Лекарства и БАД
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: фінастерид – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон K30, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), докузат натрію, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 2910/5, макрогол 6000, тальк, титану діоксид, емульсія симетикону SE4, барвник заліза оксид жовтий. По 10 або 15 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ/Аl. По 3 або 6 блістерів (10 таблеток) або по 2, 4 або 6 блістерів (по 15 таблеток) у картонній пачці разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаПрепарат для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Інгібітор 5α-редуктази.ФармакокінетикаВсмоктування Cmax фінастериду в плазмі досягається приблизно через 2 години після прийому внутрішньо. Абсорбція фінастериду із шлунково-кишкового тракту завершується через 6-8 годин після прийому внутрішньо. Біодоступність фінастериду при вживанні становить приблизно 80% від внутрішньовенної референсної дози і не залежить від їди. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 93%. Плазмовий кліренс становить близько 165 мл/хв, що здається Vd - 76 л. При тривалій терапії спостерігається повільне накопичення фінастериду у невеликих кількостях. При щоденному прийомі фінастериду внутрішньо в дозі 5 мг його мінімальна Css у плазмі досягає 8-10 нг/мл і з часом залишається стабільною. У пацієнтів, які отримували препарат протягом 7-10 днів, фінастерид виявлявся у спинномозковій рідині. При прийомі препарату в дозі 5 мг/добу фінастерид у незначних кількостях виявляється у насінній рідині. Метаболізм та виведення T1/2 фінастериду в середньому дорівнює 6 годин. У чоловіків після одноразового прийому внутрішньо дози фінастериду, міченого 14С, 39% прийнятої дози виводиться нирками у вигляді метаболітів (незмінений фінастерид практично не виводиться нирками); 57% – через кишечник. У цьому дослідженні були ідентифіковані 2 метаболіти фінастериду, які мають незначну інгібуючу дію щодо 5α-редуктази порівняно з фінастеридом. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У літньому віці швидкість виведення фінастериду дещо знижується. З віком T1/2 збільшується: у чоловіків 18-60 років середній T1/2 становить 6 год, а у чоловіків старше 70 років - 8 год. потрібно. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (КК від 9 до 55 мл/хв) розподіл міченого 14С фінастериду при прийомі одноразової дози не відрізнявся від такого у здорових добровольців. Зв'язування фінастериду з білками плазми також не відрізнялося у пацієнтів з порушенням функції нирок. При нирковій недостатності частина метаболітів фінастериду, яка нормується екскретується нирками, виводиться через кишечник. Це проявляється збільшенням кількості метаболітів фінастериду в калі при відповідному зниженні їхньої концентрації в сечі. У пацієнтів з нирковою недостатністю, які не потребують гемодіалізу, корекція дози фінастериду не потрібна.ФармакодинамікаФінастерид - синтетична 4-азастероїдна сполука. Є специфічним конкурентним інгібітором 5α-редуктази II типу – внутрішньоклітинного ферменту, який перетворює тестостерон на активний андроген – дигідротестостерон (ДГТ). При доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) її збільшення залежить від перетворення тестостерону на ДГТ у простаті. Фінастерид високоефективно знижує концентрацію ДГТ як у плазмі, так і в тканині передміхурової залози. Пригнічення утворення ДГТ супроводжується зменшенням розмірів передміхурової залози, збільшенням максимальної швидкості сечовипускання та зниженням вираженості симптомів, пов'язаних із гіперплазією передміхурової залози. Фінастерид не має спорідненості з рецепторами андрогенів. Згідно з результатами клінічного дослідження (PLESS), в якому брали участь пацієнти з помірно або значно вираженими симптомами ДГПЗ та збільшенням передміхурової залози, финастерид знижував частоту виникнення гострої затримки сечі з 7/100 до 3/100 за 4-річний період, а частоту потреби у хірургічному. втручання (трансуретральної резекції простати (ТУРП) або простатектомії) - з 10/100 до 5/100. Ці зміни також асоціювалися з покращенням симптоматики ДГПЗ (зниження на 2 пункти за шкалою симптомів quasi-AUA), стійким зменшенням об'єму передміхурової залози приблизно на 20% та стабільним збільшенням швидкості струму сечі. Дослідження MTOPS (Medical Therapy Of Prostate Symptoms) тривалістю від 4 до 6 років, в рамках якого 3047 чоловіків із симптомами ДГПЗ були рандомізовані на групи, які отримують: фінастерид у дозі 5 мг на добу; доксазозин у дозі 4 мг на добу або 8 мг на добу; комбінацію фінастериду в дозі 5 мг на добу та доксазозину в дозі 4 мг на добу або 8 мг на добу; чи плацебо. Лікування призводило до значного зниження ризику клінічного прогресування ДГПЗ, яке на фоні застосування фінастериду становило 34% (р=0.002), доксазозину – 39% (рПоказання до застосуванняЛікування ДГПЗ та профілактика урологічних ускладнень з метою: зниження ризику гострої затримки сечі; зниження ризику необхідності проведення хірургічних втручань, зокрема. трансуретральної резекції (ТУР) передміхурової залози та простатектомії; Лікування з метою зменшення розмірів збільшеної передміхурової залози, поліпшення сечовипускання та зменшення вираженості симптомів, пов'язаних із ДГПЗ; У поєднанні з доксазозином зниження ризику прогресування симптомів, що з ДГПЖ.Протипоказання до застосуванняспадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або порушення всмоктування глюкози/галактози; вагітність та застосування препарату у жінок із збереженим репродуктивним потенціалом; вік до 18 років; підвищена чутливість до фінастериду та/або інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з великим обсягом залишкової сечі та/або суттєво зниженою швидкістю сечовипускання (пацієнти повинні регулярно спостерігатися лікарем щодо виявлення обструктивної уропатії), пацієнтам з печінковою недостатністю, а також пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Пенестер протипоказане при вагітності та жінкам із збереженим репродуктивним потенціалом. У зв'язку зі здатністю інгібіторів 5α-редуктази II типу пригнічувати перетворення тестостерону на дигідротестостерон, дані засоби, в т.ч. Фінастерид, при застосуванні у вагітних можуть викликати аномалії розвитку зовнішніх статевих органів у плода чоловічої статі. Фінастерид не показаний для застосування у жінок. Даних про екскрецію фінастериду із грудним молоком немає. Невеликі кількості фінастериду були виявлені у спермі пацієнтів, які отримували фінастерид у дозі 5 мг на добу. Хоча клінічні дані щодо впливу фінастериду на плід чоловічої статі відсутні, жінкам із збереженим репродуктивним потенціалом слід уникати контакту з насіннєвою рідиною чоловіків, які приймають фінастерид. Жінкам із збереженим репродуктивним потенціалом та вагітним слід уникати контакту з пошкодженими пігулками фінастериду, т.к. здатність препарату пригнічувати перетворення тестостерону на ДГТ може спричинити порушення розвитку статевих органів у плода чоловічої статі. Протипоказаний у віці до 18 років.Побічна діяНебажані реакції, виявлені під час клінічних досліджень (дослідження PLESS) Побічні реакції розділені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA. Частота побічних реакцій визначалася відповідно до наступної градації (класифікація ВООЗ): дуже часто (більше 1/10); часто (від понад 1/100 до менше 1/10); нечасто (від понад 1/1000 до 1/100); рідко (від понад 1/10000 до менше 1/1000); дуже рідко (від 1/10 000, включаючи окремі повідомлення). Порушення психіки: часто – зниження лібідо. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип. З боку статевих органів та молочної залози: часто – порушення сексуальної функції; нечасто – порушення еякуляції, зменшення обсягу еякуляту, збільшення грудних залоз, болючість у ділянці грудних залоз. В рамках дослідження MTOPS порівнювалося застосування фінастериду в дозі 5 мг/добу (n=768), доксазозину в дозі 4 мг/добу або 8 мг/добу (n=756), комбінованої терапії фінастеридом у дозі 5 мг/добу та доксазозином у дозі. 4 або 8 мг/добу (n=786), та плацебо (n=737). Відповідно до результатів даного дослідження профіль безпеки та переносимості комбінованої терапії загалом збігався з профілем її окремих компонентів. Частота порушень еякуляції у пацієнтів, які отримують комбіновану терапію, була сумісною із сумою частоти виникнення даного небажаного явища на тлі двох видів монотерапії. Було проведено 7-річне плацебо-контрольоване дослідження РСРТ, у якому брали участь 18 882 здорові чоловіки. Доступні для аналізу дані пункційної біопсії передміхурової залози були отримані щодо 9060 суб'єктів, при цьому рак передміхурової залози був виявлений у 803 (18.4%) чоловіків, які отримували фінастерид у добовій дозі 5 мг, і у 1147 (24.4%) чоловіків, що отримували плац. Згідно з результатами пункційної біопсії рак передміхурової залози з баловим показником 710 за шкалою Глісона був діагностований у 280 (6.4%) чоловіків з групи, які отримували фінастерид у добовій дозі 5 мг, у той час як у групі плацебо рак з таким ступенем диференціювання 5.1%) пацієнтів. Результати додаткового аналізу свідчили, що збільшення поширеності низькодиференційованого раку передміхурової залози,те, що спостерігалося в групі пацієнтів, які отримували фінастерид у добовій дозі 5 мг, може бути пояснено системною помилкою при оцінці результатів, пов'язаних із впливом терапії фінастеридом у дозі 5 мг 1 раз на добу на об'єм передміхурової залози. Із загальної кількості випадків раку передміхурової залози, діагностованих у цьому дослідженні, на момент постановки діагнозу приблизно 98% випадків було віднесено до локалізованого раку (клінічна стадія T1 або T2). Клінічна значимість даних про пухлинний процес зі ступенем диференціювання 7-10 балів за шкалою Глісон невідома.діагностованих у цьому дослідженні, на момент постановки діагнозу приблизно 98% випадків було віднесено до локалізованого раку (клінічна стадія T1 або T2). Клінічна значимість даних про пухлинний процес зі ступенем диференціювання 7-10 балів за шкалою Глісон невідома.діагностованих у цьому дослідженні, на момент постановки діагнозу приблизно 98% випадків було віднесено до локалізованого раку (клінічна стадія T1 або T2). Клінічна значимість даних про пухлинний процес зі ступенем диференціювання 7-10 балів за шкалою Глісон невідома. Відомості, отримані на підставі післяреєстраційного досвіду застосування препарату Частота небажаних реакцій невідома, т.к. на підставі отриманих даних встановити частоту та причинно-наслідковий зв'язок з дією фінастериду не завжди можливо, оскільки повідомлення про дані реакції надходили добровільно по популяції невідомого розміру. З боку імунної системи: частота невідома – реакції гіперчутливості, в т.ч. шкірний свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк (включаючи набряк губ, обличчя та гортані). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку серцево-судинної системи: частота невідома – відчуття серцебиття. Порушення психіки: частота невідома – депресія, зниження лібідо, яке зберігається після припинення терапії. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – сексуальна дисфункція (еректильна дисфункція та порушення еякуляції), яка зберігається після припинення лікування, болючість яєчок, чоловіче безпліддя та/або зниження якості насіннєвої рідини. Після відміни фінастериду якість насіннєвої рідини приходила до норми або покращувалася. Лабораторні показники При оцінці результатів лабораторних досліджень необхідно враховувати, що у пацієнтів, які отримують лікування фінастеридом, вміст ПСА у плазмі знижується. Більшість пацієнтів протягом перших місяців терапії відзначається швидке зниження показника ПСА з його наступною стабілізацією. Вихідне значення ПСА, що встановлюється після проведення терапії финастеридом, становить приблизно половину відповідного показника, що відзначалося на початок лікування. Таким чином, у пацієнтів, які отримують лікування фінастеридом протягом 6 місяців або більше, значення ПСА слід подвоювати порівняно з нормальними значеннями чоловіків, які не отримували лікування. Інших відмінностей у значеннях стандартних лабораторних показників між групами пацієнтів, які отримували фінастерид та плацебо, не спостерігалося.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущої взаємодії коїться з іншими препаратами виявлено був. Фінастерид метаболізується переважно за участю ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450, не суттєво впливаючи на функцію цієї системи. Хоча ризик впливу фінастериду на фармакокінетику інших препаратів оцінюється як невисокий, існує ймовірність того, що інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 впливатимуть на плазмову концентрацію фінастериду. Тим не менш, враховуючи наявні дані з безпеки, малоймовірним, що підвищення концентрації финастерида, пов'язане з супутнім застосуванням таких інгібіторів, матиме клінічне значення. Не було виявлено клінічно значущої взаємодії при комбінованому застосуванні фінастериду з пропранололом, дигоксином, глібенкламідом, варфарином, теофіліном та феназоном.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо по 5 мг 1 раз на добу, незалежно від їди. Тривалість терапії до оцінки її ефективності повинна становити не менше 6 місяців, тому курс лікування має бути досить тривалим. Фінастерид можна застосовувати у вигляді монотерапії, а також у комбінації з доксазозином. Немає достатніх клінічних даних щодо застосування препарату у пацієнтів із печінковою недостатністю. У пацієнтів з різними стадіями ниркової недостатності (при зниженні КК до 9 мл/хв) корекція дози не потрібна, оскільки спеціальні дослідження не продемонстрували жодних змін. фармакокінетичного профілю фінастериду Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна, хоча фармакокінетичні дослідження вказують на те, що виведення фінастериду у пацієнтів віком від 70 років дещо знижується.ПередозуванняПацієнти отримували фінастерид одноразово в дозах до 400 мг, при багаторазовому введенні препарату в дозах до 80 мг на добу протягом 3 місяців небажаних реакцій не спостерігалося. Передозування фінастериду не потребує спеціального лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВказівки загального характеру Щоб уникнути обструктивних ускладнень, необхідно здійснювати ретельне спостереження пацієнтів з великим обсягом залишкової сечі та/або значно утрудненим сечовипусканням. Слід враховувати можливість виникнення потреби у хірургічному втручанні. Вплив на вміст ПСА та діагностику раку передміхурової залози До цього часу не доведено клінічних переваг застосування фінастериду у пацієнтів з раком передміхурової залози. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів із ДГПЗ та підвищеною концентрацією ПСА у плазмі крові проводився моніторинг вмісту ПСА та результатів досліджень біопсії передміхурової залози. Було встановлено, що застосування фінастериду, мабуть, не змінює частоти виявлення раку передміхурової залози і не впливає на частоту його виникнення у пацієнтів, які приймали фінастерид або плацебо. Перед початком лікування та періодично в процесі терапії фінастеридом рекомендується проводити ректальне дослідження та застосовувати інші методи діагностики раку передміхурової залози. Визначення ПСА в плазмі також використовується для виявлення раку передміхурової залози. В цілому, вихідна концентрація ПСА вище 10 нг/мл говорить про необхідність подальшого обстеження пацієнта та проведення біопсії простати. При визначенні концентрації ПСА в межах 4-10 нг/мл потрібне подальше обстеження пацієнта. У чоловіків із ДГПЗ нормальні значення ПСА не дозволяють виключити рак передміхурової залози, незалежно від лікування фінастеридом. Вихідна концентрація ПСА нижче 4 нг/мл також не виключає рак передміхурової залози. Фінастерид викликає зменшення концентрації сироваткового ПСА приблизно на 50% у пацієнтів з ДГПЗ, навіть за наявності раку передміхурової залози. Даний факт необхідно брати до уваги при оцінці вмісту ПСА у пацієнтів із ДГПЗ, які отримують лікування фінастеридом, т.я. зниження концентрації ПСА не виключає наявності супутнього раку передміхурової залози. Це зниження очікується за будь-якого діапазону значень концентрації ПСА, хоча воно може відрізнятися у конкретних пацієнтів. Аналіз значень ПСА більш ніж у 3000 пацієнтів у 4-річному подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні PLESS підтвердив, що у пацієнтів, які приймали фінастерид протягом 6 місяців або більше, значення ПСА повинні бути подвоєні для їх порівняння з нормальними значеннями даного показника у пацієнтів, не одержують лікування препаратом.Ця корекція зберігає чутливість та специфічність аналізу ПСА та можливість виявлення раку передміхурової залози. Будь-яке збільшення концентрації ПСА, що зберігається, у пацієнтів, які отримують лікування фінастеридом, вимагає ретельного обстеження для з'ясування причини, яка може полягати в недотриманні режиму прийому препарату. Фінастерид суттєво не знижує відсоток вільного ПСА (ставлення вільного ПСА до загального). Цей показник залишається незмінним навіть під впливом прийому препарату. Якщо для діагностики раку передміхурової залози використовується відсоток вільного ПСА, корекція значень цього показника не є обов'язковою.вимагає ретельного обстеження для з'ясування причини, що може полягати у недотриманні режиму прийому препарату. Фінастерид суттєво не знижує відсоток вільного ПСА (ставлення вільного ПСА до загального). Цей показник залишається незмінним навіть під впливом прийому препарату. Якщо для діагностики раку передміхурової залози використовується відсоток вільного ПСА, корекція значень цього показника не є обов'язковою.вимагає ретельного обстеження для з'ясування причини, що може полягати у недотриманні режиму прийому препарату. Фінастерид суттєво не знижує відсоток вільного ПСА (ставлення вільного ПСА до загального). Цей показник залишається незмінним навіть під впливом прийому препарату. Якщо для діагностики раку передміхурової залози використовується відсоток вільного ПСА, корекція значень цього показника не є обов'язковою. Рак молочної залози у чоловіків У ході клінічних досліджень, а також протягом постреєстраційного періоду у чоловіків, які приймають финастерид, було виявлено випадки раку молочної залози. Лікарі повинні інструктувати своїх пацієнтів про необхідність негайно повідомляти про будь-які зміни тканини молочної залози, такі як поява ущільнень, біль, гінекомастія або виділення із сосків. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не повідомлялося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. гомогенат трутнево-розплідний або HDBA органік комплекс (100 мг); вітамін D3 (3 мг); вітамін В6 або піридоксину гідрохлорид (0,8 мг). Форма випуску: пігулки. Кількість: 60 шт.ХарактеристикаСприяє засвоєнню кальцію з кальційвмісних препаратів та продуктів. Сприяє зміцненню кісткової тканини в період зростання та важких фізичних навантажень. Сприяє прискоренню зрощення кістки після переломів та інших ушкоджень. Забезпечує підтримання імунітету в періоди простудних захворювань та при нестачі сонячного світла. Знижує ризик гіперкальціємії (небезпечного підвищення рівня кальцію в крові), сприяє виведенню кальцію з судин та м'яких тканин. Підвищує опірність організму до вірусів та інфекцій.Властивості компонентівСпільна дія трутневого гомогенату та вітаміну D3 дозволяє досягти високої опірності організму різним застудним захворюванням. Вітамін D3 корисний для більшості органів та систем. Його прийнято вважати природним імуномодулятором. Епідеміологічні, генетичні та базові наукові дослідження вказують на потенційну роль дефіциту вітаміну D3 у патогенезі деяких системних та відносяться до окремих органів аутоімунних захворювань, таких як цукровий діабет 2 типу, розсіяний склероз, ревматоїдний артрит та хвороба Крона. Вітамін D3 стимулює імунні реакції в цілому та сприяє транскрипції ендогенних антибіотиків, таких як кателіцидин та дефензини, які захищають організм від впливу вірусів та бактерій та знижують запалення. Він сприяє засвоєнню кальцію з їжі, а це найбільш фізіологічно та природно, а також бере участь в обмінних процесах. Також ця речовина прискорює ріст клітин, важливий для здоров'я центральної нервової системи. Вітамін В6 (піридоксин) допомагає магнію потрапляти до кісткової тканини. Крім того, стимулює травлення, покращує роботу "хімічної лабораторії організму" - печінки. Піридоксин активно взаємодіє з амінокислотами, відповідає за білковий обмін. Встановлено, що ця речовина швидко витрачається при стресах. Тому важливо вчасно поповнювати його запаси в організмі. Піридоксин необхідний підвищення кількості і поліпшення якості антитіл — захисників організму від збудників багатьох хвороб. Достатня кількість вітаміну В6 в організмі потрібна для нормального продукування важливого показника функціонування нашої імунної системи – кількості Т-клітин. Особливо цей вітамін необхідний для дітей та людей похилого віку для підтримання нормального рівня природного захисту організму від бактеріальних та вірусних інфекцій. Кальцій відсутня в «Остео-Віті», тому препарат може застосовуватись при гіперкальціємії та достатньому рівні кальцію в організмі. Також "Остео-Віт" можна рекомендувати в період зростання кісткової системи.РекомендуєтьсяУ комплексній терапії та для профілактики станів, пов'язаних з дефіцитом вітамінів D3 та В6; у комплексній терапії та для профілактики грипу та застуди, інфекцій верхніх дихальних шляхів; людям, які приймають антибіотики, для відновлення кісткової тканини; жінкам, які приймають протизаплідні пігулки, для зміцнення кісткової тканини; для зменшення наслідків прийому кортикостероїдів; при шкірних захворюваннях (псоріаз, екзема); для підтримки здоров'я кісткової системи людей, які відчувають нестачу сонячного світла, у тому числі проживають у північних широтах; при нестачі статевих гормонів (постменопауза, літній вік тощо); для профілактики рахіту та в період активного зростання (дітям старше 3-х років).Протипоказання до застосуванняВагітність, годування груддю, індивідуальна нестерпність компонентів продукту. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 2 рази на добу (вранці та ввечері). Курсовий прийом – не менше 1 місяця. При необхідності повторити курс з перервою 5-10 днів (пауза обов'язково). Найкращий спосіб прийому - під язик. Дітям (3+) – на розсуд лікаря, доза розраховується індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦукор-пісок, вершки сухі (кокосові), какао-порошок, лабазника екстракт, кремнію діоксид колоїдний (антистежуючий компонент), ліпоїд С-30, екстракт левзеї, вітамін B6.ХарактеристикаСмачний шоколадний напій Острум з екстрактами лабазника та левзеї, лецитином та вітаміном В6 сприяє: Підвищення розумової працездатності та швидкості мислення; Поліпшення пам'яті та концентрації уваги. Входять до складу компоненти, мають тонізуючу властивість при звичайній втомі, сприяють профілактиці когнітивних розладів, підвищенню стійкості нервової системи та головного мозку до несприятливих факторів.Властивості компонентівЛевзея сафлороподібна (маралій корінь, великоголовник сафлороподібний) - Rhaponticum carthamoides Serg. – багаторічна трав'яниста рослина сімейства айстрових – Asteráceae. Левзея збуджує центральну нервову систему, підвищує працездатність при розумовій та фізичній втомі, знімає відчуття втоми. Лабазник в'язлистий (таволга) – Filipendula ulmaria L. – трав'янистий багаторічник до 2 м висоти сімейства рожеві – Rоsасеае. Лабазник має загальнозміцнюючі, ноотропні та адаптогенні дії. Цукор-пісок – глюкоза є основним джерелом живлення для мозку, тому вона покращує пам'ять та розумові процеси. Саме вона забезпечує нормальне функціонування організму при інтенсивних фізичних, емоційних та інтелектуальних навантаженнях, а також забезпечує швидке реагування мозку у екстрених ситуаціях. Какао-порошок - підвищує життєвий тонус і покращує настрій, стимулюючи вироблення «гормону радості» – ендорфіну. Підвищує працездатність та стимулює розумову діяльність. Какао-порошок у своєму складі містить алкалоїд - теобромін (близько 1,5%), пурини, що беруть активну участь у синтезі ферментів; флавоноїди, що мають властивості антиоксидантів, що захищають організм від впливу вільних радикалів, а також стимулюють діяльність системи кровообігу; проціанідини та фенілетиламін – антидепресанти, що знімають стрес. Ліпоід С-30 (лецитин) – складний комплекс найважливіших натуральних речовин. До складу молекул лецитину входять: гліцерин; жирні кислоти – стеаринова, пальмітинова, олеїнова, лінолева, фосфорна кислота; холін – вітаміноподібна речовина, сировина для синтезу передавачів нервових імпульсів – нейромедіаторів. Холін, що міститься в лецитині, є основною складовою мієлінової оболонки мозку, нервових волокон і клітинних мембран, що контролюють обмін електролітами та поживними речовинами між клітинами організму та навколишнім середовищем. Лецитин допомагає зняти дратівливість, втому, заповнює енергію в нервових клітинах. Регулярний прийом лецитину сприяє відновленню нервових волокон, покращує швидкість передачі імпульсів нервовими каналами, отже, прискорює прийняття рішень у стресових ситуаціях. Вітамін В6(піридоксину гідрохлорид) необхідний нормальної роботи центральної нервової системи, т.к. бере участь у синтезі нейротрансмітерів. Він відповідає за засвоєння незамінних для мозку амінокислот – триптофану, цистеїну, метіоніну – та синтез організмом нейролептиків – норепінефрину та серотоніну. Вітамін В6 сприяє засвоєнню глюкози організмом, згладжує різке підвищення рівня цукру в крові, покращує обмінні процеси в мозку, покращує пам'ять, знімає депресивний стан та підвищує працездатність головного мозку.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиВміст 1 пакета-саші залити 200 мл гарячої води, перемішати. Дорослим приймати по 1 пакету-саші на день. Тривалість прийому – не менше ніж 20 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: фінастерид – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон K30, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), докузат натрію, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 2910/5, макрогол 6000, тальк, титану діоксид, емульсія симетикону SE4, барвник заліза оксид жовтий. По 10 або 15 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ/Аl. По 3 або 6 блістерів (10 таблеток) або по 2, 4 або 6 блістерів (по 15 таблеток) у картонній пачці разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаПрепарат для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Інгібітор 5α-редуктази.ФармакокінетикаВсмоктування Cmax фінастериду в плазмі досягається приблизно через 2 години після прийому внутрішньо. Абсорбція фінастериду із шлунково-кишкового тракту завершується через 6-8 годин після прийому внутрішньо. Біодоступність фінастериду при вживанні становить приблизно 80% від внутрішньовенної референсної дози і не залежить від їди. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 93%. Плазмовий кліренс становить близько 165 мл/хв, що здається Vd - 76 л. При тривалій терапії спостерігається повільне накопичення фінастериду у невеликих кількостях. При щоденному прийомі фінастериду внутрішньо в дозі 5 мг його мінімальна Css у плазмі досягає 8-10 нг/мл і з часом залишається стабільною. У пацієнтів, які отримували препарат протягом 7-10 днів, фінастерид виявлявся у спинномозковій рідині. При прийомі препарату в дозі 5 мг/добу фінастерид у незначних кількостях виявляється у насінній рідині. Метаболізм та виведення T1/2 фінастериду в середньому дорівнює 6 годин. У чоловіків після одноразового прийому внутрішньо дози фінастериду, міченого 14С, 39% прийнятої дози виводиться нирками у вигляді метаболітів (незмінений фінастерид практично не виводиться нирками); 57% – через кишечник. У цьому дослідженні були ідентифіковані 2 метаболіти фінастериду, які мають незначну інгібуючу дію щодо 5α-редуктази порівняно з фінастеридом. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У літньому віці швидкість виведення фінастериду дещо знижується. З віком T1/2 збільшується: у чоловіків 18-60 років середній T1/2 становить 6 год, а у чоловіків старше 70 років - 8 год. потрібно. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (КК від 9 до 55 мл/хв) розподіл міченого 14С фінастериду при прийомі одноразової дози не відрізнявся від такого у здорових добровольців. Зв'язування фінастериду з білками плазми також не відрізнялося у пацієнтів з порушенням функції нирок. При нирковій недостатності частина метаболітів фінастериду, яка нормується екскретується нирками, виводиться через кишечник. Це проявляється збільшенням кількості метаболітів фінастериду в калі при відповідному зниженні їхньої концентрації в сечі. У пацієнтів з нирковою недостатністю, які не потребують гемодіалізу, корекція дози фінастериду не потрібна.ФармакодинамікаФінастерид - синтетична 4-азастероїдна сполука. Є специфічним конкурентним інгібітором 5α-редуктази II типу – внутрішньоклітинного ферменту, який перетворює тестостерон на активний андроген – дигідротестостерон (ДГТ). При доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) її збільшення залежить від перетворення тестостерону на ДГТ у простаті. Фінастерид високоефективно знижує концентрацію ДГТ як у плазмі, так і в тканині передміхурової залози. Пригнічення утворення ДГТ супроводжується зменшенням розмірів передміхурової залози, збільшенням максимальної швидкості сечовипускання та зниженням вираженості симптомів, пов'язаних із гіперплазією передміхурової залози. Фінастерид не має спорідненості з рецепторами андрогенів. Згідно з результатами клінічного дослідження (PLESS), в якому брали участь пацієнти з помірно або значно вираженими симптомами ДГПЗ та збільшенням передміхурової залози, финастерид знижував частоту виникнення гострої затримки сечі з 7/100 до 3/100 за 4-річний період, а частоту потреби у хірургічному. втручання (трансуретральної резекції простати (ТУРП) або простатектомії) - з 10/100 до 5/100. Ці зміни також асоціювалися з покращенням симптоматики ДГПЗ (зниження на 2 пункти за шкалою симптомів quasi-AUA), стійким зменшенням об'єму передміхурової залози приблизно на 20% та стабільним збільшенням швидкості струму сечі. Дослідження MTOPS (Medical Therapy Of Prostate Symptoms) тривалістю від 4 до 6 років, в рамках якого 3047 чоловіків із симптомами ДГПЗ були рандомізовані на групи, які отримують: фінастерид у дозі 5 мг на добу; доксазозин у дозі 4 мг на добу або 8 мг на добу; комбінацію фінастериду в дозі 5 мг на добу та доксазозину в дозі 4 мг на добу або 8 мг на добу; чи плацебо. Лікування призводило до значного зниження ризику клінічного прогресування ДГПЗ, яке на фоні застосування фінастериду становило 34% (р=0.002), доксазозину – 39% (рПоказання до застосуванняЛікування ДГПЗ та профілактика урологічних ускладнень з метою: зниження ризику гострої затримки сечі; зниження ризику необхідності проведення хірургічних втручань, зокрема. трансуретральної резекції (ТУР) передміхурової залози та простатектомії; Лікування з метою зменшення розмірів збільшеної передміхурової залози, поліпшення сечовипускання та зменшення вираженості симптомів, пов'язаних із ДГПЗ; У поєднанні з доксазозином зниження ризику прогресування симптомів, що з ДГПЖ.Протипоказання до застосуванняспадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або порушення всмоктування глюкози/галактози; вагітність та застосування препарату у жінок із збереженим репродуктивним потенціалом; вік до 18 років; підвищена чутливість до фінастериду та/або інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з великим обсягом залишкової сечі та/або суттєво зниженою швидкістю сечовипускання (пацієнти повинні регулярно спостерігатися лікарем щодо виявлення обструктивної уропатії), пацієнтам з печінковою недостатністю, а також пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Пенестер протипоказане при вагітності та жінкам із збереженим репродуктивним потенціалом. У зв'язку зі здатністю інгібіторів 5α-редуктази II типу пригнічувати перетворення тестостерону на дигідротестостерон, дані засоби, в т.ч. Фінастерид, при застосуванні у вагітних можуть викликати аномалії розвитку зовнішніх статевих органів у плода чоловічої статі. Фінастерид не показаний для застосування у жінок. Даних про екскрецію фінастериду із грудним молоком немає. Невеликі кількості фінастериду були виявлені у спермі пацієнтів, які отримували фінастерид у дозі 5 мг на добу. Хоча клінічні дані щодо впливу фінастериду на плід чоловічої статі відсутні, жінкам із збереженим репродуктивним потенціалом слід уникати контакту з насіннєвою рідиною чоловіків, які приймають фінастерид. Жінкам із збереженим репродуктивним потенціалом та вагітним слід уникати контакту з пошкодженими пігулками фінастериду, т.к. здатність препарату пригнічувати перетворення тестостерону на ДГТ може спричинити порушення розвитку статевих органів у плода чоловічої статі. Протипоказаний у віці до 18 років.Побічна діяНебажані реакції, виявлені під час клінічних досліджень (дослідження PLESS) Побічні реакції розділені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA. Частота побічних реакцій визначалася відповідно до наступної градації (класифікація ВООЗ): дуже часто (більше 1/10); часто (від понад 1/100 до менше 1/10); нечасто (від понад 1/1000 до 1/100); рідко (від понад 1/10000 до менше 1/1000); дуже рідко (від 1/10 000, включаючи окремі повідомлення). Порушення психіки: часто – зниження лібідо. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип. З боку статевих органів та молочної залози: часто – порушення сексуальної функції; нечасто – порушення еякуляції, зменшення обсягу еякуляту, збільшення грудних залоз, болючість у ділянці грудних залоз. В рамках дослідження MTOPS порівнювалося застосування фінастериду в дозі 5 мг/добу (n=768), доксазозину в дозі 4 мг/добу або 8 мг/добу (n=756), комбінованої терапії фінастеридом у дозі 5 мг/добу та доксазозином у дозі. 4 або 8 мг/добу (n=786), та плацебо (n=737). Відповідно до результатів даного дослідження профіль безпеки та переносимості комбінованої терапії загалом збігався з профілем її окремих компонентів. Частота порушень еякуляції у пацієнтів, які отримують комбіновану терапію, була сумісною із сумою частоти виникнення даного небажаного явища на тлі двох видів монотерапії. Було проведено 7-річне плацебо-контрольоване дослідження РСРТ, у якому брали участь 18 882 здорові чоловіки. Доступні для аналізу дані пункційної біопсії передміхурової залози були отримані щодо 9060 суб'єктів, при цьому рак передміхурової залози був виявлений у 803 (18.4%) чоловіків, які отримували фінастерид у добовій дозі 5 мг, і у 1147 (24.4%) чоловіків, що отримували плац. Згідно з результатами пункційної біопсії рак передміхурової залози з баловим показником 710 за шкалою Глісона був діагностований у 280 (6.4%) чоловіків з групи, які отримували фінастерид у добовій дозі 5 мг, у той час як у групі плацебо рак з таким ступенем диференціювання 5.1%) пацієнтів. Результати додаткового аналізу свідчили, що збільшення поширеності низькодиференційованого раку передміхурової залози,те, що спостерігалося в групі пацієнтів, які отримували фінастерид у добовій дозі 5 мг, може бути пояснено системною помилкою при оцінці результатів, пов'язаних із впливом терапії фінастеридом у дозі 5 мг 1 раз на добу на об'єм передміхурової залози. Із загальної кількості випадків раку передміхурової залози, діагностованих у цьому дослідженні, на момент постановки діагнозу приблизно 98% випадків було віднесено до локалізованого раку (клінічна стадія T1 або T2). Клінічна значимість даних про пухлинний процес зі ступенем диференціювання 7-10 балів за шкалою Глісон невідома.діагностованих у цьому дослідженні, на момент постановки діагнозу приблизно 98% випадків було віднесено до локалізованого раку (клінічна стадія T1 або T2). Клінічна значимість даних про пухлинний процес зі ступенем диференціювання 7-10 балів за шкалою Глісон невідома.діагностованих у цьому дослідженні, на момент постановки діагнозу приблизно 98% випадків було віднесено до локалізованого раку (клінічна стадія T1 або T2). Клінічна значимість даних про пухлинний процес зі ступенем диференціювання 7-10 балів за шкалою Глісон невідома. Відомості, отримані на підставі післяреєстраційного досвіду застосування препарату Частота небажаних реакцій невідома, т.к. на підставі отриманих даних встановити частоту та причинно-наслідковий зв'язок з дією фінастериду не завжди можливо, оскільки повідомлення про дані реакції надходили добровільно по популяції невідомого розміру. З боку імунної системи: частота невідома – реакції гіперчутливості, в т.ч. шкірний свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк (включаючи набряк губ, обличчя та гортані). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку серцево-судинної системи: частота невідома – відчуття серцебиття. Порушення психіки: частота невідома – депресія, зниження лібідо, яке зберігається після припинення терапії. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – сексуальна дисфункція (еректильна дисфункція та порушення еякуляції), яка зберігається після припинення лікування, болючість яєчок, чоловіче безпліддя та/або зниження якості насіннєвої рідини. Після відміни фінастериду якість насіннєвої рідини приходила до норми або покращувалася. Лабораторні показники При оцінці результатів лабораторних досліджень необхідно враховувати, що у пацієнтів, які отримують лікування фінастеридом, вміст ПСА у плазмі знижується. Більшість пацієнтів протягом перших місяців терапії відзначається швидке зниження показника ПСА з його наступною стабілізацією. Вихідне значення ПСА, що встановлюється після проведення терапії финастеридом, становить приблизно половину відповідного показника, що відзначалося на початок лікування. Таким чином, у пацієнтів, які отримують лікування фінастеридом протягом 6 місяців або більше, значення ПСА слід подвоювати порівняно з нормальними значеннями чоловіків, які не отримували лікування. Інших відмінностей у значеннях стандартних лабораторних показників між групами пацієнтів, які отримували фінастерид та плацебо, не спостерігалося.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущої взаємодії коїться з іншими препаратами виявлено був. Фінастерид метаболізується переважно за участю ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450, не суттєво впливаючи на функцію цієї системи. Хоча ризик впливу фінастериду на фармакокінетику інших препаратів оцінюється як невисокий, існує ймовірність того, що інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 впливатимуть на плазмову концентрацію фінастериду. Тим не менш, враховуючи наявні дані з безпеки, малоймовірним, що підвищення концентрації финастерида, пов'язане з супутнім застосуванням таких інгібіторів, матиме клінічне значення. Не було виявлено клінічно значущої взаємодії при комбінованому застосуванні фінастериду з пропранололом, дигоксином, глібенкламідом, варфарином, теофіліном та феназоном.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо по 5 мг 1 раз на добу, незалежно від їди. Тривалість терапії до оцінки її ефективності повинна становити не менше 6 місяців, тому курс лікування має бути досить тривалим. Фінастерид можна застосовувати у вигляді монотерапії, а також у комбінації з доксазозином. Немає достатніх клінічних даних щодо застосування препарату у пацієнтів із печінковою недостатністю. У пацієнтів з різними стадіями ниркової недостатності (при зниженні КК до 9 мл/хв) корекція дози не потрібна, оскільки спеціальні дослідження не продемонстрували жодних змін. фармакокінетичного профілю фінастериду Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна, хоча фармакокінетичні дослідження вказують на те, що виведення фінастериду у пацієнтів віком від 70 років дещо знижується.ПередозуванняПацієнти отримували фінастерид одноразово в дозах до 400 мг, при багаторазовому введенні препарату в дозах до 80 мг на добу протягом 3 місяців небажаних реакцій не спостерігалося. Передозування фінастериду не потребує спеціального лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВказівки загального характеру Щоб уникнути обструктивних ускладнень, необхідно здійснювати ретельне спостереження пацієнтів з великим обсягом залишкової сечі та/або значно утрудненим сечовипусканням. Слід враховувати можливість виникнення потреби у хірургічному втручанні. Вплив на вміст ПСА та діагностику раку передміхурової залози До цього часу не доведено клінічних переваг застосування фінастериду у пацієнтів з раком передміхурової залози. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів із ДГПЗ та підвищеною концентрацією ПСА у плазмі крові проводився моніторинг вмісту ПСА та результатів досліджень біопсії передміхурової залози. Було встановлено, що застосування фінастериду, мабуть, не змінює частоти виявлення раку передміхурової залози і не впливає на частоту його виникнення у пацієнтів, які приймали фінастерид або плацебо. Перед початком лікування та періодично в процесі терапії фінастеридом рекомендується проводити ректальне дослідження та застосовувати інші методи діагностики раку передміхурової залози. Визначення ПСА в плазмі також використовується для виявлення раку передміхурової залози. В цілому, вихідна концентрація ПСА вище 10 нг/мл говорить про необхідність подальшого обстеження пацієнта та проведення біопсії простати. При визначенні концентрації ПСА в межах 4-10 нг/мл потрібне подальше обстеження пацієнта. У чоловіків із ДГПЗ нормальні значення ПСА не дозволяють виключити рак передміхурової залози, незалежно від лікування фінастеридом. Вихідна концентрація ПСА нижче 4 нг/мл також не виключає рак передміхурової залози. Фінастерид викликає зменшення концентрації сироваткового ПСА приблизно на 50% у пацієнтів з ДГПЗ, навіть за наявності раку передміхурової залози. Даний факт необхідно брати до уваги при оцінці вмісту ПСА у пацієнтів із ДГПЗ, які отримують лікування фінастеридом, т.я. зниження концентрації ПСА не виключає наявності супутнього раку передміхурової залози. Це зниження очікується за будь-якого діапазону значень концентрації ПСА, хоча воно може відрізнятися у конкретних пацієнтів. Аналіз значень ПСА більш ніж у 3000 пацієнтів у 4-річному подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні PLESS підтвердив, що у пацієнтів, які приймали фінастерид протягом 6 місяців або більше, значення ПСА повинні бути подвоєні для їх порівняння з нормальними значеннями даного показника у пацієнтів, не одержують лікування препаратом.Ця корекція зберігає чутливість та специфічність аналізу ПСА та можливість виявлення раку передміхурової залози. Будь-яке збільшення концентрації ПСА, що зберігається, у пацієнтів, які отримують лікування фінастеридом, вимагає ретельного обстеження для з'ясування причини, яка може полягати в недотриманні режиму прийому препарату. Фінастерид суттєво не знижує відсоток вільного ПСА (ставлення вільного ПСА до загального). Цей показник залишається незмінним навіть під впливом прийому препарату. Якщо для діагностики раку передміхурової залози використовується відсоток вільного ПСА, корекція значень цього показника не є обов'язковою.вимагає ретельного обстеження для з'ясування причини, що може полягати у недотриманні режиму прийому препарату. Фінастерид суттєво не знижує відсоток вільного ПСА (ставлення вільного ПСА до загального). Цей показник залишається незмінним навіть під впливом прийому препарату. Якщо для діагностики раку передміхурової залози використовується відсоток вільного ПСА, корекція значень цього показника не є обов'язковою.вимагає ретельного обстеження для з'ясування причини, що може полягати у недотриманні режиму прийому препарату. Фінастерид суттєво не знижує відсоток вільного ПСА (ставлення вільного ПСА до загального). Цей показник залишається незмінним навіть під впливом прийому препарату. Якщо для діагностики раку передміхурової залози використовується відсоток вільного ПСА, корекція значень цього показника не є обов'язковою. Рак молочної залози у чоловіків У ході клінічних досліджень, а також протягом постреєстраційного періоду у чоловіків, які приймають финастерид, було виявлено випадки раку молочної залози. Лікарі повинні інструктувати своїх пацієнтів про необхідність негайно повідомляти про будь-які зміни тканини молочної залози, такі як поява ущільнень, біль, гінекомастія або виділення із сосків. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не повідомлялося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
243,00 грн
210,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКальцію карбонат, магнію оксид, хондроїтинсульфат; носій: мікрокристалічна целюлоза Е460(i); кислота аскорбінова, цинку цитрат, токоферолу ацетат (DL-альфа-токоферолу ацетат, крохмаль модифікований, мальтодекстрин, діоксид кремнію аморфний); носій: полівінілпіролідон Е1201; бета-каротин, нікотинамід; носій: гідроксипропілметилцелюлоза Е464; носій: мальтодекстрин; барвник: діоксид титану Е171; залізо електролітичне; антислежуючий агент: діоксид кремнію аморфний Е551; носій: кроскарамеллоза натрію Е468; вологоутримуючий агент: пропіленгліколь Е1520; ретинолу ацетат, марганцю сульфат; антислежують агенти: магнію стеарат Е470, тальк Е553 (iii); кальцію D-пантотенат; носій: натрієва сіль карбоксиметилцелюлози Е466; холекальциферол, міді цитрат, тіаміну гідрохлорид, рибофлавін, піридоксину гідрохлорид; барвник:лак барвника Е124; фолієва кислота, калію йодат, натрію селеніт, ціанокобаламін. Пігулки середньою масою 750 мг.Характеристика«Вітамінно-мінеральний комплекс від А до Zn 45+» створений для тих, хто дбає про своє здоров'я та прагне вести повноцінне активне життя. Як відомо, потреби корисних речовин у людей різного віку помітно відрізняються. Прийом спеціалізованого «Вітамінно-мінерального комплексу від А до Zn 45+» допоможе заповнити нестачу саме тих вітамінів та мінералів, які сприяють уповільненню старіння організму та особливо важливі у зрілому віці.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела вітамінів С, Е, А, D, групи В (В1, В2, РР, В5, В6, фолієвої кислоти, В12), бета-каротину, кальцію, магнію та мікроелементів (цинку , міді, йоду, селену, марганцю, заліза), джерела хондроїтинсульфату. Не є ліками.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Перед застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим, по 1 таблетці 1 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаДекспантенол Об'єм: 150 мл.ХарактеристикаЗастосовується як допоміжний засіб при різних пошкодженнях шкіри, сонячних та термічних опіках; для захисту шкіри від негативного впливу факторів довкілля (вітер, температурні коливання, ультрафіолетове випромінювання). Крем – піна Пантенол Віалайн як допоміжний засіб сприяє загоєнню та відновленню шкіри при поверхневих пошкодженнях шкіри (садна, тріщини, запалення і т.д.).Фармакотерапевтична групаВітамін групи В – похідне пантотенової кислоти. метаболізм, прискорює мітоз і збільшує міцність колагенових волокон. Має регенеруючу, метаболічну та слабку протизапальну дію.ІнструкціяКрем-піну наносять рівномірним шаром на поверхні шкіри та втирають легкими рухами кінчиків пальців. Можна використовувати для щоденного догляду за шкірою обличчя та тіла, особливо при тривалому перебування на сонці.Показання до застосуванняУсі види шкірних ран (в т.ч. садна, опіки, асептичні післяопераційні рани, погано гояться шкірні трансплантати, трофічні виразки, тріщини шкіри) бульозний та пухирчастий дерматит сонячні опіки та herpes labialis solaris (сонячний герпіс)Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів товару.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосуванняУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
220,00 грн
175,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГранули – 1 пак. (5 г): Аскорбінова кислота - 0,2 г; бромгексину гідрохлорид – 0,008 г; кальцію глюконату моногідрат – 0,2 г; парацетамол – 0,5 г; рутозиду тригідрат - 0,02 г; Допоміжні речовини: лимонна кислота-0,05 г, сахароза (цукор) - 3,977 г, натрію сахаринат - 0,025 г, повідон (повідон До 17) - 0,02 г. Гранули для приготування розчину для вживання. По 5 г гранул у пакетик із паперу з полімерним покриттям або буфленом. По 5, 10 пакетиків разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиСуміш гранул круглої, циліндричної або неправильної форми, білого, білого з жовтуватим відтінком і жовтувато-зеленого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакодинамікаПентафлуцин Бронхо є комбінованим лікарським препаратом. Фармакологічні ефекти обумовлені комплексним впливом компонентів, що входять до складу препарату. Аскорбінова кислота - відіграє важливу роль у регуляції окисно-відновних процесів, вуглеводного обміну, згортання крові, регенерації тканин, підвищує опірність організму. Бромгексин - муколітичний (секретолітичний) засіб, що надає відхаркувальну та слабку протикашльову дію. Знижує в'язкість мокротиння (деполімеризує мукопротеїнові та мукополісахаридні волокна, збільшує серозний компонент бронхіального секрету); активує миготливий епітелій, збільшує об'єм та покращує відходження мокротиння. Стимулює вироблення ендогенного сурфактанту, що забезпечує стабільність альвеолярних клітин у процесі дихання. Кальція глюконат - є джерелом кальцію в організмі, виявляє антиалергічну дію (механізм неясний), запобігає розвитку підвищеної проникності та ламкості судин, що зумовлюють геморагічні процеси при грипі та гострій респіраторній вірусній інфекції, а також відновлює капілярний кровообіг. Для лікування алергічних захворювань чи ускладнень рекомендується його спільне застосування з антигістамінними препаратами. Парацетамол – ненаркотичний аналгетик, блокує фермент циклооксигеназу 1-го типу (ЦОГ-1) та фермент циклооксигеназу 2-го типу (ЦОГ-2) переважно у центральній нервовій системі, впливаючи не центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на циклооксигеназу, що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Рутозид - зменшує проникність і ламкість капілярів, має антиоксидантні властивості.Показання до застосуванняПентафлуцин-Бронхо застосовується у дорослих для симптоматичного лікування гострих респіраторних захворювань (ГРЗ) та гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), що супроводжуються високою температурою, ознобом, ломотою в тілі, головним та м'язовим болем; запаленням трахеї та утрудненням відходження в'язкого мокротиння; підвищення неспецифічної опірності організму до інфекційних захворювань.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; печінкова та/або ниркова недостатність тяжкого ступеня; захворювання крові зі схильністю до крововиливів; виразкова хвороба (на стадії загострення); декомпенсований цукровий діабет; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; вагітність та період грудного вигодовування; артеріальна гіпертензія; гіпероксалурія; гіперкальціурія; гіперкальціємія; нефроуролітіаз; одночасне застосування з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол; алкоголізм; дитячий вік (до 18 років); вроджена непереносимість фруктози, глюкозогалактозна мальабсорбція, дефіцит сахарази/ізомальтази. З обережністю: Вроджені гіпербілірубінемії (синдром Жільбера, Дубіна-Джонсона та Ротора). Літній вік; печінкова або ниркова недостатність легкої та середньої тяжкості; захворювання серцево-судинної системи; гіперкоагуляція; дегідратація; бронхіальна астма, у тому числі і в анамнезі; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. До складу препарату входить цукор (1 пакетик містить 0,33 ХЕ цукру), що слід враховувати хворим на цукровий діабет.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності та у період лактації протипоказане. При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяАскорбінова кислота: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: помірна поллакіурія (при прийомі дози більше 600 мг на добу), при тривалому застосуванні великих доз – гіпероксалурія, нефролітіаз (з кальцію оксалату), ушкодження гломерулярного апарату нирок. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: шкірний висип, гіперемія шкіри. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, гіпокаліємія. Порушення ендокринної системи: пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія). Бромгексин: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, зокрема нудота, блювання; загострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання на шкірі. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: риніт. Порушення з боку нервової системи: запаморочення, біль голови. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: підвищення активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові. Кальцію глюконат: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: запор, подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання. Парацетамол: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль у епігастрії. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія, метгемоглобінемія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, багатоформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла)) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів. При тривалому застосуванні у високих дозах можлива гепатотоксична та нефротоксична дія. Рутозид: Алергічні реакції: шкірний висип Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, печія. Порушення з боку нервової системи: біль голови. З боку серцево-судинної системи: "припливи" крові до обличчя. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати комбінації препарату з барбітуратами, протисудомними засобами, фенітоїном, карбамазепіном, рифампіцином, зидовудином та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Аскорбінова кислота: підвищує концентрацію в крові бензилпеніциліну та тетрациклінів; у дозі 1 г/добу підвищує біодоступність етинілестрадіолу (у тому числі пероральних контрацептивів, що входить до складу). Знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів. Покращує всмоктування у кишечнику препаратів заліза (переводить тривалентне залізо у двовалентне); може підвищувати виведення заліза при одночасному застосуванні з дефероксаміном. Ацетилсаліцилова кислота (АСК), пероральні контрацептиви, свіжі соки та лужне питво знижують всмоктування та засвоєння. При одночасному застосуванні з АСК підвищується виведення із сечею аскорбінової кислоти та знижується виведення АСК. АСК знижує абсорбцію аскорбінової кислоти приблизно 30%. Збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів), знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. При одночасному застосуванні зменшує хронотропну дію ізопреналіну. Бромгексин - не призначають одночасно з лікарськими засобами, що пригнічують кашльовий центр (у тому числі кодеїн), оскільки це ускладнює відходження розрідженого мокротиння (накопичення бронхіального секрету в дихальних шляхах). Несумісний із лужними розчинами. Бромгексин сприяє проникненню антибіотиків (амоксицилін, еритроміцин, цефалексин, окситетрациклін), сульфаніламідних лікарських засобів у бронхіальний секрет у перші 4-5 днів протимікробної терапії. Кальція глюконат: при одночасному застосуванні з хінідином можливе уповільнення внутрішньошлуночкової провідності та підвищення токсичності хінідину. Утворює нерозчинні комплекси з антибіотиками ряду тетрацикліну (знижує антибактеріальний ефект). Уповільнює абсорбцію тетрациклінів, дигоксину, пероральних препаратів заліза (інтервал між їхніми прийомами має бути не менше 2 годин). При поєднанні з тіазидовими діуретиками може посилювати гіперкальціємію, знижувати ефект кальцитоніну при гіперкальціємії. Знижує біодоступність фенітоїну. Фармацевтично несумісний з карбонатами, саліцилатами, сульфатами (утворює нерозчинні або важкорозчинні солі кальцію). Зменшує ефект блокаторів повільних кальцієвих каналів. Парацетамол: знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах збільшує ефект антикоагулянтних лікарських засобів (зниження синтезу прокоагулянтних факторів у печінці). При сумісному застосуванні з етанолом можливий розвиток гострого панкреатиту. Тривале сумісне використання парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату. Рутозид: фармакологічний ефект посилюється аскорбіновою кислотою.Спосіб застосування та дозиВміст одного пакетика розчину розчинити в 1/2 склянки (125 мл) гарячої води (t=70°C) та випити. Допускається незначний осад у склянці. Застосовувати свіжоприготовлений розчин. Перед застосуванням збовтувати. Пентафлуцин-Бронхо застосовують внутрішньо після їди по 1 пакетику 3-4 рази на день протягом 3-5 діб. Інтервал між прийомами препарату не менше ніж 4 години. Пацієнтам з порушенням функції печінки або синдромом Жильбера необхідно зменшити добову дозу або збільшити інтервал між прийомами препарату до 8 годин. Пацієнтам з порушенням функції нирок часовий інтервал між прийомами препарату повинен становити не менше 8 годин при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв, не менше 6 годин – при кліренсі креатиніну 10-50 мл/хв.ПередозуванняСимптоми (обумовлені парацетамолом): протягом перших 24 годин після прийому – блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія, абдомінальний біль; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз, гіпокаліємія. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. Після 3-5 днів хронічного передозування - жовтяниця, лихоманка, печінковий запах з рота, геморагічний діатез, гіпоглікемію. При тяжкому передозуванні – печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у т.ч. за відсутності тяжкого ураження печінки); аритмія, панкреатит. Гепатотоксичний ефект у дорослих проявляється прийому 10 г і більше. У особливих клінічних групах пацієнтів знижено поріг передозування - у літніх пацієнтів; у тих, хто приймає певні лікарські препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь; у пацієнтів, які страждають на виснаження. Лікування: потерпілому слід зробити промивання шлунка, призначити адсорбенти (активоване вугілля) та звернутися до лікаря. Симптоматична терапія: введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіоніну протягом 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну - протягом 8 год. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення парацетамолу в крові, а також від часу, який минув після його прийому. Симптоми передозування аскорбіновою кислотою: діарея, нудота, метеоризм, абдомінальний біль спастичного характеру, прискорене сечовипускання, нефролітіаз, безсоння, дратівливість, гіпоглікемія. При застосуванні більше 1000 мг – головний біль, підвищена збудливість центральної нервової системи, безсоння, нудота, блювота, діарея, гіперацидний гастрит, пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози, гіперокукліза, пошкодження гломерулярного апарату нирок, зниження проникності капілярів (можливе погіршення трофіки тканин, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, розвиток мікроангіопатії).Високі дози аскорбінової кислоти (більше 3000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та порушення роботи шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, дискомфорт у ділянці шлунка. Лікування: симптоматичне, форсований діурез. Симптоми передозування кальцію глюконатом: гіперкальціємія, при хронічному передозуванні можуть розвинутись загальна та м'язова слабкість, депресія, психічні порушення, порушення апетиту, нудота, блювання, запор, зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму. Лікування: парентеральне введення кальцитоніну в дозі 5-10 МО/кг/добу на 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду протягом 6 годин. Симптоми передозування бромгексином гідрохлоридом: диспепсичні розлади, у тому числі нудота, блювання, діарея. Лікування: штучне блювання, промивання шлунка (у перші 1-2 години після прийому). Рутозид. Відомості про передозування відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб уникнути токсичного ураження печінки, не слід поєднувати прийом препарату з вживанням алкогольних напоїв. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами та при зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
783,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 доза: Активна речовина: полісахарид Haemophilus influenzae тип b, кон'югований зі правцевим анатоксином 10 мкг. Допоміжні речовини: сахароза – 42.5 мг, трометамол – 0.6 мг. 1 доза ліофілізату - флакон скляний у комплекті з 0.5 мл (1 доза) суспензії в шприці скляному місткістю 1 мл із закріпленою голкою - упаковка коміркова - пачка картонна. * не містить феноловий червоний.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаІмуногенність після первинної імунізації У дослідженнях імуногенності у дітей, вакцинованих трьома дозами лікарського препарату Пентаксим® , починаючи з тримісячного віку, у 100% дітей було досягнуто серопротективного рівня антитіл до антигенів дифтерії та правця (≥0.01 МО/мл). Більш ніж у 88% дітей спостерігалося чотириразове збільшення титрів антитіл до кашлюкового анатоксину та філаментозного аглютиніну через 1 міс після завершення первинної імунізації. За відсутності серологічного корелята протекції чотириразове збільшення титрів після імунізації можна вважати сероконверсією. Як мінімум у 99% дітей після курсу первинної імунізації були досягнуті поствакцинальні титри проти вірусів поліомієліту типу 1, 2 і 3, що перевищують граничне значення рівне 5 (величина, зворотна до розведення, при якій спостерігається серонейтралізація), що вважається захисним. Через 1 міс після закінчення курсу первинної імунізації, що складається з трьох доз, як мінімум у 92% щеплених дітей 1-го року життя титр антитіл до капсульного полісахариду Haemophilus influenzae тип b був вище захисного рівня 0.15 мкг/мл, необхідного для короткочасного захисту від гемофільної інфекції. Через 1 місяць після третього щеплення концентрація антитіл до капсульного полісахариду Haemophilus influenzae тип b вище 1 мкг/мл, необхідна для забезпечення тривалого захисту від інвазивної гемофільної інфекції, спостерігалася у більш ніж 67% щеплених. Імуногенність після ревакцинації Дослідження імуногенності у дітей другого року життя, щеплених трьома дозами вакцини Пентаксим ® у межах первинної імунізації, показали високий рівень антитіл до всіх активних речовин лікарського препарату після ревакцинації цієї ж вакциною. У всіх дітей рівень антитіл перевищував 0.1 МО/мл для основного компонента, і спостерігалося в середньому п'ятикратне збільшення титрів антитіл до кашлюкового анатоксину та філаментозного аглютиніну. У всіх дітей спостерігався достатній рівень антитіл до вірусів поліомієліту типів 1, 2 та 3. Більш ніж у 97% дітей рівень антитіл до збудника дифтерії перевищував 0.1 МО/мл. Титр антитіл до капсульного полісахариду Haemophilus influenzae тип b перевищував 1 мкг/мл після ревакцинації у більш ніж 99% дітей. Ці дані підтверджують індукцію імунологічної пам'яті після первинної вакцинації.Клінічна фармакологіяВакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту та захворювань, спричинених Haemophilus influenzae типу b.Показання до застосуванняПервинна вакцинація та ревакцинація дітей проти дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту та інфекції, що викликається Haemophilus influenzae тип b (менінгіт, септицемія, артрит, епіглоттит, пневмонія, остеомієліт та інші).Протипоказання до застосуванняПрогресуюча енцефалопатія, що супроводжується судомами або без них; енцефалопатія неясної етіології, що розвинулася протягом 7 днів після введення будь-якої вакцини, що містить антигени Bordetella pertussis; сильна реакція, що розвинулася протягом 48 годин після попередньої вакцинації вакциною, що містить кашлюковий компонент: підвищення температури тіла до 40°С і вище, синдром тривалого незвичайного плачу (довше 3 год), фебрильні або афебрильні судоми, гіпотонічний-гіпореактивний синдром; гіперчутливість на попереднє введення дифтерійної, правцевої, коклюшної вакцин, вакцин проти поліомієліту або інфекції, що викликається Haemophilus influenzae тип b; захворювання, що супроводжуються підвищенням температури тіла, гостре інфекційне чи хронічне захворювання на стадії загострення. Вакцинацію проводять через 2-4 тижні після одужання або у період реконвалесценції чи ремісії. При легких ГРВІ, гострих кишкових захворюваннях та інших щеплення проводять відразу після нормалізації температури; встановлена гіперчутливість до будь-якого компонента вакцини, а також глютаральдегіду, неоміцину, стрептоміцину та поліміксину В. З обережністю: за наявності в анамнезі у дитини фебрильних судом, не пов'язаних з попередньою вакцинацією, слід стежити за температурою тіла щепленого протягом 48 годин після вакцинації та при її підвищенні, за призначенням лікаря, застосовувати антипіретичні (жарознижувальні) препарати; при тромбоцитопенії та інших порушеннях згортання крові введення вакцини має проводитися з обережністю через ризик розвитку кровотечі при внутрішньом'язовій ін'єкції.Вагітність та лактаціяОскільки вакцина Пентаксим® застосовується для вакцинації дітей, то дані про вплив препарату протягом вагітності та годування груддю відсутні.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані відповідно до системно-органних класів і частоти народження. Частоту народження визначали на підставі наступних критеріїв: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000) до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (не можна оцінити за наявними даними). Дані клінічних досліджень У ході проведення трьох досліджень серед дітей першого року життя, які отримали перші три дози вакцини Пентаксим®, найчастіші реакції включали дратівливість (15.2%) та реакції в місці ін'єкції, такі як почервоніння (11.2%) та ущільнення >2 см (15.1%) . У ході дослідження, проведеного у Швеції, після трьох доз вакцини Пентаксим®, введеної у віці 3, 5 та 12 місяців, найбільш часті реакції включали дратівливість (24.1%) та реакції в місці ін'єкції, такі як почервоніння (13.4%) та ущільнення ( 12,5%). Зазначені ознаки та симптоми зазвичай розвиваються протягом 48 годин після вакцинації та проходять мимовільно, не вимагаючи специфічного лікування. При ревакцинації відзначається тенденція до зростання частоти виникнення загальних розладів та порушень у місці ін'єкції. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – анорексія. З боку психіки: дуже часто – нервозність (дратівливість), незвичайний плач; часто – порушення сну; нечасто – тривалий плач. З боку нервової системи: дуже часто – безсоння. З боку травної системи: дуже часто – блювання; часто – діарея. Загальні розлади та порушення в місці введення: дуже часто – почервоніння у місці ін'єкції, гарячка (≥38°С), болючість та набряк у місці ін'єкції; часто - ущільнення у місці ін'єкції; нечасто – почервоніння та набряк (≥5 см) у місці ін'єкції, гарячка (≥39°С); рідко - гарячка (≥40°С), дифузний набряк однієї або обох кінцівок може спостерігатися після введення вакцин, що містять капсульний полісахарид Haemophilus influenzae тип b. Якщо така реакція розвивається, виникає вона в основному після первинної вакцинації і спостерігається протягом перших декількох годин після вакцинації. Ця реакція може супроводжуватися ціанозом, почервонінням, минущою пурпурою та сильним плачем. Перелічені симптоми проходять мимовільно без наслідків протягом 24 год. Дані післяреєстраційного спостереження Т.к. спонтанні повідомлення про небажані явища при комерційному застосуванні препарату були отримані дуже рідко і з популяції з невизначеною кількістю пацієнтів, їх частоту класифікували як "частота невідома". З боку імунної системи: анафілактичні реакції, такі як набряк обличчя, набряк Квінке, шок. З боку дихальної системи: у глибоко недоношених дітей (народжених терміном 28 тижнів або раніше) протягом 2-3 днів після вакцинації можуть спостерігатися випадки подовження інтервалів часу між дихальними рухами. З боку нервової системи: судоми, що супроводжуються або не супроводжуються лихоманкою, гіпотонічні реакції або епізоди гіпотонії-гіпореспонсивності. З боку шкіри та шкірних тканин: висипання, кропив'янка. Загальні розлади та порушення у місці введення: виражений набряк (≥5 см) у місці ін'єкції, у т.ч. набряк, що розповсюджується за один або обидва суглоби. Ці реакції з'являлися через 24-72 години після введення вакцини і могли супроводжуватися почервонінням, підвищенням температури шкіри в місці ін'єкції, чутливістю або болючістю в місці ін'єкції. Дані симптоми зникали самостійно протягом 3-5 днів без додаткового лікування. Припускають, що ймовірність розвитку подібних реакцій збільшується в залежності від кількості введень ацелюлярного коклюшного компонента, ця ймовірність вища після 4-ї та 5-ї дози такої вакцини. Потенційні побічні реакції Компанія має дані, що після введення інших вакцин, що містять правцевий анатоксин, спостерігалися неврит плечового нерва і синдром Гійєна-Барре.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа винятком імуносупресивної терапії немає достовірних даних про можливий взаємний вплив при використанні інших лікарських препаратів, в т.ч. з іншими вакцинами. Суспензію, що містить вакцину для профілактики дифтерії та правця адсорбовану, коклюшу ацелюлярну, поліомієліту інактивовану, не можна змішувати з будь-якими іншими лікарськими препаратами, за винятком додається ліофілізату вакцини для профілактики інфекції, що викликається Haem. Відновлену вакцину не можна змішувати з іншими лікарськими засобами та вакцинами. Лікар повинен бути поінформований про нещодавно проведене або збігається за часом з вакцинацією введення дитині будь-якого іншого лікарського препарату (в т.ч. безрецептурного).Спосіб застосування та дозиРазова доза вакцини становить 0,5 мл. Первинна вакцинація Відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень Російської Федерації курс первинної вакцинації складається з 3 доз вакцини, що вводяться з інтервалом у 1.5 міс: у віці 3, 4.5 та 6 міс. Тим не менш, за рекомендацією лікаря можуть застосовуватися й інші схеми тридозової імунізації (наприклад, 2-3-4 міс, 2-4-6 міс або 3-4-5 міс). Ревакцинація Ревакцинацію проводять одноразово у віці 18 місяців. При порушенні графіка вакцинації, наступні інтервали між введенням чергової дози вакцини не змінюються, в т.ч. інтервал перед 4-ю (ревакцинуючою) дозою - 12 міс. Під час проведення вакцинації/ревакцинації керуються наступним графіком: 1-е щеплення, вік дитини (вводять повний препарат Пентаксим® [ суспензію+ліофілізат]) 2-е щеплення (через 1.5 міс), вводять: 3-те щеплення (через 1.5 міс), вводять: Ревакцинація (через 12 міс), вводять: До 6 міс суспензію+ ліофілізат суспензію+ ліофілізат суспензію+ ліофілізат 6-12 міс суспензію+ ліофілізат суспензію суспензію+ ліофілізат 13 міс і старше суспензію суспензію суспензію У всіх випадках порушення графіка вакцинації лікар повинен керуватися інструкцією із застосування лікарського препарату та рекомендаціями Національного календаря профілактичних щеплень Російської Федерації. Спосіб введення Вакцину вводять внутрішньом'язово. Рекомендоване місце введення: дітям віком до 24 місяців - середня третина передньолатеральної поверхні стегна; дітям старше 24 місяців - дельтовидний м'яз плеча. Не вводити внутрішньовенно або внутрішньовенно. Перед введенням необхідно переконатися, що голка не потрапила до кровоносної судини. Для варіанта упаковки з двома окремими голками (16 мм 25G, 25 мм 23G) перед приготуванням вакцини одну з двох голок слід щільно закріпити, обертаючи її на чверть обороту щодо шприца. Вибір голки залежить від товщини підшкірно-жирового шару у дитини на місці ін'єкції. Для приготування вакцини, попередньо видаливши пластикову кольорову кришечку з флакона, повністю ввести попередньо збовтану суспензію для внутрішньом'язового введення (вакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюку і поліомієліту) через голку з шприца у флакон з ліофілізом. influenzae тип b). Збовтати флакон, не виймаючи з нього шприца, і дочекатися повного розчинення ліофілізату (не більше 3 хв). Отримана суспензія повинна бути каламутною та мати білуватий відтінок. Вакцина не повинна використовуватись у разі зміни забарвлення чи наявності сторонніх частинок. Приготовлену вакцину слід повністю набрати в той же шприц. Готову вакцину слід запровадити негайно.ПередозуванняДані відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВакцина Пентаксим® не формує імунітет проти інфекції, викликаної іншими серотипами Haemophilus influenzae, а також проти менінгітів іншої етіології. Лікар повинен бути поінформований про всі випадки побічних реакцій, у т.ч. не перерахованих у цій інструкції. Перед кожним щепленням, для запобігання можливим алергійним та іншим реакціям, лікар повинен уточнити стан здоров'я, історію імунізації, анамнез пацієнта та найближчих родичів (зокрема, алергологічний), випадки побічних ефектів на попередні введення вакцин. Лікар повинен мати у своєму розпорядженні лікарські засоби та інструменти, необхідні при розвитку реакції гіперчутливості. Імуносупресивна терапія або стан імунодефіциту можуть бути причиною слабкої імунної відповіді на введення вакцини. У цих випадках рекомендується відкласти вакцинацію до закінчення такої терапії чи ремісії захворювання. Тим не менш, особам з хронічним імунодефіцитом (наприклад, ВІЛ-інфекція) вакцинація рекомендована, навіть якщо імунна відповідь може бути ослабленою. При розвитку в анамнезі синдрому Гійєна-Барре або невриту плечового нерва у відповідь на будь-яку вакцину, що містить правцевий анатоксин, рішення про вакцинацію препаратом Пентаксим® має бути засноване на ретельній оцінці потенційної користі та можливого ризику. Як правило, у таких випадках виправданим є завершення первинної імунізації у дітей першого року життя (якщо запроваджено менше 3 доз). Потенційний ризик розвитку апное та необхідність моніторингу дихання протягом 48-72 годин слід враховувати при проведенні первинного курсу імунізації у глибоко недоношених дітей, які народилися на терміні 28 тижнів або раніше, особливо у анамнезі, що мають ознаки незрілості дихальної системи. Оскільки користь імунізації цієї групи дітей є високою, вакцинацію не слід відкладати або вважати протипоказаною. Оскільки антиген капсулярного полісахариду Haemophilus influenzae тип b виводиться через нирки, протягом 1-2 тижнів після вакцинації при аналізі сечі може реєструватися позитивний тест на інфекцію, що викликається Haemophilus influenzae тип b. У цей період необхідно проведення інших тестів для підтвердження діагнозу інфекції, що викликається Haemophilus influenzae тип b. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки вакцина Пентаксим® застосовується для вакцинації дітей, вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності не вивчався.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 г: Активна речовина: феназон – 40 мг лідокаїну гідрохлорид – 10 мг; допоміжні речовини: натрію тіосульфату пентагідрат - 1 мг, етанол 96% - 200 мг, вода очищена - 20 мг, гідроксиду натрію розчин 1M - до pH 5.5±0.2, гліцерол - до 1 г. 15 мл у флаконі.Опис лікарської формиКраплі вушні у вигляді прозорого, безбарвного або трохи жовтуватого розчину.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для місцевого застосування. Чинить місцевоанестезуючу та протизапальну дію. Феназон - анальгетик-антипіретик з протизапальною та аналгетичну дію. Лідокаїн – місцевий анестетик. Комбінація феназону та лідокаїну сприяє швидшому наступу анестезії, а також збільшує її інтенсивність та тривалість.ФармакокінетикаРечовини, що діють, не всмоктуються в системний кровотік при непошкодженій барабанній перетинці.Показання до застосуванняДля місцевого симптоматичного лікування та знеболювання у дорослих та дітей (включаючи новонароджених) при: зовнішньому отиті, у комплексній терапії середнього отиту з неушкодженою барабанною перетинкою, баротравматичному отиті.Протипоказання до застосуванняПерфорація барабанної перетинки. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Підвищена чутливість до похідних піразолону.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Можливе застосування у дітей (включно з новонародженими).Взаємодія з лікарськими засобамиВ даний час інформація про взаємодію препарату Отірелакс з іншими лікарськими засобами відсутні.Спосіб застосування та дозиКраплі закопують у зовнішній слуховий прохід по 3-4 краплі 2-3 рази на добу. Курс лікування не повинен перевищувати 10 діб. Щоб уникнути дотику холодного розчину з вушною раковиною, флакон перед застосуванням слід зігріти в долонях.ПередозуванняДані про передозування препарату Отирелакс не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно переконатися у цілісності барабанної перетинки перед початком застосування препарату. У разі застосування препарату при перфорованій барабанній перетинці активні речовини можуть проникати в системний кровотік, що може призвести до виникнення ускладнень. Тривалість застосування Отірелаксу не більше 10 днів, після чого слід провести корекцію призначеної терапії. При використанні препарату Отирелакс у поєднанні з іншими вушними краплями необхідно зберігати інтервал мінімум 30 хв між закапуваннями. Слід пам'ятати, що препарат містить активний компонент, який може дати позитивний тест при допінг-контролі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
370,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГель для зовнішнього застосування - 1 г: Активні компоненти: кетопрофен – 50 мг; Допоміжні речовини: настоянка червоного стручкового перцю - 40 мг, диметилсульфоксид (димексид) - 30 мг, камфора - 30 мг, олія м'яти перцевої листя - 9 мг, гіпромелоза - 20 мг, натрію гідроксид - 7.5 мг, етанол 96% - 3 вода очищена – до 1000 мг. Гель по 30 г, 50 г або 100 г у тубах алюмінієвих з бушонами полімерними, за ТУ 9467-004-32807885-2008. Тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування: прозорий або напівпрозорий, однорідний, від жовтуватого до червонувато-коричневого кольору, з характерним запахом; допускається наявність опалесценції та бульбашок повітря.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні засоби для зовнішнього застосування.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо та ректальному введенні кетопрофен добре абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі прийому внутрішньо досягається через 1-5 год (залежно від лікарської форми), при ректальному введенні - через 45-60 хв, внутрішньом'язовому введенні - через 20-30 хв, внутрішньовенному введенні - через 5 хв. Зв'язування із білками плазми становить 99%. Внаслідок вираженої ліпофільності швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Css у плазмі крові та спинномозковій рідині зберігається від 2 до 18 год. Кетопрофен добре проникає в синовіальну рідину, де його концентрація через 4 години після прийому перевищує таку в плазмі. Метаболізується шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою та меншою мірою за рахунок гідроксилювання. Виводиться головним чином нирками та значно меншою мірою через кишечник. T1/2 кетопрофену з плазми після прийому внутрішньо становить 1.5-2 год, після ректального введення - близько 2 год, після внутрішньом'язового введення - 1.27 год, після внутрішньовенного введення - 2 год.ФармакодинамікаНПЗЗ, похідне пропіонової кислоти. Чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Виражена аналгетичну дію кетопрофену обумовлена двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) і центральним (обумовленим інгібуванням синтезу простагландинів у центральній і периферичній нервовій системі, а також дією на біологічну активність інших нейротропних субстанцій, що грають ключову роль мозку). Крім того, кетопрофен має антибрадикінінову активність, стабілізує лізосомальні мембрани, викликає значне гальмування активності нейтрофілів у хворих з ревматоїдним артритом. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.Показання до застосуванняСуглобовий синдром (ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, подагра); симптоматичне лікування запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату (періартрит, артросиновіт, тендиніт, тендосиновіт, бурсит, люмбаго), болі в хребті, невралгії, міалгії. Неускладнені травми, зокрема спортивні, вивихи, розтягнення або розрив зв'язок та сухожилля, забиття, посттравматичні болі. У складі комбінованої терапії запальних захворювань вен, лімфатичних судин, лімфовузлів (флебіт, перифлебіт, лімфангіїт, поверхневий лімфаденіт).Протипоказання до застосуванняДля прийому внутрішньо: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, "аспіринова тріада", виражені порушення функції печінки та/або нирок; ІІІ триместр вагітності; вік до 15 років (для пігулок ретард); підвищена чутливість до кетопрофену та саліцилатів. Для ректального застосування: проктит та кровотечі з прямої кишки в анамнезі. Для зовнішнього застосування: мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування у III триместрі вагітності. У І та ІІ триместрах вагітності застосування кетопрофену можливе у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування кетопрофену у період лактації грудне вигодовування рекомендується припинити.Побічна діяЗ боку травної системи: біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, запор або діарея, анорексія, гастралгії, порушення функції печінки; рідко – ерозивно-виразкові ураження ШКТ, кровотечі та перфорації ШКТ. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, шум у вухах, сонливість. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок. Алергічні реакції: шкірний висип; рідко – бронхоспазм. Місцеві реакції: при застосуванні у формі свічок можливе подразнення слизової оболонки прямої кишки, хвороблива дефекація; при застосуванні у формі гелю - свербіж, шкірний висип у місці нанесення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кетопрофену з іншими НПЗЗ підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ та кровотеч; з антигіпертензивними засобами (в т.ч. з бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, діуретиками) – можливе зменшення їхньої дії; з тромболітиками – підвищення ризику розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе зменшення зв'язування кетопрофену з білками плазми та збільшення його плазмового кліренсу; з гепарином, тиклопідином – підвищення ризику розвитку кровотеч; з препаратами літію – можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові до токсичної за рахунок зниження його ниркової екскреції. При одночасному застосуванні з діуретиками підвищується ризик розвитку ниркової недостатності внаслідок зменшення ниркового кровотоку, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів, і на тлі гіповолемії. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу кетопрофену та його зв'язування з білками плазми; з метотрексатом – можливе посилення побічної дії метотрексату. При одночасному застосуванні варфарину можливий розвиток тяжких, іноді фатальних кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для зовнішнього застосування. Гель слід наносити на чисту суху шкіру. Невелику кількість гелю (3-5 см) наносять тонким шаром, з подальшим обережним втиранням у запалені або болючі ділянки тіла. Препарат слід наносити 2-3 десь у день. Тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 14 днів.ПередозуванняПри випадковому застосуванні препарату в дозі, що перевищує рекомендовану, ризик розвитку симптомів передозування мінімальний у зв'язку із вкрай низькою системною абсорбцією кетопрофену при зовнішньому застосуванні. При появі місцевих побічних ефектів слід відмінити препарат та промити місце нанесення. При випадковому проковтуванні великих кількостей гелю можлива поява системних небажаних реакцій, притаманних НПЗП. Необхідне промивання шлунка, прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, захворюваннями ШКТ в анамнезі, диспептичними симптомами, одразу після серйозних хірургічних втручань. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель для зовнішнього застосування - 1 г: Активні компоненти: кетопрофен – 50 мг; Допоміжні речовини: настоянка червоного стручкового перцю - 40 мг, диметилсульфоксид (димексид) - 30 мг, камфора - 30 мг, олія м'яти перцевої листя - 9 мг, гіпромелоза - 20 мг, натрію гідроксид - 7.5 мг, етанол 96% - 3 вода очищена – до 1000 мг. Гель по 30 г, 50 г або 100 г у тубах алюмінієвих з бушонами полімерними, за ТУ 9467-004-32807885-2008. Тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування: прозорий або напівпрозорий, однорідний, від жовтуватого до червонувато-коричневого кольору, з характерним запахом; допускається наявність опалесценції та бульбашок повітря.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні засоби для зовнішнього застосування.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо та ректальному введенні кетопрофен добре абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі прийому внутрішньо досягається через 1-5 год (залежно від лікарської форми), при ректальному введенні - через 45-60 хв, внутрішньом'язовому введенні - через 20-30 хв, внутрішньовенному введенні - через 5 хв. Зв'язування із білками плазми становить 99%. Внаслідок вираженої ліпофільності швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Css у плазмі крові та спинномозковій рідині зберігається від 2 до 18 год. Кетопрофен добре проникає в синовіальну рідину, де його концентрація через 4 години після прийому перевищує таку в плазмі. Метаболізується шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою та меншою мірою за рахунок гідроксилювання. Виводиться головним чином нирками та значно меншою мірою через кишечник. T1/2 кетопрофену з плазми після прийому внутрішньо становить 1.5-2 год, після ректального введення - близько 2 год, після внутрішньом'язового введення - 1.27 год, після внутрішньовенного введення - 2 год.ФармакодинамікаНПЗЗ, похідне пропіонової кислоти. Чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Виражена аналгетичну дію кетопрофену обумовлена двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) і центральним (обумовленим інгібуванням синтезу простагландинів у центральній і периферичній нервовій системі, а також дією на біологічну активність інших нейротропних субстанцій, що грають ключову роль мозку). Крім того, кетопрофен має антибрадикінінову активність, стабілізує лізосомальні мембрани, викликає значне гальмування активності нейтрофілів у хворих з ревматоїдним артритом. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.Показання до застосуванняСуглобовий синдром (ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, подагра); симптоматичне лікування запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату (періартрит, артросиновіт, тендиніт, тендосиновіт, бурсит, люмбаго), болі в хребті, невралгії, міалгії. Неускладнені травми, зокрема спортивні, вивихи, розтягнення або розрив зв'язок та сухожилля, забиття, посттравматичні болі. У складі комбінованої терапії запальних захворювань вен, лімфатичних судин, лімфовузлів (флебіт, перифлебіт, лімфангіїт, поверхневий лімфаденіт).Протипоказання до застосуванняДля прийому внутрішньо: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, "аспіринова тріада", виражені порушення функції печінки та/або нирок; ІІІ триместр вагітності; вік до 15 років (для пігулок ретард); підвищена чутливість до кетопрофену та саліцилатів. Для ректального застосування: проктит та кровотечі з прямої кишки в анамнезі. Для зовнішнього застосування: мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування у III триместрі вагітності. У І та ІІ триместрах вагітності застосування кетопрофену можливе у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування кетопрофену у період лактації грудне вигодовування рекомендується припинити.Побічна діяЗ боку травної системи: біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, запор або діарея, анорексія, гастралгії, порушення функції печінки; рідко – ерозивно-виразкові ураження ШКТ, кровотечі та перфорації ШКТ. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, шум у вухах, сонливість. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок. Алергічні реакції: шкірний висип; рідко – бронхоспазм. Місцеві реакції: при застосуванні у формі свічок можливе подразнення слизової оболонки прямої кишки, хвороблива дефекація; при застосуванні у формі гелю - свербіж, шкірний висип у місці нанесення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кетопрофену з іншими НПЗЗ підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ та кровотеч; з антигіпертензивними засобами (в т.ч. з бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, діуретиками) – можливе зменшення їхньої дії; з тромболітиками – підвищення ризику розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе зменшення зв'язування кетопрофену з білками плазми та збільшення його плазмового кліренсу; з гепарином, тиклопідином – підвищення ризику розвитку кровотеч; з препаратами літію – можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові до токсичної за рахунок зниження його ниркової екскреції. При одночасному застосуванні з діуретиками підвищується ризик розвитку ниркової недостатності внаслідок зменшення ниркового кровотоку, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів, і на тлі гіповолемії. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу кетопрофену та його зв'язування з білками плазми; з метотрексатом – можливе посилення побічної дії метотрексату. При одночасному застосуванні варфарину можливий розвиток тяжких, іноді фатальних кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для зовнішнього застосування. Гель слід наносити на чисту суху шкіру. Невелику кількість гелю (3-5 см) наносять тонким шаром, з подальшим обережним втиранням у запалені або болючі ділянки тіла. Препарат слід наносити 2-3 десь у день. Тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 14 днів.ПередозуванняПри випадковому застосуванні препарату в дозі, що перевищує рекомендовану, ризик розвитку симптомів передозування мінімальний у зв'язку із вкрай низькою системною абсорбцією кетопрофену при зовнішньому застосуванні. При появі місцевих побічних ефектів слід відмінити препарат та промити місце нанесення. При випадковому проковтуванні великих кількостей гелю можлива поява системних небажаних реакцій, притаманних НПЗП. Необхідне промивання шлунка, прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, захворюваннями ШКТ в анамнезі, диспептичними симптомами, одразу після серйозних хірургічних втручань. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель для зовнішнього застосування - 1 г: Активні компоненти: кетопрофен – 50 мг; Допоміжні речовини: настоянка червоного стручкового перцю - 40 мг, диметилсульфоксид (димексид) - 30 мг, камфора - 30 мг, олія м'яти перцевої листя - 9 мг, гіпромелоза - 20 мг, натрію гідроксид - 7.5 мг, етанол 96% - 3 вода очищена – до 1000 мг. Гель по 30 г, 50 г або 100 г у тубах алюмінієвих з бушонами полімерними, за ТУ 9467-004-32807885-2008. Тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування: прозорий або напівпрозорий, однорідний, від жовтуватого до червонувато-коричневого кольору, з характерним запахом; допускається наявність опалесценції та бульбашок повітря.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні засоби для зовнішнього застосування.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо та ректальному введенні кетопрофен добре абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі прийому внутрішньо досягається через 1-5 год (залежно від лікарської форми), при ректальному введенні - через 45-60 хв, внутрішньом'язовому введенні - через 20-30 хв, внутрішньовенному введенні - через 5 хв. Зв'язування із білками плазми становить 99%. Внаслідок вираженої ліпофільності швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Css у плазмі крові та спинномозковій рідині зберігається від 2 до 18 год. Кетопрофен добре проникає в синовіальну рідину, де його концентрація через 4 години після прийому перевищує таку в плазмі. Метаболізується шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою та меншою мірою за рахунок гідроксилювання. Виводиться головним чином нирками та значно меншою мірою через кишечник. T1/2 кетопрофену з плазми після прийому внутрішньо становить 1.5-2 год, після ректального введення - близько 2 год, після внутрішньом'язового введення - 1.27 год, після внутрішньовенного введення - 2 год.ФармакодинамікаНПЗЗ, похідне пропіонової кислоти. Чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Виражена аналгетичну дію кетопрофену обумовлена двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) і центральним (обумовленим інгібуванням синтезу простагландинів у центральній і периферичній нервовій системі, а також дією на біологічну активність інших нейротропних субстанцій, що грають ключову роль мозку). Крім того, кетопрофен має антибрадикінінову активність, стабілізує лізосомальні мембрани, викликає значне гальмування активності нейтрофілів у хворих з ревматоїдним артритом. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.Показання до застосуванняСуглобовий синдром (ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, подагра); симптоматичне лікування запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату (періартрит, артросиновіт, тендиніт, тендосиновіт, бурсит, люмбаго), болі в хребті, невралгії, міалгії. Неускладнені травми, зокрема спортивні, вивихи, розтягнення або розрив зв'язок та сухожилля, забиття, посттравматичні болі. У складі комбінованої терапії запальних захворювань вен, лімфатичних судин, лімфовузлів (флебіт, перифлебіт, лімфангіїт, поверхневий лімфаденіт).Протипоказання до застосуванняДля прийому внутрішньо: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, "аспіринова тріада", виражені порушення функції печінки та/або нирок; ІІІ триместр вагітності; вік до 15 років (для пігулок ретард); підвищена чутливість до кетопрофену та саліцилатів. Для ректального застосування: проктит та кровотечі з прямої кишки в анамнезі. Для зовнішнього застосування: мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування у III триместрі вагітності. У І та ІІ триместрах вагітності застосування кетопрофену можливе у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування кетопрофену у період лактації грудне вигодовування рекомендується припинити.Побічна діяЗ боку травної системи: біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, запор або діарея, анорексія, гастралгії, порушення функції печінки; рідко – ерозивно-виразкові ураження ШКТ, кровотечі та перфорації ШКТ. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, шум у вухах, сонливість. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок. Алергічні реакції: шкірний висип; рідко – бронхоспазм. Місцеві реакції: при застосуванні у формі свічок можливе подразнення слизової оболонки прямої кишки, хвороблива дефекація; при застосуванні у формі гелю - свербіж, шкірний висип у місці нанесення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кетопрофену з іншими НПЗЗ підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ та кровотеч; з антигіпертензивними засобами (в т.ч. з бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, діуретиками) – можливе зменшення їхньої дії; з тромболітиками – підвищення ризику розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе зменшення зв'язування кетопрофену з білками плазми та збільшення його плазмового кліренсу; з гепарином, тиклопідином – підвищення ризику розвитку кровотеч; з препаратами літію – можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові до токсичної за рахунок зниження його ниркової екскреції. При одночасному застосуванні з діуретиками підвищується ризик розвитку ниркової недостатності внаслідок зменшення ниркового кровотоку, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів, і на тлі гіповолемії. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу кетопрофену та його зв'язування з білками плазми; з метотрексатом – можливе посилення побічної дії метотрексату. При одночасному застосуванні варфарину можливий розвиток тяжких, іноді фатальних кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для зовнішнього застосування. Гель слід наносити на чисту суху шкіру. Невелику кількість гелю (3-5 см) наносять тонким шаром, з подальшим обережним втиранням у запалені або болючі ділянки тіла. Препарат слід наносити 2-3 десь у день. Тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 14 днів.ПередозуванняПри випадковому застосуванні препарату в дозі, що перевищує рекомендовану, ризик розвитку симптомів передозування мінімальний у зв'язку із вкрай низькою системною абсорбцією кетопрофену при зовнішньому застосуванні. При появі місцевих побічних ефектів слід відмінити препарат та промити місце нанесення. При випадковому проковтуванні великих кількостей гелю можлива поява системних небажаних реакцій, притаманних НПЗП. Необхідне промивання шлунка, прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, захворюваннями ШКТ в анамнезі, диспептичними симптомами, одразу після серйозних хірургічних втручань. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: парацетамол – 325,0 мг, напроксен – 100,0 мг, кофеїн безводний – 50,0 мг, дротаверину гідрохлорид – 40,0 мг, феніраміну малеат – 10.0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 128,0000 мг, крохмаль картопляний - 55,3800 мг, кроскармелоза натрію - 32,0000 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 32,5200 мг, 000000 ) – 0,3000 мг, магнію стеарат – 7,2000 мг, тальк – 16,1200 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е 104) – 0,4608 мг, індигокармін (Е 132) – 0,0192 мг; Оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 12,1700 мг, повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний медичний, повідон-К25) -3,8700 мг, полісорбат-80 (твін-80) - 1,1000 мг, титану діоксид тальк - 4,2180 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е 104) - 0,2000 мг, індигокармін (Е 132) -0,0127 мг або Оболонка ОПАДРАЙ 13А210001 Зелений (OPADRY 13А210002 1700 мг, повідон -3,8700 мг, полісорбат-80 - 1,1000 мг, титану діоксид - 3,4300 мг, тальк - 4,2180 мг, хіноліновий жовтий - 0,2000 мг, FD&C блакитний #2/ індіго кармін 0,0127 мг]. По 2, 4, 6, 10 або 12 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-зеленого до зеленого кольору, двоопуклі у формі капсули зі скошеними краями, з ризиком на одному боці та тисненням PENTALGIN на інший. На поперечному розрізі ядро світло-зеленого кольору із білими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб+НПЗП+психостимулюючий засіб+спазмолітичний засіб+H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакодинамікаКомбінований препарат, що має аналгетичну, протизапальну, спазмолітичну, жарознижувальну дію. Парацетамол - ненаркотичний аналгетик, має жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази в центральній нервовій системі та впливом на центри болю та терморегуляції. Напроксен - нестероїдний протизапальний препарат, що має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, пов'язану з неселективним придушенням активності циклооксигенази, що регулює синтез простагландинів. Кофеїн – викликає розширення кровоносних судин скелетних м'язів, серця, нирок; підвищує розумову та фізичну працездатність, сприяє усуненню втоми та сонливості; збільшує проникність гістогематичних бар'єрів та підвищує біодоступність ненаркотичних аналгетиків, сприяючи цим посиленню терапевтичного ефекту. Чинить тонізуючу дію на судини головного мозку. Дротаверин - має міотропну спазмолітичну дію, обумовлену інгібуванням фосфодіестерази IV, діє на гладкі м'язи в шлунково-кишковому тракті, жовчовивідних шляхах, сечостатевих та судинних системах. Фенірамін – блокатор Н1-гістамінових рецепторів. Має спазмолітичну та легку седативну дію, зменшує явища ексудації, а також посилює аналгетичну дію парацетамолу та напроксену.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу, у тому числі при болях у суглобах, м'язах, радикуліті, менструальних болях, невралгіях, зубному та головному болях (у тому числі при головному болі, обумовленому спазмом судин головного мозку). Больовий синдром, пов'язаний зі спазмом гладкої мускулатури, у тому числі при хронічному холециститі, жовчнокам'яній хворобі, постхолецистектомічному синдромі, нирковій коліці. Посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, у тому числі супроводжується запаленням. Простудні захворювання, що супроводжуються гарячковим синдромом (як симптоматична терапія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових кислот і непереносимості числа в анамнезі, тяжка печінкова та/або ниркова недостатність, пригнічення кістковомозкового кровотворення, стан після проведення аорто-коронарного шунтування; тяжкі органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі гострий інфаркт міокарда), пароксизмальна тахікардія, часта шлуночкова екстрасистолія, тяжка артеріальна гіпертензія, гіперкаліємія, дитячий вік до 18 років, вагітність та період лактації. З обережністю: Цереброваскулярні захворювання, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, ниркова та печінкова недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості, вірусний гепатит, алкогольне ураження печінки, доброякісні гіпербілірубінемії (синдром) та схильність до судомних нападів, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, літній вік. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, метгемоглобінемія. З боку нервової системи: збудження, тривожність, посилення рефлексів, тремор, біль голови, порушення сну, запаморочення, зниження концентрації уваги. З боку серцево-судинної системи: серцебиття, аритмії, підвищення артеріального тиску. З боку травної системи: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, біль у животі, запор, порушення функції печінки. З боку сечовидільної системи: Порушення функції нирок. З боку органів чуття: зниження слуху, шум у вухах, підвищення внутрішньоочного тиску у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Інші: дерматит, тахіпное (почастішання дихання). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного прийому препарату з барбітуратами, трициклічними антидепресантами, рифампіцином та алкогольними напоями (збільшується ризик гепатотоксичної дії). Парацетамол посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Одночасне застосування парацетамолу з етанолом підвищує ризик виникнення гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Напроксен може викликати зменшення діуретичного ефекту фуросеміду, посилення ефекту непрямих антикоагулянтів, підвищує токсичність сульфаніламідів та метотрексату, знижує виведення літію та підвищує його концентрацію у плазмі крові. При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних засобів (похідні гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; при одночасному прийомі кофеїну та циметидину, пероральних контрацептивних засобів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації в крові). Одночасне вживання кофеїновмісних напоїв та інших засобів, що стимулюють центральну нервову систему, може призводити до надмірної стимуляції центральної нервової системи. При одночасному застосуванні дротаверин може послабити протипаркінсонічний ефект леводопи. При одночасному застосуванні феніраміну з транквілізаторами, снодійними засобами, інгібіторами моноаміноксидази, алкоголем можливе посилення гнітючого впливу на центральну нервову систему.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат приймають по 1 таблетці 1-3 десь у день. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість лікування не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем. Не перевищувати вказану дозу!ПередозуванняСимптоми: блідість шкірних покровів, анорексія (відсутність апетиту), біль у животі, нудота, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, збудження, руховий занепокоєння, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія (підвищення температури тіла), тремор або м'язові посмикування; епілептичні напади, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатонекроз, збільшення протромбінового часу. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні розвивається печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом; аритмія, панкреатит. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. Лікування: промивання шлунка із наступним прийомом активованого вугілля. Специфічним антидотом при отруєнні парацетамолом є ацетилцистеїн. Введення ацетилцистеїну актуальне протягом 8 год. При шлунково-кишковій кровотечі необхідно введення антацидних засобів та промивання шлунка крижаним 0,9% розчином хлориду натрію; підтримання вентиляції легень та оксигенації; при епілептичних нападах – внутрішньовенне введення діазепаму; підтримання балансу рідини та солей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування препарату з іншими засобами, що містять парацетамол та/або інші нестероїдні протизапальні препарати, а також із засобами для полегшення симптомів застуди, грипу та закладеності носа. При застосуванні препарату понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Слід враховувати, що напроксен збільшує час кровотечі. Вплив кофеїну на центральну нервову систему залежить від типу нервової системи і може проявлятися як збудженням, і гальмуванням вищої нервової діяльності. У період лікування не слід вживати спиртовмісні напої. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: парацетамол – 325,0 мг, напроксен – 100,0 мг, кофеїн безводний – 50,0 мг, дротаверину гідрохлорид – 40,0 мг, феніраміну малеат – 10.0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 128,0000 мг, крохмаль картопляний - 55,3800 мг, кроскармелоза натрію - 32,0000 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 32,5200 мг, 000000 ) – 0,3000 мг, магнію стеарат – 7,2000 мг, тальк – 16,1200 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е 104) – 0,4608 мг, індигокармін (Е 132) – 0,0192 мг; Оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 12,1700 мг, повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний медичний, повідон-К25) -3,8700 мг, полісорбат-80 (твін-80) - 1,1000 мг, титану діоксид тальк - 4,2180 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е 104) - 0,2000 мг, індигокармін (Е 132) -0,0127 мг або Оболонка ОПАДРАЙ 13А210001 Зелений (OPADRY 13А210002 1700 мг, повідон -3,8700 мг, полісорбат-80 - 1,1000 мг, титану діоксид - 3,4300 мг, тальк - 4,2180 мг, хіноліновий жовтий - 0,2000 мг, FD&C блакитний #2/ індіго кармін 0,0127 мг]. По 2, 4, 6, 10 або 12 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-зеленого до зеленого кольору, двоопуклі у формі капсули зі скошеними краями, з ризиком на одному боці та тисненням PENTALGIN на інший. На поперечному розрізі ядро світло-зеленого кольору із білими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб+НПЗП+психостимулюючий засіб+спазмолітичний засіб+H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакодинамікаКомбінований препарат, що має аналгетичну, протизапальну, спазмолітичну, жарознижувальну дію. Парацетамол - ненаркотичний аналгетик, має жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази в центральній нервовій системі та впливом на центри болю та терморегуляції. Напроксен - нестероїдний протизапальний препарат, що має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, пов'язану з неселективним придушенням активності циклооксигенази, що регулює синтез простагландинів. Кофеїн – викликає розширення кровоносних судин скелетних м'язів, серця, нирок; підвищує розумову та фізичну працездатність, сприяє усуненню втоми та сонливості; збільшує проникність гістогематичних бар'єрів та підвищує біодоступність ненаркотичних аналгетиків, сприяючи цим посиленню терапевтичного ефекту. Чинить тонізуючу дію на судини головного мозку. Дротаверин - має міотропну спазмолітичну дію, обумовлену інгібуванням фосфодіестерази IV, діє на гладкі м'язи в шлунково-кишковому тракті, жовчовивідних шляхах, сечостатевих та судинних системах. Фенірамін – блокатор Н1-гістамінових рецепторів. Має спазмолітичну та легку седативну дію, зменшує явища ексудації, а також посилює аналгетичну дію парацетамолу та напроксену.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу, у тому числі при болях у суглобах, м'язах, радикуліті, менструальних болях, невралгіях, зубному та головному болях (у тому числі при головному болі, обумовленому спазмом судин головного мозку). Больовий синдром, пов'язаний зі спазмом гладкої мускулатури, у тому числі при хронічному холециститі, жовчнокам'яній хворобі, постхолецистектомічному синдромі, нирковій коліці. Посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, у тому числі супроводжується запаленням. Простудні захворювання, що супроводжуються гарячковим синдромом (як симптоматична терапія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових кислот і непереносимості числа в анамнезі, тяжка печінкова та/або ниркова недостатність, пригнічення кістковомозкового кровотворення, стан після проведення аорто-коронарного шунтування; тяжкі органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі гострий інфаркт міокарда), пароксизмальна тахікардія, часта шлуночкова екстрасистолія, тяжка артеріальна гіпертензія, гіперкаліємія, дитячий вік до 18 років, вагітність та період лактації. З обережністю: Цереброваскулярні захворювання, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, ниркова та печінкова недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості, вірусний гепатит, алкогольне ураження печінки, доброякісні гіпербілірубінемії (синдром) та схильність до судомних нападів, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, літній вік. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, метгемоглобінемія. З боку нервової системи: збудження, тривожність, посилення рефлексів, тремор, біль голови, порушення сну, запаморочення, зниження концентрації уваги. З боку серцево-судинної системи: серцебиття, аритмії, підвищення артеріального тиску. З боку травної системи: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, біль у животі, запор, порушення функції печінки. З боку сечовидільної системи: Порушення функції нирок. З боку органів чуття: зниження слуху, шум у вухах, підвищення внутрішньоочного тиску у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Інші: дерматит, тахіпное (почастішання дихання). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного прийому препарату з барбітуратами, трициклічними антидепресантами, рифампіцином та алкогольними напоями (збільшується ризик гепатотоксичної дії). Парацетамол посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Одночасне застосування парацетамолу з етанолом підвищує ризик виникнення гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Напроксен може викликати зменшення діуретичного ефекту фуросеміду, посилення ефекту непрямих антикоагулянтів, підвищує токсичність сульфаніламідів та метотрексату, знижує виведення літію та підвищує його концентрацію у плазмі крові. При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних засобів (похідні гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; при одночасному прийомі кофеїну та циметидину, пероральних контрацептивних засобів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації в крові). Одночасне вживання кофеїновмісних напоїв та інших засобів, що стимулюють центральну нервову систему, може призводити до надмірної стимуляції центральної нервової системи. При одночасному застосуванні дротаверин може послабити протипаркінсонічний ефект леводопи. При одночасному застосуванні феніраміну з транквілізаторами, снодійними засобами, інгібіторами моноаміноксидази, алкоголем можливе посилення гнітючого впливу на центральну нервову систему.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат приймають по 1 таблетці 1-3 десь у день. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість лікування не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем. Не перевищувати вказану дозу!ПередозуванняСимптоми: блідість шкірних покровів, анорексія (відсутність апетиту), біль у животі, нудота, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, збудження, руховий занепокоєння, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія (підвищення температури тіла), тремор або м'язові посмикування; епілептичні напади, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатонекроз, збільшення протромбінового часу. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні розвивається печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом; аритмія, панкреатит. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. Лікування: промивання шлунка із наступним прийомом активованого вугілля. Специфічним антидотом при отруєнні парацетамолом є ацетилцистеїн. Введення ацетилцистеїну актуальне протягом 8 год. При шлунково-кишковій кровотечі необхідно введення антацидних засобів та промивання шлунка крижаним 0,9% розчином хлориду натрію; підтримання вентиляції легень та оксигенації; при епілептичних нападах – внутрішньовенне введення діазепаму; підтримання балансу рідини та солей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування препарату з іншими засобами, що містять парацетамол та/або інші нестероїдні протизапальні препарати, а також із засобами для полегшення симптомів застуди, грипу та закладеності носа. При застосуванні препарату понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Слід враховувати, що напроксен збільшує час кровотечі. Вплив кофеїну на центральну нервову систему залежить від типу нервової системи і може проявлятися як збудженням, і гальмуванням вищої нервової діяльності. У період лікування не слід вживати спиртовмісні напої. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: парацетамол – 325,0 мг, напроксен – 100,0 мг, кофеїн безводний – 50,0 мг, дротаверину гідрохлорид – 40,0 мг, феніраміну малеат – 10.0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 128,0000 мг, крохмаль картопляний - 55,3800 мг, кроскармелоза натрію - 32,0000 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 32,5200 мг, 000000 ) – 0,3000 мг, магнію стеарат – 7,2000 мг, тальк – 16,1200 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е 104) – 0,4608 мг, індигокармін (Е 132) – 0,0192 мг; Оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 12,1700 мг, повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний медичний, повідон-К25) -3,8700 мг, полісорбат-80 (твін-80) - 1,1000 мг, титану діоксид тальк - 4,2180 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е 104) - 0,2000 мг, індигокармін (Е 132) -0,0127 мг або Оболонка ОПАДРАЙ 13А210001 Зелений (OPADRY 13А210002 1700 мг, повідон -3,8700 мг, полісорбат-80 - 1,1000 мг, титану діоксид - 3,4300 мг, тальк - 4,2180 мг, хіноліновий жовтий - 0,2000 мг, FD&C блакитний #2/ індіго кармін 0,0127 мг]. По 2, 4, 6, 10 або 12 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-зеленого до зеленого кольору, двоопуклі у формі капсули зі скошеними краями, з ризиком на одному боці та тисненням PENTALGIN на інший. На поперечному розрізі ядро світло-зеленого кольору із білими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб+НПЗП+психостимулюючий засіб+спазмолітичний засіб+H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакодинамікаКомбінований препарат, що має аналгетичну, протизапальну, спазмолітичну, жарознижувальну дію. Парацетамол - ненаркотичний аналгетик, має жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази в центральній нервовій системі та впливом на центри болю та терморегуляції. Напроксен - нестероїдний протизапальний препарат, що має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, пов'язану з неселективним придушенням активності циклооксигенази, що регулює синтез простагландинів. Кофеїн – викликає розширення кровоносних судин скелетних м'язів, серця, нирок; підвищує розумову та фізичну працездатність, сприяє усуненню втоми та сонливості; збільшує проникність гістогематичних бар'єрів та підвищує біодоступність ненаркотичних аналгетиків, сприяючи цим посиленню терапевтичного ефекту. Чинить тонізуючу дію на судини головного мозку. Дротаверин - має міотропну спазмолітичну дію, обумовлену інгібуванням фосфодіестерази IV, діє на гладкі м'язи в шлунково-кишковому тракті, жовчовивідних шляхах, сечостатевих та судинних системах. Фенірамін – блокатор Н1-гістамінових рецепторів. Має спазмолітичну та легку седативну дію, зменшує явища ексудації, а також посилює аналгетичну дію парацетамолу та напроксену.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу, у тому числі при болях у суглобах, м'язах, радикуліті, менструальних болях, невралгіях, зубному та головному болях (у тому числі при головному болі, обумовленому спазмом судин головного мозку). Больовий синдром, пов'язаний зі спазмом гладкої мускулатури, у тому числі при хронічному холециститі, жовчнокам'яній хворобі, постхолецистектомічному синдромі, нирковій коліці. Посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, у тому числі супроводжується запаленням. Простудні захворювання, що супроводжуються гарячковим синдромом (як симптоматична терапія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових кислот і непереносимості числа в анамнезі, тяжка печінкова та/або ниркова недостатність, пригнічення кістковомозкового кровотворення, стан після проведення аорто-коронарного шунтування; тяжкі органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі гострий інфаркт міокарда), пароксизмальна тахікардія, часта шлуночкова екстрасистолія, тяжка артеріальна гіпертензія, гіперкаліємія, дитячий вік до 18 років, вагітність та період лактації. З обережністю: Цереброваскулярні захворювання, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, ниркова та печінкова недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості, вірусний гепатит, алкогольне ураження печінки, доброякісні гіпербілірубінемії (синдром) та схильність до судомних нападів, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, літній вік. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, метгемоглобінемія. З боку нервової системи: збудження, тривожність, посилення рефлексів, тремор, біль голови, порушення сну, запаморочення, зниження концентрації уваги. З боку серцево-судинної системи: серцебиття, аритмії, підвищення артеріального тиску. З боку травної системи: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, біль у животі, запор, порушення функції печінки. З боку сечовидільної системи: Порушення функції нирок. З боку органів чуття: зниження слуху, шум у вухах, підвищення внутрішньоочного тиску у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Інші: дерматит, тахіпное (почастішання дихання). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного прийому препарату з барбітуратами, трициклічними антидепресантами, рифампіцином та алкогольними напоями (збільшується ризик гепатотоксичної дії). Парацетамол посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Одночасне застосування парацетамолу з етанолом підвищує ризик виникнення гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Напроксен може викликати зменшення діуретичного ефекту фуросеміду, посилення ефекту непрямих антикоагулянтів, підвищує токсичність сульфаніламідів та метотрексату, знижує виведення літію та підвищує його концентрацію у плазмі крові. При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних засобів (похідні гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; при одночасному прийомі кофеїну та циметидину, пероральних контрацептивних засобів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації в крові). Одночасне вживання кофеїновмісних напоїв та інших засобів, що стимулюють центральну нервову систему, може призводити до надмірної стимуляції центральної нервової системи. При одночасному застосуванні дротаверин може послабити протипаркінсонічний ефект леводопи. При одночасному застосуванні феніраміну з транквілізаторами, снодійними засобами, інгібіторами моноаміноксидази, алкоголем можливе посилення гнітючого впливу на центральну нервову систему.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат приймають по 1 таблетці 1-3 десь у день. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість лікування не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем. Не перевищувати вказану дозу!ПередозуванняСимптоми: блідість шкірних покровів, анорексія (відсутність апетиту), біль у животі, нудота, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, збудження, руховий занепокоєння, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія (підвищення температури тіла), тремор або м'язові посмикування; епілептичні напади, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатонекроз, збільшення протромбінового часу. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні розвивається печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом; аритмія, панкреатит. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. Лікування: промивання шлунка із наступним прийомом активованого вугілля. Специфічним антидотом при отруєнні парацетамолом є ацетилцистеїн. Введення ацетилцистеїну актуальне протягом 8 год. При шлунково-кишковій кровотечі необхідно введення антацидних засобів та промивання шлунка крижаним 0,9% розчином хлориду натрію; підтримання вентиляції легень та оксигенації; при епілептичних нападах – внутрішньовенне введення діазепаму; підтримання балансу рідини та солей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування препарату з іншими засобами, що містять парацетамол та/або інші нестероїдні протизапальні препарати, а також із засобами для полегшення симптомів застуди, грипу та закладеності носа. При застосуванні препарату понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Слід враховувати, що напроксен збільшує час кровотечі. Вплив кофеїну на центральну нервову систему залежить від типу нервової системи і може проявлятися як збудженням, і гальмуванням вищої нервової діяльності. У період лікування не слід вживати спиртовмісні напої. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: парацетамол - 325,0 мг, напроксен натрію - 220,0 мг, кофеїн безводний - 50,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (целюлоза мікрокристалічна 101) - 175,50 мг, повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний, повідон К-30) - 36,00 мг, кроскармелоза (кроскармеллоза натрію) - 0,0 , тальк – 18,00 мг, магнію стеарат – 7,00 мг, кремнію діоксид колоїдний – 4,50 мг; Оболонка: Опадрай 13А200004 Фіолетовий - 30,000 мг %) – 1,167 мг, індигокармін алюмінієвий лак (блакитний 2) – 0,279 мг]. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 50 мг + 220 мг + 325 мг. По 10 таблеток в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки або плівки ПВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою від світло-фіолетового до фіолетового кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (нестероїдний протизапальний засіб + аналгетичний ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаНапроксен: швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Біодоступність – 95% (прийом їжі практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування). Час досягнення максимальної концентрації в крові (Тmах) – 1-2 години. Зв'язок із білками плазми крові > 99 %. Період напіввиведення (Т1/2) – 12-15 годин. Метаболізм відбувається у печінці до диметилнапроксена за участю ізоферменту CYP2C9. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться на 98% нирками, 10% виводиться у незміненому вигляді, з жовчю – 0,5-2,5%. Рівноважна концентрація в плазмі визначається після прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). Парацетамол: легко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, Сmах досягається через 0,5-2 год і становить 5-20 мкг/мл, зв'язок з білками плазми - 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Парацетамол метаболізується у печінці та виводиться нирками, головним чином, у вигляді глюкуронідів та сульфатних кон'югатів. Менше 5% парацетамолу виводиться у незміненому вигляді. Т1/2 варіюється від 1 до 4 год. Кофеїн: повністю і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, Сmах досягається через 50-75 хв і становить 1,58-1,76 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму, легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Зв'язок із білками крові – 25-36 %. Метаболізм у печінці піддається більше 90%. Т1/2 у дорослих становить 3,9-5,3 год (іноді – до 10 год) Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незмінному вигляді у дорослих виводиться 1-2 %).ФармакодинамікаНапроксен: нестероїдний протизапальний засіб, має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії обумовлений неселективним пригніченням активності циклооксигенази -1 і -2 (ЦОГ-1, ЦОГ-2), що регулює синтез простагландинів. Застосування напроксену у вигляді солі напроксену натрію забезпечує більш швидке всмоктування та швидке настання знеболювального ефекту. Парацетамол: ненаркотичний аналгетик, виявляє жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази в центральній нервовій системі та впливом на центри болю та терморегуляції. Кофеїн: зменшує сонливість, відчуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність; розширює кровоносні судини скелетних м'язів, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить симулюючої дії на центральну нервову систему, підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку. Кофеїн підвищує проникність гістогематичних бар'єрів і збільшує біодоступність ненаркотичних анальгетиків, також знижує активність ЦОГ, т.к. є антагоністом аденозинових А(2А) та А(2В) рецепторів, що сприяє посиленню знеболювальної дії анальгетиків. У реєстраційному клінічному дослідженні препарату Пенталгін НЕО підтверджено перевагу щодо впливу на загальне полегшення болю (показник TOTPAR) над монопрепаратом напроксену та над комбінованим препаратом парацетамолу та кофеїну.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу: при захворюваннях опорно-рухового апарату (остеоартроз периферичних суглобів та хребта, у тому числі з радикулярним синдромом, артрит, міалгія); невралгія; зубний біль; біль голови, мігрень; альгодисменорея; посттравматичний (розтяжки та забиття) та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням. Препарат Пенталгін® НЕО застосовується для симптоматичної терапії (для зменшення болю та запалення) та на прогресування основного захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до напроксену, напроксену натрію, інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) або ксантинів; - підвищена чутливість до інших компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); період після проведення аортокоронарного шунтування; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення), активна шлунково-кишкова кровотеча; гемофілія та інші порушення згортання крові та порушення гемостазу; цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; декомпенсована серцева недостатність; органічні захворювання серцево-судинної системи (гострий інфаркт міокарда, тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця, тяжка артеріальна гіпертензія), пароксизмальна тахікардія, часта шлуночкова екстрасистолія; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; підвищена збудливість, порушення сну, тривожні розлади (агорофобія, панічні розлади); вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості з підвищенням рівня трансаміназ, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жильбера, алкогольне ураження) куріння, глаукома, порушення функції нирок (КК 30-60 мл/хв), виразкове ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; епілепсія та схильність до судомних нападів, літній вік, системний червоний вовчак або змішані захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа), тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти,антиагреганти, пероральні глюкокортикоїди, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Пенталгін НЕО протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНебажані ефекти, які можуть розвиватися під час лікування препаратом Пенталгін® НЕО, класифіковані відповідно до наступної частоти народження: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥1 /1 000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не може бути визначена на підставі наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: еозинофілія, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – метгемоглобінемія, гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи: часто: біль голови, вертиго, запаморочення, сонливість; нечасто: тремор, парестезії, біль голови, депресія, порушення сну, розлад уваги, безсоння, нездужання. Психічні розлади: часто: нервозність; нечасто: безсоння; рідко: тривога, ейфоричний настрій, внутрішня напруга. Порушення органу зору: часто: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто: шум у вухах, порушення слуху; нечасто: зниження слуху. Порушення з боку серця: часто: набряклість, відчуття серцебиття; нечасто: застійна серцева недостатність, тахікардія, аритмія; частота невідома – підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: задишка; нечасто: еозинофільні пневмонії; дуже рідко: бронхоспазм (у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів). Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: запор, біль у животі, диспепсія, нудота, діарея, стоматит, метеоризм; нечасто: шлунково-кишкова кровотеча та/або перфорація шлунка, кривава блювота, мелена, блювання; сухість в роті; дуже рідко: рецидив чи загострення виразкового коліту чи хвороби Крона; Частота невідома: гастрит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів, жовтяниця; дуже рідко: порушення функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: свербіж шкіри, висипання на шкірі, екхімози, пурпура; нечасто: алопеція, фотодерматози; дуже рідко: бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: міалгія та м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: гломерулонефрит, гематурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, нирковий папілярний некроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: спрага, підвищене потовиділення; нечасто: реакції підвищеної чутливості, порушення менструального циклу, гіпертермія (озноб та лихоманка). Дані щодо посилення або розширення спектра небажаних явищ окремих компонентів при застосуванні їх у складі комбінації відповідно до інструкції з медичного застосування відсутні. У разі виникнення побічних ефектів слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші ННЗН, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, кортикостероїди: зростання ризику побічних ефектів напроксену з боку шлунково-кишкового тракту. Пропранолол та інші бета-адреноблокатори: напроксен може знижувати антигіпертензивну дію препаратів. Кофеїн може пригнічувати терапевтичні ефекти бета-адреноблокаторів. Серцеві глікозиди: кофеїн прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їхню токсичність. Діуретики: напроксен може зменшувати сечогінну дію діуретиків, інгібувати натрійуретичну дію фуросеміду. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності нестероїдних протизапальних засобів. Літії: напроксен знижує виведення літію, що призводить до збільшення концентрації літію у плазмі крові. Мієлотоксичні препарати: посилення гематоксичності напроксену. Циклоспорин: збільшення ризику ниркової недостатності. Пробенецид: збільшує концентрацію напроксену у плазмі крові. Метотрексат, фенітоїн, сульфаніламід: напроксен уповільнює їхню екскрецію, що збільшує ризик розвитку їх токсичної дії. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній: зменшення абсорбції напроксену. Антикоагулянти: напроксен може посилювати дію антикоагулянтів, парацетамол при тривалому застосуванні посилює дію непрямих антикоагулянтів. Антитромбоцитарні препарати, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі. Міфепристон: не рекомендується одночасний прийом нестероїдних протизапальних засобів протягом 8-12 днів після застосування міфепристону. Такролімус: одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик нефротоксичності. Дифлунісал: підвищення концентрації парацетамолу в плазмі, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Індуктори мікросомальних ферментів печінки: можливе підвищення гепатотоксичної дії парацетамолу. Інгібітори мікросомальних ферментів печінки: зниження ризику гепатотоксичної дії парацетамолу. Хлорамфенікол: парацетамол збільшує час виведення хлорамфеніколу. Метоклопрамід, домперидон: збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Колестирамін: зниження швидкості всмоктування парацетамолу. Теофіліну: кофеїн знижує екскрецію теофіліну. Барбітурати, примідон, протисудомні засоби: можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну. Циметидин, пероральні контрацептиви, дисульфірам, ципрофлоксацин, норфлоксацин: можливе зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації у крові). Препарати кальцію: кофеїн знижує їх всмоктування у ШКТ. Наркотичні та снодійні лікарські засоби: кофеїн знижує їх ефективність. Алкоголь: збільшення ризику ураження печінки та гострого панкреатиту.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати з достатньою кількістю води. Разова доза – 1 таблетка. Частота прийому - 1-3 десь у день, з інтервалом щонайменше 4 годин. Максимальна добова доза – 3 таблетки. Тривалість застосування препарату – не більше 5 днів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, диспептичні розлади (печія, нудота, блювання, біль у животі), головний біль, шум у вухах, слабкість, пітливість, блідість шкірних покровів, тривога, збудження, руховий неспокій, анорексія, сплутаність свідомості, та , тремор або м'язові посмикування; у тяжких випадках - кривава блювота, мелена, порушення свідомості, судоми, ниркова та/або печінкова недостатність. При підозрі передозування препарату необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. Лікування. Потерпілому слід зробити промивання шлунка та призначити ентеросорбенти (активоване вугілля). Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів визначається залежно від тяжкості стану та виразності симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Не перевищуйте доз, наведених в інструкції. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід використовувати ефективну мінімальну дозу мінімально можливим коротким курсом. При збереженні чи посиленні больового синдрому і натомість терапії слід звернутися до лікаря. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Препарат не слід приймати разом з іншими протизапальними та болезаспокійливими препаратами, за винятком призначень лікаря. Слід уникати застосування препарату протягом 48 годин до хірургічного втручання. При необхідності визначення 17-кортикостероїдів слід відмінити за 48 годин до дослідження. Аналогічно напроксен може впливати на визначення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти в сечі. Застосування напроксену, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Під час лікування слід відмовитися від вживання алкогольних напоїв (див. Розділ "Лікарські взаємодії"). При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Вплив на лабораторні показники Застосування парацетамолу може вплинути на результати визначення сечової кислоти за методом фосфорновольфрамової кислоти та глікемії глюкозооксидазним/пероксидазним методом. Кофеїн може спотворювати результати проби з дипіридамолом; під час проведення дослідження необхідно протягом 8-12 год утриматися від прийому кофеїну. Кожна таблетка містить приблизно 20 мг натрію. При обмеженні споживання солі це необхідно враховувати. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Напроксен і кофеїн, що входять до складу препарату, можуть впливати на швидкість психомоторної реакції, тому на період прийому слід бути обережним при керуванні автомобілем і виконанні завдань, що вимагають підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: парацетамол - 325,0 мг, напроксен натрію - 220,0 мг, кофеїн безводний - 50,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (целюлоза мікрокристалічна 101) - 175,50 мг, повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний, повідон К-30) - 36,00 мг, кроскармелоза (кроскармеллоза натрію) - 0,0 , тальк – 18,00 мг, магнію стеарат – 7,00 мг, кремнію діоксид колоїдний – 4,50 мг; Оболонка: Опадрай 13А200004 Фіолетовий - 30,000 мг %) – 1,167 мг, індигокармін алюмінієвий лак (блакитний 2) – 0,279 мг]. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 50 мг + 220 мг + 325 мг. По 10 таблеток в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки або плівки ПВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою від світло-фіолетового до фіолетового кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (нестероїдний протизапальний засіб + аналгетичний ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаНапроксен: швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Біодоступність – 95% (прийом їжі практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування). Час досягнення максимальної концентрації в крові (Тmах) – 1-2 години. Зв'язок із білками плазми крові > 99 %. Період напіввиведення (Т1/2) – 12-15 годин. Метаболізм відбувається у печінці до диметилнапроксена за участю ізоферменту CYP2C9. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться на 98% нирками, 10% виводиться у незміненому вигляді, з жовчю – 0,5-2,5%. Рівноважна концентрація в плазмі визначається після прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). Парацетамол: легко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, Сmах досягається через 0,5-2 год і становить 5-20 мкг/мл, зв'язок з білками плазми - 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Парацетамол метаболізується у печінці та виводиться нирками, головним чином, у вигляді глюкуронідів та сульфатних кон'югатів. Менше 5% парацетамолу виводиться у незміненому вигляді. Т1/2 варіюється від 1 до 4 год. Кофеїн: повністю і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, Сmах досягається через 50-75 хв і становить 1,58-1,76 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму, легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Зв'язок із білками крові – 25-36 %. Метаболізм у печінці піддається більше 90%. Т1/2 у дорослих становить 3,9-5,3 год (іноді – до 10 год) Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незмінному вигляді у дорослих виводиться 1-2 %).ФармакодинамікаНапроксен: нестероїдний протизапальний засіб, має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії обумовлений неселективним пригніченням активності циклооксигенази -1 і -2 (ЦОГ-1, ЦОГ-2), що регулює синтез простагландинів. Застосування напроксену у вигляді солі напроксену натрію забезпечує більш швидке всмоктування та швидке настання знеболювального ефекту. Парацетамол: ненаркотичний аналгетик, виявляє жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази в центральній нервовій системі та впливом на центри болю та терморегуляції. Кофеїн: зменшує сонливість, відчуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність; розширює кровоносні судини скелетних м'язів, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить симулюючої дії на центральну нервову систему, підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку. Кофеїн підвищує проникність гістогематичних бар'єрів і збільшує біодоступність ненаркотичних анальгетиків, також знижує активність ЦОГ, т.к. є антагоністом аденозинових А(2А) та А(2В) рецепторів, що сприяє посиленню знеболювальної дії анальгетиків. У реєстраційному клінічному дослідженні препарату Пенталгін НЕО підтверджено перевагу щодо впливу на загальне полегшення болю (показник TOTPAR) над монопрепаратом напроксену та над комбінованим препаратом парацетамолу та кофеїну.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу: при захворюваннях опорно-рухового апарату (остеоартроз периферичних суглобів та хребта, у тому числі з радикулярним синдромом, артрит, міалгія); невралгія; зубний біль; біль голови, мігрень; альгодисменорея; посттравматичний (розтяжки та забиття) та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням. Препарат Пенталгін® НЕО застосовується для симптоматичної терапії (для зменшення болю та запалення) та на прогресування основного захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до напроксену, напроксену натрію, інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) або ксантинів; - підвищена чутливість до інших компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); період після проведення аортокоронарного шунтування; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення), активна шлунково-кишкова кровотеча; гемофілія та інші порушення згортання крові та порушення гемостазу; цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; декомпенсована серцева недостатність; органічні захворювання серцево-судинної системи (гострий інфаркт міокарда, тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця, тяжка артеріальна гіпертензія), пароксизмальна тахікардія, часта шлуночкова екстрасистолія; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; підвищена збудливість, порушення сну, тривожні розлади (агорофобія, панічні розлади); вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості з підвищенням рівня трансаміназ, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жильбера, алкогольне ураження) куріння, глаукома, порушення функції нирок (КК 30-60 мл/хв), виразкове ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; епілепсія та схильність до судомних нападів, літній вік, системний червоний вовчак або змішані захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа), тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти,антиагреганти, пероральні глюкокортикоїди, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Пенталгін НЕО протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНебажані ефекти, які можуть розвиватися під час лікування препаратом Пенталгін® НЕО, класифіковані відповідно до наступної частоти народження: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥1 /1 000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не може бути визначена на підставі наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: еозинофілія, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – метгемоглобінемія, гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи: часто: біль голови, вертиго, запаморочення, сонливість; нечасто: тремор, парестезії, біль голови, депресія, порушення сну, розлад уваги, безсоння, нездужання. Психічні розлади: часто: нервозність; нечасто: безсоння; рідко: тривога, ейфоричний настрій, внутрішня напруга. Порушення органу зору: часто: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто: шум у вухах, порушення слуху; нечасто: зниження слуху. Порушення з боку серця: часто: набряклість, відчуття серцебиття; нечасто: застійна серцева недостатність, тахікардія, аритмія; частота невідома – підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: задишка; нечасто: еозинофільні пневмонії; дуже рідко: бронхоспазм (у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів). Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: запор, біль у животі, диспепсія, нудота, діарея, стоматит, метеоризм; нечасто: шлунково-кишкова кровотеча та/або перфорація шлунка, кривава блювота, мелена, блювання; сухість в роті; дуже рідко: рецидив чи загострення виразкового коліту чи хвороби Крона; Частота невідома: гастрит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів, жовтяниця; дуже рідко: порушення функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: свербіж шкіри, висипання на шкірі, екхімози, пурпура; нечасто: алопеція, фотодерматози; дуже рідко: бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: міалгія та м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: гломерулонефрит, гематурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, нирковий папілярний некроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: спрага, підвищене потовиділення; нечасто: реакції підвищеної чутливості, порушення менструального циклу, гіпертермія (озноб та лихоманка). Дані щодо посилення або розширення спектра небажаних явищ окремих компонентів при застосуванні їх у складі комбінації відповідно до інструкції з медичного застосування відсутні. У разі виникнення побічних ефектів слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші ННЗН, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, кортикостероїди: зростання ризику побічних ефектів напроксену з боку шлунково-кишкового тракту. Пропранолол та інші бета-адреноблокатори: напроксен може знижувати антигіпертензивну дію препаратів. Кофеїн може пригнічувати терапевтичні ефекти бета-адреноблокаторів. Серцеві глікозиди: кофеїн прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їхню токсичність. Діуретики: напроксен може зменшувати сечогінну дію діуретиків, інгібувати натрійуретичну дію фуросеміду. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності нестероїдних протизапальних засобів. Літії: напроксен знижує виведення літію, що призводить до збільшення концентрації літію у плазмі крові. Мієлотоксичні препарати: посилення гематоксичності напроксену. Циклоспорин: збільшення ризику ниркової недостатності. Пробенецид: збільшує концентрацію напроксену у плазмі крові. Метотрексат, фенітоїн, сульфаніламід: напроксен уповільнює їхню екскрецію, що збільшує ризик розвитку їх токсичної дії. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній: зменшення абсорбції напроксену. Антикоагулянти: напроксен може посилювати дію антикоагулянтів, парацетамол при тривалому застосуванні посилює дію непрямих антикоагулянтів. Антитромбоцитарні препарати, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі. Міфепристон: не рекомендується одночасний прийом нестероїдних протизапальних засобів протягом 8-12 днів після застосування міфепристону. Такролімус: одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик нефротоксичності. Дифлунісал: підвищення концентрації парацетамолу в плазмі, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Індуктори мікросомальних ферментів печінки: можливе підвищення гепатотоксичної дії парацетамолу. Інгібітори мікросомальних ферментів печінки: зниження ризику гепатотоксичної дії парацетамолу. Хлорамфенікол: парацетамол збільшує час виведення хлорамфеніколу. Метоклопрамід, домперидон: збільшення швидкості всмоктування парацетамолу. Колестирамін: зниження швидкості всмоктування парацетамолу. Теофіліну: кофеїн знижує екскрецію теофіліну. Барбітурати, примідон, протисудомні засоби: можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну. Циметидин, пероральні контрацептиви, дисульфірам, ципрофлоксацин, норфлоксацин: можливе зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації у крові). Препарати кальцію: кофеїн знижує їх всмоктування у ШКТ. Наркотичні та снодійні лікарські засоби: кофеїн знижує їх ефективність. Алкоголь: збільшення ризику ураження печінки та гострого панкреатиту.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати з достатньою кількістю води. Разова доза – 1 таблетка. Частота прийому - 1-3 десь у день, з інтервалом щонайменше 4 годин. Максимальна добова доза – 3 таблетки. Тривалість застосування препарату – не більше 5 днів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, диспептичні розлади (печія, нудота, блювання, біль у животі), головний біль, шум у вухах, слабкість, пітливість, блідість шкірних покровів, тривога, збудження, руховий неспокій, анорексія, сплутаність свідомості, та , тремор або м'язові посмикування; у тяжких випадках - кривава блювота, мелена, порушення свідомості, судоми, ниркова та/або печінкова недостатність. При підозрі передозування препарату необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. Лікування. Потерпілому слід зробити промивання шлунка та призначити ентеросорбенти (активоване вугілля). Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів визначається залежно від тяжкості стану та виразності симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Не перевищуйте доз, наведених в інструкції. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід використовувати ефективну мінімальну дозу мінімально можливим коротким курсом. При збереженні чи посиленні больового синдрому і натомість терапії слід звернутися до лікаря. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Препарат не слід приймати разом з іншими протизапальними та болезаспокійливими препаратами, за винятком призначень лікаря. Слід уникати застосування препарату протягом 48 годин до хірургічного втручання. При необхідності визначення 17-кортикостероїдів слід відмінити за 48 годин до дослідження. Аналогічно напроксен може впливати на визначення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти в сечі. Застосування напроксену, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Під час лікування слід відмовитися від вживання алкогольних напоїв (див. Розділ "Лікарські взаємодії"). При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Вплив на лабораторні показники Застосування парацетамолу може вплинути на результати визначення сечової кислоти за методом фосфорновольфрамової кислоти та глікемії глюкозооксидазним/пероксидазним методом. Кофеїн може спотворювати результати проби з дипіридамолом; під час проведення дослідження необхідно протягом 8-12 год утриматися від прийому кофеїну. Кожна таблетка містить приблизно 20 мг натрію. При обмеженні споживання солі це необхідно враховувати. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Напроксен і кофеїн, що входять до складу препарату, можуть впливати на швидкість психомоторної реакції, тому на період прийому слід бути обережним при керуванні автомобілем і виконанні завдань, що вимагають підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 100 мл: Активна речовина: рифаміцин натрію 2.6 г (2000000 МО). Допоміжні речовини: макрогол 400 – 25 г, аскорбінова кислота – 500 мг, динатрію едетат – 12 мг, калію дисульфіт – 150 мг, літію гідроксид – 135 мг, вода очищена – до 100 мл. Краплі вушні, 2,6%. По 10 мл у флаконі темного скла з гумовою пробкою та алюмінієвою кришкою. Кожен флакон разом із піпеткою поміщається у картонну пачку.Опис лікарської формиКраплі вушні у вигляді прозорого розчину червоно-жовтого кольору.ХарактеристикаАнтибіотик із групи рифаміцинів для місцевого застосування в отоларингології.Фармакотерапевтична групаБактерицидний, антибактеріальний місцевий, широкого спектру.ФармакодинамікаМеханізм дії рифаміцину пов'язаний з утворенням стабільного комплексу з ДНК-залежною РНК-полімеразою, що перешкоджає зростанню бактерій. Активний щодо більшості грампозитивних та грамнегативних бактерій, що викликають розвиток інфекційно-запальних захворювань середнього вуха.Показання до застосуваннягострий зовнішній отит; загострення хронічного середнього отиту (в т.ч. за наявності стійкої перфорації барабанної перетинки); стан після оперативних втручань на середньому вусі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рифаміцину або до інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування препарату у період вагітності та лактації не проводилося. При вагітності та лактації застосування можливе, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода та дитини.Побічна діяРідко - шкірні алергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкіри, дрібноточковий шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено.Спосіб застосування та дозиМісцево. Дорослим закопують у вухо по 5 крапель 3 рази на добу або вводять марлеву турунду із попередньо нанесеним на неї препаратом у зовнішній слуховий прохід 2 рази на добу. Препарат може бути використаний для промивання барабанної порожнини через атикову канюлю. Дітям закопують у вухо по 3 краплі 3 рази на добу або вводять марлеву турунду із попередньо нанесеним на неї препаратом у зовнішній слуховий прохід 2 рази на добу. Тривалість лікування – не більше 7 днів.ПередозуванняУ зв'язку з низьким ступенем абсорбції в системний кровотік передозування малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред використанням вушних крапель рекомендується зігріти флакон, потримавши його в руці, щоб уникнути неприємних відчуттів, пов'язаних із попаданням холодної рідини у вухо. Слід уникати контактів препарату із одягом, т.к. розчин може залишати плями на тканині. Місцеві реакції: рожеве фарбування барабанної перетинки (видима при отоскопії). Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими транспортними засобами. Немає даних про негативний вплив препарату на здатність керувати автомобілем та іншими транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії для ректального застосування – 1 супп.; діюча речовина: месалазин – 1 г; допоміжні речовини: повідон; макрогол 6000; магнію стеарат; тальку. 5 ректальних супозиторіїв в блістер з алюмінієвої фольги. 2 або 3 блістери в упаковці разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. 7 ректальних супозиторіїв в блістер з алюмінієвої фольги. 2 або 4 блістери в упаковці разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. У комплект можуть входити гігієнічні гумові напальчники.Опис лікарської формиСупозиторії овальної форми, від білого до білого із жовтувато-коричневим відтінком кольору, з численними вкрапленнями світло-сірого кольору.Фармакотерапевтична групаПротизапальний кишковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо месалазин повільно вивільняється з лікарської форми в дистальному відділі тонкої кишки та у товстій кишці. Зв'язування із білками плазми становить 43%. Метаболізується в слизовій оболонці кишечника та в печінці з утворенням N-ацетил-5-АСК. T1/2 становить 0.5-2 год. Месалазин виводиться із сечею, переважно в ацетильованій формі.ФармакодинамікаПротизапальний засіб із переважною локалізацією дії в кишечнику. Месалазин (5-аміносаліцилова кислота) інгібує активність нейтрофільної ліпооксигенази та синтез метаболітів арахідонової кислоти (простагландинів та лейкотрієнів), які є медіаторами запалення. Гальмує міграцію, дегрануляцію, фагоцитоз нейтрофілів, а також секрецію імуноглобулінів лімфоцитами. Месалазин має антиоксидантні властивості, зв'язуючись з вільними кисневими радикалами.Показання до застосуванняНеспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона (профілактика та лікування загострень).Протипоказання до застосуваннязахворювання крові; виражені порушення функції печінки та/або нирок; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяУ І триместрі вагітності застосування можливе лише за суворими показаннями. Якщо дозволяє індивідуальне перебіг захворювання, то останні 2-4 тижні вагітності прийом месалазину слід припинити. При необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування через відсутність достатнього клінічного досвіду застосування месалазину у цієї категорії пацієнтів. Протипоказаний у дитячому віці до 2 років. Застосування у дітей віком до 2 років можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь терапії перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діядіарея, нудота, печія, біль у животі; біль голови, порушення сну; шкірний висип, свербіж; порушення картини крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні месалазину з азатіоприном, меркаптопурином підвищується токсичність азатіоприну та меркаптопурину; з варфарином – описаний випадок зменшення ефективності варфарину.Спосіб застосування та дозиПо 1 супозиторію 1 раз на день. Перед введенням супозиторію слід випорожнити кишечник. Для забезпечення гігієнічності маніпуляції слід використовувати гумовий напальчник. Супозиторій вводиться у пряму кишку до припинення опору м'язового жому. Якщо протягом 10 хвилин після введення супозиторій виведеться, слід ввести інший супозиторій. Для полегшення застосування супозиторій можна зволожити водою. Середня тривалість лікування становить 8-12 тижнів, критерієм ефективності лікування є досягнення клініко-ендоскопічної ремісії. Максимальна тривалість лікування, включаючи підтримуючу та протирецидивну терапію, не обмежена.ПередозуванняВипадки передозування препаратом Пентаса рідкі. При передозуванні відсутні ознаки нефротоксичності або гепатотоксичності, але можуть виявитися симптоми отруєння саліцилатами, нудота, блювання, слабкість, сонливість, гіпервентиляція та набряк легень. Є повідомлення про пацієнтів, які приймали месалазин у дозі 8 г протягом місяця без побічних явищ. Специфічний антидот відсутній. Рекомендується проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. При лікуванні стаціонарі необхідний ретельний контроль за функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку та протягом усього курсу лікування слід регулярно контролювати склад периферичної крові, рівень сечовини, креатиніну. У разі виражених патологічних змін складу крові (підвищена кровоточивість, підшкірні крововиливи, біль у горлі, лихоманка), розвитку перикардиту, міокардиту та синдрому гострої непереносимості препарат необхідно відмінити. Не рекомендується призначати дітям віком до 2 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаГранули пролонгованої дії - 1 пак. Активні речовини: месалазин – 1000/2000 мг; Допоміжні речовини: етилцелюлоза – 4/8 мг – 15/30 мг, повідон – 50/100 мг. По 1 г або 2 г гранул у пакетик із поліефіру/алюмінієвої фольги/поліетилену низької щільності. По 50, 60, 100, 120 або 150 пакетиків у картонній пачці з інструкцією із застосування. По 30, 50, 60 або 120 пакетиків у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиЦиліндричні гранули від світло-сірого до світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротизапальний кишковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо месалазин повільно вивільняється з лікарської форми в дистальному відділі тонкої кишки та у товстій кишці. Зв'язування із білками плазми становить 43%. Метаболізується в слизовій оболонці кишечника та в печінці з утворенням N-ацетил-5-АСК. T1/2 становить 0.5-2 год. Месалазин виводиться із сечею, переважно в ацетильованій формі.ФармакодинамікаПротизапальний засіб із переважною локалізацією дії в кишечнику. Месалазин (5-аміносаліцилова кислота) інгібує активність нейтрофільної ліпооксигенази та синтез метаболітів арахідонової кислоти (простагландинів та лейкотрієнів), які є медіаторами запалення. Гальмує міграцію, дегрануляцію, фагоцитоз нейтрофілів, а також секрецію імуноглобулінів лімфоцитами. Месалазин має антиоксидантні властивості, зв'язуючись з вільними кисневими радикалами.Показання до застосуванняНеспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона (профілактика та лікування загострень).Протипоказання до застосуваннязахворювання крові; виражені порушення функції печінки та/або нирок; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяУ І триместрі вагітності застосування можливе лише за суворими показаннями. Якщо дозволяє індивідуальне перебіг захворювання, то останні 2-4 тижні вагітності прийом месалазину слід припинити. При необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування через відсутність достатнього клінічного досвіду застосування месалазину у цієї категорії пацієнтів. Протипоказаний у дитячому віці до 2 років. Застосування у дітей віком до 2 років можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь терапії перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діядіарея, нудота, печія, біль у животі; біль голови, порушення сну; шкірний висип, свербіж; порушення картини крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні месалазину з азатіоприном, меркаптопурином підвищується токсичність азатіоприну та меркаптопурину; з варфарином – описаний випадок зменшення ефективності варфарину.Спосіб застосування та дозиГранули рекомендується приймати після їди, не розжовуючи. Вміст одного пакетика висипати на язик і запитати водою чи соком. Діти старше 6 років та підлітки: дозування підбирається індивідуально. Рекомендована доза в період загострення становить 20 - 30 мг месалазину на кілограм маси тіла на добу в кілька прийомів, максимальна разова доза не більше 75 мг/кг, максимальна добова доза не більше 4 г. Рекомендована доза становить 20 - 30 мг/кг/ добу, максимальна добова доза не більше 2 г. Дітям із масою тіла понад 40 кг рекомендується призначати дози для дорослих. Дорослі: дозування підбирається індивідуально. Рекомендована доза в період загострення до 4 г на добу, розділених на кілька прийомів, що підтримує терапія 2 - 4 г на добу, розділених на кілька прийомів. Тривалість терапії визначається лікарем.ПередозуванняВипадки передозування препаратом Пентаса рідкі. При передозуванні відсутні ознаки нефротоксичності або гепатотоксичності, але можуть виявитися симптоми отруєння саліцилатами, нудота, блювання, слабкість, сонливість, гіпервентиляція та набряк легень. Є повідомлення про пацієнтів, які приймали месалазин у дозі 8 г протягом місяця без побічних явищ. Специфічний антидот відсутній. Рекомендується проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. При лікуванні стаціонарі необхідний ретельний контроль за функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку та протягом усього курсу лікування слід регулярно контролювати склад периферичної крові, рівень сечовини, креатиніну. У разі виражених патологічних змін складу крові (підвищена кровоточивість, підшкірні крововиливи, біль у горлі, лихоманка), розвитку перикардиту, міокардиту та синдрому гострої непереносимості препарат необхідно відмінити. Не рекомендується призначати дітям віком до 2 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГранули пролонгованої дії - 1 пак. Активні речовини: месалазин – 1000/2000 мг; Допоміжні речовини: етилцелюлоза – 4/8 мг – 15/30 мг, повідон – 50/100 мг. По 1 г або 2 г гранул у пакетик із поліефіру/алюмінієвої фольги/поліетилену низької щільності. По 50, 60, 100, 120 або 150 пакетиків у картонній пачці з інструкцією із застосування. По 30, 50, 60 або 120 пакетиків у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиЦиліндричні гранули від світло-сірого до світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротизапальний кишковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо месалазин повільно вивільняється з лікарської форми в дистальному відділі тонкої кишки та у товстій кишці. Зв'язування із білками плазми становить 43%. Метаболізується в слизовій оболонці кишечника та в печінці з утворенням N-ацетил-5-АСК. T1/2 становить 0.5-2 год. Месалазин виводиться із сечею, переважно в ацетильованій формі.ФармакодинамікаПротизапальний засіб із переважною локалізацією дії в кишечнику. Месалазин (5-аміносаліцилова кислота) інгібує активність нейтрофільної ліпооксигенази та синтез метаболітів арахідонової кислоти (простагландинів та лейкотрієнів), які є медіаторами запалення. Гальмує міграцію, дегрануляцію, фагоцитоз нейтрофілів, а також секрецію імуноглобулінів лімфоцитами. Месалазин має антиоксидантні властивості, зв'язуючись з вільними кисневими радикалами.Показання до застосуванняНеспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона (профілактика та лікування загострень).Протипоказання до застосуваннязахворювання крові; виражені порушення функції печінки та/або нирок; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяУ І триместрі вагітності застосування можливе лише за суворими показаннями. Якщо дозволяє індивідуальне перебіг захворювання, то останні 2-4 тижні вагітності прийом месалазину слід припинити. При необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування через відсутність достатнього клінічного досвіду застосування месалазину у цієї категорії пацієнтів. Протипоказаний у дитячому віці до 2 років. Застосування у дітей віком до 2 років можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь терапії перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діядіарея, нудота, печія, біль у животі; біль голови, порушення сну; шкірний висип, свербіж; порушення картини крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні месалазину з азатіоприном, меркаптопурином підвищується токсичність азатіоприну та меркаптопурину; з варфарином – описаний випадок зменшення ефективності варфарину.Спосіб застосування та дозиГранули рекомендується приймати після їди, не розжовуючи. Вміст одного пакетика висипати на язик і запитати водою чи соком. Діти старше 6 років та підлітки: дозування підбирається індивідуально. Рекомендована доза в період загострення становить 20 - 30 мг месалазину на кілограм маси тіла на добу в кілька прийомів, максимальна разова доза не більше 75 мг/кг, максимальна добова доза не більше 4 г. Рекомендована доза становить 20 - 30 мг/кг/ добу, максимальна добова доза не більше 2 г. Дітям із масою тіла понад 40 кг рекомендується призначати дози для дорослих. Дорослі: дозування підбирається індивідуально. Рекомендована доза в період загострення до 4 г на добу, розділених на кілька прийомів, що підтримує терапія 2 - 4 г на добу, розділених на кілька прийомів. Тривалість терапії визначається лікарем.ПередозуванняВипадки передозування препаратом Пентаса рідкі. При передозуванні відсутні ознаки нефротоксичності або гепатотоксичності, але можуть виявитися симптоми отруєння саліцилатами, нудота, блювання, слабкість, сонливість, гіпервентиляція та набряк легень. Є повідомлення про пацієнтів, які приймали месалазин у дозі 8 г протягом місяця без побічних явищ. Специфічний антидот відсутній. Рекомендується проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. При лікуванні стаціонарі необхідний ретельний контроль за функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку та протягом усього курсу лікування слід регулярно контролювати склад периферичної крові, рівень сечовини, креатиніну. У разі виражених патологічних змін складу крові (підвищена кровоточивість, підшкірні крововиливи, біль у горлі, лихоманка), розвитку перикардиту, міокардиту та синдрому гострої непереносимості препарат необхідно відмінити. Не рекомендується призначати дітям віком до 2 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки пролонгованої дії – 1 табл.: активна речовина – месалазин 500 мг; допоміжні речовини: повідон; етилцелюлоза; магнію стеарат; тальк; МКЦ – до 750 мг. По 10 таблеток у блістер із алюмінієвої фольги. По 2, 3, 5, 6, 9 або 10 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 50 таблеток у пластиковому флаконі з кришкою, що загвинчується, запаяною термоплівкою, в картонній пачці з інструкцією та застосування. На картонну пачку можливе нанесення стікера для контролю першого розкриття.Опис лікарської формиТаблетки круглої форми, білого з сіруватим відтінком кольору з численними вкрапленнями світло-коричневого кольору з фаскою, ризиком та гравіюванням "500 mg" на одній стороні та "PENTASA" на іншій.Фармакотерапевтична групаПротизапальний кишковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо месалазин повільно вивільняється з лікарської форми в дистальному відділі тонкої кишки та у товстій кишці. Зв'язування із білками плазми становить 43%. Метаболізується в слизовій оболонці кишечника та в печінці з утворенням N-ацетил-5-АСК. T1/2 становить 0.5-2 год. Месалазин виводиться із сечею, переважно в ацетильованій формі.ФармакодинамікаПротизапальний засіб із переважною локалізацією дії в кишечнику. Месалазин (5-аміносаліцилова кислота) інгібує активність нейтрофільної ліпооксигенази та синтез метаболітів арахідонової кислоти (простагландинів та лейкотрієнів), які є медіаторами запалення. Гальмує міграцію, дегрануляцію, фагоцитоз нейтрофілів, а також секрецію імуноглобулінів лімфоцитами. Месалазин має антиоксидантні властивості, зв'язуючись з вільними кисневими радикалами.Показання до застосуванняНеспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона (профілактика та лікування загострень).Протипоказання до застосуваннязахворювання крові; виражені порушення функції печінки та/або нирок; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяУ І триместрі вагітності застосування можливе лише за суворими показаннями. Якщо дозволяє індивідуальне перебіг захворювання, то останні 2-4 тижні вагітності прийом месалазину слід припинити. При необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування через відсутність достатнього клінічного досвіду застосування месалазину у цієї категорії пацієнтів. Протипоказаний у дитячому віці до 2 років. Застосування у дітей віком до 2 років можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь терапії перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діядіарея, нудота, печія, біль у животі; біль голови, порушення сну; шкірний висип, свербіж; порушення картини крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні месалазину з азатіоприном, меркаптопурином підвищується токсичність азатіоприну та меркаптопурину; з варфарином – описаний випадок зменшення ефективності варфарину.Спосіб застосування та дозиТаблетки рекомендується приймати після їжі не розжовуючи. Для полегшення проковтування таблетку можна розділити на кілька частин або розчинити у воді чи соці безпосередньо перед прийомом. Язвений коліт Гострий період: по 2 таблетки 2-4 десь у день. Підтримуюча терапія: по 1 таблетці 2-3 десь у день. Хвороба Крона Гострий період: по 2 – 4 таблетки 4 рази на день. Підтримуюча терапія: по 2-4 таблетки 2 рази на день або 2-3 таблетки 3 рази на день. Діти Доза підбирається індивідуально, зазвичай 20-30 мг месалазину на 1 кг маси тіла на добу в кілька прийомів.ПередозуванняВипадки передозування препаратом Пентаса рідкі. При передозуванні відсутні ознаки нефротоксичності або гепатотоксичності, але можуть виявитися симптоми отруєння саліцилатами, нудота, блювання, слабкість, сонливість, гіпервентиляція та набряк легень. Є повідомлення про пацієнтів, які приймали месалазин у дозі 8 г протягом місяця без побічних явищ. Специфічний антидот відсутній. Рекомендується проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. При лікуванні стаціонарі необхідний ретельний контроль за функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку та протягом усього курсу лікування слід регулярно контролювати склад периферичної крові, рівень сечовини, креатиніну. У разі виражених патологічних змін складу крові (підвищена кровоточивість, підшкірні крововиливи, біль у горлі, лихоманка), розвитку перикардиту, міокардиту та синдрому гострої непереносимості препарат необхідно відмінити. Не рекомендується призначати дітям віком до 2 років.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки пролонгованої дії – 1 табл.: активна речовина – месалазин 500 мг; допоміжні речовини: повідон; етилцелюлоза; магнію стеарат; тальк; МКЦ – до 750 мг. По 10 таблеток у блістер із алюмінієвої фольги. По 2, 3, 5, 6, 9 або 10 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 50 таблеток у пластиковому флаконі з кришкою, що загвинчується, запаяною термоплівкою, в картонній пачці з інструкцією та застосування. На картонну пачку можливе нанесення стікера для контролю першого розкриття.Опис лікарської формиТаблетки круглої форми, білого з сіруватим відтінком кольору з численними вкрапленнями світло-коричневого кольору з фаскою, ризиком та гравіюванням "500 mg" на одній стороні та "PENTASA" на іншій.Фармакотерапевтична групаПротизапальний кишковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо месалазин повільно вивільняється з лікарської форми в дистальному відділі тонкої кишки та у товстій кишці. Зв'язування із білками плазми становить 43%. Метаболізується в слизовій оболонці кишечника та в печінці з утворенням N-ацетил-5-АСК. T1/2 становить 0.5-2 год. Месалазин виводиться із сечею, переважно в ацетильованій формі.ФармакодинамікаПротизапальний засіб із переважною локалізацією дії в кишечнику. Месалазин (5-аміносаліцилова кислота) інгібує активність нейтрофільної ліпооксигенази та синтез метаболітів арахідонової кислоти (простагландинів та лейкотрієнів), які є медіаторами запалення. Гальмує міграцію, дегрануляцію, фагоцитоз нейтрофілів, а також секрецію імуноглобулінів лімфоцитами. Месалазин має антиоксидантні властивості, зв'язуючись з вільними кисневими радикалами.Показання до застосуванняНеспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона (профілактика та лікування загострень).Протипоказання до застосуваннязахворювання крові; виражені порушення функції печінки та/або нирок; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяУ І триместрі вагітності застосування можливе лише за суворими показаннями. Якщо дозволяє індивідуальне перебіг захворювання, то останні 2-4 тижні вагітності прийом месалазину слід припинити. При необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування через відсутність достатнього клінічного досвіду застосування месалазину у цієї категорії пацієнтів. Протипоказаний у дитячому віці до 2 років. Застосування у дітей віком до 2 років можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь терапії перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діядіарея, нудота, печія, біль у животі; біль голови, порушення сну; шкірний висип, свербіж; порушення картини крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні месалазину з азатіоприном, меркаптопурином підвищується токсичність азатіоприну та меркаптопурину; з варфарином – описаний випадок зменшення ефективності варфарину.Спосіб застосування та дозиТаблетки рекомендується приймати після їжі не розжовуючи. Для полегшення проковтування таблетку можна розділити на кілька частин або розчинити у воді чи соці безпосередньо перед прийомом. Язвений коліт Гострий період: по 2 таблетки 2-4 десь у день. Підтримуюча терапія: по 1 таблетці 2-3 десь у день. Хвороба Крона Гострий період: по 2 – 4 таблетки 4 рази на день. Підтримуюча терапія: по 2-4 таблетки 2 рази на день або 2-3 таблетки 3 рази на день. Діти Доза підбирається індивідуально, зазвичай 20-30 мг месалазину на 1 кг маси тіла на добу в кілька прийомів.ПередозуванняВипадки передозування препаратом Пентаса рідкі. При передозуванні відсутні ознаки нефротоксичності або гепатотоксичності, але можуть виявитися симптоми отруєння саліцилатами, нудота, блювання, слабкість, сонливість, гіпервентиляція та набряк легень. Є повідомлення про пацієнтів, які приймали месалазин у дозі 8 г протягом місяця без побічних явищ. Специфічний антидот відсутній. Рекомендується проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. При лікуванні стаціонарі необхідний ретельний контроль за функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку та протягом усього курсу лікування слід регулярно контролювати склад периферичної крові, рівень сечовини, креатиніну. У разі виражених патологічних змін складу крові (підвищена кровоточивість, підшкірні крововиливи, біль у горлі, лихоманка), розвитку перикардиту, міокардиту та синдрому гострої непереносимості препарат необхідно відмінити. Не рекомендується призначати дітям віком до 2 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пентоксифілін 100 мг. Допоміжні речовини: кальцію стеарат – 1.6 мг, крохмаль картопляний – 7.5 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 1.7 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 40 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний). Склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 0.7 мг, полісорбат 80 (твін 80) - 0.3 мг, акрил-із (сополімер метакрилової кислоти з етилакрилатом 1:1 (40%), титану діоксид (15%), тальк (37.2) , триетилцитрат (4.8%), кремнію діоксид колоїдний безводний (1.25%), гідрокарбонат натрію (1.2%), натрію лаурилсульфат (0.5%)) - 8.998 мг, кислотний червоний 2C або барвник азорубін (кармуазин) - 0.00. 10 шт. - упаковки контурні осередкові (6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарат Пентоксифілін-СЗ зменшує в'язкість крові та покращує реологічні властивості крові (плинність) за рахунок: покращення порушеної деформованості еритроцитів; зменшення агрегації тромбоцитів та еритроцитів; зниження концентрації фібриногену; зниження активності лейкоцитів та зменшення адгезії лейкоцитів до ендотелію судин. Як діюча речовина препарат Пентоксифілін-СЗ містить похідне ксантину – пентоксифілін. Механізм його дії пов'язаний з інгібуванням фосфодіестерази та накопиченням циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у клітинах гладкої мускулатури судин та формених елементів крові. Виявляючи слабку міотропну судинну дію, пентоксифілін дещо зменшує ОПСС і незначно розширює коронарні судини. Пентоксифілін має слабкий позитивний інотропний ефект на серці. Покращує мікроциркуляцію у зонах порушеного кровообігу. Лікування препаратом Пентоксифілін-СЗ призводить до покращення симптоматики порушень мозкового кровообігу. При оклюзійних захворюваннях периферичних артерій застосування препарату Пентоксифілін-СЗ призводить до подовження дистанції ходьби, усунення нічних судом у литкових м'язах та зникнення болю у спокої.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо пентоксифілін майже повністю всмоктується. Пентоксифілін піддається ефекту "первинного проходження" через печінку. Абсолютна біодоступність вихідної субстанції становить 19±13%. Пролонговане вивільнення пентоксифіліну дозволяє підтримувати його постійну (безпікову) концентрацію в крові, що забезпечує кращу переносимість препарату у лікарській формі з пролонгованим вивільненням. Метаболізм та виведення Концентрація основного активного метаболіту 1-(5-гідроксигексил)-3,7-диметилксантину (метаболіт I) у плазмі крові в 2 рази перевищує концентрацію вихідного пентоксифіліну. Метаболіт I знаходиться з пентоксифіліном у оборотному біохімічному редокс-рівновазі. Тому пентоксифілін та метаболіт I розглядаються разом як активна одиниця. Внаслідок цього доступність активної субстанції значно більша. T1/2; пентоксифіліну після перорального введення становить 1.6 год. Пентоксифілін повністю метаболізується і більш ніж 90% виводиться нирками у формі некон'югованих водорозчинних метаболітів. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У; пацієнтів з порушеннями функції нирок; виведення метаболітів уповільнюється. У; пацієнтів з порушеннями функції печінки; T1/2; пентоксифіліну подовжується і абсолютна біодоступність збільшується.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію. Ангіопротектор.Показання до застосуванняОклюзійна хвороба периферичних артерій атеросклеротичного або діабетичного генезу (наприклад, "переміжна" кульгавість, діабетична ангіопатія); трофічні порушення (наприклад, трофічні виразки гомілок, гангрена); порушення мозкового кровообігу (наслідки церебрального атеросклерозу, як, наприклад, зниження концентрації уваги, запаморочення, погіршення пам'яті), ішемічні та постінсультні стани; порушення кровообігу в сітківці та судинній оболонці ока; отосклероз, дегенеративні зміни на тлі патології судин внутрішнього вуха та зниження слуху.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пентоксифіліну, інших метилксантинів або до будь-якої допоміжної речовини препарату; масивні кровотечі (ризик посилення кровотечі); великі крововиливу в сітчасту оболонку ока (ризик посилення кровотечі); крововилив у мозок; гострий інфаркт міокарда; вік до 18 років; вагітність (недостатньо даних); період грудного вигодовування (недостатньо даних); непереносимість галактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю тяжкі порушення ритму серця (ризик погіршення аритмії); артеріальна гіпотензія (ризик подальшого зниження АТ); хронічна серцева недостатність; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; порушення функції нирок (КК нижче 30 мл/хв) (ризик кумуляції та підвищений ризик розвитку побічних ефектів); тяжкі порушення функції печінки (ризик кумуляції та підвищений ризик побічних ефектів); нещодавно перенесені оперативні втручання; підвищений ризик розвитку кровотеч (наприклад, при порушеннях у системі згортання крові (ризик розвитку більш тяжких кровотеч)); одночасне застосування з антикоагулянтами (в т.ч. непрямими антикоагулянтами [антагоністами вітаміну К]); одночасне застосування з інгібіторами агрегації тромбоцитів (клопідогрел, ептифібатид, тирофібан, епопростенол, ілопрост, абциксимаб, анагрелід, НПЗП [крім селективних інгібіторів ЦОГ-2], ацетилсалідину кислота, тик) одночасне застосування з гіпоглікемічними засобами (інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо); одночасне застосування з ципрофлоксацином; одночасне застосування з теофіліном.Вагітність та лактаціяПрепарат Пентоксифілін-СЗ протипоказаний до застосування при вагітності (бо недостатньо даних). Пентоксифілін проникає у грудне молоко у незначних кількостях. За необхідності застосування препарату слід припинити грудне вигодовування (з огляду на відсутність досвіду застосування).Побічна діяНижче представлені побічні реакції, що відзначалися у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату (частота невідома). З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, асептичний менінгіт, судоми. Порушення психіки: ; ажитація, порушення сну, тривога. З боку серця: тахікардія, аритмія, зниження артеріального тиску, стенокардія. З боку судин: "припливи" крові до шкірних покривів, кровотечі (в т.ч. кровотечі з судин шкіри, слизових оболонок, шлунка, кишечника). З боку травної системи: ;ксеростомія (сухість порожнини рота), анорексія, атонія кишечника, відчуття тиску та переповнення в області шлунка, нудота, блювання, діарея, запор, гіперсалівація (підвищене слиновиділення). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення активності ЛФ. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: ; лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, гіпофібриногенемія. З боку органу зору: порушення зору, худоби. З боку шкіри та підшкірних тканин: ; шкірний свербіж, шкірний висип, еритема (почервоніння шкіри), кропив'янка, ламкість нігтів, набряки. З боку імунної системи: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ гіпотензивними засобами Пентоксифілін підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з гіпотензивними засобами (наприклад, інгібітори АПФ) або іншими лікарськими засобами, що мають потенційний антигіпертензивний ефект (наприклад, нітрати). З лікарськими засобами, що впливають на систему згортання крові Пентоксифілін може посилювати дію лікарських засобів, що впливають на систему згортання крові (прямі та непрямі антикоагулянти, тромболітики, антибіотики, такі як цефалоспорини). При сумісному застосуванні пентоксифіліну та непрямих антикоагулянтів (антагоністів вітаміну К) у постмаркетингових дослідженнях відзначалися випадки посилення антикоагулянтної дії (ризик розвитку кровотеч). Тому на початку прийому пентоксифіліну або зміні його дози рекомендується контролювати ступінь вираженості антикоагулянтної дії у пацієнтів, які приймають цю комбінацію препаратів, наприклад, проводити регулярний контроль МНО. З циметидином Циметидин підвищує концентрацію пентоксифіліну та активного метаболіту I у плазмі крові (ризик виникнення побічних ефектів). З іншими ксантинами Спільне призначення з іншими ксантинами може призводити до надмірного нервового збудження. З гіпоглікемічними засобами (інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо) Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися при одночасному застосуванні пентоксифіліну (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії). Необхідний суворий контроль за станом таких пацієнтів, включаючи регулярний глікемічний контроль. З теофіліном У деяких пацієнтів при одночасному застосуванні пентоксифіліну та теофіліну відзначається збільшення концентрації теофіліну. Надалі це може призводити до збільшення або посилення побічних дій, пов'язаних із теофіліном. З ципрофлоксацином У деяких пацієнтів при одночасному застосуванні пентоксифіліну та ципрофлоксацину відзначається збільшення концентрації пентоксифіліну у плазмі крові. Надалі це може призводити до збільшення або посилення побічних дій, пов'язаних із застосуванням цієї комбінації. З інгібіторами агрегації тромбоцитів При одночасному застосуванні пентоксифіліну з інгібіторами агрегації тромбоцитів (клопідогрел, ептифібатид, тирофібан, епопростенол, ілопрост, абциксимаб, анагрелід, НПЗП [крім селективних інгібіторів ЦОГ-2], ацетилсаліц . Тому через ризик розвитку кровотечі слід з обережністю застосовувати пентоксифілін одночасно з переліченими вище інгібіторами агрегації тромбоцитів.Спосіб застосування та дозиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою (100 мг) Препарат приймають внутрішньо після їди. Таблетки покриті спеціальною оболонкою, розчинною в кишечнику, тому їх ковтають повністю, запиваючи невеликою кількістю води. Приймають по 200 мг (2 таблетки) 3 рази на добу. При необхідності дозу поступово збільшують до 1200 мг на добу, розділені на 2-3 прийоми. Максимальна добова доза – 1200 мг. Курс лікування 1-3 місяці. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (КК<10 мл/хв) дозу зменшують у 2 рази. Тривалість лікування та режим дозування препаратом Пентоксифілін-СЗ встановлюються лікарем індивідуально, залежно від клінічної картини захворювання та одержуваного терапевтичного ефекту. Таблетки з пролонгованим вивільненням (400 мг) Дозу встановлює лікар відповідно до індивідуальних особливостей хворого. Препарат слід ковтати повністю під час або відразу після їди, запиваючи достатньою кількістю води. Звичайна доза становить 1 таб. 400 мг 2 або 3 рази на добу. Максимальна добова доза – 1200 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК<30 мл/хв) доза може бути знижена до 1-2 таблеток на добу. Зменшення дози, з урахуванням індивідуальної переносимості, необхідне у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Лікування може бути розпочато малими дозами у пацієнтів з низьким артеріальним тиском, а також у осіб, які перебувають у групі ризику через можливе зниження артеріального тиску (пацієнти з тяжкою формою ІХС або з гемодинамічно значущими стенозами судин головного мозку). У цих випадках доза може бути збільшена лише поступово.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, нудота, блювання типу "кавової гущі", падіння АТ, тахікардія, аритмія, почервоніння шкірних покривів, втрата свідомості, озноб, арефлексія, тоніко-клонічні судоми. Лікування: ;у разі виникнення описаних вище порушень необхідно терміново звернутися до лікаря. Лікування симптоматичне. При появі перших ознак передозування (потівливість, нудота, ціаноз) негайно припиняють прийом препарату. Якщо препарат прийнято нещодавно, слід забезпечити заходи, спрямовані на запобігання подальшому всмоктування препарату шляхом його виведення (промивання шлунка) або уповільнення всмоктування (наприклад, прийом активованого вугілля). Особлива увага має бути спрямована на підтримання АТ та функції дихання. При судомних нападах вводять діазепам. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування слід проводити під контролем артеріального тиску. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби, призначення великих доз пентоксифіліну може спричинити виражену гіпоглікемію (може знадобитися корекція доз гіпоглікемічних засобів та проведення глікемічного контролю). При призначенні препарату Пентоксифілін-СЗ одночасно з антикоагулянтами необхідний контроль показників системи згортання крові. У пацієнтів, які недавно перенесли оперативне втручання, необхідний регулярний контроль гемоглобіну та гематокриту. Пацієнтам з низьким та нестабільним АТ необхідно зменшити дозу пентоксифіліну. У пацієнтів похилого віку може знадобитися зменшення дози пентоксифіліну (підвищення біодоступності та зниження швидкості виведення). Безпека та ефективність пентоксифіліну у дітей вивчені недостатньо. Куріння може знижувати терапевтичну ефективність препарату. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Враховуючи можливі побічні ефекти (наприклад, запаморочення), слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему