Каталог товаров

Лекарства и БАД

Сортировать по:
Фильтр
Быстрый заказ
Фасування: N60 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Арнебія Завод-виробник: Salus-Haus GmbH & Co. KG(Німеччина).
Быстрый заказ
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: адеметіоніну 1, 4-бутандисульфонат – 760 мг, що відповідає вмісту адеметіоніну – 400 мг; допоміжні речовини: карбоксиметилкрохмаль натрію – 18 мг, кремнію діоксид колоїдний – 9 мг, магнію стеарат – 4.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 108.5 мг; Склад плівкової оболонки: Опадрай прозорий – 15 мг, у т.ч.: гіпромелоза – 12 мг, макрогол (поліетиленгліколь) – 3 мг; Акрил-З білий – 60 мг, в т.ч. метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (1:1) – 39.6 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.6 мг, натрію гідрокарбонат – 0.6 мг, натрію лаурилсульфат – 0.3 мг, тальк – 9.9 мг, титану діоксид – 9 мг; триетилцитрат – 5 мг. 10 шт. - Упаковки осередкові контурні (1, 2, 4) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, овальні, двоопулі.Фармакотерапевтична групаГепатопротекторний засіб.ФармакокінетикаПісля одноразового вживання в дозі 400 мг Cmax адеметіоніну в плазмі досягається через 2-6 годин і становить 0.7 мг/л. Біодоступність препарату при внутрішньому прийомі становить 5%, при внутрішньом'язовому введенні - 95%. Зв'язування із білками сироватки крові незначне. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Незалежно від шляху введення відзначається значне збільшення концентрації адеметіоніну у спинномозковій рідині. Метаболізується у печінці. T1/2 - 1.5 год. Виводиться із нирками.ФармакодинамікаГепатопротектор, має антидепресивну активність. Має холеретичну та холекінетичну дію. Має детоксикаційні, регенеруючі, антиоксидантні, антифіброзуючі та нейропротекторні властивості. Заповнює дефіцит адеметіоніну та стимулює його вироблення в організмі, насамперед у печінці та мозку. Бере участь у біологічних реакціях трансметилювання (донатор метильної групи) – молекула S-аденозил-L-метіоніну (адеметіонін), є донатором метильної групи у реакціях метилювання фосфоліпідів клітинних мембран, білків, гормонів, нейромедіаторів; бере участь у реакціях транссульфатування як попередник цистеїну, таурину, глутатіону (забезпечує окисно-відновний механізм клітинної детоксикації), коензиму ацетилювання. Підвищує вміст глутаміну у печінці, цистеїну та таурину у плазмі; знижує вміст метіоніну в сироватці, нормалізуючи метаболічні реакції у печінці.Крім декарбоксилювання бере участь у процесах амінопропілування як попередник поліамінів - путресцину (стимулятор регенерації клітин та проліферації гепатоцитів), спермідину та сперміну, що входять до структури рибосом. Має холеретичну дію, обумовлену підвищенням рухливості та поляризації мембран гепатоцитів, внаслідок стимуляції синтезу в них фосфатидилхоліну. Це покращує функцію асоційованих з мембранами гепатоцитів транспортних систем жовчних кислот та сприяє пасажу жовчних кислот у жовчовивідну систему. Ефективний при внутрішньодольковому варіанті холестазу (порушення синтезу та струму жовчі). Сприяє детоксикації жовчних кислот, підвищує вміст у гепатоцитах кон'югованих та сульфатованих жовчних кислот. Кон'югація з таурином підвищує розчинність жовчних кислот та виведення їх із гепатоциту. Процес сульфатування жовчних кислот сприяє можливості їх елімінації нирками, полегшує проходження через мембрану гепатоциту та виведення з жовчю. Крім цього,сульфатовані жовчні кислоти захищають мембрани клітин печінки від токсичної дії несульфатованих жовчних кислот (у високих концентраціях присутніх у гепатоцитах при внутрішньопечінковому холестазі). У пацієнтів з дифузними захворюваннями печінки (цироз, гепатит) із синдромом внутрішньопечінкового холестазу знижує вираженість свербежу шкіри та змін біохімічних показників, у т.ч. рівня прямого білірубіну, активності ЛФ, амінотрансфераз.Показання до застосуванняВнутрішньопечінковий холестаз при прециротичних та циротичних станах, у т.ч.: жирова дистрофія печінки; хронічний гепатит; токсичні ураження печінки різної етіології, включаючи алкогольні, вірусні, лікарські (антибіотики, протипухлинні, протитуберкульозні та противірусні препарати, трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви); хронічний безкам'яний холецистит; холангіт; цироз печінки; енцефалопатія, у т.ч. асоційована з печінковою недостатністю (включаючи алкогольну). Внутрішньопечінковий холестаз у вагітних. Симптоми депресії.Протипоказання до застосуванняГенетичні порушення, що впливають на метіоніновий цикл, та/або викликають гомоцистинурію та/або гіпергомоцистеїнемію (дефіцит цистатіон бета-синтетази, порушення метаболізму ціанокобаламіну); дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до адеметіоніну.Вагітність та лактаціяУ І та ІІ триместрах вагітності адеметіонін застосовують лише у разі крайньої необхідності, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування адеметіоніну у високих дозах у III триместрі вагітності не викликало жодних небажаних ефектів. Застосування адеметіоніну в період грудного вигодовування можливе лише якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – нудота, біль у животі, діарея; рідко – блювання, сухість у роті, езофагіт, диспепсія, метеоризм, шлунково-кишковий біль, шлунково-кишкова кровотеча, печінкова колька. З боку нервової системи: рідко – сплутаність свідомості, безсоння, запаморочення, біль голови, парестезії. З боку кістково-м'язової системи: рідко – артралгії, м'язові судоми. З боку сечовивідної системи: рідко – інфекції сечовивідних шляхів. З боку шкірних покривів: рідко - гіпергідроз, свербіж, висипання на шкірі. Місцеві реакції: рідко – реакції у місці введення; дуже рідко – реакції у місці введення, некроз шкіри у місці введення. Алергічні реакції: рідко – анафілактичні реакції; дуже рідко - набряк Квінке, набряк гортані. Інші: рідко – припливи, поверхневий флебіт, астенія, озноб, грипоподібні симптоми, слабкість, периферичні набряки, гіпертермія.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про розвиток серотонінового синдрому у пацієнта, який застосовував адеметіонін та кломіпрамін. Слід з обережністю застосовувати адеметіонін одночасно із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними антидепресантами, препаратами та рослинними засобами, що містять триптофан.Спосіб застосування та дозиЗастосовують внутрішньо, внутрішньом'язово або внутрішньовенно (дуже повільно). При вживанні добова доза становить 800-1600 мг. При внутрішньовенному або внутрішньом'язовому введенні добова доза становить 400-800 мг. Тривалість лікування встановлюється індивідуально залежно від тяжкості та перебігу захворювання. У пацієнтів похилого віку лікування рекомендується починати з найменшої рекомендованої дози, зважаючи на зниження печінкової, ниркової або серцевої функції, наявність супутніх патологічних станів та застосування інших лікарських засобів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати адеметіонін у пацієнтів з нирковою недостатністю при біполярних розладах, одночасно з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними антидепресантами (такими як кломіпрамін); препаратами рослинного походження та препаратами, що містять триптофан; у пацієнтів похилого віку. Недостатність вітаміну В12 та фолієвої кислоти може призвести до зменшення концентрацій адеметіоніну, тому рекомендується їхнє супутнє застосування у звичайних дозах. Пацієнти з депресією потребують ретельного спостереження та постійної психіатричної допомоги при лікуванні адеметіоніном з метою контролю ефективності лікування. При застосуванні у пацієнтів з цирозом печінки на фоні гіперазотемії потрібний систематичний контроль рівня азоту в крові. Під час тривалої терапії необхідно визначати вміст сечовини та креатиніну у сироватці крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні адеметіоніну можливе запаморочення. Пацієнтам не слід керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами до повного зникнення симптомів, які можуть вплинути на швидкість реакції при зазначених видах діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Діюча речовина: адеметіонін 1,4-бутандисульфонат 760,0 мг, у перерахунку на адеметіонін 400,0 мг. Розчинник - 1 фл. L-лізину моногідрат 384,5 мг, у перерахунку на L-лізин 342,4 мг, гідроксиду натрію розчин 1 М до pH 9,8-10,3, вода для ін'єкцій до 5 мл. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 400 мг. Ліофілізат: по 760 мг у флакони безбарвного скла, закупорені пробками гумовими, обкатані ковпачками алюмінієвими. Розчинник: по 5 мл у ампули безбарвного скла місткістю 5 мл. По 5 флаконів з ліофілізатом та 5 ампул з розчинником разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиЛіофілізат: пориста маса від майже білого до білого з жовтуватим відтінком кольору. Розчинник: Прозора рідина від безбарвного до жовтого кольору з характерним запахом. Вміст 1 флакона повинен розчинитися при перемішуванні в 5 мл розчинника не більше ніж за 1 хв з утворенням безбарвного прозорого або злегка жовтуватого розчину.Фармакотерапевтична групаГепатопротекторний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Біодоступність при парентеральному введенні – 96%, концентрація у плазмі досягає максимальних значень через 45 хвилин. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – незначний, становить ≤ 5%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Відзначається значне збільшення концентрації препарату у спинномозковій рідині. Метаболізм Метаболізується у печінці. Процес утворення, витрачання та повторної освіти адеметіоніну називається циклом адеметіопіна. На першому етапі цього циклу адеметіонінзалежні метилази використовують адеметіонін як субстрат для продукції S-аденозилгомоцистеїну, який потім гідролізується до гомоцистеїну та аденозину за допомогою S-аденозилгомоцистеїнгідрази. Гомоцистеїн, у свою чергу, піддається зворотній трансформації до метіоніну шляхом перенесення метальної групи від 5-метилтетрагідрофолату. Через війну метионин то, можливо перетворений на адеметионин, завершуючи цикл. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) – 1,5 год. Виводиться нирками.ФармакодинамікаАдеметіонін відноситься до групи гепатопротекторів, має також антидепресивну активність. Має холеретичну та холекінетичну дію, володіє детоксикаційними, регенеруючими, антиоксидантними, антифіброзуючими та нейропротективними властивостями. Заповнює дефіцит S-аденозил-L-метіоніну (адеметіоніну) і стимулює його вироблення в організмі, що міститься у всіх середовищах організму. Найбільша концентрація адеметіоніну відзначена в печінці та мозку. Виконує ключову роль у метаболічних процесах організму, бере участь у важливих біохімічних реакціях: трансметилювання, транссульфатування, трансамінування. У реакціях трансметилювання адеметіонін донує метальну групу для синтезу фосфоліпідів клітинних мембран, нейротрансмітерів, нуклеїнових кислот, білків, гормонів та ін. біохімічні реакції циклу трикарбонових кислот та заповнює енергетичний потенціал клітини). Підвищує вміст глутаміну у печінці, цистеїну та таурину у плазмі; знижує вміст метіоніну в сироватці, нормалізуючи метаболічні реакції у печінці.Після декарбоксилювання бере участь у реакціях амінопропілування, як попередник поліамінів - путресцину (стимулятор регенерації клітин та проліферації гепатоцитів), спермідину та сперміну, що входять до структури рибосом, що зменшує ризик фіброзування. Адеметіонін нормалізує синтез ендогенного фосфатидилхоліну в гепатоцитах, що підвищує плинність та поляризацію мембран. Це покращує функцію асоційованих з мембранами гепатоцитів транспортних систем жовчних кислот та сприяє пасажу жовчних кислот у жовчовивідну систему. Ефективний при внутрішньодольковому варіанті холестазу (порушення синтезу та струму жовчі). Адеметіонін знижує токсичність жовчних кислот у гепатоциті, здійснюючи їх кон'югування та сульфатування. Кон'югація з таурином підвищує розчинність жовчних кислот та виведення їх із гепатоциту. Процес сульфатування жовчних кислот сприяє можливості їх елімінації нирками, полегшує проходження через мембрану гепатоциту та виведення з жовчю. Крім цього, самі сульфатовані жовчні кислоти додатково захищають мембрани клітин печінки від токсичної дії несульфатованих жовчних кислот (у високих концентраціях присутніх у гепатоцитах при внутрішньопечінковому холестазі). У пацієнтів з дифузними захворюваннями печінки (цироз, гепатит) із синдромом внутрішньопечінкового холестазу адеметіонін знижує вираженість свербежу шкіри та змін біохімічних показників, у т.ч. концентрації прямого білірубіну, активності лужної фосфатази, амінотрансфераз та ін. Холеретичний та гепатопротективний ефект зберігається до 3 місяців після припинення лікування. Показана ефективність при гепатопатії, обумовлених різними гепатотоксичними препаратами. Призначення пацієнтам з опіоїдною наркоманією, що супроводжується ураженням печінки, призводить до регресії клінічних проявів абстиненції, поліпшення функціонального стану печінки та процесів мікросомального окиснення. Антидепресивна активність проявляється поступово, починаючи з кінця першого тижня лікування та стабілізується протягом 2 тижнів лікування. Ефективний при рекурентних ендогенних та невротичних депресіях, резистентних до амітриптиліну. Має здатність переривати рецидиви депресії. Адеметіонін підвищує синтез протеогліканів і призводить до часткової регенерації хрящової тканини.Показання до застосуванняВнутрішньопечінковий холестаз при прециротичних та циротичних станах, який може спостерігатися при наступних захворюваннях: жирова дистрофія печінки; хронічний гепатит; токсичні ураження печінки різної етіології, включаючи алкогольні, вірусні, лікарські (антибіотики, протипухлинні, протитуберкульозні та противірусні препарати, трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви); хронічний безкам'яний холецистит; холангіт; цироз печінки; енцефалопатія, у т.ч. асоційована з печінковою недостатністю (алкогольна та ін.). Внутрішньопечінковий холестаз у вагітних. Симптоми депресії.Протипоказання до застосуванняГенетичні порушення, що впливають на метіоніновий цикл та/або викликають гомоцистинурію та/або гіпергомоцистинемію (дефіцит цистатіон бета-синтази, порушення метаболізму ціанокобаламіну). Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату. Вік до 18 років (досвід медичного застосування у дітей обмежений). З обережністю: Біполярні розлади. Вагітність (I триместр) та період грудного вигодовування (застосування можливе, лише якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода та дитини). Одночасний прийом із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС), трициклічними антидепресантами (такими як кломіпрамін), а також препаратами рослинного походження та препаратами, що містять триптофан. Літній вік. Ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяУ клінічних дослідженнях було показано, що застосування адеметіоніну у III триместрі вагітності не викликало жодних небажаних ефектів. Застосування препарату Самелікс у вагітних у І триместрі та в період грудного вигодовування можливе, лише якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода або дитини.Побічна діяСеред найчастіших побічних реакцій, виявлених у ході клінічних досліджень за участю понад 2100 пацієнтів, були: головний біль, нудота, діарея. Нижче наведено дані про побічні реакції, що спостерігалися в ході клінічних досліджень (n=2115) та при постмаркетинговому застосуванні адеметіоніну ("спонтанні" повідомлення). Всі реакції розподілені за системами органів та частотою розвитку: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточнені частоти (частота не може бути підрахована за доступними даними). Система органів Частота Небажані ефекти Інфекційні та паразитарні захворювання Не часто Інфекції сечовивідних шляхів Порушення з боку імунної системи Не часто Реакції гіперчутливості Анафілактоїдні або анафілактичні реакції (у тому числі гіперемія шкірних покривів, задишка, бронхоспазм, біль у спині, відчуття дискомфорту в ділянці грудної клітки, зміна артеріального тиску (артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія) або частоти пульсу (тахікардія), б) Порушення психіки Часто Тривога Безсоння Не часто Ажитація Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Часто Головний біль Не часто Запаморочення Парестезія Порушення з боку судин Не часто "Припливи" Артеріальна гіпотензія Флебіт Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Не часто Набряк гортані* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто Біль у животі Діарея Нудота Не часто Сухість у роті Диспепсія Метеоризм Шлунково-кишковий біль Шлунково-кишкова кровотеча Шлунково-кишкові розлади Блювота Рідко Здуття живота Езофагіт Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто Кожний зуд Не часто Підвищене потовиділення Ангіоневротичний набряк* Шкірно-алергічні реакції (у тому числі висипання, свербіж шкіри, кропив'янка, еритема)* Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Не часто Артралгія М'язові спазми Загальні розлади та порушення у місці введення Не часто Астенія Набряк Лихоманка Озноб* Реакція у місці введення* Некроз шкіри у місці введення* Рідко нездужання *- небажані ефекти, виявлені при постмаркетинговом застосуванні адеметіоніну ("спонтанні" повідомлення), що не спостерігалися в ході клінічних досліджень, були віднесені до небажаних ефектів з частотою народження "нечасто" на підставі того, що верхня межа 95% довірчого інтервалу оцінки народження не перевищує 3/Х, де X = 2115 (загальна кількість суб'єктів, що спостерігаються у клінічних дослідженнях).Взаємодія з лікарськими засобамиВідомих взаємодій коїться з іншими лікарськими засобами. Є повідомлення про синдром надлишку серотоніну у пацієнта, який приймав адеметіонін та кломіпрамін. Вважається, що така взаємодія можлива, і слід з обережністю призначати адеметіонін разом із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними антидепресантами (такими як кломіпрамін), а також травами та препаратами, що містять триптофан.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно та внутрішньом'язово. Ліофілізат потрібно розчиняти у спеціально доданому розчиннику безпосередньо перед введенням. Залишок препарату має бути утилізовано. Препарат не можна змішувати з лужними розчинами та розчинами, що містять іони кальцію. Якщо ліофілізат має колір, відмінний від майже білого до білого з жовтуватим відтінком (внаслідок тріщини у флаконі або дії тепла), препарат Самелікс® використовувати не рекомендується. Препарат Самелікс при внутрішньовенному застосуванні вводять дуже повільно. Початкова терапія Внутрішньовенне або внутрішньом'язове введення: рекомендована доза становить 5-12 мг/кг/добу внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Внутрішньопечінковий холестаз Від 400 мг/добу до 800 мг/добу (1-2 флакони на добу) протягом 2-х тижнів. Депресія Від 400 мг/добу до 800 мг/добу (1-2 флакони на добу) протягом 15-20 днів. При необхідності підтримуючої терапії рекомендується продовжити прийом Самеліксу у вигляді таблеток у дозі 800 - 1600 мг/добу протягом 2-4 тижнів. Терапія препаратом Самелікс може бути розпочата з внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення з подальшим застосуванням препарату у вигляді таблеток або відразу з застосування препарату Самелікс у вигляді таблеток. Пацієнти похилого віку Клінічний досвід застосування препарату Самелікс не виявив будь-яких відмінностей у його ефективності у пацієнтів похилого віку та пацієнтів молодшого віку. Однак, враховуючи високу ймовірність наявних порушень функції печінки, нирок або серця, іншої супутньої патології або одночасної терапії з іншими лікарськими засобами, дозу препарату Самелікс® пацієнтам похилого віку слід підбирати з обережністю, починаючи застосування препарату з нижньої межі діапазону доз. Ниркова недостатність Є обмежені клінічні дані про застосування препарату Самелікс у пацієнтів з нирковою недостатністю, у зв'язку з цим рекомендується бути обережним при застосуванні препарату у таких пацієнтів. Печінкова недостатність Параметри фармакокінетики адеметіоніну подібні у здорових добровольців та у пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки. Діти Застосування препарату Самелікс у дітей протипоказане (ефективність та безпека не встановлені).ПередозуванняПередозування препарату Самелікс малоймовірне. У разі передозування рекомендується спостереження за пацієнтом та проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ огляду на тонізуючий ефект препарату не рекомендується приймати його перед сном. При застосуванні препарату Самелікс пацієнтами з цирозом печінки на фоні гіперазотемії необхідний систематичний контроль вмісту азоту в крові. Під час тривалої терапії необхідно визначати вміст сечовини та креатиніну у сироватці крові. Не рекомендується застосовувати адеметіонін пацієнтам із біполярними розладами. Існують повідомлення про перехід депресії в гіпоманію або манію у пацієнтів, які приймали адеметіонін. У пацієнтів з депресією є підвищений ризик суїциду та інших серйозних небажаних явищ, тому під час лікування адеметіоніном такі пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом лікаря для оцінки та лікування симптомів депресії. Пацієнти повинні інформувати лікаря у разі, якщо симптоми депресії, що у них відзначаються, не зменшуються або посилюються при терапії адеметіоніном. Також є повідомлення про раптову появу або наростання тривоги у пацієнтів, які приймають адеметіонін. У більшості випадків відміна терапії не потрібна, в декількох випадках тривога зникала після зниження дози або відміни препарату. Оскільки дефіцит ціанокобаламіну та фолієвої кислоти може знизити вміст адеметіоніпу у пацієнтів групи ризику (з анемією, захворюваннями печінки, при вагітності або ймовірністю вітамінної недостатності у зв'язку з іншими захворюваннями або дієтою, наприклад, у вегетаріанців), слід контролювати вміст вітамінів у плазмі крові. Якщо недостатність виявлена, рекомендований прийом ціанокобаламіну та фолієвої кислоти до початку лікування адеметіоніном або одночасний прийом з адеметіоніном. При імунологічному аналізі застосування адеметіоніну може сприяти помилковому визначенню показника високого вмісту гомоцистеїну в крові. Для пацієнтів, які приймають адеметіонін, рекомендовано використовувати неімунологіческіе методи аналізу для визначення вмісту гомоцистеїну. Один флакон препарату Самелікс® ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 400 мг/5 мл містить 6,61 мг натрію, що еквівалентно кількості натрію в 16,8 мг кухонної солі та становить 0,3% від рекомендованої максимальної добової дози натрію для дорослого. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У деяких пацієнтів при прийомі Самеліксу може виникнути запаморочення. Не рекомендується керувати автомобілем і працювати з механізмами під час прийому препарату доти, доки пацієнти не будуть впевнені, що терапія не впливає на здатність займатися подібним видом діяльністю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. діюча речовина: простати екстракт(1) – 5 мг; допоміжні речовини: гліцин – 10 мг. (1)Отриманий із передміхурової залози бугаїв та бичків, що досягли статевої зрілості. По 5 мг діючої речовини у флаконах скляних місткістю 5 мл, закупорених пробками гумовими медичними, обкатаних алюмінієвими ковпачками або обтиснутих ковпачками комбінованими з алюмінію з пластмасовою кришкою. По 5 чи 10 фл. разом із вкладишем із плівки ПВХ та інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиЛіофілізована маса у вигляді таблетки, грудочок або порошку, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПростатит хронічного засобу лікування.ФармакодинамікаСприяє зменшенню набряку, лейкоцитарної інфільтрації та тромбозу венул передміхурової залози, нормалізує секреторну функцію епітеліальних клітин, збільшує кількість лецитинових зерен у секреті ацинусів, стимулює м'язовий тонус сечового міхура. Зменшує тромбоутворення, має антиагрегантну активність.Показання до застосуванняСампрост® застосовують у дорослих для лікування хронічного простатиту та ускладнень після операцій на передміхуровій залозі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиПрепарат внутрішньом'язово вводять по 5-10 мг один раз на добу протягом 5-10 днів. Перед введенням препарат розчиняють у 1 мл 0,25-0,5% розчину прокаїну, розчину хлориду натрію 0,9% або води для ін'єкцій. За потреби проводять повторний курс (через 1-6 місяців).Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не відзначено будь-якого негативного впливу на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діюча речовина – циклоспорин 10.00 мг, 25.00 мг, 50.00 мг або 100.00 мг; допоміжні речовини: альфа-токоферол 0.10 мг, 0.25 мг, 0.50 мг, 1.00 мг, етанол 10.0 мг, 25.00 мг, 50.00 мг, 100.00 мг, пропіленгліколь 10.00 мг, 0,0 0,0 0. олії 34.40 мг, 86.00 мг, 172,00 мг, 344.0 мг, макроголу глицерилгидроксистеарат (поліоксил 40 гідрогенізована касторова олія) 40,50 мг. 101.25 мг. 202.50 мг. 405,00 мг; оболонка капсули: барвник заліза оксид чорний (для капсул 25 мг і 100 мг) 0.105 мг, 0,285 мг, титану діоксид 1.13 мг, 2.12 мг, 4.50 мг, 5,73 мг, гліцерол 85% 6.86 мг, 14. 38,49 мг, пропіленгліколь 10.84 мг, 21.415 мг, 40,36 мг, 48.31 мг, желатин 53.56 мг, 11 1.90 мг, 214,25 мг, 303,065 мг. По 5 капсул з дозуванням 25 мг, 50 мг, 100 мг та 10 капсул з дозуванням 10 мг у блістери з подвійного шару алюмінієвої фольги. 10 блістерів з капсулами дозуванням 25 мг, 50 мг, 100 мг або 6 блістерів з капсулами дозуванням 10 мг та інструкція із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиДовга м'яка желатинова капсула жовтувато-білого кольору з маркуванням червоного кольору NVR 50 mg. Вміст капсули: прозора рідина від слабко-жовтого до жовтого кольору або від слабко-коричневого до коричневого. При температурі нижче 20°С рідина може переходити в желеподібний стан, який є оборотним і при 30°С переходить в рідину. У рідині можуть спостерігатися невеликі пластівці або осад, їхня наявність не впливає на якість препарату.Фармакотерапевтична групаІмунодепресивний засіб.ФармакокінетикаРозчин, що міститься в м'яких желатинових капсулах, є концентрованою мікроемульсією, що розбавляється за допомогою рідини в шлунку при застосуванні препарату. За рахунок цього зменшується варіабельність фармакокінетичних параметрів при застосуванні у всіх діапазонах доз та забезпечується лінійна залежність між дозою та ефектом циклоспорину (AUC - площа під кривою "концентрація-час") з більш рівномірною абсорбцією та меншою залежністю від одночасного прийому їжі та секреції жовчі. Одночасний прийом їжі та циркадіані біоритми пацієнта незначно впливають на фармакокінетичні параметри препарату. Цими властивостями в сукупності обумовлені низька варіабельність фармакокінетики циклоспорину в одного і того ж пацієнта (10-22% у пацієнтів з трансплантатом нирки), більш виражена кореляція між концентрацією та біодоступністю (AUC) та відсутність необхідності враховувати час їди. Крім того, спостерігається більш рівномірна біодоступність препарату як протягом дня, так і протягом тривалішого періоду часу при довгостроковому застосуванні в підтримуючій дозі. Дані різних досліджень показали, що моніторинг AUC циклоспорину в перші 4 години після прийому (AUC0-4),дозволяє з більшою точністю визначити біодоступність препарату порівняно з визначенням його залишкової концентрації в плазмі безпосередньо перед прийомом наступної дози (С0 моніторинг). У низці інших досліджень було продемонстровано, що у пацієнтів після трансплантації результати одноразового моніторингу через 2 години після прийому препарату (С2 моніторинг) корелюють з AUC0-4. Всмоктування Після прийому препарату у пацієнтів з трансплантатом солідних органів відзначається швидке всмоктування циклоспорину, час досягнення максимальної концентрації (Тмах) становить 1-2 години. Абсолютна біодоступність становить 30-60%. У пацієнтів з трансплантатом нирки, які перебувають у стабільному стані, які отримують підтримуючу терапію циклоспорином, середня Смах та AUC у рівноважному стані (при застосуванні препарату в середній дозі 100 мг/добу) становлять 793 нг/мл та 2741 год нг/мл відповідно. Розподіл Циклоспорин розподіляється переважно поза кровоносного русла (здається обсяг розподілу становить 3,5 л/кг). Розподіл у крові залежить від концентрації циклоспорину: в середньому 33-47% циклоспорину знаходиться в плазмі, 4-9% - у лімфоцитах, 5-12% - у гранулоцитах та 41-58% - в еритроцитах. При високій концентрації препарату збільшується концентрація циклоспорину в лейкоцитах та еритроцитах. У крові зв'язування з білками плазми (переважно ліпопротеїни) становить приблизно 90%. Метаболізм Циклоспорин значною мірою піддається біотрансформації системою цитохрому Р-450 (ізофермент CYP450 ЗА4), з утворенням приблизно 15 метаболітів. Основними шляхами метаболізму є моногідроксилювання, дигідроксилювання та N-деметилювання. Усі виявлені метаболіти містять пептидну структуру незміненого препарату. Деякі з метаболітів мають незначну імуносупресивну дію (до 10% від такої для циклоспорину). Виведення Величина кінцевого періоду напіввиведення циклоспорину дуже варіабельна, що залежить від методу визначення та обстежуваного контингенту пацієнтів. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 6,3 години у здорових добровольців. 7-16 годин у пацієнтів після трансплантації нирки та 20,4 год у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки. Препарат виводиться переважно з жовчю і лише 6% прийнятої внутрішньо дози виводиться із сечею (у незміненому вигляді виводиться лише 0,1%). Фармакокінетика в особливих випадках Пацієнти віком ≥ 65 років Дані щодо абсорбції препарату у пацієнтів похилого віку відсутні. Однак при застосуванні препарату у пацієнтів даної категорії розподіл циклоспорину подібний до такого у пацієнтів віком менше 65 років. Пацієнти у віці < 18 років Оскільки в середньому у пацієнтів у віці ≤ 18 років відзначається більш швидке виведення циклоспорину порівняно з дорослими, у пацієнтів цієї категорії для досягнення необхідної концентрації циклоспорину в плазмі крові можливе застосування більш високих доз препарату (при розрахунку на масу тіла). Пацієнти з порушенням функції нирок Порушення функції нирок не впливає на клінічно значущий вплив на фармакокінетику препарату, оскільки циклоспорин виводиться в основному з жовчю через кишечник. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів із порушенням функції печінки відзначається уповільнення виведення.ФармакодинамікаЦиклоспорин є циклічним поліпептидом, що складається з 11 амінокислот, і є селективним імунодепресантом, який пригнічує активацію кальциневрину лімфоцитів і блокує клітинний цикл розвитку лімфоцитів у фазі G0 або G1. Таким чином, запобігає активації Т-лімфоцитів і, на клітинному рівні, антигензалежне вивільнення лімфокінів, включаючи інтерлейкін 2 (фактор росту Т-лімфоцитів). Циклоспорин діє на лімфоцити специфічно та оборотно. На відміну від цитостатиків, він не пригнічує гемопоез та не впливає на функцію фагоцитів. Циклоспорин збільшує час життя алогенних трансплантатів шкіри, серця, нирок, підшлункової залози, кісткового мозку, топки кишки, легень. Циклоспорин також пригнічує розвиток клітинних реакцій щодо алотрансплантату, шкірні реакції гіперчутливості уповільненого типу, експериментального алергічного енцефаломієліту, артриту, зумовленого ад'ювантом Фройнда, хвороба "трансплантат проти господаря" (БТПХ) та залежне від ТТТТТ. Показана ефективність застосування препарату Сандімун® при пересадці кісткового мозку та солідних органів у людини для попередження та лікування відторгнення та БТПХ, а також при лікуванні різних станів, які за своєю природою є аутоімунними або можуть розглядатися як такі.Циклоспорин також ефективний при пересадці печінки у ВГС (вірус гепатиту С) позитивних та ВГС негативних пацієнтів.Показання до застосуванняТрансплантація Трансплантація солідних органів Профілактика відторгнення алотрансплантатів нирки, печінки, серця, легені, підшлункової залози, а також комбінованого серцево-легеневого трансплантату. Лікування відторгнення трансплантату у пацієнтів, які раніше отримували інші імунодепресанти. Трансплантація кісткового мозку Профілактика відторгнення трансплантату після пересадки кісткового мозку. Профілактика та лікування хвороби "трансплантат проти господаря" (ТПХ). Показання, не пов'язані з трансплантацією Ендогенний увеїт Активний, загрожує зору, середній чи задній увеїт неінфекційної етіології при неефективності чи непереносимості попереднього лікування. Увеїт Бехчета з повторними нападами запалення із залученням сітківки. Нефротичний синдром Стероїдозалежний та стероїдорезистентний нефротичний синдром у дорослих та дітей, зумовлений патологією клубочків, такий як нефропатія мінімальних змін, осередковий та сегментарний гломерулосклероз, мембранозний гломерулонефрит. Підтримка ремісії, спричиненої глюкокортикостероїдами з можливістю їх скасування. Ревматоїдний артрит дорослих Лікування тяжких форм активного ревматоїдного артриту. Псоріаз Лікування важких форм псоріазу при неефективності чи неможливості застосування традиційної терапії. Атопічний дерматит Тяжкі форми атопічного дерматиту при необхідності застосування системної терапії.Протипоказання до застосуванняДля всіх показань Підвищена чутливість до циклоспорину або до будь-якого іншого компонента препарату. Дитячий вік до 3-х років для препарату Сандімун® Неорал® (для цієї лікарської форми). Для показань, не пов'язаних із трансплантацією Порушення функції нирок (за винятком пацієнтів з нефротичним синдромом та концентрацією креатиніну в плазмі крові не більше 200 μмоль/л у дорослих та 130 μмоль/л у дітей). Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Інфекційні захворювання, які не піддаються адекватній терапії. Злоякісні новоутворення. Дитячий вік до 18 років для всіх показань, не пов'язаних із трансплантацією, за винятком нефротичного синдрому. З обережністю: слід з обережністю застосовувати препарат Сандімун Неорал у пацієнтів віком ≥65 років, пацієнтів з гіперкаліємією та гіперурикемією, захворюваннями печінки, хворобою Бехчету з неврологічними проявами, черепно-мозковою травмою або захворюваннями головного мозку, епілепсією, алкоголізмом.Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях показано токсичну дію препарату на репродуктивну функцію. Досвід застосування препарату Сандімун Неорал у вагітних жінок обмежений. У вагітних жінок, які перенесли трансплантацію органу та отримують імуносупресивне лікування циклоспорином або комбіновану терапію, що включає застосування циклоспорину, існує ризик настання передчасних пологів (при терміні вагітності до 37 тижнів). Є обмежена кількість спостережень за дітьми (аж до досягнення ними семирічного віку), що зазнали дії циклоспорину в період внутрішньоутробного розвитку. Чи не відзначалося відхилення від норми показників функції нирок та артеріального тиску у цих дітей. Однак адекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося, тому не слід застосовувати препарат при вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Циклоспорин виділяється у грудне молоко. Слід враховувати наявність етанолу у складі капсул препарату Сандімун® Неорал® Оскільки препарат Сандімун® Неорал® може викликати серйозні небажані реакції у дітей при грудному вигодовуванні, слід відмовитись від грудного вигодовування або припинити прийом препарату, виходячи з важливості терапії для пацієнтки.Побічна діяНайбільш поширені небажані явища (НЯ) на тлі терапії препаратом Сандімун Неорал, виявлені в клінічних дослідженнях, включають порушення функції нирок, тремор, гірсутизм, артеріальну гіпертензію, діарею, анорексію, нудоту, блювоту, мікроангіопатичну гемолітичну анемію та посттрансплантацію. Багато побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням циклоспорину, дозозалежні та оборотні при зменшенні дози. Спектр НЯ в цілому однаковий при різних показаннях, хоча частота та тяжкість побічних ефектів може змінюватись. У пацієнтів, які перенесли трансплантацію, через більш високу дозу та більшу тривалість лікування побічні ефекти зустрічаються частіше і зазвичай більш виражені, ніж у пацієнтів з іншими захворюваннями або станами. При внутрішньовенному введенні циклоспорину спостерігалися випадки розвитку анафілактоїдних реакцій. Інфекції У пацієнтів, які отримують імуносупресивне лікування циклоспорином або комбіновану терапію, що включає циклоспорин, збільшується ризик розвитку локальних та генералізованих інфекцій (вірусної, бактеріальної, грибкової етіології) та паразитарних інвазій. Також можливе загострення інфекційних захворювань, що були раніше, або реактивація поліомавірусної інфекції з латентного стану, що призводить до розвитку поліомавірусної нефропатії, особливо асоційованої з ВК вірусом, або мультифокальної лейкоенцефалопатії, асоційованої з JC вірусом. Повідомлялося про розвиток важких інфекційних поразок, часом з легальним результатом. Лімфопроліферативі захворювання та злоякісні новоутворення У пацієнтів, які отримують імуносупресивне лікування циклоспорином або комбіновану терапію, що включає циклоспорин, збільшується ризик розвитку лімфом, лімфопроліферативних захворювань та злоякісних новоутворень, особливо з боку шкіри. Частота розвитку злоякісних новоутворень зростає зі збільшенням інтенсивності та тривалості імуносупресивної терапії. Наведені нижче дані підсумовують інформацію про ІМ, зареєстрованих у ході клінічних досліджень, а також дані щодо профілю безпеки препарату, отримані в ході його застосування у клінічній практиці. НЯ згруповані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA. перераховані порядку зменшення їх значимості. Критерії оцінки частоти виникнення небажаних реакцій: "дуже часто" (≥1/10), "часто" (≥1/100 - Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – лейкопенія; нечасто – анемія, тромбоцитопенія; рідко – тромботична мікроангіопатія (у тому числі тромботична тромбоцитопенічна пурпура, гемолітикоуремічний синдром). Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто гіперліпідемія; часто – анорексія, гіперурикемія, гіперкаліємія, гіпомагніємія; рідко гіперглікемія. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – тремор, головний біль, у тому числі мігрень; часто – парестезії; нечасто - ознаки енцефалопатії, у тому числі розвиток синдрому оборотної задньої енцефалопатії (ЗОЕ) з такими проявами як судоми, сплутаність свідомості, дезорієнтація, уповільненість реакцій, збудження, безсоння, порушення зору, кіркова сліпота, кома, парез, моз; рідко – моторна полінейропатія: дуже рідко – набряк диска зорового нерва (включаючи сосок зорового нерва) з можливим порушенням зору внаслідок доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії. Порушення з боку судин: дуже часто – підвищення артеріального тиску (15-40%); часто – припливи. Порушення з боку травної системи: дуже часто – зменшення апетиту, нудота, блювання, дискомфорт у животі, діарея, гіперплазія ясен; часто - виразкова виразка. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже часто гепатотоксичність; рідко – панкреатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – гіпертрихоз; часто - акне, висипання; нечасто – шкірні алергічні реакції. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові спазми, міалгія; рідко – м'язова слабкість, міопатія; частота невідома – біль у нижніх кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок (частота цього НЯ 10-50% залежно від показання). Порушення з боку статевих органів та молочної залози: рідко – менструальні болі, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – втома, лихоманка, набряк; нечасто – збільшення маси тіла. У постмаркетинговому періоді відмічені випадки гепатотоксичного впливу циклоспорину, включаючи холестаз, жовтяницю, гепатит та печінкову недостатність. Як правило, ці пацієнти мали супутні захворювання, що призводять до стану, інші фактори ризику, включаючи інфекційні ускладнення, або отримували циклоспорин одночасно з іншими препаратами, що мають гепатотоксичну дію. Деякі випадки, переважно у пацієнтів після трансплантації, мали легальний результат. Біль у нижніх кінцівках При застосуванні циклоспорину отримані окремі повідомлення про випадки розвитку болю в нижніх кінцівках, що є одним із складових больового синдрому, пов'язаного із застосуванням інгібіторів кальциневрину (Calcineurin-Inhibilor induced pain syndrome - CIPS), описаного в літературних джерелах.Взаємодія з лікарськими засобамиКомбінації з циклоспорином, що не рекомендуються до застосування Під час лікування циклоспорином вакцинація може бути менш ефективною. Необхідно уникати застосування живих атенуйованих вакцин. Комбінації з циклоспорином, які потребують обережності Слід дотримуватися обережності при застосуванні циклоспорину разом з калійзберігаючими препаратами (калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II) або препаратами, що містять калій, так при їх одночасному застосуванні з циклоспорином можливий розвиток вираженої гіперкалієм. При одночасному застосуванні циклоспорину та лерканідипіну відзначається збільшення AUC лерканідипіну в 3 рази та збільшення AUC циклоспорину на 21%. Слід бути обережним при одночасному застосуванні циклоспорину і лерканідипіну. Слід бути обережними при застосуванні препарату Сандімун Неорал з метотрексатом у пацієнтів з ревматоїдним артритом у зв'язку з ризиком збільшення сумарної нефротоксичності. Препарати, що зменшують або збільшують концентрацію циклоспорину Різні препарати можуть збільшувати або зменшувати концентрацію циклоспорину в плазмі або цільній крові, зазвичай за рахунок інгібування або індукції ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі циклоспорину, зокрема ізоферменту CYP3A4. При застосуванні циклоспорину з препаратами, що зменшують або збільшують його біодоступність у пацієнтів після трансплантації, необхідно проводити часте визначення концентрації циклоспорину в плазмі крові та за необхідності коригувати дозу циклоспорину, особливо на початковому етапі одночасної терапії або в період її відміни. У пацієнтів, які отримують циклоспорин за показаннями, не пов'язаними з трансплантацією, контроль концентрації циклоспорину в плазмі крові не має суттєвого значення, оскільки для пацієнтів цієї категорії взаємозв'язок концентрації препарату в крові та клінічних ефектів чітко не доведений. При застосуванні циклоспорину разом з препаратами, що збільшують його концентрацію у плазмі крові, частий контроль функції нирок та спостереження за побічними ефектами циклоспорину мають більш важливе значення, ніж визначення концентрації циклоспорину у плазмі крові. Препарати, що зменшують концентрацію циклоспорину в плазмі крові: барбітурати, карбамазепін, окскарбазепін, фенітоїн, нафцилін, сульфадимидин при його внутрішньовенному (в/в) введенні, орлістат, триметоприм при його внутрішньовенному введенні, рифампіцин, октреотид, октреотид Продірявлений (Hypericum perforatum), тіклопідін, сульфінпіразон, тербінафін, бозентан. Препарати, які збільшують концентрацію циклоспорину в плазмі крові: хлорохін, ряд антибіотиків-макролідів (наприклад, еритроміцин, азитроміцин та кларитроміцин), протигрибкові препарати (включаючи кетоконазол, і, меншою мірою, флуконазол, ітраконазол, вориконазол, вориконазол, метоклопрамід, пероральні контрацептиви, даназол, метилпреднізолон (високі дози), алопуринол. аміодарон; холева кислота та її похідні, інгібітори протеази ВІЛ. іматиніб, колхіцин, нефазодон. Харчова взаємодія Є повідомлення про те, що грейпфрутовий сік підвищує біодоступність циклоспорину. Препарати, які можуть посилювати нефротоксичну дію циклоспорину При одночасному застосуванні циклоспорину з препаратами, які можуть посилювати його нефротоксичну дію, необхідне проведення ретельного контролю функції нирок (зокрема визначення концентрації креатиніну в плазмі крові). При вираженому порушенні функції нирок слід зменшити дозу або змінити схему терапії. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Сандімун Неорал з препаратами, що володіють нефротоксичною дією: аміноглікозидами (включаючи гентаміцин, тобраміцип), амфотерицином В, ципрофлоксацином, манітолом, мелфаланомокозолом , індометацин, напроксен, суліндак), блокаторами Н2-гістамінових рецепторів (включаючи циметидин, ранітидин), метотрексатом з такролімус, т.к. це може спричинити підвищення ризику розвитку нефротоксичності. Одночасне застосування диклофенаку та циклоспорину може значно збільшувати біодоступність першого, з можливим розвитком оборотного порушення функції нирок. Збільшення біодоступності диклофенаку, найімовірніше,пов'язане із уповільненням його метаболізму при "першому проходженні" через печінку. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів з менш вираженим ефектом "першого проходження" (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти) з циклоспорином, збільшення їх біодоступності не очікується. Нестероїдні протизапальні препарати з вираженим ефектом "першого проходження" через печінку дозах, ніж у пацієнтів, які не одержують циклоспорин.Нестероїдні протизапальні препарати з вираженим ефектом першого проходження через печінку (наприклад, диклофенак) слід застосовувати в менших дозах, ніж у пацієнтів, які не отримують циклоспорин.Нестероїдні протизапальні препарати з вираженим ефектом першого проходження через печінку (наприклад, диклофенак) слід застосовувати в менших дозах, ніж у пацієнтів, які не отримують циклоспорин. Є окремі повідомлення про розвиток суттєвого, за оборотним порушенням функції нирок (з відповідним збільшенням концентрації креатиніну в плазмі крові) у пацієнтів після трансплантації, при одночасному застосуванні циклоспорину з похідними фіброєвої кислоти (наприклад, безафібрат, фенофібрат), тому у пацієнтів цієї категорії необхідно контролювати функцію нирок. У разі розвитку виражених порушень функції нирок одночасне застосування вищезгаданих лікарських засобів слід припинити. Взаємодії, що призводять до розвитку гіперплазії ясен Одночасне застосування ніфедипіну та циклоспорину може призводити до розвитку більш вираженої гіперплазії ясен, ніж на тлі монотерапії циклоспорином. У пацієнтів з гіперплазією ясен, які отримують терапію циклоспорином, слід уникати одночасного застосування ніфедипіну. Комбінації, що збільшують концентрацію інших препаратів Оскільки циклоспорин є інгібітором ізоферменту CYP3A4 та мембранного переносника Р-глікопротеїну, можливе збільшення плазмової концентрації препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP3A4 та/або Р-глікопротеїну, при їх одночасному застосуванні з циклоспорином. Циклоспорин може уповільнювати кліренс дигоксину, колхіцину, преднізолону. інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статини), етопозиду, аліскірену, бозентану або дабігатрану. Повідомлялося про декілька випадків розвитку тяжкої глікозидної інтоксикації протягом декількох днів після початку лікування циклоспорином у пацієнтів, які приймають дигоксин. Також є повідомлення про те, що циклоспорин може посилювати токсичні ефекти колхіцину, наприклад розвиток міопатії або нейропатії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. При одночасному застосуванні циклоспорину з дигоксином або колхіцином необхідно ретельне клінічне спостереження для своєчасного виявлення токсичних ефектів цих препаратів та для вирішення питання про зменшення дози або скасування лікування. При застосуванні циклоспорину в клінічній практиці, а також з літературних джерел повідомлялося про випадки розвитку м'язової токсичності, включаючи біль у м'язах, слабкість, міозит і рабдоміоліз на тлі одночасного застосування циклоспорину з ловастатином, симвастатином. аторвастатином, правастатином та. у поодиноких випадках, з флувастатином. При необхідності застосування зазначених лікарських засобів одночасно з циклоспорином необхідно зменшення їх дози. Терапію статинами слід тимчасово припинити або скасувати у пацієнтів із симптомами міопатії, а також у пацієнтів, з факторами ризику розвитку порушення нирок тяжкого ступеня, включаючи ниркову недостатність, вторинну по відношенню до рабдоміолізу. При необхідності одночасного застосування циклоспорину та дигоксину. колхіцину або інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази слід ретельно спостерігати за пацієнтами з метою ранньої діагностики токсичних ефектів зазначених препаратів з подальшим зменшенням їх дози або повним скасуванням терапії. Збільшення концентрації креатиніну спостерігалося у дослідженнях одночасного застосування еверолімусу або сиролімусу з високими дозами циклоспорину у формі мікроемульсії. Цей ефект часто оборотний при зменшенні дози циклоспорину. Еверолімус і сиролімус мають незначний вплив на фармакокінетичні параметри циклоспорину. Одночасне застосування циклоспорину з еверолімусом або сиролімусом призводить до суттєвого збільшення концентрації останніх у плазмі. Слід дотримуватися обережності при застосуванні циклоспорину з калійзберігаючими препаратами (калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). антагоністами рецепторів ангіотензину II) або препаратами калію, оскільки при одночасному застосуванні циклоспорину з вищезазначеним. При одночасному застосуванні циклоспорину та репаглініду можливе збільшення концентрації у плазмі крові останнього та збільшення ризику розвитку гіпоглікемії. У пацієнтів, які отримують циклоспорин із бозентаном, можливе збільшення концентрації останнього у плазмі крові. При одночасному застосуванні циклоспорину та аліскірену відзначалося збільшення Смах та AUC аліскірену у 2.5 та 5 разів відповідно. Зміни Смах циклоспорину не наголошувалося. У зв'язку з цим рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні циклоспорину та аліскірену. При одночасному застосуванні дабігатрану та циклоспорину збільшується концентрація першого в плазмі крові внаслідок здатності циклоспорину надавати інгібуючий вплив на Р-глікопротеїн. Оскільки дабігатран має вузький терапевтичний індекс, збільшення його концентрації в плазмі може призводити до збільшення ризику розвитку кровотеч. При одночасному тривалому застосуванні амбрізентану та циклоспорину можливе збільшення концентрації обох препаратів у плазмі крові. У пацієнтів з онкологічними захворюваннями при одночасному застосуванні препарату у високих дозах з антибіотиками антрациклінового ряду (наприклад, доксорубіцин, мітоксантрон, даунорубіцин) відмічалося збільшення їх концентрації у плазмі при внутрішньовенному введенні. Якщо не можна уникнути одночасного застосування циклоспорину та препаратів, здатних взаємодіяти з ним, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій При одночасному застосуванні циклоспорину з препаратом, що має нефротоксичну дію, необхідно проведення ретельного контролю функції нирок (зокрема визначення концентрації креатиніну в плазмі крові). При виявленні вираженого порушення функції нирок дозу препарату, що застосовується одночасно, слід зменшити або розглянути можливість альтернативного лікування. Імовірність розвитку лікарських взаємодій зростає у пацієнтів похилого віку.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо, незалежно від їди. Добову дозу препарату Сандімун Неорал завжди слід ділити на 2 прийоми: вранці та ввечері. Наведені нижче діапазони доз прийому внутрішньо слід розглядати лише як рекомендації. Слід проводити загальноприйнятий контроль концентрації циклоспорину в крові з можливим застосуванням радіоімунологічного методу, заснованого на використанні моноклональних антитіл. На підставі отриманих результатів визначають величину дози, необхідну для досягнення потрібної концентрації циклоспорину у плазмі у різних пацієнтів. При неефективності терапії препаратом Сандімун Неорал у формі капсул у 2 прийоми в однакових дозах вранці та ввечері (особливо у пацієнтів з низькою масою тіла) можливо: застосування різних доз препарату вранці та ввечері; застосування розчину для вживання. У пацієнтів, які отримують циклоспорин за показаннями, не пов'язаними з трансплантацією, контроль концентрації циклоспорину в плазмі не має суттєвого значення. Виняток становлять випадки рецидиву захворювання на фоні терапії циклоспорином, які можуть бути пов'язані зі зниженням концентрації циклоспорину в плазмі крові внаслідок порушення прихильності до лікування з порушенням всмоктування у шлунково-кишковому тракті або з фармакокінетичною взаємодією. Трансплантація Трансплантація солідних органів Лікування препаратом Сандімун Неорал слід розпочинати за 12 годин до трансплантації у дозі від 10 до 15 мг/кг/добу, розділеній на 2 прийоми. 13 протягом 1-2 тижнів після операції препарат застосовують щодня у тій же дозі, після чого дозу поступово знижують під контролем концентрації циклоспорину в крові до досягнення підтримуючої дози, 2-6 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийоми. У разі застосування препарату Сандімун Неорал у складі схем комбінованої терапії з іншими імунодепресантами (наприклад, з глюкокортикостероїдами у складі трикомпонентної або чотирикомпонентної терапії) його доза може бути зменшена (наприклад, 3-6 мг/кг/добу на 2 прийоми). Трансплантація кісткового мозку Початкову дозу слід приймати на день, що передує трансплантації. Терапію препаратом рекомендується починати у дозі 12,5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. Підтримуючу терапію проводять протягом не менше 3 місяців (переважно 6 місяців), після чого дозу поступово знижують до повної відміни препарату протягом 1 року після трансплантації. Пацієнтам із захворюваннями травної системи, що супроводжуються зниженням всмоктування, можуть знадобитися більш високі дози препарату Сандімун Неорал або застосування циклоспорину у вигляді внутрішньовенних інфузій. Після припинення застосування препарату Сандімун Неорал у деяких пацієнтів може розвиватися хвороба "трансплантат проти господаря" (БТПХ), яка, як правило, регресує після відновлення терапії. У таких випадках слід застосовувати препарат у початковій дозі навантаження 10-12,5 мг/кг/добу і надалі продовжити терапію препаратом у підтримуючій дозі, раніше розціненій як задовільна. Для лікування цього стану при його хронічній течії у слабко вираженій формі слід застосовувати препарат Сандімун Неорал у низьких дозах. Показання, не пов'язані з трансплантацією При застосуванні препарату Сандімун Неорал за будь-яким із показань, не пов'язаних з трансплантацією, слід дотримуватися нижчезазначених загальних правил. До початку терапії необхідно щонайменше дворазово визначити вихідну концентрацію креатиніну в плазмі, а також регулярно контролювати функцію нирок. Загальна добова доза не повинна перевищувати 5 мг/кг. за винятком загальної добової дози у пацієнтів з ендогенним увеїтом, що загрожує зору, та у дітей з нефротичним синдромом. Для підтримуючої терапії повинна бути індивідуально підібрана найменша ефективна доза препарату, що добре переноситься. У випадках, коли протягом певного періоду (залежно від показання) терапії препаратом не вдається досягти клінічної ефективності, або досягнення ефективної дози не сумісне з безпекою, лікування препаратом Сандімун Неорал слід припинити. Ендогенний увеїт Досягнення ремісії Для досягнення ремісії препарат застосовують у початковій дозі 5 мг/кг/добу, розділеній на 2 прийоми, до зникнення ознак активного запалення та покращення гостроти зору. При недостатній ефективності початкової дози терапію можна проводити в дозі до 7 мг/кг/суг. розділеної на 2 прийоми протягом нетривалого періоду. Для більш швидкого досягнення ремісії (для зниження вираженості запальних реакцій) та/або у випадках, коли монотерапія препаратом Сандімун Неорал не є достатньо ефективною, можлива додаткова терапія глюкокортикостероїдами, наприклад, преднізолоном у дозі 0.2-0.6 мг/кг/добу або іншим глюкокортиком. в еквівалентній дозі. Слід відмінити терапію препаратом Сандімун Неорал за відсутності покращення стану пацієнта через 3 місяці після початку терапії. Підтримка ремісії Під час підтримуючої терапії дозу препарату слід повільно знижувати до досягнення найменшої ефективної дози, яка в період ремісії захворювання не повинна перевищувати 5 мг/кг/добу. розділеної на 2 прийоми. Псоріаз Досягнення ремісії Терапія псоріазу повинна мати індивідуальний характер у зв'язку з різними варіантами перебігу захворювання. Для досягнення ремісії початкова доза, що рекомендується, становить 2,5 мг/кг/сут, розділеної на 2 прийоми. За відсутності поліпшення після 1 місяця терапії добова доза може бути поступово збільшена на 0.5-1 мг/кг на місяць, але не повинна перевищувати 5 мг/кг/сут, розділеної на 2 прийоми. Лікування препаратом Сандімун Неорал слід припинити, якщо через 6 тижнів застосування максимальної дози 5 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийоми, не спостерігається достатнього клінічного ефекту або якщо ефективна доза препарату не відповідає встановленим параметрам безпеки. Підтримка ремісії Для підтримуючої терапії препарат застосовують у мінімальній ефективній дозі, але не більше 5 мг/кг/добу. Після 6 місяців підтримуючої терапії необхідно поступово зменшити дозу препарату Сандімун Неорал аж до повного його відміни. Атопічний дерматит Досягнення ремісії У зв'язку з різними варіантами перебігу захворювання, терапія повинна мати індивідуальний характер. Рекомендована доза становить 2.5-5 мг/кг/сут, розділена на 2 прийоми. У випадку, якщо через 2 тижні лікування у стартовій дозі 2.5 мг/кг/добу не досягнуто задовільної відповіді на лікування, дозу можна збільшити до максимальної 5 мг/кг/добу. У разі тяжкого ступеня захворювання швидший і адекватніший контроль досягається при застосуванні стартової дози 5 мг/кг/добу. Підтримка ремісії При досягненні задовільної відповіді на терапію дозу препарату слід поступово зменшити аж, якщо це можливо, до повної відміни. При розвитку рецидиву захворювання можливе повторне лікування наступним курсом. Незважаючи на те, що курс лікування тривалістю 8 тижнів може бути достатнім для очищення шкірних покривів, показано, що терапія тривалістю до 1 року ефективна та добре переноситься за умови обов'язкового контролю всіх необхідних показників. Лікування препаратом Сандімун Неорал слід припинити, якщо через 4 тижні застосування максимальної дози 5 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийоми, не спостерігається задовільного клінічного ефекту. Ревматоїдний артрит Досягнення ремісії Протягом перших шести тижнів лікування рекомендована доза становить 3 мг/кг/добу, розділена на 2 прийоми. У разі недостатнього ефекту добова доза може бути поступово збільшена, якщо дозволяє переносимість, але не повинна перевищувати 5 мг/кг/добу. Для досягнення задовільної клінічної відповіді може знадобитися до 12 тижнів терапії препаратом Сандімун Неорал. Підтримка ремісії Для підтримуючої терапії дозу слід підбирати індивідуально залежно від переносимості препарату, доза препарату для підтримуючої терапії має бути мінімальною ефективною. Препарат Сандімун® Неорал можна застосовувати у поєднанні з низькими дозами глюкокортикостероїдів та/або нестероїдними протизапальними препаратами. Препарат Сандімун® Неорал можна також поєднувати з тижневим курсом метотрексату у низьких дозах у пацієнтів із незадовільною відповіддю на іонотерапію метотрексатом. Початкова доза препарату Сандімун Неорал у такому разі становить 2.5 мг/кг/сут, розділена на 2 прийоми, при цьому дозу можна збільшувати до рівня, що лімітується переносимістю. Нефротичний синдром Досягнення ремісії Для досягнення ремісії рекомендована доза становить до 6 мг/кг/сут, розділена на 2 прийоми, для дітей та до 5 мг/кг/сут, розділена на 2 прийоми, для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, крім протеїнурію. У пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього ступеня тяжкості (концентрація креатиніну в плазмі крові не більше 200 μмоль/л для дорослих та 140 μмоль/л для дітей) початкова доза не повинна перевищувати 2,5 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийоми. Дозу необхідно підбирати індивідуально, з урахуванням показників ефективності (протеїнурія) та безпеки (концентрація креатиніну в плазмі крові), але не слід перевищувати 5 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийоми для дорослих та 6 мг/кг/добу, розділеної на 2 прийому для дітей Підтримка ремісії Для підтримуючої терапії дозу слід поступово зменшити до найменшої ефективної. Оскільки у пацієнтів цієї категорії при застосуванні препарату Сандімун Неорал можливий розвиток або прогресування порушення функції нирок, при застосуванні препарату слід ретельно контролювати функцію нирок. При збільшенні концентрації креатиніну в плазмі більш ніж на 30% порівняно з вихідними значеннями, дозу препарату Сандімун Неорал слід зменшити на 25-50%. Необхідно забезпечити ретельний контроль за станом даних пацієнтів. За відсутності поліпшення стану пацієнта після 3-х місяців лікування препарат Сандімун® Неорал слід відмінити. Якщо при монотерапії препаратом Сандімун Неорал не вдається досягти задовільного ефекту, особливо у стероїдорезистентних пацієнтів, рекомендується його комбінування з низькими дозами глюкокортикостероїдів для застосування внутрішньо. У ряді випадків у пацієнтів з нефротичним синдромом, які отримують препарат Сандімун® Неорал®, було утруднено виявлення причин виникнення порушень функції нирок (оскільки причиною може бути як лікування, так і основне захворювання). У поодиноких випадках у пацієнтів з нефротичним синдромом спостерігалися зміни структури ниркової тканини, спричинені застосуванням препарату, і які не супроводжуються вираженим збільшенням концентрації креатиніну в плазмі. Таким чином, у пацієнтів із стероїдзалежною формою нефропатії з мінімальними змінами, які отримують лікування препаратом довше року, слід розглянути можливість проведення біопсії нирок. Застосування у пацієнтів окремих категорій Пацієнти з порушенням функції нирок Усі свідчення Циклоспорин мінімально виводиться нирками, і порушення функції нирок не впливає на його фармакокінетику. Проте з урахуванням можливої ​​нефротоксичності препарату рекомендовано ретельний контроль функції нирок. Показання, не пов'язані з трансплантацією Застосування циклоспорину у пацієнтів з порушенням функції нирок, крім нефротичного синдрому, протипоказане. У пацієнтів з нефротичним синдромом та порушенням функції нирок початкова доза препарату не повинна перевищувати 2,5 мг/кг/добу. При збільшенні концентрації креатиніну в плазмі більш ніж на 50%, порівняно з вихідним значенням, необхідно зменшити дозу циклоспорину більш ніж на 50%. Пацієнти з порушенням функції печінки Зменшення дози може бути потрібне у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня для підтримки концентрації препарату в плазмі в рекомендованому діапазоні. Пацієнти у віці < 18 років Досвід застосування препарату Сандімун Неорал у дітей віком до 1 року відсутній. При застосуванні препарату Сандімун Неорал у рекомендованих дозах у дітей віком понад 1 рік профіль безпеки препарату був подібним до дорослих пацієнтів. У ряді досліджень встановлено, що у пацієнтів даної категорії для досягнення необхідної концентрації циклоспорину в плазмі можливе застосування більш високих доз препарату (при розрахунку на масу тіла). У дітей препарат Сандімун Неорал не слід застосовувати за показаннями, не пов'язаними з трансплантацією, крім нефротичного синдрому. Пацієнти віком ≥ 65 років Досвід застосування препарату Сандімун Неорал у пацієнтів даної категорії обмежений, при застосуванні препарату в рекомендованих дозах не виявлено порушень, що заслуговують на особливу увагу. У пацієнтів з ревматоїдним артритом у віці ≥65 років при терапії циклоспорином протягом 3-4 місяців частіше розвивалася систолічна артеріальна гіпертензія та збільшення концентрації креатиніну в плазмі крові на >50% вище за вихідне значення. Необхідно з обережністю підбирати дозу циклоспорину для пацієнтів цієї вікової категорії, починаючи з найменшої у зв'язку з більшою частотою порушень функції печінки, нирок або серця, а також розвитку патологічних станів унаслідок наявності супутніх захворювань та одночасного застосування інших лікарських засобів. Корекція режиму дозування препарату при порушенні функції нирок у пацієнтів з ендогенним увеїтом, псоріазом, атопічним дерматитом та ревматоїдним артритом. Оскільки при застосуванні препарату Сандімун Неорал можливий розвиток порушень функції нирок, до початку застосування препарату необхідно визначити вихідну концентрацію креатиніну в плазмі, як мінімум при двох вимірах. Концентрацію креатиніну в плазмі слід визначати з тижневими інтервалами протягом 2-х місяців після початку терапії. Надалі, якщо концентрація креатиніну в плазмі залишається стабільною, визначення слід проводити щомісяця. Частіший контроль необхідний при збільшенні дози препарату Сандімун Неорал і при застосуванні супутньої терапії нестероїдними протизапальними препаратами або зі збільшенням їх дози. При збільшенні концентрації креатиніну в плазмі крові більш ніж на 30% порівняно з вихідними значеннями при 2-х та більше вимірах (навіть якщо концентрація креатиніну залишається в межах норми) дозу препарату Сандімун Неорал слід зменшити на 25-50%. При збільшенні концентрації креатиніну більш ніж на 50%, порівняно з вихідним значенням, слід розглянути можливість подальшого зменшення дози. Якщо зменшення дози препарату не призводить до зменшення концентрації креатиніну в плазмі протягом одного місяця, лікування препаратом Сандімун Неорал має бути припинено.ПередозуванняСимптоми: дані про випадки передозування препаратом Сандімун Неорал обмежені. При прийомі внутрішньо циклоспорину в дозі до 10 г (близько 150 мг/кг) у більшості випадків відзначалися незначно виражені клінічні прояви, такі як блювання, запаморочення, біль голови, тахікардія. В окремих випадках спостерігався розвиток порушення нирок середнього ступеня тяжкості. Однак при випадковому парентеральному передозуванні циклоспорином у недоношених дітей у неонатальному періоді повідомлялося про розвиток тяжких токсичних ускладнень. Лікування: симптоматична терапія, специфічного антидоту немає. Протягом перших 2-х годин після вживання препарат можна видалити з організму, викликавши блювоту або шляхом промивання шлунка. Циклоспорин практично не виводиться при гемодіалізі та гемоперфузії з використанням активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія препаратом Сандімун Неорал може здійснюватися лише лікарями, які мають досвід застосування імуносупресії після трансплантації. Контроль концентрації циклоспорину у плазмі крові Для забезпечення безпеки застосування препарату Сандімун Неорал у пацієнтів після трансплантації важливо контролювати концентрацію циклоспорину в крові. Для контролю концентрації циклоспорину в крові (вимірювання кількості незміненого препарату) переважно використання специфічних моноклональних антитіл, а також методу високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ). При використанні плазми або сироватки слід дотримуватися стандартної методики поділу (час і температура). Початкове визначення концентрації циклоспорину у пацієнтів з трансплантатом печінки слід проводити з використанням специфічних моноклональних антитіл або проводити паралельне визначення з використанням як специфічних, так і неспецифічних моноклональних антитіл для досягнення дози, що забезпечує адекватну імуносупресію. У пацієнтів з муковісцидозом абсорбція інгібіторів кальциневрину може бути порушена. Порушення функції нирок та печінки Протягом перших кількох тижнів терапії препаратом Сандімун Неорал може з'явитися часте та потенційно небезпечне ускладнення – збільшення концентрації креатиніну та сечовини у плазмі крові. Ці функціональні зміни оборотні та дозозалежні, нормалізуються при зменшенні дози препарату. При тривалому лікуванні у деяких пацієнтів можливий розвиток у нирках структурних змін (наприклад, артеріолярного гіалінозу, атрофії канальців та інтерстиціального фіброзу), що у пацієнтів із трансплантатом нирки слід диференціювати зі змінами при хронічному відторгненні. Слід проводити ретельний контроль функції нирок. При виявленні порушення функції нирок може знадобитися зменшення дози препарату.Препарат Сандімун Неорал може також викликати дозозалежне оборотне збільшення концентрації білірубіну в плазмі та активності ферментів печінки. У постмаркетинговому періоді отримано повідомлення про випадки гепатотоксичності з розвитком холестазу. жовтяниці, гепатиту та печінкової недостатності у пацієнтів, які отримують циклоспорин. Деякі випадки закінчилися летальним кінцем, переважно у пацієнтів після трансплантації. Як правило, такі пацієнти мали супутні захворювання, що призводять до стану, інші фактори ризику або отримували циклоспорин одночасно з іншими препаратами, що мають гепатотоксичну дію. У цих випадках потрібне ретельне спостереження за показниками функції печінки. У разі відхилень зазначених показників від норми може знадобитися зменшення дози препарату Сандімун® Неорал®. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку слід особливо ретельно контролювати функції нирок. Контроль артеріального тиску (АТ) При лікуванні препаратом Сандімун Неорал необхідно проводити регулярний контроль артеріального тиску. При підвищенні артеріального тиску повинна бути застосована відповідна гіпотензивна терапія. Слід віддавати перевагу антигіпертензивним препаратам, які не впливають на фармакокінетику циклоспорину. Зміни біохімічного складу крові Оскільки є рідкісні повідомлення про розвиток незначної оборотної гіперліпідемії при проведенні терапії циклоспорином, рекомендовано визначення концентрації ліпідів у плазмі до початку та через 1 місяць після початку лікування. У разі виявлення гіперліпідемії слід рекомендувати дієту з обмеженням жирів та за необхідності зменшити дозу препарату. Циклоспорин збільшує ризик гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Слід бути обережним при одночасному застосуванні циклоспорину з калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II та калійвмісними препаратами, а також у випадках застосування дієти, збагаченої калієм. У цих випадках слід контролювати вміст калію в крові. Циклоспорин збільшує виведення магнію, що може призвести до симптоматичної гіпомагніємії, особливо у перитрансплантаційному періоді. У зв'язку з цим у цьому періоді слід контролювати вміст магнію в крові, особливо у разі неврологічної симптоматики. У разі потреби застосовують препарати магнію. Слід з обережністю проводити лікування препаратом у пацієнтів із гіперурикемією з контролем концентрації сечової кислоти у плазмі крові, особливо у пацієнтів із попередньою гіперурикемією. Додаткові вказівки для застосування при ендогенному увійте Препарат Сандімун Неорал слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із неврологічними проявами хвороби Бехчету. Слід ретельно контролювати неврологічний статус у пацієнтів цієї категорії. Досвід застосування препарату Сандімун Неорал у дітей з ендогенним увеїтом обмежений. Додаткові вказівки для застосування при нефротичному синдромі У ряді випадків у пацієнтів з нефротичним синдромом, які отримують препарат Сандімун Неорал, було утруднено виявлення причин виникнення порушень функції нирок (оскільки причиною може бути як лікування, так і основне захворювання). У поодиноких випадках у пацієнтів з нефротичним синдромом спостерігалися зміни структури ниркової тканини, спричинені застосуванням препарату, які не супроводжувалися вираженим збільшенням концентрації креатиніну в плазмі крові. Таким чином, у пацієнтів зі стероїдзалежною формою нефропатії з мінімальними змінами, які отримують лікування препаратом довше року, слід розглянути можливість проведення біопсії нирок. У поодиноких випадках у пацієнтів з нефротичним синдромом, які отримували лікування імунодепресантами (в т. ч. циклоспорином), відзначався розвиток злоякісних новоутворень (включаючи лімфому Ходжкіна). Додаткові вказівки для застосування при псоріазі У пацієнтів, які отримують лікування циклоспорином, як і у пацієнтів, які отримують терапію іншими імуносупресивними препаратами, спостерігалися випадки розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, зокрема, з боку шкіри. Слід проводити біопсію утворень шкіри за підозри на озлокачествление. Застосовувати препарат у пацієнтів цієї категорії слід лише після проведення адекватної терапії, і лише в тому разі відсутності можливості проведення альтернативної успішної терапії. Враховуючи потенційний ризик розвитку злоякісних новоутворень шкіри, пацієнтам, які отримують лікування циклоспорином, слід уникати надмірного перебування під прямим сонячним промінням, впливу ультрафіолетового УФ-В випромінювання, ПУВА-терапії (фотохіміотерапії). Додаткові вказівки для застосування при атопічному дерматиті Доброякісна лімфаденопатія найчастіше асоційована з періодами загострення атопічного дерматиту та. як правило, дозволяється самостійно спонтанно або за зменшення активності захворювання. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з лімфаденопатією, які отримують лікування циклоспорином. За відсутності зменшення ознак лімфаденопатії, незважаючи на зменшення активності захворювання, слід зробити біопсію уражених лімфатичних вузлів з метою унеможливлення розвитку лімфоми. Слід провести лікування активної інфекції, спричиненої вірусом простого герпесу, до початку застосування циклоспорину. Загострення цього захворювання, однак, не є причиною скасування лікування циклоспорином, якщо воно вже розпочато, за винятком випадків тяжкого перебігу інфекції. Наявність у пацієнта інфекції шкірних покривів, викликаної Staphylococcus aureus, не є абсолютним протипоказанням для терапії препаратом Сандімун Неорал, але потребує адекватного лікування із застосуванням відповідної антибактеріальної терапії. Слід уникати одночасного застосування лікарських форм еритроміцину для прийому внутрішньо та циклоспорину у зв'язку зі збільшенням концентрації в крові останнього. У разі неможливості застосування альтернативної терапії, одночасне лікування цими препаратами слід проводити з ретельним контролем концентрації циклоспорину в плазмі крові, контролем функції нирок та настороженістю щодо розвитку НЯ циклоспорину. Заміна препарату Сандімун Неорал іншими пероральними лікарськими препаратами циклоспорину Перехід з препарату Сандімун Неорал (у формі м'яких желатинових капсул або розчину для внутрішнього застосування) на інший пероральний лікарський препарат циклоспорину слід проводити з обережністю під відповідним лікарським контролем. Необхідно проводити загальноприйнятий контроль концентрації циклоспорину в плазмі для того, щоб переконатися, що після переходу концентрації циклоспорину в плазмі відповідає такий до переходу. Дві лікарські форми препарату Сандімун Неорал, м'які желатинові капсули та розчин для прийому внутрішньо біоеквівалентні. Застосування препарату Сандімун Неорал з іншими імунодепресантами Слід мати на увазі, що при застосуванні циклоспорину, як і інших імунодепресантів, збільшується ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, частіше з боку шкіри. Збільшення ризику розвитку цього ускладнення пов'язане з тривалістю і ступенем імуносупресії. ніж із застосуванням якогось конкретного препарату. Таким чином, слід дотримуватися обережності при застосуванні комбінованих режимів імуносупресивної терапії, пам'ятаючи про ймовірність розвитку лімфопроліферативних захворювань та солідних органних пухлин, що не часто призводять до летальних наслідків. Інфекції Застосування циклоспорину, як і інших імунодепресантів, спричиняє виникнення різних бактеріальних, грибкових, паразитарних та вірусних інфекцій, часто асоційованих з умовно-патогенними збудниками. У пацієнтів, які отримували лікування циклоспорином, відзначалася реактивація поліомавірусної інфекції з латентного стану, що веде до розвитку поліомавірусної нефропатії, особливо асоційованої з ВК вірусом, або мультифокальної лейкоенцефалопатії, обумовленої JC вірусом. Ці стани обумовлені високим загальним навантаженням імунодепресивними препаратами. Розвиток таких станів слід брати до уваги при диференціальній діагностиці причин порушень функції нирок та нервової системи у пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію. Враховуючи потенційну небезпеку цих інфекцій для життя пацієнта,слід застосовувати ефективну систему профілактичних та лікувальних заходів, особливо у випадках тривалого застосування комбінованого імуносупресивного лікування. Лімфопроліферативі захворювання та солідні злоякісні новоутворення При тривалому імуносупресивному лікуванні (включаючи терапію циклоспорином), збільшується ризик розвитку лімфопроліферативних захворювань та солідних злоякісних новоутворень. При застосуванні препарату слід забезпечити відповідне спостереження за пацієнтами для виявлення даних станів на ранніх стадіях. При виявленні лімфопроліферативних захворювань, солідних злоякісних новоутворень або передпухлинних станів лікування препаратом слід відмінити. Вплив прямих сонячних лучен, УФ-В випромінювання та фотохіміотерапії Враховуючи потенційний ризик розвитку злоякісних новоутворень шкіри, пацієнтам, які отримують лікування циклоспорином, слід уникати надмірного перебування під прямим сонячним промінням, впливу ультрафіолетового УФ-В випромінювання. ПУВА-терапії (фотохіміотерапії). Особливі компоненти: етанол При застосуванні циклоспорину у вагітних жінок та в період грудного вигодовування, у пацієнтів із захворюванням печінки, епілепсією, з алкоголізмом або при застосуванні у дітей слід брати до уваги наявність етанолу у складі препарату. Вміст етилового спирту в препараті становить близько 9.5% маси вмісту капсули, що відповідає 0,010 г етанолу для дозування 10 мг, 0.025 г для дозування 25 мг. 0,050 г для дозування 50 мг та 0,100 г для дозування 100 мг. Вакцинація Під час лікування циклоспорином вакцинація може бути менш ефективною; слід уникати застосування живих ослаблених вакцин. Необхідний контроль лабораторних показників у пацієнтів із кістозним фіброзом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні дії препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та виконувати потенційно небезпечні види діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Тому в період лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та виконанні потенційно небезпечних видів діяльності. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: Aсonitum soongaricum (аконітум сунгарикум) D1 - 2,3 мг; Verbascum densiflorum (вербаскум денсіфлорум) D1 - 2,3 мг; Alchemilla vulgaris (альхемілля вульгаріс) D1 - 2,3 мг; Echinacea purpurea (ехінацея пурпуреа) D1 - 2,3 мг; Mentha piperita (менту піпериту) D1 - 2,3 мг; Daphne mezereum (Mezereum) (дафне мезереум (мезереум) D1 - 2,3 мг; Apis mellifica (Apis) (апіс меліфіка (апіс) D1 - 2,3 мг; ,3 мг, Bryonia dioica (бріонія діоіка) D1 - 2,3 мг; кальцій стеариновокислий (кальція стеарат) - 2,5 мг. По 10 чи 30 табл. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3 контурні коміркові упаковки №10 або по 1 контурній комірковій упаковці №30 поміщають у пачку картонну.Опис лікарської формиПігулки під'язичні гомеопатичні круглі, плоскоциліндричної форми, з ризиком з одного боку та фаскою з двох сторін, від білого до світло-жовтого кольору з темнішими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаЗагальнозміцнююче, протизапальне.ФармакодинамікаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняДля профілактики та у складі комплексної терапії як симптоматичний засіб при "простудних" захворюваннях (ГРВІ) та грипозних станах (лихоманка, загальна слабкість, головний біль) з метою підвищення неспецифічної опірності організму.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату віком до 18 років.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні препарату взаємодія з іншими лікарськими засобами не виявлено.Спосіб застосування та дозиСублінгвально (таблетку поміщають під язик і тримають у роті до повного розчинення). Для лікування у перші 2-3 дні застосовують по 1 табл. кожні 2 години (7-8 разів на добу). Після зниження температури протягом наступних 2-3 днів використовують по 1 табл. 4 рази на день. Курс лікування 5-6 днів. Для профілактики під час спалаху ГРВІ препарат приймають по 1 табл. 4 десь у день.ПередозуванняДосі про випадки передозування не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Інформація для хворих на цукровий діабет: одна таблетка препарату містить 225.55 мг сахарози (цукрова-рафінада), що відповідає 0.019 ХЕ (хлібних одиниць). Перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: сангвіритрін 2 мг. допоміжні речовини: етанол 95%, вода очищена. 25 мл – флакони темного скла (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього та місцевого застосування (спиртовий) 0.2% прозорий, оранжевого кольору, із запахом спирту.Фармакотерапевтична групаМає широкий спектр протимікробної дії. ;Активний щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій; Serratia spp., Klebsiella spp., Antracoides spp., Cryptococcus spp.), патогенних грибів роду Microsporum, Trichophyton, Nocardia, Aspergillus, дріжджоподібних грибів роду Candida (в т.ч. полірезистентні штами мікроорганізмів) і деякі (Entamoeba histolytica, Trichomonas vaginalis). В основі механізму протимікробної дії сангвіритрину лежить пригнічення бактеріальної нуклеази, порушення процесів проникності клітинних стінок, перегородок розподілу, будови нуклеоїду. Активний щодо багатьох полірезистентних штамів мікроорганізмів. Має антихолінестеразну активність.Клінічна фармакологіяАнтисептик для зовнішнього та місцевого застосування.Показання до застосуванняУ комплексній терапії гострих та хронічних гнійно-запальних захворювань: гострі кишкові інфекції (дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції); ранові інфекції та різні інфекційні ускладнення, зумовлені патогенною мікрофлорою (реконвалесцентне бактеріоносійство); захворювання, пов'язані з порушенням нормальної мікрофлори (дисбактеріози), а також захворювання, спричинені патогенними грибами (фарингомікоз, кандидоз, мікроспорія). У складі комбінованої терапії чутливих та рухових порушень, пов'язаних із захворюваннями та травматичними ушкодженнями нервової системи (поліомієліт, дитячий церебральний параліч). Профілактика гнійно-запальних захворювань шкіри у новонароджених та ранової інфекції у хірургічних хворих; інфекційно-запальні захворювання шкіри та слизових оболонок (в т.ч. інфіковані рани, пародонтит, пародонтоз, альвеолярна піорея, виразково-некротичний гінгівостоматит, афтозний стоматит); тонзиліт, отит; піодермія, екзема, дерматомікоз, оніхомікоз, поверхневий бластомікоз; відкриті інфіковані переломи, опіки, рани, що тривало не гояться, і трофічні виразки. Захворювання середнього вуха та зовнішнього слухового проходу. Інфекційно-запальні захворювання матки та піхви (ендоцервіцит, кольпіт, вульвіт, ерозія шийки матки, інфіковані післяопераційні рани), у т.ч. у вагітних жінокПротипоказання до застосуванняЕпілепсія; гіперкінези; бронхіальна астма; стенокардія; печінкова та/або ниркова недостатність; грибкові ураження шкіри із явищами екзематизації; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі. Алергічні реакції: свербіж, гіперемія шкіри, печіння, болючість (у місці нанесення препарату).Спосіб застосування та дозиВсередину; (не розжовуючи), після їди. Дорослим зазвичай призначають по 10 мг 3-4 рази на добу (при необхідності добова доза може бути підвищена до 45 мг). ;Дітям 11-15 років ;призначають 5-10 мг 3 рази/сут (максимальна добова доза - 30 мг); ;4-10 років; - по 5 мг 3-4 рази на добу (максимальна добова доза - 20 мг); ; 1-3 років; - по 5 мг на кожен рік життя (максимальні дози: 1 рік - 5 мг на добу, 2 роки - по 5 мг 1-2 рази на добу, 3 роки - по 5 мг 2-3 рази/ добу). Тривалість курсу лікування залежить від нозологічної форми та тяжкості захворювання та в середньому становить: при гострих кишкових інфекціях (дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції) – 5-7 днів (при необхідності до 10 днів); при дисбактеріозах – до 10-14 днів; при бактеріоносійстві (бактеріовиділенні) - 7-14 днів; при фарингомікозі та кандидозі – до 14 днів; при мікроспорії – 4-5 тиж. Зовнішньо При поверхневому бластомікозі змащують осередки ураження лініментом щодня 1-2 рази на добу протягом 4-7 днів; для лікування тривало незагойних ран і виразок лінімент накладають на ранову поверхню при перев'язках щодня або через 1-2 дні. Місцево При стоматитах проводять аплікацію лініменту на уражені ділянки слизової оболонки порожнини рота 2-3 рази на добу протягом 2-5 днів. При лікуванні зовнішнього отиту після очищення слухового проходу вводять турунди, змочені 0.2% спиртовим розчином Сангвірітріна на 10-15 хв 2-3 рази на добу. Тривалість лікування – не менше 2 тижнів. При хронічному гнійному середньому отиті після ретельного туалету середнього вуха закопують 0.2% спиртовий розчин по 5-8 крапель 3 рази на добу. При гнійно-запальних захворюваннях шкіри у новонароджених 0.2% водно-спиртовим розчином змочують шкірні складки 2 рази на добу протягом перших 5-6 днів життя. При лікуванні відкритих інфікованих переломів використовують 0.01-0.1% водний розчин. У ;гінекології ;використовують примочки 0.005-0.01% теплого водного розчину 1-2 рази/сут протягом 5-10 днів. При стоматитах; проводять аплікацію 0.2% спиртового розчину 2-3 рази/сут протягом 2-5 днів. При; пародонтитах; використовують турундочки, змочені 0.2% водно-спиртовим або 0.01-0.1% водним розчином. Максимальна добова доза у дорослих і дітей старше 5 років: водно-спиртові розчини - 15 мл, водні розчини - 30 мл; у ;дітей до 5 років; - водно-спиртові розчини - 10 мл, водні розчини - 20 мл. Лікування альвеолярної піореї (пародонтоз) здійснюється лікарем-стоматологом відповідно до інструкції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПігулки застосовуються для приготування водного розчину. Печіння та болючість при використанні розчину або лініменту можна усунути додаванням 0.5% розчину прокаїну. Для зменшення побічної дії рекомендується призначати після їжі разом з цукром або сиропом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта
Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: сангвіритрін 2 мг. допоміжні речовини: етанол 95%, вода очищена. 50 мл - флакони темного скла (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього та місцевого застосування (спиртовий) 0.2% прозорий, оранжевого кольору, із запахом спирту.Фармакотерапевтична групаМає широкий спектр протимікробної дії. ;Активний щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій; Serratia spp., Klebsiella spp., Antracoides spp., Cryptococcus spp.), патогенних грибів роду Microsporum, Trichophyton, Nocardia, Aspergillus, дріжджоподібних грибів роду Candida (в т.ч. полірезистентні штами мікроорганізмів) і деякі (Entamoeba histolytica, Trichomonas vaginalis). В основі механізму протимікробної дії сангвіритрину лежить пригнічення бактеріальної нуклеази, порушення процесів проникності клітинних стінок, перегородок розподілу, будови нуклеоїду. Активний щодо багатьох полірезистентних штамів мікроорганізмів. Має антихолінестеразну активність.Клінічна фармакологіяАнтисептик для зовнішнього та місцевого застосування.Показання до застосуванняУ комплексній терапії гострих та хронічних гнійно-запальних захворювань: гострі кишкові інфекції (дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції); ранові інфекції та різні інфекційні ускладнення, зумовлені патогенною мікрофлорою (реконвалесцентне бактеріоносійство); захворювання, пов'язані з порушенням нормальної мікрофлори (дисбактеріози), а також захворювання, спричинені патогенними грибами (фарингомікоз, кандидоз, мікроспорія). У складі комбінованої терапії чутливих та рухових порушень, пов'язаних із захворюваннями та травматичними ушкодженнями нервової системи (поліомієліт, дитячий церебральний параліч). Профілактика гнійно-запальних захворювань шкіри у новонароджених та ранової інфекції у хірургічних хворих; інфекційно-запальні захворювання шкіри та слизових оболонок (в т.ч. інфіковані рани, пародонтит, пародонтоз, альвеолярна піорея, виразково-некротичний гінгівостоматит, афтозний стоматит); тонзиліт, отит; піодермія, екзема, дерматомікоз, оніхомікоз, поверхневий бластомікоз; відкриті інфіковані переломи, опіки, рани, що тривало не гояться, і трофічні виразки. Захворювання середнього вуха та зовнішнього слухового проходу. Інфекційно-запальні захворювання матки та піхви (ендоцервіцит, кольпіт, вульвіт, ерозія шийки матки, інфіковані післяопераційні рани), у т.ч. у вагітних жінокПротипоказання до застосуванняЕпілепсія; гіперкінези; бронхіальна астма; стенокардія; печінкова та/або ниркова недостатність; грибкові ураження шкіри із явищами екзематизації; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі. Алергічні реакції: свербіж, гіперемія шкіри, печіння, болючість (у місці нанесення препарату).Спосіб застосування та дозиВсередину; (не розжовуючи), після їди. Дорослим зазвичай призначають по 10 мг 3-4 рази на добу (при необхідності добова доза може бути підвищена до 45 мг). ;Дітям 11-15 років ;призначають 5-10 мг 3 рази/сут (максимальна добова доза - 30 мг); ;4-10 років; - по 5 мг 3-4 рази на добу (максимальна добова доза - 20 мг); ; 1-3 років; - по 5 мг на кожен рік життя (максимальні дози: 1 рік - 5 мг на добу, 2 роки - по 5 мг 1-2 рази на добу, 3 роки - по 5 мг 2-3 рази/ добу). Тривалість курсу лікування залежить від нозологічної форми та тяжкості захворювання та в середньому становить: при гострих кишкових інфекціях (дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції) – 5-7 днів (при необхідності до 10 днів); при дисбактеріозах – до 10-14 днів; при бактеріоносійстві (бактеріовиділенні) - 7-14 днів; при фарингомікозі та кандидозі – до 14 днів; при мікроспорії – 4-5 тиж. Зовнішньо При поверхневому бластомікозі змащують осередки ураження лініментом щодня 1-2 рази на добу протягом 4-7 днів; для лікування тривало незагойних ран і виразок лінімент накладають на ранову поверхню при перев'язках щодня або через 1-2 дні. Місцево При стоматитах проводять аплікацію лініменту на уражені ділянки слизової оболонки порожнини рота 2-3 рази на добу протягом 2-5 днів. При лікуванні зовнішнього отиту після очищення слухового проходу вводять турунди, змочені 0.2% спиртовим розчином Сангвірітріна на 10-15 хв 2-3 рази на добу. Тривалість лікування – не менше 2 тижнів. При хронічному гнійному середньому отиті після ретельного туалету середнього вуха закопують 0.2% спиртовий розчин по 5-8 крапель 3 рази на добу. При гнійно-запальних захворюваннях шкіри у новонароджених 0.2% водно-спиртовим розчином змочують шкірні складки 2 рази на добу протягом перших 5-6 днів життя. При лікуванні відкритих інфікованих переломів використовують 0.01-0.1% водний розчин. У ;гінекології ;використовують примочки 0.005-0.01% теплого водного розчину 1-2 рази/сут протягом 5-10 днів. При стоматитах; проводять аплікацію 0.2% спиртового розчину 2-3 рази/сут протягом 2-5 днів. При; пародонтитах; використовують турундочки, змочені 0.2% водно-спиртовим або 0.01-0.1% водним розчином. Максимальна добова доза у дорослих і дітей старше 5 років: водно-спиртові розчини - 15 мл, водні розчини - 30 мл; у ;дітей до 5 років; - водно-спиртові розчини - 10 мл, водні розчини - 20 мл. Лікування альвеолярної піореї (пародонтоз) здійснюється лікарем-стоматологом відповідно до інструкції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПігулки застосовуються для приготування водного розчину. Печіння та болючість при використанні розчину або лініменту можна усунути додаванням 0.5% розчину прокаїну. Для зменшення побічної дії рекомендується призначати після їжі разом з цукром або сиропом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: сангвіритрін (сангвінарину гідросульфат + хелеритрину гідросульфат) – 5 мг. В упаковці 30 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою від темно-оранжевого до коричнево-оранжевого кольору, круглої форми з двоопуклими поверхнями.Фармакотерапевтична групаМає широкий спектр протимікробної дії. ;Активний щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій; Serratia spp., Klebsiella spp., Antracoides spp., Cryptococcus spp.), патогенних грибів роду Microsporum, Trichophyton, Nocardia, Aspergillus, дріжджоподібних грибів роду Candida (в т.ч. полірезистентні штами мікроорганізмів) і деякі (Entamoeba histolytica, Trichomonas vaginalis). В основі механізму протимікробної дії сангвіритрину лежить пригнічення бактеріальної нуклеази, порушення процесів проникності клітинних стінок, перегородок розподілу, будови нуклеоїду. Активний щодо багатьох полірезистентних штамів мікроорганізмів. Має антихолінестеразну активність.Клінічна фармакологіяАнтисептик для зовнішнього та місцевого застосування.Показання до застосуванняУ комплексній терапії гострих та хронічних гнійно-запальних захворювань: гострі кишкові інфекції (дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції); ранові інфекції та різні інфекційні ускладнення, зумовлені патогенною мікрофлорою (реконвалесцентне бактеріоносійство); захворювання, пов'язані з порушенням нормальної мікрофлори (дисбактеріози), а також захворювання, спричинені патогенними грибами (фарингомікоз, кандидоз, мікроспорія). У складі комбінованої терапії чутливих та рухових порушень, пов'язаних із захворюваннями та травматичними ушкодженнями нервової системи (поліомієліт, дитячий церебральний параліч). Профілактика гнійно-запальних захворювань шкіри у новонароджених та ранової інфекції у хірургічних хворих; інфекційно-запальні захворювання шкіри та слизових оболонок (в т.ч. інфіковані рани, пародонтит, пародонтоз, альвеолярна піорея, виразково-некротичний гінгівостоматит, афтозний стоматит); тонзиліт, отит; піодермія, екзема, дерматомікоз, оніхомікоз, поверхневий бластомікоз; відкриті інфіковані переломи, опіки, рани, що тривало не гояться, і трофічні виразки. Захворювання середнього вуха та зовнішнього слухового проходу. Інфекційно-запальні захворювання матки та піхви (ендоцервіцит, кольпіт, вульвіт, ерозія шийки матки, інфіковані післяопераційні рани), у т.ч. у вагітних жінокПротипоказання до застосуванняЕпілепсія; гіперкінези; бронхіальна астма; стенокардія; печінкова та/або ниркова недостатність; грибкові ураження шкіри із явищами екзематизації; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі. Алергічні реакції: свербіж, гіперемія шкіри, печіння, болючість (у місці нанесення препарату).Спосіб застосування та дозиВсередину; (не розжовуючи), після їди. Дорослим зазвичай призначають по 10 мг 3-4 рази на добу (при необхідності добова доза може бути підвищена до 45 мг). ;Дітям 11-15 років ;призначають 5-10 мг 3 рази/сут (максимальна добова доза - 30 мг); ;4-10 років; - по 5 мг 3-4 рази на добу (максимальна добова доза - 20 мг); ; 1-3 років; - по 5 мг на кожен рік життя (максимальні дози: 1 рік - 5 мг на добу, 2 роки - по 5 мг 1-2 рази на добу, 3 роки - по 5 мг 2-3 рази/ добу). Тривалість курсу лікування залежить від нозологічної форми та тяжкості захворювання та в середньому становить: при гострих кишкових інфекціях (дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції) – 5-7 днів (при необхідності до 10 днів); при дисбактеріозах – до 10-14 днів; при бактеріоносійстві (бактеріовиділенні) - 7-14 днів; при фарингомікозі та кандидозі – до 14 днів; при мікроспорії – 4-5 тиж. Зовнішньо При поверхневому бластомікозі змащують осередки ураження лініментом щодня 1-2 рази на добу протягом 4-7 днів; для лікування тривало незагойних ран і виразок лінімент накладають на ранову поверхню при перев'язках щодня або через 1-2 дні. Місцево При стоматитах проводять аплікацію лініменту на уражені ділянки слизової оболонки порожнини рота 2-3 рази на добу протягом 2-5 днів. При лікуванні зовнішнього отиту після очищення слухового проходу вводять турунди, змочені 0.2% спиртовим розчином Сангвірітріна на 10-15 хв 2-3 рази на добу. Тривалість лікування – не менше 2 тижнів. При хронічному гнійному середньому отиті після ретельного туалету середнього вуха закопують 0.2% спиртовий розчин по 5-8 крапель 3 рази на добу. При гнійно-запальних захворюваннях шкіри у новонароджених 0.2% водно-спиртовим розчином змочують шкірні складки 2 рази на добу протягом перших 5-6 днів життя. При лікуванні відкритих інфікованих переломів використовують 0.01-0.1% водний розчин. У ;гінекології ;використовують примочки 0.005-0.01% теплого водного розчину 1-2 рази/сут протягом 5-10 днів. При стоматитах; проводять аплікацію 0.2% спиртового розчину 2-3 рази/сут протягом 2-5 днів. При; пародонтитах; використовують турундочки, змочені 0.2% водно-спиртовим або 0.01-0.1% водним розчином. Максимальна добова доза у дорослих і дітей старше 5 років: водно-спиртові розчини - 15 мл, водні розчини - 30 мл; у ;дітей до 5 років; - водно-спиртові розчини - 10 мл, водні розчини - 20 мл. Лікування альвеолярної піореї (пародонтоз) здійснюється лікарем-стоматологом відповідно до інструкції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПігулки застосовуються для приготування водного розчину. Печіння та болючість при використанні розчину або лініменту можна усунути додаванням 0.5% розчину прокаїну. Для зменшення побічної дії рекомендується призначати після їжі разом з цукром або сиропом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаЛимонна кислота (регулятор кислотності), гідрокарбонат натрію (регулятор кислотності), L-аскорбінова кислота (вітамін С), інулін, ароматизатор (апельсин), цикламат натрію (підсолоджувач), порошок бурякового соку (барвник), бета-каротин (барвник), сахаринат натрію (підсолоджувач). Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю. Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Албендазол 400 мг; Допоміжні речовини: сахароза – 382 мг, лактоза – 200 мг, натрію бензоат – 1 мг, барвник сонячний захід жовтий (барвник закатно-жовтий) – 0.2 мг, вода очищена – 0.1 мг, магнію стеарат – 6 мг, тальк – 1; ароматизатор м'яти перцевої (есенція м'яти перцевої) – 0.008 мг, ментол (лівоментол) – 0.2 мг. По 1, 2 або 3 таблетки в контурній комірковій упаковці (ПВХ/алюмінієвому блістері); по 1 контурній комірковій упаковці в картонній пачці, в комплекті з інструкцією з медичного застосування російською мовою.Опис лікарської формиТаблетки жувальні світло-оранжевого кольору, з вкрапленнями темнішого і світлішого кольору, круглі, плоскі, з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротигельмінтний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо погано абсорбується із шлунково-кишкового тракту внаслідок поганої розчинності у воді. Препарат швидко метаболізується при "першому проходженні" через печінку, тому плазмові концентрації албендазолу в незміненому вигляді дуже малі і не визначаються. Біодоступність при внутрішньому прийомі низька. Однак одночасний прийом жирної їжі значно підвищує всмоктування та концентрацію албендазолу у плазмі крові (у 5 разів). Cmaxалбендазолу сульфоксиду досягається через 2-5 год. Розподіл. Зв'язування із білками плазми становить 70%. Албендазол добре розподіляється в організмі, досягаючи високих концентрацій у сечі та жовчі, печінці, стінці та рідині паразитарних кіст, цереброспінальній рідині. Метаболізм. Албендазол быстро метаболизируется в печени с образованием первичного метаболита - албендазола сульфоксида, также обладающего противогельминтной активностью. Албендазола сульфоксид в свою очередь превращается в албендазола сульфон (вторичный метаболит) и другие окисленные продукты, лишенные фармакологической активности. Албендазол является индуктором микросомальных ферментов CYP1A2 в клетках печени человека. Выведение. T1/2 албендазола сульфоксида составляет 8-12 ч. Препарат выводится в виде различных метаболитов с мочой и с желчью, при этом почечное выведение незначительно (менее 1%). Фармакокинетика в особых клинических случаях. На фоне поражения печени биодоступность албендазола повышается. Cmaxалбендазола сульфоксида увеличивается в 2 раза, а T1/2 удлиняется. У пациентов с нарушение функции почек клиренс албендазола и его метаболитов не меняется.ФармакодинамикаПротивогельминтное и противопротозойное средство. Избирательно подавляет полимеризацию бета-тубулина, что приводит к деструкции цитоплазматических микроканальцев клеток кишечного тракта гельминтов; изменяет течение биохимических процессов (подавляет утилизацию глюкозы), блокирует передвижение секреторных гранул и других органелл в мышечных клетках круглых червей, обусловливая их гибель. Наиболее эффективен в отношении личиночных форм цестод - Echinococcus granulosus и Taenia solium; нематод - Strongyloides stercolatis.Показания к применениюНейроцистицеркоз, вызванный личиночной формой свиного цепня (Taenia solium); эхинококкоз печени, легких, брюшины, вызванной личиночной формой собачьего ленточного червя (Echinococcus granulosus); нематодозы: аскаридоз, трихоцефалез, анкилостомидоз, энтеробиоз, стронгилоидоз; трематодозы: описторхоз; деякі протозойні інфекції: лямбліоз, мікроспорідіоз; змішані гельмінтози; як допоміжний засіб при хірургічному лікуванні ехінококозних кіст.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних бензімідазолу. З обережністю: пригнічення кістковомозкового кровотворення, печінкова недостатність, цироз печінки, цистицеркоз із залученням сітчастої оболонки ока.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування при вагітності, за винятком випадків, коли альтернативне лікування неможливе. Перед початком лікування жінок дітородного віку проводять тест на відсутність вагітності. Під час та протягом місяця після закінчення лікування обов'язковою є надійна контрацепція. З особливою обережністю препарат призначають у період грудного вигодовування. Протипоказано застосування у дітей віком до 3 років. З обережністю слід призначати препарат дітям віком від 3 до 6 років.Побічна діяЗ боку травної системи: порушення функції печінки зі зміною функціональних печінкових тестів (слабке або помірне підвищення активності трансаміназ), біль у ділянці живота, нудота, блювання. З боку системи кровотворення: пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія). З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, менінгеальні симптоми. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. Інші: підвищення температури тіла, підвищення артеріального тиску, гостра ниркова недостатність, оборотна алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні дексаметазон, циметидин, празиквантел збільшують концентрацію сульфату албендазолу в крові.Спосіб застосування та дозиПри нейроцистицеркозі та ехінококозі пацієнтам з масою тіла 60 кг і більше призначають по 400 мг 2 рази на добу, з масою тіла менше 60 кг - у дозі 15 мг/кг/добу на 2 прийоми. Максимальна добова доза – 800 мг. Курс лікування при нейроцистицеркозі - 8-30 днів, при ехінококозі - 3 цикли по 28 днів з 14 денною перервою між циклами. При оперативному лікуванні тривалість медикаментозного лікування становить 3 курси. При аскаридозі, трихоцефалізі, ентеробіозі, анкілостомідозі дорослим та дітям старше 3 років – по 400 мг одноразово, при необхідності прийом повторюють через 3 тижні. При лямбліозі дорослим та дітям старше 3 років – по 400 мг 1 раз на добу протягом 3 днів. При стронгілоїдозі та цестодозі дорослим та дітям старше 3 років – по 400 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, при необхідності повторюють через 3 тижні. Препарат приймають внутрішньо. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від виду гельмінту та маси тіла пацієнта. Таблетки можна розжовувати або ковтати повністю.ПередозуванняЛікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХворі на нейроцистицеркоз повинні отримувати відповідну терапію кортикостероїдами та протисудомними препаратами. ГКС для прийому внутрішньо та внутрішньовенного введення застосовуються для запобігання різкому підвищенню АТ на першому тижні антицистової терапії. Рекомендується контролювати клітинний склад крові; аналізи крові необхідно проводити на початку кожного 28 денного циклу та кожні 2 тижні в період терапії альбендазолом. У разі виникнення лейкопенії лікування припиняють. Продовження лікування албендазолом можливе, якщо зниження загального вмісту лейкоцитів та нейтрофільних лейкоцитів помірне та не прогресує. При порушенні функції печінки до і під час лікування необхідний регулярний лабораторний контроль (кожні 2 тижні). У разі значного збільшення рівня печінкових трансаміназ лікування слід припинити. Однак якщо рівень ферментів печінки повернувся до вихідного, то албендазол може бути призначений, за умови постійного контролю лабораторних показників. При нейроцистицеркозі з ураженням очей перед початком лікування потрібне дослідження сітківки у зв'язку з ризиком посилення її патології.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Фасування: N1 Форма випуску: полоскання Упакування: фл. Виробник: Зелена діброва ЗАТ Завод-виробник: Зелена Діброва ЗАТ(Росія). .
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей - 10 мл: активна речовина: нафазоліну нітрат - 0,01 г; допоміжні речовини: етилендіамін - qs (близько 0,4 мг); борна кислота - 0,17 г; метилпарагідроксибензоат - 0,01 г; вода - до 10 мл. По 10 мл у матовому напівпрозорому пластиковому флаконі, забезпеченому механічним дозуючим аплікатором, що нагвинчується, із захисним ковпачком і пластиковим захисним півкільцем для запобігання випадковому натисканню. 1 фл. у картонній пачці.Опис лікарської формиСпрей назальний 0.1% у вигляді прозорої безбарвної рідини, без видимих ​​частинок, без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтиконгестивне.ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Санорін не надано.ФармакодинамікаАльфа2-адреноміметик з прямою стимулюючою дією на α-адренорецептори симпатичної нервової системи. При інтраназальному введенні надає швидку, виражену та тривалу вазоконстрикторну дію на судини слизової оболонки порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух порожнини носа – зменшує набряклість та гіперемію, завдяки чому покращується прохідність носових ходів та полегшується носове дихання. Поряд із цим відновлюється прохідність євстахієвих труб. Терапевтичний ефект настає, як правило, протягом 5 хв після введення препарату і зберігається протягом 4-6 годин. При тривалому застосуванні судинозвужувальний ефект поступово зменшується, тому через 5-7 днів лікування слід зробити перерву на кілька днів.Показання до застосуванняГострий риніт різної етіології; середній отит - як додатковий засіб зменшення набряку слизової оболонки носоглотки; синусит; євстахіїт; ларингіт; для зменшення набряку слизових оболонок порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух порожнини носа при діагностичних та лікувальних процедурах; за необхідності зупинки носових кровотеч.Протипоказання до застосуванняхронічний риніт; атрофічний риніт; закритокутова глаукома; тяжкі захворювання очей; артеріальна гіпертензія; виражений атеросклероз; тахікардія; гіпертиреоз; цукровий діабет; одночасний прийом інгібіторів МАО та період до 14 днів після закінчення їх застосування; дитячий та підлітковий вік до 15 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при вагітності, у періоді лактації (грудного вигодовування), при ІХС (стенокардії), гіперплазії передміхурової залози, феохромоцитомі.Вагітність та лактаціяЗа необхідності застосування препарату при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід оцінити очікувану користь терапії для матері та можливий ризик для плода. Даних про проникнення нафазоліну через плацентарний бар'єр, а також у грудне молоко немає.Побічна діяМісцеві реакції: при підвищеній чутливості можливе відчуття печіння та сухості у порожнині носа; у поодиноких випадках після припинення впливу – реактивна гіперемія та набряк слизової оболонки порожнини носа. При тривалому та частому застосуванні (більше 1 тижня) препарату Санорін можливе хронічне порушення прохідності носових ходів та атрофія слизової оболонки порожнини носа. З боку травної системи: дуже рідко – нудота. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – головний біль, дратівливість. Інші: дуже рідко – підвищена пітливість, алергічні реакції, висипання. У рекомендованих дозах препарат добре переноситься.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату з інгібіторами МАО або трициклічними антидепресантами (і протягом 14 днів після закінчення їх застосування) можливе підвищення артеріального тиску, що зумовлене вивільненням депонованих катехоламінів під дією нафазоліну. Тому протипоказано застосування препарату Санорін одночасно з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після їх відміни. Нафазолін уповільнює всмоктування місцевих анестетиків, що призводить до збільшення тривалості їхньої дії.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Дорослим та дітям старше 15 років: по 1–3 краплі або 1–3 дози 0,1% розчину препарату Санорін (краплі або спрей) у кожну ніздрю 3–4 рази на добу. Дітям віком від 2 до 15 років: по 1–2 краплі 0,05% розчину препарату Санорін у кожну ніздрю 2–3 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Застосовувати короткочасно, не більше 1 тижня у дорослих та не більше 3 днів у дітей. Якщо носове дихання полегшується, застосування препарату Санорін можна закінчити раніше. Повторне застосування можливе за кілька днів. У разі носової кровотечі можна помістити в носовий хід ватний тампон, змочений 0,05% розчином препарату. При риноскопії для пролонгації поверхневої анестезії: по 2-4 краплі 0,1% розчину з 1 мл анестетика. Препарат Санорін, краплі, закопується в кожен носовий хід при трохи закинутій голові назад. При закапуванні в лівий носовий хід слід нахилити голову вправо, а при закапуванні в правий носовий хід вліво. При першому застосуванні препарату Санорін, спрей, рекомендується кілька разів натиснути на дозуючий пристрій, доки не з'явиться компактна хмаринка аерозолю. Перед безпосереднім застосуванням слід зняти захисний ковпачок, флакон тримати у вертикальному положенні, кінцеву частину пристрою ввести в носовий хід, після чого швидко і різко натиснути на аплікатор. Безпосередньо відразу після упорскування рекомендується зробити легкий вдих носом. Після застосування препарату аплікатор необхідно закрити захисним ковпачком.ПередозуванняСимптоми: нервозність, підвищена пітливість, головний біль, тремор, тахікардія, відчуття серцебиття, підвищення артеріального тиску, можливі також нудота, ціаноз, дихальні та психічні розлади. У разі пригнічення ЦНС спостерігаються брадикардія, слабкість, сонливість, зниження температури тіла, підвищення потовиділення, колапс, дуже рідко – кома. Лікування: відміна препарату, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні виразність судинозвужувальної дії поступово знижується (явище тахіфілаксії), у зв'язку з чим рекомендується через 5-7 днів застосування у дорослих та через 3 дні застосування у дітей зробити перерву на кілька днів. Препарат може чинити резорбтивну дію. Необхідність застосування препарату Санорін з іншими лікарськими засобами лікар визначає індивідуально. Необхідна обережність при проведенні загальної анестезії із застосуванням анестетиків, що підвищують чутливість міокарда до симпатоміметиків (галотан), особливо у пацієнтів із бронхіальною астмою. Необхідно уникати тривалого прийому препарату. Зважаючи на можливий розвиток побічних ефектів з боку серцево-судинної системи та нервової системи, не слід перевищувати рекомендовані дози препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій з урахуванням профілю побічних ефектів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаНа 1 г -вода очищена 19,182 г, хлористоводнева кислота 0,5 Н 0,490 г, натрію хлорид 0,2 г, прополісу екстракт гліцеринізований 0,140 г, натрію метилпарабен 0,046 г, чебрецю 0,02 г, екстракт евкаліпта рідкий 0,0026 р.ХарактеристикаРозчин для зволоження та очищення носової порожнини та носоглотки Спрей назальний САНОРІН АКВА НАТУРА ПРОПОЛІС ТІМ'ЯН ЕВКАЛІПТ застосовується для гігієни порожнини носа при таких захворюваннях, як риніт та грип, які можуть супроводжуватися дискомфортом, свербінням та печінням слизової оболонки носа та носоглотки. Також застосовується для профілактики несприятливих впливів, спричинених забрудненнями та сухістю повітря, тютюновим димом. Використовується для промивання та зволоження слизової оболонки порожнини носа та носоглотки, при гострому та хронічному нежиті; Чинить бар'єрну дію при набряку або закладеності носа та носових пазух; Сприяє видаленню надлишку рідини та слизу; Наявність у складі екстрактів прополісу та чебрецю сприяє посиленню загальної дії спрею; Підходить для застосування в домашніх умовах та лікувально-профілактичних закладах. Для індивідуального вживання. Для дорослих та дітей старше 12 років.ІнструкціяПеред використанням струсіть флакон та видаліть захисний ковпачок. Під час першого застосування натисніть кілька разів на дозуючий пристрій для розпилення спрею, якщо потрібно. М'яко введіть назальний аплікатор в один носовий хід, злегка масажуючи крила носа, і натисніть аплікатор для розпилення продукту. Повторіть процедуру другого носового проходу. Очистіть кінчик за допомогою води та висушіть. Закрийте назальний аплікатор захисним ковпачком до наступного застосування. Проводити по 1-2 сприскування в кожну ніздрю 2-3 рази на добу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість до будь-яких компонентів, що входять до складу медичного виробу. Вагітність та період лактації. Діти до 12 років.Побічна діяМожливе печіння в області носаУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ацетилсаліцилова кислота 75 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 47.25 мг, целюлоза мікрокристалічна – 24.4 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2.6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 0.75 мг; склад оболонки: сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату [1:1] – 6.7 мг, повідон К17 – 1.12 мг, тальк – 1.5 мг, макрогол 4000 – 0.68 мг. 60 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – ядро ​​білого або майже білого кольору та тонка смужка оболонки.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Зниження вмісту простагландинів (переважно Е1) у центрі терморегуляції призводить до зниження температури тіла внаслідок розширення судин шкіри та зростання потовиділення. Аналгезуючий ефект обумовлений як центральною, так і периферичною дією. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії. Ефективний при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи та при вторинній профілактиці інфаркту міокарда. У добовій дозі 6 г і більше пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми та знижує концентрацію вітаміну K-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Почастішує геморагічні ускладнення при проведенні хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі на фоні терапії антикоагулянтами. Стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях), але у високих дозах. Блокада ЦОГ-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів,що може зумовити виразку слизової оболонки і подальшу кровотечу.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується переважно з проксимального відділу тонкої кишки та меншою мірою зі шлунка. Присутність їжі у шлунку значно змінює всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. Метаболізується у печінці шляхом гідролізу з утворенням саліцилової кислоти з подальшою кон'югацією з гліцином або глюкуронідом. Концентрація саліцилатів у плазмі крові варіабельна. Близько 80% саліцилової кислоти зв'язується з білками плазми. Саліцилати легко проникають у багато тканин та рідин організму, в т.ч. у спинномозкову, перитонеальну та синовіальну рідини. У невеликих кількостях саліцилати виявляються у мозковій тканині, сліди – у жовчі, поті, калі. Швидко проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяється із грудним молоком. У новонароджених саліцилати можуть витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном та сприяти розвитку білірубінової енцефалопатії. Проникнення в порожнину суглоба пришвидшується за наявності гіперемії та набряку та сповільнюється у проліферативній фазі запалення. При виникненні ацидозу більша частина саліцилату перетворюється на неіонізовану кислоту, що добре проникає в тканини, в т.ч. у мозок. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у незміненому вигляді (60%) та у вигляді метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). T1/2 ацетилсаліцилової кислоти становить приблизно 15 хв. T1/2 саліцилату при прийомі в невисоких дозах становить 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин. У новонароджених елімінація саліцилату значно повільніша, ніж у дорослих.Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняревматизм, ревматоїдний артрит, інфекційно-алергічний міокардит; лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності різного генезу (в т.ч. невралгія, міалгія, біль голови); профілактика тромбозів та емболій; первинна та вторинна профілактика інфаркту міокарда; профілактика порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом У клінічній імунології та алергології: у поступово наростаючих дозах для тривалої "аспіринової" десенситизації та формування стійкої толерантності до НПЗЗ у хворих з "аспіриновою" астмою та "аспіриновою тріадою".Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча, "аспіринова тріада", наявність в анамнезі вказівок на кропивницю, риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ, гемофілія, геморагічний діатез, гіпопротромбін, дефіцит вітаміну К, печінкова та/або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, синдром Рейє, підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та інших саліцилатів. З обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, при бронхіальній астмі, ерозивно-виразкових ураженнях та кровотечах із ШКТ в анамнезі, при підвищеній кровоточивості або при одночасному проведенні протизгортаючої терапії, декомпенсованої хронічної серцевої недостатності. Ацетилсаліцилова кислота навіть у невеликих дозах зменшує виведення сечової кислоти з організму, що може спричинити гострий напад подагри у схильних пацієнтів. При тривалій терапії та/або застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах потрібне спостереження лікаря та регулярний контроль рівня гемоглобіну.Вагітність та лактаціяПротипоказана до застосування у І та ІІІ триместрах вагітності. У ІІ триместрі вагітності можливий разовий прийом за суворими показаннями. Має тератогенну дію: при застосуванні в I триместрі призводить до розвитку розщеплення верхнього неба, у III триместрі - викликає гальмування пологової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), передчасне закриття артеріальної протоки у плода, гіперплазію легеневих судин та гіпертензію в малому колі кровообігу. Ацетилсаліцилова кислота виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини внаслідок порушення функції тромбоцитів, тому не слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту у матері під час лактації. Протипоказання: дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей із гіпертермією на фоні вірусних захворювань).Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, біль у епігастрії, діарея; рідко – виникнення ерозивно-виразкових уражень, кровотеч із шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС: при тривалому застосуванні можливі запаморочення, біль голови, оборотні порушення зору, шум у вухах, асептичний менінгіт. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, анемія. З боку системи згортання крові: рідко – геморагічний синдром, подовження часу кровотечі. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення функції нирок; при тривалому застосуванні – гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм, "аспіринова тріада" (поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та лікарських засобів піразолонового ряду). Інші: в окремих випадках – синдром Рейє; при тривалому застосуванні – посилення симптомів хронічної серцевої недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антациди, що містять магнію та/або алюмінію гідроксид, уповільнюють та зменшують всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, засобів, що обмежують надходження кальцію або збільшують виведення з організму кальцію, підвищується ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою посилюється дія гепарину та непрямих антикоагулянтів, гіпоглікемічних засобів похідних сульфонілсечовини, інсулінів, метотрексату, фенітоїну, вальпроєвої кислоти. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами підвищується ризик ульцерогенної дії та виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні знижується ефективність діуретиків (спіронолактону, фуросеміду). При одночасному застосуванні інших НПЗЗ підвищується ризик розвитку побічних ефектів. Ацетилсаліцилова кислота може зменшувати концентрації в плазмі індометацину, піроксикаму. При одночасному застосуванні препаратів золота ацетилсаліцилова кислота може індукувати пошкодження печінки. При одночасному застосуванні знижується ефективність урикозуричних засобів (зокрема пробенециду, сульфінпіразону, бензбромарону). При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та алендронату натрію можливий розвиток важкого езофагіту. При одночасному застосуванні гризеофульвіну можливе порушення абсорбції ацетилсаліцилової кислоти. Описано випадок спонтанного крововиливу в райдужну оболонку прийому екстракту гінкго білоба на тлі тривалого застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг/сут. Вважають, що це може бути обумовлено адитивною інгібуючою дією на агрегацію тромбоцитів. При одночасному застосуванні дипіридамолу можливе збільшення Сmaxсаліцилату в плазмі та AUC. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою підвищуються концентрації дигоксину, барбітуратів та солей літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні саліцилатів у високих дозах з інгібіторами карбоангідрази можлива інтоксикація саліцилатами. Ацетилсаліцилова кислота в дозах менше 300 мг на добу незначно впливає на ефективність каптоприлу та еналаприлу. При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах можливе зменшення ефективності каптоприлу та еналаприлу. При одночасному застосуванні кофеїн підвищує швидкість всмоктування, концентрацію в плазмі та біодоступність ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні метопролол може підвищувати Сmax саліцилат у плазмі крові. При застосуванні пентазоцину на фоні тривалого прийому ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах є ризик розвитку тяжких побічних реакцій з боку нирок. При одночасному застосуванні фенілбутазон зменшує урикозурію, спричинену ацетилсаліциловою кислотою. При одночасному застосуванні етанол може посилювати дію ацетилсаліцилової кислоти на шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиІндивідуальна. Для дорослих разова доза варіює від 40 мг до 1 г, добова – від 150 мг до 8 г; кратність застосування – 2-6 разів на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування ацетилсаліцилової кислоти як протизапальний засіб у добовій дозі 5-8 г обмежено у зв'язку з високою ймовірністю розвитку побічних ефектів з боку ШКТ. Перед хірургічним втручанням, для зменшення кровоточивості в ході операції та післяопераційному періоді слід скасувати прийом саліцилатів за 5-7 днів. Під час тривалої терапії необхідно проводити загальний аналіз крові та дослідження калу на приховану кров. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у педіатрії протипоказане, оскільки у разі вірусної інфекції у дітей під впливом ацетилсаліцилової кислоти підвищується ризик розвитку синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. Тривалість лікування (без консультації з лікарем) не повинна перевищувати 7 днів при призначенні як аналгезуючий засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. У період лікування пацієнт повинен утримуватись від вживання алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Быстрый заказ
Фасування: N20 Форма випуску таб. д/розсмоктування Упаковка: упак. Производитель: ФармВИЛАР НПО ООО Завод-производитель: ФармВИЛАР НПО(Россия).
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Гозогліптин малат 40,986 мг (у перерахунку на гозогліптин 30 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 260,676 мг, кальцій гідрофосфат 130,338 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 13,500 мг, стеарат магнію 4,500 мг; Плівкова оболонка: Опадрай II Білий 18,000 мг (полівініловий спирт 40,0%, діоксид титану 25,0%, макрогол 20,2%, тальк 14,8%). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 20 мг та 30 мг. По 7 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. По 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 14 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. По 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 28 таблеток у поліетиленовий флакон для лікарських засобів, закупорений поліпропіленовою кришкою з вологопоглиначем. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Ядро таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – дипептидилпептидази-4 інгібітор.ФармакокінетикаГозогліптин швидко всмоктується при внутрішньому прийомі з абсолютною біодоступністю більше 99%. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається протягом 1 години після прийому. Середні концентрації в плазмі збільшуються пропорційно збільшенню дози. Зниження концентрації гозогліптину в плазмі крові після досягнення Сmах носить двофазний характер. Всмоктування Прийом їжі має помірний ефект на швидкість всмоктування гозогліптину. Спільне застосування гозогліптину з метформіном не впливає на динаміку їх всмоктування. Розподіл Гозогліптин практично не зв'язується з білками плазми. Метаболізм Основний метаболічний шлях гозогліптину у людини пов'язаний із гідроксилюванням піримідинової групи. Інші метаболіти пов'язані з гідролізом амідів, глюкуронізацією карабамоїлу, кон'югацією з формамідом, кон'югацією з глюкозою та кон'югацією з креатиніном. У дослідженнях in vitro з використанням мікросомальних ферментів печінки людини відзначалися низькі константи зв'язування та інгібування гозогліптином цитохромів CYP1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4. Виведення Гозогліптин виводиться з організму переважно нирками. Після внутрішнього прийому близько 77% дози гозогліптину виводиться нирками, причому 48,5% - у незміненому вигляді. 10,5% дози виводиться через кишечник, у своїй значна частка посідає метаболіти гозоглиптина. Період напіввиведення (T1/2) після внутрішнього прийому становить близько 20 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У дослідженні з одноразовим введенням гозогліптину в дозі 20 мг відмінності між параметрами фармакокінетики у пацієнтів з порушенням функції нирок у порівнянні з групою пацієнтів з нормальною функцією нирок були виявлені у групах з хронічною нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (AUC0-∞ у 1,5 раза) , ніж у групі з нормальною функцією), хронічною нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (AUC0-∞ у 2,2 рази більше, ніж у групі з нормальною функцією), тяжкою нирковою недостатністю (AUC0-∞ у 2,1 рази більше, ніж у групі з нормальною функцією) та термінальною нирковою недостатністю (AUC0-∞ у 2,8 рази більше, ніж у групі з нормальною функцією). При зміні функції нирок не відзначено виражених змін Смах. Кліренс при діалізі варіював від 99 до 132 мл/хв і середня частка гозогліптину при прийомі дози 20 мг, виведеного за один 4-годинний сеанс діалізу становила приблизно 26% дози (5,23 мг). Виведення гозогліптину при гемодіалізі виявилося помірним. Після закінчення діалізу не спостерігалося помітного "ефекту рикошету". Фармакокінетичні особливості гозогліптину у дітей віком до 18 років не вивчалися.ФармакодинамікаГозогліптин є активним, високо селективним інгібітором ферменту дипептидилпептидази-4 (ДПП-4), призначеним для лікування цукрового діабету 2 типу. Інгібуючи активність ДПП-4, гозогліптин підвищує концентрацію синтезованих у кишечнику гормонів сімейства інкретинів: глюкогоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) та глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП). Збільшення концентрації ГПП-1 та ГІП викликає підвищення чутливості бета-клітин підшлункової залози до глюкози, що призводить до підвищення синтезу та секреції інсуліну. Підвищення концентрації ГПП-1 спричиняє підвищення чутливості альфа-клітин підшлункової залози до глюкози, що призводить до покращення глюкозозалежної регуляції секреції глюкагону. Зниження підвищеної секреції глюкагону під час їжі спричиняє зменшення інсулінорезистентності.Зниження концентрації глюкагону на тлі підвищення концентрації інсуліну, зумовлене підвищенням концентрації ГПП-1 та ГІП, спричиняє зменшення продукції глюкози печінкою, що призводить до зниження вмісту глюкози в крові. При застосуванні гозогліптину у понад 750 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу протягом від 12 до 36 тижнів як монотерапія або в комбінації з метформіном відзначалося достовірне тривале зниження концентрації глікованого гемоглобіну (HbA1c), глюкози крові натще і через 2 год. З огляду на лікування гозоглиптином був відзначено значного зміни маси тіла; частота епізодів гіпоглікемії була мінімальною.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу: як монотерапія у поєднанні з дієтотерапією та фізичними вправами; у складі двокомпонентної комбінованої терапії з метформіном у разі неефективності дієтотерапії, фізичних вправ та монотерапії цими препаратами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гозогліптину або до будь-якого компонента препарату; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз; тяжкі порушення функції печінки; хронічна ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості; дитячий вік молодше 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлена); вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: у пацієнтів із панкреатитом в анамнезі.Вагітність та лактаціяВ експериментальних доклінічних дослідженнях при застосуванні в дозах, що у 200 разів перевищують рекомендовані у людини, гозогліптин не викликав порушення фертильності, ембріогенезу і не чинив тератогенної дії на плід. Клінічні дослідження безпеки препарату Сатерекс у вагітних не проводились. У зв'язку з відсутністю даних щодо безпеки застосування препарату Сатерекс під час вагітності протипоказане. Оскільки невідомо, чи проникає гозогліптин у грудне молоко у людини, застосування препарату Сатерекс у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри застосуванні препарату Сатерекс як монотерапія або в комбінації з метформіном більшість небажаних явищ (НЯ) були слабо виражені, мали тимчасовий характер і не вимагали відміни терапії. Кореляції між частотою НЯ та віком, статтю, етнічною приналежністю, тривалістю застосування або режимом дозування не виявлено. Для оцінки частоти НЯ використовувалися такі критерії: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, При застосуванні гозогліптину у дозах 20 мг та 30 мг 1 раз на добу частота відміни терапії у зв'язку з розвитком НЯ становила 1,3%. Епізоди гіпоглікемії (безсимптомні або легкого ступеня) спостерігалися у 4,7% пацієнтів на тлі монотерапії гозогліптином та у 4,1% пацієнтів при комбінованій терапії гозогліптином та метформіном. При застосуванні препарату Сатерекс у дозі 20 мг та 30 мг 1 раз на добу як монотерапія На тлі монотерапії гозогліптином НЯ відзначалися у 24,8% пацієнтів; кількість пов'язаних чи можливо пов'язаних явищ спостерігалося у 2,7% пацієнтів; всі явища мали легкий чи середній ступінь тяжкості. Тяжких НЯ зареєстровано не було. Спостерігалися такі НЯ: Порушення з боку імунної системи: нечасто – алергічний дерматит. Порушення з боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови, сонливість. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – запор. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто підвищення активності "печінкових" ферментів (АЛТ, ACT). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенія, почуття втоми. При комбінації препарату Сатерекс у дозі 20 мг та 30 мг 1 раз на добу з метформіном На фоні комбінованої терапії з метформіном НЯ відзначали 23,8% пацієнтів; пов'язані або, можливо, пов'язані з прийомом препарату НЯ спостерігалися у 3,3% пацієнтів; всі явища також мали легкий або середній ступінь тяжкості. Тяжких НЯ зареєстровано не було. Спостерігалися такі НЯ: Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – діарея, диспепсія, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчного міхура: нечасто – холецистит, стеатоз, підвищення активності “печінкових” ферментів (АЛТ, ACT), підвищення білірубіну, поліп жовчного міхура. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – периферичні набряки, біль у спині.Взаємодія з лікарськими засобамиГозогліптин має низький потенціал лікарської взаємодії. Оскільки гозогліптин не є субстратом мікросомальних ферментів печінки, а також не інгібує та не індукує ці ферменти, взаємодія гозогліптину з лікарськими препаратами, які є субстратами, інгібіторами або індукторами мікросомальних ферментів печінки, є малоймовірною. Клінічно значущої взаємодії гозогліптину з препаратами, що найчастіше застосовуються при лікуванні цукрового діабету 2 типу, не встановлено. Спільне застосування гозогліптину з інсуліном, похідними сульфонілсечовини, тіазолідиндіонами та іншими гіпоглікемічними препаратами, за винятком метформіну, не вивчене.Спосіб застосування та дозиПрепарат Сатерекс приймають внутрішньо 1 раз на день вранці, незалежно від їди. Режим дозування препарату слід підбирати індивідуально залежно від ефективності та переносимості. Рекомендована початкова доза при проведенні монотерапії або у складі двокомпонентної комбінованої терапії з метформіном становить 20 мг на добу. За відсутності досягнення цільових показників концентрації глюкози в крові доза препарату може бути збільшена до 30 мг на добу. При недостатньому клінічному ефекті на фоні застосування максимальної добової добової дози 30 мг для кращого контролю глікемії рекомендується додаткове призначення метформіну. У разі пропуску прийому Сатерексу звичайну дозу слід прийняти якнайшвидше після виявлення факту пропуску. Неприпустимий прийом подвійної дози препарату Сатерекс. Літній вік Не потрібна корекція дози препарату у літніх пацієнтів. Застосування при порушеннях функції печінки Оскільки досвід застосування гозогліптину у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки обмежений, препарат не рекомендується призначати при підвищенні АЛТ або ACT >2,5 рази вище за верхню межу норми (ВГН). Застосування у разі порушення функції нирок У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості корекції дози препарату не потрібні. Препарат Сатерекс не рекомендується застосовувати у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості.ПередозуванняКлінічні дослідження препарату Сатерекс у здорових добровольців показали хорошу переносимість гозогліптину в дозі до 300 мг. Вивчення дози понад 300 мг не проводилось. При одноразовому застосуванні препарату у дозі 300 мг можуть спостерігатися запаморочення, біль у м'язах, сухість у роті. Усі симптоми передозування та зміни лабораторних показників зникають після припинення застосування препарату. У разі передозування необхідно проводити загальноприйняті заходи: промивання шлунка, моніторинг життєвих показників, симптоматична терапія у разі потреби. Можливе виведення препарату з організму за допомогою 3-4-годинного діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Сатерекс у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу або для лікування діабетичного кетоацидозу протипоказане. У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості зменшення дози не потрібне. Препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та тяжкою нирковою недостатністю. Препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки (АЛТ або ACT >2,5 рази вище від ВГН) у зв'язку з обмеженим досвідом застосування препарату у даної категорії пацієнтів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Сатерекс на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не встановлений. У разі розвитку запаморочення на тлі лікування препаратом пацієнтам не слід керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс: корінь женьшеню 36 мг, трава горянки великоквіткової 228 мг, корінь морінди лікарської 86 мг. У упаковці 4 шт.ХарактеристикаКапсули Сайми – це біоактивна добавка, призначена для відновлення порушеної потенції у чоловіків. Їх виробляє китайська компанія, яка позиціонує себе як біоінженерна. Так, за допомогою біоінженерії з рослин, що використовуються в східній медицині, був сконструйований даний препарат. Треба скасувати заздалегідь, що капсули Сайми, зареєстровані не як ліки, в описах на сайтах розповсюджувачів видаються просто чудовою панацеєю. Основу цієї біологічно активної добавки складають такі рослинні компоненти, як женьшень, горянка, морінда. Перше з перерахованих рослин - давно заслужило славу прекрасного тонізуючого. Корінь женьшеню сприяє і сперматогенезу, і продукції чоловічих статевих гормонів, оптимізує стан серцево-судинної системи. Горянка має подібну дію, але також, впливає і на тканини насінників, і на стан губчастого тіла пеніса. Вважається навіть, що воно стає більш еластичним, збільшується і за довжиною, і обсягом. Основний елемент, яким насичений корінь Морінди – цинк, який є незамінним для нормальної функції гормональної системи, утворення сперми. Загалом, капсули Сайма містять безліч вітамінів, флавонідів, мікроелементів, амінокислот, цукрів, які можуть підтримати здоров'я не тільки чоловіки, а й жінки. Проте,Формула добавки націлена на стимуляцію вироблення саме чоловічих гормонів.РекомендуєтьсяДану біологічно-активну добавку пропонується приймати всім чоловікам – від просто незадоволених своїм статевим життям, відсутністю радості та пристрасті до пацієнтів з тяжкими порушеннями еректильної функції.Протипоказання до застосуванняПротипоказано при захворюваннях серцево-судинної системи, у тому числі тяжкому атеросклерозі, порушеннях серцевого ритму, гіпертонії. Також необхідно визначити. Чи немає чоловіка алергії на компоненти цієї добавки. Крім того, приймати капсули Сайми слід обережно тим, хто страждає на нервову збудливість, ниркову недостатність.Спосіб застосування та дози1 капсула за 30-40 хвилин до статевого акту, запивайте теплою водою. Вже за 20 хвилин Ви відчуєте сексуальне бажання.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаСировина - 1 г: 100 г збору містять суміш подрібненої лікарської рослинної сировини - листя мучниці 40%, квіток нігтик 20%, плодів кропу городнього 20%, кореневищ і коренів елеутерококу 10% і листя м'яти перцевої 10. 20 фільтр-пакетів по 2 г. Дія на організмУрологічний (сечогінний) збір має діуретичну, протизапальну, спазмолітичну, протимікробну, загальнозміцнюючу дію.
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаЛистя мучниці звичайної 40%; квітки календули лікарської 20%; плоди окропу (фенхелю) 20%; кореневища з корінням елеутерококу колючого 10%; листя м'яти перцевої 10%.Опис лікарської формиСуміш різних видів сировини, в якій добре помітні цілі плоди фенхелю (зеленовато-коричневого кольору), шматочки квіткових кошиків нігтиків (язичкові та трубчасті квітки жовтувато-оранжевого або помаранчевого кольору, обгортка - сіро-зеленого кольору), шматочки листя зеленого до темно-зеленого кольору) і мучниці (від світло-зеленого до темно-зеленого кольору), а також шматочки кореневищ і коренів елеутерококу (жовтувато-білого кольору), що проходять крізь сито з отворами розміром 5 мм. Запах ароматний. Смак водного вилучення гіркий, злегка терпкий.ХарактеристикаНастій має сечогінну, протимікробну, протизапальну, спазмолітичну дію.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб рослинного походження.РекомендуєтьсяУ складі комплексної терапії при захворюваннях нирок та сечовивідних шляхів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 12 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Спосіб застосування та дози2 фільтр-пакети поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, накривають кришкою і настоюють 30 хвилин, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім їх віджимають. Об'єм отриманого водного вилучення доводять кип'яченою водою до 100 мл. Приймають по 1/2 склянки 3 десь у день 20-30 хвилин до їжі протягом 2 тижнів. Перед застосуванням настій рекомендується збовтувати.ПередозуванняПри тривалому застосуванні настою в дозах, що значно перевищують рекомендовані, можливе загострення запальних явищ у сечовивідній системі, а також фарбування сечі у темно-зелений колір. Лікування-симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГотовий настій зберігати у прохолодному місці трохи більше 2-х діб. При сечокам'яній хворобі застосування збору необхідно погоджувати з лікарем – урологом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (у тому числі, керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаВалеріани кореневища з корінням, м'яти перцевого листя, собачої кропиви трава, солодки коріння, хмелю супліддя.ХарактеристикаСуміш неоднорідних частинок рослинної сировини жовтувато-зеленого кольору з включеннями темно-зеленого, білуватого, жовтого, жовтувато- або сірувато-коричневого кольору. Запах слабкий, ароматний. Смак водного вилучення солодкувато-гіркий. Настій збору має заспокійливу, помірну спазмолітичну дію.Інструкція2 фільтр-пакети (4 г) поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, накривають і настоюють 15 хв, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім їх віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл. Приймають внутрішньо у теплому вигляді по 1/2 склянки 2 десь у день 20 - 30 хв до їжі протягом 2 - 4 тижнів. Проведення повторного курсу лікування можливе за погодженням із лікарем. Перед вживанням настій рекомендується збовтувати.РекомендуєтьсяПідвищена нервова збудливість, порушення сну, нейроциркуляторна дистонія за гіпертонічним типом (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 12 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює дію снодійних засобів та інших лікарських препаратів, що пригнічують центральну нервову систему.ПередозуванняПри тривалому застосуванні у дозах, що перевищують рекомендовані, можливі м'язова слабкість, сонливість, зниження працездатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату у великих дозах можливе зниження швидкості психомоторних реакцій, що слід враховувати при керуванні транспортом, роботі з механізмами тощо.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему