Лекарства и БАД
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: флуоксетину гідрохлорид 22.36 мг, що відповідає вмісту флуоксетину 20 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 185.64 мг, диметикон – 2 мг. Склад корпусу капсули: ; желатин - 30 мг, титану діоксид - 0.509 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.013 мг. Склад кришечки капсули: барвник синій патентований V - 0.003 мг, титану діоксид - 0.291 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.054 мг, желатин - 20 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули; тверді желатинові, №3, непрозорі, з бежевим корпусом та світло-зеленою кришечкою; вміст капсул – порошок білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне пропіламіну. Механізм дії пов'язаний із вибірковою блокадою зворотного нейронального захоплення серотоніну в ЦНС. Флуоксетин є слабким антагоністом холіно-, адрено- та гістамінових рецепторів. На відміну від більшості антидепресантів, флуоксетин, мабуть, не спричиняє зниження функціональної активності постсинаптичних β-адренорецепторів. Сприяє покращенню настрою, зменшує почуття страху та напруження, усуває дисфорію. Не викликає седативного ефекту. При прийомі середніх терапевтичних дозах мало впливає функції серцево-судинної та інших систем.ФармакокінетикаВсмоктується із ШКТ. Слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на рівень всмоктування, хоча може уповільнювати його швидкість. C max ;у плазмі досягається через 6-8 год. Css ;у плазмі досягається тільки після безперервного прийому протягом декількох тижнів. Зв'язування із білками 94.5%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину. T1/2; флуоксетину становить 2-3 дні, норфлуоксетину - 7-9 днів. Виводиться нирками 80% та через кишечник – близько 15%.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні порушення, булімічний невроз.Протипоказання до застосуванняГлаукома, атонія сечового міхура, тяжкі порушення функції нирок, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, одночасне призначення інгібіторів МАО, судомний синдром різного генезу, епілепсія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до флуоксетину.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі стан тривоги, тремор, нервозність, сонливість, головний біль, порушення сну. З боку травної системи: можливі діарея, нудота. З боку обміну речовин: можливі посилення потовиділення, гіпоглікемія, гіпонатріємія (особливо у пацієнтів похилого віку та при гіповолемії). З боку репродуктивної системи: зниження лібідо. Алергічні реакції: можливі шкірний висип, свербіж. Інші: біль у суглобах і м'язах, утруднене дихання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають пригнічуючий вплив на ЦНС, з етанолом можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, а також підвищення ймовірності розвитку судом. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, триптофаном можливий розвиток серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, руховий занепокоєння, ажитація, судоми, дизартрія, гіпертонічний криз, озноб, тремор, нудота). При одночасному застосуванні флуоксетин пригнічує метаболізм трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, тразодону, карбамазепіну, діазепаму, метопрололу, терфенадину, фенітоїну, що призводить до збільшення їх концентрації у сироватці крові, посилення їх терапевтичної та побічної дії. При одночасному застосуванні можливе пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами можливе посилення їхньої дії. Є повідомлення про посилення ефектів варфарину при одночасному застосуванні з флуоксетином. При одночасному застосуванні з галоперидолом, флуфеназином, мапротиліном, метоклопрамідом, перфеназином, периціазином, пімозидом, рисперидоном, сульпіридом, трифлуоперазином описані випадки розвитку екстрапірамідних симптомів та дистонії; з декстрометорфаном – описаний випадок розвитку галюцинацій; з дигоксином – випадок підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. При одночасному застосуванні з солями літію можливе підвищення або зменшення концентрації літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні можливе збільшення концентрації іміпраміну або дезіпраміну у плазмі крові у 2-10 разів (може зберігатися протягом 3 тижнів після відміни флуоксетину). При одночасному застосуванні з пропофолом описаний випадок, у якому спостерігалися спонтанні руху; з фенілпропаноламіном - описаний випадок, у якому спостерігалися запаморочення, зменшення маси тіла, гіперактивність. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів флекаїніду, мексилетину, пропафенону, тіоридазину, зуклопентиксолу.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 20 мг 1 раз на добу у першій половині дня; при необхідності доза може бути збільшена через 3-4 тижні. Частота прийому – 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза при прийомі внутрішньо для дорослих становить 80 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, при епілептичних нападах в анамнезі, серцево-судинних захворюваннях. У пацієнтів з цукровим діабетом можлива зміна рівня глюкози в крові, що потребує корекції режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. При застосуванні у ослаблених хворих під час прийому флуоксетину зростає ймовірність розвитку епілептичних нападів. При одночасному застосуванні флуоксетину та електросудомної терапії можливий розвиток тривалих епілептичних нападів. Флуоксетин можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Період після відміни флуоксетину до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше ніж 5 тижнів. Пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування. Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: флупентиксол дигідрохлорид 1.168 мг, що відповідає вмісту флупентиксолу 1 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 37 мг, крохмаль картопляний – 73.5 мг, желатин – 2.76 мг, тальк – 8.4 мг, магнію стеарат – 0.6 мг. Склад оболонки: ;желатин - 0.558 мг, сахароза - 50 мг, сахароза порошок - 16.2 мг, заліза оксид жовтий (Е172) - 0.25 мг, поліруючий віск Capol 1295® ;(суміш бджолиного воску білого та карнаубського воску) - q 50 шт. - контейнери пластикові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; (цукровою) коричнево-жовтого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має виражену антипсихотичну дію, а також активуючу, антидепресивну та анксіолітичну дію. Прояв ефектів флупентиксолу залежить від його дози. Вважають, що антипсихотичне дію нейролептиків обумовлено блокадою допамінових рецепторів у ЦНС. Похідні тіоксантенів мають високу спорідненість до допамінових D1- і D2-рецепторів. На відміну від флупентиксолу гідрохлориду, флупентиксол деканоат є депо формою, його дія зберігається протягом 2-4 тижнів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо C max ;флупентиксолу в плазмі досягається через 3-6 годин. Біодоступність становить близько 40%. Флупентиксол і цис-(Z)-флупентиксолу деканоат незначно проникають через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Метаболіти не мають нейролептичної активності. Після внутрішньом'язового введення флупентиксолу деканоат піддається ферментативному розщепленню на активний компонент цис-(Z)-флупентиксол та деканову кислоту. C max ;цис-(Z)-флупентиксолу в сироватці досягається до кінця першого тижня після ін'єкції. При прийомі внутрішньо біологічний T1/2 становить приблизно 35 год. Виводиться флупентиксол у вигляді метаболітів, головним чином, через кишечник та частково нирками.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняДля застосування в дозах до 3 мг на добу: депресія легкого та середнього ступеня з тривогою, астенією та відсутністю ініціативи; хронічні невротичні розлади з тривогою, депресією та апатією; психосоматичні порушення з астенічними реакціями; гостра та ситуаційно зумовлена тривога, стресові стани, при яких не потрібен седативний/снодійний ефект (особливо при підозрі, що пацієнт схильний до зловживання транквілізаторами). Для застосування у дозах 3-40 мг на добу: психотичні стани з переважанням галюцинацій, параноїдного марення та порушень мислення, що супроводжуються також апатією, анергією та аутизмом. Для застосування у дозах 40-150 мг на добу: гострі та хронічні психози (в т.ч. шизофренія), резистентні до терапії; алкогольний абстинентний синдромПротипоказання до застосуванняГостра алкогольна інтоксикація, гостра інтоксикація барбітуратами, опіоїдними анальгетиками, коматозні стани, ЗНС, центральна гіпертермія в анамнезі, порушення функції печінки, порушення функції нирок, токсичний агранулоцитоз в анамнезі, паркінсонізм, гострі лихорадкові захворювання.Вагітність та лактаціяФлупентиксол та його активний метаболіт у незначних кількостях проникають через плацентарний бар'єр, у невеликих концентраціях виділяються із грудним молоком. Не рекомендується застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі транзиторне безсоння (особливо після попереднього лікування нейролептиками з седативною дією), седативну дію (при застосуванні у високих дозах), екстрапірамідні порушення (переважно на початку лікування); рідко, при тривалій терапії – пізня дискінезія. З боку травної системи: можливі транзиторні зміни функціональних тестів печінки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні флупентиксол посилює ефекти лікарських засобів, що надають пригнічуючу дію на ЦНС, а також етанолу; може потенціювати дію засобів для наркозу. При одночасному застосуванні можливе зменшення та повне пригнічення гіпотензивної дії гуанетидину та засобів з аналогічним механізмом дії. При одночасному застосуванні можливе зменшення ефектів леводопи та адренергічних засобів. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливий розвиток екстрапірамідних порушень; з метоклопрамідом, піперазином – підвищується ризик розвитку екстрапірамідних розладів.Спосіб застосування та дозиДозу, частоту та тривалість застосування встановлюють індивідуально залежно від показань, що використовується лікарської форми та схеми лікування. При прийомі внутрішньо добова доза варіює від 1 мг до 40 мг на 1-3 прийоми. При внутрішньом'язовому введенні разова доза варіює від 20 мг до 200 мг з інтервалом 2-4 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати флупентиксол у недостатньо високих дозах у пацієнтів у стані збудження або гіперактивності. З обережністю застосовують у пацієнтів із судомним синдромом, хронічним гепатитом, серцево-судинними захворюваннями. При розвитку ЗНС слід негайно припинити застосування флупентиксолу та розпочати невідкладну симптоматичну терапію. У разі попередньої терапії нейролептиками із седативною дією їх прийом слід припиняти поступово. При тривалому застосуванні флупентиксолу у підвищених дозах необхідно проводити регулярне обстеження стану пацієнта з метою переходу на лікування з використанням менших доз. У період лікування флупентиксолом протипаркінсонічні засоби слід призначати лише за наявності відповідних показань та не застосовувати профілактично. Флупентиксол не слід застосовувати одночасно з гуанетидином та іншими засобами з подібним механізмом дії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча в більшості випадків препарат не викликає седативного ефекту, необхідно враховувати можливість його впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. При застосуванні флупентиксолу (особливо на початку лікування) слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності до визначення індивідуальної реакції.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПлоди шипшини коричного, насіння льону, листя повислої берези, трава хвоща польового, кореневища і коріння солодки голої, плоди кропу, листя брусниці.ХарактеристикаКорисний і натуральний фіточай «Цистофіт» з брусницею має профілактичну дію при запальних захворюваннях сечовивідних шляхів, сприяє усуненню набряків, зміцнює організм та насичує його вітамінами. Біологічно активні речовини, що входять до складу фіточаю, знищують хвороботворні бактерії, усувають хворобливі відчуття, знімають запалення.Фармакотерапевтична групаЧинить профілактичну дію при запальних захворюваннях сечовивідних шляхів, сприяє усуненню набряків, зміцнює організм і насичує його вітамінами.Властивості компонентівЛистя брусниці з давніх-давен використовувалися на Русі як ефективний сечогінний, протизапальний і антимікробний засіб при лікуванні розладів сечовивідної системи. Хвощ польовий і кріп мають сечогінну дію і застосовується при захворюваннях нирок та сечового міхура. Корінь солодки використовують у комплексній терапії гіпофункції кори надниркових залоз та Аддісонової хвороби. Листя берези пригнічує ріст і розвиток бактерій, надають протизапальну, противірусну, протигрибкову, сечогінну дії, покращують роботу нирок. Насіння льону допомагає зняти роздратування та запалення слизової оболонки сечового міхура, усунути біль. Шипшина насичує організм вітамінами, має сечогінну, протизапальну, імуномодулюючу властивості.Показання до застосуванняЗастосовується для профілактики та комплексного лікування циститу та запальних захворювань сечовивідних шляхів.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - джерела флавоноїдів, арбутину, гліциризинової кислоти.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дози1 фільтр-пакет (2, 0 г) залити 1 склянкою окропу (200 мл), настояти 15 хвилин, віджати, обсяг отриманого настою довести до 200 мл. Приймати дорослим по 1 склянці 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 4 тижні. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦукор, вода, екстракт подорожника, чебрецю, ягоди брусниці, аскорбінова к-та. Сироп 100мл.ХарактеристикаМає загальнозміцнюючу та м'яку відхаркувальну дію, покращує функціональний стан органів дихання. Підвищує опірність організму до застудних захворювань.РекомендуєтьсяДодаткове джерело віт. С та флавоноїдів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Вагітність та лактаціяПідходить для дітей із 3-х років.Спосіб застосування та дозиДітям старше 3 років по 1-2 чайні ложки (5-10 мл) 3 рази на день. Тривалість прийому – 2 тижні. Препарат попередньо розчинити у 100 мл рідини (чай, сік, компот тощо), приймати під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуватися з лікарем-педіатром.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
655,00 грн
215,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньом'язового введення - 1 мл: Активні речовини: цис(Z)-флупентиксол деканоат 20 мг; Допоміжні речовини: тригліцериди із ланцюгами середньої величини. 1 мл – ампули безбарвного скла (10) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення масляний прозорий, від безбарвного до злегка жовтуватого кольору, практично вільний від частинок.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідний тіоксантену з вираженою антипсихотичною, активуючою та анксіолітичною дією. Антипсихотичну дію нейролептиків пов'язують з блокадою допамінових рецепторів, але можливо і з блокадою серотонінових 5-HT-рецепторів. Флюанксол редукує основні симптоми психозу, зокрема. галюцинації, параноїдний маячня та порушення мислення. Антипсихотична дія Флюанксолу починає проявлятися при застосуванні препарату внутрішньо у дозі 3 мг на добу; інтенсивність дії зростає зі збільшенням дози як при прийомі внутрішньо, так і при внутрішньом'язовому введенні. Флюанксол володіє властивостями, що розгальмовують (антиаутистическим і активуючим), а також послаблює вторинні розлади настрою, що сприяє активізації хворих з депресивною симптоматикою, підвищує їх комунікабельність і полегшує соціальну адаптацію. У малих та середніх дозах (до 25 мг на добу при прийомі внутрішньо та до 100 мг внутрішньом'язово 1 раз на 2 тижні) препарат не має седативної дії, проте у високих дозах може викликати неспецифічний седативний ефект. При прийомі внутрішньо в малих дозах (до 3 мг на добу) препарат має антидепресивну дію. Флюанксол розчин для внутрішньом'язового введення масляний призначається для депо-ін'єкцій, будучи депонованою формою флупентиксолу. У даній лікарській формі препарат має значно більшу тривалість дії, ніж Флюанксол у формі таблеток, і дозволяє проводити безперервну антипсихотичну терапію, що особливо важливо для лікування пацієнтів, які не виконують лікарських приписів. Застосування Флюанксолу у формі розчину для внутрішньом'язового введення запобігає частим рецидивам, пов'язаним з довільним перериванням лікування пацієнтами при прийомі препарату внутрішньо. Ін'єкції Флюанксолу можна проводити з інтервалами 2-4 тижні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо Cmax флупентиксолу в плазмі досягається через 3-6 годин. Біодоступність становить близько 40%. Після внутрішньом'язового введення цис(Z)-флупентиксолу деканоат піддається ферментативному розщепленню на активний компонент цис(Z)-флупентиксол та деканову кислоту. Cmax цис(Z)-флупентиксолу у сироватці досягається до кінця першого тижня після ін'єкції. Розподіл Здається Vd становить близько 14.1 л/кг. Зв'язування із білками плазми становить близько 99%. При внутрішньом'язовому введенні розчину для ін'єкцій Css досягається через 3 місяці застосування препарату. Флупентиксол та цис(Z)-флупентиксол незначно проникають через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Метаболізм Метаболіти не мають нейролептичної активності. Виведення При внутрішньом'язовому введенні розчину для ін'єкцій крива концентрації в сироватці знижується експоненційно з T1/2, рівним приблизно 3 тижням, що відображає швидкість вивільнення флупентиксолу з депо. Метаболіти флупентиксолу не мають нейролептичної активності. Виводяться переважно з калом і, частково, із сечею. T1/2 становить приблизно 35 год. Фармакокінетична доза Флюанксолу 40 мг при внутрішньом'язовому введенні 1 раз на 2 тижні еквівалентна дозі Флуанксолу 10 мг на добу при прийомі внутрішньо протягом 2 тижнів.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняШизофренія та інші психотичні стани, що протікають з галюцинаціями, маренням та порушеннями мислення, що супроводжуються апатією, анергією, зниженням настрою та аутизмом.Протипоказання до застосуваннясудинний колапс; пригнічення свідомості будь-якого походження (в т.ч. викликане прийомом алкоголю, барбітуратів або опіоїдних анальгетиків); кома; дитячий та підлітковий вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до фенотіазинів; спадкова непереносимість галактози та/або фруктози; недостатність лактази; недостатність сахарази та ізомальтази; порушення абсорбції глюкози та галактози (при прийомі таблеток). З обережністю застосовувати у пацієнтів з органічними захворюваннями головного мозку, судомними розладами, у т.ч. з епілепсією (внаслідок зниження порога судомної готовності можливе почастішання нападів); з тяжкою печінковою недостатністю; з гіпокаліємією, гіпомагніємією; серцево-судинними захворюваннями в анамнезі (ризик транзиторного зниження АТ), у т.ч. з подовженням інтервалу QT, брадикардією менше 50 уд./хв, з недавно перенесеним гострим інфарктом міокарда, при некомпенсованій серцевій недостатності, при аритмії; із факторами ризику розвитку інсульту; з глаукомою (і схильністю до неї); з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки; з алкоголізмом (можливе посилення гнітючої дії на ЦНС); з феохромоцитомою; з лейкопенією; порушенням дихання, пов'язаним з гострими інфекційними захворюваннями,бронхіальною астмою або емфіземою легень; при хворобі Паркінсона (посилення екстрапірамідних ефектів); із затримкою сечі, гіперплазією передміхурової залози з клінічними проявами (ризик затримки сечі); із синдромом Рейє (підвищення ризику розвитку гепатотоксичної дії); при вагітності, у період лактації (грудного вигодовування). Не рекомендується призначати Флюанксол у дозі до 25 мг/сут пацієнтам може психомоторного порушення, т.к. активуюча дія Флюанксолу в невеликих дозах (при прийомі внутрішньо до 3 мг на добу або при внутрішньом'язовому введенні 10-20 мг 1 раз на 2 тижні) може призвести до загострення цієї симптоматики.Вагітність та лактаціяЗастосування Флюанксолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) можливе лише у випадках, якщо передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. У новонароджених, матері яких приймали нейролептики в III триместрі вагітності або під час пологів, можуть спостерігатися ознаки інтоксикації, такі як летаргія, тремор, надмірна збудливість. Крім того, такі новонароджені відзначають низький бал за шкалою Апгар. Під час лікування Флюанксолом допускається грудне вигодовування, якщо це визнано клінічно необхідним. У таких випадках рекомендується спостерігати за станом новонародженого, особливо у перші 4 тижні після народження. Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: сонливість, головний біль, тремор, акатізія, паркінсонізм, гіпокінезія, дистонія, розлади мови, депресія, безсоння, нервозність, ажитація; іноді - запаморочення, порушення уваги, екстрапірамідні розлади (в основному м'язова ригідність та гіперкінез), дискінезія, амнезія, судомні розлади, агресія, зниження лібідо, сплутаність свідомості; рідко – пізня дистонія. Слід пам'ятати, що з застосуванні нейролептиків, зокрема. флупентиксолу, у поодиноких випадках можливий розвиток ЗНС. Основними симптомами ЗНС є: гіпертермія, м'язова ригідність та порушення свідомості у поєднанні з дисфункцією вегетативної нервової системи (лабільний АТ, тахікардія, посилення потовиділення). При появі зазначених симптомів необхідна термінова відміна нейролептика та призначення симптоматичної та підтримуючої терапії. При тривалому лікуванні препаратом можливий розвиток пізньої дискінезії. Протипаркінсонічні препарати не усувають її симптоми і можуть посилити їх. Рекомендується зниження дози або, при можливості, припинення лікування. При персистуючій актатизії можуть бути ефективні бензодіазепіни або пропранолол. У перші кілька днів після ін'єкції та на ранніх стадіях лікування можуть виникати порушення моторики. У більшості випадків такі ефекти контролюються шляхом зниження дози та/або протипаркінсонічними препаратами. Однак, рутинне застосування протипаркінсонічних засобів для профілактики побічних ефектів не рекомендується. Транзиторне безсоння або почуття тривоги можуть спостерігатися особливо, якщо пацієнти раніше приймали нейролептики, які мають седативний ефект. З боку серцево-судинної системи: іноді – ортостатична гіпотензія, тахікардія; в окремих випадках (як і при прийомі інших нейролептиків) - подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія (фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, розвиток пароксизмів шлуночкової тахікардії типу "пірует", раптова смерть). З боку системи кровотворення: рідко – гранулоцитопенія, агранулоцитоз (більш ймовірний між 4 та 10 тижнями лікування), лейкопенія, гемолітична анемія. З боку органу зору: порушення акомодації, помутніння рогівки та/або кришталика з можливим порушенням зору; іноді – окулогірний криз, парез акомодації. З боку травної системи: сухість у роті, розлади травлення (в т.ч. запор, діарея, диспепсія, нудота), підвищене слиновиділення, дисфагія, блювання, холестатична жовтяниця (більш ймовірна між 2 та 4 тижнями лікування), зниження апетиту; у поодиноких випадках - незначні тимчасові зміни показників функціональних печінкових проб. З боку ендокринної системи: галакторея, гінекомастія, дисменорея, імпотенція, зниження лібідо, підвищення апетиту, збільшення маси тіла, припливи, зміна вуглеводного обміну. З боку сечовивідної системи: іноді – затримка сечі, хворобливе сечовипускання. З боку кістково-м'язової системи: іноді – артралгія. З боку статевої системи: іноді – еректильна дисфункція. Алергічні реакції: іноді - свербіж, висипання на шкірі, дерматит, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення. Місцеві реакції: рідко – еритема, набряк, запалення або абсцес. Інші: слабкість, астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Флюанксол може посилювати седативну дію етанолу, барбітуратів та інших засобів, які мають пригнічуючу дію на ЦНС. Флюанксол не слід застосовувати спільно з гуанетидином та засобами з аналогічною дією, т.к. нейролептики можуть послаблювати їхню гіпотензивну дію. Трициклічні антидепресанти та нейролептики (в т.ч. Флюанксол) взаємно інгібують метаболізм. Одночасне застосування нейролептиків та літію підвищує ризик нейротоксичності. При одночасному застосуванні Флюанксол може знижувати ефективність леводопи та дію адренергічних засобів. При одночасному застосуванні Флюанксолу з метоклопрамідом та піперазином збільшується ризик розвитку екстрапірамідних розладів. Пролонгування інтервалу QT, характерне для терапії антипсихотичними засобами, може збільшитись при одночасному прийомі препаратів, що надають таку саму дію, в т.ч. антиаритміків IA та III класів (хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід), деяких антипсихотичних засобів (тіоридазин), деяких антибіотиків групи макролідів (еритроміцин) та антибіотиків хінолонового ряду (гатифлоксацин, моксифлоксацин), деяких антигістамінних, препаратів літію. Слід уникати одночасного прийому Флюанксолу та перелічених препаратів. При одночасному застосуванні з препаратами, що викликають електролітні порушення (тіазидні та тіазидоподібні діуретики) та препаратами, здатними підвищувати концентрацію флупентиксолу або флупентиксолу деканоату в плазмі крові, можливе збільшення ризику подовження інтервалу QT та виникнення небезпечних для життя аритмій. Фармацевтична взаємодія Флюанксол у формі розчину для внутрішньом'язових ін'єкцій не повинен змішуватися з депонованими формами на основі кунжутного масла, т.к. це може вплинути на фармакокінетику препаратів, що вводяться.Спосіб застосування та дозиДля внутрішньом'язового введення Розчин для внутрішньом'язового введення вводять глибоко внутрішньом'язово у верхній зовнішній квадрант сідниці. В інші м'язи не рекомендується вводити. Якщо необхідний об'єм розчину перевищує 2 мл, рекомендується розділити його на 2 частини та зробити 2 ін'єкції. Препарат у формі розчину для внутрішньом'язового введення 20 мг/мл зазвичай вводять у дозі 20-40 мг (1-2 мл) кожні 2-4 тижні. Деяким пацієнтам можуть бути потрібні більш високі дози або коротші інтервали між ін'єкціями. При загостренні або гострому рецидиві захворювання може знадобитися введення препарату в дозі аж до 400 мг одномоментно з інтервалами 2 або навіть 1 тиждень. Перехід з Флюанксолу для прийому внутрішньо на внутрішньом'язове введення Добова доза (мг) препарату для внутрішнього прийому х 4 = разова доза (мг) розчину для внутрішньом'язового введення кожні 2 тижні. При цьому протягом 1-го тижня після 1-ї ін'єкції слід продовжувати прийом препарату внутрішньо, але у зменшеній дозі. Наступні дози та інтервали між ін'єкціями встановлюють відповідно до клінічного ефекту. Максимальна доза Флюанксолу при внутрішньом'язовому введенні становить 400 мг одномоментно з інтервалом між ін'єкціями на 1 тиждень. Пацієнти, яких переводять з терапії депо-формами інших препаратів, повинні отримувати Флюанксол з урахуванням наступних співвідношень: 40 мг флупентиксолу деканоату еквівалентно 25 мг флуфеназину деканоату, 200 мг зуклопентиксолу деканоату або 50 мг галопері.ПередозуванняСимптоми: можливі сонливість, гіпер або гіпотермія, екстрапірамідні розлади, судоми, шок, кома. При одночасному прийомі з препаратами, що впливають на серцеву діяльність, зареєстровані зміни на ЕКГ, подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, в т.ч. аритмія типу "пірует", зупинка серця. Лікування: проводять симптоматичну та підтримуючу терапію. У разі прийому препарату внутрішньо необхідно якнайшвидше промити шлунок, рекомендується прийом сорбенту. Слід вжити заходів, спрямованих на підтримку діяльності дихальної та серцево-судинної систем. Не слід застосовувати епінефрину (адреналін), т.к. це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна усунути діазепамом, а екстрапірамідні симптоми - біпериденом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі попереднього лікування нейролептиками або транквілізаторами із седативною дією їх прийом слід припиняти поступово. При тривалій терапії, особливо із застосуванням Флюанксолу у високих дозах, необхідно проводити ретельний контроль та періодичну оцінку стану пацієнтів з метою своєчасної корекції підтримуючої дози. При супутньому лікуванні діабету призначення Флюанксолу може вимагати корекції дози інсуліну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнт повинен уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: флупентиксолу дигідрохлорид 5.84 мг, що відповідає вмісту флупентиксолу 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 38 мг, крохмаль картопляний – 77 мг, желатин – 3.32 мг, тальк – 9.1 мг, магнію стеарат – 0.65 мг. Склад оболонки: желатин – 0.558 мг, сахароза – 60.9 мг, сахароза порошок – 49.2 мг, заліза оксид жовтий (Е172) – 0.3 мг, поліруючий віск Capol 1295® (суміш бджолиного воску білого та карнаубського воску) – qs 50 шт. - контейнери пластикові (2); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; (цукровою) коричнево-жовтого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має виражену антипсихотичну дію, а також активуючу, антидепресивну та анксіолітичну дію. Прояв ефектів флупентиксолу залежить від його дози. Вважають, що антипсихотичне дію нейролептиків обумовлено блокадою допамінових рецепторів у ЦНС. Похідні тіоксантенів мають високу спорідненість до допамінових D1- і D2-рецепторів. На відміну від флупентиксолу гідрохлориду, флупентиксол деканоат є депо формою, його дія зберігається протягом 2-4 тижнів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо C max ;флупентиксолу в плазмі досягається через 3-6 годин. Біодоступність становить близько 40%. Флупентиксол і цис-(Z)-флупентиксолу деканоат незначно проникають через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Метаболіти не мають нейролептичної активності. Після внутрішньом'язового введення флупентиксолу деканоат піддається ферментативному розщепленню на активний компонент цис-(Z)-флупентиксол та деканову кислоту. C max ;цис-(Z)-флупентиксолу в сироватці досягається до кінця першого тижня після ін'єкції. При прийомі внутрішньо біологічний T1/2 становить приблизно 35 год. Виводиться флупентиксол у вигляді метаболітів, головним чином, через кишечник та частково нирками.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняДля застосування в дозах до 3 мг на добу: депресія легкого та середнього ступеня з тривогою, астенією та відсутністю ініціативи; хронічні невротичні розлади з тривогою, депресією та апатією; психосоматичні порушення з астенічними реакціями; гостра та ситуаційно зумовлена тривога, стресові стани, при яких не потрібен седативний/снодійний ефект (особливо при підозрі, що пацієнт схильний до зловживання транквілізаторами). Для застосування у дозах 3-40 мг на добу: психотичні стани з переважанням галюцинацій, параноїдного марення та порушень мислення, що супроводжуються також апатією, анергією та аутизмом. Для застосування у дозах 40-150 мг на добу: гострі та хронічні психози (в т.ч. шизофренія), резистентні до терапії; алкогольний абстинентний синдромПротипоказання до застосуванняГостра алкогольна інтоксикація, гостра інтоксикація барбітуратами, опіоїдними анальгетиками, коматозні стани, ЗНС, центральна гіпертермія в анамнезі, порушення функції печінки, порушення функції нирок, токсичний агранулоцитоз в анамнезі, паркінсонізм, гострі лихорадкові захворювання.Вагітність та лактаціяФлупентиксол та його активний метаболіт у незначних кількостях проникають через плацентарний бар'єр, у невеликих концентраціях виділяються із грудним молоком. Не рекомендується застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі транзиторне безсоння (особливо після попереднього лікування нейролептиками з седативною дією), седативну дію (при застосуванні у високих дозах), екстрапірамідні порушення (переважно на початку лікування); рідко, при тривалій терапії – пізня дискінезія. З боку травної системи: можливі транзиторні зміни функціональних тестів печінки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні флупентиксол посилює ефекти лікарських засобів, що надають пригнічуючу дію на ЦНС, а також етанолу; може потенціювати дію засобів для наркозу. При одночасному застосуванні можливе зменшення та повне пригнічення гіпотензивної дії гуанетидину та засобів з аналогічним механізмом дії. При одночасному застосуванні можливе зменшення ефектів леводопи та адренергічних засобів. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливий розвиток екстрапірамідних порушень; з метоклопрамідом, піперазином – підвищується ризик розвитку екстрапірамідних розладів.Спосіб застосування та дозиДозу, частоту та тривалість застосування встановлюють індивідуально залежно від показань, що використовується лікарської форми та схеми лікування. При прийомі внутрішньо добова доза варіює від 1 мг до 40 мг на 1-3 прийоми. При внутрішньом'язовому введенні разова доза варіює від 20 мг до 200 мг з інтервалом 2-4 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати флупентиксол у недостатньо високих дозах у пацієнтів у стані збудження або гіперактивності. З обережністю застосовують у пацієнтів із судомним синдромом, хронічним гепатитом, серцево-судинними захворюваннями. При розвитку ЗНС слід негайно припинити застосування флупентиксолу та розпочати невідкладну симптоматичну терапію. У разі попередньої терапії нейролептиками із седативною дією їх прийом слід припиняти поступово. При тривалому застосуванні флупентиксолу у підвищених дозах необхідно проводити регулярне обстеження стану пацієнта з метою переходу на лікування з використанням менших доз. У період лікування флупентиксолом протипаркінсонічні засоби слід призначати лише за наявності відповідних показань та не застосовувати профілактично. Флупентиксол не слід застосовувати одночасно з гуанетидином та іншими засобами з подібним механізмом дії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча в більшості випадків препарат не викликає седативного ефекту, необхідно враховувати можливість його впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. При застосуванні флупентиксолу (особливо на початку лікування) слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності до визначення індивідуальної реакції.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N12 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Производитель: Наброс Фарма Завод-производитель: Наброс Фарма Пвт. Лтд(Индия/Россия) Действующее вещество: Кофеин + Парацетамол + Фенилэфрин + Терпингидрат + Аскорбиновая кислота.
Склад, форма випуску та упаковкаТрава собачої кропиви, плоди глоду, листя м'яти перцевої, плоди аронії чорноплідної, трава меліси, плоди кропу.ХарактеристикаНатуральний фіточай «Дистонорм з мелісою» на основі екологічно чистих лікувальних трав та рослин сприяє лікуванню та профілактиці захворювання. Біологічно активні речовини, що входять до складу фіточа, можуть надавати спазмолітичну, заспокійливу та капілярозміцнювальну дію та застосовуються для профілактики та фітотерапії вегетосудинної дистонії. Сучасна медицина дотримується тієї думки, що при цьому захворюванні необхідно просто розслабитися, підвищити собі настрій та усунути причини стресу. Багато лікарів стверджують, що вегето-судинну дистонію оптимально лікувати народними засобами.Властивості компонентівПеревірений народний засіб лікування вегето-судинної дистонії - собача кропива. Трава собачої кропиви знімає нервову напругу, заспокоює, усуває безсоння і зміцнює нерви. Екстракти з листя меліси - ефективний седативний (заспокійливий) засіб, особливо корисні вони для людей зрілого віку. Мелісса ніжно заспокоює, розслаблює та допомагає впоратися з нервовим перезбудженням. Глід у поєднанні з аронією чорноплідною наповнюють організм вітамінами, мінералами та дубильними речовинами, а також надають напою густий з кислинкою аромат та смак.Показання до застосуванняЗастосовується для профілактики та фітотерапії вегетосудинної дистонії.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - джерела флавоноїдів, що містить іридоїди.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дози1 фільтр-пакет (2, 0 г) залити 1 склянкою окропу (200 мл), настояти 15 хвилин, віджати, обсяг отриманого настою довести до 200 мл. Приймати дорослим по 1 склянці 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 4 тижні. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
226,00 грн
154,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЦукровий сироп, екстракт із плодів калини та трави медуниці, вітамін С (аскорбінова кислота), консервант – сорбінова кислота.ХарактеристикаУ кожну ягідку калини природа вклала натяк на її призначення – кісточку у формі серця. Медуниця зменшує згортання крові та сприяє кровотворенню, сприятливо впливаючи на всю серцево-судинну систему. Поєднання в сиропі калини та медуниці робить його ефективним при застудних захворюваннях, грипі та хронічному кашлі, а також при набряках серцевого та ниркового походження.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів сиропу, цукровий діабет.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 десертній чи столовій ложці 3-4 десь у день, запиваючи водою, чаєм чи іншими напоями. Допускається вживання з кашею, сиром, кисло-молочними продуктами та коктейлями, додавання у випічку. Перед вживанням сиріт збовтати. Допускається наявність незначного рослинного осаду та маслянистої плівки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
316,00 грн
279,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. діючі речовини: парацетамол 325 мг/650 мг, фенілефрину гідрохлорид 10 мг/10 мг, феніраміну малеат 20мг/20 мг; допоміжні речовини: лимонна кислота, натрію гідроцитрат, декстрин, мальтодекстрин, сахароза (цукор), аспартам, ароматизатор лимонний або апельсиновий, барвник (хіноліновий жовтий при використанні ароматизатору лимонного або сонячний захід сонця жовтий при використанні ароматизатора апельсин). Порошок для приготування розчину для вживання (лимонний, апельсиновий). По 2,5 г (при дозуванні 325 мг + 10 мг + 20 мг) або по 5 г (при дозуванні 650 мг + 10 мг + 20 мг) у пакетику термозварювані з матеріалу плівкового комбінованого або з матеріалу комбінованого багатошарового, або з кашльованої фольги. пакувальної. По 3, 5, 10, 20, 30, 40 або 50 пакетиків разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСуміш гранул і порошку неоднорідно жовтого або оранжевого кольору з характерним слабким запахом лимона чи апельсину.Фармакотерапевтична групаЗасіб для усунення симптомів ГРЗ та "застуди" (аналгезуючий ненаркотичний засіб + альфа-адреноміметик + H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакокінетикаПарацетамол Парацетамол швидко і майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після внутрішнього прийому максимальна концентрація парацетамолу в плазмі досягається через 10-60 хвилин. Парацетамол розподіляється у більшості тканин організму, проникає через плаценту та присутній у грудному молоці. У терапевтичних концентраціях зв'язування з білками плазми незначне, зростає зі збільшенням концентрації. Піддається первинному метаболізму в печінці, виводиться переважно через нирки у вигляді глюкуронідних та сульфатних сполук. Період напіввиведення становить 1-3 години. Фенілефрин Фенілефрин всмоктується із шлунково-кишкового тракту та піддається первинному метаболізму в кишечнику та печінці. Виводиться із сечею практично повністю у вигляді сульфатних сполук. Максимальні концентрації в плазмі досягаються в інтервалі від 45 хв до 2 годин. Період напіввиведення становить 2-3 години. Фенірамін Максимальна концентрація феніраміну в плазмі досягається приблизно через 1-2,5 години. Період напіввиведення феніраміну – 16-19 годин. 70-83% прийнятої дози виводиться з організму через нирки у вигляді метаболітів або у незміненому вигляді.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу, має жарознижувальну, знеболювальну, протинабрякову та протиалергічну дію. Усуває симптоми "застуди" (гіпертермію, озноб, головний біль, нежить, закладеність носа, чхання, біль у м'язах). Парацетамол Парацетамол має жарознижувальну та знеболювальну дію: зменшує больовий синдром, що спостерігається при застудних станах – біль у горлі, головний біль, м'язовий та суглобовий біль, знижує високу температуру. Не впливає на функцію тромбоцитів та гемостаз. Фенілефрин Фенілефрин має судинозвужувальну дію - зменшує набряк та гіперемію слизових оболонок верхніх відділів дихальних шляхів та придаткових пазух. Фенірамін Фенірамін має протиалергічну дію: усуває свербіж очей, носа та горла, набряклість та гіперемію слизових оболонок порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух носа, зменшує ексудативні прояви.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування ГРВІ та інших "простудних" захворювань, зокрема грип.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, одночасний прийом трициклічних антидепресантів, бета-адреноблокаторів або інших симпатоміметичних препаратів, одночасний або протягом попередніх 2 тижнів прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО), портальна гіпертензія, алкоголізм, тяжкі серцево-судинні захворювання. , цукровий діабет, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, фенілкетонурія, вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 12 років. З обережністю: При вираженому атеросклерозі коронарних артерій, серцево-судинних захворюваннях, гострому гепатиті, гемолітичній анемії, бронхіальній астмі, тяжких захворюваннях печінки або нирок, гіперплазії передміхурової залози, утрудненні сечовипускання внаслідок гіпертрофії передміхурової залози, захворюваннях крові. Синдроми , карбамазепіну, рифампіцину, ізоніазиду, зидовудину та інших індукторів мікросомальних ферментів печінки).Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНаведені нижче небажані реакції класифікували таким чином: дуже часто (≥10), часто (від ≥1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідко: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія. Порушення з боку імунної системи Рідко: реакції гіперчутливості (шкірні висипання, задишка, анафілактичний шок), ангіоневротичний набряк. Частота невідома: анафілактична реакція, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Порушення психіки Рідко: підвищена збуджуваність, порушення сну. Порушення з боку нервової системи Часто: сонливість. Рідко: запаморочення, біль голови. Порушення з боку органу зору Рідко: мідріаз, парез акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску. Порушення з боку серця Рідко: тахікардія, серцебиття. Порушення з боку судин Рідко: підвищення артеріального тиску. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, блювання. Рідко: сухість у роті, абдомінальний біль, запор, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Рідко: підвищення активності печінкових ферментів. Порушення з боку шкіри Рідко: шкірний висип, свербіж, еритема, кропив'янка. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: утруднення сечовипускання. Загальні розлади та порушення у місці введення Рідко: нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив парацетамолу Посилює ефекти інгібіторів МАО, седативних засобів, етанолу. Ризик гепатотоксичної дії парацетамолу підвищується при одночасному прийомі барбітуратів, фенітоїну, фенобарбіталу, карбамазепіну, рифампіцину, ізоніазиду, зидовудину та інших індукторів мікросомальних ферментів печінки. Властивості варфарину як антикоагулянту та інших кумаринів можуть бути посилені на фоні тривалого регулярного застосування парацетамолу, збільшуючи ризик кровотеч. Одиничний прийом парацетамолу не має такого ефекту. Метоклопрамід збільшує швидкість всмоктування парацетамолу і підвищує рівень концентрації парацетамолу в плазмі до максимального. Аналогічним чином домперидон може збільшувати швидкість абсорбції парацетамолу. При сумісному застосуванні хлорамфеніколу та парацетамолу період напіввиведення хлорамфеніколу може збільшитись. Парацетамол може знизити біодоступність ламотриджину, з можливим зниженням його дії через індукування його печінкового метаболізму. Абсорбція парацетамолу може бути знижена при одночасному прийомі з колестіраміном, проте цього можна уникнути, якщо приймати колестірамін на годину пізніше парацетамолу. Регулярне застосування парацетамолу одночасно з зидовудином може спричинити нейтропенію та збільшити ризик пошкодження печінки. Пробенецид впливає на метаболізм парацетамолу. У пацієнтів, які приймають одночасно пробенецид, слід зменшити дозу парацетамолу. Гепатотоксичність парацетамолу може посилюватись при хронічному або надмірному споживанні алкоголю. Парацетамол може впливати на результати тесту визначення сечової кислоти з використанням преципітуючого реагенту фосфовольфрамату. Вплив феніраміну. Можливе посилення впливу інших речовин на центральну нервову систему (наприклад, інгібіторів МАО, трициклічних антидепресантів, алкоголю, протипаркінсонічних препаратів, барбітуратів, транквілізаторів та наркотичних засобів). Фенірамін може пригнічувати дію антикоагулянтів. Вплив фенілефрину. Препарат протипоказаний пацієнтам, які приймають або приймали інгібітори МАО протягом останніх двох тижнів. Фенілефрин може посилювати дію інгібіторів МАО та викликати гіпертонічний криз. Одночасне застосування фенілефрину з іншими симпатоміметичними препаратами або трициклічними антидепресантами (наприклад, амітриптилін) може збільшити ризик серцево-судинних побічних ефектів. Фенілефрин може знижувати ефективність бета-адреноблокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (наприклад, дебрізохіна, гуанетидину, резерпіну, метилдопи). Ризик підвищення артеріального тиску та інших серцево-судинних побічних ефектів може бути збільшений. Одночасне застосування фенілефрину з дигоксином та іншими серцевими глікозидами може збільшити ризик розвитку аритмії або інфаркту міокарда.Одночасне застосування фенілефрину з алкалоїдами ріжків (ерготамін та метизергід) може збільшити ризик ерготизму.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим та дітям старше 12 років – вміст одного пакетика розчинити в 1 склянці кип'яченої гарячої води. Можна додати цукор до смаку. Вживати у гарячому вигляді. Повторну дозу можна приймати кожні 4 години (не більше трьох доз протягом 24 годин). Можливе застосування будь-якої доби, але найкращий ефект має прийом препарату перед сном, на ніч. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку застосування препарату, необхідно звернутися до лікаря. Пацієнтам не слід приймати більше 5 днів. Особливі популяції: Печінкова недостатність: пацієнтам з порушеною функцією печінки або синдромом Жільбера необхідно зменшити дозу або збільшити інтервал між прийомами препарату Флюкомп®. Ниркова недостатність: за наявності гострої ниркової недостатності (кліренс креатиніну)ПередозуванняСимптоми: блідість шкірних покровів, анорексія, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, судоми, гіпокаліємія, гепатотоксична та нефротоксична дія; можуть з'явитися порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз); у важких випадках – енцефалопатія та кома. Частими клінічними проявами після 3-5 днів в умовах хронічного передозування парацетамолом є жовтяниця, гарячка, печінковий запах з рота, геморагічний діатез, гіпоглікемія, печінкова недостатність. Виразність передозування залежить від дози, тому треба попереджати пацієнтів про заборону одночасного прийому парацетамоловмісних препаратів. Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів і дітей, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну через 8-9 год після передозування та N-ацетилцистеїну через 12 год.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб уникнути токсичного ураження печінки, прийом препарату не слід поєднувати із застосуванням алкогольних напоїв. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат може викликати сонливість, тому під час лікування не рекомендується керувати автомобілем та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: флуконазол – 150 мг; допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний) – 147,40 мг, крохмаль кукурудзяний – 49.00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0.36 мг, магнію стеарат – 2,88 мг, натрію лаурилсульфат – 0,36 мг; капсули тверді желатинові (корпус та кришечка): титану діоксид (Е 171) – 2.0000 %, желатин – до 100 %. 1, 2, 3, 6 капсул по 150 мг у контурній комірковій упаковці. 1 контурна коміркова упаковка 4 контурні коміркові упаковки по 6 капсул разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиНепрозорі капсули № 0, корпус та кришечка білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо флуконазол добре всмоктується, його біодоступність – 90%. Максимальна концентрація після прийому внутрішньо, натще 150 мг становить 90% від вмісту ст. плазмі при внутрішньовенному введенні у дозі 2,5 – 3,5 мг/л. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, прийнятого внутрішньо. Концентрація в плазмі досягає піку через 0,5-1,5 години після прийому, період напіввиведення флуконазолу становить близько 30 годин. Концентрації в плазмі знаходяться у прямо пропорційній залежності від дози. 90% рівень рівноважної концентрації досягається до 4-5 дня лікування препаратом (при прийомі 1 раз на добу). Введення ударної дози (у перший день), що в 2 рази перевищує звичайну добову дозу, дозволяє досягти рівня, що відповідає 90% рівноважної концентрації, до другого дня. Очевидний обсяг розподілу наближається до загального вмісту води у організмі. Зв'язування з білками плазми – 11-12%. Флуконазол добре проникає у всі біологічні рідини організму. Концентрації препарату в слині та мокротинні аналогічні його рівням у плазмі. У хворих на грибковий менінгіт вміст флуконазолу в спинномозковій рідині досягає 80% від рівня його в плазмі. У роговому шарі, епідермісі, дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Метаболітів флуконазолу у периферичній крові не виявлено.ФармакодинамікаФлуконазол, представник класу триазольних протигрибкових засобів, є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Препарат ефективний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., Cryptococcus neoformans, Microsporum spp., Trichophyton spp. Показано також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immitis та Histoplasma capsulatum.Показання до застосуванняКриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інші локалізації даної інфекції (в т.ч. легені, шкіра), як у хворих з нормальною імунною відповіддю, так і у хворих з різними формами імуносупресії (в т. ч. у хворих на СНІД, при трансплантації органів ); препарат може використовуватися для профілактики криптококової інфекції у хворих на СНІД; у генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивних кандидозних інфекцій (інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів). Лікування може проводитися у хворих зі злоякісними новоутвореннями, хворих відділень інтенсивної терапії, хворих, які проходять курс цитостатичної або імуносупресивної терапії, а також за наявності інших факторів, що призводять до розвитку кандидозу; кандидоз слизових оболонок, в т.ч. порожнини рота та глотки (в т.ч. атрофічний кандидоз порожнини рота, пов'язаний із носінням зубних протезів), стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі кандидози, кандидурія, кандидози шкіри; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД; генітальний кандидоз: лікування вагінального кандидозу (гострого та хронічного рецидивуючого), профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт; профілактика грибкових інфекцій у хворих зі злоякісними новоутвореннями, що схильні до таких інфекцій внаслідок хіміотерапії цитостатиками або променевої терапії; мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної ділянки; висівковий лишай, оніхомікоз; кандидоз шкіри; у глибокі ендемічні мікози, включаючи кокцидіомікоз, паракокцидіомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз у хворих з нормальним імунітетом.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом терфенадину (на фоні багаторазового прийому флуконазолу в дозі 400 мг на добу та більше); Підвищена чутливість до флуконазолу та інших компонентів препарату або близьких за структурою азольних сполук; Дитячий вік до 3-х років (для цієї лікарської форми); Період лактації; Одночасне застосування з препаратами, що збільшують інтервал Q-Tіметаболізуються за допомогою ізоферменгу CY3A4, такими як цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозид та хінідин; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Порушення показників функції печінки; Одночасний прийом потенційно гепатотоксичних лікарських засобів; Алкоголізм; Проаритмогеїні стани у пацієнтів із множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що викликають аритмії); порушення функції нирок; Поява висипки на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями; Одночасне застосування терфеїадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг на добу.Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень застосування флукопазолу у вагітних жінок не проводилося. В даний час немає доказів впливу низьких доз флукопазолу (150 мг одноразово для лікування вульвовагінального кандидозу) на підвищення частоти несприятливих результатів вагітності, а також взаємозв'язку з виникненням будь-яких специфічних вад розвитку у дитини. При застосуванні високих доз (400-800 мг на добу) флукопазолу описано кілька випадків множинних вроджених вад у новонароджених, матері яких протягом більшої частини або всього першого триместру отримували терапію флуконазолом. Застосування препарату у вагітних є недоцільним, за винятком важких або загрозливих для життя форм грибкових інфекцій, якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку слід використовувати засоби контрацепції. Флуконазол знаходиться в грудному молоці в такій же концентрації, як і в плазмі, тому його призначення під час лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість слизової оболонки ротової порожнини, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, абдомінальні болі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки (жовтяниця, гепатит, гепатонекроз, гіпербілірубіпемія, підвищення активності аланінамінотрансфсрази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази), гепатотоксичність, у деяких випадках з летальним результатом. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, зміна смаку, парестезія. безсоння, сонливість, тремор; рідко – судоми. З боку кроєн та лімфатичної системи: анемія; рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, іейтропенія, агранулоцитоз. Серцево-судинна система: збільшення тривалості інтервалу QT; мерехтіння, тріпотіння шлуночків, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade de pointes). З боку шкірних покровів: висипання, алопеція, ексфоліативпі ураження шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, підвищене потовиділення, лікарський висип. З боку обміну речовин: підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, гіпокаліємія. З боку опорно-рухового апарату міалгія. Інші: слабкість, астенія, підвищена стомлюваність, гарячка, підвищена пітливість, вертиго; рідко – порушення функції нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиОдноразовий або багаторазовий прийом флуконазолу в дозі 50 мг не впливає на метаболізм феназону (антипірину) при їх одночасному прийомі. Одночасне застосування флуконазолу з наступними препаратами протипоказане цизаприду. При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т. ч. аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade dc pointes). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду у дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Терфенадін. При одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфінадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу у дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено. Однак застосування флуконазолу в дозах 400 мг/добу і вище викликає значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. Астемізол. Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється системою цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. Підвищені концентрації астемізолу в плазмі можуть призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках до розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування астемізолу та флуконазолу протипоказане. Пімозід. Незважаючи на те, що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флуконазолу та пімозиду може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду. У свою чергу підвищення плазмових концентрацій пімозиду може призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade de pointes). Одночасне застосування пімозиду та флуконазолу протипоказане. Хінідін. Незважаючи на те. що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флукоіазолу та хінідину може також призводити до пригнічення метаболізму хінідину. Застосування хінідину пов'язане з подовженням інтервалу QT та в деяких випадках з розвитком аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування хінідину та флуконазолу протипоказане. Еритроміцин. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину потенційно призводить до підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, torsade de pointes) та, внаслідок цього, раптової серцевої смерті. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину протипоказане. Слід бути обережними і, можливо, коригувати дози при одночасному застосуванні наступних препаратів і флукоіазолу: Гідрохлортіазид. Одночасне багаторазове застосування флукоіазолу та гідрохлортіазиду може призвести до зростання концентрації флуконазолу у плазмі крові на 40 %. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у хворих, які отримують одночасно діуретики, проте лікареві слід це враховувати. ріфампіцин. Комбінація з рифампіципом призводить до зниження AUC (площі під кривою "концентрація-час") на 25% і скорочення періоду напіввиведення флуконазолу з плазми на 20%. Тому хворим, які одержують одночасно рифампіцин, дозу флуконазолу доцільно збільшити. Флуконазол є потужним інгібітором нзоферменту CYP2C9 та CYP2C19 цитохрому Р450 та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Крім перерахованих далі ефектів, існує ризик підвищення в плазмі крові концентрації та інших лікарських засобів, що стабілізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4 при одночасному прийомі з флуконазолом. У зв'язку з цим, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні нижчеперелічених препаратів, а при необхідності подібних комбінацій пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Слід враховувати, що інгібуючий ефект флуконазолу зберігається протягом 4-5 днів після відміни препарату через тривалий період напіввиведення. Алфентаніл. Відзначається зменшення клірепсу та обсягу розподілу, збільшення періоду напіввиведення алфентанілу. Можливо, це пов'язано з пригніченням ізоферменту CYP3A4 флуконазолом. Може знадобитися корекція дози алфентанілу. Амітриптілін, нортриптілін. Збільшення ефекту. Концентрацію 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну можна виміряти на початку комбінованої терапії з флуконазолом та через тиждень після початку лікування. При необхідності слід коригувати дозу амітриптиліну/нортринтиліну. Амфотспіцин В. У дослідженнях па мишах (у тому числі, з імуносупресією) були відзначені наступні результати: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції, викликаній С. albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції, викликаній Cryptococcus neofonmms та антагонізм при системній fumigants. Клінічне значення цих результатів не ясно. При застосуванні флуконазолу та інших протигрибкових засобів (похідних азолу) з варфарином збільшується протромбіновий час (в середньому на 12 %). Можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та шлунково-кишкового тракту, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час у період терапії та протягом 8 днів після одночасного застосування. Також слід оцінити доцільність корекції дози варфарину. Азітроміцин. При одночасному застосуванні внутрішньо флуконазолу в одноразовій дозі 800 мг з азитроміцином в одноразовій дозі 1200 мг вираженої фармакокінетичної взаємодії між обома препаратами не встановлено. Бензодіазепіни. (короткої дії). Після прийому внутрішньо мідазоламу, флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою оцінки доцільності відповідного зниження дози бензодіазепіну. При одночасному прийомі одноразової дози триазоламу флуконазол збільшує AUC триазоламу приблизно на 50%, max - на 25-50% і період напіввиведення на 25-50% завдяки пригніченню метаболізму триазоламу. Може знадобитися корекція дози тріазоламу. Капбамазепін. Флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну і підвищує його сироваткову концентрацію на 30%. Необхідно враховувати ризик розвитку токсичності карбамазепіну. Слід оцінити необхідність корекції дози карбамазепіну залежно від концентрації/ефекту. Блокатори кальцієвих каналів. Деякі антагоністи кальцієвих каналів (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін, верапаміл і фелодипін) метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Флуконазол підвищує системну експозицію антагоністів кальцієвих каналів. Рекомендовано контроль побічних ефектів. Циклоспорин. Рекомендується здійснювати контроль за концентрацією циклоспорину в крові у пацієнтів, які отримують флуконазол, оскільки у хворих з пересадженою нічкою прийом флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного збільшення концентрації циклоспорину в плазмі. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. Циклофосфамід. При одночасному застосуванні циклофосфаміду та флуконазолу відзначається збільшення сироваткових концентрацій білірубіну та креатиніну. Поєднання препаратів можливе з урахуванням ризику цих порушень. Фентаніл. Є повідомлення про один летальний кінець, можливо пов'язаний з одночасним прийомом фентанілу і флуконазолу. Передбачається, що порушення пов'язані з інтоксикацією фентанілом. Було показано, що флуконазол значно збільшує час виведення фентанілу. Слід враховувати, що підвищення концентрації фентанілу може призвести до гноблення дихальної функції. Галофантрін. Флуконазол може збільшувати концентрацію галофаїтину в плазмі у зв'язку з інгібуванням ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні з флуконазолом, як і з іншими протигрибковими препаратами азолового ряду, можливий розвиток аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует", тому спільне застосування їх не рекомендується. Інгібітори ГМК-КоА-редуктази. При одночасному застосуванні флуконазолу з інгібіторами ГМК-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (такими як аторвастатин та симвастатин) або ізоферментом CYP2D6 (флувастагін), ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується. У разі необхідності одночасної терапії зазначеними препаратами слід спостерігати пацієнтів з метою виявлення симптомів міопатії та рабдоміолізу. Необхідно контролювати концентрацію креатинінкінази. У разі значного збільшення концентрації креатинінкінази або якщо діагностується чи є підозра на розвиток міопатії або рабдоміолізу, терапію інгібіторами ГМК-КоА-редуктази слід припинити. Лозартан. Флукопазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (Е-31 74), який відповідає за більшу частину ефектів, пов'язаних з антагонізмом рецепторів ангіотензин-II. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. Метадон. Флукопазол може збільшувати концентрацію плазми метадону. Може знадобитися корекція дози метадону. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ). Cmax та AUC флурбіпрофену збільшуються на 23% та 81% відповідно. Аналогічно Сmax і AUC фармакологічно активного ізомеру [S-(+)-ібупрофен] підвищувалися на 15% і 82% відповідно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400мг). При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу та целекоксибу у дозі 200 мг Сmах та AUC целекоксибу збільшуються на 68 % та 134 % відповідно. У цій комбінації можливе зниження дози целекоксибу вдвічі. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, флуконазол може збільшувати системну експозицію інших ІПЗП, метаболізурусних ізоферментом CYP2C9 (напроксен, лорноксикам, мелоксикам. диклофенак). Може знадобитися корекція дози ІПЗЗ. При одночасному застосуванні ІПЗП та флуконазолу пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом з метою виявлення та контролю небажаних явищ та проявів токсичності, пов'язаних з НПЗЗ. Пероральні контрацептиви. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом у дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено. При щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етиніл-естрадіолу та левоноргестрелу збільшуються на 40 % та 24 % відповідно. При прийомі 300 мг флуконазолу один раз на тиждень AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального протизаплідного засобу. Фенітоїн. Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може призвести до зростання концентрації фенітоїну в плазмі до клінічно значного ступеня. Тому при необхідності спільного застосування цих препаратів необхідно моніторувати концентрації фенітоїну з корекцією його дози з метою підтримання рівня препарату в межах терапевтичного інтервалу. Преднізон. Є повідомлення про розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз у пацієнта після трансплантації печінки на фоні відміни флуконазолу після тримісячного курсу терапії. Імовірно, припинення терапії флуконазолом викликало підвищення активності ізоферменту CYP3A4, що призвело до збільшення метаболізму преднізону. Пацієнти, які отримують комбіновану терапію преднізоном та флуконазолом, повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом при скасуванні прийому флуконазолу з метою оцінки стану кори надниркових залоз. Рифабутін. Є повідомлення про взаємодію флуконазолу та рифабутину, що супроводжувався підвищенням сироваткових концентрацій останнього до 80%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Необхідно ретельно спостерігати хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол. Саквінавір. AUC збільшується приблизно на 50%. Сmax - на 55%. Кліренс саквінавіру зменшується приблизно на 50% у зв'язку з нгибированием печінкового метаболізму ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротсину. Може знадобитися корекція дози саквінавіру. Сіролімус. Підвищення концентрації сиролімусу в плазмі крові, ймовірно, у зв'язку з інгібуванням метаболізму сиролімусу через пригнічення ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Ця комбінація може застосовуватися з відповідною корекцією дози сиролімусу залежно від ефекту/концентрації. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Флуконазол збільшує період напіввиведення з плазми пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини (хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід). Спільне застосування флуконазолу та пероральних гіпоглікемічних засобів допускається, проте лікар повинен мати на увазі можливість розвитку гіпоглікемії. Необхідний регулярний контроль глюкози крові та, при необхідності, корекція дози препаратів сульфонілсечовини. Такролімус. Застосування Флуконазолу та такролімусу (всередину) призводить до підвищення сироваткових концентрацій останнього в 5 разів за рахунок пригнічення метаболізму такролімусу, що відбувається в кишечнику за допомогою ізоферменту CYP3A4. Значних змін фармакокінетики препаратів не відмічено при застосуванні такролімусу внутрішньовенно. Описані випадки ісфро-токсичності. Хворих, які одночасно приймають такролімус внутрішньо і флуконазол, слід ретельно спостерігати. Дозу такролімусу слід коригувати залежно від рівня підвищення його концентрації в крові. Теофілін. При застосуванні флуконазолу в дозі 200 мг протягом 14 днів одночасно (або в комбінації) з теофіліном середня швидкість плазмового клієрнсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають тсофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну, слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну і, при необхідності, скоригувати терапію відповідно. Алкалоїд барвінку. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, передбачається, що флуконазол може збільшувати концентрацію алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові і, таким чином, призводити до ісйротоксичності, що, можливо, може бути пов'язане з пригніченням ізоферменту CYP3A4. Вітамін А. Є повідомлення про один випадок розвитку небажаних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) у вигляді псевдопухлини мозку при одночасному застосуванні повністю трансретиноєвої кислоти п флуконазолу, які зникли після відміни флуконазолу. Застосування цієї комбінації можливе, але слід пам'ятати про можливість виникнення небажаних реакцій з боку центральної нервової системи. Зідовудін. У хворих, які отримують комбінацію флуконазолу та зидовудину, спостерігається підвищення Сmах та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, яке спричинене зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІДом) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20 %). Хворих, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Вориконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4). Одночасне застосування вориконазолу (по 400 мг 2 рази на добу першого дня, потім по 200 мг двічі на добу протягом 2,5 днів) і флуконазолу (400 мг першого дня, потім по 200 мг на добу протягом 4 днів) , призводить до збільшення концентрації та AUC вориконазолу на 57% та 79% відповідно. Було показано, що цей ефект зберігається при зменшенні дози та/або кратності прийому будь-якого препарату. Одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу не рекомендується. Тофацитиніб: експозиція тофацитинібу збільшується при його сумісному застосуванні з препаратами, які є одночасно помірними інгібіторами ізоферменгу CYP3A4 та потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, флуконазол). Можливо, може бути потрібна корекція дози тофацитинібу. Дослідження взаємодії пероральних форм флуконазолу при його одночасному прийомі з їжею, циметидином, антацидами, а також після тотального опромінення тіла для підготовки до пересадки кісткового мозку показали, що ці фактори не впливають на клінічно значущий вплив на всмоктування флуконазолу. Перераховані взаємодії встановлені при багаторазовому застосуванні флукопазолу; взаємодії з лікарськими засобами внаслідок одноразового прийому флуконазолу не відомі. Лікарям слід враховувати, що взаємодія з іншими лікарськими засобами спеціально не вивчалася, але вона можлива.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим при криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях інших локалізацій у перший день зазвичай призначають 400 мг (8 капсул по 50 мг), а потім продовжують лікування у дозі 200-400 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування при криптококових інфекціях залежить від клінічної ефективності, підтвердженої мікологічним дослідженням; при криптококовому менінгіті його зазвичай продовжують принаймні 6-8 тижнів. Для профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД, після завершення повного курсу первинного лікування, флуконазол призначають у дозі 200 мг на добу протягом тривалого періоду часу. При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях доза зазвичай становить 400 мг на першу добу, а потім - по 200 мг. При недостатній клінічній ефективності доза препарату може бути збільшена до 400 мг на добу.Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності. При орофарингеальному кандидозі препарат призначають по 50-100 мг 1 раз на добу; тривалість лікування - 7-14 днів. При необхідності, у хворих з вираженим зниженням імунітету лікування може бути тривалішим. При атрофічному кандидозі ротової порожнини, пов'язаному з носінням зубних протезів, флуконазол зазвичай призначають по 50 мг 1 раз на добу протягом 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезу. При інших локалізаціях кандидозу (за винятком генітального кандидозу), наприклад, при езофагіті, неінвазивному бронхолегеневому ураженні, кандидурії, кандидозі шкіри та слизових оболонок тощо, ефективна доза зазвичай становить 50-100 мг/добу при тривалості лікування 14-30 днів. Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу у хворих зі СНІД після завершення повного курсу первинної терапії препарат може бути призначений по 150 мг 1 раз на тиждень. При вагінальному кандидозі флуконазол приймають: При вперше виявленому вагінальному кандидозі – одноразово в дозі 150 мг; При вагінальному кандидозі з рідкісними загостреннями або слабко або помірно вираженою симптоматикою - одноразово в дозі 150 мг; При тяжкому перебігу вагінального кандидозу (з вираженою симптоматикою) – по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1 та 4 дні терапії); При вагінальному кандидозі з частими рецидивами (4 та більше разів на рік) – для лікування загострення: по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1, 4 та 7 дні терапії); зниження частоти рецидивів: 150 мг 1 разів на тиждень протягом 6 місяців. Деяким хворим може знадобитися частіше застосування. При баланіті, викликаному Candida, флуконазол призначають одноразово в дозі 150 мг внутрішньо.ПередозуванняСимптоми: галюцинації, параноїдальна поведінка. Лікування: симптоматичне, промивання шлунка, форсований діурез. Гемодіаліз протягом 3 годин знижує концентрацію у плазмі приблизно на 50%.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ окремих випадках застосування флуконазолу супроводжувалося токсичними змінами печінки, зокрема. з летальним результатом, головним чином у хворих із серйозними супутніми захворюваннями. У разі гепатотоксичних ефектів, пов'язаних з флуконазолом, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, препарат слід відмінити. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. У тих випадках, коли у хворих з поверхневою грибковою інфекцією розвивається висип і вона розцінюється як пов'язана з флуконазолом, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями, їх слід ретельно спостерігати та скасувати флуконазол з появою бульозних змін або багатоформної еритеми. Необхідно бути обережними при одночасному прийомі флуконазолу з цизапридом, рифабутином або іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р 450 . Лікування необхідно продовжувати до появи клінікогематологічної ремісії, оскільки передчасне його перетворення призводить до рецидивів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та інших побічних ефектів. пов'язаних з прийомом препарату, у період лікування пацієнтам рекомендується утриматися від керування автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: флуконазол – 150 мг; допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний) – 147,40 мг, крохмаль кукурудзяний – 49.00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0.36 мг, магнію стеарат – 2,88 мг, натрію лаурилсульфат – 0,36 мг; капсули тверді желатинові (корпус та кришечка): титану діоксид (Е 171) – 2.0000 %, желатин – до 100 %. 1, 2, 3, 6 капсул по 150 мг у контурній комірковій упаковці. 1 контурна коміркова упаковка 4 контурні коміркові упаковки по 6 капсул разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиНепрозорі капсули № 0, корпус та кришечка білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо флуконазол добре всмоктується, його біодоступність – 90%. Максимальна концентрація після прийому внутрішньо, натще 150 мг становить 90% від вмісту ст. плазмі при внутрішньовенному введенні у дозі 2,5 – 3,5 мг/л. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, прийнятого внутрішньо. Концентрація в плазмі досягає піку через 0,5-1,5 години після прийому, період напіввиведення флуконазолу становить близько 30 годин. Концентрації в плазмі знаходяться у прямо пропорційній залежності від дози. 90% рівень рівноважної концентрації досягається до 4-5 дня лікування препаратом (при прийомі 1 раз на добу). Введення ударної дози (у перший день), що в 2 рази перевищує звичайну добову дозу, дозволяє досягти рівня, що відповідає 90% рівноважної концентрації, до другого дня. Очевидний обсяг розподілу наближається до загального вмісту води у організмі. Зв'язування з білками плазми – 11-12%. Флуконазол добре проникає у всі біологічні рідини організму. Концентрації препарату в слині та мокротинні аналогічні його рівням у плазмі. У хворих на грибковий менінгіт вміст флуконазолу в спинномозковій рідині досягає 80% від рівня його в плазмі. У роговому шарі, епідермісі, дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Метаболітів флуконазолу у периферичній крові не виявлено.ФармакодинамікаФлуконазол, представник класу триазольних протигрибкових засобів, є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Препарат ефективний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., Cryptococcus neoformans, Microsporum spp., Trichophyton spp. Показано також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immitis та Histoplasma capsulatum.Показання до застосуванняКриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інші локалізації даної інфекції (в т.ч. легені, шкіра), як у хворих з нормальною імунною відповіддю, так і у хворих з різними формами імуносупресії (в т. ч. у хворих на СНІД, при трансплантації органів ); препарат може використовуватися для профілактики криптококової інфекції у хворих на СНІД; у генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивних кандидозних інфекцій (інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів). Лікування може проводитися у хворих зі злоякісними новоутвореннями, хворих відділень інтенсивної терапії, хворих, які проходять курс цитостатичної або імуносупресивної терапії, а також за наявності інших факторів, що призводять до розвитку кандидозу; кандидоз слизових оболонок, в т.ч. порожнини рота та глотки (в т.ч. атрофічний кандидоз порожнини рота, пов'язаний із носінням зубних протезів), стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі кандидози, кандидурія, кандидози шкіри; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД; генітальний кандидоз: лікування вагінального кандидозу (гострого та хронічного рецидивуючого), профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт; профілактика грибкових інфекцій у хворих зі злоякісними новоутвореннями, що схильні до таких інфекцій внаслідок хіміотерапії цитостатиками або променевої терапії; мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної ділянки; висівковий лишай, оніхомікоз; кандидоз шкіри; у глибокі ендемічні мікози, включаючи кокцидіомікоз, паракокцидіомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз у хворих з нормальним імунітетом.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом терфенадину (на фоні багаторазового прийому флуконазолу в дозі 400 мг на добу та більше); Підвищена чутливість до флуконазолу та інших компонентів препарату або близьких за структурою азольних сполук; Дитячий вік до 3-х років (для цієї лікарської форми); Період лактації; Одночасне застосування з препаратами, що збільшують інтервал Q-Tіметаболізуються за допомогою ізоферменгу CY3A4, такими як цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозид та хінідин; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Порушення показників функції печінки; Одночасний прийом потенційно гепатотоксичних лікарських засобів; Алкоголізм; Проаритмогеїні стани у пацієнтів із множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що викликають аритмії); порушення функції нирок; Поява висипки на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями; Одночасне застосування терфеїадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг на добу.Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень застосування флукопазолу у вагітних жінок не проводилося. В даний час немає доказів впливу низьких доз флукопазолу (150 мг одноразово для лікування вульвовагінального кандидозу) на підвищення частоти несприятливих результатів вагітності, а також взаємозв'язку з виникненням будь-яких специфічних вад розвитку у дитини. При застосуванні високих доз (400-800 мг на добу) флукопазолу описано кілька випадків множинних вроджених вад у новонароджених, матері яких протягом більшої частини або всього першого триместру отримували терапію флуконазолом. Застосування препарату у вагітних є недоцільним, за винятком важких або загрозливих для життя форм грибкових інфекцій, якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку слід використовувати засоби контрацепції. Флуконазол знаходиться в грудному молоці в такій же концентрації, як і в плазмі, тому його призначення під час лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість слизової оболонки ротової порожнини, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, абдомінальні болі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки (жовтяниця, гепатит, гепатонекроз, гіпербілірубіпемія, підвищення активності аланінамінотрансфсрази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази), гепатотоксичність, у деяких випадках з летальним результатом. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, зміна смаку, парестезія. безсоння, сонливість, тремор; рідко – судоми. З боку кроєн та лімфатичної системи: анемія; рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, іейтропенія, агранулоцитоз. Серцево-судинна система: збільшення тривалості інтервалу QT; мерехтіння, тріпотіння шлуночків, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade de pointes). З боку шкірних покровів: висипання, алопеція, ексфоліативпі ураження шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, підвищене потовиділення, лікарський висип. З боку обміну речовин: підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, гіпокаліємія. З боку опорно-рухового апарату міалгія. Інші: слабкість, астенія, підвищена стомлюваність, гарячка, підвищена пітливість, вертиго; рідко – порушення функції нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиОдноразовий або багаторазовий прийом флуконазолу в дозі 50 мг не впливає на метаболізм феназону (антипірину) при їх одночасному прийомі. Одночасне застосування флуконазолу з наступними препаратами протипоказане цизаприду. При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т. ч. аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade dc pointes). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду у дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Терфенадін. При одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфінадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу у дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено. Однак застосування флуконазолу в дозах 400 мг/добу і вище викликає значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. Астемізол. Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється системою цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. Підвищені концентрації астемізолу в плазмі можуть призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках до розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування астемізолу та флуконазолу протипоказане. Пімозід. Незважаючи на те, що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флуконазолу та пімозиду може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду. У свою чергу підвищення плазмових концентрацій пімозиду може призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade de pointes). Одночасне застосування пімозиду та флуконазолу протипоказане. Хінідін. Незважаючи на те. що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флукоіазолу та хінідину може також призводити до пригнічення метаболізму хінідину. Застосування хінідину пов'язане з подовженням інтервалу QT та в деяких випадках з розвитком аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування хінідину та флуконазолу протипоказане. Еритроміцин. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину потенційно призводить до підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, torsade de pointes) та, внаслідок цього, раптової серцевої смерті. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину протипоказане. Слід бути обережними і, можливо, коригувати дози при одночасному застосуванні наступних препаратів і флукоіазолу: Гідрохлортіазид. Одночасне багаторазове застосування флукоіазолу та гідрохлортіазиду може призвести до зростання концентрації флуконазолу у плазмі крові на 40 %. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у хворих, які отримують одночасно діуретики, проте лікареві слід це враховувати. ріфампіцин. Комбінація з рифампіципом призводить до зниження AUC (площі під кривою "концентрація-час") на 25% і скорочення періоду напіввиведення флуконазолу з плазми на 20%. Тому хворим, які одержують одночасно рифампіцин, дозу флуконазолу доцільно збільшити. Флуконазол є потужним інгібітором нзоферменту CYP2C9 та CYP2C19 цитохрому Р450 та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Крім перерахованих далі ефектів, існує ризик підвищення в плазмі крові концентрації та інших лікарських засобів, що стабілізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4 при одночасному прийомі з флуконазолом. У зв'язку з цим, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні нижчеперелічених препаратів, а при необхідності подібних комбінацій пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Слід враховувати, що інгібуючий ефект флуконазолу зберігається протягом 4-5 днів після відміни препарату через тривалий період напіввиведення. Алфентаніл. Відзначається зменшення клірепсу та обсягу розподілу, збільшення періоду напіввиведення алфентанілу. Можливо, це пов'язано з пригніченням ізоферменту CYP3A4 флуконазолом. Може знадобитися корекція дози алфентанілу. Амітриптілін, нортриптілін. Збільшення ефекту. Концентрацію 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну можна виміряти на початку комбінованої терапії з флуконазолом та через тиждень після початку лікування. При необхідності слід коригувати дозу амітриптиліну/нортринтиліну. Амфотспіцин В. У дослідженнях па мишах (у тому числі, з імуносупресією) були відзначені наступні результати: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції, викликаній С. albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції, викликаній Cryptococcus neofonmms та антагонізм при системній fumigants. Клінічне значення цих результатів не ясно. При застосуванні флуконазолу та інших протигрибкових засобів (похідних азолу) з варфарином збільшується протромбіновий час (в середньому на 12 %). Можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та шлунково-кишкового тракту, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час у період терапії та протягом 8 днів після одночасного застосування. Також слід оцінити доцільність корекції дози варфарину. Азітроміцин. При одночасному застосуванні внутрішньо флуконазолу в одноразовій дозі 800 мг з азитроміцином в одноразовій дозі 1200 мг вираженої фармакокінетичної взаємодії між обома препаратами не встановлено. Бензодіазепіни. (короткої дії). Після прийому внутрішньо мідазоламу, флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою оцінки доцільності відповідного зниження дози бензодіазепіну. При одночасному прийомі одноразової дози триазоламу флуконазол збільшує AUC триазоламу приблизно на 50%, max - на 25-50% і період напіввиведення на 25-50% завдяки пригніченню метаболізму триазоламу. Може знадобитися корекція дози тріазоламу. Капбамазепін. Флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну і підвищує його сироваткову концентрацію на 30%. Необхідно враховувати ризик розвитку токсичності карбамазепіну. Слід оцінити необхідність корекції дози карбамазепіну залежно від концентрації/ефекту. Блокатори кальцієвих каналів. Деякі антагоністи кальцієвих каналів (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін, верапаміл і фелодипін) метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Флуконазол підвищує системну експозицію антагоністів кальцієвих каналів. Рекомендовано контроль побічних ефектів. Циклоспорин. Рекомендується здійснювати контроль за концентрацією циклоспорину в крові у пацієнтів, які отримують флуконазол, оскільки у хворих з пересадженою нічкою прийом флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного збільшення концентрації циклоспорину в плазмі. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. Циклофосфамід. При одночасному застосуванні циклофосфаміду та флуконазолу відзначається збільшення сироваткових концентрацій білірубіну та креатиніну. Поєднання препаратів можливе з урахуванням ризику цих порушень. Фентаніл. Є повідомлення про один летальний кінець, можливо пов'язаний з одночасним прийомом фентанілу і флуконазолу. Передбачається, що порушення пов'язані з інтоксикацією фентанілом. Було показано, що флуконазол значно збільшує час виведення фентанілу. Слід враховувати, що підвищення концентрації фентанілу може призвести до гноблення дихальної функції. Галофантрін. Флуконазол може збільшувати концентрацію галофаїтину в плазмі у зв'язку з інгібуванням ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні з флуконазолом, як і з іншими протигрибковими препаратами азолового ряду, можливий розвиток аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует", тому спільне застосування їх не рекомендується. Інгібітори ГМК-КоА-редуктази. При одночасному застосуванні флуконазолу з інгібіторами ГМК-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (такими як аторвастатин та симвастатин) або ізоферментом CYP2D6 (флувастагін), ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується. У разі необхідності одночасної терапії зазначеними препаратами слід спостерігати пацієнтів з метою виявлення симптомів міопатії та рабдоміолізу. Необхідно контролювати концентрацію креатинінкінази. У разі значного збільшення концентрації креатинінкінази або якщо діагностується чи є підозра на розвиток міопатії або рабдоміолізу, терапію інгібіторами ГМК-КоА-редуктази слід припинити. Лозартан. Флукопазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (Е-31 74), який відповідає за більшу частину ефектів, пов'язаних з антагонізмом рецепторів ангіотензин-II. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. Метадон. Флукопазол може збільшувати концентрацію плазми метадону. Може знадобитися корекція дози метадону. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ). Cmax та AUC флурбіпрофену збільшуються на 23% та 81% відповідно. Аналогічно Сmax і AUC фармакологічно активного ізомеру [S-(+)-ібупрофен] підвищувалися на 15% і 82% відповідно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400мг). При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу та целекоксибу у дозі 200 мг Сmах та AUC целекоксибу збільшуються на 68 % та 134 % відповідно. У цій комбінації можливе зниження дози целекоксибу вдвічі. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, флуконазол може збільшувати системну експозицію інших ІПЗП, метаболізурусних ізоферментом CYP2C9 (напроксен, лорноксикам, мелоксикам. диклофенак). Може знадобитися корекція дози ІПЗЗ. При одночасному застосуванні ІПЗП та флуконазолу пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом з метою виявлення та контролю небажаних явищ та проявів токсичності, пов'язаних з НПЗЗ. Пероральні контрацептиви. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом у дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено. При щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етиніл-естрадіолу та левоноргестрелу збільшуються на 40 % та 24 % відповідно. При прийомі 300 мг флуконазолу один раз на тиждень AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального протизаплідного засобу. Фенітоїн. Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може призвести до зростання концентрації фенітоїну в плазмі до клінічно значного ступеня. Тому при необхідності спільного застосування цих препаратів необхідно моніторувати концентрації фенітоїну з корекцією його дози з метою підтримання рівня препарату в межах терапевтичного інтервалу. Преднізон. Є повідомлення про розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз у пацієнта після трансплантації печінки на фоні відміни флуконазолу після тримісячного курсу терапії. Імовірно, припинення терапії флуконазолом викликало підвищення активності ізоферменту CYP3A4, що призвело до збільшення метаболізму преднізону. Пацієнти, які отримують комбіновану терапію преднізоном та флуконазолом, повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом при скасуванні прийому флуконазолу з метою оцінки стану кори надниркових залоз. Рифабутін. Є повідомлення про взаємодію флуконазолу та рифабутину, що супроводжувався підвищенням сироваткових концентрацій останнього до 80%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Необхідно ретельно спостерігати хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол. Саквінавір. AUC збільшується приблизно на 50%. Сmax - на 55%. Кліренс саквінавіру зменшується приблизно на 50% у зв'язку з нгибированием печінкового метаболізму ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротсину. Може знадобитися корекція дози саквінавіру. Сіролімус. Підвищення концентрації сиролімусу в плазмі крові, ймовірно, у зв'язку з інгібуванням метаболізму сиролімусу через пригнічення ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Ця комбінація може застосовуватися з відповідною корекцією дози сиролімусу залежно від ефекту/концентрації. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Флуконазол збільшує період напіввиведення з плазми пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини (хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід). Спільне застосування флуконазолу та пероральних гіпоглікемічних засобів допускається, проте лікар повинен мати на увазі можливість розвитку гіпоглікемії. Необхідний регулярний контроль глюкози крові та, при необхідності, корекція дози препаратів сульфонілсечовини. Такролімус. Застосування Флуконазолу та такролімусу (всередину) призводить до підвищення сироваткових концентрацій останнього в 5 разів за рахунок пригнічення метаболізму такролімусу, що відбувається в кишечнику за допомогою ізоферменту CYP3A4. Значних змін фармакокінетики препаратів не відмічено при застосуванні такролімусу внутрішньовенно. Описані випадки ісфро-токсичності. Хворих, які одночасно приймають такролімус внутрішньо і флуконазол, слід ретельно спостерігати. Дозу такролімусу слід коригувати залежно від рівня підвищення його концентрації в крові. Теофілін. При застосуванні флуконазолу в дозі 200 мг протягом 14 днів одночасно (або в комбінації) з теофіліном середня швидкість плазмового клієрнсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають тсофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну, слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну і, при необхідності, скоригувати терапію відповідно. Алкалоїд барвінку. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, передбачається, що флуконазол може збільшувати концентрацію алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові і, таким чином, призводити до ісйротоксичності, що, можливо, може бути пов'язане з пригніченням ізоферменту CYP3A4. Вітамін А. Є повідомлення про один випадок розвитку небажаних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) у вигляді псевдопухлини мозку при одночасному застосуванні повністю трансретиноєвої кислоти п флуконазолу, які зникли після відміни флуконазолу. Застосування цієї комбінації можливе, але слід пам'ятати про можливість виникнення небажаних реакцій з боку центральної нервової системи. Зідовудін. У хворих, які отримують комбінацію флуконазолу та зидовудину, спостерігається підвищення Сmах та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, яке спричинене зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІДом) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20 %). Хворих, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Вориконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4). Одночасне застосування вориконазолу (по 400 мг 2 рази на добу першого дня, потім по 200 мг двічі на добу протягом 2,5 днів) і флуконазолу (400 мг першого дня, потім по 200 мг на добу протягом 4 днів) , призводить до збільшення концентрації та AUC вориконазолу на 57% та 79% відповідно. Було показано, що цей ефект зберігається при зменшенні дози та/або кратності прийому будь-якого препарату. Одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу не рекомендується. Тофацитиніб: експозиція тофацитинібу збільшується при його сумісному застосуванні з препаратами, які є одночасно помірними інгібіторами ізоферменгу CYP3A4 та потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, флуконазол). Можливо, може бути потрібна корекція дози тофацитинібу. Дослідження взаємодії пероральних форм флуконазолу при його одночасному прийомі з їжею, циметидином, антацидами, а також після тотального опромінення тіла для підготовки до пересадки кісткового мозку показали, що ці фактори не впливають на клінічно значущий вплив на всмоктування флуконазолу. Перераховані взаємодії встановлені при багаторазовому застосуванні флукопазолу; взаємодії з лікарськими засобами внаслідок одноразового прийому флуконазолу не відомі. Лікарям слід враховувати, що взаємодія з іншими лікарськими засобами спеціально не вивчалася, але вона можлива.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим при криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях інших локалізацій у перший день зазвичай призначають 400 мг (8 капсул по 50 мг), а потім продовжують лікування у дозі 200-400 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування при криптококових інфекціях залежить від клінічної ефективності, підтвердженої мікологічним дослідженням; при криптококовому менінгіті його зазвичай продовжують принаймні 6-8 тижнів. Для профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД, після завершення повного курсу первинного лікування, флуконазол призначають у дозі 200 мг на добу протягом тривалого періоду часу. При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях доза зазвичай становить 400 мг на першу добу, а потім - по 200 мг. При недостатній клінічній ефективності доза препарату може бути збільшена до 400 мг на добу.Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності. При орофарингеальному кандидозі препарат призначають по 50-100 мг 1 раз на добу; тривалість лікування - 7-14 днів. При необхідності, у хворих з вираженим зниженням імунітету лікування може бути тривалішим. При атрофічному кандидозі ротової порожнини, пов'язаному з носінням зубних протезів, флуконазол зазвичай призначають по 50 мг 1 раз на добу протягом 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезу. При інших локалізаціях кандидозу (за винятком генітального кандидозу), наприклад, при езофагіті, неінвазивному бронхолегеневому ураженні, кандидурії, кандидозі шкіри та слизових оболонок тощо, ефективна доза зазвичай становить 50-100 мг/добу при тривалості лікування 14-30 днів. Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу у хворих зі СНІД після завершення повного курсу первинної терапії препарат може бути призначений по 150 мг 1 раз на тиждень. При вагінальному кандидозі флуконазол приймають: При вперше виявленому вагінальному кандидозі – одноразово в дозі 150 мг; При вагінальному кандидозі з рідкісними загостреннями або слабко або помірно вираженою симптоматикою - одноразово в дозі 150 мг; При тяжкому перебігу вагінального кандидозу (з вираженою симптоматикою) – по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1 та 4 дні терапії); При вагінальному кандидозі з частими рецидивами (4 та більше разів на рік) – для лікування загострення: по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1, 4 та 7 дні терапії); зниження частоти рецидивів: 150 мг 1 разів на тиждень протягом 6 місяців. Деяким хворим може знадобитися частіше застосування. При баланіті, викликаному Candida, флуконазол призначають одноразово в дозі 150 мг внутрішньо.ПередозуванняСимптоми: галюцинації, параноїдальна поведінка. Лікування: симптоматичне, промивання шлунка, форсований діурез. Гемодіаліз протягом 3 годин знижує концентрацію у плазмі приблизно на 50%.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ окремих випадках застосування флуконазолу супроводжувалося токсичними змінами печінки, зокрема. з летальним результатом, головним чином у хворих із серйозними супутніми захворюваннями. У разі гепатотоксичних ефектів, пов'язаних з флуконазолом, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, препарат слід відмінити. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. У тих випадках, коли у хворих з поверхневою грибковою інфекцією розвивається висип і вона розцінюється як пов'язана з флуконазолом, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями, їх слід ретельно спостерігати та скасувати флуконазол з появою бульозних змін або багатоформної еритеми. Необхідно бути обережними при одночасному прийомі флуконазолу з цизапридом, рифабутином або іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р 450 . Лікування необхідно продовжувати до появи клінікогематологічної ремісії, оскільки передчасне його перетворення призводить до рецидивів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та інших побічних ефектів. пов'язаних з прийомом препарату, у період лікування пацієнтам рекомендується утриматися від керування автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: флуконазол – 50 мг; допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний) – 49.40 мг, крохмаль кукурудзяний – 16,40, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,12 мг, магнію стеарат – 0.96 мг, натрію лаурилсульфат – 0.12 мг; капсули тверді желатинові: корпус, титану діоксид (Е 171) – 3,0000 %. заліза оксид червоний (Е 172) – 0.0857%, желатин – до 100%; кришечка: титану діоксид (Е 171) – 2.0000%, заліза оксид червоний (Е 172) – 0.7286 %. желатин – до 100%. 7 капсул по 50 мг у контурній комірковій упаковці. 1 контурна коміркова упаковка по 7 капсул або 1 контурна коміркова упаковка по 1, 2, 3 капсули разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиНепрозорі капсули №2, корпус світло-рожевого кольору, кришечка рожево-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо флуконазол добре всмоктується, його біодоступність – 90%. Максимальна концентрація після прийому внутрішньо, натще 150 мг становить 90% від вмісту ст. плазмі при внутрішньовенному введенні у дозі 2,5 – 3,5 мг/л. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, прийнятого внутрішньо. Концентрація в плазмі досягає піку через 0,5-1,5 години після прийому, період напіввиведення флуконазолу становить близько 30 годин. Концентрації в плазмі знаходяться у прямо пропорційній залежності від дози. 90% рівень рівноважної концентрації досягається до 4-5 дня лікування препаратом (при прийомі 1 раз на добу). Введення ударної дози (у перший день), що в 2 рази перевищує звичайну добову дозу, дозволяє досягти рівня, що відповідає 90% рівноважної концентрації, до другого дня. Очевидний обсяг розподілу наближається до загального вмісту води у організмі. Зв'язування з білками плазми – 11-12%. Флуконазол добре проникає у всі біологічні рідини організму. Концентрації препарату в слині та мокротинні аналогічні його рівням у плазмі. У хворих на грибковий менінгіт вміст флуконазолу в спинномозковій рідині досягає 80% від рівня його в плазмі. У роговому шарі, епідермісі, дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Метаболітів флуконазолу у периферичній крові не виявлено.ФармакодинамікаФлуконазол, представник класу триазольних протигрибкових засобів, є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Препарат ефективний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., Cryptococcus neoformans, Microsporum spp., Trichophyton spp. Показано також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immitis та Histoplasma capsulatum.Показання до застосуванняКриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інші локалізації даної інфекції (в т.ч. легені, шкіра), як у хворих з нормальною імунною відповіддю, так і у хворих з різними формами імуносупресії (в т. ч. у хворих на СНІД, при трансплантації органів ); препарат може використовуватися для профілактики криптококової інфекції у хворих на СНІД; у генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивних кандидозних інфекцій (інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів). Лікування може проводитися у хворих зі злоякісними новоутвореннями, хворих відділень інтенсивної терапії, хворих, які проходять курс цитостатичної або імуносупресивної терапії, а також за наявності інших факторів, що призводять до розвитку кандидозу; кандидоз слизових оболонок, в т.ч. порожнини рота та глотки (в т.ч. атрофічний кандидоз порожнини рота, пов'язаний із носінням зубних протезів), стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі кандидози, кандидурія, кандидози шкіри; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД; генітальний кандидоз: лікування вагінального кандидозу (гострого та хронічного рецидивуючого), профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт; профілактика грибкових інфекцій у хворих зі злоякісними новоутвореннями, що схильні до таких інфекцій внаслідок хіміотерапії цитостатиками або променевої терапії; мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної ділянки; висівковий лишай, оніхомікоз; кандидоз шкіри; у глибокі ендемічні мікози, включаючи кокцидіомікоз, паракокцидіомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз у хворих з нормальним імунітетом.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом терфенадину (на фоні багаторазового прийому флуконазолу в дозі 400 мг на добу та більше); Підвищена чутливість до флуконазолу та інших компонентів препарату або близьких за структурою азольних сполук; Дитячий вік до 3-х років (для цієї лікарської форми); Період лактації; Одночасне застосування з препаратами, що збільшують інтервал Q-Tіметаболізуються за допомогою ізоферменгу CY3A4, такими як цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозид та хінідин; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Порушення показників функції печінки; Одночасний прийом потенційно гепатотоксичних лікарських засобів; Алкоголізм; Проаритмогеїні стани у пацієнтів із множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що викликають аритмії); порушення функції нирок; Поява висипки на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями; Одночасне застосування терфеїадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг на добу.Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень застосування флукопазолу у вагітних жінок не проводилося. В даний час немає доказів впливу низьких доз флукопазолу (150 мг одноразово для лікування вульвовагінального кандидозу) на підвищення частоти несприятливих результатів вагітності, а також взаємозв'язку з виникненням будь-яких специфічних вад розвитку у дитини. При застосуванні високих доз (400-800 мг на добу) флукопазолу описано кілька випадків множинних вроджених вад у новонароджених, матері яких протягом більшої частини або всього першого триместру отримували терапію флуконазолом. Застосування препарату у вагітних є недоцільним, за винятком важких або загрозливих для життя форм грибкових інфекцій, якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку слід використовувати засоби контрацепції. Флуконазол знаходиться в грудному молоці в такій же концентрації, як і в плазмі, тому його призначення під час лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість слизової оболонки ротової порожнини, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, абдомінальні болі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки (жовтяниця, гепатит, гепатонекроз, гіпербілірубіпемія, підвищення активності аланінамінотрансфсрази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази), гепатотоксичність, у деяких випадках з летальним результатом. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, зміна смаку, парестезія. безсоння, сонливість, тремор; рідко – судоми. З боку кроєн та лімфатичної системи: анемія; рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, іейтропенія, агранулоцитоз. Серцево-судинна система: збільшення тривалості інтервалу QT; мерехтіння, тріпотіння шлуночків, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade de pointes). З боку шкірних покровів: висипання, алопеція, ексфоліативпі ураження шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, підвищене потовиділення, лікарський висип. З боку обміну речовин: підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, гіпокаліємія. З боку опорно-рухового апарату міалгія. Інші: слабкість, астенія, підвищена стомлюваність, гарячка, підвищена пітливість, вертиго; рідко – порушення функції нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиОдноразовий або багаторазовий прийом флуконазолу в дозі 50 мг не впливає на метаболізм феназону (антипірину) при їх одночасному прийомі. Одночасне застосування флуконазолу з наступними препаратами протипоказане цизаприду. При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т. ч. аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade dc pointes). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду у дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Терфенадін. При одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфінадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу у дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено. Однак застосування флуконазолу в дозах 400 мг/добу і вище викликає значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. Астемізол. Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється системою цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. Підвищені концентрації астемізолу в плазмі можуть призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках до розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування астемізолу та флуконазолу протипоказане. Пімозід. Незважаючи на те, що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флуконазолу та пімозиду може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду. У свою чергу підвищення плазмових концентрацій пімозиду може призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade de pointes). Одночасне застосування пімозиду та флуконазолу протипоказане. Хінідін. Незважаючи на те. що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флукоіазолу та хінідину може також призводити до пригнічення метаболізму хінідину. Застосування хінідину пов'язане з подовженням інтервалу QT та в деяких випадках з розвитком аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування хінідину та флуконазолу протипоказане. Еритроміцин. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину потенційно призводить до підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, torsade de pointes) та, внаслідок цього, раптової серцевої смерті. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину протипоказане. Слід бути обережними і, можливо, коригувати дози при одночасному застосуванні наступних препаратів і флукоіазолу: Гідрохлортіазид. Одночасне багаторазове застосування флукоіазолу та гідрохлортіазиду може призвести до зростання концентрації флуконазолу у плазмі крові на 40 %. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у хворих, які отримують одночасно діуретики, проте лікареві слід це враховувати. ріфампіцин. Комбінація з рифампіципом призводить до зниження AUC (площі під кривою "концентрація-час") на 25% і скорочення періоду напіввиведення флуконазолу з плазми на 20%. Тому хворим, які одержують одночасно рифампіцин, дозу флуконазолу доцільно збільшити. Флуконазол є потужним інгібітором нзоферменту CYP2C9 та CYP2C19 цитохрому Р450 та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Крім перерахованих далі ефектів, існує ризик підвищення в плазмі крові концентрації та інших лікарських засобів, що стабілізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4 при одночасному прийомі з флуконазолом. У зв'язку з цим, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні нижчеперелічених препаратів, а при необхідності подібних комбінацій пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Слід враховувати, що інгібуючий ефект флуконазолу зберігається протягом 4-5 днів після відміни препарату через тривалий період напіввиведення. Алфентаніл. Відзначається зменшення клірепсу та обсягу розподілу, збільшення періоду напіввиведення алфентанілу. Можливо, це пов'язано з пригніченням ізоферменту CYP3A4 флуконазолом. Може знадобитися корекція дози алфентанілу. Амітриптілін, нортриптілін. Збільшення ефекту. Концентрацію 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну можна виміряти на початку комбінованої терапії з флуконазолом та через тиждень після початку лікування. При необхідності слід коригувати дозу амітриптиліну/нортринтиліну. Амфотспіцин В. У дослідженнях па мишах (у тому числі, з імуносупресією) були відзначені наступні результати: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції, викликаній С. albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції, викликаній Cryptococcus neofonmms та антагонізм при системній fumigants. Клінічне значення цих результатів не ясно. При застосуванні флуконазолу та інших протигрибкових засобів (похідних азолу) з варфарином збільшується протромбіновий час (в середньому на 12 %). Можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та шлунково-кишкового тракту, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час у період терапії та протягом 8 днів після одночасного застосування. Також слід оцінити доцільність корекції дози варфарину. Азітроміцин. При одночасному застосуванні внутрішньо флуконазолу в одноразовій дозі 800 мг з азитроміцином в одноразовій дозі 1200 мг вираженої фармакокінетичної взаємодії між обома препаратами не встановлено. Бензодіазепіни. (короткої дії). Після прийому внутрішньо мідазоламу, флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою оцінки доцільності відповідного зниження дози бензодіазепіну. При одночасному прийомі одноразової дози триазоламу флуконазол збільшує AUC триазоламу приблизно на 50%, max - на 25-50% і період напіввиведення на 25-50% завдяки пригніченню метаболізму триазоламу. Може знадобитися корекція дози тріазоламу. Капбамазепін. Флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну і підвищує його сироваткову концентрацію на 30%. Необхідно враховувати ризик розвитку токсичності карбамазепіну. Слід оцінити необхідність корекції дози карбамазепіну залежно від концентрації/ефекту. Блокатори кальцієвих каналів. Деякі антагоністи кальцієвих каналів (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін, верапаміл і фелодипін) метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Флуконазол підвищує системну експозицію антагоністів кальцієвих каналів. Рекомендовано контроль побічних ефектів. Циклоспорин. Рекомендується здійснювати контроль за концентрацією циклоспорину в крові у пацієнтів, які отримують флуконазол, оскільки у хворих з пересадженою нічкою прийом флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного збільшення концентрації циклоспорину в плазмі. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. Циклофосфамід. При одночасному застосуванні циклофосфаміду та флуконазолу відзначається збільшення сироваткових концентрацій білірубіну та креатиніну. Поєднання препаратів можливе з урахуванням ризику цих порушень. Фентаніл. Є повідомлення про один летальний кінець, можливо пов'язаний з одночасним прийомом фентанілу і флуконазолу. Передбачається, що порушення пов'язані з інтоксикацією фентанілом. Було показано, що флуконазол значно збільшує час виведення фентанілу. Слід враховувати, що підвищення концентрації фентанілу може призвести до гноблення дихальної функції. Галофантрін. Флуконазол може збільшувати концентрацію галофаїтину в плазмі у зв'язку з інгібуванням ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні з флуконазолом, як і з іншими протигрибковими препаратами азолового ряду, можливий розвиток аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует", тому спільне застосування їх не рекомендується. Інгібітори ГМК-КоА-редуктази. При одночасному застосуванні флуконазолу з інгібіторами ГМК-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (такими як аторвастатин та симвастатин) або ізоферментом CYP2D6 (флувастагін), ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується. У разі необхідності одночасної терапії зазначеними препаратами слід спостерігати пацієнтів з метою виявлення симптомів міопатії та рабдоміолізу. Необхідно контролювати концентрацію креатинінкінази. У разі значного збільшення концентрації креатинінкінази або якщо діагностується чи є підозра на розвиток міопатії або рабдоміолізу, терапію інгібіторами ГМК-КоА-редуктази слід припинити. Лозартан. Флукопазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (Е-31 74), який відповідає за більшу частину ефектів, пов'язаних з антагонізмом рецепторів ангіотензин-II. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. Метадон. Флукопазол може збільшувати концентрацію плазми метадону. Може знадобитися корекція дози метадону. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ). Cmax та AUC флурбіпрофену збільшуються на 23% та 81% відповідно. Аналогічно Сmax і AUC фармакологічно активного ізомеру [S-(+)-ібупрофен] підвищувалися на 15% і 82% відповідно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400мг). При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу та целекоксибу у дозі 200 мг Сmах та AUC целекоксибу збільшуються на 68 % та 134 % відповідно. У цій комбінації можливе зниження дози целекоксибу вдвічі. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, флуконазол може збільшувати системну експозицію інших ІПЗП, метаболізурусних ізоферментом CYP2C9 (напроксен, лорноксикам, мелоксикам. диклофенак). Може знадобитися корекція дози ІПЗЗ. При одночасному застосуванні ІПЗП та флуконазолу пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом з метою виявлення та контролю небажаних явищ та проявів токсичності, пов'язаних з НПЗЗ. Пероральні контрацептиви. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом у дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено. При щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етиніл-естрадіолу та левоноргестрелу збільшуються на 40 % та 24 % відповідно. При прийомі 300 мг флуконазолу один раз на тиждень AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального протизаплідного засобу. Фенітоїн. Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може призвести до зростання концентрації фенітоїну в плазмі до клінічно значного ступеня. Тому при необхідності спільного застосування цих препаратів необхідно моніторувати концентрації фенітоїну з корекцією його дози з метою підтримання рівня препарату в межах терапевтичного інтервалу. Преднізон. Є повідомлення про розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз у пацієнта після трансплантації печінки на фоні відміни флуконазолу після тримісячного курсу терапії. Імовірно, припинення терапії флуконазолом викликало підвищення активності ізоферменту CYP3A4, що призвело до збільшення метаболізму преднізону. Пацієнти, які отримують комбіновану терапію преднізоном та флуконазолом, повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом при скасуванні прийому флуконазолу з метою оцінки стану кори надниркових залоз. Рифабутін. Є повідомлення про взаємодію флуконазолу та рифабутину, що супроводжувався підвищенням сироваткових концентрацій останнього до 80%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Необхідно ретельно спостерігати хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол. Саквінавір. AUC збільшується приблизно на 50%. Сmax - на 55%. Кліренс саквінавіру зменшується приблизно на 50% у зв'язку з нгибированием печінкового метаболізму ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротсину. Може знадобитися корекція дози саквінавіру. Сіролімус. Підвищення концентрації сиролімусу в плазмі крові, ймовірно, у зв'язку з інгібуванням метаболізму сиролімусу через пригнічення ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Ця комбінація може застосовуватися з відповідною корекцією дози сиролімусу залежно від ефекту/концентрації. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Флуконазол збільшує період напіввиведення з плазми пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини (хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід). Спільне застосування флуконазолу та пероральних гіпоглікемічних засобів допускається, проте лікар повинен мати на увазі можливість розвитку гіпоглікемії. Необхідний регулярний контроль глюкози крові та, при необхідності, корекція дози препаратів сульфонілсечовини. Такролімус. Застосування Флуконазолу та такролімусу (всередину) призводить до підвищення сироваткових концентрацій останнього в 5 разів за рахунок пригнічення метаболізму такролімусу, що відбувається в кишечнику за допомогою ізоферменту CYP3A4. Значних змін фармакокінетики препаратів не відмічено при застосуванні такролімусу внутрішньовенно. Описані випадки ісфро-токсичності. Хворих, які одночасно приймають такролімус внутрішньо і флуконазол, слід ретельно спостерігати. Дозу такролімусу слід коригувати залежно від рівня підвищення його концентрації в крові. Теофілін. При застосуванні флуконазолу в дозі 200 мг протягом 14 днів одночасно (або в комбінації) з теофіліном середня швидкість плазмового клієрнсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають тсофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну, слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну і, при необхідності, скоригувати терапію відповідно. Алкалоїд барвінку. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, передбачається, що флуконазол може збільшувати концентрацію алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові і, таким чином, призводити до ісйротоксичності, що, можливо, може бути пов'язане з пригніченням ізоферменту CYP3A4. Вітамін А. Є повідомлення про один випадок розвитку небажаних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) у вигляді псевдопухлини мозку при одночасному застосуванні повністю трансретиноєвої кислоти п флуконазолу, які зникли після відміни флуконазолу. Застосування цієї комбінації можливе, але слід пам'ятати про можливість виникнення небажаних реакцій з боку центральної нервової системи. Зідовудін. У хворих, які отримують комбінацію флуконазолу та зидовудину, спостерігається підвищення Сmах та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, яке спричинене зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІДом) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20 %). Хворих, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Вориконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4). Одночасне застосування вориконазолу (по 400 мг 2 рази на добу першого дня, потім по 200 мг двічі на добу протягом 2,5 днів) і флуконазолу (400 мг першого дня, потім по 200 мг на добу протягом 4 днів) , призводить до збільшення концентрації та AUC вориконазолу на 57% та 79% відповідно. Було показано, що цей ефект зберігається при зменшенні дози та/або кратності прийому будь-якого препарату. Одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу не рекомендується. Тофацитиніб: експозиція тофацитинібу збільшується при його сумісному застосуванні з препаратами, які є одночасно помірними інгібіторами ізоферменгу CYP3A4 та потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, флуконазол). Можливо, може бути потрібна корекція дози тофацитинібу. Дослідження взаємодії пероральних форм флуконазолу при його одночасному прийомі з їжею, циметидином, антацидами, а також після тотального опромінення тіла для підготовки до пересадки кісткового мозку показали, що ці фактори не впливають на клінічно значущий вплив на всмоктування флуконазолу. Перераховані взаємодії встановлені при багаторазовому застосуванні флукопазолу; взаємодії з лікарськими засобами внаслідок одноразового прийому флуконазолу не відомі. Лікарям слід враховувати, що взаємодія з іншими лікарськими засобами спеціально не вивчалася, але вона можлива.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим при криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях інших локалізацій у перший день зазвичай призначають 400 мг (8 капсул по 50 мг), а потім продовжують лікування у дозі 200-400 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування при криптококових інфекціях залежить від клінічної ефективності, підтвердженої мікологічним дослідженням; при криптококовому менінгіті його зазвичай продовжують принаймні 6-8 тижнів. Для профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД, після завершення повного курсу первинного лікування, флуконазол призначають у дозі 200 мг на добу протягом тривалого періоду часу. При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях доза зазвичай становить 400 мг на першу добу, а потім - по 200 мг. При недостатній клінічній ефективності доза препарату може бути збільшена до 400 мг на добу.Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності. При орофарингеальному кандидозі препарат призначають по 50-100 мг 1 раз на добу; тривалість лікування - 7-14 днів. При необхідності, у хворих з вираженим зниженням імунітету лікування може бути тривалішим. При атрофічному кандидозі ротової порожнини, пов'язаному з носінням зубних протезів, флуконазол зазвичай призначають по 50 мг 1 раз на добу протягом 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезу. При інших локалізаціях кандидозу (за винятком генітального кандидозу), наприклад, при езофагіті, неінвазивному бронхолегеневому ураженні, кандидурії, кандидозі шкіри та слизових оболонок тощо, ефективна доза зазвичай становить 50-100 мг/добу при тривалості лікування 14-30 днів. Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу у хворих зі СНІД після завершення повного курсу первинної терапії препарат може бути призначений по 150 мг 1 раз на тиждень. При вагінальному кандидозі флуконазол приймають: При вперше виявленому вагінальному кандидозі – одноразово в дозі 150 мг; При вагінальному кандидозі з рідкісними загостреннями або слабко або помірно вираженою симптоматикою - одноразово в дозі 150 мг; При тяжкому перебігу вагінального кандидозу (з вираженою симптоматикою) – по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1 та 4 дні терапії); При вагінальному кандидозі з частими рецидивами (4 та більше разів на рік) – для лікування загострення: по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1, 4 та 7 дні терапії); зниження частоти рецидивів: 150 мг 1 разів на тиждень протягом 6 місяців. Деяким хворим може знадобитися частіше застосування. При баланіті, викликаному Candida, флуконазол призначають одноразово в дозі 150 мг внутрішньо.ПередозуванняСимптоми: галюцинації, параноїдальна поведінка. Лікування: симптоматичне, промивання шлунка, форсований діурез. Гемодіаліз протягом 3 годин знижує концентрацію у плазмі приблизно на 50%.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ окремих випадках застосування флуконазолу супроводжувалося токсичними змінами печінки, зокрема. з летальним результатом, головним чином у хворих із серйозними супутніми захворюваннями. У разі гепатотоксичних ефектів, пов'язаних з флуконазолом, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, препарат слід відмінити. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. У тих випадках, коли у хворих з поверхневою грибковою інфекцією розвивається висип і вона розцінюється як пов'язана з флуконазолом, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями, їх слід ретельно спостерігати та скасувати флуконазол з появою бульозних змін або багатоформної еритеми. Необхідно бути обережними при одночасному прийомі флуконазолу з цизапридом, рифабутином або іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р 450 . Лікування необхідно продовжувати до появи клінікогематологічної ремісії, оскільки передчасне його перетворення призводить до рецидивів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та інших побічних ефектів. пов'язаних з прийомом препарату, у період лікування пацієнтам рекомендується утриматися від керування автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
198,00 грн
157,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТрава ортилії однобока (борова матка), трава та квітки материнки звичайної, плоди шипшини травневого, квітки комірника в'язлистого, квітки ромашки аптечної.ХарактеристикаБорова матка – ендемік Алтаю. Вона з давніх-давен використовувалася в народній медицині. Фіточай «Алтай» №2 сприяє усуненню запальних гінекологічних захворювань, порушень менструального циклу, ерозії шийки матки. Користь борової матки для жінок з давніх-давен була дуже велика - раніше цю траву використовували для лікування безпліддя. Борова матка також благотворно впливає на загальний стан при клімаксі та підвищує імунітет.Фармакотерапевтична групаСприяє усуненню запальних гінекологічних захворювань, порушень менструального циклу та безпліддя, ерозії шийки матки, благотворно впливає на загальний стан при клімаксі та підвищує імунітет.Властивості компонентівТрава ортилії однобока (борова матка) застосовується при безплідності, для нормалізації менструального циклу та профілактики запальних гінекологічних захворювань, кіст. Трава материнки (материнка) має протизапальну, знеболювальну, заспокійливу дію, знімає спазми, позбавляє болю при менструаціях, полегшує стан при клімаксі. Плоди шипшини - омолоджують клітини всього організму, зменшують крихкість кровоносних судин, багаті на натуральний вітамін С, який підвищує їх життєву силу. Трава комірника - зменшує запальні процеси, має кровоспинну дію. Квітки ромашки (маткова трава) - використовуються при хворобливих менструаціях та дисменореї. Мають протизапальну, кровоспинну, болезаспокійливу дію, усувають спазми.Показання до застосуванняЗастосовують для нормалізації менструального циклу, при болючих менструаціях, при лікуванні безпліддя, для поліпшення загального стану при клімаксі.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - джерела флавоноїдів, дубильних речовин і арбутину.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим 1 фільтр-пакет залити 1 склянкою окропу, настояти 5-10 хвилин. Приймати по 1/3 склянки 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. За потреби прийом можна повторити через 1-2 місяці.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛистя смородини, плоди шипшини, листя м'яти перцевої, листя кропиви, листя кропиви, квітки гібіскуса. Всі трави, що входять до складу чаю, дозволені для застосування в дитячих продуктах.ХарактеристикаМіцне здоров'я - запорука зростання та нормального розвитку дитини. Почуватися добре, бути активним і не боятися застуд вашій дитині допоможе натуральний трав'яний сироп. Має виражену імуномодулюючу та загальнозміцнюючу дію, благотворно впливає на організм дитини, а також заповнює дефіцит вітамінів, мінералів та мікроелементів.ІнструкціяДітям старше трьох років 1 фільтр-пакет (1,5 г) залити 1 склянкою окропу (200 мл) настояти 10-15 хвилин. Приймати кілька прийомів по 150-300 мл. на добу. Чай рекомендується готувати безпосередньо перед вживанням.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продукту. Продукція пройшла радіологічний контроль!Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
688,00 грн
140,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: Активний інгредієнт: натрію парнапарин 3200/4250/6400 анти-Ха ME; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій до 0,3/0,4/0,6 мл. Флюксум® розчин для підшкірного введення 3200 анти-Ха МО/0,3 мл, 4250 анти-Ха МЕ/0,4 мл, 6400 анти-Ха МЕ/0, б мл. По 0,3, 0,4 або 0,6 мл препарату в шприц із нейтрального скла типу I (Євр. Ф), укомплектований голкою у футлярі; по 2 шприци в блістері. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування у картонній пачці. Розчин для підшкірного введення 3200 анти-Ха МЕ/0.3 мл, 4250 анти-Ха МЕ/0.4 мл, 6400 анти-Ха МЕ/0.6 мл (шприц) 0.3/0.4/0.6 мл х 6 (пачка картонна) (в комплекті з голкою) у футлярі).Опис лікарської формиПрозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаФармакокінетика парнапарину натрію лінійна в інтервалі доз від 3200 анти-Ха ME до 12800 анти-Ха ME. Після підшкірного (п/к) введення одноразової дози максимальна анти-Ха активність у плазмі створюється через 2-3 години. Потім спостерігається зниження активності, яка однак через 12 годин після введення дози все ще визначається. Період напіввиведення – близько 6 годин. При повторному дозуванні стійкий стан фармакокінетики спостерігається на 3 день при застосуванні препарату у дозі 3200 анти-Ха ME 2 рази на день та на 4 день при застосуванні у дозі 6400 анти-Ха ME один раз на день. Біодоступність парнапарину натрію, яку оцінюють анти-Ха активності, близька до 100%. Площа під кривою “концентрація – час” (AUC) має лінійну залежність від дози. При підшкірному шляху введення фармакокінетичний профіль а-Ха активності більш сприятливий порівняно з профілем при внутрішньовенному введенні, оскільки характеризується більш плавною кривою з меншою кількістю піків і більш повільним зниженням активності. Парнапарин натрію розподіляється у печінці та нирках. У печінці метаболізується до неактивних сполук та виводиться з організму через нирки.ФармакодинамікаФлюксум містить діючу речовину парнапарин натрію, низькомолекулярний глікозаміноглікан з молекулярною масою від 4000 до 6000 Так (середня молекулярна маса близько 5000 Так), який отримують в процесі деполімеризації гепарину, виділеного зі слизової оболонки тонкого кишечника свині. Парнапарин натрію має антитромботичну дію. In vitro і in vivo він пригнічує значною мірою фактор Ха, невеликий вплив на фактор II а і на частковий активований тромбопластиновий час (АЧТВ). Антитромботична активність (анти-Ха) препарату перевершує антикоагуляційну (анти-Па). Так, відношення анти-Ха/анти-Па активності від 1,5 до 3 (порівняно з гепарином, для якого це співвідношення дорівнює 1). Парнапарин натрію не має проагрегантної тромбоцитарної дії.Показання до застосуванняПрофілакгіка тромбозу глибоких вен (ТГВ): при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у хворих із високим ризиком розвитку тромбозу глибоких вен. Лікування тромбозу глибоких вен, посттромбофлебітичного синдрому, хронічної венозної недостатності, гострого тромбофлебіту поверхневих вен, варикофлебіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до парнапарину або інших компонентів препарату, гепарину та продуктів зі свинини. Проведення регіонарної анестезії у пацієнтів, які отримують Флюксум з лікувальною метою. Стани або захворювання, ускладнені кровотечею, а також з підвищеним ризиком кровотечі або схильністю до кровотеч: порушення гемостазу (за винятком коагулопатії споживання, не обумовленої гепарином), виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-киш загострення, ангіодисплазії, хоріоретинопатія, геморагічний інсульт. Тромбоцитопенія, індукована парнапарином натрію, зокрема анамнезі. Гострий бактеріальний ендокардит (крім ендокардиту протеза). Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія: артеріальний тиск (АТ) > 180/100 мм.рт.ст. Тяжка черепно-мозкова травма у післяопераційному періоді. Одночасне застосування з саліцилатами та іншими нестероїдними протизапальними препаратами, антиагрегантними лікарськими засобами (клопідогрел, дипіридамол, тощо), сульфінпіразоном та поєднання високих доз парнапарину натрію з тіклопідином. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: ниркова та печінкова недостатність, легка та помірна артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі або інші захворювання/стани в анамнезі, які можуть ускладнитися кровотечею. іншими низькомолекулярними гепаринами, у тому числі в анамнезі, хоріоретинопатія в анамнезі, захворювання головного та спинного мозку в післяопераційному періоді, одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами, системними глюкокортикостероїдами (ГКС), декстрином (для парентерального застосування), поєднання низьких.Вагітність та лактаціяПроведені дослідження на тваринах не показали тератогенної та ембріотоксичної дії парнапарину натрію. Переконливих даних про проникнення через плацентарний бар'єр та екскрецію в грудне молоко немає. Однак, оскільки повністю не можна виключити ризик токсичного впливу натрію парнапарину на плід, то при вагітності препарат слід приймати тільки у разі крайньої необхідності і під безпосереднім наглядом лікаря. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяІноді спостерігаються випадки тромбоцитопенії, алергічні реакції, гематома та некроз шкіри у місці ін'єкції. Некрозу шкіри може передувати пурпура або еритематозні болючі осередки з або без загальних симптомів. Може спостерігатися підвищення активності печінкових трансаміназ. У поодиноких випадках зустрічається спинномозкова або епідуральна гематома, пов'язана з профілактичним застосуванням препарату під час спинномозкової, епідуральної та люмбальної пункції. Гематома викликає різного ступеня тяжкості неврологічні порушення, включаючи стійкий або необоротний параліч.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські комбінації, які не рекомендуються: Ацетилсаліцилова кислота інші саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби: підвищений ризик кровотечі через ашитромбоцитарну дію та пошкоджуючий вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту цих препаратів. Тиклопідін: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. Не рекомендується спільне застосування з високими терапевтичними дозами натрію парнапарину. При застосуванні разом з низькими профілактичними дозами парнапарину натрію необхідно ретельне клінічне спостереження та контроль за показниками згортання. Інші антиагрегантні лікарські засоби, наприклад; клопідогрел, дипіридамол): підвищений ризик кровотечі. Сулъфшгшразон: підвищений ризик кровотечі. Лікарські комбінації, які Motyr застосовують з обережністю: Пероральні антикоагулянти, посилення антикоагуляційної дії. При заміні парнапарину натрію пероральними антикоагулянтами потрібне ретельне спостереження за пацієнтом. Щоб оцінити вплив цих препаратів на гемостаз, аналіз крові слід брати перед призначенням парнапарину натрію. Системні кортикостероїди: підвищений ризик кровотечі при прийомі кортикостероїдів у високих дозах більше 10 днів через пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та прямого впливу на стінку судин. Застосування парнапарину натрію спільно з кортикостероїдами необхідно обґрунтувати і проводити цю терапію під наглядом лікаря Декстуан (для парентерального застосування): підвищений ризик кровотечі через анштромбоцитарну дію. При сумісному застосуванні необхідна корекція дози парнапарину натрію, щоб зниження показників згортання крові було не більше ніж у 1,5 раза. Ефект парнапарину натрію знижується при сумісному застосуванні з аскорбіновою кислотою, ангігістамінними препаратами, серцевими глікозидами, пеніциліном (внутрішньовенне введення), тетрацикліном, похідними фенотіазину. Несумісність Флюксум® -кислий полісахарид, що утворює нерозчинні комплекси з основами. З цієї причини розчин Флюксуму несумісний з розчинами вітаміну К, вітамінів групи В, гідрокортизону, гіалуронідази, кальцію глюконату, четвертинних амонієвих основ, хлорамфеніколу, тетрацикліну та аміноглікозидів.Спосіб застосування та дозиФлюксум® вводять у підшкірну клітковину живота, товщу шкірної складки. Голка розташовується перпендикулярно до складки, між великим і вказівним пальцями. Шкірна складка утримується остаточно ін'єкції. Місце ін'єкції слід змінювати. Профілактика ТГВ у загальній та ортопедичній хірургії та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ Загальна хірургія 0,3 мл (3200 анти-Ха ME) за 2 години до операції. Потім 1 раз на добу протягом не менше 7 днів. Ортопедична хірургія та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ 0,4 мл (4250 анти-Ха ME) за 12 годин до та після операції, потім 1 раз/день протягом післяопераційного періоду, не менше 10 днів. Лікування ТГВ 0,6 мл (6400 анти-Ха ME) 2 рази на день протягом не менше 7-10 днів. При необхідності лікування можна розпочати з повільного інфузійного введення 1,2 мл (12800 анти-Ха ME) протягом 3-5 днів. Після усунення гострої фази захворювання рекомендується продовжити підшкірне введення препарату в дозі 0,6 мл (6400 анти-Ха ME) або 0,4 мл (4250 анти-Ха ME) протягом 10-20 днів. Посттромбофлебітичний синдром і хронічна венозна недостатність По 0,6 мл (6400 анти-Ха ME) або 0,4 мл (4250 анти-Ха ME) або 0,3 мл (3200 анти-Ха ME) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 30 днів. Гострий тромбофлебіт поверхневих вен, варикофлебіт По 0,6 мл (6400 анти-Ха ME) або 0,4 мл (4250 анти-Ха ME) або 0,3 мл (3200 анти-Ха ME) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом не менше 20 днів.ПередозуванняПри випадковому передозуванні може розвинутись кровотеча, яка не спостерігається при застосуванні препарату у терапевтичних дозах. Для нейтралізації дії препарату необхідно призначити протамін сульфат внутрішньовенно з розрахунку 0,6 мл сульфату на 0,1 мл Флюксуму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиФлюксум® не можна вводити внутрішньом'язово. Тромбоцитопенія, індукована гепарином Відомо, що Флюксум, як сам гепарин та інші низькомолекулярні гепарини, може спричинити тромбоцитопенію. Гепариніндукована тромбоцитопенія зазвичай розвивається через 4-10 днів від початку лікування або раніше при повторних випадках. У 10-20% хворих трапляється рання легка тромбоцитопенія (тромбоцитів >100000/мкл), яка може зберегтися або регресувати при продовженні лікування. В результаті утворення антитіл до комплексу гепарин/тромбоцитарний фактор 4 в деяких випадках може розвинутись більш важка імунна форма, гепариніндукована тромбоцитопенія II типу, з подальшим тромбоутворенням і тромбоемболією в артерії головного мозку, легень, нижніх кінцівок та ін. У період лікування Флюксумом пацієнтів слід ретельно спостерігати.При тривалому лікуванні кількість тромбоцитів слід визначати перед початком терапії Флюксумом та 2 рази на тиждень протягом першого місяця, а потім моніторинг кількості тромбоцитів може бути більш рідкісним. З особливою обережністю слід призначати Флюксум® хворим, в анамнезі яких є відомості про тромбоцитопенію, спричинену гепарином або іншим низькомолекулярним гепарином, підрахунок кількості тромбоцитів у них необхідно проводити щодня. Якщо тромбоцитопенія виникає під час лікування гепарином, альтернативним методом лікування може бути терапія низькомолекулярними гепаринами. При цьому кількість тромбоцитів слід визначати щодня і, якщо тромбоцитопенія зберігається, то низькомолекулярний гепарин слід відмінити якомога раніше. При тромбоцитопенії менше 100000/мкл,при виникненні та прогресуванні тромбозу Флюксум® необхідно відмінити та перевести хворого на іншу антикоагулянтну терапію. Переключення на терапію пероральними антикоагулянтами у цих випадках не рекомендується, оскільки відомо про прогресування тромбозу. При підозрі на гепариніндуковану тромбоцитопенію тести на агрегацію тромбоцитів in vitro не мають великого діагностичного значення, необхідна консультація фахівців. Спінальна/епідуральна анестезія Проведення спінальної або епідуральної анестезії, спінально-епідуральної аналгезії або люмбальної пункції на фоні профілактичного застосування Флюксуму, як і інших низькомолекулярних гепаринів, може ускладнитися спінальною або епідуральною гематомою з розвитком стійкого або необоротного паралічу. Ризик цих ускладнень зростає при використанні епідуральних катетерів, прийому супутніх НПЗП, антиагрегантних лікарських засобів або антикоагулянтів, при травмі або повторних спінальних пункціях, наявності вихідних порушень гемостазу або у пацієнтів похилого віку. При необхідності проведення анестезії/аналгезії подібного типу на фоні профілактичного застосування Флюксуму слід ретельно перевіряти наявність факторів ризику перед цими втручаннями. Зазвичай спинальні катетери встановлюють не раніше 8-12 годин після останнього введення профілактичної дози гепарину низькомолекулярного. Не можна вводити Флюксум® за 2-4 години до та після встановлення/видалення катетера. Ін'єкція повинна бути затримана або скасована, якщо аспірується кров зі спинального каналу під час проведення спінальної або епідуральної анестезії. Катетер слід видалити якомога пізніше (через 8-12 годин) останнього профілактичного введення Флюксуму. Слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які отримували Флюксум® до або після епідуральної або спинальної анестезії, перевіряючи наявність неврологічних симптомів, таких як біль у попереку, чутливі та рухові розлади (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечнику або сечового міхура. Пацієнтів слід інформувати про необхідність негайного звернення до лікаря у разі вказаних симптомів. При підозрі на епідуральну або спинальну гематому потрібна негайна діагностика та лікування, включаючи декомпресію спинного мозку. Низькомолекулярні гепарини відрізняються один від одного за молекулярною масою та специфічною активністю, дозами, тому не рекомендується чергувати застосування Флюксуму з іншими низькомолекулярними гепаринами в процесі лікування. З появою некрозу шкіри лікування Флюксумом необхідно перервати. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Флюксум® не впливає на здатність керувати автотранспортом та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
811,00 грн
136,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаШприц – 1 шт.: Активний інгредієнт: натрію парнапарин 3200/4250/6400 анти-Ха МЕ; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій до 0,3/0,4/0,6 мл. Флюксум® розчин для підшкірного введення 3200 анти-Ха МЕ/0,3 мл, 4250 анти-Ха МЕ/0,4 мл, 6400 анти-Ха МЕ/0,6 мл. По 0,3, 0,4 або 0,6 мл препарату в шприц із нейтрального скла типу I (Євр. Ф), укомплектований голкою у футлярі; по 2 шприци в блістері. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачціОпис лікарської формиПрозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаФармакокінетика парнапарину натрію лінійна в інтервалі доз від 3200 анти-Ха МЕ до 12800 анти-Ха МЕ. Після підшкірного (п/к) введення одноразової дози максимальна анти-Ха активність у плазмі створюється через 2-3 години. Потім спостерігається зниження активності, яка однак через 12 годин після введення дози все ще визначається. Період напіввиведення – близько 6 годин. При повторному дозуванні стійкий стан фармакокінетики спостерігається на 3 день при застосуванні препарату у дозі 3200 анти-Ха МЕ 2 рази на день та на 4 день при застосуванні у дозі 6400 анти-Ха МЕ один раз на день. Біодоступність парнапарину натрію, яку оцінюють анти-Ха активності, близька до 100%. Площа під кривою “концентрація – час” (AUC) має лінійну залежність від дози. При підшкірному шляху введення фармакокінетичний профіль а-Ха активності більш сприятливий порівняно з профілем при внутрішньовенному введенні, оскільки характеризується більш плавною кривою з меншою кількістю піків і більш повільним зниженням активності. Парнапарин натрію розподіляється у печінці та нирках. У печінці метаболізується до неактивних сполук та виводиться з організму через нирки.ФармакодинамікаФлюксум містить діючу речовину парнапарин натрію, низькомолекулярний глікозаміноглікан з молекулярною масою від 4000 до 6000 Так (середня молекулярна маса близько 5000 Так), який отримують в процесі деполімеризації гепарину, виділеного зі слизової оболонки тонкого кишечника свині. Парнапарин натрію має антитромботичну дію. In vitro і in vivo він пригнічує значною мірою фактор Ха, невеликий вплив на фактор II а і на частковий активований тромбопластиновий час (АЧТВ). Антитромботична активність (анти-Ха) препарату перевершує антикоагуляційну (анти-IIa). Так, відношення анти-Ха/анти-IIа активності від 1,5 до 3 (порівняно з гепарином, для якого це співвідношення дорівнює 1). Парнапарин натрію не має проагрегантної тромбоцитарної дії.Показання до застосуванняПрофілактика тромбозу глибоких вен (ТГВ): при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у хворих із високим ризиком розвитку тромбозу глибоких вен. Лікування тромбозу глибоких вен, посттромбофлебітичного синдрому, хронічної венозної недостатності, гострого тромбофлебіту поверхневих вен, варикофлебіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до парнапарину або інших компонентів препарату, гепарину та продуктів зі свинини. Проведення регіонарної анестезії у пацієнтів, які отримують Флюксум з лікувальною метою. Стани або захворювання, ускладнені кровотечею, а також з підвищеним ризиком кровотечі або схильністю до кровотеч: порушення гемостазу (за винятком коагулопатії споживання, не обумовленої гепарином), виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-киш загострення, ангіодисплазії, хоріоретинопатія, геморагічний інсульт. Тромбоцитопенія, індукована парнапарином натрію, зокрема анамнезі. Гострий бактеріальний ендокардит (крім ендокардиту протеза). Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія: артеріальний тиск (АТ) ≥ 180/100 мм.рт.ст. Тяжка черепно-мозкова травма у післяопераційному періоді. Одночасне застосування з саліцилатами та іншими нестероїдними протизапальними препаратами, антиагрегантними лікарськими засобами (клопідогрел, дипіридамол, тощо), сульфінпіразоном та поєднання високих доз парнапарину натрію з тіклопідином. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені) З обережністю: ниркова та печінкова недостатність, легка та помірна артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі або інші захворювання/стани в анамнезі, які можуть ускладнитися кровотечею. , обумовлена іншими низькомолекулярними гепаринами, у тому числі в анамнезі, хоріоретинопатія в анамнезі, захворювання головного і спинного мозку в післяопераційному періоді, одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами, системними глюкокортикостероїдами (ГКС), декстраном. натрію з тиклопідином.Вагітність та лактаціяПроведені дослідження на тваринах не показали тератогенної та ембріотоксичної дії парнапарину натрію. Переконливих даних про проникнення через плацентарний бар'єр та екскрецію в грудне молоко немає. Однак, оскільки повністю не можна виключити ризик токсичного впливу натрію парнапарину на плід, то при вагітності препарат слід приймати тільки у разі крайньої необхідності і під безпосереднім наглядом лікаря. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяІноді спостерігаються випадки тромбоцитопенії, алергічні реакції, гематома та некроз шкіри у місці ін'єкції. Некрозу шкіри може передувати пурпура або еритематозні болючі осередки з або без загальних симптомів. Може спостерігатись підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У поодиноких випадках зустрічається спинномозкова або епідуральна гематома, пов'язана з профілактичним застосуванням препарату під час спинномозкової, епідуральної та люмбальної пункції. Гематома викликає різного ступеня тяжкості неврологічні порушення, включаючи стійкий або необоротний параліч.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські комбінації, які не рекомендуються: Ацетилсаліцилова кислота, інші саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію та пошкоджуючий вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту цих препаратів. Тиклопідін: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. Не рекомендується спільне застосування з високими терапевтичними дозами натрію парнапарину. При застосуванні разом з низькими профілактичними дозами парнапарину натрію необхідно ретельне клінічне спостереження та контроль за показниками згортання. Інші антиагрегантні лікарські засоби (наприклад, клопідогрел, дипіридамол): підвищений ризик кровотечі. Сульфінпіразон: підвищений ризик кровотечі. Лікарські комбінації, які можуть застосовуватись з обережністю: Пероральні антикоагулянти: посилення антикоагуляційної дії. При заміні парнапарину натрію пероральними антикоагулянтами потрібне ретельне спостереження за пацієнтом. Щоб оцінити вплив цих препаратів на гемостаз, аналіз крові слід брати перед призначенням парнапарину натрію. Системні кортикостероїди: підвищений ризик кровотечі при прийомі кортикостероїдів у високих дозах більше 10 днів через пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та прямого впливу на стінку судин. Застосування парнапарину натрію разом із кортикостероїдами необхідно обґрунтувати і проводити цю терапію під наглядом лікаря. Декстран (для парентерального застосування): підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. При сумісному застосуванні необхідна корекція дози парнапарину натрію, щоб зниження показників зсідання крові було не більше ніж у 1,5 раза. Ефект парнапарину натрію знижується при сумісному застосуванні з аскорбіновою кислотою, антигістамінними препаратами, серцевими глікозидами, пеніциліном (внутрішньовенне введення), тетрацикліном, похідними фенотіазину. Несумісність Флюксум® –кислий полісахарид, що утворює нерозчинні комплекси з основами. З цієї причини розчин Флюксуму несумісний з розчинами вітаміну К, вітамінів групи В, гідрокортизону, гіалуронідази, кальцію глюконату, четвертинних амонієвих основ, хлорамфеніколу, тетрацикліну та аміноглікозидів.Спосіб застосування та дозиФлюксум® вводять у підшкірну клітковину живота, товщу шкірної складки. Голка розташовується перпендикулярно до складки, між великим і вказівним пальцями. Шкірна складка утримується остаточно ін'єкції. Місце ін'єкції слід змінювати. Профілактика ТГВ у загальній та ортопедичній хірургії та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ Загальна хірургія 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) за 2 години до операції. Потім 1 раз на добу протягом не менше 7 днів. Ортопедична хірургія та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ 0,4 мл (4250 анти-Ха М Е) за 12 годин до і після операції, потім 1 раз/день протягом післяопераційного періоду, не менше 10 днів. Лікування ТГВ 0,6 мл (6400 анти-Ха МО) 2 рази на день протягом не менше 7-10 днів. При необхідності лікування можна розпочати з повільного інфузійного введення 1,2 мл (12800 анти-Ха МЕ) протягом 3-5 днів. Після усунення гострої фази захворювання рекомендується продовжити підшкірне введення препарату в дозі 0,6 мл (6400 анти-Ха МЕ) або 0,4 мл (4250 анти-Ха МО) протягом 10-20 днів. Посттромбофлебітичний синдром та хронічна венозна недостатність По 0,6 мл (6400 анти-Ха М Е) або 0,4 мл (4250 а нти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 30 днів. Гострий тромбофлебіт поверхневих вен, варикофлебіт По 0,6 мл (6400 анти-Ха М Е) або 0,4 мл (4250 а нти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 20 днів.ПередозуванняПри випадковому передозуванні може розвинутись кровотеча, яка не спостерігається при застосуванні препарату у терапевтичних дозах. Для нейтралізації дії препарату необхідно призначити протамін сульфат внутрішньовенно з розрахунку 0,6 мл сульфату на 0,1 мл Флюксуму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиФлюксум® не можна вводити внутрішньом'язово. Тромбоцитопенія, індукована гепарином Відомо, що Флюксум®, як сам гепарин та інші низькомолекулярні гепарини, може спричинити тромбоцитопенію. Гепариніндукована тромбоцитопенія зазвичай розвивається через 4-10 днів від початку лікування або раніше при повторних випадках. У 10-20% хворих трапляється рання легка тромбоцитопенія (тромбоцитів >100000/мкл), яка може зберегтися або регресувати при продовженні лікування. В результаті утворення антитіл до комплексу гепарин/тромбоцитарний фактор 4 в деяких випадках може розвинутись більш важка імунна форма, гепариніндукована тромбоцитопенія II типу, з подальшим тромбоутворенням і тромбоемболією в артерії головного мозку, легень, нижніх кінцівок та ін.У період лікування Флюксумом пацієнтів слід ретельно спостерігати. При тривалому лікуванні кількість тромбоцитів слід визначати перед початком терапії Флюксумом та 2 рази на тиждень протягом першого місяця, а потім моніторинг кількості тромбоцитів може бути більш рідкісним. З особливою обережністю слід призначати Флюксум® хворим, в анамнезі яких є відомості про тромбоцитопенію, спричинену гепарином або іншим низькомолекулярним гепарином, підрахунок кількості тромбоцитів у них необхідно проводити щодня. Якщо тромбоцитопенія виникає під час лікування гепарином, альтернативним методом лікування може бути терапія низькомолекулярними гепаринами. При цьому кількість тромбоцитів слід визначати щодня і, якщо тромбоцитопенія зберігається, то низькомолекулярний гепарин слід відмінити якомога раніше. При тромбоцитопенії менше 100000/мкл,при виникненні та прогресуванні тромбозу Флюксум® необхідно відмінити та перевести хворого на іншу антикоагулянтну терапію. Переключення на терапію пероральними антикоагулянтами у цих випадках не рекомендується, оскільки відомо про прогресування тромбозу. При підозрі на гепариніндуковану тромбоцитопенію тести на агрегацію тромбоцитів in vitro не мають великого діагностичного значення, необхідна консультація фахівців. Спінальна/епідуральна анестезія Проведення спінальної або епідуральної анестезії, спінально-епідуральної аналгезії або люмбальної пункції на фоні профілактичного застосування Флюксуму, як і інших низькомолекулярних гепаринів, може ускладнитися спінальною або епідуральною гематомою з розвитком стійкого або необоротного паралічу. Ризик цих ускладнень зростає при використанні епідуральних катетерів, прийому супутніх НПЗП, антиагрегантних лікарських засобів або антикоагулянтів, при травмі або повторних спінальних пункціях, наявності вихідних порушень гемостазу або у пацієнтів похилого віку. При необхідності проведення анестезії/аналгезії подібного типу на фоні профілактичного застосування Флюксуму слід ретельно перевіряти наявність факторів ризику перед цими втручаннями. Зазвичай спинальні катетери встановлюють не раніше 8-12 годин після останнього введення профілактичної дози гепарину низькомолекулярного. Не можна вводити Флюксум® за 2-4 години до та після встановлення/видалення катетера. Ін'єкція повинна бути затримана або скасована, якщо аспірується кров зі спинального каналу під час проведення спінальної або епідуральної анестезії. Катетер слід видалити якомога пізніше (через 8-12 годин) останнього профілактичного введення Флюксуму. Слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які отримували Флюксум® до або після епідуральної або спинальної анестезії, перевіряючи наявність неврологічних симптомів, таких як біль у попереку, чутливі та рухові розлади (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечнику або сечового міхура. Пацієнтів слід інформувати про необхідність негайного звернення до лікаря у разі вказаних симптомів. При підозрі на епідуральну або спинальну гематому потрібна негайна діагностика та лікування, включаючи декомпресію спинного мозку. Низькомолекулярні гепарини відрізняються один від одного за молекулярною масою та специфічною активністю, дозами, тому не рекомендується чергувати застосування Флюксуму з іншими низькомолекулярними гепаринами в процесі лікування. З появою некрозу шкіри лікування Флюксумом необхідно перервати. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Флюксум® не впливає на здатність керувати автотранспортом та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 104,00 грн
142,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаШприц – 1 шт.: Активний інгредієнт: натрію парнапарин 3200/4250/6400 анти-Ха МЕ; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій до 0,3/0,4/0,6 мл. Флюксум® розчин для підшкірного введення 3200 анти-Ха МЕ/0,3 мл, 4250 анти-Ха МЕ/0,4 мл, 6400 анти-Ха МЕ/0,6 мл. По 0,3, 0,4 або 0,6 мл препарату в шприц із нейтрального скла типу I (Євр. Ф), укомплектований голкою у футлярі; по 2 шприци в блістері. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачціОпис лікарської формиПрозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаФармакокінетика парнапарину натрію лінійна в інтервалі доз від 3200 анти-Ха МЕ до 12800 анти-Ха МЕ. Після підшкірного (п/к) введення одноразової дози максимальна анти-Ха активність у плазмі створюється через 2-3 години. Потім спостерігається зниження активності, яка однак через 12 годин після введення дози все ще визначається. Період напіввиведення – близько 6 годин. При повторному дозуванні стійкий стан фармакокінетики спостерігається на 3 день при застосуванні препарату у дозі 3200 анти-Ха МЕ 2 рази на день та на 4 день при застосуванні у дозі 6400 анти-Ха МЕ один раз на день. Біодоступність парнапарину натрію, яку оцінюють анти-Ха активності, близька до 100%. Площа під кривою “концентрація – час” (AUC) має лінійну залежність від дози. При підшкірному шляху введення фармакокінетичний профіль а-Ха активності більш сприятливий порівняно з профілем при внутрішньовенному введенні, оскільки характеризується більш плавною кривою з меншою кількістю піків і більш повільним зниженням активності. Парнапарин натрію розподіляється у печінці та нирках. У печінці метаболізується до неактивних сполук та виводиться з організму через нирки.ФармакодинамікаФлюксум містить діючу речовину парнапарин натрію, низькомолекулярний глікозаміноглікан з молекулярною масою від 4000 до 6000 Так (середня молекулярна маса близько 5000 Так), який отримують в процесі деполімеризації гепарину, виділеного зі слизової оболонки тонкого кишечника свині. Парнапарин натрію має антитромботичну дію. In vitro і in vivo він пригнічує значною мірою фактор Ха, невеликий вплив на фактор II а і на частковий активований тромбопластиновий час (АЧТВ). Антитромботична активність (анти-Ха) препарату перевершує антикоагуляційну (анти-IIa). Так, відношення анти-Ха/анти-IIа активності від 1,5 до 3 (порівняно з гепарином, для якого це співвідношення дорівнює 1). Парнапарин натрію не має проагрегантної тромбоцитарної дії.Показання до застосуванняПрофілактика тромбозу глибоких вен (ТГВ): при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у хворих із високим ризиком розвитку тромбозу глибоких вен. Лікування тромбозу глибоких вен, посттромбофлебітичного синдрому, хронічної венозної недостатності, гострого тромбофлебіту поверхневих вен, варикофлебіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до парнапарину або інших компонентів препарату, гепарину та продуктів зі свинини. Проведення регіонарної анестезії у пацієнтів, які отримують Флюксум з лікувальною метою. Стани або захворювання, ускладнені кровотечею, а також з підвищеним ризиком кровотечі або схильністю до кровотеч: порушення гемостазу (за винятком коагулопатії споживання, не обумовленої гепарином), виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-киш загострення, ангіодисплазії, хоріоретинопатія, геморагічний інсульт. Тромбоцитопенія, індукована парнапарином натрію, зокрема анамнезі. Гострий бактеріальний ендокардит (крім ендокардиту протеза). Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія: артеріальний тиск (АТ) ≥ 180/100 мм.рт.ст. Тяжка черепно-мозкова травма у післяопераційному періоді. Одночасне застосування з саліцилатами та іншими нестероїдними протизапальними препаратами, антиагрегантними лікарськими засобами (клопідогрел, дипіридамол, тощо), сульфінпіразоном та поєднання високих доз парнапарину натрію з тіклопідином. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені) З обережністю: ниркова та печінкова недостатність, легка та помірна артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі або інші захворювання/стани в анамнезі, які можуть ускладнитися кровотечею. , обумовлена іншими низькомолекулярними гепаринами, у тому числі в анамнезі, хоріоретинопатія в анамнезі, захворювання головного і спинного мозку в післяопераційному періоді, одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами, системними глюкокортикостероїдами (ГКС), декстраном. натрію з тиклопідином.Вагітність та лактаціяПроведені дослідження на тваринах не показали тератогенної та ембріотоксичної дії парнапарину натрію. Переконливих даних про проникнення через плацентарний бар'єр та екскрецію в грудне молоко немає. Однак, оскільки повністю не можна виключити ризик токсичного впливу натрію парнапарину на плід, то при вагітності препарат слід приймати тільки у разі крайньої необхідності і під безпосереднім наглядом лікаря. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяІноді спостерігаються випадки тромбоцитопенії, алергічні реакції, гематома та некроз шкіри у місці ін'єкції. Некрозу шкіри може передувати пурпура або еритематозні болючі осередки з або без загальних симптомів. Може спостерігатись підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У поодиноких випадках зустрічається спинномозкова або епідуральна гематома, пов'язана з профілактичним застосуванням препарату під час спинномозкової, епідуральної та люмбальної пункції. Гематома викликає різного ступеня тяжкості неврологічні порушення, включаючи стійкий або необоротний параліч.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські комбінації, які не рекомендуються: Ацетилсаліцилова кислота, інші саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію та пошкоджуючий вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту цих препаратів. Тиклопідін: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. Не рекомендується спільне застосування з високими терапевтичними дозами натрію парнапарину. При застосуванні разом з низькими профілактичними дозами парнапарину натрію необхідно ретельне клінічне спостереження та контроль за показниками згортання. Інші антиагрегантні лікарські засоби (наприклад, клопідогрел, дипіридамол): підвищений ризик кровотечі. Сульфінпіразон: підвищений ризик кровотечі. Лікарські комбінації, які можуть застосовуватись з обережністю: Пероральні антикоагулянти: посилення антикоагуляційної дії. При заміні парнапарину натрію пероральними антикоагулянтами потрібне ретельне спостереження за пацієнтом. Щоб оцінити вплив цих препаратів на гемостаз, аналіз крові слід брати перед призначенням парнапарину натрію. Системні кортикостероїди: підвищений ризик кровотечі при прийомі кортикостероїдів у високих дозах більше 10 днів через пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та прямого впливу на стінку судин. Застосування парнапарину натрію разом із кортикостероїдами необхідно обґрунтувати і проводити цю терапію під наглядом лікаря. Декстран (для парентерального застосування): підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. При сумісному застосуванні необхідна корекція дози парнапарину натрію, щоб зниження показників зсідання крові було не більше ніж у 1,5 раза. Ефект парнапарину натрію знижується при сумісному застосуванні з аскорбіновою кислотою, антигістамінними препаратами, серцевими глікозидами, пеніциліном (внутрішньовенне введення), тетрацикліном, похідними фенотіазину. Несумісність Флюксум® –кислий полісахарид, що утворює нерозчинні комплекси з основами. З цієї причини розчин Флюксуму несумісний з розчинами вітаміну К, вітамінів групи В, гідрокортизону, гіалуронідази, кальцію глюконату, четвертинних амонієвих основ, хлорамфеніколу, тетрацикліну та аміноглікозидів.Спосіб застосування та дозиФлюксум® вводять у підшкірну клітковину живота, товщу шкірної складки. Голка розташовується перпендикулярно до складки, між великим і вказівним пальцями. Шкірна складка утримується остаточно ін'єкції. Місце ін'єкції слід змінювати. Профілактика ТГВ у загальній та ортопедичній хірургії та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ Загальна хірургія 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) за 2 години до операції. Потім 1 раз на добу протягом не менше 7 днів. Ортопедична хірургія та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ 0,4 мл (4250 анти-Ха М Е) за 12 годин до і після операції, потім 1 раз/день протягом післяопераційного періоду, не менше 10 днів. Лікування ТГВ 0,6 мл (6400 анти-Ха МО) 2 рази на день протягом не менше 7-10 днів. При необхідності лікування можна розпочати з повільного інфузійного введення 1,2 мл (12800 анти-Ха МЕ) протягом 3-5 днів. Після усунення гострої фази захворювання рекомендується продовжити підшкірне введення препарату в дозі 0,6 мл (6400 анти-Ха МЕ) або 0,4 мл (4250 анти-Ха МО) протягом 10-20 днів. Посттромбофлебітичний синдром та хронічна венозна недостатність По 0,6 мл (6400 анти-Ха М Е) або 0,4 мл (4250 а нти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 30 днів. Гострий тромбофлебіт поверхневих вен, варикофлебіт По 0,6 мл (6400 анти-Ха М Е) або 0,4 мл (4250 а нти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 20 днів.ПередозуванняПри випадковому передозуванні може розвинутись кровотеча, яка не спостерігається при застосуванні препарату у терапевтичних дозах. Для нейтралізації дії препарату необхідно призначити протамін сульфат внутрішньовенно з розрахунку 0,6 мл сульфату на 0,1 мл Флюксуму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиФлюксум® не можна вводити внутрішньом'язово. Тромбоцитопенія, індукована гепарином Відомо, що Флюксум®, як сам гепарин та інші низькомолекулярні гепарини, може спричинити тромбоцитопенію. Гепариніндукована тромбоцитопенія зазвичай розвивається через 4-10 днів від початку лікування або раніше при повторних випадках. У 10-20% хворих трапляється рання легка тромбоцитопенія (тромбоцитів >100000/мкл), яка може зберегтися або регресувати при продовженні лікування. В результаті утворення антитіл до комплексу гепарин/тромбоцитарний фактор 4 в деяких випадках може розвинутись більш важка імунна форма, гепариніндукована тромбоцитопенія II типу, з подальшим тромбоутворенням і тромбоемболією в артерії головного мозку, легень, нижніх кінцівок та ін.У період лікування Флюксумом пацієнтів слід ретельно спостерігати. При тривалому лікуванні кількість тромбоцитів слід визначати перед початком терапії Флюксумом та 2 рази на тиждень протягом першого місяця, а потім моніторинг кількості тромбоцитів може бути більш рідкісним. З особливою обережністю слід призначати Флюксум® хворим, в анамнезі яких є відомості про тромбоцитопенію, спричинену гепарином або іншим низькомолекулярним гепарином, підрахунок кількості тромбоцитів у них необхідно проводити щодня. Якщо тромбоцитопенія виникає під час лікування гепарином, альтернативним методом лікування може бути терапія низькомолекулярними гепаринами. При цьому кількість тромбоцитів слід визначати щодня і, якщо тромбоцитопенія зберігається, то низькомолекулярний гепарин слід відмінити якомога раніше. При тромбоцитопенії менше 100000/мкл,при виникненні та прогресуванні тромбозу Флюксум® необхідно відмінити та перевести хворого на іншу антикоагулянтну терапію. Переключення на терапію пероральними антикоагулянтами у цих випадках не рекомендується, оскільки відомо про прогресування тромбозу. При підозрі на гепариніндуковану тромбоцитопенію тести на агрегацію тромбоцитів in vitro не мають великого діагностичного значення, необхідна консультація фахівців. Спінальна/епідуральна анестезія Проведення спінальної або епідуральної анестезії, спінально-епідуральної аналгезії або люмбальної пункції на фоні профілактичного застосування Флюксуму, як і інших низькомолекулярних гепаринів, може ускладнитися спінальною або епідуральною гематомою з розвитком стійкого або необоротного паралічу. Ризик цих ускладнень зростає при використанні епідуральних катетерів, прийому супутніх НПЗП, антиагрегантних лікарських засобів або антикоагулянтів, при травмі або повторних спінальних пункціях, наявності вихідних порушень гемостазу або у пацієнтів похилого віку. При необхідності проведення анестезії/аналгезії подібного типу на фоні профілактичного застосування Флюксуму слід ретельно перевіряти наявність факторів ризику перед цими втручаннями. Зазвичай спинальні катетери встановлюють не раніше 8-12 годин після останнього введення профілактичної дози гепарину низькомолекулярного. Не можна вводити Флюксум® за 2-4 години до та після встановлення/видалення катетера. Ін'єкція повинна бути затримана або скасована, якщо аспірується кров зі спинального каналу під час проведення спінальної або епідуральної анестезії. Катетер слід видалити якомога пізніше (через 8-12 годин) останнього профілактичного введення Флюксуму. Слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які отримували Флюксум® до або після епідуральної або спинальної анестезії, перевіряючи наявність неврологічних симптомів, таких як біль у попереку, чутливі та рухові розлади (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечнику або сечового міхура. Пацієнтів слід інформувати про необхідність негайного звернення до лікаря у разі вказаних симптомів. При підозрі на епідуральну або спинальну гематому потрібна негайна діагностика та лікування, включаючи декомпресію спинного мозку. Низькомолекулярні гепарини відрізняються один від одного за молекулярною масою та специфічною активністю, дозами, тому не рекомендується чергувати застосування Флюксуму з іншими низькомолекулярними гепаринами в процесі лікування. З появою некрозу шкіри лікування Флюксумом необхідно перервати. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Флюксум® не впливає на здатність керувати автотранспортом та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПлоди шипшини коричного, насіння льону, квітки конюшини, листя м'яти перцевої, плоди глоду, коріння лопуха звичайного, листя повислої берези.ХарактеристикаЩе китайські травники використовували квітки конюшини як протисклеротичний засіб, а також джерела важливих мінералів та вітамінів. Фіточай із конюшиною сприятливо впливає на діяльність серцево-судинної системи, нормалізацію артеріального тиску, на надання кардіотонічного та спазмолітичного дій. Регулярне вживання цього настою сприяє нормалізації вмісту холестерину в організмі та запобіганню утворенню атеросклеротичних бляшок.Фармакотерапевтична групаСприяє поступовому зниженню холестерину в крові.Властивості компонентівКонюшина дає організму можливість впоратися з кисневим голодуванням, підвищує імунітет. Доведено, що конюшина очищає кров, знижує рівень «поганого» холестерину та допомагає тримати ці показники в нормі. У траві конюшини є флавоноїди, які покращують обмін жирів під час лікування атеросклерозу. Плоди шипшини нормалізують артеріальний тиск, стимулюють роботу серцево-судинної системи та поступово знижують рівень холестерину. Фітотерапевти рекомендують приймати шипшину як профілактичний засіб регулярно.Показання до застосуванняЗастосовується для підтримки серцево-судинної системи та зниження рівня холестерину в крові.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела флавоноїдів, поліфенольних сполук.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дози1 фільтр-пакет (2, 0 г) залити 1 склянкою окропу (200 мл), настояти 15 хвилин, віджати, обсяг отриманого настою довести до 200 мл. Приймати дорослим по 1 склянці 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 4 тижні. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
198,00 грн
154,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛистя смородини, плоди шипшини, листя м'яти перцевої, листя кропиви, квітки гібіскуса, сік чорної смородини, аскорбінова кислота.ХарактеристикаМіцне здоров'я - запорука зростання та нормального розвитку дитини. Почуватися добре, бути активним і не боятися застуд вашій дитині допоможе натуральний трав'яний сироп.РекомендуєтьсяМає виражену імуномодулюючу та загальнозміцнюючу дію, благотворно впливає на організм дитини, а також заповнює дефіцит вітамінів, мінералів та мікроелементів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДля надання смаку та аромату напоям, кашам, сиру, приймати до смаку не більше 3 чайних ложок (15 мл) до 3 разів на день. Перед вживанням збовтати!Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N20 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Русфік Завод-виробник: Зовнішторг Фарма ТОВ(Росія). .
370,00 грн
327,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули з модифікованим вивільненням - 1 капс. активна речовина: тамсулозину гідрохлорид – 0,4 мг; допоміжні речовини: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] [30% дисперсія]* - 74,9 (у формі твердої речовини), МКЦ - 257,1 мг; дибутілсебакат - 8,4 мг; полісорбат 80 - 0,5 мг; кремнію діоксид колоїдний – 3,7 мг; тальк – 0,3 мг; оболонка капсули: барвник азорубін - 0,2%; барвник синій патентований - 0,12%; желатин – до 100%. *Для однієї капсули використовується 30% дисперсія метакрилової кислоти та етакрилату сополімер [1:1] у кількості 249,67 мг, яка відповідає 74,9 мг у формі твердої речовини. Капсули із модифікованим вивільненням, 0,4 мг. 10 капс. у блістері з ПВХ/ПВДХ/А1. По 3, 6, 9 чи 10 бл. у картонній пачці. При упаковці на ВАТ "Фармстандарт-ліки" - по 3, 9 або 10 бл. у картонній пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №1, корпус та кришечка темно-синього кольору, прозорі. Вміст капсул: білі або майже білі мікропелети.Фармакотерапевтична групаАльфа-адреноблокуюча.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо тамсулозин швидко і практично повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту, його біодоступність - майже 100%. Після одноразового прийому препарату Фокусин внутрішньо в дозі 400 мкг Cmax активної речовини в плазмі досягається через 6 год. Розподіл. Через 5 днів курсового прийому значення Cmax активної речовини у плазмі крові на 60-70% вище, ніж Cmax після одноразового прийому. Зв'язування з білками плазми – 99%. Vd тамсулозин незначний (приблизно 0,2 л/кг). Метаболізм. Тамсулозин не піддається ефекту першого проходження та повільно біотрансформується у печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів, що зберігають високу селективність до α1A-адренорецепторів. Більшість активної речовини присутня в крові в незміненому вигляді. Виведення. Тамсулозин виводиться нирками, 9% дози виводиться у незміненому вигляді. T1/2 тамсулозину при одноразовому прийомі – 10 год, після багаторазового прийому – 13 год, кінцевий – 22 год.ФармакодинамікаТамсулозин вибірково і конкурентно блокує постсинаптичні α1А-адренорецептори гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки зменшення симптомів обструкції та подразнення, пов'язаних із доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Як правило, терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, хоча у ряду пацієнтів зменшення симптомів відзначається після прийому першої дози. Здатність тамсулозину впливати на α1А-адренорецептори в 20 разів перевищує його здатність впливати на α1B-адренорецептори гладких м'язів судин. Завдяки такій високій селективності препарат не викликає будь-якого клінічно значущого зниження системного АТ як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і у пацієнтів із нормальним вихідним АТ.Показання до застосуванняЛікування функціональних розладів при доброякісній гіперплазії передміхурової залози.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; ортостатична гіпотензія (в т.ч. в анамнезі); виражена печінкова недостатність; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: хронічна ниркова недостатність (зниження Cl креатиніну нижче 10 мл/хв); артеріальна гіпотензія (в т.ч. ортостатична); запланована операція щодо катаракти; спільне використання з потужними або помірно активними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, вориконазол).Вагітність та лактаціяНе застосовується.Побічна діяЧастота небажаних реакцій представлена відповідно до класифікації Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA): дуже часто (>10%); часто (≥1 З боку імунної системи: дуже рідко – реакція гіперчутливості. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – головний біль; рідко – синкопальні стани; частота невідома - порушення сну (сонливість або безсоння). З боку органу зору: частота невідома – нечіткість зору, порушення зору. З боку серця: нечасто – серцебиття; частота невідома – тахікардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – риніт; частота невідома – носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – нудота, блювання, запор або діарея. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома – мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – пріапізм; частота невідома – порушення еякуляції, в т.ч. ретроградна еякуляція; зниження лібідо. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенічний синдром; частота невідома - біль у спині, біль у грудній клітці, сухість у роті.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування тамсулозину з іншими α1-адреноблокаторами може призвести до зниження артеріального тиску. Диклофенак та непрямі антикоагулянти (варфарин) дещо збільшують швидкість виведення тамсулозину. Циметидин підвищує концентрацію тамсулозину у плазмі, а фуросемід знижує (істотного клінічного значення не має). При сумісному застосуванні тамсулозину з атенололом, еналаприлом або теофіліном ознаки взаємодії були відсутні. В умовах in vitro введення діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду, хлормадинону, амітриптиліну, диклофенаку, глібенкламіду, симвастатину та варфарину не призводило до зміни вільної фракції тамсулозину у плазмі крові. Тамсулозин також не впливав на вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. Спільне застосування тамсулозину та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 може спричинити підвищення системної експозиції тамсулозину. Одночасний прийом тамсулозину з кетоконазолом (потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4) призводив до зростання показників AUC та Cmax тамсулозину у 2,8 та 2,2 рази відповідно. Тамсулозин не повинен застосовуватися у комбінації з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 у пацієнтів з фенотипом повільного метаболізму за ізоферментом CYP2D6. Слід бути обережними при спільному використанні тамсулозину з потужними або помірно активними інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиВсередину, після першого прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат призначають по 400 мкг (1 капс)/добу. Фокусин® може призначатися як у вигляді монотерапії, так і у поєднанні з інгібіторами 5α-редуктази (фінастерид, дутастерид).ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску. Лікування: кардіотропна терапія, контроль функції нирок, загальна підтримуюча терапія, введення об'ємозамінних розчинів або судинозвужувальних препаратів. Для запобігання подальшій абсорбції тамсулозину можливе промивання шлунка, прийом активованого вугілля або осмотичного проносного.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку терапії препаратом Фокусин необхідно виключити наявність інших захворювань, які можуть викликати такі ж симптоми, як і доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Перед початком лікування та регулярно під час терапії має проводитися обстеження передміхурової залози (пальцеве ректальне обстеження, визначення ПСА). Як і при використанні інших α1-адреноблокаторів, при лікуванні препаратом Фокусин® в окремих випадках може спостерігатися зниження артеріального тиску, що може призводити до непритомного стану. Препарат Фокусин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із схильністю до ортостатичної гіпотензії. При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) хворого слід посадити або укласти. Є повідомлення про випадки тривалої ерекції та приапізму на фоні терапії α1-адреноблокаторами. У разі збереження ерекції протягом більше 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. При розвитку ангіоневротичного набряку, а також інших імунологічних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона, застосування препарату слід негайно припинити. Пацієнт повинен бути під наглядом до ліквідації даного патологічного стану; повторне призначення тамсулозину не допускається. При проведенні хірургічних операцій з приводу катаракти у деяких пацієнтів, які отримували тамсулозину гідрохлорид на момент операції або в минулому, був розвиток синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці). Виникнення синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока може призводити до підвищення ризику ускладнень з боку органу зору під час та після операції. Тамсулозину гідрохлорид не слід застосовувати у комбінації з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 у пацієнтів з фенотипом повільного метаболізму за ізоферментом CYP2D6. Тамсулозин не призначений для застосування у жінок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттях, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У разі виникнення запаморочення необхідно утриматися від керування автотранспортом та інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
562,00 грн
516,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули з модифікованим вивільненням - 1 капс. активна речовина: тамсулозину гідрохлорид – 0,4 мг; допоміжні речовини: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] [30% дисперсія]* - 74,9 (у формі твердої речовини), МКЦ - 257,1 мг; дибутілсебакат - 8,4 мг; полісорбат 80 - 0,5 мг; кремнію діоксид колоїдний – 3,7 мг; тальк – 0,3 мг; оболонка капсули: барвник азорубін - 0,2%; барвник синій патентований - 0,12%; желатин – до 100%. *Для однієї капсули використовується 30% дисперсія метакрилової кислоти та етакрилату сополімер [1:1] у кількості 249,67 мг, яка відповідає 74,9 мг у формі твердої речовини. Капсули із модифікованим вивільненням, 0,4 мг. 10 капс. у блістері з ПВХ/ПВДХ/А1. По 3, 6, 9 чи 10 бл. у картонній пачці. При упаковці на ВАТ "Фармстандарт-ліки" - по 3, 9 або 10 бл. у картонній пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №1, корпус та кришечка темно-синього кольору, прозорі. Вміст капсул: білі або майже білі мікропелети.Фармакотерапевтична групаАльфа-адреноблокуюча.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо тамсулозин швидко і практично повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту, його біодоступність - майже 100%. Після одноразового прийому препарату Фокусин внутрішньо в дозі 400 мкг Cmax активної речовини в плазмі досягається через 6 год. Розподіл. Через 5 днів курсового прийому значення Cmax активної речовини у плазмі крові на 60-70% вище, ніж Cmax після одноразового прийому. Зв'язування з білками плазми – 99%. Vd тамсулозин незначний (приблизно 0,2 л/кг). Метаболізм. Тамсулозин не піддається ефекту першого проходження та повільно біотрансформується у печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів, що зберігають високу селективність до α1A-адренорецепторів. Більшість активної речовини присутня в крові в незміненому вигляді. Виведення. Тамсулозин виводиться нирками, 9% дози виводиться у незміненому вигляді. T1/2 тамсулозину при одноразовому прийомі – 10 год, після багаторазового прийому – 13 год, кінцевий – 22 год.ФармакодинамікаТамсулозин вибірково і конкурентно блокує постсинаптичні α1А-адренорецептори гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки зменшення симптомів обструкції та подразнення, пов'язаних із доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Як правило, терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, хоча у ряду пацієнтів зменшення симптомів відзначається після прийому першої дози. Здатність тамсулозину впливати на α1А-адренорецептори в 20 разів перевищує його здатність впливати на α1B-адренорецептори гладких м'язів судин. Завдяки такій високій селективності препарат не викликає будь-якого клінічно значущого зниження системного АТ як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і у пацієнтів із нормальним вихідним АТ.Показання до застосуванняЛікування функціональних розладів при доброякісній гіперплазії передміхурової залози.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; ортостатична гіпотензія (в т.ч. в анамнезі); виражена печінкова недостатність; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: хронічна ниркова недостатність (зниження Cl креатиніну нижче 10 мл/хв); артеріальна гіпотензія (в т.ч. ортостатична); запланована операція щодо катаракти; спільне використання з потужними або помірно активними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, вориконазол).Вагітність та лактаціяНе застосовується.Побічна діяЧастота небажаних реакцій представлена відповідно до класифікації Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA): дуже часто (>10%); часто (≥1 З боку імунної системи: дуже рідко – реакція гіперчутливості. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – головний біль; рідко – синкопальні стани; частота невідома - порушення сну (сонливість або безсоння). З боку органу зору: частота невідома – нечіткість зору, порушення зору. З боку серця: нечасто – серцебиття; частота невідома – тахікардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – риніт; частота невідома – носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – нудота, блювання, запор або діарея. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома – мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – пріапізм; частота невідома – порушення еякуляції, в т.ч. ретроградна еякуляція; зниження лібідо. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенічний синдром; частота невідома - біль у спині, біль у грудній клітці, сухість у роті.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування тамсулозину з іншими α1-адреноблокаторами може призвести до зниження артеріального тиску. Диклофенак та непрямі антикоагулянти (варфарин) дещо збільшують швидкість виведення тамсулозину. Циметидин підвищує концентрацію тамсулозину у плазмі, а фуросемід знижує (істотного клінічного значення не має). При сумісному застосуванні тамсулозину з атенололом, еналаприлом або теофіліном ознаки взаємодії були відсутні. В умовах in vitro введення діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду, хлормадинону, амітриптиліну, диклофенаку, глібенкламіду, симвастатину та варфарину не призводило до зміни вільної фракції тамсулозину у плазмі крові. Тамсулозин також не впливав на вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. Спільне застосування тамсулозину та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 може спричинити підвищення системної експозиції тамсулозину. Одночасний прийом тамсулозину з кетоконазолом (потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4) призводив до зростання показників AUC та Cmax тамсулозину у 2,8 та 2,2 рази відповідно. Тамсулозин не повинен застосовуватися у комбінації з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 у пацієнтів з фенотипом повільного метаболізму за ізоферментом CYP2D6. Слід бути обережними при спільному використанні тамсулозину з потужними або помірно активними інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиВсередину, після першого прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат призначають по 400 мкг (1 капс)/добу. Фокусин® може призначатися як у вигляді монотерапії, так і у поєднанні з інгібіторами 5α-редуктази (фінастерид, дутастерид).ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску. Лікування: кардіотропна терапія, контроль функції нирок, загальна підтримуюча терапія, введення об'ємозамінних розчинів або судинозвужувальних препаратів. Для запобігання подальшій абсорбції тамсулозину можливе промивання шлунка, прийом активованого вугілля або осмотичного проносного.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку терапії препаратом Фокусин необхідно виключити наявність інших захворювань, які можуть викликати такі ж симптоми, як і доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Перед початком лікування та регулярно під час терапії має проводитися обстеження передміхурової залози (пальцеве ректальне обстеження, визначення ПСА). Як і при використанні інших α1-адреноблокаторів, при лікуванні препаратом Фокусин® в окремих випадках може спостерігатися зниження артеріального тиску, що може призводити до непритомного стану. Препарат Фокусин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із схильністю до ортостатичної гіпотензії. При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) хворого слід посадити або укласти. Є повідомлення про випадки тривалої ерекції та приапізму на фоні терапії α1-адреноблокаторами. У разі збереження ерекції протягом більше 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. При розвитку ангіоневротичного набряку, а також інших імунологічних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона, застосування препарату слід негайно припинити. Пацієнт повинен бути під наглядом до ліквідації даного патологічного стану; повторне призначення тамсулозину не допускається. При проведенні хірургічних операцій з приводу катаракти у деяких пацієнтів, які отримували тамсулозину гідрохлорид на момент операції або в минулому, був розвиток синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці). Виникнення синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока може призводити до підвищення ризику ускладнень з боку органу зору під час та після операції. Тамсулозину гідрохлорид не слід застосовувати у комбінації з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 у пацієнтів з фенотипом повільного метаболізму за ізоферментом CYP2D6. Тамсулозин не призначений для застосування у жінок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттях, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У разі виникнення запаморочення необхідно утриматися від керування автотранспортом та інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему