Лекарства и БАД
529,00 грн
502,00 грн
Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-виробник: Фармахемі Б. В.
1 657,00 грн
1 610,00 грн
Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-производитель: Фармахеми Б. В.
2 258,00 грн
2 211,00 грн
Дозування: 150 мг Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Медак ГмбХ Завод-виробник: Oncotec Pharma Produktion GmbH(Німеччина) Діюча речовина: Оксаліплатин. .
263,00 грн
223,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Фасування: N1 Форма випуску: аерозоль Упакування: фл. з розпилювачем Виробник: Польфа Варшавський фармаце Завод-виробник: Tarchominskie Pharmaceutical Works Polfa(Польща) Діюча речовина: Гідрокортизон + Окситетрациклін. .
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Бета-каротин – 2,0 мг; Лікопін – 2,0 мг; Вітамін Е – 36,0 мг; Селен – 50,0 мкг; Вітамін С – 300,0 мг.ХарактеристикаЩодня наш організм зазнає несприятливого впливу зовнішніх факторів. Стреси, погана екологія, захоплення засмагою, неправильне харчування, зловживання алкоголем, куріння – всі ці фактори провокують підвищену освіту вільних радикалів, які ушкоджують здорові клітини організму та призводять до передчасного старіння. Антиоксиданти – це біологічно активні речовини, завдяки яким відбувається нейтралізація вільних радикалів в організмі. Вони не дозволяють клітинам руйнуватися від окисного стресу, допомагають захистити організм від несприятливого впливу навколишнього середовища, підвищити захисні властивості організму та уповільнити процес старіння. Оксилік® - комбінація з 5 активних антиоксидантів, що мають взаємно підсилювальну дію. Активні компоненти комплексу допомагають забезпечити сильний захист організму від вільних радикалів. До складу комплексу входять 5 найбільш відомих антиоксидантів - вітаміни С та Е, бета-каротин, лікопін та селен. Активні компоненти захищають організм від несприятливого впливу навколишнього середовища та руйнівної дії вільних радикалів, допомагають посилити бар'єрну функцію шкіри та захисні сили організму.Властивості компонентівСелен захищає організм від шкідливого впливу солей важких металів; активно допомагає вітаміну Е розкрити свій антиоксидантний потенціал. Вітамін Е активує синтез колагену; у поєднанні з вітаміном С допомагає захистити шкіру від ультрафіолету; покращує стан шкіри та волосся. Вітамін С бере участь у синтезі колагену; є фактором захисту організму від наслідків стресу; має протизапальну дію. Бета-каротин стимулює вироблення пігменту меланіну, який посилює прояв засмаги та допомагає захистити шкірні покриви від впливу ультрафіолетових променів. Найповніше виявляє свої антиоксидантні властивості лише за наявності інших каротиноїдів. Лікопін найсильніший антиоксидант серед усіх харчових каротиноїдів, допомагає захистити шкіру від ультрафіолету та фотостаріння, зміцнює стінки капілярів та судин. Бета-каротин та лікопін взаємно посилюють дію один одного.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела вітамінів С і Е, селену, бета-каротину і лікопіну.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів БАД.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років приймати по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 3-4 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
605,00 грн
219,00 грн
Дозування: 12. 5 % Фасування: N10 Форма випуску: р-р для внутрішньом'язового введення масляний Упакування: упак. Виробник: Дальхімфарм ВАТ Завод-виробник: Дальхімфарм ВАТ(Росія) Діюча речовина: Гідроксипрогестерону капроат.
Дозування: 5 ме Фасовка: N10 Форма выпуска: р-р д/инъекций Упаковка: амп. Действующее вещество: Окситоцин. .
Дозування: 5 ме Фасування: N5 Форма випуску: р-р д/ін'єкцій Упаковка: амп. Діюча речовина: Окситоцин. .
194,00 грн
150,00 грн
Дозировка: 5 ме Фасовка: N5 Форма выпуска: р-р д/инфузий и в/мышечного введения Упаковка: амп. Производитель: Гедеон Рихтер ОАО Завод-производитель: Гедеон Рихтер(Венгрия) Действующее вещество: Окситоцин. .
21 328,00 грн
21 292,00 грн
Дозування: 30 мг Фасовка: N1 Форма выпуска: микросферы д/приготовления суспензии для в/м введения пролонгированного действия Упаковка: фл. Производитель: Натива ООО Завод-производитель: Натива(Россия) Действующее вещество: Октреотид. .
Склад, форма випуску та упаковкаВода очищена. суміш хладонів 22 і 142 В. олія соняшникова рафінована дезодорована. гліцерин дистильований. Д-пантенол. стеаринова кислота. спирти синтетичні жирні фракції С16-С18. триетаноламін термостабільний. ланолін безводний. масло обліпихове. хлоргексидин 20%. віддушка. Крем косметичний аерозольний, 80г.Опис лікарської формиКрем косметичний аерозольний.ХарактеристикаВідновлює порушену цілісність шкірних покривів, надає зволожуючу, пом'якшувальну та регенеруючу дії.Фармакотерапевтична групаОлазоль + пантенол - аерозольний крем для догляду за шкірою після дії високих температур, тривалого перебування на сонці, а також для прискорення загоєння дрібних порізів, садна та татуювань.Властивості компонентівОбліпихова олія є джерелом вітамінів А та Е, мікро- та макроелементів, а також поліненасичених жирних кислот (омега-3, омега-6, омега-9), які сприяють природній регенерації шкіри та нормалізації обмінних процесів у її клітинах; Д-пантенол відновлює порушену цілісність шкірних покривів, спричинену механічними, хімічними, температурними факторами; Хлоргексидин є універсальним антисептиком і захищає шкіру від хвороботворних бактерій;РекомендуєтьсяКрем косметичний "Олазоль + Пантенол" призначений для догляду за шкірою обличчя та тіла.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе розпорошувати поблизу вогню. Запобігати падінням, ударам та впливу прямих сонячних променів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: інулін 300 мг, екстракт джимнеми 40 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, аеросил, кальцію стеарат.
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 г мазі міститься активна речовина: оксолін 2.5 мг. 10 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиЛікувальний засіб Оксолін виробляється компанією "Ніжфарм" у формі зовнішньої та назальної мазі у тубах по 10 грам або 30 грам, поміщених у картонну пачку.Фармакотерапевтична групаМісцеве противірусне.ФармакокінетикаНанесення лікарського засобу на носові слизові оболонки призводить до часткового всмоктування його активного інгредієнта в системний кровотік. Об'єм поглиненого таким чином препарату може сягати 20%. У той же час це не викликає місцевих ефектів та резорбтивної токсичної дії. Кумуляції оксоліну в організмі не відбувається. Екскреція здійснюється в основному нирками протягом 24 годин.ФармакодинамікаМазь Оксолін, у своїй зовнішній та назальній формі, є антивірусним лікувальним засобом, активність якого спрямована на блокування зв'язку клітинної мембрани з вірусом, що впливає на неї, і захист самої клітини від його проникнення. Назальна мазь Оксолін у носових слизових оболонках характеризується своєю віруліцидною дією, що перешкоджає репродукції вірусу. Ефективність препарату проявляється щодо вірусів грипу, аденовірусів, вірусів оперізувального та простого герпесу, контагіозного молюска та вірусних бородавок.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат для зовнішнього та місцевого застосування.ІнструкціяПрофілактика грипу полягає в 2-3-разовому на добу нанесенні 0,25% мазі на носові слизові оболонки. Цю процедуру рекомендують виконувати при сезонному підйомі грипозних захворювань або у разі контакту з пацієнтом, що вже заражений, протягом до 25-ти діб.Показання до застосуванняНазальна форма лікарського засобу призначена для інтраназального нанесення (на носові слизові оболонки), від чого мазь показання до призначення з метою терапії вірусних ринітів та профілактики грипу.Протипоказання до застосуванняПерсональна гіперчутливість пацієнта до оксолінку.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяПри проведенні аплікації на патологічно змінені шкірні покриви або носові слизові оболонки можливе тимчасове відчуття печіння, яке в останньому випадку може призвести до ринореї.Спосіб застосування та дозиТерапію вірусного риніту проводять за допомогою змазування слизових носа 0,25% оксоліном із частотою 2-3 рази на добу протягом 3-4 днів.ПередозуванняВиникнення серйозних негативних явищ при зовнішньому використанні великих кількостей препарату малоймовірне. При інтраназальному застосуванні підвищених доз оксоліну може розвинутись ринорея, що вимагає видалення надлишок препарату з носових слизових оболонок та тимчасового припинення лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПаралельне використання з інтраназальними адреноміметиками може спричинити надмірну сухість носових слизових оболонок.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Форма выпуска: р-р Упаковка: фл. Производитель: Шюльке энд Майр Завод-производитель: Schulke & Mayr(Германия). .
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: тіоктова кислота (α-ліпоєва кислота) – 300 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат (кальцію фосфат двозаміщений) – 23,7 мг; крохмаль прежелатинізований – 21 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1,8 мг; магнію стеарат – 3,5 мг; капсули тверді желатинові: - 97 мг (титану діоксид (Е171) - 2,667%, хіноліновий жовтий (Е104) - 1,839%, барвник сонячний захід жовтий (Е110) - 0,0088%, желатин медичний - до 10 По 10 капсул в контурне осередкове впакування. 3 або 6 контурних упаковок з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові непрозорі №0 жовтого кольору. Вміст капсул – порошок світло-жовтого або жовтого кольору. Допускаються вкраплення білого кольору.Фармакотерапевтична групаМетаболічний.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і повно всмоктується з шлунково-кишкового тракту, прийом одночасно з їжею може знизити абсорбцію препарату. Прийом препарату, згідно з рекомендаціями, за 30 хв до їди дозволяє уникнути небажаної взаємодії з їжею, т.к. всмоктування тіоктової кислоти на момент їди вже завершено. Cmax тіоктової кислоти в плазмі досягається через 30 хв після прийому препарату і становить 4 мкг/мл. Тіоктова кислота має ефект першого проходження через печінку. Абсолютна біодоступність тіоктової кислоти становить 20%. Основні шляхи метаболізму - окислення та кон'югація. Тіоктова кислота та її метаболіти виводяться нирками (80-90%). T1/2 - 25 хв.ФармакодинамікаТіоктова кислота (альфа-ліпоєва кислота) міститься в організмі людини, де вона виконує функцію коферменту в реакціях окисного фосфорилювання піровиноградної кислоти і альфа-кетокислот. Тіоктова кислота є ендогенним антиоксидантом. Тіоктова кислота сприяє захисту клітин від токсичної дії вільних радикалів, що виникають у процесах обміну речовин; вона також знешкоджує екзогенні токсичні сполуки. Тіоктова кислота підвищує концентрацію ендогенного антиоксиданту глютатіону, що призводить до зменшення симптомів полінейропатії. Препарат має гепатопротекторну, гіполіпідемічну, гіпохолестеринемічну, гіпоглікемічну дію; покращує трофіку нейронів. Результатом синергічної дії тіоктової кислоти та інсуліну є підвищення утилізації глюкози.Показання до застосуваннядіабетична полінейропатія; алкогольна полінейропатія.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість (до тіоктової кислоти та компонентів препарату); вагітність (відсутня достатній досвід застосування препарату); період грудного вигодовування (відсутня достатній досвід застосування препарату); дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності протипоказане через відсутність достатнього клінічного досвіду застосування тіоктової кислоти при вагітності. Дослідження репродуктивної токсичності не виявили ризику щодо фертильності, впливу на розвиток плода та будь-які ембріотоксичні властивості препарату. Застосування препарату Октоліпен у період лактації протипоказане через відсутність даних про проникнення тіоктової кислоти в грудне молоко.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні препарату Октоліпен наведені за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10); часто (1/100); нечасто (1/1000); рідко (1/10000); дуже рідко ( З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота; дуже рідко – блювання, біль у ділянці шлунка та кишечника, діарея, зміна смакових відчуттів. Алергічні реакції: дуже рідко – шкірний висип, кропив'янка, свербіж, анафілактичний шок. З боку нервової системи та органів чуття: часто — запаморочення. Загального характеру: дуже рідко - через поліпшення утилізації глюкози може знизитися рівень глюкози в крові і можуть з'явитися симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, біль голови, розлади зору).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні тіоктової кислоти та цисплатину відзначається зниження ефективності цисплатину. Тіоктова кислота зв'язує метали, тому її не слід призначати одночасно з препаратами, які містять метали (наприклад, препарати заліза, магнію, кальцію). Згідно з рекомендованим способом застосування, таблетки Октоліпен приймають за 30 хв до сніданку, тоді як препарати, що містять метали, слід прийняти в обід або ввечері. З цієї причини в період лікування рекомендується вживання молочних продуктів лише у другій половині дня. При одночасному застосуванні тіоктової кислоти та інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів їхня дія може посилюватися, тому рекомендується регулярний контроль рівня глюкози в крові, особливо на початку терапії тіоктовою кислотою. В окремих випадках допустиме зменшення дози гіпоглікемічних препаратів, щоб уникнути розвитку симптомів гіпоглікемії. Етанол та його метаболіти послаблюють дію тіоктової кислоти.Спосіб застосування та дозиВсередину, натще, за 30 хв до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. По 1 табл./2 капс. (600 мг) 1 разів на день. Можливе проведення ступінчастої терапії: прийом таблеток починають після 2-4-тижневого курсу парентерального введення тіоктової кислоти. Максимальний курс прийому таблеток – 3 міс. У деяких випадках прийом препарату передбачає більш тривале застосування, термін якого визначається лікарем. В окремих (важких) випадках лікування починають з призначення препарату Октоліпен®, розчину для внутрішньовенного введення протягом 2-4 тижнів, потім переводять на лікування пероральною формою препарату Октоліпен® (ступінчаста терапія). Для приготування інфузійного розчину 1-2 ампули (300-600 мг) розводять у 50-250 мл 0.9% розчину натрію хлориду. Готовий розчин вводять внутрішньовенно краплинно. Застосовують по 300-600 мг 1 раз на добу протягом 2-4 тижнів. Надалі переходять на пероральну терапію. Препарат має світлочутливість, тому ампули слід діставати з упаковки тільки безпосередньо перед використанням. Бажано під час проведення інфузії захищати флакон із розчином від світла (можна використовувати світлозахисні пакети, алюмінієву фольгу). Приготовлений розчин необхідно зберігати у захищеному від світла місці та використовувати максимально протягом 6 годин після приготування. Вид та тривалість курсу терапії визначаються лікарем.ПередозуванняСимптоми: біль голови, нудота, блювання. У разі прийому тіоктової (альфа-ліпоєвої) кислоти в дозах 10-40 г можуть відзначатися серйозні ознаки інтоксикації (генералізовані судоми; виражені порушення кислотно-лужної рівноваги, що ведуть до лактат-ацидозу; гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми; тяжкі порушення; що призводять іноді до летального результату). При підозрі на суттєве передозування препарату (більше 10 табл. для дорослого або більше 50 мг/кг для дитини) потрібна негайна госпіталізація. Лікування: специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне, при необхідності - протисудомна терапія, заходи щодо підтримки функція життєво важливих органів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають препарат Октолипен®, слід утримуватись від вживання алкогольних напоїв, т.к. Вживання алкоголю є фактором ризику розвитку полінейропатії та може знизити ефективність лікування. Лікування діабетичної полінейропатії має проводитися на фоні підтримки оптимальної концентрації глюкози у крові. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами спеціально не вивчався. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
366,00 грн
166,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл/1 амп. Активна речовина: тіоктова кислота (α-ліпоєва кислота) – 300 мг; Допоміжні речовини: етилендіамін – 87,4 мг; динатрію едетат (динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти) - 1 мг; вода для ін'єкцій до 10мл. По 10 мл у ампули зі світлозахисного скла. По 5 ампул у контурне осередкове впакування без фольги. 1 або 2 контурні упаковки з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій у вигляді прозорої рідини зеленувато-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаМетаболічний.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і повно всмоктується з шлунково-кишкового тракту, прийом одночасно з їжею може знизити абсорбцію препарату. Прийом препарату, згідно з рекомендаціями, за 30 хв до їди дозволяє уникнути небажаної взаємодії з їжею, т.к. всмоктування тіоктової кислоти на момент їди вже завершено. Cmax тіоктової кислоти в плазмі досягається через 30 хв після прийому препарату і становить 4 мкг/мл. Тіоктова кислота має ефект першого проходження через печінку. Абсолютна біодоступність тіоктової кислоти становить 20%. Основні шляхи метаболізму - окислення та кон'югація. Тіоктова кислота та її метаболіти виводяться нирками (80-90%). T1/2 - 25 хв.ФармакодинамікаТіоктова кислота (альфа-ліпоєва кислота) міститься в організмі людини, де вона виконує функцію коферменту в реакціях окисного фосфорилювання піровиноградної кислоти і альфа-кетокислот. Тіоктова кислота є ендогенним антиоксидантом. Тіоктова кислота сприяє захисту клітин від токсичної дії вільних радикалів, що виникають у процесах обміну речовин; вона також знешкоджує екзогенні токсичні сполуки. Тіоктова кислота підвищує концентрацію ендогенного антиоксиданту глютатіону, що призводить до зменшення симптомів полінейропатії. Препарат має гепатопротекторну, гіполіпідемічну, гіпохолестеринемічну, гіпоглікемічну дію; покращує трофіку нейронів. Результатом синергічної дії тіоктової кислоти та інсуліну є підвищення утилізації глюкози.Показання до застосуваннядіабетична полінейропатія; алкогольна полінейропатія.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість (до тіоктової кислоти та компонентів препарату); вагітність (відсутня достатній досвід застосування препарату); період грудного вигодовування (відсутня достатній досвід застосування препарату); дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності протипоказане через відсутність достатнього клінічного досвіду застосування тіоктової кислоти при вагітності. Дослідження репродуктивної токсичності не виявили ризику щодо фертильності, впливу на розвиток плода та будь-які ембріотоксичні властивості препарату. Застосування препарату Октоліпен у період лактації протипоказане через відсутність даних про проникнення тіоктової кислоти в грудне молоко.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні препарату Октоліпен наведені за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10); часто (1/100); нечасто (1/1000); рідко (1/10000); дуже рідко ( З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота; дуже рідко – блювання, біль у ділянці шлунка та кишечника, діарея, зміна смакових відчуттів. Алергічні реакції: дуже рідко – шкірний висип, кропив'янка, свербіж, анафілактичний шок. З боку нервової системи та органів чуття: часто — запаморочення. Загального характеру: дуже рідко - через поліпшення утилізації глюкози може знизитися рівень глюкози в крові та можуть з'явитися симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, біль голови, розлади зору).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні тіоктової кислоти та цисплатину відзначається зниження ефективності цисплатину. Тіоктова кислота зв'язує метали, тому її не слід призначати одночасно з препаратами, які містять метали (наприклад, препарати заліза, магнію, кальцію). Згідно з рекомендованим способом застосування, таблетки Октоліпен приймають за 30 хв до сніданку, тоді як препарати, що містять метали, слід прийняти в обід або ввечері. З цієї причини в період лікування рекомендується вживання молочних продуктів лише у другій половині дня. При одночасному застосуванні тіоктової кислоти та інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів їхня дія може посилюватися, тому рекомендується регулярний контроль рівня глюкози в крові, особливо на початку терапії тіоктовою кислотою. В окремих випадках допустиме зменшення дози гіпоглікемічних препаратів, щоб уникнути розвитку симптомів гіпоглікемії. Етанол та його метаболіти послаблюють дію тіоктової кислоти.Спосіб застосування та дозиВсередину, натще, за 30 хв до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. По 1 табл./2 капс. (600 мг) 1 разів на день. Можливе проведення ступінчастої терапії: прийом таблеток починають після 2-4-тижневого курсу парентерального введення тіоктової кислоти. Максимальний курс прийому таблеток – 3 міс. У деяких випадках прийом препарату передбачає більш тривале застосування, термін якого визначається лікарем. В окремих (важких) випадках лікування починають з призначення препарату Октоліпен®, розчину для внутрішньовенного введення протягом 2-4 тижнів, потім переводять на лікування пероральною формою препарату Октоліпен® (ступінчаста терапія). Для приготування інфузійного розчину 1-2 ампули (300-600 мг) розводять у 50-250 мл 0.9% розчину натрію хлориду. Готовий розчин вводять внутрішньовенно краплинно. Застосовують по 300-600 мг 1 раз на добу протягом 2-4 тижнів. Надалі переходять на пероральну терапію. Препарат має світлочутливість, тому ампули слід діставати з упаковки тільки безпосередньо перед використанням. Бажано під час проведення інфузії захищати флакон із розчином від світла (можна використовувати світлозахисні пакети, алюмінієву фольгу). Приготовлений розчин необхідно зберігати у захищеному від світла місці та використовувати максимально протягом 6 годин після приготування. Вид та тривалість курсу терапії визначаються лікарем.ПередозуванняСимптоми: біль голови, нудота, блювання. У разі прийому тіоктової (альфа-ліпоєвої) кислоти в дозах 10-40 г можуть відзначатися серйозні ознаки інтоксикації (генералізовані судоми; виражені порушення кислотно-лужної рівноваги, що ведуть до лактат-ацидозу; гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми; тяжкі порушення; що призводять іноді до летального результату). При підозрі на суттєве передозування препарату (більше 10 табл. для дорослого або більше 50 мг/кг для дитини) потрібна негайна госпіталізація. Лікування: специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне, при необхідності - протисудомна терапія, заходи щодо підтримки функція життєво важливих органів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають препарат Октолипен®, слід утримуватись від вживання алкогольних напоїв, т.к. Вживання алкоголю є фактором ризику розвитку полінейропатії та може знизити ефективність лікування. Лікування діабетичної полінейропатії має проводитися на фоні підтримки оптимальної концентрації глюкози у крові. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами спеціально не вивчався. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
452,00 грн
155,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: тіоктова кислота (α-ліпоєва кислота) – 600 мг; допоміжні речовини: гідрозолоза низькозаміщена (гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена) - 108,88 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 28,04 мг, кроскармеллоза (кроскармеллоза натрію) – 24,03 мг; кремнію діоксид колоїдний – 20,025 мг; магнію стеарат – 20,025 мг; оболонка плівкова: Opadry жовтий (Opadry 03F220017 Yellow) - 28 мг (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 15,8 мг, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) - 4,701 мг, 5-10 лак (Е104) – 0,162 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0,048 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 600 мг. За 10 табл. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ або імпортної ПВХ/ПВДХ, або ПВХ/ПЕ/ПВДХ та фольги алюмінієвої лакованої друкованої. 3, 6, 10 контурних осередкових упаковок поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки покриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору, овальні, двоопуклі, з ризиком з одного боку. На зламі - від світло-жовтого до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаМетаболічний.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і повно всмоктується з шлунково-кишкового тракту, прийом одночасно з їжею може знизити абсорбцію препарату. Прийом препарату, згідно з рекомендаціями, за 30 хв до їди дозволяє уникнути небажаної взаємодії з їжею, т.к. всмоктування тіоктової кислоти на момент їди вже завершено. Cmax тіоктової кислоти в плазмі досягається через 30 хв після прийому препарату і становить 4 мкг/мл. Тіоктова кислота має ефект першого проходження через печінку. Абсолютна біодоступність тіоктової кислоти становить 20%. Основні шляхи метаболізму - окислення та кон'югація. Тіоктова кислота та її метаболіти виводяться нирками (80-90%). T1/2 - 25 хв.ФармакодинамікаТіоктова кислота (альфа-ліпоєва кислота) міститься в організмі людини, де вона виконує функцію коферменту в реакціях окисного фосфорилювання піровиноградної кислоти і альфа-кетокислот. Тіоктова кислота є ендогенним антиоксидантом. Тіоктова кислота сприяє захисту клітин від токсичної дії вільних радикалів, що виникають у процесах обміну речовин; вона також знешкоджує екзогенні токсичні сполуки. Тіоктова кислота підвищує концентрацію ендогенного антиоксиданту глютатіону, що призводить до зменшення симптомів полінейропатії. Препарат має гепатопротекторну, гіполіпідемічну, гіпохолестеринемічну, гіпоглікемічну дію; покращує трофіку нейронів. Результатом синергічної дії тіоктової кислоти та інсуліну є підвищення утилізації глюкози.Показання до застосуваннядіабетична полінейропатія; алкогольна полінейропатія.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість (до тіоктової кислоти та компонентів препарату); вагітність (відсутня достатній досвід застосування препарату); період грудного вигодовування (відсутня достатній досвід застосування препарату); дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності протипоказане через відсутність достатнього клінічного досвіду застосування тіоктової кислоти при вагітності. Дослідження репродуктивної токсичності не виявили ризику щодо фертильності, впливу на розвиток плода та будь-які ембріотоксичні властивості препарату. Застосування препарату Октоліпен у період лактації протипоказане через відсутність даних про проникнення тіоктової кислоти в грудне молоко.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні препарату Октоліпен наведені за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10); часто (1/100); нечасто (1/1000); рідко (1/10000); дуже рідко ( З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота; дуже рідко – блювання, біль у ділянці шлунка та кишечника, діарея, зміна смакових відчуттів. Алергічні реакції: дуже рідко – шкірний висип, кропив'янка, свербіж, анафілактичний шок. З боку нервової системи та органів чуття: часто — запаморочення. Загального характеру: дуже рідко - через поліпшення утилізації глюкози може знизитися рівень глюкози в крові і можуть з'явитися симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, біль голови, розлади зору).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні тіоктової кислоти та цисплатину відзначається зниження ефективності цисплатину. Тіоктова кислота зв'язує метали, тому її не слід призначати одночасно з препаратами, які містять метали (наприклад, препарати заліза, магнію, кальцію). Згідно з рекомендованим способом застосування, таблетки Октоліпен приймають за 30 хв до сніданку, тоді як препарати, що містять метали, слід прийняти в обід або ввечері. З цієї причини в період лікування рекомендується вживання молочних продуктів лише у другій половині дня. При одночасному застосуванні тіоктової кислоти та інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів їхня дія може посилюватися, тому рекомендується регулярний контроль рівня глюкози в крові, особливо на початку терапії тіоктовою кислотою. В окремих випадках допустиме зменшення дози гіпоглікемічних препаратів, щоб уникнути розвитку симптомів гіпоглікемії. Етанол та його метаболіти послаблюють дію тіоктової кислоти.Спосіб застосування та дозиВсередину, натще, за 30 хв до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. По 1 табл./2 капс. (600 мг) 1 разів на день. Можливе проведення ступінчастої терапії: прийом таблеток починають після 2-4-тижневого курсу парентерального введення тіоктової кислоти. Максимальний курс прийому таблеток – 3 міс. У деяких випадках прийом препарату передбачає більш тривале застосування, термін якого визначається лікарем. В окремих (важких) випадках лікування починають з призначення препарату Октоліпен®, розчину для внутрішньовенного введення протягом 2-4 тижнів, потім переводять на лікування пероральною формою препарату Октоліпен® (ступінчаста терапія). Для приготування інфузійного розчину 1-2 ампули (300-600 мг) розводять у 50-250 мл 0.9% розчину натрію хлориду. Готовий розчин вводять внутрішньовенно краплинно. Застосовують по 300-600 мг 1 раз на добу протягом 2-4 тижнів. Надалі переходять на пероральну терапію. Препарат має світлочутливість, тому ампули слід діставати з упаковки тільки безпосередньо перед використанням. Бажано під час проведення інфузії захищати флакон із розчином від світла (можна використовувати світлозахисні пакети, алюмінієву фольгу). Приготовлений розчин необхідно зберігати у захищеному від світла місці та використовувати максимально протягом 6 годин після приготування. Вид та тривалість курсу терапії визначаються лікарем.ПередозуванняСимптоми: біль голови, нудота, блювання. У разі прийому тіоктової (альфа-ліпоєвої) кислоти в дозах 10-40 г можуть відзначатися серйозні ознаки інтоксикації (генералізовані судоми; виражені порушення кислотно-лужної рівноваги, що ведуть до лактат-ацидозу; гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми; тяжкі порушення; що призводять іноді до летального результату). При підозрі на суттєве передозування препарату (більше 10 табл. для дорослого або більше 50 мг/кг для дитини) потрібна негайна госпіталізація. Лікування: специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне, при необхідності - протисудомна терапія, заходи щодо підтримки функція життєво важливих органів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають препарат Октолипен®, слід утримуватись від вживання алкогольних напоїв, т.к. Вживання алкоголю є фактором ризику розвитку полінейропатії та може знизити ефективність лікування. Лікування діабетичної полінейропатії має проводитися на фоні підтримки оптимальної концентрації глюкози у крові. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами спеціально не вивчався. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
21 339,00 грн
161,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: октреотид – 20,0 мг; допоміжні речовини: сополімер DL-молочної та гліколевої кислот - 560,0 мг, D-Маніт 85,0 мг, карбоксиметилцелюлози натрієва сіль 30 мг, полісорбат-80 2,0 мг; Розчинник у ампулі: маніт, розчин для ін'єкцій 0,8%. Одна ампула містить маніт 0,016 г, вода для ін'єкцій до 2,0 мл. По 0,0100 г, 0,0200 г або 0,0300 г октреотиду у флакон темного скла місткістю 10 мл. По 2 мл розчинника (розчин маніту для ін'єкцій 0,8%) в ампули нейтрального скла, що мають кільце натягу або точку розлому для розтину. 1 флакон із препаратом; 1 ампулу із розчинником; 1 шприц одноразового застосування місткістю 5 мл, 2 стерильні голки, ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор, 2 спиртових тампона упаковують в контурне осередкове упаковку з полівінілхлоридної плівки. Комплект розрахований однією ін'єкцію. При упаковці розчинника для приготування суспензії в ампули, що мають кільце натягу або точку розлому для розтину, ампульний скарифікатор або ніж для розкриття ампул не вкладають. 1 контурну осередкову упаковку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку або пачку з картону коробкового.Опис лікарської формиЛіофілізований порошок або пориста, ущільнена в таблетку маса білого або білого із слабким жовтуватим відтінком кольору. Розчинник: прозора безбарвна рідина. Відновлена суспензія: гомогенна суспензія білого або білого із слабким жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаСоматостатину аналог синтетичний.ФармакодинамікаПрепарат Октреотид-депо є лікарською формою октреотиду тривалої дії для внутрішньом'язового введення, що забезпечує підтримання стабільних терапевтичних концентрацій октреотиду в крові протягом 4-х тижнів. Октреотид є засобом патогенетичної терапії при пухлинах, що активно експресують рецептори до соматостатину. Октреотид - синтетичний октапептид, що є похідним природного гормону соматостатину і має подібні з ним фармакологічні ефекти, але значно більшою тривалістю дії. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту (ГР), а також пептидів та серотоніну, що продукуються у гастроентеропанкреатичній ендокринній системі. У здорових осіб октреотид, подібно до соматостатину, пригнічує секрецію ГР, що викликається аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією; секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину та інших пептидів гастроентереропанкреатичної ендокринної системи, що викликається прийомом їжі, а також секрецію інсуліну та глюкагону, що стимулюється аргініном; секрецію тиреотропіну, що викликається тиреоліберином. Переважна дія на секрецію ГР у октреотиду, на відміну від соматостатину, виражена значно більшою мірою, ніж секрецію інсуліну. Введення октреотиду не супроводжується феноменом гіперсекреції гормонів за механізмом негативного зворотного зв'язку. У хворих на акромегалію введення депо-форми октреотиду забезпечує в переважній більшості випадків стійке зниження концентрації ГР та нормалізацію концентрації інсуліноподібного фактора росту 1/ соматомедину С (ІФР-1). У більшості хворих на акромегалію депо-форма октреотиду істотно зменшує вираженість таких симптомів, як головний біль, підвищене потовиділення, парестезії, втома, болі в кістках та суглобах, периферична нейропатія. Повідомлялося, що лікування депо-формою октреотиду окремих хворих з аденомами гіпофізу, що секретують ГР, призводило до зменшення розмірів пухлини. При секретуючих ендокринних пухлинах шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та підшлункової залози застосування депо-форми октреотиду забезпечує постійний контроль основних симптомів цих захворювань. Депо-форма октреотиду в дозі 30 мг кожні 4 тижні уповільнює ріст пухлини у пацієнтів з секретуючими і несекретуючими поширеними (метастатичними) нейроендокринними пухлинами худої, клубової, сліпої, висхідної ободової, . Препарат був ефективний у збільшенні часу до прогресування як для секретуючих, так і для несекретуючих нейроендокринних пухлин. При карциноїдних пухлинах застосування октреотиду може призводити до зменшення симптомів захворювання, насамперед, таких як "припливи" та діарея. У багатьох випадках клінічне поліпшення супроводжується зниженням концентрації серотоніну в плазмі та екскреції 5-гідроксиіндолоцтової кислоти з сечею. При пухлинах, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду (ВІПом), застосування октреотиду призводить у більшості хворих до зменшення тяжкої секреторної діареї, яка характерна для цього стану, що, у свою чергу, призводить до покращення якості життя хворого. Одночасно відбувається зменшення супутніх порушень електролітного балансу, наприклад, гіпокаліємії, що дозволяє скасувати ентеральне та парентеральне введення рідини та електролітів. За даними комп'ютерної томографії, у деяких хворих відбувається уповільнення або зупинка прогресування пухлини, і навіть зменшення її розмірів, особливо метастазів у печінку. Клінічне покращення зазвичай супроводжується зменшенням (аж до нормальних значень) концентрації вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП) у плазмі. При глюкагономах застосування октреотиду в більшості випадків призводить до помітного зменшення некротизуючого мігруючого висипу, яка характерна для даного стану. Октреотид не впливає на вираженість цукрового діабету, що часто спостерігається при глюкагономах, і зазвичай не призводить до зниження потреби в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратів. У хворих, які страждають на діарею, октреотид викликає її зменшення, що супроводжується підвищенням маси тіла. При застосуванні октреотиду часто спостерігається швидке зниження концентрації глюкагону у плазмі, проте при тривалому лікуванні цей ефект не зберігається. У той же час, симптоматичне поліпшення залишається стабільним тривалий час. При гастриномах/синдромі Золлінгера-Еллісона октреотид, що застосовується як монотерапія або комбінація з блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та інгібіторами протонного насоса, може знизити утворення соляної кислоти в шлунку і призвести до клінічного поліпшення, в т.ч. і щодо діареї. Можливе також зменшення виразності та інших симптомів, ймовірно пов'язаних із синтезом пептидів пухлиною, у т.ч. "припливів". У деяких випадках відзначається зниження концентрації гастрину у плазмі. У хворих з інсуліномами октреотид зменшує концентрацію імунореактивного інсуліну у крові. У хворих з операбельними пухлинами октреотид може забезпечити відновлення та підтримання нормоглікемії у передопераційному періоді. У хворих з неоперабельними доброякісними та злоякісними пухлинами контроль глікемії може покращуватись і без одночасного тривалого зниження концентрації інсуліну в крові. У хворих з пухлинами, що рідко зустрічаються, гіперпродукують рилізинг-фактор гормону росту (соматолібериномами), октреотид зменшує вираженість симптомів акромегалії. Це, мабуть, пов'язано з придушенням секреції рилізинг-фактору гормону росту та самого ГР. Надалі можливе зменшення розмірів гіпофізу, який на початок лікування було збільшено. У хворих на гормонорезистентний рак передміхурової залози (ГРРПЗ) збільшується пул нейроендокринних клітин, що експресують соматостатинові рецептори, афінні до октреотиду (SS2 і SS5 типів), що визначає чутливість пухлини до октреотиду. Застосування препарату Октреотид-депо в комплексі з дексаметазоном на фоні андрогенної блокади (медикаментозна або хірургічна кастрація) у хворих на ГРРПЗ відновлює чутливість до гормональної терапії та призводить до зниження простатичного специфічного антигену (ПСА) більш ніж у 50% пацієнтів. У хворих на ГРРПЗ з метастазами в кістки дана терапія супроводжується вираженим і тривалим знеболюючим ефектом. При цьому у всіх хворих, які відповіли на комбіновану терапію з препаратом Октреотид-депо, суттєво покращується якість життя та медіана безрецидивного виживання.Показання до застосуванняУ терапії акромегалії: коли адекватний контроль проявів захворювання здійснюється за рахунок підшкірного запровадження октреотиду; за відсутності достатнього ефекту від хірургічного лікування та променевої терапії; для підготовки до хірургічного лікування; для лікування між курсами променевої терапії до розвитку стійкого ефекту; у неоперабельних хворих. У терапії ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та підшлункової залози: карциноїдні пухлини із явищами карциноїдного синдрому; інсуліноми; ВІПоми; гастриноми (синдром Золлінгера-Еллісона); глюкагономи (для контролю гіпоглікемії у передопераційному періоді, а також для підтримуючої терапії); соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактору гормону росту); лікування хворих секретуючими та несекретуючими поширеними (метастатичними) нейроендокринними пухлинами худої, клубової, сліпої, висхідної ободової, поперечної ободової кишки та червоподібного відростка, або метастазами нейроендокринних пухлин без первинно виявленого вогнища. У терапії гормонорезистентного раку передміхурової залози: у складі комбінованої терапії на тлі хірургічної чи медикаментозної кастрації. У профілактиці розвитку гострого післяопераційного панкреатиту: при великих хірургічних операціях на черевній порожнині та торакоабдомінальних втручаннях (у тому числі щодо раку шлунка, стравоходу, ободової кишки, підшлункової залози, первинного та вторинного пухлинного ураження печінки).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до октреотиду або до інших компонентів препарату. З обережністю: холелітіаз, цукровий діабет, вагітність та лактація.Вагітність та лактаціяДосвід застосування Октреотиду-депо при вагітності та в період грудного вигодовування відсутній. Тому в період вагітності препарат призначається лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується годування груддю при застосуванні препарату під час лактації.Побічна діяМісцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні Октреотиду-депо можливі біль, рідше - припухлість та висипання в місці ін'єкції (як правило, слабко виражені нетривалі). З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, спастичні болі в животі, здуття живота, надмірна газоутворення, рідкий випорожнення, діарея, стеаторея. Хоча виділення жиру з фекаліями може зростати, на сьогоднішній день немає доказів того, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку дефіциту деяких поживних компонентів внаслідок порушення всмоктування (мальабсорбція). У поодиноких випадках можуть спостерігатися явища, що нагадують гостру кишкову непрохідність, прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, напруження черевної стінки. Тривале використання Октреотиду-депо може спричинити утворення каменів у жовчному міхурі. З боку підшлункової залози: повідомлялося про рідкі випадки гострого панкреатиту, що розвинувся в перші години або дні застосування октреотиду. При тривалому застосуванні спостерігалися випадки панкреатиту, пов'язаного з холелітіазом. З боку печінки: є окремі повідомлення про розвиток порушень функції печінки (гострий гепатит без холестазу з нормалізацією показників трансаміназ після відміни октреотиду); повільний розвиток гіпербілірубінемії, що супроводжується підвищенням показників лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази та, меншою мірою, інших трансаміназ. З боку обміну речовин: оскільки Октреотид-депо впливає на утворення ГР, глюкагону та інсуліну, він може впливати на обмін глюкози. Можливе зниження толерантності до глюкози після їди. При тривалому застосуванні октреотиду п/к у деяких випадках може розвинутись стійка гіперглікемія. Спостерігалися також стан гіпоглікемії. Інші: У поодиноких випадках повідомлялося про тимчасове випадання волосся після введення октреотиду, виникнення брадикардії, тахікардії, задишки, висипу на шкірі, анафілаксії. Є окремі повідомлення розвитку реакцій гіперчутливості.Взаємодія з лікарськими засобамиОктреотид зменшує всмоктування з кишечника циклоспорину та сповільнює всмоктування циметидину. При одночасному застосуванні октреотиду та бромокриптину біодоступність останнього підвищується. Є літературні дані про те, що аналоги соматостатину можуть зменшувати метаболічний кліренс речовин, що метаболізуються ферментами цитохрому Р450, що може бути викликане супресією ГР. Оскільки неможливо виключити подібні ефекти октреотиду, препарати, що метаболізуються ферментами системи цитохрому Р450 та з вузьким терапевтичним діапазоном (хінідин та терфенадин), слід призначати з обережністю.Спосіб застосування та дозиПрепарат Октреотид-депо слід вводити лише глибоко внутрішньом'язово (в/м), у сідничний м'яз. При повторних ін'єкціях ліву та праву сторони слід чергувати. Суспензію слід готувати перед ін'єкцією. У день ін'єкції флакон із препаратом та ампулу з розчинником можна тримати при кімнатній температурі. При лікуванні акромегалії у пацієнтів, для яких підшкірне (підшкірне) введення октреотиду забезпечує адекватний контроль проявів захворювання, рекомендована початкова доза препарату Октреотид-депо становить 20 мг кожні 4 тижні протягом 3 місяців. Починати лікування препаратом Октреотид-депо можна наступного дня після останнього підшкірного введення октреотиду. Надалі дозу коригують з урахуванням концентрації у сироватці ГР та ІФР-1, а також клінічних симптомів. Якщо після 3 місяців лікування не вдалося досягти адекватного клінічного та біохімічного ефекту (зокрема, якщо концентрація ГР залишається вищою за 2.5 мкг/л), дозу можна збільшити до 30 мг, що вводяться кожні 4 тижні. У тих випадках, коли після 3 місяців лікування препаратом Октреотид-депо в дозі 20 мг відзначається стійке зменшення сироваткової концентрації ГР нижче 1 мкг/л, нормалізація концентрації ІФР-1 та зникнення оборотних симптомів акромегалії можна зменшити дозу препарату Октреотид-депо до 10 мг . Однак у цих хворих, які отримують відносно невелику дозу препарату Октреотид-депо, слід ретельно контролювати сироваткові концентрації ГР та ІФР-1, а також симптоми захворювання. Пацієнтам, які отримують стабільну дозу препарату Октреотид-депо, визначення концентрацій ГР та ІФР-1 слід проводити кожні 6 місяців. Пацієнтам, у яких хірургічне лікування та променева терапія недостатньо ефективні або взагалі неефективні, а також пацієнтам, які потребують короткострокового лікування в проміжках між курсами променевої терапії до моменту розвитку її повного ефекту, рекомендується провести пробний курс лікування п/к ін'єкціями октреотиду ефективності та загальної переносимості, і тільки після цього перейти на застосування препарату Октреотид-депо за наведеною вище схемою. При лікуванні ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози у пацієнтів, яким підшкірне введення октреотиду забезпечує адекватний контроль проявів захворювання, рекомендована початкова доза препарату Октреотид-депо становить 20 мг кожні 4 тижні. П/к введення октреотиду слід продовжувати протягом 2 тижнів після першого введення препарату Октреотид-депо. У пацієнтів, які не отримували раніше октреотид п/к, рекомендується розпочинати лікування саме з п/к введення октреотиду в дозі 0,1 мг 3 рази на добу протягом відносно короткого періоду часу (приблизно 2 тижні) з метою оцінки його ефективності та загальної переносимості. . Тільки після цього призначають препарат Октреотид-депо за наведеною вище схемою. У випадку, коли терапія препаратом Октреотид-депо протягом 3 місяців забезпечує адекватний контроль клінічних проявів та біологічних маркерів захворювання, можливо знизити дозу препарату Октреотид-депо до 10 мг, що призначаються кожні 4 тижні. У тих випадках, коли після 3 місяців лікування препаратом Октреотид-депо вдалося досягти лише часткового покращення, дозу препарату можна збільшити до 30 мг кожні 4 тижні. На фоні лікування препаратом Октреотид-депо в окремі дні можливе посилення клінічних проявів, характерних для ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози. У цих випадках рекомендується додаткове підшкірне введення октреотиду в дозі, що застосовувалася до початку лікування препаратом Октреотид-депо. Це може відбуватися, головним чином, у перші 2 місяці лікування, поки не досягнуто терапевтичних концентрацій октреотиду в плазмі. Секретуючі та несекретуючі поширені (метастатичні) нейроендокринні пухлини худої, клубової, сліпої, висхідної ободової, поперечної ободової кишки та червоподібного відростка, або метастази нейроендокринних пухлин без первинно виявленого вогнища. Доза препарату Октреотид-депо становить 30 мг кожні 4 тижні. Терапію препаратом Октреотид-депо слід продовжувати до ознак прогресування пухлини. При лікуванні гормонорезистентного раку передміхурової залози початкова доза препарату Октреотид-депо становить 20 мг кожні 4 тижні протягом 3 місяців. Надалі дозу коригують з урахуванням динаміки концентрації ПСА у сироватці, а також клінічних симптомів. Якщо після 3 місяців лікування не вдалося досягти адекватного клінічного та біохімічного ефекту (зниження ПСА), дозу можна збільшити до 30 мг, що вводяться кожні 4 тижні. Лікування препаратом Октреотид-депо поєднують із застосуванням дексаметазону, який призначають внутрішньо за наступною схемою: 4 мг на добу протягом 1 місяця, потім 2 мг на добу протягом 2 тижнів, потім 1 мг на добу (підтримуюча доза). Лікування препаратом Октреотид-депо та дексаметазоном хворих, яким раніше проводили медикаментозну антиандрогенну терапію, поєднують із застосуванням аналога гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ). При цьому ін'єкцію аналога ГнРГ (депо-форми) проводять 1 раз на 4 тижні. Пацієнтам, які отримують препарат Октреотид-депо, визначення концентрацій ПСА слід проводити щомісяця. У пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки та пацієнтів похилого віку немає необхідності коригувати режим дозування препарату Октреотид-депо. Для профілактики гострого післяопераційного панкреатиту препарат Октреотид-депо в дозі 10 або 20 мг вводиться одноразово не раніше ніж за 5 днів і не пізніше ніж за 10 днів до передбачуваного оперативного втручання. Правила приготування суспензії та введення препарату Препарат вводиться лише внутрішньом'язово. Суспензію для внутрішньом'язової ін'єкції готують за допомогою розчинника, що додається безпосередньо перед введенням. Препарат повинен готуватися та вводитися лише спеціально навченим медичним персоналом. Перед ін'єкцією ампулу з розчинником та флакон із препаратом необхідно дістати з холодильника та довести до кімнатної температури (потрібно 30-50 хв). Флакон з препаратом Октреотид-депо тримайте вертикально. Легко постукуючи по флакону, досягніть, щоб весь ліофілізат знаходився на дні флакона. Відкрийте упаковку зі шприцем, приєднайте до шприца голку розміром 1,2 мм x 50 мм для забору розчинника. Розкрийте ампулу з розчинником і наберіть у шприц весь вміст ампули з розчинником, встановіть шприц на дозу 2,0 мл. Зніміть пластикову кришечку з флакона, що містить ліофілізат. Продезінфікуйте гумову пробку флакона спиртовим тампоном. Введіть голку у флакон з ліофілізатом через центр гумової пробки та обережно введіть розчинник по внутрішній стінці флакона, не торкаючись голкою вмісту флакона. Вийміть шприц із флакона. Флакон повинен залишатися нерухомим до повного просочування розчинником ліофілізату та утворення суспензії (приблизно на 3-5 хвилин). Після цього, не перевертаючи флакон, слід перевірити наявність сухого ліофілізату біля стін та дна флакона. При виявленні сухих залишків ліофілізату залишають флакон до повного просочування. Після того, як ви переконалися у відсутності залишків сухого ліофілізату, вміст флакона слід обережно перемішати круговими рухами протягом 30-60 секунд до утворення однорідної суспензії. Не перевертайте та не струшуйте флакон, це може призвести до випадання пластівців та непридатності суспензії. Швидко вставте голку через гумову пробку у флакон. Потім зріз голки опускають вниз і, нахиливши флакон під кутом 45 градусів, повільно наберіть суспензію в шприц повністю. Не перевертайте флакон під час набору. Невелика кількість препарату може залишатися на стінках та дні флакону. Витрата залишок на стінках і дні флакона враховується. Відразу після набору суспензії замініть голку з рожевим павільйоном на голку із зеленим павільйоном (0,8 х 40 мм), акуратно переверніть шприц і видаліть із шприца повітря. Суспензію препарату Октреотид-депо слід вводити відразу після приготування. Суспензія препарату Октреотид-депо не повинна змішуватися з жодним іншим лікарським засобом в одному шприці. За допомогою спиртового тампона продезінфікуйте місце ін'єкції. Введіть голку глибоко в сідничний м'яз, потім злегка відтягніть поршень шприца назад, щоб переконатися, що немає пошкоджень судини. Введіть суспензію внутрішньом'язово з постійним натиском на поршень шприца. При попаданні в кровоносну судину слід поміняти місце ін'єкції та голку. При закупорюванні голки замінюють її іншою голкою такого ж діаметра. При повторних ін'єкціях ліву та праву сторони слід чергувати.ПередозуванняНаразі про випадки передозування Октреотиду-депо не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри пухлинах гіпофіза, що секретують ГР, необхідно ретельне спостереження за хворими, так як можливе збільшення розмірів пухлин з розвитком таких серйозних ускладнень як звуження полів зору. У таких випадках слід розглянути необхідність застосування інших методів лікування. У 15-30% хворих, які отримують Октреотид підшкірно протягом тривалого часу, можлива поява каменів у жовчному міхурі. Поширеність у загальній популяції (вік 40-60 років) становить 5-20%. Досвід тривалого лікування Октреотидом пролонгованої дії хворих на акромегалію та пухлини ШКТ та підшлункової залози свідчить про те, що Октреотид пролонгованої дії, порівняно з Октреотидом короткої дії, не призводить до підвищення частоти утворення каменів жовчного міхура. Тим не менш, рекомендується проведення УЗД жовчного міхура перед початком лікування Октреотидом-депо і приблизно кожні 6 місяців у процесі лікування. Камені в жовчному міхурі, якщо вони виявляються, як правило, безсимптомні. За наявності клінічної симптоматики показано консервативне лікування (наприклад,застосування препаратів жовчних кислот або оперативне втручання. У хворих на цукровий діабет 1 типу Октреотид-депо може впливати на обмін глюкози і, отже, знижувати потребу у інсуліні, що вводиться. Для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та пацієнтів без супутнього порушення вуглеводного обміну підшкірні ін'єкції Октреотиду можуть призводити до постпрандіальної глікемії. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові та у разі потреби коригувати гіпоглікемічну терапію. У хворих з інсуліномами на фоні лікування октреотидом може відзначатися збільшення виразності та тривалості гіпоглікемії (це пов'язано з більш вираженим переважним впливом на секрецію ГР та глюкагону, ніж на секрецію інсуліну, а також із меншою тривалістю інгібуючого впливу на секрецію інсуліну). Показано систематичне спостереження за цими хворими. До призначення октреотиду хворі повинні пройти вихідне УЗД жовчного міхура. Під час лікування Октреотидом-депо слід проводити повторні УЗД жовчного міхура, переважно з інтервалами 6-12 місяців. Якщо каміння жовчного міхура виявлено ще до початку лікування, необхідно оцінити потенційні переваги терапії Октреотидом-депо порівняно з можливим ризиком, пов'язаним із наявністю жовчного каміння. В даний час немає свідчень того, що Октреотид-депо несприятливо впливає на течію або прогноз вже наявної жовчнокам'яної хвороби. Ведення хворих, у яких каміння жовчного міхура утворюється у процесі лікування Октреотидом-депо а) Безсимптомне каміння жовчного міхура. Застосування Октреотиду-депо можна припинити або продовжити відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У жодному разі не потрібні жодні інші заходи, крім продовження проведення оглядів, зробивши їх, при необхідності, частішими. б) Камені жовчного міхура із клінічною симптоматикою. Застосування Октреотиду-депо можна припинити або продовжити відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У кожному разі хворого слід лікувати як і, як та інших випадках жовчнокам'яної хвороби з клінічними проявами. Медикаментозне лікування включає застосування комбінації препаратів жовчних кислот (наприклад, хенодезоксихолева кислота в дозі 7,5 мг/кг/добу у поєднанні з урсодезоксихолевой кислотою у тій же дозі) під ультразвуковим контролем - до повного зникнення каміння. Спеціальні запобіжні заходи при знищенні невикористаного лікарського препарату Флакон із препаратом, шприц та голки знищують окремо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В даний час немає даних про вплив Октреотиду-депо на здатність до керування автомобілем та роботи з механізмами, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
21 340,00 грн
21 292,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: октреотид – 30,0 мг; допоміжні речовини: сополімер - 270,0 мг/560,0 мг/850,0 мг, D-Маніт 85,0 мг, карбоксиметилцелюлози натрієва сіль 30 мг, полісорбат-80 2,0 мг; Розчинник у ампулі: маніт, розчин для ін'єкцій 0,8%. Одна ампула містить маніт 0,016г, вода для ін'єкцій до 2,0 мл. По 0,0100 г, 0,0200 г або 0,0300 г октреотиду у флакон темного скла місткістю 10 мл. По 2 мл розчинника (розчин маніту для ін'єкцій 0,8%) в ампули нейтрального скла, що мають кільце натягу або точку розлому для розтину. 1 флакон із препаратом; 1 ампулу із розчинником; 1 шприц одноразового застосування місткістю 5 мл, 2 стерильні голки, ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор, 2 спиртових тампона упаковують в контурне осередкове упаковку з полівінілхлоридної плівки. Комплект розрахований однією ін'єкцію. При упаковці розчинника для приготування суспензії в ампули, що мають кільце натягу або точку розлому для розтину, ампульний скарифікатор або ніж для розкриття ампул не вкладають. 1 контурну осередкову упаковку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку або пачку з картону коробкового.Опис лікарської формиЛіофілізований порошок або пориста, ущільнена в таблетку маса білого або білого із слабким жовтуватим відтінком кольору. Розчинник: прозора безбарвна рідина. Відновлена суспензія: гомогенна суспензія білого або білого із слабким жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаСоматостатину аналог синтетичний.ФармакодинамікаПрепарат Октреотид-депо є лікарською формою октреотиду тривалої дії для внутрішньом'язового введення, що забезпечує підтримання стабільних терапевтичних концентрацій октреотиду в крові протягом 4-х тижнів. Октреотид є засобом патогенетичної терапії при пухлинах, що активно експресують рецептори до соматостатину. Октреотид - синтетичний октапептид, що є похідним природного гормону соматостатину і має подібні з ним фармакологічні ефекти, але значно більшою тривалістю дії. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту (ГР), а також пептидів та серотоніну, що продукуються у гастроентеропанкреатичній ендокринній системі. У здорових осіб октреотид, подібно до соматостатину, пригнічує секрецію ГР, що викликається аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією; секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину та інших пептидів гастроентереропанкреатичної ендокринної системи, що викликається прийомом їжі, а також секрецію інсуліну та глюкагону, що стимулюється аргініном; секрецію тиреотропіну, що викликається тиреоліберином. Переважна дія на секрецію ГР у октреотиду, на відміну від соматостатину, виражена значно більшою мірою, ніж секрецію інсуліну. Введення октреотиду не супроводжується феноменом гіперсекреції гормонів за механізмом негативного зворотного зв'язку. У хворих на акромегалію введення депо-форми октреотиду забезпечує в переважній більшості випадків стійке зниження концентрації ГР та нормалізацію концентрації інсуліноподібного фактора росту 1/ соматомедину С (ІФР-1). У більшості хворих на акромегалію депо-форма октреотиду істотно зменшує вираженість таких симптомів, як головний біль, підвищене потовиділення, парестезії, втома, болі в кістках та суглобах, периферична нейропатія. Повідомлялося, що лікування депо-формою октреотиду окремих хворих з аденомами гіпофізу, що секретують ГР, призводило до зменшення розмірів пухлини. При секретуючих ендокринних пухлинах шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та підшлункової залози застосування депо-форми октреотиду забезпечує постійний контроль основних симптомів цих захворювань. Депо-форма октреотиду в дозі 30 мг кожні 4 тижні уповільнює ріст пухлини у пацієнтів з секретуючими і несекретуючими поширеними (метастатичними) нейроендокринними пухлинами худої, клубової, сліпої, висхідної ободової, . Препарат був ефективний у збільшенні часу до прогресування як для секретуючих, так і для несекретуючих нейроендокринних пухлин. При карциноїдних пухлинах застосування октреотиду може призводити до зменшення симптомів захворювання, насамперед, таких як "припливи" та діарея. У багатьох випадках клінічне поліпшення супроводжується зниженням концентрації серотоніну в плазмі та екскреції 5-гідроксиіндолоцтової кислоти з сечею. При пухлинах, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду (ВІПом), застосування октреотиду призводить у більшості хворих до зменшення тяжкої секреторної діареї, яка характерна для цього стану, що, у свою чергу, призводить до покращення якості життя хворого. Одночасно відбувається зменшення супутніх порушень електролітного балансу, наприклад, гіпокаліємії, що дозволяє скасувати ентеральне та парентеральне введення рідини та електролітів. За даними комп'ютерної томографії, у деяких хворих відбувається уповільнення або зупинка прогресування пухлини, і навіть зменшення її розмірів, особливо метастазів у печінку. Клінічне покращення зазвичай супроводжується зменшенням (аж до нормальних значень) концентрації вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП) у плазмі. При глюкагономах застосування октреотиду в більшості випадків призводить до помітного зменшення некротизуючого мігруючого висипу, яка характерна для даного стану. Октреотид не впливає на вираженість цукрового діабету, що часто спостерігається при глюкагономах, і зазвичай не призводить до зниження потреби в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратів. У хворих, які страждають на діарею, октреотид викликає її зменшення, що супроводжується підвищенням маси тіла. При застосуванні октреотиду часто спостерігається швидке зниження концентрації глюкагону у плазмі, проте при тривалому лікуванні цей ефект не зберігається. У той же час, симптоматичне поліпшення залишається стабільним тривалий час. При гастриномах/синдромі Золлінгера-Еллісона октреотид, що застосовується як монотерапія або комбінація з блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та інгібіторами протонного насоса, може знизити утворення соляної кислоти в шлунку і призвести до клінічного поліпшення, в т.ч. і щодо діареї. Можливе також зменшення виразності та інших симптомів, ймовірно пов'язаних із синтезом пептидів пухлиною, у т.ч. "припливів". У деяких випадках відзначається зниження концентрації гастрину у плазмі. У хворих з інсуліномами октреотид зменшує концентрацію імунореактивного інсуліну у крові. У хворих з операбельними пухлинами октреотид може забезпечити відновлення та підтримання нормоглікемії у передопераційному періоді. У хворих з неоперабельними доброякісними та злоякісними пухлинами контроль глікемії може покращуватись і без одночасного тривалого зниження концентрації інсуліну в крові. У хворих з пухлинами, що рідко зустрічаються, гіперпродукують рилізинг-фактор гормону росту (соматолібериномами), октреотид зменшує вираженість симптомів акромегалії. Це, мабуть, пов'язано з придушенням секреції рилізинг-фактору гормону росту та самого ГР. Надалі можливе зменшення розмірів гіпофізу, який на початок лікування було збільшено. У хворих на гормонорезистентний рак передміхурової залози (ГРРПЗ) збільшується пул нейроендокринних клітин, що експресують соматостатинові рецептори, афінні до октреотиду (SS2 і SS5 типів), що визначає чутливість пухлини до октреотиду. Застосування препарату Октреотид-депо в комплексі з дексаметазоном на фоні андрогенної блокади (медикаментозна або хірургічна кастрація) у хворих на ГРРПЗ відновлює чутливість до гормональної терапії та призводить до зниження простатичного специфічного антигену (ПСА) більш ніж у 50% пацієнтів. У хворих на ГРРПЗ з метастазами в кістки дана терапія супроводжується вираженим і тривалим знеболюючим ефектом. При цьому у всіх хворих, які відповіли на комбіновану терапію з препаратом Октреотид-депо, суттєво покращується якість життя та медіана безрецидивного виживання.Показання до застосуванняУ терапії акромегалії: коли адекватний контроль проявів захворювання здійснюється за рахунок підшкірного запровадження октреотиду; за відсутності достатнього ефекту від хірургічного лікування та променевої терапії; для підготовки до хірургічного лікування; для лікування між курсами променевої терапії до розвитку стійкого ефекту; у неоперабельних хворих. У терапії ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та підшлункової залози: карциноїдні пухлини із явищами карциноїдного синдрому; інсуліноми; ВІПоми; гастриноми (синдром Золлінгера-Еллісона); глюкагономи (для контролю гіпоглікемії у передопераційному періоді, а також для підтримуючої терапії); соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактору гормону росту); лікування хворих секретуючими та несекретуючими поширеними (метастатичними) нейроендокринними пухлинами худої, клубової, сліпої, висхідної ободової, поперечної ободової кишки та червоподібного відростка, або метастазами нейроендокринних пухлин без первинно виявленого вогнища. У терапії гормонорезистентного раку передміхурової залози: у складі комбінованої терапії на тлі хірургічної чи медикаментозної кастрації. У профілактиці розвитку гострого післяопераційного панкреатиту: при великих хірургічних операціях на черевній порожнині та торакоабдомінальних втручаннях (у тому числі щодо раку шлунка, стравоходу, ободової кишки, підшлункової залози, первинного та вторинного пухлинного ураження печінки).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до октреотиду або до інших компонентів препарату. З обережністю: холелітіаз, цукровий діабет, вагітність та лактація.Вагітність та лактаціяДосвід застосування Октреотиду-депо при вагітності та в період грудного вигодовування відсутній. Тому в період вагітності препарат призначається лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується годування груддю при застосуванні препарату під час лактації.Побічна діяМісцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні Октреотиду-депо можливі біль, рідше - припухлість та висипання в місці ін'єкції (як правило, слабко виражені нетривалі). З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, спастичні болі в животі, здуття живота, надмірна газоутворення, рідкий випорожнення, діарея, стеаторея. Хоча виділення жиру з фекаліями може зростати, на сьогоднішній день немає доказів того, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку дефіциту деяких поживних компонентів внаслідок порушення всмоктування (мальабсорбція). У поодиноких випадках можуть спостерігатися явища, що нагадують гостру кишкову непрохідність, прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, напруження черевної стінки. Тривале використання Октреотиду-депо може спричинити утворення каменів у жовчному міхурі. З боку підшлункової залози: повідомлялося про рідкі випадки гострого панкреатиту, що розвинувся в перші години або дні застосування октреотиду. При тривалому застосуванні спостерігалися випадки панкреатиту, пов'язаного з холелітіазом. З боку печінки: є окремі повідомлення про розвиток порушень функції печінки (гострий гепатит без холестазу з нормалізацією показників трансаміназ після відміни октреотиду); повільний розвиток гіпербілірубінемії, що супроводжується підвищенням показників лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази та, меншою мірою, інших трансаміназ. З боку обміну речовин: оскільки Октреотид-депо впливає на утворення ГР, глюкагону та інсуліну, він може впливати на обмін глюкози. Можливе зниження толерантності до глюкози після їди. При тривалому застосуванні октреотиду п/к у деяких випадках може розвинутись стійка гіперглікемія. Спостерігалися також стан гіпоглікемії. Інші: У поодиноких випадках повідомлялося про тимчасове випадання волосся після введення октреотиду, виникнення брадикардії, тахікардії, задишки, висипу на шкірі, анафілаксії. Є окремі повідомлення розвитку реакцій гіперчутливості.Взаємодія з лікарськими засобамиОктреотид зменшує всмоктування з кишечника циклоспорину та сповільнює всмоктування циметидину. При одночасному застосуванні октреотиду та бромокриптину біодоступність останнього підвищується. Є літературні дані про те, що аналоги соматостатину можуть зменшувати метаболічний кліренс речовин, що метаболізуються ферментами цитохрому Р450, що може бути викликане супресією ГР. Оскільки неможливо виключити подібні ефекти октреотиду, препарати, що метаболізуються ферментами системи цитохрому Р450 та з вузьким терапевтичним діапазоном (хінідин та терфенадин), слід призначати з обережністю.Спосіб застосування та дозиПрепарат Октреотид-депо слід вводити лише глибоко внутрішньом'язово (в/м), у сідничний м'яз. При повторних ін'єкціях ліву та праву сторони слід чергувати. Суспензію слід готувати перед ін'єкцією. У день ін'єкції флакон із препаратом та ампулу з розчинником можна тримати при кімнатній температурі. При лікуванні акромегалії у пацієнтів, для яких підшкірне (підшкірне) введення октреотиду забезпечує адекватний контроль проявів захворювання, рекомендована початкова доза препарату Октреотид-депо становить 20 мг кожні 4 тижні протягом 3 місяців. Починати лікування препаратом Октреотид-депо можна наступного дня після останнього підшкірного введення октреотиду. Надалі дозу коригують з урахуванням концентрації у сироватці ГР та ІФР-1, а також клінічних симптомів. Якщо після 3 місяців лікування не вдалося досягти адекватного клінічного та біохімічного ефекту (зокрема, якщо концентрація ГР залишається вищою за 2.5 мкг/л), дозу можна збільшити до 30 мг, що вводяться кожні 4 тижні. У тих випадках, коли після 3 місяців лікування препаратом Октреотид-депо в дозі 20 мг відзначається стійке зменшення сироваткової концентрації ГР нижче 1 мкг/л, нормалізація концентрації ІФР-1 та зникнення оборотних симптомів акромегалії можна зменшити дозу препарату Октреотид-депо до 10 мг . Однак у цих хворих, які отримують відносно невелику дозу препарату Октреотид-депо, слід ретельно контролювати сироваткові концентрації ГР та ІФР-1, а також симптоми захворювання. Пацієнтам, які отримують стабільну дозу препарату Октреотид-депо, визначення концентрацій ГР та ІФР-1 слід проводити кожні 6 місяців. Пацієнтам, у яких хірургічне лікування та променева терапія недостатньо ефективні або взагалі неефективні, а також пацієнтам, які потребують короткострокового лікування в проміжках між курсами променевої терапії до моменту розвитку її повного ефекту, рекомендується провести пробний курс лікування п/к ін'єкціями октреотиду ефективності та загальної переносимості, і тільки після цього перейти на застосування препарату Октреотид-депо за наведеною вище схемою. При лікуванні ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози у пацієнтів, яким підшкірне введення октреотиду забезпечує адекватний контроль проявів захворювання, рекомендована початкова доза препарату Октреотид-депо становить 20 мг кожні 4 тижні. П/к введення октреотиду слід продовжувати протягом 2 тижнів після першого введення препарату Октреотид-депо. У пацієнтів, які не отримували раніше октреотид п/к, рекомендується розпочинати лікування саме з п/к введення октреотиду в дозі 0,1 мг 3 рази на добу протягом відносно короткого періоду часу (приблизно 2 тижні) з метою оцінки його ефективності та загальної переносимості. . Тільки після цього призначають препарат Октреотид-депо за наведеною вище схемою. У випадку, коли терапія препаратом Октреотид-депо протягом 3 місяців забезпечує адекватний контроль клінічних проявів та біологічних маркерів захворювання, можливо знизити дозу препарату Октреотид-депо до 10 мг, що призначаються кожні 4 тижні. У тих випадках, коли після 3 місяців лікування препаратом Октреотид-депо вдалося досягти лише часткового покращення, дозу препарату можна збільшити до 30 мг кожні 4 тижні. На фоні лікування препаратом Октреотид-депо в окремі дні можливе посилення клінічних проявів, характерних для ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози. У цих випадках рекомендується додаткове підшкірне введення октреотиду в дозі, що застосовувалася до початку лікування препаратом Октреотид-депо. Це може відбуватися, головним чином, у перші 2 місяці лікування, поки не досягнуто терапевтичних концентрацій октреотиду в плазмі. Секретуючі та несекретуючі поширені (метастатичні) нейроендокринні пухлини худої, клубової, сліпої, висхідної ободової, поперечної ободової кишки та червоподібного відростка, або метастази нейроендокринних пухлин без первинно виявленого вогнища. Доза препарату Октреотид-депо становить 30 мг кожні 4 тижні. Терапію препаратом Октреотид-депо слід продовжувати до ознак прогресування пухлини. При лікуванні гормонорезистентного раку передміхурової залози початкова доза препарату Октреотид-депо становить 20 мг кожні 4 тижні протягом 3 місяців. Надалі дозу коригують з урахуванням динаміки концентрації ПСА у сироватці, а також клінічних симптомів. Якщо після 3 місяців лікування не вдалося досягти адекватного клінічного та біохімічного ефекту (зниження ПСА), дозу можна збільшити до 30 мг, що вводяться кожні 4 тижні. Лікування препаратом Октреотид-депо поєднують із застосуванням дексаметазону, який призначають внутрішньо за наступною схемою: 4 мг на добу протягом 1 місяця, потім 2 мг на добу протягом 2 тижнів, потім 1 мг на добу (підтримуюча доза). Лікування препаратом Октреотид-депо та дексаметазоном хворих, яким раніше проводили медикаментозну антиандрогенну терапію, поєднують із застосуванням аналога гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ). При цьому ін'єкцію аналога ГнРГ (депо-форми) проводять 1 раз на 4 тижні. Пацієнтам, які отримують препарат Октреотид-депо, визначення концентрацій ПСА слід проводити щомісяця. У пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки та пацієнтів похилого віку немає необхідності коригувати режим дозування препарату Октреотид-депо. Для профілактики гострого післяопераційного панкреатиту препарат Октреотид-депо в дозі 10 або 20 мг вводиться одноразово не раніше ніж за 5 днів і не пізніше ніж за 10 днів до передбачуваного оперативного втручання. Правила приготування суспензії та введення препарату Препарат вводиться лише внутрішньом'язово. Суспензію для внутрішньом'язової ін'єкції готують за допомогою розчинника, що додається безпосередньо перед введенням. Препарат повинен готуватися та вводитися лише спеціально навченим медичним персоналом. Перед ін'єкцією ампулу з розчинником та флакон із препаратом необхідно дістати з холодильника та довести до кімнатної температури (потрібно 30-50 хв). Флакон з препаратом Октреотид-депо тримайте вертикально. Легко постукуючи по флакону, досягніть, щоб весь ліофілізат знаходився на дні флакона. Відкрийте упаковку зі шприцем, приєднайте до шприца голку розміром 1,2 мм x 50 мм для забору розчинника. Розкрийте ампулу з розчинником і наберіть у шприц весь вміст ампули з розчинником, встановіть шприц на дозу 2,0 мл. Зніміть пластикову кришечку з флакона, що містить ліофілізат. Продезінфікуйте гумову пробку флакона спиртовим тампоном. Введіть голку у флакон з ліофілізатом через центр гумової пробки та обережно введіть розчинник по внутрішній стінці флакона, не торкаючись голкою вмісту флакона. Вийміть шприц із флакона. Флакон повинен залишатися нерухомим до повного просочування розчинником ліофілізату та утворення суспензії (приблизно на 3-5 хвилин). Після цього, не перевертаючи флакон, слід перевірити наявність сухого ліофілізату біля стін та дна флакона. При виявленні сухих залишків ліофілізату залишають флакон до повного просочування. Після того, як ви переконалися у відсутності залишків сухого ліофілізату, вміст флакона слід обережно перемішати круговими рухами протягом 30-60 секунд до утворення однорідної суспензії. Не перевертайте та не струшуйте флакон, це може призвести до випадання пластівців та непридатності суспензії. Швидко вставте голку через гумову пробку у флакон. Потім зріз голки опускають вниз і, нахиливши флакон під кутом 45 градусів, повільно наберіть суспензію в шприц повністю. Не перевертайте флакон під час набору. Невелика кількість препарату може залишатися на стінках та дні флакону. Витрата залишок на стінках і дні флакона враховується. Відразу після набору суспензії замініть голку з рожевим павільйоном на голку із зеленим павільйоном (0,8 х 40 мм), акуратно переверніть шприц і видаліть із шприца повітря. Суспензію препарату Октреотид-депо слід вводити відразу після приготування. Суспензія препарату Октреотид-депо не повинна змішуватися з жодним іншим лікарським засобом в одному шприці. За допомогою спиртового тампона продезінфікуйте місце ін'єкції. Введіть голку глибоко в сідничний м'яз, потім злегка відтягніть поршень шприца назад, щоб переконатися, що немає пошкоджень судини. Введіть суспензію внутрішньом'язово з постійним натиском на поршень шприца. При попаданні в кровоносну судину слід поміняти місце ін'єкції та голку. При закупорюванні голки замінюють її іншою голкою такого ж діаметра. При повторних ін'єкціях ліву та праву сторони слід чергувати.ПередозуванняНаразі про випадки передозування Октреотиду-депо не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри пухлинах гіпофіза, що секретують ГР, необхідно ретельне спостереження за хворими, так як можливе збільшення розмірів пухлин з розвитком таких серйозних ускладнень як звуження полів зору. У таких випадках слід розглянути необхідність застосування інших методів лікування. У 15-30% хворих, які отримують Октреотид підшкірно протягом тривалого часу, можлива поява каменів у жовчному міхурі. Поширеність у загальній популяції (вік 40-60 років) становить 5-20%. Досвід тривалого лікування Октреотидом пролонгованої дії хворих на акромегалію та пухлини ШКТ та підшлункової залози свідчить про те, що Октреотид пролонгованої дії, порівняно з Октреотидом короткої дії, не призводить до підвищення частоти утворення каменів жовчного міхура. Тим не менш, рекомендується проведення УЗД жовчного міхура перед початком лікування Октреотидом-депо і приблизно кожні 6 місяців у процесі лікування. Камені в жовчному міхурі, якщо вони виявляються, як правило, безсимптомні. За наявності клінічної симптоматики показано консервативне лікування (наприклад,застосування препаратів жовчних кислот або оперативне втручання. У хворих на цукровий діабет 1 типу Октреотид-депо може впливати на обмін глюкози і, отже, знижувати потребу у інсуліні, що вводиться. Для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та пацієнтів без супутнього порушення вуглеводного обміну підшкірні ін'єкції Октреотиду можуть призводити до постпрандіальної глікемії. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові та у разі потреби коригувати гіпоглікемічну терапію. У хворих з інсуліномами на фоні лікування октреотидом може відзначатися збільшення виразності та тривалості гіпоглікемії (це пов'язано з більш вираженим переважним впливом на секрецію ГР та глюкагону, ніж на секрецію інсуліну, а також із меншою тривалістю інгібуючого впливу на секрецію інсуліну). Показано систематичне спостереження за цими хворими. До призначення октреотиду хворі повинні пройти вихідне УЗД жовчного міхура. Під час лікування Октреотидом-депо слід проводити повторні УЗД жовчного міхура, переважно з інтервалами 6-12 місяців. Якщо каміння жовчного міхура виявлено ще до початку лікування, необхідно оцінити потенційні переваги терапії Октреотидом-депо порівняно з можливим ризиком, пов'язаним із наявністю жовчного каміння. В даний час немає свідчень того, що Октреотид-депо несприятливо впливає на течію або прогноз вже наявної жовчнокам'яної хвороби. Ведення хворих, у яких каміння жовчного міхура утворюється у процесі лікування Октреотидом-депо а) Безсимптомне каміння жовчного міхура. Застосування Октреотиду-депо можна припинити або продовжити відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У жодному разі не потрібні жодні інші заходи, крім продовження проведення оглядів, зробивши їх, при необхідності, частішими. б) Камені жовчного міхура із клінічною симптоматикою. Застосування Октреотиду-депо можна припинити або продовжити відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У кожному разі хворого слід лікувати як і, як та інших випадках жовчнокам'яної хвороби з клінічними проявами. Медикаментозне лікування включає застосування комбінації препаратів жовчних кислот (наприклад, хенодезоксихолева кислота в дозі 7,5 мг/кг/добу у поєднанні з урсодезоксихолевой кислотою у тій же дозі) під ультразвуковим контролем - до повного зникнення каміння. Спеціальні запобіжні заходи при знищенні невикористаного лікарського препарату Флакон із препаратом, шприц та голки знищують окремо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В даний час немає даних про вплив Октреотиду-депо на здатність до керування автомобілем та роботи з механізмами, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему