Антипаразитные и противомикробные

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: фуразолідон – 50 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 25,21 мг, крохмаль кукурудзяний – 21,59 мг, аеросил – 2,00 мг, полісорбат-80 – 0,2 мг, кальцію стеарат – 1,00 мг. По 10, 20 або 25 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. 1, 2, 3, 4, 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. Від 20 до 1000 контурних осередкових упаковок з рівною кількістю інструкцій з медичного застосування у групову упаковку (для стаціонарів).Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки жовтого або жовтого із зеленуватим відтінком кольору, з фаскою.Фармакотерапевтична групаПротимікробний та протипротозойний засіб - нітрофуран.ФармакокінетикаДобре абсорбується при пероральному введенні. Швидко та інтенсивно метаболізується переважно у печінці з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту (амінопохідне). Виводиться переважно нирками (65%). Частково виводиться із жовчю, досягаючи високих концентрацій у просвіті кишечника, що дозволяє застосовувати його при кишкових інфекціях. При нирковій недостатності фуразолідон кумулює у крові внаслідок уповільнення виведення.ФармакодинамікаПротимікробний та протипротозойний засіб, похідний нітрофуранів. Активний щодо таких мікроорганізмів: Trichomonas spp., Giardia Iambiia, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella sonnei, Salmonella typhi, Salmonella paratyphi, Staphylococcus spp. Слабо впливає на збудників гнійної та анаеробної інфекції. Стійкість мікроорганізмів розвивається повільно. Блокує моноаміноксидазу. Нітрофурани порушують процеси клітинного дихання мікроорганізмів, пригнічують цикл трикарбонових кислот, а також пригнічують біосинтез нуклеїнових кислот мікроорганізмів, внаслідок чого відбувається руйнування їх оболонки або цитоплазматичної мембрани. Внаслідок дії нітрофуранів мікроорганізми виділяють менше токсинів, у зв'язку з чим покращення загального стану пацієнта можливе ще до вираженого пригнічення зростання мікрофлори. На відміну від багатьох інших протимікробних лікарських засобів, вони не тільки не пригнічують, а навіть активують імунну систему організму (підвищують титр комплементу та здатність лейкоцитів фагоцитувати мікроорганізми).Показання до застосуванняДизентерія, паратифи, лямбліоз, гостра бактеріальна та протозойна діарея.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фуразолідону, компонентів препарату, групи нітрофуранів. Термінальна стадія хронічної ниркової недостатності, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, вагітність, період грудного вигодовування, непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Фуразолідон у даній лікарській формі не рекомендується для застосування у дітей віком до 3 років. З обережністю: Хронічна ниркова недостатність, захворювання печінки та нервової системи, літній вік. При нирковій недостатності кумулюється і може мати токсичну дію.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяПорушення з боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, агранулоцитоз, гемоліз у осіб з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості (включаючи зниження артеріального тиску, кропив'янка, лихоманка, артралгія, кореподібний висип), свербіж шкіри, висип, у тому числі плямисто-папульозна. Порушення з боку нервової системи: біль голови, запаморочення, периферична нейропатія. Порушення з боку судин: ортостатична гіпотензія; зниження артеріального тиску. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання, діарея, анорексія, коліт, проктит, анальний свербіж, стафілококовий ентерит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки, холестаз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок. Загальні розлади та порушення в місці введення: гіпоглікемія, темно-жовте забарвлення сечі, слабкість, нездужання, дисульфірамоподібна реакція ("приплив" крові до обличчя, незначне підвищення температури, задишка, відчуття здавлення у грудній клітці). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФуразолідон у поєднанні з етанолом може призвести до розвитку сульфірамоподібних реакцій, у зв'язку з чим одночасний прийом не рекомендується. При одночасному застосуванні фуразолідону з інгібіторами моноаміноксидази, симпатоміметиками, трициклічними антидепресантами та харчовими продуктами, що містять тірамін, виникає ризик різкого підвищення артеріального тиску, у зв'язку з чим їх одночасний прийом не рекомендується. Аміноглікозиди та тетрацикліни посилюють протимікробні властивості Фуразолідону. Фуразолідон збільшує пригнічення кровотворення на тлі хлорамфеніколу та ристоміцину. Лікарські засоби, що підлуговують сечу (антациди, що містять кальцій і магній, інгібітори карбонгідрази, цитрати, натрію гідрокарбонат) знижують ефект, а підкисляючі (амонію хлорид, кальцію хлорид, соляна кислота, аскорбінова кислота, метіонін) - підвищують.Спосіб застосування та дозиВсередину після їди запиваючи великою кількістю рідини (100-200 мл). При дизентерії, паратифах та гострій бактеріальній та протозойній діареї: Дорослим – по 100-150 мг (2-3 таблетки) 4 рази на добу (але не більше 800 мг) протягом 5-10 днів. Дітям старше 8 років препарат призначають із розрахунку 6-7 мг/кг маси тіла на добу; добову дозу розподіляють на 4 прийоми. Тривалість курсу залежить від тяжкості захворювання та ефективності терапії. При лямбліозі: Дорослим – по 100 мг (2 таблетки) 4 рази на добу. Дітям старше 8 років препарат призначають із розрахунку 6 мг/кг маси тіла на добу, розподіливши добову дозу на 3-4 прийоми. Курс лікування 5-10 днів. Найвища разова доза для дорослих – 200 мг, добова – 800 мг. Не рекомендується застосовувати препарат більше 10 днів.ПередозуванняСимптоми: гострий токсичний гепатит, гематотоксичність, нейротоксичність (поліневрит). Лікування: відміна лікарського засобу, прийом великої кількості рідини, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ людей похилого віку необхідно застосовувати обережно, у зв'язку з можливими змінами функції нирок (може знадобитися зменшення дози). При вихідній патології печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії. Уникати вживання продуктів, що містять тірамін (сир, пиво, вино, квасолю, копченості) та інші судинозвужувальні аміни, виникає ризик розвитку гіпертонічного кризу. Ризик периферичних полінейропатій підвищується при анемії, цукровому діабеті, порушення електролітного балансу, гіповітамінозах В. З метою профілактики потрібне призначення вітамінів групи В. У зв'язку з ризиком дисульфірамоподібних реакцій, під час терапії фуразолідоном та протягом 4 днів після її припинення приймати етанол не рекомендується. Не застосовується при інфекціях сечовивідних шляхів. Разова доза (2-3 таблетки) містить 0,002-0,003 хлібних одиниць, добова доза препарату – 0,012 хлібних одиниць, що необхідно враховувати пацієнтам із цукровим діабетом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не слід застосовувати під час роботи особам, які керують транспортними засобами та працюють з потенційно небезпечними механізмами через можливість зниження концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Орнідазол – 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, кремнію діоксид колоїдний, повідон (К-30), вода, лаурилсульфат натрію, тальк, магнію стеарат, кроскармеллоза натрію; Склад оболонки опадрай II (85G51314): гіпромелоза (НРМС 2910), титану діоксид, макрогол- 400, алюмінієвий лак на основі барвника хіноліновий жовтий, алюмінієвий лак на основі барвника діамантовий блакитний. 3 або 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1, 4, 5, 7 або 10 блістерів по 3 таблетки в картонну пачку разом з інструкцією з медичного застосування. По 1 або 2 блістери по 10 таблеток у картонну пачку разом з інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки зеленого кольору, покриті плівковою оболонкою, з ризиком з одного боку і гладкі з іншого. На зламі видно два шари: оболонка зеленого кольору та таблеткова маса майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипротозойний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція із шлунково-кишкового тракту – висока. Біодоступність – 90%. Максимальна концентрація в плазмі близько 30 мкг/мл досягається протягом 2 годин після прийому одноразової дози 1,5 г, яка знижується до 9 мкг/мл через 24 години і 2,5 мкг/мл через 48 годин. Період напіввиведення (T1/2) – 12 – 14 год. Зв'язок з білками плазми – не менше 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Виводитися у вигляді метаболітів нирками (60 – 70 %) та через кишечник (20 – 25 %), близько 5 % дози виводиться у незміненому вигляді. 85% одноразової дози виводиться протягом 5 днів.ФармакодинамікаПротипротозойний та протимікробний препарат, похідне 5-нітроімідазолу. Механізм дії полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи орнідазолу внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів та найпростіших. Відновлена ​​5-нітрогрупа орнідазолу взаємодіє із ДНК клітинами мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі бактерій. Активний щодо Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis, Giardia intestinalis, Entamoeba histolytica, Lamblia spp., а також облігатних анаеробів Bacteroides spp. (в т.ч. Bacteroides fragilis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicrori, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp., Veillonela spp., Prevotella (P.bivia, P.buccae, P.disiens), та деяких грампозитивних (Eubacterium spp., Clostridium). До орнідазолу не чутливі аеробні мікроорганізми.Показання до застосуванняТрихомоніаз. Усі форми амебіазу (захворювання кишкової та позакишкової локалізації, включаючи амебний абсцес печінки, амебну дизентерію, а також безсимптомний амебіаз). Лямбліоз. Анаеробні бактеріальні інфекції (гінекологічні та абдомінальні інфекції, спричинені Bacteroides spp., Clostridium spp., Eubacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. та іншими анаеробами, чутливими до орнідазолу). Лікування інфекцій Helicobacter pylori при виразковій хворобі 12-палої кишки або шлунка у поєднанні з препаратами вісмуту та антибіотиком. Профілактичне призначення перед хірургічним втручанням на шлунково-кишковому тракті та репродуктивних органах.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до орнідазолу та інших нітроімідазольних похідних, а також до інших компонентів препарату. Лейкопенія (зокрема в анамнезі). Органічні ураження центральної нервової системи (зокрема епілепсія). Вагітність (I триместр), період лактації. Дитячий вік до 3 років (для цієї лікарської форми). Рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: вагітність (II-III триместри), ниркова/печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, ригідність м'язів, порушення координації рухів, судоми, сенсорна або змішана периферична нейропатія, вертиго, порушення сну, слабкість, підвищена збудливість, дратівливість, тимчасова втрата свідомості. З боку шлунково-кишкового тракту: епігастральний біль, нудота, блювання, діарея, запори, кишкова колька, зниження апетиту, спостерігалися випадки перекручення смакових відчуттів, зміни печінкових функціональних проб. Порушення з боку кровотворної системи: лейкопенія. Порушення з боку кістково-м'язового апарату: артралгії. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефект антикоагулянтів кумаринового ряду, пролонгує міорелаксуючу дію векуронію броміду. Сумісний з етанолом (не інгібує ацетальдегіддегідрогеназу) на відміну від інших імідазольних похідних (метронідазол).Спосіб застосування та дозиОрнідазол приймати внутрішньо після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Трихомоніаз Дорослі: По 1 таблетці 2 рази на добу (вранці та ввечері) протягом 5 днів. Жінкам необхідно додатково призначати орнідазол у формі вагінальних пігулок. За потреби можна повторити курс лікування. Між курсами слід зробити перерву 3-4 тижні з проведенням повторних контрольних лабораторних досліджень. Альтернативною схемою терапії є призначення по 2 г одноразово пацієнту та його статевому партнеру. Лікування проводиться одночасно в обох сексуальних партнерів. Діти: Добова доза для дітей становить 25 мг/кг маси тіла та призначається в один прийом. Амебіаз Можливі схеми лікування: Тривалість лікування Добова доза Дорослі та діти з масою тіла понад 35 кг Діти з масою тіла до 35 кг а) 3 дні 3 таблетки на один прийом увечері. При масі тіла більше 60 кг – 4 таблетки (по 2 таблетки вранці та ввечері). 40 мг/кг маси тіла за один прийом б) 5-10 днів 2 таблетки (по 1 таблетці вранці та ввечері) 25 мг/кг маси тіла за один прийом Дорослі: При безсимптомному амебіазі 500 мг (1 таблетка) 2-3 рази на день протягом 5-7 днів. При хронічному амебіазі 500 мг (1 таблетка) тричі на добу протягом 5-10 днів. При гострій амебній дизентерії 1,5 г (3 таблетки) 1 раз на добу. При абсцесі печінки максимальна добова доза 2,5 г на 1 або 2-3 прийоми протягом 3-5 днів у комбінації з антибіотиками (тетрациклінами) та іншими методами лікування. Лямбліоз Дорослі та діти з масою тіла понад 35 кг: 3 таблетки одноразово ввечері. Діти з масою тіла менше 35 кг: 40 мг/кг один раз на день. Тривалість лікування становить 1-2 дні. Інфекції, спричинені анаеробними бактеріями Дорослі: По 500 мг (1-2 таблетки) 3 рази на добу під час або після їди. Орнідазол можна застосовувати у монотерапії або у поєднанні з іншими протибактеріальними препаратами. Діти: Добова доза для дітей становить 10 мг/кг маси тіла та призначається 2 рази на добу. Середній період лікування не повинен перевищувати 7 днів. Профілактика інфекцій, викликаних анаеробними бактеріями (перед хірургічними операціями на порожнині живота, гінекології та акушерстві) Спочатку 1 г (2 таблетки по 500 мг) разової дозі, потім по 1 таблетці 500 мг 2 десь у добу протягом 3-5 днів. Ерадикація Helicobacter pylori По 500 мг 3 рази на добу протягом 7 днів (у складі комбінованої терапії, наприклад, з амоксициліном 2,25 г на добу).ПередозуванняВисокі дози можуть спричинити посилення побічних ефектів, головним чином, нудоти, блювання та запаморочення; у більш важких випадках може відзначатись атаксія, парестезії та судоми, депресія. У разі отруєння застосовувати симптоматичне та підтримуюче лікування Специфічний антидот відсутній.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю орнідазол слід призначати з обережністю, оскільки внаслідок уповільнення метаболізму концентрація орнідазолу та його метаболітів у плазмі зростає. Через уповільнення екскреції потрібно дотримуватись обережності при виборі дози орнідазолу у пацієнтів з нирковою недостатністю. У таких пацієнтів дозу необхідно зменшувати наполовину. Орнідазол повинен з особливою обережністю застосовуватися у пацієнтів з пригніченням кісткового мозку та центральної нервової системи, а також у пацієнтів похилого віку. Поява атаксії, запаморочення та будь-яке інше погіршення неврологічного статусу хворих потребує припинення лікування. При тривалій терапії (більше 10 днів) слід контролювати картину периферичної крові та функцію печінки. У разі лейкопенії можливість продовження лікування залежить від ризику розвитку інфекційного процесу. При лікуванні трихомонадного вагініту у жінок та трихомонадного уретриту у чоловіків необхідно утримуватись від статевого життя. Обов'язковим є одночасне лікування статевих партнерів. Після терапії трихомоніазу слід провести контрольні проби протягом трьох чергових циклів до та після менструації. Після лікування лямбліозу, якщо симптоми зберігаються, через 3-4 тижні необхідно провести 3 аналізи калу з інтервалами в кілька днів (у деяких успішно пролікованих хворих непереносимість лактози, спричинена інвазією, може зберігатися протягом декількох тижнів або місяців, нагадуючи симптоми лямбліозу).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: мебендазол (у перерахунку на 100% речовину) – 100,0 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 72,0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 3,0 мг, тальк – 3,0 мг, магнію стеарат – 3,0 мг, кросповідон – 3,0 мг, натрію лаурилсульфат – 0,5 мг, лактози моногідрат – до отримання таблетки масою 300,0 мг. 6 шт. в упаковці.Фармакотерапевтична групаГельміндазолол – це протигельмінтний препарат широкого спектру дії; найбільш ефективний при ентеробіозі та трихоцефалізі. Викликаючи незворотне порушення утилізації глюкози, виснажує запаси глікогену в тканинах гельмінтів, перешкоджає синтезу клітинного тубуліна, а також гальмує синтез АТФ.Клінічна фармакологіяАнтигельмінтний засіб.Показання до застосуванняЕнтеробіоз, аскаридоз, анкілостомідоз, стронгілоїдоз, трихоцефальоз, трихінельоз, теніоз, ехінококоз, множинні нематоди, альвеококоз, капіляріоз, гнатостомоз, змішані гельмінтози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до Мебендазол, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, печінкова недостатність, дитячий вік (до 2 років), вагітність, період лактації.Побічна діяЗапаморочення, нудота, біль у животі. При застосуванні Мебендазолу у високих дозах протягом тривалого часу: блювання, діарея, головний біль, алергічні реакції (шкірний висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк), підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіперкреатинінемія, лейкопенія, анемія, еозинофілія, випадок циліндрурія. Може негативно вплинути на розвиток плода. Передозування Мебендазолу. Симптоми: біль у животі, нудота, блювання, діарея. При застосуванні високих доз протягом тривалого часу: оборотні порушення функції печінки, гепатит, нейтропенія. Лікування: необхідно видалити препарат із шлунка, викликавши блювоту або зробивши промивання шлунка, прийом активованого вугілля.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує потребу в інсуліні у хворих на цукровий діабет. Слід уникати сумісного призначення Мебендазолу з ліпофільними речовинами. Циметидин може збільшувати концентрацію Мебендазолу в крові; карбамазепін та ін. Індуктори метаболізму – знижувати.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, з невеликою кількістю води. Дорослим та дітям старше 10 років при ентеробіозі – одноразово, по 100 мг Мебендазолу. Дітям віком від 2 до 10 років – одноразово, по 25-50 мг. У разі високої ймовірності повторної інвазії приймають повторно через 2-4 тижні у тій же дозі. Рекомендується проводити одночасне лікування всіх членів сім'ї. При аскаридозі, трихоцефалізі, анкілостомозі, теніозі, стронгілоїдозі та змішаних гельмінтозах – вранці та ввечері по 100 мг протягом 3 днів. При трихінельозі – 3 рази на день по 200-400 мг Мебендазолу протягом 3 днів, а з 4 по 10 день – 3 рази по 400-500 мг. При ехінококоз у перші 3 дні - по 500 мг 2 рази на день, в наступні 3 дні дозу збільшують до 500 мг 3 рази на день; надалі дозу підвищують до максимальної (з розрахунку 25-30 мг/кг/сут) і приймають 3-4 прийоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому прийомі Мебендазолу необхідно контролювати картину периферичної крові, функцію печінки та нирок. Протягом доби після прийому забороняється вживання етанолу, жирної їжі, що не призначають проносне. Обов'язково періодичне дослідження мазків анальної області та калу після закінчення лікування Мебендазолом: терапія вважається ефективною за відсутності гельмінтів або їх яєць протягом 7 наступних днів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасування: N1 Форма випуску: рідина Упакування: фл. Виробник: Альфа-інтерферон Завод-виробник: Будинок соусів ТОВ(Росія). .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: гідроксихлорохіна сульфат – 200 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат - 99,86 мг, просолв [целюлоза мікрокристалічна - 98%, кремнію діоксид колоїдний - 2%] - 126,79 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 24,25 мг, , кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 4,85 мг, магнію стеарат – 4,85 мг; склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 2,972 мг, титану діоксид (Е171) – 1,363 мг, макрогол (поліетиленгліколь) (Е1521) – 0,665 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування. По 1, 2, 3, 5, 6 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору. Допустима незначна шорсткість поверхні. Колір таблеток на зламі - білий або білий із жовтуватим відтінком.Фармакотерапевтична групаПротималярійний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо гідроксихлорохін швидко та майже повністю всмоктується. У здорових добровольців після одноразової дози 400 мг максимальна плазмова концентрація гідроксихлорохіну досягалася через 1,83 години і коливалася від 53 до 208 нг/мл. Зв'язок із білками плазми – 45%. Середнє значення періоду напіввиведення з плазми варіює в залежності від часу, що пройшов після прийому препарату наступним чином: 5,9 годин (від досягнення максимальної плазмової концентрації (Сmах) до 10 годин); 26,1 години (від 10 до 48 годин) та 299 годин (Від 48 до 504 годин). У печінці він частково перетворюється на активні етильовані метаболіти. Незмінений препарат та його метаболіти добре розподіляються в організмі. Об'єм розподілу становить 5-10 л/кг. Препарат накопичується в тканинах з високим рівнем обміну (у печінці, нирках, легенях,селезінці - у цих органах концентрація перевищує плазмову у 200-700 разів; ЦНС, еритроцитах, лейкоцитах), а також у сітківці ока та тканинах, багатих меланіном. Гідроксихлорохін та його метаболіти виводяться в основному із сечею та меншою мірою з жовчю. Виділення препарату повільне, термінальний період напіввиведення становить близько 50 днів (з цільної крові) та 32 дні (з плазми). За 24 години із сечею виводиться 3% від введеної дози препарату.За 24 години із сечею виводиться 3% від введеної дози препарату.За 24 години із сечею виводиться 3% від введеної дози препарату. Гідроксихлорохін проникає через плацентарний бар'єр і у незначних кількостях виявляється у грудному молоці.ФармакодинамікаГідроксихлорохін має протималярійні властивості, і також має протизапальну та імунодепресивну дію при хронічному дискоїдному або системному червоному вовчаку (ВКВ), гострому та хронічному ревматоїдному артриті (РА). Механізм його дії при малярії, червоному вовчаку та ревматоїдному артриті до кінця невідомий. Гідроксихлорохін має властивості помірного імуносупресора, пригнічуючи синтез ревматоїдного фактора та компонентів реакції гострої фази. Він також накопичується в лейкоцитах, стабілізуючи лізосомальні мембрани, і пригнічує активність багатьох ферментів, у тому числі колагенази та протеаз, що спричиняють розпад хряща. Ефективність при ВКВ та РА пов'язується з наступними протизапальними та імуномодулюючими ефектами гідроксихлорохіну: підвищення внутрішньоклітинного pH призводить до уповільнення антигенної відповіді та зменшує зв'язування пептидів рецепторів головного комплексу гістосумісності (ПСГ). Найменша кількість рецепторів антиген-ГКГ досягає поверхні клітини, що призводить до зниження аутоімунної відповіді; зниження активності фосфоліпази А2 при високих концентраціях, лізосомальних ферментів; зниження концентрацій цитокінів IL-1 та IL-6, що веде до зменшення клінічних та лабораторних показників аутоімунної відповіді. Оскільки відсутнє порушення синтезу інтерферону гама, ці ефекти можуть бути пов'язані з селективним впливом на цитокіни; інгібування пре- та/або пост-транскрипції ДНК та РНК. Препарат активно пригнічує безстатеві еритроцитарні форми, а також гамети Р. vivax та Р. malariae, які зникають з крові майже одночасно з безстатевими формами. Гідроксихлорохін не діє на гамети Р. falciparum. Гідроксихлорохін неефективний щодо резистентних до хлорохину штамів Р. falciparum, а також неактивний щодо позаеритроцитарних форм Р. vivax, Р. malariae і Р. ovale і тому не може попередити зараження цими мікроорганізмами при його призначенні в профілактичних цілях. рецидив захворювання, спричиненого цими збудниками.Показання до застосуванняМалярія (за винятком хлорохін-резистентних штамів Р. falciparum): профілактика та усунення гострих нападів малярії, викликаної Plasmodium vivax, Р. ovale і Р. malariae, а також чутливими штамами Р. falciparum; радикальне лікування малярії, спричиненої чутливими штамами Р. Falciparum; ревматоїдний артрит; ювенільний ревматоїдний артрит; червоний вовчак (системний та дискоїдний); фотодерматит.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до гідроксихлорохіну та до похідних 4-амінохіноліну або до інших компонентів препарату. Ретинопатія (зокрема макулопатія в анамнезі). Дитячий вік за необхідності тривалої терапії (у дітей є підвищений ризик розвитку токсичних ефектів). Дитячий вік до 6 років (пігулки по 200 мг не призначені для дітей з "ідеальною" масою тіла менше 31 кг). Вагітність. З обережністю: При зорових розладах (зниження гостроти зору, порушення колірного зору, звуження полів зору), одночасному прийомі препаратів, здатних викликати несприятливі офтальмологічні реакції (небезпека прогресування ретинопатії та зорових розладів). При гематологічних захворюваннях (зокрема й у анамнезі). При неврологічних захворюваннях, психозах (зокрема й у анамнезі). При пізній шкірній порфірії (ризик загострення), псоріазі (ризик посилення шкірних проявів захворювання), одночасному прийомі препаратів, здатних викликати шкірні реакції. При нирковій недостатності та/або печінковій недостатності, гепатиті, одночасному прийомі препаратів, здатних несприятливо впливати на функцію печінки та/або нирок (при тяжких порушеннях функції нирок або печінки доза повинна підбиратися під контролем плазмових концентрацій гідроксихлорохіну). При дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. При шлунково-кишкових захворюваннях. При гіперчутливості до хініну (можливість перехресних алергічних реакцій). При порушенні провідності серця (блокада ніжок пучка Гіса/атріовентрикулярна блокада) та при гіпертрофії обох шлуночків. При кардіоміопатії. Через ризик розвитку гіпоглікемії препарат слід призначати з обережністю пацієнтам, які приймають, так і не приймають гіпоглікемічні препарати.Вагітність та лактаціяГідроксихлорохін проникає крізь плаценту. Щодо його застосування під час вагітності дані обмежені. Слід зазначити, що 4-амінохіноліни в терапевтичних дозах можуть викликати внутрішньоутробні пошкодження центральної нервової системи, у тому числі слухового нерва (порушення з боку слуху та вестибулярного апарату, вроджена глухота), крововиливу в сітківку ока та аномальну пігментацію сітківки. Слід ретельно зважувати необхідність застосування препарату під час годування груддю, оскільки показано, що він у невеликих кількостях виділяється у материнське молоко, а маленькі діти особливо чутливі до токсичних ефектів 4-амінохінолінів.Побічна діяЧастота небажаних реакцій представлена ​​відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (> 1/10), часто (≥ 1/100 та Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – пригнічення кістковомозкового кровотворення, анемія, апластична анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія; частота невідома – гіпоглікемія, можливість загострення порфірії. Порушення психіки: часто – афективна лабільність; нечасто – нервозність; частота невідома – психози, суїцидальна поведінка. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення; частота невідома - судоми, екстрапірамідні розлади, такі як м'язова дистонія, дискінезія та тремор. Порушення з боку органу зору: часто - нечіткість зору, пов'язана з порушенням акомодації, що є дозозалежним та оборотним; нечасто - ретинопатія із змінами пігментації та дефектами полів зору. У разі своєчасної відміни препарату ці явища оборотні. Якщо стан залишається недіагностованим і ураження сітківки продовжують розвиватися, то можливий ризик їх прогресування навіть після відміни препарату. Зміни сітківки спочатку можуть бути безсимптомними або виявлятися скотом парацентрального або перицентрального типів, минущими скотом і порушеннями колірного зору. Можливі зміни рогівки, включаючи набряк та помутніння. Вони можуть бути безсимптомними або викликати такі порушення зору, як поява ореолів, нечіткість зору або фотофобія. Ці зміни можуть бути скороминущими або є оборотними.Частота невідома – макулопатія та макулярна дегенерація, які можуть бути незворотними. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго, шум у вухах; частота невідома – втрата слуху. Порушення з боку серцево-судинної системи: частота невідома – кардіоміопатія, яка може призвести до серцевої недостатності та, у деяких випадках, до летального результату. Виявлення порушень провідності серця (таких як блокади ніжок пучка Гіса/порушення атріовентрикулярної провідності) та гіпертрофії обох шлуночків може свідчити про хронічну кардіальну токсичність. При відміні препарату можливий зворотний розвиток цих змін. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – біль у животі, нудота; часто – діарея, блювання. Ці симптоми зазвичай проходять відразу після зниження дози або відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – відхилення від норми функціональних "печінкових" проб; частота невідома – фульмінантна печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри підшкірних тканин: часто - шкірний висип, свербіж; нечасто: зміни пігментації шкіри та слизових оболонок, знебарвлення волосся та алопеція (ці зміни зазвичай швидко проходять після припинення лікування); частота невідома - бульозний висип включаючи мультиформну еритему; синдром Стівенса-Джонсона; токсичний епідермальний некроліз; фотосенсибілізація; ексфоліативний дерматит; лікарська шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром); гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ОГЕП). ОГЭП необхідно відрізняти від псоріазу, хоча гідроксихлорохін може провокувати загострення псоріазу. ОГЭП може супроводжуватися підвищенням температури та гіперлейкоцитозом. Після відміни препарату результат зазвичай сприятливий. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – сенсорно-моторні порушення; частота невідома - міопатія скелетних м'язів або нейроміопатія, що ведуть до прогресуючої слабкості та атрофії проксимальних м'язових груп (міопатія може бути оборотною після відміни препарату, але для повного відновлення може знадобитися кілька місяців), придушення сухожильних рефлексів та зниження нервової провідності.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ дигоксином Повідомлялося, що гідроксихлорохін здатний збільшувати плазмові концентрації дигоксину, тому, щоб уникнути розвитку глікозидної інтоксикації при одночасному прийомі цих препаратів, необхідно знижувати дозу дигоксину під контролем його плазмових концентрацій. З препаратами, що застосовуються для лікування цукрового діабету Гідроксихлорохін може посилювати ефекти інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів, може знадобитися зменшення доз цих препаратів на початку прийому гідроксихлорохіну. З антацидами Антациди можуть зменшувати абсорбцію гідроксихлорохіну. Тому при одночасному застосуванні антацидів та гідроксихлорохіну інтервал між їх прийомом повинен становити не менше 4 годин. У гідроксихлорохіну також не можна виключити наведені нижче взаємодії з іншими лікарськими засобами, які були описані для хлорохіну, але поки не спостерігалися при прийомі гідроксихлорохіну. З аміноглікозидами Потенціювання прямої блокуючої дії аміноглікозидів на нервово-м'язову передачу. З циметидином Циметидин пригнічує метаболізм антималярійних препаратів, що може призвести до підвищення їх плазмових концентрацій та збільшити ризик розвитку їх побічних ефектів, особливо токсичних. З неостигміном та піридостигміном – антагонізм дії. З будь-якою інтрадермальною людською диплоїдно-клітинною вакциною проти сказу Зменшення утворення антитіл у відповідь на первинну імунізацію інтрадермальною людською диплоїдно-клітинною вакциною проти сказу. З галофантрином та іншими аритмогенними препаратами Галофантрин подовжує інтервал QT і у поєднанні з гідроксихлорохіном може викликати аритмії (дана комбінація не рекомендується). Крім того, існує підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії при використанні гідроксихлорохіну одночасно з іншими аритмогенними препаратами (такими як аміодарон та моксифлоксацин). З іншими протималярійними препаратами, що знижують поріг судомної активності Застосування гідроксихлорохіну може призвести до зниження судомного порога. Спільне застосування гідроксихлорохіну з іншими відомими протималярійними препаратами, що знижують поріг судомної активності (наприклад, мефлохін), може збільшити ризик судом. З циклоспорином Повідомлялося про збільшення концентрації циклоспорину в плазмі крові при сумісному застосуванні циклоспорину та гідроксихлорохіну. З протиепілептичними препаратами При сумісному застосуванні з протиепілептичними препаратами ефективність останніх може бути недостатньою. З празіквантелом У дослідженні взаємодії хлорохину та празиквантелу повідомлялося про зниження біодоступності празиквантелу. Через схожість структури та фармакокінетичних параметрів між гідроксихлорохіном та хлорохіном, аналогічний ефект можна очікувати при спільному застосуванні гідроксихлорохіну та празиквантелу. З агалсідазою Існує теоретичний ризик інгібування внутрішньоклітинної α-галактозидази при сумісному застосуванні гідроксихлорохіну з агалсидазою.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймається лише внутрішньо. Кожну дозу слід приймати під час їжі або запивати склянкою молока. Лікування малярії Профілактика гострих нападів малярії, спричинених Р. malariae, та чутливими штамами Р. Falciparum Для дорослих - 400 мг щотижня, в один і той же день тижня. Для дітей щотижнева доза становить 6,5 мг/кг маси тіла (для розрахунку береться "ідеальна" маса тіла), проте незалежно від маси тіла вона не повинна перевищувати дозу для дорослих. Якщо умови дозволяють, то профілактичну терапію слід розпочинати за 2 тижні до в'їзду до ендемічної зони. Якщо це неможливо, то можна призначити початкову подвійну (навантажувальну) дозу: дорослим – 800 мг, дітям – 12,9 мг/кг "ідеальної" маси тіла (але не більше 800 мг), розділену на два прийоми з 6-годинним інтервалом. Профілактичне лікування слід продовжувати протягом 8 тижнів після виїзду з ендемічної зони. Лікування гострих нападів малярії Для дорослих за початковою дозою 800 мг слід доза 400 мг через шість або вісім годин, а потім по 400 мг на два наступні дні (загалом 2 г гідроксихлорохіна сульфату). Альтернативний спосіб лікування: доведено ефективність одноразового прийому 800 мг. Дози для дорослих можуть бути розраховані за "ідеальною" масою тіла, аналогічно розрахунку доз у дітей (див. нижче). Дітям сумарна доза 32 мг/кг "ідеальної" маси тіла (але не вище 2 г) призначається протягом трьох днів наступним чином: перша доза: 12,9 мг/кг маси тіла (одноразовий прийом не більше 800 мг); друга доза: 6,5 мг/кг маси тіла (не більше 400 мг) через 6 годин після першої; третя доза: 6,5 мг/кг (трохи більше 400 мг) через 18 годин після другої дози; четверта доза: 6,5 мг/кг (не більше 400 мг) через 24 години після третьої дози. Радикальне лікування малярії, викликаної Р. malariae та Р. vivax Для радикального лікування малярії, викликаної Р. malariae та Р. vivax, необхідний одночасний прийом похідних 8-амінохінолону. Лікування РА Гідроксихлорохін має кумулятивну активність. Для прояву його терапевтичної дії необхідно кілька тижнів прийому препарату, тоді як побічні ефекти можуть виявлятися відносно рано. Необхідний терапевтичний ефект розвивається після кількох місяців прийому препарату. У разі відсутності об'єктивного поліпшення у стані хворого протягом 6 місяців прийому гідроксихлорохіну, застосування препарату слід припинити. Дорослі (включаючи осіб похилого віку) Слід приймати найменші ефективні дози. Вони не повинні перевищувати 6,5 мг/кг маси тіла/добу (розраховується за "ідеальною" масою тіла, а не реальною масою тіла) і можуть становити або 200, або 400 мг на добу. У пацієнтів, здатних приймати 400 мг щоденно Спочатку по 400 мг щодня розділені на кілька прийомів. Досягши очевидного поліпшення стану доза може бути знижена до 200 мг. При зменшенні ефекту підтримуюча доза може бути збільшена до 400 мг. Діти старше 6 років та масою тіла понад 31 кг Слід використовувати найменшу ефективну дозу. Доза не повинна перевищувати 6,5 мг/кг маси тіла (виходячи з "ідеальної" маси тіла). Тому таблетки 200 мг не підходять для дітей із масою тіла менше 31 кг. Використання препарату Гідроксихлорохін для комбінованої терапії РА Гідроксихлорохін може безпечно використовуватися у комбінації з глюкокортикостероїдами, саліцилатами, нестероїдними протизапальними препаратами, метотрексатом та іншими терапевтичними засобами другого ряду. Після декількох тижнів застосування препарату Гідроксихлорохін дози глюкокортикостероїдів та саліцилатів можуть бути зменшені або може бути припинено прийом цих препаратів. Дози глюкокортикостероїдів повинні поступово знижуватися кожні 4-5 днів: доза кортизону - не більше ніж на 5-15 мг, доза гідрокортизону - не більше ніж на 5-10 мг, доза преднізолону та преднізону - не більше ніж на 1-2,5 мг. , доза метилпреднізолону та тріамцинолону – не більше ніж на 1-2 мг та дексаметазону – не більше ніж на 0,25-0,5 мг. Лікування ВКВ Початкова середня доза дорослих становить 400 мг 1 або 2 рази на добу. Гідроксихлорохін повинен призначатися протягом декількох тижнів або місяців, залежно від реакції пацієнта. Для тривалої підтримуючої терапії достатньо застосування препарату меншою дозою від 200 до 400 мг. Лікування фотодерматиту: до 400 мг на добу. Лікування має бути обмежене періодами максимальної сонячної експозиції.ПередозуванняПередозування 4-амінохінолінів особливо небезпечне у дітей, навіть 1-2 г препарату можуть призвести до смертельного результату. Симптоми Симптоми передозування включають головний біль, порушення зору, колапс, судоми, гіпокаліємію, порушення ритму та провідності, за якими слідує зупинка серця та дихання. Лікування Оскільки симптоми передозування можуть розвинутись дуже швидко після вживання великої дози препарату, у цих випадках слід негайно розпочинати вживання відповідних заходів. Має бути негайно проведено штучне викликання блювоти чи промивання шлунка через зонд. Уповільнити абсорбцію може активоване вугілля у дозі, щонайменше, у 5 разів перевищує прийняту дозу препарату. Доцільно парентеральне введення діазепаму, який зменшить кардіотоксичність хлорохіна. При необхідності слід проводити штучну вентиляцію легень та протишокову терапію. Після усунення симптомів передозування потрібне продовження постійного медичного спостереження протягом не менше 6 годин.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Токсична дія на сітківку є значною мірою дозозалежним. Частота виникнення ретинопатії при застосуванні доз до 6,5 мг/кг "ідеальної" маси тіла є невеликою. Перевищення рекомендованої добової дози різко збільшує ризик ретинопатії. Перед початком тривалого курсу лікування препаратом слід провести ретельне обстеження обох очей. Обстеження має включати визначення гостроти зору, огляд очного дна, оцінку колірного зору та полів зору. Під час терапії таке обстеження має проводитися не рідше 1 разу на 6 місяців. Обстеження має бути більш частим у таких ситуаціях: при добовій дозі, що перевищує 6,5 мг/кг "ідеальної" маси тіла (у пацієнтів з підвищеною масою тіла використання абсолютної маси тіла для розрахунку дози може призвести до передозування); при нирковій недостатності; при сумарній дозі понад 200 г; в осіб похилого віку; за наявності у пацієнта на початок лікування зниження гостроти зору будь-якого ступеня тяжкості. При виникненні будь-яких зорових розладів (зниження гостроти зору, зміна колірного зору) препарат слід негайно відмінити та вести ретельне спостереження за станом зору пацієнта, оскільки зміни сітківки (і зорові розлади) можуть прогресувати навіть після відміни препарату. У пацієнтів при прийомі препарату Гідроксихлорохін були відмічені випадки кардіоміопатії, що призводять до серцевої недостатності. Було показано, що гідроксихлорохін може викликати розвиток тяжкої гіпоглікемії (включаючи втрату свідомості), яка може загрожувати життю пацієнтів, які приймають, так і не приймають гіпоглікемічні препарати. Пацієнти, які приймають гідроксихлорохін, повинні бути попереджені про ризик розвитку гіпоглікемії та пов'язані з нею клінічні ознаки та симптоми. У пацієнтів, у яких під час лікування гідроксихлорохіном відзначаються клінічні симптоми, що свідчать про розвиток гіпоглікемії, слід визначити концентрацію глюкози в крові та, за необхідності, переглянути терапію. Рекомендується бути обережним при застосуванні гідроксихлорохіну у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, у яких може знадобитися зниження доз препарату, а також у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, здатні викликати несприятливий вплив на ці органи. У пацієнтів, які тривалий час приймають гідроксихлорохін, періодично слід проводити повний аналіз крові (при виникненні гематологічних порушень гідроксихлорохін повинен бути скасований). Діти особливо чутливі до токсичних ефектів 4-амінохінолінів, тому слід ретельно стежити за тим, щоб гідроксихлорохін зберігався у місцях, недоступних для дітей. Усі пацієнти, які тривалий час приймають препарат, повинні періодично обстежуватися у невропатолога щодо функцій скелетних м'язів та виразності сухожильних рефлексів. При виникненні слабкості у м'язах препарат слід відмінити. У рідкісних випадках повідомлялося про суїцидальну поведінку у пацієнтів, які приймали гідроксихлорохін. При застосуванні препарату Гідроксихлорохін можливий розвиток екстрапірамідних розладів. При малярії Гідроксихлорохін не ефективний щодо резистентних до хлорохину штамів Р. falciparum, а також не активний щодо позаеритроцитарних форм Р. vivax, Р. malariae та Р. ovale, і тому не може попередити зараження цими мікроорганізмами при його застосуванні в профілактичних цілях. не може запобігти рецидиву захворювання, спричиненого цими збудниками. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід бути обережним при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

ХарактеристикаAntiV – медичний гребінь металевий (протипедикульозний лікувально-діагностичний). На відміну від інших гребенів, застосовується не тільки в комбінації з хімічними препаратами, але і як єдиний засіб терапії головного педикульозу. Використовуючи гребінь AntiV, ви не завдаєте абсолютно жодної шкоди здоров'ю, зберігаєте волосся і не піддаєте себе або своїй дитині впливу отруйних речовин при виведенні вошей. Матеріал - медична сталь, спосіб застосування - вичісування дорослих вошей та їх гнид із волосистої частини голови. Зубці розташовані на відстані один від одного, меншому ніж розмір найменшої гниди та воші. На зубці нанесена спеціальна спіралеподібна мікроскопічна насічка з ріжучими краями, яка не шкодить волоссю, але ушкоджує оболонку гнид під час їх видалення і робить їх нежиттєздатними. Кінчики зубців гребінця мають закруглену форму, що запобігає мікротравмуванню шкіри голови під час розчісування волосся. - Не пошкоджує волосся при розчісуванні. Основні переваги: Не має побічних ефектів, абсолютно нешкідливий. Простота застосування підходить для профілактики. Не має протипоказань та обмежень за віком. Немає терміну придатності, довічна гарантія. Використовується для діагностики та лікування головного педикульозу у стаціонарі НДІ ДНПіХ під керівництвом Леоніда Рошаля та інших дитячих лікувальних закладах. Завдяки клінічно доведеній нешкідливості, гребінь підходить для застосування дітям, вагітним і жінкам, що годують, пацієнтам з різними алергіями, захворюваннями шкіри або дихальних шляхів. Заявлена ​​виробником дія – механічно усуває з волосся воші та їх личинки, гніди.Спосіб застосування та дозиДля підвищення ефективності процесу вичісування паразитів з волосся голови рекомендується дотримуватися низки правил: До початку вичісування рекомендується обробити волосся будь-яким антипаразитарним шампунем з подальшим ополіскуванням волосся слабким розчином оцтової кислоти або звичайним оцтом. Під впливом оцтової кислоти розчиняється липкий склад навколо гнид, що полегшує процес вичісування. При наступних вичісування волосся досить полоскання кислою водою; При вичісуванні формуйте тонкі пасма волосся і вичісуйте ретельно кожну з них; Періодично знімайте гніди з гребеня, протираючи його вологою серветкою або змиваючи проточною водою. Проводьте вичісування над білим простирадлом або ванною, щоб об'єктивно оцінити ступінь зараженості. Не допускайте попадання паразитів на підлогу/меблі; Дотримуйтесь правил особистої гігієни - сховайте волосся під косинку/клейчасту шапочку, надягніть поверх одягу слизький фартух. Відпалі воші та гніди знищуйте, не допускайте зараження інших членів колективу/сім'ї. Наприкінці процедури добре промивайте гребінь під гарячою гарячою водою. Сеанси вичісування у перші дні виявлення вошей повторювати щодня протягом 7 днів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: сульфат гідроксихлорохіну 200 мг. крохмаль кукурудзяний, кальцію гідрофосфат, тальк, кремнію діоксид колоїдний, полісорбат 80, магнію стеарат. Склад оболонки: ;титану діоксид, макрогол, гіпромелоза, тальк. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "HCQS" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротималярійний препарат, що активно пригнічує еритроцитарні форми (гематошизотропний препарат). Ущільнює лізосомальні мембрани та перешкоджає виходу лізосомальних ферментів, порушує редуплікацію ДНК, синтез РНК та утилізацію гемоглобіну еритроцитарними формами плазмодія. Чинить також імунодепресивну та протизапальну дію, пригнічує процеси, при яких утворюються вільні радикали, послаблює активність протеолітичних ферментів (протеази та колагенази), лейкоцитів, хемотаксис лімфоцитів.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція препарату варіабельна. Період напівабсорбції – 3.6 год (1.9-5.5 год). Біодоступність – 74%. Tmax; у плазмі крові - 3.2 год (2-4.5 год). Після прийому препарату внутрішньо у дозі 155 мг Cmax; у плазмі крові становить 948 нг/мл, у дозі 310 мг – 1895 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 45%. Накопичується в тканинах з високим рівнем обміну (у печінці, нирках, легенях, селезінці - у цих органах концентрація перевищує плазмову у 200-700 разів; у ЦНС, еритроцитах, лейкоцитах) та у тканинах, багатих на меланін. У дуже низьких концентраціях виявляється у стінках ШКТ. Проникає через плацентарний бар'єр, у незначних кількостях визначається у грудному молоці. Vd; у крові - 5 522 л, у плазмі - 44 257 л. Метаболізм Метаболізується частково у печінці з утворенням активних дезетильованих метаболітів. Виведення T1/2; - 50 днів, з плазми - 32 дні. Виводиться нирками (23-25% у незміненому вигляді) та з жовчю (менше 10%). Виводиться дуже повільно і може довго визначатись у сечі після припинення лікування.Клінічна фармакологіяПохідне 4-амінохіноліну. Протималярійний та амебіцидний препарат. Імунодепресант.Показання до застосуванняМалярія: лікування гострих нападів та переважна терапія малярії, спричиненої Plasmodium vivax, Plasmodium ovale та Plasmodium malariae (крім гідроксихлорохін-резистентних випадків) та чутливими штамами Plasmodium falciparum; радикальне лікування малярії, спричиненої чутливими штамами Plasmodium falciparum; ревматоїдний артрит; системний червоний вовчак, дискоїдний червоний вовчак; фотодерматоз; бронхіальна астма; синдром Шегрена.Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років; тривала терапія у дитячому віці; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з ретинопатією (в т.ч. макулопатією в анамнезі), порушеннями кістковомозкового кровотворення, захворюваннях ЦНС і серцево-судинної системи, при психозі (в т.ч. в анамнезі), порфірії, псоріазі, дефіциті. глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, при печінковій та/або нирковій недостатності.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказано застосування у дітей віком до 3 років, а також для тривалої терапії у дітей будь-якого віку.Побічна діяЗ боку кістково-м'язової системи: ; міопатія або нейроміопатія, що призводять до посилення міастенії та атрофії проксимальних груп м'язів. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: ;сенсорні порушення, зниження сухожильних рефлексів, аномальна нервова провідність; біль голови, запаморочення, нервозність, психоз, емоційна лабільність, судоми. З боку органів чуття: ; шум у вухах, приглухуватість, фотофобія, порушення гостроти зору, порушення акомодації, набряк і помутніння рогівки, худоби; при тривалому застосуванні у високих дозах – ретинопатія (в т.ч. з порушенням пігментації та дефектами полів зору), атрофія зорового нерва, кератопатія, дисфункція циліарного м'яза. З боку серцево-судинної системи: при тривалій терапії препаратом у високих дозах - міокардіодистрофія, кардіоміопатія, AV-блокада, зменшення скоротливості міокарда, гіпертрофія міокарда. З боку травної системи: нудота, блювання (рідко), зниження апетиту, абдомінальний біль спастичного характеру, діарея, гепатотоксичність (порушення функції печінки, печінкова недостатність). З боку системи кровотворення: ; нейтропенія, апластична анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія (у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). З боку обміну речовин: зменшення маси тіла, посилення перебігу порфірії. Дерматологічні реакції: шкірний висип (в т.ч. бульозний і генералізований пустульозний), свербіж, порушення пігментації шкіри і слизових оболонок, знебарвлення волосся, алопеція, фотосенсибілізація, синдром Стівенса-Джонсона (багатоформна ексудативна еритема. ч. з лихоманкою та гіперлейкоцитозом).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні гідроксихлорохін підвищує концентрацію дигоксину в плазмі, аміноглікозиди посилюють блокуючу дію на нервово-м'язову провідність. Гідроксихлорохін посилює ефект гіпоглікемічних лікарських засобів (потрібне зниження дози останніх). При одночасному застосуванні з антацидами знижується абсорбція гідроксихлорохіну (інтервал між прийомом антациду та препарату Іммард повинен становити не менше 4 годин). Лужне пиття та луги прискорюють виведення гідроксихлорохіну з організму. Гідроксихлорохін підвищує плазмові концентрації пеніциламіну та збільшує ризик виникнення побічних ефектів з боку системи кровотворення, сечовивідної системи та шкірних реакцій. Гідроксихлорохін посилює побічні ефекти кортикостероїдів, саліцилатів, протиаритмічних препаратів класу IA, гемато-, гепато- та нейротоксичних засобів.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо під час їди або запиваючи склянкою молока. 200 мг гідроксихлорохіну сульфату еквівалентні 155 мг гідроксихлорохіну основи. При ;малярії ;як переважній терапії ;дорослим ;призначають у дозі 400 мг/сут кожен 7 день; ;дітям ;- 6.5 мг/кг щотижня, але незалежно від маси тіла доза не повинна перевищувати дозу для дорослих (400 мг). Якщо умови дозволяють, переважну терапію призначають за 2 тижні. до можливого інфікування. В іншому випадку можна призначити початкову подвійну дозу: ;дорослим ;- 800 мг, ;дітям ;- 12.9 мг/кг (але не більше 800 мг), розділивши дозу на 2 прийоми з інтервалом 6 год. Переважну терапію слід продовжувати протягом 8 тижнів . після того, як покинута ендемічна зона. Лікування гострого нападу малярії: для дорослих початкова доза - 800 мг, потім через 6-8 год - 400 мг і по 400 мг на 2 і 3 дні лікування (загалом - 2 г гідроксихлорохіна сульфату). Як альтернативний метод може бути ефективною доза 800 мг - одноразово. Для дітей загальна доза становить 32 мг/кг (але не більше 2 г) і призначається протягом 3 днів: перша доза - 12.9 мкг/кг (але не більше разової дози 800 мг), друга доза - 6.5 мг/кг ( але не більше 400 мг через 6 год після першої, третя доза - 6.5 мг/кг (але не більше 400 мг) через 18 год після другої дози, четверта доза - 6.5 мг/кг (але не більше 400 мг) через 24 год після третьої дози. Доза для дорослих може бути розрахована на 1 кг маси тіла, як і для дітей. Ревматоїдний артрит: для дорослих початкова доза - 400-600 мг на добу, підтримуюча - 200-400 мг на добу. Ювенільний артрит: максимальна доза - 6.5 мг/кг або 400 мг на добу (слід вибрати найменшу дозу). Системний червоний вовчак і дискоїдний червоний вовчак: для дорослих початкова доза - 400-800 мг на добу, підтримуюча - 200-400 мг на добу. Фотодерматоз: до 400 мг на добу. Лікування має бути обмежене періодами максимальної сонячної експозиції.ПередозуванняСимптоми: кардіотоксичність (порушення провідності по пучку Гіса; при хронічній інтоксикації - гіпертрофія міокарда обох шлуночків), зниження АТ, нейротоксичність (запаморочення, головний біль, підвищена збудливість, судоми, кома), порушення зору, зупинка дихання і серця. Передозування особливо небезпечне у дітей молодшого віку, навіть прийом 1-2 г препарату може призвести до смерті. Лікування: ; промивання шлунка, призначення активованого вугілля (у дозі, що в 5 разів перевищує дозу препарату), форсований діурез і підлуження сечі (наприклад, амонію хлоридом до рН сечі - 5.5-6.5) підвищують виведення з сечею 4-амінохіноліна включаючи призначення при судомах – діазепама, протишокова терапія). Необхідний контроль концентрації натрію в сироватці крові та постійний лікарський контроль не менше 6 годин після усунення симптомів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком та під час терапії необхідно проводити офтальмологічне обстеження не рідше 1 разу на 6 місяць. Під час терапії потрібен постійний контроль клітинного складу крові, стану скелетних м'язів (в т.ч. сухожильних рефлексів). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та інших потенційно небезпечних видах діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: Метенаміну кальцію хлорид 500 мг. 10 шт. - Упаковки коміркові контурні. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаДія цього комплексного препарату обумовлена ​​його складовими. Метенамін відноситься до класу антисептиків та дезінфікуючих засобів, до групи альдегідів. Дія заснована на здатності препарату розкладатися в кислому середовищі з утворенням формальдегіду, який має в даному випадку антисептичні та протизапальні властивості. Комплексна сіль метенаміну присутня для заповнення дефіциту іонів кальцію, зменшення проникності судинної стінки (що характерно для будь-якого запалення).Клінічна фармакологіяПрепарат для симптоматичної терапії гострих респіраторних захворювань.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування гострих респіраторних захворювань та «простудних» захворювань (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняГіпоапідність шлункового соку; печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність; вагітність; період лактації; дитячий вік; гіперчутливість.Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці.Побічна діяМожливі диспепсичні розлади, у разі яких прийом препарату слід припинити.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати дорослим за початкових симптомів застуди. Всередину по 1-2 таблетки 3-4 рази на добу. Курс лікування – 3-5 днів.ПередозуванняСимптоми: різке подразнення кон'юнктиви та слизових оболонок дихальних шляхів, диспепсичні розлади (нудота, блювання, діарея), гломерулонефрит. Лікування: рекомендується прийом тіоктової кислоти, фолієвої кислоти, аскорбінової кислоти, піридоксину та препаратів нікотинової кислоти.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Форма випуску: мус Упакування: фл. Виробник: Thornton & Ross Limited Завод-виробник: Thornton & Ross Limited(Велика Британія). .

Форма випуску: гель Упакування: фл. Виробник: Thornton & Ross Limited Завод-виробник: Thornton & Ross Limited(Велика Британія). .

Форма випуску: спрей-гель Упакування: фл. Виробник: Thornton & Ross Limited Завод-виробник: Thornton & Ross Limited(Велика Британія). .

Форма випуску: педикуліцидний засіб Упаковка: фл. Производитель: Доминанта-Сервис Завод-производитель: Ветпром(Болгария). .

Склад, форма випуску та упаковкаАктивна речовина: 1% перметрин. Допоміжні речовини: кокамідо-пропіл бетаїн, натрію С10-С16 алкілетоксисульфат, ПЕГ-18 гліцерил олеат/кокоат, бензиловий спирт, кокамід, натрію хлорид, полісорбат 80, динатрію едетат, лимонна кислота (Е3 захід" жовтий (Е110), вода очищена. Властивості компонентівПерметрин відноситься до групи піретроїдних інсектицидів - аналогів природного інсектициду піретрину, що знаходиться в екстракті кольорів деяких видів пижма.

Склад, форма випуску та упаковка100 г рідини для зовнішнього застосування містить: Активна речовина: 1 г перметрину. Допоміжні речовини: гелева основа, твін 80, бронопол, барвник Сансет жовтий, динатрію етилендіамінтетраацетат, оцтова кислота крижана, натрію хлорид, перламутровий концентрат, аромат "априконт мінт", едетат натрію. Рідина для зовнішнього застосування. Флакон 120мл.Властивості компонентівПерметрин – синтетичний піретроїд характеризується високою інсектицидною активністю та низькою токсичністю. Він діє як контактна нервово-м'язова отрута, не проявляючи токсичної дії на теплокровних: тварин і людей. Інсектицидна дія перметрину продовжується недовго, він швидко руйнується на повітрі і тому відсутня небезпека його накопичення. Детергент, який є комбінацією алкілефірсульфату натрію та алкіламіду кокосових жирних кислот, має миючі та піноутворюючі властивості та не дратує шкіру. Крижана оцтова кислота прискорює відклеювання гнид. У шампуні миючі та інсектицидні дії. Перметрин не всмоктується у системний кровотік.ФармакокінетикаПерметрин не всмоктується у системний кровотік.ІнструкціяЗастосовують зовнішньо. Перед застосуванням збовтувати. 15-20 г рідини наносять на попередньо просочене теплою водою волосся і інтенсивно втирають у шкіру. Через 10-15 хвилин волосся промивають теплою водою, сушать і розчісують частим гребенем. Повторну обробку проводять за сім днів. Протягом курсу лікування процедуру проводять не більше ніж 3 рази.РекомендуєтьсяДля знищення головних та лобкових вошей у дорослого населення та дітей з 3 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; Діти віком до п'яти років;Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час лактації, при вагітності. Підходить для дітей із 3 років.Побічна діяМожливий розвиток алергічних реакцій у вигляді висипань на шкірі та свербіння.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб уникнути попадання кошти на слизові оболонки очей і носоглотки перед обробкою волосся слід пов'язати навколо голови (нижче за волосся) згорнуту джгутом бавовняну косинку. Дотримуватись правил особистої гігієни (вимити руки після закінчення роботи). При тривалій роботі з препаратом медичним працівникам рекомендується користуватися гумовими рукавичками.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: моксифлоксацин 400,00 мг (у перерахунку на моксифлоксацину гідрохлорид 436,33 мг/моксифлоксацину гідрохлориду моногідрат 454,28 мг); допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний частково прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна (Авіцел PH 101), низькозаміщена гіпоролоза, натрію лаурилсульфат, натрію стеарилфумарат; Оболонка: Опадрай II Помаранчевий 85F230039 [полівініловий спирт, титану діоксид (Е 171), макрогол, тальк, барвник сонячний захід сонця жовтий (Е 110)]. По 5 або 7 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої та ПА/Ал/ПВХ. 1 блістер (по 5 або 7 таблеток) або 2 блістери (по 5 таблеток) разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-оранжевого кольору, з ризиком на одній стороні. На поперечному розрізі ядро ​​від світло-жовтого до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - фторхінолон.ФармакокінетикаВсмоктування При пероральному прийомі моксифлоксацин всмоктується швидко та майже повністю. Абсолютна біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика моксифлоксацину при прийомі дози від 50 до 1200 мг одноразово, а також по 600 мг/добу протягом 10 днів є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом 3 днів. Після одноразового застосування 400 мг моксифлоксацину Сmax у крові досягається протягом 0,5-4 годин і становить 3,1 мг/л. Після прийому внутрішньо 400 мг моксифлоксацину 1 раз на добу Cssmax та Cssmin складають 3,2 мг/л та 0,6 мг/л, відповідно. При прийомі моксифлоксацину разом з їжею відзначається незначне збільшення часу досягнення Сmax (на 2 години) та незначне зниження Сmax (приблизно на 16%), при цьому тривалість всмоктування не змінюється. Однак ці дані не мають клінічного значення, і препарат можна застосовувати незалежно від їди. Розподіл Моксифлоксацин швидко розподіляється у тканинах та органах та зв'язується з білками крові (головним чином, з альбумінами) приблизно на 45%. Об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг. Високі концентрації моксифлоксацину, що перевищують такі в плазмі крові, створюються в легеневій тканині (в т.ч. в епітеліальній рідині, альвеолярних макрофагах), у носових пазухах (верхньощелепна та етмоїдна пазухи), у носових поліпах, у вогнищах запалення ( ураження шкіри). В інтерстиціальній рідині та слині моксифлоксацин визначається у вільному, не пов'язаному з білками вигляді, у концентрації вище, ніж у плазмі крові. Крім того, високі концентрації моксифлоксацину визначаються в тканинах органів черевної порожнини, перитонеальної рідини та жіночих статевих органах. Метаболізм Моксифлоксацин піддається біотрансформації другої фази і виводиться з організму нирками, а також через кишечник, як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосполук (M1) та глюкуронідів (М2). Моксифлоксацин не піддається біотрансформації мікросомальною системою цитохрому Р450. Метаболіти M1 та М2 присутні у плазмі крові в концентраціях нижче, ніж вихідна сполука. За результатами доклінічних досліджень було доведено, що ці метаболіти не мають негативного впливу на організм з точки зору безпеки та переносимості. Виведення Період напіввиведення моксифлоксацину становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення дози 400 мг становить 179-246 мл/хв. Нирковий кліренс становить 24-53 мл/хв. Це свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату. Баланс мас вихідної сполуки та метаболітів 2-ї фази становить приблизно 96-98%, що вказує на відсутність окисного метаболізму. Близько 22% одноразової дози (400 мг) виводиться у незміненому вигляді нирками, близько 26% – через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Вік, стать та етнічна приналежність При дослідженні фармакокінетики моксифлоксацину у чоловіків і жінок були виявлені відмінності в 33% за показниками AUC та Сmах. Всмоктування моксифлоксацину не залежало від статі. Відмінності в показниках AUC і Сmах були обумовлені швидше різницею у вазі, ніж підлогою і не вважаються клінічно значущими. Не виявлено клінічно значимих відмінностей фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів різних етнічних груп та різного віку. Діти Фармакокінетика моксифлоксацину в дітей віком не вивчалася. Ниркова недостатність Не виявлено суттєвих змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів із кліренсом креатиніну) Усунення функції печінки Не було суттєвих відмінностей у концентрації моксифлоксацину у пацієнтів з порушеннями функції печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) порівняно зі здоровими добровольцями та пацієнтами з нормальною функцією печінки.ФармакодинамікаМеханізм дії Моксифлоксацин – бактерицидний антибактеріальний препарат широкого спектру дії, 8-метоксифторхінолон. Бактерицидна дія моксифлоксацину зумовлена ​​інгібуванням бактеріальних топоізомераз II та IV, що призводить до порушення процесів реплікації, репарації та транскрипції біосинтезу ДНК мікробної клітини та, як наслідок, до загибелі мікробних клітин. Мінімальні бактерицидні концентрації моксифлоксацину загалом можна порівняти з його мінімальними інгібуючими концентраціями. Механізми резистентності Механізми, що призводять до розвитку стійкості до пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, не впливають на антибактеріальну активність моксифлоксацину. Перехресної стійкості між цими групами антибактеріальних препаратів та моксифлоксацином не відзначається. До цього часу також не спостерігалося випадків плазмідної стійкості. Загальна частота розвитку стійкості дуже незначна (10-7 – 10-10). Резистентність до моксифлоксацину повільно розвивається шляхом множинних мутацій. Багаторазова дія моксифлоксацину на мікроорганізми в концентраціях нижче мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) супроводжується лише незначним збільшенням МІК. Відзначаються випадки перехресної стійкості до хінолонів. Проте деякі стійкі до інших хінолонів грампозитивні та анаеробні мікроорганізми зберігають чутливість до моксифлоксацину. Встановлено, що додавання до структури молекули моксифлоксацину метоксигрупи в положенні С8 збільшує активність моксифлоксацину та знижує утворення мутантних резистентних штамів грампозитивних бактерій. Приєднання біциклоамінової групи у положенні С7 попереджає розвиток активного еффлюксу, механізму резистентності до фторхінолонів. Моксифлоксацин in vitro активний щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій та атипових бактерій, таких як Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp., а також бактерій, резистентних до β-лактам. Вплив на кишкову мікрофлору людини У двох дослідженнях, проведених на добровольцях, спостерігалися такі зміни кишкової мікрофлори після перорального прийому моксифлоксацину. Відзначалося зниження концентрацій Escherichia coli, Bacillus spp., Bacteroides vulgatus, Enterococcus spp., Klebsiella spp., а також анаеробів Bifidobacterium spp., Eubacterium spp., Peptostreptococcus spp. Ці зміни були оборотними протягом двох тижнів. Токсину Clostridium difficile не виявлено. Тестування чутливості in vitro Спектр антибактеріальної активності моксифлоксацину включає такі мікроорганізми: Чутливі грампозитивні: Gardnerella vaginalis; Streptococcus pneumoniae* (включаючи штами, стійкі до пеніциліну та штами з множинною резистентністю до антибіотиків), а також штами, стійкі до двох або більше антибіотиків, таких як пеніцилін (МІК ≥ 2 мкг/мл), цефалоспорини II , макроліди, тетрацикліни, триметоприм/сульфаметоксазол; Streptococcus pyogenes (група А)*; Група Streptococcus milleri (S. anginosus *, S. constellatus *, S. intermedius *); Група Streptococcus viridans (S. viridans, S. mu tans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus, S. constellatus); Streptococcus agalactiae; Streptococcus dysgalactiae. Помірно чутливі грампозитивні: Enterococcus faecalis* (тільки штами, чутливі до ванкоміцину та гентаміцину); Enterococcus avium*; Enterococcus faecium*. Резистентні грампозитивні: Staphylococcus aureus (резистентні до метициліну/офлоксацину у штами)+; Коагулазонегативні стафілококи (S.cohnii, S. epidermidis, S. haemolyticus, S. hominis, S. saprophyticus, S.simulans) чутливі до метициліну штами; Коагулазонегативні стафілококи (S.cohnii, S. epidermidis, S. haemolyticus, S. hominis, S. saprophyticus, S.simulans) резистентні до метициліну штами. Чутливі грамнегативні: Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують та непродукують β-лактамази)*; Haemophillus parainfluenzae*; Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують та непродукують β-лактамази)*; Bordetella pertussis; Legionella pneumophila; Acinetobacter baumanii; Proteus vulgaris. Помірно чутливі грамнегативні: Esherichia coli *; Klebsiella pneumoniae*; Klebsiella oxytoca; Citrobacter freundii*; Enterobacter spp. (E.aerogenes, E.intermedius, E. sakazaki); Enterobacter cloacae*; Pantoea aglomerans; Pseudomonas fluorescens; Burkholderia cepacia; Stenotrophomonas maltophilia; Proteus mirabilis*; Morganella morganii; Neisseria gonorrhoeae*; Providencia spp. (P. rettgeri, P. stuartii). Резистентні грамнегативні: Pseudomonas aeruginosa. Чутливі автотранспорт: Fusobacterium spp.; Porphyromonas spp.; Prevotella spp.; Propionibacterium spp. Помірковано чутливі автотранспорту: Bacteroides spp. (В. fragilis*, B. distasoni*, B. thetaiotaomicron*, B. ovatus*, B. uniformis*, B. vulgaris*); Clostridium spp. Чутливі атипові: Chlamydia pneumoniae *; Chlamydia trachomatis*; Mycoplasma pneumoniae*; Mycoplasma hominis; Mycoplasma genitalium; Legionella pneumophila*; Coxiella Burnettii. * Чутливість до моксифлоксацину підтверджена клінічними даними. + Застосування моксифлоксацину не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених штамами S. aureus, резистентними до метициліну (MRSА). У разі передбачуваних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід призначити лікування відповідними антибактеріальними препаратами. Для певних штамів поширення набутої резистентності може різнитися залежно від географічного регіону та з часом. У зв'язку з цим, при тестуванні чутливості штаму бажано мати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. Якщо у пацієнтів, які проходять лікування в стаціонарі, значення площі під фармакокінетичною кривою "концентрації-час" (AUC)/МІК90 перевищує 125, а максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах)/МІК90 знаходиться в межах 8-10, то це передбачає клінічне покращення. У амбулаторних пацієнтів значення цих сурогатних параметрів зазвичай менше: AUC/МІК90>30-40. Параметр (середнє значення) АUС*(год) Стах/МІК90 МІК90 0,125 мг/л 279 23,6 МІК90 0,25 мг/л 140 11,8 МІК90 0,5 мг/л 70 5,9 *AUIC- площа під інгібуючою кривою (співвідношення АUС/МІК90).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до моксифлоксацину мікроорганізмами: неускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур; позалікарняна пневмонія, включаючи позалікарняну пневмонію, збудниками якої є штами мікроорганізмів із множинною резистентністю до антибіотиків*; ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу); ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні інфекції, у тому числі внутрішньочеревні абсцеси; неускладнені запальні захворювання органів малого тазу (включаючи сальпінгіти та ендометрити). Для лікування наступних інфекційно-запальних захворювань моксифлоксацин може застосовуватися лише як альтернатива іншим протимікробним препаратам: гострий синусит; Загострення хронічного бронхіту. *Streptococcus pneumoniae з множинною резистентністю до антибіотиків включають штами, резистентні до пеніциліну, та штами, резистентні до двох або більше антибіотиків з таких груп як пеніциліни (при МІК ≥ 2 мкг/мл), цефалоцерини II триметоприм/сульфаметоксазол. Необхідно брати до уваги чинні офіційні посібники щодо правил застосування антибактеріальних засобів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до моксифлоксацину, інших хінолонів або будь-якого іншого компонента препарату; вік до 18 років; вагітність та період грудного вигодовування; наявність в анамнезі патології сухожилля, що розвинулася внаслідок лікування антибіотиками хінолонового ряду; у доклінічних та клінічних дослідженнях після введення моксифлоксацину спостерігалася зміна електрофізіологічних параметрів серця, що виражалися у подовженні інтервалу QT. У зв'язку з цим застосування моксифлоксацину протипоказане у пацієнтів наступних категорій: уроджені або набуті документовані подовження інтервалу QT, електролітні порушення, особливо некоригована гіпокаліємія; клінічно значуща брадикардія; клінічно значуща серцева недостатність із зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; наявність в анамнезі порушень ритму, що супроводжувалися клінічною симптоматикою; моксифлоксацин не можна застосовувати з іншими препаратами, що подовжують інтервал QT; у зв'язку з обмеженою кількістю клінічних даних застосування моксифлоксацину протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) та пацієнтам з підвищенням активності "печіночних" трансаміназ більш ніж у п'ять разів вище за верхню межу норми. З обережністю: При захворюваннях ЦНС (у т.ч. підозрілих щодо залучення ЦНС), що призводять до виникнення судом та знижують поріг судомної активності; пацієнтам із психозами та пацієнтам із психіатричними захворюваннями в анамнезі; у пацієнтів з потенційно проаритмічними станами (особливо у жінок та пацієнтів похилого віку), такими як гостра ішемія міокарда та зупинка серця; при міастенії gravis; у пацієнтів із цирозом печінки; при одночасному прийомі з препаратами, що знижують вміст калію; у пацієнтів з генетичною схильністю або фактичною наявністю дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяБезпека застосування моксифлоксацину під час вагітності не встановлена ​​та його застосування протипоказане. Описано випадки оборотних ушкоджень суглобів у дітей, які отримують деякі хінолони, проте не повідомлялося про прояв цього ефекту у плода (при застосуванні матір'ю під час вагітності). У дослідженнях на тваринах була показана репродуктивна токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Як і інші хінолони, моксифлоксацин викликає ушкодження хрящів великих суглобів у недоношених тварин. У доклінічних дослідженнях встановлено, що невелика кількість моксифлоксацину виділяється у грудне молоко. Дані щодо його застосування у жінок під час лактації відсутні. Тому призначення моксифлоксацину у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяДані про несприятливі реакції, зареєстровані при застосуванні моксифлоксацину 400 мг (всередину, при ступінчастій терапії [внутрішньовенне введення препарату з подальшим його прийомом усередину] і тільки внутрішньовенно), отримані з клінічних досліджень та постмаркетингових повідомлень (виділені курсивом). Несприятливі реакції, перелічені групи "часто" зустрічалися з частотою нижче 3%, крім нудоти і діареї. Частота побічних реакцій визначається за допомогою наступних співвідношень: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: грибкові суперінфекції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - нечасто: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, подовження протромбінового часу/збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО); рідко зміна концентрації тромбопластину; дуже рідко: підвищення концентрації протромбіну/зменшення МНО. Порушення з боку імунної системи – нечасто: алергічні реакції, свербіж, висипання, кропив'янка, еозинофілія; рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (потенційно загрозливий для життя); дуже рідко: анафілактичний/анафілактоїдний шок (у тому числі потенційно загрозливий для життя). Порушення з боку обміну речовин та харчування – нечасто: гіперліпідемія; рідко: гіперглікемія, гіперурикемія; дуже рідко: гіпоглікемія; частота невідома: важка гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін. Hapyшения психіки - нечасто: тривожність, психомоторна гіперактивність/ажитація; рідко: емоційна лабільність, депресія (у дуже поодиноких випадках можлива поведінка з тенденцією до самоушкодження, така як суїцидальні думки або суїцидальні спроби), галюцинації; дуже рідко: деперсоналізація, психотичні реакції (потенційно виявляються у поведінці з тенденцією до самоушкодження, такою як суїцидальні думки або суїцидальні спроби); частота невідома: порушення уваги, дезорієнтація, знервованість, порушення пам'яті, делірій. Порушення з боку нервової системи – часто: головний біль, запаморочення; нечасто: парестезії/дизестезії. порушення смакової чутливості (включаючи в дуже поодиноких випадках агевзію), сплутаність свідомості, порушення сну, тремор, вертиго, сонливість; рідко: гіпестезія, порушення нюху (включаючи аносмію), атипові сновидіння, порушення координації (включно з порушенням ходи внаслідок запаморочення або вертиго, в дуже рідкісних випадках, що ведуть до травм внаслідок падіння, особливо у літніх пацієнтів), судоми з різними клінічними проявами (у тому числа "grand mal" напади), порушення мови, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія; дуже рідко: гіперестезія. Порушення органу зору - нечасто: порушення зору (особливо при реакціях із боку ЦНС); дуже рідко: минуща втрата зору (особливо і натомість реакцій із боку ЦНС). Hapшення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - рідко: шум у вухах, погіршення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотне). Порушення з боку серцево-судинної системи – часто: подовження інтервалу QT у пацієнтів із супутньою гіпокаліємією; нечасто: подовження інтервалу QT, серцебиття, тахікардія, вазодилатація; рідко: шлуночкові тахіаритмії, непритомність, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску; дуже рідко: неспецифічні аритмії, поліморфна шлуночкова тахікардія (Torsade de Pointes), зупинка серця, (переважно в осіб із станом, що привертають до аритмії, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – нечасто: задишка (включаючи астматичні стани). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: нудота, блювання, біль у животі, діарея; нечасто: знижений апетит та знижене споживання їжі, запор, диспепсія, метеоризм, гастроентерит (крім ерозивного гастроентериту), підвищення активності амілази; рідко: дисфагія, стоматит, псевдомембранозний коліт (у дуже поодиноких випадках асоційований з загрозливими для життя ускладненнями). Hapyшенія з боку печінки та жовчовивідних шляхів - часто: підвищення активності "печінкових" трансаміназ; нечасто: порушення функції печінки (включаючи підвищення активності лактатдегідрогенази), підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гаммаглутамілу трансферази, підвищення в крові активності лужної фосфатази; рідко: жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний); дуже рідко: фульмінантний гепатит, що потенційно призводить до життєзагрозливої ​​печінкової недостатності (включаючи фатальні випадки). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – дуже рідко: бульозні шкірні реакції, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (потенційно небезпечний для життя). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – нечасто: артралгія, міалгія; рідко: тендиніт, підвищення м'язового тонусу та судоми, м'язова слабкість; дуже рідко: розриви сухожилля, артриту, порушення ходи внаслідок пошкодження опорно-рухової системи, посилення симптомів myasthenia gravis. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – нечасто: дегідратація (викликана діареєю або зменшенням прийому рідини); рідко: порушення функції нирок, ниркова недостатність (в результаті дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у літніх пацієнтів з порушеннями функції нирок, що існували раніше). Загальні розлади та порушення у місці введення – нечасто: загальне нездужання, неспецифічний біль, пітливість; рідко: набряк. Частота розвитку наступних небажаних реакцій була вищою у групі, яка отримувала ступінчасту терапію: Часто: підвищення активності гамма-глутамілу трансферази. Нечасто: шлуночкові тахіаритмії, зниження артеріального тиску, набряки, псевдомембранозний коліт (у дуже рідкісних випадках асоційований з загрозливими для життя ускладненнями), судоми з різними клінічними проявами (у тому числі "grand mal" напади), галюцинації, порушення функції нирок, в результаті дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у літніх пацієнтів з порушеннями функції нирок, що існували раніше).Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні з атенололом, ранитидином, кальцієвмісними добавками, теофіліном, пероральними контрацептивними засобами, глібенкламідом, ітраконазолом, дигоксином, морфіном, пробенецидом (підтверджено відсутність клінічно значущої взаємодії з моксифлоксацином) корекції дози. Препарати, що подовжують інтервал QТ. Слід враховувати можливий адитивний ефект подовження інтервалу QT-моксифлоксацину та інших препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT. Внаслідок спільного застосування моксифлоксацину та препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT, збільшується ризик розвитку шлуночкової аритмії, включаючи поліморфну ​​шлуночкову тахікардію (torsade de pointes). Протипоказано сумісне застосування моксифлоксацину з наступними препаратами, що впливають на подовження інтервалу QT: антиаритмічні препарати класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); нейролептики (фенотіазин, пімозід, сертиндол, галоперидол, сультоприд); трициклічні антидепресанти; антимікробні препарати (спарфлоксацин, еритроміцин (внутрішньовенно), пентамідин, протималярійні препарати, особливо галофантрин); антигістамінні препарати (терфенадин, астемізол, мізоластин); інші (цизаприд, вінкамін (внутрішньо), беприділ, дифеманіл). Антацидні засоби, полівітаміни та мінерали Прийом моксифлоксацину одночасно з антацидними засобами, полівітамінами та мінералами може призводити до порушення всмоктування моксифлоксацину внаслідок утворення хелатних комплексів з багатовалентними катіонами, що містяться у цих препаратах. В результаті концентрація моксифлоксацину в плазмі може бути значно нижчою за бажану. У зв'язку з цим, антацидні препарати, антиретровірусні препарати (наприклад, диданозин) та інші препарати, що містять магній або алюміній, сукральфат та інші препарати, що містять залізо або цинк, слід застосовувати не менше ніж за 4 години до або через 4 години після прийому внутрішньо моксифлоксацину. Варфарін При одночасному застосуванні з варфарином протромбіновий час та інші параметри зсідання крові не змінюються. Зміна значення МНО. У пацієнтів, які отримували антикоагулянти у поєднанні з антибіотиками, у тому числі з моксифлоксацином, спостерігаються випадки підвищення антикоагуляційної активності протизгортальних препаратів. Факторами ризику є наявність інфекційного захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. Незважаючи на те, що взаємодії між моксифлоксацином та варфарином не виявлено, у пацієнтів, які отримують поєднане лікування цими препаратами, необхідно проводити моніторинг МНО та, за необхідності, коригувати дозу непрямих антикоагулянтів. Дігоксин Моксифлоксацин і дигоксин не впливають на фармакокінетичні параметри один одного. При призначенні повторних доз моксифлоксацину максимальна концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 30%, при цьому значення площі під кривою "концентрація - час" (AUC) та мінімальна концентрація дигоксину не змінювалися. Активоване вугілля При одночасному застосуванні активованого вугілля та моксифлоксацину внутрішньо у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більш ніж на 80% внаслідок гальмування його абсорбції. У разі передозування застосування активованого вугілля на ранній стадії всмоктування запобігає подальшому підвищенню системного впливу.Спосіб застосування та дозиРекомендований режим дозування моксифлоксацину: 400 мг (1 таблетка) 1 раз на день при зазначених вище інфекціях. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Тривалість лікування Тривалість лікування визначається локалізацією та тяжкістю інфекції, а також клінічним ефектом: загострення хронічного бронхіту: 5-10 днів; гострий синусит: 7 днів; неускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур: 7 днів; позалікарняна пневмонія: загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 7-14 днів; ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур: загальна тривалість ступінчастої терапії моксифлоксацином (внутрішньовенне введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 7-21 день; ускладнені інтраабдомінальні інфекції: загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 5-14 днів; неускладнені запальні захворювання органів малого тазу – 14 днів. Не слід перевищувати рекомендовану тривалість лікування. За даними клінічних досліджень, тривалість лікування моксифлоксацином у таблетках може досягати 21 дня. Пацієнти похилого віку Зміни режиму дозування у пацієнтів похилого віку не потрібні. Діти Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину у дітей та підлітків не встановлена. Порушення функції печінки Пацієнтам із порушеннями функції печінки зміни режиму дозування не потрібні. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок (у тому числі при тяжкому ступені ниркової недостатності з кліренсом креатиніну Застосування патентів різних етнічних груп Зміни режиму дозування не потрібні.ПередозуванняЄ обмежені дані про передозування моксифлоксацину. Не відмічено жодних побічних ефектів при застосуванні моксифлоксацину в дозі до 1200 мг одноразово та по 600 мг протягом 10 днів та більше. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину та проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом. Застосування активованого вугілля відразу після перорального прийому препарату може допомогти запобігти надмірному системному впливу моксифлоксацину у разі передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких випадках вже після першого застосування препарату може розвинутись гіперчутливість та алергічні реакції, про що слід негайно інформувати лікаря. Дуже рідко навіть після першого застосування препарату анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого життя анафілактичного шоку. У цих випадках лікування моксифлоксацином слід припинити та негайно розпочати проводити необхідні лікувальні заходи (у тому числі протишокові). При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів може спостерігатися подовження інтервалу QT. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю у жінок та пацієнтів похилого віку. Оскільки жінки, порівняно з чоловіками, мають більш довгий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Літні пацієнти також більш схильні до дії препаратів, що впливають на інтервал QT. Подовження інтервалу QT пов'язане з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну ​​шлуночкову тахікардію. Ступінь подовження інтервалу QT може збільшуватися з підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу. Однак у пацієнтів з пневмонією кореляції між концентрацією моксифлоксацину в плазмі крові та подовженням інтервалу QT не було відзначено. При застосуванні моксифлоксацину може збільшуватися ризик розвитку шлуночкових аритмій у пацієнтів із станом, що привертає до аритмії. У зв'язку з цим моксифлоксацин протипоказаний при: зміни електрофізіологічних параметрів серця, що виражаються в подовженні інтервалу QT: вроджених або набутих документованих подовженнях інтервалу QT, електролітних порушеннях, особливо некоригованої гіпокаліємії; клінічно значимої брадикардії; клінічно значущої серцевої недостатності зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; наявність в анамнезі порушень ритму, що супроводжувалися клінічною симптоматикою; застосування з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю: у пацієнтів з потенційно протиаритмічними станами, такими як гостра ішемія міокарда та зупинка серця; у пацієнтів з цирозом печінки (оскільки у даної категорії пацієнтів не можна виключити ризик розвитку подовження інтервалу QT). При прийомі моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до розвитку печінкової недостатності (включаючи фатальні випадки). Пацієнта слід інформувати про те, що у разі появи симптомів печінкової недостатності необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати лікування моксифлоксацином. При прийомі моксифлоксацину повідомлялося про випадки розвитку бульозних уражень шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз). Пацієнта слід інформувати про те, що у разі появи симптомів ураження шкіри або слизових оболонок необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати лікування моксифлоксацином. Застосування препаратів хінолонового ряду пов'язане з можливим ризиком судом. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями ЦНС та з порушеннями з боку ЦНС, що призводять до виникнення судом або знижують поріг судомної активності. Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, включаючи моксифлоксацин, пов'язане з ризиком псевдомембранозного коліту. Цей діагноз слід мати на увазі у пацієнтів, у яких на фоні лікування моксифлоксацином розвинулася тяжка діарея. У цьому випадку негайно має бути призначена відповідна терапія. Препарати, які пригнічують перистальтику кишечника, протипоказані при розвитку тяжкої діареї. Моксифлоксацин слід використовувати з обережністю у пацієнтів із міастенією gravis у зв'язку з можливим загостренням захворювання. На тлі терапії хінолонами, у тому числі моксифлоксацином, можливий розвиток тендиніту та розриву сухожилля особливо у літніх та пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди. Описано випадки, що виникли протягом кількох місяців після завершення лікування. При перших симптомах болю або запалення у місці пошкодження прийом препарату слід припинити та розвантажити уражену кінцівку. При застосуванні хінолонів спостерігаються реакції фоточутливості. Однак при проведенні доклінічних та клінічних досліджень, а також при застосуванні моксифлоксацину на практиці не відзначалося реакцій фоточутливості. Проте пацієнти, які отримують моксифлоксацин, повинні уникати впливу прямих сонячних променів та ультрафіолетового світла. Застосування препарату у формі таблеток для внутрішнього прийому не рекомендується у пацієнток з ускладненими запальними захворюваннями органів малого тазу (наприклад, пов'язаними з тубооваріальними або тазовими абсцесами). Не рекомендується використовувати моксифлоксацин для лікування інфекцій, спричинених штамами Staphylococcus aureus резистентними до метициліну (MRSА). У разі передбачуваних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід призначити лікування відповідними антибактеріальними препаратами. Здатність моксифлоксацину пригнічувати зростання мікобактерій може стати причиною взаємодії in vitro моксифлоксацину з тестом на Mycobacterium spp., що призводить до помилкових негативних результатів при аналізі зразків пацієнтів, яким у цей період проводиться лікування моксифлоксацином. У пацієнтів, яким проводилося лікування хінолонами, включаючи моксифлоксацин, описані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезій, гіпестезій, дизестезій або слабкості. Пацієнтів, яким проводиться лікування моксифлоксацином, слід попередити про необхідність негайного звернення до лікаря перед продовженням лікування у разі виникнення симптомів нейропатії, що включають біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість. Реакції психіки можуть виникати навіть після першого призначення фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. У дуже поодиноких випадках депресія або психотичні реакції прогресують до виникнення суїцидальних думок та поведінки з тенденцією до самоушкодження, включаючи суїцидальні спроби. У разі розвитку будь-яких побічних ефектів з боку центральної нервової системи, включаючи порушення психіки, необхідно негайно відмінити моксифлоксацин та почати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. Необхідно бути обережними при призначенні моксифлоксацину пацієнтам з психозами та/або з психіатричними захворюваннями в анамнезі. Через широке поширення та зростаючу захворюваність на інфекції, спричинені резистентною до фторхінолону. Якщо немає можливості виключити наявність резистентної до фторхінолонів N. gonorrhoeae, необхідно вирішити питання про доповнення емпіричної терапії моксифлоксацином відповідним антибіотиком, який активний щодо N. gonorrhoeae (наприклад, цефалоспорин). Як і у випадку з іншими фторхінолонами, при застосуванні моксифлоксацину відзначалася зміна концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- та гіперглікемію. На тлі терапії моксифлоксацином дисглікемія частіше виникала у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, препаратами сульфонілсечовини) або інсуліном. При застосуванні моксифлоксацину у таких пацієнтів зростає ризик розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Необхідно інформувати пацієнтів про симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, запаморочення, "вовчий" апетит, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, піт, тремтіння, слабкість). Якщо у пацієнта розвивається гіпоглікемія,необхідно негайно припинити лікування моксифлоксацином та розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. При проведенні лікування моксифлоксфцином у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові. Пацієнти з сімейним анамнезом або фактичним дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази схильні до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами. Моксифлоксацин слід призначати з обережністю до цих пацієнтів. Таблетки містять барвник сонячний захід жовтий (Е 110), який може викликати алергічні реакції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть порушувати здатність пацієнтів керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, внаслідок впливу на ЦНС та порушення зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: моксифлоксацин 400,00 мг (у перерахунку на моксифлоксацину гідрохлорид 436,33 мг/моксифлоксацину гідрохлориду моногідрат 454,28 мг); допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний частково прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна (Авіцел PH 101), низькозаміщена гіпоролоза, натрію лаурилсульфат, натрію стеарилфумарат; Оболонка: Опадрай II Помаранчевий 85F230039 [полівініловий спирт, титану діоксид (Е 171), макрогол, тальк, барвник сонячний захід сонця жовтий (Е 110)]. По 5 або 7 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої та ПА/Ал/ПВХ. 1 блістер (по 5 або 7 таблеток) або 2 блістери (по 5 таблеток) разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-оранжевого кольору, з ризиком на одній стороні. На поперечному розрізі ядро ​​від світло-жовтого до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - фторхінолон.ФармакокінетикаВсмоктування При пероральному прийомі моксифлоксацин всмоктується швидко та майже повністю. Абсолютна біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика моксифлоксацину при прийомі дози від 50 до 1200 мг одноразово, а також по 600 мг/добу протягом 10 днів є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом 3 днів. Після одноразового застосування 400 мг моксифлоксацину Сmax у крові досягається протягом 0,5-4 годин і становить 3,1 мг/л. Після прийому внутрішньо 400 мг моксифлоксацину 1 раз на добу Cssmax та Cssmin складають 3,2 мг/л та 0,6 мг/л, відповідно. При прийомі моксифлоксацину разом з їжею відзначається незначне збільшення часу досягнення Сmax (на 2 години) та незначне зниження Сmax (приблизно на 16%), при цьому тривалість всмоктування не змінюється. Однак ці дані не мають клінічного значення, і препарат можна застосовувати незалежно від їди. Розподіл Моксифлоксацин швидко розподіляється у тканинах та органах та зв'язується з білками крові (головним чином, з альбумінами) приблизно на 45%. Об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг. Високі концентрації моксифлоксацину, що перевищують такі в плазмі крові, створюються в легеневій тканині (в т.ч. в епітеліальній рідині, альвеолярних макрофагах), у носових пазухах (верхньощелепна та етмоїдна пазухи), у носових поліпах, у вогнищах запалення ( ураження шкіри). В інтерстиціальній рідині та слині моксифлоксацин визначається у вільному, не пов'язаному з білками вигляді, у концентрації вище, ніж у плазмі крові. Крім того, високі концентрації моксифлоксацину визначаються в тканинах органів черевної порожнини, перитонеальної рідини та жіночих статевих органах. Метаболізм Моксифлоксацин піддається біотрансформації другої фази і виводиться з організму нирками, а також через кишечник, як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосполук (M1) та глюкуронідів (М2). Моксифлоксацин не піддається біотрансформації мікросомальною системою цитохрому Р450. Метаболіти M1 та М2 присутні у плазмі крові в концентраціях нижче, ніж вихідна сполука. За результатами доклінічних досліджень було доведено, що ці метаболіти не мають негативного впливу на організм з точки зору безпеки та переносимості. Виведення Період напіввиведення моксифлоксацину становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення дози 400 мг становить 179-246 мл/хв. Нирковий кліренс становить 24-53 мл/хв. Це свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату. Баланс мас вихідної сполуки та метаболітів 2-ї фази становить приблизно 96-98%, що вказує на відсутність окисного метаболізму. Близько 22% одноразової дози (400 мг) виводиться у незміненому вигляді нирками, близько 26% – через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Вік, стать та етнічна приналежність При дослідженні фармакокінетики моксифлоксацину у чоловіків і жінок були виявлені відмінності в 33% за показниками AUC та Сmах. Всмоктування моксифлоксацину не залежало від статі. Відмінності в показниках AUC і Сmах були обумовлені швидше різницею у вазі, ніж підлогою і не вважаються клінічно значущими. Не виявлено клінічно значимих відмінностей фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів різних етнічних груп та різного віку. Діти Фармакокінетика моксифлоксацину в дітей віком не вивчалася. Ниркова недостатність Не виявлено суттєвих змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів із кліренсом креатиніну) Усунення функції печінки Не було суттєвих відмінностей у концентрації моксифлоксацину у пацієнтів з порушеннями функції печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) порівняно зі здоровими добровольцями та пацієнтами з нормальною функцією печінки.ФармакодинамікаМеханізм дії Моксифлоксацин – бактерицидний антибактеріальний препарат широкого спектру дії, 8-метоксифторхінолон. Бактерицидна дія моксифлоксацину зумовлена ​​інгібуванням бактеріальних топоізомераз II та IV, що призводить до порушення процесів реплікації, репарації та транскрипції біосинтезу ДНК мікробної клітини та, як наслідок, до загибелі мікробних клітин. Мінімальні бактерицидні концентрації моксифлоксацину загалом можна порівняти з його мінімальними інгібуючими концентраціями. Механізми резистентності Механізми, що призводять до розвитку стійкості до пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, не впливають на антибактеріальну активність моксифлоксацину. Перехресної стійкості між цими групами антибактеріальних препаратів та моксифлоксацином не відзначається. До цього часу також не спостерігалося випадків плазмідної стійкості. Загальна частота розвитку стійкості дуже незначна (10-7 – 10-10). Резистентність до моксифлоксацину повільно розвивається шляхом множинних мутацій. Багаторазова дія моксифлоксацину на мікроорганізми в концентраціях нижче мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) супроводжується лише незначним збільшенням МІК. Відзначаються випадки перехресної стійкості до хінолонів. Проте деякі стійкі до інших хінолонів грампозитивні та анаеробні мікроорганізми зберігають чутливість до моксифлоксацину. Встановлено, що додавання до структури молекули моксифлоксацину метоксигрупи в положенні С8 збільшує активність моксифлоксацину та знижує утворення мутантних резистентних штамів грампозитивних бактерій. Приєднання біциклоамінової групи у положенні С7 попереджає розвиток активного еффлюксу, механізму резистентності до фторхінолонів. Моксифлоксацин in vitro активний щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій та атипових бактерій, таких як Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp., а також бактерій, резистентних до β-лактам. Вплив на кишкову мікрофлору людини У двох дослідженнях, проведених на добровольцях, спостерігалися такі зміни кишкової мікрофлори після перорального прийому моксифлоксацину. Відзначалося зниження концентрацій Escherichia coli, Bacillus spp., Bacteroides vulgatus, Enterococcus spp., Klebsiella spp., а також анаеробів Bifidobacterium spp., Eubacterium spp., Peptostreptococcus spp. Ці зміни були оборотними протягом двох тижнів. Токсину Clostridium difficile не виявлено. Тестування чутливості in vitro Спектр антибактеріальної активності моксифлоксацину включає такі мікроорганізми: Чутливі грампозитивні: Gardnerella vaginalis; Streptococcus pneumoniae* (включаючи штами, стійкі до пеніциліну та штами з множинною резистентністю до антибіотиків), а також штами, стійкі до двох або більше антибіотиків, таких як пеніцилін (МІК ≥ 2 мкг/мл), цефалоспорини II , макроліди, тетрацикліни, триметоприм/сульфаметоксазол; Streptococcus pyogenes (група А)*; Група Streptococcus milleri (S. anginosus *, S. constellatus *, S. intermedius *); Група Streptococcus viridans (S. viridans, S. mu tans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus, S. constellatus); Streptococcus agalactiae; Streptococcus dysgalactiae. Помірно чутливі грампозитивні: Enterococcus faecalis* (тільки штами, чутливі до ванкоміцину та гентаміцину); Enterococcus avium*; Enterococcus faecium*. Резистентні грампозитивні: Staphylococcus aureus (резистентні до метициліну/офлоксацину у штами)+; Коагулазонегативні стафілококи (S.cohnii, S. epidermidis, S. haemolyticus, S. hominis, S. saprophyticus, S.simulans) чутливі до метициліну штами; Коагулазонегативні стафілококи (S.cohnii, S. epidermidis, S. haemolyticus, S. hominis, S. saprophyticus, S.simulans) резистентні до метициліну штами. Чутливі грамнегативні: Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують та непродукують β-лактамази)*; Haemophillus parainfluenzae*; Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують та непродукують β-лактамази)*; Bordetella pertussis; Legionella pneumophila; Acinetobacter baumanii; Proteus vulgaris. Помірно чутливі грамнегативні: Esherichia coli *; Klebsiella pneumoniae*; Klebsiella oxytoca; Citrobacter freundii*; Enterobacter spp. (E.aerogenes, E.intermedius, E. sakazaki); Enterobacter cloacae*; Pantoea aglomerans; Pseudomonas fluorescens; Burkholderia cepacia; Stenotrophomonas maltophilia; Proteus mirabilis*; Morganella morganii; Neisseria gonorrhoeae*; Providencia spp. (P. rettgeri, P. stuartii). Резистентні грамнегативні: Pseudomonas aeruginosa. Чутливі автотранспорт: Fusobacterium spp.; Porphyromonas spp.; Prevotella spp.; Propionibacterium spp. Помірковано чутливі автотранспорту: Bacteroides spp. (В. fragilis*, B. distasoni*, B. thetaiotaomicron*, B. ovatus*, B. uniformis*, B. vulgaris*); Clostridium spp. Чутливі атипові: Chlamydia pneumoniae *; Chlamydia trachomatis*; Mycoplasma pneumoniae*; Mycoplasma hominis; Mycoplasma genitalium; Legionella pneumophila*; Coxiella Burnettii. * Чутливість до моксифлоксацину підтверджена клінічними даними. + Застосування моксифлоксацину не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених штамами S. aureus, резистентними до метициліну (MRSА). У разі передбачуваних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід призначити лікування відповідними антибактеріальними препаратами. Для певних штамів поширення набутої резистентності може різнитися залежно від географічного регіону та з часом. У зв'язку з цим, при тестуванні чутливості штаму бажано мати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. Якщо у пацієнтів, які проходять лікування в стаціонарі, значення площі під фармакокінетичною кривою "концентрації-час" (AUC)/МІК90 перевищує 125, а максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах)/МІК90 знаходиться в межах 8-10, то це передбачає клінічне покращення. У амбулаторних пацієнтів значення цих сурогатних параметрів зазвичай менше: AUC/МІК90>30-40. Параметр (середнє значення) АUС*(год) Стах/МІК90 МІК90 0,125 мг/л 279 23,6 МІК90 0,25 мг/л 140 11,8 МІК90 0,5 мг/л 70 5,9 *AUIC- площа під інгібуючою кривою (співвідношення АUС/МІК90).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до моксифлоксацину мікроорганізмами: неускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур; позалікарняна пневмонія, включаючи позалікарняну пневмонію, збудниками якої є штами мікроорганізмів із множинною резистентністю до антибіотиків*; ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу); ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні інфекції, у тому числі внутрішньочеревні абсцеси; неускладнені запальні захворювання органів малого тазу (включаючи сальпінгіти та ендометрити). Для лікування наступних інфекційно-запальних захворювань моксифлоксацин може застосовуватися лише як альтернатива іншим протимікробним препаратам: гострий синусит; Загострення хронічного бронхіту. *Streptococcus pneumoniae з множинною резистентністю до антибіотиків включають штами, резистентні до пеніциліну, та штами, резистентні до двох або більше антибіотиків з таких груп як пеніциліни (при МІК ≥ 2 мкг/мл), цефалоцерини II триметоприм/сульфаметоксазол. Необхідно брати до уваги чинні офіційні посібники щодо правил застосування антибактеріальних засобів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до моксифлоксацину, інших хінолонів або будь-якого іншого компонента препарату; вік до 18 років; вагітність та період грудного вигодовування; наявність в анамнезі патології сухожилля, що розвинулася внаслідок лікування антибіотиками хінолонового ряду; у доклінічних та клінічних дослідженнях після введення моксифлоксацину спостерігалася зміна електрофізіологічних параметрів серця, що виражалися у подовженні інтервалу QT. У зв'язку з цим застосування моксифлоксацину протипоказане у пацієнтів наступних категорій: уроджені або набуті документовані подовження інтервалу QT, електролітні порушення, особливо некоригована гіпокаліємія; клінічно значуща брадикардія; клінічно значуща серцева недостатність із зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; наявність в анамнезі порушень ритму, що супроводжувалися клінічною симптоматикою; моксифлоксацин не можна застосовувати з іншими препаратами, що подовжують інтервал QT; у зв'язку з обмеженою кількістю клінічних даних застосування моксифлоксацину протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) та пацієнтам з підвищенням активності "печіночних" трансаміназ більш ніж у п'ять разів вище за верхню межу норми. З обережністю: При захворюваннях ЦНС (у т.ч. підозрілих щодо залучення ЦНС), що призводять до виникнення судом та знижують поріг судомної активності; пацієнтам із психозами та пацієнтам із психіатричними захворюваннями в анамнезі; у пацієнтів з потенційно проаритмічними станами (особливо у жінок та пацієнтів похилого віку), такими як гостра ішемія міокарда та зупинка серця; при міастенії gravis; у пацієнтів із цирозом печінки; при одночасному прийомі з препаратами, що знижують вміст калію; у пацієнтів з генетичною схильністю або фактичною наявністю дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяБезпека застосування моксифлоксацину під час вагітності не встановлена ​​та його застосування протипоказане. Описано випадки оборотних ушкоджень суглобів у дітей, які отримують деякі хінолони, проте не повідомлялося про прояв цього ефекту у плода (при застосуванні матір'ю під час вагітності). У дослідженнях на тваринах була показана репродуктивна токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Як і інші хінолони, моксифлоксацин викликає ушкодження хрящів великих суглобів у недоношених тварин. У доклінічних дослідженнях встановлено, що невелика кількість моксифлоксацину виділяється у грудне молоко. Дані щодо його застосування у жінок під час лактації відсутні. Тому призначення моксифлоксацину у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяДані про несприятливі реакції, зареєстровані при застосуванні моксифлоксацину 400 мг (всередину, при ступінчастій терапії [внутрішньовенне введення препарату з подальшим його прийомом усередину] і тільки внутрішньовенно), отримані з клінічних досліджень та постмаркетингових повідомлень (виділені курсивом). Несприятливі реакції, перелічені групи "часто" зустрічалися з частотою нижче 3%, крім нудоти і діареї. Частота побічних реакцій визначається за допомогою наступних співвідношень: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: грибкові суперінфекції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - нечасто: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, подовження протромбінового часу/збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО); рідко зміна концентрації тромбопластину; дуже рідко: підвищення концентрації протромбіну/зменшення МНО. Порушення з боку імунної системи – нечасто: алергічні реакції, свербіж, висипання, кропив'янка, еозинофілія; рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (потенційно загрозливий для життя); дуже рідко: анафілактичний/анафілактоїдний шок (у тому числі потенційно загрозливий для життя). Порушення з боку обміну речовин та харчування – нечасто: гіперліпідемія; рідко: гіперглікемія, гіперурикемія; дуже рідко: гіпоглікемія; частота невідома: важка гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін. Hapyшения психіки - нечасто: тривожність, психомоторна гіперактивність/ажитація; рідко: емоційна лабільність, депресія (у дуже поодиноких випадках можлива поведінка з тенденцією до самоушкодження, така як суїцидальні думки або суїцидальні спроби), галюцинації; дуже рідко: деперсоналізація, психотичні реакції (потенційно виявляються у поведінці з тенденцією до самоушкодження, такою як суїцидальні думки або суїцидальні спроби); частота невідома: порушення уваги, дезорієнтація, знервованість, порушення пам'яті, делірій. Порушення з боку нервової системи – часто: головний біль, запаморочення; нечасто: парестезії/дизестезії. порушення смакової чутливості (включаючи в дуже поодиноких випадках агевзію), сплутаність свідомості, порушення сну, тремор, вертиго, сонливість; рідко: гіпестезія, порушення нюху (включаючи аносмію), атипові сновидіння, порушення координації (включно з порушенням ходи внаслідок запаморочення або вертиго, в дуже рідкісних випадках, що ведуть до травм внаслідок падіння, особливо у літніх пацієнтів), судоми з різними клінічними проявами (у тому числа "grand mal" напади), порушення мови, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія; дуже рідко: гіперестезія. Порушення органу зору - нечасто: порушення зору (особливо при реакціях із боку ЦНС); дуже рідко: минуща втрата зору (особливо і натомість реакцій із боку ЦНС). Hapшення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - рідко: шум у вухах, погіршення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотне). Порушення з боку серцево-судинної системи – часто: подовження інтервалу QT у пацієнтів із супутньою гіпокаліємією; нечасто: подовження інтервалу QT, серцебиття, тахікардія, вазодилатація; рідко: шлуночкові тахіаритмії, непритомність, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску; дуже рідко: неспецифічні аритмії, поліморфна шлуночкова тахікардія (Torsade de Pointes), зупинка серця, (переважно в осіб із станом, що привертають до аритмії, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – нечасто: задишка (включаючи астматичні стани). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: нудота, блювання, біль у животі, діарея; нечасто: знижений апетит та знижене споживання їжі, запор, диспепсія, метеоризм, гастроентерит (крім ерозивного гастроентериту), підвищення активності амілази; рідко: дисфагія, стоматит, псевдомембранозний коліт (у дуже поодиноких випадках асоційований з загрозливими для життя ускладненнями). Hapyшенія з боку печінки та жовчовивідних шляхів - часто: підвищення активності "печінкових" трансаміназ; нечасто: порушення функції печінки (включаючи підвищення активності лактатдегідрогенази), підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гаммаглутамілу трансферази, підвищення в крові активності лужної фосфатази; рідко: жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний); дуже рідко: фульмінантний гепатит, що потенційно призводить до життєзагрозливої ​​печінкової недостатності (включаючи фатальні випадки). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – дуже рідко: бульозні шкірні реакції, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (потенційно небезпечний для життя). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – нечасто: артралгія, міалгія; рідко: тендиніт, підвищення м'язового тонусу та судоми, м'язова слабкість; дуже рідко: розриви сухожилля, артриту, порушення ходи внаслідок пошкодження опорно-рухової системи, посилення симптомів myasthenia gravis. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – нечасто: дегідратація (викликана діареєю або зменшенням прийому рідини); рідко: порушення функції нирок, ниркова недостатність (в результаті дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у літніх пацієнтів з порушеннями функції нирок, що існували раніше). Загальні розлади та порушення у місці введення – нечасто: загальне нездужання, неспецифічний біль, пітливість; рідко: набряк. Частота розвитку наступних небажаних реакцій була вищою у групі, яка отримувала ступінчасту терапію: Часто: підвищення активності гамма-глутамілу трансферази. Нечасто: шлуночкові тахіаритмії, зниження артеріального тиску, набряки, псевдомембранозний коліт (у дуже рідкісних випадках асоційований з загрозливими для життя ускладненнями), судоми з різними клінічними проявами (у тому числі "grand mal" напади), галюцинації, порушення функції нирок, в результаті дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у літніх пацієнтів з порушеннями функції нирок, що існували раніше).Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні з атенололом, ранитидином, кальцієвмісними добавками, теофіліном, пероральними контрацептивними засобами, глібенкламідом, ітраконазолом, дигоксином, морфіном, пробенецидом (підтверджено відсутність клінічно значущої взаємодії з моксифлоксацином) корекції дози. Препарати, що подовжують інтервал QТ. Слід враховувати можливий адитивний ефект подовження інтервалу QT-моксифлоксацину та інших препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT. Внаслідок спільного застосування моксифлоксацину та препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT, збільшується ризик розвитку шлуночкової аритмії, включаючи поліморфну ​​шлуночкову тахікардію (torsade de pointes). Протипоказано сумісне застосування моксифлоксацину з наступними препаратами, що впливають на подовження інтервалу QT: антиаритмічні препарати класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); нейролептики (фенотіазин, пімозід, сертиндол, галоперидол, сультоприд); трициклічні антидепресанти; антимікробні препарати (спарфлоксацин, еритроміцин (внутрішньовенно), пентамідин, протималярійні препарати, особливо галофантрин); антигістамінні препарати (терфенадин, астемізол, мізоластин); інші (цизаприд, вінкамін (внутрішньо), беприділ, дифеманіл). Антацидні засоби, полівітаміни та мінерали Прийом моксифлоксацину одночасно з антацидними засобами, полівітамінами та мінералами може призводити до порушення всмоктування моксифлоксацину внаслідок утворення хелатних комплексів з багатовалентними катіонами, що містяться у цих препаратах. В результаті концентрація моксифлоксацину в плазмі може бути значно нижчою за бажану. У зв'язку з цим, антацидні препарати, антиретровірусні препарати (наприклад, диданозин) та інші препарати, що містять магній або алюміній, сукральфат та інші препарати, що містять залізо або цинк, слід застосовувати не менше ніж за 4 години до або через 4 години після прийому внутрішньо моксифлоксацину. Варфарін При одночасному застосуванні з варфарином протромбіновий час та інші параметри зсідання крові не змінюються. Зміна значення МНО. У пацієнтів, які отримували антикоагулянти у поєднанні з антибіотиками, у тому числі з моксифлоксацином, спостерігаються випадки підвищення антикоагуляційної активності протизгортальних препаратів. Факторами ризику є наявність інфекційного захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. Незважаючи на те, що взаємодії між моксифлоксацином та варфарином не виявлено, у пацієнтів, які отримують поєднане лікування цими препаратами, необхідно проводити моніторинг МНО та, за необхідності, коригувати дозу непрямих антикоагулянтів. Дігоксин Моксифлоксацин і дигоксин не впливають на фармакокінетичні параметри один одного. При призначенні повторних доз моксифлоксацину максимальна концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 30%, при цьому значення площі під кривою "концентрація - час" (AUC) та мінімальна концентрація дигоксину не змінювалися. Активоване вугілля При одночасному застосуванні активованого вугілля та моксифлоксацину внутрішньо у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більш ніж на 80% внаслідок гальмування його абсорбції. У разі передозування застосування активованого вугілля на ранній стадії всмоктування запобігає подальшому підвищенню системного впливу.Спосіб застосування та дозиРекомендований режим дозування моксифлоксацину: 400 мг (1 таблетка) 1 раз на день при зазначених вище інфекціях. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Тривалість лікування Тривалість лікування визначається локалізацією та тяжкістю інфекції, а також клінічним ефектом: загострення хронічного бронхіту: 5-10 днів; гострий синусит: 7 днів; неускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур: 7 днів; позалікарняна пневмонія: загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 7-14 днів; ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур: загальна тривалість ступінчастої терапії моксифлоксацином (внутрішньовенне введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 7-21 день; ускладнені інтраабдомінальні інфекції: загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 5-14 днів; неускладнені запальні захворювання органів малого тазу – 14 днів. Не слід перевищувати рекомендовану тривалість лікування. За даними клінічних досліджень, тривалість лікування моксифлоксацином у таблетках може досягати 21 дня. Пацієнти похилого віку Зміни режиму дозування у пацієнтів похилого віку не потрібні. Діти Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину у дітей та підлітків не встановлена. Порушення функції печінки Пацієнтам з порушеннями функції печінки зміни режиму дозування не потрібні. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок (у тому числі при тяжкому ступені ниркової недостатності з кліренсом креатиніну Застосування патентів різних етнічних груп Зміни режиму дозування не потрібні.ПередозуванняЄ обмежені дані про передозування моксифлоксацину. Не відмічено жодних побічних ефектів при застосуванні моксифлоксацину в дозі до 1200 мг одноразово та по 600 мг протягом 10 днів та більше. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину та проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом. Застосування активованого вугілля відразу після перорального прийому препарату може допомогти запобігти надмірному системному впливу моксифлоксацину у разі передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких випадках вже після першого застосування препарату може розвинутись гіперчутливість та алергічні реакції, про що слід негайно інформувати лікаря. Дуже рідко навіть після першого застосування препарату анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого життя анафілактичного шоку. У цих випадках лікування моксифлоксацином слід припинити та негайно розпочати проводити необхідні лікувальні заходи (у тому числі протишокові). При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів може спостерігатися подовження інтервалу QT. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю у жінок та пацієнтів похилого віку. Оскільки жінки, порівняно з чоловіками, мають більш довгий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Літні пацієнти також більш схильні до дії препаратів, що впливають на інтервал QT. Подовження інтервалу QT пов'язане з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну ​​шлуночкову тахікардію. Ступінь подовження інтервалу QT може збільшуватися з підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу. Однак у пацієнтів з пневмонією кореляції між концентрацією моксифлоксацину в плазмі крові та подовженням інтервалу QT не було відзначено. При застосуванні моксифлоксацину може збільшуватися ризик розвитку шлуночкових аритмій у пацієнтів із станом, що привертає до аритмії. У зв'язку з цим моксифлоксацин протипоказаний при: зміни електрофізіологічних параметрів серця, що виражаються в подовженні інтервалу QT: вроджених або набутих документованих подовженнях інтервалу QT, електролітних порушеннях, особливо некоригованої гіпокаліємії; клінічно значимої брадикардії; клінічно значущої серцевої недостатності зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; наявність в анамнезі порушень ритму, що супроводжувалися клінічною симптоматикою; застосування з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю: у пацієнтів з потенційно протиаритмічними станами, такими як гостра ішемія міокарда та зупинка серця; у пацієнтів з цирозом печінки (оскільки у даної категорії пацієнтів не можна виключити ризик розвитку подовження інтервалу QT). При прийомі моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до розвитку печінкової недостатності (включаючи фатальні випадки). Пацієнта слід інформувати про те, що у разі появи симптомів печінкової недостатності необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати лікування моксифлоксацином. При прийомі моксифлоксацину повідомлялося про випадки розвитку бульозних уражень шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз). Пацієнта слід інформувати про те, що у разі появи симптомів ураження шкіри або слизових оболонок необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати лікування моксифлоксацином. Застосування препаратів хінолонового ряду пов'язане з можливим ризиком судом. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями ЦНС та з порушеннями з боку ЦНС, що призводять до виникнення судом або знижують поріг судомної активності. Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, включаючи моксифлоксацин, пов'язане з ризиком псевдомембранозного коліту. Цей діагноз слід мати на увазі у пацієнтів, у яких на фоні лікування моксифлоксацином розвинулася тяжка діарея. У цьому випадку негайно має бути призначена відповідна терапія. Препарати, які пригнічують перистальтику кишечника, протипоказані при розвитку тяжкої діареї. Моксифлоксацин слід використовувати з обережністю у пацієнтів із міастенією gravis у зв'язку з можливим загостренням захворювання. На тлі терапії хінолонами, у тому числі моксифлоксацином, можливий розвиток тендиніту та розриву сухожилля особливо у літніх та пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди. Описано випадки, що виникли протягом кількох місяців після завершення лікування. При перших симптомах болю або запалення у місці пошкодження прийом препарату слід припинити та розвантажити уражену кінцівку. При застосуванні хінолонів спостерігаються реакції фоточутливості. Однак при проведенні доклінічних та клінічних досліджень, а також при застосуванні моксифлоксацину на практиці не відзначалося реакцій фоточутливості. Проте пацієнти, які отримують моксифлоксацин, повинні уникати впливу прямих сонячних променів та ультрафіолетового світла. Застосування препарату у формі таблеток для внутрішнього прийому не рекомендується у пацієнток з ускладненими запальними захворюваннями органів малого тазу (наприклад, пов'язаними з тубооваріальними або тазовими абсцесами). Не рекомендується використовувати моксифлоксацин для лікування інфекцій, спричинених штамами Staphylococcus aureus резистентними до метициліну (MRSА). У разі передбачуваних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід призначити лікування відповідними антибактеріальними препаратами. Здатність моксифлоксацину пригнічувати зростання мікобактерій може стати причиною взаємодії in vitro моксифлоксацину з тестом на Mycobacterium spp., що призводить до помилкових негативних результатів при аналізі зразків пацієнтів, яким у цей період проводиться лікування моксифлоксацином. У пацієнтів, яким проводилося лікування хінолонами, включаючи моксифлоксацин, описані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезій, гіпестезій, дизестезій або слабкості. Пацієнтів, яким проводиться лікування моксифлоксацином, слід попередити про необхідність негайного звернення до лікаря перед продовженням лікування у разі виникнення симптомів нейропатії, що включають біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість. Реакції психіки можуть виникати навіть після першого призначення фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. У дуже поодиноких випадках депресія або психотичні реакції прогресують до виникнення суїцидальних думок та поведінки з тенденцією до самоушкодження, включаючи суїцидальні спроби. У разі розвитку будь-яких побічних ефектів з боку центральної нервової системи, включаючи порушення психіки, необхідно негайно відмінити моксифлоксацин та почати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. Необхідно бути обережними при призначенні моксифлоксацину пацієнтам з психозами та/або з психіатричними захворюваннями в анамнезі. Через широке поширення та зростаючу захворюваність на інфекції, спричинені резистентною до фторхінолону. Якщо немає можливості виключити наявність резистентної до фторхінолонів N. gonorrhoeae, необхідно вирішити питання про доповнення емпіричної терапії моксифлоксацином відповідним антибіотиком, який активний щодо N. gonorrhoeae (наприклад, цефалоспорин). Як і у випадку з іншими фторхінолонами, при застосуванні моксифлоксацину відзначалася зміна концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- та гіперглікемію. На тлі терапії моксифлоксацином дисглікемія частіше виникала у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, препаратами сульфонілсечовини) або інсуліном. При застосуванні моксифлоксацину у таких пацієнтів зростає ризик розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Необхідно інформувати пацієнтів про симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, запаморочення, "вовчий" апетит, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, піт, тремтіння, слабкість). Якщо у пацієнта розвивається гіпоглікемія,необхідно негайно припинити лікування моксифлоксацином та розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. При проведенні лікування моксифлоксфцином у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові. Пацієнти з сімейним анамнезом або фактичним дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази схильні до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами. Моксифлоксацин слід призначати з обережністю до цих пацієнтів. Таблетки містять барвник сонячний захід жовтий (Е 110), який може викликати алергічні реакції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть порушувати здатність пацієнтів керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, внаслідок впливу на ЦНС та порушення зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: метронідазол 250мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, гліцерол, повідон, кремнію діоксид колоїдний, тальк, магнію стеарат. По 10 таблеток в контурне осередкове впакування, по 2 упаковки з інструкцією із застосування в пачку.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтувато-зеленим до світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою на обох сторонах та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротимікробний та протипротозойний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – висока (біодоступність не менше 80%). Має високу проникаючу здатність, досягаючи бактерицидних концентрацій у більшості тканин і рідин організму, включаючи легені, нирки, печінку, шкіру, спинномозкову рідину, мозок, жовч, слину, амніотичну рідину, порожнини абсцесів, вагінальний секрет, насінну рідину, грудне молоко. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр. Об'єм розподілу: дорослі – приблизно 0,55 л/кг, новонароджені – 0,54-0,81 л/кг. Максимальна концентрація препарату в крові (Сmах) становить від 6 до 40 мкг/мл залежно від дози. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) – 1-3 год. Зв'язок з білками плазми – 10-20%. В організмі метаболізується близько 30-60% метронідазолу шляхом гідроксилювання, окиснення та глюкуронування. Основний метаболіт (2-оксиметронідазол) також має протипротозойну та протимікробну дію. Період напіввиведення (Т1/2) при нормальній функції печінки – 8 год (від 6 до 12 год), при алкогольному ураженні печінки – 18 год (від 10 до 29 год), у новонароджених: народжених при терміні вагітності – 28-30 тижнів. приблизно 75 год, відповідно 32-35 тижнів - 35 год, 36-40 тижнів - 25 год. Виводиться нирками 60-80% (20% у незмінному вигляді), через кишечник - 6-15%. Нирковий кліренс – 10,2 мл/хв. У хворих з порушенням функції нирок після повторного введення може спостерігатися кумулювання метронідазолу в сироватці крові (тому у хворих з тяжкою нирковою недостатністю частоту прийому слід зменшувати). Метронідазол та основні метаболіти швидко видаляються з крові при гемодіалізі (Т1/2 скорочується до 2,6 год). При перитонеальному діалізі виводиться у незначних кількостях.ФармакодинамікаПротипротозойний та протимікробний препарат, похідне 5-нітроімідазолу. Механізм дії полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів та найпростіших. Відновлена ​​5-нітрогрупа взаємодіє з дезоксирибонуклеїновою кислотою (ДНК) клітин мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі бактерій. Активний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Gardnerella vaginalis, Giardia intestinalis, Lamblia spp., а також облігатних анаеробів Bacteroides spp. (в т.ч. Bacteroides fragilis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp., Veillonella spp., Prevotella (P. bivia, P. buccae, P. disiens), та деяких грампозитивних Eubacterium spp., Clostridium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.). Мінімальна переважна концентрація цих штамів становить 0,125 мкг/мл. У поєднанні з амоксициліном проявляє активність щодо Helicobacter pylori (амоксицилін пригнічує розвиток резистентності до метронідазолу). До метронідазолу не чутливі аеробні мікроорганізми та факультативні анаероби, але у присутності змішаної флори (аероби та анаероби) метронідазол діє синергічно з антибіотиками, ефективними проти звичайних аеробів. Збільшує чутливість пухлин до опромінення, викликає сенсибілізацію до алкоголю (дисульфірамоподібну дію), стимулює репаративні процеси.Показання до застосуванняПротозойні інфекції: позакишковий анабіаз, включаючи амебний абсцес печінки, кишковий амебіаз (амебна дизентерія), трихомоніаз, гіардіазис, балантидіаз, лямбліоз, шкірний лейшманіоз, трихомонадний вагініт, трихомонадний. Інфекції, що спричиняються Bacteroides spp. (в т.ч.В. fragilis, B.distasonis, В. ovatus, В. thetaiotaomicron, В. vulgatus): інфекції кісток та суглобів, інфекції центральної нервової системи (ЦНС), в т.ч. менінгіт, абсцес мозку, бактеріальний ендокардит, пневмонія, емпієма та абсцес легень. Інфекції, що викликаються видами Bacteroides, включаючи групу В.fragilis, видами Clostridium, Peptococcus та Peptostreptococcus: інфекції черевної порожнини (перитоніт, абсцес печінки), інфекції органів тазу (ендометрит, ендоміометрит, абсцес фаллопієвих труб та яич) , інфекції шкіри та м'яких тканин. Інфекції, що викликаються видами Bacteroides, включаючи групу В. fragilis та видами Clostridium: сепсис, псевдомемранозний коліт (пов'язаний із застосуванням антибіотиків). Гастрит або виразка дванадцятипалої кишки, пов'язані з Helicobacter pylori, алкоголізм. Профілактика післяопераційних ускладнень (особливо втручання на ободової кишці, навколоректальній ділянці, апендектомія, гінекологічні операції). Променева терапія хворих з пухлинами - як радіосенсибілізуючий засіб, у випадках, коли резистентність пухлини обумовлена ​​гіпоксією в клітинах пухлини.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, лейкопенія (в т.ч. в анамнезі), органічні ураження ЦНС (в т.ч. епілепсія), печінкова недостатність (у разі призначення великих доз), вагітність (I триместр), період лактації. Дитячий вік до 3 років (для цієї лікарської форми). З обережністю: вагітність (II-III триместри), ниркова/печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяУ період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: діарея, анорексія, нудота, блювання, кишкова колька, запори, "металевий" присмак у роті, сухість у роті, глосит, стоматит, панкреатит. З боку нервової системи: запаморочення, порушення координації рухів, атаксія, сплутаність свідомості, дратівливість, депресія, підвищена збудливість, слабкість, безсоння, біль голови, судоми, галюцинації, периферична нейропатія. Алергічні реакції: кропив'янка, висипання на шкірі, гіперемія шкіри, закладеність носа, лихоманка, артралгії. З боку сечостатевої системи: дизурія, цистит, поліурія, нетримання сечі, кандидоз, фарбування сечі у червоно-коричневий колір. Інші: нейтропенія, лейкопенія, ущільнення зубця Т на електрокардіограмі.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію непрямих антикоагулянтів, що призводить до збільшення часу утворення протромбіну. Аналогічно дисульфіраму викликає непереносимість етанолу. Одночасне застосування з дисульфірамом може призвести до розвитку різних неврологічних симптомів (інтервал між призначенням – не менше 2 тижнів). Циметидин інгібує метаболізм метронідазолу, що може призвести до його підвищення; концентрації у сироватці крові та збільшення ризику розвитку побічних явищ. Одночасне призначення препаратів, що стимулюють ферменти мікросомального окиснення у печінці (фенобарбітал, фенітоїн), може прискорювати елімінацію метронідазолу, внаслідок чого знижується його концентрація у плазмі. При одночасному прийомі з препаратами літію може підвищуватися концентрація останнього в плазмі та розвиток симптомів інтоксикації. Не рекомендується поєднувати з недеполяризуючими міорелаксантами (векуронія бромід). Сульфаніламіди посилюють протимікробну дію метронідазолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час або після їжі (або запиваючи молоком), не розжовуючи. При трихомоніазі – по 250 мг 2 рази на добу протягом 10 днів або по 400 мг 2 рази на добу протягом 5-8 днів. Жінкам необхідно додатково призначати метронідазол у формі вагінальних свічок чи пігулок. При необхідності можна повторити курс лікування або підвищити дозу до 0,75-1 г на добу. Між курсами слід зробити перерву 3-4 тижні. із проведенням повторних контрольних лабораторних досліджень. Альтернативною схемою терапії є призначення по 2 г одноразово пацієнту та його статевому партнеру. Дітям 2-5 років – 250 мг на добу; 5-10 років - 250-375 мг на добу; старше 10 років – 500 мг на добу. Добову дозу слід розділити на 2 прийоми. Курс лікування – 10 днів. При лямбліозі – по 500 мг 2 рази на добу протягом 5-7 днів. Дітям з 3 років - по 250 мг на добу, 5-8 років - по 375 мг на добу, старше 8 років - по 500 мг на добу (2 прийоми). Курс лікування – 5 днів. При гіардіазі - по 15 мг/кг/сут на 3 прийоми протягом 5 днів. Дорослим: при безсимптомному амебіазі (при виявленні кісти) добова доза – 1–1,5 г (по 500 мг 2–3 рази на добу) протягом 5–7 днів. При хронічному амебіазі добова доза - 1,5 г на 3 прийоми протягом 5-10 днів, при гострій амебній дизентерії - 2,25 г на 3 прийоми до припинення симптомів. При абсцесі печінки – максимальна добова доза – 2,5 г на 1 або 2-3 прийоми, протягом 3-5 днів, у комбінації з антибіотиками (тетрациклінами) та ін. методами терапії. Дітям з 3 років – 1/4 дози дорослого, 3-7 років – 1/3 дози дорослого, 7-10 років – 1/2 дози дорослого. При балантидіазі – 750 мг 3 рази на добу протягом 5-6 днів. При виразковому стоматиті дорослим призначають по 500 мг двічі на добу протягом 3-5 днів; дітям у разі препарат не показаний. При псевдомембранозному коліті – по 500 мг 3-4 рази на добу. Для ерадикації Helicobacter pylory – по 500 мг 3 рази на добу протягом 7 днів (у складі комбінованої терапії, наприклад, комбінації з амоксициліном 2,25 г на добу). При лікуванні анаеробної інфекції максимальна добова доза – 1,5-2 г. При лікуванні хронічного алкоголізму призначають по 500 мг на добу на період до 6 (не більше) місяців. Для профілактики інфекційних ускладнень - по 750-1500 мг на добу на 3 прийоми за 3-4 дні до операції, або одноразово 1 г на першу добу після операції. Через 1-2 дні після операції (коли вже дозволено прийом внутрішньо) - по 750 мг на добу протягом 7 днів. При виражених порушеннях функції нирок (КК менше 10 мл/хв) добова доза повинна бути зменшена вдвічі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування протипоказаний прийом етанолу (можливий розвиток дисульфірамоподібної реакції: спастичний біль у животі, нудота, блювання, головний біль, раптовий приплив крові до обличчя). У комбінації з амоксициліном не рекомендується застосовувати у пацієнтів віком до 18 років. При тривалій терапії необхідно контролювати картину крові. У разі лейкопенії можливість продовження лікування залежить від ризику розвитку інфекційного процесу. Поява атаксії, запаморочення та ін. Погіршення неврологічного статусу хворих потребує припинення лікування. Може іммобілізувати трепонеми і приводити до помилкового тесту Нельсона. Забарвлює сечу у темний колір. При лікуванні трихомонадного вагініту у жінок та трихомонадного уретриту у чоловіків необхідно утриматися від статевого життя. Обов'язковим є одночасне лікування статевих партнерів. Лікування не припиняється під час менструації. Після терапії трихомоніазу слід провести контрольні проби протягом трьох чергових циклів до та після менструацій. Після лікування лямбліозу, якщо симптоми зберігаються, через. 3 -4 тижні провести 3 аналізи калу з інтервалами в кілька днів (у деяких успішно лікованих хворих непереносимість лактози, спричинена інвазією, може зберігатися протягом декількох тижнів або місяців, нагадуючи симптоми лямбліозу).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія – 5 мл: сульфаметоксазол 200 мг, триметоприм 40 мг. 100 г - флакони темного скла (1) у комплекті з дозувальною ложкою - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаКомбіноване протимікробне засіб широкого спектра дії. Сульфаметоксазол має бактеріостатичну дію, яка пов'язана з інгібуванням процесу утилізації ПАБК та порушенням синтезу дигідрофолієвої кислоти у бактеріальних клітинах. Триметоприм інгібує фермент, який бере участь у метаболізмі фолієвої кислоти, перетворюючи дигідрофолат на тетрагідрофолат. Таким чином, блокується 2 послідовні стадії біосинтезу пуринів і, отже, нуклеїнових кислот, які необхідні для зростання та розмноження бактерій. Високі концентрації створюються в тканинах легень, нирок, передміхурової залози, спинномозковій рідині, жовчі, кістках. Комбінація сульфометоксазол+триметоприм виявляє активність щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (в т.ч. штами, що продукують пеніциліназ), Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Corynebacterium diphtheriae; грамнегативних бактерій: Neisseria gonorrhoeae, Escherichia coli, Sigella spp., Salmonella spp., Proteus spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., Yersinia spp., Vibrio cholerae, Haemophilus influenzae; анаеробних неспоротворних бактерій - Bacteroides spp; також виявляє активність також щодо Chlamydia spp. До цієї комбінації стійкі Pseudomonas aeruginosa, Treponema spp., Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, а також віруси та гриби.ФармакокінетикаПри пероральному прийомі абсорбція – 90%. TC max  – 1-4 год, терапевтичний рівень концентрації зберігається 7 год після одноразового прийому. Добре розподіляється в організмі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр і в грудне молоко. У легенях та сечі створює концентрації, що перевищують вміст у плазмі. У меншій мірі накопичується в бронхіальному секреті, вагінальних виділеннях, секреті та тканині передміхурової залози, рідини середнього вуха (при його запаленні), спинномозковій рідині, жовчі, кістках, слині, водянистій волозі ока, грудному молоці, інтерстиціальній рідині. Зв'язок з білками плазми – 66% у сульфаметоксазолу, у триметоприму – 45%. Більшою мірою метаболізується сульфаметоксазол із утворенням ацетильованих похідних. Метаболіти не мають протимікробної активності. Виводиться нирками у вигляді метаболітів (80% протягом 72 годин) та у незміненому вигляді (20% сульфаметоксазолу, 50% триметоприму); незначна кількість – через кишечник. T1/2 сульфаметоксазолу - 9-11 год, триметоприму - 10-12 год, у дітей - суттєво менше і залежить від віку: до 1 року - 7-8 год, 1-10 років - 5-6 год. У літніх та пацієнтів із порушенням функції нирок T1/2 збільшується.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний сульфаніламідний препарат.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами, у т.ч.: інфекції сечовивідних шляхів (уретрит, цистит, пієліт, пієлонефрит), інфекції статевих органів (простатит, епідидиміт, гонорея, м'який шанкр, венерична лімфонова); інфекції дихальних шляхів (гострий та хронічний бронхіт, бронхоектатична хвороба, крупозна пневмонія, бронхопневмонія, пневмоцистна пневмонія); інфекції ЛОР-органів (середній отит, синусит, ларингіт, ангіна); скарлатина; інфекції ШКТ (черевний тиф, паратиф, сальмонеллоносійство, холера, дизентерія, холецистит, холангіт, гастроентерити, спричинені ентеротоксичними штамами Escherichia coli); інфекції шкіри та м'яких тканин (акне, фурункульоз, піодермія, ранові інфекції); остеомієліт (гострий та хронічний) та інші остеоартикулярні інфекції; бруцельоз (гострий),американський бластомікоз, малярія (Plasmodium falciparum), токсоплазмоз (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняУраження паренхіми печінки; виражені порушення функції нирок за відсутності можливості контролю концентрації сульфаметоксазолу та триметоприму у плазмі крові; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК<15 мл/хв); тяжкі захворювання крові (апластична анемія, В12-дефіцитна анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, мегалобластна анемія, анемія, пов'язана з дефіцитом фолієвої кислоти); гіпербілірубінемія у дітей; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 2 місяців або до 6 тижнів (народжених від матерів з ВІЛ-інфекцією) - для суспензії та внутрішньовенної інфузії; дитячий вік до 2 років – для таблеток; одночасне застосування з дофетилідом; підвищена чутливість до сульфаніламідів та триметоприму. З обережністю Дефіцит фолієвої кислоти в організмі, бронхіальна астма, захворювання щитовидної залози.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Дітям препарат призначають за показаннями та згідно з рекомендованим режимом дозування. В/м введення протипоказане у віці до 6 років, прийом внутрішньо – дітям до 3 місяцівПобічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, глосит, псевдомембранозний коліт, холестатичний гепатит. Алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, мегалобластна анемія. З боку сечовидільної системи: кристалура, гематурія, інтерстиціальний нефрит. Місцеві реакції: флебіт (при внутрішньовенному введенні). Інші: пурпура, порушення функції щитовидної залози.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні цієї комбінації ефект антикоагулянтів непрямої дії значно посилюється через уповільнення інактивації останніх, а також їхнє вивільнення із зв'язку з білками плазми. При одночасному застосуванні з деякими похідними сульфонілсечовини можливе посилення гіпоглікемічної дії. Одночасне застосування цієї комбінації та метотрексату може призводити до підвищення токсичності останнього (зокрема, до появи панцитопенії) через його вивільнення із зв'язку з білками плазми. Під впливом бутадіону, індометацину, напроксену, саліцилатів та деяких інших НПЗЗ можливе посилення дії цієї комбінації з розвитком небажаних ефектів, оскільки відбувається вивільнення активних речовин у зв'язку з білками крові та підвищення їх концентрації. Одночасний прийом діуретиків та цієї комбінації підвищує ймовірність розвитку тромбоцитопенії, що викликається останнім, особливо у пацієнтів похилого віку. У разі одночасного призначення хлоридину з цією комбінацією протимікробна дія посилюється, оскільки хлоридин гальмує утворення тетрагідрофолієвої кислоти, необхідної для синтезу нуклеїнових кислот та білків. У свою чергу сульфаніламіди гальмують утворення дигідрофолієвої кислоти, що є попередником тетрагідрофолієвої кислоти. Це поєднання широко використовується при лікуванні токсоплазмозу. Абсорбція сульфаметоксазолу і триметоприму при їхньому спільному прийомі з колестираміном зменшується в результаті утворення нерозчинних комплексів, що призводить до зниження їх концентрації в крові. Знижує інтенсивність печінкового метаболізму фенітоїну (подовжує його Т1/2 на 39%), посилюючи його ефект та токсичну дію. При одночасному застосуванні цієї комбінації з піриметаміном у дозах, що перевищують 25 мг/тиж., збільшується ризик розвитку мегалобластної анемії. Може підвищити сироваткові концентрації дигоксину, особливо у пацієнтів похилого віку, необхідний моніторинг концентрацій дигоксину в сироватці. Ефективність трициклічних антидепресантів при прийомі з цією комбінацією може бути знижена. У пацієнтів, які отримують цю комбінацію та циклоспорин після пересадки нирки, може спостерігатися оборотне погіршення функції нирок, що виявляється підвищенням рівня креатиніну. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ, особливо у пацієнтів похилого віку, можливий розвиток гіперкаліємії. Триметоприм, інгібуючи транспортну систему нирок, збільшує AUC дофетиліду на 103% і Сmax дофетиліду на 93%. При збільшенні концентрації дофетилід може викликати аритмії шлуночкові з подовженням інтервалу QT, включаючи аритмію типу "пірует". Одночасне застосування протипоказане.Спосіб застосування та дозиВстановлюється індивідуально. Дози наведені з розрахунку сульфаметоксазол. Внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років середня доза становить 0.4-2 г кожні 12 годин (2 рази на добу), курс лікування – 5-14 днів. Внутрішньо для дітей віком 2-5 місяців - по 100 мг 2 рази на добу; від 6 місяців до 5 років - по 200 мг 2 рази на добу; від 6 до 12 років – по 400 мг 2 рази на добу. При необхідності застосовують внутрішньовенно краплинно по 0.8-1.6 г кожні 12 годин (2 рази на добу) протягом 5 днів. Дітям віком від 6 тижнів дозу встановлюють індивідуально, залежно від маси тіла та клінічної ситуації. Після парентеральної терапії у разі потреби переходять на прийом внутрішньо. Максимальна добова доза для дорослих прийому внутрішньо становить 3.6 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДітям слід призначати ті препарати сульфаметоксазолу в комбінації з триметопримом, які призначені для застосування в педіатрії. Бажано визначати концентрацію сульфаметоксазолу у плазмі кожні 2-3 дні безпосередньо перед черговим вливанням. Якщо концентрація сульфаметоксазолу перевищує 150 мкг/мл, лікування має бути перервано доти, доки вона не знизиться нижче 120 мкг/мл. При тривалих (понад місяць) курсах лікування необхідні регулярні аналізи крові, оскільки існує ймовірність виникнення гематологічних змін (найчастіше асимптоматичних). Ці зміни можуть бути оборотні при призначенні фолієвої кислоти (3-6 мг на добу), що не порушує протимікробної активності препарату. Особлива обережність повинна проявлятися при лікуванні хворих похилого віку або хворих з підозрою на вихідну нестачу фолатів. Призначення фолієвої кислоти є доцільним також при тривалому лікуванні у високих дозах. Для профілактики кристалурії рекомендується підтримувати достатній обсяг сечі, що виділяється. Імовірність токсичних та алергічних ускладнень сульфаніламідів значно збільшується при зниженні функції фільтрації нирок. Недоцільно також на фоні лікування вживати харчові продукти, що містять у великих кількостях ПАБК - зелені частини рослин (цвітна капуста, шпинат, бобові), морква, помідори. Слід уникати надмірного сонячного та УФ-опромінення. Ризик побічних ефектів значно вищий у хворих на СНІД. Не рекомендується застосовувати при тонзилітах та фарингітах, викликаних бета-гемолітичним стрептококом групи А, через широко поширену резистентність штамів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: сульфаметоксазол – 400,0 мг; триметоприм – 80,0 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 98,0 мг, повідон (полівінілпіролідон, повідон К-17) – 5,5 мг, кроскармелоза натрію – 12,0 мг, кальцію стеарат – 4,5 мг.Опис лікарської формитаблетки білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні. На поверхні таблеток допускається мармур.ХарактеристикаКо-тримоксазол - комбінований протимікробний препарат, що складається з сульфаметоксазолу та триметоприму. Є бактерицидним препаратом широкого спектра дії, активний щодо більшості бактерій, найпростіших та найпатогенніших грибів. Препарат застосовується при інфекціях сечостатевих органів (уретрит, цистит, пієліт, пієлонефрит, простатит, епідидиміт, гонорея), інфекціях дихальних шляхів (бронхіт, бронхоектатична хвороба, крупозна пневмонія, бронхопневмонія, пневмоцитний ларингіт, ангіна, скарлатина), інфекції шлунково-кишкового тракту, а також інфекції шкіри та м'яких тканин. Випускається у формі таблеток (480 мг) по 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групапротимікробний комбінований засіб.ФармакокінетикаПри пероральному прийомі абсорбція – 90%. Час досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі – 1-4 години, терапевтичний рівень концентрації зберігається 7 годин після одноразового прийому. Добре розподіляється в організмі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр та у грудне молоко. У легенях та сечі створює концентрації, що перевищують вміст у плазмі. У меншій мірі накопичується в бронхіальному секреті, вагінальних виділеннях, секреті та тканині передміхурової залози, рідини середнього вуха (при його запаленні), спинномозковій рідині, жовчі, кістках, слині, водянистій волозі ока, грудному молоці, інтерстиціальній рідині. Зв'язок з білками плазми – 66% у сульфаметоксазолу, у триметоприму – 45%. Обидва компоненти метаболізуються з утворенням ацетильованих похідних, сульфаметоксазол більшою мірою. Метаболіти не мають протимікробної активності. Виводиться нирками у вигляді метаболітів (80% протягом 72 годин) та у незміненому вигляді (20% сульфаметоксазолу, 50% триметоприму); незначна кількість – через кишечник. Період напіввиведення препарату сульфаметоксазолу – 9-11 год, триметоприму – 10-12 год, у дітей - суттєво менше та залежить від віку: до 1 року – 7-8 год, 1-10 років – 5-6 год. У літніх та пацієнтів з порушенням функції нирок період напіввиведення препарату збільшується.ФармакодинамікаКомбінований протимікробний препарат, що складається з сульфаметоксазолу та триметоприму. Сульфаметоксазол, подібний до будови з параамінобензойною кислотою, порушує синтез дигідрофолієвої кислоти в бактеріальних клітинах, перешкоджаючи включенню параамінобензойної кислоти до її молекули. Триметоприм посилює дію сульфаметоксазолу, порушуючи відновлення дигідрофолієвої кислоти в тетрагідрофолієву – активну форму фолієвої кислоти, відповідальну за білковий обмін та розподіл мікробної клітини. Є бактерицидним препаратом широкого спектра дії, активним щодо наступних мікроорганізмів: Streptococcus spp. (гемолітичні штами більш чутливі до пеніциліну), Staphylococcus spp., Streptococcus pneumoniae, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Escherichia coli (включаючи ентеротоксогенні штами), Salmonella spp. (включаючи Salmonella typhi і Salmonella paratyphi), Vibrio cholerae, Bacillus anthracis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіциліностійкі штами), Listeria spp., Nocardia asteroides, Bordetella pertussis, Enterococcus fac. , Brucella spp., Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae), Citrobacter, Enterobacter spp., Legionella pneumophila, Providencia, деякі види Pseudomonas (крім Pseudomonas aeruginosa),Serratia marcescens, Shigella spp., Yersinia spp., Morganella spp., Pneumocystis carinii; Chlamydia spp. (в т.ч. Chlamydia trachomatis, Chlamydia psittaci); найпростіші: Plasmodium spp., Toxoplasma gondii, патогенні гриби, Actinomyces israelii, Coccidioides immitis, Histoplasma capsulatum, Leishmania spp. Стійкі до препарату: Corynebacterium spp., Pseudomonas aeruginosa, Mycobacterium tuberculosis, Treponema spp., Leptospira spp., віруси. Пригнічує життєдіяльність кишкової палички, що призводить до зменшення синтезу тіаміну, рибофлавіну, нікотинової кислоти та ін. вітамінів групи В у кишечнику. Тривалість терапевтичного ефекту становить 7 год.Показання до застосуванняІнфекції сечостатевих органів: уретрит, цистит, пієліт, пієлонефрит, простатит, епідидиміт, гонорея, м'який шанкер, венерична лімфогранульома, пахова гранульома; інфекції дихальних шляхів: бронхіт (гострий та хронічний), бронхоектатична хвороба, крупозна пневмонія, бронхопневмонія, пневмоцистна пневмонія; інфекції ЛОР-органів: середній отит, синусит, ларингіт, ангіна; скарлатина; інфекції шлунково-кишкового тракту: черевний тиф, паратиф, сальмонеллоносійство, холера, дизентерія, холецистит, холангіт, гастроентерити, спричинені ентеротоксичними штамами Escherichia coli; інфекції шкіри та м'яких тканин: акне, фурункульоз, піодермія, ранові інфекції; остеомієліт (гострий та хронічний) та інші остеоартикулярні інфекції, бруцельоз (гострий), американський бластомікоз, малярія (Plasmodium falciparum),токсоплазмоз (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до котримоксазолу, триметоприму, сульфаніламідів або будь-якого складника препарату, вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 6 років (для даної лікарської форми), встановлений діагноз пошкодження паренхіми печінки, тяжка ниркова недостатність якщо немає можливості визначення концентрації препарату у плазмі крові (не рекомендується застосування при кліренсі креатиніну нижче 15 мл/хв), тяжкі гематологічні захворювання (апластична анемія, В12-дефіцитна анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, мегалобластна анемія, гіпербілірубінемія у дітей, пов'язана з дефіцитом 6-фосфатдегідрогенази (ймовірність розвитку гемолізу); одночасний прийом з дофетилідом, паклітакселом та аміодароном; слід уникати одночасного застосування з клозапіном,оскільки відома здатність останнього спричиняти аганулоцитоз. З обережністю: Дефіцит фолієвої кислоти, бронхіальна астма, захворювання щитовидної залози.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що безпека застосування котримоксазолу у вагітних жінок не встановлена, застосування препарату при вагітності протипоказане. Відомо, що триметоприм та сульфаметоксазол проникають у грудне молоко, тому, за необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування, слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: головний біль, запаморочення, вертиго, судоми, атаксія, парестезія, дзвін у вухах, увеїт, галюцинації, нервозність; асептичний менінгіт, депресія, апатія, тремор, периферичні неврити. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм, легеневі інфільтрати: еозинофільний інфільтрат, алергічний альвеоліт (кашель, задишка). З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, зниження апетиту, діарея, гастрит, біль у животі, глосит, стоматит, холестаз, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гепатит у т.ч. холестатичний, гепатонекроз, псевдомембранозний коліт, синдром «зникаючої жовчної протоки» (дуктопенія), гіпербілірубінемія, гострий панкреатит. З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія (мегалобластна, гемолітична/аутоімуна або апластична), метгемоглобінемія, еозинофілія, гіпопротромбінемія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, кристалурія, гематурія, підвищення концентрації сечовини, гіперкреатинінемія, токсична нефропатія з олігурією та анурією. З боку скелетно-м'язової системи: артралгія, міалгія, рабдоміоліз. З боку імунної системи: свербіж, фотосенсибілізація, висипання, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, алергічний міокардит, підвищення температури тіла, ангіо кропив'янка, гіперемія кон'юнктиви, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, геморагічний васкуліт (пурпура Шенлейн-Геноха), вузликовий періартеріїт, вовчаковоподібний синдром, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (ESS). Інші: гіпоглікемія, гіперкаліємія (переважно у пацієнтів зі СНІДом при терапії пневмоцистної пневмонії), гіпонатріємія, слабкість, втома, безсоння, кандидоз.Взаємодія з лікарськими засобамиЗбільшує антикоагулянтну активність непрямих антикоагулянтів, а також дію гіпоглікемічних лікарських засобів та метотрексату. Знижує інтенсивність печінкового метаболізму фенітоїну (подовжує його період напіввиведення на 39%) та варфарину, посилюючи їхній ефект. Знижує надійність пероральної контрацепції (пригнічує кишкову мікрофлору та зменшує кишково-печінкову циркуляцію гормональних сполук). Рифампіцин скорочує період напіввиведення триметоприму. Піриметамін у дозах, що перевищують 25 мг/тиж, збільшує ризик розвитку мегалобластної анемії. Діуретики (частіше тіазиди) збільшують ризик розвитку тромбоцитопенії. Знижують ефект бензокаїну, прокаїну, прокаїнаміду (і ін. лікарські засоби, в результаті гідролізу яких утворюється параамінобензойна кислота). Між діуретиками (тіазиди, фуросемід та ін.)) та пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами (похідні сульфонілсечовини), з одного боку, та протимікробними сульфаніламідами – з іншого, можливий розвиток перехресної алергічної реакції. Фенітоїн, барбітурати, параамінобензойна кислота посилюють прояви дефіциту фолієвої кислоти. Похідні саліцилової кислоти посилюють дію. Аскорбінова кислота, гексаметилентетрамін (та ін лікарські засоби, що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.можливий розвиток перехресної алергічної реакції. Фенітоїн, барбітурати, параамінобензойна кислота посилюють прояви дефіциту фолієвої кислоти. Похідні саліцилової кислоти посилюють дію. Аскорбінова кислота, гексаметилентетрамін (та ін лікарські засоби, що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.можливий розвиток перехресної алергічної реакції. Фенітоїн, барбітурати, параамінобензойна кислота посилюють прояви дефіциту фолієвої кислоти. Похідні саліцилової кислоти посилюють дію. Аскорбінова кислота, гексаметилентетрамін (та ін лікарські засоби, що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиРежим дозування індивідуальний залежно від тяжкості захворювання, чутливості та виду збудника, віку хворого. Дітям віком від 6 до 12 років: по 1 таблетці (480 мг) 2 рази на день. Дорослим та дітям старше 12 років – 960 мг одноразово або 480 мг 2 рази на добу. При тяжкому перебігу інфекцій – по 480 мг 3 рази на добу, при хронічних інфекціях підтримуюча доза – 480 мг 2 рази на добу. При неускладнених інфекціях призначають: старше 12 років та дорослим по 1 таблетці 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування – від 5 до 14 днів. При тяжкому перебігу та/або при хронічній формі інфекційних захворювань допустиме збільшення разової дози на 30-50%. Препарат приймають під час або після їди. Рекомендується запивати лужним питвом (молоком, мінеральною водою).ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, кишкова коліка, запаморочення, біль голови, сонливість, депресія, непритомні стани, сплутаність свідомості, порушення зору, лихоманка, гематурія, кристалурія; при тривалому передозуванні – тромбоцитопенія, лейкопенія, мегалобластна анемія, жовтяниця. Лікування: промивання шлунка, підкислення сечі збільшує виведення триметоприму. Прийом рідини внутрішньо, внутрішньом'язово - 5-15 мг на добу кальцію фолінату (усуває дію триметоприму на кістковий мозок), при необхідності - гемодіаліз.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасовка: N40 Форма выпуска: капс. Упаковка: упак. Производитель: ВТФ ООО Завод-производитель: ВТФ ООО(Россия).

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт насіння Німа, Диметилглутарат, Диметиладепат, Вода очищена, Полігліцерил - 3 капрат, Кокамідоприлбетаїн, Гліцериллаурат, Гліцерин, Лаурил глікозид, Дикаприловий ефір, Лауриловий спирт, Бензиловий спирт, Бензойна кислота, Сорбінова Об'єм: 100 мл.ХарактеристикаШампуг «Лайснер» призначений для знищення головних вошей, їхніх личинок та гнид у дорослих людей та дітей з 3 років спеціалістами організацій, що займаються дезінфекційною діяльністю, а також населенням у побуті.Фармакотерапевтична групаПедикуліцидний засіб «Лайснер» як діюча речовина містить олію німа 10%, ПАР, функціональні добавки. Має високу гостру дію щодо головних вошей забезпечує 100%-ну загибель комах при 60 хвилинному контакті, овіцидна дія неповна, повторна обробка через 7-10 днів. Засіб «Лайснер» у вигляді шампуню за параметрами гострої токсичності при нанесенні на шкіру і введенні в шлунок відноситься до 4 класу мало небезпечних речовин відповідно до ГОСТ 12.1.007-76. Засіб не має місцевої дратівливої, шкірно-резорбтивної та сенсибілізуючої дії в рекомендованому режимі застосування. При попаданні в очі має слабку подразнюючу дію на слизові оболонки. ВЗУТТ у повітрі робочої зони лаурилового спирту 10 мг/м3 (пари, 3 клас небезпеки).ІнструкціяПеревірте наявність вошей та гнид у всіх членів сім'ї за допомогою частого гребеня. Проводити діагностику головного педикульозу на сухому волоссі при хорошому освітленні. Попередньо добре розчешіть волосся, потім пасмо за пасмом зробіть кілька прочісування спеціальним гребенем. Зверніть увагу на області найчастішої локалізації вошей та гнід – за вухами та нижньою частиною потилиці. Після кожного прочісування протріть гребінець білою серветкою. Усіх членів сім'ї, у яких виявлено воші. необхідно лікувати в один день, щоб уникнути повторного зараження. Покрийте плечі рушником. Струсіть флакон перед кожним використанням. Відкрийте ковпачок і нанесіть рідину на сухе волосся. Необхідно забезпечити повне покриття шкіри голови та просочування волосся. Довге та особливо густе волосся слід обробляти по пасмах. Надягніть на голову шапочку для душу і загорніть рушником. Через 60 хвилин волосся прочешіть частим гребенем для вичісування загиблих комах та яєць (гнід). Потім вимийте волосся теплою водою. Флакон засобу розрахований на 1 обробку та більше, залежно від довжини та густоти волосся. При необхідності повторити обробку через 7-10 днів. Витрата засобу при боротьбі з головними вошами становить 50-100 мл залежно від довжини та густини волосся.Показання до застосуванняШампунь Лайснер призначений для знищення головних вошей, їх личинок та гнид у дорослих людей та дітей з 3 років. Має високу гостру дію щодо головних вошей і забезпечує 100% загибель комах.РекомендуєтьсяБерегти від дітейПротипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продукту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Застосовувати за призначенням. Щоб уникнути попадання кошти на слизові оболонки очей і носоглотки перед обробкою волосся слід пов'язати навколо голови (нижче за волосся) бавовняну косинку, згорнуту джгутом. Не рекомендується обробляти дітей до 3 років, вагітних і жінок, що годують грудьми, а також людей, які мають різні захворювання шкіри голови, і людей з індивідуальною непереносимістю компонентів засобу. У разі використання контактних лінз пацієнту рекомендується зняти їх перед застосуванням педикуліцидного засобу. Приміщення, де проводиться масова обробка уражених педикульозом людей, необхідно періодично провітрювати. При обробці пацієнтів захищати руки гумовими рукавичками. Дотримуватись правил особистої гігієни: не пити, не курити і не приймати їжу під час обробки. Після закінчення обробки ретельно вимити руки. У разі попадання в очі – змити водою!Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіметикон-350-4% Ізопарафін-96%.ХарактеристикаЛосьйон Ліпарит - педикуліцидний засіб. Діючі речовини - диметикон-350 та ізопарафіни. Диметикон рівномірно розподіляється по волосистій частині голови, обволікає комах, закупорює їх дихальні отвори, перекриваючи доступ кисню. В результаті воші починають гинути вже на першій хвилині. Ефективний навіть у тих випадках, коли вошей і гнид багато, а волосся довге і густе. Засіб діє на всі форми - зрілі особини, личинки та гніди. Чи не дратує шкіру і не всмоктується, не має запаху, відноситься до малонебезпечних сполук. Внаслідок цього лосьйон можна застосовувати у дітей, починаючи з 3-річного віку.ІнструкціяПопередньо добре розчешіть волосся, потім пасмо за пасмою зробіть кілька прочісування частим гребенем. Нанесіть необхідну кількість засобу на сухе волосся, ретельно втираючи склад коріння до повного змочування волосся. Довге та особливо густе волосся обробляйте по пасмах. Через 30 хвилин волосся необхідно прочісувати частим гребенем для вичісування загиблих комах і гнид, після чого волосся вимити теплою водою із застосуванням мила або шампуню. Флакон засобу об'ємом 100 мл розрахований на 1-2 обробки, залежно від довжини та густоти волосся. При необхідності повторити обробку через 7-8 днів.РекомендуєтьсяЗасіб педикулоцидний призначений для знищення головних та лобкових вошей, їх личинок та яєць (гнід) у дорослих та дітей з 3-х років у медичній дезінсекції та у побуті.Протипоказання до застосуванняНе рекомендується обробляти дітей до 3-х років, вагітних та годуючих грудьми жінок, а також людей, які мають різні захворювання шкіри голови та високочутливі до хімічних речовин. Не використовувати при відкритих ранах.Побічна діяМожливі алергічні реакції. При появі сверблячки, ознак подразнення або висипки на шкірі засіб слід змити негайно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування! При використанні контактних лінз пацієнту рекомендується зняти їх перед застосуванням препарату. Слід уникати попадання кошти на слизові оболонки рота, очей, носа.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 200 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. вкриті оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Доппель Фармасьютичі Завод-виробник: Доппель Фармацеутіці С. Р.

Форма выпуска: гель Упаковка: туба Производитель: Фокс и Ко Завод-производитель: Фокс и Ко. . .