Др. Реддис Лабораторис Лтд.

Склад, форма випуску та упаковкаAqua, Filagrinol, Glyceryl Stearate/PEG-100 Stearate (Arlacel 165), Cyclomethicone, Glycerol, Niacinamide, Polyamide-5, Sorbitan Monostearate, Cetyl alcohol, Hydroxypropyl Bispalmitamide MEA (Ceramide PC 10 butter, Sodium citrate, Aloe butter, Citric acid monohydrate, Cocoa butter, Mango butter, Disodium EDTA, Zinc oxide, BHT, Sweet floral fragrance. Утримує: Філагрінол (суміш екстрактів рослинних білків)Ніацинамід18-бета-гліцирететиновая кислота Церамид РС 104 Натуральні олії (ши масло, манго масло, алое масло, какао масло)ХарактеристикаДослідження, проведене в Клініці шкірних хвороб П'єра Волькенштейна в Санкт-Петербурзі, показало, що щоденне застосування крему Адмера протягом 4 тижнів у складі стандартної терапії у дітей з атопічним дерматитом легкого ступеня тяжкості характеризується сприятливим профілем безпеки: Забезпечує високий рівень зволоження епідермісу. Зменшує вираженість та тяжкість атопічного дерматиту Знижує інтенсивність ксерозу. Пом'якшує і надає шкірі еластичність Відновлює ліпідний обмін бар'єрну функцію шкіри. Поліпшує якість життя. Показана висока задоволеність від застосування крему Адмера та його приємні органолептичні властивості. Щоденний догляд за сухою та чутливою шкірою дітей та дорослих. Інтенсивно зволожує та пом'якшує шкіру. Вхідні до складу олії сприяють відновленню ліпідного обміну в шкірі, підвищуючи її еластичність та функцію захисного шкірного бар'єру. Захищає від несприятливого впливу навколишнього середовища. Підходить для щоденного догляду за сухою і чутливою шкірою дітей і дорослих, у тому числі для харчування і зволоження шкіри в період ремісії атопічного дерматиту, також у період загострення у складі комплексної терапії .Властивості компонентівФілагрінол 5% - один з ключових білків епідермісу, що служить для його зволоження, впливає на утворення природного зволожуючого фактора (еуф). Утворює бар'єр, що запобігає втраті води, та мінімізує проникнення алергенів та мікроорганізмів. Ніацинамід 4% - водорозчинний вітамін В3, який за своєю природою покращує еластичність шкіри, підвищує її тонус і оберігає від зневоднення, стимулює мікроциркуляцію в дермі. Церамид рс 104 1% відноситься до природних ліпідів, який разом з жирними кислотами і холестерином формує захисний шар шкіри. 18-бета-гліцирететиновая кислота 1% за своєю природою має протизапальну, місцеву протиалергічну та антимікробну дію. Основне призначення - зняття сверблячки і роздратування. Ши масло 1%, манго масло 0,5%, какао масло 0,5%, алое масло 0,5% - природні компоненти, які сприяють відновленню захисної ліпідної плівки, запобігаючи зайвій втраті вологи, пом'якшують і надають шкірі еластичність.ІнструкціяКрем Адмера наноситься на уражені ділянки шкіри, що оточує їх шкіру, та шкіру з ознаками сухості. Крем слід наносити тонким шаром на добре очищену та суху шкіру, злегка втираючи, не рідше одного разу на день. При необхідності можна використовувати найчастіше для підтримки зволоженості шкіри. Крем слід також наносити після прийняття гігієнічних процедур (купання, душ).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаAqua, Filagrinol, Glyceryl Stearate/PEG-100 Stearate (Arlacel 165), Cyclomethicone, Glycerol, Niacinamide, Polyamide-5, Sorbitan Monostearate, Cetyl alcohol, Hydroxypropyl Bispalmitamide MEA (Ceramide PC 10 butter, Sodium citrate, Aloe butter, Citric acid monohydrate, Cocoa butter, Mango butter, Disodium EDTA, Zinc oxide, BHT, Sweet floral fragrance. Утримує: Філагрінол (суміш екстрактів рослинних білків)Ніацинамід18-бета-гліцирететиновая кислота Церамид РС 104 Натуральні олії (ши масло, манго масло, алое масло, какао масло)ХарактеристикаДослідження, проведене в Клініці шкірних хвороб П'єра Волькенштейна в Санкт-Петербурзі, показало, що щоденне застосування крему Адмера протягом 4 тижнів у складі стандартної терапії у дітей з атопічним дерматитом легкого ступеня тяжкості характеризується сприятливим профілем безпеки: Забезпечує високий рівень зволоження епідермісу. Зменшує вираженість та тяжкість атопічного дерматиту Знижує інтенсивність ксерозу. Пом'якшує і надає шкірі еластичність Відновлює ліпідний обмін бар'єрну функцію шкіри. Поліпшує якість життя. Показана висока задоволеність від застосування крему Адмера та його приємні органолептичні властивості. Щоденний догляд за сухою та чутливою шкірою дітей та дорослих. Інтенсивно зволожує та пом'якшує шкіру. Вхідні до складу олії сприяють відновленню ліпідного обміну в шкірі, підвищуючи її еластичність та функцію захисного шкірного бар'єру. Захищає від несприятливого впливу навколишнього середовища. Підходить для щоденного догляду за сухою і чутливою шкірою дітей і дорослих, у тому числі для харчування і зволоження шкіри в період ремісії атопічного дерматиту, також у період загострення у складі комплексної терапії .Властивості компонентівФілагрінол 5% - один з ключових білків епідермісу, що служить для його зволоження, впливає на утворення природного зволожуючого фактора (еуф). Утворює бар'єр, що запобігає втраті води, та мінімізує проникнення алергенів та мікроорганізмів. Ніацинамід 4% - водорозчинний вітамін В3, який за своєю природою покращує еластичність шкіри, підвищує її тонус і оберігає від зневоднення, стимулює мікроциркуляцію в дермі. Церамид рс 104 1% відноситься до природних ліпідів, який разом з жирними кислотами і холестерином формує захисний шар шкіри. 18-бета-гліцирететиновая кислота 1% за своєю природою має протизапальну, місцеву протиалергічну та антимікробну дію. Основне призначення - зняття сверблячки і роздратування. Ши масло 1%, манго масло 0,5%, какао масло 0,5%, алое масло 0,5% - природні компоненти, які сприяють відновленню захисної ліпідної плівки, запобігаючи зайвій втраті вологи, пом'якшують і надають шкірі еластичність.ІнструкціяКрем Адмера наноситься на уражені ділянки шкіри, що оточує їх шкіру, та шкіру з ознаками сухості. Крем слід наносити тонким шаром на добре очищену та суху шкіру, злегка втираючи, не рідше одного разу на день. При необхідності можна використовувати найчастіше для підтримки зволоженості шкіри. Крем слід також наносити після прийняття гігієнічних процедур (купання, душ).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТабл. - 1 таб.: діюча речовина: левоцетиризину дигідрохлорид 5,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 88,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 34,10 мг; кремнію діоксид колоїдний 1,60 мг; магнію стеарат 1,30 мг; плівкова оболонка: Опадрай білий OY 58900 (гіпромелоза (5 cP) 62,5 %, титану діоксид (Е171) 31,25 %, макрогол-400 6,25 %) 3,25 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг. По 7 або 10 таблеток у блістер із (ПА/АЛ/ПВХ) фольги/алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з одного боку гладкі, з іншого боку гравіювання «R 5». На поперечному розрізі ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб – блокатор Н1-гістамінових рецепторів.ФармакокінетикаФармакокінетика левоцетиризину змінюється лінійно. Всмоктування Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю адсорбується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на повноту абсорбції, хоча швидкість її зменшується. У дорослих після одноразового прийому препарату в терапевтичній дозі (5 мг) максимальна концентрація (Cmax) у плазмі становить 270 нг/мл і досягається через 0,9 години, після повторного прийому в дозі 5 мг – 308 нг/мл. Рівноважна плазмова концентрація (Css) досягається через 2 доби. Розподіл Левоцетиризин на 90% зв'язується з білками плазми. Об'єм розподілу (Vd) становить 0,4 л/кг. Біодоступність сягає 100%. Метаболізм Менш 14% препарату метаболізується в організмі шляхом N- та О-дезалкілювання (на відміну від інших антагоністів Н1-гістамінових рецепторів, які метаболізуються в печінці за допомогою системи цитохромів) з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту. Завдяки обмеженому метаболізму та відсутності метаболічної інгібуючої активності, взаємодія левоцетиризину на рівні метаболізму з іншими речовинами є малоймовірною. Виведення У дорослих період напіввиведення (T1/2) становить 7,9±1,9 годин, загальний кліренс 0,63 мл/хв/кг. Близько 85,4% прийнятої дози препарату виводиться нирками у незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції; близько 12,9% через кишечник. Особливості фармакокінетики у окремих пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК))ФармакодинамікаЛевоцетиризин (R)-енантіомер цетиризину є інгібітором периферичних Н1 гістамінових рецепторів. Левоцетиризин має виражений антигістамінний та протиалергічний ефект. Впливає на гістамінозалежну фазу алергічної реакції, знижує міграцію еозинофілів, зменшує проникність судинної стінки та обмежує вивільнення медіаторів запалення. Левоцетиризин попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію. Практично не впливає на холінергічні та серотонінові рецептори, у терапевтичних дозах не має седативного ефекту.Показання до застосуванняАллервей, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг показаний у дорослих та дітей з 6 років і старше при: лікуванні симптомів алергічних ринітів, включаючи цілорічний (персистуючий) та сезонний (інтермітуючий) алергічні риніти, та алергічного кон'юнктивіту, таких як свербіж, чхання, закладеність носа, ринорея, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви; полінозі (сінна лихоманка); кропив'янка; інших алергічних дерматозах, що супроводжуються свербінням та висипаннями.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, цетиризину, гідроксизину, будь-якого похідного піперазину або до будь-якої допоміжної речовини препарату. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Термінальна стадія ниркової недостатності (КК Дитячий вік до 6 років (через обмеженість даних з безпеки та ефективності). З обережністю При хронічній нирковій недостатності (необхідна корекція режиму дозування). У пацієнтів похилого віку (при віковому зниженні клубочкової фільтрації). У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що привертають до затримки сечі, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. При одночасному вживанні з алкоголем. При призначенні вагітним жінкам та в період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування левоцетиризину під час вагітності практично відсутні або обмежені (менше 300 результатів вагітності). Однак, застосування цетиризину, рацемату левоцетиризину, при вагітності (більше 1000 результатів вагітностей) не супроводжувалося вадами розвитку та внутрішньоутробним та неонатальним токсичним впливом. У дослідженнях на тваринах не виявлено прямого або непрямого несприятливого впливу на перебіг вагітності, ембріональний та фетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. При призначенні левоцетиризину вагітним слід бути обережними. Період грудного вигодовування Цетиризин, рацемат левоцетиризину, екскретується із грудним молоком. Тому також можливо і виділення левоцетиризину з грудним молоком. У дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, можлива поява побічних реакцій на левоцетиризин. Тому необхідно бути обережними при призначенні левоцетиризину в період грудного вигодовування. Фертильність Клінічні дані щодо левоцетиризину відсутні.Побічна діяКлінічні дослідження Під час проведення клінічних досліджень у чоловіків та жінок 12-71 років із частотою 1% і більше (часто ≥ 1/100, < 1/10) зустрічалися такі побічні ефекти: головний біль, сонливість, сухість у роті, стомлюваність, нечасто (≥ 1/1000, < 1/100) зустрічалися астенія та біль у животі. Під час проведення клінічних досліджень у дітей віком від 6 років до 12 років із частотою 1% і більше (часто ≥ 1/100, < 1/10) зустрічалися головний біль та сонливість. Післяреєстраційні дослідження Частота побічних ефектів не відома (не може бути оцінена за наявними даними). Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію. Порушення метаболізму та розлади харчування Підвищення апетиту. Порушення з боку психіки Тривога, агресія, збудження, депресія, галюцинації, безсоння, суїцидальні думки. Порушення з боку нервової системи Судоми, тромбоз синусів твердої мозкової оболонки, парестезія, запаморочення, непритомність, тремор, дисгевзія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Порушення з боку органу зору Порушення зору, нечіткість зорового сприйняття, запальні прояви. Порушення з боку серцево-судинної системи Стенокардія, тахікардія, серцебиття, тромбоз яремної вени. Порушення з боку дихальної системи Задишка, посилення симптомів риніту. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, зміна функціональних спроб печінки. Порушення з боку нирок та сечовидільної системи Дизурія, затримка сечі. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Ангіоневротичний набряк, стійка лікарська еритема, висипання, свербіж, кропив'янка, гіпотрихоз, тріщини, фотосенсибілізація. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Болі у м'язах, артралгія. Загальні порушення Периферичні набряки, збільшення маси тіла. Інше Перехресна реактивність. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення взаємодії левоцетиризину з іншими лікарськими засобами не проводилося. При вивченні лікарської взаємодії рацемату цетиризину з антипірином, азитроміцином, циметидином, діазепамом, еритроміцином, гліпізидом, кетоконазолом, псевдоефедрином та феназоном клінічно значимих небажаних взаємодій не виявлено. При одночасному призначенні з теофіліном (400 мг/добу) загальний кліренс цетиризину знижується на 16% (кінетика теофіліну не змінюється). У дослідженні при одночасному прийомі рітановіру (600 мг 2 рази на день) та цетиризину (10 мг на день) показано, що експозиція цетиризину збільшувалася на 40%, а експозиція ритонавіру незначно змінювалася (-11%). У ряді випадків при одночасному застосуванні левоцетиризину з алкоголем або лікарськими засобами, що мають переважний вплив на центральну нервову систему (ЦНС), може спричинити загальмованість та погіршення працездатності.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи рідиною, незалежно від їди. Дорослі та діти старше 6 років Добова доза становить 5 мг (1 таблетка) одноразово. Тривалість прийому препарату При лікуванні сезонного (інтермітуючого) риніту (наявність симптомів менше 4х днів на тиждень або їх загальна тривалість менше 4-х тижнів); тривалість лікування залежить від тривалості симптоматики; лікування може бути припинено при зникненні симптомів та відновлено з появою симптомів. При лікуванні цілорічного (персистирующего) алергічного риніту (наявність симптомів більше 4-х днів на тиждень та їх загальна тривалість більше 4-х тижнів) лікування може тривати протягом усього періоду дії алергенів. Курс лікування полінозу встановлює лікар. Є клінічний досвід безперервного застосування левоцетиризину у дорослих пацієнтів тривалістю до 6 місяців. При пропущенні прийому не приймайте подвійну дозу, прийміть наступну дозу у звичайний час. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки левоцетиризин виводиться з організму нирками, при застосуванні препарату слід коригувати дозу залежно від ступеня ниркової недостатності. При значенні КК 50-79 мл/хв корекції дози не потрібно, при КК від 30 до 49 мл/хв рекомендована доза 5 мг (1 таблетка) через день (1 раз на 2 дні), у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) рекомендована доза 5 мг (1 таблетка) 1 раз на 3 дні. Пацієнтам з термінальною нирковою недостатністю (КК менше 10 мл/хв) прийом препарату протипоказаний. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Дозування здійснюється за наведеною вище схемою. Пацієнти з порушенням функції печінки При ізольованому порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнти похилого віку без порушення функції нирок Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сонливість (у дорослих), збудження та занепокоєння, що змінюються сонливістю (у дітей). Лікування: необхідно промити шлунок або прийняти активоване вугілля, якщо після прийому препарату минуло мало часу. Рекомендується проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтервали між дозами повинні бути підібрані індивідуально, залежно від ниркової функції. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні з алкоголем. За наявності у пацієнтів сприятливих факторів до затримки сечі (наприклад, пошкодження спинного мозку, гіперплазія передміхурової залози) слід бути обережним, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Левоцетиризин може призвести до підвищеної сонливості, отже препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою. У період лікування необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТабл. - 1 таб.: діюча речовина: левоцетиризину дигідрохлорид 5,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 88,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 34,10 мг; кремнію діоксид колоїдний 1,60 мг; магнію стеарат 1,30 мг; плівкова оболонка: Опадрай білий OY 58900 (гіпромелоза (5 cP) 62,5 %, титану діоксид (Е171) 31,25 %, макрогол-400 6,25 %) 3,25 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг. По 7 або 10 таблеток у блістер із (ПА/АЛ/ПВХ) фольги/алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з одного боку гладкі, з іншого боку гравіювання «R 5». На поперечному розрізі ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб – блокатор Н1-гістамінових рецепторів.ФармакокінетикаФармакокінетика левоцетиризину змінюється лінійно. Всмоктування Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю адсорбується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на повноту абсорбції, хоча швидкість її зменшується. У дорослих після одноразового прийому препарату в терапевтичній дозі (5 мг) максимальна концентрація (Cmax) у плазмі становить 270 нг/мл і досягається через 0,9 години, після повторного прийому в дозі 5 мг – 308 нг/мл. Рівноважна плазмова концентрація (Css) досягається через 2 доби. Розподіл Левоцетиризин на 90% зв'язується з білками плазми. Об'єм розподілу (Vd) становить 0,4 л/кг. Біодоступність сягає 100%. Метаболізм Менш 14% препарату метаболізується в організмі шляхом N- та О-дезалкілювання (на відміну від інших антагоністів Н1-гістамінових рецепторів, які метаболізуються в печінці за допомогою системи цитохромів) з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту. Завдяки обмеженому метаболізму та відсутності метаболічної інгібуючої активності, взаємодія левоцетиризину на рівні метаболізму з іншими речовинами є малоймовірною. Виведення У дорослих період напіввиведення (T1/2) становить 7,9±1,9 годин, загальний кліренс 0,63 мл/хв/кг. Близько 85,4% прийнятої дози препарату виводиться нирками у незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції; близько 12,9% через кишечник. Особливості фармакокінетики у окремих пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК))ФармакодинамікаЛевоцетиризин (R)-енантіомер цетиризину є інгібітором периферичних Н1 гістамінових рецепторів. Левоцетиризин має виражений антигістамінний та протиалергічний ефект. Впливає на гістамінозалежну фазу алергічної реакції, знижує міграцію еозинофілів, зменшує проникність судинної стінки та обмежує вивільнення медіаторів запалення. Левоцетиризин попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію. Практично не впливає на холінергічні та серотонінові рецептори, у терапевтичних дозах не має седативного ефекту.Показання до застосуванняАллервей, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг показаний у дорослих та дітей з 6 років і старше при: лікуванні симптомів алергічних ринітів, включаючи цілорічний (персистуючий) та сезонний (інтермітуючий) алергічні риніти, та алергічного кон'юнктивіту, таких як свербіж, чхання, закладеність носа, ринорея, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви; полінозі (сінна лихоманка); кропив'янка; інших алергічних дерматозах, що супроводжуються свербінням та висипаннями.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, цетиризину, гідроксизину, будь-якого похідного піперазину або до будь-якої допоміжної речовини препарату. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Термінальна стадія ниркової недостатності (КК Дитячий вік до 6 років (через обмеженість даних з безпеки та ефективності). З обережністю При хронічній нирковій недостатності (необхідна корекція режиму дозування). У пацієнтів похилого віку (при віковому зниженні клубочкової фільтрації). У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що привертають до затримки сечі, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. При одночасному вживанні з алкоголем. При призначенні вагітним жінкам та в період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування левоцетиризину під час вагітності практично відсутні або обмежені (менше 300 результатів вагітності). Однак, застосування цетиризину, рацемату левоцетиризину, при вагітності (більше 1000 результатів вагітностей) не супроводжувалося вадами розвитку та внутрішньоутробним та неонатальним токсичним впливом. У дослідженнях на тваринах не виявлено прямого або непрямого несприятливого впливу на перебіг вагітності, ембріональний та фетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. При призначенні левоцетиризину вагітним слід бути обережними. Період грудного вигодовування Цетиризин, рацемат левоцетиризину, екскретується із грудним молоком. Тому також можливо і виділення левоцетиризину з грудним молоком. У дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, можлива поява побічних реакцій на левоцетиризин. Тому необхідно бути обережними при призначенні левоцетиризину в період грудного вигодовування. Фертильність Клінічні дані щодо левоцетиризину відсутні.Побічна діяКлінічні дослідження Під час проведення клінічних досліджень у чоловіків та жінок 12-71 років із частотою 1% і більше (часто ≥ 1/100, < 1/10) зустрічалися такі побічні ефекти: головний біль, сонливість, сухість у роті, стомлюваність, нечасто (≥ 1/1000, < 1/100) зустрічалися астенія та біль у животі. Під час проведення клінічних досліджень у дітей віком від 6 років до 12 років із частотою 1% і більше (часто ≥ 1/100, < 1/10) зустрічалися головний біль та сонливість. Післяреєстраційні дослідження Частота побічних ефектів не відома (не може бути оцінена за наявними даними). Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію. Порушення метаболізму та розлади харчування Підвищення апетиту. Порушення з боку психіки Тривога, агресія, збудження, депресія, галюцинації, безсоння, суїцидальні думки. Порушення з боку нервової системи Судоми, тромбоз синусів твердої мозкової оболонки, парестезія, запаморочення, непритомність, тремор, дисгевзія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Порушення з боку органу зору Порушення зору, нечіткість зорового сприйняття, запальні прояви. Порушення з боку серцево-судинної системи Стенокардія, тахікардія, серцебиття, тромбоз яремної вени. Порушення з боку дихальної системи Задишка, посилення симптомів риніту. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, зміна функціональних спроб печінки. Порушення з боку нирок та сечовидільної системи Дизурія, затримка сечі. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Ангіоневротичний набряк, стійка лікарська еритема, висипання, свербіж, кропив'янка, гіпотрихоз, тріщини, фотосенсибілізація. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Болі у м'язах, артралгія. Загальні порушення Периферичні набряки, збільшення маси тіла. Інше Перехресна реактивність. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення взаємодії левоцетиризину з іншими лікарськими засобами не проводилося. При вивченні лікарської взаємодії рацемату цетиризину з антипірином, азитроміцином, циметидином, діазепамом, еритроміцином, гліпізидом, кетоконазолом, псевдоефедрином та феназоном клінічно значимих небажаних взаємодій не виявлено. При одночасному призначенні з теофіліном (400 мг/добу) загальний кліренс цетиризину знижується на 16% (кінетика теофіліну не змінюється). У дослідженні при одночасному прийомі рітановіру (600 мг 2 рази на день) та цетиризину (10 мг на день) показано, що експозиція цетиризину збільшувалася на 40%, а експозиція ритонавіру незначно змінювалася (-11%). У ряді випадків при одночасному застосуванні левоцетиризину з алкоголем або лікарськими засобами, що мають переважний вплив на центральну нервову систему (ЦНС), може спричинити загальмованість та погіршення працездатності.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи рідиною, незалежно від їди. Дорослі та діти старше 6 років Добова доза становить 5 мг (1 таблетка) одноразово. Тривалість прийому препарату При лікуванні сезонного (інтермітуючого) риніту (наявність симптомів менше 4х днів на тиждень або їх загальна тривалість менше 4-х тижнів); тривалість лікування залежить від тривалості симптоматики; лікування може бути припинено при зникненні симптомів та відновлено з появою симптомів. При лікуванні цілорічного (персистирующего) алергічного риніту (наявність симптомів більше 4-х днів на тиждень та їх загальна тривалість більше 4-х тижнів) лікування може тривати протягом усього періоду дії алергенів. Курс лікування полінозу встановлює лікар. Є клінічний досвід безперервного застосування левоцетиризину у дорослих пацієнтів тривалістю до 6 місяців. При пропущенні прийому не приймайте подвійну дозу, прийміть наступну дозу у звичайний час. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки левоцетиризин виводиться з організму нирками, при застосуванні препарату слід коригувати дозу залежно від ступеня ниркової недостатності. При значенні КК 50-79 мл/хв корекції дози не потрібно, при КК від 30 до 49 мл/хв рекомендована доза 5 мг (1 таблетка) через день (1 раз на 2 дні), у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) рекомендована доза 5 мг (1 таблетка) 1 раз на 3 дні. Пацієнтам з термінальною нирковою недостатністю (КК менше 10 мл/хв) прийом препарату протипоказаний. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Дозування здійснюється за наведеною вище схемою. Пацієнти з порушенням функції печінки При ізольованому порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнти похилого віку без порушення функції нирок Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сонливість (у дорослих), збудження та занепокоєння, що змінюються сонливістю (у дітей). Лікування: необхідно промити шлунок або прийняти активоване вугілля, якщо після прийому препарату минуло мало часу. Рекомендується проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтервали між дозами повинні бути підібрані індивідуально, залежно від ниркової функції. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні з алкоголем. За наявності у пацієнтів сприятливих факторів до затримки сечі (наприклад, пошкодження спинного мозку, гіперплазія передміхурової залози) слід бути обережним, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Левоцетиризин може призвести до підвищеної сонливості, отже препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою. У період лікування необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: левоцетиризину дигідрохлорид 5,00 мг; допоміжні речовини: бетадекс, манітол, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль кукурудзяний, лимонна кислота безводна, целюлоза мікрокристалічна (102), кросповідон, аспартам, магнію стеарат. По 10 таблеток у блістер з (ПА/Ал/ПВХ) фольги // алюмінієвої фольги, ламінованої ПЕТ/папером. По 1 або 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі плоскі пігулки зі скошеними краями, від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - блокатор H1-гістамінових рецепторів.ФармакокінетикаФармакокінетичні параметри левоцетиризину змінюються лінійно. Всмоктування Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на повноту всмоктування, хоча знижує її швидкість. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 0,9 год і становить 270 нг/мл, рівноважна концентрація досягається через 2 доби. Після прийому таблеток 5 мг препарату Аллервей Експрес здоровими добровольцями натще, левоцетиризин визначався в крові через 24 години в концентрації, що перевищує 1 0% від Сmах. Розподіл Левоцетиризин на 90% зв'язується з білками плазми. Об'єм розподілу (Vd) становить 0.4 л/кг. Біодоступність сягає 100%. Метаболізм У невеликих кількостях (менше 14%) левоцетиризин метаболізується в організмі шляхом N- та О-деалкілування (на відміну від інших антагоністів H1-гістамінових рецепторів, які метаболізуються у печінці за допомогою системи цитохромів) з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту. Через незначний метаболізм і відсутність метаболічного потенціалу взаємодія левоцетиризину з іншими лікарськими препаратами є малоймовірною. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) у дорослих становить 7,9±1,9 год. У дітей молодшого віку Т1/2 коротший. У дорослих загальний кліренс становить 0,63 мл/хв/кг. Близько 85.4% прийнятої дози препарату виводиться нирками у незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції; близько 12,9% – через кишечник. Окремі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК)) Менше 10% левоцетиризину видаляється під час стандартної 4-годинної процедури гемодіалізу. Пацієнти з печінковою недостатністю Фармакокінетика левоцетиризину у пацієнтів із печінковою недостатністю не вивчалась. У пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки (гепатоцелюлярний, холестатичний та біліарний цироз), які отримували рацемічну сполуку цетиризину в дозі 10 мг або 20 мг одноразово, спостерігалося збільшення Т1/2 на 50% та зниження кліренсу препарату на 40% порівняно зі здоровими людьми. Діти Дані дослідження фармакокінетики препарату у 14 дітей віком від 6 до 11 років з масою тіла від 20 до 40 кг при одноразовому пероральному прийомі 5 мг левоцетиризину показали, що значення Сmах і площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно в двічі перевищують аналогічні показники у дорослих здорових людей під час перехресного контролю. Середній показник Сmах склав 450 нг/мл, максимальна концентрація досягалася в середньому через 1,2 год, загальний кліренс з урахуванням маси тіла був на 30% вищим, а Т1/2 на 24% коротшим у дітей, ніж відповідні показники у дорослих. Спеціальні фармакокінетичні дослідження у дітей віком до 6 років не проводилися. Ретроспективний фармакокінетичний аналіз проведено у 323 пацієнтів (181 дитина віком від 1 до 5 років,18 дітей віком від 6 до 11 років і 124 дорослих віком від 18 до 55 років), які отримували одну або кілька доз левоцетиризину від 1,25 мг до 30 мг. Дані, отримані в ході аналізу, показали, що прийом препарату в дозі 1,25 мг у дітей віком від 6 місяців до 5 років призводить до концентрації у плазмі, що відповідає такій у дорослих при прийомі 5 мг один раз на добу. Літні пацієнти Дані з фармакокінетики у пацієнтів похилого віку обмежені. При повторному прийомі 30 мг левоцетиризину один раз на добу протягом 6 днів у 9 літніх пацієнтів (вік від 65 до 74 років) загальний кліренс був приблизно на 33% нижче, ніж у дорослих молодшого віку. Було показано, що розподіл рацемату цетиризину більше залежить від функції нирок, ніж віку. Це твердження також може бути застосоване і до левоцетиризину, так як обидва препарати - і левоцетиризин, і цетиризин - виводяться переважно нирками. Тому у пацієнтів похилого віку доза левоцетиризину повинна бути скоригована залежно від функції нирок.ФармакодинамікаЛевоцетиризин - діюча речовина препарату Аллервей Експрес - (R)-енантіомер цетиризину, потужний та селективний антагоніст гістаміну, що блокує H1-гістамінові рецептори. Левоцетиризин впливає на гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, а також зменшує міграцію еозинофілів, зменшує проникність судин, обмежує вивільнення медіаторів запалення. Левоцетиризин попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протиексудативну та протисвербіжну дію, практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах не має седативного ефекту. При одноразовому застосуванні левоцетиризину зв'язування з рецепторами становить 90% через 4 години та 57% через 24 години. Застосування левоцетиризину в дозі 5 мг значно знижує формування уртикарних елементів (пухирів) у перші 12 годин, цей ефект триває до 24 годин, порівняно з плацебо.Показання до застосуванняЛікування симптомів алергічних ринітів (включаючи цілорічний (персистуючий) та сезонний (інтермітуючий) алергічні риніти) та алергічного кон'юнктивіту, таких як свербіж, чхання, закладеність носа, ринорея (виділення з носа), сльозотечу, око. Поліноз (сінна лихоманка). Кропивниця. Інші алергічні дерматози, що супроводжуються шкірним свербінням та висипаннями. Небажані реакції Левоцетиризин 5 мг (n=538) Плацебо(n=382) Сонливість 5,6% 1,3% Сухість в роті 2,6% 1,3% Головний біль 2,4% 2,9% Стомлюваність 1,5% 0,5% Астенія 1,1% 1,3% Хоча частота випадків сонливості у групі левоцетиризину була вищою, ніж така у групі плацебо, в більшості випадків це небажане явище було легким або помірним ступенем тяжкості. Нечасто (0,1-1%): Болі у животі. Післяреєстраційні дослідження У період післяреєстраційного застосування препарату спостерігалися такі побічні ефекти. Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію. Порушення з боку обміну речовин та харчування Підвищення апетиту. Порушення психіки Тривога, агресія, збудження, галюцинації, депресія, безсоння, суїцидальні ідеї, кошмарні сновидіння. Порушення з боку нервової системи Судоми, тромбоз синусів твердої мозкової оболонки, парестезія, запаморочення, непритомність, тремор, дисгевзія. Порушення з боку органу зору Запальні прояви, порушення зору, нечіткість зорового сприйняття, мимовільні рухи очних яблук (ністагм). Порушення з боку серця Стенокардія, тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин Тромбоз яремної вени. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Посилення симптомів риніту, задишка. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Ангіоневротичний набряк, висип, гіпотрихоз, свербіж, висипання, тріщини, кропив'янка, фотосенсибілізація/токсичність, стійка лікарська еритема. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота блювота. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Болі у м'язах, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дизурія, затримка сечі. Загальні розлади та порушення у місці введення Набряк, неефективність продукту та його взаємодії, сухість слизових оболонок. Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зміна функціональних спроб печінки, перехресна реактивність. Опис окремих небажаних реакцій У малої кількості пацієнтів спостерігалося свербіння після припинення застосування левоцетиризину. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, цетиризину, гідроксизину, будь-якого похідного піперазину або до іншої допоміжної речовини препарату. Термінальна стадія ниркової недостатності (КК Гомозиготна фенілкетонурія (препарат містить аспартам). Дитячий вік до 6 років (для цієї лікарської форми). З обережністю: При хронічній нирковій недостатності (необхідна корекція режиму дозування). У пацієнтів похилого віку (при віковому зниженні клубочкової фільтрації). У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що привертають до затримки сечі, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. При одночасному вживанні з алкоголем (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). У пацієнтів з епілепсією та підвищеною судомною готовністю, оскільки лівоцетиризин може спричинити загострення нападів. При призначенні вагітним жінкам та в період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування левоцетиризину під час вагітності практично відсутні або обмежені (менше 300 результатів вагітності). Однак, застосування цетиризину, рацемату левоцетиризину, при вагітності (більше 1000 результатів вагітностей) не супроводжувалося вадами розвитку та внутрішньоутробним та неонатальним токсичним впливом. У дослідженнях на тваринах не виявлено прямого або непрямого несприятливого впливу на перебіг вагітності, ембріональний та фетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Застосування левоцетиризину при вагітності можна розглядати у разі потреби. Період грудного вигодовування Цетиризин, рацемат левоцетиризину, екскретується із грудним молоком. Тому також можливо і виділення левоцетиризину з грудним молоком. У дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, можлива поява побічних реакцій на левоцетиризин. Тому необхідно бути обережними при призначенні левоцетиризину в період грудного вигодовування. Фертильність Клінічні дані щодо левоцетиризину відсутні. Перед застосуванням препарату, якщо Ви вагітні, або припускаєте, що Ви могли бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяДані з безпеки, отримані щодо цетиризину Спостерігалися такі небажані реакції: Рідко (≥ 1/10 000, < 1/1 000) Зустрічалися легкі та тимчасові небажані явища, такі як стомлюваність, порушення концентрації, сонливість, головний біль, запаморочення, збудження, сухість у роті та шлунково-кишкові розлади (запор). У деяких випадках спостерігалися реакції гіперчутливості та ангіоневротичний набряк. Також повідомлялося про окремі випадки судом, реакцію світлочутливості, ураження печінки, анафілактичного шоку, порушення кровообігу, глухоти, поганого самопочуття, сверблячки, васкуліту, зорових порушень та кошмарні сновидіння. Дані клінічного дослідження Клінічні дослідження показали, що 14,7% пацієнтів, які приймали левоцетиризин у дозі 5 мг, мали небажані реакції порівняно з 11,3% у пацієнтів групи плацебо. 95% даних небажаних реакцій були легкими або помірно вираженими. У клінічних дослідженнях частота припинення терапії внаслідок розвитку побічних реакцій склала 0,7% (4/538) у пацієнтів, рандомізованих для отримання левоцетиризину в дозі 5 мг, та 0,8% (3/382) для пацієнтів, рандомізованих до групи плацебо. Наступні небажані реакції були виявлені у пацієнтів (n=538), які брали участь у клінічному дослідженні та застосовували левоцетиризин у рекомендованих дозах (5 мг один раз на добу): З частотою 1-10%Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення взаємодії левоцетиризину з іншими лікарськими засобами не проводилося. При вивченні лікарської взаємодії рацемату цетиризину з антипірином, азитроміцином, циметидином, діазепамом, еритроміцином, гліпізидом, кетоконазолом та псевдоефедрином клінічно значимих небажаних взаємодій не виявлено. При одночасному застосуванні з теофіліном (400 мг/добу) загальний кліренс цетиризину знижується на 16% (кінетика теофіліну не змінюється). У дослідженні при одночасному прийомі ритонавіру (600 мг 2 рази на день) та цетиризину (10 мг на день) показано, що експозиція цетиризину збільшувалася на 40%, а експозиція ритонавіру незначно змінювалася (-11%). У чутливих пацієнтів одночасне застосування левоцетиризину та алкоголю або лікарських препаратів, що мають значний вплив на центральну нервову систему (ЦНС), може спричинити загальмованість та погіршення працездатності.Спосіб застосування та дозиВсередину. Покласти таблетку на язик, де вона одразу почне розчинятися. Тримати в роті протягом декількох секунд до повного розсмоктування. Прийом таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, не вимагає обов'язкового запивання водою, не впливає на збільшення продукції слини, дозволяє приймати препарат пацієнтам з відхиленнями в акті ковтання при поведінкових та неврологічних порушеннях. Спеціальні вказівки при поводженні з препаратом Не вичавлюйте таблетки через фольгу упаковки! Витягати таблетки, які диспергуються в порожнині рота, необхідно наступним чином: Зігнути блістер по лінії розриву. Розкрити блістер, обережно потягнувши за край фольги. Обережно витягти пігулку. Дорослі та діти старше 6 років Добова доза становить 5 мг (1 таблетка) одноразово. Тривалість прийому препарату При лікуванні сезонного (інтермітуючого) алергічного риніту (наявність симптомів менше 4-х днів на тиждень або їх загальна тривалість менше 4-х тижнів); тривалість лікування залежить від тривалості симптоматики; лікування може бути припинено при зникненні симптомів та відновлено при їх появі. При лікуванні цілорічного (персистирующего) алергічного риніту (наявність симптомів більше 4-х днів на тиждень та їх загальна тривалість більше 4-х тижнів) лікування може тривати протягом усього періоду дії алергенів. Є клінічний досвід безперервного застосування левоцетиризину у дорослих пацієнтів тривалістю до 6 місяців. Якщо Ви приймаєте або нещодавно приймали інші препарати, повідомте про це лікаря. Якщо ви забули прийняти препарат, не приймайте подвійну дозу для компенсації пропущеної, прийміть наступну дозу у звичайний час. Особливі групи пацієнтів Основним шляхом виведення левоцетиризину з організму є виведення нирками, тому при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку та нирковою недостатністю доза повинна коригуватися залежно від ступеня ниркової недостатності, ґрунтуючись на оцінці кліренсу креатиніну (мл/хв). Пацієнтам з легким порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну 50-79 мл/хв) корекції дози не потрібно. У пацієнтів із помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 30 до 49 мл/хв) рекомендована доза 5 мг через день. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) рекомендована доза 5 мг 1 раз на 3 дні. Пацієнтам з нирковою та печінковою недостатністю дозування здійснюється за наведеною вище схемою. Пацієнтам з порушенням функції печени корекції режиму дозування не потрібно.ПередозуванняСимптоми: сонливість (у дорослих), спочатку можуть виникнути збудження і занепокоєння, потім які змінюються сонливістю (у дітей). Лікування: необхідно промити шлунок або прийняти активоване вугілля, якщо після прийому препарату минуло мало часу. Рекомендується проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтервали між дозами повинні бути підібрані індивідуально, залежно від ниркової функції. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні з алкоголем. Препарат містить аспартам, джерело фенілаланіну, що може становити небезпеку для пацієнтів з фенілкетонурією. За наявності у пацієнтів сприятливих факторів до затримки сечі (наприклад, пошкодження спинного мозку, гіперплазія передміхурової залози) слід бути обережним, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. Обережність слід дотримуватися у пацієнтів з епілепсією та підвищеною судомною готовністю, оскільки левоцетиризин може спричинити загострення нападів. Реакція на шкірні алергічні проби пригнічується антигістамінними препаратами і перед проведенням тестування необхідно утриматися від прийому препарату протягом 3 днів. Можлива поява сверблячки після припинення прийому левоцетиризину, навіть якщо подібних симптомів не було на початку лікування. Симптоми можуть пройти самостійно. У деяких випадках симптоми можуть бути сильно вираженими, і це може вимагати відновлення лікування. Після відновлення лікування ці симптоми мають пройти. Діти Левоцетиризин у таблетках, що диспергуються в порожнині рота, протипоказаний у дітей віком до 6 років, оскільки дана лікарська форма не дозволяє використовувати відповідне дозування для цієї вікової групи. Рекомендується використовувати педіатричну лікарську форму (краплі для вживання). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Левоцетиризин може призвести до підвищеної сонливості, отже препарат Аллервей Експрес може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. вітаміни: вітамін С – 60 мг; нікотинамід - 18 мг; вітамін Е – 10 мг; пантотенова кислота – 6 мг; вітамін В6 – 2 мг; вітамін В2 – 1,6 мг; вітамін В1 – 1,4 мг; вітамін А – 0,8 мг; вітамін D3 – 200 ME; фолієва кислота – 200 мкг; біотин – 150 мкг; вітамін В12 – 1 мкг; мінеральні речовини, мікроелементи: кальцій (фосфат) – 90 мг; магній – 45 мг; залізо – 5 мг; цинк – 5 мг; марганець – 1,2 мг; йод – 100 мкг; селен – 30 мкг; хром – 25 мкг; молібден – 25 мкг; пробіотичні культури (107 КУО/г): Lactobacillus gasseri PA 16/8; Bifidobacterium bifidum MF 20/5; Bifidobacterium longum SP 07/3; допоміжні речовини: калію хлорид; МКЦ; інулін; глюкоза; стеаринової кислоти дигліцерид; полівінілпіролідон; полівінілполіпірролідон; магнію стеарат; барвник заліза оксид; кроскармелоза; кремнію діоксид; крохмаль кукурудзяний – 7,2 мг; декстрин; гідроксипропілметилцелюлоза; гідроксипропілцелюлоза. Пігулки. У блістері 10 шт. 1 блістер у картонній пачці. У банку пластиковий по 30 шт. 1 банка у пачці картонної.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі.Фармакотерапевтична групаІмуностимулююча, нормалізує мікрофлору кишечника, що заповнює дефіцит вітамінів і мінеральних речовин, нормалізує водно-електролітний баланс.Властивості компонентівМістить три особливим чином підібрані живі пробіотичні культури природного походження, а також денну норму необхідних організму вітамінів, найважливіші мінеральні речовини та мікроелементи, які протягом тривалого часу підтримують природну рівновагу кишкової мікрофлори. Це покращує фізіологічний стан кишечника та його функціонування як захисного бар'єру від патогенної мікрофлори, сприяючи доброму самопочуттю та збільшуючи імунні сили організму. Завдяки особливій технології виробництва пробіотичні культури у таблетці БІОН®3 захищені від впливу соляної кислоти, жовчних кислот та ферментів верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та у великій кількості живими потрапляють у кишечник, де починається їх корисна дія. Постійна підтримка захисних сил організму за допомогою вітамінів та мікроелементів, таких як вітаміни А, С та Е, а також цинк, залізо та селен, робить організм більш витривалим та дозволяє йому краще справлятися з патогенними мікроорганізмами. Достатня кількість вітамінів також сприяє якнайшвидшому одужанню. Більшість необхідних вітамінів/мікроелементів організм може утворювати сам. Вони мають бути отримані з їжею. Харчова добавка БІОН®3 забезпечує організм усіма вітамінами та мінералами. БІОН®3 рекомендується приймати протягом усього року. Слід пам'ятати, що БАД не є повноцінною заміною збалансованого та різноманітного харчування.Рекомендуєтьсядля підтримки та відновлення здорової мікрофлори кишечника (при незбалансованому харчуванні, стресах, хронічних захворюваннях ШКТ та інших органів, а також у комплексній терапії з антибіотиками); для зміцнення імунної системи організму; як додаткове джерело вітамінів та мікроелементів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності та період лактації, а також дітям.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим та дітям старше 14 років – по 1 табл. на день під час їжі, проковтуючи цілком і запиваючи достатньою кількістю води. Тривалість прийому – 1 міс. При необхідності (особливо у зимовий та весняний періоди) курс можна повторити. При прийомі антибіотиків рекомендується приймати по 1 табл. БІОН® 3 через 2 години після прийому антибіотиків, не розкушуючи і запиваючи достатньою кількістю води (1 склянка). Не перевищувати рекомендованої дози. Почати приймати БІОН 3 слід одночасно з початком прийому антибіотиків.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід перевищувати рекомендоване дозування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДекспантенол, алантоїн, олія Ши.ХарактеристикаКомбінація активних речовин декспантенолу та алантоїну, а також масла Ши, сприяє загоєнню, відновленню та зволоженню пошкодженої шкіри при тріщинах, опіках (в т. ч. сонячних), попрілості, сухих дерматитах.Властивості компонентівДекспантенол стимулює процес регенерації тканин, нормалізує клітинний метаболізм, має ранозагоювальну дію. Алантоїн пом'якшує та зволожує шкіру, оновлюючи її, усуває сухість та лущення. Масло Ши, що входить до складу, надає додаткову пом'якшувальну та зволожуючу дію. Декспантенол - похідне пантотенової кислоти -водорозчинного вітаміну В5. Підвищена потреба в пантотенової кислоти спостерігається при пошкодженні шкіри та тканин. Її недолік у шкірі можна поповнити місцевим застосуванням Декспантенолу. Декспантенол при місцевому застосуванні швидко абсорбується та проникає у всі шари шкіри. Має регенеруючу, загоювальну та помірну протизапальну дію. Алантоїн міститься в корінні рослини Symphytum officinale (Окопчик лікарський), яка з давніх-давен використовується для загоєння ран, відновлення пошкоджених тканин. Алантоїн має кератолітичну (відлущувальну) дію. Пом'якшує роговий шар епідермісу, сприяючи відділенню відмерлих клітин, та стимулює регенерацію тканин. За рахунок цих властивостей Алантоїн підходить для догляду за обвітреною, потрісканою, обпеченою на сонці шкірою. Так само Алантоїн має виражену регенеруючу дію, стимулює загоєння шкірного покриву, ран та шрамів. Крім загоюючої дії, Алантоїн має пом'якшувальну і зволожуючу дію, створюючи відчуття гладкості шкіри. Олія Ши (Каріте) входить до списку найцінніших косметичних масел. Має пом'якшувальну, зволожуючу, захисну і відновлюючу дію. Масло Ши видобувають із горіхів дерева Каріте, яке росте у Західній та Центральній Африці. Більш ніж на 80% масло Ши складається з тригліцеридів, також у ньому присутні сквален, фітостероли та ксантофіл, вітаміни Е, А, токофероли, тритерпенові спирти. Пом'якшувальна та зволожуюча здатність Масла Ши робить його незамінним для сухої та зневодненої шкіри з ознаками лущення, нерівностей та шорсткостей. Заспокійливі властивості благотворно діють на шкіру, особливо за наявності попрілостей. Відзначено, що масло Ши полегшує стан при таких шкірних захворюваннях як псоріаз, дерматити, екземи. Також воно здатне прискорити загоєння незначних порізів, ранок та тріщин на шкірі.РекомендуєтьсяДля догляду за пошкодженою та сухою шкірою при: Тріщини, садна; Опіки, у т. ч. сонячні; Сухості та лущення шкіри після впливу зовнішніх факторів навколишнього середовища (холоду, вітру тощо); Дерматози (у складі комплексної терапії); Для пом'якшення та усунення подразнення шкіри при попрілості та пелюшковому дерматиті; Для догляду та захисту сосків у період грудного вигодовування.Спосіб застосування та дозиНаносити на пошкоджену шкіру тонким шаром, злегка втираючи один або кілька разів на день при необхідності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати влучення крему в очі. Не можна приймати внутрішньо.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Дозування: 1% Фасування: N1 Форма випуску: гель для зовнішнього застосування. Упаковка: туба Виробник: Др. Реддіс Лабораторіс Лтд.

Дозировка: 250 мг Фасовка: N16 Форма выпуска: таб. Упаковка: упак. Производитель: Др.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 20 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Др. Реддіс Лабораторіс Лтд.

Упаковка: блістер Виробник: Др. Реддіс Лабораторіс Лтд. Завод-виробник: Merck KGaA & Co.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: ібупрофен 400 мг і парацетамол 325 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 120 мг, крохмаль кукурудзяний 76 мг, гліцерол 3 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 7 мг, кремнію діоксид колоїдний 5 мг, тальк 8 мг, магнію стеарат 6 мг; Оболонка: гіпромелоза 6 срs 11,32 мг, барвник сонячний захід жовтий (Е110) лак алюмінієвий 1,78 мг, макрогол-6000 2,2 мг, тальк 4,06 мг, титану діоксид 0,16 мг, полісорбат-80 16 мг, сорбінова кислота 0,16 мг, диметикон 0,16 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 400 мг + 325 мг. По 10 таблеток у ПВХ/Al блістер. По 1, 2 або 20 блістерів у пачку картонну разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиТаблетки капсулоподібної форми, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, з ризиком на одному боці; на поперечному розрізі – ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб, комбінований (НПЗП + аналгезуючий ненаркотичний засіб).ФармакокінетикаІбупрофен Абсорбція - висока, швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) після прийому внутрішньо – близько 1-2 годин. Зв'язок з білками плазми – понад 90%. Період напіввиведення (T1/2) – близько 2 год. Повільно проникає у порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи у ній вищі концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Піддається метаболізму. Більше 90% виводиться нирками (у незмінному вигляді трохи більше 1%) й у меншою мірою з жовчю як метаболітів та його кон'югатів. Парацетамол Абсорбція - висока, зв'язок з білками плазми - менше 10% і трохи збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Величина Cmax – 5-20 мкг/мл, TCmax – 0,5-2 год. Досить рівномірно розподіляється у рідких середовищах організму. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Близько 90-95% парацетамолу метаболізується у печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60%), таурином (35%) та цистеїном (3%), а також невеликої кількості гідроксильованих та деацетильованих метаболітів. Невелика частина препарату гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-n-бензохіноніміну, який зв'язується із сульфгідрильними групами глутатіону. При виснаженні запасів глутатіону в печінці (при передозуванні) ферментні системи гепатоцитів можуть блокуватися, що призводить до розвитку їх некрозу. T1/2 – 2-3 год. У пацієнтів із цирозом печінки T1/2 дещо збільшується. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Виводиться нирками переважно у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів (менше 5% – у незміненому вигляді). У грудне молоко проникає менше ніж 1% від прийнятої дози парацетамолу. У дітей здатність до утворення кон'югатів із глюкуроновою кислотою нижча, ніж у дорослих.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Ібупрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дію. Пригнічуючи циклооксигеназу (ЦОГ) 1 і 2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів (медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції), як в осередку запалення, так і в здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази. Парацетамол – невибірково блокує ЦОГ, переважно у центральній нервовій системі, слабко впливає на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Чинить знеболювальну та жарознижувальну дію. У запалених тканинах пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ 1 та 2, що пояснює низький протизапальний ефект. Ефективність комбінації вища, ніж окремих компонентів. Послаблює артралгію у спокої та під час руху, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів.Показання до застосуваннясимптоматична терапія інфекційно-запальних захворювань (застуда, грип), що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, головним болем, болем у м'язах та суглобах, болем у горлі; міалгія; невралгія; болі у спині; суглобові болі, больовий синдром при запальних та дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату; болі при забоях, розтягуваннях, вивихах, переломах; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром; зубний біль; альгодисменорея (болюча менструація) Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (зокрема інших НПЗП). Ерозивно-виразкові захворювання ШКТ (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізодів виразкової хвороби або виразкової кровотечі). Цереброваскулярна або інша кровотеча. Гемофілія або інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези, внутрішньочерепні крововиливи. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв). Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації кардіологів NYHA). Декомпенсована серцева недостатність. Поразки зорового нерва. Генетична відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Захворювання системи крові. Період після аортокоронарного шунтування. Прогресують захворювання нирок. Тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки. Підтверджена гіперкаліємія. Вагітність (III триместр). Дитячий вік до 18 років. З обережністю Ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність, захворювання периферичних артерій, артеріальна гіпертензія, захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія), цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія. Наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, гастрит, ентерит, коліт, виразковий коліт в анамнезі. Вірусний гепатит, печінкова недостатність середнього та легкого ступеня тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (синдром Жільбера, Дубіна-Джонсона та Ротора), цироз печінки з портальною гіпертензією. Ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (КК менше 30-60 мл/хв), нефротичний синдром. Бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі – можливий розвиток бронхоспазму. Системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – підвищений ризик асептичного менінгіту. Вітряна віспа, тяжкі соматичні захворювання, цукровий діабет. Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів, пероральних глюкокортикостероїдів (в тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну . Літній вік, куріння, алкоголізм. Вагітність І-ІІ триместр, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяУ I та II триместрі вагітності застосування препарату Ібуклін® можливе лише за призначенням лікаря у тих випадках, коли потенційна користь перевищує можливий ризик для матері та потенційний ризик для плода. Застосування препарату у III триместрі вагітності протипоказане. При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування слід припинити годування груддю. В експериментальних дослідженнях не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію компонентів препарату Ібуклін®. Перед застосуванням препарату Ібуклін, якщо Ви вагітні або припускаєте, що Ви могли б бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяПорушення з боку шлунково-кишкового тракту НПЗП-гастропатія – нудота, блювання, печія, анорексія, дискомфорт або біль в епігастрії, діарея, метеоризм; рідко – ерозивно-виразкові ураження, кровотечі; порушення функції печінки, гепатит, панкреатит; подразнення або сухість у порожнині рота, біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит; запор. Пептична виразка, мелена, кривава блювота, у деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, гастрит, загострення коліту та хвороби Крона, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, жовтяниця. Порушення з боку нервової системи та органів чуття Біль голови, запаморочення, безсоння, тривожність, нервозність, дратівливість, збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів із аутоімунними захворюваннями); зниження слуху, шум у вухах, порушення зору, токсична поразка зорового нерва, неясний зір або двоїння, скотома, амбліопія. Порушення з боку серцево-судинної системи Серцева недостатність, периферичні набряки при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда), підвищення артеріального тиску, тахікардія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Анемія (у тому числі гемолітична та апластична), тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння. Задишка, бронхоспазм, бронхіальна астма. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Алергічний нефрит, гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром, набряки, поліурія, цистит, гематурія, протеїнурія, нефритичний синдром, папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит. Алергічні реакції Шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, бронхоспазм, диспное, алергічний риніт, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви і повік, еозинофілія, лихоманка, анафілактичний шок, багатоформна ексудативна еритема (синдром Лайєлла). Лабораторні показники Зниження концентрації глюкози в сироватці, зменшення гематокриту та гемоглобіну, збільшення часу кровотечі, збільшення сироваткової концентрації креатиніну. Інші Посилення потовиділення. При тривалому застосуванні у високих дозах: виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотечі (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), порушення зору (порушення колірного зору, худоби, амбліопія). Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату Ібуклін з лікарськими засобами можливий розвиток різних ефектів взаємодії. При одночасному прийомі з ацетилсаліцилової кислотою ібупрофен знижує її протизапальну та антиагрегаційну дію (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у хворих, які отримують як антиагрегаційний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому). Поєднання з етанолом, глюкокортикостероїдами, кортикотропіном підвищує ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ. Ібупрофен посилює дію прямих (гепарину) та непрямих (похідні кумарину та індандіону) антикоагулянтів, тромболітичних агентів (алтеплаза, аністреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину – підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень. Підсилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів. Послаблює ефекти гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків (за рахунок інгібування синтезу ниркових простагландинів). Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну дію ібупрофену. Циклоспорин та препарати золота підвищують нефротоксичність. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримували спільне лікування НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію препарату. Мієлотоксичні лікарські засоби сприяють прояву гематотоксичності препарату. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус: при одночасному застосуванні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію: зниження виведення та підвищення плазмової концентрації ібупрофену. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти): збільшення продукції гідроксильованих активних метаболітів, збільшення ризику розвитку тяжких інтоксикацій. Інгібітори мікросомального окиснення: зниження ризику гепатотоксичної дії. Урикозуричні препарати: Зниження ефективності препаратів. Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням препарату Ібуклін® проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиВсередину (до або через 2-3 години після їжі), не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. По 1 таблетці 3 рази на день. Максимальна добова доза – 3 таблетки. Тривалість лікування не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняСимптоми: шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота, блювання, анорексія, біль в епігастральній ділянці), збільшення протромбінового часу, кровотеча через 12-48 год, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, порушення свідомості, порушення серця ритму, зниження артеріального тиску, прояви гепато- та нефротоксичності, судоми, можливий розвиток гепатонекрозу. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. промивання шлунка протягом перших 4 год; лужне пиття, форсований діурез; активоване вугілля всередину, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону-метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну всередину або внутрішньовенно – через 12 год, антацидні препарати; гемодіаліз; симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується приймати препарат мінімально можливим коротким курсом та мінімальною ефективною дозою, необхідною для усунення симптомів. У пацієнтів з бронхіальною астмою або алергічними захворюваннями на стадії загострення, а також у пацієнтів з анамнезом бронхіальної астми/алергічного захворювання препарат може спровокувати бронхоспазм. Застосування препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини пов'язане з підвищеним ризиком розвитку асептичного менінгіту. Пацієнтам з гіпертензією, у тому числі в анамнезі та/або хронічній серцевій недостатності, необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може викликати затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю II-III класу по NYHA, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати ібупрофен слід тільки після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик, при цьому слід уникати застосування 2400 мг/добу). Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з вітряною віспою може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тяжких гнійних ускладнень інфекційно-запальних захворювань шкіри та підшкірно-жирової клітковини (наприклад, некротизуючого фасціїту). У зв'язку з цим рекомендується уникати застосування препарату під час вітряної віспи. Інформація для жінок, які планують вагітність: препарат пригнічує ЦОГ та синтез простагландинів, впливає на овуляцію, порушуючи жіночу репродуктивну функцію (оборотно після відміни препарату). Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими лікарськими засобами, які містять парацетамол та/або нестероїдні протизапальні засоби. При застосуванні препарату більше 5-7 днів за призначенням лікаря слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії необхідно контролювати показники системи згортання крові. Щоб уникнути можливої ​​шкідливої ​​дії на печінку в період прийому препарату не слід вживати алкоголь. Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти у сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 годин до дослідження). Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами У період лікування пацієнт повинен утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють: ібупрофен 100 мг, парацетамол 125 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 20 мг, крохмаль кукурудзяний 59,04 мг, лактоза 5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 30 мг, барвник червоний (Понсо 4R) (Е124) 0,2 мг, глицерол 2 мг, ароматизатор апельсиновий DC 100 PH* 1,6 мг, ароматизатор ананасовий DC 106 PH** 2,5 мг, м'яти перцевого листя олія 0,66 мг, аспартам 10 мг, магнію стеарат 1 мг, тальк 3 мг. Склад ароматизатора апельсинового DC 100 PH: гуміарабік 81-86%; ароматична добавка 13-18%; бутилгідроксіанізол менше 0,01%. Склад ананасового ароматизатора DC 106 PH: лактоза 52-57%; гуміарабік 31-36%; ароматична добавка, ідентична натуральній 4-9%; пропіленгліколь менше 2%; ароматична добавка штучна менше 2%; ароматична добавка натуральна менше 2%; ароматична добавка менше 0,1%. Таблетки дисперговані [для дітей] 100 мг + 125 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Аl. По 1, 2 або 20 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки рожевого кольору з вкрапленнями, з фаскою та ризиком на одній стороні, з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП + аналгезуючий ненаркотичний засіб).ФармакокінетикаІбупрофен. Абсорбція – висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) після прийому внутрішньо – близько 1-2 годин. Зв'язок із білками плазми крові – понад 90%. Період напіввиведення (T1/2) – близько 2 год. Повільно проникає у порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи у ній вищі концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Піддається метаболізму. Більше 90% виводиться нирками (у незмінному вигляді трохи більше 1%) і, меншою мірою, з жовчю як метаболітів та його кон'югатів. Парацетамол. Абсорбція - висока, зв'язок з білками плазми - менше 10% і трохи збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Розмір Cmax – 5-20 мкг/мл, TCmax – 0,5-2 години. Досить рівномірно розподіляється у рідких середовищах організму. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Близько 90-95% парацетамолу метаболізується у печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60%), таурином (35%) та цистеїном (3%), а також невеликої кількості гідроксильованих та деацетильованих метаболітів. Невелика частина препарату гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-n-бензохіноніміну, який зв'язується із сульфгідрильними групами глутатіону. При виснаженні запасів глутатіону в печінці (при передозуванні) ферментні системи гепатоцитів можуть блокуватися, що призводить до розвитку їх некрозу. T1/2 – 2-3 год. Виводиться нирками, переважно у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів (менше 5% – у незміненому вигляді). У грудне молоко проникає менше 1% від прийнятої дози парацетамолу. У дітей здатність до утворення кон'югатів із глюкуроновою кислотою нижча, ніж у дорослих.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Ібупрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дію. Пригнічуючи циклооксигеназу (ЦОГ) 1 і 2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів (медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції) як в осередку запалення, так і у здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази. Парацетамол невибірково блокує ЦОГ, переважно у центральній нервовій системі, слабко впливає на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Чинить знеболювальну та жарознижувальну дію. У запалених тканинах пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ 1 та 2, що пояснює низький протизапальний ефект. Ефективність комбінації вища, ніж окремих компонентів.Показання до застосуванняГарячковий синдром. Больовий синдром слабкої чи помірної інтенсивності різної етіології: зубний біль, біль при розтягуванні зв'язок, вивихах, переломах. Як допоміжний лікарський засіб для лікування больового та гарячкового синдрому при синуситі, тонзиліті, гострих інфекційно-запальних захворюваннях верхніх відділів дихальних шляхів (фарингіт, трахеїт, ларингіт).Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (у тому числі до інших НПЗП), виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліц анамнезі), тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), ураження зорового нерва, генетична відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання системи крові, період після проведення аортокоронарного шунтування, прогресуючі захворювання нирок, тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки гіперкаліємія, активна шлунково-кишкова кровотеча, запальні захворювання кишечника, дитячий вік (до 3-х років). Із обережністю Хронічна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія / гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, паління, КК менше 60 мл/хв, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання НПВ , одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, у тому числі цитоліна, цит.Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування препарату Ібуклін Юніор® при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. При необхідності застосування у І триместрі вагітності слід виключити тривалий прийом препарату Ібуклін Юніор. При необхідності короткочасного застосування препарату Ібуклін Юніор® у період лактації припинення грудного вигодовування зазвичай не потрібне. В експериментальних дослідженнях не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію компонентів препарату Ібуклін Юніор®.Побічна діяУ терапевтичних дозах препарат переноситься зазвичай добре. З боку травної системи: рідко – диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах – гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка. При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиможливий розвиток різних ефектів взаємодії. Тривале комбіноване застосування з парацетамолом підвищує ризик розвитку нефротоксичних ефектів. Поєднання з етанолом, глюкокортикостероїдами, кортикотропіном підвищує ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ. Ібупрофен посилює дію прямих (гепарину) та непрямих (похідні кумарину та індандіону) антикоагулянтів, тромболітичних агентів (алтеплаза, аністреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину  підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень. Підсилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів. Послаблює ефекти гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків (за рахунок інгібування синтезу ниркових простагландинів). Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну дію ібупрофену. Циклоспорин та препарати золота підвищують нефротоксичність. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію препарату. Мієлотоксичні лікарські засоби сприяють прояву гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймається внутрішньо. Перед вживанням таблетку Ібуклін Юніор слід розчинити в 5 мл (1 чайна ложка) води. Добова доза препарату приймається у 2-3 прийоми. Мінімальний інтервал між прийомом препарату – 4 години. Діти старше 3-х років. Разова доза – 1 таблетка. Добова доза залежить від віку та ваги дитини: 3-6 років (13-20 кг) – 3 таблетки на добу; 6-12 років (20-40 кг) – до 6 таблеток на добу. При порушеннях функції нирок або печінки перерва між прийомами препарату має бути не менше 8 годин. Препарат не слід приймати більше 5 днів як знеболюючий засіб та більше 3 днів як жарознижувальне без спостереження лікаря.ПередозуванняСимптоми: шлунково-кишкові розлади (абдомінальний біль, діарея, нудота, блювота, анорексія, біль в епігастральній ділянці), збільшення протромбінового часу, кровотеча через 12-48 год, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, порушення , порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, прояви гепато- та нефротоксичності, судоми, можливий розвиток гепатонекрозу. промивання шлунка протягом перших 4 годин; лужне пиття, форсований діурез; активоване вугілля всередину, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону - метіоніну через 8-9 год після передозування та N-ацетилцистеїну всередину або внутрішньовенно - через 12 год, антацидні препарати; гемодіаліз; симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДоцільність застосування препарату як жарознижуючого засобу вирішується в кожному випадку, залежно від виразності, характеру та переносимості лихоманкового синдрому. Ібупрофен може маскувати об'єктивні ознаки інфекційних захворювань, тому терапія ібупрофеном у пацієнтів з інфекційними захворюваннями має призначатися обережно. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії необхідно контролювати показники системи згортання крові. Слід уникати сумісного прийому препарату Ібуклін Юніор з іншими нестероїдними протизапальними засобами. При тривалому (більше 5 днів) прийомі препарату необхідний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти у сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 годин до дослідження). Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами У період лікування пацієнт повинен утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 гр.: Діюча речовина: кеторолаку трометамін (кеторолаку трометамол) – 20 мг; Допоміжні речовини: пропіленгліколь 300 мг, диметилсульфоксид 150 мг, карбомер 974Р 20 мг, метилпарагідроксибензоат натрію 1,8 мг, пропілпарагідроксибензоат натрію 0,2 мг, трометамін (трометамол) 15 мг, ,09%, рицини звичайного насіння олія 0,14%, ізопропілміристат 0,30%, діетилфталат 24,15%) 3 мг, етанол 50 мг, гліцерол 50 мг. Гель для зовнішнього застосування 2%. По 30 г або 50 г тубу з ламінованого алюмінію, забезпечену мембраною для контролю першого розтину. Туба з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідний прозорий або напівпрозорий гель із характерним запахом.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має виражену аналгетичну та протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності циклооксигенази (ЦОГ) – ЦОГ-1 та ЦОГ-2, що каталізує утворення простагландинів з арахідонової кислоти, які відіграють важливу роль у патогенезі болю, запалення та лихоманки. Кеторолак є рацемічну суміш [-]S і [+]R енантіомерів, при цьому знеболювальна дія обумовлена ​​[-]S формою. При місцевому застосуванні викликає ослаблення або зникнення болів у місці нанесення гелю, у тому числі болів у суглобах у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів. Сприяє збільшенню обсягу рухів.Показання до застосуванняМісцеве застосування для усунення больового синдрому: при травмах (забій м'яких тканин, запалення м'яких тканин, у тому числі посттравматичного походження, пошкодження зв'язок, бурсит, тендиніт, епікондиліт, синовіт); при болях у м'язах (міалгія) та суглобах (артралгія), невралгії, радикуліті, ревматичних захворюваннях. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення інтенсивності болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до кеторолаку або до інших компонентів препарату; мокнучі дерматози, екзема, інфіковані або відкриті рани (у місці нанесення гелю); повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (вказівки в анамнезі на бронхоспазм, кропивницю або риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти); вагітність (III триместр); період грудного вигодовування (лактації); дитячий вік до 16 років. З обережністю Загострення печінкової порфірії, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, тяжка ниркова/печінкова недостатність, хронічна серцева недостатність, бронхіальна астма, літній вік, вагітність (I та II триместр).Побічна діяМісцеві реакції: свербіж, кропив'янка, лущення. При появі будь-яких побічних реакцій слід припинити застосування препарату та проконсультуватися з лікарем. При нанесенні гелю на великі ділянки шкіри не виключено розвиток системних побічних реакцій: печія, нудота, блювання, діарея, гастралгія, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, підвищення активності «печінкових» трансаміназ; біль голови, запаморочення; затримка рідини; гематурія; алергічні реакції (анафілактичний шок, висипання на шкірі); тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, агранулоцитоз, подовження часу кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виключена фармакокінетична взаємодія з препаратами, що конкурують за зв'язок із білками плазми. Слід бути обережним при одночасному застосуванні кеторолаку з дигоксином, фенітоїном, препаратами літію, діуретиками, циклоспорином, метотрексатом, іншими нестероїдними протизапальними засобами, гіпотензивними та протидіабетичними засобами. Перед використанням гелю слід проконсультуватися з лікарем, якщо Ви застосовуєте ці засоби або знаходитесь під наглядом лікаря.Спосіб застосування та дозиТільки для зовнішнього застосування. Перед нанесенням гелю вимити та висушити поверхню шкіри. Рівномірним тонким шаром завдати стовпчик гелю довжиною близько 1-2 см на область максимальної болісності 3-4 рази на добу. Нанесення препарату здійснюється м'якими масажними рухами, за допомогою яких відбувається розподіл гелю по шкірі над ураженою областю. Повторно використовувати препарат слід не раніше як за 4 години. Застосовувати препарат не більше 4 разів на добу. Не перевищувати вказану дозу. Якщо симптоми зберігаються або посилюються, або не спостерігається покращення після 10 днів використання препарату, необхідно припинити лікування та звернутися до лікаря. Не використовувати гель більше 10 днів без консультації лікаря.ПередозуванняВипадки передозування гелем не описані. При випадковому прийомі гелю всередину необхідно очистити шлунок (викликання блювоти, прийом активованого вугілля) і звернутися до лікаря. Подальше лікування, за необхідності, симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат рекомендується наносити лише на непошкоджені ділянки шкіри, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Слід уникати влучення гелю в очі та інші слизові оболонки. Не використовувати гель під повітронепроникними пов'язками. Після нанесення гелю вимити руки із милом. Щільно закривати тубу після використання гелю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 гр.: Діюча речовина: кеторолаку трометамін (кеторолаку трометамол) – 20 мг; Допоміжні речовини: пропіленгліколь 300 мг, диметилсульфоксид 150 мг, карбомер 974Р 20 мг, метилпарагідроксибензоат натрію 1,8 мг, пропілпарагідроксибензоат натрію 0,2 мг, трометамін (трометамол) 15 мг, ,09%, рицини звичайного насіння олія 0,14%, ізопропілміристат 0,30%, діетилфталат 24,15%) 3 мг, етанол 50 мг, гліцерол 50 мг. Гель для зовнішнього застосування 2%. По 30 г або 50 г тубу з ламінованого алюмінію, забезпечену мембраною для контролю першого розтину. Туба з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідний прозорий або напівпрозорий гель із характерним запахом.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має виражену аналгетичну та протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності циклооксигенази (ЦОГ) – ЦОГ-1 та ЦОГ-2, що каталізує утворення простагландинів з арахідонової кислоти, які відіграють важливу роль у патогенезі болю, запалення та лихоманки. Кеторолак є рацемічну суміш [-]S і [+]R енантіомерів, при цьому знеболювальна дія обумовлена ​​[-]S формою. При місцевому застосуванні викликає ослаблення або зникнення болів у місці нанесення гелю, у тому числі болів у суглобах у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів. Сприяє збільшенню обсягу рухів.Показання до застосуванняМісцеве застосування для усунення больового синдрому: при травмах (забій м'яких тканин, запалення м'яких тканин, у тому числі посттравматичного походження, пошкодження зв'язок, бурсит, тендиніт, епікондиліт, синовіт); при болях у м'язах (міалгія) та суглобах (артралгія), невралгії, радикуліті, ревматичних захворюваннях. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення інтенсивності болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до кеторолаку або до інших компонентів препарату; мокнучі дерматози, екзема, інфіковані або відкриті рани (у місці нанесення гелю); повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (вказівки в анамнезі на бронхоспазм, кропивницю або риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти); вагітність (III триместр); період грудного вигодовування (лактації); дитячий вік до 16 років. З обережністю Загострення печінкової порфірії, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, тяжка ниркова/печінкова недостатність, хронічна серцева недостатність, бронхіальна астма, літній вік, вагітність (I та II триместр).Побічна діяМісцеві реакції: свербіж, кропив'янка, лущення. При появі будь-яких побічних реакцій слід припинити застосування препарату та проконсультуватися з лікарем. При нанесенні гелю на великі ділянки шкіри не виключено розвиток системних побічних реакцій: печія, нудота, блювання, діарея, гастралгія, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, підвищення активності «печінкових» трансаміназ; біль голови, запаморочення; затримка рідини; гематурія; алергічні реакції (анафілактичний шок, висипання на шкірі); тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, агранулоцитоз, подовження часу кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виключена фармакокінетична взаємодія з препаратами, що конкурують за зв'язок із білками плазми. Слід бути обережним при одночасному застосуванні кеторолаку з дигоксином, фенітоїном, препаратами літію, діуретиками, циклоспорином, метотрексатом, іншими нестероїдними протизапальними засобами, гіпотензивними та протидіабетичними засобами. Перед використанням гелю слід проконсультуватися з лікарем, якщо Ви застосовуєте ці засоби або знаходитесь під наглядом лікаря.Спосіб застосування та дозиТільки для зовнішнього застосування. Перед нанесенням гелю вимити та висушити поверхню шкіри. Рівномірним тонким шаром завдати стовпчик гелю довжиною близько 1-2 см на область максимальної болісності 3-4 рази на добу. Нанесення препарату здійснюється м'якими масажними рухами, за допомогою яких відбувається розподіл гелю по шкірі над ураженою областю. Повторно використовувати препарат слід не раніше як за 4 години. Застосовувати препарат не більше 4 разів на добу. Не перевищувати вказану дозу. Якщо симптоми зберігаються або посилюються, або не спостерігається покращення після 10 днів використання препарату, необхідно припинити лікування та звернутися до лікаря. Не використовувати гель більше 10 днів без консультації лікаря.ПередозуванняВипадки передозування гелем не описані. При випадковому прийомі гелю всередину необхідно очистити шлунок (викликання блювоти, прийом активованого вугілля) і звернутися до лікаря. Подальше лікування, за необхідності, симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат рекомендується наносити лише на непошкоджені ділянки шкіри, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Слід уникати влучення гелю в очі та інші слизові оболонки. Не використовувати гель під повітронепроникними пов'язками. Після нанесення гелю вимити руки із милом. Щільно закривати тубу після використання гелю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: кеторолаку трометамін (кеторолаку трометамол) 10,000 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид, бутилгідроксіанізол, манітол, кросповідон (тип А), сукралоза, ароматизатор м'ятний, барвник хіноліновий жовтий (Е104), магнію стеарат. Таблетки, що диспергуються в порожнині рота, 10 мг. По 10 таблеток у блістері з (ПА/АЛ/ПЕ з вологопоглиначем/ПЕВП) фольги // (ПЕ/АЛ) фольги. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі пігулки з фаскою, світло-жовтого кольору з гравіюванням ǀ на одній стороні.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо кеторолак добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ), максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові (0,7-1,1 мкг/мл) досягається через 40 хвилин після прийому натще дози 10 мг. Багата жирами їжа знижує Cmax кеторолаку в крові та затримує її досягнення на 1 год. З білками плазми зв'язується 99% препарату, при гіпоальбумінемії кількість вільної речовини в крові збільшується. Біодоступність – 80-100%. Час досягнення рівноважної концентрації – Css (0,39-0,79 мкг/мл), при пероральному прийомі 10 мг кеторолаку 4 рази на добу (доза вища за субтерапевтичну), становить 24 год. Об'єм розподілу – 0,15-0,33 л / кг. У пацієнтів з нирковою недостатністю обсяг розподілу кеторолаку може збільшуватися вдвічі, а обсяг розподілу його R-енантіомеру на 20%. Проникає в грудне молоко: після прийому матір'ю 10 мг кеторолаку Cmax у грудному молоці досягається через 2 години і становить 7,3 нг/мл після першої дози та 7,9 нг/мл після другої дози препарату. Більше 50% введеної дози метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. Головними метаболітами є глюкуроніди, що виводяться нирками, та р-гідроксикеторолак. Виводиться нирками (91%) та через кишечник (6%). Період напіввиведення (T1/2) у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить 2,4-9 годин після прийому внутрішньо дози 10 мг. T1/2 зростає у літніх пацієнтів та зменшується у молодих. Порушення функції печінки не впливають на T1/2. У пацієнтів з порушенням функції нирок, при концентрації креатиніну в плазмі 19-50 мг/л (168-442 мкмоль/л), T1/2 становить 10,3-10,8 год, при більш вираженій нирковій недостатності – понад 13,6 год. При пероральному прийомі 10 мг загальний кліренс становить 0,025 л/год/кг; у пацієнтів з нирковою недостатністю (при концентрації креатиніну у плазмі 19-50 мг/л) – 0,016 л/год/кг. Не виводиться при гемодіалізі.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має виражену аналгетичну дію, має протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності циклооксигенази (ЦОГ) – ЦОГ-1 та ЦОГ-2, що каталізує утворення простагландинів з арахідонової кислоти, що відіграють важливу роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Кеторолак є рацемічну суміш [-]S і [+]R енантіомерів, при цьому знеболювальна дія обумовлена ​​[-]S формою. За силою аналгетичного ефекту кеторолак можна порівняти з морфіном, значно перевершуючи інші НПЗП. Препарат не впливає на опіоїдні рецептори, не пригнічує дихання, не викликає лікарської залежності, не має седативної та анксіолітичної дії. Після прийому внутрішньо початок знеболювальної дії відзначається через 1 годину, максимальний ефект досягається через 1-2 години.Показання до застосуванняБольовий синдром сильної та помірної виразності: травми, зубний біль, біль у післяопераційному періоді, онкологічні захворювання, міалгія, артралгія, невралгія, радикуліт, вивихи, розтягнення, ревматичні захворювання. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення інтенсивності болю та запалення на момент використання, не впливає на прогресування захворювання.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (у тому числі до інших нестероїдних протизапальних засобів); повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження ШКТ, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (зокрема виразковий коліт, хвороба Крона); захворювання кісткового мозку та крові (лейкопенія, у тому числі в анамнезі; тромбоцитопенія; гіпокоагуляція, у тому числі гемофілія), мієлосупресія, кровотечі або високий ризик їх розвитку; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), підтверджена гіперкаліємія; тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; стан після проведення аортокоронарного шунтування;профілактичне знеболювання перед та під час великих оперативних втручань через високий ризик кровотечі; активні цереброваскулярні захворювання (у тому числі внутрішньочерепний крововилив або підозра на нього); вагітність; період пологів; період грудного вигодовування; дитячий вік до 16 років (безпека та ефективність застосування не встановлені); одночасне застосування з пробенецидом; одночасне застосування з пентоксифіліном; одночасне застосування з ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2); одночасне застосування з солями літію, одночасне застосування з антикоагулянтами (включаючи варфарин та гепарин).вагітність; період пологів; період грудного вигодовування; дитячий вік до 16 років (безпека та ефективність застосування не встановлені); одночасне застосування з пробенецидом; одночасне застосування з пентоксифіліном; одночасне застосування з ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2); одночасне застосування з солями літію, одночасне застосування з антикоагулянтами (включаючи варфарин та гепарин).вагітність; період пологів; період грудного вигодовування; дитячий вік до 16 років (безпека та ефективність застосування не встановлені); одночасне застосування з пробенецидом; одночасне застосування з пентоксифіліном; одночасне застосування з ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2); одночасне застосування з солями літію, одночасне застосування з антикоагулянтами (включаючи варфарин та гепарин).одночасне застосування з антикоагулянтами (включаючи варфарин та гепарин).одночасне застосування з антикоагулянтами (включаючи варфарин та гепарин). З обережністю Бронхіальна астма; наявність факторів, що підвищують токсичність щодо ШКТ: алкоголізм, тютюнопаління та холецистит; післяопераційний період; хронічна серцева недостатність; набряковий синдром; артеріальна гіпертензія; ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв); холестаз; активний гепатит; сепсис; системна червона вовчанка; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; виразкові ураження ШКТ в анамнезі; наявність інфекції Helicobacter pylori; тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; захворювання щитовидної залози; туберкульоз; одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антиагрегантів (у тому числі клопідогрелу),селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну); літній вік (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Протипоказано застосування препарату в період вагітності (несприятливий вплив на серцево-судинну систему плода – передчасне закриття аортальної протоки), під час пологів та в ранньому післяпологовому періоді (інгібуючи синтез простагландинів, кеторолак може негативно вплинути на кровообіг плода та послабити скорочувальну діяльність матки). ризик маткових кровотеч). Період грудного вигодовування Застосування кеторолаку у період грудного вигодовування протипоказане. Кеторолак припадає на материнське молоко.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікується залежно від частоти випадку: часто (1-10%), нечасто (0,1-1%), рідко (0,01-0,1%), дуже рідко (менше 0,01%) та частота невідома, включаючи окремі повідомлення. З боку травної системи Часто (особливо у літніх пацієнтів старше 65 років, які мають в анамнезі ерозивно-виразкові ураження ШКТ) – гастралгія, діарея; нечасто – стоматит, метеоризм, запор, блювання, відчуття переповнення шлунка; рідко – нудота, ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у тому числі з перфорацією та/або кровотечею – абдомінальний біль, спазм або печіння в епігастральній ділянці, мелена, блювання на кшталт «кавової гущі», нудота, печія), холестатична жовтяниця, гепат гепатомегалія, гострий панкреатит. З боку сечовидільної системи Рідко - гостра ниркова недостатність, біль у попереку, гематурія, азотемія, гемолітико-уремічний синдром (гемолітична анемія, ниркова недостатність, тромбоцитопенія, пурпура), часте сечовипускання, олігурія, поліурія, інтерстиціальний нефрит, набряки нирок; частота невідома – затримка сечовипускання. З боку органів чуття Рідко - зниження слуху, дзвін у вухах, порушення зору (у тому числі нечіткість зорового сприйняття); частота невідома – порушення смаку. З боку дихальної системи Рідко - бронхоспазм або диспное, риніт, набряк гортані (задишка, утруднення дихання). З боку центральної нервової системи Часто – біль голови, запаморочення, сонливість; рідко – асептичний менінгіт (лихоманка, сильний головний біль, судоми, ригідність м'язів шиї та/або спини), гіперактивність (зміна настрою, неспокій), галюцинації, депресія, психоз. З боку серцево-судинної системи Нечасто – підвищення артеріального тиску; рідко – набряк легенів, непритомні стани. З боку органів кровотворення Рідко – анемія, еозинофілія, лейкопенія. З боку системи гемостазу Рідко – кровотеча із післяопераційної рани, носова кровотеча, ректальна кровотеча. З боку шкірних покривів Нечасто – шкірний висип (включаючи макулопапульозний висип), пурпура; рідко – ексфоліативний дерматит (лихоманка з ознобом або без, почервоніння, ущільнення або лущення шкіри, набрякання та/або болючість піднебінних мигдаликів), кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. Алергічні реакції Рідко - анафілаксія або анафілактоїдні реакції (зміна кольору шкіри обличчя, шкірний висип, кропив'янка, свербіж шкіри, тахіпное або диспное, набряки повік, набряк язика, періорбітальний набряк, задишка, утруднене дихання, тяжкість в грудній клітці, свистя). Інші Часто – набряки (особи, гомілок, кісточок, пальців, ступнів, підвищення маси тіла); нечасто – підвищена пітливість; рідко – гарячка; частота невідома – гіперкаліємія, гіпонатріємія. Передозування Симптоми: біль у животі, нудота, блювання, ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції нирок, метаболічний ацидоз. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів (активоване вугілля) та проведення симптоматичної терапії (підтримка життєво важливих функцій організму). Гемодіаліз малоефективний.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування кеторолаку з ацетилсаліцилової кислотою або іншими нестероїдними протизапальними засобами, препаратами кальцію, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном може призвести до суттєвого збільшення ризику побічних реакцій, у тому числі утворення виразок ШКТ та розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні кеторолаку з іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи інгібітори ЦОГ-2) може спостерігатися затримка рідини, декомпенсація серцевої діяльності, підвищення артеріального тиску. Одночасне застосування кеторолаку з непрямими антикоагулянтами, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефотетаном та пентоксифіліном підвищує ризик кровотечі. Пробенецид зменшує плазмовий кліренс та обсяг розподілу кеторолаку, підвищує його концентрацію у плазмі крові та збільшує його T1/2. Спільне застосування кеторолаку з вальпроатом спричиняє порушення агрегації тромбоцитів. При застосуванні кеторолаку з іншими нефротоксичними лікарськими засобами (у тому числі із препаратами золота) підвищується ризик розвитку нефротоксичності. Спільне застосування з парацетамолом підвищує нефротоксичність кеторолаку. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують кліренс кеторолаку та підвищують його концентрацію у плазмі крові. Спільне застосування кеторолаку з метотрексатом підвищує гепато- та нефротоксичність метотрексату. Спільне застосування кеторолаку та метотрексату можливе лише при застосуванні низьких доз останнього. Можливе зменшення кліренсу метотрексату (необхідно контролювати концентрацію метотрексату у плазмі крові). На фоні застосування кеторолаку можливе зменшення кліренсу літію, збільшення його концентрації у плазмі крові та посилення токсичної дії літію. Одночасне застосування із солями літію протипоказане. Кеторолак знижує ефект гіпотензивних та діуретичних препаратів (знижується синтез простагландинів у нирках). Кеторолак посилює ефект наркотичних аналгетиків. При комбінуванні з опіоїдними аналгетиками дози останніх можуть бути значно знижені. Кеторолак посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів, у зв'язку з чим необхідний перерахунок дози вказаних препаратів. Кеторолак підвищує концентрацію у плазмі крові верапамілу та ніфедипіну. Одночасне застосування НПЗЗ та міфепристону може знижувати ефективність міфепристону. НПЗЗ не рекомендується застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепрістону. Одночасне застосування НПЗЗ та циклоспорину збільшує ризик розвитку нефротоксичності. Одночасне застосування НПЗЗ та антибіотиків хінолонового ряду збільшує ризик розвитку судом. Одночасне застосування НПЗЗ та такролімусу збільшує ризик розвитку нефротоксичності. Одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину збільшує ризик розвитку гематологічної токсичності. При одночасному застосуванні з дигоксином кеторолак не порушує зв'язування дигоксину з білками плазми. Терапевтичні концентрації дигоксину не впливають на зв'язування кеторолаку з білками плазми. Антацидні засоби не впливають на всмоктування кеторолаку. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності кеторолаку.Спосіб застосування та дозиПокласти таблетку на язик, де вона одразу почне розчинятися. Тримати в роті протягом кількох секунд до повного розчинення, за бажання можна запитати рідиною. Прийом таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, не вимагає обов'язкового запивання водою, не впливає на збільшення продукції слини, дозволяє приймати препарат пацієнтам з відхиленнями в акті ковтання при поведінкових та неврологічних порушеннях. Кеторол® Експрес застосовують внутрішньо одноразово або повторно залежно від тяжкості больового синдрому. Одноразова доза – 10 мг, при повторному прийомі рекомендується приймати по 10 мг до 4-х разів на добу, залежно від вираженості болю; максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг. При внутрішньому прийомі тривалість курсу не повинна перевищувати 5 днів. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід застосовувати найменшу ефективну дозу кеторолаку мінімально можливим коротким курсом. При переході з парентерального введення препарату на його прийом внутрішньо сумарна добова доза обох лікарських форм у день переведення не повинна перевищувати 90 мг для пацієнтів з 16 до 65 років та 60 мг – для пацієнтів віком від 65 років або з порушеною функцією нирок. При цьому доза препарату в таблетках на день переходу не повинна перевищувати 30 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВибір лікарської форми препарату залежить від ступеня вираженості больового синдрому та стану пацієнта. Препарат Кеторол випускається в наступних лікарських формах: гель для зовнішнього застосування; таблетки, вкриті плівковою оболонкою; таблетки, що диспергуються в порожнині рота; розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення. Перед застосуванням препарату необхідно з'ясувати питання щодо попередньої алергії на препарат або інші нестероїдні протизапальні засоби. Через ризик розвитку алергічних реакцій прийом першої дози проводять під ретельним наглядом лікаря. Кеторолак пригнічує агрегацію тромбоцитів та збільшує час згортання крові. Вплив на агрегацію тромбоцитів припиняється через 24-48 годин після прийому препарату. Пацієнтам з порушенням зсідання крові призначають препарат тільки при постійному контролі кількості тромбоцитів, що особливо важливо у післяопераційному періоді, коли потрібний ретельний контроль гемостазу. Гіповолемія збільшує ризик розвитку нефротоксичних побічних реакцій. При необхідності можна застосовувати у комбінації з наркотичними анальгетиками. Не застосовувати з парацетамолом більше 2 днів. Ризик розвитку небажаних реакцій зростає при подовженні курсу лікування та підвищенні пероральної дози кеторолаку більше 40 мг на добу. Одночасний прийом кеторолаку з пробенецидом, пентоксифіліном, ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи інгібітори ЦОГ-2), солями літію, антикоагулянтами (включаючи варфарин та гепарин) протипоказаний. Протипоказано застосування кеторолаку для профілактичного знеболювання перед та під час великих оперативних втручань через високий ризик кровотечі. Кеторолак не рекомендується застосовувати як засіб для премедикації та підтримуючої анестезії. При застосуванні кеторолаку повідомлялося про випадки затримки рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Необхідно бути обережними при призначенні пацієнтам з серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією. Одночасне застосування кеторолаку з іншими нестероїдними протизапальними засобами може призводити до таких порушень, як декомпенсація серцевої недостатності та підвищення артеріального тиску. За даними клінічних досліджень, використання деяких нестероїдних протизапальних засобів у високих дозах може призвести до збільшення ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт). Незважаючи на те, що про подібні ускладнення при застосуванні кеторолаку не повідомлялося, існуючих даних недостатньо для виключення ризику таких ускладнень. Для зниження ризику розвитку НПЗП-індукованої гастропатії рекомендовано застосування антацидних лікарських засобів, мізопростолу, а також препаратів, що знижують шлункову секрецію (блокаторів Н-рецепторів гістаміну, інгібіторів протонової помпи). Для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід застосовувати найменшу ефективну дозу кеторолаку мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: левофлоксацин гемігідрат 512,466 мг, еквівалентно 500 мг левофлоксацину; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Avicel РН 101) 50,667 мг, крохмаль кукурудзяний 50,2 мг, кремнію діоксид колоїдний 10 мг, кросповідон 42,667 мг, гіпромелоза (15 cps) 10 мг 10 мг; Оболонка: Опадрай білий OY 58900 (гіпромелоза (5 сР) 62,5%, титану діоксид (Е171) 31,25%, макрогол 400 6,25%) 22,5 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 250 мг або 500 мг. По 10 таблеток у ПВХ/алюмінієвому блістері. По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування упаковані в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 500 мг – білі або майже білі капсулоподібні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «RDY» на одній стороні, а на іншій – «280».Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - фторхінолон.ФармакокінетикаАбсорбція Левофлоксацин швидко і практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо, їда мало впливає на його абсорбцію. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить 99-100%. Після одноразового прийому 500 мг левофлоксацину максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається протягом 1-2 годин і становить 5,2±1,2 мкг/мл. Фармакокінетика левофлоксацину є лінійною у діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Рівноважний стан концентрації левофлоксацину в плазмі при прийомі 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу досягається протягом 48 годин. На 10 день прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу. 2 мкг/мл. На 10 день прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину 2 рази на добу Сmах становила 7,8±1,1 мкг/мл, а Cmin – 3,0±0,9 мкг/мл. Розподіл Зв'язок із білками сироватки крові становить 30-40 %. Після одноразового та повторного прийому 500 мг левофлоксацину обсяг розподілу левофлоксацину становить у середньому 100 л, що вказує на гарне проникнення левофлоксацину в органи та тканини організму людини. Проникнення в слизову оболонку бронхів, рідину епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину максимальні концентрації левофлоксацину в слизовій оболонці бронхів і рідини епітеліальної вистилки досягалися протягом 1 год або 4 год і становили 8,3 мкг/г і 10,8 мкг/мл, відповідно, з коефіцієнтами бронхів та рідина епітеліальної вистилки, порівняно з концентрацією у плазмі крові, що становлять 1,1-1,8 та 0,8-3,0 відповідно. Після 5 днів прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину середні концентрації левофлоксацину через 4 години після останнього прийому препарату в рідині епітеліальної вистилки становили 9,94 мкг/мл і в альвеолярних макрофагах – 97,9 мкг/мл. Проникнення в легеневу тканину Максимальні концентрації в легеневій тканині після внутрішнього прийому 500 мг левофлоксацину становили приблизно 11,3 мкг/г і досягалися через 4-6 годин після прийому препарату з коефіцієнтами пенетрації 2-5, порівняно з концентрацією в плазмі крові. Проникнення в альвеолярну рідину Після 3-х днів прийому 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу максимальні концентрації левофлоксацину в альвеолярній рідині досягалися через 2-4 години після прийому препарату і становили 4,0 та 6,7 мкг/мл відповідно, з коефіцієнтом пенетрації 1, порівняно з концентраціями у плазмі крові. Проникнення в кісткову тканину Левофлоксацин добре проникає в кортикальну та губчасту кісткову тканину, як у проксимальних, так і в дистальних відділах стегнової кістки, з коефіцієнтом пенетрації (кісткова тканина/плазма крові) 0,1-3. Максимальні концентрації левофлоксацину в губчастій кістковій тканині проксимального відділу стегнової кістки після прийому 500 мг препарату внутрішньо становили приблизно 15,1 мкг/г (через 2 години після прийому препарату). Проникнення в спинномозкову рідину Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину. Проникнення в тканину передміхурової залози Після прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3-х днів середня концентрація левофлоксацину в тканині передміхурової залози становила 8,7 мкг/г, середнє співвідношення концентрацій передміхурова залоза/плазма крові становило 1,84. Концентрації у сечі Середні концентрації в сечі через 8-12 годин після прийому внутрішньо дози 150, 300 та 600 мг левофлоксацину становили 44 мкг/мл, 91 мкг/мл та 162 мкг/мл відповідно. Метаболізм Левофлоксацин метаболізується незначною мірою (5 % прийнятої дози). Його метаболітами є деcметиллевофлоксацин та N-оксид левофлоксацин, які виводяться нирками. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не піддається хіральним перетворенням. Виведення Після внутрішнього застосування левофлоксацин відносно повільно виводиться з плазми крові (період напіввиведення (Т1/2) – 6-8 год). Виведення переважно через нирки (більше 85% прийнятої дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового прийому 500 мг складав 175±29,2 мл/хв. Відсутні істотні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину при його внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо, що підтверджує, що прийом внутрішньо та внутрішньовенне введення є взаємозамінними. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Фармакокінетика левофлоксацину у чоловіків та жінок не відрізняється. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такої у молодих пацієнтів, за винятком відмінностей фармакокінетики, пов'язаних із відмінностями у кліренсі креатиніну (КК). При нирковій недостатності фармакокінетика левофлоксацину змінюється. У міру погіршення функції нирок виведення через нирки та нирковий кліренс (C1R) зменшуються, а Т1/2 збільшується. Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину. КК (мл/хв) <20 20-49 50-80 C1R (мл/хв) 13 26 57 Т 1/2 (год) 35 27 9 ФармакодинамікаЛіволет® Р – синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектру дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин – лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах мікробних клітин. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. In vitro Чутливі мікроорганізми (МПК ≤2 мг/л; зона інгібування ≥17 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I) (метицилін-чутливі), Staphylococcus epidermidis methi-S (метицилін-чутливі), Staphylococcus spp.CNS (коагулазонегативні), Streptococci групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae /-резистентні), Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni-S/R (пеніцилін-чутливі/-резистентні). Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannii, Acinetobacter spp., Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R (ампициллин-чувствительные /-резистентні), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis β+/β- (продукуючі та непродукуючі бета-лактамазеі пеніциліназ), Neisseria meningitidis, Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida, Pasteurella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii,Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованого лікування), Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia marcescens, Serratia spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus, Propionibacterium spp., Veillonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp., Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma. Помірно чутливі мікроорганізми (МПК = 4 мг/л; зона інгібування 16-14 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus haemolyticus methi-R (метициллін). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni/coli. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp. Резистентні до левофлоксацину мікроорганізми (МПК ≥8 мг/л; зона інгібування ≤13 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus coagulase-negative methi-R (коагулазонегативні метицилін-резистентні). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium. Резистентність Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами. Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при лікуванні інфекцій, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morgan. Інші: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, чутливі до левофлоксацину, у дорослих: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); хронічний бактеріальний простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; для комплексного лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу; профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження. При застосуванні препарату Леволет Р слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату Леволет Р. Епілепсія. Псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis). Ураження сухожилля при прийомі фторхінолонів в анамнезі. Кліренс креатиніну 50 мл/хв і менше у пацієнтів з неускладненими інфекціями сечовивідних шляхів (неможливість підбору дози для цієї форми випуску). Кліренс креатиніну 19 мл/хв і менше (неможливість підбору дози для цієї форми випуску). Дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з незавершеністю зростання скелета, тому що не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання). Вагітність (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання у плода). Період грудного вигодовування (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання кісток у дитини). З обережністю У пацієнтів, схильних до розвитку судом [у пацієнтів з попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦНС), у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен, теофілін]. У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами). У пацієнтів із порушенням функції нирок (потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування). У пацієнтів із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів жіночої статі; у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT (антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні препарати, наприклад, глібенкламід або інсуліну (зростає ризик розвитку гіпоглікемії). У пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні левофлоксацину). У пацієнтів із психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання.Вагітність та лактаціяЛевофлоксацин протипоказаний до застосування у вагітних та жінок, що годують груддю.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Дані, отримані у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату Порушення з боку серця Рідко: синусова тахікардія, серцебиття. Частота невідома (постмаркетингові дані): подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу «пірует», які можуть призводити до зупинки серця. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові). Рідко: нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові). Частота невідома (постмаркетингові дані): панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність чи різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи Часто: головний біль, запаморочення. Нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку). Рідко: парестезія, судоми. Частота невідома (постмаркетингові дані): периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього) непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Порушення з боку органу зору Рідко: порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення. Частота невідома (постмаркетингові дані): минуща втрата зору, увеїт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто: вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів). Рідко: дзвін у вухах. Частота невідома (постмаркетингові дані): зниження слуху, втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: задишка. Частота невідома (постмаркетингові дані): бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: діарея, блювання, нудота. Нечасто: біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор. Частота невідома (постмаркетингові дані): геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. Порушення з боку нічок та сечовивідних шляхів Нечасто: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз. Частота невідома (постмаркетингові дані): токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Нечасто: артралгія, міалгія. Рідко: ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis). Частота невідома (постмаркетингові дані): рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля). Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер, розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування Нечасто: анорексія. Рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: «вовчий» апетит, нервозність, піт, тремтіння). Частота невідома: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні захворювання Нечасто: грибкові інфекції, розвиток резистентності до патогенних мікроорганізмів. Порушення з боку судин Рідко: зниження артеріального тиску. Загальні розлади Нечасто: астенія. Рідко: пірексія (підвищення температури тіла). Частота невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Порушення з боку імунної системи Рідко: ангіоневротичний набряк. Частота невідома (постмаркетингові дані): анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто: підвищення активності «печінкових» ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT)), підвищення активності лужної фосфатази (ЩФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ). Нечасто: підвищення концентрації білірубіну у крові. Частота невідома (постмаркетингові дані): тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів із сепсисом); гепатит, жовтяниця. Порушення психіки Часто: безсоння. Нечасто: почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості. Рідко: психічні порушення (наприклад галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари. Частота невідома (постмаркетингові дані): порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів Дуже рідко: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів із порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, що вимагають дотримання обережності З препаратами, що містять магній, алюміній, залізо та цинк, диданозином Препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-місткі препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній ), рекомендується приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому таблеток Леволет® Р. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. із сукральфатом Дія препарату Леволет Р значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби для захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими засобами групи нестероїдних протизапальних препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе зниження порога судомної готовності головного мозку. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. З непрямими антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К) У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, у тому числі й тяжкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. З пробенецидом та циметидином При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. З циклоспорином Левофлоксацин збільшував Т1/2 циклоспорину на 33%. Оскільки це збільшення є клінічно незначним, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібне. З глюкокортикостероїдами Одночасний прийом глюкокортикостероїдів збільшує ризик розриву сухожилля. З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). Інші Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином та варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньо, щоб це мало клінічно.Спосіб застосування та дозиТаблетки Леволет Р 250 мг або 500 мг приймають внутрішньо один або два рази на добу. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки). Препарат можна приймати перед їдою або в будь-який час між їдою, так як прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Препарат слід приймати не менше ніж через 2 години до або через 2 години після прийому препаратів, що містять магній та/або алюміній, залізо, цинк, або сукральфату. Враховуючи те, що біодоступність левофлоксацину в таблетках дорівнює 99-100%, у разі переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії препарату Леволет® на прийом таблеток слід продовжувати лікування у тій же дозі, що застосовувалася при внутрішньовенній інфузії. Пропуск прийому однієї або кількох доз препарату Якщо випадково пропущено прийом препарату, то треба якнайшвидше прийняти чергову дозу і далі продовжувати приймати препарат Леволет Р відповідно до рекомендованого режиму його дозування. Дози та тривалість лікування Режим дозування визначається характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Тривалість лікування варіює залежно від перебігу захворювання. Рекомендований режим дозування та тривалість лікування у пацієнтів із нормальною функцією нирок (КК >50 мл/хв) Гострий синусит: по 2 таблетки Леволет Р 250 мг або по 1 таблетці Леволет Р 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 10-14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 2 таблетки Леволет Р 250 мг або по 1 таблетці Леволет Р 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія: по 2 таблетки Леволет Р 250 мг або по 1 таблетці Леволет Р 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 1 таблетці Леволет Р 250 мг 1 раз на добу (відповідно по 250 мг левофлоксацину) – 3 дні. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 2 таблетки Леволет Р 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці Леволет Р 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Пієлонефрит: по 2 таблетки Леволет Р 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці Леволет Р 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит: по 2 таблетки Леволет Р 250 мг або по 1 таблетці Леволет Р 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 28 днів. Інфекції шкірних покривів та м'яких тканин: по 2 таблетки Леволет Р 250 мг або по 1 таблетці Леволет Р 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 1 таблетці Леволет Р 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – до 3-х місяців. Профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження: по 2 таблетки Леволет® Р 250 мг або по 1 таблетці Леволет® Р 500 мг (відповідно по 500 мг левофлоксацину) 1 раз на добу протягом 8 тижнів. Режим дозування у пацієнтів з порушенням функції нирок (КК ≤50 мл/хв) Левофлоксацин виводиться переважно нирками, тому при лікуванні пацієнтів з порушеною нирковою функцією потрібне зниження дози препарату. ⁠ КК Режим дозування таблеток Ліволет ® Р Рекомендована доза при КК > 50 мл/хв по 250 мг/24 год Рекомендована доза при КК > 50 мл/хв: 500 мг/24 год Рекомендована доза при КК > 50 мл/хв: 500 мг/12 год 50-20 мл/хв протипоказано внаслідок неможливості дозування цієї форми випуску* перша доза: 500 мг потім по 250 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 250 мг/12 год < 19 мл/хв протипоказано внаслідок неможливості дозування цієї форми випуску* *Таблетки 250 мг препарату Леволет Р не мають роздільної ризики, тому отримання дози 125 мг неможливе. При необхідності застосування левофлоксацину в дозі 125 мг слід використовувати препарати левофлоксацину у формі розчину для інфузій або таблеток 250 мг із роздільною ризиком. Режим дозування у пацієнтів із порушеннями функції печінки При порушенні функції печінки не потрібна корекція режиму дозування, оскільки левофлоксацин лише незначною мірою метаболізується в печінці. Режим дозування у пацієнтів похилого віку Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв і нижче.ПередозуванняСимптоми передозування Виходячи з даних, отриманих у токсикологічних дослідженнях, проведених у тварин, найважливішими очікуваними симптомами гострого передозування левофлоксацином є симптоми з боку центральної нервової системи (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, запаморочення та судоми). При постмаркетинговому застосуванні препарату при передозуванні спостерігалися ефекти з боку центральної нервової системи, включаючи сплутаність свідомості, судоми, галюцинації та тремор. Можливий розвиток нудоти та виникнення ерозій слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. У клініко-фармакологічних дослідженнях, проведених із дозами левофлоксацину, що перевищують терапевтичні, спостерігалося подовження інтервалу QT. Лікування передозування У разі передозування потрібно ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи моніторування електрокардіограми. Лікування симптоматичне. У разі гострого передозування таблеток Леволет Р показано промивання шлунка та введення антацидів для захисту слизової оболонки шлунка. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного амбулаторного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські інфекції, спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Поширеність набутої резистентності висівних штамів мікроорганізмів може змінюватися залежно від географічного регіону та з часом. У зв'язку з цим потрібна інформація про резистентність до препарату в конкретній країні. Для терапії важких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз із виділенням збудника та визначенням його чутливості до левофлоксацину. Метицилін-резистентний золотистий стрептокок Є висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються метицилін-резистентним золотистим стафілококом, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. Пацієнти, схильні до розвитку судом Як і інші хінолони, левофлоксацин повинен з великою обережністю застосовуватися у пацієнтів зі схильністю до судом. До таких пацієнтів відносяться пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, такими як інсульт, тяжка черепно-мозкова травма; пацієнти, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен та інші подібні до нього нестероїдні протизапальні препарати або інші препарати, що знижують поріг судомної готовності, такі як теофілін. Псевдомембранозний коліт Діарея, що розвинулася під час або після лікування левофлоксацином, особливо важка, завзята та/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що викликається Clostridium difficile. У разі підозри на розвиток псевдомембранозного коліту лікування левофлоксацином слід негайно припинити і одразу розпочати специфічну антибіотикотерапію (ванкоміцин, тейкопланін або метронідазол усередину). Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. Тендиніт Тендініт, що рідко спостерігається, при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту. Ризик розриву сухожиль може підвищуватися при одночасному прийомі глюкокортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Леволет Р та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію. Реакції гіперчутливості Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть при застосуванні початкових доз. Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Тяжкі бульозні реакції При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Повідомлялося про випадки розвитку печінкового некрозу, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Пацієнти з нирковою недостатністю Оскільки левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, у пацієнтів з порушенням функції нирок потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто спостерігаються порушення функції нирок. Запобігання розвитку реакцій фотосенсибілізації Хоча фотосенсибілізація при застосуванні левофлоксацину розвивається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися без особливої ​​необхідності сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню (наприклад, відвідувати солярій). Суперінфекція Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій та грибів), що може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта, і, у разі розвитку під час лікування суперінфекції, слід вживати відповідних заходів. Подовження інтервалу QT Повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід брати до уваги при лікуванні левофлоксацином. Гіпо- та гіперглікемія (дисглікемія) Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом потрібен моніторинг концентрації глюкози у крові. Периферична нейропатія У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину слід припинити. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. Загострення псевдопаралітичної міастенії (myasthenia gravis) Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. У постмаркетинговому періоді спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнтів із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Застосування при повітряно-краплинному шляху зараження сибіркою Застосування левофлоксацину у людини за цим показанням ґрунтується на даних щодо чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях in vitro та в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікарі повинні звертатися до національних та/або міжнародних документів, які відображають вироблену спільними зусиллями точку зору щодо лікування сибірки. Психотичні реакції При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок та порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацину). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити та призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. Порушення зору При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога. Вплив на лабораторні тести У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до неправдивих результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибно-негативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. Вплив на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності Такі побічні ефекти препарату Леволет Р, як запаморочення або вертиго, сонливість та розлади зору, можуть знижувати психомоторні реакції та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин та механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: левофлоксацин гемігідрат 512 мг, еквівалентно 500 мг левофлоксацину; Допоміжні речовини: декстроза 5000 мг, хлористоводнева кислота 0,117 мл, гідроксид натрію 2,857 мг, вода для ін'єкцій до 100 мл. Розчин для інфузій 5 мг/мл. По 100 мл напівпрозорий флакон з поліетилену низької щільності, з пилезахисним ковпачком, з петлею на донній частині, з градуювальної шкалою і внутрішнім кодом упаковки на бічній поверхні флакона. По 1 флакон з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку картонну. На клапані картонної пачки допускається наявність стікера з логотипом фірми для контролю першого розтину.Опис лікарської формиПрозорий або слабо опалесцентний блідо-жовтий розчин.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб – фторхінолон.ФармакокінетикаФармакокінетика левофлоксацину при одноразовому та багаторазовому введенні препарату має лінійний характер. Плазмовий профіль концентрацій левофлоксацину після внутрішньовенного введення аналогічний такому прийому таблеток. Тому пероральний та внутрішньовенний шляхи введення можуть вважатися взаємозамінними. Середній обсяг розподілу (Vd) левофлоксацину становить від 89 до 112 л (після одноразового та багаторазового внутрішньовенного введення у дозі 500 мг). Зв'язок із білками плазми – 30-40%. Після внутрішньовенної годинної інфузії левофлоксацину в дозі 500 мг здоровим добровольцям середня величина пікової концентрації (Сmax) у плазмі становить 6,2±1,0 мкг/мл, час досягнення пікової концентрації (Tmax) – 1,0±0,1 год. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, поліморфно-ядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Після одноразового внутрішньовенного введення в дозі 500 мг період напіввиведення (T1/2) становить 6,4±0,7 год. Виводиться переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Нирковий кліренс становить 70% від загального кліренсу. Менше 5% левофлоксацину екскретується як метаболітів. У сечі за період 24 год виявляється у незміненому вигляді – 70%, а за 48 год – 87% введеної дози. У калі за період 72 години виявляється 4% введеної дози. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Фармакокінетика левофлоксацину у чоловіків та жінок не відрізняється. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такої у молодих пацієнтів, за винятком відмінностей, пов'язаних із відмінностями у кліренсі креатиніну (КК). При нирковій недостатності фармакокінетика левофлоксацину змінюється. У міру погіршення функції нирок виведення через нирки та нирковий кліренс (CIR) зменшуються, а Т1/2 збільшується.ФармакодинамікаЛевофлоксацин – протимікробний бактерицидний засіб широкого спектра дії групи фторхінолонів. Блокує ДНК-гіразу (топоізомеразу II) та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, пригнічує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах. Левофлоксацин активний щодо наступних штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. In vitro Чутливі мікроорганізми (МПК < 2 мг/мл). Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anrthracis, Corynebacteriun diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-Sys -чутливі штами), Staphylococcus epidermidis methi-S (метицилін-чутливі штами), Staphylococcus spp. CNS (коагулазонегативні), Streptococci групи С і G (у тому числі Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni-S/I/R (пеніцилін-чутливі/помірно чутливі/резистентні штами)), Streptococcus pyogenes, Viridans strepto пеніцилін-чутливі/резистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter baumannii, Acinetobacter spp., Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в тому числі Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R (ампіцилін-чутливі/резистентні штами), Haemophip. (у тому числі Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis β+/β- (продукуючі та непродукуючі β-лактамазу штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae non-PPNG/PPNG (продуциліну spp. (в тому числі Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus mirabilis,Proteus vulgaris, Providencia spp. (зокрема Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (у тому числі Pseudomonas aeruginosa – госпітальні інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованого лікування), Salmonella spp., Serratia spp. (зокрема Serratia marcescens). Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veilonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp. (зокрема Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. Помірно чутливі мікроорганізми (МПК ≥ 4 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealiticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis methi-R (метицилін-резистентні штами), Staphylococcus haemolyticus methi-R ( Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campilobacter jejuni, Campilobacter coli. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp. Резистентні мікроорганізми (МПК ≥ 8 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus methi-R (метицилін-резистентні штами), Staphylococcus coagulase-negative methi-R (коагулазонегативні метицилін-резистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium. Резистентність Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутації генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (характерно Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу, можуть також зменшити чутливість мікроорганізму до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами. Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при лікуванні інфекцій, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами): аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morgan інші: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання легкого та середнього ступеня тяжкості, спричинені чутливими до левофлоксацину збудниками: позалікарняна пневмонія; ускладнені інфекції нирок та сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; хронічний бактеріальний простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; у складі комплексної терапії лікарсько-стійких форм туберкульозу; профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження. При застосуванні препарату Леволет Р слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.Протипоказання до застосуванняепілепсія; ураження сухожилля, пов'язані з прийомом хінолонів в анамнезі; дитячий та підлітковий вік до 18 років; вагітність; період лактації (грудне вигодовування); підвищена чутливість до левофлоксацину, інших хінолонів, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату Леволет Р; псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis). З обережністю У пацієнтів, схильних до розвитку судом, у тому числі тих, хто отримує такі препарати як фенбуфен, теофілін. У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій). У пацієнтів із порушенням функції нирок. У пацієнтів із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів жіночої статі; у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, здатних подовжувати інтервал QT (антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами, наприклад, глібенкламідом або препаратами інсуліну (зростає ризик розвитку гіпоглікемії). У пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні левофлоксацину). У пацієнтів із психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання.Вагітність та лактаціяЛевофлоксацин протипоказаний до застосування у вагітних та жінок, що годують груддю.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часті (≥1/10); часті (≥1/100, Дані, отримані у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату Порушення з боку серця Рідкісні: синусова тахікардія, серцебиття. Невідома частота (постмаркетингові дані): подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу «пірует», які можуть призвести до зупинки серця. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасті: лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові). Рідкісні: нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові). Невідома частота (постмаркетингові дані): панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність або різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи Часті: головний біль, запаморочення. Нечасті: сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку). Рідкісні: парестезія, судоми. Невідома частота (постмаркетингові дані): периферична сенсорна нейропатія; непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Порушення з боку органу зору Дуже рідкісні: порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення. Невідома частота: минуща втрата зору, увеїт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасті: вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів). Рідкісні: дзвін у вухах. Невідома частота (постмаркетингові дані): зниження слуху, втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасті: задишка. Невідома частота (постмаркетингові дані): бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часті: діарея, блювання, нудота. Нечасті: біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор. Невідома частота (постмаркетингові дані): геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасті: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Рідкісні: гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасті: висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз. Невідома частота (постмаркетингові дані): токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Нечасті: артралгія, міалгія. Рідкісні: ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis). Невідома частота (постмаркетингові дані): рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування Нечасті: анорексія. Рідкісні: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння). Невідома частота: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні захворювання Нечасті: грибкові інфекції, розвиток резистентності до патогенних мікроорганізмів. Порушення з боку судин Часті: флебіт. Рідкісні: зниження артеріального тиску. Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: реакція у місці введення (болючість, гіперемія шкіри). Нечасті: астенія. Рідкісні: пірексія (підвищення температури тіла). Невідома частота: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Порушення з боку імунної системи Рідкісні: ангіоневротичний набряк. Невідома частота (постмаркетингові дані): анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часті: підвищення активності «печінкових» ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ)), підвищення активності лужної фосфатази (ЩФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ). Нечасті: підвищення концентрації білірубіну у крові. Невідома частота (постмаркетингові дані): тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів із сепсисом); гепатит, жовтяниця. Порушення психіки Часті: безсоння. Нечасті: почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості. Рідкісні: психічні порушення (наприклад галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари. Невідома частота (постмаркетингові дані): порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів Дуже рідкісні: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів із порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, що вимагають дотримання обережності З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими засобами з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), що знижують поріг судомної готовності головного мозку Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних засобів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе виражене зниження порога судомної готовності головного мозку. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. З непрямими антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К) У пацієнтів, які приймали левофлоксацин у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення (МНО) та/або розвиток кровотечі, у тому числі й тяжкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. З пробенецидом та циметидином При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину слід бути обережним особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. З циклоспорином Левофлоксацин збільшував період напіввиведення циклоспорину на 33%. Оскільки це збільшення є клінічно незначним, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібне. З глюкокортикостероїдами (ГКС) Одночасний прийом кортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожилля. З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, протиаритмічні препарати класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). Інші Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з кальцію карбонатом, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином і варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється в достатньому.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять внутрішньовенно. Доза визначається характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Враховуючи те, що біодоступність левофлоксацину при прийомі в таблетках дорівнює 99%, у разі переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії препарату Леволет Р на прийом таблеток Леволет Р слід продовжувати лікування в тій же дозі, яка застосовувалася при внутрішньовенній інфузії. Рекомендований режим дозування та тривалість лікування у пацієнтів з нормальною або легкою мірою зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну більше 50 мл/хв). Позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на добу. Курс лікування – 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на добу. Курс лікування – 3 дні. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів по 500 мг 1 раз на добу. Курс лікування – 7-14 днів. Пієлонефрит: по 500 мг 1 раз на добу – 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит: 500 мг 1 раз на добу. Курс лікування – 28 днів. У складі комплексної терапії лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 500 мг 1-2 рази на добу (500-1000 мг левофлоксацину на добу) залежно від тяжкості перебігу захворювання та застосовуваної схеми терапії. Курс лікування – до 3 міс. Інфекції шкірних покривів та м'яких тканин: по 500 мг левофлоксацину 1-2 рази на добу (відповідно добова доза 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження: по 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу (відповідно добова доза 500 мг левофлоксацину) – протягом до 8 тижнів. Застосування у разі порушення функції нирок Пацієнтам з незначною мірою порушеною функцією нирок (КК >50 мл/хв) корекції дози препарату не потрібно. Пацієнтам із порушенням функції нирок потрібна корекція режиму дозування залежно від величини кліренсу креатиніну. Кліренс креатиніну Дози для внутрішньовенного введення 250 мг/24 год 500 мг/24 год 500 мг/12 год перша доза – 250 мг перша доза – 500 мг перша доза – 500 мг 50-20 мл/хв потім 125 мг/24 год потім 250 мг/24 год потім 250 мг/12 год 19-10 мл/хв потім 125 мг/48 год потім 125 мг/24 год потім 125 мг/12 год <10 мл/хв (включаючи гемодіаліз та постійний амбулаторний перитонеальний діаліз) потім 125 мг/48 год потім 125 мг/24 год потім 125 мг/24 год Після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу не потрібне введення додаткових доз. Застосування при порушеннях функції печінки При порушенні функції печінки не потрібно спеціального підбору доз, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці вкрай незначною мірою. Застосування у пацієнтів похилого віку Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв та нижче. Препарат Леволет Р у формі розчину для інфузій вводять внутрішньовенно краплинно повільно. Тривалість введення препарату в дозі 500 мг (100 мл інфузійного розчину/500 мг левофлоксацину) повинна становити не менше 60 хв. Розчин препарату Леволет Р сумісний з наступними інфузійними розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду, 5% розчин декстрози, 2,5% розчин Рінгера з декстрозою, комбіновані розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти). Розчин препарату не можна змішувати з гепарином або розчинами з лужною реакцією (наприклад, з розчином гідрокарбонату натрію). Тривалість лікування, залежно від перебігу захворювання, становить не більше 14 днів (за винятком хронічного бактеріального простатиту). Як і при застосуванні інших антибіотиків, лікування препаратом Леволет Р рекомендується продовжувати протягом мінімум 48-72 годин після нормалізації температури тіла або після достовірної ерадикації збудника.ПередозуванняСимптоми: нудота, ерозивні ураження слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, подовження інтервалу QT, сплутаність свідомості, запаморочення, судоми. Лікування: симптоматичне, діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські інфекції, спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Поширеність набутої резистентності висівних штамів мікроорганізмів може змінюватися залежно від географічного регіону та з часом. Для терапії важких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз із виділенням збудника та визначенням його чутливості до левофлоксацину. Метицилін-резистентний Staphylococcus aureus з високою ймовірністю буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються метицилін-резистентним золотистим стафілококом, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. Тривалість інфузій Введення має здійснюватися протягом не менше 60 хв, під час введення може спостерігатися серцебиття та транзиторне зниження АТ, рідко може розвиватися колапс. При вираженому зниженні артеріального тиску введення левофлоксацину припиняють. Пацієнти, схильні до розвитку судом Як і інші хінолони, левофлоксацин повинен з великою обережністю застосовуватися у пацієнтів зі схильністю до судом. До таких пацієнтів відносяться пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, такими як інсульт, тяжка черепно-мозкова травма; пацієнти, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен та інші подібні до нього нестероїдні протизапальні препарати або інші препарати, що знижують поріг судомної готовності, такі як теофілін. Псевдомембранозний коліт Діарея, що розвинулася під час або після лікування левофлоксацином, особливо важка, завзята та/або з кров'ю може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що викликається Clostridium difficile. У такому разі лікування левофлоксацином слід негайно припинити і відразу розпочати специфічну антибіотикотерапію (ванкоміцин, тейкопланін або метронідазол всередину). Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. Тендиніт Тендініт, що рідко спостерігається, при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім. Літній вік та одночасний прийом глюкокортикостероїдів можуть підвищувати ризик розвитку тендиніту та ризик розриву сухожилля. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування левофлоксацином та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію. Реакції гіперчутливості Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть при застосуванні початкових доз. Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Тяжкі бульозні реакції При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Повідомлялося про випадки розвитку печінкового некрозу, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, із сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Пацієнти з нирковою недостатністю Оскільки левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, пацієнти з порушенням функції нирок потребують обов'язкового контролю функції нирок, а також корекції режиму дозування. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто спостерігаються порушення функції нирок. Запобігання розвитку реакцій фотосенсибілізації Хоча фотосенсибілізація при застосуванні левофлоксацину розвивається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися без особливої ​​необхідності сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню (наприклад, відвідувати солярій). Суперінфекція Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може спричинити зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта, і у разі розвитку під час лікування суперінфекції слід вживати відповідних заходів. Подовження інтервалу QT Повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази мають схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід брати до уваги при лікуванні левофлоксацином. Гіпо- та гіперлікемія (дисглікемія) Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом потрібен моніторинг концентрації глюкози у крові. Периферична нейропатія При прийомі фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія. При появі симптомів нейропатії застосування левофлоксацину має бути припинено. Загострення псевдопаралітичної міастенії (myasthenia gravis) Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість, у тому числі дихальної мускулатури. Застосування левофлоксацину у пацієнта із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Застосування при повітряно-краплинному шляху зараження сибіркою у людини засноване на даних за чутливістю до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях in vitro та в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікарі повинні звертатися до клінічних посібників, які відображають загальну точку зору щодо лікування сибірки. Психотічні реакції при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, у дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок та порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити та призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. Порушення зору При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога. Вплив на лабораторні тести У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до неправдивих результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибно-негативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Такі побічні ефекти левофлоксацину, як запаморочення або вертиго, сонливість та розлади зору, можуть знижувати психомоторні реакції та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин та механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: левофлоксацин гемігідрат 768,7 мг, еквівалентно 750 мг левофлоксацину. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH 101) 76 мг, крохмаль кукурудзяний 75,3 мг, кремнію діоксид колоїдний 15 мг, кросповідон 64 мг, гіпромелоза (15 cps) 21 мг, 100 мг 15 мг; плівкова оболонка: опадрай білий OY 58900 (гіпромелоза 5 cP 62,5 %, титану діоксид (Е171) 31,25 %, макрогол-400 6,25 %) 28 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 750 мг. По 10 таблеток у ПВХ/алюмінієвому блістері. По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або майже білі капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб – фторхінолон.ФармакокінетикаЛевофлоксацин прийому внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується (прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції). Біодоступність – 99%. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) – 1-2 год; при прийомі 750 мг середня величина максимальної концентрації (Сmах) становить 8,0 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми крові – 30-40 %. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, поліморфно-ядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. Середній обсяг розподілу (Vd) левофлоксацину становить від 83 до 100 л (після одноразового та багаторазового перорального застосування у дозі 750 мг). У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Період напіввиведення (Т1/2) – 6-8 годин. Після перорального введення в дозі 750 мг T1/2 – 7,5±0,9 год. Нирковий кліренс становить 70% загального кліренсу. Менше 5% левофлоксацину екскретується як метаболітів. У сечі за період 24 год виявляється у незміненому вигляді – 70%, а за 48 год – 87% прийнятої внутрішньо дози. У калі за період 72 год виявляється 4% прийнятої внутрішньо дози. При нирковій недостатності зменшення кліренсу препарату та його виведення нирками залежить від ступеня зниження кліренсу креатиніну (КК). Не виводиться з організму шляхом гемодіалізу чи хронічного амбулаторного перитонеального діалізу.ФармакодинамікаЛевофлоксацин – синтетичний антибактеріальний бактерицидний засіб широкого спектру дії з групи фторхінолонів, що є лівообертальним ізомером офлоксацину. Блокує ДНК-гіразу (топоізомеразу II) та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, пригнічує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах мікробних клітин. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як за умов in vitro, і in vivo. In vitro Чутливі мікроорганізми (мінімальна переважна концентрація ≤ 2 мг/мл): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus spp. (в тому числі Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S/I (метицилін-чутливі/помірно чутливі), Staphylococcus aureus methi-S (метицилін-чутливі), Staphylococcus ), Staphylococcus spp. (лейкотоксинсодержащіе), Streptococci групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni-S/I/R (пеніцилін-чутливі / -помірно чутливі / -резистентні), Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni-S/R ( -резистентні). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter spp. (в тому числі Acinetobacter baumannii), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter spp. (в тому числі Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenza ampi-S/R (ампіцилін-чутливі/резистентні), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pyloella. (у тому числі Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis β+/β- (продукуючі та не продукуючі бета-лактамази), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella spp. (зокрема Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. (в тому числі Providencia rettgeri,Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (зокрема Pseudomonas aeruginosa), Salmonella spp., Serratia spp. (зокрема Serratia marcescens). Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veillonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella spp. (зокрема Legionella pneumophila), Mycobacterium spp. (зокрема Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. Помірно чутливі мікроорганізми (мінімальна переважна концентрація 4 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus haemolyticus methi-R (метициллін). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni/coli. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp. Стійкі мікроорганізми (мінімальна переважна концентрація ≥ 8 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus coagulase-negative methi-R (метицилін-резистентні). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium. Резистентність Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутації генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (характерно Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу, можуть також зменшити чутливість мікроорганізму до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами. Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при лікуванні інфекцій, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morgan. Інші: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: гострий бактеріальний синусит; позалікарняна пневмонія; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); інфекції шкірних покривів та м'яких тканин (ускладнені).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до левофлоксацину, інших хінолонів або інших компонентів препарату; порушення функції нирок (при КК менше 20 мл/хв у зв'язку з неможливістю дозування цієї лікарської форми); епілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні фторхінолонами; псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis); дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з незавершеністю зростання скелета, тому що не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання); вагітність та період грудного вигодовування (лактації). З обережністю при захворюваннях центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі підозрілих щодо залучення ЦНС, що призводять до виникнення судом та знижують поріг судомної активності головного мозку; у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку; у пацієнтів з психозами та психіатричними захворюваннями в анамнезі; у пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами); у пацієнтів з порушенням функції нирок при КК 20-50 мл/хв (потрібний обов'язковий контроль за функцією нирок, а також корекція режиму дозування); у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів жіночої статі; у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT; у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні (наприклад, глібенкламід) або інсулін (зростає ризик розвитку гіпоглікемії); у пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні левофлоксацину).Вагітність та лактаціяЛевофлоксацин протипоказаний до застосування у вагітних та жінок, що годують груддю.Побічна діяЧастота розвитку можливих небажаних лікарських реакцій та/або небажаних явищ викладена відповідно до наступної градації: дуже часті (>1/10); часті (1/10 – 1/100); нечасті (1/100 – 1/1000); рідкісні (1/1000 – 1/10000); дуже рідкісні ( Порушення серця: рідкісні – синусова тахікардія, зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття; частота невідома (постмаркетингові дані) – подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу «пірует», які можуть призвести до зупинки серця. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасті – лейкопенія, еозинофілія; рідкісні – нейтропенія, тромбоцитопенія; частота невідома (постмаркетингові дані) – панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи: часті – головний біль, запаморочення; нечасті – сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); рідкісні – парестезія, судоми; частота невідома (постмаркетингові дані) – периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, втрата смакових відчуттів, паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутня). . Порушення органу зору: дуже рідкісні – порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; невідома частота - минуща втрата зору, увеїт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасті - вертиго (почуття відхилення або кружляння власного тіла або навколишніх предметів); рідкісні – дзвін у вухах; частота невідома (постмаркетингові дані) – зниження слуху, втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті – задишка; частота невідома (постмаркетингові дані) – бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часті – нудота, блювання, діарея; нечасті – біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; частота невідома (постмаркетингові дані) – геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові; рідкі - гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті – висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; частота невідома (постмаркетингові дані) – токсичний епідермальний некролізис (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт, стомат. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасті – артралгія, міалгія; рідкісні – ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); частота невідома (постмаркетингові дані) – рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля), цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер; розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасті – анорексія; рідкісні – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів із цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: «вовчий» апетит, нервозність, піт, тремтіння); невідома частота – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасті – грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Загальні розлади: нечасті – астенія; рідкісні – пірексія (підвищення температури тіла); невідома частота – біль, у тому числі у спині, грудях та кінцівках. Порушення з боку імунної системи: рідкісні – ангіоневротичний набряк; частота невідома (постмаркетингові дані) – анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часті – підвищення активності «печінкових» ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ)), підвищення активності лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази; нечасті – підвищення концентрації білірубіну у крові; частота невідома (постмаркетингові дані) – тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, при сепсисі); гепатит, жовтяниця. Порушення психіки: часті – безсоння; нечасті - тривога, почуття занепокоєння, сплутаність свідомості; поодинокі – психічні порушення (наприклад, галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари; частота невідома (постмаркетингові дані) – порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. Інші: дуже рідкісні – напади порфірії у пацієнтів, які вже страждають на це захворювання.Взаємодія з лікарськими засобамиЛевофлоксацин збільшує період напіввиведення циклоспорину. Повноту всмоктування левофлоксацину знижують лікарські засоби, що пригнічують моторику кишечника: сукральфат, антацидні лікарські засоби, що містять солі алюмінію та магнію, диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній), а також препарати, що містять солі заліза. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. Левофлоксацин слід приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому цих засобів. Нестероїдні протизапальні препарати (фенбуфен) та теофілін при одночасному застосуванні з фторхінолонами знижують поріг судомної готовності головного мозку. Циметидин та лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, уповільнюють виведення левофлоксацину. При одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами, похідними кумарину, необхідний контроль міжнародного нормалізованого відношення. Можливе подовження інтервалу QT при одночасному застосуванні левофлоксацину з наступними препаратами: антиаритмічні IA (хінідин, прокаїнамід, гідрохінідин, дизопірамід та ін.) та III (аміодарон, соталол, дофетидил, ібутилід та інші) класів; трициклічні антидепресанти; нейролептики (фенотіазин, пімозід, сертиндол, галоперидол, сультоприд та інші); протимікробні препарати (спарфлоксацин; макроліди; пентамідин, галофантрин та інші протималярійні препарати); антигістамінні препарати (астемізол, терфенадін, мізоластин, ебастин); інші (цизаприд, вінкамін внутрішньовенно, беприділ, дифеманіл). При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами зростає ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля. Гіпоглікемічні препарати збільшують ймовірність гіпер- та гіпоглікемії, тому необхідний суворий моніторинг концентрації глюкози в крові. Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином та варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньо, щоб це мало клінічно.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ліволет® приймають внутрішньо один раз на добу. Таблетки слід приймати не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки). Препарат можна приймати перед їдою або у будь-який час між їдою. Препарат слід приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому антацидних препаратів, що містять магній та/або алюміній, солі заліза або сукральфату. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Тривалість лікування варіює залежно від перебігу захворювання. Враховуючи, що біодоступність левофлоксацину при прийомі в таблетках дорівнює 99%, у разі переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії препарату Леволет Р на прийом таблеток Леволет Р слід продовжувати лікування в тій же дозі, яка застосовувалася при внутрішньовенній інфузії. Рекомендований режим дозування та тривалість лікування у пацієнтів з нормальною або легкою мірою зниженою функцією нирок (КК понад 50 мл/хв). Гострий бактеріальний синусит: 750 мг 1 раз на день, курс лікування 5 днів. Позалікарняна пневмонія, викликана Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі / -помірно чутливі / -резистентні), Haemophilus influenzae (ампіцилін-чутливі / -резистентні), Haemophilus parainfluenzae, Mycoplasma pneumonia, 0 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, спричинені Escherichia coli, Klebsiela pneumoniae, Proteus mirabilis; гострий пієлонефрит, викликаний Escherichia coli, включаючи випадки відсутньої бактеріємії: 750 мг 1 раз на день, курс лікування 5 днів. Ускладнені інфекції шкірних покровів та м'яких тканин: по 750 мг 1 раз на день, курс лікування 7-14 днів. Режим дозування у пацієнтів із порушенням функції нирок (КК 50 – 20 мл/хв). Левофлоксацин виводиться переважно через нирки, тому при лікуванні пацієнтів з порушеною функцією нирок (КК 50 – 20 мл/хв) потрібне зниження дози препарату: рекомендована доза 750 мг кожні 48 годин. Режим дозування у пацієнтів із порушеннями функції печінки При порушенні функції печінки не потрібна корекція режиму дозування, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці вкрай незначною мірою. Режим дозування у пацієнтів похилого віку Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження кліренсу креатиніну до 50 мл/хв і нижче.ПередозуванняСимптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості, судоми на кшталт епіприпадків; нудота, ерозивні ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту; подовження інтервалу QT, галюцинації, тремор. Лікування: симптоматичне, діаліз (гемодіаліз, перитонеальний діаліз, постійний перитонеальний діаліз) неефективний. Специфічного антидоту немає. Потрібне моніторування електрокардіограми. У разі гострого передозування показано промивання шлунка та введення антацидів для захисту слизової оболонки шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при застосуванні інших протимікробних засобів, лікування препаратом Леволет Р рекомендується продовжувати не менше 48-72 годин після нормалізації температури тіла або після достовірної ерадикації збудника. Поширеність набутої резистентності висівних штамів мікроорганізмів може змінюватися залежно від географічного регіону та з часом. Для терапії важких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз із виділенням збудника та визначенням його чутливості до левофлоксацину. Метицилін-резистентний Staphylococcus aureus з високою ймовірністю буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються метицилін-резистентним золотистим стафілококом, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід враховувати, що пацієнтам цієї вікової групи характерні порушення функції нирок. При тяжкій формі запалення легенів, викликаного Streptococcus pneumoniae, левофлоксацин може не дати оптимального терапевтичного ефекту. Під час лікування препаратом Леволет Р можливий розвиток нападу судом у пацієнтів з попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою черепно-мозковою травмою. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні левофлоксацину дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню (наприклад, відвідувати солярій). При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування. У таких випадках не можна застосовувати лікарські засоби, що гнітять моторику кишечника. Рідко спостерігається при застосуванні левофлоксацину тендиніт (насамперед запалення ахіллового сухожилля) може призводити до розриву сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку схильні до тендиніту. При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів підвищується ризик розриву сухожилля. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Леволет Р та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля. Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок) навіть при застосуванні початкових доз. Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Повідомлялося про випадки розвитку печінкового некрозу, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (спадкове порушення обміну речовин) можуть реагувати на фторхінолони руйнуванням еритроцитів (гемоліз). У зв'язку з цим лікування таких пацієнтів левофлоксацин слід проводити з обережністю. Оскільки левофлоксацин екскретується головним чином нирками, пацієнти з порушенням функції нирок потребують моніторингу функції нирок. Будь-яка терапія протимікробними засобами може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. З цієї причини може відбутися посилене розмноження бактерій і грибів, стійких до протимікробного препарату, що застосовується (вторинна інфекція, суперінфекція), яке в поодиноких випадках може вимагати додаткового лікування. Можливе подовження інтервалу QT у пацієнтів, які отримували фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні левофлоксацину слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: літній вік; порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія); синдром вродженого подовження інтервалу QT; захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); одночасний прийом лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад, глібенкламід) або інсулін, при застосуванні левофлоксацину зростає ризик розвитку гіпоглікемії. Таким пацієнтам потрібний моніторинг концентрації глюкози у крові. У пацієнтів, які отримують фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія, початок якої може бути швидким. З появою у пацієнта симптомів нейропатії застосування левофлоксацину має бути припинено (мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін). Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, можуть посилювати м'язову слабкість та викликати загострення псевдопаралітичної міастенії. Застосування левофлоксацину у пацієнтів із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Психотічні реакції при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, у дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок та порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити та призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. Порушення зору. При розвитку будь-яких порушень, зокрема. нечіткості зору потрібна негайна консультація офтальмолога. Вплив на лабораторні тести У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до неправдивих результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибно-негативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами У період лікування левофлоксацином слід утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливий розвиток запаморочення, сонливості та розладу зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 100 мг Фасування: N9 Упакування: пак. Виробник: Др. Реддіс Лабораторіс Лтд.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозировка: 1 % Форма выпуска: гель д/наружного применения Упаковка: туба Производитель: Др. Реддис Лабораторис Лтд. Завод-производитель: Dr.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Дозування: 1% Фасування: N1 Форма випуску: гель для зовнішнього застосування. Упаковка: туба Виробник: Др. Реддіс Лабораторіс Лтд.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Дозування: 600 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блистер Производитель: Др. Реддис Лабораторис Лтд.

Фасовка: N3 Форма выпуска: р-р д/инъекций Упаковка: амп. Производитель: Др. Реддис Лабораторис Лтд.

Фасування: N20 Форма випуску таб. вкриті оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Др. Реддіс Лабораторіс Лтд.

Фасовка: N10 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: Др. Реддис Лабораторис Лтд.

Фасування: N20 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Др. Реддіс Лабораторіс Лтд.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули кишковорозчинні - 1 капс. Активні речовини: омепразол – 10/40 мг. Допоміжні речовини (для 10 мг): манітол – 59 мг, кросповідон – 4.5 мг, полоксамер (407) – 1.25 мг, гіпромелоза (1828) – 2 мг, меглюмін – 0.75 мг. Склад покриття (для 10 мг): повідон K30 - 6.7 мг. Допоміжні речовини (для 40 мг): манітол – 236 мг, кросповідон – 18 мг, полоксамер (407) – 5 мг, гіпромелоза (1828) – 8 мг, меглюмін – 3 мг. Склад покриття (для 40 мг): повідон K30 - 26.8 мг. Склад кишковорозчинного покриття: сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату [1:1] (сополімер метакрилової кислоти [тип С]) – 18 мг, триетилацетат – 1.8 мг, магнію стеарат – 1 мг. Склад корпусу капсули: барвник заліза оксид жовтий (E172), діоксид титану (E171), натрію лаурилсульфат, вода, желатин. Склад кришечки капсули: барвник діамантовий блакитний (E133), барвник сонячний захід жовтий (E110), барвник червоний чарівний (E129), барвник флоксин B (барвник червоний D&C RED#28), титану діоксид (E171), сульфат . Склад напису чорного кольору на капсулах: чорнило S-1-8114: шеллак (20% етерифікований) в етанолі, барвник заліза оксид чорний (E172), н-бутанол, пропіленгліколь (E1520), барвник індигокармін (E132), барвник червоний E129), барвник хіноліновий жовтий (E104), барвник діамантовий блакитний (E133); чорнило S-1-8115: шеллак (20% етерифікований) в етаноле, барвник заліза оксид чорний (E172), етанол, метанол, барвник індигокармін (E132), барвник червоний чарівний (E129), барвник хіноліновий жовтий (E1 блакитний (E133). 7 чи 10 шт. - блістери (1, 3, 4); - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули кишковорозчинні тверді желатинові, непрозорі, розмір №3, з жовтим корпусом, світло-фіолетовою кришечкою та маркуванням чорного кольору "OMEZ 10" або "OMEZ 40" на кришечці та корпусі капсули; вміст капсул – гранули від майже білого до світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока, час досягнення Cmax – 0.5-3.5 год. Біодоступність становить 30-40%. Розподіл Маючи високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка. Зв'язування з білками плазми (альбумін та кислий альфа1-глікопротеїн) – 90-95%. Метаболізм Практично повністю метаболізується у печінці за участю ферментної системи цитохрому Р450 (CYP), з утворенням 6 фармакологічно неактивних метаболітів (гідроксиомепразол, сульфідні та сульфонові похідні тощо). Інгібітор ізоферменту CYP2C19. Виведення T1/2 становить 0.5-1 год; загальний кліренс плазми – від 0.3 до 0.6 л/хв. Зміни величини T1/2 під час лікування немає. Виводиться із сечею (70-80%) та з жовчю (20-30%). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При печінковій недостатності біодоступність зростає майже 100%; T1/2 становить 3 год. При хронічній нирковій недостатності виведення знижується пропорційно до зниження КК. У пацієнтів похилого віку виведення зменшується, біодоступність збільшується.ФармакодинамікаСпецифічний інгібітор протонового насоса: гальмує активність H+-K+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка, блокуючи завершальну стадію секреції соляної кислоти, тим самим знижує продукцію соляної кислоти. Омепразол є проліками та активується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин шлунка. Вплив є дозозалежним і забезпечує ефективне інгібування як базальної, так і стимульованої секреції кислоти, незалежно від природи стимулюючого фактора. Антисекреторний ефект після прийому 20 мг настає протягом першої години, максимум через 2 год. Інгібування 50% максимальної секреції триває 24 год. Одноразовий прийом на добу забезпечує швидке та ефективне пригнічення денної та нічної шлункової секреції, що досягає свого максимуму через 4 дні лікування та зникає до результату 3-4 дні після закінчення прийому. У хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки прийом 20 мг омепразолу підтримує внутрішньошлунковий рН вище 3 протягом 17 год.Взаємодія з лікарськими засобамиМоже знижувати абсорбцію ефірів ампіциліну, солей заліза, ітраконазолу та кетоконазолу (омепразол підвищує рН шлунка). Як інгібітори цитохрому Р450 може підвищувати концентрацію та знижувати виведення діазепаму, антикоагулянтів непрямої дії (варфарину), фенітоїну (лікарських засобів, які метаболізуються в печінці за допомогою ізоферменту CYP 2C19), що в деяких випадках може вимагати зменшення доз. У той же час, тривале застосування омепразолу в дозі 20 мг 1 раз на добу в комбінації з кофеїном, теофіліном, піроксикамом, диклофенаком, напроксеном, метопрололом, пропранололом, етанолом, циклоспорином, лідокаїном, хинидином . Концентрації омепразолу та кларитроміцину в плазмі крові зростають під час спільного перорального прийому цих препаратів, тоді як доказів взаємодії омепразолу з метронідазолом та амоксициліном не виявлено. Не відзначено взаємодії з антацидами, що одночасно приймаються.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води (вміст капсули не можна розжовувати), за 30 хв до їди або безпосередньо перед їдою. При загостренні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, рефлюкс-езофагіті та НПЗП-гастропатії – 20 мг 2 рази на добу. Курс лікування при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки – 2-3 тижні, при необхідності – 4-5 тижнів; при виразковій хворобі шлунка та рефлюкс-езофагіт - 4-8 тиж. При синдромі Золлінгера-Еллісона доза підбирається індивідуально залежно від вихідного рівня шлункової секреції, зазвичай, починаючи з 60 мг на добу; при необхідності дозу збільшують до 80-120 мг на добу (у цьому випадку її призначають у 2-3 прийоми). Для профілактики синдрому Мендельсона – 40 мг за 1 годину до операції. Для профілактики рецидивів виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки – 10-20 мг 1 раз на добу. Протирецидивне лікування рефлюкс-езофагіту – 20 мг на добу протягом тривалого періоду. Для ерадикації Helicobacter pylori – 20 мг 2 рази на добу протягом 7-14 днів (залежно від застосовуваної схеми лікування) у поєднанні з антибактеріальними засобами. У пацієнтів похилого віку немає необхідності коригувати дозу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули кишковорозчинні - 1 капс. Активні речовини: омепразол – 20 мг. Допоміжні речовини: маннітол – 143.567 мг, лактоза – 10.14 мг, натрію лаурилсульфат – 0.545 мг, натрію гідрофосфат – 0.923 мг, сахароза – 8.951 мг, сахароза (25/30) – 25.5. Покриття: гіпромелоза 6 cps – 10.49 мг. Кишковорозчинне покриття: сополімер метакрилової кислоти та метилакрилату (1:1) (сополімер метакрилової кислоти (тип С)) - 37.8 мг, натрію гідроксид - 0.504 мг, макрогол 6000 - 4.536 мг, тальк - 4.41 мг, титану діоксид. Склад капсул желатинових твердих №2: пропілпарагідроксибензоат, метилпарагідроксибензоат, натрію лаурилсульфат, вода, барвник азорубін (E122) (кришечка капсули), желатин. 10 шт. - стрипи алюмінієві (3); - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові, прозорі, розмір №2, з безбарвним корпусом, рожевим кришечкою та маркуванням чорного кольору "OMEZ" на обох частинах капсули; вміст капсул – гранули білого або майже білого кольору.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока, час досягнення Cmax – 0.5-3.5 год. Біодоступність становить 30-40%. Розподіл Маючи високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка. Зв'язування з білками плазми (альбумін та кислий альфа1-глікопротеїн) – 90-95%. Метаболізм Практично повністю метаболізується у печінці за участю ферментної системи цитохрому Р450 (CYP), з утворенням 6 фармакологічно неактивних метаболітів (гідроксиомепразол, сульфідні та сульфонові похідні тощо). Інгібітор ізоферменту CYP2C19. Виведення T1/2 становить 0.5-1 год; загальний кліренс плазми – від 0.3 до 0.6 л/хв. Зміни величини T1/2 під час лікування немає. Виводиться із сечею (70-80%) та з жовчю (20-30%). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При печінковій недостатності біодоступність зростає майже 100%; T1/2 становить 3 год. При хронічній нирковій недостатності виведення знижується пропорційно до зниження КК. У пацієнтів похилого віку виведення зменшується, біодоступність збільшується.ФармакодинамікаСпецифічний інгібітор протонового насоса: гальмує активність H+-K+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка, блокуючи завершальну стадію секреції соляної кислоти, тим самим знижує продукцію соляної кислоти. Омепразол є проліками та активується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин шлунка. Вплив є дозозалежним і забезпечує ефективне інгібування як базальної, так і стимульованої секреції кислоти, незалежно від природи стимулюючого фактора. Антисекреторний ефект після прийому 20 мг настає протягом першої години, максимум через 2 год. Інгібування 50% максимальної секреції триває 24 год. Одноразовий прийом на добу забезпечує швидке та ефективне пригнічення денної та нічної шлункової секреції, що досягає свого максимуму через 4 дні лікування та зникає до результату 3-4 дні після закінчення прийому. У хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки прийом 20 мг омепразолу підтримує внутрішньошлунковий рН вище 3 протягом 17 год.Взаємодія з лікарськими засобамиМоже знижувати абсорбцію ефірів ампіциліну, солей заліза, ітраконазолу та кетоконазолу (омепразол підвищує рН шлунка). Як інгібітори цитохрому Р450 може підвищувати концентрацію та знижувати виведення діазепаму, антикоагулянтів непрямої дії (варфарину), фенітоїну (лікарських засобів, які метаболізуються в печінці за допомогою ізоферменту CYP 2C19), що в деяких випадках може вимагати зменшення доз. У той же час, тривале застосування омепразолу в дозі 20 мг 1 раз на добу в комбінації з кофеїном, теофіліном, піроксикамом, диклофенаком, напроксеном, метопрололом, пропранололом, етанолом, циклоспорином, лідокаїном, хинидином . Концентрації омепразолу та кларитроміцину в плазмі крові зростають під час спільного перорального прийому цих препаратів, тоді як доказів взаємодії омепразолу з метронідазолом та амоксициліном не виявлено. Не відзначено взаємодії з антацидами, що одночасно приймаються.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води (вміст капсули не можна розжовувати), за 30 хв до їди або безпосередньо перед їдою. При загостренні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, рефлюкс-езофагіті та НПЗП-гастропатії – 20 мг 2 рази на добу. Курс лікування при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки – 2-3 тижні, при необхідності – 4-5 тижнів; при виразковій хворобі шлунка та рефлюкс-езофагіт - 4-8 тиж. При синдромі Золлінгера-Еллісона доза підбирається індивідуально залежно від вихідного рівня шлункової секреції, зазвичай, починаючи з 60 мг на добу; при необхідності дозу збільшують до 80-120 мг на добу (у цьому випадку її призначають у 2-3 прийоми). Для профілактики синдрому Мендельсона – 40 мг за 1 годину до операції. Для профілактики рецидивів виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки – 10-20 мг 1 раз на добу. Протирецидивне лікування рефлюкс-езофагіту – 20 мг на добу протягом тривалого періоду. Для ерадикації Helicobacter pylori – 20 мг 2 рази на добу протягом 7-14 днів (залежно від застосовуваної схеми лікування) у поєднанні з антибактеріальними засобами. У пацієнтів похилого віку немає необхідності коригувати дозу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для інфузій - 1 фл. Активини речовини: омепразол - 40 мг. Допоміжні речовини: натрію гідроксид – 5.28 мг, динатрію едетат – 1 мг. Флакони безбарвного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для інфузій у вигляді однорідного пористого коржа або його частин або у вигляді порошку білого або майже білого кольору.ФармакокінетикаРозподіл та метаболізм Зв'язується з білками плазми на 90-95% (альбумін та кислий альфа-глікопротеїн). Практично повністю метаболізується у печінці за участю ферментної системи цитохрому P450 з утворенням 6 фармакологічно неактивних метаболітів (в т.ч. гідроксиомепразол, сульфідні та сульфонові похідні). Значна частина метаболізму омепразолу залежить від поліморфної специфічної ізоформи CYP2C19 (S-мефенітоїн гідроксилаза), що відповідає за утворення гідроксиомепразолу, головного плазмового метаболіту. Інгібітор ізоферменту CYP2C19. Виведення T1/2 для заключної фази AUC після внутрішньовенного введення омепразолу дорівнює приблизно 40 хв (при печінковій недостатності - 3 год); загальний кліренс плазми дорівнює від 0,3 до 0,6 л/хв. Зміни величини T1/2 під час лікування немає. Виводиться із сечею (70-80%) та з жовчю (20-30%). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При хронічній нирковій недостатності виведення знижується пропорційно до зниження кліренсу креатиніну. У пацієнтів похилого віку виведення зменшується, біодоступність зростає.ФармакодинамікаПротивиразковий препарат, специфічний інгібітор протонового насосу. Гальмує активність H+-K+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка, блокуючи заключну стадію секреції соляної кислоти, тим самим знижує кислотопродукцію. Знижує базальну та стимульовану секрецію незалежно від природи подразника. Омепразол є проліками та активується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин шлунка. Антисекреторний ефект після прийому дози 20 мг настає протягом першої години, максимум дії - через 2 год. Інгібування 50% максимальної секреції триває 24 год. Одноразовий прийом на добу забезпечує швидке та ефективне пригнічення денної та нічної шлункової секреції, що досягає свого максимуму через 4 дні лікування та зникає до результату 3 - 4 дні після закінчення прийому. У хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки прийом 20 мг омепразолу підтримує рН у шлунку на рівні 3 протягом 17 год.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Омез може знижувати абсорбцію ефірів ампіциліну, солей заліза, ітраконазолу і кетоконазолу, т.к. омепразол підвищує рН шлунка. Будучи інгібітором цитохрому Р450, омепразол може підвищувати концентрацію та знижувати виведення діазепаму, антикоагулянтів непрямої дії (варфарину), фенітоїну (препаратів, що метаболізуються у печінці за участю CYP2C19), що в деяких випадках може вимагати зменшення до. У той же час тривале застосування омепразолу в дозі 20 мг 1 раз на добу в комбінації з кофеїном, теофіліном, піроксикамом, диклофенаком, напроксеном, метопрололом, пропранололом, етанолом, циклоспорином, лідокаїном, хінідином і естеді. Концентрації омепразолу та кларитроміцину в плазмі крові зростають під час спільного перорального прийому цих препаратів, тоді як доказів взаємодії омепразолу з метронідазолом та амоксициліном не виявлено.Спосіб застосування та дозиПри тяжкому загостренні виразкової хвороби, рефлюкс-езофагіті та НПЗЗ-гастропатії, пацієнтам, яким не показаний пероральний прийом препарату, рекомендована добова доза препарату Омез® становить 40 мг для введення у формі внутрішньовенної інфузії. При синдромі Золлінгера-Еллісона препарат призначають у початковій дозі 60 мг на добу. Доза повинна підбиратися індивідуально, можливе призначення у більш високих дозах (80-120 мг на добу). Якщо добова доза становить понад 60 мг, її слід розділити на 2-3 інфузії протягом доби. При синдромі Мендельсона препарат призначають на ніч у дозі 40 мг та не менше ніж за 2 години до анестезії/операції у дозі 40 мг. У пацієнтів похилого віку немає необхідності коригувати дозу. Розчин для внутрішньовенного вливання готується безпосередньо перед використанням. Для приготування розчину для внутрішньовенного вливання слід використовувати лише 5% розчин декстрози (глюкози) без консервантів. Для розчинення 40 мг ліофілізованого порошку омепразолу у флакон додають не менше 5 мл розчинника та обережно струшують до повного розчинення ліофілізату. Приготовлений розчин, що містить 40 мг омепразолу, перед введенням розводять в 100 мл 5% розчину декстрози (глюкози) без консервантів для проведення внутрішньовенного вливання протягом не менше 30 хв. До введення слід переконатися у відсутності в розчині завислих частинок. Хімічна та фізична стабільність приготовленого розчину омепразолу спостерігається протягом 6 годин з моменту розчинення омепразолу у 5% розчині декстрози (глюкози).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули кишковорозчинні - 1 капс. Активні речовини: омепразол – 10/40 мг. Допоміжні речовини (для 10 мг): манітол – 59 мг, кросповідон – 4.5 мг, полоксамер (407) – 1.25 мг, гіпромелоза (1828) – 2 мг, меглюмін – 0.75 мг. Склад покриття (для 10 мг): повідон K30 - 6.7 мг. Допоміжні речовини (для 40 мг): манітол – 236 мг, кросповідон – 18 мг, полоксамер (407) – 5 мг, гіпромелоза (1828) – 8 мг, меглюмін – 3 мг. Склад покриття (для 40 мг): повідон K30 - 26.8 мг. Склад кишковорозчинного покриття: сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату [1:1] (сополімер метакрилової кислоти [тип С]) – 18 мг, триетилацетат – 1.8 мг, магнію стеарат – 1 мг. Склад корпусу капсули: барвник заліза оксид жовтий (E172), діоксид титану (E171), натрію лаурилсульфат, вода, желатин. Склад кришечки капсули: барвник діамантовий блакитний (E133), барвник сонячний захід жовтий (E110), барвник червоний чарівний (E129), барвник флоксин B (барвник червоний D&C RED#28), титану діоксид (E171), сульфат . Склад напису чорного кольору на капсулах: чорнило S-1-8114: шеллак (20% етерифікований) в етанолі, барвник заліза оксид чорний (E172), н-бутанол, пропіленгліколь (E1520), барвник індигокармін (E132), барвник червоний E129), барвник хіноліновий жовтий (E104), барвник діамантовий блакитний (E133); чорнило S-1-8115: шеллак (20% етерифікований) в етаноле, барвник заліза оксид чорний (E172), етанол, метанол, барвник індигокармін (E132), барвник червоний чарівний (E129), барвник хіноліновий жовтий (E1 блакитний (E133). 7 чи 10 шт. - блістери (1, 3, 4); - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули кишковорозчинні тверді желатинові, непрозорі, розмір №3, з жовтим корпусом, світло-фіолетовою кришечкою та маркуванням чорного кольору "OMEZ 10" або "OMEZ 40" на кришечці та корпусі капсули; вміст капсул – гранули від майже білого до світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока, час досягнення Cmax – 0.5-3.5 год. Біодоступність становить 30-40%. Розподіл Маючи високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка. Зв'язування з білками плазми (альбумін та кислий альфа1-глікопротеїн) – 90-95%. Метаболізм Практично повністю метаболізується у печінці за участю ферментної системи цитохрому Р450 (CYP), з утворенням 6 фармакологічно неактивних метаболітів (гідроксиомепразол, сульфідні та сульфонові похідні тощо). Інгібітор ізоферменту CYP2C19. Виведення T1/2 становить 0.5-1 год; загальний кліренс плазми – від 0.3 до 0.6 л/хв. Зміни величини T1/2 під час лікування немає. Виводиться із сечею (70-80%) та з жовчю (20-30%). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При печінковій недостатності біодоступність зростає майже 100%; T1/2 становить 3 год. При хронічній нирковій недостатності виведення знижується пропорційно до зниження КК. У пацієнтів похилого віку виведення зменшується, біодоступність збільшується.ФармакодинамікаСпецифічний інгібітор протонового насоса: гальмує активність H+-K+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка, блокуючи завершальну стадію секреції соляної кислоти, тим самим знижує продукцію соляної кислоти. Омепразол є проліками та активується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин шлунка. Вплив є дозозалежним і забезпечує ефективне інгібування як базальної, так і стимульованої секреції кислоти, незалежно від природи стимулюючого фактора. Антисекреторний ефект після прийому 20 мг настає протягом першої години, максимум через 2 год. Інгібування 50% максимальної секреції триває 24 год. Одноразовий прийом на добу забезпечує швидке та ефективне пригнічення денної та нічної шлункової секреції, що досягає свого максимуму через 4 дні лікування та зникає до результату 3-4 дні після закінчення прийому. У хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки прийом 20 мг омепразолу підтримує внутрішньошлунковий рН вище 3 протягом 17 год.Взаємодія з лікарськими засобамиМоже знижувати абсорбцію ефірів ампіциліну, солей заліза, ітраконазолу та кетоконазолу (омепразол підвищує рН шлунка). Як інгібітори цитохрому Р450 може підвищувати концентрацію та знижувати виведення діазепаму, антикоагулянтів непрямої дії (варфарину), фенітоїну (лікарських засобів, які метаболізуються в печінці за допомогою ізоферменту CYP 2C19), що в деяких випадках може вимагати зменшення доз. У той же час, тривале застосування омепразолу в дозі 20 мг 1 раз на добу в комбінації з кофеїном, теофіліном, піроксикамом, диклофенаком, напроксеном, метопрололом, пропранололом, етанолом, циклоспорином, лідокаїном, хинидином . Концентрації омепразолу та кларитроміцину в плазмі крові зростають під час спільного перорального прийому цих препаратів, тоді як доказів взаємодії омепразолу з метронідазолом та амоксициліном не виявлено. Не відзначено взаємодії з антацидами, що одночасно приймаються.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води (вміст капсули не можна розжовувати), за 30 хв до їди або безпосередньо перед їдою. При загостренні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, рефлюкс-езофагіті та НПЗП-гастропатії – 20 мг 2 рази на добу. Курс лікування при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки – 2-3 тижні, при необхідності – 4-5 тижнів; при виразковій хворобі шлунка та рефлюкс-езофагіт - 4-8 тиж. При синдромі Золлінгера-Еллісона доза підбирається індивідуально залежно від вихідного рівня шлункової секреції, зазвичай, починаючи з 60 мг на добу; при необхідності дозу збільшують до 80-120 мг на добу (у цьому випадку її призначають у 2-3 прийоми). Для профілактики синдрому Мендельсона – 40 мг за 1 годину до операції. Для профілактики рецидивів виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки – 10-20 мг 1 раз на добу. Протирецидивне лікування рефлюкс-езофагіту – 20 мг на добу протягом тривалого періоду. Для ерадикації Helicobacter pylori – 20 мг 2 рази на добу протягом 7-14 днів (залежно від застосовуваної схеми лікування) у поєднанні з антибактеріальними засобами. У пацієнтів похилого віку немає необхідності коригувати дозу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули з модифікованим вивільненням - 1 капс. активні речовини: домперидон - 30 мг (у складі гранул із пролонгованим вивільненням 100 мг)*; омепразол - 20 мг (у складі гранул з кишковорозчинним покриттям 267 мг)**; допоміжні речовини: тальк – 2 мг; капсула желатинова тверда №1: желатин - 85,42%; вода - 14,5%; натрію лаурилсульфат – 0,08%; чорнило чорне для нанесення напису на кришці капсули: етанол - 29-33%; ізопропанол - 9-12%; бутанол - 4-7%; шелак - 24-28%; барвник заліза оксид чорний (Е172) - 24-28%; аміак водний - 1-3%; пропіленгліколь - 0,5-2%; чорнило червоне для нанесення напису на корпусі капсули: етанол - 21-25%; ізопропанол - 12-16%; бутанол - 7-10%; шеллак - 22-27%; барвник червоний (Понсо 4R) (Е124) - 18-24%; титану діоксид (Е171) - 5-9%; аміак водний - 1-3%; полісорбат 80 - 0,5-2%; пропіленгліколь - 0,5-2%. Гранули домперидону з прогонгованим вивільненням - 100 мг: активна речовина: домперидон – 30 мг; допоміжні речовини: цукрова крупка нонпарель – 58,98 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,48 мг; тальк – 4,51 мг; гіпромелоза 5 cps - 0,57 мг; покриття: гіпромелоза 5 cps - 2,34 мг; тальк – 0,71 мг; барвник заліза оксид жовтий – 0,12 мг; барвник заліза оксид червоний – 0,04 мг; титану діоксид – 0,47 мг; покриття пролонгованого вивільнення: гіпромелоза 5 cps - 0,40 мг; етилцелюлоза 10 cps - 1,18 мг; тріацетин - 0,12 мг; тальк – 0,086 мг. Гранули омепразолу з кишковорозчинним покриттям - 267 мг: активна речовина: омепразол – 20 мг; допоміжні речовини: маннітол – 137,86 мг; лактози моногідрат – 9,66 мг; натрію лаурилсульфат – 0,52 мг; натрію гідрофосфат – 0,89 мг; сахароза (25/30) – 24,35 мг; сахароза – 8,54 мг; гіпромелоза 6 cps - 0,14 мг; покриття: гіпромелоза 6 cps - 13 мг; покриття кишковорозчинне: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (1:1) (метакрилової кислоти сополімер (тип С) - 40,47 мг; натрію гідроксид - 0,54 мг; макрогол 6000 - 4,85 мг; тальк - 4,05 мг; титану діоксид – 2,13 мг. Капсули із модифікованим вивільненням, 30 мг + 20 мг. 10 капс. у блістері з ПВХ/алюмінієвої/поліамідної фольги/алюмінієвої фольги. По 1, 3, 8, 10 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиТверді желатинові прозорі безбарвні капсули №1 з маркуванням чорного кольору G на кришці капсули та маркуванням червоного кольору «OMEZ-DSR» на корпусі капсули. Вміст капсул - гранули від білого до сірувато-білого та від коричневого до жовтувато-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиблювотне, прокінетичне, що інгібує протонний насос.ФармакокінетикаДомперидон Ця лікарська форма забезпечує уповільнене вивільнення активної речовини. У тестах розчинення в кислому середовищі через 8 год визначається від 75 до 83% від номінального вмісту домперидону в 1 капс., А через 12 год - від 86 до 94%. Абсорбція натще швидка. Tmax - 30-60 хв. Низька біодоступність (15%) пов'язана з метаболізмом першого проходження у кишковій стінці та печінці. Розподіл. Зв'язок із білками плазми - 90%. Проникає у різні тканини, погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці (в т.ч. за рахунок ефекту першого проходження) та стінці кишечника (шляхом гідроксилювання та N-дезалкілювання) за участю ізоферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2E1. Виведення. 66% – через кишечник (у незміненому вигляді – 10%), нирками – 33% (у незміненому вигляді – 1%) у вигляді глюкуронідів. При вираженій хронічній нирковій недостатності T1/2 подовжується. Омепразол Абсорбція омепразолу висока, Tmax становить 0,5-1 год. Біодоступність - 30-40%, після постійного прийому 1 раз на добу зростає до 60%. Розподіл. Зв'язок із білками плазми - 90-95%. Vd - 0,3 л/кг. Метаболізм. Частина омепразолу піддається пресистемному печінковому метаболізму з більшою мірою CYP2C19, ніж CYP3A4 з утворенням неактивних метаболітів. Омепразол, не включений парієтальними клітинами в процес утворення активних метаболітів, повністю метаболізується у печінці. Загальний плазмовий кліренс становить 0,3-0,6 л/хв. Виведення. T1/2 омепразолу становить близько 40 хв. Виводиться нирками (70-80%) та з жовчю (20-30%). При порушенні функції печінки збільшується біодоступність та зменшується плазмовий кліренс омепразолу. При порушенні функції нирок або у пацієнтів похилого віку не відмічено змін біодоступності омепразолу.ФармакодинамікаКомбінація двох діючих речовин (домперидон та омепразол) надає комплексну дію на основні ланки патогенезу ГЕРХ, диспепсичні порушення різного генезу. Домперидон посилює та синхронізує фізіологічні перистальтичні хвилі, омепразол знижує базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти. Домперидон Антагоніст дофаміну, поєднує периферичну (гастрокінетичну) дію та антагонізм до рецепторів дофаміну в тригерній зоні головного мозку (центральна дія), завдяки чому має протиблювотну дію, стимулює виділення пролактину з гіпофізу та усуває інгібуючу дію дофаміну на моторну , тим самим прискорює природне спорожнення шлунка та підвищує тиск сфінктера нижнього відділу стравоходу. Омепразол Механізм дії. Омепразол концентрується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, активується та інгібує протонний насос – фермент Н+/К+-АТФ-азу, що забезпечує дозозалежне високоефективне інгібування базальної та стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від стимулюючого фактора. Вплив на кислотність шлунка. Максимальний ефект досягається протягом 4 днів лікування. У пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки омепразол у дозі 20 мг викликає стійке зниження 24-годинної шлункової кислотності не менше ніж на 80%. При цьому досягається зниження середньої Cmax соляної кислоти після стимуляції пентагастрином на 70% протягом 24 годин. ч/добу. Інгібування секреції соляної кислоти залежить від AUC омепразолу, а не концентрації препарату в плазмі в даний момент часу. Дія на Helicobacter pylori. Ерадикація Helicobacter pylori при застосуванні омепразолу спільно з антибактеріальними засобами супроводжується швидким усуненням симптомів, високим ступенем загоєння дефектів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та тривалою ремісією виразкової хвороби, що знижує ймовірність таких ускладнень як кровотечі так само ефективно, як і постійна. Інші ефекти. Зниження секреції соляної кислоти у шлунку призводить до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, спричинених Salmonella spp., Campylobacter spp. та Clostridium difficile. Під час лікування препаратами, що знижують секрецію залоз шлунка, концентрація гастрину в сироватці підвищується. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну А (CgA).Показання до застосуваннядиспепсія, що супроводжується уповільненим спорожненням шлунка, шлунково-стравохідним рефлюксом, езофагітом (почуття переповнення в епігастрії, відчуття здуття живота, біль у верхній частині живота; відрижка, метеоризм; нудота, блювота; печія з закидом або без закиду) гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; нудота, блювання, печія, пов'язані з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, гастритом, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, у т.ч. після проведення ерадикаційної терапії.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до компонентів препарату та бензімідазолів; пролактин-секретуюча пухлина гіпофіза (пролактинома); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози; одночасний прийом ерлотинібу, позаконазолу, нелфінавіру, атазанавіру, пероральних форм кетоконазолу, еритроміцину або інших інгібіторів CYP3A4, що викликають подовження інтервалу QT, таких як флуконазол, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон; шлунково-кишкова кровотеча, механічна непрохідність чи перфорація, тобто. коли стимуляція моторики шлунково-кишкового тракту може бути небезпечною; печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: наявність виразки шлунка (або підозра на виразку шлунка); попереднє хірургічне втручання на ШКТ; наявність тривожних симптомів: значне спонтанне зниження маси тіла, повторне блювання, блювота з домішкою крові, зміна кольору калу (дьогтеподібний стілець – мелена), порушення ковтання; поява нових симптомів або зміна наявних симптомів з боку ШКТ; наявність виражених електролітних порушень чи захворювань серця, таких як серцева недостатність; остеопороз; ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Омез ДСР при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче за системами організму та частотою виникнення для омепразолу та домперидону: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Домперидон З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактична реакція/анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк. Порушення психіки: дуже рідко – ажитація, нервозність, підвищена збудливість та дратівливість. З боку нервової системи дуже рідко – екстрапірамідні явища, судоми, сонливість, біль голови. З боку ССС: дуже рідко - подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія на кшталт «пірует», раптова коронарна смерть (більш ймовірно для пацієнтів старше 60 років, які приймають більше 30 мг на добу). З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – набряк Квінке, кропив'янка. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – затримка сечі. Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко – зміни показників функціональних проб печінки, підвищення рівня пролактину крові. У разі виникнення побічних ефектів, не зазначених у цьому описі, необхідно негайно повідомити про це лікаря. Омепразол З боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, панцитопенія, еозинофілія. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості: пропасниця, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція/анафілактичний шок. З боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпонатріємія; частота невідома - гіпомагніємія, яка у тяжких випадках може призвести до гіпокальціємії, гіпокаліємії. Порушення психіки: нечасто безсоння; рідко – підвищена збудливість, депресія, оборотна сплутаність свідомості; дуже рідко – агресія, галюцинації. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто - запаморочення, парестезії, сонливість; рідко – порушення смаку. З боку органу зору: нечасто – зорові порушення, у т.ч. зменшення полів зору, зниження гостроти та чіткості зорового сприйняття (зазвичай проходять після припинення терапії). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – порушення слухового сприйняття, у т.ч. дзвін у вухах (зазвичай проходять після припинення терапії), вертиго (почуття обертання власного тіла або навколишніх предметів). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – бронхоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, запор, діарея, метеоризм, нудота, блювання; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, стоматит, гастроінтестинальний кандидоз, мікроскопічний коліт, зміна кольору язика до коричнево-чорного та поява доброякісних кіст слинних залоз при одночасному використанні з кларитроміцином (явлення носять оборотний характер після припинення терапії); поодинокі випадки - утворення шлункових гландулярних кіст під час тривалого лікування при одночасному використанні з кларитроміцином (наслідок інгібування секреції соляної кислоти, носить доброякісний, оборотний характер). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності печінкових ферментів та ЛФ (оборотного характеру); рідко – гепатит (з жовтяницею або без), печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із попередніми тяжкими захворюваннями печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — дерматит, свербіж шкіри, висипання на шкірі, кропив'янка; рідко - алопеція, реакції фоточутливості у вигляді почервоніння шкіри після УФ-опромінення, мультиформна ексудативна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона (важка еритема, що характеризується появою плям і бульбашок на шкірі та слизових оболонках на тлі високої температури) . З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – переломи хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки, пов'язані з остеопорозом; рідко – артралгія, міалгія, м'язова слабкість. З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – інтерстиціальний нефрит. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – гінекомастія. Загальні розлади: нечасто – нездужання; рідко – підвищене потовиділення, периферичні набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиСпеціальних досліджень лікарських взаємодій препарату Омез ДСР з іншими препаратами не проводилося. Для окремих лікарських препаратів було зазначено наведені нижче лікарські взаємодії. Речовини з рН-залежною абсорбцією Подібно до інших препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, лікування омепразолом може призвести до зниження всмоктування кетоконазолу, ітраконазолу, позаконазолу, ерлотинібу, препаратів заліза та ціанокобаламіну. Слід уникати їхнього спільного прийому з препаратом Омез ДСР. Антацидні та антисекреторні препарати Циметидин та бікарбонат натрію знижують пероральну доступність домперидону. Дігоксин Біодоступність дигоксину при одночасному застосуванні з омепразолом збільшується на 10%. Слід бути обережними при одночасному застосуванні дигоксину та препарату Омез® ДСР у літніх пацієнтів. Спільний прийом домперидону та дигоксину не змінює концентрацію останнього. Клопідогрів За результатами досліджень, відзначено взаємодію між клопідогрелом (навантажувальна доза 300 мг, що підтримує доза 75 мг на добу) та омепразолом (80 мг на добу), що знижує експозицію активного метаболіту клопідогрелу та зменшує інгібування агрегації тромбоцитів. Тому слід уникати одночасного застосування клопідогрелу та омепразолу у дозі 80 мг на добу. Антиретровірусні препарати Збільшення значення рН на фоні терапії омепразолом може впливати на всмоктування антиретровірусних препаратів. Також можлива взаємодія на рівні ізоферменту CYP2C19. У зв'язку з цим спільне застосування препарату Омез ДСР з антиретровірусними препаратами, такими як атазанавір та нелфінавір, протипоказано. При одночасному застосуванні з омепразолом відзначається підвищення плазмової концентрації саквінавіру/ритонавіру до 70%, при цьому переносимість лікування пацієнтами з ВІЛ-інфекцією не погіршується. Переважний вплив інгібіторів протеази ВІЛ на ізофермент CYP3A4 може викликати підвищення концентрації домперидону при їх спільному призначенні з препаратом Омез ДСР. Такролімус При одночасному застосуванні омепразолу та такролімусу було відмічено підвищення концентрації такролімусу у сироватці крові. Необхідно контролювати Cl креатиніну та концентрацію такролімусу в плазмі крові при його сумісному застосуванні з препаратом Омез ДСР. Метотрексат Інгібітори протонної помпи можуть трохи підвищувати концентрацію метотрексату в плазмі крові. При лікуванні високими дозами метотрексату слід тимчасово припинити прийом препарату Омез ДСР. Препарати, у яких метаболізм бере участь ізофермент CYP2C19 При одночасному застосуванні з омепразолом можливе підвищення плазмової концентрації та збільшення T1/2 варфарину (R-варфарин), діазепаму, фенітоїну, цилостазолу, іміпраміну, кломіпраміну, циталопраму, гексобарбіталу, дисульфіраму, а також інших препаратів, метаболізуючих C може знадобитися зниження доз цих препаратів). Однак прийом омепразолу 20 мг на добу не впливає на концентрацію фенітоїну в плазмі у пацієнтів, які тривало приймають фенітоїн. При застосуванні омепразолу пацієнтами, які отримують варфарин або інші антагоністи вітаміну К, потрібний моніторинг МНО. У той же час супутнє лікування омепразолом у добовій дозі 20 мг не призводить до зміни часу коагуляції у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Інгібітори ферментів CYP2C19 та/або CYP3A4 Одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP2C19 та/або CYP3A4 уповільнює метаболізм омепразолу. При сумісному прийомі омепразолу або домперидону з кларитроміцином або еритроміцином концентрація омепразолу, як і концентрація домперидону в плазмі, підвищуються. Спільне застосування вориконазолу та омепразолу призводить до збільшення AUC омепразолу. Флуконазол, ітраконазол, кетоконазол та вориконазол також підвищують концентрацію домперидону у плазмі. Переважний вплив інгібіторів протеази ВІЛ на ізофермент CYP3A4 може викликати підвищення концентрації домперидону при їхньому спільному призначенні з препаратом Омез ДСР. Клінічний досвід та дослідження in vitro показують, що можливе підвищення концентрації домперидону в плазмі при сумісному застосуванні таких сильних інгібіторів CYP3A4, як антагоністи кальцію (дилтіазем та верапаміл), нефадозон та аміодарон. Крім того, при прийомі аміодарону, або при сумісному прийомі домперидону з кетоконазолом, еритроміцин може подовжуватися інтервал QT. Індуктори ферментів CYP2C19 та CYP3A4 Індуктори ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, такі як рифампіцин, препарати звіробою продірявленого (Hypericum perforatum), при сумісному застосуванні з омепразолом можуть призводити до зниження концентрації омепразолу в плазмі крові за рахунок прискорення метаболізму омезолу. Антихолінергічні препарати Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати дію домперидону. Відсутність впливу на метаболізм Спільний прийом омепразолу з амоксициліном або метронідазолом не впливає на концентрацію омепразолу у плазмі. Не встановлено клінічно значущої взаємодії омепразолу з метопрололом, фенацетином, естрадіолом, будесонідом, диклофенаком, напроксеном, піроксикамом, S-варфарином. Не виявлено впливу омепразолу на антацидні засоби, теофілін, кофеїн, хінідин, лідокаїн, пропранолол, етанол. Застосування домперидону на фоні прийому парацетамолу або дигоксину не впливало на рівень цих препаратів у крові. Домперидон сумісний із прийомом антипсихотичних ЛЗ (нейролептики), агоністами дофамінергічних рецепторів (бромокриптин, L-допа), т.к. пригнічує їх небажані периферичні ефекти (нудота та блювання) і не впливає на їх центральні ефекти.Спосіб застосування та дозиВсередину, натще, за 20-30 хв до їди (вміст капсули не можна розжовувати), запиваючи невеликою кількістю води. Омез® ДСР приймають по 1 капс/добу вранці. Максимальна добова доза – 1 капс. Омез® ДСР, що відповідає 20 мг омепразолу та 30 мг домперидону. Особливі групи пацієнтів Порушення функції печінки. При легких порушеннях функції печінки корекція режиму дозування не потрібна. Порушення функції нирок. Корекція разової дози не потрібна. Літній вік. Корекція режиму дозування не потрібна.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, сплутаність свідомості, апатія, сонливість, біль голови, порушення зору, дилатація судин, тахікардія, нудота, блювання, метеоризм, діарея, підвищення потовиділення, сухість у роті. При збільшенні дози швидкість елімінації не змінювалася. призначення активованого вугілля всередину, промивання шлунка; при необхідності - симптоматична терапія та ретельне спостереження. Антихолінергічні засоби, препарати, що застосовуються для лікування паркінсонізму, або антигістамінні препарати, можуть бути ефективними при виникненні екстрапірамідних реакцій. Гемодіаліз недостатньо ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛактоза Гранули омепразолу містять лактозу, тому препарат Омез ДСР протипоказаний у пацієнтів з непереносимістю лактози, галактоземією та порушенням всмоктування глюкози та галактози. ССС Було показано, що застосування домперидону може бути пов'язане з підвищенням ризику шлуночкових аритмій або раптової коронарної смерті, що більш ймовірно для пацієнтів віком понад 60 років при добовій дозі домперидону більше 30 мг. Застосування домперидону та інших препаратів, що призводять до подовження інтервалу QT, вимагає обережності у пацієнтів з наявними порушеннями провідності при подовженні QT, вираженому порушенні електролітного балансу або застійної серцевої недостатності. Остеопороз Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу або переломів на його фоні повинні перебувати під відповідним клінічним наглядом, хоча причинно-наслідковий зв'язок застосування омепразолу з переломами на фоні остеопорозу не встановлено. Гіпомагніємія Є повідомлення про виникнення вираженої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами протонного насоса, у т.ч. омепразол, понад 1 рік. Пацієнтам, які отримують терапію омепразолом протягом тривалого часу, особливо у поєднанні з дигоксином або іншими препаратами, що знижують вміст магнію в плазмі (діуретики), потрібен регулярний контроль вмісту магнію. Вплив на лабораторні тести Підвищення концентрації CgA внаслідок зниження секреції соляної кислоти може впливати на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання цьому впливу терапію інгібіторами протонного насоса необхідно призупинити за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У період лікування препаратом Омез® ДСР слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: клопідогрелу гідросульфат (форма-I) 97,875 мг, еквівалентно 75 мг клопідогрелу; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH 112) 211,125 мг, манітол 58,0 мг, кроскармелоза натрію 12,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,0 мг, магнію стеарат 4,0 мг; плівкова оболонка: опадрай рожевий 03В54202 (гіпромелоза 62,50%, титану діоксид 30,60%, макрогол 400 6,25%, барвник заліза оксид червоний 0,65%) 13,475 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 10 таблеток у ПВХ/ПВДХ/алюмінієвому блістері. По 3, 10 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з тисненням "C 127" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаIn vitro клопідогрел і його основний циркулюючий в крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми (на 98% і 94% відповідно), і цей зв'язок є ненасиченим до концентрації 100 мг/мл. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший, що здійснюється за допомогою естераз, призводить до гідролізу клопідогрелу з утворенням неактивного похідного карбоксильної кислоти. (85% від циркулюючих метаболітів), а другий шлях здійснюється за допомогою ізоферментів цитохрому Р450. Спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксо-клопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей активний метаболіт утворюється головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C19, але в його освіті також беруть участь інші ізоферменти, включаючи CYP1A2, CYP2B6 і CYP3А4. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко і незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, блокуючи таким чином їх агрегацію. Максимальна концентрація (Сmах) активного метаболіту клопідогрелу, після одноразового прийому його навантажувальної дози 300 мг, у 2 рази перевищує таку після 4-х днів прийому підтримуючої дози клопідогрелу 75 мг. Сmax досягається протягом приблизно 30-60 хвилин. Виведення Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється через нирки із сечею і приблизно 46% радіоактивності виводиться через кишечник з каловими масами. Після одноразового прийому внутрішньо дози в 75 мг період напіввиведення (T1/2) клопідогрелу становить приблизно 6 годин. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт – 2-оксо-клопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, при дослідженні агрегації тромбоцитів ex vivo, варіюють залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної раси (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8.Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти народження фенотипів осіб з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 складають у осіб європеоїдної раси 2%, у осіб негроїдної раси 4% і у китайців 14%. Існують спеціальні тести для визначення наявного у пацієнта генотипу ізоферменту CYP2C19. За даними перехресного дослідження (40 добровольців), до якого увійшли особи з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту CYP2C19, будь-яких суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та в середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ), індукованої АД добровольців з дуже високою, високою та проміжною активністю ізоферменту CYP2C19 не виявлено. У добровольців із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 експозиція активного метаболіту знижувалася на 63-71% порівняно з особами з високою активністю ізоферменту CYP2C19. При використанні схеми лікування 300 мг навантажувальна доза / 75 мг підтримуюча доза (300 мг/75 мг) у добровольців з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 антитромбоцитарна дія знижувалась із середніми значеннями ІАТ, що становлять 24 % (через 24 год) та 37 % лікування), порівняно з ІАТ, що становлять 39% (через 24 год) та 58% (на 5 день лікування) у добровольців з високою активністю ізоферменту CYP2C19 та 37% (через 24 год) та 60% (на 5 день лікування) у добровольців із проміжною активністю ізоферменту CYP2C19. Коли добровольці з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 отримували схему лікування 600 мг навантажувальна доза/150 мг підтримуюча доза (600 мг/150 мг), експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при прийомі схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім цього, ІАТ становило 32% (через 24 год) і 61% (на 5 день лікування), що було більше такого у осіб з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, які отримували схему лікування 300 мг/75 мг, і було подібно до такого в групах пацієнтів з більш високою інтенсивністю CYP2C19-метаболізму, які отримували схему лікування 300 мг/75 мг. Однак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи (пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19) поки не встановлено. Аналогічно результатам даного дослідження мета-аналіз шести досліджень, куди увійшли дані 335 добровольців, які отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що в порівнянні з добровольцями з високою активністю ізоферменту CYP2C19, у добровольців з проміжною активністю ізоферменту CYP2C знижувалася на 28%, а у добровольців з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 – на 72%, тоді як ІАТ було знижено з відмінностями в ІАТ, що становлять 5,9 та 21,4% відповідно. Не проводилося оцінки впливу генотипу CYP2C19 на клінічні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрел, у проспективних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях. Проте зараз є кілька ретроспективних аналізів. Результати генотипування є у наступних клінічних дослідженнях: CURE, CHARISMA, CLARITY-TIMI 28, TRITON-TIMI 38 та ACTIVE-A, а також у кількох опублікованих когортних дослідженнях. У дослідженні TRITON-TIMI 38 та 3-х когортних дослідженнях (Collet, Sibbing, Giusti) пацієнти комбінованої групи з проміжною або низькою активністю ізоферменту CYP2C19 мали більш високу частоту серцево-судинних ускладнень (смерть, інфаркт міокарда та інсульт). порівняно з пацієнтами із високою активністю ізоферменту CYP2C19. У дослідженні CHARISMA та одному когортному дослідженні (Simon) збільшення частоти серцево-судинних ускладнень спостерігалося лише у пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 (при їх порівнянні з пацієнтами з високою активністю ізоферменту CYP2C19). У дослідженнях CURE, CLARITY, ACTIVE-A та одному з когортних досліджень (Trenk) не спостерігалося збільшення частоти серцево-судинних ускладнень залежно від інтенсивності CYP2C19-метаболізму. Окремі групи пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу у цих групах не вивчалась. Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) при порівнянні з молодими добровольцями не виявлено відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Корекція дози в осіб похилого віку не потрібна. Діти Дані відсутні. Пацієнти з порушенням функції нирок Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну від 5 мл/хв до 15 мл/хв) інгібування. АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижче (на 25%) порівняно з таким У здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого. У здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції печінки Після десятиденного прийому клопідогрелу щодня в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Расова приналежність Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що зумовлюють проміжну та низьку активність цього ізоферменту, відрізняється у представників різних расових груп. Є обмежені літературні дані про їх поширеність у представників монголоїдної раси, що не дозволяє оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 для розвитку ішемічних ускладнень.ФармакокінетикаВсмоктування При одноразовому та повторному прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації (Сmах) незміненого клопідогрелу в плазмі крові (приблизно 2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин після прийому препарату. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу в сечу його абсорбція становить приблизно 50%. РозподілФармакодинамікаКлопідогрел є проліком, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу селективно інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з P2Y12 рецептором тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію комплексу GPIIb/IIIa, що призводить до придушення агрегації тромбоцитів. Завдяки необоротному зв'язуванню, тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7-10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. Агрегація тромбоцитів, викликана агоністами, відмінними від АДФ, також пригнічується за рахунок блокади посиленої активації тромбоцитів АДФ, що вивільняється. Оскільки утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи Р450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів. При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40-60 %. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня, в середньому, протягом 5 днів. Клопідогрел здатний запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. Клінічне дослідження ACTIVE-A показало, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були нездатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою (порівняно з прийомом тільки однієї ацетисал) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза центральною нервовою системою (ЦНС) або судинної смерті, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту. Ефективність прийому клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою виявлялася рано і зберігалася до 5 років. Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою, в основному відбувалося за рахунок більшого зниження частоти інсультів.Ризик розвитку інсульту будь-якої тяжкості при прийомі клопідогрелу в поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижувався, а також була тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі, що отримувала лікування клопідогрелом у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою, але не спостерігалося відмінностей у частоті. Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.Показання до застосуванняВторинна профілактика атеротромботичних ускладнень У дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (з давністю від кількох днів до 35 днів), ішемічним інсультом (з давністю від 7 днів до 6 місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій. У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою); з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою). Запобігання атеротромботичним і тромбоемболічним ускладненням, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії). У пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають як мінімум один фактор ризику судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотечі (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Тяжка печінкова недостатність. Гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив. Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази та глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю При помірній печінковій недостатності, при якій можлива схильність до кровотечі (обмежений клінічний досвід застосування). При нирковій недостатності (обмежений клінічний досвід застосування). При захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч (зокрема шлунково-кишкових або внутрішньоочних), і особливо при одночасному застосуванні лікарських засобів, які можуть спричинити пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (таких як ацетилсаліцилова кислота [АСК] та нестероїдні протизапальні) [НПЗП]). У пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі: через травму, хірургічне втручання або інші патологічні стани, а також у пацієнтів, які отримують лікування АСК, гепарином, варфарином, інгібіторами глікопротеїну IIb/IIIа, НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами. -2 (ЦОГ-2), а також іншими лікарськими засобами, застосування яких асоціюється з ризиком розвитку кровотеч, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що є субстратами ізоферменту CYP2C8 (репаглінід, паклітаксел). У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. При вказівках в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі як тіклопідін, прасугрел) (можливість перехресних алергічних та гематологічних реакцій). При нещодавно перенесеному минущому порушенні мозкового кровообігу або ішемічному інсульті (при поєднанні з АСК).Вагітність та лактаціяВагітність Дослідження на тваринах не виявили ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Так як не завжди за результатами досліджень на тваринах можна передбачити реакцію у людини, і внаслідок відсутності даних контрольованих клінічних досліджень щодо прийому клопідогрелу вагітними жінками, як запобіжний засіб не рекомендується прийом клопідогрелу під час вагітності, за винятком тих випадків, коли, на думку лікаря , Його застосування настійно необхідне. Період грудного вигодовування У дослідженнях на щурах було показано, що клопідогрел та/або його метаболіти екскретуються у грудне молоко. Чи проникає клопідогрел у грудне молоко людини – невідомо. Оскільки багато лікарських засобів можуть екскретуватися в грудне молоко і надавати несприятливий вплив на немовля, то лікар, виходячи з важливості прийому препарату Плагріл® для матері, повинен рекомендувати їй або припинити прийом препарату, або приймати препарат, але відмовитися від грудного вигодовування.Побічна діяДані, отримані у клінічних дослідженнях Безпека клопідогрелу вивчена більш ніж у 44 000 пацієнтів, у тому числі більш ніж у 12 000 пацієнтів, які отримували лікування протягом року або більше. В цілому, переносимість клопідогрелу в дозі 75 мг/добу у дослідженні CAPRIE відповідала переносимості АСК у дозі 325 мг/добу, незалежно від віку, статі та расової належності пацієнтів. Нижче наведено клінічно значущі небажані ефекти, що спостерігалися у п'яти великих клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, COMMIT та ACTIVE-A. Кровотечі та крововиливу Порівняння монотерапії клопідогрелом та АСК У клінічному дослідженні CAPRIE загальна частота всіх кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел, та у пацієнтів, які приймали АСК, становила 9,3%. Частота важких кровотеч при застосуванні клопідогрелу та АСК була порівнянною: 1,4 % та 1,6 % відповідно. В цілому, частота розвитку шлунково-кишкових кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел, та у пацієнтів, які приймали АСК, становила 2,0 % та 2,7 %, відповідно, у тому числі частота шлунково-кишкових кровотеч, які вимагали госпіталізації, становила 0, 7% та 1,1%, відповідно. Загальна частота кровотеч іншої локалізації при прийомі клопідогрелу порівняно з прийомом АСК була вищою (7,3% проти 6,5%, відповідно). Однак частота важких кровотеч при застосуванні клопідогрелу та АСК була порівнянною (0,6% або 0,4% відповідно). Найчастіше повідомлялося про розвиток наступних кровотеч: пурпура / синці, носова кровотеча. Рідше повідомлялося про розвиток гематом, гематурії та очних крововиливів (головним чином, кон'юнктивальних). Частота внутрішньочерепних крововиливів при застосуванні клопідогрелу та АСК була порівнянною (0,4 % або 0,5 % відповідно). Порівняння комбінованої терапії клопідогрел + АСК та плацебо + АСК У клінічному дослідженні CURE у пацієнтів, які приймали клопідогрел + АСК, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо + АСК, спостерігалося збільшення частоти розвитку великих кровотеч (3,7 % проти 2,7 %) та малих кровотеч (5,1 % проти 24%). В основному джерелами великих кровотеч були шлунково-кишковий тракт і місця пункції артерій. Частота розвитку загрозливих для життя кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел + АСК, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо + АСК, достовірно не відрізнялася (2,2 % та 1,8 %, відповідно), частота розвитку фатальних кровотеч була однаковою. (0,2% при обох видах терапії). Частота виникнення не загрожують життю великих кровотеч була достовірно вищою у пацієнтів, які приймали клопідогрел + АСК, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо + АСК (1,6 % і 1 % відповідно), але частота розвитку внутрішньочерепних крововиливів була однаковою (0,1 % при обох видах терапії). Частота розвитку великих кровотеч групи клопідогрел + АСК залежала від дози АСК (200 мг: 4,9 %), як і частота розвитку великих кровотеч групи плацебо + АСК (200 мг: 4,0 %). У пацієнтів, які припинили антитромбоцитарну терапію більш ніж за 5 днів до аортокоронарного шунтування, не відзначалося почастішання випадків розвитку великих кровотеч протягом 7 днів після втручання (4,4 % у групі клопідогрел + АСК та 5,3 % у групі плацебо + АСК). У пацієнтів, які продовжували антитромбоцитарну терапію протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих подій після втручання становила 9,6 % (клопідогрел + АСК) та 6,3 % (плацебо + АСК). У клінічному дослідженні CLARITY частота великих кровотеч (визначуваних як внутрішньочерепні кровотечі або кровотечі зі зниженням гемоглобіну>5 г/дл) в обох групах (клопідогрел + АСК і плацебо + АСК) була порівнянною в обох групах лікування (1,3% проти 1,1% у групі клопідогрел + АСК та групі плацебо + АСК, відповідно). Вона була однаковою у підгрупах пацієнтів, розділених за вихідними характеристиками та за видами фібринолітичної терапії або гепаринотерапії. Частота виникнення фатальних кровотеч (0,8% проти 0,6%) та внутрішньочерепних крововиливів (0,5% проти 0,7%) при лікуванні клопідогрел + АСК та плацебо + АСК, відповідно, була низькою та порівнянною в обох групах лікування. У клінічному дослідженні COMMIT загальна частота нецеребральних великих кровотеч або церебральних кровотеч була низькою та однаковою (0,6 % у групі клопідогрел + АСК та 0,5 % у групі плацебо + АСК). У клінічному дослідженні ACTIVE-A частота розвитку великих кровотеч у групі клопідогрел + АСК була вищою, ніж у групі плацебо + АСК (6,7 % проти 4,3 % відповідно). Великі кровотечі переважно були позачерепними в обох групах (5,3% проти 3,5%), головним чином, із шлунково-кишкового тракту (3,5% проти 1,8%). У групі клопідогрел + АСК внутрішньочерепних крововиливів було більше порівняно з групою плацебо + АСК (1,4% проти 0,8%, відповідно). Відсутні статистично значущі відмінності між цими групами лікування у частоті виникнення фатальних кровотеч (1,1% проти 0,7%) та геморагічного інсульту (0,8% проти 0,6%). Порушення з боку крові У дослідженні CAPRIE тяжка нейтропенія ( (0,04%), які приймали клопідогрел, та у 2 пацієнтів (0,02%), які приймали АСК. У двох із 9599 пацієнтів, які приймали клопідогрел, спостерігалася повна відсутність нейтрофілів у периферичній крові, якого не спостерігалося в жодного з 9586 пацієнтів, які приймали АСК. Незважаючи на те, що ризик розвитку мієлотоксичної дії при прийомі клопідогрелу є досить низьким, якщо у пацієнта, який приймає клопідогрел, спостерігається підвищення температури або з'являються інші ознаки інфекції, слід обстежити пацієнта на предмет можливої ​​нейтропенії. При лікуванні клопідогрелом в одному випадку спостерігався розвиток апластичної анемії. Частота виникнення тяжкої тромбоцитопенії ( У дослідженнях CURE та CLARITY спостерігалася порівнянна кількість пацієнтів із тромбоцитопенією або нейтропенією в обох групах лікування. Інші клінічно значущі небажані реакції, що спостерігалися під час проведення клінічних досліджень CAPRIE, CURE, CLARITY COMMIT та ACTIVE-A Частота небажаних реакцій, які спостерігалися під час проведення вищезгаданих клінічних досліджень, представлена ​​відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥ 10 %); часто (≥ 1% та < 10%); нечасто (≥ 0,1 % та Порушення з боку нервової системи Нечасто: біль голови, запаморочення, парестезія. Рідко: вертиго. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: диспепсія, біль у животі, діарея. Нечасто: нудота, гастрит, здуття живота, запор, блювання, виразка шлунка, виразка дванадцятипалої кишки. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Нечасто: висипання, свербіж. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: збільшення часу кровотечі, зниження кількості тромбоцитів у периферичній крові; лейкопенія, зниження кількості нейтрофілів у периферичній крові, еозинофілія. Постмаркетинговий досвід застосування препарату Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота невідома: випадки серйозних кровотеч, переважно підшкірних, скелетно-м'язових, очних крововиливів (кон'юнктивальних, у тканині та сітківку ока), кровотеч з дихальних шляхів (кровохаркання, легеневе кровотеча), носових кровотеч, гематурії та кровотечі летальним кінцем (особливо внутрішньочерепних крововиливів, шлунково-кишкових кровотеч та заочеревинних крововиливів), агранулоцитозу, гранулоцитопенії, апластичної анемії/панцитопенії, тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), набутої гемофілії. Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (вазоспастична алергічна стенокардія/алергічний інфаркт міокарда), зумовлений реакцією гіперчутливості на клопідогрел. Порушення з боку імунної системи Частота невідома: анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба; перехресні алергічні та гематологічні реакції з іншими тієнопіридинами (такими як тіклопідін, прасугрел). Порушення психіки Частота невідома: сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку нервової системи Частота невідома: порушення смакового сприйняття. Порушення з боку судин Частота невідома: васкуліт, зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Частота невідома: бронхоспазм, інтерстиціальна пневмонія, еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Частота невідома: коліт (зокрема виразковий коліт чи лімфоцитарний коліт), панкреатит, стоматит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: гепатит (неінфекційний), гостра печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Частота невідома: макульозно-папульозний еритематозний або ексфоліативний висип, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), гострий генерозний (DRESS-синдром), екзема, плоский лишай. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Частота невідома: артралгія (біль у суглобах), артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частота невідома: гломерулонефрит. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Частота невідома: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення Частота невідома: гарячка. Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома: відхилення від норми лабораторних показників функціонального стану печінки, підвищення концентрації креатиніну у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ лікарськими засобами, застосування яких асоціюється із ризиком розвитку кровотечі Є підвищений ризик розвитку кровотечі внаслідок їхнього потенційного адитивного ефекту з клопідогрелом. Одночасне з клопідогрелом застосування лікарських препаратів, застосування яких асоціюється з ризиком кровотечі, слід проводити з обережністю. З варфарином Хоча прийом клопідогрелу 75 мг/добу не змінював фармакокінетику варфарину (субстрату ізоферменту CYP2C9) або МНО (міжнародне нормалізоване відношення) у пацієнтів, які тривалий час отримують лікування варфарином, одночасний прийом клопідогрелу збільшує ризик кровотечі у зв'язку з його незалежною додатком. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі варфарину та клопідогрелу. З блокаторами IIb/IIIa-рецепторів У зв'язку з можливістю фармакодинамічної взаємодії між клопідогрелом та блокаторами IIb/IIIa-рецепторів, їх спільне застосування потребує обережності, особливо у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі (при травмах та хірургічних втручаннях або інших патологічних станах). З АСК АСК не змінює інгібуючого АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів ефекту клопідогрелу, але клопідогрел потенціює вплив АСК на колаген-індуковану агрегацію тромбоцитів. Тим не менш, одночасний з клопідогрелом прийом АСК по 500 мг 2 рази на день протягом однієї доби не викликав суттєвого збільшення часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Оскільки між клопідогрелом і АСК можлива фармакодинамічна взаємодія, що призводить до підвищення ризику кровотечі, тому при їх одночасному застосуванні слід бути обережним. Тим не менш, у клінічних дослідженнях пацієнти отримували комбіновану терапію клопідогрелом та АСК (75-325 мг один раз на добу) до одного року. З гепарином За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових осіб, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування клопідогрелу та гепарину потребує обережності. З тромболітиками Безпека спільного застосування клопідогрелу, фібрин-специфічних або фібрин-неспецифічних тромболітичних засобів та гепарину була вивчена у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна такої, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних засобів та гепарину з АСК. З НПЗП У клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через ШКТ. Однак, у зв'язку з відсутністю досліджень щодо взаємодії клопідогрелу з іншими НПЗП, нині не відомо, чи є підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч при прийомі клопідогрелу разом з іншими НПЗЗ. Тому застосування нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2 у поєднанні з клопідогрелом, слід проводити з обережністю. З СІОЗС Оскільки СІЗЗЗ порушують активацію тромбоцитів та збільшують ризик розвитку кровотечі, одночасне застосування СІЗЗЗ з клопідогрелом має проводитися з обережністю. З іншого терапією, що одночасно проводиться З сильними та помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C9 Оскільки клопідогрел метаболізується до утворення свого активного метаболіту частково за допомогою ізоферменту CYP2C19, застосування лікарських засобів, що інгібують цей ізофермент, може призвести до зменшення утворення активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії встановлено. Як запобіжний засіб слід уникати одночасного застосування клопідогрелу та сильних або помірних інгібіторів ізоферменту CYP2C9. Сильними та помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C9 є омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін, окскарбазепін. Слід уникати одночасного застосування з клопідогрелом інгібіторів протонної помпи, які є сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразолу, езомепразолу). Якщо інгібітори протонної помпи повинні прийматися одночасно з клопідогрелом, слід приймати інгібітор протонної помпи з найменшим інгібуванням ізоферменту CYP2C19, такий як пантопразол або лансопразол. Було проведено низку клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими одночасно застосовуваними лікарськими засобами, з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій, які показали, що: при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома цими лікарськими засобами, що приймаються одночасно, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не спостерігалося; одночасне застосування фенобарбіталу, циметидину та естрогенів не мало істотного впливу на фармакодинаміку клопідогрелу; фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом; антацидні засоби не зменшували абсорбції клопідогрелу; фенітоїн та толбутамід можна застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CARPIE). Малоймовірно, що клопідогрел може впливати на метаболізм інших лікарських засобів, таких як фенітоїн та толбутамід, а також нестероїдні протизапальні засоби, які метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP2C9 сімейства цитохрому Р450; інгібітори АПФ, сечогінні, бета-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічні засоби, коронарні вазодилататори, гіпоглікемічні засоби (в тому числі інсулін), протиепілептичні засоби, гормонозамісна терапія та блокатори GPIIb/a клінічно значимих небажаних взаємодій. З лікарськими засобами, що є субстратами ізоферменту CYP2C8 Було показано, що клопідогрел збільшував системну експозицію репаглініду у здорових добровольців. Дослідження in vitro показали, що збільшення системної експозиції репаглініду є наслідком пригнічення ізоферменту CYP2C8 глюкуронідним метаболітом клопідогрелу. Слід бути обережними при одночасному застосуванні клопідогрелу та лікарських препаратів, що переважно виводяться з організму шляхом метаболізму за допомогою ізоферменту CYP2C8 (наприклад, репаглініду, паклітакселу) у зв'язку з ризиком збільшення їх плазмових концентрацій.Спосіб застосування та дозиКлопідогрел слід приймати внутрішньо, незалежно від їди. Вторинна профілактика атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (з давністю від кількох днів до 35 днів), ішемічним інсультом (з давністю від 7 днів до 6 місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій Препарат слід приймати по 75 мг один раз на день. Вторинна профілактика атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні (у комбінації з ацетилом) Лікування клопідогрелом має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози, що становить 300 мг, а потім продовжено прийомом підтримуючої дози 75 мг один раз на добу (у поєднанні з АСК у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз АСК пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза АСК, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців, а максимальний сприятливий ефект спостерігався до третього місяця лікування. Вторинна профілактика атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом із підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) Клопідогрел слід приймати одноразово на добу в дозі 75 мг з первісним одноразовим прийомом навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг у комбінації з АСК у поєднанні з тромболітиками або без поєднання з тромболітиками. У пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів і продовжують протягом принаймні чотирьох тижнів. Ефективність застосування комбінації клопідогрелу та АСК при цьому показанні понад 4 тижні не вивчалася. Запобігання атеротромботичних і тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії) у пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають як мінімум один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати ризик. комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) Клопідогрел слід приймати один раз на добу у дозі 75 мг. У комбінації з клопідогрелом треба починати і потім продовжувати прийом АСК (75-100 мг/добу). Пропуск прийому чергової дози - Якщо минуло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату, а потім наступні дози приймати у звичайний час. Якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, пацієнт повинен прийняти наступну дозу у звичайний час (не слід приймати подвійну дозу). Особливі групи пацієнтів Пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз (600 мг – навантажувальна доза, потім 150 мг щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу. Однак, зараз у клінічних дослідженнях, які враховують клінічні результати, не встановлено оптимальний режим дозування клопідогрелу для пацієнтів із його зниженим метаболізмом через генетично обумовлену низьку активність ізоферменту CYP2C19. Особи похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років), порівняно з молодими добровольцями, не відзначено відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Корекція дози для осіб похилого віку не потрібна. Діти Відсутній досвід застосування препарату у дітей. Пацієнти з порушенням функції нирок Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг/добу у пацієнтів з тяжким ураженням нирок (кліренс креатиніну від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів (25 %) було нижчим порівняно з таким у здорових добровольців, однак, удлін часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Крім того, у всіх пацієнтів була хороша переносимість препарату. Пацієнти з порушенням функції печінки Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжким ураженням печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Пацієнти різної етнічної приналежності Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм клопідогрелу до його активного метаболіту, відрізняється у представників різних етнічних груп. Є лише обмежені дані для представників монголоїдної раси щодо оцінки впливу генотипу ізоферменту CYP2C19 на клінічні результуючі події. Пацієнти жіночої та чоловічої статі У невеликому дослідженні, що порівнює фармакодинамічні властивості клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. У великому контрольованому дослідженні CAPRIE (клопідогрел у порівнянні з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень) частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми передозування Передозування клопідогрелу може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. Заходи щодо надання допомоги при передозуванні З появою кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Антидот клопідогрелу не встановлено. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, то рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні клопідогрелом, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі і прихованої. У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та небажаних ефектів з боку крові у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити загальний клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності тромбо та провести інші необхідні дослідження. Клопідогрел, як і інші антитромбоцитарні засоби, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі, пов'язаний з травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які приймають АСК, НПЗЗ, у тому числі інгібітори ЦОГ- 2, гепарин або інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа. Спільне застосування клопідогрелу з варфарином може посилити ризик кровотечі, тому слід бути обережним при спільному застосуванні клопідогрелу і варфарину. Якщо пацієнт має планову хірургічну операцію і при цьому немає необхідності в антитромбоцитарному ефекті, то за 5-7 днів до операції прийом клопідогрелу слід припинити. Клопідогрел подовжує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних). Препарати, які можуть спричинити пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (такі як АСК, нестероїдні протизапальні засоби) у пацієнтів, які приймають клопідогрел, слід застосовувати з обережністю. Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі клопідогрелу (одного або в комбінації з АСК) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, а також про те, що у разі виникнення у них незвичайної (по локалізації або тривалості) кровотечі слід повідомити про цьому своєму лікарю. Перед будь-якою майбутньою операцією та перед початком прийому будь-якого нового лікарського препарату пацієнти повинні повідомляти лікаря (включаючи стоматолога) про прийом клопідогрелу. Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку ТТП, що характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжуються неврологічними розладами, порушенням функції нирок та лихоманкою. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Було показано, що у пацієнтів з нещодавно перенесеним минущим порушенням мозкового кровообігу або інсультом, що мають високий ризик розвитку повторних ішемічних ускладнень, комбінація АСК та клопідогрелу підвищує ризик розвитку великих кровотеч. Тому така комбінована терапія повинна проводитися з обережністю і лише у разі клінічної доведеності переваги від її застосування. Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії прийому клопідогрелу. При підтвердженому ізольованому збільшенні АЧТВ, що супроводжується або не супроводжується розвитком кровотечі, слід розглянути питання можливості розвитку набутої гемофілії. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні спостерігатися та лікуватися фахівцями з цього захворювання та припинити прийом клопідогрелу. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія, у зв'язку з чим при прийомі звичайно рекомендованих доз клопідогрелу при гострому коронарному синдромі. судинних ускладнень, ніж у пацієнтів із нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Є тести визначення генотипу CYP2C19. Ці тести можуть бути використані для допомоги у виборі терапевтичної стратегії. Розглядається питання застосування більш високих доз клопідогрелу у пацієнтів з низькою активністю CYP2C19. У пацієнтів слід збирати анамнез на предмет алергічних та/або гематологічних реакцій, що були раніше, на інші тієнопіридини (такі як тіклопідин, прасугрел), оскільки повідомлялося про наявність перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій між тіенопіридинами. Тієнопіридини можуть викликати помірні та тяжкі алергічні реакції (такі як висип, ангіоневротичний набряк) або гематологічні реакції (такі як тромбоцитопенія та нейтропенія). Пацієнти, у яких раніше спостерігалися алергічні та/або гематологічні реакції на один із препаратів групи тієнопіридинів, можуть мати підвищений ризик розвитку подібних реакцій на інший препарат групи тієнопіридинів. Рекомендується моніторинг перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій. У період лікування необхідно контролювати функціональний стан печінки. При тяжких ураженнях печінки слід пам'ятати про ризик розвитку геморагічного діатезу. Прийом клопідогрелу не рекомендується при гострому інсульті з давністю менше 7 днів (оскільки відсутні дані щодо його застосування при цьому стані). Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Препарат Плагрил® не має істотного впливу на здібності, необхідні для керування автомобілем або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діючі речовини: клопідогрелу гідросульфат (форма-I) 97,857 мг (у перерахунку на клопідогрел 75 мг) [у складі таблетки, покритої плівковою оболонкою, 312 мг*], ацетилсаліцилова кислота 75 мг [у складі таблетки, покритої кишковорозчин *]; Склад капсули желатинової твердої № 0: желатин 82,31%, вода 14,50%, натрію лаурилсульфат 0,08%, метилпарагідроксибензоат 0,80%, пропілпарагідроксибензоат 0,20%; Склад чорних чорнил для нанесення напису на кришечці та корпусі капсули: етанол 30-34%, ізопропанол 3-6%, бутанол 3-5%, шелак 20-24%, пропіленгліколь 0,5-2,0%, барвник заліза оксид чорний (Е172) 20-24%, вода очищена qs Таблетка клопідогрелу, покрита плівковою оболонкою - 1 таб. діюча речовина: клопідогрел гідросульфат (форма-I) 97,857 мг (у перерахунку на клопідогрел 75 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 140,643 мг, манітол 45 мг, кроскармелоза натрію 12 мг, рицинова олія гідрогенізована 4,5 мг; плівкова оболонка: опадрай рожевий [гіпромелоза 6 cP 62,50%, титану діоксид (Е171) 30,60%, макрогол 400 6,25%, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,65%] 12 мг. Таблетка ацетилсаліцилової кислоти, покрита кишковорозчинною оболонкою - 1 таб. діюча речовина: ацетилсаліцилова кислота 75 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 25,9 мг, крохмаль прежелатинізований 7,5 мг, лимонна безводна кислота 0,1 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,5 мг, стеаринова кислота 1 мг; допоміжні речовини (плівкове покриття): гіпромелоза 6 cps 2,2 мг, пропіленгліколь 0,22 мг, тальк 0,22 мг, титану діоксид 0,11 мг; допоміжні речовини (кишковорозчинна оболонка): метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] (метакрилової кислоти сополімер (тип С)) 7,5 мг, макрогол 4000 0,6 мг, тальк 1,15 мг. Капсули із модифікованим вивільненням, 75 мг + 75 мг. По 10 капсул у блістері з (ПВХ/АЛ/ПА) фольги/алюмінієвої фольги. По 3, 6, 10, 20 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №0 білого кольору з маркуванням чорного кольору «DR. REDDY'S» на кришечці капсули та «Plagril A» на корпусі капсули. Вміст капсули: капсулоподібна, двоопукла таблетка з фаскою, покрита плівковою оболонкою від рожевого до світло-рожевого кольору; допускається наявність вкраплень; кругла, двоопукла таблетка, покрита плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.ХарактеристикаФармакогенетика Декілька поліморфних ізоферментів системи цитохрому Р450 беруть участь у активації клопідогрелу. Ізофермент CYP2C19 залучений до утворення як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту – 2-оксо-клопідогрелу. Фармакокінетика та антитромбоцитарні ефекти активного метаболіту клопідогрелу, досліджені за допомогою агрегації тромбоцитів in vivo, відрізняються залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає за нормально функціонуючий метаболізм, тоді як алелі гена ізоферменту CYP2C19*2 та ізоферменту CYP2C19*3 відповідальні за знижений метаболізм. Ці алелі відповідальні зниження метаболізму приблизно в 85% представників європеоїдної раси і в 99% представників монголоїдної раси. Інші алелі, що обумовлюють знижений метаболізм, представлені ізоферментами CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8,але вони рідко зустрічаються у загальній популяції. Фармакогенетичне тестування дозволяє визначити генотип із варіабельністю активності ізоферменту CYP2C19. Можливі також генетичні варіанти інших ферментів системи Р450 із впливом на утворення активних метаболітів клопідогрелу. Окремі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку. У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для пацієнтів похилого віку. Діти та підлітки. Дані відсутні. Порушення функції нирок. Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижчим (25%) порівняно з таким у здорових добровольців. , проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг/добу. Порушення функції печінки. Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (класи А і В менше 9 балів за шкалою Чайлд-Пью) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів подібно до такого у здорових добро. Середній час кровотечі можна порівняти в обох групах. Етнічна приналежність. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відмінна у представників різних етнічних груп. Є обмежені літературні дані щодо їх поширеності серед представників монголоїдної раси для оцінки клінічного значення впливу генотипів ізоферменту CYP2C19 на клінічні результати. Особливості фармакокінетики та метаболізму обох активних речовин препарату Плагріл® А виключають клінічно значущі фармакокінетичні взаємодії.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Клопідогрів При одноразовому та курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується у кишечнику. Середні максимальні концентрації незміненого клопідогрелу в плазмі (близько 2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози). 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин після його одноразового прийому. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу нирками його абсорбція становить приблизно 50%. Ацетилсаліцилова кислота Після всмоктування АСК піддається гідролізу з утворенням саліцилової кислоти, максимальні концентрації якої в плазмі досягаються через годину після прийому АСК всередину. Завдяки швидкому гідролізу через 1,5-3 години після прийому АСК в плазмі крові практично не визначається. Розподіл Клопідогрів In vitro клопідогрел і його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові (на 98% і 94% відповідно) і цей зв'язок in vitro є ненасиченим аж до концентрації 100 мг/л. Ацетилсаліцилова кислота АСК слабко зв'язується з білками у плазмі крові та має невеликий об'єм розподілу (10 л). Її метаболіт, саліцилова кислота, добре зв'язується з білками плазми, але її зв'язок з білками плазми залежить від її концентрації в плазмі (нелінійний зв'язок). При низьких концентраціях ( Метаболізм Клопідогрів Клопідогрел швидко метаболізується у печінці. In vitro і in vivo клопідогрел метаболізується по двох метаболічних шляхах: перший шлях метаболізму здійснюється за допомогою естераз, що призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту - похідного карбоксильної кислоти (становить 85% від метаболітів, що циркулюють у системному кровотоку); Другий шлях здійснюється за допомогою декількох ізоферментів системи цитохрому P450. При цьому спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксо-клопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей шлях метаболізму відбувається за допомогою ізоферментів CYP2C19, CYP1A2, CYP3A4 та CYP2В6. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу,який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи агрегацію тромбоцитів. Після прийому навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг максимальна концентрація (Cmax) активного метаболіту в 2 рази перевищує таку після прийому протягом 4 днів підтримуючої дози клопідогрелу 75 мг, при цьому його Cmax досягається приблизно через 30-60 хвилин після прийому клопідогрелу. Ацетилсаліцилова кислота АСК при прийомі у поєднанні з клопідогрелом швидко піддається гідролізу в плазмі крові до саліцилової кислоти з періодом напіввиведення, що становить 0,3 – 0,4 годин для доз АСК 75-100 мг. Саліцилова кислота головним чином піддається кон'югації у печінці з утворенням саліцилурової кислоти, фенольного глюкуроніду та ацильного глюкуроніду, а також великої кількості другорядних метаболітів. Виведення Клопідогрів Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється нирками та приблизно 46% радіоактивності – через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг період напіввиведення клопідогрелу становить приблизно 6 годин. Після одноразового та курсового прийому клопідогрелу період напіввиведення основного неактивного метаболіту, що циркулює в крові, становить 8 годин. Ацетилсаліцилова кислота Період напіввиведення саліцилової кислоти із плазми крові близько 2 годин. Метаболізм саліцилату є насиченим, і загальний кліренс знижується при більш високих сироваткових концентраціях внаслідок обмеженої здатності печінки до утворення саліцилурової кислоти та фенольного глюкуроніду. Після прийому токсичних доз АСК (10-20 г) плазмовий період напіввиведення може збільшуватися до 20 годин. При високих дозах АСК елімінація саліцилової кислоти відповідає кінетиці нульового порядку (тобто швидкість елімінації залежить від концентрації в плазмі) з періодом напіввиведення, що становить 6 годин або більше. Ниркова екскреція незміненої активної речовини залежить від рН сечі. При підвищенні рН більше 6,5 кліренс вільного саліцилату збільшується. з80%. Після прийому терапевтичних доз сечі виявляється приблизно 10% прийнятої дози у вигляді саліцилової кислоти, 75% прийнятої дози - у вигляді саліцилурової кислоти, 10% прийнятої дози - у вигляді фенольних глюкуронідів і 5% прийнятої дози - у вигляді ацильних глюкуронідів.ФармакодинамікаКлопідогрів Клопідогрел (точніше, його активний метаболіт) необоротно зв'язується з тромбоцитарними АДФ-рецепторами і селективно інгібує зв'язування АДФ з АДФ-рецепторами тромбоцитів і подальшу активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ, завдяки чому пригнічується АДФ- Клопідогрел також пригнічує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, шляхом блокади підвищення активності тромбоцитів звільненим аденозиндифосфатом. Через незворотність зв'язку клопідогрелу з АДФ-рецепторами тромбоцитів тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя, а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40–60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до вихідного рівня. у середньому протягом 5 днів. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) АСК пригнічує агрегацію тромбоцитів за рахунок незворотного інгібування циклооксигенази-1 (ЦОГ-1), внаслідок цього зменшується утворення тромбоксану А2, що є індуктором агрегації тромбоцитів та вазоконстрикції. Цей ефект зберігається протягом усього терміну життя тромбоцитів. АСК не змінює інгібуючого ефекту клопідогрелу на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, тоді як клопідогрел посилює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колаген-індуковану агрегацію тромбоцитів. Обидві активні речовини здатні запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій.Показання до застосуванняКомбінований препарат Плагрил А показаний для застосування у пацієнтів, які вже отримують одночасно клопідогрел та ацетилсаліцилову кислоту. Запобігання атеротромботичних ускладнень. У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні; з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису. Запобігання атеротромботичним і тромбоемболічним ускладненням, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії). У дорослих пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотечі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якої діючої або допоміжної речовини препарату. Тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв) через вміст у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти. Гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив. Бронхіальна астма, що індукується прийомом саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ); поєднання бронхіальної астми, риніту та рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух через вміст у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти. Мастоцитоз, при якому застосування АСК може викликати тяжкі реакції підвищеної чутливості, включаючи розвиток шоку, з гіперемією шкірних покривів, зниженням артеріального тиску, тахікардією та блюванням (через вміст у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти). Рідкісні спадкові стани: непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози через вміст препарату лактози. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю При помірній печінковій недостатності (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), за якої можлива схильність до кровотеч (обмежений клінічний досвід застосування). При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 60-30 мл/хв) (обмежений клінічний досвід застосування). У разі травм, хірургічних втручань, включаючи інвазивні кардіологічні процедури або хірургічні втручання. При захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч, особливо шлунково-кишкових (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкової кровотечі в анамнезі, при симптомах порушень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту) або внутрішньоочних. При нещодавно перенесеному минущому порушенні мозкового кровообігу або ішемічному інсульті. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). При одночасному застосуванні варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та тромболітичних препаратів. При бронхіальній астмі та алергії в анамнезі (підвищений ризик розвитку алергічних реакцій на АСК). При подагрі, гіперурикемії (АСК, у тому числі і низьких дозах, підвищує концентрацію сечової кислоти в крові). У пацієнтів з генетично обумовленим зниженням активності ізоферменту CYP2C19 (у таких пацієнтів при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менша кількість його активного метаболіту і у них спостерігається менш виражена антиагрегантна дія препарату, крім цього, у разі розвитку гострого коронарного синдрому або черезшкірного коронарного синдрому. може спостерігатись більша частота серцево-судинних ускладнень після інфаркту міокарда порівняно з пацієнтами з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19). У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (через ризик розвитку гемолізу). При одночасному застосуванні метотрексату у дозі менше 20 мг на тиждень. При вказівках в анамнезі на алергічні реакції на тієнопіридин (наприклад, на тіклопідін, празугрел) можливість перехресної алергії.Вагітність та лактаціяВагітність Як запобіжний засіб препарат Плагріл® А не слід застосовувати протягом перших двох триместрів вагітності, за винятком випадків, коли клінічний стан жінки потребує лікування клопідогрелом у комбінації з АСК. У зв'язку з наявністю у складі АСК препарат протипоказаний у третьому триместрі вагітності. Дослідження на тваринах не виявили у клопідогрелу ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Однак достатніх за обсягом та контрольованих клінічних досліджень у вагітних не проводилося. У АСК було встановлено наявність тератогенної дії, хоча у клінічних дослідженнях було встановлено, що дози АСК до 100 мг на добу, що обмежено застосовуються в акушерстві та потребують спеціалізованого моніторингу, показали себе безпечними. Період грудного вигодовування Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Плагрил® А слід припинити, оскільки встановлено, що ацетилсаліцилова кислота проникає у грудне молоко, а дослідження на щурах показали, що клопідогрел та/або його метаболіти також екскретуються в молоко щурів, що лакують. Проникає чи ні клопідогрел у грудне молоко невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу у клінічних дослідженнях була вивчена більш ніж у 44000 пацієнтів, у тому числі більш ніж у 12000 пацієнтів, які приймали його протягом року або більше, та у 30000 пацієнтів, які приймали одночасно клопідогрел та ацетилсаліцилову кислоту; у клінічному дослідженні CURE безпеку клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою було оцінено у понад 6200 пацієнтів, які приймали їх протягом 1 року і більше. Нижче перераховані клінічно значущі небажані ефекти (НЕ), що спостерігалися в п'яти великих клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, COMMIT та ACTIVE A і при постмаркетинговому застосуванні комбінації клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота, клопідогрелу в монотерапії та ацеті. Частота виникнення побічних ефектів визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто >10%; часто >1% та <10%; нечасто >0,1 % та < 1 %; рідко >0,01 % та Геморагічні небажані явища (пурпура / синці; носові кровотечі; гематурія; крововиливи в тканині шкіри, в кістки та м'язи; гематоми; крововиливи в порожнину суглобів [гемартрози], у кон'юнктиву, у внутрішні середовища та сітчасту оболонку ока; кровотечі з кровотечі кровотечі з операційної рани; внутрішньочерепні крововиливи (геморагічні інсульти); кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, заочеревинні крововиливи та ін. Кровотечі та крововиливи були найбільш часто спостерігалися небажаними явищами у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату, головним чином вони виникали протягом першого місяця лікування. Часто: великі кровотечі [загрозливі для життя кровотечі, що вимагають переливання 4-х і більше одиниць крові; інші великі кровотечі, що вимагають переливання 2-3 одиниць крові; не загрожують життю великі кровотечі (за даними дослідження COMMIT частота розвитку великих нецеребральних кровотеч та внутрішньочерепних крововиливів була «нечасто»)]1; малі кровотечі (за даними дослідження ACTIVE-A частота розвитку малих кровотеч була «дуже часто»), кровотечі у місці пункції судин; синці2; гематоми. Частота великих кровотеч при застосуванні комбінації клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота залежала від дози ацетилсаліцилової кислоти (< 100 мг – 2,6 %; 100-200 мг – 3,5 %, >200 мг – 4,9 %), так само їх частота при застосуванні однієї АСК (< 100 мг – 2,0 %, 100-200 мг – 2,3 %, >200 мг – 4,0 %). У пацієнтів,тих, хто припинив лікування більше, ніж за 5 днів до аортокоронарного шунтування, не відзначалося почастішання випадків великих кровотеч протягом 7 днів після цього втручання (4,4% при прийомі клопідогрелу + ацетилсаліцилової кислоти проти 5,3% при прийомі однієї ацетилсаліцилової кислоти). У пацієнтів, які залишалися на антиагрегантній терапії протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих кровотеч після втручання становила 9,6% (клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота) та 6,3% (одна ацетилсаліцилова кислота).що залишалися на антиагрегантній терапії протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих кровотеч після втручання становила 9,6% (клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота) та 6,3% (одна ацетилсаліцилова кислота).що залишалися на антиагрегантній терапії протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих кровотеч після втручання становила 9,6% (клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота) та 6,3% (одна ацетилсаліцилова кислота). Нечасто: кровотечі з летальним кінцем; загрозливі для життя кровотечі [кровотечі зі зниженням гемоглобіну крові більш ніж на 5 г/дл (за даними клінічного дослідження CLARITY частота їх розвитку була «часто»); кровотечі, які потребують хірургічного втручання; внутрішньочерепні крововиливи (геморагічні інсульти) (за даними клінічного дослідження CLARITY, частота їх розвитку була «часто»); кровотечі, які потребують введення інотропних препаратів]; важкі кровотечі (найчастіше спостерігалися пурпура, носові кровотечі; рідше зустрічалися гематурія та внутрішньоочні крововиливи, головним чином, кон'юнктивальні). Рідко: внутрішньоочні крововиливи із значним погіршенням зору, заочеревинні крововиливи. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): серйозні випадки кровотеч, головним чином, крововиливів у тканині шкіри, у кістки, м'язи та порожнину суглобів (гемартроз), у очні тканини (кон'юнктивальні, у внутрішні середовища та сітчасту оболонку ока), кровотечі з дихальних шляхів , кровохаркання, носові кровотечі, гематурія, кровотечі з операційної рани; внутрішньочерепні крововиливи, включаючи випадки зі смертельним наслідком, особливо у пацієнтів похилого віку; інші випадки кровотеч зі смертельним наслідком (зокрема, кровотечі із шлунково-кишкового тракту та заочеревинні крововиливи). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові, тяжка тромбоцитопенія з кількістю тромбоцитів у периферичній крові ≤ 80х109/л, але >30х109/л; лейкопенія; зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові, еозинофілія, подовження часу кровотечі. Рідко: нейтропенія, включаючи важку нейтропенію ( Дуже рідко: апластична анемія, тяжка тромбоцитопенія з кількістю тромбоцитів у периферичній крові ≤ 0х09/л. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, агранулоцитоз; апластична анемія,/панцитопенія; біцитопенія, порушення кістковомозкового кровотворення, нейтропенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, анемія, набута гемофілія А, тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП). Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи Нечасто: головний біль, запаморочення та парестезії. Рідко: вертиго. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): зміни смакових відчуттів. Порушення з боку травної системи Часто: шлунково-кишкові кровотечі, диспепсія, біль у животі, діарея. Нечасто: нудота, гастрит, метеоризм, запор, блювання, виразка шлунка та виразка дванадцятипалої кишки. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): коліт, (включаючи виразковий або лімфоцитарний коліт), панкреатит, стоматит, езофагіт, ульцерація/перфорація стравоходу, ерозивний гастрит, ерозивний дуоденіт, виразка або виразкова перфорація шлунка та/або шлунково-кишкового тракту, такі як гастралгія, виразки тонкого кишечника (худа і клубова кишка) і товстого кишечника (ободова та пряма кишка), перфорація кишечника (ці реакції можуть супроводжуватися або не супроводжуватися кровотечею і можуть виникати при застосуванні будь-якої дози ацетилсаліц також у пацієнтів, які мають застережливі симптоми та анамнез серйозних шлунково-кишкових ускладнень, так і їх не мають); гострий панкреатит, зумовлений реакцією гіперчутливості на ацетилсаліцилову кислоту. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гепатит (неінфекційна природа), гостра печінкова недостатність, підвищення активності «печінкових» ферментів, ураження печінки, головним чином гепатоцелюлярне, хронічний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: шкірний висип, свербіж. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): макульозно-папульозна, еритематозна або ексфоліативна шкірна висипка, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), екзема, плоский лишай, фіксований шкірний висип (поодинокі або множинні зміни шкіри, зазвичай у вигляді еритематозних бляшок округлої або овальної форми), що з'являються в одному і тому ж місці при черговому прийомі . Порушення з боку імунної системи Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, перехресні реакції гіперчутливості з іншими тієнопіридинами (такими як тіклопідін, празугрел), анафілактичний шок, посилення симптомів харчової алергії. Порушення психіки Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку судин Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): - Васкуліт; включаючи пурпуру Шенлейн-Геноха, зниження артеріального тиску. Порушення з боку серця Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): синдром Коунісу (алергічний коронарний синдром), зумовлений реакцією гіперчутливості на ацетилсаліцилову кислоту. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія, некардіогенний набряк легень при хронічному прийомі препарату, пов'язаний із реакцією гіперчутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): артралгія, артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гломерулопатія, включаючи гломерулонефрит, ниркова недостатність, гостре порушення функції нирок (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, що існувала раніше, декомпенсацією хронічної серцевої недостатності, нефритичним синдромом або у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики). Порушення з боку статевих органів та молочної залози Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гінекомастія. Загальні розлади Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гарячка. Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): відхилення від норми біохімічних показників функціонального стану печінки, збільшення концентрації креатиніну у крові. Порушення з боку обміну речовин та харчування Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гіпоглікемія, подагра. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): втрата слуху, шум у вухах.Взаємодія з лікарськими засобамиТромболітичні засоби Безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або нефібринспецифічних тромболітичних засобів та гепарину була проаналізована у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних препаратів та гепарину з АСК. У зв'язку з недостатністю клінічних даних щодо спільного застосування препарату Плагрил® А та тромболітичних препаратів слід дотримуватися обережності при їх одночасному призначенні. Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa Між інгібіторами глікопротеїну IIb/IIIa та препаратом Плагрил® А можлива фармакодинамічна взаємодія, що потребує обережності при їх одночасному застосуванні у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі (при травмах та хірургічних втручаннях або інших патологічних станах). Гепарин За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових добровольців, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелу на агрегацію тромбоцитів. Між препаратом Плагрил® А та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, що може збільшувати ризик розвитку кровотеч та потребує обережності при їх спільному застосуванні. Непрямі антикоагулянти Одночасний прийом клопідогрелу та пероральних антикоагулянтів може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Клопідогрел у дозі 75 мг не впливає на фармакокінетику варфарину та не змінює значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНО) у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Тим не менш, одночасний прийом варфарину з клопідогрелом може збільшити ризик кровотеч через незалежний вплив цих препаратів на гемостаз. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) У клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через ШКТ. Тому застосування нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, у поєднанні з препаратом Плагріл® А не рекомендується. Експериментальні дані свідчать на користь того, що ібупрофен (при одноразовому прийомі в дозі 400 мг у період часу між 8 годинами до 30 хв після безпосереднього прийому АСК у дозі 81 мг у формі негайного вивільнення) може пригнічувати ефект низьких доз АСК на агрегацію тромбоцитів. Однак при нерегулярному прийомі ібупрофен не має жодних клінічно значущих ефектів на антиагрегантну дію АСК. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) Оскільки СІЗЗЗ порушують активацію тромбоцитів та збільшують ризик розвитку кровотечі, одночасне застосування СІЗЗЗ з клопідогрелом має проводитися з обережністю. Інша комбінована терапія з клопідогрелом Сильні та помірні інгібітори ізоферменту CYP2С9 Оскільки клопідогрел метаболізується до свого активного метаболіту частково за допомогою ізоферменту CYP2C19 очікується, що застосування лікарських засобів, які пригнічують активність цього ізоферменту, може призводити до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме. Як запобіжний засіб слід уникати одночасного застосування клопідогрелу та сильних або помірних інгібіторів ізоферменту CYP2С9. Сильними та помірними інгібіторами ізофемерменту CYP2С9 є омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вариконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарзеі. Одночасне застосування з клопідогрелом інгібіторів протонної помпи,є сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2С19 (наприклад, омепразолу, езомепразолу), не рекомендується. Якщо пацієнту все-таки необхідно застосування інгібіторів протонної помпи одночасно з прийомом препарату Плагрил® А, слід застосовувати інгібітор протонної помпи з незначним впливом на активність ізоферменту CYP2C19, такі як пантопразол або лансопразол. Було проведено низку клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими одночасно застосовуваними лікарськими засобами з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій, які показали, що: при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома цими лікарськими засобами, що приймаються одночасно, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не спостерігалося; одночасне застосування фенобарбіталу, циметидину та естрогенів не мало істотного впливу на фармакодинаміку клопідогрелу; фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом; антацидні лікарські засоби не зменшували абсорбції клопідогрелу; фенітоїн і толбутамід можна з безпекою застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CAPRIE), незважаючи на те, що дані, отримані в ході досліджень з мікросомами печінки людини, свідчать про те, що карбоксильний метаболіт клопідогрелу може інгібувати активність ізоферменту CYP2C9 концентрацій у плазмі крові деяких лікарських препаратів, наприклад, фенітоїну, толбутаміду та деяких нестероїдних протизапальних засобів, які метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP2C9. Інша комбінована терапія з АСК Повідомлялося про взаємодію АСК із такими лікарськими препаратами: Урикозуричні лікарські препарати (препарати, що сприяють виведенню сечової кислоти: бензбромарон, пробенецид, сульфінпіразон); АСК може пригнічувати їхній урикозуричний ефект через конкуренцію з сечовою кислотою на рівні виведення. Метотрексат Метотрексат, який приймається в дозах більше 20 мг/тиждень, слід застосовувати з обережністю у поєднанні з препаратом Плагріл® А, оскільки АСК у складі препарату може зменшувати нирковий кліренс метотрексату, що, у свою чергу, може збільшити його мієлотоксичну дію. Метамізол Метамізол при одночасному застосуванні АСК може зменшити вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК для кардіопротективної дії. Ацетазоламід Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні саліцилатів та ацетазоламіду через підвищення ризику розвитку метаболічного ацидозу. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), ацетазоламід, протисудомні препарати (фенітоїн та вальпроєва кислота), β-адреноблокатори, діуретики та гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо Можливі взаємодії цих препаратів з АСК, що застосовується у високих (протизапальних) дозах. Етанол При одночасному застосуванні АСК збільшується ризик розвитку кровотеч при хронічному вживанні великих кількостей етанолу (алкоголю). Інші взаємодії з клопідогрелом та АСК: інгібітори АПФ, діуретики, β-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічні препарати, вазодилататори, гіпоглікемічні препарати (в тому числі інсулін), протиепілептичні препарати, гормонозамінна У клінічних дослідженнях із застосування клопідогрелу в комбінації з АСК у підтримуючих дозах ≤ 325 мг, проведених за участю більш ніж 30000 пацієнтів, не було виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій.Спосіб застосування та дозиСпосіб застосування Препарат Плагрил А слід приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Дози Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Гострий коронарний синдром (ОКС) Лікування починають якомога раніше після появи симптомів. Прийом препарату Плагрил® А починають після прийому одноразової навантажувальної дози клопідогрелу у комбінації з АСК у вигляді окремих препаратів, а саме клопідогрел у дозі 300 мг та АСК у дозах 75-325 мг на добу, а при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента поєднанні з тромболітиками або без них. Оскільки застосування більш високих доз АСК пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза АСК, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. При гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. У пацієнтів з ГКС без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяців лікування. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST лікування слід продовжувати не менше 4-х тижнів. Фібриляція передсердь Препарат Плагрил А слід приймати один раз на добу після початку лікування клопідогрелом 75 мг та АСК 100 мг у вигляді окремих препаратів. Пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз клопідогрелу (600 мг – доза навантаження, потім 150 мг один раз на добу щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу. Однак зараз у клінічних дослідженнях, які враховують клінічні результати, не встановлено оптимальний режим дозування клопідогрелу для пацієнтів із його зниженим метаболізмом через генетично обумовлену низьку активність ізоферменту СYP2C19. Особливі групи пацієнтів Діти Безпека та ефективність у дітей досі не встановлена. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати режим дозування. Пацієнти з печінковою недостатністю Терапевтичний досвід застосування препарату обмежений застосуванням у пацієнтів з помірно вираженими захворюваннями печінки, які можуть мати схильність до розвитку геморагічного діатезу. Тому при застосуванні препарату Плагрил® А у таких пацієнтів слід бути обережним. Пацієнти з нирковою недостатністю Є обмежений терапевтичний досвід застосування препарату у пацієнтів з легким та помірним ступенем ниркової недостатності. Тому при застосуванні препарату Плагрил® А у таких пацієнтів слід бути обережним.ПередозуванняСимптоми та лікування передозування клопідогрелу Передозування клопідогрелу може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. З появою кровотечі потрібне проведення відповідного лікування. Антидот клопідогрелу не встановлено. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, то рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси. Симптоми та лікування передозування ацетилсаліцилової кислоти Помірний ступінь передозування: запаморочення, дзвін у вухах, головний біль, сплутаність свідомості та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у ділянці шлунка). При виявленні симптомів тяжкої інтоксикації виникають тяжкі порушення кислотно-основного стану. Спочатку гіпервентиляція, що виникає, призводить до розвитку дихального алкалозу. Потім розвивається дихальний ацидоз як наслідок інгібуючого впливу дихального алкалозу на дихальний центр. Також унаслідок присутності саліцилатів у крові розвивається метаболічний ацидоз. Крім цього з'являються такі симптоми: гіпертермія та рясна потовиділення, що призводить до дегідратації, руховий занепокоєння, судоми, галюцинації та розвиток гіпоглікемії. Пригнічення нервової системи може призвести до розвитку коми, колапсу та зупинки дихання. Літальна доза ацетилсаліцилової кислоти 25-30 г. Плазмова концентрація саліцилату понад 300 мг/л (1,67 ммоль/л) підтверджує наявність інтоксикації.При гострому та хронічному передозуванні АСК може розвинутися некардіогенний набряк легень. При виявленні симптомів тяжкого передозування потрібна госпіталізація. При помірній інтоксикації можна спробувати штучно спричинити блювання, у разі невдачі рекомендується промивання шлунка. Після цього слід прийняти внутрішньо (якщо пацієнт може ковтати) або в іншому випадку ввести в шлунок через зонд активоване вугілля (адсорбент) та сольове проносне. З метою форсованого злущення сечі для прискорення виведення саліцилатів показано внутрішньовенно-крапельне введення 250 ммоль натрію бікарбонату протягом 3-х годин під контролем рН сечі та кислотно-основного стану. Переважним лікуванням тяжкого передозування є гемодіаліз або перитонеальний діаліз. При необхідності проводиться симптоматичне лікування інших проявів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та порушення з боку крові У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та порушень з боку крові у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити загальний клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. У зв'язку з наявністю у складі препарату Плагрил® А двох антиагрегантних засобів його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до підвищеного ризику кровотечі, зумовленого травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які отримують НПЗП (у тому числі інгібітори ЦОГ- 2), гепарин, інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa, СІОЗС та тромболітичні засоби. Необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі прихованого, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання. Одночасне застосування препарату Плагрил А з непрямими антикоагулянтами не рекомендується, оскільки це може посилити інтенсивність кровотеч,тому за винятком особливих рідкісних клінічних ситуацій (таких як наявність тромбу в лівому шлуночку, стентування у пацієнтів з миготливою аритмією або іншими показаннями до призначення антикоагулянтів непрямої дії) спільне застосування препарату Плагріл® А і варфарину не рекомендується. Якщо пацієнт має планове хірургічне втручання і при цьому немає необхідності в досягненні антитромботичного ефекту, то за 7 днів до операції Плагріл® А слід відмінити. Плагрил® А збільшує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями та станами, що схильні до розвитку кровотеч, особливо кровотеч із шлунково-кишкового тракту та внутрішньоочних крововиливів. Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі препарату Плагрил® А для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, ніж зазвичай, і що у разі розвитку у них будь-яких незвичних по локалізації та тривалості кровотеч слід повідомити про це свого лікаря. Перед будь-яким хірургічним втручанням і перед тим, як приступити до прийому будь-якого нового лікарського препарату,пацієнти повинні інформувати лікаря (зокрема стоматолога) про лікування препаратом Плагріл ® А. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), яка характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжуються неврологічними розладами, порушенням функції нирок та лихоманкою. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії прийому клопідогрелу. При підтвердженому ізольованому збільшенні активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТВ), що супроводжується або не супроводжується кровотечею, слід розглянути питання розвитку набутої гемофілії. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні спостерігатися та лікуватися спеціалістом із цього захворювання та припинити прийом клопідогрелу. Перехресні алергічні та/або гематологічні реакції між тієнопіридинами У пацієнтів слід збирати анамнез на предмет алергічних та/або гематологічних реакцій, що були раніше, на інші тієнопіридини (такі як тіклопідин, празугрел), оскільки повідомлялося про наявність перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій між тіенопіридинами. Тієнопіридини можуть викликати помірні та тяжкі алергічні реакції (такі як висип, ангіоневротичний набряк) або гематологічні реакції (такі як тромбоцитопенія та нейтропенія). Пацієнти, у яких раніше спостерігалися алергічні та/або гематологічні реакції на один із препаратів групи тієнопіридинів, можуть мати підвищений ризик розвитку подібних реакцій на інший препарат групи тієнопіридинів. Рекомендується моніторинг перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Було показано, що у пацієнтів з нещодавно перенесеним ішемічним минущим порушенням мозкового кровообігу або інсультом, що мають підвищений ризик розвитку ішемічного ускладнення, комбінація ацетилсаліцилової кислоти та клопідогрелу збільшує можливість розвитку великих кровотеч. Тому застосування препарату Плагрил А у таких пацієнтів має проводитися з обережністю і тільки у разі доведеної клінічної користі від його застосування. Вплив на шлунково-кишковий тракт Плагрил® А слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі або у пацієнтів з навіть незначними симптомами з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, які можуть бути проявами виразкових уражень шлунка. шлунковій кровотечі. При лікуванні препаратом Плагріл А в будь-який момент можуть виникнути симптоми з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, такі як гастралгія, печія, нудота, блювання та шлунково-кишкова кровотеча. Незважаючи на те, що при лікуванні препаратом Плагріл А незначні побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, такі як диспепсичні розлади, зустрічаються часто, лікар завжди в цих випадках повинен виключати виразки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та кровотечі, навіть при відсутності в анамнезі патології з боку шлунково-кишкового тракту. Функціональна активність ізоферменту CYP2C19 У пацієнтів з низькою метаболічною активністю ізоферменту CYP2C19 при застосуванні клопідогрелу у рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу, зменшується його ефект на функцію тромбоцитів. Тому такі пацієнти з гострим коронарним синдромом або через черезшкірне коронарне втручання та приймаючі клопідогрел можуть мати більшу частоту серцево-судинних подій, ніж пацієнти з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Інше Можлива наявність взаємозв'язку між ацетилсаліциловою кислотою та виникненням небезпечного для життя синдрому Рея (енцефалопатія та гостра жирова дистрофія печінки зі швидким розвитком печінкової недостатності), який зазвичай спостерігався у продромальному періоді інфекцій у дітей. У зв'язку з наявністю у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти препарат Плагрил® А слід призначати пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази під ретельним медичним наглядом (через ризик розвитку гемолізу). Препарат містить рицинова олія гідрогенізована, що може викликати шлунковий розлад або діарею. У зв'язку з наявністю у складі препарату АСК під час прийому препарату Плагріл А пацієнти повинні бути попереджені про збільшення ризику розвитку кровотечі при хронічному вживанні великих кількостей алкоголю. Препарат Плагрил А не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями переносимості галактози, з дефіцитом лактази або з синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій Плагрил® А не має істотного впливу на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак у разі виникнення у пацієнта несприятливих побічних реакцій з боку нервової системи та психіки можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, що може перешкоджати зайняттю такими видами діяльності. У разі питання про можливість виконання потенційно небезпечних видів діяльності має вирішувати лікар.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою - 1 таб. Активні речовини: рабепразол натрію – 10 мг; Допоміжні речовини: манітол 48,505 мг, гіпоролоза низькозаміщена 7,20 мг, магнію оксид важкий 20,00 мг, гіпромелоза (5срs) 1,50 мг, натрію лаурилсульфат 0,90 мг, тальк 0,77 мг, 1; склад оболонки: зеїн 2,45 мг, триетилцитрат 0,25 мг; Склад оболонки кишковорозчинної: сметакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1](метакрилової кислоти сополімер (тип С)) 12,05 мг, триетилцитрат 1,20 мг, тальк 0,65 мг; Склад оболонки: Опадрай рожевий О3В54475 2,70 мг (гіпромелоза 6сР 62,50%, титану діоксид (Е171) 28,70%, макрогол-400 6,25%, барвник заліза оксид червоний (Е172) 2,55%); Склад чорних чорнил для нанесення напису на таблетці: шеллак глазур (45%) 59,0%, барвник червоний чарівний (Е129) 15,0%, н-бутанол 7,0%, етанол денатурований 6,0%, діоксид титану (Е171 ) 5,0%, пропіленгліколь 4,0%, ізопропіловий спирт 3,0%, аміаку розчин концентрований 28% - 1,0%. По 15 або 30 таблеток у банках з поліетилену високої щільності з гвинтовою горловиною, забезпечених мембраною для контролю першого розкриття, закупорених пластиковими нагвинчуються кришками з прокладкою і вкладенням пакета з вологопоглиначем (силікагель) і тампона з поліефірної вати. Кожна банка разом з інструкцією із застосування поміщена в картонну пачку. По 15 таблеток у блістері з (ПВХ/АЛ/ПА) фольги/алюмінієвої фольги. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою від рожевого до коричнево-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з маркуванням чорного кольору "RB10" на одній стороні; на поперечному розрізі ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка - протонового насоса інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, Сmах у плазмі досягається приблизно через 3.5 год після прийому препарату у дозі 20 мг. Зміна Cmax у плазмі та значень AUC рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після прийому внутрішньо в дозі 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 год і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл Ступінь зв'язування рабепразолу із білками плазми становить близько 97%. Метаболізм Рабепразол метаболізується в організмі двома шляхами. Значна його частина метаболізується системно неферментативним шляхом із заснуванням тіоефірних похідних. Рабепразол також метаболізується у печінці за допомогою цитохрому Р450 з утворенням сульфонового та десметилового похідних. Виведення У здорових добровольців Т1/2 із плазми становить близько 1 год (варіюється від 0.7 до 1.5 год), сумарний кліренс становить 3.8 мл/хв/кг. Після одноразового прийому внутрішньо 20 мг 14С-міченого рабепразолу близько 90% препарату виділяється із сечею, переважно у вигляді тіоефіру карбонової кислоти, її глюкуроніду та у вигляді похідних меркаптурової кислоти. Незмінений препарат у сечі не визначається. Частина прийнятого рабепразолу виводиться через кишечник. Сумарне виведення становить 99,8%. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (КК) Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки добре переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на добу, хоча AUC подвоєна та Сmах збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями. У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу в дозі по 20 мг 1 раз на добу у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більша, а Смах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями; ознак кумуляції препарату не спостерігалося. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом за допомогою ізоферменту CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1.9 рази, а Т1/2 у 1.6 рази порівняно з тими самими параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як Сmах збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол належить до класу антисекреторних сполук, які у хімічному відношенні є заміщеними бензимидазолами. Препарат пригнічує активність ферменту Н+-К+-АТФ-ази (протоновий насос), блокуючи цим завершальну стадію синтезу соляної кислоти. Цей ефект має дозозалежний характер і призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від подразника. Як слабка основа рабепразол у будь-яких дозах швидко абсорбується та концентрується у кислому середовищі парієтальних клітин. Антисекреторна активність Після прийому внутрішньо рабепразолу в дозі 20 мг антисекреторний ефект розвивається протягом 1 години. перевищує передбачуване Т1/2, який становить приблизно 1 год. Даний ефект можливо пояснюється зв'язуванням лікарської речовини з Н+-К+-АТФ-азою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після 3 днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на концентрацію гастрину у сироватці крові На початку терапії рабепразолом концентрація гастрину у сироватці крові збільшується, що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти. Концентрація гастрину повертається до початкового рівня, зазвичай, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафіноподібні клітини Вивчення біоптатів дна та антрального відділу шлунка більш ніж у 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння тривалістю до 8 тижнів, не виявило змін у морфологічній структурі ентерохромафіноподібних (ECL) клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової викликаний Helicobacter pylori. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол у дозі 10 мг/добу або 20 мг/добу, тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для пацієнтів, які отримували омепразол у дозі 20 мг/добу. Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти В даний час немає даних про те, що рабепразол викликає системні ефекти з боку ЦНС, серцево-судинної та дихальної систем. При прийомі внутрішньо в дозі 20 мг протягом 2 тижнів рабепразол не впливав на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, а також на концентрації в крові паратиреоїдного гормону, кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, секретину, глюкагону, ФСГ, Л альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, в т.ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуваннявагітність; період грудного вигодовування (лактації); дитячий вік до 18 років; підвищена чутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату. З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Препарат Разо не слід застосовувати при вагітності за винятком тих випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим, рабепразол виявлений у молоці щурів, тому препарат не слід застосовувати в період грудного вигодовування.Побічна діяРабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Частота розвитку побічних ефектів викладена відповідно до наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (1/10-1/100); нечасто (1/100-1/1000); рідко (1/1000-1/10000); дуже рідко ( З боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. З боку обміну речовин: рідко – гіпомагніємія. З боку гепатобіліарної системи: рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. При прийомі інгібіторів протонової помпи можливе збільшення ризику переломів кісток.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому 450 Рабепразол, як і інші інгібітори протонової помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується ізоферментами CYP2C19 та CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол не має фармакокінетично або клінічно значущої взаємодії з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 – варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, чи метаболізують пацієнти). Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Сmах для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmах для рабепразолу збільшилися на 11% і 34%, відповідно, а для 14-гідрокси-кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і Сmах збільшилися на 42% і 46%, відповідно, для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразолом абсорбція кетоконазолу зменшується на 30%, а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів має проводитися спостереження для вирішення питання необхідності корекції дози при одночасному застосуванні рабепразолу з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими препаратами, для яких абсорбція залежить від pH. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на добу) або атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на добу) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонового насоса. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування атазанавіру з інгібіторами протонового насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні препарати застосовувалися разом із рабепразолом. Клінічно значуща взаємодія рабепразолу з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час застосування рабепразолу з збідненою жирами їжею клінічно значущої взаємодії не спостерігалося. Прийом рабепразолу одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 год і більше, проте Сmах та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з допомогою мікросом печінки людини показали, що рабепразол інгібує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто. в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmах для здорових добровольців після 20 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат За даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах), може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрекса/. Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо у дозі 10 мг (1 таб.) 1 раз на добу. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи. Рекомендується застосовувати препарат вранці, перед їдою. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу, але рекомендований час прийому таблеток Разо® сприяє кращому дотриманню пацієнтами схеми лікування. За відсутності ефекту протягом перших трьох днів лікування необхідний огляд спеціаліста. максимальний курс лікування без консультації лікаря – 14 днів.ПередозуванняДані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Симптоми: повідомлялося про прийом препарату в дозі 60 мг 2 рази на добу або 160 мг одноразово, при цьому побічні ефекти були мінімальними та оборотними і не вимагали медичного втручання. Лікування: специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому виводиться слабко при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому застосуванні рабепразолу у пацієнтів з тяжкими порушеннями. функції печінки. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки корекція дози рабепразолу не потрібна. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонової помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонової помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонової помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонової помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори H2-рецепторів або інгібітори протонового насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонової помпи може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити Т1/2, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату можна розглянути можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, спричинених Clostridium difficile. Пацієнтам, які приймають рабепразол для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів старше 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом епігастрію, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо (в т.ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти у віці старше 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори H2-рецепторів або інгібітори протонової помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії рабепразолом без рецепта. Якщо пацієнту вже призначено ендоскопічне дослідження, пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем перед початком застосування рабепразолу без рецепта. Слід уникати прийому рабепразолу перед проведенням уреазного дихального тесту. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії рабепразолом, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що рабепразол впливає на здатність керувати транспортними засобами та виконувати інші види діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак у разі появи сонливості та запаморочення слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою - 1 таб. Активні речовини: рабепразол натрію – 20 мг; Допоміжні речовини: манітол, гіпоролоза низькозаміщена, магнію оксид важкий, гіпромелоза (5cps), натрію лаурилсульфат, тальк, магнію стеарат. склад оболонки: зеїн 2,45 мг, триетилцитрат 0,25 мг; Склад оболонки кишковорозчинної: сметакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1](метакрилової кислоти сополімер (тип С)) 12,05 мг, триетилцитрат 1,20 мг, тальк 0,65 мг; Склад оболонки: Опадрай рожевий О3В54475 2,70 мг (гіпромелоза 6сР 62,50%, титану діоксид (Е171) 28,70%, макрогол-400 6,25%, барвник заліза оксид червоний (Е172) 2,55%); Склад чорних чорнил для нанесення напису на таблетці: шеллак глазур (45%) 59,0%, барвник червоний чарівний (Е129) 15,0%, н-бутанол 7,0%, етанол денатурований 6,0%, діоксид титану (Е171 ) 5,0%, пропіленгліколь 4,0%, ізопропіловий спирт 3,0%, аміаку розчин концентрований 28% - 1,0%. По 15 або 30 таблеток у банках з поліетилену високої щільності з гвинтовою горловиною, забезпечених мембраною для контролю першого розкриття, закупорених пластиковими нагвинчуються кришками з прокладкою і вкладенням пакета з вологопоглиначем (силікагель) і тампона з поліефірної вати. Кожна банка разом з інструкцією із застосування поміщена в картонну пачку. По 15 таблеток у блістері з (ПВХ/АЛ/ПА) фольги/алюмінієвої фольги. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з маркуванням червоного кольору "RB20" на одній стороні; на поперечному розрізі ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка - протонового насоса інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, Сmах у плазмі досягається приблизно через 3.5 год після прийому препарату у дозі 20 мг. Зміна Cmax у плазмі та значень AUC рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після прийому внутрішньо в дозі 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 год і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл Ступінь зв'язування рабепразолу із білками плазми становить близько 97%. Метаболізм Рабепразол метаболізується в організмі двома шляхами. Значна його частина метаболізується системно неферментативним шляхом із заснуванням тіоефірних похідних. Рабепразол також метаболізується у печінці за допомогою цитохрому Р450 з утворенням сульфонового та десметилового похідних. Виведення У здорових добровольців Т1/2 із плазми становить близько 1 год (варіюється від 0.7 до 1.5 год), сумарний кліренс становить 3.8 мл/хв/кг. Після одноразового прийому внутрішньо 20 мг 14С-міченого рабепразолу близько 90% препарату виділяється із сечею, переважно у вигляді тіоефіру карбонової кислоти, її глюкуроніду та у вигляді похідних меркаптурової кислоти. Незмінений препарат у сечі не визначається. Частина прийнятого рабепразолу виводиться через кишечник. Сумарне виведення становить 99,8%. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (КК) Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки добре переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на добу, хоча AUC подвоєна та Сmах збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями. У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу в дозі по 20 мг 1 раз на добу у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більша, а Смах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями; ознак кумуляції препарату не спостерігалося. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом за допомогою ізоферменту CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1.9 рази, а Т1/2 у 1.6 рази порівняно з тими самими параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як Сmах збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол належить до класу антисекреторних сполук, які у хімічному відношенні є заміщеними бензимидазолами. Препарат пригнічує активність ферменту Н+-К+-АТФ-ази (протоновий насос), блокуючи цим завершальну стадію синтезу соляної кислоти. Цей ефект має дозозалежний характер і призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від подразника. Як слабка основа рабепразол у будь-яких дозах швидко абсорбується та концентрується у кислому середовищі парієтальних клітин. Антисекреторна активність Після прийому внутрішньо рабепразолу в дозі 20 мг антисекреторний ефект розвивається протягом 1 години. перевищує передбачуване Т1/2, який становить приблизно 1 год. Даний ефект можливо пояснюється зв'язуванням лікарської речовини з Н+-К+-АТФ-азою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після 3 днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на концентрацію гастрину у сироватці крові На початку терапії рабепразолом концентрація гастрину у сироватці крові збільшується, що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти. Концентрація гастрину повертається до початкового рівня, зазвичай, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафіноподібні клітини Вивчення біоптатів дна та антрального відділу шлунка більш ніж у 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння тривалістю до 8 тижнів, не виявило змін у морфологічній структурі ентерохромафіноподібних (ECL) клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової викликаний Helicobacter pylori. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол у дозі 10 мг/добу або 20 мг/добу, тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для пацієнтів, які отримували омепразол у дозі 20 мг/добу. Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти В даний час немає даних про те, що рабепразол викликає системні ефекти з боку ЦНС, серцево-судинної та дихальної систем. При прийомі внутрішньо в дозі 20 мг протягом 2 тижнів рабепразол не впливав на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, а також на концентрації в крові паратиреоїдного гормону, кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, секретину, глюкагону, ФСГ, Л альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, в т.ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуваннявагітність; період грудного вигодовування (лактації); дитячий вік до 18 років; підвищена чутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату. З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Препарат Разо не слід застосовувати при вагітності за винятком тих випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим, рабепразол виявлений у молоці щурів, тому препарат не слід застосовувати в період грудного вигодовування.Побічна діяРабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Частота розвитку побічних ефектів викладена відповідно до наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (1/10-1/100); нечасто (1/100-1/1000); рідко (1/1000-1/10000); дуже рідко ( З боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. З боку обміну речовин: рідко – гіпомагніємія. З боку гепатобіліарної системи: рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. При прийомі інгібіторів протонової помпи можливе збільшення ризику переломів кісток.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому 450 Рабепразол, як і інші інгібітори протонової помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується ізоферментами CYP2C19 та CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол не має фармакокінетично або клінічно значущої взаємодії з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 – варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, чи метаболізують пацієнти). Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Сmах для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmах для рабепразолу збільшилися на 11% і 34%, відповідно, а для 14-гідрокси-кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і Сmах збільшилися на 42% і 46%, відповідно, для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразолом абсорбція кетоконазолу зменшується на 30%, а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів має проводитися спостереження для вирішення питання необхідності корекції дози при одночасному застосуванні рабепразолу з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими препаратами, для яких абсорбція залежить від pH. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на добу) або атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на добу) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонового насоса. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування атазанавіру з інгібіторами протонового насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні препарати застосовувалися разом із рабепразолом. Клінічно значуща взаємодія рабепразолу з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час застосування рабепразолу з збідненою жирами їжею клінічно значущої взаємодії не спостерігалося. Прийом рабепразолу одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 год і більше, проте Сmах та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з допомогою мікросом печінки людини показали, що рабепразол інгібує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто. в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmах для здорових добровольців після 20 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат За даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах), може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрекса/. Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо у дозі 10 мг (1 таб.) 1 раз на добу. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи. Рекомендується застосовувати препарат вранці, перед їдою. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу, але рекомендований час прийому таблеток Разо® сприяє кращому дотриманню пацієнтами схеми лікування. За відсутності ефекту протягом перших трьох днів лікування необхідний огляд спеціаліста. максимальний курс лікування без консультації лікаря – 14 днів.ПередозуванняДані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Симптоми: повідомлялося про прийом препарату в дозі 60 мг 2 рази на добу або 160 мг одноразово, при цьому побічні ефекти були мінімальними та оборотними і не вимагали медичного втручання. Лікування: специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому виводиться слабко при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому застосуванні рабепразолу у пацієнтів з тяжкими порушеннями. функції печінки. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки корекція дози рабепразолу не потрібна. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонової помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонової помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонової помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонової помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори H2-рецепторів або інгібітори протонового насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонової помпи може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити Т1/2, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату можна розглянути можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, спричинених Clostridium difficile. Пацієнтам, які приймають рабепразол для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів старше 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом епігастрію, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо (в т.ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти у віці старше 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори H2-рецепторів або інгібітори протонової помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії рабепразолом без рецепта. Якщо пацієнту вже призначено ендоскопічне дослідження, пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем перед початком застосування рабепразолу без рецепта. Слід уникати прийому рабепразолу перед проведенням уреазного дихального тесту. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії рабепразолом, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що рабепразол впливає на здатність керувати транспортними засобами та виконувати інші види діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак у разі появи сонливості та запаморочення слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію 10.4 мг (що відповідає вмісту розувастатину 10 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 38.54 мг, лактози моногідрат – 89.06 мг, кросповідон – 7.5 мг, меглюмін – 3 мг, магнію стеарат – 1.5 мг; склад оболонки: опадрай II рожевий 32К540017 (лактози моногідрат - 40%, гіпромелоза 15 сР - 28%, титану діоксид (Е171) - 22.22%, тріацетин - 8%, барвник червоний чарівний (Е129) - 0 Е110) – 0.8%, барвник індигокармін (Е132) – 0.08%) – 5.25 мг. По 10 таблеток у блістері (3) – 30 шт. 3 блістери, разом з інструкцією із застосування, поміщають у картонну упаковку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від блідо-рожевого до рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з тисненням "10" на одній стороні і "V" на іншій стороні. На поперечному розрізі – ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Cmax розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 год. Біодоступність – приблизно 20%. Розувастатин накопичується у печінці. Vd – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з калом. Частина, що залишилася, виводиться із сечею. Плазмовий T1/2 - приблизно 19 год. T1/2 не змінюється зі збільшенням дози. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редукази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів із печінковою недостатністю, ступінь якої становила 8 та 9 за шкалою Чайльд-Пью, відмічено збільшення T1/2 принаймні у 2 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тиж. після початку терапії та через 2 тижні лікування становить 90% від максимально можливого ефекту, що зазвичай досягається до 4 тижня і після цього залишається постійним.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія (тип IIa, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої холестеринснижуючої терапії або у випадках, коли подібна терапія не підходить пацієнту.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ або будь-яке підвищення активності трансаміназ більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН), виражені порушення функції нирок (КК<30 мл/хв), міопатія, одночасний прийом циклоспорину, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції, дитячий та підлітковий вік до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені), підвищена чутливість до розувастатину. З обережністю застосовувати за наявності факторів ризику розвитку рабдоміолізу (включаючи ниркову недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів); 65 років, при захворюваннях печінки в анамнезі, сепсисі, артеріальній гіпотензії, при проведенні хірургічних втручань, травмах, тяжких метаболічних ендокринних або електролітних порушеннях, при неконтрольованій епілепсії, в осіб азіатського походження (китайці, японці).Вагітність та лактаціяРозувастатин протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні та адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину мають велике значення для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі підтвердження вагітності у процесі терапії прийом препарату слід негайно припинити. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату слід припинити. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; можливо - тривожність, депресія, безсоння, невралгія, парестезія. З боку травної системи: часто – запор, нудота, абдомінальний біль; можливі - оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ, диспепсія (в т.ч. діарея, метеоризм, блювання), гастрит, гастроентерит. З боку дихальної системи: часто – фарингіт; можливо – риніт, синусит, бронхіальна астма, бронхіт, кашель, диспное, пневмонія. З боку серцево-судинної системи: можливо – стенокардія, підвищення артеріального тиску, серцебиття, вазодилатація. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; можливі – артралгія, артрит, м'язовий гіпертонус, біль у спині, патологічний перлом кінцівки (без пошкоджень); рідко – міопатія, рабдоміоліз (одночасно з порушенням функції нирок, на фоні прийому препарату у дозі 40 мг). З боку сечовидільної системи: канальцева протеїнурія (менше 1% випадків - для доз 10 і 20 мг, 3% випадків - для дози 40 мг); можливо - периферичні набряки (рук, ніг, кісточок, гомілок), біль унизу живота, інфекції сечовивідної системи. Алергічні реакції: можливі - шкірний висип, свербіж шкіри; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапія має бути тимчасово припинена). Інші: часто – астенічний синдром; можливо – випадкова травма, анемія, біль у грудній клітці, цукровий діабет, екхімози, грипоподібний синдром, періодонтальний абсцес.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців, плазмова концентрація циклоспорину при цьому не змінювалася. Початок терапії розувастатином або підвищення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу та МНО, а відміна розувастатину або зниження дози може призводити до зменшення МНО (у таких випадках рекомендується моніторинг МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax у плазмі крові та AUC розувастатину. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину (клінічне значення невідоме). Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Cmax розувастатину на 30% (ймовірно, внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину). Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Не можна виключити таку взаємодію при одночасному застосуванні розувастатину та проведенні гормонозамісної терапії. Гемфіброзил, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (≥1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапія. Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітору CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне).Спосіб застосування та дозиВсередину. Будь-коли доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку не розжовувати, не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою. До початку терапії пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну і продовжувати дотримуватися її протягом усього періоду лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, враховуючи сучасні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати розувастатин, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату необхідно контролювати показники ліпідного обміну, при необхідності дозу слід скоригувати.ПередозуванняСпецифічного лікування при передозуванні розувастатином немає. У разі передозування рекомендується проводити симптоматичне лікування та підтримуючі функції життєво важливих органів та систем заходу. Слід контролювати функцію печінки та активність КФК. Гемодіаліз у цьому випадку, ймовірно, малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапію слід припинити, якщо рівень КФК значно збільшений (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК у 5 разів менший порівняно з ВГН). При застосуванні розувастатину у дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеіз. Гемфіброзил підвищує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ніацину. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 міс. після початку терапії. Застосування розувастатину слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів із гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Під час зайняття потенційно небезпечними видами діяльності пацієнти повинні враховувати, що під час терапії може виникати запаморочення. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами та заняттях, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію 20.8 мг, що відповідає вмісту розувастатину 20 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 77.08 мг, лактози моногідрат – 178.12 мг, кросповідон – 15 мг, меглюмін – 6 мг, магнію стеарат – 3 мг; склад оболонки: опадрай II рожевий 32К540017 (лактози моногідрат - 40%, гіпромелоза 15 сР - 28%, титану діоксид (Е171) - 22,22%, тріацетин - 8%, барвник червоний чарівний (Е129), 0 сонячний захід жовтий (Е110) – 0,8%, барвник індигокармін (Е132) – 0,08%) – 10.5 мг. По 10 таблеток у блістері (3) – 30 шт. 3 блістери, разом з інструкцією із застосування, поміщають у картонну упаковку.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою від блідо-рожевого до рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з тисненням "20" на одній стороні і "V" на іншій стороні. На поперечному розрізі – ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Cmax розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 год. Біодоступність – приблизно 20%. Розувастатин накопичується у печінці. Vd – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з калом. Частина, що залишилася, виводиться із сечею. Плазмовий T1/2 - приблизно 19 год. T1/2 не змінюється зі збільшенням дози. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редукази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів із печінковою недостатністю, ступінь якої становила 8 та 9 за шкалою Чайльд-Пью, відмічено збільшення T1/2 принаймні у 2 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тиж. після початку терапії та через 2 тижні лікування становить 90% від максимально можливого ефекту, що зазвичай досягається до 4 тижня і після цього залишається постійним.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія (тип IIa, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої холестеринснижуючої терапії або у випадках, коли подібна терапія не підходить пацієнту.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ або будь-яке підвищення активності трансаміназ більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН), виражені порушення функції нирок (КК<30 мл/хв), міопатія, одночасний прийом циклоспорину, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції, дитячий та підлітковий вік до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені), підвищена чутливість до розувастатину. З обережністю застосовувати за наявності факторів ризику розвитку рабдоміолізу (включаючи ниркову недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів); 65 років, при захворюваннях печінки в анамнезі, сепсисі, артеріальній гіпотензії, при проведенні хірургічних втручань, травмах, тяжких метаболічних ендокринних або електролітних порушеннях, при неконтрольованій епілепсії, в осіб азіатського походження (китайці, японці).Вагітність та лактаціяРозувастатин протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні та адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину мають велике значення для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі підтвердження вагітності у процесі терапії прийом препарату слід негайно припинити. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату слід припинити. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; можливо - тривожність, депресія, безсоння, невралгія, парестезія. З боку травної системи: часто – запор, нудота, абдомінальний біль; можливі - оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ, диспепсія (в т.ч. діарея, метеоризм, блювання), гастрит, гастроентерит. З боку дихальної системи: часто – фарингіт; можливо – риніт, синусит, бронхіальна астма, бронхіт, кашель, диспное, пневмонія. З боку серцево-судинної системи: можливо – стенокардія, підвищення артеріального тиску, серцебиття, вазодилатація. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; можливі – артралгія, артрит, м'язовий гіпертонус, біль у спині, патологічний перлом кінцівки (без пошкоджень); рідко – міопатія, рабдоміоліз (одночасно з порушенням функції нирок, на фоні прийому препарату у дозі 40 мг). З боку сечовидільної системи: канальцева протеїнурія (менше 1% випадків - для доз 10 і 20 мг, 3% випадків - для дози 40 мг); можливо - периферичні набряки (рук, ніг, кісточок, гомілок), біль унизу живота, інфекції сечовивідної системи. Алергічні реакції: можливі - шкірний висип, свербіж шкіри; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапія має бути тимчасово припинена). Інші: часто – астенічний синдром; можливо – випадкова травма, анемія, біль у грудній клітці, цукровий діабет, екхімози, грипоподібний синдром, періодонтальний абсцес.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців, плазмова концентрація циклоспорину при цьому не змінювалася. Початок терапії розувастатином або підвищення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу та МНО, а відміна розувастатину або зниження дози може призводити до зменшення МНО (у таких випадках рекомендується моніторинг МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax у плазмі крові та AUC розувастатину. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину (клінічне значення невідоме). Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Cmax розувастатину на 30% (ймовірно, внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину). Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Не можна виключити таку взаємодію при одночасному застосуванні розувастатину та проведенні гормонозамісної терапії. Гемфіброзил, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (≥1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапія. Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітору CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне).Спосіб застосування та дозиВсередину. Будь-коли доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку не розжовувати, не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою. До початку терапії пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну і продовжувати дотримуватися її протягом усього періоду лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, враховуючи сучасні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати розувастатин, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату необхідно контролювати показники ліпідного обміну, при необхідності дозу слід скоригувати.ПередозуванняСпецифічного лікування при передозуванні розувастатином немає. У разі передозування рекомендується проводити симптоматичне лікування та підтримуючі функції життєво важливих органів та систем заходу. Слід контролювати функцію печінки та активність КФК. Гемодіаліз у цьому випадку, ймовірно, малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапію слід припинити, якщо рівень КФК значно збільшений (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК у 5 разів менший порівняно з ВГН). При застосуванні розувастатину у дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеіз. Гемфіброзил підвищує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ніацину. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 міс. після початку терапії. Застосування розувастатину слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів із гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Під час зайняття потенційно небезпечними видами діяльності пацієнти повинні враховувати, що під час терапії може виникати запаморочення. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами та заняттях, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію 41.6 мг, що відповідає вмісту розувастатину 40 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 77.08 мг, лактози моногідрат – 157.32 мг, кросповідон – 15 мг, меглюмін – 6 мг, магнію стеарат – 3 мг; склад оболонки: опадрай II рожевий 32К540017 (лактози моногідрат - 40%, гіпромелоза 15 сР - 28%, титану діоксид (Е171) - 22.22%, тріацетин - 8%, барвник червоний чарівний (Е129) - 0 Е110) – 0.8%, барвник індигокармін (Е132) – 0.08%) – 10.5 мг. По 10 таблеток у блістері (3) – 30 шт. 3 блістери, разом з інструкцією із застосування, поміщають у картонну упаковку.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою від блідо-рожевого до рожевого кольору, овальні, двоопуклі, з тисненням "40" на одній стороні і "V" на іншій стороні. На поперечному розрізі – ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Cmax розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 год. Біодоступність – приблизно 20%. Розувастатин накопичується у печінці. Vd – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з калом. Частина, що залишилася, виводиться із сечею. Плазмовий T1/2 - приблизно 19 год. T1/2 не змінюється зі збільшенням дози. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редукази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів із печінковою недостатністю, ступінь якої становила 8 та 9 за шкалою Чайльд-Пью, відмічено збільшення T1/2 принаймні у 2 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тиж. після початку терапії та через 2 тижні лікування становить 90% від максимально можливого ефекту, що зазвичай досягається до 4 тижня і після цього залишається постійним.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія (тип IIa, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої холестеринснижуючої терапії або у випадках, коли подібна терапія не підходить пацієнту.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ або будь-яке підвищення активності трансаміназ більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН), виражені порушення функції нирок (КК<30 мл/хв), міопатія, одночасний прийом циклоспорину, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції, дитячий та підлітковий вік до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені), підвищена чутливість до розувастатину. З обережністю застосовувати за наявності факторів ризику розвитку рабдоміолізу (включаючи ниркову недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів); 65 років, при захворюваннях печінки в анамнезі, сепсисі, артеріальній гіпотензії, при проведенні хірургічних втручань, травмах, тяжких метаболічних ендокринних або електролітних порушеннях, при неконтрольованій епілепсії, в осіб азіатського походження (китайці, японці).Вагітність та лактаціяРозувастатин протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні та адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину мають велике значення для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі підтвердження вагітності у процесі терапії прийом препарату слід негайно припинити. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату слід припинити. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; можливо - тривожність, депресія, безсоння, невралгія, парестезія. З боку травної системи: часто – запор, нудота, абдомінальний біль; можливі - оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ, диспепсія (в т.ч. діарея, метеоризм, блювання), гастрит, гастроентерит. З боку дихальної системи: часто – фарингіт; можливо – риніт, синусит, бронхіальна астма, бронхіт, кашель, диспное, пневмонія. З боку серцево-судинної системи: можливо – стенокардія, підвищення артеріального тиску, серцебиття, вазодилатація. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; можливі – артралгія, артрит, м'язовий гіпертонус, біль у спині, патологічний перлом кінцівки (без пошкоджень); рідко – міопатія, рабдоміоліз (одночасно з порушенням функції нирок, на фоні прийому препарату у дозі 40 мг). З боку сечовидільної системи: канальцева протеїнурія (менше 1% випадків - для доз 10 і 20 мг, 3% випадків - для дози 40 мг); можливо - периферичні набряки (рук, ніг, кісточок, гомілок), біль унизу живота, інфекції сечовивідної системи. Алергічні реакції: можливі - шкірний висип, свербіж шкіри; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапія має бути тимчасово припинена). Інші: часто – астенічний синдром; можливо – випадкова травма, анемія, біль у грудній клітці, цукровий діабет, екхімози, грипоподібний синдром, періодонтальний абсцес.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців, плазмова концентрація циклоспорину при цьому не змінювалася. Початок терапії розувастатином або підвищення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу та МНО, а відміна розувастатину або зниження дози може призводити до зменшення МНО (у таких випадках рекомендується моніторинг МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax у плазмі крові та AUC розувастатину. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину (клінічне значення невідоме). Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Cmax розувастатину на 30% (ймовірно, внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину). Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Не можна виключити таку взаємодію при одночасному застосуванні розувастатину та проведенні гормонозамісної терапії. Гемфіброзил, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (≥1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапія. Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітору CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне).Спосіб застосування та дозиВсередину. Будь-коли доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку не розжовувати, не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою. До початку терапії пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну і продовжувати дотримуватися її протягом усього періоду лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, враховуючи сучасні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати розувастатин, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату необхідно контролювати показники ліпідного обміну, при необхідності дозу слід скоригувати.ПередозуванняСпецифічного лікування при передозуванні розувастатином немає. У разі передозування рекомендується проводити симптоматичне лікування та підтримуючі функції життєво важливих органів та систем заходу. Слід контролювати функцію печінки та активність КФК. Гемодіаліз у цьому випадку, ймовірно, малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапію слід припинити, якщо рівень КФК значно збільшений (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК у 5 разів менший порівняно з ВГН). При застосуванні розувастатину у дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеіз. Гемфіброзил підвищує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ніацину. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 міс. після початку терапії. Застосування розувастатину слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів із гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Під час зайняття потенційно небезпечними видами діяльності пацієнти повинні враховувати, що під час терапії може виникати запаморочення. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами та заняттях, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію 5 мг, що відповідає вмісту розувастатину 5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 38.54 мг, лактози моногідрат – 94.26 мг, кросповідон – 7.5 мг, меглюмін – 3 мг, магнію стеарат – 1.5 мг; склад оболонки: опадрай II жовтий 32К520046 (гіпромелоза 15 сР - 40%, лактози моногідрат - 28%, титану діоксид (Е171) - 20.75%, тріацетин - 8%, барвник хіноліновий жовтий (Е104 ) – 0.45%, барвник індигокармін (Е132) – 0.05%) – 5.25 мг. 30 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від блідо-жовтого до жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з тисненням "5" на одній стороні і "V" на іншій стороні. На поперечному розрізі – ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Cmax розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 год. Біодоступність – приблизно 20%. Розувастатин накопичується у печінці. Vd – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з калом. Частина, що залишилася, виводиться із сечею. Плазмовий T1/2 - приблизно 19 год. T1/2 не змінюється зі збільшенням дози. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редукази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв.) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів із печінковою недостатністю, ступінь якої становила 8 та 9 за шкалою Чайльд-Пью, відмічено збільшення T1/2 принаймні у 2 рази.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тиж. після початку терапії та через 2 тижні лікування становить 90% від максимально можливого ефекту, що зазвичай досягається до 4 тижня і після цього залишається постійним.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія (тип IIa, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої холестеринснижуючої терапії або у випадках, коли подібна терапія не підходить пацієнту.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ або будь-яке підвищення активності трансаміназ більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН), виражені порушення функції нирок (КК<30 мл/хв), міопатія, одночасний прийом циклоспорину, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції, дитячий та підлітковий вік до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені), підвищена чутливість до розувастатину. З обережністю застосовувати за наявності факторів ризику розвитку рабдоміолізу (включаючи ниркову недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів); 65 років, при захворюваннях печінки в анамнезі, сепсисі, артеріальній гіпотензії, при проведенні хірургічних втручань, травмах, тяжких метаболічних ендокринних або електролітних порушеннях, при неконтрольованій епілепсії, в осіб азіатського походження (китайці, японці).Вагітність та лактаціяРозувастатин протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні та адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину мають велике значення для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі підтвердження вагітності у процесі терапії прийом препарату слід негайно припинити. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату слід припинити. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; можливо - тривожність, депресія, безсоння, невралгія, парестезія. З боку травної системи: часто – запор, нудота, абдомінальний біль; можливі - оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ, диспепсія (в т.ч. діарея, метеоризм, блювання), гастрит, гастроентерит. З боку дихальної системи: часто – фарингіт; можливо – риніт, синусит, бронхіальна астма, бронхіт, кашель, диспное, пневмонія. З боку серцево-судинної системи: можливо – стенокардія, підвищення артеріального тиску, серцебиття, вазодилатація. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; можливі – артралгія, артрит, м'язовий гіпертонус, біль у спині, патологічний перлом кінцівки (без пошкоджень); рідко – міопатія, рабдоміоліз (одночасно з порушенням функції нирок, на фоні прийому препарату у дозі 40 мг). З боку сечовидільної системи: канальцева протеїнурія (менше 1% випадків - для доз 10 і 20 мг, 3% випадків - для дози 40 мг); можливо - периферичні набряки (рук, ніг, кісточок, гомілок), біль унизу живота, інфекції сечовивідної системи. Алергічні реакції: можливі - шкірний висип, свербіж шкіри; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапія має бути тимчасово припинена). Інші: часто – астенічний синдром; можливо – випадкова травма, анемія, біль у грудній клітці, цукровий діабет, екхімози, грипоподібний синдром, періодонтальний абсцес.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців, плазмова концентрація циклоспорину при цьому не змінювалася. Початок терапії розувастатином або підвищення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу та МНО, а відміна розувастатину або зниження дози може призводити до зменшення МНО (у таких випадках рекомендується моніторинг МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax у плазмі крові та AUC розувастатину. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину (клінічне значення невідоме). Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Cmax розувастатину на 30% (ймовірно, внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину). Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Не можна виключити таку взаємодію при одночасному застосуванні розувастатину та проведенні гормонозамісної терапії. Гемфіброзил, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (≥1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію та при застосуванні як монотерапія. Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітору CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне).Спосіб застосування та дозиВсередину. Будь-коли доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку не розжовувати, не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою. До початку терапії пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну і продовжувати дотримуватися її протягом усього періоду лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, враховуючи сучасні загальноприйняті рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати розувастатин, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату необхідно контролювати показники ліпідного обміну, при необхідності дозу слід скоригувати.ПередозуванняСпецифічного лікування при передозуванні розувастатином немає. У разі передозування рекомендується проводити симптоматичне лікування та підтримуючі функції життєво важливих органів та систем заходу. Слід контролювати функцію печінки та активність КФК. Гемодіаліз у цьому випадку, ймовірно, малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапію слід припинити, якщо рівень КФК значно збільшений (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК у 5 разів менший порівняно з ВГН). При застосуванні розувастатину у дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеіз. Гемфіброзил підвищує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ніацину. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 міс. після початку терапії. Застосування розувастатину слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів із гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Під час зайняття потенційно небезпечними видами діяльності пацієнти повинні враховувати, що під час терапії може виникати запаморочення. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами та заняттях, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для ін'єкцій - 1 фл: Активні речовини: теноксикам 20 мг; Допоміжні речовини: маннітол – 57.33 мг, натрію гідроксид – 3.28 мг, трометамол – 3 мг, натрію метабісульфіт – 2 мг, динатрію едетат – 0.2 мг; Розчинник: вода д/і – 2 мл. 1 шт. - флакони безбарвного скла (1) у комплекті з розчинником (амп. 2 мл 1 шт.) - пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для ін'єкцій жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Препарат швидко всмоктується із ШКТ у незміненому вигляді. C max  досягається через 2 години після прийому препарату. Теноксикам всмоктується повністю, біодоступність – 100%. При прийомі препарату після їди або разом із антацидами зменшується швидкість, але не ступінь його всмоктування. У крові препарат зв'язується із білками на 99%. Препарат добре проникає у синовіальну рідину. При тривалому застосуванні кумуляція теноксикаму немає; сироватковий вміст препарату становить 10-15 мкг/мл. Виведення Препарат характеризується низьким системним кліренсом та тривалим періодом напіввиведення, що дозволяє приймати теноксикам 1 раз на добу. Середній Т1/2 становить 70 год. 2/3 прийнятої дози препарату виводиться із сечею, 1/3 – з калом.ФармакодинамікаТеноксикам - тієнотіазинове похідне оксикаму, НПЗЗ. Крім протизапальної, аналгетичної та жарознижувальної дії, препарат також перешкоджає агрегації тромбоцитів. Теноксикам має протизапальну дію за рахунок придушення активності ізоферментів ЦОГ, що беруть участь у метаболізмі арахідонової кислоти, і, таким чином, пригнічує синтез простагландинів. Теноксикам не впливає на активність ліпооксигеназ. Крім того, теноксикам пригнічує деякі функції лейкоцитів, включаючи фагоцитоз, вивільнення гістаміну та зменшує вміст активних радикалів у вогнищі запалення.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, суглобовий синдром при загостренні подагри, бурсит, тендовагініт; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності (артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея); біль у разі травм, опіків; запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, що супроводжуються больовим синдромом, такі як ішіалгія, люмбаго, епікондиліт. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі); шлунково-кишкова кровотеча (в т.ч. в анамнезі); гастрит тяжкої течії; запальні захворювання ШКТ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); гемофілія; гіпокоагуляція; печінкова та/або ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; активне захворювання печінки; стан після проведення АКШ; підтверджена гіперкаліємія; зниження слуху; патологія вестибулярного апарату; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; вагітність; період лактації; гіперчутливість. З обережністю: хронічна серцева недостатність, набряки, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ІХС, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв), наявність інфекції Helico НПЗЗ, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захвату. у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік.Вагітність та лактаціяТеноксикам протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНижченаведені небажані явища спостерігалися під час лікування із застосуванням препарату Тексаред з наступною частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100-<1/10); нечасто (≥1/1000-<1/100); рідко (≥1/10000-<1/1000); дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частота може бути визначено виходячи з наявних даних). До небажаних явищ, які можуть спостерігатися на фоні застосування препарату Тексаред у таблетках, покритих оболонкою, належать такі: З боку травної системи (11.4% випадків): відчуття печіння у шлунку, біль у шлунку, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, нестероїдні протизапальні засоби, абдомінальні болі, стоматит, анорексія, порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), перфорація стінок кишечника. З боку гепатобіліарної системи (1-2%): підвищення активності АЛТ, АСТ, ГГТ та рівня білірубіну у сироватці. Серцево-судинна система: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку нервової системи (2.6% випадків): біль голови, запаморочення, сонливість, депресія, збудження, зниження слуху, шум у вухах, подразнення очей, порушення зору. Алергічні реакції (2.5% випадків): висипання, свербіж, еритема та кропив'янка. Фотодерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лейла зустрічалися дуже рідко. З боку сечовивідної системи (1-2%): підвищення вмісту азоту сечовини та креатиніну в крові. З боку системи кровотворення (1-2%): агранулоцитоз, лейкопенія, рідко анемія, тромбоцитопенія. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації азоту сечовини та активності печінкових трансаміназ, подовження часу кровотечі. До небажаних явищ, що спостерігаються з боку гемопоезу, відносяться зниження рівня гемоглобіну та гранулоцитопенії. Ці небажані явища спостерігалися дуже рідко. На фоні лікування можуть спостерігатися психічні порушення (1.7%) та порушення обміну речовин (1%).Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, побічні ефекти мінералокортикоїдів та глюкокортикоїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Збільшує концентрацію у крові препаратів літію, метотрексату. Індуктори мікросомального окиснення у печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Інші нестероїдні протизапальні засоби - зростає ризик розвитку побічних ефектів, особливо з боку ШКТ. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПігулки Препарат приймають внутрішньо, після їди (бажано в той самий час). Призначають по 20 мг (1 таб.) 1 раз на добу, при тривалому застосуванні - по 10 мг на добу. При гострих нападах подагри – по 40 мг 1 раз на добу протягом перших 2 днів, потім переходять на прийом препарату по 20 мг 1 раз на добу протягом 5 днів. Пацієнтам похилого віку препарат призначають у дозі 20 мг на добу.ПередозуванняПри передозуванні препарату потрібне симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок, протромбінового індексу (на фоні непрямих антикоагулянтів), концентрації глюкози у крові (на фоні пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. За кілька днів до хірургічного втручання скасовують препарат. Необхідно враховувати можливість затримки натрію та води в організмі при одночасному призначенні з діуретиками пацієнтам з артеріальною гіпертензією та хронічною серцевою недостатністю. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: теноксикам 20мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 90 мг, крохмаль кукурудзяний - 70 мг, крохмаль прежелатинізований - 16 мг, тальк - 3 мг, магнію стеарат - 1 мг, опадрай OY-S22989 yellow - 5.6 мг, 2-титан, 8-ти. мг, макрогол 400 (поліетиленгліколь 400) – 0.3 мг, заліза оксид жовтий – 0.6 мг. 10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого з коричневим відтінком кольору, овальні, двоопуклі, з ризиком на одному боці; на поперечному розрізі – ядро ​​яскраво-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Препарат швидко всмоктується із ШКТ у незміненому вигляді. C max  досягається через 2 години після прийому препарату. Теноксикам всмоктується повністю, біодоступність – 100%. При прийомі препарату після їди або разом із антацидами зменшується швидкість, але не ступінь його всмоктування. У крові препарат зв'язується із білками на 99%. Препарат добре проникає у синовіальну рідину. При тривалому застосуванні кумуляція теноксикаму немає; сироватковий вміст препарату становить 10-15 мкг/мл. Виведення Препарат характеризується низьким системним кліренсом та тривалим періодом напіввиведення, що дозволяє приймати теноксикам 1 раз на добу. Середній Т1/2 становить 70 год. 2/3 прийнятої дози препарату виводиться із сечею, 1/3 – з калом.ФармакодинамікаТеноксикам - тієнотіазинове похідне оксикаму, НПЗЗ. Крім протизапальної, аналгетичної та жарознижувальної дії, препарат також перешкоджає агрегації тромбоцитів. Теноксикам має протизапальну дію за рахунок придушення активності ізоферментів ЦОГ, що беруть участь у метаболізмі арахідонової кислоти, і, таким чином, пригнічує синтез простагландинів. Теноксикам не впливає на активність ліпооксигеназ. Крім того, теноксикам пригнічує деякі функції лейкоцитів, включаючи фагоцитоз, вивільнення гістаміну та зменшує вміст активних радикалів у вогнищі запалення.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, суглобовий синдром при загостренні подагри, бурсит, тендовагініт; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності (артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея); біль у разі травм, опіків; запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, що супроводжуються больовим синдромом, такі як ішіалгія, люмбаго, епікондиліт. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі); шлунково-кишкова кровотеча (в т.ч. в анамнезі); гастрит тяжкої течії; запальні захворювання ШКТ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); гемофілія; гіпокоагуляція; печінкова та/або ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; активне захворювання печінки; стан після проведення АКШ; підтверджена гіперкаліємія; зниження слуху; патологія вестибулярного апарату; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; вагітність; період лактації; гіперчутливість. З обережністю: хронічна серцева недостатність, набряки, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ІХС, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв), наявність інфекції Helico НПЗЗ, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захвату. у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік.Вагітність та лактаціяТеноксикам протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНижченаведені небажані явища спостерігалися під час лікування із застосуванням препарату Тексаред з наступною частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100-<1/10); нечасто (≥1/1000-<1/100); рідко (≥1/10000-<1/1000); дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частота може бути визначено виходячи з наявних даних). До небажаних явищ, які можуть спостерігатися на фоні застосування препарату Тексаред у таблетках, покритих оболонкою, належать такі: З боку травної системи (11.4% випадків): відчуття печіння у шлунку, біль у шлунку, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, нестероїдні протизапальні засоби, абдомінальні болі, стоматит, анорексія, порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), перфорація стінок кишечника. З боку гепатобіліарної системи (1-2%): підвищення активності АЛТ, АСТ, ГГТ та рівня білірубіну у сироватці. Серцево-судинна система: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку нервової системи (2.6% випадків): біль голови, запаморочення, сонливість, депресія, збудження, зниження слуху, шум у вухах, подразнення очей, порушення зору. Алергічні реакції (2.5% випадків): висипання, свербіж, еритема та кропив'янка. Фотодерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лейла зустрічалися дуже рідко. З боку сечовивідної системи (1-2%): підвищення вмісту азоту сечовини та креатиніну в крові. З боку системи кровотворення (1-2%): агранулоцитоз, лейкопенія, рідко анемія, тромбоцитопенія. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації азоту сечовини та активності печінкових трансаміназ, подовження часу кровотечі. До небажаних явищ, що спостерігаються з боку гемопоезу, відносяться зниження рівня гемоглобіну та гранулоцитопенії. Ці небажані явища спостерігалися дуже рідко. На фоні лікування можуть спостерігатися психічні порушення (1.7%) та порушення обміну речовин (1%).Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, побічні ефекти мінералокортикоїдів та глюкокортикоїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Збільшує концентрацію у крові препаратів літію, метотрексату. Індуктори мікросомального окиснення у печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Інші нестероїдні протизапальні засоби - зростає ризик розвитку побічних ефектів, особливо з боку ШКТ. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПігулки Препарат приймають внутрішньо, після їди (бажано в той самий час). Призначають по 20 мг (1 таб.) 1 раз на добу, при тривалому застосуванні - по 10 мг на добу. При гострих нападах подагри – по 40 мг 1 раз на добу протягом перших 2 днів, потім переходять на прийом препарату по 20 мг 1 раз на добу протягом 5 днів. Пацієнтам похилого віку препарат призначають у дозі 20 мг на добу.ПередозуванняПри передозуванні препарату потрібне симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок, протромбінового індексу (на фоні непрямих антикоагулянтів), концентрації глюкози у крові (на фоні пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. За кілька днів до хірургічного втручання скасовують препарат. Необхідно враховувати можливість затримки натрію та води в організмі при одночасному призначенні з діуретиками пацієнтам з артеріальною гіпертензією та хронічною серцевою недостатністю. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: телмісартану 40 мг; Допоміжні речовини: меглюмін – 12 мг; натрію гідроксид – 3,35 мг; повідон К30 - 12 мг; полісорбат 80 – 1,5 мг; манітол - 216,05 мг; магнію стеарат – 5,1 мг. Пігулки 40 мг. За 10 табл. у блістері з ПВХ/алюмінієвої/поліамідної фольги/алюмінієвої фольги. по 3 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиКапсуловидної форми, двоопуклі, білого або майже білого кольору, на одній стороні роздільна ризику і тиснення "Т" і "L" по різні боки від неї, на іншій стороні тиснення "40".Фармакотерапевтична групаГіпотензивне, що блокує АТ1-рецептори.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить 50%. При вживанні одночасно з їжею зменшення AUC коливається від 6 до 19% (при прийомі дози 40 або 160 мг відповідно). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється незалежно від прийому їжі. Спостерігається різниця у концентраціях телмісартану у плазмі крові у чоловіків та жінок. Cmax у плазмі крові та AUC приблизно у 3 та 2 рази вище відповідно у жінок порівняно з чоловіками без значного впливу на ефективність. Зв'язок з білками плазми крові – 99,5% (в основному з альбуміном та альфа-1 глікопротеїном). Vd – приблизно 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 становить понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2% від прийнятої дози. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв). Особливі групи пацієнтів: Літній вік. Фармакокінетика телмісартану у пацієнтів похилого віку не відрізняється від молодих пацієнтів. Корекція доз не потрібна. Ниркова недостатність. Зміна дози телмісартану у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Телмісартан не видаляється за допомогою гемодіалізу. Печінкова недостатність. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг.ФармакодинамікаТелмісартан - специфічний АРА II, ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не виявляючи властивостей агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості з іншими рецепторами, в т.ч. до AT2-рецепторів та інших менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої ​​надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали.Телмісартан не пригнічує АПФ (кініназа II), який також каталізує деградацію брадикініну. Тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значущою до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні після регулярного прийому препарату. У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмісартан знижує сАД і дАД, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому відміни. У дослідженні з телмісартаном проводилася оцінка випадків серцево-судинної смертності, нефатального інфаркту міокарда, нефатального інсульту або госпіталізації через застійну серцеву недостатність. Було доведено зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів високого серцево-судинного ризику (захворювання коронарних артерій, інсульт, захворювання периферичних артерій або цукровий діабет з супутнім ураженням органів-мішеней, таких як ретинопатія, гіпертрофія лівого шлуночка. ) старше 55 років.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів 55 років і старше з високим ризиком серцево-судинних захворювань, включаючи наявність в анамнезі таких проявів атеротромбозу, як ішемічна хвороба серця, інсульт або атеросклероз периферичних артерій або наявність в анамнезі цукрового діабету типу 2 ураженням органів-мішеней.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до чинної речовини або допоміжних компонентів препарату; обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжкі порушення функції печінки (клас З класифікації Чайлд-Піо); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Не існує адекватних даних про застосування телмісартану у вагітних жінок. Дослідження на тваринах показали наявність репродуктивної токсичності. Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативну терапію із встановленим профілем безпеки щодо вагітності. При встановленні факту вагітності прийом препарату слід негайно припинити та розглянути альтернативні варіанти терапії. Застосування АРА II у II та III триместрах вагітності у людини проявляється фетотоксичними ефектами (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації черепа) та неонатальною токсичністю (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо АРА II застосовувалися у II триместрі вагітності чи пізніше, то рекомендується провести УЗД нирок та кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких отримували АРА II, повинні ретельно спостерігатися щодо артеріальної гіпотензії. Грудне вигодовування протипоказане під час терапії телмісартаном, оскільки немає доступних даних про досвід застосування телмісартану в цей період. Рекомендується застосовувати альтернативну терапію із встановленим профілем безпеки щодо грудного вигодовування, особливо в період новонародженості та при виходженні недоношених дітей. Не спостерігалося впливу телмісартана на фертильність самців та самок тварин у доклінічних дослідженнях. Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЗагальна частота побічних ефектів телмісартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією в контрольованих дослідженнях зазвичай можна порівняти з плацебо (41,4 проти 43,9%). Випадки побічних ефектів, що спостерігаються, не корелювали з статтю, віком або расовою приналежністю пацієнтів. Профіль безпеки препарату у пацієнтів, які отримували телмісартан для профілактики серцево-судинної захворюваності та смертності, відповідає даним, отриманим у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: дуже часто (>1/10 призначень); часто (1/10-1/100 призначень); нечасто (1/100-1/1000 призначень); рідко (1/1000-1/10000 призначень); дуже рідко (<1/10000 призначень). Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – інфекції верхніх дихальних шляхів (включаючи фарингіт та синусит), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит); рідко - сепсис, включаючи випадки з летальним кінцем (механізм виникнення невідомий). З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, підвищена чутливість. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом). Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – тривожність. З боку нервової системи: нечасто – непритомність; рідко – сонливість. З боку органу зору: рідко – зорові розлади. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. З боку серця: нечасто – брадикардія; рідко – тахікардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску (ефект відмічений у пацієнтів з контрольованим артеріальним тиском, які застосовували телмісартан з метою зниження серцево-судинної захворюваності та смертності на тлі стандартної терапії). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, кашель; дуже рідко – інтерстиціальна хвороба легень (постмаркетингові дані, причинно-наслідковий зв'язок не встановлено). З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; рідко – дискомфорт у ділянці шлунка, сухість у роті, дисгевзія. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки/захворювання печінки (у більшості випадків були виявлені у пацієнтів у Японії). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – гіпергідроз, свербіж шкіри, висипання на шкірі; рідко - ангіоневротичний набряк (з летальним результатом), екзема, еритема, кропив'янка, лікарський та токсичний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – міалгія, біль у спині, спазми м'язів; рідко – артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллях (симптоми, схожі з проявом тендиніту). З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади та порушення разом: нечасто - біль у грудній клітці, загальна слабкість; рідко – грипоподібний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення рівня креатиніну в крові; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення активності КФК, зниження рівня Hb у сироватці крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом телмісартану, як і інших препаратів, що діють на РААС, здатний провокувати гіперкаліємію. Ризик виникнення гіперкаліємії може збільшуватись при одночасному призначенні з калійвмісними замінниками солі, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, АРА II, нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарином, імуносупресивними препаратами (циклоспоріму). Частота розвитку гіперкаліємії залежить від наявності факторів ризику. При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків і замінників калію містять солі ризик розвитку гіперкаліємії особливо високий. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ або НПЗЗ супроводжується меншим ризиком розвитку гіперкаліємії за умови ретельного дотримання запобіжних заходів. Подвійна блокада РААС. Як показали клінічні дослідження, подвійна блокада РААС із застосуванням інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену у порівнянні з монотерапією асоціюється з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушеннями функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Дігоксин. При одночасному прийомі телмісартану та дигоксину спостерігається збільшення пікової та залишкової концентрації дигоксину в плазмі крові (49 та 20% відповідно). На початку, при коригуванні та припиненні прийому телмісартану необхідно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці крові, щоб підтримувати її в межах терапевтичного діапазону. Калійзберігаючі діуретики та замінники солі, що містять калій. АРА ІІ, зокрема. телмісартаном, зменшують втрату калію, викликану діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, в т.ч. спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид, препарати калію або замінники солі, що містять калій, можуть викликати значне збільшення сироваткового вмісту калію. Якщо необхідно їхнє одночасне застосування у зв'язку з наявністю доведеної гіпокаліємії, проводити лікування слід з обережністю під частим контролем вмісту калію в сироватці крові. Літій. При одночасному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА ІІ, у т.ч. телмісартаном, відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в плазмі, що супроводжується токсичною дією. За необхідності одночасного застосування зазначених препаратів рекомендується контролювати вміст солей літію у сироватці крові. НПЗП. Ацетилсаліцилова кислота в дозах 3 г/добу та більше, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ можуть знижувати антигіпертензивний ефект АРА II. У пацієнтів з порушенням функції нирок (на фоні дегідратації або похилого віку) одночасне призначення АРА II та інгібіторів ЦОГ може призвести до оборотного погіршення ниркової функції. Отже, препарати у зазначеній комбінації призначаються з обережністю, особливо у літніх пацієнтів. Перед застосуванням телмісартану рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу; надалі доцільно контролювати функцію нирок. Раміпріл. Одночасне застосування з раміприлом призводить до збільшення AUC0-24 та Cmax раміприлу та раміприлату в 2,5 рази. Клінічне значення цього ефекту встановлено. Петльові та тіазидні діуретики. Попередня терапія діуретиками у високих дозах, у т.ч. фуросемідом (петлевий діуретик) та гідрохлоротіазидом (тіазидний діуретик), може призвести до зниження ОЦК та збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку терапії телмісартаном. Інші гіпотензивні засоби. Здатність телмісартану знижувати артеріальний тиск може бути посилена при одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів. Враховуючи фармакологічні властивості, можливе посилення ефекту гіпотензивних засобів, включаючи телмісартан, при одночасному призначенні з баклофеном або аміфостином. Етанол, барбітурати, засоби для наркозу та антидепресанти можуть сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Системні кортикостероїди. ГКС зменшують антигіпертензивний ефект телмісартану.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою. Артеріальна гіпертензія. Початкова рекомендована доза препарату Телсартан – 40 мг на добу (1 табл.). У деяких пацієнтів ефективною може бути доза 20 мг на добу (1/2 табл. 40 мг). У випадках, коли терапевтичний ефект не досягається, максимальна рекомендована доза препарату Телсартан може бути збільшена до 80 мг на добу (1 табл. 80 мг або 2 табл. 40 мг). При вирішенні питання збільшення дози слід брати до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається протягом 4-8 тижнів після початку лікування. Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності. Рекомендована доза препарату Телсартан – 80 мг на добу (1 табл.). У початковий період лікування може бути потрібна додаткова корекція АТ. Особливі групи пацієнтів: Порушення функції нирок. Існує обмежений досвід застосування телмісартану у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або на гемодіалізі. Таким пацієнтам потрібна низька початкова доза 20 мг. Пацієнтам з легким або помірним порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки добова доза препарату Телсартан не повинна перевищувати 40 мг. Застосування при тяжких порушеннях функції печінки протипоказане. Літній вік. Режим дозування не потребує змін.ПередозуванняВипадки передозування не виявлено. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія. Лікування: симптоматична терапія; гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки: Телмісартан не слід призначати пацієнтам з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів або тяжким порушенням функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю), т.к. телмісартан виводиться переважно з жовчю. У таких пацієнтів очікується зниження екскреції препарату. Телмісартан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки (клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю). Вазоренальна артеріальна гіпертензія: При застосуванні препаратів, що впливають на РААС у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом єдиної функціонуючої нирки підвищений ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Порушення функції нирок: При застосуванні телмісартану у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується контролювати сироватковий вміст калію та концентрацію креатиніну. Досвід застосування після перенесеної трансплантації нирок не описаний. Гіповолемія: У пацієнтів з гіповолемією та/або гіпонатріємією внаслідок інтенсивної діуретичної терапії, обмеження споживання солі, діареї або блювання може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози телмісартану. Перед початком терапії слід скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Подвійна блокада РААС: Одночасне призначення інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), тому застосування комбінації цих препаратів розцінюється як подвійна блокада РААС і не рекомендується для призначення пацієнтам. За абсолютної необхідності терапія із застосуванням подвійної блокади РААС повинна проводитись під суворим лікарським контролем та ретельним моніторингом функції нирок, електролітів та АТ. Інгібітори АПФ та АРА II не повинні застосовуватись одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Інші стани, що супроводжуються активацією РААС: У пацієнтів, тонус судин та функція нирок яких визначається активністю РААС (пацієнти з ХСН або захворюваннями нирок, включаючи стеноз двох ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки), застосування ЛЗ, що впливають на РААС, може супроводжуватися розвитком артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігур поодиноких випадках - гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм: Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до гіпотензивних препаратів, що впливають на РААС, тому у таких пацієнтів застосування телмісартану не рекомендується. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП): Телмісартан необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапана або ГОКМП. Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо: При застосуванні телмісартану у таких пацієнтів можливий розвиток гіпоглікемії. Рекомендовано регулярно контролювати концентрацію глюкози крові та за необхідності проводити корекцію дози гіпоглікемічних засобів. Гіперкаліємія: Застосування препаратів, що впливають на РААС, може викликати гіперкаліємію. Перед одночасним застосуванням таких препаратів слід оцінити співвідношення користь/ризик. Фактори ризику розвитку гіперкаліємії: Ниркова недостатність, вік понад 70 років, цукровий діабет; одночасне застосування препаратів, що впливають на РААС (інгібіторів АПФ, АРА II) та/або калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію або замінників, що містять калій харчової солі, НПЗП (в т.ч. ЦОГ-2 селектив) гепарину, імуносупресивних препаратів (циклоспорин або такролімус), а також триметоприму; супутні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність на стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, раптове прогресування захворювання нирок (інфекційні захворювання), стани, що супроводжуються некрозом тканин (гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам групи ризику необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації калію у сироватці крові. Етнічні особливості: Інгібітори АПФ та АРА II (в т.ч. телмісартан) можуть мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси. Можливо, це пов'язано зі зниженням рівня реніну при артеріальній гіпертензії у таких пацієнтів у порівнянні з представниками інших рас. Інше: Як і при лікуванні будь-якими гіпотензивними засобами, надмірне зниження АТ у пацієнтів з ІХС або ішемічною кардіоміопатією може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Спеціальних клінічних досліджень щодо оцінки впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. Однак при керуванні автотранспортом та заняттях небезпечними видами діяльності слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: телмісартану 80 мг; Допоміжні речовини: меглюмін – 24 мг; натрію гідроксид – 6,7 мг; повідон К30 - 24 мг; полісорбат 80 – 3 мг; манітол - 432,1 мг; магнію стеарат – 10,2 мг. Пігулки 80 мг. За 10 табл. у блістері з ПВХ/алюмінієвої/поліамідної фольги/алюмінієвої фольги. по 3 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, капсулоподібної форми, двоопуклі; з одного боку роздільна ризику і тиснення " T " і " L " по різні боки від неї, з іншого боку тиснення " 80 " .Фармакотерапевтична групаГіпотензивне, що блокує АТ1-рецептори.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить 50%. При вживанні одночасно з їжею зменшення AUC коливається від 6 до 19% (при прийомі дози 40 або 160 мг відповідно). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється незалежно від прийому їжі. Спостерігається різниця у концентраціях телмісартану у плазмі крові у чоловіків та жінок. Cmax у плазмі крові та AUC приблизно у 3 та 2 рази вище відповідно у жінок порівняно з чоловіками без значного впливу на ефективність. Зв'язок з білками плазми крові – 99,5% (в основному з альбуміном та альфа-1 глікопротеїном). Vd – приблизно 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 становить понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2% від прийнятої дози. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв). Особливі групи пацієнтів: Літній вік. Фармакокінетика телмісартану у пацієнтів похилого віку не відрізняється від молодих пацієнтів. Корекція доз не потрібна. Ниркова недостатність. Зміна дози телмісартану у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Телмісартан не видаляється за допомогою гемодіалізу. Печінкова недостатність. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг.ФармакодинамікаТелмісартан - специфічний АРА II, ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не виявляючи властивостей агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості з іншими рецепторами, в т.ч. до AT2-рецепторів та інших менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої ​​надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали.Телмісартан не пригнічує АПФ (кініназа II), який також каталізує деградацію брадикініну. Тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значущою до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні після регулярного прийому препарату. У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмісартан знижує сАД і дАД, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому відміни. У дослідженні з телмісартаном проводилася оцінка випадків серцево-судинної смертності, нефатального інфаркту міокарда, нефатального інсульту або госпіталізації через застійну серцеву недостатність. Було доведено зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів високого серцево-судинного ризику (захворювання коронарних артерій, інсульт, захворювання периферичних артерій або цукровий діабет з супутнім ураженням органів-мішеней, таких як ретинопатія, гіпертрофія лівого шлуночка. ) старше 55 років.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів 55 років і старше з високим ризиком серцево-судинних захворювань, включаючи наявність в анамнезі таких проявів атеротромбозу, як ішемічна хвороба серця, інсульт або атеросклероз периферичних артерій або наявність в анамнезі цукрового діабету типу 2 ураженням органів-мішеней.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до чинної речовини або допоміжних компонентів препарату; обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжкі порушення функції печінки (клас З класифікації Чайлд-Піо); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Не існує адекватних даних про застосування телмісартану у вагітних жінок. Дослідження на тваринах показали наявність репродуктивної токсичності. Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативну терапію із встановленим профілем безпеки щодо вагітності. При встановленні факту вагітності прийом препарату слід негайно припинити та розглянути альтернативні варіанти терапії. Застосування АРА II у II та III триместрах вагітності у людини проявляється фетотоксичними ефектами (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації черепа) та неонатальною токсичністю (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо АРА II застосовувалися у II триместрі вагітності чи пізніше, то рекомендується провести УЗД нирок та кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких отримували АРА II, повинні ретельно спостерігатися щодо артеріальної гіпотензії. Грудне вигодовування протипоказане під час терапії телмісартаном, оскільки немає доступних даних про досвід застосування телмісартану в цей період. Рекомендується застосовувати альтернативну терапію із встановленим профілем безпеки щодо грудного вигодовування, особливо в період новонародженості та при виходженні недоношених дітей. Не спостерігалося впливу телмісартана на фертильність самців та самок тварин у доклінічних дослідженнях. Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЗагальна частота побічних ефектів телмісартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією в контрольованих дослідженнях зазвичай можна порівняти з плацебо (41,4 проти 43,9%). Випадки побічних ефектів, що спостерігаються, не корелювали з статтю, віком або расовою приналежністю пацієнтів. Профіль безпеки препарату у пацієнтів, які отримували телмісартан для профілактики серцево-судинної захворюваності та смертності, відповідає даним, отриманим у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: дуже часто (>1/10 призначень); часто (1/10-1/100 призначень); нечасто (1/100-1/1000 призначень); рідко (1/1000-1/10000 призначень); дуже рідко (<1/10000 призначень). Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – інфекції верхніх дихальних шляхів (включаючи фарингіт та синусит), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит); рідко - сепсис, включаючи випадки з летальним кінцем (механізм виникнення невідомий). З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, підвищена чутливість. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом). Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – тривожність. З боку нервової системи: нечасто – непритомність; рідко – сонливість. З боку органу зору: рідко – зорові розлади. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. З боку серця: нечасто – брадикардія; рідко – тахікардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску (ефект відмічений у пацієнтів з контрольованим артеріальним тиском, які застосовували телмісартан з метою зниження серцево-судинної захворюваності та смертності на тлі стандартної терапії). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, кашель; дуже рідко – інтерстиціальна хвороба легень (постмаркетингові дані, причинно-наслідковий зв'язок не встановлено). З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; рідко – дискомфорт у ділянці шлунка, сухість у роті, дисгевзія. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки/захворювання печінки (у більшості випадків були виявлені у пацієнтів у Японії). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – гіпергідроз, свербіж шкіри, висипання на шкірі; рідко - ангіоневротичний набряк (з летальним результатом), екзема, еритема, кропив'янка, лікарський та токсичний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – міалгія, біль у спині, спазми м'язів; рідко – артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллях (симптоми, схожі з проявом тендиніту). З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади та порушення разом: нечасто - біль у грудній клітці, загальна слабкість; рідко – грипоподібний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення рівня креатиніну в крові; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення активності КФК, зниження рівня Hb у сироватці крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом телмісартану, як і інших препаратів, що діють на РААС, здатний провокувати гіперкаліємію. Ризик виникнення гіперкаліємії може збільшуватись при одночасному призначенні з калійвмісними замінниками солі, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, АРА II, нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарином, імуносупресивними препаратами (циклоспоріму). Частота розвитку гіперкаліємії залежить від наявності факторів ризику. При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків і замінників калію містять солі ризик розвитку гіперкаліємії особливо високий. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ або НПЗЗ супроводжується меншим ризиком розвитку гіперкаліємії за умови ретельного дотримання запобіжних заходів. Подвійна блокада РААС. Як показали клінічні дослідження, подвійна блокада РААС із застосуванням інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену у порівнянні з монотерапією асоціюється з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушеннями функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Дігоксин. При одночасному прийомі телмісартану та дигоксину спостерігається збільшення пікової та залишкової концентрації дигоксину в плазмі крові (49 та 20% відповідно). На початку, при коригуванні та припиненні прийому телмісартану необхідно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці крові, щоб підтримувати її в межах терапевтичного діапазону. Калійзберігаючі діуретики та замінники солі, що містять калій. АРА ІІ, зокрема. телмісартаном, зменшують втрату калію, викликану діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, в т.ч. спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид, препарати калію або замінники солі, що містять калій, можуть викликати значне збільшення сироваткового вмісту калію. Якщо необхідно їхнє одночасне застосування у зв'язку з наявністю доведеної гіпокаліємії, проводити лікування слід з обережністю під частим контролем вмісту калію в сироватці крові. Літій. При одночасному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА ІІ, у т.ч. телмісартаном, відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в плазмі, що супроводжується токсичною дією. За необхідності одночасного застосування зазначених препаратів рекомендується контролювати вміст солей літію у сироватці крові. НПЗП. Ацетилсаліцилова кислота в дозах 3 г/добу та більше, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ можуть знижувати антигіпертензивний ефект АРА II. У пацієнтів з порушенням функції нирок (на фоні дегідратації або похилого віку) одночасне призначення АРА II та інгібіторів ЦОГ може призвести до оборотного погіршення ниркової функції. Отже, препарати у зазначеній комбінації призначаються з обережністю, особливо у літніх пацієнтів. Перед застосуванням телмісартану рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу; надалі доцільно контролювати функцію нирок. Раміпріл. Одночасне застосування з раміприлом призводить до збільшення AUC0-24 та Cmax раміприлу та раміприлату в 2,5 рази. Клінічне значення цього ефекту встановлено. Петльові та тіазидні діуретики. Попередня терапія діуретиками у високих дозах, у т.ч. фуросемідом (петлевий діуретик) та гідрохлоротіазидом (тіазидний діуретик), може призвести до зниження ОЦК та збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку терапії телмісартаном. Інші гіпотензивні засоби. Здатність телмісартану знижувати артеріальний тиск може бути посилена при одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів. Враховуючи фармакологічні властивості, можливе посилення ефекту гіпотензивних засобів, включаючи телмісартан, при одночасному призначенні з баклофеном або аміфостином. Етанол, барбітурати, засоби для наркозу та антидепресанти можуть сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Системні кортикостероїди. ГКС зменшують антигіпертензивний ефект телмісартану.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою. Артеріальна гіпертензія. Початкова рекомендована доза препарату Телсартан – 40 мг на добу (1 табл.). У деяких пацієнтів ефективною може бути доза 20 мг на добу (1/2 табл. 40 мг). У випадках, коли терапевтичний ефект не досягається, максимальна рекомендована доза препарату Телсартан може бути збільшена до 80 мг на добу (1 табл. 80 мг або 2 табл. 40 мг). При вирішенні питання збільшення дози слід брати до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається протягом 4-8 тижнів після початку лікування. Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності. Рекомендована доза препарату Телсартан – 80 мг на добу (1 табл.). У початковий період лікування може бути потрібна додаткова корекція АТ. Особливі групи пацієнтів: Порушення функції нирок. Існує обмежений досвід застосування телмісартану у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або на гемодіалізі. Таким пацієнтам потрібна низька початкова доза 20 мг. Пацієнтам з легким або помірним порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки добова доза препарату Телсартан не повинна перевищувати 40 мг. Застосування при тяжких порушеннях функції печінки протипоказане. Літній вік. Режим дозування не потребує змін.ПередозуванняВипадки передозування не виявлено. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія. Лікування: симптоматична терапія; гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки: Телмісартан не слід призначати пацієнтам з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів або тяжким порушенням функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю), т.к. телмісартан виводиться переважно з жовчю. У таких пацієнтів очікується зниження екскреції препарату. Телмісартан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки (клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю). Вазоренальна артеріальна гіпертензія: При застосуванні препаратів, що впливають на РААС у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом єдиної функціонуючої нирки підвищений ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Порушення функції нирок: При застосуванні телмісартану у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується контролювати сироватковий вміст калію та концентрацію креатиніну. Досвід застосування після перенесеної трансплантації нирок не описаний. Гіповолемія: У пацієнтів з гіповолемією та/або гіпонатріємією внаслідок інтенсивної діуретичної терапії, обмеження споживання солі, діареї або блювання може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози телмісартану. Перед початком терапії слід скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Подвійна блокада РААС: Одночасне призначення інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), тому застосування комбінації цих препаратів розцінюється як подвійна блокада РААС і не рекомендується для призначення пацієнтам. За абсолютної необхідності терапія із застосуванням подвійної блокади РААС повинна проводитись під суворим лікарським контролем та ретельним моніторингом функції нирок, електролітів та АТ. Інгібітори АПФ та АРА II не повинні застосовуватись одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Інші стани, що супроводжуються активацією РААС: У пацієнтів, тонус судин та функція нирок яких визначається активністю РААС (пацієнти з ХСН або захворюваннями нирок, включаючи стеноз двох ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки), застосування ЛЗ, що впливають на РААС, може супроводжуватися розвитком артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігур поодиноких випадках - гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм: Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до гіпотензивних препаратів, що впливають на РААС, тому у таких пацієнтів застосування телмісартану не рекомендується. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП): Телмісартан необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапана або ГОКМП. Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо: При застосуванні телмісартану у таких пацієнтів можливий розвиток гіпоглікемії. Рекомендовано регулярно контролювати концентрацію глюкози крові та за необхідності проводити корекцію дози гіпоглікемічних засобів. Гіперкаліємія: Застосування препаратів, що впливають на РААС, може викликати гіперкаліємію. Перед одночасним застосуванням таких препаратів слід оцінити співвідношення користь/ризик. Фактори ризику розвитку гіперкаліємії: Ниркова недостатність, вік понад 70 років, цукровий діабет; одночасне застосування препаратів, що впливають на РААС (інгібіторів АПФ, АРА II) та/або калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію або замінників, що містять калій харчової солі, НПЗП (в т.ч. ЦОГ-2 селектив) гепарину, імуносупресивних препаратів (циклоспорин або такролімус), а також триметоприму; супутні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність на стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, раптове прогресування захворювання нирок (інфекційні захворювання), стани, що супроводжуються некрозом тканин (гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам групи ризику необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації калію у сироватці крові. Етнічні особливості: Інгібітори АПФ та АРА II (в т.ч. телмісартан) можуть мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси. Можливо, це пов'язано зі зниженням рівня реніну при артеріальній гіпертензії у таких пацієнтів у порівнянні з представниками інших рас. Інше: Як і при лікуванні будь-якими гіпотензивними засобами, надмірне зниження АТ у пацієнтів з ІХС або ішемічною кардіоміопатією може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Спеціальних клінічних досліджень щодо оцінки впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. Однак при керуванні автотранспортом та заняттях небезпечними видами діяльності слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 13.87 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 10 мг, телмісартан 40 мг. Допоміжні речовини: натрію гідроксид – 3.36 мг, меглюмін – 12 мг, повідон К30 – 15.5 мг, полісорбат 80 – 0.5 мг, манітол – 344.67 мг, магнію стеарат – 9.8 мг, барвник заліза оксид червоний (E1. 7 шт. - блістери з ПА/Ал/ПВХ (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки довгасті, двоопуклі, двошарові: один шар - від світло-жовтого до жовтого кольору, другий шар - білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаШвидкість та ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності телмісартану та амлодипіну у разі їх застосування у вигляді окремих таблеток. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно і майже повністю абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Стах у плазмі крові досягається через 6-12 год після прийому. Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%. Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість амлодипіну, що у крові (97.5%), пов'язують із білками плазми крові. Css у плазмі досягаються через 7-8 днів постійного прийому амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження" через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Після одноразового прийому амлодипіну Т1/2 варіює від 35 до 50 год, при повторному застосуванні становить приблизно 45 год. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, 20-25% - через жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Амлодипін не видаляється при гемодіалізі. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Телмісартан При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – 50%. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. C max  у плазмі крові та, меншою мірою, AUC збільшуються непропорційно величині дози. Зв'язування з білками плазми крові – 99.5%, в основному з альбуміном та альфа-1-глікопротеїном. Середнє значення здається Vd у рівноважному стані - 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 – більше 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить активні компоненти з гіпотензивною дією, що доповнює один одного: амлодипін (блокатор кальцієвих каналів) і телмісартан (антагоніст рецепторів ангіотензину II). Комбінація цих речовин має адитивну гіпотензивну дію, знижуючи АТ більшою мірою, ніж кожен компонент окремо. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів із стенокардією Принцметала.Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу у прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. При одноразовому прийомі внутрішньо ефект амлодипіну починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний гіпотензивний ефект досягається не раніше 4 тижнів від початку прийому препарату. Гемодинамічні ефекти препарату зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні. Телмісартан - специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1), ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Не має спорідненості з іншими рецепторами, в т.ч. до АТ2-рецептора. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок гіпотензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний АТ, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому відміни.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у пацієнтів, АТ яких недостатньо контролюється телмісартаном або амлодипіном у монотерапії; артеріальна гіпертензія у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію; пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які отримують телмісартан та амлодипін у вигляді окремих таблеток, як заміну даної терапії.Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (в т.ч. високий рівень аортального стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; шок; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вагітність; період годування груддю; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двостороннім стенозом ниркових артерій чи стенозом артерії єдиної нирки; станом після трансплантації нирки; зниженим ОЦК та/або гіпонатріємією; подвійний блокадою РААС; іншими станами, що характеризуються активацією РААС; первинним альдостеронізмом; стенозом аортального та мітрального клапана, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією; серцевою недостатністю; гіперкаліємією; цукровим діабетом з додатковим серцево-судинним ризиком (тобто супутнім захворюванням коронарних артерій /ІХС/); протягом 1 місяця після гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів визначається так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними). Інфекції та інвазії: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – сепсис, у т.ч. з летальним кінцем. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості. Психічні порушення: рідко – депресія, занепокоєння, безсоння; частота невідома – лабільність настрою, сплутана свідомість. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – зниження чутливості або резистентність до зовнішніх факторів, порушення смаку, непритомність, тремор, периферична невропатія. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго; частота невідома – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостастична гіпотензія; рідко – інфаркт міокарда; частота невідома – аритмія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь. З боку дихальної системи: нечасто – кашель, задишка; частота невідома – риніт. З боку травної системи: нечасто – біль у животі, діарея, нудота, метеоризм; рідко – блювання, диспепсія, дискомфорт у ділянці шлунка, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів; частота невідома - зміни ритму дефекації, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ (переважно відбивають холестаз). З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж шкіри, гіпергідроз; частота невідома – алопеція, пурпура, знебарвлення шкіри, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, реакція фотосенсибілізації, васкуліт. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт). З боку сечовивідної системи: рідко – ніктурія; частота невідома – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, порушення сечовипускання, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Лабораторні та інструментальні дослідження: нечасто – гіперкаліємія; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові, підвищення рівня креатиніну в крові та КФК), зниження гемоглобіну (анемія, слабкість), гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом), еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – лейкопенія, гіперглікемія. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія (слабкість), біль у грудній клітці, біль у спині, підвищена стомлюваність, набряки; рідко – нездужання, грипоподібний синдром, відчуття припливу крові до обличчя, гіпертрофія ясен, сухість у роті, біль у нижніх кінцівках; частота невідома – біль, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, гінекомастія. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або телмісартану), можуть посилюватися при застосуванні комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового періоду. Периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну, спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію телмісартану та амлодипіну, рідше, ніж у пацієнтів, які отримували лише амлодипін.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами гіпотензивна дія цієї комбінації може посилюватись. Деякі препарати, наприклад, баклофен та аміфостин, завдяки своїм фармакологічним властивостям, можуть посилювати гіпотензивну дію цієї комбінації. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватись при одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами, наркотичними засобами або антидепресантами. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (для системного застосування) можливе зниження гіпотензивного ефекту. Грунтуючись на досвіді застосування інших засобів, що впливають на РААС, одночасне застосування даної комбінації та калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних добавок, калійвмісної харчової солі, інших засобів, що підвищують вміст калію в крові (наприклад, гепарину), може призводити до гіперкаліємії, тому слід контролювати концентрацію калію у пацієнтів. Амлодипін Одночасне застосування препарату з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком не рекомендується, т.к. у деяких пацієнтів внаслідок підвищення біодоступності амлодипіну може посилюватись його антигіпертензивна дія. У дослідженні пацієнтів похилого віку було показано, що дилтіазем пригнічує метаболізм амлодипіну, ймовірно впливаючи на CYP3A4 (концентрація амлодипіну в плазмі збільшується приблизно на 50% і посилюється ефект амлодипіну). Не можна виключити, що активніші інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем. Спільне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)) може призвести до зниження концентрації. Показано регулярне медичне спостереження. Під час застосування індукторів CYP3A4, а також після їх відміни рекомендується (по можливості) зміна дози амлодипіну. Спільне застосування симвастатину в дозі 80 мг з амлодипіном, незалежно від дози, сприяє збільшенню експозиції симвастатину до 77% порівняно з монотерапією симвастатином. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг на добу. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен препарат чинив незалежну гіпотензивну дію. Телмісартан При одночасному застосуванні телмісартану з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення гіпотензивного ефекту. В одному дослідженні при комбінованому застосуванні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Cmax  раміприлу та раміприлату у 2.5 рази. При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином відмічено збільшення концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. При одночасному застосуванні телмісартану з препаратами літію відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами при прийомі інгібіторів АПФ. В окремих випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II, зокрема, телмісартану. При одночасному призначенні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. Одночасне застосування телмісартану з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (≥3 мг/добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, може викликати розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають активність РААС, зокрема. телмисартан, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗП та телмісартан, слід компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та гіпотензивних препаратів, подібних до телмісартану, повідомлялося про зменшення гіпотензивного ефекту за допомогою інгібування судиннорозширювального ефекту простагландинів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Цю комбінацію можна призначати пацієнтам, які отримують телмісартан та амлодипін у тих же дозах у вигляді окремих таблеток, для зручності терапії та збільшення прихильності до лікування. Препарат можна призначати пацієнтам, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом цієї комбінації у дозі 40/5 мг 1 раз на добу, що дозволить зменшити дозу амлодипіну, але не зменшить. загальний очікуваний антигіпертензивний ефект. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта можна починати із застосування даної комбінації в тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю артеріального тиску за допомогою якогось одного препарату малоймовірне. Звичайна початкова доза препарату – 40/5 мг 1 раз на добу. Пацієнти, у яких потрібне більш значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату в дозі 80/5 мг 1 раз на добу. Якщо принаймні через 2 тижні лікування потрібно додаткове зниження артеріального тиску, дозу препарату можна поступово збільшувати до максимальної - 80/10 мг 1 раз на добу. Препарат можна застосовувати разом із іншими гіпотензивними препаратами. У пацієнтів із порушеннями функції нирок, у т.ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози не потрібна. Амлодипін та телмісартан не видаляються з організму під час проведення гемодіалізу. У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат менш ефективний при лікуванні пацієнтів негроїдної раси (у цій популяції зазвичай знижено активність реніну у крові). У деяких пацієнтів унаслідок пригнічення РААС, особливо при застосуванні комбінації засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС, повинна проводитися строго індивідуально та при ретельному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний моніторинг вмісту калію та креатиніну у сироватці крові). У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у т.ч. при стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, і, в окремих випадках,гострої ниркової недостатності. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком (ІХС) ризик фатального інфаркту міокарда та раптової серцево-судинної смерті можуть бути збільшені при лікуванні антигіпертензивними засобами, такими як антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно, внаслідок чого може бути не діагностованою. Перед початком лікування препаратом пацієнти з цукровим діабетом повинні пройти відповідну діагностику (наприклад, пробу з фізичним навантаженням) для діагностування та лікування ІХС. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід брати до уваги, що під час лікування можуть бути такі небажані ефекти, як непритомність, сонливість або запаморочення. Тому під час керування автотранспортом або механізмами слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 13.87 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 10 мг, телмісартан 80 мг; Допоміжні речовини: натрію гідроксид – 6.72 мг, меглюмін – 24 мг, повідон К30 – 26.5 мг, полісорбат 80 – 1 мг, манітол – 513.01 мг, магнію стеарат – 14.6 мг, барвник заліза оксид червоний (E1. 7 шт. - блістери з ПА/Ал/ПВХ (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки довгасті, двоопуклі, двошарові: один шар - від світло-жовтого до жовтого кольору, другий шар - білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаШвидкість та ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності телмісартану та амлодипіну у разі їх застосування у вигляді окремих таблеток. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно і майже повністю абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Стах у плазмі крові досягається через 6-12 год після прийому. Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%. Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість амлодипіну, що у крові (97.5%), пов'язують із білками плазми крові. Css у плазмі досягаються через 7-8 днів постійного прийому амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження" через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Після одноразового прийому амлодипіну Т1/2 варіює від 35 до 50 год, при повторному застосуванні становить приблизно 45 год. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, 20-25% - через жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Амлодипін не видаляється при гемодіалізі. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Телмісартан При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – 50%. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. C max  у плазмі крові та, меншою мірою, AUC збільшуються непропорційно величині дози. Зв'язування з білками плазми крові – 99.5%, в основному з альбуміном та альфа-1-глікопротеїном. Середнє значення здається Vd у рівноважному стані - 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 – більше 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить активні компоненти з гіпотензивною дією, що доповнює один одного: амлодипін (блокатор кальцієвих каналів) і телмісартан (антагоніст рецепторів ангіотензину II). Комбінація цих речовин має адитивну гіпотензивну дію, знижуючи АТ більшою мірою, ніж кожен компонент окремо. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів із стенокардією Принцметала.Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу у прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. При одноразовому прийомі внутрішньо ефект амлодипіну починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний гіпотензивний ефект досягається не раніше 4 тижнів від початку прийому препарату. Гемодинамічні ефекти препарату зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні. Телмісартан - специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1), ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Не має спорідненості з іншими рецепторами, в т.ч. до АТ2-рецептора. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок гіпотензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний АТ, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому відміни.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у пацієнтів, АТ яких недостатньо контролюється телмісартаном або амлодипіном у монотерапії; артеріальна гіпертензія у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію; пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які отримують телмісартан та амлодипін у вигляді окремих таблеток, як заміну даної терапії.Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (в т.ч. високий рівень аортального стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; шок; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вагітність; період годування груддю; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двостороннім стенозом ниркових артерій чи стенозом артерії єдиної нирки; станом після трансплантації нирки; зниженим ОЦК та/або гіпонатріємією; подвійний блокадою РААС; іншими станами, що характеризуються активацією РААС; первинним альдостеронізмом; стенозом аортального та мітрального клапана, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією; серцевою недостатністю; гіперкаліємією; цукровим діабетом з додатковим серцево-судинним ризиком (тобто супутнім захворюванням коронарних артерій /ІХС/); протягом 1 місяця після гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів визначається так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними). Інфекції та інвазії: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – сепсис, у т.ч. з летальним кінцем. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості. Психічні порушення: рідко – депресія, занепокоєння, безсоння; частота невідома – лабільність настрою, сплутана свідомість. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – зниження чутливості або резистентність до зовнішніх факторів, порушення смаку, непритомність, тремор, периферична невропатія. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго; частота невідома – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостастична гіпотензія; рідко – інфаркт міокарда; частота невідома – аритмія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь. З боку дихальної системи: нечасто – кашель, задишка; частота невідома – риніт. З боку травної системи: нечасто – біль у животі, діарея, нудота, метеоризм; рідко – блювання, диспепсія, дискомфорт у ділянці шлунка, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів; частота невідома - зміни ритму дефекації, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ (переважно відбивають холестаз). З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж шкіри, гіпергідроз; частота невідома – алопеція, пурпура, знебарвлення шкіри, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, реакція фотосенсибілізації, васкуліт. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт). З боку сечовивідної системи: рідко – ніктурія; частота невідома – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, порушення сечовипускання, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Лабораторні та інструментальні дослідження: нечасто – гіперкаліємія; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові, підвищення рівня креатиніну в крові та КФК), зниження гемоглобіну (анемія, слабкість), гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом), еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – лейкопенія, гіперглікемія. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія (слабкість), біль у грудній клітці, біль у спині, підвищена стомлюваність, набряки; рідко – нездужання, грипоподібний синдром, відчуття припливу крові до обличчя, гіпертрофія ясен, сухість у роті, біль у нижніх кінцівках; частота невідома – біль, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, гінекомастія. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або телмісартану), можуть посилюватися при застосуванні комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового періоду. Периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну, спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію телмісартану та амлодипіну, рідше, ніж у пацієнтів, які отримували лише амлодипін.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами гіпотензивна дія цієї комбінації може посилюватись. Деякі препарати, наприклад, баклофен та аміфостин, завдяки своїм фармакологічним властивостям, можуть посилювати гіпотензивну дію цієї комбінації. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватись при одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами, наркотичними засобами або антидепресантами. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (для системного застосування) можливе зниження гіпотензивного ефекту. Грунтуючись на досвіді застосування інших засобів, що впливають на РААС, одночасне застосування даної комбінації та калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних добавок, калійвмісної харчової солі, інших засобів, що підвищують вміст калію в крові (наприклад, гепарину), може призводити до гіперкаліємії, тому слід контролювати концентрацію калію у пацієнтів. Амлодипін Одночасне застосування препарату з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком не рекомендується, т.к. у деяких пацієнтів внаслідок підвищення біодоступності амлодипіну може посилюватись його антигіпертензивна дія. У дослідженні пацієнтів похилого віку було показано, що дилтіазем пригнічує метаболізм амлодипіну, ймовірно впливаючи на CYP3A4 (концентрація амлодипіну в плазмі збільшується приблизно на 50% і посилюється ефект амлодипіну). Не можна виключити, що активніші інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем. Спільне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)) може призвести до зниження концентрації. Показано регулярне медичне спостереження. Під час застосування індукторів CYP3A4, а також після їх відміни рекомендується (по можливості) зміна дози амлодипіну. Спільне застосування симвастатину в дозі 80 мг з амлодипіном, незалежно від дози, сприяє збільшенню експозиції симвастатину до 77% порівняно з монотерапією симвастатином. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг на добу. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен препарат чинив незалежну гіпотензивну дію. Телмісартан При одночасному застосуванні телмісартану з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення гіпотензивного ефекту. В одному дослідженні при комбінованому застосуванні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Cmax  раміприлу та раміприлату у 2.5 рази. При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином відмічено збільшення концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. При одночасному застосуванні телмісартану з препаратами літію відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами при прийомі інгібіторів АПФ. В окремих випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II, зокрема, телмісартану. При одночасному призначенні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. Одночасне застосування телмісартану з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (≥3 мг/добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, може викликати розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають активність РААС, зокрема. телмисартан, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗП та телмісартан, слід компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та гіпотензивних препаратів, подібних до телмісартану, повідомлялося про зменшення гіпотензивного ефекту за допомогою інгібування судиннорозширювального ефекту простагландинів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Цю комбінацію можна призначати пацієнтам, які отримують телмісартан та амлодипін у тих же дозах у вигляді окремих таблеток, для зручності терапії та збільшення прихильності до лікування. Препарат можна призначати пацієнтам, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом цієї комбінації у дозі 40/5 мг 1 раз на добу, що дозволить зменшити дозу амлодипіну, але не зменшить. загальний очікуваний антигіпертензивний ефект. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта можна починати із застосування даної комбінації в тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю артеріального тиску за допомогою якогось одного препарату малоймовірне. Звичайна початкова доза препарату – 40/5 мг 1 раз на добу. Пацієнти, у яких потрібне більш значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату в дозі 80/5 мг 1 раз на добу. Якщо принаймні через 2 тижні лікування потрібно додаткове зниження артеріального тиску, дозу препарату можна поступово збільшувати до максимальної - 80/10 мг 1 раз на добу. Препарат можна застосовувати разом із іншими гіпотензивними препаратами. У пацієнтів із порушеннями функції нирок, у т.ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози не потрібна. Амлодипін та телмісартан не видаляються з організму під час проведення гемодіалізу. У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат менш ефективний при лікуванні пацієнтів негроїдної раси (у цій популяції зазвичай знижено активність реніну у крові). У деяких пацієнтів унаслідок пригнічення РААС, особливо при застосуванні комбінації засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС, повинна проводитися строго індивідуально та при ретельному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний моніторинг вмісту калію та креатиніну у сироватці крові). У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у т.ч. при стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, і, в окремих випадках,гострої ниркової недостатності. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком (ІХС) ризик фатального інфаркту міокарда та раптової серцево-судинної смерті можуть бути збільшені при лікуванні антигіпертензивними засобами, такими як антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно, внаслідок чого може бути не діагностованою. Перед початком лікування препаратом пацієнти з цукровим діабетом повинні пройти відповідну діагностику (наприклад, пробу з фізичним навантаженням) для діагностування та лікування ІХС. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід брати до уваги, що під час лікування можуть бути такі небажані ефекти, як непритомність, сонливість або запаморочення. Тому під час керування автотранспортом або механізмами слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 6.935 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, телмісартан 40 мг; Допоміжні речовини: натрію гідроксид – 3.36 мг, меглюмін – 12 мг, повідон К30 – 15.5 мг, полісорбат 80 – 0.5 мг, манітол – 351.605 мг, магнію стеарат – 9.8 мг, барвник заліза оксид2 червоний. 7 шт. - блістери з ПА/Ал/ПВХ (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки довгасті, двоопуклі, двошарові: один шар - від світло-жовтого до жовтого кольору, другий шар - білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаШвидкість та ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності телмісартану та амлодипіну у разі їх застосування у вигляді окремих таблеток. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно і майже повністю абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Стах у плазмі крові досягається через 6-12 год після прийому. Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%. Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість амлодипіну, що у крові (97.5%), пов'язують із білками плазми крові. Css у плазмі досягаються через 7-8 днів постійного прийому амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження" через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Після одноразового прийому амлодипіну Т1/2 варіює від 35 до 50 год, при повторному застосуванні становить приблизно 45 год. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, 20-25% - через жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Амлодипін не видаляється при гемодіалізі. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Телмісартан При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – 50%. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. C max  у плазмі крові та, меншою мірою, AUC збільшуються непропорційно величині дози. Зв'язування з білками плазми крові – 99.5%, в основному з альбуміном та альфа-1-глікопротеїном. Середнє значення здається Vd у рівноважному стані - 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 – більше 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить активні компоненти з гіпотензивною дією, що доповнює один одного: амлодипін (блокатор кальцієвих каналів) і телмісартан (антагоніст рецепторів ангіотензину II). Комбінація цих речовин має адитивну гіпотензивну дію, знижуючи АТ більшою мірою, ніж кожен компонент окремо. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів із стенокардією Принцметала.Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. У пациентов с артериальной гипертензией прием амлодипина 1 раз/сут обеспечивает клинически значимое снижение АД (в положении лежа и стоя) в течение 24 ч. Антигипертензивное действие развивается медленно, в связи с чем развитие острой артериальной гипотензии нехарактерно. У пациентов со стенокардией прием амлодипина 1 раз/сут повышает толерантность к физической нагрузке, время до развития приступа стенокардии и до ишемической депрессии сегмента ST, снижает частоту приступов стенокардии и потребность в приеме нитроглицерина (короткодействующие формы). Амлодипин не оказывает нежелательного влияния на липидный обмен и не вызывает изменения липидного профиля плазмы крови. Амлодипин можно применять у пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой. При однократном приеме внутрь эффект амлодипина начинается через 2-4 ч и сохраняется в течение 24 ч. Максимальный гипотензивный эффект достигается не ранее 4 недель от начала приема препарата. Гемодинамические эффекты препарата сохраняются неизменными при долгосрочном применении. Телмисартан - специфический антагонист рецепторов ангиотензина II (тип AT1), эффективный при приеме внутрь. Обладает высоким сродством к подтипу AT1-рецепторов ангиотензина II, через которые реализуется действие ангиотензина II. Вытесняет ангиотензин II из связи с рецептором, не обладая действием агониста в отношении этого рецептора. Телмисартан связывается только с подтипом AT1-рецепторов ангиотензина II. Связывание носит длительный характер. Не обладает сродством к другим рецепторам, в т.ч. к АТ2-рецептору. Снижает концентрацию альдостерона в крови, не ингибирует ренин в плазме крови и не блокирует ионные каналы. Телмисартан не ингибирует АПФ (кининаза II), фермент, который также разрушает брадикинин, поэтому усиление вызываемых брадикинином побочных эффектов не ожидается. У пациентов телмисартан в дозе 80 мг полностью блокирует гипертензивное действие ангиотензина II. Начало гипотензивного действия отмечается в течение 3 ч после первого приема телмисартана. Действие препарата сохраняется в течение 24 ч и остается значимым до 48 ч. Выраженный гипотензивный эффект обычно развивается через 4-8 недель после регулярного приема. У пациентов с артериальной гипертензией, телмисартан снижает систолическое и диастолическое АД, не оказывая влияния на ЧСС. В случае резкой отмены телмисартана АД постепенно возвращается к исходному уровню без развития синдрома отмены.Показания к применениюАртериальная гипертензия у пациентов, АД которых недостаточно контролируется телмисартаном или амлодипином в монотерапии; артериальная гипертензия у пациентов, которым показана комбинированная терапия; пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які отримують телмісартан та амлодипін у вигляді окремих таблеток, як заміну даної терапії.Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (в т.ч. високий рівень аортального стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; шок; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вагітність; період годування груддю; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двостороннім стенозом ниркових артерій чи стенозом артерії єдиної нирки; станом після трансплантації нирки; зниженим ОЦК та/або гіпонатріємією; подвійний блокадою РААС; іншими станами, що характеризуються активацією РААС; первинним альдостеронізмом; стенозом аортального та мітрального клапана, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією; серцевою недостатністю; гіперкаліємією; цукровим діабетом з додатковим серцево-судинним ризиком (тобто супутнім захворюванням коронарних артерій /ІХС/); протягом 1 місяця після гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів визначається так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними). Інфекції та інвазії: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – сепсис, у т.ч. з летальним кінцем. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості. Психічні порушення: рідко – депресія, занепокоєння, безсоння; частота невідома – лабільність настрою, сплутана свідомість. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – зниження чутливості або резистентність до зовнішніх факторів, порушення смаку, непритомність, тремор, периферична невропатія. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго; частота невідома – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостастична гіпотензія; рідко – інфаркт міокарда; частота невідома – аритмія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь. З боку дихальної системи: нечасто – кашель, задишка; частота невідома – риніт. З боку травної системи: нечасто – біль у животі, діарея, нудота, метеоризм; рідко – блювання, диспепсія, дискомфорт у ділянці шлунка, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів; частота невідома - зміни ритму дефекації, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ (переважно відбивають холестаз). З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж шкіри, гіпергідроз; частота невідома – алопеція, пурпура, знебарвлення шкіри, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, реакція фотосенсибілізації, васкуліт. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт). З боку сечовивідної системи: рідко – ніктурія; частота невідома – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, порушення сечовипускання, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Лабораторні та інструментальні дослідження: нечасто – гіперкаліємія; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові, підвищення рівня креатиніну в крові та КФК), зниження гемоглобіну (анемія, слабкість), гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом), еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – лейкопенія, гіперглікемія. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія (слабкість), біль у грудній клітці, біль у спині, підвищена стомлюваність, набряки; рідко – нездужання, грипоподібний синдром, відчуття припливу крові до обличчя, гіпертрофія ясен, сухість у роті, біль у нижніх кінцівках; частота невідома – біль, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, гінекомастія. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або телмісартану), можуть посилюватися при застосуванні комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового періоду. Периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну, спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію телмісартану та амлодипіну, рідше, ніж у пацієнтів, які отримували лише амлодипін.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами гіпотензивна дія цієї комбінації може посилюватись. Деякі препарати, наприклад, баклофен та аміфостин, завдяки своїм фармакологічним властивостям, можуть посилювати гіпотензивну дію цієї комбінації. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватись при одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами, наркотичними засобами або антидепресантами. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (для системного застосування) можливе зниження гіпотензивного ефекту. Грунтуючись на досвіді застосування інших засобів, що впливають на РААС, одночасне застосування даної комбінації та калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних добавок, калійвмісної харчової солі, інших засобів, що підвищують вміст калію в крові (наприклад, гепарину), може призводити до гіперкаліємії, тому слід контролювати концентрацію калію у пацієнтів. Амлодипін Одночасне застосування препарату з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком не рекомендується, т.к. у деяких пацієнтів внаслідок підвищення біодоступності амлодипіну може посилюватись його антигіпертензивна дія. У дослідженні пацієнтів похилого віку було показано, що дилтіазем пригнічує метаболізм амлодипіну, ймовірно впливаючи на CYP3A4 (концентрація амлодипіну в плазмі збільшується приблизно на 50% і посилюється ефект амлодипіну). Не можна виключити, що активніші інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем. Спільне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)) може призвести до зниження концентрації. Показано регулярне медичне спостереження. Під час застосування індукторів CYP3A4, а також після їх відміни рекомендується (по можливості) зміна дози амлодипіну. Спільне застосування симвастатину в дозі 80 мг з амлодипіном, незалежно від дози, сприяє збільшенню експозиції симвастатину до 77% порівняно з монотерапією симвастатином. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг на добу. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен препарат чинив незалежну гіпотензивну дію. Телмісартан При одночасному застосуванні телмісартану з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення гіпотензивного ефекту. В одному дослідженні при комбінованому застосуванні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Cmax  раміприлу та раміприлату у 2.5 рази. При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином відмічено збільшення концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. При одночасному застосуванні телмісартану з препаратами літію відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами при прийомі інгібіторів АПФ. В окремих випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II, зокрема, телмісартану. При одночасному призначенні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. Одночасне застосування телмісартану з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (≥3 мг/добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, може викликати розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають активність РААС, зокрема. телмисартан, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗП та телмісартан, слід компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та гіпотензивних препаратів, подібних до телмісартану, повідомлялося про зменшення гіпотензивного ефекту за допомогою інгібування судиннорозширювального ефекту простагландинів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Цю комбінацію можна призначати пацієнтам, які отримують телмісартан та амлодипін у тих же дозах у вигляді окремих таблеток, для зручності терапії та збільшення прихильності до лікування. Препарат можна призначати пацієнтам, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом цієї комбінації у дозі 40/5 мг 1 раз на добу, що дозволить зменшити дозу амлодипіну, але не зменшить. загальний очікуваний антигіпертензивний ефект. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта можна починати із застосування даної комбінації в тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю артеріального тиску за допомогою якогось одного препарату малоймовірне. Звичайна початкова доза препарату – 40/5 мг 1 раз на добу. Пацієнти, у яких потрібне більш значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату в дозі 80/5 мг 1 раз на добу. Якщо принаймні через 2 тижні лікування потрібно додаткове зниження артеріального тиску, дозу препарату можна поступово збільшувати до максимальної - 80/10 мг 1 раз на добу. Препарат можна застосовувати разом із іншими гіпотензивними препаратами. У пацієнтів із порушеннями функції нирок, у т.ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози не потрібна. Амлодипін та телмісартан не видаляються з організму під час проведення гемодіалізу. У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат менш ефективний при лікуванні пацієнтів негроїдної раси (у цій популяції зазвичай знижено активність реніну у крові). У деяких пацієнтів унаслідок пригнічення РААС, особливо при застосуванні комбінації засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС, повинна проводитися строго індивідуально та при ретельному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний моніторинг вмісту калію та креатиніну у сироватці крові). У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у т.ч. при стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, і, в окремих випадках,гострої ниркової недостатності. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком (ІХС) ризик фатального інфаркту міокарда та раптової серцево-судинної смерті можуть бути збільшені при лікуванні антигіпертензивними засобами, такими як антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно, внаслідок чого може бути не діагностованою. Перед початком лікування препаратом пацієнти з цукровим діабетом повинні пройти відповідну діагностику (наприклад, пробу з фізичним навантаженням) для діагностування та лікування ІХС. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід брати до уваги, що під час лікування можуть бути такі небажані ефекти, як непритомність, сонливість або запаморочення. Тому під час керування автотранспортом або механізмами слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 6.935 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, телмісартан 80 мг Допоміжні речовини: натрію гідроксид – 6.72 мг, меглюмін – 24 мг, повідон К30 – 26.5 мг, полісорбат 80 – 1 мг, манітол – 519.945 мг, магнію стеарат – 14.6 мг, барвник заліза оксид червоний (E1. 7 шт. - блістери з ПА/Ал/ПВХ (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки довгасті, двоопуклі, двошарові: один шар - від світло-жовтого до жовтого кольору, другий шар - білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаШвидкість та ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності телмісартану та амлодипіну у разі їх застосування у вигляді окремих таблеток. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно і майже повністю абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Стах у плазмі крові досягається через 6-12 год після прийому. Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%. Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість амлодипіну, що у крові (97.5%), пов'язують із білками плазми крові. Css у плазмі досягаються через 7-8 днів постійного прийому амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження" через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Після одноразового прийому амлодипіну Т1/2 варіює від 35 до 50 год, при повторному застосуванні становить приблизно 45 год. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, 20-25% - через жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Амлодипін не видаляється при гемодіалізі. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Телмісартан При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – 50%. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. C max  у плазмі крові та, меншою мірою, AUC збільшуються непропорційно величині дози. Зв'язування з білками плазми крові – 99.5%, в основному з альбуміном та альфа-1-глікопротеїном. Середнє значення здається Vd у рівноважному стані - 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 – більше 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить активні компоненти з гіпотензивною дією, що доповнює один одного: амлодипін (блокатор кальцієвих каналів) і телмісартан (антагоніст рецепторів ангіотензину II). Комбінація цих речовин має адитивну гіпотензивну дію, знижуючи АТ більшою мірою, ніж кожен компонент окремо. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів із стенокардією Принцметала.Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу у прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. При одноразовому прийомі внутрішньо ефект амлодипіну починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний гіпотензивний ефект досягається не раніше 4 тижнів від початку прийому препарату. Гемодинамічні ефекти препарату зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні. Телмісартан - специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1), ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Не має спорідненості з іншими рецепторами, в т.ч. до АТ2-рецептора. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок гіпотензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний АТ, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому відміни.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у пацієнтів, АТ яких недостатньо контролюється телмісартаном або амлодипіном у монотерапії; артеріальна гіпертензія у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію; пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які отримують телмісартан та амлодипін у вигляді окремих таблеток, як заміну даної терапії.Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (в т.ч. високий рівень аортального стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; шок; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вагітність; період годування груддю; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двостороннім стенозом ниркових артерій чи стенозом артерії єдиної нирки; станом після трансплантації нирки; зниженим ОЦК та/або гіпонатріємією; подвійний блокадою РААС; іншими станами, що характеризуються активацією РААС; первинним альдостеронізмом; стенозом аортального та мітрального клапана, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією; серцевою недостатністю; гіперкаліємією; цукровим діабетом з додатковим серцево-судинним ризиком (тобто супутнім захворюванням коронарних артерій /ІХС/); протягом 1 місяця після гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів визначається так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними). Інфекції та інвазії: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – сепсис, у т.ч. з летальним кінцем. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості. Психічні порушення: рідко – депресія, занепокоєння, безсоння; частота невідома – лабільність настрою, сплутана свідомість. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – зниження чутливості або резистентність до зовнішніх факторів, порушення смаку, непритомність, тремор, периферична невропатія. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго; частота невідома – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостастична гіпотензія; рідко – інфаркт міокарда; частота невідома – аритмія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь. З боку дихальної системи: нечасто – кашель, задишка; частота невідома – риніт. З боку травної системи: нечасто – біль у животі, діарея, нудота, метеоризм; рідко – блювання, диспепсія, дискомфорт у ділянці шлунка, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів; частота невідома - зміни ритму дефекації, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ (переважно відбивають холестаз). З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж шкіри, гіпергідроз; частота невідома – алопеція, пурпура, знебарвлення шкіри, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, реакція фотосенсибілізації, васкуліт. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт). З боку сечовивідної системи: рідко – ніктурія; частота невідома – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, порушення сечовипускання, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Лабораторні та інструментальні дослідження: нечасто – гіперкаліємія; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові, підвищення рівня креатиніну в крові та КФК), зниження гемоглобіну (анемія, слабкість), гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом), еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – лейкопенія, гіперглікемія. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія (слабкість), біль у грудній клітці, біль у спині, підвищена стомлюваність, набряки; рідко – нездужання, грипоподібний синдром, відчуття припливу крові до обличчя, гіпертрофія ясен, сухість у роті, біль у нижніх кінцівках; частота невідома – біль, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, гінекомастія. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або телмісартану), можуть посилюватися при застосуванні комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового періоду. Периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну, спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію телмісартану та амлодипіну, рідше, ніж у пацієнтів, які отримували лише амлодипін.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами гіпотензивна дія цієї комбінації може посилюватись. Деякі препарати, наприклад, баклофен та аміфостин, завдяки своїм фармакологічним властивостям, можуть посилювати гіпотензивну дію цієї комбінації. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватись при одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами, наркотичними засобами або антидепресантами. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (для системного застосування) можливе зниження гіпотензивного ефекту. Грунтуючись на досвіді застосування інших засобів, що впливають на РААС, одночасне застосування даної комбінації та калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних добавок, калійвмісної харчової солі, інших засобів, що підвищують вміст калію в крові (наприклад, гепарину), може призводити до гіперкаліємії, тому слід контролювати концентрацію калію у пацієнтів. Амлодипін Одночасне застосування препарату з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком не рекомендується, т.к. у деяких пацієнтів внаслідок підвищення біодоступності амлодипіну може посилюватись його антигіпертензивна дія. У дослідженні пацієнтів похилого віку було показано, що дилтіазем пригнічує метаболізм амлодипіну, ймовірно впливаючи на CYP3A4 (концентрація амлодипіну в плазмі збільшується приблизно на 50% і посилюється ефект амлодипіну). Не можна виключити, що активніші інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем. Спільне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)) може призвести до зниження концентрації. Показано регулярне медичне спостереження. Під час застосування індукторів CYP3A4, а також після їх відміни рекомендується (по можливості) зміна дози амлодипіну. Спільне застосування симвастатину в дозі 80 мг з амлодипіном, незалежно від дози, сприяє збільшенню експозиції симвастатину до 77% порівняно з монотерапією симвастатином. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг на добу. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен препарат чинив незалежну гіпотензивну дію. Телмісартан При одночасному застосуванні телмісартану з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення гіпотензивного ефекту. В одному дослідженні при комбінованому застосуванні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Cmax  раміприлу та раміприлату у 2.5 рази. При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином відмічено збільшення концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. При одночасному застосуванні телмісартану з препаратами літію відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами при прийомі інгібіторів АПФ. В окремих випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II, зокрема, телмісартану. При одночасному призначенні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. Одночасне застосування телмісартану з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (≥3 мг/добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, може викликати розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають активність РААС, зокрема. телмисартан, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗП та телмісартан, слід компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та гіпотензивних препаратів, подібних до телмісартану, повідомлялося про зменшення гіпотензивного ефекту за допомогою інгібування судиннорозширювального ефекту простагландинів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Цю комбінацію можна призначати пацієнтам, які отримують телмісартан та амлодипін у тих же дозах у вигляді окремих таблеток, для зручності терапії та збільшення прихильності до лікування. Препарат можна призначати пацієнтам, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом цієї комбінації у дозі 40/5 мг 1 раз на добу, що дозволить зменшити дозу амлодипіну, але не зменшить. загальний очікуваний антигіпертензивний ефект. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта можна починати із застосування даної комбінації в тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю артеріального тиску за допомогою якогось одного препарату малоймовірне. Звичайна початкова доза препарату – 40/5 мг 1 раз на добу. Пацієнти, у яких потрібне більш значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату в дозі 80/5 мг 1 раз на добу. Якщо принаймні через 2 тижні лікування потрібно додаткове зниження артеріального тиску, дозу препарату можна поступово збільшувати до максимальної - 80/10 мг 1 раз на добу. Препарат можна застосовувати разом із іншими гіпотензивними препаратами. У пацієнтів із порушеннями функції нирок, у т.ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози не потрібна. Амлодипін та телмісартан не видаляються з організму під час проведення гемодіалізу. У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат менш ефективний при лікуванні пацієнтів негроїдної раси (у цій популяції зазвичай знижено активність реніну у крові). У деяких пацієнтів унаслідок пригнічення РААС, особливо при застосуванні комбінації засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС, повинна проводитися строго індивідуально та при ретельному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний моніторинг вмісту калію та креатиніну у сироватці крові). У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у т.ч. при стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, і, в окремих випадках,гострої ниркової недостатності. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком (ІХС) ризик фатального інфаркту міокарда та раптової серцево-судинної смерті можуть бути збільшені при лікуванні антигіпертензивними засобами, такими як антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно, внаслідок чого може бути не діагностованою. Перед початком лікування препаратом пацієнти з цукровим діабетом повинні пройти відповідну діагностику (наприклад, пробу з фізичним навантаженням) для діагностування та лікування ІХС. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід брати до уваги, що під час лікування можуть бути такі небажані ефекти, як непритомність, сонливість або запаморочення. Тому під час керування автотранспортом або механізмами слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: гідрохлортіазид 12.5 мг; телмісартан 40 мг; Допоміжні речовини: меглюмін - 12 мг, натрію гідроксид - 3.36 мг, повідон К30 - 13.55 мг, полісорбат 80 - 0.65 мг, маннітол - 235.94 мг, лактози моногідрат - 43.75 мг, 6 крас 0а7 – 0.18 мг. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки двошарові, один шар від світло-рожевого до рожевого кольору; інший шар від білого до майже білого кольору з можливими вкрапленнями рожевого кольору; овальної форми, двоопуклі; на білій поверхні таблеток є ризик та тиснення "Т" і "1" по різні боки від неї.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаОдночасне застосування гідрохлортіазиду та телмісартану не впливає на фармакокінетику кожного з компонентів препарату. Телмісартан: При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – приблизно 50%. Cmax телмісартана досягається протягом 0.5-1.5 год після застосування. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при застосуванні у дозі 40 мг) до 19% (при застосуванні у дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. Зв'язування з білками плазми значне (більше 99.5%), в основному з альбуміном і α1-глікопротеїном. Vd приблизно 500 л. Метаболізується телмісартан шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. Т1/2 становить понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 900 мл/хв). Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із печінковою недостатністю показали збільшення абсолютної біодоступності майже до 100%. При печінковій недостатності Т1/2 не змінюється. Гідрохлортіазид: Після прийому внутрішньо Cmax гідрохлортіазиду досягається протягом 1-3 год. Абсолютна біодоступність оцінюється за кумулятивною нирковою екскрецією гідрохлортіазиду і становить близько 60%. Зв'язування з білками плазми становить 40-70%. Vd – 0.8±0.3 л/кг. Не метаболізується в організмі людини і виводиться із сечею практично у незміненому вигляді. Близько 60% дози прийнятої внутрішньо виводиться протягом 48 год. Нирковий кліренс становить близько 250-300 мл/хв. Т1/2 - 10-15 год. Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. У жінок є тенденція до клінічно значущого збільшення в плазмі концентрації гідрохлортіазиду. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією швидкість виведення гідрохлортіазиду знижена. Дослідження, проведені за участю пацієнтів з КК 90 мл/хв, показали, що T1/2 гідрохлортіазиду збільшується.У пацієнтів із зниженою функцією нирок T1/2 близько 34 год.ФармакодинамікаКомбінований атигіпертензивний препарат, до складу якого входить антагоніст рецепторів ангіотензину II телмісартан та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Одночасне застосування цих компонентів призводить до більш вираженого антигіпертензивного ефекту, ніж застосування кожного окремо. Телмісартан – специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан утворює зв'язок лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Телмісартан не має спорідненості з іншими рецепторами (в т.ч. до AT2-рецепторів) ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої ​​надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан призводить до зниження концентрації альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали.Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні регулярного прийому. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного без розвитку синдрому відміни. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску. Виведення електролітів і води починається приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається за 3-6 годин і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект досягається за 3-4 дні лікування і триває протягом 1 тижня після завершення прийому препарату. При тривалому лікуванні зниження артеріального тиску досягається при використанні менших доз, ніж необхідні для діуретичного ефекту. Зниження АТ супроводжується невеликим підвищенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну у плазмі крові. Гідрохлортіазид при одноразовому прийомі у високих дозах призводить до зменшення об'єму плазми, швидкості клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку та середнього артеріального тиску. При тривалому прийомі в малих дозах об'єм плазми залишається зниженим, у той час як хвилинний об'єм і швидкість клубочкової фільтрації повертаються до початкового рівня, що передує початку лікування. Середній АТ та системний судинний опір залишаються зниженими. Тіазидні діуретики можуть порушувати вироблення грудного молока. Максимальний антигіпертензивний ефект комбінації телмісартану+гідрохлортіазид зазвичай досягається через 4-8 тижнів після початку лікування.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при неефективності телмісартану або гідрохлортіазиду у вигляді монотерапії).Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; виражені порушення функції печінки (клас З за шкалою Чайлд-П'ю); виражені порушення функції нирок (КК 30 мл/хв); рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2); вік до 18 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до телмісартану, гідрохлортіазиду або інших похідних сульфонаміду.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЗ боку дихальної системи: респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмонію та набряк легень), задишка. З боку серцево-судинної системи: аритмії, тахікардія, брадикардія, виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію). З боку нервової системи: синкопе/непритомність, парестезії, порушення сну, безсоння, запаморочення, тривога, депресія, підвищена збудливість, біль голови. З боку травної системи: діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, метеоризм, біль у животі, запор, блювання, гастрит, зниження апетиту, анорексія, гіперглікемія, гіперхолестеринемія, панкреатит, порушення функції печінки, жовтяниця (гепатоцелюлярна). З боку шкірних покривів: підвищений потовиділення. З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, спазми м'язів, міалгія, артралгія, судоми литкових м'язів, артроз, тендинітоподібні симптоми, біль у грудній клітці. З боку системи кровотворення: залізодефіцитна анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, включаючи гостру ниркову недостатність, інтерстиціальний нефрит, глюкозурію. З боку органів чуття: порушення зору, минуща нечіткість зору, ксантопсія, гостра глаукома, гостра міопія. Репродуктивна система: імпотенція. Інфекції: сепсис, включаючи випадки з летальним кінцем, інфекції верхніх дихальних шляхів (бронхіт, фарингіт, синусит), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит), запалення слинних залоз. З боку обміну речовин: підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення активності КФК, підвищення концентрації сечової кислоти крові, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіперурикемія, зниження ОЦК, гіпоглікемія (у пацієнтів з цукровим діабетом) толерантності до глюкози; зниження рівня гемоглобіну в крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк (включаючи випадки з летальним наслідком), еритема, свербіж шкіри, висип, анафілактичні реакції, екзема, лікарський висип, токсичний епідермальний некроліз, вовчаковоподібні реакції, загострення або посилення симптомів системний червоний вовк, фотосенсибілізації, рецидив системного червоного вовчаку, васкуліт. Інші: грипоподібний синдром, пропасниця, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиТелмісартан: Інші антигіпертензивні засоби – можливе посилення гіпотензивного ефекту. Препарати літію – рідко відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами. При одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецептора ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що застосовуються як протизапальний засіб, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ - можливий розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають на РААС, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗЗ та телмісартан, на початку лікування слід компенсувати ОЦК та провести дослідження функції нирок. Зниження ефекту антигіпертензивних засобів, таких як телмісартан, за допомогою інгібування судинорозширюючого ефекту простагландинів відзначалося при сумісному лікуванні з НПЗЗ. При одночасному застосуванні телмісартану з ібупрофеном або парацетамолом не було виявлено клінічно значущого ефекту. Дигоксин – відмічено збільшення середньої концентрації дигоксину у плазмі крові в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. Гідрохлортіазид: Етанол, барбітурати, опіоїдні аналгетики – ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо та інсулін – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо та інсуліну. Метформін – існує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Колестирамін та колестипол - у присутності аніонних обмінних смол порушується всмоктування гідрохлортіазиду. Серцеві глікозиди – підвищується ризик розвитку гіпокаліємії або гіпомагніємії, що викликаються тіазидними діуретиками, розвитку аритмій, що викликаються серцевими глікозидами. Пресорні аміни (наприклад, норепінефрін) – можливе послаблення ефекту пресорних амінів. Недеполяризуючі міореклаксанти (наприклад, тубокурарину хлоридом) – гідрохлортіазид може посилювати ефект недеполяризуючих міореклаксантів. Протиподагричні засоби - можливе підвищення концентрації сечової кислоти в сироватці крові, тому можуть знадобитися зміни дози урикозуричних засобів. Застосування тіазидних діуретиків збільшує частоту розвитку реакцій підвищеної чутливості на аллопуринол. Препарати кальцію – тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові внаслідок зменшення його виведення нирками. Якщо потрібно застосовувати препарати кальцію, слід регулярно контролювати вміст кальцію в крові та, при необхідності, змінювати дозу препаратів кальцію. Бета-адреноблокатори та діазоксид - тіазидні діуретики можуть посилювати гіперглікемію, що викликається бета-адреноблокаторами та діазоксидом. М-холіноблокатори (наприклад, атропін, біперидин) - зменшення моторики шлунково-кишкового тракту, збільшення біодоступності тіазидних діуретиків. Амантадин – тіазидні діуретики можуть збільшувати ризик небажаних ефектів, що викликаються амантадином. Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) – зменшення ниркової екскреції цитотоксичних засобів та посилення їх мієлосупресивної дії. НПЗЗ - спільне застосування з тіазидними діуретиками може призвести до зниження діуретичного та антигіпертензивного ефекту. Засобами, які призводять до виведення калію та гіпокаліємії (наприклад, діуретиками, що виводять калій, проносними засобами; глюко- та мінералокортикоїдами; кортикотропіном; амфотерицином В; карбеноксолоном; бензилпеніциліном, похідними ацетилсаліцилом; Гіпокаліємія, що викликається гідрохлортіазидом, компенсується калійзберігаючим ефектом телмісартану. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, інші засоби, здатні підвищувати вміст калію у сироватці крові (наприклад, гепарин) або заміна натрію в кухонній солі солями калію – можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується періодичний контроль вмісту калію в плазмі у випадках, коли комбінація телмісартан+гідрохлортіазид застосовується одночасно з препаратами, які можуть спричиняти гіпокаліємію, а також з препаратами, здатними підвищувати вміст калію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Разова доза комбінації телмісартану+гідрохлортіазид становить від 40 мг/12.5 мг до 80 мг/25 мг. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого ступеня максимальна добова доза телмісартану 160 мг на добу. Ця доза була ефективна та добре переносилася. У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) цю комбінацію не слід застосовувати у добовій дозі понад 40 мг/12.5 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів унаслідок пригнічення активності РААС, особливо при одночасному призначенні лікарських засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ або прямого інгібітору реніну - аліскірену до блокаторів антагоністів рецепторів ангіотензину II), повинна проводитися строго індивідуально і при регулярному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний контроль вмісту кал креатиніну у сироватці крові). Застосування тіазидних діуретиків у пацієнтів із порушеннями функції нирок може призводити до азотемії. Рекомендується періодичний контроль функції нирок. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки при застосуванні лікарських препаратів, що впливають на РААС, підвищується ризик розвитку вираженої гіпотензії та ниркової недостатності. У пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невеликі зміни з боку водно-електролітного балансу можуть сприяти розвитку печінкової коми. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися зміна дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Під час проведення терапії тіазидними діуретиками можлива маніфестація цукровий діабет, що латентно протікає. У деяких випадках при застосуванні тіазидних діуретиків можливий розвиток гіперурикемії та загострення перебігу подагри. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком, наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом та ІХС, у разі застосування препаратів, що знижують АТ, таких як антагоністи рецепторів ангіотензину II або інгібітори АПФ, може підвищуватися ризик фатального інфаркту міокарда та раптово. судинної смерті. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно і тому може бути недіагностованою. Перед початком застосування цієї комбінації для виявлення та лікування ІХС слід проводити відповідні діагностичні дослідження, у т.ч. пробу із фізичним навантаженням. Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться лікування, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому скасуванні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику гострої закритокутової глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі. Тіазидні діуретики, в т.ч. гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками, що насторожують щодо цих порушень, є сухість слизової оболонки порожнини рота, почуття спраги, загальна слабкість, сонливість, почуття занепокоєння, міалгія або судомні посмикування литкових м'язів (крампи), м'язова слабкість, виражене зниження АТ, олігурія, тахікардія та такі кишкові порушення, як нудота чи блювання. У період лікування цією комбінацією необхідний періодичний контроль вмісту електролітів у сироватці крові. При застосуванні даної комбінації ризик гіпокаліємії більш вірогідний у пацієнтів з цирозом печінки, при посиленому діурезі, при дотриманні дієти без солі, а також у разі одночасного застосування глюко- і мінералокортикоїдів або кортикотропіну; до факторів ризику розвитку гіперкаліємії відносяться ниркова та/або серцева недостатність та цукровий діабет. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками та викликати (за відсутності явних порушень метаболізму кальцію) минуще і невелике підвищення вмісту кальцію у сироватці крові. Більш виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед проведенням оцінки функції паращитовидних залоз тіазидні діуретики слід відмінити. Показано, що тіазидні діуретики збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. У пацієнтів з ІХС застосування будь-якого антигіпертензивного засобу, у разі надмірного зниження артеріального тиску, може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Є повідомлення про розвиток ВКВ при застосуванні тіазидних діуретиків. Ця комбінація, за необхідності, застосовуватися у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Ця комбінація менш ефективна у пацієнтів негроїдної раси. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами: У період лікування слід враховувати можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: гідрохлортіазид 12.5 мг; телмісартан 80 мг; Допоміжні речовини: меглюмін - 24 мг, натрію гідроксид - 6.72 мг, повідон К30 - 27.1 мг, полісорбат 80 - 1.3 мг, манітол - 479.38 мг, лактози моногідрат - 92.5 мг, магнію стеарат1, 7 – 0.35 мг. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки двошарові, один шар від світло-рожевого до рожевого кольору; інший шар від білого до майже білого кольору з можливими вкрапленнями рожевого кольору; овальної форми, двоопуклі; на білій поверхні таблеток є ризик та тиснення "Т" і "2" по різні боки від неї.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаОдночасне застосування гідрохлортіазиду та телмісартану не впливає на фармакокінетику кожного з компонентів препарату. Телмісартан: При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – приблизно 50%. Cmax телмісартана досягається протягом 0.5-1.5 год після застосування. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при застосуванні у дозі 40 мг) до 19% (при застосуванні у дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. Зв'язування з білками плазми значне (більше 99.5%), в основному з альбуміном і α1-глікопротеїном. Vd приблизно 500 л. Метаболізується телмісартан шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. Т1/2 становить понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 900 мл/хв). Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із печінковою недостатністю показали збільшення абсолютної біодоступності майже до 100%. При печінковій недостатності Т1/2 не змінюється. Гідрохлортіазид: Після прийому внутрішньо Cmax гідрохлортіазиду досягається протягом 1-3 год. Абсолютна біодоступність оцінюється за кумулятивною нирковою екскрецією гідрохлортіазиду і становить близько 60%. Зв'язування з білками плазми становить 40-70%. Vd – 0.8±0.3 л/кг. Не метаболізується в організмі людини і виводиться із сечею практично у незміненому вигляді. Близько 60% дози прийнятої внутрішньо виводиться протягом 48 год. Нирковий кліренс становить близько 250-300 мл/хв. Т1/2 - 10-15 год. Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. У жінок є тенденція до клінічно значущого збільшення в плазмі концентрації гідрохлортіазиду. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією швидкість виведення гідрохлортіазиду знижена. Дослідження, проведені за участю пацієнтів з КК 90 мл/хв, показали, що T1/2 гідрохлортіазиду збільшується.У пацієнтів із зниженою функцією нирок T1/2 близько 34 год.ФармакодинамікаКомбінований атигіпертензивний препарат, до складу якого входить антагоніст рецепторів ангіотензину II телмісартан та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Одночасне застосування цих компонентів призводить до більш вираженого антигіпертензивного ефекту, ніж застосування кожного окремо. Телмісартан – специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан утворює зв'язок лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Телмісартан не має спорідненості з іншими рецепторами (в т.ч. до AT2-рецепторів) ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої ​​надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан призводить до зниження концентрації альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали.Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні регулярного прийому. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного без розвитку синдрому відміни. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску. Виведення електролітів і води починається приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається за 3-6 годин і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект досягається за 3-4 дні лікування і триває протягом 1 тижня після завершення прийому препарату. При тривалому лікуванні зниження артеріального тиску досягається при використанні менших доз, ніж необхідні для діуретичного ефекту. Зниження АТ супроводжується невеликим підвищенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну у плазмі крові. Гідрохлортіазид при одноразовому прийомі у високих дозах призводить до зменшення об'єму плазми, швидкості клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку та середнього артеріального тиску. При тривалому прийомі в малих дозах об'єм плазми залишається зниженим, у той час як хвилинний об'єм і швидкість клубочкової фільтрації повертаються до початкового рівня, що передує початку лікування. Середній АТ та системний судинний опір залишаються зниженими. Тіазидні діуретики можуть порушувати вироблення грудного молока. Максимальний антигіпертензивний ефект комбінації телмісартану+гідрохлортіазид зазвичай досягається через 4-8 тижнів після початку лікування.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при неефективності телмісартану або гідрохлортіазиду у вигляді монотерапії).Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; виражені порушення функції печінки (клас З за шкалою Чайлд-П'ю); виражені порушення функції нирок (КК 30 мл/хв); рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2); вік до 18 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до телмісартану, гідрохлортіазиду або інших похідних сульфонаміду.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЗ боку дихальної системи: респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмонію та набряк легень), задишка. З боку серцево-судинної системи: аритмії, тахікардія, брадикардія, виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію). З боку нервової системи: синкопе/непритомність, парестезії, порушення сну, безсоння, запаморочення, тривога, депресія, підвищена збудливість, біль голови. З боку травної системи: діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, метеоризм, біль у животі, запор, блювання, гастрит, зниження апетиту, анорексія, гіперглікемія, гіперхолестеринемія, панкреатит, порушення функції печінки, жовтяниця (гепатоцелюлярна). З боку шкірних покривів: підвищений потовиділення. З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, спазми м'язів, міалгія, артралгія, судоми литкових м'язів, артроз, тендинітоподібні симптоми, біль у грудній клітці. З боку системи кровотворення: залізодефіцитна анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, включаючи гостру ниркову недостатність, інтерстиціальний нефрит, глюкозурію. З боку органів чуття: порушення зору, минуща нечіткість зору, ксантопсія, гостра глаукома, гостра міопія. Репродуктивна система: імпотенція. Інфекції: сепсис, включаючи випадки з летальним кінцем, інфекції верхніх дихальних шляхів (бронхіт, фарингіт, синусит), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит), запалення слинних залоз. З боку обміну речовин: підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення активності КФК, підвищення концентрації сечової кислоти крові, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіперурикемія, зниження ОЦК, гіпоглікемія (у пацієнтів з цукровим діабетом) толерантності до глюкози; зниження рівня гемоглобіну в крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк (включаючи випадки з летальним наслідком), еритема, свербіж шкіри, висип, анафілактичні реакції, екзема, лікарський висип, токсичний епідермальний некроліз, вовчаковоподібні реакції, загострення або посилення симптомів системний червоний вовк, фотосенсибілізації, рецидив системного червоного вовчаку, васкуліт. Інші: грипоподібний синдром, пропасниця, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиТелмісартан: Інші антигіпертензивні засоби – можливе посилення гіпотензивного ефекту. Препарати літію – рідко відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами. При одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецептора ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що застосовуються як протизапальний засіб, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ - можливий розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають на РААС, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗЗ та телмісартан, на початку лікування слід компенсувати ОЦК та провести дослідження функції нирок. Зниження ефекту антигіпертензивних засобів, таких як телмісартан, за допомогою інгібування судинорозширюючого ефекту простагландинів відзначалося при сумісному лікуванні з НПЗЗ. При одночасному застосуванні телмісартану з ібупрофеном або парацетамолом не було виявлено клінічно значущого ефекту. Дигоксин – відмічено збільшення середньої концентрації дигоксину у плазмі крові в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. Гідрохлортіазид: Етанол, барбітурати, опіоїдні аналгетики – ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо та інсулін – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо та інсуліну. Метформін – існує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Колестирамін та колестипол - у присутності аніонних обмінних смол порушується всмоктування гідрохлортіазиду. Серцеві глікозиди – підвищується ризик розвитку гіпокаліємії або гіпомагніємії, що викликаються тіазидними діуретиками, розвитку аритмій, що викликаються серцевими глікозидами. Пресорні аміни (наприклад, норепінефрін) – можливе послаблення ефекту пресорних амінів. Недеполяризуючі міореклаксанти (наприклад, тубокурарину хлоридом) – гідрохлортіазид може посилювати ефект недеполяризуючих міореклаксантів. Протиподагричні засоби - можливе підвищення концентрації сечової кислоти в сироватці крові, тому можуть знадобитися зміни дози урикозуричних засобів. Застосування тіазидних діуретиків збільшує частоту розвитку реакцій підвищеної чутливості на аллопуринол. Препарати кальцію – тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові внаслідок зменшення його виведення нирками. Якщо потрібно застосовувати препарати кальцію, слід регулярно контролювати вміст кальцію в крові та, при необхідності, змінювати дозу препаратів кальцію. Бета-адреноблокатори та діазоксид - тіазидні діуретики можуть посилювати гіперглікемію, що викликається бета-адреноблокаторами та діазоксидом. М-холіноблокатори (наприклад, атропін, біперидин) - зменшення моторики шлунково-кишкового тракту, збільшення біодоступності тіазидних діуретиків. Амантадин – тіазидні діуретики можуть збільшувати ризик небажаних ефектів, що викликаються амантадином. Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) – зменшення ниркової екскреції цитотоксичних засобів та посилення їх мієлосупресивної дії. НПЗЗ - спільне застосування з тіазидними діуретиками може призвести до зниження діуретичного та антигіпертензивного ефекту. Засобами, які призводять до виведення калію та гіпокаліємії (наприклад, діуретиками, що виводять калій, проносними засобами; глюко- та мінералокортикоїдами; кортикотропіном; амфотерицином В; карбеноксолоном; бензилпеніциліном, похідними ацетилсаліцилом; Гіпокаліємія, що викликається гідрохлортіазидом, компенсується калійзберігаючим ефектом телмісартану. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, інші засоби, здатні підвищувати вміст калію у сироватці крові (наприклад, гепарин) або заміна натрію в кухонній солі солями калію – можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується періодичний контроль вмісту калію в плазмі у випадках, коли комбінація телмісартан+гідрохлортіазид застосовується одночасно з препаратами, які можуть спричиняти гіпокаліємію, а також з препаратами, здатними підвищувати вміст калію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Разова доза комбінації телмісартану+гідрохлортіазид становить від 40 мг/12.5 мг до 80 мг/25 мг. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого ступеня максимальна добова доза телмісартану 160 мг на добу. Ця доза була ефективна та добре переносилася. У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) цю комбінацію не слід застосовувати у добовій дозі понад 40 мг/12.5 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів унаслідок пригнічення активності РААС, особливо при одночасному призначенні лікарських засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ або прямого інгібітору реніну - аліскірену до блокаторів антагоністів рецепторів ангіотензину II), повинна проводитися строго індивідуально і при регулярному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний контроль вмісту кал креатиніну у сироватці крові). Застосування тіазидних діуретиків у пацієнтів із порушеннями функції нирок може призводити до азотемії. Рекомендується періодичний контроль функції нирок. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки при застосуванні лікарських препаратів, що впливають на РААС, підвищується ризик розвитку вираженої гіпотензії та ниркової недостатності. У пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невеликі зміни з боку водно-електролітного балансу можуть сприяти розвитку печінкової коми. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися зміна дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Під час проведення терапії тіазидними діуретиками можлива маніфестація цукровий діабет, що латентно протікає. У деяких випадках при застосуванні тіазидних діуретиків можливий розвиток гіперурикемії та загострення перебігу подагри. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком, наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом та ІХС, у разі застосування препаратів, що знижують АТ, таких як антагоністи рецепторів ангіотензину II або інгібітори АПФ, може підвищуватися ризик фатального інфаркту міокарда та раптово. судинної смерті. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно і тому може бути недіагностованою. Перед початком застосування цієї комбінації для виявлення та лікування ІХС слід проводити відповідні діагностичні дослідження, у т.ч. пробу із фізичним навантаженням. Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться лікування, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому скасуванні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику гострої закритокутової глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі. Тіазидні діуретики, в т.ч. гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками, що насторожують щодо цих порушень, є сухість слизової оболонки порожнини рота, почуття спраги, загальна слабкість, сонливість, почуття занепокоєння, міалгія або судомні посмикування литкових м'язів (крампи), м'язова слабкість, виражене зниження АТ, олігурія, тахікардія та такі кишкові порушення, як нудота чи блювання. У період лікування цією комбінацією необхідний періодичний контроль вмісту електролітів у сироватці крові. При застосуванні даної комбінації ризик гіпокаліємії більш вірогідний у пацієнтів з цирозом печінки, при посиленому діурезі, при дотриманні дієти без солі, а також у разі одночасного застосування глюко- і мінералокортикоїдів або кортикотропіну; до факторів ризику розвитку гіперкаліємії відносяться ниркова та/або серцева недостатність та цукровий діабет. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками та викликати (за відсутності явних порушень метаболізму кальцію) минуще і невелике підвищення вмісту кальцію у сироватці крові. Більш виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед проведенням оцінки функції паращитовидних залоз тіазидні діуретики слід відмінити. Показано, що тіазидні діуретики збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. У пацієнтів з ІХС застосування будь-якого антигіпертензивного засобу, у разі надмірного зниження артеріального тиску, може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Є повідомлення про розвиток ВКВ при застосуванні тіазидних діуретиків. Ця комбінація, за необхідності, застосовуватися у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Ця комбінація менш ефективна у пацієнтів негроїдної раси. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами: У період лікування слід враховувати можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: цетиризину дигідрохлорид – 10 мг; Допоміжні речовини: лактоза – 106.5 мг, крохмаль кукурудзяний – 65 мг, повідон К30 – 2 мг, магнію стеарат – 1.5 мг; Склад плівкової оболонки: гіпромелоза – 3.3 мг, макрогол 6000 – 0.661 мг, титану діоксид – 0.706 мг, тальк – 1.183 мг, сорбінова кислота – 0.05 мг, полісорбат 80 – 0.05 мг, диметикон – . 10 шт. - блістери (2, 3); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.ФармакокінетикаФармакокінетичні параметри цетиризину змінюються лінійно при призначенні препарату у дозі 5-60 мг. Всмоктування Після прийому внутрішньо цетиризин швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Їда не впливає на повноту всмоктування, хоча швидкість всмоктування зменшується і величина Cmax знижується на 23%. У дорослих після одноразового прийому препарату в терапевтичній дозі Сmax у плазмі досягається через 1±0.5 год і становить 300 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить 93±0.3% і не змінюється при концентрації цетиризину в діапазоні 25-1000 нг/мл. Vd становить 0,5 л/кг. При прийомі препарату у дозі 10 мг протягом 10 днів кумуляції цетиризину не спостерігається. Цетиризин виділяється із грудним молоком. Метаболізм У невеликих кількостях метаболізується в організмі шляхом О-дезалкілювання (на відміну від інших антагоністів гістамінових H1-рецепторів, які метаболізуються у печінці за участю системи цитохрому Р450), з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту. Виведення У дорослих Т1/2 становить приблизно 10 год. Близько 2/3 прийнятої дози препарату виводиться із сечею у незміненому вигляді, 10% – з калом. Системний кліренс – 53 мл/хв. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки при одноразовому прийомі препарату в дозі 10 мг Т1/2 збільшується приблизно на 50%, а системний кліренс знижується на 40%. Т1/2 у дітей віком від 6 до 12 років становить 6 год, у віці від 2 до 6 років – 5 год, у віці від 6 місяців до 2 років – 3.1 год. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК >40 мл/хв) фармакокінетичні параметри аналогічні таким у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК) У пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки (гепатоцелюлярний, холестатичний або біліарний цироз печінки) відзначається подовження Т1/2 на 50% та зниження загального кліренсу на 40% (корекція режиму дозування потрібна лише при супутньому зниженні ШКФ).ФармакодинамікаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Цетиризин – метаболіт гідроксизину, конкурентний антагоніст гістаміну. Попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію. Впливає на ранню гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, обмежує вивільнення медіаторів запалення на пізній стадії алергічної реакції, зменшує міграцію еозинофілів, нейтрофілів та базофілів, стабілізує мембрани опасистих клітин. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазм гладкої мускулатури. Усуває реакцію шкіри на введення гістаміну, специфічних алергенів, а також на охолодження (при холодовій кропив'янці). Знижує гістаміноіндуковану бронхоконстрикцію при бронхіальній астмі легкої течії. Цетиризин не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах не має седативного ефекту. Ефект після прийому крапель в одноразовій дозі 10 мг розвивається через 20 хв у 50% пацієнтів та через 60 хв у 95% пацієнтів, триває більше 24 годин. Після прийому таблетки дія настає через 20 хв. На тлі курсового лікування толерантність до антигістамінної дії цетиризину не розвивається. Після припинення лікування дія зберігається до 3 діб.Показання до застосуванняДля полегшення назальних та очних симптомів цілорічного (персистуючого) та сезонного (інтермітуючого) алергічного риніту та алергічного кон'юнктивіту (свербіж, чхання, закладеність носа, ринорея, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви); симптомів полінозу (сінна лихоманка); симптомів кропив'янки (в т.ч. хронічної ідіопатичної), інших алергічних дерматозів, у т.ч. алергічного дерматиту, що супроводжуються свербінням та висипаннями, у дорослих та дітей з 6 міс (у вигляді крапель) або з 6 років (у вигляді таблеток). Застосування у дітей від 6 до 12 міс можливе лише за призначенням лікаря та під суворим медичним контролем.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цетиризину, гідроксизину або будь-якого похідного піперазину; термінальна стадія ниркової недостатності (Cl креатинінуВагітність та лактаціяПри аналізі проспективних даних більш ніж 700 випадків результатів вагітності не виявлено випадків формування вад розвитку, ембріональної та неонатальної токсичності з чітким причинно-наслідковим зв'язком із застосуванням цетиризину. Експериментальні дослідження на тваринах не виявили будь-яких прямих або непрямих несприятливих ефектів цетиризину на плід, що розвивається, перебіг вагітності і постнатальний розвиток. Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки застосування цетиризину під час вагітності не проводилося, тому його не слід застосовувати при вагітності. Категорія дії на плід за FDA - B. Цетиризин виділяється з грудним молоком – від 25 до 90% від його концентрації у плазмі крові, залежно від часу після призначення. У період грудного вигодовування застосовують після консультації з лікарем, якщо передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для дитини. Фертильність. Доступні дані щодо впливу на фертильність людини обмежені, проте негативний вплив на фертильність не виявлено.Побічна діяДані, отримані у клінічних дослідженнях Результати клінічних досліджень продемонстрували, що застосування цетиризину в рекомендованих дозах призводить до розвитку незначних небажаних ефектів на ЦНС, включаючи сонливість, стомлюваність, запаморочення та біль голови. У деяких випадках було зареєстровано парадоксальну стимуляцію ЦНС. Незважаючи на те, що цетиризин є селективним блокатором периферичних H1-рецепторів і практично не має антихолінергічної дії, повідомлялося про поодинокі випадки утруднення сечовипускання, порушення акомодації та сухості в роті. Повідомлялося про порушення функції печінки, що супроводжуються підвищенням рівня печінкових ферментів та білірубіну. Найчастіше небажані явища дозволялися після припинення прийому цетиризину. Список небажаних побічних реакцій. Є дані, отримані в ході подвійних сліпих контрольованих клінічних досліджень, спрямованих на порівняння цетиризину та плацебо або інших антигістамінних ЛЗ, що застосовуються у рекомендованих дозах (10 мг 1 раз на добу для цетиризину) більш ніж у 3200 пацієнтів, на підставі яких можна провести достовірний аналіз даних із безпеки. Згідно з результатами об'єднаного аналізу, у плацебо-контрольованих дослідженнях при застосуванні цетиризину в дозі 10 мг (n=3260) та плацебо (n=3061) було виявлено такі небажані реакції з частотою 1% або вище. Загальні порушення та порушення в місці введення: стомлюваність – 1,63 та 0,95%. З боку нервової системи: запаморочення – 1,1 та 0,98%; головний біль - 7,42 та 8%. З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі - 0,98 та 1,08%; сухість у роті - 2,09 та 0,82%; нудота - 1,07 та 1,14%. З боку психіки: сонливість – 9,63 та 5%. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: фарингіт – 1,29 та 1,34%. Хоча частота випадків сонливості у групі цетиризину була вищою, ніж така у групі плацебо, в більшості випадків це небажане явище було легким або помірним ступенем тяжкості. Під час об'єктивної оцінки, проведеної в рамках інших досліджень, було підтверджено, що застосування цетиризину у рекомендованій добовій дозі у здорових молодих добровольців не впливає на їхню повсякденну активність. Діти. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей віком від 6 місяців до 12 років були виявлені такі небажані реакції з частотою 1% і вище у групах, які приймали цетиризин (n=1656) та плацебо (n=1294). З боку шлунково-кишкового тракту: діарея — 1 та 0,6%. З боку психіки: сонливість – 1,8 та 1,4%. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: риніт – 1,4 та 1,1%. Загальні порушення та порушення в місці введення: стомлюваність – 1 та 0,3%. Досвід постреєстраційного застосування Крім небажаних явищ, виявлених у ході клінічних досліджень та описаних вище, у рамках постреєстраційного застосування цетиризину спостерігалися такі небажані реакції. Небажані явища представлені нижче за класами системи органів MedDRA та частотою розвитку, на підставі даних постреєстраційного застосування цетиризину. Частота розвитку небажаних явищ визначалася так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості; дуже рідко – анафілактичний шок. Порушення метаболізму та розлади харчування: частота невідома – підвищення апетиту. З боку психіки: нечасто – збудження; рідко – агресія, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, порушення сну; дуже рідко – тик; частота невідома – суїцидальні ідеї. З боку нервової системи: нечасто – парестезії; рідко - судоми; дуже рідко - збочення смаку, дискінезія, дистонія, непритомність, тремор; частота невідома - порушення пам'яті, зокрема. амнезія. З боку органу зору: дуже рідко – порушення акомодації, нечіткість зору, ністагм. З боку органів слуху: частота невідома – вертиго. З боку ССС: рідко – тахікардія. З боку травної системи: нечасто діарея. Гепатобіліарні розлади: рідко – зміна функціональних печінкових проб (підвищення активності трансаміназ, лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази та рівня білірубіну). З боку шкіри: нечасто – висипання, свербіж; рідко – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, стійка лікарська еритема. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – дизурія, енурез; частота невідома – затримка сечі. Загальні розлади: нечасто – астенія, нездужання; рідко – периферичні набряки. Дослідження: рідко – підвищення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри вивченні фармакокінетичної взаємодії цетиризину з псевдоефедрином, циметидином, кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином, гліпізидом, діазепамом та антипірином клінічно значущої небажаної взаємодії не виявлено. При одночасному застосуванні з теофіліном (400 мг на добу) загальний кліренс цетиризину знижується на 16% (кінетика теофіліну не змінюється). При одночасному застосуванні з ритонавіром AUC цетиризину збільшувалася на 40%, тоді як аналогічний показник ритонавіру трохи змінювався (-11%). Одночасне застосування з антибіотиками групи макролідів (азитроміцин, еритроміцин) та кетоконазолом не призводить до змін на ЕКГ пацієнтів. У терапевтичних дозах цетиризин не продемонстрував клінічно значущої взаємодії з етанолом (при концентрації етанолу у крові 0.5 г/л). Проте слід утриматися від вживання алкоголю. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Таблетки слід приймати незалежно від їди, не розжовуючи і запиваючи 200 мл води. Дорослим та дітям старше 6 років препарат призначають у формі таблеток по 10 мг (1 таб.) 1 раз на добу або по 5 мг (1/2 таб.) 2 рази на добу, або у формі крапель – початкова доза становить 5 мг. раз/сут (10 крапель), за необхідності дозу можна збільшити до 10 мг (20 крапель) 1 раз/сут. Іноді початкової дози 5 мг (10 крапель) може бути достатньо досягнення терапевтичного ефекту. Т.к. Цетиризин виводяться переважно нирками, при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку дозу слід коригувати залежно від величини КК. При КК >80 мл/хв (норма) або 50-79 мл/хв (легкий рівень ниркової недостатності) препарат призначають у звичайному режимі дозування - 10 мг (1 таб. або 20 крапель)/сут. При КК від 30 до 49 мл/хв (середній рівень ниркової недостатності) препарат призначають по 5 мг (1/2 таб. або 10 крапель) препарату 1 раз на добу. При КК від 10 до 29 мл/хв (важка стадія ниркової недостатності) по 5 мг (1/2 таб. або 10 крапель) через день. При КК менше 10 мл/хв (термінальна стадія ниркової недостатності) застосування препарату протипоказане. КК для чоловіків можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за такою формулою: КК (мл/хв) = [140 - вік (роки)] × маса тіла (кг)/ 72 × ККсироват (мг/дл). КК для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення коефіцієнт 0.85. При поєднанні ниркової та печінкової недостатності препарат призначається також у вказаному вище режимі. Пацієнтам з порушенням функції печінки при нормальній функції нирок корекція режиму дозування не потрібна. Пацієнтам похилого віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі цетиризину в дозі 50 мг відзначалися сплутаність свідомості, діарея, запаморочення, підвищена стомлюваність, біль голови, нездужання, мідріаз, свербіж, занепокоєння, слабкість, седативний ефект, сонливість, ступор, тахікардія, тре. Лікування: відразу після прийому препарату – промивання шлунка або стимуляція блювання. Рекомендується прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗважаючи на потенційний пригнічуючий вплив на ЦНС слід дотримуватися обережності при призначенні цетиризину у вигляді крапель для прийому внутрішньо дітям до 1 року за наявності наступних факторів ризику виникнення синдрому раптової дитячої смерті, таких як (але не обмежуючись цим списком) синдром апное уві сні смерті дітей грудного віку у брата чи сестри; зловживання матері наркотиками чи курінням під час вагітності; молодий вік матері (19 років і молодший); зловживання курінням няні, яка доглядає дитину (одна пачка цигарок на день або більше); діти, які регулярно засипають обличчям вниз і яких не укладають на спину; недоношені (гестаційний вік менше 37 тижнів) або народжені з недостатньою масою тіла (нижче 10-го перцентилю від гестаційного віку); спільний прийом ЛЗ,надають пригнічуючий вплив на ЦНС. У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що привертають до затримки сечі, потрібно дотримання обережності, т.к. цетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. Рекомендовано бути обережними при застосуванні цетиризину одночасно з етанолом, хоча в терапевтичних дозах не відзначено клінічно значущої взаємодії з етанолом (при концентрації етанолу в крові 0,5 г/л). Слід бути обережними у пацієнтів з епілепсією та підвищеною судомною готовністю. Перед призначенням алергологічних проб рекомендовано триденний «відмивний» період через те, що блокатори H1-гістамінових рецепторів інгібують розвиток шкірних алергічних реакцій. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. При об'єктивній оцінці здатності до керування автотранспортом та управління механізмами достовірно не виявлено будь-яких небажаних явищ при застосуванні цетиризину в рекомендованій дозі. Однак пацієнтам з проявами сонливості на тлі прийому цетиризину доцільно утримуватися від керування автомобілем, занять потенційно небезпечними видами діяльності або керування механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: цетиризину дигідрохлорид – 10 мг; Допоміжні речовини: лактоза – 106.5 мг, крохмаль кукурудзяний – 65 мг, повідон К30 – 2 мг, магнію стеарат – 1.5 мг; Склад плівкової оболонки: гіпромелоза – 3.3 мг, макрогол 6000 – 0.661 мг, титану діоксид – 0.706 мг, тальк – 1.183 мг, сорбінова кислота – 0.05 мг, полісорбат 80 – 0.05 мг, диметикон – . 10 шт. - блістери (2, 3); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.ФармакокінетикаФармакокінетичні параметри цетиризину змінюються лінійно при призначенні препарату у дозі 5-60 мг. Всмоктування Після прийому внутрішньо цетиризин швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Їда не впливає на повноту всмоктування, хоча швидкість всмоктування зменшується і величина Cmax знижується на 23%. У дорослих після одноразового прийому препарату в терапевтичній дозі Сmax у плазмі досягається через 1±0.5 год і становить 300 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить 93±0.3% і не змінюється при концентрації цетиризину в діапазоні 25-1000 нг/мл. Vd становить 0,5 л/кг. При прийомі препарату у дозі 10 мг протягом 10 днів кумуляції цетиризину не спостерігається. Цетиризин виділяється із грудним молоком. Метаболізм У невеликих кількостях метаболізується в організмі шляхом О-дезалкілювання (на відміну від інших антагоністів гістамінових H1-рецепторів, які метаболізуються у печінці за участю системи цитохрому Р450), з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту. Виведення У дорослих Т1/2 становить приблизно 10 год. Близько 2/3 прийнятої дози препарату виводиться із сечею у незміненому вигляді, 10% – з калом. Системний кліренс – 53 мл/хв. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки при одноразовому прийомі препарату в дозі 10 мг Т1/2 збільшується приблизно на 50%, а системний кліренс знижується на 40%. Т1/2 у дітей віком від 6 до 12 років становить 6 год, у віці від 2 до 6 років – 5 год, у віці від 6 місяців до 2 років – 3.1 год. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК >40 мл/хв) фармакокінетичні параметри аналогічні таким у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК) У пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки (гепатоцелюлярний, холестатичний або біліарний цироз печінки) відзначається подовження Т1/2 на 50% та зниження загального кліренсу на 40% (корекція режиму дозування потрібна лише при супутньому зниженні ШКФ).ФармакодинамікаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Цетиризин – метаболіт гідроксизину, конкурентний антагоніст гістаміну. Попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію. Впливає на ранню гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, обмежує вивільнення медіаторів запалення на пізній стадії алергічної реакції, зменшує міграцію еозинофілів, нейтрофілів та базофілів, стабілізує мембрани опасистих клітин. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазм гладкої мускулатури. Усуває реакцію шкіри на введення гістаміну, специфічних алергенів, а також на охолодження (при холодовій кропив'янці). Знижує гістаміноіндуковану бронхоконстрикцію при бронхіальній астмі легкої течії. Цетиризин не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах не має седативного ефекту. Ефект після прийому крапель в одноразовій дозі 10 мг розвивається через 20 хв у 50% пацієнтів та через 60 хв у 95% пацієнтів, триває більше 24 годин. Після прийому таблетки дія настає через 20 хв. На тлі курсового лікування толерантність до антигістамінної дії цетиризину не розвивається. Після припинення лікування дія зберігається до 3 діб.Показання до застосуванняДля полегшення назальних та очних симптомів цілорічного (персистуючого) та сезонного (інтермітуючого) алергічного риніту та алергічного кон'юнктивіту (свербіж, чхання, закладеність носа, ринорея, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви); симптомів полінозу (сінна лихоманка); симптомів кропив'янки (в т.ч. хронічної ідіопатичної), інших алергічних дерматозів, у т.ч. алергічного дерматиту, що супроводжуються свербінням та висипаннями, у дорослих та дітей з 6 міс (у вигляді крапель) або з 6 років (у вигляді таблеток). Застосування у дітей від 6 до 12 міс можливе лише за призначенням лікаря та під суворим медичним контролем.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цетиризину, гідроксизину або будь-якого похідного піперазину; термінальна стадія ниркової недостатності (Cl креатинінуВагітність та лактаціяПри аналізі проспективних даних більш ніж 700 випадків результатів вагітності не виявлено випадків формування вад розвитку, ембріональної та неонатальної токсичності з чітким причинно-наслідковим зв'язком із застосуванням цетиризину. Експериментальні дослідження на тваринах не виявили будь-яких прямих або непрямих несприятливих ефектів цетиризину на плід, що розвивається, перебіг вагітності і постнатальний розвиток. Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки застосування цетиризину під час вагітності не проводилося, тому його не слід застосовувати при вагітності. Категорія дії на плід за FDA - B. Цетиризин виділяється з грудним молоком – від 25 до 90% від його концентрації у плазмі крові, залежно від часу після призначення. У період грудного вигодовування застосовують після консультації з лікарем, якщо передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для дитини. Фертильність. Доступні дані щодо впливу на фертильність людини обмежені, проте негативний вплив на фертильність не виявлено.Побічна діяДані, отримані у клінічних дослідженнях Результати клінічних досліджень продемонстрували, що застосування цетиризину в рекомендованих дозах призводить до розвитку незначних небажаних ефектів на ЦНС, включаючи сонливість, стомлюваність, запаморочення та біль голови. У деяких випадках було зареєстровано парадоксальну стимуляцію ЦНС. Незважаючи на те, що цетиризин є селективним блокатором периферичних H1-рецепторів і практично не має антихолінергічної дії, повідомлялося про поодинокі випадки утруднення сечовипускання, порушення акомодації та сухості в роті. Повідомлялося про порушення функції печінки, що супроводжуються підвищенням рівня печінкових ферментів та білірубіну. Найчастіше небажані явища дозволялися після припинення прийому цетиризину. Список небажаних побічних реакцій. Є дані, отримані в ході подвійних сліпих контрольованих клінічних досліджень, спрямованих на порівняння цетиризину та плацебо або інших антигістамінних ЛЗ, що застосовуються у рекомендованих дозах (10 мг 1 раз на добу для цетиризину) більш ніж у 3200 пацієнтів, на підставі яких можна провести достовірний аналіз даних із безпеки. Згідно з результатами об'єднаного аналізу, у плацебо-контрольованих дослідженнях при застосуванні цетиризину в дозі 10 мг (n=3260) та плацебо (n=3061) було виявлено такі небажані реакції з частотою 1% або вище. Загальні порушення та порушення в місці введення: стомлюваність – 1,63 та 0,95%. З боку нервової системи: запаморочення – 1,1 та 0,98%; головний біль - 7,42 та 8%. З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі - 0,98 та 1,08%; сухість у роті - 2,09 та 0,82%; нудота - 1,07 та 1,14%. З боку психіки: сонливість – 9,63 та 5%. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: фарингіт – 1,29 та 1,34%. Хоча частота випадків сонливості у групі цетиризину була вищою, ніж така у групі плацебо, в більшості випадків це небажане явище було легким або помірним ступенем тяжкості. Під час об'єктивної оцінки, проведеної в рамках інших досліджень, було підтверджено, що застосування цетиризину у рекомендованій добовій дозі у здорових молодих добровольців не впливає на їхню повсякденну активність. Діти. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей віком від 6 місяців до 12 років були виявлені такі небажані реакції з частотою 1% і вище у групах, які приймали цетиризин (n=1656) та плацебо (n=1294). З боку шлунково-кишкового тракту: діарея — 1 та 0,6%. З боку психіки: сонливість – 1,8 та 1,4%. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: риніт – 1,4 та 1,1%. Загальні порушення та порушення в місці введення: стомлюваність – 1 та 0,3%. Досвід постреєстраційного застосування Крім небажаних явищ, виявлених у ході клінічних досліджень та описаних вище, у рамках постреєстраційного застосування цетиризину спостерігалися такі небажані реакції. Небажані явища представлені нижче за класами системи органів MedDRA та частотою розвитку, на підставі даних постреєстраційного застосування цетиризину. Частота розвитку небажаних явищ визначалася так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості; дуже рідко – анафілактичний шок. Порушення метаболізму та розлади харчування: частота невідома – підвищення апетиту. З боку психіки: нечасто – збудження; рідко – агресія, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, порушення сну; дуже рідко – тик; частота невідома – суїцидальні ідеї. З боку нервової системи: нечасто – парестезії; рідко - судоми; дуже рідко - збочення смаку, дискінезія, дистонія, непритомність, тремор; частота невідома - порушення пам'яті, зокрема. амнезія. З боку органу зору: дуже рідко – порушення акомодації, нечіткість зору, ністагм. З боку органів слуху: частота невідома – вертиго. З боку ССС: рідко – тахікардія. З боку травної системи: нечасто діарея. Гепатобіліарні розлади: рідко – зміна функціональних печінкових проб (підвищення активності трансаміназ, лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази та рівня білірубіну). З боку шкіри: нечасто – висипання, свербіж; рідко – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, стійка лікарська еритема. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – дизурія, енурез; частота невідома – затримка сечі. Загальні розлади: нечасто – астенія, нездужання; рідко – периферичні набряки. Дослідження: рідко – підвищення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри вивченні фармакокінетичної взаємодії цетиризину з псевдоефедрином, циметидином, кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином, гліпізидом, діазепамом та антипірином клінічно значущої небажаної взаємодії не виявлено. При одночасному застосуванні з теофіліном (400 мг на добу) загальний кліренс цетиризину знижується на 16% (кінетика теофіліну не змінюється). При одночасному застосуванні з ритонавіром AUC цетиризину збільшувалася на 40%, тоді як аналогічний показник ритонавіру трохи змінювався (-11%). Одночасне застосування з антибіотиками групи макролідів (азитроміцин, еритроміцин) та кетоконазолом не призводить до змін на ЕКГ пацієнтів. У терапевтичних дозах цетиризин не продемонстрував клінічно значущої взаємодії з етанолом (при концентрації етанолу у крові 0.5 г/л). Проте слід утриматися від вживання алкоголю. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Таблетки слід приймати незалежно від їди, не розжовуючи і запиваючи 200 мл води. Дорослим та дітям старше 6 років препарат призначають у формі таблеток по 10 мг (1 таб.) 1 раз на добу або по 5 мг (1/2 таб.) 2 рази на добу, або у формі крапель – початкова доза становить 5 мг. раз/сут (10 крапель), за необхідності дозу можна збільшити до 10 мг (20 крапель) 1 раз/сут. Іноді початкової дози 5 мг (10 крапель) може бути достатньо досягнення терапевтичного ефекту. Т.к. Цетиризин виводяться переважно нирками, при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку дозу слід коригувати залежно від величини КК. При КК >80 мл/хв (норма) або 50-79 мл/хв (легкий рівень ниркової недостатності) препарат призначають у звичайному режимі дозування - 10 мг (1 таб. або 20 крапель)/сут. При КК від 30 до 49 мл/хв (середній рівень ниркової недостатності) препарат призначають по 5 мг (1/2 таб. або 10 крапель) препарату 1 раз на добу. При КК від 10 до 29 мл/хв (важка стадія ниркової недостатності) по 5 мг (1/2 таб. або 10 крапель) через день. При КК менше 10 мл/хв (термінальна стадія ниркової недостатності) застосування препарату протипоказане. КК для чоловіків можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за такою формулою: КК (мл/хв) = [140 - вік (роки)] × маса тіла (кг)/ 72 × ККсироват (мг/дл). КК для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення коефіцієнт 0.85. При поєднанні ниркової та печінкової недостатності препарат призначається також у вказаному вище режимі. Пацієнтам з порушенням функції печінки при нормальній функції нирок корекція режиму дозування не потрібна. Пацієнтам похилого віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі цетиризину в дозі 50 мг відзначалися сплутаність свідомості, діарея, запаморочення, підвищена стомлюваність, біль голови, нездужання, мідріаз, свербіж, занепокоєння, слабкість, седативний ефект, сонливість, ступор, тахікардія, тре. Лікування: відразу після прийому препарату – промивання шлунка або стимуляція блювання. Рекомендується прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗважаючи на потенційний пригнічуючий вплив на ЦНС слід дотримуватися обережності при призначенні цетиризину у вигляді крапель для прийому внутрішньо дітям до 1 року за наявності наступних факторів ризику виникнення синдрому раптової дитячої смерті, таких як (але не обмежуючись цим списком) синдром апное уві сні смерті дітей грудного віку у брата чи сестри; зловживання матері наркотиками чи курінням під час вагітності; молодий вік матері (19 років і молодший); зловживання курінням няні, яка доглядає дитину (одна пачка цигарок на день або більше); діти, які регулярно засипають обличчям вниз і яких не укладають на спину; недоношені (гестаційний вік менше 37 тижнів) або народжені з недостатньою масою тіла (нижче 10-го перцентилю від гестаційного віку); спільний прийом ЛЗ,надають пригнічуючий вплив на ЦНС. У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що привертають до затримки сечі, потрібно дотримання обережності, т.к. цетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. Рекомендовано бути обережними при застосуванні цетиризину одночасно з етанолом, хоча в терапевтичних дозах не відзначено клінічно значущої взаємодії з етанолом (при концентрації етанолу в крові 0,5 г/л). Слід бути обережними у пацієнтів з епілепсією та підвищеною судомною готовністю. Перед призначенням алергологічних проб рекомендовано триденний «відмивний» період через те, що блокатори H1-гістамінових рецепторів інгібують розвиток шкірних алергічних реакцій. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. При об'єктивній оцінці здатності до керування автотранспортом та управління механізмами достовірно не виявлено будь-яких небажаних явищ при застосуванні цетиризину в рекомендованій дозі. Однак пацієнтам з проявами сонливості на тлі прийому цетиризину доцільно утримуватися від керування автомобілем, занять потенційно небезпечними видами діяльності або керування механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: гідрохлорид ципрофлоксацину 3.49 мг, що відповідає вмісту ципрофлоксацину 3 мг. Допоміжні речовини: динатрію едетат – 0.5 мг, натрію хлорид – 9 мг, бензалконію хлорид 50% розчин – 0.0002 мл, хлористоводнева кислота – 0.000034 мг, вода д/і – до 1 мл. 5 мл - флакон-крапельниці пластикові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі очні безбарвні чи світло-жовтого кольору, прозорі.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів для місцевого застосування в офтальмології.ФармакокінетикаВсмоктування Після застосування очних крапель Cmax  ципрофлоксацину у плазмі становить менше 5 нг/мл. Середня концентрація – нижче 2,5 нг/мл. Після інстиляції можлива системна абсорбція препарату. Виведення Ципрофлоксацини виводиться нирками переважно у незміненому вигляді (50%) як метаболітів (до 10%), близько 15% виводиться через кишечник. Виділяється із грудним молоком.ФармакодинамікаПротимікробний препарат широкого спектра дії, похідне фторхінолону. Пригнічує бактеріальну ДНК-гіразу (топоізомерази II та IV, відповідальні за процес суперспіралізації хромосомної ДНК навколо ядерної РНК, що необхідно для зчитування генетичної інформації), порушує синтез ДНК, зростання та поділ бактерій; викликає виражені морфологічні зміни (в т.ч. клітинної стінки та мембран) та швидку загибель бактеріальної клітини. Діє бактерицидно на грамнегативні організми в період спокою та розподілу (т.к. впливає не тільки на ДНК-гіразу, а й викликає лізис клітинної стінки), на грампозитивні мікроорганізми діє лише у період розподілу. Низька токсичність клітин макроорганізму пояснюється відсутністю у яких ДНК-гиразы. На фоні застосування ципрофлоксацину не відбувається паралельного вироблення стійкості до інших антибіотиків, що не належать до групи інгібіторів ДНК-гірази, що робить його високоефективним по відношенню до бактерій, які стійкі, наприклад, до аміноглікозидів, пеніцилінів, цефалоспоринів, тетрациклінів та мно. До ципрофлоксацину чутливі грамнегативні аеробні бактерії: ентеробактерії (Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marcescen , Morganella morganii, Vibrio spp., Yersinia spp.); інші грамнегативні бактерії (Haemophilus spp., Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Aeromonas spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Campylobacter jejuni, Neisseria spp.); деякі внутрішньоклітинні збудники: Legionella pneumophila, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii, Corynebacterium diphtheriae; грампозитивні аеробні бактерії: Staphylococcus spp. (Staphylococcus aureus,Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus), Streptococcus spp. (Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae). Більшість стафілококів, стійких до метициліну, є резистентними і до ципрофлоксацину. Чутливість Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis, Mycobacterium avium (розташованих внутрішньоклітинно) – помірна (для їхнього придушення потрібні високі концентрації). До препарату резистентні: Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Не ефективний щодо Treponema pallidum. Резистентність розвивається вкрай повільно, оскільки, з одного боку, після дії ципрофлоксацину практично не залишається персистуючих мікроорганізмів, а з іншого - у бактеріальних клітин немає ферментів, що його інактивують.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань ока та його придатків, спричинених чутливими до препарату бактеріями: гострий та підгострий кон'юнктивіт; блефарокон'юнктивіт, блефарит; бактеріальні виразки рогівки; бактеріальний кератит та кератокон'юнктивіт; хронічний дакріоцистит та мейбоміт. Передопераційна профілактика в офтальмохірургії. Лікування післяопераційних інфекційних ускладнень. Лікування та профілактика інфекційних ускладнень очей після травм або попадання сторонніх тіл.Протипоказання до застосуванняВірусний кератит; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 1 року; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших препаратів групи хінолонів. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів із атеросклерозом судин головного мозку, порушенням мозкового кровообігу, судомним синдромом.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату Ципролет при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказане застосування у дітей віком до 1 року.Побічна діяЗ боку органу зору: свербіж, печіння, легка болючість та гіперемія кон'юнктиви; рідко - набряк повік, світлобоязнь, сльозотеча, відчуття стороннього тіла в очах, зниження гостроти зору, поява білого кристалічного преципітату у хворих з виразкою рогівки, кератит, кератопатія, інфільтрація рогівки. Інші: алергічні реакції, нудота; рідко – неприємний присмак у роті відразу після закапування, розвиток суперінфекції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри поєднанні з препаратом Ципролет з іншими протимікробними засобами (бета-лактамні антибіотики, аміноглікозиди, кліндаміцин, метронідазол) зазвичай спостерігається синергізм. Ципролет® можна успішно застосовувати у комбінації з азлоциліном та цефтазидимом при інфекціях, викликаних Pseudomonas spp.; з мезлоциліном, азлоциліном та іншими бета-лактамними антибіотиками – при стрептококових інфекціях; з ізоксазолпеніцилінами та ванкоміцином - при стафілококових інфекціях; з метронідазолом та кліндаміцином – при анаеробних інфекціях. Фармацевтична взаємодія Розчин ципрофлоксацину фармацевтично несумісний із лікарськими препаратами зі значенням рН 3-4, які фізично чи хімічно нестабільні.Спосіб застосування та дозиЗастосовують місцево. При легкій та помірно тяжкій інфекції закопують по 1-2 краплі в кон'юнктивальний мішок ураженого ока кожні 4 год, при тяжкій інфекції – по 2 краплі щогодини. Після поліпшення стану дозу та частоту інстиляцій зменшують. При бактеріальній виразці рогівки призначають по 1 краплі кожні 15 хв протягом 6 годин, потім по 1 краплі кожні 30 хв на годину неспання; на 2 день – по 1 краплі щогодини у години неспання; з 3 по 14 день – по 1 краплі кожні 4 години на годину неспання. Якщо після 14 днів терапії епітелізація не сталася, лікування можна продовжити.ПередозуванняДані про передозування Ципролету при місцевому застосуванні відсутні. Симптоми: при випадковому прийомі препарату внутрішньо специфічні симптоми відсутні. Можливе виникнення нудоти, блювання, діареї, головного болю, непритомності, почуття тривоги. Лікування: стандартні заходи невідкладної допомоги, достатнє надходження рідини в організм, створення кислої реакції сечі для запобігання кристалурії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОчні краплі можна застосовувати тільки місцево, не можна вводити препарат субкон'юнктивально або передню камеру ока. При застосуванні очних крапель Ципролету та інших офтальмологічних розчинів інтервал між їх введеннями повинен становити не менше 5 хв. У період лікування препаратом не рекомендується носити контактні лінзи. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, у яких після аплікації тимчасово втрачається чіткість зору, не рекомендується відразу після закапування препарату водити машину або працювати зі складною технікою, або з будь-яким складним обладнанням, яке потребує чіткості зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для інфузій – 1 мл 1 фл: Активна речовина: ципрофлоксацин 2 мг/200 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид - 900 мг, динатрію едетат - 10 мг, молочна кислота - 75 мг, лимонної кислоти моногідрат - 12 мг, натрію гідроксид - 8 мг, хлористоводнева кислота - 0.0231 мл, вода д/і - до 1 100 мл - флакони з поліетилену низької щільності (1) - пачки картонні.:Опис лікарської формиРозчин для інфузій у вигляді прозорої, безбарвної або світло-жовтої рідини.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенної інфузії 200 мг або 400 мг ТCmax - 60 хв, Cmax - 2.1 мкг/мл і 4.6 мкг/мл, відповідно. Vd – 2-3 л/кг, зв'язок з білками плазми – 20-40%. Добре розподіляється в тканинах організму (виключаючи тканину, багату на жири, наприклад, нервову тканину). Вміст у тканинах у 2-12 разів вищий, ніж у плазмі. Терапевтичні концентрації досягаються в слині, мигдаликах, печінці, жовчному міхурі, жовчі, кишечнику, органах черевної порожнини та малого тазу, матці, насіннєвій рідині, тканині простати, ендометрії, фалопієвих трубах та яєчниках, нирках та сечовивідних органах, легеневій тканині кістковій тканині, м'язах, синовіальній рідині та суглобових хрящах, перитонеальній рідині, шкірі. У СМР проникає в невеликій кількості, де його концентрація при незапалені мозкові оболонки становить 6-10% від такої в сироватці крові, а при запалених - 14-37%. Ципрофлоксацин також добре проникає в очну рідину, бронхіальний секрет, плевру, очеревину, лімфу через плаценту.Концентрація ципрофлоксацину в нейтрофілах крові у 2-7 разів вища, ніж у сироватці. Активність дещо знижується за кислих значень рН. Метаболізується у печінці (15-30%) з утворенням малоактивних метаболітів (діетилципрофлоксацин, сульфоципрофлоксацин, оксоціпрофлоксацин, формілципрофлоксацин). При внутрішньовенному введенні ТT1/2 - 5-6 годин, при ХНН - до 12 годин. Виводиться в основному нирками шляхом тубулярної фільтрації та канальцевої секреції у незміненому вигляді (при внутрішньовенному введенні - 50-70%) та у вигляді метаболітів. (при внутрішньовенному введенні - 10%), решта - через ШКТ. Невелика кількість виводиться із грудним молоком. Після внутрішньовенного введення концентрація в сечі протягом перших 2 годин після введення майже в 100 разів більша, ніж у сироватці, що значно перевершує МПК для більшості збудників інфекцій сечовивідних шляхів. Нирковий кліренс – 3-5 мл/хв/кг; загальний кліренс – 8-10 мл/хв/кг. При ХНН (КК вище 20 мл/хв) відсоток препарату, що виводиться через нирки, знижується, але кумуляції в організмі не відбувається внаслідок компенсаторного збільшення метаболізму препарату та виведення з каловими масами. Хворим із тяжкою нирковою недостатністю (КК нижче 20 мл/хв/1.73 м2) необхідно призначати половину добової дози.ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів. Діє бактерицидно. Препарат інгібує фермент ДНК-гіразу бактерій, внаслідок чого порушуються реплікація ДНК та синтез клітинних білків бактерій. Ципрофлоксацин діє як на мікроорганізми, що розмножуються, так і на перебувають у фазі спокою. До ципрофлоксацину чутливі грамнегативні аеробні бактерії: Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marcescens, Haf, morganii, Vibrio spp., Yersinia spp.; інші грамнегативні бактерії: Haemophilus spp., Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Aeromonas spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Campylobacter jejuni, Neisseria spp.; деякі внутрішньоклітинні збудники: Legionela pneumophila, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium avium-intracellulare. До ципрофлоксацину чутливі грампозитивні аеробні бактерії: Staphylococcus spp. (S.aureus, S.haemolyticus, S.hominis, S.saprophyticus), Streptococcus spp. (St. pyogenes, St.agalactiae). Більшість стафілококів, стійких до метициліну, стійкі до ципрофлоксацину. Чутливість бактерій Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis помірна. До препарату резистентні Corynebacterium spp., Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Дія препарату щодо Treponema pallidum вивчена недостатньо.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до ципрофлоксацину мікроорганізмами, у т.ч. інфекції дихальних шляхів; інфекції ЛОР-органів; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; інфекції статевих органів (гонорея, простатит, аднексит) та післяпологові інфекції; інфекції ШКТ (в т.ч. рота, зубів, щелеп); інфекції жовчного міхура та жовчовивідних шляхів; інфекції шкірних покривів, слизових оболонок та м'яких тканин; інфекції кістково-м'язової системи; сепсис; перитоніт. Профілактика та лікування інфекцій у хворих зі зниженим імунітетом (при терапії імунодепресантами).Протипоказання до застосуванняПсевдомембранозний коліт; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до ципрофлоксацину або інших препаратів групи фторхінолонів. З обережністю слід призначати препарат при вираженому атеросклерозі судин головного мозку, порушенні мозкового кровообігу, психічних захворюваннях, судомному синдромі, епілепсії, вираженій нирковій та/або печінковій недостатності, а також пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, діарея, блювання, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія, холестатична жовтяниця (особливо у пацієнтів з перенесеними захворюваннями печінки), гепатит, гепатонекроз, підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, тривожність, тремор, безсоння, кошмарні сновидіння, периферична паралгезія (аномалія сприйняття відчуття болю), пітливість, підвищення внутрішньочерепного тиску, тривожність, сплутаність свідомості, також психотичних реакцій (зрідка прогресуючі до станів, у яких пацієнт може завдати собі шкоди), мігрень, непритомність, тромбоз церебральних артерій. З боку органів чуття: порушення смаку та нюху, порушення зору (диплопія, зміна сприйняття кольору), шум у вухах, зниження слуху. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, припливи крові до шкіри обличчя. З боку системи кровотворення: лейкопенія, гранулоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, тромбоцитоз, гемолітична анемія. З боку лабораторних показників: гіпопротромбінемія, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, гіперглікемія. З боку сечовивідної системи: гематурія, кристалурія (насамперед при лужній сечі та низькому діурезі), гломерулонефрит, дизурія, поліурія, затримка сечі, альбумінурія, уретральні кровотечі, гематурія, зниження азотвидільних функцій нирок, інтерсти. Алергічні реакції: свербіж шкіри, кропив'янка, утворення пухирів, що супроводжуються кровотечами, і маленьких вузликів, що утворюють струпи, лікарська лихоманка, точкові крововиливи (петехії), набряк обличчя або гортані, задишка, еозинофілія, підвищена світлочутливість, васкуліта, вузлів , синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, тендовагініт, розрив сухожиль, міалгія. Інші: загальна слабкість, суперінфекція (кандидоз, псевдомембранозний коліт). Місцеві реакції: біль та печіння у місці введення, флебіт.Взаємодія з лікарськими засобамиВнаслідок зниження активності процесів мікросомального окиснення в гепатоцитах, підвищує концентрацію та подовжує T1/2 теофіліну (та інших ксантинів, наприклад, кофеїну), пероральних гіпоглікемічних препаратів, непрямих антикоагулянтів, сприяє зниженню протромбінового індексу. НПЗП (виключаючи ацетилсаліцилову кислоту) підвищують ризик розвитку судом. Метоклопрамід прискорює абсорбцію ципрофлоксацину, що призводить до зменшення часу досягнення його Cmax. Спільне призначення урикозуричних препаратів призводить до уповільнення виведення (до 50%) та підвищення плазмової концентрації ципрофлоксацину. При поєднанні з іншими протимікробними препаратами (бета-лактами, аміноглікозидами, кліндаміцином, метронідазолом) зазвичай спостерігається синергізм; може успішно застосовуватися у комбінації з азлоциліном та цефтазидимом при інфекціях, викликаних Pseudomonas spp.; з мезлоциліном, азлоциліном та іншими бета-лактамними антибіотиками – при стрептококових інфекціях; з ізоксазолілпеніцилінами та ванкоміцином - при стафілококових інфекціях; з метронідазолом та кліндаміцином – при анаеробних інфекціях. Підсилює нефротоксичну дію циклоспорину, відзначається збільшення сироваткового креатиніну, тому такі пацієнти потребують контролю цього показника 2 рази на тиждень. При одночасному прийомі посилює дію непрямих антикоагулянтів. Інфузійний розчин фармацевтично несумісний з усіма інфузійними розчинами і препаратами, які фізико-хімічно нестійкі при кислому середовищі (рН інфузійного розчину ципрофлоксацину - 3.5-4.6), Не можна змішувати розчин для внутрішньовенного введення з розчинами.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід вводити внутрішньовенно краплинно протягом 30 хв (200 мг) та 60 хв (400 мг). Розчин для інфузії сумісний з 0.9% розчином хлориду натрію, розчином Рінгера, 5% і 10% розчином декстрози, 10% розчином фруктози, а також розчином, що містить 5% розчин декстрози з 0.225% або 0.45% розчином натрію хлориду. Доза Ципролету залежить від тяжкості захворювання, типу інфекції, стану організму, віку, маси тіла та функції нирок у пацієнта. Разова доза в середньому становить 200 мг (при тяжких інфекціях - 400 мг), кратність введення - 2 рази на добу. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання і становить 1-2 тижні, при необхідності можливе тривале введення препарату. При гострій гонореї препарат призначають внутрішньовенно одноразово в дозі 100 мг. Для профілактики післяопераційних інфекцій вводять внутрішньовенно за 30-60 хв до операції у дозі 200-400 мг.ПередозуванняЛікування: специфічний антидот невідомий. Необхідно ретельно контролювати стан хворого, промивання шлунка, проводити звичайні заходи невідкладної допомоги, забезпечити достатнє надходження рідини. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу може бути виведена лише незначна (менше 10%) кількість препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри виникненні під час або після лікування Ципролетом важкої та тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який потребує негайного відміни препарату та призначення відповідного лікування. При виникненні болю в сухожиллях або при перших ознаках тендовагініту лікування слід припинити. У період лікування Ципролетом необхідно забезпечити достатню кількість рідини за дотримання нормального діурезу. У період лікування Ципролетом слід уникати контакту з прямим сонячним промінням. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають Ципролет®, слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій (особливо при одночасному вживанні алкоголю).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: гідрохлорид ципрофлоксацину 291.106 мг, що відповідає вмісту ципрофлоксацину 250 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 50.323 мг, целюлоза мікрокристалічна – 7.486 мг, кроскармелоза натрію – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний – 5 мг, тальк – 5 мг, магнію стеарат – 3.514 мг. Склад оболонки: гіпромелоза (6 cps) – 4.8 мг, сорбінова кислота – 0.08 мг, титану діоксид – 2 мг, тальк – 1.6 мг, макрогол 6000 – 1.36 мг, полісорбат 80 – 0.08 мг, диметикон – 0.08 мг. 10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гладкою поверхнею з обох боків; на зламі біла чи майже біла маса.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.ФармакокінетикаПри пероральному прийомі ципрофлоксацин швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність препарату становить 50-85%. C max  препарату в сироватці крові здорових добровольців після перорального прийому препарату (до їжі) у дозі 250, 500, 750 та 1000 мг досягається через 1-1.5 год і становить 1.2, 2.4, 4.3 та 5.4 мкг/мл відповідно. Перорально прийнятий ципрофлоксацин розподіляється у тканинах та рідинах організму. Високі концентрації препарату спостерігаються у жовчі, легенях, нирках, печінці, жовчному міхурі, матці, насінній рідині, тканині простати, мигдаликах, ендометрії, фалопієвих трубах та яєчниках. Концентрація препарату у цих тканинах вища, ніж у сироватці. Ципрофлоксацин також добре проникає у кістки, очну рідину, бронхіальний секрет, слину, шкіру, м'язи, плевру, очеревину, лімфу. Концентрація ципрофлоксацину, що накопичується в нейтрофілах крові в 2-7 разів вище, ніж у сироватці. Vd у організмі становить 2-3.5 л/кг. У спинномозкову рідину препарат проникає у невеликій кількості, де його концентрація становить 6-10% від такої сироватки. Ступінь зв'язування ципрофлоксацину із білками плазми становить 30%. У хворих з незміненою функцією нирок T1/2 зазвичай становить 3-5 год. Основний шлях виведення ципрофлоксацину з організму через нирки. Із сечею виводиться 50-70%. Від 15 до 30% виводиться із калом. У разі порушення функції нирок T1/2 збільшується. Хворим із тяжкою нирковою недостатністю (КК нижче 20 мл/хв/1.73м2) необхідно призначати половину добової дози препарату.ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів. Діє бактерицидно. Препарат інгібує фермент ДНК-гіразу бактерій, внаслідок чого порушуються реплікація ДНК та синтез клітинних білків бактерій. Ципрофлоксацин діє як на мікроорганізми, що розмножуються, так і на перебувають у фазі спокою. До ципрофлоксацину чутливі грамнегативні аеробні бактерії: Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marcescens, Haf, morganii, Vibrio spp., Yersinia spp.; інші грамнегативні бактерії: Haemophilus spp., Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Aeromonas spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Campylobacter jejuni, Neisseria spp.; деякі внутрішньоклітинні збудники: Legionela pneumophila, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium avium-intracellulare. До ципрофлоксацину чутливі грампозитивні аеробні бактерії: Staphylococcus spp. (S.aureus, S.haemolyticus, S.hominis, S.saprophyticus), Streptococcus spp. (St. pyogenes, St.agalactiae). Більшість стафілококів, стійких до метициліну, стійкі до ципрофлоксацину. Чутливість бактерій Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis помірна. До препарату резистентні Corynebacterium spp., Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Дія препарату щодо Treponema pallidum вивчена недостатньо.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до ципрофлоксацину мікроорганізмами, у т.ч. інфекції дихальних шляхів; інфекції ЛОР-органів; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; інфекції статевих органів; інфекції ШКТ (в т.ч. рота, зубів, щелеп); інфекції жовчного міхура та жовчовивідних шляхів; інфекції шкірних покривів, слизових оболонок та м'яких тканин; інфекції кістково-м'язової системи; сепсис; перитоніт. Профілактика та лікування інфекцій у хворих зі зниженим імунітетом (при терапії імунодепресантами).Протипоказання до застосуванняПсевдомембранозний коліт; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до ципрофлоксацину або інших препаратів групи фторхінолонів. З обережністю слід призначати препарат при вираженому атеросклерозі судин головного мозку, порушенні мозкового кровообігу, психічних захворюваннях, судомному синдромі, епілепсії, вираженій нирковій та/або печінковій недостатності, а також пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, діарея, блювання, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія, холестатична жовтяниця (особливо у пацієнтів з перенесеними захворюваннями печінки), гепатит, гепатонекроз, підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, тривожність, тремор, безсоння, кошмарні сновидіння, периферична паралгезія (аномалія сприйняття відчуття болю), пітливість, підвищення внутрішньочерепного тиску, тривожність, сплутаність свідомості, також психотичних реакцій (зрідка прогресуючі до станів, у яких пацієнт може завдати собі шкоди), мігрень, непритомність, тромбоз церебральних артерій. З боку органів чуття: порушення смаку та нюху, порушення зору (диплопія, зміна сприйняття кольору), шум у вухах, зниження слуху. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, припливи крові до шкіри обличчя. З боку системи кровотворення: лейкопенія, гранулоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, тромбоцитоз, гемолітична анемія. З боку лабораторних показників: гіпопротромбінемія, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, гіперглікемія. З боку сечовивідної системи: гематурія, кристалурія (насамперед при лужній сечі та низькому діурезі), гломерулонефрит, дизурія, поліурія, затримка сечі, альбумінурія, уретральні кровотечі, гематурія, зниження азотвидільних функцій нирок, інтерсти. Алергічні реакції: свербіж шкіри, кропив'янка, утворення пухирів, що супроводжуються кровотечами, і маленьких вузликів, що утворюють струпи, лікарська лихоманка, точкові крововиливи (петехії), набряк обличчя або гортані, задишка, еозинофілія, підвищена світлочутливість, васкуліта, вузлів , синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, тендовагініт, розрив сухожиль, міалгія. Інші: загальна слабкість, суперінфекція (кандидоз, псевдомембранозний коліт).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Ципролету з диданозином всмоктування ципрофлоксацину знижується внаслідок утворення комплексів ципрофлоксацину з алюмінієвими та магнієвими солями, що містяться в диданозіні. Одночасний прийом Ципролету та теофіліну може призвести до підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові, за рахунок конкурентного інгібування у ділянках зв'язування цитохрому Р450, що призводить до збільшення T1/2 теофіліну та зростання ризику розвитку токсичної дії, пов'язаного з теофіліном. Одночасний прийом антацидів, а також препаратів, що містять іони алюмінію, цинку, заліза або магнію, може спричинити зниження всмоктування ципрофлоксацину, тому інтервал між призначенням цих препаратів має бути не менше 4 годин. При одночасному застосуванні Ципролету та антикоагулянтів подовжується час кровотечі. При одночасному застосуванні Ципролету та циклоспорину посилюється нефротоксична дія останнього.Спосіб застосування та дозиДоза Ципролету залежить від тяжкості захворювання, типу інфекції, стану організму, віку, маси тіла та функції нирок. При неускладнених захворюваннях нирок та сечовивідних шляхів призначають по 250 мг 2 рази на добу, а у важких випадках – по 500 мг 2 рази на добу. При захворюваннях нижніх відділів дихальних шляхів середньої тяжкості – по 250 мг 2 рази на добу, а у більш тяжких випадках – по 500 мг 2 рази на добу. Для лікування гонореї рекомендується одноразовий прийом Ципролету  в дозі 250-500 мг . При гінекологічних захворюваннях, ентеритах та колітах з тяжким перебігом та високою температурою, простатитах, остеомієлітах призначають по 500 мг 2 рази на добу (для лікування звичайної діареї можна застосовувати у дозі 250 мг 2 рази на добу). Таблетки слід приймати натще, запиваючи достатньою кількістю рідини. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, але лікування завжди має тривати щонайменше ще 2 дні після зникнення симптомів хвороби. Зазвичай тривалість лікування становить 7-10 днів. Пацієнтам із вираженими порушеннями функції нирок слід призначати половину дози препарату. Таблиця рекомендованих доз препарату для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю: Кліренс креатиніну (мл/хв) Доза >50 Звичайний режим дозування 30-50 250-500 мг 1 раз на 12 год 5-29 250-500 мг 1 раз на 18 год Хворі, що перебувають на гемо- або перитонеальному діалізі після діалізу 250-500 мг 1 раз на 24 год ПередозуванняЛікування: необхідно ретельно контролювати стан хворого, промивання шлунка, проводити звичайні заходи невідкладної допомоги, забезпечити достатнє надходження рідини. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу може бути виведена лише незначна (менше 10%) кількість препарату. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХворим з епілепсією, нападами судом в анамнезі, судинними захворюваннями та органічними ураженнями мозку у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС Ципролет слід призначати тільки за життєвими показаннями. При виникненні під час або після лікування Ципролетом важкої та тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який потребує негайного відміни препарату та призначення відповідного лікування. У разі виникнення болю в сухожиллях або при появі перших ознак тендовагініту лікування слід припинити у зв'язку з тим, що описані окремі випадки запалення і навіть розриву сухожиль під час лікування фторхінолонами. У період лікування Ципролетом необхідно забезпечити достатню кількість рідини за дотримання нормального діурезу. У період лікування Ципролетом слід уникати контакту з прямим сонячним промінням. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають Ципролет®, слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій (особливо при одночасному вживанні алкоголю).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ципрофлоксацину гідрохлорид 582 мг, що відповідає вмісту ципрофлоксацину 500 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, кремнію діоксид колоїдний, тальк, магнію стеарат. Склад оболонки: гіпромелоза (6 cps), сорбінова кислота, титану діоксид, тальк, макрогол 6000, полісорбат, диметикон. 10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гладкою поверхнею з обох боків; на зламі біла чи майже біла маса.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.ФармакокінетикаПри пероральному прийомі ципрофлоксацин швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність препарату становить 50-85%. C max  препарату в сироватці крові здорових добровольців після перорального прийому препарату (до їжі) у дозі 250, 500, 750 та 1000 мг досягається через 1-1.5 год і становить 1.2, 2.4, 4.3 та 5.4 мкг/мл відповідно. Перорально прийнятий ципрофлоксацин розподіляється у тканинах та рідинах організму. Високі концентрації препарату спостерігаються у жовчі, легенях, нирках, печінці, жовчному міхурі, матці, насінній рідині, тканині простати, мигдаликах, ендометрії, фалопієвих трубах та яєчниках. Концентрація препарату у цих тканинах вища, ніж у сироватці. Ципрофлоксацин також добре проникає у кістки, очну рідину, бронхіальний секрет, слину, шкіру, м'язи, плевру, очеревину, лімфу. Концентрація ципрофлоксацину, що накопичується в нейтрофілах крові в 2-7 разів вище, ніж у сироватці. Vd у організмі становить 2-3.5 л/кг. У спинномозкову рідину препарат проникає у невеликій кількості, де його концентрація становить 6-10% від такої сироватки. Ступінь зв'язування ципрофлоксацину із білками плазми становить 30%. У хворих з незміненою функцією нирок T1/2 зазвичай становить 3-5 год. Основний шлях виведення ципрофлоксацину з організму через нирки. Із сечею виводиться 50-70%. Від 15 до 30% виводиться із калом. У разі порушення функції нирок T1/2 збільшується. Хворим із тяжкою нирковою недостатністю (КК нижче 20 мл/хв/1.73м2) необхідно призначати половину добової дози препарату.ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів. Діє бактерицидно. Препарат інгібує фермент ДНК-гіразу бактерій, внаслідок чого порушуються реплікація ДНК та синтез клітинних білків бактерій. Ципрофлоксацин діє як на мікроорганізми, що розмножуються, так і на перебувають у фазі спокою. До ципрофлоксацину чутливі грамнегативні аеробні бактерії: Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marcescens, Haf, morganii, Vibrio spp., Yersinia spp.; інші грамнегативні бактерії: Haemophilus spp., Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Aeromonas spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Campylobacter jejuni, Neisseria spp.; деякі внутрішньоклітинні збудники: Legionela pneumophila, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium avium-intracellulare. До ципрофлоксацину чутливі грампозитивні аеробні бактерії: Staphylococcus spp. (S.aureus, S.haemolyticus, S.hominis, S.saprophyticus), Streptococcus spp. (St. pyogenes, St.agalactiae). Більшість стафілококів, стійких до метициліну, стійкі до ципрофлоксацину. Чутливість бактерій Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis помірна. До препарату резистентні Corynebacterium spp., Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Дія препарату щодо Treponema pallidum вивчена недостатньо.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до ципрофлоксацину мікроорганізмами, у т.ч. інфекції дихальних шляхів; інфекції ЛОР-органів; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; інфекції статевих органів; інфекції ШКТ (в т.ч. рота, зубів, щелеп); інфекції жовчного міхура та жовчовивідних шляхів; інфекції шкірних покривів, слизових оболонок та м'яких тканин; інфекції кістково-м'язової системи; сепсис; перитоніт. Профілактика та лікування інфекцій у хворих зі зниженим імунітетом (при терапії імунодепресантами).Протипоказання до застосуванняПсевдомембранозний коліт; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до ципрофлоксацину або інших препаратів групи фторхінолонів. З обережністю слід призначати препарат при вираженому атеросклерозі судин головного мозку, порушенні мозкового кровообігу, психічних захворюваннях, судомному синдромі, епілепсії, вираженій нирковій та/або печінковій недостатності, а також пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, діарея, блювання, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія, холестатична жовтяниця (особливо у пацієнтів з перенесеними захворюваннями печінки), гепатит, гепатонекроз, підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, тривожність, тремор, безсоння, кошмарні сновидіння, периферична паралгезія (аномалія сприйняття відчуття болю), пітливість, підвищення внутрішньочерепного тиску, тривожність, сплутаність свідомості, також психотичних реакцій (зрідка прогресуючі до станів, у яких пацієнт може завдати собі шкоди), мігрень, непритомність, тромбоз церебральних артерій. З боку органів чуття: порушення смаку та нюху, порушення зору (диплопія, зміна сприйняття кольору), шум у вухах, зниження слуху. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, припливи крові до шкіри обличчя. З боку системи кровотворення: лейкопенія, гранулоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, тромбоцитоз, гемолітична анемія. З боку лабораторних показників: гіпопротромбінемія, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, гіперглікемія. З боку сечовивідної системи: гематурія, кристалурія (насамперед при лужній сечі та низькому діурезі), гломерулонефрит, дизурія, поліурія, затримка сечі, альбумінурія, уретральні кровотечі, гематурія, зниження азотвидільних функцій нирок, інтерсти. Алергічні реакції: свербіж шкіри, кропив'янка, утворення пухирів, що супроводжуються кровотечами, і маленьких вузликів, що утворюють струпи, лікарська лихоманка, точкові крововиливи (петехії), набряк обличчя або гортані, задишка, еозинофілія, підвищена світлочутливість, васкуліта, вузлів , синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, тендовагініт, розрив сухожиль, міалгія. Інші: загальна слабкість, суперінфекція (кандидоз, псевдомембранозний коліт).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Ципролету з диданозином всмоктування ципрофлоксацину знижується внаслідок утворення комплексів ципрофлоксацину з алюмінієвими та магнієвими солями, що містяться в диданозіні. Одночасний прийом Ципролету та теофіліну може призвести до підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові, за рахунок конкурентного інгібування у ділянках зв'язування цитохрому Р450, що призводить до збільшення T1/2 теофіліну та зростання ризику розвитку токсичної дії, пов'язаного з теофіліном. Одночасний прийом антацидів, а також препаратів, що містять іони алюмінію, цинку, заліза або магнію, може спричинити зниження всмоктування ципрофлоксацину, тому інтервал між призначенням цих препаратів має бути не менше 4 годин. При одночасному застосуванні Ципролету та антикоагулянтів подовжується час кровотечі. При одночасному застосуванні Ципролету та циклоспорину посилюється нефротоксична дія останнього.Спосіб застосування та дозиДоза Ципролету залежить від тяжкості захворювання, типу інфекції, стану організму, віку, маси тіла та функції нирок. При неускладнених захворюваннях нирок та сечовивідних шляхів призначають по 250 мг 2 рази на добу, а у важких випадках – по 500 мг 2 рази на добу. При захворюваннях нижніх відділів дихальних шляхів середньої тяжкості – по 250 мг 2 рази на добу, а у більш тяжких випадках – по 500 мг 2 рази на добу. Для лікування гонореї рекомендується одноразовий прийом Ципролету  в дозі 250-500 мг . При гінекологічних захворюваннях, ентеритах та колітах з тяжким перебігом та високою температурою, простатитах, остеомієлітах призначають по 500 мг 2 рази на добу (для лікування звичайної діареї можна застосовувати у дозі 250 мг 2 рази на добу). Таблетки слід приймати натще, запиваючи достатньою кількістю рідини. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, але лікування завжди має тривати щонайменше ще 2 дні після зникнення симптомів хвороби. Зазвичай тривалість лікування становить 7-10 днів. Пацієнтам із вираженими порушеннями функції нирок слід призначати половину дози препарату. Таблиця рекомендованих доз препарату для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю: Кліренс креатиніну (мл/хв) Доза >50 Звичайний режим дозування 30-50 250-500 мг 1 раз на 12 год 5-29 250-500 мг 1 раз на 18 год Хворі, що перебувають на гемо- або перитонеальному діалізі після діалізу 250-500 мг 1 раз на 24 год ПередозуванняЛікування: необхідно ретельно контролювати стан хворого, промивання шлунка, проводити звичайні заходи невідкладної допомоги, забезпечити достатнє надходження рідини. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу може бути виведена лише незначна (менше 10%) кількість препарату. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХворим з епілепсією, нападами судом в анамнезі, судинними захворюваннями та органічними ураженнями мозку у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС Ципролет слід призначати тільки за життєвими показаннями. При виникненні під час або після лікування Ципролетом важкої та тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який потребує негайного відміни препарату та призначення відповідного лікування. У разі виникнення болю в сухожиллях або при появі перших ознак тендовагініту лікування слід припинити у зв'язку з тим, що описані окремі випадки запалення і навіть розриву сухожиль під час лікування фторхінолонами. У період лікування Ципролетом необхідно забезпечити достатню кількість рідини за дотримання нормального діурезу. У період лікування Ципролетом слід уникати контакту з прямим сонячним промінням. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають Ципролет®, слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій (особливо при одночасному вживанні алкоголю).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: ципрофлоксацину гідрохлорид моногідрат (еквівалентно 500 мг ципрофлоксацину) – 582,285 мг та тинідазол – 600,000 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний 35 мг, кроскармелозу натрію 27,476 мг, целюлоза мікрокристалічна 20,33 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 5 мг, кремнію діоксид колоїдний 3,952 мг, 5 маг, 7; Склад оболонки: Опадрай білий 40 мг (гіпромелоза 55,46 %, тальк 19,84 %, титану діоксид 11,93 %, макрогол-6000 11,09 %, полісорбат-80 0,84 %, сорбінова кислота 0,84 %) . Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 600+500 мг. По 10 таблеток у ПВХ/алюмінієвий блістер. По 1 блістеру в картонну пачку з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, овальної форми, з роздільною ризиком на одному боці та гладкі з іншого. Вид на поперечному зрізі: від білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб комбінований.ФармакокінетикаВсмоктування: Як ципрофлоксацин, так і тинідазол добре всмоктуються у шлунково-кишковому тракті після перорального застосування. Прийом їжі уповільнює всмоктування, але не змінює величину максимальної концентрації (Cmax) та біодоступності. Розподіл: Тінідазол. Біодоступність – 100%, зв'язок з білками плазми – 12%, час досягнення максимальної концентрації (TCmax) після прийому внутрішньо – 2 год, Cmax після прийому внутрішньо 500 мг – 47,7 мкг/мл. Ципрофлоксацин. Біодоступність – 50-85%, об'єм розподілу – 2-3,5 л/кг, зв'язок з білками плазми – 20-40%, TCmax після прийому внутрішньо – 60-90 хв, Cmax після прийому внутрішньо 500 мг – 0,2 мкг /мл. Метаболізм та виведення: Тінідазол проникає в спинномозкову рідину в концентрації, що дорівнює такій у плазмі, і піддається зворотному всмоктування у ниркових канальцях. Період напіввиведення (T1/2) – 12-14 год. Тінідазол метаболізується у печінці за участю ферментної системи цитохрому P450 (CYP3A4). Близько 50% виводиться з жовчю, 25% – нирками, 12% – у вигляді метаболітів. Зазнає зворотного всмоктування в ниркових канальцях. Ципрофлоксацин добре проникає в рідинні середовища та тканини організму (виключаючи тканину, багату жирами, наприклад, нервову тканину). Концентрація у тканинах у 2-12 разів вища, ніж у плазмі. Терапевтичні концентрації досягаються в слині, мигдаликах, печінці, жовчному міхурі, жовчі, кишечнику, органах черевної порожнини та малого тазу, матці, насіннєвій рідині, тканині простати, ендометрії, фалопієвих трубах та яєчниках, нирках та сечовивідних органах, легеневій тканині кістковій тканині, м'язах, синовіальній рідині та суглобових хрящах, перитонеальній рідині, шкірі. У спинномозкову рідину проникає у невеликій кількості, де його концентрація за відсутності запалення мозкових оболонок становить 6-10% від сироваткової, а при запалених – 14-37%. Ципрофлоксацин добре проникає також у очну рідину, бронхіальний секрет, плевру, очеревину,лімфу через плаценту. Концентрація ципрофлоксацину в нейтрофілах крові у 2-7 разів вища, ніж у плазмі крові. Активність дещо знижується при значеннях рН менше 6. Метаболізується у печінці (15-30%) з утворенням малоактивних метаболітів (діетилципрофлоксацин, сульфоципрофлоксацин, оксоціпрофлоксацин, формілципрофлоксацин). Т1/2 – близько 4 год. Виводиться в основному нирками шляхом канальцевої фільтрації та канальцевої секреції у незміненому вигляді (40-50%) та у вигляді метаболітів (15%), решта – через шлунково-кишковий тракт. Невелика кількість виводиться із грудним молоком. Нирковий кліренс – 3-5 мл/хв/кг; загальний кліренс – 8-10 мл/хв/кг.Метаболізується у печінці (15-30%) з утворенням малоактивних метаболітів (діетилципрофлоксацин, сульфоципрофлоксацин, оксоціпрофлоксацин, формілципрофлоксацин). Т1/2 – близько 4 год. Виводиться в основному нирками шляхом канальцевої фільтрації та канальцевої секреції у незміненому вигляді (40-50%) та у вигляді метаболітів (15%), решта – через шлунково-кишковий тракт. Невелика кількість виводиться із грудним молоком. Нирковий кліренс – 3-5 мл/хв/кг; загальний кліренс – 8-10 мл/хв/кг.Метаболізується у печінці (15-30%) з утворенням малоактивних метаболітів (діетилципрофлоксацин, сульфоципрофлоксацин, оксоціпрофлоксацин, формілципрофлоксацин). Т1/2 – близько 4 год. Виводиться в основному нирками шляхом канальцевої фільтрації та канальцевої секреції у незміненому вигляді (40-50%) та у вигляді метаболітів (15%), решта – через шлунково-кишковий тракт. Невелика кількість виводиться із грудним молоком. Нирковий кліренс – 3-5 мл/хв/кг; загальний кліренс – 8-10 мл/хв/кг.Нирковий кліренс – 3-5 мл/хв/кг; загальний кліренс – 8-10 мл/хв/кг.Нирковий кліренс – 3-5 мл/хв/кг; загальний кліренс – 8-10 мл/хв/кг. В особливих випадках: Фармакокінетичні параметри тинідазолу у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю – ХНН (кліренс креатиніну (КК) вище 22 мл/хв) не відрізняються від таких у здорових. У ципрофлоксацину при хронічній нирковій недостатності Т1/2 збільшується до 12 годин. .ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Тінідазол – протипротозойний та протимікробний засіб, похідний імідазолу, ефективний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolitica, Lamblia, а також збудників анаеробних інфекцій (Clostridium spp., Bacteroides fragilis, Bacteroides melaninocіcus. spp.). Як високоліпофільний препарат, проникає всередину трихомонад і анаеробних мікроорганізмів, де відновлюється нітроредуктазою, пригнічує синтез і пошкоджує структуру ДНК. Ципрофлоксацин – протимікробний засіб широкого спектру дії, похідний фторхінолону, пригнічує бактеріальну ДНК-гіразу (топоізомерази II і IV, відповідальні за процес суперспіралізації хромосомної ДНК навколо ядерної РНК, що необхідно для зчитування генетичної інформації), порушує синтез ДНК, ріст і ділення; викликає виражені морфологічні зміни (у тому числі клітинної стінки та мембран) та швидку загибель бактеріальної клітини. Діє бактерицидно на грамнегативні організми в період спокою та розподілу (оскільки впливає не тільки на ДНК-гіразу, а й викликає лізис клітинної стінки), на грампозитивні мікроорганізми – лише в період розподілу. Низька токсичність клітин макроорганізму пояснюється відсутністю у яких ДНК-гиразы. На тлі прийому ципрофлоксацину не відбувається паралельного вироблення стійкості до інших антибіотиків, що не належать до групи інгібіторів гірази, що робить його високоефективним по відношенню до бактерій, стійким до аміноглікозидів, пеніцилінів, цефалоспоринів, тетрациклінів та багатьох інших антибіотиків. До ципрофлоксацину чутливі грамнегативні аеробні бактерії: ентеробактерії (Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marces, , Morganella morganii, Vibrio spp., Yersinia spp.), інші грамнегативні бактерії (Haemophilus spp., Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Aeromonas spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Campyl. pneumophila, Brucella spp., Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii; грампозитивні аеробні бактерії: Staphylococcus spp. (Staphylococcus aureus, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis,Staphylococcus saprophyticus), Streptococcus spp. (Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae). Більшість стафілококів, стійких до метициліну, є резистентними і до ципрофлоксацину. Резистентність розвивається вкрай повільно, оскільки, з одного боку, після дії ципрофлоксацину практично не залишається персистуючих мікроорганізмів, а з іншого – у бактеріальних клітин немає ферментів, що його інактивують. До препарату резистентні: Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Не ефективний щодо Treponema pallidum.Показання до застосуванняЗмішані бактеріальні інфекції, спричинені чутливими грампозитивними та грамнегативними мікроорганізмами, в асоціації з анаеробними мікроорганізмами та/або найпростішими: інфекції дихальних шляхів (гострий та хронічний (у стадії загострення) бронхіт, пневмонія, бронхоектатична хвороба); інфекції ЛОР-органів (середній отит, гайморит, фронтит, синусит, мастоїдит, тонзиліт, фарингіт); інфекції ротової порожнини (гострий виразковий гінгівіт, періодонтит, періостит); інфекції нирок та сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит); інфекції органів малого тазу та статевих органів (простатит, аднексит, сальпінгіт, оофорит, ендометрит, тубулярний абсцес, пельвіоперитоніт); інтраабдомінальні інфекції (інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчних шляхів, внутрішньочеревні абсцеси); інфекції шкіри та м'яких тканин (інфіковані виразки, рани, опіки, абсцеси, флегмони, виразкові ураження шкіри при "синдромі діабетичної стопи", пролежні); інфекції кісток та суглобів (остеомієліт, септичний артрит); післяопераційні інфекції.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (у тому числі до похідних фторхінолону або імідазолу), захворювання крові (в анамнезі), пригнічення кістковомозкового кровотворення, органічні захворювання центральної нервової системи, вагітність, період лактації, одночасний прийом з тизанідином (ризик вираженого зниження артеріального тиску, сон. , дитячий вік до 18 років З обережністю Виражений атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу, психічні захворювання, епілепсія, судоми в анамнезі, виражена ниркова та/або печінкова недостатність, літній вік. Ураження сухожилля при лікуванні хінолонами, що раніше проводилося, підвищений ризик подовження інтервалу QT або розвитку аритмії типу «пірует» (наприклад, синдром вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокалії) )), одночасне застосування лікарських препаратів, що подовжують інтервал QT (у тому числі антиаритмічні IA та III класів, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики), одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP450 1A2, в тому числі теофіліном, метилксантином, ко, ропініролом, оланзапіном), міастенію gravis, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяОскільки тинідазол та ципрофлоксацин екскретуються у грудне молоко, то на період лікування препаратом необхідно припинити годування груддю, оскільки тинідазол може чинити мутагенну та канцерогенну дію.Побічна діяПобічні ефекти представлені відповідно до класифікації побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я. Їх частота визначається так: дуже часто (>1/10 призначень), часто (1/10 - 1/100 призначень); нечасто (1/100 – 1/1000 призначень); рідко (1/1000 – 1/10000 призначень); дуже рідко ( Ципрофлоксацин З боку центральної та периферичної нервової системи: нечасто – психомоторна гіперактивність/ажитація, порушення сну, запаморочення, головний біль; рідко – тремор, тривожність, «кошмарні» сновидіння, сплутаність свідомості, дезорієнтація, депресія (яка може призводити до самоушкоджуючої поведінки, такої як суїцидальні вчинки / думки, а також спроба суїциду або вдалий суїцид), галюцинації, (включаючи напади епілепсії); вертиго; дуже рідко – підвищення внутрішньочерепного тиску (у тому числі доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія), психотичні реакції (які можуть призводити до самоушкоджуючої поведінки, такої як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба суїциду або вдалий суїцид), мігрень, порушення координації рухів, порушень гіперестезія;частота невідома – периферична нейропатія та полінейропатія. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, шум у вухах, втрата слуху; дуже рідко – порушення нюху, порушення слуху, порушення колірного сприйняття. З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, відчуття «припливу» крові до обличчя; дуже рідко – васкуліт; частота невідома – подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії (зокрема типу «пірует»). З боку системи травлення: часто – нудота, діарея; нечасто – блювання, біль у животі, диспепсія, метеоризм, зниження апетиту та кількості споживаної їжі; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця (особливо у пацієнтів із перенесеними захворюваннями печінки), гепатит; дуже рідко – панкреатит, гепатонекроз. З боку системи кровотворення: нечасто – еозинофілія; рідко – лейкопенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, анемія, нейтропенія; дуже рідко – гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (загрозливе для життя), пригнічення кісткового мозку (загрозливе для життя). З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок; рідко – ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – порушення дихання (включаючи бронхоспазм). З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія; рідко – підвищення м'язового тонусу, м'язові судоми, артрит, тендовагініт, міалгія; дуже рідко – розриви сухожилля (переважно ахілових), м'язова слабкість, загострення симптомів міастенії. З боку імунної системи: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – алергічні реакції, алергічний набряк/ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактичні реакції, анафілактичний шок (загрозливий для життя), сироваткова хвороба. Зміни лабораторних показників: нечасто – підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази, підвищення концентрації білірубіну; рідко – зміна вмісту протромбіну, підвищення активності амілази, гіперглікемія, гіпоглікемія. Інші: нечасто – больовий синдром неспецифічної етіології, загальне нездужання, пропасниця, суперінфекції (кандидоз); рідко - набряки, гіпергідроз, псевдомембранозний коліт (у дуже рідкісних випадках з можливим смертельним наслідком), фотосенсибілізація, утворення пухирів; дуже рідко - петехії, мультиформна еритема малих форм, вузлувата еритема, синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема), у тому числі потенційно загрозливий для життя, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз); частота невідома – гостра генералізована пустульозна екзантема, підвищення міжнародного нормалізованого відношення (у пацієнтів, які отримують антагоністи вітаміну К). Тінідазол З боку травної системи: біль у животі, анорексія, діарея, «волосатий» язик, глосит, нудота, стоматит, блювання, «металевий» присмак. З боку нервової системи: втома, атаксія, судоми, запаморочення, біль голови, гіпестезія, парестезія, периферична нейропатія, сенсорне порушення, вертиго. Алергічні реакції: реакції гіперчутливості у вигляді шкірного висипу, свербежу, кропив'янки, ангіоневротичного набряку. Інші: «припливи» крові до шкіри обличчя, пропасниця, транзиторна лейкопенія, темна сеча.Взаємодія з лікарськими засобамиТінідазол Посилює ефект непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами необхідний ретельний контроль протромбінового часу та при необхідності корекція дози антикоагулянту. Підсилює дію етанолу (дисульфірамоподібні реакції). Фенобарбітал прискорює метаболізм тинідазолу. Препарат Ципролет А не рекомендується призначати з етіонамідом. Ципрофлоксацин Прийом їжі та молочних продуктів Слід уникати одночасного застосування ципрофлоксацину та молочних продуктів або напоїв, збагачених мінералами (молоко, йогурт, збагачений кальцієм апельсиновий сік), оскільки при цьому всмоктування ципрофлоксацину може зменшуватись. Однак кальцій, що входить до складу інших харчових продуктів, не впливає на всмоктування ципрофлоксацину. Омепразол При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та омепразолу може спостерігатися незначне зниження Сmax у плазмі та зменшення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація – час» (AUC). Пробенецид Пробенецид уповільнює швидкість виведення ципрофлоксацину нирками. Одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять пробенецид, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові. Метотрексат При одночасному застосуванні метотрексату та ципрофлоксацину може сповільнюватися нирково-канальцевий транспорт метотрексату, що може супроводжуватись підвищенням концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватись ймовірність розвитку побічних ефектів метотрексату. У зв'язку з цим за пацієнтами, які отримують одночасно терапію метотрексатом та ципрофлоксацином, має бути встановлене ретельне спостереження. Дулоксетін У ході проведення клінічних досліджень було показано, що одночасне застосування дулоксетину та потужних інгібіторів ізоферменту CYP450 1A2 (таких як флувоксамін) може призвести до збільшення AUC та Сmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна передбачати ймовірність подібної взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину. Ропінірол Одночасне застосування ропініролу та ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP450 1А2, призводить до збільшення Сmax та AUC ропініролу на 60 та 84% відповідно. Слід контролювати несприятливі ефекти ропініролу під час його спільного застосування з ципрофлоксацином та протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії. Лідокаїн У дослідженні на здорових добровольцях було встановлено, що одночасне застосування препаратів, що містять лідокаїн, та ципрофлоксацину, помірного інгібітору ізоферменту CYP450 1А2, призводить до зниження кліренсу лідокаїну на 22% при його внутрішньовенному введенні. Незважаючи на хорошу переносимість лідокаїну, при одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе посилення побічних ефектів унаслідок взаємодії. Клозапін При одночасному застосуванні клозапіну та ципрофлоксацину у дозі 250 мг протягом 7 днів спостерігалося збільшення сироваткових концентрацій клозапіну та N–десметилклозапіну на 29% та 31% відповідно. Слід контролювати стан пацієнта та за необхідності проводити корекцію режиму дозування клозапіну під час його спільного застосування з ципрофлоксацином та протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії. Сілденафіл При одночасному застосуванні у здорових добровольців ципрофлоксацину у дозі 500 мг та силденафілу у дозі 50 мг відзначалося збільшення Сmax та AUC силденафілу у 2 рази. У зв'язку з цим застосування цієї комбінації можливе лише після оцінки співвідношення користь/ризик. Внаслідок зниження активності процесів мікросомального окиснення в гепатоцитах підвищує концентрацію та подовжує T1/2 теофіліну та інших ксантинів, у тому числі кофеїну, пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів (наприклад, глібенкламіду, глімепіриду), непрямих антикоагулянтів, сприяє зниженню протром. Якщо одночасне застосування ципрофлоксацину та теофіліну необхідне, то рекомендується проводити постійний контроль концентрації теофіліну і, якщо необхідно – знизити дозу теофіліну. Підсилює нефротоксичну дію циклоспорину, відзначається збільшення сироваткового креатиніну; у таких пацієнтів необхідний контроль цього показника двічі на тиждень. Пероральний прийом спільно з Fe-лікарськими засобами, сукральфатом і антацидними лікарськими засобами, що містять Mg2+, Ca2+, Al3+, диданозином призводить до зниження всмоктування ципрофлоксацину. Тому препарат Ципролет® А призначається за 1-2 години до або через 4 години після прийому вище зазначених лікарських засобів. Нестероїдні протизапальні препарати (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) підвищують ризик розвитку судом. Метоклопрамід прискорює абсорбцію, що призводить до зменшення TCmax. Спільне призначення урикозуричних лікарських засобів призводить до уповільнення виведення (до 50%) та підвищення плазмової концентрації ципрофлоксацину.Підвищує Cmax у 7 разів (від 4 до 21 рази) та AUC (площа під фармакокінетичною кривою) тизанідину, що підвищує ризик вираженого зниження артеріального тиску та сонливості. При одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT (антиаритмічні IA та III класів, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики), можливе подовження інтервалу QT. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та фенітоїну спостерігалася зміна (підвищення або зниження) вмісту фенітоїну у плазмі крові. Рекомендується здійснювати контроль за терапією фенітоїном у пацієнтів, які приймають обидва препарати, включаючи визначення вмісту фенітоїну в плазмі. Препарат Ципролет® А сумісний із сульфаніламідами та антибіотиками (бета-лактамні антибіотики, аміноглікозиди, еритроміцин, рифампіцин, цефалоспорини), при поєднанні з якими зазвичай спостерігається синергізм.Спосіб застосування та дозиВсередину, за 1 годину до їжі або через 2 години після їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Не слід розламувати, розжовувати чи руйнувати пігулку. Рекомендована доза – 1 таблетка 2 рази на день протягом 5-10 днів.ПередозуванняСимптоми: у випадках гострого передозування превалюючими будуть симптоми оборотного ураження сечовивідної системи, можливі судоми, нудота, блювання, сплутаність свідомості, психічне збудження. Лікування: індукція блювання, промивання шлунка. Симптоматична терапія, що підтримує (у тому числі адекватна гідратація організму). Специфічного антидоту немає. З метою профілактики розвитку кристалурії рекомендується моніторувати функцію нирок, включаючи рН та кислотність сечі. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу тинідазол може бути повністю виведений із організму, а ципрофлоксацин – незначно (менше 10%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід враховувати можливість виникнення перехресних алергічних реакцій. У пацієнтів з гіперчутливістю до інших похідних імідазолу може розвинутись перехресна чутливість та на тинідазол; розвиток перехресної алергічної реакції на ципрофлоксацин можливий також і у пацієнтів з гіперчутливістю до інших похідних фторхінолонів. Іноді вже після введення першої дози ципрофлоксацину можуть розвинутися алергічні реакції, про що слід негайно повідомити лікаря. Під час лікування рекомендується уникати контакту з прямим сонячним промінням. У разі виникнення реакцій фотосенсибілізації слід негайно припинити застосування препарату. У період лікування та не менше 3 днів після припинення прийому препарату не рекомендується приймати етанол (ризик розвитку дисульфірамоподібних реакцій на тлі тинідазолу, що входить до складу препарату). Приступоподібні судоми та периферична нейропатія, що характеризується в основному онімінням або парестезією кінцівок, були відзначені у пацієнтів, які отримували тинідазол. У разі виникнення будь-яких неврологічних симптомів слід негайно припинити терапію тінідазолом, а також проконсультуватися з лікарем. Щоб уникнути розвитку кристалурії не можна перевищувати рекомендовану добову дозу, необхідно також достатнє споживання рідини та підтримання кислої реакції сечі. Викликає темне фарбування сечі, що немає клінічного значення. При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, може провокувати судоми та знижувати поріг судомної готовності, при виникненні судом застосування препарату слід припинити. Пацієнтам з епілепсією, судомами в анамнезі, судинними захворюваннями та органічними ураженнями мозку через загрозу розвитку побічних реакцій з боку центральної нервової системи препарат слід призначати лише за «життєвими» показаннями. Психічні реакції можуть виникнути навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи ципрофлоксацин, у поодиноких випадках депресія або психотичні реакції можуть прогресувати у суїцидальні думки та самоушкоджуючу поведінку, такі як спроби суїциду, у тому числі, що відбулися, якщо у пацієнта розвивається одна з цих реакцій,слід припинити прийом препарату та повідомити про це лікаря. При виникненні під час або після лікування важкої та тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який потребує негайного відміни препарату та призначення відповідного лікування. Протипоказане застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечника. При застосуванні ципрофлоксацину можуть спостерігатися випадки тендиніту та розриву сухожилля (переважно ахіллового сухожилля), іноді двостороннього, вже протягом перших 48 годин після початку терапії. Запалення та розрив сухожилля можуть виникати навіть через кілька місяців після припинення лікування ципрофлоксацином. У літніх пацієнтів та у пацієнтів із захворюваннями сухожилля, які одночасно отримують лікування глюкокортикостероїдами, існує підвищений ризик виникнення тендинопатії. При появі болю у сухожиллях або при прояві перших ознак тендовагініту лікування слід припинити, а також проконсультуватися з лікарем. При лікуванні понад 6 днів слід контролювати картину периферичної крові. Враховуючи, що для жінок характерна велика середня тривалість інтервалу QT у порівнянні з чоловіками, вони більш чутливі до препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT; ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю у комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічними препаратами класів IA та III, трициклічними антидепресантами, макролідами, нейролептиками), у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження інтервалу QT або розвитку аритмії типу вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії). При застосуванні ципрофлоксацину спостерігалися випадки некрозу печінки та життєзагрозливої ​​печінкової недостатності. За наявності симптомів захворювань печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота, застосування ципрофлоксацину слід припинити. Пацієнтам з тяжкою міастенією gravis ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю, оскільки можливе загострення симптомів. При застосуванні ципрофлоксацину відмічені випадки розвитку сенсорної чи сенсомоторної полінейропатії, гіпестезії чи слабкості. При виникненні таких симптомів, як біль, печіння, поколювання, оніміння, слабкість, пацієнтам слід поінформувати лікаря, перш ніж продовжити застосування препарату. Слід бути обережними при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що метаболізуються ізоферментами CYP450 1A2, такими як ропінірол, оланзапін. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування слід утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему