Лекарства и БАД
Склад, форма випуску та упаковкаНа одну капсулу: Активна речовина Мельдонія дигідрат (триметилгідразинія пропіонату дигідрат) у перерахунку на дигідрат без адсорбованої вологи – 250 мг. Допоміжні речовини Крохмаль картопляний 13,3 мг. кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 5.7 мг. стеарат кальцію 2.7 мг: капсула (желатин, титану діоксид). Капсули 250 мг. По 10 капсул у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 100 капсул у банки полімерні для лікарських засобів, закупорені кришками. Банку полімерну або 2, 4 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиКапсулиХарактеристикаТверді желатинові капсули №1 білого кольору. Вміст капсул – білий або майже білий кристалічний порошок із слабким запахом. Порошок гігроскопічний, допускається комкування.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність – 78 %. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 1-2 години. Метаболізується в організмі з утворенням двох основних метаболітів, що виводяться нирками. Період напіввиведення залежить від дози і становить 3-6 годин. Показання до застосування Знижена працездатність; розумові та фізичні (у тому числі у спортсменів) навантаження. У складі комплексної терапії: ішемічна хвороба серця (стенокардія напруги), хронічна серцева недостатність, кардіалгія і натомість дисгормональної дистрофії міокарда. У складі комплексної терапії: порушення мозкового кровообігу (ішемічний інсульт, хронічна цереброваскулярна недостатність). Абстинентний стан при хронічному алкоголізмі (у складі комплексної специфічної терапії).ФармакодинамікаСинтетичний аналог гамма-бутиробетаїну, інгібує гамма-бутиробетаінгідроксилазу, знижує синтез карнітину і транспорт довготривалих жирних кислот через оболонки клітин, перешкоджає накопиченню в клітинах активованих форм неокислених жирних кислот - похідних ацилкарнітину і ацилкоферменту А. що володіє вазодилатуючими властивостями. В умовах ішемії мельдоній відновлює рівновагу процесів доставки кисню та його споживання у клітинах, попереджає порушення транспорту аденозинтрифосфату (АТФ): одночасно з цим активує гліколіз, який протікає без додаткового споживання кисню. Механізм дії визначає різноманіття фармакологічних ефектів мельдонію: підвищення працездатності, зменшення симптомів психічного та фізичного перенапруги, активація імунітету, кардіопротекторна дія. У разі гострого ішемічного ушкодження міокарда уповільнює утворення некротичної зони, скорочує реабілітаційний період. При серцевій недостатності підвищує скоротливість міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження: знижує частоту нападів стенокардії. При гострих та хронічних ішемічних порушеннях мозкового кровообігу покращує циркуляцію крові у вогнищі ішемії, сприяє перерозподілу крові на користь ішемізованої ділянки. Характерно тонізуючу дію на центральну нервову систему, усунення функціональних порушень вегетативного відділу нервової системи при абстинентному синдромі у хворих на хронічний алкоголізм.Клінічна фармакологіяКардіопротективні засобиПоказання до застосуванняЗнижена працездатність; розумові та фізичні (у тому числі у спортсменів) навантаження. У складі комплексної терапії: ішемічна хвороба серця (стенокардія напруги), хронічна серцева недостатність, кардіалгія і натомість дисгормональної дистрофії міокарда. У складі комплексної терапії: порушення мозкового кровообігу (ішемічний інсульт, хронічна цереброваскулярна недостатність). Абстинентний стан при хронічному алкоголізмі (у складі комплексної специфічної терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до основного та/або допоміжних компонентів препарату; підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку та внутрішньочерепних пухлинах); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю Хронічні захворювання печінки та/або нирок (у зв'язку з недостатністю даних).Вагітність та лактаціяБезпека застосування під час вагітності не доведена. Щоб уникнути можливої несприятливої дії на плід, у період вагітності препарат не призначають. Невідомо, чи виділяється мельдоній із грудним молоком. При необхідності застосування препарату Кардіонат у період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження або підвищення артеріального тиску. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: диспептичні явища. З боку центральної нервової системи: збудження. Алергічні реакції: почервоніння та свербіння шкіри, висипання, набряк. Інші: еозинофілія, загальна слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиМожна поєднувати із антиангінальними препаратами, антикоагулянтами, антиагрегантами. антиаритмічними лікарськими та засобами в. діурі гікам і. бронхолітиками. Підсилює дію коронародилатуючих, деяких гіпотензивних лікарських засобів, серцевих глікозидів. При сумісному застосуванні з нітрогліцерином, ніфедипіном, альфа-адреноблокаторами. іншими гіпотензивними лікарськими засобами та периферичними вазодилататорами слід дотримуватися обережності через можливий розвиток помірної тахікардії та артеріальної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули слід ковтати повністю, запивати водою. З огляду на можливий розвиток збуджуючого ефекту препарат рекомендується застосовувати у першій половині дня. Знижена працездатність, розумові та фізичні навантаження – по 500 мг (2 капсули) 2 рази на день. Курс лікування – 10 – 14 днів. При необхідності лікування повторюють через 2 – 3 тижні. Спортсменам – по 500 мг – 1,0 г (2 – 4 капсули) 2 рази на день перед тренуванням. Тривалість курсу у підготовчому періоді тренувань – 14 – 21 день, у період змагань – 10 – 14 днів. Ішемічна хвороба серця (стенокардія напруги), хронічна серцева недостатність – по 500 мг – 1,0 г (2 – 4 капсули) на день, застосовуючи всю дозу відразу або розділивши її на 2 прийоми. Курс лікування – 4 – 6 тижнів. Кардіалгія при дисгормональній міокардіодистрофії – по 250 мг 2 рази на день. Курс лікування – 12 днів. Порушення мозкового кровообігу. При ішемічному інсульті – після закінчення 10-денного курсу терапії ін'єкційною формою препарату Кардіонат® пацієнта переводять на прийом препарату внутрішньо у капсулах по 500 мг – 1.0 г (2 – 4 капсули) на добу, приймаючи всю дозу відразу або розділивши її на 2 прийоми. Загальний курс лікування – 4 – 6 тижнів. При хронічній цереброваскулярній недостатності – по 500 мг (2 капсули) на день. Курс лікування – 2 – 3 тижні. Необхідність повторних курсів лікування (2-3 рази на рік) визначається лікарем. Абстинентний стан при хронічному алкоголізмі – по 500 мг (2 капсули) 4 рази на день. Курс лікування – 7 – 10 днів.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, що супроводжується головним болем, тахікардією, запамороченням, загальною слабкістю. Лікування симптоматичне.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: олмесартану медоксоміл – 10,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип PH-101), гіпролоза (з низьким ступенем заміщення), лактози моногідрат, гіпролоза (в'язкість 6-10 мПа·с), магнію стеарат; Оболонка: титану діоксид (Е 171), тальк, гіпромелоза 2910. Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер), виготовленій з ламінованої плівки (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 4 або 7 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиБілі, круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з відтиском «С13» з одного боку, зі слабким характерним запахом.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів у слизовій оболонці кишечника та в портальній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Олмесартану медоксоміл у незміненому вигляді або з інтактним фрагментом медоксомілу не виявляється у плазмі крові або в продуктах життєдіяльності. Абсолютна біодоступність олмесартану медоксомілу у формі таблеток становить у середньому 25,6%. Максимальна концентрація (Сmax) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому олмесартану медоксомілу всередину і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80 мг. Прийом їжі не має значного впливу на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану залежно від статі не виявлено. Олмесартан зв'язується з білками плазми крові (99,7%), але потенціал розвитку клінічно значущих лікарських взаємодій у результаті витіснення із зв'язку з білками між олмесартаном та іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми крові, при їх одночасному застосуванні є низьким (підтвердженням) тому служить відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного запровадження низький (16-29 л). Метаболізм та виведення Загальний плазмовий кліренс зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19%) та є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Виведення олмесартану здійснюється двома шляхами. Після одноразового прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14C, 10-16% радіоактивної речовини виділялося нирками (велика частина протягом 24 годин після прийому олмесартану медоксомілу), а радіоактивне речовина, що залишилося, виділялося через кишечник. З урахуванням системної біодоступності, що дорівнює 25,6%, можна розрахувати, що приблизно 40% олмесартана, що всмоктався, виводиться через нирки, а близько 60% - через гепатобіліарну систему. Радіоактивна речовина, що виділилася, було представлено олмесартаном. Інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більша частина олмесартану виводиться через печінку, його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Період напіввиведення олмесартану становить 10-15 годин після багаторазового прийому внутрішньо. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату та після 14 днів повторного застосування, подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежить від дози препарату. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у рівноважному стані була збільшена приблизно на 62%, 82% та 179% у разі ниркової недостатності легкого, помірного та тяжкого ступеня тяжкості відповідно у порівнянні зі здоровими добровольцями . Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю Після одноразового прийому внутрішньо AUC для олмесартану були на 6% і 65% вище у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому внутрішньо у здорових добровольців, у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців контрольної групи. Середні значення Cmax олмесартану у пацієнтів із печінковою недостатністю та здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксомілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася. Фармакокінетика у дітей та підлітків Дослідження фармакокінетики олмесартану проводилося у дітей та підлітків віком від 1 до 16 років. Виведення олмесартану в перерахунку на масу тіла було у них можна порівняти з таким у дорослих пацієнтів. Дані щодо фармакокінетики препарату у дітей та підлітків з нирковою недостатністю відсутні. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) У пацієнтів літнього (65-75 років) та старечого віку (старше 75 років) з артеріальною гіпертензією AUC для олмесартану в рівноважному стані була більша на 35% і, приблизно, на 44% відповідно, порівняно з молодшими пацієнтами, що може бути частково пов'язане із віковим зниженням функції нирок.ФармакодинамікаОлмесартана медоксоміл, діюча речовина препарату Кардосал 10, є потужним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1). Ангіотензин II є первинним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Передбачається, що олмесартану медоксоміл блокує всі дії ангіотензину II, опосередковані AT1-рецепторами, незалежно від джерела та шляхи синтезу ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану медоксомілу щодо рецепторів ангіотензину II (типу AT1) призводить до збільшення активності реніну, ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску (АТ). Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії під час тривалого лікування або синдрому відміни (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу 1 раз на день забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24 годин, причому ефект після одноразового прийому аналогічний ефекту від прийому препарату 2 рази на день у тій же добовій дозі. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу розвивається, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії. Вплив олмесартану медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлено. У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією та щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику оцінювалася здатність олмесартану медоксомілу збільшувати час до появи мікроальбумінурії. У період дослідження (медіана спостереження склала 3,2 роки) пацієнти приймали олмесартану медоксоміл або плацебо на додаток до інших гіпотензивних засобів, за винятком інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. Дослідження продемонструвало значне зниження ризику виникнення первинної кінцевої точки (час до появи мікроальбумінурії) на користь олмесартану медоксомілу. Після поправки на відмінності в АТ з використанням заздалегідь заданих параметрів для подвійного сліпого методу зниження ризику склало 17% (відносний ризик (ОР) 0,834; 95% довірчий інтервал (ДІ): 0,681 – 1,021; р = 0,0789) для систол (САД) з урахуванням поправки на площу під кривою (AUC) та 18% (ВР 0,823; 95% ДІ: 0,672 – 1,008; р = 0,0596) для діастолічного АТ (ДАД) з урахуванням поправки на AUC на користь олмесартану медоксомілу. Мікроальбумінурія розвинулася у 8,2% пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (178 з 2160 пацієнтів) та 9,8% у групі плацебо (210 з 2139 пацієнтів). Серцево-судинні події (вторинні кінцеві точки) були зареєстровані у 96 пацієнтів (4,3%), які отримували олмесартану медоксоміл та у 94 пацієнтів (4,2%), які отримували плацебо. Смертність від серцево-судинних захворювань була вищою у групі олмесартану медоксомілу порівняно з групою плацебо (у 15 (0,7%) та 3 (0,1%) пацієнтів, відповідно). При цьому в групі олмесартану медоксомілу та групі плацебо спостерігалася подібна частота нефатального інсульту (у 14 (0,6%) та 8 (0,4%) пацієнтів, відповідно), нефатального інфаркту міокарда (у 17 (0,8%) та 26 (1,2%) пацієнтів, відповідно) та смертності не від серцево-судинних причин (у 11 (0,5%) та 12 (0,5%) пацієнтів, відповідно). Загальна смертність у групі олмесартану медоксомілу була чисельно вищою, ніж у групі плацебо (у 26 (1,2%) та 15 (0,7%) пацієнтів, відповідно), що, в основному,обумовлено більшим числом фатальних серцево-судинних подій. У рандомізованому дослідженні ORIENT, проведеному в Японії та Китаї, вивчався вплив олмесартану медоксомілу на ниркові та серцево-судинні наслідки у 577 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та вираженою нефропатією. Під час дослідження (медіана спостереження склала 3,1 років) пацієнти отримували олмесартану медоксоміл або плацебо на додаток до інших гіпотензивних препаратів, включаючи інгібітори АПФ. Первинна комбінована кінцева точка (час до настання першої події: подвоєння концентрації креатиніну в плазмі крові, розвиток термінальної стадії хронічної хвороби нирок, смерть від усіх причин) була зареєстрована у 116 пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (41,1%) та у 129 пацієнтів у групі плацебо (45,4%) (ОР 0,97; 95% ДІ: 0,75-1,24; р = 0,791). Вторинна комбінована серцево-судинна кінцева точка була зареєстрована у 40 пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (14,2%) та у 53 пацієнтів у групі плацебо (18,7%). Комбінована серцево-судинна кінцева точка включала: смерть від серцево-судинних причин у 10 (3,5%) пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу та у 3 (1,1%) пацієнтів у групі плацебо; загальну смертність (19 (6,7%) випадків у групі олмесартану медоксомілу та 20 (7,0%) випадків у групі плацебо),нефатальний інсульт (8 (2,8%) випадків у групі олмесартану медоксомілу та 11 (3,9%) випадків у групі плацебо), нефатальний інфаркт міокарда (3 (1,1%) випадку у групі олмесартану медоксомілу та 7 (2, 5%) випадків у групі плацебо). Діти та підлітки Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу у дітей та підлітків аналізували у рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю 302 пацієнтів віком від 6 до 17 років. Група дослідження складалася з пацієнтів негроїдної раси (112 осіб) та групи, змішаної у расовому відношенні (190 пацієнтів, з них 38 були представники негроїдної раси). Етіологія артеріальної гіпертензії була переважно первинною (87% із групи, що складалася з пацієнтів негроїдної раси та 67% із «змішаної» групи). Пацієнти з масою тіла від 20 до У тому ж дослідженні 59 пацієнтів віком від 1 до 5 років з масою тіла ≥ 5 кг у відкритій фазі дослідження отримували 0,3 мг/кг олмесартану медоксомілу 1 раз на добу протягом трьох тижнів, а потім у подвійній сліпій фазі дослідження були рандомізовані. у групи, які отримували або олмесартану медоксоміл, або плацебо. Наприкінці 2-х тижневої фази відміни середній систолічний/діастолічний АТ у нижній точці був на 3/3 мм рт. ст. нижче у групі олмесартану медоксомілу; ця різниця в показниках АТ не була статистично значущою (95% ДІ: 2-7/1-7).Показання до застосуванняЛікування есенціальної гіпертензії у дорослих. Лікування есенціальної гіпертензії у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; обструкція жовчовивідних шляхів; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 20 мл/хв), стан після трансплантації нирки (немає досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, немає досвіду клінічного застосування); вагітність, період грудного вигодовування; вік до 6 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; первинний гіперальдостеронізм З обережністю стеноз аортального чи мітрального клапанів; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; гіперкаліємія; ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 20 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас із класифікації NYHA); вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; літній вік (старше 65 років): як правило, у літніх пацієнтів корекція дози препарату не потрібна (див. нижче рекомендації з дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю); при збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) необхідно ретельно контролювати АТ; застосування у пацієнтів негроїдної раси (як і у разі інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, ефективність терапії олмесартану медоксомілом дещо нижча, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої поширеності низької активності реніну у плазмі крові в даній популяції); печінкова недостатність помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання) та гіпонатріємії (наприклад, у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі); при одночасному застосуванні з високими дозами діуретиків; при одночасному застосуванні з препаратами літію; одночасне застосування з інгібіторами АПФ або аліскіренсодержащими препаратами; інші стани, що супроводжуються активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Кардосал 10 при вагітності протипоказане. Досвід застосування олмесартану медоксомілу у вагітних відсутній. Однак, зважаючи на наявні повідомлення про тяжку тератогенну дію лікарських засобів, що діють безпосередньо на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, препарат Кардосал® 10 протипоказаний при вагітності. У разі настання вагітності під час терапії препаратом Кардосал 10 препарат необхідно негайно відмінити і при необхідності призначити альтернативне лікування. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на гіпотензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли антагоністи рецепторів ангіотензину II застосовуються за життєвими показаннями. У разі застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II у другому та третьому триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Період грудного вигодовування Доведено, що олмесартан проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю даних про застосування препарату Кардосал® 10 у період грудного вигодовування застосування препарату протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації MedDRA. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: тромбоцитопенія. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: фарингіт, риніт, бронхіт, кашель. Порушення з боку травного тракту Часто: діарея, диспепсія, гастроентерит, біль у животі, нудота. Нечасто: блювання. Дуже рідко: спру-подібна ентеропатія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, алергічний дерматит, кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри. Рідко: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку опорно-рухового апарату Часто: біль у спині, біль у кістках, артрит. Нечасто: міалгія. Рідко: м'язові судоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто: гематурія, інфекції сечовивідних шляхів. Рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність. Порушення з боку серцево-судинної системи Нечасто стенокардія. Рідко: виражене зниження АТ. Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: гіпертригліцеридемія, гіперурикемія. Рідко: гіперкаліємія. Порушення з боку імунної системи Нечасто: анафілактичні реакції. Загальні порушення Часто: біль, біль у грудній клітці, периферичні набряки, грипоподібні симптоми, слабкість. Нечасто: набряк особи, астенія, загальне нездужання. Рідко: сонливість. Лабораторні та інструментальні дані Часто: підвищення концентрації сечовини в плазмі, підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення активності креатинфосфокінази. Рідко: підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові. Також повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу, який за часом розвитку був пов'язаний із прийомом АРА II. *У пацієнтів похилого віку виражене зниження артеріального тиску може спостерігатися дещо частіше (від «рідко» до «нечасто»). Додаткова інформація щодо спеціальних груп пацієнтів Діти та підлітки У ході двох клінічних досліджень за участю дітей та підлітків (361 чол.) у віці 1-17 років було проведено моніторинг безпеки олмесартану медоксомілу. У той час як природа і тяжкість небажаних реакцій аналогічна таким у дорослих, частота наведених нижче небажаних реакцій у дітей вище. Носова кровотеча у дітей є частою небажаною реакцією (тобто від >1/100 до < 1/10), що не повідомлялося щодо дорослих. Протягом 3 тижнів подвійного сліпого дослідження частота лікування, що проводилося через відчуття оглушеності і головного болю, була майже вдвічі вищою у дітей 6-17 років у групі, яка отримувала олмесартана медоксоміл у високих дозах. Загальний профіль безпеки олмесартану медоксоміла у дітей та підлітків суттєво не відрізняється від профілю безпеки у дорослих.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солей, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, протизапальні препарати (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)) циклоспорин або такролімус), триметоприм, інгібітори АПФ, гепарин), тому що це може призвести до підвищення вмісту калію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу може посилюватись при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами. Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіпер у т. ч. розвиток гострої ниркової недостатності, ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II було досліджено у двох широкомасштабних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях ONTARGET та VA NEPHRON-D. У дослідження ONTARGET були включені пацієнти з серцево-судинними або цереброваску-лярними захворюваннями в анамнезі або з цукровим діабетом 2 типу з ураженням органів-мішеней. VA NEPHRON-D являло собою дослідження, проведене у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили значного сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні наслідки та смертність від них, тоді як було відзначено збільшення ризику гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії в порівнянні з монотерапією. Дослідження ALTITUDE було проведено для оцінки позитивного ефекту при додаванні аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинними захворюваннями або з обома захворюваннями. Дане дослідження було перервано раніше у зв'язку з підвищеним ризиком небажаних наслідків (смертність від серцево-судинних причин та розвиток інсульту) та серйозних небажаних явищ (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок), які частіше зустрічалися у групі, яка приймала аліскірен, ніж у групі , яка приймала плацебо. Таким чином, подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. У разі, коли одночасне застосування двох препаратів, що впливають на РААС є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря та з регулярним моніторингом функції нирок, вмісту електролітів та АТ. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах понад 3 г на добу, а також інгібітори ЦОГ-2 та антагоністи рецепторів ангіотензину II можуть діяти синергічно, зменшуючи гломерулярну фільтрацію. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та антагоністів рецепторів ангіотензину II може виникнути ризик розвитку гострої ниркової недостатності, тому рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а також регулярний прийом достатньої кількості рідини. Разом з тим, одночасне застосування може зменшити антигіпертензивну дію антагоністів рецепторів ангіотензину II, що призводить до часткової втрати їхньої терапевтичної ефективності. При одночасному застосуванні з антацидами (магнію та алюмінію гідроксид) можливе помірне зниження біодоступності олмесартану. При одночасному застосуванні олмесартану медоксоміл не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, дигоксину, гідрохлортіазиду, правастатину та антацидів (магнію та алюмінію гідроксиду). Є повідомлення про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та прояв токсичності під час одночасного застосування препаратів літію з інгібіторами АПФ та з антагоністами рецепторів ангіотензину II, тому застосування олмесартану медоксомілу в комбінації з препаратами літію не рекомендується (див. розділ “Особливі вказівки. У разі необхідності застосування відповідної комбінованої терапії рекомендується регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Клінічно значущої інгібуючої дії олмесартану медоксомілу на ізоферменти клінічно значущих взаємодій при одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу та препаратів, що метаболізуються за участю вищевказаних ізоферментів системи цитохрому Р450. Колесевелама гідрохлорид (секвестрант жовчних кислот) Одночасне застосування 40 мг олмесартану медоксомілу та 3750 мг колесевеламу гідрохлориду у здорових добровольців призводило до зниження Сmax на 28% та AUC на 39% олмесартану медоксомілу. Прийом олмесартану медоксомілу принаймні за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду призводив до послаблення даної взаємодії, Сmax і AUC знижувалися на 4% і 15% відповідно. Т1/2 зменшувався на 50-52% незалежно від часу прийому олмесартану медоксомілу (до або одночасно з колесевелам гідрохлоридом). Олмесартану медоксоміл слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду. Діти та підлітки Дослідження лікарської взаємодії проводилися лише у дорослих. Невідомо, чи подібні ці взаємодії у дітей та дорослих.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Кардосал® 10 приймають в один і той же час незалежно від часу їди 1 раз на добу, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для добору необхідного режиму дозування доцільно застосовувати найбільш відповідне дозування препарату: 10 мг, 20 мг або 40 мг (можливе застосування препаратів Кардосал 10, Кардосал 20 або Кардосал 40, відповідно). Початкова доза олмесартану, що рекомендується, медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. У разі недостатнього зниження артеріального тиску, дозу можна збільшити до 20 мг один раз на добу, при необхідності доза може бути збільшена до 40 мг на добу. Максимальна добова доза становить 40 мг. Застосування у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) Як правило, у літніх пацієнтів корекція дози препарату не потрібна (див. нижче рекомендації з дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю). При збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) необхідно здійснювати ретельний контроль артеріального тиску. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Максимальна доза олмесартану медоксомілу у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 20 – 60 мл/хв) становить 20 мг на добу. Застосування олмесартану медоксомілу у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю При печінковій недостатності легкого ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. При печінковій недостатності помірного ступеня тяжкості початкова доза медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. При одночасному застосуванні з діуретиками та/або іншими гіпотензивними препаратами пацієнтам з печінковою недостатністю рекомендується регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок. Олмесартану медоксоміл протипоказаний пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості. Застосування олмесартану медоксомілу також протипоказане пацієнтам з обструкцією жовчовивідних шляхів (див. розділ "Протипоказання"). Застосування у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років Рекомендована початкова доза олмесартану медоксомілу у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років становить 10 мг один раз на добу. Якщо артеріальний тиск не знижується достатньою мірою, то дозу можна збільшити до 20 мг один раз на добу. Якщо необхідно більш виражене зниження АТ, то для дітей та підлітків з масою тіла ≥ 35 кг дозу олмесартану медоксомілу можна збільшити до 40 мг на добу. Для дітей та підлітків з масою тіла Застосування у дітей інших вікових груп Безпека та ефективність олмесартану медоксомілу у дітей віком від 1 року до 5 років не встановлені. Наявні дані описані в розділах «Побічна дія» та «Фармакодинаміка», проте неможливо надати рекомендації щодо режиму дозування. З огляду на відсутність даних щодо застосування олмесартану медоксомілу у дітей віком до одного року застосовувати його в цій віковій групі з міркувань безпеки не можна.ПередозуванняЄ обмежені дані про випадки передозування олмесартану медоксомілу у людини. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску рекомендується укласти пацієнта на спину, піднявши ноги. Рекомендовано промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля, терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водно-електролітного обміну, заповнення обсягу циркулюючої крові. Виведення олмесартану медоксомілу за допомогою діалізу не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату, може зустрічатися у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові та/або зниженим вмістом натрію в плазмі крові внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі з їжею при дієтичному харчуванні, а також внаслідок діареї або блювоти. . Відповідні фактори слід усунути до початку застосування препарату Кардосал 10. У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок великою мірою залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, включаючи стеноз ниркових артерій), лікування іншими лікарськими засобами, що діють на цю систему пов'язано з можливістю розвитку гострої артеріальної гіпотензії, азотемії, олігурії або, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності. Можливість подібної дії може бути виключена при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Є підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у тому випадку, якщо пацієнт із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки отримує терапію лікарськими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. При застосуванні препарату Кардосал 10 у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію та креатиніну у плазмі крові. Досвід застосування препарату Кардосал 10 у пацієнтів з нещодавно проведеною трансплантацією нирки або у пацієнтів з термінальною стадією порушення функції нирок (наприклад, КК менше 12 мл/хв) відсутній. Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ, при застосуванні препарату Кардосал® 10 можливий розвиток гіперкаліємії, яка в окремих випадках може призводити до летального результату. Ризик розвитку гіперкаліємії зростає при одночасному застосуванні з препаратами, які підвищують вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), у пацієнтів похилого віку, при нирковій недостатності (у т. ч. при прогресуванні ниркової недостатності, гострий) порушення функції нирок, наприклад, при інфекційних захворюваннях), цукровому діабеті, дегідратації, гострій декомпенсації серцевої діяльності, метаболічному ацидозі, станах, що супроводжуються масивним лізисом клітин (наприклад, при гострій ішемії кінцівок, рабдоміолізі, великих травмах). Перед призначенням одночасно з препаратом Кардосал® 10 інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, слід ретельно оцінити співвідношення «користь/ризик» цієї комбінації та розглянути інші варіанти терапії. У пацієнтів цієї групи ризику рекомендується контроль вмісту калію у плазмі. Як і у разі інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та препарату Кардосал® 10 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією ефективність терапії препаратом Кардосал® 10 дещо нижча, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої поширеності низької активності реніну в плазмі в даній популяції. Як у разі будь-якого гіпотензивного засобу, застосування Кардосалу 10 може призвести до надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або з цереброваскулярною недостатністю, що може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Препарат містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Спру-подібна ентеропатія У дуже рідкісних випадках повідомлялося про розвиток тяжкої хронічної діареї, що супроводжується значною втратою маси тіла у пацієнтів, які приймали медоксоміл від декількох місяців до декількох років. Можливо, що в основі даних ефектів лежить відстрочена локальна реакція гіперчутливості. За результатами біопсії слизової оболонки тонкої кишки часто спостерігалася атрофія ворсинок. У разі розвитку зазначених вище симптомів на фоні застосування олмесартану медоксомілу та відсутності інших можливих причин, препарат слід негайно відмінити та не відновлювати його застосування. Якщо діарея не припиняється протягом тижня після відміни препарату, необхідно звернутися до фахівця (наприклад, гастроентеролога). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Препарат Кардосал® 10 незначно або помірно впливає на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом Кардосал® 10 в окремих випадках можливі такі побічні ефекти як запаморочення та слабкість, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: олмесартану медоксоміл – 20,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип РН-101), гіпоролоза (з низьким ступенем заміщення), лактози моногідрат, гіпоролоза (в'язкість 6-10 мПа · с), магнію стеарат; Оболонка: титану діоксид (Е 171), тальк, гіпромелоза 2910. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 20 мг. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер), виготовленій з ламінованої плівки (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 4 або 7 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиБілі, круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з відтиском «С14» з одного боку, зі слабким характерним запахом.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів у слизовій оболонці кишечника та в портальній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Олмесартану медоксоміл у незміненому вигляді або з інтактним фрагментом медоксомілу не виявляється у плазмі крові або в продуктах життєдіяльності. Абсолютна біодоступність олмесартану медоксомілу у формі таблеток становить у середньому 25,6%. Максимальна концентрація (Сmax) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому олмесартану медоксомілу всередину і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80 мг. Прийом їжі не має значного впливу на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану залежно від статі не виявлено. Олмесартан зв'язується з білками плазми крові (99,7%), але потенціал розвитку клінічно значущих лікарських взаємодій у результаті витіснення із зв'язку з білками між олмесартаном та іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми крові, при їх одночасному застосуванні є низьким (підтвердженням) тому служить відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного запровадження низький (16-29 л). Метаболізм та виведення Загальний плазмовий кліренс зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19%) та є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Виведення олмесартану здійснюється двома шляхами. Після одноразового прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14C, 10-16% радіоактивної речовини виділялося нирками (велика частина протягом 24 годин після прийому олмесартану медоксомілу), а радіоактивне речовина, що залишилося, виділялося через кишечник. З урахуванням системної біодоступності, що дорівнює 25,6%, можна розрахувати, що приблизно 40% олмесартана, що всмоктався, виводиться через нирки, а близько 60% - через гепатобіліарну систему. Радіоактивна речовина, що виділилася, було представлено олмесартаном. Інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більша частина олмесартану виводиться через печінку, його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Період напіввиведення олмесартану становить 10-15 годин після багаторазового прийому внутрішньо. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату та після 14 днів повторного застосування, подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежить від дози препарату. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у рівноважному стані була збільшена приблизно на 62%, 82% та 179% у разі ниркової недостатності легкого, помірного та тяжкого ступеня тяжкості відповідно у порівнянні зі здоровими добровольцями . Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю Після одноразового прийому внутрішньо AUC для олмесартану були на 6% і 65% вище у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому внутрішньо у здорових добровольців, у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців контрольної групи. Середні значення Cmax олмесартану у пацієнтів із печінковою недостатністю та здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксомілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася. Фармакокінетика у дітей та підлітків Дослідження фармакокінетики олмесартану проводилося у дітей та підлітків віком від 1 до 16 років. Виведення олмесартану в перерахунку на масу тіла було у них можна порівняти з таким у дорослих пацієнтів. Дані щодо фармакокінетики препарату у дітей та підлітків з нирковою недостатністю відсутні. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) У пацієнтів літнього (65-75 років) та старечого віку (старше 75 років) з артеріальною гіпертензією AUC для олмесартану в рівноважному стані була більша на 35% і, приблизно, на 44%, відповідно, порівняно з молодшими пацієнтами, що може бути частково пов'язане із віковим зниженням функції нирок.ФармакодинамікаОлмесартана медоксоміл, діюча речовина препарату Кардосал 20, є потужним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1). Ангіотензин II є первинним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Передбачається, що олмесартану медоксоміл блокує всі дії ангіотензину II, опосередковані AT1-рецепторами, незалежно від джерела та шляхи синтезу ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану медоксомілу щодо рецепторів ангіотензину II (типу AT1) призводить до збільшення активності реніну, ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску (АТ). Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії під час тривалого лікування або синдрому відміни (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу 1 раз на день забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24 годин, причому ефект після одноразового прийому аналогічний ефекту від прийому препарату 2 рази на день у тій же добовій дозі. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу розвивається, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії. Вплив олмесартану медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлено. У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією та щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику оцінювалася здатність олмесартану медоксомілу збільшувати час до появи мікроальбумінурії. У період дослідження (медіана спостереження склала 3,2 роки) пацієнти приймали олмесартану медоксоміл або плацебо на додаток до інших гіпотензивних засобів, за винятком інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. Дослідження продемонструвало значне зниження ризику виникнення первинної кінцевої точки (час до появи мікроальбумінурії) на користь олмесартану медоксомілу. Після поправки на відмінності в АТ з використанням заздалегідь заданих параметрів для подвійного сліпого методу зниження ризику склало 17% (відносний ризик (ОР) 0,834; 95% довірчий інтервал (ДІ): 0,681 – 1,021; р = 0,0789) для систол (САД) з урахуванням поправки на площу під кривою (AUC) та 18% (ВР 0,823; 95% ДІ: 0,672 – 1,008; р = 0,0596) для діастолічного АТ (ДАД) з урахуванням поправки на AUC на користь олмесартану медоксомілу. Мікроальбумінурія розвинулася у 8,2% пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (178 з 2160 пацієнтів) та 9,8% у групі плацебо (210 з 2139 пацієнтів). Серцево-судинні події (вторинні кінцеві точки) були зареєстровані у 96 пацієнтів (4,3%), які отримували олмесартану медоксоміл та у 94 пацієнтів (4,2%), які отримували плацебо. Смертність від серцево-судинних захворювань була вищою у групі олмесартану медоксомілу порівняно з групою плацебо (у 15 (0,7%) та 3 (0,1%) пацієнтів, відповідно). При цьому в групі олмесартану медоксомілу та групі плацебо спостерігалася подібна частота нефатального інсульту (у 14 (0,6%) та 8 (0,4%) пацієнтів, відповідно), нефатального інфаркту міокарда (у 17 (0,8%) та 26 (1,2%) пацієнтів, відповідно) та смертності не від серцево-судинних причин (у 11 (0,5%) та 12 (0,5%) пацієнтів, відповідно). Загальна смертність у групі олмесартану медоксомілу була чисельно вищою, ніж у групі плацебо (у 26 (1,2%) та 15 (0,7%) пацієнтів, відповідно), що, в основному,обумовлено більшим числом фатальних серцево-судинних подій. У рандомізованому дослідженні ORIENT, проведеному в Японії та Китаї, вивчався вплив олмесартану медоксомілу на ниркові та серцево-судинні наслідки у 577 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та вираженою нефропатією. Під час дослідження (медіана спостереження склала 3,1 років) пацієнти отримували олмесартану медоксоміл або плацебо на додаток до інших гіпотензивних препаратів, включаючи інгібітори АПФ. Первинна комбінована кінцева точка (час до настання першої події: подвоєння концентрації креатиніну в плазмі крові, розвиток термінальної стадії хронічної хвороби нирок, смерть від усіх причин) була зареєстрована у 116 пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (41,1%) та у 129 пацієнтів у групі плацебо (45,4%) (ОР 0,97; 95% ДІ: 0,75-1,24; р = 0,791). Вторинна комбінована серцево-судинна кінцева точка була зареєстрована у 40 пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (14,2%) та у 53 пацієнтів у групі плацебо (18,7%). Комбінована серцево-судинна кінцева точка включала: смерть від серцево-судинних причин у 10 (3,5%) пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу та у 3 (1,1%) пацієнтів у групі плацебо; загальну смертність (19 (6,7%) випадків у групі олмесартану медоксомілу та 20 (7,0%) випадків у групі плацебо),нефатальний інсульт (8 (2,8%) випадків у групі олмесартану медоксомілу та 11 (3,9%) випадків у групі плацебо), нефатальний інфаркт міокарда (3 (1,1%) випадку у групі олмесартану медоксомілу та 7 (2, 5%) випадків у групі плацебо). Діти та підлітки Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу у дітей та підлітків аналізували у рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю 302 пацієнтів віком від 6 до 17 років. Група дослідження складалася з пацієнтів негроїдної раси (112 осіб) та групи, змішаної у расовому відношенні (190 пацієнтів, з них 38 були представники негроїдної раси). Етіологія артеріальної гіпертензії була переважно первинною (87% із групи, що складалася з пацієнтів негроїдної раси та 67% із «змішаної» групи). Пацієнти з масою тіла від 20 до У тому ж дослідженні 59 пацієнтів віком від 1 до 5 років з масою тіла ≥ 5 кг у відкритій фазі дослідження отримували 0,3 мг/кг олмесартану медоксомілу 1 раз на добу протягом трьох тижнів, а потім у подвійній сліпій фазі дослідження були рандомізовані. у групи, які отримували або олмесартану медоксоміл, або плацебо. Наприкінці 2-х тижневої фази відміни середній систолічний/діастолічний АТ у нижній точці був на 3/3 мм рт. ст. нижче у групі олмесартану медоксомілу; ця різниця в показниках АТ не була статистично значущою (95% ДІ: 2-7/1-7).Показання до застосуванняЛікування есенціальної гіпертензії у дорослих. Лікування есенціальної гіпертензії у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; обструкція жовчовивідних шляхів; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 20 мл/хв), стан після трансплантації нирки (немає досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, немає досвіду клінічного застосування); вагітність, період грудного вигодовування; вік до 6 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; первинний гіперальдостеронізм З обережністю стеноз аортального чи мітрального клапанів; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; гіперкаліємія; ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 20 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас із класифікації NYHA); вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; літній вік (старше 65 років): як правило, у літніх пацієнтів корекція дози препарату не потрібна (див. нижче рекомендації з дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю); при збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) необхідно ретельно контролювати АТ; застосування у пацієнтів негроїдної раси (як і у разі інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, ефективність терапії олмесартану медоксомілом дещо нижча, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої поширеності низької активності реніну у плазмі крові в даній популяції); печінкова недостатність помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання) та гіпонатріємії (наприклад, у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі); при одночасному застосуванні з високими дозами діуретиків; при одночасному застосуванні з препаратами літію; одночасне застосування з інгібіторами АПФ або аліскіренсодержащими препаратами; інші стани, що супроводжуються активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Кардосал 20 при вагітності протипоказане. Досвід застосування олмесартану медоксомілу у вагітних відсутній. Однак, зважаючи на наявні повідомлення про тяжку тератогенну дію лікарських засобів, що діють безпосередньо на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, препарат Кардосал® 20 протипоказаний при вагітності. У разі настання вагітності під час терапії препаратом Кардосал ® 20 препарат необхідно негайно відмінити і при необхідності призначити альтернативне лікування. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на гіпотензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли антагоністи рецепторів ангіотензину II застосовуються за життєвими показаннями. У разі застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II у другому та третьому триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Період грудного вигодовування Доведено, що олмесартан проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю даних про застосування препарату Кардосал® 20 у період грудного вигодовування застосування препарату протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації MedDRA. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: тромбоцитопенія. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: фарингіт, риніт, бронхіт, кашель. Порушення з боку травного тракту Часто: діарея, диспепсія, гастроентерит, біль у животі, нудота. Нечасто: блювання. Дуже рідко: спру-подібна ентеропатія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, алергічний дерматит, кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри. Рідко: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку опорно-рухового апарату Часто: біль у спині, біль у кістках, артрит. Нечасто: міалгія. Рідко: м'язові судоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто: гематурія, інфекції сечовивідних шляхів. Рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність. Порушення з боку серцево-судинної системи Нечасто стенокардія. Рідко: виражене зниження АТ. Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: гіпертригліцеридемія, гіперурикемія. Рідко: гіперкаліємія. Порушення з боку імунної системи Нечасто: анафілактичні реакції. Загальні порушення > Часто: біль, біль у грудній клітці, периферичні набряки, грипоподібні симптоми, слабкість. ть ; Нечасто: набряк особи, астенія, загальне недомогання іє ; Рідко: сонлівос ть . Лабораторні та інструментальні дані ні е Часто: підвищення концентрації сечовини в плазмі, підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення активності креатинфосфокіну зи ; Рідко: підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові ви . Також повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу, який за часом розвитку був пов'язаний із прийомом АРА II . * У пацієнтів похилого віку виражене зниження АТ може спостерігатися дещо частіше (від «рідко» до «нечасто» ») . Додаткова інформація щодо спеціальних груп пацієнтів то у Діти та підріс тк та У ході двох клінічних досліджень за участю дітей та підлітків (361 чол.) у віці 1-17 років було проведено моніторинг безпеки олмесартану медоксомілу. У той час як природа і тяжкість небажаних реакцій аналогічна таким у дорослих, частота наведених нижче небажаних реакцій у дітей ви ше . Носова кровотеча у дітей є частою небажаною реакцією (тобто від >1/100 до < 1/10), що не повідомлялося щодо дорослих их . Протягом 3 тижнів подвійного сліпого дослідження частота лікування, що проводилося через відчуття оглушеності і головного болю, була майже вдвічі вищою у дітей 6-17 років у групі, яка отримувала олмесартана медоксоміл у високих дозах. Загальний профіль безпеки олмесартану медоксоміла у дітей та підлітків суттєво не відрізняється від профілю безпеки у дорослих.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солей, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, протизапальні препарати (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)) циклоспорин або такролімус), триметоприм, інгібітори АПФ, гепарин), тому що це може призвести до підвищення вмісту калію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу може посилюватись при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами. Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіпер у т. ч. розвиток гострої ниркової недостатності, ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II було досліджено у двох широкомасштабних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях ONTARGET та VA NEPHRON-D. У дослідження ONTARGET були включені пацієнти з серцево-судинними або цереброваску-лярними захворюваннями в анамнезі або з цукровим діабетом 2 типу з ураженням органів-мішеней. VA NEPHRON-D являло собою дослідження, проведене у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили значного сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні наслідки та смертність від них, тоді як було відзначено збільшення ризику гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії в порівнянні з монотерапією. Дослідження ALTITUDE було проведено для оцінки позитивного ефекту при додаванні аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинними захворюваннями або з обома захворюваннями. Дане дослідження було перервано раніше у зв'язку з підвищеним ризиком небажаних наслідків (смертність від серцево-судинних причин та розвиток інсульту) та серйозних небажаних явищ (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок), які частіше зустрічалися у групі, яка приймала аліскірен, ніж у групі , яка приймала плацебо. Таким чином, подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. У разі, коли одночасне застосування двох препаратів, що впливають на РААС є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря та з регулярним моніторингом функції нирок, вмісту електролітів та АТ. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах понад 3 г на добу, а також інгібітори ЦОГ-2 та антагоністи рецепторів ангіотензину II можуть діяти синергічно, зменшуючи гломерулярну фільтрацію. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та антагоністів рецепторів ангіотензину II може виникнути ризик розвитку гострої ниркової недостатності, тому рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а також регулярний прийом достатньої кількості рідини. Разом з тим, одночасне застосування може зменшити антигіпертензивну дію антагоністів рецепторів ангіотензину II, що призводить до часткової втрати їхньої терапевтичної ефективності. При одночасному застосуванні з антацидами (магнію та алюмінію гідроксид) можливе помірне зниження біодоступності олмесартану. При одночасному застосуванні олмесартану медоксоміл не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, дигоксину, гідрохлортіазиду, правастатину та антацидів (магнію та алюмінію гідроксиду). Є повідомлення про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та прояв токсичності під час одночасного застосування препаратів літію з інгібіторами АПФ та з антагоністами рецепторів ангіотензину II, тому застосування олмесартану медоксомілу в комбінації з препаратами літію не рекомендується (див. розділ “Особливі. У разі необхідності застосування відповідної комбінованої терапії рекомендується регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Клінічно значущої інгібуючої дії олмесартану медоксомілу на ізоферменти клінічно значущих взаємодій при одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу та препаратів, що метаболізуються за участю вищевказаних ізоферментів системи цитохрому Р450. Колесевелама гідрохлорид (секвестрант жовчних кислот) Одночасне застосування 40 мг олмесартану медоксомілу та 3750 мг колесевеламу гідрохлориду у здорових добровольців призводило до зниження Сmax на 28% та AUC на 39% олмесартану медоксомілу. Прийом олмесартану медоксомілу принаймні за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду призводив до послаблення даної взаємодії, Сmax і AUC знижувалися на 4% і 15% відповідно. Т1/2 зменшувався на 50-52% незалежно від часу прийому олмесартану медоксомілу (до або одночасно з колесевелам гідрохлоридом). Олмесартану медоксоміл слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду. Діти та підлітки Дослідження лікарської взаємодії проводилися лише у дорослих. Невідомо, чи подібні ці взаємодії у дітей та дорослих.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Кардосал ® 20 приймають в той же час незалежно від часу їди 1 раз на добу, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для добору необхідного режиму дозування доцільно застосовувати найбільш відповідне дозування препарату: 10 мг, 20 мг або 40 мг (можливе застосування препаратів Кардосал 10, Кардосал 20 або Кардосал 40, відповідно). Початкова доза олмесартану, що рекомендується, медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. У разі недостатнього зниження артеріального тиску, дозу можна збільшити до 20 мг один раз на добу, при необхідності доза може бути збільшена до 40 мг на добу. Максимальна добова доза становить 40 мг. Застосування у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) Як правило, у літніх пацієнтів корекція дози препарату не потрібна (див. нижче рекомендації з дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю). При збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) необхідно здійснювати ретельний контроль артеріального тиску. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Максимальна доза олмесартану медоксомілу у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 20 – 60 мл/хв) становить 20 мг на добу. Застосування олмесартану медоксомілу у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю При печінковій недостатності легкого ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. При печінковій недостатності помірного ступеня тяжкості початкова доза медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. При одночасному застосуванні з діуретиками та/або іншими гіпотензивними препаратами пацієнтам з печінковою недостатністю рекомендується регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок. Олмесартану медоксоміл протипоказаний пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості. Застосування олмесартану медоксомілу також протипоказане пацієнтам з обструкцією жовчовивідних шляхів (див. розділ "Протипоказання"). Застосування у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років Рекомендована початкова доза олмесартану медоксомілу у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років становить 10 мг один раз на добу. Якщо артеріальний тиск не знижується достатньою мірою, то дозу можна збільшити до 20 мг один раз на добу. Якщо необхідно більш виражене зниження АТ, то для дітей та підлітків з масою тіла ≥ 35 кг дозу олмесартану медоксомілу можна збільшити до 40 мг на добу. Для дітей та підлітків з масою тіла Застосування у дітей інших вікових груп Безпека та ефективність олмесартану медоксомілу у дітей віком від 1 року до 5 років не встановлені. Наявні дані описані в розділах «Побічна дія» та «Фармакодинаміка», проте неможливо надати рекомендації щодо режиму дозування. З огляду на відсутність даних щодо застосування олмесартану медоксомілу у дітей віком до одного року застосовувати його в цій віковій групі з міркувань безпеки не можна.ПередозуванняЄ обмежені дані про випадки передозування олмесартану медоксомілу у людини. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску рекомендується укласти пацієнта на спину, піднявши ноги. Рекомендовано промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля, терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водно-електролітного обміну, заповнення обсягу циркулюючої крові. Виведення олмесартану медоксомілу за допомогою діалізу не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату, може зустрічатися у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові та/або зниженим вмістом натрію в плазмі крові внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі з їжею при дієтичному харчуванні, а також внаслідок діареї або блювоти. . Відповідні фактори слід усунути до початку застосування препарату Кардосал 20. У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок великою мірою залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, включаючи стеноз ниркових артерій), лікування іншими лікарськими засобами, що діють на цю систему пов'язано з можливістю розвитку гострої артеріальної гіпотензії, азотемії, олігурії або, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності. Можливість подібної дії може бути виключена при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Є підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у тому випадку, якщо пацієнт із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки отримує терапію лікарськими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. При застосуванні Кардосалу 20 у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі крові. Досвід застосування препарату Кардосал 20 у пацієнтів з нещодавно проведеною трансплантацією нирки або у пацієнтів з термінальною стадією порушення функції нирок (наприклад, КК менше 12 мл/хв) відсутній. Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ, при застосуванні препарату Кардосал® 20 можливий розвиток гіперкаліємії, яка в окремих випадках може призводити до летального результату. Ризик розвитку гіперкаліємії зростає при одночасному застосуванні з препаратами, які підвищують вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), у пацієнтів похилого віку, при нирковій недостатності (у т. ч. при прогресуванні ниркової недостатності, гострий) порушення функції нирок, наприклад, при інфекційних захворюваннях), цукровому діабеті, дегідратації, гострій декомпенсації серцевої діяльності, метаболічному ацидозі, станах, що супроводжуються масивним лізисом клітин (наприклад, при гострій ішемії кінцівок, рабдоміолізі, великих травмах). Перед призначенням одночасно з препаратом Кардосал® 20 інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, слід ретельно оцінити співвідношення «користь/ризик» цієї комбінації та розглянути інші варіанти терапії. У пацієнтів цієї групи ризику рекомендується контроль вмісту калію у плазмі. Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та препарату Кардосал® 20 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією ефективність терапії препаратом Кардосал® 20 дещо нижча, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої поширеності низької активності реніну в плазмі в даній популяції. Як у випадку будь-якого гіпотензивного засобу, застосування Кардосалу 20 може призвести до надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або з цереброваскулярною недостатністю, що може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Препарат містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Спру-подібна ентеропатія У дуже рідкісних випадках повідомлялося про розвиток тяжкої хронічної діареї, що супроводжується значною втратою маси тіла у пацієнтів, які приймали медоксоміл від декількох місяців до декількох років. Можливо, що в основі даних ефектів лежить відстрочена локальна реакція гіперчутливості. За результатами біопсії слизової оболонки тонкої кишки часто спостерігалася атрофія ворсинок. У разі розвитку зазначених вище симптомів на фоні застосування олмесартану медоксомілу та відсутності інших можливих причин, препарат слід негайно відмінити та не відновлювати його застосування. Якщо діарея не припиняється протягом тижня після відміни препарату, необхідно звернутися до фахівця (наприклад, гастроентеролога). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Препарат Кардосал® 20 має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом Кардосал® 20 в окремих випадках можливі такі побічні ефекти як запаморочення та слабкість, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: олмесартану медоксоміл – 40,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип PH-101), гіпоролоза (з низьким ступенем заміщення), лактози моногідрат, гіпоролоза (в'язкість 6-10 мПа · с), магнію стеарат; Оболонка: титану діоксид (Е 171), тальк, гіпромелоза 2910. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 40 мг. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер), виготовленій з ламінованої плівки (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 4 або 7 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиБілі, овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з відтиском «С15» з одного боку, зі слабким характерним запахом.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів у слизовій оболонці кишечника та в портальній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Олмесартану медоксоміл у незміненому вигляді або з інтактним фрагментом медоксомілу не виявляється у плазмі крові або в продуктах життєдіяльності. Абсолютна біодоступність олмесартану медоксомілу у формі таблеток становить у середньому 25,6%. Максимальна концентрація (Сmax) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому олмесартану медоксомілу всередину і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80 мг. Прийом їжі не має значного впливу на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану залежно від статі не виявлено. Олмесартан зв'язується з білками плазми крові (99,7%), але потенціал розвитку клінічно значущих лікарських взаємодій у результаті витіснення із зв'язку з білками між олмесартаном та іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми крові, при їх одночасному застосуванні є низьким (підтвердженням) тому служить відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного запровадження низький (16-29 л). Метаболізм та виведення Загальний плазмовий кліренс зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19%) та є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Виведення олмесартану здійснюється двома шляхами. Після одноразового прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14C, 10-16% радіоактивної речовини виділялося нирками (велика частина протягом 24 годин після прийому олмесартану медоксомілу), а радіоактивне речовина, що залишилося, виділялося через кишечник. З урахуванням системної біодоступності, що дорівнює 25,6%, можна розрахувати, що приблизно 40% олмесартана, що всмоктався, виводиться через нирки, а близько 60% - через гепатобіліарну систему. Радіоактивна речовина, що виділилася, було представлено олмесартаном. Інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більша частина олмесартану виводиться через печінку, то його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ «Протипоказання») . Період напіввиведення олмесартану становить 10-15 годин після багаторазового прийому внутрішньо. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату та після 14 днів повторного застосування, подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежить від дози препарату . Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю ю У пацієнтів з нирковою недостатністю площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у рівноважному стані була збільшена приблизно на 62%, 82% та 179% у разі ниркової недостатності легкого, помірного та тяжкого ступеня тяжкості відповідно у порівнянні зі здоровими добровольцями . Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю ю Після одноразового прийому внутрішньо AUC для олмесартану були на 6% і 65% вище у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому внутрішньо у здорових добровольців, у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців контрольної групи. Середні значення Cmax олмесартану у пацієнтів із печінковою недостатністю та здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксомілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася. Фармакокінетика у дітей та підлітків Дослідження фармакокінетики олмесартану проводилося у дітей та підлітків віком від 1 до 16 років. Виведення олмесартану в перерахунку на масу тіла було у них можна порівняти з таким у дорослих пацієнтів. Дані щодо фармакокінетики препарату у дітей та підлітків з нирковою недостатністю відсутні. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) У пацієнтів літнього (65-75 років) та старечого віку (старше 75 років) з артеріальною гіпертензією AUC для олмесартану в рівноважному стані була більша на 35% і, приблизно, на 44% відповідно, порівняно з молодшими пацієнтами, що може бути частково пов'язане із віковим зниженням функції нирок.ФармакодинамікаОлмесартана медоксоміл, що діє речовина препарату Кардосал 40, є потужним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1). Ангіотензин II є первинним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Передбачається, що олмесартану медоксоміл блокує всі дії ангіотензину II, опосередковані AT1-рецепторами, незалежно від джерела та шляхи синтезу ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану медоксомілу щодо рецепторів ангіотензину II (типу AT1) призводить до збільшення активності реніну, ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску (АТ). Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії під час тривалого лікування або синдрому відміни (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу 1 раз на день забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24 годин, причому ефект після одноразового прийому аналогічний ефекту від прийому препарату 2 рази на день у тій же добовій дозі. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу розвивається, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії. Вплив олмесартану медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлено. У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією та щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику оцінювалася здатність олмесартану медоксомілу збільшувати час до появи мікроальбумінурії. У період дослідження (медіана спостереження склала 3,2 роки) пацієнти приймали олмесартану медоксоміл або плацебо на додаток до інших гіпотензивних засобів, за винятком інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. Дослідження продемонструвало значне зниження ризику виникнення первинної кінцевої точки (час до появи мікроальбумінурії) на користь олмесартану медоксомілу. Після поправки на відмінності в АТ з використанням заздалегідь заданих параметрів для подвійного сліпого методу зниження ризику склало 17% (відносний ризик (ОР) 0,834; 95% довірчий інтервал (ДІ): 0,681 – 1,021; р = 0,0789) для систол (САД) з урахуванням поправки на площу під кривою (AUC) та 18% (ВР 0,823; 95% ДІ: 0,672 – 1,008; р = 0,0596) для діастолічного АТ (ДАД) з урахуванням поправки на AUC на користь олмесартану медоксомілу. Мікроальбумінурія розвинулася у 8,2% пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (178 з 2160 пацієнтів) та 9,8% у групі плацебо (210 з 2139 пацієнтів). Серцево-судинні події (вторинні кінцеві точки) були зареєстровані у 96 пацієнтів (4,3%), які отримували олмесартану медоксоміл та у 94 пацієнтів (4,2%), які отримували плацебо. Смертність від серцево-судинних захворювань була вищою у групі олмесартану медоксомілу порівняно з групою плацебо (у 15 (0,7%) та 3 (0,1%) пацієнтів, відповідно). При цьому в групі олмесартану медоксомілу та групі плацебо спостерігалася подібна частота нефатального інсульту (у 14 (0,6%) та 8 (0,4%) пацієнтів, відповідно), нефатального інфаркту міокарда (у 17 (0,8%) та 26 (1,2%) пацієнтів, відповідно) та смертності не від серцево-судинних причин (у 11 (0,5%) та 12 (0,5%) пацієнтів, відповідно). Загальна смертність у групі олмесартану медоксомілу була чисельно вищою, ніж у групі плацебо (у 26 (1,2%) та 15 (0,7%) пацієнтів, відповідно), що, в основному,обумовлено більшим числом фатальних серцево-судинних подій. У рандомізованому дослідженні ORIENT, проведеному в Японії та Китаї, вивчався вплив олмесартану медоксомілу на ниркові та серцево-судинні наслідки у 577 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та вираженою нефропатією. Під час дослідження (медіана спостереження склала 3,1 років) пацієнти отримували олмесартану медоксоміл або плацебо на додаток до інших гіпотензивних препаратів, включаючи інгібітори АПФ. Первинна комбінована кінцева точка (час до настання першої події: подвоєння концентрації креатиніну в плазмі крові, розвиток термінальної стадії хронічної хвороби нирок, смерть від усіх причин) була зареєстрована у 116 пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (41,1%) та у 129 пацієнтів у групі плацебо (45,4%) (ОР 0,97; 95% ДІ: 0,75-1,24; р = 0,791). Вторинна комбінована серцево-судинна кінцева точка була зареєстрована у 40 пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (14,2%) та у 53 пацієнтів у групі плацебо (18,7%). Комбінована серцево-судинна кінцева точка включала: смерть від серцево-судинних причин у 10 (3,5%) пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу та у 3 (1,1%) пацієнтів у групі плацебо); загальну смертність (19 (6,7%) випадків у групі олмесартану медоксомілу та 20 (7,0%) випадків у групі плацебо),нефатальний інсульт (8 (2,8%) випадків у групі олмесартану медоксомілу та 11 (3,9%) випадків у групі плацебо), нефатальний інфаркт міокарда (3 (1,1%) випадку у групі олмесартану медоксомілу та 7 (2, 5%) випадків у групі плацебо). Діти та підлітки Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу у дітей та підлітків аналізували у рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю 302 пацієнтів віком від 6 до 17 років. Група дослідження складалася з пацієнтів негроїдної раси (112 осіб) та групи, змішаної у расовому відношенні (190 пацієнтів, з них 38 були представники негроїдної раси). Етіологія артеріальної гіпертензії була переважно первинною (87% із групи, що складалася з пацієнтів негроїдної раси та 67% із «змішаної» групи). Пацієнти з масою тіла від 20 до У тому ж дослідженні 59 пацієнтів віком від 1 до 5 років з масою тіла ≥ 5 кг у відкритій фазі дослідження отримували 0,3 мг/кг олмесартану медоксомілу 1 раз на добу протягом трьох тижнів, а потім у подвійній сліпій фазі дослідження були рандомізовані. у групи, які отримували або олмесартану медоксоміл, або плацебо. Наприкінці 2-х тижневої фази відміни середній систолічний/діастолічний АТ у нижній точці був на 3/3 мм рт. ст. нижче у групі олмесартану медоксомілу; ця різниця в показниках АТ не була статистично значущою (95% ДІ: 2-7/1-7).Показання до застосуванняЛікування есенціальної гіпертензії у дорослих. Лікування есенціальної гіпертензії у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; обструкція жовчовивідних шляхів; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 20 мл/хв), стан після трансплантації нирки (немає досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, немає досвіду клінічного застосування); вагітність, період грудного вигодовування; вік до 6 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; первинний гіперальдостеронізм З обережністю стеноз аортального чи мітрального клапанів; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; гіперкаліємія; ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 20 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас із класифікації NYHA); вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; літній вік (старше 65 років): як правило, у літніх пацієнтів корекція дози препарату не потрібна (див. нижче рекомендації з дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю); при збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) необхідно ретельно контролювати АТ; застосування у пацієнтів негроїдної раси (як і у разі інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, ефективність терапії олмесартану медоксомілом дещо нижча, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої поширеності низької активності реніну у плазмі крові в даній популяції); печінкова недостатність помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання) та гіпонатріємії (наприклад, у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі); при одночасному застосуванні з високими дозами діуретиків; при одночасному застосуванні з препаратами літію; одночасне застосування з інгібіторами АПФ або аліскіренсодержащими препаратами; інші стани, що супроводжуються активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Кардосал 40 при вагітності протипоказане. Досвід застосування олмесартану медоксомілу у вагітних відсутній. Однак, зважаючи на наявні повідомлення про тяжку тератогенну дію лікарських засобів, що діють безпосередньо на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, препарат Кардосал® 40 протипоказаний при вагітності. У разі настання вагітності під час терапії препаратом Кардосал ® 40 препарат необхідно негайно відмінити і при необхідності призначити альтернативне лікування. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на гіпотензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли антагоністи рецепторів ангіотензину II застосовуються за життєвими показаннями. У разі застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II у другому та третьому триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Період грудного вигодовування Доведено, що олмесартан проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю даних про застосування препарату Кардосал 40 у період грудного вигодовування застосування препарату протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації MedDRA. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: тромбоцитопенія. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: фарингіт, риніт, бронхіт, кашель. Порушення з боку травного тракту Часто: діарея, диспепсія, гастроентерит, біль у животі, нудота. Нечасто: блювання. Дуже рідко: спру-подібна ентеропатія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, алергічний дерматит, кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри. Рідко: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку опорно-рухового апарату Часто: біль у спині, біль у кістках, артрит. Нечасто: міалгія. Рідко: м'язові судоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто: гематурія, інфекції сечовивідних шляхів. Рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність. Порушення з боку серцево-судинної системи Нечасто стенокардія. Рідко: виражене зниження АТ. Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: гіпертригліцеридемія, гіперурикемія. Рідко: гіперкаліємія. Порушення з боку імунної системи Нечасто: анафілактичні реакції. Загальні порушення Часто: біль, біль у грудній клітці, периферичні набряки, грипоподібні симптоми, слабкість. Нечасто: набряк особи, астенія, загальне нездужання. Рідко: сонливість. Лабораторні та інструментальні дані Часто: підвищення концентрації сечовини в плазмі, підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення активності креатинфосфокінази. Рідко: підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові. Також повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу, який за часом розвитку був пов'язаний із прийомом АРА II. * У пацієнтів похилого віку виражене зниження артеріального тиску може спостерігатися дещо частіше (від «рідко» до «нечасто»). Додаткова інформація щодо спеціальних груп пацієнтів Діти та підлітки У ході двох клінічних досліджень за участю дітей та підлітків (361 чол.) у віці 1-17 років було проведено моніторинг безпеки олмесартану медоксомілу. У той час як природа і тяжкість небажаних реакцій аналогічна таким у дорослих, частота наведених нижче небажаних реакцій у дітей вище. Носова кровотеча у дітей є частою небажаною реакцією (тобто від >1/100 до < 1/10), що не повідомлялося щодо дорослих. Протягом 3 тижнів подвійного сліпого дослідження частота лікування, що проводилося через відчуття оглушеності і головного болю, була майже вдвічі вищою у дітей 6-17 років у групі, яка отримувала олмесартана медоксоміл у високих дозах. Загальний профіль безпеки олмесартану медоксоміла у дітей та підлітків суттєво не відрізняється від профілю безпеки у дорослих.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солей, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, протизапальні препарати (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)) циклоспорин або такролімус), триметоприм, інгібітори АПФ, гепарин), тому що це може призвести до підвищення вмісту калію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу може посилюватись при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами. Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіпер у т. ч. розвиток гострої ниркової недостатності, ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II було досліджено у двох широкомасштабних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях ONTARGET та VA NEPHRON-D. У дослідження ONTARGET були включені пацієнти з серцево-судинними або цереброваску-лярними захворюваннями в анамнезі або з цукровим діабетом 2 типу з ураженням органів-мішеней. VA NEPHRON-D являло собою дослідження, проведене у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили значного сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні наслідки та смертність від них, тоді як було відзначено збільшення ризику гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії в порівнянні з монотерапією. Дослідження ALTITUDE було проведено для оцінки позитивного ефекту при додаванні аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинними захворюваннями або з обома захворюваннями. Дане дослідження було перервано раніше у зв'язку з підвищеним ризиком небажаних наслідків (смертність від серцево-судинних причин та розвиток інсульту) та серйозних небажаних явищ (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок), які частіше зустрічалися у групі, яка приймала аліскірен, ніж у групі , яка приймала плацебо. Таким чином, подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. У разі, коли одночасне застосування двох препаратів, що впливають на РААС є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря та з регулярним моніторингом функції нирок, вмісту електролітів та АТ. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах понад 3 г на добу, а також інгібітори ЦОГ-2 та антагоністи рецепторів ангіотензину II можуть діяти синергічно, зменшуючи гломерулярну фільтрацію. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та антагоністів рецепторів ангіотензину II може виникнути ризик розвитку гострої ниркової недостатності, тому рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а також регулярний прийом достатньої кількості рідини. Разом з тим, одночасне застосування може зменшити антигіпертензивну дію антагоністів рецепторів ангіотензину II, що призводить до часткової втрати їхньої терапевтичної ефективності. При одночасному застосуванні з антацидами (магнію та алюмінію гідроксид) можливе помірне зниження біодоступності олмесартану. При одночасному застосуванні олмесартану медоксоміл не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, дигоксину, гідрохлортіазиду, правастатину та антацидів (магнію та алюмінію гідроксиду). Є повідомлення про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та прояв токсичності під час одночасного застосування препаратів літію з інгібіторами АПФ та з антагоністами рецепторів ангіотензину II, тому застосування олмесартану медоксомілу в комбінації з препаратами літію не рекомендується (див. розділ “Особливі. У разі необхідності застосування відповідної комбінованої терапії рекомендується регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Клінічно значущої інгібуючої дії олмесартану медоксомілу на ізоферменти клінічно значущих взаємодій при одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу та препаратів, що метаболізуються за участю вищевказаних ізоферментів системи цитохрому Р450. Колесевелама гідрохлорид (секвестрант жовчних кислот) Одночасне застосування 40 мг олмесартану медоксомілу та 3750 мг колесевеламу гідрохлориду у здорових добровольців призводило до зниження Сmax на 28% та AUC на 39% олмесартану медоксомілу. Прийом олмесартану медоксомілу принаймні за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду призводив до послаблення даної взаємодії, Сmax і AUC знижувалися на 4% і 15% відповідно. Т1/2 зменшувався на 50-52% незалежно від часу прийому олмесартану медоксомілу (до або одночасно з колесевелам гідрохлоридом). Олмесартану медоксоміл слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду. Діти та підлітки Дослідження лікарської взаємодії проводилися лише у дорослих. Невідомо, чи подібні ці взаємодії у дітей та дорослих.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Кардосал ® 40 приймають в один і той же час незалежно від часу їди 1 раз на добу, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для добору необхідного режиму дозування доцільно застосовувати найбільш відповідне дозування препарату: 10 мг, 20 мг або 40 мг (можливе застосування препаратів Кардосал 10, Кардосал 20 або Кардосал 40, відповідно). Початкова доза олмесартану, що рекомендується, медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. У разі недостатнього зниження артеріального тиску, дозу можна збільшити до 20 мг один раз на добу, при необхідності доза може бути збільшена до 40 мг на добу. Максимальна добова доза становить 40 мг. Застосування у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) Як правило, у літніх пацієнтів корекція дози препарату не потрібна (див. нижче рекомендації з дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю). При збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) необхідно здійснювати ретельний контроль артеріального тиску. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Максимальна доза олмесартану медоксомілу у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 20 – 60 мл/хв) становить 20 мг на добу. Застосування олмесартану медоксомілу у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю При печінковій недостатності легкого ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. При печінковій недостатності помірного ступеня тяжкості початкова доза медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. При одночасному застосуванні з діуретиками та/або іншими гіпотензивними препаратами пацієнтам з печінковою недостатністю рекомендується регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок. Олмесартану медоксоміл протипоказаний пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості. Застосування олмесартану медоксомілу також протипоказане пацієнтам з обструкцією жовчовивідних шляхів (див. розділ "Протипоказання"). Застосування у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років Рекомендована початкова доза олмесартану медоксомілу у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років становить 10 мг один раз на добу. Якщо артеріальний тиск не знижується достатньою мірою, то дозу можна збільшити до 20 мг один раз на добу. Якщо необхідно більш виражене зниження АТ, то для дітей та підлітків з масою тіла ≥ 35 кг дозу олмесартану медоксомілу можна збільшити до 40 мг на добу. Для дітей та підлітків з масою тіла Застосування у дітей інших вікових груп Безпека та ефективність олмесартану медоксомілу у дітей віком від 1 року до 5 років не встановлені. Наявні дані описані в розділах «Побічна дія» та «Фармакодинаміка», проте неможливо надати рекомендації щодо режиму дозування. З огляду на відсутність даних щодо застосування олмесартану медоксомілу у дітей віком до одного року застосовувати його в цій віковій групі з міркувань безпеки не можна.ПередозуванняЄ обмежені дані про випадки передозування олмесартану медоксомілу у людини. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску рекомендується укласти пацієнта на спину, піднявши ноги. Рекомендовано промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля, терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водно-електролітного обміну, заповнення обсягу циркулюючої крові. Виведення олмесартану медоксомілу за допомогою діалізу не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату, може зустрічатися у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові та/або зниженим вмістом натрію в плазмі крові внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі з їжею при дієтичному харчуванні, а також внаслідок діареї або блювоти. . Відповідні фактори слід усунути до початку застосування препарату Кардосал 40. У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок великою мірою залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, включаючи стеноз ниркових артерій), лікування іншими лікарськими засобами, що діють на цю систему пов'язано з можливістю розвитку гострої артеріальної гіпотензії, азотемії, олігурії або, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності. Можливість подібної дії може бути виключена при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Є підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у тому випадку, якщо пацієнт із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки отримує терапію лікарськими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. При застосуванні Кардосалу 20 у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі крові. Досвід застосування препарату Кардосал 20 у пацієнтів з нещодавно проведеною трансплантацією нирки або у пацієнтів з термінальною стадією порушення функції нирок (наприклад, КК менше 12 мл/хв) відсутній. Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ, при застосуванні препарату Кардосал® 20 можливий розвиток гіперкаліємії, яка в окремих випадках може призводити до летального результату. Ризик розвитку гіперкаліємії зростає при одночасному застосуванні з препаратами, які підвищують вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), у пацієнтів похилого віку, при нирковій недостатності (у т. ч. при прогресуванні ниркової недостатності, гострий) порушення функції нирок, наприклад, при інфекційних захворюваннях), цукровому діабеті, дегідратації, гострій декомпенсації серцевої діяльності, метаболічному ацидозі, станах, що супроводжуються масивним лізисом клітин (наприклад, при гострій ішемії кінцівок, рабдоміолізі, великих травмах). Перед призначенням одночасно з препаратом Кардосал® 20 інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, слід ретельно оцінити співвідношення «користь/ризик» цієї комбінації та розглянути інші варіанти терапії. У пацієнтів цієї групи ризику рекомендується контроль вмісту калію у плазмі. Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та препарату Кардосал® 20 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією ефективність терапії препаратом Кардосал® 20 дещо нижча, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої поширеності низької активності реніну в плазмі в даній популяції. Як у випадку будь-якого гіпотензивного засобу, застосування Кардосалу 20 може призвести до надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або з цереброваскулярною недостатністю, що може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Препарат містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Спру-подібна ентеропатія У дуже рідкісних випадках повідомлялося про розвиток тяжкої хронічної діареї, що супроводжується значною втратою маси тіла у пацієнтів, які приймали медоксоміл від декількох місяців до декількох років. Можливо, що в основі даних ефектів лежить відстрочена локальна реакція гіперчутливості. За результатами біопсії слизової оболонки тонкої кишки часто спостерігалася атрофія ворсинок. У разі розвитку зазначених вище симптомів на фоні застосування олмесартану медоксомілу та відсутності інших можливих причин, препарат слід негайно відмінити та не відновлювати його застосування. Якщо діарея не припиняється протягом тижня після відміни препарату, необхідно звернутися до фахівця (наприклад, гастроентеролога). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Препарат Кардосал® 20 має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом Кардосал® 20 в окремих випадках можливі такі побічні ефекти як запаморочення та слабкість, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
504,00 грн
455,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Олмесартану медоксоміл - 20,00 мг, Гідрохлортіазид - 12,50 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 20,00 мг, гіпоролоза (з низьким ступенем заміщення) – 40,00 мг, лактози моногідрат – 110,70 мг, гіпоролоза – 5,00 мг, магнію стеарат – 1,80 мг; Оболонка: Опадрай 02А22352 – 8,00 мг [гіпромелоза, 2910 – 72,00 %; тальк – 14,00 %; титану діоксид (Е 171) – 13,15 %; барвник заліза оксид жовтий (Е 172) – 0,75 %; барвник заліза оксид червоний (Е 172) – 0,10 %]. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері), виготовленій з ламінованої плівки (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 4 або 7 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Інформація від виробникаТермін придатності до 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиТаблетки 12,5 мг + 20 мг: круглі пігулки, покриті плівковою оболонкою, персикового кольору з відбитком «С22» з одного боку, з характерним запахом. Вид на зламі: білий.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл: олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів (естераз) у слизовій оболонці кишечника та в периферичній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) та циркулює у крові у вигляді метаболіту (олмесартан). Біодоступність олмесартану становить 25,6 %. Максимальна концентрація (Сmах) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому внутрішньо і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80 мг. Прийом їжі не має значного впливу на біодоступність олмесартану медоксомілу, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану медоксомілу залежно від статі не виявлено. Олмесартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми (99,7%). При одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу з іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми крові, не відбувається значних змін зазначеної величини (підтвердженням тому є відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном медоксомілом та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного запровадження низький (16-29 л). Гідрохлортіазид зв'язується з білками плазми крові на 68%, а його обсяг розподілу становить 0,83-1,14 л/кг. Системна біодоступність гідрохлортіазиду при одночасному застосуванні з олмесартану медоксомілом зменшується приблизно на 20%, але це невелике зменшення у клінічному відношенні не є значущим. Після прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу в комбінації з гідрохлортіазидом середній час досягнення Сmах гідрохлортіазиду становить 1,5-2 год. Одночасне застосування гідрохлортіазиду, зі свого боку, не має істотного впливу на кінетику олмесартану медоксомілу. Метаболізм та виведення: загальний плазмовий кліренс олмесартану зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19 %) і є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Виведення олмесартану здійснюється двома шляхами, приблизно 40% виводиться через нирки, близько 60% – з жовчю. Виводиться у формі олмесартану, інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більша частина олмесартану медоксомілу метаболізується в печінці, його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ Протипоказання). Період напіввиведення олмесартану становить 10-15 годин. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату, і після 14 днів повторного застосування подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не є дозозалежним. Гідрохлортіазид в організмі не метаболізується і майже повністю у незміненому вигляді виводиться нирками. Після прийому внутрішньо близько 60% прийнятої дози гідрохлортіазиду в незміненому вигляді виводиться протягом 48 годин. Нирковий кліренс гідрохлортіазиду становить близько 250-300 мл/хв. ; період напіввиведення (Т1/2) кінцевої фази становить 10-15 год. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) У пацієнтів літнього (65-75 років) та старечого віку (75 років і старше) з артеріальною гіпертензією площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для олмесартану в рівноважному стані була більшою на 35% і приблизно на 44%, відповідно, у порівнянні з молодшими пацієнтами, що може бути частково пов'язане з віковим зниженням функції нирок. Системний кліренс гідрохлортіазиду як у здорових літніх добровольців, так і у літніх пацієнтів з артеріальною гіпертензією знижений у порівнянні з добровольцями молодшого віку. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, середнього та тяжкого ступеня тяжкості AUC у рівноважному стані для олмесартану збільшується приблизно на 62%, 82% та 179% відповідно порівняно зі здоровими добровольцями. Для цієї категорії пацієнтів характерне збільшення Т1/2 гідрохлортіазиду. Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступенів тяжкості після одноразового прийому внутрішньо значення AUC для олмесартану були на 6% та 65% вищими, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому дози препарату у здорових добровольців, у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступенями тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців із групи контролю. Середні значення Смах олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю і здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксимілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не вивчалася. Наявність печінкової недостатності не має значного впливу на фармакокінетику гідрохлортіазиду.ФармакодинамікаКардосал плюс - це комбінований препарат, до складу якого входять антагоніст рецепторів ангіотензину II (олмесартану медоксоміл) і тіазидний діуретик (гідрохлортіазид). Поєднання двох діючих речовин має комбіновану антигіпертензивну дію, внаслідок чого артеріальний тиск (АТ) знижується більшою мірою, ніж при прийомі кожного з них окремо. При прийомі препарату один раз на добу досягається ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24 год. Олмесартану медоксоміл є потужним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу АТ1). Ангіотензин II є первинним вазоактивним компонентом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Передбачається, що олмесартану медоксоміл блокує всі ефекти ангіотензину II, опосередковані АТ1-рецепторами, незалежно від джерела та шляхи синтезу ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану щодо АТ1-рецеторів призводить до збільшення концентрації реніну, ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, про тахіфілаксію під час тривалого лікування або про синдром «скасування» (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу один раз на добу забезпечує ефективне та м'яке зниження артеріального тиску протягом 24 годин. Гіпотензивна дія олмесартану медоксомілу настає, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів. після початку терапії. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик – знижує реабсорбцію іонів натрію, хлору та води у ниркових канальцях. Збільшує виведення іонів калію, магнію, гідрокарбонатів, знижує виведення іонів кальцію. Діуретичний ефект настає через 2 години після прийому гідрохлортіазиду всередину, досягає максимуму через 4 години і триває до 12 годин. Сприяє зниженню підвищеного артеріального тиску. При одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу та гідрохлортіазиду відбувається зменшення втрати іонів калію, спричинених дією діуретика. Результатом комбінованої терапії олмесартану медоксомілом та гідрохлортіазидом є потенціювання гіпотензивного ефекту, який залежить від дози кожного компонента препарату. У контрольованих клінічних дослідженнях було виявлено виражений антигіпертензивний ефект цієї комбінації, який перевищував ефект кожного з компонентів окремо, а також ефект плацебо. Комбінована терапія добре переноситься пацієнтами. При тривалому лікуванні ефективність комбінованої терапії (олмесартану медоксоміл/гідрохлортіазид) зберігається, розвитку синдрому відміни при припиненні прийому препарату не спостерігається. Вік та стать пацієнтів клінічно значущого впливу на ефективність комбінованої терапії олмесартану медоксомілом та гідрохлортіазидом не мали.Показання до застосуванняЕсенціальна артеріальна гіпертензія (при неефективності монотерапії олмесартану медоксомілом).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до олмесартану медоксомілу, гідрохлортіазиду або іншим похідним сульфонамідів або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), стан після трансплантації нирки (немає досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність важкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (ризик розвитку печінкової коми), обструкція жовчовивідних шляхів та холестаз; рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія та симптоматична гіперурикемія; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози та галактози; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/м2); вагітність; період грудного вигодовування; первинний альдостеронізм; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю бронхіальна астма; ішемічна хвороба серця (ІХС); хронічна серцева недостатність; цереброваскулярні захворювання; стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (КК понад 30 мл/хв, але менше 60 мл/хв.); вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); цукровий діабет, подагра; порушення водно-електролітного балансу; дегідратація; захворювання сполучної тканини, у тому числі системний червоний вовчак; пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженням солі або які знаходяться на гемодіалізі; при пригніченні кістковомозкового кровотворення; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) у т. ч. діарея, блювання, або попередня терапія діуретиками; при одночасному застосуванні з препаратами літію.Вагітність та лактаціяДосвід застосування олмесартану медоксомілу у вагітних відсутній. Однак, зважаючи на наявні повідомлення про тяжку тератогенну дію лікарських засобів, що діють на РААС, Кардосал® плюс протипоказаний до застосування при вагітності. У разі планування або настання вагітності під час терапії препаратом Кардосал плюс препарат необхідно відмінити якомога раніше. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на антигіпертензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли препарат Кардосал плюс застосовується за життєвими показаннями. Враховуючи механізм дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може викликати порушення фетоплацентарного кровотоку та надавати несприятливий вплив на плід та новонародженого, викликаючи жовтяницю, електролітні порушення та тромбоцитопенію. Гідрохлортіазид не призначений для лікування водянки у вагітних, артеріальної гіпертензії вагітних або прееклампсії, оскільки він може спричинити зменшення обсягу плазми та гіпоперфузію плаценти. Наразі невідомо, чи проникає олмесартану медоксоміл у грудне молоко. Гідрохлортіазид проникає у грудне молоко, тому застосування препарату Кардосал плюс у період грудного вигодовування протипоказане. При необхідності призначення препарату годування груддю слід припинити.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,< 1/10), нечасто (>1/1000,< 1/100), рідко (>1/ 10000, <1/1000), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<1/10000). Комбінація олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду Порушення з боку нервової системи: Часто: запаморочення, біль голови. Нечасто: постуральне запаморочення, сонливість, синкопе. Рідко: розлад свідомості. Порушення з боку серцево-судинної системи: Нечасто: серцебиття, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Нечасто кашель. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: Нечасто вертиго. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Нечасто: біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто: шкірний висип, екзема. Рідко: ангіоневротичний набряк, кропив'янка. Порушення з боку скелетної мускулатури та сполучної тканини: Нечасто: артралгія, біль у спині, судоми м'язів, міалгія, біль у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто гематурія. Рідко: гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: Нечасто: еректильна дисфункція. Порушення з боку обміну речовин: Нечасто: підвищення концентрації тригліцеридів, холестерину, сечової кислоти у плазмі крові. Загальні порушення: Часто: астенія, біль у грудній клітці, втома, периферичні набряки. Нечасто: слабкість. Рідко: нездужання. Порушення з боку лабораторних показників: Нечасто: підвищення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та гаммаглутамілтрансферази; підвищення концентрації кальцію в плазмі, підвищення концентрації креатиніну, сечовини, глюкози в плазмі, підвищення/зниження концентрації калію в плазмі. Рідко: зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту. ОЛМЕСАРТАНА МЕДОКСОМІЛ (монотерапія) Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Нечасто: тромбоцитопенія. Порушення з боку нервової системи: Часто: запаморочення, біль голови. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: Нечасто вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Часто: фарингіт, риніт, бронхіт, кашель. Порушення з боку органів травлення: Часто: діарея, диспепсія, гастроентерит, біль у животі, нудота. Нечасто: блювання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто: висип, алергічний дерматит, кропив'янка, висипання, свербіж шкіри. Рідко: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку опорно-рухового апарату: Часто: біль у спині, біль у кістках, артрит. Нечасто: міалгія. Рідко: судоми м'язів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Часто гематурія, інфекція сечових шляхів. Рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність. Порушення з боку серцево-судинної системи: Нечасто стенокардія. Рідко: надмірне зниження артеріального тиску. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Часто: підвищення концентрації тригліцеридів, сечової кислоти у плазмі крові. Рідко: підвищення концентрації калію у плазмі крові. Порушення з боку імунної системи: Нечасто: анафілактичні реакції. Загальні порушення: Часто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, грипоподібні симптоми, втома. Нечасто: набряк особи, астенія, нездужання. Рідко: сонливість. Інші порушення: Часто: підвищення концентрації сечовини в плазмі, підвищення активності ферментів печінки, підвищення концентрації креатинфосфокінази. Рідко: підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові. Також повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу, який за часом розвитку був пов'язаний із прийомом блокаторів рецепеторів АТ-II. ГІДРОХЛОРОТІАЗИД (монотерапія) Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Рідко: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення кістковомозкового кровотворення. Інфекції та інвазії: Рідко: сіаладеніт (запалення слинних залоз). Порушення з боку імунної системи: Рідко: анафілактичні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Дуже часто: підвищення концентрації холестерину, сечової кислоти та тригліцеридів у плазмі крові. Часто: підвищення концентрації глюкози в сечі, підвищення концентрації глюкози в плазмі, підвищення концентрації іонів кальцію в плазмі, зниження концентрації іонів хлору, калію, магнію і натрію в плазмі, підвищення концентрації амілази в плазмі. Нечасто: анорексія. Дуже рідко: гіпохлоремічний алкалоз. Порушення з боку психіки Рідко: апатія, пригніченість, неспокій, порушення сну. Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи: Часто: запаморочення, сплутаність свідомості. Нечасто: втрата апетиту. Рідко: головний біль, парестезії, судоми. Порушення з боку органу зору: Нечасто: прогресування міопії. Рідко: ксантопсія, минуще порушення акомодації, зменшення утворення слізної рідини. Порушення з боку серцево-судинної системи: Нечасто: ортостатична гіпотензія. Рідко: аритмії, тромбоз, емболія, некротизуючий васкуліт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: Рідко: вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Нечасто респіраторний дистрес. Рідко: диспное, інтерстиціальна пневмонія, набряк легень. Порушення з боку травного тракту: Часто: біль у животі, нудота, блювання, діарея, запор, метеоризм, подразнення слизової оболонки шлунка. Рідко: панкреатит. Дуже рідко: паралітична кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та гепатобіліарного тракту: Рідко: гострий холецистит, внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Рідко: порушення ниркової функції, інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: Нечасто: еректильна дисфункція. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто: фотосенсибілізація, свербіж шкіри, шкірний висип, пурпура, еритема, кропив'янка. Рідко: шкірні анафілактичні реакції, розвиток вовчаковоподібного синдрому (лихоманка, артралгія, міалгія, серозит, васкуліт, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), лейкоцитоз, еозинофілія), активація шкірної форми системного червоного вовчаку, тонакс. Порушення з боку опорно-рухового апарату: Рідко: м'язова слабість, парез. Загальні порушення: Рідко: гарячка. Порушення з боку лабораторних показників: Часто: підвищення концентрації креатиніну та сечовини у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОлмесартану медоксоміл Не рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солей, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що підвищують концентрацію калію в плазмі (наприклад, гепарин, інгібітори АПФ) - можливе підвищення концентрації калію в плазмі. При одночасному застосуванні з антацидами (магнію та алюмінію гідроксид) спостерігається помірне зниження біодоступності олмесартану. При одночасному застосуванні олмесартану медоксоміл не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, дигоксину, гідрохлортіазиду, правастатину та антацидів (магнію та алюмінію гідроксиду). Є повідомлення про оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та прояв токсичності під час одночасного застосування препаратів літію з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та з антагоністами рецепторів ангіотензину II, тому застосування олмесартану медоксомілу в комбінації з препаратами літію не рекомендується. У разі потреби застосування відповідної комбінованої терапії рекомендується регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіпер у т. ч. розвиток гострої ниркової недостатності), ніж при застосуванні тільки одного препарату, що впливає на РААС. Таким чином, одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Одночасне застосування олмесартану медоксомілу та препаратів, що містять аліскірен, протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (при швидкості клубочкової фільтрації). У пацієнтів з діабетичною нефропатією не слід застосовувати інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II. У разі, коли одночасне застосування двох засобів, що впливають на РААС є необхідним, їх застосування повинно проводитись під контролем лікаря та з регулярним моніторингом функції нирок, показників АТ та концентрації електролітів у плазмі крові. Клінічно значущої інгібуючої дії олмесартану на ізоферменти 1А1/2, 2А6, 2С8/9, 2С19, 2D6, 2Е1 і ЗА4 цитохрому Р450 людини in vitro не виявлено, щодо цитохрому Р450 щурів взаємодій при одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу та препаратів, що метаболізуються за участю вищеназваних ізоферментів цитохрому Р450. Гідрохлоротіазид Глюкокортикостероїди, калійуретичні діуретики, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин В (парентерально), карбеноксолон, пеніциліну G натрієва сіль, амфотерицин, похідні саліцилової кислоти, проносні препарати: при одночасному їх прийомі гіпокаліємії. Одночасне застосування гідрохлортіазиду із цими препаратами не рекомендується. Одночасний прийом аніонообмінних препаратів (колестирамін, колестипол) зменшує всмоктування гідрохлортіазиду. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду з солями кальцію можливе підвищення концентрації кальцію в плазмі, внаслідок зменшення його виведення. При необхідності призначення препаратів кальцію слід контролювати його концентрацію у плазмі крові та відповідним чином коригувати його дозу. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду із серцевими глікозидами можлива поява аритмій. Лікарські засоби, здатні викликати аритмію типу «пірует» («torsades des pointes») (особлива форма поліморфної шлуночкової тахікардії з хвиле-, гвинто- або веретеноподібною конфігурацією шлуночкових комплексів у поєднанні зі збільшенням або зменшенням амплітуди зубців комплексу QRS, яка може призвести шлуночків або асистолії): через ризик розвитку гіпокаліємії потрібна обережність при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду з деякими антиаритмічними засобами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), , сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол) та іншими препаратами (беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин для внутрішньовенного введення,галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення), про які відомо, що можуть викликати аритмію типу «пірует». При сумісному застосуванні гідрохлортіазиду з недеполяризуючими міорелаксантами (у т. ч. тубокурарину хлорид) – посилення дії міорелаксантів. Тіазиди можуть збільшувати ризик розвитку побічних ефектів амантадину. Лікування тіазидними діуретиками може порушити толерантність до глюкози. Може знадобитися зниження дози гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування та інсуліну. Метформін повинен застосовуватися з обережністю через ризик розвитку лактацидозу, що викликається функціональною нирковою недостатністю, що іноді виникає при застосуванні гідрохлортіазиду. Гіперглікемічна ефективність бета-адреноблокаторів та діазоксиду може посилюватися під впливом тіазидів. При одночасному застосуванні М-холіноблокаторів (атропін) та тіазидів через зниження моторики шлунково-кишкового тракту біодоступність тіазидних діуретиків може збільшуватися. Протиподагричні засоби (пробенецид, сульфінпіразон, алопуринол): може виникнути потреба в корекції дози гіпоурикемічного засобу (збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону), оскільки гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію сечової кислоти у плазмі крові. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може підвищити частоту розвитку реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу. Дія симпатоміметиків при одночасному прийомі тіазидних діуретиків може послаблюватися. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення нирками цитотоксичних засобів (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) та посилювати їх мієлосупресивний ефект. При прийомі саліцилатів у високих дозах гідрохлортіазид може посилювати їхню токсичну дію на центральну нервову систему. Є повідомлення про поодинокі випадки гемолітичної анемії при одночасному прийомі метилдопи з гідрохлортіазидом. Одночасне застосування циклоспорину з гідрохлортіазидом може підвищувати ризик розвитку гіперурикемії та загострення подагри. Одночасне застосування тетрациклінів з тіазидними діуретиками підвищує ризик збільшення концентрації сечовини зумовленого тетрациклінами. Ця взаємодія не стосується доксицикліну. Олмесартану медоксоміл/гідрохлортіазид у комбінації Одночасне застосування препаратів літію з тіазидними діуретиками може збільшити без того підвищений ризик інтоксикації літієм, зумовлений інгібіторами АПФ (рідко, з блокаторами рецепторів ангіотензину II), тому спільне застосування препарату Кардосал плюс і препаратів літію не рекомендується. Якщо така комбінація все ж таки необхідна, то також необхідний ретельний контроль концентрації літію в плазмі. При одночасному застосуванні препарату Кардосал плюс з баклофеном та аміфостином можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні інших антигіпертензивних засобів гіпотензивна дія препарату Кардосал плюс може посилитися. Етанол, барбітурати, наркотичні анальгетики або антидепресанти при застосуванні препарату Кардосал плюс можуть призвести до посилення ортостатичної гіпотензії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах більше 3 г/добу, а також інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) можуть послаблювати гіпотензивну дію тіазидних діуретиків та блокаторів рецепторів ангіотензину II. НПЗЗ та антагоністи рецепторів ангіотензину II можуть діяти синергічно, зменшуючи гломерулярну фільтрацію. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та антагоністів рецепторів ангіотензину II може виникнути ризик розвитку гострої ниркової недостатності, тому рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а також регулярний прийом достатньої кількості рідини. Водночас одночасне застосування може зменшити антигіпертензивну дію антагоністів рецепторів ангіотензину II, що призводить до часткової втрати їхньої терапевтичної ефективності.Спосіб застосування та дозиТаблетки, покриті плівковою оболонкою Кардосал плюс приймають внутрішньо в один і той же час незалежно від прийому їжі 1 раз на добу, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води). Перед призначенням комбінованого препарату Кардосал плюс рекомендується попередній підбір дози кожної з діючих речовин окремо (тобто олмесартану медоксомілу та гідрохлортіазиду). За наявності клінічних показань допускається переведення пацієнта з монотерапії олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг на комбінований препарат; при цьому, однак, слід враховувати той факт, що максимальна гіпотензивна дія олмесартану медоксомілу досягається через 8 тижнів після початку лікування. Рекомендована доза: Щоденно по 1 таблетці препарату Кардосал плюс, що містить 20 мг олмесартану медоксомілу та 12,5 мг гідрохлортіазиду, за відсутності адекватного контролю АТ на тлі монотерапії олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг. За відсутності адекватного контролю артеріального тиску на фоні прийому препарату Кардосал плюс, що містить 20 мг олмесартану медоксомілу і 12,5 мг гідрохлортіазиду, можливе застосування препарату Кардосал плюс, що містить 20 мг олмесартану медоксомілу і 25 мг гідрохлортіазиду щоденно. Максимальна доза препарату Кардосал плюс становить 20 мг олмесартану медоксомілу та 25 мг гідрохлортіазиду 1 раз на добу. Застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) з нормальною функцією нирок (КК понад 90 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку необхідно здійснювати ретельний контроль АТ. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю У разі застосування препарату Кардосал плюс у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендується здійснювати контроль функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості препарат Кардосал плюс слід застосовувати з обережністю. При печінковій недостатності середнього ступеня тяжкості початкова доза олмесартану медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг один раз на добу. При одночасному застосуванні з діуретиками та/або іншими антигіпертензивними препаратами у пацієнтів з печінковою недостатністю рекомендується ретельний контроль артеріального тиску та функції нирок. Застосування препарату Кардосал плюс протипоказане у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості, і у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів та холестазом.ПередозуванняСимптоми: при передозуванні олмесартану медоксомілу найбільш ймовірно виражене зниження артеріального тиску, а також тахікардія, брадикардія, нудота, сонливість; при передозуванні гідрохлортіазиду – симптоми дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратації внаслідок надмірного діурезу. Лікування: рекомендовано промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля; терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водноелектролітного балансу. При вираженому зниженні артеріального тиску рекомендується укласти пацієнта в горизонтальне положення, піднявши ноги, і провести терапію, спрямовану на заповнення ОЦК. Дані про виведення олмесартану при гемодіалізі відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату, може зустрічатися у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або зниженою концентрацією натрію внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеження споживання солі з їжею при дієтичному харчуванні, а також внаслідок діареї чи блювання. Відповідні фактори слід усунути до початку застосування препарату Кардосал плюс. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть спричинити порушення ОЦК або водно-електролітного балансу плазми крові (включаючи гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Симптомами-провісниками є: сухість слизової оболонки ротової порожнини, спрага, слабкість, сонливість, занепокоєння, міалгія або судоми, м'язова слабкість, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія, нудота і блювання (див. розділ Побічна дія). Найвищий рівень ризику розвитку гіпокаліємії існує у пацієнтів з цирозом печінки, у пацієнтів при проведенні форсованого діурезу та у тих пацієнтів, які одночасно приймають глюкокортикостероїди або АКТГ (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами). І, навпаки, внаслідок антагонізму, що міститься в препараті Кардосал плюс олмесартану медоксоміла, що виявляється щодо рецепторів ангіотензину II (AT1), може мати місце гіперкаліємія - насамперед, у пацієнтів зі зниженням функції нирок та/або хронічною серцевою недостатністю, а також пацієнтів із цукровим діабетом. У пацієнтів із факторами ризику рекомендується регулярний контроль концентрації калію у плазмі крові. Даних про те, чи може олмесартану медоксоміл зменшувати гіпонатріємію, спричинену діуретиками або перешкоджати її розвитку, немає. При спекотній погоді у пацієнтів схильних до набряків може мати місце дилюційна гіпонатріємія. Зниження концентрації хлоридів у цілому виражено незначно і лікування зазвичай не потребує. Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками іонів кальцію і також призводити до минущого незначного підвищення концентрації кальцію в плазмі за відсутності в анамнезі порушень його обміну. Гіперкальціємія може вказувати на прихований гіперпаратиреоз. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазиди слід відмінити. Доведено, що тіазидні діуретики підвищують виведення нирками іонів магнію, що може призводити до гіпомагніємії. У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок залежать великою мірою від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими засобами, що впливають на РААС, пов'язане з можливістю розвитку гострої артеріальної гіпотензії, азотемії, олігурії або, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності. Можливість подібної дії може бути виключена при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Перед призначенням одночасно з препаратом Кардосал плюс інших препаратів, що впливають на РААС, слід ретельно оцінити співвідношення «користь/ризик» даної комбінації та розглянути інші варіанти терапії (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами). Є підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у тому випадку, якщо пацієнт із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки отримує терапію лікарськими засобами, що впливають на РААС. При застосуванні препарату Кардосал плюс у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується проводити періодичний контроль концентрації іонів калію, креатиніну та сечової кислоти у плазмі крові. Досвід застосування олмесартану медоксомілу у пацієнтів із нещодавно проведеною трансплантацією нирки або у пацієнтів з останньою стадією порушення функції нирок відсутній. У пацієнтів з порушенням функції нирок прийом тіазидних діуретиків може супроводжуватись азотемією. При очевидному прогресуванні ниркової недостатності необхідно переглянути терапію та вирішити питання про відміну діуретиків. Як у разі будь-якого антигіпертензивного препарату, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярною недостатністю може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Тіазидні діуретики можуть викликати порушення толерантності до глюкози, а також підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у плазмі крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може виникнути необхідність корекції дози інсуліну або гіпоглікемічного засобу для внутрішнього застосування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами). При лікуванні тіазидними діуретиками цукровий діабет, що латентно протікає, може маніфестувати. Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку нападу подагри і викликати загострення системного червоного вовчака. Реакції підвищеної чутливості до гідрохлортіазиду можуть мати місце з більшою ймовірністю у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або бронхіальною астмою (в анамнезі). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Кардосал плюс надає незначний або помірний вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом Кардосал плюс в окремих випадках можливий розвиток таких побічних ефектів, як сонливість, слабкість і запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: доксазозину мезилат – 1.213 мг, що відповідає вмісту доксазозину 1 мг; допоміжні речовини: карбоксиметилкрохмаль натрію – 1.2 мг, лактози моногідрат – 40 мг, целюлоза мікрокристалічна – 76.382 мг, магнію стеарат – 1.08 мг, натрію лаурилсульфат – 120 мкг. Пігулки по 1 мг. 7, 10 або 14 табл. у блістері з алюмінію/ПВХ. 2 блістери по 7 табл., 1 блістер по 14 табл. або 3 блістери по 10 табл. у картонній пачці.Опис лікарської формиПігулки 1 мг: білі, круглі, двоопуклі, на одній стороні - гравіювання «CN 1», з іншого боку - гравіювання лого Pfizer.Фармакотерапевтична групаСудинорозширювальне.ФармакокінетикаПісля вживання в терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується; Tmax у крові досягається приблизно через 2 год. Доксазозин приблизно 98% зв'язується з білками плазми. Первинними шляхами метаболізму доксазозину є O-деметилювання та гідроксилювання. Виведення з плазми є двофазним, з кінцевим T1/2 22 год, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Доксазозин зазнає активної біотрансформації; лише менше 5% дози виводиться у незміненому вигляді. Застосування у спеціальних груп пацієнтів За даними фармакокінетичних досліджень, у літніх пацієнтів та хворих на ниркову недостатність фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої у хворих молодшого віку з нормальною функцією нирок. Є лише обмежені дані, отримані у пацієнтів з порушеною функцією печінки, про вплив препаратів, здатних змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидин). У клінічному дослідженні у 12 хворих з помірним порушенням функції печінки одноразове застосування доксазозину супроводжувалося збільшенням AUC на 43% та зниженням істинного перорального кліренсу на 40%. Необхідно бути обережними при призначенні доксазозину, так само як і інших ЛЗ, що повністю піддаються біотрансформації в печінці, пацієнтам з порушеннями функції печінки.ФармакодинамікаДГПЗ Призначення доксазозину хворим із симптомами ДГПЗ призводить до значного поліпшення показників уродінаміки та зменшення проявів симптомів захворювання. Цю дію препарату пов'язують із селективною блокадою альфа1-адренорецепторів, розташованих у стромі та капсулі передміхурової залози, шийці сечового міхура. Доказано, що доксазозин є ефективним блокатором підтипу 1А альфа1-адренорецепторів, які становлять приблизно 70% всіх підтипів, альфа1-адренорецепторів, що знаходяться в передміхуровій залозі. Цим і пояснюється його дія у пацієнтів із ДГПЗ. Підтримуючий ефект лікування доксазозином та його безпека доведені при тривалому застосуванні препарату (наприклад, до 48 місяців). Артеріальна гіпертензія Застосування доксазозину у хворих на артеріальну гіпертензію призводить до значного зниження артеріального тиску внаслідок зменшення ОПСС. Поява цього ефекту пов'язують із селективною блокадою альфа1-адренорецепторів, розташованих у мережі судин. При прийомі препарату 1 раз на добу клінічно значущий антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин, артеріальний тиск знижується поступово; максимальний ефект спостерігається зазвичай через 2-6 годин після прийому препарату внутрішньо. У хворих на артеріальну гіпертензію АТ при лікуванні доксазозином було однаковим у положенні лежачи та стоячи. Зазначено, що, на відміну від неселективних альфа1-адреноблокаторів, при тривалому лікуванні доксазозином толерантність до препарату не розвивалася. При проведенні підтримуючої терапії підвищення активності реніну плазми та тахікардія зустрічаються нечасто. Доксазозин сприятливо впливає на ліпідний профіль крові, значно підвищуючи співвідношення вмісту ЛПВЩ до загального холестерину та значно знижуючи вміст загальних тригліцеридів та загального холестерину. У зв'язку з цим він має перевагу перед діуретиками та бета-адреноблокаторами, які не впливають сприятливо на зазначені параметри. Враховуючи встановлений зв'язок артеріальної гіпертензії та ліпідного профілю крові з ІХС, нормалізація АТ та концентрації ліпідів на фоні прийому доксазозину призводять до зниження ризику ІХС. Спостерігалося, що лікування доксазозином призводило до регресії гіпертрофії лівого шлуночка, пригнічення агрегації тромбоцитів та посилення активності тканинного активатора плазміногену. Крім того, встановлено, що доксазозин підвищує чутливість до інсуліну у пацієнтів із порушеною толерантністю до глюкози. Доксазозин не має побічних метаболічних ефектів і може застосовуватися у хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет, лівошлуночкову недостатність і подагру. Дослідження in vitro показали антиоксидантні властивості 6'- та 7'-гідроксиметаболітів доксазозину в концентрації 5 мкмоль. У контрольованих клінічних дослідженнях, проведених у хворих на артеріальну гіпертензію, лікування доксазозином супроводжувалося поліпшенням еректильної функції. Крім того, у хворих, які отримували доксазозин, порушення еректильної функції, що виникли знову, відзначалися рідше, ніж у пацієнтів, які отримували антигіпертензивні засоби.Показання до застосуваннядоброякісна гіперплазія передміхурової залози; затримка відтоку сечі та симптоми, пов'язані з доброякісною гіперплазією передміхурової залози; артеріальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії)Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до хіназоліну, доксазозину або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вік до 18 років; тяжка печінкова недостатність у зв'язку з відсутністю досвіду застосування цієї категорії пацієнтів; інфекції сечовивідних шляхів; анурія; прогресуюча ниркова недостатність; гіпотензія та схильність до ортостатичних порушень (в т.ч. в анамнезі); супутня обструкція верхніх сечовивідних шляхів; каміння в сечовому міхурі. З обережністю: мітральний і аортальний стеноз, серцева недостатність з підвищенням хвилинного викиду, правошлуночкова недостатність, обумовлена емболією легеневої артерії або ексудативним перикардитом, лівошлуночкова недостатність з низьким тиском наповнення, порушення мозкового кровообігу, літній вік ФДЕ-5), т.к. може виникати симптоматична гіпотензія, печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяХоча в експериментах на тваринах препарат не чинив тератогенну дію, але при застосуванні його у високих дозах спостерігалося зниження виживання плода. Зазначені дози приблизно в 300 разів перевищували максимальні рекомендовані дози для людини. Через відсутність адекватних добре контрольованих досліджень у вагітних або жінок, які годують груддю, безпека застосування препарату Кардура під час вагітності або в період годування груддю ще не встановлена. У зв'язку з цим під час вагітності або в період лактації препарат Кардура може бути використаний лише тоді, коли, на думку лікаря, потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.Побічна діяЧастота небажаних реакцій представлена за наступною класифікацією: дуже часто – ≥10%; часто - ≥1% і ДГПЗ За даними контрольованих клінічних досліджень, у хворих на ДГПЗ зустрічалися ті ж побічні реакції, що й у хворих на артеріальну гіпертензію. При постмаркетинговому застосуванні препарату повідомлялося про наступні небажані реакції. З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: нечасто шум у вухах. З боку органу зору: часто - Порушення колірного сприйняття; нечасто - синдром атонічної райдужної оболонки. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота; нечасто – метеоризм, запор, блювання. З боку печінки: дуже рідко – холестаз, гепатит, жовтяниця. З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції. Лабораторні показники: нечасто збільшення маси тіла; дуже рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку обміну речовин: нечасто анорексія. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, біль у спині, м'язові спазми, м'язова слабкість, міалгія. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – парестезії; нечасто – гіпестезії, тремор. З боку психіки: часто – збудження, неспокій, безсоння; нечасто – депресія. З боку сечовивідних шляхів: нечасто – почастішання сечовипускання, поліурія, нетримання сечі; дуже рідко – дизурія, гематурія, ніктурія. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія, імпотенція, пріапізм; дуже рідко – ретроградна еякуляція. З боку дихальної системи: часто – задишка, риніт; нечасто - кашель, носова кровотеча; дуже рідко – загострення наявного бронхоспазму. З боку шкірних покровів: нечасто - алопеція, свербіж шкіри, шкірний висип, пурпура; дуже рідко – кропив'янка. З боку ССС: нечасто – припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску, постуральна гіпотензія. Інші: нечасто болі різної локалізації. Артеріальна гіпертензія У контрольованих клінічних дослідженнях препарату Кардура найчастіше зустрічалися побічні реакції, які можна віднести до типу постуральних (зрідка пов'язані з непритомністю) або неспецифічних, які включали наведені нижче реакції. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: часто – вертиго. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — нудота. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль; часто — постуральне запаморочення (після прийому першої дози може розвинутися виражене зниження артеріального тиску, яке може призвести до ортостатичного запаморочення, у тяжких випадках, особливо при швидкому переході зі становища лежачи в положення стоячи або в положення сидячи — до непритомності), сонливість. З боку дихальної системи: часто – риніт. Інші: часто - астенія, набряки нижніх кінцівок, стомлюваність, слабкість. Наступні побічні реакції відзначалася в процесі маркетингового застосування препарату Кардура у хворих на артеріальну гіпертензію, хоча в цілому такі симптоми могли спостерігатися і за відсутності лікування цим препаратом: часто – тахікардія, відчуття серцебиття, біль у грудній клітці; нечасто - стенокардія, інфаркт міокарда та аритмії; дуже рідко – брадикардія, порушення мозкового кровообігу.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування препарату Кардура з інгібіторами ФДЕ-5 у деяких пацієнтів може призвести до симптоматичної гіпотензії. Більша (98%) частина доксазозину в плазмі пов'язана з білками. Результати дослідження плазми людини in vitro свідчать про те, що доксазозин не впливає на зв'язування з білками дигоксину, варфарину, фенітоїну або індометацину. У клінічній практиці препарат Кардура застосовувався без будь-яких ознак взаємодії з тіазидними діуретиками, фуросемідом, бета-адреноблокаторами, антибіотиками, гіпоглікемічними засобами для внутрішнього застосування, урикозуричними засобами та антикоагулянтами. НПЗЗ (особливо індометацин), естрогени та симпатоміметичні засоби можуть знижувати антигіпертензивну дію доксазозину. Доксазозин, усуваючи альфа-адреностимулюючі ефекти епінефрину, може призводити до розвитку тахікардії та артеріальної гіпотензії. При одночасному прийомі з силденафілом на лікування легеневої гіпертензії підвищується ризик ортостатичної гіпотензії. При одноразовому застосуванні препарату Кардура у дозі 1 мг на добу протягом 4 днів у поєднанні з прийомом циметидину у дозі 400 мг 2 рази на добу, спостерігається 10% підвищення середніх значень AUC та статистично незначне збільшення середнього рівня Cmax у плазмі крові та середнього T1/ 2 доксазозину. Подібне 10% підвищення середніх значень AUC доксазозину на фоні прийому циметидину знаходиться в рамках варіабельності (27%) середніх значень AUC для доксазозину порівняно з плацебо. При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами посилює виразність їхньої дії (необхідна корекція дози). Не рекомендується приймати одночасно з іншими блокаторами альфа-адренорецепторів. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомального окиснення у печінці можливе підвищення ефективності доксазозину, а з інгібіторами – зниження.Спосіб застосування та дозиВсередину (можливе застосування як уранці, так і ввечері). ДГПЗ Рекомендована початкова доза препарату Кардура становить 1 мг 1 раз на добу, щоб звести до мінімуму можливість розвитку постуральної гіпотензії та/або синкопального стану (непритомність). Залежно від індивідуальних особливостей показників уродінаміки та наявності симптомів ДГПЗ, дозу можна збільшити до 2 мг, а потім – до 4 мг та до максимальної рекомендованої дози – 8 мг. Рекомендований інтервал для підвищення дози становить 1-2 тижні. Зазвичай доза, що рекомендується, дорівнює 2-4 мг 1 раз на добу. Артеріальна гіпертензія Дозування варіює від 1 до 16 мг на добу. Лікування рекомендується починати з 1 мг 1 раз на добу протягом 1 або 2 тижнів для того, щоб звести до мінімуму можливість розвитку постуральної гіпотензії та/або синкопального стану (непритомність) (феномен першої дози). Після прийому першої дози пацієнту необхідне моніторування артеріального тиску протягом 6-8 годин. Це потрібно у зв'язку з можливістю розвитку феномену першої дози, особливо вираженої на тлі попереднього прийому діуретиків. Протягом наступних 1 або 2 тижнів доза може бути збільшена до 2 мг 1 раз на добу. Для досягнення бажаного зниження АТ, якщо необхідно, добову дозу слід збільшувати поступово, дотримуючись рівномірних інтервалів до 4 мг, 8 мг і до максимальної – 16 мг, залежно від вираженості реакції пацієнта на прийом препарату. Зазвичай, доза становить 2-4 мг 1 раз на добу. Якщо до терапії додається діуретик або інший гіпотензивний засіб, необхідно коригувати дозу препарату Кардура залежно від стану пацієнта з подальшим титруванням під контролем лікаря. Якщо терапія препаратом Кардура була перервана на кілька днів, відновлювати застосування препарату слід з початкової дози. Застосування у пацієнтів похилого віку. Коригування дози не потрібне. Застосування при нирковій недостатності. Фармакокінетика доксазозину у хворих на ниркову недостатність не змінюється, а сам препарат не погіршує ниркову дисфункцію, тому у таких хворих його застосовують у звичайних дозах. Застосування при печінковій недостатності. Необхідно бути обережними. Застосування у дітей. Досвід застосування препарату Кардура у дітей відсутній.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, що іноді супроводжується непритомністю. Лікування: необхідно негайно укласти хворого на спину та підняти ноги, при необхідності провести симптоматичну терапію. Зв'язування доксазозину з білками плазми високе, тому діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПостуральна гіпотензія/непритомність Як і при лікуванні будь-якими альфа-адреноблокаторами, особливо на початку терапії, у дуже незначного відсотка пацієнтів спостерігалася постуральна гіпотензія, що виявлялася запамороченням і слабкістю або втратою свідомості (непритомністю). Перед початком призначення будь-якого альфа-адреноблокатора пацієнта необхідно попередити, яким чином слід уникати симптомів розвитку постуральної гіпотензії, зокрема, необхідно утримуватися від швидких змін положення тіла. На початку лікування препаратом Кардура пацієнту слід дати рекомендації про необхідність дотримуватися обережності у разі появи слабкості або запаморочення. Препарат Кардура слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії. З віком збільшується ризик виникнення запаморочення, порушення зору та непритомності. Пацієнта необхідно проінформувати про збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії при вживанні алкоголю, тривалому стоянні або виконанні фізичних вправ, а також при спекотній погоді. ДГПЗ У хворих на ДГПЗ препарат можна призначати як за наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному АТ. При застосуванні препарату у хворих з ДГПЗ із нормальним АТ зміна останнього несуттєва. При цьому у хворих з поєднанням артеріальної гіпертензії та ДГПЗ можливе застосування препарату в монотерапії. Перед початком терапії гіперплазії передміхурової залози необхідно виключити її ракове переродження. Доксазозин не впливає на концентрацію простатспецифічного антигену у плазмі крові. Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки (варіант синдрому вузької зіниці) спостерігався у деяких пацієнтів при проведенні операції з приводу катаракти, які отримують або отримували лікування альфа1-адреноблокаторами. У зв'язку з тим, що інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки може призвести до почастішання ускладнень під час хірургічних втручань, необхідно попередити оперуючого хірурга про те, що альфа1-адреноблокатори приймаються на даний момент або приймалися раніше до операції. Спільне застосування з інгібіторами ФДЕ-5 Слід бути обережними при сумісному застосуванні препарату Кардура з інгібіторами ФДЕ-5, оскільки у деяких пацієнтів це може призвести до симптоматичної гіпотензії. Порушення функції печінки Необхідно бути обережними при призначенні препарату Кардура, так само як і інших ЛЗ, що повністю піддаються біотрансформації в печінці, пацієнтам з порушенням функції печінки, уникаючи призначення максимальних доз. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Несумісність. Чи не відома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: доксазозину мезилат – 2.43 мг, що відповідає вмісту доксазозину 2 мг; допоміжні речовини: карбоксиметилкрохмаль натрію – 1.2 мг, лактози моногідрат – 40 мг, целюлоза мікрокристалічна – 75.17 мг, магнію стеарат – 1.08 мг, натрію лаурилсульфат – 120 мкг. Пігулки по 2 мг. 7, 10 або 14 табл. у блістері з алюмінію/ПВХ. 2 блістери по 7 табл., 1 блістер по 14 табл. або 3 блістери по 10 табл. у картонній пачці.Опис лікарської формиПігулки 2 мг: білі, овальні, двоопуклі, на одній стороні - гравіювання «CN 2» і ризику, з іншого боку - гравіювання лого Pfizer.Фармакотерапевтична групаСудинорозширювальне.ФармакокінетикаПісля вживання в терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується; Tmax у крові досягається приблизно через 2 год. Доксазозин приблизно 98% зв'язується з білками плазми. Первинними шляхами метаболізму доксазозину є O-деметилювання та гідроксилювання. Виведення з плазми є двофазним, з кінцевим T1/2 22 год, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Доксазозин зазнає активної біотрансформації; лише менше 5% дози виводиться у незміненому вигляді. Застосування у спеціальних груп пацієнтів За даними фармакокінетичних досліджень, у літніх пацієнтів та хворих на ниркову недостатність фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої у хворих молодшого віку з нормальною функцією нирок. Є лише обмежені дані, отримані у пацієнтів з порушеною функцією печінки, про вплив препаратів, здатних змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидин). У клінічному дослідженні у 12 хворих з помірним порушенням функції печінки одноразове застосування доксазозину супроводжувалося збільшенням AUC на 43% та зниженням істинного перорального кліренсу на 40%. Необхідно бути обережними при призначенні доксазозину, так само як і інших ЛЗ, що повністю піддаються біотрансформації в печінці, пацієнтам з порушеннями функції печінки.ФармакодинамікаДГПЗ Призначення доксазозину хворим із симптомами ДГПЗ призводить до значного поліпшення показників уродінаміки та зменшення проявів симптомів захворювання. Цю дію препарату пов'язують із селективною блокадою альфа1-адренорецепторів, розташованих у стромі та капсулі передміхурової залози, шийці сечового міхура. Доказано, що доксазозин є ефективним блокатором підтипу 1А альфа1-адренорецепторів, які становлять приблизно 70% всіх підтипів, альфа1-адренорецепторів, що знаходяться в передміхуровій залозі. Цим і пояснюється його дія у пацієнтів із ДГПЗ. Підтримуючий ефект лікування доксазозином та його безпека доведені при тривалому застосуванні препарату (наприклад, до 48 місяців). Артеріальна гіпертензія Застосування доксазозину у хворих на артеріальну гіпертензію призводить до значного зниження артеріального тиску внаслідок зменшення ОПСС. Поява цього ефекту пов'язують із селективною блокадою альфа1-адренорецепторів, розташованих у мережі судин. При прийомі препарату 1 раз на добу клінічно значущий антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин, артеріальний тиск знижується поступово; максимальний ефект спостерігається зазвичай через 2-6 годин після прийому препарату внутрішньо. У хворих на артеріальну гіпертензію АТ при лікуванні доксазозином було однаковим у положенні лежачи та стоячи. Зазначено, що, на відміну від неселективних альфа1-адреноблокаторів, при тривалому лікуванні доксазозином толерантність до препарату не розвивалася. При проведенні підтримуючої терапії підвищення активності реніну плазми та тахікардія зустрічаються нечасто. Доксазозин сприятливо впливає на ліпідний профіль крові, значно підвищуючи співвідношення вмісту ЛПВЩ до загального холестерину та значно знижуючи вміст загальних тригліцеридів та загального холестерину. У зв'язку з цим він має перевагу перед діуретиками та бета-адреноблокаторами, які не впливають сприятливо на зазначені параметри. Враховуючи встановлений зв'язок артеріальної гіпертензії та ліпідного профілю крові з ІХС, нормалізація АТ та концентрації ліпідів на фоні прийому доксазозину призводять до зниження ризику ІХС. Спостерігалося, що лікування доксазозином призводило до регресії гіпертрофії лівого шлуночка, пригнічення агрегації тромбоцитів та посилення активності тканинного активатора плазміногену. Крім того, встановлено, що доксазозин підвищує чутливість до інсуліну у пацієнтів із порушеною толерантністю до глюкози. Доксазозин не має побічних метаболічних ефектів і може застосовуватися у хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет, лівошлуночкову недостатність і подагру. Дослідження in vitro показали антиоксидантні властивості 6'- та 7'-гідроксиметаболітів доксазозину в концентрації 5 мкмоль. У контрольованих клінічних дослідженнях, проведених у хворих на артеріальну гіпертензію, лікування доксазозином супроводжувалося поліпшенням еректильної функції. Крім того, у хворих, які отримували доксазозин, порушення еректильної функції, що виникли знову, відзначалися рідше, ніж у пацієнтів, які отримували антигіпертензивні засоби.Показання до застосуваннядоброякісна гіперплазія передміхурової залози; затримка відтоку сечі та симптоми, пов'язані з доброякісною гіперплазією передміхурової залози; артеріальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії)Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до хіназоліну, доксазозину або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вік до 18 років; тяжка печінкова недостатність у зв'язку з відсутністю досвіду застосування цієї категорії пацієнтів; інфекції сечовивідних шляхів; анурія; прогресуюча ниркова недостатність; гіпотензія та схильність до ортостатичних порушень (в т.ч. в анамнезі); супутня обструкція верхніх сечовивідних шляхів; каміння в сечовому міхурі. З обережністю: мітральний і аортальний стеноз, серцева недостатність з підвищенням хвилинного викиду, правошлуночкова недостатність, обумовлена емболією легеневої артерії або ексудативним перикардитом, лівошлуночкова недостатність з низьким тиском наповнення, порушення мозкового кровообігу, літній вік ФДЕ-5), т.к. може виникати симптоматична гіпотензія, печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяХоча в експериментах на тваринах препарат не чинив тератогенну дію, але при застосуванні його у високих дозах спостерігалося зниження виживання плода. Зазначені дози приблизно в 300 разів перевищували максимальні рекомендовані дози для людини. Через відсутність адекватних добре контрольованих досліджень у вагітних або жінок, які годують груддю, безпека застосування препарату Кардура під час вагітності або в період годування груддю ще не встановлена. У зв'язку з цим під час вагітності або в період лактації препарат Кардура може бути використаний лише тоді, коли, на думку лікаря, потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.Побічна діяЧастота небажаних реакцій представлена за наступною класифікацією: дуже часто – ≥10%; часто - ≥1% і ДГПЗ За даними контрольованих клінічних досліджень, у хворих на ДГПЗ зустрічалися ті ж побічні реакції, що й у хворих на артеріальну гіпертензію. При постмаркетинговому застосуванні препарату повідомлялося про наступні небажані реакції. З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: нечасто шум у вухах. З боку органу зору: часто - Порушення колірного сприйняття; нечасто - синдром атонічної райдужної оболонки. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота; нечасто – метеоризм, запор, блювання. З боку печінки: дуже рідко – холестаз, гепатит, жовтяниця. З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції. Лабораторні показники: нечасто збільшення маси тіла; дуже рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку обміну речовин: нечасто анорексія. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, біль у спині, м'язові спазми, м'язова слабкість, міалгія. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – парестезії; нечасто – гіпестезії, тремор. З боку психіки: часто – збудження, неспокій, безсоння; нечасто – депресія. З боку сечовивідних шляхів: нечасто – почастішання сечовипускання, поліурія, нетримання сечі; дуже рідко – дизурія, гематурія, ніктурія. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія, імпотенція, пріапізм; дуже рідко – ретроградна еякуляція. З боку дихальної системи: часто – задишка, риніт; нечасто - кашель, носова кровотеча; дуже рідко – загострення наявного бронхоспазму. З боку шкірних покровів: нечасто - алопеція, свербіж шкіри, шкірний висип, пурпура; дуже рідко – кропив'янка. З боку ССС: нечасто – припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску, постуральна гіпотензія. Інші: нечасто болі різної локалізації. Артеріальна гіпертензія У контрольованих клінічних дослідженнях препарату Кардура найчастіше зустрічалися побічні реакції, які можна віднести до типу постуральних (зрідка пов'язані з непритомністю) або неспецифічних, які включали наведені нижче реакції. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: часто – вертиго. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — нудота. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль; часто — постуральне запаморочення (після прийому першої дози може розвинутися виражене зниження артеріального тиску, яке може призвести до ортостатичного запаморочення, у тяжких випадках, особливо при швидкому переході зі становища лежачи в положення стоячи або в положення сидячи — до непритомності), сонливість. З боку дихальної системи: часто – риніт. Інші: часто - астенія, набряки нижніх кінцівок, стомлюваність, слабкість. Наступні побічні реакції відзначалася в процесі маркетингового застосування препарату Кардура у хворих на артеріальну гіпертензію, хоча в цілому такі симптоми могли спостерігатися і за відсутності лікування цим препаратом: часто – тахікардія, відчуття серцебиття, біль у грудній клітці; нечасто - стенокардія, інфаркт міокарда та аритмії; дуже рідко – брадикардія, порушення мозкового кровообігу.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування препарату Кардура з інгібіторами ФДЕ-5 у деяких пацієнтів може призвести до симптоматичної гіпотензії. Більша (98%) частина доксазозину в плазмі пов'язана з білками. Результати дослідження плазми людини in vitro свідчать про те, що доксазозин не впливає на зв'язування з білками дигоксину, варфарину, фенітоїну або індометацину. У клінічній практиці препарат Кардура застосовувався без будь-яких ознак взаємодії з тіазидними діуретиками, фуросемідом, бета-адреноблокаторами, антибіотиками, гіпоглікемічними засобами для внутрішнього застосування, урикозуричними засобами та антикоагулянтами. НПЗЗ (особливо індометацин), естрогени та симпатоміметичні засоби можуть знижувати антигіпертензивну дію доксазозину. Доксазозин, усуваючи альфа-адреностимулюючі ефекти епінефрину, може призводити до розвитку тахікардії та артеріальної гіпотензії. При одночасному прийомі з силденафілом на лікування легеневої гіпертензії підвищується ризик ортостатичної гіпотензії. При одноразовому застосуванні препарату Кардура у дозі 1 мг на добу протягом 4 днів у поєднанні з прийомом циметидину у дозі 400 мг 2 рази на добу, спостерігається 10% підвищення середніх значень AUC та статистично незначне збільшення середнього рівня Cmax у плазмі крові та середнього T1/ 2 доксазозину. Подібне 10% підвищення середніх значень AUC доксазозину на фоні прийому циметидину знаходиться в рамках варіабельності (27%) середніх значень AUC для доксазозину порівняно з плацебо. При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами посилює виразність їхньої дії (необхідна корекція дози). Не рекомендується приймати одночасно з іншими блокаторами альфа-адренорецепторів. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомального окиснення у печінці можливе підвищення ефективності доксазозину, а з інгібіторами – зниження.Спосіб застосування та дозиВсередину (можливе застосування як уранці, так і ввечері). ДГПЗ Рекомендована початкова доза препарату Кардура становить 1 мг 1 раз на добу, щоб звести до мінімуму можливість розвитку постуральної гіпотензії та/або синкопального стану (непритомність). Залежно від індивідуальних особливостей показників уродінаміки та наявності симптомів ДГПЗ, дозу можна збільшити до 2 мг, а потім – до 4 мг та до максимальної рекомендованої дози – 8 мг. Рекомендований інтервал для підвищення дози становить 1-2 тижні. Зазвичай доза, що рекомендується, дорівнює 2-4 мг 1 раз на добу. Артеріальна гіпертензія Дозування варіює від 1 до 16 мг на добу. Лікування рекомендується починати з 1 мг 1 раз на добу протягом 1 або 2 тижнів для того, щоб звести до мінімуму можливість розвитку постуральної гіпотензії та/або синкопального стану (непритомність) (феномен першої дози). Після прийому першої дози пацієнту необхідне моніторування артеріального тиску протягом 6-8 годин. Це потрібно у зв'язку з можливістю розвитку феномену першої дози, особливо вираженої на тлі попереднього прийому діуретиків. Протягом наступних 1 або 2 тижнів доза може бути збільшена до 2 мг 1 раз на добу. Для досягнення бажаного зниження АТ, якщо необхідно, добову дозу слід збільшувати поступово, дотримуючись рівномірних інтервалів до 4 мг, 8 мг і до максимальної – 16 мг, залежно від вираженості реакції пацієнта на прийом препарату. Зазвичай, доза становить 2-4 мг 1 раз на добу. Якщо до терапії додається діуретик або інший гіпотензивний засіб, необхідно коригувати дозу препарату Кардура залежно від стану пацієнта з подальшим титруванням під контролем лікаря. Якщо терапія препаратом Кардура була перервана на кілька днів, відновлювати застосування препарату слід з початкової дози. Застосування у пацієнтів похилого віку. Коригування дози не потрібне. Застосування при нирковій недостатності. Фармакокінетика доксазозину у хворих на ниркову недостатність не змінюється, а сам препарат не погіршує ниркову дисфункцію, тому у таких хворих його застосовують у звичайних дозах. Застосування при печінковій недостатності. Необхідно бути обережними. Застосування у дітей. Досвід застосування препарату Кардура у дітей відсутній.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, що іноді супроводжується непритомністю. Лікування: необхідно негайно укласти хворого на спину та підняти ноги, при необхідності провести симптоматичну терапію. Зв'язування доксазозину з білками плазми високе, тому діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПостуральна гіпотензія/непритомність Як і при лікуванні будь-якими альфа-адреноблокаторами, особливо на початку терапії, у дуже незначного відсотка пацієнтів спостерігалася постуральна гіпотензія, що виявлялася запамороченням і слабкістю або втратою свідомості (непритомністю). Перед початком призначення будь-якого альфа-адреноблокатора пацієнта необхідно попередити, яким чином слід уникати симптомів розвитку постуральної гіпотензії, зокрема, необхідно утримуватися від швидких змін положення тіла. На початку лікування препаратом Кардура пацієнту слід дати рекомендації про необхідність дотримуватися обережності у разі появи слабкості або запаморочення. Препарат Кардура слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії. З віком збільшується ризик виникнення запаморочення, порушення зору та непритомності. Пацієнта необхідно проінформувати про збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії при вживанні алкоголю, тривалому стоянні або виконанні фізичних вправ, а також при спекотній погоді. ДГПЗ У хворих на ДГПЗ препарат можна призначати як за наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному АТ. При застосуванні препарату у хворих з ДГПЗ із нормальним АТ зміна останнього несуттєва. При цьому у хворих з поєднанням артеріальної гіпертензії та ДГПЗ можливе застосування препарату в монотерапії. Перед початком терапії гіперплазії передміхурової залози необхідно виключити її ракове переродження. Доксазозин не впливає на концентрацію простатспецифічного антигену у плазмі крові. Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки (варіант синдрому вузької зіниці) спостерігався у деяких пацієнтів при проведенні операції з приводу катаракти, які отримують або отримували лікування альфа1-адреноблокаторами. У зв'язку з тим, що інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки може призвести до почастішання ускладнень під час хірургічних втручань, необхідно попередити оперуючого хірурга про те, що альфа1-адреноблокатори приймаються на даний момент або приймалися раніше до операції. Спільне застосування з інгібіторами ФДЕ-5 Слід бути обережними при сумісному застосуванні препарату Кардура з інгібіторами ФДЕ-5, оскільки у деяких пацієнтів це може призвести до симптоматичної гіпотензії. Порушення функції печінки Необхідно бути обережними при призначенні препарату Кардура, так само як і інших ЛЗ, що повністю піддаються біотрансформації в печінці, пацієнтам з порушенням функції печінки, уникаючи призначення максимальних доз. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Несумісність. Чи не відома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: доксазозин мезилат – 4.85 мг, що відповідає вмісту доксазозину 4 мг; допоміжні речовини: карбоксиметилкрохмаль натрію – 2.4 мг, лактози моногідрат – 80 мг, целюлоза мікрокристалічна – 150.35 мг, магнію стеарат – 2.16 мг, натрію лаурилсульфат – 240 мкг. Пігулки по 4 мг. 7, 10 або 14 табл. у блістері з алюмінію/ПВХ. 2 блістери по 7 табл., 1 блістер по 14 табл. або 3 блістери по 10 табл. у картонній пачці.Опис лікарської формиПігулки 4 мг: білі, ромбоподібні, двоопуклі, на одній стороні - гравіювання «CN 4» і ризику, з іншого боку - гравіювання лого Pfizer.Фармакотерапевтична групаСудинорозширювальне.ФармакокінетикаПісля вживання в терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується; Tmax у крові досягається приблизно через 2 год. Доксазозин приблизно 98% зв'язується з білками плазми. Первинними шляхами метаболізму доксазозину є O-деметилювання та гідроксилювання. Виведення з плазми є двофазним, з кінцевим T1/2 22 год, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Доксазозин зазнає активної біотрансформації; лише менше 5% дози виводиться у незміненому вигляді. Застосування у спеціальних груп пацієнтів За даними фармакокінетичних досліджень, у літніх пацієнтів та хворих на ниркову недостатність фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої у хворих молодшого віку з нормальною функцією нирок. Є лише обмежені дані, отримані у пацієнтів з порушеною функцією печінки, про вплив препаратів, здатних змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидин). У клінічному дослідженні у 12 хворих з помірним порушенням функції печінки одноразове застосування доксазозину супроводжувалося збільшенням AUC на 43% та зниженням істинного перорального кліренсу на 40%. Необхідно бути обережними при призначенні доксазозину, так само як і інших ЛЗ, що повністю піддаються біотрансформації в печінці, пацієнтам з порушеннями функції печінки.ФармакодинамікаДГПЗ Призначення доксазозину хворим із симптомами ДГПЗ призводить до значного поліпшення показників уродінаміки та зменшення проявів симптомів захворювання. Цю дію препарату пов'язують із селективною блокадою альфа1-адренорецепторів, розташованих у стромі та капсулі передміхурової залози, шийці сечового міхура. Доказано, що доксазозин є ефективним блокатором підтипу 1А альфа1-адренорецепторів, які становлять приблизно 70% всіх підтипів, альфа1-адренорецепторів, що знаходяться в передміхуровій залозі. Цим і пояснюється його дія у пацієнтів із ДГПЗ. Підтримуючий ефект лікування доксазозином та його безпека доведені при тривалому застосуванні препарату (наприклад, до 48 місяців). Артеріальна гіпертензія Застосування доксазозину у хворих на артеріальну гіпертензію призводить до значного зниження артеріального тиску внаслідок зменшення ОПСС. Поява цього ефекту пов'язують із селективною блокадою альфа1-адренорецепторів, розташованих у мережі судин. При прийомі препарату 1 раз на добу клінічно значущий антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин, артеріальний тиск знижується поступово; максимальний ефект спостерігається зазвичай через 2-6 годин після прийому препарату внутрішньо. У хворих на артеріальну гіпертензію АТ при лікуванні доксазозином було однаковим у положенні лежачи та стоячи. Зазначено, що, на відміну від неселективних альфа1-адреноблокаторів, при тривалому лікуванні доксазозином толерантність до препарату не розвивалася. При проведенні підтримуючої терапії підвищення активності реніну плазми та тахікардія зустрічаються нечасто. Доксазозин сприятливо впливає на ліпідний профіль крові, значно підвищуючи співвідношення вмісту ЛПВЩ до загального холестерину та значно знижуючи вміст загальних тригліцеридів та загального холестерину. У зв'язку з цим він має перевагу перед діуретиками та бета-адреноблокаторами, які не впливають сприятливо на зазначені параметри. Враховуючи встановлений зв'язок артеріальної гіпертензії та ліпідного профілю крові з ІХС, нормалізація АТ та концентрації ліпідів на фоні прийому доксазозину призводять до зниження ризику ІХС. Спостерігалося, що лікування доксазозином призводило до регресії гіпертрофії лівого шлуночка, пригнічення агрегації тромбоцитів та посилення активності тканинного активатора плазміногену. Крім того, встановлено, що доксазозин підвищує чутливість до інсуліну у пацієнтів із порушеною толерантністю до глюкози. Доксазозин не має побічних метаболічних ефектів і може застосовуватися у хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет, лівошлуночкову недостатність і подагру. Дослідження in vitro показали антиоксидантні властивості 6'- та 7'-гідроксиметаболітів доксазозину в концентрації 5 мкмоль. У контрольованих клінічних дослідженнях, проведених у хворих на артеріальну гіпертензію, лікування доксазозином супроводжувалося поліпшенням еректильної функції. Крім того, у хворих, які отримували доксазозин, порушення еректильної функції, що виникли знову, відзначалися рідше, ніж у пацієнтів, які отримували антигіпертензивні засоби.Показання до застосуваннядоброякісна гіперплазія передміхурової залози; затримка відтоку сечі та симптоми, пов'язані з доброякісною гіперплазією передміхурової залози; артеріальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії)Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до хіназоліну, доксазозину або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вік до 18 років; тяжка печінкова недостатність у зв'язку з відсутністю досвіду застосування цієї категорії пацієнтів; інфекції сечовивідних шляхів; анурія; прогресуюча ниркова недостатність; гіпотензія та схильність до ортостатичних порушень (в т.ч. в анамнезі); супутня обструкція верхніх сечовивідних шляхів; каміння в сечовому міхурі. З обережністю: мітральний і аортальний стеноз, серцева недостатність з підвищенням хвилинного викиду, правошлуночкова недостатність, обумовлена емболією легеневої артерії або ексудативним перикардитом, лівошлуночкова недостатність з низьким тиском наповнення, порушення мозкового кровообігу, літній вік ФДЕ-5), т.к. може виникати симптоматична гіпотензія, печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяХоча в експериментах на тваринах препарат не чинив тератогенну дію, але при застосуванні його у високих дозах спостерігалося зниження виживання плода. Зазначені дози приблизно в 300 разів перевищували максимальні рекомендовані дози для людини. Через відсутність адекватних добре контрольованих досліджень у вагітних або жінок, які годують груддю, безпека застосування препарату Кардура під час вагітності або в період годування груддю ще не встановлена. У зв'язку з цим під час вагітності або в період лактації препарат Кардура може бути використаний лише тоді, коли, на думку лікаря, потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.Побічна діяЧастота небажаних реакцій представлена за наступною класифікацією: дуже часто – ≥10%; часто - ≥1% і ДГПЗ За даними контрольованих клінічних досліджень, у хворих на ДГПЗ зустрічалися ті ж побічні реакції, що й у хворих на артеріальну гіпертензію. При постмаркетинговому застосуванні препарату повідомлялося про наступні небажані реакції. З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: нечасто шум у вухах. З боку органу зору: часто - Порушення колірного сприйняття; нечасто - синдром атонічної райдужної оболонки. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота; нечасто – метеоризм, запор, блювання. З боку печінки: дуже рідко – холестаз, гепатит, жовтяниця. З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції. Лабораторні показники: нечасто збільшення маси тіла; дуже рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку обміну речовин: нечасто анорексія. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, біль у спині, м'язові спазми, м'язова слабкість, міалгія. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – парестезії; нечасто – гіпестезії, тремор. З боку психіки: часто – збудження, неспокій, безсоння; нечасто – депресія. З боку сечовивідних шляхів: нечасто – почастішання сечовипускання, поліурія, нетримання сечі; дуже рідко – дизурія, гематурія, ніктурія. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія, імпотенція, пріапізм; дуже рідко – ретроградна еякуляція. З боку дихальної системи: часто – задишка, риніт; нечасто - кашель, носова кровотеча; дуже рідко – загострення наявного бронхоспазму. З боку шкірних покровів: нечасто - алопеція, свербіж шкіри, шкірний висип, пурпура; дуже рідко – кропив'янка. З боку ССС: нечасто – припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску, постуральна гіпотензія. Інші: нечасто болі різної локалізації. Артеріальна гіпертензія У контрольованих клінічних дослідженнях препарату Кардура найчастіше зустрічалися побічні реакції, які можна віднести до типу постуральних (зрідка пов'язані з непритомністю) або неспецифічних, які включали наведені нижче реакції. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: часто – вертиго. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — нудота. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль; часто — постуральне запаморочення (після прийому першої дози може розвинутися виражене зниження артеріального тиску, яке може призвести до ортостатичного запаморочення, у тяжких випадках, особливо при швидкому переході зі становища лежачи в положення стоячи або в положення сидячи — до непритомності), сонливість. З боку дихальної системи: часто – риніт. Інші: часто - астенія, набряки нижніх кінцівок, стомлюваність, слабкість. Наступні побічні реакції відзначалася в процесі маркетингового застосування препарату Кардура у хворих на артеріальну гіпертензію, хоча в цілому такі симптоми могли спостерігатися і за відсутності лікування цим препаратом: часто – тахікардія, відчуття серцебиття, біль у грудній клітці; нечасто - стенокардія, інфаркт міокарда та аритмії; дуже рідко – брадикардія, порушення мозкового кровообігу.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування препарату Кардура з інгібіторами ФДЕ-5 у деяких пацієнтів може призвести до симптоматичної гіпотензії. Більша (98%) частина доксазозину в плазмі пов'язана з білками. Результати дослідження плазми людини in vitro свідчать про те, що доксазозин не впливає на зв'язування з білками дигоксину, варфарину, фенітоїну або індометацину. У клінічній практиці препарат Кардура застосовувався без будь-яких ознак взаємодії з тіазидними діуретиками, фуросемідом, бета-адреноблокаторами, антибіотиками, гіпоглікемічними засобами для внутрішнього застосування, урикозуричними засобами та антикоагулянтами. НПЗЗ (особливо індометацин), естрогени та симпатоміметичні засоби можуть знижувати антигіпертензивну дію доксазозину. Доксазозин, усуваючи альфа-адреностимулюючі ефекти епінефрину, може призводити до розвитку тахікардії та артеріальної гіпотензії. При одночасному прийомі з силденафілом на лікування легеневої гіпертензії підвищується ризик ортостатичної гіпотензії. При одноразовому застосуванні препарату Кардура у дозі 1 мг на добу протягом 4 днів у поєднанні з прийомом циметидину у дозі 400 мг 2 рази на добу, спостерігається 10% підвищення середніх значень AUC та статистично незначне збільшення середнього рівня Cmax у плазмі крові та середнього T1/ 2 доксазозину. Подібне 10% підвищення середніх значень AUC доксазозину на фоні прийому циметидину знаходиться в рамках варіабельності (27%) середніх значень AUC для доксазозину порівняно з плацебо. При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами посилює виразність їхньої дії (необхідна корекція дози). Не рекомендується приймати одночасно з іншими блокаторами альфа-адренорецепторів. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомального окиснення у печінці можливе підвищення ефективності доксазозину, а з інгібіторами – зниження.Спосіб застосування та дозиВсередину (можливе застосування як уранці, так і ввечері). ДГПЗ Рекомендована початкова доза препарату Кардура становить 1 мг 1 раз на добу, щоб звести до мінімуму можливість розвитку постуральної гіпотензії та/або синкопального стану (непритомність). Залежно від індивідуальних особливостей показників уродінаміки та наявності симптомів ДГПЗ, дозу можна збільшити до 2 мг, а потім – до 4 мг та до максимальної рекомендованої дози – 8 мг. Рекомендований інтервал для підвищення дози становить 1-2 тижні. Зазвичай доза, що рекомендується, дорівнює 2-4 мг 1 раз на добу. Артеріальна гіпертензія Дозування варіює від 1 до 16 мг на добу. Лікування рекомендується починати з 1 мг 1 раз на добу протягом 1 або 2 тижнів для того, щоб звести до мінімуму можливість розвитку постуральної гіпотензії та/або синкопального стану (непритомність) (феномен першої дози). Після прийому першої дози пацієнту необхідне моніторування артеріального тиску протягом 6-8 годин. Це потрібно у зв'язку з можливістю розвитку феномену першої дози, особливо вираженої на тлі попереднього прийому діуретиків. Протягом наступних 1 або 2 тижнів доза може бути збільшена до 2 мг 1 раз на добу. Для досягнення бажаного зниження АТ, якщо необхідно, добову дозу слід збільшувати поступово, дотримуючись рівномірних інтервалів до 4 мг, 8 мг і до максимальної – 16 мг, залежно від вираженості реакції пацієнта на прийом препарату. Зазвичай, доза становить 2-4 мг 1 раз на добу. Якщо до терапії додається діуретик або інший гіпотензивний засіб, необхідно коригувати дозу препарату Кардура залежно від стану пацієнта з подальшим титруванням під контролем лікаря. Якщо терапія препаратом Кардура була перервана на кілька днів, відновлювати застосування препарату слід з початкової дози. Застосування у пацієнтів похилого віку. Коригування дози не потрібне. Застосування при нирковій недостатності. Фармакокінетика доксазозину у хворих на ниркову недостатність не змінюється, а сам препарат не погіршує ниркову дисфункцію, тому у таких хворих його застосовують у звичайних дозах. Застосування при печінковій недостатності. Необхідно бути обережними. Застосування у дітей. Досвід застосування препарату Кардура у дітей відсутній.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, що іноді супроводжується непритомністю. Лікування: необхідно негайно укласти хворого на спину та підняти ноги, при необхідності провести симптоматичну терапію. Зв'язування доксазозину з білками плазми високе, тому діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПостуральна гіпотензія/непритомність Як і при лікуванні будь-якими альфа-адреноблокаторами, особливо на початку терапії, у дуже незначного відсотка пацієнтів спостерігалася постуральна гіпотензія, що виявлялася запамороченням і слабкістю або втратою свідомості (непритомністю). Перед початком призначення будь-якого альфа-адреноблокатора пацієнта необхідно попередити, яким чином слід уникати симптомів розвитку постуральної гіпотензії, зокрема, необхідно утримуватися від швидких змін положення тіла. На початку лікування препаратом Кардура пацієнту слід дати рекомендації про необхідність дотримуватися обережності у разі появи слабкості або запаморочення. Препарат Кардура слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії. З віком збільшується ризик виникнення запаморочення, порушення зору та непритомності. Пацієнта необхідно проінформувати про збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії при вживанні алкоголю, тривалому стоянні або виконанні фізичних вправ, а також при спекотній погоді. ДГПЗ У хворих на ДГПЗ препарат можна призначати як за наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному АТ. При застосуванні препарату у хворих з ДГПЗ із нормальним АТ зміна останнього несуттєва. При цьому у хворих з поєднанням артеріальної гіпертензії та ДГПЗ можливе застосування препарату в монотерапії. Перед початком терапії гіперплазії передміхурової залози необхідно виключити її ракове переродження. Доксазозин не впливає на концентрацію простатспецифічного антигену у плазмі крові. Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки (варіант синдрому вузької зіниці) спостерігався у деяких пацієнтів при проведенні операції з приводу катаракти, які отримують або отримували лікування альфа1-адреноблокаторами. У зв'язку з тим, що інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки може призвести до почастішання ускладнень під час хірургічних втручань, необхідно попередити оперуючого хірурга про те, що альфа1-адреноблокатори приймаються на даний момент або приймалися раніше до операції. Спільне застосування з інгібіторами ФДЕ-5 Слід бути обережними при сумісному застосуванні препарату Кардура з інгібіторами ФДЕ-5, оскільки у деяких пацієнтів це може призвести до симптоматичної гіпотензії. Порушення функції печінки Необхідно бути обережними при призначенні препарату Кардура, так само як і інших ЛЗ, що повністю піддаються біотрансформації в печінці, пацієнтам з порушенням функції печінки, уникаючи призначення максимальних доз. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Несумісність. Чи не відома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозування: 700 мг Фасовка: N120 Форма выпуска: капс. Упаковка: банка Производитель: АС-КОМ НПК ООО Завод-производитель: АС-КОМ НПК ООО(Россия). .
Склад, форма випуску та упаковкаМікрокристалічна целюлоза (носій), алтея екстракт, подорожника екстракт, шавлія екстракт, крохмаль картопляний (носій), діоксид кремнію аморфний (агент антислежуючий), рутин та стеарат кальцію (агент антислежуючий).ХарактеристикаАктивні компоненти "Грудні трави": - мають обволікаючу дію на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів; - сприяють зменшенню подразнення кашльових рецепторів. Алтей має відхаркувальні, обволікаючі властивості, а також містить полісахариди, завдяки чому застосовується як засіб, що допомагає у зменшенні запалення, полегшенні кашлю, що стимулює захисні імунні механізми. Подорожник - відхаркувальний засіб, що має обволікаючу, антисептичну та протизапальну властивість. Сприяє розрідженню мокротиння, тому що посилює активність вій миготливого епітелію дихальних шляхів, що призводить до посилення секреції бронхіального слизу, внаслідок чого мокрота розріджується та полегшується її відділення при кашлі. Шавлія є протизапальним засобом, що має бактерицидні та в'яжучі властивості. Також шавлія має антисептичні властивості за рахунок наявності у складі сальвіна (рослинного антибіотика). І сприяє зменшенню запалення та пом'якшенню неприємних відчуттів у горлі.РекомендуєтьсяМає обволікаючу дію на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, сприяє зменшенню подразнення кашлевих рецепторів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 таблетці 4 рази на день під час їжі. Тривалість прийому: не менше ніж 10 днів. При необхідності курс прийому можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБіологічно активна добавка (БАД) до їжі. Чи не є лікарським засобом. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
ХарактеристикаПротизапальна рослина. Використовують при запальних процесах сечового міхура, хронічних хворобах нирок та запаленні передміхурової залози. Чинить вплив на шлунково-кишковий тракт (гастрити, коліт, ентерити, проноси). Грушанку призначають при хронічних хворобах нирок та запальних захворюваннях сечового міхура та сечових шляхів з гнійними виділеннями, при запаленні передміхурової залози та водянці. У гінекологічній практиці використовується при хворобах матки (атонія – слабкість матки, опущення матки), при хронічних аднекситах, непрохідності маткових труб та безплідності. Має сприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт (гастрити, коліт, ентерити, проноси), застосовується при захворюваннях печінки, асциті, набряках внаслідок хвороб серця та печінки, цукровому діабеті. У медицині Тибету грушанку використовують при туберкульозі кісток, як жарознижувальний засіб застосовують при захворюваннях печінки. Зовнішньо-для промивання очей, носа та вух Лікарські рослини зібрані строго у визначений час, відповідно до календаря-травника. Це забезпечує максимум цілющої сили.Спосіб застосування та дози1 ст. ложки сухої подрібненої трави залити 300-400 мл окропу. Накрити, настояти 30 хв., процідити. Приймати по 1/3 - 1/4 обсягу 3-4 десь у день 30 - 60 хв. до їди (або через 1-1,5 години після їди) з медом. Одну порцію трави можна готувати двічі (два дні) поспіль. 50 г сухої трави залити 0,5 л горілки, настояти 20 днів. Приймати по 20-40 крапель (неповна чайна ложка) 3 десь у день 30-60 хв. до їди (або через 1-1,5 години після їди).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Дозування: 700 мг Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: ПромАктив ТОВ Завод-виробник: Вітамер ТОВ(Росія). .
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 мл: вода, сорбітол, папаїн, хондроїтин сульфат, екстракт босвелії, транскутол, eumulgin HRE 455, полігліколь 400, rhodicare S, аскорбінова кислота, гіалуронова кислота, kathon CG, парфумерна композиція. Ламінатна туба місткістю 30 мл. Картонна упаковка по 1 тубі у кожній.ХарактеристикаЗгідно з клінічними дослідженнями, позитивний ефект препарату відзначався в 78% випадків патологічних станів середнього ступеня тяжкості опорно-рухового апарату. Випробування проводилися у 143 осіб віком від 27 до 68 років. Найкращий результат відзначався у пацієнтів, які страждають на остеохондроз, артроз, артрит, протрузіями, а також за наявності гриж міжхребцевих дисків невеликого розміру. Поєднання Каріпаїна Ультра з фізіотерапевтичними процедурами значно підвищує шанси якщо не на повне одужання, то на тривалу ремісію. Але в той же час можна з упевненістю стверджувати, що гель підходить для широкого застосування як консервативний спосіб лікування захворювань хребта і суглобів навіть за наявності протипоказань до фізіотерапевтичних процедур.Властивості компонентівПапаїн Монотіолова цистеїнова ендопротеаза, звана Папаїном, виробляється з млечного соку спеціальних сортів папайї. При введенні Папаїну на місце, де пошкоджено хребетний або суглобовий хрящ, відбувається розсмоктування ділянок з омертвілими клітинами. Внаслідок цього створюються сприятливі умови для відновлення кісткової та судинної тканини. Папаїн сприятливо впливає на зони пошкодження в хребті. Завдяки унікальним властивостям цієї речовини грижі зменшуються у розмірах і стають м'якшими. В результаті зворотного розвитку звільняються затиснуті раніше судини і нерви, а значить зникають больові відчуття. Крім цього, під впливом Папаїна відновлення тканин міжхребцевого диска відбувається набагато швидше. Босвелії екстракт Для приготування екстракту Босвелії використовується смола листопадного дерева із сімейства бурзерових Boswellia Serrata L. Даний компонент має протизапальну, седативну, протимікробну та антисептичну дію. Екстракт запобігає виробленню особливих біологічно активних хімічних речовин, що виникають при запаленні, але при цьому не впливає на утворення глікозамінгліканів і не має побічних ефектів. Завдяки присутності в гелі «Карипаїн Ультра» екстракту босвелії покращується обмін речовин та усувається вогнище запалення. Гіалуронова кислота Практично у всіх тканинах людського організму є гіалуронова кислота, але, як правило, з віком її синтезується все менше. Насамперед від нестачі цього полісахариду тваринного походження страждають шкірні покриви та суглобна тканина. Гіалуронова кислота, що входить до складу гелю, перешкоджає руйнуванню хряща, змащує його поверхню, сприяє поліпшенню складу внутрішньосуглобової рідини, звільняє вуглеводно-білкові елементи з волокон хрящової тканини і знижує чутливість до болю. Хондроїтину сульфат Основу хондроїтину сульфату, що входить до складу гелю, складають глікозаміноглікан та дисахаридні залишки D-глюкуронової кислоти. Цей компонент із групи хондропротекторів завдяки своїм унікальним властивостям має велике значення для суглобової та хрящової тканини. Хондроїтин сульфат стимулює відновлення клітин, затримує в них воду і сприяє нормалізації функцій амортизації в суглобах. Елемент поряд з гіалуроновою кислотою має знеболювальні та протизапальні властивості. Його здатність проникати глибоко у волокна хрящової тканини дозволяє впливати на обмінні процеси у суглобових тканинах, завдяки чому покращується рухливість. Крім цього хондроїтину сульфат сприяє виробленню колагену, що є основним компонентом сполучної тканини. Транскутол За своїм складом гель «Карипаїн Ультра» є поєднанням активних речовин, дія яких значно посилюється за рахунок введення в препарат унікального компонента Транскутола. Цей елемент є транскутанним або, інакше кажучи, черезшкірним провідником, завдяки якому активні речовини гелю доставляють на 2 сантиметри всередину. Крім високих провідникових якостей, Транскутол має унікальну властивість вивільняти потрібні дози активних речовин та їх комплексів безпосередньо в глибині тканин.ІнструкціяУ використанні лікарського препарату немає нічого складного: гель наноситься на хвору ділянку тіла, будь-який відділ хребта або суглоб, тонким шаром і м'якими масажними рухами втирається в шкіру до повного вбирання. Курс лікування: 4 тижні Застосовувати: 3 рази на день по 2-3 грами на 10 квадратних сантиметрів Повторний курс: за 1 місяцьРекомендуєтьсяПрепарат «Карипаїн гель» показаний для застосування при таких захворюваннях, як: протрузія хребців (передгрижові стани); міжхребцеві грижі; запальні та деформуючі захворювання суглобів (артрози, артрити, бурсити тощо); остеохондроз; остеоартроз; контрактури суглобів;Протипоказання до застосуванняПротипоказанням для лікування захворювань хребта та суглобів є індивідуальна непереносимість інгредієнтів, що входять до складу гелю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМікрокристалічна целюлоза (носій), алтея екстракт, подорожника екстракт, шавлія екстракт, крохмаль картопляний (носій), діоксид кремнію аморфний (агент антислежуючий), рутин та стеарат кальцію (агент антислежуючий).ХарактеристикаАктивні компоненти "Грудні трави": - мають обволікаючу дію на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів; - сприяють зменшенню подразнення кашльових рецепторів. Алтей має відхаркувальні, обволікаючі властивості, а також містить полісахариди, завдяки чому застосовується як засіб, що допомагає у зменшенні запалення, полегшенні кашлю, що стимулює захисні імунні механізми. Подорожник - відхаркувальний засіб, що має обволікаючу, антисептичну та протизапальну властивість. Сприяє розрідженню мокротиння, тому що посилює активність вій миготливого епітелію дихальних шляхів, що призводить до посилення секреції бронхіального слизу, внаслідок чого мокрота розріджується та полегшується її відділення при кашлі. Шавлія є протизапальним засобом, що має бактерицидні та в'яжучі властивості. Також шавлія має антисептичні властивості за рахунок наявності у складі сальвіна (рослинного антибіотика). І сприяє зменшенню запалення та пом'якшенню неприємних відчуттів у горлі.РекомендуєтьсяМає обволікаючу дію на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, сприяє зменшенню подразнення кашлевих рецепторів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 таблетці 4 рази на день під час їжі. Тривалість прийому: не менше ніж 10 днів. При необхідності курс прийому можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБіологічно активна добавка (БАД) до їжі. Чи не є лікарським засобом. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь 10% - 100 г: активні речовини: іхтіол – 10 г; допоміжні речовини: вазелін медичний – 90 г. Мазь для зовнішнього застосування 10% і 20% по 25 г у банках оранжевого скла або полімерних банках. Кожну банку поміщають у пачку картонну з текстом інструкції із застосування. Банки без пачок з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у групову упаковку.Опис лікарської формиМазь темно-коричневого кольору із запахом іхтіолу.Фармакотерапевтична групаПротизапальний, кератопластичний, місцевоанестезуючий та антисептичний засіб для місцевого застосування.ФармакодинамікаМає протизапальну, місцевознеболювальну та антисептичну дію.Показання до застосуванняРожеве запалення, екзема, гнійничкове ураження шкіри, фурункульоз.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів мазі.Побічна діяМожливі місцеві алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний у розчинах із йодистими солями, алкалоїдами, солями важких металів.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Наносять на уражені ділянки шкіри 1-2 десь у день. За потреби використовують пов'язку.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 856,00 грн
1 687,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Папаїн - 350 ПЕ та 700 ПЕ. По 350 ПЕ та 700 ПЕ у флаконах скляних, закупорених пробками з гуми та обтиснутих ковпачками алюмінієвими. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 10 або 50 флаконів разом з інструкцією із застосування поміщають у коробку з картону. Маркування. Первинна упаковка На етикетці флакона вказують найменування лікарського засобу, лікарську форму, активність ПЕ у флаконі, серія №, придатний до. Вторинна упаковка На вторинній упаковці вказують найменування лікарського засобу, лікарську форму, активність у ПЕ у флаконі, серія №, придатний, підприємство- виробник, адреса, телефон/факс, реєстраційний номер, спосіб застосування, умови відпустки, умови зберігання, "Зберігати в недоступному для : дітей місці", "Стерильно", "Застосовувати за призначенням лікаря", "Не використовувати після закінчення терміну придатності", штрих-код, голографічний захисний елемент. На груповому впакуванні додатково вказують кількість упаковок.Опис лікарської формиЛіофілізований порошок білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротеолітичний засіб.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні препарат не всмоктується і системного впливу на організм.ФармакодинамікаПротеолітичний засіб для зовнішнього застосування. Ферментний препарат, за механізмом дії, є подібним до хімотрипсину і трипсину. При зовнішньому застосуванні розщеплює некротизовані тканини, розріджує в'язкий секрет, ексудат. При експериментальному вивченні застосування методом електрофорезу препарат впливає на колагенові хрящові тканини, посилює регенерацію тканин міжхребцевого диска. При клінічному застосуванні Каріпазіма методом електрофорезу протягом 14 днів на фоні стандартної терапії показано достовірну позитивну динаміку низки діагностичних показників дорсопатії, тенденцію до зниження невропатологічних симптомів та покращення якості життя.Показання до застосуванняОпіки ІІІ-го ступеня (для прискорення відторгнення струпів та для очищення гранулюючих ран від гнійно-некротичних мас). Як допоміжний засіб у комплексній терапії дорсопатій різних відділів хребта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату. Вагітність, період лактації.Побічна діяАлергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значимих взаємодій із іншими лікарськими засобами встановлено.Спосіб застосування та дозиПри опіках ІІІ-го ступеня. Зовнішньо, у вигляді розчинів 35 ПЕ/мл та 70 ПЕ/мл, залежно від товщини струпа. Вміст флакона розводять у 10 мл 0,5% розчині прокаїну або 0,9% розчині хлориду натрію. Розчин готують безпосередньо перед застосуванням. Серветку, змочену препаратом, накладають на опікову поверхню, закривають вологонепроникною пов'язкою, яку змінюють 1 раз на добу або через день, видаляючи некротизовані тканини, що відшаровуються. Одночасно обробляють трохи більше 30% загальної поверхні тіла. Курс лікування – від 4 до 12 днів. Зовнішньо методом електрофорезу. Розчин готують безпосередньо перед застосуванням. Вміст флакона розводять у 10 мл 0,5% розчині прокаїну або 0,9% розчині хлориду натрію. До отриманого розчину додають 0,02-0,06 мг (2-3 краплі) димексиду (диметилсульфоксиду). Фільтрувальний папір рівномірно змочують готовим розчином, поміщають на прокладку позитивного електрода апарату для електрофорезу, і поміщають на область патології. На прокладку негативного електрода наносять воду 3-5 мл 2,4% розчину амінофіліну або калію йодиду. Температура прокладок повинна бути від 37 до 39°С. Можливі варіанти розташування прокладок (визначає лікар-фізіотерапевт): (+) електрод на область шиї, (-) електрод на область попереку, поздовжньо; (+) електрод на область шиї, (-) електрод роздвоєний на обидва плечі, поздовжньо; (+) електрод на поперек, (-) електрод роздвоєний на обидва стегна, подовжньо в точках виходу сідничного нерва; (+) електрод на ділянку попереку, (-) електрод на ділянку живота, поперечно. Процедуру електрофорезу проводять при силі струму від 5 до 15 мА, починаючи з 5 мА; час експозиції від 10 до 20 хв із поступовим збільшенням. Курс лікування щонайменше 14 процедур. Повторні курси проводять після консультації із лікарем через 30-45 днів.ПередозуванняВипадків передозування не описано.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для внутрішнього застосування та зовнішнього застосування - 1 мл: ментол 15.38 мг; олія чебрецю 15 мкг; олія анісова 139 мкг; олія лимонника китайського 1.584 мг; олія гвоздична 1.584 мг; олія лимона 1.1 мг; олія лаванди 1.584 мг; олія лаванди пряної 1.584 мг; олія м'яти індійської (цитронели) 154 мкг; олія шавлії 316 мкг; олія мускатна 630 мкг; етанол 94%, вода очищена.Опис лікарської формиКраплі для прийому внутрішньо та зовнішнього застосування прозорі, безбарвні, із запахом ефірних масел, ментолу та спирту.ХарактеристикаНатуральний лікарський препарат безрецептурної відпустки на основі ефірних олій десяти лікарських рослин. Показаний для профілактики та лікування захворювань верхніх дихальних шляхів (застуди, грипу та ГРВІ), при стресі та нервозності, при функціональних розладах ШКТ (нудота та дискомфорт у животі).Фармакотерапевтична групаКомбінований фітопрепарат, дія якого обумовлена властивостями компонентів, що входять до його складу. Олія чебрецю чинить відхаркувальну дію за рахунок розрідження мокротиння, зменшення її в'язкості та прискорення евакуації з бронхів, а також чинить протимікробну та бронхолітичну дію. Олія анісова має відхаркувальну дію за рахунок посилення активності війчастого епітелію бронхів, а також спазмолітичну та протимікробну дію. Олія китайського лимонника має протимікробну та протигрибкову (фунгістатичну) дію, покращує моторику кишечника та стимулює секрецію шлункового соку. Масло гвоздики має протимікробну, протигрибкову та противірусну, а також спазмолітичну дію. При місцевому застосуванні має місцевоподразнювальну та аналгетичну дію. Олія лимона підвищує функціональну активність шлунка. Олію лавандову отримують з лаванди вузьколистої та лаванди широколистої. Має седативну, кармінативну та жовчогінну дію. Олія шавлії має протимікробну, противірусну, протигрибкову дію. Зменшує потовиділення. Масло мускатне стимулює функції ШКТ, має жовчогінну дію. Олія цитронели (м'яти індійської) має седативну, протимікробну та дратівливу дію. Ментол має кармінативну, жовчогінну, спазмолітичну дію. При місцевому застосуванні має місцевоподразнювальну та аналгетичну дію, зменшує свербіж шкіри.ФармакокінетикаДія препарату є сукупною дією його компонентів, тому проведення кінетичних спостережень неможливо; всі разом компоненти не можуть бути простежені за допомогою маркерів або біодосліджень. З цієї причини неможливо виявити і метаболіти препарату.Клінічна фармакологіяФітопрепарат, що застосовується при застудних захворюваннях, у пульмонології, гастроентерології, неврології.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії наступних захворювань та станів: Для прийому внутрішньо: лікування та профілактика запальних захворювань верхніх відділів дихальних шляхів (в т.ч. грипу та ГРВІ); явища диспепсії (в т.ч. нудота, тяжкість в епігастральній ділянці, метеоризм); підвищена нервова збудливість та дратівливість, почуття внутрішньої напруги. Для зовнішнього застосування: артралгії (зокрема при ревматизмі); міалгії різного генезу; неврит сідничного нерва; головний біль; кожний зуд; укус комах. Для інгаляційного застосування: запальні захворювання верхніх відділів дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем.Протипоказання до застосуванняХолецистит; обтурація жовчних проток; захворювання печінки; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; алкоголізм; епілепсія; травматичні ушкодження головного мозку; вагітність; лактація (грудне вигодовування); дитячий вік; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиДані про лікарську взаємодію препарату Кармоліс не надано.Спосіб застосування та дозиДля лікування та профілактики запальних захворювань верхніх відділів дихальних шляхів дорослим призначають внутрішньо по 10-20 крапель, розведених у склянці води або по 3-5 крапель на шматочок цукру до 5 разів на добу. Для інгаляцій 20-25 крапель додають до 1 літра гарячої води, перемішують і дихають парою під рушником. При кашлі препарат наносять на шкіру грудей та міжлопаткову ділянку і добре розтирають, після чого зазначені ділянки закривають теплою тканиною. При артралгії, міалгії, люмбаго, ішіас препарат наносять на уражену область. Для посилення лікувального ефекту болісну ділянку слід тримати в теплі (прикрити теплою тканиною або пов'язкою). При явищах диспепсії та як седативний засіб препарат призначають внутрішньо 3-4 рази на добу по 10-20 крапель на шматочку цукру або розбавляють у склянці води. При укусах комах, шкірному свербіні змащують (не втираючи) препаратом пошкоджені ділянки шкіри кілька разів на добу.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Кармоліс не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля використання препарату для розтирання слід ретельно вимити руки. Слід враховувати, що препарат містить 64% етанолу. Середня рекомендована доза містить 540 мг етанолу. Зміст етанолу слід враховувати при одночасному призначенні інших препаратів. При місцевому застосуванні слід уникати попадання препарату у вічі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛосьйон - 1 мл: Активні речовини: Ментол 12 мг; олія сосни 10.1 мг; метилсаліцилат 8.95 мг; камфора 5.6 мг; олія скипидарна 4.5 мг; олія евкаліптова 5.6 мг; олія лаванди 2.25 мг; олія розмарину 2.25 мг; олія чебрецю 1.1 мг; олія м'яти індійської (цитронели) 900 мкг; олія шавлії 800 мкг; олія мускатна 650 мкг; олія анісова 450 мкг; олія гвоздична 350 мкг; Активні речовини: Ментол 12 мг; олія сосни 10.1 мг; метилсаліцилат 8.95 мг; камфора 5.6 мг; олія скі 250 мл - пляшки поліетиленові з крапельницею (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиЛосьйон у вигляді рідини білого кольору, із запахом ефірних олій та ізопропанолу.ХарактеристикаРозчин для зовнішнього застосування. Місцево знеболюючий та протизапальний засіб рослинного походження. Показано при запальних захворюваннях суглобів та травм опорно-рухового апарату та м'яких тканин.Фармакотерапевтична групаКомбінований фітопрепарат, дія якого обумовлена властивостями компонентів, що входять до його складу. Олія чебрецю чинить відхаркувальну дію за рахунок розрідження мокротиння, зменшення її в'язкості та прискорення евакуації з бронхів, а також чинить протимікробну та бронхолітичну дію. Олія анісова має відхаркувальну дію за рахунок посилення активності війчастого епітелію бронхів, а також спазмолітичну та протимікробну дію. Олія китайського лимонника має протимікробну та протигрибкову (фунгістатичну) дію, покращує моторику кишечника та стимулює секрецію шлункового соку. Масло гвоздики має протимікробну, протигрибкову та противірусну, а також спазмолітичну дію. При місцевому застосуванні має місцевоподразнювальну та аналгетичну дію. Олія лимона підвищує функціональну активність шлунка. Олію лавандову отримують з лаванди вузьколистої та лаванди широколистої. Має седативну, кармінативну та жовчогінну дію. Олія шавлії має протимікробну, противірусну, протигрибкову дію. Зменшує потовиділення. Масло мускатне стимулює функції ШКТ, має жовчогінну дію. Олія цитронели (м'яти індійської) має седативну, протимікробну та дратівливу дію. Ментол має кармінативну, жовчогінну, спазмолітичну дію. При місцевому застосуванні має місцевоподразнювальну та аналгетичну дію, зменшує свербіж шкіри.ФармакокінетикаДія препарату є сукупною дією його компонентів, тому проведення кінетичних спостережень неможливо; всі разом компоненти не можуть бути простежені за допомогою маркерів або біодосліджень. З цієї причини неможливо виявити і метаболіти препарату.Клінічна фармакологіяПрепарат з місцевою дратівливою та аналгезуючою дією.Показання до застосуванняТравми опорно-рухового апарату та м'яких тканин (розтягування зв'язок та сухожилля, забиття); у складі комплексної терапії запальних захворювань суглобів та м'яких тканин.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; порушення функції нирок; період вагітності, грудного вигодовування, дитячий вік (до 12 років); алергічні захворювання в анамнезі; відкриті та кровоточиві рани, захворювання шкіри, подразнення шкіри в місці передбачуваного нанесення препарату. Обережно: бронхіальна астма.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяМожливі алергічні реакції, подразнення шкіри (червоність, свербіж).Спосіб застосування та дозиНаносити препарат на болісну область до 5 разів на день з наступним масажем цієї області. Курс лікування до 2-3 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат призначений лише для зовнішнього застосування. Неприпустимо попадання препарату у вічі, на слизові оболонки. Не використовувати препарат для компресів, пов'язок. Не слід наносити препарат на великі поверхні шкіри протягом тривалого часу. Якщо аналгетичну дію при застосуванні препарату не настає протягом декількох днів, необхідно звернутися до лікаря. Слід ретельно мити руки після застосування препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи, що лікарський препарат містить від 47,0 до 57,0 % (об'ємних) етилового спирту - в період лікування необхідно дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій (керування транспортними засобами, роботи з рухомими механізмами) , робота диспетчера та оператора тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для внутрішнього застосування та зовнішнього застосування - 1 мл: ментол 15.38 мг; олія чебрецю 15 мкг; олія анісова 139 мкг; олія лимонника китайського 1.584 мг; олія гвоздична 1.584 мг; олія лимона 1.1 мг; олія лаванди 1.584 мг; олія лаванди пряної 1.584 мг; олія м'яти індійської (цитронели) 154 мкг; олія шавлії 316 мкг; олія мускатна 630 мкг; етанол 94%, вода очищена.Опис лікарської формиКраплі для прийому внутрішньо та зовнішнього застосування прозорі, безбарвні, із запахом ефірних масел, ментолу та спирту.ХарактеристикаНатуральний лікарський препарат безрецептурної відпустки на основі ефірних олій десяти лікарських рослин. Показаний для профілактики та лікування захворювань верхніх дихальних шляхів (застуди, грипу та ГРВІ), при стресі та нервозності, при функціональних розладах ШКТ (нудота та дискомфорт у животі).Фармакотерапевтична групаКомбінований фітопрепарат, дія якого обумовлена властивостями компонентів, що входять до його складу. Олія чебрецю чинить відхаркувальну дію за рахунок розрідження мокротиння, зменшення її в'язкості та прискорення евакуації з бронхів, а також чинить протимікробну та бронхолітичну дію. Олія анісова має відхаркувальну дію за рахунок посилення активності війчастого епітелію бронхів, а також спазмолітичну та протимікробну дію. Олія китайського лимонника має протимікробну та протигрибкову (фунгістатичну) дію, покращує моторику кишечника та стимулює секрецію шлункового соку. Масло гвоздики має протимікробну, протигрибкову та противірусну, а також спазмолітичну дію. При місцевому застосуванні має місцевоподразнювальну та аналгетичну дію. Олія лимона підвищує функціональну активність шлунка. Олію лавандову отримують з лаванди вузьколистої та лаванди широколистої. Має седативну, кармінативну та жовчогінну дію. Олія шавлії має протимікробну, противірусну, протигрибкову дію. Зменшує потовиділення. Масло мускатне стимулює функції ШКТ, має жовчогінну дію. Олія цитронели (м'яти індійської) має седативну, протимікробну та дратівливу дію. Ментол має кармінативну, жовчогінну, спазмолітичну дію. При місцевому застосуванні має місцевоподразнювальну та аналгетичну дію, зменшує свербіж шкіри.ФармакокінетикаДія препарату є сукупною дією його компонентів, тому проведення кінетичних спостережень неможливо; всі разом компоненти не можуть бути простежені за допомогою маркерів або біодосліджень. З цієї причини неможливо виявити і метаболіти препарату.Клінічна фармакологіяФітопрепарат, що застосовується при застудних захворюваннях, у пульмонології, гастроентерології, неврології.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії наступних захворювань та станів: Для прийому внутрішньо: лікування та профілактика запальних захворювань верхніх відділів дихальних шляхів (в т.ч. грипу та ГРВІ); явища диспепсії (в т.ч. нудота, тяжкість в епігастральній ділянці, метеоризм); підвищена нервова збудливість та дратівливість, почуття внутрішньої напруги. Для зовнішнього застосування: артралгії (зокрема при ревматизмі); міалгії різного генезу; неврит сідничного нерва; головний біль; кожний зуд; укус комах. Для інгаляційного застосування: запальні захворювання верхніх відділів дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем.Протипоказання до застосуванняХолецистит; обтурація жовчних проток; захворювання печінки; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; алкоголізм; епілепсія; травматичні ушкодження головного мозку; вагітність; лактація (грудне вигодовування); дитячий вік; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиДані про лікарську взаємодію препарату Кармоліс не надано.Спосіб застосування та дозиДля лікування та профілактики запальних захворювань верхніх відділів дихальних шляхів дорослим призначають внутрішньо по 10-20 крапель, розведених у склянці води або по 3-5 крапель на шматочок цукру до 5 разів на добу. Для інгаляцій 20-25 крапель додають до 1 літра гарячої води, перемішують і дихають парою під рушником. При кашлі препарат наносять на шкіру грудей та міжлопаткову ділянку і добре розтирають, після чого зазначені ділянки закривають теплою тканиною. При артралгії, міалгії, люмбаго, ішіас препарат наносять на уражену область. Для посилення лікувального ефекту болісну ділянку слід тримати в теплі (прикрити теплою тканиною або пов'язкою). При явищах диспепсії та як седативний засіб препарат призначають внутрішньо 3-4 рази на добу по 10-20 крапель на шматочку цукру або розбавляють у склянці води. При укусах комах, шкірному свербіні змащують (не втираючи) препаратом пошкоджені ділянки шкіри кілька разів на добу.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Кармоліс не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля використання препарату для розтирання слід ретельно вимити руки. Слід враховувати, що препарат містить 64% етанолу. Середня рекомендована доза містить 540 мг етанолу. Зміст етанолу слід враховувати при одночасному призначенні інших препаратів. При місцевому застосуванні слід уникати попадання препарату у вічі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
312,00 грн
265,00 грн
Фасування: N1 Форма випуску: пастилки Упакування: упак. Производитель: Др. Шмидгалл Завод-производитель: Dr.
Склад, форма випуску та упаковкаДистильована вода, рідкий екстракт пасифлори 1:5 (розчинник), мелатонін.ХарактеристикаGood Sleep spray - це натуральний продукт, що містить екстракт пасифлори та мелатонін. Пасифлора має природні седативні властивості, вона знижує напруження і викликає здоровий сон. Мелатонін допомагає контролювати циркадні ритми та сприяє скороченню часу, необхідного для засинання. Сублінгвальний прийом препарату забезпечує абсорбцію, яка в 4 рази швидше за використання таблеток мелатоніну. Немає підсолоджувачів та штучних барвників.ІнструкціяЗняти ковпачок спрею. Аерозоль розпорошити 1 раз під язик. Таким чином, розпорошується 150 мг продукту, що є однією дозою. Рекомендується по 1 дозі 1 раз на день за 20 хв. перед сном. Перед вживанням струсити.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість (алергія) на якусь із складових.Вагітність та лактаціяПід час вагітності та годування груддю – після консультації з лікарем.Спосіб застосування та дозиСприятлива дія досягається при прийомі щонайменше 1 мг мелатоніну незадовго перед сном. Сприятлива дія досягається при прийомі щонайменше 0,5 мг мелатоніну в перший день подорожі незадовго перед сном і в перші кілька днів після прибуття до пункту призначення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе використовувати добавку до їжі, як замінник повноцінного та збалансованого харчування. Після розпилення протягом 15 секунд спостерігається гіркий присмак. Допустимо невеликий осад. Не перевищувати рекомендовану добову дозу. Зберігати у недоступному для дітей місці! Зберігати при кімнатній температурі, у темному місці, у закритій оригінальній упаковці.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: як активна речовина: іхтаммолу (іхтіолу) 0,2 г; допоміжні речовини: основа для супозиторіїв: твердий жир, тип А – достатня кількість до отримання супозиторію середньою масою 1,23 г. Допускається застосування емульгатора Твердого-2 (Т-2) у кількості 1 - 5% до маси основи. Супозиторії ректальні, 200 мг. Супозиторії по 5 штук поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки. 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСупозиторії від зеленувато-коричневого до темно-коричневого кольору із запахом іхтіолу, торпедоподібної форми.Фармакотерапевтична групаПротизапальний засіб для місцевого застосування.ФармакодинамікаПротизапальний засіб, має місцевоанальгезуючу, антисептичну дію, регулює судинний тонус, відновлює периферичний кровообіг.Показання до застосуванняУ гінекології – ендометрит, сальпінгоофорит; в урології – хронічний, неспецифічний простатит.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяМожливі місцеві алергічні реакції, відчуття печіння у сфері заднього проходу.Спосіб застосування та дозиРектально, по 1 супозиторію 1-2 десь у день, після очисної клізми чи мимовільного очищення кишечника.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Форма випуску: гель Упаковка: туба Виробник: Санта Завод-виробник: Iromedica AG/Trichema AG. (Швейцарія). .
Форма випуску: крем Упаковка: туба Виробник: Іромедика Завод-виробник: Iromedica AG/Trichema AG. (Швейцарія). .