Лекарства и БАД
![Ретинола пальмитат 100тысме/мл 10мл раствор для приема внутрь [масляный]](https://e-med.com.ua/files/resized/products/retinola_pal_mitat_100tysme_ml_10ml_rastvor_dlya_priema_vnutr_maslyanyy.600x800.jpg "Ретинола пальмитат 100тысме/мл 10мл раствор для приема внутрь [масляный]")
430,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл: ретинолу пальмітат 100 тис. МО. 10 мл - флакони темного скла з крапельницею (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для прийому внутрішньо олійний.Фармакотерапевтична групаВітамін А, відноситься до жиророзчинних вітамінів. Чинить вплив на життєдіяльність організму. Відіграє важливу роль в окисно-відновних процесах (внаслідок великої кількості ненасичених зв'язків), бере участь у синтезі мукополісахаридів, білків, ліпідів. Ретинолу належить важлива роль у підтримці нормального стану шкіри та епітелію слизових оболонок, забезпеченні нормальної диференціації епітеліальної тканини, у процесах фоторецепції (сприяє адаптації людини до темряви). Ретинол бере участь у мінеральному обміні, процесах утворення холестерину, посилює вироблення ліпази та трипсину, посилює мієлопоез, процеси клітинного поділу. Місцева дія опосередкована наявністю на поверхні клітин епітелію специфічних ретинолзв'язувальних рецепторів. Гальмує процеси кератинізації,посилює проліферацію епітеліоцитів, омолоджує клітинні популяції та зменшує кількість клітин, що йдуть шляхом термінального диференціювання. Вважають, що ретинол має протипухлинну дію, яка, однак, не поширюється на неепітеліальні пухлини.Клінічна фармакологіяВітамінний препарат.Показання до застосуванняГіповітаміноз та авітаміноз А. Захворювання очей (пігментний ретиніт, гемералопія, ксерофтальмія, кератомаляція, екзематозні ураження повік), захворювання та ураження шкіри (відмороження, опіки, рани, іхтіоз, гіперкератоз, псоріаз, деякі форми екземи та інші запальні та . Комплексна терапія рахіту, гіпотрофії, ГРЗ, хронічних бронхолегеневих захворювань, ерозивно-виразкових та запальних уражень ШКТ, цирозу печінки. Епітеліальні пухлини та лейкози (з метою підвищення стійкості кровотворної тканини до дії цитостатиків при комплексній хіміотерапії). Мастопатія (у складі комплексу негормональних засобів).Протипоказання до застосуванняЖовчнокам'яна хвороба, хронічний панкреатит (можливе загострення захворювання), І триместр вагітності.Побічна діяГіпервітаміноз А: у дорослих - сонливість, млявість, головний біль, гіперемія обличчя, нудота, блювання, розлади ходи, болючість у кістках нижніх кінцівок; у дітей можливі підвищення температури, сонливість, пітливість, блювання, шкірні висипання. Можливо: підвищення тиску ліквору (у дітей грудного віку можуть розвиватися гідроцефалія і випинання джерельця).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з неоміцином можливе зменшення абсорбції ретинолу.Спосіб застосування та дозиЗастосовують внутрішньо, внутрішньом'язово, зовнішньо. Лікувальні дози при авітамінозах легкого та середнього ступеня: дорослим – до 33 000 МО/добу, при гемералопії, ксерофтальмії, пігментному ретиніті – 50 000-100 000 МО/добу. При вагітності та в період грудного вигодовування добова доза ретинолу – 10 000 МО/добу. Дітям – 1000-5000 МО/сут залежно від віку. При захворюваннях шкіри дорослим – 50 000-100 000 МО/сут, дітям – 5000-20 000 МО/сут. Масляні розчини можна також застосовувати зовнішньо - при опіках, виразках, відмороженнях, змащуючи 5-6 разів на добу і прикриваючи марлею; одночасно застосовують ретинол внутрішньо або внутрішньом'язово.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при гострому та хронічному нефриті, при декомпенсації серцевої діяльності.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Дозування: 500 мг Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Штада Завод-виробник: Крафт ТОВ(Росія). .
Дозування: 500 мг Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Штада Завод-виробник: Крафт ТОВ(Росія).
Склад, форма випуску та упаковкаКальція карбонат, носій МКЦ, магнію карбонат, агенти антистежують аеросил (діоксид кремнію) та магнію стеарат, желатин, ароматизатор, підсолоджувач аспартам. Пігулки масою 1,0 г. РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі – додаткового джерела кальцію, що містить магній.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: сильденафіл (у формі цитрату) 20 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 62.632 мг, кальцію гідрофосфат – 20.878 мг, натрію кроскармеллозу – 6 мг, магнію стеарат – 2.4 мг. Склад плівкової оболонки: опадрай білий II OY-LS-28914 (гіпромелоза, титану діоксид, лактози моногідрат, тріацетин) – 3 мг, опадрай прозорий YS-2-19114-A (гіпромелоза, тріацетин) – 0.9 мг. 15 шт. - блістери з ПВХ/алюмінієвої фольги (6) - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "RVT 20" на одній стороні і "Pfizer" - на іншій.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. Оскільки ФДЕ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легень, силденафіл, будучи інгібітором цього ферменту, збільшує вміст цГМФ в гладком'язових клітинах легеневих судин і їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією (ЛГ) прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної фосфодіестерази, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл викликає невелике і скороминуще зниження артеріального тиску, яке в більшості випадків не супроводжується клінічними симптомами. Після прийому силденафілу внутрішньо у дозі 100 мг максимальне зниження систолічного та діастолічного АТ у положенні лежачи у середньому 8.3 мм рт. ст. та 5.3 мм рт. ст. відповідно. Після прийому силденафілу в дозі 80 мг 3 рази на добу у здорових чоловіків-добровольців відзначалося максимальне зниження систолічного та діастолічного АТ у положенні лежачи в середньому на 9.0 мм рт. ст. та 8.4 мм рт. ст. відповідно. Після прийому силденафілу в дозі 80 мг 3 рази на добу у пацієнтів із системною артеріальною гіпертензією систолічний та діастолічний АТ знижувався в середньому на 9.4 мм рт. ст. та 9.1 мм рт. ст. відповідно. У пацієнтів з ЛГ, які отримували силденафіл у дозі 80 мг 3 рази на добу, зниження артеріального тиску було менш вираженим: систолічний та діастолічний артеріальний тиск знижувався на 2 мм рт. ст. При одноразовому прийомі внутрішньо в дозах до 100 мг здоровими добровольцями силденафіл не суттєво впливав на показники ЕКГ. При застосуванні препарату в дозі 80 мг 3 рази на добу у пацієнтів з ЛГ клінічно значущі зміни ЕКГ не виявляли. При вивченні гемодинамічних ефектів силденафілу при одноразовому прийомі внутрішньо в дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжким коронарним атеросклерозом (стеноз, принаймні однієї коронарної артерії більше 70%) середній систолічний і діастолічний АТ у спокої знизився на 7% проти вихідним рівнем. Систолічний тиск у легеневій артерії знижувався в середньому на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не погіршував кровообіг у стенозованих коронарних артеріях. У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фансворса-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності сприйняття кольору (синього/зеленого кольорів); через 2 години після прийому препарату ці зміни зникали. Вважається, що порушення колірного зору викликається пригніченням ФДЕ6, що бере участь у процесі передачі світла в сітчастій оболонці ока. Силденафіл не впливає на гостроту зору, сприйняття контрастності, дані електроретинографії, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У пацієнтів з підтвердженою початковою віковою дегенерацією макули силденафіл при одноразовому прийомі в дозі 100 мг не викликав суттєвих змін зорових функцій, зокрема, гостроти зору, оцінюваної за допомогою решітки Амслер, здатності розрізняти кольори світлофора, що оцінюються методом периметрії Хамфрі, та мінливих порушень. , що оцінюються за допомогою методу фотостресу Ефективність у дорослих пацієнтів із ЛГ Досліджували ефективність силденафілу у 278 пацієнтів з первинною ЛГ (63%), ЛГ, що асоціювалася з дифузними захворюваннями сполучної тканини (30%), та ЛГ, що розвинулася після хірургічного лікування вроджених вад серця (7%). У більшості пацієнтів був II (107; 39%) або III (160; 58%) функціональний клас ЛГ за класифікацією ВООЗ, рідше визначалися I (1; 0.4%) або IV (9; 3%) функціональні класи. Пацієнтів з фракцією викиду лівого шлуночка менше 45% або фракцією укорочення розміру лівого шлуночка менше 0.2 у дослідження не включали, так само як і пацієнтів, для яких виявилася неефективною терапія бозентаном. Силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг або 80 мг застосовували разом із стандартною терапією (пацієнти контрольної групи отримували плацебо).Первинною кінцевою точкою було підвищення толерантності до фізичного навантаження тесту шестихвилинної ходьби через 12 тижнів після початку лікування. У всіх трьох групах пацієнтів, які отримували силденафіл у різних дозах, вона достовірно збільшувалася порівняно з плацебо. Збільшення пройденої дистанції (з поправкою на плацебо) склало 45 м, 46 м та 50 м у пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг та 80 мг відповідно. Достовірних відмінностей між групами хворих, які приймали силденафіл, не виявлено.Достовірних відмінностей між групами хворих, які приймали силденафіл, не виявлено.Достовірних відмінностей між групами хворих, які приймали силденафіл, не виявлено. Поліпшення результатів тесту шестихвилинної ходьби спостерігалося після 4 тижнів терапії. Цей ефект зберігався на 8-му та 12-му тижнях терапії. Середній терапевтичний ефект послідовно спостерігався у результатах тесту шестихвилинної ходьби у всіх групах силденафілу порівняно з плацебо у популяціях пацієнтів, спеціально відібраних за такими ознаками: демографічним, географічним та особливостям захворювання. Базові параметри (тест ходьби та гемодинаміка) та ефекти, в основному, були схожими у групах пацієнтів з ЛГ різних функціональних класів з ВООЗ та різної етіології. Статистично значуще покращення результатів тесту шестихвилинної ходьби спостерігалося у групі пацієнтів, які отримували силденафіл у дозі 20 мг. Для пацієнтів з ЛГ функціональних класів II та III покращення результатів тесту шестихвилинної ходьби, скориговані з плацебо, становить 49 м та 45 м відповідно. У пацієнтів, які отримували силденафіл у всіх дозах, середній тиск у легеневій артерії достовірно знижувався порівняно з плацебо. З поправкою на ефект плацебо зниження тиску в легеневій артерії склало у пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг та 80 мг: 2.7 мм рт. ст., 3.0 мм рт. ст. та 5.1 мм рт. ст. відповідно. Крім того, виявлялося покращення наступних показників: опір легеневих судин, тиск у правому передсерді та серцевий викид. Зміни ЧСС та системного АТ були незначними. Ступінь зниження опору легеневих судин перевищувала рівень зниження ОПСС. У пацієнтів, які отримували силденафіл, виявили тенденцію до покращення клінічного перебігу захворювання, зокрема зниження частоти госпіталізацій щодо ЛГ. Частка пацієнтів, стан яких покращився, принаймні,на один функціональний клас за класифікацією ВООЗ протягом 12 тижнів у групах силденафілу була вищою (28%, 36% та 42% пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг та 80 мг відповідно), ніж у групі плацебо (7%) . Крім того, лікування силденафілом у порівнянні з плацебо призводило до покращення якості життя, особливо за показниками фізичної активності, та тенденції до покращення індексу задишки Борга. Відсоток пацієнтів, яким до стандартної терапії довелося додати препарат ще одного класу, у групі плацебо був вищим (20%), ніж у групах пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг (13%), 40 мг (16%) та 80 мг ( 10%).Лікування силденафілом у порівнянні з плацебо призводило до покращення якості життя, особливо за показниками фізичної активності, та тенденції до покращення індексу задишки Борга. Відсоток пацієнтів, яким до стандартної терапії довелося додати препарат ще одного класу, у групі плацебо був вищим (20%), ніж у групах пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг (13%), 40 мг (16%) та 80 мг ( 10%).Лікування силденафілом у порівнянні з плацебо призводило до покращення якості життя, особливо за показниками фізичної активності, та тенденції до покращення індексу задишки Борга. Відсоток пацієнтів, яким до стандартної терапії довелося додати препарат ще одного класу, у групі плацебо був вищим (20%), ніж у групах пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг (13%), 40 мг (16%) та 80 мг ( 10%). Інформація щодо довгострокового виживання У продовженому дослідженні було встановлено, що Реваціо® підвищує виживання пацієнтів із ЛГ. Ефективність у дорослих пацієнтів із ЛГ при сумісному застосуванні з епопростенолом Ефективність силденафілу вивчали у 267 пацієнтів із стабільним перебігом ЛГ на фоні внутрішньовенного введення епопростенолу. У дослідження включали пацієнтів з первинною ЛГ та ЛГ, що асоціювалася з дифузними захворюваннями сполучної тканини. Пацієнти були рандомізовані на групи плацебо та силденафілу (з фіксованою титрацією, починаючи з дози 20 мг, до 40 мг і потім 80 мг, 3 рази на добу) при комбінованій терапії з внутрішньовенним введенням епопростенолу. Первинною кінцевою точкою було підвищення толерантності до фізичного навантаження тесту шестихвилинної ходьби через 16 тижнів після початку лікування. Збільшення пройденої дистанції у групі силденафілу становило 30.1 м проти 4.1 м у групі плацебо. У пацієнтів, які приймали силденафіл, середній тиск легеневої артерії достовірно знижувався на 3.9 мм рт. ст. порівняно із групою плацебо. Клінічні наслідки Терапія силденафілом значно збільшувала час до клінічного погіршення ЛГ проти плацебо. За оцінкою Каплана-Майєра у пацієнтів, які отримують плацебо, ризик розвитку погіршення був утричі вищим (див. таблицю 1). Період часу до клінічного погіршення визначався час від рандомізації пацієнтів до перших ознак погіршення (летальний результат, трансплантація легені, ініціювання терапії бозентаном або зміна дози епопростенолу через клінічне погіршення). У 23 пацієнтів із групи плацебо відзначали ознаки клінічного погіршення (17.6%), тоді як у групі силденафілу погіршення відзначалося у 8 пацієнтів (6%). Таблиця 1. Плацебо Реваціо ® Кількість пацієнтів із ознаками клінічного погіршення n (%) 23 (17.6) 8 (6) Пропорція пацієнтів із погіршенням (розрахунок за методом Каплана-Майєра) Довірчий інтервал 95% 0.187 (0.12-0.26) 0.062 (0.02-0.1) У пацієнтів з первинною ЛГ відзначали середнє відхилення в тесті шестихвилинної ходьби: при одночасному застосуванні з силденафілом – 26.39 м, при застосуванні з плацебо – 11.84 м. У пацієнтів з ЛГ, пов'язаною із системними захворюваннями сполучної тканини – 18.32 м та 17. Ефективність та безпека застосування силденафілу у дорослих пацієнтів з ЛГ (при одночасному застосуванні з бозентаном) В цілому, профіль побічних ефектів у двох групах (одночасне застосування силденафілу та бозентану та монотерапія бозентаном) був однаковий та відповідав профілю побічних ефектів при застосуванні силденафілу.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується із ШКТ. Абсолютна біодоступність становить близько 41% (від 25 до 63%). Cmax силденафілу в плазмі досягається через 30-120 хв (в середньому - через 60 хв) після прийому внутрішньо натще. Після прийому силденафілу 3 рази на добу в діапазоні доз від 20 мг до 40 мг AUC та Cmax збільшуються пропорційно дозі. При прийомі силденафілу в дозі 80 мг 3 рази на добу його концентрація у плазмі збільшується нелінійно. При одночасному прийомі з їжею швидкість всмоктування силденафілу знижується. При одночасному прийомі з жирною їжею час досягнення Cmax збільшується на 60 хв, а Cmax зменшується в середньому на 29%, проте рівень всмоктування істотно не змінюється (AUC знижується на 11%). Розподіл Vd силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Після прийому внутрішньо силденафілу в дозі 20 мг 3 рази на добу Cmax силденафілу в плазмі в рівноважному стані становить близько 113 нг/мл. Зв'язування силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96% і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Через 90 хв після прийому препарату в спермі здорових добровольців виявлено менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг). Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією мікросомальних ізоферментів цитохрому Р450: CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт утворюється внаслідок N-деметилювання силденафілу. Селективність впливу цього метаболіту на ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 in vitro становить близько 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить близько 40% концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому перетворенню; кінцевий T1/2 становить близько 4 год. У пацієнтів з ЛГ співвідношення концентрацій N-деметильного метаболіту та силденафілу вище. Концентрація N-деметильного метаболіту в плазмі становить близько 72% від такої силденафілу (20 мг 3 рази на добу).Вклад метаболіту у фармакологічну активність силденафілу становить 36%, його внесок у клінічний ефект препарату невідомий. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, а кінцевий T1/2 - 3-5 год. Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, через кишечник (близько 80% дози) та меншою мірою нирками (близько 13% дози). ). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу та його активного N-деметильного метаболіту в плазмі крові приблизно на 90% вища, ніж у пацієнтів молодшого віку (18-45 років). Оскільки зв'язування силденафілу з білками плазми залежить від віку пацієнта, концентрація вільного силденафілу в плазмі крові у літніх пацієнтів вища приблизно на 40%. При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до збільшення AUC на 100% та Cmax на 88% порівняно з показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. У пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня AUC та Cmax N-деметильного метаболіту вище на 200% та 79% відповідно, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У добровольців з порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (85%) та Cmax (47%) порівняно з показниками при нормальній функції печінки. пацієнтів тієї ж вікової групи. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не вивчалась. При вивченні фармакокінетики силденафілу у пацієнтів з ЛГ у популяційну фармакокінетичну модель включали вік, стать, расову приналежність, показники функції нирок та печінки. Дані, які використовували для популяційного аналізу, включали широкий спектр демографічних і лабораторних параметрів, пов'язаних зі станом функції печінки і нирок. Демографічні показники, а також параметри функції печінки або нирок не мали статистично значущого впливу на фармакокінетику силденафілу у пацієнтів з ЛГ. У пацієнтів з ЛГ після прийому силденафілу в дозах від 20 мг до 80 мг 3 рази на добу його середні Css були на 20-50% вищими, ніж у здорових добровольців. Cminсилденафілу в плазмі крові була в 2 рази вищою, ніж у здорових добровольців. Отримані дані вказують на зниження кліренсу та/або збільшення біодоступності силденафілу після внутрішнього прийому у пацієнтів з ЛГ порівняно зі здоровими добровольцями.Клінічна фармакологіяІнгібітор фосфодіестерази-5. Препарат для лікування легеневої гіпертензії.Показання до застосуванняЛегенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; венооклюзійна хвороба легень; спільне застосування з донаторами оксиду азоту або нітратами у будь-якій формі; спільне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (в т.ч. кетоконазолом, ітраконазолом та ритонавіром); втрата зору в одному оці внаслідок передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва; спадкові дегенеративні захворювання сітчастої оболонки ока (пігментний ретиніт); тяжке порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); інсульт або інфаркт міокарда в анамнезі; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст., діастолічний АТ менше 50 мм рт. ст.); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (дослідження ефективності та безпеки не проводилися). З обережністю: I або IV функціональні класи ЛГ (ефективність та безпека не встановлені); анатомічна деформація пеніса (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та захворювання, що привертають до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз); захворювання, що супроводжуються кровотечею, або загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; серцева недостатність, нестабільна стенокардія, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ >170/100 мм рт. ст.), обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), рідко зустрічається синдром множинної з боку вегетативної нервової системи; гіповолемія;передня неартеріїтна ішемічна невропатія зорового нерва в анамнезі; спільне застосування з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (в т.ч. еритроміцином, саквінавіром, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном) та альфа-адреноблокаторами; сумісне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях на тваринах препарат не чинив прямої або непрямої небажаної дії протягом вагітності, розвитку ембріона/плода. Дослідження на тваринах показали токсичний вплив по відношенню до постнатального розвитку. Оскільки адекватні контрольовані дослідження застосування силденафілу у вагітних не проводилися, застосування Реваціо® при вагітності можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється силденафіл із грудним молоком. При необхідності застосування препарату Реваціо у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Доклінічні дослідження не показали негативного впливу силденафілу на фертильність. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (дослідження ефективності та безпеки не проводились).Побічна діяПобічні явища розподілені за системою класифікації MedDRA за системами органів та частотою: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), рідко (>1/1000, <1/100), дуже рідко (<1/1000), частота невідома (частота яких може бути визначено виходячи з наявних даних). Інфекції та інвазії: часто – запалення підшкірної клітковини, грип, неуточнений синусит. З боку системи кровотворення: часто – неуточнена анемія. З боку обміну речовин: часто – затримка рідини (набряки). Психічні порушення: часто – безсоння, тривожність. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – тремор, парестезія, неуточнене відчуття печіння, гіпестезія; частота невідома – мігрень. З боку органів чуття: часто – крововилив у сітчасту оболонку ока, неуточнені порушення зору, затуманений зір, фотофобія, хроматопсія, ціанопсія, запалення очей, почервоніння очей, вертиго; рідко – зниження гостроти зору, диплопія, порушення чутливості ока; дуже рідко – раптова глухота. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – гіперемія (почервоніння шкіри обличчя); частота невідома – зниження АТ. З боку дихальної системи: часто – неуточнений бронхіт, носова кровотеча, неуточнений риніт, кашель, закладеність носа. З боку травної системи: дуже часто – діарея, диспепсія; часто - неуточнений гастрит, неуточнений гастроентерит, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, геморой, здуття живота, сухість у роті. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – алопеція, еритема, підвищене нічне потовиділення; частота невідома - шкірний висип. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – біль у кінцівках; часто – міалгія, біль у спині. З боку репродуктивної системи: часто – гінекомастія, гемоспермія; частота невідома – пріапізм, тривала ерекція. Інші: часто – лихоманка. Загальна частота необхідності припинення лікування препаратом Реваціо в рекомендованій дозі 20 мг 3 рази на добу була низькою і не відрізнялася від такої в групі плацебо (2.9%). У плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект ад'ювантної терапії препаратом Реваціо як доповнення до внутрішньовенного введення епопростенолу. 134 пацієнти з ЛГ отримували препарат Реваціо® у добових дозах від 20 мг до 80 мг 3 рази на добу та епопростенол, і 131 пацієнт отримував плацебо та епопростенол. Тривалість лікування становила 16 тижнів. Загальна частота припинення терапії через несприятливі події у групі силденафіл/епопростенол становила 5.2% порівняно з 10.7% у групі плацебо/епопростенол.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження взаємодії силденафілу з іншими лікарськими засобами проводилися на здорових добровольцях, крім випадків, зазначених окремо. Дані результати справедливі для інших груп пацієнтів та методів введення. Дослідження in vitro Метаболізм силденафілу відбувається, в основному, під дією ізоферментів цитохрому Р450: CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (мінорний шлях), тому інгібітори цих ізоферментів можуть знижувати кліренс силденафілу, а індуктори – підвищувати його кліренс. Дослідження in vivo У дослідженні на здорових чоловіках-добровольцях застосування антагоніста ендотеліну бозентана, який є помірним індуктором ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19, у рівноважному стані (125 мг 2 рази на добу) призводило до зниження AUC і Cmax 3 рази/добу) на 62.6% та 55.4% відповідно. Хоча спільний прийом двох препаратів не супроводжувався клінічно значущими змінами АТ у положенні лежачи і стоячи і добре переносився здоровими добровольцями, силденафіл разом із бозентаном слід застосовувати з обережністю. Застосування ритонавіру (500 мг 2 рази на добу), інгібітору протеази ВІЛ та потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4, у комбінації з силденафілом (100 мг одноразово) призводило до збільшення Cmax силденафілу на 300% (в 4 рази) раз). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі крові склала близько 200 нг/мл проти 5 нг/мл при призначенні тільки силденафілу, що узгоджується з інформацією про виражений вплив ритонавіру на фармакокінетику різних субстратів цитохрому Р450. Сполучене застосування силденафілу з ритонавіром не рекомендується. Спільне застосування саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору протеази ВІЛ та ізоферменту CYP3A4, з силденафілом (100 мг одноразово) призводить до збільшення Cmax силденафілу на 140% та AUC на 210% відповідно. Силденафіл не впливав на фармакокінетику саквінавіру. Найбільш сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть чинити дію, подібну до ритонавіру. При одноразовому прийомі силденафілу в дозі 100 мг на фоні терапії еритроміцином, що є помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, у рівноважному стані (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів) виявлено збільшення AUC силденафілу на 182%. Такі інгібітори ізоферменту CYP3A4, як кларитроміцин, телитроміцин і нефазодон, ймовірно, можуть чинити ефект, подібний до ефекту ритонавіру. Такі інгібітори ізоферменту CYP3A4, як саквінавір або еритроміцин, можуть збільшувати AUC у 7 разів. У зв'язку з цим, при одночасному застосуванні з силденафілом слід коригувати дозу інгібіторів ізоферменту CYP3A4. У здорових чоловіків-добровольців азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливав на AUC, Cmax, Тmах, константу швидкості елімінації або Т1/2силденафілу та його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (800 мг), інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, викликав збільшення концентрацій силденафілу (50 мг) у плазмі здорових добровольців на 56%. Одноразовий прийом антацидів (магнію гідроксиду та алюмінію гідроксиду) не впливав на біодоступність силденафілу. Спільне застосування пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу 30 мкг та левоноргестрелу 150 мкг) не впливало на фармакокінетику силденафілу. Встановлено, що у пацієнтів з ЛГ знижується кліренс силденафілу приблизно на 30% при одночасному застосуванні зі слабкими або середніми інгібіторами ізоферменту CYP3A4 та на 34% при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. AUC силденафілу при його застосуванні в дозі 80 мг 3 рази на добу була в 5 разів вищою, ніж при призначенні препарату в дозі 20 мг 3 рази на добу. У дослідженнях взаємодії з інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як саквінавір і еритроміцин (за винятком найсильніших інгібіторів ізоферменту CYP3A4, таких як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) AUC силденафілу в цьому діапазоні концентрацій Кліренс силденафілу збільшується приблизно в 3 рази при одночасному застосуванні зі слабкими індукторами ізоферменту CYP3A4, що відповідає ефекту бозентана на кліренс силденафілу у здорових добровольців. Очікується, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 призведе до значного зниження концентрації силденафілу у плазмі. При одночасному застосуванні силденафілу (у дозі 20 мг 3 рази на добу) у дорослих пацієнтів з ЛГ та бозентану у стабільній дозі (62.5 - 125 мг 2 рази на добу) відзначалося таке саме зниження експозиції силденафілу, як і при застосуванні у здорових добровольців. Вплив силденафілу на фармакокінетику інших лікарських засобів Дослідження in vitro Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4 цитохрому Р450 (IC50 >150 мкМ). Не очікується, що силденафіл впливатиме на сполуки, що є субстратами цих ізоферментів, у клінічно значущих концентраціях. Дослідження in vivo Силденафіл діє на систему NO/цГМФ і посилює гіпотензивну дію нітратів. Його спільне застосування з донаторами оксиду азоту чи нітратами у будь-яких формах протипоказано. При одночасному призначенні альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг та 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг та 100 мг) пацієнтам з доброякісною гіперплазією передміхурової залози додаткове зниження систолічного/діастолічного АТ у положенні лежачи становило 7/7, 9 8/4 мм рт. ст., а в положенні стоячи - 6/6, 11/4 та 4/5 мм рт. ст. відповідно. При призначенні силденафілу пацієнтам, які отримують доксазозин, відмічені рідкісні випадки розвитку ортостатичної гіпотензії, що супроводжувалася запамороченням, але не непритомністю. Застосування силденафілу у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, може призвести до клінічно значущої артеріальної гіпотензії у пацієнтів з лабільністю артеріального тиску. При вивченні взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном у пацієнтів з артеріальною гіпертензією було відмічено додаткове зниження систолічного та діастолічного АТ у положенні лежачи на 8 мм рт. ст. та 7 мм рт. ст. відповідно. Подібне зниження артеріального тиску відзначалося при застосуванні одного силденафілу у здорових добровольців. Ознак взаємодії силденафілу (50 мг) з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізується під дією ізоферменту CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (50 мг) не викликав додаткового збільшення часу кровотечі, викликаного ацетилсаліцилової кислотою (150 мг), що застосовується як антиагрегантний засіб. Силденафіл (50 мг) не посилював гіпотензивну дію етанолу у здорових добровольців за максимальної концентрації етанолу в крові 80 мг/дл. У здорових добровольців силденафіл у рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) викликав збільшення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49.8% та 42% відповідно. При одночасному застосуванні бозентану в початковій дозі 62.5 мг - 125 мг 2 рази на добу у дорослих пацієнтів з ЛГ та силденафілу в дозі 20 мг 3 рази на добу відзначається менше збільшення AUC бозентану порівняно зі здоровими добровольцями, які отримують силденафіл у дозі 80 мг. /сут. Силденафіл у одноразовій дозі 100 мг не впливав на фармакокінетику у рівноважному стані інгібіторів протеази ВІЛ саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами ізоферменту CYP3A4. Силденафіл не надавав клінічно значущого впливу на концентрацію пероральних контрацептивів у плазмі крові (етинілестрадіолу 30 мкг та левоноргестрелу 150 мкг).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Рекомендована доза препарату Реваціо - 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна рекомендована доза становить 60 мг. Пацієнтам похилого віку (≥65 років) корекція дози не потрібна. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості препарату дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу. Порушення функції печінки: корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не потрібна, проте при поганій переносимості препарату дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу. У пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) застосування препарату не досліджувалося. Застосування у пацієнтів, які отримують супутню терапію Контрольовані дослідження щодо оцінки ефективності та безпеки застосування силденафілу у поєднанні з іншими препаратами (бозентан, илопрост) для лікування ЛГ не проводилися. Комбіновану терапію препаратом Реваціо® із зазначеними препаратами слід проводити з обережністю, можливо, може знадобитися корекція дози силденафілу. Тим не менш, немає даних про необхідність підвищення дози силденафілу при одночасному застосуванні з бозентаном. Ефективність та безпека застосування препарату Реваціо у поєднанні з іншими інгібіторами ФДЕ5 у пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією не вивчена. Одночасне застосування силденафілу із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) не рекомендується. Однак у разі необхідності такого поєднання дозу препарату Реваціо® слід зменшити до 20 мг 2 рази на добу у пацієнтів, які вже отримують такі інгібітори ізоферменту CYP3A4, як еритроміцин та саквінавір. При необхідності одночасного застосування з більш потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як кларитроміцин, телитроміцин і нефазодон, дозу препарату Реваціо слід зменшити до 20 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми: головний біль, припливи крові до шкіри обличчя, запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення органу зору. Лікування: симптоматичне. Діаліз є неефективним (силденафіл активно зв'язується з білками плазми).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб уникнути ускладнень, препарат слід застосовувати строго за призначенням лікаря. Ефективність препарату Реваціо у пацієнтів з тяжкою легеневою гіпертензією (IV функціональний клас) не доведена. У разі погіршення стану пацієнта на фоні терапії препаратом Реваціо слід розглянути можливість переходу на терапію, що використовується для лікування даної стадії легеневої гіпертензії (наприклад, епопростенолом). При сумісному застосуванні Реваціо® з бозентаном або іншими індукторами ізоферменту CYP3A4 може знадобитися корекція дози. Співвідношення користь/ризик препарату Реваціо у пацієнтів з легеневою гіпертензією І функціонального класу не встановлено. Дослідження щодо застосування силденафілу в лікуванні вторинної легеневої гіпертензії, за винятком легеневої гіпертензії, пов'язаної із захворюваннями сполучної тканини та резидуальної легеневої гіпертензії, не проводилися. Артеріальна гіпотензія Реваціо® має системну вазодилатуючу дію, що призводить до невеликого транзиторного зниження артеріального тиску. До призначення препарату необхідно уважно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючого ефекту у пацієнтів з артеріальною гіпотензією (АТ < 90/50 мм рт. ст. у стані спокою), гіповолемією, тяжкою обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку вегетативної нервової системи. Оскільки спільне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у чутливих пацієнтів, силденафіл слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори.Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, починати приймати силденафіл слід лише після того, як буде досягнуто стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Серцево-судинні ускладнення У ході постмаркетингового застосування препарату Реваціо® для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як серйозні серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт гіпертензія та гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому препарату Реваціо без подальшої сексуальної активності.Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними факторами або іншими причинами. Зорові порушення Були відмічені рідкісні випадки розвитку передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва як причини погіршення або втрати зору на фоні застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи Реваціо®. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику, такі як екскавація (поглиблення) диска зорового нерва, вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. У разі раптової втрати зору пацієнтам слід негайно припинити прийом Реваціо® і звернутися за медичною допомогою. У пацієнтів, які раніше відзначали випадки передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва, існує підвищений ризик розвитку даного захворювання. У зв'язку з цим лікар повинен обговорити з пацієнтом можливі ризики застосування інгібіторів ФДЕ5. У таких пацієнтів Реваціо® слід застосовувати з обережністю та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Порушення слуху У деяких постмаркетингових та клінічних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи Реваціо®. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні застосування препарату слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора оксиду азоту на тромбоцити людини in vitro. Дані щодо безпеки застосування препарату Реваціо® у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат у цих пацієнтів слід застосовувати з обережністю. Частота носових кровотеч у пацієнтів із ЛГ, пов'язаною із системними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12.9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3%, плацебо 2.4%). У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8.8%), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1.7%). Пріапізм При тривалості ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо не було проведено негайне медичне втручання, можливе пошкодження тканин статевого члена та повна втрата потенції. Одночасне застосування з бозентаном При застосуванні препарату Реваціо на тлі початкової терапії бозентаном не відзначалося поліпшення стану пацієнтів (оцінка за допомогою тесту шестихвилинної ходьби) порівняно із застосуванням монотерапії бозентаном. Результати тесту шестихвилинної ходьби відрізнялися у пацієнтів з первинною ЛГ та ЛГ, пов'язаною із системними захворюваннями сполучної тканини. У пацієнтів із ЛГ, пов'язаною із системними захворюваннями сполучної тканини, результат одночасного застосування препарату Реваціо® та бозентану був гіршим, ніж при застосуванні монотерапії бозентаном, але краще, ніж у пацієнтів з первинною ЛГ, які отримували монотерапію бозентаном. Таким чином, лікарю слід оцінювати результат терапії при одночасному застосуванні препарату Реваціо® та бозентана у пацієнтів з первинною ЛГ, спираючись на свій досвід терапії ЛГ.Одночасне застосування препарату Реваціо® та бозентану у пацієнтів з ЛГ, пов'язаних із системними захворюваннями сполучної тканини, не рекомендується. Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 Ефективність та безпека одночасного застосування препарату Реваціо з іншими інгібіторами ФДЕ5, в т.ч. з препаратом Віагра, у пацієнтів з ЛГ не вивчалися, тому застосування такої комбінації не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Реваціо незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами. Однак оскільки при прийомі препарату можливі виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, розвиток хроматопсії, затуманеного зору та інших побічних явищ слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та зміні режиму дозування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт мартинії запашної, компоненти капсули (харчові добавки): желатин, оксид заліза, діоксид титану (барвники); целюлоза мікрокристалічна (носій), діоксид кремнію аморфний і магнію стеарат (агенти антистежують).ХарактеристикаВважають, що проблеми із суглобами – це невід'ємна ознака віку. Коли суглоби скуті, хрумтять або болять, ми списуємо все на вік, вважаючи, що з цим потрібно просто змиритися. Але не завжди це так: травми, зайва вага та багато інших факторів можуть впливати на здоров'я суглобів у будь-якому віці. При зверненні до фахівця найчастіше призначаються синтетичні препарати (НПЗЗ), які мають багато побічних ефектів і можуть негативно впливати на слизову оболонку шлунка аж до шлунково-кишкової кровотечі або перфорації стінок шлунка. Також, при проблемах із суглобами популярністю користуються хондропротектори. Але, за останніми даними1 з нехірургічного лікування остеоартриту колінних суглобів серед основних висновків для фахівців вказує, що хондропротектори (глюкозамін та хондроїтин) «не призначені» для всіх пацієнтів і результат їх застосування «не визначений» у будь-яких пацієнтів, яким необхідне послаблення симптомів при проблемах суглобами. Справа в тому, що основною метою хондропротекторів є запобігання руйнуванню та відновлення хрящової тканини в суглобах, але не завжди проблеми викликані саме цим порушенням, причина може бути у запаленні, при якому хондропротектори можуть виявитися безсилими. Тому актуальним є пошук альтернативних засобів із комбінованим механізмом дії для підтримки здоров'я суглобів, таких, як мартинія запашна. Ревмафлекс – рослинний препарат на основі мартинії запашної для здоров'я суглобів, який знімає запалення та біль, має хондропротекторну дію, при цьому не впливає на слизову оболонку шлунка. Мартінія запашна або диявольський кіготь (Harpagopbytum procumbens (Burcb.)DS) - рослина із сімейства кунжутових - Pedaliaceae. Виростають у Південній, Східній та Південно-Західній Африці. Промислові зарості - в районах, що межують з пустелею Калахарі, і степових районах Намібії. Мартінія запашна має здатність зменшувати і припиняти болі при запальних процесах, допомагає при ревматизмі та подагрі. Знижує припухлість та біль у запалених суглобах, полегшує їхню рухливість. Застосування Мартинії має проносну та м'яку заспокійливу дію. Застосовують при подагрі, міалгії, артритах, люмбаго. Крім того, рослина сприяє зниженню в сироватці крові рівня холестерину і сечової кислоти, має протимікробну активність. Є дані про застосування мартинії при лікуванні запальних захворювань жовчного міхура та органів сечостатевої системи.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - джерело гарпагозиду.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим – по 2 капсули 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – не менше 1 місяця. За потреби прийом можна повторювати.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМелоксикам таблетки покриті оболонкою по 7,5 мг або 15 мг у блістерах по 10 таблеток. Фасування №10 та №20.Опис лікарської формиТаблетки світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Для дозування 7,5 мг – плоскоциліндричні з фаскою. Для дозування 15 мг – плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ (шлунково-кишкового тракту), абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 мг та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення рівноважного стану. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг 0,4–1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2, 0 мкг/мл, (наведені відповідно значення Cmin і Cmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри,концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Об'єм розподілу низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості впливу на фармакокінетику мелоксикаму істотно не надає.ФармакодинамікаМелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилоартриту (хвороба Бехтерева) та інших запальних та дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; некомпенсована серцева недостатність; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у тому числі підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування; дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: понад 1% – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% – перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. Со стороны органов кроветворения: более 1% - анемия; 0,1-1% - изменение формулы крови, в т.ч. лейкопения, тромбоцитопения. Со стороны кожных покровов: более 1% - зуд, кожная сыпь; 0,1-1% - крапивница; менее 0,1% - фотосенсибилизация, буллезные высыпания, мультиформная эритема, в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз. Со стороны дыхательной системы: менее 0,1% - бронхоспазм. Со стороны нервной системы: более 1% - головокружение, головная боль; 0,1-1% - вертиго, шум в ушах, сонливость; менее 0,1% - спутанность сознания, дезориентация, эмоциональная лабильность. Со стороны сердечно-сосудистой системы: более 1% - периферические отеки; 0,1-1% - повышение АД, сердцебиение, "приливы" крови к коже лица. Со стороны мочевыделительной системы: 0,1-1% - гиперкреатининемия и/или повышение мочевины в сыворотке крови; менее 0,1% - острая почечная недостаточность; связь с приемом мелоксикама не установлена - интерстициальный нефрит, альбуминурия, гематурия. Со стороны органов чувств: менее 0,1% - конъюнктивит, нарушение зрения, в т.ч. нечеткость зрения. Аллергические реакции: менее 0,1% - ангионевротический отек, анафилактоидные/анафилактические реакции.Взаимодействие с лекарственными средствамиПри одновременном применении с другими нестероидными противовоспалительными препаратами (а также с ацетилсалициловой кислотой) увеличивается риск возникновения эрозивно-язвенных поражений и кровотечений ЖКТ. При одновременном применении с гипотензивными препаратами возможно снижение эффективности действия последних. При одновременном применении с препаратами лития возможна кумуляция лития и увеличение его токсического действия (рекомендуется контроль концентрации лития в крови). При одновременном применении с метотрексатом усиливается побочное действие последнего на кроветворную систему (опасность возникновения анемии и лейкопении, показан периодический контроль общего анализа крови). При одновременном применении с диуретиками и с циклоспорином возрастает риск развития почечной недостаточности. При одновременном применении с внутриматочными контрацептивными средствами возможно снижение эффективности действия последних. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також із тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном, внаслідок зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі один раз на день. Рекомендований режим дозування: Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, кровотеча у шлунково-кишковому тракті, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз – малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІшемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
65 708,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: елтромбопаг оламіну 31.9 мг, що відповідає вмісту елтромбопагу 25 мг. Допоміжні речовини: маннітол – 29.7 мг, целюлоза мікрокристалічна – 14.9 мг, повідон К30 – 3.2 мг. Екстрагранулові компоненти: целюлоза мікрокристалічна – 238.8 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 28 мг, магнію стеарат – 3.5 мг. Склад плівкової оболонки: опадрай® білий YS-1-7706-G – 14 мг (гіпромелоза – 8.365 мг, титану діоксид – 4.375 мг, макрогол 400 – 1.12 мг, полісорбат 80 – 0.14 мг). 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, на одній стороні вигравірувано "GS NX3" та "25".Фармакотерапевтична групаСтимулятор гемопоезу. Тромбопоетин - це основний цитокін, який бере участь у регуляції мегакаріопоезу та виробленні тромбоцитів. Він є ендогенним лігандом для рецептора тромбопоетину. Елтромбопаг взаємодіє з трансмембранним доменом людського рецептора тромбопоетину та ініціює каскад передачі сигналу, що нагадує такий для ендогенного тромбопоетину, що супроводжується індукцією проліферації та диференціювання мегакаріоцитів із клітин-попередників кісткового мозку. Елтромбопаг відрізняється від тромбопоетину з погляду впливу на агрегацію тромбоцитів. На відміну від тромбопоетину, вплив елтромбопагу на тромбоцити здорової людини не посилює агрегацію під дією аденозиндифосфату (АДФ) та не стимулює експресію Р-селектину. Елтромбопаг не запобігає агрегації тромбоцитів під дією АДФ або колагену.ФармакокінетикаПараметри фармакокінетики елтромбопага після його введення пацієнтам з ідіопатичною тромбоцитопенічною пурпурою (ІТП) представлені у таблиці нижче. Середні геометричні (довірчий інтервал (ДІ) 95%) значення плазмових параметрів фармакокінетики елтромбопага у рівноважному стані у дорослих пацієнтів із ІТП Схема лікування елтромбопагом C max (мкг/мл) AUC (0-t) (мкг×год/мл) 50 мг 1 раз на добу (n=34) 8.01 (6.73; 9.53) 108 (88; 134) 75 мг 1 раз на добу (n=26) 12.7 (11; 14.5) 168 (143; 198) Дані залежності концентрації елтромбопага в плазмі крові від часу, отримані у 590 пацієнтів з вірусним гепатитом С (ВГС), включених у дослідження III фази TPL103922/ENABLE 1 і TPL108390/ENABLE 2, були об'єднані з даними у пацієнтів з ВГС, включених у фази TPL102357, та здорових дорослих добровольців у групі для аналізу фармакокінетики. Результати вимірювань C max та AUC (0-t) елтромбопага для пацієнтів з ВГС, включених у дослідження III фази, представлені в таблиці для кожної дози. Найбільш високу експозицію елтромбопагу спостерігали у пацієнтів з ВГС при дозах елтромбопага, що призначаються (згідно з таблицею нижче). Середні геометричні (ДІ 95%) значення стаціонарних параметрів елтромбопага у плазмі крові у пацієнтів з хронічним ВГС Доза елтромбопагу (1 раз на добу) N C max (мкг/мл) AUC (0-t) (мкг×год/мл) 25 мг 330 6.40 (5.97; 6.86) 118 (109, 128) 50 мг 119 9.08 (7.96; 10.35) 166 (143, 192) 75 мг 45 16.71 (14.26; 19.58) 301 (250, 363) 100 мг 96 19.19 (16.81; 21.91) 354 (304, 411) Дані представлені у вигляді середнього геометричного (ДІ 95%). AUC (0-t) та C max засновані на вторинних оцінках даних для кожного пацієнта з фармакокінетичної групи у високій дозі. Всмоктування Елтромбопаг всмоктується та досягає C max через 2-6 годин після прийому внутрішньо. Спільний прийом елтромбопагу з антацидами та іншими продуктами, що містять полівалентні катіони (наприклад, молочні продукти та мінеральні добавки), значно знижує експозицію елтромбопагу. Абсолютна біодоступність елтромбопага при внутрішньому прийомі не була встановлена. На підставі показників ниркової екскреції препарату та аналізу метаболітів, що виводяться через кишечник, було показано, що розрахункові значення всмоктування похідних препарату після введення його одноразової дози 75 мг становило щонайменше 52%. Розподіл Зв'язування з білками плазми високе (>99.9%). Елтромбопаг є субстратом для BCRP (білок резистентного раку молочної залози), але не для Р-глікопротеїну або ОАТР1В1. Метаболізм Всмоктується елтромбопаг піддається активному метаболізму. Метаболізується переважно шляхом розщеплення, окислення та кон'югації, з глюкуроновою кислотою, глутатіоном або цистеїном. За даними клінічного дослідження препарату, міченого радіоактивним ізотопом, було показано, що частку елтромбопага припадає близько 64% радіоактивного ізотопу вуглецю в плазмі. Другорядні метаболіти, на частку кожного з яких припадає менше 10% радіоактивності плазми, утворюються шляхом глюкуронідації та окислення. На основі дослідження міченого радіоактивним ізотопом елтромбопага було встановлено, що приблизно 20% дози препарату метаболізується шляхом окислення. Дослідження in vitro показали, що CYP1A2 та CYP2C8 є ізоферментами, що відповідають за окисний метаболізм, тоді як уридин-дифосфо-глюкуронілтрансферази UGT1A1 та UGT1A3 – ізоферменти, що відповідають за глюкуронізацію. У процесі розщеплення можуть брати участь бактерії із нижніх відділів ШКТ. Виведення Переважним шляхом виведення елтромбопагу є виділення через кишківник (59%); при цьому 31% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів. Вихідна речовина у сечі відсутня. У незмінному вигляді з калом виводиться близько 20% введеного препарату. T 1/2 елтромбопага із плазми становить близько 21-32 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Фармакокінетика елтромбопагу вивчалася після призначення препарату дорослим пацієнтам із порушенням функцій нирок. Після введення елтромбопагу в одноразовій дозі 50 мг пацієнтам з легкими порушеннями функції нирок AUC (0-∞) елтромбопагу зменшувалась на 32% (90% ДІ: 63% зниження та 26% підвищення); пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок – на 36% (90% ДІ: - 66% зниження та 19% підвищення); пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок – на 60% (90% ДІ: 18% зниження, 80% зниження) порівняно зі здоровими добровольцями. У пацієнтів з порушенням функції нирок відмічалася тенденція до зниження експозиції елтромбопагу у плазмі, однак при порівнянні таких пацієнтів та здорових добровольців було виявлено суттєву варіабельність показників експозиції. Після введення внутрішньо елтромбопагу в одноразовій дозі 50 мг пацієнтам з цирозом печінки (порушенням функції печінки) AUC (0-∞) елтромбопагу збільшувалася на 41% (90% ДІ: 13% зниження та 128% збільшення); пацієнтам з помірними порушеннями функції печінки – на 93% (90% ДІ: 19% зниження та 213% збільшення); пацієнтам з тяжкими ураженнями функції печінки – на 80% (90% ДІ: 11% зниження та 192% збільшення) порівняно зі здоровими добровольцями. При порівнянні таких пацієнтів та здорових осіб було виявлено суттєву варіабельність показників експозиції. Вплив порушення функції печінки на фармакокінетику елтромбопага при повторному призначенні препарату оцінювався за допомогою групового аналізу фармакокінетики у 28 здорових дорослих добровольців та 79 пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки. Згідно з результатами групового аналізу фармакокінетики, у пацієнтів з цирозом печінки (порушенням функції печінки) відзначалися вищі плазмові показники AUC (0-t) елтромбопагу порівняно з показниками здорових добровольців, при цьому значення AUC (0-t) зростали з підвищенням балових показників шкалою Чайлд-П'ю. Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів з легкими порушеннями функції печінки плазмові показники AUC (0-t) елтромбопага були вищими приблизно на 87–110%, а у пацієнтів із помірними порушеннями функції печінки — приблизно на 141–240%. Пацієнтам з ІТП та цирозом печінки (порушенням функції печінки) слід призначати елтромбопаг з обережністю та за наявності постійного спостереження. У пацієнтів з хронічною ІТП та легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції печінки терапію елтромбопагом слід розпочинати зі зниженої дози – 25 мг один раз на добу. Аналогічний аналіз було проведено за участю 28 здорових дорослих добровольців та 635 пацієнтів із ВГС. Більшість пацієнтів показник за шкалою Чайлд-Пью становив 5-6 балів. За даними фармакокінетичного аналізу, пацієнти з ВГС мали вищі показники AUC (0-t) елтромбопагу порівняно з показниками здорових добровольців, при цьому значення AUC (0-t) зростали з підвищенням балових показників за шкалою Чайлд-П'ю. Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів із ВГС плазмові показники AUC (0-t) елтромбопагу були вищими приблизно на 100–144%. У пацієнтів із ВГС терапію елтромбопагом слід розпочинати з дози 25 мг один раз на добу. У пацієнтів східно-азіатської раси фармакокінетику елтромбопага оцінювали за допомогою аналізу популяційної фармакокінетики у 111 здорових дорослих (31 – вихідці зі Східної Азії) та 88 пацієнтів із ІТП (18 – вихідці зі Східної Азії). На підставі результатів фармакокінетичного аналізу у пацієнтів з ІТП східно-азіатського походження (тобто японці, китайці, жителі Тайваню та корейці) показники AUC (0-t) елтромбопагу виявилися приблизно на 87% вищими, ніж у пацієнтів не східно-азіатського походження (переважно європеоїдів); при цьому корекція дози масою тіла не проводилася. Вивчення впливу етнічної приналежності до вихідців зі Східної Азії на фармакокінетику елтромбопага проводили за допомогою популяційного аналізу фармакокінетики за участю 635 пацієнтів із ВГС (145 пацієнтів східноазіатського походження та 69 пацієнтів південно-східноазіатського). На підставі результатів популяційного аналізу фармакокінетики встановлено, що у пацієнтів східноазіатського та південно-східноазіатського походження спостерігалася подібна фармакокінетика елтромбопагу. У середньому у пацієнтів східно-азіатського та південно-азіатського походження значення AUC (0-t) елтромбопагу у плазмі крові були приблизно на 55% вищими порівняно з пацієнтами інших рас (переважно європеоїдної). Вплив статі на фармакокінетику елтромбопага оцінювали за допомогою аналізу популяційної фармакокінетики у 111 здорових добровольців (з них 14 – жіночої статі) та 88 пацієнтів з ІТП (з них 57 – жіночої статі). За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, плазмовий показник AUC (0-t) елтромбопага у пацієнток з ІТП виявився приблизно на 50% вищим у порівнянні з пацієнтами чоловічої статі; при цьому корекція доз масою тіла не проводилася. Вплив статі на фармакокінетику елтромбопага оцінювали за допомогою популяційного аналізу фармакокінетики за участю 635 пацієнтів із ВГС (260 жінок). За результатами оцінки за допомогою моделі у жінок з вірусом гепатиту С значення AUC (0-t) елтромбопагу у плазмі крові були на 41% вищими в порівнянні з чоловіками. Вікові відмінності щодо фармакокінетики елтромбопага оцінювали за допомогою популяційного аналізу фармакокінетики за участю 28 здорових добровольців та 635 пацієнтів з ВГС віком від 19 до 74 років. За результатами оцінки за допомогою моделі у літніх пацієнтів (> 60 років) значення AUC (0-t) елтромбопагу в плазмі крові були на 36% вище порівняно з молодшими пацієнтами.Клінічна фармакологіяСтимулятор тромбопоезу.Показання до застосуванняЗ метою зменшення ризику кровотечі при лікуванні тромбоцитопенії у пацієнтів з хронічною імунною (ідіопатичною) тромбоцитопенічною пурпурою (ІТП) при недостатній ефективності кортикостероїдів, імуноглобулінів або спленектомії; з метою забезпечення можливості проведення або оптимізації противірусної терапії, що включає інтерферон, при лікуванні тромбоцитопенії у пацієнтів з хронічним вірусним гепатитом С (ВГС).Протипоказання до застосуванняНемає відомих протипоказань для застосування препарату за показаннями у рекомендованих дозах. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки, за наявності факторів ризику тромбоемболії (наприклад, дефіцит V фактора Лейдену, антитромбіну III, антифосфоліпідний синдром), при вагітності, у період лактації. Препарат Револейд не рекомендується застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю ≥5 балів за шкалою Чайлд-П'ю, якщо очікувана користь не перевищує ризик тромбозу ворітної вени. У випадку, якщо лікування є доцільним, слід виявляти обережність при застосуванні препарату Револейд у пацієнтів з печінковою недостатністю.Вагітність та лактаціяДаних про ефективність та безпеку елтромбопагу при вагітності немає. Застосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється елтромбопаг із грудним молоком. У період грудного вигодовування лікування елтромбопагом не рекомендується, за винятком випадків, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для немовляти. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування елтромбопагу у дітей не встановлені.Побічна діяБезпека та ефективність елтромбопагу була показана в ході 2 подвійних сліпих рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень у дорослих пацієнтів з хронічною ІТП, які раніше отримували лікування. Дослідження ENABLE 1 (TPL103922 N=716) та ENABLE 2 (TPL108390 N=805) були рандомізованими, подвійними сліпими, плацебо-контрольованими, багатоцентровими дослідженнями для оцінки ефективності та безпеки застосування елтромбопагу у пацієнтів з тромбоцитопатією. . У дослідженнях пацієнтів з ВГС вибірка для оцінки безпеки складалася з усіх рандомізованих пацієнтів, які отримували досліджуваний препарат згідно з подвійним сліпим методом у частині 2 досліджень ENABLE 1 (група лікування елтромбопагом N=449, плацебо N=232) та ENABLE 2 (група лікування елтромбопагом n =506, плацебо n=252). Пацієнтів аналізували відповідно до терапії елтромбопагом (загальна вибірка для оцінки безпеки згідно з подвійним сліпим методом, група лікування елтромбопагом n=955 і плацебо n=484). Більшість небажаних реакцій, пов'язаних з елтромбопагом, мали легку або помірну вираженість, ранній початок, і в окремих випадках служили причиною зміни лікування. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та <1 /1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі випадки). Небажані явища у пацієнтів із хронічною ІТП Інфекції та інвазії: часто – фарингіт, інфекції сечовивідних шляхів. З боку травної системи: дуже часто – нудота, діарея; часто – сухість у роті, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності АСТ, АЛТ. Дерматологічні реакції: часто – алопеція, висипання. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині, біль у грудній клітці кістково-м'язового характеру, кістково-м'язовий біль, міалгія. Небажані явища у пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом С З боку системи кровотворення: дуже часто – анемія. З боку обміну речовин: дуже часто – зниження апетиту. З боку центральної нервової системи: дуже часто – безсоння, головний біль. З боку дихальної системи: дуже часто – кашель. З боку травної системи: дуже часто – нудота, діарея. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – гіпербілірубінемія. Дерматологічні реакції: дуже часто – свербіж, алопеція. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – міалгії. Інші: дуже часто – стомлюваність, гіпертермія, лихоманка, астенія, периферичний набряк, грипоподібне захворювання.Взаємодія з лікарськими засобамиРозувастатин: дослідження in vitro показали, що елтромбопаг не субстрат для транспортного поліпептиду органічних аніонів OATP1B1, але виступає в ролі інгібітора цього транспортувальника. Результати досліджень in vitro також дозволили встановити, що елтромбопаг є субстратом та інгібітором BSRP. При сумісному застосуванні елтромпопагу та розувастатину в рамках клінічного дослідження лікарської взаємодії спостерігали підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові. При сумісному застосуванні з елтромбопагом слід розглянути питання зниження дози розувастатину, а також проводити ретельний моніторинг. У клінічних дослідженнях елтромбопагу за супутньої терапії розувастатином було рекомендовано зниження дози останнього на 50%.Спільне застосування елтромбопагу та інших субстратів поліпептидних транспортерів органічних аніонів (OATP1B1) та BCRP потребує обережності. Полівалентні катіони (утворення хелатних комплексів): щоб уникнути значного зниження всмоктування елтромбопага препарат слід приймати, щонайменше, за 4 години до або після прийому антацидів, молочних продуктів та інших речовин, що містять полівалентні катіони (наприклад, мінеральних добавок, що містять кальцію , залізо, магній, селен та цинк). Введення одноразової дози елтромбопагу 50 мг зі стандартним висококалорійним сніданком, що містить велику кількість жиру та молочні продукти, знижує показник площі під фармакокінетичною кривою AUC(0-∞) на 59% (90% ДІ: 54%, 64%) та C max на 65% (90% ДІ: 59%, 70%). магнію, не має істотного впливу на плазмову експозицію елтромбопага незалежно від калорійності та вмісту жиру в їжі. Комбінація лопінавір/ритонавір (LPV/RTV): одночасне застосування елтромбопагу та LPV/RTV може призвести до зниження концентрації елтромбопагу. У дослідженні за участю 40 здорових добровольців було встановлено, що одноразове застосування елтромбопагу в дозі 100 мг та багаторазове застосування LPV/RTV у дозі 400 мг/100 мг двічі на добу призводило до зниження значення AUC(0-∞) елтромбопагу в плазмі крові. на 17% (90% ДІ: 6.6%, 26.6%). Отже, при одночасному застосуванні елтромбопагу та LPV/RTV необхідно виявляти підвищену обережність. Слід ретельно контролювати кількість тромбоцитів для забезпечення відповідної дози елтромбопагу при призначенні або припиненні LPV/RTV терапії.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюється індивідуально виходячи з кількості тромбоцитів. У більшості пацієнтів підвищення кількості тромбоцитів відбувається через 1-2 тижні лікування. Препарат Револейд слід приймати за чотири години до або через чотири години після прийому антацидів, молочних продуктів або мінеральних добавок, що містять поливалентні катіони (наприклад, алюміній, кальцій, залізо, магній, селен та цинк). Препарат можна приймати з їжею, що містить невелику кількість кальцію (50 мг) або, що переважно зовсім не містить кальцій. Дорослі Пацієнти з хронічною імунною (ідіопатичною) тромбоцитопенією Для досягнення та підтримки кількості тромбоцитів ≥ 50 000/мкл необхідно використовувати мінімально ефективну дозу препарату Револейд. Підбір доз ґрунтується на зміні кількості тромбоцитів. У клінічних дослідженнях підвищення кількості тромбоцитів спостерігалося протягом 1-2 тижнів після початку терапії препаратом Револейд та зниження відбувалося протягом 1-2 тижнів після припинення прийому препарату. Початковий режим дозування Рекомендована початкова доза Револейду становить 50 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів східноазіатського походження (наприклад, китайців, японців, жителів Тайваню, корейців або тайців) прийом препарату Револейд слід починати зі зниженої дози – 25 мг 1 раз на добу. Моніторинг та корекція дози Після початкової терапії препаратом Револейд необхідно коригувати дозу для підтримання кількості тромбоцитів ≥50 000/мкл, що необхідно для зменшення ризику кровотечі. Не слід перевищувати дозу 75 мг на добу. Під час терапії препаратом Револейд слід регулярно контролювати гематологічні показники та показники функції печінки. Дозу елтромбопагу слід коригувати відповідно до Таблиці 1 залежно від кількості тромбоцитів. Під час терапії елтромбопагом щотижня необхідно проводити повний аналіз крові доти, доки не буде досягнуто стабільного вмісту тромбоцитів ≥ 50 000/мкл принаймні протягом 4 тижнів. Після стабілізації вмісту тромбоцитів повний аналіз крові слід проводити щомісяця. Слід використовувати найменшу дозу препарату, що дозволяє підтримувати вміст тромбоцитів на необхідному з клінічного погляду рівні. Таблиця 1. Корекція дози елтромбопагу для пацієнтів з ІТП Зміст тромбоцитів Корекція дози або відповідь < 50 000/мкл протягом принаймні 2 тижнів терапії Збільшити добову дозу на 25 мг до максимальної дози 75 мг на добу. ≥ 200 000/мкл, але ≤ 400 000/мкл Зменшити добову дозу до 25 мг. Через 2 тижні оцінити ефект нової дози та прийняти рішення щодо подальшої корекції дози. > 400000/мкл Зупинити прийом елтромбопагу; збільшити частоту дослідження вмісту тромбоцитів до 2 разів/тиж. Якщо вміст тромбоцитів <150 000/мкл, то слід відновити терапію в найменшій добовій дозі. Стандартна корекція дози у бік зниження або підвищення повинна становити 25 мг на добу. Однак у деяких пацієнтів може знадобитися комбінація різних доз у різні дні. Після будь-якої корекції дози препарату Револейд вміст тромбоцитів слід контролювати щонайменше щотижня протягом 2-3 тижнів. Через щонайменше 2 тижні слід оцінити вміст тромбоцитів у пацієнтів для розгляду необхідності подальшої корекції дози. У пацієнтів з цирозом печінки (порушенням функції печінки) підвищувати дозу слід не раніше як за 3 тижні. Скасування препарату Лікування препаратом Револейд слід припинити, якщо вміст тромбоцитів не збільшується до значення, достатнього для зменшення ризику кровотеч, після 4 тижнів терапії елтромбопагом у дозі 75 мг на добу. Пацієнти з хронічним ВГС, що супроводжується тромбоцитопенією При прийомі препарату Револейд у поєднанні з противірусною терапією необхідно враховувати повну інформацію щодо спільного медичного застосування цих препаратів. Для підтримки та досягнення необхідної кількості тромбоцитів використовують мінімально ефективну дозу препарату необхідного для початку та оптимізації противірусної терапії. Підбір доз ґрунтується на відновленні кількості тромбоцитів. Препарат Револейд не використовується для нормалізації кількості тромбоцитів. У клінічних дослідженнях підвищення кількості тромбоцитів спостерігалося протягом 1 тижня після початку лікування препаратом Револейд. Початковий режим дозування Початкова доза препарату Револейд становить 25 мг 1 раз на добу. Не потрібна корекція дози для пацієнтів з ВГС східно-азіатського походження (наприклад, китайців, японців, жителів Тайваню, корейців або тайців) або пацієнтів з легким порушенням функції печінки. Моніторинг та підбір дози Дозу елтромбопагу збільшують на 25 мг кожні 2 тижні до досягнення вмісту тромбоцитів у крові, оптимального для початку противірусної терапії та відповідно до Таблиці 2. Контролювати кількість тромбоцитів необхідно щотижня в період початку противірусної терапії. Під час противірусної терапії необхідно коригувати дозу елтромбопагу таким чином, щоб уникнути зниження дози пегінтерферону. Кількість тромбоцитів слід моніторувати щотижня до досягнення стабільного рівня. Надалі необхідно здійснювати моніторинг загального аналізу крові, включаючи дослідження кількості тромбоцитів та мазків периферичної крові. Не слід перевищувати дозу 100 мг на добу. Інформацію про рекомендовані дози пенгінтерферону альфа та рибавірину отримують з інструкції щодо застосування цих препаратів. Таблиця 2. Корекція дози елтромбопагу для пацієнтів із ВГС під час противірусної терапії Кількість тромбоцитів Корекція дози або відповідь <50 000/мкл протягом принаймні 2 тижнів терапії Збільшити добову дозу на 25 мг, але не вище 100 мг на добу. від ≥200 000/мкл до ≤400 000/мкл Зменшити добову дозу до 25 мг. Через 2 тижні оцінити ефект нової дози та прийняти рішення щодо подальшої корекції дози. >400000/мкл Зупинити прийом елтромбопагу; збільшити частоту дослідження вмісту кількості тромбоцитів до 2 разів/тиж. Якщо вміст кількості тромбоцитів <150 000/мкл, відновити терапію у найменшій добовій дозі*. *Для пацієнтів, які приймають елтромбопаг 25 мг 1 раз на добу, слід розглянути питання прийому дози 12,5 мг 1 раз на добу або 25 мг через день. Скасування препарату У пацієнтів із ВГС генотипу 1/4/6, незалежно від рішення про продовження терапії інтерферонами, слід розглянути скасування елтромбопагу у випадку, якщо ефект від лікування противірусними препаратами не досягнутий через 12 тижнів. Слід припинити лікування препаратом Револейд, якщо після 24-тижневої терапії буде виявлено РНК ВГС. Після відміни противірусної терапії слід припинити застосування Револейду. Слід припинити застосування Револейду у разі надмірного підвищення кількості тромбоцитів, як описано в таблиці 2, або клінічно значущих відхилень від норми функціональних проб печінки. Діти Безпека та ефективність застосування елтромбопагу у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку Є обмежені дані щодо застосування елтромбопагу у пацієнтів віком 65 років та старших. У ході клінічних досліджень елтромбапага не було відзначено клінічно значимих відмінностей безпеки препарату у пацієнтів віком 65 років та старших, порівняно з молодшими пацієнтами. Однак не виключена підвищена чутливість до препарату у деяких пацієнтів похилого віку. Пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно бути обережними при призначенні елтромбопагу пацієнтам з ІТП та порушенням функції печінки (індекс >5 за шкалою Чайлд-П'ю). Якщо використання елтромбопагу у пацієнтів з ІТП, які мають порушення функції печінки все ж таки необхідне, рекомендується розпочинати лікування елтромбопагом у дозі 25 мг 1 раз на добу. Збільшити дозу препарату Револейд пацієнтам з печінковою недостатністю слід не раніше ніж через 3 тижні після початку терапії. У пацієнтів з хронічним ВГС та порушенням функцій печінки слід призначати препарат Револейд у дозі 25 мг 1 раз на добу. Вихідці зі Східної Азії У пацієнтів з ІТП східно-азіатського походження та їхніх нащадків (наприклад, китайців, японців, мешканців Тайваню, корейців та тайців) рекомендується призначати препарат у зниженій початковій дозі 25 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з тромбоцитопенією та хронічним ВГС східно-азіатського походження слід розпочинати лікування елтромбопагом у дозі 25 мг 1 раз на добу. Необхідно продовжувати моніторинг вмісту тромбоцитів у пацієнтів. У пацієнтів з ІТП або ВГС східно-азіатського походження з порушенням функції печінки слід розпочинати лікування елтромбопагом з дози 25 мг 1 раз на добу.ПередозуванняУ ході клінічних досліджень зареєстровано один випадок передозування, коли пацієнт прийняв внутрішньо 500 мг елтромбопага. Симптоми: нерозповсюджений висип, минуща брадикардія, стомлюваність, підвищення активності трансаміназ. Ці зміни були оборотними. Можливе значне збільшення вмісту тромбоцитів, що може призвести до тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень. Лікування: слід розглянути питання прийому внутрішньо препаратів, що містять катіони металів, наприклад, кальцію, алюмінію або магнію, для зменшення всмоктування елтромболага. Слід ретельно контролювати вміст тромбоцитів. Лікування елтромбопагом відновлюють відповідно до рекомендацій щодо режиму дозування. Оскільки ниркова екскреція не є основним шляхом виведення елтромбопагу, який активно зв'язується з білками плазми крові, найімовірніше, гемодіаліз не є ефективним методом суттєвого прискорення виведення елтромбопагу з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕфективність та безпека застосування елтромбопагу для лікування інших захворювань та станів, що супроводжуються тромбоцитопенією, включаючи тромбоцитопенію після хіміотерапії та мієлодиспластичні синдроми, в даний час не встановлені. Порушення функції печінки При застосуванні елтромбопагу можливе порушення лабораторних показників функції печінки. У клінічних дослідженнях відмічено підвищення активності АЛТ, ACT та концентрації непрямого білірубіну. Ці явища мали здебільшого легкий (1-2-го ступеня) і оборотний характер без клінічно значущих симптомів, які свідчили про порушення функції печінки. За даними 2 плацебо-контрольованих досліджень небажані явища у вигляді підвищення активності АЛТ були відзначені у 5.7% та 4% пацієнтів, які отримували лікування елтромбопагом та плацебо відповідно. У 2-х контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та ВГС були зареєстровані випадки ≥3-кратного збільшення значення верхньої межі норми (ВГН) АЛТ або АСТ у 34% та 38% при прийомі у групі елтромбопагу та у групі плацебо відповідно. Призначення елтромбопагу у комбінації з пегінтерфероном/рибавірином було опосередковано пов'язане з гіпербілірубінемією. Були зареєстровані випадки ≥1.5-кратного збільшення загального білірубіну вище значення ВГН у 76% та 50% при прийомі у групі елтромбопагу та у групі плацебо відповідно. Активність АЛТ, ACT та концентрацію білірубіну у сироватці необхідно оцінити до початку лікування елтромбопагом, потім контролювати кожні 2 тижні під час титрування дози, а також щомісяця після призначення стабільної дози. Повторне дослідження після виявлення порушень багатофункціональних тестів печінки проводять протягом 3-5 днів. Якщо сироваткова концентрація загального білірубіну збільшена, слід визначити концентрації окремих фракцій. У разі підтвердження відхилення моніторинг продовжують до моменту стабілізації показників або повернення показників до початкового рівня. Лікування елтромбопагом припиняють у разі збільшення активності АЛТ при ≥3-кратному підвищенні значення ВГН у пацієнтів з нормальною функцією печінки або ≥3-кратному збільшенні щодо вихідного рівня у пацієнтів з підвищеною активністю АЛТ до початку лікування та наступних ознак: прогресування відхилення, або збереження відхилення ≥4 тижнів, або його поєднання з підвищенням концентрації прямого білірубіну, або його поєднання із клінічними симптомами ураження печінки або ознаками декомпенсації функції печінки. У пацієнтів з ІТП та захворюваннями печінки елтромбопаг слід призначати з обережністю. Необхідно використовувати мінімальну початкову дозу елтромбопагу при призначенні пацієнтам із печінковою недостатністю. Декомпенсація функції печінки (застосування з інтерферонами) У пацієнтів з хронічним ВГС та цирозом печінки при лікуванні інтерферонами альфа може існувати ризик декомпенсації функції печінки, у деяких випадках із летальним кінцем. У двох контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та ВГС, у яких елтромбопаг використовували у міру необхідності для досягнення цільової кількості тромбоцитів, необхідної для проведення противірусної терапії, про результати безпеки, що свідчать про декомпенсацію функції печінки, частіше повідомляли у групі елтромб %), ніж у групі плацебо (7%). У пацієнтів з низьким рівнем альбуміну (<3.5 г/дл) або балом ≥10 за шкалою MELD (модель кінцевої стадії захворювання печінки) на початковому рівні був більш високий ризик декомпенсації функції печінки.Пацієнтів з такими характеристиками слід ретельно спостерігати за ознаками та симптомами декомпенсації печінкової недостатності. Для отримання інформації про критерії скасування використовується інструкція із застосування відповідних препаратів інтерферону. Прийом препарату Револейд слід припинити, якщо противірусну терапію відмінили через декомпенсацію печінкової недостатності. Тромботичні та/або тромбоемболічні ускладнення Зміст тромбоцитів вище за норму представляє теоретичний ризик тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень. У клінічних дослідженнях елтромбопагу у пацієнтів з ІТП тромбоемболічні ускладнення спостерігалися при низькому та нормальному вмісті тромбоцитів. Пацієнтам з відомими факторами ризику тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень (таких як мутація V фактора Лейдену, дефіциту антитромбіну III, антифосфоліпідного синдрому та ін.) потрібен особливий контроль при призначенні елтромбопагу. Слід ретельно контролювати вміст тромбоцитів та розглянути питання про зниження дози або скасування елтромбопагу, якщо вміст тромбоцитів перевищує цільові значення. При дослідженнях ІТП у 17 із 446 пацієнтів (3.8%) було відмічено 21 тромботичний та/або тромбоемболічний епізод. Тромбоемболії включали емболію, в т.ч. легеневу емболію, тромбоз глибоких вен, транзиторні ішемічні атаки, інфаркт міокарда, ішемічний інсульт та запідозрений пролонгований оборотний ішемічний неврологічний дефіцит. У двох контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та ВГС, які отримували терапію інтерфероном, у 31 з 955 пацієнтів (3%), які отримували елтромбопаг, і у 5 з 484 пацієнтів (1%), які отримували плацебо відзначалися тромботичні та/або тро. Тромбоз ворітної вени був найбільш поширеним із тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень в обох групах (у 1% пацієнтів, які отримували елтромбопаг та 1% пацієнтів, які отримували плацебо). Тимчасового зв'язку між початком лікування та розвитком тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень не спостерігалося. Більшість випадків тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень не призвело до припинення противірусної терапії. У контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та хронічними захворюваннями печінки (n=288), що перенесли елективні інвазивні втручання, ризик тромбозу в системі ворітної вени був підвищений у пацієнтів, які отримували елтромбопаг у дозі 75 мг 1 раз на добу. Було відмічено 6 епізодів тромбоемболії (усі – у системі комірної вени) у групі пацієнтів, які отримували елтромбопаг, та 2 – у групі плацебо (перший – у системі комірної вени, другий – інфаркт міокарда). Препарат Револейд не слід застосовувати для лікування тромбоцитопенії у пацієнтів з хронічним захворюванням печінки в рамках підготовки до інвазивних процедур. Кровотеча після припинення лікування елтромбопагом Після припинення лікування елтромбопагом у більшості пацієнтів вміст тромбоцитів протягом 2 тижнів повертається до вихідного значення, що підвищує ризик розвитку кровотечі, а в деяких випадках може спричинити кровотечу. Зміст тромбоцитів слід щотижня контролювати протягом 4 тижнів після відміни елтромбопагу. Утворення ретикуліна в кістковому мозку та ризик фіброзу кісткового мозку Агоністи рецептора тромбопоетину, включаючи елтромбопаг, можуть підвищувати ризик утворення або розростання ретикулінових волокон у кістковому мозку. Перед початком лікування елтромбопагом слід оцінити мазки периферичної крові визначення вихідного рівня морфологічних змін клітин. Після досягнення стабільної дози елтромбопагу щомісяця виконують загальний клінічний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули. При виявленні незрілих чи диспластичних клітин слід провести дослідження мазка периферичної крові щодо появи нових, або посилення існуючих морфологічних змін (наприклад, появи краплевидних і ядерних еритроцитів, незрілих лейкоцитів), або виявлення цитопенії. При появі у пацієнта нових,або посилення існуючих морфологічних відхилень або цитопенії слід припинити лікування елтромбопагом і розглянути питання біопсії кісткового мозку, включаючи забарвлення мазка з метою виявлення фіброзу. Злоякісні новоутворення та прогресування злоякісних новоутворень Існує теоретична можливість, що агоністи рецептора тромбопоэтина здатні стимулювати прогресування існуючих гематологічних новоутворень, наприклад, мієлодиспластичного синдрому. У ході клінічних досліджень не було показано відмінностей у частоті злоякісних новоутворень або злоякісних новоутворень крові між пацієнтами, які отримували плацебо, та пацієнтами, які отримували елтромбопаг. Катаракта У токсикологічних дослідженнях елтромбопага у гризунів виявляли катаракту. Клінічне значення цих даних невідоме. Рекомендується плановий контроль пацієнтів щодо розвитку катаракти. У контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та ВГС, які отримували лікування на основі інтерферонів (n=1439), повідомляли про прогресування катаракти, яка існувала початково, або про появу катаракти у 8% у групі елтромбопагу та 5% у групі плацебо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо впливу елтромбопагу на здатність до керування автотранспортом або роботи з механізмами не проводились. На підставі фармакологічних властивостей елтромбопагу негативний вплив на такі види діяльності не очікується. Однак при оцінці здатності пацієнта виконувати дії, що потребують швидкості мислення, рухових та пізнавальних навичок, слід враховувати клінічний стан пацієнта та профіль небажаних ефектів елтромбопагу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
111 892,00 грн
111 838,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
1 662,00 грн
1 576,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: прукалоприду сукцинат 1.321 мг, що відповідає вмісту прукалоприду 1 мг; допоміжні речовини: ядро таблетки: лактози моногідрат – 149.969 мг, целюлоза мікрокристалічна – 27 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.36 мг, магнію стеарат – 1.35 мг, плівкове покриття біле 1 – 6 мг; Склад плівкового покриття білого 1 у відсотках за масою: гіпромелоза 6 cP – 40%, титану діоксид – 24%, макрогол 3000 – 8%, тріацетин – 6%, лактози моногідрат – 22%. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі двоопуклі, на одній стороні гравіювання "PRU 1"; на поперечному розрізі ядро таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Прукалоприд – це дигідробензофуранкарбоксамід, що посилює моторику кишечника. Прукалоприд є селективним високоафінним агоністом 5HT4-серотонінових рецепторів, що, швидше за все, пояснює його дію на моторику кишечника. Зв'язування з іншими типами рецепторів in vitro спостерігалося тільки при концентраціях речовини, що перевищують спорідненість до НТ4-рецепторів принаймні в 150 разів.ФармакокінетикаВсмоктування Прукалоприд швидко всмоктується; після одноразового перорального прийому дози 2 мг максимальна концентрація (Cmax) досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність після перорального прийому перевищує 90%. Прийом препарату під час їди не впливає на біодоступність. Розподіл Прукалоприд розподіляється по всьому організму, обсяг розподілу у рівноважному стані (Vdss;) становить 567 л. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 30%. Метаболізм Метаболізм препарату в печінці людини in vitro протікає дуже повільно і утворюється лише невелика кількість метаболітів. Після перорального прийому людиною 14C-міченого прукалоприду в сечі та калі в невеликій кількості виявляються 8 метаболітів. Основний метаболіт (R107504, що утворюється шляхом О-деметилювання прукалоприду та окислення спирту, що утворюється до карбоксикислоти) становить менше 4% введеної дози препарату. Як показали дослідження з радіоактивною міткою, близько 85% препарату залишається у незміненому вигляді; метаболіт R107504 присутній у плазмі у невеликій кількості. Виведення Більшість перорально прийнятої дози активного компонента виводиться у незміненому вигляді (приблизно 60% нирками та принаймні 6% з калом). Виведення незміненого прукалоприду нирками включає пасивну фільтрацію та активну секрецію. Кліренс прукалоприду з плазми крові становить у середньому 317 мл/хв, кінцевий T1/2; - приблизно 1 день. Рівноважний стан досягається через 3-4 дні прийому препарату, причому при прийомі прукалоприду в дозі 2 мг 1 раз на день мінімальна та максимальна концентрації у плазмі крові у рівноважному стані становлять 2.5 та 7 нг/мл відповідно. При прийомі 1 раз на день коефіцієнт препарату коливається від 1.9 до 2.3. Фармакокінетика прукалоприду лінійно залежить від дози в діапазоні до 20 мг на добу. При тривалому прийомі препарату 1 раз на день його фармакокінетика залежить від тривалості прийому. Особливі категорії хворих Популяційна фармакокінетика Популяційний аналіз фармакокінетики показав, що загальний кліренс прукалоприду корелює з кліренсом креатиніну (КК) і не залежить від віку, ваги тіла, статі чи раси пацієнтів. Літні хворі При прийомі препарату літніми пацієнтами в дозі 1 мг 1 раз на день Cmaxпрукалоприду в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) були на 26% і 28% відповідно більшими, ніж у молодих пацієнтів. Ця відмінність може бути пов'язана з ослабленням функції нирок у людей похилого віку. Порушення функції нирок У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок, у хворих зі слабким (КК 50-79 мл/хв) та помірно вираженим (КК 25-49 мл/хв) порушенням функції нирок концентрація прукалоприду в плазмі крові після одноразового прийому в дозі 2 мг була підвищена на 25% та 51%, відповідно. У хворих з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 24 мл/хв) концентрація прукалоприду в плазмі була в 2.3 рази вищою, ніж у здорових людей. Порушення функції печінки Близько 35% прукалоприда виводиться екстраренально, тому порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще змінить фармакокінетику препарату. Діти Після одноразового перорального прийому прукалоприду в дозі 0,03 мг/кг дітьми у віці 4-12 років; ніж у дорослих, і залежала від віку дітей. Середній T1/2; препарату в термінальній фазі становить у дітей приблизно 19 год (діапазон 11.6-26.8 год).Клінічна фармакологіяСелективний агоніст 5-HT4-рецепторів серотонінових.Показання до застосуванняРезолор призначений для симптоматичної терапії хронічного запору у жінок, у яких проносні засоби не забезпечили достатнього ефекту усунення симптомів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного компонента або будь-якої допоміжної речовини; порушення функції нирок, що потребує проведення діалізу; перфорація або обструкція кишечника внаслідок анатомічних або функціональних порушень стінки кишечника, механічна кишкова непрохідність, тяжке запалення кишечника, наприклад, хвороба Крона, виразковий коліт та токсичний мегаколон/мегаректум; уроджений дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: застосування препарату у хворих з тяжкими та клінічно нестабільними супутніми захворюваннями (захворюваннями печінки, легень, серцево-судинними, неврологічними, ендокринними захворюваннями, психічними розладами, онкологічними захворюваннями, СНІДом) не вивчалося. Слід виявляти обережність при призначенні препарату Резолор хворим на такі захворювання. Зокрема, слід з обережністю застосовувати препарат у хворих із серцевою аритмією або ішемічною хворобою серця в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування прукалоприду під час вагітності обмежений. У клінічних дослідженнях зареєстровані випадки викидня, хоча з огляду на наявність інших факторів ризику зв'язок цих явищ із застосуванням прукалоприду залишається недоведеним. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи опосередкованого несприятливого впливу протягом вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток потомства. Препарат Резолор не рекомендується застосовувати під час вагітності. У період лікування прукалопридом жінки, здатні до народження дітей, повинні використовувати адекватні методи контрацепції. Період лактації Прукалоприд виводиться з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах препарат навряд чи впливає на новонароджених/грудних дітей. Через відсутність даних про застосування у матерів-годувальниць препарат не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Здатність до зачаття Дослідження на тваринах не виявили будь-якого впливу препарату на фертильність особин чоловічої та жіночої статі. Застосування у дітей Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями при застосуванні препарату Резолор були біль голови та небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, нудота, діарея), кожен з яких спостерігався приблизно у 20% хворих. Небажані реакції розвивалися переважно на початку лікування та зазвичай зникали через кілька днів, не вимагаючи відміни лікування. Інші небажані реакції спостерігалися епізодично. Більшість несприятливих небажаних реакцій були слабким або середнім ступенем тяжкості. При рекомендованій дозі прукалоприду 2 мг у клінічних дослідженнях зареєстровані такі небажані реакції, частота яких позначена як дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/ 100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи поодинокі випадки. З боку центральної нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – запаморочення; нечасто – тремор. З боку серцево-судинної системи: ;нечасто - серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, діарея, біль у животі; часто – блювання, диспепсія, ректальна кровотеча, метеоризм, патологічні кишкові шуми; нечасто – анорексія. З боку сечостатевої системи: часто - поллакіурія. Загальні: часто - слабкість; нечасто – лихоманка, погане самопочуття.Взаємодія з лікарськими засобамиДані in vitro свідчать про слабку здатність прукалоприду до взаємодії, і в терапевтичних концентраціях він навряд чи впливає на метаболізм одночасно застосовуваних препаратів, що здійснюється ферментами системи цитохрому. Хоча прукалоприд може слабко зв'язуватися з Р-глікопротеїном (P-ГП), у клінічно значущих концентраціях він не гальмує активності (P-ГП). Потужний інгібітор CYP3A4 та Р-глікопротеїну кетоконазол у дозі 200 мг 2 рази на день збільшував AUC (площа під кривою "концентрація-час") прукалоприду приблизно на 40%. Цей ефект занадто малий, щоб бути клінічно значущим, і, швидше за все, пов'язаний з придушенням активного транспорту прукалоприду, що здійснюється Р-глікопротеїном в нирках. Така ж взаємодія, як з кетоконазолом, може спостерігатися і з іншими активними інгібіторами Р-глікопротеїну, наприклад верапамілом, циклоспорином А і хінідином. Прукалоприд, швидше за все, також транспортується у нирках та іншими переносниками. Теоретично, пригнічення активності всіх переносників, що беруть участь у активній секреції прукалоприду в нирках (включаючи Р-глікопротеїн), може збільшувати рівень його системного впливу на 75%. Дослідження за участю здорових добровольців показали відсутність клінічно значущого впливу прукалоприду на фармакокінетику варфарину, дигоксину, етилового спирту та пароксетину. При одночасному застосуванні прукалоприду та еритроміцину концентрація останнього у плазмі крові підвищується на 30%. Механізм цієї взаємодії до кінця не зрозумілий, але наявні дані вказують на те, що воно, швидше за все, не є результатом прямої дії прукалоприду, а наслідком високої варіабельності фармакокінетики самого еритроміцину. Пробенецид, циметидин, еритроміцин та пароксетин у терапевтичних дозах не впливали на фармакокінетику прукалоприду. Препарат Резолор слід обережно застосовувати одночасно з препаратами, здатними подовжувати інтервал QTc. Атропіноподібні речовини можуть послаблювати ефекти прукалоприду, які опосередковуються через рецептори НТ4. Взаємодія з їжею не виявленоСпосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, у будь-який час доби. Дорослим: 2 мг 1 раз на день. ; Літнім (старше 65 років): починають з 1 мг 1 раз на день, при необхідності дозу підвищують до 2 мг 1 раз на день. ;Дітям та підліткам: Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років. Хворим із порушенням функції нирок при тяжкому порушенні функції нирок; (швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1.73 м) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих зі слабким і помірно вираженим порушенням функції нирок корекції дози не потрібно. Хворим із порушенням функції печінки: ;при ;тяжкому порушенні функції печінки ;(клас З по Чайлд-Пью) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих; зі слабким і помірно вираженим порушенням функції печінки; корекції дози не потрібно. Через специфічний механізм дії прукалоприду (стимуляція моторики кишечника) збільшення добової дози більше 2 мг навряд чи призведе до посилення ефекту. Якщо прийом прукалоприду 1 раз на день протягом 4 тижнів не дає ефекту, слід повторно обстежити хворого та визначити доцільність продовження лікування.ПередозуванняДослідження за участю здорових добровольців показало, що прукалоприд добре переноситься при підвищенні дози до 20 мг 1 раз на день (в 10 разів більше за рекомендовану терапевтичну дозу). Передозування може призвести до симптомів, зумовлених посиленням відомих побічних ефектів препарату, включаючи головний біль, нудоту та діарею. Специфічного антидоту препарату Резолор немає. У разі передозування слід при необхідності проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Велика втрата рідини в результаті діареї або блювання може вимагати корекції порушень електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсновний шлях виведення прукалоприду – через нирки. Для хворих з тяжким порушенням функції нирок рекомендована доза становить 1 мг. При тяжкій діареї може знижуватися ефективність пероральних контрацептивів, і рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції для запобігання зниженню ефективності пероральних контрацептивів. Порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще впливає метаболізм і рівень системного впливу прукалоприда в людей. Даних щодо застосування препарату у хворих із слабким, помірно вираженим або тяжким порушенням функції печінки немає, тому для хворих з тяжким порушенням функції печінки рекомендується менша доза. Препарат містить лактози моногідрат, тому препарат не можна приймати хворим із вродженим дефіцитом лактази, непереносимістю лактози або з глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Для прукалоприда був виявлено ні феномену рикошета, ні розвитку залежності. Вивчення впливу прукалоприду на інтервал QT у терапевтичних (2 мг) та супратерапевтичних (10 мг) дозуваннях не показало суттєвих відмінностей порівняно з плацебо щодо значень інтервалу QT. Частота небажаних явищ, пов'язаних з інтервалом QT, та шлуночкових аритмій була низькою та порівнянною з такою на фоні прийому плацебо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу прукалоприду на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами не проводилося. У деяких випадках застосування препарату Резолор пов'язувалося з розвитком запаморочення та слабкості, особливо в перші дні лікування, що може впливати на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 284,00 грн
2 194,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: прукалоприд сукцинат 2.642 мг, що відповідає вмісту прукалоприду 2 мг. допоміжні речовини: ;ядро таблетки: ;лактози моногідрат - 165.458 мг, целюлоза мікрокристалічна - 30 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.4 мг, магнію стеарат - 1.5 мг, плівкове покриття рожеве - 7 мг. Склад плівкового покриття рожевого у відсотках по масі: ;гіпромелоза 6 cP - 40%, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0.09%, титану діоксид - 23.88%, макрогол 3000 - 8%, триацетин - 6%, лакто2 моногід , індигокармін (Е132) – 0.02%, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.01%. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, круглі двоопуклі, на одній стороні - гравірування "PRU 2", на поперечному розрізі ядро таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Прукалоприд – це дигідробензофуранкарбоксамід, що посилює моторику кишечника. Прукалоприд є селективним високоафінним агоністом 5HT4-серотонінових рецепторів, що, швидше за все, пояснює його дію на моторику кишечника. Зв'язування з іншими типами рецепторів in vitro спостерігалося тільки при концентраціях речовини, що перевищують спорідненість до НТ4-рецепторів принаймні в 150 разів.ФармакокінетикаВсмоктування Прукалоприд швидко всмоктується; після одноразового перорального прийому дози 2 мг максимальна концентрація (Cmax) досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність після перорального прийому перевищує 90%. Прийом препарату під час їди не впливає на біодоступність. Розподіл Прукалоприд розподіляється по всьому організму, обсяг розподілу у рівноважному стані (Vdss;) становить 567 л. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 30%. Метаболізм Метаболізм препарату в печінці людини in vitro протікає дуже повільно і утворюється лише невелика кількість метаболітів. Після перорального прийому людиною 14C-міченого прукалоприду в сечі та калі в невеликій кількості виявляються 8 метаболітів. Основний метаболіт (R107504, що утворюється шляхом О-деметилювання прукалоприду та окислення спирту, що утворюється до карбоксикислоти) становить менше 4% введеної дози препарату. Як показали дослідження з радіоактивною міткою, близько 85% препарату залишається у незміненому вигляді; метаболіт R107504 присутній у плазмі у невеликій кількості. Виведення Більшість перорально прийнятої дози активного компонента виводиться у незміненому вигляді (приблизно 60% нирками та принаймні 6% з калом). Виведення незміненого прукалоприду нирками включає пасивну фільтрацію та активну секрецію. Кліренс прукалоприду з плазми крові становить у середньому 317 мл/хв, кінцевий T1/2; - приблизно 1 день. Рівноважний стан досягається через 3-4 дні прийому препарату, причому при прийомі прукалоприду в дозі 2 мг 1 раз на день мінімальна та максимальна концентрації у плазмі крові у рівноважному стані становлять 2.5 та 7 нг/мл відповідно. При прийомі 1 раз на день коефіцієнт препарату коливається від 1.9 до 2.3. Фармакокінетика прукалоприду лінійно залежить від дози в діапазоні до 20 мг на добу. При тривалому прийомі препарату 1 раз на день його фармакокінетика залежить від тривалості прийому. Особливі категорії хворих Популяційна фармакокінетика Популяційний аналіз фармакокінетики показав, що загальний кліренс прукалоприду корелює з кліренсом креатиніну (КК) і не залежить від віку, ваги тіла, статі чи раси пацієнтів. Літні хворі При прийомі препарату літніми пацієнтами в дозі 1 мг 1 раз на день Cmaxпрукалоприду в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) були на 26% і 28% відповідно більшими, ніж у молодих пацієнтів. Ця відмінність може бути пов'язана з ослабленням функції нирок у людей похилого віку. Порушення функції нирок У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок, у хворих зі слабким (КК 50-79 мл/хв) та помірно вираженим (КК 25-49 мл/хв) порушенням функції нирок концентрація прукалоприду в плазмі крові після одноразового прийому в дозі 2 мг була підвищена на 25% та 51%, відповідно. У хворих з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 24 мл/хв) концентрація прукалоприду в плазмі була в 2.3 рази вищою, ніж у здорових людей. Порушення функції печінки Близько 35% прукалоприда виводиться екстраренально, тому порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще змінить фармакокінетику препарату. Діти Після одноразового перорального прийому прукалоприду в дозі 0,03 мг/кг дітьми у віці 4-12 років; ніж у дорослих, і залежала від віку дітей. Середній T1/2; препарату в термінальній фазі становить у дітей приблизно 19 год (діапазон 11.6-26.8 год).Клінічна фармакологіяСелективний агоніст 5-HT4-рецепторів серотонінових.Показання до застосуванняРезолор призначений для симптоматичної терапії хронічного запору у жінок, у яких проносні засоби не забезпечили достатнього ефекту усунення симптомів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного компонента або будь-якої допоміжної речовини; порушення функції нирок, що потребує проведення діалізу; перфорація або обструкція кишечника внаслідок анатомічних або функціональних порушень стінки кишечника, механічна кишкова непрохідність, тяжке запалення кишечника, наприклад, хвороба Крона, виразковий коліт та токсичний мегаколон/мегаректум; уроджений дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: застосування препарату у хворих з тяжкими та клінічно нестабільними супутніми захворюваннями (захворюваннями печінки, легень, серцево-судинними, неврологічними, ендокринними захворюваннями, психічними розладами, онкологічними захворюваннями, СНІДом) не вивчалося. Слід виявляти обережність при призначенні препарату Резолор хворим на такі захворювання. Зокрема, слід з обережністю застосовувати препарат у хворих із серцевою аритмією або ішемічною хворобою серця в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування прукалоприду під час вагітності обмежений. У клінічних дослідженнях зареєстровані випадки викидня, хоча з огляду на наявність інших факторів ризику зв'язок цих явищ із застосуванням прукалоприду залишається недоведеним. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи опосередкованого несприятливого впливу протягом вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток потомства. Препарат Резолор не рекомендується застосовувати під час вагітності. У період лікування прукалопридом жінки, здатні до народження дітей, повинні використовувати адекватні методи контрацепції. Період лактації Прукалоприд виводиться з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах препарат навряд чи впливає на новонароджених/грудних дітей. Через відсутність даних про застосування у матерів-годувальниць препарат не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Здатність до зачаття Дослідження на тваринах не виявили будь-якого впливу препарату на фертильність особин чоловічої та жіночої статі. Застосування у дітей Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями при застосуванні препарату Резолор були біль голови та небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, нудота, діарея), кожен з яких спостерігався приблизно у 20% хворих. Небажані реакції розвивалися переважно на початку лікування та зазвичай зникали через кілька днів, не вимагаючи відміни лікування. Інші небажані реакції спостерігалися епізодично. Більшість несприятливих небажаних реакцій були слабким або середнім ступенем тяжкості. При рекомендованій дозі прукалоприду 2 мг у клінічних дослідженнях зареєстровані такі небажані реакції, частота яких позначена як дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/ 100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи поодинокі випадки. З боку центральної нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – запаморочення; нечасто – тремор. З боку серцево-судинної системи: ;нечасто - серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, діарея, біль у животі; часто – блювання, диспепсія, ректальна кровотеча, метеоризм, патологічні кишкові шуми; нечасто – анорексія. З боку сечостатевої системи: часто - поллакіурія. Загальні: часто - слабкість; нечасто – лихоманка, погане самопочуття.Взаємодія з лікарськими засобамиДані in vitro свідчать про слабку здатність прукалоприду до взаємодії, і в терапевтичних концентраціях він навряд чи впливає на метаболізм одночасно застосовуваних препаратів, що здійснюється ферментами системи цитохрому. Хоча прукалоприд може слабко зв'язуватися з Р-глікопротеїном (P-ГП), у клінічно значущих концентраціях він не гальмує активності (P-ГП). Потужний інгібітор CYP3A4 та Р-глікопротеїну кетоконазол у дозі 200 мг 2 рази на день збільшував AUC (площа під кривою "концентрація-час") прукалоприду приблизно на 40%. Цей ефект занадто малий, щоб бути клінічно значущим, і, швидше за все, пов'язаний з придушенням активного транспорту прукалоприду, що здійснюється Р-глікопротеїном в нирках. Така ж взаємодія, як з кетоконазолом, може спостерігатися і з іншими активними інгібіторами Р-глікопротеїну, наприклад верапамілом, циклоспорином А і хінідином. Прукалоприд, швидше за все, також транспортується у нирках та іншими переносниками. Теоретично, пригнічення активності всіх переносників, що беруть участь у активній секреції прукалоприду в нирках (включаючи Р-глікопротеїн), може збільшувати рівень його системного впливу на 75%. Дослідження за участю здорових добровольців показали відсутність клінічно значущого впливу прукалоприду на фармакокінетику варфарину, дигоксину, етилового спирту та пароксетину. При одночасному застосуванні прукалоприду та еритроміцину концентрація останнього у плазмі крові підвищується на 30%. Механізм цієї взаємодії до кінця не зрозумілий, але наявні дані вказують на те, що воно, швидше за все, не є результатом прямої дії прукалоприду, а наслідком високої варіабельності фармакокінетики самого еритроміцину. Пробенецид, циметидин, еритроміцин та пароксетин у терапевтичних дозах не впливали на фармакокінетику прукалоприду. Препарат Резолор слід обережно застосовувати одночасно з препаратами, здатними подовжувати інтервал QTc. Атропіноподібні речовини можуть послаблювати ефекти прукалоприду, які опосередковуються через рецептори НТ4. Взаємодія з їжею не виявленоСпосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, у будь-який час доби. Дорослим: 2 мг 1 раз на день. ; Літнім (старше 65 років): починають з 1 мг 1 раз на день, при необхідності дозу підвищують до 2 мг 1 раз на день. ;Дітям та підліткам: Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років. Хворим із порушенням функції нирок при тяжкому порушенні функції нирок; (швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1.73 м) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих зі слабким і помірно вираженим порушенням функції нирок корекції дози не потрібно. Хворим із порушенням функції печінки: ;при ;тяжкому порушенні функції печінки ;(клас З по Чайлд-Пью) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих; зі слабким і помірно вираженим порушенням функції печінки; корекції дози не потрібно. Через специфічний механізм дії прукалоприду (стимуляція моторики кишечника) збільшення добової дози більше 2 мг навряд чи призведе до посилення ефекту. Якщо прийом прукалоприду 1 раз на день протягом 4 тижнів не дає ефекту, слід повторно обстежити хворого та визначити доцільність продовження лікування.ПередозуванняДослідження за участю здорових добровольців показало, що прукалоприд добре переноситься при підвищенні дози до 20 мг 1 раз на день (в 10 разів більше за рекомендовану терапевтичну дозу). Передозування може призвести до симптомів, зумовлених посиленням відомих побічних ефектів препарату, включаючи головний біль, нудоту та діарею. Специфічного антидоту препарату Резолор немає. У разі передозування слід при необхідності проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Велика втрата рідини в результаті діареї або блювання може вимагати корекції порушень електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсновний шлях виведення прукалоприду – через нирки. Для хворих з тяжким порушенням функції нирок рекомендована доза становить 1 мг. При тяжкій діареї може знижуватися ефективність пероральних контрацептивів, і рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції для запобігання зниженню ефективності пероральних контрацептивів. Порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще впливає метаболізм і рівень системного впливу прукалоприда в людей. Даних щодо застосування препарату у хворих із слабким, помірно вираженим або тяжким порушенням функції печінки немає, тому для хворих з тяжким порушенням функції печінки рекомендується менша доза. Препарат містить лактози моногідрат, тому препарат не можна приймати хворим із вродженим дефіцитом лактази, непереносимістю лактози або з глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Для прукалоприда був виявлено ні феномену рикошета, ні розвитку залежності. Вивчення впливу прукалоприду на інтервал QT у терапевтичних (2 мг) та супратерапевтичних (10 мг) дозуваннях не показало суттєвих відмінностей порівняно з плацебо щодо значень інтервалу QT. Частота небажаних явищ, пов'язаних з інтервалом QT, та шлуночкових аритмій була низькою та порівнянною з такою на фоні прийому плацебо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу прукалоприду на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами не проводилося. У деяких випадках застосування препарату Резолор пов'язувалося з розвитком запаморочення та слабкості, особливо в перші дні лікування, що може впливати на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
5 710,00 грн
5 614,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин; 1 мл: Активна речовина: імуноглобулін людини антирезус Rh0(D) 625 МО. Допоміжні речовини: гліцин, ацетат натрію, натрію хлорид, вода д/і. 1 мл – ампули безбарвного скла (1) – упаковки блістерні пластикові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення; прозорий або злегка опалесцентний, від блідо-жовтого до світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаРезонатив® являє собою імуноглобулін людини антирезус Rh0(D), який запобігає резус-сенсибілізації в Rh0(D)-негативному організмі при впливі на нього Rh0(D)-позитивної крові.ФармакокінетикаПоява антитіл у крові відзначається приблизно через 20 хв після внутрішньом'язового введення, Cmax; антитіл у плазмі крові встановлюється протягом 2-3 днів. T1/2; імуноглобуліну людини антирезус Rh0(D) при нормальному рівні IgG становить 3-4 тижні. IgG та комплекси IgG руйнуються клітинами ретикулоендотеліальної системи.Клінічна фармакологіяПрепарат для профілактики резусу-конфлікту. специфічний імуноглобулін.Показання до застосуванняПрофілактика резус-імунізації у резус-негативних вагітних жінок, не сенсибілізованих до Rh0(D)-антигену (тобто резус-антитіл, що не виробили): допологова профілактика: планова допологова профілактика і профілактика при різних ускладненнях (в т.ч. позаматковій вагітності, штучному або спонтанному аборті, міхуровому занесенні, внутрішньоутробній смерті плода, трансплацентарній кровотечі, при проведенні амніоцентезу, біопсії хоріону або інших поворот) при отриманні травми органів черевної порожнини під час вагітності); післяпологова профілактика: народження резус-позитивної дитини Лікування резус-негативних пацієнтів у разі переливання резус-позитивної крові або інших препаратів, що містять еритроцити.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосовується за показаннями.Побічна діяЧастота народження небажаних реакцій класифікується таким чином: дуже часто (> 10%), часто (≥1%-<10%), нечасто (≥0.1%-<1%), рідко (≥0.01%-<0,1%) дуже рідко (<0.01%). З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, дуже рідко – анафілактичний шок. З боку нервової системи: ;нечасто - головний біль. З боку серцево-судинної системи: рідко-тахікардія, зниження АТ. З боку травної системи: рідко - нудота, блювання. Дерматологічні реакції: рідко - еритема, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгії. Реакції в місці введення: рідко - болючість, еритема, припухлість, ущільнення, висипання, свербіж. Інші: нечасто – підвищення температури тіла, нездужання, озноб, болючість у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиРезонатив® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, його слід вводити у вигляді окремої ін'єкції. Імунізацію живими вірусними вакцинами (кір, епідемічний паротит, краснуха) слід проводити не раніше, ніж через 3 місяці після останнього введення імуноглобуліну анти-Rh0(D), оскільки можливе зниження ефективності вакцинації. Після введення імуноглобуліну можливе тимчасове підвищення рівня різних антитіл, що може призводити до неправдивих результатів при використанні серологічних методів діагностики. Пасивне перенесення антитіл до антигенів еритроцитів (A, B, D) може впливати на результати деяких серологічних тестів, наприклад антиглобулінового тесту (реакція Кумбса), особливо у резус-позитивних новонароджених, чиї матері отримували дородову профілактику.Спосіб застосування та дозиРезонатив®; вводиться тільки в/м. До початку введення ампули з препаратом слід нагріти до кімнатної температури або температури тіла. Препарат не призначений для внутрішньовенного введення (ризик розвитку анафілактичного шоку). Для запобігання внутрішньовенному введенню потрібно після введення голки в м'яз подати поршень шприца трохи назад, щоб переконатися у відсутності крові в голці. У разі помилкового внутрішньовенного введення тривалість спостереження за пацієнтом повинна становити не менше 1 год. При необхідності введення великого обсягу препарату (більше 5 мл) дозу доцільно розділити на кілька частин, що вводяться окремо, в різні зони введення. При геморагічних розладах, коли внутрішньом'язові ін'єкції протипоказані, препарат можна ввести підшкірно. Місце ін'єкції слід акуратно помасажувати та покласти компрес. Доза імуноглобуліну анти-Rh0(D) визначається відповідно до кількості резус-позитивних еритроцитів плода, що потрапили в кровотік матері. Розрахунок дози ґрунтується на тому факті, що 0.5 мл резус-позитивних еритроцитів або 1 мл резус-позитивної крові нейтралізується приблизно 50 МО (10 мкг) імуноглобуліну анти-D. При проведенні допологової профілактики одноразово вводять 1250 МО (250 мкг) препарату на 28-30-му тижні вагітності; або вводять по 1250 МО (250 мкг) двічі – на 28-му та 34-му тижнях вагітності. При проведенні післяпологової профілактики препарат вводять одноразово в дозі 1250 МО (250 мкг) якнайшвидше протягом 72 годин після пологів. Якщо після пологів пройшло понад 72 години, не слід відмовлятися від введення препарату, а ввести його якнайшвидше. Препарат необхідно вводити після пологів, незважаючи на його застосування у допологовому періоді, а також, незважаючи на наявність у сироватці матері залишкових кількостей антирезус-антитіл. При ; проведенні профілактики у разі різних ускладнень вагітності та пологів ; препарат вводять одноразово - у дозі 625 МО (125 мкг) при терміні вагітності до 12 тижнів або в дозі 1250 МО (250 мкг) після 12-го тижня вагітності. Препарат слід ввести якнайшвидше протягом 72 годин. У разі потреби, введення препарату слід повторювати кожні 6-12 тижнів протягом усієї вагітності. После амниоцентеза и биопсии хориона ;однократно вводят 1250 МЕ (250 мкг) препарата. Если подозревается, что фетоматеринское кровотечение составляет более 4 мл (в случае анемии плода/новорожденного или внутриутробной смерти плода), следует оценить его величину соответствующим методом, например, методом кислотного вымывания по Кляйхауэру-Бетке, определяющим фетальный гемоглобин, или методом потоковой цитометрии, идентифицирующим резус-положительные эритроциты. Дополнительная доза Резонатива рассчитывается в соответствии с соотношением 100 МЕ (20 мкг) препарата на 1 мл эритроцитов плода. В случае ;переливания резус-несовместимой крови ;рекомендуемая доза составляет 100 МЕ (20 мкг) иммуноглобулина анти-Rh0(D) на 2 мл резус-положительной крови или на 1 мл эритроцитарной массы. Для определения дозы желательно провести консультацию врача-трансфузиолога. Каждые 48 ч следует контролировать наличие резус-положительных эритроцитов у реципиента и определять необходимость введения дополнительной дозы иммуноглобулина анти-Rh0(D) до полного их выведения. В случае переливания больших количеств несовместимой крови или эритроцитарной массы достаточной считается максимальная доза 15 000 МЕ (3 000 мкг) препарата, несмотря на то, что объем перелитых резус-положительных эритроцитов мог составить более 300 мл. Большие дозы препарата следует вводить в течение нескольких дней.ПередозировкаСлучаи передозировки не отмечены. Пациенты, получившие большие дозы препарата вследствие переливания резус-несовместимой крови, должны находиться под динамическим наблюдением, включая контроль биохимических показателей, из-за риска гемолитических осложнений.Меры предосторожности и особые указанияПри использовании в послеродовом периоде препарат назначают только роженице; препарат не предназначен для введения новорожденным. Препарат не применяют у резус-положительных пациентов и у пациентов, уже иммунизированных к Rh0(D)-антигену. Мутные растворы и растворы, содержащие осадок, применять нельзя. При назначении препарата обязательно регистрировать номер серии препарата в истории болезни или медицинской карте пациента. После введения препарата пациенты должны находиться под наблюдением в течение 20 мин. Навіть у тих пацієнтів, які раніше добре переносили лікування людським імуноглобуліном, в окремих випадках може розвинутися різке зниження артеріального тиску з анафілактичною реакцією. У разі розвитку алергічної чи анафілактичної реакції необхідно негайно припинити введення препарату. Реакції істинної гіперчутливості розвиваються рідко, проте можуть спостерігатися алергічні реакції на імуноглобулін анти-Rh0(D). Пацієнти повинні бути поінформовані про ранні симптоми підвищеної чутливості, таких як кропив'янка, генералізована шкірна висипка, почуття стиснення в грудях, свистяче дихання, зниження АТ і анафілаксія. Лікування залежить від причини та ступеня вираженості реакції підвищеної чутливості. У разі шоку лікування проводиться за загальними правилами протишокової терапії. Резонатив® містить незначну кількість IgA, тому лікарю необхідно оцінити співвідношення між ризиком розвитку реакцій гіперчутливості та користю терапії у осіб з дефіцитом IgA. У пацієнтів з дефіцитом IgA можлива поява IgA-антитіл з розвитком анафілактичних реакцій після введення препарату, що містить IgA. У разі переливання резус-несумісної крові, коли потрібне введення великих доз анти-Rh0(D) імуноглобуліну, необхідно ретельно спостерігати за пацієнтом через ризик розвитку гемолітичної реакції. Стандартні заходи для запобігання інфекціям, що викликаються застосуванням лікарських препаратів, вироблених з крові або плазми людини, включають добір донорів, перевірку індивідуальних порцій та пулів плазми на специфічні маркери інфекції, а також включення у процес виробництва ефективних заходів щодо інактивації/елімінації вірусів. Ці заходи вважаються ефективними щодо оболонкових вірусів – ВІЛ, вірусів гепатиту В та гепатиту С, щодо безоболонкового вірусу гепатиту А, та меншою мірою – щодо парвовіруса В19. Проте, при застосуванні препаратів, вироблених із крові чи плазми людини, не можна повністю виключити можливість перенесення збудників інфекційних захворювань. Це також стосується невідомих або нещодавно виявлених вірусів та інших патогенних мікроорганізмів. Препарат містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в 1 мл, у зв'язку з чим є "вільним від натрію". Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не було виявлено впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 864,00 грн
1 794,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
784,00 грн
710,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
640,00 грн
552,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: рибавірин – 200 мг. У упаковці 30 капсул.Фармакотерапевтична групаРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.ФармакокінетикаАбсорбція: при пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. При цьому його біодоступність становить понад 45%. Розподіл: рибавірин розподіляється у плазмі, секреті слизової оболонки дихальних шляхів та еритроцитах. Велика кількість рибавірину трифосфату накопичується в еритроцитах, досягаючи плато до 4 дня і зберігаючись протягом декількох тижнів після виведення. Період напіврозподілу становить 3,7 год. Об'єм розподілу (Vd) - 647 - 802 л. При курсовому прийомі рибавірин накопичується у плазмі у великих кількостях. Співвідношення показників біодоступності (AUC — площа під кривою «концентрація/час») при повторному та одноразовому прийомі дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (більше 67 %) може бути виявлена у цереброспінальній рідині після тривалого застосування. Незначно зв'язується із білками плазми. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі – від 1 до 1,5 годин. Час досягнення терапевтичної концентрації у плазмі залежить від величини хвилинного об'єму крові. Середня величина максимальної концентрації (Сmax) у плазмі: близько 5 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 200 мг кожні 8 годин та близько 11 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 400 мг кожні 8 годин. Біотрансформація: рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- та трифосфату, які потім метаболізуються в 1,2,4-триазолкарбоксамід (амідний гідроліз у трикарбоксилову кислоту та дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту). Виведення: рибавірин виводиться із організму повільно. Час напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 годин із плазми та до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т1/2 становить близько 300 год. Рибавірин та його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Тільки близько 10% виводиться з калом. У постійному вигляді близько 7% рибавірину виводиться за 24 години і близько 10% - за 48 годин. Фармакокінетика при особливих клінічних станах: при прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю AUC та Сmax рибавірину збільшуються, що зумовлено зниженням істинного кліренсу. У хворих з печінковою недостатністю (А, В та С ступеня) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється суттєво (AUC та Сmax збільшуються на 70%).ФармакодинамікаРибавірин легко проникає у уражені вірусом клітини та швидко фосфорилюється внутрішньоклітинною аденозинкіназою в рибавірин моно-, ді- та трифосфат. Ці метаболіти, особливо рибавірин трифосфат, мають виражену противірусну активність. Механізм дії рибавірину з'ясований замало. Однак відомо, що рибавірин пригнічує інозин монофосфат дегідрогеназу (ІМФ), цей ефект призводить до вираженого зниження рівня внутрішньоклітинного гуанозину трифосфату (ГТФ), що, у свою чергу, супроводжується придушенням синтезу вірусної РНК та вірус специфічних білків. Рибавірин пригнічує реплікацію нових віріонів, що забезпечує зниження вірусного навантаження. Рибавірин селективно інгібує синтез вірусної РНК, не пригнічуючи синтез РНК у клітинах, що нормально функціонують. Рибавірин ефективний щодо багатьох ДНК та РНК вірусів. Найбільш чутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Simplex herpes virus, poks-virus, virus of Mareks illness. Нечутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Varicella Zoster, pseudorabies, cow smallpox. Найбільш чутливими до рибавірину РНК вірусами є: influenza A, B, paramyxovirus (parainfluenza, epidemic parotite, Nucasl¢s illness), reoviruses, RNA tumoral viruses. Нечутливими до рибавірину РНК вірусами є: enteroviruses, rhinovirus, Semlicy Forest. Рибавірин має активність проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГС повністю не з'ясований. Передбачається, що рибавірин трифосфат, що накопичується принаймні фосфорилювання, конкурентно пригнічує утворення гуанозин трифосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Вважається також,що механізм синергічної дії рибавірину та альфа інтерферону проти ВГС обумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.Клінічна фармакологіяРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.Показання до застосуванняХронічний гепатит С (у первинних хворих, які раніше не лікувалися альфа-інтерфероном; при загостренні після курсу монотерапії альфа-інтерфероном, у хворих, несприйнятливих до монотерапії альфа-інтерфероном), лікування проводиться в комбінації з альфа-інтерфероном.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність, період лактації, хронічна серцева недостатність IIб-III ст, інфаркт міокарда, ниркова недостатність (кліренс креатиніну – менше 50 мл/хв), тяжка анемія, печінкова недостатність, декомпенсований цироз печінки, аутоімунні захворювання (в т.ч. гепатит), що не піддаються лікуванню захворювання щитовидної залози, тяжка депресія із суїцидальними намірами, дитячий та юнацький вік (до 18 років).Вагітність та лактаціяРибавірин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, безсоння, астенічний синдром, депресія. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія, зупинка серця. З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, гіпербілірубінемія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневронтичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія, висипання на шкірі. Інші: випадання волосся.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні рибавірину та альфа-інтерферону відзначається синергізм їхньої дії. При клінічному застосуванні різних препаратів у терапевтичних дозах у комбінації з рибавірином не було виявлено значних взаємодій. Призначення рибавірину під час лікування Зідовудіном та/або Ставудіном при одночасно наявній ВІЛ інфекції супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призводить до ВІЛ-віремії та потребує зміни схеми лікування. Не виявлено взаємодії рибавірину та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази або інгібіторів протеаз. Тому можливе спільне застосування рибавірину та зазначених препаратів для лікування хворих на поєднану інфекцію ВІЛ з гепатитом С. Лікарські засоби, що містять сполуки магнію та алюмінію, симетикон знижують біодоступність препарату.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, віку, схем застосування, лікарської форми.ПередозуванняМожливе посилення виразності побічної дії. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія/Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінки репродуктивного віку (настання вагітності небажане); декомпенсований цукровий діабет (з нападами кетоацидозу); хронічна обструктивна хвороба легень, тромбоемболія легеневої артерії, хронічна серцева недостатність, захворювання щитовидної залози (в т.ч. тиреотоксикоз), порушення згортання крові, тромбофлебіт, мієлодепресія, гемоглобінопатія (в т.ч. талассемія) схильність до суїциду (зокрема в анамнезі).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
690,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: речовина, що діє: рибофлавіну фосфат натрію – 10,0 мг; допоміжні речовини: хлорбутанол – 0,5 мг, натрію – 0,3 мг, вода для ін'єкцій до 1,0 мл.Опис лікарської формиПрозора або злегка опалесцентна рідина жовто-жовтогарячого кольоруХарактеристикаРибофлавін – мононуклеотид – вітамін В2, має метаболічну дію. Синтезується нормальною кишковою мікрофлорою і необхідний її підтримки. Препарат призначають дорослим та дітям при гіпо- та авітамінозі В2, а також у комплексній терапії шкірних захворювань (при сверблячих дерматозах, нейродермітах, хронічній екземі, фотодерматозах та ін.) Випускається у формі розчину для внутрішньом'язового введення 10 мг/мл. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групавітамінФармакокінетикаВсмоктування Швидко всмоктується із місця введення. Розподіл Зв'язок (переважно у вигляді метаболітів - флавінаденінмононуклеотиду та флавінаденіндинуклеотиду) з білками плазми - 60%. Розподіляється по всіх органах та тканинах, депонується у м'язовій тканині, печінці, селезінці, нирках та міокарді. Проникає через плаценту та у грудне молоко. Метаболізм Метаболізується у печінці. Основні метаболіти флавінаденінмононуклеотид і флавінаденіндінуклеотид. Виведення Період напіввиведення (Т 1/2) – 66-84 хв, рівноважний обсяг розподілу близько 40 л, загальний кліренс близько 0,3 л/хв. Виводиться з організму нирками, майже повністю як метаболітів, прийому у високих дозах - переважно у постійному вигляді. У незначній кількості виводиться через кишечник. Виводиться при гемодіалізі, але значно повільніше, ніж при нирковій екскреції.ФармакодинамікаВітамін В2 має метаболічну дію; взаємодіє з АТФ, утворюючи коензими флавінпротеїнів - флавінаденінмононуклеотид і флавінаденіндинуклеотид, що є компонентами таких ферментів, як сукцинатдегідрогеназа, цитохромредуктаза, діафораза, оксидази амінокислот та ін. білковому та жировому обмінах, у підтримці нормальної зорової функції ока, синтезі гемоглобіну та еритропоетину. Активована рибофлавіном піридоксалькіназа перетворює піридоксин (вітамін В6) на активну форму піридоксальфосфат. Сприяє перетворенню триптофану на ніацин, збереженню цілісності еритроцитів. Входить до складу глутатіонредуктази, ксантиноксидази. Синтезується нормальною кишковою мікрофлорою і необхідний її підтримки.Показання до застосуванняРибофлавін – мононуклеотид застосовують за призначенням лікаря. Призначають дорослим та дітям при гіпо- та авітамінозі В2, а також у комплексній терапії шкірних захворювань (при сверблячих дерматозах, нейродермітах, хронічній екземі, фотодерматозах та ін.)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, вагітність, період грудного вигодовування, застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Не рекомендується приймати при вагітності та в період грудного вигодовування у зв'язку з відсутністю клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в цей період.Вагітність та лактаціяНе рекомендується приймати при вагітності та в період грудного вигодовування у зв'язку з відсутністю клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в цей період.Побічна діяДля визначення частоти виникнення побічних ефектів препарату застосовують таку класифікацію: дуже часто (≥1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути встановлена на підставі наявних даних). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Частота невідома: бронхоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: Частота невідома: диспепсичні явища. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома: алергічна реакція у вигляді свербежу і висипу, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиЗменшує активність доксицикліну, тетрацикліну, окситетрацикліну, еритроміцину та лінкоміцину. Несумісний із стрептоміцином. Хлорпромазин, іміпрамін, амітриптилін за рахунок блокади флавінокінази порушують включення рибофлавіну у флавінаденінмононуклеотид і флавінаденіндинуклеотид і збільшують його виведення з сечею. Тиреоїдні гормони пришвидшують метаболізм. Зменшує та попереджає побічні дії хлорамфеніколу (порушення гемопоезу, неврит зорового нерва). Сумісний із лікарськими засобами, що стимулюють гемопоез, антигіпоксантами, анаболічними стероїдами.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язово. Дорослим призначають по 10 мг (1 мл 1% розчину) 1 раз на добу. Курс лікування – 10-20 днів. Дітям залежно від віку призначають по 5 мг-10 мг (0,5-1 мл 1% розчину) 3-5 днів поспіль, потім 2-3 рази на тиждень.ПередозуванняВипадків передозування не спостерігалося. Лікування: симптоматична терапія.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься речовина, що діє: інозин 200 мг. В упаковці 50 пігулок.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаНуклеозид пурину, попередник АТФ. Покращує метаболізм міокарда, має антигіпоксичну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда. Чинить захисну дію на нирки в умовах ішемії в ході операції. Бере участь у обміні глюкози, підвищує активність низки ферментів циклу Кребса. Стимулює синтез нуклеотидів.ФармакокінетикаІнозин добре абсорбується із ШКТ. Метаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та подальшим її окисленням. У незначній кількості виділяється нирками.Клінічна фармакологіяПрепарат, що нормалізує метаболізм міокарда, що зменшує гіпоксію тканин.Показання до застосуванняІХС, міокардіодистрофія, стан після інфаркту міокарда, вроджені та набуті вади серця, порушення ритму серця, особливо при глікозидній інтоксикації, міокардит, дистрофічні зміни міокарда після тяжких фізичних навантажень та перенесених інфекційних захворювань або внаслідок ендокринних порушень; гепатити, цироз печінки, жирова дистрофія печінки, зокрема. викликані алкоголем чи лікарськими засобами; профілактика лейкопенії при радіоактивному опроміненні; операції на ізольованій нирці (як засіб фармакологічного захисту при тимчасовій відсутності кровообігу в органі, що оперується).Протипоказання до застосуванняПодагра, гіперурикемія, підвищена чутливість до інозину.Побічна діяМожливо: свербіж, гіперемія шкіри. Рідко: підвищення концентрації сечової кислоти.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо початкова добова доза становить 600-800 мг, потім дозу поступово збільшують до 2.4 г на добу в 3-4 прийоми. При внутрішньовенному (струменевому або краплинному) введенні початкова доза становить 200 мг 1 раз на добу, потім дозу збільшують до 400 мг 1-2 рази на добу. Тривалість курсового лікування визначається індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю призначають інозин у разі порушення функції нирок. При появі сверблячки та гіперемії шкіри інозин слід відмінити.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
410,00 грн
346,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс. (550 мг): насіння квасолі звичайної; трави центелли азіатської; екстракти плодів яванського перцю; мед; екстракти листя блюмеї бальзамічної; кореневищ куркуми довгою; листя гінкго дволопатевого. у флаконах по 60 шт.; у пачці картонної 1 флакон.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі; джерело флавоноїдних глікозидів, терпенів, органічних кислот, ефірної олії, мінеральних солей.Фармакотерапевтична групаНормалізує реологічні властивості крові, покращує периферичний кровообіг, нейропротективний, загальнозміцнюючий.Властивості компонентівРіколін - натуральний засіб, пропорції та поєднання інгредієнтів якого сприяють посиленню ефектів окремих рослин. Компоненти, що входять до складу БАД, сприяють нормалізації периферичного (в т.ч. мозкового) кровообігу, відновлюють харчування нервових клітин, запобігаючи їх руйнуванню, активізують діяльність мозку, покращують функціональну діяльність серцево-судинної системи, знижують в'язкість крові та зміцнюють судинну стінку, нормалізації показників вуглеводного та ліпідного обміну.Рекомендуєтьсядля покращення капілярного кровообігу; для профілактики та комплексного лікування інсультів; для активізації діяльності мозку, покращення пам'яті, розумових здібностей, концентрації уваги, підвищення настрою.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна нестерпність компонентів продукту; вагітність; грудне годування.Вагітність та лактаціяПротипоказано. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їжі, з їжею, дорослим – по 1 капс. або 5 пігулок 2 рази на день. Тривалість прийому – 15–45 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Еторікоксиб – 90,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Тип А. PH 105) - 102,0 мг, кальцію гідрофосфат безводний - 90,0 мг, кроскармелозу натрію - 15,00 мг, магнію стеарат - 3,00 мг, Опадрай II 00 мг; Склад Опадрай II білий 35К580003: лактози моногідрат – 35,00%, гіпромелоза (НРМС 2910) – 33,00%, титану діоксид – 24,00%, тріацетин – 8,00%. По 7 таблеток у блістер холодного формування з ламінованої орієнтованим поліамідом алюмінієвої фольги та плівки ПВХ. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольору з гравіюванням Е90 на одному боці і гладкі з іншого. На поперечному розрізі ядро пігулки від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція Еторікоксиб швидко всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність при внутрішньому прийомі становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще у дозі 120 мг 1 раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація (Сmах) становить 3,6 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі крові – 1 година після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою залежності концентрації в плазмі крові від часу (за період часу з 0 до 24 годин) (AUC0-24ч) склала 37,8 мкг х год/мл. Фармакокінетика еторикоксибу в межах терапевтичних доз має лінійний характер. Прийом їжі не істотно впливає на вираженість і швидкість абсорбції еторикоксіба в дозі 120 мг. Разом з тим, відбувається зниження значень Стах на 36% і збільшення ТС на 2 години. Ці результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу (VdSS) у рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується. Менше 1% еторикоксибу виводиться нирками у незміненому вигляді. Основний шлях метаболізму – утворення 6'-гідроксиметилеторикоксибу. каталізується ферментами системи цитохромів. CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісний вплив in vivo не вивчався. У людини виявлено 5 метаболітів церикоксиксу. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення При одноразовому внутрішньовенному введенні здоровим добровольцям 25 мг міченого еторикоксибу 70% препарату виводиться нирками, 20% – через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлено у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням нирками. Рівноважна концентрація церикоксибу досягається при щоденному прийомі 120 мг церикоксибу через 7 діб, з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення – близько 22 годин. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Особливі групи пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (65 років і старше) можна порівняти з показниками у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на добу супроводжувався збільшенням показника AUC на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб щодня в тій же дозі. Еторикоксиб у дозі 30 мг 1 раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних та фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетичні показники одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з помірним та тяжким ураженням нирок та з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), що перебувають на гемодіалізі, не відрізнялися суттєво від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв). Діти Фармакокінетичні параметри эторикоксиба у дітей віком до 12 років не вивчалися. У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків у віці від 12 до 17 років, фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на день та у підлітків з масою тіла більше 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг 1 раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг 1 раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у дітей не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі в терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях еторикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. ЦОГ відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи ЦОГ - ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) церикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг 1 раз на день (з використанням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та запалення та покращення рухливості. У пацієнтів з гострим подагричним артритом еторикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг 1 раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю 8 днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю в спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність эторикоксиба спостерігалася вже другого дня лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали 1 десь у день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при вихідній оцінці) етероксіб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг і перевищував за ефективністю комбінацію парацетамол + кодеїн у дозі 600 мг + 60 мг згідно з загальною оцінкою біль протягом перших 6 годин. Частка пацієнтів, яким були потрібні знеболювальні препарати швидкої дії протягом перших 24 годин після прийому досліджуваних препаратів, становила 40,8% при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг, 25,5% при застосуванні ібупрофену в дозі 600 мг кожні 6 годин та 46,7 % при застосуванні комбінації парацетамолкодеїну у дозі 600 мг + 60 мг кожні 6 годин порівняно з 76,2% у групі плацебо.У цьому дослідженні медіана початку дії (відчутне зменшення болю) при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг становила 28 хвилин після прийому препарату.Показания к применениюСимптоматическая терапия остеоартроза; ревматоидного артрита; анкилозирующего спондилита; боли и воспаления, связанных с острым подагрическим артритом. Краткосрочная терапия умеренной острой боли после стоматологических операций.Противопоказания к применениюПовышенная чувствительность к какому-либо компоненту препарата; полное или неполное сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа или околоносовых пазух и непереносимости ацетилсалициловой кислоты и других НПВП (в т. ч. в анамнезе); язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки в стадии обострения, активное желудочно-кишечное кровотечение; воспалительные заболевания кишечника; ХСН (II-IV функциональный класс по NYHA); тяжёлые нарушения функции печени (сывороточный альбумин тяжёлая почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), прогрессирующие заболевания почек; подтверждённая гиперкалиемия; подтверждённая ишемическая болезнь сердца, заболевания периферических артерий и/или цереброваскулярные заболевания; дефицит лактазы, непереносимость лактозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция; беременность, период грудного вскармливания; детский возраст до 16 лет; неконтролируемая артериальная гипертензия, при которой показатели артериального давления стойко превышают 140/90 мм рт. ст. Следует соблюдать осторожность при применении препарата у следующих групп пациентов: пациенты с повышенным риском развития осложнений со стороны ЖКТ вследствие приёма НПВП; пожилого возраста, одновременно принимающие другие НПВП, в том числе ацетилсалициловую кислоту, или пациенты с заболеваниями ЖКТ в анамнезе, такими как язвенная болезнь и желудочно-кишечные кровотечения; пациенты, имеющие в анамнезе факторы риска сердечно-сосудистых осложнений, такие как дислипидемия/гиперлипидемия, сахарный диабет, артериальная гипертензия, курение, сердечная недостаточность, нарушение функции левого желудочка, отёки и задержка жидкости; пациентам с нарушениями функции печени лёгкой степени тяжести (5-6 баллов по шкале Чайлд-Пью) не следует превышать дозу 60 мг 1 раз в день, пациентам с нарушениями функции печени средней степени тяжести (7-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) - 30 мг 1 раз в день; пациенты с дегидратацией; пацієнти з порушеннями функції нирок, особливо літні, що одночасно застосовують інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), діуретики, антагоністи рецепторів ангіотензину II; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, протягом останнього триместру вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо в період лікування настала вагітність, церикікоксиб необхідно відмінити. Грудне годування У лактуючих щурів церикоксиб проникає в молоко. Досліджень, що підтверджують проникнення еторикоксибу в грудне молоко у жінок, не проводилося. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу як та інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяБезпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом 1 року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних явищ (НЯ) був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом 1 року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг на добу протягом 8 днів. Профіль НЯ в цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, яка включала дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб у дозі 60 мг або 90 мг у середньому протягом 18 місяців (див. Розділ "Фармакологічні властивості" , підрозділ "Фармакодинаміка"). У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі 90 мг або 120 мг, профіль НЯ в цілому був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Наступні небажані реакції (HP) були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях, що включали пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали церикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням дози до рекомендованої протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Небажане явище Частота1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2'4 не часто ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин артеріальна гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія / гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія / дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення активності аспартатамінотрансферази (ACT) часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість особи. свербіж. висип, еритема2, кропивниця2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/ скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці крові, ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження концентрації натрію у крові рідко 1 Згідно з частотою, зареєстрованою в базі даних клінічного дослідження: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко ( від ≥1/10000 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найвищої частоти, що спостерігалася у клінічних дослідженнях, об'єднаних залежно від дози та показання. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до посібника (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували еторикоксиб в аналізі даних III фази, об'єднаних залежно від дози та показання (n=15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, які отримують варфарин, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг на добу. супроводжувався збільшенням міжнародного нормалізованого відношення протромбінового часу приблизно на 13%. У пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід контролювати МНО на початку прийому еторикоксибу або при зміні його дози, особливо у перші кілька днів. Діуретичні препарати, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста рецепторів ангіотензину II та препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю надалі слід провести поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота. У дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг на добу. у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою у низьких дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань. Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження ШКТ та інших ускладнень порівняно з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин та такролімус. Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином і такролімусом може посилювати нефротоксичний ефект цих препаратів. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив еторикоксибу на інші лікарські препарати Літій. НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти еторикоксибу в дозах 60, 90 та 120 мг 1 раз на добу протягом 7 днів у пацієнтів, які отримували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо РА. Еторикоксиб у дозах 60 мг та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі та нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні церикоксиб у дозі 120 мг не впливав на фармакокінетичні показники метотрексату. В іншому дослідженні концентрація метотрексату в плазмі збільшувалася на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%. При одночасному застосуванні церикоксибу та метотрексату слід вести спостереження щодо можливої появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви. Прийом церикоксиксу протягом 21 дня в дозі 60 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 0,5 до 1 мг норетиндрону, збільшує AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Прийом церикоксиксу в дозі 120 мг з вищевказаними пероральними контрацептивами (одночасно або з інтервалом о 12 годині) збільшує рівноважну AUC0-24год. Для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з церикоксибом. Подібний факт може спричинити збільшення частоти розвитку НЯ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ). Призначення еторікоксибу в дозі 120 мг одночасно з препаратами для ЗГТ, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів збільшує середнє рівноважне значення AUC0-24год некон'югованого естрону (41%), еквіліну (76%) і 17- 22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC0-24год) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з церикоксибом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку НЯ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/Преднізолон. У дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дігоксин. При застосуванні церикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на день протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни AUC0-24год у рівноважному стані або впливу на виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема SULT1E1) і може підвищувати концентрацію ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про вплив різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол ). Вплив етерокіксібу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохромів. На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP 3А4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів системи цитохромів. Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол. Кетоконазол є сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4. При призначенні кетоконазолу здоровим добровольцям у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів він не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози еторикоксібу 60 мг (збільшення AUC на 43%). Вориконазол та міконазол. Одночасне застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або місцево міконазол, гель для прийому всередину) та еторикоксибу викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. ріфампіцин. Одночасне застосування церикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу в плазмі на 65%. Така взаємодія може супроводжуватися рецидивом симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, однак застосовувати еторикоксиб у дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання (див. розділ "Спосіб застосування та дози") не слід, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах не вивчалося. Антациди. Антациди не надають клінічно значущої дії на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат необхідно застосовувати у мінімальній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартроз Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг 1 раз на день. Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт Доза, що рекомендується, становить 60 мг або 90 мг 1 раз на день. Мінімальна ефективна добова доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів прийом дози 90 мг 1 раз на день може призвести до посилення терапевтичної дії. При станах, що супроводжуються гострим болем, препарат слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза в гострому періоді становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату у дозі 120 мг на добу не повинна перевищувати 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій церикоксиб слід застосовувати лише у гострий період трохи більше 3 днів. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при ОА має перевищувати 60 мг; добова доза при РА не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; на період трохи більше 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; на період трохи більше 3 днів. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших препаратів у пацієнтів похилого віку, при застосуванні эторикоксибу слід бути обережним. Пацієнти з порушенням функції печінки Незалежно від показання до застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на день, пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалі Чайлд-Пью) – 30 мг 1 раз на день. Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні церикоксибу у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід застосування препарату у цієї групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування церикоксибу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Діти Еторикоксиб протипоказаний у дітей та підлітків молодше 16 років.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу. протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибу. однак у більшості випадків про небажані реакції (HP) не повідомлялося. Найчастіші HP відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі, виведення церикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відзначено випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями ШКТ в анамнезі, як виразка або шлунково-кишкова кровотеча. Існує додатковий ризик розвитку HP з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для ШКТ при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі селективних інгібіторів ЦОГ-2 може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з ОА. Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати еторикоксиб тільки після ретельної оцінки користі та ризику. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних захворювань, оскільки не впливають на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. За наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів та зниження ниркового кровотоку, і таким чином знизити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб, спостерігалися затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи церикоксикс, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом ХСН. Інформація про залежність ефекту церикоксибу від дози наведена у розділі "Фармакологічні властивості", підрозділ "Фармакодинаміка". Слід дотримуватися обережності при застосуванні еторикоксибу у пацієнтів, у яких в анамнезі є серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка або артеріальна гіпертензія, а також у пацієнтів з наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою артеріальною гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль АТ (див. розділ "Протипоказання"), який слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску необхідно розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг, 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності АЛТ та/або ACT (приблизно у 3 та більше разів щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі виявлення постійних відхилень показників функції печінки (у 3 рази вище за верхню межу норми) застосування еторикоксибу має бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про скасування еторикоксибу. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком застосування церикоксибу рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій. Деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з смертю. Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід бути обережними при одночасному застосуванні еторикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування церикоксибу відзначалися випадки запаморочення, сонливості чи слабкості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 1 мл: Діюча речовина: рімантадина гідрохлорид – 2,0 мг; Допоміжні речовини: сорбітол (сорбітол рідкий) – 514,3 мг, мальтитол (мальтитол рідкий) – 514,3 мг, кармелозу натрію – 3,64 мг, метилпарагідроксибензоат – 1,15 мг, ароматизатор полуничний – 0,63 мг, вода очищена - До 1 мл.Опис лікарської формиГуста прозора безбарвна рідина із фруктовим запахом.ХарактеристикаРімантадін Кідс - противірусний засіб. Препарат активний щодо різних штамів вірусу грипу А. Приймається як профілактика та на ранніх стадіях лікування грипу А у дітей старше 1 року. Профілактика рімантадином може бути ефективна при контактах із захворілими вдома, при поширенні інфекції у замкнутих колективах та за високого ризику виникнення захворювання під час епідемії грипу. Випускається у формі сиропу для дітей 2 мг/мл, по 100 мл або 200 мл у флакони з темного скла, закупорені кришками з поліпропілену з первинним контролем розтину та захистом від розтину дітьми. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаПісля внутрішнього застосування римантадин майже повністю всмоктується в кишечнику. Абсорбція – повільна. Зв'язок із білками плазми – близько 40 %. Об'єм розподілу: дорослі – 17-25 л/кг, діти – 289 л/кг. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Величина максимальної концентрації римантадину в плазмі (Сmах) при прийомі 100 мг 1 раз на добу – 181 нг/мл, по 100 мг 2 рази на добу – 416 нг/мл. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення (Т1/2) – 24-36 год; виводиться нирками 15% – у незміненому вигляді, 20% – у вигляді гідроксильних метаболітів. При хронічній нирковій недостатності Т1/2 збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення кліренсу креатиніну.ФармакодинамікаРимантадин – противірусний засіб, похідний адамантану; активний щодо різних штамів вірусу грипу А. Як слабка основа, римантадин діє за рахунок підвищення рН ендосом, що мають мембрану вакуолей, які оточують вірусні частки після їх проникнення в клітину. Запобігання ацидифікації у цих вакуолях блокує злиття вірусної оболонки з мембраною ендосоми, не допускаючи таким чином передачу вірусного генетичного матеріалу в цитоплазму клітини. Римантадин також пригнічує вихід вірусних частинок із клітини, тобто. перериває транскрипцію вірусного геному.Показання до застосуванняПрофілактика та раннє лікування грипу А у дітей старше 1 року. Профілактика рімантадином може бути ефективна при контактах із захворілими вдома, при поширенні інфекції у замкнутих колективах та за високого ризику виникнення захворювання під час епідемії грипу.Протипоказання до застосуванняГострі захворювання печінки; гострі та хронічні захворювання нирок; тиреотоксикоз; вагітність та період грудного вигодовування; діти віком до 1 року; підвищена чутливість до рімантадину та компонентів препарату; дефіцит сахарази/ізомальтази; глюкозо-галактозна мальабсорбція; Непереносимість фруктози. З обережністю: Епілепсія (у тому числі в анамнезі), тяжка хронічна ниркова недостатність, печінкова недостатність, цукровий діабет. У зв'язку з наявністю у складі сорбітолу слід приймати з обережністю при блювоті, болю та дискомфорті в животі, діареї.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане під час вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяСерцево-судинна система: тахікардія, серцева недостатність, блокада серця, відчуття серцебиття, артеріальна гіпертензія, порушення мозкового кровообігу, втрата свідомості. З боку нервової системи: безсоння, запаморочення, біль голови, дратівливість, втома, порушення концентрації уваги, рухові розлади, сонливість, пригнічений настрій, ейфорія, гіперкінезія, тремор, галюцинації, сплутаність свідомості, судоми. З боку органів чуття: шум у вухах, зміна або втрата нюху. З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм, кашель. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, втрата апетиту, сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у животі, діарея, диспепсія. З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання. Інші: втома.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічний: римантадин знижує ефективність протиепілептичних препаратів. Фармакокінетичне: адсорбенти, в'яжучі та обволікаючі засоби зменшують всмоктування рімантадину. Ацидифуючі сечу засоби (ацетазоламід, натрію гідрокарбонат та ін) підвищують концентрацію рімантадину. Парацетамол та аскорбінова кислота знижують максимальну концентрацію рімантадин у плазмі крові на 11 %. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%. сорбітол, що міститься в препараті, може впливати на біодоступність одночасно застосовуваних лікарських препаратів. У зв'язку з підвищенням ризику диспепсичних явищ не рекомендується одночасний прийом з іншими лікарськими препаратами, що містять сорбітол.Спосіб застосування та дозиЛікувальна схема: Приймають внутрішньо (після їжі), запиваючи водою, за наступною схемою: дітям від 1 року до 3-х років – у перший день 10 мл (2 чайні ложки) сиропу (20 мг) 3 рази на день (добова доза – 60 мг) ; 2 та 3 дні – по 10 мл 2 рази на день (добова доза – 40 мг), 4 день – 5 день – по 10 мл 1 раз на день (добова доза – 20 мг). Дітям від 3 до 7 років – першого дня – 15 мл (3 чайні ложки) сиропу (30 мг) 3 десь у день (добова доза – 90 мг); 2 та 3 дні – по 3 чайні ложки 2 рази на день (добова доза – 60 мг), 4 день – 5 день – 3 чайні ложки 1 раз на день (добова доза – 30 мг). Дітям від 7 до 10 років по 25 мл (5 чайних ложок) сиропу (50 мг) 2 рази на день 5 днів (добова доза – 100 мг). Дітям від 11 до 14 років по 25 мл (5 чайних ложок) сиропу (50 мг) 3 десь у день 5 днів (добова доза – 150 мг). Профілактична схема: Для профілактики застосовують: дітям від 1 року до 3-х років – по 10 мл (2 чайні ложки) сиропу (20 мг) 1 раз на день, дітям від 3 до 7 років – по 15 мл (3 чайні ложки) сиропу (30 мг) 1 раз на день, дітям старше 7 років - по 25 мл (5 чайних ложок) сиропу (50 мг) 1 раз на день протягом 10-15 днів. Увага! Добова доза рімантадину має перевищувати 5 мг на кг маси тіла.ПередозуванняУ деяких випадках при перевищенні рекомендованої дози спостерігаються сльозогінність очей і біль в очах, прискорене сечовипускання, гарячка, запор, пітливість, запалення слизової оболонки ротової порожнини, сухість шкіри. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія: заходи підтримки життєво важливих функцій. Рімантадин частково виводиться при гемодіалізі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему