Лекарства и БАД
290,00 грн
252,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Лорноксикам 8 мг; Допоміжні речовини: Кальцію стеарат 1.6 мг, гіпоролоз 16,0 мг, натрій гідрокарбонат 40,0 мг, гіпоролоз низькозаміщений 48,0 мг, мікрокристалічна целюлоза 96,0 мг, кальцію гідрофосфат безводний 110,4 мг; Оболонка: Пропіленгліколь близько 1,1 мг, тальк близько 3,6 мг, титану діоксид близько 3,6 мг, гіпромелоза близько 5,7 мг. По 6 або 10 таблеток у блістер. 1, 2 блістери по 6 таблеток або 1, 2, 3, 5, 10 або 25 блістерів по 10 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі до світло-жовтого кольору круглі двоопуклі таблетки.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаЛорноксикам швидко і майже повністю всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягаються через 1-2 години після прийому внутрішньо. Cmax препарату Ксефокам® рапід вище, ніж Сmax препарату Ксефокам® таблетки та еквівалентна Сmax для лікарських форм лорноксикаму, призначених для парентерального введення. Абсолютна біодоступність (розрахована на AUC) таблеток Ксефокам® рапід дорівнює 90-100% і еквівалентна біодоступності препарату Ксефокам® таблетки. Ефекту «першого проходження» препарату через печінку немає. T1/2 - 3-4 год. У плазмі лорноксикам виявляється у незміненому вигляді та у формі свого гідроксильованого метаболіту. Гідроксильований метаболіт фармакологічної активності не виявляє. Зв'язування лорноксикаму з білками плазми – 99% і не залежить від його концентрації. Лорноксикам повністю метаболізується із заснуванням фармакологічно неактивного метаболіту; близько 2/3 виводиться через печінку та 1/3 – через нирки. Лорноксикам (подібно до диклофенака та інших оксикам) піддається метаболізму за участю цитохрому Р450 2С9. В результаті генетичного поліморфізму існують особи з уповільненим та з інтенсивним метаболізмом,що може виражатися у помітному збільшенні рівнів лорноксикаму у плазмі в осіб із уповільненим метаболізмом. Лорноксикам не викликає індукції печінкових ферментів. Не кумулює після багаторазового прийому рекомендованих доз. Одночасний прийом лорноксикаму з їжею знижує Cmax на 30%. Тmax збільшується з 1,5 до 2,3 год. Всмоктування лорноксикаму (розрахована на AUC) може знижуватися до 20%. Одночасний прийом з антацидами не впливає на фармакокінетику лорноксикаму. В осіб похилого віку Cl знижений на 30-40%. У пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок не спостерігається значних змін кінетики лорноксикаму.ФармакодинамікаЛорноксикам має складний механізм дії, в основі якого лежить пригнічення синтезу ПГ, обумовлене пригніченням активності ізоферментів ЦОГ-1 та -2 як в осередку запалення, так і у здорових тканинах. Крім того, лорноксикам пригнічує вивільнення вільних радикалів кисню з активованих лейкоцитів. Аналгетичний ефект лорноксикаму не пов'язаний із наркотичною дією. Препарат Ксефокам не надає опіатоподібної дії на ЦНС і, на відміну від наркотичних анальгетиків, не пригнічує дихання, не викликає лікарської залежності.Показання до застосуванняКороткочасне лікування больового синдрому при травмах та після оперативних втручань; альгодисменорея; люмбоішіалгія; симптоматична терапія ревматоїдного артриту та остеоартрозу.Протипоказання до застосуванняПрепарат Ксефокам® рапід не слід призначати наступним групам пацієнтів: особи з алергією до лорноксикаму або одного з його компонентів; особи, які страждають на підвищену чутливість до інших НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту; пацієнти із шлунково-кишковими кровотечами, крововиливами у головний мозок (у т.ч. з підозрою); пацієнти з активною виразкою або з рецидивами виразки в анамнезі; пацієнти з тяжкою печінковою недостатністю; пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю (креатинін сироватки >700 мкмоль/л); пацієнти з вираженою тромбоцитопенією; хворі з тяжкою серцевою недостатністю та гіповолемією; період вагітності або грудного вигодовування; пацієнти віком до 18 років (через недостатній клінічний досвід). З обережністю Препарат Ксефокам® рапід слід призначати лише після ретельної оцінки очікуваної користі терапії та можливого ризику при таких порушеннях: Шлунково-кишкові виразки та кровотечі в анамнезі. Рекомендується проведення клінічного нагляду через регулярні періоди часу. Якщо у пацієнта в період прийому препарату Ксефокам® рапід розвинулася пептична виразка та/або шлунково-кишкова кровотеча, то необхідно відмінити прийом препарату та провести відповідні терапевтичні заходи. Ниркова недостатність. Пацієнти з неявно вираженою нирковою недостатністю (креатинін сироватки 150-300 мкмоль/л) повинні проходити обстеження щокварталу, пацієнти з помірною нирковою недостатністю (креатинін сироватки 300-700 мкмоль/л) повинні обстежуватися з інтервалом. У разі погіршення функції нирок лікування препаратом Ксефокам® рапід слід припинити. Пацієнти з порушеннями згортання крові. Рекомендується проведення ретельного клінічного спостереження та оцінка лабораторних показників (наприклад, протромбінового індексу). Захворювання печінки (наприклад, цироз печінки). Рекомендується проведення клінічного спостереження та оцінка лабораторних показників (наприклад, активності печінкових ферментів) через регулярні періоди часу. Тривале лікування (понад місяць). Рекомендується регулярно проводити оцінку стану крові (гемоглобін), функції нирок (креатинін) та печінкових ферментів. Пацієнти похилого віку (65 років і старше, тому можливе зниження кліренсу препарату), а також пацієнти з масою тіла менше 50 кг та після хірургічного втручання. Рекомендується спостереження за функціями нирок та печінки. Важливо контролювати функцію нирок у наступних пацієнтів: - які перенесли широке хірургічне втручання; - з порушеннями ниркової функції, наприклад, внаслідок значної втрати крові або сильно вираженого зневоднення організму; - із серцевою недостатністю; - які отримують одночасне лікування діуретиками, а також отримують одночасне лікування ЛЗ, щодо яких є підозри або відомо, що вони можуть спричинити пошкодження нирок. Слід мати на увазі, що препарат збільшує ризик спинномозкової/епідуральної гематоми при проведенні спинномозкової або епідуральної анестезії.Вагітність та лактаціяБезпека препарату Ксефокам® рапід у період вагітності та грудного вигодовування не встановлена, тому не слід призначати його при цих станах. В даний час клінічних даних про виведення лорноксикаму з грудним молоком немає. Проте дані доклінічного вивчення свідчать, що лорноксикам виявлявся в молоці у тварин (у щурів рівень лорноксикаму становили близько 30% рівня в крові материнського організму).Побічна діяПобічні реакції на НПЗЗ, що найчастіше зустрічаються, з боку ШКТ: Можуть розвиватися пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча. Після застосування нестероїдних протизапальних засобів відзначалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запори, диспепсичні явища, біль у животі, мелена, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення коліту або хвороби Крона. У поодиноких випадках спостерігався гастрит. Приблизно у 20% пацієнтів, які отримують лорноксики, можуть розвиватися побічні реакції. Найчастішими є - нудота, блювання та діарея, диспепсичні явища, розлад травлення, біль у животі. У кожній приватній категорії побічні ефекти згруповані за системно-органним класом і представлені в порядку зменшення частоти: Дуже часто - 1/10 призначень (> 10%); Часто – 1/100 призначень (> 1% та < 10%); Нечасто - 1/1000 призначень (> 0,1% та < 1%); Рідко - 1/10000 призначень (> 0,01% та Інфекції та інвазії – Рідко: фарингіт. Система кровотворення та лімфатична система - рідко: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, збільшення часу кровотечі; Дуже рідко: екхімози. Розлади імунної системи: - Рідко: гіперчутливість. Метаболічні та харчові розлади - Нечасто: анорексія, зміна ваги. Психіатричні розлади: - Нечасто: порушення сну, депресія; Рідко: сплутаність свідомості, знервованість, тривожне збудження. Неврологічні розлади - Часто: короткочасні головні болі слабкої інтенсивності, запаморочення. Рідко: сумнів, парестезії, порушення смаку, тремор, мігрень. Розлади зору: - Нечасто: кон'юнктивіт; Рідко: розлади зору. Розлади вестибулярного апарату - Нечасто: запаморочення, шум у вухах. Кардіологічні розлади: - Нечасто: серцебиття, тахікардія, набряки, серцева недостатність. Судинні розлади - Нечасто: приплив крові до обличчя; Рідко: артеріальна гіпертензія, припливи крові, крововилив, гематома. Розлади в дихальній системі, грудній клітині та середостінні - Нечасто: риніт; Рідко: диспное, кашель, бронхоспазм. Шлунково-кишкові розлади - часто: нудота, біль у животі, диспепсичні явища, діарея, блювання; Нечасто: запор, метеоризм, відрижка, сухість у роті, гастрит, виразкова хвороба шлунка, біль в епігастральній ділянці, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, виразки в порожнині рота; Рідко: мелена, кривава блювота, стоматит, езофагіт, гастроезофагеальний рефлюкс, дисфагія, афтозний стоматит, глосит, перфоративна виразка пептики. Розлади гепатобіліарної системи: - Нечасто: підвищення показників тестів функції печінки, глутамат-піруват-трансамінази (АЛТ) або глутамат-оксалоацетат-трансамінази (ACT); Рідко: порушення функції печінки; Дуже рідко ушкодження гепатоцитів. Шкірні прояви та розлади в підшкірних тканинах - Нечасто: висип, свербіж, пітливість, еритематозний висип, кропив'янка, алопеція; Рідко: дерматит, пурпура; Дуже рідко: набряки, бульозні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Розлади опорно-рухової системи та сполучної тканини - Нечасто: артралгія; Рідко: біль у кістках, спазми м'язів, міалгія. Ниркові порушення та сечовивідні розлади - Рідко: ніктурія, порушення сечовипускання, підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові. Загальні прояви та стан місця введення препарату: - Нечасто: нездужання, набряк особи; Рідко: астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі препарату Ксефокам® рапід та антикоагулянтів та інгібіторів агрегації тромбоцитів може збільшуватись час кровотечі (підвищений ризик кровотечі); з похідними сульфонілсечовини – може посилюватись гіпоглікемічний ефект; інших НПЗЗ — збільшується ризик небажаних реакцій; діуретиків - знижується ефективність петльових діуретиків; інгібіторів АПФ - може зменшуватись дія інгібітора АПФ; препаратів літію - може викликати збільшення максимальної концентрації літію, і, отже, можливе посилення небажаних ефектів, що викликаються літієм; метотрексату та циклоспорину – збільшення концентрації метотрексату та циклоспорину в сироватці;циметидину – підвищення концентрації лорноксикаму в плазмі (взаємодії між препаратом Ксефокам® рапід та ранітидином або препаратом Ксефокам® рапід та антацидами не виявлено); дигоксину - знижується нирковий кліренс дигоксину. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) зменшують концентрацію активного препарату в плазмі, інгібітори можуть посилювати вираженість побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиКсефокам Рапід таблетки, покриті плівковою оболонкою, призначені для прийому внутрішньо і їх слід приймати, запиваючи достатньою кількістю рідини. Спеціального підбору дози для людей похилого віку не потрібно при відсутності недостатності функції нирок або печінки, у разі яких добову дозу слід зменшити. Для всіх пацієнтів відповідний режим дозування повинен ґрунтуватись на індивідуальній відповіді на лікування. Для прийому лорноксикам слід призначати у дозах 8 мг, та добова доза не повинна перевищувати 16 мг.ПередозуванняУ разі передозування препарату Ксефокам Рапід можуть спостерігатися такі симптоми: нудота та блювання, церебральні симптоми (запаморочення, атаксія, що переходить у кому та судоми). Можливі зміни функції печінки та нирок та порушення згортання крові. При реальному чи передбачуваному передозуванні слід припинити прийом ліків. Завдяки короткому періоду напіввиведення лорноксикам швидко виводиться з організму. Лорноксикам діалізу не піддається. До цього часу специфічного антидоту невідомо. Необхідно передбачити проведення звичайних невідкладних заходів, включаючи промивання шлунка. Виходячи із загальних принципів застосування активованого вугілля тільки за умови його прийому відразу після прийому препарату Ксефокам Рапід може призвести до зменшення всмоктування препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасне призначення Н2-блокаторів, омепразолу, синтетичних аналогів простагландинів дозволяє знизити ризик ульцерогенної дії лорноксикаму. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які застосовують препарат, необхідно утримуватися від видів дії, що вимагають підвищеної уваги, швидких психічних та рухових реакцій, вживання алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода очищена, мікрогранульований хітозан, аромат, іонне срібло.ХарактеристикаОснову гелю становить натуральний біодеградований полісахарид хітозан, що є похідним хітину, що отримується з ракоподібних панцирів. Хітозан ефективно проникає через шкіру та активує у місці нанесення захисні реакції організму, сприяє покращенню процесів обміну речовин та кровопостачання. Крім того, хітозан суттєво прискорює процеси регенерації та ранозагоювання, покращує мікроциркуляцію та лімфовідтік, виводить продукти клітинного обміну. При запальних процесах та опіках застосування хітозану помітно знижує больові відчуття та помітно прискорює процеси детоксикації. Іонне срібло у складі гелю надає йому бактерицидних, протигрибкових та противірусних властивостей. Завдяки новій надтонкій структурі мікрогранул хітозану, у місці нанесення гелю утворюється газопроникне покриття, що утримує вологу та захищає пошкоджену ділянку від негативних зовнішніх впливів.Властивості компонентівХітозан ефективно проникає через шкіру та активує у місці нанесення захисні реакції організму, сприяє покращенню процесів обміну речовин та кровопостачання. Крім того, суттєво прискорює процеси регенерації та ранозагоювання, покращує мікроциркуляцію та лімфовідтік, виводить продукти клітинного обміну. Іонне срібло у складі гелю надає йому бактерицидних, протигрибкових та противірусних властивостей.ІнструкціяНанести гель на пошкоджену шкіру і розтерти легкими рухами. При відкритих ранах обробку слід проводити з акуратністю, захоплюючи навколораневі поверхні. Газопроникна плівка, що утворюється на місці нанесення, утримує вологу і оберігає пошкоджену ділянку від негативних зовнішніх впливів. Повторювати процедуру 2-3 десь у день до повного загоєння. Наносити гель на чисту шкіру.РекомендуєтьсяГель застосовують для загоєння опіків, ран та обморожень, зняття больових відчуттів та прискорення процесів регенерації шкірних покривів без утворення спайок та рубців. Ефективний для загоєння ран різного походження: механічних, хімічних та термічних (в т.ч. сонячних опіків), а також післяопераційних швів, трофічних виразок різного генезу та пролежнів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів гелю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати попадання в очі та на відкриті рани. У разі алергічних реакцій застосування гелю припинити.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГлюкозамін сульфат, хондроїтин сульфат, вода дистильована, олія вазелінова, гліцерин, віск емульсійний, цетилстеарилові спирти, диметикон, парабени, моногліцериди дистильовані, ароматична композиція. Випускається в тубах 30, 50 та 75 г.ХарактеристикаГлюкозамін та хондроїтин є найважливішими хондропротекторами – речовинами, що відповідають за захист, відновлення та здоровий стан суглобового хряща. Глюкозамін бере активну участь у формуванні сполучної тканини хрящів, зв'язок, сухожилля, синовіальної (суглобової) рідини. Хондроїтин зберігає воду в товщі хряща, створює хорошу амортизацію та поглинає удари, що в результаті підвищує міцність сполучної тканини.Дія на організмсприяють регенерації хрящової тканини; зменшують біль у уражених суглобах; мають протизапальну дію; дарують легкість та комфорт руху.Показання до застосуванняХОНДРОЛОН™ гель для тіла у ділянці суглобів є засобом для профілактики та комплексного лікування захворювань суглобів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продукту.Спосіб застосування та дозиНаносити гель 2-3 рази на день на шкіру над осередком ураження і втирати протягом 2-3 хвилин до повного вбирання.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем та ознайомитися з детальною інструкцією із застосування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: Активна речовина: хлоргексидину біглюконат – 16 мг (хлоргексидину біглюконат використовують у вигляді розчину (концентрація 20 %)); Допоміжні речовини: макрогол-1500 (поліетиленгліколь 1500) – 2533,3 мг, макрогол-400 (поліетиленгліколь 400) – 225,2 мг, макрогол-4000 (поліетиленгліколь 4000) – 56,3 мг. Супозиторії вагінальні 16 мг. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці, по 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСупозиторії білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, торпедоподібної форми. Допускається мармуровість поверхні.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаПри інтравагінальному застосуванні практично не всмоктується, системної дії не чинить.ФармакодинамікаХлоргексидин є антисептичним препаратом для місцевого застосування, активний щодо найпростіших, грампозитивних і грамнегативних бактерій, вірусів, у тому числі Treponema pallidum, Chlamidia spp., Ureaplasma spp. типу. До препарату слабочутливі деякі штами Pseudomonas spp., Proteus spp., а також стійкі кислотостійкі форми бактерій, суперечки бактерій, гриби. Хлоргексидин не порушує функціональної активності лактобактерій. Зберігає активність, хоч і дещо знижену, у присутності крові, гною та інших біологічних рідин.Показання до застосуваннялікування вагінітів (зокрема гострих неспецифічних, змішаних, трихомонадних); профілактика інфекційно-запальних ускладнень в акушерстві та гінекології (перед оперативним лікуванням гінекологічних захворювань, перед пологами та абортом, до та після встановлення внутрішньоматкової спіралі (ВМС), до та після діатермокоагуляції шийки матки, перед внутрішньоматковими дослідженнями); профілактика інфекцій, що передаються статевим шляхом (хламідіоз, уреаплазмоз, генітальний герпес, сифіліс, гонорея, трихомоніаз).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю: застосовують препарат у дитячому віці (рекомендується застосовувати препарат Хлоргексидин, супозиторії вагінальні 8 мг)Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період грудного вигодовування Хлоргексидин застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяМожливі алергічні реакції, свербіння, що проходять після відміни препарату. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування з йодовмісними лікарськими засобами, якщо вони застосовуються інтравагінально. Хлоргексидин не сумісний з детергентами, що містять аніонну групу (сапоніни, лаурилсульфат натрію, карбоксиметилцелюлоза натрію), і милами, якщо вони вводяться інтравагінально.Спосіб застосування та дозиІнтравагінально. Перед застосуванням супозиторій звільняють від контурної упаковки. Для лікування: по 1 супозиторію 2 рази на добу протягом 7-10 днів. Для профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом: 1 супозиторій не пізніше 2 годин після незахищеного статевого акту.ПередозуванняНаразі про випадки передозування не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТуалет зовнішніх статевих органів впливає ефективність і переносимість супозиторіїв, т.к. препарат застосовується інтравагінально. Хлоргексидин зберігає активність, хоч і дещо знижену, у присутності крові, гною та інших біологічних рідин. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на керування транспортними засобами та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
189,00 грн
153,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаХлоргексидину біглюконат – 0,05%. допоміжна речовина: очищена вода. Спрей 100мл.ФармакокінетикаПрактично не всмоктується із ШКТ. Після випадкового проковтування 300 мг Cmax досягається через 30 хв і становить 0. 206 мкг/л. Виводиться переважно з каловими масами (90%), менше 1% виділяється нирками. Всмоктування зі шкіри, слизових та серозних оболонок низька – менше 1%.РекомендуєтьсяДля антисептики та дезінфекції: стерилізація та дезінфекція хірургічного інструментарію, обладнання та приладів, обробка операційного поля та рук хірурга; Для лікування операційних ран, гнійних ран, інфікованих опіків, піодермії; Лікування запальних захворювань порожнини рота та глотки (гінгівіту, стоматиту, тонзиліту, фарингіту, пародонтиту та ін.); Профілактики венеричних хвороб (хламідіозу, уреаплазмозу, трихомоніазу, гонореї, сифілісу, генітального герпесу); Лікування інфекційно-запальних захворювань піхви та шийки матки (вагінітів, кольпітів, ерозії шийки матки, сверблячки вульви); Обробки та санації статевих шляхів у гінекології та ін;Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість (у т. ч. гіперчутливість в анамнезі) хлоргексидину. C обережністю: дерматит, дитячий вік, вагітність, період лактації.Вагітність та лактаціяЗ обережністю варто застосовувати під час вагітності, а також у дитячому віці.Побічна діяСухість та свербіння шкіри, дерматити, липкість рук протягом 3-5 хв. У деяких випадках хлоргексидин може мати місцево-подразнювальну дію. Фарбування зубів, відкладення зубного каменю, порушення смаку (при лікуванні гінгівітів). При підвищеній чутливості можливі алергічні реакції (шкірний висип). Фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиНебажано одночасне застосування препаратів йоду, щоб уникнути розвитку дерматитів. При одночасному застосуванні хлоргексидину з іншими дезінфікуючими засобами або косметичними кремами є ризик взаємної інактивації. Можливе одночасне застосування хлоргексидину з препаратами, що містять катіонну групу (бензалконію хлорид, цетрімонію бромід). Хлоргексидин фармацевтично несумісний з милом, лугами, детергентами, що містять аніонну групу (сапоніни, лаурилсульфат натрію, натрію карбоксиметилцелюлоза, колоїди, гуміарабік). Хлоргексидин застосовується у нейтральному середовищі. при pH 5-8 різниця в активності невелика. при pH понад 8 випадає осад. Застосування твердої води знижує бактерицидні властивості хлоргексидину. Етанол посилює антисептичну активність хлоргексидину.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування хлоргексидину не повідомлялося. Лікування: при випадковому попаданні засобу в шлунок - промити шлунок великою кількістю води та прийняти адсорбенти: 10-20 таблеток активованого вугілля, палену магнезію (1-2 столові ложки на склянку води). За потреби проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБактерицидна дія хлоргексидину посилюється із підвищенням температури. За температури вище 100 град. З хлоргексидину частково розкладається. Не слід користуватися розчинами хлоргексидину для обробки кон'юнктиви та для промивання порожнин. У пацієнтів з відкритою черепно-мозковою травмою, пошкодженнями спинного мозку, перфорацією барабанної перетинки слід уникати попадання розчину хлоргексидину на поверхню головного мозку, мозкових оболонок та в порожнину внутрішнього вуха. Уникати влучення засобу в очі. У разі попадання на слизові оболонки очей слід швидко і ретельно промити водою. Обробка рук не замінює стерильних рукавичок. При зовнішньому застосуванні препарати хлоргексидину рекомендується наносити на суху чисту шкіру, ретельно змив залишки мила. Присутність мила може инактивировать хлоргексидин. Не рекомендується застосування миючих засобів з хлором для прання білизни, що була в контакті з хлоргексидином. Попадання гіпохлоритних відбілюючих речовин на тканини, які раніше перебували в контакті з хлоргексидином, що містять препаратами, може сприяти появі на них коричневих плям. Хлоргексидин не надає шкідливого впливу на предмети, виготовлені зі скла, пластмаси та металів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: хлоргексидину біглюконат (у вигляді Дезину - хлоргексидину біглюконату концентрату 200 мг/мл) - 50 мг; допоміжна речовина: вода очищена – до 100 мл. Розчин для зовнішнього застосування 1000 мл у флаконі.Опис лікарської формиБезбарвна або трохи жовтувата рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб, залежно від використовуваної концентрації, виявляє щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій бактеріостатичну або бактерицидну дію. Фунгіцидна дія Хлоргексидину біглюконату – при концентрації 0.05%, температурі 22 град.С та дії протягом 10 хв. Віруліцидна дія (щодо ліпофільних вірусів) – проявляється при концентрації 0.01-1%. На суперечки бактерій діє лише за підвищеної температурі. Ефективний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій – Treponema spp., Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas spp., Chlamydia spp., Ureaplasma spp. Стабілен, після обробки шкіри (рук, операційного поля) зберігається на ній у деякій кількості, достатній для прояву бактерицидного ефекту. Зберігає активність (хоча дещо знижену) у присутності крові, гною, різних секретів та органічних речовин. Вкрай рідко викликає застосування Хлоргексидину біглюконату алергічні реакції, подразнення шкіри та тканин, не надає шкідливого впливу на предмети, виготовлені зі скла, пластмаси та металів.Показання до застосуванняДля обробки ран та опікових поверхонь; для обробки інфікованих потертостей та тріщин шкіри та відкритих слизових оболонок. Для стерилізації медичного інструментарію за температури 70 град. З; дезінфекції робочих поверхонь приладів (в т.ч. термометрів) та обладнання, термічна обробка яких небажана.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів хлоргексидину біглюконату, дерматити.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовувати при вагітності та періоді лактації; дитячий вік.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти Хлоргексидину біглюконату (шкірний висип), сухість шкіри, свербіж, дерматит, липкість шкіри рук (протягом 3-5 хв), фотосенсибілізація. При лікуванні гінгівітів – фарбування емалі зубів, відкладення зубного каменю, порушення смаку.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат застосовується у нейтральному середовищі; при pH 5-8 різниця в активності невелика; при pH понад 8 випадає осад. Застосування твердої води знижує бактерицидні властивості. Фармацевтично несумісний з милом, лугами та ін. аніонними сполуками (колоїди, гуміарабік, карбоксиметилцелюлоза). Сумісний з ЛЗ, що містять катіонну групу (бензалконію хлорид, цетримонія бромід). Етанол посилює ефективність хлоргексидину біглюконату.Спосіб застосування та дозиВодний розчин застосовують у вигляді зрошень, полоскань та аплікацій - 5-10 мл розчину наносять на уражену поверхню шкіри або слизових оболонок з експозицією 1-3 хв 2-3 рази на добу (на тампоні або шляхом зрошення). Обробку Хлоргексидину біглюконатом медичного інструменту та робочих поверхонь проводять чистою губкою, змоченою розчином антисептика, або замочуванням. Хлоргексидин біглюконат як профілактичний та лікувальний засіб використовується зовнішньо і місцево.ПередозуванняЛікування: при випадковому попаданні внутрішньо практично не абсорбується (слід зробити промивання шлунка, використовуючи молоко, сире яйце, желатин). За потреби проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з відкритою ЧМТ, ушкодженнями спинного мозку, перфорацією барабанної перетинки слід уникати попадання на поверхню головного мозку, мозкових оболонок та в порожнину внутрішнього вуха. У разі попадання на слизові оболонки ока їх слід швидко та ретельно промити водою. Попадання гіпохлоритних відбілюючих речовин на тканини, які раніше перебували в контакті з хлоргексидином, що містять препаратами, може сприяти появі на них коричневих плям. Бактерицидна дія посилюється із підвищенням температури. При температурі вище 100°С препарат частково розкладається. Не рекомендується одночасне застосування з йодом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: хлоргексидину біглюконат (у вигляді Дезину - хлоргексидину біглюконату концентрату 200 мг/мл) - 50 мг; допоміжна речовина: вода очищена – до 100 мл. Розчин для зовнішнього застосування 100 мл у флаконі.Опис лікарської формиБезбарвна або трохи жовтувата рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб, залежно від використовуваної концентрації, виявляє щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій бактеріостатичну або бактерицидну дію. Фунгіцидна дія Хлоргексидину біглюконату – при концентрації 0.05%, температурі 22 град.С та дії протягом 10 хв. Віруліцидна дія (щодо ліпофільних вірусів) – проявляється при концентрації 0.01-1%. На суперечки бактерій діє лише за підвищеної температурі. Ефективний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій – Treponema spp., Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas spp., Chlamydia spp., Ureaplasma spp. Стабілен, після обробки шкіри (рук, операційного поля) зберігається на ній у деякій кількості, достатній для прояву бактерицидного ефекту. Зберігає активність (хоча дещо знижену) у присутності крові, гною, різних секретів та органічних речовин. Вкрай рідко викликає застосування Хлоргексидину біглюконату алергічні реакції, подразнення шкіри та тканин, не надає шкідливого впливу на предмети, виготовлені зі скла, пластмаси та металів.Показання до застосуванняДля обробки ран та опікових поверхонь; для обробки інфікованих потертостей та тріщин шкіри та відкритих слизових оболонок. Для стерилізації медичного інструментарію за температури 70 град. З; дезінфекції робочих поверхонь приладів (в т.ч. термометрів) та обладнання, термічна обробка яких небажана.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів хлоргексидину біглюконату, дерматити.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовувати при вагітності та періоді лактації; дитячий вік.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти Хлоргексидину біглюконату (шкірний висип), сухість шкіри, свербіж, дерматит, липкість шкіри рук (протягом 3-5 хв), фотосенсибілізація. При лікуванні гінгівітів – фарбування емалі зубів, відкладення зубного каменю, порушення смаку.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат застосовується у нейтральному середовищі; при pH 5-8 різниця в активності невелика; при pH понад 8 випадає осад. Застосування твердої води знижує бактерицидні властивості. Фармацевтично несумісний з милом, лугами та ін. аніонними сполуками (колоїди, гуміарабік, карбоксиметилцелюлоза). Сумісний з ЛЗ, що містять катіонну групу (бензалконію хлорид, цетримонія бромід). Етанол посилює ефективність хлоргексидину біглюконату.Спосіб застосування та дозиВодний розчин застосовують у вигляді зрошень, полоскань та аплікацій - 5-10 мл розчину наносять на уражену поверхню шкіри або слизових оболонок з експозицією 1-3 хв 2-3 рази на добу (на тампоні або шляхом зрошення). Обробку Хлоргексидину біглюконатом медичного інструменту та робочих поверхонь проводять чистою губкою, змоченою розчином антисептика, або замочуванням. Хлоргексидин біглюконат як профілактичний та лікувальний засіб використовується зовнішньо і місцево.ПередозуванняЛікування: при випадковому попаданні внутрішньо практично не абсорбується (слід зробити промивання шлунка, використовуючи молоко, сире яйце, желатин). За потреби проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з відкритою ЧМТ, ушкодженнями спинного мозку, перфорацією барабанної перетинки слід уникати попадання на поверхню головного мозку, мозкових оболонок та в порожнину внутрішнього вуха. У разі попадання на слизові оболонки ока їх слід швидко та ретельно промити водою. Попадання гіпохлоритних відбілюючих речовин на тканини, які раніше перебували в контакті з хлоргексидином, що містять препаратами, може сприяти появі на них коричневих плям. Бактерицидна дія посилюється із підвищенням температури. При температурі вище 100°С препарат частково розкладається. Не рекомендується одночасне застосування з йодом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
166,00 грн
147,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: хлоргексидину біглюконат (у вигляді Дезину - хлоргексидину біглюконату концентрату 200 мг/мл) - 50 мг; допоміжна речовина: вода очищена – до 100 мл. Розчин для зовнішнього застосування 100 мл у флаконі.Опис лікарської формиБезбарвна або трохи жовтувата рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб, залежно від використовуваної концентрації, виявляє щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій бактеріостатичну або бактерицидну дію. Фунгіцидна дія Хлоргексидину біглюконату – при концентрації 0.05%, температурі 22 град.С та дії протягом 10 хв. Віруліцидна дія (щодо ліпофільних вірусів) – проявляється при концентрації 0.01-1%. На суперечки бактерій діє лише за підвищеної температурі. Ефективний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій – Treponema spp., Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas spp., Chlamydia spp., Ureaplasma spp. Стабілен, після обробки шкіри (рук, операційного поля) зберігається на ній у деякій кількості, достатній для прояву бактерицидного ефекту. Зберігає активність (хоча дещо знижену) у присутності крові, гною, різних секретів та органічних речовин. Вкрай рідко викликає застосування Хлоргексидину біглюконату алергічні реакції, подразнення шкіри та тканин, не надає шкідливого впливу на предмети, виготовлені зі скла, пластмаси та металів.Показання до застосуванняДля обробки ран та опікових поверхонь; для обробки інфікованих потертостей та тріщин шкіри та відкритих слизових оболонок. Для стерилізації медичного інструментарію за температури 70 град. З; дезінфекції робочих поверхонь приладів (в т.ч. термометрів) та обладнання, термічна обробка яких небажана.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів хлоргексидину біглюконату, дерматити.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовувати при вагітності та періоді лактації; дитячий вік.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти Хлоргексидину біглюконату (шкірний висип), сухість шкіри, свербіж, дерматит, липкість шкіри рук (протягом 3-5 хв), фотосенсибілізація. При лікуванні гінгівітів – фарбування емалі зубів, відкладення зубного каменю, порушення смаку.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат застосовується у нейтральному середовищі; при pH 5-8 різниця в активності невелика; при pH понад 8 випадає осад. Застосування твердої води знижує бактерицидні властивості. Фармацевтично несумісний з милом, лугами та ін. аніонними сполуками (колоїди, гуміарабік, карбоксиметилцелюлоза). Сумісний з ЛЗ, що містять катіонну групу (бензалконію хлорид, цетримонія бромід). Етанол посилює ефективність хлоргексидину біглюконату.Спосіб застосування та дозиВодний розчин застосовують у вигляді зрошень, полоскань та аплікацій - 5-10 мл розчину наносять на уражену поверхню шкіри або слизових оболонок з експозицією 1-3 хв 2-3 рази на добу (на тампоні або шляхом зрошення). Обробку Хлоргексидину біглюконатом медичного інструменту та робочих поверхонь проводять чистою губкою, змоченою розчином антисептика, або замочуванням. Хлоргексидин біглюконат як профілактичний та лікувальний засіб використовується зовнішньо і місцево.ПередозуванняЛікування: при випадковому попаданні внутрішньо практично не абсорбується (слід зробити промивання шлунка, використовуючи молоко, сире яйце, желатин). За потреби проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з відкритою ЧМТ, ушкодженнями спинного мозку, перфорацією барабанної перетинки слід уникати попадання на поверхню головного мозку, мозкових оболонок та в порожнину внутрішнього вуха. У разі попадання на слизові оболонки ока їх слід швидко та ретельно промити водою. Попадання гіпохлоритних відбілюючих речовин на тканини, які раніше перебували в контакті з хлоргексидином, що містять препаратами, може сприяти появі на них коричневих плям. Бактерицидна дія посилюється із підвищенням температури. При температурі вище 100°С препарат частково розкладається. Не рекомендується одночасне застосування з йодом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 364,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: хлоргексидину біглюконат (у вигляді Дезину - хлоргексидину біглюконату концентрату 200 мг/мл) - 50 мг; допоміжна речовина: вода очищена – до 100 мл. Розчин для зовнішнього застосування 100 мл у флаконі.Опис лікарської формиБезбарвна або трохи жовтувата рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб, залежно від використовуваної концентрації, виявляє щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій бактеріостатичну або бактерицидну дію. Фунгіцидна дія Хлоргексидину біглюконату – при концентрації 0.05%, температурі 22 град.С та дії протягом 10 хв. Віруліцидна дія (щодо ліпофільних вірусів) – проявляється при концентрації 0.01-1%. На суперечки бактерій діє лише за підвищеної температурі. Ефективний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій – Treponema spp., Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas spp., Chlamydia spp., Ureaplasma spp. Стабілен, після обробки шкіри (рук, операційного поля) зберігається на ній у деякій кількості, достатній для прояву бактерицидного ефекту. Зберігає активність (хоча дещо знижену) у присутності крові, гною, різних секретів та органічних речовин. Вкрай рідко викликає застосування Хлоргексидину біглюконату алергічні реакції, подразнення шкіри та тканин, не надає шкідливого впливу на предмети, виготовлені зі скла, пластмаси та металів.Показання до застосуванняДля обробки ран та опікових поверхонь; для обробки інфікованих потертостей та тріщин шкіри та відкритих слизових оболонок. Для стерилізації медичного інструментарію за температури 70 град. З; дезінфекції робочих поверхонь приладів (в т.ч. термометрів) та обладнання, термічна обробка яких небажана.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів хлоргексидину біглюконату, дерматити.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовувати при вагітності та періоді лактації; дитячий вік.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти Хлоргексидину біглюконату (шкірний висип), сухість шкіри, свербіж, дерматит, липкість шкіри рук (протягом 3-5 хв), фотосенсибілізація. При лікуванні гінгівітів – фарбування емалі зубів, відкладення зубного каменю, порушення смаку.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат застосовується у нейтральному середовищі; при pH 5-8 різниця в активності невелика; при pH понад 8 випадає осад. Застосування твердої води знижує бактерицидні властивості. Фармацевтично несумісний з милом, лугами та ін. аніонними сполуками (колоїди, гуміарабік, карбоксиметилцелюлоза). Сумісний з ЛЗ, що містять катіонну групу (бензалконію хлорид, цетримонія бромід). Етанол посилює ефективність хлоргексидину біглюконату.Спосіб застосування та дозиВодний розчин застосовують у вигляді зрошень, полоскань та аплікацій - 5-10 мл розчину наносять на уражену поверхню шкіри або слизових оболонок з експозицією 1-3 хв 2-3 рази на добу (на тампоні або шляхом зрошення). Обробку Хлоргексидину біглюконатом медичного інструменту та робочих поверхонь проводять чистою губкою, змоченою розчином антисептика, або замочуванням. Хлоргексидин біглюконат як профілактичний та лікувальний засіб використовується зовнішньо і місцево.ПередозуванняЛікування: при випадковому попаданні внутрішньо практично не абсорбується (слід зробити промивання шлунка, використовуючи молоко, сире яйце, желатин). За потреби проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з відкритою ЧМТ, ушкодженнями спинного мозку, перфорацією барабанної перетинки слід уникати попадання на поверхню головного мозку, мозкових оболонок та в порожнину внутрішнього вуха. У разі попадання на слизові оболонки ока їх слід швидко та ретельно промити водою. Попадання гіпохлоритних відбілюючих речовин на тканини, які раніше перебували в контакті з хлоргексидином, що містять препаратами, може сприяти появі на них коричневих плям. Бактерицидна дія посилюється із підвищенням температури. При температурі вище 100°С препарат частково розкладається. Не рекомендується одночасне застосування з йодом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 788,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: хлоргексидину біглюконат (у вигляді Дезину - хлоргексидину біглюконату концентрату 200 мг/мл) - 50 мг; допоміжна речовина: вода очищена – до 100 мл. Розчин для зовнішнього застосування 100 мл у флаконі.Опис лікарської формиБезбарвна або трохи жовтувата рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб, залежно від використовуваної концентрації, виявляє щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій бактеріостатичну або бактерицидну дію. Фунгіцидна дія Хлоргексидину біглюконату – при концентрації 0.05%, температурі 22 град.С та дії протягом 10 хв. Віруліцидна дія (щодо ліпофільних вірусів) – проявляється при концентрації 0.01-1%. На суперечки бактерій діє лише за підвищеної температурі. Ефективний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій – Treponema spp., Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas spp., Chlamydia spp., Ureaplasma spp. Стабілен, після обробки шкіри (рук, операційного поля) зберігається на ній у деякій кількості, достатній для прояву бактерицидного ефекту. Зберігає активність (хоча дещо знижену) у присутності крові, гною, різних секретів та органічних речовин. Вкрай рідко викликає застосування Хлоргексидину біглюконату алергічні реакції, подразнення шкіри та тканин, не надає шкідливого впливу на предмети, виготовлені зі скла, пластмаси та металів.Показання до застосуванняДля обробки ран та опікових поверхонь; для обробки інфікованих потертостей та тріщин шкіри та відкритих слизових оболонок. Для стерилізації медичного інструментарію за температури 70 град. З; дезінфекції робочих поверхонь приладів (в т.ч. термометрів) та обладнання, термічна обробка яких небажана.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів хлоргексидину біглюконату, дерматити.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовувати при вагітності та періоді лактації; дитячий вік.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти Хлоргексидину біглюконату (шкірний висип), сухість шкіри, свербіж, дерматит, липкість шкіри рук (протягом 3-5 хв), фотосенсибілізація. При лікуванні гінгівітів – фарбування емалі зубів, відкладення зубного каменю, порушення смаку.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат застосовується у нейтральному середовищі; при pH 5-8 різниця в активності невелика; при pH понад 8 випадає осад. Застосування твердої води знижує бактерицидні властивості. Фармацевтично несумісний з милом, лугами та ін. аніонними сполуками (колоїди, гуміарабік, карбоксиметилцелюлоза). Сумісний з ЛЗ, що містять катіонну групу (бензалконію хлорид, цетримонія бромід). Етанол посилює ефективність хлоргексидину біглюконату.Спосіб застосування та дозиВодний розчин застосовують у вигляді зрошень, полоскань та аплікацій - 5-10 мл розчину наносять на уражену поверхню шкіри або слизових оболонок з експозицією 1-3 хв 2-3 рази на добу (на тампоні або шляхом зрошення). Обробку Хлоргексидину біглюконатом медичного інструменту та робочих поверхонь проводять чистою губкою, змоченою розчином антисептика, або замочуванням. Хлоргексидин біглюконат як профілактичний та лікувальний засіб використовується зовнішньо і місцево.ПередозуванняЛікування: при випадковому попаданні внутрішньо практично не абсорбується (слід зробити промивання шлунка, використовуючи молоко, сире яйце, желатин). За потреби проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з відкритою ЧМТ, ушкодженнями спинного мозку, перфорацією барабанної перетинки слід уникати попадання на поверхню головного мозку, мозкових оболонок та в порожнину внутрішнього вуха. У разі попадання на слизові оболонки ока їх слід швидко та ретельно промити водою. Попадання гіпохлоритних відбілюючих речовин на тканини, які раніше перебували в контакті з хлоргексидином, що містять препаратами, може сприяти появі на них коричневих плям. Бактерицидна дія посилюється із підвищенням температури. При температурі вище 100°С препарат частково розкладається. Не рекомендується одночасне застосування з йодом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 334,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: хлоргексидину біглюконат (у вигляді Дезину - хлоргексидину біглюконату концентрату 200 мг/мл) - 50 мг; допоміжна речовина: вода очищена – до 100 мл. Розчин для зовнішнього застосування 100 мл у флаконі.Опис лікарської формиБезбарвна або трохи жовтувата рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб, залежно від використовуваної концентрації, виявляє щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій бактеріостатичну або бактерицидну дію. Фунгіцидна дія Хлоргексидину біглюконату – при концентрації 0.05%, температурі 22 град.С та дії протягом 10 хв. Віруліцидна дія (щодо ліпофільних вірусів) – проявляється при концентрації 0.01-1%. На суперечки бактерій діє лише за підвищеної температурі. Ефективний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій – Treponema spp., Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas spp., Chlamydia spp., Ureaplasma spp. Стабілен, після обробки шкіри (рук, операційного поля) зберігається на ній у деякій кількості, достатній для прояву бактерицидного ефекту. Зберігає активність (хоча дещо знижену) у присутності крові, гною, різних секретів та органічних речовин. Вкрай рідко викликає застосування Хлоргексидину біглюконату алергічні реакції, подразнення шкіри та тканин, не надає шкідливого впливу на предмети, виготовлені зі скла, пластмаси та металів.Показання до застосуванняДля обробки ран та опікових поверхонь; для обробки інфікованих потертостей та тріщин шкіри та відкритих слизових оболонок. Для стерилізації медичного інструментарію за температури 70 град. З; дезінфекції робочих поверхонь приладів (в т.ч. термометрів) та обладнання, термічна обробка яких небажана.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів хлоргексидину біглюконату, дерматити.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовувати при вагітності та періоді лактації; дитячий вік.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти Хлоргексидину біглюконату (шкірний висип), сухість шкіри, свербіж, дерматит, липкість шкіри рук (протягом 3-5 хв), фотосенсибілізація. При лікуванні гінгівітів – фарбування емалі зубів, відкладення зубного каменю, порушення смаку.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат застосовується у нейтральному середовищі; при pH 5-8 різниця в активності невелика; при pH понад 8 випадає осад. Застосування твердої води знижує бактерицидні властивості. Фармацевтично несумісний з милом, лугами та ін. аніонними сполуками (колоїди, гуміарабік, карбоксиметилцелюлоза). Сумісний з ЛЗ, що містять катіонну групу (бензалконію хлорид, цетримонія бромід). Етанол посилює ефективність хлоргексидину біглюконату.Спосіб застосування та дозиВодний розчин застосовують у вигляді зрошень, полоскань та аплікацій - 5-10 мл розчину наносять на уражену поверхню шкіри або слизових оболонок з експозицією 1-3 хв 2-3 рази на добу (на тампоні або шляхом зрошення). Обробку Хлоргексидину біглюконатом медичного інструменту та робочих поверхонь проводять чистою губкою, змоченою розчином антисептика, або замочуванням. Хлоргексидин біглюконат як профілактичний та лікувальний засіб використовується зовнішньо і місцево.ПередозуванняЛікування: при випадковому попаданні внутрішньо практично не абсорбується (слід зробити промивання шлунка, використовуючи молоко, сире яйце, желатин). За потреби проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з відкритою ЧМТ, ушкодженнями спинного мозку, перфорацією барабанної перетинки слід уникати попадання на поверхню головного мозку, мозкових оболонок та в порожнину внутрішнього вуха. У разі попадання на слизові оболонки ока їх слід швидко та ретельно промити водою. Попадання гіпохлоритних відбілюючих речовин на тканини, які раніше перебували в контакті з хлоргексидином, що містять препаратами, може сприяти появі на них коричневих плям. Бактерицидна дія посилюється із підвищенням температури. При температурі вище 100°С препарат частково розкладається. Не рекомендується одночасне застосування з йодом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: хлоргексидину біглюконат (у вигляді Дезину - хлоргексидину біглюконату концентрату 200 мг/мл) - 50 мг; допоміжна речовина: вода очищена – до 100 мл. Розчин для зовнішнього застосування 100 мл у флаконі.Опис лікарської формиБезбарвна або трохи жовтувата рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб, залежно від використовуваної концентрації, виявляє щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій бактеріостатичну або бактерицидну дію. Фунгіцидна дія Хлоргексидину біглюконату – при концентрації 0.05%, температурі 22 град.С та дії протягом 10 хв. Віруліцидна дія (щодо ліпофільних вірусів) – проявляється при концентрації 0.01-1%. На суперечки бактерій діє лише за підвищеної температурі. Ефективний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій – Treponema spp., Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas spp., Chlamydia spp., Ureaplasma spp. Стабілен, після обробки шкіри (рук, операційного поля) зберігається на ній у деякій кількості, достатній для прояву бактерицидного ефекту. Зберігає активність (хоча дещо знижену) у присутності крові, гною, різних секретів та органічних речовин. Вкрай рідко викликає застосування Хлоргексидину біглюконату алергічні реакції, подразнення шкіри та тканин, не надає шкідливого впливу на предмети, виготовлені зі скла, пластмаси та металів.Показання до застосуванняДля обробки ран та опікових поверхонь; для обробки інфікованих потертостей та тріщин шкіри та відкритих слизових оболонок. Для стерилізації медичного інструментарію за температури 70 град. З; дезінфекції робочих поверхонь приладів (в т.ч. термометрів) та обладнання, термічна обробка яких небажана.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів хлоргексидину біглюконату, дерматити.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовувати при вагітності та періоді лактації; дитячий вік.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти Хлоргексидину біглюконату (шкірний висип), сухість шкіри, свербіж, дерматит, липкість шкіри рук (протягом 3-5 хв), фотосенсибілізація. При лікуванні гінгівітів – фарбування емалі зубів, відкладення зубного каменю, порушення смаку.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат застосовується у нейтральному середовищі; при pH 5-8 різниця в активності невелика; при pH понад 8 випадає осад. Застосування твердої води знижує бактерицидні властивості. Фармацевтично несумісний з милом, лугами та ін. аніонними сполуками (колоїди, гуміарабік, карбоксиметилцелюлоза). Сумісний з ЛЗ, що містять катіонну групу (бензалконію хлорид, цетримонія бромід). Етанол посилює ефективність хлоргексидину біглюконату.Спосіб застосування та дозиВодний розчин застосовують у вигляді зрошень, полоскань та аплікацій - 5-10 мл розчину наносять на уражену поверхню шкіри або слизових оболонок з експозицією 1-3 хв 2-3 рази на добу (на тампоні або шляхом зрошення). Обробку Хлоргексидину біглюконатом медичного інструменту та робочих поверхонь проводять чистою губкою, змоченою розчином антисептика, або замочуванням. Хлоргексидин біглюконат як профілактичний та лікувальний засіб використовується зовнішньо і місцево.ПередозуванняЛікування: при випадковому попаданні внутрішньо практично не абсорбується (слід зробити промивання шлунка, використовуючи молоко, сире яйце, желатин). За потреби проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з відкритою ЧМТ, ушкодженнями спинного мозку, перфорацією барабанної перетинки слід уникати попадання на поверхню головного мозку, мозкових оболонок та в порожнину внутрішнього вуха. У разі попадання на слизові оболонки ока їх слід швидко та ретельно промити водою. Попадання гіпохлоритних відбілюючих речовин на тканини, які раніше перебували в контакті з хлоргексидином, що містять препаратами, може сприяти появі на них коричневих плям. Бактерицидна дія посилюється із підвищенням температури. При температурі вище 100°С препарат частково розкладається. Не рекомендується одночасне застосування з йодом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 20 мл: Хлорофіліпта екстракт густий (у перерахунку на 100% вміст сухої речовини) 400 мг. 20 мл – флакони темного скла (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Водні та спиртові вилучення з листя евкаліпта виявляють бактерицидний, противірусний, фунгіцидний, протипротозойний та протизапальний ефекти. Ступінь їхньої вираженості залежить від вмісту ефірної олії (0.3-4.5%). Активність основного компонента ефірної олії цинеолу (65-85%) потенціюють пінени, міртенол, дубильні речовини (до 6%). При прийомі внутрішньо та в інгаляціях препарати евкаліпта викликають відхаркувальний, муколітичний та бронхолітичний ефекти, а при нанесенні на шкіру в'яжучу, антиексудативну, протисвербіжну, анестезуючу, а у більш високих концентраціях місцевоподразнювальну дію. Настій листя евкаліпта, завдяки ефірній олії та невеликій кількості гіркот, підвищує секрецію травних залоз, покращує травлення. При застосуванні у формі настойки проявляється седативна дія, зумовлена альдегідом ізовалеріанової кислоти. Хлорофіліпт, що містить суміш хлорофілів з листя евкаліпта, має антимікробну, особливо антистафілококову, активність, стимулює процеси регенерації. Компоненти ефірної олії разом з органічними кислотами, дубильними речовинами та мікроелементами марганцем, цинком, селеном підвищують стійкість тканин до гіпоксії різного генезу.Клінічна фармакологіяФітопрепарат із протимікробною дією.ІнструкціяПрепарати, що містять листя евкаліпта, застосовують внутрішньо, зовнішньо, місцево, інгаляційно шляхом внутрішньопорожнинного введення. Доза, частота та тривалість застосування встановлюються індивідуально, залежно від показань та лікарської форми, що використовується.Показання до застосуванняПереважно у складі комбінованої терапії при гострих та хронічних інфекційно-запальних захворюваннях різної локалізації: риніт, стоматит, гінгівіт, ларингіт, бронхіт, пневмонія, гіпосекреторний гастрит, ентероколіт, дисбактеріоз, холецистит, пігіноз, пієлоне , радикуліт, неврит, міозит, трофічні виразки, невроз, легка форма безсоння, остеохондрозПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів ефірної олії та хлорофіліпту. Атрофія слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. З обережністю застосовують при підвищеній секреції травних залоз. Не допускати попадання препаратів евкаліпту (особливо настоянки, евкаліптової олії, хлорофіліпту) у вічі.Побічна діяМожливо: алергічні реакції на компоненти ефірної олії та хлорофіліпт; при прийомі внутрішньо у високих дозах – нудота, блювання, пронос, м'язові спазми; при частому та/або тривалому інгаляційному застосуванні – сухість слизових оболонок органів дихання.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку лікування необхідно перевірити чутливість хворого на рослину. Для цього дають хворому випити столову ложку настою, 10 крапель настойки або 25 крапель 1% спиртового розчину хлорофіліпту в 1 столовій ложці води. За відсутності через 6-8 годин алергічних реакцій можна призначати курсове лікування. Непереносимість може вказувати негативне ставлення хворого до запаху евкаліпта.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
794,00 грн
146,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ситагліптину фосфату моногідрат 128,5 мг (еквівалентно 100 мг ситагліптину); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 123,8 мг, кальцію гідрофосфат нездрібнений 123,8 мг, кроскармелоза натрію 8,000 мг, стеарат магнію 4,000 мг, натрію стеарилфумарат 12,00 мг; Оболонка таблетки: Опадрай® II бежевий, 85F17438 (16,00 мг) містить: полівініловий спирт 40,000%, титану діоксид (Е 171) 21,560%, макрогол 3350 (поліетиленгліколь) 20,200%, 0 3,070%, заліза оксид червоний (Е172) 0,370%. Пігулки покриті плівковою оболонкою 100 мг. По 14 таблеток у блістер із плівки ПВХ/ПЕ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 блістери поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки бежевого кольору, покриті плівковою оболонкою з гравіюванням «277» на одній стороні і гладкі на іншій.ФармакокінетикаФармакокінетика ситагліптину всебічно описана у здорових осіб та пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. У здорових осіб після перорального прийому 100 мг сітагліптину відзначається швидка абсорбція препарату з досягненням максимальної концентрації (Cmax) в інтервалі від 1 до 4 годин з моменту прийому. Площа під кривою "концентрація часу" (AUC) збільшується пропорційно дозі і становить у здорових суб'єктів 8,52 мкмоль/л×годину при прийомі 100 мг внутрішньо, Cmax становила 950 нмоль/л. Плазмова AUC ситагліптину збільшувалася приблизно на 14% після наступного прийому дози 100 мг препарату для досягнення рівноважного стану після прийому першої дози. Внутрішньо- та міжсуб'єктні коефіцієнти варіації AUC ситагліптину були незначними. Абсорбція Абсолютна біодоступність ситагліптину становить приблизно 87%. Оскільки спільний прийом ситагліптину та жирної їжі не впливає на фармакокінетику, то препарат Кселевія® може призначатися незалежно від їди. Розподіл Середній обсяг розподілу у рівноважному стані після одноразової дози 100 мг ситагліптину у здорових добровольців становить приблизно 198 л. Фракція ситагліптину, що зв'язується з білками плазми, відносно низька і становить 38%. Метаболізм Приблизно 79% ситагліптину виводиться у незміненому вигляді нирками. Метаболізується лише незначна частина препарату, що надійшов в організм. Після введення 14 поміченого ситагліптину всередину приблизно 16% радіоактивного ситагліптину виводилося у вигляді його метаболітів. Були виявлені сліди 6 метаболітів ситагліптину, які, ймовірно, не володіють ДПП4інгібуючою активністю. У дослідженнях in vitro було виявлено, що первинними ізоферментами, що беруть участь в обмеженому метаболізмі ситагліптину, є CYP3A4 та CYP2C8. Виведення Після введення 14 поміченого ситагліптину внутрішньо здоровим добровольцям приблизно 100% введеного ситагліптину виводилося: 13% через кишечник, 87% нирками – протягом одного тижня після прийому препарату. Середній період напіввиведення ситагліптину при пероральному прийомі 100 мг становить приблизно 124 години; нирковий кліренс становить приблизно 350 мл/хв. Виведення ситагліптину здійснюється первинно шляхом екскреції нирками за механізмом активної канальцевої секреції. Ситагліптин є субстратом для транспортера органічних аніонів людини третього типу (hOAT3), який може бути залучений у процес виведення ситагліптину нирками. Клінічно залученість hOAT3 до транспорту ситагліптину не вивчалася. Ситагліптин також є субстратом рглікопротеїну, який також може брати участь у процесі виведення ситагліптину нирками. Однак циклоспорин, що є інгібітором рглікопротеїну, не зменшував нирковий кліренс ситагліптину. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Відкрите дослідження ситагліптину в дозі 50 мг на добу було проведено з метою вивчення його фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем тяжкості хронічного порушення функції нирок порівняно з контрольною групою здорових добровольців. У дослідження були включені пацієнти з порушеннями функції нирок легкого, середнього та тяжкого ступеня тяжкості, а також пацієнти з термінальною стадією хронічної хвороби нирок (ХХН), які потребують діалізу. Крім того, вплив порушення функції нирок на фармакокінетику ситагліптину у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня тяжкості (включаючи термінальну стадію ХХН) оцінювали з використанням популяційних фармакокінетичних аналізів. Збільшення плазмової AUC ситагліптину приблизно в 1,2 та 1,6 разів у порівнянні з контрольною групою відзначалося у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (ШКФ від ≥60 мл/хв/1,73 м2 до Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (7–9 балів за шкалою ЧайлдП'ю) середня AUC та Cmax ситагліптину при одноразовому прийомі 100 мг збільшуються приблизно на 21% та 13% відповідно, порівняно з контрольною групою здорових добровольців. Таким чином, корекції дози препарату Кселевія при порушеннях функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібно. Немає клінічних даних про застосування ситагліптину у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою ЧайлдП'ю). Однак унаслідок того, що ситагліптин первинно виводиться нирками, не слід очікувати значної зміни фармакокінетики ситагліптину у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня тяжкості. Літні пацієнти Вік пацієнтів не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетичні параметри ситагліптину. У порівнянні з молодими пацієнтами, у літніх пацієнтів (6580 років) концентрація ситагліптину приблизно на 19% вища. Корекція дози препарату в залежності від віку не потрібна.ФармакодинамікаПрепарат Кселевія® (ситагліптин) є активним при пероральному прийомі, високоселективним інгібітором ферменту дипептидилпептидази4 (ДПП4), призначеним для лікування цукрового діабету 2 типу. Ситагліптин відрізняється за хімічною структурою та фармакологічною дією від аналогів глюкагоноподібного пептиду1 (ГПП1), інсуліну, похідних сульфонілсечовини, бігуанідів, агоністів гамма-рецепторів, активованих проліфератором пероксисом (PPARγ), інгібітів. Інгібуючи ДПП4, ситагліптин підвищує концентрацію двох гормонів сімейства інкретинів: ГПП1 та глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП). Гормони сімейства інкретинів секретуються в кишечнику протягом доби, їх концентрація підвищується у відповідь приймання їжі. Інкретини є частиною внутрішньої фізіологічної системи регулювання гомеостазу глюкози.При нормальній або підвищеній концентрації глюкози в крові гормони сімейства інкретинів сприяють збільшенню синтезу інсуліну, а також його секреції бета-клітин підшлункової залози за рахунок сигнальних внутрішньоклітинних механізмів, асоційованих з циклічним аденозинмонофосфатом (АМФ). ГПП1 також сприяє пригніченню підвищеної секреції глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози. Зниження концентрації глюкагону і натомість підвищення концентрації інсуліну сприяє зменшенню продукції глюкози печінкою, що у результаті призводить до зменшення глікемії. Цей механізм дії відрізняється від механізму дії похідних сульфонілсечовини, які стимулюють вивільнення інсуліну і при низькій концентрації глюкози в крові, що загрожує розвитком сульфон-індукованої гіпоглікемії не тільки у хворих на цукровий діабет 2 типу, а й у здорових осіб. При низькій концентрації глюкози в крові перераховані ефекти інкретинів на викид інсуліну та зменшення секреції глюкагону не спостерігаються. ГПП1 та ГІП не впливають на викид глюкагону у відповідь на гіпоглікемію. У фізіологічних умовах активність інкретинів обмежується ферментом ДПП4, який швидко гідролізує інкретини із заснуванням неактивних продуктів. Ситагліптин запобігає гідролізу інкретинів ферментом ДПП4, тим самим збільшуючи плазмові концентрації активних форм ГПП1 та ГІП. Підвищуючи концентрацію інкретинів, ситагліптин збільшує глюкозозалежний викид інсуліну та сприяє зменшенню секреції глюкагону. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з гіперглікемією ці зміни секреції інсуліну та глюкагону призводять до зниження концентрації глікозильованого гемоглобіну НbА1С та зменшення плазмової концентрації глюкози, що визначається натще і після навантажувальної проби. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу прийом однієї дози препарату Кселевія® призводить до інгібування активності ферменту ДПП4 протягом 24 годин, що призводить до збільшення концентрації циркулюючих інкретинів ГПП1 та ГІП у 2–3 рази, наростання плазмової концентрації інсуліну та Спептиду, зниження концентрації у плазмі крові, зменшення глікемії натще, а також зменшення глікемії після навантаження глюкозою або харчового навантаження. Оцінка серцево-судинної безпеки препарату Дослідження з оцінки серцево-судинної безпеки ситагліптину (TECOS) У дослідженні з оцінки серцево-судинної безпеки ситагліптину (TECOS) пацієнти приймали ситагліптин 100 мг на день (або 50 мг на день, якщо вихідний показник розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) був ≥30 і Вплив на тривалість інтервалу QT у здорових добровольців У рандомізованому плацебо-контрольованому перехресному дослідженні у здорових добровольців ситагліптин приймався одноразово в дозі 100 мг або 800 мг (8-кратне перевищення рекомендованої дози) або плацебо. Після прийому рекомендованої терапевтичної дози 100 мг будь-якого впливу препарату на тривалість інтервалу QT як у момент його максимальної плазмової концентрації, так і в інших точках перевірки протягом усього дослідження не спостерігали. Після прийому 800 мг максимальне збільшення скоригованого по плацебо середньої зміни тривалості інтервалу QT порівняно з вихідним значенням через 3 години після прийому препарату склало 8,0 мсек. Подібне незначне збільшення оцінили як клінічно незначне.Після прийому 800 мг дози значення максимальної плазмової концентрації ситагліптину приблизно в 11 разів перевищувало відповідне значення після прийому терапевтичної дози 100 мг. Вплив на тривалість інтервалу QT у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу Пацієнти з цукровим діабетом 2 типу після прийому 100 мг (N=81) або 200 мг (N=63) ситагліптину не мали значних змін тривалості інтервалу QT на підставі даних ЕКГ, отриманих в момент очікуваної максимальної плазмової концентрації. Вплив на артеріальний тиск У рандомізованому плацебо-контрольованому перехресному дослідженні за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією поєднаний прийом гіпотензивних препаратів (одного або більше зі списку: інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори «повільних» кальцієвих загалом добре переносився пацієнтами. У цій категорії пацієнтів ситагліптин продемонстрував незначну гіпотензивну дію: у добовій дозі 100 мг ситагліптин знижував середньодобове амбулаторне значення систолічного артеріального тиску (АТ) на 2 мм ртутного стовпа порівняно з групою плацебо. У пацієнтів із нормальним АТ не спостерігали гіпотензивного ефекту.Показання до застосуванняМонотерапія Препарат Кселевія® показаний як доповнення до дієти та фізичних навантажень для покращення глікемічного контролю у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Комбінована терапія Комбінування з метформіном Препарат Кселевія® у комбінації з метформіном показаний пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу для покращення глікемічного контролю як стартової терапії або коли дієта та фізичне навантаження у поєднанні з монотерапією одним із перелічених препаратів не призводять до адекватного глікемічного контролю. Комбінування з похідними сульфонілсечовини Препарат Кселевія® у комбінації з похідними сульфонілсечовини показаний пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу для покращення глікемічного контролю, коли дієта та фізичне навантаження у поєднанні з монотерапією одним із перерахованих препаратів не призводять до адекватного глікемічного контролю. Комбінування з агоністами PPARγ Препарат Кселевія® у комбінації з агоністами PPARγ (тіазолідиндіонами) показаний пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу для покращення глікемічного контролю, коли дієта та фізичне навантаження у поєднанні з монотерапією одним із перелічених препаратів не призводять до адекватного глікемічного контролю. Комбінування з метформіном та похідними сульфонілсечовини Препарат Кселевія® у комбінації з метформіном та похідними сульфонілсечовини показаний пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу для покращення глікемічного контролю, коли дієта та фізичне навантаження у поєднанні з терапією двома з перерахованих препаратів не призводять до адекватного глікемічного контролю. Комбінування з метформіном та агоністами PPARγ Препарат Кселевія® у комбінації з метформіном та агоністами PPARγ (тіазолідиндіонами) показаний пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу для покращення глікемічного контролю, коли дієта та фізичне навантаження у поєднанні з терапією двома з перерахованих препаратів не призводять до адекватного глікемічного контролю. Комбінування з інсуліном Препарат Кселевія® показаний пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу як доповнення до інсуліну (з або без метформіну) у тих випадках, коли дієта, фізичні навантаження та стабільна доза інсуліну не призводять до адекватного глікемічного контролю.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; вагітність, період грудного вигодовування; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз; дитячий вік до 18 років; порушення функції нирок середнього та тяжкого ступеня тяжкості (для даного дозування див. розділ «Спосіб застосування та дози»). З обережністю Порушення функції нирок Основний шлях виведення ситагліптину з організму – ниркова екскреція. Для досягнення таких самих плазмових концентрацій, як і у пацієнтів з нормальною функцією нирок, пацієнтам із ШКФ Панкреатит розділ «Особливі вказівки. Панкреатит».Вагітність та лактаціяНе проводилося контрольованих досліджень препарату Кселевія® у вагітних жінок, отже немає даних про безпеку його застосування у вагітних. Препарат Кселевія, як і інші пероральні гіпоглікемічні препарати, не рекомендований для застосування під час вагітності. Відсутні дані про проникнення ситагліптину у грудне молоко. Отже, препарат Кселевія не повинен призначатися в період грудного вигодовування.Побічна діяОгляд профілю безпеки Повідомлялося про серйозні небажані явища, що включали панкреатит та реакції гіперчутливості. Гіпоглікемію реєстрували при прийомі препарату у поєднанні з сульфонілсечовиною (4,7%-13,8%) та інсуліном (9,6%) (див. розділ «Особливі вказівки»). Таблиця небажаних явищ Небажані явища перераховані нижче (Таблиця 1) за системно-органними класами та частотою. Частоти визначені як: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 -< 1/10); рідко (≥1/1000 -< 1/100); рідко (≥1/10000-<1/1000); дуже рідко (< 1/10000) та частота не встановлена (не можна встановити на підставі доступних даних). Таблиця 1. Частота небажаних явищ, виявлених у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях ситагліптину в монотерапії та при постреєстраційному спостереженні. Порушення імунної системи. Небажане явище: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія. Частота небажаного явища: Частота не встановлена Порушення з боку обміну речовин та харчування Небажане явище: гіпоглікемія† Частота небажаного явища: Часто Порушення з боку нервової системи Небажане явище: головний біль Частота небажаного явища: Часто Небажане явище: запаморочення Частота небажаного явища: Нечасто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Небажане явище: інтерстиціальне захворювання легень* Частота небажаного явища: Частота не встановлена Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Небажане явище: запор Частота небажаного явища: Нечасто Небажане явище: блювання* Частота небажаного явища: Частота не встановлена Небажане явище: гострий панкреатит*,†,‡ Частота небажаного явища: Частота не встановлена Небажане явище: фатальний та нефатальний геморагічний та некротичний панкреатит*,† Частота небажаного явища: Частота не встановлена Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Небажане явище: свербіж * Частота небажаного явища: Нечасто Небажане явище: ангіоневротичний набряк*,† Частота небажаного явища: Частота не встановлена Небажане явище: висипання*,† Частота небажаного явища: Частота не встановлена Небажане явище: кропив'янка*,† Частота небажаного явища: Частота не встановлена Небажане явище: шкірний васкуліт*,† Частота небажаного явища: Частота не встановлена Небажане явище: ексфоліативні захворювання шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона*,† Частота небажаного явища: Частота не встановлена Небажане явище: бульозний пемфігоїд* Частота небажаного явища: Частота не встановлена Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Небажане явище: артралгія* Частота небажаного явища: Частота не встановлена Небажане явище: міалгія * Частота небажаного явища: Частота не встановлена Небажане явище: біль у спині* Частота небажаного явища: Частота не встановлена Небажане явище: артропатія* Частота небажаного явища: Частота не встановлена Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Небажане явище: порушення функції нирок* Частота небажаного явища: Частота не встановлена Небажане явище: гостра ниркова недостатність * Частота небажаного явища: Частота не встановлена *Небажані явища були виявлені під час постреєстраційного спостереження. † Див. розділ «Особливі вказівки». ‡ Див. інформацію щодо дослідження серцево-судинної безпеки TECOS нижче. Опис окремих небажаних явищ Крім пов'язаних з препаратом небажаних явищ, описаних вище, небажані явища реєстрували незалежно від наявності зв'язку з препаратом, якщо вони розвивалися як мінімум у 5% і більше пацієнтів, які отримували ситагліптин, у тому числі інфекції верхніх дихальних шляхів та назофарингіт. Небажаними явищами, що підлягали реєстрації додатково, незалежно від наявності зв'язку з препаратом, були реакції, які частіше розвивалися у пацієнтів, які отримували ситагліптин (частота не досягала рівня 5%, але була більш ніж на 0,5% вище у групах ситагліптину порівняно з контрольною групою); вони включали остеоартроз та біль у кінцівках. Деякі небажані явища реєструвалися частіше в дослідженнях із комбінованим застосуванням ситагліптину та інших антидіабетичних препаратів, ніж у дослідженнях монотерапії ситагліптином. Вони включали гіпоглікемію. (Частота: дуже часто в комбінації з похідними сульфонілсечовини і метформіном), грип (часто на фоні прийому інсуліну (з метформіном і без нього)), нудота і блювання (часто в комбінації з метформіном), здуття живота (часто при застосуванні разом з метформіном) або піоглітазоном), запор (часто при застосуванні в поєднанні з похідними сульфонілсечовини та метформіном), периферичні набряки (часто при застосуванні в поєднанні з піоглітазоном або комбінацією піоглітазону та метформіну), сонливість та діарея (нечасто при комбінації) (нечасто при комбінації з інсуліном (з метформіном та без нього)). Дослідження з оцінки серцево-судинної безпеки ситагліптину (TECOS) У дослідження з оцінки серцево-судинної безпеки ситагліптину (TECOS) було включено 7332 пацієнти, які приймали ситагліптин 100 мг на день (або 50 мг на день, якщо вихідний показник розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) був ≥30 і У популяції пацієнтів, яким було призначено лікування (“intention-to-treat”), серед тих, хто початково отримував інсулінотерапію та/або препарати сульфонілсечовини, частота виникнення епізодів тяжкої гіпоглікемії склала 2,7% у пацієнтів, які приймали ситагліптин, та 2, 5% у пацієнтів, які приймали плацебо. Серед пацієнтів, які спочатку не отримували інсулін та/або препарати сульфонілсечовини, частота виникнення епізодів тяжкої гіпоглікемії склала 1,0% у пацієнтів, які приймали ситагліптин, та 0,7% у пацієнтів, які приймали плацебо. Частота виникнення підтверджених експертизою випадків панкреатиту склала 0,3% у пацієнтів, які приймали ситагліптин, та 0,2% у пацієнтів, які приймали плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами ситагліптин не справляв клінічно значущого ефекту на фармакокінетику таких препаратів: метформіну, росиглітазону, глібенкламіду, симвастатину, варфарину, пероральних контрацептивів. Грунтуючись на цих даних, ситагліптин не пригнічує ізоферменти CYP3А4, 2С8 або 2С9. На основі даних in vitro, ситагліптин також не інгібує ізоферменти CYP2D6, 1А2, 2С19 та 2В6 і не індукує ізофермент СYP3А4. Багаторазовий прийом метформіну в комбінації з ситагліптином не суттєво впливав на фармакокінетичні параметри ситагліптину у хворих на цукровий діабет 2 типу. За даними популяційного фармакокінетичного аналізу хворих на цукровий діабет 2 типу супутня терапія не впливала на клінічно значущий вплив на фармакокінетику ситагліптину. У дослідженні оцінювали ряд препаратів, що найчастіше використовуються хворими на цукровий діабет 2 типу, у тому числі: гіполіпідемічні препарати (статини, фібрати, езетіміб), антиагреганти (клопідогрел), антигіпертензивні препарати (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, бета «повільних» кальцієвих каналів, гідрохлортіазид), нестероїдні протизапальні препарати (напроксен, диклофенак, целекоксиб), антидепресанти (бупропіон, флуоксетин, сертралін), антигістамінні препарати (цетиризин), інгібітори протонної помпи (омпразол) силденафіл). Було відмічено невелике збільшення AUC (11%), а також середнього Cmax (18%) дигоксину при сумісному застосуванні із ситагліптином. Це збільшення не вважається клінічно значущим. Не рекомендується зміна дози ні дигоксину, ні ситагліптину при сумісному застосуванні. Було відмічено збільшення AUC та Cmax ситагліптину на 29% та 68%, відповідно, у пацієнтів при спільному застосуванні разової пероральної дози 100 мг ситагліптину та разової пероральної дози 600 мг циклоспорину, потужного інгібітору рглікопротеїну. Зміни, що спостерігаються, фармакокінетичних характеристик ситагліптину не вважаються клінічно значущими. Не рекомендується зміна дози препарату Кселевія при сумісному застосуванні з циклоспорином та іншими інгібіторами рглікопротеїну (наприклад, кетоконазолом). Популяційний фармакокінетичний аналіз пацієнтів та здорових добровольців (N=858) на широкий спектр супутніх препаратів (N=83, приблизно половина з яких виводиться нирками) не виявив жодних клінічно значущих ефектів цих речовин на фармакокінетику ситагліптину.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза препарату Кселевія становить 100 мг 1 раз на добу всередину як монотерапію, або в комбінації з метформіном, або похідними сульфонілсечовини, або агоністами PPARγ (тіазолідиндіонами), або інсуліном (з або без метформіну), або в комбінації з сульфонілсечовини, або метформіном та агоністами PPARγ. Препарат Кселевія® може прийматися незалежно від їди. Режим дозування метформіну, похідних сульфонілсечовини та агоністів PPARγ повинен підбиратися виходячи з рекомендованих доз для цих лікарських засобів. При комбінуванні препарату Кселевія з похідними сульфонілсечовини або з інсуліном традиційно рекомендовану дозу похідного сульфонілсечовини або інсуліну доцільно зменшити для зниження ризику розвитку сульфон-індукованої або інсулін-індукованої гіпоглікемії (див. розділ «Особ. Якщо пацієнт пропустив прийом препарату Кселевія®, препарат повинен бути прийнятий якнайшвидше після того, як пацієнт згадає про пропущений прийом препарату. Неприпустимий прийом подвійної дози препарату Кселевія® в той самий день. Пацієнти з порушенням функції нирок Зважаючи на необхідність корекції дози пацієнтам з порушенням функції нирок, рекомендується проводити оцінку функції нирок до початку лікування ситагліптином та періодично в процесі лікування. Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) від ≥60 мл/хв/1,73 м2 до Зважаючи на необхідність корекції дози ситагліптину у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього та тяжкого ступеня тяжкості, застосування препарату Кселевія® у даній категорії пацієнтів не показано (відсутність ризику на таблетці 100 мг та відсутність дозувань 25 мг та 50 мг не дозволяє забезпечити його режим дозування у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього та тяжкого ступеня тяжкості). Пацієнти з порушенням функції печінки Не потрібна корекція дози препарату Кселевія® у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості. Препарат не досліджувався у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня тяжкості. Літні пацієнти Не потрібна корекція дози препарату Кселевія® у літніх пацієнтів.ПередозуванняПід час клінічних досліджень на здорових добровольцях разова доза 800 мг ситагліптину загалом добре переносилася. Мінімальні зміни інтервалу QTc, які не вважаються клінічно значущими, відзначалися в одному з досліджень сітагліптину в дозі 800 мг на добу. Доза понад 800 мг на добу у людей не вивчалась. У І фазі клінічних досліджень багаторазового прийому будь-яких пов'язаних із лікуванням ситагліптином небажаних реакцій при прийомі препарату у добовій дозі до 400 мг протягом 28 днів не відзначали. У разі передозування необхідно розпочати стандартні підтримуючі заходи: видалення неабсорбованого препарату із шлунково-кишкового тракту, здійснення моніторування показників життєдіяльності, включаючи ЕКГ, а також призначення підтримуючої терапії, якщо потрібна. Ситагліптин слабо діалізується. У клінічних дослідженнях лише 13,5% дози видаляли з організму протягом 3-4 годинного сеансу діалізу. Пролонгований діаліз може призначатися у разі клінічної потреби. Даних щодо ефективності перитонеального діалізу ситагліптину немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПанкреатит Були отримані повідомлення про розвиток гострого панкреатиту, включаючи геморагічний або некротичний з летальним та без летального результату, у пацієнтів, які приймають ситагліптин (див. розділ «Побічна дія»). Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту: стійкі, сильні болі у животі. Клінічні прояви панкреатиту зникали після припинення прийому сітагліптину. У разі підозри на панкреатит необхідно припинити прийом препарату Кселевія® та інших потенційно небезпечних лікарських засобів. Гіпоглікемія За даними клінічних досліджень ситагліптин частота виникнення гіпоглікемії при монотерапії та комбінованої терапії з препаратами, що не викликають гіпоглікемію (метформін, піоглітазон), була порівнянна з частотою розвитку гіпоглікемії в групі плацебо. Як і у випадку прийому інших гіпоглікемічних препаратів спільно з сульфонілсечовиною або інсуліном, частота виникнення гіпоглікемії при застосуванні ситагліптину в комбінації з інсуліном або похідними сульфонілсечовини була вищою, ніж при прийомі плацебо (див. розділ «Побічна дія»). З метою зниження ризику розвитку інсулін- або сульфон-індукованої гіпоглікемії дозу інсуліну або похідного сульфонілсечовини слід зменшити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Реакції гіперчутливості Під час постреєстраційного моніторингу застосування ситагліптину було виявлено серйозні реакції гіперчутливості. Дані реакції включали анафілаксію, ангіоневротичний набряк, ексфоліативні захворювання шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона. Оскільки ці дані отримали добровільно від популяції невизначеного розміру, частоту і причинно-наслідковий зв'язок даних реакцій з терапією визначити неможливо. Дані реакції виникали протягом перших 3 місяців після початку лікування сітагліптином, деякі спостерігалися після прийому першої дози препарату. Якщо підозрюється розвиток реакції гіперчутливості, необхідно припинити прийом препарату Кселевія, оцінити інші можливі причини розвитку небажаного явища та призначити іншу медикаментозну терапію для лікування цукрового діабету (див.розділи «Протипоказання» та «Побічна дія. Постреєстраційні спостереження»). Застосування в осіб похилого віку У клінічних дослідженнях ефективність та безпека ситагліптину у літніх пацієнтів (≥65 років, 409 пацієнтів) були порівняні з цими показниками у пацієнтів молодших 65 років. Корекція дози в залежності від віку не потрібна. Літні пацієнти найчастіше схильні до розвитку порушення функції нирок. Відповідно, як і в інших вікових групах, необхідна корекція дози у пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Бульозний пемфігоїд У пацієнтів, які приймали ДПП-4 інгібітори, повідомлялися післяреєстраційні випадки виникнення бульозного пемфігоїду, що потребує госпіталізації. У повідомлених випадках пацієнти одужували або від місцевої або від системної імуносупресивної терапії та відміни ДПП-4 інгібітору. Пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність повідомляти про пухирі або виразки під час лікування препаратом Кселевія®. У разі підозри на бульозний пемфігоїд необхідно припинити прийом препарату Кселевія® та звернутися до дерматолога для діагностики та призначення відповідного лікування. Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами Ситагліптин не надає або незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Однак при керуванні транспортними засобами та механізмами слід враховувати отримані раніше повідомлення про запаморочення та сонливість на фоні прийому ситагліптину. Крім того, пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку гіпоглікемії при застосуванні ситагліптину в комбінації з похідними сульфонілсечовини або з інсуліном. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
4 237,00 грн
4 198,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: капецитабін – 500 мг; допоміжні речовини: лактоза – 52.0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 24.0 мг, кроскармелоза натрію – 20.0 мг, гіпромелоза (3 мПа.с) – 15.0 мг, магнію стеарат – 9.0 мг; оболонка: Опадрай рожевий 03А14380 (гіпромелоза (6 мПа.с), тальк, титану діоксид (Е171), барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172)) 18.0 мг. По 10 таблеток у блістер із плівки ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. По 6 (таблетки 150 мг) або 12 (таблетки 500 мг) блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДвоопуклі, довгастої форми таблетки, покриті плівковою оболонкою персикового (молочно-рожевого) кольору, з гравіюванням "XELODA" на одній стороні таблетки та "500" на іншій стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, антиметаболіт.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо капецитабін всмоктується швидко і повністю, після чого відбувається його трансформація в метаболіти 5'-дезокси-5-фторцитідин (5'-ДФЦТ) та 5'-ДФУР. Їжа зменшує швидкість всмоктування капецитабіну, проте на величину площі під кривою "концентрація-час" (AUC) 5'-ДФУР та наступного метаболіту ФУ впливає незначно. При призначенні капецитабіну після прийому їжі в дозі 1250 мг/м2 на 14-й день максимальні концентрації в плазмі (Сmaх) капецитабіну, 5'-ДФЦТ, 5'-ДФУР, ФУ та ФБАЛ склали відповідно: 4.47, 3.05, 19. 5.46 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Тmах) дорівнював 1.50, 2.00, 2.00, 2.00 і 3.34 год. AUC0-∞ склала 7.75, 7.24, 24.6, 2.03 і 36.3 мкг х ч/мл, Розподіл (зв'язування з білками) Дослідження in vitro у плазмі крові людини показало, що для капецитабіну, 5'-ДФЦТ, 5'-ДФУР та ФУ зв'язок з білками (головним чином, з альбуміном) становить 54%, 10%, 62% та 10%, відповідно. Метаболізм Первинно метаболізується в печінці під впливом карбоксилестерази до метаболіту 5'-ДФЦТ, який потім трансформується в 5'-ДФУР під дією цитидиндезаміназ, що знаходиться в основному в печінці та пухлинних тканинах. Подальша трансформація до активного цитотоксичного метаболіту ФУ відбувається переважно в тканині пухлини під дією ангіогенного пухлинного фактора - тимідинфосфорілази. AUC для ФП у плазмі у 6-22 рази менше, ніж після внутрішньовенного болюсного введення ФП у дозі 600 мг/м2. Метаболіти капецитабіну стають цитотоксичними лише після перетворення на ФУ та метаболіти ФУ. Далі ФУ катаболізується з утворенням неактивних метаболітів: дигідро-5 - фторурацилу (ФУН2), 5-фторуреідопропіонової кислоти (ФУПК) та α-фтор-β-аланіну (ФБАЛ); цей процес відбувається під впливом дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД), активність якої обмежує швидкість реакції. Виведення Період напіввиведення з організму Дщ) капецитабіну, 5'-ДФЦР, 5'-ДФУР, ФУ та ФБАЛ становить 0.85, 1.11, 0.66, 0.76 та 3.23 години, відповідно. Фармакокінетику капецитабіну вивчали у дозах від 502 до 3514 мг/м на добу. Фармакокінетичні параметри капецитабіну, 5'-ДФЦТ та 5'-ДФУР на 1-й та 14-й день були однакові. AUC ФУ збільшувалася до 14-го дня на 30-35% і більше не зростала (22-й день). У діапазоні терапевтичних доз фармакокінетичні параметри капецитабіну та його метаболітів, за винятком ФУ, мали дозозалежний характер. Після прийому капецитабіну всередину його метаболіти виводяться головним чином із сечею. Більшість (95.5%) прийнятої дози капецитабіну виводиться із сечею. Виведення з калом мінімальне (2.6%). Основним метаболітом у сечі є ФБАЛ, на який припадає 57% прийнятої дози. Близько 3% прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді. Комбінована терапія Будь-якого впливу капецитабіну на фармакокінетику доцетакселу або паклітакселу (Сmах і AUC), а також впливу доцетакселу або паклітакселу на фармакокінетику 5'-ДФУР (основного метаболіту капецитабіну) не виявлено. Фармакокінетика в спеціальних клінічних групах Стать, наявність або відсутність метастазів у печінці до початку лікування, індекс загального стану пацієнта, концентрація загального білірубіну, сироваткового альбуміну, активність ACT та АЛТ не справляли статистично значущого ефекту на фармакокінетичні властивості 5'-ДФУР, ФУ та ФБАЛ. Хворі з печінковою недостатністю, зумовленою метастатичним ураженням печінки У хворих з легким та середнім ступенем порушень функції печінки, обумовлених метастазами, клінічно значущої зміни біоактивації та фармакокінетики капецитабіну не відбувається. Дані щодо фармакокінетики у хворих з тяжким порушенням функції печінки відсутні. Хворі з порушенням функції нирок Результати фармакокінетичного дослідження показують, що за різного ступеня (від легкої до тяжкої) ниркової недостатності фармакокінетика незміненого препарату та ФУ не залежить від кліренсу креатиніну (КК). КК впливає на величину AUC 5'-ДФУР - безпосередній попередник ФУ (збільшення AUC на 35% при зниженні КК на 50%) та ФБАЛ (збільшення AUC на 114% при зниженні КК на 50%). ФБАЛ - метаболіт, який не має антипроліферативної активності; 5'-ДФУР – безпосередній попередник ФУ. Хворі похилого віку Вік не впливає на фармакокінетику 5'-ДФУР та ФУ. AUC ФБАЛ збільшувалася з віком (збільшення віку хворих на 20% супроводжувалося збільшенням AUC ФБАЛ на 15%), що, ймовірно, зумовлене зміною функції нирок. Раса Фармакокінетика капецитабіну у пацієнтів негроїдної раси не відрізняється від такої у пацієнтів європеоїдної раси.ФармакодинамікаКапецитабін - похідне фторпіримідину карбамату, пероральний цитостатик, що активується в тканині пухлини і надає на неї селективну цитотоксичну дію. In vitro капецитабін не має цитотоксичного ефекту, in vivo перетворюється на фторурацил (ФУ), який піддається подальшому метаболізму. Утворення ФУ відбувається переважно в тканині пухлини під дією ангіогенного пухлинного фактора - тимідинфосфорілази, що зводить до мінімуму системний вплив ФУ на здорові тканини організму. Послідовна ферментна біотрансформація капецитабіну у ФУ створює більш високі концентрації препарату в тканинах пухлини, ніж у здорових тканинах. Після перорального призначення капецитабіну хворим на колоректальний рак (N=8) концентрація ФУ в тканині пухлини в 3.2 рази більша за його концентрацію в прилеглих здорових тканинах (діапазон від 0.9 до 8.0). Співвідношення концентрацій ФУ в тканині пухлини та плазмі – 21.4 (діапазон від 3.9 до 59.9), співвідношення його концентрації у здорових тканинах та у плазмі – 8.9 (діапазон від 3.0 до 25.8). Активність тимідинфосфорілази у первинній колоректальній пухлині так само в 4 рази вища, ніж у прилеглих здорових тканинах. У пухлинних клітинах у хворих на рак молочної залози, шлунка, колоректальний рак, шийки матки та яєчників міститься більш високий рівень тимідинфосфорілази, здатної перетворювати 5'-ДФУР (5'-дезокси-5-фторуридин) у ФУ, ніж у відповідних здорових тканинах. Як здорові, так і пухлинні клітини метаболізують ФУ в 5-фтор-2-дезоксіурідінмонофосфат (ФдУМФ) та 5-фторурідінтрифосфат (ФУТФ). Ці метаболіти ушкоджують клітини за допомогою двох різних механізмів. По-перше, ФдУМФ та фолатний кофактор N5-10-метилентетрагідрофолат зв'язуються з тимідилатсинтазою (ТС) з утворенням ковалентно пов'язаного третинного комплексу. Це зв'язування пригнічує утворення тимідилат з урацилу. Тіміділат є необхідним попередником тимідинтрифосфату, який, у свою чергу, вкрай важливий для синтезу ДНК, тому недолік цієї речовини може призвести до пригнічення клітинного поділу. По-друге, у процесі синтезу РНК транскрипційні ферменти ядра можуть помилково включити до неї ФУТФ замість урідінтріфосфату (УТФ). Ця метаболічна "помилка" порушує процесинг РНК та синтез білка.Показання до застосуванняРак молочної залози Комбінована терапія з доцетакселом місцевопоширеного або метастатичного раку молочної залози при неефективності хіміотерапії, що включає препарат антрациклінового ряду; монотерапія місцеворозповсюдженого або метастатичного раку молочної залози резистентного до хіміотерапії таксанами або препаратами антрациклінового ряду або за наявності протипоказань до них. Колоректальний рак Ад'ювантна терапія раку товстої кишки ІІІ стадії після хірургічного лікування; терапія метастатичного колоректального раку Рак шлунку Терапія першої лінії поширеного раку шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до капецитабіну або до будь-яких інших компонентів препарату. Гіперчутливість до фторурацилу або за зареєстрованих випадків розвитку несподіваних або тяжких побічних реакцій на лікування похідними фторпіримідину в анамнезі. Встановлений дефіцит ДПД (дигідропіримідиндегідрогенази), як і для інших фторпіримідинів. Одночасний прийом соривудину або його структурних аналогів типу бривудину. Тяжка печінкова недостатність, лейкопенія. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв). Початковий вміст нейтрофілів За наявності протипоказань до одного із препаратів комбінованої терапії його не слід використовувати. Вагітність та період годування груддю. Дитячий вік (ефективність та безпека застосування не встановлені). З обережністю: при ішемічній хворобі серця (ІХС), анемії та стенокардії в анамнезі, нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості або печінкової недостатності, гіпо- або гіперкальціємії, захворюваннях центральної та периферичної нервової системи, цукровому діабеті та порушеннях водно-електролітного балансу6 років, одночасному застосуванні з пероральними антикоагулянтами кумаринового ряду, спадковому дефіциті лактази, непереносимості лактози, глюкозо-галактозної мальабсорбції.Побічна діяДля опису частоти небажаних реакцій використовуються такі категорії: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 та 1/1000 та 1/10000 та Найчастішими та/або клінічно значущими небажаними реакціями в ході терапії препаратом Кселода® були порушення з боку шлунково-кишкового тракту (особливо діарея, нудота, блювання, біль у животі, стоматит), долоново-підошовний синдром, стомлюваність, сонливість, анор прояви кардіотоксичності, наростання ниркової недостатності у пацієнтів з порушеннями ниркової функції в анамнезі, тромбоз/емболія. Монотерапія препаратом Кселода® Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – герпес вірусна інфекція, назофарингіт, інфекція нижніх дихальних шляхів; нечасто – сепсис, інфекція сечовивідних шляхів, целюліт, тонзиліт, фарингіт, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, грип, гастроентерит, грибкові інфекції, інфекції, абсцес зуба. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення: нечасто – ліпома. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – нейтропенія; нечасто – фебрильна нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення, подовження протромбінового часу. Порушення з боку імунної системи: нечасто – підвищення чутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – анорексія; часто – дегідратація, зниження маси тіла; нечасто – цукровий діабет, гіпокаліємія, розлад травлення, гіпертригліцеридемія. Порушення з боку психіки: нечасто – панічні атаки, пригнічений настрій, зниження лібідо. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення (крім вертиго), млявість, парестезія, дисгевзія (перекручення смаку); нечасто – афазія, розлад пам'яті, непритомність, порушення рівноваги, втрата чутливості, периферична нейропатія. Порушення з боку органу зору: часто – підвищене сльозовиділення, кон'юнктивіт; нечасто – зниження гостроти зору, диплопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго, біль у вухах. Порушення з боку серця: нечасто – стенокардія, у тому числі нестабільна, аритмія, синусова тахікардія, серцебиття. Порушення з боку судин: часто – тромбофлебіт; нечасто - тромбоз глибоких вен, підвищення артеріального тиску, петехії, зниження артеріального тиску, "припливи", похолодання дистальних відділів кінцівок. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – носова кровотеча, ринорея; нечасто – пневмоторакс, кровохаркання, бронхіальна астма, задишка при фізичному навантаженні. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея, блювання, нудота, стоматит (у тому числі виразковий), біль у животі; часто - запор, біль у епігастрії, диспепсія; нечасто – кишкова непрохідність, асцит, ентерит, дисфагія, біль унизу живота, дискомфорт у животі, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, кров у стільці. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – зміна функціональних тестів печінки; нечасто – жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – долонно-підошовний синдром (парестезії, набряк, гіперемія, лущення шкіри, утворення пухирів), дерматит; часто - гіперпігментація шкіри, макулярний висип, висип, алопеція, еритема, сухість шкіри; нечасто - пухирі, виразки шкіри, кропив'янка, долонна еритема, набряк обличчя, пурпура. У менш ніж 2% пацієнтів у 7 завершених клінічних дослідженнях (N=949) повідомлялося про тріщини шкіри, принаймні, імовірно, пов'язані з терапією препаратом Кселода®. Порушення з боку кістково-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у кінцівках, біль у спині; нечасто - опухання суглобів, біль у кістках, біль у області обличчя, скутість, м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – гідронефроз, нетримання сечі, гематурія, ніктурія, підвищення креатиніну у плазмі крові. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – вагінальні кровотечі. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – стомлюваність, сонливість; часто – периферичні набряки, нездужання, біль у грудях, лихоманка, слабкість, астенія; нечасто – набряки, озноб, грипоподібний синдром, тремтіння, підвищення температури тіла. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: часто – гіпербілірубінемія. Наступні небажані реакції є проявами токсичності, відомими терапії фторпиримидинами; повідомлялося принаймні про непрямий зв'язок між розвитком таких реакцій та застосуванням препарату Кселода у менш ніж 5% пацієнтів, які брали участь у 7 завершених клінічних дослідженнях (N=949). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, метеоризм, небажані реакції, пов'язані із запаленням/виразкою слизових оболонок, такі як езофагіт, гастрит, дуоденіт, коліт, шлунково-кишкова кровотеча. Порушення з боку серцево-судинної системи: набряки нижніх кінцівок, кардіалгія, включаючи стенокардію, кардіоміопатію, ішемія міокарда, інфаркт міокарда, серцева недостатність, раптова смерть, тахікардія, надшлуночкові аритмії, включаючи фібриліляцію. Порушення з боку нервової системи: порушення смаку, безсоння, сплутаність свідомості, енцефалопатія, симптоми мозочкових порушень (атаксія, дизартрія, порушення рівноваги та координації). Порушення психіки: депресія. Інфекційні та паразитарні захворювання: інфекційні ускладнення, пов'язані з мієлосупресією, ослабленням імунітету та/або мукозитом, такі як місцеві та фатальні системні інфекції (бактеріальної, вірусної або грибкової етіології) та сепсис; порушення з боку крові та лімфатичної системи: анемія, мієлосупресія/панцитопенія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, осередкове лущення шкіри, гіперпігментація шкіри, зміни нігтів, реакції фотосенсибілізації, променевий дерматит. Порушення органу зору: подразнення очей. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка, кашель. Порушення з боку кістково-м'язової та сполучної тканини: артралгія, міалгія, біль у спині. Загальні розлади та порушення у місці введення: біль у грудях (некардіальній етіології), біль у кінцівках. Застосування препарату Кселода® у комбінованій терапії Профіль безпеки не відрізнявся при призначенні за різними показаннями та при різних комбінаціях, проте небажані реакції, перелічені при монотерапії, можуть спостерігатися з більшою частотою при застосуванні препарату Кселода1 у комбінованій терапії. Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися додатково до таких при монотерапії. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, оперізувальний герпес, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт, грип, інфекція, герпес порожнини рота; порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, фебрильна нейтропенія; часто – мієлосупресія; порушення з боку імунної системи, часто – підвищена чутливість. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – зниження маси тіла, зниження апетиту; часто - гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіперглікемія. Порушення з боку психіки: часто – розлади сну, тривога; порушення з боку нервової системи: дуже часто – парестезія, дисгевзія, головний біль, периферична нейропатія, периферична сенсорна нейропатія, дизестезія; часто – нейротоксичність, тремор, невралгія, гіпестезія. Порушення з боку органу зору: дуже часто – сльозотеча; часто - порушення зору, сухість, біль у власних очах, нечіткість зорового сприйняття. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – дзвін у вухах, приглухуватість. Порушення з боку серця: часто – фібриляція передсердь. Порушення з боку судин: дуже часто – тромбоз/емболія, підвищення артеріального тиску (АТ), набряк нижніх кінцівок; часто – гіперемія, зниження артеріального тиску, гіпертонічний криз, “припливи”, флебіт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – дизестезія глотки, біль у горлі; часто - носова кровотеча, дисфонія, ринорея, гикавка, біль у глотці та гортані. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – запор, диспепсія; часто - кровотеча з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, виразки в порожнині рота, гастрит, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, біль у порожнині рота, дисфагія, кровотеча з прямої кишки, біль унизу живота, дизестезія, парестезія дискомфорт у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – порушення функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція, зміна нігтів; часто - гіпергідроз, еритематозний висип, кропив'янка, нічна пітливість; порушення з боку кістково-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках; часто – біль у щелепі, м'язові спазми, тризм, м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – гематурія, протеїнурія, зниження кліренсу креатиніну, дизурія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – слабкість, млявість, підвищена чутливість до високих та низьких температур; часто – лихоманка, біль, запалення слизової оболонки, озноб, біль у грудях, грипоподібний синдром, контузія. У клінічних дослідженнях та в постмаркетинговому періоді реєструвалися випадки печінкової недостатності та холестатичного гепатиту. Причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату Кселода® не встановлено. При терапії препаратом Кселода® у комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами часто (але менш ніж у 5% пацієнтів) повідомлялося про випадки реакцій гіперчутливості (2%) та ішемії/інфаркту міокарда (3%). Нижче представлена інформація щодо окремих небажаних реакцій. Діарея Діарея спостерігалася у 50% пацієнтів під час терапії капецитабіном. В результаті метааналізу 14 клінічних досліджень, що включали більше 4700 пацієнтів, які отримували терапію капецитабіном, були виявлені кваріати, які статистично асоціювалися зі збільшенням ризику діареї: збільшення початкової дози капецитабіну (у грамах), подовження досліджуваного періоду терапії (у тижнях на кожні 10 років) та жіноча стать. Кваріати, що статистично асоціювалися зі зменшенням ризику розвитку діареї: збільшення кумулятивної дози капецитабіну (0.1 *кг), збільшення відносної інтенсивності дози в перші 6 тижнів терапії. Кардіотоксичність В результаті аналізу профілю безпеки семи клінічних досліджень за участю 949 пацієнтів, які отримували капецитабін як монотерапію, були виявлені такі небажані реакції (частота менше 0.1%): кардіоміопатія, серцева недостатність, раптова зупинка серця та шлуночкова екстрасистолія. Енцефалопатія Енцефалопатія також асоціювалася з прийомом капецитабіну як монотерапія (частота менше 0.1%). Небажані реакції в особливих клінічних групах Пацієнти похилого віку У ході аналізу профілю безпеки у пацієнтів віком >60 років, які отримували капецитабін у комбінації з доцетакселом, а також як монотерапію, було виявлено збільшення числа серйозних небажаних реакцій та небажаних реакцій 3 та 4 ступеня токсичності, пов'язаних з лікуванням, порівняно з пацієнтами. у віці 60 років, які отримували капецитабін у комбінації з доцетакселом, також раніше вибували з дослідження внаслідок розвитку небажаних реакцій у порівнянні з пацієнтами у віці Підлога В результаті мета-аналізу 14 клінічних досліджень за участю понад 4700 пацієнтів, які отримували капецитабін, було виявлено, що у пацієнтів жіночої статі ризик розвитку долонно-підошовного синдрому та діареї був вищим, тоді як ризик розвитку нейтропенії, навпаки, знижувався. Пацієнти з нирковою недостатністю У ході аналізу профілю безпеки у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували капецитабін як монотерапію (колоректальний рак), було виявлено збільшення частоти розвитку небажаних реакцій 3 та 4 ступеня токсичності порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (36% (n=268) пацієнтів) з нормальною функцією нирок порівняно з 41% (n=257) пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня та 54% (п=59) пацієнтів із нирковою недостатністю середнього ступеня) (див. розділ "Фармакологічні властивості"). Серед пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня найчастіше відзначався факт зменшення дози капецитабіну (44%) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (33%) та пацієнтами з нирковою недостатністю легкого ступеня (32%). Відзначалося також збільшення кількості пацієнтів,вибули з дослідження на ранніх стадіях (21% пацієнтів, які вибули з дослідження протягом перших двох циклів) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (5%) та пацієнтами з нирковою недостатністю легкого ступеня (8%). Зміни з боку лабораторних показників Зниження числа нейтрофілів, зниження числа гранулоцитів, зниження числа лімфоцитів, зниження числа тромбоцитів, зниження гемоглобіну, гіпербілірубінемія, підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лужної фосфатазія, гіперкреатинікаль. Післяреєстраційне спостереження Під час постмаркетингового застосування препарату Кселода® виявлено такі небажані реакції: Система Орган Клас Небажана реакція Частота З боку нирок та сечовивідних шляхів Гостра ниркова недостатність як наслідок дегідратації, зокрема з легальним результатом Рідко З боку нервової системи Токсична лейкоенцефалопатія Частота невідома З боку печінки та жовчовивідних шляхів Печінкова недостатність; холестатичний гепатит Дуже рідко З боку шкіри та підшкірних тканин Шкірна форма червоного вовчаку; такі важкі шкірні реакції як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз Дуже рідко З боку органу зору Стеноз слізного канальця неуточнений; ураження рогівки, включаючи кератит Дуже рідко Точковий кератит Рідко З боку серця та судин Фібриляція шлуночків; подовження інтервалу QT; аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірет"; брадикардія; вазоспазм Рідко Взаємодія з лікарськими засобамиАнтикоагулянти кумаринового ряду У хворих, які приймали капецитабін одночасно з антикоагулянтами кумаринового ряду (варфарин і фенпрокумон), повідомлялося про порушення показників згортання та/або кровотечі через кілька днів або місяців від початку терапії капецитабіном, а в кількох випадках – протягом одного місяця після її завершення. У дослідженні лікарської взаємодії після одноразового введення варфарину у дозі 20 мг капецитабін збільшив AUC S-варфарину на 57%, а величину міжнародного нормалізованого відношення (МНО) – на 91%. У пацієнтів, які одночасно приймають капецитабін та антикоагулянти кумаринового ряду, необхідно ретельно стежити за показниками згортання (протромбіновий час або МНО), дозу антикоагулянту слід підбирати відповідно до цих показників. Субстрати цитохрому Р4502С9 Спеціальних досліджень лікарської взаємодії капецитабіну з іншими препаратами, що метаболізуються ізоферментом 2С9 системи цитохрому Р450, не проводилося. Слід бути обережними при призначенні капецитабіну разом з цими препаратами. Фенітоїн При одночасному прийомі капецитабіну та фенітоїну повідомлялося про збільшення концентрації останнього у плазмі. Спеціальних досліджень міжлікарської взаємодії капецитабіну і фенітоїну не проводилося, проте передбачається, що в основі механізму взаємодії лежить пригнічення ізоферменту Р4502С9 під впливом капецитабіну (див. вище "Антикоагулянти кумаринового ряду"), У пацієнтів, які отримують одночасно фенітоїн у плазмі. Антациди При оцінці фармакокінетичних параметрів капецитабіну при одночасному прийомі з антацидами, що містять алюмінію гідроксид та магнію гідроксид, відмічено невелике підвищення концентрації капецитабіну та одного з метаболітів (5'-ДФЦТ) у плазмі крові. На три основні метаболіти капецитабіну (5'-ДФУР, ФУ та ФБАЛ) досліджувані засоби впливу не чинили. Алопуринол Слід уникати одночасного прийому алопуринолу та капецитабіну, оскільки можливе зниження ефективності фторурацилу внаслідок взаємодії фторурацилу з алопуринолом. Інтерферон альфа Максимально переносима доза капецитабіну в комбінації з інтерфероном 2-альфа (3 міжнародних млн-одиниці/м2 на добу) склала 2000 мг/м2 на добу, тоді як максимально переносима доза капецитабіну як монотерапія склала 3000 мг/м2 на добу. Променева терапія Максимально переносима доза капецитабіну в комбінації з променевою терапією при лікуванні пацієнтів з раком прямої кишки становила 2000 мг/м2 на добу (при безперервному режимі терапії або при режимі терапії з понеділка по п'ятницю і 6-денному курсі променевої терапії). максимально переносима доза капецитабіну як монотерапія склала 3000 мг/м2 на добу (інтермітуючий режим). Кальція фолінат (Лейковорин) Кальцію фолінат не впливає на фармакокінетичні властивості капецитабіну та його метаболітів. Однак, можливе посилення токсичного ефекту капецитабіну за рахунок впливу фолінату кальцію на фармакодинаміку капецитабіну. Соривудин та його аналоги У літературних джерелах описано клінічно значущу лікарську взаємодію соривудину та ФУ, в основі якої лежить інгібуючий ефект соривудину на ДПД. Вказана взаємодія може призводити до фатального посилення токсичності фторпіримідинів. Тому не слід призначати капецитабін одночасно із соривудином або його структурними аналогами типу бривудину. Слід дотримуватися щонайменше чотиритижневого інтервалу між закінченням терапії соривудином або його структурними аналогами (включаючи бривудин) та початком лікування капецитабіном. Оксаліплатин Клінічно значущої різниці в експозиції капецитабіну або метаболітів оксаліплатину (вільної платини або загальної платини) при комбінованому застосуванні капецитабіну та оксаліплатину, незалежно від присутності бевацизумабу, не зазначено. Бевацизумаб Клінічно значущого ефекту бевацизумабу на фармакокінетику капецитабіну або його метаболітів не відмічено.Спосіб застосування та дозиВсередину запиваючи водою, не пізніше ніж через 30 хв після їди. Стандартний режим дозування Монотерапія Колоректальний рак, рак товстої кишки та рак молочної залози По 1250 мг/м2 2 рази на добу – вранці та ввечері (загальна добова доза 2500 мг/м2) протягом 14 днів з наступною 7-денною перервою. Комбінована терапія Рак молочної залози По 1250 мг/м2 2 рази на добу протягом 14 днів з наступною 7-денною перервою, у комбінації з доцетакселом у дозі 75 мг/м2 1 раз на 3 тижні у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 1 години. Премедикація проводиться перед введенням доцетакселу відповідно до інструкції щодо його застосування. Колоректальний рак та рак шлунка У складі комбінованої терапії (за винятком терапії в комбінації з іринотеканом) доза препарату Кселода® становить 800-1000 мг/м2 2 рази на добу протягом 14 днів з наступною 7-денною перервою або до 625 мг/м2 2 рази на добу. режимі. У складі комбінованої терапії з іринотеканом (режим XELIRI) рекомендована доза препарату Кселода становить 800 мг/м2 2 рази на добу протягом 14 днів з наступною 7-денною перервою. Додавання бевацизумабу до комбінованої терапії не впливає на початкову дозу Кселоду. Протиблювотні засоби та премедикація для забезпечення адекватної гідратації призначаються перед введенням цисплатину та оксаліплатину згідно з інструкціями щодо застосування цисплатину та оксаліплатину при застосуванні їх у комбінації з препаратом Кселода®. У ад'ювантній терапії раку товстої кишки III стадії рекомендована тривалість терапії препаратом Кселода становить 6 місяців, тобто. 8 курсів. У комбінації з цисплатином По 1000 мг/м2 2 рази на добу протягом 14 днів з наступною 7-денною перервою в комбінації з цисплатином (80 мг/м2 1 раз на 3 тижні, внутрішньовенна інфузія протягом 2 год, перша інфузія призначається в перший день циклу ). Перша доза препарату Кселода призначається ввечері першого дня циклу терапії, остання - вранці на 15 день. У комбінації з оксаліплатином або з оксаліплатином та бевацизумабом По 1000 мг/м2 2 рази на добу протягом 14 днів з наступною 7-денною перервою у комбінації з оксаліплатином або з оксаліплатином та бевацизумабом. Перша доза препарату Кселода призначається ввечері першого дня циклу терапії, остання - вранці на 15 день. Бевацизумаб вводиться в дозі 7.5 мг/кг 1 раз на 3 тижні, внутрішньовенна інфузія протягом 30-90 хв, перша інфузія починається в перший день циклу. Після бевацизумабу вводиться оксаліплатин у дозі 130 мг/м2, внутрішньовенна інфузія протягом 2 год. У комбінації з епірубіцином та препаратом на основі платини По 625 мг/м2 2 рази на добу в безперервному режимі в комбінації з епірубіцином (50 мг/м2 1 раз на 3 тижні, внутрішньовенно болюсно, починаючи з першого дня циклу) та препаратом на основі платини. Препарат на основі платини (цисплатин у дозі 60 мг/м2 або оксаліплатин у дозі 130 мг/м2) повинен бути введений у перший день циклу у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, далі 1 раз на 3 тижні. У комбінації з іринотеканом ши з іринотеканом та бевацизумабом Рекомендована доза препарату Кселода становить 800 мг/м2 2 рази на добу протягом 14 днів з наступною 7-денною перервою у комбінації з іринотеканом або з іринотеканом та бевацизумабом. Іринотекан вводиться в дозі 200 мг/м2 1 раз на 3 тижні, внутрішньовенна інфузія протягом 30 хв, перша інфузія в перший день циклу. Бевацизумаб вводиться в дозі 7.5 мг/кг 1 раз на 3 тижні, внутрішньовенна інфузія протягом 30-90 хв, перша інфузія починається в перший день циклу. Наведені нижче таблиці показують приклади розрахунку стандартної та зниженої дози препарату Кселода для початкової дози 1250 мг/м2 або 1000 мг/м2. Таблиця 1. Стандартна та знижена дози препарату Кселода для початкової дози 1250 мг/м2, розраховані залежно від площі поверхні тіла. Доза – по 1250 мг/м2 2 рази на добу Повна доза 1250 мг/м2 Число таблеток 150 мг та/або 500 мг на прийом (на кожен прийом 2 рази на добу – вранці та ввечері) Знижена доза (75% початкової дози) 950 мг/м2 Знижена доза (50% від початкової дози) 625 мг/м2 Площа поверхні тіла (м2) Доза на прийом (мг) 150 мг 500 мг Доза на прийом (мг) Доза на прийом (мг) <1.26 1500 - 3 1150 800 1.27-1.38 1650 1 3 1300 800 1.39-1.52 1800 2 3 1450 950 1.53-1.66 2000 - 4 1500 1000 1.67-1.78 2150 1 4 1650 1000 1.79-1.92 2300 2 4 1800 1150 1.93-2.06 2500 - 5 1950 1300 2.07-2.18 2650 1 5 2000 1300 >2.19 2800 2 5 2150 1450 Таблиця 2. Стандартна та знижена дози препарату Кселода для початкової дози 1000 мг/м2, розраховані в залежності від площі поверхні тіла. Доза – по 1000 мг/м2 2 рази на добу Повна доза 1000 мг/м2 Число таблеток 150 мг та/або 500 мг на прийом (на кожен прийом 2 рази на добу – вранці та ввечері) Знижена доза (75% початкової дози) 750 мг/м2 Знижена доза (50% від початкової дози) 500 мг/м2 Площа поверхні тіла (м2) Доза на прийом (мг) 150 мг 500 мг Доза на прийом (мг) Доза на прийом (мг) <1.26 1150 1 2 800 600 1.27-1.38 1300 2 2 1000 600 1.39-1.52 1450 3 2 1100 750 1.53-1.66 1600 4 2 1200 800 1.67-1.78 1750 5 2 1300 800 1.79-1.92 1800 2 3 1400 900 1.93-2.06 2000 - 4 1500 1000 2.07-2.18 2150 1 4 1600 1050 >2.19 2300 2 4 1750 1100 Корекція дози під час лікування Загальні рекомендації Токсичні явища препарату Кселода можна усунути симптоматичною терапією та/або корекцією дози препарату (перервавши лікування або зменшивши дозу препарату). Якщо дозу довелося зменшити, не можна збільшувати її згодом. Якщо за оцінкою лікаря токсичний ефект препарату Кселода не носить серйозного або загрозливого життя хворого характеру, лікування може бути продовжене в початковій дозі без її зменшення або переривання терапії. При токсичності першого ступеня дозу не змінюють. При токсичності 2-го або 3-го ступеня терапію препаратом Кселода слід перервати. При зникненні ознак токсичності або зменшенні останнього до 1-го ступеня проведення терапії препаратом Кселода® може бути відновлено у повній дозі або скориговано згідно з рекомендаціями, зазначеними в таблиці 3. При розвитку ознак токсичності 4-го ступеня лікування слід припинити або тимчасово перервати до усунення або зменшення симптомів до 1-го ступеня, після чого застосування препарату можна відновити у дозі, що становить 50% від початкової. Пацієнт повинен негайно повідомити лікаря про небажані явища, що розвинулися в нього. Слід негайно припинити прийом препарату Кселода при виникненні токсичності важкого або середнього ступеня тяжкості. Якщо через токсичні явища було пропущено кілька прийомів препарату Кселода, то ці дози не заповнюються. Гематологічна токсичність Не слід призначати терапію капецитабіном пацієнтам, які мають початковий рівень нейтрофілів. Слід перервати лікування капецитабіном, якщо в ході позапланової оцінки лабораторних показників число нейтрофілів зменшилося нижче 1.0 х 109/л, а число тромбоцитів зменшилося нижче 75 х 109/л (гематологічна токсичність третього або четвертого ступеня). У наведеній нижче таблиці наведено рекомендації щодо зміни дози препарату Кселода у разі розвитку токсичних явищ, пов'язаних з його застосуванням. Таблиця 3. Схема корекції дози препарату Кселода® Ступінь токсичності NCIC* Зміна дози під час циклу терапії Корекція дози під час наступного циклу терапії (% від початкової дози) Ступінь 1 Продовжувати у тій же дозі Продовжувати у тій же дозі Ступінь 2 1-а поява Перервати терапію до дозволу до ступеня 0 - 1 100% Друга поява 75% 3-та поява 50% 4-та поява Повністю припинити терапію Не застосовується Ступінь 3 1-а поява Перервати терапію до дозволу до ступеня 0 - 1 75% Друга поява 50% 3-та поява Повністю припинити терапію Не застосовується Ступінь 4 l-oe поява Повністю припинити терапію АБО, якщо лікар вважає, що на користь пацієнта продовжувати лікування, перервати терапію до дозволу до ступеня 0 - 1 50% Друга поява Повністю припинити терапію Не застосовується *Відповідно до загальних критеріїв токсичності Групи з проведення клінічних досліджень Національного онкологічного інституту Канади (NCIC CTG, версія 1) або загальними термінологічними критеріями небажаних явищ Програми з оцінки протипухлинної терапії Національного онкологічного інституту США (СТСАЕ, версія 3). Критерії токсичності долонно-підошовного синдрому та гіпербілірубінемії докладно описані у розділі "Особливі вказівки". Загальні рекомендації при комбінованій терапії У разі виникнення явищ токсичності при проведенні комбінованої терапії слід дотримуватись рекомендацій щодо корекції дози препарату Кселода®, зазначених вище в таблиці 3, та відповідних рекомендацій в інструкціях щодо застосування інших препаратів. На початку циклу терапії, якщо очікується відстрочка з прийомом препарату Кселода або іншого препарату, слід відкласти прийом всіх препаратів доти, доки не будуть досягнуті умови для відновлення терапії всіма препаратами. Якщо під час проведення циклу комбінованої терапії явища токсичності, на думку лікаря, не пов'язані із застосуванням препарату Кселода®, терапію препаратом Кселода® слід продовжити, а дозу іншого препарату коригувати відповідно до рекомендацій інструкції щодо його застосування. Якщо інший препарат доводиться відмінити, лікування препаратом Кселода® можна продовжити, задовольняючи вимоги щодо відновлення терапії препаратом Кселода®. Ці рекомендації застосовуються до всіх показань та всіх спеціальних груп пацієнтів. Корекція дози в окремих випадках Порушення функції печінки у хворих з метастазами у печінку Не потрібна зміна початкової дози у хворих з метастазами у печінку та порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня. Однак цих хворих слід ретельно спостерігати. Застосування препарату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчалось. Порушення функції нирок Рекомендується зменшення початкової дози до 75% від 1250 мг/м2 у хворих з початковою нирковою недостатністю середнього ступеня (КК 30-50 мл/хв, за формулою Cockroft-Gault), не потрібна корекція дози при початковій дозі 1000 мг/м2. У хворих з легким ступенем ниркової недостатності (КК 51-80 мл/хв) корекція початкової дози не потрібна. У разі виникнення у пацієнта небажаного явища 2-го, 3-го або 4-го ступеня тяжкості, необхідний його ретельний моніторинг і негайна перерва терапії з метою подальшої корекції дози препарату відповідно до рекомендацій, зазначених у таблиці 3. Якщо розрахований кліренскреати знизився під час проведення терапії до рівня менше 30 мл/хв, терапію препаратом Кселода слід припинити. Рекомендації щодо корекції дози препарату при нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості відносяться як до монотерапії, так і до комбінованої терапії. Розрахунок дози вказаний у таблицях 1 та 2. Діти Безпека та ефективність препарату Кселода® у дітей не встановлені. Пацієнти похилого та старечого віку Корекція початкової дози при монотерапії препаратом Кселода не потрібна. Однак важкі небажані явища 3-го і 4-го ступеня, пов'язані з терапією, що проводилася, розвивалися у пацієнтів старше 80 років частіше, ніж у молодших. При використанні препарату Кселода® у комбінації з іншими протипухлинними препаратами у літніх пацієнтів (віком >65 років) небажані реакції 3-го та 4-го ступеня тяжкості, а також небажані реакції, що вимагали відміни терапії, відзначалися частіше, ніж у молодших. Рекомендується ретельний моніторинг стану хворих похилого віку. При лікуванні в комбінації з доцетакселом у пацієнтів віком 60 років і старших відзначалося збільшення частоти небажаних явищ 3-го та 4-го ступеня та серйозних небажаних явищ, пов'язаних з терапією. Для хворих віком 60 років і старше, які отримуватимуть комбінацію препарату Кселода з доцетакселом, рекомендується знизити початкову дозу препарату Кселода до 75% (950 мг/м2 2 рази на добу). Розрахунок дози наведено у таблиці 1. У разі відсутності проявів токсичності доза може бути збільшена до 1250 мг/м2 двічі на день. При лікуванні у комбінації з іринотеканом у пацієнтів віком 65 років та старших рекомендується знизити початкову дозу препарату Кселода до 800 мг/м2 2 рази на добу.ПередозуванняСимптоми гострого передозування включають нудоту, блювання, діарею, запалення слизової оболонки (мукозит), подразнення шлунково-кишкового тракту та кровотечі, а також пригнічення функції кісткового мозку. Лікування передозування має включати стандартний комплекс терапевтичних та підтримуючих заходів, спрямованих на корекцію клінічних симптомів та запобігання можливим ускладненням.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПобічними реакціями, що обмежують дозу препарату, є діарея, біль у животі, нудота, стоматит та долоново-підошовний синдром. Необхідно ретельний медичний контроль за проявами токсичності у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Кселода®. Більшість небажаних явищ оборотні і не вимагають повного відміни препарату, хоча може виникнути потреба в корекції дози або тимчасової відміни препарату. Діарея: лікування препаратом Кселода може викликати діарею, іноді важку. Хворих із важкою діареєю слід ретельно спостерігати, а при розвитку дегідратації необхідно проводити регідратацію та відшкодування втрати електролітів. Стандартні протидіарейні препарати (наприклад, лоперамід) слід призначати якомога раніше за медичними показаннями. Згідно з критеріями Національного онкологічного інституту Канади (NCIC СТС, версія 2) діарея 2 ступеня визначається як почастішання випорожнень до 4-6 разів на добу або стілець у нічний час; діарея 3 ступеня - як почастішання випорожнення до 7-9 разів на добу або нетримання та синдром мальабсорбції; діарея 4 ступеня - як почастішання випорожнення до 10 і більше разів на добу, поява видимої крові в стільці або необхідність парентеральної підтримуючої терапії. При необхідності слід зменшити дозу Кселоду. Дегідратація: дегідратацію слід попереджати або усувати на самому початку виникнення. Дегідратація може швидко розвинутися у хворих на анорексію, астенію, нудоту, блювоту або діарею. Дегідратація може стати причиною розвитку гострої ниркової недостатності, в окремих випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок на момент початку терапії або у випадку, якщо пацієнт приймає капецитабін одночасно з препаратами, що мають нефротоксичну дію. При розвитку дегідратації 2 ступеня або вище лікування препаратом Кселода® слід негайно перервати та провести регідратацію. Лікування не можна відновлювати до завершення регідратації і усунення або корекції факторів, що викликали її. Дозу препарату слід модифікувати відповідно до рекомендацій для небажаних явищ, що призвели до дегідратації. Спектр кардіотоксичності при лікуванні капецитабіном аналогічний такому при використанні інших фторпіримідинів і включає інфаркт міокарда, стенокардію, аритмії, зупинку серця, серцеву недостатність та зміни на ЕКГ. Ці небажані явища більш характерні для хворих, що страждають на ІХС в анамнезі. Необхідно бути обережними у пацієнтів з аритмією та стенокардією в анамнезі. У ході терапії капецитабіном відзначався розвиток гіпо-або гіперкальціємії. Необхідно бути обережними у пацієнтів з раніше діагностованою гіпо- або гіперкальціємією. Необхідно дотримуватися обережності у пацієнтів із захворюваннями центральної та периферичної нервової системи (наприклад, за наявності метастазів у головному мозку та нейропатії), а також у пацієнтів з цукровим діабетом та порушеннями водноелектролітного балансу, оскільки в ході лікування капецитабіном можливе загострення даних захворювань. У поодиноких випадках несподівані важкі явища токсичності (наприклад, стоматит, діарея, нейтропенія та нейротоксичність), асоційовані з ФУ, зумовлені недостатньою активністю дигідропіримідиндегідрогенази (ДПД). Таким чином, не можна виключити зв'язок між зниженою активністю ДПД та більш вираженою, потенційно летальною токсичністю ФУ. Слід спостерігати пацієнтів щодо виникнення офтальмологічних ускладнень, таких як кератит або патологія рогівки, особливо у разі наявності порушень з боку органу зору в анамнезі. У разі розвитку ускладнень органу зору необхідно призначити відповідне лікування. Препарат Кселода може викликати розвиток таких серйозних шкірних реакцій як синдром Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу. При розвитку тяжких шкірних реакцій на фоні застосування препарату Кселода прийом препарату слід припинити і не відновлювати. Проявом шкірної токсичності препарату Кселода є розвиток долоново-підошовного синдрому (синоніми - долонно-підошовна еритродизестезія або акральна еритема, спричинена хіміотерапією). Медіана часу до розвитку проявів токсичності у пацієнтів, які отримують монотерапію препаратом Кселода®, становить 79 днів (в діапазоні від 11 до 360 днів), а ступінь тяжкості варіює від 1 до 3 ступеня. Долонно-підошовний синдром 1-го ступеня не порушує повсякденної активності хворого і проявляється онімінням, дизестезіями/парестезіями, поколюванням або почервонінням долонь та/або підошв, дискомфортом. Ладонно-підошовний синдром 2-го ступеня характеризується хворобливим почервонінням і набряками кистей та/або стоп, причому викликаний цими симптомами дискомфорт порушує повсякденну активність пацієнта.Долоново-підошовний синдром 3-го ступеня визначається як волога десквамація, виразка, утворення пухирів та різкі болі в кистях та/або стопах, а також сильний дискомфорт, що унеможливлює для пацієнта будь-які види повсякденної діяльності. При виникненні долонно-підошовного синдрому 2-го або 3-го ступеня терапію препаратом Кселода слід перервати до зникнення симптомів або їх зменшення до 1-го ступеня. При виникненні синдрому 3-го ступеня наступні дози препарату Кселода повинні бути зменшені.При виникненні долонно-підошовного синдрому 2-го або 3-го ступеня терапію препаратом Кселода слід перервати до зникнення симптомів або їх зменшення до 1-го ступеня. При виникненні синдрому 3-го ступеня наступні дози препарату Кселода повинні бути зменшені.При виникненні долонно-підошовного синдрому 2-го або 3-го ступеня терапію препаратом Кселода слід перервати до зникнення симптомів або їх зменшення до 1-го ступеня. При виникненні синдрому 3-го ступеня наступні дози препарату Кселода повинні бути зменшені. Вітамін В6 (піридоксин) не рекомендується застосовувати для симптоматичного або вторинного профілактичного лікування долонно-підошовного синдрому при призначенні препарату Кселода у комбінації з цисплатином, оскільки він може знижувати ефективність цисплатину. Є дані щодо ефективності декспантенолу у профілактиці розвитку долонно-підошовного синдрому при терапії препаратом Кселода®. Препарат Кселода може викликати гіпербілірубінемію. Якщо у зв'язку з лікуванням препаратом Кселода відзначається гіпербілірубінемія >3.0хВГН (верхня межа норми) або підвищення активності печінкових амінотрансфераз (АЛТ, ACT) >2.5хВГН, лікування слід перервати. Проведення терапії можна відновити при зниженні концентрації білірубіну та активності "печінкових" амінотрансфераз нижчезазначених меж. У хворих, які одночасно приймають препарат Кселода і пероральні антикоагулянти - похідні кумарину, слід контролювати показники згортання (протромбіновий час або МНО) і відповідно добирати дозу антикоагулянту. Застосування препарату у пацієнтів похилого та старечого віку Частота токсичних явищ з боку шлунково-кишкового тракту у пацієнтів з колоректальним раком у віці 60-79 років, які отримували монотерапію препаратом Кселода, не відрізнялася від такої у загальній популяції хворих. У пацієнтів 80 років і старше оборотні небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту 3-го та 4-го ступеня, такі як діарея, нудота та блювання, розвивалися частіше. У пацієнтів >65 років, які отримували комбіновану терапію капецитабіном та іншими протипухлинними препаратами, відзначалося збільшення частоти небажаних реакцій 3-го та 4-го ступеня тяжкості та небажаних явищ, які призводили до припинення терапії порівняно з пацієнтами молодше 65 років. При аналізі даних безпеки у пацієнтів >60 років, які отримували комбіновану терапію препаратом Кселода® та доцетакселом, відмічено збільшення частоти пов'язаних з терапією небажаних явищ 3-го та 4-го ступеня тяжкості, серйозних небажаних явищ та ранньої відміни терапії через небажані явища. порівняно з такими у пацієнтів, молодших 60 років. Ниркова недостатність Слід бути обережними при призначенні препарату Кселода® пацієнтам з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Як і при лікуванні фторурацилом, частота розвитку пов'язаних з терапією небажаних явищ 3-го і 4-го ступеня тяжкості була вищою у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв). Печінкова недостатність Пацієнти з печінковою недостатністю під час терапії препаратом Кселода повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Вплив порушення функції печінки, не обумовленої метастатичним ураженням печінки або тяжкою печінковою недостатністю, на розподіл препарату Кселода невідомий. Під час терапії препаратом Кселода® та як мінімум протягом 3-х місяців після її закінчення слід використовувати надійні методи контрацепції. Якщо вагітність настала у період проведення терапії, пацієнтка має бути поінформована про потенційну загрозу для плода. Поводження з невикористаним препаратом і препаратом з терміном придатності, що минув. Попадання лікарського препарату разом із відходами у довкілля має бути зведено до мінімуму. Не слід утилізувати препарат за допомогою стічних вод або разом із побутовими відходами. По можливості необхідно використовувати спеціальні системи для утилізації лікарських засобів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Кселода® має невеликий або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. Пацієнтам, у яких виникли такі небажані явища, як запаморочення, слабкість або нудота, слід утриматися від керування транспортними засобами, механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: орлістат 120 мг допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 59.6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохамала гліколят) 38.0 мг, натрію лаурилсульфат 10.0 мг, повідон 10.0 мг, тальк 2.4 мг. Капсули тверді желатинові (діоксид титану, желатин, барвник синій патентований). Середня маса вмісту капсули – 240 мг. 7 шт. - упаковки контурні осередкові (3) - пачки картонні. 21 шт. - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули № 1 з корпусом та кришкою блакитного кольору білого або майже білого кольору. Вміст капсул – гранули.Фармакотерапевтична групаСпецифічний інгібітор шлунково-кишкових ліпаз. Утворює ковалентний зв'язок з активною сериновою ділянкою шлункової та панкреатичної ліпаз у просвіті шлунка та тонкого кишечника. Інактивований фермент втрачає здатність розщеплювати жири їжі, що у формі тригліцеридів (ТГ). Нерозщеплені ТГ не всмоктуються, і зменшення внаслідок цього зменшення надходження калорій в організм призводить до зменшення маси тіла. Збільшує концентрацію жиру в калових масах через 24-48 годин після прийому. Забезпечує ефективний контроль за масою тіла, зменшення депо жиру. Для прояву активності не потрібна системна абсорбція орлістату, в рекомендованій терапевтичній дозі (120 мг 3 рази на добу) він приблизно на 30% інгібує всмоктування жирів, що надходять з їжею.ФармакокінетикаАбсорбція – низька; через 8 годин після прийому внутрішньо незмінений орлістат у плазмі не визначається (концентрація нижче 5 нг/мл). Системна експозиція орлістату мінімальна. Після внутрішнього прийому 360 мг радіоактивно міченого 14С-орлистата пік радіоактивності в плазмі досягався приблизно через 8 год; концентрація незміненого орлістату була близька до межі визначення (менше 5нг/мл). У терапевтичних дослідженнях, що включали моніторинг зразків плазми пацієнтів, незмінений орлістат визначався у плазмі спорадично, а його концентрації були низькими (менше 10 нг/мл), без ознак накопичення, що узгоджується з мінімальним всмоктуванням препарату. In vitro орлістат більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми, переважно з ліпопротеїнами та альбуміном. Орлістат мінімально проникає у еритроцити. Метаболізується головним чином у стінці шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів Ml (гідролізоване чотиричленне лактонове кільце) і МОЗ (Ml з відщепленим N-форміллейциновим залишком). У дослідженні у пацієнтів з ожирінням, які приймали внутрішньо 14С-орлістат, на два метаболіти – Ml та МОЗ припадало близько 42% загальної радіоактивності плазми. Ml та МОЗ мають відкрите бета-лактонове кільце і виявляють вкрай слабку інгібуючу активність щодо ліпаз (порівняно з орлістатом слабше у 1000 та 2500 разів відповідно).Враховуючи низьку активність та низьку концентрацію метаболітів у плазмі (близько 26 нг/мл та 108 нг/мл для Ml та МОЗ відповідно через 2-4 години після прийому орлістату в терапевтичних дозах), ці метаболіти вважаються фармакологічно незначущими. Основний метаболіт Ml має короткий період напіввиведення (T1/2) (близько 3 год), другий метаболіт виводиться повільніше (T1/2 - 13.5 год). У пацієнтів з ожирінням рівноважна концентрація (Css) метаболіту Ml (але не МОЗ) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14С-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла і страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти Ml та МОЗ також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема.83% - у незміненому вигляді. Сукупна ниркова екскреція загальної радіоактивності прийому 360 мг 14С-орлистата становила менше 2%. Час повної елімінації з фекаліями та сечею - 3-5 днів. Виведення орлістату виявилося подібним у пацієнтів із нормальною масою тіла та з ожирінням. З обмежених даних T1/2абсорбированного орлистата коливається не більше 1-2 год.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування ожиріння – інгібітор шлунково-кишкових ліпаз.Показання до застосуванняЛікування ожиріння, зокрема. зменшення та підтримання маси тіла, у поєднанні з гіпокалорійною дієтою. Орлістат також показаний для зменшення ризику повторного збільшення маси тіла після її початкового зниження. Орлістат показаний пацієнтам з ожирінням при індексі маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2 або >28 кг/м2 за наявності інших факторів ризику (цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія). (Розрахунок ІМТ: ІМТ = М/Р2, де М - маса тіла, кг; Р - ріст, м.).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до орлістату або до інших компонентів препарату; синдром мальабсорбції; холестаз; одночасний прийом із циклоспорином; вагітність; годування грудьми; вік до 18 років. З обережністю при наявності гіпероксалурії в анамнезі, нефролітіаза (кальцієві оксалатні камені).Вагітність та лактаціяОрлістат протипоказано застосовувати у період вагітності через відсутність достовірних клінічних даних, що підтверджують безпеку його застосування. Не встановлено, чи орлістат проникає в грудне молоко, у зв'язку з чим застосування препарату Ксеналтен у період грудного вигодовування не рекомендується. Застосування у дітей Ксеналтен не призначений для застосування у дитячій практиці.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часто >1/10; часто > 1/100, < 1/10; іноді > 1/1000, <1/100; рідко >1/10000, <1/1000; дуже рідко < 1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - маслянисті виділення з прямої кишки, виділення газів з деякою кількістю відокремлюваного, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, почастішання дефекації, рідке випорожнення, метеоризм, біль або дискомфорт у животі. Як правило, зазначені побічні реакції є слабовираженими та транзиторними, виникають на ранніх етапах лікування (у перші 3 місяці). Частота цих небажаних реакцій збільшується у разі підвищення вмісту жиру в харчуванні. Хворих слід інформувати про можливість виникнення зазначених побічних реакцій і навчити, як усувати їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, що міститься в ній. Часто - м'який стілець, біль або дискомфорт у прямій кишці, нетримання калу, здуття живота, ураження зубів, ураження ясен. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; часто – інфекції нижніх дихальних шляхів. З боку імунної системи: рідко – свербіж, кропив'янка, висипання, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності трансаміназ та лужної фосфатази, гепатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – інфекції сечовивідних шляхів. Інші: дуже часто – грип; часто – дисменорея, тривога, слабкість. Якщо будь-які з побічних дій, що вказані в інструкції, посилюються, або ви помітили будь-які інші побічні дії, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиОрлістат не впливає на фармакокінетику етанолу, дигоксину (призначеного в одноразовій дозі) та фенітоїну (призначеного в одноразовій дозі 300 мг), на біодоступність ніфедипіну (таблетки пролонгованого вивільнення). Етанол не впливає на фармакодинаміку (екскреція жирів з калом) та системну експозицію орлістату. При одночасному застосуванні орлістату та циклоспорину рівень останнього в плазмі знижується (орлістат та циклоспорин не повинні прийматися одночасно; для зменшення ймовірності лікарської взаємодії циклоспорин слід приймати за 2 години до або через 2 години після прийому орлістату). При одночасному застосуванні варфарину або інших непрямих антикоагулянтів з орлістатом може знижуватися рівень протромбіну та змінюватись значення показника міжнародного нормалізованого відношення (MHO), тому необхідний контроль MHO. Орлістат зменшує всмоктування бетакаротену, що міститься в харчових добавках, на 30% та інгібує всмоктування вітаміну Е (у формі токоферолу ацетату) приблизно на 60%. Збільшує біодоступність та гіполіпідемічний ефект правастатину, підвищуючи його концентрацію у плазмі на 30%. При одночасному прийомі з орлістатом знижується всмоктування вітамінів A, D, Е та К. Якщо рекомендовані полівітаміни, їх слід приймати не менше ніж через 2 години після прийому препарату Ксеналтен або перед сном. Зниження маси тіла може покращити обмін речовин у хворих на цукровий діабет, внаслідок чого необхідно зменшити дозу пероральних гіпоглікімічних лікарських засобів. Не рекомендується одночасне застосування з акарбозою через відсутність даних про фармакокінетичні взаємодії. При одночасному застосуванні з орлістатом відмічено зменшення рівня аміодарону у плазмі після одноразового прийому. Одночасне застосування орлістату та аміодарону можливе лише за рекомендацією лікаря. Орлістат може опосередковано знижувати біодоступність пероральних контрацептивів, що може призвести до розвитку небажаної вагітності. Рекомендується використовувати додаткові види контрацепції у разі розвитку гострої діареї. Клінічно значущі взаємодії з дигоксином, амітриптіліном, фенітоїном, флуоксетином, сибутраміном, аторвастатином, правастатином, ніфедипіном, лозартаном, глібенкламідом, фуросемідом, каптоприлом, атенололом, і етанолом не від.Спосіб застосування та дозиВсередину, 120 мг (1 капсула) 3 рази на добу під час кожного прийому їжі або не пізніше ніж через 1 годину після їди (якщо їжа не містить жиру, то прийом можна пропустити).ПередозуванняВипадки передозування не описані. Одноразовий прийом 800 мг орлістату або його багаторазовий прийом у дозі до 400 мг 3 рази на добу протягом 15 днів людьми з нормальною масою тіла та з ожирінням не супроводжувався значними побічними явищами. Якщо виявлено значне передозування орлістату, слід спостерігати за станом пацієнта протягом 24 годин. За даними досліджень на тваринах та людині, системні ефекти, пов'язані з ліпазингібуючими властивостями орлістату, повинні бути швидко оборотними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватися збалансованої, низькокалорійної дієти, що містить не більше 30% калоражу у вигляді жирів та збагачену фруктами та овочами (можливе додаткове призначення полівітамінів для компенсації зменшення всмоктування жиророзчинних вітамінів). Перед призначенням орлістату слід виключити органічну причину ожиріння, наприклад, гіпотиреоз. Імовірність розвитку побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту збільшується при високому вмісті в їжі жирів (більше 30% добової калорійності). Добовий прийом жирів, вуглеводів та білків повинен бути розподілений між трьома основними прийомами їжі. Оскільки орлістат зменшує всмоктування деяких жиророзчинних вітамінів, для забезпечення адекватного надходження їх в організм пацієнти повинні приймати полівітамінні препарати, що містять жиророзчинні вітаміни. Крім того, вміст вітаміну D і бетакаротена у пацієнтів з ожирінням може бути нижчим, ніж у людей, які не страждають на ожиріння. Полівітаміни слід приймати за 2 години до або через 2 години після прийому орлістату, наприклад перед сном. Прийом орлістату в дозах, що перевищують 120 мг 3 рази на добу, не забезпечує додаткового ефекту. Якщо одночасного прийому орлістату з циклоспорином уникнути неможливо, необхідний постійний моніторинг вмісту циклоспорину в плазмі. У пацієнтів, які не отримували профілактично вітамінні добавки, при двох і більше послідовних візитах до лікаря протягом першого та другого років лікування орлістатом було зафіксовано зниження рівня вітамінів у плазмі. У деяких пацієнтів на тлі орлістату може збільшуватися вміст оксалатів у сечі. Як і для інших препаратів для зменшення маси тіла, деякі групи пацієнтів (наприклад, з нервовою анорексією або булімією) мають ймовірність зловживання орлістатом. Оскільки абсорбція вітаміну К при прийомі орлістату може зменшуватися, у пацієнтів, які отримують орлістат на фоні тривалого постійного прийому варфарину, слід контролювати параметри згортання крові. Індукція орлістатом втрати маси тіла може поєднуватися з покращенням метаболічного контролю цукрового діабету, що потребує зменшення доз пероральних гіпоглікемічних засобів (похідних сульфонілсечовини, метформіну та ін.) або інсуліну. Якщо після 12 тижнів терапії препаратом Ксеналтен зниження маси тіла склало менше 5% від початкової, необхідна консультація лікаря для вирішення питання необхідності продовження лікування орлістатом. Лікування не повинно тривати більше 2 років. Ксеналтен не призначений для застосування у дитячій практиці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: орлістат 120 мг допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 59.6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохамала гліколят) 38.0 мг, натрію лаурилсульфат 10.0 мг, повідон 10.0 мг, тальк 2.4 мг. Капсули тверді желатинові (діоксид титану, желатин, барвник синій патентований). Середня маса вмісту капсули – 240 мг. 7 шт. - упаковки контурні осередкові (6) - пачки картонні. 21 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули № 1 з корпусом та кришкою блакитного кольору білого або майже білого кольору. Вміст капсул – гранули.Фармакотерапевтична групаСпецифічний інгібітор шлунково-кишкових ліпаз. Утворює ковалентний зв'язок з активною сериновою ділянкою шлункової та панкреатичної ліпаз у просвіті шлунка та тонкого кишечника. Інактивований фермент втрачає здатність розщеплювати жири їжі, що у формі тригліцеридів (ТГ). Нерозщеплені ТГ не всмоктуються, і зменшення внаслідок цього зменшення надходження калорій в організм призводить до зменшення маси тіла. Збільшує концентрацію жиру в калових масах через 24-48 годин після прийому. Забезпечує ефективний контроль за масою тіла, зменшення депо жиру. Для прояву активності не потрібна системна абсорбція орлістату, в рекомендованій терапевтичній дозі (120 мг 3 рази на добу) він приблизно на 30% інгібує всмоктування жирів, що надходять з їжею.ФармакокінетикаАбсорбція – низька; через 8 годин після прийому внутрішньо незмінений орлістат у плазмі не визначається (концентрація нижче 5 нг/мл). Системна експозиція орлістату мінімальна. Після внутрішнього прийому 360 мг радіоактивно міченого 14С-орлистата пік радіоактивності в плазмі досягався приблизно через 8 год; концентрація незміненого орлістату була близька до межі визначення (менше 5нг/мл). У терапевтичних дослідженнях, що включали моніторинг зразків плазми пацієнтів, незмінений орлістат визначався у плазмі спорадично, а його концентрації були низькими (менше 10 нг/мл), без ознак накопичення, що узгоджується з мінімальним всмоктуванням препарату. In vitro орлістат більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми, переважно з ліпопротеїнами та альбуміном. Орлістат мінімально проникає у еритроцити. Метаболізується головним чином у стінці шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів Ml (гідролізоване чотиричленне лактонове кільце) і МОЗ (Ml з відщепленим N-форміллейциновим залишком). У дослідженні у пацієнтів з ожирінням, які приймали внутрішньо 14С-орлістат, на два метаболіти – Ml та МОЗ припадало близько 42% загальної радіоактивності плазми. Ml та МОЗ мають відкрите бета-лактонове кільце і виявляють вкрай слабку інгібуючу активність щодо ліпаз (порівняно з орлістатом слабше у 1000 та 2500 разів відповідно).Враховуючи низьку активність та низьку концентрацію метаболітів у плазмі (близько 26 нг/мл та 108 нг/мл для Ml та МОЗ відповідно через 2-4 години після прийому орлістату в терапевтичних дозах), ці метаболіти вважаються фармакологічно незначущими. Основний метаболіт Ml має короткий період напіввиведення (T1/2) (близько 3 год), другий метаболіт виводиться повільніше (T1/2 - 13.5 год). У пацієнтів з ожирінням рівноважна концентрація (Css) метаболіту Ml (але не МОЗ) збільшується пропорційно дозі орлістату. Після одноразового прийому внутрішньо 360 мг 14С-орлістату пацієнтами з нормальною масою тіла і страждаючими ожирінням, виділення невсмоктався орлістату через кишечник було основним шляхом виведення. Орлістат та його метаболіти Ml та МОЗ також піддаються екскреції з жовчю. Близько 97% введеної радіоактивно міченої речовини виводилося з фекаліями, зокрема.83% - у незміненому вигляді. Сукупна ниркова екскреція загальної радіоактивності прийому 360 мг 14С-орлистата становила менше 2%. Час повної елімінації з фекаліями та сечею - 3-5 днів. Виведення орлістату виявилося подібним у пацієнтів із нормальною масою тіла та з ожирінням. З обмежених даних T1/2абсорбированного орлистата коливається не більше 1-2 год.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування ожиріння – інгібітор шлунково-кишкових ліпаз.Показання до застосуванняЛікування ожиріння, зокрема. зменшення та підтримання маси тіла, у поєднанні з гіпокалорійною дієтою. Орлістат також показаний для зменшення ризику повторного збільшення маси тіла після її початкового зниження. Орлістат показаний пацієнтам з ожирінням при індексі маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2 або >28 кг/м2 за наявності інших факторів ризику (цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія). (Розрахунок ІМТ: ІМТ = М/Р2, де М - маса тіла, кг; Р - ріст, м.).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до орлістату або до інших компонентів препарату; синдром мальабсорбції; холестаз; одночасний прийом із циклоспорином; вагітність; годування грудьми; вік до 18 років. З обережністю при наявності гіпероксалурії в анамнезі, нефролітіаза (кальцієві оксалатні камені).Вагітність та лактаціяОрлістат протипоказано застосовувати у період вагітності через відсутність достовірних клінічних даних, що підтверджують безпеку його застосування. Не встановлено, чи орлістат проникає в грудне молоко, у зв'язку з чим застосування препарату Ксеналтен у період грудного вигодовування не рекомендується. Застосування у дітей Ксеналтен не призначений для застосування у дитячій практиці.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часто >1/10; часто > 1/100, < 1/10; іноді > 1/1000, <1/100; рідко >1/10000, <1/1000; дуже рідко < 1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - маслянисті виділення з прямої кишки, виділення газів з деякою кількістю відокремлюваного, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, почастішання дефекації, рідке випорожнення, метеоризм, біль або дискомфорт у животі. Як правило, зазначені побічні реакції є слабовираженими та транзиторними, виникають на ранніх етапах лікування (у перші 3 місяці). Частота цих небажаних реакцій збільшується у разі підвищення вмісту жиру в харчуванні. Хворих слід інформувати про можливість виникнення зазначених побічних реакцій і навчити, як усувати їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, що міститься в ній. Часто - м'який стілець, біль або дискомфорт у прямій кишці, нетримання калу, здуття живота, ураження зубів, ураження ясен. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; часто – інфекції нижніх дихальних шляхів. З боку імунної системи: рідко – свербіж, кропив'янка, висипання, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності трансаміназ та лужної фосфатази, гепатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – інфекції сечовивідних шляхів. Інші: дуже часто – грип; часто – дисменорея, тривога, слабкість. Якщо будь-які з побічних дій, що вказані в інструкції, посилюються, або ви помітили будь-які інші побічні дії, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиОрлістат не впливає на фармакокінетику етанолу, дигоксину (призначеного в одноразовій дозі) та фенітоїну (призначеного в одноразовій дозі 300 мг), на біодоступність ніфедипіну (таблетки пролонгованого вивільнення). Етанол не впливає на фармакодинаміку (екскреція жирів з калом) та системну експозицію орлістату. При одночасному застосуванні орлістату та циклоспорину рівень останнього в плазмі знижується (орлістат та циклоспорин не повинні прийматися одночасно; для зменшення ймовірності лікарської взаємодії циклоспорин слід приймати за 2 години до або через 2 години після прийому орлістату). При одночасному застосуванні варфарину або інших непрямих антикоагулянтів з орлістатом може знижуватися рівень протромбіну та змінюватись значення показника міжнародного нормалізованого відношення (MHO), тому необхідний контроль MHO. Орлістат зменшує всмоктування бетакаротену, що міститься в харчових добавках, на 30% та інгібує всмоктування вітаміну Е (у формі токоферолу ацетату) приблизно на 60%. Збільшує біодоступність та гіполіпідемічний ефект правастатину, підвищуючи його концентрацію у плазмі на 30%. При одночасному прийомі з орлістатом знижується всмоктування вітамінів A, D, Е та К. Якщо рекомендовані полівітаміни, їх слід приймати не менше ніж через 2 години після прийому препарату Ксеналтен або перед сном. Зниження маси тіла може покращити обмін речовин у хворих на цукровий діабет, внаслідок чого необхідно зменшити дозу пероральних гіпоглікімічних лікарських засобів. Не рекомендується одночасне застосування з акарбозою через відсутність даних про фармакокінетичні взаємодії. При одночасному застосуванні з орлістатом відмічено зменшення рівня аміодарону у плазмі після одноразового прийому. Одночасне застосування орлістату та аміодарону можливе лише за рекомендацією лікаря. Орлістат може опосередковано знижувати біодоступність пероральних контрацептивів, що може призвести до розвитку небажаної вагітності. Рекомендується використовувати додаткові види контрацепції у разі розвитку гострої діареї. Клінічно значущі взаємодії з дигоксином, амітриптіліном, фенітоїном, флуоксетином, сибутраміном, аторвастатином, правастатином, ніфедипіном, лозартаном, глібенкламідом, фуросемідом, каптоприлом, атенололом, і етанолом не від.Спосіб застосування та дозиВсередину, 120 мг (1 капсула) 3 рази на добу під час кожного прийому їжі або не пізніше ніж через 1 годину після їди (якщо їжа не містить жиру, то прийом можна пропустити).ПередозуванняВипадки передозування не описані. Одноразовий прийом 800 мг орлістату або його багаторазовий прийом у дозі до 400 мг 3 рази на добу протягом 15 днів людьми з нормальною масою тіла та з ожирінням не супроводжувався значними побічними явищами. Якщо виявлено значне передозування орлістату, слід спостерігати за станом пацієнта протягом 24 годин. За даними досліджень на тваринах та людині, системні ефекти, пов'язані з ліпазингібуючими властивостями орлістату, повинні бути швидко оборотними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватися збалансованої, низькокалорійної дієти, що містить не більше 30% калоражу у вигляді жирів та збагачену фруктами та овочами (можливе додаткове призначення полівітамінів для компенсації зменшення всмоктування жиророзчинних вітамінів). Перед призначенням орлістату слід виключити органічну причину ожиріння, наприклад, гіпотиреоз. Імовірність розвитку побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту збільшується при високому вмісті в їжі жирів (більше 30% добової калорійності). Добовий прийом жирів, вуглеводів та білків повинен бути розподілений між трьома основними прийомами їжі. Оскільки орлістат зменшує всмоктування деяких жиророзчинних вітамінів, для забезпечення адекватного надходження їх в організм пацієнти повинні приймати полівітамінні препарати, що містять жиророзчинні вітаміни. Крім того, вміст вітаміну D і бетакаротена у пацієнтів з ожирінням може бути нижчим, ніж у людей, які не страждають на ожиріння. Полівітаміни слід приймати за 2 години до або через 2 години після прийому орлістату, наприклад перед сном. Прийом орлістату в дозах, що перевищують 120 мг 3 рази на добу, не забезпечує додаткового ефекту. Якщо одночасного прийому орлістату з циклоспорином уникнути неможливо, необхідний постійний моніторинг вмісту циклоспорину в плазмі. У пацієнтів, які не отримували профілактично вітамінні добавки, при двох і більше послідовних візитах до лікаря протягом першого та другого років лікування орлістатом було зафіксовано зниження рівня вітамінів у плазмі. У деяких пацієнтів на тлі орлістату може збільшуватися вміст оксалатів у сечі. Як і для інших препаратів для зменшення маси тіла, деякі групи пацієнтів (наприклад, з нервовою анорексією або булімією) мають ймовірність зловживання орлістатом. Оскільки абсорбція вітаміну К при прийомі орлістату може зменшуватися, у пацієнтів, які отримують орлістат на фоні тривалого постійного прийому варфарину, слід контролювати параметри згортання крові. Індукція орлістатом втрати маси тіла може поєднуватися з покращенням метаболічного контролю цукрового діабету, що потребує зменшення доз пероральних гіпоглікемічних засобів (похідних сульфонілсечовини, метформіну та ін.) або інсуліну. Якщо після 12 тижнів терапії препаратом Ксеналтен зниження маси тіла склало менше 5% від початкової, необхідна консультація лікаря для вирішення питання необхідності продовження лікування орлістатом. Лікування не повинно тривати більше 2 років. Ксеналтен не призначений для застосування у дитячій практиці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 535,00 грн
1 395,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: орлістат 120 мг (у вигляді пелет 240 мг, у тому числі орлістат - 120 мг, целюлоза мікрокристалічна - 93.60 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) - 7.20 мг, повідон К-30 - 12.0 0, 2 мг); допоміжні речовини: тальк – 0.24 мг; склад оболонки капсули: желатин, індигокармін, титану діоксид. По 21 капсулі в блістері з Аl/ПВХ/ПВДХ. 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКапсули: тверді желатинові капсули №1, непрозорі, бірюзового кольору. На корпусі капсули є напис "XENICAL 120" чорного кольору. Вміст капсул: пеллети білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЛіпаз шлунково-кишкового тракту інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування У добровольців із нормальною масою тіла та ожирінням системний вплив препарату мінімальний. Після одноразового перорального прийому препарату в дозі 360 мг незмінений орлістат у плазмі визначити не вдалося, що означає, що його концентрації знаходяться нижче за рівень 5 нг/мл. В цілому, після прийому терапевтичних доз виявити незмінений орлістат у плазмі вдавалося лише в окремих випадках, при цьому концентрації його були вкрай малі (<10 нг/мл або 0.02 мкмоль). Ознаки кумуляції були відсутні, що підтверджує, що всмоктування препарату є мінімальним. Розподіл Об'єм розподілу не можна визначити, оскільки препарат дуже погано всмоктується. In vitro орлістат більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми (переважно з ліпопротеїнами та альбуміном). У мінімальних кількостях орлістат може проникати еритроцити. Метаболізм Судячи з даних, отриманих в експерименті на тварин, метаболізм орлістату здійснюється головним чином стінці кишечника. У дослідженні в осіб з ожирінням встановлено, що приблизно 42% від тієї мінімальної фракції препарату, яка піддається системному всмоктування, припадає на два основні метаболіти – М1 (чотирьохчленне гідролізоване лактонове кільце) та М3 (М1 з відщепленим залишком N-форміллейцину). Молекули М1 і М3 мають відкрите b-лактонне кільце і дуже слабко інгібують ліпазу (відповідно, в 1000 і 2500 разів слабше, ніж орлістат). З урахуванням такої низької інгібуючої активності та низьких плазмових концентрацій (в середньому, 26 нг/мл та 108 нг/мл, відповідно) після прийому терапевтичних доз ці метаболіти розглядаються як фармакологічно неактивні. Виведення Дослідження в осіб з нормальною та надмірною масою тіла показали, що основним шляхом елімінації є виведення невсмоктався препарату з калом. З калом виводилося близько 97% прийнятої дози, причому 83% - у вигляді незміненого орлістату. Сукупна ниркова екскреція всіх субстанцій, структурно пов'язаних з орлістатом, становить менше ніж 2% прийнятої дози. Час до повної елімінації препарату з організму (з калом та сечею) дорівнює 3-5 дням. Співвідношення шляхів виведення орлістату у добровольців із нормальною та надмірною масою тіла виявилося однаковим. Як орлістат, і метаболіти М1 і М3, можуть піддаватися екскреції з жовчю. Фармакокінетика в спеціальних клінічних групах Плазмові концентрації орлістату та його метаболітів (М1 та М3) у дітей не відрізняються від таких у дорослих при порівнянні однакових доз препарату. Добова екскреція жиру з калом склала 27% прийому з їжею при терапії орлістатом і 7% - прийому плацебо.ФармакодинамікаКсенікал® – потужний , специфічний та оборотний інгібітор шлунково-кишкових ліпаз, що має тривалу дію. Його терапевтична дія здійснюється у просвіті шлунка та тонкого кишечника і полягає в утворенні ковалентного зв'язку з активною сериновою ділянкою шлункової та панкреатичної ліпази. Інактивований фермент при цьому втрачає здатність розщеплювати жири їжі, що надходять у формі тригліцеридів, на вільні жирні кислоти, що всмоктуються, і моногліцериди. Оскільки нерозщеплені тригліцериди не всмоктуються, зниження внаслідок цього зменшення надходження калорій в організм призводить до зменшення маси тіла. Таким чином, терапевтична дія препарату здійснюється без всмоктування у системний кровотік. Судячи з результатів вмісту жиру в калі, дія орлістату починається через 24-48 годин після прийому. Після відміни препарату вміст жиру в калі через 48-72 години зазвичай повертається до рівня, що мав місце до початку терапії.Показання до застосуванняТривала терапія пацієнтів з ожирінням (індекс маси тіла (ІМТ) ≥30 кг/м 2 ) або пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ ≥28 кг/м 2 ), які мають асоційовані з ожирінням фактори ризику, у поєднанні з помірною гіпокалорійною дієтою. У комбінації з гіпоглікемічними препаратами (метформін, похідні сульфонілсечовини та/або інсулін) та/або помірною гіпокалорійною дієтою у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з надмірною масою тіла або ожирінням.Протипоказання до застосуванняСиндром хронічної мальабсорбції, холестаз, підвищена чутливість до препарату або інших компонентів, що містяться в капсулі. Дитячий вік віком до 12 років. Вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю Супутня терапія циклоспорином, супутня терапія варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях репродуктивної токсичності на тваринах тератогенного та ембріотоксичного ефекту препарату не спостерігалося. За відсутності тератогенного ефекту у тварин очікувати такого ефекту в людини не слід. Однак через відсутність клінічних даних Ксенікал не слід призначати вагітним. Невідомо, чи орлістат проникає в грудне молоко, тому його застосування в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяДля опису частоти побічних реакцій використовуються такі категорії: дуже часто (менше 1/10), часто (менше 1/100, <1/10), нечасто (менше 1/1000, <1/100), рідко (менше 1/10000) , <1/1000) та дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі випадки. Побічні реакції на орлістат виникали головним чином з боку шлунково-кишкового тракту та були зумовлені фармакологічною дією препарату, що перешкоджає всмоктуванню жирів їжі. Дуже часто відзначалися такі явища, як біль або дискомфорт у животі, маслянисті виділення з прямої кишки, виділення газів з кількістю відокремлюваного, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, метеоризм, рідкий стілець, почастішання дефекації; часто - біль або дискомфорт у прямій кишці, "м'який" стілець, нетримання калу, ураження зубів, ураження ясен, здуття живота. Як правило, зазначені побічні реакції є слабко вираженими та транзиторними. Вони виникали на ранніх етапах лікування (у перші 3 місяці), причому більшість пацієнтів мали не більше одного епізоду таких реакцій. Дуже часто відзначаються – головний біль, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів; часто – інфекції нижніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, нерегулярні менструації, тривога, слабкість. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу характер і частота небажаних явищ були зіставні з такими у осіб без цукрового діабету з надмірною масою тіла та ожирінням. Єдиними новими побічними явищами у пацієнтів з ожирінням та цукровим діабетом 2 типу були гіпоглікемічні стани (дуже часто) та здуття живота (часто). Частота порушень з боку шлунково-кишкового тракту збільшується у разі підвищення вмісту жиру в харчуванні. Пацієнтів слід інформувати про можливість виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту і навчити, як усувати їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, що міститься в ній. Застосування дієти з низьким вмістом жиру зменшує ймовірність побічних дій з боку шлунково-кишкового тракту і тим самим допомагає пацієнтам контролювати та регулювати споживання жирів. Описані рідкісні випадки реакції гіперчутливості, головними клінічними симптомами яких були свербіж, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм та анафілаксія. Описані дуже рідкісні випадки бульозного висипу, підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази, зниження концентрації протромбіну, збільшення значень міжнародного нормалізованого відношення (МНO) та випадки незбалансованої терапії антикоагулянтами, що призводило до зміни гемостатичних параметрів. При одночасному прийомі орлістату та протиепілептичних препаратів спостерігалися випадки розвитку судом. Зареєстровані випадки ректальної кровотечі, дивертикуліту, панкреатиту, холелітіазу, оксалатної нефропатії, гіпероксалурії, окремі випадки ураження печінки, що призводять до її трансплантації або смерті.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні орлістату та циклоспорину відзначалося зниження концентрації циклоспорину в плазмі, що може призвести до зниження імуносупресивної ефективності циклоспорину. Таким чином, супутнє застосування орлістату та циклоспорину не рекомендується. Якщо таке супутнє застосування є необхідним, рекомендується проводити більш частий контроль концентрації циклоспорину в плазмі як при одночасному застосуванні його з орлістатом, так і після припинення застосування орлістату. Концентрацію циклоспорину в плазмі слід контролювати до її стабілізації. При одночасному прийомі з препаратом Ксенікал відзначалося зменшення всмоктування вітамінів D, Е та бета-каротину. Якщо рекомендовані полівітаміни, їх слід приймати не менше ніж через 2 години після прийому Ксенікалу або перед сном. При пероральному призначенні аміодарону під час терапії препаратом Ксенікал відзначалося зниження системної експозиції аміодарону та дезетиламіодарону (на 25-30%), проте у зв'язку зі складною фармакокінетикою аміодарону, клінічна значимість цього явища не зрозуміла. Додавання препарату Ксенікал до тривалої терапії аміодароном може призвести до зниження терапевтичного ефекту аміодарону (досліджень не проводилося). Слід уникати одночасного прийому препарату Ксенікал і акарбози через відсутність даних фармакокінетичних досліджень. При одночасному прийомі орлістату та протиепілептичних препаратів спостерігалися випадки розвитку судом. Причинно-наслідковий зв'язок між розвитком судом та терапією орлістатом не встановлено. Проте, слід моніторувати стан пацієнтів щодо можливих змін у частоті та/або тяжкості судомного синдрому. За даними клінічних досліджень відсутня взаємодія орлістату з амітриптиліном, аторвастатином, бігуанідами, дигоксином, фібратами, флуоксетином, лозартаном, фенітоїном, пероральними контрацептивами, фентерміном, правастатином, ніфедипіном ГІТСмєнден При одночасному застосуванні орлістату та варфарину або інших антикоагулянтів може спостерігатися зниження концентрації протромбіну та підвищення показника МНО, що може призвести до зміни гемостатичних показників. Необхідно моніторувати показники МНО при супутній терапії варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Відзначалися рідкісні випадки розвитку гіпотиреозу та/або порушення його контролю. Механізм розвитку цього явища невідомий, але може бути обумовлений зниженням всмоктування йодованої солі та/або левотироксину натрію. Відзначалися випадки зниження ефективності антиретровірусних препаратів для лікування ВІЛ (вірусу імунодефіциту людини), антидепресантів та нейролептиків (включаючи препарати літію), що збігаються з початком застосування орлістату у раніше компенсованих пацієнтів. Терапію орлістатом слід розпочинати лише після ретельної оцінки її можливого впливу на таких пацієнтів. Орлістат може опосередковано знижувати ефективність пероральних контрацептивів, що в окремих випадках може призвести до незапланованої вагітності. Рекомендується застосовувати додатковий метод контрацепції також у разі розвитку тяжкої діареї.Спосіб застосування та дозиВсередину, дорослим та дітям старше 12 років – по 1 капсулі (120 мг) з кожним основним прийомом їжі (безпосередньо до їжі, під час їжі або не пізніше ніж через 1 годину після їжі). Якщо прийом їжі пропускають або якщо їжа не містить жиру, то прийом препарату Ксенікал також можна пропустити. Збільшення дози орлістату понад рекомендовану (120 мг 3 рази на добу) не призводить до посилення його терапевтичного ефекту. Ефективність та безпека препарату Ксенікал у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок, а також у пацієнтів похилого та дитячого віку (молодше 12 років) не досліджувалися.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях у осіб із нормальною масою тіла та пацієнтів з ожирінням прийом разових доз 800 мг або багаторазовий прийом препарату по 400 мг 3 рази на добу протягом 15 днів не супроводжувався появою суттєвих небажаних явищ. Крім того, пацієнти з ожирінням мають досвід застосування орлістату по 240 мг 3 рази на добу протягом 6 місяців, що не супроводжувалося достовірним збільшенням частоти небажаних явищ. У випадках передозування препарату Ксенікал ® повідомлялося або про відсутність небажаних явищ або небажані явища не відрізнялися від тих, що спостерігаються при прийомі препарату в терапевтичних дозах. У разі вираженого передозування препарату Ксенікал рекомендується спостерігати пацієнта протягом 24 годин. За даними досліджень у людини та тварин, будь-які системні ефекти, які можна було б пов'язати з ліпазоінгібірующими властивостями орлістату, повинні бути швидко оборотні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКсенікал® ефективний у плані тривалого контролю маси тіла (зниження маси тіла та її підтримка на новому рівні, запобігання повторному додаванню маси тіла). Лікування препаратом Ксенікал® призводить до покращення профілю факторів ризику та захворювань, що супроводжують ожиріння, включаючи гіперхолестеринемію, цукровий діабет 2 типу, порушення толерантності до глюкози, гіперінсулінемію, артеріальну гіпертензію та зменшення кількості вісцерального жиру. При застосуванні у комбінації з такими гіпоглікемічними препаратами, як метформін, похідні сульфонілсечовини та/або інсулін у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з надмірною масою тіла (індекс маси тіла (ІМТ) ³28 кг/м 2 ) або ожирінням (ІМТ ³30 2 ), Ксенікал у поєднанні з помірно гіпокалорійною дієтою дає додаткове поліпшення компенсації вуглеводного обміну . У клінічних дослідженнях у більшості пацієнтів концентрації вітамінів A, D, E, K та бета-каротину протягом чотирьох років терапії орлістатом залишалися в межах норми. Задля забезпечення адекватного надходження всіх поживних речовин можна призначити полівітаміни. Пацієнт повинен отримувати збалансовану, помірковано гіпокалорійну дієту, що містить не більше 30% калоражу у вигляді жирів. Рекомендується харчування, багате на фрукти та овочі. Добове споживання жирів, вуглеводів та білків необхідно розподіляти на три основні прийоми. Імовірність побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту може збільшуватися, якщо Ксенікал приймають на фоні харчування, багатого жирами (наприклад, 2000 ккал/добу, з них понад 30% у вигляді жирів, що дорівнює приблизно 67 г жиру). Добове споживання жирів має бути розподілено на три основні прийоми. Якщо Ксенікал приймають з їжею, дуже багатою жиром, ймовірність шлунково-кишкових реакцій збільшується. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу зменшення маси тіла при лікуванні препаратом Ксенікал супроводжується поліпшенням компенсації вуглеводного обміну, що може дозволити або вимагати зниження дози гіпоглікемічних препаратів (наприклад, похідних сульфонілсечовини). Застосування препарату Ксенікал ® має бути припинено, якщо після 12 тижнів терапії маса тіла знизилася менш як на 5% порівняно з початковою масою тіла. Клінічні дослідження виявили менше зниження маси тіла у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які отримують орлістат, порівняно з пацієнтами без цукрового діабету, які отримують орлістат. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Препарат Ксенікал не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 516,00 грн
2 287,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: орлістат 120 мг (у вигляді пелет 240 мг, у тому числі орлістат - 120 мг, целюлоза мікрокристалічна - 93.60 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) - 7.20 мг, повідон К-30 - 12.0 0, 2 мг); допоміжні речовини: тальк – 0.24 мг; склад оболонки капсули: желатин, індигокармін, титану діоксид. По 21 капсулі в блістері з Аl/ПВХ/ПВДХ. 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКапсули: тверді желатинові капсули №1, непрозорі, бірюзового кольору. На корпусі капсули є напис "XENICAL 120" чорного кольору. Вміст капсул: пеллети білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЛіпаз шлунково-кишкового тракту інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування У добровольців із нормальною масою тіла та ожирінням системний вплив препарату мінімальний. Після одноразового перорального прийому препарату в дозі 360 мг незмінений орлістат у плазмі визначити не вдалося, що означає, що його концентрації знаходяться нижче за рівень 5 нг/мл. В цілому, після прийому терапевтичних доз виявити незмінений орлістат у плазмі вдавалося лише в окремих випадках, при цьому концентрації його були вкрай малі (<10 нг/мл або 0.02 мкмоль). Ознаки кумуляції були відсутні, що підтверджує, що всмоктування препарату є мінімальним. Розподіл Об'єм розподілу не можна визначити, оскільки препарат дуже погано всмоктується. In vitro орлістат більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми (переважно з ліпопротеїнами та альбуміном). У мінімальних кількостях орлістат може проникати еритроцити. Метаболізм Судячи з даних, отриманих в експерименті на тварин, метаболізм орлістату здійснюється головним чином стінці кишечника. У дослідженні в осіб з ожирінням встановлено, що приблизно 42% від тієї мінімальної фракції препарату, яка піддається системному всмоктування, припадає на два основні метаболіти – М1 (чотирьохчленне гідролізоване лактонове кільце) та М3 (М1 з відщепленим залишком N-форміллейцину). Молекули М1 і М3 мають відкрите b-лактонне кільце і дуже слабко інгібують ліпазу (відповідно, в 1000 і 2500 разів слабше, ніж орлістат). З урахуванням такої низької інгібуючої активності та низьких плазмових концентрацій (в середньому, 26 нг/мл та 108 нг/мл, відповідно) після прийому терапевтичних доз ці метаболіти розглядаються як фармакологічно неактивні. Виведення Дослідження в осіб з нормальною та надмірною масою тіла показали, що основним шляхом елімінації є виведення невсмоктався препарату з калом. З калом виводилося близько 97% прийнятої дози, причому 83% - у вигляді незміненого орлістату. Сукупна ниркова екскреція всіх субстанцій, структурно пов'язаних з орлістатом, становить менше ніж 2% прийнятої дози. Час до повної елімінації препарату з організму (з калом та сечею) дорівнює 3-5 дням. Співвідношення шляхів виведення орлістату у добровольців із нормальною та надмірною масою тіла виявилося однаковим. Як орлістат, і метаболіти М1 і М3, можуть піддаватися екскреції з жовчю. Фармакокінетика в спеціальних клінічних групах Плазмові концентрації орлістату та його метаболітів (М1 та М3) у дітей не відрізняються від таких у дорослих при порівнянні однакових доз препарату. Добова екскреція жиру з калом склала 27% прийому з їжею при терапії орлістатом і 7% - прийому плацебо.ФармакодинамікаКсенікал® – потужний , специфічний та оборотний інгібітор шлунково-кишкових ліпаз, що має тривалу дію. Його терапевтична дія здійснюється у просвіті шлунка та тонкого кишечника і полягає в утворенні ковалентного зв'язку з активною сериновою ділянкою шлункової та панкреатичної ліпази. Інактивований фермент при цьому втрачає здатність розщеплювати жири їжі, що надходять у формі тригліцеридів, на вільні жирні кислоти, що всмоктуються, і моногліцериди. Оскільки нерозщеплені тригліцериди не всмоктуються, зниження внаслідок цього зменшення надходження калорій в організм призводить до зменшення маси тіла. Таким чином, терапевтична дія препарату здійснюється без всмоктування у системний кровотік. Судячи з результатів вмісту жиру в калі, дія орлістату починається через 24-48 годин після прийому. Після відміни препарату вміст жиру в калі через 48-72 години зазвичай повертається до рівня, що мав місце до початку терапії.Показання до застосуванняТривала терапія пацієнтів з ожирінням (індекс маси тіла (ІМТ) ≥30 кг/м 2 ) або пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ ≥28 кг/м 2 ), які мають асоційовані з ожирінням фактори ризику, у поєднанні з помірною гіпокалорійною дієтою. У комбінації з гіпоглікемічними препаратами (метформін, похідні сульфонілсечовини та/або інсулін) та/або помірною гіпокалорійною дієтою у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з надмірною масою тіла або ожирінням.Протипоказання до застосуванняСиндром хронічної мальабсорбції, холестаз, підвищена чутливість до препарату або інших компонентів, що містяться в капсулі. Дитячий вік віком до 12 років. Вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю Супутня терапія циклоспорином, супутня терапія варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях репродуктивної токсичності на тваринах тератогенного та ембріотоксичного ефекту препарату не спостерігалося. За відсутності тератогенного ефекту у тварин очікувати такого ефекту в людини не слід. Однак через відсутність клінічних даних Ксенікал не слід призначати вагітним. Невідомо, чи орлістат проникає в грудне молоко, тому його застосування в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяДля опису частоти побічних реакцій використовуються такі категорії: дуже часто (менше 1/10), часто (менше 1/100, <1/10), нечасто (менше 1/1000, <1/100), рідко (менше 1/10000) , <1/1000) та дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі випадки. Побічні реакції на орлістат виникали головним чином з боку шлунково-кишкового тракту та були зумовлені фармакологічною дією препарату, що перешкоджає всмоктуванню жирів їжі. Дуже часто відзначалися такі явища, як біль або дискомфорт у животі, маслянисті виділення з прямої кишки, виділення газів з кількістю відокремлюваного, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, метеоризм, рідкий стілець, почастішання дефекації; часто - біль або дискомфорт у прямій кишці, "м'який" стілець, нетримання калу, ураження зубів, ураження ясен, здуття живота. Як правило, зазначені побічні реакції є слабко вираженими та транзиторними. Вони виникали на ранніх етапах лікування (у перші 3 місяці), причому більшість пацієнтів мали не більше одного епізоду таких реакцій. Дуже часто відзначаються – головний біль, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів; часто – інфекції нижніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, нерегулярні менструації, тривога, слабкість. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу характер і частота небажаних явищ були зіставні з такими у осіб без цукрового діабету з надмірною масою тіла та ожирінням. Єдиними новими побічними явищами у пацієнтів з ожирінням та цукровим діабетом 2 типу були гіпоглікемічні стани (дуже часто) та здуття живота (часто). Частота порушень з боку шлунково-кишкового тракту збільшується у разі підвищення вмісту жиру в харчуванні. Пацієнтів слід інформувати про можливість виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту і навчити, як усувати їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, що міститься в ній. Застосування дієти з низьким вмістом жиру зменшує ймовірність побічних дій з боку шлунково-кишкового тракту і тим самим допомагає пацієнтам контролювати та регулювати споживання жирів. Описані рідкісні випадки реакції гіперчутливості, головними клінічними симптомами яких були свербіж, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм та анафілаксія. Описані дуже рідкісні випадки бульозного висипу, підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази, зниження концентрації протромбіну, збільшення значень міжнародного нормалізованого відношення (МНO) та випадки незбалансованої терапії антикоагулянтами, що призводило до зміни гемостатичних параметрів. При одночасному прийомі орлістату та протиепілептичних препаратів спостерігалися випадки розвитку судом. Зареєстровані випадки ректальної кровотечі, дивертикуліту, панкреатиту, холелітіазу, оксалатної нефропатії, гіпероксалурії, окремі випадки ураження печінки, що призводять до її трансплантації або смерті.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні орлістату та циклоспорину відзначалося зниження концентрації циклоспорину в плазмі, що може призвести до зниження імуносупресивної ефективності циклоспорину. Таким чином, супутнє застосування орлістату та циклоспорину не рекомендується. Якщо таке супутнє застосування є необхідним, рекомендується проводити більш частий контроль концентрації циклоспорину в плазмі як при одночасному застосуванні його з орлістатом, так і після припинення застосування орлістату. Концентрацію циклоспорину в плазмі слід контролювати до її стабілізації. При одночасному прийомі з препаратом Ксенікал відзначалося зменшення всмоктування вітамінів D, Е та бета-каротину. Якщо рекомендовані полівітаміни, їх слід приймати не менше ніж через 2 години після прийому Ксенікалу або перед сном. При пероральному призначенні аміодарону під час терапії препаратом Ксенікал відзначалося зниження системної експозиції аміодарону та дезетиламіодарону (на 25-30%), проте у зв'язку зі складною фармакокінетикою аміодарону, клінічна значимість цього явища не зрозуміла. Додавання препарату Ксенікал до тривалої терапії аміодароном може призвести до зниження терапевтичного ефекту аміодарону (досліджень не проводилося). Слід уникати одночасного прийому препарату Ксенікал і акарбози через відсутність даних фармакокінетичних досліджень. При одночасному прийомі орлістату та протиепілептичних препаратів спостерігалися випадки розвитку судом. Причинно-наслідковий зв'язок між розвитком судом та терапією орлістатом не встановлено. Проте, слід моніторувати стан пацієнтів щодо можливих змін у частоті та/або тяжкості судомного синдрому. За даними клінічних досліджень відсутня взаємодія орлістату з амітриптиліном, аторвастатином, бігуанідами, дигоксином, фібратами, флуоксетином, лозартаном, фенітоїном, пероральними контрацептивами, фентерміном, правастатином, ніфедипіном ГІТСмєнден При одночасному застосуванні орлістату та варфарину або інших антикоагулянтів може спостерігатися зниження концентрації протромбіну та підвищення показника МНО, що може призвести до зміни гемостатичних показників. Необхідно моніторувати показники МНО при супутній терапії варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Відзначалися рідкісні випадки розвитку гіпотиреозу та/або порушення його контролю. Механізм розвитку цього явища невідомий, але може бути обумовлений зниженням всмоктування йодованої солі та/або левотироксину натрію. Відзначалися випадки зниження ефективності антиретровірусних препаратів для лікування ВІЛ (вірусу імунодефіциту людини), антидепресантів та нейролептиків (включаючи препарати літію), що збігаються з початком застосування орлістату у раніше компенсованих пацієнтів. Терапію орлістатом слід розпочинати лише після ретельної оцінки її можливого впливу на таких пацієнтів. Орлістат може опосередковано знижувати ефективність пероральних контрацептивів, що в окремих випадках може призвести до незапланованої вагітності. Рекомендується застосовувати додатковий метод контрацепції також у разі розвитку тяжкої діареї.Спосіб застосування та дозиВсередину, дорослим та дітям старше 12 років – по 1 капсулі (120 мг) з кожним основним прийомом їжі (безпосередньо до їжі, під час їжі або не пізніше ніж через 1 годину після їжі). Якщо прийом їжі пропускають або якщо їжа не містить жиру, то прийом препарату Ксенікал також можна пропустити. Збільшення дози орлістату понад рекомендовану (120 мг 3 рази на добу) не призводить до посилення його терапевтичного ефекту. Ефективність та безпека препарату Ксенікал у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок, а також у пацієнтів похилого та дитячого віку (молодше 12 років) не досліджувалися.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях у осіб із нормальною масою тіла та пацієнтів з ожирінням прийом разових доз 800 мг або багаторазовий прийом препарату по 400 мг 3 рази на добу протягом 15 днів не супроводжувався появою суттєвих небажаних явищ. Крім того, пацієнти з ожирінням мають досвід застосування орлістату по 240 мг 3 рази на добу протягом 6 місяців, що не супроводжувалося достовірним збільшенням частоти небажаних явищ. У випадках передозування препарату Ксенікал ® повідомлялося або про відсутність небажаних явищ або небажані явища не відрізнялися від тих, що спостерігаються при прийомі препарату в терапевтичних дозах. У разі вираженого передозування препарату Ксенікал рекомендується спостерігати пацієнта протягом 24 годин. За даними досліджень у людини та тварин, будь-які системні ефекти, які можна було б пов'язати з ліпазоінгібірующими властивостями орлістату, повинні бути швидко оборотні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКсенікал® ефективний у плані тривалого контролю маси тіла (зниження маси тіла та її підтримка на новому рівні, запобігання повторному додаванню маси тіла). Лікування препаратом Ксенікал® призводить до покращення профілю факторів ризику та захворювань, що супроводжують ожиріння, включаючи гіперхолестеринемію, цукровий діабет 2 типу, порушення толерантності до глюкози, гіперінсулінемію, артеріальну гіпертензію та зменшення кількості вісцерального жиру. При застосуванні у комбінації з такими гіпоглікемічними препаратами, як метформін, похідні сульфонілсечовини та/або інсулін у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з надмірною масою тіла (індекс маси тіла (ІМТ) ³28 кг/м 2 ) або ожирінням (ІМТ ³30 2 ), Ксенікал у поєднанні з помірно гіпокалорійною дієтою дає додаткове поліпшення компенсації вуглеводного обміну . У клінічних дослідженнях у більшості пацієнтів концентрації вітамінів A, D, E, K та бета-каротину протягом чотирьох років терапії орлістатом залишалися в межах норми. Задля забезпечення адекватного надходження всіх поживних речовин можна призначити полівітаміни. Пацієнт повинен отримувати збалансовану, помірковано гіпокалорійну дієту, що містить не більше 30% калоражу у вигляді жирів. Рекомендується харчування, багате на фрукти та овочі. Добове споживання жирів, вуглеводів та білків необхідно розподіляти на три основні прийоми. Імовірність побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту може збільшуватися, якщо Ксенікал приймають на фоні харчування, багатого жирами (наприклад, 2000 ккал/добу, з них понад 30% у вигляді жирів, що дорівнює приблизно 67 г жиру). Добове споживання жирів має бути розподілено на три основні прийоми. Якщо Ксенікал приймають з їжею, дуже багатою жиром, ймовірність шлунково-кишкових реакцій збільшується. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу зменшення маси тіла при лікуванні препаратом Ксенікал супроводжується поліпшенням компенсації вуглеводного обміну, що може дозволити або вимагати зниження дози гіпоглікемічних препаратів (наприклад, похідних сульфонілсечовини). Застосування препарату Ксенікал ® має бути припинено, якщо після 12 тижнів терапії маса тіла знизилася менш як на 5% порівняно з початковою масою тіла. Клінічні дослідження виявили менше зниження маси тіла у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які отримують орлістат, порівняно з пацієнтами без цукрового діабету, які отримують орлістат. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Препарат Ксенікал не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для ротової порожнини, флакон з розпилювачем 45 мл Вода очищена, екстракт евкаліпта, екстракт кропиви, екстракт звіробою, полину гіркого екстракту, екстракту дубровника, натрію бензоат.ХарактеристикаСпрей «Хлорофіліпт Віалайн» на основі екстракту евкаліпта, кропиви, полину гіркого, дубровника та екстракту звіробою застосовується як засіб гігієни порожнини рота. Компоненти засоби поєднують у собі антисептичні та протизапальні властивості.Властивості компонентівЕкстракт евкаліпту Застосовується як антисептичний та протизапальний засіб. Виявляє сильні бактерицидні властивості щодо грампозитивних, грамнегативних мікроорганізмів, згубно діє на гриби та найпростіші, а також виявляє болезаспокійливу дію, має імуномодулюючу дію, зміцнює природний захист організму та бореться з вірусами (з герпесом, фурункульозом). Екстракт кропиви Застосовують для загоєння ран. Екстракт звіробою Використовують як в'яжучий та антисептичний засіб. Має протизапальну та антисептичну властивості. Екстракт полину гіркого Використовують як протизапальний та болезаспокійливий засіб. Екстракт дубровника Містить дубильні речовини та ефірні олії.РекомендуєтьсяЯк допоміжний засіб при комплексній терапії інфекційно-запальних захворювань слизової порожнини рота та горла (ангіна, тонзиліт, ларингіт, фарингіт, афтозний та виразковий стоматит, кровоточивість ясен.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиУ вигляді зрошення 2-3 і більше разів на добу, після їди або в проміжках між їдою. Перед використанням зніміть з флакона захисний ковпачок. Натиснути 2-3 рази для того, щоб розчин надійшов у розпилювач і виділився у вигляді стабільного струменя, спрямовуючи розпилювач у різні боки. Після нанесення спрею на слизову оболонку бажано не ковтати слину якомога довше. При обробці слизових оболонок порожнини рота необхідно утримувати препарат у роті не менше 3-х хвилин.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКореневища з корінням оману високого, кореневища з корінням шабельника болотного, глюкозаміну сульфат, тіло гриба чаги, трава хвоща польового, кореневища з корінням кульбаби лікарської, кора верби білої, трава звіробою продірявленого, трава лабазника вяз.ХарактеристикаБальзам "Хондронорм+" - має аналгетичну та протизапальну дію, сприяє активній регенерації хрящової тканини.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі – джерела глюкозаміну, хондроїтинсульфату, флавоноїдів, поліфенольних сполук та інуліну, що сприяє покращенню функціонального стану та рухливості суглобів, що сприяє активному відновленню хрящової тканини.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДорослим приймати по 2 чайні ложки (10 мл) 1 раз на день під час їжі. Перед вживанням збовтати. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
3 515,00 грн
3 195,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: орлістат 120 мг (у вигляді пелет 240 мг, у тому числі орлістат - 120 мг, целюлоза мікрокристалічна - 93.60 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) - 7.20 мг, повідон К-30 - 12.0 0, 2 мг); допоміжні речовини: тальк – 0.24 мг; склад оболонки капсули: желатин, індигокармін, титану діоксид. По 21 капсулі в блістері з Аl/ПВХ/ПВДХ. 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКапсули: тверді желатинові капсули №1, непрозорі, бірюзового кольору. На корпусі капсули є напис "XENICAL 120" чорного кольору. Вміст капсул: пеллети білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЛіпаз шлунково-кишкового тракту інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування У добровольців із нормальною масою тіла та ожирінням системний вплив препарату мінімальний. Після одноразового перорального прийому препарату в дозі 360 мг незмінений орлістат у плазмі визначити не вдалося, що означає, що його концентрації знаходяться нижче за рівень 5 нг/мл. В цілому, після прийому терапевтичних доз виявити незмінений орлістат у плазмі вдавалося лише в окремих випадках, при цьому концентрації його були вкрай малі (<10 нг/мл або 0.02 мкмоль). Ознаки кумуляції були відсутні, що підтверджує, що всмоктування препарату є мінімальним. Розподіл Об'єм розподілу не можна визначити, оскільки препарат дуже погано всмоктується. In vitro орлістат більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми (переважно з ліпопротеїнами та альбуміном). У мінімальних кількостях орлістат може проникати еритроцити. Метаболізм Судячи з даних, отриманих в експерименті на тварин, метаболізм орлістату здійснюється головним чином стінці кишечника. У дослідженні в осіб з ожирінням встановлено, що приблизно 42% від тієї мінімальної фракції препарату, яка піддається системному всмоктування, припадає на два основні метаболіти – М1 (чотирьохчленне гідролізоване лактонове кільце) та М3 (М1 з відщепленим залишком N-форміллейцину). Молекули М1 і М3 мають відкрите b-лактонне кільце і дуже слабко інгібують ліпазу (відповідно, в 1000 і 2500 разів слабше, ніж орлістат). З урахуванням такої низької інгібуючої активності та низьких плазмових концентрацій (в середньому, 26 нг/мл та 108 нг/мл, відповідно) після прийому терапевтичних доз ці метаболіти розглядаються як фармакологічно неактивні. Виведення Дослідження в осіб з нормальною та надмірною масою тіла показали, що основним шляхом елімінації є виведення невсмоктався препарату з калом. З калом виводилося близько 97% прийнятої дози, причому 83% - у вигляді незміненого орлістату. Сукупна ниркова екскреція всіх субстанцій, структурно пов'язаних з орлістатом, становить менше ніж 2% прийнятої дози. Час до повної елімінації препарату з організму (з калом та сечею) дорівнює 3-5 дням. Співвідношення шляхів виведення орлістату у добровольців із нормальною та надмірною масою тіла виявилося однаковим. Як орлістат, і метаболіти М1 і М3, можуть піддаватися екскреції з жовчю. Фармакокінетика в спеціальних клінічних групах Плазмові концентрації орлістату та його метаболітів (М1 та М3) у дітей не відрізняються від таких у дорослих при порівнянні однакових доз препарату. Добова екскреція жиру з калом склала 27% прийому з їжею при терапії орлістатом і 7% - прийому плацебо.ФармакодинамікаКсенікал® – потужний , специфічний та оборотний інгібітор шлунково-кишкових ліпаз, що має тривалу дію. Його терапевтична дія здійснюється у просвіті шлунка та тонкого кишечника і полягає в утворенні ковалентного зв'язку з активною сериновою ділянкою шлункової та панкреатичної ліпази. Інактивований фермент при цьому втрачає здатність розщеплювати жири їжі, що надходять у формі тригліцеридів, на вільні жирні кислоти, що всмоктуються, і моногліцериди. Оскільки нерозщеплені тригліцериди не всмоктуються, зниження внаслідок цього зменшення надходження калорій в організм призводить до зменшення маси тіла. Таким чином, терапевтична дія препарату здійснюється без всмоктування у системний кровотік. Судячи з результатів вмісту жиру в калі, дія орлістату починається через 24-48 годин після прийому. Після відміни препарату вміст жиру в калі через 48-72 години зазвичай повертається до рівня, що мав місце до початку терапії.Показання до застосуванняТривала терапія пацієнтів з ожирінням (індекс маси тіла (ІМТ) ≥30 кг/м 2 ) або пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ ≥28 кг/м 2 ), які мають асоційовані з ожирінням фактори ризику, у поєднанні з помірною гіпокалорійною дієтою. У комбінації з гіпоглікемічними препаратами (метформін, похідні сульфонілсечовини та/або інсулін) та/або помірною гіпокалорійною дієтою у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з надмірною масою тіла або ожирінням.Протипоказання до застосуванняСиндром хронічної мальабсорбції, холестаз, підвищена чутливість до препарату або інших компонентів, що містяться в капсулі. Дитячий вік віком до 12 років. Вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю Супутня терапія циклоспорином, супутня терапія варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях репродуктивної токсичності на тваринах тератогенного та ембріотоксичного ефекту препарату не спостерігалося. За відсутності тератогенного ефекту у тварин очікувати такого ефекту в людини не слід. Однак через відсутність клінічних даних Ксенікал не слід призначати вагітним. Невідомо, чи орлістат проникає в грудне молоко, тому його застосування в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяДля опису частоти побічних реакцій використовуються такі категорії: дуже часто (менше 1/10), часто (менше 1/100, <1/10), нечасто (менше 1/1000, <1/100), рідко (менше 1/10000) , <1/1000) та дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі випадки. Побічні реакції на орлістат виникали головним чином з боку шлунково-кишкового тракту та були зумовлені фармакологічною дією препарату, що перешкоджає всмоктуванню жирів їжі. Дуже часто відзначалися такі явища, як біль або дискомфорт у животі, маслянисті виділення з прямої кишки, виділення газів з кількістю відокремлюваного, імперативні позиви на дефекацію, стеаторея, метеоризм, рідкий стілець, почастішання дефекації; часто - біль або дискомфорт у прямій кишці, "м'який" стілець, нетримання калу, ураження зубів, ураження ясен, здуття живота. Як правило, зазначені побічні реакції є слабко вираженими та транзиторними. Вони виникали на ранніх етапах лікування (у перші 3 місяці), причому більшість пацієнтів мали не більше одного епізоду таких реакцій. Дуже часто відзначаються – головний біль, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів; часто – інфекції нижніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, нерегулярні менструації, тривога, слабкість. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу характер і частота небажаних явищ були зіставні з такими у осіб без цукрового діабету з надмірною масою тіла та ожирінням. Єдиними новими побічними явищами у пацієнтів з ожирінням та цукровим діабетом 2 типу були гіпоглікемічні стани (дуже часто) та здуття живота (часто). Частота порушень з боку шлунково-кишкового тракту збільшується у разі підвищення вмісту жиру в харчуванні. Пацієнтів слід інформувати про можливість виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту і навчити, як усувати їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, що міститься в ній. Застосування дієти з низьким вмістом жиру зменшує ймовірність побічних дій з боку шлунково-кишкового тракту і тим самим допомагає пацієнтам контролювати та регулювати споживання жирів. Описані рідкісні випадки реакції гіперчутливості, головними клінічними симптомами яких були свербіж, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм та анафілаксія. Описані дуже рідкісні випадки бульозного висипу, підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази, зниження концентрації протромбіну, збільшення значень міжнародного нормалізованого відношення (МНO) та випадки незбалансованої терапії антикоагулянтами, що призводило до зміни гемостатичних параметрів. При одночасному прийомі орлістату та протиепілептичних препаратів спостерігалися випадки розвитку судом. Зареєстровані випадки ректальної кровотечі, дивертикуліту, панкреатиту, холелітіазу, оксалатної нефропатії, гіпероксалурії, окремі випадки ураження печінки, що призводять до її трансплантації або смерті.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні орлістату та циклоспорину відзначалося зниження концентрації циклоспорину в плазмі, що може призвести до зниження імуносупресивної ефективності циклоспорину. Таким чином, супутнє застосування орлістату та циклоспорину не рекомендується. Якщо таке супутнє застосування є необхідним, рекомендується проводити більш частий контроль концентрації циклоспорину в плазмі як при одночасному застосуванні його з орлістатом, так і після припинення застосування орлістату. Концентрацію циклоспорину в плазмі слід контролювати до її стабілізації. При одночасному прийомі з препаратом Ксенікал відзначалося зменшення всмоктування вітамінів D, Е та бета-каротину. Якщо рекомендовані полівітаміни, їх слід приймати не менше ніж через 2 години після прийому Ксенікалу або перед сном. При пероральному призначенні аміодарону під час терапії препаратом Ксенікал відзначалося зниження системної експозиції аміодарону та дезетиламіодарону (на 25-30%), проте у зв'язку зі складною фармакокінетикою аміодарону, клінічна значимість цього явища не зрозуміла. Додавання препарату Ксенікал до тривалої терапії аміодароном може призвести до зниження терапевтичного ефекту аміодарону (досліджень не проводилося). Слід уникати одночасного прийому препарату Ксенікал і акарбози через відсутність даних фармакокінетичних досліджень. При одночасному прийомі орлістату та протиепілептичних препаратів спостерігалися випадки розвитку судом. Причинно-наслідковий зв'язок між розвитком судом та терапією орлістатом не встановлено. Проте, слід моніторувати стан пацієнтів щодо можливих змін у частоті та/або тяжкості судомного синдрому. За даними клінічних досліджень відсутня взаємодія орлістату з амітриптиліном, аторвастатином, бігуанідами, дигоксином, фібратами, флуоксетином, лозартаном, фенітоїном, пероральними контрацептивами, фентерміном, правастатином, ніфедипіном ГІТСмєнден При одночасному застосуванні орлістату та варфарину або інших антикоагулянтів може спостерігатися зниження концентрації протромбіну та підвищення показника МНО, що може призвести до зміни гемостатичних показників. Необхідно моніторувати показники МНО при супутній терапії варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Відзначалися рідкісні випадки розвитку гіпотиреозу та/або порушення його контролю. Механізм розвитку цього явища невідомий, але може бути обумовлений зниженням всмоктування йодованої солі та/або левотироксину натрію. Відзначалися випадки зниження ефективності антиретровірусних препаратів для лікування ВІЛ (вірусу імунодефіциту людини), антидепресантів та нейролептиків (включаючи препарати літію), що збігаються з початком застосування орлістату у раніше компенсованих пацієнтів. Терапію орлістатом слід розпочинати лише після ретельної оцінки її можливого впливу на таких пацієнтів. Орлістат може опосередковано знижувати ефективність пероральних контрацептивів, що в окремих випадках може призвести до незапланованої вагітності. Рекомендується застосовувати додатковий метод контрацепції також у разі розвитку тяжкої діареї.Спосіб застосування та дозиВсередину, дорослим та дітям старше 12 років – по 1 капсулі (120 мг) з кожним основним прийомом їжі (безпосередньо до їжі, під час їжі або не пізніше ніж через 1 годину після їжі). Якщо прийом їжі пропускають або якщо їжа не містить жиру, то прийом препарату Ксенікал також можна пропустити. Збільшення дози орлістату понад рекомендовану (120 мг 3 рази на добу) не призводить до посилення його терапевтичного ефекту. Ефективність та безпека препарату Ксенікал у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок, а також у пацієнтів похилого та дитячого віку (молодше 12 років) не досліджувалися.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях у осіб із нормальною масою тіла та пацієнтів з ожирінням прийом разових доз 800 мг або багаторазовий прийом препарату по 400 мг 3 рази на добу протягом 15 днів не супроводжувався появою суттєвих небажаних явищ. Крім того, пацієнти з ожирінням мають досвід застосування орлістату по 240 мг 3 рази на добу протягом 6 місяців, що не супроводжувалося достовірним збільшенням частоти небажаних явищ. У випадках передозування препарату Ксенікал ® повідомлялося або про відсутність небажаних явищ або небажані явища не відрізнялися від тих, що спостерігаються при прийомі препарату в терапевтичних дозах. У разі вираженого передозування препарату Ксенікал рекомендується спостерігати пацієнта протягом 24 годин. За даними досліджень у людини та тварин, будь-які системні ефекти, які можна було б пов'язати з ліпазоінгібірующими властивостями орлістату, повинні бути швидко оборотні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКсенікал® ефективний у плані тривалого контролю маси тіла (зниження маси тіла та її підтримка на новому рівні, запобігання повторному додаванню маси тіла). Лікування препаратом Ксенікал® призводить до покращення профілю факторів ризику та захворювань, що супроводжують ожиріння, включаючи гіперхолестеринемію, цукровий діабет 2 типу, порушення толерантності до глюкози, гіперінсулінемію, артеріальну гіпертензію та зменшення кількості вісцерального жиру. При застосуванні у комбінації з такими гіпоглікемічними препаратами, як метформін, похідні сульфонілсечовини та/або інсулін у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з надмірною масою тіла (індекс маси тіла (ІМТ) ³28 кг/м 2 ) або ожирінням (ІМТ ³30 2 ), Ксенікал у поєднанні з помірно гіпокалорійною дієтою дає додаткове поліпшення компенсації вуглеводного обміну . У клінічних дослідженнях у більшості пацієнтів концентрації вітамінів A, D, E, K та бета-каротину протягом чотирьох років терапії орлістатом залишалися в межах норми. Задля забезпечення адекватного надходження всіх поживних речовин можна призначити полівітаміни. Пацієнт повинен отримувати збалансовану, помірковано гіпокалорійну дієту, що містить не більше 30% калоражу у вигляді жирів. Рекомендується харчування, багате на фрукти та овочі. Добове споживання жирів, вуглеводів та білків необхідно розподіляти на три основні прийоми. Імовірність побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту може збільшуватися, якщо Ксенікал приймають на фоні харчування, багатого жирами (наприклад, 2000 ккал/добу, з них понад 30% у вигляді жирів, що дорівнює приблизно 67 г жиру). Добове споживання жирів має бути розподілено на три основні прийоми. Якщо Ксенікал приймають з їжею, дуже багатою жиром, ймовірність шлунково-кишкових реакцій збільшується. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу зменшення маси тіла при лікуванні препаратом Ксенікал супроводжується поліпшенням компенсації вуглеводного обміну, що може дозволити або вимагати зниження дози гіпоглікемічних препаратів (наприклад, похідних сульфонілсечовини). Застосування препарату Ксенікал ® має бути припинено, якщо після 12 тижнів терапії маса тіла знизилася менш як на 5% порівняно з початковою масою тіла. Клінічні дослідження виявили менше зниження маси тіла у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які отримують орлістат, порівняно з пацієнтами без цукрового діабету, які отримують орлістат. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Препарат Ксенікал не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
4 409,00 грн
4 377,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: токсин ботулінічний типу A 100 ОД. Допоміжні речовини: сахароза, альбумін людини сироватковий. 100 ОД - флакони (1) - пластикові піддони (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення; білого кольору.Фармакотерапевтична групаМіорелаксант. Інгібітор вивільнення ацетилхоліну. Ксеомін діє селективно на периферичні холінергічні нервові закінчення, інгібуючи виділення ацетилхоліну. Впровадження в холінергічні нервові закінчення відбувається у 3 етапи: зв'язування молекули із зовнішніми компонентами мембрани, інтерналізація токсину шляхом ендоцитозу та транслокація ендопептидазного домену токсину з ендосоми у цитозоль. У цитозолі ендопептидазний домен молекули токсину селективно розщеплює SNAP-25, важливий протеїновий компонент механізму, що контролює мембранний рух екзозезикул, припиняючи таким чином виділення ацетилхоліну. Кінцевим ефектом є розслаблення ін'єктованого м'яза. Дія препарату починається в середньому протягом 4-7 днів після ін'єкції. Ефект кожної процедури триває, зазвичай, 3-4 міс, хоча може тривати значно довше чи менше.ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Ксеомін не надано.Клінічна фармакологіяМіорелаксант. Інгібітор вивільнення ацетилхоліну.Показання до застосуванняБлефароспазм; ідіопатична цервікальна дистонія (спастична кривошия), переважно ротаційної форми.Протипоказання до застосуванняПорушення нервово-м'язової передачі (myastenia gravis, синдром Ламберта-Ітона); підвищена температура; гострі інфекційні та неінфекційні захворювання; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю призначають препарат при боковому аміотрофічному склерозі, при неврологічних захворюваннях в результаті дегенерації рухових нейронів та інших захворюваннях з порушеннями нервово-м'язової передачі.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний дітям та підліткам до 18 років.Побічна діяБлефароспазм Часто: ;птоз (6.1%), сухість очей (2%). Нечасто: парестезія, кон'юнктивіт, сухість у роті, шкірний висип, головний біль, м'язова слабкість. Крім того, при використанні аналогічного препарату, що містить ботулінічний токсин типу А, і застосовувався в клінічних випробуваннях поряд з препаратом Ксеомін, відзначалися наведені нижче побічні ефекти. Вони можливі при застосуванні препарату Ксеомін. Часто: поверхневий кератит, лагофтальм, подразнення, фотофобія, сльозотеча. Нечасто: ; кератит, ектропія, диплопія, запаморочення, дифузні шкірні висипання, дерматит, заворот століття, осередкові паралічі лицьових нервів, слабкість лицьової мускулатури, втома, розлади зору, нечіткість зору. Рідко: локальні розпухання шкіри століття. Дуже рідко: гостра закритокутова глаукома, виразка рогівки. Спастична кривошия Часто: дисфагія (10%), м'язова слабкість (1.7%), біль у спині (1.3%). Нечасто: запалення або давлячі відчуття в місці ін'єкції, головний біль, астенія, підвищене потовиділення, тремор, осиплість голосу, коліт, блювання, діарея, сухість у роті, болі в кістках, міалгія, шкірні висипання, свербіж, лущення шкіри, біль очах. Крім того, при використанні аналогічного препарату, що містить ботулінічний токсин типу А, і застосовувався в клінічних випробуваннях поряд з препаратом Ксеомін, відзначалися наведені нижче побічні ефекти. Вони можливі при застосуванні препарату Ксеомін. Дуже часто: біль. Часто: запаморочення, підвищений артеріальний тиск, почуття оніміння, загальна слабкість, застудні симптоми, загальне нездужання, сухість у роті, нудота, головний біль, ригідність мускулатури, подразнення в місці ін'єкції, риніт, інфекції верхніх відділів дихальних пут. Нечасто: задишка, диплопія, жар, птоз, порушення мови. Дисфагія зазвичай буває різного ступеня тяжкості (від дуже м'якого до сильного, з можливістю аспірації); в окремих випадках при цьому потрібна медична допомога. Дисфагія може зберігатися протягом 2-3 тижнів з моменту ін'єкції, проте зафіксовано випадок тримісячної дисфагії. Дисфагія розвивається дозозалежно. За даними клінічних досліджень дисфагія розвивається рідко, якщо сумарна доза препарату не перевищує 200 ОД за одну процедуру. Загальні побічні ефекти Подані нижче відомості ґрунтуються на даних про дію інших комплексних препаратів, що містять ботулінічний токсин типу А. Відомості про тяжкі побічні реакції, які можуть бути пов'язані з ураженням серцево-судинної системи (такими, як аритмія та інфаркт міокарда, в т.ч. із летальним) результатом), вкрай незначні. Чи були ці смерті викликані ін'єкціями ботулінічного токсину типу А, або супутніми серцево-судинними захворюваннями, точно не встановлено. Повідомляється про один випадок анафілактичного шоку після введення комплексного препарату, що містить ботулінічний токсин типу А. Відзначаються такі побічні ефекти, як ексудативна багатоформна еритема, кропив'янка, псоріазоподібні висипання, свербіж та алергічні реакції, проте їхня обумовленість дією комплексного препарату, що містить ботулінічний токсин типу А не підтверджена. Іноді після ін'єкції ботулінічного токсину типу А відзначали коливання електрофізіологічного фону в деяких віддалених м'язах; цей побічний ефект не пов'язаний з м'язовою слабкістю, ні з іншими електрофізіологічними аномаліями.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з аміноглікозидами або спектиноміцином не рекомендується. Міорелаксанти периферичної дії слід застосовувати з обережністю. Ефект препарату може бути знижений за одночасної дії похідних 4-амінохіноліну.Спосіб застосування та дозиПрепарат можуть вводити тільки лікарі, які мають спеціальну підготовку, а також досвід поводження з ботулінічним токсином і з обладнанням для електроміографії. Дозування та кількість місць ін'єкцій у м'яз лікар встановлює для кожного пацієнта індивідуально. Блефароспазм Після розчинення Ксеомін вводять стерильною голкою №27-30 G. Початкова доза, що рекомендується, - 1.25-2.5 ОД (0.05-0.1 мл) в кожне місце ін'єкції. Препарат ін'єктують у медіальну та латеральну частини кругового м'яза ока (m. orbicularis oculi) верхньої повіки та в латеральну частину кругового м'яза ока нижньої повіки. Якщо зір порушено через спазми в області чола, у латеральних ділянках кругового м'яза ока та у верхній частині особи, у ці області можуть бути зроблені додаткові ін'єкції. Дія препарату починається в середньому протягом 4 днів після ін'єкції. Ефект кожної процедури зберігається, зазвичай, 3-4 міс, хоча може тривати значно довше чи менше. Якщо ефект від початкової дози був недостатнім (тривалість менше 2 місяців), при повторних процедурах дозу препарату можна збільшити у 2 рази. Початкова доза не повинна перевищувати 25 ОД на одне око. У кожне місце не слід вводити дозу, що перевищує 5 ОД. При лікуванні блефароспазмом загальне дозування за 12 тижнів лікування не повинно перевищувати 100 ОД. Спастична кривошия При лікуванні спастичної кривошиї дозування має підбиратися індивідуально, залежно від положення шиї та голови, локалізації болю, обсягу м'язів (гіпертрофія, атрофія), ваги тіла пацієнта та його реакції на терапевтичні процедури. У практиці максимальна доза препарату в процесі однієї процедури не повинна перевищувати 200 ОД, проте можливе дозування аж до 300 ОД. В те саме місце не слід вводити дозу, що перевищує 50 ОД. Терапія спастичної кривошии включає в себе ін'єкції в грудино-ключично-соскоподібний м'яз, в м'яз, що піднімає лопатку, в сходові м'язи, в ремінний м'яз, та/або в трапецеподібний м'яз (м'язи). Не слід робити ін'єкції в обидві грудинно-ключично-соскоподібні м'язи, оскільки це підвищує ризик несприятливих ефектів препарату (зокрема, дисфагії), які мають місце при двосторонніх ін'єкціях препарату у цей м'яз, або при дозах, що перевищують 100 ОД. Для ін'єкцій у поверхневі м'язи використовують голки №25, 27 та 30 G, а для глибоких м'язів – голку №22 G. При спастичній кривоші для визначення залучених м'язів може бути необхідна електроміографія. Проведення ін'єкцій у кілька місць дозволяє препарату рівномірно охоплювати ділянки м'язів, схильних до дистонії (особливо при ін'єкції у великі м'язи). Оптимальна кількість ін'єкцій залежить від величини м'яза. Дія препарату починається в середньому протягом 7 днів після ін'єкції. Ефект кожної процедури зберігається приблизно 3-4 місяці, проте може тривати суттєво довше або менше. Інтервал між процедурами має становити щонайменше 10 тижнів. Розчин препарату При розведенні препарату забороняється відкривати флакон, видаляючи затор. З флакона видаляють пластмасову захисну кришку. Безпосередньо перед розведенням вмісту флакона центральна частина пробки має бути оброблена спиртом. Розчин для ін'єкції готують, проколюючи пробку голкою і вводячи у флакон стерильний 0.9% розчин натрію хлориду. Обережно повертають флакон, перемішуючи ліофілізат із розчинником до повного розчинення. Після розчинення утворюється прозорий безбарвний розчин. Препарат не використовують, якщо після розчинення отриманий розчин є непрозорим або містить видимі пластівці та частинки. Препарат розчиняють у необхідному обсязі, згідно з таблицею. Об'єм розчинника (мл) ОД/0.1 мл 0.5 20 1 10 2 5 4 2.5 8 1.25 Дозування, рекомендовані Ксеоміном, не можуть бути використані для перерахунку при використанні інших препаратів, що містять ботулінічний токсин. Оскільки препарат не містить антимікробних агентів, рекомендується використовувати його одразу після розчинення. У разі потреби розчинений препарат можна зберігати в оригінальному флаконі до 24 годин у холодильнику при температурі від 2° до 8°С за умови, що розчинення було проведене в асептичних умовах.ПередозуванняПри застосуванні Ксеоміну у високих дозах може розвинутись виражений м'язовий параліч у місцях, віддалених від місць ін'єкцій (загальна слабкість, птоз, диплопія, утруднена мова та ковтання, а також параліч дихальної мускулатури, що призводить до розвитку аспіраційної пневмонії). Лікування: ;при передозуванні необхідна госпіталізація із загальними підтримуючими заходами. При паралічі дихальної мускулатури необхідна інтубація та ШВЛ аж до нормалізації стану.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідразу після проведення ін'єкції розчин, що залишився у флаконі або в шприці, слід інактивувати розчином натрію гідроксиду (0.1 N NaOH). Всі допоміжні матеріали, що перебували в контакті з препаратом, повинні бути автоклавовані або інактивовані протягом не менше 18 годин розчином гідроксиду натрію (0.1 N NaOH). Пролитий препарат повинен бути витертий серветкою, що адсорбує, змоченою в розчині натрію гідроксиду. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Через характер захворювань, що лікуються препаратом, здатність пацієнта керувати різною технікою може бути знижена. Крім цього, побічні ефекти можуть негативно діяти на здатність пацієнта керувати технікою; відповідно, пацієнту слід утримуватись від подібної діяльності доти, доки його здібності не відновляться повною мірою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 760,00 грн
171,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: токсин ботулінічний типу A 50 ОД. Допоміжні речовини: сахароза, альбумін людини сироватковий. 50 ОД - флакони (1) - пластикові піддони (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення; білого кольору.Фармакотерапевтична групаМіорелаксант. Інгібітор вивільнення ацетилхоліну. Ксеомін діє селективно на периферичні холінергічні нервові закінчення, інгібуючи виділення ацетилхоліну. Впровадження в холінергічні нервові закінчення відбувається у 3 етапи: зв'язування молекули із зовнішніми компонентами мембрани, інтерналізація токсину шляхом ендоцитозу та транслокація ендопептидазного домену токсину з ендосоми у цитозоль. У цитозолі ендопептидазний домен молекули токсину селективно розщеплює SNAP-25, важливий протеїновий компонент механізму, що контролює мембранний рух екзозезикул, припиняючи таким чином виділення ацетилхоліну. Кінцевим ефектом є розслаблення ін'єктованого м'яза. Дія препарату починається в середньому протягом 4-7 днів після ін'єкції. Ефект кожної процедури триває, зазвичай, 3-4 міс, хоча може тривати значно довше чи менше.ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Ксеомін не надано.Клінічна фармакологіяМіорелаксант. Інгібітор вивільнення ацетилхоліну.Показання до застосуванняБлефароспазм; ідіопатична цервікальна дистонія (спастична кривошия), переважно ротаційної форми.Протипоказання до застосуванняПорушення нервово-м'язової передачі (myastenia gravis, синдром Ламберта-Ітона); підвищена температура; гострі інфекційні та неінфекційні захворювання; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю призначають препарат при боковому аміотрофічному склерозі, при неврологічних захворюваннях в результаті дегенерації рухових нейронів та інших захворюваннях з порушеннями нервово-м'язової передачі.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний дітям та підліткам до 18 років.Побічна діяБлефароспазм Часто: ;птоз (6.1%), сухість очей (2%). Нечасто: парестезія, кон'юнктивіт, сухість у роті, шкірний висип, головний біль, м'язова слабкість. Крім того, при використанні аналогічного препарату, що містить ботулінічний токсин типу А, і застосовувався в клінічних випробуваннях поряд з препаратом Ксеомін, відзначалися наведені нижче побічні ефекти. Вони можливі при застосуванні препарату Ксеомін. Часто: поверхневий кератит, лагофтальм, подразнення, фотофобія, сльозотеча. Нечасто: ; кератит, ектропія, диплопія, запаморочення, дифузні шкірні висипання, дерматит, заворот століття, осередкові паралічі лицьових нервів, слабкість лицьової мускулатури, втома, розлади зору, нечіткість зору. Рідко: локальні розпухання шкіри століття. Дуже рідко: гостра закритокутова глаукома, виразка рогівки. Спастична кривошия Часто: дисфагія (10%), м'язова слабкість (1.7%), біль у спині (1.3%). Нечасто: запалення або давлячі відчуття в місці ін'єкції, головний біль, астенія, підвищене потовиділення, тремор, осиплість голосу, коліт, блювання, діарея, сухість у роті, болі в кістках, міалгія, шкірні висипання, свербіж, лущення шкіри, біль очах. Крім того, при використанні аналогічного препарату, що містить ботулінічний токсин типу А, і застосовувався в клінічних випробуваннях поряд з препаратом Ксеомін, відзначалися наведені нижче побічні ефекти. Вони можливі при застосуванні препарату Ксеомін. Дуже часто: біль. Часто: запаморочення, підвищений артеріальний тиск, почуття оніміння, загальна слабкість, застудні симптоми, загальне нездужання, сухість у роті, нудота, головний біль, ригідність мускулатури, подразнення в місці ін'єкції, риніт, інфекції верхніх відділів дихальних пут. Нечасто: задишка, диплопія, жар, птоз, порушення мови. Дисфагія зазвичай буває різного ступеня тяжкості (від дуже м'якого до сильного, з можливістю аспірації); в окремих випадках при цьому потрібна медична допомога. Дисфагія може зберігатися протягом 2-3 тижнів з моменту ін'єкції, проте зафіксовано випадок тримісячної дисфагії. Дисфагія розвивається дозозалежно. За даними клінічних досліджень дисфагія розвивається рідко, якщо сумарна доза препарату не перевищує 200 ОД за одну процедуру. Загальні побічні ефекти Подані нижче відомості ґрунтуються на даних про дію інших комплексних препаратів, що містять ботулінічний токсин типу А. Відомості про тяжкі побічні реакції, які можуть бути пов'язані з ураженням серцево-судинної системи (такими, як аритмія та інфаркт міокарда, в т.ч. із летальним) результатом), вкрай незначні. Чи були ці смерті викликані ін'єкціями ботулінічного токсину типу А, або супутніми серцево-судинними захворюваннями, точно не встановлено. Повідомляється про один випадок анафілактичного шоку після введення комплексного препарату, що містить ботулінічний токсин типу А. Відзначаються такі побічні ефекти, як ексудативна багатоформна еритема, кропив'янка, псоріазоподібні висипання, свербіж та алергічні реакції, проте їхня обумовленість дією комплексного препарату, що містить ботулінічний токсин типу А не підтверджена. Іноді після ін'єкції ботулінічного токсину типу А відзначали коливання електрофізіологічного фону в деяких віддалених м'язах; цей побічний ефект не пов'язаний з м'язовою слабкістю, ні з іншими електрофізіологічними аномаліями.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з аміноглікозидами або спектиноміцином не рекомендується. Міорелаксанти периферичної дії слід застосовувати з обережністю. Ефект препарату може бути знижений за одночасної дії похідних 4-амінохіноліну.Спосіб застосування та дозиПрепарат можуть вводити тільки лікарі, які мають спеціальну підготовку, а також досвід поводження з ботулінічним токсином і з обладнанням для електроміографії. Дозування та кількість місць ін'єкцій у м'яз лікар встановлює для кожного пацієнта індивідуально. Блефароспазм Після розчинення Ксеомін вводять стерильною голкою №27-30 G. Початкова доза, що рекомендується, - 1.25-2.5 ОД (0.05-0.1 мл) в кожне місце ін'єкції. Препарат ін'єктують у медіальну та латеральну частини кругового м'яза ока (m. orbicularis oculi) верхньої повіки та в латеральну частину кругового м'яза ока нижньої повіки. Якщо зір порушено через спазми в області чола, у латеральних ділянках кругового м'яза ока та у верхній частині особи, у ці області можуть бути зроблені додаткові ін'єкції. Дія препарату починається в середньому протягом 4 днів після ін'єкції. Ефект кожної процедури зберігається, зазвичай, 3-4 міс, хоча може тривати значно довше чи менше. Якщо ефект від початкової дози був недостатнім (тривалість менше 2 місяців), при повторних процедурах дозу препарату можна збільшити у 2 рази. Початкова доза не повинна перевищувати 25 ОД на одне око. У кожне місце не слід вводити дозу, що перевищує 5 ОД. При лікуванні блефароспазмом загальне дозування за 12 тижнів лікування не повинно перевищувати 100 ОД. Спастична кривошия При лікуванні спастичної кривошиї дозування має підбиратися індивідуально, залежно від положення шиї та голови, локалізації болю, обсягу м'язів (гіпертрофія, атрофія), ваги тіла пацієнта та його реакції на терапевтичні процедури. У практиці максимальна доза препарату в процесі однієї процедури не повинна перевищувати 200 ОД, проте можливе дозування аж до 300 ОД. В те саме місце не слід вводити дозу, що перевищує 50 ОД. Терапія спастичної кривошии включає в себе ін'єкції в грудино-ключично-соскоподібний м'яз, в м'яз, що піднімає лопатку, в сходові м'язи, в ремінний м'яз, та/або в трапецеподібний м'яз (м'язи). Не слід робити ін'єкції в обидві грудинно-ключично-соскоподібні м'язи, оскільки це підвищує ризик несприятливих ефектів препарату (зокрема, дисфагії), які мають місце при двосторонніх ін'єкціях препарату у цей м'яз, або при дозах, що перевищують 100 ОД. Для ін'єкцій у поверхневі м'язи використовують голки №25, 27 та 30 G, а для глибоких м'язів – голку №22 G. При спастичній кривоші для визначення залучених м'язів може бути необхідна електроміографія. Проведення ін'єкцій у кілька місць дозволяє препарату рівномірно охоплювати ділянки м'язів, схильних до дистонії (особливо при ін'єкції у великі м'язи). Оптимальна кількість ін'єкцій залежить від величини м'яза. Дія препарату починається в середньому протягом 7 днів після ін'єкції. Ефект кожної процедури зберігається приблизно 3-4 місяці, проте може тривати суттєво довше або менше. Інтервал між процедурами має становити щонайменше 10 тижнів. Розчин препарату При розведенні препарату забороняється відкривати флакон, видаляючи затор. З флакона видаляють пластмасову захисну кришку. Безпосередньо перед розведенням вмісту флакона центральна частина пробки має бути оброблена спиртом. Розчин для ін'єкції готують, проколюючи пробку голкою і вводячи у флакон стерильний 0.9% розчин натрію хлориду. Обережно повертають флакон, перемішуючи ліофілізат із розчинником до повного розчинення. Після розчинення утворюється прозорий безбарвний розчин. Препарат не використовують, якщо після розчинення отриманий розчин є непрозорим або містить видимі пластівці та частинки. Препарат розчиняють у необхідному обсязі, згідно з таблицею. Об'єм розчинника (мл) ОД/0.1 мл 0.5 20 1 10 2 5 4 2.5 8 1.25 Дозування, рекомендовані Ксеоміном, не можуть бути використані для перерахунку при використанні інших препаратів, що містять ботулінічний токсин. Оскільки препарат не містить антимікробних агентів, рекомендується використовувати його одразу після розчинення. У разі потреби розчинений препарат можна зберігати в оригінальному флаконі до 24 годин у холодильнику при температурі від 2° до 8°С за умови, що розчинення було проведене в асептичних умовах.ПередозуванняПри застосуванні Ксеоміну у високих дозах може розвинутись виражений м'язовий параліч у місцях, віддалених від місць ін'єкцій (загальна слабкість, птоз, диплопія, утруднена мова та ковтання, а також параліч дихальної мускулатури, що призводить до розвитку аспіраційної пневмонії). Лікування: ;при передозуванні необхідна госпіталізація із загальними підтримуючими заходами. При паралічі дихальної мускулатури необхідна інтубація та ШВЛ аж до нормалізації стану.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідразу після проведення ін'єкції розчин, що залишився у флаконі або в шприці, слід інактивувати розчином натрію гідроксиду (0.1 N NaOH). Всі допоміжні матеріали, що перебували в контакті з препаратом, повинні бути автоклавовані або інактивовані протягом не менше 18 годин розчином гідроксиду натрію (0.1 N NaOH). Пролитий препарат повинен бути витертий серветкою, що адсорбує, змоченою в розчині натрію гідроксиду. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Через характер захворювань, що лікуються препаратом, здатність пацієнта керувати різною технікою може бути знижена. Крім цього, побічні ефекти можуть негативно діяти на здатність пацієнта керувати технікою; відповідно, пацієнту слід утримуватись від подібної діяльності доти, доки його здібності не відновляться повною мірою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему