Лекарства и БАД
Форма выпуска: таб. Производитель: Оптисалт Завод-производитель: Алина Фарма ООО(Россия). .
304,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Цефоперазон натрію в перерахунку на цефоперазон - 0,5; Сульбактам натрію у перерахунку на сульбактам – 0,5 г. Розчинник: вода для ін'єкцій. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 0,5 г+0,5 г. 0,5 г+0,5 г діючих речовин (у перерахунку на цефоперазон і сульбактам відповідно) у флакони місткістю 10 мл або 20 мл із безбарвного прозорого скла, герметично закупорені пробками гумовими, обжаті алюмінієвими ковпачками або комбінованими. 1 флакон і 1 ампула 10 мл або 2 ампули по 5 мл у КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. 5 флаконів і 5 ампул по 10 мл або 10 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією щодо застосування в пачці картонної. У пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор. При використанні ампул з насічками, кільцями або точками надлому ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПорошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору. Гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик цефалоспорин + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаМаксимальні концентрації (Сmах) сульбактаму та цефоперазону після внутрішньовенного введення 2 г препарату (1 г сульбактаму. 1 г цефоперазону) протягом 5 хв склали в середньому 130,2 мкг/мл та 236.8 мкг/мл відповідно. Це відбиває вищий обсяг розподілу сульбактама (Vd = 18,0-27.6 л) проти цефоперазона (Vd = 10,2-11,3 л). Після внутрішньом'язового введення 1,5 г сульбактаму/цефоперазону (500 мг сульбактаму, 1 г цефоперазону) Смах сульбактаму та цефоперазону в сироватці спостерігалися в період від 15 хв до 2 годин після введення. Схах у сироватці становили 19,0 та 64,2 мкг/мл сульбактаму та цефоперазону відповідно. Як сульбактам, так і цефоперазон добре розподіляються в різні тканини та рідини організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку та ін. Приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам виводяться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилася, виводиться з жовчю. Цефоперазон не витісняє білірубін у зв'язку з білками плазми. Період напіввиведення (Т1/2) сульбактаму становить у середньому близько 1 год, цефоперазону – 1,7 год. Сироваткова концентрація пропорційна введеній дозі. Даних щодо наявності будь-якої фармакокінетичної взаємодії між цефоперазоном та сульбактамом при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам немає. При повторному застосуванні значних змін фармакокінетики обох компонентів цефоперазон+сульбактам не зазначено. При введенні кожні 8-12 годин кумуляції не спостерігалося. Застосування у разі порушення функції печінки. Т.к. цефоперазон активно виводиться е жовчю, то у пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів Т1/2 цефоперазону зазвичай подовжується, а екскреція препарату нирками збільшується. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки у жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а Т1/2 збільшується лише у 2-4 рази. Застосування у разі порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували цефоперазон+сульбактам, виявлено високу кореляцію між загальним кліренсом сульбактаму з організму та розрахунковим кліренсом креатиніну. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю виявлено значне подовження Т1/2 сульбактаму (в середньому від 6,9 до 9,7 год у різних дослідженнях). Гемодіаліз викликав значні зміни Т1/2, загального кліренсу та обсягу розподілу сульбактаму. Застосування у людей похилого віку. Фармакокінетика цефоперазону+сульбактаму вивчалася у людей похилого віку з нирковою недостатністю та порушеною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, виявлено збільшення тривалості Т1/2, зниження кліренсу та підвищення обсягу розподілу як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелювала зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону – зі ступенем порушення функції печінки. Застосування у дітей. У дослідженнях у дітей не було виявлено суттєвих змін фармакокінетики компонентів цефоперазону+сульбактаму порівняно з дорослими. Т1/2 сульбактама в дітей віком становив від 0,9 до 1,42 год, цефоперазону від 1,44 до 1,88 год.ФармакодинамікаАнтибактеріальний компонент препарату цефоперазон! сульбактам є цефоперазон – цефалоспорин третього покоління, що діє на чутливі мікроорганізми під час їх активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має клінічно значущої антибактеріальної активності (виняток становлять Neisseriaceae та Acinetobacter). Однак було зазначено, що він є незворотним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються мікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків. Здатність сульбактаму попереджати руйнування пеніцилінів і цефалоспоринів стійкими мікроорганізмами була підтверджена в дослідженнях з використанням резистентних штамів, щодо яких сульбактам мав виражений синергізм з пеніцилінами і цефалоспоринами. Крім того, сульбактам взаємодіє з деякими пеніцилін-зв'язуючими білками, тому цефоперазон+сульбактам часто має більш виражену дію на чутливі штами, ніж один цефоперазон. Комбінація сульбактаму та цефоперазону активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, вона має синергізм щодо різних мікроорганізмів, насамперед: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Staphylococcus spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Clebsiella pneumoniae, Clebsiella pneumoniae, diversus. Цефоперазон+сульбактам активний in vitro щодо широкого спектру клінічно значимих мікроорганізмів. Грампозитивні: Staphylococcus aureus (продукувальний і не продукувальний пеніциліназ), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Streptococcus agalactiaeтокомок-бета Streptococcus faecal is (ентерококи). Грамнегативні: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia spp., Serratia spp. (включно з Serratia marcescens), Salmonella spp. та Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas spp., Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica. Анаеробні мікроорганізми Грамнегативні палички (включаючи Bacteroides fragilis, інші Bacteroides spp. та Fusobacterium spp.). Грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. та Veillonella spp.). Грампозитивні палички (включаючи Clostridium spp., Eubacterium spp. та Lactobacillus spp.). Наступні рівні чутливості були встановлені для сульбактаму/цефоперазону. Мінімальна переважна концентрація (МПК) мкг/мл, виражена в концентрації цефоперазону, для чутливих мікроорганізмів менше або дорівнює 16, для організмів з проміжною чутливістю від 17 до 63, а для резистентних - більше 64. Зони чутливості при визначенні диско-дифузій для чутливих мікроорганізмів ≥ 21 мм; з проміжною чутливістю від 16 до 20 мм, а для резистентних ≤ 15 мм. Для визначення МПК можна використовувати метод серійних розведень сульбактаму/цефоперазону у співвідношенні 1:1 у бульйонному або агаровому середовищах. Для визначення МПК диско-дифузійним методом рекомендується використовувати диск, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Наступні норми контролю якості рекомендуються при використанні дисків, що містять 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Для контрольного штаму Acinetobacter spp. (АТСС 43498) діаметр зони становить 26-32 мм; для Pseudomonas aeruginosa (АТСС 27853) – 22-28 мм; для Escherichia coli (АТСС 25922) – 27-33 мм; для Staphylococcus aureus (АТСС 25923) – 23-30 мм.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; перитоніт, холецистит, холангіт та інші абдомінальні інфекції; сепсис; менінгіт; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів; гонорея; запальні захворювання органів малого тазу, ендометрит, пельвіоперитоніт та інші інфекції статевих шляхів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пеніцилінів, сульбактам, цефоперазону або інших цефалоспоринів. З обережністю: Тяжка печінково-ниркова недостатність. Новонароджені, зокрема. недоношені діти.Вагітність та лактаціяНалежних клінічних досліджень препарату не проводилися. Цефоперазон+сульбактам проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. При вагітності препарат застосовують лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та новонародженого.Побічна діяЗагалом цефоперазон+сульбактам добре переноситься. Ступінь тяжкості більшої частини небажаних реакцій був легким і середнім, і вони зберігаються до кінця лікування. Усі небажані реакції, наведені в інструкції з медичного застосування препарату, представлені відповідно до класифікації MedDRA. У кожній категорії частоти небажані реакції представлені відповідно до ступеня клінічної ваги. Таблиця небажаних реакцій Клас систем органів Дуже часто ≥1/10 Часто ≥1/100 та <1/10 Нечасто ≥1/1000 та <1/100 Частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних) Порушення з боку крові та лімфатичної системи Лейкопенія, нейтропенія, позитивна пряма реакція Кумбса, зниження гемоглобіну і гематокриту. тромбоцитопенія§ Коагулопатія*, еозинофілія§ Гіпопротромбінемія* Порушення з боку імунної системи Анафілактичний шок*ţ, анафілактична реакція*ţ, анафілактоїдна реакціяţ (включаючи шок)*, реакції гіперчутливості*ţ Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку судин Кровотеча*, васкуліт*, артеріальна гіпотензія* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Діарея, нудота, блювання Псевдомембранозний коліт* Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності аланінамінотрансферази§, аспартатамінотрансферази§, лужної фосфатази в крові§ Підвищення концентрації білірубіну в крові Жовтяниця* Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини Сверблячка, кропив'янка Токсичний епідермальний некроліз *, синдром Стівенса-Джонсона *, ексфоліативний дерматит *, макулопапульозний висип * Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Гематурія* Загальні розлади та порушення у місці введення Флебіт у місці інфузії, біль та печіння у місці ін'єкції, лихоманка, озноб Частота відповідно до категорій CIOMS III (Ради міжнародних медичних наукових організацій): дуже часто: ≥1/10 (≥10 %); часто: ≥1/100 та * Небажані явища, виявлені під час постреєстраційного застосування препарату. § При розрахунку частот небажаних реакцій у вигляді відхилень від норми результатів лабораторних аналізів враховані всі дані результатів аналізів, включаючи дані пацієнтів, у яких відхилення від норми спостерігалися на початковому рівні. Застосований такий консервативний підхід, оскільки вихідні дані не дозволяли розділити підмножину пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких значні зміни результатів лабораторних аналізів виникли після початку лікування, та підмножина пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких після початку лікування був значних змін результатів лабораторних аналізів. Що стосується кількості лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, гемоглобіну та гематокриту. у звітах з досліджень повідомляється лише про відхилення від норми. Не вказується, чи відбулося підвищення чи зниження показників. ţ Є повідомлення про випадки з летальним кінцем.Взаємодія з лікарськими засобамиРозчини препаратів цефоперазон+сульбактам та аміноглікозидів не слід змішувати з огляду на фармацевтичну несумісність між ними. При комбінованій терапії цефоперазоном+сульбактамом та аміноглікозидом два препарати вводять шляхом послідовних інфузій з використанням окремих вторинних катетерів, а при використанні одного венозного доступу первинний катетер досить добре промивають між введенням доз препаратів. Інтервали між введенням цефоперазону+сульбактаму та аміноглікозиду протягом дня мають бути якомога більшими. При прийомі етанолу під час лікування цефоперазоном та протягом до 5 днів після його введення були зареєстровані дисульфірамоподібні ефекти, що характеризуються "припливами", пітливістю, головним болем та тахікардією. Тому у пацієнтів, які отримують цефоперазон+сульбактам, яким необхідне штучне харчування (всередину або парентерально), слід уникати застосування розчинів, що містять етанол. При використанні розчинів Бенедикту або Фелінгу, може спостерігатися хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) (струменево і краплинно) і внутрішньом'язово (в/м). При разовій дозі, що перевищує 2 г препарату, переважно внутрішньовенне введення. Застосування у дорослих. У дорослих, цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у наступних добових дозах: Співвідношення Добова доза, грам Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 2,0-4,0 1.0-2.0 1,0-2,0 Добову дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза цефоперазон+сульбактам може бути збільшена до 8 г при співвідношенні основних компонентів 1:1 (т.с. 4 г цефоперазону). Пацієнтам, які отримують цефоперазон+сульбактам у співвідношенні 1:1, може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Добову дозу препарату слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г. Застосування при нирковій недостатності. У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв дозу препарату цефоперазон+сульбактам розраховують за дозою сульбактаму: Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 1 г кожні 12 год. Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 500 мг кожні 12 год. При тяжких інфекціях може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму значно змінюється при гемодіалізі. Період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Отже, запровадження препарату слід планувати після діалізу. При порушенні функції печінки зміни дози можуть бути потрібні у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів з печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці та корекція дози у разі потреби. Якщо добова доза цефоперазону не перевищує 2 г, немає необхідності контролювати сироваткову концентрацію. Застосування у дітей. У дітей цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у таких дозах: Співвідношення Добова доза, мг/кг/добу Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 40-80 20-40 20-40 Дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 6-12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза препарату може бути збільшена до 160 мг/кг/добу (при співвідношенні основних компонентів 1:1), яку поділяють на 2-4 рівні частини. Новонародженим протягом першого тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму у дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг/добу. Приготування розчинів для парентерального застосування Розведення: Доза препарату, г Еквівалентні дози Цефоперазон+сульбактам, г Об'єм розчинника, мл Максимальна кінцева концентрація, мг/мл 1,0 0,5+0,5 3,4 125+125 2,0 1,0+1,0 6.8 125+125 3,0 1,5+1,5 10,2 125+125 4,0 2,0+2,0 13,6 125+125 Внутрішньом'язове введення. Для приготування розчину для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю) або 2% розчин лідокаїну. 2% розчин лідокаїну не можна застосовувати для початкового розведення цефоперазону+сульбактаму. враховуючи їхню фармацевтичну несумісність. Сумісності можна досягти шляхом 2-х етапного приготування розчину. Для первинного розведення використовують воду для ін'єкцій в обсягах, наведених нижче: 1,0 г (0,5 г + 0,5 г) цефоперазону+сульбактаму - 2,6 мл; 2,0 г (1,0 г + 1,0 г) цефоперазону+сульбактаму - 5,0 мл. Потім отриманий розчин розводять 2 % розчином лідокаїну, додаючи 0,8 мл або 1,7 мл місцевого анестетика в отриманий при первинному розведенні розчин, що містить 1,0 г, або 2,0 г цефоперазону+сульбактаму, відповідно, щоб отримати розчин антибіотика в 0,5% розчин лідокаїну. Вводять глибоко внутрішньом'язово ділянки тіла з вираженим м'язовим шаром, наприклад, верхньо-зовнішній квадрант сідниці). Внутрішньовенне введення. Для внутрішньовенного струменевого введення вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстро 0,9% розчин натрію хлориду або вода для ін'єкцій. Отриманий розчин вводять протягом 3 хвилин. Для внутрішньовенної інфузії вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстрози 9% розчині натрію хлориду або вода для ін'єкцій; отриманий розчин розводять до 20-100 мл тим самим розчинником, який застосовувався при первинному розчиненні. Вводять внутрішньовенно краплинно протягом 15-60 хв. Розчини препарату для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, приготовані з використанням зазначених розчинників, можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі (25 °С) або протягом 48 годин у холодильнику (від 2 до 8 °С). Приготування розчину за допомогою Рінгера лактату. Так як розчин Рінгера лактат не придатний для початкового розведення, розчин готують у два етапи: спочатку використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю вище), а потім розчин розводять розчином Рінгера лактату до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (кожний 1 мл початкового розчину розводять 25 мл розчину Рінгера (лактату).ПередозуванняІнформація про гостру токсичність цефоперазону та сульбактаму у людини обмежена. Симптоми: при передозуванні очікується поява небажаних ефектів, зареєстрованих при використанні препарату. Висока концентрація бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині може призвести до неврологічним порушенням, включаючи судоми. Лікування: симптоматичне, ефективний гемодіаліз, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості. в т.ч. які призводять до летального результату, і натомість терапії бета-лактамними антибіотиками чи цефалоспоринами, зокрема. цефоперазоном+сульбактамом. Ризик реакцій гіперчутливості, зокрема. що призводять до смерті, вище у пацієнтів, у яких в анамнезі спостерігалися реакції гіперчутливості до багатьох алергенів. У разі виникнення алергічної реакції необхідно відмінити препарат і призначити адекватну терапію. При тяжких анафілактичних реакціях необхідно невідкладне введення епінефрину, глюкокортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію. Пацієнтів слід попереджати про можливість появи дисульфірамоподібних ефектів прийому алкоголю на фоні лікування препаратом. Зміна дози може бути потрібна у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів із печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю, які отримують більше 2 г цефоперазону на добу, необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці крові та корекція його дози у разі потреби. При лікуванні цефоперазоном у поодиноких випадках розвивався дефіцит вітаміну К. Причиною його, ймовірно, є придушення нормальної мікрофлори кишечника, яка синтезує цей вітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, із синдромом мальабсорбції (наприклад, при муковісцидозі) та довготривалих на внутрішньовенному штучному харчуванні. У таких випадках, а також у пацієнтів, які отримують антикоагулянти, необхідно контролювати протромбіновий час та за наявності показань призначати вітамін К. При тривалому лікуванні цефоперазоном+сульбактамом, як та іншими антибіотиками, може спостерігатися надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів. Пацієнтів слід ретельно спостерігати під час лікування. При тривалій терапії рекомендується періодично контролювати показники функції внутрішніх органів, включаючи нирки, печінку та систему кровотворення. Це особливо важливо для новонароджених, насамперед недоношених та маленьких дітей. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. При використанні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефоперазон+сульбактам, повідомлялося про випадки діареї, пов'язаної з Clostridium difficile. Тяжкість діареї може варіювати від легких форм до важких (псевдомембранозний коліт). Clostridium difficile виробляє токсини А та В, які призводять до розвитку діареї. Діарея та псевдомембранозний коліт, спричинені Clostridium difficile, можуть спричинити підвищення летальності серед пацієнтів, а у тяжких випадках може знадобитися колектомія. При підозрі або встановленому діагнозі псевдомембранозного коліту цефоперазон+сульбактам слід відмінити та призначити відповідне лікування (метронідазол або Ванкоміцин внутрішньо, ентеросорбенти,інфузійна терапія). Застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишок, протипоказане. Можливість розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повинна розглядатися у всіх пацієнтів з діареєю, яка послідувала за застосуванням антибіотиків. Пацієнтам, які перенесли діарею, пов'язану з Clostridium difficile після введення антибактеріальних препаратів, необхідно ретельне медичне спостереження протягом 2-х місяців. Застосування у новонароджених. Цефоперазон+сульбактам ефективний у дітей. Застосування цього препарату не вивчали досить у новонароджених, зокрема. у недоношених дітей. Таким чином, до початку терапії препаратом у недоношених дітей та новонароджених слід оцінити ступінь користі для пацієнта та ризик розвитку серйозних побічних реакцій. Цефоперазон не витісняє білірубін із білкових сполук у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На підставі клінічного досвіду застосування цефоперазону+сульбактаму його вплив на здатність керування автотранспортом та керування механізмами малоймовірний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГлюкозаміну гідрохлорид, хондроїтинсульфат, аскорбінова кислота, метилсульфонілметан, гіалуронат натрію, екстракт босвеллії, марганцю сульфат, натрію селеніт, допоміжні речовини (Е468, Е464, Е570, Е553iii, 5 Е4,15Характеристика«Артелар Форте» — комплекс, що включає цілу низку компонентів природного походження, які сприяють підтримці суглобів та хрящової тканини.Властивості компонентівГлюкозамін (органічна сполука у складі хряща): сприяє формуванню хрящового матриксу; допомагає підтримувати обсяги суглобової рідини; позитивно впливає на відкладення кальцію у кістках; сприяє метаболічним процесам у клітинах хряща; входить у структуру глікозамінгліканів міжклітинної речовини сполучної тканини та гіалурону; служить для утворення хондроїтину. Хондроїтинсульфат (основна речовина білків хряща): бере участь у побудові хрящової тканини; стимулює продукцію суглобової рідини; допомагає збільшити вироблення колагену; пригнічує активність ферментів, що негативно впливають на сполучний матрикс; впливає на фосфорно-кальцієвий обмін у суглобах. Вітамін С (аскорбінова кислота): бере участь у синтезі колагену; є антиоксидантом - відіграє важливу роль у регуляції окисно-відновних реакцій; задіяний у процесах, пов'язаних із регенерацією тканин; посилює засвоєння кальцію; підтримує проникність капілярів. Метилсульфонілметан (сероорганічна сполука): містить сірку в біодоступній формі, яка входить до складу білків, сприяє формуванню кісток, зв'язок, м'язів; допомагає зменшити дискомфортні відчуття у суглобах; впливає на підвищення міцності та еластичності зв'язок; активізує утворення імуноглобулінів; сприяє оновленню клітин, мембрани яких починають інтенсивніше пропускати поживні речовини. З віком рівень метилсульфонілметану в організмі знижується. Гіалуронат натрію (гіалуронова кислота): основний компонент синовіальної рідини хряща, який відповідає за її в'язкість; сприяє зниженню збудливості нервових закінчень усередині суглоба; активізує вироблення хондроїтинсульфату, запобігає його втраті міжклітинною речовиною в суглобі; підтримує живлення хрящової тканини; благотворно впливає на функціональний стан клітин хряща — хондроцитів. Екстракт босвеллії (рослини, що виділяє особливий вид смоли): босвеллієва кислота перешкоджає проникненню в хрящ та суглобову рідину лейкоцитів та макрофагів, блокує утворення лейкотрієнів, які можуть проявляти спазмогенну активність. Смола босвеллії допомагає усувати дискомфорт у суглобах. Сприяє посиленню мікроциркуляції крові. Марганець (марганцю сульфат): бере участь у формуванні сполучної та кісткової тканин; необхідний роботи ферментів, задіяних у біосинтезі хондроїтину, виконує роль «активатора» у процесі утворення глікозамінгліканів. Ці дві властивості марганцю унікальні: їх не мають інші мікро- і макроелементи. Селен (селеніт натрію): входить у процеси тканинного дихання; як антиоксидант здатний скорочувати пошкодження клітинних мембран і знижувати перекисне окиснення ліпідів; підтримує функції селенсодержащих ферментів; виявляє протизгортальну активність; Нестача селену може бути однією з причин розвитку суглобних деформацій.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - джерела глюкозаміну, хондроїтинсульфату, гіалуронової кислоти, додаткового джерела вітаміну С, марганцю, селену.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 3 місяці.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Бакцефорт 1г+1г 1 шт порошок для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения
290,00 грн
187,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Цефоперазон натрію в перерахунку на цефоперазон - 1,0 г; Сульбактам натрію у перерахунку на сульбактам – 1,0 г. Розчинник: вода для ін'єкцій. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 1,0 г+1,0 г. 1,0 г+1,0 г діючих речовин (у перерахунку на цефоперазон і сульбактам відповідно) у флакони місткістю 10 мл або 20 мл із безбарвного прозорого скла, герметично закупорені пробками гумовими, обжаті алюмінієвими ковпачками або комбінованими. 1 флакон і 1 ампула 10 мл або 2 ампули по 5 мл у КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. 5 флаконів і 5 ампул по 10 мл або 10 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією щодо застосування в пачці картонної. У пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор. При використанні ампул з насічками, кільцями або точками надлому ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПорошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору. Гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик цефалоспорин + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаМаксимальні концентрації (Сmах) сульбактаму та цефоперазону після внутрішньовенного введення 2 г препарату (1 г сульбактаму. 1 г цефоперазону) протягом 5 хв склали в середньому 130,2 мкг/мл та 236.8 мкг/мл відповідно. Це відбиває вищий обсяг розподілу сульбактама (Vd = 18,0-27.6 л) проти цефоперазона (Vd = 10,2-11,3 л). Після внутрішньом'язового введення 1,5 г сульбактаму/цефоперазону (500 мг сульбактаму, 1 г цефоперазону) Смах сульбактаму та цефоперазону в сироватці спостерігалися в період від 15 хв до 2 годин після введення. Схах у сироватці становили 19,0 та 64,2 мкг/мл сульбактаму та цефоперазону відповідно. Як сульбактам, так і цефоперазон добре розподіляються в різні тканини та рідини організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку та ін. Приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам виводяться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилася, виводиться з жовчю. Цефоперазон не витісняє білірубін у зв'язку з білками плазми. Період напіввиведення (Т1/2) сульбактаму становить у середньому близько 1 год, цефоперазону – 1,7 год. Сироваткова концентрація пропорційна введеній дозі. Даних щодо наявності будь-якої фармакокінетичної взаємодії між цефоперазоном та сульбактамом при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам немає. При повторному застосуванні значних змін фармакокінетики обох компонентів цефоперазон+сульбактам не зазначено. При введенні кожні 8-12 годин кумуляції не спостерігалося. Застосування у разі порушення функції печінки. Т.к. цефоперазон активно виводиться е жовчю, то у пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів Т1/2 цефоперазону зазвичай подовжується, а екскреція препарату нирками збільшується. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки у жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а Т1/2 збільшується лише у 2-4 рази. Застосування у разі порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували цефоперазон+сульбактам, виявлено високу кореляцію між загальним кліренсом сульбактаму з організму та розрахунковим кліренсом креатиніну. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю виявлено значне подовження Т1/2 сульбактаму (в середньому від 6,9 до 9,7 год у різних дослідженнях). Гемодіаліз викликав значні зміни Т1/2, загального кліренсу та обсягу розподілу сульбактаму. Застосування у людей похилого віку. Фармакокінетика цефоперазону+сульбактаму вивчалася у людей похилого віку з нирковою недостатністю та порушеною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, виявлено збільшення тривалості Т1/2, зниження кліренсу та підвищення обсягу розподілу як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелювала зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону – зі ступенем порушення функції печінки. Застосування у дітей. У дослідженнях у дітей не було виявлено суттєвих змін фармакокінетики компонентів цефоперазону+сульбактаму порівняно з дорослими. Т1/2 сульбактама в дітей віком становив від 0,9 до 1,42 год, цефоперазону від 1,44 до 1,88 год.ФармакодинамікаАнтибактеріальний компонент препарату цефоперазон! сульбактам є цефоперазон – цефалоспорин третього покоління, що діє на чутливі мікроорганізми під час їх активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має клінічно значущої антибактеріальної активності (виняток становлять Neisseriaceae та Acinetobacter). Однак було зазначено, що він є незворотним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються мікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків. Здатність сульбактаму попереджати руйнування пеніцилінів і цефалоспоринів стійкими мікроорганізмами була підтверджена в дослідженнях з використанням резистентних штамів, щодо яких сульбактам мав виражений синергізм з пеніцилінами і цефалоспоринами. Крім того, сульбактам взаємодіє з деякими пеніцилін-зв'язуючими білками, тому цефоперазон+сульбактам часто має більш виражену дію на чутливі штами, ніж один цефоперазон. Комбінація сульбактаму та цефоперазону активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, вона має синергізм щодо різних мікроорганізмів, насамперед: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Staphylococcus spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Clebsiella pneumoniae, Clebsiella pneumoniae, diversus. Цефоперазон+сульбактам активний in vitro щодо широкого спектру клінічно значимих мікроорганізмів. Грампозитивні: Staphylococcus aureus (продукувальний і не продукувальний пеніциліназ), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Streptococcus agalactiaeтокомок-бета Streptococcus faecal is (ентерококи). Грамнегативні: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia spp., Serratia spp. (включно з Serratia marcescens), Salmonella spp. та Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas spp., Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica. Анаеробні мікроорганізми Грамнегативні палички (включаючи Bacteroides fragilis, інші Bacteroides spp. та Fusobacterium spp.). Грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. та Veillonella spp.). Грампозитивні палички (включаючи Clostridium spp., Eubacterium spp. та Lactobacillus spp.). Наступні рівні чутливості були встановлені для сульбактаму/цефоперазону. Мінімальна переважна концентрація (МПК) мкг/мл, виражена в концентрації цефоперазону, для чутливих мікроорганізмів менше або дорівнює 16, для організмів з проміжною чутливістю від 17 до 63, а для резистентних - більше 64. Зони чутливості при визначенні диско-дифузій для чутливих мікроорганізмів ≥ 21 мм; з проміжною чутливістю від 16 до 20 мм, а для резистентних ≤ 15 мм. Для визначення МПК можна використовувати метод серійних розведень сульбактаму/цефоперазону у співвідношенні 1:1 у бульйонному або агаровому середовищах. Для визначення МПК диско-дифузійним методом рекомендується використовувати диск, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Наступні норми контролю якості рекомендуються при використанні дисків, що містять 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Для контрольного штаму Acinetobacter spp. (АТСС 43498) діаметр зони становить 26-32 мм; для Pseudomonas aeruginosa (АТСС 27853) – 22-28 мм; для Escherichia coli (АТСС 25922) – 27-33 мм; для Staphylococcus aureus (АТСС 25923) – 23-30 мм.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; перитоніт, холецистит, холангіт та інші абдомінальні інфекції; сепсис; менінгіт; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів; гонорея; запальні захворювання органів малого тазу, ендометрит, пельвіоперитоніт та інші інфекції статевих шляхів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пеніцилінів, сульбактам, цефоперазону або інших цефалоспоринів. З обережністю: Тяжка печінково-ниркова недостатність. Новонароджені, зокрема. недоношені діти.Вагітність та лактаціяНалежних клінічних досліджень препарату не проводилися. Цефоперазон+сульбактам проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. При вагітності препарат застосовують лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та новонародженого.Побічна діяЗагалом цефоперазон+сульбактам добре переноситься. Ступінь тяжкості більшої частини небажаних реакцій був легким і середнім, і вони зберігаються до кінця лікування. Усі небажані реакції, наведені в інструкції з медичного застосування препарату, представлені відповідно до класифікації MedDRA. У кожній категорії частоти небажані реакції представлені відповідно до ступеня клінічної ваги. Таблиця небажаних реакцій Клас систем органів Дуже часто ≥1/10 Часто ≥1/100 та <1/10 Нечасто ≥1/1000 та <1/100 Частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних) Порушення з боку крові та лімфатичної системи Лейкопенія, нейтропенія, позитивна пряма реакція Кумбса, зниження гемоглобіну і гематокриту. тромбоцитопенія§ Коагулопатія*, еозинофілія§ Гіпопротромбінемія* Порушення з боку імунної системи Анафілактичний шок*ţ, анафілактична реакція*ţ, анафілактоїдна реакціяţ (включаючи шок)*, реакції гіперчутливості*ţ Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку судин Кровотеча*, васкуліт*, артеріальна гіпотензія* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Діарея, нудота, блювання Псевдомембранозний коліт* Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності аланінамінотрансферази§, аспартатамінотрансферази§, лужної фосфатази в крові§ Підвищення концентрації білірубіну в крові Жовтяниця* Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини Сверблячка, кропив'янка Токсичний епідермальний некроліз *, синдром Стівенса-Джонсона *, ексфоліативний дерматит *, макулопапульозний висип * Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Гематурія* Загальні розлади та порушення у місці введення Флебіт у місці інфузії, біль та печіння у місці ін'єкції, лихоманка, озноб Частота відповідно до категорій CIOMS III (Ради міжнародних медичних наукових організацій): дуже часто: ≥1/10 (≥10 %); часто: ≥1/100 та * Небажані явища, виявлені під час постреєстраційного застосування препарату. § При розрахунку частот небажаних реакцій у вигляді відхилень від норми результатів лабораторних аналізів враховані всі дані результатів аналізів, включаючи дані пацієнтів, у яких відхилення від норми спостерігалися на початковому рівні. Застосований такий консервативний підхід, оскільки вихідні дані не дозволяли розділити підмножину пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких значні зміни результатів лабораторних аналізів виникли після початку лікування, та підмножина пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких після початку лікування був значних змін результатів лабораторних аналізів. Що стосується кількості лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, гемоглобіну та гематокриту. у звітах з досліджень повідомляється лише про відхилення від норми. Не вказується, чи відбулося підвищення чи зниження показників. ţ Є повідомлення про випадки з летальним кінцем.Взаємодія з лікарськими засобамиРозчини препаратів цефоперазон+сульбактам та аміноглікозидів не слід змішувати з огляду на фармацевтичну несумісність між ними. При комбінованій терапії цефоперазоном+сульбактамом та аміноглікозидом два препарати вводять шляхом послідовних інфузій з використанням окремих вторинних катетерів, а при використанні одного венозного доступу первинний катетер досить добре промивають між введенням доз препаратів. Інтервали між введенням цефоперазону+сульбактаму та аміноглікозиду протягом дня мають бути якомога більшими. При прийомі етанолу під час лікування цефоперазоном та протягом до 5 днів після його введення були зареєстровані дисульфірамоподібні ефекти, що характеризуються "припливами", пітливістю, головним болем та тахікардією. Тому у пацієнтів, які отримують цефоперазон+сульбактам, яким необхідне штучне харчування (всередину або парентерально), слід уникати застосування розчинів, що містять етанол. При використанні розчинів Бенедикту або Фелінгу, може спостерігатися хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) (струменево і краплинно) і внутрішньом'язово (в/м). При разовій дозі, що перевищує 2 г препарату, переважно внутрішньовенне введення. Застосування у дорослих. У дорослих, цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у наступних добових дозах: Співвідношення Добова доза, грам Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 2,0-4,0 1.0-2.0 1,0-2,0 Добову дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза цефоперазон+сульбактам може бути збільшена до 8 г при співвідношенні основних компонентів 1:1 (т.с. 4 г цефоперазону). Пацієнтам, які отримують цефоперазон+сульбактам у співвідношенні 1:1, може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Добову дозу препарату слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г. Застосування при нирковій недостатності. У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв дозу препарату цефоперазон+сульбактам розраховують за дозою сульбактаму: Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 1 г кожні 12 год. Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 500 мг кожні 12 год. При тяжких інфекціях може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму значно змінюється при гемодіалізі. Період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Отже, запровадження препарату слід планувати після діалізу. При порушенні функції печінки зміни дози можуть бути потрібні у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів з печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці та корекція дози у разі потреби. Якщо добова доза цефоперазону не перевищує 2 г, немає необхідності контролювати сироваткову концентрацію. Застосування у дітей. У дітей цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у таких дозах: Співвідношення Добова доза, мг/кг/добу Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 40-80 20-40 20-40 Дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 6-12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза препарату може бути збільшена до 160 мг/кг/добу (при співвідношенні основних компонентів 1:1), яку поділяють на 2-4 рівні частини. Новонародженим протягом першого тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму у дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг/добу. Приготування розчинів для парентерального застосування Розведення: Доза препарату, г Еквівалентні дози Цефоперазон+сульбактам, г Об'єм розчинника, мл Максимальна кінцева концентрація, мг/мл 1,0 0,5+0,5 3,4 125+125 2,0 1,0+1,0 6.8 125+125 3,0 1,5+1,5 10,2 125+125 4,0 2,0+2,0 13,6 125+125 Внутрішньом'язове введення. Для приготування розчину для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю) або 2% розчин лідокаїну. 2% розчин лідокаїну не можна застосовувати для початкового розведення цефоперазону+сульбактаму. враховуючи їхню фармацевтичну несумісність. Сумісності можна досягти шляхом 2-х етапного приготування розчину. Для первинного розведення використовують воду для ін'єкцій в обсягах, наведених нижче: 1,0 г (0,5 г + 0,5 г) цефоперазону+сульбактаму - 2,6 мл; 2,0 г (1,0 г + 1,0 г) цефоперазону+сульбактаму - 5,0 мл. Потім отриманий розчин розводять 2 % розчином лідокаїну, додаючи 0,8 мл або 1,7 мл місцевого анестетика в отриманий при первинному розведенні розчин, що містить 1,0 г, або 2,0 г цефоперазону+сульбактаму, відповідно, щоб отримати розчин антибіотика в 0,5% розчин лідокаїну. Вводять глибоко внутрішньом'язово ділянки тіла з вираженим м'язовим шаром, наприклад, верхньо-зовнішній квадрант сідниці). Внутрішньовенне введення. Для внутрішньовенного струменевого введення вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстро 0,9% розчин натрію хлориду або вода для ін'єкцій. Отриманий розчин вводять протягом 3 хвилин. Для внутрішньовенної інфузії вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстрози 9% розчині натрію хлориду або вода для ін'єкцій; отриманий розчин розводять до 20-100 мл тим самим розчинником, який застосовувався при первинному розчиненні. Вводять внутрішньовенно краплинно протягом 15-60 хв. Розчини препарату для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, приготовані з використанням зазначених розчинників, можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі (25 °С) або протягом 48 годин у холодильнику (від 2 до 8 °С). Приготування розчину за допомогою Рінгера лактату. Так як розчин Рінгера лактат не придатний для початкового розведення, розчин готують у два етапи: спочатку використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю вище), а потім розчин розводять розчином Рінгера лактату до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (кожний 1 мл початкового розчину розводять 25 мл розчину Рінгера (лактату).ПередозуванняІнформація про гостру токсичність цефоперазону та сульбактаму у людини обмежена. Симптоми: при передозуванні очікується поява небажаних ефектів, зареєстрованих при використанні препарату. Висока концентрація бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині може призвести до неврологічним порушенням, включаючи судоми. Лікування: симптоматичне, ефективний гемодіаліз, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості. в т.ч. які призводять до летального результату, і натомість терапії бета-лактамними антибіотиками чи цефалоспоринами, зокрема. цефоперазоном+сульбактамом. Ризик реакцій гіперчутливості, зокрема. що призводять до смерті, вище у пацієнтів, у яких в анамнезі спостерігалися реакції гіперчутливості до багатьох алергенів. У разі виникнення алергічної реакції необхідно відмінити препарат і призначити адекватну терапію. При тяжких анафілактичних реакціях необхідно невідкладне введення епінефрину, глюкокортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію. Пацієнтів слід попереджати про можливість появи дисульфірамоподібних ефектів прийому алкоголю на фоні лікування препаратом. Зміна дози може бути потрібна у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів із печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю, які отримують більше 2 г цефоперазону на добу, необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці крові та корекція його дози у разі потреби. При лікуванні цефоперазоном у поодиноких випадках розвивався дефіцит вітаміну К. Причиною його, ймовірно, є придушення нормальної мікрофлори кишечника, яка синтезує цей вітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, із синдромом мальабсорбції (наприклад, при муковісцидозі) та довготривалих на внутрішньовенному штучному харчуванні. У таких випадках, а також у пацієнтів, які отримують антикоагулянти, необхідно контролювати протромбіновий час та за наявності показань призначати вітамін К. При тривалому лікуванні цефоперазоном+сульбактамом, як та іншими антибіотиками, може спостерігатися надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів. Пацієнтів слід ретельно спостерігати під час лікування. При тривалій терапії рекомендується періодично контролювати показники функції внутрішніх органів, включаючи нирки, печінку та систему кровотворення. Це особливо важливо для новонароджених, насамперед недоношених та маленьких дітей. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. При використанні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефоперазон+сульбактам, повідомлялося про випадки діареї, пов'язаної з Clostridium difficile. Тяжкість діареї може варіювати від легких форм до важких (псевдомембранозний коліт). Clostridium difficile виробляє токсини А та В, які призводять до розвитку діареї. Діарея та псевдомембранозний коліт, спричинені Clostridium difficile, можуть спричинити підвищення летальності серед пацієнтів, а у тяжких випадках може знадобитися колектомія. При підозрі або встановленому діагнозі псевдомембранозного коліту цефоперазон+сульбактам слід відмінити та призначити відповідне лікування (метронідазол або Ванкоміцин внутрішньо, ентеросорбенти,інфузійна терапія). Застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишок, протипоказане. Можливість розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повинна розглядатися у всіх пацієнтів з діареєю, яка послідувала за застосуванням антибіотиків. Пацієнтам, які перенесли діарею, пов'язану з Clostridium difficile після введення антибактеріальних препаратів, необхідно ретельне медичне спостереження протягом 2-х місяців. Застосування у новонароджених. Цефоперазон+сульбактам ефективний у дітей. Застосування цього препарату не вивчали досить у новонароджених, зокрема. у недоношених дітей. Таким чином, до початку терапії препаратом у недоношених дітей та новонароджених слід оцінити ступінь користі для пацієнта та ризик розвитку серйозних побічних реакцій. Цефоперазон не витісняє білірубін із білкових сполук у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На підставі клінічного досвіду застосування цефоперазону+сульбактаму його вплив на здатність керування автотранспортом та керування механізмами малоймовірний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: 200 мг екстракту листя артишоку. Додаткові речовини: макроголь 6000, мальтодекстрин, повідон K 90, ангідрид кремнію, целюлоза, моногідрат лактози, карбонат кальцію, гіпромелоза, гліцерин 85%, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний, титану ді. Пігулки 60 шт.Фармакотерапевтична групаДія "Екстракту артишоку" обумовлена біологічно активними речовинами листя артишоку (Cynara Scolymus L.). У складі листя артишоку ідентифіковані цинарин, хлорогенова та кавова кислота, мінеральні солі, полісахариди (до 80% яких становить інулін), пектин, танін, органічні кислоти, калій, а також вітаміни А, В1, В2, С. Біологічна активність артишоку, а також жовчогінна та гепатопротекторна дія його екстрактів обумовлені головним чином наявністю поліфенольних похідних цинарину, хлорогенової та кавової кислот. Завдяки комплексу цих сполук екстракт артишоку: Стимулює секрецію жовчі. Має детоксикувальну дію на паренхіму печінки. Сприяє виділенню токсинів з організму (у т. ч. алкалоїдів, солей важких металів та інших гепатотоксичних речовин). Аскорбінова кислота, що містяться в артишоку, каротин, вітаміни В1 і В2, а також інулін сприяють нормалізації обміну речовин в організмі. Особливо слід відзначити позитивний вплив артишоку на метаболізм ліпідів, завдяки чому екстракт артишоку просто необхідний для: Поліпшення травлення, особливо при вживанні значної кількості вуглеводів та жирної їжі. Нормалізації біохімічних процесів у клітинах печінки. Поліпшення обміну холестерину, що попереджає склеротичні ураження судин.ІнструкціяТаблетки приймаються під час їжі, внутрішньо, запиваючи водою.Показання до застосуванняРозлад відтоку жовчі, порушення моторики жовчного міхура; диспепсія (нудота, метеоризм, тяжкість епігастрії, відрижка); хронічний гепатит; хронічна недостатність роботи нирок; хронічні інтоксикації (нітросполуками, гепатотоксичними речовинами, алкалоїдами, сполуками важких металів); сечокам'яна хвороба, атеросклероз, уратурія, ожиріння.Протипоказання до застосуванняТяжкі форми недостатності роботи печінки; непрохідність жовчних шляхів; гіперчутливість до компонентів препарату, артишоку або інших складноцвітих; вік менше 12 років. З обережністю використовувати препарат при захворюваннях, здатних привести до закупорки жовчних шляхів та при виражених захворюваннях печінки.Вагітність та лактаціяМожливий прийом препарату при вагітності за суворими показаннями. Під час лактації його застосування заборонено.Побічна діяМожлива діарея та реакції гіперчутливості при тривалому використанні у високих дозах.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні не виключено ослаблення ефектів непрямих антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиПацієнтам від 12 років рекомендують приймати по 1 драже до 4 разів на добу. Тривалість лікування становить 1 місяць. Дозволено проведення повторних курсів через 1 місяць.ПередозуванняПри передозуванні очікується посилення небажаних ефектів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні знижується вміст холестерину та азотовмісних речовин.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Бакцефорт 2г+2г 1 шт порошок для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения
323,00 грн
282,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Цефоперазон натрію в перерахунку на цефоперазон - 2,0 г; Сульбактам натрію у перерахунку на сульбактам – 2,0 г. Розчинник: вода для ін'єкцій. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 2,0 г+2,0 г. 2,0 г+2,0 г діючих речовин (у перерахунку на цефоперазон і сульбактам відповідно) у флакони місткістю 10 мл або 20 мл із безбарвного прозорого скла, герметично закупорені пробками гумовими, обжаті алюмінієвими ковпачками або комбінованими. 1 флакон і 1 ампула 10 мл або 2 ампули по 5 мл у КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. 5 флаконів і 5 ампул по 10 мл або 10 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією щодо застосування в пачці картонної. У пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор. При використанні ампул з насічками, кільцями або точками надлому ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПорошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору. Гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик цефалоспорин + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаМаксимальні концентрації (Сmах) сульбактаму та цефоперазону після внутрішньовенного введення 2 г препарату (1 г сульбактаму. 1 г цефоперазону) протягом 5 хв склали в середньому 130,2 мкг/мл та 236.8 мкг/мл відповідно. Це відбиває вищий обсяг розподілу сульбактама (Vd = 18,0-27.6 л) проти цефоперазона (Vd = 10,2-11,3 л). Після внутрішньом'язового введення 1,5 г сульбактаму/цефоперазону (500 мг сульбактаму, 1 г цефоперазону) Смах сульбактаму та цефоперазону в сироватці спостерігалися в період від 15 хв до 2 годин після введення. Схах у сироватці становили 19,0 та 64,2 мкг/мл сульбактаму та цефоперазону відповідно. Як сульбактам, так і цефоперазон добре розподіляються в різні тканини та рідини організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку та ін. Приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам виводяться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилася, виводиться з жовчю. Цефоперазон не витісняє білірубін у зв'язку з білками плазми. Період напіввиведення (Т1/2) сульбактаму становить у середньому близько 1 год, цефоперазону – 1,7 год. Сироваткова концентрація пропорційна введеній дозі. Даних щодо наявності будь-якої фармакокінетичної взаємодії між цефоперазоном та сульбактамом при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам немає. При повторному застосуванні значних змін фармакокінетики обох компонентів цефоперазон+сульбактам не зазначено. При введенні кожні 8-12 годин кумуляції не спостерігалося. Застосування у разі порушення функції печінки. Т.к. цефоперазон активно виводиться е жовчю, то у пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів Т1/2 цефоперазону зазвичай подовжується, а екскреція препарату нирками збільшується. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки у жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а Т1/2 збільшується лише у 2-4 рази. Застосування у разі порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували цефоперазон+сульбактам, виявлено високу кореляцію між загальним кліренсом сульбактаму з організму та розрахунковим кліренсом креатиніну. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю виявлено значне подовження Т1/2 сульбактаму (в середньому від 6,9 до 9,7 год у різних дослідженнях). Гемодіаліз викликав значні зміни Т1/2, загального кліренсу та обсягу розподілу сульбактаму. Застосування у людей похилого віку. Фармакокінетика цефоперазону+сульбактаму вивчалася у людей похилого віку з нирковою недостатністю та порушеною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, виявлено збільшення тривалості Т1/2, зниження кліренсу та підвищення обсягу розподілу як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелювала зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону – зі ступенем порушення функції печінки. Застосування у дітей. У дослідженнях у дітей не було виявлено суттєвих змін фармакокінетики компонентів цефоперазону+сульбактаму порівняно з дорослими. Т1/2 сульбактама в дітей віком становив від 0,9 до 1,42 год, цефоперазону від 1,44 до 1,88 год.ФармакодинамікаАнтибактеріальний компонент препарату цефоперазон! сульбактам є цефоперазон – цефалоспорин третього покоління, що діє на чутливі мікроорганізми під час їх активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має клінічно значущої антибактеріальної активності (виняток становлять Neisseriaceae та Acinetobacter). Однак було зазначено, що він є незворотним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються мікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків. Здатність сульбактаму попереджати руйнування пеніцилінів і цефалоспоринів стійкими мікроорганізмами була підтверджена в дослідженнях з використанням резистентних штамів, щодо яких сульбактам мав виражений синергізм з пеніцилінами і цефалоспоринами. Крім того, сульбактам взаємодіє з деякими пеніцилін-зв'язуючими білками, тому цефоперазон+сульбактам часто має більш виражену дію на чутливі штами, ніж один цефоперазон. Комбінація сульбактаму та цефоперазону активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, вона має синергізм щодо різних мікроорганізмів, насамперед: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Staphylococcus spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Clebsiella pneumoniae, Clebsiella pneumoniae, diversus. Цефоперазон+сульбактам активний in vitro щодо широкого спектру клінічно значимих мікроорганізмів. Грампозитивні: Staphylococcus aureus (продукувальний і не продукувальний пеніциліназ), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Streptococcus agalactiaeтокомок-бета Streptococcus faecal is (ентерококи). Грамнегативні: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia spp., Serratia spp. (включно з Serratia marcescens), Salmonella spp. та Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas spp., Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica. Анаеробні мікроорганізми Грамнегативні палички (включаючи Bacteroides fragilis, інші Bacteroides spp. та Fusobacterium spp.). Грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. та Veillonella spp.). Грампозитивні палички (включаючи Clostridium spp., Eubacterium spp. та Lactobacillus spp.). Наступні рівні чутливості були встановлені для сульбактаму/цефоперазону. Мінімальна переважна концентрація (МПК) мкг/мл, виражена в концентрації цефоперазону, для чутливих мікроорганізмів менше або дорівнює 16, для організмів з проміжною чутливістю від 17 до 63, а для резистентних - більше 64. Зони чутливості при визначенні диско-дифузій для чутливих мікроорганізмів ≥ 21 мм; з проміжною чутливістю від 16 до 20 мм, а для резистентних ≤ 15 мм. Для визначення МПК можна використовувати метод серійних розведень сульбактаму/цефоперазону у співвідношенні 1:1 у бульйонному або агаровому середовищах. Для визначення МПК диско-дифузійним методом рекомендується використовувати диск, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Наступні норми контролю якості рекомендуються при використанні дисків, що містять 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Для контрольного штаму Acinetobacter spp. (АТСС 43498) діаметр зони становить 26-32 мм; для Pseudomonas aeruginosa (АТСС 27853) – 22-28 мм; для Escherichia coli (АТСС 25922) – 27-33 мм; для Staphylococcus aureus (АТСС 25923) – 23-30 мм.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; перитоніт, холецистит, холангіт та інші абдомінальні інфекції; сепсис; менінгіт; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів; гонорея; запальні захворювання органів малого тазу, ендометрит, пельвіоперитоніт та інші інфекції статевих шляхів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пеніцилінів, сульбактам, цефоперазону або інших цефалоспоринів. З обережністю: Тяжка печінково-ниркова недостатність. Новонароджені, зокрема. недоношені діти.Вагітність та лактаціяНалежних клінічних досліджень препарату не проводилися. Цефоперазон+сульбактам проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. При вагітності препарат застосовують лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та новонародженого.Побічна діяЗагалом цефоперазон+сульбактам добре переноситься. Ступінь тяжкості більшої частини небажаних реакцій був легким і середнім, і вони зберігаються до кінця лікування. Усі небажані реакції, наведені в інструкції з медичного застосування препарату, представлені відповідно до класифікації MedDRA. У кожній категорії частоти небажані реакції представлені відповідно до ступеня клінічної ваги. Таблиця небажаних реакцій Клас систем органів Дуже часто ≥1/10 Часто ≥1/100 та <1/10 Нечасто ≥1/1000 та <1/100 Частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних) Порушення з боку крові та лімфатичної системи Лейкопенія, нейтропенія, позитивна пряма реакція Кумбса, зниження гемоглобіну і гематокриту. тромбоцитопенія§ Коагулопатія*, еозинофілія§ Гіпопротромбінемія* Порушення з боку імунної системи Анафілактичний шок*ţ, анафілактична реакція*ţ, анафілактоїдна реакціяţ (включаючи шок)*, реакції гіперчутливості*ţ Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку судин Кровотеча*, васкуліт*, артеріальна гіпотензія* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Діарея, нудота, блювання Псевдомембранозний коліт* Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності аланінамінотрансферази§, аспартатамінотрансферази§, лужної фосфатази в крові§ Підвищення концентрації білірубіну в крові Жовтяниця* Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини Сверблячка, кропив'янка Токсичний епідермальний некроліз *, синдром Стівенса-Джонсона *, ексфоліативний дерматит *, макулопапульозний висип * Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Гематурія* Загальні розлади та порушення у місці введення Флебіт у місці інфузії, біль та печіння у місці ін'єкції, лихоманка, озноб Частота відповідно до категорій CIOMS III (Ради міжнародних медичних наукових організацій): дуже часто: ≥1/10 (≥10 %); часто: ≥1/100 та * Небажані явища, виявлені під час постреєстраційного застосування препарату. § При розрахунку частот небажаних реакцій у вигляді відхилень від норми результатів лабораторних аналізів враховані всі дані результатів аналізів, включаючи дані пацієнтів, у яких відхилення від норми спостерігалися на початковому рівні. Застосований такий консервативний підхід, оскільки вихідні дані не дозволяли розділити підмножину пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких значні зміни результатів лабораторних аналізів виникли після початку лікування, та підмножина пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких після початку лікування був значних змін результатів лабораторних аналізів. Що стосується кількості лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, гемоглобіну та гематокриту. у звітах з досліджень повідомляється лише про відхилення від норми. Не вказується, чи відбулося підвищення чи зниження показників. ţ Є повідомлення про випадки з летальним кінцем.Взаємодія з лікарськими засобамиРозчини препаратів цефоперазон+сульбактам та аміноглікозидів не слід змішувати з огляду на фармацевтичну несумісність між ними. При комбінованій терапії цефоперазоном+сульбактамом та аміноглікозидом два препарати вводять шляхом послідовних інфузій з використанням окремих вторинних катетерів, а при використанні одного венозного доступу первинний катетер досить добре промивають між введенням доз препаратів. Інтервали між введенням цефоперазону+сульбактаму та аміноглікозиду протягом дня мають бути якомога більшими. При прийомі етанолу під час лікування цефоперазоном та протягом до 5 днів після його введення були зареєстровані дисульфірамоподібні ефекти, що характеризуються "припливами", пітливістю, головним болем та тахікардією. Тому у пацієнтів, які отримують цефоперазон+сульбактам, яким необхідне штучне харчування (всередину або парентерально), слід уникати застосування розчинів, що містять етанол. При використанні розчинів Бенедикту або Фелінгу, може спостерігатися хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) (струменево і краплинно) і внутрішньом'язово (в/м). При разовій дозі, що перевищує 2 г препарату, переважно внутрішньовенне введення. Застосування у дорослих. У дорослих, цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у наступних добових дозах: Співвідношення Добова доза, грам Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 2,0-4,0 1.0-2.0 1,0-2,0 Добову дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза цефоперазон+сульбактам може бути збільшена до 8 г при співвідношенні основних компонентів 1:1 (т.с. 4 г цефоперазону). Пацієнтам, які отримують цефоперазон+сульбактам у співвідношенні 1:1, може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Добову дозу препарату слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г. Застосування при нирковій недостатності. У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв дозу препарату цефоперазон+сульбактам розраховують за дозою сульбактаму: Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 1 г кожні 12 год. Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 500 мг кожні 12 год. При тяжких інфекціях може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму значно змінюється при гемодіалізі. Період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Отже, запровадження препарату слід планувати після діалізу. При порушенні функції печінки зміни дози можуть бути потрібні у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів з печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці та корекція дози у разі потреби. Якщо добова доза цефоперазону не перевищує 2 г, немає необхідності контролювати сироваткову концентрацію. Застосування у дітей. У дітей цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у таких дозах: Співвідношення Добова доза, мг/кг/добу Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 40-80 20-40 20-40 Дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 6-12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза препарату може бути збільшена до 160 мг/кг/добу (при співвідношенні основних компонентів 1:1), яку поділяють на 2-4 рівні частини. Новонародженим протягом першого тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму у дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг/добу. Приготування розчинів для парентерального застосування Розведення: Доза препарату, г Еквівалентні дози Цефоперазон+сульбактам, г Об'єм розчинника, мл Максимальна кінцева концентрація, мг/мл 1,0 0,5+0,5 3,4 125+125 2,0 1,0+1,0 6.8 125+125 3,0 1,5+1,5 10,2 125+125 4,0 2,0+2,0 13,6 125+125 Внутрішньом'язове введення. Для приготування розчину для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю) або 2% розчин лідокаїну. 2% розчин лідокаїну не можна застосовувати для початкового розведення цефоперазону+сульбактаму. враховуючи їхню фармацевтичну несумісність. Сумісності можна досягти шляхом 2-х етапного приготування розчину. Для первинного розведення використовують воду для ін'єкцій в обсягах, наведених нижче: 1,0 г (0,5 г + 0,5 г) цефоперазону+сульбактаму - 2,6 мл; 2,0 г (1,0 г + 1,0 г) цефоперазону+сульбактаму - 5,0 мл. Потім отриманий розчин розводять 2 % розчином лідокаїну, додаючи 0,8 мл або 1,7 мл місцевого анестетика в отриманий при первинному розведенні розчин, що містить 1,0 г, або 2,0 г цефоперазону+сульбактаму, відповідно, щоб отримати розчин антибіотика в 0,5% розчин лідокаїну. Вводять глибоко внутрішньом'язово ділянки тіла з вираженим м'язовим шаром, наприклад, верхньо-зовнішній квадрант сідниці). Внутрішньовенне введення. Для внутрішньовенного струменевого введення вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстро 0,9% розчин натрію хлориду або вода для ін'єкцій. Отриманий розчин вводять протягом 3 хвилин. Для внутрішньовенної інфузії вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстрози 9% розчині натрію хлориду або вода для ін'єкцій; отриманий розчин розводять до 20-100 мл тим самим розчинником, який застосовувався при первинному розчиненні. Вводять внутрішньовенно краплинно протягом 15-60 хв. Розчини препарату для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, приготовані з використанням зазначених розчинників, можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі (25 °С) або протягом 48 годин у холодильнику (від 2 до 8 °С). Приготування розчину за допомогою Рінгера лактату. Так як розчин Рінгера лактат не придатний для початкового розведення, розчин готують у два етапи: спочатку використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю вище), а потім розчин розводять розчином Рінгера лактату до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (кожний 1 мл початкового розчину розводять 25 мл розчину Рінгера (лактату).ПередозуванняІнформація про гостру токсичність цефоперазону та сульбактаму у людини обмежена. Симптоми: при передозуванні очікується поява небажаних ефектів, зареєстрованих при використанні препарату. Висока концентрація бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині може призвести до неврологічним порушенням, включаючи судоми. Лікування: симптоматичне, ефективний гемодіаліз, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості. в т.ч. які призводять до летального результату, і натомість терапії бета-лактамними антибіотиками чи цефалоспоринами, зокрема. цефоперазоном+сульбактамом. Ризик реакцій гіперчутливості, зокрема. що призводять до смерті, вище у пацієнтів, у яких в анамнезі спостерігалися реакції гіперчутливості до багатьох алергенів. У разі виникнення алергічної реакції необхідно відмінити препарат і призначити адекватну терапію. При тяжких анафілактичних реакціях необхідно невідкладне введення епінефрину, глюкокортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію. Пацієнтів слід попереджати про можливість появи дисульфірамоподібних ефектів прийому алкоголю на фоні лікування препаратом. Зміна дози може бути потрібна у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів із печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю, які отримують більше 2 г цефоперазону на добу, необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці крові та корекція його дози у разі потреби. При лікуванні цефоперазоном у поодиноких випадках розвивався дефіцит вітаміну К. Причиною його, ймовірно, є придушення нормальної мікрофлори кишечника, яка синтезує цей вітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, із синдромом мальабсорбції (наприклад, при муковісцидозі) та довготривалих на внутрішньовенному штучному харчуванні. У таких випадках, а також у пацієнтів, які отримують антикоагулянти, необхідно контролювати протромбіновий час та за наявності показань призначати вітамін К. При тривалому лікуванні цефоперазоном+сульбактамом, як та іншими антибіотиками, може спостерігатися надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів. Пацієнтів слід ретельно спостерігати під час лікування. При тривалій терапії рекомендується періодично контролювати показники функції внутрішніх органів, включаючи нирки, печінку та систему кровотворення. Це особливо важливо для новонароджених, насамперед недоношених та маленьких дітей. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. При використанні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефоперазон+сульбактам, повідомлялося про випадки діареї, пов'язаної з Clostridium difficile. Тяжкість діареї може варіювати від легких форм до важких (псевдомембранозний коліт). Clostridium difficile виробляє токсини А та В, які призводять до розвитку діареї. Діарея та псевдомембранозний коліт, спричинені Clostridium difficile, можуть спричинити підвищення летальності серед пацієнтів, а у тяжких випадках може знадобитися колектомія. При підозрі або встановленому діагнозі псевдомембранозного коліту цефоперазон+сульбактам слід відмінити та призначити відповідне лікування (метронідазол або Ванкоміцин внутрішньо, ентеросорбенти,інфузійна терапія). Застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишок, протипоказане. Можливість розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повинна розглядатися у всіх пацієнтів з діареєю, яка послідувала за застосуванням антибіотиків. Пацієнтам, які перенесли діарею, пов'язану з Clostridium difficile після введення антибактеріальних препаратів, необхідно ретельне медичне спостереження протягом 2-х місяців. Застосування у новонароджених. Цефоперазон+сульбактам ефективний у дітей. Застосування цього препарату не вивчали досить у новонароджених, зокрема. у недоношених дітей. Таким чином, до початку терапії препаратом у недоношених дітей та новонароджених слід оцінити ступінь користі для пацієнта та ризик розвитку серйозних побічних реакцій. Цефоперазон не витісняє білірубін із білкових сполук у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На підставі клінічного досвіду застосування цефоперазону+сульбактаму його вплив на здатність керування автотранспортом та керування механізмами малоймовірний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаФіточай - 1 пак. : пагони чорниці, стулки плодів квасолі, плоди шипшини, листя кропиви, листя подорожника великого, квітки ромашки, квітки нігтів, трава звіробою. 20 фільтр-пакетів по 1,5 г – 2,0 г.
Форма випуску: бальзам Виробник: Алсу Завод-виробник: Алсу ТОВ(Росія). . .
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: 200 мг екстракту листя артишоку. Додаткові речовини: макроголь 6000, мальтодекстрин, повідон K 90, ангідрид кремнію, целюлоза, моногідрат лактози, карбонат кальцію, гіпромелоза, гліцерин 85%, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний, титану ді. Пігулки 60 шт.Фармакотерапевтична групаДія "Екстракту артишоку" обумовлена біологічно активними речовинами листя артишоку (Cynara Scolymus L.). У складі листя артишоку ідентифіковані цинарин, хлорогенова та кавова кислота, мінеральні солі, полісахариди (до 80% яких становить інулін), пектин, танін, органічні кислоти, калій, а також вітаміни А, В1, В2, С. Біологічна активність артишоку, а також жовчогінна та гепатопротекторна дія його екстрактів обумовлені головним чином наявністю поліфенольних похідних цинарину, хлорогенової та кавової кислот. Завдяки комплексу цих сполук екстракт артишоку: Стимулює секрецію жовчі. Має детоксикувальну дію на паренхіму печінки. Сприяє виділенню токсинів з організму (у т. ч. алкалоїдів, солей важких металів та інших гепатотоксичних речовин). Аскорбінова кислота, що містяться в артишоку, каротин, вітаміни В1 і В2, а також інулін сприяють нормалізації обміну речовин в організмі. Особливо слід відзначити позитивний вплив артишоку на метаболізм ліпідів, завдяки чому екстракт артишоку просто необхідний для: Поліпшення травлення, особливо при вживанні значної кількості вуглеводів та жирної їжі. Нормалізації біохімічних процесів у клітинах печінки. Поліпшення обміну холестерину, що попереджає склеротичні ураження судин.ІнструкціяТаблетки приймаються під час їжі, внутрішньо, запиваючи водою.Показання до застосуванняРозлад відтоку жовчі, порушення моторики жовчного міхура; диспепсія (нудота, метеоризм, тяжкість епігастрії, відрижка); хронічний гепатит; хронічна недостатність роботи нирок; хронічні інтоксикації (нітросполуками, гепатотоксичними речовинами, алкалоїдами, сполуками важких металів); сечокам'яна хвороба, атеросклероз, уратурія, ожиріння.Протипоказання до застосуванняТяжкі форми недостатності роботи печінки; непрохідність жовчних шляхів; гіперчутливість до компонентів препарату, артишоку або інших складноцвітих; вік менше 12 років. З обережністю використовувати препарат при захворюваннях, здатних привести до закупорки жовчних шляхів та при виражених захворюваннях печінки.Вагітність та лактаціяМожливий прийом препарату при вагітності за суворими показаннями. Під час лактації його застосування заборонено.Побічна діяМожлива діарея та реакції гіперчутливості при тривалому використанні у високих дозах.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні не виключено ослаблення ефектів непрямих антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиПацієнтам від 12 років рекомендують приймати по 1 драже до 4 разів на добу. Тривалість лікування становить 1 місяць. Дозволено проведення повторних курсів через 1 місяць.ПередозуванняПри передозуванні очікується посилення небажаних ефектів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні знижується вміст холестерину та азотовмісних речовин.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 р.: Активні речовини: бацитрацин (у формі цинку бацитрацину) - 250 МО; неоміцин (у формі неоміцину сульфату) - 5000 МО. Допоміжні речовини: порошкова стерилізована основа (кукурудзяний крохмаль, що містить не більше 2% магнію оксиду). По 10 г порошку в банку з ПЕВП/ПЕНП з дозатором з ПЕВП/ПЕНП. По одному банку в картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПорошок для зовнішнього застосування: дрібнодисперсний, від білого до жовтуватого кольору.ХарактеристикаБанеоцин® - універсальний засіб для лікування ран для всієї родини. Банеоцин® – це комбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування, призначений для лікування побутових ран (садна, опіки, порізи)**, осередкових інфекційних уражень шкіри. Банеоцин® випускається у двох лікарських формах: Банеоцин® Мазь підходить для лікування осередкових інфекцій шкіри, наприклад: фурункули, карбункули та ін., бактеріальних інфекцій шкіри обмеженої поширеності, наприклад: контагіозне імпетиго, інфіковані виразки нижніх кінцівок, вдруге інфікована екзема, вторинна інфекція та ін. лікування інфекцій після хірургічних втручань. Наноситься тонким шаром на уражені ділянки 2-3 десь у день, можна наносити під пов'язку. Банеоцин® Порошок підходить для лікування бактеріальних інфекцій шкіри обмеженої поширеності, наприклад: мокнуче контагіозне імпетиго, інфіковані трофічні виразки нижніх кінцівок, інфікована екзема, бактеріальний пелюшковий дерматит та ін, профілактики пупкової інфекції у новонароджених, для профілактики та лікування інфекції після хірургічних (дерматологічних) процедур. Наноситься тонким шаром безпосередньо на уражені ділянки 2-4 десь у день. Підходить для лікування різних видів ран** ** Рана – садна, опік, поріз, при приєднанні бактеріальної інфекції.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, комбінований.ФармакокінетикаПри належному використанні діє локально у місці нанесення. Тим не менш, у разі абсорбції період напіввиведення неоміцину або бацитрацину із сироватки крові становить приблизно 2-3 години. Бацитрацин практично не абсорбується слизовими оболонками та шкірою. Однак, слід брати до уваги можливість абсорбції при нанесенні препарату на відкриті рани. Тільки невелика кількість неоміцину абсорбується неушкодженою шкірою. Неоміцин швидко абсорбується при пошкодженні кератинового шару (виразки, рани, опіки тощо) та запаленої або пошкодженої шкірою. Будь-яка кількість препарату, абсорбована неушкодженою шкірою, виводиться із сечею.ФармакодинамікаБанеоцин є комбінованим антибактеріальним препаратом, призначеним для зовнішнього застосування. Банеоцин містить два бактерицидні антибіотики: неоміцин і бацитрацин, завдяки комбінації яких досягається синергізм дії. Бацитрацин головним чином пригнічує синтез муреїну в клітинній стінці грампозитивних бактерій (і деяких грамнегативних бактерій). Бацитрацин активний переважно проти грампозитивних мікроорганізмів: Streptococcus hemolyticus, Staphylococcus spp., Clostridium spp., Corynebacterium diphtheriae, та деяких грамнегативних мікроорганізмів: Neisseria spp. та Haemophilus influenzae. Бацитрацин також є активним проти Treponema pallidum, Actinomyces spp. та Fusobacteria spp. Резистентність до бацитрацину зустрічається дуже рідко. Ефективність неоміцину частково пов'язана зі збільшенням проникності клітинної мембрани внаслідок пригнічення синтезу білка. Неоміцин активний як проти грампозитивних, так і грамнегативних патогенів, таких як Staphylococcus spp., Proteus spp., Enterobacter aerogenes, Klebsiella pneumoniae, Salmonella spp., Shigella spp. anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Streptococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Escherichia coli та Mycobacterium tuberculosis. Також активний проти Borrelia та Leptospira interrogans (L. icterohaemorrhagiae). Деякі штами стафілококів стійкі до неоміцину. Завдяки використанню комбінації цих двох речовин досягається широкий спектр дії препарату, за винятком дії проти псевдомонад, нокардій, грибів та вірусів. Тканинна переносимість препарату Банеоцин розцінюється як хороша, інактивації біологічними продуктами, кров'ю та тканинними компонентами не відзначається. Якщо препарат наноситься на великі ділянки ураження шкіри (з порушенням рекомендованого режиму дозування), слід брати до уваги можливість абсорбції препарату та її наслідки (див. розділи «Протипоказання», Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки» та «Побічні ефекти»). Порошок Банеоцин також має підсушуючий, заспокійливий і охолодний ефект.ІнструкціяЗовнішньо. Можна наносити, не торкаючись ураженої поверхні руками. Порошок наносять тонким шаром на уражені ділянки 2 – 4 десь у день дорослим та дітям; якщо це доцільно – під пов'язку. Площа нанесення порошку має перевищувати 1 % від площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Тривалість лікування має перевищувати 7 днів.Показання до застосуванняПорошок Банеоцин® показаний для застосування при інфекціях, спричинених мікроорганізмами, чутливими до неоміцину та/або бацитрацину. − Бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, наприклад: мокнуче контагіозне імпетиго, інфіковані трофічні виразки нижніх кінцівок, інфікована екзема, бактеріальний пелюшковий дерматит, бактеріальні ускладнення вірусних інфекцій, спричинених Herpes simplex та Herpes zoster. інфікування везикул за вітряної віспи. − Профілактика пупкової інфекції у новонароджених. − Профілактика та лікування інфекції після хірургічних (дерматологічних) процедур: порошок Банеоцин® може застосовуватися для додаткового лікування в післяопераційному періоді (після висічення, каутеризації, епізіотомії, лікування тріщин на шкірі, розриву промежини та ран і швів, що мокнуть).РекомендуєтьсяПорошок Банеоцин® показаний для застосування при інфекціях, спричинених мікроорганізмами, чутливими до неоміцину та/або бацитрацину. − Бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, наприклад: мокнуче контагіозне імпетиго, інфіковані трофічні виразки нижніх кінцівок, інфікована екзема, бактеріальний пелюшковий дерматит, бактеріальні ускладнення вірусних інфекцій, спричинених Herpes simplex та Herpes zoster. інфікування везикул за вітряної віспи. − Профілактика пупкової інфекції у новонароджених. − Профілактика та лікування інфекції після хірургічних (дерматологічних) процедур: порошок Банеоцин® може застосовуватися для додаткового лікування в післяопераційному періоді (після висічення, каутеризації, епізіотомії, лікування тріщин на шкірі, розриву промежини та ран і швів, що мокнуть).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бацитрацину, неоміцину, антибіотиків аміноглікозидного ряду, до допоміжних компонентів препарату; великі ураження шкіри, оскільки всмоктування препарату може спричинити ототоксичний ефект, що супроводжується втратою слуху; виражені порушення виділеної функції внаслідок серцевої або ниркової недостатності у пацієнтів з наявними ураженнями вестибулярної та кохлеарної систем у випадках, якщо можливе всмоктування активних компонентів препарату; інфекції зовнішнього слухового проходу з перфорацією барабанної перетинки; застосування порошку на лікування інфекцій очей; одночасне застосування з аміноглікозидними антибіотиками системної дії (через ризик кумулятивної токсичності).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Банеоцин® під час вагітності та в період грудного вигодовування можливе тільки після консультації з лікарем, якщо передбачувана ІНСТРУКЦІЯ З МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКОГО ПРЕПАРАТУ БАНЕОЦИН® / BANEOCIN® користь для матері перевищує потенційний ризик. Слід пам'ятати, що неоміцин, як і всі антибіотики аміноглікозидного ряду може проникати через плацентарний бар'єр. При застосуванні системно високих доз аміноглікозидних антибіотиків було описано внутрішньоутробне зниження слуху плода.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Препарат Банеоцин зазвичай добре переноситься при зовнішньому застосуванні. Порушення з боку імунної системи рідко: алергічні реакції (за наявності алергічних реакцій на неоміцин в анамнезі в 50% випадків можливий розвиток перехресної алергії до інших аміноглікозидів); частота невідома: підвищення чутливості до різних речовин, включаючи неоміцин (як правило, спостерігається при використанні в терапії хронічних дерматозів), в деяких випадках алергічні реакції можуть виглядати як відсутність ефекту від терапії. Порушення з боку нервової системи частота невідома: ураження вестибулярного нерва, нейром'язова блокада. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення частота невідома: ототоксичність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин рідко: алергічні реакції, що маніфестують у вигляді контактного дерматиту, алергічна реакція на неоміцин; частота невідома: алергічні реакції у вигляді почервоніння та сухості шкіри, шкірних висипань та сверблячки (при тривалому застосуванні). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частота невідома: нефротоксичність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаряВзаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими лікарськими засобами При системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків аміноглікозидного ряду може підвищувати ймовірність нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з порошком Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти.ПередозуванняПередозування: При застосуванні в дозах, що істотно перевищують рекомендовані, внаслідок можливого всмоктування активних компонентів порошку Банеоцин слід звернути особливу увагу на симптоми, що вказують на нефро- та/або ототоксичні реакції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПлоща нанесення препарату не повинна перевищувати 1% площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Для М: Доза неоміцину для дорослих та дітей віком до 18 років не повинна перевищувати 1 г на добу протягом 7 днів. Для П: Тривалість лікування не повинна перевищувати 7 днів. При системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків аміноглікозидного ряду може підвищувати ймовірність нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з препарату Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти. Оскільки ризик токсичних ефектів зростає при зниженні функції печінки та/або нирок, у пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю слід проводити аналізи крові та сечі разом з аудіометричним дослідженням до та під час терапії препаратом Банеоцин®.При всмоктуванні активних компонентів препарату Банеоцин слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено. Тільки для М: Не виключено розвиток фотосенсибілізації або фототоксичних реакцій у пацієнтів, які застосовують мазь Банеоцин®, при перебуванні на сонці або дії ультрафіолетового опромінення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 1 г: Активні речовини: бацитрацин (у формі цинку бацитрацину) - 250 МО; неоміцин (у формі неоміцину сульфату) – 5000 МО; Допоміжні речовини: ланолін, білий парафін м'який. 5 або 20 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування жовта, гомогенна, зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик комбінований (антибіотик поліпептидний + антибіотик-аміноглікозид).ФармакокінетикаДіючі речовини, як правило, не абсорбуються (навіть пошкодженою шкірою), проте в шкірі присутні їх високі концентрації. Банеоцин добре переноситься. Тканинна переносимість розцінюється як відмінна; інактивації біологічними продуктами, кров'ю та тканинними компонентами не відзначається. Якщо препарат наноситься на великі ділянки ураження шкіри, слід враховувати можливість абсорбції препарату та її наслідки.ФармакодинамікаКомбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування. Містить два антибіотики, що надають бактерицидну дію, неоміцин та бацитрацин. Бацитрацин є поліпептидним антибіотиком, який пригнічує синтез клітинної оболонки бактерій. Бацитрацин активний щодо грампозитивних мікроорганізмів, таких як β-гемолітичні стрептококи, стафілококи, та деяких грамнегативних патогенів. Резистентність до бацитрацину зустрічається дуже рідко. Неоміцин є антибіотиком-аміноглікозид, який інгібує синтез білків бактерій. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій. Завдяки використанню комбінації цих двох антибіотиків досягається широкий спектр дії препарату та синергізм дії щодо низки мікроорганізмів, наприклад, стафілококів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань шкіри, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: осередкові інфекції шкіри, в т.ч. фурункули, карбункули (після оперативного лікування), стафілококовий сикоз, перипорит, глибокий фолікуліт, гнійний гідраденіт, пароніхія; бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, зокрема. контагіозне імпетиго, інфіковані виразки нижніх кінцівок, вдруге інфікована екзема, вторинна інфекція при дерматозах, порізах, саднах, опіках, у косметичній хірургії та при трансплантації шкіри (також з метою профілактики та для просочування пов'язок). Профілактика та лікування інфекції після хірургічних втручань. Мазь Банеоцин® може бути використана як додаткове лікування у післяопераційному періоді. Нанесення мазі на бинти переважно при місцевому лікуванні хворих з інфікованими порожнинами та ранами (наприклад, бактеріальних інфекцій зовнішнього слухового проходу без перфорації барабанної перетинки, ран або хірургічних розрізів, що гояться вторинним натягом).Протипоказання до застосуваннявеликі ураження шкіри (ризик розвитку ототоксичного ефекту, що супроводжується втратою слуху); виражені порушення виділеної функції внаслідок серцевої або ниркової недостатності у пацієнтів з наявними ураженнями вестибулярної та кохлеарної систем у випадках, якщо можливе всмоктування активних компонентів препарату; інфекції зовнішнього слухового проходу з перфорацією барабанної перетинки; одночасне застосування з антибіотиками групи аміноглікозидів системної дії (ризик кумулятивної токсичності); підвищена чутливість до бацитрацину, неоміцину або інших аміноглікозидів, допоміжних компонентів препарату. Не застосовувати препарат на лікування інфекцій очей. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок, ацидозом, тяжкою міастенією або іншими нейром'язовими захворюваннями.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Банеоцин при вагітності та в період лактації можливе після консультації з лікарем і лише в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи немовляти. Слід пам'ятати, що неоміцин, як і всі антибіотики групи аміноглікозидів може проникати через плацентарний бар'єр. При системному застосуванні антибіотиків групи аміноглікозидів у високих дозах було описано внутрішньоутробне зниження слуху плода. У разі застосування препарату в дітей віком слід попередньо проконсультуватися з лікарем.Побічна діяЗа даними ВООЗ, небажані ефекти класифіковані відповідно до частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Препарат Банеоцин зазвичай добре переноситься при зовнішньому застосуванні. З боку імунної системи: рідко - алергічні реакції (за наявності алергічних реакцій на неоміцин в анамнезі в 50% випадків можливий розвиток перехресної алергії до інших аміноглікозидів); частота невідома - підвищення чутливості до різних речовин, включаючи неоміцин (як правило, спостерігається при застосуванні в терапії хронічних дерматозів), в деяких випадках алергічні реакції можуть виглядати як відсутність ефекту від терапії. З боку нервової системи: частота невідома – ураження вестибулярного нерва, нейром'язова блокада. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – ототоксичність. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – алергічні реакції, що маніфестують у вигляді контактного дерматиту, алергічна реакція на неоміцин; частота невідома - алергічні реакції у вигляді почервоніння та сухості шкіри, шкірних висипань та свербежу (при тривалому застосуванні) також можуть бути подібними до поширення первинних вогнищ або відсутністю їх загоєння. Можливий розвиток фотосенсибілізації та фототоксичних реакцій (при перебуванні під сонцем або впливу УФ-випромінювання). З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – нефротоксичність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків групи аміноглікозидів може збільшувати ймовірність розвитку нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з порошком Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Дорослим та дітям мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки – 2-3 рази на добу. Можливе нанесення мазі під пов'язку. Площа нанесення мазі має перевищувати 1% площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Доза неоміцину для дорослих та дітей та підлітків віком до 18 років не повинна перевищувати 1 г/добу (відповідає 200 г мазі) протягом 7 днів. Пацієнтам з порушенням функції печінки/нирок та пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняПри застосуванні в дозах, що істотно перевищують рекомендовані, особливо при лікуванні (нейро)трофічних виразок, внаслідок можливого всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин можуть виникнути нефро- та ототоксичні реакції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки ризик токсичних ефектів зростає при зниженні функції печінки та/або нирок, у хворих з печінковою та/або нирковою недостатністю слід проводити аналізи крові та сечі разом з аудіометричним дослідженням до та під час терапії препаратом Банеоцин®. При всмоктуванні активних компонентів препарату Банеоцин слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри слід попередньо проконсультуватися з лікарем. При розвитку алергічних реакцій та суперінфекції препарат слід відмінити. Не виключено розвиток фотосенсибілізації або фототоксичних реакцій у пацієнтів, які застосовують мазь Банеоцин®, під час перебування на сонці або впливу УФ-випромінювання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не потрібні спеціальні запобіжні заходи.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
290,00 грн
156,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 1 г: Активні речовини: бацитрацин (у формі цинку бацитрацину) - 250 МО; неоміцин (у формі неоміцину сульфату) – 5000 МО; Допоміжні речовини: ланолін, білий парафін м'який. 5 або 20 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування жовта, гомогенна, зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик комбінований (антибіотик поліпептидний + антибіотик-аміноглікозид).ФармакокінетикаДіючі речовини, як правило, не абсорбуються (навіть пошкодженою шкірою), проте в шкірі присутні їх високі концентрації. Банеоцин добре переноситься. Тканинна переносимість розцінюється як відмінна; інактивації біологічними продуктами, кров'ю та тканинними компонентами не відзначається. Якщо препарат наноситься на великі ділянки ураження шкіри, слід враховувати можливість абсорбції препарату та її наслідки.ФармакодинамікаКомбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування. Містить два антибіотики, що надають бактерицидну дію, неоміцин та бацитрацин. Бацитрацин є поліпептидним антибіотиком, який пригнічує синтез клітинної оболонки бактерій. Бацитрацин активний щодо грампозитивних мікроорганізмів, таких як β-гемолітичні стрептококи, стафілококи, та деяких грамнегативних патогенів. Резистентність до бацитрацину зустрічається дуже рідко. Неоміцин є антибіотиком-аміноглікозид, який інгібує синтез білків бактерій. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій. Завдяки використанню комбінації цих двох антибіотиків досягається широкий спектр дії препарату та синергізм дії щодо низки мікроорганізмів, наприклад, стафілококів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань шкіри, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: осередкові інфекції шкіри, в т.ч. фурункули, карбункули (після оперативного лікування), стафілококовий сикоз, перипорит, глибокий фолікуліт, гнійний гідраденіт, пароніхія; бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, зокрема. контагіозне імпетиго, інфіковані виразки нижніх кінцівок, вдруге інфікована екзема, вторинна інфекція при дерматозах, порізах, саднах, опіках, у косметичній хірургії та при трансплантації шкіри (також з метою профілактики та для просочування пов'язок). Профілактика та лікування інфекції після хірургічних втручань. Мазь Банеоцин® може бути використана як додаткове лікування у післяопераційному періоді. Нанесення мазі на бинти переважно при місцевому лікуванні хворих з інфікованими порожнинами та ранами (наприклад, бактеріальних інфекцій зовнішнього слухового проходу без перфорації барабанної перетинки, ран або хірургічних розрізів, що гояться вторинним натягом).Протипоказання до застосуваннявеликі ураження шкіри (ризик розвитку ототоксичного ефекту, що супроводжується втратою слуху); виражені порушення виділеної функції внаслідок серцевої або ниркової недостатності у пацієнтів з наявними ураженнями вестибулярної та кохлеарної систем у випадках, якщо можливе всмоктування активних компонентів препарату; інфекції зовнішнього слухового проходу з перфорацією барабанної перетинки; одночасне застосування з антибіотиками групи аміноглікозидів системної дії (ризик кумулятивної токсичності); підвищена чутливість до бацитрацину, неоміцину або інших аміноглікозидів, допоміжних компонентів препарату. Не застосовувати препарат на лікування інфекцій очей. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок, ацидозом, тяжкою міастенією або іншими нейром'язовими захворюваннями.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Банеоцин при вагітності та в період лактації можливе після консультації з лікарем і лише в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи немовляти. Слід пам'ятати, що неоміцин, як і всі антибіотики групи аміноглікозидів може проникати через плацентарний бар'єр. При системному застосуванні антибіотиків групи аміноглікозидів у високих дозах було описано внутрішньоутробне зниження слуху плода. У разі застосування препарату в дітей віком слід попередньо проконсультуватися з лікарем.Побічна діяЗа даними ВООЗ, небажані ефекти класифіковані відповідно до частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Препарат Банеоцин зазвичай добре переноситься при зовнішньому застосуванні. З боку імунної системи: рідко - алергічні реакції (за наявності алергічних реакцій на неоміцин в анамнезі в 50% випадків можливий розвиток перехресної алергії до інших аміноглікозидів); частота невідома - підвищення чутливості до різних речовин, включаючи неоміцин (як правило, спостерігається при застосуванні в терапії хронічних дерматозів), в деяких випадках алергічні реакції можуть виглядати як відсутність ефекту від терапії. З боку нервової системи: частота невідома – ураження вестибулярного нерва, нейром'язова блокада. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – ототоксичність. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – алергічні реакції, що маніфестують у вигляді контактного дерматиту, алергічна реакція на неоміцин; частота невідома - алергічні реакції у вигляді почервоніння та сухості шкіри, шкірних висипань та свербежу (при тривалому застосуванні) також можуть бути подібними до поширення первинних вогнищ або відсутністю їх загоєння. Можливий розвиток фотосенсибілізації та фототоксичних реакцій (при перебуванні під сонцем або впливу УФ-випромінювання). З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – нефротоксичність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків групи аміноглікозидів може збільшувати ймовірність розвитку нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з порошком Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Дорослим та дітям мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки – 2-3 рази на добу. Можливе нанесення мазі під пов'язку. Площа нанесення мазі має перевищувати 1% площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Доза неоміцину для дорослих та дітей та підлітків віком до 18 років не повинна перевищувати 1 г/добу (відповідає 200 г мазі) протягом 7 днів. Пацієнтам з порушенням функції печінки/нирок та пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняПри застосуванні в дозах, що істотно перевищують рекомендовані, особливо при лікуванні (нейро)трофічних виразок, внаслідок можливого всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин можуть виникнути нефро- та ототоксичні реакції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки ризик токсичних ефектів зростає при зниженні функції печінки та/або нирок, у хворих з печінковою та/або нирковою недостатністю слід проводити аналізи крові та сечі разом з аудіометричним дослідженням до та під час терапії препаратом Банеоцин®. При всмоктуванні активних компонентів препарату Банеоцин слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри слід попередньо проконсультуватися з лікарем. При розвитку алергічних реакцій та суперінфекції препарат слід відмінити. Не виключено розвиток фотосенсибілізації або фототоксичних реакцій у пацієнтів, які застосовують мазь Банеоцин®, під час перебування на сонці або впливу УФ-випромінювання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не потрібні спеціальні запобіжні заходи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта
Форма випуску: капс. Упаковка: банку Виробник: Дава Імпекс Завод-виробник: Bio Extracts (PVT) Ltd. (Шрі-Ланка).
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: ентекавір – 0,5/1 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат - 120,5/241 мг МКЦ - 65/130 мг, кросповідон - 8/16 мг, повідон - 5/10 мг, магнію стеарат - 1/2 мг, барвник Opadry білий (титану діоксид, гіпромелло , гіпромелоза 3сР, макрогол 400, полісорбат 80) - таблетки 0,5 мг або барвник Opadry рожевий (гіпромелоза 6сР, титану діоксид, макрогол 400, барвник заліза оксид червоний) - таблетки 1,0 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 0,5 мг та 1 мг. За 10 табл. у блістері Al/Al. По 3 блістери поміщають у пачку картонну.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою, 0,5 мг: трикутні, покриті оболонкою білого або майже білого кольору, з маркуванням «BMS» – на одній стороні та «1611» – на іншій. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 1 мг: трикутні, покриті оболонкою рожевого кольору, з маркуванням "BMS" - на одній стороні і "1612" - на іншій.Фармакотерапевтична групаПротивірусне.ФармакокінетикаАбсорбція. У здорових людей ентекавір швидко всмоктується, і Cmax у плазмі визначається через 0,5-1,5 год. При повторному прийомі ентекавіру в дозі від 0,1 до 1 мг відзначається пропорційне дозі збільшення Сmах та AUC. рівноважний стан досягається після 6-10 днів прийому внутрішньо 1 раз на день, при цьому концентрація в плазмі зростає приблизно в 2 рази. Сmах і Сmin у плазмі у рівноважному стані становили відповідно 4,2 та 0,3 нг/мл при прийомі 0,5 мг; та 8,2 та 0,5 нг/мл – при прийомі 1 мг. При прийомі внутрішньо 0,5 мг ентекавіру як з їжею з високим вмістом жиру, так і з низьким відзначалася невелика затримка всмоктування (1-1,5 год - при прийомі з їжею і 0,75 год - при прийомі натще), зниження Сmах на 44–46% та зниження AUC на 18–20%. Розподіл. Оцінюваний обсяг розподілу ентекавіру перевищував загальний обсяг води в організмі, що свідчить про хороше проникнення препарату у тканини. Ентекавір приблизно на 13% зв'язується з білками сироватки людини in vitro. Метаболізм та виведення. Ентекавір не є субстратом, інгібітором або індуктором ферментів системи CYP450. Після введення міченого 14С-ентекавіру людям та щурам не визначалися окислені або ацетильовані метаболіти, а метаболіти фази II (глюкуроніди та сульфати) визначалися у невеликій кількості. Після досягнення максимального рівня концентрація ентекавіру в плазмі знижувалася біекспоненціально, при цьому T1/2 становив 128-149 год. Ентекавір виділяється головним чином нирками, причому у рівноважному стані у незміненому вигляді у сечі визначається 62-73% дози. Нирковий кліренс не залежить від дози і коливається в діапазоні від 360 до 471 мл/хв, що свідчить про гломерулярну фільтрацію та канальцеву секрецію препарату.ФармакодинамікаЕнтекавір є аналогом нуклеозиду гуанозину з вираженою та селективною активністю щодо HBV-полімерази. Ентекавір фосфорилюється з утворенням активного трифосфату (ТФ), що має внутрішньоклітинний T1/2 15 год. Шляхом конкуренції з природним субстратом - деоксигуанозин-ТФ - ентекавір-ТФ пригнічує всі 3 функціональні активності вірусної полімерази: (1) праймінг HBV-полімерази, (2) зворотну транскрипцію негативної нитки з прегеномної іРНК і (3) синтез позитивної. Ентекавір-ТФ є слабким інгібітором клітинних ДНК полімераз α-, β-δ- з константою інгібування (Ki) 18-40 мкМ. Крім того,при високих концентраціях ентекавіру-ТР та ентекавіру не відзначені побічні ефекти щодо γ-полімерази та синтезу ДНК у мітохондріях клітин HepG2.Показання до застосуванняХронічний гепатит В у дорослих: компенсованим ураженням печінки та наявністю вірусної реплікації, підвищення рівня активності сироваткових трансаміназ (АЛТ або ACT) та гістологічних ознак запального процесу у печінці та/або фіброзу; декомпенсованим ураженням печінки.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до ентекавіру або будь-якого іншого компонента препарату; рідка спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Бараклюд може прийматись під час вагітності, якщо потенційна користь від застосування перевищує потенційний ризик для плода. Даних про проникнення ентекавіру в жіноче молоко немає. Годувати грудьми при застосуванні препарату не рекомендується.Побічна діяЗ боку системи травлення: рідко (≥1/1000, З боку центральної нервової системи: часто (≥1/100, Постмаркетингові дані (частота може бути визначено) З боку імунної системи: анафілактоїдна реакція. З боку шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, висипання. З боку печінки: підвищення активності трансаміназ. З боку обміну речовин: лактоацидоз (загальна втома, нудота, блювання, біль у черевній порожнині, раптове зниження маси тіла, задишка, прискорене дихання, м'язова слабкість), особливо у пацієнтів з декомпенсованим ураженням печінки. Крім цього, у пацієнтів з декомпенсованим ураженням печінки відзначалися додатково такі побічні ефекти: часто зниження концентрації бікарбонату в крові, підвищення активності АЛТ та концентрації білірубіну більш ніж у 2 рази порівняно з ВГН, концентрація альбуміну менше 2,5 г/дл, зростання активності ліпази більш ніж утричі порівняно з нормою, концентрація тромбоцитів нижче 50000/мм3; рідко – ниркова недостатність.Взаємодія з лікарськими засобамиОскільки ентекавір виводиться переважно нирками, при одночасному введенні ентекавіру та ліків, що знижують функцію нирок або конкурують на рівні канальцевої секреції, можливе збільшення концентрації у сироватці ентекавіру або цих ліків. При одночасному призначенні ентекавіру з ламівудином, адефовіром або тенофовіром не виявлено значних лікарських взаємодій. Взаємодія ентекавіру з іншими препаратами, що виводяться нирками або впливають на функцію нирок, не вивчені. За пацієнтами слід проводити ретельне медичне спостереження при одночасному призначенні ентекавіру з такими препаратами.Спосіб застосування та дозиВсередину, натще (тобто не менше ніж через 2 години після їжі і не пізніше ніж за 2 години до наступного прийому їжі). Рекомендована доза ентекавіру становить 0,5 мг один раз на день. Резистентним до ламівудину пацієнтам (тобто пацієнтам з вірусом гепатиту В, що зберігається на фоні терапії ламівудином в анамнезі або пацієнтам з підтвердженою резистентністю до ламівудину) рекомендується призначати 1 мг ентекавіру 1 раз на день. Пацієнтам з декомпенсованим ураженням печінки рекомендується призначати 1 мг ентекавіру один раз на день. Пацієнти з нирковою недостатністю. Кліренс ентекавіру зменшується при зниженні Cl креатиніну. Рекомендується корекція дози ентекавіру пацієнтам із Cl креатиніну. У пацієнтів з печінковою недостатністю корекція дози ентекавіру не потрібна. У літніх пацієнтів корекція дози ентекавіру не потрібна.ПередозуванняЄ поодинокі повідомлення про випадки передозування ентекавіру у хворих. У дослідженні у здорових добровольців, які отримували до 20 мг на день протягом 14 днів або одноразові дози до 40 мг, не було зареєстровано жодних несподіваних побічних явищ. У разі передозування за пацієнтом має проводитися ретельне медичне спостереження і за необхідності стандартна підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні аналогами нуклеозидів у вигляді монотерапії та в комбінації з антиретровірусними препаратами описані випадки лактоацидозу та вираженої гепатомегалії зі стеатозом, що іноді призводили до смерті пацієнта. Симптоми, які можуть вказувати на розвиток лактоацидозу: загальна втома, нудота, блювання, біль у черевній порожнині, раптове зниження маси тіла, задишка, прискорене дихання, м'язова слабкість. Факторами ризику є жіноча стать, ожиріння, тривале використання нуклеозидних аналогів, гепатомегалія. При появі зазначених симптомів або отриманні лабораторного підтвердження лактоацидозу слід припинити лікування препаратом. Описано випадки загострення гепатиту після відміни противірусної терапії, у т.ч. ентекавір. Більшість таких випадків проходили без лікування. Проте можуть розвиватися тяжкі загострення, зокрема. фатальні. Причинний зв'язок цих загострень зі скасуванням терапії невідомий. Після закінчення лікування необхідно періодично контролювати функцію печінки. При необхідності противірусна терапія може бути відновлена. Пацієнти з поєднаною гепатитою В/ВІЛ інфекцією. Слід враховувати, що при призначенні ентекавіру пацієнтам із поєднаною інфекцією ВІЛ, які не отримують антиретровірусної терапії, можливий ризик розвитку стійких штамів ВІЛ. Ентекавір не був вивчений для лікування ВІЛ-інфекції та не рекомендується для подібного використання. Пацієнти зі сполученою гепатит В/гепатит С/гепатит D інфекцією. Даних про ефективність ентекавіру у пацієнтів із поєднаною гепатит В/гепатит С/гепатит D інфекціями немає. Пацієнти з декомпенсованим ураженням печінки. Відзначено високий ризик розвитку серйозних побічних ефектів з боку печінки, зокрема у пацієнтів з декомпенсованим ураженням печінки класу С за класифікацією Чайлд-П'ю. Також ці пацієнти більш схильні до ризику розвитку лактоацидозу та таких специфічних побічних ефектів з боку нирок, як гепаторенальний синдром. У зв'язку з цим слід здійснювати ретельне спостереження за пацієнтами щодо виявлення клінічних ознак лактоацидозу та порушення функції нирок, а також проводити відповідні лабораторні аналізи у цієї групи пацієнтів (активність печінкових ферментів, концентрація молочної кислоти в крові, концентрація креатиніну в сироватці крові). Ламівудинрезистентні пацієнти. Наявність мутацій стійкості у вірусу гепатиту В до ламівудину підвищує ризик розвитку резистентності до ентекавіру. У зв'язку з цим у ламівудінрезистентних пацієнтів потрібне проведення частого моніторингу вірусного навантаження і при необхідності відповідне обстеження на виявлення мутацій стійкості. Пацієнти із порушенням функції нирок. Для пацієнтів з порушеннями ниркової функції рекомендується корекція режиму дозування. Пацієнти, які перенесли трансплантацію печінки. Безпека та ефективність ентекавіру у пацієнтів, які перенесли трансплантацію печінки, невідомі. Слід ретельно контролювати функцію нирок перед та під час лікування ентекавіром у пацієнтів, які перенесли трансплантацію печінки, та отримують імунодепресанти, які можуть впливати на функцію нирок, такі як циклоспорин та такролімус. Загальні відомості для пацієнтів. Слід інформувати пацієнтів, що терапія ентекавіром не зменшує ризик передачі гепатиту В і тому відповідні запобіжні заходи повинні бути вжиті. Кожна таблетка містить 120,5 мг (таблетки 0,5 мг) або 241 мг (таблетки 1 мг) лактози. У зв'язку з цим пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозогалактозною мальабсорбцією не рекомендується прийом препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: метамізол натрію – 500 мг; допоміжні речовини: макрогол-4000 – 47 мг, магнію стеарат – 3 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1, 2, 5 або 10 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі пігулки від білого до майже білого кольору, з гравіюванням BARALGIN-M з одного боку, ризиком - з іншого і з фаскою з обох боків.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після вживання метамізол натрію під дією шлункового соку швидко гідролізується до свого основного метаболіту (4-МАА), який добре всмоктується. Метамізол натрію майже повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність 4-МАА становить 85-93%. Середнє значення часу досягнення максимальної концентрації – 1,2-2 години. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Розподіл Зв'язування 4-МАА з білками плазми становить 58%. Інші метаболіти метамізолу зв'язуються з білками плазми крові в наступному ступені: 4-аміноантипірин – 48%, 4-форміламіноантігшрин – 18% та 4-ацетиламіноантипірин – 14%. Метамізол проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко матерів-годувальниць. Метаболізм Основний метаболіт метамізолу, 4-МАА, піддається подальшому метаболізму в печінці шляхом окислення, деметилювання та подальшого ацетилювання. Іншими основними метаболітами метамізолу є 4-аміноантипірин (4-АА), 4-форміламіноантипірин (4-ФАА) та 4-ацетиламіноантипірин (4-АцАА). Дослідження властивостей чотирьох основних метаболітів метамізолу показало, що жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію препарату можуть бути обумовлені метаболітами 4-МАА та 4-АА. Виведення У здорових чоловіків більше 90% дози препарату, прийнятої внутрішньо, виводиться із сечею протягом 7 днів. Період напіввиведення (Т1/2) метамізолу, міченого радіоізотопом, становить близько 10 годин. Для 4-МАА термінальні значення Т1/2 при різних шляхах введення коливаються в межах від 2,5±0,06 до 3,2±0.8 годин, а для інших метаболітів Т1/2 становить від 3,7 до 11,2 годин. Лінійність/нелінійність Для всіх метаболітів метамізол характерна нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього факту не встановлено. При короткому курсі лікування накопичення метаболітів має мінімальне значення. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових добровольців похилого віку T1/2 4-МАА був значно тривалішим, а кліренс 4-МАА - значно нижчим, ніж у осіб молодого віку. Пацієнти дитячого віку Виведення метаболітів у дітей відбувається значно швидше, ніж у дорослих. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки Т1/2 4-МАА та 4-ФАА збільшується приблизно в 3 рази. Тому у пацієнтів з порушеннями функції печінки слід уникати застосування препарату у високих дозах. Порушення функції нирок При порушеннях функції нирок знижується швидкість виведення деяких метаболітів (4-АцАА, 4-ФАА). Тому пацієнтам з порушеннями функції нирок слід уникати застосування препарату у високих дозах.ФармакодинамікаАналгезуючий ненаркотичний засіб, групи піразолонів, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Його механізм дії остаточно не встановлено. Наявні дані дозволяють вважати, що метамізол і його основний метаболіт (4N-метиламіноантипірін [4-МАА]) мають центральний і периферичний механізм дії. У дозах, що перевищують терапевтичні дози, може досягатися протизапальний ефект, можливо, за рахунок придушення синтезу простагландинів.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах і післяопераційному періоді, при коліках, онкологічних захворюваннях та інших станах, при яких протипоказані інші терапевтичні методи лікування. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших допоміжних речовин, а також інших піразолонів (феназон, пропіфеназон, ізопропіламінофеназон) або до піразолідинів (фенілбутазон, оксифенбутазон), включаючи, наприклад, вказівки в анамнезі на розвиток агранулоцитозу при застосуванні. Порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад після лікування цитостатиками) або захворювання гематопоетичної системи. Вказівки в анамнезі на розвиток бронхоспазму або інших анафілактичних реакцій (наприклад, кропив'янку, риніт, ангіоневротичний набряк) при застосуванні аналгетичних препаратів, таких як саліцилати, парацетамол, диклофенак, ібупрофен, індометацин, напроксен. Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку загострень порфірії). Вроджена недостатність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази (ризик розвитку гемолізу). Вагітність (перший та третій триместр). Період грудного вигодовування. Дитячий вік (до 15 років). З обережністю: При артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. ст.), нестабільності гемодинаміки (інфаркт міокарда, множинна травма, шок, що починається), зниженні об'єму циркулюючої крові, серцевої недостатності, що починається, високій лихоманці (підвищений ризик різкого зниження). При захворюваннях, при яких значне зниження артеріального тиску може становити підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця та вираженим стенозом артерій головного мозку). За алкоголізму. При підвищеному ризику розвитку тяжких анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів із: бронхіальною астмою, особливо у поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічною кропив'янкою та іншими видами атопії (алергічні захворювання, у розвитку яких значна роль належить спадковій схильності до сенсибілізації: полінози, алергічний риніт тощо); непереносимістю алкоголю (реакцій навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв, з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя); непереносимістю барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів). При виражених порушеннях функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). При вагітності (другий триместр).Вагітність та лактаціяВагітність Дані про негативний вплив метамізолу на плід відсутні: у щурів та кролів метамізол не чинив тератогенної дії, а токсична дія на плід спостерігалася лише при високих дозах, токсичних для організму матері. Тим не менш, клінічних даних про застосування препарату Баралгін М під час вагітності недостатньо. Метамізол проникає крізь плаценту. У першому триместрі вагітності застосування препарату Баралгін М протипоказано. У другому триместрі вагітності лікування препаратом має здійснюватись за суворими медичними показаннями, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування препарату у третьому триместрі вагітності також протипоказане. Це зумовлено тим, що, хоча метамізол і є слабким інгібітором синтезу простагландинів, неможливо повністю виключити можливість передчасного закриття артеріальної (боталової) протоки та ускладнень у перинатальному періоді, пов'язаних із порушенням агрегаційної здатності тромбоцитів матері та новонародженого. Період грудного вигодовування Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Не допускається грудне вигодовування під час лікування препаратом Баралгін М і протягом 48 годин після останнього прийому препарату.Побічна діяПобічні ефекти були класифіковані відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (алергічна стенокардія чи алергічний інфаркт міокарда). Порушення з боку імунної системи Рідко: метамізол натрію може викликати анафілактичні або анафілактоїдні реакції, які можуть бути важкими та загрозливими для життя; у деяких випадках анафілактичні реакції можуть призвести до смерті. У разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно негайно припинити прийом препарату, провести заходи щодо надання пацієнтам невідкладної медичної допомоги, провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Такі лікарські реакції можуть розвинутися безпосередньо після прийому метамізолу натрію, так і через кілька годин після його прийому, проте зазвичай вони спостерігаються протягом однієї години після прийому препарату. Зазвичай легші анафілактичні та анафілактоїдні реакції проявляються у вигляді шкірних симптомів та симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк), задишки або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. Більш легкі реакції можуть прогресувати до важких форм з розвитком генералізованої кропив'янки, важкого ангіоневротичного набряку (особливо із залученням гортані) важкого бронхоспазму, порушень ритму серця, різкого зниження артеріального тиску (якому іноді передує підвищення артеріального тиску) та розвитком гемодинамічного шоку. Дуже рідко: у пацієнтів з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і приносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі), реакції непереносимості зазвичай проявляються у вигляді нападу. Частота невідома: анафілактичний шок. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: крім проявів анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на шкірі та слизових оболонках, перерахованих вище, нечасто може виникати фіксований лікарський висип. Рідко: шкірний висип. Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла, токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Рідко: лейкопенія. Дуже рідко: агранулоцитоз (включаючи випадки з летальним кінцем), тромбоцитопенія. Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції є імунологічними за своєю природою. Вони можуть бути навіть у разі, якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є запальні ураження слизових оболонок (порожнини рота та глотки, аноректальної області та статевих органів), біль у горлі, лихоманка (включаючи стійку лихоманку неясної етіології або рецидивну лихоманку). Слід враховувати, що якщо пацієнт отримує антибіотикотерапію, типові прояви агранулоцитозу можуть бути мінімально вираженими. Швидкість осідання еритроцитів значно збільшується, у той час як збільшення лімфовузлів є слабким або відсутнім. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. У разі розвитку вищезгаданих порушень з боку до клички та лімфатичної системи необхідно припинити застосування препарату та провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Порушення з боку судин Нечасто: після прийому препарату можливий розвиток ізольованих транзиторних гіпотонічних реакцій (можливо фармакологічно зумовлений і не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у поодиноких випадках - різке зниження артеріального. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: можливе забарвлення сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту – рубазонової кислоти. Дуже рідко: можливе гостре погіршення функції нирок (гостра ниркова недостатність), особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, у деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією; у поодиноких випадках може розвинутись гострий інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Повідомлялося про випадки розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може знижувати концентрацію циклоспорину в сироватці крові, тому при їх спільному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину може розвинутись тяжка гіпотермія. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, посилює їхню дію. З мієлотоксичними лікарськими засобами Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності метамізолу натрію. З метотрексатом Додавання метамізолу натрію до лікування метотрексатом може посилювати гепатотоксичну дію метотрексату, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому слід уникати спільного застосування цих лікарських засобів. З тіамазолом та сарколізином Тіамазол та сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватись під час лікування метамізолом натрію (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). З ацетилсаліцилової кислотою При сумісному застосуванні метамізол натрію може зменшувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції (профілактики тромбоутворення). З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні метамізолу натрію та бупропіону.Спосіб застосування та дозиСлід застосовувати мінімальну дозу, достатню для контролю болю та лихоманки. У разі збереження або збільшення інтенсивності больового синдрому необхідно проконсультуватися з лікарем для визначення причин симптомів. Не слід застосовувати протягом тривалого часу або збільшувати дозу без призначення лікаря. При тривалому застосуванні необхідно контролювати загальний аналіз крові (кількість формених елементів крові). Разова доза для дорослих та підлітків віком від 15 років становить 500 мг (1 таблетка). Максимальна разова доза – 1000 мг (2 таблетки). Якщо не зазначено інакше, разова доза може бути прийнята 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 2000 мг (4 таблетки). При застосуванні як аналгезуючий засіб тривалість терапії 1-5 днів, при застосуванні як жарознижувальний засіб - 1-3 дні. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Пацієнти похилого віку Пацієнтам похилого віку слід зменшити дозу, оскільки виведення метаболітів метамізолу натрію може бути сповільнене. Порушення функцій печінки Оскільки при порушеннях функції печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати повторного прийому високих доз препарату. У разі застосування препарату протягом короткого часу зниження дози не потрібне. Немає даних про довгострокове застосування препарату. Порушення функції нирок Пацієнтам із порушеннями загального стану та зниженим кліренсом креатиніну слід зменшити дозу, оскільки виведення метаболітів метамізолу натрію може бути сповільнене. Оскільки при порушеннях функції нирок швидкість виведення знижується, слід уникати повторного прийому високих доз препарату. У разі застосування препарату протягом короткого часу зниження дози не потрібне. Немає даних про довгострокове застосування препарату.ПередозуванняСимптоми При передозуванні можлива поява наступних симптомів: нудота, блювання, біль у животі, зниження функції нирок/гостра ниркова недостатність з олігурією (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту), рідше симптоми з боку центральної нервової системи (запаморочення, сомноленція, кома, судоми) та різке зниження артеріального тиску (іноді прогресує до шоку), а також порушення серцевого ритму (тахікардія)). Після введення дуже високих доз виведення через нирки нетоксичного метаболіту (рубазонової кислоти) може спричинити червоне забарвлення сечі. Лікування При нещодавньому прийомі препарату може бути вжито заходів первинної детоксикації, спрямовані на обмеження подальшого всмоктування метамізолу натрію (наприклад, промивання шлунка та застосування активованого вугілля). Специфічного антидоту для метамізолу натрію немає. Основний метаболіт метамізолу (4-N-метиламіноантипірин) виводиться за допомогою гемодіалізу, гемофільтрації, гемоперфузії або фільтрації плазми. При розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів, які отримують цитостатичні засоби, прийом метамізолу натрію повинен проводитись лише під наглядом лікаря. Анафілактичні/анафілактоїдні реакції При виборі способу введення препарату слід враховувати, що парентеральне застосування пов'язане з вищим ризиком анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію зумовлюють такі: бронхіальна астма, індукована прийомом анальгетиків; непереносимість анальгетиків за типом кропив'янки або ангіоневротичного набряку; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); хронічна кропив'янка; непереносимість алкоголю (підвищена чутливість до алкоголю), на тлі якої, навіть при прийомі незначної кількості деяких алкогольних напоїв, у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлений синдром бронхіальної астми, пов'язаної з аналгетиками (аспіринової астми); непереносимість або підвищена чутливість до барвників (наприклад, тартразину) або до консервантів (наприклад, до бензоатів); анафілактичні або інші імунологічні реакції на інші піразолони, піразолідини та інші ненаркотичні анальгетики в анамнезі. Перед застосуванням препарату Баралгін® необхідно провести ретельне опитування пацієнта. У разі з'ясування, що пацієнт ставився до групи особливого ризику розвитку азофілактоїдних реакцій, препарат слід призначати лише після ретельного зважування можливих ризиків та очікуваної користі. У разі прийняття рішення про застосування препарату Баралгін® М у таких пацієнтів знадобиться суворий медичний контроль за їхнім станом, і необхідно мати засоби для надання їм невідкладної допомоги у разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. У пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією метамізол натрію слід призначати з обережністю. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі симптомів ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками або ураженням слизових оболонок) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити. Забороняється будь-коли знову повторювати лікування препаратом. Пацієнти повинні бути поінформовані про суб'єктивні та об'єктивні симптоми даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Агранулоцитоз Агранулоцитоз, що розвивається на фоні лікування метамізолом, має імуноалергічне походження і триває щонайменше один тиждень. Подібна реакція виникає дуже рідко, може бути важкою, життєзагрозною і навіть із летальним кінцем. Ця реакція не є дозозалежною і може виникнути будь-якої миті під час лікування. Всі пацієнти повинні бути проінструктовані припинити застосування препарату і негайно проконсультуватися з лікарем з появою наступних суб'єктивних або об'єктивних симптомів, можливо пов'язаних з нейтропенією: гарячка, озноб, біль у горлі, виразки в ротовій порожнині. У разі розвитку нейтропенії (кількість нейтрофілів Панцитопенія У разі розвитку панцитопенії лікування слід негайно припинити, необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові аж до нормалізації. Усі пацієнти повинні бути проінструктовані негайно звертатися за медичною допомогою з появою під час лікування метамізолом суб'єктивних або об'єктивних симптомів, що дозволяють припустити патологічні зміни крові (наприклад, загальне нездужання, інфекції, стійка лихоманка, утворення гематом, кровотечі, блідість). Ізольовані гіпотензивні реакції Введення метамізолу натрію може спричинити ізольовані гіпотензивні реакції. Дані реакції, можливо, залежать від дози і частіше виникають після парентерального введення. Гострий біль у животі Неприпустиме застосування препарату Баралгін М для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції печінки та нирок У пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок препарат Баралгін М слід застосовувати лише після консультації лікаря, оскільки у цих пацієнтів знижена швидкість виведення препарату. Вплив на результати лабораторних досліджень У пацієнтів, які отримували лікування метамізолом, було зафіксовано зміну результатів лабораторних тестів, що проводилися з використанням реакції Триндера та подібних реакцій (наприклад, аналіз концентрації креатиніну, тригліцеридів, холестерину ЛПВЩ та сечової кислоти у сироватці крові). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про те, що препарат, що застосовується в рекомендованих дозах, небажано впливає на здатність до концентрації і на швидкість реакцій. Однак при терапії препаратом у високих дозах, слід брати до уваги можливість порушення здатності до концентрації та зниження швидкості реакції, що може представляти ризик у ситуаціях, де дані здібності особливо важливі (наприклад, керування автомобілем або механізмом, що рухається), особливо при супутньому вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаMCM (метилсульфонілметан), желатин*, вітамін С (аскорбінова кислота), екстракт босвеллії, неденатурований (нативний) колаген II типу; носій: мікрокристалічна целюлоза; антиспостережуючі агенти: магнієва сіль стеаринової кислоти (магнію стеарат), діоксид кремнію аморфний; вітамін D3 (холекальциферол)**; барвники: діоксид титану*, оксиди та гідроксиди заліза*, індигокармін*. *компоненти оболонки капсули. ** у складі холекальциферолу 100 МО/мг (модифікований крохмаль, сахароза аскорбат натрію, середньоланцюгові тригліцерії, діоксид кремнію, альфатокоферол, холекальциферол). Харчова цінність 1 капсули: білки – 0,1 г, вуглеводи – 0,003 г. Енергетична цінність 1 капсули – 1,75 кДж/0,41 ккал. Капсули середньою вагою 585 мг. Активні компоненти: MCM (метилсульфонілметан) 300 мг, вітамін С (аскорбінова кислота) 80 мг, екстракт босвеллії (65% босвеллієвих кислот) 50,05 мг, неденатурований (нативний) колаген II типу 40 мг, вітамін D3 (холекальциферол).ХарактеристикаДля інформації: остеоартроз (остеоартрит) – одне з найпоширеніших захворювань суглобів. Остеоартрит є основною причиною розвитку набряклості, виникнення хворобливих відчуттів та інших проблем із суглобами. Кожна третя людина у віці 45-64 років має проблеми із суглобами. Найчастіше уражаються колінні, тазостегнові та дрібні суглоби кистей, а також суглоби шийного та поперекового відділів хребта. Ризик виникнення проблем у суглобах підвищують травми, механічні та інтенсивні спортивні навантаження, вік, надмірна маса тіла, підвищений рівень цукру в крові, гормональний дисбаланс та інші фактори, зокрема генетичні та жіноча стать. При проблемах із суглобами люди зазвичай скаржаться на біль, припухлість, епізодичну скутість, хрускіт у суглобах. Як правило, фахівці призначають лікування, спрямоване на усунення симптомів. При лікуванні суглобів важливо як усувати скарги, а й уповільнити подальше руйнування суглоба. Згідно з останніми даними, однією з основних причин прогресуючого руйнування суглобового хряща та прилеглих до нього тканин може бути розвиток системного запалення.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі – додаткового джерела вітаміну С, вітаміну D3, що містить босвеллієві кислоти, MCM (метилсульфонілметан).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД до їжі, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 18 років.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі щодня під час їжі. Тривалість прийому – 2 місяці. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: метамізол натрію – 500 мг; допоміжні речовини: макрогол-4000 – 47 мг, магнію стеарат – 3 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1, 2, 5 або 10 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі пігулки від білого до майже білого кольору, з гравіюванням BARALGIN-M з одного боку, ризиком - з іншого і з фаскою з обох боків.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після вживання метамізол натрію під дією шлункового соку швидко гідролізується до свого основного метаболіту (4-МАА), який добре всмоктується. Метамізол натрію майже повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність 4-МАА становить 85-93%. Середнє значення часу досягнення максимальної концентрації – 1,2-2 години. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Розподіл Зв'язування 4-МАА з білками плазми становить 58%. Інші метаболіти метамізолу зв'язуються з білками плазми крові в наступному ступені: 4-аміноантипірин – 48%, 4-форміламіноантігшрин – 18% та 4-ацетиламіноантипірин – 14%. Метамізол проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко матерів-годувальниць. Метаболізм Основний метаболіт метамізолу, 4-МАА, піддається подальшому метаболізму в печінці шляхом окислення, деметилювання та подальшого ацетилювання. Іншими основними метаболітами метамізолу є 4-аміноантипірин (4-АА), 4-форміламіноантипірин (4-ФАА) та 4-ацетиламіноантипірин (4-АцАА). Дослідження властивостей чотирьох основних метаболітів метамізолу показало, що жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію препарату можуть бути обумовлені метаболітами 4-МАА та 4-АА. Виведення У здорових чоловіків більше 90% дози препарату, прийнятої внутрішньо, виводиться із сечею протягом 7 днів. Період напіввиведення (Т1/2) метамізолу, міченого радіоізотопом, становить близько 10 годин. Для 4-МАА термінальні значення Т1/2 при різних шляхах введення коливаються в межах від 2,5±0,06 до 3,2±0.8 годин, а для інших метаболітів Т1/2 становить від 3,7 до 11,2 годин. Лінійність/нелінійність Для всіх метаболітів метамізол характерна нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього факту не встановлено. При короткому курсі лікування накопичення метаболітів має мінімальне значення. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових добровольців похилого віку T1/2 4-МАА був значно тривалішим, а кліренс 4-МАА - значно нижчим, ніж у осіб молодого віку. Пацієнти дитячого віку Виведення метаболітів у дітей відбувається значно швидше, ніж у дорослих. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки Т1/2 4-МАА та 4-ФАА збільшується приблизно в 3 рази. Тому у пацієнтів з порушеннями функції печінки слід уникати застосування препарату у високих дозах. Порушення функції нирок При порушеннях функції нирок знижується швидкість виведення деяких метаболітів (4-АцАА, 4-ФАА). Тому пацієнтам з порушеннями функції нирок слід уникати застосування препарату у високих дозах.ФармакодинамікаАналгезуючий ненаркотичний засіб, групи піразолонів, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Його механізм дії остаточно не встановлено. Наявні дані дозволяють вважати, що метамізол і його основний метаболіт (4N-метиламіноантипірін [4-МАА]) мають центральний і периферичний механізм дії. У дозах, що перевищують терапевтичні дози, може досягатися протизапальний ефект, можливо, за рахунок придушення синтезу простагландинів.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах і післяопераційному періоді, при коліках, онкологічних захворюваннях та інших станах, при яких протипоказані інші терапевтичні методи лікування. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших допоміжних речовин, а також інших піразолонів (феназон, пропіфеназон, ізопропіламінофеназон) або до піразолідинів (фенілбутазон, оксифенбутазон), включаючи, наприклад, вказівки в анамнезі на розвиток агранулоцитозу при застосуванні. Порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад після лікування цитостатиками) або захворювання гематопоетичної системи. Вказівки в анамнезі на розвиток бронхоспазму або інших анафілактичних реакцій (наприклад, кропив'янку, риніт, ангіоневротичний набряк) при застосуванні аналгетичних препаратів, таких як саліцилати, парацетамол, диклофенак, ібупрофен, індометацин, напроксен. Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку загострень порфірії). Вроджена недостатність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази (ризик розвитку гемолізу). Вагітність (перший та третій триместр). Період грудного вигодовування. Дитячий вік (до 15 років). З обережністю: При артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. ст.), нестабільності гемодинаміки (інфаркт міокарда, множинна травма, шок, що починається), зниженні об'єму циркулюючої крові, серцевої недостатності, що починається, високій лихоманці (підвищений ризик різкого зниження). При захворюваннях, при яких значне зниження артеріального тиску може становити підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця та вираженим стенозом артерій головного мозку). За алкоголізму. При підвищеному ризику розвитку тяжких анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів із: бронхіальною астмою, особливо у поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічною кропив'янкою та іншими видами атопії (алергічні захворювання, у розвитку яких значна роль належить спадковій схильності до сенсибілізації: полінози, алергічний риніт тощо); непереносимістю алкоголю (реакцій навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв, з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя); непереносимістю барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів). При виражених порушеннях функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). При вагітності (другий триместр).Вагітність та лактаціяВагітність Дані про негативний вплив метамізолу на плід відсутні: у щурів та кролів метамізол не чинив тератогенної дії, а токсична дія на плід спостерігалася лише при високих дозах, токсичних для організму матері. Тим не менш, клінічних даних про застосування препарату Баралгін М під час вагітності недостатньо. Метамізол проникає крізь плаценту. У першому триместрі вагітності застосування препарату Баралгін М протипоказано. У другому триместрі вагітності лікування препаратом має здійснюватись за суворими медичними показаннями, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування препарату у третьому триместрі вагітності також протипоказане. Це зумовлено тим, що, хоча метамізол і є слабким інгібітором синтезу простагландинів, неможливо повністю виключити можливість передчасного закриття артеріальної (боталової) протоки та ускладнень у перинатальному періоді, пов'язаних із порушенням агрегаційної здатності тромбоцитів матері та новонародженого. Період грудного вигодовування Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Не допускається грудне вигодовування під час лікування препаратом Баралгін М і протягом 48 годин після останнього прийому препарату.Побічна діяПобічні ефекти були класифіковані відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (алергічна стенокардія чи алергічний інфаркт міокарда). Порушення з боку імунної системи Рідко: метамізол натрію може викликати анафілактичні або анафілактоїдні реакції, які можуть бути важкими та загрозливими для життя; у деяких випадках анафілактичні реакції можуть призвести до смерті. У разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно негайно припинити прийом препарату, провести заходи щодо надання пацієнтам невідкладної медичної допомоги, провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Такі лікарські реакції можуть розвинутися безпосередньо після прийому метамізолу натрію, так і через кілька годин після його прийому, проте зазвичай вони спостерігаються протягом однієї години після прийому препарату. Зазвичай легші анафілактичні та анафілактоїдні реакції проявляються у вигляді шкірних симптомів та симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк), задишки або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. Більш легкі реакції можуть прогресувати до важких форм з розвитком генералізованої кропив'янки, важкого ангіоневротичного набряку (особливо із залученням гортані) важкого бронхоспазму, порушень ритму серця, різкого зниження артеріального тиску (якому іноді передує підвищення артеріального тиску) та розвитком гемодинамічного шоку. Дуже рідко: у пацієнтів з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і приносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі), реакції непереносимості зазвичай проявляються у вигляді нападу. Частота невідома: анафілактичний шок. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: крім проявів анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на шкірі та слизових оболонках, перерахованих вище, нечасто може виникати фіксований лікарський висип. Рідко: шкірний висип. Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла, токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Рідко: лейкопенія. Дуже рідко: агранулоцитоз (включаючи випадки з летальним кінцем), тромбоцитопенія. Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції є імунологічними за своєю природою. Вони можуть бути навіть у разі, якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є запальні ураження слизових оболонок (порожнини рота та глотки, аноректальної області та статевих органів), біль у горлі, лихоманка (включаючи стійку лихоманку неясної етіології або рецидивну лихоманку). Слід враховувати, що якщо пацієнт отримує антибіотикотерапію, типові прояви агранулоцитозу можуть бути мінімально вираженими. Швидкість осідання еритроцитів значно збільшується, у той час як збільшення лімфовузлів є слабким або відсутнім. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. У разі розвитку вищезгаданих порушень з боку до клички та лімфатичної системи необхідно припинити застосування препарату та провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Порушення з боку судин Нечасто: після прийому препарату можливий розвиток ізольованих транзиторних гіпотонічних реакцій (можливо фармакологічно зумовлений і не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у поодиноких випадках - різке зниження артеріального. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: можливе забарвлення сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту – рубазонової кислоти. Дуже рідко: можливе гостре погіршення функції нирок (гостра ниркова недостатність), особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, у деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією; у поодиноких випадках може розвинутись гострий інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Повідомлялося про випадки розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може знижувати концентрацію циклоспорину в сироватці крові, тому при їх спільному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину може розвинутись тяжка гіпотермія. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, посилює їхню дію. З мієлотоксичними лікарськими засобами Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності метамізолу натрію. З метотрексатом Додавання метамізолу натрію до лікування метотрексатом може посилювати гепатотоксичну дію метотрексату, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому слід уникати спільного застосування цих лікарських засобів. З тіамазолом та сарколізином Тіамазол та сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватись під час лікування метамізолом натрію (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). З ацетилсаліцилової кислотою При сумісному застосуванні метамізол натрію може зменшувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції (профілактики тромбоутворення). З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні метамізолу натрію та бупропіону.Спосіб застосування та дозиСлід застосовувати мінімальну дозу, достатню для контролю болю та лихоманки. У разі збереження або збільшення інтенсивності больового синдрому необхідно проконсультуватися з лікарем для визначення причин симптомів. Не слід застосовувати протягом тривалого часу або збільшувати дозу без призначення лікаря. При тривалому застосуванні необхідно контролювати загальний аналіз крові (кількість формених елементів крові). Разова доза для дорослих та підлітків віком від 15 років становить 500 мг (1 таблетка). Максимальна разова доза – 1000 мг (2 таблетки). Якщо не зазначено інакше, разова доза може бути прийнята 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 2000 мг (4 таблетки). При застосуванні як аналгезуючий засіб тривалість терапії 1-5 днів, при застосуванні як жарознижувальний засіб - 1-3 дні. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Пацієнти похилого віку Пацієнтам похилого віку слід зменшити дозу, оскільки виведення метаболітів метамізолу натрію може бути сповільнене. Порушення функцій печінки Оскільки при порушеннях функції печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати повторного прийому високих доз препарату. У разі застосування препарату протягом короткого часу зниження дози не потрібне. Немає даних про довгострокове застосування препарату. Порушення функції нирок Пацієнтам із порушеннями загального стану та зниженим кліренсом креатиніну слід зменшити дозу, оскільки виведення метаболітів метамізолу натрію може бути сповільнене. Оскільки при порушеннях функції нирок швидкість виведення знижується, слід уникати повторного прийому високих доз препарату. У разі застосування препарату протягом короткого часу зниження дози не потрібне. Немає даних про довгострокове застосування препарату.ПередозуванняСимптоми При передозуванні можлива поява наступних симптомів: нудота, блювання, біль у животі, зниження функції нирок/гостра ниркова недостатність з олігурією (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту), рідше симптоми з боку центральної нервової системи (запаморочення, сомноленція, кома, судоми) та різке зниження артеріального тиску (іноді прогресує до шоку), а також порушення серцевого ритму (тахікардія)). Після введення дуже високих доз виведення через нирки нетоксичного метаболіту (рубазонової кислоти) може спричинити червоне забарвлення сечі. Лікування При нещодавньому прийомі препарату може бути вжито заходів первинної детоксикації, спрямовані на обмеження подальшого всмоктування метамізолу натрію (наприклад, промивання шлунка та застосування активованого вугілля). Специфічного антидоту для метамізолу натрію немає. Основний метаболіт метамізолу (4-N-метиламіноантипірин) виводиться за допомогою гемодіалізу, гемофільтрації, гемоперфузії або фільтрації плазми. При розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів, які отримують цитостатичні засоби, прийом метамізолу натрію повинен проводитись лише під наглядом лікаря. Анафілактичні/анафілактоїдні реакції При виборі способу введення препарату слід враховувати, що парентеральне застосування пов'язане з вищим ризиком анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію зумовлюють такі: бронхіальна астма, індукована прийомом анальгетиків; непереносимість анальгетиків за типом кропив'янки або ангіоневротичного набряку; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); хронічна кропив'янка; непереносимість алкоголю (підвищена чутливість до алкоголю), на тлі якої, навіть при прийомі незначної кількості деяких алкогольних напоїв, у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлений синдром бронхіальної астми, пов'язаної з аналгетиками (аспіринової астми); непереносимість або підвищена чутливість до барвників (наприклад, тартразину) або до консервантів (наприклад, до бензоатів); анафілактичні або інші імунологічні реакції на інші піразолони, піразолідини та інші ненаркотичні анальгетики в анамнезі. Перед застосуванням препарату Баралгін® необхідно провести ретельне опитування пацієнта. У разі з'ясування, що пацієнт ставився до групи особливого ризику розвитку азофілактоїдних реакцій, препарат слід призначати лише після ретельного зважування можливих ризиків та очікуваної користі. У разі прийняття рішення про застосування препарату Баралгін® М у таких пацієнтів знадобиться суворий медичний контроль за їхнім станом, і необхідно мати засоби для надання їм невідкладної допомоги у разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. У пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією метамізол натрію слід призначати з обережністю. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі симптомів ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками або ураженням слизових оболонок) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити. Забороняється будь-коли знову повторювати лікування препаратом. Пацієнти повинні бути поінформовані про суб'єктивні та об'єктивні симптоми даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Агранулоцитоз Агранулоцитоз, що розвивається на фоні лікування метамізолом, має імуноалергічне походження і триває щонайменше один тиждень. Подібна реакція виникає дуже рідко, може бути важкою, життєзагрозною і навіть із летальним кінцем. Ця реакція не є дозозалежною і може виникнути будь-якої миті під час лікування. Всі пацієнти повинні бути проінструктовані припинити застосування препарату і негайно проконсультуватися з лікарем з появою наступних суб'єктивних або об'єктивних симптомів, можливо пов'язаних з нейтропенією: гарячка, озноб, біль у горлі, виразки в ротовій порожнині. У разі розвитку нейтропенії (кількість нейтрофілів Панцитопенія У разі розвитку панцитопенії лікування слід негайно припинити, необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові аж до нормалізації. Усі пацієнти повинні бути проінструктовані негайно звертатися за медичною допомогою з появою під час лікування метамізолом суб'єктивних або об'єктивних симптомів, що дозволяють припустити патологічні зміни крові (наприклад, загальне нездужання, інфекції, стійка лихоманка, утворення гематом, кровотечі, блідість). Ізольовані гіпотензивні реакції Введення метамізолу натрію може спричинити ізольовані гіпотензивні реакції. Дані реакції, можливо, залежать від дози і частіше виникають після парентерального введення. Гострий біль у животі Неприпустиме застосування препарату Баралгін М для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції печінки та нирок У пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок препарат Баралгін М слід застосовувати лише після консультації лікаря, оскільки у цих пацієнтів знижена швидкість виведення препарату. Вплив на результати лабораторних досліджень У пацієнтів, які отримували лікування метамізолом, було зафіксовано зміну результатів лабораторних тестів, що проводилися з використанням реакції Триндера та подібних реакцій (наприклад, аналіз концентрації креатиніну, тригліцеридів, холестерину ЛПВЩ та сечової кислоти у сироватці крові). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про те, що препарат, що застосовується в рекомендованих дозах, небажано впливає на здатність до концентрації і на швидкість реакцій. Однак при терапії препаратом у високих дозах, слід брати до уваги можливість порушення здатності до концентрації та зниження швидкості реакції, що може представляти ризик у ситуаціях, де дані здібності особливо важливі (наприклад, керування автомобілем або механізмом, що рухається), особливо при супутньому вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: діюча речовина: метамізолу натрію – 500 мг; допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 5 мл ампули темного скла (тип I) з точкою розлому. По 5 ампул у пластикову контурну коміркову упаковку без покриття (піддон). По 1 піддону разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи пофарбована рідина.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після внутрішньом'язового введення біодоступність основного метаболіту метамізолу (4-МАА) становить 87%. Середнє значення часу досягнення максимальної концентрації після внутрішньом'язового введення - 1,7 години. Розподіл Зв'язування 4-МАА з білками плазми становить 58%. Інші метаболіти метамізолу зв'язуються з білками плазми крові в наступному ступені: 4-аміноантипірин – 48%, 4-форміламіноантипірин – 18% та 4-ацетиламіноантипірин – 14%. Метамізол проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко матерів-годувальниць, Метаболізм Основний метаболіт метамізолу, 4-MAA, піддається подальшому метаболізму в печінці шляхом окислення, деметилювання та подальшого ацетилювання. Іншими основними метаболітами метамізолу є 4-аміноантипірин (4-АА), 4-форміламінантипірин (4-ФАА) та 4-ацетиламіноантипірин (4-АцАА). Дослідження властивостей чотирьох основних метаболітів метамізолу показало, що жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію препарату можуть бути обумовлені метаболітами 4-МАА та 4-АА. Виведення У здорових чоловіків більше 90% дози препарату, введеної внутрішньовенно, виводиться із сечею протягом 7 днів. Період напіввиведення (Т1/2) метамізолу, міченого радіоізотопом, становить близько 10 годин. Для 4-МАА значення термінального Т1/2 за різних шляхів введення коливаються в межах від 2,5±0,06 до 3,2±0,8 годин, а для інших метаболітів Т1/2 становить від 3,7 до 11,2 годин. Лінійність/нелінійність Для всіх метаболітів метамізол характерна нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього факту не встановлено. При короткому курсі лікування накопичення метаболітів має мінімальне значення. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових добровольців похилого віку Т1/2 4-МАА був значно тривалішим, а кліренс 4-МАА - значно нижчим, ніж у осіб молодого віку. Пацієнти дитячого віку Виведення метаболітів у дітей відбувається значно швидше, ніж у дорослих. Порушень функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки Т1/2 4-МАА та 4-ФА А збільшується приблизно в 3 рази. Тому у пацієнтів з порушеннями функції печінки слід уникати застосування препарату у високих дозах. Порушення функції нирок При порушеннях функції нирок знижується швидкість виведення деяких метаболітів (4-АцАА, 4-ФАА). Тому пацієнтам з порушеннями функції нирок слід уникати застосування препарату у високих дозах.ФармакодинамікаАналгезуючий ненаркотичний засіб, групи піразолонів, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Його механізм дії остаточно не встановлено. Наявні дані дозволяють вважати, що метамізол і його основний метаболіт (4N-метиламіноантипірін [4-МАА]) мають центральний і периферичний механізм дії. У дозах, що перевищують терапевтичні дози, може досягатися протизапальний ефект, можливо, за рахунок придушення синтезу простагландинів.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах і післяопераційному періоді, при коліках, онкологічних захворюваннях та інших станах, при яких протипоказані інші терапевтичні методи лікування. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших допоміжних речовин, а також до інших піразелонів (феназон, пропіфеназон, ізопропіламінофеназон) або до піразолідинів (фенілбутазон, оксифенбутазон), включаючи, наприклад, вказівки в анамнезі на розвиток агранулоцитозу при застосуванні. Порушення кістково-мозкового кровотворення (наприклад, після лікування цитостатичними препаратами) або захворювання гематопоетичної системи. Вказівки в анамнезі на розвиток бронхоспазму або інших анафілактичних реакцій (наприклад, кропив'янку, риніт, ангіоневротичний набряк) при застосуванні аналгетичних препаратів, таких як саліцилати, парацетамол диклофенак, ібупрофен, індометацин, напроксен. Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку загострень порфірії). Артеріальна гіпотензія, нестабільність гемодинаміки. Вроджена недостатність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази (ризик розвитку гемолізу). Вагітність (перший та третій триместр). Період грудного вигодовування. Діти віком до 3 місяців або з масою тіла менше 5 кг (відсутні достатні наукові дані про застосування препарату у даної групи дітей). Діти віком від 3 до 12 місяців (тільки для внутрішньовенного введення). З обережністю: При зниженні обсягу циркулюючої крові, серцевої недостатності, що починається, високій лихоманці (підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску). При захворюваннях, при яких значне зниження артеріального тиску може становити підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця та вираженим стенозом артерій головного мозку). За алкоголізму. При підвищеному ризику розвитку тяжких анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів із: бронхіальною астмою, особливо у поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічною кропив'янкою та іншими видами атопії (алергічні захворювання, у розвитку яких значна роль належить спадковій схильності до сенсибілізації: полінози, алергічний риніт тощо); непереносимістю алкоголю (реакція навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв, з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя); непереносимістю барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів). При виражених порушеннях функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). При вагітності (другий триместр).Вагітність та лактаціяВагітність Дані про негативний вплив метамізолу на плід відсутні: у щурів та кролів метамізол не чинив тератогенної дії, а токсична дія на плід спостерігалася лише при високих дозах, токсичних для організму матері. Тим не менш, клінічних даних про застосування препарату Баралгін М під час вагітності недостатньо. Метамізол проникає крізь плаценту. У першому триместрі вагітності застосування препарату Баралгін М протипоказано. У другому триместрі вагітності лікування препаратом має здійснюватись за суворими медичними показаннями, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування препарату у третьому триместрі вагітності також протипоказане. Це зумовлено тим, що, хоча метамізол і є слабким інгібітором синтезу простагландинів, неможливо повністю виключити можливість передчасного закриття артеріальної (боталової) протоки та ускладнень у перинатальному періоді, пов'язаних із порушенням агрегаційної здатності тромбоцитів матері та новонародженого. Період грудного вигодовування Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Не допускається вигодовування груддю під час лікування препаратом Баралгін® М і протягом 48 годин після останнього введення препарату.Побічна діяПобічні ефекти були класифіковані відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (алергічна стенокардія або алергічний інфаркт міокарда). Порушення з боку імунної системи - Рідко: метамізол натрію може викликати анафілактичні або анафілактоїдні реакції, які можуть бути важкими та загрозливими для життя; у деяких випадках анафілактичні; реакції можуть призвести до смерті. У разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно негайно припинити введення препарату, провести заходи щодо надання пацієнтам невідкладної медичної допомоги, провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Такі лікарські реакції можуть розвинутись під час ін'єкції метамізолу натрію або через кілька годин після його введення, проте вони зазвичай спостерігаються протягом однієї години після введення препарату.Зазвичай легші анафілактичні та анафілактоїдні реакції проявляються у вигляді шкірних симптомів та симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк), задишки або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. Більш легкі реакції можуть прогресувати до важких форм з розвитком генералізованої кропив'янки, важкого ангіоневротичного набряку (особливо із залученням гортані), важкого бронхоспазму, порушень ритму серця, різкого зниження артеріального тиску (якому іноді передує підвищення артеріального тиску) та розвитком гемодинамічного шоку. Дуже рідко: у пацієнтів з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі),реакції непереносимості зазвичай виявляються як нападів бронхіальної астми. Частота невідома: анафілактичний шок. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: крім проявів анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на шкірі та слизових оболонках, перерахованих вище, нечасто може виникати фіксований лікарський висип. Рідко: шкірний висип. Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Рідко: лейкопенія. Дуже рідко: агранулоцитоз (включаючи випадки з летальним кінцем), тромбоцитопенія. Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції є імунологічними за своєю природою. Вони можуть бути навіть у разі, якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є запальні ураження слизових оболонок (порожнини рота та глотки, аноректальної області та статевих органів), біль у горлі, лихоманка (включаючи стійку лихоманку неясної етіології або рецидивну лихоманку). Слід враховувати, що якщо пацієнт отримує антибіотикотерапію, типові прояви агранулоцитозу можуть бути мінімально вираженими. Швидкість осідання еритроцитів значно збільшується,у той час як збільшення лімфовузлів є слабким або відсутнім. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. У разі розвитку вищезгаданих порушень з боку крові та лімфатичної системи необхідно припинити застосування препарату та провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Порушення з боку судин - Нечасто: під час або після введення препарату можливий розвиток ізольованих транзиторних гіпотонічних реакцій (можливо фармакологічно зумовлений і не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у поодиноких випадках - різке зниження артеріального тиску. Швидке внутрішньовенне введення препарату збільшує ризик розвитку подібних гіпотензивних реакцій. Загальні розлади та порушення у місці введення - Нечасто: у місці ін'єкції можлива болючість та місцеві реакції (гіперемія). Дуже рідко: флебіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: можливе забарвлення сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту – рубазонової кислоти. Дуже рідко: можливе гостре погіршення функції нирок (гостра ниркова недостатність), особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, у деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією; у поодиноких випадках може розвинутись гострий інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – повідомлялося про випадки розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може знижувати концентрацію циклоспорину в сироватці крові, тому при їх спільному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину може розвинутись тяжка гіпотермія. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, посилює їхню дію. З мієлотоксичними лікарськими засобами Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності метамізолу натрію. З метотрексатом Додавання метамізолу натрію до лікування метотрексатом може посилювати гематотоксичну дію метотрексату, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому слід уникати спільного застосування цих лікарських засобів. З тіамазолом та сарколізином Тіамазол та сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватись під час лікування метамізолом натрію (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). З ацетилсаліцилової кислотою При сумісному застосуванні метамізол натрію може зменшувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції (профілактики тромбоутворення). З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні метамізолу натрію та бупропіону.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно, внутрішньом'язово глибоко в м'яз. Парентеральне введення препарату показане лише за неможливості його вживання. Перед введенням рекомендується нагріти препарат до температури тіла. Дорослі та підлітки старше 15 років: як разова доза рекомендується 1,0-2,0 мл (500-1000 мг) розчину метамізолу (внутрішньом'язово або внутрішньовенно). Максимальна разова доза становить 1000 мг (2 мл). Максимальна добова доза – 4 мл (2000 мг), розділена на 2-3 введення на добу. Дітям віком 3-11 місяців (маса тіла понад 5 кг до 9 кг) препарат вводять лише внутрішньом'язово у дозі 50-100 мг на 10 кг маси тіла (0,1-0,2 мл розчину 500 мг/мл). Разова доза може бути поділена на 2-3 введення. Рекомендовані дози препарату: Діти 3-11 місяців (більше 5 кг до 8 кг. Тільки внутрішньом'язове введення!) - 0,1-0,2 мл (що відповідає 50-100 мг метамізолу); Діти 1-3 роки (близько 9-15 кг) – 0,2-0,5 мл (що відповідає 100-250 мг метамізолу); Діти 4-6 років (близько 16-23 кг) – 0,3-0,8 мл (що відповідає 150-400 мг метамізолу); Діти 7-9 років (близько 24-30 кг) – 0,4-1,0 мл (що відповідає 200-500 мг метамізолу); Діти 10-12 років (близько 31-45 кг) – 0,5-1,0 мл (що відповідає 250-500 мг метамізолу); Діти 13-14 років (близько 46-53 кг) – 0,8-1,8 мл (що відповідає 400-900 мг метамізолу); Дорослі та підлітки старші 15 років (з масою тіла понад 53 кг) – 1,0-2,0 мл (що відповідає 500-1000 мг метамізолу). Внутрішньовенне введення має здійснюватися дуже повільно (швидкість введення не більше 1 мл/хв) у положенні лежачи, під контролем артеріального тиску. За перших ознак розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно припинити введення препарату. Оскільки гіпотензивні реакції є дозозалежними, парентеральне введення дози 1000 мг метамізолу має проводитися з особливою обережністю. При надто швидкому введенні препарату може спостерігатися критичне падіння артеріального тиску та шок. Особливі групи пацієнтів Літнім пацієнтам необхідно застосовувати менші дози через можливе зниження виведення метаболітів метамізолу з організму. Пацієнтам у тяжкому стані та при порушенні кліренсу креатиніну необхідно застосовувати менші дози у зв'язку з можливим зниженням виведення метаболітів метамізолу з організму. У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок швидкість виведення препарату сповільнена, тому необхідно уникати багаторазового застосування препарату. Досвід тривалого застосування відсутній. При короткостроковій терапії корекція дози не потрібна. Тривалість терапії При застосуванні як аналгезуючий засіб тривалість терапії 1-5 днів. При застосуванні як жарознижувальний засіб - 1-3 дні.ПередозуванняСимптоми При передозуванні можлива поява наступних симптомів: нудота, блювання, біль у животі, зниження функції нирок/гостра ниркова недостатність з олігурією (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту), рідше симптоми з боку центральної нервової системи (запаморочення, сомноленція, кома, судоми) та різке зниження артеріального тиску (іноді прогресує до шоку), а також порушення серцевого ритму (тахікардія). Після введення дуже високих доз виведення через нирки нетоксичного метаболіту (рубазонової кислоти) може спричинити червоне забарвлення сечі. Лікування Специфічного антидоту для метамізолу натрію немає. Основний метаболіт метамізолу (4-N-метиламіноантипірин) виводиться за допомогою гемодіалізу, гемофільтрації, гемоперфузії або фільтрації плазми. При розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів, які отримують цитостатичні засоби, та дітей віком до 5 років лікування метамізолом натрію повинно проводитись лише під наглядом лікаря. Анафілактичні/анафілактоїдні реакції При виборі способу запровадження препарату слід враховувати, що| Парентеральне застосування пов'язане з більш високим ризиком виникнення анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. Підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на метамізол натрію зумовлює такі стани: бронхіальна астма, індукована прийомом анальгетиків; непереносимість анальгетиків за типом кропив'янки або ангіоневротичного набряку; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); хронічна кропив'янка; непереносимість алкоголю (підвищена чутливість до алкоголю), на тлі якої, навіть при прийомі незначної кількості деяких алкогольних напоїв, у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлений синдром бронхіальної астми, пов'язаної з аналгетиками (аспіринової астми); непереносимість або підвищена чутливість до барвників (наприклад, тартразину) або до консервантів (наприклад, до бензоатів); анафілактичні або інші імунологічні реакції на інші піразолони, піразолідини та інше ненаркотичні анальгетики в анамнезі. Перед застосуванням препарату Баралгін® необхідно провести ретельне опитування пацієнта. У разі з'ясування, що пацієнт відноситься до групи особливого ризику розвитку анафілактоїдних реакцій, препарат слід призначати лише після ретельного зважування можливих ризиків та очікуваної користі. У разі прийняття рішення про застосування препарату Баралгін® М у таких пацієнтів знадобиться суворий медичний контроль за їхнім станом, і необхідно мати засоби для надання їм невідкладної допомоги у разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. У пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією метамізол натрію слід призначати з обережністю. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі симптомів ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками або ураженням слизових оболонок) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити. Забороняється будь-коли знову повторювати лікування препаратом. Пацієнти повинні бути поінформовані про суб'єктивні та об'єктивні симптоми даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Агранулоцитоз Агранулоцитоз, що розвивається на фоні лікування метамізолом, має імунно-алергічне походження і триває щонайменше один тиждень. Подібна реакція виникає про пень рідко, може бути важкою, життєзагрозною і навіть із летальним результатом. Ця реакція не є дозозалежною і може виникнути будь-якої миті під час лікування. Всі пацієнти повинні бути проінструктовані припинити застосування препарату і негайно проконсультуватися з лікарем при прояві наступних суб'єктивних або об'єктивних симптомів, можливо пов'язаних з нейтропенією: лихоманка, озноб, біль у горлі, виразки в ротовій порожнині. У разі розвитку нейтропенії (кількість нейтрофілів Панцитопенія У разі розвитку панцитопенії лікування слід негайно припинити, необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові аж до нормалізації. Усі пацієнти повинні бути проінструктовані негайно звертатися за медичною допомогою з появою під час лікування метамізолом суб'єктивних або об'єктивних симптомів, що дозволяють припустити патологічні зміни крові (наприклад, загальне нездужання, інфекції, стійка лихоманка, утворення гематом, кровотечі, блідість). Ізольовані гіпотензивні реакції Введення метамізолу натрію може спричинити ізольовані гіпотензивні реакції. Дані реакції, можливо, залежать від дози і частіше виникають після парентерального введення. Щоб уникнути розвитку тяжких гіпотензивних реакцій, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій: внутрішньовенне введення препарату слід здійснювати повільно; пацієнтам з наявною гіпотензією, зниженням об'єму циркулюючої крові, дегідратацією, нестабільністю гемодинаміки або з початковою стадією недостатності кровообігу потрібна попередня нормалізація гемодинаміки; при лікуванні пацієнтів з високою температурою тіла слід дотримуватися обережності. Таким пацієнтам необхідно з особливою уважністю оцінювати наявність показань до застосування метамізолу, а у разі введення препарату Баралгін М у подібних обставинах необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження. Для зниження ризику розвитку гіпотензивних реакцій можуть знадобитися профілактичні заходи (стабілізація гемодинаміки). У пацієнтів, яким необхідно уникати зниження артеріального тиску, таких як пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця або стенозами судин, що кровопостачають головний мозок, застосування препарату Баралгін М допускається тільки при ретельному контролі гемодинамічних параметрів. Гострий біль у животі Неприпустиме застосування препарату Баралгін М для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції печінки та нирок У пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок препарат Баралгін М слід застосовувати лише після консультації лікаря, оскільки у цих пацієнтів знижена швидкість виведення препарату. Вплив на результати лабораторних досліджень У пацієнтів, які отримували лікування метамізолом, було зафіксовано зміну результатів лабораторних тестів, що проводилися з використанням реакції Триндера та подібних реакцій (наприклад, аналіз концентрації креатиніну, тригліцеридів, холестерину ЛПВЩ та сечової кислоти у сироватці крові). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про те, що препарат, що застосовується в рекомендованих дозах, небажано впливає на здатність до концентрації і на швидкість реакцій. Однак при терапії препаратом у високих дозах, слід брати до уваги можливість порушення здатності до концентрації та зниження швидкості реакції, що може представляти ризик у ситуаціях, де дані здібності особливо важливі (наприклад, керування автомобілем або механізмом, що рухається), особливо при супутньому вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дія на організмКорінь барбарису має протизапальну і в'яжучу дію, є потужним жовчогінним, сечогінним та кровоспинним засобом. Купити корінь барбарису корисно при бронхіті, туберкульозі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки та жовчного міхура. Барбарис (лат.
Упакування: фл. п/е Виробник: Зелдіс Завод-виробник: Багіра(Росія). .
Упаковка: фл. п/э Производитель: Зелдис Завод-производитель: Багира(Россия). .
Дозування: 0. 2 г Форма випуску: капс. Виробник: Зелдіс Завод-виробник: Багіра(Росія).
Дозування: 0. 2 г Форма выпуска: капс. Производитель: Зелдис Завод-производитель: Багира(Россия).
1 088,00 грн
989,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 амп.: Активні речовини: хондроїтину сульфат натрію (хондроїтин сульфат), у перерахунку на 100% суху речовину – 100 мг. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення, 100 мг. У ампулах місткістю 2 мл. 10 амп. у картонному утримувачі або по 5 амп. у пластиковому піддоні. По 1 картонному тримачу або по 2 пластикові піддони поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення біла або біла з жовтуватим відтінком пориста маса, ущільнена в таблетку.Фармакотерапевтична групаПрепарат, що регулює обмін речовин у хрящовій тканині.ФармакокінетикаПри одноразовому прийомі внутрішньо середньотерапевтичної дози Cmax у плазмі досягається через 3-4 години, у синовіальній рідині – через 4-5 годин. Біодоступність становить 13%. Виводиться нирками протягом 24 год.ФармакодинамікаЗасіб, що впливає на фосфорно-кальцієвий обмін у хрящовій тканині, є високомолекулярним мукополісахаридом. Уповільнює резорбцію кісткової тканини та знижує втрати кальцію, прискорює процеси відновлення кісткової тканини, гальмує процес дегенерації хрящової тканини. Перешкоджає стиску сполучної тканини та відіграє роль своєрідного мастила суглобових поверхонь. При зовнішньому застосуванні уповільнює прогресування остеоартрозу. Нормалізує обмін речовин у гіаліновій тканині. Стимулює регенерацію суглобового хряща.Показання до застосуванняДегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта: первинний артроз; остеоартроз із переважним ураженням великих суглобів; міжхребцевий остеохондрозПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість; дитячий вік (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: кровотечі та схильність до кровоточивості, тромбофлебіти; вагітність; період лактації.Вагітність та лактаціяХондроїтину сульфат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяАлергічні реакції, геморагії у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе посилення дії непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, що вимагає частішого контролю показників згортання крові при спільному застосуванні.Спосіб застосування та дозиВ/м по 0,1 г через день. Перед застосуванням вміст ампули розчиняють у 1 мл води для ін'єкцій. При добрій переносимості дозу збільшують до 0,2 г, починаючи з 4-ї ін'єкції. Курс лікування – 25–35 ін'єкцій. Повторний курс – через 6 міс. Тривалість повторних курсів лікування визначається лікарем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа різних форм парадонтопатії курс лікування слід продовжувати не менше 3 місяців. Є клінічні дані щодо застосування хондроїтину сульфату у літніх пацієнтів з атеросклерозом, при цьому відзначено деяке зниження концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему