Лекарства и БАД
222,00 грн
183,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВодний екстракт прополісу, пропіленгліколь, гліцерин, екстракт живиці кедрової.Опис лікарської формиРідина світло-коричневого кольору, не прозора з нейтральним смаком з характерними нотами прополісу та живиці кедрової, без гіркоти та печіння.ХарактеристикаНатуральний безспиртовий спрей на основі прополісу та живиці – природних препаратів із широким спектром антисептичних властивостей, спрямованих проти основних інфекційних збудників: грибків, бактерій та вірусів. Спрей «Тайговий» має подвоєну силу дії проти інфекцій завдяки компонентам, що входять до його складу: Прополіс - неповторний природний продукт, який утворюється бджолами з деревних смол, восків, квіткового пилку та збагачений їх травними ферментами. За допомогою цієї унікальної речовини працелюбні комахи борються з хворобами та підтримують простір вуликів у стані стерильності, адже з антибактеріальними властивостями прополісу не зрівняються багато сучасних антибіотиків. Досліджено протизапальні, антиоксидантні, гепатопротекторні, регенеруючі та імуномодулюючі властивості прополісу. Доведено і його знеболюючий ефект, що в 3,5 рази перевершує по силі один із найпопулярніших анестетиків новокаїн. Живиця кедра - ароматна смолиста речовина, що виділяється при пошкодженні деревного покриву, один із найцінніших продуктів алтайської тайги. Має антимікробні властивості і є джерелом терпентинів - природних сполук з противірусною активністю та імунозміцнюючим ефектом. Містить лігнани – антиоксиданти, які зміцнюють структуру клітин, підвищують загальну опірність організму, допомагають протистояти хвороботворним мікроорганізмам. На відміну від синтетичних антибіотиків прополіс-спрей «Тайговий» не надає побічних ефектів на організм людини (не пригнічує корисну мікрофлору, не призводить до дисбактеріозу та зниження природного імунітету) і не викликає вироблення стійкості до свого впливу у мікробів. Прополісне молочко з живицею у вигляді спрею - багатофункціональний засіб, що володіє антибактеріальною, протигрибковою, противірусною, місцевою анестезуючою та протизапальною дією. Засіб ефективний при захворюваннях ЛОР-органів та верхніх дихальних шляхів (фарингіти, ларингіти, тонзиліти, трахеїти, бронхіти та ін.), різних стоматологічних проблемах (стоматитах, гінгівітах, пародонтитах та ін.), бактеріальних та грибкових ураженнях шкіри, герпетичних. Прополіс-спрей може застосовуватись 5-15-денними курсами (за наявності активних осередків інфекції). Рекомендується і для постійного застосування в профілактичних цілях (щоб уникнути загострень хронічних інфекцій, для санації порожнини рота та попередження розвитку стоматологічних захворювань, а також у період епідемій ГРВІ та грипу). Не містить спирту, тому може використовуватися особами, яким протипоказано вживання алкоголесодержащих препаратів (водії, гіпертоніки, хворі на цукровий діабет, вагітним, які годують груддю і т.д.). Комфортне застосування: нейтральний смак, без гіркоти та печіння. Впливає як на симптоми, а й причини недуг. Підходить для постійного застосування як профілактичний засіб. Натуральний склад: не викликає побічних ефектів, властивих синтетичним препаратам. Не викликає звикання, не має побічних ефектів, властивих синтетичним препаратам, не пригнічує корисну мікрофлору, не призводить до дисбактеріозу та зниження природного імунітету. Прицільна та ефективна дія: памп-спрей забезпечує рівномірне дрібнодисперсне розпилення безпосередньо на слизову оболонку порожнини рота. Зручність використання: компактне пакування дозволяє застосовувати спрей у будь-який час і в будь-якому місці, як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні. Економічність: 1 флакон = 150-250 доз, розрахованих на 1-2 місяці щоденного прийому як профілактичний засіб гігієни порожнини рота.ІнструкціяСтрушити флакон, направити розпилювач на проблемну ділянку, обробити спреєм шляхом 1-2 натискань. Після застосування в ротовій порожнині утриматися від прийому води та їжі протягом 20-30 хвилин. Рекомендується повторювати зрошення 4-6 разів протягом дня.РекомендуєтьсяЕфективно при болях у горлі різного походження. Для профілактики застуди, грипу, ГРВІ. За наявності мікротравм та виразок на слизових. Для свіжості дихання та захисту від карієсу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБережіть очі від влучення розчину (у разі влучення розчину в очі, промити теплою водою). Уникати попадання на одяг і світлі тканини (утворюються плями, що важко виводяться).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
184,00 грн
138,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Активна речовина: перекис водню 7.5-11 г. допоміжні речовини: натрію бензоат, вода очищена. 100 мл – флакони.Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього та місцевого застосування 3%; прозорий, безбарвний, без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб із групи оксидантів. Має також гемостатичний ефект. При контакті перекису водню з пошкодженою шкірою та слизовими оболонками вивільняється активний кисень, при цьому відбувається механічне очищення та інактивація органічних речовин (протеїни, кров, гній). Антисептична дія перекису водню не стерилізує, при його застосуванні відбувається лише тимчасове зменшення кількості мікроорганізмів.Клінічна фармакологіяАнтисептик для зовнішнього та місцевого застосування.Показання до застосуванняДля промивань та полоскань при стоматитах, ангінах, гінекологічних захворюваннях. Невеликі поверхневі рани, дрібні капілярні кровотечі із поверхневих ран, носові кровотечі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до перекису водню.Побічна діяМожливо: відчуття печіння в момент обробки рани; в окремих випадках – алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиРозчин перекису водню нестабільний у лужному середовищі, у присутності солей металів, складних радикалів деяких оксидантів, а також на світлі та теплі.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо застосовують приготовлений 1% розчин. Для полоскання порожнини рота та горла застосовують приготовлений 0.25% розчин.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе застосовують для зрошення порожнин.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаНастоянка 1 л: подрібнені плоди стручкового перцю 100 г. Флакони 25 мл.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Має місцеву розігрівальну, дратівливу та відволікаючу дію, що забезпечується капсаїцином - алкалоїдоподібним амідом перцю стручкового. Дія спрямована на закінчення периферичних нервів у шкірі. Капсаїцин має антибактеріальний ефект і проявляє активність щодо Bacillus cereus, Bacillus subtilis, Clostridium sporogenes, Clostridium tetani, Streptococcus pyogenes.Клінічна фармакологіяПрепарат з місцевою дратівливою та аналгезуючою дією.Показання до застосуванняНевралгія, радикуліт, міозит, люмбаго, ішіалгія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо в області локалізації болю 1-2 рази на добу.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: Спиртовий екстракт плодів пальми повзучої (9-11:1) - 320 мг; Оболонка капсули: желатин сукцинілований, гліцерол, вода очищена, титану діоксид, барвник заліза оксид чорний, барвник червоний [Понсо 4R]. Капсули 320 мг. По 15 капсул у блістер (ПВХ/ПВДХ/фольга алюмінієва) По 1, 2, 4 або 6 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКапсули Овальні, м'які, желатинові капсули зі світлонепроникною двоколірною червоно-чорною оболонкою. Вміст капсули: зеленувато-коричнева рідина з характерним запахом.ФармакокінетикаЕкстракт плодів пальми повзучої (Serenoa repens) швидко всмоктується. Після перорального прийому максимальна концентрація в плазмі досягається через 1,5 години.ФармакодинамікаЕкстракт плодів пальми повзучої (Serenoa repens) надає антипроліферативний антиандрогенний, протизапальний та протинабряковий ефекти, які вибірково виявляються на рівні передміхурової залози. При цьому препарат не впливає на рівень статевих гормонів у плазмі крові, не впливає на потенцію та лібідо та не змінює рівень простатоспецифічного антигену у плазмі крові. Місцева антипроліферативна дія препарату проявляється зниженням активності факторів росту (насамперед епідермального та фібробластичного), гальмуванням зв'язування рецепторів пролактину з подальшим порушенням процесів передачі сигналу в клітини простати та прискоренням процесів апоптозу клітин простати, що відображається у гальмуванні зростання обсягу передміхурової залози.Механізм місцевої антиандрогенної дії обумовлений інгібуванням синтезу дигідротестостерону з тестостерону (за рахунок пригнічення ферменту 5-альфа-редуктази I та II типів) та його фіксації до цитозольних рецепторів клітин простати, що перешкоджає проникненню гормону в ядро. Внаслідок цього зменшується синтез білка. Механізм місцевої протизапальної дії обумовлений тим, що екстракт плодів пальми повзучої (Serenoa repens) інгібує активність фосфоліпази А2, 5-ліпоксигенази та вивільнення арахідонової кислоти, тим самим зменшує синтез простагландинів та лейкотрієнів, які є медіаторами запалення. Простамол® Уно зменшує проникність капілярів та судинний стаз, зменшує набряклість та запальний процес у простаті, усуває компресію шийки сечового міхура та сечовивідного каналу, покращуючи показники уродінаміки.Таким чином, препарат Простамол® Уно сприяє, з одного боку, зменшенню виразності патологічних симптомів доброякісної гіперплазії простати (дизурії, поллакіурії, ніктурії, хворобливих відчуттів та відчуття напруги при сечовипусканні, неповного випорожнення сечового міхура), збільшення обсягу та сили сечовипускання. З іншого боку, на фоні застосування препарату сповільнюється подальший ріст та збільшення обсягу передміхурової залози.на фоні застосування препарату уповільнюється подальший ріст та збільшення обсягу передміхурової залози.на фоні застосування препарату уповільнюється подальший ріст та збільшення обсягу передміхурової залози.Показання до застосуванняДоброякісна гіперплазія передміхурової залози (І та ІІ стадії). Усунення дизуричних симптомів (розлад сечовипускання, нічна півлакіурія, больовий синдром та ін.) при хронічному простатиті.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакцію компонентів препарату. У поодиноких випадках - дискомфорт з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, печія (при прийомі натще).Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими лікарськими речовинами не виявлено.Спосіб застосування та дозиПрепарат Простамол® Уно застосовують по 1 капсулі (320 мг) 1 раз на добу одночасно, після їжі, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Тривалість курсу лікування не обмежена за часом. Тривалість курсу терапії, що рекомендується, – не менше трьох місяців.ПередозуванняВипадків передозування препарату Простамол® Уно не зареєстровано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПростамол® Уно зменшує симптоми при збільшеній передміхуровій залозі, не усуваючи її збільшених розмірів. Запобігає подальшому розростанню тканин передміхурової залози. Простамол® Уно не впливає на сексуальну функцію. Вплив препарату на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Простамол® Уно не впливає на здатність до керування транспортними засобами та роботу, яка потребує підвищеної концентрації уваги. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: Спиртовий екстракт плодів пальми повзучої (9-11:1) - 320 мг; Оболонка капсули: желатин сукцинілований, гліцерол, вода очищена, титану діоксид, барвник заліза оксид чорний, барвник червоний [Понсо 4R]. Капсули 320 мг. По 15 капсул у блістер (ПВХ/ПВДХ/фольга алюмінієва) По 1, 2, 4 або 6 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКапсули Овальні, м'які, желатинові капсули зі світлонепроникною двоколірною червоно-чорною оболонкою. Вміст капсули: зеленувато-коричнева рідина з характерним запахом.ФармакокінетикаЕкстракт плодів пальми повзучої (Serenoa repens) швидко всмоктується. Після перорального прийому максимальна концентрація в плазмі досягається через 1,5 години.ФармакодинамікаЕкстракт плодів пальми повзучої (Serenoa repens) надає антипроліферативний антиандрогенний, протизапальний та протинабряковий ефекти, які вибірково виявляються на рівні передміхурової залози. При цьому препарат не впливає на рівень статевих гормонів у плазмі крові, не впливає на потенцію та лібідо та не змінює рівень простатоспецифічного антигену у плазмі крові. Місцева антипроліферативна дія препарату проявляється зниженням активності факторів росту (насамперед епідермального та фібробластичного), гальмуванням зв'язування рецепторів пролактину з подальшим порушенням процесів передачі сигналу в клітини простати та прискоренням процесів апоптозу клітин простати, що відображається у гальмуванні зростання обсягу передміхурової залози.Механізм місцевої антиандрогенної дії обумовлений інгібуванням синтезу дигідротестостерону з тестостерону (за рахунок пригнічення ферменту 5-альфа-редуктази I та II типів) та його фіксації до цитозольних рецепторів клітин простати, що перешкоджає проникненню гормону в ядро. Внаслідок цього зменшується синтез білка. Механізм місцевої протизапальної дії обумовлений тим, що екстракт плодів пальми повзучої (Serenoa repens) інгібує активність фосфоліпази А2, 5-ліпоксигенази та вивільнення арахідонової кислоти, тим самим зменшує синтез простагландинів та лейкотрієнів, які є медіаторами запалення. Простамол® Уно зменшує проникність капілярів та судинний стаз, зменшує набряклість та запальний процес у простаті, усуває компресію шийки сечового міхура та сечовивідного каналу, покращуючи показники уродінаміки.Таким чином, препарат Простамол® Уно сприяє, з одного боку, зменшенню виразності патологічних симптомів доброякісної гіперплазії простати (дизурії, поллакіурії, ніктурії, хворобливих відчуттів та відчуття напруги при сечовипусканні, неповного випорожнення сечового міхура), збільшення обсягу та сили сечовипускання. З іншого боку, на фоні застосування препарату сповільнюється подальший ріст та збільшення обсягу передміхурової залози.на фоні застосування препарату уповільнюється подальший ріст та збільшення обсягу передміхурової залози.на фоні застосування препарату уповільнюється подальший ріст та збільшення обсягу передміхурової залози.Показання до застосуванняДоброякісна гіперплазія передміхурової залози (І та ІІ стадії). Усунення дизуричних симптомів (розлад сечовипускання, нічна півлакіурія, больовий синдром та ін.) при хронічному простатиті.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакцію компонентів препарату. У поодиноких випадках - дискомфорт з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, печія (при прийомі натще).Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими лікарськими речовинами не виявлено.Спосіб застосування та дозиПрепарат Простамол® Уно застосовують по 1 капсулі (320 мг) 1 раз на добу одночасно, після їжі, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Тривалість курсу лікування не обмежена за часом. Тривалість курсу терапії, що рекомендується, – не менше трьох місяців.ПередозуванняВипадків передозування препарату Простамол® Уно не зареєстровано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПростамол® Уно зменшує симптоми при збільшеній передміхуровій залозі, не усуваючи її збільшених розмірів. Запобігає подальшому розростанню тканин передміхурової залози. Простамол® Уно не впливає на сексуальну функцію. Вплив препарату на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Простамол® Уно не впливає на здатність до керування транспортними засобами та роботу, яка потребує підвищеної концентрації уваги. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: Спиртовий екстракт плодів пальми повзучої (9-11:1) - 320 мг; Оболонка капсули: желатин сукцинілований, гліцерол, вода очищена, титану діоксид, барвник заліза оксид чорний, барвник червоний [Понсо 4R]. Капсули 320 мг. По 15 капсул у блістер (ПВХ/ПВДХ/фольга алюмінієва) По 1, 2, 4 або 6 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКапсули Овальні, м'які, желатинові капсули зі світлонепроникною двоколірною червоно-чорною оболонкою. Вміст капсули: зеленувато-коричнева рідина з характерним запахом.ФармакокінетикаЕкстракт плодів пальми повзучої (Serenoa repens) швидко всмоктується. Після перорального прийому максимальна концентрація в плазмі досягається через 1,5 години.ФармакодинамікаЕкстракт плодів пальми повзучої (Serenoa repens) надає антипроліферативний антиандрогенний, протизапальний та протинабряковий ефекти, які вибірково виявляються на рівні передміхурової залози. При цьому препарат не впливає на рівень статевих гормонів у плазмі крові, не впливає на потенцію та лібідо та не змінює рівень простатоспецифічного антигену у плазмі крові. Місцева антипроліферативна дія препарату проявляється зниженням активності факторів росту (насамперед епідермального та фібробластичного), гальмуванням зв'язування рецепторів пролактину з подальшим порушенням процесів передачі сигналу в клітини простати та прискоренням процесів апоптозу клітин простати, що відображається у гальмуванні зростання обсягу передміхурової залози.Механізм місцевої антиандрогенної дії обумовлений інгібуванням синтезу дигідротестостерону з тестостерону (за рахунок пригнічення ферменту 5-альфа-редуктази I та II типів) та його фіксації до цитозольних рецепторів клітин простати, що перешкоджає проникненню гормону в ядро. Внаслідок цього зменшується синтез білка. Механізм місцевої протизапальної дії обумовлений тим, що екстракт плодів пальми повзучої (Serenoa repens) інгібує активність фосфоліпази А2, 5-ліпоксигенази та вивільнення арахідонової кислоти, тим самим зменшує синтез простагландинів та лейкотрієнів, які є медіаторами запалення. Простамол® Уно зменшує проникність капілярів та судинний стаз, зменшує набряклість та запальний процес у простаті, усуває компресію шийки сечового міхура та сечовивідного каналу, покращуючи показники уродінаміки.Таким чином, препарат Простамол® Уно сприяє, з одного боку, зменшенню виразності патологічних симптомів доброякісної гіперплазії простати (дизурії, поллакіурії, ніктурії, хворобливих відчуттів та відчуття напруги при сечовипусканні, неповного випорожнення сечового міхура), збільшення обсягу та сили сечовипускання. З іншого боку, на фоні застосування препарату сповільнюється подальший ріст та збільшення обсягу передміхурової залози.на фоні застосування препарату уповільнюється подальший ріст та збільшення обсягу передміхурової залози.на фоні застосування препарату уповільнюється подальший ріст та збільшення обсягу передміхурової залози.Показання до застосуванняДоброякісна гіперплазія передміхурової залози (І та ІІ стадії). Усунення дизуричних симптомів (розлад сечовипускання, нічна півлакіурія, больовий синдром та ін.) при хронічному простатиті.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакцію компонентів препарату. У поодиноких випадках - дискомфорт з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, печія (при прийомі натще).Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими лікарськими речовинами не виявлено.Спосіб застосування та дозиПрепарат Простамол® Уно застосовують по 1 капсулі (320 мг) 1 раз на добу одночасно, після їжі, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Тривалість курсу лікування не обмежена за часом. Тривалість курсу терапії, що рекомендується, – не менше трьох місяців.ПередозуванняВипадків передозування препарату Простамол® Уно не зареєстровано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПростамол® Уно зменшує симптоми при збільшеній передміхуровій залозі, не усуваючи її збільшених розмірів. Запобігає подальшому розростанню тканин передміхурової залози. Простамол® Уно не впливає на сексуальну функцію. Вплив препарату на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Простамол® Уно не впливає на здатність до керування транспортними засобами та роботу, яка потребує підвищеної концентрації уваги. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: Активні речовини: екстракт простати* 30 мг, цинку аргініл-гліцинату дигідрохлорид (у перерахунку на аргініл-гліцинат) 180 мг. Допоміжні речовини: парафін рідкий – 60 мг, жир твердий (Вітепсол або Естарам, марки W35) – достатня кількість для отримання супозиторію масою 1.9 г. * субстанція Простатилен®; являє собою екстракт простати з додаванням гліцину. 5 штук. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні. Примітка: сировину для виробництва субстанції Простатилен® отримують з господарств, у яких відсутні захворювання тварин вірусної, пріонової, бактеріальної та мікоплазмової етіології.Опис лікарської формиСупозиторії ректальні; торпедоподібної форми, від білого до жовтого кольору; на зрізі допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаПрепарат тваринного походження. Має органотропну дію на передміхурову залозу. Зменшує рівень набряку, лейкоцитарної інфільтрації передміхурової залози, нормалізує секреторну функцію епітеліальних клітин, збільшує число лецитинових зерен у секреті ацинусів, стимулює м'язовий тонус сечового міхура. Зменшує тромбоутворення, має антиагрегантну активність, перешкоджає розвитку тромбозу венул у передміхуровій залозі. Чинить протизапальну, антиоксидантну дію, зменшує больовий синдром. Сприяє підвищенню рівня вільного тестостерону, збільшення кількості прогресивно-рухливих форм сперматозоїдів та їх морфологічно нормальних форм. Викликає зниження рівня антиспермальних антитіл. Нормалізує чоловічу копулятивну функцію.ФармакокінетикаПептиди екстракту простати в тканинах розщеплюються клітинними протеазами до амінокислот, які беруть участь у процесі синтезу тканинно-пцефічних білків та інших біологічно активних сполук. Хелатний комплекс цинку аргініл-гліцинату дигідрохлорид розщеплюється на цинк, аргінін та гліцин з їх подальшим метаболізмом. Препарат кумулятивною дією не має.Клінічна фармакологіяПрепарат тваринного походження, що застосовується при захворюваннях передміхурової залози.Показання до застосуванняХронічний бактеріальний простатит, в т.ч. з порушенням сперматогенезу та еректильної функції; стани до та після оперативних втручань на передміхуровій залозі; доброякісна гіперплазія передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; дитячий вік до 18 років. З обережністю; застосовувати у пацієнтів з гострими запальними захворюваннями прямої кишки та періанальної області, такими як геморой (зовнішній та внутрішній), тріщини заднього проходу, парапроктит, запалення епітеліальних куприкових ходів тощо.Вагітність та лактаціяЖінкам препарат не призначається.Побічна діяМожливо: короткочасний свербіж і печіння в прямій кишці, що проходять самостійно і не потребують призначення додаткової терапії; алергічні реакції; послаблення випорожнень. Якщо будь-які з вищезазначених побічних ефектів посилюються, або з'явилися будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнт повинен повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе одночасне застосування з антибактеріальними та протизапальними препаратами.Спосіб застосування та дозиСупозиторії ректально вводять по 1 шт. 1 раз на добу. Супозиторій глибоко вводять у задній прохід після дефекації або очисної клізми. Після введення супозиторію пацієнту рекомендовано спокій у положенні лежачи протягом 30 хв для кращого всмоктування компонентів препарату. Курс лікування не менше – 10 днів. Максимальна тривалість лікування – 20 днів. Повторний курс можливий не раніше ніж через 4 тижні після закінчення попереднього. Препарат слід використовувати лише згідно з вказаним способом застосування у рекомендованих дозах.ПередозуванняВипадків передозування препарату Простатилен не спостерігалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період застосування препарату не рекомендується використовувати проносні засоби та засоби для очищення кишечника перед проведенням діагностичних досліджень. Препарат не має особливостей дії при першому прийомі та при його скасуванні та особливих дій лікаря та пацієнта не вимагає. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозировка: 500 мг Фасовка: N60 Форма выпуска: таб. Упаковка: банка Производитель: Парафарм Завод-производитель: Парафарм(Россия). .
Форма выпуска: гель-бальзам Упаковка: туба Производитель: Мирролла Завод-производитель: Мирролла(Россия). . .
Дозування: 5% Фасування: N1 Форма випуску: гель-бальзам Упаковка: туба Виробник: Твінс Тек АТ Завод-виробник: Твінс Тек АТ(Росія). . .
174,00 грн
135,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Активна речовина: перекис водню 7.5-11 г. допоміжні речовини: натрію бензоат, вода очищена. 100 мл – флакони.Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього та місцевого застосування 3%; прозорий, безбарвний, без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб із групи оксидантів. Має також гемостатичний ефект. При контакті перекису водню з пошкодженою шкірою та слизовими оболонками вивільняється активний кисень, при цьому відбувається механічне очищення та інактивація органічних речовин (протеїни, кров, гній). Антисептична дія перекису водню не стерилізує, при його застосуванні відбувається лише тимчасове зменшення кількості мікроорганізмів.Клінічна фармакологіяАнтисептик для зовнішнього та місцевого застосування.Показання до застосуванняДля промивань та полоскань при стоматитах, ангінах, гінекологічних захворюваннях. Невеликі поверхневі рани, дрібні капілярні кровотечі із поверхневих ран, носові кровотечі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до перекису водню.Побічна діяМожливо: відчуття печіння в момент обробки рани; в окремих випадках – алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиРозчин перекису водню нестабільний у лужному середовищі, у присутності солей металів, складних радикалів деяких оксидантів, а також на світлі та теплі.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо застосовують приготовлений 1% розчин. Для полоскання порожнини рота та горла застосовують приготовлений 0.25% розчин.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе застосовують для зрошення порожнин.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаНастоянка 1 л: подрібнені плоди стручкового перцю 100 г. Флакони 25 мл.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Має місцеву розігрівальну, дратівливу та відволікаючу дію, що забезпечується капсаїцином - алкалоїдоподібним амідом перцю стручкового. Дія спрямована на закінчення периферичних нервів у шкірі. Капсаїцин має антибактеріальний ефект і проявляє активність щодо Bacillus cereus, Bacillus subtilis, Clostridium sporogenes, Clostridium tetani, Streptococcus pyogenes.Клінічна фармакологіяПрепарат з місцевою дратівливою та аналгезуючою дією.Показання до застосуванняНевралгія, радикуліт, міозит, люмбаго, ішіалгія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо в області локалізації болю 1-2 рази на добу.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Форма выпуска: гель-бальзам Упаковка: туба Производитель: Мирролла Завод-производитель: Мирролла(Россия). . .
Дозування: 5% Фасування: N1 Форма випуску: крем-бальзам д/тіла Упаковка: туба Виробник: Твінс Тек АТ Завод-виробник: Твінс Тек АТ(Росія). . .
226,00 грн
196,00 грн
Фасування: N1 Форма випуску: крем Упаковка: туба Виробник: Орбіта Завод-виробник: Орбіта СП ТОВ(Росія). . .
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. речовини: парацетамол - 750 мг, фенілефрину гідрохлорид - 10 мг, аскорбінова кислота - 60 мг; Допоміжні речовини: натрію цитрату пентагемігідрат (натрій лимоннокислий 5,5-водний), лимонної кислоти моногідрат, натрію сахаринату дигідрат, ароматизатор чорномородиновий (ароматизатор харчовий порошкоподібний "Чорна смородина") або ароматизатор лимонний (аро. По 5 г термозварювані однодозові пакети з буфлену, або матеріалу комбінованого багатошарового на основі фольги, або пакувального паперу з поліетиленовим покриттям. 5 або 10 пакетів з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картонуОпис лікарської формиВміст пакету - порошок від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору із запахом чорної смородини або лимона, схильний до комкування. Опис розчину після розчинення порошку - "Зі смаком чорної смородини": прозорий або опалесцентний, безбарвний або світло-жовтого кольору розчин із запахом чорної смородини. "Зі смаком лимона": опалесцентний розчин світло-жовтого кольору, із запахом лимона.Фармакотерапевтична групаГРЗ та "застуди" симптомів засіб усунення (аналгезуючий ненаркотичний засіб + альфа-адреноміметик + вітамін).ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Парацетамол швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Зв'язок з білками плазми є мінімальним при застосуванні в терапевтичних концентраціях. Фенілефрину гідрохлорид нерівномірно всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Аскорбінова кислота швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту і розподіляється по всьому організму. Зв'язок із білками плазми становить 25%. Метаболізм Парацетамол метаболізується переважно у печінці. Фенілефрину гідрохлорид піддається первинному метаболізму моноаміно-оксидазами в кишечнику та печінці. Таким чином, при пероральному застосуванні біодоступність фенілефрину знижується. Аскорбінова кислота метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виведення Парацетамол виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно глюкуронідних та сульфатних кон'югатів, менше 5% прийнятої дози виділяється у незмінному вигляді. Фенілефрину гідрохлорид виводиться нирками практично повністю як сульфатних кон'югатів. При застосуванні в дозах, що перевищують потреби організму в аскорбіновій кислоті, аскорбінова кислота виводиться нирками як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.ФармакодинамікаКомбінований засіб, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Парацетамол є знеболюючим та жарознижувальним засобом. Механізм його дії імовірно полягає у придушенні синтезу простагландинів, переважно у центральній нервовій системі. Парацетамол – ненаркотичний аналгетик. Блокує циклооксигеназу (ЦОГ) лише у центральній нервовій системі (ЦНС), впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Фенілефрину гідрохлорид – симпатоміметичний засіб, дія якого спрямована на стимуляцію адренорецепторів (переважно α-адренорецепторів), що призводить до зменшення набряку слизової оболонки носа та полегшення носового дихання. Аскорбінова кислота (вітамін С) заповнює підвищену потребу у вітаміні С при "простудних" захворюваннях та грипі, особливо на початкових стадіях захворювання. Компоненти, що входять до складу препарату, не викликають сонливості і не порушують концентрації уваги.Показання до застосуванняПростудокс® забезпечує ефективне полегшення симптомів застуди та грипу, таких як підвищена температура, головний біль, озноб, відчуття закладеності носа, біль при ковтанні.Протипоказання до застосуванняПрепарат Простудокс® не рекомендується приймати пацієнтам при: підвищеної чутливості до парацетамолу, фенілефрину, аскорбінової кислоти (вітаміну С) або будь-якого іншого компонента препарату; порушення функції печінки та нирок тяжкого ступеня; артеріальної гіпертензії; гіперфункції щитовидної залози (у тому числі при тиреотоксикозі); захворюваннях системи крові; захворюваннях серця (при вираженому стенозі гирла аорти, гострому інфаркті міокарда, тахіаритмії); гіперплазії передміхурової залози; цукровому діабеті та захворюваннях, пов'язаних із спадковим порушенням всмоктування цукру – кожен пакет містить близько 3,5 г цукру; генетичній відсутності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази; закритокутовій глаукомі; захворюваннях, що супроводжуються портальною гіпертензією; одночасному прийомі трициклічних антидепресантів, бета-адрсноблокаторів, інгібіторів моноаміноксидази (МАО), у тому числі в період до 14 днів після їх відміни; одночасному прийомі інших парацетамолсодержащих лікарських засобів, деконгенсантів, ненаркотичних анальгетиків, нестероїдних протизапальних препаратів, лікарських препаратів для полегшення симптомів "застуди", грипу та закладеності носа, препаратів, що регулюють апетит, амфетамін-подібних психостимуляторів, барітура; одночасному прийомі етанолвмісних напоїв та лікарських препаратів; хронічний алкоголізм; дефіцит цукрози/ізомальтази, при непереносимості фруктози, глюкозо-галактозної мальабсорбції, так як до складу входить сахароза; віком до 18 років; вагітності та в період грудного вигодовування. З обережністю: Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань/станів/факторів ризику, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем: доброякісні гіпербілірубінемії; порушення функції печінки та нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; гострий гепатит; алкогольна хвороба печінки; утруднення сечовипускання; пилородуоденальна обструкція; стенозуюча виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки; бронхіальна астма; серцево-судинні захворювання, включаючи підвищений артеріальний тиск, облітеруючі захворювання судин (синдром Рейно); феохромоцитома; наявність тяжких інфекцій, зокрема сепсису, т.к. прийом препарату може збільшити ризик метаболічного ацидозу; пацієнти з дефіцитом глутатіону (зокрема, у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або пацієнтів з низьким індексом маси тіла); Одночасний прийом гіпотензивних засобів.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Нижченаведені небажані реакції виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування препарату. Небажані реакції класифіковані за системами організму та відповідно до частоти розвитку. Частота розвитку небажаних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Парацетамол рідко чинить побічну дію. Парацетамол Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичний шок, шкірні реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипи, кропив'янку, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома – підвищення активності печінкових ферментів. Порушення з боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні препарату у дозах, що перевищують рекомендовану, підвищується ймовірність нефротоксичної дії. Фенілефрин Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – нервозність, дратівливість, головний біль, запаморочення, безсоння. Порушення з боку серцево-судинної системи: дуже рідко – підвищення артеріального тиску (АТ), тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота, блювання. Порушення з боку органу зору: дуже рідко – мідріаз, гострий напад глаукоми здебільшого у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції (шкірний висип, кропив'янка, алергічний дерматит). Порушення з боку сечовивідної системи: дуже рідко – дизурія, затримка сечовипускання у пацієнтів з обструкцією вихідного отвору сечового міхура при гіпертрофії передміхурової залози. Аскорбінова кислота Частота побічних ефектів не встановлена. Порушення з боку імунної системи: алергічні реакції (шкірний висип, гіперемія шкіри). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, гіпокаліємія. При прийомі аскорбінової кислоти більше 600 мг на добу можлива помірна лакіурія. При виникненні будь-яких перелічених побічних дій, негайно припиніть прийом препарату і якнайшвидше зверніться до лікаря! Якщо будь-які вказані в інструкції побічні дії посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол протягом тривалого часу посилює ефект непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотеч. Епізодичний прийом разової дози препарату не впливає на дію непрямих антикоагулянтів. Індуктори ферментів мікросомального окиснення в печінці (барбітурати, дифенін, карбамазепін, рифампіцин, зидовудін, фенітоїн, етанол, флумецинол, фенілбутазон та трициклічні антидепресанти) підвищують ризик гепатотоксичної дії при передозуваннях та одночасному прийомі з пара. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Парацетамол знижує ефективність діуретичних препаратів. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Парацетамол посилює ефекти інгібіторів МАО, седативних препаратів, етанолу. Одночасний прийом препарату парацетамолу та алкогольних напоїв підвищує ризик розвитку ураження печінки та гострого панкреатиту. Фенілефрин при прийомі з інгібіторами МАО може призводити до підвищення артеріального тиску. Фенілефрин знижує ефективність дії бета-адреноблокаторів та інших гіпотензивних препаратів (включаючи дебрізохін, гуанетидин, резерпін, метилдопа), збільшує ризик розвитку гіпертензії та порушень з боку серцево-судинної системи. Трициклічні антидепресанти посилюють симпатоміметичну дію фенілефрину та можуть збільшувати ризик розвитку побічних ефектів з боку серцево-судинної системи, одночасне застосування галотану з фенілефрином підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії. Фенілефрин знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, посилює альфа-адреностимулюючу активність фенілефрину. Антидепресанти, протипаркінсонічні засоби, антипсихотичні засоби, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Одночасне застосування глюкокортикостероїдів з фенілефрином збільшує ризик розвитку глаукоми. Одночасне застосування дигоксину та інших серцевих глікозидів підвищує ризик розвитку порушення серцевого ритму та серцевого нападу. Одночасне застосування фенілефрину з симпатоміметичними амінами може підвищувати ризик розвитку побічних ефектів із боку серцево-судинної системи. Аскорбінова кислота збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів), знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Етанол у поєднанні з аскорбіновою кислотою сприяє розвитку гострого панкреатиту. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВміст одного пакета висипати в склянку і наповнити гарячою водою, розмішати до повного розчинення і, за бажанням, додати цукор або мед за смаком. Дорослі: приймати по одному пакету через кожні 4-6 годин, але не більше 4 пакетів протягом 24 годин. Препарат не рекомендується приймати більше 5 днів без консультації лікаря. Якщо симптоми зберігаються, слід звернутися до лікаря. Не перевищуйте вказану дозу! Слід застосовувати найменшу дозу, потрібну для досягнення ефекту! Не приймати одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол, деконгестантами і засобами для полегшення симптомів "застуди" і грипу, а також з етанол містять засобами і напоями. Якщо прийом препарату симптоми захворювання зберігаються, необхідно звернутися до лікаря. При перевищенні рекомендованої дози препарату негайно зверніться за медичною допомогою, навіть якщо ви почуваєтеся добре. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки Перед застосуванням препарату Простудокс пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять таку комбінацію діючих речовин, у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки переважно пов'язані з вмістом парацетамолу в лікарському препараті.ПередозуванняПрепарат слід приймати лише у рекомендованих дозах! При підозрі на передозування навіть при хорошому самопочутті необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря, оскільки існує ризик відстроченого серйозного ураження печінки. Передозування обумовлене, як правило, парацетамолом. Симптоми (обумовлені парацетамолом) При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Протягом 24 год можливо: блідість шкірних покривів, анорексія, нудота, блювання, біль у животі. Протягом 12-48 год. можуть проявитися ознаки порушення функції печінки. Можуть виявлятися ознаки порушення метаболізму глюкози та метаболічного ацидозу (у тому числі лактоацидозу). Токсична дія у дорослих можлива після прийому понад 10 г парацетамолу. У разі тяжкого отруєння може розвинутись тяжка печінкова недостатність аж до печінкової енцефалопатії, необхідності пересадки печінки, коми та смерті. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців, яка діагностується через сильний біль у ділянці нирок, гематурії та протеїнурії, може розвинутися і без тяжкого порушення функції печінки. Є повідомлення про випадки аритмії серця, гіпокаліємії та панкреатиту при передозуванні парацетамолом. Прийом 5 г і більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів, які мають такі фактори ризику: тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, препаратами звіробою продірявленого, або іншими препаратами, що стимулюють ферменти печінки; регулярне вживання алкоголю у надлишкових кількостях; дефіцит глутатіону (внаслідок порушення харчування, муковісцидозу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження). За перших ознак передозування необхідно терміново звернутися до лікаря, навіть за відсутності чітких симптомів отруєння. У ранній період симптоматика може бути обмежена лише нудотою та блюванням та може не відображати ступеня тяжкості передозування або ступеня ризику ураження внутрішніх органів. Лікування: протягом першої години після передбачуваного передозування доцільним є призначення активованого вугілля всередину. Через чотири або більше годин після передбачуваного передозування необхідно визначення концентрації парацетамолу в плазмі крові (раніше визначення концентрації парацетамолу може бути недостовірним). Лікування ацетилцистсином може проводитися аж до 24 годин після прийому парацетамолу, проте максимальний гепатопротекторний ефект можна отримати в перші 8 годин після передозування. Після цього ефективність антидоту різко падає. У разі потреби ацетилцистеїн може вводитися внутрішньовенно. За відсутності блювання альтернативним варіантом (за відсутності можливості швидкого отримання стаціонарної допомоги) є призначення метіоніну всередину. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки. Симптоми (обумовлені фенілефрином) Симптоми передозування фенілефрину подібні до проявів побічних ефектів. На додаток можуть виявлятися: дратівливість, біль голови, запаморочення, безсоння, підвищення артеріального тиску, нудота, блювання, підвищена збудливість, рефлекторна брадикардія. У тяжких випадках передозування можливий розвиток галюцинацій, сплутаності свідомості, судом, аритмії. Слід враховувати, що виникнення клінічно значущих симптомів передозування фенілефрину при прийомі препарату завжди пов'язане з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування: симптоматична терапія, при тяжкій артеріальній гіпертензії застосування альфа-адреноблокаторів, таких як фентоламін. Симптоми (обумовлені аскорбіновою кислотою) При застосуванні 1000 мг і більше аскорбінової кислоти можуть з'явитися головний біль, підвищення збудливості ЦНС, безсоння, нудота, блювання, діарея, гіперацидний гастрит, пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкоза кальцію оксалату), пошкодження гломерулярного апарату нирок, зниження проникності капілярів (можливе погіршення трофіки тканин, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, розвиток мікроангіопатій). Високі дози аскорбінової кислоти (більше 3000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та порушення роботи ШКТ, такі як нудота, дискомфорт у ділянці шлунка. Слід враховувати, що виникнення клінічно значущих симптомів передозування аскорбінової кислоти при прийомі препарату завжди пов'язане з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування: симптоматична терапія, форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДостатніх даних про вплив препарату на фертильність відсутні. Якщо прийому препарату поліпшення стану немає, необхідно звернутися до лікаря. Препарат не слід приймати одночасно з іншими парацетамоловмісними препаратами, а також іншими ненаркотичними анальгетиками, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (метамізол натрію, ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен та інші), препаратами для усунення симптомів "простуди" та грипу, регулюючі апетит, амфетамінподобні психостимулятори), барбітуратами, протиепілептичними лікарськими засобами, рифампіцином, хлорамфеніколом. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, препарат не слід поєднувати з етанолвмісними препаратами та напоями, а також приймати людям, схильним до хронічного споживання алкоголю! Супутні захворювання печінки підвищують ризик подальшого пошкодження печінки під час прийому препарату. При прийомі препарату у пацієнтів з неалкогольним цирозом печінки є високий ризик передозування. Під час проведення аналізів на визначення сечової кислоти та рівня глюкози в крові повідомте лікаря про застосування препарату Простудокс®, оскільки препарат може спотворювати результати лабораторних тестів, які оцінюють концентрацію глюкози та сечової кислоти. Пацієнти з дефіцитом глутатіону внаслідок розладу харчової поведінки, цистичного фіброзу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження, схильні до передозування, тому необхідно дотримуватися запобіжних заходів і перед прийомом препарату рекомендується проконсультуватися з лікарем. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності/порушень функції печінки при невеликому передозуванні парацетамолу (5 г і більше) у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування препарату пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад, при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу, що супроводжується симптомами прискореного, утрудненого дихання (почуття нестачі повітря, задишка), нудотою, блюванням, втратою апетиту. При одночасному прояві цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Перед прийомом препарату Простудокс необхідно проконсультуватися з лікарем, якщо Ви приймаєте: варфарин чи інші непрямі антикоагулянти для розрідження крові; метоклопрамід, домперидон (застосовувані для усунення нудоти та блювання) або колестірамін, що застосовується для зниження рівня холестерину в крові; за необхідності дотримання гіпонатрієвої дієти (кожен пакет містить близько 0,12 г натрію). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат може викликати запаморочення. У разі появи запаморочення не рекомендується керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
315,00 грн
273,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. речовини: парацетамол - 750 мг, фенілефрину гідрохлорид - 10 мг, аскорбінова кислота - 60 мг; Допоміжні речовини: натрію цитрату пентагемігідрат (натрій лимоннокислий 5,5-водний), лимонної кислоти моногідрат, натрію сахаринату дигідрат, ароматизатор чорномородиновий (ароматизатор харчовий порошкоподібний "Чорна смородина") або ароматизатор лимонний (аро. По 5 г термозварювані однодозові пакети з буфлену, або матеріалу комбінованого багатошарового на основі фольги, або пакувального паперу з поліетиленовим покриттям. 5 або 10 пакетів з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картонуОпис лікарської формиВміст пакету - порошок від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору із запахом чорної смородини або лимона, схильний до комкування. Опис розчину після розчинення порошку - "Зі смаком чорної смородини": прозорий або опалесцентний, безбарвний або світло-жовтого кольору розчин із запахом чорної смородини. "Зі смаком лимона": опалесцентний розчин світло-жовтого кольору, із запахом лимона.Фармакотерапевтична групаГРЗ та "застуди" симптомів засіб усунення (аналгезуючий ненаркотичний засіб + альфа-адреноміметик + вітамін).ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Парацетамол швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Зв'язок з білками плазми є мінімальним при застосуванні в терапевтичних концентраціях. Фенілефрину гідрохлорид нерівномірно всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Аскорбінова кислота швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту і розподіляється по всьому організму. Зв'язок із білками плазми становить 25%. Метаболізм Парацетамол метаболізується переважно у печінці. Фенілефрину гідрохлорид піддається первинному метаболізму моноаміно-оксидазами в кишечнику та печінці. Таким чином, при пероральному застосуванні біодоступність фенілефрину знижується. Аскорбінова кислота метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виведення Парацетамол виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно глюкуронідних та сульфатних кон'югатів, менше 5% прийнятої дози виділяється у незмінному вигляді. Фенілефрину гідрохлорид виводиться нирками практично повністю як сульфатних кон'югатів. При застосуванні в дозах, що перевищують потреби організму в аскорбіновій кислоті, аскорбінова кислота виводиться нирками як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.ФармакодинамікаКомбінований засіб, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Парацетамол є знеболюючим та жарознижувальним засобом. Механізм його дії імовірно полягає у придушенні синтезу простагландинів, переважно у центральній нервовій системі. Парацетамол – ненаркотичний аналгетик. Блокує циклооксигеназу (ЦОГ) лише у центральній нервовій системі (ЦНС), впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Фенілефрину гідрохлорид – симпатоміметичний засіб, дія якого спрямована на стимуляцію адренорецепторів (переважно α-адренорецепторів), що призводить до зменшення набряку слизової оболонки носа та полегшення носового дихання. Аскорбінова кислота (вітамін С) заповнює підвищену потребу у вітаміні С при "простудних" захворюваннях та грипі, особливо на початкових стадіях захворювання. Компоненти, що входять до складу препарату, не викликають сонливості і не порушують концентрації уваги.Показання до застосуванняПростудокс® забезпечує ефективне полегшення симптомів застуди та грипу, таких як підвищена температура, головний біль, озноб, відчуття закладеності носа, біль при ковтанні.Протипоказання до застосуванняПрепарат Простудокс® не рекомендується приймати пацієнтам при: підвищеної чутливості до парацетамолу, фенілефрину, аскорбінової кислоти (вітаміну С) або будь-якого іншого компонента препарату; порушення функції печінки та нирок тяжкого ступеня; артеріальної гіпертензії; гіперфункції щитовидної залози (у тому числі при тиреотоксикозі); захворюваннях системи крові; захворюваннях серця (при вираженому стенозі гирла аорти, гострому інфаркті міокарда, тахіаритмії); гіперплазії передміхурової залози; цукровому діабеті та захворюваннях, пов'язаних із спадковим порушенням всмоктування цукру – кожен пакет містить близько 3,5 г цукру; генетичній відсутності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази; закритокутовій глаукомі; захворюваннях, що супроводжуються портальною гіпертензією; одночасному прийомі трициклічних антидепресантів, бета-адрсноблокаторів, інгібіторів моноаміноксидази (МАО), у тому числі в період до 14 днів після їх відміни; одночасному прийомі інших парацетамолсодержащих лікарських засобів, деконгенсантів, ненаркотичних анальгетиків, нестероїдних протизапальних препаратів, лікарських препаратів для полегшення симптомів "застуди", грипу та закладеності носа, препаратів, що регулюють апетит, амфетамін-подібних психостимуляторів, барітура; одночасному прийомі етанолвмісних напоїв та лікарських препаратів; хронічний алкоголізм; дефіцит цукрози/ізомальтази, при непереносимості фруктози, глюкозо-галактозної мальабсорбції, так як до складу входить сахароза; віком до 18 років; вагітності та в період грудного вигодовування. З обережністю: Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань/станів/факторів ризику, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем: доброякісні гіпербілірубінемії; порушення функції печінки та нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; гострий гепатит; алкогольна хвороба печінки; утруднення сечовипускання; пилородуоденальна обструкція; стенозуюча виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки; бронхіальна астма; серцево-судинні захворювання, включаючи підвищений артеріальний тиск, облітеруючі захворювання судин (синдром Рейно); феохромоцитома; наявність тяжких інфекцій, зокрема сепсису, т.к. прийом препарату може збільшити ризик метаболічного ацидозу; пацієнти з дефіцитом глутатіону (зокрема, у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або пацієнтів з низьким індексом маси тіла); Одночасний прийом гіпотензивних засобів.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Нижченаведені небажані реакції виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування препарату. Небажані реакції класифіковані за системами організму та відповідно до частоти розвитку. Частота розвитку небажаних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Парацетамол рідко чинить побічну дію. Парацетамол Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичний шок, шкірні реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипи, кропив'янку, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома – підвищення активності печінкових ферментів. Порушення з боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні препарату у дозах, що перевищують рекомендовану, підвищується ймовірність нефротоксичної дії. Фенілефрин Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – нервозність, дратівливість, головний біль, запаморочення, безсоння. Порушення з боку серцево-судинної системи: дуже рідко – підвищення артеріального тиску (АТ), тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота, блювання. Порушення з боку органу зору: дуже рідко – мідріаз, гострий напад глаукоми здебільшого у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції (шкірний висип, кропив'янка, алергічний дерматит). Порушення з боку сечовивідної системи: дуже рідко – дизурія, затримка сечовипускання у пацієнтів з обструкцією вихідного отвору сечового міхура при гіпертрофії передміхурової залози. Аскорбінова кислота Частота побічних ефектів не встановлена. Порушення з боку імунної системи: алергічні реакції (шкірний висип, гіперемія шкіри). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, гіпокаліємія. При прийомі аскорбінової кислоти більше 600 мг на добу можлива помірна лакіурія. При виникненні будь-яких перелічених побічних дій, негайно припиніть прийом препарату і якнайшвидше зверніться до лікаря! Якщо будь-які вказані в інструкції побічні дії посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол протягом тривалого часу посилює ефект непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотеч. Епізодичний прийом разової дози препарату не впливає на дію непрямих антикоагулянтів. Індуктори ферментів мікросомального окиснення в печінці (барбітурати, дифенін, карбамазепін, рифампіцин, зидовудін, фенітоїн, етанол, флумецинол, фенілбутазон та трициклічні антидепресанти) підвищують ризик гепатотоксичної дії при передозуваннях та одночасному прийомі з пара. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Парацетамол знижує ефективність діуретичних препаратів. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Парацетамол посилює ефекти інгібіторів МАО, седативних препаратів, етанолу. Одночасний прийом препарату парацетамолу та алкогольних напоїв підвищує ризик розвитку ураження печінки та гострого панкреатиту. Фенілефрин при прийомі з інгібіторами МАО може призводити до підвищення артеріального тиску. Фенілефрин знижує ефективність дії бета-адреноблокаторів та інших гіпотензивних препаратів (включаючи дебрізохін, гуанетидин, резерпін, метилдопа), збільшує ризик розвитку гіпертензії та порушень з боку серцево-судинної системи. Трициклічні антидепресанти посилюють симпатоміметичну дію фенілефрину та можуть збільшувати ризик розвитку побічних ефектів з боку серцево-судинної системи, одночасне застосування галотану з фенілефрином підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії. Фенілефрин знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, посилює альфа-адреностимулюючу активність фенілефрину. Антидепресанти, протипаркінсонічні засоби, антипсихотичні засоби, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Одночасне застосування глюкокортикостероїдів з фенілефрином збільшує ризик розвитку глаукоми. Одночасне застосування дигоксину та інших серцевих глікозидів підвищує ризик розвитку порушення серцевого ритму та серцевого нападу. Одночасне застосування фенілефрину з симпатоміметичними амінами може підвищувати ризик розвитку побічних ефектів із боку серцево-судинної системи. Аскорбінова кислота збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів), знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Етанол у поєднанні з аскорбіновою кислотою сприяє розвитку гострого панкреатиту. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВміст одного пакета висипати в склянку і наповнити гарячою водою, розмішати до повного розчинення і, за бажанням, додати цукор або мед за смаком. Дорослі: приймати по одному пакету через кожні 4-6 годин, але не більше 4 пакетів протягом 24 годин. Препарат не рекомендується приймати більше 5 днів без консультації лікаря. Якщо симптоми зберігаються, слід звернутися до лікаря. Не перевищуйте вказану дозу! Слід застосовувати найменшу дозу, потрібну для досягнення ефекту! Не приймати одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол, деконгестантами і засобами для полегшення симптомів "застуди" і грипу, а також з етанол містять засобами і напоями. Якщо прийом препарату симптоми захворювання зберігаються, необхідно звернутися до лікаря. При перевищенні рекомендованої дози препарату негайно зверніться за медичною допомогою, навіть якщо ви почуваєтеся добре. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки Перед застосуванням препарату Простудокс пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять таку комбінацію діючих речовин, у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки переважно пов'язані з вмістом парацетамолу в лікарському препараті.ПередозуванняПрепарат слід приймати лише у рекомендованих дозах! При підозрі на передозування навіть при хорошому самопочутті необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря, оскільки існує ризик відстроченого серйозного ураження печінки. Передозування обумовлене, як правило, парацетамолом. Симптоми (обумовлені парацетамолом) При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Протягом 24 год можливо: блідість шкірних покривів, анорексія, нудота, блювання, біль у животі. Протягом 12-48 год. можуть проявитися ознаки порушення функції печінки. Можуть виявлятися ознаки порушення метаболізму глюкози та метаболічного ацидозу (у тому числі лактоацидозу). Токсична дія у дорослих можлива після прийому понад 10 г парацетамолу. У разі тяжкого отруєння може розвинутись тяжка печінкова недостатність аж до печінкової енцефалопатії, необхідності пересадки печінки, коми та смерті. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців, яка діагностується через сильний біль у ділянці нирок, гематурії та протеїнурії, може розвинутися і без тяжкого порушення функції печінки. Є повідомлення про випадки аритмії серця, гіпокаліємії та панкреатиту при передозуванні парацетамолом. Прийом 5 г і більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів, які мають такі фактори ризику: тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, препаратами звіробою продірявленого, або іншими препаратами, що стимулюють ферменти печінки; регулярне вживання алкоголю у надлишкових кількостях; дефіцит глутатіону (внаслідок порушення харчування, муковісцидозу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження). За перших ознак передозування необхідно терміново звернутися до лікаря, навіть за відсутності чітких симптомів отруєння. У ранній період симптоматика може бути обмежена лише нудотою та блюванням та може не відображати ступеня тяжкості передозування або ступеня ризику ураження внутрішніх органів. Лікування: протягом першої години після передбачуваного передозування доцільним є призначення активованого вугілля всередину. Через чотири або більше годин після передбачуваного передозування необхідно визначення концентрації парацетамолу в плазмі крові (раніше визначення концентрації парацетамолу може бути недостовірним). Лікування ацетилцистсином може проводитися аж до 24 годин після прийому парацетамолу, проте максимальний гепатопротекторний ефект можна отримати в перші 8 годин після передозування. Після цього ефективність антидоту різко падає. У разі потреби ацетилцистеїн може вводитися внутрішньовенно. За відсутності блювання альтернативним варіантом (за відсутності можливості швидкого отримання стаціонарної допомоги) є призначення метіоніну всередину. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки. Симптоми (обумовлені фенілефрином) Симптоми передозування фенілефрину подібні до проявів побічних ефектів. На додаток можуть виявлятися: дратівливість, біль голови, запаморочення, безсоння, підвищення артеріального тиску, нудота, блювання, підвищена збудливість, рефлекторна брадикардія. У тяжких випадках передозування можливий розвиток галюцинацій, сплутаності свідомості, судом, аритмії. Слід враховувати, що виникнення клінічно значущих симптомів передозування фенілефрину при прийомі препарату завжди пов'язане з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування: симптоматична терапія, при тяжкій артеріальній гіпертензії застосування альфа-адреноблокаторів, таких як фентоламін. Симптоми (обумовлені аскорбіновою кислотою) При застосуванні 1000 мг і більше аскорбінової кислоти можуть з'явитися головний біль, підвищення збудливості ЦНС, безсоння, нудота, блювання, діарея, гіперацидний гастрит, пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкоза кальцію оксалату), пошкодження гломерулярного апарату нирок, зниження проникності капілярів (можливе погіршення трофіки тканин, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, розвиток мікроангіопатій). Високі дози аскорбінової кислоти (більше 3000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та порушення роботи ШКТ, такі як нудота, дискомфорт у ділянці шлунка. Слід враховувати, що виникнення клінічно значущих симптомів передозування аскорбінової кислоти при прийомі препарату завжди пов'язане з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування: симптоматична терапія, форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДостатніх даних про вплив препарату на фертильність відсутні. Якщо прийому препарату поліпшення стану немає, необхідно звернутися до лікаря. Препарат не слід приймати одночасно з іншими парацетамоловмісними препаратами, а також іншими ненаркотичними анальгетиками, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (метамізол натрію, ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен та інші), препаратами для усунення симптомів "простуди" та грипу, регулюючі апетит, амфетамінподобні психостимулятори), барбітуратами, протиепілептичними лікарськими засобами, рифампіцином, хлорамфеніколом. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, препарат не слід поєднувати з етанолвмісними препаратами та напоями, а також приймати людям, схильним до хронічного споживання алкоголю! Супутні захворювання печінки підвищують ризик подальшого пошкодження печінки під час прийому препарату. При прийомі препарату у пацієнтів з неалкогольним цирозом печінки є високий ризик передозування. Під час проведення аналізів на визначення сечової кислоти та рівня глюкози в крові повідомте лікаря про застосування препарату Простудокс®, оскільки препарат може спотворювати результати лабораторних тестів, які оцінюють концентрацію глюкози та сечової кислоти. Пацієнти з дефіцитом глутатіону внаслідок розладу харчової поведінки, цистичного фіброзу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження, схильні до передозування, тому необхідно дотримуватися запобіжних заходів і перед прийомом препарату рекомендується проконсультуватися з лікарем. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності/порушень функції печінки при невеликому передозуванні парацетамолу (5 г і більше) у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування препарату пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад, при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу, що супроводжується симптомами прискореного, утрудненого дихання (почуття нестачі повітря, задишка), нудотою, блюванням, втратою апетиту. При одночасному прояві цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Перед прийомом препарату Простудокс необхідно проконсультуватися з лікарем, якщо Ви приймаєте: варфарин чи інші непрямі антикоагулянти для розрідження крові; метоклопрамід, домперидон (застосовувані для усунення нудоти та блювання) або колестірамін, що застосовується для зниження рівня холестерину в крові; за необхідності дотримання гіпонатрієвої дієти (кожен пакет містить близько 0,12 г натрію). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат може викликати запаморочення. У разі появи запаморочення не рекомендується керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. речовини: парацетамол - 750 мг, фенілефрину гідрохлорид - 10 мг, аскорбінова кислота - 60 мг; Допоміжні речовини: натрію цитрату пентагемігідрат (натрій лимоннокислий 5,5-водний), лимонної кислоти моногідрат, натрію сахаринату дигідрат, ароматизатор чорномородиновий (ароматизатор харчовий порошкоподібний "Чорна смородина") або ароматизатор лимонний (аро. По 5 г термозварювані однодозові пакети з буфлену, або матеріалу комбінованого багатошарового на основі фольги, або пакувального паперу з поліетиленовим покриттям. 5 або 10 пакетів з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картонуОпис лікарської формиВміст пакету - порошок від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору із запахом чорної смородини або лимона, схильний до комкування. Опис розчину після розчинення порошку - "Зі смаком чорної смородини": прозорий або опалесцентний, безбарвний або світло-жовтого кольору розчин із запахом чорної смородини. "Зі смаком лимона": опалесцентний розчин світло-жовтого кольору, із запахом лимона.Фармакотерапевтична групаГРЗ та "застуди" симптомів засіб усунення (аналгезуючий ненаркотичний засіб + альфа-адреноміметик + вітамін).ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Парацетамол швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Зв'язок з білками плазми є мінімальним при застосуванні в терапевтичних концентраціях. Фенілефрину гідрохлорид нерівномірно всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Аскорбінова кислота швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту і розподіляється по всьому організму. Зв'язок із білками плазми становить 25%. Метаболізм Парацетамол метаболізується переважно у печінці. Фенілефрину гідрохлорид піддається первинному метаболізму моноаміно-оксидазами в кишечнику та печінці. Таким чином, при пероральному застосуванні біодоступність фенілефрину знижується. Аскорбінова кислота метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виведення Парацетамол виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно глюкуронідних та сульфатних кон'югатів, менше 5% прийнятої дози виділяється у незмінному вигляді. Фенілефрину гідрохлорид виводиться нирками практично повністю як сульфатних кон'югатів. При застосуванні в дозах, що перевищують потреби організму в аскорбіновій кислоті, аскорбінова кислота виводиться нирками як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.ФармакодинамікаКомбінований засіб, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Парацетамол є знеболюючим та жарознижувальним засобом. Механізм його дії імовірно полягає у придушенні синтезу простагландинів, переважно у центральній нервовій системі. Парацетамол – ненаркотичний аналгетик. Блокує циклооксигеназу (ЦОГ) лише у центральній нервовій системі (ЦНС), впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Фенілефрину гідрохлорид – симпатоміметичний засіб, дія якого спрямована на стимуляцію адренорецепторів (переважно α-адренорецепторів), що призводить до зменшення набряку слизової оболонки носа та полегшення носового дихання. Аскорбінова кислота (вітамін С) заповнює підвищену потребу у вітаміні С при "простудних" захворюваннях та грипі, особливо на початкових стадіях захворювання. Компоненти, що входять до складу препарату, не викликають сонливості і не порушують концентрації уваги.Показання до застосуванняПростудокс® забезпечує ефективне полегшення симптомів застуди та грипу, таких як підвищена температура, головний біль, озноб, відчуття закладеності носа, біль при ковтанні.Протипоказання до застосуванняПрепарат Простудокс® не рекомендується приймати пацієнтам при: підвищеної чутливості до парацетамолу, фенілефрину, аскорбінової кислоти (вітаміну С) або будь-якого іншого компонента препарату; порушення функції печінки та нирок тяжкого ступеня; артеріальної гіпертензії; гіперфункції щитовидної залози (у тому числі при тиреотоксикозі); захворюваннях системи крові; захворюваннях серця (при вираженому стенозі гирла аорти, гострому інфаркті міокарда, тахіаритмії); гіперплазії передміхурової залози; цукровому діабеті та захворюваннях, пов'язаних із спадковим порушенням всмоктування цукру – кожен пакет містить близько 3,5 г цукру; генетичній відсутності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази; закритокутовій глаукомі; захворюваннях, що супроводжуються портальною гіпертензією; одночасному прийомі трициклічних антидепресантів, бета-адрсноблокаторів, інгібіторів моноаміноксидази (МАО), у тому числі в період до 14 днів після їх відміни; одночасному прийомі інших парацетамолсодержащих лікарських засобів, деконгенсантів, ненаркотичних анальгетиків, нестероїдних протизапальних препаратів, лікарських препаратів для полегшення симптомів "застуди", грипу та закладеності носа, препаратів, що регулюють апетит, амфетамін-подібних психостимуляторів, барітура; одночасному прийомі етанолвмісних напоїв та лікарських препаратів; хронічний алкоголізм; дефіцит цукрози/ізомальтази, при непереносимості фруктози, глюкозо-галактозної мальабсорбції, так як до складу входить сахароза; віком до 18 років; вагітності та в період грудного вигодовування. З обережністю: Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань/станів/факторів ризику, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем: доброякісні гіпербілірубінемії; порушення функції печінки та нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; гострий гепатит; алкогольна хвороба печінки; утруднення сечовипускання; пилородуоденальна обструкція; стенозуюча виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки; бронхіальна астма; серцево-судинні захворювання, включаючи підвищений артеріальний тиск, облітеруючі захворювання судин (синдром Рейно); феохромоцитома; наявність тяжких інфекцій, зокрема сепсису, т.к. прийом препарату може збільшити ризик метаболічного ацидозу; пацієнти з дефіцитом глутатіону (зокрема, у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або пацієнтів з низьким індексом маси тіла); Одночасний прийом гіпотензивних засобів.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Нижченаведені небажані реакції виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування препарату. Небажані реакції класифіковані за системами організму та відповідно до частоти розвитку. Частота розвитку небажаних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Парацетамол рідко чинить побічну дію. Парацетамол Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичний шок, шкірні реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипи, кропив'янку, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома – підвищення активності печінкових ферментів. Порушення з боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні препарату у дозах, що перевищують рекомендовану, підвищується ймовірність нефротоксичної дії. Фенілефрин Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – нервозність, дратівливість, головний біль, запаморочення, безсоння. Порушення з боку серцево-судинної системи: дуже рідко – підвищення артеріального тиску (АТ), тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота, блювання. Порушення з боку органу зору: дуже рідко – мідріаз, гострий напад глаукоми здебільшого у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції (шкірний висип, кропив'янка, алергічний дерматит). Порушення з боку сечовивідної системи: дуже рідко – дизурія, затримка сечовипускання у пацієнтів з обструкцією вихідного отвору сечового міхура при гіпертрофії передміхурової залози. Аскорбінова кислота Частота побічних ефектів не встановлена. Порушення з боку імунної системи: алергічні реакції (шкірний висип, гіперемія шкіри). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, гіпокаліємія. При прийомі аскорбінової кислоти більше 600 мг на добу можлива помірна лакіурія. При виникненні будь-яких перелічених побічних дій, негайно припиніть прийом препарату і якнайшвидше зверніться до лікаря! Якщо будь-які вказані в інструкції побічні дії посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол протягом тривалого часу посилює ефект непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотеч. Епізодичний прийом разової дози препарату не впливає на дію непрямих антикоагулянтів. Індуктори ферментів мікросомального окиснення в печінці (барбітурати, дифенін, карбамазепін, рифампіцин, зидовудін, фенітоїн, етанол, флумецинол, фенілбутазон та трициклічні антидепресанти) підвищують ризик гепатотоксичної дії при передозуваннях та одночасному прийомі з пара. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Парацетамол знижує ефективність діуретичних препаратів. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Парацетамол посилює ефекти інгібіторів МАО, седативних препаратів, етанолу. Одночасний прийом препарату парацетамолу та алкогольних напоїв підвищує ризик розвитку ураження печінки та гострого панкреатиту. Фенілефрин при прийомі з інгібіторами МАО може призводити до підвищення артеріального тиску. Фенілефрин знижує ефективність дії бета-адреноблокаторів та інших гіпотензивних препаратів (включаючи дебрізохін, гуанетидин, резерпін, метилдопа), збільшує ризик розвитку гіпертензії та порушень з боку серцево-судинної системи. Трициклічні антидепресанти посилюють симпатоміметичну дію фенілефрину та можуть збільшувати ризик розвитку побічних ефектів з боку серцево-судинної системи, одночасне застосування галотану з фенілефрином підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії. Фенілефрин знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, посилює альфа-адреностимулюючу активність фенілефрину. Антидепресанти, протипаркінсонічні засоби, антипсихотичні засоби, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Одночасне застосування глюкокортикостероїдів з фенілефрином збільшує ризик розвитку глаукоми. Одночасне застосування дигоксину та інших серцевих глікозидів підвищує ризик розвитку порушення серцевого ритму та серцевого нападу. Одночасне застосування фенілефрину з симпатоміметичними амінами може підвищувати ризик розвитку побічних ефектів із боку серцево-судинної системи. Аскорбінова кислота збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів), знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Етанол у поєднанні з аскорбіновою кислотою сприяє розвитку гострого панкреатиту. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВміст одного пакета висипати в склянку і наповнити гарячою водою, розмішати до повного розчинення і, за бажанням, додати цукор або мед за смаком. Дорослі: приймати по одному пакету через кожні 4-6 годин, але не більше 4 пакетів протягом 24 годин. Препарат не рекомендується приймати більше 5 днів без консультації лікаря. Якщо симптоми зберігаються, слід звернутися до лікаря. Не перевищуйте вказану дозу! Слід застосовувати найменшу дозу, потрібну для досягнення ефекту! Не приймати одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол, деконгестантами і засобами для полегшення симптомів "застуди" і грипу, а також з етанол містять засобами і напоями. Якщо прийом препарату симптоми захворювання зберігаються, необхідно звернутися до лікаря. При перевищенні рекомендованої дози препарату негайно зверніться за медичною допомогою, навіть якщо ви почуваєтеся добре. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки Перед застосуванням препарату Простудокс пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять таку комбінацію діючих речовин, у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки переважно пов'язані з вмістом парацетамолу в лікарському препараті.ПередозуванняПрепарат слід приймати лише у рекомендованих дозах! При підозрі на передозування навіть при хорошому самопочутті необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря, оскільки існує ризик відстроченого серйозного ураження печінки. Передозування обумовлене, як правило, парацетамолом. Симптоми (обумовлені парацетамолом) При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Протягом 24 год можливо: блідість шкірних покривів, анорексія, нудота, блювання, біль у животі. Протягом 12-48 год. можуть проявитися ознаки порушення функції печінки. Можуть виявлятися ознаки порушення метаболізму глюкози та метаболічного ацидозу (у тому числі лактоацидозу). Токсична дія у дорослих можлива після прийому понад 10 г парацетамолу. У разі тяжкого отруєння може розвинутись тяжка печінкова недостатність аж до печінкової енцефалопатії, необхідності пересадки печінки, коми та смерті. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців, яка діагностується через сильний біль у ділянці нирок, гематурії та протеїнурії, може розвинутися і без тяжкого порушення функції печінки. Є повідомлення про випадки аритмії серця, гіпокаліємії та панкреатиту при передозуванні парацетамолом. Прийом 5 г і більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів, які мають такі фактори ризику: тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, препаратами звіробою продірявленого, або іншими препаратами, що стимулюють ферменти печінки; регулярне вживання алкоголю у надлишкових кількостях; дефіцит глутатіону (внаслідок порушення харчування, муковісцидозу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження). За перших ознак передозування необхідно терміново звернутися до лікаря, навіть за відсутності чітких симптомів отруєння. У ранній період симптоматика може бути обмежена лише нудотою та блюванням та може не відображати ступеня тяжкості передозування або ступеня ризику ураження внутрішніх органів. Лікування: протягом першої години після передбачуваного передозування доцільним є призначення активованого вугілля всередину. Через чотири або більше годин після передбачуваного передозування необхідно визначення концентрації парацетамолу в плазмі крові (раніше визначення концентрації парацетамолу може бути недостовірним). Лікування ацетилцистсином може проводитися аж до 24 годин після прийому парацетамолу, проте максимальний гепатопротекторний ефект можна отримати в перші 8 годин після передозування. Після цього ефективність антидоту різко падає. У разі потреби ацетилцистеїн може вводитися внутрішньовенно. За відсутності блювання альтернативним варіантом (за відсутності можливості швидкого отримання стаціонарної допомоги) є призначення метіоніну всередину. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки. Симптоми (обумовлені фенілефрином) Симптоми передозування фенілефрину подібні до проявів побічних ефектів. На додаток можуть виявлятися: дратівливість, біль голови, запаморочення, безсоння, підвищення артеріального тиску, нудота, блювання, підвищена збудливість, рефлекторна брадикардія. У тяжких випадках передозування можливий розвиток галюцинацій, сплутаності свідомості, судом, аритмії. Слід враховувати, що виникнення клінічно значущих симптомів передозування фенілефрину при прийомі препарату завжди пов'язане з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування: симптоматична терапія, при тяжкій артеріальній гіпертензії застосування альфа-адреноблокаторів, таких як фентоламін. Симптоми (обумовлені аскорбіновою кислотою) При застосуванні 1000 мг і більше аскорбінової кислоти можуть з'явитися головний біль, підвищення збудливості ЦНС, безсоння, нудота, блювання, діарея, гіперацидний гастрит, пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкоза кальцію оксалату), пошкодження гломерулярного апарату нирок, зниження проникності капілярів (можливе погіршення трофіки тканин, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, розвиток мікроангіопатій). Високі дози аскорбінової кислоти (більше 3000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та порушення роботи ШКТ, такі як нудота, дискомфорт у ділянці шлунка. Слід враховувати, що виникнення клінічно значущих симптомів передозування аскорбінової кислоти при прийомі препарату завжди пов'язане з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування: симптоматична терапія, форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДостатніх даних про вплив препарату на фертильність відсутні. Якщо прийому препарату поліпшення стану немає, необхідно звернутися до лікаря. Препарат не слід приймати одночасно з іншими парацетамоловмісними препаратами, а також іншими ненаркотичними анальгетиками, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (метамізол натрію, ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен та інші), препаратами для усунення симптомів "простуди" та грипу, регулюючі апетит, амфетамінподобні психостимулятори), барбітуратами, протиепілептичними лікарськими засобами, рифампіцином, хлорамфеніколом. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, препарат не слід поєднувати з етанолвмісними препаратами та напоями, а також приймати людям, схильним до хронічного споживання алкоголю! Супутні захворювання печінки підвищують ризик подальшого пошкодження печінки під час прийому препарату. При прийомі препарату у пацієнтів з неалкогольним цирозом печінки є високий ризик передозування. Під час проведення аналізів на визначення сечової кислоти та рівня глюкози в крові повідомте лікаря про застосування препарату Простудокс®, оскільки препарат може спотворювати результати лабораторних тестів, які оцінюють концентрацію глюкози та сечової кислоти. Пацієнти з дефіцитом глутатіону внаслідок розладу харчової поведінки, цистичного фіброзу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження, схильні до передозування, тому необхідно дотримуватися запобіжних заходів і перед прийомом препарату рекомендується проконсультуватися з лікарем. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності/порушень функції печінки при невеликому передозуванні парацетамолу (5 г і більше) у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування препарату пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад, при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу, що супроводжується симптомами прискореного, утрудненого дихання (почуття нестачі повітря, задишка), нудотою, блюванням, втратою апетиту. При одночасному прояві цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Перед прийомом препарату Простудокс необхідно проконсультуватися з лікарем, якщо Ви приймаєте: варфарин чи інші непрямі антикоагулянти для розрідження крові; метоклопрамід, домперидон (застосовувані для усунення нудоти та блювання) або колестірамін, що застосовується для зниження рівня холестерину в крові; за необхідності дотримання гіпонатрієвої дієти (кожен пакет містить близько 0,12 г натрію). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат може викликати запаморочення. У разі появи запаморочення не рекомендується керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
165,00 грн
136,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Активна речовина: Перекис водню – від 7,5 до 11 г залежно від фактичного вмісту водню пероксиду у вихідному препараті (еквівалентно вмісту водню пероксиду – З г); Допоміжні речовини: Натрію бензоат – 0,05 г Вода очищена – до 100 мл. По 25, 40 мл препарату у флакони оранжевого скла з гвинтовою горловиною, закупорені поліетиленовими пробками з ущільнювальними елементами і кришками нагвинчувані. По 100 мл препарату у флакони оранжевого скла з гвинтовою горловиною, закупорені поліетиленовими пробками і кришками, що нагвинчуються. По 100 мл у флакони полімерні, закупорені пробками-крапельницями полімерними і полімерними кришками нагвинчуються. Кожен флакон по 25, 40, 100 мл разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Допускається упаковка флаконів без пачки разом із рівною кількістю інструкцій із застосування у групову упаковку. По 10 і 20 л каністри поліетиленові (для стаціонарів) з інструкціями по застосуванню.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаАнтисептичний засіб із групи оксидантів. При контакті перекису водню з пошкодженою шкірою або слизовими оболонками вивільняється активний кисень, при цьому відбувається механічне очищення та інактивація органічних речовин (протеїни, кров, гній). Антисептична дія не є стерилізуючим, при його застосуванні відбувається лише тимчасове зменшення кількості мікроорганізмів. Рясне піноутворення сприяє тромбоутворенню та зупинці кровотеч із дрібних судин.Показання до застосуванняЗапальні захворювання слизових оболонок, гнійні рани, капілярна кровотеча із поверхневих ран, носові кровотечі. Для дезінфекції та дезодорування: стоматит, тонзиліт, гінекологічні захворювання.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Побічна діяПечіння у момент обробки рани, алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо у вигляді 3% розчину. Місцево (на слизові оболонки) як 0,25 % розчину. Для одержання 0,25% розчину препарат розводять водою у співвідношенні 1:11. Нерозбавлений розчин не застосовувати для обробки слизових оболонок! Пошкоджені ділянки шкіри або слизових оболонок обробляють ватним або марлевим тампоном, змоченим розчином препарату. Тампони слід тримати пінцетом! Можливе струменеве зрошення ранової поверхні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується використовувати препарат під оклюзійні пов'язки. Слід уникати попадання у вічі! Чи не застосовувати для зрошення порожнин! Нестабільний у лужному середовищі, у присутності лугів металів, складних радикалів деяких оксидантів, а також на світлі та теплі. Обробка рани 3% розчином перекису водню не гарантує від зараження правцем та іншою рановою інфекцією.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
275,00 грн
200,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. речовини: парацетамол - 750 мг, фенілефрину гідрохлорид - 10 мг, аскорбінова кислота - 60 мг; Допоміжні речовини: натрію цитрату пентагемігідрат (натрій лимоннокислий 5,5-водний), лимонної кислоти моногідрат, натрію сахаринату дигідрат, ароматизатор чорномородиновий (ароматизатор харчовий порошкоподібний "Чорна смородина") або ароматизатор лимонний (аро. По 5 г термозварювані однодозові пакети з буфлену, або матеріалу комбінованого багатошарового на основі фольги, або пакувального паперу з поліетиленовим покриттям. 5 або 10 пакетів з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картонуОпис лікарської формиВміст пакету - порошок від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору із запахом чорної смородини або лимона, схильний до комкування. Опис розчину після розчинення порошку - "Зі смаком чорної смородини": прозорий або опалесцентний, безбарвний або світло-жовтого кольору розчин із запахом чорної смородини. "Зі смаком лимона": опалесцентний розчин світло-жовтого кольору, із запахом лимона.Фармакотерапевтична групаГРЗ та "застуди" симптомів засіб усунення (аналгезуючий ненаркотичний засіб + альфа-адреноміметик + вітамін).ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Парацетамол швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Зв'язок з білками плазми є мінімальним при застосуванні в терапевтичних концентраціях. Фенілефрину гідрохлорид нерівномірно всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Аскорбінова кислота швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту і розподіляється по всьому організму. Зв'язок із білками плазми становить 25%. Метаболізм Парацетамол метаболізується переважно у печінці. Фенілефрину гідрохлорид піддається первинному метаболізму моноаміно-оксидазами в кишечнику та печінці. Таким чином, при пероральному застосуванні біодоступність фенілефрину знижується. Аскорбінова кислота метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову кислоту та аскорбат-2-сульфат. Виведення Парацетамол виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно глюкуронідних та сульфатних кон'югатів, менше 5% прийнятої дози виділяється у незмінному вигляді. Фенілефрину гідрохлорид виводиться нирками практично повністю як сульфатних кон'югатів. При застосуванні в дозах, що перевищують потреби організму в аскорбіновій кислоті, аскорбінова кислота виводиться нирками як метаболітів. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.ФармакодинамікаКомбінований засіб, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Парацетамол є знеболюючим та жарознижувальним засобом. Механізм його дії імовірно полягає у придушенні синтезу простагландинів, переважно у центральній нервовій системі. Парацетамол – ненаркотичний аналгетик. Блокує циклооксигеназу (ЦОГ) лише у центральній нервовій системі (ЦНС), впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Фенілефрину гідрохлорид – симпатоміметичний засіб, дія якого спрямована на стимуляцію адренорецепторів (переважно α-адренорецепторів), що призводить до зменшення набряку слизової оболонки носа та полегшення носового дихання. Аскорбінова кислота (вітамін С) заповнює підвищену потребу у вітаміні С при "простудних" захворюваннях та грипі, особливо на початкових стадіях захворювання. Компоненти, що входять до складу препарату, не викликають сонливості і не порушують концентрації уваги.Показання до застосуванняПростудокс® забезпечує ефективне полегшення симптомів застуди та грипу, таких як підвищена температура, головний біль, озноб, відчуття закладеності носа, біль при ковтанні.Протипоказання до застосуванняПрепарат Простудокс® не рекомендується приймати пацієнтам при: підвищеної чутливості до парацетамолу, фенілефрину, аскорбінової кислоти (вітаміну С) або будь-якого іншого компонента препарату; порушення функції печінки та нирок тяжкого ступеня; артеріальної гіпертензії; гіперфункції щитовидної залози (у тому числі при тиреотоксикозі); захворюваннях системи крові; захворюваннях серця (при вираженому стенозі гирла аорти, гострому інфаркті міокарда, тахіаритмії); гіперплазії передміхурової залози; цукровому діабеті та захворюваннях, пов'язаних із спадковим порушенням всмоктування цукру – кожен пакет містить близько 3,5 г цукру; генетичній відсутності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази; закритокутовій глаукомі; захворюваннях, що супроводжуються портальною гіпертензією; одночасному прийомі трициклічних антидепресантів, бета-адрсноблокаторів, інгібіторів моноаміноксидази (МАО), у тому числі в період до 14 днів після їх відміни; одночасному прийомі інших парацетамолсодержащих лікарських засобів, деконгенсантів, ненаркотичних анальгетиків, нестероїдних протизапальних препаратів, лікарських препаратів для полегшення симптомів "застуди", грипу та закладеності носа, препаратів, що регулюють апетит, амфетамін-подібних психостимуляторів, барітура; одночасному прийомі етанолвмісних напоїв та лікарських препаратів; хронічний алкоголізм; дефіцит цукрози/ізомальтази, при непереносимості фруктози, глюкозо-галактозної мальабсорбції, так як до складу входить сахароза; віком до 18 років; вагітності та в період грудного вигодовування. З обережністю: Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань/станів/факторів ризику, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем: доброякісні гіпербілірубінемії; порушення функції печінки та нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; гострий гепатит; алкогольна хвороба печінки; утруднення сечовипускання; пилородуоденальна обструкція; стенозуюча виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки; бронхіальна астма; серцево-судинні захворювання, включаючи підвищений артеріальний тиск, облітеруючі захворювання судин (синдром Рейно); феохромоцитома; наявність тяжких інфекцій, зокрема сепсису, т.к. прийом препарату може збільшити ризик метаболічного ацидозу; пацієнти з дефіцитом глутатіону (зокрема, у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або пацієнтів з низьким індексом маси тіла); Одночасний прийом гіпотензивних засобів.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Нижченаведені небажані реакції виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування препарату. Небажані реакції класифіковані за системами організму та відповідно до частоти розвитку. Частота розвитку небажаних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Парацетамол рідко чинить побічну дію. Парацетамол Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичний шок, шкірні реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипи, кропив'янку, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома – підвищення активності печінкових ферментів. Порушення з боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні препарату у дозах, що перевищують рекомендовану, підвищується ймовірність нефротоксичної дії. Фенілефрин Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – нервозність, дратівливість, головний біль, запаморочення, безсоння. Порушення з боку серцево-судинної системи: дуже рідко – підвищення артеріального тиску (АТ), тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота, блювання. Порушення з боку органу зору: дуже рідко – мідріаз, гострий напад глаукоми здебільшого у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції (шкірний висип, кропив'янка, алергічний дерматит). Порушення з боку сечовивідної системи: дуже рідко – дизурія, затримка сечовипускання у пацієнтів з обструкцією вихідного отвору сечового міхура при гіпертрофії передміхурової залози. Аскорбінова кислота Частота побічних ефектів не встановлена. Порушення з боку імунної системи: алергічні реакції (шкірний висип, гіперемія шкіри). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: подразнення слизової оболонки ШКТ. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, гіпокаліємія. При прийомі аскорбінової кислоти більше 600 мг на добу можлива помірна лакіурія. При виникненні будь-яких перелічених побічних дій, негайно припиніть прийом препарату і якнайшвидше зверніться до лікаря! Якщо будь-які вказані в інструкції побічні дії посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПарацетамол протягом тривалого часу посилює ефект непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотеч. Епізодичний прийом разової дози препарату не впливає на дію непрямих антикоагулянтів. Індуктори ферментів мікросомального окиснення в печінці (барбітурати, дифенін, карбамазепін, рифампіцин, зидовудін, фенітоїн, етанол, флумецинол, фенілбутазон та трициклічні антидепресанти) підвищують ризик гепатотоксичної дії при передозуваннях та одночасному прийомі з пара. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Парацетамол знижує ефективність діуретичних препаратів. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Парацетамол посилює ефекти інгібіторів МАО, седативних препаратів, етанолу. Одночасний прийом препарату парацетамолу та алкогольних напоїв підвищує ризик розвитку ураження печінки та гострого панкреатиту. Фенілефрин при прийомі з інгібіторами МАО може призводити до підвищення артеріального тиску. Фенілефрин знижує ефективність дії бета-адреноблокаторів та інших гіпотензивних препаратів (включаючи дебрізохін, гуанетидин, резерпін, метилдопа), збільшує ризик розвитку гіпертензії та порушень з боку серцево-судинної системи. Трициклічні антидепресанти посилюють симпатоміметичну дію фенілефрину та можуть збільшувати ризик розвитку побічних ефектів з боку серцево-судинної системи, одночасне застосування галотану з фенілефрином підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії. Фенілефрин знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, посилює альфа-адреностимулюючу активність фенілефрину. Антидепресанти, протипаркінсонічні засоби, антипсихотичні засоби, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Одночасне застосування глюкокортикостероїдів з фенілефрином збільшує ризик розвитку глаукоми. Одночасне застосування дигоксину та інших серцевих глікозидів підвищує ризик розвитку порушення серцевого ритму та серцевого нападу. Одночасне застосування фенілефрину з симпатоміметичними амінами може підвищувати ризик розвитку побічних ефектів із боку серцево-судинної системи. Аскорбінова кислота збільшує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами та сульфаніламідами короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, збільшує виведення лікарських засобів, що мають лужну реакцію (зокрема алкалоїдів), знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Етанол у поєднанні з аскорбіновою кислотою сприяє розвитку гострого панкреатиту. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВміст одного пакета висипати в склянку і наповнити гарячою водою, розмішати до повного розчинення і, за бажанням, додати цукор або мед за смаком. Дорослі: приймати по одному пакету через кожні 4-6 годин, але не більше 4 пакетів протягом 24 годин. Препарат не рекомендується приймати більше 5 днів без консультації лікаря. Якщо симптоми зберігаються, слід звернутися до лікаря. Не перевищуйте вказану дозу! Слід застосовувати найменшу дозу, потрібну для досягнення ефекту! Не приймати одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол, деконгестантами і засобами для полегшення симптомів "застуди" і грипу, а також з етанол містять засобами і напоями. Якщо прийом препарату симптоми захворювання зберігаються, необхідно звернутися до лікаря. При перевищенні рекомендованої дози препарату негайно зверніться за медичною допомогою, навіть якщо ви почуваєтеся добре. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки Перед застосуванням препарату Простудокс пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять таку комбінацію діючих речовин, у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки переважно пов'язані з вмістом парацетамолу в лікарському препараті.ПередозуванняПрепарат слід приймати лише у рекомендованих дозах! При підозрі на передозування навіть при хорошому самопочутті необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря, оскільки існує ризик відстроченого серйозного ураження печінки. Передозування обумовлене, як правило, парацетамолом. Симптоми (обумовлені парацетамолом) При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Протягом 24 год можливо: блідість шкірних покривів, анорексія, нудота, блювання, біль у животі. Протягом 12-48 год. можуть проявитися ознаки порушення функції печінки. Можуть виявлятися ознаки порушення метаболізму глюкози та метаболічного ацидозу (у тому числі лактоацидозу). Токсична дія у дорослих можлива після прийому понад 10 г парацетамолу. У разі тяжкого отруєння може розвинутись тяжка печінкова недостатність аж до печінкової енцефалопатії, необхідності пересадки печінки, коми та смерті. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців, яка діагностується через сильний біль у ділянці нирок, гематурії та протеїнурії, може розвинутися і без тяжкого порушення функції печінки. Є повідомлення про випадки аритмії серця, гіпокаліємії та панкреатиту при передозуванні парацетамолом. Прийом 5 г і більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів, які мають такі фактори ризику: тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, препаратами звіробою продірявленого, або іншими препаратами, що стимулюють ферменти печінки; регулярне вживання алкоголю у надлишкових кількостях; дефіцит глутатіону (внаслідок порушення харчування, муковісцидозу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження). За перших ознак передозування необхідно терміново звернутися до лікаря, навіть за відсутності чітких симптомів отруєння. У ранній період симптоматика може бути обмежена лише нудотою та блюванням та може не відображати ступеня тяжкості передозування або ступеня ризику ураження внутрішніх органів. Лікування: протягом першої години після передбачуваного передозування доцільним є призначення активованого вугілля всередину. Через чотири або більше годин після передбачуваного передозування необхідно визначення концентрації парацетамолу в плазмі крові (раніше визначення концентрації парацетамолу може бути недостовірним). Лікування ацетилцистсином може проводитися аж до 24 годин після прийому парацетамолу, проте максимальний гепатопротекторний ефект можна отримати в перші 8 годин після передозування. Після цього ефективність антидоту різко падає. У разі потреби ацетилцистеїн може вводитися внутрішньовенно. За відсутності блювання альтернативним варіантом (за відсутності можливості швидкого отримання стаціонарної допомоги) є призначення метіоніну всередину. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки. Симптоми (обумовлені фенілефрином) Симптоми передозування фенілефрину подібні до проявів побічних ефектів. На додаток можуть виявлятися: дратівливість, біль голови, запаморочення, безсоння, підвищення артеріального тиску, нудота, блювання, підвищена збудливість, рефлекторна брадикардія. У тяжких випадках передозування можливий розвиток галюцинацій, сплутаності свідомості, судом, аритмії. Слід враховувати, що виникнення клінічно значущих симптомів передозування фенілефрину при прийомі препарату завжди пов'язане з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування: симптоматична терапія, при тяжкій артеріальній гіпертензії застосування альфа-адреноблокаторів, таких як фентоламін. Симптоми (обумовлені аскорбіновою кислотою) При застосуванні 1000 мг і більше аскорбінової кислоти можуть з'явитися головний біль, підвищення збудливості ЦНС, безсоння, нудота, блювання, діарея, гіперацидний гастрит, пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкоза кальцію оксалату), пошкодження гломерулярного апарату нирок, зниження проникності капілярів (можливе погіршення трофіки тканин, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, розвиток мікроангіопатій). Високі дози аскорбінової кислоти (більше 3000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та порушення роботи ШКТ, такі як нудота, дискомфорт у ділянці шлунка. Слід враховувати, що виникнення клінічно значущих симптомів передозування аскорбінової кислоти при прийомі препарату завжди пов'язане з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування: симптоматична терапія, форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДостатніх даних про вплив препарату на фертильність відсутні. Якщо прийому препарату поліпшення стану немає, необхідно звернутися до лікаря. Препарат не слід приймати одночасно з іншими парацетамоловмісними препаратами, а також іншими ненаркотичними анальгетиками, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (метамізол натрію, ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен та інші), препаратами для усунення симптомів "простуди" та грипу, регулюючі апетит, амфетамінподобні психостимулятори), барбітуратами, протиепілептичними лікарськими засобами, рифампіцином, хлорамфеніколом. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, препарат не слід поєднувати з етанолвмісними препаратами та напоями, а також приймати людям, схильним до хронічного споживання алкоголю! Супутні захворювання печінки підвищують ризик подальшого пошкодження печінки під час прийому препарату. При прийомі препарату у пацієнтів з неалкогольним цирозом печінки є високий ризик передозування. Під час проведення аналізів на визначення сечової кислоти та рівня глюкози в крові повідомте лікаря про застосування препарату Простудокс®, оскільки препарат може спотворювати результати лабораторних тестів, які оцінюють концентрацію глюкози та сечової кислоти. Пацієнти з дефіцитом глутатіону внаслідок розладу харчової поведінки, цистичного фіброзу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження, схильні до передозування, тому необхідно дотримуватися запобіжних заходів і перед прийомом препарату рекомендується проконсультуватися з лікарем. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності/порушень функції печінки при невеликому передозуванні парацетамолу (5 г і більше) у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування препарату пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад, при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу, що супроводжується симптомами прискореного, утрудненого дихання (почуття нестачі повітря, задишка), нудотою, блюванням, втратою апетиту. При одночасному прояві цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Перед прийомом препарату Простудокс необхідно проконсультуватися з лікарем, якщо Ви приймаєте: варфарин чи інші непрямі антикоагулянти для розрідження крові; метоклопрамід, домперидон (застосовувані для усунення нудоти та блювання) або колестірамін, що застосовується для зниження рівня холестерину в крові; за необхідності дотримання гіпонатрієвої дієти (кожен пакет містить близько 0,12 г натрію). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат може викликати запаморочення. У разі появи запаморочення не рекомендується керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Сульпірид 200 мг; Допоміжні речовини: Крохмаль картопляний, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, гіпромелоза К4М, гіпромелоза К15М, магнію стеарат, тальк По 10 таблеток у ПВХ/ал. блістер. Три блістери разом з інструкцією із застосування картонної пачки.Опис лікарської формиКруглі, плоскі таблетки білого або майже білого кольору з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо однієї таблетки, що містить 200 мг сульпіриду, максимальна концентрація сульпіриду в плазмі крові (Сmах) досягається через 3-6 годин, і становить 0,73 мг/л і 0,25 мг/л при прийомі однієї таблетки, що містить 50 мг . Біологічна доступність лікарських форм, призначених для вживання, становить близько 25-35%, і характеризується значною індивідуальною варіабельністю. Сульпірид має лінійну кінетику після прийому доз у діапазоні від 50 мг до 300 мг. Сульпірид швидко дифундує у тканині організму: обсяг розподілу у рівноважному стані становить 0,94 л/кг. Зв'язування з білками плазми – приблизно 40%; препарат проникає в еритроцити за допомогою пасивної дифузії, його концентрація у плазмі крові та еритроцитах співмірні. Концентрація сульпіриду в спинномозковій рідині низька і становить, в середньому, близько 13% (4-29%) сироваткової концентрації. Сульпірид швидко проникає в печінку та нирки, повільніше – у тканини мозку (основна кількість препарату накопичується в гіпофізі та гіпоталамусі). Концентрація сульпіриду у ЦНС становить 2-5% від концентрації у плазмі крові. Сульпірид проникає крізь плацентарний бар'єр; незначна його кількість у грудному молоці. В організмі людини сульпірид лише мало піддається метаболізму і виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації в практично незміненому вигляді (92%), а залишок елімінується з екскрементами. Плазматичний період напіввиведення (Т1/2) становить 7 годин. З грудним молоком виділяється 0,1% добової дози. Загальний плазмовий кліренс сульпіриду досягає 90-210 мл/хв, при цьому нирковий кліренс досягає трохи менших величин, ніж загальний плазмовий кліренс.ФармакодинамікаСульпірид – атиповий нейролептик із групи заміщених бензамідів. Має помірну нейролептичну активність у поєднанні зі стимулюючою і тимоаналептичною (антидепресивною) дією. Нейролептичний ефект пов'язаний з дофаміноблокуючою дією. Сульпірид блокує в центральній нервовій системі (ЦНС) переважно дофамінергічні рецептори лімбічної системи, незначно впливаючи на такі в неостріатній системі. Крім цього, при прийомі в низьких дозах сульпірид також має активуючу ЦНС дію, що імітує дофамінміметичний ефект. Антипсихотична дія сульпіриду проявляється у дозах понад 600 мг на добу, у дозах до 600 мг на добу переважає стимулюючу та антидепресивну дію. Периферична дія сульпіриду полягає в пригніченні пресинаптичних рецепторів. Зі збільшенням вмісту дофаміну в центральній нервовій системі пов'язують покращення настрою, зі зменшенням – розвиток симптомів депресії. Сульпірид не має значного впливу на адренергічні, холінергічні, серотонінові, гістамінові та ГАМК-рецептори. Стимулює секрецію пролактину і має центральний антиеметичний ефект (пригнічення блювотного центру) за рахунок блокади дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру.Показання до застосуванняГострі психотичні розлади. Хронічні психотичні розлади (шизофренія, хронічні нешизофренічні маячні стани: параноїдний маячня, хронічний галюцинаторний психоз).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до сульпіриду та/або допоміжних речовин препарату; пролактинзалежні пухлини (пролактиноми гіпофіза та рак молочної залози); гіперпролактинемія; гостра інтоксикація алкоголем, снодійними препаратами, наркотичними анальгетиками; феохромоцитома; гостра порфірія; період лактації; вік до 18 років (для пігулок 200 мг); дитячий вік до 6 років (для пігулок 50 мг); одночасний прийом з леводопою; одночасне застосування з агоністами дофамінових рецепторів (каберголіном, хінаголідом та ін.), за винятком пацієнтів із хворобою Паркінсона; одночасне застосування з мехітазином, циталопрамом та есциталопрамом; вроджена галактоземія, глюкозо-галактозна мальабсорбція або дефіцит лактази (у зв'язку з наявністю препарату лактози). З обережністю для пацієнтів: із серцевою недостатністю, стенокардією, артеріальною гіпертензією, вираженою брадикардією (менше 55 уд/хв); із вродженим подовженням інтервалу QT; з порушеннями електролітного балансу, зокрема із гіпокаліємією; одночасно приймають препарати, здатні викликати: виражену брадикардію (менше 55 уд/хв): β-адреноблокатори: анаприлін та ін; блокатори "повільних" кальцієвих каналів: дилтіазем та верапаміл; клонідин; глікозиди наперстянки; гіпокаліємію: гіпокаліємічні діуретики; стимулюючі проносні препарати; вводиться внутрішньовенно амфотерицин; глюкокортикоїди; тетракозактид; уповільнення внутрішньосерцевої провідності або подовження інтервалу QT, так як сульпірид може викликати подовження інтервалу QT та збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, включаючи розвиток шлуночкової тахікардії типу "torsades de pointes": антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, гідрохіні ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); деякі нейролептики (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазищ амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол); інші препарати, такі як: беприділ, цизаприд, дифеманіл, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, мізоластин, введений внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин; пероральні антибіотики (азитроміцин, кларитроміцин, роксітроміцин). із злоякісним нейролептичним синдромом в анамнезі; з агресивною поведінкою або збудженням з імпульсивністю (може знадобитися одночасне застосування седативних препаратів); при епілепсії або з судомними нападами в анамнезі (ризик зниження порога судомної готовності); із факторами ризику розвитку інсульту; із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень; із хворобою Паркінсона; з кишковою непрохідністю. Слід також дотримуватися запобіжних заходів при застосуванні сульпіриду пацієнтам: літнього віку (підвищений ризик седації, ортостатичної гіпотензії, екстрапірамідних розладів); похилого віку із деменцією; при цукровому діабеті та за наявності факторів ризику розвитку цукрового діабету (ризик розвитку гіперглікемії: потрібен контроль рівня цукру в крові); при закритокутовій глаукомі; при гіперплазії простати; при пілоростенозі; при ретенції сечі; при нирковій недостатності (потрібна корекція режиму дозування); при вагітності (обмежений досвід застосування); при одночасному прийомі лікарських засобів, що містять етанол.Вагітність та лактаціяОбмежений досвід застосування сульпіриду вагітними жінками не виявив тератогенної дії сульпіриду. У зв'язку з недостатністю клінічних даних про застосування препарату у вагітних жінок, прийом сульпіриду під час вагітності не рекомендується. Якщо сульпірид таки застосовувався під час вагітності, слід проводити постійне медичне спостереження за станом новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії сульпіриду. У новонароджених, які народилися від матерів, які отримували терапію нейролептиками, особливо протягом третього триместру вагітності, можливий ризик розвитку варіюють за ступенем тяжкості та тривалості після пологів небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни. Відзначають розвиток ажитації, м'язовий гіпертонус, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес, порушення процесу годування. Сульпірид проникає у грудне молоко. Застосування препарату у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНебажані явища, що розвиваються в результаті прийому сульпіриду, подібні до небажаних явищ, що викликаються іншими нейролептиками, але частота їх розвитку менша. З боку серцево-судинної системи: Гіпертензія, гіпотензія (при прийомі високих доз); ортостатична гіпотензія; подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу "пірует" (torsades de pointes), а також шлуночкова тахікардія, які можуть призводити до фібриляції шлуночків або зупинки серця, раптової смерті; венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді фатальну, тромбоз глибоких вен. З боку центральної нервової системи: седація, сонливість, безсоння; екстрапірамідні розлади та пов'язані з ними порушення: симптоми паркінсонізму з проявом тремору, гіпокінезії (брадикінезія, амімія), м'язового гіпертонусу, вегетативні розлади (гіперсалівація, надмірна пітливість); гостра дискінезія (спастична кривошия, спазм жувальної мускулатури, окулогірний криз, тризм), дистонія, акатизія. Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних лікарських препаратів; пізня дискінезія, що характеризується стереотипними мимовільними ритмічними рухами, головним чином, язика та/або лицьових м'язів (як і після прийому інших нейролептиків при тривалих курсах лікування протягом більше 3-х місяців),при цьому застосування м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів є не ефективним або може спричинити погіршення симптомів; судоми. З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія. З боку статевих органів та молочних залоз: порушення, пов'язані з гіперпролактинемією (галакторея, аменорея, гінекомастія, збільшення молочних залоз, болючість молочних залоз, оргазмічна та еректильна дисфункція). З боку обміну речовин та харчування: гіперглікемія, збільшення маси тіла. З боку травної системи: сухість у роті, запор. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку органів зору: нечіткий зір. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: холестатичний гепатит, підвищення активності мікросомальних ферментів печінки (особливо трансаміназ). Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: синдром відміни препарату у новонароджених, які народилися від матерів, які отримували терапію нейролептиками протягом третього триместру вагітності. Інші: злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який є фатальним ускладненням, і виникнення якого можливе при застосуванні будь-яких нейролептиків.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З ліводопою Взаємний антагонізм ефектів леводопи та нейролептиків. З агоністами дофамінових рецепторів (каберголіном, хінаголідом та ін.). Крім виняткових випадків, сульпірид не повинен застосовуватися у хворих на хворобу Паркінсона. Якщо є нагальна необхідність лікування нейролептиками пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримують дофамінергічні агоністи, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни (різка відміна дофамінергічних препаратів. може підвищити ризик розвитку у пацієнта ЗНС). Нерекомендовані комбінації З етанолом Етанол посилює седативний ефект нейролептиків. Слід уникати прийому алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що містять етанол. З препаратами, здатними подовжувати інтервал QT або викликати шлуночкову тахікардію типу "пірует" (torsades de pointes): препарати, що викликають брадикардію, такі як β-адреноблокатори; уріджуючі число серцевих скорочень блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем); клонідин, гуанфацин; серцеві глікозиди; викликають гіпокаліємію препарати, такі як калій виводять діуретики; стимулюючі перистальтику кишечника проносні; вводиться внутрішньовенно амфотерицин; глюкокортикостероїди; тетракозактид (перед застосуванням сул'піриду гіпокаліємія має бути скоригована); антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); антиаритмічні препарати ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); антидепресанти, похідні іміпраміну (дезметиліміпрамін, хлоріміпрамін та ін); деякі нейролептики (тіоридазин, сультоприд, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, амісул'прид, тіаприд, галоперидол, дроперидол, пімозід); інші препарати, такі як метадон, беприділ, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, що вводиться внутрішньовенно віпкамін; галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин; пероральні антибіотики (азитроміцин, кларитроміцин, роксітроміцин). Якщо у пацієнтів не можна уникнути одночасного призначення цих препаратів із сульпіридом, то за пацієнтами необхідно встановити ретельне клінічне, лабораторне (контроль електролітного складу крові) та електрокардіологічне спостереження. Комбінації, які слід брати до уваги З антигіпертензивними препаратами Адитивна гіпотензивна дія та збільшення ризику ортостатичної гіпотензії. З препаратами, які пригнічують функцію центральної нервової системи (ЦНС): наркотичні анальгетики, антидепресанти (цитапопрам, есцитшюпрам), протикашльові препарати; барбітурати; бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні, блокатори Н1-гістамінових рецепторів із седативною дією; клонідин та інші гіпотензивні препарати центральної дії Можливе кумулятивне пригнічення центральної нервової системи та зниження реакції. Препарати літію Підвищують ризик виникнення екстрапірамідних розладів. З сукрал'фатом та антацидними препаратами, що містять Mg2+ та/або Аl3+ При одночасному застосуванні знижують біодоступність сульпіриду. Сульпірид слід призначати за дві години до прийому. З ропініролом Взаємний антагонізм.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, 1-3 рази на добу, незалежно від їди. У всіх випадках слід призначати найменші ефективні дози препарату. Якщо клінічний стан пацієнта дозволяє, лікування повинне починатися з низьких доз. Мінімальна ефективна доза препарату підбирається шляхом поступового підвищення дози до досягнення необхідного ефекту. Добова доза поділяється на кілька прийомів та становить від 200 мг до 1000 мг. Не рекомендується приймати препарат у другій половині дня (після 16 годин) через можливу активізуючу дію препарату. Гострі та хронічні психотичні розлади: добова доза становить від 200 мг до 1000 мг, розділена на кілька прийомів. Дози пацієнтів похилого віку: початкова доза повинна становити 1/4-1/2 дози для дорослих. Дози для пацієнтів з порушенням функції нирок: у зв'язку з тим, що до 92% сульпіриду виводиться з організму переважно через нирки, рекомендується зменшити дозу сульпіриду та/або збільшити інтервал між прийомом окремих доз препарату залежно від показників кліренсу креатиніну (КК). При КК 30-60 мл/хв. дозу сульпіриду слід зменшити на 30%, а інтервали між прийомами препарату збільшувати в 1,5 рази; при КК 10-30 мл/хв. дозу сульпіриду слід зменшити на 50%, а інтервали між прийомами препарату збільшувати вдвічі; при КК менше 10 мл/хв. дозу сульпіриду слід зменшити на 70%, а інтервали між прийомами препарату збільшувати в 3 рази.ПередозуванняДосвід передозування сульпіриду обмежений. При передозуванні чи отруєнні необхідно враховувати можливість комбінованої інтоксикації, пов'язаної з одночасним прийомом сульпіриду з іншими лікарськими засобами. До цього часу описані випадки інтоксикації після прийому однієї дози обсягом 1-3 г сульпіриду. Були зареєстровані такі симптоми: занепокоєння, порушення свідомості, екстрапірамідний синдром. Після прийому 3-7 г відзначали ажитацію, розгубленість, розвиток екстрапірамідних розладів. Дози, що перевищують 7 г, часом викликали кому і різке зниження артеріального тиску. Лікування У зв'язку з відсутністю специфічного антидоту слід застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію при ретельному та постійному контролі дихальної та серцевої діяльності (ризик подовження інтервалу QT), який має продовжуватися до повного: одужання хворого. При розвитку вираженого екстрапірамідного синдрому призначають м-холіноблокуючі препарати (біпериден). Сульпірид частково виводиться при гемодіалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром Злоякісний нейролептичний синдром характеризується блідістю, гіпертермією, м'язовою ригідністю, дисфункцією вегетативної нервової системи, порушенням свідомості. Ознаки дисфункції вегетативної нервової системи, такі як підвищене потовиділення, лабільність артеріального тиску і пульсу, можуть передувати настанню гіпертермії і, отже, бути ранніми, попереджувальними симптомами. У разі незрозумілого підвищення температури тіла лікування сульпіридом має бути припинено. Генез розвитку ЗНС залишається не з'ясованим: передбачається, що у його механізмі грає роль блокада дофамінових рецепторів у смугастому тілі та гіпоталамусі, не виключається і вроджена схильність (ідіосинкразія). Розвитку синдрому можуть сприяти інтеркурентна інфекція, дегідратація або органічне ушкодження головного мозку. Подовження інтервалу QT Сульпірид може викликати дозозалежне подовження інтервалу QT. Цей ефект посилює ризик розвитку тяжких шлуночкових аритмій, таких як шлуночкова тахікардія типу "пірует" (torsades de pointes). До початку застосування терапії нейролептиками необхідно переконатися у відсутності факторів ризику, що спричиняють розвиток тяжких порушень серцевого ритму, таких як: брадикардія з частотою серцевих скорочень менше 55 уд/хв; уповільнення внутрішньосерцевої провідності, вроджене подовження інтервалу QT або подовження інтервалу QT, пов'язане з одночасним застосуванням інших препаратів, що подовжують інтервал QT; порушення електролітного обміну: гіпомагніємія, і особливо, гіпокаліємія – мають бути скориговані; крім того, таким пацієнтам необхідно забезпечити постійний контроль вмісту електролітів у крові, ЕКГ – моніторування та постійне медичне спостереження. Пацієнтам з вищепереліченими факторами ризику при необхідності призначення сульпіриду необхідно бути обережними. Екстрапірамідний синдром При екстрапірамідному синдромі, викликаному нейролептиками, слід призначати м-холіноблокуючі препарати, а не дофамінергічні агоністи. Інсульт У рандомізованих клінічних дослідженнях порівняно з діями деяких атипових нейролептиків з плацебо, проведених у пацієнтів похилого віку з деменцією, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних подій. Механізм цього ризику не відомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при прийомі інших нейролептиків або інших популяціях пацієнтів, тому сульпірид слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту. Пацієнти похилого віку з деменцією У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, при лікуванні антипсихотичними препаратами спостерігалося збільшення (в 1,6-1,7 разів) ризику настання смерті, у більшості випадків пов'язане із серцево-судинними (серцева недостатність, раптова смерть) або інфекційними захворюваннями (Пневмонія). Аналіз 17-ти плацебо-контрольованих досліджень показав, що ризик смерті у пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові антипсихотичні препарати, становить 4,5% і 2,6% - при застосуванні плацебо. Порівняльні дослідження підтвердили, що лікування як атиповими, так і типовими антипсихотичними препаратами може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, не зрозуміло. Венозні тромбоемболічні ускладнення При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді фатальну; тромбоз глибоких вен. Тому всі можливі фактори ризику венозних тромбоемболічних ускладнень необхідно ідентифікувати на початок та під час проведення терапії препаратом; також необхідно вживати відповідних профілактичних заходів. Пацієнти з епілепсією У зв'язку з тим, що нейролептики можуть знижувати епілептогенний поріг, при призначенні сульпіриду пацієнтам з епілепсією має бути забезпечений суворий медичний нагляд. Пацієнти з хворобою Паркінсона, які отримують дофамінергічні агоністи Крім виняткових випадків, сульпірид не повинен призначатися хворим, які страждають на хворобу Паркінсона. Якщо є необхідність лікування нейролептиками пацієнтів з хворобою Паркінсона, які отримують дофамінергічні агоністи, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни. Різке скасування дофамінергічних препаратів може збільшити ризик розвитку у пацієнта ЗНС. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз При тривалому застосуванні нейролептиків рекомендується регулярно контролювати склад периферичної крові, особливо у разі появи лихоманки або приєднання інфекції нез'ясованої етіології (можливість розвитку лейкопенії та агранулоцитозу). У разі виявлення значних гематологічних змін у складі периферичної крові лікування сульпіридом слід припинити. Пацієнти з порушеннями функції нирок У хворих із порушеннями ниркової функції слід використовувати зменшені дози сульпіриду. Пацієнти з цукровим діабетом або факторами ризику розвитку цукрового діабету Оскільки є відомості про розвиток гіперглікемії у пацієнтів, які приймали атипові антипсихотичні препарати, пацієнтам із встановленим діагнозом цукрового діабету або з факторами ризику його розвитку, яким призначено лікування сульпіридом, необхідно проводити моніторинг рівня цукру в крові. Вживання алкоголю або застосування лікарських препаратів, що містять спирт, під час лікування сульпіридом суворо забороняється. Слід враховувати, що сульпірид при одночасному застосуванні із загальностимулюючими речовинами (наприклад, аноректики, деякі антиастматичні препарати) може викликати занепокоєння, невроз, збудливість та безсоння. Особливих запобіжних заходів слід дотримуватися при призначенні сульпіриду молодим жінкам з менструальним циклом, що не встановився. Рекомендується проводити постійне медичне спостереження за станом новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії сульпіриду. У новонароджених можливий ризик розвитку небажаних реакцій, що включають екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (або без неї) Слід брати до уваги, що у зв'язку із впливом сульпіриду на когнітивні процеси в дітей віком необхідно щорічно контролювати здатність дитини до навчання. Необхідно регулярно коригувати дозу з урахуванням клінічного стану дитини. Препарат містить лактозу. Для пацієнтів з рідкісними спадковими порушеннями, включаючи непереносимість галактози, недостатність лактази або порушення всмоктування глюкози-галактози, прийом препарату не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що препарат Просульпін® має седативний ефект, у період його застосування слід уникати виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Сульпірид 50 мг; Допоміжні речовини: Крохмаль картопляний, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, гіпромелоза К4М, магнію стеарат, тальк По 10 таблеток у ПВХ/ал. блістер. Три блістери разом з інструкцією із застосування картонної пачки.Опис лікарської формиКруглі, плоскі таблетки білого або майже білого кольору з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо однієї таблетки, що містить 200 мг сульпіриду, максимальна концентрація сульпіриду в плазмі крові (Сmах) досягається через 3-6 годин, і становить 0,73 мг/л і 0,25 мг/л при прийомі однієї таблетки, що містить 50 мг . Біологічна доступність лікарських форм, призначених для вживання, становить близько 25-35%, і характеризується значною індивідуальною варіабельністю. Сульпірид має лінійну кінетику після прийому доз у діапазоні від 50 мг до 300 мг. Сульпірид швидко дифундує у тканині організму: обсяг розподілу у рівноважному стані становить 0,94 л/кг. Зв'язування з білками плазми – приблизно 40%; препарат проникає в еритроцити за допомогою пасивної дифузії, його концентрація у плазмі крові та еритроцитах співмірні. Концентрація сульпіриду в спинномозковій рідині низька і становить, в середньому, близько 13% (4-29%) сироваткової концентрації. Сульпірид швидко проникає в печінку та нирки, повільніше – у тканини мозку (основна кількість препарату накопичується в гіпофізі та гіпоталамусі). Концентрація сульпіриду у ЦНС становить 2-5% від концентрації у плазмі крові. Сульпірид проникає крізь плацентарний бар'єр; незначна його кількість у грудному молоці. В організмі людини сульпірид лише мало піддається метаболізму і виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації в практично незміненому вигляді (92%), а залишок елімінується з екскрементами. Плазматичний період напіввиведення (Т1/2) становить 7 годин. З грудним молоком виділяється 0,1% добової дози. Загальний плазмовий кліренс сульпіриду досягає 90-210 мл/хв, при цьому нирковий кліренс досягає трохи менших величин, ніж загальний плазмовий кліренс.ФармакодинамікаСульпірид – атиповий нейролептик із групи заміщених бензамідів. Має помірну нейролептичну активність у поєднанні зі стимулюючою і тимоаналептичною (антидепресивною) дією. Нейролептичний ефект пов'язаний з дофаміноблокуючою дією. Сульпірид блокує в центральній нервовій системі (ЦНС) переважно дофамінергічні рецептори лімбічної системи, незначно впливаючи на такі в неостріатній системі. Крім цього, при прийомі в низьких дозах сульпірид також має активуючу ЦНС дію, що імітує дофамінміметичний ефект. Антипсихотична дія сульпіриду проявляється у дозах понад 600 мг на добу, у дозах до 600 мг на добу переважає стимулюючу та антидепресивну дію. Периферична дія сульпіриду полягає в пригніченні пресинаптичних рецепторів. Зі збільшенням вмісту дофаміну в центральній нервовій системі пов'язують покращення настрою, зі зменшенням – розвиток симптомів депресії. Сульпірид не має значного впливу на адренергічні, холінергічні, серотонінові, гістамінові та ГАМК-рецептори. Стимулює секрецію пролактину і має центральний антиеметичний ефект (пригнічення блювотного центру) за рахунок блокади дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру.Показання до застосуванняТяжкі порушення поведінки (ажитація, членоушкодження, стереотипія) у дітей віком від 6 років, особливо в поєднанні з синдромом аутизму. Тривожні стани у дорослих – короткочасне симптоматичне лікування при неефективності звичайних методів лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до сульпіриду та/або допоміжних речовин препарату; пролактинзалежні пухлини (пролактиноми гіпофіза та рак молочної залози); гіперпролактинемія; гостра інтоксикація алкоголем, снодійними препаратами, наркотичними анальгетиками; феохромоцитома; гостра порфірія; період лактації; вік до 18 років (для пігулок 200 мг); дитячий вік до 6 років (для пігулок 50 мг); одночасний прийом з леводопою; одночасне застосування з агоністами дофамінових рецепторів (каберголіном, хінаголідом та ін.), за винятком пацієнтів із хворобою Паркінсона; одночасне застосування з мехітазином, циталопрамом та есциталопрамом; вроджена галактоземія, глюкозо-галактозна мальабсорбція або дефіцит лактази (у зв'язку з наявністю препарату лактози). З обережністю для пацієнтів: із серцевою недостатністю, стенокардією, артеріальною гіпертензією, вираженою брадикардією (менше 55 уд/хв); із вродженим подовженням інтервалу QT; з порушеннями електролітного балансу, зокрема із гіпокаліємією; одночасно приймають препарати, здатні викликати: виражену брадикардію (менше 55 уд/хв): β-адреноблокатори: анаприлін та ін; блокатори "повільних" кальцієвих каналів: дилтіазем та верапаміл; клонідин; глікозиди наперстянки; гіпокаліємію: гіпокаліємічні діуретики; стимулюючі проносні препарати; вводиться внутрішньовенно амфотерицин; глюкокортикоїди; тетракозактид; уповільнення внутрішньосерцевої провідності або подовження інтервалу QT, так як сульпірид може викликати подовження інтервалу QT та збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, включаючи розвиток шлуночкової тахікардії типу "torsades de pointes": антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, гідрохіні ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); деякі нейролептики (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазищ амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол); інші препарати, такі як: беприділ, цизаприд, дифеманіл, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, мізоластин, введений внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин; пероральні антибіотики (азитроміцин, кларитроміцин, роксітроміцин). із злоякісним нейролептичним синдромом в анамнезі; з агресивною поведінкою або збудженням з імпульсивністю (може знадобитися одночасне застосування седативних препаратів); при епілепсії або з судомними нападами в анамнезі (ризик зниження порога судомної готовності); із факторами ризику розвитку інсульту; із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень; із хворобою Паркінсона; з кишковою непрохідністю. Слід також дотримуватися запобіжних заходів при застосуванні сульпіриду пацієнтам: літнього віку (підвищений ризик седації, ортостатичної гіпотензії, екстрапірамідних розладів); похилого віку із деменцією; при цукровому діабеті та за наявності факторів ризику розвитку цукрового діабету (ризик розвитку гіперглікемії: потрібен контроль рівня цукру в крові); при закритокутовій глаукомі; при гіперплазії простати; при пілоростенозі; при ретенції сечі; при нирковій недостатності (потрібна корекція режиму дозування); при вагітності (обмежений досвід застосування); при одночасному прийомі лікарських засобів, що містять етанол.Вагітність та лактаціяОбмежений досвід застосування сульпіриду вагітними жінками не виявив тератогенної дії сульпіриду. У зв'язку з недостатністю клінічних даних про застосування препарату у вагітних жінок, прийом сульпіриду під час вагітності не рекомендується. Якщо сульпірид таки застосовувався під час вагітності, слід проводити постійне медичне спостереження за станом новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії сульпіриду. У новонароджених, які народилися від матерів, які отримували терапію нейролептиками, особливо протягом третього триместру вагітності, можливий ризик розвитку варіюють за ступенем тяжкості та тривалості після пологів небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни. Відзначають розвиток ажитації, м'язовий гіпертонус, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес, порушення процесу годування. Сульпірид проникає у грудне молоко. Застосування препарату у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНебажані явища, що розвиваються в результаті прийому сульпіриду, подібні до небажаних явищ, що викликаються іншими нейролептиками, але частота їх розвитку менша. З боку серцево-судинної системи: Гіпертензія, гіпотензія (при прийомі високих доз); ортостатична гіпотензія; подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу "пірует" (torsades de pointes), а також шлуночкова тахікардія, які можуть призводити до фібриляції шлуночків або зупинки серця, раптової смерті; венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді фатальну, тромбоз глибоких вен. З боку центральної нервової системи: седація, сонливість, безсоння; екстрапірамідні розлади та пов'язані з ними порушення: симптоми паркінсонізму з проявом тремору, гіпокінезії (брадикінезія, амімія), м'язового гіпертонусу, вегетативні розлади (гіперсалівація, надмірна пітливість); гостра дискінезія (спастична кривошия, спазм жувальної мускулатури, окулогірний криз, тризм), дистонія, акатизія. Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних лікарських препаратів; пізня дискінезія, що характеризується стереотипними мимовільними ритмічними рухами, головним чином, язика та/або лицьових м'язів (як і після прийому інших нейролептиків при тривалих курсах лікування протягом більше 3-х місяців),при цьому застосування м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів є не ефективним або може спричинити погіршення симптомів; судоми. З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія. З боку статевих органів та молочних залоз: порушення, пов'язані з гіперпролактинемією (галакторея, аменорея, гінекомастія, збільшення молочних залоз, болючість молочних залоз, оргазмічна та еректильна дисфункція). З боку обміну речовин та харчування: гіперглікемія, збільшення маси тіла. З боку травної системи: сухість у роті, запор. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку органів зору: нечіткий зір. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: холестатичний гепатит, підвищення активності мікросомальних ферментів печінки (особливо трансаміназ). Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: синдром відміни препарату у новонароджених, які народилися від матерів, які отримували терапію нейролептиками протягом третього триместру вагітності. Інші: злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який є фатальним ускладненням, і виникнення якого можливе при застосуванні будь-яких нейролептиків.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З ліводопою Взаємний антагонізм ефектів леводопи та нейролептиків. З агоністами дофамінових рецепторів (каберголіном, хінаголідом та ін.). Крім виняткових випадків, сульпірид не повинен застосовуватися у хворих на хворобу Паркінсона. Якщо є нагальна необхідність лікування нейролептиками пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримують дофамінергічні агоністи, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни (різка відміна дофамінергічних препаратів. може підвищити ризик розвитку у пацієнта ЗНС). Нерекомендовані комбінації З етанолом Етанол посилює седативний ефект нейролептиків. Слід уникати прийому алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що містять етанол. З препаратами, здатними подовжувати інтервал QT або викликати шлуночкову тахікардію типу "пірует" (torsades de pointes): препарати, що викликають брадикардію, такі як β-адреноблокатори; уріджуючі число серцевих скорочень блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем); клонідин, гуанфацин; серцеві глікозиди; викликають гіпокаліємію препарати, такі як калій виводять діуретики; стимулюючі перистальтику кишечника проносні; вводиться внутрішньовенно амфотерицин; глюкокортикостероїди; тетракозактид (перед застосуванням сул'піриду гіпокаліємія має бути скоригована); антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); антиаритмічні препарати ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); антидепресанти, похідні іміпраміну (дезметиліміпрамін, хлоріміпрамін та ін); деякі нейролептики (тіоридазин, сультоприд, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, амісул'прид, тіаприд, галоперидол, дроперидол, пімозід); інші препарати, такі як метадон, беприділ, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, що вводиться внутрішньовенно віпкамін; галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин; пероральні антибіотики (азитроміцин, кларитроміцин, роксітроміцин). Якщо у пацієнтів не можна уникнути одночасного призначення цих препаратів із сульпіридом, то за пацієнтами необхідно встановити ретельне клінічне, лабораторне (контроль електролітного складу крові) та електрокардіологічне спостереження. Комбінації, які слід брати до уваги З антигіпертензивними препаратами Адитивна гіпотензивна дія та збільшення ризику ортостатичної гіпотензії. З препаратами, які пригнічують функцію центральної нервової системи (ЦНС): наркотичні анальгетики, антидепресанти (цитапопрам, есцитшюпрам), протикашльові препарати; барбітурати; бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні, блокатори Н1-гістамінових рецепторів із седативною дією; клонідин та інші гіпотензивні препарати центральної дії Можливе кумулятивне пригнічення центральної нервової системи та зниження реакції. Препарати літію Підвищують ризик виникнення екстрапірамідних розладів. З сукрал'фатом та антацидними препаратами, що містять Mg2+ та/або Аl3+ При одночасному застосуванні знижують біодоступність сульпіриду. Сульпірид слід призначати за дві години до прийому. З ропініролом Взаємний антагонізм.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, 1-3 рази на добу, незалежно від їди. У всіх випадках слід призначати найменші ефективні дози препарату. Якщо клінічний стан пацієнта дозволяє, лікування повинне починатися з низьких доз. Мінімальна ефективна доза препарату підбирається шляхом поступового підвищення дози до досягнення необхідного ефекту. Добова доза поділяється на кілька прийомів та становить від 200 мг до 1000 мг. Не рекомендується приймати препарат у другій половині дня (після 16 годин) через можливу активізуючу дію препарату. Тяжкі порушення поведінки у дітей старше 6 років: початкова доза становить 1-2 мг/кг/день, у разі потреби можливе збільшення дози до 5 мг/кг/день. Добовий прийом препарату поділяється на 2-3 однакові дози. Максимальна добова доза для дітей та підлітків не повинна перевищувати 10 мг/кг маси тіла. Тривожні стани у дорослих: добова доза становить від 50 мг до 150 мг протягом 4 тижнів максимально.ПередозуванняДосвід передозування сульпіриду обмежений. При передозуванні чи отруєнні необхідно враховувати можливість комбінованої інтоксикації, пов'язаної з одночасним прийомом сульпіриду з іншими лікарськими засобами. До цього часу описані випадки інтоксикації після прийому однієї дози обсягом 1-3 г сульпіриду. Були зареєстровані такі симптоми: занепокоєння, порушення свідомості, екстрапірамідний синдром. Після прийому 3-7 г відзначали ажитацію, розгубленість, розвиток екстрапірамідних розладів. Дози, що перевищують 7 г, часом викликали кому і різке зниження артеріального тиску. Лікування У зв'язку з відсутністю специфічного антидоту слід застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію при ретельному та постійному контролі дихальної та серцевої діяльності (ризик подовження інтервалу QT), який має продовжуватися до повного: одужання хворого. При розвитку вираженого екстрапірамідного синдрому призначають м-холіноблокуючі препарати (біпериден). Сульпірид частково виводиться при гемодіалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром Злоякісний нейролептичний синдром характеризується блідістю, гіпертермією, м'язовою ригідністю, дисфункцією вегетативної нервової системи, порушенням свідомості. Ознаки дисфункції вегетативної нервової системи, такі як підвищене потовиділення, лабільність артеріального тиску і пульсу, можуть передувати настанню гіпертермії і, отже, бути ранніми, попереджувальними симптомами. У разі незрозумілого підвищення температури тіла лікування сульпіридом має бути припинено. Генез розвитку ЗНС залишається не з'ясованим: передбачається, що у його механізмі грає роль блокада дофамінових рецепторів у смугастому тілі та гіпоталамусі, не виключається і вроджена схильність (ідіосинкразія). Розвитку синдрому можуть сприяти інтеркурентна інфекція, дегідратація або органічне ушкодження головного мозку. Подовження інтервалу QT Сульпірид може викликати дозозалежне подовження інтервалу QT. Цей ефект посилює ризик розвитку тяжких шлуночкових аритмій, таких як шлуночкова тахікардія типу "пірует" (torsades de pointes). До початку застосування терапії нейролептиками необхідно переконатися у відсутності факторів ризику, що спричиняють розвиток тяжких порушень серцевого ритму, таких як: брадикардія з частотою серцевих скорочень менше 55 уд/хв; уповільнення внутрішньосерцевої провідності, вроджене подовження інтервалу QT або подовження інтервалу QT, пов'язане з одночасним застосуванням інших препаратів, що подовжують інтервал QT; порушення електролітного обміну: гіпомагніємія, і особливо, гіпокаліємія – мають бути скориговані; крім того, таким пацієнтам необхідно забезпечити постійний контроль вмісту електролітів у крові, ЕКГ – моніторування та постійне медичне спостереження. Пацієнтам з вищепереліченими факторами ризику при необхідності призначення сульпіриду необхідно бути обережними. Екстрапірамідний синдром При екстрапірамідному синдромі, викликаному нейролептиками, слід призначати м-холіноблокуючі препарати, а не дофамінергічні агоністи. Інсульт У рандомізованих клінічних дослідженнях порівняно з діями деяких атипових нейролептиків з плацебо, проведених у пацієнтів похилого віку з деменцією, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних подій. Механізм цього ризику не відомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при прийомі інших нейролептиків або інших популяціях пацієнтів, тому сульпірид слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту. Пацієнти похилого віку з деменцією У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, при лікуванні антипсихотичними препаратами спостерігалося збільшення (в 1,6-1,7 разів) ризику настання смерті, у більшості випадків пов'язане із серцево-судинними (серцева недостатність, раптова смерть) або інфекційними захворюваннями (Пневмонія). Аналіз 17-ти плацебо-контрольованих досліджень показав, що ризик смерті у пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові антипсихотичні препарати, становить 4,5% і 2,6% - при застосуванні плацебо. Порівняльні дослідження підтвердили, що лікування як атиповими, так і типовими антипсихотичними препаратами може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, не зрозуміло. Венозні тромбоемболічні ускладнення При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді фатальну; тромбоз глибоких вен. Тому всі можливі фактори ризику венозних тромбоемболічних ускладнень необхідно ідентифікувати на початок та під час проведення терапії препаратом; також необхідно вживати відповідних профілактичних заходів. Пацієнти з епілепсією У зв'язку з тим, що нейролептики можуть знижувати епілептогенний поріг, при призначенні сульпіриду пацієнтам з епілепсією має бути забезпечений суворий медичний нагляд. Пацієнти з хворобою Паркінсона, які отримують дофамінергічні агоністи Крім виняткових випадків, сульпірид не повинен призначатися хворим, які страждають на хворобу Паркінсона. Якщо є необхідність лікування нейролептиками пацієнтів з хворобою Паркінсона, які отримують дофамінергічні агоністи, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни. Різке скасування дофамінергічних препаратів може збільшити ризик розвитку у пацієнта ЗНС. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз При тривалому застосуванні нейролептиків рекомендується регулярно контролювати склад периферичної крові, особливо у разі появи лихоманки або приєднання інфекції нез'ясованої етіології (можливість розвитку лейкопенії та агранулоцитозу). У разі виявлення значних гематологічних змін у складі периферичної крові лікування сульпіридом слід припинити. Пацієнти з порушеннями функції нирок У хворих із порушеннями ниркової функції слід використовувати зменшені дози сульпіриду. Пацієнти з цукровим діабетом або факторами ризику розвитку цукрового діабету Оскільки є відомості про розвиток гіперглікемії у пацієнтів, які приймали атипові антипсихотичні препарати, пацієнтам із встановленим діагнозом цукрового діабету або з факторами ризику його розвитку, яким призначено лікування сульпіридом, необхідно проводити моніторинг рівня цукру в крові. Вживання алкоголю або застосування лікарських препаратів, що містять спирт, під час лікування сульпіридом суворо забороняється. Слід враховувати, що сульпірид при одночасному застосуванні із загальностимулюючими речовинами (наприклад, аноректики, деякі антиастматичні препарати) може викликати занепокоєння, невроз, збудливість та безсоння. Особливих запобіжних заходів слід дотримуватися при призначенні сульпіриду молодим жінкам з менструальним циклом, що не встановився. Рекомендується проводити постійне медичне спостереження за станом новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії сульпіриду. У новонароджених можливий ризик розвитку небажаних реакцій, що включають екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (або без неї) Слід брати до уваги, що у зв'язку із впливом сульпіриду на когнітивні процеси в дітей віком необхідно щорічно контролювати здатність дитини до навчання. Необхідно регулярно коригувати дозу з урахуванням клінічного стану дитини. Препарат містить лактозу. Для пацієнтів з рідкісними спадковими порушеннями, включаючи непереносимість галактози, недостатність лактази або порушення всмоктування глюкози-галактози, прийом препарату не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що препарат Просульпін® має седативний ефект, у період його застосування слід уникати виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: активна речовина: інсулін-ізофан (людський генно-інженерний) 100 МВ (3,5 мг) (1 ME відповідає 0,035 мг безводного людського інсуліну); допоміжні речовини: цинк 18 мкг (у вигляді цинку хлориду), гліцерин (гліцерол) 16 мг, метакрезол 1,5 мг, фенол 0,65 мг, натрію гідрофосфату дигідрат 2,4 мг, протаміну сульфат близько 0,35 мг, натрію гідр близько 0,4 мг та/або хлористоводнева кислота близько 1,7 мг (для коригування pH), вода для ін'єкцій до 1,0 мл. 1 флакон містить 10 мл препарату, що відповідає 1000ME. 1 шприц-ручка містить 3 мл препарату, що відповідає 300 МО. 1) По 10 мл препарату у флакон зі скла 1 гідролітичного класу, закупорений пробкою з бромбутилової гуми/поліізопрену під алюмінієвою обкаткою та захисним пластмасовим ковпачком. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. 2) По 3 мл препарату в картриджі зі скла I гідролітичного класу, закупорені дисками з бромбутилової гуми/поліізопрену з одного боку та поршнями з бромбутилової гуми з іншого боку. У картридж поміщена скляна кулька, що полегшує ресуспендування. Картридж запаяний у мультидозову одноразову поліпропіленову шприц-ручку для багаторазових ін'єкцій ФлексПен®. По 5 мультидозових одноразових шприц-ручок разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиСуспензія білого кольору, що при стоянні розшаровується, утворюючи білий осад та безбарвну або майже безбарвну надосадову рідину. При перемішуванні препарату за методикою, описаною в інструкції з медичного застосування, осад повинен ресуспендуватись.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін середньої тривалості дії.ФармакокінетикаПеріод напіввиведення інсуліну з кровотоку дорівнює всього кілька хвилин. Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена швидкістю всмоктування, яка залежить від кількох факторів (наприклад, від дози інсуліну, способу та місця введення, товщини підшкірного жирового шару та типу цукрового діабету). Тому фармакокінетичні параметри інсуліну схильні до значних інтер- та інтраіндивідуальних коливань. Всмоктування Максимальна концентрація (Сmах) інсуліну в плазмі досягається протягом 2-18 годин після підшкірного введення. Розподіл Вираженого зв'язування з білками плазми не відзначається, за винятком циркулюючих антитіл до інсуліну (у разі їх наявності). Метаболізм Людський інсулін розщеплюється під дією інсулінової протеази або інсулін-розщеплювальних ферментів, а також, можливо, під дією протеїндисульфідізомерази. Передбачається, що у молекулі людського інсуліну є кілька ділянок розщеплення (гідролізу); однак жоден із метаболітів, що утворюються внаслідок розщеплення, не є активним. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) визначається за швидкістю всмоктування з підшкірних тканин. Таким чином, Т1/2 швидше є мірою всмоктування, а не власне мірою виведення інсуліну з плазми (Т1/2 інсуліну з кровотоку дорівнює всього кілька хвилин). Дослідження показали, що Т1/2 становить близько 5-10 годин. Доклінічні дані щодо безпеки У ході доклінічних досліджень, що включали фармакологічні дослідження безпеки, дослідження токсичності при повторному введенні дози, дослідження генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичного впливу на репродуктивну сферу, специфічного ризику для людини не було виявлено.ФармакодинамікаПротафан НМ - препарат людського інсуліну середньої тривалості дії, вироблений методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae. Зниження концентрації глюкози в крові відбувається за рахунок підвищення її внутрішньоклітинного транспорту після зв'язування інсуліну з інсуліновими рецепторами м'язової та жирової тканини та одночасного зниження швидкості продукції глюкози печінкою. Дія препарату починається протягом 11/2 години після введення, максимальний ефект проявляється протягом 4-12 годин, при цьому загальна тривалість дії становить близько 24 годин.Показання до застосуванняЦукровий діабет, що потребує інсулінотерапії.Протипоказання до застосуванняГіпоглікемія. Гіперчутливість до людського інсуліну або будь-якого компонента, що входить до складу даного препарату.Вагітність та лактаціяВагітність Обмежень застосування інсуліну під час вагітності не існує, оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. Як гіпоглікемія, так і гіперглікемія, які можуть розвиватися у випадках недостатньо точно підібраної терапії, підвищують ризик виникнення вад розвитку плода та внутрішньоутробної загибелі плода. Вагітні жінки з цукровим діабетом протягом всієї вагітності повинні бути під наглядом, у них необхідно здійснювати посилений контроль концентрації глюкози в крові; такі ж рекомендації стосуються і жінок, які планують вагітність. Потреба в інсуліні зазвичай знижується у першому триместрі вагітності та поступово збільшується у другому та третьому триместрах. Після пологів потреба в інсуліні зазвичай швидко повертається до рівня, який відзначався до вагітності. Період грудного вигодовування Також не існує обмежень для застосування препарату Протафан НМ у період грудного вигодовування. Проведення інсулінотерапії жінкам у період грудного вигодовування не становить небезпеки для дитини. Однак може знадобитися корекція режиму дозування препарату Протафан НМ та/або дієти.Побічна діяНайпоширенішим небажаним явищем при застосуванні інсуліну є гіпоглікемія. У ході клінічних досліджень, а також у ході застосування препарату після його випуску на споживчий ринок було встановлено, що частота виникнення гіпоглікемії змінюється залежно від популяції пацієнтів, режиму дозування препарату та контролю за глікемією. На початковій стадії інсулінотерапії можуть виникати порушення рефракції, периферичні набряки та реакції у місці введення препарату (що включають біль, почервоніння, кропив'янку, запалення, гематому, припухлість та свербіж у місці ін'єкції). Ці симптоми зазвичай носять тимчасовий характер, швидке поліпшення контролю глікемії може призводити до стану "гострої больової нейропатії", яка зазвичай є оборотною. Інтенсифікація інсулінотерапії з різким покращенням контролю вуглеводного обміну може призвести до тимчасового погіршення стану діабетичної ретинопатії, водночас тривале покращення контролю глікемії знижує ризик прогресування діабетичної ретинопатії. Список побічних явищ представлений у таблиці. Всі подані нижче побічні ефекти, засновані на даних, отриманих у ході клінічних досліджень, розподілені по групам відповідно до частоти розвитку відповідно до MedDRA та систем органів. Частота розвитку побічних ефектів визначається як: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до Порушення з боку імунної системи: Нечасто - кропив'янка, висипання на шкірі; Дуже рідко – анафілактичні реакції*. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Дуже часто – гіпоглікемія*. Порушення з боку нервової системи: Дуже рідко – периферична нейропатія ("гостра больова нейропатія"). Порушення з боку органу зору: Дуже рідко – порушення рефракції; Нечасто – діабетична ретинопатія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто – ліподистрофія*. Загальні розлади та порушення у місці введення: Нечасто - реакції у місці введення; Нечасто – периферичні набряки. *Див. "Опис окремих побічних реакцій" Опис окремих побічних реакцій Анафілактичні реакції Відзначені дуже рідкісні реакції генералізованої гіперчутливості, у тому числі генералізована шкірна висипка, свербіж, підвищене потовиділення, шлунково-кишкові розлади, ангіоневротичний набряк, утруднення дихання, прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску, а також непритомність/втрата свідомості, . Гіпоглікемія Гіпоглікемія є найчастішим побічним явищем. Вона може розвинутись, якщо доза інсуліну надто висока по відношенню до потреби в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призводити до втрати свідомості та/або судом, тимчасового або необоротного порушення функції головного мозку або навіть до смерті. Симптоми гіпоглікемії, як правило, розвиваються раптово. Вони можуть включати "холодний піт", блідість шкірних покривів, підвищену стомлюваність, нервозність або тремор, почуття тривоги, незвичайну втому або слабкість, порушення орієнтації, зниження концентрації уваги, сонливість, виражене почуття голоду, порушення зору, головний біль, нудоту та прискорене серцебиття . Ліподистрофія Повідомлялося про нечасті випадки розвитку ліподистрофії. Ліподистрофія може розвиватися у місці введення препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминоксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, сульфонамиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития, салицилаты . Гіпоглікемічну дію інсуліну послаблюють пероральні гормональні контрацептивні засоби, глюкокортикостероїди, тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, симпатоміметики, соматропін, даназол, клонідин, блокатори, медлен, Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії та уповільнювати відновлення після гіпоглікемії. Октреотид/ланреотид може підвищувати, так і знижувати потребу організму в інсуліні. Алкоголь може посилювати чи зменшувати гіпоглікемічний ефект інсуліну. Несумісність Суспензії інсуліну не можна додавати до розчинів для інфузій.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для підшкірного введення. Суспензії інсуліну не можна вводити внутрішньовенно. Препарат Протафан НМ може застосовуватися як у монотерапії, так і в комбінації з інсуліном швидкої або короткої дії. Доза препарату підбирається індивідуально з урахуванням потреб пацієнта. Зазвичай потреба в інсуліні становить від 0,3 до 1 МО/кг/добу. залишковою ендогенною продукцією інсуліну Препарат Протафан НМ зазвичай вводять підшкірно, в область стегна. Якщо це зручно, то ін'єкції можна робити також у передню черевну стінку, сідничну область або область дельтовидного м'яза плеча. При введенні препарату в область стегна відзначається повільніше всмоктування, ніж при введенні до інших областей. Якщо ін'єкція виробляється у відтягнуту шкірну складку, ризик випадкового внутрішньом'язового введення препарату зводиться до мінімуму. Голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд, що гарантує повне введення дози. Необхідно постійно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій. Препарат Протафан® НМ на флаконах може застосовуватися тільки разом з інсуліновими шприцами, на які нанесена шкала, що дозволяє відміряти дозу інсуліну в одиницях дії. Шприц-ручка ФлексПен® є попередньо заповненою шприц-ручкою, розробленою для використання з одноразовими ін'єкційними голками НовоФайн® або НовоТвіст® довжиною до 8 мм. Шприц-ручка ФлексПен дозволяє вводити дозу інсуліну в межах від 1 до 60 одиниць з кроком в 1 одиницю. Слід дотримуватися докладних рекомендацій щодо застосування та введення препарату. Корекція дози Супутні захворювання, особливо інфекційні та супроводжуються лихоманкою, зазвичай підвищують потребу організму в інсуліні. Корекція дози препарату може також бути потрібна при наявності у пацієнта супутніх захворювань нирок, печінки, порушенні функції надниркових залоз, гіпофізу або щитовидної залози. Необхідність корекції дози також може виникнути при зміні фізичного навантаження або звичайного режиму харчування пацієнта. Корекція дози може бути потрібна при переведенні пацієнта з одного виду інсуліну на інший.ПередозуванняПевної дози, необхідної для передозування інсуліну, не встановлено, однак гіпоглікемія може поступово розвиватися, якщо вводяться занадто високі дози інсуліну по відношенню до потреби пацієнта. Легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам. прийнявши всередину глюкозу або цукромісткі продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити з собою цукрозміщуючі продукти. У разі важкої гіпоглікемії, коли пацієнт непритомний, слід ввести від 0,5 мг до 1 мг глюкагону внутрішньом'язово або підшкірно (може вводити навчена людина), або внутрішньовенно розчин декстрози (глюкози) (може вводити тільки медичний працівник). Також необхідно внутрішньовенно ввести декстрозу у випадку, якщо через 10-15 хв після введення глюкагону пацієнт не приходить до тями. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендується прийняти багату на вуглеводи їжу для профілактики рецидиву гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНедостатня доза або припинення лікування, особливо при цукровому діабеті 1 типу, може призвести до розвитку гіперглікемії. Як правило, перші симптоми гіперглікемії з'являються поступово протягом декількох годин або днів. Симптомами гіперглікемії є почуття спраги, прискорене сечовипускання, нудота, блювання, сонливість, почервоніння та сухість шкіри, сухість у роті, втрата апетиту, а також поява запаху ацетону у повітрі, що видихається. Віз відповідного лікування гіперглікемія у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу може призводити до діабетичного кетоацидозу - стану, що є потенційно летальним. Гіпоглікемія Гіпоглікемія може розвинутись, якщо введена занадто висока доза інсуліну, але стосовно потреби пацієнта. Пропуск їжі або незаплановане інтенсивне фізичне навантаження можуть призвести до гіпоглікемії. Після компенсації вуглеводного обміну, наприклад, при інтенсифікованій інсулінотерапії, у пацієнтів можуть змінитися типові для них симптоми-провісники гіпоглікемії, про що хворі мають бути поінформовані. Звичайні симптоми-провісники можуть зникати при тривалому перебігу цукрового діабету. Переведення пацієнтів на інший тип інсуліну або інсулін іншої компанії-виробника повинен здійснюватися тільки під медичним контролем. При зміні концентрації виробника, типу, виду (людський інсулін, аналог людського інсуліну) та/або методу виготовлення може знадобитися зміна дози інсуліну. Пацієнтам, які переходять на лікування препаратом Протафан® НМ, може знадобитися зміна дози або збільшення частоти ін'єкцій порівняно з препаратами інсуліну, що застосовувалися раніше. Якщо при переведенні пацієнтів на лікування препаратом Протафан НМ необхідна корекція дози, це можна зробити вже при введенні першої дози або в перші тижні або місяці терапії. Як і при лікуванні іншими препаратами інсуліну, можуть розвиватися реакції у місці введення, що проявляється болем, почервонінням, кропивницею, запаленням, гематомою, набряклістю та свербінням. Регулярна зміна місці ін'єкції в одній і топ же анатомічній області допоможе зменшити симптоми або запобігти розвитку цих реакцій. Реакції зазвичай зникають протягом кількох днів до кількох тижнів. У поодиноких випадках може знадобитися відміна препарату Протафан НМ через реакції в місці введення. Перед поїздкою, пов'язаною зі зміною часових поясів, пацієнт повинен проконсультуватися зі своїм лікарем, оскільки зміна часового поясу означає, що пацієнт повинен вживати їжу та вводити інсулін в інший час. Суспензії інсуліну не можна застосовувати в інсулінових насосах. Одночасне застосування препаратів групи тіазолідиндіону та препаратів інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Запобіжні заходи при застосуванні Шприц-ручки слід використовувати лише у поєднанні із сумісними продуктами, що забезпечує безпеку та ефективність їх використання. Препарат Протафан® НМ у шприц-ручці ФлексПен® та голки призначені лише для індивідуального використання. Не допускається повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Не можна застосовувати препарат Протафан НМ, якщо він був заморожений. Перед першим застосуванням необхідно вийняти препарат Протафан НМ з холодильника і дати йому досягти кімнатної температури для полегшення перемішування суспензії. Суспензію інсуліну не можна застосовувати, якщо вона після перемішування не стає однорідно білою і каламутною. Поінформуйте пацієнта про необхідність викидати голку після кожної ін'єкції. Інструкція із застосування для пацієнтів Не можна використовувати Протафан® НМ: В інсулінових насосах. Якщо у Вас алергія (гіперчутливість) до людського інсуліну або будь-якого компонента, що входять до складу препарату Протафан® НМ. Якщо у вас починається гіпоглікемія (низька концентрація цукру в крові). Якщо захисний ковпачок відсутній або вдягнений нещільно. Кожен флакон має пластиковий захисний ковпачок. Якщо на новому флаконі захисний ковпачок пошкоджено, поверніть його в аптеку. Якщо були порушені умови зберігання препарату, або він був заморожений. Якщо інсулін не стає однорідно білим та каламутним після перемішування. Перед застосуванням Протафан® НМ: Перевірте етикетку, щоб переконатися, що Ви використовуєте правильний тип інсуліну. Видаліть захисний ковпачок. Як застосовувати препарат Протафан НМ Препарат Протафан НМ призначений для підшкірного введення. Ніколи не вводьте інсулін внутрішньовенно чи внутрішньом'язово. Завжди змінюйте місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб зменшити ризик утворення ущільнень та виразок у місці ін'єкції. Найкращими місцями для ін'єкцій є область сідниць, передньої поверхні стегна або плеча. Як вводити препарат Протафан НМ, якщо вводиться тільки Протафан НМ або якщо необхідно змішати Протафан НМ з інсуліном короткої дії: Переконайтеся, що ви використовуєте інсуліновий шприц, на який нанесена шкала, що дозволяє відміряти дозу в одиницях дії. Наберіть у шприц повітря у кількості, що відповідає потрібній дозі інсуліну. Виконуйте інструкції, які дав Вам лікар або медична сестра. Безпосередньо перед набором дози покатайте флакон між долонями до того часу, поки інсулін стане рівномірно білим і каламутним. Ресуспендування полегшується, якщо препарат має кімнатну температуру. Введіть інсулін під шкіру. Використовуйте техніку ін'єкції, рекомендовану лікарем або медичною сестрою. Утримуйте голку під шкірою щонайменше 6 секунд, щоб переконатися, що доза інсуліну введена повністю. Протафан® НМ суспензія для підшкірного введення у шприц-ручках ФлексПен® Інструкція із застосування для пацієнтів Уважно прочитайте цю інструкцію перед застосуванням препарату Протафан® НМ у шприц-ручці ФлексПен®. Шприц-ручка ФлексПен - це попередньо заповнена інсулінова шприц-ручка з дозатором. Ви можете вибрати дозу від 1 до 60 одиниць із кроком в 1 одиницю. Шприц-ручка ФлексПен® розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн або НовоТвіст® завдовжки до 8 мм. В якості запобіжного заходу завжди носіть із собою запасну систему для введення інсуліну на випадок втрати або пошкодження Вашої шприц-ручки ФлексПен® з препаратом Протафан® НМ. Зберігання та догляд Шприц-ручка ФлексПен® розроблена для ефективного та безпечного використання та потребує акуратного поводження. У разі падіння або сильного механічного впливу, можливе пошкодження шприц-ручки та витікання інсуліну. Зовні шприц-ручку ФлексПен можна очищати ватним тампоном. Не мийте, не занурюйте в рідину та не змащуйте шприц-ручку, т.к. це може зашкодити механізм. Забороняється повторне заповнення шприц-ручки ФлексПен®. Підготовка шприц-ручки ФлексПен з препаратом Протафан HМ до роботи Перевірте етикетку, щоб переконатися, що шприц-ручка ФлексПен з препаратом Протафан НМ містить необхідний тип інсуліну. Перемішайте інсулін перед першою ін'єкцією за допомогою нової шприц-ручки ФлексПен®. Щоб полегшити перемішування, дайте препарату нагрітися до кімнатної температури. Зніміть ковпачок із шприц-ручки. Підніміть і опустіть шприц-ручку вгору і вниз 20 разів, як показано на малюнку, щоб скляна кулька переміщалася від одного кінця картриджа до іншого. Повторюйте зазначені маніпуляції, поки вміст картриджа не буде рівномірно білим і каламутним. Перед кожною наступною ін'єкцією перемішуйте вміст, піднімаючи та опускаючи шприц-ручку вгору та вниз мінімум 10 разів, поки вміст картриджа не стане рівномірно білим та каламутним. Після перемішування одразу зробіть ін'єкцію. Завжди перевіряйте, щоб у картриджі залишалося щонайменше 12 одиниць інсуліну для забезпечення рівномірного перемішування. Якщо залишилося менше 12 одиниць – використовуйте нову шприц-ручку ФлексПен® із препаратом Протафан® HМ. Приєднання голки Видаліть захисну наклейку з одноразової голки. Акуратно та щільно накрутіть голку на шприц-ручку ФлексПен®. Зніміть зовнішній ковпачок голки, але не викидайте його. Зніміть та викиньте внутрішнім ковпачок голки. Завжди використовуйте нову голку для кожної ін'єкції, щоб запобігти зараженню. Будьте обережні, не погніть та не пошкодіть голку перед використанням. Щоб уникнути випадкових уколів, ніколи не надягайте внутрішній ковпачок назад на голку. Перевірка надходження інсуліну У процесі використання шприц-ручки перед кожною ін'єкцією в картриджі може накопичуватися невелика кількість повітря. Для запобігання попаданню бульбашки повітря та забезпечення введення правильної дози препарату. Наберіть 2 ОД препарату поворотом дози селектора. Тримаючи шприц-ручку ФлексПен® голкою вгору, кілька разів трохи постукайте по картриджу кінчиком пальця, щоб бульбашки повітря перемістилися у верхню частину картриджа. Утримуючи шприц-ручку голкою вгору, натисніть кнопку пуску до упору. Селектор доти повернеться до нуля. На кінці голки має з'явитися крапля інсуліну. Якщо цього не сталося, замініть голку та повторіть процедуру, але не більше 6 разів. Якщо крапля інсуліну не з'явилася, це означає, що шприц-ручка несправна і її не можна використовувати. Встановлення дози Переконайтеся, що селектор дози встановлено у положення "0". Поворотом селектора дози встановіть кількість одиниць, необхідних ін'єкції. Дозу можна регулювати обертанням селектора дози в будь-якому напрямку, доки правильна доза не буде встановлена навпроти вказівника дози. Щоб уникнути викиду дози інсуліну, будьте обережні при обертанні селектора дози, щоб випадково не натиснути на пускову кнопку. Неможливо встановити дозу, яка перевищує кількість одиниць, що залишилися в картриджі. Не можна використовувати шкалу залишку інсуліну для відмірювання дози інсуліну. Введення інсуліну Введіть голку під шкіру. Використовуйте техніку ін'єкції, рекомендовану лікарем. Щоб зробити ін'єкцію, натисніть пускову кнопку до упору, доки напроти вказівника дози не з'явиться "0". Будьте уважні: при введенні препарату слід натискати лише на кнопку пуску. При повороті дози селектора препарат не буде введений. Витягаючи голку з-під шкіри, утримуйте пускову кнопку повністю натиснутою. Після ін'єкції залишайте голку під шкірою щонайменше 6 секунд. Це забезпечить повну дозу інсуліну. Направте голку у зовнішній ковпачок голки, не чіпаючи ковпачок. Коли голка повністю увійде всередину, надягніть ковпачок і відкрутіть голку. Викиньте голку, дотримуючись запобіжних заходів, і закрийте шприц-ручку ковпачком. Видаляйте голку після кожної ін'єкції та ніколи не зберігайте шприц-ручку ФлексПен® із приєднаною голкою. В іншому випадку можливе витікання рідини зі шприц-ручки, що може призвести до неправильного дозування. Особи, які здійснюють догляд за хворим, повинні поводитися з використаними голками з особливою обережністю, щоб уникнути випадкових уколів. Викидайте використану шприц-ручку ФлексПен з від'єднаною голкою. Шприц-ручка ФлексПен® із препаратом Протафан® НМ та голки призначені лише для індивідуального використання, не можна передавати їх іншим особам. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Здатність пацієнтів до концентрації уваги та швидкість реакції можуть порушуватися під час гіпоглікемії, що може становити небезпеку в тих ситуаціях, коли ці здібності особливо необхідні (наприклад, при керуванні транспортними засобами або роботі з машинами та механізмами). Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходів для запобігання розвитку гіпоглікемії при керуванні транспортними засобами. Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомів-провісників гіпоглікемії, що розвивається або страждають частими епізодами гіпоглікемії. У цих випадках слід розглянути доцільність керування транспортними засобами та виконання подібних робіт.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему