Заласта ку-таб 5мг 28 шт таблетки диспергируемые в полости рта

антипсихотическое средство (нейролептик)

оланзапін

таблетки, що диспергуються в порожнині рота

на 1 таблетку, що диспергується в порожнині рота, 5 мг/7,5 мг/10 мг/15 мг/20 мг

Діюча речовина: оланзапін 5,00 мг/7,50 мг/10,00 мг/15,00 мг/20,00 мг

допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, гіпромелоза низькозаміщена LH-21, аспартам, кальцію силікат, магнію стеарат

Круглі злегка двоопуклі таблетки жовтого кольору. Допускається наявність незначних окремих вкраплень та мармуровості.

антипсихотичний засіб (нейролептик)

Таблетки оланзапіну, що диспергуються в порожнині рота, біоеквівалентні таблеткам оланзапіну і мають подібну швидкість та ступінь всмоктування. Таблетки оланзапіну, які диспергуються в порожнині рота, можуть застосовуватися замість таблеток оланзапіну.

Всмоктування

Після перорального прийому оланзапін добре всмоктується, і його максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 5-8 годин. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди.

Розподіл

При концентрації у плазмі від 7 до 1000 нг/мл із білками плазми зв'язується близько 93 % оланзапіну. Оланзапін зв'язується в основному з альбуміном та a(1)-кислим глікопротеїном.

Метаболізм

Оланзапін метаболізується в печінці внаслідок процесів кон'югації та окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 системи цитохрому Р450 беруть участь в утворенні N-дезметил та 2-гідроксиметил метаболітів оланзапіну. Обидва метаболіти в дослідженнях на тваринах мали значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена ​​вихідною речовиною – оланзапіном.

Виведення

Після прийому внутрішньо середній період напіввиведення (T(1/2)) оланзапіну у здорових добровольців варіював залежно від віку та статі.

У здорових добровольців літнього віку (65 років і старше) середній T(1/2) був уповільненим (51,8 год), а кліренс був знижений (17,5 л/год) порівняно з аналогічними показниками в осіб молодшого віку ( 33,8 год та 18,2 л/год, відповідно).

У жінок порівняно з чоловіками середній T(1/2) був уповільненим (36,7 год порівняно з 32,3 год), а кліренс оланзапіну в плазмі знижений (18,9 л/год проти 27,3 л/ ч).

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) порівняно зі здоровими добровольцями були відсутні значні відмінності середнього T(1/2) (37,7 години порівняно з 32,4 години) та кліренсу (21,2 л). /год порівняно з 25,0 л/год). Близько 57% міченого радіоізотопами оланзапіну виводилося нирками, переважно як метаболітів.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Невелике дослідження впливу порушення функції печінки при прийомі оланзапіну всередину (2,5-7,5 мг одноразово) у 6 пацієнтів із клінічно значущим цирозом класу А (n=5) та класу B (n=1) за класифікацією Чайлд-П'ю виявило незначне вплив на фармакокінетику: у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося незначне збільшення системного кліренсу та укорочення T(1/2) порівняно з пацієнтами без порушення функції печінки (n=3). Серед осіб із цирозом печінки було більше курців (4/6; 67 %), ніж серед осіб без порушення функції печінки (0/3; 0 %).

Пальці, що палять

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня середній T(1/2) був коротшим (39,3 год), а кліренс був вищим (18,0 л/год) порівняно з аналогічними показниками у некурящих здорових добровольців (48,8). ч і 14,1 л/год відповідно).

У некурящих пацієнтів (чоловічої та жіночої статі) середній T(1/2) оланзапіну був довшим, ніж аналогічний показник у пацієнтів, що палять (38,6 год і 30,4 год), а кліренс – нижче (18,6 л/год і 27,7 л/год).

Кліренс оланзапіну в плазмі крові був нижчим у пацієнтів похилого віку порівняно з молодими пацієнтами, у жінок у порівнянні з чоловіками та у некурців у порівнянні з курцями. Однак ступінь впливу віку, статі або куріння на кліренс оланзапіну в плазмі та T(1/2) оланзапіну невеликий у порівнянні із загальною варіабельністю між пацієнтами.

У дослідженні за участю осіб європейського, японського та китайського походження відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну, пов'язаних із расовою приналежністю, не встановлено.

Оланзапін є антипсихотичним засобом (нейролептиком) з широким фармакологічним спектром впливу на низку рецепторних систем. У доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість оланзапіну до серотонінових 5НТ(2А/2С), 5НТ(3), 5НТ(6); дофаміновим D(1), D(2), D(3), D(4), D(5); мускариновим М(1-5); адренергічним α(1) та гістаміновим H(1) рецепторам. В експериментах на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапіну по відношенню до 5НТ, дофамінових та холінергічних рецепторів. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш виражену спорідненість та активність щодо серотонінових 5НТ(2) рецепторів порівняно з дофаміновими D(2) рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно знижує збудливість мезолімбічних (А10) дофамінергічних нейронів,і в той же час незначно впливає на стриарные (А9) нервові шляхи, що у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест, що характеризує антипсихотичну активність) у дозах нижчих, ніж дози, що викликають каталепсію (розлад, що відбиває побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін посилює протитривожний ефект при проведенні «анксіолітичного» тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (маячня, галюцинації та ін), так і негативних розладів.відбиває побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін посилює протитривожний ефект при проведенні «анксіолітичного» тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (маячня, галюцинації та ін), так і негативних розладів.відбиває побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін посилює протитривожний ефект при проведенні «анксіолітичного» тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (маячня, галюцинації та ін), так і негативних розладів.

Дорослі

Вагітність

Дослідження застосування оланзапіну у вагітних жінок не проводилося. Пацієнтки повинні бути попереджені, що у разі настання або планування вагітності в період лікування оланзапіном, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. Через недостатній досвід застосування оланзапіну під час вагітності препарат слід призначати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для пацієнтки значно перевищує потенційний ризик для плода.

У новонароджених, чиї матері приймали нейролептики (включаючи оланзапін) у III триместрі вагітності, існує ризик розвитку небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні розлади та симптоми синдрому «скасування», різні за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялося про випадки розвитку збудження, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому та порушення ссання. У зв'язку з цим новонароджені, чиї матері приймали оланзапін, повинні бути під наглядом.

Період грудного вигодовування

У дослідженні виявлено, що оланзапін виділяється з грудним молоком. Середня доза, що отримується дитиною (мг/кг) при досягненні рівноважної концентрації у матері, становила 1,8% дози оланзапіну матері (мг/кг). Не рекомендується годування груддю під час терапії оланзапіном.

Фертильність

Вплив на фертильність невідомий.

Протипоказаний особам віком до 18 років.

Дорослі

Найчастішими небажаними реакціями (що спостерігалися у ³ 1 % пацієнтів), пов'язаними з прийомом оланзапіну під час клінічних досліджень, були сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення концентрації пролактину, холестерину, глюкози та тригліцеридів, глюкозурія, підвищення апетиту, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, минуще безсимптомне підвищення активності амінотрансфераз печінки, висип, астенія, стомлюваність, лихоманка, артралгія, підвищення концентрації лужної фосфатази та набряк.

У наступній таблиці представлені небажані реакції та лабораторні показники, виявлені у спонтанних повідомленнях та клінічних дослідженнях. У межах кожної групи частоти небажані реакції перераховані в порядку зменшення ступеня серйозності. Частоту народження визначали таким чином: дуже часто (³ 1/10), часто (³ 1/100 - <1/10), нечасто (³ 1/1000 - < 1/100), рідко (³ 1/10000 - < 1 /1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути визначена на підставі наявних даних).

1 Для всіх груп пацієнтів незалежно від індексу маси тіла (ІМТ) спостерігалося клінічно значуще збільшення маси тіла. Збільшення маси тіла на 7% і більше від середнього значення після проведення короткого курсу лікування (середня тривалість – 47 днів) спостерігалося дуже часто (22,2%), збільшення на 15% і більше було частим (4,2%) та збільшення на 25% і більше було нечастим (0,8%). У пацієнтів, які отримували тривале лікування (не менше 48 тижнів), підвищення на 7%, 15% і 25% було дуже частим (64,4%, 31,7%, 12,3%, відповідно).

2 Середнє підвищення концентрації ліпідів натще (холестерину, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), тригліцеридів) було більш вираженим у пацієнтів без вихідних ознак порушення ліпідного обміну.

3 Спостерігалося збільшення концентрації холестерину від нормальних значень натще (< 5,17 ммоль/л) до підвищених (³ 6,2 ммоль/л). Зміна концентрації холестерину від прикордонних показників натще (³ 5,17-< 6,2 ммоль/л) до підвищених (³ 6,2 ммоль/л) була дуже частою.

4 Спостерігалося збільшення концентрації глюкози від нормальних значень натще (< 5,56 ммоль/л) до підвищених (³ 7 ммоль/л). Зміна концентрації глюкози від прикордонних показників натще (³ 5,56-< 7 ммоль/л) до підвищених (³ 7 ммоль/л) була дуже частою.

5 Спостерігалося збільшення концентрації тригліцеридів від нормальних значень натще (< 1,69 ммоль/л) до підвищених (³ 2,26 ммоль/л).

Зміна концентрації тригліцеридів від прикордонних показників натще (³ 1,69-< 2,26 ммоль/л) до підвищених (³ 2,26 ммоль/л) була дуже частою.

6 У ході клінічних досліджень, випадки паркінсонізму та дистонії у пацієнтів, які приймають оланзапін, були більш частими, але різниця з групою плацебо не була статистично значущою.

У пацієнтів, які приймали оланзапін, випадки розвитку паркінсонізму, акатизії, дистонії спостерігалися рідше, ніж у пацієнтів, які отримували титровані дози галоперидолу. З огляду на відсутність докладної інформації про наявність у пацієнтів в анамнезі гострих та пізніх екстрапірамідних розладів, нині неможливо зробити висновок про те, що оланзапін меншою мірою спричиняє розвиток пізніх дискінезій або інших пізніх екстрапірамідних синдромів.

7 При різкій відміні оланзапіну спостерігалися такі симптоми, як пітливість, безсоння, тремор, тривога, нудота та блювання.

8 У клінічних дослідженнях тривалістю до 12 тижнів концентрація пролактину в плазмі перевищувала верхню межу норми приблизно у 30% пацієнтів з нормальними вихідними показниками пролактину. У більшості таких пацієнтів збільшення концентрації пролактину було помірним і менш ніж у 2 рази перевищувало верхню межу норми.

9 Небажані явища, зафіксовані під час клінічних досліджень із оланзапіном.

10 Небажані явища, зафіксовані під час клінічних досліджень з оланзапіном та оцінені за фактичним значенням.

11 Небажані явища, зафіксовані під час постмаркетингового досвіду застосування з певною частотою.

12 Небажані явища, зафіксовані під час постмаркетингового досвіду застосування з частотою, визначеною по верхній межі 95 % довірчого інтервалу.

Довгострокова експозиція (не менше 48 тижнів)

Кількість пацієнтів, у яких відзначалося збільшення маси тіла, підвищення концентрації глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ліпопротеїнів високої щільності або тригліцеридів, з часом збільшувалося. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12-місячний курс терапії, швидкість підвищення концентрації глюкози в крові сповільнювалася приблизно через 6 місяців.

Небажані ефекти у спеціальних груп пацієнтів

У клінічних дослідженнях у пацієнтів похилого віку з деменцією терапія оланзапіном була пов'язана з більш високою частотою летальних наслідків та цереброваскулярних небажаних реакцій, ніж при застосуванні плацебо. Дуже частими небажаними реакціями, пов'язаними із застосуванням оланзапіну у цієї групи пацієнтів, були порушення ходи та падіння. Часто спостерігалися пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із психозом, індукованим препаратами (агоністом дофаміну), на фоні хвороби Паркінсона дуже часто відзначалося посилення симптомів хвороби Паркінсона та галюцинації. Частота розвитку цих небажаних явищ була вищою на фоні застосування оланзапіну, ніж у групі плацебо.

В одному з клінічних досліджень у пацієнтів з біполярною манією, комбінована терапія оланзапіну з вальпроатом у 4,1 % випадків призводила до розвитку нейтропенії, потенційним фактором якої була висока концентрація вальпроату в плазмі крові. Застосування оланзапіну в комбінації з препаратами літію або вальпроату призводило до збільшення частоти (³ 10 %) розвитку тремору, сухості слизової оболонки порожнини рота, підвищення апетиту та збільшення маси тіла. Також часто повідомлялося про розлад мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з препаратами літію або дивальпроексу збільшення вихідної маси тіла на ³ 7 % спостерігалося у 17,4 % пацієнтів у рамках короткочасного курсу лікування (до 6 тижнів).Довгостроковий курс лікування оланзапіном (до 12 місяців) для запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом спричиняв збільшення вихідної маси тіла на ³ 7 % у 39,9 % пацієнтів.

Потенційні взаємодії, що впливають на оланзапін

Оскільки оланзапін метаболізується за участю ізоферменту CYP1A2, метаболізм оланзапіну може змінюватися під дією інгібіторів або індукторів ізоферментів системи цитохрому Р450, які виявляють специфічну активність щодо ізоферменту CYP1A2.

Індукція ізоферменту CYP1A2

Метаболізм оланзапіну може бути індукований курінням або застосуванням карбамазепіну, що може призводити до зниження концентрації оланзапіну. Відзначалося лише невелике чи помірне збільшення кліренсу оланзапіну. Клінічні прояви скоріш за все будуть обмеженими, проте рекомендовано клінічний моніторинг і, у разі потреби, підвищення дози оланзапіну.

Інгібування ізоферменту CYP1A2

Флувоксамін, специфічний інгібітор ізоферменту CYP1A2, значно пригнічує метаболізм оланзапіну. C(max) оланзапіну після застосування флувоксаміну в середньому збільшувалася на 54 % у некурящих пацієнток жіночої статі та на 77 % у пацієнтів чоловічої статі, що палять, а показник AUC (площа під кривою «концентрація-час») оланзапіну в середньому збільшувався на 52 % і 108% відповідно. Слід розглянути можливість призначення нижчої початкової дози оланзапіну у пацієнтів, які застосовують флувоксамін або інші інгібітори ізоферменту CYP1A2, наприклад, ципрофлоксацин. На початку застосування препаратів, що належать до інгібіторів ізоферменту CYP1A2, на фоні прийому оланзапіну слід розглянути можливість зниження дози останнього.

Зниження біодоступності

Активоване вугілля знижує біодоступність оланзапіну після прийому внутрішньо на 50-60% і має застосовуватися як мінімум за 2 години до або після застосування оланзапіну.

Флуоксетин (інгібітор ізоферменту CYP2D6), одноразові дози антацидів (алюміній-, магнійсодержащие) і циметидин не мають значного впливу на фармакокінетику оланзапіну.

Здатність оланзапіну впливати на фармакокінетику інших лікарських засобів

Оланзапін може пригнічувати вплив прямих та непрямих агоністів дофаміну.

Оланзапін не пригнічує основні ізоферменти CYP450 в умовах in vitro (наприклад, 1А2, 2D6, 2С9, 2С19, 3А4). Відповідно до результатів досліджень in vivo не очікується особливої ​​взаємодії з оланзапіном наступних препаратів: трициклічних антидепресантів (метаболізованих переважно за участю ізоферменту CYP2D6), варфарину (CYP2C19), теофіліну (CYP1А2) та діазепаму (CYP3A4).

Оланзапін не вступав у взаємодію з літієм та біпериденом.

Моніторинг концентрації вальпроату в плазмі не виявив необхідності корекції дози вальпроату після початку його застосування з оланзапіном.

Загальна активність центральної нервової системи (ЦНС)

Необхідно виявляти обережність при застосуванні оланзапіну у пацієнтів, які вживають алкоголь або отримують лікарські препарати, що спричиняють пригнічення ЦНС.

Одночасне застосування оланзапіну з протипаркінсонічними лікарськими препаратами у пацієнтів із хворобою Паркінсона та деменцією не рекомендується.

Інтервал QTc

Слід бути обережними при одночасному застосуванні оланзапіну з лікарськими препаратами, здатними подовжувати інтервал QTc.

Таблетки оланзапіну, що диспергуються в ротовій порожнині, швидко розчиняються під дією слини і легко проковтуються.

Вийняти таблетку з рота нерозчиненою важко. Брати таблетку із блістера слід сухими руками. Через тендітність таблетку слід приймати відразу після вилучення з блістера. Крім того, безпосередньо перед прийомом таблетку можна розчинити у склянці води.

Витягти таблетку необхідно в такий спосіб:

1. Зігнути блістер по лінії розлому.

2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги.

3. Обережно витягти таблетку.

4. Потім таблетку слід негайно покласти на язик.

Оланзапін можна приймати незалежно від часу їди, тому що їжа не впливає на всмоктування оланзапіну.

Таблетки оланзапіну, що диспергуються в порожнині рота, біоеквівалентні таблеткам оланзапіну і мають подібну швидкість та ступінь всмоктування. Таблетки оланзапіну, що диспергуються в порожнині рота, застосовуються в тій же кількості і з тією самою частотою, що і таблетки оланзапіну. Таблетки оланзапіну, які диспергуються в порожнині рота, можуть застосовуватися замість таблеток оланзапіну.

Дорослі

Шизофренія: початкова доза оланзапіну, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу.

Маніакальний епізод: початкова доза становить 15 мг 1 раз на добу при монотерапії або 10 мг на добу у складі комбінованої терапії (з літієм або вальпроатом).

Запобігання рецидивам біполярного розладу: початкова доза оланзапіну, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, які отримували оланзапін для лікування маніакального епізоду, для запобігання рецидивам слід продовжувати терапію в тій же дозі. При розвитку нового маніакального, змішаного або депресивного епізоду слід продовжувати терапію оланзапіном (з корекцією дози у разі потреби) на тлі додаткової терапії для лікування симптомів розладу настрою відповідно до клінічних показань.

При лікуванні шизофренії, маніакального епізоду та запобігання рецидиву біполярного розладу добова доза може бути скоригована в діапазоні від 5 мг до 20 мг на добу. Підвищення початкової дози слід здійснювати лише після належного клінічного обстеження. Підвищення дози повинно проводитись з інтервалами не менше 24 годин. Оланзапін можна призначати незалежно від часу їди, оскільки вживання їжі не впливає на всмоктування препарату.

При припиненні лікування оланзапіном дозу препарату слід поступово знижувати.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Мінімальна початкова доза (5 мг на добу) зазвичай не призначається, але її застосування має бути розглянуте у пацієнтів ³ 65 років, якщо цього потребує клінічний стан конкретного пацієнта.

Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю

Пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю слід розпочинати лікування з мінімальної дози (5 мг на добу). При печінковій недостатності помірного ступеня тяжкості (цироз, клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, за необхідності дозу слід збільшувати з обережністю.

Куріння

Початкова доза та діапазон доз, як правило, не потребують змін залежно від того, чи курить пацієнт чи ні. Метаболізм оланзапіну може бути прискорений курінням. Рекомендується проводити клінічний моніторинг, у разі потреби доза оланзапіну може бути збільшена.

За наявності більш одного з факторів, які можуть призвести до уповільнення метаболізму (пацієнти жіночої статі, літнього віку, які не палять), може бути рекомендовано зниження початкової дози. Підвищення дози таких пацієнтів, за наявності показань, необхідно проводити консервативно.

Симптоми: дуже частими (≥ 10 %) симптомами при передозуванні оланзапіну були тахікардія, психомоторне збудження/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні розлади та порушення свідомості різного ступеня тяжкості (від седативного ефекту до коми).

Інші клінічно значущі наслідки передозування оланзапіну включали делірій, судоми, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), пригнічення дихання, аспірацію, підвищення та зниження артеріального тиску, аритмії серця (<2% випадків передозування) та зупинку серця та дихання. Мінімальна доза при гострому передозуванні зі смертельним наслідком склала 450 мг, максимальна доза при передозуванні зі сприятливим результатом (виживання) – 2 г оланзапіну.

Лікування: специфічного антидоту для оланзапіну немає. Не рекомендується провокування блювання. Показані стандартні процедури передозування (промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Спільний прийом активованого вугілля та оланзапіну показав зниження біодоступності оланзапіну при прийомі внутрішньо до 50-60%.

Слід забезпечити симптоматичне лікування та контроль функцій життєво важливих органів залежно від клінічної картини, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та судинного колапсу та підтримання дихальної функції. Не слід застосовувати епінефрін, допамін та інші симпатоміметики, які є агоністами бета-адренорецепторів, оскільки стимуляція цих рецепторів може посилювати артеріальну гіпотензію. Необхідно забезпечити контроль серцево-судинних показників виявлення можливих аритмій. Ретельне спостереження за станом пацієнта необхідне до його одужання.

Клінічне поліпшення при лікуванні антипсихотичними засобами може наступати від кількох днів до кількох тижнів. Потрібне ретельне спостереження за пацієнтами у цей період.

Психоз на фоні деменції та/або порушення поведінки

Оланзапін не показаний для лікування психозу на фоні деменції та/або порушень поведінки через підвищення рівня смертності та ризик розвитку порушень мозкового кровообігу у даних пацієнтів. У плацебо-контрольованих дослідженнях (тривалістю від 6 до 12 тижнів) у пацієнтів похилого віку (середній вік 78 років) з психозом на фоні деменції та/або з порушеннями поведінки відзначалося дворазове збільшення випадків смерті в групі оланзапіну порівняно з групою плацебо (3, 5% та 1,5%, відповідно). Вищий рівень смертності не пов'язаний з дозою оланзапіну (середня доза 4,4 мг) або тривалістю лікування. Фактори ризику, які можуть впливати на схильність цієї групи пацієнтів до більш високої смертності при лікуванні оланзапіном, включають вік > 65 років, дисфагію, седацію, недостатнє харчування та зневоднення,наявність патології легень (наприклад, пневмонія з аспірацією або без неї) або поєднане застосування з бензодіазепінами. Однак частота летальних випадків була вищою у пацієнтів, які отримували терапію оланзапіном, у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо, незалежно від цих факторів ризику.

У тих же клінічних дослідженнях відзначалися небажані цереброваскулярні явища (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), включаючи випадки з летальним результатом. У плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалася втричі більша частота цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів у групі оланзапіну порівняно з групою плацебо (1,3% проти 0,4%, відповідно). Усі пацієнти з цереброваскулярними порушеннями, які отримували оланзапін та плацебо, мали попередні фактори ризику розвитку небажаних цереброваскулярних явищ. Вік > 75 років і деменція судинного або змішаного типу визначалися як фактори ризику розвитку небажаних цереброваскулярних явищ на фоні лікування оланзапіном. У ході даних досліджень ефективність оланзапіну не було встановлено.

Хвороба Паркінсона

Не рекомендується застосування оланзапіну при лікуванні психозів, індукованих прийомом дофамінових рецепторів агоністів при хворобі Паркінсона.

У клінічних дослідженнях посилення симптоматики хвороби Паркінсона та галюцинації відзначалися дуже часто і з вищою частотою, ніж у групі плацебо, а ефективність при лікуванні психотичних симптомів оланзапіном не перевищувала плацебо. У цих клінічних дослідженнях пацієнти спочатку повинні були досягти стабілізації на мінімальній ефективній дозі препаратів для лікування хвороби Паркінсона (агоністи дофаміну) та продовжувати їх прийом у тій же дозі протягом усього дослідження. Початкова доза оланзапіну становила 2,5 мг на добу та могла бути збільшена до максимальної – 15 мг на добу за рішенням дослідника.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ)

Злоякісний нейролептичний синдром – потенційно загрозливий для життя стан, що виникає на тлі застосування нейролептиків. Рідкісні випадки ЗНС також були зареєстровані і при застосуванні оланзапіну. Клінічні прояви ЗНС включають гіперпірексію, ригідність м'язів, зміну психічного статусу та вегетативні порушення (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, діафорез та порушення серцевого ритму). Додаткові ознаки можуть включати підвищення активності КФК, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічні прояви ЗНС або значне незрозуміле підвищення температури тіла без інших симптомів ЗНС вимагають відміни всіх нейролептиків, включаючи оланзапін.

Гіперглікемія та цукровий діабет

Нечасто відзначалися випадки гіперглікемії та/або розвитку або декомпенсації цукрового діабету, які в деяких випадках супроводжуються кетоацидозом та діабетичною комою, у тому числі з летальним результатом. У деяких випадках відзначалося підвищення маси тіла, яке могло послужити сприятливим фактором. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету відповідно до таких вказівок: вимірювання вихідної концентрації глюкози крові, через 12 тижнів після початку прийому оланзапіну та згодом щорічно. У пацієнтів, які приймають антипсихотичні препарати, у тому числі оланзапін, необхідно перевіряти наявність ознак та симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія, слабкість).Пацієнтам із цукровим діабетом або факторами ризику виникнення цукрового діабету потрібний регулярний моніторинг концентрації глюкози крові. Необхідно проводити регулярний контроль маси тіла: перед початком лікування через 4, 8 і 12 тижнів після початку прийому оланзапіну і згодом кожні 3 місяці.

Зміна ліпідного профілю

У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували оланзапін, спостерігалися небажані зміни ліпідного спектру. Зміни ліпідного профілю необхідно коригувати відповідно до клінічної необхідності, особливо у пацієнтів з дисліпідемією та у пацієнтів з факторами ризику розвитку порушень ліпідного обміну. У пацієнтів, які приймають антипсихотичні препарати, у тому числі оланзапін, необхідно регулярно перевіряти ліпідний профіль відповідно до рекомендацій: перед початком лікування через 12 тижнів після початку прийому оланзапіну та згодом кожні 5 років.

Антихолінергічна активність

Незважаючи на те, що оланзапін проявляв антихолінергічну активність у дослідженнях in vitro, застосування оланзапіну у клінічних дослідженнях виявило низьку частоту пов'язаних із нею ускладнень. Однак оскільки клінічний досвід застосування оланзапіну у пацієнтів з супутніми захворюваннями обмежений, слід дотримуватись обережності при призначенні оланзапіну пацієнтам з клінічно значущою гіпертрофією передміхурової залози, паралітичною кишковою непрохідністю та подібними станами.

Порушення функції печінки

Часто, особливо на ранніх етапах терапії, відзначалося безсимптомне транзиторне підвищення активності «печінкових» амінотрансфераз (ACT і АЛТ). Особлива обережність необхідна при збільшенні активності ACT та/або AJIT у сироватці крові у пацієнтів із симптомами порушення функції печінки, з раніше діагностованими станами, пов'язаними з обмеженням функціонального резерву печінки або у пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. При діагностуванні гепатиту (у тому числі гепатоцелюлярного, холестатичного або змішаного) застосування оланзапіну слід припинити.

Нейтропенія

З обережністю слід застосовувати оланзапін у пацієнтів з низьким числом лейкоцитів та/або нейтрофілів у крові; у пацієнтів, які отримують препарати, які можуть спричинити нейтропенію; у пацієнтів із лікарським пригніченням функції кісткового мозку в анамнезі; у пацієнтів з пригніченням функції кісткового мозку, зумовленим супутнім захворюванням, променевою чи хіміотерапією; а також у пацієнтів з еозинофілією або мієлопроліферативними захворюваннями. Про випадки розвитку нейтропенії часто повідомлялося при одночасному застосуванні оланзапіну та вальпроату.

Припинення терапії

У поодиноких випадках (≥ 0,01% та < 0,1%) при різкому припиненні застосування оланзапіну спостерігалися такі гострі симптоми: підвищене потовиділення, безсоння, тремор, тривожність, нудота або блювання.

Інтервал QT

У клінічних дослідженнях клінічно значуще подовження інтервалу QTc (корекція QT за формулою Фрідерика [QTcF] > 500 мс у будь-який момент часу після початку лікування при вихідному QTcF < 500 мс) зустрічалося нечасто (0,1%-1%) у пацієнтів, які отримували оланзапін. , з відсутністю значних відмінностей у супутніх ускладненнях із боку серця проти плацебо. Однак слід бути обережним при призначенні оланзапіну спільно з препаратами, що збільшують інтервал QTc, особливо у пацієнтів похилого віку з вродженим синдромом подовженого інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією та гіпомагніємією.

Тромбоемболія

Нечасто (³ 0,1 % та < 1 %) повідомлялося про випадки тимчасового зв'язку між розвитком венозної тромбоемболії та терапією оланзапіном. Наявність причинно-наслідкового зв'язку між прийомом оланзапіну та венозною тромбоемболією не встановлено. Проте з огляду на те, що у пацієнтів з шизофренією часто є придбані фактори ризику розвитку тромбоемболії, слід виявляти всі можливі фактори ризику цього ускладнення, у тому числі іммобілізацію пацієнтів, та вживати необхідних заходів щодо профілактики.

Загальна активність щодо ЦНС

З урахуванням основної дії оланзапіну на ЦНС, слід бути обережним при застосуванні оланзапіну у поєднанні з іншими лікарськими препаратами центральної дії та алкоголем. Оскільки оланзапін може виявляти антагонізм щодо дофамінових рецепторів в умовах in vitro, він може бути антагоністом ефектів прямих та непрямих агоністів дофамінових рецепторів.

Судоми

Оланзапін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із судомами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності. Випадки судом нечасто зустрічалися у пацієнтів, які приймають оланзапін, і в більшості випадків повідомлялося про наявність судом в анамнезі або про фактори ризику судом.

Пізня дискінезія

У порівняльних дослідженнях тривалістю до року лікування оланзапіном достовірно рідше супроводжувалося розвитком дискінезії, що потребує медикаментозної корекції. Однак слід враховувати збільшення ризику пізньої дискінезії при тривалій терапії нейролептиками. При розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується зниження дози або скасування оланзапіну. Симптоми пізньої дискінезії можуть наростати чи маніфестувати після відміни препарату.

Постуральна гіпотензія

Постуральна гіпотензія нечасто спостерігалася у клінічних дослідженнях оланзапіну у пацієнтів похилого віку. Рекомендується періодично вимірювати артеріальний тиск у пацієнтів віком від 65 років.

Раптова смерть від серцево-судинної недостатності

За результатами постмаркетингових спостережень оланзапін був зафіксований випадок раптової смерті. У ретроспективному спостережному дослідженні ризик передбачуваної раптової смерті від серцево-судинної недостатності у пацієнтів, які отримували оланзапін, був приблизно вдвічі вищим за такий у пацієнтів, які не приймали нейролептики. У цьому дослідженні ризик при застосуванні оланзапіну можна порівняти з ризиком при застосуванні атипових нейролептиків, включених до об'єднаного аналізу.

Застосування оланзапіну у дітей

Оланзапін не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків. У дослідженнях у підлітків 13-17 років відзначалися різні небажані реакції, включаючи збільшення маси тіла, порушення обміну ліпідів та гіперпролактинемію.

Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин

Препарат Заласта® Ку-таб® містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Препарат може бути небезпечним для людей, які страждають на фенілкетонурію.

Застосування при хронічних захворюваннях:

Пацієнти похилого віку

Мінімальна початкова доза (5 мг на добу) зазвичай не призначається, але її застосування має бути розглянуте у пацієнтів ³ 65 років, якщо цього потребує клінічний стан конкретного пацієнта.

Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю

Пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю слід розпочинати лікування з мінімальної дози (5 мг на добу). При печінковій недостатності помірного ступеня тяжкості (цироз, клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, за необхідності дозу слід збільшувати з обережністю.

Вплив на керування транспортними засобами:

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. Пацієнтам, які приймають оланзапін, слід виявляти обережність при керуванні транспортними засобами та механізмами, оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення.

За рецептом

Производит Заласта ку-таб 5мг 28 шт таблетки диспергируемые в полости рта компания КРКА д.д., Ново место. Само производство расположено в стране Польша.
Тут Вы всегда можете купить Заласта ку-таб 5мг 28 шт таблетки диспергируемые в полости рта онлайн в Украине и оформить доставку на дом (работаем со всеми городами). Если Вы ищете Заласта ку-таб 5мг 28 шт таблетки диспергируемые в полости рта в Украине, то Вам однозначно к нам! Мы продаем нашу продукцию в таких городах как Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и в любом другом городе. А еще мы продаем в Киеве такой товар. Необходима быстрая доставка Заласта ку-таб 5мг 28 шт таблетки диспергируемые в полости рта? Мы отправляем продукцию в день заказа или на следующий рабочий день. Не болейте!
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на его аналоги: Зипрекса 5мг 28 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой, Зипрекса зидис 5мг 28 шт. таблетки диспергируемые, Заласта 5мг 28 шт. таблетки, Эголанза 5мг 28 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой, Оланзапин канон 5мг 28 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой.