Лекарства и БАД
193,00 грн
162,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛистя ортосифону тичинкового (ниркового чаю), бруньки березові, листя брусниці, листя м'яти перцевої, квітки ромашки, листя стевії, листя мучниці, трава хвоща польового, плоди шипшини, листя суниці, стовпчики з приймочками кукуру. ), плоди кропу пахучого, трава чебрецю (чебрецю повзучого).ХарактеристикаФіточай сприяє розчиненню каменів у нирках та їх природному виведенню, має протизапальний та сечогінний ефект, попереджає утворення сечових каменів, посилює кровообіг у нирках. Вплив складу обумовлено унікальним співвідношенням елементів, які у сумі дають необхідний енергетичний акорд, що нейтралізує розбалансованість організму, що провокує нефролітіаз. Відновлення нормальних характеристик метаболізму супроводжується ліквідацією каміння. Крім того, кожен компонент фіточая окремо доцільний. До складу фіточа увійшли лише їстівні, приємні на смак та корисні для здоров'я рослини. Фіточай № 27 входить в меню дієти, що сприяє профілактиці та лікуванню людини від хвороб, що провокують утворення каменів у нирках: сечокам'яна хвороба, уретрит, цистит, гонорея, пієлонефрит, травма нирок, токсична та медикаментозна ураження нирок, аномалії шляхів, порушення обміну речовин, розлад нервової та ендокринної регуляцій, зміна активної реакції сечі, тривале вживання продуктів, що містять велику кількість вихідних речовин для каменеутворення.Властивості компонентівОртосифон застосовується при гострих, хронічних захворюваннях нирок, ниркових каменях. Береза застосовується при МКБ, ускладненій нефритом, він має сечогінну дію, виводить із сечею солі натрію та хлору, показаний при сечокислому діатезі. Брусниця дає сечогінну, анітсептичну, протизапальну дію, застосовується при МКЛ. М'ята розчиняє кам'янисті мінеральні утворення у сечовивідних шляхах, знімає біль. Ромашка має протизапальну, спазмолітичну, болезаспокійливу, регеніруючу властивості. Стевія має унікальні лікувально-профілактичні та оздоровчі властивості, покращує роботу нирок. Мусу має сечогінну, антисептичну дію при сечокам'яній хворобі. Хвощ польовий попереджає утворення сечових каменів, має здатність розчиняти каміння, що вже утворилися, має сечогінну дію, посилює імунні властивості організму, перешкоджає розвитку запальних процесів у сечовидільній системі. Шипшина доцільна за наявності кривавої сечі, забезпечує полівітамінний склад чаю. Суниця діють сечогінно, розчиняє та виводить каміння їх нирок, запобігає появі нових, регулює мінеральний та загальний обмін. Кукурудзяні рильця застосовуються як сечогінний засіб, при нирковому камені, при запальних захворюваннях сечових шляхів і набряках різної природи. Ялівець покращує фільтрацію в ниркових клубочках і гальмує зворотну резорбцію хлоридів і натрію в проксимальних канальцях, дезінфікує сечовивідні шляхи, знімає біль. Спориш зменшує ступінь кристалізації мінеральних солей, розчиняє каміння у нирках. Кріп застосовується при нирковокам'яній хворобі. Чабрець - антисептичний, болезаспокійливий і заспокійливий засіб, його широко використовують при запальних процесах сечовивідних органів.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі, джерела флавоноїдів та арбутину, що містить ефірні олії.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність та годування груддю. Не допускати одночасного прийому із лікарськими засобами.Спосіб застосування та дози1 фільтр-пакет залити однією склянкою (200 мл) окропу та наполягати 15 хв. Дорослим приймати по 1 склянці настою 2 десь у день їжі. Тривалість прийому: 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком вживання фіточаю слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
207,00 грн
175,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКвітки пижми звичайної, плоди шипшини, трава чебрецю, бруньки берези, трава материнки звичайної, трава звіробою продірявленого, листя м'яти перцевої, коріння кульбаби лікарської, квітки ромашки аптечної, листя стевії, супліддя.ХарактеристикаФіточай сприяє вигнанню гельмінтів, нормалізує процеси травлення, припиняє нудоту та блювання, знімає дратівливість, запобігає розвитку анемії та виснаження. Корисний дорослим та дітям поряд зі специфічними хіміопрепаратами, а також як самостійний засіб при глистній інвазії. При тривалому застосуванні сприяє очищенню крові. Вплив складу обумовлено унікальним співвідношенням частин, які у сумі дають необхідний енергетичний акорд, що сприяє очищенню організму від чужорідної присутності. Найбільш ефективний цей фіточай при аскаридозі, гострицях, волосоголовці, солітері. До складу фіточа увійшли лише їстівні, приємні на смак та корисні для здоров'я рослини. Фіточай № 28 входить в меню дієти, сприятливій профілактиці та лікуванню від глистової інвазії (аскаридоз, трихоцефальоз, анкілостомідоз, трихінельоз, ентеробіоз, опісторхоз, дифіллоботріоз, гіменоліпідоз, теннідоз і ендон інфекцій хвороби, вплив токсичних речовин, деяких лікарських засобів, отруєння, опромінення, рак, алкоголізм, наркоманія, патологія печінки, шлунково-кишкового тракту, нирок).Властивості компонентівПіжма посилює секрецію жовчі, тонізує мускулатуру шлунково-кишкового тракту, виявляє виражену протиглистову, протизапальну, антисептичну, протимікробну, спазмолітичну дію. Шипшина забезпечує полівітамінний склад фіточа. Чабрець використовують як глистогінний засіб, активний щодо стрічкових глистів та волосоголовця. Береза активно діє на гельмінти (переважно, аскариди та гострики) та лямблії, дезінфікує травний канал, знімає свербіж, діє загальнозміцнювально, жовчогінно. Материнка жовчогінна, заспокійлива, болезаспокійлива засіб, посилює перистальтику кишечника і підвищує його тонус, використовується проти глистів. Звіробій має в'яжучий, протизапальний, спазмолітичний, жовчогінний, дезінфікуючий, заспокійливий, властивості, регулює процеси травлення та обмін речовин. Доведено глистогонні властивості звіробою при інвазії карликовим ціп'яком. М'ята перцева нормалізує процеси травлення, знімає нудоту і блювоту, свербіж шкіри, заспокоює. Кульбаба входить до складу шлункових зборів, діє протиглистно. Ромашка підвищує секрецію травних залоз, має жовчогінну дію, зменшує процеси бродіння, знімає спазм кишечника. Стевія має протизапальну та помірну жовчогінну дію, має унікальні лікувально-профілактичні та оздоровчі властивості. Хміль має протизапальну, протиглистову, м'яку проносну дію, збуджує апетит, покращує травлення.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі, джерела флавоноїдів, дубильних речовин, гіперицину, що містить ефірні олії.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність та годування груддю. Не допускати одночасного прийому із лікарськими засобами.Спосіб застосування та дози1 фільтр-пакет залити однією склянкою (200 мл) окропу та наполягати 15 хв. Дорослим приймати по 1 склянці настою 2 десь у день їжі. Тривалість прийому: 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком вживання фіточаю слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: триметазидину дигідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 81 мг; повідон - 3 мг; кросповідон - 3 мг; магнію стеарат – 1 мг; полівініловий спирт - 1,8 мг; макрогол (поліетиленгліколь) – 0,9 мг; тальк – 0,7 мг; титану діоксид – 0,2 мг; барвник червоний "Понсо 4R" - 0,18 мг; барвник сонячний захід жовтий - 0,01 мг; алюмінієвий лак – 0,71 мг. 10 шт. у контурній комірковій упаковці. 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок у пачці з картону. 100 шт. у банку полімерної. Кожна банка в пачці з картону.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксичне, антиангінальне.ФармакокінетикаТриметазидин швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Vd – 4.8 л/кг. Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Зв'язування із білками плазми становить близько 16%. T1/2 - 4.5-5 год. Виводиться нирками, головним чином, у незміненому вигляді.ФармакодинамікаЗасіб, що нормалізує енергетичний метаболізм клітин, що зазнали гіпоксії або ішемії. Запобігає зниженню внутрішньоклітинного вмісту АТФ, забезпечує нормальне функціонування мембранних іонних каналів, трансмембранне перенесення іонів калію та натрію та збереження клітинного гомеостазу. Триметазидин уповільнює окислення жирних кислот за рахунок селективного інгібування довголанцюгової 3-кетоацетил-КоА тіолази, що призводить до підвищення окислення глюкози і відновлення сполучення між гліколізом і окислювальним декарбоксилюванням і, як було показано, забезпечує захист міо. Перемикання окислення жирних кислот на окислення глюкози є основою антиангінального дії триметазидина. Триметазидин підтримує енергетичний метаболізм серця та нейросенсорних органів у періоди епізодів ішемії; зменшує величину внутрішньоклітинного ацидозу та ступінь змін у трансмембранному іонному потоці, що виникає при ішемії; знижує рівень міграції та інфільтрації полінуклеарних нейтрофілів в ішемічних та реперфузійних тканинах серця, зменшує розмір пошкодження міокарда; при цьому не впливає на гемодинаміку.Показання до застосуванняТривала терапія ІХС: профілактика нападів стабільної стенокардії у складі моно-або комбінованої терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до триметазидину; хвороба Паркінсона, симптоми паркінсонізму, тремор, синдром "неспокійних ніг" та інші пов'язані з ними рухові порушення; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); дитячий та підлітковий вік до 18 років; вагітність, період лактації (грудного вигодовування). З обережністю: пацієнти з нирковою недостатністю помірного ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв), пацієнти з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (від 10 до 15 балів за шкалою Чайлд-П'ю); пацієнти старше 75 років.Вагітність та лактаціяТриметазидин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку травної системи: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання; частота невідома – запор. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; частота невідома - симптоми паркінсонізму (тремор, акінезія, підвищення тонусу), нестійкість у позі Ромберга та нестійкість ходи, синдром "неспокійних ніг" (зазвичай оборотні після припинення терапії), безсоння, сонливість. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – вертиго. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - шкірний висип, свербіж, кропив'янка; частота невідома - гострий генералізований екзантематозний пустульоз, набряк Квінке. З боку серцево-судинної системи: рідко – відчуття серцебиття, екстрасистолія, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія (може супроводжуватися загальною слабкістю, запамороченням або втратою рівноваги, особливо при одночасному прийомі гіпотензивних препаратів), “припливи” крові до шкіри обличчя. З боку системи кровотворення: частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – гепатит. Інші: часто – астенія.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Рекомендований режим дозування – по 1 табл. (20 мг) 2-3 рази на день (40-60 мг на добу). Курс лікування за рекомендацією лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе призначений для усунення нападів стенокардії і не показаний для початкового курсу терапії нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда на догоспітальному етапі або в перші дні госпіталізації. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період застосування триметазину пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, а також при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозування: 20 мг Фасування: N60 Форма випуску таб. Діюча речовина: Триметазидин. .
222,00 грн
182,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПлоди шипшини травневого, трава ехінацеї, трава звіробою продірявленого, корінь кульбаби, листя суниці, квітки ромашки аптечної, плоди горобини звичайної, трава споришу, листя стевії, плоди глоду. У упаковці 20 штук.ХарактеристикаФіточай оптимізує діяльність усіх органів та систем організму. Особливо яскраво дія фіточая проявляється у ослаблених та хворих людей. Зміцнює імунну систему, стимулює природні захисні властивості організму, підвищує опірність хвороб, сприяє стійкості до несприятливих факторів зовнішнього середовища, полегшує одужання, гармонізує обмін речовин.Властивості компонентівПлоди шипшини беруть участь у синтезі міжклітинних субстанцій, гормонів, покращують окисно-відновні процеси, посилюють активність ферментів, містять пектинові речовини, що виводять з організму циркулюючі імунні комплекси, підвищують стійкість організму до несприятливих впливів зовнішнього та внутрішнього середовища. Трава ехінацеї збуджує дію імунної системи організму, попереджає та ефективна при вірусних захворюваннях, шкірних, гінекологічних, урологічних хворобах. Звіробій регулює найважливіші життєві процеси в організмі, є каталізатором внутрішньоклітинних реакцій, має тонізуючі та біостимулюючі властивості, показаний при імунодефіциті на тлі злоякісних новоутворень. Кульбаба має загальнозміцнюючу дію, ефективний при авітамінозах, покращує обмін речовин. Ромашка ефективний протизапальний засіб. Лист суниці благотворно впливає на метаболізм, сприяючи видаленню шкідливих речовин, покращуючи склад крові, зміцнюючи організм при астенії, загальному занепаді сил. Плоди горобини зміцнюють організм, сприяють налагодженню обміну речовин, завдяки вмісту горобини біологічно активних речовин її використовують у боротьбі з раком. Застосовують як лікувальний та профілактичний засіб при авітамінозах, загальної слабкості. Спориш містить велику кількість аскорбінової та кремнієвої кислоти; як загальнозміцнюючий та тонізуючий засіб його використовують при виснаженні, загальної слабкості після тяжких хвороб та старечої немочі. Стевія підвищує імунну систему та рівень біоенергетичних можливостей людини, що дозволяють вести активний спосіб життя до глибокої старості. Глід підвищує імунітет, допомагає швидше відновити сили після перенесених інфекційних захворювань.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - джерела флавоноїдів (у тому числі авікулярину), гідроксикоричних кислот та гіперицину.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність та годування груддю. Не допускати одночасного прийому із лікарськими засобами.Спосіб застосування та дози1 фільтр-пакет залити однією склянкою (200 мл) окропу та наполягати 15 хв. Дорослим приймати по 1 склянці настою 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому: 2-3 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком вживання фіточаю слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: триметазидину дигідрохлорид – 20 мг; Допоміжні речовини: гіпоролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 0.7 мг, крохмаль кукурудзяний – 16 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 3.13 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 89.47 мг, магнію стеарат – 0. Склад оболонки: селекоат AQ-01673 - 6 мг (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 2.4 мг, макрогол 400 (поліетиленгліколь 400) - 0.6 мг, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) - 0.6 мг 0.6 мг 4. діоксид – 1.8 мг). 10 шт. - Упаковки осередкові контурні (1, 2, 3, 6) - Пачки картонні. 30 шт. - Упаковки осередкові контурні (1, 2, 3, 4) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо триметазидин швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Біодоступність – 90%. Час досягнення Сmax у плазмі крові – 2 год. Сmax після одноразового прийому триметазидину у дозі 20 мг становить близько 55 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 16%. Vd – 4.8 л/кг. Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Виведення T1/2 становить 4.5-5 год. Виводиться нирками (близько 60% - у незміненому вигляді). Нирковий кліренс триметазидину прямо корелює з КК, печінковий кліренс знижується з віком.ФармакодинамікаТриметазидин має антигіпоксичну дію. Безпосередньо впливаючи на кардіоміоцити та нейрони головного мозку, оптимізує їх метаболізм та функцію. Цитопротекторний ефект зумовлений підвищенням енергетичного потенціалу, активацією окисного декарбоксилювання та раціоналізацією споживання кисню (посилення аеробного гліколізу та блокада окиснення жирних кислот). Підтримує скоротливість міокарда, запобігає зниженню вмісту внутрішньоклітинного АТФ та креатинфосфату. В умовах ацидозу нормалізує функціонування мембранних іонних каналів, перешкоджає накопиченню іонів кальцію та натрію в кардіоміоцитах, нормалізує внутрішньоклітинний вміст іонів калію. Зменшує внутрішньоклітинний ацидоз та підвищений вміст фосфатів, зумовлені ішемією міокарда та реперфузією. Запобігає ушкоджуючій дії вільних радикалів, зберігає цілісність клітинних мембран, запобігає активації нейтрофілів у зоні ішемії, збільшує тривалість електричного потенціалу, зменшує вихід креатинфосфокінази з клітин та вираженість ішемічних пошкоджень міокарда. При стабільній стенокардії триметазидин скорочує частоту нападів (зменшується споживання нітратів), через 2 тижні лікування підвищується толерантність до фізичного навантаження, знижуються різкі коливання артеріального тиску. Зменшується запаморочення та шум у вухах. При судинній патології очей покращує функціональну активність сітківки ока.Показання до застосуванняІХС: профілактика нападів стабільної стенокардії (у складі комбінованої терапії); хоріоретинальні порушення з ішемічним компонентом; кохлео-вестибулярні порушення ішемічної природи, такі як запаморочення, шум у вухах, порушення слуху.Протипоказання до застосуванняниркова недостатність тяжкого ступеня (КК нижче 15 мл/хв); виражені порушення функції печінки; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози/галактози; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота побічних ефектів, зазначених при застосуванні триметазидину, наведена у наступній градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку центральної нервової системи: часто - запаморочення, біль голови; дуже рідко – екстрапірамідні розлади (тремор, ригідність, акінезія), оборотні після відміни препарату. З боку серцево-судинної системи: рідко – ортостатична гіпотензія, “припливи” крові до шкіри обличчя. З боку травної системи: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання. Алергічні реакції: часто - шкірний висип, свербіж, кропив'янка. Інші: часто – астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає відомостей про лікарську взаємодію препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Рекомендована доза – по 1 таб. (20 мг) 2-3 рази на добу (40-60 мг на добу). Тривалість лікування визначається лікарем.ПередозуванняДані щодо випадків передозування обмежені. Лікування: у разі передозування слід проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не призначений для усунення нападів стенокардії, для початкового курсу терапії стабільної стенокардії або інфаркту міокарда. У разі розвитку нападу стенокардії слід переглянути та адаптувати лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: триметазидину дигідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 81 мг; повідон - 3 мг; кросповідон - 3 мг; магнію стеарат – 1 мг; полівініловий спирт - 1,8 мг; макрогол (поліетиленгліколь) – 0,9 мг; тальк – 0,7 мг; титану діоксид – 0,2 мг; барвник червоний "Понсо 4R" - 0,18 мг; барвник сонячний захід жовтий - 0,01 мг; алюмінієвий лак – 0,71 мг. 10 шт. у контурній комірковій упаковці. 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок у пачці з картону. 100 шт. у банку полімерної. Кожна банка в пачці з картону.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксичне, антиангінальне.ФармакокінетикаТриметазидин швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Vd – 4.8 л/кг. Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Зв'язування із білками плазми становить близько 16%. T1/2 - 4.5-5 год. Виводиться нирками, головним чином, у незміненому вигляді.ФармакодинамікаЗасіб, що нормалізує енергетичний метаболізм клітин, що зазнали гіпоксії або ішемії. Запобігає зниженню внутрішньоклітинного вмісту АТФ, забезпечує нормальне функціонування мембранних іонних каналів, трансмембранне перенесення іонів калію та натрію та збереження клітинного гомеостазу. Триметазидин уповільнює окислення жирних кислот за рахунок селективного інгібування довголанцюгової 3-кетоацетил-КоА тіолази, що призводить до підвищення окислення глюкози і відновлення сполучення між гліколізом і окислювальним декарбоксилюванням і, як було показано, забезпечує захист міо. Перемикання окислення жирних кислот на окислення глюкози є основою антиангінального дії триметазидина. Триметазидин підтримує енергетичний метаболізм серця та нейросенсорних органів у періоди епізодів ішемії; зменшує величину внутрішньоклітинного ацидозу та ступінь змін у трансмембранному іонному потоці, що виникає при ішемії; знижує рівень міграції та інфільтрації полінуклеарних нейтрофілів в ішемічних та реперфузійних тканинах серця, зменшує розмір пошкодження міокарда; при цьому не впливає на гемодинаміку.Показання до застосуванняТривала терапія ІХС: профілактика нападів стабільної стенокардії у складі моно-або комбінованої терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до триметазидину; хвороба Паркінсона, симптоми паркінсонізму, тремор, синдром "неспокійних ніг" та інші пов'язані з ними рухові порушення; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); дитячий та підлітковий вік до 18 років; вагітність, період лактації (грудного вигодовування). З обережністю: пацієнти з нирковою недостатністю помірного ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв), пацієнти з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (від 10 до 15 балів за шкалою Чайлд-П'ю); пацієнти старше 75 років.Вагітність та лактаціяТриметазидин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку травної системи: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання; частота невідома – запор. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; частота невідома - симптоми паркінсонізму (тремор, акінезія, підвищення тонусу), нестійкість у позі Ромберга та нестійкість ходи, синдром "неспокійних ніг" (зазвичай оборотні після припинення терапії), безсоння, сонливість. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – вертиго. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - шкірний висип, свербіж, кропив'янка; частота невідома - гострий генералізований екзантематозний пустульоз, набряк Квінке. З боку серцево-судинної системи: рідко – відчуття серцебиття, екстрасистолія, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія (може супроводжуватися загальною слабкістю, запамороченням або втратою рівноваги, особливо при одночасному прийомі гіпотензивних препаратів), “припливи” крові до шкіри обличчя. З боку системи кровотворення: частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – гепатит. Інші: часто – астенія.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Рекомендований режим дозування – по 1 табл. (20 мг) 2-3 рази на день (40-60 мг на добу). Курс лікування за рекомендацією лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе призначений для усунення нападів стенокардії і не показаний для початкового курсу терапії нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда на догоспітальному етапі або в перші дні госпіталізації. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період застосування триметазину пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, а також при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
264,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСклад на 1 таблетку: Активна речовина: триметазидину дигідрохлорид – 35 мг; Допоміжні речовини (ядро): гіпромелоза – 93,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 178,9 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1,55 мг, магнію стеарат – 1,55 мг; Допоміжні речовини (оболонка): опадрай II 85F240012 рожевий – 10,0 мг, у т.ч. полівініловий спирт – 4,0 мг, макрогол-3350 – 2,438 мг, барвник заліза оксид червоний – 0,04 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0,022 мг, тальк – 1,48 мг, титану діоксид – 2,02 мг. Пігулки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою 35 мг. По 10, 20, 30 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксантний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому препарату внутрішньо триметазидин швидко та практично повністю абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність – 90%. Їда не впливає на біодоступність триметазидину. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 3-6 год. Стабільний стан досягається через 60 год. Об'єм розподілу становить 4,8 л/кг. Зв'язок із білками плазми крові – 16%. Триметазидин виводиться з організму переважно нирками (близько 60% - у незміненому вигляді). Період напіввиведення 8,4 год, у пацієнтів старше 65 років – близько 12 год. Нирковий кліренс триметазидину прямо корелює з кліренсом креатиніну (КК), печінковий кліренс знижується з віком. Легко проникає крізь гістогематичні бар'єри.ФармакодинамікаЧинить антигіпоксичну дію. Безпосередньо впливаючи на кардіоміоцити та нейрони головного мозку, препарат оптимізує їх метаболізм та функцію. Цитопротекторний ефект зумовлений підвищенням енергетичного потенціалу, активацією окисного декарбоксилювання та раціоналізацією споживання кисню (посилення гліколізу та блокада окиснення жирних кислот). Триметазидин підтримує скоротливість міокарда, запобігає зниженню внутрішньоклітинного вмісту аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) та фосфокреатиніну. В умовах ацидозу нормалізує функціонування іонних каналів мембран, перешкоджає накопиченню іонів кальцію та натрію в кардіоміоцитах, нормалізує внутрішньоклітинний вміст іонів калію. Зменшує внутрішньоклітинний ацидоз та підвищений вміст фосфатів, зумовлений ішемією міокарда та реперфузією. Запобігає ушкоджуючій дії вільних радикалів, зберігає цілісність клітинних мембран, запобігає активації нейтрофілів у зоні ішемії, збільшує тривалість електричного потенціалу, зменшує вихід креатинфосфокінази (КФК) з клітин та вираженість ішемічних пошкоджень міокарда. Триметазидин скорочує частоту нападів стенокардії, зменшує потребу в прийомі нітратів, через 2 тижні прийому підвищує толерантність до фізичного навантаження, знижуються різкі коливання артеріального тиску (АТ).Показання до застосуванняІшемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність та період грудного вигодовування; хвороба Паркінсона, симптоми паркінсонізму, тремор, синдром «неспокійних ніг» та інші пов'язані з ними рухові порушення. З обережністю: пацієнти з тяжкою печінковою недостатністю (клінічні дані обмежені), нирковою недостатністю (КК понад 30 мл/хв.), віком старше 75 років.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Триметазидин MB у вагітних відсутні. Дослідження на тваринах не виявили наявність прямої або непрямої репродуктивної токсичності. Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу триметазидину на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Як запобіжний засіб не рекомендується застосовувати препарат Триметазидин MB під час вагітності. Невідомо, чи виділяється триметазидин або його метаболіти із грудним молоком. Ризик для новонародженої дитини не може бути виключений. При необхідності застосування препарату Триметазидин MB у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяНебажані реакції, визначені як небажані явища, що принаймні мають можливе відношення до лікування триметазидином, наведені в наступній градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку травної системи: Часто – біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання. Неуточнена частота - запор. З боку серцево-судинної системи: Рідко – відчуття серцебиття, екстрасистолія, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, яка може супроводжуватися загальною слабкістю, запамороченням або втратою рівноваги, особливо при прийомі гіпотензивних препаратів, “припливи” крові до шкіри обличчя. З боку центральної нервової системи: Часто – запаморочення, біль голови. Неуточненої частоти – симптоми паркінсонізму (тремор, акінезія, підвищення тонусу), нестійкість у позі Ромберга та «хиткість» ходи, синдром «неспокійних ніг», інші пов'язані з ними рухові порушення, зазвичай оборотні після припинення терапії; порушення сну (безсоння, сонливість). З боку шкірних покровів та підшкірножирової клітковини: Часто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка. Неуточненої частоти – гострий генералізований екзантематозний пустульоз, набряк Квінке. Інші: часто – астенія. З боку кровоносної системи: Неуточнена частота - агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Неуточненої частоти – гепатит.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає відомостей.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їди. Триметазидин MB призначають по 1 таблетці 2 рази на добу (вранці та ввечері). Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з помірним порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну від 30 до 60 мл/хв) препарат призначають по 1 таблетці на добу під час сніданку. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку експозиція триметазидину може бути збільшена через пов'язане з віком погіршення функції нирок. Рекомендується приймати по 1 таблетці 1 раз на добу. Перевага терапії має бути оцінена через 3 місяці, у разі відсутності ефекту, терапію слід припинити.ПередозуванняЄ лише обмежена інформація про передозування триметазидину. У разі передозування слід проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТриметазидин MB не призначений для усунення нападів стенокардії і не показаний для початкового курсу терапії нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда на догоспітальному етапі або в перші дні госпіталізації! У разі розвитку нападу стенокардії слід переглянути та адаптувати лікування (лікарську терапію або проведення реваскуляризації). Триметазидин MB може викликати або погіршувати симптоми паркінсонізму (тремор, акінезію, підвищення тонусу), тому слід проводити регулярне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку. У сумнівних випадках пацієнти повинні бути спрямовані на невролог для відповідного обстеження. При появі рухових порушень, таких як симптоми паркінсонізму, синдром «неспокійних ніг», тремор, нестійкість у позі Ромберга та «хиткість» ходи, Триметазидин MB слід остаточно скасувати. Такі випадки рідкісні та симптоми зазвичай відбуваються після припинення терапії: у більшості пацієнтів – протягом 4 місяців після відміни препарату. Якщо симптоми паркінсонізму зберігаються понад 4 місяці після відміни препарату, слід проконсультуватися у невролога. Можуть спостерігатися випадки падіння, пов'язані з нестійкістю у позі Ромберга та «хиткістю» ходи або артеріальною гіпотензією, особливо у пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати. При пропущенні одного або більше прийомів препарату не можна приймати більшу дозу в наступний прийом! Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні автотранспортними засобами та виконанні робіт, що вимагають підвищеної швидкості фізичної та психічної реакцій (ризик розвитку запаморочення та слабкості).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
728,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
733,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСклад на 1 таблетку: Активна речовина: триметазидину дигідрохлорид – 35 мг; Допоміжні речовини (ядро): гіпромелоза – 93,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 178,9 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1,55 мг, магнію стеарат – 1,55 мг; Допоміжні речовини (оболонка): опадрай II 85F240012 рожевий – 10,0 мг, у т.ч. полівініловий спирт – 4,0 мг, макрогол-3350 – 2,438 мг, барвник заліза оксид червоний – 0,04 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0,022 мг, тальк – 1,48 мг, титану діоксид – 2,02 мг. Пігулки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою 35 мг. По 10, 20, 30 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксантний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому препарату внутрішньо триметазидин швидко та практично повністю абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність – 90%. Їда не впливає на біодоступність триметазидину. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 3-6 год. Стабільний стан досягається через 60 год. Об'єм розподілу становить 4,8 л/кг. Зв'язок із білками плазми крові – 16%. Триметазидин виводиться з організму переважно нирками (близько 60% - у незміненому вигляді). Період напіввиведення 8,4 год, у пацієнтів старше 65 років – близько 12 год. Нирковий кліренс триметазидину прямо корелює з кліренсом креатиніну (КК), печінковий кліренс знижується з віком. Легко проникає крізь гістогематичні бар'єри.ФармакодинамікаЧинить антигіпоксичну дію. Безпосередньо впливаючи на кардіоміоцити та нейрони головного мозку, препарат оптимізує їх метаболізм та функцію. Цитопротекторний ефект зумовлений підвищенням енергетичного потенціалу, активацією окисного декарбоксилювання та раціоналізацією споживання кисню (посилення гліколізу та блокада окиснення жирних кислот). Триметазидин підтримує скоротливість міокарда, запобігає зниженню внутрішньоклітинного вмісту аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) та фосфокреатиніну. В умовах ацидозу нормалізує функціонування іонних каналів мембран, перешкоджає накопиченню іонів кальцію та натрію в кардіоміоцитах, нормалізує внутрішньоклітинний вміст іонів калію. Зменшує внутрішньоклітинний ацидоз та підвищений вміст фосфатів, зумовлений ішемією міокарда та реперфузією. Запобігає ушкоджуючій дії вільних радикалів, зберігає цілісність клітинних мембран, запобігає активації нейтрофілів у зоні ішемії, збільшує тривалість електричного потенціалу, зменшує вихід креатинфосфокінази (КФК) з клітин та вираженість ішемічних пошкоджень міокарда. Триметазидин скорочує частоту нападів стенокардії, зменшує потребу в прийомі нітратів, через 2 тижні прийому підвищує толерантність до фізичного навантаження, знижуються різкі коливання артеріального тиску (АТ).Показання до застосуванняІшемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність та період грудного вигодовування; хвороба Паркінсона, симптоми паркінсонізму, тремор, синдром «неспокійних ніг» та інші пов'язані з ними рухові порушення. З обережністю: пацієнти з тяжкою печінковою недостатністю (клінічні дані обмежені), нирковою недостатністю (КК понад 30 мл/хв.), віком старше 75 років.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Триметазидин MB у вагітних відсутні. Дослідження на тваринах не виявили наявність прямої або непрямої репродуктивної токсичності. Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу триметазидину на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Як запобіжний засіб не рекомендується застосовувати препарат Триметазидин MB під час вагітності. Невідомо, чи виділяється триметазидин або його метаболіти із грудним молоком. Ризик для новонародженої дитини не може бути виключений. При необхідності застосування препарату Триметазидин MB у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяНебажані реакції, визначені як небажані явища, що принаймні мають можливе відношення до лікування триметазидином, наведені в наступній градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку травної системи: Часто – біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання. Неуточнена частота - запор. З боку серцево-судинної системи: Рідко – відчуття серцебиття, екстрасистолія, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, яка може супроводжуватися загальною слабкістю, запамороченням або втратою рівноваги, особливо при прийомі гіпотензивних препаратів, “припливи” крові до шкіри обличчя. З боку центральної нервової системи: Часто – запаморочення, біль голови. Неуточненої частоти – симптоми паркінсонізму (тремор, акінезія, підвищення тонусу), нестійкість у позі Ромберга та «хиткість» ходи, синдром «неспокійних ніг», інші пов'язані з ними рухові порушення, зазвичай оборотні після припинення терапії; порушення сну (безсоння, сонливість). З боку шкірних покровів та підшкірножирової клітковини: Часто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка. Неуточненої частоти – гострий генералізований екзантематозний пустульоз, набряк Квінке. Інші: часто – астенія. З боку кровоносної системи: Неуточнена частота - агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Неуточненої частоти – гепатит.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає відомостей.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їди. Триметазидин MB призначають по 1 таблетці 2 рази на добу (вранці та ввечері). Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з помірним порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну від 30 до 60 мл/хв) препарат призначають по 1 таблетці на добу під час сніданку. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку експозиція триметазидину може бути збільшена через пов'язане з віком погіршення функції нирок. Рекомендується приймати по 1 таблетці 1 раз на добу. Перевага терапії має бути оцінена через 3 місяці, у разі відсутності ефекту, терапію слід припинити.ПередозуванняЄ лише обмежена інформація про передозування триметазидину. У разі передозування слід проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТриметазидин MB не призначений для усунення нападів стенокардії і не показаний для початкового курсу терапії нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда на догоспітальному етапі або в перші дні госпіталізації! У разі розвитку нападу стенокардії слід переглянути та адаптувати лікування (лікарську терапію або проведення реваскуляризації). Триметазидин MB може викликати або погіршувати симптоми паркінсонізму (тремор, акінезію, підвищення тонусу), тому слід проводити регулярне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку. У сумнівних випадках пацієнти повинні бути спрямовані на невролог для відповідного обстеження. При появі рухових порушень, таких як симптоми паркінсонізму, синдром «неспокійних ніг», тремор, нестійкість у позі Ромберга та «хиткість» ходи, Триметазидин MB слід остаточно скасувати. Такі випадки рідкісні та симптоми зазвичай відбуваються після припинення терапії: у більшості пацієнтів – протягом 4 місяців після відміни препарату. Якщо симптоми паркінсонізму зберігаються понад 4 місяці після відміни препарату, слід проконсультуватися у невролога. Можуть спостерігатися випадки падіння, пов'язані з нестійкістю у позі Ромберга та «хиткістю» ходи або артеріальною гіпотензією, особливо у пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати. При пропущенні одного або більше прийомів препарату не можна приймати більшу дозу в наступний прийом! Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні автотранспортними засобами та виконанні робіт, що вимагають підвищеної швидкості фізичної та психічної реакцій (ризик розвитку запаморочення та слабкості).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПлоди шипшини коричного, коріння та кореневища валеріани лікарської, трава собачої кропиви і чебрецю. плоди глоду, трава материнки, квітки календули, листя м'яти перцевої, квітки ромашки аптечної, листя стевії та шавлії, квітки липи. У упаковці 20 штук.ХарактеристикаФіточай покращує засинання та нормалізує сон, знижує загальну збудливість, збільшує тривалість та глибину сну, дає повноцінний відпочинок та відновлення сил. При тривалому застосуванні відновлює нервову систему, протистоїть нервовому виснаженню, покращує кровопостачання головного мозку, вирівнює настрій, знімає дратівливість, пом'якшує головний біль, нормалізує роботу серця та внутрішніх органів, усуваючи дискомфорт при засинанні. Фіточай показаний при безсонні, станах виснаження, нервовому перенапрузі, неврозах, після виснажливих захворювань, людям, що живуть в умовах хронічного стресу. Вплив складу обумовлено унікальним співвідношенням елементів, що у сумі є необхідним енергетичним акордом, який нейтралізує провокуючу безсоння розбалансованість організму.Відновлення нормальних енергетичних характеристик організму супроводжується ліквідацією функціональних порушень у системі регуляції сну. Крім того, кожен компонент фіточа окремо доцільний.Властивості компонентівВалеріана балансує гальмівні процеси, поглиблює сон, нормалізує добовий цикл сну. Особливо ефективна при нервовому збудженні, неврозах, мігрені, епілепсії, нервовому потрясенні, переживанні. Пустирник заспокоює нервову систему, уповільнює частоту та збільшує силу серцевих скорочень, подовжує сон. Чабрець - має снодійну, заспокійливу і загальнозміцнюючу дію, особливо ефективний при безсонні на тлі перевтоми та виснаження. Глід знижує збудливість нервової системи, посилює постачання мозку і серця киснем, забезпечує спокійний, глибокий сон. Материнка знімає нервове збудження, діє як м'яке снодійне. Календула знижує рефлекторну збудливість, подовжує період сну. М'ята полегшує засинання, надає заспокійливу, болезаспокійливу дію, рефлекторно розширює судини головного мозку, послаблює головний біль. Ромашка заспокоює, зміцнює сон, знімає перевтому. Стевія містить мінеральні речовини, вітаміни С, А, Е групи В, антиоксиданти-флавоноїди, підвищує імунітет і рівень біоенергетичних можливостей організму. Шавлія заспокоює, знімає напругу при клімаксі, діє як м'яке снодійне. Липа заспокоює, покращує стан внутрішніх органів, готуючи їх до сну.РекомендуєтьсяФіточай "Сила російських трав" №2 входить у меню дієти, що сприяє профілактиці та лікуванню людини від хвороб та патологічних станів, що провокують порушення сну: перевтома; стрес; неврастенія; неврози; десинхроноз (робота у нічну зміну); перельоти через 4-5 часових поясів; літній вік та старість; хронічний алкоголізм; побічна дія деяких лікарських засобів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, схильність до діареї. Не допускати одночасного прийому із лікарськими засобами.Спосіб застосування та дози1 фільтр-пакет залити однією склянкою (200 мл) окропу та наполягати 15 хв. Дорослим приймати по 1 склянці настою 2 десь у день їжі. Тривалість прийому: 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком вживання фіточаю слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активні речовини: метамізол натрію 500 мг, пітофенону гідрохлорид 2 мг, фенпіверінія бромід 0.02 мг. Допоміжні речовини: натрію дисульфіт – 1 мг, натрію гідроксиду розчин 2М – достатня кількість для доведення pH до 6.0-7.5, вода д/і – до 1 мл. 5 мл - ампули світлозахисного скла (10) - картонні коробки. 5 мл - ампули світлозахисного скла (5) - упаковки коміркові контурні з плівки полівінілхлоридної (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення; білого кольору, круглі, плоскі, зі зрізаними краями та розділовою борозенкою.Фармакотерапевтична групаКомбінований аналгезуючий та спазмолітичний засіб. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію; - похідне піразолону, має аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію, механізм якого пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пітофенону гідрохлорид; має пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення (папавериноподібна дія). Фенпіверінія бромід; має м-холіноблокуючу дію і надає додаткову міотропну дію на гладку мускулатуру.ФармакокінетикаМетамізол натрію Після прийому внутрішньо метамізол натрію швидко всмоктується із ШКТ. У стінці кишківника гідролізується з утворенням активного метаболіту. Незмінений метамізол натрію в крові не визначається (тільки після внутрішньовенного введення виявляється в плазмі крові в незначній концентрації і швидко стає недоступним для визначення). Після внутрішньом'язового введення активні речовини препарату швидко та значною мірою всмоктуються з місця ін'єкції. Зв'язування з білками плазми становить 50-60%. При прийомі у терапевтичних дозах виділяється із грудним молоком. Метамізол натрію піддається інтенсивній біотрансформації у печінці. Основними метаболітами є 4-метиламіноантипірин, 4-форміламіноантипірин, 4-аміноантипірин і 4-ацетиламіноантипірин. Ідентифіковано близько 20 додаткових метаболітів, включаючи похідні глюкуронової кислоти. Основні чотири метаболіти виявляються в цереброспінальній рідині. Виводиться переважно нирками. Пітофенон Швидко всмоктується із ШКТ при прийомі внутрішньо. C max ; у плазмі крові досягається через 30-60 хв. Швидко розподіляється в органах та тканинах, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом окисних реакцій. Виводиться із сечею. Т1/2 становить 1.8 год. Фенпіверінія бромід При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. C max ;в плазмі крові досягається протягом 1 год. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться у незміненому вигляді із сечею 32.4-40.4%, з жовчю – 2.3-5.3%.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька, спазм сечоводу та сечового міхура; жовчна колька; дискінезія жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; кишкова колька; хронічний коліт; альгодисменорея; захворювання органів малого тазу. для короткочасного лікування артралгії; міалгії; невралгії, ішіалгії. Як допоміжний лікарський засіб при больовому синдромі після хірургічних втручань та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняВиражена печінкова та/або ниркова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмія; тяжка стенокардія; декомпенсована хронічна серцева недостатність; колапс; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози (з клінічними проявами); кишкова непрохідність; мегаколон; вагітність (особливо I триместр та останні 6 тижнів); період лактації; дитячий вік до 3 міс або маса тіла менше 5 кг (для внутрішньовенного введення); дитячий вік до 5 років (для пігулок); підвищена чутливість (в т.ч. до похідних піразолону). З ;обережністю: ;ниркова/печінкова недостатність; бронхіальна астма; схильність до артеріальної гіпотензії; підвищена чутливість до НПЗЗ; кропив'янка або гострий риніт, спровоковані прийомом ацетилсаліцилової кислоти або іншими НПЗЗ.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності (особливо в І триместрі та останні 6 тижнів). При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказано внутрішньовенне введення препарату в дитячому віці до 3 місяців або при масі тіла менше 5 кг. Протипоказано застосування препарату у формі пігулок у дитячому віці до 5 років.Побічна діяАлергічні реакції: ; кропив'янка (в т.ч. на кон'юнктиві і слизових оболонках носоглотки), ангіоневротичний набряк; З боку системи кровотворення: ;тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (може проявлятися такими симптомами: невмотивований підйом температури, озноб, біль у горлі, утруднення ковтання, стоматит, а також розвиток явищ вагініту або проктиту). З боку серцево-судинної системи: зниження АТ. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі в червоний колір. Антихолінергічні ефекти: сухість у роті, знижене потовиділення, парез акомодації, тахікардія, утруднене сечовипускання. Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні можливі інфільтрати в місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори гістамінових H1-рецепторів, бутирофенони, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, амантадин і хінідин; - можливе посилення м-холіноблокуючої дії. Хлорпромазин або інші похідні фенотіазину; - можливий розвиток вираженої гіпертермії. Ненаркотичні анальгетики, трициклічні антидепресанти, пероральні гормональні контрацептиви та алопуринол; - підвищують токсичність препарату. Фенілбутазон, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів; - зменшення ефективності метамізолу натрію. Седативні та анксіолітичні засоби (транквілізатори); - посилення аналгетичну дії метамізолу натрію. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін; - комбінації з препаратами, що містять метамізол натрію, застосовувати не слід. Циклоспорин; - можливе зниження концентрації циклоспорину в крові. Пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин; - метамізол натрію витісняє із зв'язку з білками ці засоби, внаслідок чого можливе збільшення виразності їх дії. Тіамазол та цитостатики; - підвищення ризику розвитку лейкопенії. Лікарські засоби з мієлотоксичною дією: посилення гематотоксичного ефекту препарату. Кодеїн, блокатори гістамінових Н2-рецепторів, пропранолол; - посилення дії препарату внаслідок уповільнення інактивації метамізолу натрію. Етанол; - Посилення ефектів етанолу. Розчин для ін'єкцій фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину Дорослим та підліткам старше 15 років: 1-2 таб. 2-3 рази на добу, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дітям віком 12-14 років: разова доза – 1 таб., максимальна добова доза – 6 таб. (1.5 таб. 4 рази на добу), дітям віком 8-11 років – 0.5 таб., максимальна добова доза – 4 таб. (по 1 таб. 4 рази на добу), дітям віком 5-7 років – 0.5 таб., максимальна добова доза – 2 таб. (по 0.5 таб. 4 рази на добу). Парентерально (в/в, в/м) Дорослим та підліткам старше 15 років при гострих важких кольках вводять внутрішньовенно повільно (по 1 мл протягом 1 хв) по 2 мл; при необхідності вводять повторно через 6-8 год. В/м - 2-5 мл розчину 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мл (що відповідає 5 г метамізолу натрію). Тривалість курсу лікування визначається залежно від клінічної симптоматики та етіопатогенезу захворювання, але не повинна перевищувати 5 днів. Розрахунок дози для дітей при внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні: 3-11 міс (5-8 кг) - тільки внутрішньом'язово - 0.1-0.2 мл; 1-2 роки (9-15 кг) – в/в – 0.1-0.2 мл, в/м – 0.2-0.3 мл; 3-4 роки (16-23 кг) – в/в – 0.2-0.3, в/м – 0.3-0.4 мл; 5-7 років (24-30 кг) – в/в – 0.3-0.4 мл, в/м – 0.4-0.5 мл; 8-12 років (31-45 кг) – в/в – 0.5-0.6 мл, в/м – 0.6-0.7 мл; 12-15 років - в/в та в/м - 0.8-1 мл. Перед введенням ін'єкційного розчину слід зігріти в руці.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, гастралгія, гіпотермія, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, шум у вухах, сонливість, марення, порушення свідомості, гострий агранулоцитоз, геморагічний синдром, олігурія, гостра ниркова та/або печінкова пара, . Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, водно-сольових розчинів, проведення форсованого діурезу, гемодіалізу; при розвитку судомного синдрому - внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше тижня) лікуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. При підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. Застосування препарату для усунення гострих болів у животі неприпустимо до з'ясування причини захворювання. Непереносимість зустрічається дуже рідко, проте загроза розвитку анафілактичного шоку після внутрішньовенного введення препарату відносно вища, ніж після прийому препарату внутрішньо. У пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою та полінозами підвищується ризик розвитку алергічних реакцій. Парентеральне введення препарату слід використовувати лише у випадках, коли прийом внутрішньо неможливий або порушено всмоктування із ШКТ. В/в ін'єкцію слід проводити повільно, у положенні пацієнта лежачи та під контролем АТ, ЧСС та частоти дихання. Необхідно дотримуватись особливої обережності при введенні більше 2 мл розчину (є ризик різкого зниження АТ). Для внутрішньом'язового введення необхідно використовувати довгу голку. При лікуванні дітей віком до 5 років та пацієнтів, які отримують цитостатики, застосування метамізолу натрію слід проводити лише під наглядом лікаря. Можливе фарбування сечі у червоний колір за рахунок виділення метаболіту (клінічного значення не має). У період лікування препаратом не рекомендується приймати етанол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування слід дотримуватися обережності водіям транспортних засобів та особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активні речовини: метамізол натрію 500 мг, пітофенону гідрохлорид 2 мг, фенпіверінія бромід 0.02 мг. Допоміжні речовини: натрію дисульфіт – 1 мг, натрію гідроксиду розчин 2М – достатня кількість для доведення pH до 6.0-7.5, вода д/і – до 1 мл. 5 мл - ампули світлозахисного скла (5) - картонні коробки. 5 мл - ампули світлозахисного скла (5) - упаковки коміркові контурні з плівки полівінілхлоридної (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення; білого кольору, круглі, плоскі, зі зрізаними краями та розділовою борозенкою.Фармакотерапевтична групаКомбінований аналгезуючий та спазмолітичний засіб. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію; - похідне піразолону, має аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію, механізм якого пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пітофенону гідрохлорид; має пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення (папавериноподібна дія). Фенпіверінія бромід; має м-холіноблокуючу дію і надає додаткову міотропну дію на гладку мускулатуру.ФармакокінетикаМетамізол натрію Після прийому внутрішньо метамізол натрію швидко всмоктується із ШКТ. У стінці кишківника гідролізується з утворенням активного метаболіту. Незмінений метамізол натрію в крові не визначається (тільки після внутрішньовенного введення виявляється в плазмі крові в незначній концентрації і швидко стає недоступним для визначення). Після внутрішньом'язового введення активні речовини препарату швидко та значною мірою всмоктуються з місця ін'єкції. Зв'язування з білками плазми становить 50-60%. При прийомі у терапевтичних дозах виділяється із грудним молоком. Метамізол натрію піддається інтенсивній біотрансформації у печінці. Основними метаболітами є 4-метиламіноантипірин, 4-форміламіноантипірин, 4-аміноантипірин і 4-ацетиламіноантипірин. Ідентифіковано близько 20 додаткових метаболітів, включаючи похідні глюкуронової кислоти. Основні чотири метаболіти виявляються в цереброспінальній рідині. Виводиться переважно нирками. Пітофенон Швидко всмоктується із ШКТ при прийомі внутрішньо. C max ; у плазмі крові досягається через 30-60 хв. Швидко розподіляється в органах та тканинах, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом окисних реакцій. Виводиться із сечею. Т1/2 становить 1.8 год. Фенпіверінія бромід При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. C max ;в плазмі крові досягається протягом 1 год. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться у незміненому вигляді із сечею 32.4-40.4%, з жовчю – 2.3-5.3%.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька, спазм сечоводу та сечового міхура; жовчна колька; дискінезія жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; кишкова колька; хронічний коліт; альгодисменорея; захворювання органів малого тазу. для короткочасного лікування артралгії; міалгії; невралгії, ішіалгії. Як допоміжний лікарський засіб при больовому синдромі після хірургічних втручань та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняВиражена печінкова та/або ниркова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмія; тяжка стенокардія; декомпенсована хронічна серцева недостатність; колапс; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози (з клінічними проявами); кишкова непрохідність; мегаколон; вагітність (особливо I триместр та останні 6 тижнів); період лактації; дитячий вік до 3 міс або маса тіла менше 5 кг (для внутрішньовенного введення); дитячий вік до 5 років (для пігулок); підвищена чутливість (в т.ч. до похідних піразолону). З ;обережністю: ;ниркова/печінкова недостатність; бронхіальна астма; схильність до артеріальної гіпотензії; підвищена чутливість до НПЗЗ; кропив'янка або гострий риніт, спровоковані прийомом ацетилсаліцилової кислоти або іншими НПЗЗ.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності (особливо в І триместрі та останні 6 тижнів). При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказано внутрішньовенне введення препарату в дитячому віці до 3 місяців або при масі тіла менше 5 кг. Протипоказано застосування препарату у формі пігулок у дитячому віці до 5 років.Побічна діяАлергічні реакції: ; кропив'янка (в т.ч. на кон'юнктиві і слизових оболонках носоглотки), ангіоневротичний набряк; З боку системи кровотворення: ;тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (може проявлятися такими симптомами: невмотивований підйом температури, озноб, біль у горлі, утруднення ковтання, стоматит, а також розвиток явищ вагініту або проктиту). З боку серцево-судинної системи: зниження АТ. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі в червоний колір. Антихолінергічні ефекти: сухість у роті, знижене потовиділення, парез акомодації, тахікардія, утруднене сечовипускання. Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні можливі інфільтрати в місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори гістамінових H1-рецепторів, бутирофенони, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, амантадин і хінідин; - можливе посилення м-холіноблокуючої дії. Хлорпромазин або інші похідні фенотіазину; - можливий розвиток вираженої гіпертермії. Ненаркотичні анальгетики, трициклічні антидепресанти, пероральні гормональні контрацептиви та алопуринол; - підвищують токсичність препарату. Фенілбутазон, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів; - зменшення ефективності метамізолу натрію. Седативні та анксіолітичні засоби (транквілізатори); - посилення аналгетичну дії метамізолу натрію. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін; - комбінації з препаратами, що містять метамізол натрію, застосовувати не слід. Циклоспорин; - можливе зниження концентрації циклоспорину в крові. Пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин; - метамізол натрію витісняє із зв'язку з білками ці засоби, внаслідок чого можливе збільшення виразності їх дії. Тіамазол та цитостатики; - підвищення ризику розвитку лейкопенії. Лікарські засоби з мієлотоксичною дією: посилення гематотоксичного ефекту препарату. Кодеїн, блокатори гістамінових Н2-рецепторів, пропранолол; - посилення дії препарату внаслідок уповільнення інактивації метамізолу натрію. Етанол; - Посилення ефектів етанолу. Розчин для ін'єкцій фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину Дорослим та підліткам старше 15 років: 1-2 таб. 2-3 рази на добу, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дітям віком 12-14 років: разова доза – 1 таб., максимальна добова доза – 6 таб. (1.5 таб. 4 рази на добу), дітям віком 8-11 років – 0.5 таб., максимальна добова доза – 4 таб. (по 1 таб. 4 рази на добу), дітям віком 5-7 років – 0.5 таб., максимальна добова доза – 2 таб. (по 0.5 таб. 4 рази на добу). Парентерально (в/в, в/м) Дорослим та підліткам старше 15 років при гострих важких кольках вводять внутрішньовенно повільно (по 1 мл протягом 1 хв) по 2 мл; при необхідності вводять повторно через 6-8 год. В/м - 2-5 мл розчину 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мл (що відповідає 5 г метамізолу натрію). Тривалість курсу лікування визначається залежно від клінічної симптоматики та етіопатогенезу захворювання, але не повинна перевищувати 5 днів. Розрахунок дози для дітей при внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні: 3-11 міс (5-8 кг) - тільки внутрішньом'язово - 0.1-0.2 мл; 1-2 роки (9-15 кг) – в/в – 0.1-0.2 мл, в/м – 0.2-0.3 мл; 3-4 роки (16-23 кг) – в/в – 0.2-0.3, в/м – 0.3-0.4 мл; 5-7 років (24-30 кг) – в/в – 0.3-0.4 мл, в/м – 0.4-0.5 мл; 8-12 років (31-45 кг) – в/в – 0.5-0.6 мл, в/м – 0.6-0.7 мл; 12-15 років - в/в та в/м - 0.8-1 мл. Перед введенням ін'єкційного розчину слід зігріти в руці.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, гастралгія, гіпотермія, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, шум у вухах, сонливість, марення, порушення свідомості, гострий агранулоцитоз, геморагічний синдром, олігурія, гостра ниркова та/або печінкова пара, . Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, водно-сольових розчинів, проведення форсованого діурезу, гемодіалізу; при розвитку судомного синдрому - внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше тижня) лікуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. При підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. Застосування препарату для усунення гострих болів у животі неприпустимо до з'ясування причини захворювання. Непереносимість зустрічається дуже рідко, проте загроза розвитку анафілактичного шоку після внутрішньовенного введення препарату відносно вища, ніж після прийому препарату внутрішньо. У пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою та полінозами підвищується ризик розвитку алергічних реакцій. Парентеральне введення препарату слід використовувати лише у випадках, коли прийом внутрішньо неможливий або порушено всмоктування із ШКТ. В/в ін'єкцію слід проводити повільно, у положенні пацієнта лежачи та під контролем АТ, ЧСС та частоти дихання. Необхідно дотримуватись особливої обережності при введенні більше 2 мл розчину (є ризик різкого зниження АТ). Для внутрішньом'язового введення необхідно використовувати довгу голку. При лікуванні дітей віком до 5 років та пацієнтів, які отримують цитостатики, застосування метамізолу натрію слід проводити лише під наглядом лікаря. Можливе фарбування сечі у червоний колір за рахунок виділення метаболіту (клінічного значення не має). У період лікування препаратом не рекомендується приймати етанол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування слід дотримуватися обережності водіям транспортних засобів та особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: Бетатаб 20% - 50,0 мг (відповідає 10,0 мг бетакаротена, що складається з: бетакаротен, dl-альфа-токоферол, аскорбілпальмітат, натрію аскорбат, сахароза, желатин, крохмаль кукурудзяний); Дріжджі селенсодержащие 2000 - 25,0 мг (відповідає 50,0 мкг селену разом із дріжджами); Аскорбінова кислота – 100,0 мг (аскорбінова кислота, етилцелюлоза); Альфа-токоферолу ацетат 50% 80,0 мг (відповідає 40,0 мг альфа-токоферолу ацетату, що складається з: альфа-токоферолу ацетат, кремнію діоксид, крохмаль кукурудзяний); допоміжні речовини: тальк, кремнію діоксид колоїдний, безводний, магнію стеарат; Кришечка: желатин, титану діоксид (Е171), барвник хіноліновий жовтий (Е104), барвник азорубін (Е122); Корпус: желатин, титану діоксид (Е171), барвник хіноліновий жовтий (Е104), барвник азорубін (Е122). Капсули. По 10 капсул у блістер із ПВХ/ПВДХ - алюмінієвої фольги. По 3 блістери поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №1 вишнево червоного кольору. Вміст капсул - суміш порошків червонувато-коричневого, коричневого та жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаПолівітаміни + мінерали.ФармакокінетикаДані для капсул ТРІОВІТ® відсутні.ФармакодинамікаКапсули ТРІОВІТ® містять антиоксидантні вітаміни: С (аскорбінова кислота), Е (альфа-токоферолу ацетат), бетакаротен (провітамін А) та мікроелемент селен. Вітамін С, вітамін Е та бетакаротен захищають від пошкодження вільними радикалами клітини та тканини організму. Бетакаротен - попередник (провітамін) вітаміну А. Як біологічний антиоксидант, він захищає ліпіди клітинних мембран та інші речовини від окислення вільними радикалами. У ланцюзі реакцій вільних радикалів крім інших продуктів утворюється активна синглетна форма кисню, а бетакаротен переводить їх у стабільнішу триплетную форму. Вітамін Е діє як біологічний антиоксидант у ліпофільному середовищі клітини та захищає ліпіди клітинних мембран та інші речовини (ферменти, ДНК) від окиснення вільними радикалами. При цьому утворюється стабільніший токоферильний радикал,який потім перетворюється назад на токоферол під дією аскорбінової кислоти або ферментів. Вітамін С діє як біологічний антиоксидант у гідрофільному середовищі клітини. Він нейтралізує вільні радикали. При цьому утворюються більш стабільні аскорбінові радикали, які потім різними шляхами і за допомогою глутатіонпероксидази конвертуються назад в аскорбінову кислоту і дигідроаскорбінову кислоту. Вітамін С поряд з вітаміном Е перешкоджає утворенню токсичних нітрозамінів з N-нітрозо-з'єднань, що містяться в їжі. Мікроелемент селен є компонентом антиоксидантного ферменту глутатіон-пероксидази, який видаляє з клітин пероксиди і вільні радикали. Глутатіон-пероксидаза каталізує відновлення пероксиду водню та деяких інших гідроксильних пероксидів, та поряд з іншими антиоксидантами захищає клітину від окисного пошкодження.Показання до застосуванняДефіцит вітаміну С, вітаміну Е, бетакаротену та селену в їжі. Підвищена потреба у вітамінах та селені при: проживанні в регіонах з несприятливою екологічною обстановкою, зокрема, у великих містах та великих промислових центрах; підвищених фізичних та розумових навантаженнях; нікотинової залежності; підвищений вплив активного сонячного опромінення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, дитячий вік до 10 років, гіпервітаміноз А та Е; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: дитячий вік із 10 до 15 років.Вагітність та лактаціяЗастосування капсул ТРІОВІТ® при вагітності та в період лактації можливе, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода та дитини.Побічна діяПожовтіння шкірних покривів, зміна кольору сечі, почуття тяжкості в шлунку, метеоризм, алергічні реакції (зокрема бронхіальна астма, бронхоспазм), кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає даних про лікарську взаємодію препарату з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину, переважно після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Дорослим та дітям старше 15 років – по 1-2 капсулі 1 раз на день. Курс прийому капсул ТРІОВІТ® - 2 місяці. Повторні курси прийому капсул ТРІОВІТ® - за рекомендацією лікаря. Діти з 10 до 15 років – по 1 капсулі 1 раз на день (за рекомендацією лікаря).ПередозуванняВеликі дози (більше 15 капсул на добу) можуть викликати нудоту та зміну кольору шкіри та нігтів. Прийом препарату необхідно припинити. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ поодиноких випадках можливі алергічні реакції (в т.ч. бронхіальна астма) на окремі компоненти препарату, що вимагають відміни препарату та звернення до лікаря. При прийомі капсул натще може виникнути почуття тяжкості в шлунку або метеоризм. Перед одночасним застосуванням інших вітамінних, вітамінно-мінеральних чи мінеральних препаратів необхідно проконсультуватися з лікарем. При тривалому прийомі бетакаротена можливе жовте фарбування шкірних покривів, що є безпечним. При припиненні прийому капсул ТРІОВІТ® жовте фарбування шкіри зникає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПлоди шипшини коричного, квітки ромашки аптечної, трава ехінацеї, квітки календули лікарської, листя кропиви дводомної, квітки липи серцеподібної та стевії, трава фіалки польової, листя шавлії лікарської, евкаліпта прутовидного, трава тисячолистого.ХарактеристикаФіточай № 30 входить у меню дієти, що сприяє профілактиці та лікуванню від хвороб, що супроводжуються запаленням горла: ангіною; ГРЗ; грип; кір; скарлатина; вітряна віспа; дифтерія; термічне або хімічне ушкодження слизової оболонки мигдаликів; хронічний тонзиліт; аденоїди; гайморит; стоматит. Фіточай застосовується при запаленнях горла, ангіні та для її профілактики. Має антибактеріальну, протинабрякову і, протизапальну дію, попереджає поширення інфекції по дихальних шляхах, підвищує реактивність організму, стійкість до захворювань. Рекомендується приймати при перших симптомах хвороби горла, ангіни та як профілактичний засіб в осінньо-зимово-весняний період. Вплив складу обумовлено унікальним співвідношенням частин, які у сумі дають необхідний енергетичний акорд, що нейтралізує розбалансованість організму, що провокує запалення мигдаликів. Відновлення нормальних енергетичних характеристик організму супроводжується ліквідацією запалень у горлі, ангіни. Крім того, кожен компонент фіточа окремо доцільний.Властивості компонентівШипшина забезпечує полівітамінний склад фіточа. Ромашка - гарний болезаспокійливий, протизапальний, потогінний та заспокійливий засіб при ангіні. Ехінацея збуджує дію імунної системи організму, ефективна при вірусних та хронічних захворюваннях. Календула радикальний протизапальний та попереджувальний гнійні ускладнення засіб при катаральній ангіні. Квітки календули і деревію мають дезінфікуючу, жарознижувальну, протизапальну, кровоочисну і болезаспокійливу властивості, сприяють регенерації слизових оболонок. Кропиву використовують для збільшення кількості гемоглобіну та еритроцитів у крові та для усунення набряклості мигдаликів. Липа має бактерицидну, потогінну та жарознижувальну дію, зменшує запалення слизових. Стевія підвищує імунну систему та рівень біоенергетичних можливостей людини. Містить вітаміни С, А, Е групи В., володіє унікальними лікувально-профілактичними та оздоровчими функціями. Фіалка триколірна та евкаліпт згубно діють на мікроби, наділяють фіточай антисептичною, кровоочисною та потогінною дією, знімають запалення слизових. Шавлія діє протизапально, бактерицидно, знімає запалення та набряк, зміцнює пошкоджені капіляри кровоносних судин. Евкаліпт активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Чабрець - потужний антисептичний, болезаспокійливий і загальнозміцнюючий засіб, надає бактерицидну дію на кокову флору і бактеріостатичну - на грамнегативні мікроорганізми, активний щодо патогенних грибів. Трава череди має протиалергічні, ранозагоювальні і потогінні властивості.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі, джерела флавоноїдів та гідроксикоричних кислот, що містить ефірні олії.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність та годування груддю. Не допускати одночасного прийому із лікарськими засобами.Спосіб застосування та дози1 фільтр-пакет залити однією склянкою (200 мл) окропу та наполягати 15 хв. Дорослим приймати по 1 склянці настою 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому: 2-3 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком вживання фіточаю слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Ліофілізована культура лактобактерій L. casei rhamnosus Doderleini не менше 2 х 107 ДЕЯ життєздатних бактерій; Естріол мікронізований – 0,2 мг; Прогестерон мікронізований – 2,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 6,8 мг, компоненти захисного середовища висушування (крохмаль картопляний, лактози моногідрат, натрію глутамат, натрію тіосульфат); Оболонка – титану діоксид (3,0 мг), желатин (qs до 100 мг); Склад захисного середовища висушування: крохмаль картопляний (~41,0% від маси ліофілізату), лактози моногідрат (~20,6% від маси ліофілізату), натрію глутамат (-4,5% від маси ліофілізату), натрію тіосульфат (~26, 8% від маси ліофілізату). По 14 капсул безбарвний прозорий скляний флакон, закупорений пробкою з хлорбутилового еластомеру; горловина флакона з пробкою обхоплені захисною прозорою термозбіжною плівкою з ПВХ. Флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиНепрозорі желатинові капсули білого з жовтуватим відтінком кольору розміру "0" заповнені порошком світло-жовтого з коричневим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЕстроген+гестаген+еубіотик.ФармакокінетикаЕстріол Абсорбція естріолу відбувається швидко: час досягнення максимальної концентрації в плазмі (ТСmах) при інтравагінальному застосуванні 1-2 год. Виведення здійснюється переважно нирками у вигляді метаболітів (через кілька годин після прийому і триває до 18 год), 2% виводиться через кишечник у незміненому вигляді. Прогестерон Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) прогестерону досягається через 2-6 годин після введення. Прогестерон виводиться нирками у вигляді метаболітів, 95% з них складають глюкуронкон'юговані метаболіти, переважно 3-альфа, 5-бета-прегнандіол (прегнандіон). Зазначені метаболіти, які визначаються в плазмі крові та сечі, аналогічні речовинам, що утворюються при фізіологічній секреції жовтого тіла.ФармакодинамікаБіоценоз піхви визначається низкою факторів, зокрема концентрацією жіночих статевих гормонів. Поєднання прогестерону та естріолу в низьких дозах при вагінальному шляху введення має помірну трофічну дію на епітелій піхви, сприяючи накопиченню в ньому глікогену. Накопичення глікогену сприяє формуванню оптимального кислого середовища піхви (pH 3,8-4,2), яке забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності палички Додерляйну, яка у свою чергу перешкоджає колонізації піхви патогенними бактеріями. До складу препарату як одна з діючих речовин входить естріол у надмалій дозі 0,2 мг. Естріол є естрогеном, який синтезується в організмі людини. Потрапляючи в кровотік, утворює комплекс зі специфічними рецепторами (у матці, піхві, сечівнику, молочній залозі, печінці, гіпоталамусі, гіпофізі), стимулює синтез ДНК та протеїнів. Має селективну дію, переважно на шийку матки, піхву, вульву; викликає посилення проліферації епітелію піхви та шийки матки, стимулює його кровопостачання; сприяє відновленню епітелію при його атрофічних змінах у періоди пременопаузи та менопаузи; нормалізує pH піхвового середовища, мікрофлору піхви; підвищує опір його епітелію до інфекційних та запальних процесів; впливає на якість та кількість секрету шийки матки. До складу препарату як інша діюча речовина входить прогестерон у малій дозі 2 мг. Прогестерон є гормон жовтого тіла. Зв'язуючись із рецепторами на поверхні клітин органів-мішеней, проникає в ядро, де, активуючи ДНК, стимулює синтез РНК. Після підготовки епітелію естріолом, прогестерон у складі препарату Тріожиналь® сприяє формуванню проміжних шарів епітелію та синтезу глікогену – субстрату, необхідного для того, щоб прижилася паличка Додерляйну. Локальне насичення гормонами забезпечує колонізацію піхви живими паличками Додерляйна - третьою діючою речовиною препарату Lactobacillus casei rhamnosus Doderleini, що належать до штаму, який відомий своєю резистентністю до ряду протимікробних препаратів. При цьому створюється подібне до фізіологічного середовища у піхві.Показання до застосуванняАтрофічний вульвовагініт обумовлений дефіцитом естрогенів. Перед- та післяопераційна терапія при гінекологічних операціях у жінок у постменопаузі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих речовин або будь-якої з допоміжних речовин препарату; Встановлений, наявний в анамнезі або рак рак молочної залози; Діагностовані естроген або прогестеронзалежні злоякісні новоутворення або підозра на них (наприклад, рак ендометрію); Кровотеча із піхви неясної етіології; Нелікована гіперплазія ендометрію; Вроджена або набута схильність до артеріальних або венозних тромбозів (резистентність до активованого протеїну С; дефіцит протеїну С, протеїну S або антитромбіну III; гіпергомоцистеїнемія; наявність антитіл до фосфоліпідів (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); Тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії нині або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт); Стани, що передують тромбозу (в т.ч. транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі; Захворювання печінки на гострій стадії або захворювання печінки в анамнезі (до нормалізації показників функціональних проб печінки); Порфирія; вік до 18 років; Вагітність; Період грудного вигодовування. З обережністю Необхідно застосовувати препарат з обережністю (під ретельним наглядом лікаря), якщо присутні будь-які з нижчеперелічених захворювань або станів, або вони відзначалися раніше та/або погіршувалися під час попередньої вагітності або лікування статевими гормонами, що проводилося раніше: Лейоміома (фіброми матки) або ендометріоз; Чинники ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень; Чинники ризику естроген-і прогестеронзалежних пухлин, наприклад, перший ступінь спадковості для раку молочної залози; Артеріальна гіпертензія; Доброякісні пухлини печінки (наприклад, аденома печінки); Цукровий діабет з діабетичною ангіопатією або без неї; Холелітіаз; Мігрень або сильний головний біль; Системна червона вовчанка; Епілепсія; Бронхіальна астма; Сімейна гіперліпопротеїнемія; панкреатит; Гіперплазія ендометрію в анамнезі; Ниркова недостатність; Отосклероз.Вагітність та лактаціяПрепарат Тріожиналь® протипоказаний під час вагітності та в період грудного вигодовування. У разі виникнення вагітності під час терапії препаратом лікування слід припинити.Побічна діяАлергічні реакції (свербіж та роздратування в місці введення); "мажуть" кров'янисті виділення з піхви; вкрай рідко – напруженість молочних залоз, мастодинію (біль у молочних залозах); нудота; затримка рідини, збільшення виділень із піхви.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується застосування препарату разом із сперміцидними засобами. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки (фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн, рифампіцин, рифабутин, невірапін, ефавіренз) посилюється метаболізм статевих гормонів, що може призвести до зниження ефективності препарату. Інгібітори мікросомальних ферментів печінки (ритонавір, нелфінавір) значно знижують метаболізм за участю мікросомальних ферментів печінки, але при одночасному застосуванні зі статевими гормонами можуть діяти як індуктори. Препарати звіробою продірявленого можуть індукувати метаболізм естрогенів. Клінічно значимих випадків взаємодії не зареєстровано.Спосіб застосування та дозиСпосіб застосування – інтравагінально. Ввести капсулу глибоко у піхву, змочивши її у невеликій кількості води для прискорення розчинення препарату. Атрофічний вульвовагініт, зумовлений дефіцитом естрогенів: По 2 капсули 1 раз на добу протягом 20 днів до полегшення симптомів (терапія насичення), потім по 1 капсулі на добу 2 рази на тиждень (підтримуюча терапія). Доза препарату коригується в залежності від досягнутого ефекту. Тривалість терапії препаратом визначається лікарем. За необхідності можливе повторення курсів терапії. Для терапії симптомів дефіциту естрогенів у жінок у постменопаузі необхідно застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого проміжку часу. Перед- та післяопераційна терапія при гінекологічних операціях у жінок у постменопаузі: По 2 капсули 1 раз на добу протягом двох тижнів до операції та протягом двох тижнів після операції.ПередозуванняПередозування препаратом не спостерігалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не можна застосовувати для контрацепції. Необхідно відмінити застосування препарату Тріожиналь і звернутися до лікаря при появі вперше мігренеподібного головного болю або при повторному незвичному сильному головному болі; перші ознаки флебіту, таких як місцеве почервоніння, набряк і біль у нижній кінцівці, або тромбоемболічні симптоми (раптовий біль у грудях, задишка); у разі розвитку вагітності; при появі жовтяниці; значному підвищенні артеріального тиску та гострих порушеннях зору. Рекомендується застосовувати препарат з обережністю під ретельним наглядом лікаря у пацієнток з факторами ризику тромбоемболічних ускладнень, до яких належать: літній вік, великі хірургічні втручання, тривала іммобілізація, ожиріння (ІМТ > 30 кг/м2), вагітність, післяпологовий період, системна рак. Якщо препарат Триожиналь призначений для підготовки до планових гінекологічних операцій, слід розглянути питання щодо профілактики тромбозів. При сухості піхви вагінальна капсула може розчинитися. Для попередження таких випадків перед введенням капсула має бути зволожена невеликою кількістю звичайної води - це сприятиме швидшому розчиненню. Вагінальну капсулу краще вводити у положенні лежачи на спині, злегка зігнувши ноги в колінах. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Тріожиналь® не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: амлодипін безілат - 13.87 мг, що відповідає вмісту амлодипіну - 10 мг; індапамід – 2.5 мг; периндоприлу аргінін – 10 мг; допоміжні речовини: кальцію карбонат + крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 107 мг, целюлоза мікрокристалічна – 106.93 мг, кроскармелоза натрію – 9 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.2 мг, крах; склад плівкової оболонки: гліцерол – 0.4536 мг, гіпромелоза – 7.53984 мг, макрогол-6000 – 0.48144 мг, магнію стеарат2 – 0.4536 мг, титану діоксид – 1.45152 мг. 29 чи 30 шт. - флакони з поліпропілену, забезпечені дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель) (1, 3); - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, довгасті, двоопуклі, з гравіюванням з цифрою 5 на одному боці та логотипом компанії - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований препарат.ФармакокінетикаТрипліксам® Комбіноване застосування периндоприлу/індапаміду та амлодипіну не змінює їх фармакокінетичних характеристик порівняно з роздільним прийомом цих засобів. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипін добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Розподіл Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язане з білками плазми. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Метаболізм Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів; нирками виводиться 10% прийнятої дози амлодипіну у незміненому вигляді та 60% – у вигляді метаболітів. Виведення Кінцевий Т1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та Т1/2. Збільшення AUC та Т1/2 у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення Т1/2 та AUC приблизно на 40-60%. Індапамід Всмоктування Індапамід швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Cmax індапаміду у плазмі крові спостерігається через 1 годину після прийому внутрішньо. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 79%. Метаболізм та виведення Т1/2 становить 14-24 год (загалом, 18 год). При повторному прийомі препарату немає його кумуляції. Індапамід виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (70% введеної дози) та через кишечник (22%). Особливі групи пацієнтів У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика індапаміду не змінюється. Периндоприл Всмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в ШКТ, Сmax у плазмі крові досягається через 1 год (активним метаболітом периндоприлу є периндоприлат). Т1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Розподіл Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Метаболізм Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Виведення Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий Т1/2 вільної фракції становить близько 17 год., тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Особливі групи пацієнтів Літній вік. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Ниркова недостатність. Підбір дози необхідно проводити з урахуванням ступеня тяжкості ниркової недостатності (КК у плазмі). Діаліз. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Цироз печінки. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози.ФармакодинамікаТрипліксам® - комбінований препарат, що включає три антигіпертензивні компоненти, кожен з яких доповнює дію інших по контролю АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Амлодипін - блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), похідне дигідропіридину, індапамід - сульфонамідний діуретик, периндоприлу аргінін - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). Фармакологічні властивості препарату Трипліксам® поєднують у собі властивості кожної з діючих речовин. Крім цього, комбінація амлодипіну, індапаміду та периндоприлу аргініну посилює антигіпертензивну дію кожного з компонентів. Механізм дії Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II. Крім цього, фермент стимулює вироблення альдостерону корою надниркових залоз і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл: знижує секрецію альдостерону; за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові; при тривалому застосуванні зменшує ОПСС, що зумовлено, в основному, дією на судини у м'язах та нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію чи рідини чи розвитком рефлекторної тахікардії при тривалому застосуванні. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і нормальною активністю реніну в плазмі крові. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають фармакологічної активності. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження завдяки: судинорозширювальну дію на вени, можливо пов'язане з активацією системи простагландинів; зниження ОПСС. При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу; посилення м'язового периферичного кровотоку Також підвищувалася переносимість фізичного навантаження. Фармакодинамічні ефекти Амлодипін Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямою дією на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження). Це зниження навантаження на серце зменшує енерговитрати, та потреба міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. При цьому у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (стенокардією Принцметалу) покращується коронарний кровотік та постачання міокарда киснем. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження АТ у положенні "стоячи" і "лежачи" протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої артеріальної гіпотензії нехарактерний. Амлодипін не чинить небажаних метаболічних ефектів і не впливає на показники ліпідного обміну, не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми крові та може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід При використанні індапаміду в режимі монотерапії було продемонстровано 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивний ефект проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає показники ліпідного обміну, зокрема. на рівень тригліцеридів, холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає показники обміну вуглеводів, зокрема. у пацієнтів із цукровим діабетом. Периндоприл Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні "лежачи" та "стоячи". Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 80%) залишкове інгібування АПФ. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахікардії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Періндоприл/Індапамід У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, незалежно від віку, комбінація периндоприлу та індапаміду має дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічний, так і на систолічний артеріальний тиск у положенні "стоячи" і "лежачи". У ході клінічних досліджень показано більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з монотерапією окремими компонентами. Клінічна ефективність та безпека Вплив препарату Трипліксам на показники захворюваності та смертності не вивчався. Амлодипін Ефективність і безпека застосування амлодипіну в дозі 2.5-10 мг/сут, інгібітору АПФ лізиноприлу в дозі 10-40 мг/сут як препарату "першої лінії" і тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12.5-25 мг/сут вивчалася в 5 ALLHAT (за участю 33 357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з легким або помірним ступенем АГ та, принаймні, одним із додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як: інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців до включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет 2 типи; концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПЗЩ) менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності групи амлодипіну була значно вище, ніж у групі хлорталидона – 10.2% і 7.7%, проте загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Періндоприл/Індапамід У дослідженні за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (індекс маси лівого шлуночка >120 г/м2 у чоловіків та >100 г/м2 у жінок) ефективність терапії ефективність терапії 2 мг периндоприлу тертбутиламіном (що відповідає 2.5 мг периндоприлу) комбінації з 0.625 мг індапаміду порівняно з монотерапією 10 мг еналаприлу, при прийомі 1 раз на добу протягом 1 року, оцінювалася методом ехокардіографії. У разі необхідності для підтримки адекватного контролю показників АТ проводилася титрація доз периндоприлу тертбутиламіну до 8 мг (що відповідає 10 мг периндоприлу аргініну) та індапаміду до 2.5 мг 1 раз на добу або еналаприлу до 40 мг на 1 раз на добу. У групі пацієнтів, які приймали периндоприл/індапамід,збільшення дози не знадобилося у 34% пацієнтів порівняно з 20% у групі, які приймали еналаприл. Після закінчення лікування значення індексу маси лівого шлуночка знизилися більш значно у групі периндоприлу/індапаміду (-10.1 г/м2) порівняно з групою еналаприлу (-1.1 г/м2). Найкращий ефект щодо значень індексу маси лівого шлуночка досягався при застосуванні більш високих доз комбінації периндоприлу та індапаміду. Відносно зниження значень АТ різниця між групами становила 5.8 мм рт.ст. для систолічного тиску та 2.3 мм рт.ст. для діастолічного тиску відповідно – на користь групи периндоприлу/індапаміду. У дослідженні за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу вивчався вплив зниження АТ на частоту виникнення макросудинних (смерть внаслідок кардіоваскулярних причин, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт) та мікросудинних ускладнень (виникнення або погіршення перебігу нефропатії /індапамід у порівнянні з плацебо, на фоні стандартної терапії, а також приймали гліклазід модифікованого вивільнення порівняно зі стандартною терапією, спрямованої на підтримання рівня глюкози в крові в нормі. Після 4.3 років терапії відносний ризик виникнення макро- та мікросудинних ускладнень знизився на 9% у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід. Перевага була досягнута за рахунок значного зниження відносного ризику смертності на 14%, смерті внаслідок кардіоваскулярних причин на 18% та розвитку ниркових ускладнень на 21% у групі пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприлу/індапаміду порівняно з плацебо. У підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією показано значне зниження на 9% відносного ризику комбінованої частоти макро- та мікросудинних ускладнень у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід порівняно з плацебо. У цій групі також значно знизився відносний ризик смертності (на 16%), смерті внаслідок кардіоваскулярних причин (на 20%) та розвитку ниркових ускладнень (на 20%) у пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприл/індапамід у порівнянні з пацієнтами, які отримують плацебо. Переваги гіпотензивної терапії не залежали від переваг, досягнутих на тлі інтенсивного контролю глікемії. Подвійна блокада РААС Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ з АРА II. Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних ускладнень та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували. монотерапію. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняТерапія артеріальної гіпертензії при зниженні АТ на фоні прийому амлодипіну, індапаміду та периндоприлу у тих самих дозах.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючих та допоміжних речовин, що входять до складу препарату, похідних сульфонаміду, похідних дигідропіридину, інших інгібіторів АПФ, будь-яких інших речовин, що входять до складу препарату; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; нелікована серцева недостатність у стадії декомпенсації; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ниркова недостатність помірного ступеня (КК менше 60 мл/хв) для дозування комбінації периндоприл/індапамід 10 мг/2.5 мг (тобто Трипліксам® 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та Трипліксам® 10 мг + 2.5 мг + 10 мг) ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інгібіторів АПФ в анамнезі; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; печінкова енцефалопатія; тяжка печінкова недостатність; гіпокаліємія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок (включаючи кардіогенний); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз гирла аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; одночасне застосування з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует"; одночасне застосування з препаратами, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю слід призначати препарат при наявності тільки однієї функціонуючої нирки, порушеннях водно-електролітного балансу, системних захворюваннях сполучної тканини, ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, гострому інфаркті міокарда (і протягом 1 місяця після інфаркту міокарда), хронічної серцевої недостатності клас за класифікацією NYHA), СССУ (виражена тахі- та брадикардія), реноваскулярної гіпертензії, аортальному стенозі/мітральному стенозі/гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, цукровому діабеті, печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, пригніченні кісток з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), лабільності артеріального тиску, гіперурикемії (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом),при терапіі за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам.одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Тріпліксам® при вагітності протипоказане. При плануванні вагітності або її наступі на фоні застосування препарату Трипліксам® слід негайно припинити прийом препарату та призначити альтернативну гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки. Трипліксам протипоказаний під час грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Індапамід На даний момент немає достатньої кількості даних щодо застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого впливу на репродуктивну токсичність. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності та протипоказане у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку гіпотензії. Період годування груддю Трипліксам® протипоказаний у період грудного вигодовування. Амлодипін Відсутня інформація щодо екскреції амлодипіну із грудним молоком. Індапамід На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для плода/новонародженого може бути виключено. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Фертильність Амлодипін У деяких пацієнтів, які отримували лікування блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Періндоприл/Індапамід У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній. Застосування у дітей Препарат протипоказаний до застосування пацієнтам віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяПрофіль безпеки Найбільш частими небажаними реакціями, про які повідомлялося при лікуванні периндоприлом, індапамідом і амлодипіном як монотерапія були: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, сонливість, порушення зору, дзвін у вухах, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя, зниження (і ефекти, пов'язані з гіпотензією), кашель, задишка, шлунково-кишкові розлади (біль у животі, запор, діарея, спотворення смаку, нудота, диспепсія, блювання), свербіж шкіри, висипання, макуло-папульозний висип, м'язові спазми, в області кісточок, астенія, набряки та втома. Список побічних реакцій наведено у таблиці. Частота побічних реакцій, зазначених у терапії периндоприлом, індапамідом або амлодипіном, наведена у вигляді наступної градації (класифікація ВООЗ за частотою розвитку): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Небажані реакції Частота Амлодипін Індапамід Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто - Дуже рідко З боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - - Не часто* Агранулоцитоз - Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія Дуже рідко - Панцитопенія - - Дуже рідко Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія - - Дуже рідко Гемолітична анемія - Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко - - З боку імунної системи Реакції підвищеної чутливості Дуже рідко Не часто - З боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія - - Не часто * Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату - - Не часто * Гіпонатріємія Частота невідома Не часто * Гіперглікемія Дуже рідко - - Гіперкальціємія - Дуже рідко - Зниження вмісту калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику - Частота невідома - Анорексія Не часто - - Підвищення апетиту Рідко - - Порушення психіки Безсоння Не часто - - Лабільність настрою (включаючи тривожність) Не часто - Не часто Депресія Не часто - - Порушення сну - - Не часто Сплутаність свідомості Рідко - Дуже рідко Незвичайні сновидіння Не часто - - Підвищена збудливість Не часто - - З боку нервової системи Запаморочення Часто - Часто Головний біль Часто Рідко Часто Парестезія Не часто Рідко Часто Вертіго - Рідко Часто Сонливість Часто - Не часто * Гіпестезія Не часто - - Дисгезія (перекручення смаку) Не часто - Часто Паросмія (перекручення нюху) Дуже рідко - - Тремор Не часто - - Непритомність Не часто* Частота невідома Не часто Гіпертонус Дуже рідко - - Периферична невропатія Дуже рідко - - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику - - Дуже рідко Мігрень Дуже рідко - - Апатія Дуже рідко - - Ажитація Дуже рідко - - Атаксія Дуже рідко - - Амнезія Дуже рідко - - Екстрапірамідні порушення Частота невідома - - З боку органу зору Порушення зору (включаючи диплопію) Не часто Частота невідома Часто Міопія - Частота невідома - Нечіткість зору - Частота невідома - Порушення акомодації Не часто - - Ксерофтальмія Не часто - - Кон'юнктивіт Не часто - - Біль в очах Не часто - - З боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто - Часто З боку серця Відчуття серцебиття Часто - Не часто * Тахікардія - - Не часто * Стенокардія - - Дуже рідко Порушення ритму серця (в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику Дуже рідко - Дуже рідко Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) - Частота невідома - Розвиток або посилення перебігу хронічної серцевої недостатності Дуже рідко - - З боку судин "Припливи" крові до шкіри обличчя Часто - - Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та симптоми, пов'язані з цим Не часто Дуже рідко Часто Васкуліт Дуже рідко - Не часто * Ортостатична гіпотензія Дуже рідко - - З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Дуже рідко - Часто Задишка Не часто - Часто Бронхоспазм - - Не часто Еозинофільна пневмонія - - Дуже рідко Кровотеча з носа Не часто - - З боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто - Часто Запор Не часто Рідко Часто Діарея Не часто - Часто Диспепсія Не часто - Часто Нудота Часто Рідко Часто Блювота Не часто Не часто Часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Рідко Не часто Зміна ритму дефекації Не часто - - Гіперплазія ясен Дуже рідко - - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - - Метеоризм Не часто - - Ангіоневротичний набряк кишечника - - Дуже рідко З боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Холестатична жовтяниця Дуже рідко - Дуже рідко Порушення функції печінки - Дуже рідко - Можливий розвиток печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності - Частота невідома - З боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд Не часто - Часто Висипання на шкірі Не часто - Часто Макуло-папульозний висип - Часто Кропивниця Дуже рідко Дуже рідко Не часто Ангіоневротичний набряк, набряк Квінке Дуже рідко Дуже рідко Не часто Алопеція Не часто - - Пурпура Не часто Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - - Дерматит Рідко - - Екзантема Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто - Не часто Реакція фоточутливості Дуже рідко Частота невідома Не часто * Пемфігоїд Не часто * Багатоформна еритема Дуже рідко - Дуже рідко Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - - Токсичний епідермальний некроліз - Дуже рідко - Ксеродермія Дуже рідко - - Холодний піт Дуже рідко - - Можливе загострення вже наявного системного червоного вовчаку - Частота невідома - З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Спазми м'язів Не часто - Часто Артроз Не часто - - Міастенія Рідко - - Артралгія Не часто - Не часто * Міалгія Не часто - Не часто * Біль у спині Не часто - - З боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія (прискорене сечовипускання) Не часто - - Гостра ниркова недостатність - - Дуже рідко Болюче сечовипускання Не часто - - Ниркова недостатність - Дуже рідко Не часто З боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто - Не часто Гінекомастія Не часто - - Загальні розлади та симптоми Астенія Не часто - Часто Підвищена стомлюваність Часто Рідко - Периферичні набряки (човник і стоп) Часто Не часто Набряки Часто - - Біль Не часто - - Біль у грудній клітці Не часто - - нездужання Не часто - Не часто * Озноб Не часто - - Жага Не часто - - Лихоманка - - Не часто * Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові - - Не часто * Підвищення концентрації креатиніну в крові - - Не часто * Підвищення активності печінкових трансаміназ Дуже рідко Частота невідома Рідко Гіпербілірубінемія Дуже рідко - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Дуже рідко Подовження інтервалу QT на ЕКГ - Частота невідома - Підвищення концентрації сечової кислоти у крові - Частота невідома - Підвищення/зниження маси тіла Не часто - - Травми, отруєння, ускладнення після втручань Падіння - - Не часто * * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних реакцій, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Препарати, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть підвищувати ризик гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Одночасне застосування препарату Трипліксам з цими засобами підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Протипоказані поєднання лікарських засобів Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Амлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Периндоприл При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (СКФ У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок ( недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (такими як тріамтерен, амілорид), солями калію розвивається гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описано далі за текстом. Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію в плазмі та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності такої терапії повинен проводитися регулярний контроль вмісту літію у плазмі крові. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Амлодипін Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів Звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем, такролімус) може призвести до суттєвого збільшення концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Індапамід Через ризик розвитку гіпокаліємії слід бути обережним при одночасному призначенні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) та класу III (аміодарон, добуті тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин. Слід запобігати розвитку гіпокаліємії,за необхідності проводити її корекцію; контролювати інтервал QT. При одночасному застосуванні з амфотерицином В (в/в), глюко- та мінералокортикоїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику кишечника, можливе збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль рівня калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується використовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Одночасне застосування алопуринолу з індапамідом може супроводжуватися підвищеним ризиком виникнення реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу. Периндоприл Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути скасовані до початку застосування інгібітора АПФ, (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі,можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберегающего діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування калійзберігаючих діуретиків (еплеренону або спіронолактону) у дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ у низьких дозах: при терапії хронічної серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлунка Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок; за необхідності потрібна корекція дози гіпотензивних препаратів. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів (ацетилсаліцилова кислота в дозі ≥3 г/добу, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Супутнє застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із спочатку зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, слід регулярно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Амлодипін У клінічних дослідженнях не було виявлено впливу амлодипіну на параметри фармакокінетики аторвастатину, дигоксину, варфарину чи циклоспорину. При сумісному прийомі кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг було відзначено збільшення концентрації симвастатину на 77% порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають амлодипін, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Противірусні засоби (ритонавір) збільшують плазмові концентрації БМКК, у т.ч. амлодипіну. При сумісному застосуванні з препаратами літію можливе посилення проявів їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, дзвін у вухах). Індапамід Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні застосування діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід використовувати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при використанні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. При одночасному застосуванні із солями кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Периндоприл При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, можливе додаткове зниження артеріального тиску. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імуносупресивних засобів, кортикостероїдів (при системному застосуванні) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Інгібітори АПФ можуть спричинити посилення антигіпертензивного ефекту деяких засобів для загальної анестезії. Застосування діуретиків (тіазидних та "петлевих") у високих дозах може призводити до гіповолемії, а додавання до терапії периндоприлу – до артеріальної гіпотензії. При сумісному застосуванні гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин) з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (DPP-IV) гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс нітритоїдних реакцій, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію. Периндоприл/Індапамід/Амлодипін Іміпрамін-подібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики посилюють антигіпертензивну дію та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту, що веде до додаткового зниження артеріального тиску. Кортикостероїди, тетракозактид знижують антигіпертензивну дію (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Інші лікарські взаємодії Амлодипін При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу не відмічено посилення антигіпертензивного ефекту кожного з препаратів. Амлодипін не суттєво впливає на фармакокінетичні параметри циклоспорину. Одноразовий прийом алюміній/магнієвмісних антацидів не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці перед їдою. Доза препарату Трипліксам підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів. Максимальна добова доза – 1 таб. у дозі 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю Трипліксам протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). Пацієнтам з нирковою недостатністю середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) Трипліксам® протипоказаний у дозуванні 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Рекомендується починати терапію з добору доз монокомпонентів. Постійне медичне спостереження має включати регулярний контроль концентрації креатиніну і калію в плазмі крові. Одночасне застосування з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з порушеннями функції нирок (ШКФ). Пацієнти з печінковою недостатністю Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю Трипліксам® протипоказаний. Для пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю, т.к. немає однозначних рекомендацій щодо дозування амлодипіну для цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку сповільнене. Терапія повинна проводитись з урахуванням функції нирок. Пацієнти дитячого віку В даний час немає даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Трипліксам® у дітей та підлітків.ПередозуванняІнформація про передозування препарату Тріпліксам відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми Є дані щодо розвитку надмірної периферичної вазодилатації з можливим розвитком рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату. Методи надання медичної допомоги При клінічно значущій гіпотензії, що виникає через передозування амлодипіну, необхідно проведення заходів, спрямованих на підтримання функції серцево-судинної системи, включаючи переведення пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, контроль ОЦК та діурезу, моніторинг серцевої та дихальної діяльності. Для нормалізації судинного тонусу та АТ можна використовувати судинозвужувальні препарати за умови, що немає протипоказань до їх застосування. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення кальцію глюконату. У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. У здорових добровольців було продемонстровано, що застосування активованого вугілля протягом 2 годин після прийому амлодипіну у дозі 10 мг зменшує швидкість абсорбції амлодипіну. Оскільки амлодипін зв'язується з білками,гемодіаліз неефективний. Комбінація периндоприл/індапамід Симптоми Для комбінації периндоприл/індапамід найімовірніший симптом передозування – артеріальна гіпотензія, іноді у поєднанні зі нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості та олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії). Також можуть виникати електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Методи надання медичної допомоги Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину натрію хлориду). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВсі запобіжні заходи, пов'язані з прийомом окремих компонентів препарату, слід враховувати при застосуванні їх фіксованої комбінації у складі препарату Трипліксам®. Амлодипін Хронічна серцева недостатність Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори повільних кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно обережно застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування має починатися з нижчих доз та під ретельним контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ІХС не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АПФ повинен використовуватися спільно з бета-адреноблокаторами. Гіпертонічний криз Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Індапамід Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У разі слід негайно припинити прийом діуретика. Фоточутливість На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Вміст іонів кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками та призводити до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. У таких випадках слід відмінити прийом діуретичних засобів та провести дослідження функції паращитовидних залоз. Сечова кислота У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Периндоприл Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада необхідна, це має виконуватися під суворим контролем фахівця при регулярному контролі функції нирок, рівня електролітів у плазмі крові та АТ. Інгібітори АПФ не повинні застосовуватися одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при їх поєднанні, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких із цих пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові, пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк язика, голосової щілини чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, у разі негайно має бути проведена інтенсивна терапія. При появі таких симптомів слід негайно ввести розчин епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів негроїдної раси відзначалася більш висока частота розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібіторів АПФ порівняно з іншими расами. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препарату. Є повідомлення про поодинокі випадки розвитку ангіоневротичного набряку кишечника на тлі терапії інгібіторами АПФ. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ черевної області, УЗД або на момент хірургічного втручання. Симптоми проходили після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації, а також слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою комах. Однак анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати антигіпертензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Вагітність Протипоказаний прийом інгібіторів АПФ під час вагітності. Якщо необхідно продовження терапії інгібіторами АПФ, пацієнткам слід перейти на інші види антигіпертензивної терапії з встановленим профілем безпеки під час прийому під час вагітності. При настанні вагітності прийом інгібіторів АПФ слід негайно припинити і при необхідності розпочати альтернативну антигіпертензивну терапію. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. З появою у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можна розглянути можливість продовження прийому препарату. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Етнічні відмінності Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену гіпотензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання/Загальна анестезія Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендуется по возможности прекратить прием ингибиторов АПФ длительного действия, в т.ч. периндоприла, за одни сутки до хирургического вмешательства. Пациенты с реноваскулярной гипертензией Методом лечения реноваскулярной гипертензии является реваскуляризация. Тем не менее, использование ингибиторов АПФ оказывает благоприятное действие у пациентов, как ожидающих хирургического вмешательства, так и в том случае, когда проведение хирургического вмешательства невозможно. При применении препарата Трипликсам® у пациентов с имеющимся или с предполагаемым стенозом почечной артерии, лечение следует начинать в условиях стационара с низких доз при постоянном контроле состояния почек и уровня калия в крови, т.к. у таких пациентов может развиться функциональная почечная недостаточность, которая исчезает при прекращении терапии. Атеросклероз Риск артериальной гипотензии существует у всех пациентов, однако особую осторожность следует соблюдать, применяя препарат у пациентов с ИБС и недостаточностью мозгового кровообращения. У таких пациентов лечение следует начинать с низких доз препарата. Периндоприл/индапамид Препараты лития Одновременное применение комбинации периндоприла и индапамида с препаратами лития не рекомендуется. Артериальная гипотензия и нарушение водно-электролитного баланса Наличие исходной гипонатриемии связано с риском внезапного развития артериальной гипотензии (особенно у пациентов со стенозом почечной артерии). Поэтому при наблюдении за пациентами следует обращать внимание на возможные симптомы обезвоживания и снижения содержания электролитов в плазме крови, например, после диареи или рвоты. Таким пациентам необходим регулярный контроль содержания электролитов плазмы крови. При выраженной артериальной гипотензии может потребоваться в/в введение 0.9% раствора натрия хлорида. Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для продолжения терапии. После восстановления ОЦК и АД можно возобновить терапию, используя низкие дозы комбинации, либо использовать компоненты препарата в режиме монотерапии. Все диуретические средства способны вызвать гипонатриемию, которая иногда приводит к серьезным осложнениям. Гипонатриемия на начальном этапе может не сопровождаться клиническими симптомами, поэтому необходим регулярный лабораторный контроль. Более частый контроль содержания ионов натрия показан пациентам пожилого возраста и пациентам с циррозом печени. Пациенты с сахарным диабетом У пациентов с сахарным диабетом 1 типа (опасность спонтанного увеличения содержания ионов калия) лечение должно начинаться с более низких доз и под тщательным медицинским контролем. При назначении препарата пациентам с сахарным диабетом, получающим гипогликемические средства для приема внутрь или инсулин, в течение первого месяца терапии необходим регулярный контроль концентрации глюкозы в плазме крови. Необходимо контролировать уровень глюкозы в крови у пациентов с сахарным диабетом, особенно при наличии гипокалиемии. Амлодипин/периндоприл Печеночная недостаточность В редких случаях на фоне приема ингибиторов АПФ возникает холестатическая желтуха. При прогрессировании этого синдрома развивается фульминантный некроз печени, иногда с летальным исходом. Механизм развития этого синдрома неясен. При появлении желтухи или значительного повышения активности печеночных ферментов у пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, следует прекратить прием ингибитора АПФ и обратиться к врачу. У пациентов с нарушением функции печени Т1/2 и AUC амлодипина увеличивается. Прием амлодипина необходимо начать с наиболее низких доз и соблюдать меры предосторожности, как в начале лечения, так и при увеличении дозы. Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью повышать дозу следует постепенно, обеспечивая тщательный мониторинг клинического состояния. Не проводилось исследований препарата Трипликсам® у пациентов с печеночной недостаточностью. Учитывая влияние каждого компонента, входящего в состав препарата, по отдельности, препарат Трипликсам® противопоказан пациентам с тяжелой степенью печеночной недостаточности, а также требует особой осторожности при назначении пациентам с умеренной и легкой степенью печеночной недостаточности. Амлодипин/индапамид/периндоприл Нарушение функции почек Препарат противопоказан пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (КК менее 30 мл/мин). У пациентов с почечной недостаточностью средней тяжести (КК 30-60 мл/мин) противопоказано применение препарата Трипликсам® в дозировках, содержащих 10 мг периндоприла и 2.5 мг индапамида (т.е. дозировки препарата Трипликсам® 5 мг + 2.5 мг + 10 мг и 10 мг + 2.5 мг + 10 мг). У некоторых пациентов с артериальной гипертензией без предшествующего очевидного нарушения функции почек могут появиться лабораторные признаки функциональной почечной недостаточности на фоне терапии. В этом случае лечение препаратом следует прекратить с дальнейшей возможностью возобновить комбинированную терапию, используя низкие дозы препарата, либо использовать компоненты препарата в режиме монотерапии. Таким пациентам необходим регулярный контроль содержания ионов калия и креатинина в сыворотке крови – через 2 недели после начала терапии и в дальнейшем каждые 2 месяца. Почечная недостаточность чаще возникает у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или исходным нарушением функции почек, в т.ч. при стенозе почечной артерии. Препарат Трипликсам® не рекомендован пациентам с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки. Существует риск артериальной гипотензии и/или почечной недостаточности (при наличии хронической сердечной недостаточности, обезвоживания и снижения содержания электролитов в плазме крови и т.д.): при некоторых патологических состояниях может отмечаться значительная активация РААС, особенно при выраженной гиповолемии и снижении содержания электролитов плазмы крови (на фоне бессолевой диеты или длительного приема диуретиков), у пациентов с исходно низким АД, стенозом почечной артерии (в т.ч. двусторонним), хронической сердечной недостаточностью или циррозом печени с отеками и асцитом. Блокада РААС ингибиторами АПФ может сопровождаться резким снижением АД и/или повышением концентрации креатинина в плазме крови, свидетельствующим о развитии функциональной почечной недостаточности. Эти явления чаще наблюдаются при приеме первой дозы препарата или в течение первых 2 недель терапии. Иногда эти состояния развиваются остро, и время их начала может варьировать. В таких случаях возобновлять терапию рекомендуется начиная с более низких доз, постепенно их увеличивая. У пациентов с ИБС и цереброваскулярными заболеваниями резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или нарушению мозгового кровообращения. Тиазидные и тиазидоподобные диуретики эффективны в полной мере только у пациентов с нормальной или незначительно нарушенной функцией почек (уровень креатинина в плазме крови у взрослых пациентов ниже 25 мг/л или 220 мкмоль/л). У пациентов пожилого возраста уровень креатинина следует оценивать с учетом возраста, массы тела и пола. В начале лечения диуретиками у пациентов из-за гиповолемии и гипонатриемии может наблюдаться временное снижение СКФ и повышение концентрации мочевины и креатинина в плазме крови. Эта транзиторная функциональная почечная недостаточность не опасна для пациентов с неизмененной функцией почек, однако у пациентов с исходной почечной недостаточностью ее выраженность может усилиться. Пациенты с почечной недостаточностью могут принимать амлодипин в стандартных дозах. Изменения плазменных концентраций амлодипина не коррелируют со степенью почечной недостаточности. Специальных исследований по применению препарата Трипликсам® при почечной недостаточности не проводилось. При применении препарата Трипликсам® при почечной недостаточности следует учитывать эффекты, отмеченные при приеме отдельных компонентов препарата. Содержание ионов калия в плазме крови Совместная терапия индапамидом, периндоприлом и амлодипином не предотвращает развитие гипокалиемии, в особенности у пациентов с сахарным диабетом или почечной недостаточностью. Как и в случае применения других антигипертензивных средств в комбинации с диуретиком, необходим регулярный контроль содержания ионов калия в плазме крови. Гиперкалиемия может развиваться у некоторых пациентов во время лечения ингибиторами АПФ, в т.ч. периндоприлом. Факторами риска гиперкалиемии являются почечная недостаточность, нарушение функции почек, пожилой возраст (>70 лет), сахарный диабет, некоторые сопутствующие состояния (дегидратация, острая декомпенсация сердечной деятельности, метаболический ацидоз), одновременный прием калийсберегающих диуретиков (таких как спиронолактон, эплеренон, триамтерен, амилорид), препаратов калия или калийсодержащих заменителей пищевой соли, а также применение других средств, способствующих повышению содержания ионов калия в плазме крови (например, гепарин). Применение пищевых добавок/препаратов калия, калийсберегающих диуретиков, калийсодержащих заменителей пищевой соли может привести к значительному повышению содержания калия в крови, особенно у пациентов со сниженной функцией почек. Гиперкалиемия может привести к серьезным, иногда фатальным нарушениям ритма сердца. Если необходим комбинированный прием указанных выше средств, лечение должно проводиться с осторожностью, на фоне регулярного контроля содержания ионов калия в сыворотке крови. Терапия тиазидными и тиазидоподобными диуретиками связана с риском развития гипокалиемии. Необходимо избегать гипокалиемии (менее 3.4 ммоль/л) у следующих категорий пациентов из группы высокого риска: пациентов пожилого возраста и/или истощенных пациентов (даже если они не получают сочетанную медикаментозную терапию), пациентов с циррозом печени с отеками и асцитом, пациентов с ИБС, хронической сердечной недостаточностью. Гипокалиемия у этих пациентов усиливает токсическое действие сердечных гликозидов и повышает риск развития аритмии. К группе риска также относятся пациенты с удлиненным интервалом QT, при этом не имеет значения, вызвано это увеличение врожденными причинами или действием лекарственных средств. Гипокалиемия, как и брадикардия, способствует развитию тяжелых нарушений ритма сердца, в частности, полиморфной желудочковой тахикардии типа "пируэт", которая может быть фатальной. Во всех описанных выше случаях необходим регулярный контроль содержания ионов калия в плазме крови. Первое измерение содержания ионов калия необходимо провести в течение первой недели от начала терапии. При выявлении гипокалиемии следует назначить соответствующее лечение. Пациенты пожилого возраста Перед началом приема препарата необходимо оценить функциональную активность почек и содержание ионов калия в плазме крови. В начале терапии дозу препарата подбирают, учитывая степень снижения АД, особенно в случае снижения ОЦК и потери электролитов. Подобные меры позволяют избежать резкого снижения АД. У пожилых пациентов увеличение дозы следует проводить с осторожностью. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами В связи с возможностью возникновения слабости, головокружения на фоне применения препарата Трипликсам® необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и работе с другими техническими устройствами, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему
211,00 грн
173,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПлоди глоду криваво-червоного, трава материнки звичайної та звіробою продірявленого, плоди шипшини коричного, трава кипрею вузьколистого (іван-чаю), плоди ялівцю звичайного, листя м'яти перцевої та стевії, трава тим'яни. , плоди горобини звичайної, трава горця пташиного (споришу).ХарактеристикаФіточай № 31 входить у меню дієти, що сприяє профілактиці та лікуванню людини від хронічного алкоголізму та хвороб, що супроводжуються інтоксикацією: похмільний синдром, хвороби печінки, токсична дія лікарських препаратів, хімічних речовин, цукровий діабет, харчові токсикоінфекції, злоякісні.Властивості компонентівГлід зміцнює серцевий м'яз, посилює постачання мозку та серця киснем, діє загальнозміцнююче. Материнка в даній пропорції сприяє догляду основних ознак похмілля, надає заспокійливу дію. Звіробій – регулятор найважливіших життєвих процесів, каталізатор внутрішньоклітинних реакцій, зміцнює стінки капілярів; покращує венозний кровообіг і кровопостачання внутрішніх органів, знімає набряки, підвищує потенцію, діє тонізуюче та біостимулююче. Шипшина та горобина насичують організм вітамінами та мікроелементами, покращують окиснювально-відновні процеси, активність ферментів, оновлення тканин, підвищують стійкість організму до впливів зовнішнього та внутрішнього середовища. Загальнозміцнюючі та тонізуючі засоби. Кіпрій та спориш сприяють нейтралізації токсичних продуктів розпаду алкоголю, нормалізують стан нервової системи, органів травлення, нирок. Ялівець - відвар з ягід приймають для збудження апетиту та поліпшення травлення, нормалізує кровообіг, артеріальний тиск. М'яту застосовують як заспокійливий і болезаспокійливий засіб, при нервовому збудженні, при безсонні, також має протиблювоту дію, знімає тремор. Стевія покращує роботу імунної та серцево-судинної систем, а також печінки та нирок. Одне з найцінніших рослин, що підвищує рівень біоенергетичних можливостей людини. Чабрець має дезінфікуючу, протизапальну, протисудомну, кровоочисну, заспокійливу, болезаспокійливу, спазмолітичну, сечогінну властивості. Ехінацея підвищує імунітет та потенцію. Брусниця має сильну сечогінну властивість, ефективна при захворюваннях печінки. Ефірні олії ялівцю, м'яти та чебрецю насичують організм аероіонами негативного заряду, що дає поліпшення самопочуття та регенерацію уражених тканин. Горобина нейтралізує токсичні речовини, що ушкоджують печінку, шипшина діє жовчогінно та сечогінно.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі, джерела флавоноїдів (у тому числі гіперозиду), гідроксикоричних кислот та гіперицину.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність та годування груддю. Не допускати одночасного прийому із лікарськими засобами.Спосіб застосування та дози1 фільтр-пакет залити однією склянкою (200 мл) окропу та наполягати 15 хв. Дорослим приймати по 1 склянці настою 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому: 2-3 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком вживання фіточаю слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: амлодипіну безілат – 6.935 мг, що відповідає вмісту амлодипіну – 5 мг; індапамід – 1.25 мг; периндоприлу аргінін – 5 мг; допоміжні речовини: кальцію карбонат + крохмаль кукурудзяний прежелатинізований - 53.5 мг, целюлоза мікрокристалічна - 53.465 мг, кроскармелоза натрію - 4.5 мг, магнію стеарат - 0.75 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0; склад плівкової оболонки: гліцерол – 0.2268 мг, гіпромелоза – 3.76992 мг, макрогол-6000 – 0.24072 мг, магнію стеарат2 – 0.2268 мг, титану діоксид – 0.72576 мг. 29 чи 30 шт. - флакони з поліпропілену, забезпечені дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель) (1, 3); - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, довгасті, двоопуклі, з гравіюванням з цифрою 2 на одному боці та логотипом компанії - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований препарат.ФармакокінетикаТрипліксам® Комбіноване застосування периндоприлу/індапаміду та амлодипіну не змінює їх фармакокінетичних характеристик порівняно з роздільним прийомом цих засобів. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипін добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Розподіл Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язане з білками плазми. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Метаболізм Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів; нирками виводиться 10% прийнятої дози амлодипіну у незміненому вигляді та 60% – у вигляді метаболітів. Виведення Кінцевий Т1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та Т1/2. Збільшення AUC та Т1/2 у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення Т1/2 та AUC приблизно на 40-60%. Індапамід Всмоктування Індапамід швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Cmax індапаміду у плазмі крові спостерігається через 1 годину після прийому внутрішньо. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 79%. Метаболізм та виведення Т1/2 становить 14-24 год (загалом, 18 год). При повторному прийомі препарату немає його кумуляції. Індапамід виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (70% введеної дози) та через кишечник (22%). Особливі групи пацієнтів У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика індапаміду не змінюється. Периндоприл Всмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в ШКТ, Сmax у плазмі крові досягається через 1 год (активним метаболітом периндоприлу є периндоприлат). Т1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Розподіл Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Метаболізм Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Виведення Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий Т1/2 вільної фракції становить близько 17 год., тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Особливі групи пацієнтів Літній вік. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Ниркова недостатність. Підбір дози необхідно проводити з урахуванням ступеня тяжкості ниркової недостатності (КК у плазмі). Діаліз. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Цироз печінки. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози.ФармакодинамікаТрипліксам® - комбінований препарат, що включає три антигіпертензивні компоненти, кожен з яких доповнює дію інших по контролю АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Амлодипін - блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), похідне дигідропіридину, індапамід - сульфонамідний діуретик, периндоприлу аргінін - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). Фармакологічні властивості препарату Трипліксам® поєднують у собі властивості кожної з діючих речовин. Крім цього, комбінація амлодипіну, індапаміду та периндоприлу аргініну посилює антигіпертензивну дію кожного з компонентів. Механізм дії Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II. Крім цього, фермент стимулює вироблення альдостерону корою надниркових залоз і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл: знижує секрецію альдостерону; за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові; при тривалому застосуванні зменшує ОПСС, що зумовлено, в основному, дією на судини у м'язах та нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію чи рідини чи розвитком рефлекторної тахікардії при тривалому застосуванні. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і нормальною активністю реніну в плазмі крові. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають фармакологічної активності. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження завдяки: судинорозширювальну дію на вени, можливо пов'язане з активацією системи простагландинів; зниження ОПСС. При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу; посилення м'язового периферичного кровотоку Також підвищувалася переносимість фізичного навантаження. Фармакодинамічні ефекти Амлодипін Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямою дією на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження). Це зниження навантаження на серце зменшує енерговитрати, та потреба міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. При цьому у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (стенокардією Принцметалу) покращується коронарний кровотік та постачання міокарда киснем. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження АТ у положенні "стоячи" і "лежачи" протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої артеріальної гіпотензії нехарактерний. Амлодипін не чинить небажаних метаболічних ефектів і не впливає на показники ліпідного обміну, не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми крові та може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід При використанні індапаміду в режимі монотерапії було продемонстровано 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивний ефект проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає показники ліпідного обміну, зокрема. на рівень тригліцеридів, холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає показники обміну вуглеводів, зокрема. у пацієнтів із цукровим діабетом. Периндоприл Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні "лежачи" та "стоячи". Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 80%) залишкове інгібування АПФ. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахікардії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Періндоприл/Індапамід У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, незалежно від віку, комбінація периндоприлу та індапаміду має дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічний, так і на систолічний артеріальний тиск у положенні "стоячи" і "лежачи". У ході клінічних досліджень показано більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з монотерапією окремими компонентами. Клінічна ефективність та безпека Вплив препарату Трипліксам на показники захворюваності та смертності не вивчався. Амлодипін Ефективність і безпека застосування амлодипіну в дозі 2.5-10 мг/сут, інгібітору АПФ лізиноприлу в дозі 10-40 мг/сут як препарату "першої лінії" і тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12.5-25 мг/сут вивчалася в 5 ALLHAT (за участю 33 357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з легким або помірним ступенем АГ та, принаймні, одним із додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як: інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців до включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет 2 типи; концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПЗЩ) менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності групи амлодипіну була значно вище, ніж у групі хлорталидона – 10.2% і 7.7%, проте загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Періндоприл/Індапамід У дослідженні за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (індекс маси лівого шлуночка >120 г/м2 у чоловіків та >100 г/м2 у жінок) ефективність терапії ефективність терапії 2 мг периндоприлу тертбутиламіном (що відповідає 2.5 мг периндоприлу) комбінації з 0.625 мг індапаміду порівняно з монотерапією 10 мг еналаприлу, при прийомі 1 раз на добу протягом 1 року, оцінювалася методом ехокардіографії. У разі необхідності для підтримки адекватного контролю показників АТ проводилася титрація доз периндоприлу тертбутиламіну до 8 мг (що відповідає 10 мг периндоприлу аргініну) та індапаміду до 2.5 мг 1 раз на добу або еналаприлу до 40 мг на 1 раз на добу. У групі пацієнтів, які приймали периндоприл/індапамід,збільшення дози не знадобилося у 34% пацієнтів порівняно з 20% у групі, які приймали еналаприл. Після закінчення лікування значення індексу маси лівого шлуночка знизилися більш значно у групі периндоприлу/індапаміду (-10.1 г/м2) порівняно з групою еналаприлу (-1.1 г/м2). Найкращий ефект щодо значень індексу маси лівого шлуночка досягався при застосуванні більш високих доз комбінації периндоприлу та індапаміду. Відносно зниження значень АТ різниця між групами становила 5.8 мм рт.ст. для систолічного тиску та 2.3 мм рт.ст. для діастолічного тиску відповідно – на користь групи периндоприлу/індапаміду. У дослідженні за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу вивчався вплив зниження АТ на частоту виникнення макросудинних (смерть внаслідок кардіоваскулярних причин, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт) та мікросудинних ускладнень (виникнення або погіршення перебігу нефропатії /індапамід у порівнянні з плацебо, на фоні стандартної терапії, а також приймали гліклазід модифікованого вивільнення порівняно зі стандартною терапією, спрямованої на підтримання рівня глюкози в крові в нормі. Після 4.3 років терапії відносний ризик виникнення макро- та мікросудинних ускладнень знизився на 9% у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід. Перевага була досягнута за рахунок значного зниження відносного ризику смертності на 14%, смерті внаслідок кардіоваскулярних причин на 18% та розвитку ниркових ускладнень на 21% у групі пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприлу/індапаміду порівняно з плацебо. У підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією показано значне зниження на 9% відносного ризику комбінованої частоти макро- та мікросудинних ускладнень у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід порівняно з плацебо. У цій групі також значно знизився відносний ризик смертності (на 16%), смерті внаслідок кардіоваскулярних причин (на 20%) та розвитку ниркових ускладнень (на 20%) у пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприл/індапамід у порівнянні з пацієнтами, які отримують плацебо. Переваги гіпотензивної терапії не залежали від переваг, досягнутих на тлі інтенсивного контролю глікемії. Подвійна блокада РААС Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ з АРА II. Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних ускладнень та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували. монотерапію. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняТерапія артеріальної гіпертензії при зниженні АТ на фоні прийому амлодипіну, індапаміду та периндоприлу у тих самих дозах.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючих та допоміжних речовин, що входять до складу препарату, похідних сульфонаміду, похідних дигідропіридину, інших інгібіторів АПФ, будь-яких інших речовин, що входять до складу препарату; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; нелікована серцева недостатність у стадії декомпенсації; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ниркова недостатність помірного ступеня (КК менше 60 мл/хв) для дозування комбінації периндоприл/індапамід 10 мг/2.5 мг (тобто Трипліксам® 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та Трипліксам® 10 мг + 2.5 мг + 10 мг) ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інгібіторів АПФ в анамнезі; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; печінкова енцефалопатія; тяжка печінкова недостатність; гіпокаліємія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок (включаючи кардіогенний); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз гирла аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; одночасне застосування з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует"; одночасне застосування з препаратами, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю слід призначати препарат при наявності тільки однієї функціонуючої нирки, порушеннях водно-електролітного балансу, системних захворюваннях сполучної тканини, ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, гострому інфаркті міокарда (і протягом 1 місяця після інфаркту міокарда), хронічної серцевої недостатності клас за класифікацією NYHA), СССУ (виражена тахі- та брадикардія), реноваскулярної гіпертензії, аортальному стенозі/мітральному стенозі/гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, цукровому діабеті, печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, пригніченні кісток з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), лабільності артеріального тиску, гіперурикемії (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом),при терапіі за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам.одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Тріпліксам® при вагітності протипоказане. При плануванні вагітності або її наступі на фоні застосування препарату Трипліксам® слід негайно припинити прийом препарату та призначити альтернативну гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки. Трипліксам протипоказаний під час грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Індапамід На даний момент немає достатньої кількості даних щодо застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого впливу на репродуктивну токсичність. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності та протипоказане у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку гіпотензії. Період годування груддю Трипліксам® протипоказаний у період грудного вигодовування. Амлодипін Відсутня інформація щодо екскреції амлодипіну із грудним молоком. Індапамід На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для плода/новонародженого може бути виключено. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Фертильність Амлодипін У деяких пацієнтів, які отримували лікування блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Періндоприл/Індапамід У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній. Застосування у дітей Препарат протипоказаний до застосування пацієнтам віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяПрофіль безпеки Найбільш частими небажаними реакціями, про які повідомлялося при лікуванні периндоприлом, індапамідом і амлодипіном як монотерапія були: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, сонливість, порушення зору, дзвін у вухах, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя, зниження (і ефекти, пов'язані з гіпотензією), кашель, задишка, шлунково-кишкові розлади (біль у животі, запор, діарея, спотворення смаку, нудота, диспепсія, блювання), свербіж шкіри, висипання, макуло-папульозний висип, м'язові спазми, в області кісточок, астенія, набряки та втома. Список побічних реакцій наведено у таблиці. Частота побічних реакцій, зазначених у терапії периндоприлом, індапамідом або амлодипіном, наведена у вигляді наступної градації (класифікація ВООЗ за частотою розвитку): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Небажані реакції Частота Амлодипін Індапамід Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто - Дуже рідко З боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - - Не часто* Агранулоцитоз - Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія Дуже рідко - Панцитопенія - - Дуже рідко Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія - - Дуже рідко Гемолітична анемія - Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко - - З боку імунної системи Реакції підвищеної чутливості Дуже рідко Не часто - З боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія - - Не часто * Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату - - Не часто * Гіпонатріємія Частота невідома Не часто * Гіперглікемія Дуже рідко - - Гіперкальціємія - Дуже рідко - Зниження вмісту калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику - Частота невідома - Анорексія Не часто - - Підвищення апетиту Рідко - - Порушення психіки Безсоння Не часто - - Лабільність настрою (включаючи тривожність) Не часто - Не часто Депресія Не часто - - Порушення сну - - Не часто Сплутаність свідомості Рідко - Дуже рідко Незвичайні сновидіння Не часто - - Підвищена збудливість Не часто - - З боку нервової системи Запаморочення Часто - Часто Головний біль Часто Рідко Часто Парестезія Не часто Рідко Часто Вертіго - Рідко Часто Сонливість Часто - Не часто * Гіпестезія Не часто - - Дисгезія (перекручення смаку) Не часто - Часто Паросмія (перекручення нюху) Дуже рідко - - Тремор Не часто - - Непритомність Не часто* Частота невідома Не часто Гіпертонус Дуже рідко - - Периферична невропатія Дуже рідко - - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику - - Дуже рідко Мігрень Дуже рідко - - Апатія Дуже рідко - - Ажитація Дуже рідко - - Атаксія Дуже рідко - - Амнезія Дуже рідко - - Екстрапірамідні порушення Частота невідома - - З боку органу зору Порушення зору (включаючи диплопію) Не часто Частота невідома Часто Міопія - Частота невідома - Нечіткість зору - Частота невідома - Порушення акомодації Не часто - - Ксерофтальмія Не часто - - Кон'юнктивіт Не часто - - Біль в очах Не часто - - З боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто - Часто З боку серця Відчуття серцебиття Часто - Не часто * Тахікардія - - Не часто * Стенокардія - - Дуже рідко Порушення ритму серця (в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику Дуже рідко - Дуже рідко Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) - Частота невідома - Розвиток або посилення перебігу хронічної серцевої недостатності Дуже рідко - - З боку судин "Припливи" крові до шкіри обличчя Часто - - Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та симптоми, пов'язані з цим Не часто Дуже рідко Часто Васкуліт Дуже рідко - Не часто * Ортостатична гіпотензія Дуже рідко - - З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Дуже рідко - Часто Задишка Не часто - Часто Бронхоспазм - - Не часто Еозинофільна пневмонія - - Дуже рідко Кровотеча з носа Не часто - - З боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто - Часто Запор Не часто Рідко Часто Діарея Не часто - Часто Диспепсія Не часто - Часто Нудота Часто Рідко Часто Блювота Не часто Не часто Часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Рідко Не часто Зміна ритму дефекації Не часто - - Гіперплазія ясен Дуже рідко - - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - - Метеоризм Не часто - - Ангіоневротичний набряк кишечника - - Дуже рідко З боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Холестатична жовтяниця Дуже рідко - Дуже рідко Порушення функції печінки - Дуже рідко - Можливий розвиток печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності - Частота невідома - З боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд Не часто - Часто Висипання на шкірі Не часто - Часто Макуло-папульозний висип - Часто Кропивниця Дуже рідко Дуже рідко Не часто Ангіоневротичний набряк, набряк Квінке Дуже рідко Дуже рідко Не часто Алопеція Не часто - - Пурпура Не часто Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - - Дерматит Рідко - - Екзантема Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто - Не часто Реакція фоточутливості Дуже рідко Частота невідома Не часто * Пемфігоїд Не часто * Багатоформна еритема Дуже рідко - Дуже рідко Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - - Токсичний епідермальний некроліз - Дуже рідко - Ксеродермія Дуже рідко - - Холодний піт Дуже рідко - - Можливе загострення вже наявного системного червоного вовчаку - Частота невідома - З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Спазми м'язів Не часто - Часто Артроз Не часто - - Міастенія Рідко - - Артралгія Не часто - Не часто * Міалгія Не часто - Не часто * Біль у спині Не часто - - З боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія (прискорене сечовипускання) Не часто - - Гостра ниркова недостатність - - Дуже рідко Болюче сечовипускання Не часто - - Ниркова недостатність - Дуже рідко Не часто З боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто - Не часто Гінекомастія Не часто - - Загальні розлади та симптоми Астенія Не часто - Часто Підвищена стомлюваність Часто Рідко - Периферичні набряки (човник і стоп) Часто Не часто Набряки Часто - - Біль Не часто - - Біль у грудній клітці Не часто - - нездужання Не часто - Не часто * Озноб Не часто - - Жага Не часто - - Лихоманка - - Не часто * Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові - - Не часто * Підвищення концентрації креатиніну в крові - - Не часто * Підвищення активності печінкових трансаміназ Дуже рідко Частота невідома Рідко Гіпербілірубінемія Дуже рідко - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Дуже рідко Подовження інтервалу QT на ЕКГ - Частота невідома - Підвищення концентрації сечової кислоти у крові - Частота невідома - Підвищення/зниження маси тіла Не часто - - Травми, отруєння, ускладнення після втручань Падіння - - Не часто * * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних реакцій, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Препарати, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть підвищувати ризик гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Одночасне застосування препарату Трипліксам з цими засобами підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Протипоказані поєднання лікарських засобів Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Амлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Периндоприл При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (СКФ У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок ( недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (такими як тріамтерен, амілорид), солями калію розвивається гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описано далі за текстом. Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію в плазмі та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності такої терапії повинен проводитися регулярний контроль вмісту літію у плазмі крові. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Амлодипін Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів Звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем, такролімус) може призвести до суттєвого збільшення концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Індапамід Через ризик розвитку гіпокаліємії слід бути обережним при одночасному призначенні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) та класу III (аміодарон, добуті тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин. Слід запобігати розвитку гіпокаліємії,за необхідності проводити її корекцію; контролювати інтервал QT. При одночасному застосуванні з амфотерицином В (в/в), глюко- та мінералокортикоїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику кишечника, можливе збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль рівня калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується використовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Одночасне застосування алопуринолу з індапамідом може супроводжуватися підвищеним ризиком виникнення реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу. Периндоприл Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути скасовані до початку застосування інгібітора АПФ, (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі,можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберегающего діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування калійзберігаючих діуретиків (еплеренону або спіронолактону) у дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ у низьких дозах: при терапії хронічної серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлунка Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок; за необхідності потрібна корекція дози гіпотензивних препаратів. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів (ацетилсаліцилова кислота в дозі ≥3 г/добу, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Супутнє застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із спочатку зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, слід регулярно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Амлодипін У клінічних дослідженнях не було виявлено впливу амлодипіну на параметри фармакокінетики аторвастатину, дигоксину, варфарину чи циклоспорину. При сумісному прийомі кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг було відзначено збільшення концентрації симвастатину на 77% порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають амлодипін, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Противірусні засоби (ритонавір) збільшують плазмові концентрації БМКК, у т.ч. амлодипіну. При сумісному застосуванні з препаратами літію можливе посилення проявів їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, дзвін у вухах). Індапамід Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні застосування діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід використовувати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при використанні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. При одночасному застосуванні із солями кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Периндоприл При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, можливе додаткове зниження артеріального тиску. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імуносупресивних засобів, кортикостероїдів (при системному застосуванні) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Інгібітори АПФ можуть спричинити посилення антигіпертензивного ефекту деяких засобів для загальної анестезії. Застосування діуретиків (тіазидних та "петлевих") у високих дозах може призводити до гіповолемії, а додавання до терапії периндоприлу – до артеріальної гіпотензії. При сумісному застосуванні гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин) з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (DPP-IV) гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс нітритоїдних реакцій, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію. Периндоприл/Індапамід/Амлодипін Іміпрамін-подібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики посилюють антигіпертензивну дію та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту, що веде до додаткового зниження артеріального тиску. Кортикостероїди, тетракозактид знижують антигіпертензивну дію (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Інші лікарські взаємодії Амлодипін При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу не відмічено посилення антигіпертензивного ефекту кожного з препаратів. Амлодипін не суттєво впливає на фармакокінетичні параметри циклоспорину. Одноразовий прийом алюміній/магнієвмісних антацидів не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці перед їдою. Доза препарату Трипліксам підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів. Максимальна добова доза – 1 таб. у дозі 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю Трипліксам протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). Пацієнтам з нирковою недостатністю середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) Трипліксам® протипоказаний у дозуванні 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Рекомендується починати терапію з добору доз монокомпонентів. Постійне медичне спостереження має включати регулярний контроль концентрації креатиніну і калію в плазмі крові. Одночасне застосування з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з порушеннями функції нирок (ШКФ). Пацієнти з печінковою недостатністю Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю Трипліксам® протипоказаний. Для пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю, т.к. немає однозначних рекомендацій щодо дозування амлодипіну для цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку сповільнене. Терапія повинна проводитись з урахуванням функції нирок. Пацієнти дитячого віку В даний час немає даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Трипліксам® у дітей та підлітків.ПередозуванняІнформація про передозування препарату Тріпліксам відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми Є дані щодо розвитку надмірної периферичної вазодилатації з можливим розвитком рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату. Методи надання медичної допомоги При клінічно значущій гіпотензії, що виникає через передозування амлодипіну, необхідно проведення заходів, спрямованих на підтримання функції серцево-судинної системи, включаючи переведення пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, контроль ОЦК та діурезу, моніторинг серцевої та дихальної діяльності. Для нормалізації судинного тонусу та АТ можна використовувати судинозвужувальні препарати за умови, що немає протипоказань до їх застосування. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення кальцію глюконату. У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. У здорових добровольців було продемонстровано, що застосування активованого вугілля протягом 2 годин після прийому амлодипіну у дозі 10 мг зменшує швидкість абсорбції амлодипіну. Оскільки амлодипін зв'язується з білками,гемодіаліз неефективний. Комбінація периндоприл/індапамід Симптоми Для комбінації периндоприл/індапамід найімовірніший симптом передозування – артеріальна гіпотензія, іноді у поєднанні зі нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості та олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії). Також можуть виникати електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Методи надання медичної допомоги Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину натрію хлориду). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВсі запобіжні заходи, пов'язані з прийомом окремих компонентів препарату, слід враховувати при застосуванні їх фіксованої комбінації у складі препарату Трипліксам®. Амлодипін Хронічна серцева недостатність Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори повільних кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно обережно застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування має починатися з нижчих доз та під ретельним контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ІХС не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АПФ повинен використовуватися спільно з бета-адреноблокаторами. Гіпертонічний криз Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Індапамід Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У разі слід негайно припинити прийом діуретика. Фоточутливість На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Вміст іонів кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками та призводити до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. У таких випадках слід відмінити прийом діуретичних засобів та провести дослідження функції паращитовидних залоз. Сечова кислота У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Периндоприл Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада необхідна, це має виконуватися під суворим контролем фахівця при регулярному контролі функції нирок, рівня електролітів у плазмі крові та АТ. Інгібітори АПФ не повинні застосовуватися одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при їх поєднанні, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких із цих пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові, пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк язика, голосової щілини чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, у разі негайно має бути проведена інтенсивна терапія. При появі таких симптомів слід негайно ввести розчин епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів негроїдної раси відзначалася більш висока частота розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібіторів АПФ порівняно з іншими расами. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препарату. Є повідомлення про поодинокі випадки розвитку ангіоневротичного набряку кишечника на тлі терапії інгібіторами АПФ. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ черевної області, УЗД або на момент хірургічного втручання. Симптоми проходили після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації, а також слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою комах. Однак анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати антигіпертензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Вагітність Протипоказаний прийом інгібіторів АПФ під час вагітності. Якщо необхідно продовження терапії інгібіторами АПФ, пацієнткам слід перейти на інші види антигіпертензивної терапії з встановленим профілем безпеки під час прийому під час вагітності. При настанні вагітності прийом інгібіторів АПФ слід негайно припинити і при необхідності розпочати альтернативну антигіпертензивну терапію. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. З появою у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можна розглянути можливість продовження прийому препарату. Митральный стеноз/аортальный стеноз/гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия Ингибиторы АПФ должны с осторожностью назначаться пациентам с обструкцией выносящего тракта левого желудочка. Этнические различия Периндоприл, как и другие ингибиторы АПФ, очевидно, оказывает менее выраженное гипотензивное действие у пациентов негроидной расы по сравнению с представителями других рас. Возможно, это различие обусловлено тем, что у пациентов с артериальной гипертензией негроидной расы чаще отмечается низкая активность ренина. Хирургическое вмешательство/Общая анестезия Применение ингибиторов АПФ у пациентов, подвергающихся хирургическому вмешательству с применением общей анестезии, может привести к выраженному снижению АД, особенно при использовании средств для общей анестезии, оказывающих антигипертензивное действие. Рекомендуется по возможности прекратить прием ингибиторов АПФ длительного действия, в т.ч. периндоприла, за одни сутки до хирургического вмешательства. Пациенты с реноваскулярной гипертензией Методом лечения реноваскулярной гипертензии является реваскуляризация. Тем не менее, использование ингибиторов АПФ оказывает благоприятное действие у пациентов, как ожидающих хирургического вмешательства, так и в том случае, когда проведение хирургического вмешательства невозможно. При применении препарата Трипликсам® у пациентов с имеющимся или с предполагаемым стенозом почечной артерии, лечение следует начинать в условиях стационара с низких доз при постоянном контроле состояния почек и уровня калия в крови, т.к. у таких пациентов может развиться функциональная почечная недостаточность, которая исчезает при прекращении терапии. Атеросклероз Риск артериальной гипотензии существует у всех пациентов, однако особую осторожность следует соблюдать, применяя препарат у пациентов с ИБС и недостаточностью мозгового кровообращения. У таких пациентов лечение следует начинать с низких доз препарата. Периндоприл/индапамид Препараты лития Одновременное применение комбинации периндоприла и индапамида с препаратами лития не рекомендуется. Артериальная гипотензия и нарушение водно-электролитного баланса Наличие исходной гипонатриемии связано с риском внезапного развития артериальной гипотензии (особенно у пациентов со стенозом почечной артерии). Поэтому при наблюдении за пациентами следует обращать внимание на возможные симптомы обезвоживания и снижения содержания электролитов в плазме крови, например, после диареи или рвоты. Таким пациентам необходим регулярный контроль содержания электролитов плазмы крови. При выраженной артериальной гипотензии может потребоваться в/в введение 0.9% раствора натрия хлорида. Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для продолжения терапии. После восстановления ОЦК и АД можно возобновить терапию, используя низкие дозы комбинации, либо использовать компоненты препарата в режиме монотерапии. Все диуретические средства способны вызвать гипонатриемию, которая иногда приводит к серьезным осложнениям. Гипонатриемия на начальном этапе может не сопровождаться клиническими симптомами, поэтому необходим регулярный лабораторный контроль. Более частый контроль содержания ионов натрия показан пациентам пожилого возраста и пациентам с циррозом печени. Пациенты с сахарным диабетом У пациентов с сахарным диабетом 1 типа (опасность спонтанного увеличения содержания ионов калия) лечение должно начинаться с более низких доз и под тщательным медицинским контролем. При назначении препарата пациентам с сахарным диабетом, получающим гипогликемические средства для приема внутрь или инсулин, в течение первого месяца терапии необходим регулярный контроль концентрации глюкозы в плазме крови. Необходимо контролировать уровень глюкозы в крови у пациентов с сахарным диабетом, особенно при наличии гипокалиемии. Амлодипин/периндоприл Печеночная недостаточность В редких случаях на фоне приема ингибиторов АПФ возникает холестатическая желтуха. При прогрессировании этого синдрома развивается фульминантный некроз печени, иногда с летальным исходом. Механизм развития этого синдрома неясен. При появлении желтухи или значительного повышения активности печеночных ферментов у пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, следует прекратить прием ингибитора АПФ и обратиться к врачу. У пациентов с нарушением функции печени Т1/2 и AUC амлодипина увеличивается. Прием амлодипина необходимо начать с наиболее низких доз и соблюдать меры предосторожности, как в начале лечения, так и при увеличении дозы. Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью повышать дозу следует постепенно, обеспечивая тщательный мониторинг клинического состояния. Не проводилось исследований препарата Трипликсам® у пациентов с печеночной недостаточностью. Учитывая влияние каждого компонента, входящего в состав препарата, по отдельности, препарат Трипликсам® противопоказан пациентам с тяжелой степенью печеночной недостаточности, а также требует особой осторожности при назначении пациентам с умеренной и легкой степенью печеночной недостаточности. Амлодипин/индапамид/периндоприл Нарушение функции почек Препарат противопоказан пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (КК менее 30 мл/мин). У пациентов с почечной недостаточностью средней тяжести (КК 30-60 мл/мин) противопоказано применение препарата Трипликсам® в дозировках, содержащих 10 мг периндоприла и 2.5 мг индапамида (т.е. дозировки препарата Трипликсам® 5 мг + 2.5 мг + 10 мг и 10 мг + 2.5 мг + 10 мг). У некоторых пациентов с артериальной гипертензией без предшествующего очевидного нарушения функции почек могут появиться лабораторные признаки функциональной почечной недостаточности на фоне терапии. В этом случае лечение препаратом следует прекратить с дальнейшей возможностью возобновить комбинированную терапию, используя низкие дозы препарата, либо использовать компоненты препарата в режиме монотерапии. Таким пациентам необходим регулярный контроль содержания ионов калия и креатинина в сыворотке крови – через 2 недели после начала терапии и в дальнейшем каждые 2 месяца. Почечная недостаточность чаще возникает у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или исходным нарушением функции почек, в т.ч. при стенозе почечной артерии. Препарат Трипликсам® не рекомендован пациентам с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки. Существует риск артериальной гипотензии и/или почечной недостаточности (при наличии хронической сердечной недостаточности, обезвоживания и снижения содержания электролитов в плазме крови и т.д.): при некоторых патологических состояниях может отмечаться значительная активация РААС, особенно при выраженной гиповолемии и снижении содержания электролитов плазмы крови (на фоне бессолевой диеты или длительного приема диуретиков), у пациентов с исходно низким АД, стенозом почечной артерии (в т.ч. двусторонним), хронической сердечной недостаточностью или циррозом печени с отеками и асцитом. Блокада РААС ингибиторами АПФ может сопровождаться резким снижением АД и/или повышением концентрации креатинина в плазме крови, свидетельствующим о развитии функциональной почечной недостаточности. Эти явления чаще наблюдаются при приеме первой дозы препарата или в течение первых 2 недель терапии. Иногда эти состояния развиваются остро, и время их начала может варьировать. В таких случаях возобновлять терапию рекомендуется начиная с более низких доз, постепенно их увеличивая. У пациентов с ИБС и цереброваскулярными заболеваниями резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или нарушению мозгового кровообращения. Тиазидные и тиазидоподобные диуретики эффективны в полной мере только у пациентов с нормальной или незначительно нарушенной функцией почек (уровень креатинина в плазме крови у взрослых пациентов ниже 25 мг/л или 220 мкмоль/л). У пациентов пожилого возраста уровень креатинина следует оценивать с учетом возраста, массы тела и пола. В начале лечения диуретиками у пациентов из-за гиповолемии и гипонатриемии может наблюдаться временное снижение СКФ и повышение концентрации мочевины и креатинина в плазме крови. Эта транзиторная функциональная почечная недостаточность не опасна для пациентов с неизмененной функцией почек, однако у пациентов с исходной почечной недостаточностью ее выраженность может усилиться. Пациенты с почечной недостаточностью могут принимать амлодипин в стандартных дозах. Изменения плазменных концентраций амлодипина не коррелируют со степенью почечной недостаточности. Специальных исследований по применению препарата Трипликсам® при почечной недостаточности не проводилось. При применении препарата Трипликсам® при почечной недостаточности следует учитывать эффекты, отмеченные при приеме отдельных компонентов препарата. Содержание ионов калия в плазме крови Совместная терапия индапамидом, периндоприлом и амлодипином не предотвращает развитие гипокалиемии, в особенности у пациентов с сахарным диабетом или почечной недостаточностью. Как и в случае применения других антигипертензивных средств в комбинации с диуретиком, необходим регулярный контроль содержания ионов калия в плазме крови. Гиперкалиемия может развиваться у некоторых пациентов во время лечения ингибиторами АПФ, в т.ч. периндоприлом. Факторами риска гиперкалиемии являются почечная недостаточность, нарушение функции почек, пожилой возраст (>70 лет), сахарный диабет, некоторые сопутствующие состояния (дегидратация, острая декомпенсация сердечной деятельности, метаболический ацидоз), одновременный прием калийсберегающих диуретиков (таких как спиронолактон, эплеренон, триамтерен, амилорид), препаратов калия или калийсодержащих заменителей пищевой соли, а также применение других средств, способствующих повышению содержания ионов калия в плазме крови (например, гепарин). Применение пищевых добавок/препаратов калия, калийсберегающих диуретиков, калийсодержащих заменителей пищевой соли может привести к значительному повышению содержания калия в крови, особенно у пациентов со сниженной функцией почек. Гиперкалиемия может привести к серьезным, иногда фатальным нарушениям ритма сердца. Если необходим комбинированный прием указанных выше средств, лечение должно проводиться с осторожностью, на фоне регулярного контроля содержания ионов калия в сыворотке крови. Терапия тиазидными и тиазидоподобными диуретиками связана с риском развития гипокалиемии. Необходимо избегать гипокалиемии (менее 3.4 ммоль/л) у следующих категорий пациентов из группы высокого риска: пациентов пожилого возраста и/или истощенных пациентов (даже если они не получают сочетанную медикаментозную терапию), пациентов с циррозом печени с отеками и асцитом, пациентов с ИБС, хронической сердечной недостаточностью. Гипокалиемия у этих пациентов усиливает токсическое действие сердечных гликозидов и повышает риск развития аритмии. К группе риска также относятся пациенты с удлиненным интервалом QT, при этом не имеет значения, вызвано это увеличение врожденными причинами или действием лекарственных средств. Гипокалиемия, как и брадикардия, способствует развитию тяжелых нарушений ритма сердца, в частности, полиморфной желудочковой тахикардии типа "пируэт", которая может быть фатальной. Во всех описанных выше случаях необходим регулярный контроль содержания ионов калия в плазме крови. Первое измерение содержания ионов калия необходимо провести в течение первой недели от начала терапии. При выявлении гипокалиемии следует назначить соответствующее лечение. Пациенты пожилого возраста Перед началом приема препарата необходимо оценить функциональную активность почек и содержание ионов калия в плазме крови. В начале терапии дозу препарата подбирают, учитывая степень снижения АД, особенно в случае снижения ОЦК и потери электролитов. Подобные меры позволяют избежать резкого снижения АД. У пожилых пациентов увеличение дозы следует проводить с осторожностью. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами В связи с возможностью возникновения слабости, головокружения на фоне применения препарата Трипликсам® необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и работе с другими техническими устройствами, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат - 6.935 мг, що відповідає вмісту амлодипіну - 5 мг; індапамід – 2.5 мг; периндоприлу аргінін – 10 мг; Допоміжні речовини: кальцію карбонат + крохмаль кукурудзяний прежелатинізований1 - 90.5 мг, целюлоза мікрокристалічна - 90.315 мг, кроскармелоза натрію - 7.5 мг, магнію стеарат - 1.25 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0 мг; Склад плівкової оболонки: гліцерол2 – 0.378 мг, гіпромелоза2 – 6.2832 мг, макрогол-60002,3 – 0.4012 мг, магнію стеарат2 – 0.378 мг, титану діоксид2 – 1.2096 мг.Фармакотерапевтична групаТрипліксам - комбінований препарат, що включає три антигіпертензивні компоненти, кожен з яких доповнює дію інших по контролю АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Амлодипін - блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), похідне дигідропіридину, індапамід - сульфонамідний діуретик, периндоприлу аргінін - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). Фармакологічні властивості препарату Трипліксам поєднують у собі властивості кожного з його діючих речовин. Крім цього, комбінація амлодипіну, індапаміду та периндоприлу аргініну посилює антигіпертензивну дію кожного з компонентів. Механізм дії Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II. Крім цього, фермент стимулює вироблення альдостерону корою надниркових залоз і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл: знижує секрецію альдостерону; за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові; при тривалому застосуванні зменшує ОПСС, що зумовлено, в основному, дією на судини у м'язах та нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію чи рідини чи розвитком рефлекторної тахікардії при тривалому застосуванні. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і нормальною активністю реніну в плазмі крові. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають фармакологічної активності. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження завдяки: судинорозширювальному впливу на вени, можливо пов'язаному з активацією системи простагландинів; зниження ОПСС. При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу; посилення м'язового периферичного кровотоку Також підвищувалася переносимість фізичного навантаження. Фармакодинамічні ефекти Амлодипін Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження). Це зниження навантаження на серце зменшує енерговитрати, та потреба міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. При цьому у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (стенокардією Принцметалу) покращується коронарний кровотік та постачання міокарда киснем. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження АТ у положенні "стоячи" і "лежачи" протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої артеріальної гіпотензії нехарактерний. Амлодипін не чинить небажаних метаболічних ефектів і не впливає на показники ліпідного обміну, не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми крові та може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід При використанні індапаміду в режимі монотерапії було продемонстровано 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивний ефект проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає на показники ліпідного обміну, у т.ч. на рівень тригліцеридів, холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає показники обміну вуглеводів, зокрема. у пацієнтів із цукровим діабетом. Периндоприл Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні "лежачи" та "стоячи". Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 80%) залишкове інгібування АПФ. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахікардії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Періндоприл/Індапамід У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, незалежно від віку, комбінація периндоприлу та індапаміду має дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічний, так і на систолічний артеріальний тиск у положенні "стоячи" і "лежачи". У ході клінічних досліджень показано більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з монотерапією окремими компонентами. Клінічна ефективність та безпека Вплив препарату Трипліксам на показники захворюваності та смертності не вивчався. Амлодипін Ефективність і безпека застосування амлодипіну в дозі 2.5-10 мг/сут, інгібітору АПФ лізиноприлу в дозі 10-40 мг/сут як препарату "першої лінії" і тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12.5-25 мг/сут вивчалася в 5 ALLHAT (за участю 33 357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з легким або помірним ступенем АГ та, принаймні, одним із додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як: інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців до включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет 2 типи; концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПЗЩ) менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності групи амлодипіну була значно вище, ніж у групі хлорталидона – 10.2% і 7.7%, проте загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Періндоприл/Індапамід У дослідженні за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (індекс маси лівого шлуночка >120 г/м2 у чоловіків та >100 г/м2 у жінок) ефективність терапії ефективність терапії 2 мг периндоприлу тертбутиламіном (що відповідає 2.5 мг периндоприлу) комбінації з 0.625 мг індапаміду порівняно з монотерапією 10 мг еналаприлу, при прийомі 1 раз на добу протягом 1 року, оцінювалася методом ехокардіографії. У разі необхідності для підтримки адекватного контролю показників АТ проводилася титрація доз периндоприлу тертбутиламіну до 8 мг (що відповідає 10 мг периндоприлу аргініну) та індапаміду до 2.5 мг 1 раз на добу або еналаприлу до 40 мг на 1 раз на добу. У групі пацієнтів, які приймали периндоприл/індапамід,збільшення дози не знадобилося у 34% пацієнтів порівняно з 20% у групі, які приймали еналаприл. Після закінчення лікування значення індексу маси лівого шлуночка знизилися більш значно у групі периндоприлу/індапаміду (-10.1 г/м2) порівняно з групою еналаприлу (-1.1 г/м2). Найкращий ефект щодо значень індексу маси лівого шлуночка досягався при застосуванні більш високих доз комбінації периндоприлу та індапаміду. Відносно зниження значень АТ різниця між групами становила 5.8 мм рт.ст. для систолічного тиску та 2.3 мм рт.ст. для діастолічного тиску відповідно – на користь групи периндоприлу/індапаміду. У дослідженні за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу вивчався вплив зниження АТ на частоту виникнення макросудинних (смерть внаслідок кардіоваскулярних причин, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт) та мікросудинних ускладнень (виникнення або погіршення перебігу нефропатії /індапамід у порівнянні з плацебо, на фоні стандартної терапії, а також приймали гліклазід модифікованого вивільнення порівняно зі стандартною терапією, спрямованої на підтримання рівня глюкози в крові в нормі. Після 4.3 років терапії відносний ризик виникнення макро- та мікросудинних ускладнень знизився на 9% у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід. Перевага була досягнута за рахунок значного зниження відносного ризику смертності на 14%, смерті внаслідок кардіоваскулярних причин на 18% та розвитку ниркових ускладнень на 21% у групі пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприлу/індапаміду порівняно з плацебо. У підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією показано значне зниження на 9% відносного ризику комбінованої частоти макро- та мікросудинних ускладнень у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід порівняно з плацебо. У цій групі також значно знизився відносний ризик смертності (на 16%), смерті внаслідок кардіоваскулярних причин (на 20%) та розвитку ниркових ускладнень (на 20%) у пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприл/індапамід у порівнянні з пацієнтами, які отримують плацебо. Переваги гіпотензивної терапії не залежали від переваг, досягнутих на тлі інтенсивного контролю глікемії. Подвійна блокада РААС Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ з АРА II. Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних ускладнень та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували. монотерапію. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.ФармакокінетикаТрипліксам Комбіноване застосування периндоприлу/індапаміду та амлодипіну не змінює їх фармакокінетичних характеристик порівняно з роздільним прийомом цих засобів. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипін добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Розподіл Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язане з білками плазми. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Метаболізм Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів; нирками виводиться 10% прийнятої дози амлодипіну у незміненому вигляді та 60% – у вигляді метаболітів. Виведення Кінцевий Т1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та Т1/2. Збільшення AUC та Т1/2 у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення Т1/2 та AUC приблизно на 40-60%. Індапамід Всмоктування Індапамід швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Cmax індапаміду у плазмі крові спостерігається через 1 годину після прийому внутрішньо. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 79%. Метаболізм та виведення Т1/2 становить 14-24 год (загалом, 18 год). При повторному прийомі препарату немає його кумуляції. Індапамід виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (70% введеної дози) та через кишечник (22%). Особливі групи пацієнтів У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика індапаміду не змінюється. Периндоприл Всмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в ШКТ, Сmax у плазмі крові досягається через 1 год (активним метаболітом периндоприлу є периндоприлат). Т1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Розподіл Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Метаболізм Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Виведення Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий Т1/2 вільної фракції становить близько 17 год., тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Особливі групи пацієнтів Літній вік. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Ниркова недостатність. Підбір дози необхідно проводити з урахуванням ступеня тяжкості ниркової недостатності (КК у плазмі). Діаліз. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Цироз печінки. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози (див. розділи "Режим дозування" та "Особливі вказівки").Показання до застосуванняТерапія артеріальної гіпертензії при зниженні АТ на фоні прийому амлодипіну, індапаміду та периндоприлу у тих самих дозах.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих та допоміжних речовин, що входять до складу препарату, похідних сульфонаміду, похідних дигідропіридину, інших інгібіторів АПФ, будь-яких інших речовин, що входять до складу препарату; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; нелікована серцева недостатність у стадії декомпенсації; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ниркова недостатність помірного ступеня (КК менше 60 мл/хв) для дозування комбінації периндоприл/індапамід 10 мг/2.5 мг (тобто Триплікс 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та Триплікс 10 мг + 2.5 мг + 10 мг); ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інгібіторів АПФ в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність (див. розділ "Вагітність і лактація"); період грудного вигодовування (див. розділ "Вагітність і лактація"); печінкова енцефалопатія; тяжка печінкова недостатність; гіпокаліємія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок (включаючи кардіогенний); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз гирла аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; одночасне застосування з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует"; одночасне застосування з препаратами, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю (див. розділи "Особливі вказівки" та "Лікарська взаємодія") слід призначати препарат за наявності тільки однієї функціонуючої нирки, порушеннях водно-електролітного балансу, системних захворюваннях сполучної тканини, ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, гострому інфаркті міокарда. місяця після інфаркту міокарда), хронічної серцевої недостатності (III та IV функціональний клас за класифікацією NYHA), СССУ (виражена тахі- та брадикардія), реноваскулярної гіпертензії, аортальному стенозі/мітральному стенозі/гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, цукровому діаб ступеня тяжкості, пригніченні кістковомозкового кровотворення, зниженому ОЦК (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), лабільності АТ,гіперурикемії (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), при терапії імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні депон , пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого вікупри терапіі за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих);при терапіі за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих);одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, , отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого вікуодночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, , отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого вікуотрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Триплікс при вагітності протипоказане. При плануванні вагітності або її наступі на фоні застосування препарату Трипліксам слід негайно припинити прийом препарату та призначити альтернативну гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки. Трипліксам протипоказаний під час грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Індапамід На даний момент немає достатньої кількості даних щодо застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого впливу на репродуктивну токсичність. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ "Особливі вказівки") та протипоказане у ІІ та ІІІ триместрах вагітності (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки"). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки"). Період годування груддю Трипліксам протипоказаний у період грудного вигодовування. Амлодипін Відсутня інформація щодо екскреції амлодипіну із грудним молоком. Індапамід На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для плода/новонародженого може бути виключено. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Фертильність Амлодипін У деяких пацієнтів, які отримували лікування блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Періндоприл/Індапамід У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній. Препарат протипоказаний до застосування пацієнтам віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями, про які повідомлялося при лікуванні периндоприлом, індапамідом і амлодипіном як монотерапія були: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, сонливість, порушення зору, дзвін у вухах, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя, зниження (і ефекти, пов'язані з гіпотензією), кашель, задишка, шлунково-кишкові розлади (біль у животі, запор, діарея, спотворення смаку, нудота, диспепсія, блювання), свербіж шкіри, висипання, макуло-папульозний висип, м'язові спазми, в області кісточок, астенія, набряки та втома.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних реакцій, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Препарати, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть підвищувати ризик гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Одночасне застосування препарату Трипліксам із цими засобами підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Протипоказані поєднання лікарських засобів Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Амлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Периндоприл При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла), можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок ( недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ (див. розділ "Особливі вказівки"). Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (такими як тріамтерен, амілорид), солями калію розвивається гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезгаданими лікарськими засобами не рекомендується (див. розділ "Особливі вказівки"). Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описано далі за текстом. Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію в плазмі та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності такої терапії повинен проводитися регулярний контроль вмісту літію у плазмі крові. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Амлодипін Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів Звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем, такролімус) може призвести до суттєвого збільшення концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Індапамід Через ризик розвитку гіпокаліємії слід бути обережним при одночасному призначенні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) та класу III (аміодарон, добуті тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин. Слід запобігати розвитку гіпокаліємії,за необхідності проводити її корекцію; контролювати інтервал QT. При одночасному застосуванні з амфотерицином В (в/в), глюко- та мінералокортикоїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику кишечника, можливе збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль рівня калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується використовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Одночасне застосування алопуринолу з індапамідом може супроводжуватися підвищеним ризиком виникнення реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу. Периндоприл Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути скасовані до початку застосування інгібітора АПФ, (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі,можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберегающего діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування калійзберігаючих діуретиків (еплеренону або спіронолактону) у дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ у низьких дозах: при терапії хронічної серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлунка Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок; за необхідності потрібна корекція дози гіпотензивних препаратів. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів (ацетилсаліцилова кислота в дозі ≥3 г/добу, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Супутнє застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із спочатку зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, слід регулярно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Амлодипін У клінічних дослідженнях не було виявлено впливу амлодипіну на параметри фармакокінетики аторвастатину, дигоксину, варфарину чи циклоспорину. При сумісному прийомі кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг було відзначено збільшення концентрації симвастатину на 77% порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають амлодипін, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Противірусні засоби (ритонавір) збільшують плазмові концентрації БМКК, у т.ч. амлодипіну. При сумісному застосуванні з препаратами літію можливе посилення проявів їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, дзвін у вухах). Індапамід Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні застосування діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід використовувати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при використанні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. При одночасному застосуванні із солями кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Периндоприл При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, можливе додаткове зниження артеріального тиску. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імуносупресивних засобів, кортикостероїдів (при системному застосуванні) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Інгібітори АПФ можуть спричинити посилення антигіпертензивного ефекту деяких засобів для загальної анестезії. Застосування діуретиків (тіазидних та "петлевих") у високих дозах може призводити до гіповолемії, а додавання до терапії периндоприлу – до артеріальної гіпотензії. При сумісному застосуванні гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин) з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (DPP-IV) гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс нітритоїдних реакцій, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію. Периндоприл/Індапамід/Амлодипін Іміпрамін-подібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики посилюють антигіпертензивну дію та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту, що веде до додаткового зниження артеріального тиску. Кортикостероїди, тетракозактид знижують антигіпертензивну дію (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Інші лікарські взаємодії Амлодипін При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу не відмічено посилення антигіпертензивного ефекту кожного з препаратів. Амлодипін не суттєво впливає на фармакокінетичні параметри циклоспорину. Одноразовий прийом алюміній/магнієвмісних антацидів не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці перед їдою. Доза препарату Трипліксам підбирається після попереднього титрування доз окремих компонентів. Максимальна добова доза – 1 таб. у дозі 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю Трипліксам протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). Пацієнтам з нирковою недостатністю середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) Трипліксам протипоказаний у дозуванні 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Рекомендується починати терапію з добору доз монокомпонентів. Постійне медичне спостереження має включати регулярний контроль концентрації креатиніну і калію в плазмі крові. Одночасне застосування з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73м2 площі поверхні тіла). Пацієнти з печінковою недостатністю Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю Трипліксам протипоказаний. Для пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю, т.к. немає однозначних рекомендацій щодо дозування амлодипіну для цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку сповільнене. Терапія повинна проводитись з урахуванням функції нирок. Пацієнти дитячого віку В даний час немає даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Трипліксам у дітей та підлітків.ПередозуванняІнформація про передозування препарату Тріпліксам відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми Є дані щодо розвитку надмірної периферичної вазодилатації з можливим розвитком рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату. Методи надання медичної допомоги При клінічно значущій гіпотензії, що виникає через передозування амлодипіну, необхідно проведення заходів, спрямованих на підтримання функції серцево-судинної системи, включаючи переведення пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, контроль ОЦК та діурезу, моніторинг серцевої та дихальної діяльності. Для нормалізації судинного тонусу та АТ можна використовувати судинозвужувальні препарати за умови, що немає протипоказань до їх застосування. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення кальцію глюконату. У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. У здорових добровольців було продемонстровано, що застосування активованого вугілля протягом 2 годин після прийому амлодипіну у дозі 10 мг зменшує швидкість абсорбції амлодипіну. Оскільки амлодипін зв'язується з білками,гемодіаліз неефективний. Комбінація периндоприл/індапамід Симптоми Для комбінації периндоприл/індапамід найімовірніший симптом передозування – артеріальна гіпотензія, іноді у поєднанні зі нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості та олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії). Також можуть виникати електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Методи надання медичної допомоги Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину натрію хлориду). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути видалений з організму діалізом (див. розділ "Фармакокінетика").Запобіжні заходи та особливі вказівкиВсі запобіжні заходи, пов'язані з прийомом окремих компонентів препарату, слід враховувати при застосуванні їх фіксованої комбінації у складі препарату Трипліксам. Амлодипін Хронічна серцева недостатність Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори повільних кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно обережно застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування має починатися з нижчих доз та під ретельним контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ІХС не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АПФ повинен використовуватися спільно з бета-адреноблокаторами. Гіпертонічний криз Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Індапамід Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У разі слід негайно припинити прийом діуретика. Фоточутливість На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості (див. розділ "Побічна дія"). У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Вміст іонів кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками та призводити до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. У таких випадках слід відмінити прийом діуретичних засобів та провести дослідження функції паращитовидних залоз. Сечова кислота У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Периндоприл Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада необхідна, це має виконуватися під суворим контролем фахівця при регулярному контролі функції нирок, рівня електролітів у плазмі крові та АТ. Інгібітори АПФ не повинні застосовуватися одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при їх поєднанні, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких із цих пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові, пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк язика, голосової щілини чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, у разі негайно має бути проведена інтенсивна терапія. При появі таких симптомів слід негайно ввести розчин епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів негроїдної раси відзначалася більш висока частота розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібіторів АПФ порівняно з іншими расами. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препарату (див. розділ "Протипоказання"). Є повідомлення про поодинокі випадки розвитку ангіоневротичного набряку кишечника на тлі терапії інгібіторами АПФ. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ черевної області, УЗД або на момент хірургічного втручання. Симптоми проходили після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації, а також слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою комах. Однак анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати антигіпертензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Вагітність Протипоказаний прийом інгібіторів АПФ під час вагітності. Якщо необхідно продовження терапії інгібіторами АПФ, пацієнткам слід перейти на інші види антигіпертензивної терапії з встановленим профілем безпеки під час прийому під час вагітності. При настанні вагітності прийом інгібіторів АПФ слід негайно припинити і при необхідності розпочати альтернативну антигіпертензивну терапію. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. З появою у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можна розглянути можливість продовження прийому препарату. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Етнічні відмінності Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену гіпотензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання/Загальна анестезія Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, в т.ч. периндоприлу, за добу до хірургічного втручання. Пацієнти з реноваскулярною гіпертензією Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, використання інгібіторів АПФ має сприятливу дію у пацієнтів, які чекають хірургічного втручання, так і в тому випадку, коли проведення хірургічного втручання неможливе. При застосуванні препарату Трипліксам у пацієнтів із наявним або з передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати в умовах стаціонару з низьких доз при постійному контролі стану нирок та рівня калію в крові, т.к. у таких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка зникає при припиненні терапії. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої обережності слід дотримуватися, застосовуючи препарат у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату. Периндоприл/індапамід Препарати літію Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу Наявність вихідної гіпонатріємії пов'язана з ризиком раптового розвитку гіпотензії (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Тому при спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту електролітів плазми. При вираженій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію, використовуючи низькі дози комбінації, або використовувати компоненти препарату у режимі монотерапії. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Більш частий контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам з цирозом печінки (див. розділи "Побічна дія" та "Передозування"). Пацієнти з цукровим діабетом У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу (небезпека спонтанного збільшення вмісту іонів калію) лікування має починатися з нижчих доз та під ретельним медичним контролем. При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Необхідно контролювати рівень глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Амлодипін/периндоприл Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід припинити прийом інгібітора АПФ та звернутися до лікаря (див. розділ "Побічна дія"). У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Не проводилося досліджень препарату Тріпліксам у пацієнтів із печінковою недостатністю. Враховуючи вплив кожного компонента, що входить до складу препарату, окремо, препарат Трипліксам протипоказаний пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності, а також вимагає особливої обережності при призначенні пацієнтам з помірним та легким ступенем печінкової недостатності. Амлодипін/індапамід/періндоприл Порушення функції нирок Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) (див. розділ "Протипоказання"). У пацієнтів з нирковою недостатністю середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) протипоказано застосування препарату Трипліксам у дозах, що містять 10 мг периндоприлу та 2.5 мг індапаміду (тобто дозування препарату Трипліксам 5 мг + 2.5 мг + 10 мг +2.5 мг + 10 мг). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності на фоні терапії. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити з подальшою можливістю відновити комбіновану терапію, використовуючи низькі дози препарату або використовувати компоненти препарату в режимі монотерапії. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію та креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат Трипліксам не рекомендований пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. Існує ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (за наявності хронічної серцевої недостатності, зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові тощо): при деяких патологічних станах може спостерігатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів плазми крові (на фоні безсольової дієти або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з вихідно низьким АТ, стенозом ниркової артерії (в т.ч. двостороннім), хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки з набряками та асцитом. Блокада РААС інгібіторами АПФ може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії. Іноді ці стани розвиваються гостро, і час їхнього початку може варіювати. У таких випадках відновлювати терапію рекомендується починаючи з нижчих доз, поступово збільшуючи їх. У пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (рівень креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну слід оцінювати з урахуванням віку, маси тіла та статі. На початку лікування діуретиками у пацієнтів через гіповолемію та гіпонатріємію може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, однак у пацієнтів з початковою нирковою недостатністю її вираженість може посилитися. Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Спеціальних досліджень із застосування препарату Трипліксам при нирковій недостатності не проводилося. При застосуванні препарату Трипліксам при нирковій недостатності слід враховувати ефекти, що відмічені при прийомі окремих компонентів препарату. Вміст іонів калію у плазмі крові Спільна терапія індапамідом, периндоприлом та амлодипіном не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування інших антигіпертензивних засобів у комбінації з діуретиком, необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію у плазмі крові. Гіперкаліємія може розвиватися у деяких пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ, зокрема. периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, літній вік (>70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, амілорид), препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту іонів калію в плазмі (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові,особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. Якщо необхідний комбінований прийом зазначених вище засобів, лікування має проводитися обережно, на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію в сироватці крові (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку та/або виснажених пацієнтів (навіть якщо вони не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки з набряками та асцитом, пацієнтів з хронічної серцевої недостатністю. Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT, при цьому не має значення, спричинене збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, зокрема, поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту іонів калію в плазмі. Перший вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня початку терапії. При виявленні гіпокаліємії слід призначити відповідне лікування. Пацієнти похилого віку Перед початком прийому препарату необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають з огляду на ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. У літніх пацієнтів збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділи "Режим дозування" та "Фармакокінетика"). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування препарату Тріпліксам необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
640,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для ін'єкцій та місцевого застосування - 1 фл. Активні речовини: трипсин кристалічний – 10 мг. 5 флаконів по 10 мг у картонній пачці.Фармакотерапевтична групаТрипсин кристалічний - ферментний препарат протеолітичної дії, що отримується з підшлункової залози великої рогатої худоби. Трипсин має виражені протизапальні та протинабрякові властивості, здатний розщеплювати омертвілі ділянки тканин, фібринозні утворення, в'язкі секрети та ексудати. По відношенню до здорових тканин фермент неактивний і безпечний у зв'язку з наявністю в них інгібіторів трипсину (специфічних та неспецифічних). Чи не впливає на систему гемостазу.Показання до застосуванняБронхоектатична хвороба; абсцеси легень; ексудативний плеврит; післяопераційні ателектази; емпієма плеври; лікування гнійних ран та опіків; хронічні гнійні отити; гнійні синусити (в т.ч. гайморити); гострі тромбофлебіти; гострі та хронічні одонтогенні остеомієліти; запально-дистрофічні форми пародонтозу; гострі іриди та іридоцикліти; крововиливи в камері ока та набряки навколоочкових тканин після травм та операцій; непрохідність сльозовідвідних шляхів.Протипоказання до застосуванняСерцева недостатність; емфізема легень з дихальною недостатністю; декомпенсована форма туберкульозу легень; дистрофія; цироз печінки; інфекційний гепатит; ураження нирок; панкреатит; геморагічний діатез; підвищена чутливість.Вагітність та лактаціяМожливо лише за умови, що очікувана користь для жінки перевищує можливий ризик як для жінки, так і для дитини. У дітей застосовується за показаннями.Побічна діяМожливі: алергічні реакції, підвищення температури тіла, тахікардія. Місцеві реакції: хворобливість та гіперемія у місці ін'єкції при внутрішньом'язовому введенні. При інгаляції трипсину можуть виникнути подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та захриплість голосу.Взаємодія з лікарськими засобамиТільки при інгаляції можна додати до розчину бронхорозширювальні речовини та антибіотики.Спосіб застосування та дозиТрипсин кристалічний застосовується в/м, інтраплеврально, у вигляді аерозолів та електрофорезу. В/м: дорослим по 0.005-0.01 г 1-2 рази на добу, дітям - по 0.0025 г 1 раз на добу. Для ін'єкцій розводять, безпосередньо перед застосуванням, 0.005 г кристалічного трипсину в 1-2 мл 0.9% розчину натрію хлориду або 0.5-2% розчину прокаїну. Курс лікування – 6-15 ін'єкцій. Застосовують також електрофорез з трипсином: одну процедуру 10 мг трипсину (розчинити в 15-20 мл дистильованої води), вводять з негативного полюса. Інгаляційно: по 0.005-0.01 г на 2-3 мл 0.9% розчину натрію хлориду через інгалятор або через бронхоскоп. Після інгаляції прополоскати рот теплою водою та промити ніс. Очні краплі: 0.2-0.25% розчин, який готують безпосередньо перед застосуванням, 3-4 рази на добу протягом 1-3 днів. Інтраплеврально: 1 раз на добу 10-20 мг препарату, розчиненого в 20-50 мл 0.9% розчину натрію хлориду, після введення бажано часто змінюється положення тіла; на 2 день після інсталяції випускають, як правило, розріджений ексудат. Місцево: у вигляді присипки або розчину на сухі або некротизовані рани накладають компреси (розчин готують безпосередньо перед застосуванням: 50 мг трипсину розчиняють у 5 мл стерильної води або фізіологічного розчину, при лікуванні гнійних ран - у 5 мл фосфатного буферного розчину). Тришарове ткане полотно з діальдегідцелюлози, просочене трипсином, накладають на рану (після її обробки) і закріплюють пов'язкою, залишають на рані не більше 24 год. Перед застосуванням полотно змочують дистильованою водою або розчином фурациліну. Час повного очищення рани від некротичних тканин та гною – 24-72 год. При необхідності – застосовують повторно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна вводити препарат в осередки запалення і в порожнини, що кровоточать. Не можна вводити препарат внутрішньовенно. Не можна наносити трипсин на виразки поверхні злоякісних пухлин, щоб уникнути поширення злоякісного процесу.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.