Лекарства и БАД
408,00 грн
334,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаAqua, Helianthus Annuus (Sunflower) Seed Oil (олія насіння соняшника), Stearin Acid, Glycerin, Mineral Oil, Stearyl Alcohol, Ceteareth-20, Aesculus Hippocastanum (Horse Chestnut) Seed Extract (кінський каштан), Dimeticone, Linum льону), Theobroma Cacao (Cocao) Seed Butter (масло какао), Petrolatum, Pelos (шунгіт), Hexyldecanol, Hexyldecyl Laurate, Salix Alba (Willow) Bark Extract (екстракт верби), Troxerutin (троксерутин), Sophora Japonica японська), Equisetum Arvense Extract (екстракт хвоща), Mentha Piperita (Peppermint) Essential Oil (ефірне масло м'яти), Rosmarinus Officinalis (Rosmary) Leaf Oil (ефірне масло розмарину), Lavandula Angustifolia (Lavender) Oil (алантоїн), Sodium Polyacrylate, Triethanolamine, Tetrasodium EDTA, Citric Acid, Phenoxyethanol,Ethylhexylglycerin Об'єм: 75 мл.ХарактеристикаРекомендується при варикозному розширенні вен та венозної недостатності (тяжкості в ногах, набряку, судомах), профілактиці тромбозів, набряків та посттравматичних уражень вен. Знімає втому, покращує капілярний кровотік, зміцнює стінки кровоносних судин, зменшує їх підвищену проникність, підвищує тонус вен, зменшує набряклість ніг, має знеболювальну дію. Шунгіт надає потужну протизапальну та антиоксидантну дію, блокує процеси окислення в клітинах, тим самим захищаючи їх від руйнівної дії вільних радикалів.Фармакотерапевтична групаЗнімає втому, покращує капілярний кровотік, зміцнює стінки кровоносних судин, зменшує їх підвищену проникність, підвищує тонус вен, зменшує набряклість ніг, має знеболювальну дію.ІнструкціяНанесіть на чисту шкіру ніг знизу нагору шляхом легкого масажу протягом 3-х хвилин 2 рази на день.Показання до застосуванняПри варикозному розширенні вен та венозної недостатності (тяжкості в ногах, набряку, судомах), профілактиці тромбозів, набряків та посттравматичних уражень вен. Знімає втомуРекомендуєтьсяДля всіх типів шкіриПротипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів товару.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
992,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКрем-бальзам - 1 флак. Активні речовини: вода очищена, гліцерин дистильований, масляний екстракт кореня лопуха великого, масляний екстракт горіха ліщини, диметикон, моностеарат гліцерину, спирти жирних кислот С16 - С18, емульсійний віск, екстракт кореня звичайного, рицинова, бджолиний віск, пропіленгліколь, діазолідинілсечовина, пропілпарабен, метилпарабен, трилон Б, екстракт трави володушки золотистої, екстракт кореня лопуха великого, шунгіт, парфумерна композиція. Туба 75мл у футлярі.ХарактеристикаСприяє зменшенню больових відчуттів, покращує кровопостачання та харчування суглобів, перешкоджає утворенню сольових відкладень.Фармакотерапевтична групаРегенеруючий, протизапальний, спазмолітичний, антиоксидантний.Властивості компонентівЕкстракт лопуха має протизапальну властивість, покращує капілярне кровопостачання у проблемних зонах; Екстракт масляної ліщини покращує місцевий кровообіг та харчування тканин. Олія рицинова пом'якшує, розгладжує шкіру, сприяє запобіганню її огрублення; Екстракт володушки золотистої сприяє поліпшенню харчування, нормалізує капілярне кровопостачання тканин, знижуючи напругу у сфері великих навантажень; Шунгітовий порошок знімає роздратування, заспокоює, створює оптимальний кислотно-лужний баланс, підтримує природну захисну функцію шкіри, збагачує живильними мінеральними елементами;ІнструкціяВикористовувати 2-3 десь у день. Нанести крем на проблемні зони, рівномірно розподілити легкими рухами, дати вбратися.РекомендуєтьсяЗахворювання суглобів та хребта; Вікові зміни опорно-рухового апарату; Підвищена чутливість до суглобів до змін погоди;Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
345,00 грн
249,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: тадалафіл 20,000 мг; допоміжні речовини: лактози; моногідрат; лактози моногідрат (висушений розпиленням); гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза, екстра тонка); гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза); кроскармелоза натрію; мікрокристалічна целюлоза (Granular-102); магнію стеарат (рослинний); натрію лаурилсульфат; плівкова оболонка (опадрай II жовтий (32К12884), що складається з лактози моногідрату, гіпромелози, титану діоксиду, тріацетину, барвника заліза оксиду жовтого), тальк. По 1 або 2 таблетки в блістер з ПВХ/ПЕ/ПХТФЕ, запечатаний фольгою алюмінієвою з ПВХ/поліакрилатовим покриттям, або блістер з ПВХ, запечатаний фольгою алюмінієвою з ПВХ/поліакрилатовим покриттям. По 1 блістер з однією таблеткою разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку картонну. По 1, 2 або 4 блістери з двома таблетками в кожному блістері разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. Всі картонні пачки забезпечені контролем першого розтину у вигляді захисних наклейок на двох бокових сторонах. Крім того, на лицьовій стороні кожної картонної пачки нанесена голографічна об'ємна овальна плівка (захисна наклейка).Опис лікарської формиЖовті, мигдалеподібні пігулки з гравіюванням "С20" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаЕректильна дисфункція Засіб лікування - ФДЕ5-інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Середня максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається в середньому через 2 години після прийому внутрішньо. Швидкість та ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від часу їди, тому препарат Сіаліс® можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Час прийому (вранці або ввечері) не надавав клінічно значущого впливу на швидкість та ступінь всмоктування. Розподіл Середній обсяг розподілу становить близько 63 л, отже, тадалафіл розподіляється у тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу в плазмі зв'язується з білками. Порушення функції нирок не впливає на зв'язування тадалафілу з білками. У здорових добровольців менше 0,0005% прийнятої дози виявляється у спермі. Метаболізм Тадалафіл переважно метаболізується ізоферментом CYP3A4 цитохрому Р450. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт як мінімум у 13 000 разів менш активний щодо ФДЕ-5, ніж тадалафіл. Отже, не очікується, що метилкатехолглюкуронід буде клінічно активним при концентраціях, що спостерігаються. Виведення У здорових людей середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2,5 л/год, а середній період напіввиведення – 17,5 годин. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, в основному через кишечник (близько 61% дози) та, меншою мірою, нирками (близько 36% дози). Лінійність/нелінійність Фармакокінетика тадалафілу у здорових добровольців лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2,5 до 20 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) збільшується пропорційно дозі. При прийомі препарату один раз на день рівноважна концентрація у плазмі досягається протягом 5 днів. Фармакокінетика тадалафілу, визначена популяційним методом у пацієнтів з порушенням ерекції, аналогічна фармакокінетиці препарату у пацієнтів без порушення ерекції. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Здорові добровольці у віці 65 років і старші мали нижчий кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо, що виражалося у збільшенні AUC на 25% порівняно зі здоровими добровольцями у віці від 19 до 45 років. Ця відмінність не є клінічно значущою і не потребує підбору дози. Ниркова недостатність У клінічних фармакологічних дослідженнях з одноразовим прийомом тадалафілу (5-20 мг) у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 31 до 50 мл/хв), а також у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, що перебувають на гемодіалізі, експозиція тадалафілу (AUC) приблизно подвоювалася. У пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, Сmах була на 41% вищою порівняно зі здоровими добровольцями. Виведення тадалафілу за допомогою гемодіалізу незначне. Печінкова недостатність При застосуванні дози 10 мг експозиція тадалафілу (AUC) у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) можна порівняти з такою у здорових добровольців. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) клінічні дані обмежені. Дані про щоденне застосування тадалафілу пацієнтами з печінковою недостатністю відсутні. При призначенні препарату Сіаліс® у щоденному режимі пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю необхідно попередньо провести оцінку ризику та користі застосування препарату. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом на фоні застосування тадалафілу значення AUC було менше приблизно на 19% порівняно зі здоровими добровольцями. Ця відмінність не потребує підбору дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Тадалафіл є оборотним селективним інгібітором специфічної до циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) фосфодіестерази 5 типу (ФДЕ-5). Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ-5 тадалафілом веде до підвищення концентрації цГМФ в печеристому тілі статевого члена. Наслідком цього є розслаблення гладкої мускулатури та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл не має ефекту при лікуванні еректильної дисфункції без сексуального збудження. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) У гладкій мускулатурі передміхурової залози, сечового міхура та судин, що їх кровопостачають, інгібування ФДЕ-5 аналогічно впливає на концентрацію цГМФ, як і в печеристому тілі статевого члена. В результаті гладка мускулатура судин розслабляється, що призводить до збільшення перфузії крові і, як наслідок, до зниження вираженості симптомів ДГПЗ. Інгібування аферентної активності нервів сечового міхура та розслаблення гладкої мускулатури передміхурової залози та сечового міхура можуть додатково посилювати судинні ефекти. Фармакодинамічні ефекти Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ-5. ФДЕ-5 являє собою фермент, виявлений у гладкій мускулатурі печеристого тіла, судинній та вісцеральній гладкій мускулатурі, скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Серед усіх фосфодіестераз найбільш виражений вплив тадалафіл надає на ФДЕ-5. Вплив тадалафілу на ФДЕ-5 більш ніж у 10 000 разів вищий, ніж на ФДЕ-1, ФДЕ-2, ФДЕ-3 та ФДЕ-4 (ферменти, що знаходяться в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці та інших органах ). Вибірковість тадалафілу щодо ФДЕ-5 проти ФДЕ-3 має особливе значення, оскільки ФДЕ-3 є ферментом, що регулює скоротливу здатність міокарда. Крім того, вплив тадалафілу на ФДЕ-5 приблизно в 700 разів вищий, ніж на ФДЕ-6 (фермент, який знаходиться у сітківці та відповідає за фототрансдукцію). Тадалафіл також більш ніж у 10 000 разів активніший щодо ФДЕ-5, ніж у відношенні ФДЕ-7 - ФДЕ-10. Клінічна ефективність та безпека адалафіл у здорових добровольців не викликає достовірної зміни систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи порівняно з плацебо (середнє максимальне зниження становить 1,6/0,8 мм рт. ст., відповідно) та у положенні стоячи (середнє максимальне зниження становить 0 2/46 мм рт.ст., відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни частоти серцевих скорочень. У дослідженні з оцінки впливу тадалафілу на зір, порушення колірного сприйняття (синій/зелений) при використанні тесту 100 колірних відтінків Фарнсворта-Манселла виявлено не було, що пояснюється нижчою спорідненістю тадалафілу до ФДЕ-6 у порівнянні з ФДЕ-5. У всіх клінічних дослідженнях повідомлення про порушення колірного зору були рідкісними. Для оцінки потенційного впливу препарату Сіаліс® на сперматогенез було проведено три дослідження за участю чоловіків із застосуванням препарату у дозі 10 мг (одне 6-місячне дослідження) та 20 мг (одне 6-місячне та одне 9-місячне дослідження) у щоденному режимі. У двох із цих досліджень спостерігалося зниження кількості та концентрації сперматозоїдів, клінічна значимість якого малоймовірна. Ці ефекти не супроводжувалися зміною інших параметрів, таких як рухливість, морфологія та рівень фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). еректильна дисфункція Для оцінки періоду відповіді при застосуванні препарату Сіаліс® на вимогу було проведено три клінічні дослідження. Пацієнти приймали препарат у домашніх умовах. Тадалафіл продемонстрував статистично значуще покращення еректильної функції, здатність до здійснення статевого акту до 36 годин після його прийому, а також здатність пацієнтів досягти та підтримувати ерекцію для здійснення статевого акту вже через 16 хвилин після застосування тадалафілу порівняно з плацебо. У 12-тижневому дослідженні за участю пацієнтів з еректильною дисфункцією, що розвинулася на фоні пошкодження спинного мозку, тадалафіл у дозі 10 або 20 мг (нестрога доза, на вимогу) значно покращував еректильну функцію порівняно з плацебо. Для оцінки щоденного прийому тадалафілу в дозах 2,5, 5 та 10 мг було проведено 3 клінічні дослідження, що продемонстрували ефективність тадалафілу порівняно з плацебо. У дослідження були включені пацієнти різного віку (в діапазоні від 21 до 82 років) та етнічних груп з еректильною дисфункцією різного ступеня тяжкості (легка, помірна, тяжка) та етіології. В одному з цих досліджень брали участь пацієнти, у яких еректильна дисфункція розвинулася на тлі цукрового діабету. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози Сіаліс® оцінювали у 4 клінічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів, у яких брали участь пацієнти із симптомами ДГПЗ. У всіх 4-х дослідженнях через 1 тиждень після початку прийому препарату Сіаліс у дозі 5 мг спостерігалося поліпшення загального результату оцінки за міжнародною шкалою симптомів при захворюваннях передміхурової залози. Крім того, в рамках цих досліджень було оцінено покращення еректильної дисфункції, а також зменшення симптомів ДГПЗ у пацієнтів з обома цими станами на фоні прийому препарату Сіаліс®. Збереження ефекту оцінювали в додатковій частині одного з досліджень, що проводиться за відкритою схемою, яка показала, що покращення загального результату оцінки за міжнародною шкалою симптомів при захворюваннях передміхурової залози, що спостерігається через 12 тижнів після початку лікування, зберігалося до 1 додаткового року при лікуванні препаратом Сіаліс® у дозі 5 мг.Показання до застосуванняЕректильна дисфункція. Для забезпечення ефекту тадалафілу потрібна сексуальна стимуляція. Симптоми нижніх сечових шляхів у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (для дозування 5 мг). Еректильна дисфункція у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тадалафілу або будь-якої речовини, що входить до складу препарату. У разі прийому препаратів, що містять будь-які органічні нітрати. У клінічних дослідженнях було показано, що тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Вважається, що це пов'язано з комбінованим впливом нітратів та тадалафілу на метаболічний шлях оксиду азоту/цГМФ. Дитячий вік віком до 18 років. Наявність протипоказань до сексуальної активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи. Лікарі повинні враховувати можливий кардіологічний ризик сексуальної активності у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. Наступні групи пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи не були включені до клінічних досліджень, у зв'язку з чим прийом тадалафілу їм протипоказаний: пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів, пацієнти з нестабільною стенокардією або виникненням нападу стенокардії під час статевого акту; хронічною серцевою недостатністю ІІ класу та вище за класифікацією NYHA протягом останніх 6 місяців, пацієнти з неконтрольованими аритміями, артеріальною гіпотензією (АТ менше 90/50 мм рт.ст.), неконтрольованою артеріальною гіпертензією,пацієнти з інсультом протягом 6 місяців. Втрата зору одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної оптичної нейропатії (незалежно від зв'язку з попереднім прийомом інгібіторів ФДЕ-5). Одночасне застосування з доксазозином, іншими інгібіторами ФДЕ-5 та іншими варіантами терапії еректильної дисфункції. Одночасне застосування зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки воно може призвести до симптоматичної гіпотензії. Застосування у пацієнтів з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П'ю) у зв'язку з недостатністю даних. У пацієнтів із схильністю до пріапізму (при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні). При одночасному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, еритроміцин, грейпфрутовий сік), гіпотензивними засобами, інгібіторами 5-альфа редуктази. У пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, оскільки одночасне застосування в деяких випадках може призвести до симптоматичної гіпотензії. У дослідженнях лікарської взаємодії з альфузозином або тамсулозином, проведених за участю обмеженої кількості здорових добровольців, таких ефектів не зареєстровано.Вагітність та лактаціяПрепарат Сіаліс не призначений для застосування у жінок.Побічна діяНайчастіше реєстрованими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймають Сіаліс для лікування еректильної дисфункції або доброякісної гіперплазії передміхурової залози, були головний біль, диспепсія, біль у спині та міалгія, частота яких збільшувалася зі збільшенням дози препарату. Небажані реакції були зазвичай слабо або помірно виражені і мали тимчасовий характер. Більшість випадків головного болю, зареєстрованих при щоденному прийомі препарату Сіаліс, мали місце протягом перших 10-30 днів від початку лікування. Нижче наведені небажані реакції, які були зареєстровані під час клінічних досліджень та при постреєстраційному застосуванні препарату на вимогу або щодня для лікування еректильної дисфункції, та з щоденним застосуванням – для лікування ДГПЗ. Відповідно до класифікації ВООЗ, всі реакції розподілені за системами органів та частотою розвитку: дуже часто (≥1/10); часто (>1/100, Порушення з боку імунної системи: - Нечасто: реакції гіперчутливості; Рідко: ангіоневротичний отек2. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль; Нечасто: запаморочення; Рідко: інсульт1 (зокрема геморагічні явища), непритомність, транзиторні ішемічні атаки1, мігрень2, судоми2, транзиторна амнезія. Порушення з боку органу зору - Нечасто: нечіткість зорового сприйняття, болючі відчуття в очному яблуку; Рідко: порушення полів зору, припухлість повік, кон'юнктивальна гіперемія, неартеріальна передня ішемічна оптична нейропатія (НАПІОН)2, оклюзія судин сітківки ока2. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Нечасто: дзвін у вухах; Рідко: раптова втрата слуху. Порушення з боку серця1 – Нечасто: тахікардія, відчуття серцебиття; Рідко інфаркт міокарда, шлуночкові порушення ритму2, нестабільна стенокардія2. Порушення з боку судин: - Часто: "припливи" крові до обличчя; Нечасто: зниження артеріального тиску3, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння - Часто: закладеність носа; Нечасто: задишка, носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: диспепсія; Нечасто: біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, блювання, нудота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: шкірний висип; Рідко: кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона2, ексфоліативний дерматит2, гіпергідроз (підвищена пітливість) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: біль у спині, міалгія, біль у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – Нечасто: гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - Нечасто: тривала ерекція; Рідко: пріапізм, гематоспермія, кровотеча із статевого члена. Загальні розлади - Нечасто: біль у грудях, периферичний набряк, втома; Рідко: набряк особи2, раптова серцева смерть1,2. 1 Більшість пацієнтів в анамнезі мали серцево-судинні фактори ризику. 2 Післяреєстраційне спостереження виявило небажані реакції, які не спостерігалися в плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. 3 Найчастіше спостерігалися, коли тадалафіл застосовувався у пацієнтів, які вже приймають гіпотензивні засоби. Опис окремих небажаних реакцій Серед пацієнтів, які отримували тадалафіл один раз на добу, повідомлялося про трохи більшу частоту, порівняно з плацебо, відхилень від норми параметрів ЕКГ, насамперед синусової брадикардії. Більшість цих відхилень не супроводжувалися небажаними клінічними проявами. Інші особливі популяції пацієнтів Дані клінічних досліджень про пацієнтів старше 65 років, які отримують тадалафіл для лікування еректильної дисфункції або ДГПЗ, обмежені. У клінічних дослідженнях із застосуванням тадалафілу на вимогу для лікування еректильної дисфункції, серед пацієнтів старше 65 років частіше реєструвалися випадки діареї. У клінічних дослідженнях із щоденним застосуванням тадалафілу в дозі 5 мг для лікування ДГПЗ, серед пацієнтів старше 75 років частіше реєструвалися випадки запаморочення та діареї.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарської взаємодії проводили з тадалафілом 10 мг та/або 20 мг, відповідно до вказівок нижче. Щодо тих досліджень взаємодії, в яких застосовувалася лише доза тадалафілу 10 мг, не можна повністю виключити клінічно значущі взаємодії при застосуванні більш високих доз. Вплив інших препаратів на тадалафіл Інгібітори цитохрому Р450 Тадалафіл переважно метаболізується ізоферментом CYP3A4. Селективний інгібітор ізоферменту CYP3A4 кетоконазол у дозі 200 мг на добу збільшує AUC тадалафілу (10 мг) в 2 рази і Смах тадалафілу на 15% щодо значень AUC та Сmах при застосуванні тадалафілу в монотерапії. А кетоконазол у дозі 400 мг на добу збільшує AUC тадалафілу (20 мг) в 4 рази та Сmах тадалафілу на 22%. Інгібітор протеаз ритонавір (200 мг двічі на добу), який пригнічує активність ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19 та CYP2D6, збільшував AUC тадалафілу (20 мг) у 2 рази без зміни Сmах. Хоча специфічні взаємодії з іншими інгібіторами протеаз, такими як саквінавір, та іншими інгібіторами CYP3A4, такими як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол і грейпфрутовий сік, не вивчалися, їх слід призначати спільно з тадалафілом з обережністю. . Отже, частота небажаних реакцій може збільшуватися. Переносники Роль переносників (наприклад, р-глікопротеїну) у розподілі тадалафілу невідома. Існує можливість лікарської взаємодії, опосередкованої інгібування переносників. Індуктори цитохрому Р450 Селективний індуктор ізоферменту CYP3A4, рифампіцин, знижує величину AUC тадалафілу на 88% порівняно зі значеннями AUC при монотерапії тадалафілом (10 мг). Можливо, при цьому знижується ефективність тадалафілу; ступінь зниження ефективності невідома. Можна припускати, що одночасне застосування інших індукторів ізоферменту CYP3A4 (таких як фенобарбітал, фенітоїн або карбамазепін) також може знижувати концентрацію тадалафілу у плазмі. Вплив тадалафілу на інші лікарські препарати Нітрати У клінічних дослідженнях було показано, що тадалафіл (5, 10 та 20 мг) посилює гіпотензивну дію нітратів. Тому застосування препарату Сіаліс на фоні прийому будь-якої форми органічних нітратів протипоказано. Клінічні дослідження, в яких пацієнти протягом 7 днів щодня в різний час отримували тадалафіл у дозі 20 мг та сублінгвальний нітрогліцерин у дозі 0,4 мг, показали, що взаємодія триває більше 24 годин і не визначається через 48 годин після останнього прийому тадалафілу. Таким чином, у пацієнтів, які отримують Сіаліс® у будь-якій з доз (від 2,5 мг до 20 мг), у разі виникнення медичної необхідності застосування нітратів у загрозливому житті ситуації має пройти як мінімум 48 годин після останнього прийому препарату Сіаліс®, щоб мати можливість запровадити нітрат. За таких обставин нітрати слід вводити під ретельним медичним наглядом із відповідним моніторингом гемодинаміки. Гіпотензивні препарати (включаючи блокатори повільних кальцієвих каналів) Введення доксазозину (4 та 8 мг на добу) у поєднанні з тадалафілом (добова доза 5 мг та 20 мг у вигляді одноразової дози) значно посилює антигіпертензивний ефект даного альфа1-адреноблокатора. Цей ефект триває не менше дванадцяти годин і може проявлятися симптоматично, включаючи непритомні стани. Тому така комбінація препаратів не рекомендується. У дослідженнях лікарської взаємодії з альфузозином або тамсулозином, проведених за участю обмеженої кількості здорових добровольців, таких ефектів не зареєстровано. Проте слід виявляти обережність при застосуванні тадалафілу у пацієнтів (особливо похилого віку), які отримують альфа-адреноблокатори. Лікування має починатися з мінімальної дози та поступово коригуватися. У клінічних фармакологічних дослідженнях було вивчено потенціал тадалафілу щодо посилення антигіпертензивних ефектів гіпотензивних лікарських препаратів. Були вивчені основні класи гіпотензивних лікарських засобів, включаючи блокатори повільних кальцієвих каналів (амлодипін), інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (еналаприл), блокатори бета-адренергічних рецепторів (метопролол), тіазидні діуретики (бендрофлуазіди) та анти. або у поєднанні з тіазидами, блокаторами повільних кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами та/або альфа-адреноблокаторами). Тадалафіл (10 мг, за винятком досліджень з антагоністами рецепторів ангіотензину II та амлодипіном, у яких застосовувалася доза 20 мг) не надавав клінічно значущої взаємодії з жодним із перерахованих вище класів лікарських препаратів. В іншому клінічному фармакологічному дослідженні вивчали застосування тадалафілу (20 мг) у поєднанні з 4 класами гіпотензивних засобів. У учасників, які отримують кілька гіпотензивних препаратів, коливання виміряного в амбулаторних умовах артеріального тиску, мабуть, були пов'язані зі ступенем контролю за артеріальним тиском. У учасників дослідження, артеріальний тиск якого добре контролювалося, зниження було мінімальним і схожим із спостеріганим у здорових добровольців. У учасників, артеріальний тиск яких не контролювалося, зниження було більш вираженим, хоча більшість випробуваних воно не супроводжувалося гіпотензивними симптомами. У пацієнтів, які отримують супутнє антигіпертензивне лікування, тадалафіл у дозі 20 мг може спричинити незначне (за винятком альфа-блокаторів) зниження артеріального тиску, яке, швидше за все, не є клінічно значущим. Аналіз даних клінічних досліджень III фази не показав відмінності у профілі небажаних явищ, зареєстрованих у пацієнтів, які отримували тадалафіл у монотерапії та у поєднанні з гіпотензивними препаратами. Проте пацієнтам, які отримують гіпотензивні препарати, слід надати відповідні клінічні рекомендації щодо можливого зниження артеріального тиску. Ріоцигуат У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює антигіпертензивні ефекти інгібіторів ФДЕ-5. Доказів сприятливого клінічного ефекту від застосування комбінації у проаналізованій популяції пацієнтів не було отримано. Супутнє застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ-5, включаючи тадалафіл, протипоказане. Інгібітори 5-альфа-редуктази Цілеспрямованих досліджень лікарської взаємодії тадалафілу та інгібіторів 5-альфа-редуктази не проводилося, при їх одночасному прийомі слід бути обережним. Субстрати CYP1A2 (наприклад, теофілін) При застосуванні тадалафілу в дозі 10 мг з теофіліном (неселективним інгібітором фосфодіестерази) у клінічному фармакологічному дослідженні фармакокінетичної взаємодії зареєстровано не було. Єдиним фармакодинамічним ефектом було незначне (3,5 уд. за хвилину) збільшення частоти серцевих скорочень. Хоча цей ефект є незначним і не мав клінічного значення в даному дослідженні, його слід враховувати при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Етинілестрадіол та тербуталін Тадалафіл викликає збільшення біодоступності етинілестрадіолу при прийомі внутрішньо. Подібне підвищення біодоступності очікується при прийомі внутрішньо тербуталіну, проте клінічні наслідки не встановлені. Алкоголь Тадалафіл (10 мг або 20 мг) не впливав на концентрацію алкоголю (середня максимальна концентрація в крові 0,08%) при сумісному прийомі. Як і алкоголь не впливав на концентрацію тадалафілу через 3 години після спільного застосування. Алкоголь приймали таким чином, щоб максимізувати швидкість його всмоктування (вранці натще з утриманням від їжі протягом 2 годин після вживання). При високих дозах алкоголю (0,7 г/кг) прийом тадалафілу не викликав статистично значущого зниження середньої величини артеріального тиску. У деяких пацієнтів спостерігалися постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія. При прийомі тадалафілу у поєднанні з нижчими дозами алкоголю (0,6 г/кг) зниження артеріального тиску не спостерігалося, а запаморочення виникало з такою самою частотою, що при прийомі одного алкоголю. Тадалафіл (10 мг) не посилював впливу алкоголю на когнітивні функції. Лікарські препарати, що метаболізуються цитохромом Р450 Тадалафіл не впливає на клінічно значний вплив на кліренс препаратів, метаболізм яких протікає за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоферменти CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1. Субстрати CYP2C9 (наприклад, R-варфарин) Тадалафіл (10 і 20 мг) не має клінічно значущого впливу на AUC S-варфарину або R-варфарину і не впливає на зміну протромбінового часу, спричинене варфарином. Аспірин Тадалафіл (10 мг та 20 мг) не сприяв збільшенню часу кровотечі, спричиненого прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Цукрознижувальні лікарські препарати Досліджень взаємодії з цукрознижувальними лікарськими засобами не проводилося.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Рекомендована доза препарату Сіаліс становить 20 мг, які приймаються перед передбачуваною сексуальною активністю незалежно від їди. Препарат слід приймати щонайменше за 30 хвилин до сексуальної активності. Максимальна частота прийому – 1 раз на добу. Тадалафіл у дозі 20 мг призначений для застосування перед передбачуваною сексуальною активністю і не рекомендується для постійного щоденного прийому. Для пацієнтів із частою сексуальною активністю (двічі на тиждень і більше): можливий щоденний прийом препарату в мінімальних дозах, залежно від бажання пацієнта та рішення лікаря. Для таких пацієнтів рекомендована доза становить 5 мг на прийом один раз на день приблизно в один і той же час. Доза може бути знижена до 2,5 мг, залежно від індивідуальної чутливості. Доцільність щоденного застосування препарату має періодично переглядатися. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою або помірною нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю максимальною рекомендованою дозою є доза 10 мг. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю щоденний прийом тадалафілу не рекомендується. Печінкова недостатність Рекомендована доза становить 10 мг, які приймаються перед передбачуваною сексуальною активністю незалежно від їди. Є обмежені клінічні дані щодо безпеки препарату Сіаліс® у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю); тому при призначенні даного препарату лікарем має бути проведена ретельна індивідуальна оцінка співвідношення користі та ризику його застосування. Дані про застосування пацієнтами з печінковою недостатністю тадалафілу у дозах понад 10 мг відсутні. Щоденний прийом тадалафілу у пацієнтів із печінковою недостатністю не оцінювався; тому, при призначенні даного препарату лікарем має бути проведена ретельна індивідуальна оцінка співвідношення користі та ризику його застосування. Цукровий діабет У пацієнтів із цукровим діабетом корекція дози не потрібна.ПередозуванняПри одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг і пацієнтам - багаторазово до 100 мг на добу, небажані явища були такими ж, як і при нижчих дозах. У разі передозування слід проводити стандартне симптоматичне лікування. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому препарату Сіаліс® Перш ніж прийняти рішення про фармакотерапію, необхідно зібрати медичний анамнез та провести медичний огляд для діагностики еректильної дисфункції або доброякісної гіперплазії передміхурової залози та визначення можливих причин їх розвитку. Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повинні враховувати стан серцево-судинної системи своїх пацієнтів, оскільки існує певний рівень кардіологічного ризику, пов'язаного із сексуальною активністю. Тадалафіл має судинорозширюючі властивості, що призводить до незначного скороминущого зниження артеріального тиску і, таким чином, посилює гіпотензивну дію нітратів. Перед початком лікування тадалафілом ДГПЗ слід обстежити пацієнтів, щоб унеможливити наявність карциноми передміхурової залози, та провести ретельну оцінку стану серцево-судинної системи. Діагностика еректильної дисфункції повинна включати виявлення потенційної основної причини, відповідне медичне обстеження і визначення тактики лікування. Ефективність препарату Сіаліс у пацієнтів, які перенесли хірургічну операцію на органах малого тазу або радикальну простатектомію без збереження судиннонервових пучків, невідома. Серцево-судинна система За даними постреєстраційного спостереження та/або клінічних досліджень були зареєстровані серйозні серцево-судинні прояви, у тому числі інфаркт міокарда, раптова серцева смерть, нестабільна стенокардія, шлуночкова аритмія, інсульт, транзиторні ішемічні атаки, біль у грудній клітці, серцебиття та тахікардія. Більшість пацієнтів, у яких були зареєстровані ці прояви, мали в анамнезі серцево-судинні фактори ризику. Проте, неможливо остаточно визначити, пов'язані ці явища безпосередньо з факторами ризику, прийомом препарату Сіаліс®, сексуальною активністю або комбінацією тих чи інших факторів. У пацієнтів, які отримують супутню антигіпертензивну терапію, тадалафіл може спричинити зниження артеріального тиску. Перед початком щоденного прийому тадалафілу слід розглянути питання щодо можливої корекції дози гіпотензивних засобів. У пацієнтів, які приймають альфа i-адреноблокатори, одночасний прийом препарату Сіаліс® у деяких випадках може призвести до симптоматичної гіпотензії. Приймати тадалафіл у поєднанні із доксазозином не рекомендується. Зір При прийомі препарату Сіаліс® та інших інгібіторів ФДЕ-5 спостерігалися випадки порушення зору та розвитку НАПІОНу. Аналіз даних спостережень свідчить про підвищений ризик розвитку гострої НАПІОН у чоловіків з еректильною дисфункцією після дії тадалафілу або інших інгібіторів ФДЕ-5. Оскільки це стосується всіх пацієнтів, які отримують тадалафіл, їм слід повідомляти, що у разі раптового порушення зору вони повинні припинити прийом препарату Сіаліс і негайно звернутися до лікаря. Зниження або раптова втрата слуху Повідомлялося про випадки раптової втрати слуху після застосування тадалафілу. Хоча в деяких випадках були інші фактори ризику (такі як вік, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія та випадки втрати слуху в анамнезі), слід рекомендувати припинити прийом тадалафілу та оперативно звернутися за медичною допомогою у разі раптового зниження або втрати слуху. Ниркова та печінкова недостатність через підвищені значення AUC, обмежений клінічний досвід та відсутність здатності впливати на кліренс шляхом діалізу, прийом препарату Сіаліс® у щоденному режимі пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю не рекомендується. Є обмежені клінічні дані щодо безпеки одноразового прийому препарату Сіаліс® пацієнтами з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Щоденний прийом тадалафілу як для лікування еректильної дисфункції, так і доброякісної гіперплазії передміхурової залози у пацієнтів із печінковою недостатністю не оцінювався. Тому, при призначенні препарату Сіаліс® лікарем має бути проведена ретельна індивідуальна оцінка співвідношення користі та ризику його застосування. Пріапізм та анатомічна деформація статевого члена Пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму веде до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок чого може настати необоротна імпотенція. Сіаліс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або у пацієнтів зі схильністю до приапізму (при серповидноклітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії). Застосування інгібіторів CYP3A4 Слід виявляти обережність при призначенні препарату Сіаліс® пацієнтам, які використовують інгібітори CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол та еритроміцин), оскільки при сумісному застосуванні цих препаратів спостерігалося підвищення значень AUC тадалафілу. Сіаліс® та інші препарати для лікування еректильної дисфункції Безпека та ефективність комбінацій препарату Сіаліс® та інших інгібіторів ФДЕ-5 або інших засобів лікування еректильної дисфункції не вивчали. Пацієнтів слід інформувати, що прийом препарату Сіаліс у поєднанні з цими препаратами небажаний. Лактоза Сіаліс містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими порушеннями переносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей лікарський препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Сіаліс® надає мінімальний вплив на здатність керувати транспортним засобом та працювати з механізмами. Незважаючи на те, що частота виникнення запаморочення на тлі плацебо і тадалафілу однакова, в період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: тадалафіл 5,000 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, лактози моногідрат (висушений розпиленням), гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза), гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза, екстра тонка), натрію лаурилсульфат, целюлоза мікрокристалічна (Granular-102), Оболонка (плівкова): Опадрай жовтий (Y-30-12863-A) [лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид, тріацетин, барвник заліза оксид жовтий]. По 14 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої ламінованої та плівки ПВХ/ПЕ/ПХТФЕ. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку, забезпечену контролем першого розкриття у вигляді захисних наклейок на двох бокових сторонах і голографічної об'ємної овальної плівкою (захисною наклейкою) на лицьовій стороні пачки.Опис лікарської формиМигдалеподібні таблетки жовтого кольору, з гравіюванням "5" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаЕректильна дисфункція Засіб лікування - ФДЕ5-інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Середня максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається в середньому через 2 години після прийому внутрішньо. Швидкість та ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від часу їди, тому препарат Сіаліс® можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Час прийому (вранці або ввечері) не надавав клінічно значущого впливу на швидкість та ступінь всмоктування. Розподіл Середній обсяг розподілу становить близько 63 л, отже, тадалафіл розподіляється у тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу в плазмі зв'язується з білками. Порушення функції нирок не впливає на зв'язування тадалафілу з білками. У здорових добровольців менше 0,0005% прийнятої дози виявляється у спермі. Метаболізм Тадалафіл переважно метаболізується ізоферментом CYP3A4 цитохрому Р450. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт як мінімум у 13 000 разів менш активний щодо ФДЕ-5, ніж тадалафіл. Отже, не очікується, що метилкатехолглюкуронід буде клінічно активним при концентраціях, що спостерігаються. Виведення У здорових людей середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2,5 л/год, а середній період напіввиведення – 17,5 годин. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, в основному через кишечник (близько 61% дози) та, меншою мірою, нирками (близько 36% дози). Лінійність/нелінійність Фармакокінетика тадалафілу у здорових добровольців лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2,5 до 20 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) збільшується пропорційно дозі. При прийомі препарату один раз на день рівноважна концентрація у плазмі досягається протягом 5 днів. Фармакокінетика тадалафілу, визначена популяційним методом у пацієнтів з порушенням ерекції, аналогічна фармакокінетиці препарату у пацієнтів без порушення ерекції. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Здорові добровольці у віці 65 років і старші мали нижчий кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо, що виражалося у збільшенні AUC на 25% порівняно зі здоровими добровольцями у віці від 19 до 45 років. Ця відмінність не є клінічно значущою і не потребує підбору дози. Ниркова недостатність У клінічних фармакологічних дослідженнях з одноразовим прийомом тадалафілу (5-20 мг) у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 31 до 50 мл/хв), а також у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, що перебувають на гемодіалізі, експозиція тадалафілу (AUC) приблизно подвоювалася. У пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, Сmах була на 41% вищою порівняно зі здоровими добровольцями. Виведення тадалафілу за допомогою гемодіалізу незначне. Печінкова недостатність При застосуванні дози 10 мг експозиція тадалафілу (AUC) у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) можна порівняти з такою у здорових добровольців. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) клінічні дані обмежені. Дані про щоденне застосування тадалафілу пацієнтами з печінковою недостатністю відсутні. При призначенні препарату Сіаліс® у щоденному режимі пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю необхідно попередньо провести оцінку ризику та користі застосування препарату. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом на фоні застосування тадалафілу значення AUC було менше приблизно на 19% порівняно зі здоровими добровольцями. Ця відмінність не потребує підбору дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Тадалафіл є оборотним селективним інгібітором специфічної до циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) фосфодіестерази 5 типу (ФДЕ-5). Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ-5 тадалафілом веде до підвищення концентрації цГМФ в печеристому тілі статевого члена. Наслідком цього є розслаблення гладкої мускулатури та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл не має ефекту при лікуванні еректильної дисфункції без сексуального збудження. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) У гладкій мускулатурі передміхурової залози, сечового міхура та судин, що їх кровопостачають, інгібування ФДЕ-5 аналогічно впливає на концентрацію цГМФ, як і в печеристому тілі статевого члена. В результаті гладка мускулатура судин розслабляється, що призводить до збільшення перфузії крові і, як наслідок, до зниження вираженості симптомів ДГПЗ. Інгібування аферентної активності нервів сечового міхура та розслаблення гладкої мускулатури передміхурової залози та сечового міхура можуть додатково посилювати судинні ефекти. Фармакодинамічні ефекти Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ-5. ФДЕ-5 являє собою фермент, виявлений у гладкій мускулатурі печеристого тіла, судинній та вісцеральній гладкій мускулатурі, скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Серед усіх фосфодіестераз найбільш виражений вплив тадалафіл надає на ФДЕ-5. Вплив тадалафілу на ФДЕ-5 більш ніж у 10 000 разів вищий, ніж на ФДЕ-1, ФДЕ-2, ФДЕ-3 та ФДЕ-4 (ферменти, що знаходяться в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці та інших органах ). Вибірковість тадалафілу щодо ФДЕ-5 проти ФДЕ-3 має особливе значення, оскільки ФДЕ-3 є ферментом, що регулює скоротливу здатність міокарда. Крім того, вплив тадалафілу на ФДЕ-5 приблизно в 700 разів вищий, ніж на ФДЕ-6 (фермент, який знаходиться у сітківці та відповідає за фототрансдукцію). Тадалафіл також більш ніж у 10 000 разів активніший щодо ФДЕ-5, ніж у відношенні ФДЕ-7 - ФДЕ-10. Клінічна ефективність та безпека адалафіл у здорових добровольців не викликає достовірної зміни систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи порівняно з плацебо (середнє максимальне зниження становить 1,6/0,8 мм рт. ст., відповідно) та у положенні стоячи (середнє максимальне зниження становить 0 2/46 мм рт.ст., відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни частоти серцевих скорочень. У дослідженні з оцінки впливу тадалафілу на зір, порушення колірного сприйняття (синій/зелений) при використанні тесту 100 колірних відтінків Фарнсворта-Манселла виявлено не було, що пояснюється нижчою спорідненістю тадалафілу до ФДЕ-6 у порівнянні з ФДЕ-5. У всіх клінічних дослідженнях повідомлення про порушення колірного зору були рідкісними. Для оцінки потенційного впливу препарату Сіаліс® на сперматогенез було проведено три дослідження за участю чоловіків із застосуванням препарату у дозі 10 мг (одне 6-місячне дослідження) та 20 мг (одне 6-місячне та одне 9-місячне дослідження) у щоденному режимі. У двох із цих досліджень спостерігалося зниження кількості та концентрації сперматозоїдів, клінічна значимість якого малоймовірна. Ці ефекти не супроводжувалися зміною інших параметрів, таких як рухливість, морфологія та рівень фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). еректильна дисфункція Для оцінки періоду відповіді при застосуванні препарату Сіаліс® на вимогу було проведено три клінічні дослідження. Пацієнти приймали препарат у домашніх умовах. Тадалафіл продемонстрував статистично значуще покращення еректильної функції, здатність до здійснення статевого акту до 36 годин після його прийому, а також здатність пацієнтів досягти та підтримувати ерекцію для здійснення статевого акту вже через 16 хвилин після застосування тадалафілу порівняно з плацебо. У 12-тижневому дослідженні за участю пацієнтів з еректильною дисфункцією, що розвинулася на фоні пошкодження спинного мозку, тадалафіл у дозі 10 або 20 мг (нестрога доза, на вимогу) значно покращував еректильну функцію порівняно з плацебо. Для оцінки щоденного прийому тадалафілу в дозах 2,5, 5 та 10 мг було проведено 3 клінічні дослідження, що продемонстрували ефективність тадалафілу порівняно з плацебо. У дослідження були включені пацієнти різного віку (в діапазоні від 21 до 82 років) та етнічних груп з еректильною дисфункцією різного ступеня тяжкості (легка, помірна, тяжка) та етіології. В одному з цих досліджень брали участь пацієнти, у яких еректильна дисфункція розвинулася на тлі цукрового діабету. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози Сіаліс® оцінювали у 4 клінічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів, у яких брали участь пацієнти із симптомами ДГПЗ. У всіх 4-х дослідженнях через 1 тиждень після початку прийому препарату Сіаліс у дозі 5 мг спостерігалося поліпшення загального результату оцінки за міжнародною шкалою симптомів при захворюваннях передміхурової залози. Крім того, в рамках цих досліджень було оцінено покращення еректильної дисфункції, а також зменшення симптомів ДГПЗ у пацієнтів з обома цими станами на фоні прийому препарату Сіаліс®. Збереження ефекту оцінювали в додатковій частині одного з досліджень, що проводиться за відкритою схемою, яка показала, що покращення загального результату оцінки за міжнародною шкалою симптомів при захворюваннях передміхурової залози, що спостерігається через 12 тижнів після початку лікування, зберігалося до 1 додаткового року при лікуванні препаратом Сіаліс® у дозі 5 мг.Показання до застосуванняЕректильна дисфункція. Для забезпечення ефекту тадалафілу потрібна сексуальна стимуляція. Симптоми нижніх сечових шляхів у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (для дозування 5 мг). Еректильна дисфункція у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тадалафілу або будь-якої речовини, що входить до складу препарату. У разі прийому препаратів, що містять будь-які органічні нітрати. У клінічних дослідженнях було показано, що тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Вважається, що це пов'язано з комбінованим впливом нітратів та тадалафілу на метаболічний шлях оксиду азоту/цГМФ. Дитячий вік віком до 18 років. Наявність протипоказань до сексуальної активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи. Лікарі повинні враховувати можливий кардіологічний ризик сексуальної активності у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. Наступні групи пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи не були включені до клінічних досліджень, у зв'язку з чим прийом тадалафілу їм протипоказаний: пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів, пацієнти з нестабільною стенокардією або виникненням нападу стенокардії під час статевого акту; хронічною серцевою недостатністю ІІ класу та вище за класифікацією NYHA протягом останніх 6 місяців, пацієнти з неконтрольованими аритміями, артеріальною гіпотензією (АТ менше 90/50 мм рт.ст.), неконтрольованою артеріальною гіпертензією,пацієнти з інсультом протягом 6 місяців. Втрата зору одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної оптичної нейропатії (незалежно від зв'язку з попереднім прийомом інгібіторів ФДЕ-5). Одночасне застосування з доксазозином, іншими інгібіторами ФДЕ-5 та іншими варіантами терапії еректильної дисфункції. Одночасне застосування зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки воно може призвести до симптоматичної гіпотензії. Застосування у пацієнтів з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П'ю) у зв'язку з недостатністю даних. У пацієнтів із схильністю до пріапізму (при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні). При одночасному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, еритроміцин, грейпфрутовий сік), гіпотензивними засобами, інгібіторами 5-альфа редуктази. У пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, оскільки одночасне застосування в деяких випадках може призвести до симптоматичної гіпотензії. У дослідженнях лікарської взаємодії з альфузозином або тамсулозином, проведених за участю обмеженої кількості здорових добровольців, таких ефектів не зареєстровано.Вагітність та лактаціяПрепарат Сіаліс не призначений для застосування у жінок.Побічна діяНайчастіше реєстрованими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймають Сіаліс для лікування еректильної дисфункції або доброякісної гіперплазії передміхурової залози, були головний біль, диспепсія, біль у спині та міалгія, частота яких збільшувалася зі збільшенням дози препарату. Небажані реакції були зазвичай слабо або помірно виражені і мали тимчасовий характер. Більшість випадків головного болю, зареєстрованих при щоденному прийомі препарату Сіаліс, мали місце протягом перших 10-30 днів від початку лікування. Нижче наведені небажані реакції, які були зареєстровані під час клінічних досліджень та при постреєстраційному застосуванні препарату на вимогу або щодня для лікування еректильної дисфункції, та з щоденним застосуванням – для лікування ДГПЗ. Відповідно до класифікації ВООЗ, всі реакції розподілені за системами органів та частотою розвитку: дуже часто (≥1/10); часто (>1/100, Порушення з боку імунної системи: - Нечасто: реакції гіперчутливості; Рідко: ангіоневротичний отек2. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль; Нечасто: запаморочення; Рідко: інсульт1 (зокрема геморагічні явища), непритомність, транзиторні ішемічні атаки1, мігрень2, судоми2, транзиторна амнезія. Порушення з боку органу зору - Нечасто: нечіткість зорового сприйняття, болючі відчуття в очному яблуку; Рідко: порушення полів зору, припухлість повік, кон'юнктивальна гіперемія, неартеріальна передня ішемічна оптична нейропатія (НАПІОН)2, оклюзія судин сітківки ока2. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Нечасто: дзвін у вухах; Рідко: раптова втрата слуху. Порушення з боку серця1 – Нечасто: тахікардія, відчуття серцебиття; Рідко інфаркт міокарда, шлуночкові порушення ритму2, нестабільна стенокардія2. Порушення з боку судин: - Часто: "припливи" крові до обличчя; Нечасто: зниження артеріального тиску3, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння - Часто: закладеність носа; Нечасто: задишка, носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: диспепсія; Нечасто: біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, блювання, нудота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: шкірний висип; Рідко: кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона2, ексфоліативний дерматит2, гіпергідроз (підвищена пітливість) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: біль у спині, міалгія, біль у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – Нечасто: гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - Нечасто: тривала ерекція; Рідко: пріапізм, гематоспермія, кровотеча із статевого члена. Загальні розлади - Нечасто: біль у грудях, периферичний набряк, втома; Рідко: набряк особи2, раптова серцева смерть1,2. 1 Більшість пацієнтів в анамнезі мали серцево-судинні фактори ризику. 2 Післяреєстраційне спостереження виявило небажані реакції, які не спостерігалися в плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. 3 Найчастіше спостерігалися, коли тадалафіл застосовувався у пацієнтів, які вже приймають гіпотензивні засоби. Опис окремих небажаних реакцій Серед пацієнтів, які отримували тадалафіл один раз на добу, повідомлялося про трохи більшу частоту, порівняно з плацебо, відхилень від норми параметрів ЕКГ, насамперед синусової брадикардії. Більшість цих відхилень не супроводжувалися небажаними клінічними проявами. Інші особливі популяції пацієнтів Дані клінічних досліджень про пацієнтів старше 65 років, які отримують тадалафіл для лікування еректильної дисфункції або ДГПЗ, обмежені. У клінічних дослідженнях із застосуванням тадалафілу на вимогу для лікування еректильної дисфункції, серед пацієнтів старше 65 років частіше реєструвалися випадки діареї. У клінічних дослідженнях із щоденним застосуванням тадалафілу в дозі 5 мг для лікування ДГПЗ, серед пацієнтів старше 75 років частіше реєструвалися випадки запаморочення та діареї.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарської взаємодії проводили з тадалафілом 10 мг та/або 20 мг, відповідно до вказівок нижче. Щодо тих досліджень взаємодії, в яких застосовувалася лише доза тадалафілу 10 мг, не можна повністю виключити клінічно значущі взаємодії при застосуванні більш високих доз. Вплив інших препаратів на тадалафіл Інгібітори цитохрому Р450 Тадалафіл переважно метаболізується ізоферментом CYP3A4. Селективний інгібітор ізоферменту CYP3A4 кетоконазол у дозі 200 мг на добу збільшує AUC тадалафілу (10 мг) в 2 рази і Смах тадалафілу на 15% щодо значень AUC та Сmах при застосуванні тадалафілу в монотерапії. А кетоконазол у дозі 400 мг на добу збільшує AUC тадалафілу (20 мг) в 4 рази та Сmах тадалафілу на 22%. Інгібітор протеаз ритонавір (200 мг двічі на добу), який пригнічує активність ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19 та CYP2D6, збільшував AUC тадалафілу (20 мг) у 2 рази без зміни Сmах. Хоча специфічні взаємодії з іншими інгібіторами протеаз, такими як саквінавір, та іншими інгібіторами CYP3A4, такими як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол і грейпфрутовий сік, не вивчалися, їх слід призначати спільно з тадалафілом з обережністю. . Отже, частота небажаних реакцій може збільшуватися. Переносники Роль переносників (наприклад, р-глікопротеїну) у розподілі тадалафілу невідома. Існує можливість лікарської взаємодії, опосередкованої інгібування переносників. Індуктори цитохрому Р450 Селективний індуктор ізоферменту CYP3A4, рифампіцин, знижує величину AUC тадалафілу на 88% порівняно зі значеннями AUC при монотерапії тадалафілом (10 мг). Можливо, при цьому знижується ефективність тадалафілу; ступінь зниження ефективності невідома. Можна припускати, що одночасне застосування інших індукторів ізоферменту CYP3A4 (таких як фенобарбітал, фенітоїн або карбамазепін) також може знижувати концентрацію тадалафілу у плазмі. Вплив тадалафілу на інші лікарські препарати Нітрати У клінічних дослідженнях було показано, що тадалафіл (5, 10 та 20 мг) посилює гіпотензивну дію нітратів. Тому застосування препарату Сіаліс на фоні прийому будь-якої форми органічних нітратів протипоказано. Клінічні дослідження, в яких пацієнти протягом 7 днів щодня в різний час отримували тадалафіл у дозі 20 мг та сублінгвальний нітрогліцерин у дозі 0,4 мг, показали, що взаємодія триває більше 24 годин і не визначається через 48 годин після останнього прийому тадалафілу. Таким чином, у пацієнтів, які отримують Сіаліс® у будь-якій з доз (від 2,5 мг до 20 мг), у разі виникнення медичної необхідності застосування нітратів у загрозливому житті ситуації має пройти як мінімум 48 годин після останнього прийому препарату Сіаліс®, щоб мати можливість запровадити нітрат. За таких обставин нітрати слід вводити під ретельним медичним наглядом із відповідним моніторингом гемодинаміки. Гіпотензивні препарати (включаючи блокатори повільних кальцієвих каналів) Введення доксазозину (4 та 8 мг на добу) у поєднанні з тадалафілом (добова доза 5 мг та 20 мг у вигляді одноразової дози) значно посилює антигіпертензивний ефект даного альфа1-адреноблокатора. Цей ефект триває не менше дванадцяти годин і може проявлятися симптоматично, включаючи непритомні стани. Тому така комбінація препаратів не рекомендується. У дослідженнях лікарської взаємодії з альфузозином або тамсулозином, проведених за участю обмеженої кількості здорових добровольців, таких ефектів не зареєстровано. Проте слід виявляти обережність при застосуванні тадалафілу у пацієнтів (особливо похилого віку), які отримують альфа-адреноблокатори. Лікування має починатися з мінімальної дози та поступово коригуватися. У клінічних фармакологічних дослідженнях було вивчено потенціал тадалафілу щодо посилення антигіпертензивних ефектів гіпотензивних лікарських препаратів. Були вивчені основні класи гіпотензивних лікарських засобів, включаючи блокатори повільних кальцієвих каналів (амлодипін), інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (еналаприл), блокатори бета-адренергічних рецепторів (метопролол), тіазидні діуретики (бендрофлуазіди) та анти. або у поєднанні з тіазидами, блокаторами повільних кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами та/або альфа-адреноблокаторами). Тадалафіл (10 мг, за винятком досліджень з антагоністами рецепторів ангіотензину II та амлодипіном, у яких застосовувалася доза 20 мг) не надавав клінічно значущої взаємодії з жодним із перерахованих вище класів лікарських препаратів. В іншому клінічному фармакологічному дослідженні вивчали застосування тадалафілу (20 мг) у поєднанні з 4 класами гіпотензивних засобів. У учасників, які отримують кілька гіпотензивних препаратів, коливання виміряного в амбулаторних умовах артеріального тиску, мабуть, були пов'язані зі ступенем контролю за артеріальним тиском. У учасників дослідження, артеріальний тиск якого добре контролювалося, зниження було мінімальним і схожим із спостеріганим у здорових добровольців. У учасників, артеріальний тиск яких не контролювалося, зниження було більш вираженим, хоча більшість випробуваних воно не супроводжувалося гіпотензивними симптомами. У пацієнтів, які отримують супутнє антигіпертензивне лікування, тадалафіл у дозі 20 мг може спричинити незначне (за винятком альфа-блокаторів) зниження артеріального тиску, яке, швидше за все, не є клінічно значущим. Аналіз даних клінічних досліджень III фази не показав відмінності у профілі небажаних явищ, зареєстрованих у пацієнтів, які отримували тадалафіл у монотерапії та у поєднанні з гіпотензивними препаратами. Проте пацієнтам, які отримують гіпотензивні препарати, слід надати відповідні клінічні рекомендації щодо можливого зниження артеріального тиску. Ріоцигуат У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює антигіпертензивні ефекти інгібіторів ФДЕ-5. Доказів сприятливого клінічного ефекту від застосування комбінації у проаналізованій популяції пацієнтів не було отримано. Супутнє застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ-5, включаючи тадалафіл, протипоказане. Інгібітори 5-альфа-редуктази Цілеспрямованих досліджень лікарської взаємодії тадалафілу та інгібіторів 5-альфа-редуктази не проводилося, при їх одночасному прийомі слід бути обережним. Субстрати CYP1A2 (наприклад, теофілін) При застосуванні тадалафілу в дозі 10 мг з теофіліном (неселективним інгібітором фосфодіестерази) у клінічному фармакологічному дослідженні фармакокінетичної взаємодії зареєстровано не було. Єдиним фармакодинамічним ефектом було незначне (3,5 уд. за хвилину) збільшення частоти серцевих скорочень. Хоча цей ефект є незначним і не мав клінічного значення в даному дослідженні, його слід враховувати при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Етинілестрадіол та тербуталін Тадалафіл викликає збільшення біодоступності етинілестрадіолу при прийомі внутрішньо. Подібне підвищення біодоступності очікується при прийомі внутрішньо тербуталіну, проте клінічні наслідки не встановлені. Алкоголь Тадалафіл (10 мг або 20 мг) не впливав на концентрацію алкоголю (середня максимальна концентрація в крові 0,08%) при сумісному прийомі. Як і алкоголь не впливав на концентрацію тадалафілу через 3 години після спільного застосування. Алкоголь приймали таким чином, щоб максимізувати швидкість його всмоктування (вранці натще з утриманням від їжі протягом 2 годин після вживання). При високих дозах алкоголю (0,7 г/кг) прийом тадалафілу не викликав статистично значущого зниження середньої величини артеріального тиску. У деяких пацієнтів спостерігалися постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія. При прийомі тадалафілу у поєднанні з нижчими дозами алкоголю (0,6 г/кг) зниження артеріального тиску не спостерігалося, а запаморочення виникало з такою самою частотою, що при прийомі одного алкоголю. Тадалафіл (10 мг) не посилював впливу алкоголю на когнітивні функції. Лікарські препарати, що метаболізуються цитохромом Р450 Тадалафіл не впливає на клінічно значний вплив на кліренс препаратів, метаболізм яких протікає за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоферменти CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1. Субстрати CYP2C9 (наприклад, R-варфарин) Тадалафіл (10 і 20 мг) не має клінічно значущого впливу на AUC S-варфарину або R-варфарину і не впливає на зміну протромбінового часу, спричинене варфарином. Аспірин Тадалафіл (10 мг та 20 мг) не сприяв збільшенню часу кровотечі, спричиненого прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Цукрознижувальні лікарські препарати Досліджень взаємодії з цукрознижувальними лікарськими засобами не проводилося.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Застосування препарату Сіаліс за показанням еректильна дисфункція ЕД). Для пацієнтів з частою сексуальною активністю (двічі на тиждень і більше): рекомендована частота прийому - щодня, один раз на добу 5 мг, одночасно, незалежно від часу прийому їжі. Доза може бути знижена до 2,5 мг один раз на день залежно від індивідуальної чутливості. Доцільність щоденного застосування препарату має періодично переглядатися. Для пацієнтів з нечастою сексуальною активністю (рідше двох разів на тиждень): рекомендована доза препарату Сіаліс® становить 20 мг, які приймаються перед передбачуваною сексуальною активністю незалежно від їди. Препарат слід приймати щонайменше за 30 хвилин до сексуальної активності. Максимальна частота прийому – 1 раз на добу. Тадалафіл у дозі 20 мг призначений для застосування перед передбачуваною сексуальною активністю і не рекомендується для постійного щоденного прийому. Застосування препарату Сіаліс за показанням ДГПЖ або ЕД/ДГПЖ Рекомендована доза становить 5 мг, які приймаються приблизно в один і той же час щодня незалежно від їди. Для дорослих чоловіків, що проходять лікування як доброякісної гіперплазії передміхурової залози, так і еректильної дисфункції, доза, що рекомендується, також становить 5 мг, які приймаються приблизно в один і той же час щодня. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку добору дози не потрібно. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою або помірною нирковою недостатністю корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю максимальною рекомендованою дозою при застосуванні на вимогу є доза 10 мг. Щоденний прийом тадалафілу в дозах 2,5 або 5 мг як для лікування еректильної дисфункції, так і доброякісної гіперплазії передміхурової залози, пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю не рекомендується. Печінкова недостатність При лікуванні еректильної дисфункції із застосуванням препарату Сіаліс® на вимогу рекомендована доза становить 10 мг, які приймаються перед передбачуваною сексуальною активністю незалежно від їди. Є обмежені клінічні дані щодо безпеки препарату Сіаліс® у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю); тому при призначенні даного препарату лікарем має бути проведена ретельна індивідуальна оцінка співвідношення користі та ризику його застосування. Дані про застосування пацієнтами з печінковою недостатністю тадалафілу у дозах понад 10 мг відсутні. Щоденний прийом тадалафілу як для лікування еректильної дисфункції, так і доброякісної гіперплазії передміхурової залози у пацієнтів із печінковою недостатністю не оцінювався; тому, при призначенні даного препарату лікарем має бути проведена ретельна індивідуальна оцінка співвідношення користі та ризику його застосування. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом добір препарату не потрібний.ПередозуванняПри одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг і пацієнтам - багаторазово до 100 мг на добу, небажані явища були такими ж, як і при нижчих дозах. У разі передозування слід проводити стандартне симптоматичне лікування. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому препарату Сіаліс® Перш ніж прийняти рішення про фармакотерапію, необхідно зібрати медичний анамнез та провести медичний огляд для діагностики еректильної дисфункції або доброякісної гіперплазії передміхурової залози та визначення можливих причин їх розвитку. Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повинні враховувати стан серцево-судинної системи своїх пацієнтів, оскільки існує певний рівень кардіологічного ризику, пов'язаного із сексуальною активністю. Тадалафіл має судинорозширюючі властивості, що призводить до незначного скороминущого зниження артеріального тиску і, таким чином, посилює гіпотензивну дію нітратів. Перед початком лікування тадалафілом ДГПЗ слід обстежити пацієнтів, щоб унеможливити наявність карциноми передміхурової залози, та провести ретельну оцінку стану серцево-судинної системи. Діагностика еректильної дисфункції повинна включати виявлення потенційної основної причини, відповідне медичне обстеження і визначення тактики лікування. Ефективність препарату Сіаліс у пацієнтів, які перенесли хірургічну операцію на органах малого тазу або радикальну простатектомію без збереження судиннонервових пучків, невідома. Серцево-судинна система За даними постреєстраційного спостереження та/або клінічних досліджень були зареєстровані серйозні серцево-судинні прояви, у тому числі інфаркт міокарда, раптова серцева смерть, нестабільна стенокардія, шлуночкова аритмія, інсульт, транзиторні ішемічні атаки, біль у грудній клітці, серцебиття та тахікардія. Більшість пацієнтів, у яких були зареєстровані ці прояви, мали в анамнезі серцево-судинні фактори ризику. Проте, неможливо остаточно визначити, пов'язані ці явища безпосередньо з факторами ризику, прийомом препарату Сіаліс®, сексуальною активністю або комбінацією тих чи інших факторів. У пацієнтів, які отримують супутню антигіпертензивну терапію, тадалафіл може спричинити зниження артеріального тиску. Перед початком щоденного прийому тадалафілу слід розглянути питання щодо можливої корекції дози гіпотензивних засобів. У пацієнтів, які приймають альфа i-адреноблокатори, одночасний прийом препарату Сіаліс® у деяких випадках може призвести до симптоматичної гіпотензії. Приймати тадалафіл у поєднанні із доксазозином не рекомендується. Зір При прийомі препарату Сіаліс® та інших інгібіторів ФДЕ-5 спостерігалися випадки порушення зору та розвитку НАПІОНу. Аналіз даних спостережень свідчить про підвищений ризик розвитку гострої НАПІОН у чоловіків з еректильною дисфункцією після дії тадалафілу або інших інгібіторів ФДЕ-5. Оскільки це стосується всіх пацієнтів, які отримують тадалафіл, їм слід повідомляти, що у разі раптового порушення зору вони повинні припинити прийом препарату Сіаліс і негайно звернутися до лікаря. Зниження або раптова втрата слуху Повідомлялося про випадки раптової втрати слуху після застосування тадалафілу. Хоча в деяких випадках були інші фактори ризику (такі як вік, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія та випадки втрати слуху в анамнезі), слід рекомендувати припинити прийом тадалафілу та оперативно звернутися за медичною допомогою у разі раптового зниження або втрати слуху. Ниркова та печінкова недостатність через підвищені значення AUC, обмежений клінічний досвід та відсутність здатності впливати на кліренс шляхом діалізу, прийом препарату Сіаліс® у щоденному режимі пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю не рекомендується. Є обмежені клінічні дані щодо безпеки одноразового прийому препарату Сіаліс® пацієнтами з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Щоденний прийом тадалафілу як для лікування еректильної дисфункції, так і доброякісної гіперплазії передміхурової залози у пацієнтів із печінковою недостатністю не оцінювався. Тому, при призначенні препарату Сіаліс® лікарем має бути проведена ретельна індивідуальна оцінка співвідношення користі та ризику його застосування. Пріапізм та анатомічна деформація статевого члена Пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму веде до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок чого може настати необоротна імпотенція. Сіаліс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або у пацієнтів зі схильністю до приапізму (при серповидноклітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії). Застосування інгібіторів CYP3A4 Слід виявляти обережність при призначенні препарату Сіаліс® пацієнтам, які використовують інгібітори CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол та еритроміцин), оскільки при сумісному застосуванні цих препаратів спостерігалося підвищення значень AUC тадалафілу. Сіаліс® та інші препарати для лікування еректильної дисфункції Безпека та ефективність комбінацій препарату Сіаліс® та інших інгібіторів ФДЕ-5 або інших засобів лікування еректильної дисфункції не вивчали. Пацієнтів слід інформувати, що прийом препарату Сіаліс у поєднанні з цими препаратами небажаний. Лактоза Сіаліс містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими порушеннями переносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей лікарський препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Сіаліс® надає мінімальний вплив на здатність керувати транспортним засобом та працювати з механізмами. Незважаючи на те, що частота виникнення запаморочення на тлі плацебо і тадалафілу однакова, в період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
5 452,00 грн
1 732,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: тадалафіл 5,000 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, лактози моногідрат (висушений розпиленням), гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза), гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза, екстра тонка), натрію лаурилсульфат, целюлоза мікрокристалічна (Granular-102), Оболонка (плівкова): Опадрай жовтий (Y-30-12863-A) [лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид, тріацетин, барвник заліза оксид жовтий]. По 14 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої ламінованої та плівки ПВХ/ПЕ/ПХТФЕ. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку, забезпечену контролем першого розкриття у вигляді захисних наклейок на двох бокових сторонах і голографічної об'ємної овальної плівкою (захисною наклейкою) на лицьовій стороні пачки.Опис лікарської формиМигдалеподібні таблетки жовтого кольору, з гравіюванням "5" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаЕректильна дисфункція Засіб лікування - ФДЕ5-інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Середня максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається в середньому через 2 години після прийому внутрішньо. Швидкість та ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від часу їди, тому препарат Сіаліс® можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Час прийому (вранці або ввечері) не надавав клінічно значущого впливу на швидкість та ступінь всмоктування. Розподіл Середній обсяг розподілу становить близько 63 л, отже, тадалафіл розподіляється у тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу в плазмі зв'язується з білками. Порушення функції нирок не впливає на зв'язування тадалафілу з білками. У здорових добровольців менше 0,0005% прийнятої дози виявляється у спермі. Метаболізм Тадалафіл переважно метаболізується ізоферментом CYP3A4 цитохрому Р450. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт як мінімум у 13 000 разів менш активний щодо ФДЕ-5, ніж тадалафіл. Отже, не очікується, що метилкатехолглюкуронід буде клінічно активним при концентраціях, що спостерігаються. Виведення У здорових людей середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2,5 л/год, а середній період напіввиведення – 17,5 годин. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, в основному через кишечник (близько 61% дози) та, меншою мірою, нирками (близько 36% дози). Лінійність/нелінійність Фармакокінетика тадалафілу у здорових добровольців лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2,5 до 20 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) збільшується пропорційно дозі. При прийомі препарату один раз на день рівноважна концентрація у плазмі досягається протягом 5 днів. Фармакокінетика тадалафілу, визначена популяційним методом у пацієнтів з порушенням ерекції, аналогічна фармакокінетиці препарату у пацієнтів без порушення ерекції. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Здорові добровольці у віці 65 років і старші мали нижчий кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо, що виражалося у збільшенні AUC на 25% порівняно зі здоровими добровольцями у віці від 19 до 45 років. Ця відмінність не є клінічно значущою і не потребує підбору дози. Ниркова недостатність У клінічних фармакологічних дослідженнях з одноразовим прийомом тадалафілу (5-20 мг) у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 51 до 80 мл/хв) та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 31 до 50 мл/хв), а також у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, що перебувають на гемодіалізі, експозиція тадалафілу (AUC) приблизно подвоювалася. У пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, Сmах була на 41% вищою порівняно зі здоровими добровольцями. Виведення тадалафілу за допомогою гемодіалізу незначне. Печінкова недостатність При застосуванні дози 10 мг експозиція тадалафілу (AUC) у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) можна порівняти з такою у здорових добровольців. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) клінічні дані обмежені. Дані про щоденне застосування тадалафілу пацієнтами з печінковою недостатністю відсутні. При призначенні препарату Сіаліс® у щоденному режимі пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю необхідно попередньо провести оцінку ризику та користі застосування препарату. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом на фоні застосування тадалафілу значення AUC було менше приблизно на 19% порівняно зі здоровими добровольцями. Ця відмінність не потребує підбору дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Тадалафіл є оборотним селективним інгібітором специфічної до циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) фосфодіестерази 5 типу (ФДЕ-5). Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ-5 тадалафілом веде до підвищення концентрації цГМФ в печеристому тілі статевого члена. Наслідком цього є розслаблення гладкої мускулатури та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл не має ефекту при лікуванні еректильної дисфункції без сексуального збудження. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) У гладкій мускулатурі передміхурової залози, сечового міхура та судин, що їх кровопостачають, інгібування ФДЕ-5 аналогічно впливає на концентрацію цГМФ, як і в печеристому тілі статевого члена. В результаті гладка мускулатура судин розслабляється, що призводить до збільшення перфузії крові і, як наслідок, до зниження вираженості симптомів ДГПЗ. Інгібування аферентної активності нервів сечового міхура та розслаблення гладкої мускулатури передміхурової залози та сечового міхура можуть додатково посилювати судинні ефекти. Фармакодинамічні ефекти Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ-5. ФДЕ-5 являє собою фермент, виявлений у гладкій мускулатурі печеристого тіла, судинній та вісцеральній гладкій мускулатурі, скелетних м'язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Серед усіх фосфодіестераз найбільш виражений вплив тадалафіл надає на ФДЕ-5. Вплив тадалафілу на ФДЕ-5 більш ніж у 10 000 разів вищий, ніж на ФДЕ-1, ФДЕ-2, ФДЕ-3 та ФДЕ-4 (ферменти, що знаходяться в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці та інших органах ). Вибірковість тадалафілу щодо ФДЕ-5 проти ФДЕ-3 має особливе значення, оскільки ФДЕ-3 є ферментом, що регулює скоротливу здатність міокарда. Крім того, вплив тадалафілу на ФДЕ-5 приблизно в 700 разів вищий, ніж на ФДЕ-6 (фермент, який знаходиться у сітківці та відповідає за фототрансдукцію). Тадалафіл також більш ніж у 10 000 разів активніший щодо ФДЕ-5, ніж у відношенні ФДЕ-7 - ФДЕ-10. Клінічна ефективність та безпека адалафіл у здорових добровольців не викликає достовірної зміни систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи порівняно з плацебо (середнє максимальне зниження становить 1,6/0,8 мм рт. ст., відповідно) та у положенні стоячи (середнє максимальне зниження становить 0 2/46 мм рт.ст., відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни частоти серцевих скорочень. У дослідженні з оцінки впливу тадалафілу на зір, порушення колірного сприйняття (синій/зелений) при використанні тесту 100 колірних відтінків Фарнсворта-Манселла виявлено не було, що пояснюється нижчою спорідненістю тадалафілу до ФДЕ-6 у порівнянні з ФДЕ-5. У всіх клінічних дослідженнях повідомлення про порушення колірного зору були рідкісними. Для оцінки потенційного впливу препарату Сіаліс® на сперматогенез було проведено три дослідження за участю чоловіків із застосуванням препарату у дозі 10 мг (одне 6-місячне дослідження) та 20 мг (одне 6-місячне та одне 9-місячне дослідження) у щоденному режимі. У двох із цих досліджень спостерігалося зниження кількості та концентрації сперматозоїдів, клінічна значимість якого малоймовірна. Ці ефекти не супроводжувалися зміною інших параметрів, таких як рухливість, морфологія та рівень фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). еректильна дисфункція Для оцінки періоду відповіді при застосуванні препарату Сіаліс® на вимогу було проведено три клінічні дослідження. Пацієнти приймали препарат у домашніх умовах. Тадалафіл продемонстрував статистично значуще покращення еректильної функції, здатність до здійснення статевого акту до 36 годин після його прийому, а також здатність пацієнтів досягти та підтримувати ерекцію для здійснення статевого акту вже через 16 хвилин після застосування тадалафілу порівняно з плацебо. У 12-тижневому дослідженні за участю пацієнтів з еректильною дисфункцією, що розвинулася на фоні пошкодження спинного мозку, тадалафіл у дозі 10 або 20 мг (нестрога доза, на вимогу) значно покращував еректильну функцію порівняно з плацебо. Для оцінки щоденного прийому тадалафілу в дозах 2,5, 5 та 10 мг було проведено 3 клінічні дослідження, що продемонстрували ефективність тадалафілу порівняно з плацебо. У дослідження були включені пацієнти різного віку (в діапазоні від 21 до 82 років) та етнічних груп з еректильною дисфункцією різного ступеня тяжкості (легка, помірна, тяжка) та етіології. В одному з цих досліджень брали участь пацієнти, у яких еректильна дисфункція розвинулася на тлі цукрового діабету. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози Сіаліс® оцінювали у 4 клінічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів, у яких брали участь пацієнти із симптомами ДГПЗ. У всіх 4-х дослідженнях через 1 тиждень після початку прийому препарату Сіаліс у дозі 5 мг спостерігалося поліпшення загального результату оцінки за міжнародною шкалою симптомів при захворюваннях передміхурової залози. Крім того, в рамках цих досліджень було оцінено покращення еректильної дисфункції, а також зменшення симптомів ДГПЗ у пацієнтів з обома цими станами на фоні прийому препарату Сіаліс®. Збереження ефекту оцінювали в додатковій частині одного з досліджень, що проводиться за відкритою схемою, яка показала, що покращення загального результату оцінки за міжнародною шкалою симптомів при захворюваннях передміхурової залози, що спостерігається через 12 тижнів після початку лікування, зберігалося до 1 додаткового року при лікуванні препаратом Сіаліс® у дозі 5 мг.Показання до застосуванняЕректильна дисфункція. Для забезпечення ефекту тадалафілу потрібна сексуальна стимуляція. Симптоми нижніх сечових шляхів у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (для дозування 5 мг). Еректильна дисфункція у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тадалафілу або будь-якої речовини, що входить до складу препарату. У разі прийому препаратів, що містять будь-які органічні нітрати. У клінічних дослідженнях було показано, що тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Вважається, що це пов'язано з комбінованим впливом нітратів та тадалафілу на метаболічний шлях оксиду азоту/цГМФ. Дитячий вік віком до 18 років. Наявність протипоказань до сексуальної активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи. Лікарі повинні враховувати можливий кардіологічний ризик сексуальної активності у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. Наступні групи пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи не були включені до клінічних досліджень, у зв'язку з чим прийом тадалафілу їм протипоказаний: пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів, пацієнти з нестабільною стенокардією або виникненням нападу стенокардії під час статевого акту; хронічною серцевою недостатністю ІІ класу та вище за класифікацією NYHA протягом останніх 6 місяців, пацієнти з неконтрольованими аритміями, артеріальною гіпотензією (АТ менше 90/50 мм рт.ст.), неконтрольованою артеріальною гіпертензією,пацієнти з інсультом протягом 6 місяців. Втрата зору одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної оптичної нейропатії (незалежно від зв'язку з попереднім прийомом інгібіторів ФДЕ-5). Одночасне застосування з доксазозином, іншими інгібіторами ФДЕ-5 та іншими варіантами терапії еректильної дисфункції. Одночасне застосування зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки воно може призвести до симптоматичної гіпотензії. Застосування у пацієнтів з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П'ю) у зв'язку з недостатністю даних. У пацієнтів із схильністю до пріапізму (при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні). При одночасному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, еритроміцин, грейпфрутовий сік), гіпотензивними засобами, інгібіторами 5-альфа редуктази. У пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, оскільки одночасне застосування в деяких випадках може призвести до симптоматичної гіпотензії. У дослідженнях лікарської взаємодії з альфузозином або тамсулозином, проведених за участю обмеженої кількості здорових добровольців, таких ефектів не зареєстровано.Вагітність та лактаціяПрепарат Сіаліс не призначений для застосування у жінок.Побічна діяНайчастіше реєстрованими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймають Сіаліс для лікування еректильної дисфункції або доброякісної гіперплазії передміхурової залози, були головний біль, диспепсія, біль у спині та міалгія, частота яких збільшувалася зі збільшенням дози препарату. Небажані реакції були зазвичай слабо або помірно виражені і мали тимчасовий характер. Більшість випадків головного болю, зареєстрованих при щоденному прийомі препарату Сіаліс, мали місце протягом перших 10-30 днів від початку лікування. Нижче наведені небажані реакції, які були зареєстровані під час клінічних досліджень та при постреєстраційному застосуванні препарату на вимогу або щодня для лікування еректильної дисфункції, та з щоденним застосуванням – для лікування ДГПЗ. Відповідно до класифікації ВООЗ, всі реакції розподілені за системами органів та частотою розвитку: дуже часто (≥1/10); часто (>1/100, Порушення з боку імунної системи: - Нечасто: реакції гіперчутливості; Рідко: ангіоневротичний отек2. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль; Нечасто: запаморочення; Рідко: інсульт1 (зокрема геморагічні явища), непритомність, транзиторні ішемічні атаки1, мігрень2, судоми2, транзиторна амнезія. Порушення з боку органу зору - Нечасто: нечіткість зорового сприйняття, болючі відчуття в очному яблуку; Рідко: порушення полів зору, припухлість повік, кон'юнктивальна гіперемія, неартеріальна передня ішемічна оптична нейропатія (НАПІОН)2, оклюзія судин сітківки ока2. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Нечасто: дзвін у вухах; Рідко: раптова втрата слуху. Порушення з боку серця1 – Нечасто: тахікардія, відчуття серцебиття; Рідко інфаркт міокарда, шлуночкові порушення ритму2, нестабільна стенокардія2. Порушення з боку судин: - Часто: "припливи" крові до обличчя; Нечасто: зниження артеріального тиску3, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння - Часто: закладеність носа; Нечасто: задишка, носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: диспепсія; Нечасто: біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, блювання, нудота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: шкірний висип; Рідко: кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона2, ексфоліативний дерматит2, гіпергідроз (підвищена пітливість) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: біль у спині, міалгія, біль у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – Нечасто: гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - Нечасто: тривала ерекція; Рідко: пріапізм, гематоспермія, кровотеча із статевого члена. Загальні розлади - Нечасто: біль у грудях, периферичний набряк, втома; Рідко: набряк особи2, раптова серцева смерть1,2. 1 Більшість пацієнтів в анамнезі мали серцево-судинні фактори ризику. 2 Післяреєстраційне спостереження виявило небажані реакції, які не спостерігалися в плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. 3 Найчастіше спостерігалися, коли тадалафіл застосовувався у пацієнтів, які вже приймають гіпотензивні засоби. Опис окремих небажаних реакцій Серед пацієнтів, які отримували тадалафіл один раз на добу, повідомлялося про трохи більшу частоту, порівняно з плацебо, відхилень від норми параметрів ЕКГ, насамперед синусової брадикардії. Більшість цих відхилень не супроводжувалися небажаними клінічними проявами. Інші особливі популяції пацієнтів Дані клінічних досліджень про пацієнтів старше 65 років, які отримують тадалафіл для лікування еректильної дисфункції або ДГПЗ, обмежені. У клінічних дослідженнях із застосуванням тадалафілу на вимогу для лікування еректильної дисфункції, серед пацієнтів старше 65 років частіше реєструвалися випадки діареї. У клінічних дослідженнях із щоденним застосуванням тадалафілу в дозі 5 мг для лікування ДГПЗ, серед пацієнтів старше 75 років частіше реєструвалися випадки запаморочення та діареї.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарської взаємодії проводили з тадалафілом 10 мг та/або 20 мг, відповідно до вказівок нижче. Щодо тих досліджень взаємодії, в яких застосовувалася лише доза тадалафілу 10 мг, не можна повністю виключити клінічно значущі взаємодії при застосуванні більш високих доз. Вплив інших препаратів на тадалафіл Інгібітори цитохрому Р450 Тадалафіл переважно метаболізується ізоферментом CYP3A4. Селективний інгібітор ізоферменту CYP3A4 кетоконазол у дозі 200 мг на добу збільшує AUC тадалафілу (10 мг) в 2 рази і Смах тадалафілу на 15% щодо значень AUC та Сmах при застосуванні тадалафілу в монотерапії. А кетоконазол у дозі 400 мг на добу збільшує AUC тадалафілу (20 мг) в 4 рази та Сmах тадалафілу на 22%. Інгібітор протеаз ритонавір (200 мг двічі на добу), який пригнічує активність ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19 та CYP2D6, збільшував AUC тадалафілу (20 мг) у 2 рази без зміни Сmах. Хоча специфічні взаємодії з іншими інгібіторами протеаз, такими як саквінавір, та іншими інгібіторами CYP3A4, такими як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол і грейпфрутовий сік, не вивчалися, їх слід призначати спільно з тадалафілом з обережністю. . Отже, частота небажаних реакцій може збільшуватися. Переносники Роль переносників (наприклад, р-глікопротеїну) у розподілі тадалафілу невідома. Існує можливість лікарської взаємодії, опосередкованої інгібування переносників. Індуктори цитохрому Р450 Селективний індуктор ізоферменту CYP3A4, рифампіцин, знижує величину AUC тадалафілу на 88% порівняно зі значеннями AUC при монотерапії тадалафілом (10 мг). Можливо, при цьому знижується ефективність тадалафілу; ступінь зниження ефективності невідома. Можна припускати, що одночасне застосування інших індукторів ізоферменту CYP3A4 (таких як фенобарбітал, фенітоїн або карбамазепін) також може знижувати концентрацію тадалафілу у плазмі. Вплив тадалафілу на інші лікарські препарати Нітрати У клінічних дослідженнях було показано, що тадалафіл (5, 10 та 20 мг) посилює гіпотензивну дію нітратів. Тому застосування препарату Сіаліс на фоні прийому будь-якої форми органічних нітратів протипоказано. Клінічні дослідження, в яких пацієнти протягом 7 днів щодня в різний час отримували тадалафіл у дозі 20 мг та сублінгвальний нітрогліцерин у дозі 0,4 мг, показали, що взаємодія триває більше 24 годин і не визначається через 48 годин після останнього прийому тадалафілу. Таким чином, у пацієнтів, які отримують Сіаліс® у будь-якій з доз (від 2,5 мг до 20 мг), у разі виникнення медичної необхідності застосування нітратів у загрозливому житті ситуації має пройти як мінімум 48 годин після останнього прийому препарату Сіаліс®, щоб мати можливість запровадити нітрат. За таких обставин нітрати слід вводити під ретельним медичним наглядом із відповідним моніторингом гемодинаміки. Гіпотензивні препарати (включаючи блокатори повільних кальцієвих каналів) Введення доксазозину (4 та 8 мг на добу) у поєднанні з тадалафілом (добова доза 5 мг та 20 мг у вигляді одноразової дози) значно посилює антигіпертензивний ефект даного альфа1-адреноблокатора. Цей ефект триває не менше дванадцяти годин і може проявлятися симптоматично, включаючи непритомні стани. Тому така комбінація препаратів не рекомендується. У дослідженнях лікарської взаємодії з альфузозином або тамсулозином, проведених за участю обмеженої кількості здорових добровольців, таких ефектів не зареєстровано. Проте слід виявляти обережність при застосуванні тадалафілу у пацієнтів (особливо похилого віку), які отримують альфа-адреноблокатори. Лікування має починатися з мінімальної дози та поступово коригуватися. У клінічних фармакологічних дослідженнях було вивчено потенціал тадалафілу щодо посилення антигіпертензивних ефектів гіпотензивних лікарських препаратів. Були вивчені основні класи гіпотензивних лікарських засобів, включаючи блокатори повільних кальцієвих каналів (амлодипін), інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (еналаприл), блокатори бета-адренергічних рецепторів (метопролол), тіазидні діуретики (бендрофлуазіди) та анти. або у поєднанні з тіазидами, блокаторами повільних кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами та/або альфа-адреноблокаторами). Тадалафіл (10 мг, за винятком досліджень з антагоністами рецепторів ангіотензину II та амлодипіном, у яких застосовувалася доза 20 мг) не надавав клінічно значущої взаємодії з жодним із перерахованих вище класів лікарських препаратів. В іншому клінічному фармакологічному дослідженні вивчали застосування тадалафілу (20 мг) у поєднанні з 4 класами гіпотензивних засобів. У учасників, які отримують кілька гіпотензивних препаратів, коливання виміряного в амбулаторних умовах артеріального тиску, мабуть, були пов'язані зі ступенем контролю за артеріальним тиском. У учасників дослідження, артеріальний тиск якого добре контролювалося, зниження було мінімальним і схожим із спостеріганим у здорових добровольців. У учасників, артеріальний тиск яких не контролювалося, зниження було більш вираженим, хоча більшість випробуваних воно не супроводжувалося гіпотензивними симптомами. У пацієнтів, які отримують супутнє антигіпертензивне лікування, тадалафіл у дозі 20 мг може спричинити незначне (за винятком альфа-блокаторів) зниження артеріального тиску, яке, швидше за все, не є клінічно значущим. Аналіз даних клінічних досліджень III фази не показав відмінності у профілі небажаних явищ, зареєстрованих у пацієнтів, які отримували тадалафіл у монотерапії та у поєднанні з гіпотензивними препаратами. Проте пацієнтам, які отримують гіпотензивні препарати, слід надати відповідні клінічні рекомендації щодо можливого зниження артеріального тиску. Ріоцигуат У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює антигіпертензивні ефекти інгібіторів ФДЕ-5. Доказів сприятливого клінічного ефекту від застосування комбінації у проаналізованій популяції пацієнтів не було отримано. Супутнє застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ-5, включаючи тадалафіл, протипоказане. Інгібітори 5-альфа-редуктази Цілеспрямованих досліджень лікарської взаємодії тадалафілу та інгібіторів 5-альфа-редуктази не проводилося, при їх одночасному прийомі слід бути обережним. Субстрати CYP1A2 (наприклад, теофілін) При застосуванні тадалафілу в дозі 10 мг з теофіліном (неселективним інгібітором фосфодіестерази) у клінічному фармакологічному дослідженні фармакокінетичної взаємодії зареєстровано не було. Єдиним фармакодинамічним ефектом було незначне (3,5 уд. за хвилину) збільшення частоти серцевих скорочень. Хоча цей ефект є незначним і не мав клінічного значення в даному дослідженні, його слід враховувати при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Етинілестрадіол та тербуталін Тадалафіл викликає збільшення біодоступності етинілестрадіолу при прийомі внутрішньо. Подібне підвищення біодоступності очікується при прийомі внутрішньо тербуталіну, проте клінічні наслідки не встановлені. Алкоголь Тадалафіл (10 мг або 20 мг) не впливав на концентрацію алкоголю (середня максимальна концентрація в крові 0,08%) при сумісному прийомі. Як і алкоголь не впливав на концентрацію тадалафілу через 3 години після спільного застосування. Алкоголь приймали таким чином, щоб максимізувати швидкість його всмоктування (вранці натще з утриманням від їжі протягом 2 годин після вживання). При високих дозах алкоголю (0,7 г/кг) прийом тадалафілу не викликав статистично значущого зниження середньої величини артеріального тиску. У деяких пацієнтів спостерігалися постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія. При прийомі тадалафілу у поєднанні з нижчими дозами алкоголю (0,6 г/кг) зниження артеріального тиску не спостерігалося, а запаморочення виникало з такою самою частотою, що при прийомі одного алкоголю. Тадалафіл (10 мг) не посилював впливу алкоголю на когнітивні функції. Лікарські препарати, що метаболізуються цитохромом Р450 Тадалафіл не впливає на клінічно значний вплив на кліренс препаратів, метаболізм яких протікає за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоферменти CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1. Субстрати CYP2C9 (наприклад, R-варфарин) Тадалафіл (10 і 20 мг) не має клінічно значущого впливу на AUC S-варфарину або R-варфарину і не впливає на зміну протромбінового часу, спричинене варфарином. Аспірин Тадалафіл (10 мг та 20 мг) не сприяв збільшенню часу кровотечі, спричиненого прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Цукрознижувальні лікарські препарати Досліджень взаємодії з цукрознижувальними лікарськими засобами не проводилося.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Застосування препарату Сіаліс за показанням еректильна дисфункція ЕД). Для пацієнтів з частою сексуальною активністю (двічі на тиждень і більше): рекомендована частота прийому - щодня, один раз на добу 5 мг, одночасно, незалежно від часу прийому їжі. Доза може бути знижена до 2,5 мг один раз на день залежно від індивідуальної чутливості. Доцільність щоденного застосування препарату має періодично переглядатися. Для пацієнтів з нечастою сексуальною активністю (рідше двох разів на тиждень): рекомендована доза препарату Сіаліс® становить 20 мг, які приймаються перед передбачуваною сексуальною активністю незалежно від їди. Препарат слід приймати щонайменше за 30 хвилин до сексуальної активності. Максимальна частота прийому – 1 раз на добу. Тадалафіл у дозі 20 мг призначений для застосування перед передбачуваною сексуальною активністю і не рекомендується для постійного щоденного прийому. Застосування препарату Сіаліс за показанням ДГПЖ або ЕД/ДГПЖ Рекомендована доза становить 5 мг, які приймаються приблизно в один і той же час щодня незалежно від їди. Для дорослих чоловіків, що проходять лікування як доброякісної гіперплазії передміхурової залози, так і еректильної дисфункції, доза, що рекомендується, також становить 5 мг, які приймаються приблизно в один і той же час щодня. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку добору дози не потрібно. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою або помірною нирковою недостатністю корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю максимальною рекомендованою дозою при застосуванні на вимогу є доза 10 мг. Щоденний прийом тадалафілу в дозах 2,5 або 5 мг як для лікування еректильної дисфункції, так і доброякісної гіперплазії передміхурової залози, пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю не рекомендується. Печінкова недостатність При лікуванні еректильної дисфункції із застосуванням препарату Сіаліс® на вимогу рекомендована доза становить 10 мг, які приймаються перед передбачуваною сексуальною активністю незалежно від їди. Є обмежені клінічні дані щодо безпеки препарату Сіаліс® у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю); тому при призначенні даного препарату лікарем має бути проведена ретельна індивідуальна оцінка співвідношення користі та ризику його застосування. Дані про застосування пацієнтами з печінковою недостатністю тадалафілу у дозах понад 10 мг відсутні. Щоденний прийом тадалафілу як для лікування еректильної дисфункції, так і доброякісної гіперплазії передміхурової залози у пацієнтів із печінковою недостатністю не оцінювався; тому, при призначенні даного препарату лікарем має бути проведена ретельна індивідуальна оцінка співвідношення користі та ризику його застосування. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом добір препарату не потрібний.ПередозуванняПри одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг і пацієнтам - багаторазово до 100 мг на добу, небажані явища були такими ж, як і при нижчих дозах. У разі передозування слід проводити стандартне симптоматичне лікування. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому препарату Сіаліс® Перш ніж прийняти рішення про фармакотерапію, необхідно зібрати медичний анамнез та провести медичний огляд для діагностики еректильної дисфункції або доброякісної гіперплазії передміхурової залози та визначення можливих причин їх розвитку. Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повинні враховувати стан серцево-судинної системи своїх пацієнтів, оскільки існує певний рівень кардіологічного ризику, пов'язаного із сексуальною активністю. Тадалафіл має судинорозширюючі властивості, що призводить до незначного скороминущого зниження артеріального тиску і, таким чином, посилює гіпотензивну дію нітратів. Перед початком лікування тадалафілом ДГПЗ слід обстежити пацієнтів, щоб унеможливити наявність карциноми передміхурової залози, та провести ретельну оцінку стану серцево-судинної системи. Діагностика еректильної дисфункції повинна включати виявлення потенційної основної причини, відповідне медичне обстеження і визначення тактики лікування. Ефективність препарату Сіаліс у пацієнтів, які перенесли хірургічну операцію на органах малого тазу або радикальну простатектомію без збереження судиннонервових пучків, невідома. Серцево-судинна система За даними постреєстраційного спостереження та/або клінічних досліджень були зареєстровані серйозні серцево-судинні прояви, у тому числі інфаркт міокарда, раптова серцева смерть, нестабільна стенокардія, шлуночкова аритмія, інсульт, транзиторні ішемічні атаки, біль у грудній клітці, серцебиття та тахікардія. Більшість пацієнтів, у яких були зареєстровані ці прояви, мали в анамнезі серцево-судинні фактори ризику. Проте, неможливо остаточно визначити, пов'язані ці явища безпосередньо з факторами ризику, прийомом препарату Сіаліс®, сексуальною активністю або комбінацією тих чи інших факторів. У пацієнтів, які отримують супутню антигіпертензивну терапію, тадалафіл може спричинити зниження артеріального тиску. Перед початком щоденного прийому тадалафілу слід розглянути питання щодо можливої корекції дози гіпотензивних засобів. У пацієнтів, які приймають альфа i-адреноблокатори, одночасний прийом препарату Сіаліс® у деяких випадках може призвести до симптоматичної гіпотензії. Приймати тадалафіл у поєднанні із доксазозином не рекомендується. Зір При прийомі препарату Сіаліс® та інших інгібіторів ФДЕ-5 спостерігалися випадки порушення зору та розвитку НАПІОНу. Аналіз даних спостережень свідчить про підвищений ризик розвитку гострої НАПІОН у чоловіків з еректильною дисфункцією після дії тадалафілу або інших інгібіторів ФДЕ-5. Оскільки це стосується всіх пацієнтів, які отримують тадалафіл, їм слід повідомляти, що у разі раптового порушення зору вони повинні припинити прийом препарату Сіаліс і негайно звернутися до лікаря. Зниження або раптова втрата слуху Повідомлялося про випадки раптової втрати слуху після застосування тадалафілу. Хоча в деяких випадках були інші фактори ризику (такі як вік, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія та випадки втрати слуху в анамнезі), слід рекомендувати припинити прийом тадалафілу та оперативно звернутися за медичною допомогою у разі раптового зниження або втрати слуху. Ниркова та печінкова недостатність через підвищені значення AUC, обмежений клінічний досвід та відсутність здатності впливати на кліренс шляхом діалізу, прийом препарату Сіаліс® у щоденному режимі пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю не рекомендується. Є обмежені клінічні дані щодо безпеки одноразового прийому препарату Сіаліс® пацієнтами з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Щоденний прийом тадалафілу як для лікування еректильної дисфункції, так і доброякісної гіперплазії передміхурової залози у пацієнтів із печінковою недостатністю не оцінювався. Тому, при призначенні препарату Сіаліс® лікарем має бути проведена ретельна індивідуальна оцінка співвідношення користі та ризику його застосування. Пріапізм та анатомічна деформація статевого члена Пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму веде до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок чого може настати необоротна імпотенція. Сіаліс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або у пацієнтів зі схильністю до приапізму (при серповидноклітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії). Застосування інгібіторів CYP3A4 Слід виявляти обережність при призначенні препарату Сіаліс® пацієнтам, які використовують інгібітори CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол та еритроміцин), оскільки при сумісному застосуванні цих препаратів спостерігалося підвищення значень AUC тадалафілу. Сіаліс® та інші препарати для лікування еректильної дисфункції Безпека та ефективність комбінацій препарату Сіаліс® та інших інгібіторів ФДЕ-5 або інших засобів лікування еректильної дисфункції не вивчали. Пацієнтів слід інформувати, що прийом препарату Сіаліс у поєднанні з цими препаратами небажаний. Лактоза Сіаліс містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими порушеннями переносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей лікарський препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Сіаліс® надає мінімальний вплив на здатність керувати транспортним засобом та працювати з механізмами. Незважаючи на те, що частота виникнення запаморочення на тлі плацебо і тадалафілу однакова, в період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 100 мл: Активна речовина: Морська вода – 5 мл; Допоміжна речовина: очищена вода - до 100 мл. Розчин містить: натрій – не менше 2,5 мг/мл магній – не менше 0,35 мг/мл кальцій – не менше 0,008 мг/мл калій – не менше 0,10 мг/мл гідрокарбонати – не менше 0,03 мг/мл хлориди – не менше 3,5 мг/мл сульфати – не менше 1,5 мг/мл Краплі назальні. По 2 мл, 5 мл, 10 мл у тюбик-крапельниці з клапаном або по 10 мл, 15 мл, 20 мл у тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною, закупорені кришками, що нагвинчуються з полімерних матеріалів.
634,00 грн
630,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Срібла протеїнат - 200 мг; Допоміжне речовина: повідон До 30 - 20 мг. 1 ампула розчинника містить вода для ін'єкцій. Таблетки для виготовлення розчину для місцевого застосування, 200 мг. Комплект: 1 таблетка в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої. 1 полімерна ампула з розчинником (вода для ін'єкцій) по 10 мл. 1 флакон темного скла з гвинтовою горловиною об'ємом 15 мл, закупорений кришкою з піпеткою (для дорослих та дітей віком від 3 років) або насадкою-розпилювачем (для дорослих та дітей старше 6 років) з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки від темно-коричневого до чорного кольору з нерівномірним фарбуванням поверхні, з фаскою, допускається металевий блиск.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не всмоктується.ФармакодинамікаПрепарат срібла (срібло протеїнат містить 75-85% срібла). Має в'яжучу, антисептичну та протизапальну дію. Дисоціює з утворенням іонів срібла, що зв'язуються з ДНК бактерій та перешкоджають їх розмноженню на слизових оболонках в умовах місцевого застосування. Механізм дії срібла протеїнату заснований на тому, що іони срібла беруть в облогу білки і утворюють захисну плівку на пошкодженій слизовій оболонці, яка сприяє зменшенню чутливості нервових закінчень і звуженню кровоносних судин (це призводить до зменшення набряку), що в свою чергу обумовлює гальмування запальних реакцій. Іони срібла також пригнічують розмноження різних мікробів. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: B. cereus, C. albicans, E. coli, P. aeruginosa, S. aureus, A. niger, S.Abony та інші.Показання до застосуванняСимптоматична терапія гострого назофарингіту, синуситу; гострий риніт (нежить).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, вагітність, період лактації, атрофічний риніт, дитячий вік до 3 років.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності та матерям, що годують, при необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЛегке подразнення слизової оболонки, печіння, свербіж, алергічні реакції (кропив'янка, атопічний дерматит, набряк Квінке, анафілактичний шок). Якщо у Вас позначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна, фармакокінетична взаємодія: не вивчена. Фармацевтична взаємодія: солі цинку, міді, свинцю, срібла, ртуті, заліза, алюмінію утворюють із розчином препарату нерозчинні опади; розчин препарату інактивується солями алкалоїдів та органічними основами (епінефрін). Якщо Ви застосовуєте перераховані вище або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні) перед застосуванням препарату проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиМісцево у вигляді 2% розчину. Приготування розчину проводити безпосередньо перед застосуванням. Готовий розчин зберігати за кімнатної температури. Розчин використовувати протягом 30 днів після приготування. Для приготування 2% розчину 1 таблетку препарату (200 мг) розчиняють у 10 мл розчинника (вода для ін'єкцій). Перед застосуванням препарату рекомендується промити та очистити носові ходи. Для форми випуску, що включає кришку з піпеткою: Дітям від 3 до 6 років – по 1-2 краплі в кожну ніздрю 3 рази на день. Дорослим та дітям старше 6 років – по 2-3 краплі в кожний носовий хід 3 рази на день. Тривалість курсу лікування – 5-7 днів. Для форми випуску, що включає насадку-розпилювач: Дорослим та дітям старше 6 років: По 1-2 зрошення слизової оболонки порожнини носа 3 десь у день протягом 5-7 днів. Якщо через 7 днів лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняПри рекомендованому способі застосування передозування є малоймовірним. Симптоми: можливе посилення побічних ефектів. При випадковому проковтуванні великої кількості препарату може спричинити подразнення шлунково-кишкового тракту. При сильному подразненні, печінні, свербіні слизові оболонки промити великою кількістю води протягом 15 хвилин. Якщо симптоми зберігаються, зверніться до лікаря. Лікування симптоматичне.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Танацехол® екстракт сухий (пижми звичайної квіток екстракт сухий) із вмістом суми флавоноїдів та фенолкарбонових кислот у перерахунку на лютеолін та абсолютно суху речовину 55 % - 0,025 г; Силимар® екстракт сухий (розторопші плямистої плодів екстракт) із вмістом суми флаволігнанів у перерахунку на силібін та абсолютно суху речовину 65 % - 0,030 г; Звіробою екстракт сухий із вмістом суми флавоноїдів у перерахунку на рутин та абсолютно суху речовину 8 % - 0,025 г; Берези екстракт сухий із вмістом фенольних сполук у перерахунку на рутин та абсолютно суху речовину 5 % - 0,020 г; лактоза (цукор молочний), крохмаль картопляний сорт "екстра", кремнію діоксид колоїдний (Аеросил А-380), кальцію стеарат (кальцій стеариновокислий), кроскармеллоза натрію. По 10, 15, 20, 30 таблеток в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Одну контурну клітинну упаковку по 10,20 або 30 таблеток, або дві контурні клітинні упаковки по 10, 15 або 20 таблеток, або три контурні клітинні упаковки по 10 таблеток разом з інструкцією з медичного застосування поміщають в пачку з картону для споживчої тари.Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклої форми від сірувато-зеленого до темно-сірого або сірувато-коричневого кольору з вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаГепатопротекторний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаСибектан® має гепатопротекгорну, мембраностабілізуючу, антиоксидантну та жовчогінну дію.Показання до застосуванняСибектан® застосовують у дорослих як гепатопротекторний засіб при хронічному персистуючому гепатиті, хронічному холециститі, гіпомоторній дискінезії жовчного міхура. Сибектан® застосовують також у комплексній терапії цирозу печінки та жирової дистрофії печінки алкогольного генезу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, холелітіаз, вагітність, період лактації, дитячий вік до 18 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиСибектан приймають внутрішньо по 2 таблетки 4 рази на добу за 20-40 хвилин до їди. Курс лікування 20-25 днів. При необхідності курс лікування може бути продовжено за рекомендацією лікаря на 10-15 днів.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування не виявлено.Умови відпустки з аптекБез рецепта
Склад, форма випуску та упаковкаЖелатин (оболонка капсули), екстракт гарцинії, екстракт сенни, наповнювач лактоза, хітозан, екстракт фенхелю, екстракт меліси, антистежуючі агенти діоксид кремнію аморфний (аеросил) та стеарат кальцію, барвники харчові (оболонка капсули), діоксидти , оксид заліза чорний; або оксид заліза червоний; діоксид титану; або діоксид титану, індиготин; або кандурин срібний сатиновий блиск; або діоксид титану.ХарактеристикаНатуральні та рослинні комплекси для підтримки жіночого здоров'я та краси Sibella розроблені фахівцями Фармакор Продакшн з урахуванням усіх складнощів, з якими стикається жіночий організм після 30 років, та розумінням того, наскільки важлива підтримка після вікових змін. Вечірній склад надає заспокійливу дію, знижує нервозність, тривожність, позбавляє проблем зі сном, суттєво знижує апетит, стимулює спалювання жирових запасів у нічний час за рахунок інгібування зворотного захоплення серотоніну та оптимізації перекисного окислення ліпідів у клітинах організму, а також забезпечує очищення. продуктів метаболізму.Властивості компонентівЕкстракт камбоджійської гарцинії сприяє «згоранню» жирових відкладень, зменшує апетит, гальмує утворення жирів. Екстракт сенни має м'яку проносну дію, рефлекторно посилює перистальтику, що призводить до більш швидкого спорожнення кишечника, відновлює його нормальне функціонування, не викликає звикання. Хітозан унікальна речовина, що зв'язує та виводить з організму жири, що надходять з їжею, а також знижує рівень холестерину в крові. Екстракт фенхелю заспокійливо діє центральну нервову систему, допомагає усунути почуття тривоги, нервозність. Екстракт меліси - фенілпропаноїди меліси мають потужну заспокійливу та антиоксидантну дію.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - джерела гідроксилімонної кислоти, антрахінонів (сеннозидів), для осіб, що контролюють масу тіла.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим особам, які контролюють масу тіла по 2 капсули 1 раз на день, у другій половині дня, під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
2 912,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг + 1000 мг - 1 таб. Шар метформіну пролонгованої дії: метформіну гідрохлорид у суміші з стеаратом магнію - 1005.04 мг, в т.ч. метформіну гідрохлорид – 1000 мг; магнію стеарат – 5.04 мг; Допоміжні речовини: кармелоза натрію – 49.99 мг, гіпромелоза 2208 – 234.98 мг, кремнію діоксид – 13 мг, магнію стеарат – 1.99 мг; Шар дапагліфлозину: дапагліфлозин пропандіолу моногідрат - 12.3 мг, у перерахунку на дапагліфлозин - 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна PH302 – 220.2 мг, лактоза – 48 мг, кросповідон – 12 мг, кремнію діоксид – 4.5 мг, магнію стеарат – 3 мг; Склад плівкової оболонки: Опадрай II жовтий 85F12372 - 40.13 мг. 6 шт. - блістери з фольги алюмінієвої (5) - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 10 мг + 1000 мг від жовтого до темно-жовтого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням "1073" і "10/1000" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування (інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу + бігуанід).ФармакокінетикаПрепарат Сигдуо Лонг® біоеквівалентний дапагліфлозину (препарат Форсіга) та метформіну пролонгованої дії (препарат Глюкофаж® Лонг) при їх спільному застосуванні у відповідних дозах. Показники експозиції дапагліфлозину та метформіну пролонгованої дії після прийому препарату Сігдуо Лонг® здоровими добровольцями були зіставні після стандартного прийому їжі та натще. У разі прийому препарату Сигдуо Лонг після стандартного прийому їжі було відмічено зниження Cmax дапагліфлозину на 35% та збільшення часу її досягнення (Тmах) на 1-2 години порівняно з прийомом препарату натще. Ця відмінність не є клінічно значущою. Прийом їжі не надавав значного впливу на фармакокінетичні параметри метформіну. Всмоктування Дапагліфлозин. Після прийому дапагліфлозину внутрішньо натще Сmах зазвичай досягається протягом 2 годин. Абсолютна біодоступність дапагліфлозину при прийомі внутрішньо у дозі 10 мг становить 78%. Прийом їжі помірно впливав на фармакокінетику дапагліфлозину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів знижував Сmах дапагліфлозину на 50%, подовжував Тmах приблизно на 1 год, але не впливав на AUC порівняно з прийомом натще. Ці зміни не є клінічно значущими, тому дапагліфлозин можна приймати незалежно від їди. Метформін. Після прийому внутрішньо метформіну пролонгованої дії Сmах досягається через 4-8 год (медіана 7 год). Ступінь абсорбції метформіну із таблеток пролонгованої дії збільшується приблизно на 50% (оцінювалося за зміною AUC) при прийомі під час їди. Прийом їжі не впливав на Тах і Стах. Розподіл Дапагліфлозин. Зв'язування дапагліфлозину з білками становить приблизно 91%. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки цей показник не змінювався. Метформін. Не проводилися дослідження розподілу метформіну пролонгованої дії, проте здається, що Vd метформіну після одноразового прийому внутрішньо таблеток метформіну звичайного вивільнення в дозі 850 мг, в середньому, склав 654±358 л. Метформін незначною мірою зв'язується з білками плазми. Метформін проникає у еритроцити. Метаболізм Дапагліфлозин. Метаболізм дапагліфлозину, головним чином, відбувається під дією ферменту уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази 1А9 (UGT1A9); ізоферменти цитохрому CYP залучені до метаболізму у людини меншою мірою. Дапагліфлозин метаболізується з утворенням головним чином неактивного метаболіту дапагліфлозин-3-О-глюкуроніду. Після прийому внутрішньо 50 мг 14С-дапагліфлозину 61% прийнятої дози метаболізується у дапагліфлозин-3-О-глюкуронід. Метформін. Дослідження з одноразовим внутрішньовенним введенням препарату здоровим добровольцям показують, що метформін виводиться у незміненому вигляді нирками, не піддається метаболізму в печінці (у людини не виявлені метаболіти) та не виводиться через кишечник. Дослідження щодо вивчення метаболізму метформіну в таблетках пролонгованої дії не проводилися. Виведення Дапагліфлозин. Дапагліфлозин та його метаболіти виводяться переважно нирками, і лише менше 2% виводиться у незміненому вигляді. Після прийому 50 мг 14С-дапагліфлозину було виявлено 96% радіоактивності – 75% у сечі та 21% – у калі. Приблизно 15% радіоактивності, виявленої у калі, припадало на незмінений дапагліфлозин. T1/2 із плазми після одноразового прийому дапагліфлозину в дозі 10 мг становить приблизно 12.9 год. Метформін. Нирковий кліренс приблизно в 3,5 рази вище КК, що вказує на те, що канальцева секреція є основним шляхом виведення метформіну. Після прийому внутрішньо приблизно 90% абсорбованого препарату виводиться нирками протягом перших 24 годин, при цьому T1/2 із плазми дорівнює приблизно 6.2 год. У крові T1/2 становить приблизно 17.6 годин, отже, еритроцитарна маса може бути частиною розподілу. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок Дапагліфлозин. У рівноважному стані (прийом дапагліфлозину 1 раз на добу 20 мг протягом 7 днів) у пацієнтів з ЦД 2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня (визначеного за розрахунковою СКФ (рСКФ)) геометрична середня системної експозиції була на 45 %, у 2.04 та 3.03 рази вище, ніж у пацієнтів із ЦД 2 та нормальною функцією нирок відповідно. Підвищення системної експозиції дапагліфлозину у пацієнтів із ЦД 2 та порушенням функції нирок не супроводжувалося відповідним збільшенням кількості глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Добова екскреція глюкози нирками у рівноважному стані у пацієнтів із ЦД 2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня була, відповідно, на 42%, 80% та 90% нижчою, порівняно з пацієнтами з ЦД 2 та нормальною функцією нирок. Невідомо, чи впливає гемодіаліз на експозицію дапагліфлозину. Метформін. У пацієнтів з порушенням функції нирок (за результатами вимірювань КК) T1/2 метформіну з плазми та крові подовжується, і нирковий кліренс знижується. Порушення функції печінки Дапагліфлозин. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А та В по Чайлд-П'ю) середні значення Сmах та AUC дапагліфлозину після одноразового прийому в дозі 10 мг були, відповідно, на 12% та 36% вище порівняно з аналогічними показниками у здорових добровольців. Ці відмінності не є клінічно значущими. У пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас С по Чайлд-П'ю) середні значення Сmах та AUC дапагліфлозину були на 40% та 67% вищими, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Метформін. Фармакокінетичні дослідження метформіну у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. Літній вік Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу вік не надає клінічно значущого впливу на системну експозицію дапагліфлозину. тому корекція дози в залежності від віку пацієнта не потрібна. Метформін. Обмежені дані контрольованих досліджень фармакокінетики метформіну у здорових добровольців похилого віку дозволяють припустити, що загальний плазмовий кліренс метформіну знижується, T1/2 збільшується, а Сmах підвищується порівняно зі значеннями цих параметрів у здорових добровольців молодого віку. За цими даними, зміна параметрів фармакокінетики метформіну зі збільшенням віку, здебільшого, обумовлено зміною функції нирок. Діти Не проводилися дослідження фармакокінетики препарату Сігдуо Лонг у дітей. Підлога Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, підлога не впливає на клінічно значущий вплив на системну експозицію дапагліфлозину, тому корекція дози в залежності від статі пацієнта не рекомендується. Метформін. Фармакокінетичні параметри метформіну у здорових добровольців та пацієнтів із ЦД 2 суттєво не відрізнялися залежно від статі. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з ЦД 2 гіпоглікемічний ефект метформіну у чоловіків та жінок був порівнянний. Расова та етнічна приналежність Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, клінічно значущих відмінностей системної експозиції у представників європеоїдної, негроїдної та монголоїдної рас не виявлено; корекція дози з урахуванням расової власності не потрібна. Метформін. Не проводилося дослідження параметрів фармакокінетики метформіну залежно від расової належності пацієнта. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із ЦД 2 гіпоглікемічний ефект метформіну у представників європеоїдної, негроїдної рас та пацієнтів іспанського походження був порівнянний. Маса тіла Дапагліфлозин. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу маса тіла не має клінічно значущого впливу на системну експозицію дапагліфлозину, тому корекція дози в залежності від маси тіла пацієнта не потрібна.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Сигдуо Лонг* об'єднує два гіпоглікемічні препарати з доповнюючими механізмами дії для поліпшення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2): дапагліфлозин, селективний оборотний інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу (SGLT2) Дапагліфлозин SGLT2 експресується у проксимальних ниркових канальцях і є основним переносником, який бере участь у процесі реабсорбції глюкози. Інгібуючи SGLT2, дапагліфлозин зменшує реабсорбцію глюкози та знижує нирковий поріг для глюкози, що призводить до підвищення її виведення нирками. Метформін Метформін покращує толерантність до глюкози у пацієнтів з ЦД 2, знижуючи концентрацію глюкози плазми натще і постпрандіальну концентрацію глюкози. Метформін зменшує продукцію глюкози печінкою, знижує всмоктування глюкози в кишечнику та підвищує чутливість до інсуліну, збільшуючи периферичне поглинання та утилізацію глюкози. Метформін не викликає гіпоглікемію у пацієнтів з ЦД 2 або здорових людей (крім особливих ситуацій) та гіперінсулінемії. Під час терапії метформіном секреція інсуліну не змінюється, хоча концентрації інсуліну натще і у відповідь на їжу протягом дня можуть знижуватися. Фармакодинаміка Дапагліфлозин Після прийому дапагліфлозину здоровими добровольцями та пацієнтами з ЦД 2 спостерігалося збільшення кількості виведеної нирками глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 5 мг на добу або 10 мг на добу протягом 12 тижнів пацієнтами з ЦД 2 на добу нирками виводилося приблизно 70 г глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 20 мг на добу виведення глюкози практично досягало максимуму. Виведення глюкози нирками при застосуванні дапагліфлозину також призводить до збільшення обсягу сечі. Клінічна ефективність Стартова комбінована терапія з метформіном пролонгованої дії Безпека та ефективність стартової комбінованої терапії дапагліфлозином та метформіном пролонгованої дії вивчалися у 2 контрольованих дослідженнях тривалістю 24 тижні у пацієнтів з ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії, які раніше не отримували гіпоглікемічної терапії. Застосування дапагліфлозину та метформіну пролонгованої дії (добова доза 2 г) забезпечувало значне зниження концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) та концентрації глюкози у плазмі крові натще (ГПН) у порівнянні з монотерапією метформіном або дапагліфлозином. Також комбінована терапія дапагліфлозином та метформіном пролонгованої дії забезпечила значне зниження маси тіла порівняно з монотерапією метформіном пролонгованої дії. Додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення Безпека та ефективність додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення вивчалися у контрольованому дослідженні тривалістю 24 тижні у пацієнтів із ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії. Додавання дапагліфлозину в дозі 10 мг до терапії метформіном призводило до значного зниження концентрації HbA1c та концентрації ГНН, а також зменшення маси тіла порівняно з плацебо на 24 тижні лікування. Також зазначено статистично значуще (р Додавання дапагліфлозину або гліпізиду до терапії метформіном звичайного вивільнення Безпека та ефективність додавання дапагліфлозину до терапії метформіном звичайного вивільнення порівняно з гліпізидом вивчалися у контрольованому дослідженні тривалістю 52 тижні у пацієнтів із ЦД 2 та неадекватним контролем глікемії. Дапагліфлозин не менш ефективний, ніж гліпізид, знижував середнє значення концентрації HbA1c до 52 тижня лікування. У групі дапагліфлозину було відзначено значне зниження середнього значення маси тіла до 52-го тижня лікування, тоді як у групі гліпізиду спостерігалося збільшення цього показника. У групі дапагліфлозину в порівнянні з групою гліпізиду було досягнуто статистично значущого (рПоказання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу на додачу до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих пацієнтів, для яких доцільною є комбінована терапія дапагліфлозином та метформіном.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; цукровий діабет 1 типу; порушення функції нирок від середнього до тяжкого ступеня тяжкості (РСКФ порушення функції печінки; гострі захворювання, при яких є ризик розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при блюванні, діареї), гарячка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхолегеневі захворювання); гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз, з комою або без коми (у разі діабетичного кетоацидозу слід застосовувати препарати інсуліну); лінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, які можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда); серйозні хірургічні операції та травми (коли показано проведення інсулінотерапії); хронічний алкоголізм та гостре отруєння етанолом; лактоацидоз (в т.ч. в анамнезі); період не менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісних контрастних засобів; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені); пацієнти, які приймають "петлеві" діуретики або зі зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок гострих захворювань (таких як шлунково-кишкові захворювання); літні пацієнти віком 75 років та старші (для початку терапії дапагліфлозином); дотримання гіпокалорійної дієти ( спадкова непереносимість лактози, недостатність лактази та глюкозо-галактозна непереносимість; вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: інфекції сечовивідних шляхів; ризик зниження ОЦК; літні пацієнти; підвищене значення гематокриту; пацієнти старше 60 років, які виконують важку фізичну роботу.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Сигдуо Лонг, а також його діючих речовин, дапагліфлозину та метформіну, в період вагітності не вивчено, тому препарат протипоказаний під час вагітності. У разі діагностування вагітності терапія препаратом Сігдуо Лонг® повинна бути припинена. Невідомо, чи проникає дапагліфлозин, метформін та/або їх метаболіти у грудне молоко людини. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Препарат Сигдуо Лонг протипоказаний у період грудного вигодовування.Побічна діяДапагліфлозія та метформін Оцінка безпеки проводилася на підставі об'єднаних даних 8 короткострокових плацебо-контрольованих досліджень, у яких дапагліфлозії застосовувався у комбінації з метформіном (у даній комбінації та на додаток до іншої гіпоглікемічної терапії). У цих дослідженнях 983 пацієнти отримували дапагліфлозії в дозі 10 мг 1 раз на добу і метформін, і 1185 пацієнтів отримували плацебо та метформін. Загальна частота небажаних явищ у групі дапагліфлозину в дозі 10 мг та метформіну склала 60.3% порівняно з 58.2% у групі плацебо та метформіну. У 4% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та метформіну терапія була відмінена через небажані реакції порівняно з 3.3% у групі плацебо та метформіну. Найчастішими небажаними явищами, що призводили до відміни терапії та відміченими, як мінімум, у 3 пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та метформіну, були порушення функції нирок (0.7%), підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові (0.2%), зменшення КК (0 ,2%) та інфекції сечовивідних шляхів (0.2%). Небажані реакції за даними 8 короткострокових плацебо-контрольованих досліджень, незалежно від оцінки дослідником причинно-наслідкового зв'язку, які були відзначені, як мінімум, у 2% пацієнтів, які приймали дапагліфлозію та метформін, і, як мінімум, на 1% частіше порівняно з пацієнтами, які отримували метформін та плацебо. Метформін У плацебо-контрольованих дослідженнях метформіну пролонгованої дії як монотерапія діарея і нудота/блювота відзначалися більш ніж у 5% пацієнтів і частіше, ніж у групі плацебо (діарея у 9.6% і 2.6% пацієнтів, нудота/блювота у 6.5% і 1). відповідно). У 0.6% пацієнтів, які отримували метформін пролонгованої дії, діарея призвела до припинення терапії. Об'єднані дані 12 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 5 мг та 10 мг Дапагліфлозин. У 4 дослідженнях дапагліфлозин застосовувався як монотерапія, а в 8 дослідженнях - як доповнення до базової цукрознижувальної терапії або в комбінації з метформіном. У цих дослідженнях 2338 пацієнтів отримували дапагліфлозин в середньому протягом 21 тижня. 1393 пацієнти отримували плацебо, 1145 пацієнтів - дапагліфлозин 5 мг, 1193 пацієнти - дапагліфлозин 10 мг 1 раз на добу. Об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10мг Оцінка безпеки і переносимості дапагліфлозину 10 мг проводилася на підставі об'єднаних даних 13 плацебо-контрольованих досліджень: у 3 дослідженнях дапагліфлозин вивчався в режимі монотерапії, в 9 дослідженнях - як додаткова терапія до проведеної цукрознижувальної терапії, і в 1 дослідженні у стартовій комбінації. У цих дослідженнях 2360 пацієнтів отримували дапагліфлозин у дозі 10 мг у середньому протягом 22 тижнів. Опис окремих небажаних реакцій Зниження ОЦК апагліфлозин викликає осмотичний діурез, який може призводити до зниження ОЦК. Небажані реакції, пов'язані зі зниженням ОЦК (включаючи повідомлення про зневоднення, гіповолемію, ортостатичну гіпотензію та артеріальну гіпотензію). На фоні застосування дапагліфлозину відзначалося підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та зниження рСКФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок або порушенням функції нирок легкого ступеня при включенні до дослідження концентрація креатиніну та рСКФ поверталися до вихідного значення на 24 тижні. Небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок, включаючи ниркову недостатність та підвищення концентрації креатиніну в сироватці, частіше відзначалися у пацієнтів, які приймали дапагліфлозин. Ці небажані реакції найчастіше відзначалися у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Стійке зниження рСКФ спостерігалося у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (60>СКФ30 мл/хв/1.73 м2). У дослідженні за участю пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (60>рСКФ≥30 мл/хв/1.73 м2) тривалістю до 104 тижнів у 13 пацієнтів були відмічені переломи кісток (5 випадків у групі дапагліфлозину 5 мг; 8 випадків у групі дапагліно 10 мг; у групі плацебо переломів не зареєстровано). В 11 з 13 випадків переломи відбулися в перші 52 тижні лікування, в 8 з 13 випадків - у пацієнтів з вихідним значенням РСКФ від 30 до 45 мл/хв/1,73 м2. Закономірності щодо локалізації переломів не було відзначено. Гіпоглікемія У плацебо-контрольованих дослідженнях додавання дапагліфлозину до терапії метформіном тривалістю 24 тижні важких епізодів гіпоглікемії не було відзначено; легкі епізоди гіпоглікемії відмічені у 1,5% пацієнтів у групі дапагліфлозину 5 мг, 0.7% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг, у групі плацебо епізодів гіпоглікемії не було. У дослідженні додавання дапагліфлозину до терапії метформіном порівняно з гліпізидом тривалістю 52 тижні в групі дапагліфлозину не було відмічено важких епізодів гіпоглікемії, у групі гліпізиду такі епізоди були відмічені у 0.7% пацієнтів: легкі епізоди гіпоглікемії. у 36% пацієнтів у групі гліпізиду. Грибкові генітальні інфекції Грибкові генітальні інфекції найчастіше відзначалися у групі дапагліфлозину. Грибкові генітальні інфекції були відзначені у 0.9%, 5.7% та 4.8% пацієнтів, які приймали плацебо, дапагліфлозин 5 мг та дапагліфлозин 10 мг відповідно (об'єднані дані 12 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 5 мг та 10 мг). У 0.2% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг через генітальну інфекцію препарат було відмінено (у групі плацебо випадків відміни терапії через аналогічну небажану реакцію не було). Грибкові генітальні інфекції частіше відзначалися у жінок, а також у пацієнтів, у яких до початку прийому препарату відзначалися епізоди аналогічної інфекції (10.0%, 23.1% та 25.0% порівняно з 0.8%, 5.9% та 5.0% у групах плацебо, дапагліфлозину). , дапагліфлозин 10 мг відповідно). Найбільш частими у жінок були вульвовагінальні грибкові інфекції,а у чоловіків – баланіт. Реакції гіперчутливості На тлі прийому дапагліфлозину повідомлялося про реакції гіперчутливості (таких як ангіоневротичний набряк, кропив'янка, гіперчутливість). У рамках програми клінічних досліджень серйозні анафілактичні реакції, важкі шкірні реакції та ангіоневротичний набряк відзначені у 0.3% пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, та у 0.2% пацієнтів у групі порівняння. При виникненні реакцій гіперчутливості слід відмінити дапагліфлозин, проводити лікування відповідно до прийнятої практики та спостереження за пацієнтом до повного вирішення симптомів. Результати лабораторних досліджень Збільшення гематокриту Дапагліфлозин. Збільшення гематокриту у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, відзначалося з 1 по 16 тижнів лікування (об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Максимальне збільшення гематокриту порівняно з вихідними значеннями спостерігалося на 16 тижні. На 24 тижні середня зміна гематокриту порівняно з вихідним значенням становила -0.33% у групі плацебо та 2.3% у групі дапагліфлозину 10 мг. До 24 тижня підвищене значення гематокриту >55% було зареєстровано у 0.4% пацієнтів у групі плацебо та 1.3% пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг. Підвищення концентрації неорганічного фосфору у сироватці крові. Дапагліфлозин. Підвищення концентрації неорганічного фосфору в сироватці крові в порівнянні з вихідною відзначалося на 24 тижні у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин 10 мг, у порівнянні з групою плацебо (середнє підвищення склало 0.13 мг/дл і -0.04 мг/дл, відповідно) (об'єднані дані 13 плац -Контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Гіперфосфатемія (концентрація неорганічного фосфору в сироватці ≥5.6 мг/дл для пацієнтів 17-65 років та ≥5.1 мг/дл для пацієнтів віком ≥66 років) також частіше відзначалася у групі дапагліфлозину 10 мг у порівнянні з групою плацебо на 2 % та 0.9% пацієнтів відповідно). Підвищення концентрації холестерину ЛПНЩ. Дапагліфлозин. Зміна концентрації ліпідів у сироватці крові відмічена у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин порівняно з групою плацебо (об'єднані дані 13 плацебо-контрольованих досліджень дапагліфлозину 10 мг). Середнє відсоткове збільшення концентрації загального холестерину в сироватці крові на 24 тижні склало 2.5% і 0.0% у групі дапагліфозину 10 мг та плацебо, відповідно, а холестерину ЛПНГ 2.9% у групі дапагліфлозину 10 мг у порівнянні з -1. Концентрація вітаміну В12. Метформін. На тлі прийому метформіну може знизитися концентрація вітаміну В12 у сироватці. Пацієнтам, які отримують препарат Сигдуо Лонг®, слід щорічно оцінювати гематологічні параметри та при виявленні змін проводити відповідне обстеження та лікування. Досвід постреєстраційного застосування Дапагліфлозин При постреєстраційному застосуванні були відзначені такі небажані реакції: неуточнена частота - висип. Достовірно оцінити причинно-наслідковий зв'язок і частоту небажаних реакцій неможливо, оскільки дані були отримані у вигляді спонтанних повідомлень, а розмір популяції пацієнтів точно не був визначений.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетичні дослідження взаємодії препарату Сигдуо Лонг® не проводилися, проте такі дослідження були проведені для дапагліфлозину та метформіну, що входять до складу препарату Сигдуо Лонг®. Дапагліфлозин У ході досліджень in vitro дапагліфлозин і дапагліфлозин-3-О-глюкуронід не інгібували ізоферменти системи цитохрому Р450 CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4 і не індукували ізоферменти CYP3 Дапагліфлозин є слабким субстратом глікопротеїну Р (P-gp), а дапагліфлозин-3-О-глюкуронід - субстратом активного транспортера ОАТ3. Дапагліфлозин і дапагліфлозин-3-О-глюкуронід значуще не пригнічують активні транспортери P-gp, ОСТ2, ОАТ1 і ОАТ3. Загалом не очікується впливу дапагліфлозину на фармакокінетику препаратів, які є субстратами P-gp, ОСТ2, ОАТ1 та ОАТ3, при їх одночасному застосуванні. Вплив інших лікарських засобів на дапагліфлозин Дослідження взаємодії, в основному, з прийомом одноразової дози препарату, показали, що метформін, піоглітазон, ситагліптин, глімепірид, вглибоза, гідрохлортіазид, буметанід, валсартан або симвастатин не впливають на фармакокінетику дапагліфлозину. Після спільного застосування дапагліфлозину та рифампіцину, індуктора різних активних транспортерів та ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів, відмічено зниження системної експозиції (AUC) дапагліфлозину на 22% без клінічно значущого впливу на кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Після спільного застосування дапагліфлозину та мефенамової кислоти (інгібітору UGT1A9) відмічено збільшення на 51% системної експозиції дапагліфлозину без клінічно значущого впливу на кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Вплив дапагліфлозину на інші лікарські препарати У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців, що в основному одноразово приймали дозу препарату, дапагліфлозин не впливав на фармакокінетичні параметри метформіну, піоглітазону, ситагліптину, глімепіриду, гідрохлортіазиду, буметаніду, валсартану, симвастатину, ді. Застосування одноразової дози дапагліфлозину 20 мг та симвастатину призводило до підвищення на 19% AUC симвастатину. Підвищення експозиції симвастатину та симвастатинової кислоти не вважається клінічно значущим. Метформін Вплив інших лікарських засобів на метформін Дослідження взаємодії з прийомом одноразової дози препаратів показали, що глібенкламід, фуросемід, ніфедипін, пропранолол, ібупрофен не впливають на фармакокінетику метформіну. Інгібітори карбоангідрази: топірамат та інші інгібітори карбоангідрази (такі як зонісамід, ацетазоламід або диклофенамід) часто спричиняють зниження концентрації бікарбонатів у сироватці крові та неаніонний інтервал, гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. Спільне застосування цих препаратів із Сигдуо Лонг® може підвищувати ризик лактоацидозу. Такі пацієнти потребують більш частого контролю. Препарати, що уповільнюють виведення метформіну: супутнє застосування препаратів, що впливають на транспортні системи ниркових канальців, що беруть участь у виведенні метформіну нирками (інгібітори ОСТ2 та МАТЕ, такі як ранолазин, вандетаніб, долутегравір та циметидин), може збільшувати системну. Необхідно оцінити очікувану користь та можливий ризик спільного застосування цих препаратів. Вплив метформіну на інші лікарські препарати Дослідження взаємодії з прийомом одноразової дози препаратів показали, що метформін не впливає на фармакокінетику глибенкламіду, фуросеміду, ніфедипіну, пропранололу, ібупрофену та циметидину. Лікарські препарати, здатні викликати гіперглікемію Прийом деяких лікарських препаратів, таких як діуретики (в т.ч. тіазидні), кортикостероїди, фенотіазини, гормони щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметики, блокатори кальцієвих каналів і зони глікемічного контролю. При сумісному застосуванні даних препаратів із препаратом Сігдуо Лонг® необхідний ретельний контроль глікемії, а при їх скасуванні – спостереження за пацієнтом через можливість розвитку гіпоглікемії. У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців при одноразовому прийомі препаратів не відзначалося взаємодії метформіну та пропранололу, метформіну та ібупрофену. Застосування препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію Метформін. Гіпоглікемія не розвивається у пацієнтів, які приймають тільки метформін у звичайному режимі, але може розвинутись при гіпокалорійній дієті, або якщо активне фізичне навантаження не компенсується калорійністю раціону, або при сумісному застосуванні з іншими гіпоглікемічними препаратами (такими як похідні сульфонілсечовини та інсулін). Літні, ослаблені або погано харчовані пацієнти та пацієнти з недостатністю функції надниркових залоз або гіпофізу або алкогольною інтоксикацією найбільш чутливі до гіпоглікемічних ефектів. У людей похилого віку та пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, діагностика гіпоглікемії може бути ускладнена. Оцінка тесту на 1,5-ангідроглюцитол Дапагліфлозин. У пацієнтів, які отримують інгібітори SGLT2, не рекомендується використовувати тест визначення 1,5-ангідроглюцитолу для контролю глікемії. Слід використати альтернативні методи контролю. Оцінки результатів аналізу сечі Дапагліфлозин. Інгібітори SGLT2 збільшують виведення глюкози нирками. Тому результати визначення глюкози в сечі у пацієнтів, які приймають препарат Сигдуо Лонг, будуть позитивними. Слід використати альтернативні методи контролю. Алкоголь Алкоголь посилює вплив метформіну на метаболізм лактату. Пацієнтів слід інформувати про неприпустимість прийому великих доз алкоголю на фоні терапії препаратом Сігдуо Лонг.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу під час сніданку. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Дозу слід підбирати індивідуально, враховуючи ефективність та переносимість терапії, що проводиться. При необхідності дозу підвищують поступово, щоб зменшити ризик побічних ефектів метформіну з боку шлунково-кишкового тракту. Максимальна добова доза дапагліфлозину становить 10 мг, метформіну пролонгованої дії – 2 г. Якщо препарат Сігдуо Лонг® був призначений пацієнтові, який приймає метформін пролонгованої дії у вечірній час, слід пропустити прийом останньої вечірньої дози метформіну пролонгованої дії напередодні прийому першої дози Сігдуо Лонг®. Пацієнтам зі зниженим ОЦК потрібна корекція цього стану до початку терапії препаратом Сігдуо Лонг. Неактивні інгредієнти препарату Сигдуо Лонг можуть виводитися через кишечник у вигляді м'якої, вологої маси, яка може зберігати форму прийнятої таблетки. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки застосування метформіну може призводити до лактоацидозу. Тому препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок. До початку терапії препаратом Сігдуо Лонг і періодично на тлі терапії слід оцінювати функцію нирок. Препарат Сігдуо Лонг® протипоказаний пацієнтам з порушенням функції нирок від середнього до тяжкого ступеня (РСКФ При порушенні функції нирок легкого ступеня (рСКФ 60 мл/хв/1.73 м2) немає необхідності коригувати дозу препарату. Діти. Безпека та ефективність дапагліфлозину у пацієнтів віком до 18 років не вивчалися. Літній вік. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати дозу препарату. Однак при виборі дози слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів можливі порушення функції нирок та ризик зниження ОЦК. Рекомендується частіший контроль стану функції нирок у пацієнтів похилого віку. Оскільки клінічний досвід застосування дапагліфлозину у пацієнтів 75 років і старший обмежений, протипоказано розпочинати терапію дапагліфлозином у цій віковій групі.ПередозуванняДапагліфлозин У рамках програми клінічних досліджень дапагліфлозину випадків передозування не було відзначено. У разі передозування необхідно проводити підтримуючу терапію з огляду на стан пацієнта. Виведення дапагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалося. Метформін Зареєстровано випадки передозування метформіну, у т.ч. при прийомі більше 50 г. Приблизно в 10% випадків розвивалася гіпоглікемія, але її причинний зв'язок із прийомом метформіну не встановлено. Приблизно у 32% випадків передозування метформіну у пацієнтів спостерігався лактоацидоз. Метформін виводиться при діалізі, причому кліренс досягає 170 мл/хв. Тому при передбачуваному передозуванні препарату, що містить метформін, доцільний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛактоацидоз При післяреєстраційному застосуванні метформіну були відмічені випадки лактоацидозу, у т.ч. з летальним кінцем. У цих випадках лактоацидоз мав прихований початок та супроводжувався неспецифічними симптомами, такими як нездужання, міалгія, біль у животі, дихальна недостатність та підвищена сонливість. При тяжкому ацидозі відзначалися гіпотермія, артеріальна гіпотензія та резистентні брадіаритмії. При лактоацидозі, пов'язаному з прийомом метформіну, було відзначено підвищену концентрацію лактату в крові (більше 5 ммоль/л), ацидоз з аніонним інтервалом (без наявності кетонурії та кетонемії) та збільшення співвідношення лактат/піруват; концентрація метформіну в плазмі зазвичай перевищувала 5 мкг/мл. Метформін зменшує утилізацію лактату в печінці, концентрація лактату в крові при цьому збільшується, що сприяє розвитку лактоацидозу,особливо у пацієнтів із факторами ризику. При підозрі на лактоацидоз у пацієнта, який приймає метформін, слід негайно розпочати проведення загальних підтримуючих заходів в умовах стаціонару та негайно припинити прийом препарату Сигдуо Лонг. При ймовірному або підтвердженому лактоацидозі на фоні прийому Сигдуо Лонг® рекомендується негайно розпочати гемодіаліз для корекції ацидозу та виведення кумульованого метформіну (метформін виводиться при гемодіалізі, кліренс становить до 170 мл/хв) за умов гарної гемо. Гемодіаліз часто приводив до вирішення симптоматики та одужання. Слід інформувати пацієнтів та членів їхніх сімей про симптоми лактоацидозу, а також про необхідність припинити терапію препаратом Сигдуо Лонг і звернутися до лікаря при появі цих симптомів. Далі за текстом наведено рекомендації щодо зниження ризику та корекції лактоацидозу у разі наявності відомих факторів ризику. Порушення функції нирок. Лактоацидоз, пов'язаний із прийомом метформіну при постреєстраційному застосуванні, найчастіше виникав у пацієнтів із значним порушенням функції нирок. Метформін, в основному, виводиться нирками, тому зі збільшенням тяжкості порушення функції нирок підвищується ризик кумуляції метформіну та розвитку лактоацидозу. Рекомендації щодо оцінки функції нирок: до початку терапії препаратом Сигдуо Лонг слід визначити рСКФ; препарат Сігдуо Лонг® протипоказаний пацієнтам з РСКФ у всіх пацієнтів, які приймають препарат Сігдуо Лонг®, слід оцінювати РСКФ щонайменше щорічно. У пацієнтів із групи ризику порушення функції нирок (наприклад, у пацієнтів похилого віку) функцію нирок необхідно контролювати частіше. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Спільне застосування препарату Сігдуо Лонг з препаратами, які можуть впливати на функцію нирок, може призвести до значних гемодинамічних змін, викликати зміни кислотно-лужного балансу або сприяти кумуляції метформіну (наприклад, катіонні препарати). Тому слід частіше контролювати стан таких пацієнтів. Пацієнти у віці 65 років та старші. Ризик лактоацидозу, пов'язаного з прийомом метформіну, збільшується з віком, оскільки ризик порушення функції печінки, нирок або серцевої недостатності у пацієнтів похилого віку вищий у порівнянні з пацієнтами молодшого віку. У пацієнтів похилого віку функцію нирок необхідно контролювати частіше. Радіологічні дослідження із запровадженням контрастних речовин. При проведенні радіологічних досліджень із внутрішньосудинним введенням йодовмісних контрастних речовин були виявлені випадки гострого порушення функції нирок та розвитку лактоацидозу у пацієнтів, які отримують метформін. Необхідно за 48 годин до виконання такої процедури призупинити терапію препаратом Сігдуо Лонг®, визначити рСКФ через 48 годин після процедури та відновити прийом препарату лише після підтвердження стабільної функції нирок. Хірургічні втручання та інші процедури. Обмеження їжі та рідини під час хірургічних або інших процедур може підвищити ризик зниження ОЦК, артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Слід зупинити прийом препарату Сігдуо Лонг® при обмеженні прийому їжі та рідини. Гіпоксія. Декілька випадків лактоацидозу, пов'язаного з постреєстраційним застосуванням метформіну, розвинулося на тлі гострої серцевої недостатності (особливо у поєднанні з гіпоперфузією та гіпоксемією). Судинний колапс (шок), гострий інфаркт міокарда, сепсис та інші стани, що характеризуються гіпоксемією, пов'язані з лактоацидозом і можуть викликати преренальну азотемію. При виникненні таких станів слід припинити прийом препарату Сігдуо Лонг. Надмірне вживання алкоголю. Алкоголь посилює вплив метформіну на метаболізм лактату та може сприяти розвитку лактоацидозу. Пацієнтів слід інформувати про неприпустимість прийому великих доз алкоголю на фоні терапії препаратом Сігдуо Лонг. Порушення функції печінки. Застосування метформіну пацієнтами з порушенням функції печінки в деяких випадках призводило до лактоацидозу, ймовірно, через порушення утилізації лактату в печінці та підвищення його концентрації у крові. Тому препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки. Артеріальна гіпотензія Дапагліфлозин сприяє зниженню ОЦК. Після початку терапії дапагліфлозином може виникати гіпотензія з клінічними проявами, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок (РСКФ Кетоацидоз При появі у пацієнта, який отримує препарат Сигдуо Лонг®, ознак та симптомів тяжкого метаболічного ацидозу, необхідно виключити кетоацидоз, незалежно від концентрації глюкози в крові, оскільки при кетоацидозі на фоні прийому препарату Сігдуо Лонг® концентрація глюкози в крові може бути меншою за 13.9 ммоль/л . При підозрі на кетоацидоз слід припинити прийом препарату Сигдуо Лонг, провести необхідне обстеження та призначити відповідне лікування. При лікуванні кетоацидозу застосовуються препарати інсуліну, внутрішньовенне введення розчинів, у т.ч. глюкози. У багатьох випадках при постреєстраційному застосуванні, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, кетоацидоз не був своєчасно діагностований, і лікування розпочато із запізненням, оскільки концентрація глюкози в крові була нижчою за типову для кетоацидозу (часто нижче 13.9 ммоль/л). Перші ознаки та симптоми кетоацидозу відповідали дегідратації та тяжкому метаболічному ацидозу – нудота, блювання, біль у животі, загальне погане самопочуття та задишка. У багатьох, але не у всіх випадках, були виявлені сприятливі фактори - зниження дози інсуліну, гостре захворювання з лихоманкою, зниження калорійності раціону через захворювання або хірургічного втручання, недостатня секреція інсуліну через захворювання підшлункової залози.панкреатит в анамнезі або хірургічне втручання на підшлункову залозу) або зловживання алкоголем. Перед початком застосування препарату Сигдуо Лонг необхідно оцінити фактори ризику кетоацидозу, в т.ч. недостатнє вироблення інсуліну підшлунковою залозою, викликане різними причинами, зниження калорійності раціону та зловживання алкоголем. При спостереженні за пацієнтами, які приймають препарат Сигдуо Лонг®, слід пам'ятати про можливість розвитку кетоацидозу та необхідність тимчасового припинення терапії при клінічних ситуаціях, що призводять до розвитку кетоацидозу (таких як тривале голодування через гостре захворювання або хірургічне втручання). Порушення функції нирок та гостра ниркова недостатність Дапагліфлозин сприяє зменшенню ОЦК і може спричинити порушення функції нирок. При постреєстраційному застосуванні дапагліфлозину були відмічені випадки гострої ниркової недостатності (у т.ч. у пацієнтів віком до 65 років), які в деяких випадках потребували госпіталізації та діалізу. До призначення препарату Сигдуо Лонг слід оцінити можливі фактори ризику гострої ниркової недостатності, такі як гіповолемія, хронічна ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність та прийом супутніх препаратів (діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, НПЗП). При обмеженні прийому їжі та рідини (наприклад, при гострому захворюванні або голодуванні), втраті рідини (наприклад, при захворюванні ШКТ або дії високих температур) слід передбачити тимчасове припинення терапії препаратом Сигдуо Лонг і спостереження за пацієнтом для виявлення можливих симптомів гострої ниркової недостатності. При розвитку гострої ниркової недостатності слід негайно відмінити препарат Сигдуо Лонг і розпочати відповідне лікування. На тлі прийому дапагліфлозину були відзначені випадки підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові та зниження РСКФ. особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції нирок. Після початку терапії препаратом Сігдуо Лонг можуть виникнути небажані реакції, пов'язані з порушенням функції нирок. Функцію нирок слід оцінити до початку прийому Сигдуо Лонг і періодично - на фоні терапії. Препарат Сігдуо Лонг протипоказаний пацієнтам з РСКФ Уросепсис та пієлонефрит При постреєстраційне застосування інгібіторів SGLT2, в т.ч. дапагліфлозину, були відзначені випадки тяжких інфекцій сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит та уросепсис, які вимагали госпіталізації. Терапія інгібіторами SGLT2 збільшує ризик інфекцій сечовивідних шляхів. Слід спостерігати за пацієнтами для виявлення можливих симптомів інфекції сечовивідних шляхів та, при необхідності, негайно розпочинати лікування. Концентрація вітаміну В12 У контрольованих клінічних дослідженнях метформіну тривалістю 29 тижнів приблизно у 7% пацієнтів спостерігалося зниження сироватці крові раніше нормальної концентрації вітаміну В12 до субнормальних значень без клінічних проявів. Однак таке зниження дуже рідко супроводжується розвитком анемії, і концентрація швидко відновлюється після відміни метформіну або додаткового прийому вітаміну В12. Пацієнтам, які отримують препарат Сигдуо Лонг®, слід щорічно оцінювати гематологічні параметри та при виявленні змін проводити відповідне обстеження та лікування. У деяких пацієнтів (наприклад, у разі недостатнього надходження з їжею або порушення всмоктування вітаміну В12 та кальцію) існує схильність до зниження концентрації вітаміну В12 до субнормальних значень. У таких пацієнтів може бути доцільним визначення концентрації вітаміну В12 у сироватці крові кожні 2-3 роки терапії. Грибкові генітальні інфекції У пацієнтів, які отримують дапагліфлозин. може підвищуватись ризик грибкових генітальних інфекцій. Ризик генітальних інфекцій вищий у пацієнтів, у яких на початок прийому препарату відзначалися епізоди аналогічної інфекції. Слід контролювати стан пацієнтів для виявлення можливих симптомів та проводити відповідне лікування у разі такої інфекції. Підвищення концентрації холестерину ЛПНЩ У пацієнтів, які отримують дапагліфлозин, може збільшуватися концентрація ХС ЛПНЩ у сироватці. На фоні терапії препаратом Сигдуо Лонг слід контролювати концентрацію ХС ЛПНЩ і, при необхідності, призначати лікування відповідно до прийнятої практики. Рак сечового міхура У 22 клінічних дослідженнях рак сечового міхура був діагностований у 10 із 6045 пацієнтів (0.17%) із групи дапагліфлозину та у 1 із 3512 пацієнтів (0.03%) із групи плацебо/препарату порівняння. Після виключення з аналізу пацієнтів, які приймали препарат менше 1 року на момент діагностики раку сечового міхура, у групі дапагліфлозину було 4 випадки раку сечового міхура, а у групі плацебо/препарату порівняння випадків раку не було. На момент початку дослідження групи були збалансовані щодо факторів ризику раку сечового міхура та гематурії (потенційний індикатор недіагностованої пухлини). Невелика кількість випадків не дозволяє зробити висновок про причинно-наслідковий зв'язок з прийомом дапагліфлозину. Тим не менш, препарат Сигдуо Лонг не слід призначати пацієнтам з раком сечового міхура. Немає даних, що дозволяють оцінити можливий вплив дапагліфлозину на пухлину сечового міхура. У пацієнтів з раком сечового міхура в анамнезі перед призначенням препарату Сигдуо Лонг слід оцінити користь від контролю глікемії та можливий неуточнений ризик рецидиву раку сечового міхура. Макроваскулярні ускладнення Дослідження, які переконливо показують зниження ризику макроваскулярних ускладнень при застосуванні препарату Сигдуо Лонг®, не проводилися. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Сігдуо Лонг® на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні - 1 мл: Активні речовини: дифенгідраміну гідрохлорид – 1 мг; нафазолін (у формі нітрату) – 0.33 мг; Допоміжні речовини: борна кислота – 16 мг, макрогол 300 – 1.125 мг, натрію гіалуронат – 1 мг, динатрію едетату дигідрат (трилон Б) – 0.5 мг, натрію гідроксид розчин 1М або азотної кислоти 0.1М розчин – до рН 4 . д/і – до 1 мл. Краплі очні 0,1% + 0,033%. По 0,4 мл у тюбик-крапельниці з поліетилену низької щільності або поліпропілену. По 5 або 10 тюбик-крапельниць у пакеті з фольгованої плівки. По 2, 4 або 6 пакетів з фольгованої плівки з 5 тюбик-крапельницями або по 1, 2 або 3 пакети з фольгованої плівки з 10 тюбик-крапельницями разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКраплі очні у вигляді прозорої, безбарвної або трохи пофарбованої рідини.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб (H1-гістамінових рецепторів блокатор + альфа-адреноміметик).ФармакокінетикаПовний місцевий ефект нафазоліну виявляється вже через 5 хв з моменту застосування. Дія триває 6-8 годин. Нафазолін може всмоктуватися зі слизових оболонок, викликаючи системні ефекти, хоча така дія у дорослих після введення препарату в кон'юнктивальний мішок малоймовірна. Системні реакції настають, головним чином, у пацієнтів похилого віку та у дітей молодшого віку. Прояв системної дії дифенгідраміну малоймовірний.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що має антигістамінну (дифенгідрамін) та вазоконстрикторну (нафазолін) дію. Дифенгідрамін є антагоністом гістамінових H1-рецепторів. Шляхом конкурентної блокади гістамінових H1-рецепторів він знижує алергічні симптоми, особливо пов'язані з вивільненням гістаміну, такі як збільшення проникності та розширення судин. Нафазолін стимулює альфа-адренорецептори судин, його місцеве застосування веде до звуження розширених судин та зменшення симптомів запального стану.ІнструкціяПорядок роботи з тюбик-крапельницею: Відкрити пакет, відокремити одну тюбик-крапельницю, решту помістити назад у пакет. Розкрити тюбик-крапельницю (переконавшись, що розчин знаходиться в нижній частині тюбик-крапельниці, обертаючими рухами повернути та відокремити клапан). Закапати необхідну кількість препарату у вічі. Доза, що міститься в тюбик-крапельниці, достатня для одного закапування в обидва ока. Після одноразового використання тюбик-крапельницю слід викинути, навіть якщо залишився вміст.Показання до застосуваннязагострення сезонного або цілорічного алергічного кон'юнктивіту; запальні стани, пов'язані з роздратуванням кон'юнктиви внаслідок застосування контактних лінз, впливу сонячного світла, сигаретного диму, контакту з водою в плавальному басейні та ін.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до будь-якого компонента препарату (у тому числі до симпатоміметичних амінів); вагітність; грудне годування; закритокутова глаукома; дитячий вік (до 2-х років). З обережністю Не слід застосовувати краплі у разі затяжного кон'юнктивіту, їх можна використовувати протягом короткого часу при загостренні хронічного захворювання. Системна дія компонентів препарату після введення в кон'юнктивальний мішок є малоймовірною, проте його слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з гіпертензією, аритмією; атеросклерозом, хронічним ринітом, бронхіальною астмою, з гіперчутливістю до симпатоміметичних амінів, при гіпертиреозі, а також при гіперплазії передміхурової залози та у літньому віці. Цих пацієнтів слід попередити про те, що у разі появи будь-яких системних реакцій, що вказують на всмоктування нафазоліну, необхідно припинити застосування препарату. Не рекомендується застосовувати препарат у новонароджених та у дітей до 6 років через можливу появи потенційно небезпечних побічних дій. Пацієнта слід попередити, що збереження симптомів подразнення або біль в очах протягом більше 72 годин є показанням до відміни препарату. Протипоказано застосування препарату більше 5 днів або з інтервалом менше 3 годин з огляду на ризик розвитку синдрому, що веде до вторинного посилення набряку та гіперсекреції, а також можливості розвитку стійких змін епітелію.Вагітність та лактаціяПід час вагітності застосування препарату не рекомендується. При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПечіння, свербіж, гіперемія, подразнення кон'юнктиви, біль в очах, розлад зору, сухість слизової оболонки порожнини носа, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску. Описано одиничний випадок помутніння рогівки (при застосуванні протягом 7 днів не менше 10 разів на добу), яке зникло після припинення лікування. Тривале застосування може вести до місцевих змін епітелію, пов'язаних із гіпоксією (погіршуючий прогноз).Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування препарату, що містить нафазолін, одночасно з прийомом трициклічних антидепресантів може потенціювати судинозвужувальну дію нафазоліну. Одночасне застосування нафазоліну з інгібіторами моноаміноксидази може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.Спосіб застосування та дозиМісцево в кон'юнктивальний мішок. Дорослі та діти старше 6 років: по 1-2 краплі в кон'юнктивальний мішок при необхідності кожні 6-8 годин. Лікарський препарат слід застосовувати довше 3-5 днів.ПередозуванняСимптоми: тривале або надто часто застосування у дітей віком до 6 років може призвести до загальмування ЦНС, гіпотермії (зниження температури тіла), тривалого мідріазу, підвищення артеріального тиску, тахікардії, коми. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат призначений лише для місцевого застосування: інстиляція у кон'юнктивальний мішок. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами З огляду на можливий розлад зору слід з обережністю застосовувати в осіб, які керують транспортними засобами та обслуговують механізми.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
ХарактеристикаПрозора безбарвна або трохи жовтувата рідина.ФармакокінетикаПовний місцевий ефект нафазоліну виявляється вже через 5 хвилин з моменту застосування. Дія продовжується протягом 6-8 годин. Нафазолін може всмоктуватися зі слизових оболонок, викликаючи системні ефекти, хоча така дія у дорослих після введення препарату в кон'юнктивальний мішок малоймовірна. Системні реакції настають, головним чином, у пацієнтів похилого віку та у дітей молодшого віку.ФармакодинамікаНафазолін стимулює альфа-2-адренорецептори судин, місцеве застосування має судинозвужувальну дію, що призводить до зменшення гіперемії та набряку кон'юнктиви.Показання до застосуванняСимптоматичне тимчасове полегшення вторинної гіперемії (почервоніння) очей внаслідок помірної подразливої дії та алергічного кон'юнктивіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; Закритокутова глаукома; Дитячий вік до 2-х років.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Відсутні дані про екскрецію нафазоліну в грудне молоко. У разі застосування в період грудного вигодовування слід бути обережним.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування нафазоліну одночасно з прийомом трициклічних антидепресантів може потенціювати судинозвужувальну дію нафазоліну. Одночасне застосування нафазоліну з інгібіторами моноаміноксидази та протягом 14 днів після їх відміни може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. У разі супутньої терапії із застосуванням інших місцевих офтальмологічних препаратів слід дотримуватися 15-хвилинного інтервалу між їх застосуванням.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
440,00 грн
348,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаШабельник болотний (надземна та підземна частини), бруньки берези повислої, листя кропиви дводомної, коріння лопуха великого, листя стевії, трава фіалки польової, хвоща польового, трава чебрецю повзучого (чебрецю), трава череди трироздільної, плодице квітки липи серцеподібної, плоди горобини звичайної, кореневища лепехи звичайного.ХарактеристикаФіточай "Сила російських трав" №14 входить у меню дієти, що сприяє профілактиці та лікуванню людини від ревматичних захворювань: ревматизм; артрити інфекційні; артрити постінфекційні; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондилоартрит; псоріатичний артрит; ентерогенні артрити; деформуючий остеоартроз; остеохондроз міжхребцевий; спондилоартроз; періартрити. Чай усуває запалення, полегшує біль, зменшує ранкову скутість та збільшує рухливість суглобів, захищає внутрішні органи. Фіточай ефективний при гострому, підгострому, затяжному та рецидивному перебігу ревматизму, а також при суглобовому синдромі, запальних та дегенеративних захворюваннях хребта. Вплив складу обумовлено унікальним співвідношенням елементів, що дають у сумі необхідний енергетичний акорд, який нейтралізує розбалансованість організму, що провокує ревматизм. Відновлення нормальних енергетичних характеристик організму супроводжується припиненням запальних процесів. Крім того, кожен компонент фіточа окремо доцільний.Властивості компонентівШабельник використовується при ревматизмі. Береза знімає запалення суглобів та біль, має сечогінну дію, регулює обмін речовин при ревматизмі. Усуває набряклість суглобів, благотворно впливає обмін речовин, сприяючи видаленню шкідливих речовин з організму. Кропива і шипшина, будучи полівітамінними рослинами, збільшують опірність організму до різних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, мають протизапальну дію, знімають набряк тканин, їх аскорбінова кислота бере участь у біосинтезі міжклітинних субстанцій і колагену, сприяючи регенерації. Корінь лопуха є болезаспокійливим засобом та відновлює обмін речовин в організмі при суглобовому ревматизмі. Стевія ефективна при патології суглобів (артрити, остеоартрози), має унікальні оздоровчі властивості. Фіалка має ефективну дію при лікуванні запалення суглобів. Трава хвоща заспокоює біль, знімає запалення. Чабрець використовують при болях у суглобах, ревматизмі. Важливо додавання низки т.к. вона має протизапальну, протимікробну, протиалергічну, антисептичну, потогінну властивості, стимулює функцію надниркових залоз, підвищуючи імунітет. Ехінацея збуджує дію імунної системи організму, ефективна при хронічних захворюваннях (ревматоїдний артрит). Колір липи має заспокійливу, болезаспокійливу, сечогінну, потогінну, протимікробну та протизапальну дію; помірно зменшує в'язкість крові. Горобина знімає набряклість запалених тканин, підвищує стійкість судин до несприятливих впливів, нормалізує обмін речовин, ліквідує дефіцит вітамінів в організмі. Корінь лепехи знімає біль та запалення, зміцнює організм, здатний нейтралізувати аутотоксини.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі, джерела гідроксикоричних кислот, що містить флавоноїди. Поєднання компонентів саме в пропорції, що входить до складу, користується в народі заслуженим авторитетом як лікувальний трав'яний засіб і дозволяє гарантувати Вам повний успіх у разі тривалого і правильного застосування. До складу фіточа увійшли лише їстівні, приємні на смак та корисні для здоров'я рослини.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність та годування груддю, прогресуючі системні захворювання (туберкульоз, лейкоз, розсіяний склероз, колагеноз).Спосіб застосування та дози1 фільтр-пакет залити однією склянкою (200 мл) окропу та наполягати 15 хв. Дорослим приймати по 1 склянці настою 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому: 2-3 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком вживання фіточаю слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
660,00 грн
300,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
746,00 грн
304,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
724,00 грн
326,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: силденафілу цитрат 140,45 мг у перерахунку на силденафіл 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфату дигідрат, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), повідон К30, натрію кроскармелоза, магнію стеарат; допоміжні речовини для оболонки: опадрай II 85F30695 блакитний [спирт полівініловий, титану діоксид, тальк, макрогол, алюмінієвий лак на основі барвника індигокарміну, барвник заліза оксид жовтий]. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 100 мг. По 1, 2, 4, 8, 10 або 12 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиДвоопуклі таблетки довгастої форми із округленими кінцями, покриті плівковою оболонкою блакитного кольору, з ризиком. На поперечному розрізі ядро пігулок усіх дозувань білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЕректильна дисфункція Засіб лікування - ФДЕ5-інгібітор.ФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). In vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50%. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація вільного силденафілу в плазмі (Сmах) чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Стах при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі у поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Сmах зменшується в середньому на 29%, а час досягнення максимальної концентрації (Tmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою концентрація-час (АUС) знижується на 11%. Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96% і не залежить від загальної концентрації препарату. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту цитохрому CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту цитохрому CYP2C9 (мінорний шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЕ5 in vitro становить близько 50% активність силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму; період його напіввиведення (Т1/2) становить близько 4 год. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий Т1/2 - 3-5 год. Після застосування внутрішньо також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, кишечником (близько 80% пероральної дози) і, меншою мірою, нирками (близько 13% пероральної дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі приблизно на 40% вище, ніж у молодих (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При легкому (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та помірному (КК 30-49 мл/хв) ступеню ниркової недостатності фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо в дозі 50 мг не змінюється. При тяжкій нирковій недостатності (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100%) та Сmах (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Сmах (47 %) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи. Фармакокінетика силденафілу у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл – потужний селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ5). Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язані з вивільненням оксиду азоту (NО) в кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект оксиду азоту (NО) за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів; ФДЕ1 - більш ніж 80 раз; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7- ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Силденафіл відновлює порушену еректильну функцію в умовах сексуальної стимуляції за рахунок збільшення припливу крові до кавернозних тіл статевого члена. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження тиску систоли в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг склало 8,3 мм рт.ст., а діастолічного тиску - 5,3 мм рт.ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати. У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70% пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), систолічний і діастолічний тиск у стані спокою зменшувався на 7 % та 6%, відповідно, а легеневий систолічний тиск знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровообіг у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і в інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів) виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд; 0,9 - 38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох антигіпертензивних препаратів. Силденафіл покращив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як і в осіб, які приймають більше трьох антигіпертензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликається пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебоконтрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг переносився добре. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87, з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекції, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, що повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом були 59% хворих на діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83% пацієнтів з пошкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо, відповідно ).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Спільне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, оскільки це може призводити до симптоматичної гіпотензії. Безпечність та ефективність препарату Силденафіл-ФПО при сумісному застосуванні з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується. Тяжка печінкова недостатність (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (тяжка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені протягом останніх шести місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, гіпертензія (АТ >170/100 мм рт.ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/5) рт.ст.)). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва із втратою зору в одному оці. Спадковий пігментний ретиніт. За зареєстрованим показанням препарат Сілденафіл-ФПО не призначений для застосування у дітей віком до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Силденафіл-ФПО не призначений для застосування у жінок. З обережністю: Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні). Захворювання, що сприяють розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія). Захворювання, що супроводжуються кровотечею. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення. Порушення функції печінки. Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв). Пацієнти з епізодом розвитку передньої неартеріальної ішемічної нейропатії зорового нерва в анамнезі. Одночасний прийом блокаторів альфа-адренорецепторів.Вагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат не призначений для застосування у жінок.Побічна діяНайбільш частими побічними ефектами були біль голови і "припливи". Зазвичай побічні ефекти препарату Силденафіл-ФПО® слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Частота небажаних реакцій представлена за такою класифікацією: Дуже часто ≥ 10%; Часто ≥ 1% та < 10%; Нечасто ≥ 0,1% та < 1%; Рідко ≥ 0,01% та З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості (в т.ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. З боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто - біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко - набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома - неартеріїтна передня ішемічна невропатія зорового нерва, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору,підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. З боку органу слуху: нечасто – раптове зниження або втрата слуху, шум у вухах, біль у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – "припливи"; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, інфаркт міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях електрокардіограми; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. З боку дихальної системи: часто – закладеність носа; нечасто - носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – почуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки порожнини носа. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення "печінкових" функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки порожнини рота. З боку опорно-рухового апарату: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. З боку сечостатевої системи: нечасто – цистит, ніктурія, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, гематурія, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко - тривала ерекція та/або пріапізм. З боку центральної та периферичної нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, мігрень, атаксія, гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпестезія; рідко - судоми *, повторні судоми *, непритомність. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Інші: нечасто – відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. * Побічні ефекти виявлені під час постмаркетингових досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, транзи ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про неартеріїтну передню ішемічну невропатію зорового нерва (НПІНЗН) - рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва ("застійний диск"), вік старше 50 років, цукровий діабет, гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно 2-кратне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 періодів напіввиведення після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 00 чоловіків у віці > 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні препарату Силденафіл-ФПО в дозах, що перевищують рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів цитохрому CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту цитохрому CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту цитохрому CYP3A4, при сумісному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56%. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу спільно з еритроміцином (по 500 мг/добу 2 рази на день протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в крові, призводить до збільшення AUC сил8 При сумісному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) і саквінавіру (1200 мг/день 3 рази на день), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в крові Сmах силденафил на 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати сильніші зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та сильного інгібітору цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в крові призводить до збільшення Сmах сила0 ), a AUC на 1000% (у 11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу - 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, Сmах вільного силденафілу не перевищує 200 нМ, і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (індуктор ізоферменту CYP3A4 (помірний), CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг двічі на добу) та силденафілу на добу) відзначалося зниження AUC та Сmах силденафілу на 62,6% та 52,4% відповідно. Силденафіл збільшував AUC та Сmах бозентана на 49,8% та 42%, відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту цитохрому CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту цитохрому CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгі АПФ та антагоністи кальцію не впливають на фармакокінетику силденафілу. Азитроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Сmах, Тmах, константу швидкості виведення та Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські препарати Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р450 - 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3А4 (ІК50>150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що його рекомендуються, Сmах становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при призначенні їх за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу у поєднанні з нітратами та донаторами оксиду азоту протипоказано. При одночасному прийомі α-адреноблокатора доксазозину (4 мг та 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг та 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією простати зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження систолічного/діастолічного АТ у положенні лежачи на спині. 7 мм рт.ст., 9/5 мм рт.ст. і 8/4 мм рт.ст. відповідно, а в положенні стоячи - 6/6 мм рт.мт., 11/4 мм рт.ст. та 4/5 мм рт.ст., відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симтоматичної постуральної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без непритомності). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують α-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), які метаболізуються ізоферментом цитохрому CYP2D9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібітору ВІЛ-протеази, саквінавіру, що є субстратом ізоферменту цитохрому CYP3A4 при його постійному рівні в крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг три рази на добу) призводить до підвищення AUC та Сmах бозентана (125 мг двічі на добу) на 49,8% та 42% відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців за максимальної концентрації алкоголю в крові в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів із гіпертензією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи становить 8 мм рт.ст. (систолічного) та 7 мм рт.ст. (діастолічного). Застосування силденафілу у поєднанні з антигіпертензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза для більшості пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – один раз на добу. Слід враховувати, що абсорбція силденафілу сповільнюється при його застосуванні у поєднанні з жирною їжею. Порушення функції нирок При легкій та середньотяжкій мірі ниркової недостатності (КК 30-80 мл/хв) коригування дози не потрібне, при тяжкій нирковій недостатності (КК) Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів з пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Силденафіл-ФПО слід зменшити до 25 мг. Спільне застосування з іншими лікарськими засобами Спільне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому разі максимальна доза препарату Силденафіл-ФПО® за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування - 1 раз на 48 год. При сумісному застосуванні з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, інтраконазол) початкова доза препарату Силденафіл-ФПО повинна становити 25 мг. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, прийом препарату Силденафіл-ФПО слід розпочинати лише після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу. Літні пацієнти Коригування дози препарату Силденафіл-ФПО® не потрібне.ПередозуванняПри одноразовому прийомі препарату Силденафіл-ФПО у дозі до 800 мг небажані явища були такими ж, як і при прийомі препарату у нижчих дозах, але зустрічалися частіше. Застосування дози 200 мг не призводило до підвищення ефективності препарату, однак частота побічних реакцій (головний біль, "припливи", запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз не прискорює кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми та не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні використовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні), або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома), лейке. Під час постмаркетингових досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції протягом 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозними аритміями, гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт.ст.) або гіпотонією (АТ Серцево-судинні ускладнення У ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, транзи ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до переходу до зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Силденафіл-ФПО лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку ве. Оскільки спільне застосування силденафілу та α-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Силденафіл-ФПО слід з обережністю призначати хворим, які приймають α-адреноблокатори. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, прийом препарату Силденафіл-ФПО слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Сілденафіл-ФПО. Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про неартеріїтну передню ішемічну невропатію зорового нерва (НПІНЗН) - рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва ("застійний диск"), вік старше 50 років, цукровий діабет, гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно 2-кратне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 періодів напіввиведення після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору в одному оці прийом силденафілу протипоказаний. У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функції фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування препарату Силденафіл-ФПО у пацієнтів з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл. Порушення слуху У деяких постмаркетингових та клінічних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому силденафілу слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора оксиду азоту на тромбоцити людини in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки відсутні, тому препарат Силденафіл-ФПО® у цих пацієнтів слід застосовувати з обережністю. Частота носових кровотеч у пацієнтів з ЛГ, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою артеріальною гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8%), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7%). Застосування спільно з іншими засобами лікування порушень ерекції Безпека та ефективність Силденафіл-ФПО спільно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої артеріальної гіпертензії, що містять силденафіл (наприклад, Реваціо) або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки прийому силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження АТ, розвиток хроматопсії, затуманеного зору тощо. побічних явищ, слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
844,00 грн
372,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: силденафілу цитрат – 140.45 мг, що відповідає вмісту силденафілу – 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфату дигідрат, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), повідон К30, натрію кроскармелозу, магнію стеарат; Склад плівкової оболонки: опадрай II 85F30695 блакитний (спирт полівініловий, діоксид титану, тальк, макрогол, алюмінієвий лак на основі барвника індигокарміну, барвник заліза оксид жовтий). 1, 2, 4, 8, 10 чи 12 шт. - Упаковки осередкові контурні (1, 2, 3) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору, двоопуклі, довгастої форми, із округленими кінцями, з ризиком.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування еректильної дисфункції, ФДЕ-5 інгібітор.ФармакокінетикаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легких. Відновлює порушену еректильну функцію та забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Силденафіл не чинить прямого розслаблюючого впливу на кавернозне тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект окису азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільнення NO під впливом силденафілу призводить до пригнічення ФДЕ5 та підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів та посилення кровотоку у кавернозному тілі. Як інгібітор ФДЕ5, силденафіл збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної ФДЕ, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл може спричинити легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Передбачуваним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ5.ФармакодинамікаПісля прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового вживання в дозі 100 мг Cmax становить 18 нг/мл і досягається при прийомі натще протягом 30-120 хв. При прийомі силденафілу у поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тmax збільшується на 60 хв, а Cmax знижується загалом на 29%. Vd силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметільний метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафілу. Силденафіл метаболізується, головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9. Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилування силденафілу, піддається подальшому метаболізму. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; його термінальний T1/2 дорівнює близько 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год. приблизно 13% дози. У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини у плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів. При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після прийому внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та Cmax (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та Cmax (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової групи. .ІнструкціяЛікування порушень ерекції: приймають внутрішньо приблизно за 1 годину до планованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування – 1 раз на добу. Для пацієнтів похилого віку старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг. Легенева гіпертензія: внутрішньо по 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна добова доза становить 60 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Легенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом донаторів окису азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.Вагітність та лактаціяСільденафіл не застосовують у жінок та пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння. З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, біль у животі, нудота. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу. З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання. З боку органу зору: зміна зору (легка і минуща; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла та порушення чіткості зору), кон'юнктивіт. Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в спині, висипання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; у поодиноких випадках - пріапізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметидину) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax у плазмі крові та AUC силденафілу, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру. Очікується, що сильніші інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивна дія нітратів. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому силденафілу на лікування порушень ерекції слід провести обстеження серцево-судинної системи. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей із захворюваннями, які схильні до розвитку приапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемі). Не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана. З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті. Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Силденафіл не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: силденафілу цитрат 35,1125 мг/70,225 мг/140,45 мг у перерахунку на силденафіл 25 мг/50 мг/100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфату дигідрат, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), повідон К30, натрію кроскармелоза, магнію стеарат; допоміжні речовини для оболонки: опадрай II 85F30695 блакитний [спирт полівініловий, титану діоксид, тальк, макрогол, алюмінієвий лак на основі барвника індигокарміну, барвник заліза оксид жовтий]. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг, 50 мг та 100 мг. По 1, 2, 4, 8, 10 або 12 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору, з ризиком. На поперечному розрізі ядро пігулок усіх дозувань білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЕректильна дисфункція Засіб лікування - ФДЕ5-інгібітор.ФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). In vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50%. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація вільного силденафілу в плазмі (Сmах) чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Стах при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі у поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Сmах зменшується в середньому на 29%, а час досягнення максимальної концентрації (Tmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою концентрація-час (АUС) знижується на 11%. Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96% і не залежить від загальної концентрації препарату. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту цитохрому CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту цитохрому CYP2C9 (мінорний шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЕ5 in vitro становить близько 50% активність силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму; період його напіввиведення (Т1/2) становить близько 4 год. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий Т1/2 - 3-5 год. Після застосування внутрішньо також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, кишечником (близько 80% пероральної дози) і, меншою мірою, нирками (близько 13% пероральної дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі приблизно на 40% вище, ніж у молодих (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При легкій (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та помірному (КК 30-49 мл/хв) ступеню ниркової недостатності фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо в дозі 50 мг не змінюється. При тяжкій нирковій недостатності (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100%) та Сmах (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Сmах (47 %) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи. Фармакокінетика силденафілу у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл – потужний селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ5). Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язані з вивільненням оксиду азоту (NО) в кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект оксиду азоту (NО) за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів; ФДЕ1 - більш ніж 80 раз; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7- ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Силденафіл відновлює порушену еректильну функцію в умовах сексуальної стимуляції за рахунок збільшення припливу крові до кавернозних тіл статевого члена. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження тиску систоли в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг склало 8,3 мм рт.ст., а діастолічного тиску - 5,3 мм рт.ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати. У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70% пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), систолічний і діастолічний тиск у стані спокою зменшувався на 7 % та 6%, відповідно, а легеневий систолічний тиск знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровообіг у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і в інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів) виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд; 0,9 - 38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох антигіпертензивних препаратів. Силденафіл покращив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як і в осіб, які приймають більше трьох антигіпертензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликається пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебоконтрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг переносився добре. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87, з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекції, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, що повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом були 59% хворих на діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83% пацієнтів з пошкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо, відповідно ).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Спільне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, оскільки це може призводити до симптоматичної гіпотензії. Безпечність та ефективність препарату Силденафіл-ФПО при сумісному застосуванні з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується. Тяжка печінкова недостатність (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (тяжка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені протягом останніх шести місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, гіпертензія (АТ >170/100 мм рт.ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/5) рт.ст.)). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва із втратою зору в одному оці. Спадковий пігментний ретиніт. За зареєстрованим показанням препарат Сілденафіл-ФПО не призначений для застосування у дітей віком до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Силденафіл-ФПО не призначений для застосування у жінок. З обережністю: Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні). Захворювання, що сприяють розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія). Захворювання, що супроводжуються кровотечею. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення. Порушення функції печінки. Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв). Пацієнти з епізодом розвитку передньої неартеріальної ішемічної нейропатії зорового нерва в анамнезі. Одночасний прийом блокаторів альфа-адренорецепторів.Вагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат не призначений для застосування у жінок.Побічна діяНайбільш частими побічними ефектами були біль голови і "припливи". Зазвичай побічні ефекти препарату Силденафіл-ФПО® слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Частота небажаних реакцій представлена за такою класифікацією: Дуже часто ≥ 10%; Часто ≥ 1% та < 10%; Нечасто ≥ 0,1% та < 1%; Рідко ≥ 0,01% та З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості (в т.ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. З боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто - біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко - набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома - неартеріїтна передня ішемічна невропатія зорового нерва, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору,підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. З боку органу слуху: нечасто – раптове зниження або втрата слуху, шум у вухах, біль у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – "припливи"; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, інфаркт міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях електрокардіограми; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. З боку дихальної системи: часто – закладеність носа; нечасто - носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – почуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки порожнини носа. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення "печінкових" функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки порожнини рота. З боку опорно-рухового апарату: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. З боку сечостатевої системи: нечасто – цистит, ніктурія, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, гематурія, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко - тривала ерекція та/або пріапізм. З боку центральної та периферичної нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, мігрень, атаксія, гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпестезія; рідко - судоми *, повторні судоми *, непритомність. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Інші: нечасто – відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. * Побічні ефекти виявлені під час постмаркетингових досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, транзи ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про неартеріїтну передню ішемічну невропатію зорового нерва (НПІНЗН) - рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва ("застійний диск"), вік старше 50 років, цукровий діабет, гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно 2-кратне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 періодів напіввиведення після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 00 чоловіків у віці > 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні препарату Силденафіл-ФПО в дозах, що перевищують рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів цитохрому CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту цитохрому CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту цитохрому CYP3A4, при сумісному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56%. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу спільно з еритроміцином (по 500 мг/добу 2 рази на день протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в крові, призводить до збільшення AUC сил8 При сумісному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) і саквінавіру (1200 мг/день 3 рази на день), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в крові Сmах силденафил на 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати сильніші зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та сильного інгібітору цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в крові призводить до збільшення Сmах сила0 ), a AUC на 1000% (у 11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу - 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, Сmах вільного силденафілу не перевищує 200 нМ, і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (індуктор ізоферменту CYP3A4 (помірний), CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг двічі на добу) та силденафілу на добу) відзначалося зниження AUC та Сmах силденафілу на 62,6% та 52,4% відповідно. Силденафіл збільшував AUC та Сmах бозентана на 49,8% та 42%, відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту цитохрому CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту цитохрому CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгі АПФ та антагоністи кальцію не впливають на фармакокінетику силденафілу. Азитроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Сmах, Тmах, константу швидкості виведення та Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські препарати Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р450 - 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3А4 (ІК50>150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що його рекомендуються, Сmах становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при призначенні їх за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу у поєднанні з нітратами та донаторами оксиду азоту протипоказано. При одночасному прийомі α-адреноблокатора доксазозину (4 мг та 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг та 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією простати зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження систолічного/діастолічного АТ у положенні лежачи на спині. 7 мм рт.ст., 9/5 мм рт.ст. і 8/4 мм рт.ст. відповідно, а в положенні стоячи - 6/6 мм рт.мт., 11/4 мм рт.ст. та 4/5 мм рт.ст., відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симтоматичної постуральної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без непритомності). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують α-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), які метаболізуються ізоферментом цитохрому CYP2D9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібітору ВІЛ-протеази, саквінавіру, що є субстратом ізоферменту цитохрому CYP3A4 при його постійному рівні в крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг три рази на добу) призводить до підвищення AUC та Сmах бозентана (125 мг двічі на добу) на 49,8% та 42% відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців за максимальної концентрації алкоголю в крові в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів із гіпертензією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи становить 8 мм рт.ст. (систолічного) та 7 мм рт.ст. (діастолічного). Застосування силденафілу у поєднанні з антигіпертензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза для більшості пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – один раз на добу. Слід враховувати, що абсорбція силденафілу сповільнюється при його застосуванні у поєднанні з жирною їжею. Порушення функції нирок При легкій та середньотяжкій мірі ниркової недостатності (КК 30-80 мл/хв) коригування дози не потрібне, при тяжкій нирковій недостатності (КК) Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів з пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Силденафіл-ФПО слід зменшити до 25 мг. Спільне застосування з іншими лікарськими засобами Спільне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому разі максимальна доза препарату Силденафіл-ФПО® за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування - 1 раз на 48 год. При сумісному застосуванні з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, інтраконазол) початкова доза препарату Силденафіл-ФПО повинна становити 25 мг. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, прийом препарату Силденафіл-ФПО слід розпочинати лише після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу. Літні пацієнти Коригування дози препарату Силденафіл-ФПО® не потрібне.ПередозуванняПри одноразовому прийомі препарату Силденафіл-ФПО у дозі до 800 мг небажані явища були такими ж, як і при прийомі препарату у нижчих дозах, але зустрічалися частіше. Застосування дози 200 мг не призводило до підвищення ефективності препарату, однак частота побічних реакцій (головний біль, "припливи", запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз не прискорює кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми та не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні використовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні), або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома), лейке. Під час постмаркетингових досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції протягом 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозними аритміями, гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт.ст.) або гіпотонією (АТ Серцево-судинні ускладнення У ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, транзи ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до переходу до зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Силденафіл-ФПО лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку ве. Оскільки спільне застосування силденафілу та α-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Силденафіл-ФПО слід з обережністю призначати хворим, які приймають α-адреноблокатори. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, прийом препарату Силденафіл-ФПО слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Сілденафіл-ФПО. Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про неартеріїтну передню ішемічну невропатію зорового нерва (НПІНЗН) - рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва ("застійний диск"), вік старше 50 років, цукровий діабет, гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно 2-кратне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 періодів напіввиведення після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору в одному оці прийом силденафілу протипоказаний. У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функції фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування препарату Силденафіл-ФПО у пацієнтів з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл. Порушення слуху У деяких постмаркетингових та клінічних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому силденафілу слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора оксиду азоту на тромбоцити людини in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки відсутні, тому препарат Силденафіл-ФПО® у цих пацієнтів слід застосовувати з обережністю. Частота носових кровотеч у пацієнтів з ЛГ, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою артеріальною гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8%), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7%). Застосування спільно з іншими засобами лікування порушень ерекції Безпека та ефективність Силденафіл-ФПО спільно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої артеріальної гіпертензії, що містять силденафіл (наприклад, Реваціо) або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки прийому силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження АТ, розвиток хроматопсії, затуманеного зору тощо. побічних явищ, слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. 100 мг: активна речовина: силденафілу цитрат у перерахунку на силденафіл – 100 мг; допоміжні речовини (ядро): целюлоза мікрокристалічна – 83,5 мг; лактози моногідрат (цукор молочний) – 83,5 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) – 15,0 мг; повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний) - 15,0 мг; магнію стеарат – 3,0 мг; допоміжні речовини (оболонка): Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований – 3,6 мг; титану діоксид Е 171 – 2,061 мг; макрогол (поліетиленгліколь 3350) – 1,818 мг; тальк – 1,332 мг го алого – 0,1728 мг; заліза оксид (II) жовтий Е 172 – 0,0153 мг; заліза оксид (II) чорний Е 172 – 0,0009 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг, 50 мг та 100 мг. По 1, 2, 4 або 10 таблеток у контурну коміркову упаковку. По 20 пігулок у банки полімерні або у флакони полімерні. Кожну банку, флакон, 1 контурне осередкове пакування по 1, 2, 4 або 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою блакитного кольору, круглі, двоопуклі. Таблетки на зламі білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування еректильної дисфункції – ФДЕ-5 інгібітор.ФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). Invitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація вільного силденафілу у плазмі (Сmax) чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Сmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі у поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Сmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (Тmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC) знижується на 11%). Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації препарату. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту цитохрому СYРЗА4 (основний шлях) та ізоферменту цитохрому СYР2С9 (мінорний шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті Nдеметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, а його активність щодо ФДЕ5 invitro становить близько 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму; період його напіввиведення (Т1/2) становить близько 4 год. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий Т1/2 – 3-5 год. Після застосування внутрішньо також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, кишечником (близько 80% пероральної дози) і, меншою мірою, нирками (близько 13% пероральної дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вище, ніж у молодих (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При легкому (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та помірному (КК 30-49 мл/хв) ступеню ниркової недостатності фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо в дозі 50 мг не змінюється. При тяжкій нирковій недостатності (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100 %) та Сmax (88 %) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (стадії А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Сmax (47 %) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи. Фармакокінетика силденафілу у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (стадія С класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл – потужний селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ5). Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект оксиду азоту (NO) за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 invitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів; ФДЕ1 - більш ніж у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження тиску систоли в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг склало 8,3 мм рт. ст., а діастолічного тиску – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати. У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), систолічний та діастолічний тиск у стані спокою зменшувався на 7 % та 6 % відповідно, а легеневий систолічний тиск знижувався на 9 %. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд; 0.9 - 38.9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох антигіпертензивних препаратів. Силденафіл покращив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як і в осіб, які приймають більше трьох антигіпертензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому препарату ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликається пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебоконтрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг переносився добре. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність і безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87, з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної або змішаної). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62 % (доза силденафілу 25 мг), 74 % (доза силденафілу 50 мг) та 82 % (доза силденафілу 100 мг). у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом були 59% хворих на діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо, відповідно ).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або до будь-якого іншого компонента препарату Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Безпечність та ефективність препарату Силденафіл при сумісному застосуванні з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується. За зареєстрованим показанням препарат Сілденафіл не призначений для застосування у дітей віком до 18 років. За зареєстрованим показанням Силденафіл не призначений для застосування у жінок. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Не рекомендується одночасне застосування силденафілу з ритонавіром. З обережністю Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні). Захворювання, що сприяють розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія). Захворювання, що супроводжуються кровотечею. Загострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки. Спадковий пігментний ретиніт. Серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені протягом останніх 6 місяців інфаркт міокарда, інсульт або життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт.ст.) або гіпотонія (АТ У пацієнтів з епізодами розвитку передньої ішемічної неартеріїтної невропатії зорового нерва (в анамнезі).Вагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат не призначений для застосування у жінок.Побічна діяПри використанні препарату Силденафіл у дозах, що перевищують рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. Порушення загального стану: набряк обличчя, реакції світлочутливості, шок, астенія, біль, озноб, біль у животі, біль у грудях. Алергічні реакції: реакції підвищеної чутливості (в т.ч. висипання на шкірі), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи: сонливість, безсоння, гіпестезія, парестезія, атаксія, невралгія, невропатія, тремор, депресія, незвичайні сновидіння, зниження рефлексів, інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми, в т.ч. рецидивні. Порушення з боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, шлуночкова аритмія, нестабільна стенокардія, AV-блокада, тромбоз судин головного мозку, серцева недостатність, порушення ЕКГ, кардіомопатія. Порушення з боку органів дихання: носова кровотеча, астма, задишка, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення виділення мокротиння, посилення кашлю. Шлунково-кишкові порушення: блювання, нудота, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, ректальна кровотеча, гінгівіт. Порушення органу зору: біль в очах, почервоніння очей/ін'єкції склер, ураження кон'юктиви, порушення сльозотечі, передня ішемічна оптична нейропатія, оклюзія судин сітківки, дефекти полів зору, мідріаз, катаракта, біль в очах. Порушення з боку органу слуху: вертиго, шум у вухах, біль у вухах, глухота. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: спрага, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемічна реакція, гіпернатріємія. Порушення з боку опорно-рухового апарату: артрит, артроз, міалгія, розрив сухожиль, тендовагініт, біль у кістках, міастенія, синовіт. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: кропив'янка, простий герпес, свербіж, пітливість, шкірні виразки, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит. Порушення з боку сечостатевої системи: цистит, ніктурія, часте сечовипускання, гінекомастія, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія. Порушення з боку репродуктивної системи: тривала ерекція та/або пріапізм.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів цитохрому СYРЗА4 (основний шлях) та СYР2С9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту цитохрому СYРЗА4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту цитохрому СYРЗА4, при сумісному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56%. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу спільно з еритроміцином (по 500 мг/добу 2 рази на день протягом 5 днів), специфічним інгібітором ізоферменту цитохрому СYРЗА4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в крові, призводить до збільшення AUC сил8 При сумісному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) і саквінавіру (1200 мг/день 3 рази на день), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту цитохрому СYР3А4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в крові Сmax силденафіл 10 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш сильні інгібітори ізоферменту цитохрому СYРЗА4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати сильніші зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) і ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та сильного інгібітору цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в крові призводить до збільшення Сmax сил000 ), а AUC на 1000% (у 11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу – 5 нг/мл), що узгоджується з інформацією про виражений ефект ритонавіру на фармакокінетику різних субстратів цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Сполучене застосування силденафілу з ритонавіром не рекомендується. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно сильні інгібітори ізоферменту цитохрому СYРЗА4, то Сmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. Інгібітори ізоферменту цитохрому СYР2С9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту цитохрому CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, инга. Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Сmax, Тmax, константу швидкості виведення та T1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські засоби Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р450 – 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та ЗА4 (ІК50>150 мкмоль). При прийомі силденафілу в рекомендованих дозах Сmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при призначенні їх за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу у поєднанні з нітратами або донаторами оксиду азоту протипоказано. При одночасному прийомі α-адреноблокатора доксазозину (4 мг та 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг та 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією простати зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження систолічного/діастолічного АТ у положенні лежачи на спині. 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт.ст. і 8/4 мм рт.ст., відповідно, а положенні стоячи – 6/6 мм рт.ст., 11/4 мм рт.ст. та 4/5 мм рт.ст., відповідно. Повідомляється про поодинокі випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної постуральної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без непритомності). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують α-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознак значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом цитохрому СYР2С9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛпротеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту цитохрому СYРЗА4, при їх постійному рівні в крові. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в крові в середньому 0,08 % (80 мг/дл). У хворих з артеріальною гіпертонією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи становить 8 мм рт.ст. (систолічного) та 7 мм рт.ст. (діастолічного). Застосування силденафілу у поєднанні з антигіпертензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна кратність застосування, що рекомендується, – один раз на добу. Порушення функції нирок При легкій та середньотяжкій мірі ниркової недостатності (КК 30-80 мл/хв) коригування дози не потрібне, при тяжкій нирковій недостатності (КК) Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Сілденафіл слід зменшити до 25 мг. Спільне застосування з іншими лікарськими засобами При сумісному застосуванні з ритонавіром максимальна разова доза Силденафілу не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 год. При сумісному застосуванні з інгібіторами ізоферменту цитохрому СYРЗА4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Силденафілу повинна становити 25 мг. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, прийом препарату Силденафіл слід розпочинати лише після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу. Літні пацієнти Коригування дози препарату Силденафіл не потрібне.ПередозуванняПри одноразовому прийомі препарату Силденафіл у дозі до 800 мг небажані явища були зіставні з такими при прийомі препарату у нижчих дозах, але зустрічалися частіше. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз не прискорює кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми та не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні використовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні), або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома). Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозними аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або гіпотонією (АТ Серцево-судинні ускладнення В ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як серйозні серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, транзи ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Сілденафіл лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів із відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у хворих з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку вег. Оскільки спільне застосування силденафілу та α-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Силденафіл слід з обережністю призначати хворим, які приймають α-адреноблокатори. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, прийом препарату Силденафіл слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Силденафілу. Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Зорові порушення Були відмічені рідкісні випадки розвитку передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва як причини погіршення або втрати зору на фоні застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику, такі як екскавація (поглиблення) диска зорового нерва, вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. Причинно-наслідкового зв'язку між прийомом інгібіторів ФДЕ5 та розвитком передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва не виявлено. Лікар повинен інформувати пацієнта про підвищення ризику передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва, якщо цей стан у нього вже зазначалося. У разі раптової втрати зору пацієнтам слід негайно надати необхідну медичну допомогу.У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування препарату Силденафіл у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому силденафіл слід застосовувати з обережністю. Порушення слуху У деяких постмаркетингових та клінічних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому силденафілу слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора оксиду азоту на тромбоцити людини in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки відсутні, тому препарат Силденафіл у цих пацієнтів слід застосовувати з обережністю. Частота носових кровотеч у пацієнтів із ЛГ, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9 %, плацебо 0 %), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0 %, плацебо 2,4 %). У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %). Застосування разом із іншими засобами лікування порушень ерекції. Безпека та ефективність препарату Силденафіл спільно з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На тлі прийому силденафілу будь-якого негативного впливу на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами не спостерігалося. Однак оскільки при прийомі силденафілу можливе зниження артеріального тиску, розвиток хроматопсії, затуманеного зору тощо. побічних явищ, слід уважно ставитись до індивідуальної дії препарату у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 25 мг: активна речовина: силденафілу цитрат у перерахунку на силденафіл – 25 мг; допоміжні речовини: МКЦ – 50 мг; лактози моногідрат (цукор молочний) - 61,5 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) - 7,5 мг; повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний) - 4,5 мг; магнію стеарат – 1,5 мг; оболонка плівкова: Opadry II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2 мг; титану діоксид (Е171) - 1,145 мг; макрогол (поліетиленгліколь 3350) - 1,01 мг; тальк - 0,74 мг; алюмінієвий лак на 0 9 мг; заліза оксид (II) жовтий (Е172) - 0,0085 мг; заліза оксид (II) чорний (Е172) - 0,0005 мг) Таблетки 50 мг: активна речовина: силденафілу цитрат у перерахунку на силденафіл – 50 мг; допоміжні речовини: МКЦ – 54 мг; лактози моногідрат (цукор молочний) - 74 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) - 10 мг; повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний) - 10 мг; магнію стеарат – 2 мг; оболонка плівкова: Opadry II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2,4 мг; титану діоксид (Е171) - 1,374 мг; макрогол (поліетиленгліколь 3350) - 1,212 мг; тальк - 0,888 мг; алюмінієвий 1 мг, заліза оксид (II) жовтий (Е172) – 0,0102 мг, заліза оксид (II) чорний (Е172) – 0,0006 мг). Таблетки 100 мг: активна речовина: силденафілу цитрат у перерахунку на силденафіл – 100 мг; допоміжні речовини: МКЦ – 83,5 мг; лактози моногідрат (цукор молочний) – 83,5 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) - 15 мг; повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний) - 15 мг; магнію стеарат – 3 мг; оболонка плівкова: Opadry II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3,6 мг; титану діоксид (Е171) - 2,061 мг; макрогол (поліетиленгліколь 3350) - 1,818 мг; тальк - 1,332 мг; алюмінієвий 7 мг, заліза оксид (II) жовтий (Е172) – 0,0153 мг, заліза оксид (II) чорний (Е172) – 0,0009 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг, 50 мг та 100 мг. По 1, 2, 4 чи 10 табл. у контурній комірковій упаковці. За 20 табл. у банку полімерному або флаконі полімерному. Кожна банка, флакон, контурна коміркова упаковка у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки: покриті плівковою оболонкою блакитного кольору, круглі, двоопуклі. На зламі – білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаВідновлює еректильну функцію.ФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування. Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність становить близько 40% (від 25 до 63%). In vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нмоль) пригнічує активність ФДЕ-5 на 50%. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня Cmax вільного силденафілу в плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нмоль) і досягається при прийомі силденафілу внутрішньо натщесерце в середньому протягом 60 хв (від 30 до 120 хв). При прийомі у поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Зmax зменшується в середньому на 29%, а Tmax збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (AUC знижується на 11%). Розподіл. Vss силденафіл складає в середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96% і не залежить від загальної концентрації препарату. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм. Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту цитохрому СYР3А4 (основний шлях) та ізоферменту цитохрому СYР2С9 (мінорний шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЕ-5 in vitro становить близько 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму; T1/2 становить близько 4 год. Виведення. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, а кінцевий T1/2 - 3-5 ч. Після прийому внутрішньо, так само як після внутрішньовенного введення, силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, переважно кишечником (близько 80% пероральної дози) меншою мірою - нирками (близько 13% пероральної дози). Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вище, ніж у молодих (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок. При легкій (Cl креатиніну – 50-80 мл/хв) та помірному (Cl креатиніну – 30-49 мл/хв) ступеню ниркової недостатності фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо в дозі 50 мг не змінюється. При тяжкій нирковій недостатності (Cl креатиніну ≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100%) та Cmax (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. . Порушення функції печінки. У пацієнтів з цирозом печінки (стадії А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84%) та Cmax (47%) порівняно з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи. Фармакокінетика силденафілу у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (стадія С класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл – потужний селективний інгібітор цГМФ-специфічної ФДЕ-5. Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект оксиду азоту (NO) за допомогою інгібування ФДЕ-5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ-5 in vitro, його активність щодо ФДЕ-5 перевищує активність щодо інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ-6 – у 10 разів; ФДЕ-1 - більш ніж у 80 разів; ФДЕ-2, ФДЕ-4, ФДЕ-7 - ФДЕ-11 - більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ-3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Клінічні дані Кардіологічні дослідження. Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження сАД у положенні лежачи після прийому силденафілу у дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст., а дАТ - 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати. У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ІХС (більш ніж у 70% пацієнтів був стеноз принаймні однієї коронарної артерії) сАД та дАТ у стані спокою зменшувалося на 7 та 6% відповідно, а легеневе сАД знижувалося на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровообіг у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозиніндукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і в інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 с; 0,9–38,9 с) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n=568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох антигіпертензивних препаратів. Силденафіл покращив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як і в осіб, які приймають більше трьох антигіпертензивних препаратів. Дослідження зорових порушень. У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсуорта-Манселла 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому препарату ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликається пригніченням ФДЕ-6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, ВГД або діаметр зіниці. У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n=9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг переносився добре. Не були виявлені жодні клінічно значущі зміни зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслера, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хамфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років, з еректильною дисфункцією різної етіології (органічна, психогенна або змішана). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу – 25 мг), 74% (доза силденафілу – 50 мг) та 82% (доза силденафілу – 150 мг) % у групі плацебо). Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% хворих на цукровий діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83% пацієнтів з пошкодженнями спинного мозку (проти 16, 15 та 12% у групі плацебо відповідно).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до силденафілу або до будь-якого іншого компонента препарату; застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів; безпека та ефективність препарату Силденафіл-СЗ при сумісному застосуванні з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується; не рекомендується одночасне застосування силденафілу з ритонавіром; за зареєстрованим показанням препарат Силденафіл-СЗ не призначений для застосування у жінок; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; за зареєстрованим показанням препарат Сілденафіл-СЗ не призначений для застосування у дітей до 18 років. З обережністю: анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні); захворювання, що сприяють розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія); захворювання, що супроводжуються кровотечею; загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; спадковий пігментний ретиніт; серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені в останні 6 місяців інфаркт міокарда, інсульт або життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ >170/100 мм рт. ст.) або гіпотонія (АТВагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат не призначений для застосування у жінок.Побічна діяЗазвичай побічні ефекти препарату Силденафіл-СЗ слабкі або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. При використанні препарату Силденафіл-СЗ у дозах, що перевищують рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. Порушення загального стану: біль у грудях, загальна слабкість. Алергічні реакції: реакції підвищеної чутливості (в т.ч. висипання на шкірі), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку ЦНС та периферичної нервової системи: сонливість, гіпестезія, інсульт, непритомність, транзиторна ішемічна атака, судоми, у т.ч. рецидивні. З боку ССС: тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, шлуночкова аритмія, нестабільна стенокардія, раптова смерть. З боку органів дихання: носова кровотеча. Шлунково-кишкові порушення: блювання, нудота, сухість слизової оболонки ротової порожнини. З боку органу зору: біль у власних очах, почервоніння очей/ін'єкції склер, ураження кон'юнктиви, порушення сльозотечі, передня ішемічна оптична нейропатія, оклюзія судин сітківки, дефекти полів зору. З боку органу слуху: вертиго, шум у вухах, глухота. Порушення з боку опорно-рухового апарату: міалгія. З боку репродуктивної системи: тривала ерекція та/або пріапізм, гематоспермія та кровотеча із статевого члена.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших ЛЗ на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів цитохрому СYР3А4 (основний шлях) і СYР2С9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту цитохрому СYР3А4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту цитохрому СYР3А4, при сумісному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56%. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу спільно з еритроміцином (по 500 мг на добу 2 рази на день протягом 5 днів), специфічним інгібітором ізоферменту цитохрому СYР3А4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в крові призводить до збільшення AUC сил8а2%. При сумісному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) і саквінавіру (1200 мг/добу 3 рази на день), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту цитохрому СYР3А4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в крові Cmax силденафілу 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш сильні інгібітори ізоферменту цитохрому СYР3А4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати сильніші зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітора ВІЛ-протеази та сильного інгібітору цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в крові призводить до збільшення Cmax сил000 ), а AUC на 1000% (у 11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі крові становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу — 5 нг/мл), що узгоджується з інформацією про виражений ефект ритонавіру на фармакокінетику різних субстратів цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Сполучене застосування силденафілу з ритонавіром не рекомендується. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно сильні інгібітори ізоферменту цитохрому СYР3А4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нмоль, і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) не впливає на біодоступність силденафілу. Інгібітори ізоферменту цитохрому СYР2С9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту цитохрому CYP2D6 (СІЗЗС, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи кальцу. Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, Tmax, константу швидкості виведення та T1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші ЛЗ Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р450 - 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3А4 (ІК50> 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що рекомендуються, його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при призначенні їх за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу у поєднанні з нітратами або донаторами оксиду азоту протипоказано. При одночасному прийомі α-адреноблокатора доксазозину (4 та 8 мг) та силденафілу (25, 50 та 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією простати зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження сАД/дАТ у положенні лежачи на спині становило 7/7, 9 5 та 8/4 мм рт. ст. відповідно, а в положенні стоячи - 6/6 мм, 11/4 та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про поодинокі випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної постуральної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без непритомності). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують α-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом цитохрому СYР2С9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту цитохрому СYР3А4, при їх постійному рівні в крові. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при Cmax алкоголю в крові в середньому 0,08% (80 мг/дл). У хворих на артеріальну гіпертонію ознаки взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи становить 8 мм рт. ст. (САД) та 7 мм рт. ст. (ДАТ). Застосування силденафілу у поєднанні з антигіпертензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. Порушення функції нирок. При легкій та середньотяжкій мірі ниркової недостатності (Cl креатиніну 30–80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при тяжкій нирковій недостатності (Cl креатиніну) Порушення функції печінки. Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема при цирозі), дозу препарату Силденафіл-СЗ слід зменшити до 25 мг. Спільне застосування коїться з іншими ЛЗ. При сумісному застосуванні з ритонавіром максимальна разова доза Силденафілу не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 год. При сумісному застосуванні з інгібіторами ізоферменту цитохрому СYР3А4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Силденафілу повинна становити 25 мг. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, прийом препарату Силденафіл-СЗ слід розпочинати лише після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу. Літні пацієнти. Корекція дози препарату Сілденафіл не потрібна.ПередозуванняПри одноразовому прийомі препарату Силденафіл-СЗ у дозі до 800 мг небажані явища були зіставні з такими при прийомі препарату у нижчих дозах, але зустрічалися частіше. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз не прискорює кліренс силденафіл, т.к. останній активно зв'язується з білками плазми та не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні використовуватися обережно у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні) або факторами ризику розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкемія). Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану ССС. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозними аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ >170/100 мм рт. ст.) або гіпотонією (АТ Серцево-судинні ускладнення В ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як серйозні серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, транзи ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Силденафіл-СЗ лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів із відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у хворих з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку вег. Оскільки спільне застосування силденафілу та α-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Силденафіл-СЗ слід з обережністю призначати хворим, які приймають α-адреноблокатори. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, прийом препарату Силденафіл-СЗ слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Силденафілу. Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Зорові порушення Були відмічені рідкісні випадки розвитку передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва як причини погіршення або втрати зору на фоні застосування всіх інгібіторів ФДЕ-5, включаючи силденафіл. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику, такі як екскавація (поглиблення) диска зорового нерва, вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. Причинно-наслідковий зв'язок між прийомом інгібіторів ФДЕ-5 та розвитком передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва не виявлено. Лікар повинен інформувати пацієнта про підвищення ризику передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва, якщо цей стан у нього вже зазначалося. У разі раптової втрати зору пацієнтам слід негайно надати необхідну медичну допомогу.У невеликої кількості пацієнтів із спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій ФДЕ сітківки ока. Відомості про безпеку застосування препарату Силденафіл-СЗ у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому силденафіл слід застосовувати з обережністю. Порушення слуху У деяких постмаркетингових та клінічних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ-5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням інгібіторів ФДЕ-5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі несподіваного погіршення або втрати слуху на фоні прийому силденафілу слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора оксиду азоту на тромбоцити людини in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат Силденафіл-СЗ у цих пацієнтів слід застосовувати з обережністю. Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл – 12,9%, плацебо – 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл – 3%, плацебо – 2,4 %). У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8%), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7%). Застосування разом із іншими засобами лікування порушень ерекції. Безпека та ефективність препарату Силденафіл-СЗ спільно з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. На фоні прийому препарату Силденафіл-СЗ жодного негативного впливу на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами не спостерігалося. Однак оскільки при прийомі силденафілу можливе зниження артеріального тиску, розвиток хроматопсії, затуманеного зору тощо. побічних явищ, слід уважно ставитись до індивідуальної дії препарату у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГранули - 1 пак. діюча речовина: силденафілу цитрат у перерахунку на силденафіл – 50 мг; допоміжні речовини: сукралоза – мг; фармасперс® 416 – 520,0 мг; м'ятний ароматизатор – 6,0. Гранули для внутрішнього прийому 50 мг. По 0,6 г суміші гранул (дозування 25 мг та 50 мг) або по 1,2 г суміші гранул (дозування 100 мг) у тришаровому пакеті (ПЕТ/Ал/ПВД). По 4, 8, 10 або 20 пакетів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиСуміш гранул білого або майже білого кольору з м'ятним запахом.Фармакотерапевтична групаЕректильна дисфункція Засіб лікування - ФДЕ5-інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Силденафіл швидко всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) при прийомі натще досягається протягом 30-120 хв (медіана 60 хв). Абсолютна біодоступність в середньому становить близько 41% (25-63%). Фармакокінетика (площа під кривою "концентрація-час" (AUC) та Сmах) силденафілу в діапазоні рекомендованих доз (25-100 мг) лінійна. Прийом їжі знижує швидкість всмоктування силденафілу, а час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) подовжується, в середньому, на 60 хв, Сmах знижується, в середньому, на 29%. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) силденафілу у рівноважному стані становить, у середньому, 105 л. Після одноразового прийому внутрішньо 100 мг силденафілу Сmах становить приблизно 440 нг/мл (коефіцієнт варіації (CV) 40%). Оскільки силденафіл (і його основний циркулюючий N-деметилований метаболіт) на 96% пов'язані з білками плазми, середня концентрація у плазмі крові вільної фракції силденафілу становить 18 нг/мл (38 нМ). У здорових добровольців через 90 хв після одноразового прийому 100 мг силденафілу в спермі визначається менше 0,0002% дози (у середньому 188 нг). Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією мікросомальних ізоферментів цитохрому Р450: CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт утворюється внаслідок N-деметилювання силденафілу. Селективність впливу метаболіту до фосфодиэстеразам порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ-5 in vitro становить приблизно 50% від активності незміненого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становить близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметилований метаболіт піддається подальшому метаболізму, період його напіввиведення (T1/2 становить близько 4-х годин). Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий період напіввиведення (Т1/2) – 3-5 годин. Силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, кишечником (приблизно 80% дози) та, меншою мірою, нирками (приблизно 13% дози). Фармакокінетика окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація силденафілу та його активного N-деметилованого метаболіту у плазмі крові приблизно на 90% вище, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Враховуючи вікові особливості зв'язування з білками плазми, концентрація вільного силденафілу в плазмі збільшується приблизно на 40%. Порушення функції нирок У пацієнтів з легким або помірним порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну (КК) 30-80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому 50 мг не змінювалася. Середні показники AUC та Сmах N-деметилованого метаболіту збільшувалися на 126% та 73%, відповідно, порівняно зі здоровими пацієнтами такого ж віку. Внаслідок високої міжіндивідуальної варіабельності ці відмінності статистично незначні. При тяжкій нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно двократного збільшення значення AUC (100%) і Сmах (88%) порівняно з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи без порушень функції. нирок. Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки класу А та В за класифікацією Чайлд-П'ю кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та Сmах (47%) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки тієї ж вікової групи. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки не вивчалась.ФармакодинамікаСилденафіл – потужний селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ-5). Відновлює порушену еректильну функцію в умовах сексуальної стимуляції збільшення кровотоку в судинах статевого члена. Механізм дії Фізіологічний процес, що лежить в основі ерекції статевого члена, включає вивільнення оксиду азоту (NO) в кавернозному тілі на тлі сексуальної стимуляції. Оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення концентрації цГМФ та подальшого розслаблення гладком'язових клітин кавернозного тіла та сприяє його наповненню кров'ю. Не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект NО за допомогою інгібування ФДЕ-5, яка відповідальна за розпад цГМФ. При активації системи NO/цГМФ на тлі сексуальної стимуляції пригнічення ФДЕ-5 під дією силденафілу призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Для розвитку бажаної фармакологічної дії силденафілу обов'язково потрібна сексуальна стимуляція. Дослідження in vitro показали, що силденафіл селективний щодо ФДЕ-5, що бере участь у розвитку ерекції. Його активність щодо ФДЕ-5 перевершує активність щодо інших відомих фосфодіестераз. Силденафіл у 10 разів менш селективний щодо ФДЕ-6, яка бере участь у фотопередачі у сітківці. У максимальних рекомендованих дозах силденафіл у 80 разів менш селективний щодо ФДЕ-1 та у 700 разів і більше – щодо ФДЕ-2, 3, 4, 7, 8, 9, 10 та 11. Активність силденафілу щодо ФДЕ-5 приблизно в 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ-3 (циклоаденозинмонофосфат (цАМФ) - специфічної фосфодіестерази), що бере участь у регуляції скоротливості міокарда. Силденафіл викликає незначне та транзиторне зниження артеріального тиску (АТ), яке у більшості випадків не має клінічних проявів. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску в горизонтальному положенні після прийому силденафілу в дозі 100 мг у середньому становить 8,3 мм рт. ст., а діастолічного АТ – 5,3 мм рт. ст. Це зниження артеріального тиску обумовлено вазодилатуючим ефектом силденафілу, можливо, пов'язаним із підвищенням концентрації цГМФ у гладком'язових клітинах судин. Одноразове застосування силденафілу в дозі до 100 мг не супроводжується клінічно значущими змінами на електрокардіограмі (ЕКГ) у здорових добровольців. Силденафіл не впливає на серцевий викид і не змінює кровообіг через стенозовані артерії. У пацієнтів з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які регулярно приймали антиангінальні препарати (крім нітратів), час до виникнення нападу стенокардії під час проби з фізичним навантаженням істотно не відрізнявся після прийому силденафілу порівняно з плацебо. У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому 100 мг силденафілу за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявили тимчасові зміни здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого), через 2 години після прийому силденафілу ці зміни були відсутні. Передбачуваним механізмом порушення сприйняття кольору вважають інгібування ФДЕ-6. Силденафіл не впливає на гостроту зору або сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. Відзначено, що у пацієнтів з ранньою віковою дегенерацією макули силденафіл у дозі 100 мг одноразово не викликав клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними тестами (гострота зору, грати Амслера, відмінність кольору світлофора, периметрія Хемфрі та фотострес). Одноразовий прийом силденафілу в дозі 100 мг не впливав на рухливість або морфологію сперматозоїдів у здорових добровольців. Додаткова інформація про клінічні дослідження У дослідженнях з вивчення фіксованих доз силденафілу, частка чоловіків, які відзначили покращення ерекції, склала 62% (25 мг), 74% (50 мг) та 82% (100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. При цьому частота відміни силденафілу була низькою і порівнянною з групою плацебо. У всіх дослідженнях частка пацієнтів, які відзначили поліпшення ерекції після застосування силденафілу, була такою: психогенна еректильна дисфункція (84%), змішана еректильна дисфункція (77%), органічна еректильна дисфункція (68%), пацієнти похилого віку (67%), цукор (59%), ішемічна хвороба серця (ІХС) (69%), артеріальна гіпертензія (68%), трансуретральна резекція передміхурової залози (61%), радикальна простатектомія (43%), ушкодження спинного мозку (83%), депресія (75 %). Аналіз міжнародного індексу еректильної дисфункції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Безпека та ефективність силденафілу зберігалися при тривалому застосуванні.Показання до застосуванняЛікування еректильної дисфункції, що характеризується нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задоволення статевого акту. Ефективний лише за сексуальної стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Одночасне застосування з донаторами оксиду азоту (N0) (наприклад, амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі, оскільки силденафіл може посилювати антигіпертензивну дію нітратів (опосередковано через NO/цГМФ). Лікарські препарати для лікування еректильної дисфункції, включаючи силденафіл, не слід застосовувати у чоловіків, яким не рекомендується сексуальна активність (наприклад, пацієнтам з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, такими як: нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність). Не вивчалася безпека та ефективність силденафілу у комбінації з іншими лікарськими засобами для лікування еректильної дисфункції. Тому одночасне застосування протипоказане. Протипоказано одночасне застосування з ритонавіром. Втрата зору на одне око внаслідок передньої ішемічної оптичної нейропатії неартеріального генезу, незалежно від того, пов'язана вона чи ні із застосуванням інгібіторів фосфодіестерази 5 (ФДЕ-5). Застосування протипоказане при: тяжких порушеннях функції печінки, артеріальної гіпотензії (АТ менше 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесеному порушенні мозкового кровообігу або інфаркті міокарда, фенілкетонурії, спадкових ретинальних дистрофіях (спадкові дегенеративні захворювання як сітківки). у деяких пацієнтів є генетичні дефекти (фосфодіестераз сітківки), тому що безпека застосування препарату Силденафіл-СЗ у таких пацієнтів не вивчалася. За зареєстрованим показанням препарат Силденафіл-СЗ не призначений для застосування у дітей віком до 18 років та жінок. З обережністю: Артеріальна гіпертензія (АТ вище 170/100 мм рт. ст.), життєзагрозливі аритмії, обструкція виносить тракту лівого шлуночка серця (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП)) або синдром множинної системної атрофії, анатомічна або хвороба Пейроні), стани, що схильні до пріапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія), одночасний прийом альфа-адреноблокаторів, захворювання, що супроводжуються кровотечею, або загострення виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої в анамнезі.Вагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат силденафіл не призначений для застосування у жінок.Побічна діяПри застосуванні силденафілу в клінічних дослідженнях найбільш поширеними небажаними реакціями були: головний біль, відчуття "припливів", диспепсія, порушення зору, закладеність носа, запаморочення та порушення сприйняття кольору (хроматопсія). Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто - ≥1/10; часто - від ≥1/100 до У кожній групі небажані ефекти представлені як зменшення їх серйозності. Порушення з боку імунної системи: рідко: реакції гіперчутливості. Порушення з боку нервової системи: дуже часто: біль голови; часто: запаморочення; нечасто: сонливість, гіпостезія; рідко: порушення мозкового кровообігу, непритомність; частота невідома: транзиторна ішемічна атака, судоми, рецидив судом. Порушення з боку органу зору: часто: порушення зору, порушення сприйняття кольору (хроматопсія); нечасто: ураження кон'юнктиви, порушення сльозотечі, інші порушення органу зору; частота невідома: передня ішемічна оптична нейропатія неартеріального генезу, оклюзія судин сітківки, дефект поля зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто: вертиго, шум у вухах; рідко: глухота. Порушення з боку судин: часто: відчуття "припливів"; рідко: підвищення/зниження артеріального тиску. Порушення серця: нечасто: серцебиття, тахікардія; рідко інфаркт міокарда, фібриляція передсердь; частота невідома: шлуночкова аритмія, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: закладеність носа; рідко: носова кровотеча. Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: диспепсія; нечасто: блювання, нудота, сухість слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: висипання на шкірі; частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: гематоспермія, кровотеча із статевого члена; частота невідома: пріапізм, пролонгована (тривала) ерекція. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: біль у грудях, підвищена стомлюваність. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто: збільшення частоти серцевих скорочень. * Порушення слуху: раптова глухота. Раптове зниження або втрату слуху спостерігали у невеликій кількості випадків щодо постмаркетингового застосування або клінічних досліджень при застосуванні всіх інгібіторів ФДЕ-5, включаючи силденафіл.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Дослідження in vitro: Метаболізм силденафілу в основному відбувається під дією ізоферментів цитохрому Р450: CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (не основний шлях). Інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу. Дослідження in vivo: При популяційному фармакокінетичному аналізі результатів клінічного дослідження було виявлено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). При цьому збільшення частоти небажаних явищ у цих пацієнтів не було відзначено. Пацієнтам, які приймають інгібітори ізоферменту CYP3A4, лікування силденафілом рекомендується розпочинати з дози 25 мг. Одночасне застосування силденафілу (100 мг одноразово на добу) з інгібітором ВІЛ-протеази - ритонавіром (500 мг двічі на день) (потужним інгібітором цитохрому Р450) збільшує Сmах та AUC силденафілу в плазмі крові на 300%. ) та 1000% (тобто в 11 разів), відповідно. Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становила приблизно 200 нг/мл (при прийомі тільки силденафілу - 5 нг/мл). Враховуючи результати фармакокінетичного дослідження, одночасне застосування силденафілу з ритонавіром протипоказане. Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази - саквінавіру (інгібітор ізоферменту CYP3A4) у рівноважному стані (1200 мг три рази на добу) з силденафілом (100 мг одноразово на добу) збільшує Сmах та AUC силденафілу на 140% і 2. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Ймовірно, більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол та ітраконазол) мають більш виражену дію на фармакокінетику силденафілу. При одночасному застосуванні силденафілу (100 мг одноразово) з еритроміцином (специфічний інгібітор ізоферменту CYP3A4) у рівноважному стані (500 мг двічі на добу протягом 5 днів) AUC силденафілу збільшується на 182%. У здорових добровольців азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не викликає змін фармакокінетичних показників (AUC, Сmах, ТСmах, швидкість виведення або Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Циметидин (неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4) (800 мг) у здорових добровольців збільшує концентрацію силденафілу (50 мг) у плазмі на 56%. Грейпфрутовий сік, слабкий інгібітор ізоферменту CYP3A4 у стінці кишки, може незначно збільшити концентрацію силденафілу у плазмі. Одноразове застосування антациду (магнію гідроксид та алюмінію гідроксиду) не змінює біодоступність силденафілу. Хоча взаємодія з переліченими нижче препаратами спеціально не вивчалася, популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив змін фармакокінетики силденафілу при одночасному застосуванні з: інгібіторами ізоферменту CYP2C9 (такими як: толбутамід, варфарин, фенітоін трициклічні антидепресанти), тіазидами та тіазидоподібними діуретиками, "петлевими" та калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністами кальцію, бета-адреноблокаторами або індукторами ізоферменту. Нікорандил є гібридом активатора калієвих каналів і нітрату. У зв'язку з наявністю нітрату у складі препарату можлива серйозна взаємодія із силденафілом. Вплив силденафілу на фармакокінетику інших препаратів Дослідження in vitro Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3А4 (ІС50 > 150 мкмоль). Сах силденафілу після прийому рекомендованих доз становить приблизно 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл впливає на кліренс субстратів цих ізоферментів. Відсутні дані про взаємодію силденафілу з неспецифічними інгібіторами фосфодіестерази, такими як: теофілін або дипіридамол. Дослідження in vivo Силденафіл впливає на систему NO/цГМФ, тому він посилює гіпотензивну дію нітратів. Одночасне застосування з донаторами NJ (такими як: амілнітрит) або нітратами у будь-яких формах протипоказано. У деяких пацієнтів одночасне застосування силденафілу з альфа-адреноблокаторами може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії. Артеріальна гіпотензія найчастіше розвивається протягом 4 годин після прийому силденафілу. У клінічних дослідженнях вивчали застосування силденафілу (25 мг, 50 мг або 100 мг) на фоні прийому альфа-адреноблокатора – доксазозину у дозах 4 мг або 8 мг у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози та стабільною гемодинамікою. Виявлено додаткове зниження АТ у горизонтальному положенні пацієнта, в середньому, на 7/7, 9/5 та 8/4 мм рт. ст., відповідно, і у вертикальному положенні - в середньому, на 6/6, 11/4 та 4/5 мм рт. ст. У пацієнтів зі стабільною гемодинамікою на фоні прийому доксазозину при додаванні до терапії силденафілу відмічені рідкісні випадки розвитку симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що клінічно виявляється запамороченням, але без розвитку непритомних станів. Взаємодія силденафілу (50 мг) з голбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), які метаболізуються під дією ізоферменту CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового подовження часу кровотечі при одночасному застосуванні з ацетилсаліцилової кислотою (150 мг). Силденафіл (50 мг) не потенціює гіпотензивну дію етанолу у здорових добровольців (Сmах етанолу у сироватці крові склала, в середньому, 80 мг/дл). Небажані ефекти гіпотензивних препаратів, у тому числі діуретиків, бета-адреноблокаторів, інгібіторів АПФ. антагоністів рецепторів ангіотензину II, вазодилататорів, препаратів центральної дії, блокаторів адренергічних нейронів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів та альфа-адреноблокаторів, не відрізнялися у пацієнтів, які застосовували силденафіл або плацебо. У дослідженні щодо вивчення лікарської взаємодії одночасного застосування силденафілу (100 мг) з амлодипіном у пацієнтів з артеріальною гіпертензією відмічено додаткове зниження у горизонтальному положенні систолічного АТ на 8 мм рт. ст. та діастолічного АТ – на 7 мм рт. ст. Додаткове зниження АТ можна порівняти з таким при прийомі тільки силденафілу у здорових добровольців. Силденафіл (100 мг) у рівноважному стані не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів ВІЛ-протеази: саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиВсередину, за необхідності, запиваючи невеликою кількістю води. Рекомендована доза становить 50 мг, яка приймається при необхідності приблизно за 1 годину до передбачуваної сексуальної активності. Залежно від ефективності та переносимості дозу препарату Силденафіл-СЗ можна збільшити до 100 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування препарату, що рекомендується, становить 1 раз на добу. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Силденафіл-СЗ не потрібна. Порушення функції нирок При легкому та середньому ступені тяжкості ниркової недостатності (КК 30-80 мл/хв) корекції дози не потрібно, при тяжкій нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) - дозу препарату Силденафіл-СЗ слід знизити до 25 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути підвищена до 50 мг та 100 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із порушенням функції печінки (наприклад, при цирозі печінки), дозу препарату слід зменшити до 25 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути підвищена до 50 мг та 100 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування ритонавіру протипоказане. При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (таких як кетоконазол, еритроміцин, циметидин, за винятком ритонавіру) початкова доза Силденафілу не повинна перевищувати 25 мг. Щоб зменшити ймовірність розвитку ортостатичної гіпотензії, необхідно досягти стабільного стану гемодинаміки на фоні терапії альфа-адреноблокаторами перед початком застосування силденафілу. Слід зменшити початкову дозу препарату Силденафіл-СЗ до 25 мг.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі силденафілу в дозах до 800 мг небажані реакції аналогічні таким прийому препарату в нижчих дозах, при цьому тяжкість і частота збільшувалися. Прийом силденафілу в дозі 200 мг не спричиняв збільшення ефективності, проте частота небажаних реакцій (головний біль, відчуття "припливів", запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний, тому що силденафіл міцно зв'язується білками плазми і не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням лікарської терапії необхідно оцінити анамнез та провести клінічне обстеження з метою діагностики еректильної дисфункції та виявлення її можливих причин. Препарати для лікування сексуальної дисфункції, включаючи силденафіл, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з анатомічними деформаціями статевого члена (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні), а також у пацієнтів зі станами, що призводять до приапізму (такими як серповидно). множинна мієлома або лейкемія). Лікарські препарати для лікування еректильної дисфункції, включаючи силденафіл, не слід застосовувати у чоловіків, яким не рекомендується сексуальна активність. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серцево-судинної системи. Тому перед початком будь-якої терапії еректильної дисфункції необхідно оцінити стан пацієнта. Застосування силденафілу протипоказане у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, артеріальною гіпотензією (АТ 170/100 мм рт. ст.). Відсутня різниця в частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 людино-років) та показник смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 людино-років) при застосуванні силденафілу порівняно з пацієнтами з групи плацебо. Серцево-судинні ускладнення При постмаркетинговому застосуванні силденафілу зареєстровані серйозні серцево-судинні події (пов'язані за часом із прийомом силденафілу) у т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, цереброваскулярні крововиливи, транзиторна та Більшість пацієнтів мали серцево-судинні фактори ризику. Багато ускладнень розвивалися під час або відразу після статевого акту і деякі - незабаром після застосування силденафілу без сексуальної активності. Неможливо визначити причинно-наслідковий зв'язок із будь-якими факторами. Зниження АТ Силденафіл має системну судиннорозширювальну дію, що призводить до незначного і скороминучого зниження артеріального тиску. Перед застосуванням силденафілу лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних судиннорозширювальних ефектів у пацієнтів із відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією виносить тракт лівого шлуночка (наприклад, аортальним стенозом, ГОКМП) або синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням автономної регуляції АТ. Одночасне застосування з альфа-адреноблокаторами Силденафіл слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори, оскільки одночасне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у окремих сприйнятливих пацієнтів. Артеріальна гіпотензія найчастіше розвивається протягом 4-х годин після прийому силденафілу. Інгібітори ФДЕ-5, включаючи силденафіл, та альфа-адреноблокатори є вазодилататорами, які мають гіпотензивний ефект. При одночасному застосуванні вазодилататорів можливий розвиток надмірного зниження артеріального тиску. Пацієнти з нестабільною гемодинамікою на фоні застосування альфа-адреноблокаторів наражаються на підвищений ризик розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з інгібіторами ФДЕ-5. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у таких пацієнтів, слід розпочинати терапію силденафілом лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки на фоні прийому альфа-адреноблокаторів. Слід розглянути можливість зниження початкової дози силденафілу до 25 мг. Якщо пацієнт вже отримує силденафіл, застосування альфа-адреноблокаторів слід розпочинати з низької дози. При одночасному застосуванні з інгібіторами ФДЕ-5 подальше зниження АТ можливо пов'язане з поступовим збільшенням дози альфа-адреноблокаторів. Крім цього, лікар повинен роз'яснити пацієнту, які дії слід зробити у разі розвитку ортостатичної гіпотензії (наприклад, запаморочення, переднепритомного стану, втрати свідомості). З появою цих симптомів пацієнт повинен сісти чи прийняти горизонтальне становище. Порушення зору При застосуванні всіх інгібіторів ФДЕ-5, включаючи силденафіл, у поодиноких випадках спостерігали розвиток передньої ішемічної оптичної нейропатії неартеріального генезу, яка супроводжувалася погіршенням або втратою зору. Більшість таких пацієнтів мали фактори ризику, такі як екскавація (поглиблення) головки зорового нерва, вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. Причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням інгібіторів ФДЕ-5 та розвитком передньої ішемічної оптичної нейропатії неартеріального генезу не встановлено. При раптовій втраті зору пацієнту слід надати негайну медичну допомогу та припинити застосування препарату Силденафіл-СЗ. У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично обумовлені дефекти фосфодіестераз сітківки. Безпека силденафілу у пацієнтів з пігментним ретинітом не вивчалася, тому застосування цих пацієнтів протипоказане. Порушення слуху У пацієнтів при застосуванні всіх інгібіторів ФДЕ-5, включаючи силденафіл, спостерігалися випадки раптового зниження або втрати слуху. Більшість таких пацієнтів мали фактори ризику зниження або втрати слуху. Кореляції між застосуванням інгібіторів ФДЕ-5 та порушенням слуху не виявлено. У разі раптового зниження або втрати слуху необхідно припинити застосування препарату Силденафіл-СЗ та негайно звернутися до лікаря. Причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням інгібіторів ФДЕ-5 та раптовим зниженням або втратою слуху не встановлено. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію (донатора NO) in vitro. Відсутня інформація про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів із кровотечами або пептичними виразками на стадії загострення. Тому силденафіл слід застосовувати у таких пацієнтів з обережністю лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами, призначеними для лікування еректильної дисфункції Безпека та ефективність силденафілу у комбінації з іншими лікарськими засобами, призначеними для лікування еректильної дисфункції, не вивчали. Тому застосування таких комбінацій протипоказано. Препарат Сілденафіл не призначений для застосування у жінок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних про негативний вплив препарату Силденафіл-СЗ у рекомендованих дозах на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами немає. Пацієнти повинні оцінити індивідуальну сприйнятливість на прийом препарату Силденафіл-СЗ, тому що можливе зниження АТ, розвиток порушення зору (хроматопсія, нечіткість зорового сприйняття) та запаморочення, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 474,00 грн
1 258,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: діюча речовина: силденафілу цитрат – 28,1 мг (у перерахунку на силденафіл – 20 мг); ядро: целюлоза мікрокристалічна – 50,0 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) – 7,5 мг, повідон К-30 (полівінілпіролідон середньомолекулярний) – 4,5 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 58,4 мг; магнію стеарат – 1,5 мг; оболонка: гіпромелоза – 2,39988 мг; полісорбат-80 (твін-80) - 1,09994 мг; тальк – 0,99995 мг; титану діоксид Е 171 - 0,49998 мг; барвник кармуазин (азорубін) – 0,00025 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 20 мг. По 10 або 30 таблеток у контурне осередкове впакування. По 30 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску або у полімерний флакон з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 1, 2, 3, 5, 6, 9 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 1, 2, 3 контурні осередкові упаковки по 30 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро - таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Силденафіл швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 41% (від 25 до 63%). Максимальна концентрація силденафілу в плазмі крові (Сmах) досягається через 30-120 хв (в середньому – через 60 хв) після прийому внутрішньо натще. Після прийому силденафілу 3 рази на добу в діапазоні доз від 20 мг до 40 мг площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) та Сmах збільшуються пропорційно дозі. При прийомі силденафілу у дозі 80 мг 3 рази на добу його концентрація у плазмі збільшується нелінійно. При одночасному прийомі з їжею швидкість всмоктування силденафілу знижується. При одночасному прийомі з жирною їжею: час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) збільшується на 60 хв, а Сmах зменшується в середньому на 29%,проте ступінь всмоктування суттєво не змінюється (AUC знижується на 11%). Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Після прийому внутрішньо силденафілу в дозі 20 мг 3 рази на добу максимальна концентрація силденафілу в плазмі у рівноважному стані становить близько 113 нг/мл. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96% і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Через 90 хв після прийому препарату у спермі здорових добровольців виявлено менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг). Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією мікросомальних ізоферментів цитохрому Р450: ізофермент CYP3A4 (основний шлях) та ізофермент CYP2C9 (мінорний шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт утворюється внаслідок N-деметилювання силденафілу. Селективність впливу цього метаболіту на ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 in vitro становить близько 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить близько 40% концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому перетворенню; кінцевий період напіввиведення (Т1/2) становить близько 4 год. У пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією (ЛАГ) співвідношення концентрацій N-деметильного метаболіту та силденафілу вище.Концентрація N-деметильного метаболіту в плазмі становить близько 72% від такої силденафілу (20 мг 3 рази на добу). Вклад метаболіту у фармакологічну активність силденафілу становить 36%, його внесок у клінічний ефект препарату невідомий. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, а кінцевий період напіввиведення – 3-5 годин. дози). Літні пацієнти У літніх пацієнтів (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу та його активного N-деметильного метаболіту в плазмі крові приблизно на 90% вища, ніж у пацієнтів молодшого віку (18-45 років). Оскільки зв'язування силденафілу з білками плазми залежить від віку пацієнта, концентрація вільного силденафілу в плазмі крові у літніх пацієнтів вища приблизно на 40%. Порушення функції нирок При легкому та помірному ступені ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) 30-80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо в дозі 50 мг не змінюється. При тяжкій нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до збільшення AUC на 100% та Сmах на 88% порівняно з показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю AUC та Сmах N-деметильного метаболіту вище на 200% та 79%. відповідно, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Порушення функції печінки У добровольців з порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (85%) та Сmах (47%) порівняно з показниками при нормальній функції печінки. пацієнтів тієї ж вікової групи. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не вивчалась. Популяційна фармакокінетика При вивченні фармакокінетики силденафілу у пацієнтів з ЛАГ у популяційну фармакокінетичну модель включали вік, стать, расову приналежність, показники функції нирок та печінки. Дані, які використовували для популяційного аналізу, включали широкий спектр демографічних і лабораторних параметрів, пов'язаних зі станом функції печінки і нирок. Демографічні показники, а також параметри функції печінки або нирок не мали статистично значущого впливу на фармакокінетику силденафілу у пацієнтів з ЛАГ. У пацієнтів з ЛАГ після прийому силденафілу в дозах від 20 мг до 80 мг 3 рази на добу його середні рівноважні концентрації були на 20% - 50% вищими, ніж у здорових добровольців. Мінімальна концентрація силденафілу в плазмі (Cmin) була вдвічі вищою, ніж у здорових добровольців. Отримані дані вказують на зниження кліренсу та/або збільшення біодоступності силденафілу після внутрішнього прийому у пацієнтів з ЛАГ у порівнянні зі здоровими добровольцями.ФармакодинамікаСилденафіл – потужний селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази-5 (ФДЕ5). Оскільки ФДЕ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легень, силденафіл, будучи інгібітором цього ферменту, збільшує вміст цГМФ в гладком'язових клітинах легеневих судин і їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією (ЛГ) прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока – у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної фосфодіестерази, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл викликає невелике та скороминуще зниження артеріального тиску (АТ), яке в більшості випадків не супроводжується клінічними симптомами. Після прийому силденафілу внутрішньо у дозі 100 мг максимальне зниження систолічного та діастолічного АТ у положенні лежачи у середньому 8,3 мм рт.ст. та 5,3 мм рт.ст., відповідно. Після прийому силденафілу в дозі 80 мг 3 рази на добу у здорових чоловіків-добровольців відзначалося максимальне зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску в положенні лежачи в середньому на 9,0 мм рт.ст. та 8,4 мм рт.ст., відповідно. Після прийому силденафілу в дозі 80 мг 3 рази на добу у пацієнтів із системною артеріальною гіпертензією систолічний та діастолічний АТ знижувався в середньому на 9,4 мм рт.ст. та 9,1 мм рт.ст., відповідно. У пацієнтів з ЛГ, які отримували силденафіл у дозі 80 мг 3 рази на добу, зниження артеріального тиску було менш вираженим: систолічний та діастолічний артеріальний тиск знижувався на 2 мм рт.ст. При одноразовому прийомі внутрішньо в дозах до 100 мг здоровими добровольцями силденафіл не істотно впливав на показники електрокардіограми (ЕКГ). При застосуванні препарату у дозі 80 мг 3 рази на добу у пацієнтів із ЛГ клінічно значущі зміни ЕКГ не виявляли. При вивченні гемодинамічних ефектів силденафілу при одноразовому прийомі внутрішньо в дозі 100 мг у 14 пацієнтів з важким коронарним атеросклерозом (стеноз, принаймні однієї коронарної артерії більше 70%) середній систолічний і діастолічний АТ у спокої знизився на 7% , Порівняно з вихідним рівнем. Систолічний тиск у легеневій артерії знижувався в середньому на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не погіршував кровообіг у стенозованих коронарних артеріях. У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фансворса-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності сприйняття кольору (синього/зеленого кольорів); через 2:00 після прийому препарату ці зміни зникали. Вважається, що порушення колірного зору викликається пригніченням ФДЕ6, що бере участь у процесі передачі світла в сітчастій оболонці ока. Силденафіл не впливає на гостроту зору, сприйняття контрастності, дані електроретинографії, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У пацієнтів з підтвердженою початковою віковою дегенерацією макули силденафіл при одноразовому прийомі в дозі 100 мг не викликав суттєвих змін зорових функцій, зокрема, гостроти зору, оцінюваної за допомогою решітки Амслер, здатності розрізняти кольори світлофора, що оцінюються методом периметрії Хамфрі, та мінливих порушень. , що оцінюються за допомогою методу фотостресу Ефективність у дорослих пацієнтів із ЛГ Досліджували ефективність силденафілу у 278 пацієнтів з первинною ЛГ (63%), ЛГ, що асоціювалася із системними захворюваннями сполучної тканини (30%), та ЛГ, що розвинулася після хірургічного лікування вроджених вад серця (7%). У більшості пацієнтів був II (107; 39%) або III (160; 58%) функціональний клас ЛГ за класифікацією Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ), рідше визначалися I (1; 0,4%) або IV (9; 3%) функціональні класи Пацієнтів з фракцією викиду лівого шлуночка менше 45% або фракцією укорочення розміру лівого шлуночка менше 0,2 до дослідження не включали, як і пацієнтів, котрим виявилася неефективною терапія бозентаном. Силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг або 80 мг застосовували разом із стандартною терапією (пацієнти контрольної групи отримували плацебо).Первинною кінцевою точкою було підвищення толерантності до фізичного навантаження на тест 6-хвилинної ходьби через 12 тижнів після початку лікування. У всіх трьох групах пацієнтів, які отримували силденафіл у різних дозах, вона достовірно збільшувалася порівняно з плацебо. Збільшення пройденої дистанції (з поправкою на плацебо) склало 45 м, 46 м та 50 м у пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг та 80 мг відповідно. Достовірних відмінностей між групами пацієнтів, які приймали силденафіл, не виявлено.40 мг та 80 мг відповідно. Достовірних відмінностей між групами пацієнтів, які приймали силденафіл, не виявлено.40 мг та 80 мг відповідно. Достовірних відмінностей між групами пацієнтів, які приймали силденафіл, не виявлено. Поліпшення результатів тесту 6-хвилинної ходьби відзначалося після 4 тижнів терапії. Цей ефект зберігався на 8-й і 12-й тижнях терапії. Середній терапевтичний ефект послідовно спостерігався в результатах тесту 6-хвилинної ходьби у всіх групах силденафілу порівняно з плацебо у популяціях пацієнтів, спеціально відібраних за такими ознаками: демографічним, географічним та особливостям захворювання. Базові параметри (тест ходьби та гемодинаміка) та ефекти, в основному, були схожими у групах пацієнтів з ЛГ різних функціональних класів з ВООЗ та різних етіологій. Статистично значуще підвищення результатів тесту 6-хвилинної ходьби спостерігалося у групі пацієнтів, які отримували 20 мг силденафілу. Для пацієнтів з ЛГ функціональних класів II та III покращення результатів тесту 6-хвилинної ходьби, скориговані по плацебо, становить 49 м та 45 м відповідно. У пацієнтів, які отримували силденафіл у всіх дозах, середній тиск у легеневій артерії достовірно знижувався порівняно з плацебо. У пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг та 80 мг, зниження тиску в легеневій артерії з поправкою на ефект плацебо становило: 2,7 мм рт. ст., 3,0 мм рт. ст. та 5,1 мм рт. ст. відповідно. Крім того, виявлялося покращення наступних показників: опір легеневих судин, тиск у правому передсерді та серцевий викид. Зміни частоти серцевих скорочень та системного АТ були незначними. Ступінь зниження опору легеневих судин перевищувала ступінь зниження периферичного судинного опору. У пацієнтів, які отримували силденафіл, виявили тенденцію до покращення клінічного перебігу захворювання, зокрема зниження частоти госпіталізацій щодо ЛГ. Частка пацієнтів,стан яких покращився, принаймні, на один функціональний клас за класифікацією ВООЗ протягом 12 тижнів у групах силденафілу була вищою (28%, 36% та 42% пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг та 80 мг відповідно), ніж у групі плацебо (7%). Крім того, лікування силденафілом у порівнянні з плацебо призводило до покращення якості життя, особливо за показниками фізичної активності, та тенденції до покращення індексу задишки Борга. Відсоток пацієнтів, яким до стандартної терапії довелося додати препарат ще одного класу, у групі плацебо був вищим (20%), ніж у групах пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг (13%), 40 мг (16%) та 80 мг ( 10%).отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг та 80 мг відповідно), ніж у групі плацебо (7%). Крім того, лікування силденафілом у порівнянні з плацебо призводило до покращення якості життя, особливо за показниками фізичної активності, та тенденції до покращення індексу задишки Борга. Відсоток пацієнтів, яким до стандартної терапії довелося додати препарат ще одного класу, у групі плацебо був вищим (20%), ніж у групах пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг (13%), 40 мг (16%) та 80 мг ( 10%).отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг та 80 мг відповідно), ніж у групі плацебо (7%). Крім того, лікування силденафілом у порівнянні з плацебо призводило до покращення якості життя, особливо за показниками фізичної активності, та тенденції до покращення індексу задишки Борга. Відсоток пацієнтів, яким до стандартної терапії довелося додати препарат ще одного класу, у групі плацебо був вищим (20%), ніж у групах пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг (13%), 40 мг (16%) та 80 мг ( 10%).яким до стандартної терапії довелося додати препарат ще одного класу, у групі плацебо був вище (20%), ніж у групах пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг (13%), 40 мг (16%) та 80 мг (10%) .яким до стандартної терапії довелося додати препарат ще одного класу, у групі плацебо був вище (20%), ніж у групах пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг (13%), 40 мг (16%) та 80 мг (10%) . Інформація щодо довгострокового виживання У продовженому дослідженні було встановлено, що силденафіл підвищує виживання пацієнтів із ЛГ. Ефективність у дорослих пацієнтів із ЛГ при сумісному застосуванні з епопростенолом Ефективність силденафілу вивчали у 267 пацієнтів із стабільним перебігом ЛГ на фоні внутрішньовенного введення епопростенолу. У дослідження включали пацієнтів з первинною ЛГ та ЛГ, що асоціювалася із системними захворюваннями сполучної тканини. Пацієнти були рандомізовані на групи плацебо та силденафілу (з фіксованим підбором доз, починаючи з дози 20 мг, до 40 мг і потім 80 мг, 3 рази на добу) при комбінованій терапії з внутрішньовенним введенням епопростенолу. Первинною кінцевою точкою було підвищення толерантності до фізичного навантаження на тест 6 хвилинної ходьби через 16 тижнів після початку лікування. Збільшення пройденої дистанції у групі силденафілу становило 30,1 м проти 4,1 м у групі плацебо. У пацієнтів, які приймали силденафіл, середній тиск легеневої артерії достовірно знижувався на 3,9 мм рт. ст. порівняно із групою плацебо. Клінічні наслідки Терапія силденафілом значно збільшувала час до клінічного погіршення ЛГ проти плацебо. За оцінкою Каплана-Майєра, у пацієнтів, які отримують плацебо, ризик розвитку погіршення був утричі вищим (пропорція пацієнтів з погіршенням у групі плацебо склала 0,187 (0,12-0,26), а у групі лікування силденафілом - 0,062 (0, 02-0,10), довірчий інтервал 95%). Період часу до клінічного погіршення визначався час від рандомізації пацієнтів до перших ознак погіршення (летальний результат, трансплантація легені, ініціювання терапії бозентаном або зміна дози епопростенолу через клінічне погіршення). У 23 пацієнтів із групи плацебо відзначали ознаки клінічного погіршення (17,6%), тоді як у групі силденафілу погіршення відзначалося у 8 пацієнтів (6%). У пацієнтів з первинною ЛГ відзначали середнє відхилення у тесті 6-хвилинної ходьби: при одночасному застосуванні з силденафілом – 26,39 м, при застосуванні з плацебо – 11,84 м. У пацієнтів з ЛГ, пов'язаною із системними захворюваннями сполучної тканини – 18, 32 та 17,5 м відповідно. Ефективність та безпека застосування силденафілу у дорослих пацієнтів з ЛГ (при одночасному застосуванні з бозентаном) В цілому, профіль побічних ефектів у двох групах (одночасне застосування силденафілу та бозентану та монотерапія бозентаном) був однаковий та відповідав профілю побічних ефектів при застосуванні силденафілу.Показання до застосуванняЛегенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Венооклюзійна хвороба легень. Спільне застосування з донаторами оксиду азоту чи нітратами у будь-якій формі. Спільне застосування із потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (в т.ч. кетоконазолом, ітраконазолом та ритонавіром). Спільне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, з гіпотезивними засобами – стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, оскільки це може призводити до симптоматичної гіпотензії. Втрата зору в одному оці внаслідок передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва, спадкові дегенеративні захворювання сітківки ока (пігментний ретиніт). Тяжке порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Інсульт чи інфаркт міокарда в анамнезі. Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст., діастолічний артеріальний тиск менше 50 мм рт.ст.). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вік до 18 років (дослідження ефективності та безпеки не проводилися). З обережністю I або IV (ефективність та безпека не встановлені) функціональні класи ЛАД. Анатомічна деформація пенісу (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та захворювання, що привертають до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз). Захворювання, що супроводжуються кровотечею, або загострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки. Серцева недостатність, нестабільна стенокардія, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ >170/100 мм рт.ст.), обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), рідко зустрічається синдром тяжкості з боку вегетативної нервової системи; гіповолемія. Передня неартеріїтна ішемічна невропатія зорового нерва в анамнезі. Спільне застосування з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (в т.ч. еритроміцином, саквінавіром, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном) та α-адреноблокаторами. Спільне застосування із індукторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяУ дослідах на тваринах препарат не чинив прямої або непрямої небажаної дії протягом вагітності та розвитку ембріона/плода. Дослідження на тваринах показали токсичний вплив по відношенню до постнатального розвитку. Оскільки адекватні контрольовані дослідження застосування силденафілу у вагітних не проводилися, застосовувати препарат Силденафіл Кардіо під час вагітності можна лише в тому випадку, якщо користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється силденафіл у грудне молоко. При необхідності застосування препарату Силденафіл Кардіо у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Доклінічні дослідження не показали негативного впливу силденафілу на фертильність.Побічна діяПобічні явища розподілені за системою класифікації MеdDRA за системами органів та частотою: дуже часті (>1/10), часті (>1/100, < 1/10), рідкісні (>1/1000.< 1/100), дуже рідкісні (< 1/1000), частота невідома (частота може бути визначено виходячи з наявних даних). Інфекції та інвазії: Часті: запалення підшкірної клітковини, грип, неуточнений синусит. З боку крові та лімфатичної системи: Часті: неуточнена анемія. Метаболізм та харчування: Часті: затримка рідини (набряки). Психічні порушення: Часті: безсоння, тривога. З боку центральної нервової системи: Дуже часті: головний біль. Часті: тремор, парестезія, неуточнене відчуття печіння, гіпоестезія. Частота невідома: мігрень. З боку органу зору: Часті: крововилив у сітчасту оболонку ока, неуточнені порушення зору, затуманений зір, фотофобія, хроматопсія, ціанопсія, запалення очей, почервоніння очей. Рідкісні: зниження гостроти зору, диплопія, порушення чутливості ока. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: Часті: вертиго. Частота невідома: раптова глухота. Судинні порушення: Дуже часті: гіперемія (почервоніння шкіри обличчя). Частота невідома: зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння: Часті: неуточнений бронхіт, носова кровотеча, неуточнений риніт, кашель, закладеність носа. З боку шлунково-кишкового тракту Дуже часті: діарея, диспепсія. Часті: неуточнений гастрит, неуточнений гастроентерит, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, геморой, здуття живота, сухість слизової оболонки порожнини рота. З боку шкіри та підшкірних тканин: Часті: алопеція, еритема, підвищене потовиділення у нічний час доби. Частота невідома: шкірний висип. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: Дуже часті: біль у кінцівках. Часті: міалгія, біль у спині. З боку репродуктивної системи та молочної залози: Часті: гінекомастія, гемоспермія. Частота невідома: пріапізм, тривала ерекція. Загальні порушення та реакції у місці введення: Часті: гарячка. Загальна частота припинення лікування силденафілом у рекомендованій дозі 20 мг 3 рази на добу була низькою і не відрізнялася від групи плацебо (2,9%). У плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект ад'ювантної терапії силденафілом як доповнення до внутрішньовенного введення епопростенолу. 134 пацієнти з ЛАГ отримували силденафіл у добових дозах від 20 мг до 80 мг 3 рази на добу та епопростенол, і 131 пацієнт отримував плацебо та епопростенол. Тривалість лікування становила 16 тижнів. Загальна частота припинення терапії через несприятливі події в групі силденафіл/епопростенол становила 5,2% порівняно з 10,7% у групі плацебо/епопростенол.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження взаємодії силденафілу з іншими лікарськими засобами проводилися на здорових добровольцях, крім випадків, зазначених окремо. Дані результати справедливі для інших груп пацієнтів та методів введення. Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Дослідження in vitro Метаболізм силденафілу відбувається, в основному, під дією ізоферментів цитохрому Р450: ізофермент CYP3A4 (основний шлях) та ізофермент CYP2C9 (мінорний шлях), тому інгібітори цих ізоферментів можуть знижувати кліренс силденафілу, а індуктори – по. Дослідження in vivo У дослідженні на здорових чоловіках-добровольцях застосування антагоніста ендотеліну бозентана, який є помірним індуктором ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19, у рівноважному стані (125 мг 2 рази на добу) призводило до зниження AUC і С0 3 рази на добу) на 62,6% та 55,4%, відповідно. Хоча спільний прийом двох препаратів не супроводжувався клінічно значущими змінами АТ у положенні «лежачи» і «стоячи» і добре переносився здоровими добровольцями, силденафіл разом із бозентаном слід застосовувати з обережністю. Застосування ритонавіру (500 мг 2 рази на добу), інгібітору протеази ВІЛ та потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4, у комбінації з силденафілом (100 мг одноразово) призводило до збільшення Сmax силденафілу на 300% (в 4 разу) раз). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі крові склала близько 200 нг/мл проти 5 нг/мл при призначенні тільки силденафілу, що узгоджується з інформацією про виражений ефект ритонавіру на фармакокінетику різних субстратів цитохрому Р450. Одночасне застосування препарату Силденафіл-СЗ з ритонавіром протипоказане. Спільне застосування саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору протеази ВІЛ та ізоферменту CYP3A4, з силденафілом (100 мг одноразово) призводить до збільшення Сmax силденафілу на 140% та AUC на 210% відповідно. Силденафіл не впливав на фармакокінетику саквінавіру. Найбільш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть надавати дію, подібну до ритонавіру. При одноразовому прийомі силденафілу в дозі 100 мг на фоні терапії еритроміцином, що є помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, у рівноважному стані (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів) виявлено збільшення AUC силденафілу на 182%. Такі інгібітори ізоферменту CYP3A4, як кларитроміцин, телитроміцин і нефазодон, ймовірно, можуть чинити ефект, подібний до ефекту ритонавіру. Такі інгібітори ізоферменту CYP3A4, як саквінавір або еритроміцин, можуть збільшувати AUC у 7 разів. У зв'язку з цим, при одночасному застосуванні з силденафілом слід коригувати дозу інгібіторів ізоферменту CYP3A4. У здорових чоловіків-добровольців азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливав на AUC, Сmax, ТСmax, константу швидкості елімінації або Т1/2 силденафілу та його основного циркулюючого метаболіту. Циметидин (800 мг), інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, викликав збільшення концентрацій силденафілу (50 мг) у плазмі здорових добровольців на 56%. Одноразовий прийом антацидів (магнію гідроксиду та алюмінію гідроксиду) не впливав на біодоступність силденафілу. Спільне застосування пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу 30 мкг та левоноргестрелу 150 мкг) не впливало на фармакокінетику силденафілу. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 та β-адреноблокатори Встановлено, що у пацієнтів з ЛАГ знижується кліренс силденафілу приблизно на 30% при одночасному застосуванні зі слабкими або середніми інгібіторами ізоферменту CYP3A4 та на 34% при одночасному застосуванні з β-адреноблокаторами. AUC силденафілу при його застосуванні у дозі 80 мг три рази на добу була у 5 разів вищою, ніж при призначенні препарату у дозі 20 мг 3 рази на добу. У дослідженнях взаємодії з інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як саквінавір і еритроміцин (за винятком найпотужніших інгібіторів ізоферменту CYP3A4, таких як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) AUC силденафілу в цьому діапазоні концентрацій. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Кліренс силденафілу збільшується приблизно втричі при одночасному застосуванні зі слабкими індукторами ізоферменту CYP3A4, що відповідає ефекту бозентана на кліренс силденафілу у здорових добровольців. Очікується, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 призведе до значного зниження концентрації силденафілу у плазмі. При одночасному застосуванні силденафілу (у дозі 20 мг тричі на добу) у дорослих пацієнтів з ЛАГ та бозентану у стабільній дозі (62,5 - 125 мг двічі на добу) відзначалося таке саме зниження експозиції силденафілу, як і при застосуванні у здорових добровольців. . Одночасне застосування силденафілу та епопростенолу призводить до зниження середнього тиску в легеневій артерії. Одночасне застосування силденафілу з илопростом, для лікування легеневої гіпертензії не проводилося, тому терапію препаратом Силденафіл Кардіо слід проводити з обережністю, можливо, може знадобитися корекція дози силденафілу. При одночасному застосуванні силденафілу з амбрізентаном спостерігалося невелике підвищення максимальної концентрації силденафілу в плазмі, яке не вважається клінічно значущим. Одночасне застосування силденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ5 у пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією не вивчене, тому застосування такої комбінації не рекомендується. Одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами CYP3A4 (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого, рифампіцин) може призводити до значного зниження концентрації силденафілу в плазмі. Грейпфрутовий сік, слабкий інгібітор CYP3A4 може помірно підвищувати плазмові концентрації силденафілу. Одночасне застосування силденафілу із нікорандилом протипоказано, т.к. може призвести до різкого зниження артеріального тиску. Вплив силденафілу на фармакокінетику інших лікарських засобів Дослідження in vitro Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4 цитохрому Р450 (IC50 >150 мкМ). Не очікується, що силденафіл впливатиме на сполуки, що є субстратами цих ізоферментів, у клінічно значущих концентраціях. Дослідження in vivo Силденафіл діє на систему NO/цГМФ і посилює гіпотензивну дію нітратів. Його спільне застосування з донаторами оксиду азоту чи нітратами у будь-яких формах протипоказано. При одночасному призначенні α-адреноблокатора доксазозину (4 мг та 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг та 100 мг) пацієнтам з доброякісною гіперплазією передміхурової залози додаткове зниження систолічного/діастолічного АТ у положенні лежачи становило 7/7, 9/ 8/4 мм рт.ст., а в положенні стоячи – 6/6, 11/4 та 4/5 мм рт.ст., відповідно. При призначенні силденафілу пацієнтам, які отримують доксазозин, відмічені рідкісні випадки розвитку ортостатичної гіпотензії, що супроводжувалася запамороченням, але не непритомністю. Застосування силденафілу у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, може призвести до клінічно значущої артеріальної гіпотензії у пацієнтів з лабільністю артеріального тиску. При вивченні взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном у пацієнтів з артеріальною гіпертензією було відмічено додаткове зниження систолічного та діастолічного АТ у положенні лежачи на 8 мм рт.ст. та 7 мм рт.ст., відповідно. Подібне зниження артеріального тиску відзначалося при застосуванні одного силденафілу у здорових добровольців. Ознак взаємодії силденафілу (50 мг) з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються під дією ізоферменту CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (50 мг) не викликав додаткового збільшення часу кровотечі, викликаного ацетилсаліцилової кислотою (АСК) як антиагрегантний засіб (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилював гіпотензивну дію етанолу у здорових добровольців за максимальної концентрації етанолу в крові 80 мг/дл. У здорових добровольців силденафіл у рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) викликав збільшення AUC та Сmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8% та 42% відповідно. При одночасному застосуванні бозентану у початковій дозі 62,5 мг – 125 мг двічі на добу у дорослих пацієнтів з ЛАГ та силденафілу у дозі 20 мг три рази на добу відзначається менше збільшення AUC бозентану порівняно зі здоровими добровольцями, які отримують силденафіл у дозі 80 мг. тричі на добу. Силденафіл в одноразовій дозі 100 мг не впливав на рівноважну фармакокінетику інгібіторів протеази ВІЛ саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами ізоферменту CYP3A4. Силденафіл не надавав клінічно значущого впливу на концентрацію пероральних контрацептивів у плазмі крові (етинілестрадіолу 30 мкг та левоноргестрелу 150 мкг). Одночасний прийом ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ-5, включаючи силденафіл, протипоказаний. ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ-5. Одночасний прийом силденафілу та неспецифічних інгібіторів ФДЕ (теофіліну та дипіридамолу) протипоказаний. Одночасний прийом з аценокумаролом може призвести до підвищеного ризику кровотечі. Комбінація аторвастатину та силденафілу для лікування легеневої гіпертензії має значні терапевтичні переваги. Одночасний прийом з аторвастатином зменшує індуковану гіпоксією легеневу гіпертензію. Ефект на судинне ремоделювання та гіпертрофію правого шлуночка збільшує при одночасному застосуванні медикаментів, ніж при монотерапії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза препарату Силденафіл Кардіо – 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна рекомендована доза становить 60 мг. Порушення функції нирок Корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості препарату дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу. Порушення функції печінки Корекція дози у пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не потрібна, проте при поганій переносимості препарату дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) застосування препарату не досліджувалося. Літні пацієнти (≥65 років) Корекція дози не потрібна. Діти Застосування силденафілу у дітей віком до 18 років не рекомендується (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки). Застосування у пацієнтів, які отримують супутню терапію Сполучене застосування силденафілу та епопростенолу розглядається в розділах «Фармакодинаміка» та «Побічна дія». Контрольовані дослідження з оцінки ефективності та безпеки застосування силденафілу у поєднанні з іншими препаратами (бозентан, илопрост) для лікування легеневої гіпертензії не проводилися. Комбіновану терапію препаратом Силденафіл Кардіо із зазначеними препаратами слід проводити з обережністю, можливо, може знадобитися корекція дози силденафілу. Тим не менш, немає даних про необхідність підвищення дози силденафілу при одночасному застосуванні з бозентаном. Ефективність та безпека застосування препарату Силденафіл Кардіо у поєднанні з іншими інгібіторами ФДЕ5 у пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією не вивчена. Одночасне застосування силденафілу з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) не рекомендується. Однак у разі необхідності такого поєднання дозу препарату Силденафіл Кардіо слід зменшити до 20 мг 2 рази на добу у пацієнтів, які вже отримують такі інгібітори ізоферменту CYP3A4, як еритроміцин та саквінавір. При необхідності одночасного застосування з більш потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як кларитроміцин, телітроміцин і нефазодон, слід зменшити дозу препарату Силденафіл Кардіо до 20 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми: головний біль, припливи крові до шкіри обличчя, запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення з боку органу зору. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний (силденафіл активно зв'язується з білками плазми).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб уникнути ускладнень застосовувати строго за призначенням лікаря! Ефективність та безпека застосування препарату Силденафіл Кардіо у пацієнтів з тяжкою легеневою гіпертензією (функціональний клас IV) не доведена. У разі погіршення стану пацієнта на тлі терапії препаратом Силденафіл Кардіо слід розглянути можливість переходу на терапію, що застосовується для лікування даної стадії легеневої гіпертензії (наприклад, епопростенолом). При сумісному застосуванні Силденафілу Кардіо з бозентаном або іншими індукторами ізоферменту CYP3A4 може знадобитися корекція дози. Співвідношення користь/ризик препарату Силденафіл Кардіо у пацієнтів з легеневою гіпертензією І функціонального класу не встановлено. Дослідження щодо застосування препарату Силденафіл Кардіо у лікуванні вторинної легеневої гіпертензії, за винятком легеневої гіпертензії, пов'язаної із захворюваннями сполучної тканини та резидуальної легеневої гіпертензії, не проводилися. Артеріальна гіпотензія Препарат Силденафіл Кардіо має системну вазодилатуючу дію, що призводить до невеликого транзиторного зниження артеріального тиску. До призначення препарату необхідно уважно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючого ефекту у пацієнтів з артеріальною гіпотензією (АТ Серцево-судинні ускладнення В ході постмаркетингового застосування препарату Силденафіл Кардіо для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як серйозні серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморрагічна інсульт гіпертензія та артеріальна гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому препарату Сілденафіл Кардіо без подальшої сексуальної активності.Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними факторами або іншими причинами. Зорові порушення Були відмічені рідкісні випадки розвитку передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва як причини погіршення або втрати зору на фоні застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи Сілденафіл Кардіо. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику, такі як екскавація (поглиблення) диска зорового нерва, вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. У разі раптової втрати зору пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату Сілденафіл Кардіо та звернутися за медичною допомогою. У пацієнтів, у яких раніше спостерігалися випадки передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва, відзначається підвищений ризик розвитку цього захворювання. У зв'язку з цим лікар повинен обговорити з пацієнтом можливі ризики застосування інгібіторів ФДЕ5. У таких пацієнтів препарат Силденафіл Кардіо слід застосовувати з обережністю та після ретельної оцінки співвідношення користі-ризику. Порушення слуху У деяких постмаркетингових та клінічних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи Сілденафіл Кардіо. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому препарату Сілденафіл Кардіо слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора оксиду азоту на тромбоцити людини in vitro. Дані щодо безпеки застосування препарату Сілденафіл Кардіо у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки відсутні, тому препарат Силденафіл Кардіо у цих пацієнтів слід застосовувати з обережністю. Частота носових кровотеч у пацієнтів з ЛАГ, пов'язаної із системними захворюваннями сполучної тканини, була вищою, ніж у пацієнтів з первинною ЛАГ. У пацієнтів, які отримували Силденафіл Кардіо у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою, ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К. Пріапізм При тривалості ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо не було проведено негайне медичне втручання, можливе пошкодження тканин статевого члена та повна втрата потенції. Одночасне застосування з бозентаном При застосуванні препарату Силденафіл Кардіо на тлі початкової терапії бозентаном не відзначалося покращення стану пацієнтів (оцінка за допомогою тесту 6-хвилинної ходьби) порівняно із застосуванням монотерапії бозентаном. Результати тесту 6-хвилинної ходьби відрізнялися у пацієнтів з первинною ЛАГ та ЛАГ, пов'язаною із системними захворюваннями сполучної тканини. У пацієнтів з ЛАГ, пов'язаною із системними захворюваннями сполучної тканини, результат одночасного застосування препарату Силденафіл Кардіо та бозентана був гіршим, ніж при застосуванні монотерапії бозентаном, але краще, ніж у пацієнтів з первинною ЛАГ, які отримували монотерапію бозентаном. Таким чином, лікарю слід оцінювати результат терапії при одночасному застосуванні препарату Сілденафіл Кардіо та бозентана у пацієнтів з первинною ЛАД, спираючись на свій досвід терапії ЛАД.Одночасне застосування препарату Силденафіл Кардіо та бозентана у пацієнтів з ЛАГ, пов'язаною із системними захворюваннями сполучної тканини, не рекомендується. Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 Ефективність та безпека одночасного застосування препарату Силденафіл Кардіо з іншими інгібіторами ФДЕ5, у тому числі з препаратом Віагра®, у пацієнтів з ЛАГ не вивчалися, тому застосування такої комбінації не рекомендується.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
632,00 грн
366,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
634,00 грн
366,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.