Лекарства и БАД
Форма випуску: крем-бальзам Упакування: тюбик Виробник: Біофармрус ТОВ Завод-виробник: Діна +(Росія). . .
6 799,00 грн
6 756,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Діюча речовина: Бортезоміб у формі тривимірного бороксину – 3,336 мг (у перерахунку на бортезоміб у формі мономеру – 3,5 мг); Допоміжна речовина: маннітол – 35,0 мг. По 38,336 мг (відповідає 3,5 мг бортезомібу) препарату у флакони безбарвного скла, закупорені гумовими пробками та обжаті алюмінієвими ковпачками з нанесеним номером серії або без нанесення номера серії, забезпеченими пластмасовими кришечками з написом "FL". 1 флакон разом з інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиЛіофілізована маса чи порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному струменевому введенні бортезомібу в дозах 1,0 мг/м2 та 1,3 мг/м2 пацієнтам з множинною мієломою максимальні концентрації (Сmах) у плазмі становлять відповідно 55-60 нг/мл та 110-115 нг/мл. При подальшому введенні бортезомібу максимальні концентрації у плазмі крові знаходяться в межах 60-110 нг/мл для дози 1,0 мг/м2 та 85-125 нг/мл для дози 1,3 мг/м2. Середній період напіввиведення бортезомібу при багаторазовому введенні становить 40-193 години. Бортезоміб швидше виводиться після першої дози порівняно з наступними дозами. Після першого введення в дозах 1,0 мг/м2 та 1,3 мг/м2 середній загальний кліренс становить відповідно 102 л/год та 112 л/год, а після наступних введень – відповідно 15-32 л/год. При введенні в дозі 13 мг/м2 підшкірно або внутрішньовенно пацієнтам з множинною мієломою загальна системна дія після повторного введення в тій же дозі була еквівалентною для обох шляхів введення. Схах після підшкірного введення (20,4 нг/мл) була нижчою, ніж після внутрішньовенного введення (223 нг/мл). Після одноразового або багаторазового введення в дозах 1,0 мг/м2 та 1,3 мг/м2 середній обсяг розподілу бортезомібу у пацієнтів із множинною мієломою становить 1659-3294 л (489-1884 л/м2). Це дозволяє припустити, що бортезоміб інтенсивно розподіляється у периферичних тканинах. При концентраціях бортезомібу 100-1000 нг/мл зв'язування препарату з білками плазми становить у середньому 83%. В умовах in vitro метаболізм бортезомібу переважно здійснюється ізоферментами цитохрому Р450 – CYP3A4, CYP2C19 та CYP1А2. Участь ізоферментів CYP2D6 та CYP2C9 у метаболізмі бортезомібу незначна. Основним шляхом метаболізму є відщеплення атомів бору з утворенням двох метаболітів, які надалі гідроксилюються з утворенням кількох інших метаболітів. Метаболіти бортезомібу не пригнічують протеасому 26S. Шляхи виведення бортезомібу у людини не вивчали. Вплив віку, статі та раси на фармакокінетику бортезомібу не вивчався. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня спостерігається 60% збільшення ЛПС (площа під кривою "концентрація-час") бортезомібу порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня рекомендується зменшення початкової дози бортезомібу. Потрібне уважне спостереження таких пацієнтів. Легкі порушення функції печінки не впливають на фармакокінетику бортезомібу. Фармакокінетика бортезомібу в дозах 0,7-1,3 мг/м2 внутрішньовенно 2 рази та тиждень у пацієнтів з легкими, середніми або тяжкими порушеннями функції нирок, включаючи пацієнтів, які перебувають на діалізі, можна порівняти з фармакокінетикою препарату у пацієнтів з нормальною функцією нирок.ФармакодинамікаБортезоміб - це оборотний інгібітор хімотрипсинподобної активності 26S-протеасоми клітин ссавців. Ця протеасома є великим білковим комплексом, який розщеплює білки, кон'юговані з убіквітіном. Убіквітін-протеасомний шлях відіграє ключову роль у регуляції внутрішньоклітинної концентрації деяких білків і, таким чином, підтримує внутрішньоклітинний гомеостаз. Пригнічення активності протеасоми запобігає цьому селективному протеолізу, що може впливати на багато каскадів реакцій передачі сигналу в клітині. Порушення механізму підтримки гомеостазу може призводити до загибелі клітини, in vivo бортезоміб викликав уповільнення росту пухлини у багатьох експериментальних моделях, включаючи множинну мієлому. В експериментах in vitro, ex vivo та на тваринних моделях бортезоміб посилював диференціювання та активність остеобластів та інгібував функцію остеокластів. Ці ефекти спостерігалися у пацієнтів з множинною мієломою з множинними осередками остеолізу, які отримують терапію бортезомібом.Показання до застосуванняМножинна мієлома; мантійноклітинна лімфома у пацієнтів, які раніше отримали принаймні 1 лінію терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бортезомібу, бору та манітолу; гострі дифузні інфільтративні захворювання легень; ураження перикарда; одночасне застосування з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій продірявлений); вагітність та період годування груддю; дитячий та підлітковий вік до 18 років (відсутність досвіду застосування). З обережністю: Порушення функції печінки важкого та середнього ступеня; тяжкі порушення функції нирок; судоми або епілепсія в анамнезі; непритомність; діабетична нейропатія в анамнезі; одночасний прийом гіпотензивних препаратів; зневоднення на фоні діареї або блювання; запор; ризик розвитку хронічної серцевої недостатності; одночасний прийом інгібіторів або субстратів ізоферменту CYP3A4, одночасний прийом субстратів ізоферменту CYP2C9, пероральних гіпоглікемічних препаратів.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бартізар під час вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. На час лікування препаратом слід припинити годування груддю.Побічна діяПоказники безпеки бортезомібу при застосуванні монотерапії подібні з відповідними показниками при застосуванні бортезомібу в комбінації з мелфаланом і преднізоном. Серйозні небажані реакції нечасто спостерігалися під час терапії бортезомібом та включали серцеву недостатність, синдром лізису пухлини, легеневу гіпертензію, синдром оборотної задньої енцефалопатії, гострі дифузні інфільтративні легеневі захворювання. Крім того, в окремих випадках спостерігалася вегетативна нейропатія. Найчастіше під час терапії бортезомібом відзначалися такі небажані реакції: нудота, діарея, запор, блювання, підвищена стомлюваність, лихоманка, тромбоцитопенія, анемії, нейтропенія, периферична нейропатія (в т.ч. сенсорна), головний біль, парестеза, , висип, оперізуючий герпес та міалгія. Нижче перераховані побічні ефекти, які були розцінені як імовірно або, можливо, пов'язані із застосуванням бортезомібу. Побічні дії згруповані за частотою появи: дуже часто (> 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто - простий герпес, оперізуючий герпес (у т. ч. дисемінований та офтальмогерпес), грибкові інфекції; нечасто - бактеріальні, вірусні інфекції, сепсис (включаючи септичний шок), бронхопневмонія, герпесвірусна інфекція, герпетичний менінгоенцефаліт, бактеріємія (в т.ч. стафілококова), ячмінь, грип, запалення шкіри, інфекції , зубні інфекції; рідко менінгіт (в т.ч. бактеріальний); Епштейна-Барр; вірусна інфекція, генітальний герпес, тонзиліт, мастоїдит, синдром хронічної втоми. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): рідко – злоякісні новоутворення, плазмоцитарний лейкоз, карцинома нирки, новоутворення, грибоподібний мікоз, доброякісні новоутворення. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – тромбоцитопенії, нейтропенія, анемія; часто - лейкопенія, лімфопенія; нечасто – панцитопенія, фебрильна нейтропенія, гемолітична анемія, лімфаденопатія, коагулопатія, лейкоцитоз; рідко – синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВС-синдром), тромбоцитоз, синдром підвищеної в'язкості крові, порушення з боку тромбоцитів, тромбоцитопенічна пурпура, порушення з боку крові, геморагічний діатез, лімфоцитарна інфільтрація. З боку імунної системи: нечасто – набряк Квінке, гіперчутливість; рідко – анафілактичний шок, амілоїдоз, реакції з утворенням імунних комплексів (тип III). З боку ендокринної системи: нечасто – синдром Іценко-Кушинга, гіпертиреоз, порушення секреції антидіуретичного гормону; рідко – гіпотиреоз. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – зниження апетиту; часто – зневоднення, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперглікемія, зміна активності ферментів; нечасто - синдром лізису пухлини, відсутність збільшення маси тіла, гіпомагніємія, гіпофосфатемія, гіперкаліємія, гіперкальціємія, гіпернатріємія, гіперурикемія, цукровий діабет, затримка рідини, кахексія, гіпокальціємія, гіпоглікемія, зменшення маси тіла; рідко - гіпермагніємія, ацидоз, порушення водно-електролітного балансу, надмірне накопичення рідини, гіпохлоремія, гіповолемія, гіперхлоремія, гіперфосфатемія, порушення обміну речовин, дефіцит вітамінів групи В, дефіцит вітаміну В12, подагра, непереносимість алкоголю. Порушення психіки: часто - розлади та порушення настрою, тривожність, розлади та порушення сну; нечасто – зміни психічного статусу, галюцинації, психотичний розлад, сплутаність свідомості, збуджений стан; рідко – суїцидальні думки, розлад адаптації, делірій, зниження лібідо. З боку нервової системи: дуже часто – нейропатія, периферична сенсорна нейропатія, дизестезія, невралгія; часто - рухова нейропатія, втрата свідомості (в т. ч. непритомність), запаморочення, спотворення смаку, млявість, біль голови; нечасто - тремор, периферична сенсомоторна нейропатія, дискінезія, порушення рівноваги, втрата пам'яті (викл. деменцію), енцефалопатія, синдром задньої оборотної енцефалопатії, нейротоксичність, судоми, постгерпетична невралгія, розлад мови, синдром "неспокійних ніг", мс уваги, патологічні рефлекси, паросмія; рідко – внутрішньомозковий крововилив, внутрішньочерепний крововилив (в т.ч. субарахноїдальний), набряк мозку, транзиторна ішемічна атака, кома, дисбаланс вегетативної нервової системи, вегетативна нейропатія, параліч черепних нервів, параліч,парез, переднепритомний стан, синдром ураження стовбура мозку, порушення мозкового кровообігу, корінцевий синдром, психомоторна гіперактивність, компресія спинного мозку, когнітивні розлади, розлади руху, розлади нервової системи, радикуліт, слинотеча, гіпотонія м'язів. З боку органу зору: часто – навколоочковий набряк, порушення зору, кон'юнктивіт; зниження чіткості зору; нечасто – крововилив у око, інфекції повік, запалення очей, диплопія, сухість очей, подразнення очей, біль у газах, посилена сльозотеча, виділення з очей, гіперемія кон'юнктиви; рідко – ураження рогівки, екзофтальм, ретиніт, худоба, ураження очей (в т.ч. століття), дакріоаденіт, світлобоязнь, фотопсія. оптична нейропатія, сліпота. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго; нечасто – дзвін у вухах, порушення слуху (до глухоти), дискомфорт у ділянці вуха; рідко – кровотеча, вестибулярний нейроніт, порушення з боку вуха. З боку серця: часто – зупинка серця, серцево-судинні порушення (в т. ч. кардіогенний шок), інфаркт міокарда, стенокардія, розвиток та загострення хронічної серцевої недостатності, гіпокінезія шлуночків, зупинка синусового вузла, атріовентрикулярна блокада, тахікардія (в т.ч. ч. синусова та суправентрикулярна), аритмія, фібриляція передсердь, відчуття серцебиття; нечасто – тріпотіння передсердя, брадикардія, кардіопульмонарний шок, фібриляція серця (у т. ч. фібриляція передсердь), перикардит (у т. ч. ексудативний перикардит), кардіоміопатія, шлуночкова дисфункція; рідко – зниження фракції викиду лівого шлуночка, тампонада серця, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу “пірует”, стенокардія нестабільна, захворювання клапанів серця, коронарна недостатність. З боку судин: часто – зниження артеріального тиску, ортостатична та постуральна гіпотензія, флебіт, гематома (у т. ч. периренальна), підвищення артеріального тиску; нечасто - васкуліт, інсульт, петехії, екхімоз, пурпура, зміна забарвлення вен, набухання вен, кровоточивість ран, "припливи" крові, тромбоз глибоких вен, тромбофлебіт, кровотеча, циркуляторний колапс (в т.ч. , гіперемія (у т. ч. окулярна); рідко – емболія легеневої артерії, емболія периферичних судин, лімфедема, блідість, еритромелолгія, вазодилатація, венозна недостатність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – задишка; часто - задишка при фізичних навантаженнях, носова кровотеча, кашель, ринорея, інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів; нечасто - зупинка дихання, гіпоксія, плевральний випіт, набряк легень (в т.ч. гострий), бронхоспазм, респіраторний алкалоз, тахіпное, свистяче дихання, закладеність носа, хрипоту, риніт, гіпервентиляція легень, ортопное, у придаткових пазухах носа, почуття стиснення у горлі, кровохаркання, хронічна обструктивна хвороба легень, гіпоксемія, плеврит, дисфонія; рідко - пневмоніт, пневмонія (в т. ч. інтерстиціальна), синдром гострої дихальної недостатності, гостре дифузне інфільтративне ураження легень, легенева гіпертензія, дихальна недостатність, альвеолярний крововилив у легені,гострий респіраторний дистрес-синдром, пневмоторакс, ателектаз, фіброз легень, порушення з боку бронхів, інтерстиціальне захворювання легень, гіпокапнія, сухість у горлі, підвищена секреція у верхніх дихальних шляхах, подразнення горла, кашльовий синдром верхніх дихальних пут. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання, діарея, запор; часто - болі в ділянці живота, стоматит, диспепсія, рідкий стілець, метеоризм, гикавка, біль у ділянці горла та глотки, порушення з боку ротової порожнини; нечасто - панкреатит (в т. ч. хронічний), паралітична кишкова непрохідність, коліт, мелена, кровотеча з ШКТ, ентерит, дисфагія, відрижка, болі в області селезінки, езофагіт, гастрит, гастроезофагеальний рефлюкс, петехії , наліт на язиці, зміна забарвлення язика, виразки на язиці, підвищення апетиту, блювання кров'ю, набряклість губ, дискомфорт у животі, виразка слизової оболонки порожнини рота, кровотеча з ясен, псевдомембранозний коліт, запалення слизової оболонки ШКТ, порушення мотор кишківника;рідко - ішемічний коліт, перитоніт, набряк язика, асцит, хейліт, нетримання калу, атонія анального сфінктера, фекалому, виразки та перфорація ШКТ, гіпертрофія ясен, мегаколон, виділення з прямої кишки, поява пухирів у ковтці, біль у тріщина, зміна ритму дефекації, прокталгія, порушення випорожнень. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит, крововилив у печінку, гіпопротеїнемія, гіпербілірубінемія, збільшення активності аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази, гепатотоксичність, холестаз; рідко – печінкова недостатність, гепатомегалія, синдром Бадда-Кіарі, цитомегаловірусний гепатит, жовчнокам'яна хвороба. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – шкірний висип; часто - кропив'янка, свербіж висипання, свербіж, почервоніння, посилення потовиділення, сухість шкіри, екзема; нечасто - мультиформна еритема, еритематозний висип, фотосенсибілізація, синець, генералізований свербіж, макульозний висип, папульозний висип, псоріаз, генералізований висип, набряк повік, набряк обличчя, дерматит, алопеція, ураження нігтів, зміна, нічна пітливість, іхтіоз, вузлики на шкірі, токсичний шкірний висип, ураження шкіри, новоутворення шкіри, пролежні, вугровий висип, пухирі; рідко – гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз (синдром Світу), реакції з боку шкіри, лімфоцитарна інфільтрація Джесснера, долонно-підошовна еритродизестезія, підшкірні кровотечі, сітчасте ліведо, ущільнення шкіри, себорея, холоднийеритроз, виразки шкіри; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – міалгія; часто - слабкість м'язів, кістково-м'язові болі, біль у кінцівках, м'язові судоми, артралгія, біль у кістках, біль у спині; нечасто – м'язові спазми, м'язові посмикування, ригідність м'язів, набряки суглобів, тугорухливість суглобів, біль у щелепах, артрит, міопатія, відчуття тяжкості; рідко - рабдоміоліз, синдром скронево-нижньощелепного суглоба, фістула, суглобовий випіт, кісткові порушення, інфекції та запалення кістково-м'язової та сполучної тканини, синовіальна кіста. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок, дизурія; нечасто - ниркова недостатність (в т.ч. гостра), олігурія, ниркова коліка, гематурія, протеїнурія, затримка сечовипускання, часті сечовипускання, утруднення сечовипускання, біль у попереку, нетримання сечі, інфекції сечовивідних шляхів, скарги з боку півлакіурія; рідко – подразнення сечового міхура. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, вагінальні кровотечі, біль у геніталіях; рідко - порушення функції яєчок, простатит, порушення функції молочної залози, болючість придатків яєчок, біль у ділянці малого тазу, епідидиміт, виразка вульви. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – підвищена стомлюваність, астенія, підвищення температури тіла; часто – погіршення загального фізичного здоров'я, порушення з боку слизових оболонок, порушення ходи, відчуття холоду, слабкість, почуття нездужання, грипоподібні симптоми, периферичні набряки, набряки; нечасто - озноб, відчуття здавлення у грудній клітці, дискомфорт у грудній клітці, зміна відчуття спраги, відчуття зміни температури тіла, біль у місці введення, ускладнення, асоційовані із застосуванням медичних приладів (у т. ч. з катетером); рідко – смерть (у т. ч. раптова), поліорганна недостатність, кровотеча у місці введення, грижа, порушення процесів загоєння, некардіальний біль у грудях, дратівливість, відчуття стороннього тіла, запалення, флебіт у місці введення.При екстравазації – запалення підшкірно-жирової клітковини. Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення активності лактатдегідрогенази крові; нечасто – підвищення активності лужної фосфатази крові, підвищення концентрації сечовини у крові, підвищення активності гамма-глутамілтрансферази, підвищення активності амілази крові, зниження концентрації гідрокарбонатів у крові, збільшення концентрації С-реактивного білка; рідко – зміна вмісту газів у крові, зміни електрокардіограми (у т. ч. збільшення зубця QT), зміна протромбінового часу, зниження рН шлункового соку, збільшення агрегації тромбоцитів, підвищення концетрації тропоніну I, виявлення вірусів та зміна серології, зміни в аналізі сечі. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляції: нечасто – падіння, контузії; рідко – трансфузійні реакції, переломи, ригідність, травми обличчя, травми суглобів, опіки, розриви, біль під час процедури, радіаційне ураження. Хірургічні та терапевтичні маніпуляції: рідко – активація макрофагів. Вроджені, спадкові та генетичні порушення: рідко – аплазія, мальформація ШКТ, іхтіоз. Пацієнти з мантійноклітинною лімфомою Показники безпеки бортезомібу у цих пацієнтів подібні до відповідних показників у пацієнтів з множинною мієломою. Значні відмінності між двома групами пацієнтів полягали в тому, що тромбоцитопенія, нейтропенія, анемія, нудота, блювання і підвищення температури тіла частіше спостерігалися у пацієнтів з множинною мієломою в порівнянні з пацієнтами з мантійноклітинною лімфомою, а периферична нейропатія, висипання та свербіж мантійноклітинною лімфомою.Взаємодія з лікарськими засобамиБортезоміб виявляє властивості слабкого інгібітору ізоферментів цитохрому Р450 – 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4. Виходячи з незначного внеску ізоферменту CYP2D6 в метаболізм бортезомібу (7%), у людей з низькою активністю разом із ізоферментом не очікується зміни загального розподілу препарату. Дослідження впливу лікарської взаємодії із сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4 кетоконазолом на фармакокінетику бортезомібу показало збільшення середніх значень AUC (площа під кривою "концентрація-час") бортезомібу в середньому на 35%. Тому слід ретельно спостерігати за хворими, які застосовують одночасно бортезоміб та сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ритонавір). У дослідженні впливу лікарської взаємодії з сильним інгібітором ізоферменту CYP2C19 омепразолом на фармакокінетику бортезоміба нс виявлено суттєву зміну фармакокінетики бортезомібу. Дослідження впливу лікарської взаємодії з рифампіцином – сильним індуктором ізоферменту CYP3A4 – на фармакокінетику бортезомібу показало зниження середніх значень AUC для бортезомібу в середньому на 45%. Тому не рекомендується застосовувати Бартізар разом з сильними індукторами CYP3A4. т.к. ефективність терапії може бути знижена. До індукторів CYP3A4 відносяться рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та звіробій продірявлений. У тому ж дослідженні оцінювали ефект дексаметазону - слабшого індуктора CYP3A4. Виходячи з результатів дослідження не виявлено суттєвої зміни фармакокінетики бортезомібу. Дослідження лікарської взаємодії з комбінацією мелфалан-преднізону показало збільшення середніх значень AUC бортезомібу на 17%. Ця зміна вважається клінічно незначущою. У хворих на цукровий діабет, які отримували пероральні гіпоглікемічні препарати, зареєстровані випадки гіпоглікемії та гіперглікемії. При застосуванні бортезомібу у поєднанні з препаратами, які можуть асоціюватися з периферичною невропатією (такі як аміодарон, противірусні засоби, ізоніазид, нітрофурантоїн або статини) та препаратами, що знижують артеріальний тиск, слід бути обережним.Спосіб застосування та дозиБартизар® у дозі 3,5 мг показаний для внутрішньовенного введення та підшкірного введення. При інтратекальному введенні було зафіксовано випадки смерті. При внутрішньовенному введенні концентрація розчину має становити 1 мг/мл. При підшкірному введенні концентрація розчину становитиме 2,5 мг/мл. Концентрація розчину повинна розраховуватися дуже ретельно у зв'язку з різницею концентрації розчину для внутрішньовенного введення та розчину для підшкірного введення. Монотерапія Бартизар® вводиться внутрішньовенно (в/в) струминно протягом 3-5 секунд або підшкірно (п/к). Рекомендована доза препарату Бартизар становить 1,3 мг/м2 площі поверхні тіла двічі на тиждень протягом 2-х тижнів (дні 1, 4, 8 та 11), з наступною 10-денною перервою (дні 12-21). Між введенням послідовних доз препарату Бартізар має пройти не менше 72 год. Ступінь клінічної відповіді рекомендується оцінювати після проведення 3-х та 5-ти циклів лікування. У разі досягнення повної клінічної відповіді рекомендується проведення 2 додаткових циклів лікування. При тривалості лікування більше 8-ми циклів Бартизар® можна застосовувати за стандартною схемою або за схемою підтримуючої терапії – щотижня протягом 4-х тижнів (дні 1, 8, 15, 22) з наступним 13-денним періодом відпочинку (дні 23-35) ). Пацієнтам, у яких терапія препаратом Бартизар не показала клінічної відповіді (прогресування або стабілізація захворювання після 2 або 4 циклів відповідно), може бути призначена комбінація високих доз дексаметазону з бортезомібом. У цьому випадку 40 мг дексаметазону призначається перорально з кожною дозою препарату Бартізар: 20 мг на день введення та 20 мг на наступний день після введення бортезомібу. Таким чином, прийом дексаметазону виробляють 1, 2, 4, 5, 8, 9, 11 і 12 день, сумарно 160 мг за 3 тижні. Рекомендації щодо корекції дози та режиму введення препарату Бартізар® При розвитку будь-якого негематологічного токсичного ефекту 3-го ступеня або гематологічної токсичності 4-го ступеня, за винятком нейропатії, лікування препаратом Бартізар слід припинити. Після зникнення симптомів токсичності лікування препаратом можна відновити у дозі, зниженій на 25% (дозу 1,3 мг/м2 знижують до 1,0 мг/м2; дозу 1,0 мг/м2 знижують до 0,7 мг/м2). Якщо симптоми токсичності не зникають або з'являються знову при мінімальній дозі, слід розглянути можливість відміни препарату Бартизар, якщо тільки користь від його застосування явно не перевищує ризик. При появі пов'язаної із застосуванням препарату Бартизар® нейропатичного болю та/або периферичної сенсорної нейропатії дозу препарату змінюють відповідно до таблиці 1. У хворих з тяжкою нейропатією в анамнезі Бартизар® можна застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/користу. Таблиця 1. Рекомендована зміна дози при розвитку викликаного препаратом Бартизар® нейропатичного болю та/або периферичної сенсорної або рухової нейропатії Тяжкість периферичної нейропатії Зміна дози та частоти введення 1-й ступінь (парестезія, слабкість та/або згасання рефлексів) без болю або втрати функції Доза та режим введення не потребують корекції 1-й ступінь з болем або 2-й ступінь (порушення функції, але не повсякденної активності) Зменшити дозу до 1,0 мг/м2 2-й ступінь з болем або 3-й ступінь (порушення повсякденної активності) Припинити застосування препарату Бартізар до зникнення симптомів токсичності. Після цього відновити лікування, знизивши дозу препарату до 0,7 мг/м2 та зменшивши частоту введення до одного разу на тиждень 4-й ступінь (сенсорна нейропатія, що призводить до інвалідності або рухова нейропатія, що загрожує життю або призводить до паралічу) Припинити застосування препарату Бартізар Пацієнти з порушеннями функції нирок Ступінь порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику препарату Бартізар. Для хворих з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Діаліз може знижувати концентрацію бортезомібу в крові, тому Бартизар слід вводити після проведення діалізу. Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легко не потрібні зміни початкової дози. Слід призначати дозу, що рекомендується. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня слід призначати Бартизар у зменшеній дозі (таблиця 2). Таблиця 2. Рекомендовані зміни початкової дози Бартизару у пацієнтів з порушеннями функції печінки Ступінь тяжкості порушень функції печінки Концентрація; білірубіну Активність ACT* Зміна початкової дози Легка ≤1,0х ВДН > ВДН** Не вимагається > 1,0 х - 1,5 х ВДН Будь-яка Не вимагається Середня >1,5х - 3х ВДН Будь-яка Потрібно призначати Бартізар у зменшеній дозі 0,7 мг/м2 протягом першого циклу. Слід розглянути можливість збільшення дози до 1,0 мг/м2 або подальше зменшення дози до 0,5 мг/м2 у наступних циклах залежно від переносимості пацієнтом. Важка >3х ВДН Будь-яка * АСТ - аспартатамінотрансфераза ** ВГН – верхня межа норми Комбінована терапія Рекомендована доза Бартизар® вводять внутрішньовенно струминно протягом 3-5 секунд або підшкірно у комбінації з мелфаланом та преднізолоном, що приймаються внутрішньо. Проводять дев'ять 6-тижневих циклів, як показано в таблиці 3. У циклах 1-4 Бартизар® застосовують 2 рази на тиждень (дні 1, 4, 8, 11, 22, 25, 29 та 32), а в циклах 5-9 - 1 раз на тиждень (дні 1, 8, 22 та 29). Таблиця 3. Рекомендована схема дозування препарату Бартизар®, що застосовується в комбінації з мелфаланом та преднізолоном у пацієнтів з раніше нелікованою множинною мієломою Бартізар® 2 рази на тиждень (цикли 1-4) Тиждень 1 2 3 4 5 6 Бартізар® 1,3 мг/м2 день 1 - - день 4 день 8 день 11 період відпочинку день 22 день 25 день 29 день 32 період відпочинку Мелфалан 9 мг/м2 + Преднізолон 60 мг/м2 день 1 день 2 день 3 день 4 період відпочинку Бартізар® 1 раз на тиждень (цикли 5-9) Тиждень 1 2 3 4 5 6 Бартізар® 1,3 мг/м2 день 1 - - - день 8 період відпочинку день 22 день 29 період відпочинку Мелфалан 9 мг/м2 + Преднізолон 60 мг/м2 день 1 день 2 день 3 день 4 період відпочинку Рекомендації щодо корекції дози при комбінованій терапії Перед початком нового циклу лікування: вміст тромбоцитів має бути >70x109/л, абсолютний вміст нейтрофілів (АСН) > 1,0x109/л, негематологічна токсичність повинна знизитись до 1 ступеня або до вихідного рівня. Таблиця 4. Корекції дози при наступних циклах лікування Токсичність Корекція або відстрочення дози Гематологічна токсичність у ході попереднього циклу: Тривала нейтропенія або тромбоцитопенія 4-го ступеня, або тромбоцитопенія з кровотечею У наступному циклі дозу мелфалан слід зменшити на 25%. Зміст тромбоцитів ≤30x109/л, або АСН ≤0,75x109/л, у день введення препарату Бартізар® (крім дня 1) Відкласти введення препарату Бартізар® Декілька відстрочок введення препарату Бартизар в одному циклі (>3 рази при введенні 2 рази на тиждень або ≥2 рази при введенні 1 рази на тиждень) Дозу препарату Бартізар® знижують на 1 ступінь (з 1,3 мг/м2 до 1,0 мг/м2; з 1,0 мг/м2 до 0,7 мг/м2) Негематологічна токсичність ≥ 3-го ступеня Застосування препарату Бартизар відкладають до зниження негематологічної токсичності до 1 ступеня або до вихідного рівня. Після цього лікування препаратом можна відновити у дозі, зниженій на 1 ступінь (з 1,3 мг/м2 до 1,0 мг/м2; з 1,0 мг/м до 0,7 мг/м2). При розвитку нейропатичного болю та/або периферичної нейропатії, пов'язаної із застосуванням препарату Бартизар®, введення чергової дози відкладають та/або коригують дозу, як описано в таблиці 1. Додаткову інформацію про мелфалан і преднізон викладено в інструкціях з медичного застосування цих препаратів. Спосіб приготування та введення розчину препарату Бартізар® Приготування та введення препарату Бартізар® має здійснюватися медичним персоналом, навченим правилам безпечного поводження з цитотоксичними препаратами. Для запобігання прямому контакту з препаратом необхідно використовувати засоби індивідуального захисту (халат, рукавички, маска та ін.). Препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, крім 0,9% розчину натрію хлориду. Розчин препарату Бартизар® має бути прозорим та безбарвним. При виявленні механічного включення або зміни кольору приготований розчин використовувати не можна. Для внутрішньовенного введення Вміст флакону Бартізар® (3,5 мг бортезомібу у флаконі) розчиняють у 3,5 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Концентрація розчину для внутрішньовенного введення 1,0 мг/мл. Отриманий розчин вводять шляхом 3-5 секунд внутрішньовенної ін'єкції через периферичний або центральний венозний катетер, який потім промивають 0,9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій. Для підшкірного введення Вміст флакону Бартізар® (3,5 мг бортезомібу у флаконі) розчиняють у 1,4 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Концентрація розчину для підшкірного введення 2,5 мг/мл. Отриманий розчин вводять підшкірно в область стегна (праве або ліве) або область живота (праворуч або ліворуч). Необхідно постійно змінювати моє введення препарату. Кожна наступна ін'єкція повинна вводитись на відстані як мінімум 2,5 см від місця попередньої ін'єкції. Не можна вводити препарат у чутливі області, пошкоджені області (почервоніння, синці), а також у ділянці, де введення голки утруднене. У разі виникнення місцевих реакцій у ділянці підшкірного введення препарату Бартизар® можна використовувати менш концентрований розчин для підшкірного введення (1 мг/мл замість 2,5 мг/мл) або перейти на внутрішньовенне введення препарату.ПередозуванняСимптоми: передозування, що перевищує рекомендовану дозу більш ніж у 2 рази, супроводжувалося у хворих на гостре зниження артеріального тиску та тромбоцитопенію зі смертельним результатом. Лікування: слід контролювати показники життєвих функцій пацієнта та температури тіла, проводити відповідну терапію для підтримання артеріального тиску (інфузійна терапія, судинозвужувальні та/або інотропні препарати). Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Бартізар слід проводити лише під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинної хіміотерапії. Бартизар® показаний тільки для внутрішньовенного та підшкірного введення. Чи не вводити інтратекально. До початку та під час кожного циклу терапії необхідно проводити повний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули та вмісту тромбоцитів. Тромбоцитопенія Найчастіше при терапії бортезомібом спостерігається минуща тромбоцитопенія, при цьому найменша кількість тромбоцитів зазвичай спостерігається на 11 день циклу. Циклова періодичність зменшення та збільшення кількості тромбоцитів спостерігалося протягом усіх 8 циклів при застосуванні препарату 2 рази на тиждень, таким чином немає даних, що підтверджують наростаючу тромбоцитопенію. При зниженні кількості тромбоцитів Для лікування гематологічної токсичності можна застосовувати колонієстимулюючі фактори, переливання тромбоцитарної та еритроцитарної маси. Шлунково-кишкові порушення З метою запобігання нудоті та блюванню рекомендується застосування протиблювотних препаратів. У разі виникнення діареї призначають протидіарейні лікарські засоби. Для запобігання або лікування зневоднення хворим необхідно проводити регідратаційну терапію та підтримувати водно-електролітний баланс. У зв'язку з можливим розвитком непрохідності кишечника необхідно проводити динамічний нагляд за пацієнтами із запорами. Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія Дуже рідко траплялися випадки з невстановленою причиною виникнення прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ) зі смертельним результатом при застосуванні бортезомібу. Пацієнти з діагнозом ПМЛ проходили лікування імунодепресантами до або одночасно з бортезомібом. Більшість випадків ПМЛ було діагностовано протягом 12 місяців від початку лікування бортезомібом. Потрібна особлива увага щодо підозрілих ПМЛ симптомів, які пацієнт може сам не помітити (наприклад, когнітивні, неврологічні чи психіатричні). При підозрі на ПМЛ слід призупинити подальше лікування бортезоміб до виключення діагнозу ПМЛ. Периферична нейропатія У разі виникнення нейропатії проводять підтримуючу терапію. Зазвичай частота розвитку периферичної нейропатії досягає максимуму на 5-му циклі лікування бортезомібом. З появою нових або посиленням наявних симптомів периферичної нейропатії може знадобитися зниження дози та зміна режиму введення препарату. Пацієнти повинні бути під постійним наглядом у зв'язку з можливістю виникнення симптомів нейропатії (відчуття печіння, гіперестезія, кінестезія, парестезія, відчуття дискомфорту, невропатичний біль або слабкість). Необхідно постійно контролювати стан пацієнтів, які отримують терапію бортезомібом спільно з іншими препаратами, що сприяють виникненню нейропатії (зокрема одночасний прийом талідоміду). Частота виникнення нейропатії при підшкірному введенні препарату Бартизар нижча, ніж така при внутрішньовенному введенні. У пацієнтів із судомами чи епілепсією в анамнезі описані нечасті випадки розвитку судом. Потрібна особлива обережність при лікуванні пацієнтів, які мають будь-які фактори ризику судом. Ортостатична гіпотензія Терапія бортезомібом часто супроводжується ортостатичною гіпотензією. У більшості випадків вона буває слабкою або середньою тяжкістю і може спостерігатися в ході лікування. Рідко спостерігалися короткочасні втрати свідомості. Слід дотримуватись обережності при застосуванні бортезомібу у пацієнтів, які мають в анамнезі непритомність, діабетичну нейропатію, які отримують гіпотензивні препарати, а також у пацієнтів, які мають зневоднення на фоні діареї або блювання. Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність звернення до лікаря у разі запаморочення, почуття "легкості в голові" або непритомності. При розвитку ортостатичної гіпотензії рекомендується гідратація, введення глюкокортикостероїдів та/або симпатоміметиків; за необхідності слід знизити дозу гіпотензивних препаратів. Серцева недостатність При застосуванні бортезомібу описано розвиток або посилення наявної хронічної серцевої недостатності. До розвитку ознак та симптомів серцевої недостатності може призводити затримка рідини. Пацієнти з факторами ризику або із захворюваннями серця в анамнезі повинні піддаватися ретельному спостереженню. Печінкова недостатність Описано випадки виникнення гострої печінкової недостатності у пацієнтів, які на тлі терапії бортезомібом одночасно приймали як супутнє лікування інші препарати. Такі ознаки порушення функції печінки, як збільшення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія або гепатит, зазвичай проходили при відміні бортезомібу. Пацієнтам із симптомами порушення функції печінки слід призначати препарат у нижчих початкових дозах та проводити моніторинг на предмет виникнення токсичності, оскільки бортезоміб метаболізується “печінковими” ферментами і його концентрація може збільшитись при порушенні функції печінки середнього та тяжкого ступеня. Синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії У пацієнтів, які приймають бортезоміб, відзначався синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії - рідкісне, оборотне неврологічне порушення, яке може супроводжуватися судомами, підвищенням артеріального тиску, головним болем, летаргією, сплутаністю свідомості, сліпотою та іншими візуальними та неврологічними порушеннями. Для підтвердження діагнозу проводиться магнітно-резонансна томографія мозку. При розвитку синдрому задньої оборотної лейкоенцефалопатії слід припинити застосування бортезомібу. Безпека відновлення лікування бортезомібом після раніше виявленого синдрому задньої оборотної лейкоенцефалопатії невідома. Реактивація вірусу Herpes zoster Лікарям слід розглянути можливість проведення противірусної профілактики у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Бартізар®. У пацієнтів, які отримують терапію бортезомібом, мелфаланом та преднізоном, частота реактивації вірусу Herpes zoster була більшою порівняно з пацієнтами, які отримують терапію мелфаланом та преднізоном (14% та 4% відповідно). Проведення противірусної профілактики достовірно знижує частоту реактивації вірусу Herpes zoster. Порушення функції легень У поодиноких випадках при застосуванні бортезомібу спостерігалися гострі дифузні інфільтративні захворювання легень невідомої етіології, такі як пневмонії, інтерстиціальна пневмонія, легенева інфільтрація та синдром гострої дихальної недостатності. Деякі з цих станів призвели до смерті. У разі появи симптомів розладу функції легень або погіршення наявних симптомів необхідно відразу ж провести діагностику та призначити пацієнтам відповідне лікування. Не рекомендується схема терапії бортезомібом з одночасним застосуванням високих доз цитарабіну (2 г/м2 на день) безперервною протягом 24 годин інфузії (може призвести до летального результату). Синдром лізису пухлини У зв'язку з можливим розвитком гіперурикемії, пов'язаної із синдромом лізису пухлини, пацієнтам під час терапії рекомендується визначати концентрацію сечової кислоти та креатиніну у сироватці крові. Для запобігання гіперурикемії рекомендується рясне питво, при необхідності алопуринол та залужування сечі. При застосуванні препарату Бартізар у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні препарати, слід ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові та за необхідності провести корекцію дози гіпоглікемічних препаратів. Реакції імунокомплексного типу Описано випадки виникнення реакцій імунокомплексного типу (сироваткова хвороба, поліартрит з висипом та проліферативний гломерулонефрит). У цих випадках лікування бортезоміб слід припинити. У період лікування будь-якого із статевих партнерів рекомендується використовувати надійні методи контрацепції. При роботі з препаратом Бартізар слід дотримуватися загальноприйнятих правил поводження з цитотоксичними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування бортезомібом можливі виникнення запаморочення, непритомності, зорових розладів та інших небажаних явищ, які можуть негативно вплинути на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Форма випуску: краплі д/прийому всередину Упакування: фл. Виробник: Трініті СіАйЕс Завод-виробник: Medreich Ltd(Індія/Росія). .
Фасування: N2 Форма випуску: краплі д/прийому всередину Упакування: фл. Виробник: Трініті СіАйЕс Завод-производитель: Medreich Ltd(Индия/Россия). .
1 587,00 грн
1 444,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаОдна ампула містить: Хондроїтину сульфат натрію (у перерахунку на 100% суху речовину хондроїтину сульфат натрію) – 100 мг. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення 100 мг. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення. 100 мг у ампулі місткістю 2 мл. По 10 ампул у картонному утримувачі або по 5 ампул у пластиковому піддоні. По 1 картонному тримачу або по 2 пластикові піддони разом з інструкцією по застосуванню і ножем ампульним або ампульним скарифікатором в картонній пачці. При упаковці ампул, що мають кільце зламу або точку для розтину, ампульний ніж або скарифікатор не вкладають.Опис лікарської формиБіла або біла із жовтуватим відтінком пориста, ущільнена в таблетку маса.Фармакотерапевтична групаРепарація тканин стимулятор.ФармакокінетикаПри одноразовому прийомі внутрішньо середньотерапевтичної дози Cmax у плазмі досягається через 3-4 години, у синовіальній рідині – через 4-5 годин. Біодоступність становить 13%. Виводиться нирками протягом 24 год.ФармакодинамікаЗасіб, що впливає на фосфорно-кальцієвий обмін у хрящовій тканині, є високомолекулярним мукополісахаридом. Уповільнює резорбцію кісткової тканини та знижує втрати кальцію, прискорює процеси відновлення кісткової тканини, гальмує процес дегенерації хрящової тканини. Перешкоджає стиску сполучної тканини та відіграє роль своєрідного мастила суглобових поверхонь. При зовнішньому застосуванні уповільнює прогресування остеоартрозу. Нормалізує обмін речовин у гіаліновій тканині. Стимулює регенерацію суглобового хряща.Показання до застосуванняДегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта: первинний артроз, остеоартроз з переважним ураженням великих суглобів, міжхребцевий остеохондроз.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість, дитячий вік (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: кровотечі та схильність до кровоточивості, тромбофлебіти. Вагітність, період лактації.Вагітність та лактаціяХондроїтину сульфат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяАлергічні реакції, геморагії у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе посилення дії непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, що вимагає частішого контролю показників згортання крові при спільному застосуванні.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язово, по 100 мг через день. Перед застосуванням вміст ампули розчиняють у 1 мл води для ін'єкцій. При хорошій переносимості дозу збільшують до 200 мг, починаючи з 4-ої ін'єкції. Курс лікування – 25-35 ін'єкцій. Повторний курс – через 6 місяців. Тривалість повторних курсів лікування визначається лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозування: 4 г Форма випуску таб. шипучі Упаковка: пенал Виробник: Малкут Завод-виробник: Малкут ЗАТ(Білорусь). .
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активні речовини: фенілефрину гідрохлорид – 1.25 мг; Допоміжні речовини: бензалконію хлорид - 0.18 мг, гліцерол безводний - 50 мг, макрогол 1500 (поліетиленгліколь 1500) - 15 мг, натрію гідрофосфату дигідрат - 2.26 мг, калію дигідрофосфат - 1,0100 вода. д/і – до 1 мл. 10 або 15 мл – флакони (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі назальні у вигляді прозорої, безбарвної або слабко забарвленої рідини.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб – альфа-адреноміметик.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо фенілефрин погано всмоктується із ШКТ. Метаболізується за участю МАО у стінці кишечника та за "першого проходження" через печінку. Біодоступність фенілефрину низька. Після місцевого застосування піддається системної абсорбції.ФармакодинамікаАдреноміметик. Чинить пряму стимулюючу дію переважно на α-адренорецептори. При системному застосуванні викликає звуження артеріол, підвищує ОПСС та АТ. Серцевий викид не змінюється або зменшується, що пов'язано з рефлекторною брадикардією (підвищенням тонусу блукаючого нерва) у відповідь на артеріальну гіпертензію. Фенілефрин підвищує АТ не так різко як норепінефрин та епінефрін, але діє більш тривало. Це, мабуть, обумовлено тим, що фенілефрин стійкіший і не руйнується під впливом КОМТ. При місцевому застосуванні фенілефрин має виражену судинозвужувальну дію, викликає мідріаз, може знизити внутрішньоочний тиск при відкритокутовій глаукомі. У середніх терапевтичних дозах мало впливає на ЦНС.Показання до застосуванняВнутрішньо та місцево: для зменшення набряклості слизової оболонки носоглотки, кон'юнктиви при застудних та алергічних захворюваннях (переважно у складі комбінованих препаратів). Парентерально: для підвищення АТ при колапсі та артеріальній гіпотензії у зв'язку зі зниженням судинного тонусу.Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, тяжкий атеросклероз, схильність до спазм коронарних судин, підвищена чутливість до фенілефрину.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування фенілефрину при вагітності та в період лактації не проводилося. При місцевому застосуванні після всмоктування через слизову оболонку фенілефрин може спричинити системні ефекти. У зв'язку з цим слід уникати застосування фенілефрину у формі 10% крапель очей у грудних дітей.Побічна діяСерцево-судинна система: можливі небажане тривале підвищення артеріального тиску, тахікардія або рефлекторна брадикардія. Місцеві реакції: можлива дратівлива дія на слизові оболонки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні фенілефрину на тлі загальної анестезії, спричиненої галотаном або циклопропаном, можливий розвиток шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО спостерігається потенціювання ефектів фенілефрину (в т.ч. місцевому застосуванні). Фенотіазини, альфа-адреноблокатори (фентоламін), фуросемід та інші діуретики знижують вазоконстрикторний ефект фенілефрину. Гуанетидин посилює мідріатичний ефект фенілефрину (при системній абсорбції). Окситоцин, алкалоїди ріжків, трициклічні антидепресанти, фуразолідон, прокарбазин, селегілін, симпатоміметики підсилюють пресорний ефект, а останні – і аритмогенність. При одночасному застосуванні бета-адреноблокатори зменшують кардіостимулюючу активність; на тлі резерпіну можлива артеріальна гіпертензія (внаслідок виснаження запасів катехоламінів в адренергічних нейронах підвищується чутливість до симпатоміметиків).Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо та місцевому застосуванні доза залежить від показань та застосовуваної лікарської форми. При введенні п/к або внутрішньом'язова разова доза становить 2-5 мг, далі при необхідності - по 1-10 мг. При внутрішньовенному введенні струменево (повільно) разова доза становить 100-500 мкг. При внутрішньовенній інфузії початкова швидкість становить 180 мкг/хв, далі залежно від ефекту її зменшують до 30-60 мкг/хв. Максимальні дози: для дорослих при прийомі внутрішньо разова доза – 30 мг, добова – 150 мг; п/к або внутрішньом'язова разова доза - 10 мг, добова - 50 мг; при внутрішньовенному введенні разова доза 5 мг, добова – 25 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати застосування фенілефрину у пацієнтів з тяжким гіпертиреозом. З обережністю застосовувати при ІХС. При місцевому застосуванні після всмоктування через слизову оболонку фенілефрин може спричинити системні ефекти. У зв'язку з цим слід уникати застосування фенілефрину у формі 10% очних крапель у немовлят та пацієнтів похилого віку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
298,00 грн
155,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль – 1 доза: Активна речовина: беклометазону дипропіонат 100 мкг Допоміжні речовини: етанол, гідрофторалкан (HFA-134a). 200 доз – балони алюмінієві з інгаляційним пристроєм (1) – футляри пластикові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований при розпиленні на скло утворює пляму білого кольору.Фармакотерапевтична групаГКС для інгаляцій.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення частина дози, що потрапляє у дихальні шляхи, всмоктується з легенів. У легеневій тканині беклометазону дипропіонат швидко гідролізується до беклометазону монопропіонату, який у свою чергу гідролізується до беклометазону. Частина дози, яка ненавмисно проковтується, значною мірою інактивується при "першому проходженні" через печінку. У печінці відбувається процес перетворення беклометазону дипропіонату на беклометазон монопропіонат і потім – на полярні метаболіти. Зв'язування з білками плазми активної речовини, яка перебуває у системному кровотоку, становить 87%. При внутрішньовенному введенні T1/2 беклометазону 17,21-дипропіонату та беклометазону становлять приблизно 30 хв. Виводиться до 64% з калом і до 14% із сечею протягом 96 годин переважно у вигляді вільних та кон'югованих метаболітів.ФармакодинамікаГКС. Чинить протизапальну та протиалергічну дію. Гальмує вивільнення медіаторів запалення, підвищує продукцію ліпомодуліну – інгібітора фосфоліпази А, знижує вивільнення арахідонової кислоти, пригнічує синтез простагландинів. Попереджає крайове скупчення нейтрофілів, зменшуючи утворення запального ексудату та продукцію лімфокінів, гальмує міграцію макрофагів, що призводить до уповільнення процесів інфільтрації та грануляції. Збільшує кількість активних β-адренорецепторів, нейтралізує їхню десенситизацію, відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дозволяючи зменшити частоту їх застосування. Під дією беклометазону знижується кількість гладких клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшується набряк епітелію та секреція слизу бронхіальними залозами. Викликає розслаблення гладкої мускулатури бронхів, зменшує їх гіперреактивність та покращує показники функції зовнішнього дихання. Не має мінералокортикоїдної активності. У терапевтичних дозах не викликає побічних ефектів, притаманних системних кортикостероїдів. При інтраназальному застосуванні усуває набряк, гіперемію слизової порожнини носа. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 5-7 днів курсового застосування беклометазону. При зовнішньому та місцевому застосуванні має протиалергічну та протизапальну дію.Показання до застосуванняДля інгаляційного застосування лікування бронхіальної астми (в т.ч. при недостатній ефективності бронходилататорів та/або кромоглікату натрію, а також гормонозалежна бронхіальна астма тяжкого перебігу у дорослих та дітей). Для інтраназального застосування: профілактика та лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту, включаючи риніт при сінній лихоманці, вазомоторний риніт. Для зовнішнього та місцевого застосування: у комбінації з протимікробними засобами – інфекційно-запальні захворювання шкіри та вуха.Протипоказання до застосуванняДля інгаляційного та інтраназального застосування: тяжкі напади бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії, туберкульоз, кандидомікоз верхніх дихальних шляхів, І триместр вагітності, підвищена чутливість до беклометазону.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Новонароджених, матері яких отримували беклометазон при вагітності, слід ретельно обстежити щодо недостатності функції надниркових залоз. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років. При інгаляційному введенні для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу.Побічна діяЗ боку дихальної системи: захриплість, відчуття подразнення у горлі, чхання; рідко – кашель; у поодиноких випадках – еозинофільна пневмонія, парадоксальний бронхоспазм, при інтраназальному застосуванні – перфорація носової перегородки. Можливий кандидоз ротової порожнини та верхніх відділів дихальних шляхів, особливо при тривалому застосуванні, що проходить при місцевій протигрибковій терапії без припинення лікування. Алергічні реакції: висип, кропив'янка, свербіж, еритема та набряк очей, обличчя, губ та гортані. Ефекти, зумовлені системною дією: зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, катаракта, глаукома, затримка зростання у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні беклометазону з іншими кортикостероїдами для системного або інтраназального застосування можливе посилення придушення функції кори надниркових залоз. Попереднє інгаляційне застосування бета-адреностимуляторів може збільшувати клінічну ефективність беклометазону.Спосіб застосування та дозиПри інгаляційному введенні середня доза для дорослих становить 400 мкг на добу, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 1 г на добу. Для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При інтраназальному введенні доза становить 400 мкг на добу, кратність застосування 1-4 рази на добу. При зовнішньому та місцевому застосуванні доза залежить від показань та використовуваної лікарської форми препарату.ПередозуванняГостро передозування може призвести до тимчасового зниження функції кори надниркових залоз, що не вимагає екстреної терапії, т.к. функція кори надниркових залоз відновлюється протягом декількох днів, що підтверджується рівнем кортизолу в плазмі. При хронічному передозуванні може спостерігатися стійке пригнічення функції кори надниркових залоз. У таких випадках рекомендується проводити моніторинг резервної функції кори надниркових залоз. При передозуванні лікування беклометазоном дипропіонатом може бути продовжено у дозах, достатніх для підтримання терапевтичного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБеклометазон не призначений для усунення гострих астматичних нападів. Його також не слід застосовувати при тяжких нападах бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії. Слід суворо дотримуватися рекомендованого шляху введення для лікарської форми, що використовується. З особливою обережністю та під ретельним контролем лікаря слід застосовувати беклометазон у пацієнтів із наднирковою недостатністю. Переведення хворих, які постійно приймають глюкокортикостероїди всередину, на інгаляційні форми можна проводити тільки при стабільному стані. У разі ймовірності розвитку парадоксального бронхоспазму за 10-15 хв до введення беклометазону проводять інгаляцію бронходилататорів (наприклад, сальбутамолу). При розвитку кандидозу ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів показана місцева протигрибкова терапія без припинення лікування беклометазоном. Інфекційно-запальні захворювання порожнини носа та придаткових пазух при призначенні відповідної терапії не є протипоказанням для лікування беклометазоном. Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
337,00 грн
156,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль – 1 доза: Активна речовина: беклометазону дипропіонат 250 мкг Допоміжні речовини: етанол, гідрофторалкан (HFA-134a). 200 доз – балони алюмінієві з інгаляційним пристроєм (1) – футляри пластикові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований при розпиленні на скло утворює пляму білого кольору.Фармакотерапевтична групаГКС для інгаляцій.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення частина дози, що потрапляє у дихальні шляхи, всмоктується з легенів. У легеневій тканині беклометазону дипропіонат швидко гідролізується до беклометазону монопропіонату, який у свою чергу гідролізується до беклометазону. Частина дози, яка ненавмисно проковтується, значною мірою інактивується при "першому проходженні" через печінку. У печінці відбувається процес перетворення беклометазону дипропіонату на беклометазон монопропіонат і потім – на полярні метаболіти. Зв'язування з білками плазми активної речовини, яка перебуває у системному кровотоку, становить 87%. При внутрішньовенному введенні T1/2 беклометазону 17,21-дипропіонату та беклометазону становлять приблизно 30 хв. Виводиться до 64% з калом і до 14% із сечею протягом 96 годин переважно у вигляді вільних та кон'югованих метаболітів.ФармакодинамікаГКС. Чинить протизапальну та протиалергічну дію. Гальмує вивільнення медіаторів запалення, підвищує продукцію ліпомодуліну – інгібітора фосфоліпази А, знижує вивільнення арахідонової кислоти, пригнічує синтез простагландинів. Попереджає крайове скупчення нейтрофілів, зменшуючи утворення запального ексудату та продукцію лімфокінів, гальмує міграцію макрофагів, що призводить до уповільнення процесів інфільтрації та грануляції. Збільшує кількість активних β-адренорецепторів, нейтралізує їхню десенситизацію, відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дозволяючи зменшити частоту їх застосування. Під дією беклометазону знижується кількість гладких клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшується набряк епітелію та секреція слизу бронхіальними залозами. Викликає розслаблення гладкої мускулатури бронхів, зменшує їх гіперреактивність та покращує показники функції зовнішнього дихання. Не має мінералокортикоїдної активності. У терапевтичних дозах не викликає побічних ефектів, притаманних системних кортикостероїдів. При інтраназальному застосуванні усуває набряк, гіперемію слизової порожнини носа. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 5-7 днів курсового застосування беклометазону. При зовнішньому та місцевому застосуванні має протиалергічну та протизапальну дію.Показання до застосуванняДля інгаляційного застосування лікування бронхіальної астми (в т.ч. при недостатній ефективності бронходилататорів та/або кромоглікату натрію, а також гормонозалежна бронхіальна астма тяжкого перебігу у дорослих та дітей). Для інтраназального застосування: профілактика та лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту, включаючи риніт при сінній лихоманці, вазомоторний риніт. Для зовнішнього та місцевого застосування: у комбінації з протимікробними засобами – інфекційно-запальні захворювання шкіри та вуха.Протипоказання до застосуванняДля інгаляційного та інтраназального застосування: тяжкі напади бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії, туберкульоз, кандидомікоз верхніх дихальних шляхів, І триместр вагітності, підвищена чутливість до беклометазону.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Новонароджених, матері яких отримували беклометазон при вагітності, слід ретельно обстежити щодо недостатності функції надниркових залоз. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років. При інгаляційному введенні для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу.Побічна діяЗ боку дихальної системи: захриплість, відчуття подразнення у горлі, чхання; рідко – кашель; у поодиноких випадках – еозинофільна пневмонія, парадоксальний бронхоспазм, при інтраназальному застосуванні – перфорація носової перегородки. Можливий кандидоз ротової порожнини та верхніх відділів дихальних шляхів, особливо при тривалому застосуванні, що проходить при місцевій протигрибковій терапії без припинення лікування. Алергічні реакції: висип, кропив'янка, свербіж, еритема та набряк очей, обличчя, губ та гортані. Ефекти, зумовлені системною дією: зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, катаракта, глаукома, затримка зростання у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні беклометазону з іншими кортикостероїдами для системного або інтраназального застосування можливе посилення придушення функції кори надниркових залоз. Попереднє інгаляційне застосування бета-адреностимуляторів може збільшувати клінічну ефективність беклометазону.Спосіб застосування та дозиПри інгаляційному введенні середня доза для дорослих становить 400 мкг на добу, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 1 г на добу. Для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При інтраназальному введенні доза становить 400 мкг на добу, кратність застосування 1-4 рази на добу. При зовнішньому та місцевому застосуванні доза залежить від показань та використовуваної лікарської форми препарату.ПередозуванняГостро передозування може призвести до тимчасового зниження функції кори надниркових залоз, що не вимагає екстреної терапії, т.к. функція кори надниркових залоз відновлюється протягом декількох днів, що підтверджується рівнем кортизолу в плазмі. При хронічному передозуванні може спостерігатися стійке пригнічення функції кори надниркових залоз. У таких випадках рекомендується проводити моніторинг резервної функції кори надниркових залоз. При передозуванні лікування беклометазоном дипропіонатом може бути продовжено у дозах, достатніх для підтримання терапевтичного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБеклометазон не призначений для усунення гострих астматичних нападів. Його також не слід застосовувати при тяжких нападах бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії. Слід суворо дотримуватися рекомендованого шляху введення для лікарської форми, що використовується. З особливою обережністю та під ретельним контролем лікаря слід застосовувати беклометазон у пацієнтів із наднирковою недостатністю. Переведення хворих, які постійно приймають глюкокортикостероїди всередину, на інгаляційні форми можна проводити тільки при стабільному стані. У разі ймовірності розвитку парадоксального бронхоспазму за 10-15 хв до введення беклометазону проводять інгаляцію бронходилататорів (наприклад, сальбутамолу). При розвитку кандидозу ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів показана місцева протигрибкова терапія без припинення лікування беклометазоном. Інфекційно-запальні захворювання порожнини носа та придаткових пазух при призначенні відповідної терапії не є протипоказанням для лікування беклометазоном. Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаАктивна речовина: хондроїтину сульфат натрію у перерахунку на суху речовину – 5,0 г; Допоміжні речовини: диметилсульфоксид – 10,0 г; вазелін – 50,0 г; ланолін – 15,0 г; вода очищена – до 100,0 г. Мазь у тубі, 30 г.Опис лікарської формиМазь світло-жовтого кольору із характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАртрафік стимулює регенераційні (відновні) процеси та нормалізує обмін речовин у суглобовому хрящі, має аналгетичну та протизапальну дію, уповільнює прогресування остеоартрозу та остеохондрозу. Артрафік містить натуральний компонент хондроїтину сульфат (високомолекулярний мукополісахарид), що отримується з тканин великої рогатої худоби. Хондроїтину сульфат покращує фосфорно-кальцієвий обмін в хрящовій тканині, прискорює процеси її репарації, гальмує процеси дегенерації (руйнування) хрящової тканини, перешкоджає колапсу сполучної тканини, інгібує ферменти, що викликають пошкодження хрящової тканини, стимулює синтез. хрящових поверхонь суглобів, що збільшує продукцію внутрішньосуглобової рідини. Це призводить до зменшення хворобливості та збільшення рухливості уражених суглобів.ІнструкціяЗовнішньо. Курс лікування – 2-3 тижні. При необхідності – курс лікування повторюють.Показання до застосуванняЛікування та профілактика остеохондрозу, остеоартрозу периферичних суглобів та хребта.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату. Порушення цілісності шкірних покровів у місцях передбачуваного нанесення препарату.Вагітність та лактаціяВагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені) з обережністю.Побічна діяАлергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами не описані.Спосіб застосування та дозиНаносять 2-3 десь у день шкіру над осередком поразки і втирають протягом 2-3 хв до повного вбирання.ПередозуванняПро випадки передозування артрафіком не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати потрапляння препарату Артрафік на слизові оболонки та відкриті рани.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГлюкозаміну гідрохлорид, мальтоза, лактоза, носій мікрокристалічна целюлоза, стабілізатор кальцієва сіль стеаринової кислоти, антистежуючий агент діоксид кремнію.ХарактеристикаУсі БАДи Arum містять лише екологічно чисті природні інгредієнти, без шкідливих домішок та позитивно впливають на здоров'я людини. Економічну та зручну упаковку зручно брати з собою.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі – джерела глюкозаміну, для зміцнення суглобів, уповільнення руйнування хрящової тканини.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиПриймати дорослим по 2 таблетки 2 десь у день під час їжі, запиваючи водою. Тривалість прийому – 15 днів. За потреби прийом БАД можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
472,00 грн
154,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль – 1 доза: Активна речовина: дипропіонат беклометазону 100 мкг. Допоміжні речовини: гідрофторалкан (HFA-134a) 74,79 мг, етанол 3,11 мг. По 200 доз активної речовини в алюмінієвому балоні, що заповнений під тиском аерозолем. Алюмінієвий балон знаходиться в аерозольному інгаляторі, що активується вдихом (Легке Дихання). Аерозольний інгалятор з балоном поміщений у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій в алюмінієвому балончику під тиском із випускним клапаном та розпилювачем. Повинні бути відсутні пошкодження, корозія або протікання. Вміст балончика є розчином, який при розпиленні на скло залишає безбарвну пляму. Балончик поміщений в інгалятор, що складається з двох частин та запобіжної кришки.Фармакотерапевтична групаГКС для інгаляцій.ФармакокінетикаВсмоктування Після інгаляції до 56% дози препарату осідає у нижніх відділах дихальних шляхів; кількість, що залишилася, осідає в роті, ковтку і проковтується. У легенях перед абсорбцією беклометазону дипропіонат інтенсивно метаболізується до активного метаболіту Б-17-МП. Системна абсорбція Б-17-МП відбувається у легенях (36% легеневої фракції), у шлунково-кишковому тракті (26% від вступу сюди при проковтуванні дози). Абсолютна біодоступність незміненого беклометазону дипропіонату та Б-17-МП становить відповідно близько 2% та 62% від інгаляційної дози. Беклометазону дипропіонат швидко всмоктується, C max досягається через 0.3 год. Б-17-МП всмоктується повільніше, C max досягається через 1 ч. Відзначається приблизно лінійна залежність між збільшенням дози та системною експозицією препарату. Розподіл Vd становить 20 л для беклометазону дипропіонату та 424 л для Б-17-МП. Зв'язування з білками плазми відносно високе - 87%. Виведення Беклометазону дипропіонат та Б-17-МП мають високий плазмовий кліренс (150 л/год та 120 л/год відповідно). T1/2 становить 0.5 год та 2.7 год відповідно.ФармакодинамікаГКС для інгаляційного застосування. Беклометазону дипропіонат є проліками і має слабку тропність до глюкокортикостероїдів. Під дією естераз він перетворюється на активний метаболіт – беклометазону-17-монопропіонат (Б-17-МП), який має виражений місцевий протизапальний ефект. Зменшує запалення за рахунок зниження утворення субстанції хемотаксису (вплив на "пізні" реакції алергії), гальмує розвиток алергічної реакції негайного типу (зумовлено гальмуванням продукції метаболітів арахідонової кислоти та зниженням вивільнення з опасистих клітин медіаторів запалення) Під дією беклометазону знижується кількість опасистих клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшується набряк епітелію, секреція слизу бронхіальними залозами, гіперреактивність бронхів,крайове скупчення нейтрофілів, запальний ексудат та продукція лімфокінів, гальмується міграція макрофагів, знижується інтенсивність процесів інфільтрації та грануляції. Збільшує кількість активних β-адренорецепторів, відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дає змогу зменшити частоту їх застосування. Практично не чинить резорбтивної дії після інгаляційного введення. Не усуває бронхоспазм, терапевтичний ефект розвивається поступово, зазвичай через 5-7 днів курсового застосування беклометазону дипропіонату.ІнструкціяІнструкція з використання інгалятора Тримаючи інгалятор у вертикальному положенні, відкрити кришку. Зробити глибокий видих. Щільно обхопити мундштук губами. Переконайтеся, що рука не загороджує вентиляційні отвори на верхній частині інгалятора та інгалятор знаходиться у вертикальному положенні. Зробити повільний максимальний вдих через мундштук. Затримати дихання на 10 с або настільки, наскільки можливо. Потім слід прибрати інгалятор із порожнини рота та повільно видихнути. Після застосування слід утримувати інгалятор у вертикальному положенні. Закрийте кришку. Якщо потрібно зробити більше однієї інгаляції, слід закрити кришку, почекати принаймні 1 хв, а потім повторити процес інгаляції. Чищення інгалятора Викрутити верхню частину інгалятора. Вийняти металевий балончик. Прополоскати нижню частину інгалятора в теплій воді та висушити. Вставити балончик на місце. Закрити кришку та прикрутити верхню частину інгалятора до корпусу. Не мити верхню частину інгалятора. Якщо інгалятор працює неправильно, відкрутити його верхню частину та вручну натиснути на балончик.Показання до застосуванняБазисна терапія різних форм бронхіальної астми у дорослих та дітей старше 4 років.Протипоказання до застосуванняДитячий вік віком до 4 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю застосовують при глаукомі, системних інфекціях (бактеріальних, вірусних, грибкових) та паразитарних інвазіях, остеопорозі, туберкульозі легень, цирозі печінки, гіпотиреозі, при вагітності, у період лактації.Вагітність та лактаціяЗ особливою обережністю Беклазон Еко Легке Дихання слід застосовувати при вагітності та лактації і лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевершує можливий ризик для плода та дитини. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 4 років. Дітям віком від 4 до 12 років доза препарату становить до 400 мкг/добу на кілька прийомів.Побічна діяМісцеві реакції: можливі кандидоз порожнини рота та горла (імовірність розвитку кандидозу збільшується при застосуванні беклометазону дипропіонату у дозах, що перевищують 400 мкг/добу), дисфонію (охриплість голосу) або подразнення слизової оболонки глотки. З боку дихальної системи: можливий парадоксальний бронхоспазм, який необхідно негайно усунути за допомогою інгаляційного бета2-адреностимулятора короткої дії. Алергічні реакції: можливі висипання, кропив'янка, свербіж, почервоніння та набряк очей, обличчя, губ та слизової оболонки рота та глотки. Ефекти, зумовлені системною дією: включають головний біль, нудоту, утворення синців або витончення шкіри, неприємні смакові відчуття, зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, затримку росту у дітей та підлітків, катаракту, глаукому.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає підтверджених даних про взаємодію беклометазону дипропіонату з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиБеклазон Еко Легке Дихання призначене лише для інгаляційного введення. Беклазон Еко Легке Дихання застосовується регулярно (навіть за відсутності симптомів захворювання), дозу беклометазону дипропіонату підбирають з урахуванням клінічного ефекту у кожному конкретному випадку. При легкій течії бронхіальної астми обсяг форсованого видиху (ОФВ1) або пікова швидкість видиху (ПСВ) становлять понад 80% від належних величин із розкидом показників ПСВ менше 20%. При середньотяжкому перебігу ОФВ1 або ПСВ становить 60-80% від належних величин, добовий розкид показників ПСВ 20-30%. При тяжкому перебігу ОФВ1 або ПСВ становлять 60% від належних величин, добовий розкид показників ПСВ понад 30%. При переході на високу дозу інгаляційного беклометазону дипропіонату у багатьох пацієнтів, які отримують системні глюкокортикостероїди, можна зменшити їх дозу або відмінити їх зовсім. Початкова доза Беклазону Еко Легке Дихання визначається ступенем тяжкості бронхіальної астми. Добову дозу ділять на кілька прийомів. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта, дозу препарату можна збільшувати до появи клінічного ефекту або знижувати до мінімальної ефективної дози. Дорослим та дітям віком 12 років і старше рекомендовані початкові дози препарату при бронхіальній астмі легкої течії становлять 200-600 мкг/добу; при бронхіальній астмі середньоважкої течії – 600-1000 мкг/добу; при бронхіальній астмі тяжкого перебігу – 1000-2000 мкг/добу. Дітям віком від 4 до 12 років доза препарату становить до 400 мкг/добу на кілька прийомів. Немає необхідності коригувати дозу Беклазону Еко Легке Дихання у осіб похилого віку, у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю. При випадковому пропусканні інгаляції наступну дозу необхідно прийняти у відповідний час відповідно до схеми лікування. Беклазон Еко Легке Дихання з вмістом 1 дози 250 мкг беклометазону не призначений для застосування в педіатрії.ПередозуванняГостро передозування може призвести до тимчасового зниження функції кори надниркових залоз, що не вимагає екстреної терапії, т.к. функція кори надниркових залоз відновлюється протягом декількох днів, що підтверджується рівнем кортизолу в плазмі. При хронічному передозуванні може спостерігатися стійке пригнічення функції кори надниркових залоз. У таких випадках рекомендується проводити моніторинг резервної функції кори надниркових залоз. При передозуванні лікування беклометазоном дипропіонатом може бути продовжено у дозах, достатніх для підтримання терапевтичного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред призначенням інгаляційних кортикостероїдів необхідно проінструктувати пацієнта про правила їх застосування, що забезпечують найповніше попадання ліків у потрібні ділянки легень. Розвиток кандидозу ротової порожнини найбільш ймовірний у пацієнтів з високим рівнем антитіл, що преципітують, в крові проти гриба Candida, що вказує на раніше перенесену грибкову інфекцію. Після інгаляції слід полоскати порожнину рота та горло водою. Для лікування кандидозу можна застосовувати протигрибкові препарати місцевої дії за одночасного продовження терапії Беклазоном Еко Легке Дихання. Якщо пацієнти приймають глюкокортикостероїди всередину, то Беклазон Еко Легке Дихання призначається на фоні прийому попередньої дози глюкокортикостероїдів, при цьому пацієнти повинні перебувати у відносно стабільному стані. Приблизно через 1-2 тижні добову дозу перорального кортикостероїду починають поступово знижувати. Схема зниження дози залежить від тривалості попередньої терапії та від величини вихідної дози кортикостероїдів. Регулярне використання інгаляційних глюкокортикоїдів дозволяє в більшості випадків відмінити пероральні глюкокортикостероїди (пацієнти, що потребують прийому не більше 15 мг преднізолону, можуть бути повністю переведені на інгаляційну терапію), при цьому в перші місяці після переходу слід ретельно контролювати стан пацієнта, поки його гіпофізар система не відновиться достатньою мірою, щоб забезпечити адекватну реакцію на стресові ситуації (наприклад, травму,хірургічне втручання чи інфекцію). При переведенні пацієнтів з прийому системних кортикостероїдів на інгаляційну терапію можуть виявлятися алергічні реакції (наприклад, алергічний риніт, екзема), які раніше пригнічувалися системними препаратами. Пацієнти зі зниженою функцією кори надниркових залоз, переведені на інгаляційне лікування, повинні мати запас кортикостероїдів і завжди носити з собою попереджувальну картку, в якій має бути зазначено, що вони в стресових ситуаціях потребують додаткового системного призначення кортикостероїдів (після усунення стресової ситуації дозу кортикостероїдів можна знову знизити). Раптове та прогресуюче погіршення симптомів астми є потенційно небезпечним станом, який нерідко загрожує життю пацієнтів, і потребує підвищення дози кортикостероїдів. Непрямим показником неефективності терапії є частіше, ніж раніше, використання бета2-адреностимуляторів короткої дії. Беклазон Еко Легке Дихання призначений не для усунення нападів, а для регулярного щоденного застосування. Для усунення нападів застосовуються бета2-адреностимулятори короткої дії (наприклад, сальбутамол). При тяжкому загостренні бронхіальної астми або недостатній ефективності терапії слід збільшити дозу Беклазону Еко Легке Дихання і в разі необхідності призначити системний кортикостероїд та/або антибіотик при розвитку інфекції. При розвитку парадоксального бронхоспазму слід відразу припинити застосування Беклазону Еко Легке Дихання, оцінити стан пацієнта, провести обстеження та при необхідності призначити терапію іншими лікарськими препаратами. При тривалому застосуванні будь-яких інгаляційних кортикостероїдів, особливо у високих дозах, можуть відзначатися системні ефекти, проте ймовірність їх розвитку значно нижча, ніж при прийомі кортикостероїдів внутрішньо. Тому особливо важливо, щоб при досягненні терапевтичного ефекту доза інгаляційних глюкокортикоїдів була знижена до мінімальної ефективної дози, яка контролює перебіг захворювання. У дозі 1500 мкг на добу препарат у більшості пацієнтів не спричиняє суттєвого пригнічення функцій надниркових залоз. У зв'язку з можливим розвитком наднирникової недостатності слід дотримуватися особливої обережності та регулярно контролювати показники функції кори надниркових залоз при переведенні пацієнтів, які приймають кортикостероїди всередину, на лікування Беклазоном Еко Легке Дихання. Не рекомендується різка відміна препарату Беклазон Еко Легке Дихання. Слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні інгаляційними глюкокортикостероїдами пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень. Необхідно захищати очі від влучення препарату. Умиванням після інгаляції можна попередити ураження шкіри повік та носа. Балончик з Беклазоном Еко Легке Дихання не можна проколювати, розбирати чи кидати у вогонь, навіть якщо він порожній. Як і більшість інших засобів для інгаляцій в аерозольних упаковках, Беклазон Еко Легке Дихання може бути менш ефективним за низьких температур. При охолодженні балончика рекомендується дістати його із пластмасового корпусу та зігріти руками протягом декількох хвилин. Використання у педіатрії Рекомендується регулярно стежити за динамікою зростання дітей, які отримують інгаляційні кортикостероїди протягом тривалого часу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
637,00 грн
173,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль – 1 доза: Активна речовина: дипропіонат беклометазону 250 мкг. Допоміжні речовини: гідрофторалкан (HFA-134a) – 71.75 мг, етанол – 6 мг. 200 доз - балони алюмінієві (1) - аерозольні інгалятори, що активуються вдихом (Легке Дихання) (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований, що активується вдихом, у вигляді розчину, який при розпиленні на скло утворює безбарвну пляму.ХарактеристикаФармакотерапевтична групаГКС для інгаляцій.ФармакокінетикаВсмоктування Після інгаляції до 56% дози препарату осідає у нижніх відділах дихальних шляхів; кількість, що залишилася, осідає в роті, ковтку і проковтується. У легенях перед абсорбцією беклометазону дипропіонат інтенсивно метаболізується до активного метаболіту Б-17-МП. Системна абсорбція Б-17-МП відбувається у легенях (36% легеневої фракції), у шлунково-кишковому тракті (26% від вступу сюди при проковтуванні дози). Абсолютна біодоступність незміненого беклометазону дипропіонату та Б-17-МП становить відповідно близько 2% та 62% від інгаляційної дози. Беклометазону дипропіонат швидко всмоктується, C max ;досягається через 0.3 год. Б-17-МП всмоктується повільніше, C max ;досягається через 1 ч. Відзначається приблизно лінійна залежність між збільшенням дози та системною експозицією препарату. Розподіл Vd становить 20 л для беклометазону дипропіонату і 424 л для Б-17-МП. Зв'язування з білками плазми відносно високе - 87%. Виведення Беклометазону дипропіонат та Б-17-МП мають високий плазмовий кліренс (150 л/год та 120 л/год відповідно). T1/2; становить 0.5 год і 2.7 год відповідно.ФармакодинамікаГКС для інгаляційного застосування. Беклометазону дипропіонат є проліками і має слабку тропність до глюкокортикостероїдів. Під дією естераз він перетворюється на активний метаболіт – беклометазону-17-монопропіонат (Б-17-МП), який має виражений місцевий протизапальний ефект. Зменшує запалення за рахунок зниження утворення субстанції хемотаксису (вплив на "пізні" реакції алергії), гальмує розвиток алергічної реакції негайного типу (зумовлено гальмуванням продукції метаболітів арахідонової кислоти та зниженням вивільнення з опасистих клітин медіаторів запалення) Під дією беклометазону знижується кількість опасистих клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшується набряк епітелію, секреція слизу бронхіальними залозами, гіперреактивність бронхів,крайове скупчення нейтрофілів, запальний ексудат та продукція лімфокінів, гальмується міграція макрофагів, знижується інтенсивність процесів інфільтрації та грануляції. Збільшує кількість активних β-адренорецепторів, відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дає змогу зменшити частоту їх застосування. Практично не чинить резорбтивної дії після інгаляційного введення. Не усуває бронхоспазм, терапевтичний ефект розвивається поступово, зазвичай через 5-7 днів курсового застосування беклометазону дипропіонату.ІнструкціяІнструкція з використання інгалятора Тримаючи інгалятор у вертикальному положенні, відкрити кришку. Зробити глибокий видих. Щільно обхопити мундштук губами. Переконайтеся, що рука не загороджує вентиляційні отвори на верхній частині інгалятора та інгалятор знаходиться у вертикальному положенні. Зробити повільний максимальний вдих через мундштук. Затримати дихання на 10 с або настільки, наскільки можливо. Потім слід прибрати інгалятор із порожнини рота та повільно видихнути. Після застосування слід утримувати інгалятор у вертикальному положенні. Закрийте кришку. Якщо потрібно зробити більше однієї інгаляції, слід закрити кришку, почекати принаймні 1 хв, а потім повторити процес інгаляції. Чищення інгалятора Викрутити верхню частину інгалятора. Вийняти металевий балончик. Прополоскати нижню частину інгалятора в теплій воді та висушити. Вставити балончик на місце. Закрити кришку та прикрутити верхню частину інгалятора до корпусу. Не мити верхню частину інгалятора. Якщо інгалятор працює неправильно, відкрутити його верхню частину та вручну натиснути на балончик.Показання до застосуванняБазисна терапія різних форм бронхіальної астми у дорослих та дітей старше 4 років.Протипоказання до застосуванняДитячий вік віком до 4 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З; обережністю; застосовують при глаукомі, системних інфекціях (бактеріальних, вірусних, грибкових) і паразитарних інвазіях, остеопорозі, туберкульозі легень, цирозі печінки, гіпотиреозі, при вагітності, в період лактації.Вагітність та лактаціяЗ особливою обережністю Беклазон Еко Легке Дихання слід застосовувати при вагітності та лактації і лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевершує можливий ризик для плода та дитини. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 4 років. ;Дітям віком від 4 до 12 років ;доза препарату становить до 400 мкг/добу в кілька прийомів.Побічна діяМісцеві реакції: можливі кандидоз порожнини рота і горла (ймовірність розвитку кандидозу збільшується при застосуванні беклометазону дипропіонату в дозах, що перевищують 400 мкг/добу), дисфонія (захриплість голосу) або подразнення слизової оболонки глотки. З боку дихальної системи: можливий парадоксальний бронхоспазм, який необхідно негайно усунути за допомогою інгаляційного бета2-адреностимулятора короткої дії. Алергічні реакції: можливі висипання, кропив'янка, свербіж, почервоніння та набряк очей, обличчя, губ та слизової оболонки рота та глотки. Ефекти, обумовлені системною дією: включають головний біль, нудоту, утворення синців або витончення шкіри, неприємні смакові відчуття, зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, затримку росту у дітей та підлітків, катаракту, глаукому.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає підтверджених даних про взаємодію беклометазону дипропіонату з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиБеклазон Еко Легке Дихання призначене лише для інгаляційного введення. Беклазон Еко Легке Дихання застосовується регулярно (навіть за відсутності симптомів захворювання), дозу беклометазону дипропіонату підбирають з урахуванням клінічного ефекту у кожному конкретному випадку. При легкій течії бронхіальної астми обсяг форсованого видиху (ОФВ1) або пікова швидкість видиху (ПСВ) становлять понад 80% від належних величин із розкидом показників ПСВ менше 20%. При середньотяжкому перебігу ОФВ1 або ПСВ становить 60-80% від належних величин, добовий розкид показників ПСВ 20-30%. При тяжкому перебігу ОФВ1 або ПСВ складають 60% від належних величин, добовий розкид показників ПСВ більше 30%. При переході на високу дозу інгаляційного беклометазону дипропіонату у багатьох пацієнтів, які отримують системні глюкокортикостероїди, можна зменшити їх дозу або відмінити їх зовсім. Початкова доза Беклазону Еко Легке Дихання визначається ступенем тяжкості бронхіальної астми. Добову дозу ділять на кілька прийомів. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта, дозу препарату можна збільшувати до появи клінічного ефекту або знижувати до мінімальної ефективної дози. Дорослим і дітям у віці 12 років і старше; рекомендовані початкові дози препарату при; бронхіальній астмі легкої течії; складають 200-600 мкг/добу; при ; бронхіальній астмі середньоважкої течії; - 600-1000 мкг / добу; при; бронхіальній астмі тяжкого перебігу; - 1000-2000 мкг/сут. Дітям віком від 4 до 12 років; доза препарату становить до 400 мкг на добу в кілька прийомів. Немає необхідності коригувати дозу Беклазону Еко Легке Дихання у осіб похилого віку, у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю. При ;випадковому пропуску інгаляції ;наступну дозу необхідно прийняти в належний час відповідно до схеми лікування. Беклазон Еко Легке Дихання з вмістом 1 дози 250 мкг беклометазону не призначений для застосування в педіатрії.ПередозуванняГостре передозування може призвести до тимчасового зниження функції кори надниркових залоз, що не вимагає екстреної терапії, т.к. функція кори надниркових залоз відновлюється протягом декількох днів, що підтверджується рівнем кортизолу в плазмі. При хронічному передозуванні може відзначатися стійке придушення функції кори надниркових залоз. У таких випадках рекомендується проводити моніторинг резервної функції кори надниркових залоз. При передозуванні лікування беклометазоном дипропіонатом може бути продовжено у дозах, достатніх для підтримання терапевтичного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред призначенням інгаляційних кортикостероїдів необхідно проінструктувати пацієнта про правила їх застосування, що забезпечують найповніше попадання ліків у потрібні ділянки легень. Розвиток кандидозу ротової порожнини найбільш ймовірний у пацієнтів з високим рівнем антитіл, що преципітують, в крові проти гриба Candida, що вказує на раніше перенесену грибкову інфекцію. Після інгаляції слід полоскати порожнину рота та горло водою. Для лікування кандидозу можна застосовувати протигрибкові препарати місцевої дії за одночасного продовження терапії Беклазоном Еко Легке Дихання. Якщо пацієнти приймають глюкокортикостероїди всередину, то Беклазон Еко Легке Дихання призначається на фоні прийому попередньої дози глюкокортикостероїдів, при цьому пацієнти повинні перебувати у відносно стабільному стані. Приблизно через 1-2 тижні добову дозу перорального кортикостероїду починають поступово знижувати. Схема зниження дози залежить від тривалості попередньої терапії та від величини вихідної дози кортикостероїдів. Регулярне використання інгаляційних глюкокортикоїдів дозволяє в більшості випадків відмінити пероральні глюкокортикостероїди (пацієнти, що потребують прийому не більше 15 мг преднізолону, можуть бути повністю переведені на інгаляційну терапію), при цьому в перші місяці після переходу слід ретельно контролювати стан пацієнта, поки його гіпофізар система не відновиться достатньою мірою, щоб забезпечити адекватну реакцію на стресові ситуації (наприклад, травму,хірургічне втручання чи інфекцію). При переведенні пацієнтів з прийому системних кортикостероїдів на інгаляційну терапію можуть виявлятися алергічні реакції (наприклад, алергічний риніт, екзема), які раніше пригнічувалися системними препаратами. Пацієнти зі зниженою функцією кори надниркових залоз, переведені на інгаляційне лікування, повинні мати запас кортикостероїдів і завжди носити з собою попереджувальну картку, в якій має бути зазначено, що вони в стресових ситуаціях потребують додаткового системного призначення кортикостероїдів (після усунення стресової ситуації дозу кортикостероїдів можна знову знизити). Раптове та прогресуюче погіршення симптомів астми є потенційно небезпечним станом, який нерідко загрожує життю пацієнтів, і потребує підвищення дози кортикостероїдів. Непрямим показником неефективності терапії є частіше, ніж раніше, використання бета2-адреностимуляторів короткої дії. Беклазон Еко Легке Дихання призначений не для усунення нападів, а для регулярного щоденного застосування. Для усунення нападів застосовуються бета2-адреностимулятори короткої дії (наприклад, сальбутамол). При тяжкому загостренні бронхіальної астми або недостатній ефективності терапії слід збільшити дозу Беклазону Еко Легке Дихання і в разі необхідності призначити системний кортикостероїд та/або антибіотик при розвитку інфекції. При розвитку парадоксального бронхоспазму слід відразу припинити застосування Беклазону Еко Легке Дихання, оцінити стан пацієнта, провести обстеження та при необхідності призначити терапію іншими лікарськими препаратами. При тривалому застосуванні будь-яких інгаляційних кортикостероїдів, особливо у високих дозах, можуть відзначатися системні ефекти, проте ймовірність їх розвитку значно нижча, ніж при прийомі кортикостероїдів внутрішньо. Тому особливо важливо, щоб при досягненні терапевтичного ефекту доза інгаляційних глюкокортикоїдів була знижена до мінімальної ефективної дози, яка контролює перебіг захворювання. У дозі 1500 мкг на добу препарат у більшості пацієнтів не спричиняє суттєвого пригнічення функцій надниркових залоз. У зв'язку з можливим розвитком наднирникової недостатності слід дотримуватися особливої обережності та регулярно контролювати показники функції кори надниркових залоз при переведенні пацієнтів, які приймають кортикостероїди всередину, на лікування Беклазоном Еко Легке Дихання. Не рекомендується різка відміна препарату Беклазон Еко Легке Дихання. Слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні інгаляційними глюкокортикостероїдами пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень. Необхідно захищати очі від влучення препарату. Умиванням після інгаляції можна попередити ураження шкіри повік та носа. Балончик з Беклазоном Еко Легке Дихання не можна проколювати, розбирати чи кидати у вогонь, навіть якщо він порожній. Як і більшість інших засобів для інгаляцій в аерозольних упаковках, Беклазон Еко Легке Дихання може бути менш ефективним за низьких температур. При охолодженні балончика рекомендується дістати його із пластмасового корпусу та зігріти руками протягом декількох хвилин. Використання у педіатрії Рекомендується регулярно стежити за динамікою зростання дітей, які отримують інгаляційні кортикостероїди протягом тривалого часу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
312,00 грн
175,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль – 1 доза: Активна речовина: Беклометазон 100 мкг. Допоміжні речовини: етанол 96%, норфлуран. 200 доз – балони алюмінієві (1) з насадкою-розпилювачем – пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований у вигляді безбарвного або майже безбарвного розчину, що знаходиться під тиском у алюмінієвому балоні з дозуючим клапаном, з насадкою-розпилювачем із захисним ковпачком; препарат на виході з балона розпорошується у вигляді аерозольного струменя.Фармакотерапевтична групаГКС. Чинить протизапальну та протиалергічну дію. Гальмує вивільнення медіаторів запалення, підвищує продукцію ліпомодуліну – інгібітора фосфоліпази А, знижує вивільнення арахідонової кислоти, пригнічує синтез простагландинів. Попереджає крайове скупчення нейтрофілів, зменшуючи утворення запального ексудату та продукцію лімфокінів, гальмує міграцію макрофагів, що призводить до уповільнення процесів інфільтрації та грануляції. Збільшує кількість активних β-адренорецепторів, нейтралізує їхню десенситизацію, відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дозволяючи зменшити частоту їх застосування. Під дією беклометазону знижується кількість гладких клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшується набряк епітелію та секреція слизу бронхіальними залозами. Викликає розслаблення гладкої мускулатури бронхів, зменшує їх гіперреактивність та покращує показники функції зовнішнього дихання. Не має мінералокортикоїдної активності. У терапевтичних дозах не викликає побічних ефектів, притаманних системних кортикостероїдів. При інтраназальному застосуванні усуває набряк, гіперемію слизової порожнини носа. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 5-7 днів курсового застосування беклометазону. При зовнішньому та місцевому застосуванні має протиалергічну та протизапальну дію.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення частина дози, що потрапляє у дихальні шляхи, всмоктується з легенів. У легеневій тканині беклометазону дипропіонат швидко гідролізується до беклометазону монопропіонату, який у свою чергу гідролізується до беклометазону. Частина дози, яка ненавмисно проковтується, значною мірою інактивується при "першому проходженні" через печінку. У печінці відбувається процес перетворення беклометазону дипропіонату на беклометазон монопропіонат і потім – на полярні метаболіти. Зв'язування з білками плазми активної речовини, яка перебуває у системному кровотоку, становить 87%. При внутрішньовенному введенні T1/2 беклометазону 17,21-дипропіонату та беклометазону становлять приблизно 30 хв. Виводиться до 64% з калом і до 14% із сечею протягом 96 годин переважно у вигляді вільних та кон'югованих метаболітів.Клінічна фармакологіяГКС для інгаляційного та інтраназального застосування.Показання до застосуванняДля інгаляційного застосування лікування бронхіальної астми (в т.ч. при недостатній ефективності бронходилататорів та/або кромоглікату натрію, а також гормонозалежна бронхіальна астма тяжкого перебігу у дорослих та дітей). Для інтраназального застосування: профілактика та лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту, включаючи риніт при сінній лихоманці, вазомоторний риніт. Для зовнішнього та місцевого застосування: у комбінації з протимікробними засобами – інфекційно-запальні захворювання шкіри та вуха.Протипоказання до застосуванняДля інгаляційного та інтраназального застосування: тяжкі напади бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії, туберкульоз, кандидомікоз верхніх дихальних шляхів, І триместр вагітності, підвищена чутливість до беклометазону.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Новонароджених, матері яких отримували беклометазон при вагітності, слід ретельно обстежити щодо недостатності функції надниркових залоз. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років. При інгаляційному введенні для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу.Побічна діяЗ боку дихальної системи: захриплість, відчуття подразнення у горлі, чхання; рідко – кашель; у поодиноких випадках – еозинофільна пневмонія, парадоксальний бронхоспазм, при інтраназальному застосуванні – перфорація носової перегородки. Можливий кандидоз ротової порожнини та верхніх відділів дихальних шляхів, особливо при тривалому застосуванні, що проходить при місцевій протигрибковій терапії без припинення лікування. Алергічні реакції: висип, кропив'янка, свербіж, еритема та набряк очей, обличчя, губ та гортані. Ефекти, зумовлені системною дією: зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, катаракта, глаукома, затримка зростання у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні беклометазону з іншими кортикостероїдами для системного або інтраназального застосування можливе посилення придушення функції кори надниркових залоз. Попереднє інгаляційне застосування бета-адреностимуляторів може збільшувати клінічну ефективність беклометазону.Спосіб застосування та дозиПри інгаляційному введенні середня доза для дорослих становить 400 мкг на добу, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 1 г на добу. Для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При інтраназальному введенні доза становить 400 мкг на добу, кратність застосування 1-4 рази на добу. При зовнішньому та місцевому застосуванні доза залежить від показань та використовуваної лікарської форми препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБеклометазон не призначений для усунення гострих астматичних нападів. Його також не слід застосовувати при тяжких нападах бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії. Слід суворо дотримуватися рекомендованого шляху введення для лікарської форми, що використовується. З особливою обережністю та під ретельним контролем лікаря слід застосовувати беклометазон у пацієнтів із наднирковою недостатністю. Переведення хворих, які постійно приймають глюкокортикостероїди всередину, на інгаляційні форми можна проводити тільки при стабільному стані. У разі ймовірності розвитку парадоксального бронхоспазму за 10-15 хв до введення беклометазону проводять інгаляцію бронходилататорів (наприклад, сальбутамолу). При розвитку кандидозу ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів показана місцева протигрибкова терапія без припинення лікування беклометазоном. Інфекційно-запальні захворювання порожнини носа та придаткових пазух при призначенні відповідної терапії не є протипоказанням для лікування беклометазоном. Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
979,00 грн
890,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаОдин пакетик містить: активна речовина: глюкозаміну сульфат натрію хлорид у перерахунку на 100% речовину 1,884 р., у тому числі глюкозаміну сульфату – 1,5г; допоміжні речовини: сорбітол – 0,296 г. лимонна кислота – 0,02 г. Порошок для приготування розчину для вживання всередину 1,5 г По 2,2 г у пакети термозварювані з комбінованого матеріалу "Цефлен" марки HC50CA7RT30 за документацією фірми-виробника "Sopal", Франція або "Буфлен" за ТУ 5453-046-45982064-2003. 20 пакетів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону за ГОСТ 7933-89 або ГОСТ 123-01-81 або ГОСТ 123-03-80, ОСТ 64-071-89. Групове пакування та транспортна тара відповідно до ГОСТ 17768-90.Опис лікарської формиБілий або білий із злегка жовтуватим відтінком порошок.Фармакотерапевтична групаРепарація тканин стимулятор.ФармакокінетикаВсмоктування у шлунково-кишковому тракті 90%, біодоступність 26%, період напіввиведення 70 годин.ФармакодинамікаГлюкозаміну сульфат має протизапальну та знеболювальну дію, заповнює ендогенний дефіцит глюкозаміну, стимулює синтез протеогліканів та гіалуронової кислоти синовіальної рідини; збільшує проникність суглобової капсули, відновлює ферментативні процеси у клітинах синовіальної мембрани та суглобового хряща. Сприяє фіксації сірки у процесі синтезу хондроїтинсерної кислоти, гальмує розвиток дегенеративних процесів у суглобах, відновлює їхню функцію, зменшуючи суглобові болі.Показання до застосуванняОстеоартроз периферичних суглобів та суглобів хребта, остеохондроз.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до глюкозаміну сульфату та інших компонентів препарату. Тяжка ХНН, вагітність, період лактації. Не рекомендується призначення препарату у дитячому віці (до 12 років) через відсутність клінічних даних цієї категорії пацієнтів. З обережністю: при непереносимості морепродуктів (креветки, молюски) ймовірність розвитку алергічних реакцій препарат зростає. Бронхіальна астма, цукровий діабет.Побічна діяПереносимість препарату хороша, в окремих випадках можливі: гастралгія, метеоризм, діарея, запор, алергічні реакції – кропив'янка, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиСумісний з нестероїдними протизапальними засобами, парацетамолом та глюкокортикостероїдами. Збільшує абсорбцію тетрациклінів, зменшує – напівсинтетичних пеніцилінів, хлорамфеніколу.Спосіб застосування та дозиВсередину. Вміст одного пакетика розчиняють у 200 мл води, приймають внутрішньо 1 раз на добу протягом 6 тижнів. За призначенням лікаря курс лікування можна повторювати з інтервалом 2 місяці.ПередозуванняВипадки передозування невідомі. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Дані про вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
332,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль – 1 доза: Активна речовина: Беклометазон 250 мкг. Допоміжні речовини: етанол 96%, норфлуран. 200 доз – балони алюмінієві (1) з насадкою-розпилювачем – пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований у вигляді безбарвного або майже безбарвного розчину, що знаходиться під тиском у алюмінієвому балоні з дозуючим клапаном, з насадкою-розпилювачем із захисним ковпачком; препарат на виході з балона розпорошується у вигляді аерозольного струменя.Фармакотерапевтична групаГКС. Чинить протизапальну та протиалергічну дію. Гальмує вивільнення медіаторів запалення, підвищує продукцію ліпомодуліну – інгібітора фосфоліпази А, знижує вивільнення арахідонової кислоти, пригнічує синтез простагландинів. Попереджає крайове скупчення нейтрофілів, зменшуючи утворення запального ексудату та продукцію лімфокінів, гальмує міграцію макрофагів, що призводить до уповільнення процесів інфільтрації та грануляції. Збільшує кількість активних β-адренорецепторів, нейтралізує їхню десенситизацію, відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дозволяючи зменшити частоту їх застосування. Під дією беклометазону знижується кількість гладких клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшується набряк епітелію та секреція слизу бронхіальними залозами. Викликає розслаблення гладкої мускулатури бронхів, зменшує їх гіперреактивність та покращує показники функції зовнішнього дихання. Не має мінералокортикоїдної активності. У терапевтичних дозах не викликає побічних ефектів, притаманних системних кортикостероїдів. При інтраназальному застосуванні усуває набряк, гіперемію слизової порожнини носа. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 5-7 днів курсового застосування беклометазону. При зовнішньому та місцевому застосуванні має протиалергічну та протизапальну дію.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення частина дози, що потрапляє у дихальні шляхи, всмоктується з легенів. У легеневій тканині беклометазону дипропіонат швидко гідролізується до беклометазону монопропіонату, який у свою чергу гідролізується до беклометазону. Частина дози, яка ненавмисно проковтується, значною мірою інактивується при "першому проходженні" через печінку. У печінці відбувається процес перетворення беклометазону дипропіонату на беклометазон монопропіонат і потім – на полярні метаболіти. Зв'язування з білками плазми активної речовини, яка перебуває у системному кровотоку, становить 87%. При внутрішньовенному введенні T1/2 беклометазону 17,21-дипропіонату та беклометазону становлять приблизно 30 хв. Виводиться до 64% з калом і до 14% із сечею протягом 96 годин переважно у вигляді вільних та кон'югованих метаболітів.Клінічна фармакологіяГКС для інгаляційного та інтраназального застосування.Показання до застосуванняДля інгаляційного застосування лікування бронхіальної астми (в т.ч. при недостатній ефективності бронходилататорів та/або кромоглікату натрію, а також гормонозалежна бронхіальна астма тяжкого перебігу у дорослих та дітей). Для інтраназального застосування: профілактика та лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту, включаючи риніт при сінній лихоманці, вазомоторний риніт. Для зовнішнього та місцевого застосування: у комбінації з протимікробними засобами – інфекційно-запальні захворювання шкіри та вуха.Протипоказання до застосуванняДля інгаляційного та інтраназального застосування: тяжкі напади бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії, туберкульоз, кандидомікоз верхніх дихальних шляхів, І триместр вагітності, підвищена чутливість до беклометазону.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Новонароджених, матері яких отримували беклометазон при вагітності, слід ретельно обстежити щодо недостатності функції надниркових залоз. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років. При інгаляційному введенні для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу.Побічна діяЗ боку дихальної системи: захриплість, відчуття подразнення у горлі, чхання; рідко – кашель; у поодиноких випадках – еозинофільна пневмонія, парадоксальний бронхоспазм, при інтраназальному застосуванні – перфорація носової перегородки. Можливий кандидоз ротової порожнини та верхніх відділів дихальних шляхів, особливо при тривалому застосуванні, що проходить при місцевій протигрибковій терапії без припинення лікування. Алергічні реакції: висип, кропив'янка, свербіж, еритема та набряк очей, обличчя, губ та гортані. Ефекти, зумовлені системною дією: зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, катаракта, глаукома, затримка зростання у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні беклометазону з іншими кортикостероїдами для системного або інтраназального застосування можливе посилення придушення функції кори надниркових залоз. Попереднє інгаляційне застосування бета-адреностимуляторів може збільшувати клінічну ефективність беклометазону.Спосіб застосування та дозиПри інгаляційному введенні середня доза для дорослих становить 400 мкг на добу, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 1 г на добу. Для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При інтраназальному введенні доза становить 400 мкг на добу, кратність застосування 1-4 рази на добу. При зовнішньому та місцевому застосуванні доза залежить від показань та використовуваної лікарської форми препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБеклометазон не призначений для усунення гострих астматичних нападів. Його також не слід застосовувати при тяжких нападах бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії. Слід суворо дотримуватися рекомендованого шляху введення для лікарської форми, що використовується. З особливою обережністю та під ретельним контролем лікаря слід застосовувати беклометазон у пацієнтів із наднирковою недостатністю. Переведення хворих, які постійно приймають глюкокортикостероїди всередину, на інгаляційні форми можна проводити тільки при стабільному стані. У разі ймовірності розвитку парадоксального бронхоспазму за 10-15 хв до введення беклометазону проводять інгаляцію бронходилататорів (наприклад, сальбутамолу). При розвитку кандидозу ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів показана місцева протигрибкова терапія без припинення лікування беклометазоном. Інфекційно-запальні захворювання порожнини носа та придаткових пазух при призначенні відповідної терапії не є протипоказанням для лікування беклометазоном. Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
283,00 грн
187,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль – 1 доза: Активна речовина: Беклометазон 50 мкг. Допоміжні речовини: етанол 96%, норфлуран. 200 доз – балони алюмінієві (1) з насадкою-розпилювачем – пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований у вигляді безбарвного або майже безбарвного розчину, що знаходиться під тиском у алюмінієвому балоні з дозуючим клапаном, з насадкою-розпилювачем із захисним ковпачком; препарат на виході з балона розпорошується у вигляді аерозольного струменя.Фармакотерапевтична групаГКС. Чинить протизапальну та протиалергічну дію. Гальмує вивільнення медіаторів запалення, підвищує продукцію ліпомодуліну – інгібітора фосфоліпази А, знижує вивільнення арахідонової кислоти, пригнічує синтез простагландинів. Попереджає крайове скупчення нейтрофілів, зменшуючи утворення запального ексудату та продукцію лімфокінів, гальмує міграцію макрофагів, що призводить до уповільнення процесів інфільтрації та грануляції. Збільшує кількість активних β-адренорецепторів, нейтралізує їхню десенситизацію, відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дозволяючи зменшити частоту їх застосування. Під дією беклометазону знижується кількість гладких клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшується набряк епітелію та секреція слизу бронхіальними залозами. Викликає розслаблення гладкої мускулатури бронхів, зменшує їх гіперреактивність та покращує показники функції зовнішнього дихання. Не має мінералокортикоїдної активності. У терапевтичних дозах не викликає побічних ефектів, притаманних системних кортикостероїдів. При інтраназальному застосуванні усуває набряк, гіперемію слизової порожнини носа. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 5-7 днів курсового застосування беклометазону. При зовнішньому та місцевому застосуванні має протиалергічну та протизапальну дію.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення частина дози, що потрапляє у дихальні шляхи, всмоктується з легенів. У легеневій тканині беклометазону дипропіонат швидко гідролізується до беклометазону монопропіонату, який у свою чергу гідролізується до беклометазону. Частина дози, яка ненавмисно проковтується, значною мірою інактивується при "першому проходженні" через печінку. У печінці відбувається процес перетворення беклометазону дипропіонату на беклометазон монопропіонат і потім – на полярні метаболіти. Зв'язування з білками плазми активної речовини, яка перебуває у системному кровотоку, становить 87%. При внутрішньовенному введенні T1/2 беклометазону 17,21-дипропіонату та беклометазону становлять приблизно 30 хв. Виводиться до 64% з калом і до 14% із сечею протягом 96 годин переважно у вигляді вільних та кон'югованих метаболітів.Клінічна фармакологіяГКС для інгаляційного та інтраназального застосування.Показання до застосуванняДля інгаляційного застосування лікування бронхіальної астми (в т.ч. при недостатній ефективності бронходилататорів та/або кромоглікату натрію, а також гормонозалежна бронхіальна астма тяжкого перебігу у дорослих та дітей). Для інтраназального застосування: профілактика та лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту, включаючи риніт при сінній лихоманці, вазомоторний риніт. Для зовнішнього та місцевого застосування: у комбінації з протимікробними засобами – інфекційно-запальні захворювання шкіри та вуха.Протипоказання до застосуванняДля інгаляційного та інтраназального застосування: тяжкі напади бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії, туберкульоз, кандидомікоз верхніх дихальних шляхів, І триместр вагітності, підвищена чутливість до беклометазону.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Новонароджених, матері яких отримували беклометазон при вагітності, слід ретельно обстежити щодо недостатності функції надниркових залоз. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років. При інгаляційному введенні для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу.Побічна діяЗ боку дихальної системи: захриплість, відчуття подразнення у горлі, чхання; рідко – кашель; у поодиноких випадках – еозинофільна пневмонія, парадоксальний бронхоспазм, при інтраназальному застосуванні – перфорація носової перегородки. Можливий кандидоз ротової порожнини та верхніх відділів дихальних шляхів, особливо при тривалому застосуванні, що проходить при місцевій протигрибковій терапії без припинення лікування. Алергічні реакції: висип, кропив'янка, свербіж, еритема та набряк очей, обличчя, губ та гортані. Ефекти, зумовлені системною дією: зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, катаракта, глаукома, затримка зростання у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні беклометазону з іншими кортикостероїдами для системного або інтраназального застосування можливе посилення придушення функції кори надниркових залоз. Попереднє інгаляційне застосування бета-адреностимуляторів може збільшувати клінічну ефективність беклометазону.Спосіб застосування та дозиПри інгаляційному введенні середня доза для дорослих становить 400 мкг на добу, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 1 г на добу. Для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При інтраназальному введенні доза становить 400 мкг на добу, кратність застосування 1-4 рази на добу. При зовнішньому та місцевому застосуванні доза залежить від показань та використовуваної лікарської форми препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБеклометазон не призначений для усунення гострих астматичних нападів. Його також не слід застосовувати при тяжких нападах бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії. Слід суворо дотримуватися рекомендованого шляху введення для лікарської форми, що використовується. З особливою обережністю та під ретельним контролем лікаря слід застосовувати беклометазон у пацієнтів із наднирковою недостатністю. Переведення хворих, які постійно приймають глюкокортикостероїди всередину, на інгаляційні форми можна проводити тільки при стабільному стані. У разі ймовірності розвитку парадоксального бронхоспазму за 10-15 хв до введення беклометазону проводять інгаляцію бронходилататорів (наприклад, сальбутамолу). При розвитку кандидозу ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів показана місцева протигрибкова терапія без припинення лікування беклометазоном. Інфекційно-запальні захворювання порожнини носа та придаткових пазух при призначенні відповідної терапії не є протипоказанням для лікування беклометазоном. Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
316,00 грн
187,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза. Активна речовина: беклометазону дипропіонат – 0,1 мг (у перерахунку на 100 % речовину); Допоміжні речовини: етанол 96% 4,2 мг, норфлуран (тетрафторетан) 84,0 мг. По 200 доз у балони алюмінієві із захисним покриттям, герметизовані дозуючим клапаном та забезпечені насадкою-розпилювачем із захисним ковпачком. Кожен балон разом із насадкою-розпилювачем та захисним ковпачком, а також інструкцією із застосування поміщають у пачку.Опис лікарської формиПрепарат є безбарвним або майже безбарвним розчином, що знаходиться під тиском у балоні алюмінієвому з дозуючим клапаном, з насадкою-розпилювачем із захисним ковпачком; препарат при виході з балона розпорошується у вигляді аерозольного струменя.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення частина дози, що потрапляє у дихальні шляхи, всмоктується з легенів. У легеневій тканині беклометазону дипропіонат швидко гідролізується до беклометазону монопропіонату, який у свою чергу гідролізується до беклометазону. Частина дози, яка ненавмисно проковтується, значною мірою інактивується при "першому проходженні" через печінку. У печінці відбувається процес перетворення беклометазону дипропіонату на беклометазон монопропіонат і потім – на полярні метаболіти. Зв'язування з білками плазми активної речовини, яка перебуває у системному кровотоку, становить 87%. При внутрішньовенному введенні T1/2 беклометазону 17,21-дипропіонату та беклометазону становлять приблизно 30 хв. Виводиться до 64% з калом і до 14% із сечею протягом 96 годин переважно у вигляді вільних та кон'югованих метаболітів.ФармакодинамікаМає виражену глюкокортикоїдну і слабку мінералокортикоїдну активність. При ендобронхіальному введенні гальмує міграцію та активацію клітин, що беруть участь в алергічному запальному процесі (альвеолярні макрофаги), ущільнює базальну мембрану епітелію, зменшує секрецію слизу бокалоподібними клітинами, знижує кількість опасистих клітин у слизовій оболонці бронхів. Після інтраназального застосування швидко всмоктується через слизову оболонку носа. Частина введеного препарату проковтується. Абсорбція із ШКТ низька. Більшість дози, що потрапила в ШКТ, інактивується при «першому проходженні» через печінку. Системна абсорбція можлива за будь-якої форми введення (ендобронхіальної, інтраназальної, інгаляції через рот). Ступінь зв'язування з білками плазми – 87%. Гідролізується відповідними естеразами в печінці, легеневій та інших тканинах з утворенням беклометазону 17-монопропіонату та вільного беклометазону, які мають слабку протизапальну активність. Основний шлях екскреції (незалежно від способу введення) як незміненого препарату, так і його полярних метаболітів – з фекаліями, 12–15% екскретується із сечею. Терапевтичний ефект розвивається через 4-5 днів від початку лікування та досягає максимуму протягом декількох тижнів.Показання до застосуванняІнгаляційно: бронхіальна астма - як базисна терапія; при недостатній ефективності бронходилататорів, кромогліцієвої кислоти та кетотифену; з метою зниження дози пероральних ЦК. Інтраназально: алергічний риніт (сезонний та цілорічний), вазомоторний риніт, рецидивний поліпоз носа.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; дитячий вік (до 6 років); для інгаляційного застосування: гострий бронхоспазм, астматичний статус (як першочерговий засіб), бронхіт неастматичної природи; для інтраназального застосування: геморагічний діатез, часті носові кровотечі, системні інфекції (грибкові, у т.ч. кандидоз верхніх дихальних шляхів, бактеріальні в т.ч. туберкульоз легень), герпетична ураження очей, ГРЗ. Обмеження до застосування Для інтраназального застосування: виразки носової перегородки, нещодавні хірургічні втручання в порожнині носа, нещодавня травма носа, амебіаз, глаукома, тяжка печінкова недостатність, гіпотиреоз, нещодавно перенесений інфаркт міокарда.Вагітність та лактаціяПротипоказано у І триместрі вагітності. У ІІ та ІІІ триместрах можливо, якщо очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода. Категорія дії на плід за FDA - C. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяПри інгаляціях: захриплість голосу, відчуття першіння в горлі, напади чхання, кашель, парадоксальний бронхоспазм (купується введенням інгаляційних бронхолітиків), еозинофільна пневмонія; алергічні реакції, кандидоз порожнини рота та верхніх дихальних шляхів (при тривалому застосуванні та/або при використанні у високих дозах – понад 400 мкг/добу), що проходить при проведенні місцевої протигрибкової терапії без припинення лікування. При тривалому застосуванні в дозах понад 1,5 мг на добу – системні побічні ефекти (в т.ч. недостатність надниркових залоз). При інтраназальному застосуванні: біль у порожнині носа та горлі, сухість та подразнення слизової оболонки порожнини носа та верхніх дихальних шляхів, чхання, кашель; інфекції носоглотки, спричинені грибковою флорою, ринорея, носова кровотеча, виразка слизової оболонки порожнини носа, перфорація носової перегородки; рідко – атрофія слизової оболонки. При тривалому застосуванні в дозах понад 1500 мкг/добу можливий розвиток системних побічних ефектів (в т.ч. недостатності надниркових залоз). Системні ефекти З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, сонливість, біль в очах, порушення зору, гіперемія кон'юнктиви, підвищення внутрішньоочного тиску, зниження смакових відчуттів, неприємний присмак у роті. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк. Інші: міалгія, можлива затримка зростання у дітей (при тривалому застосуванні).Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефект бета-адреноміметиків. Бета-адреноміметики посилюють протизапальні властивості беклометазону (збільшують проникнення його в дистальні відділи бронхів). Ефедрін прискорює метаболізм беклометазону. Індуктори ферментів мікросомального окиснення (в т.ч. фенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин) знижують ефективність бетаметазону. Метандієнони, естрогени, бета2-адреноміметики, теофілін, глюкокортикоїди для перорального прийому посилюють дію беклометазону.Спосіб застосування та дозиПри інгаляційному введенні середня доза для дорослих становить 400 мкг на добу, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 1 г на добу. Для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При інтраназальному введенні доза становить 400 мкг на добу, кратність застосування 1-4 рази на добу. При зовнішньому та місцевому застосуванні доза залежить від показань та використовуваної лікарської форми препарату.ПередозуванняВиявляється симптомами гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової недостатності. Показано тимчасове переведення на прийом системних глюкокортикоїдів, призначення АКТГ.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна застосовувати для усунення гострого астматичного нападу. У разі розвитку гострого нападу астми у відповідь застосування беклометазону, його слід негайно скасувати. При ознаках гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової недостатності слід продовжувати інгаляції, але обов'язково контролювати рівень базального кортизолу в плазмі крові (функція гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи зазвичай нормалізується через 1-2 дні). Такий контроль потрібний при використанні високих доз беклометазону (1500 мкг і більше). Необхідно уникати влучення препарату в очі. При помірному та вираженому бронхообструктивному синдромі рекомендується за 15-20 хв до інгаляції використовувати бронходилататори. Ефективність лікування алергічного риніту, що супроводжується рясними слизовими виділеннями та вираженим набряком носових ходів, підвищується при одночасному застосуванні судинозвужувальних засобів. Для зниження ймовірності виникнення ротоглоткового кандидозу рекомендується проводити інгаляції перед їжею та після кожної інгаляції полоскати рот. При стероїдзалежній астмі слід використовувати високі дози (більше 1000 мкг на добу). Переведення хворих на бронхіальну астму з глюкокортикоїдів системної дії на інгаляційні форми беклометазону дипропіонату необхідно здійснювати поступово: неприпустиме одномоментне скасування або занадто швидке зниження дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
334,00 грн
195,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза. Активна речовина: беклометазону дипропіонат – 0,25 мг (у перерахунку на 100 % речовину); Допоміжні речовини: етанол 96% 10,5 мг, норфлуран (тетрафторетан) 74,4 мг. По 200 доз у балони алюмінієві із захисним покриттям, герметизовані дозуючим клапаном та забезпечені насадкою-розпилювачем із захисним ковпачком. Кожен балон разом із насадкою-розпилювачем та захисним ковпачком, а також інструкцією із застосування поміщають у пачку.Опис лікарської формиПрепарат є безбарвним або майже безбарвним розчином, що знаходиться під тиском у балоні алюмінієвому з дозуючим клапаном, з насадкою-розпилювачем із захисним ковпачком; препарат при виході з балона розпорошується у вигляді аерозольного струменя.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення частина дози, що потрапляє у дихальні шляхи, всмоктується з легенів. У легеневій тканині беклометазону дипропіонат швидко гідролізується до беклометазону монопропіонату, який у свою чергу гідролізується до беклометазону. Частина дози, яка ненавмисно проковтується, значною мірою інактивується при "першому проходженні" через печінку. У печінці відбувається процес перетворення беклометазону дипропіонату на беклометазон монопропіонат і потім – на полярні метаболіти. Зв'язування з білками плазми активної речовини, яка перебуває у системному кровотоку, становить 87%. При внутрішньовенному введенні T1/2 беклометазону 17,21-дипропіонату та беклометазону становлять приблизно 30 хв. Виводиться до 64% з калом і до 14% із сечею протягом 96 годин переважно у вигляді вільних та кон'югованих метаболітів.ФармакодинамікаМає виражену глюкокортикоїдну і слабку мінералокортикоїдну активність. При ендобронхіальному введенні гальмує міграцію та активацію клітин, що беруть участь в алергічному запальному процесі (альвеолярні макрофаги), ущільнює базальну мембрану епітелію, зменшує секрецію слизу бокалоподібними клітинами, знижує кількість опасистих клітин у слизовій оболонці бронхів. Після інтраназального застосування швидко всмоктується через слизову оболонку носа. Частина введеного препарату проковтується. Абсорбція із ШКТ низька. Більшість дози, що потрапила в ШКТ, інактивується при «першому проходженні» через печінку. Системна абсорбція можлива за будь-якої форми введення (ендобронхіальної, інтраназальної, інгаляції через рот). Ступінь зв'язування з білками плазми – 87%. Гідролізується відповідними естеразами в печінці, легеневій та інших тканинах з утворенням беклометазону 17-монопропіонату та вільного беклометазону, які мають слабку протизапальну активність. Основний шлях екскреції (незалежно від способу введення) як незміненого препарату, так і його полярних метаболітів – з фекаліями, 12–15% екскретується із сечею. Терапевтичний ефект розвивається через 4-5 днів від початку лікування та досягає максимуму протягом декількох тижнів.Показання до застосуванняІнгаляційно: бронхіальна астма - як базисна терапія; при недостатній ефективності бронходилататорів, кромогліцієвої кислоти та кетотифену; з метою зниження дози пероральних ЦК. Інтраназально: алергічний риніт (сезонний та цілорічний), вазомоторний риніт, рецидивний поліпоз носа.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; дитячий вік (до 6 років); для інгаляційного застосування: гострий бронхоспазм, астматичний статус (як першочерговий засіб), бронхіт неастматичної природи; для інтраназального застосування: геморагічний діатез, часті носові кровотечі, системні інфекції (грибкові, у т.ч. кандидоз верхніх дихальних шляхів, бактеріальні в т.ч. туберкульоз легень), герпетична ураження очей, ГРЗ. Обмеження до застосування Для інтраназального застосування: виразки носової перегородки, нещодавні хірургічні втручання в порожнині носа, нещодавня травма носа, амебіаз, глаукома, тяжка печінкова недостатність, гіпотиреоз, нещодавно перенесений інфаркт міокарда.Вагітність та лактаціяПротипоказано у І триместрі вагітності. У ІІ та ІІІ триместрах можливо, якщо очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода. Категорія дії на плід за FDA - C. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяПри інгаляціях: захриплість голосу, відчуття першіння в горлі, напади чхання, кашель, парадоксальний бронхоспазм (купується введенням інгаляційних бронхолітиків), еозинофільна пневмонія; алергічні реакції, кандидоз порожнини рота та верхніх дихальних шляхів (при тривалому застосуванні та/або при використанні у високих дозах – понад 400 мкг/добу), що проходить при проведенні місцевої протигрибкової терапії без припинення лікування. При тривалому застосуванні в дозах понад 1,5 мг на добу – системні побічні ефекти (в т.ч. недостатність надниркових залоз). При інтраназальному застосуванні: біль у порожнині носа та горлі, сухість та подразнення слизової оболонки порожнини носа та верхніх дихальних шляхів, чхання, кашель; інфекції носоглотки, спричинені грибковою флорою, ринорея, носова кровотеча, виразка слизової оболонки порожнини носа, перфорація носової перегородки; рідко – атрофія слизової оболонки. При тривалому застосуванні в дозах понад 1500 мкг/добу можливий розвиток системних побічних ефектів (в т.ч. недостатності надниркових залоз). Системні ефекти З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, сонливість, біль в очах, порушення зору, гіперемія кон'юнктиви, підвищення внутрішньоочного тиску, зниження смакових відчуттів, неприємний присмак у роті. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк. Інші: міалгія, можлива затримка зростання у дітей (при тривалому застосуванні).Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефект бета-адреноміметиків. Бета-адреноміметики посилюють протизапальні властивості беклометазону (збільшують проникнення його в дистальні відділи бронхів). Ефедрін прискорює метаболізм беклометазону. Індуктори ферментів мікросомального окиснення (в т.ч. фенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин) знижують ефективність бетаметазону. Метандієнони, естрогени, бета2-адреноміметики, теофілін, глюкокортикоїди для перорального прийому посилюють дію беклометазону.Спосіб застосування та дозиПри інгаляційному введенні середня доза для дорослих становить 400 мкг на добу, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 1 г на добу. Для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу. При інтраназальному введенні доза становить 400 мкг на добу, кратність застосування 1-4 рази на добу. При зовнішньому та місцевому застосуванні доза залежить від показань та використовуваної лікарської форми препарату.ПередозуванняВиявляється симптомами гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової недостатності. Показано тимчасове переведення на прийом системних глюкокортикоїдів, призначення АКТГ.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна застосовувати для усунення гострого астматичного нападу. У разі розвитку гострого нападу астми у відповідь застосування беклометазону, його слід негайно скасувати. При ознаках гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової недостатності слід продовжувати інгаляції, але обов'язково контролювати рівень базального кортизолу в плазмі крові (функція гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи зазвичай нормалізується через 1-2 дні). Такий контроль потрібний при використанні високих доз беклометазону (1500 мкг і більше). Необхідно уникати влучення препарату в очі. При помірному та вираженому бронхообструктивному синдромі рекомендується за 15-20 хв до інгаляції використовувати бронходилататори. Ефективність лікування алергічного риніту, що супроводжується рясними слизовими виділеннями та вираженим набряком носових ходів, підвищується при одночасному застосуванні судинозвужувальних засобів. Для зниження ймовірності виникнення ротоглоткового кандидозу рекомендується проводити інгаляції перед їжею та після кожної інгаляції полоскати рот. При стероїдзалежній астмі слід використовувати високі дози (більше 1000 мкг на добу). Переведення хворих на бронхіальну астму з глюкокортикоїдів системної дії на інгаляційні форми беклометазону дипропіонату необхідно здійснювати поступово: неприпустиме одномоментне скасування або занадто швидке зниження дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
342,00 грн
212,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза/1 балон: Активна речовина: дипропіонат беклометазону 100 мкг/60 мг. Допоміжні речовини: етанол (спирт етиловий абсолютований), гідрофторалкан (HFA-134a). 200 доз (14.02 г) – балони алюмінієві (1) з дозуючими клапанами, розпилювачами – пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований у вигляді суспензії, що знаходиться під тиском і утворює пляму білого кольору при розпиленні на предметне скло.Фармакотерапевтична групаГКС для місцевого застосування. Беклометазону дипропіонат є проліками і має слабку тропність до глюкокортикостероїдних рецепторів. Під дією естераз перетворюється на активний метаболіт – беклометазону-17-монопропіонат, який має виражений місцевий протизапальний ефект за рахунок зниження утворення субстанції хемотаксису (вплив на алергічні реакції уповільненого типу). Пригнічуючи продукцію метаболітів арахідонової кислоти та знижуючи виділення з опасистих клітин медіаторів запалення, гальмує розвиток алергічної реакції негайного типу. Покращує мукоциліарний транспорт, знижує кількість опасистих клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшує набряк епітелію, секрецію слизу бронхіальними залозами, гіперреактивність бронхів, крайове скупчення нейтрофілів, запальний ексудат та продукцію лімфокінів.гальмує міграцію макрофагів, знижує інтенсивність процесів інфільтрації та грануляції. Після інгаляційного введення практично не чинить резорбтивної дії. Чи не купує бронхоспазм. Терапевтичний ефект розвивається поступово, зазвичай, через 5-7 днів курсового застосування. За рахунок збільшення активних β-адренорецепторів відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дозволяючи зменшити частоту їх застосування.ФармакокінетикаВсмоктування Понад 25% інгальованої дози осідає в дихальних шляхах, кількість, що залишилася - в роті, ковтку і проковтується. У легенях перед абсорбцією беклометазону дипропіонат інтенсивно метаболізується до активного метаболіту беклометазону-17-монопропіонат. Його системна абсорбція відбувається в легенях (36%-легенева фракція), в ШКТ (26% від дози, що надійшла при проковтуванні). Абсолютна біодоступність незміненого беклометазону дипропіонату та беклометазону-17-монопропіонат становить, відповідно, близько 2% та 62% від інгальованої дози. Беклометазону дипропіонат всмоктується швидко (Tmax; - 0.3 год), беклометазону-17-монопропіонат - повільніше (Tmax; - 1 год). Розподіл Зв'язування з білками плазми відносно високе – 87%. Vd; у тканинах для беклометазону дипропіонату становить 20 л і для беклометазону-17-монопропіонат - 424 л. Виведення Беклометазону дипропіонат та беклометазону-17-монопропіонат мають високий плазмовий кліренс (150 та 120 л/год відповідно). Т1/2; становить 0.5 год і 2.7 год відповідно.Клінічна фармакологіяГКС для інгаляцій.Показання до застосуванняБронхіальна астма різних форм у дорослих та дітей старше 4 років (базисна терапія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. З; обережністю; застосовувати при глаукомі, системних інфекціях (бактеріальних, у т.ч. туберкульозі легень, вірусних, грибкових, паразитарних), остеопорозі, цирозі печінки, гіпотиреозі.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) Беклоспір® слід застосовувати з особливою обережністю лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода та дитини. Застосування у дітей Препарат застосовують у дітей віком від 4 років. Рекомендується регулярно стежити за динамікою зростання дітей, які отримують інгаляційні кортикостероїди протягом тривалого часу.Побічна діяЗ боку дихальної системи: кандидоз верхніх дихальних шляхів (ймовірність розвитку підвищується при дозах більше 400 мкг/добу), дисфонія (охриплість), подразнення слизової оболонки глотки (застосування спейсера знижує ймовірність їх розвитку), парадоксальний бронхоспазм адреноміметика короткої дії). З боку органів шлунково-кишкового тракту: кандидоз порожнини рота (ймовірність розвитку підвищується при дозах понад 400 мкг/добу), нудота, неприємні смакові відчуття. Алергічні реакції: реакції гіперчутливості, включаючи висипання, кропив'янку, свербіж, почервоніння та набряк очей, обличчя, губ та слизової оболонки порожнини рота та глотки. Інші: можливі системні ефекти, зокрема. головний біль, синці або витончення шкіри, зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, затримка росту у дітей та підлітків, катаракта, глаукома.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає підтверджених даних про взаємодію беклометазону дипропіонату з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують інгаляційно. Дозу підбирають індивідуально шляхом збільшення до появи клінічного ефекту або зниження мінімальної ефективної дози. Початкова доза визначається ступенем тяжкості бронхіальної астми. Добову дозу ділять на кілька прийомів. Дорослі та діти у віці 12 років і старші: лікування бронхіальної астми засноване на ступінчастому підході - терапію починають відповідно до ступеня, відповідної тяжкості захворювання. Ступінь 1. Рекомендовані початкові дози препарату: бронхіальна астма легкого ступеня тяжкості; (обсяг форсованого видиху / ОФВ / або пікова швидкість видиху / ПСВ / - більше 80%, добовий розкид показників ПСВ - менше 20%) - 200-600 мкг / добу; бронхіальна астма середнього ступеня тяжкості; (ОФВ або ПСВ - 60-80%, добовий розкид показників ПСВ - 20-30%) - 600-1000 мкг/добу; бронхіальна астма важкого ступеня; (ОФВ або ПСВ – 60%, добовий розкид показників – більше 30%) – 1000-1200 мкг/добу. Ступінь 2. ; Базова терапія: 100-400 мкг 2 рази на добу. Ступінь 3. ;Базисна терапія: інгаляційно кортикостероїдами у високій або стандартній дозі, але в поєднанні з інгаляційним введенням агоністів β2-адренорецепторів тривалої дії. Беклоспір® у високій дозі 800-1600 мкг/добу, в окремих випадках - до 2000 мкг/добу. Ступінь 4; (бронхіальна астма важкого ступеня). Беклоспір® - 800-1600 мкг/добу, в окремих випадках - мегадози до 2000 мкг/добу. Ступінь 5; (бронхіальна астма важкого ступеня). Беклоспір® призначають у високій дозі (див. ступінь 3,4). Діти віком від 4 до 12 років: доза становить до 400 мкг/добу в кілька прийомів. Пацієнтам похилого віку, пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю; корекція дози не потрібна. При випадковому пропусканні інгаляції наступну дозу необхідно прийняти у відповідний час відповідно до схеми лікування.ПередозуванняСимптоми: гостре передозування може призвести до тимчасового зниження функції кори надниркових залоз; при хронічному передозуванні може спостерігатися стійке пригнічення функції кори надниркових залоз. Лікування: ;при гострому передозуванні не вимагає екстреної терапії, т.к. функція відновлюється протягом кількох днів, що підтверджується рівнем кортизолу у плазмі. При хронічному передозуванні необхідно проводити моніторинг резервної функції кори надниркових залоз. Лікування препаратом може бути продовжено у дозах, достатніх для підтримки терапевтичного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні препарату на фоні прийому кортикостероїдів внутрішньо, доза останнього залишається незмінною. При цьому пацієнт повинен перебувати у відносно стабільному стані. Приблизно через 1-2 тижні. добову дозу перорального кортикостероїду починають поступово знижувати за схемою, яка залежить від тривалості попередньої терапії і від величини вихідної дози кортикостероїдів. Регулярне використання інгаляційних глюкокортикоїдів дозволяє в більшості випадків відмінити пероральні глюкокортикостероїди (пацієнти, що потребують прийому не більше 15 мг преднізолону, можуть бути повністю переведені на інгаляційну терапію), при цьому в перші місяці після переходу слід ретельно контролювати стан пацієнта, поки його гіпофізар система не відновиться достатньо, щоб забезпечити адекватну реакцію на стресові ситуації (наприклад: травма, хірургічне втручання або інфекція).При переведенні пацієнтів із системних кортикостероїдів на інгаляційні можливі алергічні реакції (наприклад, алергічний риніт, екзема), які раніше пригнічувалися системними препаратами. Пацієнти зі зниженою функцією кори надниркових залоз, переведені на інгаляційну терапію, повинні мати запас кортикостероїдів і завжди носити з собою попереджувальну картку із зазначенням, що в стресових ситуаціях вони потребують додаткового системного призначення кортикостероїдів (після усунення стресової ситуації дозу кортикостероїдів знову можна знизити). Раптове та прогресуюче погіршення симптомів астми є потенційно небезпечним станом, що нерідко загрожує життю хворого, і потребує підвищення дози кортикостероїдів. Непрямим показником неефективності терапії є частіше, ніж раніше, використання бета2-адреноміметиків короткої дії. При розвитку парадоксального бронхоспазму необхідно одразу припинити застосування препарату, оцінити стан пацієнта, провести обстеження та призначити терапію іншими лікарськими засобами.При тривалому застосуванні будь-яких інгаляційних кортикостероїдів, особливо у високих дозах, можуть відзначатися системні ефекти, проте ймовірність їх розвитку значно нижча, ніж при призначенні кортикостероїдів внутрішньо. Тому особливо важливо, щоб при досягненні терапевтичного ефекту доза інгаляційних глюкокортикоїдів була знижена до мінімальної ефективної дози, яка контролює перебіг захворювання. Препарат у дозі 1500 мкг на добу не викликає у більшості пацієнтів суттєвого пригнічення функції надниркових залоз. У зв'язку з можливою наднирковою недостатністю при переведенні пацієнта, що приймає глюкокортикостероїди внутрішньо, на інгаляційну терапію необхідно дотримуватися особливої обережності і регулярно контролювати показники функції кори надниркових залоз. Слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні інгаляційними глюкокортикостероїдами пацієнтів з туберкульозом, як в активній, так і неактивній формі. Перед призначенням інгаляційних препаратів необхідно проінструктувати пацієнта про правила їх застосування, що забезпечують найповніше потрапляння лікарського засобу до легень. Розвиток кандидозу ротової порожнини найбільш ймовірний у пацієнтів з високим рівнем преципітуючих антикандидозних антитіл (свідчить про перенесений раніше кандидоз). Після інгаляції ротову порожнину та горло слід прополоскати водою. Для лікування кандидозу при одночасному продовженні лікування препаратом можна застосовувати протигрибкові засоби місцевої дії. Препарат призначений не для усунення нападів, а регулярного щоденного застосування. Для усунення нападів застосовуються β2-адреноміметики короткої дії (наприклад, сальбутамол). При тяжкому загостренні бронхіальної астми або недостатній ефективності терапії слід збільшити дозу інгаляційного беклометазону дипропіонату і в разі необхідності призначити системний глюкокортикоїд та/або при розвитку інфекції - антибіотик. Не рекомендується різка відміна препарату. Необхідно оберігати очі від попадання препарату; для профілактики ураження шкіри повік, носа рекомендується умивання після інгаляції. Балончик із препаратом не можна проколювати, розбирати чи кидати у вогонь, навіть якщо він порожній. При охолодженні балончика рекомендується дістати його з пластмасового корпусу та зігріти руками протягом кількох хвилин (при низьких температурах препарат може бути неефективним). Використання у педіатрії Рекомендується регулярно стежити за динамікою зростання дітей, які отримують інгаляційні кортикостероїди протягом тривалого часу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем/механізмами відсутні. Інструкція для пацієнта з використання інгалятора Перевірити роботу інгалятора перед першим використанням, а також якщо він не використовувався якийсь час. 1. Переконайтеся, що у вихідній трубці балона немає пилу та бруду. 2. Помістіть розпилювач на балон так, щоб вихідна трубка балона потрапила в отвір у розпилювачі, зніміть захисний ковпачок. 3. Тримайте балон у розпилювачі вертикально денцем вгору, поклавши вказівний палець на денце, а великий палець – на розпилювач. Інтенсивно струсіть балон 3-4 рази нагору-вниз. 4. Візьміть розпилювач у рот, щільно обхопивши його губами, та повністю видихніть через ніс (без напруги). 5. Повільно глибоко вдихаючи, натисніть на дно балона вказівним пальцем, випускаючи дозу ліків. Продовжуйте повільно вдихати. 6. Вийміть із рота трубку інгалятора і затримайте дихання на 10 с або наскільки можливо без напруги. Повільно видихніть. 7. Якщо потрібно більше однієї дози препарату, слід почекати приблизно хвилину і потім повторити дії, починаючи з кроку 2. Надіти назад ковпачок на інгалятор. При виконанні кроків 4 та 5 не слід поспішати. У момент випуску дози препарату важливо робити вдих якомога повільніше. Спочатку слід потренуватися перед дзеркалом. Якщо спостерігається поява "пара", що виходить з верхівки балончика або з кутів рота, слід знову почати з кроку 2. Чищення інгалятора Інгалятор слід чистити щонайменше 1 десь у тиждень. Вийняти металевий балончик із пластикового футляра та сполоснути футляр та ковпачок теплою водою. Не користуватись гарячою водою. Ретельно просушити, не використовуючи нагрівальні пристрої. Помістити балончик назад у футляр і надіти ковпачок. Чи не занурювати металевий балончик у воду.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаWater, Caprylic/capric triglyceride, Emulsifying wax, Helianthus annuus (Sunflower) seed oil, Paraffinum liquidum, Ceto stearyl alcohol, Cyclopentasiloxane, Distilled monoglyceride, Harpagophytum procumbens (Devil's Claw leaf) extract, Arnica montana flower oil extract, Hamamelis virginiana leaf extract, Pinus pinaster bark extract, Ruscus aculeatus root extract, Vitus vinifera leaf extract, Glucosamine sulfate, Beeswax, Benzyl alcohol, Ethylhexylglycerin, Niacinamide, Socia acetate, Rosmarrinus officinalis leaf oil, Abies sibirica essential oil, Butylhydroxyanisol, Butylhydroxytoluol, Propylgallate, Citric acid, ParfumХарактеристикаАктивні компоненти хондроїтин, глюкозамін, вітаміни та рослинні екстракти активно впливають на проблемні ділянки, сприяють відновленню структури хрящової та сполучної тканин, уповільнюють розвиток дегенеративних процесів у суглобах, покращують функціональний стан, збільшуючи рухливість суглоба. Екстракти цілющих рослин відновлюють мікроциркуляцію в ділянці болючого суглоба, покращують обмінні процеси, надають тонізуючу дію, за рахунок посилення кровообігу надають зігрівальну дію, сприяють зменшенню больової чутливості та зниженню набряклості. Крем насичує шкіру вітамінами та поживними речовинами, підвищує еластичність тканин, відновлює її бар'єрні функції, допомагає усунути дискомфорт у області наненсения.Властивості компонентівХондроїтин – основна речовина внутрішньосуглобової рідини, що бере участь у побудові хрящової тканини. Грає роль мастила суглобової поверхні, допомагаючи процесам регенерації хрящової тканини. Глюкозамін бере участь в утворенні хряща, сухожилля, суглобової рідини, сполучної тканини. Покращується рухливість суглобів, знижується больовий синдром, зменшуються набряки. Буркуну екстракт-активні компоненти буркуну зменшують проникність судинних стінок, що запобігає фільтрації низькомолекулярних протеїнів, електролітів і води в міжклітинний простір, сприяє зменшенню запальних процесів і покращує обмінні процеси. у народній медицині для лікування захворювань суглобів.Діючий компонент кори верби – саліцин. Завдяки здатності блокувати утворення речовин, що стимулюють розвиток запалення, саліцин має знеболюючий та протизапальний ефект. Екстракт арніки – стимулює периферійний кровообіг. Комплекс ефірних масел (розмарину та ялиці) має заспокійливу дію, сприяєІнструкціяНаносити на проблемні ділянки тонким шаром м'якими рухами, що масажують, до повного вбирання 2-3 рази на добу. Рекомендується для щоденного використання у складі комплексної профілактики та терапії проблем із суглобами.РекомендуєтьсяХондропротектори, вітаміни та антиоксиданти для комплексного захисту суглобів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
400,00 грн
209,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза/1 балон: Активна речовина: дипропіонат беклометазону 250 мкг/60 мг. Допоміжні речовини: етанол (спирт етиловий абсолютований), гідрофторалкан (HFA-134a) – до 14.02 р. 200 доз (14.02 г) – балони алюмінієві (1) з дозуючими клапанами, розпилювачами – пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований у вигляді суспензії, що знаходиться під тиском і утворює пляму білого кольору при розпиленні на предметне скло.Фармакотерапевтична групаГКС для місцевого застосування. Беклометазону дипропіонат є проліками і має слабку тропність до глюкокортикостероїдних рецепторів. Під дією естераз перетворюється на активний метаболіт – беклометазону-17-монопропіонат, який має виражений місцевий протизапальний ефект за рахунок зниження утворення субстанції хемотаксису (вплив на алергічні реакції уповільненого типу). Пригнічуючи продукцію метаболітів арахідонової кислоти та знижуючи виділення з опасистих клітин медіаторів запалення, гальмує розвиток алергічної реакції негайного типу. Покращує мукоциліарний транспорт, знижує кількість опасистих клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшує набряк епітелію, секрецію слизу бронхіальними залозами, гіперреактивність бронхів, крайове скупчення нейтрофілів, запальний ексудат та продукцію лімфокінів.гальмує міграцію макрофагів, знижує інтенсивність процесів інфільтрації та грануляції. Після інгаляційного введення практично не чинить резорбтивної дії. Чи не купує бронхоспазм. Терапевтичний ефект розвивається поступово, зазвичай, через 5-7 днів курсового застосування. За рахунок збільшення активних β-адренорецепторів відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дозволяючи зменшити частоту їх застосування.ФармакокінетикаВсмоктування Понад 25% інгальованої дози осідає в дихальних шляхах, кількість, що залишилася - в роті, ковтку і проковтується. У легенях перед абсорбцією беклометазону дипропіонат інтенсивно метаболізується до активного метаболіту беклометазону-17-монопропіонат. Його системна абсорбція відбувається в легенях (36%-легенева фракція), в ШКТ (26% від дози, що надійшла при проковтуванні). Абсолютна біодоступність незміненого беклометазону дипропіонату та беклометазону-17-монопропіонат становить, відповідно, близько 2% та 62% від інгальованої дози. Беклометазону дипропіонат всмоктується швидко (Tmax; - 0.3 год), беклометазону-17-монопропіонат - повільніше (Tmax; - 1 год). Розподіл Зв'язування з білками плазми відносно високе – 87%. Vd; у тканинах для беклометазону дипропіонату становить 20 л і для беклометазону-17-монопропіонат - 424 л. Виведення Беклометазону дипропіонат та беклометазону-17-монопропіонат мають високий плазмовий кліренс (150 та 120 л/год відповідно). Т1/2; становить 0.5 год і 2.7 год відповідно.Клінічна фармакологіяГКС для інгаляцій.Показання до застосуванняБронхіальна астма різних форм у дорослих та дітей старше 4 років (базисна терапія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. З; обережністю; застосовувати при глаукомі, системних інфекціях (бактеріальних, у т.ч. туберкульозі легень, вірусних, грибкових, паразитарних), остеопорозі, цирозі печінки, гіпотиреозі.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) Беклоспір® слід застосовувати з особливою обережністю лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода та дитини. Застосування у дітей Препарат застосовують у дітей віком від 4 років. Рекомендується регулярно стежити за динамікою зростання дітей, які отримують інгаляційні кортикостероїди протягом тривалого часу.Побічна діяЗ боку дихальної системи: кандидоз верхніх дихальних шляхів (ймовірність розвитку підвищується при дозах більше 400 мкг/добу), дисфонія (охриплість), подразнення слизової оболонки глотки (застосування спейсера знижує ймовірність їх розвитку), парадоксальний бронхоспазм адреноміметика короткої дії). З боку органів шлунково-кишкового тракту: кандидоз порожнини рота (ймовірність розвитку підвищується при дозах понад 400 мкг/добу), нудота, неприємні смакові відчуття. Алергічні реакції: реакції гіперчутливості, включаючи висипання, кропив'янку, свербіж, почервоніння та набряк очей, обличчя, губ та слизової оболонки порожнини рота та глотки. Інші: можливі системні ефекти, зокрема. головний біль, синці або витончення шкіри, зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, затримка росту у дітей та підлітків, катаракта, глаукома.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає підтверджених даних про взаємодію беклометазону дипропіонату з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують інгаляційно. Дозу підбирають індивідуально шляхом збільшення до появи клінічного ефекту або зниження мінімальної ефективної дози. Початкова доза визначається ступенем тяжкості бронхіальної астми. Добову дозу ділять на кілька прийомів. Дорослі та діти у віці 12 років і старші: лікування бронхіальної астми засноване на ступінчастому підході - терапію починають відповідно до ступеня, відповідної тяжкості захворювання. Ступінь 1. Рекомендовані початкові дози препарату: бронхіальна астма легкого ступеня тяжкості; (обсяг форсованого видиху / ОФВ / або пікова швидкість видиху / ПСВ / - більше 80%, добовий розкид показників ПСВ - менше 20%) - 200-600 мкг / добу; бронхіальна астма середнього ступеня тяжкості; (ОФВ або ПСВ - 60-80%, добовий розкид показників ПСВ - 20-30%) - 600-1000 мкг/добу; бронхіальна астма важкого ступеня; (ОФВ або ПСВ – 60%, добовий розкид показників – більше 30%) – 1000-1200 мкг/добу. Ступінь 2. ; Базова терапія: 100-400 мкг 2 рази на добу. Ступінь 3. ;Базисна терапія: інгаляційно кортикостероїдами у високій або стандартній дозі, але в поєднанні з інгаляційним введенням агоністів β2-адренорецепторів тривалої дії. Беклоспір® у високій дозі 800-1600 мкг/добу, в окремих випадках - до 2000 мкг/добу. Ступінь 4; (бронхіальна астма важкого ступеня). Беклоспір® - 800-1600 мкг/добу, в окремих випадках - мегадози до 2000 мкг/добу. Ступінь 5; (бронхіальна астма важкого ступеня). Беклоспір® призначають у високій дозі (див. ступінь 3,4). Діти віком від 4 до 12 років: доза становить до 400 мкг/добу в кілька прийомів. Пацієнтам похилого віку, пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю; корекція дози не потрібна. При випадковому пропусканні інгаляції наступну дозу необхідно прийняти у відповідний час відповідно до схеми лікування.ПередозуванняСимптоми: гостре передозування може призвести до тимчасового зниження функції кори надниркових залоз; при хронічному передозуванні може спостерігатися стійке пригнічення функції кори надниркових залоз. Лікування: ;при гострому передозуванні не вимагає екстреної терапії, т.к. функція відновлюється протягом кількох днів, що підтверджується рівнем кортизолу у плазмі. При хронічному передозуванні необхідно проводити моніторинг резервної функції кори надниркових залоз. Лікування препаратом може бути продовжено у дозах, достатніх для підтримки терапевтичного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні препарату на фоні прийому кортикостероїдів внутрішньо, доза останнього залишається незмінною. При цьому пацієнт повинен перебувати у відносно стабільному стані. Приблизно через 1-2 тижні. добову дозу перорального кортикостероїду починають поступово знижувати за схемою, яка залежить від тривалості попередньої терапії і від величини вихідної дози кортикостероїдів. Регулярне використання інгаляційних глюкокортикоїдів дозволяє в більшості випадків відмінити пероральні глюкокортикостероїди (пацієнти, що потребують прийому не більше 15 мг преднізолону, можуть бути повністю переведені на інгаляційну терапію), при цьому в перші місяці після переходу слід ретельно контролювати стан пацієнта, поки його гіпофізар система не відновиться достатньо, щоб забезпечити адекватну реакцію на стресові ситуації (наприклад: травма, хірургічне втручання або інфекція).При переведенні пацієнтів із системних кортикостероїдів на інгаляційні можливі алергічні реакції (наприклад, алергічний риніт, екзема), які раніше пригнічувалися системними препаратами. Пацієнти зі зниженою функцією кори надниркових залоз, переведені на інгаляційну терапію, повинні мати запас кортикостероїдів і завжди носити з собою попереджувальну картку із зазначенням, що в стресових ситуаціях вони потребують додаткового системного призначення кортикостероїдів (після усунення стресової ситуації дозу кортикостероїдів знову можна знизити). Раптове та прогресуюче погіршення симптомів астми є потенційно небезпечним станом, що нерідко загрожує життю хворого, і потребує підвищення дози кортикостероїдів. Непрямим показником неефективності терапії є частіше, ніж раніше, використання бета2-адреноміметиків короткої дії. При розвитку парадоксального бронхоспазму необхідно одразу припинити застосування препарату, оцінити стан пацієнта, провести обстеження та призначити терапію іншими лікарськими засобами.При тривалому застосуванні будь-яких інгаляційних кортикостероїдів, особливо у високих дозах, можуть відзначатися системні ефекти, проте ймовірність їх розвитку значно нижча, ніж при призначенні кортикостероїдів внутрішньо. Тому особливо важливо, щоб при досягненні терапевтичного ефекту доза інгаляційних глюкокортикоїдів була знижена до мінімальної ефективної дози, яка контролює перебіг захворювання. Препарат у дозі 1500 мкг на добу не викликає у більшості пацієнтів суттєвого пригнічення функції надниркових залоз. У зв'язку з можливою наднирковою недостатністю при переведенні пацієнта, що приймає глюкокортикостероїди внутрішньо, на інгаляційну терапію необхідно дотримуватися особливої обережності і регулярно контролювати показники функції кори надниркових залоз. Слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні інгаляційними глюкокортикостероїдами пацієнтів з туберкульозом, як в активній, так і неактивній формі. Перед призначенням інгаляційних препаратів необхідно проінструктувати пацієнта про правила їх застосування, що забезпечують найповніше потрапляння лікарського засобу до легень. Розвиток кандидозу ротової порожнини найбільш ймовірний у пацієнтів з високим рівнем преципітуючих антикандидозних антитіл (свідчить про перенесений раніше кандидоз). Після інгаляції ротову порожнину та горло слід прополоскати водою. Для лікування кандидозу при одночасному продовженні лікування препаратом можна застосовувати протигрибкові засоби місцевої дії. Препарат призначений не для усунення нападів, а регулярного щоденного застосування. Для усунення нападів застосовуються β2-адреноміметики короткої дії (наприклад, сальбутамол). При тяжкому загостренні бронхіальної астми або недостатній ефективності терапії слід збільшити дозу інгаляційного беклометазону дипропіонату і в разі необхідності призначити системний глюкокортикоїд та/або при розвитку інфекції - антибіотик. Не рекомендується різка відміна препарату. Необхідно оберігати очі від попадання препарату; для профілактики ураження шкіри повік, носа рекомендується умивання після інгаляції. Балончик із препаратом не можна проколювати, розбирати чи кидати у вогонь, навіть якщо він порожній. При охолодженні балончика рекомендується дістати його з пластмасового корпусу та зігріти руками протягом кількох хвилин (при низьких температурах препарат може бути неефективним). Використання у педіатрії Рекомендується регулярно стежити за динамікою зростання дітей, які отримують інгаляційні кортикостероїди протягом тривалого часу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем/механізмами відсутні. Інструкція для пацієнта з використання інгалятора Перевірити роботу інгалятора перед першим використанням, а також якщо він не використовувався якийсь час. 1. Переконайтеся, що у вихідній трубці балона немає пилу та бруду. 2. Помістіть розпилювач на балон так, щоб вихідна трубка балона потрапила в отвір у розпилювачі, зніміть захисний ковпачок. 3. Тримайте балон у розпилювачі вертикально денцем вгору, поклавши вказівний палець на денце, а великий палець – на розпилювач. Інтенсивно струсіть балон 3-4 рази нагору-вниз. 4. Візьміть розпилювач у рот, щільно обхопивши його губами, та повністю видихніть через ніс (без напруги). 5. Повільно глибоко вдихаючи, натисніть на дно балона вказівним пальцем, випускаючи дозу ліків. Продовжуйте повільно вдихати. 6. Вийміть із рота трубку інгалятора і затримайте дихання на 10 с або наскільки можливо без напруги. Повільно видихніть. 7. Якщо потрібно більше однієї дози препарату, слід почекати приблизно хвилину і потім повторити дії, починаючи з кроку 2. Надіти назад ковпачок на інгалятор. При виконанні кроків 4 та 5 не слід поспішати. У момент випуску дози препарату важливо робити вдих якомога повільніше. Спочатку слід потренуватися перед дзеркалом. Якщо спостерігається поява "пара", що виходить з верхівки балончика або з кутів рота, слід знову почати з кроку 2. Чищення інгалятора Інгалятор слід чистити щонайменше 1 десь у тиждень. Вийняти металевий балончик із пластикового футляра та сполоснути футляр та ковпачок теплою водою. Не користуватись гарячою водою. Ретельно просушити, не використовуючи нагрівальні пристрої. Помістити балончик назад у футляр і надіти ковпачок. Чи не занурювати металевий балончик у воду.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: хлормадинону ацетат 2 мг та етинілестрадіол 0,03 мг; допоміжні речовини: повідон-КЗО – 4,5 мг, крохмаль кукурудзяний – 9,0 мг, лактози моногідрат – 68,97 мг, магнію стеарат – 0,5 мг; плівкова оболонка: гіпромелоза-6 мПа.с - 1,115 мг, лактози моногідрат - 0,575 мг, макрогол-6000 - 0,279 мг, пропіленгліколь - 0,093 мг, тальк - 0,371 мг, титану діоксид, 0,55 мг. По 21 таблетці в блістер із ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору. Колір ядра таблетки: білий або майже білий.Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген + гестаген).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо компоненти препарату швидко і повністю абсорбуються із ШКТ. Cmax хлормадинону ацетату досягається через 1-2 год. T1/2 - 34 год, метаболіти виводяться із сечею та жовчю у співвідношенні 4:6. Етинілестрадіол (T1/2 становить ~25 год) біотрансформується з утворенням сульфатів та глюкуронідів, які виводяться із сечею та жовчю у співвідношенні 4:6.ФармакодинамікаПри тривалому (більше 21 дня) застосуванні зменшує секрецію фолікулостимулюючого (ФСГ) та лютеїнізуючого (ЛГ) гормону, пригнічує овуляцію, проліферацію ендометрію та його секреторну трансформацію. Змінює властивості слизу цервікального каналу, ускладнює проходження сперматозоїдів через цервікальний канал та порушує їхню рухливість. Хлормадинон замінює андрогени на специфічні рецептори. Етинілестрадіол збільшує продукцію глобуліну, що зв'язує статеві гормони, та знижує рівень вільного тестостерону. Сприяє нормалізації менструального циклу, зменшенню кількості менструальної крові, зниженню інтенсивності передменструальних болів та частоти виникнення залізодефіцитної анемії, дисменореї, функціональних кіст яєчників, ектопічної вагітності, злоякісних утворень ендометрію та яєчників, деяких форм доброякісних захворювань молочних залоз та. Етинілестрадіол пригнічує секрецію шкірних потових залоз.Показання до застосуванняПероральна контрацепція.Протипоказання до застосуванняКомбінована пероральна контрацепція (КПК) протипоказана у наведених нижче випадках. Прийом Бєлари слід негайно припинити у разі появи хоча б одного з перерахованих нижче симптомів: наявність тромбозів (венозних та артеріальних) в даний час або в анамнезі (наприклад, тромбоз глибоких вен, легенева емболія, інфаркт міокарда, інсульт); наявність перших ознак тромбозу, тромбофлебіту або симптомів емболії (наприклад, транзиторні ішемічні атаки, стенокардія); заплановане хірургічне втручання (як мінімум за 4 тижні до нього) та період іммобілізації, наприклад, після травми (в т.ч. після накладання гіпсових пов'язок); цукровий діабет із судинними ускладненнями; цукровий діабет, який не піддається адекватному контролю; неконтрольована артеріальна гіпертензія або значне збільшення артеріального тиску (вище 140/90 мм рт.ст.); спадкова або набута схильність до розвитку венозних або артеріальних тромбозів, а саме: підвищена стійкість організму до активованого С-білка (АРС-резистентність); недостатність антитромбіну III, недостатність С-білка, недостатність S-білка, гіпергомоцистеїнемія та антифосфоліпідні антитіла (антикардіоліпінові антитіла, вовчаковий антикоагулянт); гепатити, жовтяниця, порушення функції печінки в даний час або в анамнезі (до нормалізації показників печінкових тестів); генералізоване свербіння та жовтяниця (холестаз), особливо в період попередньої вагітності або терапії естрогенами; синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора, стани/захворювання, що супроводжуються порушенням відтоку жовчі; наявність у цей час або в анамнезі пухлин печінки; виражені болі в епігастрії, збільшення печінки або симптоми внутрішньочеревної кровотечі; прояв вперше або рецидив порфірії (всі три форми, особливо набута порфірія); наявність гормонозалежних злоякісних захворювань, зокрема. в анамнезі (наприклад, матки чи молочних залоз) чи підозра на них; виражені порушення метаболізму ліпідів; панкреатити (в даний час або в анамнезі) у поєднанні з важкими формами гіпертригліцеридемії; перші напади мігренозного болю або часті тяжкі головні болі; мігрень у поєднанні з локальною неврологічною симптоматикою (асоційована мігрень); гострі сенсорні порушення, наприклад, порушення зору та слуху; рухові порушення (особливо парез); обтяження перебігу епілепсії; тяжка депресія; отосклероз під час попередніх вагітностей; кровотеча із піхви неясної етіології; гіперплазія ендометрію; аменорея неясної етіології; куріння у віці старше 35 років; вагітність чи підозра на неї; лактація (період грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю: застосування комбінації естроген/прогестаген може негативно впливати на деякі захворювання/стани. Спеціальне медичне спостереження потрібне у таких випадках: епілепсія, розсіяний склероз; судомний синдром (тетанія); мігрень; бронхіальна астма; серцева чи ниркова недостатність; мала хорея; цукровий діабет з неускладненим перебігом; цукровий діабет; захворювання печінки; порушення метаболізму ліпідів, дисліпопротеїнемія; аутоімунні захворювання (включаючи системний червоний вовчак); ожиріння; артеріальна гіпертензія; ендометріоз; варикозні захворювання; флебіт; порушення системи згортання крові; мастопатія; міома матки; герпес вагітних; депресія; хронічні запальні захворювання кишок (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Белара при вагітності протипоказане. Перед початком застосування препарату Белара® необхідно виключити наявність вагітності. При настанні вагітності під час прийому Белари прийом препарату слід негайно припинити. Наявні на сьогодні дані не містять відомостей про розвиток тератогенної або ембріотоксичної дії у жінок, які випадково приймали під час вагітності препарати, що містять естрогени та прогестерони у такій же комбінації, як і в препараті Белара®. Не рекомендується застосовувати препарат Белара в період грудного вигодовування, оскільки препарат зменшує кількість молока, що виробляється, і змінює його склад. Невеликі кількості входять до складу контрацептиву гормонів та/або їх метаболіти виділяються з грудним молоком та можуть впливати на дитину.Побічна діяПри прийомі препарату Белара® найпоширенішими побічними реакціями (більше 20% випадків) є кровотечі прориву, кров'яні виділення з піхви, головний біль та неприємні відчуття в області молочних залоз. Міжменструальні кровотечі зазвичай зменшуються зі збільшенням тривалості прийому Белары. Частота народження побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), іноді (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000) , <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Можуть спостерігатися побічні реакції з боку наступних органів та систем. З боку імунної системи: нечасто – підвищена чутливість до компонентів препарату, включаючи алергічні реакції з боку шкіри. З боку обміну речовин: нечасто – зміни ліпідного складу крові, включаючи гіпертригліцеридемію; рідко – підвищення апетиту. З боку психіки: часто – депресивний стан, нервозність, дратівливість; нечасто – зниження лібідо. З боку нервової системи: часто запаморочення, мігрень (і/або її посилення). З боку органу зору: часто – розлади зору; рідко – кон'юнктивіт, непереносимість контактних лінз. З боку органу слуху: рідко – несподівана втрата слуху, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – підвищення АТ; рідко – гіпертензія, гіпотензія, серцево-судинний колапс, варикозна хвороба вен, тромбоз вен. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто – блювання; нечасто – біль у животі, метеоризм, діарея. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - вугровий висип; нечасто – порушення пігментації, хлоазму, випадання волосся, сухість шкіри, гіпергідроз; рідко – кропив'янка, екзема, еритема, свербіж шкіри, посилення псоріазу, гіпертрихоз; дуже рідко – вузлувата еритема. З боку кістково-м'язової системи: часто – почуття тяжкості; нечасто – біль у спині, м'язові розлади. З боку статевої системи: дуже часто – посилення слизових оболонок з піхви, дисменорея, аменорея; часто – біль у нижній частині живота; нечасто – галакторея, фіброаденома молочної залози, вагінальний кандидоз; рідко – збільшення молочних залоз, вульвовагініт, менорагія, передменструальний синдром. Загальні розлади: часто – втома, набряки, збільшення маси тіла. При застосуванні комбінованих пероральних контрацептивів, включаючи Белару, також спостерігалися такі небажані ефекти: підвищення ризику венозної та артеріальної тромбоемболії (наприклад, тромбоз вен, легенева емболія, інсульт, інфаркт міокарда). Ризик може посилюватись додатковими факторами; підвищення ризику захворювання жовчовивідних шляхів; у поодиноких випадках підвищення ризику розвитку доброякісних новоутворень печінки (і ще рідше – злоякісних новоутворень печінки); поодинокі випадки можуть призводити до загрозливих для життя внутрішньочеревних кровотеч; загострення хронічних запальних захворювань кишківника (хвороба Крона, виразковий коліт).Взаємодія з лікарськими засобамиКонтрацептивна ефективність знижується при одночасному прийомі з фенітоїном, барбітуратами, карбамазепіном, окскарбазепіном, топіраматом, фелбаматом, гризеофульвіном, фенілбутазоном, рифампіцином, ампіциліном, тетрацикліном.Спосіб застосування та дозиВсередину, переважно в один і той же час. Необхідно прийняти першу таблетку в перший день менструального циклу і продовжувати прийом щодня по 1 табл. на день протягом 21 дня. Потім зробити 7-денну перерву, протягом якої має початися менструальноподібна кровотеча. Після 7-денної перерви слід відновити прийом таблеток Белара з наступного блістера , незалежно від того, припинилася менструальноподібна кровотеча чи ні. Таблетки необхідно видавлювати з блістера і ковтати повністю, вибираючи ту таблетку, яка маркована відповідним днем тижня. Вибір пігулок визначається напрямком стрілки на упаковці. Порядок прийому пігулок Раніше не застосовувалися гормональні контрацептиви (протягом попереднього менструального циклу) Першу таблетку слід прийняти першого дня менструації. У такому разі контрацептивна дія починається з першого дня прийому препарату Белара® і зберігається під час 7-денної перерви, коли таблетки не приймаються. Крім того, першу таблетку Белара можна прийняти на 2-5-й день менструації, незалежно від того, припинилася кровотеча чи ні. Однак у цьому випадку у перші 7 днів прийому таблеток необхідно застосовувати додаткові бар'єрні засоби контрацепції. Якщо менструація почалася передчасно (більше ніж на 5 днів), слід рекомендувати жінці відкласти початок прийому препарату Белара до наступної кровотечі. Перехід з іншого гормонального контрацептиву на препарат Белара® Перехід із препаратів, що містять 21 або 22 активні таблетки. Слід закінчити прийом усіх пігулок старої упаковки. Першу таблетку препарату Белара® необхідно прийняти наступного дня. Не повинно бути перерви у прийомі таблеток, а пацієнтка не повинна чекати наступу наступного менструального циклу. Додаткові контрацептивні заходи не потрібні. Перехід із препаратів, що містять 28 таблеток. Першу таблетку препарату Белара слід прийняти наступного дня після прийому останньої активної таблетки з упаковки попереднього контрацептивного препарату, що містить 28 табл. (Тобто після прийому 21 активної таблетки). Не повинно бути перерви у прийомі таблеток, а пацієнтка не повинна чекати наступу наступного менструального циклу. Додаткові контрацептивні заходи не потрібні. Перехід із контрацептивів, що містять тільки гестаген (міні-пілі, ін'єкційні форми, імплантат). Жінка може перейти з міні-пілі на препарат Белара ® у будь-який день (без перерви), з імплантату – у день його видалення, з ін'єкційної форми – у день, коли мала бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх випадках необхідно використовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції протягом перших 7 днів прийому Белару . Після аборту у першому триместрі вагітності Слід розпочати прийом препарату Белара ® одразу після аборту у першому триместрі вагітності. Додаткові заходи контрацепції не є обов'язковими. Після пологів або аборту у другому триместрі вагітності Після пологів застосування препарату жінками, які не годують груддю, може бути розпочато на 21-28-й день післяпологового періоду. У цьому випадку додаткових заходів контрацепції не слід вживати. Якщо застосування препарату в післяпологовому періоді розпочато через 28 днів після пологів, необхідно вжити додаткових заходів контрацепції протягом 7 днів. Якщо жінка мала статевий контакт, то до початку застосування препарату необхідно виключити вагітність і почекати наступного менструального циклу. Пропуск прийому таблетки Якщо минуло зберігається. Пропущена таблетка повинна бути прийнята одразу ж, як тільки жінка згадає про неї, а наступні таблетки мають бути прийняті у звичайний час. Якщо пройшло 12 годин після пропуску прийому таблетки, можливе зниження контрацептивної дії препарату. Необхідно негайно прийняти пропущену таблетку. Наступні таблетки повинні прийматися у звичайний час, проте протягом наступних 7 днів необхідно застосовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції (презерватив). Якщо протягом цих 7 днів таблетки в упаковці не закінчилися, прийом таблеток з наступної упаковки потрібно почати відразу після завершення таблеток в попередній упаковці, тобто. не робиться перерва між прийомом таблеток із різних упаковок. Якщо відсутня менструальноподібна кровотеча після прийому другої упаковки,необхідно виключити вагітність. Застосування у разі діареї, блювання У разі виникнення блювоти або діареї на фоні прийому таблеток Белара® рекомендується використовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції, т.к. контрацептивна дія препарату може знижуватися (через неповну абсорбцію препарату в кишечнику).ПередозуванняСимптоми: при випадковому прийомі великої кількості таблеток – нудота, блювання, піхвові кровотечі (у дівчаток). Лікування: симптоматичне. Специфічного антидоту немає. В окремих випадках необхідний контроль показників водно-електролітного обміну та функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо пацієнтка не прийняла препарат у звичний час, і з моменту встановленого часу пройшло менше 12 годин, контрацептивна дія препарату зберігається, і слід якнайшвидше прийняти пропущену таблетку. Наступну таблетку необхідно прийняти у встановлений час. Якщо з часу встановленого часу пройшло більше 12 годин, можливе зниження контрацептивної дії препарату. У цьому випадку необхідно прийняти пропущену таблетку і надалі продовжувати прийом у звичайний час. При цьому слід використовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції протягом наступних 7 днів. Якщо протягом цих 7 днів таблетки в упаковці закінчилися, прийом таблеток з наступної упаковки слід почати відразу ж після завершення таблеток в попередній упаковці, тобто. не робити перерву між прийомом таблеток із різних упаковок.Якщо відсутня менструальноподібна кровотеча після прийому другої упаковки, слід виключити вагітність. У разі виникнення блювоти чи діареї і натомість прийому Белары, рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції, т.к. контрацептивна дія може знижуватись через неповну абсорбцію активних речовин у кишечнику. З обережністю застосовувати при судомному синдромі, малій хореї, захворюваннях печінки, порушенні ліпідного обміну, аутоімунних захворюваннях (включаючи системний червоний вовчак), ожирінні, артеріальній гіпертензії, ендометріозі, варикозній хворобі, запальних захворюваннях вен, порушеннях згортання. Пацієнткам зі схильністю до розвитку хлоазми слід уникати перебування на сонці та УФ-опромінення під час застосування препарату. Застосування препарату в ранній термін вагітності не є показанням до проведення медичного аборту. На фоні прийому Белари можуть виникати нерегулярні кровотечі з піхви (мажучі або рясні), особливо протягом перших місяців застосування препарату, що не є показанням для додаткового обстеження, та застосування може бути продовжено. Якщо кровотеча відновлюється після кількох циклів, слід провести обстеження для виключення органічної патології. Міжменструальна кровотеча може свідчити про недостатність контрацептивного ефекту. У перші місяці застосування препарату може не виникати менструальноподібної кровотечі, що не є показником зниження контрацептивного ефекту. Якщо кровотеча не настає після циклу, в якому не пропущено жодної таблетки, 7-денний інтервал не перевищений, одночасно не приймалися інші препарати, не відмічені епізоди блювоти або діареї, прийом таблеток може бути продовжено, оскільки вагітність малоймовірна. Вагітність слід виключати протягом перших 10 днів нового циклу. Якщо менструальна кровотеча не виникла у двох послідовних циклах, слід провести контрольне обстеження на наявність вагітності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему