. Загальні розлади та зміни в місці введення: нечасто – гіпотермія, легкі периферичні набряки. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – ураження печінки (відхилення від норми показників функціонального стану печінки, таких як зниження протромбінового індексу, особливо у поєднанні зі значним зниженням вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності печінкових трансназ; печінкова недостатність, у виняткових випадках - зі смертельним наслідком, необхідний контроль пацієнтів щодо можливих порушень функції печінки. З боку статевих органів та молочної залози: часто – дисменорея; нечасто – аменорея; рідко – чоловіче безпліддя, полікістоз яєчників; частота невідома – нерегулярні менструації, збільшення молочних залоз, галакторея. Порушення психіки: часто - стан сплутаності свідомості, галюцинації, агресивність, ажитація, порушення уваги, депресія (при комбінуванні вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами); рідко - поведінкові розлади, психомоторна гіперактивність, порушення здатності до навчання; депресія (при монотерапії вальпроєвою кислотою). * Ступор і летаргія іноді призводили до минущої коми/енцефалопатії і були або ізольованими, або поєднувалися з почастішанням судомних нападів на фоні лікування, а також зменшувалися при відміні препарату або при зменшенні його дози. Більшість подібних випадків була описана на тлі комбінованої терапії, особливо при одночасному застосуванні фенобарбіталу або топірамату або після різкого збільшення дози вальпроєвої кислоти. ** Небажані реакції, які в основному спостерігалися у пацієнтів дитячого віку.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив вальпроєвої кислоти на інші препарати Нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти, бензодіазепіни. Вальпроєва кислота може потенціювати дію інших психотропних ЛЗ, таких як нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти та бензодіазепіни; тому при їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою рекомендується ретельне медичне спостереження та при необхідності корекція доз. Препарати літію. Вальпроєва кислота не впливає на сироваткові концентрації літію. Фенобарбітал. Вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації фенобарбіталу (за рахунок зменшення його печінкового метаболізму), у зв'язку з чим можливий розвиток седативної дії останньої, особливо у дітей. Тому рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом перших 15 днів комбінованої терапії з негайним зниженням дози фенобарбіталу, у разі розвитку седативної дії та при необхідності визначення плазмових концентрацій фенобарбіталу. Примідон. Вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації примідону з посиленням його побічних ефектів (таких як седативна дія); при тривалому лікуванні ці симптоми зникають. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом, особливо на початку комбінованої терапії, з корекцією дози примідону за необхідності. Фенітоїн. Вальпроєва кислота знижує загальні плазмові концентрації фенітоїну. Крім цього, вальпроєва кислота підвищує концентрацію вільної фракції фенітоїну з можливістю розвитку симптомів передозування (вальпроєва кислота витісняє фенітоїн із зв'язку з білками плазми та уповільнює його печінковий катаболізм). Тому при одночасному застосуванні фенітоїну та вальпроєвої кислоти рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом та визначення концентрацій фенітоїну та його вільної фракції у крові. Карбамазепін. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та карбамазепіну повідомлялося про виникнення клінічних проявів токсичності карбамазепіну, т.я. вальпроєва кислота може потенціювати токсичні ефекти карбамазепіну Рекомендується ретельне клінічне спостереження за такими пацієнтами, особливо на початку комбінованої терапії з корекцією за необхідності дози карбамазепіну. Ламотріджін. Вальпроєва кислота уповільнює метаболізм ламотриджину в печінці та збільшує T1/2 ламотриджину майже вдвічі. Ця взаємодія може призводити до збільшення токсичності ламотриджину, зокрема до розвитку тяжких реакцій шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз. Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження і при необхідності корекція (зниження) дози ламотриджину. Зідовудін. Вальпроєва кислота може підвищувати плазмові концентрації зидовудину, що призводить до збільшення токсичності зидовудину. Фелбамат. Вальпроєва кислота може знижувати середні значення кліренсу фелбамату на 16%. Оланзапін. Вальпроєва кислота може зменшувати плазмові концентрації оланзапіну. Руфінамід. Вальпроєва кислота може спричинити збільшення плазмової концентрації руфінаміду. Це збільшення залежить від концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Слід бути обережним, особливо в дітей віком, т.к. цей ефект більш виражений у цій популяції. Пропофол. Вальпроєва кислота може призводити до збільшення плазмових концентрацій пропофолу. Слід розглянути питання щодо зменшення дози пропофолу при його одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою. Німодипін для прийому внутрішньо та (по екстраполяції) розчин для парентерального введення. Посилення гіпотензивного ефекту німодипіну у зв'язку з тим, що одночасне застосування німодипіну з вальпроєвою кислотою може збільшувати плазмові концентрації німодипіну на 50% (інгібування метаболізму німодипіну вальпроєвою кислотою). Темозоломід. Одночасний прийом темозоломіду з вальпроєвою кислотою призводить до слабко вираженого, але статистично значущого зниження кліренсу темозоломіду. Вплив інших препаратів на вальпроєву кислоту Протиепілептичні препарати, здатні індукувати мікросомальні ферменти печінки (включаючи фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін), знижують плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. У разі комбінованої терапії дози вальпроєвої кислоти повинні коригуватися залежно від клінічної реакції та концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Концентрація метаболітів вальпроєвої кислоти у сироватці крові може бути збільшена у разі її одночасного застосування з фенітоїном або фенобарбіталом. Тому пацієнти, які отримують лікування цими двома препаратами, повинні ретельно моніторуватися щодо ознак і симптомів гіперамоніємії, т.к. деякі метаболіти вальпроєвої кислоти можуть пригнічувати ферменти карбамідного циклу (циклу сечовини). Фелбамат. При поєднанні фелбамату та вальпроєвої кислоти кліренс вальпроєвої кислоти знижується на 22-50% і відповідно збільшуються плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Слід контролювати плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Мефлохін. Мефлохін прискорює метаболізм вальпроєвої кислоти і сам здатний викликати судоми, тому при їх одночасному застосуванні можливий розвиток епілептичного нападу. Препарати звіробою продірявленого. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та препаратів звіробою продірявленого можливе зниження протисудомної ефективності вальпроєвої кислоти. Препарати, що мають високий і сильний зв'язок з білками плазми (ацетилсаліцилова кислота). У разі одночасного застосування вальпроєвої кислоти та препаратів, що мають високий та сильний зв'язок з білками плазми крові (ацетилсаліцилова кислота), можливе підвищення концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти. Непрямі антикоагулянти, включаючи варфарин та інші похідні кумарину. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та непрямих антикоагулянтів потрібний ретельний контроль протромбінового індексу. Циметидин, еритроміцин. Сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти можуть збільшуватись у разі одночасного застосування циметидину або еритроміцину (внаслідок уповільнення її печінкового метаболізму). Карбапенеми (паніпенем, меропенем, іміпенем). Зниження концентрацій вальпроєвої кислоти в крові при одночасному застосуванні з карбапенемами: за два дні спільної терапії спостерігалося 60-100% зниження концентрації вальпроєвої кислоти в крові, яке іноді супроводжувалося виникненням судом. Слід уникати одночасного застосування карбапенемів у пацієнтів з підібраною дозою вальпроєвої кислоти у зв'язку з їх здатністю швидко та інтенсивно знижувати концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Якщо не можна уникнути лікування карбапенемами, слід проводити ретельний моніторинг концентрацій вальпроєвої кислоти у крові. ріфампіцин. Рифампіцин може знижувати концентрації вальпроєвої кислоти в крові, що призводить до втрати терапевтичної дії вальпроєвої кислоти. Тому може знадобитися збільшення дози вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні рифампіцину. Інгібітори протеаз. Інгібітори протеаз, такі як лопінавір, ритонавір, знижують плазмову концентрацію вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні. Колестирамін. Колестирамін може призводити до зниження плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні. Інші взаємодії З топіраматом чи ацетазоламідом. Одночасне застосування вальпроєвої кислоти та топірамату або ацетазоламіду асоціювалося з енцефалопатією та/або гіперамоніємією. Пацієнти, які приймають ці препарати одночасно з вальпроєвою кислотою, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом щодо розвитку симптомів гіперамоніємічної енцефалопатії. З кветіапін. Одночасне застосування вальпроєвої кислоти та кветіапіну може підвищувати ризик розвитку нейтропенії/лейкопенії. З естроген-прогестогенними препаратами. Вальпроєва кислота не має здатності індукувати ферменти печінки і внаслідок цього не зменшує ефективність естроген-прогестогенних препаратів у жінок, які застосовують гормональні методи контрацепції. З етанолом та іншими потенційно гепатотоксичними препаратами. При їх застосуванні одночасно з вальпроєвою кислотою можливе посилення гепатотоксичного ефекту вальпроєвої кислоти. З клоназепамом. Одночасне застосування клоназепаму з вальпроєвою кислотою може призводити в поодиноких випадках до посилення абсансного статусу. З мієлотоксичними ЛЗ. При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою підвищується ризик пригнічення кістковомозкового кровотворення.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід приймати лише за допомогою дозувального шприца, що знаходиться у картонній пачці. Дана лікарська форма препарату Депакін® ​​(сироп) переважно призначена для прийому дітей. На дозувальний шприц нанесено градуювання у міліграмах вальпроату натрію. Після розтину флакон можна зберігати за температури не вище 25 °C протягом 1 міс. Режим дозування Дозу слід встановлювати з урахуванням віку та маси тіла пацієнта. Добову дозу рекомендується ділити: на два прийоми пацієнтам віком до 1 року; на три прийоми пацієнтам віком від 1 року. Початкова добова доза для дорослих та дітей з масою тіла понад 25 кг становить зазвичай 5-10 мг/кг, потім її підвищують на 5 мг/кг кожні 4-7 днів до досягнення оптимальної дози, що дозволяє запобігати виникненню нападів епілепсії. Середня добова доза: для дітей (до 14 років) - 30 мг/кг (переважний прийом препарату у формі сиропу); для підлітків (14-18 років) - 25 мг/кг (переважний прийом твердих лікарських форм препарату Депакін®); для дорослих та пацієнтів похилого віку (маса тіла від 60 кг і вище) – 20 мг/кг (переважний прийом твердих лікарських форм препарату Депакін®). Таким чином, рекомендуються представлені у таблиці середні добові дози. Вік Маса тіла, кг Середня добова доза*, мг на добу Грудні діти 3-6 міс 5,5-7,5 150 Грудні діти від 6 до 12 місяців близько 7,5-10 150-300 Діти від 1 до 3 років близько 10-15 300–450 Діти від 3 до 6 років близько 15-25 450-750 Діти від 7 до 14 років близько 25-40 750-1200 Підлітки від 14 років близько 40-60 1000-1500 Дорослі від 60 і вище 1200–2100 * Доза у перерахунку на кількість мг вальпроату натрію. Середня добова доза може бути збільшена під контролем концентрації вальпроєвої кислоти у крові. У деяких випадках повний терапевтичний ефект вальпроєвої кислоти виникає не відразу, а розвивається протягом 4-6 тижнів. Тому не слід збільшувати добову дозу вище за рекомендовану середню добову раніше цього терміну. Хоча добова доза визначається залежно від віку та маси тіла хворого, слід брати до уваги широкий спектр індивідуальної чутливості до вальпроєвої кислоти. Чіткої кореляції між добовою дозою, концентрацією вальпроєвої кислоти у сироватці крові та терапевтичним ефектом не встановлено. Тому оптимальна доза препарату повинна підбиратись головним чином на основі клінічної відповіді. Визначення концентрації вальпроєвої кислоти в сироватці крові може бути доповненням до клінічного спостереження, якщо епілепсія не піддається контролю або підозрюється розвиток побічних ефектів. Зазвичай ефективними є дози, що забезпечують сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти, що становлять 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л). При обґрунтованій необхідності досягнення вищих концентрацій у сироватці крові слід ретельно зважувати співвідношення очікуваної користі та ризику виникнення побічних ефектів, особливо дозозависимых, т.к.при сироваткових концентраціях вальпроєвої кислоти понад 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів до розвитку інтоксикації. Тому сироваткова концентрація, що визначається перед прийомом першої дози на добу, повинна перевищувати 100 мг/л. Для пацієнтів, які приймали раніше протиепілептичні засоби, переведення на прийом препарату Депакін® ​​сироп слід проводити поступово, досягаючи оптимальної дози препарату приблизно протягом 2 тижнів. При цьому відразу знижується доза раніше протиепілептичного препарату, особливо фенобарбіталу. Якщо раніше прийманий протиепілептичний препарат скасовується, його відміна повинна проводитися поступово. За необхідності застосування вальпроєвої кислоти з іншими протиепілептичними засобами слід додавати поступово. Оскільки інші протиепілептичні препарати можуть оборотно індукувати мікросомальні ферменти печінки, слід протягом 4-6 тижнів після прийому останньої дози цих протиепілептичних препаратів моніторувати концентрації вальпроєвої кислоти в крові та при необхідності (у міру зменшення індукуючого метаболізму ефекту цих препаратів) знижувати добову дозу препарату. ® сироп. Особливі групи пацієнтів Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки Попередження для пацієнток жіночої статі. У разі настання вагітності препарати вальпроєвої кислоти можуть завдати серйозної шкоди майбутній дитині. Завжди слід застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування. Якщо пацієнтка планує вагітність або завагітніла, необхідно негайно повідомити про це свого лікаря. Лікування препаратом Депакін® ​​сироп слід розпочинати під наглядом фахівця, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів. Лікування слід розпочинати лише в тому випадку, якщо інші види лікування неефективні або не переносяться, а при регулярному перегляді лікування слід ретельно повторно оцінювати співвідношення користі та ризику. Переважним є застосування препаратів Депакін у монотерапії та найменших ефективних дозах і, якщо можливо, у лікарських формах з пролонгованим вивільненням. Під час вагітності добова доза повинна ділитися щонайменше на 2 разові дози. Літній вік. Хоча пацієнти похилого віку мають зміни фармакокінетики вальпроєвої кислоти, вони мають обмежену клінічну значущість, і доза вальпроєвої кислоти у таких пацієнтів повинна підбиратися відповідно до досягнення контролю над нападами епілепсії. Ниркова недостатність та/або гіпопротеїнемія. У пацієнтів з нирковою недостатністю та/або гіпопротеїнемією слід враховувати можливість збільшення концентрації вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові та при необхідності зменшувати дозу вальпроєвої кислоти, орієнтуючись при доборі дози головним чином на клінічну картину, а не на загальний вміст вальпроєвої кислоти. у сироватці крові (вільної фракції та фракції, пов'язаної з білками плазми крові), щоб уникнути можливих помилок у підборі дози.ПередозуванняСимптоми: клінічні прояви гострого масивного передозування зазвичай протікають у вигляді коми з гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання, метаболічним ацидозом, надмірним зниженням артеріального тиску та судинним колапсом/шоком. Описувалися випадки внутрішньочерепної гіпертензії, пов'язаної з набряком мозку. Наявність натрію у складі препаратів вальпроєвої кислоти при їх передозуванні може призводити до розвитку гіпернатріємії. Симптоми передозування можуть змінюватись, повідомлялося про розвиток судомних нападів при дуже високих плазмових концентраціях вальпроєвої кислоти. При масивному передозуванні можливий летальний кінець, проте зазвичай прогноз при передозуванні сприятливий. Лікування: невідкладна допомога при передозуванні в стаціонарі повинна включати: промивання шлунка, яке є ефективним протягом 10-12 годин після прийому препарату. Для зменшення всмоктування вальпроєвої кислоти може бути ефективним призначення активованого вугілля, зокрема. його запровадження через назогастральний зонд. Потрібне спостереження за станом ССС та дихальної системи, підтримання ефективного діурезу, проведення симптоматичної терапії. Необхідно контролювати функції печінки та підшлункової залози. При пригніченні дихання може знадобитися проведення ШВЛ. В окремих випадках успішно застосовувався налоксон. У дуже тяжких випадках масивного передозування були ефективні гемодіаліз та гемоперфузія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Депакін® ​​сироп і періодично протягом перших 6 місяців лікування, особливо у пацієнтів із групи ризику ураження печінки, слід проводити дослідження функції печінки. Як і при застосуванні більшості протиепілептичних препаратів, при застосуванні вальпроєвої кислоти можливе незначне підвищення активності печінкових ферментів, особливо на початку лікування, яке протікає без клінічних проявів і є тимчасовим. У цих пацієнтів необхідне проведення більш детального дослідження біологічних показників, включаючи протромбіновий індекс, і може знадобитися корекція дози препарату, а при необхідності повторне клінічне та лабораторне обстеження. Перед початком терапії або хірургічним втручанням, а також при спонтанному виникненні підшкірних гематом або кровотеч рекомендується провести визначення часу кровотечі, кількості формених елементів у периферичній крові, включаючи тромбоцити. Тяжке ураження печінки Сприятливі фактори. Клінічний досвід показує, що до групи ризику входять пацієнти, які приймають одночасно кілька протиепілептичних препаратів; діти молодші 3-річного віку з тяжкими судомними нападами, особливо на тлі ураження головного мозку, затримки розумового розвитку та/або вроджених метаболічних або дегенеративних захворювань; пацієнти, що одночасно приймають саліцилати (т.к. саліцилати метаболізуються тим же метаболічним шляхом, що і вальпроєва кислота). Після 3-річного віку ризик ураження печінки значно знижується та прогресивно зменшується у міру збільшення віку пацієнта. У більшості випадків таке ураження печінки виникало протягом перших 6 місяців лікування, найчастіше між 2-й і 12-й тижнів лікування, і зазвичай при застосуванні вальпроєвої кислоти у складі комбінованої протиепілептичної терапії. Симптоми, що вказують на ураження печінки. Для ранньої діагностики ураження печінки обов'язковим є клінічне спостереження за пацієнтами. Зокрема, слід звернути увагу на появу наступних симптомів, які можуть передувати виникненню жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику (див. вище): неспецифічні симптоми, що особливо раптово розпочалися, такі як астенія, анорексія, летаргія, сонливість, які іноді супроводжуються багаторазовим блюванням і болями в животі; відновлення судомних нападів у пацієнтів з епілепсією Слід попереджати пацієнтів або членів їх сімей (при застосуванні препарату дітьми) про те, що вони повинні негайно повідомити про виникнення будь-якого з цих симптомів лікарю. Пацієнтам слід негайно провести клінічне обстеження та лабораторне дослідження показників функції печінки. Виявлення Визначення функціональних проб печінки слід проводити перед початком лікування та потім періодично протягом перших 6 місяців лікування. Серед звичайних досліджень найбільш інформативними є дослідження, що відображають стан білково-синтетичної функції печінки, особливо визначення протромбінового індексу. Підтвердження відхилення від норми протромбінового індексу, особливо у поєднанні з відхиленнями від норми інших лабораторних показників (значне зниження вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності печінкових трансаміназ), а також поява інших симптомів, що вказують на ураження. вище), вимагає припинення застосування препарату Депакін® ​​сироп. З метою обережності у випадку, якщо пацієнти приймали одночасно саліцилати, їх прийом також повинен бути припинений. Панкреатит Є зареєстровані рідкісні випадки важких форм панкреатиту у дітей та дорослих, які розвивалися незалежно від віку та тривалості лікування. Спостерігалося кілька випадків геморагічного панкреатиту із швидким прогресуванням захворювання від перших симптомів до смертельного результату. Діти перебувають у групі підвищеного ризику розвитку панкреатиту, із збільшенням віку дитини цей ризик зменшується. Факторами ризику розвитку панкреатиту можуть бути тяжкі судоми, неврологічні порушення або протисудомна терапія. Печінкова недостатність, що поєднується з панкреатитом, збільшує ризик смерті. Пацієнти, у яких виникають сильні болі у животі, нудота, блювання та/або анорексія, повинні бути негайно обстежені. У разі підтвердження панкреатиту, зокрема при підвищеній активності ферментів підшлункової залози в крові, застосування вальпроєвої кислоти має бути припинено та розпочато відповідне лікування. Суїцидальні думки та спроби Повідомлялося про виникнення суїцидальних думок та спроб у пацієнтів, які приймають протиепілептичні препарати за деякими показаннями. Метааналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів також показав збільшення ризику суїцидальних думок та спроб на 0,19% у всіх пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати (в т.ч. збільшення цього ризику на 0,24% у пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати з приводу епілепсії), у порівнянні з їх частотою у пацієнтів, які приймали плацебо. Механізм цього ефекту невідомий. Тому пацієнтів, які приймають препарат Депакін® ​​сироп, слід постійно контролювати на предмет суїцидальних думок та спроб, а у разі їх виникнення необхідно проводити відповідне лікування.Пацієнтам та особам, що доглядають за ними, рекомендується при появі у пацієнта суїцидальних думок або спроб негайно звернутися до лікаря. Карбапенеми Одночасне застосування карбапенемів не рекомендується. Пацієнти з встановленими мітохондріальними захворюваннями або підозрою на них Вальпроєва кислота може ініціювати або обтяжувати прояви наявних у пацієнта мітохондріальних захворювань, що викликаються мутаціями мітохондріальної ДНК, а також ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент γ-полімеразу (POLG). Зокрема, у пацієнтів з уродженими нейрометаболічними синдромами, що викликаються мутаціями гена, що кодує POLG; наприклад із синдромом Альперса-Хуттенлохера, із застосуванням вальпроєвої кислоти асоціювалася вища частота розвитку гострої печінкової недостатності та пов'язаних з ураженням печінки смертельних наслідків. Захворювання, зумовлені дефектами POLG, можуть бути запідозрені у пацієнтів із сімейним анамнезом таких захворювань або симптомами, підозрілими на їх наявність, включаючи незрозумілу енцефалопатію, рефрактерну епілепсію (фокальну, міоклонічну), епілептичний статус,затримку психічного та фізичного розвитку, психомоторну регресію, аксональну сенсомоторну нейропатію, міопатію, мозочкову атаксію, офтальмоплегію або ускладнену мігрень із зоровою (потиличною) аурою. Відповідно до сучасної клінічної практики для діагностики таких захворювань слід провести тестування на мутації гена POLG. Парадоксальне збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом. Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, при прийомі вальпроєвої кислоти у деяких пацієнтів спостерігалося замість покращення оборотне збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом. У разі посилення судом пацієнтам слід негайно проконсультуватися з лікарем. Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки Попередження для пацієнток жіночої статі. У разі настання вагітності препарати вальпроєвої кислоти можуть завдати серйозної шкоди майбутній дитині. Завжди слід застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування. Якщо пацієнтка планує вагітність або завагітніла, необхідно негайно повідомити про це свого лікаря. Препарат Депакін® ​​сироп не слід застосовувати у дітей та підлітків жіночої статі, жінок з дітородним потенціалом та вагітних жінок, за винятком випадків, коли альтернативні види лікування неефективні або не переносяться. Це обмеження пов'язане з високим ризиком тератогенної дії та порушень психічного та фізичного розвитку у дітей, які внутрішньоутробно були піддані впливу вальпроєвої кислоти. Слід ретельно переоцінювати ставлення користь/ризик у таких випадках: під час регулярного перегляду лікування, при досягненні дівчинкою статевої зрілості та терміново – у разі планування або настання вагітності у жінки, яка приймає вальпроєву кислоту. Під час лікування вальпроєвою кислотою жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати надійні методи контрацепції та поінформувати про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® ​​сироп під час вагітності. Для допомоги у розумінні пацієнткою цих ризиків лікар, який призначає їй вальпроєву кислоту, повинен надати пацієнтці всебічну інформацію про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® ​​сироп під час вагітності. Зокрема, лікар, який призначає вальпроєву кислоту, повинен переконатися, що пацієнтка розуміє: природу та величину ризиків при застосуванні вальпроєвої кислоти під час вагітності, зокрема ризиків тератогенної дії, а також порушень психічного та фізичного розвитку дитини; необхідність використання ефективної контрацепції; необхідність регулярного перегляду лікування; необхідність термінової консультації зі своїм лікарем, якщо вона підозрює, що завагітніла, або коли вона передбачає можливість настання вагітності. Жінку, яка планує вагітність, слід обов'язково спробувати, якщо це можливо, перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття. Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування препаратом. Діти (інформація відноситься до лікарських форм препарату Депакін, які можуть прийматися дітьми молодше 3-річного віку). У дітей молодше 3-річного віку, у разі необхідності застосування препарату, рекомендується його застосування в монотерапії та в рекомендованій для дітей лікарській формі. При цьому перед початком лікування слід зважувати співвідношення потенційної користі від застосування вальпроєвої кислоти та ризику ураження печінки та розвитку панкреатиту при її застосуванні. У дітей віком до 3 років слід уникати одночасного застосування вальпроєвої кислоти та саліцилатів у зв'язку з ризиком токсичного впливу на печінку. Ниркова недостатність. Може знадобитися зниження дози вальпроєвої кислоти через підвищення концентрації її вільної фракції у сироватці крові. У разі неможливості моніторування плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти дозу препарату слід коригувати на підставі клінічного спостереження за пацієнтом. Ферментна недостатність карбамідного циклу (цикл сечовини). При підозрі на ферментну недостатність карбамідного циклу застосування вальпроєвої кислоти протипоказане. У таких пацієнтів було описано кілька випадків гіперамоніємії зі ступором або комою. У цих випадках дослідження метаболізму слід проводити до початку лікування вальпроєвою кислотою. У дітей з незрозумілими шлунково-кишковими симптомами (анорексія, блювота, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, із затримкою розумового розвитку або при сімейному анамнезі загибелі новонародженого або дитини до початку лікування вальпроєвою кислотою повинні бути проведені дослідження метаболізму, зокрема визначення (Присутність аміаку та його сполук у крові) натще і після їди. Пацієнти із системним червоним вовчаком Хоча показано, що в процесі лікування препаратом Депакін® ​​сироп порушення функцій імунної системи зустрічаються виключно рідко, потенційну користь від його застосування необхідно порівняти з потенційним ризиком при застосуванні препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком. Збільшення маси тіла Пацієнтів слід попередити про ризик підвищення маси тіла на початку лікування, і необхідно вжити заходів, переважно призначити дієту, для зведення цього явища до мінімуму. Пацієнти з цукровим діабетом Враховуючи можливість несприятливого впливу вальпроєвої кислоти на підшлункову залозу, при застосуванні препарату у пацієнтів із цукровим діабетом слід ретельно моніторувати концентрацію глюкози у крові. При дослідженні сечі на наявність кетонових тіл у пацієнтів з цукровим діабетом можливе отримання неправдивих результатів, т.к. вальпроєва кислота виводиться нирками, частково як кетонових тіл. Пацієнти, інфіковані вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) У дослідженнях in vitro було встановлено, що вальпроєва кислота стимулює реплікацію ВІЛ за певних експериментальних умов. Клінічне значення цього факту, якщо є, невідомо. Крім цього, не встановлено значення цих даних, отриманих у дослідженнях in vitro, для пацієнтів, які отримують максимальну супресивну протиретровірусну терапію. Однак ці дані слід враховувати при інтерпретації результатів постійного моніторингу вірусного навантаження у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймають вальпроєву кислоту. Пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II Пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II повинні бути попереджені про високий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти. Етанол Під час лікування вальпроєвою кислотою не рекомендується вживання етанолу. Вплив на здатність керувати автомобілем або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку сонливості, особливо у разі комбінованої протисудомної терапії або при поєднанні препарату Депакін® ​​сироп з бензодіазепінами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою - 1 таб. Активні речовини: натрію вальпроат – 300 мг; Допоміжні речовини: повідон К-90 (полівідон К-90) – 8 мг, кальцію силікату гідрат – 15 мг, тальк – 9 мг, магнію стеарат – 3 мг; Склад оболонки: сополімер метакрилової кислоти та метилметакрилату (1:1) – прибл. 19.63 мг, тальк – прибл. 19.63 мг, Опаспрей білий (типу К1-7000) (титану діоксид – 17.5 мг, гіпролоза – 0.29 мг) – прибл. 17.79 мг, целацефат (целюлози ацетатфталат) – прибл. 23.22 мг, діетілфталат – прибл. 9.73 мг. 10 шт. - блістери (10) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВальпроєва кислота швидко і майже повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність при прийомі внутрішньо становить близько 93%. Прийом їжі не впливає на рівень всмоктування. Cmax у плазмі досягається через 1-3 год. Терапевтична концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі становить 50-100 мг/л. Css досягається на 2-4 день лікування, залежно від інтервалів між прийомами. Зв'язування із білками плазми становить 80-95%. Рівні концентрації у спинномозковій рідині корелюють з величиною незв'язаної з білками фракції. Вальпроєва кислота проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Метаболізується шляхом глюкуронізації та окиснення в печінці. Вальпроєва кислота (1-3%) та її метаболіти виводяться нирками. T1/2 при монотерапії та у здорових добровольців становить 8-20 год. При поєднанні з іншими лікарськими засобами T1/2 може становити 6-8 годин через індукцію метаболічних ферментів.ФармакодинамікаПротиепілептичний засіб. Вважають, що механізм дії пов'язаний із підвищенням вмісту GABA у ЦНС, що обумовлено інгібуванням GABA-трансамінази, а також зменшенням зворотного захоплення GABA у тканинах головного мозку. Це, мабуть, призводить до зменшення збудливості та судомної готовності моторних зон головного мозку. Сприяє покращенню психічного стану та настрою хворих.Показання до застосуванняЕпілептичні напади: генералізовані, осередкові (фокальні, парціальні) з простою та складною симптоматикою, малі. Судорожний синдром при органічних захворюваннях мозку. Розлади поведінки, пов'язані з епілепсією. Маніакально-депресивний психоз з біполярною течією, що не піддається лікуванню препаратами літію або іншими лікарськими засобами. Фебрильні судоми у дітей, дитячий тик.Протипоказання до застосуванняТяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції підшлункової залози; порфірія; геморагічний діатез; виражена тромбоцитопенія; І триместр вагітності; лактація (грудне вигодовування); підвищена чутливість до вальпроєвої кислотиВагітність та лактаціяЗастосування при вагітності не рекомендується, особливо у І триместрі. Слід пам'ятати, що вальпроевая кислота може викликати різні вроджені аномалії, особливо spina bifida. Вальпроєва кислота виділяється із грудним молоком. Є повідомлення, що концентрації вальпроату у грудному молоці становили 1-10% концентрації у плазмі крові матері. Застосування у період грудного вигодовування протипоказане. Жінкам дітородного віку під час лікування рекомендується використовувати надійні методи контрацепції. У дітей підвищений ризик розвитку тяжкого чи загрозливого життя гепатотоксичної дії. У пацієнтів віком до 2 років та у дітей, які отримують комбіновану терапію, ризик ще більш високий, але зі збільшенням віку він знижується.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливе тремтіння кистей або рук; рідко - зміни поведінки, настрою чи психічного стану, диплопія, ністагм, плями перед очима, порушення координації рухів, запаморочення, сонливість, біль голови, незвичайне збудження, рухове занепокоєння чи дратівливість. З боку травної системи: можливі слабкі спазми в животі або області шлунка, втрата апетиту, діарея, порушення травлення, нудота, блювання; рідко – запори, панкреатит. З боку системи зсідання крові: тромбоцитопенія, подовження часу кровотечі. З боку обміну речовин: незвичне зменшення чи збільшення маси тіла. З боку гінекологічного статусу: Порушення менструального циклу. Дерматологічні реакції: алопеція. Алергічні реакції: шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні нейролептиків, антидепресантів, інгібіторів МАО, похідних бензодіазепіну, етанолу посилюється пригнічуючий вплив на ЦНС. При одночасному застосуванні засобів, що мають гепатотоксичну дію, можливе посилення гепатотоксичної дії. При одночасному застосуванні посилюються ефекти антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти) та антикоагулянтів. При одночасному застосуванні підвищується концентрація зидовудину в плазмі, що призводить до посилення його токсичності. При одночасному застосуванні з карбамазепіном зменшується концентрація вальпроєвої кислоти у плазмі крові внаслідок підвищення швидкості її метаболізму, зумовленого індукцією мікросомальних ферментів печінки під впливом карбамазепіну. Вальпроєва кислота потенціює токсичну дію карбамазепіну. При одночасному застосуванні сповільнюється метаболізм ламотриджину та збільшується його T1/2. При одночасному застосуванні з мефлохіном підвищується метаболізм вальпроєвої кислоти у плазмі крові та підвищується ризик розвитку судом. При одночасному застосуванні з меропенемом можливе зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі; з примідоном – підвищення концентрації примідону у плазмі крові; із саліцилатами – можливе посилення ефектів вальпроєвої кислоти внаслідок її витіснення саліцилатами із зв'язку з білками плазми крові. При одночасному застосуванні з фелбаматом підвищується концентрація вальпроєвої кислоти у плазмі крові, що супроводжується проявами токсичної дії (нудота, сонливість, біль голови, зменшення кількості тромбоцитів, когнітивні порушення). При одночасному застосуванні з фенітоїном протягом декількох перших тижнів загальна концентрація фенітоїну в плазмі може зменшуватися за рахунок його витіснення з місць зв'язування з білками плазми вальпроатом натрію, індукції мікросомальних ферментів печінки та прискорення метаболізму фенітоїну. Далі відбувається пригнічення метаболізму фенітоїну вальпроатом і, внаслідок цього, підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові. Фенітоїн зменшує концентрацію вальпроату в плазмі, ймовірно, за рахунок підвищення його метаболізму в печінці. Вважають, що фенітоїн як індуктор печінкових ферментів, можливо, також підвищує утворення другорядного, але має метаболіту вальпроєвої кислоти. При одночасному застосуванні вальпроєва кислота витісняє фенобарбітал із зв'язку з білками плазми, внаслідок чого збільшується його концентрація у плазмі крові. Фенобарбітал підвищує швидкість метаболізму вальпроєвої кислоти, що призводить до зменшення концентрації в плазмі крові. Є повідомлення про посилення ефектів флувоксаміну та флуоксетину при їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою. При одночасному застосуванні з флуоксетином у деяких пацієнтів спостерігалося збільшення або зменшення концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі. При одночасному застосуванні циметидину, еритроміцину можливе підвищення концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі за рахунок зниження її метаболізму в печінці.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо у дорослих та дітей з масою тіла понад 25 кг початкова доза становить 10-15 мг/кг/добу. Потім дозу поступово збільшують на 200 мг на добу з інтервалом 3-4 дні до досягнення клінічного ефекту. Середня добова доза становить 20-30 мг/кг. Для дітей з масою тіла менше 25 кг та новонароджених середня добова доза становить 20-30 мг/кг. Частота прийому – 2-3 рази на добу під час їжі. В/в (у формі вальпроату натрію) вводять у дозі 400-800 мг або краплинно з розрахунку 25 мг/кг протягом 24, 36 та 48 год. При необхідності одночасного застосування внутрішньо та внутрішньовенне перше введення проводять шляхом внутрішньовенного вливання у дозі 0.5-1 мг/кг/год через 4-6 годин після останнього прийому внутрішньо. Максимальні дози: при прийомі внутрішньо для дорослих та дітей з масою тіла понад 25 кг – 50 мг/кг/добу. Застосування у дозі більше 50 мг/кг/добу можливе за умови контролю концентрації вальпроату у плазмі. При концентрації в плазмі більше 200 мг/л дозу вальпроєвої кислоти слід зменшити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з патологічними змінами крові, при органічних захворюваннях мозку, захворюваннях печінки в анамнезі, гіпопротеїнемії, порушення функції нирок. Пацієнтам, які отримують інші протисудомні засоби, лікування вальпроєвою кислотою слід розпочинати поступово, досягаючи клінічно ефективної дози через 2 тижні. Потім проводять поступове скасування інших протисудомних засобів. У пацієнтів, які не отримували лікування іншими протисудомними засобами, клінічно ефективна доза повинна бути досягнута через 1 тиждень. Слід пам'ятати, що ризик розвитку побічних ефектів із боку печінки підвищений під час проведення комбінованої протисудомної терапії. У період лікування необхідно регулярно контролювати функцію печінки, картину периферичної крові, стан системи згортання крові (особливо протягом перших 6 місяців лікування). У дітей підвищений ризик розвитку тяжкого чи загрозливого життя гепатотоксичної дії. У пацієнтів віком до 2 років та у дітей, які отримують комбіновану терапію, ризик ще більш високий, але зі збільшенням віку він знижується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та інших видах діяльності, що вимагають високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: вальпроат натрію – 199,8 мг; вальпроєва кислота – 87 мг; допоміжні речовини: метилгідроксипропілцелюлоза 4000 мПа · с (гіпромелоза) - 105,6 мг; етилцелюлоза (20 мПа · с) - 7,2 мг; натрію сахаринат – 6 мг; кремнію діоксид колоїдний гідратований - 32,4 мг; метилгідроксипропілцелюлоза 6 мПа·с (гіпромелоза) - 4,8 мг; 30% дисперсія поліакрилату – 16 мг; макрогол 6000 - 4,8 мг; тальк – 4,8 мг; титану діоксид – 0,8 мг. За 50 табл. у поліпропіленовому флаконі, що закривається ПЕ-пробкою, з вологопоглиначем. 2 фл. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, вкриті оболонкою, майже білого кольору, з ризиком з обох боків.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний, протисудомний, нормотимічний.ФармакокінетикаАбсорбція Біодоступність вальпроату натрію та вальпроєвої кислоти при внутрішньому прийомі близька до 100%. При прийомі препарату Депакін® ​​хроно 500 мг у дозі 1000 мг на добу Cmin у плазмі становить (44,7±9,8) мкг/мл, а Cmax у плазмі – (81,6±15,8) мкг/мл. Tmax становить 6,58±2,23 год. Css досягається протягом 3-4 днів регулярного прийому препарату. Середній терапевтичний діапазон сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти становить 50-100 мг/л. При обґрунтованій необхідності досягнення вищих концентрацій у плазмі слід ретельно зважувати співвідношення очікуваної користі та ризику виникнення побічних ефектів, особливо дозозалежних, т.к. при концентраціях понад 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів до розвитку інтоксикації. При плазмовій концентрації понад 150 мг/л потрібне зниження дози препарату. Розподіл Vd залежить від віку та зазвичай становить 0,13–0,23 л/кг або у людей молодого віку – 0,13–0,19 л/кг. Зв'язок з білками плазми (переважно з альбуміном) високий (90-95%), дозозалежний і насичуваний. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю зв'язок з білками плазми зменшується. При тяжкій нирковій недостатності концентрація вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти може підвищуватися до 8,5-20%. При гіпопротеїнемії загальна концентрація вальпроєвої кислоти (вільна + пов'язана з білками плазми крові фракції) може не змінюватися, але може і знижуватися через збільшення метаболізму вільної (не пов'язаної з білками плазми крові) фракції вальпроєвої кислоти. Вальпроєва кислота проникає в цереброспінальну рідину та головний мозок. Концентрація вальпроєвої кислоти у лікворі становить 10% від відповідної концентрації у сироватці крові. Вальпроєва кислота проникає в грудне молоко матерів-годувальниць. У стані досягнення Css вальпроєвої кислоти у сироватці крові її концентрація у грудному молоці становить від 1 до 10% від її концентрації у сироватці крові. Метаболізм Метаболізм здійснюється в печінці шляхом глюкуронування, а також бета-, омега-і омега1-окислення. Виявлено більше 20 метаболітів, метаболіти після омега-окислення мають гепатотоксичну дію. Вальпроєва кислота не має індукувального ефекту на ферменти, що входять до метаболічної системи цитохрому Р450: на відміну від більшості інших протиепілептичних препаратів, вальпроєва кислота не впливає на ступінь як власного метаболізму, так і метаболізму інших речовин, таких як естрогени, прогестогени та непрямі. Виведення Вальпроєва кислота переважно виводиться нирками після кон'югації з глюкуроновою кислотою та бета-окисленням. Менш 5% вальпроєвої кислоти виводиться нирками у незміненому вигляді. Плазмовий кліренс вальпроєвої кислоти у пацієнтів з епілепсією становить 12,7 мл/хв. T1/2 становить 15-17 год. При комбінації з протиепілептичними препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, плазмовий кліренс вальпроєвої кислоти збільшується, а T1/2 зменшується, ступінь їхньої зміни залежить від ступеня індукції мікросомальних ферментів печінки іншими протиепілептичними препаратами. Значення T1/2 у дітей старше 2-місячного віку близькі до таких у дорослих. У пацієнтів із захворюваннями печінки T1/2 вальпроєвої кислоти збільшується. При передозуванні спостерігалося збільшення T1/2 до 30 год. Гемодіалізу піддається лише вільна фракція вальпроєвої кислоти у крові (10%). Особливості фармакокінетики при вагітності При збільшенні Vd вальпроєвої кислоти у III триместрі вагітності збільшується її нирковий та печінковий кліренс. При цьому, незважаючи на прийом препарату у постійній дозі, можливе зниження сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти. Крім цього, при вагітності може змінюватися зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми, що може призводити до збільшення вмісту у сироватці крові вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти. Порівняно з формою, покритою кишковорозчинною оболонкою, форма пролонгованої дії в еквівалентних дозах характеризується таким: відсутністю часу затримки всмоктування після прийому; продовженою абсорбцією; ідентичною біодоступністю; меншим значенням Cmax (зниження Cmax приблизно на 25%), але з стабільнішою фазою плато від 4 до 14 год після прийому; більш лінійною кореляцією між дозою та концентрацією препарату в плазмі.ФармакодинамікаПротиепілептичний препарат, що має центральну міорелаксуючу та седативну дію. Виявляє протиепілептичну активність при різних типах епілепсії. Основний механізм його дії, мабуть, пов'язаний з впливом вальпроєвої кислоти на ГАМКергічну систему: підвищення вмісту ГАМК у ЦНС та активування ГАМКергічної передачі.Показання до застосуванняДорослі лікування генералізованих епілептичних нападів: клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні; синдром Леннокса-Гасто (в монотерапії або комбінації з іншими протиепілептичними засобами); лікування парціальних епілептичних нападів: парціальні напади з вторинною генералізацією або без неї (у монотерапії чи комбінації з іншими протиепілептичними засобами); лікування та профілактика біполярних афективних розладів. Діти лікування генералізованих епілептичних нападів: клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні; синдром Леннокса-Гасто (в монотерапії або комбінації з іншими протиепілептичними засобами); лікування парціальних епілептичних нападів: парціальні напади з вторинною генералізацією або без неї (у монотерапії або комбінації з іншими протиепілептичними засобами).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до вальпроату натрію, вальпроєвої кислоти, вальпроату семінарію, вальпроміду або будь-якого з компонентів лікарського препарату; гострий гепатит; хронічний гепатит; тяжкі захворювання печінки (особливо лікарський гепатит) в анамнезі у пацієнта та його близьких кровних родичів; тяжкі ураження печінки з летальним кінцем при застосуванні вальпроєвої кислоти у близьких кровних родичів пацієнта; тяжкі порушення функції печінки або підшлункової залози; печінкова порфірія; встановлені мітохондріальні захворювання, спричинені мутаціями ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент γ-полімеразу (POLG), наприклад синдром Альперса-Хуттенлохера та підозру на захворювання, зумовлені дефектами (POLG), у дітей молодше 2-річного віку (ставиться до застосування лікарських форм препарату ®, призначені для прийому дітьми); комбінація з мефлохіном; комбінація з препаратами звіробою продірявленого; дитячий вік до 6 років (ризик влучення таблетки в дихальні шляхи при ковтанні). З обережністю: захворювання печінки та підшлункової залози в анамнезі; вагітність; уроджені ферментопатії; пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія); ниркова недостатність (потрібна корекція доз); гіпопротеїнемія; пацієнти, які приймають кілька протисудомних препаратів (через підвищений ризик ураження печінки); одночасний прийом препаратів, що провокують судомні напади або знижують поріг судомної готовності, таких як трициклічні антидепресанти, СІЗЗС, похідні фенотіазину, похідні бутирофенону, хлорохін, бупропіон, трамадол (ризик провокування судомних нападів); одночасний прийом нейролептиків, інгібіторів МАО, антидепресантів, бензодіазепінів (можливість потенціювання їх ефектів); одночасний прийом фенобарбіталу, примідону, фенітоїну, ламотриджину, зидовудину,фелбамату, оланзапіну, пропофолу, азтреонаму, ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіар, зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавір, ритонавір), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавір, ритонавір), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавір, ритонавір), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними взаємодіями на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавір, ритонавір), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними взаємодіями на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними взаємодіями на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними взаємодіями на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).Вагітність та лактаціяПрепарат Депакін® ​​хроно не повинен застосовуватися у дітей та підлітків жіночої статі, жінок дітородного віку та вагітних жінок, за винятком випадків, коли інші методи лікування є неефективними або не переносяться пацієнткою. Слід докласти всіх зусиль для того, щоб перевести пацієнтку, яка планує вагітність, до зачаття на відповідне альтернативне лікування, якщо це можливо. Ризик, пов'язаний із розвитком епілептичних нападів під час вагітності. Під час вагітності розвиток генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападів, епілептичного статусу з розвитком гіпоксії можуть становити особливий ризик як для матері, так і для плода у зв'язку з можливістю смерті. Ризик, пов'язаний із застосуванням препарату Депакін® ​​хроно під час вагітності. Експериментальні дослідження репродуктивної токсичності, проведені на мишах, щурах та кроликах, продемонстрували наявність у вальпроєвої кислоти тератогенної дії. Вроджені вади розвитку. Наявні клінічні дані продемонстрували більшу частоту виникнення малих і тяжких вад розвитку, зокрема вроджених дефектів нервової трубки, черепно-лицьових деформацій, вад розвитку кінцівок і ССС, гіпоспадії, а також множинних вад розвитку, що зачіпають різні системи органів, у дітей, які народилися у дітей. , які приймали під час вагітності вальпроєву кислоту, у порівнянні з їх частотою при прийомі під час вагітності інших протиепілептичних препаратів. Так, ризик виникнення вроджених вад розвитку у дітей, що народилися у матерів з епілепсією, які отримували монотерапію вальпроєвою кислотою під час вагітності, був приблизно 1,5; 2,3; 2,3 та 3,7 рази вище порівняно з монотерапією фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом та ламотриджином відповідно. Дані метааналізу, що включав регістрові та когортні дослідження, показали, що частота виникнення вроджених вад розвитку у дітей, народжених матерями з епілепсією, які отримували під час вагітності монотерапію вальпроєвою кислотою, становила 10,73% (95% ДІ: 8,16–13, 29). Цей ризик є більшим, ніж ризик виникнення тяжких вроджених вад розвитку у загальній популяції, що становив 2–3%. Цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Порушення психічного та фізичного розвитку. Показано, що внутрішньоутробна дія вальпроєвої кислоти може мати небажані ефекти на психічний та фізичний розвиток дітей, які зазнали такої дії. Очевидно, цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Точний гестаційний період для ризику цих ефектів не встановлений, і ризик не виключений протягом всієї вагітності. Дослідження дітей дошкільного віку, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, показали, що до 30-40% таких дітей мали затримку раннього розвитку (в т.ч. затримка оволодіння навичками ходьби та мовного розвитку), а також нижчі інтелектуальні здібності,погані мовні навички (власна мова та розуміння мови) та проблеми з пам'яттю. Коефіцієнт розумового розвитку (індекс IQ), визначений у дітей віком 6 років з анамнезом внутрішньоутробного впливу вальпроату, був у середньому на 7-10 пунктів нижче, ніж у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інших протиепілептичних препаратів. Хоча не можна виключити роль інших факторів, здатних небажано вплинути на інтелектуальний розвиток дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, очевидно, що у таких дітей ризик інтелектуальних порушень може бути незалежним від індексу IQ матері. Дані щодо довгострокових результатів є обмеженими. Є дані, що свідчать на користь того, що діти, що піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, мають підвищений ризик розвитку спектра аутичних розладів (приблизно 3-кратне збільшення ризику),включаючи дитячий аутизм (приблизно 5-кратне збільшення ризику). Обмежені дані свідчать на користь того, що у дітей, які піддавалися внутрішньоутробно впливу вальпроєвої кислоти, є велика ймовірність розвитку синдрому дефіциту уваги/гіперактивності. Монотерапія вальпроєвою кислотою і комбінована терапія з включенням вальпроєвої кислоти асоціюються з несприятливим результатом вагітності, але, за наявними даними, комбінована протиепілептична терапія, що включає вальпроєву кислоту, асоціюється з більш високим ризиком несприятливого результату вагітності в порівнянні з монотерапією. розвитку порушень у плода менше при застосуванні вальпроєвої кислоти у монотерапії). Факторами ризику виникнення вад розвитку плода є доза більше 1000 мг на добу (проте менша доза не виключає цього ризику) та поєднання вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами. У зв'язку з вищевикладеним препарат Депакин® хроно не повинен застосовуватися при вагітності та у жінок з дітородним потенціалом без крайньої необхідності, тобто. його застосування можливе лише в ситуаціях, коли інші протиепілептичні препарати є неефективними або пацієнтка їх не переносить. Питання про необхідність застосування препарату Депакін® ​​хроно або можливість відмови від його застосування має вирішуватися до початку застосування препарату або переглядатися у випадку, якщо жінка, яка приймає препарат Депакін® ​​хроно, планує вагітність. Жінки повинні бути поінформовані про необхідність планування вагітності та контролю за її перебігом. Жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування препаратом Депакін хроно. Жінки з дітородним потенціалом повинні бути поінформовані про ризики та користь від застосування вальпроєвої кислоти під час вагітності. Якщо жінка планує вагітність або у неї діагностована вагітність, слід провести переоцінку необхідності лікування вальпроєвою кислотою в залежності від показань (див. нижче): при показанні біполярного розладу слід розглянути питання про припинення лікування вальпроєвою кислотою; при показанні епілепсія питання про продовження лікування вальпроєвою кислотою або її скасування вирішується після переоцінки співвідношення користі та ризику. Якщо після переоцінки співвідношення користі та ризику лікування препаратом Депакін® ​​хроно все-таки має бути продовжено під час вагітності, то рекомендується застосовувати його у мінімальній ефективній добовій дозі, розділеній на кілька прийомів. Слід зазначити, що при вагітності кращим є застосування лікарських форм препарату пролонгованого вивільнення. По можливості, ще до настання вагітності додатково слід розпочати прийом фолієвої кислоти (доза 5 мг/сут), т.к. фолієва кислота може зменшувати ризик виникнення вад розвитку нервової трубки. Однак дані, що є в даний час, не підтверджують її профілактичну дію щодо вроджених вад розвитку, що виникають під впливом вальпроєвої кислоти. Слід проводити постійну (в т.ч. і в III триместрі вагітності) спеціальну пренатальну діагностику для виявлення можливих вад формування нервової трубки або інших вад розвитку плода, що включає докладне УЗД. Перед пологами. До пологів матері слід провести коагуляційні тести, зокрема визначення кількості тромбоцитів, концентрації фібриногену і часу згортання (АЧТВ). Ризик для немовлят. Повідомлялося про поодинокі випадки геморагічного синдрому у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. Цей геморагічний синдром пов'язаний з тромбоцитопенією, гіпофібриногенемією та/або зниженням вмісту інших факторів згортання крові. Також повідомлялося про розвиток афібриногенемії, яка могла призводити до смертельного результату. Цей геморагічний синдром слід відрізняти від дефіциту вітаміну К, який викликається фенобарбіталом та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Тому у новонароджених, чиї матері отримували лікування препаратами вальпроєвої кислоти під час вагітності, слід обов'язково проводити коагуляційні тести (визначати кількість тромбоцитів у периферичній крові, плазмову концентрацію фібриногену, фактори зсідання крові та коагулограму). Повідомлялося про випадки гіпоглікемії у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час ІІІ триместру вагітності. Повідомлялося про випадки розвитку гіпотиреозу у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. У новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту в останньому триместрі вагітності, може виникати синдром відміни (зокрема поява ажитації, дратівливості, гіперрефлексії, тремтіння, гіперкінезії, порушень м'язового тонусу, тремору, судом та ускладнень при вигодовуванні). Фертильність У зв'язку з можливістю розвитку дисменореї, аменореї, полікістозних яєчників, збільшення концентрації тестостерону у крові можливе зниження фертильності у жінок. У чоловіків вальпроєва кислота може зменшувати рухливість сперматозоїдів та порушувати фертильність. Встановлено, що ці порушення фертильності є оборотними після припинення лікування. Період грудного вигодовування. Екскреція вальпроєвої кислоти у грудне молоко низька, концентрація у молоці становить 1–10% від її концентрації у сироватці крові. Є обмежені клінічні дані щодо застосування вальпроєвої кислоти при грудному вигодовуванні, тому застосування препарату в цей період не рекомендується. Виходячи з даних літератури та невеликого клінічного досвіду, можна розглянути питання про грудне вигодовування при монотерапії препаратом Депакін® ​​хроно, але при цьому слід брати до уваги профіль побічних ефектів препарату, особливо гематологічні порушення.Побічна діяДля визначення частоти розвитку небажаних реакцій (HP) використовується класифікація ВООЗ: дуже часто ≥10%; часто ≥1 та Вроджені, спадкові та генетичні порушення: тератогенний ризик. З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія, тромбоцитопенія; нечасто - панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. Лейкопенія та панцитопенія можуть бути як з депресією кісткового мозку, так і без неї. Після відміни препарату картина крові повертається до норми; рідко – порушення кістковомозкового кровотворення, включаючи ізольовану аплазію/гіпоплазію еритроцитів, агранулоцитоз, макроцитарну анемію, макроцитоз; зниження вмісту факторів зсідання крові (як мінімум одного), відхилення від норми показників згортання крові (таких як збільшення ПВ, АЧТВ, тромбінового часу, МНО). Поява спонтанних екхімозів та кровотеч свідчить про необхідність відміни препарату та проведення обстеження. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – дефіцит біотину/недостатність біотинідази. З боку нервової системи: дуже часто – тремор; часто - екстрапірамідні розлади, ступор, сонливість, судоми, порушення пам'яті, головний біль, ністагм; запаморочення (при внутрішньовенному введенні запаморочення може виникати протягом декількох хвилин і проходити спонтанно протягом декількох хвилин); нечасто - кома *, енцефалопатія *, летаргія *, оборотний паркінсонізм, атаксія, парестезія, обтяження судом; рідко - оборотна деменція, що поєднується з оборотною атрофією головного мозку, когнітивні розлади; частота невідома – седація. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто — оборотна та необоротна глухота. З боку органу зору: частота невідома – диплопія. З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто – плевральний випіт. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - блювання, зміни ясен (головним чином гіперплазія ясен), стоматит, біль в епігастрії, діарея, які часто виникають у деяких пацієнтів на початку лікування, але, як правило, зникають через кілька днів і не вимагають припинення терапії (часті реакції з боку травної системи можна знизити, приймаючи препарат під час або після їди); нечасто – панкреатит, іноді – з летальним кінцем (розвиток панкреатиту можливий протягом перших 6 місяців лікування; у разі виникнення гострого болю в животі необхідно контролювати активність сироваткової амілази; частота невідома – спазми в животі, анорексія, підвищення апетиту. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – ниркова недостатність; рідко – енурез, тубулоінтерстиціальний нефрит, оборотний синдром Фанконі (комплекс біохімічних та клінічних проявів ураження проксимальних ниркових канальців з порушенням канальцевої реабсорбції фосфату, глюкози, амінокислот та бікарбонату), механізм розвитку якого поки що не зрозумілий. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – реакції гіперчутливості, наприклад кропив'янка, свербіж; минуще (оборотне) та/або дозозалежне патологічне випадання волосся (алопеція), включаючи адрогенну алопецію на тлі гіперандрогенії, полікістозу яєчників (див. нижче З боку статевих органів і молочних залоз і З боку ендокринної системи), а також алопецію на тлі розвиненого гіпотире (див. нижче З боку ендокринної системи, З боку нігтів та нігтьового ложа); нечасто - ангіоневротичний набряк, висипання, порушення з боку волосся (такі як порушення нормальної структури волосся, зміна кольору волосся, ненормальний ріст волосся (зникнення хвилястості та кучерявості волосся або навпаки - поява кучерявості волосся у осіб з спочатку прямим волоссям); рідко - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона,мультиформна еритема, синдром лікарського висипу з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – зменшення МПКТ, остеопенію, остеопороз та переломи у пацієнтів, які тривало приймають препарати Депакін®. Механізм впливу препаратів Депакін на метаболізм кісткової тканини не встановлений; рідко - системний червоний вовчак, рабдоміоліз. З боку ендокринної системи: нечасто – синдром неадекватної секреції АДГ, гіперандрогенія (гірсутизм, вірилізація, акне, алопеція за чоловічим типом та/або підвищення концентрації андрогенів у крові); рідко – гіпотиреоз. З боку обміну речовин і харчування: часто - гіпонатріємія, збільшення маси тіла (треба ретельно моніторувати збільшення маси тіла, тому що збільшення маси тіла є фактором, що сприяє розвитку синдрому полікістозних яєчників); рідко — гіперамоніємія (можуть виникати випадки ізольованої та помірної гіперамоніємії без зміни показників функції печінки, які не вимагають припинення лікування. Також повідомлялося про виникнення гіперамомонії, що супроводжується появою неврологічної симптоматики (наприклад розвиток енцефалопатії, блювання, прийому вальпроєвої кислоти та проведення додаткового обстеження, ожиріння. Доброякісні, злоякісні та невизначені пухлини (включаючи кісти та поліпи): рідко – мієлодиспластичні синдроми. З боку судин: часто - кровотечі та крововиливу; нечасто – васкуліт. Загальні розлади та зміни в місці введення: нечасто – гіпотермія, легкі периферичні набряки. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – ураження печінки: відхилення від норми показників функціонального стану печінки, такі як зниження протромбінового індексу, особливо у поєднанні зі значним зниженням вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності печінкових трансназ; печінкова недостатність, у виняткових випадках - зі смертельним наслідком; необхідний контроль пацієнтів щодо можливих порушень функції печінки. З боку статевих органів та молочних залоз: часто – дисменорея; нечасто – аменорея; рідко – чоловіче безпліддя, полікістоз яєчників; частота невідома – нерегулярні менструації, збільшення молочних залоз, галакторея. Порушення психіки: часто - стан сплутаності свідомості, галюцинації, агресивність, ажитація, порушення уваги; депресія (при комбінуванні вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами); рідко - поведінкові розлади, психомоторна гіперактивність, порушення здатності до навчання; депресія (при монотерапії вальпроєвою кислотою). *Ступор і летаргія іноді призводили до минущої коми/енцефалопатії і були або ізольованими, або поєднувалися з почастішанням судомних нападів на фоні лікування, а також зменшувалися при відміні препарату або при зменшенні його дози. Більшість подібних випадків була описана на тлі комбінованої терапії, особливо при одночасному застосуванні фенобарбіталу або топірамату, або після різкого збільшення дози вальпроєвої кислоти. ** Небажані реакції, що в основному спостерігалися у пацієнтів дитячого віку.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив вальпроєвої кислоти на інші препарати Нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти, бензодіазепіни. Вальпроєва кислота може потенціювати дію інших психотропних препаратів, таких як нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти та бензодіазепіни; тому при їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою рекомендується ретельне медичне спостереження та при необхідності корекція доз. Препарати літію. Вальпроєва кислота не впливає на сироваткові концентрації літію. Фенобарбітал. Вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації фенобарбіталу (за рахунок зменшення його печінкового метаболізму), у зв'язку з чим можливий розвиток седативної дії останньої, особливо у дітей. Тому рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом перших 15 днів комбінованої терапії з негайним зниженням дози фенобарбіталу у разі розвитку седативної дії та при необхідності визначення плазмових концентрацій фенобарбіталу. Примідон. Вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації примідону з посиленням його побічних ефектів (в т.ч. седативної дії); при тривалому лікуванні ці симптоми зникають. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом, особливо на початку комбінованої терапії з корекцією дози примідону за необхідності. Фенітоїн. Вальпроєва кислота знижує загальні плазмові концентрації фенітоїну. Крім цього, вальпроєва кислота підвищує концентрацію вільної фракції фенітоїну з можливістю розвитку симптомів передозування (вальпроєва кислота витісняє фенітоїн із зв'язку з білками плазми та уповільнює його печінковий метаболізм). Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом та визначення концентрацій фенітоїну та його вільної фракції у крові. Карбамазепін. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та карбамазепіну можливе збільшення плазмової концентрації активного метаболіту карбамазепіну з ознаками передозування. Повідомлялося виникнення клінічних проявів токсичності карбамазепину, т.к. вальпроєва кислота може потенціювати токсичні ефекти карбамазепіну Рекомендується ретельне клінічне спостереження за такими пацієнтами, особливо на початку комбінованої терапії з відповідною корекцією дози карбамазепіну за необхідності. Ламотріджін. Вальпроєва кислота уповільнює метаболізм ламотриджину в печінці та збільшує T1/2 ламотриджину майже вдвічі. Ця взаємодія може призводити до збільшення токсичності ламотриджину, зокрема до розвитку тяжких шкірних реакцій, включаючи токсичний епідермальний некроліз. Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження і при необхідності корекція (зниження) дози ламотриджину. Зідовудін. Вальпроєва кислота може підвищувати плазмові концентрації зидовудину, що призводить до збільшення токсичності зидовудину, особливо гематологічних ефектів, за рахунок уповільнення його метаболізму вальпроєвою кислотою. Необхідне постійне клінічне спостереження та моніторинг лабораторних показників. Слід робити аналіз крові для виключення розвитку анемії протягом перших 2 місяців комбінованої терапії. Фелбамат. Вальпроєва кислота може знижувати середні значення кліренсу фелбамату на 16%. Оланзапін. Вальпроєва кислота може зменшувати плазмові концентрації оланзапіну. Руфінамід. Вальпроєва кислота може спричинити збільшення плазмової концентрації руфінаміду. Це збільшення залежить від концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Слід бути обережним, особливо в дітей віком, оскільки цей ефект найбільш виражений у цій популяції. Пропофол. Вальпроєва кислота може призводити до збільшення плазмових концентрацій пропофолу. Слід розглянути питання щодо зменшення дози пропофолу при його одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою. Німодипін (для прийому внутрішньо та (по екстраполяції) розчин для парентерального введення). Посилення гіпотензивного ефекту німодипіну у зв'язку з тим, що одночасне застосування німодипіну з вальпроєвою кислотою може збільшувати плазмові концентрації німодипіну на 50% (за рахунок інгібування метаболізму німодипіну вальпроєвою кислотою). Темозоломід. Одночасний прийом темозоломіду з вальпроєвою кислотою призводить до слабко вираженого, але статистично значущого зниження кліренсу темозоломіду. Вплив інших препаратів на вальпроєву кислоту Протиепілептичні препарати, здатні індукувати мікросомальні ферменти печінки (включаючи фенітоїн, примідон, фенобарбітал, карбамазепін), знижують плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. У разі комбінованої терапії дози вальпроєвої кислоти повинні коригуватися залежно від клінічної реакції та концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Концентрація метаболітів вальпроєвої кислоти у сироватці крові може бути збільшена у разі її одночасного застосування з фенітоїном або фенобарбіталом. Тому пацієнти, які отримують лікування цими двома препаратами, повинні ретельно моніторуватися щодо ознак і симптомів гіперамоніємії, т.к. деякі метаболіти вальпроєвої кислоти можуть пригнічувати ферменти карбамідного циклу (циклу сечовини). Азтреонів. Ризик розвитку судом через зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові. Необхідне клінічне спостереження, визначення плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти та можлива корекція дози протисудомного препарату під час лікування цим антибактеріальним препаратом та після його припинення. Фелбамат. При поєднанні фелбамату та вальпроєвої кислоти кліренс вальпроєвої кислоти знижується на 22–50% і, відповідно, збільшуються плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Слід контролювати плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Необхідне клінічне спостереження та контроль лабораторних показників, можлива корекція дози вальпроату під час лікування та після припинення прийому фелбамату. Карбамазепін. Можливе зменшення плазмової концентрації вальпроєвої кислоти через прискорення карбамазепіном її метаболізму у печінці. Необхідне клінічне спостереження, визначення плазмових концентрацій та можлива корекція доз обох протисудомних препаратів. Ламотріджін. Можливе підвищення концентрації ламотриджину у плазмі (через уповільнення вальпроатом метаболізму ламотриджину у печінці). Якщо потрібне одночасне застосування цих препаратів, потрібне проведення клінічного контролю. Мефлохін. Мефлохін прискорює метаболізм вальпроєвої кислоти і сам здатний викликати судоми, тому при їх одночасному застосуванні можливий розвиток епілептичного нападу. Препарати звіробою продірявленого. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та препаратів звіробою продірявленого можливе зниження протисудомної ефективності вальпроєвої кислоти. Препарати, що мають високий та сильний зв'язок з білками плазми (ацетилсаліцилова кислота). У разі одночасного застосування вальпроєвої кислоти та препаратів, що мають високий та сильний зв'язок з білками плазми (ацетилсаліцилова кислота), можливе підвищення концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти. Непрямі антикоагулянти, включаючи варфарин та інші похідні кумарину. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та непрямих антикоагулянтів потрібен ретельний контроль МНО та протромбінового індексу. Циметидин, еритроміцин. Сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти можуть збільшуватися у разі одночасного застосування циметидину або еритроміцину (внаслідок уповільнення печінкового метаболізму). Карбапенеми (паніпенем, меропенем, іміпенем). Зниження концентрацій вальпроєвої кислоти в крові при одночасному застосуванні з карбапенемами: за 2 дні спільної терапії спостерігалося 60–100% зниження концентрації вальпроєвої кислоти в крові, яке іноді поєднувалося з виникненням судом. Слід уникати одночасного застосування карбапенемів у пацієнтів з підібраною дозою вальпроєвої кислоти у зв'язку з їх здатністю швидко та інтенсивно знижувати концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Якщо не можна уникнути лікування карбапенемами, слід проводити ретельний моніторинг концентрацій вальпроєвої кислоти в крові під час лікування карбапенемами та після його відміни. ріфампіцин. Рифампіцин може знижувати концентрації вальпроєвої кислоти в крові, що призводить до втрати терапевтичної дії вальпроєвої кислоти. Тому може знадобитися збільшення дози вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні рифампіцину та після його відміни. Інгібітори протеаз. Інгібітори протеаз, такі як лопінавір, ритонавір, знижують плазмову концентрацію вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні. Колестирамін. Колестирамін може призводити до зниження плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні. Інші взаємодії З топіраматом чи ацетазоламідом. Одночасне застосування вальпроєвої кислоти та топірамату або ацетазоламіду асоціювалося з енцефалопатією та/або гіперамоніємією. Пацієнти, які приймають ці препарати одночасно з вальпроєвою кислотою, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом щодо розвитку симптомів гіперамоніємічної енцефалопатії. З кветіапін. Одночасне застосування вальпроєвої кислоти та кветіапіну може підвищувати ризик розвитку нейтропенії/лейкопенії. З естроген-прогестогенними препаратами. Вальпроєва кислота не має здатності індукувати ферменти печінки і внаслідок цього не зменшує ефективність естроген-прогестогенних препаратів у жінок, які застосовують гормональні методи контрацепції. З етанолом та іншими потенційно гепатотоксичними препаратами. При їх застосуванні одночасно з вальпроєвою кислотою можливе посилення гепатотоксичного ефекту вальпроєвої кислоти. З клоназепамом. Одночасне застосування клоназепаму з вальпроєвою кислотою може призводити в поодиноких випадках до посилення абсансного статусу. З мієлотоксичними ЛЗ. При їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою підвищується ризик пригнічення кістковомозкового кровотворення.Спосіб застосування та дозиВсередину. Даний препарат призначений тільки для дорослих та дітей старше 6 років з масою тіла понад 17 кг. Дана лікарська форма не рекомендується для дітей віком до 6 років (ризик потрапляння таблетки в дихальні шляхи при ковтанні). Депакін® ​​хроно є формою пролонгованого вивільнення діючої речовини. Пролонговане вивільнення дозволяє уникнути різких підйомів концентрації вальпроєвої кислоти в крові після прийому препарату і більш довго підтримує постійну концентрацію вальпроєвої кислоти в крові протягом доби. Таблетки пролонгованої дії Депакін® ​​хроно 300/500 мг можуть ділитись для полегшення прийому індивідуально підібраної дози. Таблетки приймають, не роздавлюючи і не розжовуючи їх. Режим дозування при епілепсії Добова доза підбирається лікарем індивідуально. Слід підбирати мінімальну ефективну для запобігання розвитку нападів епілепсії дозу (особливо під час вагітності). Добова доза повинна встановлюватися відповідно до віку та маси тіла. Рекомендовано ступінчасте (поступове) збільшення дози до досягнення мінімальної ефективної. Не було встановлено чіткого зв'язку між добовою дозою, концентрацією у плазмі та терапевтичним ефектом. Тому оптимальна доза повинна визначатися переважно за клінічною відповіддю. Визначення рівня вальпроєвої кислоти в плазмі може бути доповненням до клінічного спостереження, якщо епілепсія не піддається контролю або є підозра на розвиток побічних ефектів. Діапазон терапевтичної концентрації у крові зазвичай становить 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л). При монотерапії початкова доза зазвичай становить 5-10 мг/кг, яку потім поступово підвищують кожні 4-7 днів із розрахунку 5 мг вальпроєвої кислоти/кг до дози, необхідної для досягнення контролю над нападами епілепсії. Середні добові дози (при тривалому застосуванні): для дітей 6–14 років (маса тіла 20–30 кг) – 30 мг вальпроєвої кислоти/кг (600–1200 мг); для підлітків (маса тіла 40-60 кг) - 25 мг вальпроєвої кислоти/кг (1000-1500 мг); для дорослих та пацієнтів похилого віку (маса тіла від 60 кг і вище) – у середньому 20 мг вальпроєвої кислоти/кг (1200–2100 мг). Хоча добова доза визначається залежно від віку та маси тіла пацієнта, слід брати до уваги широкий спектр індивідуальної чутливості до вальпроату. Якщо епілепсія не піддається контролю за таких доз, їх можна збільшити під контролем стану пацієнта та концентрації вальпроєвої кислоти в крові. У деяких випадках повний терапевтичний ефект вальпроєвої кислоти проявляється не одразу, а розвивається протягом 4-6 тижнів. Тому не слід збільшувати добову дозу вище за рекомендовану середню добову раніше цього терміну. Добову дозу можна розділити на 1-2 прийоми, переважно під час їжі. Застосування в один прийом можливе за добре контрольованої епілепсії. Більшість пацієнтів, які вже приймають лікарську форму препарату Депакін® ​​непролонгованої дії, можуть бути переведені на лікарську форму цього препарату пролонгованої дії одразу або протягом кількох днів, при цьому пацієнти повинні продовжувати приймати підібрану раніше добову дозу. Для пацієнтів, які приймали раніше протиепілептичні засоби, переведення на прийом препарату Депакін® ​​хроно слід проводити поступово, досягаючи оптимальної дози приблизно протягом 2 тижнів. При цьому відразу знижується доза раніше протиепілептичного препарату, особливо фенобарбіталу. Якщо такий препарат скасовується, його відміна повинна проводитися поступово. Так як інші протиепілептичні препарати можуть оборотно індукувати мікросомальні ферменти печінки, слід протягом 4-6 тижнів після прийому останньої дози цих протиепілептичних препаратів моніторувати концентрації вальпроєвої кислоти в крові і при необхідності (у міру зменшення індукуючого метаболізму ефекту цих препаратів) знижувати добову дозу . При необхідності комбінації вальпроєвої кислоти з іншими протиепілептичними засобами слід додавати до лікування поступово. Режим дозування при маніакальних епізодах при біполярних розладах Дорослі. Добова доза підбирається лікарем індивідуально. Рекомендована початкова добова доза становить 750 мг. Крім цього, у клінічних дослідженнях початкова доза, що становила 20 мг натрію/кг вальпроату, також показала прийнятний профіль безпеки. Форми випуску з пролонгованим вивільненням можна набувати один або два рази на добу. Доза повинна збільшуватися якнайшвидше до досягнення мінімальної терапевтичної, яка викликає бажаний клінічний ефект. Середнє значення добової дози становить 1000–2000 мг вальпроату натрію. Пацієнти, які отримують добову дозу вище 45 мг/кг/добу, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Продовження лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах повинно проводитись шляхом прийому індивідуально підібраної мінімальної ефективної дози. Діти та підлітки. Ефективність та безпека застосування препарату при лікуванні маніакальних епізодів при біполярних розладах у пацієнтів віком до 18 років не оцінювалися. Застосування препарату у спеціальних груп пацієнтів Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки. Лікування препаратом Депакін® ​​хроно слід розпочинати під наглядом фахівця, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів. Лікування слід розпочинати лише в тому випадку, якщо інші види лікування неефективні або не переносяться, а при регулярному перегляді лікування слід ретельно повторно оцінювати співвідношення користі та ризику. Переважним є застосування препаратів Депакін у монотерапії та найменших ефективних дозах і, якщо можливо, у лікарських формах з пролонгованим вивільненням. Під час вагітності добова доза повинна ділитися щонайменше на 2 разові дози. Пацієнти похилого віку. Хоча пацієнти похилого віку мають зміни фармакокінетики вальпроєвої кислоти, вони мають обмежену клінічну значущість, і доза вальпроєвої кислоти у пацієнтів похилого віку повинна підбиратися відповідно до досягнення забезпечення контролю над нападами епілепсії. Ниркова недостатність та/або гіпопротеїнемія. У пацієнтів з нирковою недостатністю та/або гіпопротеїнемією слід враховувати можливість збільшення концентрації вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові та при необхідності зменшувати дозу вальпроєвої кислоти, орієнтуючись при доборі дози головним чином на клінічну картину, а не на загальний вміст вальпроєвої кислоти. у сироватці крові (вільної фракції та фракції, пов'язаної з білками плазми крові, разом), щоб уникнути можливих помилок у підборі дози.ПередозуванняСимптоми: клінічні прояви гострого масивного передозування зазвичай протікають у вигляді коми з гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання, метаболічним ацидозом, надмірним зниженням артеріального тиску та судинним колапсом/шоком. Описувалися випадки внутрішньочерепної гіпертензії, пов'язаної з набряком мозку. Наявність натрію у складі препаратів вальпроєвої кислоти при їх передозуванні може призводити до розвитку гіпернатріємії. При масивному передозуванні можливий летальний кінець, проте зазвичай прогноз при передозуванні сприятливий. Симптоми передозування можуть змінюватись, повідомлялося про розвиток судомних нападів при дуже високих плазмових концентраціях вальпроєвої кислоти. Лікування: невідкладна допомога при передозуванні в стаціонарі повинна бути наступною: промивання шлунка, яке є ефективним протягом 10-12 годин після прийому препарату. Для зменшення всмоктування вальпроєвої кислоти може бути ефективним прийом активованого вугілля, зокрема. його запровадження через назогастральний зонд. Потрібне спостереження за станом ССС та дихальної системи та підтримання ефективного діурезу. Необхідно контролювати функції печінки та підшлункової залози. При пригніченні дихання може знадобитися проведення ШВЛ. В окремих випадках успішно застосовувався налоксон. У дуже тяжких випадках масивного передозування були ефективні гемодіаліз та гемоперфузія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Депакін® ​​хроно та періодично протягом перших 6 місяців лікування, особливо у пацієнтів з групи ризику ураження печінки, слід проводити дослідження функції печінки. Як і при застосуванні більшості протиепілептичних препаратів, при застосуванні вальпроєвої кислоти можливе незначне підвищення активності печінкових ферментів, особливо на початку лікування, яке протікає без клінічних проявів і є тимчасовим. У цих пацієнтів необхідне проведення більш детального дослідження біологічних показників, включаючи протромбіновий індекс, і може знадобитися корекція дози препарату, а при необхідності повторне клінічне та лабораторне обстеження. Перед початком терапії або хірургічним втручанням, а також при спонтанному виникненні підшкірних гематом або кровотеч рекомендується провести визначення часу кровотечі, кількості формених елементів у периферичній крові, включаючи тромбоцити. Тяжке ураження печінки Сприятливі фактори. Існували окремі повідомлення про розвиток тяжких уражень печінки, іноді зі смертельним результатом. Клінічний досвід показує, що до групи ризику входять пацієнти, які одночасно приймають кілька протиепілептичних препаратів; грудні діти та діти молодші за трирічний вік з важкими судомними нападами, особливо на тлі ураження головного мозку, затримки розумового розвитку та/або вроджених метаболічних або дегенеративних захворювань; пацієнти, що одночасно приймають саліцилати (т.к. саліцилати метаболізуються тим же метаболічним шляхом, що і вальпроєва кислота). Після 3-річного віку ризик ураження печінки значно знижується та прогресивно зменшується у міру збільшення віку пацієнта. У більшості випадків таке ураження печінки виникало протягом перших 6 місяців лікування, найчастіше між 2-й та 12-й тижнів лікування і зазвичай при застосуванні вальпроєвої кислоти у складі комбінованої протиепілептичної терапії. Симптоми, підозрілі на ураження печінки. Для ранньої діагностики ураження печінки обов'язковим є клінічне спостереження за пацієнтами. Зокрема, слід звернути увагу на появу наступних симптомів, які можуть передувати виникненню жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику (див. вище): неспецифічні симптоми, що особливо раптово розпочалися, такі як астенія, анорексія, летаргія, сонливість, які іноді супроводжуються багаторазовим блюванням і болями в животі; відновлення судомних нападів у пацієнтів з епілепсією Слід попереджати пацієнтів або членів їх сімей (при застосуванні препарату дітьми) про те, що вони повинні негайно повідомити про виникнення будь-якого з цих симптомів лікарю. Пацієнтам слід негайно провести клінічне обстеження та лабораторне дослідження показників функції печінки. Виявлення. Визначення функціональних проб печінки слід проводити перед початком лікування та потім періодично протягом перших 6 місяців лікування. Серед звичайних досліджень найбільш інформативними є дослідження, що відображають стан білково-синтетичної функції печінки, особливо визначення протромбінового індексу. Підтвердження відхилення від норми протромбінового індексу у бік його зниження, особливо у поєднанні з відхиленнями від норми інших лабораторних показників (значне зниження вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності печінкових трансаміназ), а також поява інших симптомів, печінки (див. вище), вимагає припинення застосування препарату Депакін хроно. З метою обережності у випадку, якщо пацієнти приймали одночасно саліцилати,їх прийом може бути також припинено. панкреатит. Є зареєстровані рідкісні випадки важких форм панкреатиту у дітей та дорослих, які розвивалися незалежно від віку та тривалості лікування. Спостерігалися кілька випадків геморагічного панкреатиту із швидким прогресуванням захворювання від перших симптомів до смертельного результату. Діти перебувають у групі підвищеного ризику розвитку панкреатиту, зі збільшенням віку дитини цей ризик зменшується. Факторами ризику розвитку панкреатиту можуть бути тяжкі судоми, неврологічні порушення або протисудомна терапія. Печінкова недостатність, що поєднується з панкреатитом, збільшує ризик смерті. Пацієнти, у яких виникають сильні болі у животі, нудота, блювання та/або анорексія, повинні бути негайно обстежені. У разі підтвердження діагнозу панкреатиту, зокрема при підвищеній активності ферментів підшлункової залози в крові, застосування вальпроєвої кислоти має бути припинено, і розпочато відповідне лікування. Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки Попередження для пацієнток жіночої статі. У разі настання вагітності препарати вальпроєвої кислоти можуть завдати серйозної шкоди майбутній дитині. Завжди необхідно застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування. Якщо жінка планує вагітність або завагітніла, негайно слід повідомити про це свого лікаря. Препарат Депакін® ​​хроно не слід застосовувати у дітей та підлітків жіночої статі, жінок з дітородним потенціалом та вагітних жінок, за винятком випадків, коли альтернативні види лікування неефективні або не переносяться. Це обмеження пов'язане з високим ризиком тератогенної дії та порушень психічного та фізичного розвитку у дітей, які внутрішньоутробно були піддані впливу вальпроєвої кислоти. Слід ретельно переоцінювати ставлення користь/ризик у таких випадках: під час регулярного перегляду лікування, при досягненні дівчинкою статевої зрілості та терміново у разі планування або настання вагітності у жінки, яка приймає вальпроєву кислоту. Під час лікування вальпроєвою кислотою жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати надійні методи контрацепції та бути поінформовані про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® ​​хроно під час вагітності. Для допомоги у розумінні пацієнткою цих ризиків лікар, який призначає їй вальпроєву кислоту, повинен надати пацієнтці всебічну інформацію про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® ​​хроно під час вагітності. Зокрема, лікар, який призначає вальпроєву кислоту, повинен переконатися, що пацієнтка розуміє: природу та величину ризиків при застосуванні вальпроєвої кислоти під час вагітності, зокрема тератогенної дії, а також порушень психічного та фізичного розвитку дитини; необхідність використання ефективної контрацепції; необхідність регулярного перегляду лікування; необхідність термінової консультації зі своїм лікарем, якщо вона підозрює, що завагітніла, або передбачає можливість настання вагітності. Жінку, яка планує вагітність, слід обов'язково спробувати, якщо це можливо, перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття. Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування. Суїцидальні думки та спроби Повідомлялося про виникнення суїцидальних думок та спроб у пацієнтів, які приймають протиепілептичні препарати за деякими показаннями. Мета аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів також показав збільшення ризику суїцидальних думок та спроб на 0,19% у всіх пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати (в т.ч. збільшення цього ризику на 0,24% у пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати з приводу епілепсії), у порівнянні з їх частотою у пацієнтів, які приймали плацебо. Механізм цього ефекту невідомий. Тому пацієнтів, які приймають препарат Депакін® ​​хроно, слід постійно контролювати на предмет суїцидальних думок та спроб, а у разі їх виникнення проводити відповідне лікування.Пацієнтам та особам, що доглядають за ними, рекомендується при появі у пацієнта суїцидальних думок або спроб негайно звернутися до лікаря. Карбапенеми Одночасне застосування карбапенемів не рекомендується. Пацієнти із встановленими мітохондріальними захворюваннями чи підозрою на них. Вальпроєва кислота може ініціювати або обтяжувати прояви наявних у пацієнта мітохондріальних захворювань, що викликаються мутаціями мітохондріальної ДНК, а також ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент POLG. Зокрема, у пацієнтів з уродженими нейрометаболічними синдромами, що викликаються мутаціями гена, що кодує POLG; наприклад, у пацієнтів із синдромом Альперса-Хуттенлохера із застосуванням вальпроєвої кислоти асоціювалася вища частота розвитку гострої печінкової недостатності та пов'язаних з ураженням печінки смертельних наслідків. Захворювання, зумовлені дефектами POLG, можуть бути запідозрені у пацієнтів із сімейним анамнезом таких захворювань або симптомами, підозрілими на їх наявність, включаючи незрозумілу енцефалопатію,рефрактерну епілепсію (фокальну, міоклонічну), епілептичний статус, затримку психічного та фізичного розвитку, психомоторну регресію, аксональну сенсомоторну нейропатію, міопатію, мозочкову атаксію, офтальмоплегію або ускладнену мігрень із зоровою (потиличною) аурою. Відповідно до сучасної клінічної практики для діагностики таких захворювань слід провести тестування на мутації гена POLG. Парадоксальне збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, при прийомі вальпроєвої кислоти у деяких пацієнтів спостерігалося замість поліпшення оборотне збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом. У разі обтяження судом пацієнтам слід негайно проконсультуватися з лікарем. Діти (інформація відноситься до лікарських форм препарату Депакін, які можуть прийматися дітьми молодше 3-річного віку) У дітей молодше 3-річного віку, у разі необхідності застосування препарату, рекомендується монотерапія у рекомендованій для дітей лікарській формі. При цьому перед початком лікування слід зважувати співвідношення потенційної користі від застосування вальпроєвої кислоти та ризику ураження печінки та розвитку панкреатиту при її застосуванні. У дітей віком до 3 років слід уникати одночасного застосування вальпроєвої кислоти та саліцилатів у зв'язку з ризиком токсичного впливу на печінку. Ниркова недостатність Може знадобитися зниження дози вальпроєвої кислоти через підвищення концентрації її вільної фракції у сироватці крові. У разі неможливості моніторування плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти дозу препарату слід коригувати на підставі клінічного спостереження за пацієнтом. Ферментна недостатність карбамідного циклу (цикл сечовини) При підозрі на ферментну недостатність карбамідного циклу застосування вальпроєвої кислоти протипоказане. У таких пацієнтів було описано кілька випадків гіперамоніємії зі ступором або комою. У цих випадках дослідження метаболізму слід проводити до початку лікування вальпроєвою кислотою. У дітей з незрозумілими шлунково-кишковими симптомами (анорексія, блювота, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, затримкою розумового розвитку або при сімейному анамнезі загибелі новонародженого або дитини до початку лікування вальпроєвою кислотою повинні бути проведені дослідження метаболізму, зокрема визначення присутності аміаку та його сполук у крові) натще і після їди. Пацієнти із системним червоним вовчаком Хоча показано, що в процесі лікування препаратом Депакін® ​​хроно порушення функцій імунної системи зустрічаються виключно рідко, потенційну користь від його застосування необхідно порівняти з потенційним ризиком при застосуванні препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком. Збільшення маси тіла Пацієнтів слід попередити про ризик підвищення маси тіла на початку лікування, і необхідність вжити заходів, переважно призначення дієти для зведення цього явища до мінімуму. Пацієнти з цукровим діабетом Враховуючи можливість несприятливого впливу вальпроєвої кислоти на підшлункову залозу, при застосуванні препарату у пацієнтів із цукровим діабетом слід ретельно моніторувати концентрацію глюкози у крові. При дослідженні сечі на наявність кетонових тіл у пацієнтів з цукровим діабетом можливе отримання неправдивих результатів, т.к. вальпроєва кислота виводиться нирками, частково як кетонових тіл. Пацієнти, інфіковані вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) У дослідженнях in vitro було встановлено, що вальпроєва кислота стимулює реплікацію ВІЛ за певних експериментальних умов. Клінічне значення цього факту, якщо є, невідомо. Крім цього, не встановлено значення цих даних, отриманих у дослідженнях in vitro, для пацієнтів, які отримують максимальну супресивну протиретровірусну терапію. Однак ці дані слід враховувати при інтерпретації результатів постійного моніторингу вірусного навантаження у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймають вальпроєву кислоту. Пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II Пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II повинні бути попереджені про високий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти. Етанол Під час лікування вальпроєвою кислотою не рекомендується вживання етанолу. Інші особливі вказівки Інертна матриця препарату Депакін® ​​хроно (препарату пролонгованого вивільнення) у зв'язку з природою його допоміжних речовин не абсорбується із ШКТ; після вивільнення активних речовин інертна матриця виводиться із каловими масами. У 1 табл. препарату Депакін хроно 300 мг міститься 1,2 ммоль (27,6 мг) натрію; препарату Депакін® ​​хроно 500 мг – 2 ммоль (46,1 мг) натрію. Це необхідно брати до уваги у пацієнтів, які дотримуються суворої дієти з низьким вмістом натрію. Вплив на здатність керувати автомобілем або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку сонливості, особливо у разі комбінованої протисудомної терапії або при поєднанні препарату Депакін® ​​хроно з бензодіазепінами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: вальпроат натрію – 333 мг; вальпроєва кислота – 145 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний - 4 мг; метилгідроксипропілцелюлоза 4000 мПа · с (гіпромелоза) - 176 мг; етилцелюлоза (20 мПа · с) - 12 мг; сахаринат натрію – 10 мг; кремнію діоксид колоїдний гідратований - 50 мг; метилгідроксипропілцелюлоза 6 мПа·с (гіпромелоза) - 7,2 мг; 30% дисперсія поліакрилату – 24 мг; макрогол 6000 - 7,2 мг; тальк – 7,2 мг; титану діоксид – 1,2 мг. За 30 табл. у поліпропіленовому флаконі, що закривається ПЕ-пробкою, з вологопоглиначем. 1 фл. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, вкриті оболонкою, майже білого кольору, з ризиком з обох боків.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний, протисудомний, нормотимічний.ФармакокінетикаАбсорбція Біодоступність вальпроату натрію та вальпроєвої кислоти при внутрішньому прийомі близька до 100%. При прийомі препарату Депакін® ​​хроно 500 мг у дозі 1000 мг на добу Cmin у плазмі становить (44,7±9,8) мкг/мл, а Cmax у плазмі – (81,6±15,8) мкг/мл. Tmax становить 6,58±2,23 год. Css досягається протягом 3-4 днів регулярного прийому препарату. Середній терапевтичний діапазон сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти становить 50-100 мг/л. При обґрунтованій необхідності досягнення вищих концентрацій у плазмі слід ретельно зважувати співвідношення очікуваної користі та ризику виникнення побічних ефектів, особливо дозозалежних, т.к. при концентраціях понад 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів до розвитку інтоксикації. При плазмовій концентрації понад 150 мг/л потрібне зниження дози препарату. Розподіл Vd залежить від віку та зазвичай становить 0,13–0,23 л/кг або у людей молодого віку – 0,13–0,19 л/кг. Зв'язок з білками плазми (переважно з альбуміном) високий (90-95%), дозозалежний і насичуваний. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю зв'язок з білками плазми зменшується. При тяжкій нирковій недостатності концентрація вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти може підвищуватися до 8,5-20%. При гіпопротеїнемії загальна концентрація вальпроєвої кислоти (вільна + пов'язана з білками плазми крові фракції) може не змінюватися, але може і знижуватися через збільшення метаболізму вільної (не пов'язаної з білками плазми крові) фракції вальпроєвої кислоти. Вальпроєва кислота проникає в цереброспінальну рідину та головний мозок. Концентрація вальпроєвої кислоти у лікворі становить 10% від відповідної концентрації у сироватці крові. Вальпроєва кислота проникає в грудне молоко матерів-годувальниць. У стані досягнення Css вальпроєвої кислоти у сироватці крові її концентрація у грудному молоці становить від 1 до 10% від її концентрації у сироватці крові. Метаболізм Метаболізм здійснюється в печінці шляхом глюкуронування, а також бета-, омега-і омега1-окислення. Виявлено більше 20 метаболітів, метаболіти після омега-окислення мають гепатотоксичну дію. Вальпроєва кислота не має індукувального ефекту на ферменти, що входять до метаболічної системи цитохрому Р450: на відміну від більшості інших протиепілептичних препаратів, вальпроєва кислота не впливає на ступінь як власного метаболізму, так і метаболізму інших речовин, таких як естрогени, прогестогени та непрямі. Виведення Вальпроєва кислота переважно виводиться нирками після кон'югації з глюкуроновою кислотою та бета-окисленням. Менш 5% вальпроєвої кислоти виводиться нирками у незміненому вигляді. Плазмовий кліренс вальпроєвої кислоти у пацієнтів з епілепсією становить 12,7 мл/хв. T1/2 становить 15-17 год. При комбінації з протиепілептичними препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, плазмовий кліренс вальпроєвої кислоти збільшується, а T1/2 зменшується, ступінь їхньої зміни залежить від ступеня індукції мікросомальних ферментів печінки іншими протиепілептичними препаратами. Значення T1/2 у дітей старше 2-місячного віку близькі до таких у дорослих. У пацієнтів із захворюваннями печінки T1/2 вальпроєвої кислоти збільшується. При передозуванні спостерігалося збільшення T1/2 до 30 год. Гемодіалізу піддається лише вільна фракція вальпроєвої кислоти у крові (10%). Особливості фармакокінетики при вагітності При збільшенні Vd вальпроєвої кислоти у III триместрі вагітності збільшується її нирковий та печінковий кліренс. При цьому, незважаючи на прийом препарату у постійній дозі, можливе зниження сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти. Крім цього, при вагітності може змінюватися зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми, що може призводити до збільшення вмісту у сироватці крові вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти. Порівняно з формою, покритою кишковорозчинною оболонкою, форма пролонгованої дії в еквівалентних дозах характеризується таким: відсутністю часу затримки всмоктування після прийому; продовженою абсорбцією; ідентичною біодоступністю; меншим значенням Cmax (зниження Cmax приблизно на 25%), але з стабільнішою фазою плато від 4 до 14 год після прийому; більш лінійною кореляцією між дозою та концентрацією препарату в плазмі.ФармакодинамікаПротиепілептичний препарат, що має центральну міорелаксуючу та седативну дію. Виявляє протиепілептичну активність при різних типах епілепсії. Основний механізм його дії, мабуть, пов'язаний з впливом вальпроєвої кислоти на ГАМКергічну систему: підвищення вмісту ГАМК у ЦНС та активування ГАМКергічної передачі.Показання до застосуванняДорослі лікування генералізованих епілептичних нападів: клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні; синдром Леннокса-Гасто (в монотерапії або комбінації з іншими протиепілептичними засобами); лікування парціальних епілептичних нападів: парціальні напади з вторинною генералізацією або без неї (у монотерапії чи комбінації з іншими протиепілептичними засобами); лікування та профілактика біполярних афективних розладів. Діти лікування генералізованих епілептичних нападів: клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні; синдром Леннокса-Гасто (в монотерапії або комбінації з іншими протиепілептичними засобами); лікування парціальних епілептичних нападів: парціальні напади з вторинною генералізацією або без неї (у монотерапії або комбінації з іншими протиепілептичними засобами).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до вальпроату натрію, вальпроєвої кислоти, вальпроату семінарію, вальпроміду або будь-якого з компонентів лікарського препарату; гострий гепатит; хронічний гепатит; тяжкі захворювання печінки (особливо лікарський гепатит) в анамнезі у пацієнта та його близьких кровних родичів; тяжкі ураження печінки з летальним кінцем при застосуванні вальпроєвої кислоти у близьких кровних родичів пацієнта; тяжкі порушення функції печінки або підшлункової залози; печінкова порфірія; встановлені мітохондріальні захворювання, спричинені мутаціями ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент γ-полімеразу (POLG), наприклад синдром Альперса-Хуттенлохера та підозру на захворювання, зумовлені дефектами (POLG), у дітей молодше 2-річного віку (ставиться до застосування лікарських форм препарату ®, призначені для прийому дітьми); комбінація з мефлохіном; комбінація з препаратами звіробою продірявленого; дитячий вік до 6 років (ризик влучення таблетки в дихальні шляхи при ковтанні). З обережністю: захворювання печінки та підшлункової залози в анамнезі; вагітність; уроджені ферментопатії; пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія); ниркова недостатність (потрібна корекція доз); гіпопротеїнемія; пацієнти, які приймають кілька протисудомних препаратів (через підвищений ризик ураження печінки); одночасний прийом препаратів, що провокують судомні напади або знижують поріг судомної готовності, таких як трициклічні антидепресанти, СІЗЗС, похідні фенотіазину, похідні бутирофенону, хлорохін, бупропіон, трамадол (ризик провокування судомних нападів); одночасний прийом нейролептиків, інгібіторів МАО, антидепресантів, бензодіазепінів (можливість потенціювання їх ефектів); одночасний прийом фенобарбіталу, примідону, фенітоїну, ламотриджину, зидовудину,фелбамату, оланзапіну, пропофолу, азтреонаму, ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіар, зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавір, ритонавір), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавір, ритонавір), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавір, ритонавір), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними взаємодіями на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавір, ритонавір), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними взаємодіями на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними взаємодіями на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними взаємодіями на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти), топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).наявна недостатність карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).Вагітність та лактаціяПрепарат Депакін® ​​хроно не повинен застосовуватися у дітей та підлітків жіночої статі, жінок дітородного віку та вагітних жінок, за винятком випадків, коли інші методи лікування є неефективними або не переносяться пацієнткою. Слід докласти всіх зусиль для того, щоб перевести пацієнтку, яка планує вагітність, до зачаття на відповідне альтернативне лікування, якщо це можливо. Ризик, пов'язаний із розвитком епілептичних нападів під час вагітності. Під час вагітності розвиток генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападів, епілептичного статусу з розвитком гіпоксії можуть становити особливий ризик як для матері, так і для плода у зв'язку з можливістю смерті. Ризик, пов'язаний із застосуванням препарату Депакін® ​​хроно під час вагітності. Експериментальні дослідження репродуктивної токсичності, проведені на мишах, щурах та кроликах, продемонстрували наявність у вальпроєвої кислоти тератогенної дії. Вроджені вади розвитку. Наявні клінічні дані продемонстрували більшу частоту виникнення малих і тяжких вад розвитку, зокрема вроджених дефектів нервової трубки, черепно-лицьових деформацій, вад розвитку кінцівок і ССС, гіпоспадії, а також множинних вад розвитку, що зачіпають різні системи органів, у дітей, які народилися у дітей. , які приймали під час вагітності вальпроєву кислоту, у порівнянні з їх частотою при прийомі під час вагітності інших протиепілептичних препаратів. Так, ризик виникнення вроджених вад розвитку у дітей, що народилися у матерів з епілепсією, які отримували монотерапію вальпроєвою кислотою під час вагітності, був приблизно 1,5; 2,3; 2,3 та 3,7 рази вище порівняно з монотерапією фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом та ламотриджином відповідно. Дані метааналізу, що включав регістрові та когортні дослідження, показали, що частота виникнення вроджених вад розвитку у дітей, народжених матерями з епілепсією, які отримували під час вагітності монотерапію вальпроєвою кислотою, становила 10,73% (95% ДІ: 8,16–13, 29). Цей ризик є більшим, ніж ризик виникнення тяжких вроджених вад розвитку у загальній популяції, що становив 2–3%. Цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Порушення психічного та фізичного розвитку. Показано, що внутрішньоутробна дія вальпроєвої кислоти може мати небажані ефекти на психічний та фізичний розвиток дітей, які зазнали такої дії. Очевидно, цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Точний гестаційний період для ризику цих ефектів не встановлений, і ризик не виключений протягом всієї вагітності. Дослідження дітей дошкільного віку, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, показали, що до 30-40% таких дітей мали затримку раннього розвитку (в т.ч. затримка оволодіння навичками ходьби та мовного розвитку), а також нижчі інтелектуальні здібності,погані мовні навички (власна мова та розуміння мови) та проблеми з пам'яттю. Коефіцієнт розумового розвитку (індекс IQ), визначений у дітей віком 6 років з анамнезом внутрішньоутробного впливу вальпроату, був у середньому на 7-10 пунктів нижче, ніж у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інших протиепілептичних препаратів. Хоча не можна виключити роль інших факторів, здатних небажано вплинути на інтелектуальний розвиток дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, очевидно, що у таких дітей ризик інтелектуальних порушень може бути незалежним від індексу IQ матері. Дані щодо довгострокових результатів є обмеженими. Є дані, що свідчать на користь того, що діти, що піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, мають підвищений ризик розвитку спектра аутичних розладів (приблизно 3-кратне збільшення ризику),включаючи дитячий аутизм (приблизно 5-кратне збільшення ризику). Обмежені дані свідчать на користь того, що у дітей, які піддавалися внутрішньоутробно впливу вальпроєвої кислоти, є велика ймовірність розвитку синдрому дефіциту уваги/гіперактивності. Монотерапія вальпроєвою кислотою і комбінована терапія з включенням вальпроєвої кислоти асоціюються з несприятливим результатом вагітності, але, за наявними даними, комбінована протиепілептична терапія, що включає вальпроєву кислоту, асоціюється з більш високим ризиком несприятливого результату вагітності в порівнянні з монотерапією. розвитку порушень у плода менше при застосуванні вальпроєвої кислоти у монотерапії). Факторами ризику виникнення вад розвитку плода є доза більше 1000 мг на добу (проте менша доза не виключає цього ризику) та поєднання вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами. У зв'язку з вищевикладеним препарат Депакин® хроно не повинен застосовуватися при вагітності та у жінок з дітородним потенціалом без крайньої необхідності, тобто. його застосування можливе лише в ситуаціях, коли інші протиепілептичні препарати є неефективними або пацієнтка їх не переносить. Питання про необхідність застосування препарату Депакін® ​​хроно або можливість відмови від його застосування має вирішуватися до початку застосування препарату або переглядатися у випадку, якщо жінка, яка приймає препарат Депакін® ​​хроно, планує вагітність. Жінки повинні бути поінформовані про необхідність планування вагітності та контролю за її перебігом. Жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування препаратом Депакін хроно. Жінки з дітородним потенціалом повинні бути поінформовані про ризики та користь від застосування вальпроєвої кислоти під час вагітності. Якщо жінка планує вагітність або у неї діагностована вагітність, слід провести переоцінку необхідності лікування вальпроєвою кислотою в залежності від показань (див. нижче): при показанні біполярного розладу слід розглянути питання про припинення лікування вальпроєвою кислотою; при показанні епілепсія питання про продовження лікування вальпроєвою кислотою або її скасування вирішується після переоцінки співвідношення користі та ризику. Якщо після переоцінки співвідношення користі та ризику лікування препаратом Депакін® ​​хроно все-таки має бути продовжено під час вагітності, то рекомендується застосовувати його у мінімальній ефективній добовій дозі, розділеній на кілька прийомів. Слід зазначити, що при вагітності кращим є застосування лікарських форм препарату пролонгованого вивільнення. По можливості, ще до настання вагітності додатково слід розпочати прийом фолієвої кислоти (доза 5 мг/сут), т.к. фолієва кислота може зменшувати ризик виникнення вад розвитку нервової трубки. Однак дані, що є в даний час, не підтверджують її профілактичну дію щодо вроджених вад розвитку, що виникають під впливом вальпроєвої кислоти. Слід проводити постійну (в т.ч. і в III триместрі вагітності) спеціальну пренатальну діагностику для виявлення можливих вад формування нервової трубки або інших вад розвитку плода, що включає докладне УЗД. Перед пологами. До пологів матері слід провести коагуляційні тести, зокрема визначення кількості тромбоцитів, концентрації фібриногену і часу згортання (АЧТВ). Ризик для немовлят. Повідомлялося про поодинокі випадки геморагічного синдрому у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. Цей геморагічний синдром пов'язаний з тромбоцитопенією, гіпофібриногенемією та/або зниженням вмісту інших факторів згортання крові. Також повідомлялося про розвиток афібриногенемії, яка могла призводити до смертельного результату. Цей геморагічний синдром слід відрізняти від дефіциту вітаміну К, який викликається фенобарбіталом та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Тому у новонароджених, чиї матері отримували лікування препаратами вальпроєвої кислоти під час вагітності, слід обов'язково проводити коагуляційні тести (визначати кількість тромбоцитів у периферичній крові, плазмову концентрацію фібриногену, фактори зсідання крові та коагулограму). Повідомлялося про випадки гіпоглікемії у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час ІІІ триместру вагітності. Повідомлялося про випадки розвитку гіпотиреозу у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. У новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту в останньому триместрі вагітності, може виникати синдром відміни (зокрема поява ажитації, дратівливості, гіперрефлексії, тремтіння, гіперкінезії, порушень м'язового тонусу, тремору, судом та ускладнень при вигодовуванні). Фертильність У зв'язку з можливістю розвитку дисменореї, аменореї, полікістозних яєчників, збільшення концентрації тестостерону у крові можливе зниження фертильності у жінок. У чоловіків вальпроєва кислота може зменшувати рухливість сперматозоїдів та порушувати фертильність. Встановлено, що ці порушення фертильності є оборотними після припинення лікування. Період грудного вигодовування. Екскреція вальпроєвої кислоти у грудне молоко низька, концентрація у молоці становить 1–10% від її концентрації у сироватці крові. Є обмежені клінічні дані щодо застосування вальпроєвої кислоти при грудному вигодовуванні, тому застосування препарату в цей період не рекомендується. Виходячи з даних літератури та невеликого клінічного досвіду, можна розглянути питання про грудне вигодовування при монотерапії препаратом Депакін® ​​хроно, але при цьому слід брати до уваги профіль побічних ефектів препарату, особливо гематологічні порушення.Побічна діяДля визначення частоти розвитку небажаних реакцій (HP) використовується класифікація ВООЗ: дуже часто ≥10%; часто ≥1 та Вроджені, спадкові та генетичні порушення: тератогенний ризик. З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія, тромбоцитопенія; нечасто - панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. Лейкопенія та панцитопенія можуть бути як з депресією кісткового мозку, так і без неї. Після відміни препарату картина крові повертається до норми; рідко – порушення кістковомозкового кровотворення, включаючи ізольовану аплазію/гіпоплазію еритроцитів, агранулоцитоз, макроцитарну анемію, макроцитоз; зниження вмісту факторів зсідання крові (як мінімум одного), відхилення від норми показників згортання крові (таких як збільшення ПВ, АЧТВ, тромбінового часу, МНО). Поява спонтанних екхімозів та кровотеч свідчить про необхідність відміни препарату та проведення обстеження. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – дефіцит біотину/недостатність біотинідази. З боку нервової системи: дуже часто – тремор; часто - екстрапірамідні розлади, ступор, сонливість, судоми, порушення пам'яті, головний біль, ністагм; запаморочення (при внутрішньовенному введенні запаморочення може виникати протягом декількох хвилин і проходити спонтанно протягом декількох хвилин); нечасто - кома *, енцефалопатія *, летаргія *, оборотний паркінсонізм, атаксія, парестезія, обтяження судом; рідко - оборотна деменція, що поєднується з оборотною атрофією головного мозку, когнітивні розлади; частота невідома – седація. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто — оборотна та необоротна глухота. З боку органу зору: частота невідома – диплопія. З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто – плевральний випіт. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - блювання, зміни ясен (головним чином гіперплазія ясен), стоматит, біль в епігастрії, діарея, які часто виникають у деяких пацієнтів на початку лікування, але, як правило, зникають через кілька днів і не вимагають припинення терапії (часті реакції з боку травної системи можна знизити, приймаючи препарат під час або після їди); нечасто – панкреатит, іноді – з летальним кінцем (розвиток панкреатиту можливий протягом перших 6 місяців лікування; у разі виникнення гострого болю в животі необхідно контролювати активність сироваткової амілази; частота невідома – спазми в животі, анорексія, підвищення апетиту. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – ниркова недостатність; рідко – енурез, тубулоінтерстиціальний нефрит, оборотний синдром Фанконі (комплекс біохімічних та клінічних проявів ураження проксимальних ниркових канальців з порушенням канальцевої реабсорбції фосфату, глюкози, амінокислот та бікарбонату), механізм розвитку якого поки що не зрозумілий. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – реакції гіперчутливості, наприклад кропив'янка, свербіж; минуще (оборотне) та/або дозозалежне патологічне випадання волосся (алопеція), включаючи адрогенну алопецію на тлі гіперандрогенії, полікістозу яєчників (див. нижче З боку статевих органів і молочних залоз і З боку ендокринної системи), а також алопецію на тлі розвиненого гіпотире (див. нижче З боку ендокринної системи, З боку нігтів та нігтьового ложа); нечасто - ангіоневротичний набряк, висипання, порушення з боку волосся (такі як порушення нормальної структури волосся, зміна кольору волосся, ненормальний ріст волосся (зникнення хвилястості та кучерявості волосся або навпаки - поява кучерявості волосся у осіб з спочатку прямим волоссям); рідко - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона,мультиформна еритема, синдром лікарського висипу з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – зменшення МПКТ, остеопенію, остеопороз та переломи у пацієнтів, які тривало приймають препарати Депакін®. Механізм впливу препаратів Депакін на метаболізм кісткової тканини не встановлений; рідко - системний червоний вовчак, рабдоміоліз. З боку ендокринної системи: нечасто – синдром неадекватної секреції АДГ, гіперандрогенія (гірсутизм, вірилізація, акне, алопеція за чоловічим типом та/або підвищення концентрації андрогенів у крові); рідко – гіпотиреоз. З боку обміну речовин і харчування: часто - гіпонатріємія, збільшення маси тіла (треба ретельно моніторувати збільшення маси тіла, тому що збільшення маси тіла є фактором, що сприяє розвитку синдрому полікістозних яєчників); рідко — гіперамоніємія (можуть виникати випадки ізольованої та помірної гіперамоніємії без зміни показників функції печінки, які не вимагають припинення лікування. Також повідомлялося про виникнення гіперамомонії, що супроводжується появою неврологічної симптоматики (наприклад розвиток енцефалопатії, блювання, прийому вальпроєвої кислоти та проведення додаткового обстеження, ожиріння. Доброякісні, злоякісні та невизначені пухлини (включаючи кісти та поліпи): рідко – мієлодиспластичні синдроми. З боку судин: часто - кровотечі та крововиливу; нечасто – васкуліт. Загальні розлади та зміни в місці введення: нечасто – гіпотермія, легкі периферичні набряки. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – ураження печінки: відхилення від норми показників функціонального стану печінки, такі як зниження протромбінового індексу, особливо у поєднанні зі значним зниженням вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності печінкових трансназ; печінкова недостатність, у виняткових випадках - зі смертельним наслідком; необхідний контроль пацієнтів щодо можливих порушень функції печінки. З боку статевих органів та молочних залоз: часто – дисменорея; нечасто – аменорея; рідко – чоловіче безпліддя, полікістоз яєчників; частота невідома – нерегулярні менструації, збільшення молочних залоз, галакторея. Порушення психіки: часто - стан сплутаності свідомості, галюцинації, агресивність, ажитація, порушення уваги; депресія (при комбінуванні вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами); рідко - поведінкові розлади, психомоторна гіперактивність, порушення здатності до навчання; депресія (при монотерапії вальпроєвою кислотою). *Ступор і летаргія іноді призводили до минущої коми/енцефалопатії і були або ізольованими, або поєднувалися з почастішанням судомних нападів на фоні лікування, а також зменшувалися при відміні препарату або при зменшенні його дози. Більшість подібних випадків була описана на тлі комбінованої терапії, особливо при одночасному застосуванні фенобарбіталу або топірамату, або після різкого збільшення дози вальпроєвої кислоти. ** Небажані реакції, що в основному спостерігалися у пацієнтів дитячого віку.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив вальпроєвої кислоти на інші препарати Нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти, бензодіазепіни. Вальпроєва кислота може потенціювати дію інших психотропних препаратів, таких як нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти та бензодіазепіни; тому при їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою рекомендується ретельне медичне спостереження та при необхідності корекція доз. Препарати літію. Вальпроєва кислота не впливає на сироваткові концентрації літію. Фенобарбітал. Вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації фенобарбіталу (за рахунок зменшення його печінкового метаболізму), у зв'язку з чим можливий розвиток седативної дії останньої, особливо у дітей. Тому рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом перших 15 днів комбінованої терапії з негайним зниженням дози фенобарбіталу у разі розвитку седативної дії та при необхідності визначення плазмових концентрацій фенобарбіталу. Примідон. Вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації примідону з посиленням його побічних ефектів (в т.ч. седативної дії); при тривалому лікуванні ці симптоми зникають. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом, особливо на початку комбінованої терапії з корекцією дози примідону за необхідності. Фенітоїн. Вальпроєва кислота знижує загальні плазмові концентрації фенітоїну. Крім цього, вальпроєва кислота підвищує концентрацію вільної фракції фенітоїну з можливістю розвитку симптомів передозування (вальпроєва кислота витісняє фенітоїн із зв'язку з білками плазми та уповільнює його печінковий метаболізм). Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом та визначення концентрацій фенітоїну та його вільної фракції у крові. Карбамазепін. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та карбамазепіну можливе збільшення плазмової концентрації активного метаболіту карбамазепіну з ознаками передозування. Повідомлялося виникнення клінічних проявів токсичності карбамазепину, т.к. вальпроєва кислота може потенціювати токсичні ефекти карбамазепіну Рекомендується ретельне клінічне спостереження за такими пацієнтами, особливо на початку комбінованої терапії з відповідною корекцією дози карбамазепіну за необхідності. Ламотріджін. Вальпроєва кислота уповільнює метаболізм ламотриджину в печінці та збільшує T1/2 ламотриджину майже вдвічі. Ця взаємодія може призводити до збільшення токсичності ламотриджину, зокрема до розвитку тяжких шкірних реакцій, включаючи токсичний епідермальний некроліз. Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження і при необхідності корекція (зниження) дози ламотриджину. Зідовудін. Вальпроєва кислота може підвищувати плазмові концентрації зидовудину, що призводить до збільшення токсичності зидовудину, особливо гематологічних ефектів, за рахунок уповільнення його метаболізму вальпроєвою кислотою. Необхідне постійне клінічне спостереження та моніторинг лабораторних показників. Слід робити аналіз крові для виключення розвитку анемії протягом перших 2 місяців комбінованої терапії. Фелбамат. Вальпроєва кислота може знижувати середні значення кліренсу фелбамату на 16%. Оланзапін. Вальпроєва кислота може зменшувати плазмові концентрації оланзапіну. Руфінамід. Вальпроєва кислота може спричинити збільшення плазмової концентрації руфінаміду. Це збільшення залежить від концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Слід бути обережним, особливо в дітей віком, оскільки цей ефект найбільш виражений у цій популяції. Пропофол. Вальпроєва кислота може призводити до збільшення плазмових концентрацій пропофолу. Слід розглянути питання щодо зменшення дози пропофолу при його одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою. Німодипін (для прийому внутрішньо та (по екстраполяції) розчин для парентерального введення). Посилення гіпотензивного ефекту німодипіну у зв'язку з тим, що одночасне застосування німодипіну з вальпроєвою кислотою може збільшувати плазмові концентрації німодипіну на 50% (за рахунок інгібування метаболізму німодипіну вальпроєвою кислотою). Темозоломід. Одночасний прийом темозоломіду з вальпроєвою кислотою призводить до слабко вираженого, але статистично значущого зниження кліренсу темозоломіду. Вплив інших препаратів на вальпроєву кислоту Протиепілептичні препарати, здатні індукувати мікросомальні ферменти печінки (включаючи фенітоїн, примідон, фенобарбітал, карбамазепін), знижують плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. У разі комбінованої терапії дози вальпроєвої кислоти повинні коригуватися залежно від клінічної реакції та концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Концентрація метаболітів вальпроєвої кислоти у сироватці крові може бути збільшена у разі її одночасного застосування з фенітоїном або фенобарбіталом. Тому пацієнти, які отримують лікування цими двома препаратами, повинні ретельно моніторуватися щодо ознак і симптомів гіперамоніємії, т.к. деякі метаболіти вальпроєвої кислоти можуть пригнічувати ферменти карбамідного циклу (циклу сечовини). Азтреонів. Ризик розвитку судом через зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові. Необхідне клінічне спостереження, визначення плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти та можлива корекція дози протисудомного препарату під час лікування цим антибактеріальним препаратом та після його припинення. Фелбамат. При поєднанні фелбамату та вальпроєвої кислоти кліренс вальпроєвої кислоти знижується на 22–50% і, відповідно, збільшуються плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Слід контролювати плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Необхідне клінічне спостереження та контроль лабораторних показників, можлива корекція дози вальпроату під час лікування та після припинення прийому фелбамату. Карбамазепін. Можливе зменшення плазмової концентрації вальпроєвої кислоти через прискорення карбамазепіном її метаболізму у печінці. Необхідне клінічне спостереження, визначення плазмових концентрацій та можлива корекція доз обох протисудомних препаратів. Ламотріджін. Можливе підвищення концентрації ламотриджину у плазмі (через уповільнення вальпроатом метаболізму ламотриджину у печінці). Якщо потрібне одночасне застосування цих препаратів, потрібне проведення клінічного контролю. Мефлохін. Мефлохін прискорює метаболізм вальпроєвої кислоти і сам здатний викликати судоми, тому при їх одночасному застосуванні можливий розвиток епілептичного нападу. Препарати звіробою продірявленого. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та препаратів звіробою продірявленого можливе зниження протисудомної ефективності вальпроєвої кислоти. Препарати, що мають високий та сильний зв'язок з білками плазми (ацетилсаліцилова кислота). У разі одночасного застосування вальпроєвої кислоти та препаратів, що мають високий та сильний зв'язок з білками плазми (ацетилсаліцилова кислота), можливе підвищення концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти. Непрямі антикоагулянти, включаючи варфарин та інші похідні кумарину. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та непрямих антикоагулянтів потрібен ретельний контроль МНО та протромбінового індексу. Циметидин, еритроміцин. Сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти можуть збільшуватися у разі одночасного застосування циметидину або еритроміцину (внаслідок уповільнення печінкового метаболізму). Карбапенеми (паніпенем, меропенем, іміпенем). Зниження концентрацій вальпроєвої кислоти в крові при одночасному застосуванні з карбапенемами: за 2 дні спільної терапії спостерігалося 60–100% зниження концентрації вальпроєвої кислоти в крові, яке іноді поєднувалося з виникненням судом. Слід уникати одночасного застосування карбапенемів у пацієнтів з підібраною дозою вальпроєвої кислоти у зв'язку з їх здатністю швидко та інтенсивно знижувати концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Якщо не можна уникнути лікування карбапенемами, слід проводити ретельний моніторинг концентрацій вальпроєвої кислоти в крові під час лікування карбапенемами та після його відміни. ріфампіцин. Рифампіцин може знижувати концентрації вальпроєвої кислоти в крові, що призводить до втрати терапевтичної дії вальпроєвої кислоти. Тому може знадобитися збільшення дози вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні рифампіцину та після його відміни. Інгібітори протеаз. Інгібітори протеаз, такі як лопінавір, ритонавір, знижують плазмову концентрацію вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні. Колестирамін. Колестирамін може призводити до зниження плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні. Інші взаємодії З топіраматом чи ацетазоламідом. Одночасне застосування вальпроєвої кислоти та топірамату або ацетазоламіду асоціювалося з енцефалопатією та/або гіперамоніємією. Пацієнти, які приймають ці препарати одночасно з вальпроєвою кислотою, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом щодо розвитку симптомів гіперамоніємічної енцефалопатії. З кветіапін. Одночасне застосування вальпроєвої кислоти та кветіапіну може підвищувати ризик розвитку нейтропенії/лейкопенії. З естроген-прогестогенними препаратами. Вальпроєва кислота не має здатності індукувати ферменти печінки і внаслідок цього не зменшує ефективність естроген-прогестогенних препаратів у жінок, які застосовують гормональні методи контрацепції. З етанолом та іншими потенційно гепатотоксичними препаратами. При їх застосуванні одночасно з вальпроєвою кислотою можливе посилення гепатотоксичного ефекту вальпроєвої кислоти. З клоназепамом. Одночасне застосування клоназепаму з вальпроєвою кислотою може призводити в поодиноких випадках до посилення абсансного статусу. З мієлотоксичними ЛЗ. При їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою підвищується ризик пригнічення кістковомозкового кровотворення.Спосіб застосування та дозиВсередину. Даний препарат призначений тільки для дорослих та дітей старше 6 років з масою тіла понад 17 кг. Дана лікарська форма не рекомендується для дітей віком до 6 років (ризик потрапляння таблетки в дихальні шляхи при ковтанні). Депакін® ​​хроно є формою пролонгованого вивільнення діючої речовини. Пролонговане вивільнення дозволяє уникнути різких підйомів концентрації вальпроєвої кислоти в крові після прийому препарату і більш довго підтримує постійну концентрацію вальпроєвої кислоти в крові протягом доби. Таблетки пролонгованої дії Депакін® ​​хроно 300/500 мг можуть ділитись для полегшення прийому індивідуально підібраної дози. Таблетки приймають, не роздавлюючи і не розжовуючи їх. Режим дозування при епілепсії Добова доза підбирається лікарем індивідуально. Слід підбирати мінімальну ефективну для запобігання розвитку нападів епілепсії дозу (особливо під час вагітності). Добова доза повинна встановлюватися відповідно до віку та маси тіла. Рекомендовано ступінчасте (поступове) збільшення дози до досягнення мінімальної ефективної. Не було встановлено чіткого зв'язку між добовою дозою, концентрацією у плазмі та терапевтичним ефектом. Тому оптимальна доза повинна визначатися переважно за клінічною відповіддю. Визначення рівня вальпроєвої кислоти в плазмі може бути доповненням до клінічного спостереження, якщо епілепсія не піддається контролю або є підозра на розвиток побічних ефектів. Діапазон терапевтичної концентрації у крові зазвичай становить 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л). При монотерапії початкова доза зазвичай становить 5-10 мг/кг, яку потім поступово підвищують кожні 4-7 днів із розрахунку 5 мг вальпроєвої кислоти/кг до дози, необхідної для досягнення контролю над нападами епілепсії. Середні добові дози (при тривалому застосуванні): для дітей 6–14 років (маса тіла 20–30 кг) – 30 мг вальпроєвої кислоти/кг (600–1200 мг); для підлітків (маса тіла 40-60 кг) - 25 мг вальпроєвої кислоти/кг (1000-1500 мг); для дорослих та пацієнтів похилого віку (маса тіла від 60 кг і вище) – у середньому 20 мг вальпроєвої кислоти/кг (1200–2100 мг). Хоча добова доза визначається залежно від віку та маси тіла пацієнта, слід брати до уваги широкий спектр індивідуальної чутливості до вальпроату. Якщо епілепсія не піддається контролю за таких доз, їх можна збільшити під контролем стану пацієнта та концентрації вальпроєвої кислоти в крові. У деяких випадках повний терапевтичний ефект вальпроєвої кислоти проявляється не одразу, а розвивається протягом 4-6 тижнів. Тому не слід збільшувати добову дозу вище за рекомендовану середню добову раніше цього терміну. Добову дозу можна розділити на 1-2 прийоми, переважно під час їжі. Застосування в один прийом можливе за добре контрольованої епілепсії. Більшість пацієнтів, які вже приймають лікарську форму препарату Депакін® ​​непролонгованої дії, можуть бути переведені на лікарську форму цього препарату пролонгованої дії одразу або протягом кількох днів, при цьому пацієнти повинні продовжувати приймати підібрану раніше добову дозу. Для пацієнтів, які приймали раніше протиепілептичні засоби, переведення на прийом препарату Депакін® ​​хроно слід проводити поступово, досягаючи оптимальної дози приблизно протягом 2 тижнів. При цьому відразу знижується доза раніше протиепілептичного препарату, особливо фенобарбіталу. Якщо такий препарат скасовується, його відміна повинна проводитися поступово. Так як інші протиепілептичні препарати можуть оборотно індукувати мікросомальні ферменти печінки, слід протягом 4-6 тижнів після прийому останньої дози цих протиепілептичних препаратів моніторувати концентрації вальпроєвої кислоти в крові і при необхідності (у міру зменшення індукуючого метаболізму ефекту цих препаратів) знижувати добову дозу . При необхідності комбінації вальпроєвої кислоти з іншими протиепілептичними засобами слід додавати до лікування поступово. Режим дозування при маніакальних епізодах при біполярних розладах Дорослі. Добова доза підбирається лікарем індивідуально. Рекомендована початкова добова доза становить 750 мг. Крім цього, у клінічних дослідженнях початкова доза, що становила 20 мг натрію/кг вальпроату, також показала прийнятний профіль безпеки. Форми випуску з пролонгованим вивільненням можна набувати один або два рази на добу. Доза повинна збільшуватися якнайшвидше до досягнення мінімальної терапевтичної, яка викликає бажаний клінічний ефект. Середнє значення добової дози становить 1000–2000 мг вальпроату натрію. Пацієнти, які отримують добову дозу вище 45 мг/кг/добу, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Продовження лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах повинно проводитись шляхом прийому індивідуально підібраної мінімальної ефективної дози. Діти та підлітки. Ефективність та безпека застосування препарату при лікуванні маніакальних епізодів при біполярних розладах у пацієнтів віком до 18 років не оцінювалися. Застосування препарату у спеціальних груп пацієнтів Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки. Лікування препаратом Депакін® ​​хроно слід розпочинати під наглядом фахівця, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів. Лікування слід розпочинати лише в тому випадку, якщо інші види лікування неефективні або не переносяться, а при регулярному перегляді лікування слід ретельно повторно оцінювати співвідношення користі та ризику. Переважним є застосування препаратів Депакін у монотерапії та найменших ефективних дозах і, якщо можливо, у лікарських формах з пролонгованим вивільненням. Під час вагітності добова доза повинна ділитися щонайменше на 2 разові дози. Пацієнти похилого віку. Хоча пацієнти похилого віку мають зміни фармакокінетики вальпроєвої кислоти, вони мають обмежену клінічну значущість, і доза вальпроєвої кислоти у пацієнтів похилого віку повинна підбиратися відповідно до досягнення забезпечення контролю над нападами епілепсії. Ниркова недостатність та/або гіпопротеїнемія. У пацієнтів з нирковою недостатністю та/або гіпопротеїнемією слід враховувати можливість збільшення концентрації вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові та при необхідності зменшувати дозу вальпроєвої кислоти, орієнтуючись при доборі дози головним чином на клінічну картину, а не на загальний вміст вальпроєвої кислоти. у сироватці крові (вільної фракції та фракції, пов'язаної з білками плазми крові, разом), щоб уникнути можливих помилок у підборі дози.ПередозуванняСимптоми: клінічні прояви гострого масивного передозування зазвичай протікають у вигляді коми з гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання, метаболічним ацидозом, надмірним зниженням артеріального тиску та судинним колапсом/шоком. Описувалися випадки внутрішньочерепної гіпертензії, пов'язаної з набряком мозку. Наявність натрію у складі препаратів вальпроєвої кислоти при їх передозуванні може призводити до розвитку гіпернатріємії. При масивному передозуванні можливий летальний кінець, проте зазвичай прогноз при передозуванні сприятливий. Симптоми передозування можуть змінюватись, повідомлялося про розвиток судомних нападів при дуже високих плазмових концентраціях вальпроєвої кислоти. Лікування: невідкладна допомога при передозуванні в стаціонарі повинна бути наступною: промивання шлунка, яке є ефективним протягом 10-12 годин після прийому препарату. Для зменшення всмоктування вальпроєвої кислоти може бути ефективним прийом активованого вугілля, зокрема. його запровадження через назогастральний зонд. Потрібне спостереження за станом ССС та дихальної системи та підтримання ефективного діурезу. Необхідно контролювати функції печінки та підшлункової залози. При пригніченні дихання може знадобитися проведення ШВЛ. В окремих випадках успішно застосовувався налоксон. У дуже тяжких випадках масивного передозування були ефективні гемодіаліз та гемоперфузія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Депакін® ​​хроно та періодично протягом перших 6 місяців лікування, особливо у пацієнтів з групи ризику ураження печінки, слід проводити дослідження функції печінки. Як і при застосуванні більшості протиепілептичних препаратів, при застосуванні вальпроєвої кислоти можливе незначне підвищення активності печінкових ферментів, особливо на початку лікування, яке протікає без клінічних проявів і є тимчасовим. У цих пацієнтів необхідне проведення більш детального дослідження біологічних показників, включаючи протромбіновий індекс, і може знадобитися корекція дози препарату, а при необхідності повторне клінічне та лабораторне обстеження. Перед початком терапії або хірургічним втручанням, а також при спонтанному виникненні підшкірних гематом або кровотеч рекомендується провести визначення часу кровотечі, кількості формених елементів у периферичній крові, включаючи тромбоцити. Тяжке ураження печінки Сприятливі фактори. Існували окремі повідомлення про розвиток тяжких уражень печінки, іноді зі смертельним результатом. Клінічний досвід показує, що до групи ризику входять пацієнти, які одночасно приймають кілька протиепілептичних препаратів; грудні діти та діти молодші за трирічний вік з важкими судомними нападами, особливо на тлі ураження головного мозку, затримки розумового розвитку та/або вроджених метаболічних або дегенеративних захворювань; пацієнти, що одночасно приймають саліцилати (т.к. саліцилати метаболізуються тим же метаболічним шляхом, що і вальпроєва кислота). Після 3-річного віку ризик ураження печінки значно знижується та прогресивно зменшується у міру збільшення віку пацієнта. У більшості випадків таке ураження печінки виникало протягом перших 6 місяців лікування, найчастіше між 2-й та 12-й тижнів лікування і зазвичай при застосуванні вальпроєвої кислоти у складі комбінованої протиепілептичної терапії. Симптоми, підозрілі на ураження печінки. Для ранньої діагностики ураження печінки обов'язковим є клінічне спостереження за пацієнтами. Зокрема, слід звернути увагу на появу наступних симптомів, які можуть передувати виникненню жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику (див. вище): неспецифічні симптоми, що особливо раптово розпочалися, такі як астенія, анорексія, летаргія, сонливість, які іноді супроводжуються багаторазовим блюванням і болями в животі; відновлення судомних нападів у пацієнтів з епілепсією Слід попереджати пацієнтів або членів їх сімей (при застосуванні препарату дітьми) про те, що вони повинні негайно повідомити про виникнення будь-якого з цих симптомів лікарю. Пацієнтам слід негайно провести клінічне обстеження та лабораторне дослідження показників функції печінки. Виявлення. Визначення функціональних проб печінки слід проводити перед початком лікування та потім періодично протягом перших 6 місяців лікування. Серед звичайних досліджень найбільш інформативними є дослідження, що відображають стан білково-синтетичної функції печінки, особливо визначення протромбінового індексу. Підтвердження відхилення від норми протромбінового індексу у бік його зниження, особливо у поєднанні з відхиленнями від норми інших лабораторних показників (значне зниження вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності печінкових трансаміназ), а також поява інших симптомів, печінки (див. вище), вимагає припинення застосування препарату Депакін хроно. З метою обережності у випадку, якщо пацієнти приймали одночасно саліцилати,їх прийом може бути також припинено. панкреатит. Є зареєстровані рідкісні випадки важких форм панкреатиту у дітей та дорослих, які розвивалися незалежно від віку та тривалості лікування. Спостерігалися кілька випадків геморагічного панкреатиту із швидким прогресуванням захворювання від перших симптомів до смертельного результату. Діти перебувають у групі підвищеного ризику розвитку панкреатиту, зі збільшенням віку дитини цей ризик зменшується. Факторами ризику розвитку панкреатиту можуть бути тяжкі судоми, неврологічні порушення або протисудомна терапія. Печінкова недостатність, що поєднується з панкреатитом, збільшує ризик смерті. Пацієнти, у яких виникають сильні болі у животі, нудота, блювання та/або анорексія, повинні бути негайно обстежені. У разі підтвердження діагнозу панкреатиту, зокрема при підвищеній активності ферментів підшлункової залози в крові, застосування вальпроєвої кислоти має бути припинено, і розпочато відповідне лікування. Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки Попередження для пацієнток жіночої статі. У разі настання вагітності препарати вальпроєвої кислоти можуть завдати серйозної шкоди майбутній дитині. Завжди необхідно застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування. Якщо жінка планує вагітність або завагітніла, негайно слід повідомити про це свого лікаря. Препарат Депакін® ​​хроно не слід застосовувати у дітей та підлітків жіночої статі, жінок з дітородним потенціалом та вагітних жінок, за винятком випадків, коли альтернативні види лікування неефективні або не переносяться. Це обмеження пов'язане з високим ризиком тератогенної дії та порушень психічного та фізичного розвитку у дітей, які внутрішньоутробно були піддані впливу вальпроєвої кислоти. Слід ретельно переоцінювати ставлення користь/ризик у таких випадках: під час регулярного перегляду лікування, при досягненні дівчинкою статевої зрілості та терміново у разі планування або настання вагітності у жінки, яка приймає вальпроєву кислоту. Під час лікування вальпроєвою кислотою жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати надійні методи контрацепції та бути поінформовані про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® ​​хроно під час вагітності. Для допомоги у розумінні пацієнткою цих ризиків лікар, який призначає їй вальпроєву кислоту, повинен надати пацієнтці всебічну інформацію про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® ​​хроно під час вагітності. Зокрема, лікар, який призначає вальпроєву кислоту, повинен переконатися, що пацієнтка розуміє: природу та величину ризиків при застосуванні вальпроєвої кислоти під час вагітності, зокрема тератогенної дії, а також порушень психічного та фізичного розвитку дитини; необхідність використання ефективної контрацепції; необхідність регулярного перегляду лікування; необхідність термінової консультації зі своїм лікарем, якщо вона підозрює, що завагітніла, або передбачає можливість настання вагітності. Жінку, яка планує вагітність, слід обов'язково спробувати, якщо це можливо, перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття. Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування. Суїцидальні думки та спроби Повідомлялося про виникнення суїцидальних думок та спроб у пацієнтів, які приймають протиепілептичні препарати за деякими показаннями. Мета аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів також показав збільшення ризику суїцидальних думок та спроб на 0,19% у всіх пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати (в т.ч. збільшення цього ризику на 0,24% у пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати з приводу епілепсії), у порівнянні з їх частотою у пацієнтів, які приймали плацебо. Механізм цього ефекту невідомий. Тому пацієнтів, які приймають препарат Депакін® ​​хроно, слід постійно контролювати на предмет суїцидальних думок та спроб, а у разі їх виникнення проводити відповідне лікування.Пацієнтам та особам, що доглядають за ними, рекомендується при появі у пацієнта суїцидальних думок або спроб негайно звернутися до лікаря. Карбапенеми Одночасне застосування карбапенемів не рекомендується. Пацієнти із встановленими мітохондріальними захворюваннями чи підозрою на них. Вальпроєва кислота може ініціювати або обтяжувати прояви наявних у пацієнта мітохондріальних захворювань, що викликаються мутаціями мітохондріальної ДНК, а також ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент POLG. Зокрема, у пацієнтів з уродженими нейрометаболічними синдромами, що викликаються мутаціями гена, що кодує POLG; наприклад, у пацієнтів із синдромом Альперса-Хуттенлохера із застосуванням вальпроєвої кислоти асоціювалася вища частота розвитку гострої печінкової недостатності та пов'язаних з ураженням печінки смертельних наслідків. Захворювання, зумовлені дефектами POLG, можуть бути запідозрені у пацієнтів із сімейним анамнезом таких захворювань або симптомами, підозрілими на їх наявність, включаючи незрозумілу енцефалопатію,рефрактерну епілепсію (фокальну, міоклонічну), епілептичний статус, затримку психічного та фізичного розвитку, психомоторну регресію, аксональну сенсомоторну нейропатію, міопатію, мозочкову атаксію, офтальмоплегію або ускладнену мігрень із зоровою (потиличною) аурою. Відповідно до сучасної клінічної практики для діагностики таких захворювань слід провести тестування на мутації гена POLG. Парадоксальне збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, при прийомі вальпроєвої кислоти у деяких пацієнтів спостерігалося замість поліпшення оборотне збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом. У разі обтяження судом пацієнтам слід негайно проконсультуватися з лікарем. Діти (інформація відноситься до лікарських форм препарату Депакін, які можуть прийматися дітьми молодше 3-річного віку) У дітей молодше 3-річного віку, у разі необхідності застосування препарату, рекомендується монотерапія у рекомендованій для дітей лікарській формі. При цьому перед початком лікування слід зважувати співвідношення потенційної користі від застосування вальпроєвої кислоти та ризику ураження печінки та розвитку панкреатиту при її застосуванні. У дітей віком до 3 років слід уникати одночасного застосування вальпроєвої кислоти та саліцилатів у зв'язку з ризиком токсичного впливу на печінку. Ниркова недостатність Може знадобитися зниження дози вальпроєвої кислоти через підвищення концентрації її вільної фракції у сироватці крові. У разі неможливості моніторування плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти дозу препарату слід коригувати на підставі клінічного спостереження за пацієнтом. Ферментна недостатність карбамідного циклу (цикл сечовини) При підозрі на ферментну недостатність карбамідного циклу застосування вальпроєвої кислоти протипоказане. У таких пацієнтів було описано кілька випадків гіперамоніємії зі ступором або комою. У цих випадках дослідження метаболізму слід проводити до початку лікування вальпроєвою кислотою. У дітей з незрозумілими шлунково-кишковими симптомами (анорексія, блювота, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, затримкою розумового розвитку або при сімейному анамнезі загибелі новонародженого або дитини до початку лікування вальпроєвою кислотою повинні бути проведені дослідження метаболізму, зокрема визначення присутності аміаку та його сполук у крові) натще і після їди. Пацієнти із системним червоним вовчаком Хоча показано, що в процесі лікування препаратом Депакін® ​​хроно порушення функцій імунної системи зустрічаються виключно рідко, потенційну користь від його застосування необхідно порівняти з потенційним ризиком при застосуванні препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком. Збільшення маси тіла Пацієнтів слід попередити про ризик підвищення маси тіла на початку лікування, і необхідність вжити заходів, переважно призначення дієти для зведення цього явища до мінімуму. Пацієнти з цукровим діабетом Враховуючи можливість несприятливого впливу вальпроєвої кислоти на підшлункову залозу, при застосуванні препарату у пацієнтів із цукровим діабетом слід ретельно моніторувати концентрацію глюкози у крові. При дослідженні сечі на наявність кетонових тіл у пацієнтів з цукровим діабетом можливе отримання неправдивих результатів, т.к. вальпроєва кислота виводиться нирками, частково як кетонових тіл. Пацієнти, інфіковані вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) У дослідженнях in vitro було встановлено, що вальпроєва кислота стимулює реплікацію ВІЛ за певних експериментальних умов. Клінічне значення цього факту, якщо є, невідомо. Крім цього, не встановлено значення цих даних, отриманих у дослідженнях in vitro, для пацієнтів, які отримують максимальну супресивну протиретровірусну терапію. Однак ці дані слід враховувати при інтерпретації результатів постійного моніторингу вірусного навантаження у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймають вальпроєву кислоту. Пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II Пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II повинні бути попереджені про високий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти. Етанол Під час лікування вальпроєвою кислотою не рекомендується вживання етанолу. Інші особливі вказівки Інертна матриця препарату Депакін® ​​хроно (препарату пролонгованого вивільнення) у зв'язку з природою його допоміжних речовин не абсорбується із ШКТ; після вивільнення активних речовин інертна матриця виводиться із каловими масами. У 1 табл. препарату Депакін хроно 300 мг міститься 1,2 ммоль (27,6 мг) натрію; препарату Депакін® ​​хроно 500 мг – 2 ммоль (46,1 мг) натрію. Це необхідно брати до уваги у пацієнтів, які дотримуються суворої дієти з низьким вмістом натрію. Вплив на здатність керувати автомобілем або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку сонливості, особливо у разі комбінованої протисудомної терапії або при поєднанні препарату Депакін® ​​хроно з бензодіазепінами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГранули з пролонгованим вивільненням - 1 пакетик: активні речовини: вальпроат натрію – 666,6 мг; вальпроєва кислота – 290,27 мг (загалом у перерахунку на вальпроат натрію – 1000 мг); допоміжні речовини: парафін твердий – 1012,63 мг; гліцеролу дибегенат – 1060,5 мг; кремнію діоксид колоїдний водний*. * Додають розбризкуванням після процесу охолодження розплаву і виражають у відсотках від кількості чотирьох інших компонентів: 0,7% (приблизна кількість, що абсорбується на гранулах - 0,56%) Гранули з пролонгованим вивільненням у пакетиках із тришарового комплексу (папір/алюміній/іономірна смола). По 30 або 50 пак. у картонній пачці.Опис лікарської формиЛегко сипкі без утворення агломератів воскоподібні мікрогранули майже білого або злегка жовтуватого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний, протисудомний, нормотимічний.ФармакокінетикаАбсорбція Біодоступність вальпроєвої кислоти при внутрішньому прийомі близька до 100%. Їда не впливає на фармакокінетичний профіль препарату. Cmax вальпроєвої кислоти у плазмі крові після прийому препарату Депакін® ​​Хроносфера™ внутрішньо досягається приблизно через 7 год. У порівнянні з лікарською формою таблеток, покритих кишковорозчинною оболонкою, еквівалентні дози препарату Депакін® ​​Хроносфера характеризуються більш тривалою абсорбцією, ідентичною біодоступністю, більш лінійною кореляцією між дозами та плазмовою концентрацією вальпроєвої кислоти (загальною концентрацією та концентрацією вільної фракції). Крім цього, Cmax і Cmax вільної фракції вальпроєвої кислоти в плазмі є нижчими (зниження становить близько 25%), але при цьому є відносно стабільніша фаза плато плазмових концентрацій від 4 до 14 год після прийому, величина коливань плазмових концентрацій при прийомі препарату Депакін ® Хроносфера™ в порівнянні з лікарською формою таблеток, покритих кишковорозчинною оболонкою, зменшується вдвічі,внаслідок чого вальпроєва кислота більш рівномірно розподіляється у тканинах протягом доби. При курсовому прийомі препарату Css вальпроєвої кислоти в сироватці досягається протягом 3-14 днів. Зазвичай ефективними є сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти, що становлять 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л) (визначаються перед прийомом першої доби препарату протягом доби). При сироваткових концентраціях вальпроєвої кислоти понад 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів до розвитку інтоксикації. Розподіл Vd залежить від віку та зазвичай становить 0,13–0,23 л/кг або у людей молодого віку – 0,13–0,19 л/кг. У зв'язку зі зменшенням величини коливань плазмових концентрацій при прийомі препарату Депакін Хроносфера вальпроєва кислота більш рівномірно розподіляється в тканинах протягом доби порівняно з лікарською формою вальпроєвої кислоти з негайним вивільненням. Зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми крові (переважно з альбуміном) високий (90-95%), дозозалежний і насичений. У пацієнтів похилого віку, осіб з нирковою та печінковою недостатністю зв'язок з білками плазми зменшується. При тяжкій нирковій недостатності концентрація вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти може підвищуватися до 8,5-20%. При гіпопротеїнемії загальна концентрація вальпроєвої кислоти (вільна + пов'язана з білками плазми фракція) може не змінюватися, але може і знижуватися через збільшення метаболізму вільної (не пов'язаної з білками плазми) фракції вальпроєвої кислоти. Вальпроєва кислота проникає в цереброспінальну рідину та головний мозок. Концентрація вальпроєвої кислоти у лікворі становить 10% відповідної концентрації в сироватці крові, тобто. близька до концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові. Вальпроєва кислота проникає в грудне молоко матерів-годувальниць. У стані досягнення Css вальпроєвої кислоти у сироватці крові концентрація у грудному молоці становить до 10% від її концентрації у сироватці крові. Метаболізм Метаболізм вальпроєвої кислоти здійснюється в печінці шляхом глюкуронування, а також бета-, омега- та омега1-окислення. Виявлено більше 20 метаболітів, метаболіти після омега-окислення мають гепатотоксичну дію. Вальпроєва кислота не має індукувального ефекту на ферменти, що входять до метаболічної системи цитохрому Р450: на відміну від більшості інших протиепілептичних препаратів, вальпроєва кислота не впливає на ступінь як власного метаболізму, так і на ступінь метаболізму інших речовин, таких як естрогени, прогестагени та . Виведення Вальпроєва кислота переважно виводиться нирками після кон'югації з глюкуроновою кислотою та бета-окисленням. При застосуванні вальпроєвої кислоти в монотерапії її T1/2 складає 12-17 год. ступінь їхньої зміни залежить від ступеня індукції мікросомальних ферментів печінки іншими протиепілептичними препаратами. T1/2 у дітей віком від 2-місячного віку близький до такого у дорослих. У пацієнтів із захворюваннями печінки T1/2 вальпроєвої кислоти збільшується. При передозуванні спостерігалося збільшення T1/2 до 30 год. Гемодіалізу піддається лише вільна фракція вальпроєвої кислоти у крові (5–10%). Особливості фармакокінетики при вагітності При збільшенні Vd вальпроєвої кислоти у III триместрі вагітності збільшуються її нирковий та печінковий кліренс. При цьому, незважаючи на прийом препарату у постійній дозі, можливе зниження сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти. Крім цього, при вагітності може змінюватися зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми, що може призводити до збільшення вмісту у сироватці крові вільної терапевтично активної фракції вальпроєвої кислоти.ФармакодинамікаПротиепілептичний препарат, що має центральну міорелаксуючу та седативну дію. Виявляє протиепілептичну активність при різних типах епілепсії. Основний механізм дії, мабуть, пов'язаний із впливом вальпроєвої кислоти на ГАМКергічну систему: підвищує вміст ГАМК у ЦНС та активує ГАМКергічну передачу.Показання до застосуванняУ дорослих - як монотерапія або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами: лікування генералізованих епілептичних нападів (клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні; синдром Леннокса-Гасто); лікування парціальних епілептичних нападів (парціальні напади з вторинною генералізацією або без неї); лікування та профілактика біполярних афективних розладів. У дітей (в т.ч. грудних, починаючи з 6-го міс життя) - як монотерапія або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами: лікування генералізованих епілептичних нападів (клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні; синдром Леннокса-Гасто); лікування парціальних епілептичних нападів (парціальні напади з вторинною генералізацією або без неї); профілактика судом за високої температури, коли така профілактика необхідна.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до вальпроату натрію, вальпроєвої кислоти, вальпроату семінарію, вальпроміду або будь-якого з компонентів препарату; гострий гепатит; хронічний гепатит; тяжкі захворювання печінки (особливо лікарський гепатит) в анамнезі у пацієнта та його близьких кровних родичів; тяжкі ураження печінки з летальним кінцем при застосуванні вальпроєвої кислоти у близьких кровних родичів пацієнта; тяжкі порушення функції печінки або підшлункової залози; печінкова порфірія; встановлені мітохондріальні захворювання, спричинені мутаціями ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент γ-полімеразу (POLG), наприклад синдром Альперса-Хуттенлохера та підозру на захворювання, зумовлені дефектами (POLG) у дітей віком до 2-річного віку; пацієнти із встановленими порушеннями карбамідного циклу (циклу сечовини); геморагічний діатез, тромбоцитопенія; комбінація з мефлохіном; комбінація зі звіробою продірявленим; дитячий вік до 6 місяців. З обережністю: захворювання печінки та підшлункової залози в анамнезі; вагітність; уроджені ферментопатії; пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія); ниркова недостатність (потрібна корекція дози); гіпопротеїнемія; одночасний прийом кількох протисудинних препаратів (через підвищений ризик ураження печінки); одночасний прийом препаратів, що провокують судомні напади або знижують поріг судомної готовності, таких як трициклічні антидепресанти, СІЗЗС, похідні фенотіазину, похідні бутирофенону, хлорохін, бупропіон, трамадол (ризик провокування судомних нападів); одночасний прийом нейролептиків, інгібіторів МАО, антидепресантів, бензодіазепінів (можливість потенціювання їх ефектів); одночасний прийом фенобарбіталу, примідону, фенітоїну, ламотриджину, зидовудину,фелбамату, ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з взаємодією фарм зміна плазмових концентрацій або цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові, можлива зміна цих плазм. або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові, можлива зміна цих плазм. або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).Вагітність та лактаціяРизик, пов'язаний із розвитком епілептичних нападів під час вагітності Під час вагітності розвиток генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападів, епілептичного статусу з розвитком гіпоксії можуть становити особливий ризик як для матері, так і для плода у зв'язку з можливістю смерті. Ризик, пов'язаний із застосуванням препарату Депакін® ​​Хроносфера під час вагітності Експериментальні дослідження репродуктивної токсичності, проведені на мишах, щурах та кроликах, продемонстрували наявність у вальпроєвої кислоти тератогенної дії. Вроджені вади розвитку Наявні клінічні дані продемонстрували більшу частоту виникнення малих і тяжких вад розвитку, зокрема вроджених дефектів нервової трубки, черепно-лицьових деформацій, вад розвитку кінцівок і ССС, гіпоспадії, а також множинних вад розвитку, що зачіпають різні системи органів у дітей, що народилися приймали під час вагітності вальпроєву кислоту, в порівнянні з їх частотою при прийомі під час вагітності інших протиепілептичних препаратів. Так, ризик виникнення вроджених вад розвитку у дітей, що народилися у матерів з епілепсією, які отримували монотерапію вальпроєвою кислотою під час вагітності, був приблизно 1,5; 2,3; 2,3 та 3,7 рази вище порівняно з монотерапією фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом та ламотриджином відповідно. Дані метааналізу, що включав регістрові та когортні дослідження, показали, що частота виникнення вроджених вад розвитку у дітей, народжених матерями з епілепсією, які отримували під час вагітності монотерапію вальпроєвою кислотою, становила 10,73% (95% ДІ: 8,16–13, 29%). Цей ризик є більшим, ніж ризик виникнення тяжких вроджених вад розвитку в загальній популяції, що становив 2–3%. Цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Порушення психічного та фізичного розвитку Показано, що внутрішньоутробна дія вальпроєвої кислоти може мати небажані ефекти на психічний та фізичний розвиток дітей, які зазнали такої дії. Очевидно, цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Точний гестаційний період для ризику цих ефектів не встановлений, і ризик не виключений протягом всієї вагітності. Дослідження дітей дошкільного віку, що піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, показали, що до 30–40% таких дітей мали затримку раннього розвитку (такі як затримка оволодіння навичками ходьби та мовного розвитку), а також нижчі інтелектуальні здібності (погані мовні і розуміння мови) та проблеми з пам'яттю. Коефіцієнт розумового розвитку (індекс IQ), визначений у дітей віком 6 років з анамнезом внутрішньоутробного впливу вальпроєвої кислоти, був у середньому на 7-10 пунктів нижчим, ніж у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інших протиепілептичних препаратів. Хоча не можна виключити роль інших факторів, здатних небажано вплинути на інтелектуальний розвиток дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, очевидно, що у таких дітей ризик інтелектуальних порушень може бути незалежним від індексу IQ матері. Дані щодо довгострокових результатів є обмеженими. Є дані, що свідчать на користь того, що діти, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, мають підвищений ризик розвитку спектра аутичних розладів (приблизно 3-5-кратне збільшення ризику), включаючи дитячий аутизм. Обмежені дані свідчать на користь того, що у дітей, які піддавалися внутрішньоутробно впливу вальпроєвої кислоти, є велика ймовірність розвитку синдрому дефіциту уваги/гіперактивності. Як монотерапія вальпроєвої кислотою, так і комбінована терапія з включенням вальпроєвої кислоти асоціюються з несприятливим результатом вагітності, але, за наявними даними, комбінована протиепілептична терапія, що включає вальпроєву кислоту, асоціюється з більш високим ризиком несприятливого результату вагітності (порівняно з монотерапією). тобто.ризик розвитку порушень у плода менший при застосуванні вальпроєвої кислоти в монотерапії). Факторами ризику виникнення вад розвитку плода є: доза більше 1000 мг на добу (проте менша доза не виключає цього ризику) та поєднання вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами. У зв'язку з вищевикладеним препарат Депакин® Хроносфера не повинен застосовуватися при вагітності та у жінок з дітородним потенціалом без крайньої необхідності, тобто. його застосування можливе в ситуаціях, коли інші протиепілептичні препарати є неефективними або пацієнтка їх не переносить. Питання про необхідність застосування препарату Депакін® ​​Хроносфера або можливість відмови від його застосування має вирішуватися до початку застосування препарату або переглядатися у випадку, якщо жінка, яка приймає препарат Депакін® ​​Хроносфера, планує вагітність. Жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування препаратом Депакін Хроносфера. Жінки з дітородним потенціалом повинні бути поінформовані про ризики та користь від застосування вальпроєвої кислоти під час вагітності. Якщо жінка планує вагітність або у неї діагностована вагітність, слід провести переоцінку необхідності лікування вальпроєвою кислотою в залежності від показань (див. нижче): при показанні біполярного розладу слід розглянути питання про припинення лікування вальпроєвою кислотою; при показанні епілепсія питання про продовження лікування вальпроєвою кислотою або її скасування вирішується після переоцінки співвідношення користі та ризику. Якщо після переоцінки співвідношення користі та ризику лікування препаратом Депакін® ​​Хроносфера все-таки має бути продовжено під час вагітності, то рекомендується застосовувати його у мінімальній ефективній добовій дозі, розділеній на кілька прийомів. Слід зазначити, що при вагітності кращим є застосування лікарських форм препарату пролонгованого вивільнення, ніж інших лікарських форм. По можливості, ще до настання вагітності додатково слід розпочати прийом фолієвої кислоти (доза 5 мг/сут), т.к. фолієва кислота може зменшувати ризик виникнення вад розвитку нервової трубки. Однак дані, що є в даний час, не підтверджують її профілактичної дії щодо вроджених вад розвитку, що виникають під впливом вальпроєвої кислоти. Слід проводити постійну (в т.ч. і в III триместрі вагітності) спеціальну пренатальну діагностику, що включає докладний УЗД, для виявлення можливих вад формування нервової трубки або інших вад розвитку плода. Ризик для новонароджених Повідомлялося про поодинокі випадки геморагічного синдрому у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. Цей геморагічний синдром пов'язаний з тромбоцитопенією, гіпофібриногенемією та/або зниженням вмісту інших факторів згортання крові. Також повідомлялося про розвиток афібриногенемії, яка могла призводити до смертельного результату. Цей геморагічний синдром слід відрізняти від дефіциту вітаміну К, який викликається фенобарбіталом та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Тому у новонароджених, чиї матері отримували лікування препаратами вальпроєвої кислоти під час вагітності, слід обов'язково проводити коагуляційні тести (визначати кількість тромбоцитів у периферичній крові, плазмову концентрацію фібриногену, фактори зсідання крові та коагулограму).Повідомлялося про випадки гіпоглікемії у новонароджених, матері яких приймали вальпроєву кислоту під час III триместру вагітності. Повідомлялося про випадки розвитку гіпотиреозу у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. У новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту в останньому триместрі вагітності, може виникати синдром відміни (зокрема поява ажитації, дратівливості, гіперрефлексії, тремтіння, гіперкінезії, порушень м'язового тонусу, тремору, судом та ускладнень при вигодовуванні). Фертильність У зв'язку з можливістю розвитку дисменореї, аменореї, полікістозу яєчників, збільшення концентрації тестостерону у крові можливе зниження фертильності у жінок. У чоловіків вальпроєва кислота може зменшувати рухливість сперматозоїдів та порушувати фертильність. Встановлено, що ці порушення фертильності є оборотними після припинення лікування. Період грудного вигодовування. Екскреція вальпроєвої кислоти у грудне молоко низька, концентрація у молоці становить 1–10% від її концентрації у сироватці крові. Є обмежені клінічні дані щодо застосування вальпроєвої кислоти при грудному вигодовуванні, тому застосування препарату в цей період не рекомендується. Виходячи з даних літератури та невеликого клінічного досвіду, можна розглянути питання про грудне вигодовування при монотерапії препаратом Депакін® ​​Хроносфера, але при цьому слід брати до уваги профіль побічних ефектів препарату, особливо гематологічні порушення.Побічна діяДля визначення частоти розвитку небажаних реакцій (HP) використовується класифікація ВООЗ: дуже часто ≥10%; часто ≥1 та Вроджені, спадкові та генетичні порушення: тератогенний ризик. З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія, тромбоцитопенія; нечасто - панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. Лейкопенія та панцитопенія можуть бути як з депресією кісткового мозку, так і без неї. Після відміни препарату картина крові повертається до норми; рідко – порушення кістковомозкового кровотворення, включаючи ізольовану аплазію/гіпоплазію еритроцитів, агранулоцитоз, макроцитарну анемію, макроцитоз; зниження вмісту факторів згортання крові (як мінімум одного), відхилення від норми показників згортання крові (таких як збільшення ПВ, АЧТВ, тромбінового часу та МНО). Поява спонтанних екхімозів та кровотеч свідчить про необхідність відміни препарату та проведення обстеження. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – дефіцит біотину/недостатність біотинідази. З боку нервової системи: дуже часто – тремор; часто - екстрапірамідні розлади, ступор, сонливість, судоми, порушення пам'яті, головний біль, ністагм; запаморочення (при внутрішньовенному введенні запаморочення може виникати і зникати спонтанно протягом декількох хвилин); нечасто - кома *, енцефалопатія *, летаргія *, оборотний паркінсонізм, атаксія, парестезія, збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом; рідко - оборотна деменція, що поєднується з оборотною атрофією головного мозку, когнітивні розлади; частота невідома – седація. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто — оборотна та необоротна глухота. З боку органу зору: частота невідома – диплопія. З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто – плевральний випіт. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - блювання, зміни ясен (головним чином гіперплазія), стоматит, біль в епігастрії, діарея, які часто виникають у деяких хворих на початку лікування, але, як правило, зникають через кілька днів і не вимагають припинення терапії (часті реакції з боку травної системи можна знизити, приймаючи препарат під час або після їди); нечасто - панкреатит, іноді з летальним результатом (розвиток панкреатиту можливий протягом перших 6 місяців лікування; у разі виникнення гострого болю в животі необхідно контролювати активність сироваткової амілази; частота невідома - спазми в животі, анорексія, підвищення апетиту. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – ниркова недостатність; рідко – енурез, тубулоінтерстиціальний нефрит, оборотний синдром Фанконі (комплекс біохімічних та клінічних проявів ураження проксимальних ниркових канальців з порушенням канальцевої реабсорбції фосфату, глюкози, амінокислот та бікарбонату), механізм розвитку якого поки що не зрозумілий. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – реакції гіперчутливості, наприклад кропив'янка, свербіж; минуще (оборотне) та/або дозозалежне патологічне випадання волосся (алопеція), включаючи андрогенну алопецію на тлі гіперандрогенії, полікістозу яєчників (див. З боку статевих органів і молочних залоз і З боку ендокринної системи), а також алопецію на тлі розвиненого гіпотире див. З боку ендокринної системи), порушення з боку нігтів та нігтьового ложа; нечасто - ангіоневротичний набряк, висипання, порушення з боку волосся (такі як порушення нормальної структури, зміна кольору, ненормальний ріст волосся (зникнення хвилястості і кучерявості волосся або, навпаки, поява кучерявості в осіб з спочатку прямим волоссям); рідко - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема,синдром лікарського висипу з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – зменшення МПКТ, остеопенію, остеопороз та переломи у пацієнтів, які тривало приймають препарати Депакін®. Механізм впливу препаратів Депакін на метаболізм кісткової тканини не встановлений; рідко - системний червоний вовчак, рабдоміоліз. З боку ендокринної системи: нечасто – синдром неадекватної секреції АДГ, гіперандрогенія (гірсутизм, вірилізація, акне, алопеція за чоловічим типом та/або підвищення концентрацій андрогенів у крові); рідко – гіпотиреоз. З боку обміну речовин і харчування: часто - гіпонатріємія, збільшення маси тіла (треба ретельно моніторувати збільшення маси тіла, тому що збільшення маси тіла є фактором, що сприяє розвитку синдрому полікістозних яєчників); рідко - гіперамоніємія (можуть виникати випадки ізольованої та помірної гіперамоніємії без зміни показників функції печінки, які не вимагають припинення лікування. Також повідомлялося про виникнення гіперамоніємії, що супроводжується появою неврологічної симптоматики (наприклад розвиток енцефалопатії, блювання, атакси прийому вальпроєвої кислоти та проведення додаткового обстеження, ожиріння. Доброякісні, злоякісні та невизначені пухлини (включаючи кісти та поліпи): рідко – мієлодиспластичний синдром. З боку судин: часто - кровотечі та крововиливу; нечасто – васкуліт. Загальні розлади та зміни в місці введення: нечасто – гіпотермія, легкі периферичні набряки. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – ураження печінки: відхилення від норми показників функціонального стану печінки, таких як зниження протромбінового індексу, особливо у поєднанні зі значним зниженням вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності печінкових трансназ; печінкова недостатність, у виняткових випадках - зі смертельним наслідком; необхідний контроль пацієнтів щодо можливих порушень функції печінки. З боку статевих органів та молочних залоз: часто – дисменорея; нечасто – аменорея; рідко – чоловіче безпліддя, полікістоз яєчників; частота невідома – нерегулярні менструації, збільшення молочних залоз, галакторея. Порушення психіки: часто - стан сплутаності свідомості, галюцинації, агресивність, ажитація, порушення уваги; депресія (при комбінуванні вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами); рідко - поведінкові розлади, психомоторна гіперактивність, порушення здатності до навчання; депресія (при монотерапії вальпроєвою кислотою). * Ступор і летаргія іноді призводили до минущої коми/енцефалопатії і були або ізольованими, або поєднувалися з почастішанням судомних нападів на фоні лікування, а також зменшувалися при відміні препарату або при зменшенні його дози. Більшість подібних випадків була описана на тлі комбінованої терапії, особливо при одночасному застосуванні фенобарбіталу або топірамату, або після різкого збільшення дози вальпроєвої кислоти. * НР в основному спостерігалися у пацієнтів дитячого віку.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив вальпроєвої кислоти на інші препарати Нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти, бензодіазепіни. Вальпроєва кислота може потенціювати дію інших психотропних препаратів, таких як нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти та бензодіазепіни; тому при їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою рекомендується ретельне медичне спостереження та при необхідності корекція доз. Препарати літію. Вальпроєва кислота не впливає на сироваткові концентрації літію. Фенобарбітал. Вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації фенобарбіталу (за рахунок зменшення його печінкового метаболізму), у зв'язку з чим можливий розвиток седативної дії останньої, особливо у дітей. Тому рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом перших 15 днів комбінованої терапії з негайним зниженням дози фенобарбіталу у разі розвитку седативної дії та при необхідності визначення плазмових концентрацій фенобарбіталу. Примідон. Вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації примідону з посиленням його побічних ефектів (в т.ч. седативної дії); при тривалому лікуванні ці симптоми зникають. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом, особливо на початку комбінованої терапії з корекцією дози примідону за необхідності. Фенітоїн. Вальпроєва кислота знижує загальні плазмові концентрації фенітоїну. Крім цього, вальпроєва кислота підвищує концентрацію вільної фракції фенітоїну з можливістю розвитку симптомів передозування (вальпроєва кислота витісняє фенітоїн із зв'язку з білками плазми та уповільнює його печінковий метаболізм). Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом та визначення концентрацій фенітоїну та його вільної фракції у крові. Карбамазепін. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та карбамазепіну повідомлялося про виникнення клінічних проявів токсичності карбамазепіну, т.я. вальпроєва кислота може потенціювати токсичні ефекти карбамазепіну Рекомендується ретельне клінічне спостереження за такими пацієнтами, особливо на початку комбінованої терапії з корекцією за необхідності дози карбамазепіну. Ламотріджін. Вальпроєва кислота уповільнює метаболізм ламотриджину в печінці та збільшує T1/2 ламотриджину майже вдвічі. Ця взаємодія може призводити до збільшення токсичності ламотриджину, зокрема до розвитку тяжких реакцій шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз. Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження і при необхідності корекція (зниження) дози ламотриджину. Зідовудін. Вальпроєва кислота може підвищувати плазмові концентрації зидовудину, що призводить до збільшення токсичності зидовудину. Фелбамат. Вальпроєва кислота може знижувати середні значення кліренсу фелбамату на 16%. Оланзапін. Вальпроєва кислота може зменшувати плазмові концентрації оланзапіну. Руфінамід. Вальпроєва кислота може спричинити збільшення плазмової концентрації руфінаміду. Це збільшення залежить від концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Слід бути обережним, особливо в дітей віком, т.к. цей ефект більш виражений у цій популяції. Пропофол. Вальпроєва кислота може призводити до збільшення плазмових концентрацій пропофолу. Слід розглянути питання щодо зменшення дози пропофолу при його одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою. Німодипін для прийому внутрішньо та (по екстраполяції), розчин для парентерального введення. Посилення гіпотензивного ефекту німодипіну у зв'язку з підвищенням його плазмової концентрації (інгібування метаболізму німодипіну вальпроєвою кислотою). Темозоломід. Спільний прийом темозоломіду з вальпроєвою кислотою призводить до слабовираженого, але статистично значущого зниження кліренсу темозоломіду. Вплив інших препаратів на вальпроєву кислоту Протиепілептичні препарати, здатні індукувати мікросомальні ферментні системи печінки (включаючи фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін), знижують плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. У разі комбінованої терапії дози вальпроєвої кислоти повинні коригуватися залежно від клінічної реакції та концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Концентрація метаболітів вальпроєвої кислоти у сироватці крові може бути збільшена у разі її одночасного застосування з фенітоїном або фенобарбіталом. Тому пацієнти, які отримують лікування цими двома препаратами, повинні ретельно моніторуватися щодо ознак і симптомів гіперамоніємії, т.к. деякі метаболіти вальпроєвої кислоти можуть пригнічувати ферменти карбамідного циклу (циклу сечовини). Фелбамат. При поєднанні фелбамату та вальпроєвої кислоти кліренс вальпроєвої кислоти знижується на 22–50% і, відповідно, збільшуються плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Слід контролювати плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Мефлохін. Прискорює метаболізм вальпроєвої кислоти і сам здатний викликати судоми, тому при їх одночасному використанні можливий розвиток епілептичного нападу. Препарати звіробою продірявленого. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та препаратів звіробою продірявленого можливе зниження протисудомної ефективності вальпроєвої кислоти. Препарати, що мають високий і сильний зв'язок з білками плазми (ацетилсаліцилова кислота). У разі одночасного застосування вальпроєвої кислоти та препаратів, що мають високий та сильний зв'язок з білками плазми крові (ацетилсаліцилова кислота), можливе підвищення концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти. Непрямі антикоагулянти (варфарин та інші похідні кумарину). При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та непрямих антикоагулянтів потрібний ретельний контроль протромбінового індексу. Циметидин, еритроміцин. Сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти можуть збільшуватися у разі одночасного застосування циметидину або еритроміцину (внаслідок уповільнення печінкового метаболізму). Карбапенеми (паніпенем, меропенем, іміпенем). Зниження концентрацій вальпроєвої кислоти в крові при одночасному застосуванні з карбапенемами, що призводить до 60-100% зниження концентрації вальпроєвої кислоти в крові за 2 дні спільної терапії, яке іноді поєднувалося з виникненням судом. Слід уникати одночасного застосування карбапенемів у пацієнтів з підібраною дозою вальпроєвої кислоти у зв'язку з їх здатністю швидко та інтенсивно знижувати концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Якщо не можна уникнути лікування карбапенемами, слід проводити ретельний моніторинг концентрацій вальпроєвої кислоти у крові. ріфампіцин. Може знижувати концентрацію вальпроєвої кислоти в крові, що призводить до втрати її терапевтичної дії. Тому може знадобитися збільшення дози вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні рифампіцину. Інгібітори протеаз. Інгібітори протеаз, такі як лопінавір, ритонавір знижують плазмову концентрацію вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні. Колестирамін. Колестирамін може призводити до зниження плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні. Інші взаємодії З топіраматом чи ацетазоламідом. Одночасне застосування вальпроєвої кислоти та топірамату або ацетазоламіду асоціювалося з енцефалопатією та/або гіперамоніємією. Пацієнти, які приймають ці препарати одночасно з вальпроєвою кислотою, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом щодо розвитку симптомів гіперамоніємічної енцефалопатії. З кветіапін. Одночасне застосування вальпроєвої кислоти та кветіапіну може підвищувати ризик розвитку нейтропенії/лейкопенії. З естроген-прогестогенними препаратами. Вальпроєва кислота не має здатності індукувати мікросомальні ферменти печінки і внаслідок цього не зменшує ефективність естроген-прогестогенних препаратів у жінок, які користуються гормональними способами контрацепції. З етанолом та іншими потенційно гепатотоксичними препаратами. При їх застосуванні одночасно з вальпроєвою кислотою можливе посилення гепатотоксичного ефекту вальпроєвої кислоти. З клоназепамом. Одночасне застосування клоназепаму з вальпроєвою кислотою може призводити в поодиноких випадках до посилення абсансного статусу. З мієлотоксичними ЛЗ. При їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою підвищується ризик пригнічення кістковомозкового кровотворення.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Депакін® ​​Хроносфера є лікарською формою, яка особливо добре підходить для лікування дітей (якщо вони здатні проковтнути м'яку їжу) або дорослих із утрудненим ковтанням. Препарат Депакін® ​​Хроносфера являє собою гранули з пролонгованим вивільненням, що забезпечують більш рівномірні концентрації вальпроєвої кислоти в крові та, відповідно, більш рівномірний протягом доби її розподіл у тканинах. Режим дозування Маніакальні епізоди при біполярних розладах. Доза повинна підбиратися і контролюватись лікарем індивідуально. Добова доза повинна бути встановлена ​​з урахуванням віку та маси тіла пацієнта. Початкова доза, що рекомендується, становить 20 мг/кг (у перерахунку на вальпроат натрію). Доза повинна бути по можливості швидко збільшена до мінімальної дози, що забезпечує потрібний терапевтичний ефект. Підтримуюча доза, що рекомендується, для лікування біполярних розладів знаходиться в діапазоні між 1000 і 2000 мг на добу (у перерахунку на вальпроат натрію). Доза повинна підбиратися відповідно до індивідуальної клінічної відповіді пацієнта. Для профілактики маніакальних станів слід застосовувати індивідуально підібрану мінімальну клінічно ефективну дозу. Епілепсія. У монотерапії початкова добова доза становить зазвичай (у перерахунку на вальпроат натрію) 5-10 мг/кг, потім її підвищують на 5 мг/кг кожні 4-7 днів до досягнення оптимальної дози, що дозволяє запобігати виникненню нападів епілепсії. Середня добова доза: для дітей (до 14 років) – 30 мг/кг; для підлітків 14–18 років – 25 мг/кг; для дорослих та пацієнтів похилого віку (маса тіла від 60 кг і вище) – 20 мг/кг. Таким чином, рекомендуються подані нижче добові дози. Вік Маса тіла, кг Середня добова доза*, мг на добу Грудні діти від 6 до 12 місяців близько 7,5-10 150-300 Діти від 1 до 3 років близько 10-15 300–450 Діти від 3 до 6 років близько 15-25 450-750 Діти від 7 до 14 років близько 25-40 750-1200 Підлітки від 14 років близько 40-60 1000-1500 Дорослі від 60 кг і вище 1200–2100 * Доза у перерахунку на кількість вальпроату натрію (мг). Середня добова доза може бути збільшена під контролем концентрації вальпроєвої кислоти у крові. У деяких випадках повний терапевтичний ефект вальпроєвої кислоти проявляється не одразу, а розвивається протягом 4-6 тижнів. Тому не слід збільшувати добову дозу вище за рекомендовану середню добову дозу раніше цього терміну. Хоча добова доза визначається залежно від віку та маси тіла хворого, слід брати до уваги широкий спектр індивідуальної чутливості до вальпроєвої кислоти. Чітка кореляція між добовою дозою, концентрацією вальпроєвої кислоти у сироватці крові та терапевтичним ефектом не встановлена. Тому оптимальна доза препарату повинна підбиратись головним чином на основі клінічної відповіді. Визначення концентрації вальпроєвої кислоти в сироватці крові може бути доповненням до клінічного спостереження, якщо епілепсія не піддається контролю або підозрюється розвиток побічних ефектів. Зазвичай ефективними є дози, що забезпечують сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти, що становлять 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л). При обґрунтованій необхідності досягнення вищих концентрацій у сироватці крові слід ретельно зважувати співвідношення очікуваної користі та ризику виникнення побічних ефектів, особливо дозозависимых, т.к.при сироваткових концентраціях вальпроєвої кислоти понад 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів до розвитку інтоксикації. Тому сироваткова концентрація, що визначається перед прийомом першої дози на добу, повинна перевищувати 100 мг/л. При переході з лікарських форм препарату Депакін® ​​негайного або уповільненого вивільнення, які добре контролювали епілепсію, на Депакін® ​​Хроносфера рекомендується зберігати ту саму добову дозу. Для пацієнтів, які приймали раніше протиепілептичні засоби, переведення на прийом препарату Депакін® ​​Хроносфера слід проводити поступово, досягаючи оптимальної дози препарату приблизно протягом 2 тижнів. При цьому відразу знижується доза раніше протиепілептичного препарату, особливо фенобарбіталу. Якщо раніше прийманий протиепілептичний препарат скасовується, його відміна повинна проводитися поступово. При необхідності комбінації вальпроєвої кислоти з іншими протиепілептичними засобами слід додавати поступово. Оскільки інші протиепілептичні препарати можуть оборотно індукувати мікросомальні ферменти печінки, слід протягом 4-6 тижнів після прийому останньої дози цих протиепілептичних препаратів моніторувати концентрації вальпроєвої кислоти в крові та при необхідності (у міру зменшення індукуючого метаболізму ефекту цих препаратів) знижувати добову дозу препарату. ® Хроносфера. Особливі групи пацієнтів Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки. Лікування препаратом Депакін® ​​Хроносфера слід розпочинати під наглядом фахівця, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів. Лікування слід розпочинати лише в тому випадку, якщо інші види лікування неефективні або не переносяться, а при регулярному перегляді лікування слід ретельно повторно оцінювати співвідношення користі та ризику. Переважним є застосування препаратів Депакін у монотерапії та найменших ефективних дозах і, якщо можливо, у лікарських формах з пролонгованим вивільненням. Під час вагітності добова доза повинна ділитися щонайменше на 2 разові дози. Літній вік. Хоча пацієнти похилого віку мають зміни фармакокінетики вальпроєвої кислоти, вони мають обмежену клінічну значущість, і доза вальпроєвої кислоти у пацієнтів похилого віку повинна підбиратися відповідно до досягнення контролю над нападами епілепсії. Ниркова недостатність та/або гіпопротеїнемія. У пацієнтів з нирковою недостатністю та/або гіпопротеїнемією слід враховувати можливість збільшення концентрації вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові та за необхідності зменшувати дозу вальпроєвої кислоти, орієнтуючись при доборі дози головним чином на клінічну картину, а не на загальний вміст вальпроєвої кислоти. у сироватці крові (вільна фракція та пов'язана з білками плазми крові фракція разом), щоб уникнути можливих помилок у підборі дози. Спосіб застосування Препарат приймається внутрішньо. Пакетики Депакін® ​​Хроносфера 100 мг застосовуються тільки у дітей та немовлят. Пакетики Депакін® ​​Хроносфера 1000 мг застосовуються лише у дорослих. Добову дозу рекомендується приймати в один або два прийоми, переважно під час їди. Застосування в один прийом можливе за добре контрольованої епілепсії. Препарат Депакін® ​​Хроносфера має насипатися на поверхню холодної (або кімнатної температури) м'якої їжі або напою (йогурт, апельсиновий сік, фруктове пюре тощо). Препарат Депакін® ​​Хроносфера не можна застосовувати з гарячою їжею або напоями (такими як супи, кава, чай тощо). Препарат Депакін® ​​Хроносфера не можна насипати у пляшечку із соскою, т.к. гранули можуть забити отвір соски. Якщо препарат Депакін® ​​Хроносфера приймається з рідиною, рекомендується обполоснути склянку невеликою кількістю води та випити воду, т.к. гранули можуть прилипнути до скла. Суміш завжди слід ковтати відразу, не розжовуючи. Її не слід зберігати для наступного прийому.ПередозуванняСимптоми: клінічні прояви гострого масивного передозування зазвичай протікають у вигляді коми з гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання, метаболічним ацидозом, надмірним зниженням артеріального тиску та судинним колапсом/шоком. Описувалися випадки внутрішньочерепної гіпертензії, пов'язаної з набряком мозку. Наявність натрію у складі препаратів вальпроєвої кислоти при їх передозуванні може призводити до розвитку гіпернатріємії. При масивному передозуванні можливий летальний кінець, проте зазвичай прогноз при передозуванні сприятливий. Симптоми передозування можуть змінюватись, повідомлялося про розвиток судомних нападів при дуже високих плазмових концентраціях вальпроєвої кислоти. Лікування: невідкладна допомога при передозуванні в стаціонарі повинна бути наступною: промивання шлунка, яке є ефективним протягом 10-12 годин після прийому препарату. Для зменшення всмоктування вальпроєвої кислоти може бути ефективним прийом активованого вугілля, зокрема. його запровадження через назогастральний зонд. Потрібне спостереження за станом ССС та дихальної системи та підтримання ефективного діурезу. Необхідно контролювати функції печінки та підшлункової залози. При пригніченні дихання може знадобитися проведення ШВЛ. В окремих випадках успішно застосовувався налоксон. У дуже тяжких випадках масивного передозування були ефективні гемодіаліз та гемоперфузія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Депакін Хроносфера та періодично протягом перших 6 місяців лікування, особливо у пацієнтів з групи ризику ураження печінки, слід проводити дослідження функції печінки. Як і при застосуванні більшості протиепілептичних препаратів, при застосуванні вальпроєвої кислоти можливе незначне підвищення активності печінкових ферментів, особливо на початку лікування, яке протікає без клінічних проявів і є тимчасовим. У цих пацієнтів необхідне проведення більш детального дослідження біологічних показників, включаючи протромбіновий індекс, і може знадобитися корекція дози препарату, а при необхідності повторне клінічне та лабораторне обстеження. Перед початком терапії або перед хірургічним втручанням при спонтанному виникненні підшкірних гематом або кровотеч рекомендується провести визначення часу кровотечі, кількості формених елементів у периферичній крові, включаючи тромбоцити. Тяжке ураження печінки Сприятливі фактори. Клінічний досвід показує, що до групи ризику відносяться пацієнти, які отримують одночасно кілька протиепілептичних препаратів, діти молодше трирічного віку з тяжкими судомними нападами, особливо на тлі ураження головного мозку, затримки розумового розвитку та/або вроджених метаболічних або дегенеративних захворювань; пацієнти, що одночасно приймають саліцилати (т.к. саліцилати метаболізуються тим же метаболічним шляхом, що і вальпроєва кислота). Після 3-річного віку ризик ураження печінки значно знижується та прогресивно зменшується у міру збільшення віку пацієнта. У більшості випадків таке ураження печінки виникало протягом перших 6 місяців лікування, найчастіше між 2-й і 12-й тижнів лікування, і зазвичай при застосуванні вальпроєвої кислоти у складі комбінованої протиепілептичної терапії. Симптоми, що вказують на можливе ураження печінки. Для ранньої діагностики ураження печінки обов'язковим є клінічне спостереження за пацієнтами. Зокрема, слід звернути увагу на появу наступних симптомів, які можуть передувати виникненню жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику (див. вище): неспецифічні симптоми, що особливо раптово розпочалися, такі як астенія, анорексія, летаргія, сонливість, які іноді супроводжуються багаторазовим блюванням і болями в животі; відновлення судомних нападів у пацієнтів з епілепсією Слід попереджати пацієнтів або членів їх сімей (при застосуванні препарату дітьми) про те, що вони повинні негайно повідомити про виникнення будь-якого з цих симптомів лікарю. Пацієнтам слід негайно провести клінічне обстеження та лабораторне дослідження показників функції печінки. Виявлення. Визначення функціональних проб печінки слід проводити перед початком лікування та потім періодично протягом перших 6 місяців лікування. Серед звичайних досліджень найбільш інформативними є дослідження, що відображають стан білково-синтетичної функції печінки, особливо визначення протромбінового індексу. Підтвердження відхилення від норми протромбінового індексу, особливо у поєднанні з відхиленнями від норми інших лабораторних показників (значне зниження вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності трансаміназ), а також поява інших симптомів, що вказують на ураження печінки. ), вимагає припинення застосування препарату Депакін® ​​Хроносфера. З метою обережності у випадку, якщо пацієнти отримували одночасно саліцилати, їх прийом також повинен бути припинений. панкреатит. Є зареєстровані рідкісні випадки важких форм панкреатиту у дітей та дорослих, що розвивалися незалежно від віку та тривалості лікування. Спостерігалися кілька випадків геморагічного панкреатиту із швидким прогресуванням захворювання від перших симптомів до смертельного результату. Діти молодшого віку перебувають у групі підвищеного ризику розвитку панкреатиту, зі збільшенням віку дитини ризик зменшується. Тяжкі судоми, неврологічні порушення або протисудомна терапія можуть бути факторами ризику розвитку панкреатиту. Печінкова недостатність, що поєднується з панкреатитом, збільшує ризик смерті. Пацієнти, у яких виникають сильні болі у животі, мають бути негайно обстежені.У разі підтвердження панкреатиту застосування вальпроєвої кислоти має бути припинено та розпочато відповідне лікування. Суїцидальні думки та спроби Повідомлялося про виникнення суїцидальних думок чи спроб у пацієнтів, які отримують протиепілептичні препарати за деякими показаннями. Метааналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів також показав збільшення ризику суїцидальних думок та спроб на 0,19% у всіх пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати (в т.ч. збільшення цього ризику на 0,24% у пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати), у порівнянні з їх частотою у пацієнтів, які приймали плацебо. Механізм цього ефекту невідомий. Тому пацієнтів, які приймають препарат Депакін Хроносфера, слід постійно контролювати на предмет суїцидальних думок або спроб, а у разі їх виникнення необхідно проводити відповідне лікування.Пацієнтам та особам, що доглядають за ними, рекомендується при появі у пацієнта суїцидальних думок або спроб негайно звернутися до лікаря. Карбапенеми Одночасне застосування карбапенемів не рекомендується. Пацієнти з встановленими мітохондріальними захворюваннями або підозрою на них Вальпроєва кислота може ініціювати або обтяжувати прояви наявних у пацієнта мітохондріальних захворювань, що викликаються мутаціями мітохондріальної ДНК, а також ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент POLG. Зокрема, у пацієнтів з уродженими нейрометаболічними синдромами, що викликаються мутаціями гена, що кодує POLG, наприклад із синдромом Альперса-Хуттенлохера, із застосуванням вальпроєвої кислоти асоціювалася вища частота розвитку гострої печінкової недостатності та пов'язаних з ураженням печінки смертельних випадків. Захворювання, зумовлені дефектами POLG, можуть бути запідозрені у пацієнтів із сімейним анамнезом таких захворювань або симптомами, підозрілими на їх наявність, включаючи незрозумілу енцефалопатію, рефрактерну епілепсію (фокальну, міоклонічну), епілептичний статус,затримку психічного та фізичного розвитку, психомоторну регресію, аксональну сенсомоторну нейропатію, міопатію, мозочкову атаксію, офтальмоплегію або ускладнену мігрень із зоровою (потиличною) аурою. Відповідно до сучасної клінічної практики для діагностики таких захворювань слід провести тестування на мутації гена POLG. Парадоксальне збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, при прийомі вальпроєвої кислоти у деяких пацієнтів спостерігалося замість покращення оборотне збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом. У разі посилення судом пацієнтам слід негайно проконсультуватися з лікарем. Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки Попередження для пацієнток жіночої статі. У разі настання вагітності препарати вальпроєвої кислоти можуть завдати серйозної шкоди майбутній дитині. Завжди необхідно застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування. Якщо жінка планує вагітність або завагітніла, їй слід негайно повідомити про це свого лікаря. Препарат Депакін® ​​Хроносфера не слід застосовувати у дітей та підлітків жіночої статі, жінок з дітородним потенціалом та вагітних жінок, за винятком випадків, коли альтернативні види лікування неефективні або не переносяться. Це обмеження пов'язане з високим ризиком тератогенної дії та порушень психічного та фізичного розвитку у дітей, які внутрішньоутробно були піддані впливу вальпроєвої кислоти. Слід ретельно переоцінювати ставлення користь/ризик у таких випадках: під час регулярного перегляду лікування, при досягненні дівчинкою статевої зрілості та терміново – у разі планування або настання вагітності у жінки, яка приймає вальпроєву кислоту. Під час лікування вальпроєвою кислотою жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати надійні методи контрацепції та бути поінформовані про ризики,пов'язаних із прийомом препарату Депакін® ​​Хроносфера під час вагітності. Для допомоги у розумінні пацієнткою цих ризиків лікар, який призначає їй вальпроєву кислоту, повинен надати пацієнтці всебічну інформацію про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® ​​Хроносфера під час вагітності. Зокрема, лікар, який призначає вальпроєву кислоту, повинен переконатися, що пацієнтка розуміє: природу та величину ризиків при застосуванні вальпроєвої кислоти під час вагітності, зокрема, ризиків тератогенної дії, а також порушень психічного та фізичного розвитку дитини; необхідність використання ефективної контрацепції; необхідність регулярного перегляду лікування; необхідність термінової консультації зі своїм лікарем, якщо вона підозрює, що завагітніла, або передбачає можливість настання вагітності. Жінку, яка планує вагітність, слід обов'язково спробувати, якщо це можливо, перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття. Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку співвідношення користі та ризиків від лікування препаратом для пацієнтки. Діти. Інформація відноситься до лікарських форм препарату Депакін, які можуть прийматися дітьми молодше 3-річного віку. У дітей віком до 3-річного віку в разі необхідності застосування препарату рекомендується його застосування в монотерапії. При цьому перед початком лікування слід зважувати співвідношення потенційної користі від застосування вальпроєвої кислоти та ризику ураження печінки та розвитку панкреатиту при її застосуванні. У дітей віком до 3 років слід уникати одночасного застосування вальпроєвої кислоти та саліцилатів у зв'язку з ризиком токсичного впливу на печінку. Ниркова недостатність Може знадобитися зниження дози вальпроєвої кислоти через підвищення концентрації її вільної форми в сироватці крові. У разі неможливості моніторингу плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти, дозу препарату слід коригувати на підставі клінічного спостереження за пацієнтом. Ферментна недостатність карбамідного циклу (цикл сечовини) При підозрі на ферментну недостатність карбамідного циклу застосування вальпроєвої кислоти протипоказане. У таких пацієнтів було описано кілька випадків гіперамоніємії зі ступором або комою. У цих випадках дослідження метаболізму слід проводити до початку лікування вальпроєвою кислотою. У дітей з незрозумілими шлунково-кишковими симптомами (анорексія, блювота, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, затримкою розумового розвитку або при сімейному анамнезі загибелі новонародженого або дитини до початку лікування вальпроєвою кислотою повинні бути проведені дослідження метаболізму, зокрема, визначення (Присутність аміаку та його сполук у крові) натще і після їди. Пацієнти з ВКВ Хоча показано, що в процесі лікування препаратом Депакін® ​​Хроносфера порушення функцій імунної системи зустрічаються виключно рідко, потенційну користь від його застосування необхідно порівняти з потенційним ризиком при застосуванні препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком. Збільшення маси тіла Пацієнтів слід попередити про ризик підвищення маси тіла на початку лікування та необхідності вжити заходів, переважно призначення дієти, для зведення цього явища до мінімуму. Пацієнти з цукровим діабетом Враховуючи можливість несприятливого впливу вальпроєвої кислоти на підшлункову залозу, при застосуванні препарату у пацієнтів із цукровим діабетом слід ретельно моніторувати концентрацію глюкози у крові. При дослідженні сечі на наявність кетонових тіл у пацієнтів з цукровим діабетом можливе отримання неправдивих результатів, т.к. вальпроєва кислота виводиться нирками, частково як кетонових тіл. Пацієнти, інфіковані ВІЛ У дослідженнях in vitro було встановлено, що вальпроєва кислота стимулює реплікацію ВІЛ за певних експериментальних умов. Клінічне значення цього факту, якщо є, невідомо. Крім цього, не встановлено значення цих даних, отриманих у дослідженнях in vitro, для пацієнтів, які отримують максимальну супресивну протиретровірусну терапію. Однак ці дані слід враховувати при інтерпретації результатів постійного моніторингу вірусного навантаження у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймають вальпроєву кислоту. Пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II Пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II повинні бути попереджені про високий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти. Етанол Під час лікування вальпроєвою кислотою не рекомендується вживання етанолу. Інші особливі вказівки Інертна матриця препарату Депакін® ​​Хроносфера (препарат пролонгованого вивільнення) у зв'язку з природою його допоміжних речовин не абсорбується із ШКТ; після вивільнення активних речовин інертна матриця виводиться із каловими масами. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку сонливості, особливо у разі комбінованої протисудомної терапії або при поєднанні препарату Депакін® ​​Хроносфера з бензодіазепінами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГранули з пролонгованим вивільненням - 1 пакетик: активні речовини: вальпроат натрію – 166,76 мг; вальпроєва кислота – 72,61 мг (загалом у перерахунку на вальпроат натрію – 250 мг); допоміжні речовини: парафін твердий – 253,32 мг; гліцеролу дибегенат - 265,3 мг; кремнію діоксид колоїдний водний*. * Додають розбризкуванням після процесу охолодження розплаву і виражають у відсотках від кількості чотирьох інших компонентів: 0,7% (приблизна кількість, що абсорбується на гранулах - 0,56%) Гранули з пролонгованим вивільненням у пакетиках із тришарового комплексу (папір/алюміній/іономірна смола). По 30 або 50 пак. у картонній пачці.Опис лікарської формиЛегко сипкі без утворення агломератів воскоподібні мікрогранули майже білого або злегка жовтуватого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний, протисудомний, нормотимічний.ФармакокінетикаАбсорбція Біодоступність вальпроєвої кислоти при внутрішньому прийомі близька до 100%. Їда не впливає на фармакокінетичний профіль препарату. Cmax вальпроєвої кислоти у плазмі крові після прийому препарату Депакін® ​​Хроносфера™ внутрішньо досягається приблизно через 7 год. У порівнянні з лікарською формою таблеток, покритих кишковорозчинною оболонкою, еквівалентні дози препарату Депакін® ​​Хроносфера характеризуються більш тривалою абсорбцією, ідентичною біодоступністю, більш лінійною кореляцією між дозами та плазмовою концентрацією вальпроєвої кислоти (загальною концентрацією та концентрацією вільної фракції). Крім цього, Cmax і Cmax вільної фракції вальпроєвої кислоти в плазмі є нижчими (зниження становить близько 25%), але при цьому є відносно стабільніша фаза плато плазмових концентрацій від 4 до 14 год після прийому, величина коливань плазмових концентрацій при прийомі препарату Депакін ® Хроносфера™ в порівнянні з лікарською формою таблеток, покритих кишковорозчинною оболонкою, зменшується вдвічі,внаслідок чого вальпроєва кислота більш рівномірно розподіляється у тканинах протягом доби. При курсовому прийомі препарату Css вальпроєвої кислоти в сироватці досягається протягом 3-14 днів. Зазвичай ефективними є сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти, що становлять 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л) (визначаються перед прийомом першої доби препарату протягом доби). При сироваткових концентраціях вальпроєвої кислоти понад 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів до розвитку інтоксикації. Розподіл Vd залежить від віку та зазвичай становить 0,13–0,23 л/кг або у людей молодого віку – 0,13–0,19 л/кг. У зв'язку зі зменшенням величини коливань плазмових концентрацій при прийомі препарату Депакін Хроносфера вальпроєва кислота більш рівномірно розподіляється в тканинах протягом доби порівняно з лікарською формою вальпроєвої кислоти з негайним вивільненням. Зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми крові (переважно з альбуміном) високий (90-95%), дозозалежний і насичений. У пацієнтів похилого віку, осіб з нирковою та печінковою недостатністю зв'язок з білками плазми зменшується. При тяжкій нирковій недостатності концентрація вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти може підвищуватися до 8,5-20%. При гіпопротеїнемії загальна концентрація вальпроєвої кислоти (вільна + пов'язана з білками плазми фракція) може не змінюватися, але може і знижуватися через збільшення метаболізму вільної (не пов'язаної з білками плазми) фракції вальпроєвої кислоти. Вальпроєва кислота проникає в цереброспінальну рідину та головний мозок. Концентрація вальпроєвої кислоти у лікворі становить 10% відповідної концентрації в сироватці крові, тобто. близька до концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові. Вальпроєва кислота проникає в грудне молоко матерів-годувальниць. У стані досягнення Css вальпроєвої кислоти у сироватці крові концентрація у грудному молоці становить до 10% від її концентрації у сироватці крові. Метаболізм Метаболізм вальпроєвої кислоти здійснюється в печінці шляхом глюкуронування, а також бета-, омега- та омега1-окислення. Виявлено більше 20 метаболітів, метаболіти після омега-окислення мають гепатотоксичну дію. Вальпроєва кислота не має індукувального ефекту на ферменти, що входять до метаболічної системи цитохрому Р450: на відміну від більшості інших протиепілептичних препаратів, вальпроєва кислота не впливає на ступінь як власного метаболізму, так і на ступінь метаболізму інших речовин, таких як естрогени, прогестагени та . Виведення Вальпроєва кислота переважно виводиться нирками після кон'югації з глюкуроновою кислотою та бета-окисленням. При застосуванні вальпроєвої кислоти в монотерапії її T1/2 складає 12-17 год. ступінь їхньої зміни залежить від ступеня індукції мікросомальних ферментів печінки іншими протиепілептичними препаратами. T1/2 у дітей віком від 2-місячного віку близький до такого у дорослих. У пацієнтів із захворюваннями печінки T1/2 вальпроєвої кислоти збільшується. При передозуванні спостерігалося збільшення T1/2 до 30 год. Гемодіалізу піддається лише вільна фракція вальпроєвої кислоти у крові (5–10%). Особливості фармакокінетики при вагітності При збільшенні Vd вальпроєвої кислоти у III триместрі вагітності збільшуються її нирковий та печінковий кліренс. При цьому, незважаючи на прийом препарату у постійній дозі, можливе зниження сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти. Крім цього, при вагітності може змінюватися зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми, що може призводити до збільшення вмісту у сироватці крові вільної терапевтично активної фракції вальпроєвої кислоти.ФармакодинамікаПротиепілептичний препарат, що має центральну міорелаксуючу та седативну дію. Виявляє протиепілептичну активність при різних типах епілепсії. Основний механізм дії, мабуть, пов'язаний із впливом вальпроєвої кислоти на ГАМКергічну систему: підвищує вміст ГАМК у ЦНС та активує ГАМКергічну передачу.Показання до застосуванняУ дорослих - як монотерапія або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами: лікування генералізованих епілептичних нападів (клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні; синдром Леннокса-Гасто); лікування парціальних епілептичних нападів (парціальні напади з вторинною генералізацією або без неї); лікування та профілактика біполярних афективних розладів. У дітей (в т.ч. грудних, починаючи з 6-го міс життя) - як монотерапія або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами: лікування генералізованих епілептичних нападів (клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні; синдром Леннокса-Гасто); лікування парціальних епілептичних нападів (парціальні напади з вторинною генералізацією або без неї); профілактика судом за високої температури, коли така профілактика необхідна.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до вальпроату натрію, вальпроєвої кислоти, вальпроату семінарію, вальпроміду або будь-якого з компонентів препарату; гострий гепатит; хронічний гепатит; тяжкі захворювання печінки (особливо лікарський гепатит) в анамнезі у пацієнта та його близьких кровних родичів; тяжкі ураження печінки з летальним кінцем при застосуванні вальпроєвої кислоти у близьких кровних родичів пацієнта; тяжкі порушення функції печінки або підшлункової залози; печінкова порфірія; встановлені мітохондріальні захворювання, спричинені мутаціями ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент γ-полімеразу (POLG), наприклад синдром Альперса-Хуттенлохера та підозру на захворювання, зумовлені дефектами (POLG) у дітей віком до 2-річного віку; пацієнти із встановленими порушеннями карбамідного циклу (циклу сечовини); геморагічний діатез, тромбоцитопенія; комбінація з мефлохіном; комбінація зі звіробою продірявленим; дитячий вік до 6 місяців. З обережністю: захворювання печінки та підшлункової залози в анамнезі; вагітність; уроджені ферментопатії; пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія); ниркова недостатність (потрібна корекція дози); гіпопротеїнемія; одночасний прийом кількох протисудинних препаратів (через підвищений ризик ураження печінки); одночасний прийом препаратів, що провокують судомні напади або знижують поріг судомної готовності, таких як трициклічні антидепресанти, СІЗЗС, похідні фенотіазину, похідні бутирофенону, хлорохін, бупропіон, трамадол (ризик провокування судомних нападів); одночасний прийом нейролептиків, інгібіторів МАО, антидепресантів, бензодіазепінів (можливість потенціювання їх ефектів); одночасний прийом фенобарбіталу, примідону, фенітоїну, ламотриджину, зидовудину,фелбамату, ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з взаємодією фарм зміна плазмових концентрацій або цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові, можлива зміна цих плазм. або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові, можлива зміна цих плазм. або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).Вагітність та лактаціяРизик, пов'язаний із розвитком епілептичних нападів під час вагітності Під час вагітності розвиток генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападів, епілептичного статусу з розвитком гіпоксії можуть становити особливий ризик як для матері, так і для плода у зв'язку з можливістю смерті. Ризик, пов'язаний із застосуванням препарату Депакін® ​​Хроносфера під час вагітності Експериментальні дослідження репродуктивної токсичності, проведені на мишах, щурах та кроликах, продемонстрували наявність у вальпроєвої кислоти тератогенної дії. Вроджені вади розвитку Наявні клінічні дані продемонстрували більшу частоту виникнення малих і тяжких вад розвитку, зокрема вроджених дефектів нервової трубки, черепно-лицьових деформацій, вад розвитку кінцівок і ССС, гіпоспадії, а також множинних вад розвитку, що зачіпають різні системи органів у дітей, що народилися приймали під час вагітності вальпроєву кислоту, в порівнянні з їх частотою при прийомі під час вагітності інших протиепілептичних препаратів. Так, ризик виникнення вроджених вад розвитку у дітей, що народилися у матерів з епілепсією, які отримували монотерапію вальпроєвою кислотою під час вагітності, був приблизно 1,5; 2,3; 2,3 та 3,7 рази вище порівняно з монотерапією фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом та ламотриджином відповідно. Дані метааналізу, що включав регістрові та когортні дослідження, показали, що частота виникнення вроджених вад розвитку у дітей, народжених матерями з епілепсією, які отримували під час вагітності монотерапію вальпроєвою кислотою, становила 10,73% (95% ДІ: 8,16–13, 29%). Цей ризик є більшим, ніж ризик виникнення тяжких вроджених вад розвитку в загальній популяції, що становив 2–3%. Цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Порушення психічного та фізичного розвитку Показано, що внутрішньоутробна дія вальпроєвої кислоти може мати небажані ефекти на психічний та фізичний розвиток дітей, які зазнали такої дії. Очевидно, цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Точний гестаційний період для ризику цих ефектів не встановлений, і ризик не виключений протягом всієї вагітності. Дослідження дітей дошкільного віку, що піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, показали, що до 30–40% таких дітей мали затримку раннього розвитку (такі як затримка оволодіння навичками ходьби та мовного розвитку), а також нижчі інтелектуальні здібності (погані мовні і розуміння мови) та проблеми з пам'яттю. Коефіцієнт розумового розвитку (індекс IQ), визначений у дітей віком 6 років з анамнезом внутрішньоутробного впливу вальпроєвої кислоти, був у середньому на 7-10 пунктів нижчим, ніж у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інших протиепілептичних препаратів. Хоча не можна виключити роль інших факторів, здатних небажано вплинути на інтелектуальний розвиток дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, очевидно, що у таких дітей ризик інтелектуальних порушень може бути незалежним від індексу IQ матері. Дані щодо довгострокових результатів є обмеженими. Є дані, що свідчать на користь того, що діти, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, мають підвищений ризик розвитку спектра аутичних розладів (приблизно 3-5-кратне збільшення ризику), включаючи дитячий аутизм. Обмежені дані свідчать на користь того, що у дітей, які піддавалися внутрішньоутробно впливу вальпроєвої кислоти, є велика ймовірність розвитку синдрому дефіциту уваги/гіперактивності. Як монотерапія вальпроєвої кислотою, так і комбінована терапія з включенням вальпроєвої кислоти асоціюються з несприятливим результатом вагітності, але, за наявними даними, комбінована протиепілептична терапія, що включає вальпроєву кислоту, асоціюється з більш високим ризиком несприятливого результату вагітності (порівняно з монотерапією). тобто.ризик розвитку порушень у плода менший при застосуванні вальпроєвої кислоти в монотерапії). Факторами ризику виникнення вад розвитку плода є: доза більше 1000 мг на добу (проте менша доза не виключає цього ризику) та поєднання вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами. У зв'язку з вищевикладеним препарат Депакин® Хроносфера не повинен застосовуватися при вагітності та у жінок з дітородним потенціалом без крайньої необхідності, тобто. його застосування можливе в ситуаціях, коли інші протиепілептичні препарати є неефективними або пацієнтка їх не переносить. Питання про необхідність застосування препарату Депакін® ​​Хроносфера або можливість відмови від його застосування має вирішуватися до початку застосування препарату або переглядатися у випадку, якщо жінка, яка приймає препарат Депакін® ​​Хроносфера, планує вагітність. Жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування препаратом Депакін Хроносфера. Жінки з дітородним потенціалом повинні бути поінформовані про ризики та користь від застосування вальпроєвої кислоти під час вагітності. Якщо жінка планує вагітність або у неї діагностована вагітність, слід провести переоцінку необхідності лікування вальпроєвою кислотою в залежності від показань (див. нижче): при показанні біполярного розладу слід розглянути питання про припинення лікування вальпроєвою кислотою; при показанні епілепсія питання про продовження лікування вальпроєвою кислотою або її скасування вирішується після переоцінки співвідношення користі та ризику. Якщо після переоцінки співвідношення користі та ризику лікування препаратом Депакін® ​​Хроносфера все-таки має бути продовжено під час вагітності, то рекомендується застосовувати його у мінімальній ефективній добовій дозі, розділеній на кілька прийомів. Слід зазначити, що при вагітності кращим є застосування лікарських форм препарату пролонгованого вивільнення, ніж інших лікарських форм. По можливості, ще до настання вагітності додатково слід розпочати прийом фолієвої кислоти (доза 5 мг/сут), т.к. фолієва кислота може зменшувати ризик виникнення вад розвитку нервової трубки. Однак дані, що є в даний час, не підтверджують її профілактичної дії щодо вроджених вад розвитку, що виникають під впливом вальпроєвої кислоти. Слід проводити постійну (в т.ч. і в III триместрі вагітності) спеціальну пренатальну діагностику, що включає докладний УЗД, для виявлення можливих вад формування нервової трубки або інших вад розвитку плода. Ризик для новонароджених Повідомлялося про поодинокі випадки геморагічного синдрому у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. Цей геморагічний синдром пов'язаний з тромбоцитопенією, гіпофібриногенемією та/або зниженням вмісту інших факторів згортання крові. Також повідомлялося про розвиток афібриногенемії, яка могла призводити до смертельного результату. Цей геморагічний синдром слід відрізняти від дефіциту вітаміну К, який викликається фенобарбіталом та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Тому у новонароджених, чиї матері отримували лікування препаратами вальпроєвої кислоти під час вагітності, слід обов'язково проводити коагуляційні тести (визначати кількість тромбоцитів у периферичній крові, плазмову концентрацію фібриногену, фактори зсідання крові та коагулограму).Повідомлялося про випадки гіпоглікемії у новонароджених, матері яких приймали вальпроєву кислоту під час III триместру вагітності. Повідомлялося про випадки розвитку гіпотиреозу у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. У новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту в останньому триместрі вагітності, може виникати синдром відміни (зокрема поява ажитації, дратівливості, гіперрефлексії, тремтіння, гіперкінезії, порушень м'язового тонусу, тремору, судом та ускладнень при вигодовуванні). Фертильність У зв'язку з можливістю розвитку дисменореї, аменореї, полікістозу яєчників, збільшення концентрації тестостерону у крові можливе зниження фертильності у жінок. У чоловіків вальпроєва кислота може зменшувати рухливість сперматозоїдів та порушувати фертильність. Встановлено, що ці порушення фертильності є оборотними після припинення лікування. Період грудного вигодовування. Екскреція вальпроєвої кислоти у грудне молоко низька, концентрація у молоці становить 1–10% від її концентрації у сироватці крові. Є обмежені клінічні дані щодо застосування вальпроєвої кислоти при грудному вигодовуванні, тому застосування препарату в цей період не рекомендується. Виходячи з даних літератури та невеликого клінічного досвіду, можна розглянути питання про грудне вигодовування при монотерапії препаратом Депакін® ​​Хроносфера, але при цьому слід брати до уваги профіль побічних ефектів препарату, особливо гематологічні порушення.Побічна діяДля визначення частоти розвитку небажаних реакцій (HP) використовується класифікація ВООЗ: дуже часто ≥10%; часто ≥1 та Вроджені, спадкові та генетичні порушення: тератогенний ризик. З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія, тромбоцитопенія; нечасто - панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. Лейкопенія та панцитопенія можуть бути як з депресією кісткового мозку, так і без неї. Після відміни препарату картина крові повертається до норми; рідко – порушення кістковомозкового кровотворення, включаючи ізольовану аплазію/гіпоплазію еритроцитів, агранулоцитоз, макроцитарну анемію, макроцитоз; зниження вмісту факторів згортання крові (як мінімум одного), відхилення від норми показників згортання крові (таких як збільшення ПВ, АЧТВ, тромбінового часу та МНО). Поява спонтанних екхімозів та кровотеч свідчить про необхідність відміни препарату та проведення обстеження. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – дефіцит біотину/недостатність біотинідази. З боку нервової системи: дуже часто – тремор; часто - екстрапірамідні розлади, ступор, сонливість, судоми, порушення пам'яті, головний біль, ністагм; запаморочення (при внутрішньовенному введенні запаморочення може виникати і зникати спонтанно протягом декількох хвилин); нечасто - кома *, енцефалопатія *, летаргія *, оборотний паркінсонізм, атаксія, парестезія, збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом; рідко - оборотна деменція, що поєднується з оборотною атрофією головного мозку, когнітивні розлади; частота невідома – седація. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто — оборотна та необоротна глухота. З боку органу зору: частота невідома – диплопія. З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто – плевральний випіт. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - блювання, зміни ясен (головним чином гіперплазія), стоматит, біль в епігастрії, діарея, які часто виникають у деяких хворих на початку лікування, але, як правило, зникають через кілька днів і не вимагають припинення терапії (часті реакції з боку травної системи можна знизити, приймаючи препарат під час або після їди); нечасто - панкреатит, іноді з летальним результатом (розвиток панкреатиту можливий протягом перших 6 місяців лікування; у разі виникнення гострого болю в животі необхідно контролювати активність сироваткової амілази; частота невідома - спазми в животі, анорексія, підвищення апетиту. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – ниркова недостатність; рідко – енурез, тубулоінтерстиціальний нефрит, оборотний синдром Фанконі (комплекс біохімічних та клінічних проявів ураження проксимальних ниркових канальців з порушенням канальцевої реабсорбції фосфату, глюкози, амінокислот та бікарбонату), механізм розвитку якого поки що не зрозумілий. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – реакції гіперчутливості, наприклад кропив'янка, свербіж; минуще (оборотне) та/або дозозалежне патологічне випадання волосся (алопеція), включаючи андрогенну алопецію на тлі гіперандрогенії, полікістозу яєчників (див. З боку статевих органів і молочних залоз і З боку ендокринної системи), а також алопецію на тлі розвиненого гіпотире див. З боку ендокринної системи), порушення з боку нігтів та нігтьового ложа; нечасто - ангіоневротичний набряк, висипання, порушення з боку волосся (такі як порушення нормальної структури, зміна кольору, ненормальний ріст волосся (зникнення хвилястості і кучерявості волосся або, навпаки, поява кучерявості в осіб з спочатку прямим волоссям); рідко - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема,синдром лікарського висипу з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – зменшення МПКТ, остеопенію, остеопороз та переломи у пацієнтів, які тривало приймають препарати Депакін®. Механізм впливу препаратів Депакін на метаболізм кісткової тканини не встановлений; рідко - системний червоний вовчак, рабдоміоліз. З боку ендокринної системи: нечасто – синдром неадекватної секреції АДГ, гіперандрогенія (гірсутизм, вірилізація, акне, алопеція за чоловічим типом та/або підвищення концентрацій андрогенів у крові); рідко – гіпотиреоз. З боку обміну речовин і харчування: часто - гіпонатріємія, збільшення маси тіла (треба ретельно моніторувати збільшення маси тіла, тому що збільшення маси тіла є фактором, що сприяє розвитку синдрому полікістозних яєчників); рідко - гіперамоніємія (можуть виникати випадки ізольованої та помірної гіперамоніємії без зміни показників функції печінки, які не вимагають припинення лікування. Також повідомлялося про виникнення гіперамоніємії, що супроводжується появою неврологічної симптоматики (наприклад розвиток енцефалопатії, блювання, атакси прийому вальпроєвої кислоти та проведення додаткового обстеження, ожиріння. Доброякісні, злоякісні та невизначені пухлини (включаючи кісти та поліпи): рідко – мієлодиспластичний синдром. З боку судин: часто - кровотечі та крововиливу; нечасто – васкуліт. Загальні розлади та зміни в місці введення: нечасто – гіпотермія, легкі периферичні набряки. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – ураження печінки: відхилення від норми показників функціонального стану печінки, таких як зниження протромбінового індексу, особливо у поєднанні зі значним зниженням вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності печінкових трансназ; печінкова недостатність, у виняткових випадках - зі смертельним наслідком; необхідний контроль пацієнтів щодо можливих порушень функції печінки. З боку статевих органів та молочних залоз: часто – дисменорея; нечасто – аменорея; рідко – чоловіче безпліддя, полікістоз яєчників; частота невідома – нерегулярні менструації, збільшення молочних залоз, галакторея. Порушення психіки: часто - стан сплутаності свідомості, галюцинації, агресивність, ажитація, порушення уваги; депресія (при комбінуванні вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами); рідко - поведінкові розлади, психомоторна гіперактивність, порушення здатності до навчання; депресія (при монотерапії вальпроєвою кислотою). * Ступор і летаргія іноді призводили до минущої коми/енцефалопатії і були або ізольованими, або поєднувалися з почастішанням судомних нападів на фоні лікування, а також зменшувалися при відміні препарату або при зменшенні його дози. Більшість подібних випадків була описана на тлі комбінованої терапії, особливо при одночасному застосуванні фенобарбіталу або топірамату, або після різкого збільшення дози вальпроєвої кислоти. * НР в основному спостерігалися у пацієнтів дитячого віку.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив вальпроєвої кислоти на інші препарати Нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти, бензодіазепіни. Вальпроєва кислота може потенціювати дію інших психотропних препаратів, таких як нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти та бензодіазепіни; тому при їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою рекомендується ретельне медичне спостереження та при необхідності корекція доз. Препарати літію. Вальпроєва кислота не впливає на сироваткові концентрації літію. Фенобарбітал. Вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації фенобарбіталу (за рахунок зменшення його печінкового метаболізму), у зв'язку з чим можливий розвиток седативної дії останньої, особливо у дітей. Тому рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом перших 15 днів комбінованої терапії з негайним зниженням дози фенобарбіталу у разі розвитку седативної дії та при необхідності визначення плазмових концентрацій фенобарбіталу. Примідон. Вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації примідону з посиленням його побічних ефектів (в т.ч. седативної дії); при тривалому лікуванні ці симптоми зникають. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом, особливо на початку комбінованої терапії з корекцією дози примідону за необхідності. Фенітоїн. Вальпроєва кислота знижує загальні плазмові концентрації фенітоїну. Крім цього, вальпроєва кислота підвищує концентрацію вільної фракції фенітоїну з можливістю розвитку симптомів передозування (вальпроєва кислота витісняє фенітоїн із зв'язку з білками плазми та уповільнює його печінковий метаболізм). Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом та визначення концентрацій фенітоїну та його вільної фракції у крові. Карбамазепін. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та карбамазепіну повідомлялося про виникнення клінічних проявів токсичності карбамазепіну, т.я. вальпроєва кислота може потенціювати токсичні ефекти карбамазепіну Рекомендується ретельне клінічне спостереження за такими пацієнтами, особливо на початку комбінованої терапії з корекцією за необхідності дози карбамазепіну. Ламотріджін. Вальпроєва кислота уповільнює метаболізм ламотриджину в печінці та збільшує T1/2 ламотриджину майже вдвічі. Ця взаємодія може призводити до збільшення токсичності ламотриджину, зокрема до розвитку тяжких реакцій шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз. Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження і при необхідності корекція (зниження) дози ламотриджину. Зідовудін. Вальпроєва кислота може підвищувати плазмові концентрації зидовудину, що призводить до збільшення токсичності зидовудину. Фелбамат. Вальпроєва кислота може знижувати середні значення кліренсу фелбамату на 16%. Оланзапін. Вальпроєва кислота може зменшувати плазмові концентрації оланзапіну. Руфінамід. Вальпроєва кислота може спричинити збільшення плазмової концентрації руфінаміду. Це збільшення залежить від концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Слід бути обережним, особливо в дітей віком, т.к. цей ефект більш виражений у цій популяції. Пропофол. Вальпроєва кислота може призводити до збільшення плазмових концентрацій пропофолу. Слід розглянути питання щодо зменшення дози пропофолу при його одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою. Німодипін для прийому внутрішньо та (по екстраполяції), розчин для парентерального введення. Посилення гіпотензивного ефекту німодипіну у зв'язку з підвищенням його плазмової концентрації (інгібування метаболізму німодипіну вальпроєвою кислотою). Темозоломід. Спільний прийом темозоломіду з вальпроєвою кислотою призводить до слабовираженого, але статистично значущого зниження кліренсу темозоломіду. Вплив інших препаратів на вальпроєву кислоту Протиепілептичні препарати, здатні індукувати мікросомальні ферментні системи печінки (включаючи фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін), знижують плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. У разі комбінованої терапії дози вальпроєвої кислоти повинні коригуватися залежно від клінічної реакції та концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Концентрація метаболітів вальпроєвої кислоти у сироватці крові може бути збільшена у разі її одночасного застосування з фенітоїном або фенобарбіталом. Тому пацієнти, які отримують лікування цими двома препаратами, повинні ретельно моніторуватися щодо ознак і симптомів гіперамоніємії, т.к. деякі метаболіти вальпроєвої кислоти можуть пригнічувати ферменти карбамідного циклу (циклу сечовини). Фелбамат. При поєднанні фелбамату та вальпроєвої кислоти кліренс вальпроєвої кислоти знижується на 22–50% і, відповідно, збільшуються плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Слід контролювати плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Мефлохін. Прискорює метаболізм вальпроєвої кислоти і сам здатний викликати судоми, тому при їх одночасному використанні можливий розвиток епілептичного нападу. Препарати звіробою продірявленого. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та препаратів звіробою продірявленого можливе зниження протисудомної ефективності вальпроєвої кислоти. Препарати, що мають високий і сильний зв'язок з білками плазми (ацетилсаліцилова кислота). У разі одночасного застосування вальпроєвої кислоти та препаратів, що мають високий та сильний зв'язок з білками плазми крові (ацетилсаліцилова кислота), можливе підвищення концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти. Непрямі антикоагулянти (варфарин та інші похідні кумарину). При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та непрямих антикоагулянтів потрібний ретельний контроль протромбінового індексу. Циметидин, еритроміцин. Сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти можуть збільшуватися у разі одночасного застосування циметидину або еритроміцину (внаслідок уповільнення печінкового метаболізму). Карбапенеми (паніпенем, меропенем, іміпенем). Зниження концентрацій вальпроєвої кислоти в крові при одночасному застосуванні з карбапенемами, що призводить до 60-100% зниження концентрації вальпроєвої кислоти в крові за 2 дні спільної терапії, яке іноді поєднувалося з виникненням судом. Слід уникати одночасного застосування карбапенемів у пацієнтів з підібраною дозою вальпроєвої кислоти у зв'язку з їх здатністю швидко та інтенсивно знижувати концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Якщо не можна уникнути лікування карбапенемами, слід проводити ретельний моніторинг концентрацій вальпроєвої кислоти у крові. ріфампіцин. Може знижувати концентрацію вальпроєвої кислоти в крові, що призводить до втрати її терапевтичної дії. Тому може знадобитися збільшення дози вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні рифампіцину. Інгібітори протеаз. Інгібітори протеаз, такі як лопінавір, ритонавір знижують плазмову концентрацію вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні. Колестирамін. Колестирамін може призводити до зниження плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні. Інші взаємодії З топіраматом чи ацетазоламідом. Одночасне застосування вальпроєвої кислоти та топірамату або ацетазоламіду асоціювалося з енцефалопатією та/або гіперамоніємією. Пацієнти, які приймають ці препарати одночасно з вальпроєвою кислотою, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом щодо розвитку симптомів гіперамоніємічної енцефалопатії. З кветіапін. Одночасне застосування вальпроєвої кислоти та кветіапіну може підвищувати ризик розвитку нейтропенії/лейкопенії. З естроген-прогестогенними препаратами. Вальпроєва кислота не має здатності індукувати мікросомальні ферменти печінки і внаслідок цього не зменшує ефективність естроген-прогестогенних препаратів у жінок, які користуються гормональними способами контрацепції. З етанолом та іншими потенційно гепатотоксичними препаратами. При їх застосуванні одночасно з вальпроєвою кислотою можливе посилення гепатотоксичного ефекту вальпроєвої кислоти. З клоназепамом. Одночасне застосування клоназепаму з вальпроєвою кислотою може призводити в поодиноких випадках до посилення абсансного статусу. З мієлотоксичними ЛЗ. При їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою підвищується ризик пригнічення кістковомозкового кровотворення.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Депакін® ​​Хроносфера є лікарською формою, яка особливо добре підходить для лікування дітей (якщо вони здатні проковтнути м'яку їжу) або дорослих із утрудненим ковтанням. Препарат Депакін® ​​Хроносфера являє собою гранули з пролонгованим вивільненням, що забезпечують більш рівномірні концентрації вальпроєвої кислоти в крові та, відповідно, більш рівномірний протягом доби її розподіл у тканинах. Режим дозування Маніакальні епізоди при біполярних розладах. Доза повинна підбиратися і контролюватись лікарем індивідуально. Добова доза повинна бути встановлена ​​з урахуванням віку та маси тіла пацієнта. Початкова доза, що рекомендується, становить 20 мг/кг (у перерахунку на вальпроат натрію). Доза повинна бути по можливості швидко збільшена до мінімальної дози, що забезпечує потрібний терапевтичний ефект. Підтримуюча доза, що рекомендується, для лікування біполярних розладів знаходиться в діапазоні між 1000 і 2000 мг на добу (у перерахунку на вальпроат натрію). Доза повинна підбиратися відповідно до індивідуальної клінічної відповіді пацієнта. Для профілактики маніакальних станів слід застосовувати індивідуально підібрану мінімальну клінічно ефективну дозу. Епілепсія. У монотерапії початкова добова доза становить зазвичай (у перерахунку на вальпроат натрію) 5-10 мг/кг, потім її підвищують на 5 мг/кг кожні 4-7 днів до досягнення оптимальної дози, що дозволяє запобігати виникненню нападів епілепсії. Середня добова доза: для дітей (до 14 років) – 30 мг/кг; для підлітків 14–18 років – 25 мг/кг; для дорослих та пацієнтів похилого віку (маса тіла від 60 кг і вище) – 20 мг/кг. Таким чином, рекомендуються подані нижче добові дози. Вік Маса тіла, кг Середня добова доза*, мг на добу Грудні діти від 6 до 12 місяців близько 7,5-10 150-300 Діти від 1 до 3 років близько 10-15 300–450 Діти від 3 до 6 років близько 15-25 450-750 Діти від 7 до 14 років близько 25-40 750-1200 Підлітки від 14 років близько 40-60 1000-1500 Дорослі від 60 кг і вище 1200–2100 * Доза у перерахунку на кількість вальпроату натрію (мг). Середня добова доза може бути збільшена під контролем концентрації вальпроєвої кислоти у крові. У деяких випадках повний терапевтичний ефект вальпроєвої кислоти проявляється не одразу, а розвивається протягом 4-6 тижнів. Тому не слід збільшувати добову дозу вище за рекомендовану середню добову дозу раніше цього терміну. Хоча добова доза визначається залежно від віку та маси тіла хворого, слід брати до уваги широкий спектр індивідуальної чутливості до вальпроєвої кислоти. Чітка кореляція між добовою дозою, концентрацією вальпроєвої кислоти у сироватці крові та терапевтичним ефектом не встановлена. Тому оптимальна доза препарату повинна підбиратись головним чином на основі клінічної відповіді. Визначення концентрації вальпроєвої кислоти в сироватці крові може бути доповненням до клінічного спостереження, якщо епілепсія не піддається контролю або підозрюється розвиток побічних ефектів. Зазвичай ефективними є дози, що забезпечують сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти, що становлять 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л). При обґрунтованій необхідності досягнення вищих концентрацій у сироватці крові слід ретельно зважувати співвідношення очікуваної користі та ризику виникнення побічних ефектів, особливо дозозависимых, т.к.при сироваткових концентраціях вальпроєвої кислоти понад 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів до розвитку інтоксикації. Тому сироваткова концентрація, що визначається перед прийомом першої дози на добу, повинна перевищувати 100 мг/л. При переході з лікарських форм препарату Депакін® ​​негайного або уповільненого вивільнення, які добре контролювали епілепсію, на Депакін® ​​Хроносфера рекомендується зберігати ту саму добову дозу. Для пацієнтів, які приймали раніше протиепілептичні засоби, переведення на прийом препарату Депакін® ​​Хроносфера слід проводити поступово, досягаючи оптимальної дози препарату приблизно протягом 2 тижнів. При цьому відразу знижується доза раніше протиепілептичного препарату, особливо фенобарбіталу. Якщо раніше прийманий протиепілептичний препарат скасовується, його відміна повинна проводитися поступово. При необхідності комбінації вальпроєвої кислоти з іншими протиепілептичними засобами слід додавати поступово. Оскільки інші протиепілептичні препарати можуть оборотно індукувати мікросомальні ферменти печінки, слід протягом 4-6 тижнів після прийому останньої дози цих протиепілептичних препаратів моніторувати концентрації вальпроєвої кислоти в крові та при необхідності (у міру зменшення індукуючого метаболізму ефекту цих препаратів) знижувати добову дозу препарату. ® Хроносфера. Особливі групи пацієнтів Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки. Лікування препаратом Депакін® ​​Хроносфера слід розпочинати під наглядом фахівця, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів. Лікування слід розпочинати лише в тому випадку, якщо інші види лікування неефективні або не переносяться, а при регулярному перегляді лікування слід ретельно повторно оцінювати співвідношення користі та ризику. Переважним є застосування препаратів Депакін у монотерапії та найменших ефективних дозах і, якщо можливо, у лікарських формах з пролонгованим вивільненням. Під час вагітності добова доза повинна ділитися щонайменше на 2 разові дози. Літній вік. Хоча пацієнти похилого віку мають зміни фармакокінетики вальпроєвої кислоти, вони мають обмежену клінічну значущість, і доза вальпроєвої кислоти у пацієнтів похилого віку повинна підбиратися відповідно до досягнення контролю над нападами епілепсії. Ниркова недостатність та/або гіпопротеїнемія. У пацієнтів з нирковою недостатністю та/або гіпопротеїнемією слід враховувати можливість збільшення концентрації вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові та за необхідності зменшувати дозу вальпроєвої кислоти, орієнтуючись при доборі дози головним чином на клінічну картину, а не на загальний вміст вальпроєвої кислоти. у сироватці крові (вільна фракція та пов'язана з білками плазми крові фракція разом), щоб уникнути можливих помилок у підборі дози. Спосіб застосування Препарат приймається внутрішньо. Пакетики Депакін® ​​Хроносфера 100 мг застосовуються тільки у дітей та немовлят. Пакетики Депакін® ​​Хроносфера 1000 мг застосовуються лише у дорослих. Добову дозу рекомендується приймати в один або два прийоми, переважно під час їди. Застосування в один прийом можливе за добре контрольованої епілепсії. Препарат Депакін® ​​Хроносфера має насипатися на поверхню холодної (або кімнатної температури) м'якої їжі або напою (йогурт, апельсиновий сік, фруктове пюре тощо). Препарат Депакін® ​​Хроносфера не можна застосовувати з гарячою їжею або напоями (такими як супи, кава, чай тощо). Препарат Депакін® ​​Хроносфера не можна насипати у пляшечку із соскою, т.к. гранули можуть забити отвір соски. Якщо препарат Депакін® ​​Хроносфера приймається з рідиною, рекомендується обполоснути склянку невеликою кількістю води та випити воду, т.к. гранули можуть прилипнути до скла. Суміш завжди слід ковтати відразу, не розжовуючи. Її не слід зберігати для наступного прийому.ПередозуванняСимптоми: клінічні прояви гострого масивного передозування зазвичай протікають у вигляді коми з гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання, метаболічним ацидозом, надмірним зниженням артеріального тиску та судинним колапсом/шоком. Описувалися випадки внутрішньочерепної гіпертензії, пов'язаної з набряком мозку. Наявність натрію у складі препаратів вальпроєвої кислоти при їх передозуванні може призводити до розвитку гіпернатріємії. При масивному передозуванні можливий летальний кінець, проте зазвичай прогноз при передозуванні сприятливий. Симптоми передозування можуть змінюватись, повідомлялося про розвиток судомних нападів при дуже високих плазмових концентраціях вальпроєвої кислоти. Лікування: невідкладна допомога при передозуванні в стаціонарі повинна бути наступною: промивання шлунка, яке є ефективним протягом 10-12 годин після прийому препарату. Для зменшення всмоктування вальпроєвої кислоти може бути ефективним прийом активованого вугілля, зокрема. його запровадження через назогастральний зонд. Потрібне спостереження за станом ССС та дихальної системи та підтримання ефективного діурезу. Необхідно контролювати функції печінки та підшлункової залози. При пригніченні дихання може знадобитися проведення ШВЛ. В окремих випадках успішно застосовувався налоксон. У дуже тяжких випадках масивного передозування були ефективні гемодіаліз та гемоперфузія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Депакін Хроносфера та періодично протягом перших 6 місяців лікування, особливо у пацієнтів з групи ризику ураження печінки, слід проводити дослідження функції печінки. Як і при застосуванні більшості протиепілептичних препаратів, при застосуванні вальпроєвої кислоти можливе незначне підвищення активності печінкових ферментів, особливо на початку лікування, яке протікає без клінічних проявів і є тимчасовим. У цих пацієнтів необхідне проведення більш детального дослідження біологічних показників, включаючи протромбіновий індекс, і може знадобитися корекція дози препарату, а при необхідності повторне клінічне та лабораторне обстеження. Перед початком терапії або перед хірургічним втручанням при спонтанному виникненні підшкірних гематом або кровотеч рекомендується провести визначення часу кровотечі, кількості формених елементів у периферичній крові, включаючи тромбоцити. Тяжке ураження печінки Сприятливі фактори. Клінічний досвід показує, що до групи ризику відносяться пацієнти, які отримують одночасно кілька протиепілептичних препаратів, діти молодше трирічного віку з тяжкими судомними нападами, особливо на тлі ураження головного мозку, затримки розумового розвитку та/або вроджених метаболічних або дегенеративних захворювань; пацієнти, що одночасно приймають саліцилати (т.к. саліцилати метаболізуються тим же метаболічним шляхом, що і вальпроєва кислота). Після 3-річного віку ризик ураження печінки значно знижується та прогресивно зменшується у міру збільшення віку пацієнта. У більшості випадків таке ураження печінки виникало протягом перших 6 місяців лікування, найчастіше між 2-й і 12-й тижнів лікування, і зазвичай при застосуванні вальпроєвої кислоти у складі комбінованої протиепілептичної терапії. Симптоми, що вказують на можливе ураження печінки. Для ранньої діагностики ураження печінки обов'язковим є клінічне спостереження за пацієнтами. Зокрема, слід звернути увагу на появу наступних симптомів, які можуть передувати виникненню жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику (див. вище): неспецифічні симптоми, що особливо раптово розпочалися, такі як астенія, анорексія, летаргія, сонливість, які іноді супроводжуються багаторазовим блюванням і болями в животі; відновлення судомних нападів у пацієнтів з епілепсією Слід попереджати пацієнтів або членів їх сімей (при застосуванні препарату дітьми) про те, що вони повинні негайно повідомити про виникнення будь-якого з цих симптомів лікарю. Пацієнтам слід негайно провести клінічне обстеження та лабораторне дослідження показників функції печінки. Виявлення. Визначення функціональних проб печінки слід проводити перед початком лікування та потім періодично протягом перших 6 місяців лікування. Серед звичайних досліджень найбільш інформативними є дослідження, що відображають стан білково-синтетичної функції печінки, особливо визначення протромбінового індексу. Підтвердження відхилення від норми протромбінового індексу, особливо у поєднанні з відхиленнями від норми інших лабораторних показників (значне зниження вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності трансаміназ), а також поява інших симптомів, що вказують на ураження печінки. ), вимагає припинення застосування препарату Депакін® ​​Хроносфера. З метою обережності у випадку, якщо пацієнти отримували одночасно саліцилати, їх прийом також повинен бути припинений. панкреатит. Є зареєстровані рідкісні випадки важких форм панкреатиту у дітей та дорослих, що розвивалися незалежно від віку та тривалості лікування. Спостерігалися кілька випадків геморагічного панкреатиту із швидким прогресуванням захворювання від перших симптомів до смертельного результату. Діти молодшого віку перебувають у групі підвищеного ризику розвитку панкреатиту, зі збільшенням віку дитини ризик зменшується. Тяжкі судоми, неврологічні порушення або протисудомна терапія можуть бути факторами ризику розвитку панкреатиту. Печінкова недостатність, що поєднується з панкреатитом, збільшує ризик смерті. Пацієнти, у яких виникають сильні болі у животі, мають бути негайно обстежені.У разі підтвердження панкреатиту застосування вальпроєвої кислоти має бути припинено та розпочато відповідне лікування. Суїцидальні думки та спроби Повідомлялося про виникнення суїцидальних думок чи спроб у пацієнтів, які отримують протиепілептичні препарати за деякими показаннями. Метааналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів також показав збільшення ризику суїцидальних думок та спроб на 0,19% у всіх пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати (в т.ч. збільшення цього ризику на 0,24% у пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати), у порівнянні з їх частотою у пацієнтів, які приймали плацебо. Механізм цього ефекту невідомий. Тому пацієнтів, які приймають препарат Депакін Хроносфера, слід постійно контролювати на предмет суїцидальних думок або спроб, а у разі їх виникнення необхідно проводити відповідне лікування.Пацієнтам та особам, що доглядають за ними, рекомендується при появі у пацієнта суїцидальних думок або спроб негайно звернутися до лікаря. Карбапенеми Одночасне застосування карбапенемів не рекомендується. Пацієнти з встановленими мітохондріальними захворюваннями або підозрою на них Вальпроєва кислота може ініціювати або обтяжувати прояви наявних у пацієнта мітохондріальних захворювань, що викликаються мутаціями мітохондріальної ДНК, а також ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент POLG. Зокрема, у пацієнтів з уродженими нейрометаболічними синдромами, що викликаються мутаціями гена, що кодує POLG, наприклад із синдромом Альперса-Хуттенлохера, із застосуванням вальпроєвої кислоти асоціювалася вища частота розвитку гострої печінкової недостатності та пов'язаних з ураженням печінки смертельних випадків. Захворювання, зумовлені дефектами POLG, можуть бути запідозрені у пацієнтів із сімейним анамнезом таких захворювань або симптомами, підозрілими на їх наявність, включаючи незрозумілу енцефалопатію, рефрактерну епілепсію (фокальну, міоклонічну), епілептичний статус,затримку психічного та фізичного розвитку, психомоторну регресію, аксональну сенсомоторну нейропатію, міопатію, мозочкову атаксію, офтальмоплегію або ускладнену мігрень із зоровою (потиличною) аурою. Відповідно до сучасної клінічної практики для діагностики таких захворювань слід провести тестування на мутації гена POLG. Парадоксальне збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, при прийомі вальпроєвої кислоти у деяких пацієнтів спостерігалося замість покращення оборотне збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом. У разі посилення судом пацієнтам слід негайно проконсультуватися з лікарем. Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки Попередження для пацієнток жіночої статі. У разі настання вагітності препарати вальпроєвої кислоти можуть завдати серйозної шкоди майбутній дитині. Завжди необхідно застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування. Якщо жінка планує вагітність або завагітніла, їй слід негайно повідомити про це свого лікаря. Препарат Депакін® ​​Хроносфера не слід застосовувати у дітей та підлітків жіночої статі, жінок з дітородним потенціалом та вагітних жінок, за винятком випадків, коли альтернативні види лікування неефективні або не переносяться. Це обмеження пов'язане з високим ризиком тератогенної дії та порушень психічного та фізичного розвитку у дітей, які внутрішньоутробно були піддані впливу вальпроєвої кислоти. Слід ретельно переоцінювати ставлення користь/ризик у таких випадках: під час регулярного перегляду лікування, при досягненні дівчинкою статевої зрілості та терміново – у разі планування або настання вагітності у жінки, яка приймає вальпроєву кислоту. Під час лікування вальпроєвою кислотою жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати надійні методи контрацепції та бути поінформовані про ризики,пов'язаних із прийомом препарату Депакін® ​​Хроносфера під час вагітності. Для допомоги у розумінні пацієнткою цих ризиків лікар, який призначає їй вальпроєву кислоту, повинен надати пацієнтці всебічну інформацію про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® ​​Хроносфера під час вагітності. Зокрема, лікар, який призначає вальпроєву кислоту, повинен переконатися, що пацієнтка розуміє: природу та величину ризиків при застосуванні вальпроєвої кислоти під час вагітності, зокрема, ризиків тератогенної дії, а також порушень психічного та фізичного розвитку дитини; необхідність використання ефективної контрацепції; необхідність регулярного перегляду лікування; необхідність термінової консультації зі своїм лікарем, якщо вона підозрює, що завагітніла, або передбачає можливість настання вагітності. Жінку, яка планує вагітність, слід обов'язково спробувати, якщо це можливо, перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття. Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку співвідношення користі та ризиків від лікування препаратом для пацієнтки. Діти. Інформація відноситься до лікарських форм препарату Депакін, які можуть прийматися дітьми молодше 3-річного віку. У дітей віком до 3-річного віку в разі необхідності застосування препарату рекомендується його застосування в монотерапії. При цьому перед початком лікування слід зважувати співвідношення потенційної користі від застосування вальпроєвої кислоти та ризику ураження печінки та розвитку панкреатиту при її застосуванні. У дітей віком до 3 років слід уникати одночасного застосування вальпроєвої кислоти та саліцилатів у зв'язку з ризиком токсичного впливу на печінку. Ниркова недостатність Може знадобитися зниження дози вальпроєвої кислоти через підвищення концентрації її вільної форми в сироватці крові. У разі неможливості моніторингу плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти, дозу препарату слід коригувати на підставі клінічного спостереження за пацієнтом. Ферментна недостатність карбамідного циклу (цикл сечовини) При підозрі на ферментну недостатність карбамідного циклу застосування вальпроєвої кислоти протипоказане. У таких пацієнтів було описано кілька випадків гіперамоніємії зі ступором або комою. У цих випадках дослідження метаболізму слід проводити до початку лікування вальпроєвою кислотою. У дітей з незрозумілими шлунково-кишковими симптомами (анорексія, блювота, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, затримкою розумового розвитку або при сімейному анамнезі загибелі новонародженого або дитини до початку лікування вальпроєвою кислотою повинні бути проведені дослідження метаболізму, зокрема, визначення (Присутність аміаку та його сполук у крові) натще і після їди. Пацієнти з ВКВ Хоча показано, що в процесі лікування препаратом Депакін® ​​Хроносфера порушення функцій імунної системи зустрічаються виключно рідко, потенційну користь від його застосування необхідно порівняти з потенційним ризиком при застосуванні препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком. Збільшення маси тіла Пацієнтів слід попередити про ризик підвищення маси тіла на початку лікування та необхідності вжити заходів, переважно призначення дієти, для зведення цього явища до мінімуму. Пацієнти з цукровим діабетом Враховуючи можливість несприятливого впливу вальпроєвої кислоти на підшлункову залозу, при застосуванні препарату у пацієнтів із цукровим діабетом слід ретельно моніторувати концентрацію глюкози у крові. При дослідженні сечі на наявність кетонових тіл у пацієнтів з цукровим діабетом можливе отримання неправдивих результатів, т.к. вальпроєва кислота виводиться нирками, частково як кетонових тіл. Пацієнти, інфіковані ВІЛ У дослідженнях in vitro було встановлено, що вальпроєва кислота стимулює реплікацію ВІЛ за певних експериментальних умов. Клінічне значення цього факту, якщо є, невідомо. Крім цього, не встановлено значення цих даних, отриманих у дослідженнях in vitro, для пацієнтів, які отримують максимальну супресивну протиретровірусну терапію. Однак ці дані слід враховувати при інтерпретації результатів постійного моніторингу вірусного навантаження у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймають вальпроєву кислоту. Пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II Пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II повинні бути попереджені про високий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти. Етанол Під час лікування вальпроєвою кислотою не рекомендується вживання етанолу. Інші особливі вказівки Інертна матриця препарату Депакін® ​​Хроносфера (препарат пролонгованого вивільнення) у зв'язку з природою його допоміжних речовин не абсорбується із ШКТ; після вивільнення активних речовин інертна матриця виводиться із каловими масами. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку сонливості, особливо у разі комбінованої протисудомної терапії або при поєднанні препарату Депакін® ​​Хроносфера з бензодіазепінами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГранули з пролонгованим вивільненням - 1 пакетик: активні речовини: вальпроат натрію – 333,3 мг; вальпроєва кислота – 145,14 мг (загалом у перерахунку на вальпроат натрію – 500 мг); допоміжні речовини: парафін твердий – 506,31 мг; гліцеролу дибегенат - 530,25 мг; кремнію діоксид колоїдний водний*. * Додають розбризкуванням після процесу охолодження розплаву і виражають у відсотках від кількості чотирьох інших компонентів: 0,7% (приблизна кількість, що абсорбується на гранулах - 0,56%) Гранули з пролонгованим вивільненням у пакетиках із тришарового комплексу (папір/алюміній/іономірна смола). По 30 або 50 пак. у картонній пачці.Опис лікарської формиЛегко сипкі без утворення агломератів воскоподібні мікрогранули майже білого або злегка жовтуватого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний, протисудомний, нормотимічний.ФармакокінетикаАбсорбція Біодоступність вальпроєвої кислоти при внутрішньому прийомі близька до 100%. Їда не впливає на фармакокінетичний профіль препарату. Cmax вальпроєвої кислоти у плазмі крові після прийому препарату Депакін® ​​Хроносфера™ внутрішньо досягається приблизно через 7 год. У порівнянні з лікарською формою таблеток, покритих кишковорозчинною оболонкою, еквівалентні дози препарату Депакін® ​​Хроносфера характеризуються більш тривалою абсорбцією, ідентичною біодоступністю, більш лінійною кореляцією між дозами та плазмовою концентрацією вальпроєвої кислоти (загальною концентрацією та концентрацією вільної фракції). Крім цього, Cmax і Cmax вільної фракції вальпроєвої кислоти в плазмі є нижчими (зниження становить близько 25%), але при цьому є відносно стабільніша фаза плато плазмових концентрацій від 4 до 14 год після прийому, величина коливань плазмових концентрацій при прийомі препарату Депакін ® Хроносфера™ в порівнянні з лікарською формою таблеток, покритих кишковорозчинною оболонкою, зменшується вдвічі,внаслідок чого вальпроєва кислота більш рівномірно розподіляється у тканинах протягом доби. При курсовому прийомі препарату Css вальпроєвої кислоти в сироватці досягається протягом 3-14 днів. Зазвичай ефективними є сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти, що становлять 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л) (визначаються перед прийомом першої доби препарату протягом доби). При сироваткових концентраціях вальпроєвої кислоти понад 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів до розвитку інтоксикації. Розподіл Vd залежить від віку та зазвичай становить 0,13–0,23 л/кг або у людей молодого віку – 0,13–0,19 л/кг. У зв'язку зі зменшенням величини коливань плазмових концентрацій при прийомі препарату Депакін Хроносфера вальпроєва кислота більш рівномірно розподіляється в тканинах протягом доби порівняно з лікарською формою вальпроєвої кислоти з негайним вивільненням. Зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми крові (переважно з альбуміном) високий (90-95%), дозозалежний і насичений. У пацієнтів похилого віку, осіб з нирковою та печінковою недостатністю зв'язок з білками плазми зменшується. При тяжкій нирковій недостатності концентрація вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти може підвищуватися до 8,5-20%. При гіпопротеїнемії загальна концентрація вальпроєвої кислоти (вільна + пов'язана з білками плазми фракція) може не змінюватися, але може і знижуватися через збільшення метаболізму вільної (не пов'язаної з білками плазми) фракції вальпроєвої кислоти. Вальпроєва кислота проникає в цереброспінальну рідину та головний мозок. Концентрація вальпроєвої кислоти у лікворі становить 10% відповідної концентрації в сироватці крові, тобто. близька до концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові. Вальпроєва кислота проникає в грудне молоко матерів-годувальниць. У стані досягнення Css вальпроєвої кислоти у сироватці крові концентрація у грудному молоці становить до 10% від її концентрації у сироватці крові. Метаболізм Метаболізм вальпроєвої кислоти здійснюється в печінці шляхом глюкуронування, а також бета-, омега- та омега1-окислення. Виявлено більше 20 метаболітів, метаболіти після омега-окислення мають гепатотоксичну дію. Вальпроєва кислота не має індукувального ефекту на ферменти, що входять до метаболічної системи цитохрому Р450: на відміну від більшості інших протиепілептичних препаратів, вальпроєва кислота не впливає на ступінь як власного метаболізму, так і на ступінь метаболізму інших речовин, таких як естрогени, прогестагени та . Виведення Вальпроєва кислота переважно виводиться нирками після кон'югації з глюкуроновою кислотою та бета-окисленням. При застосуванні вальпроєвої кислоти в монотерапії її T1/2 складає 12-17 год. ступінь їхньої зміни залежить від ступеня індукції мікросомальних ферментів печінки іншими протиепілептичними препаратами. T1/2 у дітей віком від 2-місячного віку близький до такого у дорослих. У пацієнтів із захворюваннями печінки T1/2 вальпроєвої кислоти збільшується. При передозуванні спостерігалося збільшення T1/2 до 30 год. Гемодіалізу піддається лише вільна фракція вальпроєвої кислоти у крові (5–10%). Особливості фармакокінетики при вагітності При збільшенні Vd вальпроєвої кислоти у III триместрі вагітності збільшуються її нирковий та печінковий кліренс. При цьому, незважаючи на прийом препарату у постійній дозі, можливе зниження сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти. Крім цього, при вагітності може змінюватися зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми, що може призводити до збільшення вмісту у сироватці крові вільної терапевтично активної фракції вальпроєвої кислоти.ФармакодинамікаПротиепілептичний препарат, що має центральну міорелаксуючу та седативну дію. Виявляє протиепілептичну активність при різних типах епілепсії. Основний механізм дії, мабуть, пов'язаний із впливом вальпроєвої кислоти на ГАМКергічну систему: підвищує вміст ГАМК у ЦНС та активує ГАМКергічну передачу.Показання до застосуванняУ дорослих - як монотерапія або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами: лікування генералізованих епілептичних нападів (клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні; синдром Леннокса-Гасто); лікування парціальних епілептичних нападів (парціальні напади з вторинною генералізацією або без неї); лікування та профілактика біполярних афективних розладів. У дітей (в т.ч. грудних, починаючи з 6-го міс життя) - як монотерапія або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами: лікування генералізованих епілептичних нападів (клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні; синдром Леннокса-Гасто); лікування парціальних епілептичних нападів (парціальні напади з вторинною генералізацією або без неї); профілактика судом за високої температури, коли така профілактика необхідна.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до вальпроату натрію, вальпроєвої кислоти, вальпроату семінарію, вальпроміду або будь-якого з компонентів препарату; гострий гепатит; хронічний гепатит; тяжкі захворювання печінки (особливо лікарський гепатит) в анамнезі у пацієнта та його близьких кровних родичів; тяжкі ураження печінки з летальним кінцем при застосуванні вальпроєвої кислоти у близьких кровних родичів пацієнта; тяжкі порушення функції печінки або підшлункової залози; печінкова порфірія; встановлені мітохондріальні захворювання, спричинені мутаціями ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент γ-полімеразу (POLG), наприклад синдром Альперса-Хуттенлохера та підозру на захворювання, зумовлені дефектами (POLG) у дітей віком до 2-річного віку; пацієнти із встановленими порушеннями карбамідного циклу (циклу сечовини); геморагічний діатез, тромбоцитопенія; комбінація з мефлохіном; комбінація зі звіробою продірявленим; дитячий вік до 6 місяців. З обережністю: захворювання печінки та підшлункової залози в анамнезі; вагітність; уроджені ферментопатії; пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія); ниркова недостатність (потрібна корекція дози); гіпопротеїнемія; одночасний прийом кількох протисудинних препаратів (через підвищений ризик ураження печінки); одночасний прийом препаратів, що провокують судомні напади або знижують поріг судомної готовності, таких як трициклічні антидепресанти, СІЗЗС, похідні фенотіазину, похідні бутирофенону, хлорохін, бупропіон, трамадол (ризик провокування судомних нападів); одночасний прийом нейролептиків, інгібіторів МАО, антидепресантів, бензодіазепінів (можливість потенціювання їх ефектів); одночасний прийом фенобарбіталу, примідону, фенітоїну, ламотриджину, зидовудину,фелбамату, ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з взаємодією фарм зміна плазмових концентрацій або цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові, можлива зміна цих плазм. або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові, можлива зміна цих плазм. або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).ритонавіру), колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичною взаємодією на рівні метаболізму або зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти); одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти); одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії); наявна недостатність карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).Вагітність та лактаціяРизик, пов'язаний із розвитком епілептичних нападів під час вагітності Під час вагітності розвиток генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападів, епілептичного статусу з розвитком гіпоксії можуть становити особливий ризик як для матері, так і для плода у зв'язку з можливістю смерті. Ризик, пов'язаний із застосуванням препарату Депакін® ​​Хроносфера під час вагітності Експериментальні дослідження репродуктивної токсичності, проведені на мишах, щурах та кроликах, продемонстрували наявність у вальпроєвої кислоти тератогенної дії. Вроджені вади розвитку Наявні клінічні дані продемонстрували більшу частоту виникнення малих і тяжких вад розвитку, зокрема вроджених дефектів нервової трубки, черепно-лицьових деформацій, вад розвитку кінцівок і ССС, гіпоспадії, а також множинних вад розвитку, що зачіпають різні системи органів у дітей, що народилися приймали під час вагітності вальпроєву кислоту, в порівнянні з їх частотою при прийомі під час вагітності інших протиепілептичних препаратів. Так, ризик виникнення вроджених вад розвитку у дітей, що народилися у матерів з епілепсією, які отримували монотерапію вальпроєвою кислотою під час вагітності, був приблизно 1,5; 2,3; 2,3 та 3,7 рази вище порівняно з монотерапією фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом та ламотриджином відповідно. Дані метааналізу, що включав регістрові та когортні дослідження, показали, що частота виникнення вроджених вад розвитку у дітей, народжених матерями з епілепсією, які отримували під час вагітності монотерапію вальпроєвою кислотою, становила 10,73% (95% ДІ: 8,16–13, 29%). Цей ризик є більшим, ніж ризик виникнення тяжких вроджених вад розвитку в загальній популяції, що становив 2–3%. Цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Порушення психічного та фізичного розвитку Показано, що внутрішньоутробна дія вальпроєвої кислоти може мати небажані ефекти на психічний та фізичний розвиток дітей, які зазнали такої дії. Очевидно, цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Точний гестаційний період для ризику цих ефектів не встановлений, і ризик не виключений протягом всієї вагітності. Дослідження дітей дошкільного віку, що піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, показали, що до 30–40% таких дітей мали затримку раннього розвитку (такі як затримка оволодіння навичками ходьби та мовного розвитку), а також нижчі інтелектуальні здібності (погані мовні і розуміння мови) та проблеми з пам'яттю. Коефіцієнт розумового розвитку (індекс IQ), визначений у дітей віком 6 років з анамнезом внутрішньоутробного впливу вальпроєвої кислоти, був у середньому на 7-10 пунктів нижчим, ніж у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інших протиепілептичних препаратів. Хоча не можна виключити роль інших факторів, здатних небажано вплинути на інтелектуальний розвиток дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, очевидно, що у таких дітей ризик інтелектуальних порушень може бути незалежним від індексу IQ матері. Дані щодо довгострокових результатів є обмеженими. Є дані, що свідчать на користь того, що діти, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, мають підвищений ризик розвитку спектра аутичних розладів (приблизно 3-5-кратне збільшення ризику), включаючи дитячий аутизм. Обмежені дані свідчать на користь того, що у дітей, які піддавалися внутрішньоутробно впливу вальпроєвої кислоти, є велика ймовірність розвитку синдрому дефіциту уваги/гіперактивності. Як монотерапія вальпроєвої кислотою, так і комбінована терапія з включенням вальпроєвої кислоти асоціюються з несприятливим результатом вагітності, але, за наявними даними, комбінована протиепілептична терапія, що включає вальпроєву кислоту, асоціюється з більш високим ризиком несприятливого результату вагітності (порівняно з монотерапією). тобто.ризик розвитку порушень у плода менший при застосуванні вальпроєвої кислоти в монотерапії). Факторами ризику виникнення вад розвитку плода є: доза більше 1000 мг на добу (проте менша доза не виключає цього ризику) та поєднання вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами. У зв'язку з вищевикладеним препарат Депакин® Хроносфера не повинен застосовуватися при вагітності та у жінок з дітородним потенціалом без крайньої необхідності, тобто. його застосування можливе в ситуаціях, коли інші протиепілептичні препарати є неефективними або пацієнтка їх не переносить. Питання про необхідність застосування препарату Депакін® ​​Хроносфера або можливість відмови від його застосування має вирішуватися до початку застосування препарату або переглядатися у випадку, якщо жінка, яка приймає препарат Депакін® ​​Хроносфера, планує вагітність. Жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування препаратом Депакін Хроносфера. Жінки з дітородним потенціалом повинні бути поінформовані про ризики та користь від застосування вальпроєвої кислоти під час вагітності. Якщо жінка планує вагітність або у неї діагностована вагітність, слід провести переоцінку необхідності лікування вальпроєвою кислотою в залежності від показань (див. нижче): при показанні біполярного розладу слід розглянути питання про припинення лікування вальпроєвою кислотою; при показанні епілепсія питання про продовження лікування вальпроєвою кислотою або її скасування вирішується після переоцінки співвідношення користі та ризику. Якщо після переоцінки співвідношення користі та ризику лікування препаратом Депакін® ​​Хроносфера все-таки має бути продовжено під час вагітності, то рекомендується застосовувати його у мінімальній ефективній добовій дозі, розділеній на кілька прийомів. Слід зазначити, що при вагітності кращим є застосування лікарських форм препарату пролонгованого вивільнення, ніж інших лікарських форм. По можливості, ще до настання вагітності додатково слід розпочати прийом фолієвої кислоти (доза 5 мг/сут), т.к. фолієва кислота може зменшувати ризик виникнення вад розвитку нервової трубки. Однак дані, що є в даний час, не підтверджують її профілактичної дії щодо вроджених вад розвитку, що виникають під впливом вальпроєвої кислоти. Слід проводити постійну (в т.ч. і в III триместрі вагітності) спеціальну пренатальну діагностику, що включає докладний УЗД, для виявлення можливих вад формування нервової трубки або інших вад розвитку плода. Ризик для новонароджених Повідомлялося про поодинокі випадки геморагічного синдрому у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. Цей геморагічний синдром пов'язаний з тромбоцитопенією, гіпофібриногенемією та/або зниженням вмісту інших факторів згортання крові. Також повідомлялося про розвиток афібриногенемії, яка могла призводити до смертельного результату. Цей геморагічний синдром слід відрізняти від дефіциту вітаміну К, який викликається фенобарбіталом та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Тому у новонароджених, чиї матері отримували лікування препаратами вальпроєвої кислоти під час вагітності, слід обов'язково проводити коагуляційні тести (визначати кількість тромбоцитів у периферичній крові, плазмову концентрацію фібриногену, фактори зсідання крові та коагулограму).Повідомлялося про випадки гіпоглікемії у новонароджених, матері яких приймали вальпроєву кислоту під час III триместру вагітності. Повідомлялося про випадки розвитку гіпотиреозу у новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. У новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту в останньому триместрі вагітності, може виникати синдром відміни (зокрема поява ажитації, дратівливості, гіперрефлексії, тремтіння, гіперкінезії, порушень м'язового тонусу, тремору, судом та ускладнень при вигодовуванні). Фертильність У зв'язку з можливістю розвитку дисменореї, аменореї, полікістозу яєчників, збільшення концентрації тестостерону у крові можливе зниження фертильності у жінок. У чоловіків вальпроєва кислота може зменшувати рухливість сперматозоїдів та порушувати фертильність. Встановлено, що ці порушення фертильності є оборотними після припинення лікування. Період грудного вигодовування. Екскреція вальпроєвої кислоти у грудне молоко низька, концентрація у молоці становить 1–10% від її концентрації у сироватці крові. Є обмежені клінічні дані щодо застосування вальпроєвої кислоти при грудному вигодовуванні, тому застосування препарату в цей період не рекомендується. Виходячи з даних літератури та невеликого клінічного досвіду, можна розглянути питання про грудне вигодовування при монотерапії препаратом Депакін® ​​Хроносфера, але при цьому слід брати до уваги профіль побічних ефектів препарату, особливо гематологічні порушення.Побічна діяДля визначення частоти розвитку небажаних реакцій (HP) використовується класифікація ВООЗ: дуже часто ≥10%; часто ≥1 та Вроджені, спадкові та генетичні порушення: тератогенний ризик. З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія, тромбоцитопенія; нечасто - панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. Лейкопенія та панцитопенія можуть бути як з депресією кісткового мозку, так і без неї. Після відміни препарату картина крові повертається до норми; рідко – порушення кістковомозкового кровотворення, включаючи ізольовану аплазію/гіпоплазію еритроцитів, агранулоцитоз, макроцитарну анемію, макроцитоз; зниження вмісту факторів згортання крові (як мінімум одного), відхилення від норми показників згортання крові (таких як збільшення ПВ, АЧТВ, тромбінового часу та МНО). Поява спонтанних екхімозів та кровотеч свідчить про необхідність відміни препарату та проведення обстеження. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – дефіцит біотину/недостатність біотинідази. З боку нервової системи: дуже часто – тремор; часто - екстрапірамідні розлади, ступор, сонливість, судоми, порушення пам'яті, головний біль, ністагм; запаморочення (при внутрішньовенному введенні запаморочення може виникати і зникати спонтанно протягом декількох хвилин); нечасто - кома *, енцефалопатія *, летаргія *, оборотний паркінсонізм, атаксія, парестезія, збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом; рідко - оборотна деменція, що поєднується з оборотною атрофією головного мозку, когнітивні розлади; частота невідома – седація. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто — оборотна та необоротна глухота. З боку органу зору: частота невідома – диплопія. З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто – плевральний випіт. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - блювання, зміни ясен (головним чином гіперплазія), стоматит, біль в епігастрії, діарея, які часто виникають у деяких хворих на початку лікування, але, як правило, зникають через кілька днів і не вимагають припинення терапії (часті реакції з боку травної системи можна знизити, приймаючи препарат під час або після їди); нечасто - панкреатит, іноді з летальним результатом (розвиток панкреатиту можливий протягом перших 6 місяців лікування; у разі виникнення гострого болю в животі необхідно контролювати активність сироваткової амілази; частота невідома - спазми в животі, анорексія, підвищення апетиту. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – ниркова недостатність; рідко – енурез, тубулоінтерстиціальний нефрит, оборотний синдром Фанконі (комплекс біохімічних та клінічних проявів ураження проксимальних ниркових канальців з порушенням канальцевої реабсорбції фосфату, глюкози, амінокислот та бікарбонату), механізм розвитку якого поки що не зрозумілий. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – реакції гіперчутливості, наприклад кропив'янка, свербіж; минуще (оборотне) та/або дозозалежне патологічне випадання волосся (алопеція), включаючи андрогенну алопецію на тлі гіперандрогенії, полікістозу яєчників (див. З боку статевих органів і молочних залоз і З боку ендокринної системи), а також алопецію на тлі розвиненого гіпотире див. З боку ендокринної системи), порушення з боку нігтів та нігтьового ложа; нечасто - ангіоневротичний набряк, висипання, порушення з боку волосся (такі як порушення нормальної структури, зміна кольору, ненормальний ріст волосся (зникнення хвилястості і кучерявості волосся або, навпаки, поява кучерявості в осіб з спочатку прямим волоссям); рідко - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема,синдром лікарського висипу з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – зменшення МПКТ, остеопенію, остеопороз та переломи у пацієнтів, які тривало приймають препарати Депакін®. Механізм впливу препаратів Депакін на метаболізм кісткової тканини не встановлений; рідко - системний червоний вовчак, рабдоміоліз. З боку ендокринної системи: нечасто – синдром неадекватної секреції АДГ, гіперандрогенія (гірсутизм, вірилізація, акне, алопеція за чоловічим типом та/або підвищення концентрацій андрогенів у крові); рідко – гіпотиреоз. З боку обміну речовин і харчування: часто - гіпонатріємія, збільшення маси тіла (треба ретельно моніторувати збільшення маси тіла, тому що збільшення маси тіла є фактором, що сприяє розвитку синдрому полікістозних яєчників); рідко - гіперамоніємія (можуть виникати випадки ізольованої та помірної гіперамоніємії без зміни показників функції печінки, які не вимагають припинення лікування. Також повідомлялося про виникнення гіперамоніємії, що супроводжується появою неврологічної симптоматики (наприклад розвиток енцефалопатії, блювання, атакси прийому вальпроєвої кислоти та проведення додаткового обстеження, ожиріння. Доброякісні, злоякісні та невизначені пухлини (включаючи кісти та поліпи): рідко – мієлодиспластичний синдром. З боку судин: часто - кровотечі та крововиливу; нечасто – васкуліт. Загальні розлади та зміни в місці введення: нечасто – гіпотермія, легкі периферичні набряки. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – ураження печінки: відхилення від норми показників функціонального стану печінки, таких як зниження протромбінового індексу, особливо у поєднанні зі значним зниженням вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності печінкових трансназ; печінкова недостатність, у виняткових випадках - зі смертельним наслідком; необхідний контроль пацієнтів щодо можливих порушень функції печінки. З боку статевих органів та молочних залоз: часто – дисменорея; нечасто – аменорея; рідко – чоловіче безпліддя, полікістоз яєчників; частота невідома – нерегулярні менструації, збільшення молочних залоз, галакторея. Порушення психіки: часто - стан сплутаності свідомості, галюцинації, агресивність, ажитація, порушення уваги; депресія (при комбінуванні вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами); рідко - поведінкові розлади, психомоторна гіперактивність, порушення здатності до навчання; депресія (при монотерапії вальпроєвою кислотою). * Ступор і летаргія іноді призводили до минущої коми/енцефалопатії і були або ізольованими, або поєднувалися з почастішанням судомних нападів на фоні лікування, а також зменшувалися при відміні препарату або при зменшенні його дози. Більшість подібних випадків була описана на тлі комбінованої терапії, особливо при одночасному застосуванні фенобарбіталу або топірамату, або після різкого збільшення дози вальпроєвої кислоти. * НР в основному спостерігалися у пацієнтів дитячого віку.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив вальпроєвої кислоти на інші препарати Нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти, бензодіазепіни. Вальпроєва кислота може потенціювати дію інших психотропних препаратів, таких як нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти та бензодіазепіни; тому при їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою рекомендується ретельне медичне спостереження та при необхідності корекція доз. Препарати літію. Вальпроєва кислота не впливає на сироваткові концентрації літію. Фенобарбітал. Вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації фенобарбіталу (за рахунок зменшення його печінкового метаболізму), у зв'язку з чим можливий розвиток седативної дії останньої, особливо у дітей. Тому рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом перших 15 днів комбінованої терапії з негайним зниженням дози фенобарбіталу у разі розвитку седативної дії та при необхідності визначення плазмових концентрацій фенобарбіталу. Примідон. Вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації примідону з посиленням його побічних ефектів (в т.ч. седативної дії); при тривалому лікуванні ці симптоми зникають. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом, особливо на початку комбінованої терапії з корекцією дози примідону за необхідності. Фенітоїн. Вальпроєва кислота знижує загальні плазмові концентрації фенітоїну. Крім цього, вальпроєва кислота підвищує концентрацію вільної фракції фенітоїну з можливістю розвитку симптомів передозування (вальпроєва кислота витісняє фенітоїн із зв'язку з білками плазми та уповільнює його печінковий метаболізм). Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом та визначення концентрацій фенітоїну та його вільної фракції у крові. Карбамазепін. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та карбамазепіну повідомлялося про виникнення клінічних проявів токсичності карбамазепіну, т.я. вальпроєва кислота може потенціювати токсичні ефекти карбамазепіну Рекомендується ретельне клінічне спостереження за такими пацієнтами, особливо на початку комбінованої терапії з корекцією за необхідності дози карбамазепіну. Ламотріджін. Вальпроєва кислота уповільнює метаболізм ламотриджину в печінці та збільшує T1/2 ламотриджину майже вдвічі. Ця взаємодія може призводити до збільшення токсичності ламотриджину, зокрема до розвитку тяжких реакцій шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз. Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження і при необхідності корекція (зниження) дози ламотриджину. Зідовудін. Вальпроєва кислота може підвищувати плазмові концентрації зидовудину, що призводить до збільшення токсичності зидовудину. Фелбамат. Вальпроєва кислота може знижувати середні значення кліренсу фелбамату на 16%. Оланзапін. Вальпроєва кислота може зменшувати плазмові концентрації оланзапіну. Руфінамід. Вальпроєва кислота може спричинити збільшення плазмової концентрації руфінаміду. Це збільшення залежить від концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Слід бути обережним, особливо в дітей віком, т.к. цей ефект більш виражений у цій популяції. Пропофол. Вальпроєва кислота може призводити до збільшення плазмових концентрацій пропофолу. Слід розглянути питання щодо зменшення дози пропофолу при його одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою. Німодипін для прийому внутрішньо та (по екстраполяції), розчин для парентерального введення. Посилення гіпотензивного ефекту німодипіну у зв'язку з підвищенням його плазмової концентрації (інгібування метаболізму німодипіну вальпроєвою кислотою). Темозоломід. Спільний прийом темозоломіду з вальпроєвою кислотою призводить до слабовираженого, але статистично значущого зниження кліренсу темозоломіду. Вплив інших препаратів на вальпроєву кислоту Протиепілептичні препарати, здатні індукувати мікросомальні ферментні системи печінки (включаючи фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін), знижують плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. У разі комбінованої терапії дози вальпроєвої кислоти повинні коригуватися залежно від клінічної реакції та концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Концентрація метаболітів вальпроєвої кислоти у сироватці крові може бути збільшена у разі її одночасного застосування з фенітоїном або фенобарбіталом. Тому пацієнти, які отримують лікування цими двома препаратами, повинні ретельно моніторуватися щодо ознак і симптомів гіперамоніємії, т.к. деякі метаболіти вальпроєвої кислоти можуть пригнічувати ферменти карбамідного циклу (циклу сечовини). Фелбамат. При поєднанні фелбамату та вальпроєвої кислоти кліренс вальпроєвої кислоти знижується на 22–50% і, відповідно, збільшуються плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Слід контролювати плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Мефлохін. Прискорює метаболізм вальпроєвої кислоти і сам здатний викликати судоми, тому при їх одночасному використанні можливий розвиток епілептичного нападу. Препарати звіробою продірявленого. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та препаратів звіробою продірявленого можливе зниження протисудомної ефективності вальпроєвої кислоти. Препарати, що мають високий і сильний зв'язок з білками плазми (ацетилсаліцилова кислота). У разі одночасного застосування вальпроєвої кислоти та препаратів, що мають високий та сильний зв'язок з білками плазми крові (ацетилсаліцилова кислота), можливе підвищення концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти. Непрямі антикоагулянти (варфарин та інші похідні кумарину). При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та непрямих антикоагулянтів потрібний ретельний контроль протромбінового індексу. Циметидин, еритроміцин. Сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти можуть збільшуватися у разі одночасного застосування циметидину або еритроміцину (внаслідок уповільнення печінкового метаболізму). Карбапенеми (паніпенем, меропенем, іміпенем). Зниження концентрацій вальпроєвої кислоти в крові при одночасному застосуванні з карбапенемами, що призводить до 60-100% зниження концентрації вальпроєвої кислоти в крові за 2 дні спільної терапії, яке іноді поєднувалося з виникненням судом. Слід уникати одночасного застосування карбапенемів у пацієнтів з підібраною дозою вальпроєвої кислоти у зв'язку з їх здатністю швидко та інтенсивно знижувати концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Якщо не можна уникнути лікування карбапенемами, слід проводити ретельний моніторинг концентрацій вальпроєвої кислоти у крові. ріфампіцин. Може знижувати концентрацію вальпроєвої кислоти в крові, що призводить до втрати її терапевтичної дії. Тому може знадобитися збільшення дози вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні рифампіцину. Інгібітори протеаз. Інгібітори протеаз, такі як лопінавір, ритонавір знижують плазмову концентрацію вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні. Колестирамін. Колестирамін може призводити до зниження плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні. Інші взаємодії З топіраматом чи ацетазоламідом. Одночасне застосування вальпроєвої кислоти та топірамату або ацетазоламіду асоціювалося з енцефалопатією та/або гіперамоніємією. Пацієнти, які приймають ці препарати одночасно з вальпроєвою кислотою, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом щодо розвитку симптомів гіперамоніємічної енцефалопатії. З кветіапін. Одночасне застосування вальпроєвої кислоти та кветіапіну може підвищувати ризик розвитку нейтропенії/лейкопенії. З естроген-прогестогенними препаратами. Вальпроєва кислота не має здатності індукувати мікросомальні ферменти печінки і внаслідок цього не зменшує ефективність естроген-прогестогенних препаратів у жінок, які користуються гормональними способами контрацепції. З етанолом та іншими потенційно гепатотоксичними препаратами. При їх застосуванні одночасно з вальпроєвою кислотою можливе посилення гепатотоксичного ефекту вальпроєвої кислоти. З клоназепамом. Одночасне застосування клоназепаму з вальпроєвою кислотою може призводити в поодиноких випадках до посилення абсансного статусу. З мієлотоксичними ЛЗ. При їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою підвищується ризик пригнічення кістковомозкового кровотворення.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Депакін® ​​Хроносфера є лікарською формою, яка особливо добре підходить для лікування дітей (якщо вони здатні проковтнути м'яку їжу) або дорослих із утрудненим ковтанням. Препарат Депакін® ​​Хроносфера являє собою гранули з пролонгованим вивільненням, що забезпечують більш рівномірні концентрації вальпроєвої кислоти в крові та, відповідно, більш рівномірний протягом доби її розподіл у тканинах. Режим дозування Маніакальні епізоди при біполярних розладах. Доза повинна підбиратися і контролюватись лікарем індивідуально. Добова доза повинна бути встановлена ​​з урахуванням віку та маси тіла пацієнта. Початкова доза, що рекомендується, становить 20 мг/кг (у перерахунку на вальпроат натрію). Доза повинна бути по можливості швидко збільшена до мінімальної дози, що забезпечує потрібний терапевтичний ефект. Підтримуюча доза, що рекомендується, для лікування біполярних розладів знаходиться в діапазоні між 1000 і 2000 мг на добу (у перерахунку на вальпроат натрію). Доза повинна підбиратися відповідно до індивідуальної клінічної відповіді пацієнта. Для профілактики маніакальних станів слід застосовувати індивідуально підібрану мінімальну клінічно ефективну дозу. Епілепсія. У монотерапії початкова добова доза становить зазвичай (у перерахунку на вальпроат натрію) 5-10 мг/кг, потім її підвищують на 5 мг/кг кожні 4-7 днів до досягнення оптимальної дози, що дозволяє запобігати виникненню нападів епілепсії. Середня добова доза: для дітей (до 14 років) – 30 мг/кг; для підлітків 14–18 років – 25 мг/кг; для дорослих та пацієнтів похилого віку (маса тіла від 60 кг і вище) – 20 мг/кг. Таким чином, рекомендуються подані нижче добові дози. Вік Маса тіла, кг Середня добова доза*, мг на добу Грудні діти від 6 до 12 місяців близько 7,5-10 150-300 Діти від 1 до 3 років близько 10-15 300–450 Діти від 3 до 6 років близько 15-25 450-750 Діти від 7 до 14 років близько 25-40 750-1200 Підлітки від 14 років близько 40-60 1000-1500 Дорослі від 60 кг і вище 1200–2100 * Доза у перерахунку на кількість вальпроату натрію (мг). Середня добова доза може бути збільшена під контролем концентрації вальпроєвої кислоти у крові. У деяких випадках повний терапевтичний ефект вальпроєвої кислоти проявляється не одразу, а розвивається протягом 4-6 тижнів. Тому не слід збільшувати добову дозу вище за рекомендовану середню добову дозу раніше цього терміну. Хоча добова доза визначається залежно від віку та маси тіла хворого, слід брати до уваги широкий спектр індивідуальної чутливості до вальпроєвої кислоти. Чітка кореляція між добовою дозою, концентрацією вальпроєвої кислоти у сироватці крові та терапевтичним ефектом не встановлена. Тому оптимальна доза препарату повинна підбиратись головним чином на основі клінічної відповіді. Визначення концентрації вальпроєвої кислоти в сироватці крові може бути доповненням до клінічного спостереження, якщо епілепсія не піддається контролю або підозрюється розвиток побічних ефектів. Зазвичай ефективними є дози, що забезпечують сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти, що становлять 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л). При обґрунтованій необхідності досягнення вищих концентрацій у сироватці крові слід ретельно зважувати співвідношення очікуваної користі та ризику виникнення побічних ефектів, особливо дозозависимых, т.к.при сироваткових концентраціях вальпроєвої кислоти понад 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів до розвитку інтоксикації. Тому сироваткова концентрація, що визначається перед прийомом першої дози на добу, повинна перевищувати 100 мг/л. При переході з лікарських форм препарату Депакін® ​​негайного або уповільненого вивільнення, які добре контролювали епілепсію, на Депакін® ​​Хроносфера рекомендується зберігати ту саму добову дозу. Для пацієнтів, які приймали раніше протиепілептичні засоби, переведення на прийом препарату Депакін® ​​Хроносфера слід проводити поступово, досягаючи оптимальної дози препарату приблизно протягом 2 тижнів. При цьому відразу знижується доза раніше протиепілептичного препарату, особливо фенобарбіталу. Якщо раніше прийманий протиепілептичний препарат скасовується, його відміна повинна проводитися поступово. При необхідності комбінації вальпроєвої кислоти з іншими протиепілептичними засобами слід додавати поступово. Оскільки інші протиепілептичні препарати можуть оборотно індукувати мікросомальні ферменти печінки, слід протягом 4-6 тижнів після прийому останньої дози цих протиепілептичних препаратів моніторувати концентрації вальпроєвої кислоти в крові та при необхідності (у міру зменшення індукуючого метаболізму ефекту цих препаратів) знижувати добову дозу препарату. ® Хроносфера. Особливі групи пацієнтів Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки. Лікування препаратом Депакін® ​​Хроносфера слід розпочинати під наглядом фахівця, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів. Лікування слід розпочинати лише в тому випадку, якщо інші види лікування неефективні або не переносяться, а при регулярному перегляді лікування слід ретельно повторно оцінювати співвідношення користі та ризику. Переважним є застосування препаратів Депакін у монотерапії та найменших ефективних дозах і, якщо можливо, у лікарських формах з пролонгованим вивільненням. Під час вагітності добова доза повинна ділитися щонайменше на 2 разові дози. Літній вік. Хоча пацієнти похилого віку мають зміни фармакокінетики вальпроєвої кислоти, вони мають обмежену клінічну значущість, і доза вальпроєвої кислоти у пацієнтів похилого віку повинна підбиратися відповідно до досягнення контролю над нападами епілепсії. Ниркова недостатність та/або гіпопротеїнемія. У пацієнтів з нирковою недостатністю та/або гіпопротеїнемією слід враховувати можливість збільшення концентрації вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові та за необхідності зменшувати дозу вальпроєвої кислоти, орієнтуючись при доборі дози головним чином на клінічну картину, а не на загальний вміст вальпроєвої кислоти. у сироватці крові (вільна фракція та пов'язана з білками плазми крові фракція разом), щоб уникнути можливих помилок у підборі дози. Спосіб застосування Препарат приймається внутрішньо. Пакетики Депакін® ​​Хроносфера 100 мг застосовуються тільки у дітей та немовлят. Пакетики Депакін® ​​Хроносфера 1000 мг застосовуються лише у дорослих. Добову дозу рекомендується приймати в один або два прийоми, переважно під час їди. Застосування в один прийом можливе за добре контрольованої епілепсії. Препарат Депакін® ​​Хроносфера має насипатися на поверхню холодної (або кімнатної температури) м'якої їжі або напою (йогурт, апельсиновий сік, фруктове пюре тощо). Препарат Депакін® ​​Хроносфера не можна застосовувати з гарячою їжею або напоями (такими як супи, кава, чай тощо). Препарат Депакін® ​​Хроносфера не можна насипати у пляшечку із соскою, т.к. гранули можуть забити отвір соски. Якщо препарат Депакін® ​​Хроносфера приймається з рідиною, рекомендується обполоснути склянку невеликою кількістю води та випити воду, т.к. гранули можуть прилипнути до скла. Суміш завжди слід ковтати відразу, не розжовуючи. Її не слід зберігати для наступного прийому.ПередозуванняСимптоми: клінічні прояви гострого масивного передозування зазвичай протікають у вигляді коми з гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання, метаболічним ацидозом, надмірним зниженням артеріального тиску та судинним колапсом/шоком. Описувалися випадки внутрішньочерепної гіпертензії, пов'язаної з набряком мозку. Наявність натрію у складі препаратів вальпроєвої кислоти при їх передозуванні може призводити до розвитку гіпернатріємії. При масивному передозуванні можливий летальний кінець, проте зазвичай прогноз при передозуванні сприятливий. Симптоми передозування можуть змінюватись, повідомлялося про розвиток судомних нападів при дуже високих плазмових концентраціях вальпроєвої кислоти. Лікування: невідкладна допомога при передозуванні в стаціонарі повинна бути наступною: промивання шлунка, яке є ефективним протягом 10-12 годин після прийому препарату. Для зменшення всмоктування вальпроєвої кислоти може бути ефективним прийом активованого вугілля, зокрема. його запровадження через назогастральний зонд. Потрібне спостереження за станом ССС та дихальної системи та підтримання ефективного діурезу. Необхідно контролювати функції печінки та підшлункової залози. При пригніченні дихання може знадобитися проведення ШВЛ. В окремих випадках успішно застосовувався налоксон. У дуже тяжких випадках масивного передозування були ефективні гемодіаліз та гемоперфузія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Депакін Хроносфера та періодично протягом перших 6 місяців лікування, особливо у пацієнтів з групи ризику ураження печінки, слід проводити дослідження функції печінки. Як і при застосуванні більшості протиепілептичних препаратів, при застосуванні вальпроєвої кислоти можливе незначне підвищення активності печінкових ферментів, особливо на початку лікування, яке протікає без клінічних проявів і є тимчасовим. У цих пацієнтів необхідне проведення більш детального дослідження біологічних показників, включаючи протромбіновий індекс, і може знадобитися корекція дози препарату, а при необхідності повторне клінічне та лабораторне обстеження. Перед початком терапії або перед хірургічним втручанням при спонтанному виникненні підшкірних гематом або кровотеч рекомендується провести визначення часу кровотечі, кількості формених елементів у периферичній крові, включаючи тромбоцити. Тяжке ураження печінки Сприятливі фактори. Клінічний досвід показує, що до групи ризику відносяться пацієнти, які отримують одночасно кілька протиепілептичних препаратів, діти молодше трирічного віку з тяжкими судомними нападами, особливо на тлі ураження головного мозку, затримки розумового розвитку та/або вроджених метаболічних або дегенеративних захворювань; пацієнти, що одночасно приймають саліцилати (т.к. саліцилати метаболізуються тим же метаболічним шляхом, що і вальпроєва кислота). Після 3-річного віку ризик ураження печінки значно знижується та прогресивно зменшується у міру збільшення віку пацієнта. У більшості випадків таке ураження печінки виникало протягом перших 6 місяців лікування, найчастіше між 2-й і 12-й тижнів лікування, і зазвичай при застосуванні вальпроєвої кислоти у складі комбінованої протиепілептичної терапії. Симптоми, що вказують на можливе ураження печінки. Для ранньої діагностики ураження печінки обов'язковим є клінічне спостереження за пацієнтами. Зокрема, слід звернути увагу на появу наступних симптомів, які можуть передувати виникненню жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику (див. вище): неспецифічні симптоми, що особливо раптово розпочалися, такі як астенія, анорексія, летаргія, сонливість, які іноді супроводжуються багаторазовим блюванням і болями в животі; відновлення судомних нападів у пацієнтів з епілепсією Слід попереджати пацієнтів або членів їх сімей (при застосуванні препарату дітьми) про те, що вони повинні негайно повідомити про виникнення будь-якого з цих симптомів лікарю. Пацієнтам слід негайно провести клінічне обстеження та лабораторне дослідження показників функції печінки. Виявлення. Визначення функціональних проб печінки слід проводити перед початком лікування та потім періодично протягом перших 6 місяців лікування. Серед звичайних досліджень найбільш інформативними є дослідження, що відображають стан білково-синтетичної функції печінки, особливо визначення протромбінового індексу. Підтвердження відхилення від норми протромбінового індексу, особливо у поєднанні з відхиленнями від норми інших лабораторних показників (значне зниження вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності трансаміназ), а також поява інших симптомів, що вказують на ураження печінки. ), вимагає припинення застосування препарату Депакін® ​​Хроносфера. З метою обережності у випадку, якщо пацієнти отримували одночасно саліцилати, їх прийом також повинен бути припинений. панкреатит. Є зареєстровані рідкісні випадки важких форм панкреатиту у дітей та дорослих, що розвивалися незалежно від віку та тривалості лікування. Спостерігалися кілька випадків геморагічного панкреатиту із швидким прогресуванням захворювання від перших симптомів до смертельного результату. Діти молодшого віку перебувають у групі підвищеного ризику розвитку панкреатиту, зі збільшенням віку дитини ризик зменшується. Тяжкі судоми, неврологічні порушення або протисудомна терапія можуть бути факторами ризику розвитку панкреатиту. Печінкова недостатність, що поєднується з панкреатитом, збільшує ризик смерті. Пацієнти, у яких виникають сильні болі у животі, мають бути негайно обстежені.У разі підтвердження панкреатиту застосування вальпроєвої кислоти має бути припинено та розпочато відповідне лікування. Суїцидальні думки та спроби Повідомлялося про виникнення суїцидальних думок чи спроб у пацієнтів, які отримують протиепілептичні препарати за деякими показаннями. Метааналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів також показав збільшення ризику суїцидальних думок та спроб на 0,19% у всіх пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати (в т.ч. збільшення цього ризику на 0,24% у пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати), у порівнянні з їх частотою у пацієнтів, які приймали плацебо. Механізм цього ефекту невідомий. Тому пацієнтів, які приймають препарат Депакін Хроносфера, слід постійно контролювати на предмет суїцидальних думок або спроб, а у разі їх виникнення необхідно проводити відповідне лікування.Пацієнтам та особам, що доглядають за ними, рекомендується при появі у пацієнта суїцидальних думок або спроб негайно звернутися до лікаря. Карбапенеми Одночасне застосування карбапенемів не рекомендується. Пацієнти з встановленими мітохондріальними захворюваннями або підозрою на них Вальпроєва кислота може ініціювати або обтяжувати прояви наявних у пацієнта мітохондріальних захворювань, що викликаються мутаціями мітохондріальної ДНК, а також ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент POLG. Зокрема, у пацієнтів з уродженими нейрометаболічними синдромами, що викликаються мутаціями гена, що кодує POLG, наприклад із синдромом Альперса-Хуттенлохера, із застосуванням вальпроєвої кислоти асоціювалася вища частота розвитку гострої печінкової недостатності та пов'язаних з ураженням печінки смертельних випадків. Захворювання, зумовлені дефектами POLG, можуть бути запідозрені у пацієнтів із сімейним анамнезом таких захворювань або симптомами, підозрілими на їх наявність, включаючи незрозумілу енцефалопатію, рефрактерну епілепсію (фокальну, міоклонічну), епілептичний статус,затримку психічного та фізичного розвитку, психомоторну регресію, аксональну сенсомоторну нейропатію, міопатію, мозочкову атаксію, офтальмоплегію або ускладнену мігрень із зоровою (потиличною) аурою. Відповідно до сучасної клінічної практики для діагностики таких захворювань слід провести тестування на мутації гена POLG. Парадоксальне збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, при прийомі вальпроєвої кислоти у деяких пацієнтів спостерігалося замість покращення оборотне збільшення частоти та тяжкості судомних нападів (включаючи розвиток епілептичного статусу) або поява нових видів судом. У разі посилення судом пацієнтам слід негайно проконсультуватися з лікарем. Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки Попередження для пацієнток жіночої статі. У разі настання вагітності препарати вальпроєвої кислоти можуть завдати серйозної шкоди майбутній дитині. Завжди необхідно застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування. Якщо жінка планує вагітність або завагітніла, їй слід негайно повідомити про це свого лікаря. Препарат Депакін® ​​Хроносфера не слід застосовувати у дітей та підлітків жіночої статі, жінок з дітородним потенціалом та вагітних жінок, за винятком випадків, коли альтернативні види лікування неефективні або не переносяться. Це обмеження пов'язане з високим ризиком тератогенної дії та порушень психічного та фізичного розвитку у дітей, які внутрішньоутробно були піддані впливу вальпроєвої кислоти. Слід ретельно переоцінювати ставлення користь/ризик у таких випадках: під час регулярного перегляду лікування, при досягненні дівчинкою статевої зрілості та терміново – у разі планування або настання вагітності у жінки, яка приймає вальпроєву кислоту. Під час лікування вальпроєвою кислотою жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати надійні методи контрацепції та бути поінформовані про ризики,пов'язаних із прийомом препарату Депакін® ​​Хроносфера під час вагітності. Для допомоги у розумінні пацієнткою цих ризиків лікар, який призначає їй вальпроєву кислоту, повинен надати пацієнтці всебічну інформацію про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® ​​Хроносфера під час вагітності. Зокрема, лікар, який призначає вальпроєву кислоту, повинен переконатися, що пацієнтка розуміє: природу та величину ризиків при застосуванні вальпроєвої кислоти під час вагітності, зокрема, ризиків тератогенної дії, а також порушень психічного та фізичного розвитку дитини; необхідність використання ефективної контрацепції; необхідність регулярного перегляду лікування; необхідність термінової консультації зі своїм лікарем, якщо вона підозрює, що завагітніла, або передбачає можливість настання вагітності. Жінку, яка планує вагітність, слід обов'язково спробувати, якщо це можливо, перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття. Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку співвідношення користі та ризиків від лікування препаратом для пацієнтки. Діти. Інформація відноситься до лікарських форм препарату Депакін, які можуть прийматися дітьми молодше 3-річного віку. У дітей віком до 3-річного віку в разі необхідності застосування препарату рекомендується його застосування в монотерапії. При цьому перед початком лікування слід зважувати співвідношення потенційної користі від застосування вальпроєвої кислоти та ризику ураження печінки та розвитку панкреатиту при її застосуванні. У дітей віком до 3 років слід уникати одночасного застосування вальпроєвої кислоти та саліцилатів у зв'язку з ризиком токсичного впливу на печінку. Ниркова недостатність Може знадобитися зниження дози вальпроєвої кислоти через підвищення концентрації її вільної форми в сироватці крові. У разі неможливості моніторингу плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти, дозу препарату слід коригувати на підставі клінічного спостереження за пацієнтом. Ферментна недостатність карбамідного циклу (цикл сечовини) При підозрі на ферментну недостатність карбамідного циклу застосування вальпроєвої кислоти протипоказане. У таких пацієнтів було описано кілька випадків гіперамоніємії зі ступором або комою. У цих випадках дослідження метаболізму слід проводити до початку лікування вальпроєвою кислотою. У дітей з незрозумілими шлунково-кишковими симптомами (анорексія, блювота, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, затримкою розумового розвитку або при сімейному анамнезі загибелі новонародженого або дитини до початку лікування вальпроєвою кислотою повинні бути проведені дослідження метаболізму, зокрема, визначення (Присутність аміаку та його сполук у крові) натще і після їди. Пацієнти з ВКВ Хоча показано, що в процесі лікування препаратом Депакін® ​​Хроносфера порушення функцій імунної системи зустрічаються виключно рідко, потенційну користь від його застосування необхідно порівняти з потенційним ризиком при застосуванні препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком. Збільшення маси тіла Пацієнтів слід попередити про ризик підвищення маси тіла на початку лікування та необхідності вжити заходів, переважно призначення дієти, для зведення цього явища до мінімуму. Пацієнти з цукровим діабетом Враховуючи можливість несприятливого впливу вальпроєвої кислоти на підшлункову залозу, при застосуванні препарату у пацієнтів із цукровим діабетом слід ретельно моніторувати концентрацію глюкози у крові. При дослідженні сечі на наявність кетонових тіл у пацієнтів з цукровим діабетом можливе отримання неправдивих результатів, т.к. вальпроєва кислота виводиться нирками, частково як кетонових тіл. Пацієнти, інфіковані ВІЛ У дослідженнях in vitro було встановлено, що вальпроєва кислота стимулює реплікацію ВІЛ за певних експериментальних умов. Клінічне значення цього факту, якщо є, невідомо. Крім цього, не встановлено значення цих даних, отриманих у дослідженнях in vitro, для пацієнтів, які отримують максимальну супресивну протиретровірусну терапію. Однак ці дані слід враховувати при інтерпретації результатів постійного моніторингу вірусного навантаження у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймають вальпроєву кислоту. Пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II Пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II повинні бути попереджені про високий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти. Етанол Під час лікування вальпроєвою кислотою не рекомендується вживання етанолу. Інші особливі вказівки Інертна матриця препарату Депакін® ​​Хроносфера (препарат пролонгованого вивільнення) у зв'язку з природою його допоміжних речовин не абсорбується із ШКТ; після вивільнення активних речовин інертна матриця виводиться із каловими масами. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку сонливості, особливо у разі комбінованої протисудомної терапії або при поєднанні препарату Депакін® ​​Хроносфера з бензодіазепінами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: дулоксетину гідрохлорид 34,36 мг/68,72 мг (у перерахунку на дулоксетин 30 мг/60 мг); Допоміжні речовини: цукор, що пресується (Compressus MS) – 100,00 мг/200,00 мг, крохмаль кукурудзяний – 14,14 мг/28,28, мг, магнію стеарат – 0,75 мг/1,50 мг; Кишковорозчинна оболонка: метакрилова кислота-етилакриловий кополімер (1:1) дисперсійний (30 %) у перерахунку на суху речовину – 9,0 мг/16,0 мг, триетил цитрат – 1,35 мг/2,40 мг, тальк мікронізований – 2,69 мг/4,80 мг, титану діоксид – 0,39 мг/0,68 мг, симетикон емульсія – qs/qs По 7 таблеток у блістер із комбінованого матеріалу ПА/Ал/ПВХ-алюмінієвої фольги. 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі покриті плівковою оболонкою таблетки білого або майже білого кольору. На одній стороні таблетки є гравіювання у вигляді вигнутої лінії – для дозування 30 мг та без неї – для дозування 60 мг.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування: Дулоксетин добре всмоктується при пероральному прийомі. Максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягається через 6 годин після прийому. Абсолютна біодоступність дулоксетину при внутрішньому прийомі варіює від 32% до 80% (в середньому 50%). Прийом їжі не впливає на величину максимальної концентрації, але збільшує час її досягнення з 6:00 до 10:00, і це незначно зменшує ступінь всмоктування (приблизно на 11%). Розподіл: дулоксетин добре зв'язується з білками плазми (приблизно на 96%), переважно з альбуміном та альфа1-глікопротеїном. Ступінь зв'язування з білками плазми не залежить від порушень печінки або нирок. Метаболізм: дулоксетин активно метаболізується та його метаболіти виводяться в основному із сечею. Процес метаболізму здійснюється за допомогою окисних ферментів (CYP1A2 та поліморфних CYP2D6) з подальшою кон'югацією. Обидва ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 каталізують утворення двох основних метаболітів: 4-гідроксидулоксетину глюкуронід та 5-гідрокси,6-метоксидулоксетину сульфат. Циркулюючі метаболіти дулоксетину не мають фармакологічної активності. Фармакокінетика дулоксетину у пацієнтів, у яких знижена активність CYP2D6, спеціально не досліджена, але обмежені дані свідчать про те, що рівні дулоксетину в плазмі у цих пацієнтів вищі. Виведення: період напіввиведення дулоксетину становить від 8 до 17 годин (у середньому 12 годин). Після пероральної дози плазмовий кліренс дулоксетину коливається від 33 до 261 л/годину (в середньому 101 л/година). Окремі групи пацієнтів Фармакокінетика дулоксетину демонструє велику варіабельність (зазвичай 50-60%) через стать, вік, статус куріння та статус метаболізму CYP2D6. Стать: Фармакокінетичні відмінності були виявлені між чоловіками та жінками (середній кліренс дулоксетину з плазми нижче у жінок), проте ці відмінності не такі великі, щоб виникла потреба в корекції дози залежно від статі. Вік: Фармакокінетичні відмінності були виявлені між молодими та літніми пацієнтами (≥ 65 років) (AUC-площа під кривою «концентрація-час» вища і тривалість періоду напіввиведення більша на 25% у літніх пацієнтів), однак величина цих відмінностей недостатня для обґрунтування необхідності коригування. дози, залежно від віку пацієнта. Як загальну рекомендацію слід виявляти обережність при лікуванні людей похилого віку. Порушення функції нирок: Пацієнти з тяжким порушенням функції нирок (термінальна стадія ХНН (хронічна ниркова недостатність)), що знаходяться на гемодіалізі, мали вдвічі більші значення Cmax та AUC дулоксетину порівняно зі здоровими суб'єктами. Фармакокінетичні дані про дулоксетин у пацієнтів з легкою або помірною нирковою недостатністю обмежені. У зв'язку з цим слід розглянути доцільність зменшення дози препарату у пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок. Порушення функції печінки: у пацієнтів з ознаками помірного порушення функції печінки (клас B за шкалою Чайлд-П'ю) може спостерігатися уповільнення метаболізму та виведення дулоксетину з організму. Плазмовий кліренс дулоксетину у таких пацієнтів був на 79% нижчий, період напіввиведення був у 2,3 рази довшим, а AUC у 3,7 рази вищий, ніж у здорових людей. Фармакокінетика дулоксетину та його метаболітів не вивчалася у пацієнтів з легкою або тяжкою печінковою недостатністю. Грудне вигодовування: дулоксетин вивчався у 6 жінок у період грудного вигодовування не раніше 12 тижнів після пологів. Дулоксетин виявлявся у грудному молоці, а концентрації у стаціонарному стані у грудному молоці становила близько чверті від концентрації у плазмі. Кількість дулоксетину в грудному молоці становила приблизно 7 мкг/день при дозуванні 40 мг двічі на день. Грудне вигодовування не впливало на фармакокінетику дулоксетину.ФармакодинамікаДулоксетин є антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5 НТ) та норадреналіну (NA). Він слабко інгібує зворотне захоплення дофаміну без суттєвої спорідненості з гістамінергічними, дофамінергічними, холінергічними та адренергічними рецепторами. Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії полягає придушенні зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, внаслідок чого підвищується серотонінергічна та норадренергічна нейротрансмісія у ЦНС. Дулоксетин має центральний механізм дії придушення больового синдрому, що в першу чергу проявляється підвищенням порога больової чутливості при больовому синдромі нейропатичної етіології. Вважається, що переважна біль дія дулоксетину є результатом потенціювання гальмівних низхідних шляхів болю в центральній нервовій системі.Показання до застосуванняДепресія; генералізоване тривожне розлад; больова форма периферичної діабетичної нейропатії; хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин; Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО); Захворювання печінки, що супроводжуються печінковою недостатністю; Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК)) Одночасний прийом потужних інгібіторів ізоферменту CYP1A2 (флувоксаміну, ципрофлоксацину, еноксацину); Неконтрольована артеріальна гіпертензія; Некомпенсована закритокутова глаукома; Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозогалактозна мальабсорбція; Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю: манія та біполярний розлад (у тому числі в анамнезі), судоми (у тому числі в анамнезі), внутрішньоочна гіпертензія або ризик розвитку нападу закритокутової глаукоми, суїцидальні думки та спроби в анамнезі, підвищений ризик гіпонатріємії (літні пацієнти, дегідратація, прийом діуретиків), порушення функції печінки та ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв).Вагітність та лактаціяФертильність У дослідженнях тварин дулоксетин не впливав на фертильність самців, а ефекти у самок виявлялися лише в токсичних для тварин дозах. Вагітність Даних щодо застосування дулоксетину у вагітних жінок немає. Потенційний ризик для людини невідомий. У зв'язку з цим Депратал® слід використовувати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для пацієнта виправдовує ризик для плода. Пацієнтки повинні бути попереджені, що у разі настання вагітності або планування вагітності в період лікування дулоксетином, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. Епідеміологічні дані свідчать про те, що використання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшити ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених. Незважаючи на те, що відсутність дослідження з вивчення взаємозв'язку стійкої легеневої гіпертензії новонароджених та застосування СІЗЗЗ та норадреналіну, потенційний ризик не можна виключати, враховуючи механізм дії дулоксетину (інгібування зворотного захоплення серотоніну). Як і у разі призначення інших серотонінергічних препаратів, синдром відміни може спостерігатися у новонароджених при застосуванні дулоксетину матір'ю на пізньому терміні вагітності. Симптоми синдрому "скасування", що спостерігаються при застосуванні дулоксетину, можуть включати гіпотонію, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, труднощі з годуванням, респіраторний дистрес-синдром, судоми. Більшість випадків мали місце або під час пологів або протягом декількох днів після народження. Період грудного вигодовування Дулоксетин проникає у грудне молоко у незначних кількостях (концентрація у плода становить з розрахунку мг/кг маси тіла приблизно 0,14% від концентрації у матері). Тим не менш, оскільки безпека дулоксетину у немовлят невідома, застосування препарату Депратал при грудному вигодовуванні не рекомендується.Побічна діяНайпоширенішими побічними ефектами у пацієнтів, які приймали дулоксетин, були нудота, біль голови, сухість у роті, сонливість і запаморочення. Однак більшість цих поширених побічних ефектів мали легкий і помірний характер, виникали на початку терапії і надалі їхня вираженість зменшувалася, навіть коли терапія була продовжена. Небажані реакції, що спостерігаються в ході клінічних досліджень та повідомляються з досвіду післяреєстраційного застосування, докладно описані нижче. Частота визначається так: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до Дуже часто Часто Не часто Рідко Дуже рідко Інфекційні та паразитарні захворювання     Ларінгіт     Порушення з боку імунної системи       Анафілактична реакція, гіперчутливість   Порушення з боку ендокринної системи       Гіпотиреоз   Порушення з боку обміну речовин та харчування   Зниження апетиту Гіперглікемія (особливо у пацієнтів із цукровим діабетом) Зневоднення, гіпонатріємія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH) 6   Порушення психіки   Безсоння, ажитація, зниження лібідо, тривога, порушення оргазму, незвичайні сновидіння Суїцидальні думки 5,7 , порушення сну, бруксизм, дозорієнтація, апатія Суїцидальна поведінка 5,7 , манія, галюцинації, агресія та лють 4   Порушення з боку нервової системи Головний біль, сонливість Запаморочення, млявість, тремор, парестезія Міоклонічні судоми, акатизія 7 , нервозність, порушення уваги, дисгевзія, дискінезія, синдром неспокійних ніг, зниження якості сну Серотоніновий синдром 6 , судоми 1 , психомоторне збудження 6 , екстрапірамідальні розлади 6   Порушення з боку органу зору   Нечіткість зору Мідріаз, погіршення зору Глаукома   Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення   Шум у вухах 1 Вертиго (запаморочення), біль у вухах     Порушення з боку серця   Серцебиття Тахікардія, надшлункова аритмія, в основному фібриляція передсердь     Порушення з боку судин   Підвищення артеріального тиску 3 , гіперемія Непритомність 2 , гіпертензія 3,7 , ортостатична гіпотензія 2 , похолодання кінцівок Гіпертонічний криз 3,6   Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.   Позіхання Почуття стиснення в горлі, носова кровотеча     Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота, сухість у роті Запор, діарея, біль у животі, блювання, диспепсія, метеоризм Шлунково-кишкова кровотеча 7 , гастроентерит, відрижка, гастрит, дисфагія Стоматит, запах з рота, кров'яний стілець, мікроскопічний коліт 9   Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин   Підвищене потовиділення, висипання Нічне потовиділення, кропив'янка. Контактний дерматит, холодний піт, алергія на сонці, підвищена схильність до утворення синців Синдром Стівенса-Джонсона 6 , ангіоневротичний набряк 6 Шкірний васкуліт Порушення з боку печінки та жовчно-вивідних шляхів     Гепатит 3 , підвищення рівня печінкових фермантів (АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза), гостре ураження печінки Печінкова недостатність 6 , жовтяниця 6   Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини   Скелетно-м'язовий біль, м'язовий спазм М'язова напруга, м'язові судоми Тризм (спазм жувальних м'язів)   Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів   Дизурія (розлад сечовипускання), поллакіурія (почастішання сечовипускання) Затримка сечі, утруднений початок сечовипускання, ніктурія, поліурія, зниження потоку сечі Аномальний запах сечі   Порушення з боку статевих органів та молочної залози   Еректильна дисфнкція, порушення самовиверження, затримка сім'явипорскування Гінекологічні кровотечі, порушення менструального циклу, сексуальна дисфункція, біль у яєчку Симптоми менопаузи, галактора, гіперпролактинемія   Загальні розлади та порушення у місці введення   Падіння, стомлюваність Біль у грудях, аномальні відчуття, відчуття холоду, спрага, озноб, нездужання, відчуття спеки, порушення ходи     Лабораторні та інструментальні дані   Зниження маси тіла Збільшення маси тіла, підвищення концентрації креатинфосфокінази в крові, підвищення концентрації калію в крові Підвищення концентрації холестерину в крові   1 Після припинення лікування повідомлялося про судоми і дзвін у вухах. 2 Ортостатична гіпотензія та непритомність були зареєстровані, особливо на початку лікування. 3 Див. розділ «Запобіжні заходи». 4 Випадки агресії та гніву відзначалися особливо на початку лікування дулоксетином або після припинення лікування. 5 Випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки були зареєстровані під час терапії дулоксетином або на початку лікування або одразу після припинення лікування. 6 Оцінна частота небажаних реакцій, повідомлення про які були отримані під час постмаркетингового спостереження; дані реакції не спостерігалося під час проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень. 7 Статистично значущих відмінностей від плацебо відсутні. 8 Падіння частіше спостерігалися у пацієнтів похилого віку (≥65 років). 9 Оцінна частота ґрунтується на даних усіх клінічних досліджень. Опис деяких небажаних явищ Припинення прийому дулоксетину (особливо різке) зазвичай призводить до виникнення синдрому відміни. Запаморочення, сенсорні порушення (у тому числі парестезії або відчуття, подібні до ураження електричним струмом, особливо в голові), порушення сну (включаючи безсоння та глибокий сон), втома, сонливість, збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, головний біль , міалгія, дратівливість, діарея, гіпергідроз і запаморочення є реакціями, що найбільш часто реєструються. Як правило, при прийомі СІОЗС та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну (ІОЗСН) ці явища мають слабкий або помірний ступінь виразності та обмежений характер, однак у деяких пацієнтів ці явища можуть бути більш тяжкими та/або тривалими. Тому коли більше не потрібне лікування дулоксетином, рекомендується поступове зниження дози. При короткочасному прийомі дулоксетину (до 12 тижнів) у пацієнтів з больовою формою периферичної діабетичної нейропатії спостерігалося незначне, але статистично значуще збільшення рівня глюкози в крові натще у пацієнтів на тлі збереження стабільної концентрації глікозильованого гемоглобіну як у приймаючих дулоксетин. При тривалій терапії дулоксетином (до 52 тижнів) відмічено деяке збільшення концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), яке на 0,3% перевищувало збільшення відповідного показника у пацієнтів, які отримували інше лікування. У пацієнтів, які отримували дулоксетин, було також відмічено невелике збільшення рівня глюкози в крові натще та загального холестерину. У контрольній групі пацієнтів лабораторні дослідження виявили невелике зниження цих параметрів. Корельована (щодо частоти серцевих скорочень) величина інтервалу QT у пацієнтів, які отримували дулоксетин, не відрізнялася від цього показника групи плацебо. Клінічно значущих відмінностей між показниками інтервалів QT, PR, QRS або QTcB у групі пацієнтів, які отримували лікування дулоксетином та у групі плацебо, не виявлено.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори моноаміноксидази (ІМАО). Через ризик розвитку серотонінового синдрому, дулоксетин не слід застосовувати одночасно з неселективними незворотними ІМАО і протягом як мінімум 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, повинно пройти не менше 5 днів після припинення прийому дулоксетину до початку прийому ІМАО. Одночасне застосування дулоксетину з селективними ІМАО оборотної дії, такими як моклобемід, також не рекомендується, незважаючи на те, що ризик виникнення серотонінового синдрому нижчий. Антибіотик лінезолід є неселективним ІМАО оборотної дії і не повинен призначатися пацієнтам, які отримують дулоксетин. Інгібітори ізоферменту CYP1A2. У зв'язку з тим, що ізофермент CYP1A2 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасне застосування дулоксетину з інгібіторами CYP1A2 може призвести до більш високих концентрацій дулоксетину в плазмі. Флувоксамін, що є потужним інгібітором CYP1A2, у дозі 100 мг один раз на день знижував середній плазмовий кліренс дулоксетину приблизно на 77% і збільшував AUC0-t у шість разів. Тому дулоксетин не слід приймати у комбінації з інгібіторами CYP1A2, такими як флувоксамін. Слід виявляти обережність при призначенні дулоксетину з деякими хінолоновими антибіотиками, які також є інгібіторами ізоферменту CYP1A2. При сумісному застосуванні слід використовувати менші дози дулоксетину. Препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP1A2. Одночасне застосування дулоксетину (60 мг двічі на день) не мало істотного впливу на фармакокінетику теофіліну, що метаболізується ізоферментом CYP1A2. Дулоксетин навряд чи впливає на метаболізм субстратів ізоферменту CYP1A2. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6. Дулоксетин є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. При прийомі дулоксетину в дозі 60 мг двічі на день разом із одноразовим прийомом дезіпраміну, субстрату ізоферменту CYP2D6, AUC дезіпраміну збільшувалась утричі. Одночасний прийом дулоксетину (40 мг двічі на день) підвищував рівноважну концентрацію толтеродину (2 мг двічі на добу) на 71%, але не впливав на фармакокінетику його активного 5-гідроксиметаболіту. Таким чином, слід виявляти обережність при застосуванні дулоксетину з препаратами, які переважно метаболізуються системою ізоферменту CYP2D6 (рисперидон, трициклічні антидепресанти, такі як нортриптилін, амітриптилін та іміпрамін), особливо якщо вони мають вузький терапевтичний індекс (такі як флекаїнід). Інгібітори ізоферменту CYP2D6. Оскільки ізофермент CYP2D6 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасне застосування дулоксетину з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 може призвести до підвищення концентрації дулоксетину. Пароксетин (20 мг 1 раз на день) знижував середній кліренс дулоксетину приблизно на 37%. При застосуванні дулоксетину з інгібіраторами ізоферменту CYP2D6 (наприклад, СІОЗС) слід бути обережним. Лікарські препарати, що впливають на центральну нервову систему. Ризик використання дулоксетину в комбінації з іншими активними лікарськими препаратами, що діють на ЦНС, не піддавалися систематичній оцінці. Слід виявляти обережність, коли дулоксетин застосовується в комбінації з іншими лікарськими препаратами або речовинами, що діють на ЦНС, особливо з тими, що мають схожий механізм дії, включаючи алкоголь, та седативними лікарськими засобами (наприклад, бензодіазепіни, опіоїдні анальгетики, антипсихотичні засоби, седативні антигістаміни). Серотоніновий синдром. У поодиноких випадках при сумісному застосуванні СІОЗС, наприклад, пароксетин, флуоксетин, та серотонінергічних препаратів спостерігається серотоніновий синдром. Необхідно бути обережними при застосуванні дулоксетину одночасно з серотонінергічними антидепресантами, такими як СІОЗС, трициклічними антидепресантами (кломіпрамін або амітриптилін), звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), ІМАО, такими як моклобефнід, 3, 3, 3, 3, 3, 4, 5, 6, 6, 6 5 Оральні контрацептиви та інші стероїдні препарати. Результати досліджень in vitro у лабораторних умовах показують, що дулоксетин не індукують каталітичну активність ізоферменту CYP3A. Конкретні дослідження взаємодії препаратів за умов in vivo не проводилися. Антикоагулянти та антитромботичні препарати. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні дулоксетин та антикоагулянтів або антитромботичних препаратів через потенційно підвищений ризик кровотечі, пов'язаний з фармакодинамічною взаємодією. Крім того, було відзначено збільшення значень МНО (Міжнародної Нормалізованої Стосунки), коли дулоксетин приймали одночасно з варфарином. Тим не менш, одночасне застосування дулоксетину та варфарину в стабільних умовах у здорових добровольців у рамках клінічного дослідження фармакології не призвело до клінічно значущої зміни показника МНО від вихідного рівня або зміни фармакокінетики R- або S-ізомеру варфарину. Антациди та антагоністи H2-гістамінових рецепторів. Спільне застосування дулоксетину з антацидами, що містять алюміній і магній, або дулоксетину з фамотидином не суттєво впливало на швидкість або ступінь абсорбції дулоксетину при застосуванні дози 40 мг. Індуктори ізоферменту CYP1A2. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що порівняно з пацієнтами, що не палять, у пацієнтів, що палять, концентрація дулоксетину в плазмі майже на 50% нижче. Препарати високо зв'язуються з білками плазми крові. Дулоксетин значною мірою пов'язується з білками плазми (> 90%). Тому призначення дулоксетину пацієнту, який приймає інший препарат, який високою мірою зв'язується з білками плазми, може призвести до підвищення концентрації вільних фракцій обох препаратів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки проковтують повністю, не розжовуючи. Депресія Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на добу незалежно від їди. У клінічних дослідженнях оцінювалася безпека застосування доз від 60 мг один раз на добу до максимальної дози 120 мг на добу. Тим не менш, жодних клінічних підтверджень того, що у пацієнтів, які не відповідають на початкову рекомендовану дозу, відзначалося будь-які поліпшення при збільшенні дози, отримано не було. Відповідь на терапію зазвичай спостерігається через 2-4 тижні після початку лікування. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на антидепресивну терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців. У пацієнтів, які позитивно відповідають на терапію дулоксетином, та з повторними епізодами депресії в анамнезі, слід розглянути питання щодо подальшого довгострокового лікування при дозі від 60 до 120 мг/добу. Генералізований тривожний розлад Рекомендована початкова доза у пацієнтів з генералізованим тривожним розладом становить 30 мг на добу незалежно від їди. У разі недостатньої відповіді на лікування дозу можна збільшити до 60 мг, що є звичайною підтримуючою дозою у більшості пацієнтів. У пацієнтів із супутньою депресією рекомендована початкова та підтримуюча доза становить 60 мг на добу (див. також рекомендації щодо дозування вище). При проведенні клінічних досліджень було показано ефективність доз до 120 мг на добу та оцінено безпеку таких дозувань. Тому у пацієнтів із недостатньою відповіддю на дозу 60 мг допускається збільшення дози до 90 мг або 120 мг. Збільшення дози має проводитися на підставі клінічної відповіді та переносимості. Після досягнення відповіді на терапію, що проводиться, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців, щоб уникнути рецидиву. Больова форма периферичної діабетичної нейропатії Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на день незалежно від їди. У клінічних дослідженнях проводили оцінку безпеки застосування доз від 60 мг один раз на день до максимальної дози 120 мг на добу, що приймаються в рівномірно розділених дозах. Концентрація дулоксетину в плазмі характеризується значною індивідуальною варіабельністю, тому у деяких пацієнтів, які недостатньо реагують на 60 мг/добу, можуть спостерігатися поліпшення при застосуванні більш високої дози. Відповідь на лікування слід оцінювати через 2 місяці. У пацієнтів з недостатньою початковою відповіддю покращення відповіді після закінчення даного періоду малоймовірне. Оцінку терапевтичної відповіді слід проводити регулярно (не рідше ніж один раз на 3 місяці). Хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба). Початкове лікування: рекомендована доза препарату Депратал становить 60 мг один раз на добу. Терапію можна розпочинати з дози 30 мг протягом одного тижня, щоб дозволити пацієнтам адаптуватися до препарату перед підвищенням дози до 60 мг один раз на добу. Докази того, що більш високі дози надають додаткову перевагу, відсутні навіть у пацієнтів, які не відповідають терапії препаратом у дозі 60 мг. Вищі дози пов'язані з великою частотою виникнення небажаних реакцій. Продовження лікування: ефективність лікування фіброміалгії була продемонстрована в плацебо контрольованих дослідженнях тривалістю до 3-х місяців. Ефективність не була встановлена ​​у більш тривалих дослідженнях, проте рішення про продовження лікування має бути засноване на індивідуальній відповіді пацієнта. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Літнім пацієнтам для лікування тривожного розладу генералізованого рекомендується початкова доза 30 мг протягом двох тижнів перед початком застосування дулоксетину в цільовій дозі 60 мг. Корекція дози для лікування пацієнтів за іншими показаннями в залежності від віку не потрібна. Слід виявляти обережність при лікуванні людей похилого віку при призначенні дозування 120 мг на добу як для лікування депресії, так і генералізованого тривожного розладу, оскільки дані щодо оцінки прийому препарату у великій дозі обмежені. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат не слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки, оскільки це може призводити до погіршення захворювання печінки. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція дози не потрібна для пацієнтів з легкою або помірною нирковою дисфункцією (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв). Застосування препарату Депратал у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну) Діти Дулоксетин не рекомендується призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки даних щодо його безпеки та ефективності застосування у цієї вікової групи недостатньо. Скасування терапії Слід уникати різкого припинення прийому препарату. При припиненні лікування дулоксетином дозу слід поступово зменшувати протягом періоду від 1 до 2 тижнів, щоб знизити ризик розвитку синдрому «скасування». Якщо після зменшення дози або після припинення лікування виникають виражені симптоми синдрому відміни, можна розглянути відновлення раніше призначеної дози. Згодом лікар може продовжити поступове зменшення дози, але ще поступово.ПередозуванняВідомо про випадки передозування з одномоментним прийомом внутрішньо дози дулоксетину 5400 мг як одного, так і у поєднанні з іншими лікарськими засобами. Наявні деякі випадки летального результату, насамперед зі змішаними передозуваннями, при цьому доза дулоксетину становила не більше 1000 мг. Ознаки та симптоми передозування (тільки дулоксетин або у поєднанні з іншими лікарськими засобами) включали сонливість, кому, серотоніновий синдром, судоми, блювання та тахікардію. Лікування при передозуванні Специфічний антидот невідомий, проте при виникненні серотонінового синдрому можливе корекційне лікування ципрогептадином та застосування методів нормалізації температури тіла. Слід забезпечити приплив свіжого повітря. Рекомендується проводити моніторинг серцевої діяльності та основних показників життєдіяльності, поряд з проведенням відповідного симптоматичного та підтримуючого лікування. Промивання шлунка може бути показано, якщо воно виконується невдовзі після прийому внутрішньо дулоксетину, або в рамках симптоматичного лікування. З метою обмеження всмоктування може бути застосоване активоване вугілля. Дулоксетин має великий обсяг розподілу, тому форсований діурез, гемоперфузія та обмінна перфузія навряд чи будуть корисними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМаніакальний стан та напади Препарат Депратал слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з маніакальними епізодами або діагнозом біполярного розладу та/або епілептичних нападів в анамнезі. Мідріаз (дилатація зіниці) Реєструвались випадки мідріазу на прийомі дулоксетину. Тому слід бути обережним при призначенні препарату Депратал® пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або особам з ризиком розвитку гострої закритокутової глаукоми. Артеріальний тиск та частота серцевих скорочень У поодиноких випадках прийом дулоксетину був пов'язаний із підвищенням артеріального тиску та клінічно значущою гіпертонією у деяких пацієнтів. Це може бути обумовлено норадренергічною дією дулоксетину. Реєструвались випадки гіпертонічного кризу у зв'язку з прийомом дулоксетину, особливо у пацієнтів із попередньою гіпертонією. Тому у пацієнтів з гіпертонією та/або іншими серцевими захворюваннями рекомендується моніторинг артеріального тиску, особливо протягом першого місяця лікування. Дулоксетин слід приймати з обережністю пацієнтам, у яких спостерігається збільшення частоти серцевих скорочень або підвищення артеріального тиску. Слід також бути обережними, коли дулоксетин приймається з лікарськими засобами, які можуть знижувати його метаболізм. Для пацієнтів,у яких спостерігається постійне підвищення артеріального тиску під час прийому дулоксетину, рекомендують зниження дози або поступове припинення прийому лікарського засобу. Пацієнтам із неконтрольованою гіпертензією не слід приймати дулоксетин. Серотоніновий синдром. Як і у випадку з іншими серотонінергічними агентами, серотоніновий синдром, потенційно небезпечний для життя стан, може виникати при лікуванні дулоксетином, особливо при одночасному застосуванні з іншими серотонінергічними засобами, включаючи СІЗЗС, селективні інгібітори зворотного захоплення норепінефрину (СІЗЗП) та засобами, що порушують метаболізм серотоніну, такі як ІМАО, антипсихотики або інші антагоністи допаміну, які можуть впливати на серотонінергічні нейротрансмітерні системи. Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного стану (наприклад, збудження, галюцинації, кому), вегетативну нестабільність (наприклад, тахікардію, лабільний кров'яний тиск, гіпертермію), нервово-м'язові аберації (наприклад, гіперрефлексію, неузгодженість) та/або (наприклад, блювання, діарею). Якщо спільна терапія дулоксетином та іншими серотонінергічними засобами, які можуть впливати на серотонінергічні та/або допамінергічні нейротрансмітерні системи, клінічно виправдана, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо під час початку лікування та збільшення дози. Звіробій (Hypericum perforatum). Побічні реакції можуть бути більш поширені при одночасному застосуванні дулоксетину та рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum). Суїцидальна поведінка. Небезпека вчинення суїциду та самоушкоджень існує у всіх пацієнтів з депресією та деякими іншими психічними розладами. Ця небезпека зберігається до того часу, поки пацієнта не відбудеться значна ремісія. Оскільки покращення не може відбутися протягом перших кількох тижнів лікування або більше, слід уважно стежити за пацієнтами, доки не відбудеться значного поліпшення стану. Клінічний досвід показує, що ризик самогубства може збільшитись на ранніх стадіях одужання. Встановлено, що пацієнти, які мають в анамнезі спроби самогубства, або ті, які виявляють значну суїцидальну думку до початку лікування, наражаються на більший ризик суїцидальних думок або суїцидальній поведінці. Пацієнти цієї групи вимагають ретельного спостереження під час лікування. Реєструвались випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки як під час терапії дулоксетином або на початку лікування, так і після припинення лікування. Аналітичні огляди результатів низки досліджень із застосуванням антидепресантів для лікування психічних розладів вказують на підвищений ризик розвитку суїцидальних думок та/або суїцидальної поведінки у дітей, підлітків та дорослих віком до 25 років порівняно з плацебо. Пацієнти (та їх опікуни) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-яке клінічне погіршення,суїцидальна поведінка чи думки та незвичайні зміни у поведінці та негайно звернутися за медичною допомогою, якщо з'являться ці симптоми. Підвищений ризик кровотечі. Є повідомлення про аномалії кровотечі, такі як синці, пурпура та шлунково-кишкові кровотечі у СІОЗС та ІОЗСН, включаючи дулоксетин. Обережність рекомендується пацієнтам, які приймають антикоагулянти та/або лікарські засоби, які, як відомо, впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати або ацетилсаліцилову кислоту) та у пацієнтів зі схильністю до кровотеч в анамнезі. Гіпонатріємія Дуже рідко повідомлялося про випадки гіпонатріємії (у деяких випадках вміст натрію сироватки був нижчий за 110 ммоль/л). Гіпонатріємія може бути спричинена синдромом невідповідної секреції протипухлинного гормону (SIADH). Більшість цих випадків реєструвалося у людей похилого віку, особливо у поєднанні з історією або станом, що спричиняє зміну балансу рідини в організмі. Необхідно виявляти обережність у пацієнтів з підвищеним ризиком гіпонатріємії, таких як літні пацієнти з цирозом печінки або зневоднені пацієнти або пацієнти, які отримують діуретики. Синдром «скасування». Симптоми синдрому «скасування» при припиненні лікування спостерігаються часто, особливо якщо припинення лікування відбувається раптово. У клінічних дослідженнях побічні явища, що спостерігалися при раптовому припиненні лікування, були приблизно у 45% пацієнтів, які отримували Депратал®, і у 23% пацієнтів, які приймали плацебо. Ризик появи симптомів синдрому «скасування», що спостерігаються у СІОЗС та ІОЗСН, може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість та величину дози, швидкість зниження дози. Реакції, що найчастіше реєструються, перераховані в розділі «Побічна дія». Як правило, ці симптоми легкі та помірні, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших днів після припинення лікування, але були також дуже рідкісні повідомлення про такі симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу. Як правило, ці симптоми проходять самі собою протягом 2 тижнів, хоча у деяких людей вони можуть тривати 2-3 місяці та більше. Тому рекомендується при припиненні лікування дозу дулоксетину поступово знижувати протягом не менше 2 тижнів відповідно до потреб пацієнта. Акатізія / психомоторне занепокоєння Застосування дулоксетину пов'язане з розвитком акатизії, що характеризується суб'єктивно неприємним або тривожним занепокоєнням та необхідністю часто переміщатися, неможливістю сидіти або стояти на місці. Це, швидше за все, відбувається протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів, у яких ці симптоми розвиваються, збільшення дози не рекомендується. Гепатит / Підвищені активності печінкових ферментів У зв'язку з прийомом дулоксетину реєструвалися випадки пошкодження печінки, зокрема підвищення активності ферментів печінки. Більшість цих випадків мало місце у перші місяці лікування, мали минущий характер і зникали мимовільно. Серйозне підвищення активності ферментів печінки (в 10 разів і більше перевищує верхню межу норми), а також ураження печінки холестатичного або змішаного генезу відзначалися рідко, і в ряді випадків були пов'язані з надмірним вживанням алкоголю або з попереднім захворюванням печінки. які вживають алкоголь або приймають інші лікарські засоби, які можуть викликати пошкодження печінки, а також із захворюваннями печінки. Інгібітори моноаміноксидазу (ІМАО) У пацієнтів, які приймають інгібітор зворотного захоплення серотоніну в комбінації з ІМАО, відзначалися випадки серйозних реакцій, іноді з летальним результатом, серед яких зустрічалися гіпертермія, ригідність, міоклонус, периферичні порушення з можливими різкими коливаннями показників життєво важливих функцій та зміни псих з переходом у делірій та кому. Ці реакції також спостерігалися у пацієнтів, яким незадовго до призначення ІМАО було відмінено інгібітор зворотного захоплення серотоніну. У деяких випадках пацієнти мали симптоми, характерні для злоякісного нейролептичного синдрому. Ефекти комбінованого застосування дулоксетину та ІМАО не оцінювалися ні у людей, ні у тварин. Тому, враховуючи той факт, що дулоксетин є інгібітором зворотного захоплення і серотоніну, і норадреналіну,не рекомендується застосовувати дулоксетин у комбінації та ІМАО або протягом щонайменше 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, слід зробити перерву як мінімум на 5 днів після закінчення прийому дулоксетину перед прийомом ІМАО. Цукор Кишковорозчинні таблетки Депратал містять стислий цукор, включаючи сахарозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози, мальабсорбції глюкози, галактози або недостатньої ізомальтазної сукрази не повинні приймати цей препарат. Особливі групи пацієнтів Діти та підлітки віком до 18 років. Депратал® не слід застосовувати при лікуванні дітей та підлітків віком до 18 років. Поведінка, пов'язана з самогубством (спроби самогубства та думки про самогубство), ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігалися у клінічних дослідженнях серед дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, порівняно з тими, хто лікувався плацебо. Якщо виходячи з клінічної необхідності приймається рішення про лікування, пацієнт повинен ретельно стежити за появою суїцидальних симптомів. Крім того, відсутні довгострокові дані щодо безпеки дітей та підлітків щодо зростання, дозрівання та розвитку когнітивних та поведінкових особливостей. Пацієнти похилого віку Дані щодо застосування препарату Депратал у дозі 120 мг у літніх пацієнтів з основним депресивним розладом та генералізованим тривожним розладом обмежені. Тому слід виявляти обережність при лікуванні людей похилого віку максимальною дозуванням. Порушення функції печінки чи нирок. У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (КК Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На тлі прийому дулоксетину може спостерігатися седація, сонливість та інші побічні ефекти. У зв'язку з цим пацієнтам, які приймають дулоксетин, слід бути обережними при керуванні небезпечними механічними засобами, у тому числі автомобілем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Квадрат-С ТОВ Завод-виробник: Квадрат-С(Росія). .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: фенітоїн (суміш 5,5-дифенілгідантоїну – 100 мг і натрію гідрокарбонату – 17 мг у співвідношенні 85:15) 117 мг. Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат – 0.032 г, крохмаль картопляний – 0.0495 г, кальцію стеарат – 0.0007 г, тальк – 0.0008 г. 10 шт. - Упаковки безячейкові контурні (2) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаПротисудомний засіб, похідний гідантоїну. Має протисудомну, антиаритмічну, аналгетичну, міорелаксуючу дію. Вважають, що протисудомна дія обумовлена ​​стабілізацією мембран нейронів, аксонів та синапсів, а також обмеженням поширення збудження та судомної активності. Як і інші гідантоїнові протисудомні засоби, фенітоїн має збуджуючу дію на мозок, активуючи гальмівні шляхи, що поширюються на кору головного мозку. Цей ефект може призводити до зниження судомної активності, яка пов'язана з посиленням розрядів у мозочку. Антиаритмічна дія обумовлена ​​мембраностабілізуючою активністю фенітоїну в клітинах волокон Пуркіньє. Блокує трансмембранний натрієвий струм, зменшує проникність клітинної мембрани для іонів кальцію. Аномальний шлуночковий автоматизм та збудливість мембран зменшуються. Фенітоїн також вкорочує рефрактерний період, розширює комплекс QRS. Підвищує больовий поріг при невралгії трійчастого нерва та скорочує тривалість нападу, зменшуючи збудження та формування повторних розрядів. Механізм міорелаксуючої дії, мабуть, подібний до механізму протисудомної дії. Завдяки мембраностабілізуючій активності при рухових порушеннях послаблює тривалі повторні розряди та потенціювання в нервових та м'язових клітинах. Похідні гідантоїну індукують мікросомальні ферменти печінки, посилюючи цим метаболізм одночасно застосовуваних препаратів.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо всмоктування повільне, характерна варіабельність залежно від лікарської форми, що застосовується. При внутрішньом'язовому введенні всмоктування також повільне, але практично повне - 92%. Фенітоїн проникає в спинномозкову рідину, слину, сперму, шлунковий та кишковий сік, жовч, виділяється з грудним молоком. Проникає через плацентарний бар'єр, концентрації у плазмі крові матері рівні концентраціям у плазмі плода. Зв'язування з білками 90% та більше. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP2C9, CYP2C19 з утворенням неактивних метаболітів. Встановлено, що метаболізується постійна кількість активної речовини у зв'язку з насиченням ферментної системи, яка відповідає за метаболізм фенітоїну, що настає при досягненні терапевтичних концентрацій. Тому невелике підвищення дози може призвести до непропорційно значного збільшення концентрацій активної речовини у плазмі та T1/2. Фенітоїн є індуктором ізоферментів CYP1A2, CYP3A4. T1/2; залежить від дози, концентрації активної речовини в плазмі. Виводиться нирками як метаболітів і через кишечник.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняЕпілепсія (великі судомні напади); епілептичний статус із тоніко-клонічними нападами; епілептичні напади в нейрохірургії (профілактика та лікування). Шлуночкові аритмії (в т.ч. при глікозидній інтоксикації або пов'язані з інтоксикацією трициклічними антидепресантами). Невралгія трійчастого нерва (як засіб другого ряду або в комбінації з карбамазепіном).Протипоказання до застосуванняСиндром Морганьї-Адамса-Стокса, AV-блокада II та III ступеня, синоатріальна блокада, синусова брадикардія, порушення функції печінки та нирок, серцева недостатність, кахексія, порфірія, підвищена чутливість до фенітоїну.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати фенітоїн при вагітності, за винятком випадків, коли користь лікування матері перевищує ризик для плода. Є окремі дані про утворення пухлин (включаючи нейробластому), розщеплення верхньої губи та піднебіння у дітей, матері яких отримували фенітоїн при вагітності. Фенітоїн виділяється з грудним молоком у концентраціях, достатніх, щоб викликати побічні ефекти у немовляти. У зв'язку із цим застосування фенітоїну в період лактації не рекомендується. Застосування у дітей При використанні препарату у дітей під час зростання підвищується ризик розвитку побічних ефектів з боку сполучної тканини.Побічна діяЗ боку ЦНС і периферичної нервової системи: можливе - ністагм, атаксія, сплутаність свідомості, зміни настрою, м'язова слабкість, порушення координації рухів, запаморочення, порушення сну, змащена мова або заїкання, тремтіння рук, минуща нервозність; рідко – периферична невропатія. З боку травної системи: можливе - нудота, блювання, запор, токсичний гепатит, пошкодження печінки. Гіперплазія ясен може виникати протягом перших 6 місяців терапії і починається з гінгівіту, частіше спостерігається у пацієнтів віком до 23 років. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, мегалобластна анемія. З боку ендокринної системи: можливе - гіпертрихоз, укрупнення рис особи, включаючи потовщення губ, розширення кінчика носа і висування нижньої щелепи. З боку обміну речовин: можливе - порушення засвоєння глюкози внаслідок інгібування вивільнення інсуліну, порушення метаболізму вітаміну D та розвиток гіпокальціємії. З боку кістково-м'язової системи: ;можливо - контрактура Дюпюїтрена; рідко – периферична поліартропатія. При тривалому застосуванні, відсутність адекватної дієти, що задовольняє потребу у вітаміні D, або достатнього сонячного випромінювання в період лікування можуть розвиватися остеомаляція, рахіт. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, який може бути продромальним ознакою більш важких шкірних реакцій (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), еозинофілія, гарячка, лікарська лімфаденопатія. Інші: рідко - хвороба Пейроні.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають гнітючий вплив на ЦНС, можливе посилення гнітючого впливу на ЦНС. При одночасному застосуванні аміодарону, протигрибкових засобів (в т.ч. амфотерицину B, флуконазолу, кетоконазолу, міконазолу, ітраконазолу), метронідазолу, хлорамфеніколу, хлордіазепоксиду, діазепаму, дикумарода, , естрогенів, саліцилатів, сукцинімідів, сульфінпіразону, сульфонамідів, толбутаміду, тразодону можливе підвищення концентрації фенітоїну в плазмі крові, що призводить до посилення його терапевтичної дії та збільшує ризик розвитку побічних ефектів. Терапевтична дія протигрибкових засобів, клозапіну, кортикостероїдів, дикумаролу, дигітоксину, доксицикліну, фуросеміду, естрогенів, пероральних контрацептивів, хінідину, рифампіцину, вітаміну D змінюється при одночасному застосуванні фенітоїну. При одночасному застосуванні з похідними фенотіазину (в т.ч. з хлорпромазином, прохлорперазином, тіоридазином), фенобарбіталом, протипухлинними засобами можливе підвищення або зниження концентрації фенітоїну в плазмі. Вплив фенітоїну на концентрацію у плазмі фенобарбіталу непередбачуваний. При одночасному застосуванні з ацетазоламідом можлива остеомаляція, рахіт. При одночасному застосуванні з ацикловіром можливе зменшення концентрації фенітоїну в плазмі та зменшення його ефективності. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти протягом декількох перших тижнів загальна концентрація фенітоїну в плазмі може зменшуватися за рахунок його витіснення з місць зв'язування з білками плазми вальпроатом натрію, індукції мікросомальних ферментів печінки та прискорення метаболізму фенітоїну. Далі відбувається пригнічення метаболізму фенітоїну вальпроатом і, внаслідок цього, підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові. Фенітоїн зменшує концентрацію вальпроату в плазмі, ймовірно, за рахунок підвищення його метаболізму в печінці. Вважають, що фенітоїн, як індуктор печінкових ферментів, також підвищує утворення другорядного метаболіту вальпроєвої кислоти, що володіє гепатотоксичністю. При одночасному застосуванні зменшуються концентрації у плазмі верапамілу, німодипіну, фелодипіну. Описано випадок підвищення концентрації фенітоїну в плазмі та розвитку токсичних ефектів при одночасному застосуванні з габапентином. При одночасному застосуванні можливе зменшення концентрації дезіпраміну у плазмі крові. При одночасному застосуванні з дилтіаземом, ніфедипіном можливе підвищення концентрації фенітоїну в плазмі та виникнення ризику розвитку токсичної дії. При одночасному застосуванні з дисульфірамом можливе підвищення концентрації фенітоїну в плазмі з розвитком токсичних реакцій; з іміпраміном, кларитроміцином – можливе підвищення концентрації фенітоїну в плазмі крові. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фолієвою кислотою, резерпіном, сукральфатом, вігабатрином можливе зниження концентрації фенітоїну в плазмі та зменшення його терапевтичної дії. У пацієнтів, які отримують фенітоїн, можливе зменшення ефективності парацетамолу. При прийомі піридоксину в дозі 200 мг на добу можливе зменшення концентрації фенітоїну у плазмі. При одночасному застосуванні з ритонавіром є повідомлення про підвищення концентрації фенітоїну у плазмі. Вважають, що взаємодія можлива, але її характер остаточно не встановлено. При одночасному застосуванні із сукральфатом зменшується всмоктування фенітоїну. При одночасному застосуванні з теофіліном можливе зменшення концентрацій у плазмі крові фенітоїну та теофіліну та зменшення їх ефективності. При одночасному застосуванні з фелбаматом можливе підвищення концентрації фенітоїну у плазмі. При одночасному застосуванні з фенілбутазоном описані випадки підвищення концентрації фенітоїну у плазмі з розвитком токсичних реакцій. При лікуванні дефіциту фолієвої кислоти застосування препаратів фолієвої кислоти зменшує ефективність фенітоїну. При одночасному застосуванні з циметидином підвищується концентрація фенітоїну у плазмі, виникає ризик розвитку токсичної дії. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе зменшення або підвищення концентрації фенітоїну у плазмі. Взаємодія неоднозначна.Спосіб застосування та дозиДля прийому внутрішньо для дорослих початкова доза становить 3-4 мг/кг/добу з подальшим збільшенням дози до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. У більшості випадків підтримуюча доза становить 200-500 мг на добу в один або кілька прийомів. Дітям - 5 мг/кг/добу на два прийоми з подальшим збільшенням дози не більше 300 мг/добу. Підтримуючі дози – 4-8 мг/кг/добу. Для внутрішньовенного введення дорослим та дітям початкова доза становить 15-20 мг/кг. Залежно від клінічної ситуації разова доза може становити 50-100 мг/кг. Для новонароджених початкова доза становить 15-20 мг/кг. В/м дорослим можна вводити у разовій дозі 100-300 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри підвищеній чутливості до одного з протисудомних гідантоїнових засобів можлива підвищена чутливість і до інших препаратів цієї групи. Раптове припинення лікування фенітоїном у пацієнтів, які страждають на епілепсію, може спровокувати розвиток синдрому відміни. У пацієнтів з епілепсією при необхідності різкої відміни фенітоїну (наприклад, при розвитку алергічних реакцій або реакцій підвищеної чутливості) слід застосовувати протисудомні засоби, що не належать до похідних гідантоїну. Фенітоїн піддається інтенсивному метаболізму в печінці, тому пацієнтам із порушеннями функції печінки, а також особам похилого віку потрібна корекція режиму дозування. У період лікування, особливо тривалого, рекомендується дієта, що задовольняє потребу у вітаміні D, вплив УФ-випромінювання. При використанні препарату у дітей під час зростання підвищується ризик розвитку побічних ефектів з боку сполучної тканини. При гострій алкогольній інтоксикації концентрація фенітоїну в плазмі може підвищуватись, при хронічному алкоголізмі – знижуватися. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування спостерігається уповільнення швидкості психомоторних реакцій. Це необхідно враховувати особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Дозування: 15% Фасування: N1 Форма випуску: р-р д/прийому внутрішньо та зовнішнього застосування Упакування: фл. Виробник: Татхімфармпрепарати АТ Завод-виробник: Татхімфармпрепарати(Росія) Діюча речовина: Диметилоксобутилфосфонілдіметилат. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Фасування: N1 Форма випуску: сироп Упаковка: фл. Производитель: Грин Сайд Завод-производитель: Грин Сайд ООО(Россия). .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: сухий екстракт меліси 40 мг; сухий екстракт гінкго білоба 20 мг; нікотинамід 16 мг; кальцій-D-пантотенат 6 мг; вітамін В2 1,4 мг; вітамін В6 1,4 мг; вітамін В1 1,1 мг; фолієва кислота 200 мкг; біотин 50 мкг; вітамін В12 2,5 мкг Упаковка: 30 пігулок.ХарактеристикаДодаткове джерело вітамінів В1, В2, В6, В12, PP, біотину, фолієвої кислоти, пантотенової кислоти.РекомендуєтьсяПоліпшує функціональну діяльність мозку; Відновлює дефіцит вітамінів, що виникають на тлі стресу; Сприяє якнайшвидшому відновленню організму після стресу; Покращує обмінні процеси та підвищує опірність організму при стресових ситуаціях, різного походження: психоемоційного, фізичного, екологічного; Має заспокійливу та спазмолітичну дію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому 2 місяці. Після перерви на 1 місяць можливий повторний прийом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Гінкго білоба - 20 мг; Вітамін В6 – 2,0 мг; Вітамін В2 – 1,6 мг 100; Вітамін В1 – 1,4 мг. Упаковка: 30 пігулок.ХарактеристикаГінкго Білоба, а також вітаміни В1, В2 і В6 – корисні для покращення мозкового кровообігу, для підвищення розумової та інтелектуальної діяльності, покращення пам'яті.Властивості компонентівГінкго білоба – сприяє покращенню мозкового кровообігу, функціональної діяльності головного мозку, зміцненню стінок кровоносних судин, покращенню пам'яті та уваги.РекомендуєтьсяДжерело флавонолглікозидів, додаткове джерело вітамінів В1, В2 та В6.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДорослим 1 раз на день по 1 таблетці під час їжі. Тривалість прийому 2 місяці. Після перерви на 1 місяць можливий повторний прийом. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 капсула містить: Активні речовини: гліцин – 500 мг; вітамін В6 – 1,70 мг; вітамін В1 – 2,00 мг; вітамін 12 – 3,00 мкг; Допоміжні речовини: желатин, очищена вода, магнію стеарат, титану діоксид. Упаковка: 30 капсул.ХарактеристикаГліцин (амінокислота) – необхідний діяльності центральної нервової системи, поліпшує метаболічні процеси у тканинах мозку, підвищує розумову працездатність.Властивості компонентівГліцин уповільнює процес дегенерації м'язів, позитивно впливає при м'язових дистрофіях. Має м'яку заспокійливу дію, важливий при стресах та психоемоційному напрузі. покращують зорову функцію, позитивно впливають на сітківку, зменшують втому очей, знижують ризик розвитку окладів.РекомендуєтьсяДодаткове джерело вітамінів В1, В6, В12, гліцину.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітним і жінкам, що годують.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі щодня під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. Після перерви на 1 місяць можливий повторний прийом. Перед застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВказівки для хворих на цукровий діабет: 1 капсула містить 0.5 ккал/2 кДж. Не містить хлібних одиниць.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Магній – 400 мг; Кальцій – 120 мг; Ніацин – 16 мг; Вітамін В6 – 1,4 мг; Вітамін В1 – 1,1 мг; Вітамін D3 – 5 мкг; Упаковка: 30 пігулок.ХарактеристикаКомпоненти комплексу сприяють м'якій заспокійливій дії, покращенню якості сну та зняттю напруги після роботи.РекомендуєтьсяДодаткове джерело вітамінів В1, В6, D3, ніацину, магнію містить кальцій, розмаринову кислоту.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиПриймати дорослим та дітям старше 14 років по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому 2 місяці. Після перерви на 1 місяць можливий повторний прийом. Перед застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВказівки для хворих на цукровий діабет: не містить хлібних одиницьУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСклад: нікотинамід - 25,0 мг; Тіаміну гідрохлорид - 5,0 мг; Рибофлавін – 5,0 мг; Кальція пантотенат – 16,0 мг; Піридоксину гідрохлорид – 5,0 мг; Ціанокобаламін – 0,0035 мг; Фолієва кислота - 0,3 мг; Рутозид 3 н2О – 2,0 мг; Сульфат марганцю (II) 1 н2О – 0,1 мг; Сульфат міді (II) 5 нО - 0,1 мг; Гліцерол-1(2)-дигідрогенофосфат суміш динатріумних солей - 271,0 мг; Залізоамонієвий (III) цитрат (вміст заліза 16,5-18,5%) - 200,0 мг; Холіновий цитрат – 222,0 мг. 100 мл еліксиру містять: Мед – 1200,0 мг; Інвертований цукор – 7360,0 мг; настоянка омели (1:5) – 0,12 мл; настоянка звіробою (1:5) - 0,20 мл; настоянка деревію (1:5) - 0,20 мл; настоянка глоду (1:5) – 0,60 мл; настойка кореня дудника (1:5) – 0,175 мл; настоянка кореня валеріани – 0,16 мл; настоянка шишок хмелю – 0,16 мл; настойка помаранцю - 0,1625 мл; Морська сіль – 0,50 мг; Олія шавлії – 0,00002 мл; Олія розмарину - 0,00002 мл; Олія меліси – 0,00004 мл; Ароматична настойка – 0,1625 мл. Ароматична настойка виготовлена ​​з: Кори коричного дерева – 2,67 мг; Кореневища імбиру – 1,07 мг; Коріння каланги – 0,53 мг; Гвоздики – 0,53 мг; Кардамону – 0,53 мг; Етанол 70% v/v - 26,67 мг; Упаковка: флакони 250 мл.ХарактеристикаПотужна енергія природи у природній силі рослин/ Оригінальна рецептура цього препарату була винайдена у 1919 році німецькими фармацевтами. протягом усіх цих років Доппельгерц® Енерготонік зарекомендував себе як високоефективний, безпечний та якісний препарат. Завдяки своїй унікальній комбінації (28 компонентів: вітаміни, мінеральні речовини та лікарські рослини) він бере участь в основних обмінних процесах в організмі, позитивно впливає на діяльність серцево-судинної та нервової систем, посилює імунітет. Усе це грає велику роль умовах несприятливої ​​екологічної обстановки і щоденних нервових навантажень, із якими організм який завжди може впоратися самостійно. Доппельгерц® Енерготонік нормалізує обмінні процеси в організмі, підвищуючи його загальну опірність, надаючи загальнозміцнюючу і тонізуючу дію при інтенсивному фізичному та розумовому навантаженні, при підвищеній вітамінній потребі після перенесених захворювань і в період комбінованої терапії хронічних захворювань, при нервах . Покращує функціональну діяльність серцево-судинної та нервової систем. Підвищує опірність організму в умовах стресу та за несприятливих факторів зовнішнього середовища. 28 компонентів - вітаміни, мінеральні речовини та лікарські трави: Підвищує розумову та фізичну працездатність. Покращує концентрацію уваги. Підвищує опірність організму до стресових ситуацій та несприятливих факторів зовнішнього середовища. Покращує самопочуття у період одужання після перенесених захворювань. Зміцнює нерви, серце, покращує кровообіг. Відновлює баланс мікро- та макроелементів. Використовується як профілактичний засіб при гіповітамінозі. Нормалізує обмінні процеси в організмі, підвищуючи його загальну опірність, надаючи загальнозміцнюючу та тонізуючу дію при інтенсивному фізичному та розумовому навантаженні, при підвищеній вітамінній потребі після перенесених захворювань та в період комбінованої терапії хронічних захворювань, при нервових перенапругах та анемічних станах терос.Показання до застосуванняДля профілактики та лікування гіпо- та авітамінозів; при інтенсивних фізичних та розумових навантаженнях; при підвищеній потребі у вітамінах та мінеральних речовинах після перенесених захворювань та у післяопераційний період; у комбінованій терапії хронічних захворювань для покращення самопочуття; при незбалансованому та неповноцінному харчуванні; для підвищення працездатності та покращення концентрації уваги.Спосіб застосування та дозиДорослим приймати по 15 мл (1 столова ложка) 3-4 десь у день їжі і перед сном. Лікарський засіб. Ознайомтеся з інструкцією перед застосуванням.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВказівки для хворих на цукровий діабет: 20 мл (разова доза) препарату відповідають 0,32 хлібної одиниці.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Форма випуску: еліксир Упакування: фл. Виробник: Квайссер Фарма ГмбХ енд К Завод-производитель: Queisser Pharma GmbH & Co. (Германия).

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Дозировка: 500 мг Фасовка: N25 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: Доктор Вильмар Швабе ГмбХ Завод-производитель: Доктор Вильмар Швабе ГмбХ(Германия) Действующее вещество: Валерианы лекарственной корневищ с корнями экстракт. .

Фасування: N50 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Доктор Вільмар Швабе ГмбХ Завод-виробник: Доктор Вільмар Швабе ГмбХ(Німеччина) Діюча речовина: Валеріани кореневищ з корінням екстракт +меліси листя екстракт. .

Склад, форма випуску та упаковкаЦукор, вода, екстракт елеутерококу, натрію бензоат (консервант), вітамін С (аскорбінова кислота), лимонна кислота (консервант), екстракт шипшини.Характеристика«Dr. Vistong» сироп Елеутерококу рекомендується як спеціалізований продукт дієтичного лікувального та профілактичного харчування, додаткового джерела вітаміну С та елеутерозидів, що надають тонізуючу та загальнозміцнюючу дію на організм людини. Компоненти сиропу сприяють відновленню загального тонусу та працездатності.РекомендуєтьсяРекомендується як спеціалізований продукт дієтичного лікувального та профілактичного харчування, додаткового джерела вітаміну С та елеутерозидів, що надають тонізуючу та загальнозміцнюючу дію на організм людини.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, підвищена нервова збудливість, безсоння, виражений атеросклероз, підвищений артеріальний тиск, порушення ритму серцевої діяльності.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 столові ложки (30 мл) 1 раз на першій половині дня під час їжі. Перед вживанням збовтати. Тривалість прийому: 2-3 тижні. Можливі повторні прийоми 3-4 десь у рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЦукор, вода, лимонник китайський екстракт (Schisandra chinensis), натрію бензоат (консервант), вітамін С (аскорбінова кислота), лмонна кислота (консервант), шипшина екстракт (Rosa)ХарактеристикаКомпоненти сиропу мають тонізуючу, загальнозміцнюючу дію на організм при підвищених фізичних та розумових навантаженнях.РекомендуєтьсяРекомендується як продукт спеціалізованого дієтичного лікувального та профілактичного харчування - джерела вітаміну С і схізандрину, що надають тонізуючу, загальнозміцнюючу дію на організм при підвищених фізичних та розумових навантаженнях.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, підвищена нервова збудливість, безсоння, виражений атеросклероз, підвищений артеріальний тиск, порушення ритму серцевої діяльності.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-2 столові ложки (15-30 мл) 1 раз на першій половині дня під час їжі. Перед вживанням збовтати. Тривалість прийому: 2-3 тижні. Можливі повторні прийоми 3-4 десь у рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаФруктоза, (водний екстракт: вода, синюха блакитна трава (Polemonium caeruleum), синюха блакитна коріння (Polemonium caeruleum), верес звичайний трава (Calluna vulgaris), кислота лимонна (Е330, консервант), натрію бензо (Піридоксину гідрохлорид)ХарактеристикаРекомендується як продукт спеціалізованого профілактичного харчування - джерела вітаміну В6, що сприяє зниженню нервової напруги, дратівливості та тривоги.РекомендуєтьсяРекомендується як продукт спеціалізованого профілактичного харчування - джерела вітаміну В6, що сприяє зниженню нервової напруги, дратівливості та тривоги.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1-2 столові ложки (15-30 мл) у другій половині дня під час їжі. Перед вживанням збовтати. Тривалість прийому: 4-6 тижнів. Можливі повторні прийоми 3-4 десь у рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему