Противоэпилептические

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: леветирацетам – 1000 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 192,00 мг, повідон К30 – 20,00 мг, кремнію діоксид колоїдний – 16,00 мг, тальк – 8,00 мг, магнію стеарат – 4,00 мг; Оболонка таблетки: Опадрай 85F18422 (полівініловий спирт частково гідролізований – 14,400 мг, титану діоксид – 9,000 мг, макрогол/ПЕГ 3350 – 7,272 мг, тальк – 5,328 мг) – 36,00 мг. По 6 таблеток, покритих плівковою оболонкою, у ПВХ/Ал блістері. 5 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, з ризиком та гравіюванням "1000" на одній стороні пігулки.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаНе спостерігалося залежності фармакокінетики від статі, раси та часу доби. Всмоктування. Леветирацетам є добре розчинною речовиною з високою проникною здатністю. Після прийому внутрішньо леветирацетам добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Всмоктування відбувається повністю і носить лінійний характер, завдяки чому концентрація в плазмі може бути прогнозована, виходячи з прийнятої дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. Ступінь всмоктування леветирацетаму не залежить від дози та часу їди. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100%. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові (Сmах) досягається через 1,3 години після перорального прийому леветирацетаму в дозі 1000 мг і при одноразовому прийомі становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Рівноважний стан досягається через дві доби при дворазовому прийомі препарату. Розподіл. Зв'язування леветирацетаму та його основного метаболіту з білками плазми не перевищує 10%. Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 0,5-0,7 л/кг. Дані щодо розподілу препарату по тканинах відсутні. Метаболізм. Основним метаболічним шляхом (24% дози) є ферментативний гідроліз ацетамідної групи. Ізоферменти цитохрому Р450 печінки не беруть участі в утворенні первинного неактивного фармакологічно метаболіту (ucb L057). Леветирацетам не впливає ферментативну активність гепатоцитів. Леветирацетам та його основний метаболіт не інгібують основні ізоферменти цитохрому Р450 (CYP3A4, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 1А2), глюкуронілтрансферазу (UGT1A1 та UGT1A6) та еп. Леветирацетам також не впливає на глюкуронування вальпроєвої кислоти in vitro. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми крові дорослої людини становить 7 ± 1 год і не залежить від дози, шляху введення та тривалості застосування. Середній загальний кліренс становить 0,96 мл/хв/кг. 95% препарату виводиться нирками. Нирковий кліренс леветирацетаму та його метаболіту становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку Т1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 годин, що пов'язано зі зниженням функції нирок цієї категорії пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Кліренс леветирацетаму та його первинного метаболіту корелює з кліренсом креатиніну (КК). Тому пацієнтам із нирковою недостатністю рекомендується добір дози залежно від КК. У термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів Т1/2 становить 25 годин у період між сеансами діалізу та 3,1 години під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня важкості значних змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки при нирковій недостатності супутньої кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50%. Діти віком 4-12 років Після одноразового прийому внутрішньо препарату в дозі 20 мкг/кг маси тіла Т1/2 у дітей віком 4-12 років становить 6 годин. . Після повторного прийому внутрішньо препарату в дозі від 20 до 60 мг/кг у дітей 4-12 років Сmах досягається протягом 0,5-1,0 год і збільшується лінійно та пропорційно дозі.ФармакодинамікаЛеветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер α-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії леветирацетаму до кінця не вивчений, але очевидно, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. Експерименти in vivo та in vitro показали, що леветирацетам не змінює основних характеристик клітин та нормальну передачу нервових імпульсів. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2+, частково гальмуючи струм Са2+ через канали N-типу та знижуючи вивільнення кальцію із внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює струми через гаммааміномасляної кислоти (ГАМК)- та гліцин-залежні канали, знижені цинком та карболінами. Один із передбачуваних механізмів заснований на доведеному зв'язуванні з глікопротеїном синаптичних везикул SV2A, що міститься в сірій речовині головного та спинного мозку. Вважається, що таким чином реалізується протисудомний ефект, виражений у протидії гіперсинхронізації нейронної активності. Також леветирацетам впливає на рецептори ГАМК та гліцинові рецептори, модулюючи дані рецептори через різні ендогенні агенти. Не змінює нормальну нейротрансмісію,проте пригнічує епілептиформні нейрональні спалахи, індуковані ГАМК-агоністом бікукуліном, та збудження глютаматних рецепторів. Активність препарату підтверджена як як фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція).Показання до застосуванняЯк монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та підлітків старше 16 років із вперше діагностованою епілепсією. У складі комплексної терапії при лікуванні таких станів: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої, у дорослих та дітей старше 6 років, які страждають на епілепсію; міоклонічних судом у дорослих та у підлітків старше 12 років, які страждають на ювенільну міоклонічну епілепсію; первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків старше 12 років, які страждають на ідіопатичну генералізовану епілепсію.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону та інших компонентів препарату. Дитячий вік до 6 років (безпека та ефективність препарату не встановлена). З обережністю: пацієнти похилого віку (старше 65 років); захворювання печінки на стадії декомпенсації; ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність. У постмаркетингових даних, отриманих із кількох проспективних регістрів вагітностей, зафіксовано понад 1000 випадків призначення монотерапії леветирацетамом у першому триместрі вагітності. В цілому, ці дані не свідчать про суттєве підвищення ризику серйозних вроджених вад розвитку, хоча тератогенний ризик не може бути повністю виключений. Терапія декількома протиепілептичними засобами пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, внаслідок чого монотерапія у вагітних жінок є доцільною. Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки застосування леветирацетаму у вагітних жінок не проводилося, тому препарат не слід призначати під час вагітності, за винятком випадків клінічної необхідності. Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію в плазмі леветирацетаму, як і інших протиепілептичних препаратів. Під час вагітності відмічено зниження концентрації леветирацетаму у плазмі. Це зниження більш виражено у третьому триместрі (до 60% від базової концентрації протягом третього триместру). Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під спеціальним контролем. Перерви у проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що може завдати шкоди здоров'ю як матері, так і плода. Для моніторингу наслідків застосування леветирацетаму у вагітних жінок лікарям рекомендується реєструвати дані пацієнток у Європейському та Міжнародному Регістрі протиепілептичних препаратів (EURAP). Грудне годування. Леветирацетам виділяється з грудним молоком, тому за необхідності його застосування у період лактації грудне вигодовування на час прийому препарату не рекомендується. Однак, якщо лікування леветирацетамом необхідне в період годування, співвідношення ризик/корисність лікування має бути ретельно зважено щодо важливості годівлі. Фертильність. У дослідженнях на тваринах не було виявлено впливу леветирацетаму на фертильність. Клінічних даних немає, можливий ризик у людини невідомий.Побічна діяПоданий нижче профіль небажаних явищ заснований на аналізі результатів плацебо-контрольованих досліджень, а також на досвіді постмаркетингового застосування леветирацетаму. Найчастіші небажані реакції були назофарингіт, сонливість, біль голови, стомлюваність і запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму загалом подібний до різних вікових груп дорослих та дітей. Для позначення частоти побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Інфекції та інвазії: дуже часто – назофарингіт; рідко – інфекції. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія. З боку імунної системи: рідко – лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром). З боку обміну речовин: часто – анорексія; нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла; рідко – гіпонатріємія. Психічні порушення: часто - депресія, ворожість/агресивність, тривога, безсоння, нервозність, дратівливість; нечасто – спроби суїциду, суїцидальні наміри, психотичні розлади, поведінкові розлади, галюцинації, гнівливість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність, мінливість настрою, збудження, панічні атаки; рідко – суїцид, розлад особистості, порушення мислення. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль; часто - судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; нечасто – амнезія, погіршення пам'яті, порушення координації, атаксія, парестезії, зниження концентрації уваги; рідко – хореоатетоз, дискінезія, гіперкінезія. З боку органу зору: нечасто – диплопія, нечіткість зору. З боку органу слуху: часто – вертиго. З боку дихальної системи: часто – кашель. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, блювання, нудота; рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна функціональних проб печінки; рідко – печінкова недостатність, гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип; нечасто - алопеція, екзема, свербіж; рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, міалгія. Загальні розлади: часто – астенія/втома. Травми, ускладнення процедур: нечасто – випадкові ушкодження. Ризик анорексії вищий при одночасному застосуванні леветирацетаму та топірамату. У ряді випадків спостерігалося відновлення волосяного покриву після відміни леветирацетаму. У деяких випадках панцитопенії реєструвалося пригнічення кісткового мозку. Профіль безпеки у дітей у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях можна порівняти з профілем безпеки леветирацетаму у дорослих. У дітей та підлітків віком від 4 до 16 років частіше реєструвалися такі небажані реакції: блювання (дуже часто, 11,2%), збудження (часто, 3,4%), мінливість настрою (часто, 2,1%), емоційна лабільність (часто, 1,7%), агресивність (часто, 8,2%), поведінкові розлади (часто, 5,6%) та летаргія (часто, 3,9%). У дітей віком від 1 місяця до 4 років частіше реєстрували такі небажані реакції: дратівливість (дуже часто, 11,7%) та порушення координації (часто, 3,3%). У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, метою якого було показати, що препарат з безпеки не поступається плацебо, оцінювали когнітивні та нейропсихологічні ефекти леветирацетаму у дітей віком від 4 до 16 років з парціальними нападами. За результатами дослідження було зроблено висновок, що леветирацетам не відрізнявся від плацебо (не поступався йому) щодо змін суми балів за розділами "Увага та Пам'ять" та "Комбінований Скринінг Пам'яті" шкали Лейтер-Р (Leiter-R) у пацієнтів, які пройшли дослідження відповідно до протоколу, порівняно з вихідним візитом. В результаті аналізу поведінкового та емоційного статусу за допомогою інструменту, що пройшов валідацію, - опитувальника Аченбаха (Achenbach) - було виявлено агресивну поведінку в групі пацієнтів, які приймають леветирацетам. Однак пацієнти, які приймали леветирацетам у ході довгострокового спостереження у відкритій фазі дослідження, не демонстрували погіршення поведінкового та емоційного статусу, зокрема показники агресивної поведінки не погіршувалися порівняно з вихідним рівнем.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат не взаємодіє з іншими протиепілептичними препаратами (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин, топірамат, примідон). Кліренс леветирацетаму був на 22% вищим у дітей, які приймають ензим-індуковані протиепілептичні засоби порівняно з дітьми, які не приймають їх. Зниження ниркової секреції первинного метаболіту спостерігалося прийому пробенециду в дозі 500 мг 4 десь у день. Ефект леветирацетаму при одночасному прийомі з пробенецидом не вивчався, також він невідомий при прийомі з нестероїдними протизапальними засобами, сульфаніламідами та метотрексатом. Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіол, левоноргестрел). Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину та варфарину. Дігоксин, пероральні протизаплідні засоби та варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму. Немає даних про вплив антацидів на абсорбцію леветирацетаму. При спільному прийомі з топіраматом вища ймовірність розвитку анорексії. Відсутні дані про клінічно значущі лікарські взаємодії у дітей, які отримували леветирацетам у дозі до 60 мг/кг/добу. Повнота всмоктування леветирацетаму прийому внутрішньо не змінюється під впливом їжі, у своїй швидкість всмоктування дещо знижується. Даних щодо взаємодії леветирацетаму з алкоголем немає.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Добову дозу ділять на 2 прийоми однаковою дозою. Як монотерапія Дорослим та підліткам старше 16 років лікування слід розпочинати з добової дози 500 мг, розділеної на 2 прийоми (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні доза може бути збільшена до початкової терапевтичної – 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). Дозу можна збільшувати з кроком 250 мг 2 рази на добу кожні два тижні залежно від клінічної відповіді. Максимальна добова доза – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). У складі комплексної терапії Дітям старше 6 років та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла менше 50 кг лікування слід розпочинати з добової дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). Зміна дози на 20 мг/кг маси тіла (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу) може здійснюватися кожні 2 тижні до досягнення добової дози, що рекомендується, - 60 мг/кг маси тіла (по 30 мг/кг маси тіла 2 рази в добу). При непереносимості добової дози, що рекомендується, можливе її зниження. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Лікар повинен призначити препарат у найбільш підходящій лікарській формі та дозуванні залежно від віку, маси тіла пацієнта та необхідної терапевтичної дози. У зв'язку з відсутністю потрібного дозування таблетки не призначені для лікування дітей вагою менше 25 кг, призначення дози менше 250 мг, а також для пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні. У цих випадках рекомендується розпочинати лікування з прийому препарату у формі розчину для прийому внутрішньо. Дітям із масою тіла понад 50 кг дозування здійснюється за схемою, наведеною для дорослих. Дорослим та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла 50 кг і більше лікування слід розпочинати з добової дози 1000 мг, розділеної на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). Зміна дози на 500 мг 2 рази на день може здійснюватися кожні 2-4 тижні. Особливі групи пацієнтів Оскільки леветирацетам виводиться з організму нирками, при призначенні препарату пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку (65 років і старше) дозу слід коригувати залежно від величини КК, добову дозу підбирають індивідуально. КК (мл/хв) можна розрахувати, виходячи з концентрації креатиніну в сироватці (КС) (мг/дл). КК для чоловіків можна розрахувати за такою формулою: КК (мл/хв) = [140 - вік (роки)] х маса тіла (кг) / 72 х КС (мг/дл) КК для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення коефіцієнт 0,85. Потім КК коригується з урахуванням площі поверхні тіла (ППТ) за такою формулою: КК (мл/хв/1,73 м2) = КК (мл/хв) / ППТ об'єкта (м2) х 1,73 Таблиця 1. Режим дозування препарату у дорослих та підлітків з порушенням функції нирок, маса тіла яких понад 50 кг. Група КК (мл/хв/1,73 м2) Режим дозування Норма >80 Від 500 до 1500 мг двічі на добу Легка 50-79 Від 500 до 1000 мг двічі на добу Середній тяжкості 30-49 Від 250 до 750 мг 2 рази на добу Важка <30 Від 250 до 500 мг двічі на добу Термінальна стадія (пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі) - Від 500 до 1000 мг 1 раз на добу** * у перший день лікування рекомендується прийом навантажувальної дози 750 мг ** після завершення гемодіалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг. Дітям з нирковою недостатністю корекцію дози леветирацетаму слід проводити з урахуванням ступеня ниркової недостатності. Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) може бути оцінений на підставі визначення сироваткового креатиніну (мг/дл) для підлітків та дітей, використовуючи таку формулу (формулу Шварца): КК (мл/хв/1,73 м2) = Зростання (см) х ks/КС (мл/дл) ks=0,55 для дітей молодше 13 років та підлітків жіночої статі; ks=0,7 для підлітків чоловічої статі. Таблиця 2. Режим дозування препарату для дітей та підлітків з порушенням функції нирок, маса тіла яких менше 50 кг Група КК (мл/хв/1,73 м2) Режим дозування Діти старше 4 років та підлітки з масою тіла менше 50 кг Норма >80 10-30 мг/кг 2 рази на добу Легка 50-79 10-20 мг/кг 2 рази на добу Середній тяжкості 30-49 5-15 мг/кг 2 рази на добу Важка <30 5-10 мг/кг 2 рази на добу Термінальна стадія (пацієнти, що перебувають на гемодіалізі) - 10-20 мг/кг 1 раз на добу1,2 1 15 мг/кг рекомендована доза навантаження в перший день лікування 2 рекомендована підтримуюча доза після діалізу 5-10 мг/кг Порушення функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з декомпенсованим порушенням функції печінки та нирковою недостатністю зниження КК може не повною мірою відображати ступінь тяжкості ниркової недостатності. У разі при ККПередозуванняСимптоми: сонливість, ажитація, тривожність, агресія, гноблення свідомості, гноблення дихання, кома. Лікування: після гострого передозування необхідно викликати блювоту та промити шлунок з наступним призначенням активованого вугілля. Специфічного антидоту для леветирацетаму немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (ефективність діалізу для леветирацетаму становить 60%, для його первинного метаболіту – 74%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо потрібно припинити прийом препарату, то скасування лікування рекомендується здійснювати поступово, зменшуючи разову дозу на 500 мг кожні 2-4 тижні (у дорослих та підлітків вагою більше 50 кг). У дітей зниження дози не повинне перевищувати 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні. Супутні протиепілептичні лікарські препарати (під час переведення пацієнта на прийом леветирацетаму) бажано скасовувати поступово. Наявні відомості про застосування препарату у дітей не свідчать про будь-який його негативний вплив на розвиток та статеву зрілість. Однак віддалені наслідки на здатність дітей до навчання, їхній інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток та фертильність залишаються невідомими. Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функції нирок може знадобитися корекція дози. Ризик розвитку анорексії збільшується при одночасному застосуванні з топіраматом. У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів та спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів. Для дітей віком до 6 років рекомендованою лікарською формою є розчин для прийому внутрішньо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив леветирацетаму на здатність керувати транспортними засобами та механізмами спеціально не вивчався, однак, через різну індивідуальну чутливість до препарату з боку центральної нервової системи в період лікування необхідно утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. .Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньовенного введення 100 мг/мл 5 мл (1 амп.): активна речовина: вальпроат натрію – 500 мг (еквівалент вальпроєвої кислоти 433,9 мг); допоміжні речовини: натрію гідроксид – 117 мг; натрію гідрофосфату додекагідрат – 71,8 мг, вода для ін'єкцій – до 5 мл. Розчин внутрішньовенного введення, 100 мг/мл. По 5 мл в ампулі безбарвного скла (тип I) з червоною точкою розлому та кільцем оранжевого кольору у верхній частині. 5 амп. у прозорому пластиковому піддоні; по 1 піддону у картонній пачці.Опис лікарської формиПрозора безбарвна чи майже безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія – протиепілептична.ФармакокінетикаCss (рівноважна концентрація) при внутрішньовенному введенні досягається протягом декількох хвилин і може підтримуватися за допомогою повільного інфузійного введення. Терапевтична концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі коливається в межах 50-150 мг/л. Вальпроєва кислота пов'язана з білками плазми на 90-95% при концентрації в плазмі крові до 50 мг/л і на 80-85% при концентрації 50-100 мг/л; при уремії, гіпопротеїнемії та цирозі зв'язування з білками плазми знижено. Концентрація у спинномозковій рідині корелює з величиною, не пов'язаною з білками плазми фракції вальпроєвої кислоти, становлячи близько 10% рівня у сироватці. Вальпроєва кислота проникає через ГПБ та гематоенцефалічний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Концентрація у грудному молоці становить 1–10% концентрації у плазмі крові матері.Вальпроєва кислота піддається глюкуронуванню та окисленню в печінці, метаболіти та незмінена вальпроєва кислота (1–3% від дози) виводяться нирками, невеликі кількості виводяться з фекаліями та повітрям, що видихається. T1/2 вальпроєвої кислоти становить у здорових піддослідних та при монотерапії від 8 до 20 год; при поєднанні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі вальпроєвої кислоти, T1/2 може становити 6-8 годин; у хворих з порушенням функції печінки, літніх хворих та дітей до 18 місяців – може бути значно більш тривалим.при поєднанні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі вальпроєвої кислоти, T1/2 може становити 6-8 годин; у хворих з порушенням функції печінки, літніх хворих та дітей до 18 місяців – може бути значно більш тривалим.при поєднанні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі вальпроєвої кислоти, T1/2 може становити 6-8 годин; у хворих з порушенням функції печінки, літніх хворих та дітей до 18 місяців – може бути значно більш тривалим.ФармакодинамікаКонвулекс - протиепілептичний засіб, має також центральну міорелаксуючу та седативну дію. Механізм дії обумовлений переважно підвищенням вмісту ГАМК у ЦНС унаслідок інгібування ферменту ГАМК-трансферази. ГАМК знижує збудливість та судомну готовність моторних зон головного мозку. Крім того, у механізмі дії препарату істотна роль належить впливу вальпроєвої кислоти на рецептори ГАМКА (активація ГАМКергічної передачі), а також впливу на потенціалзалежні натрієві канали. За іншою гіпотезою діє на ділянки постсинаптичних рецепторів, імітуючи або посилюючи гальмуючий ефект ГАМК. Можливий прямий вплив на активність мембран пов'язаний із змінами провідності калію. Покращує психічний стан і настрій хворих, має антиаритмічну активність.Показання до застосуванняепілептичний статус; епілепсія різної етіології - ідіопатична, криптогенна та симптоматична; генералізовані епілептичні напади у дорослих та дітей: клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні; парціальні епілептичні напади у дорослих та дітей: з вторинною генералізацією або без неї; специфічні синдроми (Веста, Леннокса-Гасто); фебрильні судоми у дітей; лікування та профілактика біполярних афективних розладів.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до вальпроєвої кислоти та її солей чи компонентів препарату; печінкова недостатність; гострий та хронічний гепатит; порушення функції підшлункової залози; порфірія; геморагічний діатез; виражена тромбоцитопенія; комбінація з мефлохіном, звіробою продірявленим, ламотриджином; порушення обміну сечовини (в т.ч. у сімейному анамнезі); період лактації. З обережністю: діти – при лікуванні кількома протиепілептичними препаратами; діти та підлітки з множинними супутніми захворюваннями та при важких формах нападів; порушення функції нирок; хворі з анамнестичними даними про захворювання печінки та підшлункової залози; пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія); вроджені ензімопатії; органічні ураження мозку; гіпопротеїнемія; дитячий вік (до 3 років); вагітність (особливо І триместр).Вагітність та лактаціяПід час лікування слід запобігати вагітності. В експериментах на тваринах виявлено тератогенну дію вальпроєвої кислоти. Частота розвитку дефектів нервової трубки у дітей, народжених жінками, які приймали вальпроати у І триместрі вагітності, становить 1-2%. Доцільно у зв'язку з цим застосування препаратів фолієвої кислоти. У першому триместрі вагітності не слід розпочинати лікування препаратом Конвулекс. Якщо вагітна вже отримує препарат, то через ризик почастішання нападів лікування переривати не слід. Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах, уникаючи поєднання з іншими протисудомними засобами та, по можливості, регулярно контролюючи концентрацію вальпроєвої кислоти у плазмі.Побічна діяУ цілому нині, Конвулекс добре переноситься хворими. Побічні ефекти можливі переважно при концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі вище 100 мг/л або при поєднаній терапії. З боку органів шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, гастралгія, зниження або підвищення апетиту, діарея, гепатит, запори, панкреатит, аж до тяжких уражень із летальним результатом (у перші 6 місяців лікування, частіше – на 2–12-й тиждень). З боку ЦНС: тремор, зміни поведінки, настрою або психічного стану (депресія, почуття втоми, галюцинації, агресивність, гіперактивний стан, психози, незвичайне збудження, рухове занепокоєння або дратівливість), атаксія, запаморочення, сонливість, головний біль, енцефалопати, енурез, ступор, порушення свідомості, кома. З боку органів чуття: диплопія, ністагм, миготіння мушок перед очима. З боку органів кровотворення та системи гемостазу: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, зниження вмісту фібриногену та агрегації тромбоцитів, що призводять до розвитку гіпокоагуляції (що супроводжуються подовженням часу кровотечі, петехіальні крововиливи, кровоплини, кровоплини, гематоз). З боку обміну речовин: зниження чи збільшення маси тіла. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, фотосенсибілізація, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, гіперамоніємія, гіпергліцинемія, гіпербілірубінемія, незначне підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛДГ (дозозалежне). З боку ендокринної системи дисменорея, вторинна аменорея, збільшення молочних залоз, галакторея. Інші: периферичні набряки, випадання волосся (як правило, відновлюється після відміни препарату).Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані поєднання Мефлохін. Ризик епілептичних нападів унаслідок посилення метаболізму вальпроєвої кислоти та зниження її концентрації у плазмі та з іншого боку – протисудомного ефекту мефлохіну. Звіробій продірявлений. Ризик зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові. Нерекомендовані поєднання Ламотріджін. Підвищений ризик тяжких реакцій шкіри (токсичний епідермальний некроліз). Вальпроєва кислота інгібує мікросомальні ферменти печінки, що забезпечують метаболізм ламотриджину, що сповільнює його Т1/2 до 70 годин у дорослих та до 45-55 годин у дітей та підвищує концентрацію у плазмі крові. Якщо комбінація необхідна, потрібний ретельний клінічний та лабораторний контроль. Поєднання, що вимагають особливих застережень Карбамазепін. Вальпроєва кислота підвищує концентрацію активного метаболіту карбамазепіну у плазмі до ознак передозування. Крім того, карбамазепін посилює печінковий метаболізм вальпроєвої кислоти та знижує її концентрацію. Ці обставини вимагають уваги лікаря та визначення концентрацій препаратів у плазмі та можливого перегляду їх дозувань. Фенобарбітал, примідон. Вальпроєва кислота підвищує концентрацію фенобарбіталу або примідону у плазмі до ознак передозування, частіше у дітей. У свою чергу, фенобарбітал або примідон посилюють печінковий метаболізм вальпроєвої кислоти та знижують її концентрацію. Рекомендується клінічне спостереження протягом перших 2 тижнів комбінованого застосування з негайним зменшенням дози фенобарбіталу або примідону з появою ознак седації, визначення рівня протиепілептичних засобів у крові. Фенітоїн. Можливі зміни концентрації фенітоїну в плазмі, фенітоїн посилює печінковий метаболізм вальпроєвої кислоти та знижує її концентрацію. Рекомендується клінічне спостереження, визначення рівня протиепілептичних засобів у крові, зміна доз при необхідності. Клоназепам. Додавання вальпроєвої кислоти до клоназепаму в поодиноких випадках може призводити до посилення абсансного статусу. Цесуксимід. Вальпроєва кислота може як підвищувати, так і знижувати концентрацію етосуксиміду в сироватці крові внаслідок зміни його метаболізму. Рекомендується клінічне спостереження, визначення рівня протиепілептичних засобів у крові, зміна доз при необхідності. Топірамат. Підвищується ризик розвитку гіперамоніємії та енцефалопатії. Фелбамат. Підвищення концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі на 35–50% із небезпекою передозування. Рекомендується клінічне спостереження, визначення рівня вальпроєвої кислоти в крові, зміна дозування вальпроєвої кислоти при поєднанні з фелбаматом та після його відміни. Нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти, бензодіазепіни. Нейролептики, трициклічні антидепресанти, інгібітори МАО, що знижують поріг судомної готовності, зменшують ефективність препарату. У свою чергу, вальпроєва кислота потенціює дію цих психотропних препаратів, а також бензодіазепінів. Циметидин, еритроміцин. Пригнічують печінковий метаболізм вальпроєвої кислоти та підвищують її концентрацію у плазмі. Зідовудін. Вальпроєва кислота збільшує концентрацію зидовудину в плазмі, що веде до підвищення його токсичності. Карбапенеми, монобактами. Меропенем, паніпенем, а також азтреонам та іміпенем знижують концентрацію вальпроєвої кислоти в плазмі, що може призвести до зниження протисудомного ефекту. Поєднання, які слід брати до уваги Ацетилсаліцилова кислота. Посилення ефектів вальпроєвої кислоти внаслідок витіснення її із зв'язку з білками плазми. Вальпроєва кислота посилює ефект ацетилсаліцилової кислоти. Непрямі антикоагулянти. Вальпроєва кислота посилює ефект непрямих антикоагулянтів, необхідний ретельний контроль протромбінового індексу при сумісному призначенні з вітамін-К-залежними антикоагулянтами. Німодіпін. Посилення гіпотензивного ефекту німодипіну внаслідок підвищення його концентрації у плазмі через придушення його метаболізму вальпроєвою кислотою. Мієлотоксичні ЛЗ. Підвищення ризику пригнічення кістковомозкового кровотворення. Етанол та гепатотоксичні ЛЗ. Збільшують ймовірність розвитку уражень печінки. Інші поєднання Пероральні контрацептиви. Вальпроєва кислота не викликає індукцію мікросомальних ферментів печінки та не знижує ефективність гормональних пероральних протизаплідних засобів.Спосіб застосування та дозиВ/в. При внутрішньовенному повільному введенні рекомендована добова доза вальпроєвої кислоти становить 5-10 мг/кг. При внутрішньовенному інфузійному введенні рекомендована доза вальпроєвої кислоти становить 0,5-1 мг/кг/год. При переході з прийому внутрішньо на внутрішньовенне введення дози не змінюють, перше внутрішньовенне введення рекомендується через 12 годин після останнього прийому внутрішньо. Введення розчину для ін'єкцій слід замінювати прийомом препарату внутрішньо, як тільки стан хворого це дозволить. Перший прийом внутрішньо рекомендується також через 12 годин після останньої ін'єкції. При необхідності швидкого досягнення та підтримання високої концентрації у плазмі рекомендується наступний підхід: внутрішньовенне введення 15 мг/кг за 5 хв, через 30 хв розпочати інфузію зі швидкістю 1 мг/кг/год при постійному моніторуванні концентрації до досягнення рівня у плазмі близько 75 мкг/мл. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 2500 мг. Середні добові дози становлять 20 мг/кг у дорослих та літніх хворих, 25 мг/кг – у підлітків, 30 мг/кг – у дітей. Як інфузійний розчин для препарату Конвулекс може використовуватися ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера. Приготовлений розчин для інфузії може бути використаний протягом 24 годин, невикористаний об'єм розчину знищується. Якщо внутрішньовенно застосовуються інші ЛЗ, препарат Конвулекс необхідно вводити за окремою системою вливання.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, запаморочення, діарея, порушення функції дихання, м'язова гіпотонія, гіпорефлексія, міоз, кома. Лікування: гемодіаліз, форсований діурез, підтримка дихання та ССС.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для прийому внутрішньо - 1 мл: Активна речовина: вальпроат натрію – 300 мг; допоміжні речовини: натрію сахаринат – 8.5 мг, ароматизатор з апельсиновим смаком – 2 мг, хлористоводнева кислота (37%) – достатня кількість для доведення рН до 9.0, натрію гідроксид – достатня кількість для доведення рН до рН 9.0, вода очищена – до 1 мл . 100 мл - флакони темного склаОпис лікарської формиКраплі для внутрішнього прийому у вигляді прозорого, безбарвного або злегка жовтуватого розчину.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний препарат. Має центральну міорелаксуючу та седативну дію. Механізм дії обумовлений переважно підвищенням вмісту гамма-аміномасляної кислоти (GABA) у ЦНС внаслідок інгібування ферменту GABA-трансферази. GABA знижує збудливість та судомну готовність моторних зон головного мозку. Крім того, у механізмі дії препарату істотна роль належить впливу вальпроєвої кислоти на рецептори GABAА (активації GABA-ергічної передачі), а також впливу на потенціал-залежні натрієві канали. За іншою гіпотезою діє на ділянки постсинаптичних рецепторів, імітуючи або посилюючи гальмуючий ефект GABA. Можливе пряме впливом геть активність мембран пов'язані з змінами провідності для іонів калію. Покращує психічний стан і настрій хворих, має антиаритмічну активність.ФармакокінетикаВсмоктування Вальпроєва кислота практично повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність при прийомі внутрішньо становить 100%. Їда не знижує швидкість абсорбції. Cmax у плазмі досягається через 4 год. Терапевтична концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі становить 50-150 мг/л. Пролонгована форма характеризується повільною абсорбцією, нижчою (на 25%), але стабільнішою концентрацією в плазмі між 4 і 14 год. Розподіл Css досягається на 2-4 день лікування залежно від інтервалів між прийомами доз. При концентрації в плазмі до 50 мг/л зв'язування вальпроєвої кислоти з білками плазми становить 90-95%, при концентрації 50-100 мг/л - 80-85%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Значення концентрації у спинномозковій рідині корелюють з величиною не пов'язаної з білками фракції активної речовини. Вальпроєва кислота проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Концентрація у грудному молоці становить 1-10% концентрації у плазмі крові матері. Метаболі Вальпроєва кислота піддається глюкуронування та окиснення в печінці. Виведення Вальпроєва кислота (1-3% від дози) і її метаболіти виводяться нирками, невеликі кількості - з калом і повітрям, що видихається. T1/2 вальпроєвої кислоти при монотерапії та у здорових добровольців становить 8-20 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При уремії, гіпопротеїнемії та цирозі зв'язування вальпроєвої кислоти з білками плазми зменшується. При поєднанні з іншими лікарськими засобами T1/2 може становити 6-8 годин через індукцію метаболічних ферментів. У пацієнтів з порушеннями функції печінки, пацієнтів похилого віку та дітей віком до 18 місяців можливе значне збільшення T1/2.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняепілепсія різної етіології (ідіопатична, криптогенна та симптоматична); генералізовані епілептичні напади у дорослих та дітей (клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні); парціальні епілептичні напади у дорослих та дітей (з вторинною генералізацією або без неї); специфічні синдроми (Веста, Леннокса-Гасто); поведінкові розлади, зумовлені епілепсією; фебрильні судоми у дітей; дитячий тик; лікування та профілактика біполярних афективних розладів, стійких до лікування препаратами літію або іншими лікарськими засобами.Протипоказання до застосуванняпечінкова недостатність; гострий та хронічний гепатит; порушення функції підшлункової залози; порфірія; геморагічний діатез; виражена тромбоцитопенія; порушення обміну сечовини (в т.ч. у сімейному анамнезі); період лактації; діти із масою тіла менше 20 кг; дитячий вік до 3 років; підвищена чутливість до вальпроєвої кислоти та її солей чи компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат наступним категоріям пацієнтів: з анамнестичними даними про захворювання печінки та підшлункової залози; при пригніченні кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія); при нирковій недостатності; при вроджених ферментопатії; при органічних захворюваннях мозку; при гіпопротеїнемії; при вагітності (особливо І триместр); дітям із розумовою відсталістю.Вагітність та лактаціяЗ обережністю слід призначати препарат при вагітності (особливо у І триместрі). Протипоказане застосування препарату в період лактації. Протипоказано застосування препарату у дитячому віці до 3 років та у дітей з масою тіла менше 20 кг. З обережністю слід призначати препарат дітям із розумовою відсталістю.Побічна діяВ цілому Конвулекс® добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти можливі переважно при концентрації препарату в плазмі вище 100 мг/л або при комбінованій терапії. З боку системи травлення: нудота, блювання, гастралгія, зниження або підвищення апетиту, діарея, гепатит; рідко – запор, панкреатит, аж до тяжких уражень із летальним результатом (у перші 6 місяців лікування, частіше на 2-12 тижні). З боку нервової системи: тремор, зміни поведінки, настрою або психічного стану (депресія, відчуття втоми, галюцинації, агресивність, гіперактивний стан, психози, незвичайне збудження, руховий занепокоєння або дратівливість), атаксія, запаморочення, сонливість, головний біль, енцефалопати енурез, ступор, порушення свідомості, кома. З боку органу зору: диплопія, ністагм, миготіння "мушок" перед очима. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, зниження вмісту фібриногену та агрегації тромбоцитів, що призводить до розвитку гіпокоагуляції (що супроводжується подовженням часу кровотечі, петехіальними крововиливами, синцями, гематомами). Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, фотосенсибілізація, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, гіперамоніємія, гіпербілірубінемія, незначне підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛДГ (дозозалежне). З боку статевих органів та молочної залози: дисменорея, вторинна аменорея, збільшення молочних залоз, галакторея. Інші: зменшення або збільшення маси тіла, периферичні набряки, випадання волосся (зазвичай відновлюється після відміни препарату).Взаємодія з лікарськими засобамиВальпроєва кислота посилює ефекти, зокрема. та побічні, інших протиепілептичних препаратів (фенітоїн, ламотриджин), антидепресантів, антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), анксіолітиків, барбітуратів, інгібіторів МАО, тимолептиків, етанолу. Додавання вальпроєвої кислоти до клоназепаму в поодиноких випадках може призводити до посилення абсансного статусу. При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти з барбітуратами або примідоном спостерігається підвищення концентрації останніх у плазмі. Збільшує T1/2 ламотриджину (інгібує ферменти печінки, викликає уповільнення метаболізму ламотриджину, внаслідок чого T1/2 його подовжується до 70 год у дорослих та до 45-55 год – у дітей). Знижує кліренс зидовудину на 38%, при цьому його T1/2 не змінюється. Трициклічні антидепресанти, інгібітори МАО, антипсихотичні засоби (нейролептики) та інші лікарські засоби, що знижують поріг судомної активності, зменшують ефективність препарату. При одночасному прийомі препарату Конвулекс з етанолом та іншими лікарськими засобами, що пригнічують роботу ЦНС (трициклічні антидепресанти, інгібітори МАО, антипсихотичні лікарські засоби), можливе посилення пригнічення ЦНС. При поєднанні із саліцилатами спостерігається посилення ефектів вальпроєвої кислоти (витіснення із зв'язку з білками плазми). Конвулекс® посилює ефект антиагрегантів (ацетилсаліцилова кислота) та непрямих антикоагулянтів. При поєднанні з фенобарбіталом, фенітоїном, карбамазепіном, мефлохіном знижується вміст вальпроєвої кислоти у сироватці крові (прискорення метаболізму). Фелбамат підвищує концентрацію вальпроєвої кислоти у плазмі на 35-50% (необхідна корекція дози). Мієлотоксичні лікарські засоби – підвищення ризику пригнічення кістковомозкового кровотворення. Вальпроєва кислота не викликає індукції печінкових ферментів та не знижує ефективності пероральних контрацептивів. Етанол та гепатотоксичні лікарські засоби збільшують ймовірність розвитку уражень печінки. Вальпроєва кислота може як підвищувати, так і знижувати концентрацію етосуксиміду в сироватці крові внаслідок зміни метаболізму. Меропенем знижує концентрацію вальпроєвої кислоти у плазмі, що може призвести до зниження протисудомного ефекту. При одночасному застосуванні з топіраматом підвищується ризик розвитку гіперамоніємії та енцефалопатії.Спосіб застосування та дозиКраплі приймають внутрішньо, 2-3 рази на добу, незалежно від їди, з невеликою кількістю води. Дорослим при всіх рекомендованих показаннях препарат призначають у початковій дозі 600 мг на добу з поступовим підвищенням дози на 150-250 мг кожні 3 дні до досягнення клінічного ефекту (зникнення нападів). Початкова доза при монотерапії становить 5-15 мг/кг/сут, потім дозу поступово підвищують на 5-10 мг/кг на тиждень. Рекомендована добова доза – близько 1000-2000 мг, тобто. 20-25 мг/кг. При необхідності доза може бути збільшена до 2500 мг на добу (30 мг на кг на добу). Максимальна доза становить 30 мг/кг/добу (у пацієнтів із прискореним метаболізмом вальпроєвої кислоти максимальна доза може бути збільшена до 60 мг/кг/добу під контролем концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі). При проведенні комбінованої терапії доза становить 10-30 мг/кг/добу з подальшим підвищенням на 5-10 мг/кг на тиждень. Дітям з масою тіла більше 25 кг при всіх рекомендованих показаннях призначають у початковій дозі 300 мг/добу (5-15 мг/кг/добу), з поступовим підвищенням на 5-10 мг/кг на тиждень до досягнення клінічного ефекту (зникнення нападів) , при цьому доза, як правило, становить 1000-1500 мг/добу (20-30 мг/кг/сут). Максимальна доза становить 30 мг/кг/добу (у пацієнтів із прискореним метаболізмом вальпроєвої кислоти максимальна доза може бути збільшена до 60 мг/кг/добу під контролем концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі). Для дітей з масою тіла 7.5-25 кг при всіх рекомендованих показаннях при монотерапії середня доза становить 15-45 мг/кг/добу, максимальна - 50 мг/кг/добу. При комбінованій терапії – 30-100 мг/кг/добу.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, запаморочення, діарея, порушення функції дихання, м'язова гіпотонія, гіпорефлексія, міоз, кома. Лікування: промивання шлунка (не пізніше 10-12 год) з наступним призначенням активованого вугілля, гемодіаліз. Форсований діурез, підтримка життєво важливих функцій організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування доцільним є контроль активності печінкових трансаміназ, концентрації білірубіну, картини периферичної крові, тромбоцитів крові, стану системи згортання крові, активності амілази (кожні 3 місяці, особливо при комбінації з іншими протиепілептичними засобами). Пацієнтам, які отримують інші протиепілептичні засоби, переведення на прийом вальпроєвою кислотою слід проводити поступово, досягаючи клінічно ефективної дози через 2 тижні, після чого можливе поступове скасування інших протиепілептичних засобів. У пацієнтів, які не отримували лікування іншими протиепілептичними засобами, клінічно ефективна доза повинна бути досягнута через 1 тиждень. Ризик розвитку побічних ефектів з боку печінки підвищений під час проведення комбінованої протисудомної терапії, а також у дітей. Не допускається прийом напоїв, які містять етанол. Перед хірургічним втручанням необхідний загальний аналіз крові (зокрема числа тромбоцитів), визначення часу кровотечі, показників коагулограми. При виникненні на фоні лікування симптомокомплексу "гострий живіт" до початку оперативного втручання рекомендується визначити активність амілази в крові для виключення гострого панкреатиту. Під час лікування слід враховувати можливе перекручування результатів аналізів сечі при цукровому діабеті (внаслідок підвищення вмісту кетонових тіл), показників функції щитовидної залози. При розвитку будь-яких серйозних гострих побічних ефектів пацієнту необхідно негайно обговорити з лікарем доцільність продовження або припинення лікування. Для зниження ризику розвитку диспепсичних розладів можливий прийом спазмолітиків та обволікаючих засобів. Різке припинення прийому препарату Конвулекс може призвести до почастішання епілептичних нападів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Ламотриджин – 100,0 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 98,8 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 98,8 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію – 10,0 мг; Повідон – 10,0 мг; Магнію стеарат – 1,6 мг; Барвник заліза оксид жовтий – 0,8 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки від блідо-жовтого до жовто-коричневого кольору, квадратні із закругленими кутами. Одна сторона плоска з видавленим написом "GSEE5", інша сторона багатогранна з опуклим квадратом з видавленою цифрою 100.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засібФармакокінетикаВсмоктування Ламотриджин швидко і повністю всмоктується з кишечника, практично не піддаючись пресистемному метаболізму першого проходження. Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 2,5 години після перорального прийому препарату. Час досягнення максимальної концентрації незначно збільшується після їди, але ступінь абсорбції залишається незмінною. Фармакокінетика має лінійний характер прийому одноразової дози до 450 мг (найбільша досліджена доза). Спостерігаються значні індивідуальні коливання максимальної концентрації у рівноважному стані, проте з рідкісними коливаннями кожного окремого пацієнта. Розподіл Ламотриджин зв'язується з білками плазми приблизно на 55%. Малоймовірно, що вивільнення препарату через білки може призводити до розвитку токсичного ефекту. Об'єм розподілу становить 0,92-1,22 л/кг. Метаболізм У метаболізмі ламотриджину бере участь фермент урідіндифосфатглюкуронілтранфераза (УДФ-глюкуронілтрансфераза). Ламотриджин невеликою мірою підвищує свій власний метаболізм залежно від дози. Однак немає жодних даних, що підтверджують, що ламотриджин впливає на фармакокінетику інших протиепілептичних препаратів і що між ламотриджином та іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р450, можлива взаємодія. Виведення У здорових дорослих середній рівноважний кліренс ламотриджину становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується з утворенням глюкуронідів, які виводяться нирками. Менш 10% препарату виводиться через нирки у незміненому вигляді, близько 2% через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Період напіввиведення у здорових дорослих становить у середньому від 24 до 35 годин. У хворих із синдромом Жильбера спостерігалося зниження кліренсу препарату на 32% порівняно з контрольною групою, що, однак, не виходило за межі нормальних значень загальної популяції. На період напіввиведення ламотриджину великий вплив мають одночасно прийняті лікарські препарати. Середній період напіввиведення знижується приблизно до 14 годин при одночасному застосуванні з препаратами-індукторами глюкуронування, такими як карбамазепін та фенітоїн, і підвищується в середньому до 70 годин при одночасному застосуванні з вальпроатами. Особливі групи пацієнтів Діти У дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих; він найвищий в дітей віком до 5 років. У дітей період напіввиведення ламотриджину зазвичай коротший, ніж у дорослих. Його середнє значення приблизно дорівнює 7 годинам при одночасному застосуванні з препаратами, що індукують глюкуронування, такими як карбамазепін і фенітоїн, і підвищується в середньому до 45-50 годин при одночасному застосуванні з вальпроатами. Пацієнти похилого віку Клінічно значущі відмінності у кліренсі ламотриджину у хворих похилого віку порівняно з молодими пацієнтами не виявлено. Пацієнти з порушенням функції нирок При порушенні функції нирок початкова доза ламотриджину розраховується відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату. Зниження дози може бути потрібне лише при значному зниженні функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені приблизно на 50% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) та на 75% у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Збільшення дози та підтримуюча доза повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту. Клінічна ефективність у пацієнтів з біполярним афективним розладом Ефективність у запобіганні розладам настрою у пацієнтів з біполярними розладами була продемонстрована у двох фундаментальних клінічних дослідженнях. В результаті комбінованого аналізу отриманих результатів було встановлено, що тривалість ремісії, що визначалася як час до виникнення першого епізоду депресії та до першого епізоду манії/гіпоманії/змішаного епізоду манії та гіпоманії після стабілізації, довше у групі ламотриджину порівняно з плацебо. Тривалість ремісії більш виражена депресії.ФармакодинамікаЛамотриджин є блокатором потенціалзалежних натрієвих каналів. У культурі нейронів він викликає потенціалзалежну блокаду імпульсації, що безперервно повторюється, і пригнічує патологічне вивільнення глютамінової кислоти (амінокислота, що грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів), а також інгібує деполяризацію, викликану глютаматом.Показання до застосуванняЕпілепсія Діти від 3 до 12 років Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії. Після досягнення контролю епілепсії на тлі комбінованої терапії супутні протиепілептичні препарати (ПЕП) можуть бути відмінені, і прийом ламотриджину продовжено у монотерапії. Монотерапія типових абсансів. Дорослі та діти (старші 12 років) Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії або монотерапії. Біполярний афективний розлад Дорослі (18 років та старші) Попередження порушень настрою (депресії, манії, гіпоманії, змішаних епізодів) у хворих з біполярним афективним розладом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ламотриджину або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяФертильність Дослідження щодо вивчення репродуктивної функції тварин при застосуванні ламотриджину не виявили порушення фертильності. Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність людини не проводилися. Вагітність Ризик, пов'язаний з ПЕП загалом Жінкам, здатним до народження дітей, необхідно проконсультуватися з фахівцями. Якщо жінка планує вагітність, необхідність лікування ПЕП повинна бути переглянута. У жінок, яким проводиться лікування епілепсії, слід уникати раптового припинення протиепілептичної терапії, оскільки це може призвести до відновлення нападів, що може мати серйозні наслідки для жінки та майбутньої дитини. У потомства матерів, які отримували ПЕП, ризик вроджених вад розвитку збільшується в 2-3 рази порівняно з очікуваною захворюваністю населення в цілому, що становить близько 3%. Найчастіше реєструються пороками є заяча губа, вади серця і судин, дефекти розвитку нервової трубки. Множинна терапія ПЕП пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, у зв'язку з цим? по можливості слід застосовувати монотерапію. Ризик, пов'язаний із прийомом ламотриджину Ламотриджин має легкий інгібуючий вплив на редуктазу дигідрофолієвої кислоти і тому, теоретично, може призвести до підвищеного ризику порушення розвитку ембріона та плода внаслідок зниження рівнів фолієвої кислоти. Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти під час планування вагітності та на ранніх стадіях вагітності. Дані післяреєстраційного спостереження з кількох проспективних регістрів вагітності дозволили задокументувати результати вагітностей близько 8700 жінок, які отримували монотерапію препаратом Ламіктал у першому триместрі вагітності. У цілому нині, отримані дані не підтверджують загального збільшення ризику виникнення вроджених вад розвитку. Хоча з обмеженої кількості регістрів вагітності є повідомлення про збільшення ризику пороків ротової порожнини, завершене дослідження на кшталт випадок-контроль не виявило збільшення ризику розвитку пороків ротової порожнини в порівнянні з іншими серйозними вадами розвитку, що виникають після застосування ламотриджину. Даних щодо застосування препарату Ламіктал при комбінованій терапії недостатньо, щоб оцінити, чи пов'язаний ризик виникнення пороків розвитку з іншими препаратами, що застосовуються в комбінації з ламотриджином. Так само, як і інші препарати, препарат Ламіктал повинен призначатися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь перевищує потенційний ризик. Фізіологічні зміни при вагітності можуть впливати на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину у крові під час вагітності. Призначення препарату Ламіктал вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих. Період грудного вигодовування Ламотриджин різною мірою проникає в грудне молоко, загальна концентрація ламотриджину у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, може досягати приблизно 50% від концентрації ламотриджину, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації ламотриджину можуть досягати рівнів, при яких виявляються фармакологічні ефекти. Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та потенційний ризик розвитку небажаних реакцій у дитини. Якщо жінка, яка приймає препарат Ламіктал, вирішує годувати грудьми, то у дитини необхідно моніторувати появу будь-яких небажаних реакцій.Побічна діяНебажані реакції, виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією або біполярним афективним розладом, були поділені на окремі розділи, специфічні для застосування. Додаткові небажані реакції, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження та обох показань до застосування, включені до розділу "Постреєстраційне спостереження". При розгляді загального профілю безпеки препарату Ламіктал слід ознайомитися з інформацією, що міститься у всіх трьох розділах. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 і Частота народження небажаних реакцій Епілепсія Наступні небажані реакції були виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та при визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал® повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими у ході клінічних досліджень у пацієнтів з біполярним афективним розладом та післяреєстраційного застосування препарату. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірний висип; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона; Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз. У подвійних сліпих додаткових клінічних дослідженнях у дорослих шкірні висипи виникали у 10% пацієнтів і менше, які приймали препарат Ламіктал®, і у 5% пацієнтів, які приймали плацебо. У 2% пацієнтів виникнення шкірного висипу спричинило відміну препарату Ламіктал®. Висипання, зазвичай макуло-папульозного характеру, в основному з'являється протягом 8 тижнів з початку терапії і проходить після відміни препарату Ламіктал®. Є повідомлення про рідкісні випадки розвитку тяжкого, потенційно небезпечного життя шкірного висипу, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайелла). Хоча в більшості випадків при відміні препарату відбувався зворотний розвиток симптомів, у деяких хворих залишалися незворотні рубці, і в окремих випадках були зареєстровані смертельні наслідки, пов'язані з прийомом препарату. Загальний ризик розвитку висипу тісно пов'язаний із: високими початковими дозами препарату Ламіктал® та перевищенням рекомендованої дози при його застосуванні; супутнім застосуванням вальпроатів. Також було отримано повідомлення про розвиток висипки в рамках синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами**. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: гематологічні порушення (включаючи нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію, агранулоцитоз), лімфаденопатію. Гематологічні порушення та лімфаденопатія можуть бути пов'язані або не пов'язані із синдромом гіперчутливості**. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: синдром гіперчутливості** (включаючи такі симптоми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряк обличчя, порушення крові та функції печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність). ** Також були отримані повідомлення про розвиток висипки в рамках синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя та порушення з боку крові та функції печінки. Синдром протікає з різним ступенем клінічної тяжкості і може в окремих випадках призводити до розвитку ДВС-синдрому та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні прояви гіперчутливості (наприклад, пропасниця, лімфаденопатія) можуть бути присутніми навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку таких ознак і симптомів пацієнта слід негайно оглянути лікарем, і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, препарат Ламіктал® слід відмінити. Порушення психіки: - Часто: агресивність, дратівливість; Дуже рідко: тики, галюцинації, сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор; Нечасто: Атаксія; Рідко: ністагм. Порушення з боку органу зору: - Нечасто: диплопія, нечіткість зору. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Порушення функції печінки зазвичай розвиваються у поєднанні з реакціями гіперчутливості, але в поодиноких випадках відзначалися і відсутність явних ознак гіперчутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Дуже рідко: вовчаково-подібний синдром. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: стомлюваність. Біполярний афективний розлад Наступні небажані реакції були виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з біполярним афективним розладом та при визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал® повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та післяреєстраційного спостереження. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірний висип; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона. При оцінці всіх досліджень (контрольованих і неконтрольованих) по препарату Ламіктал® у пацієнтів з біполярним афективним розладом % пацієнтів, які отримували препарат Ламіктал®, та у 6% пацієнтів, які отримували плацебо. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: ажитація, сонливість, запаморочення. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: артралгія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: біль, біль у спині. Післяреєстраційне спостереження Цей розділ включає небажані реакції, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження за обома показаннями до застосування. При визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал дані небажані реакції повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими в ході клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та біполярним афективним розладом. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Рідко: алопеція. Порушення психіки – Дуже рідко: нічні кошмари. Порушення з боку нервової системи - Дуже часто: сонливість, атаксія, біль голови, запаморочення; Часто: ністагм, тремор, безсоння; Рідко: асептичний менінгіт; Дуже рідко: ажитація, нестійкість ходи, рухові розлади, погіршення симптомів хвороби Паркінсона, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз. Є повідомлення про те, що препарат Ламіктал може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів з хворобою Паркінсона і в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореоатетоз у пацієнтів без попередніх порушень. Порушення з боку органу зору: - Дуже часто: диплопія, нечіткий зір; Рідко: кон'юнктивіт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Дуже часто: нудота, блювання; Часто діарея. Тільки при епілепсії Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: підвищення частоти судомних нападів.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодія між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірна. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений рівномірно і не має клінічно значущих наслідків. Таблиця 6. Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину Препарати, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину. Вальпроєва кислота Карбамазепін, фенітоїн, примідон, фенобарбітал, рифампіцин, лопінавір/ритонавір, атазанавір/ритонавір, комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел Препарати літію, бупропіон, оланзапін, окскарбазепін, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалін, топірамат, зонізамід, арипіпразол Вплив інших пероральних контрацептивів та замісної гормональної терапії не вивчався, хоча вони можуть впливати на фармакокінетичні показники ламотриджину. Взаємодія з ПЕП Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму і подовжує його середній період напіввиведення майже в 2 рази. Деякі ПЕП (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Повідомлялося про розвиток небажаних реакцій з боку ЦНС, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у хворих, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Ці симптоми зазвичай проходили після зниження дози карбамазепіну. Аналогічний ефект спостерігався при прийомі ламотриджину та окскарбазепіну здоровими добровольцями, результат зниження доз не вивчався. При одночасному застосуванні ламотриджину у дозі 200 мг та окскарбазепіну у дозі 1200 мг ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину і габапентину кліренс ламотриджину не змінювався. Можливі лікарські взаємодії леветирацетаму та ламотриджину досліджувалися при оцінці сироваткових концентрацій обох препаратів у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Ці дані показують, що ламотриджин та леветирацетам не впливають на фармакокінетику один одного. Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 рази на добу на рівноважні концентрації ламотриджину, таким чином прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%. Прийом зонізаміду (у дозі 200-400 мг на добу) у ході клінічної програми одночасно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) не спричиняв зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію інших ПЕП у плазмі крові. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші ПЕП у зв'язку з білками плазми. Взаємодія при поєднаному застосуванні з іншими психотропними препаратами Ламотриджин у дозі 100 мг/день не викликає порушення фармакокінетики безводного глюконату літію (по 2 г 2 рази на добу протягом 6 днів) при їх одночасному застосуванні. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину і викликає незначне збільшення AUC (площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") ламотриджину глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює кінетики оланзапіну. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому відзначалася сонливість: у 12 з 14 пацієнтів при одночасному застосуванні ламотриджину та рисперидону; у 1 з 20 пацієнтів при прийомі лише рисперидону; в жодного пацієнта прийому одного ламотриджина. У дослідженні у 18 дорослих пацієнтів з біполярним афективним розладом, які отримували за встановленою схемою ламотриджин у дозі 100 мг на добу, дози арипіпразолу збільшували з 10 мг на добу до кінцевого значення 30 мг на добу протягом 7-денного періоду і далі продовжили лікування. з прийомом препарату 1 раз на добу ще протягом 7 днів. Спостерігалося середнє зниження приблизно на 10% Cmax та AUC ламотриджину. Ймовірно, такий вплив не матиме клінічних наслідків. Інгібування дії ламотриджину амітриптилином, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом або лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, дозволяє зробити висновок, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. Результати досліджень in vitro також дозволяють припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон навряд чи можуть впливати на кліренс ламотриджину. Взаємодія з гормональними контрацептивами Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно двократне підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому внутрішньо), що призводить до зниження AUC і Сmах ламотриджину в середньому. Протягом тижня, вільного від прийому активного препарату, спостерігається підвищення концентрації плазми ламотриджину. при цьому концентрація ламотриджину. виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, що в середньому в 2 рази вище, ніж у період активної терапії. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначалося невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела, що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу під час цього дослідження виявило невелике зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормональних підт.Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено. Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг/день) не вивчався і дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводилися. Взаємодія з іншими препаратами Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Хворим, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при одночасному застосуванні ламотриджину та препаратів. що індукують глюкуронування. При застосуванні лопінавіру та/або ритонавіру спостерігалося зниження приблизно на 50% концентрації ламотриджину у плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які одночасно приймають лопінавір та/або ритонавір, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронування. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру та/або ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень AUC та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно. Результати досліджень in vitro показали, що саме ламотриджин є інгібітором катіонних переносників органічних субстратів у потенційно клінічно значимих концентраціях. Ці дані показують, що ламотриджин є потужнішим інгібітором (половина інгібуючої концентрації (IC50) варіює від 53,8 нмоль/л до 186 нмоль/л відповідно), ніж циметидин. Вплив на лабораторні показники Ламотриджин, як повідомляється, впливає на проведення деяких експрес-методів аналізу сечі з метою виявлення заборонених препаратів, які можуть призвести до неправдивих результатів, особливо при виявленні фенциклідину (дисоціативний анестетик). Для підтвердження позитивного результату слід використовувати більш специфічний альтернативний хімічний метод.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовувати, не розламувати. Якщо розрахована доза препарату Ламіктал® (наприклад, при застосуванні у дітей (тільки при епілепсії) або у пацієнтів з порушенням функції печінки) не може бути поділена на цілу кількість таблеток нижчої дози, то пацієнту має бути призначена така доза, яка відповідає найближчому значенню цілої таблетки нижчої дози. Відновлення застосування препарату У разі відновлення застосування препарату Ламіктал® лікарі повинні оцінити необхідність підвищення підтримуючої дози у пацієнтів, які припинили прийом препарату з будь-якої причини, оскільки високі початкові дози та перевищення дози, що рекомендується, асоціюються з ризиком розвитку тяжкого висипу. Чим більше пройшло часу після останнього прийому препарату, тим більшою обережністю слід підвищувати дозу до підтримуючої. Якщо час після припинення прийому перевищує 5 періодів напіввиведення, то доза ламотриджину повинна підвищуватися до підтримуючої відповідно до відповідної схеми. Терапію препаратом Ламіктал не слід відновлювати у пацієнтів, припинення лікування у яких було пов'язане з появою висипу, крім випадків, коли потенційна користь від такої терапії явно перевищує можливі ризики. Епілепсія Монотерапія епілепсії Дорослі та діти віком від 12 років (Таблиця 1) Початкова доза препарату Ламіктал при монотерапії становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібна доза препарату Ламіктал® 500 мг на добу. Діти віком від 3 до 12 років (Таблиця 2) Початкова доза препарату Ламіктал® при монотерапії пацієнтів з типовими абсансами становить 0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 0,6 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижні. Потім дозу слід збільшувати максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Ця обставина дозволяє відносно точно дозувати препарат у дітей з масою тіла 40 кг і більше. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми, хоча деяким пацієнтам з типовими абсансами для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібні вищі дози. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та рекомендований режим підвищення дози. У складі комбінованої терапії епілепсії Дорослі та діти віком від 12 років (Таблиця 1) У пацієнтів, які вже отримують вальпроат у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, надалі – по 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 25-50 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. У таких пацієнтів, які отримують супутню терапію ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину в поєднанні або без інших ПЕП (за винятком вальпроатів), початкова доза препарату Ламіктал становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 100 мг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг/сут на 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту може знадобитися доза 700 мг на добу. У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі – 50 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня. Потім дозу слід збільшувати максимально на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг/сут на 1 або 2 прийоми. Таблиця 1. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал® при лікуванні епілепсії у дорослих та дітей віком від 12 років Режим дозування Тиждень 1-2 Тиждень 3-4 Підтримуюча доза Монотерапія 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можуть бути збільшені на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. Комбінована терапія з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії 12,5 мг (призначається по 25 мг за день) 25 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можуть бути збільшені на 25-50 мг кожні 1-2 тижні. Комбінована терапія без вальпроатів Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 50 мг (1 раз на добу) 100 мг (2 прийоми) 200-400 мг (2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можна збільшити на 100 мг кожні 1-2 тижні. Цей режим повинен використовуватися з іншими препаратами, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту доза може бути збільшена на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. У пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату Ламіктал і рекомендований режим підвищення дози. Діти віком від 3 до 12 років (Таблиця 2) У дітей, які приймають вальпроати у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 0,15 мг/кг/добу 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 0,3 мг/кг/сут 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім доза може бути збільшена максимально на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 1-5 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза становить 200 мг на добу. У дітей, які отримують ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину, у поєднанні з іншими ПЕП або без них (за винятком вальпроатів), початкова доза препарату Ламіктал® становить 0,6 мг/кг/добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі - 1,2 мг/кг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, коли досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить 5-15 мг/кг/сут в 2 прийоми. Максимальна доза становить 400 мг на добу. У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал® становить 0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі – 0,6 мг/кг /сут на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, при якій досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза становить 200 мг на добу. Ймовірно, що пацієнтам віком від 3 до 6 років потрібна підтримуюча доза, що знаходиться на верхній межі діапазону, що рекомендується. Щоб бути впевненим, що підтримується терапевтична доза, необхідно контролювати масу тіла дитини та коригувати дозу препарату при її зміні. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення дози. Таблиця 2. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал при лікуванні епілепсії у дітей віком від 3 до 12 років Режим дозування Тиждень 1-2 Тиждень 3-4 Підтримуюча доза Монотерапія типових абсансів 0,3 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) Підвищення дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-10 мг/кг (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. Комбінована терапія з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії 0,15 мг/кг (1 раз на добу) 0,3 мг/кг (1 раз на добу) Підвищення дози на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-5 мг/кг/добу (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. Комбінована терапія без вальпроатів Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 0,6 мг/кг (2 прийоми) 1,2 мг/кг (2 прийоми) Підвищення дози на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 5-15 мг/кг/добу (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 400 мг/добу. Цей режим повинен використовуватися з препаратами, які не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 0,3 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) Підвищення дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-10 мг/кг/добу (1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. У пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить 1-2 мг, можна призначити ламотриджин у дозі 2 мг через день протягом перших двох тижнів. Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить менше 1 мг, ламотриджин не слід призначати. Діти молодші 3 років Застосування препарату Ламіктал® не вивчено як монотерапію у дітей віком до 2 років або як додаткову терапію у дітей віком до 1 місяця. Безпека та ефективність препарату Ламіктал® як додаткова терапія парціальних судом у дітей віком від 1 місяця до 2 років не встановлена. У дітей віком до 3 років застосування твердих лікарських форм (які попередньо не можна розчинити тощо) не дозволено. Загальні рекомендації щодо режиму дозування при лікуванні епілепсії При відміні супутніх ПЕП, або додаванні ПЕП, або застосуванні на фоні прийому ламотриджину інших лікарських препаратів або ПЕП необхідно брати до уваги те, що це може вплинути на фармакокінетику ламотриджину. Біполярний афективний розлад Дорослі у віці 18 років та старші Через ризик появи висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення доз. Необхідно слідувати перехідному режиму дозування, який включає підвищення протягом 6 тижнів дози препарату Ламіктал® до підтримуючої стабілізуючої дози (Таблиця 3), після чого, за наявності показань, можна скасовувати інші психотропні препарати та/або ПЕП (Таблиця 4). Таблиця 3. Рекомендований режим підвищення дози препарату Ламіктал для досягнення підтримуючої добової стабілізуючої дози для дорослих (старше 18 років) при біполярному афективному розладі Режим дозування Тижня 1-2 Тижня 3-4 Тиждень 5 Цільова стабілізуюча доза (тиждень 6)** а) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами 12,5 мг (25 мг за день) 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 100 мг (1 або 2 прийоми на добу), максимальна добова доза 200 мг б) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 50 мг (1 раз на добу) 100 мг (в 2 прийоми на добу) 200 мг (2 прийоми на добу) 300 мг на 6 тижні терапії, при необхідності збільшити дозу до 400 мг на добу на 7 тижні терапії (в 2 прийоми на добу) в) Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія у пацієнтів, які приймають інші препарати, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 100 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 200 мг (від 100 мг до 400 мг) (в 1 або 2 прийоми на добу) Примітка: у пацієнтів, які приймають пеп, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим підвищення дози, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. ** Цільова стабілізуюча доза змінюється залежно від клінічного ефекту. а) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами Початкова доза препарату Ламіктал у пацієнтів, які додатково приймають препарати, що інгібують глюкуронізацію, такі як вальпроати, становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Дозу слід збільшити до 50 мг 1 раз на добу (або 2 прийоми) на 5 тижні. Звичайна цільова доза для отримання оптимального терапевтичного ефекту становить 100мг/добу (1 або 2 прийоми). Однак, доза може бути збільшена до максимальної добової дози 200 мг залежно від клінічного ефекту. б) Комбінована терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроати. Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном та іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. Початкова доза препарату Ламіктал® у таких пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не приймають вальпроати, становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг на добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів. На 5 тижні дозу слід збільшити до 200 мг на добу на 2 прийоми. На 6 тижні доза може бути збільшена до 300 мг на добу, проте звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 400 мг на добу (2 прийоми), і призначається, починаючи з 7 тижня лікування. в) Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія у пацієнтів, які приймають препарати, які не мають суттєвого індукуючого або інгібуючого впливу на глюкуронізацію ламотриджину. Початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) протягом 2 тижнів. На 5 тижні дозу слід збільшити до 100 мг на добу. Звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 200 мг на добу (1 або 2 прийоми). Однак у клінічних дослідженнях застосовувалися дози в діапазоні від 100 мг до 400 мг. Після досягнення цільової добової стабілізуючої дози, що підтримує, інші психотропні препарати можуть бути скасовані (Таблиця 4). Таблиця 4. Підтримуюча загальна добова доза препарату Ламіктал®, що стабілізує, для лікування біполярного афективного розладу після відміни супутніх психотропних препаратів або ПЕП Режим дозування Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 і далі* а) Після відміни інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатів Подвоїти дозу, що стабілізує, не перевищуючи 100 мг/тиж. Тобто цільова стабілізуюча доза 100 мг на добу збільшується на 1 тижні до 200 мг на добу. Зберегти дозу 200 мг на добу на 2 прийоми. б) Після відміни індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від вихідної дози. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг в) Після відміни інших психотропних препаратів у пацієнтів, які не приймають індуктори або інгібітори глюкуронізації ламотриджину Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення (200 мг на добу на 2 прийоми; діапазон доз від 100 мг до 400 мг). Примітка: у пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином в даний час невідома, рекомендується підтримувати поточну дозу ламотриджину і добір ламотриджину необхідно проводити, ґрунтуючись на клінічній відповіді. * За необхідності доза може бути збільшена до 400 мг на добу. а) Терапія ламотриджином після відміни комбінованої терапії з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами Відразу після відміни вальпроатів, цільову стабілізуючу дозу препарату Ламіктал слід подвоїти та підтримувати на цьому рівні. б) Терапія ламотриджином після відміни комбінованої терапії з індукторами глюкуронізації ламотриджину в залежності від вихідної підтримуючої дози. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. Дозу препарату Ламіктал слід поступово знижувати протягом 3 тижнів після відміни індукторів глюкуронізації. в) Терапія ламотриджином після відміни супутніх психотропних препаратів, які не мають інгібуючого або індукуючого впливу на глюкуронізацію ламотриджину Під час відміни супутніх препаратів повинна бути збережена цільова доза препарату Ламіктал®, досягнута в процесі підвищення. Корекція добової дози препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом після додавання інших препаратів Відсутній клінічний досвід у корекції добових доз препарату Ламіктал після додавання інших препаратів. Однак на підставі досліджень щодо взаємодії препаратів можна надати такі рекомендації (Таблиця 5). Таблиця 5. Корекція добових доз препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом після додавання інших препаратів Режим дозування Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (мг/добу) Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 і далі а) Додавання інгібіторів глюкуронізації ламотриджину (наприклад, вальпроатів), залежно від вихідної дози ламотриджину 200 мг 100 мг Зберегти дозу 100 мг на добу. 300 мг 150 мг Зберегти дозу 150 мг на добу. 400 мг 200 мг Зберегти дозу 200 мг на добу. б) Додавання індукторів глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не отримують вальпроати, залежно від вихідної дози ламотриджину. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. 200 мг 200 мг 300 мг 400 мг 150 мг 150 мг 225 мг 300 мг 100 мг 100 мг 150 мг 200 мг в) Додавання інших препаратів, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення (200 мг на добу; діапазон доз від 100 мг до 400 мг). Примітка: у пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Відміна терапії препаратом Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом Під час проведення клінічних досліджень різка відміна препарату Ламіктал не викликала збільшення частоти, тяжкості або зміни характеру небажаних реакцій порівняно з плацебо. Таким чином, пацієнтам можна скасовувати препарат Ламіктал без поступового зниження його дози. Діти та підлітки молодші 18 років Препарат Ламіктал® не показаний для лікування біполярного афективного розладу у дітей та підлітків віком до 18 років. Безпека та ефективність застосування ламотриджину при біполярному афективному розладі у пацієнтів цієї вікової групи не оцінювалися. Таким чином, рекомендації щодо дозування не можуть бути надані. Загальні рекомендації щодо дозування препарату Ламіктал® у спеціальних груп пацієнтів Жінки, які приймають гормональні контрацептиви а) Застосування препарату Ламіктал® пацієнтами, які вже отримують гормональні контрацептиви: незважаючи на те, що пероральні гормональні контрацептиви підвищують кліренс ламотриджину, немає потреби у спеціальних рекомендаціях щодо режиму підвищення дози препарату Ламіктал® тільки на підставі прийому гормональних контрацептивів. Режим підвищення доз повинен відповідати рекомендованим вказівкам залежно від того, чи додається препарат Ламіктал до вальпроатів (інгібіторів глюкуронізації ламотриджину) або індукторам глюкуронізації ламотриджину; або препарат Ламіктал® застосовується за відсутності вальпроатів або індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. Таблицю 1 для епілепсії та Таблицю 3 для біполярного афективного розладу). б) Застосування гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже одержують підтримуючі дози препарату Ламіктал® та НЕ одержують індуктори глюкуронізації ламотриджину: у більшості випадків потрібне підвищення підтримуючої дози ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. При призначенні гормональних контрацептивів рекомендується підвищення дози ламотриджину на 50-100 мг на добу щотижня залежно від клінічної картини. Не рекомендується перевищувати ці цифри, якщо клінічний стан пацієнта не потребує подальшого підвищення дози препарату Ламіктал. в) Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже одержують підтримуючі дози препарату Ламіктал® та НЕ одержують індуктори глюкуронування ламотриджину: у більшості випадків потрібне зниження дози препарату Ламіктал®, але не більше ніж на 50%. Рекомендується поступове зниження добової дози препарату Ламіктал на 50-100 мг щотижня (швидкість зниження не повинна перевищувати 25% від добової дози на тиждень) протягом більше 3 тижнів, якщо клінічний стан пацієнта не потребує іншого. Застосування атазанавіру в комбінації з ритонавіром Незважаючи на той факт, що при сумісному застосуванні з атазанавіром у комбінації з ритонавіром концентрація ламотриджину в плазмі знижувалася, корекції режиму дозування препарату Ламіктал® при одночасному застосуванні з атазанавіром у комбінації з ритонавіром не потрібно. Підвищення дози препарату Ламіктал® повинно проводитися на підставі рекомендацій, виходячи з того, чи додається ламотриджин до терапії вальпроатами (інгібіторами глюкуронізації ламотриджину) або до терапії індукторами глюкуронізації ламотриджину, або ламотриджин застосовується у відсутності. У пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози препарату Ламіктал і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину, при застосуванні атазанавіру в комбінації з ритонавіром дозу ламотриджину, можливо, буде необхідно підвищити, а при відміні атазанавіру в комбінації з ритонавіром. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Не потрібно корекції режиму дозування порівняно з схемою, що рекомендується. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі практично не відрізняється від такої у дорослих віком до 65 років. Порушення функції печінки Початкову, зростаючу та підтримуючу дози зазвичай слід зменшити приблизно на 50% та 75% у пацієнтів з помірним (стадія В за шкалою Чайлд-Пью) та тяжким (стадія С за шкалою Чайлд-Пью) ступенем порушення функції печінки відповідно. Зростаюча та підтримуюча дози повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю препарат Ламіктал слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності початкові дози препарату Ламіктал слід розраховувати відповідно до режиму дозування для пацієнтів, які приймають ПЕП. У пацієнтів із значним зниженням функції нирок може бути рекомендовано зниження підтримуючих доз.ПередозуванняСимптоми При прийомі доз, що перевищують у 10-20 разів максимальні терапевтичні, були зареєстровані випадки з летальним кінцем. Передозування виявлялося симптомами, що включали ністагм, атаксію, порушення свідомості, епілептичний напад та кому. При передозуванні у пацієнтів також спостерігається розширення інтервалу QRS (подовження часу внутрішньошлуночкової провідності). Лікування Рекомендована госпіталізація та проведення підтримуючої терапії відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВисипання на шкірі Існують повідомлення про побічні явища з боку шкіри, які можуть виникати протягом перших 8 тижнів після початку терапії ламотриджином. Більшість висипань носить легкий характер і проходить самостійно, проте є повідомлення про висипання, які вимагали госпіталізації пацієнта та припинення прийому ламотриджину. Вони включали такі потенційно життєзагрозливі шкірні реакції, як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Тяжкі шкірні реакції у дорослих хворих, які застосовують ламотриджин відповідно до загальноприйнятих рекомендацій, розвиваються з частотою приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно в половині цих випадків зареєстровано синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000 хворих). У хворих із біполярними розладами частота тяжких шкірних висипань за даними клінічних досліджень становить приблизно 1 на 1000 хворих. Діти ризик розвитку важких шкірних висипань вище, ніж в дорослих. За наявними даними частота шкірних висипань, які вимагали госпіталізації, в дітей віком становила від 1 на 300 до 1 на 100 хворих дітей. У дітей початкові прояви висипки можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні брати до уваги можливість реакції дітей на препарат, що проявляється розвитком висипки та лихоманки у перші 8 тижнів терапії. Крім того, сумарний ризик розвитку висипу значною мірою пов'язаний з: високою початковою дозою ламотриджину та перевищенням рекомендованої швидкості підвищення доз ламотриджину; одночасним застосуванням із вальпроатами. Обережність необхідна при призначенні пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (що не класифікувалася як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, ніж у пацієнтів анамнезом. При виявленні висипу всі пацієнти (дорослі та діти) мають бути одразу оглянуті лікарем. Прийом ламотриджину повинен бути негайно припинений за винятком випадків, коли очевидно, що розвиток висипу не пов'язаний з прийомом препарату. Не рекомендується відновлювати прийом ламотриджину у випадках, коли його попереднє призначення було скасовано у зв'язку з розвитком шкірної реакції, якщо очікуваний терапевтичний ефект від застосування препарату не перевищує ризик побічних ефектів. Повідомлялося,що висип може бути частиною синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряклість обличчя та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.набряклість особи та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.набряклість особи та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити. Асептичний менінгіт Розвиток асептичного менінгіту є оборотним при відміні препарату здебільшого та відновлюється у ряді випадків при повторному призначенні. Повторне призначення призводить до швидкого повернення симптомів, які часто бувають важчими. Ламотриджин не призначають повторно пацієнтам, у яких припинення лікування було асоційовано з асептичним менінгітом. Гормональні контрацептиви Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину Було показано, що комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину, що призводить до зниження рівня ламотриджину в плазмі. При його призначенні для досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідно підвищення підтримуючих доз ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. У жінок, які вже не приймають індуктори глюкуронування ламотриджину та приймають гормональні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву у прийомі контрацептиву), у цей період часу спостерігатиметься поступове транзиторне підвищення концентрації ламотриджину. Підвищення концентрації буде виражено більше,якщо чергове збільшення дози ламотриджину проводитиметься безпосередньо перед прийомом або в період прийому неактивного препарату. Медичні працівники повинні опанувати клінічні навички ведення жінок, які на фоні лікування ламотриджином починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, оскільки це може вимагати корекції дози ламотриджину. Інші пероральні контрацептиви та гормональна замісна терапія не були вивчені, хоча вони можуть подібним чином впливати на фармакокінетичні параметри ламотриджину. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів Спільне призначення ламотриджину та комбінованого гормонального контрацептиву (що містить етинілестрадіол та левоноргестрел) призводить до помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та змін концентрації ФСГ та ЛГ. Вплив цих змін на овуляторну активність яєчників невідомий. Однак не можна виключити можливість, що у деяких хворих, які приймають ламотриджин та гормональні контрацептиви, ці зміни можуть спричинити зниження ефективності контрацептивів. Такі хворі мають бути проінструктовані необхідність негайно повідомляти лікаря про зміни у характері менструального циклу, тобто. про раптові кровотечі. Дигідрофолат редуктаза Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолат редуктази, тому існує можливість втручання препарату в метаболізм фолатів при його тривалому призначенні. Однак було показано, що ламотриджин не викликав суттєвих змін концентрації гемоглобіну, середнього обсягу еритроцитів, концентрації фолатів, еритроцитів сироватки при тривалості призначення препарату до 1 року та не знижував концентрації фолатів в еритроцитах при призначенні ламотриджину тривалістю до 5 років. Вплив ламотриджину на катіонний переносник органічних субстратів Ламотриджин є інгібітором канальцевої секреції шляхом впливу на катіонний переносник білків. Це може призвести до підвищення концентрацій плазми деяких лікарських засобів, які виводяться головним чином через нирки. Спільне призначення ламотриджину та субстратів з вузьким терапевтичним діапазоном, наприклад, дофетиліду, не рекомендується. Ниркова недостатність Одноразове призначення ламотриджину хворим з тяжкою нирковою недостатністю не виявило значних змін концентрації ламотриджину. Однак накопичення глюкуронідного метаболіту є можливим, тому необхідно виявляти обережність при лікуванні хворих з нирковою недостатністю. Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин Не можна призначати ламотриджин (у звичайних таблетках або розчинних/жувальних таблетках) хворим, які вже отримують будь-які інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія Різке скасування прийому ламотриджину, як і інших ПЕП, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2-х тижнів. У літературі є повідомлення про те, що важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, поліорганних порушень та дисемінованого внутрішньосудинного згортання, іноді з фатальним результатом. Подібні випадки спостерігалися і при лікуванні хворих на ламотриджин. Суїцидальний ризик Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутнім біполярним розладом знаходяться у групі високого ризику суїцидів. У 25-50% пацієнтів із біполярним розладом спостерігалася хоча б одна суїцидальна спроба; у таких пацієнтів може відзначатися посилення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки (суїцидальність) на фоні прийому препаратів для лікування біполярного розладу, включаючи ламотриджин, а також без лікування. Суїцидальні думки та суїцидальна поведінка відзначалися у пацієнтів, які приймали ПЕП за декількома показаннями, включаючи епілепсію та біполярний розлад. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень ПЕП (включно з ламотриджином) показав невелике збільшення суїцидального ризику. Механізм цієї дії невідомий і доступні дані не виключають можливості підвищення ризику суїциду при застосуванні ламотриджину. Таким чином,пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом щодо виникнення суїцидальних думок і поведінки. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд за пацієнтами) повинні бути поінформовані про необхідність медичної консультації у разі виникнення таких симптомів. Біполярний афективний розлад Діти та підлітки молодші 18 років Лікування антидепресантами пов'язане зі збільшенням ризиків суїцидальних думок та поведінки у дітей та підлітків з великою депресією та іншими психічними порушеннями. Клінічне погіршення у пацієнтів із біполярним афективним розладом У пацієнтів з біполярним розладом, які отримують ламотриджин, необхідно ретельно моніторувати симптоми клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та суїцидальності, особливо на початку курсу лікування та в момент зміни дози. Пацієнти, у яких в анамнезі відзначалися суїцидальні думки або суїцидальна поведінка, молоді пацієнти та пацієнти, у яких було виявлено виникнення значної міри суїцидальних думок до початку терапії, знаходяться у групі високого ризику виникнення суїцидальних думок або суїцидальної поведінки, такі пацієнти повинні перебувати під спостереженням під час лікування. Пацієнти (і особи, які здійснюють догляд за пацієнтами) повинні бути попереджені про необхідність спостереження за будь-якими погіршеннями стану пацієнтів (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних думок/поведінки або думок про заподіяння шкоди собі та повинні звернутися за медичною допомогою негайно, якщо ці симптоми є. При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до режиму терапії, включаючи можливість відміни препарату у пацієнтів, у яких є клінічне погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появу суїцидальних думок/поведінки, особливо якщо ці симптоми тяжкі, з раптовим початком та що раніше не відзначалися. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Два проведені дослідження за участю здорових добровольців показали, що вплив ламотриджину на точну візуально-рухову координацію, рухи очей та суб'єктивний седативний ефект не відрізнявся від впливу плацебо. Є повідомлення про побічні ефекти ламотриджину неврологічного характеру, таких як запаморочення та диплопія. Тому перш ніж сісти за кермо автомобіля або керувати механізмами, хворі повинні оцінити вплив ламотриджину на свій стан. Оскільки ефект усіх протиепілептичних засобів має індивідуальну варіабельність, то пацієнти повинні проконсультуватися зі своїм лікарем про можливість водити машину.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Ламотриджин – 25,0 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 24,7 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 24,7 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію – 2,5 мг; Повідон – 2,5 мг; Магнію стеарат – 0,4 мг; Барвник заліза оксид жовтий – 0,2 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки від блідо-жовтого до жовто-коричневого кольору, квадратні із закругленими кутами. Одна сторона плоска з видавленим написом "GSEC7", інша сторона багатогранна, з опуклим квадратом з цифрою 25.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засібФармакокінетикаВсмоктування Ламотриджин швидко і повністю всмоктується з кишечника, практично не піддаючись пресистемному метаболізму першого проходження. Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 2,5 години після перорального прийому препарату. Час досягнення максимальної концентрації незначно збільшується після їди, але ступінь абсорбції залишається незмінною. Фармакокінетика має лінійний характер прийому одноразової дози до 450 мг (найбільша досліджена доза). Спостерігаються значні індивідуальні коливання максимальної концентрації у рівноважному стані, проте з рідкісними коливаннями кожного окремого пацієнта. Розподіл Ламотриджин зв'язується з білками плазми приблизно на 55%. Малоймовірно, що вивільнення препарату через білки може призводити до розвитку токсичного ефекту. Об'єм розподілу становить 0,92-1,22 л/кг. Метаболізм У метаболізмі ламотриджину бере участь фермент урідіндифосфатглюкуронілтранфераза (УДФ-глюкуронілтрансфераза). Ламотриджин невеликою мірою підвищує свій власний метаболізм залежно від дози. Однак немає жодних даних, що підтверджують, що ламотриджин впливає на фармакокінетику інших протиепілептичних препаратів і що між ламотриджином та іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р450, можлива взаємодія. Виведення У здорових дорослих середній рівноважний кліренс ламотриджину становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується з утворенням глюкуронідів, які виводяться нирками. Менш 10% препарату виводиться через нирки у незміненому вигляді, близько 2% через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Період напіввиведення у здорових дорослих становить у середньому від 24 до 35 годин. У хворих із синдромом Жильбера спостерігалося зниження кліренсу препарату на 32% порівняно з контрольною групою, що, однак, не виходило за межі нормальних значень загальної популяції. На період напіввиведення ламотриджину великий вплив мають одночасно прийняті лікарські препарати. Середній період напіввиведення знижується приблизно до 14 годин при одночасному застосуванні з препаратами-індукторами глюкуронування, такими як карбамазепін та фенітоїн, і підвищується в середньому до 70 годин при одночасному застосуванні з вальпроатами. Особливі групи пацієнтів Діти У дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих; він найвищий в дітей віком до 5 років. У дітей період напіввиведення ламотриджину зазвичай коротший, ніж у дорослих. Його середнє значення приблизно дорівнює 7 годинам при одночасному застосуванні з препаратами, що індукують глюкуронування, такими як карбамазепін і фенітоїн, і підвищується в середньому до 45-50 годин при одночасному застосуванні з вальпроатами. Пацієнти похилого віку Клінічно значущі відмінності у кліренсі ламотриджину у хворих похилого віку порівняно з молодими пацієнтами не виявлено. Пацієнти з порушенням функції нирок При порушенні функції нирок початкова доза ламотриджину розраховується відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату. Зниження дози може бути потрібне лише при значному зниженні функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені приблизно на 50% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) та на 75% у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Збільшення дози та підтримуюча доза повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту. Клінічна ефективність у пацієнтів з біполярним афективним розладом Ефективність у запобіганні розладам настрою у пацієнтів з біполярними розладами була продемонстрована у двох фундаментальних клінічних дослідженнях. В результаті комбінованого аналізу отриманих результатів було встановлено, що тривалість ремісії, що визначалася як час до виникнення першого епізоду депресії та до першого епізоду манії/гіпоманії/змішаного епізоду манії та гіпоманії після стабілізації, довше у групі ламотриджину порівняно з плацебо. Тривалість ремісії більш виражена депресії.ФармакодинамікаЛамотриджин є блокатором потенціалзалежних натрієвих каналів. У культурі нейронів він викликає потенціалзалежну блокаду імпульсації, що безперервно повторюється, і пригнічує патологічне вивільнення глютамінової кислоти (амінокислота, що грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів), а також інгібує деполяризацію, викликану глютаматом.Показання до застосуванняЕпілепсія Діти від 3 до 12 років Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії. Після досягнення контролю епілепсії на тлі комбінованої терапії супутні протиепілептичні препарати (ПЕП) можуть бути відмінені, і прийом ламотриджину продовжено у монотерапії. Монотерапія типових абсансів. Дорослі та діти (старші 12 років) Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії або монотерапії. Біполярний афективний розлад Дорослі (18 років та старші) Попередження порушень настрою (депресії, манії, гіпоманії, змішаних епізодів) у хворих з біполярним афективним розладом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ламотриджину або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяФертильність Дослідження щодо вивчення репродуктивної функції тварин при застосуванні ламотриджину не виявили порушення фертильності. Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність людини не проводилися. Вагітність Ризик, пов'язаний з ПЕП загалом Жінкам, здатним до народження дітей, необхідно проконсультуватися з фахівцями. Якщо жінка планує вагітність, необхідність лікування ПЕП повинна бути переглянута. У жінок, яким проводиться лікування епілепсії, слід уникати раптового припинення протиепілептичної терапії, оскільки це може призвести до відновлення нападів, що може мати серйозні наслідки для жінки та майбутньої дитини. У потомства матерів, які отримували ПЕП, ризик вроджених вад розвитку збільшується в 2-3 рази порівняно з очікуваною захворюваністю населення в цілому, що становить близько 3%. Найчастіше реєструються пороками є заяча губа, вади серця і судин, дефекти розвитку нервової трубки. Множинна терапія ПЕП пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, у зв'язку з цим? по можливості слід застосовувати монотерапію. Ризик, пов'язаний із прийомом ламотриджину Ламотриджин має легкий інгібуючий вплив на редуктазу дигідрофолієвої кислоти і тому, теоретично, може призвести до підвищеного ризику порушення розвитку ембріона та плода внаслідок зниження рівнів фолієвої кислоти. Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти під час планування вагітності та на ранніх стадіях вагітності. Дані післяреєстраційного спостереження з кількох проспективних регістрів вагітності дозволили задокументувати результати вагітностей близько 8700 жінок, які отримували монотерапію препаратом Ламіктал у першому триместрі вагітності. У цілому нині, отримані дані не підтверджують загального збільшення ризику виникнення вроджених вад розвитку. Хоча з обмеженої кількості регістрів вагітності є повідомлення про збільшення ризику пороків ротової порожнини, завершене дослідження на кшталт випадок-контроль не виявило збільшення ризику розвитку пороків ротової порожнини в порівнянні з іншими серйозними вадами розвитку, що виникають після застосування ламотриджину. Даних щодо застосування препарату Ламіктал при комбінованій терапії недостатньо, щоб оцінити, чи пов'язаний ризик виникнення пороків розвитку з іншими препаратами, що застосовуються в комбінації з ламотриджином. Так само, як і інші препарати, препарат Ламіктал повинен призначатися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь перевищує потенційний ризик. Фізіологічні зміни при вагітності можуть впливати на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину у крові під час вагітності. Призначення препарату Ламіктал вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих. Період грудного вигодовування Ламотриджин різною мірою проникає в грудне молоко, загальна концентрація ламотриджину у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, може досягати приблизно 50% від концентрації ламотриджину, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації ламотриджину можуть досягати рівнів, при яких виявляються фармакологічні ефекти. Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та потенційний ризик розвитку небажаних реакцій у дитини. Якщо жінка, яка приймає препарат Ламіктал, вирішує годувати грудьми, то у дитини необхідно моніторувати появу будь-яких небажаних реакцій.Побічна діяНебажані реакції, виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією або біполярним афективним розладом, були поділені на окремі розділи, специфічні для застосування. Додаткові небажані реакції, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження та обох показань до застосування, включені до розділу "Постреєстраційне спостереження". При розгляді загального профілю безпеки препарату Ламіктал слід ознайомитися з інформацією, що міститься у всіх трьох розділах. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 і Частота народження небажаних реакцій Епілепсія Наступні небажані реакції були виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та при визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал® повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими у ході клінічних досліджень у пацієнтів з біполярним афективним розладом та післяреєстраційного застосування препарату. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірний висип; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона; Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз. У подвійних сліпих додаткових клінічних дослідженнях у дорослих шкірні висипи виникали у 10% пацієнтів і менше, які приймали препарат Ламіктал®, і у 5% пацієнтів, які приймали плацебо. У 2% пацієнтів виникнення шкірного висипу спричинило відміну препарату Ламіктал®. Висипання, зазвичай макуло-папульозного характеру, в основному з'являється протягом 8 тижнів з початку терапії і проходить після відміни препарату Ламіктал®. Є повідомлення про рідкісні випадки розвитку тяжкого, потенційно небезпечного життя шкірного висипу, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайелла). Хоча в більшості випадків при відміні препарату відбувався зворотний розвиток симптомів, у деяких хворих залишалися незворотні рубці, і в окремих випадках були зареєстровані смертельні наслідки, пов'язані з прийомом препарату. Загальний ризик розвитку висипу тісно пов'язаний із: високими початковими дозами препарату Ламіктал® та перевищенням рекомендованої дози при його застосуванні; супутнім застосуванням вальпроатів. Також було отримано повідомлення про розвиток висипки в рамках синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами**. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: гематологічні порушення (включаючи нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію, агранулоцитоз), лімфаденопатію. Гематологічні порушення та лімфаденопатія можуть бути пов'язані або не пов'язані із синдромом гіперчутливості**. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: синдром гіперчутливості** (включаючи такі симптоми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряк обличчя, порушення крові та функції печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність). ** Також були отримані повідомлення про розвиток висипки в рамках синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя та порушення з боку крові та функції печінки. Синдром протікає з різним ступенем клінічної тяжкості і може в окремих випадках призводити до розвитку ДВС-синдрому та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні прояви гіперчутливості (наприклад, пропасниця, лімфаденопатія) можуть бути присутніми навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку таких ознак і симптомів пацієнта слід негайно оглянути лікарем, і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, препарат Ламіктал® слід відмінити. Порушення психіки: - Часто: агресивність, дратівливість; Дуже рідко: тики, галюцинації, сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор; Нечасто: Атаксія; Рідко: ністагм. Порушення з боку органу зору: - Нечасто: диплопія, нечіткість зору. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Порушення функції печінки зазвичай розвиваються у поєднанні з реакціями гіперчутливості, але в поодиноких випадках відзначалися і відсутність явних ознак гіперчутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Дуже рідко: вовчаково-подібний синдром. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: стомлюваність. Біполярний афективний розлад Наступні небажані реакції були виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з біполярним афективним розладом та при визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал® повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та післяреєстраційного спостереження. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірний висип; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона. При оцінці всіх досліджень (контрольованих і неконтрольованих) по препарату Ламіктал® у пацієнтів з біполярним афективним розладом % пацієнтів, які отримували препарат Ламіктал®, та у 6% пацієнтів, які отримували плацебо. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: ажитація, сонливість, запаморочення. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: артралгія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: біль, біль у спині. Післяреєстраційне спостереження Цей розділ включає небажані реакції, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження за обома показаннями до застосування. При визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал дані небажані реакції повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими в ході клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та біполярним афективним розладом. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Рідко: алопеція. Порушення психіки – Дуже рідко: нічні кошмари. Порушення з боку нервової системи - Дуже часто: сонливість, атаксія, біль голови, запаморочення; Часто: ністагм, тремор, безсоння; Рідко: асептичний менінгіт; Дуже рідко: ажитація, нестійкість ходи, рухові розлади, погіршення симптомів хвороби Паркінсона, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз. Є повідомлення про те, що препарат Ламіктал може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів з хворобою Паркінсона і в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореоатетоз у пацієнтів без попередніх порушень. Порушення з боку органу зору: - Дуже часто: диплопія, нечіткий зір; Рідко: кон'юнктивіт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Дуже часто: нудота, блювання; Часто діарея. Тільки при епілепсії Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: підвищення частоти судомних нападів.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодія між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірна. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений рівномірно і не має клінічно значущих наслідків. Таблиця 6. Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину Препарати, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину. Вальпроєва кислота Карбамазепін, фенітоїн, примідон, фенобарбітал, рифампіцин, лопінавір/ритонавір, атазанавір/ритонавір, комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел Препарати літію, бупропіон, оланзапін, окскарбазепін, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалін, топірамат, зонізамід, арипіпразол Вплив інших пероральних контрацептивів та замісної гормональної терапії не вивчався, хоча вони можуть впливати на фармакокінетичні показники ламотриджину. Взаємодія з ПЕП Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму і подовжує його середній період напіввиведення майже в 2 рази. Деякі ПЕП (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Повідомлялося про розвиток небажаних реакцій з боку ЦНС, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у хворих, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Ці симптоми зазвичай проходили після зниження дози карбамазепіну. Аналогічний ефект спостерігався при прийомі ламотриджину та окскарбазепіну здоровими добровольцями, результат зниження доз не вивчався. При одночасному застосуванні ламотриджину у дозі 200 мг та окскарбазепіну у дозі 1200 мг ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину і габапентину кліренс ламотриджину не змінювався. Можливі лікарські взаємодії леветирацетаму та ламотриджину досліджувалися при оцінці сироваткових концентрацій обох препаратів у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Ці дані показують, що ламотриджин та леветирацетам не впливають на фармакокінетику один одного. Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 рази на добу на рівноважні концентрації ламотриджину, таким чином прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%. Прийом зонізаміду (у дозі 200-400 мг на добу) у ході клінічної програми одночасно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) не спричиняв зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію інших ПЕП у плазмі крові. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші ПЕП у зв'язку з білками плазми. Взаємодія при поєднаному застосуванні з іншими психотропними препаратами Ламотриджин у дозі 100 мг/день не викликає порушення фармакокінетики безводного глюконату літію (по 2 г 2 рази на добу протягом 6 днів) при їх одночасному застосуванні. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину і викликає незначне збільшення AUC (площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") ламотриджину глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює кінетики оланзапіну. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому відзначалася сонливість: у 12 з 14 пацієнтів при одночасному застосуванні ламотриджину та рисперидону; у 1 з 20 пацієнтів при прийомі лише рисперидону; в жодного пацієнта прийому одного ламотриджина. У дослідженні у 18 дорослих пацієнтів з біполярним афективним розладом, які отримували за встановленою схемою ламотриджин у дозі 100 мг на добу, дози арипіпразолу збільшували з 10 мг на добу до кінцевого значення 30 мг на добу протягом 7-денного періоду і далі продовжили лікування. з прийомом препарату 1 раз на добу ще протягом 7 днів. Спостерігалося середнє зниження приблизно на 10% Cmax та AUC ламотриджину. Ймовірно, такий вплив не матиме клінічних наслідків. Інгібування дії ламотриджину амітриптилином, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом або лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, дозволяє зробити висновок, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. Результати досліджень in vitro також дозволяють припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон навряд чи можуть впливати на кліренс ламотриджину. Взаємодія з гормональними контрацептивами Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно двократне підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому внутрішньо), що призводить до зниження AUC і Сmах ламотриджину в середньому. Протягом тижня, вільного від прийому активного препарату, спостерігається підвищення концентрації плазми ламотриджину. при цьому концентрація ламотриджину. виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, що в середньому в 2 рази вище, ніж у період активної терапії. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначалося невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела, що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу під час цього дослідження виявило невелике зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормональних підт.Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено. Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг/день) не вивчався і дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводилися. Взаємодія з іншими препаратами Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Хворим, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при одночасному застосуванні ламотриджину та препаратів. що індукують глюкуронування. При застосуванні лопінавіру та/або ритонавіру спостерігалося зниження приблизно на 50% концентрації ламотриджину у плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які одночасно приймають лопінавір та/або ритонавір, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронування. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру та/або ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень AUC та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно. Результати досліджень in vitro показали, що саме ламотриджин є інгібітором катіонних переносників органічних субстратів у потенційно клінічно значимих концентраціях. Ці дані показують, що ламотриджин є потужнішим інгібітором (половина інгібуючої концентрації (IC50) варіює від 53,8 нмоль/л до 186 нмоль/л відповідно), ніж циметидин. Вплив на лабораторні показники Ламотриджин, як повідомляється, впливає на проведення деяких експрес-методів аналізу сечі з метою виявлення заборонених препаратів, які можуть призвести до неправдивих результатів, особливо при виявленні фенциклідину (дисоціативний анестетик). Для підтвердження позитивного результату слід використовувати більш специфічний альтернативний хімічний метод.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовувати, не розламувати. Якщо розрахована доза препарату Ламіктал® (наприклад, при застосуванні у дітей (тільки при епілепсії) або у пацієнтів з порушенням функції печінки) не може бути поділена на цілу кількість таблеток нижчої дози, то пацієнту має бути призначена така доза, яка відповідає найближчому значенню цілої таблетки нижчої дози. Відновлення застосування препарату У разі відновлення застосування препарату Ламіктал® лікарі повинні оцінити необхідність підвищення підтримуючої дози у пацієнтів, які припинили прийом препарату з будь-якої причини, оскільки високі початкові дози та перевищення дози, що рекомендується, асоціюються з ризиком розвитку тяжкого висипу. Чим більше пройшло часу після останнього прийому препарату, тим більшою обережністю слід підвищувати дозу до підтримуючої. Якщо час після припинення прийому перевищує 5 періодів напіввиведення, то доза ламотриджину повинна підвищуватися до підтримуючої відповідно до відповідної схеми. Терапію препаратом Ламіктал не слід відновлювати у пацієнтів, припинення лікування у яких було пов'язане з появою висипу, крім випадків, коли потенційна користь від такої терапії явно перевищує можливі ризики. Епілепсія Монотерапія епілепсії Дорослі та діти віком від 12 років (Таблиця 1) Початкова доза препарату Ламіктал при монотерапії становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібна доза препарату Ламіктал® 500 мг на добу. Діти віком від 3 до 12 років (Таблиця 2) Початкова доза препарату Ламіктал® при монотерапії пацієнтів з типовими абсансами становить 0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 0,6 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижні. Потім дозу слід збільшувати максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Ця обставина дозволяє відносно точно дозувати препарат у дітей з масою тіла 40 кг і більше. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми, хоча деяким пацієнтам з типовими абсансами для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібні вищі дози. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та рекомендований режим підвищення дози. У складі комбінованої терапії епілепсії Дорослі та діти віком від 12 років (Таблиця 1) У пацієнтів, які вже отримують вальпроат у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, надалі – по 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 25-50 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. У таких пацієнтів, які отримують супутню терапію ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину в поєднанні або без інших ПЕП (за винятком вальпроатів), початкова доза препарату Ламіктал становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 100 мг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг/сут на 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту може знадобитися доза 700 мг на добу. У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі – 50 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня. Потім дозу слід збільшувати максимально на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг/сут на 1 або 2 прийоми. Таблиця 1. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал® при лікуванні епілепсії у дорослих та дітей віком від 12 років Режим дозування Тиждень 1-2 Тиждень 3-4 Підтримуюча доза Монотерапія 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можуть бути збільшені на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. Комбінована терапія з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії 12,5 мг (призначається по 25 мг за день) 25 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можуть бути збільшені на 25-50 мг кожні 1-2 тижні. Комбінована терапія без вальпроатів Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 50 мг (1 раз на добу) 100 мг (2 прийоми) 200-400 мг (2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можна збільшити на 100 мг кожні 1-2 тижні. Цей режим повинен використовуватися з іншими препаратами, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту доза може бути збільшена на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. У пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату Ламіктал і рекомендований режим підвищення дози. Діти віком від 3 до 12 років (Таблиця 2) У дітей, які приймають вальпроати у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 0,15 мг/кг/добу 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 0,3 мг/кг/сут 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім доза може бути збільшена максимально на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 1-5 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза становить 200 мг на добу. У дітей, які отримують ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину, у поєднанні з іншими ПЕП або без них (за винятком вальпроатів), початкова доза препарату Ламіктал® становить 0,6 мг/кг/добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі - 1,2 мг/кг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, коли досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить 5-15 мг/кг/сут в 2 прийоми. Максимальна доза становить 400 мг на добу. У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал® становить 0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі – 0,6 мг/кг /сут на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, при якій досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза становить 200 мг на добу. Ймовірно, що пацієнтам віком від 3 до 6 років потрібна підтримуюча доза, що знаходиться на верхній межі діапазону, що рекомендується. Щоб бути впевненим, що підтримується терапевтична доза, необхідно контролювати масу тіла дитини та коригувати дозу препарату при її зміні. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення дози. Таблиця 2. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал при лікуванні епілепсії у дітей віком від 3 до 12 років Режим дозування Тиждень 1-2 Тиждень 3-4 Підтримуюча доза Монотерапія типових абсансів 0,3 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) Підвищення дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-10 мг/кг (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. Комбінована терапія з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії 0,15 мг/кг (1 раз на добу) 0,3 мг/кг (1 раз на добу) Підвищення дози на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-5 мг/кг/добу (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. Комбінована терапія без вальпроатів Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 0,6 мг/кг (2 прийоми) 1,2 мг/кг (2 прийоми) Підвищення дози на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 5-15 мг/кг/добу (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 400 мг/добу. Цей режим повинен використовуватися з препаратами, які не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 0,3 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) Підвищення дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-10 мг/кг/добу (1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. У пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить 1-2 мг, можна призначити ламотриджин у дозі 2 мг через день протягом перших двох тижнів. Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить менше 1 мг, ламотриджин не слід призначати. Діти молодші 3 років Застосування препарату Ламіктал® не вивчено як монотерапію у дітей віком до 2 років або як додаткову терапію у дітей віком до 1 місяця. Безпека та ефективність препарату Ламіктал® як додаткова терапія парціальних судом у дітей віком від 1 місяця до 2 років не встановлена. У дітей віком до 3 років застосування твердих лікарських форм (які попередньо не можна розчинити тощо) не дозволено. Загальні рекомендації щодо режиму дозування при лікуванні епілепсії При відміні супутніх ПЕП, або додаванні ПЕП, або застосуванні на фоні прийому ламотриджину інших лікарських препаратів або ПЕП необхідно брати до уваги те, що це може вплинути на фармакокінетику ламотриджину. Біполярний афективний розлад Дорослі у віці 18 років та старші Через ризик появи висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення доз. Необхідно слідувати перехідному режиму дозування, який включає підвищення протягом 6 тижнів дози препарату Ламіктал® до підтримуючої стабілізуючої дози (Таблиця 3), після чого, за наявності показань, можна скасовувати інші психотропні препарати та/або ПЕП (Таблиця 4). Таблиця 3. Рекомендований режим підвищення дози препарату Ламіктал для досягнення підтримуючої добової стабілізуючої дози для дорослих (старше 18 років) при біполярному афективному розладі Режим дозування Тижня 1-2 Тижня 3-4 Тиждень 5 Цільова стабілізуюча доза (тиждень 6)** а) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами 12,5 мг (25 мг за день) 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 100 мг (1 або 2 прийоми на добу), максимальна добова доза 200 мг б) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 50 мг (1 раз на добу) 100 мг (в 2 прийоми на добу) 200 мг (2 прийоми на добу) 300 мг на 6 тижні терапії, при необхідності збільшити дозу до 400 мг на добу на 7 тижні терапії (в 2 прийоми на добу) в) Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія у пацієнтів, які приймають інші препарати, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 100 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 200 мг (від 100 мг до 400 мг) (в 1 або 2 прийоми на добу) Примітка: у пацієнтів, які приймають пеп, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим підвищення дози, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. ** Цільова стабілізуюча доза змінюється залежно від клінічного ефекту. а) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами Початкова доза препарату Ламіктал у пацієнтів, які додатково приймають препарати, що інгібують глюкуронізацію, такі як вальпроати, становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Дозу слід збільшити до 50 мг 1 раз на добу (або 2 прийоми) на 5 тижні. Звичайна цільова доза для отримання оптимального терапевтичного ефекту становить 100мг/добу (1 або 2 прийоми). Однак, доза може бути збільшена до максимальної добової дози 200 мг залежно від клінічного ефекту. б) Комбінована терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроати. Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном та іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. Початкова доза препарату Ламіктал® у таких пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не приймають вальпроати, становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг на добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів. На 5 тижні дозу слід збільшити до 200 мг на добу на 2 прийоми. На 6 тижні доза може бути збільшена до 300 мг на добу, проте звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 400 мг на добу (2 прийоми), і призначається, починаючи з 7 тижня лікування. в) Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія у пацієнтів, які приймають препарати, які не мають суттєвого індукуючого або інгібуючого впливу на глюкуронізацію ламотриджину. Початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) протягом 2 тижнів. На 5 тижні дозу слід збільшити до 100 мг на добу. Звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 200 мг на добу (1 або 2 прийоми). Однак у клінічних дослідженнях застосовувалися дози в діапазоні від 100 мг до 400 мг. Після досягнення цільової добової стабілізуючої дози, що підтримує, інші психотропні препарати можуть бути скасовані (Таблиця 4). Таблиця 4. Підтримуюча загальна добова доза препарату Ламіктал®, що стабілізує, для лікування біполярного афективного розладу після відміни супутніх психотропних препаратів або ПЕП Режим дозування Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 і далі* а) Після відміни інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатів Подвоїти дозу, що стабілізує, не перевищуючи 100 мг/тиж. Тобто цільова стабілізуюча доза 100 мг на добу збільшується на 1 тижні до 200 мг на добу. Зберегти дозу 200 мг на добу на 2 прийоми. б) Після відміни індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від вихідної дози. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг в) Після відміни інших психотропних препаратів у пацієнтів, які не приймають індуктори або інгібітори глюкуронізації ламотриджину Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення (200 мг на добу на 2 прийоми; діапазон доз від 100 мг до 400 мг). Примітка: у пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином в даний час невідома, рекомендується підтримувати поточну дозу ламотриджину і добір ламотриджину необхідно проводити, ґрунтуючись на клінічній відповіді. * За необхідності доза може бути збільшена до 400 мг на добу. а) Терапія ламотриджином після відміни комбінованої терапії з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами Відразу після відміни вальпроатів, цільову стабілізуючу дозу препарату Ламіктал слід подвоїти та підтримувати на цьому рівні. б) Терапія ламотриджином після відміни комбінованої терапії з індукторами глюкуронізації ламотриджину в залежності від вихідної підтримуючої дози. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. Дозу препарату Ламіктал слід поступово знижувати протягом 3 тижнів після відміни індукторів глюкуронізації. в) Терапія ламотриджином після відміни супутніх психотропних препаратів, які не мають інгібуючого або індукуючого впливу на глюкуронізацію ламотриджину Під час відміни супутніх препаратів повинна бути збережена цільова доза препарату Ламіктал®, досягнута в процесі підвищення. Корекція добової дози препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом після додавання інших препаратів Відсутній клінічний досвід у корекції добових доз препарату Ламіктал після додавання інших препаратів. Однак на підставі досліджень щодо взаємодії препаратів можна надати такі рекомендації (Таблиця 5). Таблиця 5. Корекція добових доз препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом після додавання інших препаратів Режим дозування Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (мг/добу) Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 і далі а) Додавання інгібіторів глюкуронізації ламотриджину (наприклад, вальпроатів), залежно від вихідної дози ламотриджину 200 мг 100 мг Зберегти дозу 100 мг на добу. 300 мг 150 мг Зберегти дозу 150 мг на добу. 400 мг 200 мг Зберегти дозу 200 мг на добу. б) Додавання індукторів глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не отримують вальпроати, залежно від вихідної дози ламотриджину. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. 200 мг 200 мг 300 мг 400 мг 150 мг 150 мг 225 мг 300 мг 100 мг 100 мг 150 мг 200 мг в) Додавання інших препаратів, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення (200 мг на добу; діапазон доз від 100 мг до 400 мг). Примітка: у пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Відміна терапії препаратом Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом Під час проведення клінічних досліджень різка відміна препарату Ламіктал не викликала збільшення частоти, тяжкості або зміни характеру небажаних реакцій порівняно з плацебо. Таким чином, пацієнтам можна скасовувати препарат Ламіктал без поступового зниження його дози. Діти та підлітки молодші 18 років Препарат Ламіктал® не показаний для лікування біполярного афективного розладу у дітей та підлітків віком до 18 років. Безпека та ефективність застосування ламотриджину при біполярному афективному розладі у пацієнтів цієї вікової групи не оцінювалися. Таким чином, рекомендації щодо дозування не можуть бути надані. Загальні рекомендації щодо дозування препарату Ламіктал® у спеціальних груп пацієнтів Жінки, які приймають гормональні контрацептиви а) Застосування препарату Ламіктал® пацієнтами, які вже отримують гормональні контрацептиви: незважаючи на те, що пероральні гормональні контрацептиви підвищують кліренс ламотриджину, немає потреби у спеціальних рекомендаціях щодо режиму підвищення дози препарату Ламіктал® тільки на підставі прийому гормональних контрацептивів. Режим підвищення доз повинен відповідати рекомендованим вказівкам залежно від того, чи додається препарат Ламіктал до вальпроатів (інгібіторів глюкуронізації ламотриджину) або індукторам глюкуронізації ламотриджину; або препарат Ламіктал® застосовується за відсутності вальпроатів або індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. Таблицю 1 для епілепсії та Таблицю 3 для біполярного афективного розладу). б) Застосування гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже одержують підтримуючі дози препарату Ламіктал® та НЕ одержують індуктори глюкуронізації ламотриджину: у більшості випадків потрібне підвищення підтримуючої дози ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. При призначенні гормональних контрацептивів рекомендується підвищення дози ламотриджину на 50-100 мг на добу щотижня залежно від клінічної картини. Не рекомендується перевищувати ці цифри, якщо клінічний стан пацієнта не потребує подальшого підвищення дози препарату Ламіктал. в) Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже одержують підтримуючі дози препарату Ламіктал® та НЕ одержують індуктори глюкуронування ламотриджину: у більшості випадків потрібне зниження дози препарату Ламіктал®, але не більше ніж на 50%. Рекомендується поступове зниження добової дози препарату Ламіктал на 50-100 мг щотижня (швидкість зниження не повинна перевищувати 25% від добової дози на тиждень) протягом більше 3 тижнів, якщо клінічний стан пацієнта не потребує іншого. Застосування атазанавіру в комбінації з ритонавіром Незважаючи на той факт, що при сумісному застосуванні з атазанавіром у комбінації з ритонавіром концентрація ламотриджину в плазмі знижувалася, корекції режиму дозування препарату Ламіктал® при одночасному застосуванні з атазанавіром у комбінації з ритонавіром не потрібно. Підвищення дози препарату Ламіктал® повинно проводитися на підставі рекомендацій, виходячи з того, чи додається ламотриджин до терапії вальпроатами (інгібіторами глюкуронізації ламотриджину) або до терапії індукторами глюкуронізації ламотриджину, або ламотриджин застосовується у відсутності. У пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози препарату Ламіктал і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину, при застосуванні атазанавіру в комбінації з ритонавіром дозу ламотриджину, можливо, буде необхідно підвищити, а при відміні атазанавіру в комбінації з ритонавіром. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Не потрібно корекції режиму дозування порівняно з схемою, що рекомендується. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі практично не відрізняється від такої у дорослих віком до 65 років. Порушення функції печінки Початкову, зростаючу та підтримуючу дози зазвичай слід зменшити приблизно на 50% та 75% у пацієнтів з помірним (стадія В за шкалою Чайлд-Пью) та тяжким (стадія С за шкалою Чайлд-Пью) ступенем порушення функції печінки відповідно. Зростаюча та підтримуюча дози повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю препарат Ламіктал слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності початкові дози препарату Ламіктал слід розраховувати відповідно до режиму дозування для пацієнтів, які приймають ПЕП. У пацієнтів із значним зниженням функції нирок може бути рекомендовано зниження підтримуючих доз.ПередозуванняСимптоми При прийомі доз, що перевищують у 10-20 разів максимальні терапевтичні, були зареєстровані випадки з летальним кінцем. Передозування виявлялося симптомами, що включали ністагм, атаксію, порушення свідомості, епілептичний напад та кому. При передозуванні у пацієнтів також спостерігається розширення інтервалу QRS (подовження часу внутрішньошлуночкової провідності). Лікування Рекомендована госпіталізація та проведення підтримуючої терапії відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВисипання на шкірі Існують повідомлення про побічні явища з боку шкіри, які можуть виникати протягом перших 8 тижнів після початку терапії ламотриджином. Більшість висипань носить легкий характер і проходить самостійно, проте є повідомлення про висипання, які вимагали госпіталізації пацієнта та припинення прийому ламотриджину. Вони включали такі потенційно життєзагрозливі шкірні реакції, як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Тяжкі шкірні реакції у дорослих хворих, які застосовують ламотриджин відповідно до загальноприйнятих рекомендацій, розвиваються з частотою приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно в половині цих випадків зареєстровано синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000 хворих). У хворих із біполярними розладами частота тяжких шкірних висипань за даними клінічних досліджень становить приблизно 1 на 1000 хворих. Діти ризик розвитку важких шкірних висипань вище, ніж в дорослих. За наявними даними частота шкірних висипань, які вимагали госпіталізації, в дітей віком становила від 1 на 300 до 1 на 100 хворих дітей. У дітей початкові прояви висипки можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні брати до уваги можливість реакції дітей на препарат, що проявляється розвитком висипки та лихоманки у перші 8 тижнів терапії. Крім того, сумарний ризик розвитку висипу значною мірою пов'язаний з: високою початковою дозою ламотриджину та перевищенням рекомендованої швидкості підвищення доз ламотриджину; одночасним застосуванням із вальпроатами. Обережність необхідна при призначенні пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (що не класифікувалася як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, ніж у пацієнтів анамнезом. При виявленні висипу всі пацієнти (дорослі та діти) мають бути одразу оглянуті лікарем. Прийом ламотриджину повинен бути негайно припинений за винятком випадків, коли очевидно, що розвиток висипу не пов'язаний з прийомом препарату. Не рекомендується відновлювати прийом ламотриджину у випадках, коли його попереднє призначення було скасовано у зв'язку з розвитком шкірної реакції, якщо очікуваний терапевтичний ефект від застосування препарату не перевищує ризик побічних ефектів. Повідомлялося,що висип може бути частиною синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряклість обличчя та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.набряклість особи та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.набряклість особи та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити. Асептичний менінгіт Розвиток асептичного менінгіту є оборотним при відміні препарату здебільшого та відновлюється у ряді випадків при повторному призначенні. Повторне призначення призводить до швидкого повернення симптомів, які часто бувають важчими. Ламотриджин не призначають повторно пацієнтам, у яких припинення лікування було асоційовано з асептичним менінгітом. Гормональні контрацептиви Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину Було показано, що комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину, що призводить до зниження рівня ламотриджину в плазмі. При його призначенні для досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідно підвищення підтримуючих доз ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. У жінок, які вже не приймають індуктори глюкуронування ламотриджину та приймають гормональні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву у прийомі контрацептиву), у цей період часу спостерігатиметься поступове транзиторне підвищення концентрації ламотриджину. Підвищення концентрації буде виражено більше,якщо чергове збільшення дози ламотриджину проводитиметься безпосередньо перед прийомом або в період прийому неактивного препарату. Медичні працівники повинні опанувати клінічні навички ведення жінок, які на фоні лікування ламотриджином починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, оскільки це може вимагати корекції дози ламотриджину. Інші пероральні контрацептиви та гормональна замісна терапія не були вивчені, хоча вони можуть подібним чином впливати на фармакокінетичні параметри ламотриджину. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів Спільне призначення ламотриджину та комбінованого гормонального контрацептиву (що містить етинілестрадіол та левоноргестрел) призводить до помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та змін концентрації ФСГ та ЛГ. Вплив цих змін на овуляторну активність яєчників невідомий. Однак не можна виключити можливість, що у деяких хворих, які приймають ламотриджин та гормональні контрацептиви, ці зміни можуть спричинити зниження ефективності контрацептивів. Такі хворі мають бути проінструктовані необхідність негайно повідомляти лікаря про зміни у характері менструального циклу, тобто. про раптові кровотечі. Дигідрофолат редуктаза Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолат редуктази, тому існує можливість втручання препарату в метаболізм фолатів при його тривалому призначенні. Однак було показано, що ламотриджин не викликав суттєвих змін концентрації гемоглобіну, середнього обсягу еритроцитів, концентрації фолатів, еритроцитів сироватки при тривалості призначення препарату до 1 року та не знижував концентрації фолатів в еритроцитах при призначенні ламотриджину тривалістю до 5 років. Вплив ламотриджину на катіонний переносник органічних субстратів Ламотриджин є інгібітором канальцевої секреції шляхом впливу на катіонний переносник білків. Це може призвести до підвищення концентрацій плазми деяких лікарських засобів, які виводяться головним чином через нирки. Спільне призначення ламотриджину та субстратів з вузьким терапевтичним діапазоном, наприклад, дофетиліду, не рекомендується. Ниркова недостатність Одноразове призначення ламотриджину хворим з тяжкою нирковою недостатністю не виявило значних змін концентрації ламотриджину. Однак накопичення глюкуронідного метаболіту є можливим, тому необхідно виявляти обережність при лікуванні хворих з нирковою недостатністю. Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин Не можна призначати ламотриджин (у звичайних таблетках або розчинних/жувальних таблетках) хворим, які вже отримують будь-які інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія Різке скасування прийому ламотриджину, як і інших ПЕП, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2-х тижнів. У літературі є повідомлення про те, що важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, поліорганних порушень та дисемінованого внутрішньосудинного згортання, іноді з фатальним результатом. Подібні випадки спостерігалися і при лікуванні хворих на ламотриджин. Суїцидальний ризик Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутнім біполярним розладом знаходяться у групі високого ризику суїцидів. У 25-50% пацієнтів із біполярним розладом спостерігалася хоча б одна суїцидальна спроба; у таких пацієнтів може відзначатися посилення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки (суїцидальність) на фоні прийому препаратів для лікування біполярного розладу, включаючи ламотриджин, а також без лікування. Суїцидальні думки та суїцидальна поведінка відзначалися у пацієнтів, які приймали ПЕП за декількома показаннями, включаючи епілепсію та біполярний розлад. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень ПЕП (включно з ламотриджином) показав невелике збільшення суїцидального ризику. Механізм цієї дії невідомий і доступні дані не виключають можливості підвищення ризику суїциду при застосуванні ламотриджину. Таким чином,пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом щодо виникнення суїцидальних думок і поведінки. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд за пацієнтами) повинні бути поінформовані про необхідність медичної консультації у разі виникнення таких симптомів. Биполярное аффективное расстройство Дети и подростки младше 18 лет Лечение антидепрессантами связано с увеличением рисков суицидальных мыслей и поведения у детей и подростков с большой депрессией и другими психическими нарушениями. Клиническое ухудшение у пациентов с биполярным аффективным расстройством У пациентов с биполярным расстройством, получающих ламотриджин, необходимо тщательно мониторировать симптомы клинического ухудшения (включая появление новых симптомов) и суицидальности, особенно в начале курса лечения и в момент изменения дозы. Пациенты, у которых в анамнезе отмечались суицидальные мысли или суицидальное поведение, молодые пациенты и пациенты, у которых было выявлено возникновение в значительной степени суицидальных мыслей до начала терапии, находятся в группе высокого риска возникновения суицидальных мыслей или суицидального поведения, такие пациенты должны находиться под строгим наблюдением во время лечения. Пациенты (и лица, осуществляющие уход за пациентами) должны быть предупреждены о необходимости наблюдения за любыми ухудшениями состояния пациентов (включая появление новых симптомов) и/или появлением суицидальных мыслей/поведения или мыслей о причинении вреда себе и должны обратиться за медицинской помощью немедленно, если эти симптомы имеются. При этом следует оценить ситуацию и внести соответствующие изменения в режим терапии, включая возможность отмены препарата у пациентов, у которых имеется клиническое ухудшение (включая появление новых симптомов) и/или появление суицидальных мыслей/поведения, особенно если эти симптомы тяжелые, с внезапным началом и ранее не отмечавшиеся. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Два проведенных исследования с участием здоровых добровольцев показали, что влияние ламотриджина на точную визуально-двигательную координацию, движения глаз и субъективный седативный эффект не отличалось от влияния плацебо. Имеются сообщения о побочных эффектах ламотриджина неврологического характера, таких как головокружение и диплопия. Поэтому прежде, чем сесть за руль автомобиля или управлять механизмами, больные должны оценить влияние ламотриджина на свое состояние. Так как эффект всех противоэпилептических средств имеет индивидуальную вариабельность, то пациенты должны проконсультироваться со своим врачом о возможности водить машину.Условия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Ламотриджин – 50,0 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 49,4 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 49,4 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію – 5,0 мг; Повідон – 5,0 мг; Магнію стеарат – 0,4 мг; Барвник заліза оксид жовтий – 0,4 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки від блідо-жовтого до жовто-коричневого кольору, квадратні із закругленими кутами. Одна сторона плоска з видавленим написом "GSEE1", інша сторона багатогранна, з опуклим квадратом з видавленою цифрою 50.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засібФармакокінетикаВсмоктування Ламотриджин швидко і повністю всмоктується з кишечника, практично не піддаючись пресистемному метаболізму першого проходження. Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 2,5 години після перорального прийому препарату. Час досягнення максимальної концентрації незначно збільшується після їди, але ступінь абсорбції залишається незмінною. Фармакокінетика має лінійний характер прийому одноразової дози до 450 мг (найбільша досліджена доза). Спостерігаються значні індивідуальні коливання максимальної концентрації у рівноважному стані, проте з рідкісними коливаннями кожного окремого пацієнта. Розподіл Ламотриджин зв'язується з білками плазми приблизно на 55%. Малоймовірно, що вивільнення препарату через білки може призводити до розвитку токсичного ефекту. Об'єм розподілу становить 0,92-1,22 л/кг. Метаболізм У метаболізмі ламотриджину бере участь фермент урідіндифосфатглюкуронілтранфераза (УДФ-глюкуронілтрансфераза). Ламотриджин невеликою мірою підвищує свій власний метаболізм залежно від дози. Однак немає жодних даних, що підтверджують, що ламотриджин впливає на фармакокінетику інших протиепілептичних препаратів і що між ламотриджином та іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р450, можлива взаємодія. Виведення У здорових дорослих середній рівноважний кліренс ламотриджину становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується з утворенням глюкуронідів, які виводяться нирками. Менш 10% препарату виводиться через нирки у незміненому вигляді, близько 2% через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Період напіввиведення у здорових дорослих становить у середньому від 24 до 35 годин. У хворих із синдромом Жильбера спостерігалося зниження кліренсу препарату на 32% порівняно з контрольною групою, що, однак, не виходило за межі нормальних значень загальної популяції. На період напіввиведення ламотриджину великий вплив мають одночасно прийняті лікарські препарати. Середній період напіввиведення знижується приблизно до 14 годин при одночасному застосуванні з препаратами-індукторами глюкуронування, такими як карбамазепін та фенітоїн, і підвищується в середньому до 70 годин при одночасному застосуванні з вальпроатами. Особливі групи пацієнтів Діти У дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих; він найвищий в дітей віком до 5 років. У дітей період напіввиведення ламотриджину зазвичай коротший, ніж у дорослих. Його середнє значення приблизно дорівнює 7 годинам при одночасному застосуванні з препаратами, що індукують глюкуронування, такими як карбамазепін і фенітоїн, і підвищується в середньому до 45-50 годин при одночасному застосуванні з вальпроатами. Пацієнти похилого віку Клінічно значущі відмінності у кліренсі ламотриджину у хворих похилого віку порівняно з молодими пацієнтами не виявлено. Пацієнти з порушенням функції нирок При порушенні функції нирок початкова доза ламотриджину розраховується відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату. Зниження дози може бути потрібне лише при значному зниженні функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені приблизно на 50% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) та на 75% у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Збільшення дози та підтримуюча доза повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту. Клінічна ефективність у пацієнтів з біполярним афективним розладом Ефективність у запобіганні розладам настрою у пацієнтів з біполярними розладами була продемонстрована у двох фундаментальних клінічних дослідженнях. В результаті комбінованого аналізу отриманих результатів було встановлено, що тривалість ремісії, що визначалася як час до виникнення першого епізоду депресії та до першого епізоду манії/гіпоманії/змішаного епізоду манії та гіпоманії після стабілізації, довше у групі ламотриджину порівняно з плацебо. Тривалість ремісії більш виражена депресії.ФармакодинамікаЛамотриджин є блокатором потенціалзалежних натрієвих каналів. У культурі нейронів він викликає потенціалзалежну блокаду імпульсації, що безперервно повторюється, і пригнічує патологічне вивільнення глютамінової кислоти (амінокислота, що грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів), а також інгібує деполяризацію, викликану глютаматом.Показання до застосуванняЕпілепсія Діти від 3 до 12 років Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії. Після досягнення контролю епілепсії на тлі комбінованої терапії супутні протиепілептичні препарати (ПЕП) можуть бути відмінені, і прийом ламотриджину продовжено у монотерапії. Монотерапія типових абсансів. Дорослі та діти (старші 12 років) Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії або монотерапії. Біполярний афективний розлад Дорослі (18 років та старші) Попередження порушень настрою (депресії, манії, гіпоманії, змішаних епізодів) у хворих з біполярним афективним розладом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ламотриджину або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяФертильність Дослідження щодо вивчення репродуктивної функції тварин при застосуванні ламотриджину не виявили порушення фертильності. Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність людини не проводилися. Вагітність Ризик, пов'язаний з ПЕП загалом Жінкам, здатним до народження дітей, необхідно проконсультуватися з фахівцями. Якщо жінка планує вагітність, необхідність лікування ПЕП повинна бути переглянута. У жінок, яким проводиться лікування епілепсії, слід уникати раптового припинення протиепілептичної терапії, оскільки це може призвести до відновлення нападів, що може мати серйозні наслідки для жінки та майбутньої дитини. У потомства матерів, які отримували ПЕП, ризик вроджених вад розвитку збільшується в 2-3 рази порівняно з очікуваною захворюваністю населення в цілому, що становить близько 3%. Найчастіше реєструються пороками є заяча губа, вади серця і судин, дефекти розвитку нервової трубки. Множинна терапія ПЕП пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, у зв'язку з цим? по можливості слід застосовувати монотерапію. Ризик, пов'язаний із прийомом ламотриджину Ламотриджин має легкий інгібуючий вплив на редуктазу дигідрофолієвої кислоти і тому, теоретично, може призвести до підвищеного ризику порушення розвитку ембріона та плода внаслідок зниження рівнів фолієвої кислоти. Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти під час планування вагітності та на ранніх стадіях вагітності. Дані післяреєстраційного спостереження з кількох проспективних регістрів вагітності дозволили задокументувати результати вагітностей близько 8700 жінок, які отримували монотерапію препаратом Ламіктал у першому триместрі вагітності. У цілому нині, отримані дані не підтверджують загального збільшення ризику виникнення вроджених вад розвитку. Хоча з обмеженої кількості регістрів вагітності є повідомлення про збільшення ризику пороків ротової порожнини, завершене дослідження на кшталт випадок-контроль не виявило збільшення ризику розвитку пороків ротової порожнини в порівнянні з іншими серйозними вадами розвитку, що виникають після застосування ламотриджину. Даних щодо застосування препарату Ламіктал при комбінованій терапії недостатньо, щоб оцінити, чи пов'язаний ризик виникнення пороків розвитку з іншими препаратами, що застосовуються в комбінації з ламотриджином. Так само, як і інші препарати, препарат Ламіктал повинен призначатися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь перевищує потенційний ризик. Фізіологічні зміни при вагітності можуть впливати на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину у крові під час вагітності. Призначення препарату Ламіктал вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих. Період грудного вигодовування Ламотриджин різною мірою проникає в грудне молоко, загальна концентрація ламотриджину у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, може досягати приблизно 50% від концентрації ламотриджину, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації ламотриджину можуть досягати рівнів, при яких виявляються фармакологічні ефекти. Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та потенційний ризик розвитку небажаних реакцій у дитини. Якщо жінка, яка приймає препарат Ламіктал, вирішує годувати грудьми, то у дитини необхідно моніторувати появу будь-яких небажаних реакцій.Побічна діяНебажані реакції, виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією або біполярним афективним розладом, були поділені на окремі розділи, специфічні для застосування. Додаткові небажані реакції, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження та обох показань до застосування, включені до розділу "Постреєстраційне спостереження". При розгляді загального профілю безпеки препарату Ламіктал слід ознайомитися з інформацією, що міститься у всіх трьох розділах. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 і Частота народження небажаних реакцій Епілепсія Наступні небажані реакції були виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та при визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал® повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими у ході клінічних досліджень у пацієнтів з біполярним афективним розладом та післяреєстраційного застосування препарату. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірний висип; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона; Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз. У подвійних сліпих додаткових клінічних дослідженнях у дорослих шкірні висипи виникали у 10% пацієнтів і менше, які приймали препарат Ламіктал®, і у 5% пацієнтів, які приймали плацебо. У 2% пацієнтів виникнення шкірного висипу спричинило відміну препарату Ламіктал®. Висипання, зазвичай макуло-папульозного характеру, в основному з'являється протягом 8 тижнів з початку терапії і проходить після відміни препарату Ламіктал®. Є повідомлення про рідкісні випадки розвитку тяжкого, потенційно небезпечного життя шкірного висипу, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайелла). Хоча в більшості випадків при відміні препарату відбувався зворотний розвиток симптомів, у деяких хворих залишалися незворотні рубці, і в окремих випадках були зареєстровані смертельні наслідки, пов'язані з прийомом препарату. Загальний ризик розвитку висипу тісно пов'язаний із: високими початковими дозами препарату Ламіктал® та перевищенням рекомендованої дози при його застосуванні; супутнім застосуванням вальпроатів. Також було отримано повідомлення про розвиток висипки в рамках синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами**. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: гематологічні порушення (включаючи нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію, агранулоцитоз), лімфаденопатію. Гематологічні порушення та лімфаденопатія можуть бути пов'язані або не пов'язані із синдромом гіперчутливості**. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: синдром гіперчутливості** (включаючи такі симптоми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряк обличчя, порушення крові та функції печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність). ** Також були отримані повідомлення про розвиток висипки в рамках синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя та порушення з боку крові та функції печінки. Синдром протікає з різним ступенем клінічної тяжкості і може в окремих випадках призводити до розвитку ДВС-синдрому та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні прояви гіперчутливості (наприклад, пропасниця, лімфаденопатія) можуть бути присутніми навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку таких ознак і симптомів пацієнта слід негайно оглянути лікарем, і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, препарат Ламіктал® слід відмінити. Порушення психіки: - Часто: агресивність, дратівливість; Дуже рідко: тики, галюцинації, сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор; Нечасто: Атаксія; Рідко: ністагм. Порушення з боку органу зору: - Нечасто: диплопія, нечіткість зору. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Порушення функції печінки зазвичай розвиваються у поєднанні з реакціями гіперчутливості, але в поодиноких випадках відзначалися і відсутність явних ознак гіперчутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Дуже рідко: вовчаково-подібний синдром. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: стомлюваність. Біполярний афективний розлад Наступні небажані реакції були виявлені під час клінічних досліджень у пацієнтів з біполярним афективним розладом та при визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал® повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та післяреєстраційного спостереження. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірний висип; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона. При оцінці всіх досліджень (контрольованих і неконтрольованих) по препарату Ламіктал® у пацієнтів з біполярним афективним розладом % пацієнтів, які отримували препарат Ламіктал®, та у 6% пацієнтів, які отримували плацебо. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: ажитація, сонливість, запаморочення. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: артралгія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: біль, біль у спині. Післяреєстраційне спостереження Цей розділ включає небажані реакції, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження за обома показаннями до застосування. При визначенні загального профілю безпеки препарату Ламіктал дані небажані реакції повинні розглядатися спільно з небажаними реакціями, виявленими в ході клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією та біполярним афективним розладом. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Рідко: алопеція. Порушення психіки – Дуже рідко: нічні кошмари. Порушення з боку нервової системи - Дуже часто: сонливість, атаксія, біль голови, запаморочення; Часто: ністагм, тремор, безсоння; Рідко: асептичний менінгіт; Дуже рідко: ажитація, нестійкість ходи, рухові розлади, погіршення симптомів хвороби Паркінсона, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз. Є повідомлення про те, що препарат Ламіктал може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів з хворобою Паркінсона і в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореоатетоз у пацієнтів без попередніх порушень. Порушення з боку органу зору: - Дуже часто: диплопія, нечіткий зір; Рідко: кон'юнктивіт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Дуже часто: нудота, блювання; Часто діарея. Тільки при епілепсії Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: підвищення частоти судомних нападів.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодія між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірна. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений рівномірно і не має клінічно значущих наслідків. Таблиця 6. Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину Препарати, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину. Вальпроєва кислота Карбамазепін, фенітоїн, примідон, фенобарбітал, рифампіцин, лопінавір/ритонавір, атазанавір/ритонавір, комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел Препарати літію, бупропіон, оланзапін, окскарбазепін, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалін, топірамат, зонізамід, арипіпразол Вплив інших пероральних контрацептивів та замісної гормональної терапії не вивчався, хоча вони можуть впливати на фармакокінетичні показники ламотриджину. Взаємодія з ПЕП Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму і подовжує його середній період напіввиведення майже в 2 рази. Деякі ПЕП (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Повідомлялося про розвиток небажаних реакцій з боку ЦНС, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у хворих, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Ці симптоми зазвичай проходили після зниження дози карбамазепіну. Аналогічний ефект спостерігався при прийомі ламотриджину та окскарбазепіну здоровими добровольцями, результат зниження доз не вивчався. При одночасному застосуванні ламотриджину у дозі 200 мг та окскарбазепіну у дозі 1200 мг ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину і габапентину кліренс ламотриджину не змінювався. Можливі лікарські взаємодії леветирацетаму та ламотриджину досліджувалися при оцінці сироваткових концентрацій обох препаратів у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Ці дані показують, що ламотриджин та леветирацетам не впливають на фармакокінетику один одного. Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 рази на добу на рівноважні концентрації ламотриджину, таким чином прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%. Прийом зонізаміду (у дозі 200-400 мг на добу) у ході клінічної програми одночасно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) не спричиняв зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію інших ПЕП у плазмі крові. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші ПЕП у зв'язку з білками плазми. Взаємодія при поєднаному застосуванні з іншими психотропними препаратами Ламотриджин у дозі 100 мг/день не викликає порушення фармакокінетики безводного глюконату літію (по 2 г 2 рази на добу протягом 6 днів) при їх одночасному застосуванні. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину і викликає незначне збільшення AUC (площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") ламотриджину глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює кінетики оланзапіну. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому відзначалася сонливість: у 12 з 14 пацієнтів при одночасному застосуванні ламотриджину та рисперидону; у 1 з 20 пацієнтів при прийомі лише рисперидону; в жодного пацієнта прийому одного ламотриджина. У дослідженні у 18 дорослих пацієнтів з біполярним афективним розладом, які отримували за встановленою схемою ламотриджин у дозі 100 мг на добу, дози арипіпразолу збільшували з 10 мг на добу до кінцевого значення 30 мг на добу протягом 7-денного періоду і далі продовжили лікування. з прийомом препарату 1 раз на добу ще протягом 7 днів. Спостерігалося середнє зниження приблизно на 10% Cmax та AUC ламотриджину. Ймовірно, такий вплив не матиме клінічних наслідків. Інгібування дії ламотриджину амітриптилином, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом або лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, дозволяє зробити висновок, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. Результати досліджень in vitro також дозволяють припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон навряд чи можуть впливати на кліренс ламотриджину. Взаємодія з гормональними контрацептивами Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно двократне підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому внутрішньо), що призводить до зниження AUC і Сmах ламотриджину в середньому. Протягом тижня, вільного від прийому активного препарату, спостерігається підвищення концентрації плазми ламотриджину. при цьому концентрація ламотриджину. виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, що в середньому в 2 рази вище, ніж у період активної терапії. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначалося невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела, що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу під час цього дослідження виявило невелике зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормональних підт.Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено. Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг/день) не вивчався і дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводилися. Взаємодія з іншими препаратами Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Хворим, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при одночасному застосуванні ламотриджину та препаратів. що індукують глюкуронування. При застосуванні лопінавіру та/або ритонавіру спостерігалося зниження приблизно на 50% концентрації ламотриджину у плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які одночасно приймають лопінавір та/або ритонавір, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронування. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру та/або ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень AUC та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно. Результати досліджень in vitro показали, що саме ламотриджин є інгібітором катіонних переносників органічних субстратів у потенційно клінічно значимих концентраціях. Ці дані показують, що ламотриджин є потужнішим інгібітором (половина інгібуючої концентрації (IC50) варіює від 53,8 нмоль/л до 186 нмоль/л відповідно), ніж циметидин. Вплив на лабораторні показники Ламотриджин, як повідомляється, впливає на проведення деяких експрес-методів аналізу сечі з метою виявлення заборонених препаратів, які можуть призвести до неправдивих результатів, особливо при виявленні фенциклідину (дисоціативний анестетик). Для підтвердження позитивного результату слід використовувати більш специфічний альтернативний хімічний метод.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовувати, не розламувати. Якщо розрахована доза препарату Ламіктал® (наприклад, при застосуванні у дітей (тільки при епілепсії) або у пацієнтів з порушенням функції печінки) не може бути поділена на цілу кількість таблеток нижчої дози, то пацієнту має бути призначена така доза, яка відповідає найближчому значенню цілої таблетки нижчої дози. Відновлення застосування препарату У разі відновлення застосування препарату Ламіктал® лікарі повинні оцінити необхідність підвищення підтримуючої дози у пацієнтів, які припинили прийом препарату з будь-якої причини, оскільки високі початкові дози та перевищення дози, що рекомендується, асоціюються з ризиком розвитку тяжкого висипу. Чим більше пройшло часу після останнього прийому препарату, тим більшою обережністю слід підвищувати дозу до підтримуючої. Якщо час після припинення прийому перевищує 5 періодів напіввиведення, то доза ламотриджину повинна підвищуватися до підтримуючої відповідно до відповідної схеми. Терапію препаратом Ламіктал не слід відновлювати у пацієнтів, припинення лікування у яких було пов'язане з появою висипу, крім випадків, коли потенційна користь від такої терапії явно перевищує можливі ризики. Епілепсія Монотерапія епілепсії Дорослі та діти віком від 12 років (Таблиця 1) Початкова доза препарату Ламіктал при монотерапії становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібна доза препарату Ламіктал® 500 мг на добу. Діти віком від 3 до 12 років (Таблиця 2) Початкова доза препарату Ламіктал® при монотерапії пацієнтів з типовими абсансами становить 0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 0,6 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижні. Потім дозу слід збільшувати максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Ця обставина дозволяє відносно точно дозувати препарат у дітей з масою тіла 40 кг і більше. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми, хоча деяким пацієнтам з типовими абсансами для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібні вищі дози. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та рекомендований режим підвищення дози. У складі комбінованої терапії епілепсії Дорослі та діти віком від 12 років (Таблиця 1) У пацієнтів, які вже отримують вальпроат у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, надалі – по 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 25-50 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. У таких пацієнтів, які отримують супутню терапію ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину в поєднанні або без інших ПЕП (за винятком вальпроатів), початкова доза препарату Ламіктал становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 100 мг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг/сут на 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту може знадобитися доза 700 мг на добу. У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі – 50 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня. Потім дозу слід збільшувати максимально на 50-100 мг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг/сут на 1 або 2 прийоми. Таблиця 1. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал® при лікуванні епілепсії у дорослих та дітей віком від 12 років Режим дозування Тиждень 1-2 Тиждень 3-4 Підтримуюча доза Монотерапія 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можуть бути збільшені на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. Комбінована терапія з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії 12,5 мг (призначається по 25 мг за день) 25 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можуть бути збільшені на 25-50 мг кожні 1-2 тижні. Комбінована терапія без вальпроатів Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 50 мг (1 раз на добу) 100 мг (2 прийоми) 200-400 мг (2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дози можна збільшити на 100 мг кожні 1-2 тижні. Цей режим повинен використовуватися з іншими препаратами, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (1 раз на добу) 100-200 мг (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту доза може бути збільшена на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. У пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату Ламіктал і рекомендований режим підвищення дози. Діти віком від 3 до 12 років (Таблиця 2) У дітей, які приймають вальпроати у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 0,15 мг/кг/добу 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі - 0,3 мг/кг/сут 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім доза може бути збільшена максимально на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 1-5 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза становить 200 мг на добу. У дітей, які отримують ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину, у поєднанні з іншими ПЕП або без них (за винятком вальпроатів), початкова доза препарату Ламіктал® становить 0,6 мг/кг/добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі - 1,2 мг/кг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, коли досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить 5-15 мг/кг/сут в 2 прийоми. Максимальна доза становить 400 мг на добу. У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал® становить 0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі – 0,6 мг/кг /сут на 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, при якій досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми. Максимальна доза становить 200 мг на добу. Ймовірно, що пацієнтам віком від 3 до 6 років потрібна підтримуюча доза, що знаходиться на верхній межі діапазону, що рекомендується. Щоб бути впевненим, що підтримується терапевтична доза, необхідно контролювати масу тіла дитини та коригувати дозу препарату при її зміні. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення дози. Таблиця 2. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал при лікуванні епілепсії у дітей віком від 3 до 12 років Режим дозування Тиждень 1-2 Тиждень 3-4 Підтримуюча доза Монотерапія типових абсансів 0,3 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) Підвищення дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-10 мг/кг (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. Комбінована терапія з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії 0,15 мг/кг (1 раз на добу) 0,3 мг/кг (1 раз на добу) Підвищення дози на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-5 мг/кг/добу (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. Комбінована терапія без вальпроатів Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 0,6 мг/кг (2 прийоми) 1,2 мг/кг (2 прийоми) Підвищення дози на 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 5-15 мг/кг/добу (призначається за 1 або 2 прийоми) до максимальної дози 400 мг/добу. Цей режим повинен використовуватися з препаратами, які не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 0,3 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) Підвищення дози на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози 1-10 мг/кг/добу (1 або 2 прийоми) до максимальної дози 200 мг/добу. У пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить 1-2 мг, можна призначити ламотриджин у дозі 2 мг через день протягом перших двох тижнів. Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить менше 1 мг, ламотриджин не слід призначати. Діти молодші 3 років Застосування препарату Ламіктал® не вивчено як монотерапію у дітей віком до 2 років або як додаткову терапію у дітей віком до 1 місяця. Безпека та ефективність препарату Ламіктал® як додаткова терапія парціальних судом у дітей віком від 1 місяця до 2 років не встановлена. У дітей віком до 3 років застосування твердих лікарських форм (які попередньо не можна розчинити тощо) не дозволено. Загальні рекомендації щодо режиму дозування при лікуванні епілепсії При відміні супутніх ПЕП, або додаванні ПЕП, або застосуванні на фоні прийому ламотриджину інших лікарських препаратів або ПЕП необхідно брати до уваги те, що це може вплинути на фармакокінетику ламотриджину. Біполярний афективний розлад Дорослі у віці 18 років та старші Через ризик появи висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення доз. Необхідно слідувати перехідному режиму дозування, який включає підвищення протягом 6 тижнів дози препарату Ламіктал® до підтримуючої стабілізуючої дози (Таблиця 3), після чого, за наявності показань, можна скасовувати інші психотропні препарати та/або ПЕП (Таблиця 4). Таблиця 3. Рекомендований режим підвищення дози препарату Ламіктал для досягнення підтримуючої добової стабілізуючої дози для дорослих (старше 18 років) при біполярному афективному розладі Режим дозування Тижня 1-2 Тижня 3-4 Тиждень 5 Цільова стабілізуюча доза (тиждень 6)** а) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами 12,5 мг (25 мг за день) 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 100 мг (1 або 2 прийоми на добу), максимальна добова доза 200 мг б) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. 50 мг (1 раз на добу) 100 мг (в 2 прийоми на добу) 200 мг (2 прийоми на добу) 300 мг на 6 тижні терапії, при необхідності збільшити дозу до 400 мг на добу на 7 тижні терапії (в 2 прийоми на добу) в) Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія у пацієнтів, які приймають інші препарати, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг (1 раз на добу) 50 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 100 мг (в 1 або 2 прийоми на добу) 200 мг (від 100 мг до 400 мг) (в 1 або 2 прийоми на добу) Примітка: у пацієнтів, які приймають пеп, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим підвищення дози, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. ** Цільова стабілізуюча доза змінюється залежно від клінічного ефекту. а) Комбінована терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами Початкова доза препарату Ламіктал у пацієнтів, які додатково приймають препарати, що інгібують глюкуронізацію, такі як вальпроати, становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Дозу слід збільшити до 50 мг 1 раз на добу (або 2 прийоми) на 5 тижні. Звичайна цільова доза для отримання оптимального терапевтичного ефекту становить 100мг/добу (1 або 2 прийоми). Однак, доза може бути збільшена до максимальної добової дози 200 мг залежно від клінічного ефекту. б) Комбінована терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроати. Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном та іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину. Початкова доза препарату Ламіктал® у таких пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не приймають вальпроати, становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг на добу на 2 прийоми протягом 2 тижнів. На 5 тижні дозу слід збільшити до 200 мг на добу на 2 прийоми. На 6 тижні доза може бути збільшена до 300 мг на добу, проте звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 400 мг на добу (2 прийоми), і призначається, починаючи з 7 тижня лікування. в) Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія у пацієнтів, які приймають препарати, які не мають суттєвого індукуючого або інгібуючого впливу на глюкуронізацію ламотриджину. Початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) протягом 2 тижнів. На 5 тижні дозу слід збільшити до 100 мг на добу. Звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 200 мг на добу (1 або 2 прийоми). Однак у клінічних дослідженнях застосовувалися дози в діапазоні від 100 мг до 400 мг. Після досягнення цільової добової стабілізуючої дози, що підтримує, інші психотропні препарати можуть бути скасовані (Таблиця 4). Таблиця 4. Підтримуюча загальна добова доза препарату Ламіктал®, що стабілізує, для лікування біполярного афективного розладу після відміни супутніх психотропних препаратів або ПЕП Режим дозування Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 і далі* а) Після відміни інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатів Подвоїти дозу, що стабілізує, не перевищуючи 100 мг/тиж. Тобто цільова стабілізуюча доза 100 мг на добу збільшується на 1 тижні до 200 мг на добу. Зберегти дозу 200 мг на добу на 2 прийоми. б) Після відміни індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від вихідної дози. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг в) Після відміни інших психотропних препаратів у пацієнтів, які не приймають індуктори або інгібітори глюкуронізації ламотриджину Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення (200 мг на добу на 2 прийоми; діапазон доз від 100 мг до 400 мг). Примітка: у пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином в даний час невідома, рекомендується підтримувати поточну дозу ламотриджину і добір ламотриджину необхідно проводити, ґрунтуючись на клінічній відповіді. * За необхідності доза може бути збільшена до 400 мг на добу. а) Терапія ламотриджином після відміни комбінованої терапії з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатами Відразу після відміни вальпроатів, цільову стабілізуючу дозу препарату Ламіктал слід подвоїти та підтримувати на цьому рівні. б) Терапія ламотриджином після відміни комбінованої терапії з індукторами глюкуронізації ламотриджину в залежності від вихідної підтримуючої дози. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. Дозу препарату Ламіктал слід поступово знижувати протягом 3 тижнів після відміни індукторів глюкуронізації. в) Терапія ламотриджином після відміни супутніх психотропних препаратів, які не мають інгібуючого або індукуючого впливу на глюкуронізацію ламотриджину Під час відміни супутніх препаратів повинна бути збережена цільова доза препарату Ламіктал®, досягнута в процесі підвищення. Корекція добової дози препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом після додавання інших препаратів Відсутній клінічний досвід у корекції добових доз препарату Ламіктал після додавання інших препаратів. Однак на підставі досліджень щодо взаємодії препаратів можна надати такі рекомендації (Таблиця 5). Таблиця 5. Корекція добових доз препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом після додавання інших препаратів Режим дозування Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (мг/добу) Тиждень 1 Тиждень 2 Тиждень 3 і далі а) Додавання інгібіторів глюкуронізації ламотриджину (наприклад, вальпроатів), залежно від вихідної дози ламотриджину 200 мг 100 мг Зберегти дозу 100 мг на добу. 300 мг 150 мг Зберегти дозу 150 мг на добу. 400 мг 200 мг Зберегти дозу 200 мг на добу. б) Додавання індукторів глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не отримують вальпроати, залежно від вихідної дози ламотриджину. Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону або інших індукторів глюкуронізації ламотриджину. 200 мг 200 мг 300 мг 400 мг 150 мг 150 мг 225 мг 300 мг 100 мг 100 мг 150 мг 200 мг в) Додавання інших препаратів, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення (200 мг на добу; діапазон доз від 100 мг до 400 мг). Примітка: у пацієнтів, які приймають ПЕП, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Відміна терапії препаратом Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом Під час проведення клінічних досліджень різка відміна препарату Ламіктал не викликала збільшення частоти, тяжкості або зміни характеру небажаних реакцій порівняно з плацебо. Таким чином, пацієнтам можна скасовувати препарат Ламіктал без поступового зниження його дози. Діти та підлітки молодші 18 років Препарат Ламіктал® не показаний для лікування біполярного афективного розладу у дітей та підлітків віком до 18 років. Безпека та ефективність застосування ламотриджину при біполярному афективному розладі у пацієнтів цієї вікової групи не оцінювалися. Таким чином, рекомендації щодо дозування не можуть бути надані. Загальні рекомендації щодо дозування препарату Ламіктал® у спеціальних груп пацієнтів Жінки, які приймають гормональні контрацептиви а) Застосування препарату Ламіктал® пацієнтами, які вже отримують гормональні контрацептиви: незважаючи на те, що пероральні гормональні контрацептиви підвищують кліренс ламотриджину, немає потреби у спеціальних рекомендаціях щодо режиму підвищення дози препарату Ламіктал® тільки на підставі прийому гормональних контрацептивів. Режим підвищення доз повинен відповідати рекомендованим вказівкам залежно від того, чи додається препарат Ламіктал до вальпроатів (інгібіторів глюкуронізації ламотриджину) або індукторам глюкуронізації ламотриджину; або препарат Ламіктал® застосовується за відсутності вальпроатів або індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. Таблицю 1 для епілепсії та Таблицю 3 для біполярного афективного розладу). б) Застосування гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже одержують підтримуючі дози препарату Ламіктал® та НЕ одержують індуктори глюкуронізації ламотриджину: у більшості випадків потрібне підвищення підтримуючої дози ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. При призначенні гормональних контрацептивів рекомендується підвищення дози ламотриджину на 50-100 мг на добу щотижня залежно від клінічної картини. Не рекомендується перевищувати ці цифри, якщо клінічний стан пацієнта не потребує подальшого підвищення дози препарату Ламіктал. в) Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже одержують підтримуючі дози препарату Ламіктал® та НЕ одержують індуктори глюкуронування ламотриджину: у більшості випадків потрібне зниження дози препарату Ламіктал®, але не більше ніж на 50%. Рекомендується поступове зниження добової дози препарату Ламіктал на 50-100 мг щотижня (швидкість зниження не повинна перевищувати 25% від добової дози на тиждень) протягом більше 3 тижнів, якщо клінічний стан пацієнта не потребує іншого. Застосування атазанавіру в комбінації з ритонавіром Незважаючи на той факт, що при сумісному застосуванні з атазанавіром у комбінації з ритонавіром концентрація ламотриджину в плазмі знижувалася, корекції режиму дозування препарату Ламіктал® при одночасному застосуванні з атазанавіром у комбінації з ритонавіром не потрібно. Підвищення дози препарату Ламіктал® повинно проводитися на підставі рекомендацій, виходячи з того, чи додається ламотриджин до терапії вальпроатами (інгібіторами глюкуронізації ламотриджину) або до терапії індукторами глюкуронізації ламотриджину, або ламотриджин застосовується у відсутності. У пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози препарату Ламіктал і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину, при застосуванні атазанавіру в комбінації з ритонавіром дозу ламотриджину, можливо, буде необхідно підвищити, а при відміні атазанавіру в комбінації з ритонавіром. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Не потрібно корекції режиму дозування порівняно з схемою, що рекомендується. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі практично не відрізняється від такої у дорослих віком до 65 років. Порушення функції печінки Початкову, зростаючу та підтримуючу дози зазвичай слід зменшити приблизно на 50% та 75% у пацієнтів з помірним (стадія В за шкалою Чайлд-Пью) та тяжким (стадія С за шкалою Чайлд-Пью) ступенем порушення функції печінки відповідно. Зростаюча та підтримуюча дози повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю препарат Ламіктал слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності початкові дози препарату Ламіктал слід розраховувати відповідно до режиму дозування для пацієнтів, які приймають ПЕП. У пацієнтів із значним зниженням функції нирок може бути рекомендовано зниження підтримуючих доз.ПередозуванняСимптоми При прийомі доз, що перевищують у 10-20 разів максимальні терапевтичні, були зареєстровані випадки з летальним кінцем. Передозування виявлялося симптомами, що включали ністагм, атаксію, порушення свідомості, епілептичний напад та кому. При передозуванні у пацієнтів також спостерігається розширення інтервалу QRS (подовження часу внутрішньошлуночкової провідності). Лікування Рекомендована госпіталізація та проведення підтримуючої терапії відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВисипання на шкірі Існують повідомлення про побічні явища з боку шкіри, які можуть виникати протягом перших 8 тижнів після початку терапії ламотриджином. Більшість висипань носить легкий характер і проходить самостійно, проте є повідомлення про висипання, які вимагали госпіталізації пацієнта та припинення прийому ламотриджину. Вони включали такі потенційно життєзагрозливі шкірні реакції, як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Тяжкі шкірні реакції у дорослих хворих, які застосовують ламотриджин відповідно до загальноприйнятих рекомендацій, розвиваються з частотою приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно в половині цих випадків зареєстровано синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000 хворих). У хворих із біполярними розладами частота тяжких шкірних висипань за даними клінічних досліджень становить приблизно 1 на 1000 хворих. Діти ризик розвитку важких шкірних висипань вище, ніж в дорослих. За наявними даними частота шкірних висипань, які вимагали госпіталізації, в дітей віком становила від 1 на 300 до 1 на 100 хворих дітей. У дітей початкові прояви висипки можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні брати до уваги можливість реакції дітей на препарат, що проявляється розвитком висипки та лихоманки у перші 8 тижнів терапії. Крім того, сумарний ризик розвитку висипу значною мірою пов'язаний з: високою початковою дозою ламотриджину та перевищенням рекомендованої швидкості підвищення доз ламотриджину; одночасним застосуванням із вальпроатами. Обережність необхідна при призначенні пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (що не класифікувалася як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, ніж у пацієнтів анамнезом. При виявленні висипу всі пацієнти (дорослі та діти) мають бути одразу оглянуті лікарем. Прийом ламотриджину повинен бути негайно припинений за винятком випадків, коли очевидно, що розвиток висипу не пов'язаний з прийомом препарату. Не рекомендується відновлювати прийом ламотриджину у випадках, коли його попереднє призначення було скасовано у зв'язку з розвитком шкірної реакції, якщо очікуваний терапевтичний ефект від застосування препарату не перевищує ризик побічних ефектів. Повідомлялося,що висип може бути частиною синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряклість обличчя та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.набряклість особи та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.набряклість особи та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому ДВЗ та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (тобто лихоманки, лімфаденопатії) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити.При розвитку подібних симптомів хворий повинен негайно звернутися до лікаря і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотріджин слід відмінити. Асептичний менінгіт Розвиток асептичного менінгіту є оборотним при відміні препарату здебільшого та відновлюється у ряді випадків при повторному призначенні. Повторне призначення призводить до швидкого повернення симптомів, які часто бувають важчими. Ламотриджин не призначають повторно пацієнтам, у яких припинення лікування було асоційовано з асептичним менінгітом. Гормональні контрацептиви Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину Було показано, що комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину, що призводить до зниження рівня ламотриджину в плазмі. При його призначенні для досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідно підвищення підтримуючих доз ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. У жінок, які вже не приймають індуктори глюкуронування ламотриджину та приймають гормональні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву у прийомі контрацептиву), у цей період часу спостерігатиметься поступове транзиторне підвищення концентрації ламотриджину. Підвищення концентрації буде виражено більше,якщо чергове збільшення дози ламотриджину проводитиметься безпосередньо перед прийомом або в період прийому неактивного препарату. Медичні працівники повинні опанувати клінічні навички ведення жінок, які на фоні лікування ламотриджином починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, оскільки це може вимагати корекції дози ламотриджину. Інші пероральні контрацептиви та гормональна замісна терапія не були вивчені, хоча вони можуть подібним чином впливати на фармакокінетичні параметри ламотриджину. Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів Спільне призначення ламотриджину та комбінованого гормонального контрацептиву (що містить етинілестрадіол та левоноргестрел) призводить до помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та змін концентрації ФСГ та ЛГ. Вплив цих змін на овуляторну активність яєчників невідомий. Однак не можна виключити можливість, що у деяких хворих, які приймають ламотриджин та гормональні контрацептиви, ці зміни можуть спричинити зниження ефективності контрацептивів. Такі хворі мають бути проінструктовані необхідність негайно повідомляти лікаря про зміни у характері менструального циклу, тобто. про раптові кровотечі. Дигідрофолат редуктаза Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолат редуктази, тому існує можливість втручання препарату в метаболізм фолатів при його тривалому призначенні. Однак було показано, що ламотриджин не викликав суттєвих змін концентрації гемоглобіну, середнього обсягу еритроцитів, концентрації фолатів, еритроцитів сироватки при тривалості призначення препарату до 1 року та не знижував концентрації фолатів в еритроцитах при призначенні ламотриджину тривалістю до 5 років. Вплив ламотриджину на катіонний переносник органічних субстратів Ламотриджин є інгібітором канальцевої секреції шляхом впливу на катіонний переносник білків. Це може призвести до підвищення концентрацій плазми деяких лікарських засобів, які виводяться головним чином через нирки. Спільне призначення ламотриджину та субстратів з вузьким терапевтичним діапазоном, наприклад, дофетиліду, не рекомендується. Ниркова недостатність Одноразове призначення ламотриджину хворим з тяжкою нирковою недостатністю не виявило значних змін концентрації ламотриджину. Однак накопичення глюкуронідного метаболіту є можливим, тому необхідно виявляти обережність при лікуванні хворих з нирковою недостатністю. Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин Не можна призначати ламотриджин (у звичайних таблетках або розчинних/жувальних таблетках) хворим, які вже отримують будь-які інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія Різке скасування прийому ламотриджину, як і інших ПЕП, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2-х тижнів. У літературі є повідомлення про те, що важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, поліорганних порушень та дисемінованого внутрішньосудинного згортання, іноді з фатальним результатом. Подібні випадки спостерігалися і при лікуванні хворих на ламотриджин. Суїцидальний ризик Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутнім біполярним розладом знаходяться у групі високого ризику суїцидів. У 25-50% пацієнтів із біполярним розладом спостерігалася хоча б одна суїцидальна спроба; у таких пацієнтів може відзначатися посилення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки (суїцидальність) на фоні прийому препаратів для лікування біполярного розладу, включаючи ламотриджин, а також без лікування. Суїцидальні думки та суїцидальна поведінка відзначалися у пацієнтів, які приймали ПЕП за декількома показаннями, включаючи епілепсію та біполярний розлад. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень ПЕП (включно з ламотриджином) показав невелике збільшення суїцидального ризику. Механізм цієї дії невідомий і доступні дані не виключають можливості підвищення ризику суїциду при застосуванні ламотриджину. Таким чином,пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом щодо виникнення суїцидальних думок і поведінки. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд за пацієнтами) повинні бути поінформовані про необхідність медичної консультації у разі виникнення таких симптомів. Биполярное аффективное расстройство Дети и подростки младше 18 лет Лечение антидепрессантами связано с увеличением рисков суицидальных мыслей и поведения у детей и подростков с большой депрессией и другими психическими нарушениями. Клиническое ухудшение у пациентов с биполярным аффективным расстройством У пациентов с биполярным расстройством, получающих ламотриджин, необходимо тщательно мониторировать симптомы клинического ухудшения (включая появление новых симптомов) и суицидальности, особенно в начале курса лечения и в момент изменения дозы. Пациенты, у которых в анамнезе отмечались суицидальные мысли или суицидальное поведение, молодые пациенты и пациенты, у которых было выявлено возникновение в значительной степени суицидальных мыслей до начала терапии, находятся в группе высокого риска возникновения суицидальных мыслей или суицидального поведения, такие пациенты должны находиться под строгим наблюдением во время лечения. Пациенты (и лица, осуществляющие уход за пациентами) должны быть предупреждены о необходимости наблюдения за любыми ухудшениями состояния пациентов (включая появление новых симптомов) и/или появлением суицидальных мыслей/поведения или мыслей о причинении вреда себе и должны обратиться за медицинской помощью немедленно, если эти симптомы имеются. При этом следует оценить ситуацию и внести соответствующие изменения в режим терапии, включая возможность отмены препарата у пациентов, у которых имеется клиническое ухудшение (включая появление новых симптомов) и/или появление суицидальных мыслей/поведения, особенно если эти симптомы тяжелые, с внезапным началом и ранее не отмечавшиеся. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Два проведенных исследования с участием здоровых добровольцев показали, что влияние ламотриджина на точную визуально-двигательную координацию, движения глаз и субъективный седативный эффект не отличалось от влияния плацебо. Имеются сообщения о побочных эффектах ламотриджина неврологического характера, таких как головокружение и диплопия. Поэтому прежде, чем сесть за руль автомобиля или управлять механизмами, больные должны оценить влияние ламотриджина на свое состояние. Так как эффект всех противоэпилептических средств имеет индивидуальную вариабельность, то пациенты должны проконсультироваться со своим врачом о возможности водить машину.Условия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Ламотриджин – 5,0 мг; Допоміжні речовини: Кальцію карбонат – 72,0 мг; Гіпролоза – 10,0 мг; Алюмінію-Магнію силікат - 5,0 мг; Натрію Гліколат-крохмаль, тип А – 3,0 мг; Повідон, К30 – 2,5 мг; Сахарін-натрій – 1,0 мг; Ароматизатор чорносмородиновий – 1,0 мг; Магнію стеарат – 1,0 мг. По 10 таблеток - блістер з Аl/ПВХ/ПВДХ. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або майже білі пігулки із запахом чорної смородини, витягнуті, двоопуклі, на одній стороні яких методом видавлювання нанесений напис "GS CL2", на іншій стороні - цифра "5". Можуть спостерігатися невеликі вкраплення.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Ламотриджин швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту, практично не піддаючись метаболізму першого проходження. Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 2,5 години після прийому ламотриджину всередину. Час досягнення максимальної концентрації незначно збільшується після їди, але ступінь всмоктування залишається незмінною. Спостерігаються значні індивідуальні коливання максимальної концентрації у рівноважному стані, проте з рідкісними коливаннями концентрацій у кожної окремої людини. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 55%. Дуже малоймовірно, що вивільнення препарату з білків плазми може призводити до розвитку токсичного ефекту. Об'єм розподілу становить 0,92-1,22 л/кг. Метаболізм Встановлено, що урідіндифосфатглюкуронілтрансферази (УДФ-глюкуронілтрансферази) відповідають за метаболізм ламотриджину. Ламотриджин трохи підвищує свій власний метаболізм залежно від дози. Однак відсутні дані, що підтверджують, що ламотриджин впливає на фармакокінетику інших протиепілептичних препаратів (ПЕП), і передбачається, що взаємодія між ламотриджином та іншими препаратами, що метаболізуються ферментами системи цитохрому Р450, є малоймовірною. Виведення Здається, плазмовий кліренс у здорових людей становить приблизно 30 мл/хв. Кліренс ламотриджину, головним чином, є метаболічним з подальшим виведенням глюкуронід-кон'югатів із сечею. Менш 10% препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, лише близько 2% похідних ламотриджину виводиться через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Здається період напіввиведення із плазми крові у здорових добровольців становить приблизно 33 години (діапазон від 14 до 103 годин). У дослідженнях за участю пацієнтів із синдромом Жильбера середній кліренс препарату був знижений на 32% порівняно з контрольною групою, що, однак, не виходило за межі значень для загальної популяції. На період напіввиведення ламотриджину великий вплив мають спільно прийняті лікарські препарати. Середній період напіввиведення знижується приблизно до 14 годин при одночасному застосуванні з препаратами, що стимулюють глюкуронізацію, такими як карбамазепін та фенітоїн, і підвищується в середньому приблизно до 70 годин при сумісному застосуванні лише з вальпроатом. Лінійність Фармакокінетика ламотриджину є лінійною при застосуванні доз до 450 мг, найвищої дослідженої дози при одноразовому застосуванні. Особливі групи пацієнтів Діти У дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих; найвищі значення виявлено в дітей віком до 5 років. У дітей період напіввиведення ламотриджину зазвичай коротший, ніж у дорослих, середнє значення становить приблизно 7 годин при одночасному застосуванні з фермент-індукувальними препаратами, такими як карбамазепін і фенітоїн, і значення параметра збільшуються в середньому до 45-50 годин при сумісному застосуванні тільки з вальпроатом. . Грудні діти віком від 2 до 26 місяців У 143 дітей віком від 2 до 26 місяців з масою тіла від 3 до 16 кг кліренс зменшувався в порівнянні з дітьми старшого віку з тією ж масою тіла, які приймають внутрішньо такі ж дози в розрахунку на кг маси тіла, як і діти старше 2 років. . У грудних дітей віком до 26 місяців середній період напіввиведення становив 23 години при застосуванні в комбінації з лікарськими препаратами, що індукують ферменти, 136 годин при супутньому застосуванні з вальпроатом, та 38 годин у пацієнтів, які отримували лікування без індукторів/інгібіторів ферментів. У групі пацієнтів дитячого віку від 2 до 26 місяців кліренс прийому препарату внутрішньо характеризувався високою міжіндивідуальною варіабельністю (47%). Передбачені рівні у сироватці крові у дітей віком від 2 до 26 місяців загалом перебували в тому ж діапазоні, що й у старших дітей,хоча збільшення значення Сmах, ймовірно, може спостерігатися у деяких дітей з масою тіла менше 10 кг. Пацієнти похилого віку Результати популяційного фармакокінетичного аналізу у пацієнтів з епілепсією молодого та літнього віку, включених в одні й ті ж дослідження, не показали клінічно значущої різниці у кліренсі ламотриджину. Після прийому одноразових доз ламотриджину спостерігали зниження кліренсу, що здається, на 12% з 35 мл/хв у віці 20 років до 31 мл/хв у віці 70 років. Після 48 тижнів терапії зниження склало 10% з 41 до 37 мл/хв між групами молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку. Крім того, фармакокінетику ламотриджину вивчали у 12 здорових добровольців похилого віку після одноразового прийому ламотриджину у дозі 150 мг. Середній кліренс у осіб похилого віку (0,39 мл/хв/кг) знаходиться в діапазоні значень середнього рівня кліренсу (від 0,31 до 0,65 мл/хв/кг),отриманого в 9 дослідженнях за участю осіб молодого та середнього віку після одноразового прийому доз від 30 до 450 мг. Пацієнти з порушенням функції нирок Кожен із 12 добровольців із хронічною нирковою недостатністю та 6 інших пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, отримав одноразову дозу ламотриджину 100 мг. Середні значення кліренсу склали 0,42 мл/хв/кг (хронічна ниркова недостатність), 0,33 мл/хв/кг (між сеансами гемодіалізу) та 1,57 мл/хв/кг (під час гемодіалізу) порівняно з 0, 58 мл/хв/кг у здорових добровольців. Середній період напіввиведення з плазми крові становив 42,9 години (хронічна ниркова недостатність), 57,4 години (між сеансами гемодіалізу) та 13,0 години (під час гемодіалізу) порівняно з 26,2 годинами у здорових добровольців. У середньому близько 20% (діапазон становить від 5,6 до 35,1) кількості ламотриджину, що знаходиться в організмі, було виведено протягом 4-х годинного сеансу гемодіалізу.Для пацієнтів цієї популяції початкова доза ламотриджину повинна бути заснована на тому, які препарати застосовуються разом. Зниження підтримуючої дози може бути ефективним для пацієнтів із значним порушенням функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Проведено фармакокінетичне дослідження з оцінки одноразового застосування ламотриджину за участю 24 пацієнтів з різним ступенем порушення функції печінки та 12 здорових добровольців як контроль. Медіана кліренсу ламотриджину, що здається, становила 0,31, 0,24 або 0,10 мл/хв/кг у пацієнтів зі стадіями печінкової недостатності А, В або С (за шкалою Чайлд-П'ю) відповідно в порівнянні з 0,34 мл/хв/ кг у здорових осіб групи контролю. Як правило, початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня.ФармакодинамікаМеханізм дії Результати фармакологічних досліджень свідчать про те, що ламотриджин є блокатором потенціалзалежних натрієвих каналів, при цьому дія самого препарату залежить від величини електричного заряду та характеризується ефектом самопотенціювання. Він пригнічує імпульсацію нейронів, що безперервно повторюється, і інгібує вивільнення глутамату (нейромедіатор, що грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів). Передбачається, що ці ефекти роблять внесок у протисудомні властивості ламотриджину. У той же час механізми, за допомогою яких ламотриджин має терапевтичну дію при біполярному афективному розладі, не встановлені, проте взаємодія з потенціалзалежними натрієвими каналами, ймовірно, є важливою. Фармакодинамічні ефекти У дослідженнях оцінки впливу препарату на центральну нервову систему результати, отримані у здорових добровольців, які приймали ламотриджин у дозі 240 мг, не відрізнялися від результатів групи плацебо. У той же час у ході роздільного прийому 1000 мг фенітоїну та 10 мг діазепаму спостерігалося значне погіршення точної зорово-моторної координації та руху очей, збільшення хитання тіла та прояв суб'єктивної седативної дії. В іншому дослідженні одноразовий прийом внутрішньо карбамазепіну в дозі 600 мг значно погіршував точну зорово-моторну координацію та рухи очей, водночас збільшував хитання тіла та частоту серцевих скорочень, тоді як після прийому 150 мг та 300 мг ламотриджину результати не відрізнялися від застосування. плацебо. Клінічна ефективність та безпека у дітей віком від 1 до 24 місяців Ефективність та безпека комбінованої терапії парціальних нападів у пацієнтів віком від 1 до 24 місяців оцінювали у невеликому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні з припиненням застосування препарату, що вивчається. Лікування було розпочато у 177 пацієнтів із використанням режиму титрування дози аналогічного режиму для дітей віком від 2 до 12 років. Ламотриджин у формі таблеток 2 мг є мінімальним доступним дозуванням, тому стандартний режим дозування в деяких випадках був адаптований під час фази титрування (наприклад, шляхом застосування таблеток у дозі 2 мг через день, якщо розрахована доза становила менше 2 мг). Рівні ламотриджину в сироватці крові визначали наприкінці 2-го тижня титрування, надалі дозу або знижували, або не підвищували, якщо концентрація перевищувала значення 0,41 мкг/мл,що відповідало очікуваному рівню концентрації для дорослих у цій тимчасовій точці. Для деяких пацієнтів до кінця 2-го тижня знадобилося зниження дози до 90%. 38 пацієнтів, які відповіли на лікування (зменшення частоти нападів більш ніж на 40%), було рандомізовано до групи плацебо або продовження лікування ламотриджином. Частка осіб, у яких лікування виявилося неефективним, склала 84% (16 із 19 осіб) у групі плацебо та 58% (11 із 19 осіб) у групі ламотриджину. Відмінність було статистично значущим: 26,3%, довірчий інтервал (ДІ) 95% 2,6-50,2%, р = 0,07.були рандомізовані до групи плацебо або продовження лікування ламотриджином. Частка осіб, у яких лікування виявилося неефективним, склала 84% (16 із 19 осіб) у групі плацебо та 58% (11 із 19 осіб) у групі ламотриджину. Відмінність було статистично значущим: 26,3%, довірчий інтервал (ДІ) 95% 2,6-50,2%, р = 0,07.були рандомізовані до групи плацебо або продовження лікування ламотриджином. Частка осіб, у яких лікування виявилося неефективним, склала 84% (16 із 19 осіб) у групі плацебо та 58% (11 із 19 осіб) у групі ламотриджину. Відмінність було статистично значущим: 26,3%, довірчий інтервал (ДІ) 95% 2,6-50,2%, р = 0,07. Загалом 256 пацієнтів віком від 1 до 24 місяців отримували лікування ламотриджином у діапазоні доз від 1 до 15 мг/кг/добу протягом 72 тижнів. Профіль безпеки ламотриджину у дітей віком від 1 місяця до 2 років був таким самим, як і у дітей старшого віку, за винятком того, що клінічно значуще посилення нападів (≥50%) реєструвалося частіше у дітей віком до 2 років (26% ) Порівняно з дітьми старшого віку (14%). Клінічна ефективність та безпека при синдромі Леннокса-Гасто Відсутні дані про проведення монотерапії при нападах, пов'язаних із синдромом Леннокса-Гасто. Клінічна ефективність щодо попередження розладів настрою у пацієнтів з біполярним афективним розладом Ефективність ламотриджину у запобіганні розладам настрою у пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу оцінювалася у двох дослідженнях. Дослідження SCAB2003 являло собою багатоцентрове подвійне сліпе рандомізоване подвійне масковане дослідження, контрольоване за допомогою плацебо та препарату літію, за оцінкою застосування фіксованих доз для довгострокового попередження рецидивів депресії та повторного розвитку симптомів депресивного епізоду та/або типу раніше або на момент дослідження відчували депресивний епізод. Після стабілізації за допомогою монотерапії або комбінованої терапії ламотриджином пацієнтів рандомізували в одну з п'яти груп лікування: ламотриджином (50, 200, 400 мг на добу), препаратом літію (рівень у сироватці крові від 0,8 до 1,1 ммоль/л або плацебо з максимальною тривалістю лікування 76 тижнів (18 місяців). Первинною кінцевою точкою було час до втручання з приводу розладу настрою (TIME), де під втручаннями мали на увазі застосування додаткової фармакотерапії або електросудомної терапії (ЕСТ). Дизайн дослідження SCAB2006 подібний до дизайну дослідження SCAB2003, але відрізнявся від дослідження SCAB2003 оцінкою змінної дози ламотриджину (від 100 до 400 мг на добу), а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом I типу, у яких недавно або в момент дослідження спостерігався. Результати представлені у Таблиці 1.час до втручання з приводу розладу настрою (TIME)", де під втручаннями передбачали застосування додаткової фармакотерапії або електросудомної терапії (ЕСТ). Дизайн дослідження SCAB2006 подібний з дизайном дослідження SCAB2003, але відрізнявся від дослідження SCAB2003 /сут), а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, у яких нещодавно або в момент дослідження спостерігався епізод манії.Результати представлені в Таблиці 1.час до втручання з приводу розладу настрою (TIME)", де під втручаннями передбачали застосування додаткової фармакотерапії або електросудомної терапії (ЕСТ). Дизайн дослідження SCAB2006 подібний з дизайном дослідження SCAB2003, але відрізнявся від дослідження SCAB2003 /сут), а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, у яких нещодавно або в момент дослідження спостерігався епізод манії.Результати представлені в Таблиці 1.а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, у яких нещодавно або на момент дослідження спостерігався епізод манії. Результати представлені у Таблиці 1.а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, у яких нещодавно або на момент дослідження спостерігався епізод манії. Результати представлені у Таблиці 1. Таблиця 1. Узагальнені результати досліджень щодо вивчення ефективності ламотриджину щодо попередження розладів настрою у пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу "Доля" пацієнтів без ознак захворювання до 76 тижня Дослідження SCAB2003 Біполярний афективний розлад I типу Дослідження SCAB2006 Біполярний афективний розлад I типу Критерій включення Депресивний епізод Маніакальний епізод Ламотріджін Препарат літію Плацебо Ламотріджін Препарат літію Плацебо Без втручання 0,22 0,21 0,12 0,17 0,24 0,04 Значення р, логарифмічний ранговий критерій 0,004 0,006 - 0,023 0,006 - Без ознак депресії 0,51 0,46 0,41 0,82 0,71 0,40 Значення р, логарифмічний ранговий критерій 0,047 0,209 - 0,015 0,167 - Без ознак манії 0,70 0,86 0,67 0,53 0,64 0,37 Значення р, логарифмічний ранговий критерій 0,339 0,026 - 0,280 0,006 - В результаті додаткового аналізу часу до виникнення першого епізоду депресії та до першого епізоду манії/гіпоманії або змішаного епізоду у групі пацієнтів, які приймають ламотриджин, час до виникнення епізоду депресії був значно більшим, ніж у групі пацієнтів, які приймають плацебо. Відмінності у групах лікування щодо часу виникнення епізоду манії/гіпоманії або змішаного епізоду були статистично незначущими. Ефективність ламотриджину в комбінації з препаратами, що стабілізують настрій, недостатньо вивчена. Застосування у дітей (у віці 10-12 років) та у підлітків (у віці 13-17 років) Проведено багатоцентрове, плацебо-контрольоване, подвійне сліпе, рандомізоване дослідження зі скасуванням препарату в паралельних групах, в якому оцінювали ефективність та безпеку лікарської форми ламотриджину з негайним вивільненням як допоміжну підтримуючу терапію для затримки настання епізодів розладів настрою -17 років) чоловічої та жіночої статі з діагнозом біполярного афективного розладу І типу, які досягли стадії ремісії або покращення стану після епізоду біполярного афективного розладу на фоні лікування ламотриджином у комбінації з нейролептиком або іншими препаратами, що стабілізують настрій.За результатами аналізу первинної ефективності (час до розвитку епізоду біполярного афективного розладу - ТОВЕ) статистична значимість була досягнута (р = 0,0717), в такий спосіб, ефективність була продемонстрована. Крім того, результати аналізу безпеки виявили збільшення кількості повідомлень про суїцидальну поведінку у пацієнтів, які отримували лікування ламотриджином: 5% (4 пацієнти) у групі ламотриджину порівняно з 0 у групі плацебо. Вивчення впливу ламотриджину на серцеву провідність У дослідженні за участю здорових дорослих добровольців оцінювали ефект багаторазового застосування ламотриджину (у дозах до 400 мг/добу) на серцеву провідність, що визначається за допомогою ЕКГ у 12 відведеннях. Відсутнє клінічно значуще вплив ламотриджину на інтервал QT порівняно з плацебо.Показання до застосуванняЕпілепсія Дорослі та підлітки (старші 12 років) Комбінована терапія або монотерапія парціальних та генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні. Припадки при синдромі Леннокса-Гасто. Препарат Ламіктал® призначають як комбіновану терапію, однак можливе призначення як препарат першої лінії. Діти (від 2-х до 12 років включно) Комбінована терапія парціальних та генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні та напади при синдромі Леннокса-Гасто. Монотерапія типових абсансів. Біполярний афективний розлад Дорослі віком від 18 років Профілактика депресивних епізодів у пацієнтів з біполярним афективним розладом, які мають переважно депресивні епізоди. Препарат Ламіктал не показаний для лікування гострих маніакальних або депресивних нападів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ламотриджину або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяРизик, пов'язаний з ПЕП загалом Жінкам, здатним до народження дітей, необхідно проконсультуватися з фахівцями. Якщо жінка планує вагітність, протиепілептична терапія повинна бути переглянута. Жінкам, яким проводиться лікування епілепсії, слід уникати раптового припинення протиепілептичної терапії, оскільки це може призвести до відновлення нападів, що може мати серйозні наслідки для жінки та майбутньої дитини. Терапія декількома ПЕП може бути пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, залежно від застосовуваних ПЕП, тому наскільки можна слід застосовувати монотерапію. Ризик, пов'язаний із прийомом ламотриджину Вагітність Велика кількість даних щодо вагітних жінок (більше 8 700 жінок), які отримували монотерапію препаратом Ламіктал® у першому триместрі вагітності, не підтверджують загального збільшення ризику виникнення серйозних вроджених вад розвитку, включаючи ущелини верхньої губи та піднебіння. У дослідженнях на тваринах виявлено токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток. Якщо терапія препаратом Ламіктал вважається необхідною під час вагітності, рекомендується застосовувати мінімально можливу терапевтичну дозу. Ламотриджин має слабкий інгібуючий вплив на редуктазу дигідрофолієвої кислоти і тому теоретично може призвести до підвищеного ризику порушення розвитку ембріона та плода внаслідок зниження рівня фолієвої кислоти. Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти під час планування вагітності та на ранніх стадіях вагітності. Фізіологічні зміни при вагітності можуть впливати на рівень ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження рівня ламотриджину у плазмі під час вагітності з можливим ризиком втрати контролю припадків. Після пологів рівень ламотриджину може швидко збільшуватись з ризиком розвитку небажаних реакцій, що залежать від дози. Тому рівень ламотриджину в сироватці крові слід контролювати перед, під час та після вагітності, а також відразу після пологів. При необхідності слід провести добір для підтримки рівня ламотриджину в сироватці крові на тому ж рівні, що й до вагітності, або підібрати дозу залежно від клінічної відповіді. Крім того, після пологів слід контролювати небажані реакції, пов'язані із дозою. Період грудного вигодовування Повідомлялося, що ламотриджин різною мірою проникає у грудне молоко, загальний рівень ламотриджину у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, може досягати приблизно 50% від рівня ламотриджину, зареєстрованого у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, рівень ламотриджину в сироватці крові може досягати рівнів, за яких виявляються фармакологічні ефекти. В обмеженій групі дітей грудного віку, які піддавалися дії препарату, небажані реакції не зареєстровані. Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та потенційний ризик розвитку небажаних реакцій у дитини. Якщо жінка, яка приймає препарат Ламіктал, вирішує годувати грудьми, то у дитини необхідно моніторувати появу будь-яких небажаних реакцій. Фертильність Дослідження на тваринах при застосуванні ламотриджину не виявили порушення фертильності.Побічна діяНебажані реакції, пов'язані із застосуванням препарату з приводу епілепсії та біполярного афективного розладу, засновані на доступних даних контрольованих клінічних досліджень та іншому клінічному досвіді. Категорії частоти сформовані на підставі результатів контрольованих клінічних досліджень (монотерапія епілепсії (відзначено †) та біполярний афективний розлад (відзначено §)). Якщо категорії частоти відрізняються в клінічних дослідженнях епілепсії та біполярного афективного розладу, вказаний рідкісний варіант частоти. Однак у разі відсутності даних контрольованих клінічних досліджень категорії частоти було сформовано на підставі іншого клінічного досвіду. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥1/100 і Частота народження небажаних реакцій Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: гематологічні порушення1, включаючи нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію, агранулоцитоз; Невідомо: лімфаденопатія1. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: синдром гіперчутливості2 (включаючи такі симптоми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряк особи, гематологічні порушення, порушення з боку печінки, дисеміноване внутрішньосудинне згортання, поліорганна недостатність). Порушення психіки - Часто: агресія, дратівливість; Дуже рідко: сплутаність свідомості, галюцинації, тіки; Невідомо: нічні кошмари. Порушення з боку нервової системи - Дуже часто: головний біль §; Часто: сонливість, головокружіння, тремор, безсоння, ажитація; Нечасто: атаксія; Рідко: ністагм, асептичний менінгіт; Дуже рідко: порушення рівноваги, рухові розлади, погіршення перебігу хвороби Паркінсона3, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз, підвищення частоти нападів. Порушення з боку органу зору - Нечасто: диплопія, нечіткий зір; Рідко: кон'юнктивіт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Часто: нудота, блювання, діарея, сухість у роті. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – дуже рідко: печінкова недостатність, порушення функції печінки4, підвищення показників функціональних проб печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: шкірні висипання5†§; Нечасто: алопеція; Рідко: синдром Стівенса-Джонсона; Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: артралгія§; Дуже рідко: вовчаково-подібні реакції. Загальні розлади та порушення в місці введення - Часто: стомлюваність, біль, біль у спині. Опис окремих небажаних реакцій 1 Гематологічні порушення та лімфаденопатія можуть бути пов'язаними та не пов'язаними з синдромом гіперчутливості (див. Порушення з боку імунної системи). 2 Також отримані повідомлення про випадки висипу, що розвиваються в рамках синдрому гіперчутливості, у поєднанні з різними системними симптомами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя, гематологічні порушення та порушення печінки. Синдром характеризується широким спектром клінічної тяжкості і в окремих випадках може призвести до розвитку дисемінованого внутрішньосудинного згортання та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні прояви гіперчутливості (наприклад, пропасниця, лімфаденопатія) можуть спостерігатися навіть за відсутності вираженого висипу. За наявності таких ознак та симптомів пацієнта слід негайно обстежити та припинити застосування препарату Ламіктал8, якщо неможливо встановити альтернативну етіологію. 3 Перелічені реакції становлять дані інших джерел клінічної практики. Отримано повідомлення про те, що ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів із хворобою Паркінсона, а також зареєстровані окремі повідомлення про екстрапірамідні розлади та хореоатетоз у пацієнтів, які не мають цього фонового захворювання. 4 Порушення функції печінки зазвичай розвивається у зв'язку з реакціями гіперчутливості, але отримано окремі повідомлення про випадки без явних ознак гіперчутливості. 5 У клінічних дослідженнях за участю дорослих шкірні висипання зустрічалися у 8-12% пацієнтів, які отримували ламотриджин, і у 5-6% пацієнтів, які отримували плацебо. Шкірний висип призводив до скасування лікування ламотриджином у 2% пацієнтів. Висипання, зазвичай макулопапулезного характеру, зазвичай з'являється протягом восьми тижнів після початку лікування і дозволяється після припинення застосування препарату Ламіктал®. Зареєстровані серйозні випадки висипу, що потенційно становить загрозу для життя, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та лікарську реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS). Незважаючи на те, що в більшості випадків реакції дозволялися після відміни ламотриджину, у деяких пацієнтів залишилися незворотні шрами і в окремих випадках реакції призводили до летального результату. Загальний ризик появи висипу тісно пов'язаний із такими факторами: високі початкові дози ламотриджину та перевищення рекомендованої схеми підвищення дози при терапії ламотриджином; супутнє застосування вальпроату. Також отримані повідомлення про висип, що розвивається в рамках синдрому гіперчутливості, у поєднанні з різними системними симптомами. Отримано повідомлення про зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз і переломи при тривалій терапії пацієнтів ламотриджином. Механізм, з якого ламотриджин впливає кістковий метаболізм, не визначено.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування окисних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодії між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються системою ферментів цитохрому Р450, малоймовірно. Ламотриджин може стимулювати свій метаболізм, але цей ефект виражений помірно і малоймовірно, що він має клінічно значущі наслідки. Таблиця 7. Вплив інших препаратів на глюкуронізацію ламотриджину. Препарати, що мають виражену інгібуючу дію на глюкуронізацію ламотриджину. Препарати, що мають виражену індукувальну дію на глюкуронізацію ламотриджину. Препарати, які не мають значної інгібуючої або індукуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину. Вальпроат карбамазепін препарати літію фенітоїн бупропіон примідон оланзапін фенобарбітал окскарбазепін рифампіцин фелбамат лопінавір у комбінації з ритонавіром габапентін атазанавір у комбінації з ритонавіром * леветирацетам комбінація етинілоестрадіолу та левоноргестрелу** прегабалін топірамат зонізамід аріпіпразол * Вказівки щодо дозування препарату див. ** Вплив інших пероральних контрацептивів та гормональної замісної терапії не вивчався, хоча вони можуть чинити подібний вплив на фармакокінетичні показники ламотриджину. Взаємодія з ПЕП Вальпроат, який інгібує глюкуронізацію ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму та подовжує його середній період напіввиведення майже вдвічі. Певні ПЕП (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенабарбітал та примідон), що стимулюють систему метаболізуючих ферментів печінки, індукують глюкуронізацію ламотриджину та його метаболізм. Повідомлялося про розвиток небажаних реакцій з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Ці симптоми зазвичай проходили після зниження дози карбамазепіну. Аналогічна реакція спостерігалася у клінічному дослідженні ламотриджину та окскарбазепіну у здорових дорослих добровольців, але результат зниження доз не вивчався. При одночасному застосуванні ламотриджину в дозі 200 мг та окскарбазепіну в дозі 1200 мг ні окскарбазепін ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. У дослідженні у здорових добровольців поєднане застосування фелбамату (у дозі 1200 мг 2 рази на добу) та ламотриджину (у дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів) не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. На підставі ретроспективного аналізу концентрації у плазмі крові у пацієнтів, які отримували ламотриджин, у комбінації з габапентином і без нього, габапентин не призводить до зміни кліренсу ламотриджину. Можливі лікарські взаємодії леветирацетаму та ламотриджину досліджувалися при оцінці сироваткових концентрацій обох препаратів у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Ці дані показують, що ламотриджин та леветирацетам не впливають на фармакокінетику один одного. Не спостерігалося впливу прегабаліну (у дозі 200 мг 3 рази на добу) на рівноважні концентрації ламотриджину, таким чином, прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину приводив до збільшення концентрації топірамату на 15%. Прийом зонізаміду у пацієнтів з епілепсією (у дозі 200-400 мг на добу) спільно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) протягом 35 днів під час клінічної програми не призводив до зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Незважаючи на те, що раніше повідомлялося про зміну концентрації в плазмі інших ПЕП при спільному застосуванні з ламотриджином, контрольовані дослідження не показали, що ламотриджин впливає на концентрацію в плазмі крові супутніх ПЕП. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші ПЕП із місць зв'язування з білками плазми. Взаємодія при поєднаному застосуванні з іншими психотропними засобами У 20 здорових добровольців ламотриджин у дозі 100 мг на добу не викликав порушення фармакокінетики безводного глюконату літію (у дозі 2 г 2 рази на день протягом 6 днів) при їхньому спільному призначенні. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надавав статистично значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину у 12 добровольців і викликав незначне збільшення AUC (площі під кривою "концентрація-час") ламотриджину глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижував AUC та Сmах ламотриджину у здорових дорослих добровольців у середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не впливав на фрамакокінетику оланзапіну. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг у 14 здорових дорослих добровольців. При цьому у 12 з 14 пацієнтів при поєднаному прийомі ламотриджину та рисперидону відзначалася сонливість; тоді як тільки у 1 з 20 пацієнтів сонливість спостерігалася при прийомі тільки рисперидону, і в жодного - при прийомі лише ламотриджину. У дослідженні у 18 дорослих пацієнтів з біполярним афективним розладом, які отримували за встановленою схемою ламотриджин (не менше 100 мг на добу), дози арипіпразолу збільшували з 10 мг на добу до кінцевого значення 30 мг на добу протягом 7-денного періоду і далі один раз. на добу ще протягом 7 днів. Спостерігалося середнє зниження Сmах та AUC ламотриджину приблизно на 10%. Не очікується, що вплив такої магнітуди матиме клінічний наслідок. В експериментах з інгібування in vitro було показано, що спільне інкубування з амітриптіліном, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом або лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Дані щодо вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, дозволяють зробити висновок, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. Результати досліджень in vitro також дозволяють припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон навряд чи можуть впливати на кліренс ламотриджину. Взаємодія з гормональними контрацептивами Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину При дослідженні на 16 добровольцях-жінках зазначено, що прийом комбінованих оральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу в одній таблетці для прийому всередину, викликає приблизно двократне підвищення кліренсу ламотриджину ламотриджину в середньому на 52% та 39% відповідно. Протягом тижня, вільної від прийому препарату (тобто при тижневій перерві у прийомі контрацептиву), спостерігається підвищення концентрації ламотриджину в плазмі крові, при цьому концентрація ламотриджину, виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, в середньому у 2 рази вища. , ніж у період одночасного прийому препаратів Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів При дослідженні на 16 добровольцях-жінках показано, що в період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого орального контрацептиву. Відзначається помірне підвищення кліренсу другого компонента орального контрацептиву - левоноргестрела (після його прийому внутрішньо), що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу в середньому на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікуло-стимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу під час цього дослідження виявило деяке зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимір сироваткового прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормонального підт.Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни рівнів ФСГ та ЛГ у сироватці крові на овуляційну активність яєчників не встановлено. Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг на добу) не вивчався і дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводилися. Взаємодія з іншими препаратами При дослідженні на 10 добровольцях-чоловіках виявлено, що рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції печінкових ферментів, відповідальних за глюкуронізацію. Пацієнтам, які отримують рифампіцин як супутню терапію, режим застосування ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при сумісному застосуванні ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронізації. При застосуванні лопінавіру в комбінації з ритонавіром у здорових добровольців спостерігалося зниження приблизно на половину концентрації ламотриджину в плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронізації. У пацієнтів, які приймають супутнє лікування лопінавіром у комбінації з ритонавіром, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронізації. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру в комбінації з ритонавіром (300 мг і 100 мг) призводив до зниження значень AUC та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) у середньому на 32% та 6% відповідно. Результати досліджень in vitro показали, що саме ламотриджин, а не метаболіт 2-N-глюкуронід є інгібітором катіонних переносників органічних субстратів у потенційно клінічно значущих концентраціях. Ці дані показують, що ламотриджин є більш потужним інгібітором катіонного переносника (IC50 варіює від 53,8 до 186 мкМ відповідно), ніж циметидин. Взаємодія, включаючи лабораторні показники Ламотриджин, як повідомляється, впливає на проведення деяких експрес-методів аналізу сечі з метою виявлення препаратів, результати яких можуть бути неправдивими, особливо при виявленні фенциклідину (дисоціативний анестетик). Для підтвердження позитивного результату слід використовувати більш специфічний альтернативний хімічний метод.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Ламіктал®, жувальні/розчинні таблетки можна жувати, розчиняти в невеликому обсязі води (принаймні, в такому, щоб пігулка була покрита повністю) або проковтувати повністю з невеликою кількістю води. Якщо розрахована доза ламотриджину (наприклад, при застосуванні у дітей для лікування епілепсії або у пацієнтів з порушенням функції печінки) не дорівнює цілим таблеткам, то пацієнту має бути призначена така доза, яка відповідає меншій кількості цілих таблеток. Відновлення застосування препарату У разі відновлення застосування препарату Ламіктал® лікар повинен оцінити необхідність підвищення підтримуючої дози у пацієнтів, які припинили прийом ламотриджину з будь-якої причини, оскільки високі початкові дози та перевищення рекомендованої дози пов'язані з ризиком розвитку тяжкого висипу. Чим більше пройшло часу після останнього прийому препарату, тим більшою обережністю слід підвищувати дозу до підтримуючої. Якщо час після припинення прийому перевищує 5 періодів напіввиведення, то дозу ламотриджину слід підвищувати до підтримуючої відповідно до відповідної схеми. Терапію препаратом Ламіктал® рекомендується не відновлювати у пацієнтів, у яких припинення лікування ламотриджином було пов'язане з появою висипу, крім випадків, коли потенційна користь однозначно перевищує ризик. Епілепсія Режим підвищення дози та підтримуючі дози, рекомендовані для дорослих та підлітків віком від 12 років (Таблиця 2), а також для дітей та підлітків віком від 2 до 12 років (Таблиця 3), наведено нижче. Внаслідок ризику висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення дози. При відміні супутніх ПЕП або додаванні ПЕП або інших препаратів на фоні прийому ламотриджину необхідно брати до уваги те, що це може вплинути на фармакокінетику ламотриджину. Таблиця 2. Рекомендований режим дозування при лікуванні епілепсії у дорослих та підлітків (старше 12 років) Режим дозування Тижня 1+2 Тижня 3+4 Звичайна підтримуюча доза Монотерапія: 25 мг на добу (в 1 прийом) 50 мг на добу (в 1 прийом) 100-200 мг на добу (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді. Деяким пацієнтам для досягнення цільової терапевтичної відповіді може знадобитися доза 500 мг на добу. Комбінована терапія з вальпроатами (інгібітор глюкуронізації ламотриджину): Цей режим дозування слід використовувати з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії. 12,5 мг на добу (призначається по 25 мг через день) 25 мг на добу (в 1 прийом) 100-200 мг на добу (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена максимально на 25-50 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді. Комбінована терапія без вальпроатів та з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати без вальпроатів, але з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном, рифампіцином, лопінавіром/ритонавіром 50 мг на добу (в 1 прийом) 100 мг на добу (2 прийоми) 200-400 мг на добу (2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена на 100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді. Деяким пацієнтам для досягнення цільової терапевтичної відповіді може знадобитися доза 700 мг на добу. Комбінована терапія без вальпроатів та без інгібіторів глюкуронізації ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати з іншими препаратами, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг на добу (в 1 прийом) 50 мг на добу (1 прийом) 100-200 мг на добу (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді. У пацієнтів, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, слід використовувати режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Таблиця 3. Рекомендований режим дозування під час лікування епілепсії в дітей віком (від 2 до 12 років включно) Режим дозування Тижня 1+2 Тижня 3+4 Звичайна підтримуюча доза Монотерапія типових абсансів: 0,3 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми) 1-15 мг/кг/сут (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена максимально на 0,6 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді з максимальною підтримуючою дозою 200 мг/добу. Комбінована терапія з вальпроатами (інгібітор глюкуронізації ламотриджину): Цей режим дозування слід використовувати з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії. 0,15 мг/кг/добу* (в 1 прийом) 0,3 мг/кг/добу (в 1 прийом) 1-5 мг/кг/сут (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена максимально на 0,3 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді з максимальною підтримуючою дозою 200 мг/добу. Комбінована терапія без вальпроатів та з індукторами глюкуронізації ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати без вальпроатів, але з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном, рифампіцином, лопінавіром/ритонавіром 0,6 мг/кг/добу (2 прийоми) 1,2 мг/кг/добу (2 прийоми) 5-15 мг/кг/сут (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена максимально на 1,2 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді з максимальною підтримуючою дозою 400 мг/добу. Комбінована терапія без вальпроатів та без індукторів глюкуронізації ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати з іншими препаратами, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 0,3 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми) 0,6 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми) 1-10 мг/кг/сут (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кількість препарату може бути збільшена максимально на 0,6 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення оптимальної відповіді з максимальною підтримуючою дозою 200 мг/добу. У пацієнтів, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, слід використовувати режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. *Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить від 1 до 2 мг, то можна призначати препарат Ламіктал®, жувальні/розчинні таблетки, 2 мг через день протягом перших 2 тижнів. Якщо розрахована добова доза пацієнтів, які приймають вальпроати, становить менше 1 мг, ламотриджин не слід призначати. Для забезпечення підтримки терапевтичної дози необхідно контролювати масу тіла дитини та коригувати дозу препарату за її зміни. Ймовірно, що пацієнтам віком від 2 до 6 років потрібна підтримуюча доза, що знаходиться на верхній межі діапазону, що рекомендується. Після досягнення контролю епілепсії на тлі комбінованої терапії супутні протиепілептичні препарати (ПЕП) можуть бути відмінені, і прийом препарату Ламіктал продовжений у вигляді монотерапії. Діти молодші 2 років Дані щодо безпеки та ефективності ламотриджину як комбінованої терапії парціальних нападів у дітей віком від I місяця до 2 років обмежені. Дані про застосування у дітей віком до 1 місяця відсутні. Тому препарат Ламіктал® не рекомендується приймати дітям віком до 2 років. Тим не менш, у разі клінічної необхідності може бути ухвалено рішення про призначення препарату. Біполярний афективний розлад Режим підвищення дози та підтримуючі дози, рекомендовані для дорослих віком від 18 років, наведено в таблицях нижче. Перехідний режим дозування включає підвищення дози ламотриджину протягом 6 тижнів до підтримуючої стабілізуючої дози (Таблиця 4), після чого за наявності клінічних показань можна скасовувати інші психотропні препарати та/або ПЕП (Таблиця 5). Коригування доз після додавання інших психотропних препаратів та/або ПЕП також наведено нижче (Таблиця 6). Внаслідок ризику появи висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення дози. Таблиця 4. Рекомендований режим підвищення дози для досягнення добової стабілізуючої дози під час лікування біполярного афективного розладу у дорослих віком від 18 років Режим дозування Тижня 1+2 Тижня 3+4 Тиждень 5 Цільова стабілізуюча доза (тиждень 6)* Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія без вальпроатів та без індукторів глюкуронізації ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати з іншими препаратами, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину. 25 мг на добу (в 1 прийом) 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) 100 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) 200 мг на добу - звичайна цільова доза для оптимальної відповіді (в 1 або 2 прийоми на добу). Дози в інтервалі від 100 мг на добу до 400 мг на добу застосовувалися у клінічних дослідженнях. Комбінована терапія з вальпроатами (інгібітор глюкуронізації ламотриджину): Цей режим дозування слід використовувати з вальпроатами незалежно від іншої супутньої терапії. 12,5 мг на добу (призначаються 25 мг на добу через день) 25 мг на добу (в 1 прийом) 50 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) 100 мг на добу - звичайна цільова доза для оптимальної відповіді (в 1 або 2 прийоми на добу). Може застосовуватися максимальна добова доза 200 мг на добу залежно від клінічної відповіді. Комбінована терапія без вальпроатів та з індукторами глюкуронізації ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати без вальпроатів, але з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном, рифампіцином, лопінавіром/ритонавіром 50 мг на добу (в 1 прийом) 100 мг на добу (в 2 прийоми) 200 мг на добу (2 прийоми) 300 мг на добу на 6 тижні терапії, при необхідності збільшити дозу до 400 мг на добу на 7 тижні терапії для досягнення оптимальної відповіді (2 прийоми). У пацієнтів, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, слід використовувати режим підвищення дози, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. * Цільова стабілізуюча доза змінюється залежно від клінічної відповіді. Після досягнення цільової добової стабілізуючої дози, що підтримує, інші психотропні препарати можуть бути скасовані, як зазначено в схемі дозування нижче. Таблиця 5. Підтримуюча загальна добова доза, що стабілізує, у дорослих віком від 18 років для лікування біполярного афективного розладу після відміни супутніх препаратів Режим дозування Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (перед скасуванням) Тиждень 1 (початок відміни) Тиждень 2 Тиждень 3 і далі* Відміна вальпроату (інгібітор глюкуронізації ламотриджину) залежно від вихідної дози ламотриджину: Після відміни вальпроату слід подвоїти стабілізуючу дозу, не перевищуючи рівня збільшення на 100 мг на тиждень 100 мг/добу 200 мг/добу Зберегти дозу 200 мг на добу на 2 прийоми 200 мг/добу 300 мг/добу 400 мг/добу Зберегти дозу 400 мг на добу Відміна індукторів глюкуронізації ламотриджину в залежності від вихідної дози ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати після відміни фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру 400 мг/добу 400 мг/добу 300 мг/добу 200 мг/добу 300 мг/добу 300 мг/добу 225 мг/добу 150 мг/добу 200 мг/добу 200 мг/добу 150 мг/добу 100 мг/добу Відміна препаратів, які значно не індукують або не інгібують глюкуронізацію ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати після відміни інших препаратів, які значно не індукують або не інгібують глюкуронізацію ламотриджину. Підтримувати цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення дози (200 мг на добу в 2 прийоми; діапазон доз від 100 до 400 мг на добу) У пацієнтів, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, рекомендується підтримувати поточну дозу ламотриджину, і добір дози ламотриджину необхідно проводити на підставі клінічної відповіді. * За необхідності доза може бути збільшена до 400 мг на добу. Відсутній клінічний досвід корекції добових доз препарату Ламіктал після додавання інших препаратів. Однак на підставі досліджень щодо оцінки взаємодії препаратів можна сформулювати такі рекомендації (Таблиця 6). Таблиця 6. Корекція добових доз при лікуванні біполярного афективного розладу у дорослих віком від 18 років після додавання інших препаратів Режим дозування Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (до додавання) Тиждень 1 (початок додавання) Тиждень 2 Тиждень 3 і далі Додавання вальпроату (інгібітор глюкуронізації ламотриджину) залежно від вихідної дози ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати при додаванні вальпроату незалежно від іншої супутньої терапії. 200 мг/добу 100 мг/добу Зберегти дозу 100 мг/добу 300 мг/добу 150 мг/добу Зберегти дозу 150 мг/добу 400 мг/добу 200 мг/добу Зберегти дозу 200 мг/добу Додавання індукторів глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не отримують вальпроат, залежно від вихідної дози ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати без застосування вальпроату при додаванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру. 200 мг/добу 200 мг/добу 300 мг/добу 400 мг/добу 150 мг/добу 150 мг/добу 225 мг/добу 300 мг/добу 100 мг/добу 100 мг/добу 150 мг/добу 200 мг/добу Додавання інших препаратів, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину: Цей режим дозування слід використовувати при додаванні інших препаратів, які не мають значної індукуючої або інгібуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину. Зберегти цільову дозу, досягнуту в процесі режиму підвищення дози (200 мг на добу; діапазон доз від 100 до 400 мг на добу) У пацієнтів, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, слід використовувати режим дозування, рекомендований для застосування ламотриджину в комбінації з вальпроатами. Відміна препарату Ламіктал у пацієнтів з біполярним афективним розладом Під час проведення клінічних досліджень різке скасування ламотриджину не викликало збільшення частоти, тяжкості або зміни характеру небажаних реакцій у порівнянні з плацебо. Таким чином, пацієнтам можна скасовувати препарат Ламіктал без поступового зниження його дози. Діти та підлітки молодші 18 років Препарат Ламіктал® не рекомендований для лікування біполярного афективного розладу у дітей та підлітків віком до 18 років, оскільки в рандомізованих дослідженнях зі скасуванням препарату не було продемонстровано значної ефективності та спостерігалося збільшення кількості повідомлень про суїцидальну поведінку. Загальні рекомендації щодо дозування препарату Ламіктал® у спеціальних груп пацієнтів Жінки, які приймають гормональні контрацептиви При застосуванні комбінації етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) кліренс ламотриджину підвищується приблизно вдвічі, що призводить до зниження рівня ламотриджину. Після титрації дози для досягнення максимальної терапевтичної відповіді можуть знадобитися вищі підтримуючі дози ламотриджину (до дворазового збільшення). Протягом тижня без застосування контрацептиву спостерігалось дворазове підвищення рівня ламотриджину. Не можна виключати виникнення небажаних реакцій, пов'язаних із дозою. Тому як терапія першої лінії слід розглянути можливість прийому протизаплідних засобів, які не включають тиждень без застосування контрацептиву (наприклад, постійні гормональні контрацептиви або негормональні методи). Початок застосування гормональних контрацептивів пацієнтками, які вже одержують підтримуючі дози ламотриджину та НЕ одержують індуктори глюкуронізації ламотриджину. У більшості випадків потрібне підвищення підтримуючої дози ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. З моменту початку застосування гормональних контрацептивів рекомендується підвищення дози ламотриджину на 50-100 мг щотижня залежно від індивідуальної клінічної відповіді. Не рекомендується перевищувати ці дози, якщо клінічний стан пацієнта не потребує подальшого підвищення дози препарату Ламіктал®. Для підтвердження збереження вихідного рівня ламотриджину слід розглянути можливість вимірювання рівня ламотриджину у сироватці крові до та після початку застосування гормональних контрацептивів. При необхідності слід здійснити корекцію дози. У жінок, які приймають гормональні контрацептиви, які включають один тиждень без застосування активного препарату ("тиждень без застосування контрацептиву"), слід проводити контроль рівня ламотриджину в сироватці крові під час тижня 3 прийоми активного препарату, тобто з 15 по 21 дні циклу прийому таблеток . Тому як терапія першої лінії слід розглянути можливість прийому протизаплідних засобів, які не включають тиждень без застосування контрацептиву (наприклад, постійні гормональні контрацептиви або негормональні методи). Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтками, які вже одержують підтримуючі дози ламотриджину та не отримують індуктори глюкуронізації ламотриджину. У більшості випадків потрібне зниження підтримуючої дози ламотриджину, але не більше ніж на 50%. Рекомендується поступове зниження добової дози ламотриджину на 50-100 мг на добу щотижня (швидкість зниження не повинна перевищувати 25% від добової дози на тиждень) протягом 3 тижнів, якщо клінічний стан пацієнта не потребує іншого підходу. Для підтвердження підтримки вихідного рівня ламотриджину слід розглянути можливість вимірювання рівня ламотриджину у сироватці крові до та після припинення застосування гормональних контрацептивів. У жінок, які бажають припинити прийом гормональних контрацептивів, які включають один тиждень без застосування активного препарату ("тиждень без застосування контрацептиву"), слід проводити контроль рівня ламотриджину в сироватці крові під час тижня 3 прийоми активного препарату, тобто з 15 по 21 дні циклу прийому пігулок. Зразки крові для оцінки рівня ламотриджину після остаточного припинення прийому контрацептивного засобу не слід збирати протягом першого тижня після припинення прийому таблеток. Початок застосування ламотриджину у пацієнток, які вже застосовують гормональні контрацептиви. Підвищення дози слід проводити згідно з звичайними рекомендаціями щодо застосування, представленими в таблицях. Початок і припинення застосування гормональних контрацептивів у пацієнток, які вже приймають ламотриджин у підтримуючих дозах та приймають індуктори глюкуронування ламотриджину. Може не знадобитися корекція рекомендованої підтримуючої дози ламотриджину. Застосування з комбінацією атазанавір/ритонавір У разі додавання ламотриджину до вже проведеної терапії атазанавіром/ритонавіром відсутня необхідність корекції рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину. У пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не застосовують індуктори глюкуронізації, може виникнути необхідність підвищення дози ламотриджину при додаванні комбінації атазанавіру/ритонавіру або в зниженні дози ламотриджину у разі припинення застосування комбінації атазанавіру/ритонавіру. З метою з'ясування необхідності корекції дози ламотриджину слід провести контроль рівня ламотриджину в плазмі крові до та протягом 2 тижнів після початку або припинення застосування комбінації атазанавіру/ритонавіру. Застосування спільно з лопінавіром/ритонавіром У разі додавання ламотриджину до терапії лопінавіром/ритонавіром, що вже проводиться, відсутня необхідність корекції рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину. У пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не застосовують індуктори глюкуронізації, може виникнути необхідність підвищення дози ламотриджину при додаванні лопінавіру/ритонавіру або в зниженні дози ламотриджину у разі припинення застосування лопінавіру/ритонавіру. З метою з'ясування необхідності корекції дози ламотриджину слід провести контроль рівня ламотриджину в плазмі крові до та протягом 2 тижнів після початку або припинення застосування лопінавіру/ритонавіру. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Не потрібне проведення корекції режиму дозування порівняно з схемою, що рекомендується. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі значно не відрізняється від такої у дорослих нелітнього віку. Пацієнти з порушенням функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю препарат Ламіктал слід призначати з обережністю. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності початкові дози препарату Ламіктал слід розраховувати в залежності від супутніх лікарських препаратів, що приймаються пацієнтом. У пацієнтів із значним порушенням функції нирок може бути ефективним зниження підтримуючих доз. Пацієнти з порушенням функції печінки Початкову, зростаючу та підтримуючу дози зазвичай слід зменшити приблизно на 50% у пацієнтів з помірним (стадія В за шкалою Чайлд-Пью) та на 75% з тяжким (стадія С за шкалою Чайлд-Пью) ступенем порушення функції печінки. Зростаючу та підтримуючу дози слід коригувати залежно від клінічної відповіді.ПередозуванняСимптоми Повідомлялося про одноразове застосування доз ламотриджину, що перевищують максимальні терапевтичні в 10-20 разів, включаючи випадки летального результату. Передозування виявилося симптомами, що включали ністагм, атаксію, порушення свідомості, напади епілепсії та кому. При передозуванні у пацієнтів також спостерігалося розширення комплексу QRS (затримка внутрішньошлуночкової провідності). Розширення комплексу QRS тривалістю понад 100 мсек може бути пов'язане з більш вираженою токсичністю. Лікування У разі передозування пацієнта необхідно госпіталізувати та провести відповідну підтримуючу терапію. За показаннями слід провести лікування, спрямоване зменшення всмоктування (активоване вугілля). Подальше ведення пацієнта має здійснюватися згідно з клінічними показаннями. Досвід застосування гемодіалізу під час лікування передозування відсутній. У шести добровольців із нирковою недостатністю 20% ламотриджину було виведено з організму під час 4-годинного сеансу гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВисипання на шкірі Є повідомлення про небажані шкірні реакції, які виникали зазвичай протягом перших 8 тижнів після початку терапії ламотриджином. Більшість висипань носить легкий характер і проходить самостійно, проте є повідомлення про висипання, які вимагали госпіталізації пацієнта та припинення прийому ламотриджину. Дані реакції включали такі потенційно небезпечні для життя ураження шкіри, як синдром Стівенса-Джонсона (SJS) та токсичний епідермальний некроліз (TEN), а також лікарську реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), відому як синдром гіперчутливості (HSS). Тяжкі шкірні висипання у дорослих пацієнтів, включених у дослідження та приймали ламотриджин відповідно до існуючих рекомендацій, розвивалися з частотою приблизно 1 на 500 пацієнтів з епілепсією. Приблизно у половині цих випадків зареєстровано синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000). За даними клінічних досліджень, у пацієнтів з біполярним афективним розладом частота важких шкірних висипань становить приблизно 1 на 1000 пацієнтів. Діти ризик розвитку важких шкірних висипань вище, ніж в дорослих. За наявними даними, отриманими з низки досліджень, частота шкірних висипань, які вимагали госпіталізації, у дітей з епілепсією становила від 1 на 300 до 1 на 100 дітей. У дітей початкові прояви висипки можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні брати до уваги можливість реакції дітей на препарат, що виявляється розвитком висипки та гарячки протягом перших 8 тижнів терапії. Крім того, сумарний ризик розвитку висипу значною мірою пов'язаний з: високою початковою дозою ламотриджину та перевищенням рекомендованого режиму підвищення дози ламотриджину; супутнім застосуванням вальпроатів. Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших ПЕП, оскільки частота розвитку незначного висипу у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при застосуванні ламотриджину, ніж у пацієнтів, які не обтяжені таким анамнезом. Усі пацієнти (дорослі та діти), у яких розвинулася висипка, повинні бути одразу оглянуті, прийом препарату Ламіктал* повинен бути негайно припинено, за винятком тих випадків, коли очевидно, що розвиток висипу не пов'язаний з лікуванням ламотриджином. Не рекомендується відновлювати прийом препарату Ламіктал у випадках, коли його попереднє призначення було відмінено у зв'язку з розвитком висипу, якщо очікувана користь явно не перевищує ризик. У разі розвитку у пацієнта SJS, TEN або DRESS при застосуванні ламотриджину лікування ламотриджином ніколи не слід відновлювати. Повідомлялося, що висипка може бути частиною синдрому гіперчутливості, пов'язаного з проявом різних системних симптомів, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя, гематологічні порушення, порушення функції печінки та асептичний менінгіт. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (наприклад, лихоманка, лімфаденопатія) можуть спостерігатися навіть якщо відсутні явні прояви висипу. При розвитку подібних симптомів пацієнт повинен бути негайно оглянутий лікарем та,якщо не буде встановлена ​​інша причина симптомів, препарат Ламіктал® має бути відмінено. Розвиток асептичного менінгіту був оборотним при відміні препарату в більшості випадків і відновлювався у ряді випадків при повторному його застосуванні. Повторне застосування призводило до швидкого повернення симптомів, які часто були важчими. Препарат Ламіктал® не призначають повторно пацієнтам, у яких припинення лікування було пов'язане з асептичним менінгітом, пов'язаним із попереднім лікуванням ламотриджином. Посилення клінічних проявів та суїцидальний ризик Суїцидальні думки та суїцидальна поведінка відзначалися у пацієнтів, які приймали ПЕП за декількома показаннями. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень ПЕП показав невелике збільшення ризику прояву суїцидальних думок та поведінки. Механізм цього ризику невідомий і доступні дані не виключають можливість підвищення ризику при застосуванні ламотриджину. Таким чином, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом з метою виявлення ознак суїцидальних думок та поведінки, має бути передбачене відповідне лікування. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд за пацієнтами) повинні бути поінформовані про необхідність медичної консультації у разі виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. У пацієнтів з біполярним афективним розладом можуть посилитися симптоми депресії та/або проявитися ознаки суїцидальних думок/поведінки незалежно від застосування лікарських засобів для лікування біполярного афективного розладу, включаючи Ламіктал®. Тому за пацієнтами, які приймають Ламіктал для лікування біполярного афективного розладу, слід ретельно спостерігати з метою виявлення посилення клінічних проявів (включаючи розвиток нових симптомів) та суїцидальних думок/поведінки, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дози. У деяких пацієнтів, наприклад, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або думки, дорослих пацієнтів молодого віку та пацієнтів з вираженим суїцидальним мисленням до початку лікування, ризик появи суїцидальних думок або спроб суїциду може бути вищим,та за ними необхідно ретельно спостерігати під час лікування. Слід розглянути можливість зміни режиму терапії, включаючи можливість припинення застосування препарату, у пацієнтів з посиленням клінічних проявів (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидального мислення/поведінки, особливо якщо ці симптоми мають тяжкий характер, раптово з'явилися або не були частиною симптомів, присутніх у пацієнта раніше. Гормональні контрацептиви Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотриджину Застосування комбінованого препарату етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину, що призводить до зниження рівня ламотриджину. Зниження рівня ламотриджину пов'язане зі втратою контролю за нападами. Після титрації дози для досягнення максимального терапевтичного ефекту в більшості випадків необхідне підвищення підтримуючих доз ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. При припиненні прийому гормональних контрацептивів кліренс ламотриджину може зменшитися вдвічі. Збільшення рівня ламотриджину може супроводжуватися розвитком небажаних реакцій, які залежать від дози. Слід спостерігати за пацієнтами з метою виявлення таких реакцій. У жінок, які вже не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину та приймають гормональні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень, вільний від прийому препарату (тобто тижнева перерва у прийомі контрацептиву), у цей період часу спостерігатиметься поступове транзиторне підвищення рівня ламотриджину. Зміни рівня ламотриджину такого порядку можуть бути пов'язані із виникненням небажаних реакцій. Тому як препарати першого вибору слід розглянути можливість прийому протизаплідних засобів, які не включають тиждень без застосування контрацептиву (наприклад, безперервні гормональні контрацептиви або негормональні методи). Взаємодія між іншими пероральними контрацептивами або гормональною замісною терапією та ламотриджином не вивчалася, однак ці препарати можуть подібним чином впливати на фармакокінетичні параметри ламотриджину. Вплив ламотриджину на ефективність гормональних контрацептивів У дослідженні взаємодії за участю 16 здорових добровольців показано, що спільне застосування ламотриджину та гормонального контрацептиву (комбінація етинілестрадіол/левоноргестрел) призводить до помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та змін рівня ФСГ та ЛГ у сироватці крові. Вплив цих змін на овуляторну активність яєчників невідомий. Однак не можна виключити можливість, що у деяких пацієнтів, які приймають ламотриджин та гормональні контрацептиви, ці зміни можуть спричинити зниження ефективності контрацептивів. Тому такі пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність негайно повідомляти лікаря про зміни менструального циклу, наприклад, про міжменструальні кровотечі. Дигідрофолатредуктаза Ламотриджин характеризується незначним інгібуючим впливом на редуктазу дигідрофолієвої кислоти, тому існує ймовірність впливу на метаболізм фолатів при тривалій терапії. Однак ламотриджин не викликав істотних змін рівня гемоглобіну, середнього обсягу еритроцитів, рівня фолатів в еритроцитах або сироватці крові при тривалості застосування до 1 року і не знижував рівень фолатів в еритроцитах при тривалості застосування до 5 років. Ниркова недостатність У дослідженнях з одноразовим застосуванням ламотриджину у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності не виявлено значної зміни рівня ламотриджину у плазмі крові. Однак накопичення глюкуронідного метаболіту є можливим, тому необхідно виявляти обережність при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю. Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин Не можна призначати препарат Ламіктал® пацієнтам, які вже отримують інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Розвиток дітей Дані про вплив ламотриджину на ріст, статеве та когнітивне дозрівання, емоційний та поведінковий розвиток дітей відсутні. Запобіжні заходи при епілепсії Різка відміна препарату Ламіктал, як і інших ПЕП, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу препарату Ламіктал слід поступово знижувати протягом 2 тижнів. У літературі є повідомлення про те, що важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, мультиорганних порушень та дисемінованого внутрішньосудинного згортання іноді з летальним кінцем. Подібні випадки спостерігалися при лікуванні пацієнтів ламотриджином. Замість зменшення може спостерігатись клінічно значуще збільшення частоти розвитку нападів. У пацієнтів, які страждають на більш ніж один тип нападів, спостерігається користь у вигляді контролю одного типу нападів слід співвідносити з будь-яким зазначеним погіршенням нападів іншого типу. При застосуванні ламотриджину можуть посилюватися міоклонічні напади. Існуючі дані дозволяють припустити, що відповідь на лікування ламотриджином у комбінації з індукторами ферментів менш виражена, ніж при комбінації з ПЕП, що не індукують ферменти печінки. Причина цього явища залишається незрозумілою. У дітей, які приймають ламотриджин для лікування типових абсансів, ефективність препарату може зберігатись не у всіх пацієнтів. Запобіжні заходи при біполярному афективному розладі Діти та підлітки молодші 18 років Лікування антидепресантами супроводжується збільшенням ризику суїцидальних думок та поведінки у дітей та підлітків з депресивним розладом тяжкого ступеня та іншими психічними порушеннями. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки ефект усіх протиепілептичних засобів характеризується індивідуальною варіабельністю, то пацієнти, які приймають препарат Ламіктал для лікування епілепсії, повинні проконсультуватися зі своїм лікарем про специфічні складнощі при керуванні автомобілем. Дослідження щодо оцінки впливу препарату на здатність до керування транспортними засобами та роботи з механізмами не проводилися. У двох дослідженнях за участю здорових добровольців показано, що вплив ламотриджину на точну зорово-моторну координацію, рухи очей, хитання тіла, а також суб'єктивну седативну дію препарату не відрізнявся від плацебо. У клінічних дослідженнях ламотриджину зареєстровані повідомлення про небажані реакції неврологічного характеру, такі як запаморочення та диплопія. Тому, перш ніж приступити до керування автомобілем або механізмами, пацієнти повинні оцінити вплив препарату Ламіктал на свій стан.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки-1 таб: ламотригін* - 100 мг * - непатентоване міжнародне найменування, рекомендоване ВООЗ; в РФ прийнято написання міжнародного найменування – ламотріджин. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротисудомний (протиепілептичний) препарат. Блокатор потенціалзалежних натрієвих каналів. Викликає блок імпульсних розрядів у культурі нейронів та інгібує надмірне вивільнення глутамату (амінокислоти, що відіграють ключову роль у генеруванні епілептичних нападів) поряд з інгібуванням глутамат-індукованих ефекторних імпульсів.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі спостерігається через 2.5±1.5 год після перорального застосування. Час досягнення Cmax дещо подовжується у разі прийому препарату після їди, але ступінь всмоктування залишається незмінним. Фармакокінетика носить лінійний характер до дози 450 мг - максимальної одноразової дози, яка була досліджена. Існують значні індивідуальні відмінності значень Cmax препарату, але індивідуальні концентрації різняться дуже мало. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить приблизно 55%. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням переважно глюкуронідів. Виведення T1/2 у здорових дорослих людей становить 24-35 год. Середні значення кліренсу у здорових людей становлять 39±14 мл/хв. Ламотриджин виводиться з організму із сечею у вигляді глюкуронідів. Менш 10% виводиться у незміненому вигляді із сечею. Лише 2% продуктів метаболізму виводиться із калом. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках T1/2 ламотриджину значною мірою залежить від супутньої медикаментозної терапії. T1/2 ламотриджину зменшується до 14 годин при його комбінації з препаратами, що індукують активність ізоферментів системи цитохрому Р450, такими як карбамазепін і фенітоїн, і збільшується в середньому приблизно до 70 годин у разі поєднаного застосування з натрію вальпроатом. T1/2 ламотриджину в дітей віком зазвичай коротше, ніж в дорослих. T1/2 у дітей становить приблизно 7 годин при прийомі з лікарськими засобами, що індукують активність ізоферментів, такими як карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та примідон. T1/2 збільшується до 45-55 год при поєднаному прийомі з вальпроатом натрію. Вивчення фармакокінетики ламотриджину в одноразових дозах у пацієнтів із захворюваннями нирок свідчить про те, що фармакокінетичні параметри змінюються незначно, проте концентрації основного метаболіту у вигляді глюкуроніду зростають практично у 8 разів через зниження ниркового кліренсу.Показання до застосуванняЛамітор; рекомендується як монотерапія та допоміжна терапія для дорослих та дітей старше 12 років: прості парціальні судомні напади; складні парціальні судомні напади; вдруге генералізовані тоніко-клонічні судомні напади; первинно генералізовані тоніко-клонічні судомні напади; абсанси типові; абсанси атипові; міоклонічні напади; напади, резистентні до інших протиепілептичних засобів будь-якого типу. Ламітор також застосовують як допоміжну терапію для дітей віком від 2 до 12 років.Протипоказання до застосуваннявиражені порушення функції печінки; підвищена чутливість до ламотриджину та інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат не слід призначати при вагітності та в період лактації, за винятком випадків, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Застосування у дитячому віці Початкова доза Ламітору для дітей від 2 до 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 2 мг/кг/добу (2 прийоми) протягом перших 2 тижнів і 5 мг/кг/добу ( у 2 прийоми) протягом наступних 2 тижнів. Підтримуюча доза - 5-15 мг/кг/сут (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для дітей, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 0.2 мг/кг 1 раз/сут протягом перших 2 тижнів, потім 0.5 мг/кг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 1-5 мг/кг (1 або 2 прийоми). Побічна діяПобічні ефекти, що відзначаються при призначенні Ламітора як монотерапія З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість, порушення сну, підвищена стомлюваність. З боку системи травлення: нудота. Алергічні реакції: макуло-папульозна шкірна висипка (2%), найчастіше відзначається в перші 4 тижні після початку лікування і зникає після відміни препарату. В окремих випадках – синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз. Побічні ефекти, що відзначаються при призначенні Ламітора як додаткова терапія до стандартних протиепілептичних препаратів. З боку ЦНС: запаморочення, біль голови, сонливість, порушення рівноваги, підвищена стомлюваність, дратівливість, агресивність, тремор, сплутаність свідомості. З боку органу зору: диплопія, порушення гостроти зору. З боку системи кровотворення: нейтропенія, лейкопенія. З боку травної системи: нудота, блювання, диспептичні явища.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти печінки (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон), посилюється метаболізм Ламітора, що може вимагати збільшення його дози. Натрію вальпроат, який конкурує з ламотриджином щодо метаболізуючих ізоферментів печінки, пригнічує його метаболізм. Немає даних про те, що Ламітор здатний індукувати або інгібувати ізоферменти печінки, які метаболізують інші лікарські препарати. Ламітор може індукувати свій метаболізм, але цей ефект дуже незначний і не викликає серйозних клінічних проявів. Хоча в деяких пацієнтів відзначаються зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі, проведені контрольовані дослідження не підтвердили впливу Ламітора на рівні протиепілептичних препаратів, що одночасно приймаються в плазмі крові. Дані досліджень, проведених in vitro, вказують на те, що Ламітор не конкурує з іншими протиепілептичними препаратами за місця зв'язування з білками плазми.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза Ламітору для дорослих і дітей старше 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 50 мг 1 раз на добу протягом перших 2 тижнів і 100 мг на добу (2 прийоми) протягом наступних 2 тижні. Потім дозу слід збільшити до 200-400 мг на добу (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для пацієнтів, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 25 мг через день протягом перших 2 тижнів і потім 25 мг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 100-200 мг (1 або 2 прийоми). Початкова доза Ламітору для дітей від 2 до 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 2 мг/кг/добу (2 прийоми) протягом перших 2 тижнів і 5 мг/кг/добу ( у 2 прийоми) протягом наступних 2 тижнів. Підтримуюча доза - 5-15 мг/кг/сут (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для дітей, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 0.2 мг/кг 1 раз/сут протягом перших 2 тижнів, потім 0.5 мг/кг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 1-5 мг/кг (1 або 2 прийоми).ПередозуванняСимптоми: ністагм, атаксія, запаморочення, сонливість, біль голови, нудота, втрата свідомості, кома. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. За потреби проводять симптоматичну терапію.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки-1 таб: ламотригін* - 100 мг * - непатентоване міжнародне найменування, рекомендоване ВООЗ; в РФ прийнято написання міжнародного найменування – ламотріджин. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротисудомний (протиепілептичний) препарат. Блокатор потенціалзалежних натрієвих каналів. Викликає блок імпульсних розрядів у культурі нейронів та інгібує надмірне вивільнення глутамату (амінокислоти, що відіграють ключову роль у генеруванні епілептичних нападів) поряд з інгібуванням глутамат-індукованих ефекторних імпульсів.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі спостерігається через 2.5±1.5 год після перорального застосування. Час досягнення Cmax дещо подовжується у разі прийому препарату після їди, але ступінь всмоктування залишається незмінним. Фармакокінетика носить лінійний характер до дози 450 мг - максимальної одноразової дози, яка була досліджена. Існують значні індивідуальні відмінності значень Cmax препарату, але індивідуальні концентрації різняться дуже мало. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить приблизно 55%. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням переважно глюкуронідів. Виведення T1/2 у здорових дорослих людей становить 24-35 год. Середні значення кліренсу у здорових людей становлять 39±14 мл/хв. Ламотриджин виводиться з організму із сечею у вигляді глюкуронідів. Менш 10% виводиться у незміненому вигляді із сечею. Лише 2% продуктів метаболізму виводиться із калом. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках T1/2 ламотриджину значною мірою залежить від супутньої медикаментозної терапії. T1/2 ламотриджину зменшується до 14 годин при його комбінації з препаратами, що індукують активність ізоферментів системи цитохрому Р450, такими як карбамазепін і фенітоїн, і збільшується в середньому приблизно до 70 годин у разі поєднаного застосування з натрію вальпроатом. T1/2 ламотриджину в дітей віком зазвичай коротше, ніж в дорослих. T1/2 у дітей становить приблизно 7 годин при прийомі з лікарськими засобами, що індукують активність ізоферментів, такими як карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та примідон. T1/2 збільшується до 45-55 год при поєднаному прийомі з вальпроатом натрію. Вивчення фармакокінетики ламотриджину в одноразових дозах у пацієнтів із захворюваннями нирок свідчить про те, що фармакокінетичні параметри змінюються незначно, проте концентрації основного метаболіту у вигляді глюкуроніду зростають практично у 8 разів через зниження ниркового кліренсу.Показання до застосуванняЛамітор; рекомендується як монотерапія та допоміжна терапія для дорослих та дітей старше 12 років: прості парціальні судомні напади; складні парціальні судомні напади; вдруге генералізовані тоніко-клонічні судомні напади; первинно генералізовані тоніко-клонічні судомні напади; абсанси типові; абсанси атипові; міоклонічні напади; напади, резистентні до інших протиепілептичних засобів будь-якого типу. Ламітор також застосовують як допоміжну терапію для дітей віком від 2 до 12 років.Протипоказання до застосуваннявиражені порушення функції печінки; підвищена чутливість до ламотриджину та інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат не слід призначати при вагітності та в період лактації, за винятком випадків, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Застосування у дитячому віці Початкова доза Ламітору для дітей від 2 до 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 2 мг/кг/добу (2 прийоми) протягом перших 2 тижнів і 5 мг/кг/добу ( у 2 прийоми) протягом наступних 2 тижнів. Підтримуюча доза - 5-15 мг/кг/сут (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для дітей, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 0.2 мг/кг 1 раз/сут протягом перших 2 тижнів, потім 0.5 мг/кг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 1-5 мг/кг (1 або 2 прийоми). Побічна діяПобічні ефекти, що відзначаються при призначенні Ламітора як монотерапія З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість, порушення сну, підвищена стомлюваність. З боку системи травлення: нудота. Алергічні реакції: макуло-папульозна шкірна висипка (2%), найчастіше відзначається в перші 4 тижні після початку лікування і зникає після відміни препарату. В окремих випадках – синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз. Побічні ефекти, що відзначаються при призначенні Ламітора як додаткова терапія до стандартних протиепілептичних препаратів. З боку ЦНС: запаморочення, біль голови, сонливість, порушення рівноваги, підвищена стомлюваність, дратівливість, агресивність, тремор, сплутаність свідомості. З боку органу зору: диплопія, порушення гостроти зору. З боку системи кровотворення: нейтропенія, лейкопенія. З боку травної системи: нудота, блювання, диспептичні явища.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти печінки (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон), посилюється метаболізм Ламітора, що може вимагати збільшення його дози. Натрію вальпроат, який конкурує з ламотриджином щодо метаболізуючих ізоферментів печінки, пригнічує його метаболізм. Немає даних про те, що Ламітор здатний індукувати або інгібувати ізоферменти печінки, які метаболізують інші лікарські препарати. Ламітор може індукувати свій метаболізм, але цей ефект дуже незначний і не викликає серйозних клінічних проявів. Хоча в деяких пацієнтів відзначаються зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі, проведені контрольовані дослідження не підтвердили впливу Ламітора на рівні протиепілептичних препаратів, що одночасно приймаються в плазмі крові. Дані досліджень, проведених in vitro, вказують на те, що Ламітор не конкурує з іншими протиепілептичними препаратами за місця зв'язування з білками плазми.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза Ламітору для дорослих і дітей старше 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 50 мг 1 раз на добу протягом перших 2 тижнів і 100 мг на добу (2 прийоми) протягом наступних 2 тижні. Потім дозу слід збільшити до 200-400 мг на добу (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для пацієнтів, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 25 мг через день протягом перших 2 тижнів і потім 25 мг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 100-200 мг (1 або 2 прийоми). Початкова доза Ламітору для дітей від 2 до 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 2 мг/кг/добу (2 прийоми) протягом перших 2 тижнів і 5 мг/кг/добу ( у 2 прийоми) протягом наступних 2 тижнів. Підтримуюча доза - 5-15 мг/кг/сут (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для дітей, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 0.2 мг/кг 1 раз/сут протягом перших 2 тижнів, потім 0.5 мг/кг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 1-5 мг/кг (1 або 2 прийоми).ПередозуванняСимптоми: ністагм, атаксія, запаморочення, сонливість, біль голови, нудота, втрата свідомості, кома. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. За потреби проводять симптоматичну терапію.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки-1 таб: ламотригін* - 25 мг * - непатентоване міжнародне найменування, рекомендоване ВООЗ; в РФ прийнято написання міжнародного найменування – ламотріджин. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротисудомний (протиепілептичний) препарат. Блокатор потенціалзалежних натрієвих каналів. Викликає блок імпульсних розрядів у культурі нейронів та інгібує надмірне вивільнення глутамату (амінокислоти, що відіграють ключову роль у генеруванні епілептичних нападів) поряд з інгібуванням глутамат-індукованих ефекторних імпульсів.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі спостерігається через 2.5±1.5 год після перорального застосування. Час досягнення Cmax дещо подовжується у разі прийому препарату після їди, але ступінь всмоктування залишається незмінним. Фармакокінетика носить лінійний характер до дози 450 мг - максимальної одноразової дози, яка була досліджена. Існують значні індивідуальні відмінності значень Cmax препарату, але індивідуальні концентрації різняться дуже мало. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить приблизно 55%. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням переважно глюкуронідів. Виведення T1/2 у здорових дорослих людей становить 24-35 год. Середні значення кліренсу у здорових людей становлять 39±14 мл/хв. Ламотриджин виводиться з організму із сечею у вигляді глюкуронідів. Менш 10% виводиться у незміненому вигляді із сечею. Лише 2% продуктів метаболізму виводиться із калом. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках T1/2 ламотриджину значною мірою залежить від супутньої медикаментозної терапії. T1/2 ламотриджину зменшується до 14 годин при його комбінації з препаратами, що індукують активність ізоферментів системи цитохрому Р450, такими як карбамазепін і фенітоїн, і збільшується в середньому приблизно до 70 годин у разі поєднаного застосування з натрію вальпроатом. T1/2 ламотриджину в дітей віком зазвичай коротше, ніж в дорослих. T1/2 у дітей становить приблизно 7 годин при прийомі з лікарськими засобами, що індукують активність ізоферментів, такими як карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та примідон. T1/2 збільшується до 45-55 год при поєднаному прийомі з вальпроатом натрію. Вивчення фармакокінетики ламотриджину в одноразових дозах у пацієнтів із захворюваннями нирок свідчить про те, що фармакокінетичні параметри змінюються незначно, проте концентрації основного метаболіту у вигляді глюкуроніду зростають практично у 8 разів через зниження ниркового кліренсу.Показання до застосуванняЛамітор; рекомендується як монотерапія та допоміжна терапія для дорослих та дітей старше 12 років: прості парціальні судомні напади; складні парціальні судомні напади; вдруге генералізовані тоніко-клонічні судомні напади; первинно генералізовані тоніко-клонічні судомні напади; абсанси типові; абсанси атипові; міоклонічні напади; напади, резистентні до інших протиепілептичних засобів будь-якого типу. Ламітор також застосовують як допоміжну терапію для дітей віком від 2 до 12 років.Протипоказання до застосуваннявиражені порушення функції печінки; підвищена чутливість до ламотриджину та інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат не слід призначати при вагітності та в період лактації, за винятком випадків, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Застосування у дитячому віці Початкова доза Ламітору для дітей від 2 до 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 2 мг/кг/добу (2 прийоми) протягом перших 2 тижнів і 5 мг/кг/добу ( у 2 прийоми) протягом наступних 2 тижнів. Підтримуюча доза - 5-15 мг/кг/сут (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для дітей, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 0.2 мг/кг 1 раз/сут протягом перших 2 тижнів, потім 0.5 мг/кг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 1-5 мг/кг (1 або 2 прийоми). Побічна діяПобічні ефекти, що відзначаються при призначенні Ламітора як монотерапія З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість, порушення сну, підвищена стомлюваність. З боку системи травлення: нудота. Алергічні реакції: макуло-папульозна шкірна висипка (2%), найчастіше відзначається в перші 4 тижні після початку лікування і зникає після відміни препарату. В окремих випадках – синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз. Побічні ефекти, що відзначаються при призначенні Ламітора як додаткова терапія до стандартних протиепілептичних препаратів. З боку ЦНС: запаморочення, біль голови, сонливість, порушення рівноваги, підвищена стомлюваність, дратівливість, агресивність, тремор, сплутаність свідомості. З боку органу зору: диплопія, порушення гостроти зору. З боку системи кровотворення: нейтропенія, лейкопенія. З боку травної системи: нудота, блювання, диспептичні явища.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти печінки (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон), посилюється метаболізм Ламітора, що може вимагати збільшення його дози. Натрію вальпроат, який конкурує з ламотриджином щодо метаболізуючих ізоферментів печінки, пригнічує його метаболізм. Немає даних про те, що Ламітор здатний індукувати або інгібувати ізоферменти печінки, які метаболізують інші лікарські препарати. Ламітор може індукувати свій метаболізм, але цей ефект дуже незначний і не викликає серйозних клінічних проявів. Хоча в деяких пацієнтів відзначаються зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі, проведені контрольовані дослідження не підтвердили впливу Ламітора на рівні протиепілептичних препаратів, що одночасно приймаються в плазмі крові. Дані досліджень, проведених in vitro, вказують на те, що Ламітор не конкурує з іншими протиепілептичними препаратами за місця зв'язування з білками плазми.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза Ламітору для дорослих і дітей старше 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 50 мг 1 раз на добу протягом перших 2 тижнів і 100 мг на добу (2 прийоми) протягом наступних 2 тижні. Потім дозу слід збільшити до 200-400 мг на добу (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для пацієнтів, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 25 мг через день протягом перших 2 тижнів і потім 25 мг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 100-200 мг (1 або 2 прийоми). Початкова доза Ламітору для дітей від 2 до 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 2 мг/кг/добу (2 прийоми) протягом перших 2 тижнів і 5 мг/кг/добу ( у 2 прийоми) протягом наступних 2 тижнів. Підтримуюча доза - 5-15 мг/кг/сут (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для дітей, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 0.2 мг/кг 1 раз/сут протягом перших 2 тижнів, потім 0.5 мг/кг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 1-5 мг/кг (1 або 2 прийоми).ПередозуванняСимптоми: ністагм, атаксія, запаморочення, сонливість, біль голови, нудота, втрата свідомості, кома. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. За потреби проводять симптоматичну терапію.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки-1 таб: ламотригін* - 50 мг * - непатентоване міжнародне найменування, рекомендоване ВООЗ; в РФ прийнято написання міжнародного найменування – ламотріджин. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротисудомний (протиепілептичний) препарат. Блокатор потенціалзалежних натрієвих каналів. Викликає блок імпульсних розрядів у культурі нейронів та інгібує надмірне вивільнення глутамату (амінокислоти, що відіграють ключову роль у генеруванні епілептичних нападів) поряд з інгібуванням глутамат-індукованих ефекторних імпульсів.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі спостерігається через 2.5±1.5 год після перорального застосування. Час досягнення Cmax дещо подовжується у разі прийому препарату після їди, але ступінь всмоктування залишається незмінним. Фармакокінетика носить лінійний характер до дози 450 мг - максимальної одноразової дози, яка була досліджена. Існують значні індивідуальні відмінності значень Cmax препарату, але індивідуальні концентрації різняться дуже мало. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить приблизно 55%. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням переважно глюкуронідів. Виведення T1/2 у здорових дорослих людей становить 24-35 год. Середні значення кліренсу у здорових людей становлять 39±14 мл/хв. Ламотриджин виводиться з організму із сечею у вигляді глюкуронідів. Менш 10% виводиться у незміненому вигляді із сечею. Лише 2% продуктів метаболізму виводиться із калом. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках T1/2 ламотриджину значною мірою залежить від супутньої медикаментозної терапії. T1/2 ламотриджину зменшується до 14 годин при його комбінації з препаратами, що індукують активність ізоферментів системи цитохрому Р450, такими як карбамазепін і фенітоїн, і збільшується в середньому приблизно до 70 годин у разі поєднаного застосування з натрію вальпроатом. T1/2 ламотриджину в дітей віком зазвичай коротше, ніж в дорослих. T1/2 у дітей становить приблизно 7 годин при прийомі з лікарськими засобами, що індукують активність ізоферментів, такими як карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та примідон. T1/2 збільшується до 45-55 год при поєднаному прийомі з вальпроатом натрію. Вивчення фармакокінетики ламотриджину в одноразових дозах у пацієнтів із захворюваннями нирок свідчить про те, що фармакокінетичні параметри змінюються незначно, проте концентрації основного метаболіту у вигляді глюкуроніду зростають практично у 8 разів через зниження ниркового кліренсу.Показання до застосуванняЛамітор; рекомендується як монотерапія та допоміжна терапія для дорослих та дітей старше 12 років: прості парціальні судомні напади; складні парціальні судомні напади; вдруге генералізовані тоніко-клонічні судомні напади; первинно генералізовані тоніко-клонічні судомні напади; абсанси типові; абсанси атипові; міоклонічні напади; напади, резистентні до інших протиепілептичних засобів будь-якого типу. Ламітор також застосовують як допоміжну терапію для дітей віком від 2 до 12 років.Протипоказання до застосуваннявиражені порушення функції печінки; підвищена чутливість до ламотриджину та інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат не слід призначати при вагітності та в період лактації, за винятком випадків, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Застосування у дитячому віці Початкова доза Ламітору для дітей від 2 до 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 2 мг/кг/добу (2 прийоми) протягом перших 2 тижнів і 5 мг/кг/добу ( у 2 прийоми) протягом наступних 2 тижнів. Підтримуюча доза - 5-15 мг/кг/сут (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для дітей, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 0.2 мг/кг 1 раз/сут протягом перших 2 тижнів, потім 0.5 мг/кг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 1-5 мг/кг (1 або 2 прийоми). Побічна діяПобічні ефекти, що відзначаються при призначенні Ламітора як монотерапія З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість, порушення сну, підвищена стомлюваність. З боку системи травлення: нудота. Алергічні реакції: макуло-папульозна шкірна висипка (2%), найчастіше відзначається в перші 4 тижні після початку лікування і зникає після відміни препарату. В окремих випадках – синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз. Побічні ефекти, що відзначаються при призначенні Ламітора як додаткова терапія до стандартних протиепілептичних препаратів. З боку ЦНС: запаморочення, біль голови, сонливість, порушення рівноваги, підвищена стомлюваність, дратівливість, агресивність, тремор, сплутаність свідомості. З боку органу зору: диплопія, порушення гостроти зору. З боку системи кровотворення: нейтропенія, лейкопенія. З боку травної системи: нудота, блювання, диспептичні явища.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти печінки (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон), посилюється метаболізм Ламітора, що може вимагати збільшення його дози. Натрію вальпроат, який конкурує з ламотриджином щодо метаболізуючих ізоферментів печінки, пригнічує його метаболізм. Немає даних про те, що Ламітор здатний індукувати або інгібувати ізоферменти печінки, які метаболізують інші лікарські препарати. Ламітор може індукувати свій метаболізм, але цей ефект дуже незначний і не викликає серйозних клінічних проявів. Хоча в деяких пацієнтів відзначаються зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі, проведені контрольовані дослідження не підтвердили впливу Ламітора на рівні протиепілептичних препаратів, що одночасно приймаються в плазмі крові. Дані досліджень, проведених in vitro, вказують на те, що Ламітор не конкурує з іншими протиепілептичними препаратами за місця зв'язування з білками плазми.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза Ламітору для дорослих і дітей старше 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 50 мг 1 раз на добу протягом перших 2 тижнів і 100 мг на добу (2 прийоми) протягом наступних 2 тижні. Потім дозу слід збільшити до 200-400 мг на добу (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для пацієнтів, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 25 мг через день протягом перших 2 тижнів і потім 25 мг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 100-200 мг (1 або 2 прийоми). Початкова доза Ламітору для дітей від 2 до 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 2 мг/кг/добу (2 прийоми) протягом перших 2 тижнів і 5 мг/кг/добу ( у 2 прийоми) протягом наступних 2 тижнів. Підтримуюча доза - 5-15 мг/кг/сут (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для дітей, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 0.2 мг/кг 1 раз/сут протягом перших 2 тижнів, потім 0.5 мг/кг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 1-5 мг/кг (1 або 2 прийоми).ПередозуванняСимптоми: ністагм, атаксія, запаморочення, сонливість, біль голови, нудота, втрата свідомості, кома. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. За потреби проводять симптоматичну терапію.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки-1 таб: ламотригін* - 50 мг * - непатентоване міжнародне найменування, рекомендоване ВООЗ; в РФ прийнято написання міжнародного найменування – ламотріджин. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротисудомний (протиепілептичний) препарат. Блокатор потенціалзалежних натрієвих каналів. Викликає блок імпульсних розрядів у культурі нейронів та інгібує надмірне вивільнення глутамату (амінокислоти, що відіграють ключову роль у генеруванні епілептичних нападів) поряд з інгібуванням глутамат-індукованих ефекторних імпульсів.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі спостерігається через 2.5±1.5 год після перорального застосування. Час досягнення Cmax дещо подовжується у разі прийому препарату після їди, але ступінь всмоктування залишається незмінним. Фармакокінетика носить лінійний характер до дози 450 мг - максимальної одноразової дози, яка була досліджена. Існують значні індивідуальні відмінності значень Cmax препарату, але індивідуальні концентрації різняться дуже мало. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить приблизно 55%. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням переважно глюкуронідів. Виведення T1/2 у здорових дорослих людей становить 24-35 год. Середні значення кліренсу у здорових людей становлять 39±14 мл/хв. Ламотриджин виводиться з організму із сечею у вигляді глюкуронідів. Менш 10% виводиться у незміненому вигляді із сечею. Лише 2% продуктів метаболізму виводиться із калом. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках T1/2 ламотриджину значною мірою залежить від супутньої медикаментозної терапії. T1/2 ламотриджину зменшується до 14 годин при його комбінації з препаратами, що індукують активність ізоферментів системи цитохрому Р450, такими як карбамазепін і фенітоїн, і збільшується в середньому приблизно до 70 годин у разі поєднаного застосування з натрію вальпроатом. T1/2 ламотриджину в дітей віком зазвичай коротше, ніж в дорослих. T1/2 у дітей становить приблизно 7 годин при прийомі з лікарськими засобами, що індукують активність ізоферментів, такими як карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та примідон. T1/2 збільшується до 45-55 год при поєднаному прийомі з вальпроатом натрію. Вивчення фармакокінетики ламотриджину в одноразових дозах у пацієнтів із захворюваннями нирок свідчить про те, що фармакокінетичні параметри змінюються незначно, проте концентрації основного метаболіту у вигляді глюкуроніду зростають практично у 8 разів через зниження ниркового кліренсу.Показання до застосуванняЛамітор; рекомендується як монотерапія та допоміжна терапія для дорослих та дітей старше 12 років: прості парціальні судомні напади; складні парціальні судомні напади; вдруге генералізовані тоніко-клонічні судомні напади; первинно генералізовані тоніко-клонічні судомні напади; абсанси типові; абсанси атипові; міоклонічні напади; напади, резистентні до інших протиепілептичних засобів будь-якого типу. Ламітор також застосовують як допоміжну терапію для дітей віком від 2 до 12 років.Протипоказання до застосуваннявиражені порушення функції печінки; підвищена чутливість до ламотриджину та інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат не слід призначати при вагітності та в період лактації, за винятком випадків, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Застосування у дитячому віці Початкова доза Ламітору для дітей від 2 до 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 2 мг/кг/добу (2 прийоми) протягом перших 2 тижнів і 5 мг/кг/добу ( у 2 прийоми) протягом наступних 2 тижнів. Підтримуюча доза - 5-15 мг/кг/сут (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для дітей, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 0.2 мг/кг 1 раз/сут протягом перших 2 тижнів, потім 0.5 мг/кг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 1-5 мг/кг (1 або 2 прийоми). Побічна діяПобічні ефекти, що відзначаються при призначенні Ламітора як монотерапія З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість, порушення сну, підвищена стомлюваність. З боку системи травлення: нудота. Алергічні реакції: макуло-папульозна шкірна висипка (2%), найчастіше відзначається в перші 4 тижні після початку лікування і зникає після відміни препарату. В окремих випадках – синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз. Побічні ефекти, що відзначаються при призначенні Ламітора як додаткова терапія до стандартних протиепілептичних препаратів. З боку ЦНС: запаморочення, біль голови, сонливість, порушення рівноваги, підвищена стомлюваність, дратівливість, агресивність, тремор, сплутаність свідомості. З боку органу зору: диплопія, порушення гостроти зору. З боку системи кровотворення: нейтропенія, лейкопенія. З боку травної системи: нудота, блювання, диспептичні явища.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти печінки (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон), посилюється метаболізм Ламітора, що може вимагати збільшення його дози. Натрію вальпроат, який конкурує з ламотриджином щодо метаболізуючих ізоферментів печінки, пригнічує його метаболізм. Немає даних про те, що Ламітор здатний індукувати або інгібувати ізоферменти печінки, які метаболізують інші лікарські препарати. Ламітор може індукувати свій метаболізм, але цей ефект дуже незначний і не викликає серйозних клінічних проявів. Хоча в деяких пацієнтів відзначаються зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі, проведені контрольовані дослідження не підтвердили впливу Ламітора на рівні протиепілептичних препаратів, що одночасно приймаються в плазмі крові. Дані досліджень, проведених in vitro, вказують на те, що Ламітор не конкурує з іншими протиепілептичними препаратами за місця зв'язування з білками плазми.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза Ламітору для дорослих і дітей старше 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 50 мг 1 раз на добу протягом перших 2 тижнів і 100 мг на добу (2 прийоми) протягом наступних 2 тижні. Потім дозу слід збільшити до 200-400 мг на добу (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для пацієнтів, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 25 мг через день протягом перших 2 тижнів і потім 25 мг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 100-200 мг (1 або 2 прийоми). Початкова доза Ламітору для дітей від 2 до 12 років, які не приймають натрію вальпроат, але приймають інші протиепілептичні препарати, що індукують ізоферменти, становить 2 мг/кг/добу (2 прийоми) протягом перших 2 тижнів і 5 мг/кг/добу ( у 2 прийоми) протягом наступних 2 тижнів. Підтримуюча доза - 5-15 мг/кг/сут (2 прийоми). Початкова доза Ламітора для дітей, які приймають вальпроат натрію в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами, що індукують ізоферменти, становить 0.2 мг/кг 1 раз/сут протягом перших 2 тижнів, потім 0.5 мг/кг 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів. Потім дозу слід збільшити до оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза - 1-5 мг/кг (1 або 2 прийоми).ПередозуванняСимптоми: ністагм, атаксія, запаморочення, сонливість, біль голови, нудота, втрата свідомості, кома. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. За потреби проводять симптоматичну терапію.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: 25 мг, 50 мг або 100 мг ламотриджину; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 0,10 мг, 0,20 мг або 0,40 мг; стеарат магнію 0,40 мг, 0,80 мг або 1,6 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію, тип А 3,00 мг, 6,00 мг або 12,00 мг; повідон 2,50 мг, 5,00 мг або 10,00 мг; лактози моногідрат 16,25 мг, 32,50 мг або 65,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 32,75 мг, 65,50 мг або 131,00 мг. По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ – плівки та фольги алюмінієвої. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці. Для пакування та розфасовки на ЗАТ "ГЕДЕОН РІХТЕР - РУС": По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ – плівки та фольги алюмінієвої. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиБілі або майже білі круглі двоопуклі таблетки з гравіюванням "L100" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування: Швидко і повністю всмоктується в кишечнику, не наражається на істотний "первинний" метаболізм у печінці. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 2,5 години після прийому внутрішньо. Їда трохи уповільнює всмоктування ламотриджину, але не впливає на його ступінь. Фармакокінетика разової дози, що не перевищує 450 мг, має лінійний характер. Максимальна концентрація у стадії насичення має індивідуальний характер. Розподіл: Зв'язок з білками плазми становить 55%, дуже малоймовірно, що витіснення ламотриджину із зв'язку з білками плазми може викликати токсичний ефект. Об'єм розподілу 0,92-1,22 л/кг маси тіла. Метаболізм: здійснюється завдяки ферменту - урідіндифосфат-глюкуронілтрансферазе (УДФ-глюкуронілтрансферазе). Помірно і залежно від дози ламотриджин індукує власний метаболізм. Даних про вплив ламотриджину на фармакокінетику інших протиепілептичних засобів немає і навряд чи можливі лікарські взаємодії між ламотриджином та лікарськими засобами, метаболізм яких пов'язаний із CYP450. Виведення: Кліренс ламотриджину в стані рівноважних концентрацій у здорових дорослих людей становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується в печінці до глюкуронідів (65% метаболітів ламотриджину – N-глюкуроніди), які виводяться нирками. Менш 10% препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, близько 2% – через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Період напіввиведення у здорових дорослих людей становить середньому від 24 год до 35 год. У хворих із синдромом Жильбера середній кліренс ламотриджину виявився на 32% нижчим, ніж у контрольній групі, проте ці показники не відрізнялися від спостережуваних у загальній популяції. Лікарські препарати, які приймаються одночасно, значно змінюють період напіввиведення ламотриджину. Період напіввиведення зменшується до 14 годин, якщо одночасно хворий приймає індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, карбамазепін або фенітоїн - і збільшується до 70 годин, якщо хворий приймає вальпроєву кислоту. Дитячий вік Кліренс, перерахований на кг маси тіла, у дітей вищий, ніж у дорослих. Період напіввиведення, як правило, коротший, ніж у дорослих, при одночасному прийомі індуктора ферментів мікросомального окислення в печінці дорівнює 7 год, і 45-50 год - при прийомі з вальпроєвою кислотою. Літній вік За даними фармакокінетичного аналізу кліренс ламотриджину у молодих та літніх хворих на епілепсію не відрізняються один від одного в клінічно значущому ступені. Ниркова недостатність У цій групі хворих на початкову дозу ламотриджину слід розраховувати за стандартною схемою дозування протиепілептичних засобів. Зменшення дози може бути потрібне лише при значному зниженні функції нирок. Печінкова недостатність Початкову, зростаючу та підтримуючу дози слід знизити на 50% для хворих із середнім ступенем тяжкості печінкової недостатності та на 75% – для хворих з тяжким ступенем печінкової недостатності. Збільшення дози та підтримуючу дозу підбирають виходячи з клінічного ефекту.ФармакодинамікаСтабілізує клітинну мембрану, впливаючи на потенціалзалежні натрієві канали, і блокує викид нейротрансмітерів, головним чином глутамату. Як активуюча амінокислота, глутамат грає ключову роль у виникненні епілептичних нападів. Ефективність ламотриджину у профілактиці порушень настрою у хворих, які страждають на біполярні розлади, була доведена у двох клінічних дослідженнях. При аналізі результатів цих досліджень було встановлено, що ламотриджин збільшує тривалість ремісії при біполярних розладах, більш виражену дію щодо депресії.Показання до застосуванняЕпілепсія Для дорослих та дітей старше 12 років: Як монотерапія або комбінація з іншими протиепілептичними засобами для лікування парціальних і генералізованих нападів, в т.ч. тоніко-клонічних судом, судомних нападів при синдромі Леннокса-Гасто. Біполярні розлади Хворим старше 18 років: Для попередження порушень настрою (переважно епізодів депресії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки; дитячий вік до 12 років; біполярні розлади у пацієнтів віком до 18 років, непереносимість лактози; дефіцит лактази; глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ниркова недостатність (у зв'язку з можливим накопиченням метаболіту ламотриджину – глюкуроніду).Вагітність та лактаціяФертильність Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність у людини не проводилися. Вагітність Клінічних даних щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності недостатньо. Є повідомлення збільшення ризику розвитку вроджених аномалій ротової порожнини. Ламотриджин повинен призначатися при вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Фізіологічні зміни при вагітності можуть вплинути на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину під час вагітності. Призначення ламотриджину вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих. Лактація Ламотриджин різною мірою проникає у грудне молоко, концентрація ламотриджину у немовлят може досягати приблизно 50% від концентрації, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації препарату можуть досягати значень, за яких виявляються фармакологічні ефекти. Слід ретельно співвідносити потенційну користь грудного вигодовування та можливий ризик розвитку побічних ефектів у немовлят.Побічна діяПобічні реакції представлені для кожного захворювання окремо; Для оцінки побічних ефектів препарату слід взяти до уваги обидві групи. Побічні ефекти класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часті (> 1/10), часті (> 1/100 – 1/1 000 – < 1/100), рідкісні (> 1/10 000 – < 1/ 1000), дуже рідкісні (< 1/10 000). Епілепсія З боку шкірних покривів: монотерапія (під час клінічних досліджень): дуже часто – у перші 8 тижнів лікування шкірний висип (часто макулопапульозний) зникає після відміни ламотриджину; комбінована терапія: дуже часто – шкірний висип, рідко – синдром Стівенса-Джонсона; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла, у деяких випадках одужання з утворенням рубців). З боку системи кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз, лімфаденопатія. Ці симптоми можуть бути, а можуть і не пов'язані з синдромом підвищеної чутливості (див. "порушення з боку імунної системи"). З боку імунної системи: шкірний висип був складовою синдрому підвищеної чутливості, що протікає з різним ступенем тяжкості. Дуже рідко: синдром підвищеної чутливості (включаючи такі синдроми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряклість особи, порушення з боку крові та печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність). Важливо відзначити, що ранні прояви підвищеної чутливості (лихоманка, лімфаденопатія) можуть бути навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку подібних симптомів хворий має бути негайно оглянутий лікарем і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, ламотриджин має бути скасовано. Психічні розлади: часто – дратівливість, агресивність, дуже рідко – тики, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку центральної нервової системи: монотерапія у клінічних дослідженнях: дуже часто – головний біль, часто – сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, не часто – атаксія; рідко – ністагм. Комбінована терапія: дуже часто – головний біль, запаморочення, сонливість, атаксія, часто – ністагм, тремор, безсоння, дуже рідко – асептичний менінгіт, ажитація, втрата рівноваги, рухові розлади, погіршення перебігу хвороби Паркінсона, екстрапірамідні симптоми, хоре . Є повідомлення про те, що ламотриджин може погіршувати екстрапірамідні симптоми паркінсонізму у хворих із супутньою хворобою Паркінсона, а в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореоатетоз у хворих без попередніх порушень. З боку органів чуття: при монотерапії: нечасто – диплопія, нечіткість зору; комбінована терапія: дуже часто – диплопія, зниження гостроти зору, рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: нечасто – "припливи", гіпертензія, серцебиття, постуральна (ортостатична) гіпотензія, синкопальний стан (непритомність), тахікардія, вазодилатація. З боку травної системи: монотерапія у клінічних дослідженнях: часто – нудота, блювання, діарея; комбінована терапія: дуже часто – нудота, блювання; часто – діарея. З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Розлади функції печінки зазвичай є частиною синдрому підвищеної чутливості, проте не завжди супроводжуються іншими симптомами підвищеної чутливості. З боку ендокринної системи: рідко – струму (зоб), гіпотиреоїдизм. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – вовчаково-подібні реакції. Інші, дозозалежні: часто – підвищена втома. Біполярні розлади Нижченаведені побічні ефекти слід оцінювати разом з переліченими вище побічними реакціями, виявленими при епілепсії. З боку шкірних покривів: дуже часто – шкірний висип, рідко – синдром Стівенса-Джонсона. З боку центральної нервової системи: дуже часто – головний біль, часто – збудження, сонливість, запаморочення. З боку опорно-рухового апарату: часто – артралгія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота. Інші, дозозалежні: міалгія, біль у спині.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодії між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірно. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений рівномірно і не має клінічно значущих наслідків. Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину Засоби, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину Вальпроєва кислота Карбамазепін Фенітоїн Примідон Фенобарбітал Ріфампіцин Лопінавір/ритонавір Атазанавір/ритонавір Комбінований препарат: етинілестрадіол/левоноргестрел Препарати літію Бупропіон Оланзапін Окскарбазепін Фелбамат Габапентин Леветирацетам Прегабалін Топірамат Зонізамід Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму та подовжує його середній період напіввиведення майже вдвічі. Деякі протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Карбамазепін. Повідомлялося про розвиток небажаних ефектів з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у хворих, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Зниження дози карбамазепіну зазвичай призводило до зникнення цих симптомів. Фенобарбітал зменшує концентрацію ламотриджину на 40%. Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Хворим, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують ферменти мікросомального окиснення в печінці. Лопінавір/ритонавір. При застосуванні лопінавіру/ритонавіру спостерігалося зниження приблизно наполовину концентрації ламотриджину в плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які приймають супутнє лікування лопінавіром/ритонавіром, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, рекомендованій при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують ферменти мікросомального окислення в печінці. Атазанавір/ритонавір. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень площі під кривою "концентрація - час" (AUC) та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно. Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно 2-х кратне підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому всередину), що призводить до зниження площі під кривою "AUC" на 52% та 39% відповідно. У жінок, які вже не приймають індуктори ферментів мікросомального окислення в печінці і приймають гормональні пероральні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву в прийомі контрацептиву), у цей період спостерігається підвищення плазмової концентрації ламотриджину, при цьому концентрація ламотриджину, виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, що в середньому в 2 рази вище, ніж у період активної терапії (з контрацептивом). У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначається невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела, що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу виявило невелике зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормональних підтверджень. Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено.Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг на добу) не вивчався та дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводились. Препарати літію. Ламотриджин у дозі 100 мг на добу не викликає змін фармакокінетики глюконату літію (по 2 г 2 рази на день протягом 6 днів) при їх сумісному застосуванні. Бупропіон. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає значного впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину та спричиняє незначне збільшення AUC метаболіту ламотриджину N-глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює фармакокінетики оланзапіну. Окскарбазепін. При одночасному прийомі ламотриджину в дозі 200 мг та окскарбазепіну в дозі 1200 мг, ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. Фелбамат. Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. Габапентін. При сумісному застосуванні ламотриджину та габапентину кліренс ламотриджину не змінювався. Леветирацетам. Не виявлено впливу на фармакокінетику леветирацетаму та ламотриджину при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Прегабалін. Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 десь у добу рівноважні концентрації ламотриджина, тобто. прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Топірамат. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%. Зонізамід. Прийом зонізаміду (у дозі від 200-400 мг на добу) спільно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) не спричиняв зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на плазмову концентрацію інших, що одночасно приймаються протиепілептичних лікарських препаратів. У дослідженнях in vitro ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні засоби їх зв'язків з білками плазми. Рисперидон. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому у 12 з 14 пацієнтів при поєднаному прийомі ламотриджину та рисперидону відзначалася сонливість; тоді як тільки у 1 з 20 пацієнтів при прийомі тільки рисперидону, і в жодного - при прийомі лише одного ламотриджину. Інгібування ламотриджину амітриптіліном, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом і лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Буфуралол. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, свідчить про те, що ламотриджин не знижує кліренс лікарських засобів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. За даними досліджень in vitro можна припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін та тразодон не впливають на кліренс ламотриджину.Спосіб застосування та дозиМонотерапія епілепсії Дорослим та дітям старше 12 років: початкова доза при монотерапії становить 25 мг один раз на день протягом 2 тижнів; у наступні 2 тижні – по 50 мг один раз на день. Надалі, кожні один-два тижні можна підвищувати добову дозу на 50-100 мг, доки не буде досягнутий оптимальний ефект. Зазвичай підтримуюча добова доза, розподілена на один або два прийоми, становить 100-200 мг. У поодиноких випадках бажаний ефект забезпечували дозами 500 мг на добу. Схема підвищення доз при монотерапії для дорослих та дітей віком від 12 років: 1-2 тижні – 25 мг 1 раз/день; 3-4 тиждень – 50 мг 1 раз/день; Підтримуюча доза – 100-200 мг (за один або два прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кожні 1-2 тижні збільшують дозу на 50-100 мг. Щоб уникнути появи шкірного висипу, слід дотримуватися вищевказаних доз і темпів їх підвищення. Комбінована терапія епілепсії Дорослим та дітям старше 12 років: хворим, які приймають вальпроєву кислоту у комбінації з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 25 мг через день; протягом наступних двох тижнів щоденно приймають по 25 мг 1 раз на день. Надалі кожні 1-2 тижні дозу можна збільшувати на 25-50 мг до тих пір, поки не буде досягнутий оптимальний ефект. Звичайна підтримуюча добова доза становить 100-200 мг, розподілені на один або два прийоми. Хворим, які приймають протиепілептичний препарат - індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами або без них, але не приймають вальпроєву кислоту, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 50 мг один раз на день; протягом наступних двох тижнів по 100 мг на день, розподілена на два прийоми. Надалі кожні 1-2 тижні можна підвищувати дозу не більше ніж на 100 мг до отримання оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча добова доза становить 200-400 мг на 2 прийоми. У поодиноких випадках потрібна доза 700 мг/день. У разі лікування протиепілептичним засобом, про фармакокінетичну взаємодію якого з ламотриджином не відомо, дозу ламотриджину слід підвищувати меншими дозами за схемою, описаною для тих, хто приймає вальпроєву кислоту. Таблиця №2. Схема підвищення дози при комбінованій терапії для дорослих та дітей віком від 12 років. Додатковий лікарський засіб 1-2 тиждень 3-4 тиждень Підтримуюча доза, що рекомендується Вальпроєва кислота ± Інший протиепілептичний засіб 25 мг (через день) 25 мг (один раз на день) 100-200 мг (за 1-2 прийоми). Підтримуючу дозу підбирають, збільшуючи добову дозу на 25-50 мг кожну 1-2 тижні. Протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці ± інший препарат* (без вальпроєвої кислоти) 50 мг (один раз на день) 100 мг (за 2 прийоми) 200-400 мг (за 2 прийоми) Підтримуючу дозу підбирають, збільшуючи дозу на 100 мг кожну 1-2 тижні. Протиепілептичний засіб, що не взаємодіє з ламотриджином Дозу ламотриджину підвищувати за схемою для вальпроєвої кислоти. *- наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон. Щоб уникнути появи шкірного висипу, не слід перевищувати рекомендовані початкові дози і не перевищувати зазначених темпів збільшення доз. Загальні рекомендації при епілепсії Якщо після відміни будь-якого прийнятого в комбінації протиепілептичного засобу лікування продовжують лише препаратом Ламолеп®, а також якщо терапію, що включає препарат Ламолеп®, доповнюють іншим протиепілептичним засобом, слід враховувати вплив препаратів на фармакокінетику ламотриджину, т.к. може знадобитися корекція дози. Скасування ламотриджину при лікуванні епілепсії Різка відміна прийому препарату Ламолеп, як і інших протиепілептичних препаратів, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2 тижнів. Біполярні розлади У разі біполярних розладів призначення ламотриджину рекомендується для профілактики епізодів депресії. Для профілактики депресії слід дотримуватися нижче наведеної схеми дозування. У разі короткочасного лікування дозу ламотриджину слід підвищувати поступово, протягом 6 тижнів, доки не буде досягнуто стабілізуючої підтримуючої дози (див. таблицю №3), після цього при відповідній клінічній картині захворювання можна припинити прийом психотропного та/або іншого протиепілептичного засобу (див. .Таблицю № 4). Для профілактики епізодів манії може бути потрібна ад'ювантна терапія, т.к. ефективність ламотриджину у разі манії та маніакальних станів неоднозначна. Таблиця №3. Схема підбору підтримуючої добової дози, що стабілізує, при лікуванні дорослих з біполярними порушеннями (старше 18 років) Терапія 1-2 тиждень 3-4 тиждень 5 тиждень Підтримуюча доза, що рекомендується Вальпроєва кислота ± ін. протиепілептичний засіб 25 мг (через день) 25 мг (1 раз на день) 50 мг (за один або два прийоми на день) 100 мг (за 1-2 прийоми на день), максимальна добова доза: 200 мг. Протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (карбамазепін, фенобарбітал) ± ін. препарат (без вальпроєвої кислоти) 50 мг (1 раз на день) 100 мг (за 2 прийоми) 200 мг (за 2 прийоми) 300 мг на шостому тижні, за необхідності добову дозу на сьомому тижні можна збільшити до 400 мг (за 2 прийоми). Протиепілептичний засіб, що фармакокінетично не взаємодіє з ламотриджином (наприклад, літій, бупропіон) або монотерапія ламотриджином 25 мг (1 раз на день) 50 мг (за 1 або 2 прийоми на день) 100 мг (за 1 або 2 прийоми на день) 1200 мг (за 1 або 2 прийоми на день), звичайна доза 100-400 мг У разі лікування протиепілептичним засобом, фармакологічна взаємодія якого з ламотриджином не вивчена, дозу препарату Ламолеп слід збільшити за схемою, вказаною для ламотриджину з вальпроєвою кислотою. А). Дози при призначенні в комбінації з інгібіторами ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєвою кислотою Для хворих, які приймають інгібітор ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєву кислоту, початкова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 25 мг через день; протягом наступних двох тижнів – 25 мг один раз на день. На п'ятому тижні добову дозу слід збільшити за один раз до 50 мг, розподіливши на 1-2 прийоми. Зазвичай для досягнення оптимального терапевтичного ефекту потрібна доза 100 мг/день (за 1-2 прийоми). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг. б). Дози при призначенні в комбінації з індукторами ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, карбамазепіном та фенобарбіталом, але без вальпроєвої кислоти Для хворих, які приймають протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (карбамазепін, фенобарбітал), але не приймають вальпроєву кислоту, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 50 мг один раз на день; потім протягом наступних двох тижнів - по 100 мг/день, розподілена на два прийоми. На 5 тижні добову дозу слід збільшити до 200 мг (за два прийоми). На 6 тижні добова доза може досягати 300 мг, хоча для досягнення оптимального ефекту потрібна середня доза, що дорівнює 400 мг, розподілена на 2 прийоми; Прийом препарату в цій дозі можна розпочати з 7 тижня прийому препарату. У). Дози при монотерапії, а також при призначенні в комбінації з препаратами, про фармакологічну взаємодію яких з ламотриджином або невідомо, або таке можливо, наприклад, з літієм, бупропіоном У разі лікування протиепілептичним засобом, про фармакокінетичну взаємодію якого з ламотриджином невідомо, або таке можливо, а також у разі монотерапії ламотриджином початкова добова доза у перші 2 тижні становить 25 мг один раз на добу; протягом наступних двох тижнів - 50 мг/день (за два прийоми). На 5-му тижні дозу підвищують до 100 мг на день. Зазвичай оптимальна добова доза становить 200 мг за 1-2 прийоми. У клінічних дослідженнях використовувалися дози 100-400 мг на добу. Після досягнення ефективної підтримуючої стабілізуючої дози психотропні засоби можна відмінити за наступною схемою. Таблиця №4. Підтримуючі добові дози, що стабілізують, після відміни одночасно застосовуваних психотропних або протиепілептичних засобів для лікування біполярних розладів Терапія 1 тиждень 2 тиждень З 3 тижнів (макс. доза = 400 мг/день) Після відміни інгібітору ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєвої кислоти Стабілізуючу дозу збільшують удвічі, лише на 100 мг на тиждень, тобто. у перший тиждень доза повинна становити 200 мг/день Збільшену дозу призначають як підтримуючу (200 мг/день, розподіливши на 2 прийоми) Після відміни індуктора ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепіну), залежно від початкової дози 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг Після відміни психотропних або протиепілептичних засобів, які, ймовірно, не мають фармакокінетичного впливу на ламотриджин (наприклад, літій, бупропіон) Збільшену дозу призначають як підтримуючу (200 мг/день, розподіливши на 2 прийоми) (рекомендована доза 100-400 мг/день) Після відміни протиепілептичного засобу, що не вступає у взаємодію з ламотриджином, дозу препарату Ламолеп слід збільшити за схемою, вказаною для вальпроєвої кислоти. A) Після відміни інгібітору ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, вальпроєвої кислоти), призначеного в комбінації, початкову стабілізуючу дозу ламотриджину слід збільшити вдвічі. б). Після відміни індуктора ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепіну), призначеного в комбінації, дозу ламотриджину слід поступово протягом 3 тижнів знизити. B). Після відміни психотропних та протиепілептичних засобів (наприклад, літію, бупропіону), фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не встановлена, слід продовжити прийом підібраної дози. Корекція добової дози ламотриджину після введення додаткових лікарських засобів для лікування біполярних порушень Незважаючи на відсутність клінічного досвіду титрування доз ламотриджину після застосування додаткових лікарських препаратів, рекомендується призначати нижче зазначені дози, встановлені на підставі результатів вивчення лікарських взаємодій (див. таблицю № 5). Таблиця №5. Корекція дози ламотриджину при біполярних розладах після призначення додаткових лікарських засобів Додатковий лікарський засіб Стабілізуюча доза препарату Ламолеп® (мг/день) 1 тиждень (мг/день) 2 тиждень (мг/день) З 3 тижня (мг/день) Інгібітор ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, вальпроєва кислота), залежно від початкової дози препарату Ламолеп® 200 100 Знижена доза, досягнута першого тижня (100 мг/день) 300 150 Знижена доза, досягнута першого тижня (150 мг/день) 400 200 Знижена доза, досягнута першого тижня (200 мг/день) Індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепін) залежно від початкової дози препарату Ламолеп (без вальпроєвої кислоти) 200 200 300 400 150 150 225 300 100 100 150 200 Психотропні або протиепілептичні засоби з невідомою фармакокінетичною взаємодією з препаратом Ламолеп® (наприклад, літій, бупропіон) Доза, досягнута під час підвищення дози (200 мг/день) (не більше 100-400 мг) Протиепілептичні засоби з невідомою фармакокінетичною взаємодією з ламотриджином: див. розділ про прийом вальпроєвої кислоти. Скасування ламотриджину під час лікування біполярних розладів Припинення лікування ламотриджином не потребує поступового зниження дози. Загальні рекомендації: приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю води. У випадку, коли розрахована доза включає неповну таблетку (тільки страждаючим епілепсією дітям або хворим з печінковою недостатністю), слід призначати дозу, рівну цілому числу таблеток. Літній вік (>65 років): корекція дози з урахуванням віку не потрібна, т.к. Фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої, що спостерігається у молодих хворих. Печінкова недостатність: при середньому ступені тяжкості печінкової недостатності (клас В по Чайлд-П'ю) початкова та підтримуюча дози, а також збільшення дози повинні бути на 50% нижче звичайного; при тяжкому ступені печінкової недостатності (клас С по Чайлд-П'ю) - на 75% нижче звичайного. Збільшення дози та підтримуючі дози залежать від клінічного ефекту. Захворювання нирок: призначається з обережністю при нирковій недостатності. У термінальній стадії ниркової недостатності початкова доза ламотриджину обчислюється відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату; при вираженому зниженні функції нирок може знадобитися зменшення підтримуючої дози.ПередозуванняПовідомлялося про одноразовий прийом доз, що в 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні. Симптоми передозування: ністагм, атаксія, запаморочення, біль голови, сонливість, блювання, порушення свідомості, кома. Лікування: госпіталізація, симптоматична та підтримуюча терапія відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші 8 тижнів лікування можливі шкірні реакції як побічні ефекти ламотриджину. Шкірні висипання, як правило, виражені в легкій формі, спонтанно зникають, проте, можливі і важкі форми, що вимагають госпіталізації та припинення терапії ламотриджином, наприклад, потенційно загрози для життя синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Серед дорослих, які страждають на епілепсію та отримували в клінічних випробуваннях рекомендовані дози препарату, частота важких форм шкірних реакцій становила 1:500. Серед них синдром Стівенса-Джонсона спостерігали у половині випадків (1:1000). Діти схильні до розвитку важких форм шкірних реакцій. За даними численних клінічних спостережень частота випадків шкірних реакцій, які потребують госпіталізації дітей, становила 1:300-1:100. Раннє висипання у дітей легко сплутати з висипом при інфекційних захворюваннях, тому, якщо висока температура і висипання виникають у перші 8 тижнів лікування, слід припустити лікарську реакцію. Ймовірно, загальний ризик розвитку шкірних реакцій у дорослих перебуває у тісному взаємозв'язку з високими початковими дозами та прискоренням запропонованих темпів збільшення дози ламотриджину, а також з одночасним прийомом вальпроєвої кислоти. Обережність необхідна при призначенні ламотриджину пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (що не класифікувалася як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, необтяженим анамнезом. При появі висипу кожного хворого, незалежно від віку, слід негайно ретельно обстежити і припинити лікування ламотриджином, за винятком випадків, коли висип однозначно не пов'язаний з прийомом препарату. Поява висипу може супроводжуватися різними системними проявами підвищеної чутливості (висока температура, лімфаденопатія, набряк обличчя, реакції з боку печінки та системи кровотворення). Ступінь тяжкості реакцій підвищеної чутливості може бути різним, у поодиноких випадках можливе дисеміноване внутрішньосудинне згортання (ДВЗ) з поліорганною недостатністю. Слід мати на увазі, що ранні ознаки підвищеної чутливості (наприклад, висока температура, лімфаденопатія) не завжди супроводжуються шкірним висипом. Якщо їхню появу не можна пояснити іншою причиною, лікування ламотриджином слід негайно припинити. Комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину в плазмі. Якщо на фоні застосування препарату Ламолеп® пацієнтки починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, може знадобитися корекція дози ламотриджину. Тривале лікування ламотриджин може змінити метаболізм фолієвої кислоти, т.к. ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази. Водночас тривале, 12-місячне лікування ламотриджином істотно не впливало на показник гемоглобіну, середній обсяг еритроцитів, концентрацію фолієвої кислоти в плазмі та еритроцитах, після 5 років лікування – на концентрацію фолієвої кислоти в еритроцитах. Порушення функції печінки зазвичай є частиною синдрому підвищеної чутливості, проте завжди супроводжуються іншими симптомами підвищеної чутливості. У клінічних дослідженнях концентрація ламотриджину в крові хворих, які перебувають у термінальній стадії ниркової недостатності, суттєво не змінилася після одноразового прийому препарату. При лікуванні хворих із нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, слід мати на увазі, що в середньому під час 4-годинного гемодіалізу з організму виводиться 20% ламотриджину. Не можна призначати ламотриджин хворим, які вже отримують інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія Об'єктивним критерієм ефективності є здатність зменшувати частоту спайків на ЕЕГ на 78-98%. Подібно до інших протиепілептичних препаратів, різке припинення лікування ламотриджином провокує епілептичні напади (явище "рикошету"). За винятком особливих випадків, наприклад, поява шкірного висипу, що вимагають негайного припинення лікування, відміна препарату повинна проводитися поступово, з плавним протягом 2 тижнів зниженням дози. На підставі літературних даних важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, порушення функції численних органів, а також ДВС-синдрому, іноді зі смертельним результатом. Подібні випадки мали місце у зв'язку із застосуванням ламотриджину. Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутніми біполярними розладами знаходяться у групі високого ризику суїцидів, тому лікування пацієнтів із підвищеною схильністю до самогубства має супроводжуватись ретельним наглядом за хворими. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування керувати автомобілем та робочими механізмами забороняється, у подальшому тривалість та ступінь обмеження визначається лікарем в індивідуальному порядку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: 25 мг, 50 мг або 100 мг ламотриджину; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 0,10 мг, 0,20 мг або 0,40 мг; стеарат магнію 0,40 мг, 0,80 мг або 1,6 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію, тип А 3,00 мг, 6,00 мг або 12,00 мг; повідон 2,50 мг, 5,00 мг або 10,00 мг; лактози моногідрат 16,25 мг, 32,50 мг або 65,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 32,75 мг, 65,50 мг або 131,00 мг. По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ – плівки та фольги алюмінієвої. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці. Для пакування та розфасовки на ЗАТ "ГЕДЕОН РІХТЕР - РУС": По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ – плівки та фольги алюмінієвої. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиБілі або майже білі круглі двоопуклі таблетки з гравіюванням "L25" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування: Швидко і повністю всмоктується в кишечнику, не наражається на істотний "первинний" метаболізм у печінці. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 2,5 години після прийому внутрішньо. Їда трохи уповільнює всмоктування ламотриджину, але не впливає на його ступінь. Фармакокінетика разової дози, що не перевищує 450 мг, має лінійний характер. Максимальна концентрація у стадії насичення має індивідуальний характер. Розподіл: Зв'язок з білками плазми становить 55%, дуже малоймовірно, що витіснення ламотриджину із зв'язку з білками плазми може викликати токсичний ефект. Об'єм розподілу 0,92-1,22 л/кг маси тіла. Метаболізм: здійснюється завдяки ферменту - урідіндифосфат-глюкуронілтрансферазе (УДФ-глюкуронілтрансферазе). Помірно і залежно від дози ламотриджин індукує власний метаболізм. Даних про вплив ламотриджину на фармакокінетику інших протиепілептичних засобів немає і навряд чи можливі лікарські взаємодії між ламотриджином та лікарськими засобами, метаболізм яких пов'язаний із CYP450. Виведення: Кліренс ламотриджину в стані рівноважних концентрацій у здорових дорослих людей становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується в печінці до глюкуронідів (65% метаболітів ламотриджину – N-глюкуроніди), які виводяться нирками. Менш 10% препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, близько 2% – через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Період напіввиведення у здорових дорослих людей становить середньому від 24 год до 35 год. У хворих із синдромом Жильбера середній кліренс ламотриджину виявився на 32% нижчим, ніж у контрольній групі, проте ці показники не відрізнялися від спостережуваних у загальній популяції. Лікарські препарати, які приймаються одночасно, значно змінюють період напіввиведення ламотриджину. Період напіввиведення зменшується до 14 годин, якщо одночасно хворий приймає індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, карбамазепін або фенітоїн - і збільшується до 70 годин, якщо хворий приймає вальпроєву кислоту. Дитячий вік Кліренс, перерахований на кг маси тіла, у дітей вищий, ніж у дорослих. Період напіввиведення, як правило, коротший, ніж у дорослих, при одночасному прийомі індуктора ферментів мікросомального окислення в печінці дорівнює 7 год, і 45-50 год - при прийомі з вальпроєвою кислотою. Літній вік За даними фармакокінетичного аналізу кліренс ламотриджину у молодих та літніх хворих на епілепсію не відрізняються один від одного в клінічно значущому ступені. Ниркова недостатність У цій групі хворих на початкову дозу ламотриджину слід розраховувати за стандартною схемою дозування протиепілептичних засобів. Зменшення дози може бути потрібне лише при значному зниженні функції нирок. Печінкова недостатність Початкову, зростаючу та підтримуючу дози слід знизити на 50% для хворих із середнім ступенем тяжкості печінкової недостатності та на 75% – для хворих з тяжким ступенем печінкової недостатності. Збільшення дози та підтримуючу дозу підбирають виходячи з клінічного ефекту.ФармакодинамікаСтабілізує клітинну мембрану, впливаючи на потенціалзалежні натрієві канали, і блокує викид нейротрансмітерів, головним чином глутамату. Як активуюча амінокислота, глутамат грає ключову роль у виникненні епілептичних нападів. Ефективність ламотриджину у профілактиці порушень настрою у хворих, які страждають на біполярні розлади, була доведена у двох клінічних дослідженнях. При аналізі результатів цих досліджень було встановлено, що ламотриджин збільшує тривалість ремісії при біполярних розладах, більш виражену дію щодо депресії.Показання до застосуванняЕпілепсія Для дорослих та дітей старше 12 років: Як монотерапія або комбінація з іншими протиепілептичними засобами для лікування парціальних і генералізованих нападів, в т.ч. тоніко-клонічних судом, судомних нападів при синдромі Леннокса-Гасто. Біполярні розлади Хворим старше 18 років: Для попередження порушень настрою (переважно епізодів депресії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки; дитячий вік до 12 років; біполярні розлади у пацієнтів віком до 18 років, непереносимість лактози; дефіцит лактази; глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ниркова недостатність (у зв'язку з можливим накопиченням метаболіту ламотриджину – глюкуроніду).Вагітність та лактаціяФертильність Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність у людини не проводилися. Вагітність Клінічних даних щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності недостатньо. Є повідомлення збільшення ризику розвитку вроджених аномалій ротової порожнини. Ламотриджин повинен призначатися при вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Фізіологічні зміни при вагітності можуть вплинути на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину під час вагітності. Призначення ламотриджину вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих. Лактація Ламотриджин різною мірою проникає у грудне молоко, концентрація ламотриджину у немовлят може досягати приблизно 50% від концентрації, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації препарату можуть досягати значень, за яких виявляються фармакологічні ефекти. Слід ретельно співвідносити потенційну користь грудного вигодовування та можливий ризик розвитку побічних ефектів у немовлят.Побічна діяПобічні реакції представлені для кожного захворювання окремо; Для оцінки побічних ефектів препарату слід взяти до уваги обидві групи. Побічні ефекти класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часті (> 1/10), часті (> 1/100 – 1/1 000 – < 1/100), рідкісні (> 1/10 000 – < 1/ 1000), дуже рідкісні (< 1/10 000). Епілепсія З боку шкірних покривів: монотерапія (під час клінічних досліджень): дуже часто – у перші 8 тижнів лікування шкірний висип (часто макулопапульозний) зникає після відміни ламотриджину; комбінована терапія: дуже часто – шкірний висип, рідко – синдром Стівенса-Джонсона; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла, у деяких випадках одужання з утворенням рубців). З боку системи кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз, лімфаденопатія. Ці симптоми можуть бути, а можуть і не пов'язані з синдромом підвищеної чутливості (див. "порушення з боку імунної системи"). З боку імунної системи: шкірний висип був складовою синдрому підвищеної чутливості, що протікає з різним ступенем тяжкості. Дуже рідко: синдром підвищеної чутливості (включаючи такі синдроми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряклість особи, порушення з боку крові та печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність). Важливо відзначити, що ранні прояви підвищеної чутливості (лихоманка, лімфаденопатія) можуть бути навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку подібних симптомів хворий має бути негайно оглянутий лікарем і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, ламотриджин має бути скасовано. Психічні розлади: часто – дратівливість, агресивність, дуже рідко – тики, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку центральної нервової системи: монотерапія у клінічних дослідженнях: дуже часто – головний біль, часто – сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, не часто – атаксія; рідко – ністагм. Комбінована терапія: дуже часто – головний біль, запаморочення, сонливість, атаксія, часто – ністагм, тремор, безсоння, дуже рідко – асептичний менінгіт, ажитація, втрата рівноваги, рухові розлади, погіршення перебігу хвороби Паркінсона, екстрапірамідні симптоми, хоре . Є повідомлення про те, що ламотриджин може погіршувати екстрапірамідні симптоми паркінсонізму у хворих із супутньою хворобою Паркінсона, а в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореоатетоз у хворих без попередніх порушень. З боку органів чуття: при монотерапії: нечасто – диплопія, нечіткість зору; комбінована терапія: дуже часто – диплопія, зниження гостроти зору, рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: нечасто – "припливи", гіпертензія, серцебиття, постуральна (ортостатична) гіпотензія, синкопальний стан (непритомність), тахікардія, вазодилатація. З боку травної системи: монотерапія у клінічних дослідженнях: часто – нудота, блювання, діарея; комбінована терапія: дуже часто – нудота, блювання; часто – діарея. З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Розлади функції печінки зазвичай є частиною синдрому підвищеної чутливості, проте не завжди супроводжуються іншими симптомами підвищеної чутливості. З боку ендокринної системи: рідко – струму (зоб), гіпотиреоїдизм. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – вовчаково-подібні реакції. Інші, дозозалежні: часто – підвищена втома. Біполярні розлади Нижченаведені побічні ефекти слід оцінювати разом з переліченими вище побічними реакціями, виявленими при епілепсії. З боку шкірних покривів: дуже часто – шкірний висип, рідко – синдром Стівенса-Джонсона. З боку центральної нервової системи: дуже часто – головний біль, часто – збудження, сонливість, запаморочення. З боку опорно-рухового апарату: часто – артралгія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота. Інші, дозозалежні: міалгія, біль у спині.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодії між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірно. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений рівномірно і не має клінічно значущих наслідків. Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину Засоби, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину Вальпроєва кислота Карбамазепін Фенітоїн Примідон Фенобарбітал Ріфампіцин Лопінавір/ритонавір Атазанавір/ритонавір Комбінований препарат: етинілестрадіол/левоноргестрел Препарати літію Бупропіон Оланзапін Окскарбазепін Фелбамат Габапентин Леветирацетам Прегабалін Топірамат Зонізамід Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму та подовжує його середній період напіввиведення майже вдвічі. Деякі протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Карбамазепін. Повідомлялося про розвиток небажаних ефектів з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у хворих, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Зниження дози карбамазепіну зазвичай призводило до зникнення цих симптомів. Фенобарбітал зменшує концентрацію ламотриджину на 40%. Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Хворим, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують ферменти мікросомального окиснення в печінці. Лопінавір/ритонавір. При застосуванні лопінавіру/ритонавіру спостерігалося зниження приблизно наполовину концентрації ламотриджину в плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які приймають супутнє лікування лопінавіром/ритонавіром, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, рекомендованій при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують ферменти мікросомального окислення в печінці. Атазанавір/ритонавір. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень площі під кривою "концентрація - час" (AUC) та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно. Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно 2-х кратне підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому всередину), що призводить до зниження площі під кривою "AUC" на 52% та 39% відповідно. У жінок, які вже не приймають індуктори ферментів мікросомального окислення в печінці і приймають гормональні пероральні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву в прийомі контрацептиву), у цей період спостерігається підвищення плазмової концентрації ламотриджину, при цьому концентрація ламотриджину, виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, що в середньому в 2 рази вище, ніж у період активної терапії (з контрацептивом). У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначається невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела, що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу виявило невелике зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормональних підтверджень. Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено.Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг на добу) не вивчався та дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводились. Препарати літію. Ламотриджин у дозі 100 мг на добу не викликає змін фармакокінетики глюконату літію (по 2 г 2 рази на день протягом 6 днів) при їх сумісному застосуванні. Бупропіон. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає значного впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину та спричиняє незначне збільшення AUC метаболіту ламотриджину N-глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює фармакокінетики оланзапіну. Окскарбазепін. При одночасному прийомі ламотриджину в дозі 200 мг та окскарбазепіну в дозі 1200 мг, ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. Фелбамат. Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. Габапентін. При сумісному застосуванні ламотриджину та габапентину кліренс ламотриджину не змінювався. Леветирацетам. Не виявлено впливу на фармакокінетику леветирацетаму та ламотриджину при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Прегабалін. Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 десь у добу рівноважні концентрації ламотриджина, тобто. прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Топірамат. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%. Зонізамід. Прийом зонізаміду (у дозі від 200-400 мг на добу) спільно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) не спричиняв зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на плазмову концентрацію інших, що одночасно приймаються протиепілептичних лікарських препаратів. У дослідженнях in vitro ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні засоби їх зв'язків з білками плазми. Рисперидон. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому у 12 з 14 пацієнтів при поєднаному прийомі ламотриджину та рисперидону відзначалася сонливість; тоді як тільки у 1 з 20 пацієнтів при прийомі тільки рисперидону, і в жодного - при прийомі лише одного ламотриджину. Інгібування ламотриджину амітриптіліном, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом і лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Буфуралол. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, свідчить про те, що ламотриджин не знижує кліренс лікарських засобів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. За даними досліджень in vitro можна припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін та тразодон не впливають на кліренс ламотриджину.Спосіб застосування та дозиМонотерапія епілепсії Дорослим та дітям старше 12 років: початкова доза при монотерапії становить 25 мг один раз на день протягом 2 тижнів; у наступні 2 тижні – по 50 мг один раз на день. Надалі, кожні один-два тижні можна підвищувати добову дозу на 50-100 мг, доки не буде досягнутий оптимальний ефект. Зазвичай підтримуюча добова доза, розподілена на один або два прийоми, становить 100-200 мг. У поодиноких випадках бажаний ефект забезпечували дозами 500 мг на добу. Схема підвищення доз при монотерапії для дорослих та дітей віком від 12 років: 1-2 тижні – 25 мг 1 раз/день; 3-4 тиждень – 50 мг 1 раз/день; Підтримуюча доза – 100-200 мг (за один або два прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кожні 1-2 тижні збільшують дозу на 50-100 мг. Щоб уникнути появи шкірного висипу, слід дотримуватися вищевказаних доз і темпів їх підвищення. Комбінована терапія епілепсії Дорослим та дітям старше 12 років: хворим, які приймають вальпроєву кислоту у комбінації з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 25 мг через день; протягом наступних двох тижнів щоденно приймають по 25 мг 1 раз на день. Надалі кожні 1-2 тижні дозу можна збільшувати на 25-50 мг до тих пір, поки не буде досягнутий оптимальний ефект. Звичайна підтримуюча добова доза становить 100-200 мг, розподілені на один або два прийоми. Хворим, які приймають протиепілептичний препарат - індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами або без них, але не приймають вальпроєву кислоту, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 50 мг один раз на день; протягом наступних двох тижнів по 100 мг на день, розподілена на два прийоми. Надалі кожні 1-2 тижні можна підвищувати дозу не більше ніж на 100 мг до отримання оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча добова доза становить 200-400 мг на 2 прийоми. У поодиноких випадках потрібна доза 700 мг/день. У разі лікування протиепілептичним засобом, про фармакокінетичну взаємодію якого з ламотриджином не відомо, дозу ламотриджину слід підвищувати меншими дозами за схемою, описаною для тих, хто приймає вальпроєву кислоту. Таблиця №2. Схема підвищення дози при комбінованій терапії для дорослих та дітей віком від 12 років. Додатковий лікарський засіб 1-2 тиждень 3-4 тиждень Підтримуюча доза, що рекомендується Вальпроєва кислота ± Інший протиепілептичний засіб 25 мг (через день) 25 мг (один раз на день) 100-200 мг (за 1-2 прийоми). Підтримуючу дозу підбирають, збільшуючи добову дозу на 25-50 мг кожну 1-2 тижні. Протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці ± інший препарат* (без вальпроєвої кислоти) 50 мг (один раз на день) 100 мг (за 2 прийоми) 200-400 мг (за 2 прийоми) Підтримуючу дозу підбирають, збільшуючи дозу на 100 мг кожну 1-2 тижні. Протиепілептичний засіб, що не взаємодіє з ламотриджином Дозу ламотриджину підвищувати за схемою для вальпроєвої кислоти. *- наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон. Щоб уникнути появи шкірного висипу, не слід перевищувати рекомендовані початкові дози і не перевищувати зазначених темпів збільшення доз. Загальні рекомендації при епілепсії Якщо після відміни будь-якого прийнятого в комбінації протиепілептичного засобу лікування продовжують лише препаратом Ламолеп®, а також якщо терапію, що включає препарат Ламолеп®, доповнюють іншим протиепілептичним засобом, слід враховувати вплив препаратів на фармакокінетику ламотриджину, т.к. може знадобитися корекція дози. Скасування ламотриджину при лікуванні епілепсії Різка відміна прийому препарату Ламолеп, як і інших протиепілептичних препаратів, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2 тижнів. Біполярні розлади У разі біполярних розладів призначення ламотриджину рекомендується для профілактики епізодів депресії. Для профілактики депресії слід дотримуватися нижче наведеної схеми дозування. У разі короткочасного лікування дозу ламотриджину слід підвищувати поступово, протягом 6 тижнів, доки не буде досягнуто стабілізуючої підтримуючої дози (див. таблицю №3), після цього при відповідній клінічній картині захворювання можна припинити прийом психотропного та/або іншого протиепілептичного засобу (див. .Таблицю № 4). Для профілактики епізодів манії може бути потрібна ад'ювантна терапія, т.к. ефективність ламотриджину у разі манії та маніакальних станів неоднозначна. Таблиця №3. Схема підбору підтримуючої добової дози, що стабілізує, при лікуванні дорослих з біполярними порушеннями (старше 18 років) Терапія 1-2 тиждень 3-4 тиждень 5 тиждень Підтримуюча доза, що рекомендується Вальпроєва кислота ± ін. протиепілептичний засіб 25 мг (через день) 25 мг (1 раз на день) 50 мг (за один або два прийоми на день) 100 мг (за 1-2 прийоми на день), максимальна добова доза: 200 мг. Протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (карбамазепін, фенобарбітал) ± ін. препарат (без вальпроєвої кислоти) 50 мг (1 раз на день) 100 мг (за 2 прийоми) 200 мг (за 2 прийоми) 300 мг на шостому тижні, за необхідності добову дозу на сьомому тижні можна збільшити до 400 мг (за 2 прийоми). Протиепілептичний засіб, що фармакокінетично не взаємодіє з ламотриджином (наприклад, літій, бупропіон) або монотерапія ламотриджином 25 мг (1 раз на день) 50 мг (за 1 або 2 прийоми на день) 100 мг (за 1 або 2 прийоми на день) 1200 мг (за 1 або 2 прийоми на день), звичайна доза 100-400 мг У разі лікування протиепілептичним засобом, фармакологічна взаємодія якого з ламотриджином не вивчена, дозу препарату Ламолеп слід збільшити за схемою, вказаною для ламотриджину з вальпроєвою кислотою. А). Дози при призначенні в комбінації з інгібіторами ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєвою кислотою Для хворих, які приймають інгібітор ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєву кислоту, початкова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 25 мг через день; протягом наступних двох тижнів – 25 мг один раз на день. На п'ятому тижні добову дозу слід збільшити за один раз до 50 мг, розподіливши на 1-2 прийоми. Зазвичай для досягнення оптимального терапевтичного ефекту потрібна доза 100 мг/день (за 1-2 прийоми). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг. б). Дози при призначенні в комбінації з індукторами ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, карбамазепіном та фенобарбіталом, але без вальпроєвої кислоти Для хворих, які приймають протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (карбамазепін, фенобарбітал), але не приймають вальпроєву кислоту, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 50 мг один раз на день; потім протягом наступних двох тижнів - по 100 мг/день, розподілена на два прийоми. На 5 тижні добову дозу слід збільшити до 200 мг (за два прийоми). На 6 тижні добова доза може досягати 300 мг, хоча для досягнення оптимального ефекту потрібна середня доза, що дорівнює 400 мг, розподілена на 2 прийоми; Прийом препарату в цій дозі можна розпочати з 7 тижня прийому препарату. У). Дози при монотерапії, а також при призначенні в комбінації з препаратами, про фармакологічну взаємодію яких з ламотриджином або невідомо, або таке можливо, наприклад, з літієм, бупропіоном У разі лікування протиепілептичним засобом, про фармакокінетичну взаємодію якого з ламотриджином невідомо, або таке можливо, а також у разі монотерапії ламотриджином початкова добова доза у перші 2 тижні становить 25 мг один раз на добу; протягом наступних двох тижнів - 50 мг/день (за два прийоми). На 5-му тижні дозу підвищують до 100 мг на день. Зазвичай оптимальна добова доза становить 200 мг за 1-2 прийоми. У клінічних дослідженнях використовувалися дози 100-400 мг на добу. Після досягнення ефективної підтримуючої стабілізуючої дози психотропні засоби можна відмінити за наступною схемою. Таблиця №4. Підтримуючі добові дози, що стабілізують, після відміни одночасно застосовуваних психотропних або протиепілептичних засобів для лікування біполярних розладів Терапія 1 тиждень 2 тиждень З 3 тижнів (макс. доза = 400 мг/день) Після відміни інгібітору ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєвої кислоти Стабілізуючу дозу збільшують удвічі, лише на 100 мг на тиждень, тобто. у перший тиждень доза повинна становити 200 мг/день Збільшену дозу призначають як підтримуючу (200 мг/день, розподіливши на 2 прийоми) Після відміни індуктора ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепіну), залежно від початкової дози 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг Після відміни психотропних або протиепілептичних засобів, які, ймовірно, не мають фармакокінетичного впливу на ламотриджин (наприклад, літій, бупропіон) Збільшену дозу призначають як підтримуючу (200 мг/день, розподіливши на 2 прийоми) (рекомендована доза 100-400 мг/день) Після відміни протиепілептичного засобу, що не вступає у взаємодію з ламотриджином, дозу препарату Ламолеп слід збільшити за схемою, вказаною для вальпроєвої кислоти. A) Після відміни інгібітору ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, вальпроєвої кислоти), призначеного в комбінації, початкову стабілізуючу дозу ламотриджину слід збільшити вдвічі. б). Після відміни індуктора ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепіну), призначеного в комбінації, дозу ламотриджину слід поступово протягом 3 тижнів знизити. B). Після відміни психотропних та протиепілептичних засобів (наприклад, літію, бупропіону), фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не встановлена, слід продовжити прийом підібраної дози. Корекція добової дози ламотриджину після введення додаткових лікарських засобів для лікування біполярних порушень Незважаючи на відсутність клінічного досвіду титрування доз ламотриджину після застосування додаткових лікарських препаратів, рекомендується призначати нижче зазначені дози, встановлені на підставі результатів вивчення лікарських взаємодій (див. таблицю № 5). Таблиця №5. Корекція дози ламотриджину при біполярних розладах після призначення додаткових лікарських засобів Додатковий лікарський засіб Стабілізуюча доза препарату Ламолеп® (мг/день) 1 тиждень (мг/день) 2 тиждень (мг/день) З 3 тижня (мг/день) Інгібітор ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, вальпроєва кислота), залежно від початкової дози препарату Ламолеп® 200 100 Знижена доза, досягнута першого тижня (100 мг/день) 300 150 Знижена доза, досягнута першого тижня (150 мг/день) 400 200 Знижена доза, досягнута першого тижня (200 мг/день) Індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепін) залежно від початкової дози препарату Ламолеп (без вальпроєвої кислоти) 200 200 300 400 150 150 225 300 100 100 150 200 Психотропні або протиепілептичні засоби з невідомою фармакокінетичною взаємодією з препаратом Ламолеп® (наприклад, літій, бупропіон) Доза, досягнута під час підвищення дози (200 мг/день) (не більше 100-400 мг) Протиепілептичні засоби з невідомою фармакокінетичною взаємодією з ламотриджином: див. розділ про прийом вальпроєвої кислоти. Скасування ламотриджину під час лікування біполярних розладів Припинення лікування ламотриджином не потребує поступового зниження дози. Загальні рекомендації: приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю води. У випадку, коли розрахована доза включає неповну таблетку (тільки страждаючим епілепсією дітям або хворим з печінковою недостатністю), слід призначати дозу, рівну цілому числу таблеток. Літній вік (>65 років): корекція дози з урахуванням віку не потрібна, т.к. Фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої, що спостерігається у молодих хворих. Печінкова недостатність: при середньому ступені тяжкості печінкової недостатності (клас В по Чайлд-П'ю) початкова та підтримуюча дози, а також збільшення дози повинні бути на 50% нижче звичайного; при тяжкому ступені печінкової недостатності (клас С по Чайлд-П'ю) - на 75% нижче звичайного. Збільшення дози та підтримуючі дози залежать від клінічного ефекту. Захворювання нирок: призначається з обережністю при нирковій недостатності. У термінальній стадії ниркової недостатності початкова доза ламотриджину обчислюється відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату; при вираженому зниженні функції нирок може знадобитися зменшення підтримуючої дози.ПередозуванняПовідомлялося про одноразовий прийом доз, що в 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні. Симптоми передозування: ністагм, атаксія, запаморочення, біль голови, сонливість, блювання, порушення свідомості, кома. Лікування: госпіталізація, симптоматична та підтримуюча терапія відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші 8 тижнів лікування можливі шкірні реакції як побічні ефекти ламотриджину. Шкірні висипання, як правило, виражені в легкій формі, спонтанно зникають, проте, можливі і важкі форми, що вимагають госпіталізації та припинення терапії ламотриджином, наприклад, потенційно загрози для життя синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Серед дорослих, які страждають на епілепсію та отримували в клінічних випробуваннях рекомендовані дози препарату, частота важких форм шкірних реакцій становила 1:500. Серед них синдром Стівенса-Джонсона спостерігали у половині випадків (1:1000). Діти схильні до розвитку важких форм шкірних реакцій. За даними численних клінічних спостережень частота випадків шкірних реакцій, які потребують госпіталізації дітей, становила 1:300-1:100. Раннє висипання у дітей легко сплутати з висипом при інфекційних захворюваннях, тому, якщо висока температура і висипання виникають у перші 8 тижнів лікування, слід припустити лікарську реакцію. Ймовірно, загальний ризик розвитку шкірних реакцій у дорослих перебуває у тісному взаємозв'язку з високими початковими дозами та прискоренням запропонованих темпів збільшення дози ламотриджину, а також з одночасним прийомом вальпроєвої кислоти. Обережність необхідна при призначенні ламотриджину пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (що не класифікувалася як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, необтяженим анамнезом. При появі висипу кожного хворого, незалежно від віку, слід негайно ретельно обстежити і припинити лікування ламотриджином, за винятком випадків, коли висип однозначно не пов'язаний з прийомом препарату. Поява висипу може супроводжуватися різними системними проявами підвищеної чутливості (висока температура, лімфаденопатія, набряк обличчя, реакції з боку печінки та системи кровотворення). Ступінь тяжкості реакцій підвищеної чутливості може бути різним, у поодиноких випадках можливе дисеміноване внутрішньосудинне згортання (ДВЗ) з поліорганною недостатністю. Слід мати на увазі, що ранні ознаки підвищеної чутливості (наприклад, висока температура, лімфаденопатія) не завжди супроводжуються шкірним висипом. Якщо їхню появу не можна пояснити іншою причиною, лікування ламотриджином слід негайно припинити. Комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину в плазмі. Якщо на фоні застосування препарату Ламолеп® пацієнтки починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, може знадобитися корекція дози ламотриджину. Тривале лікування ламотриджин може змінити метаболізм фолієвої кислоти, т.к. ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази. Водночас тривале, 12-місячне лікування ламотриджином істотно не впливало на показник гемоглобіну, середній обсяг еритроцитів, концентрацію фолієвої кислоти в плазмі та еритроцитах, після 5 років лікування – на концентрацію фолієвої кислоти в еритроцитах. Порушення функції печінки зазвичай є частиною синдрому підвищеної чутливості, проте завжди супроводжуються іншими симптомами підвищеної чутливості. У клінічних дослідженнях концентрація ламотриджину в крові хворих, які перебувають у термінальній стадії ниркової недостатності, суттєво не змінилася після одноразового прийому препарату. При лікуванні хворих із нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, слід мати на увазі, що в середньому під час 4-годинного гемодіалізу з організму виводиться 20% ламотриджину. Не можна призначати ламотриджин хворим, які вже отримують інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія Об'єктивним критерієм ефективності є здатність зменшувати частоту спайків на ЕЕГ на 78-98%. Подібно до інших протиепілептичних препаратів, різке припинення лікування ламотриджином провокує епілептичні напади (явище "рикошету"). За винятком особливих випадків, наприклад, поява шкірного висипу, що вимагають негайного припинення лікування, відміна препарату повинна проводитися поступово, з плавним протягом 2 тижнів зниженням дози. На підставі літературних даних важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, порушення функції численних органів, а також ДВС-синдрому, іноді зі смертельним результатом. Подібні випадки мали місце у зв'язку із застосуванням ламотриджину. Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутніми біполярними розладами знаходяться у групі високого ризику суїцидів, тому лікування пацієнтів із підвищеною схильністю до самогубства має супроводжуватись ретельним наглядом за хворими. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування керувати автомобілем та робочими механізмами забороняється, у подальшому тривалість та ступінь обмеження визначається лікарем в індивідуальному порядку.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: 25 мг, 50 мг або 100 мг ламотриджину; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 0,10 мг, 0,20 мг або 0,40 мг; стеарат магнію 0,40 мг, 0,80 мг або 1,6 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію, тип А 3,00 мг, 6,00 мг або 12,00 мг; повідон 2,50 мг, 5,00 мг або 10,00 мг; лактози моногідрат 16,25 мг, 32,50 мг або 65,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 32,75 мг, 65,50 мг або 131,00 мг. По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ – плівки та фольги алюмінієвої. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці. Для пакування та розфасовки на ЗАТ "ГЕДЕОН РІХТЕР - РУС": По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ – плівки та фольги алюмінієвої. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиБілі або майже білі круглі двоопуклі таблетки з гравіюванням "L50" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування: Швидко і повністю всмоктується в кишечнику, не наражається на істотний "первинний" метаболізм у печінці. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 2,5 години після прийому внутрішньо. Їда трохи уповільнює всмоктування ламотриджину, але не впливає на його ступінь. Фармакокінетика разової дози, що не перевищує 450 мг, має лінійний характер. Максимальна концентрація у стадії насичення має індивідуальний характер. Розподіл: Зв'язок з білками плазми становить 55%, дуже малоймовірно, що витіснення ламотриджину із зв'язку з білками плазми може викликати токсичний ефект. Об'єм розподілу 0,92-1,22 л/кг маси тіла. Метаболізм: здійснюється завдяки ферменту - урідіндифосфат-глюкуронілтрансферазе (УДФ-глюкуронілтрансферазе). Помірно і залежно від дози ламотриджин індукує власний метаболізм. Даних про вплив ламотриджину на фармакокінетику інших протиепілептичних засобів немає і навряд чи можливі лікарські взаємодії між ламотриджином та лікарськими засобами, метаболізм яких пов'язаний із CYP450. Виведення: Кліренс ламотриджину в стані рівноважних концентрацій у здорових дорослих людей становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується в печінці до глюкуронідів (65% метаболітів ламотриджину – N-глюкуроніди), які виводяться нирками. Менш 10% препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, близько 2% – через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Період напіввиведення у здорових дорослих людей становить середньому від 24 год до 35 год. У хворих із синдромом Жильбера середній кліренс ламотриджину виявився на 32% нижчим, ніж у контрольній групі, проте ці показники не відрізнялися від спостережуваних у загальній популяції. Лікарські препарати, які приймаються одночасно, значно змінюють період напіввиведення ламотриджину. Період напіввиведення зменшується до 14 годин, якщо одночасно хворий приймає індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, карбамазепін або фенітоїн - і збільшується до 70 годин, якщо хворий приймає вальпроєву кислоту. Дитячий вік Кліренс, перерахований на кг маси тіла, у дітей вищий, ніж у дорослих. Період напіввиведення, як правило, коротший, ніж у дорослих, при одночасному прийомі індуктора ферментів мікросомального окислення в печінці дорівнює 7 год, і 45-50 год - при прийомі з вальпроєвою кислотою. Літній вік За даними фармакокінетичного аналізу кліренс ламотриджину у молодих та літніх хворих на епілепсію не відрізняються один від одного в клінічно значущому ступені. Ниркова недостатність У цій групі хворих на початкову дозу ламотриджину слід розраховувати за стандартною схемою дозування протиепілептичних засобів. Зменшення дози може бути потрібне лише при значному зниженні функції нирок. Печінкова недостатність Початкову, зростаючу та підтримуючу дози слід знизити на 50% для хворих із середнім ступенем тяжкості печінкової недостатності та на 75% – для хворих з тяжким ступенем печінкової недостатності. Збільшення дози та підтримуючу дозу підбирають виходячи з клінічного ефекту.ФармакодинамікаСтабілізує клітинну мембрану, впливаючи на потенціалзалежні натрієві канали, і блокує викид нейротрансмітерів, головним чином глутамату. Як активуюча амінокислота, глутамат грає ключову роль у виникненні епілептичних нападів. Ефективність ламотриджину у профілактиці порушень настрою у хворих, які страждають на біполярні розлади, була доведена у двох клінічних дослідженнях. При аналізі результатів цих досліджень було встановлено, що ламотриджин збільшує тривалість ремісії при біполярних розладах, більш виражену дію щодо депресії.Показання до застосуванняЕпілепсія Для дорослих та дітей старше 12 років: Як монотерапія або комбінація з іншими протиепілептичними засобами для лікування парціальних і генералізованих нападів, в т.ч. тоніко-клонічних судом, судомних нападів при синдромі Леннокса-Гасто. Біполярні розлади Хворим старше 18 років: Для попередження порушень настрою (переважно епізодів депресії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки; дитячий вік до 12 років; біполярні розлади у пацієнтів віком до 18 років, непереносимість лактози; дефіцит лактази; глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ниркова недостатність (у зв'язку з можливим накопиченням метаболіту ламотриджину – глюкуроніду).Вагітність та лактаціяФертильність Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність у людини не проводилися. Вагітність Клінічних даних щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності недостатньо. Є повідомлення збільшення ризику розвитку вроджених аномалій ротової порожнини. Ламотриджин повинен призначатися при вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Фізіологічні зміни при вагітності можуть вплинути на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину під час вагітності. Призначення ламотриджину вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих. Лактація Ламотриджин різною мірою проникає у грудне молоко, концентрація ламотриджину у немовлят може досягати приблизно 50% від концентрації, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації препарату можуть досягати значень, за яких виявляються фармакологічні ефекти. Слід ретельно співвідносити потенційну користь грудного вигодовування та можливий ризик розвитку побічних ефектів у немовлят.Побічна діяПобічні реакції представлені для кожного захворювання окремо; Для оцінки побічних ефектів препарату слід взяти до уваги обидві групи. Побічні ефекти класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часті (> 1/10), часті (> 1/100 – 1/1 000 – < 1/100), рідкісні (> 1/10 000 – < 1/ 1000), дуже рідкісні (< 1/10 000). Епілепсія З боку шкірних покривів: монотерапія (під час клінічних досліджень): дуже часто – у перші 8 тижнів лікування шкірний висип (часто макулопапульозний) зникає після відміни ламотриджину; комбінована терапія: дуже часто – шкірний висип, рідко – синдром Стівенса-Джонсона; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла, у деяких випадках одужання з утворенням рубців). З боку системи кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз, лімфаденопатія. Ці симптоми можуть бути, а можуть і не пов'язані з синдромом підвищеної чутливості (див. "порушення з боку імунної системи"). З боку імунної системи: шкірний висип був складовою синдрому підвищеної чутливості, що протікає з різним ступенем тяжкості. Дуже рідко: синдром підвищеної чутливості (включаючи такі синдроми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряклість особи, порушення з боку крові та печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність). Важливо відзначити, що ранні прояви підвищеної чутливості (лихоманка, лімфаденопатія) можуть бути навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку подібних симптомів хворий має бути негайно оглянутий лікарем і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, ламотриджин має бути скасовано. Психічні розлади: часто – дратівливість, агресивність, дуже рідко – тики, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку центральної нервової системи: монотерапія у клінічних дослідженнях: дуже часто – головний біль, часто – сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, не часто – атаксія; рідко – ністагм. Комбінована терапія: дуже часто – головний біль, запаморочення, сонливість, атаксія, часто – ністагм, тремор, безсоння, дуже рідко – асептичний менінгіт, ажитація, втрата рівноваги, рухові розлади, погіршення перебігу хвороби Паркінсона, екстрапірамідні симптоми, хоре . Є повідомлення про те, що ламотриджин може погіршувати екстрапірамідні симптоми паркінсонізму у хворих із супутньою хворобою Паркінсона, а в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореоатетоз у хворих без попередніх порушень. З боку органів чуття: при монотерапії: нечасто – диплопія, нечіткість зору; комбінована терапія: дуже часто – диплопія, зниження гостроти зору, рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: нечасто – "припливи", гіпертензія, серцебиття, постуральна (ортостатична) гіпотензія, синкопальний стан (непритомність), тахікардія, вазодилатація. З боку травної системи: монотерапія у клінічних дослідженнях: часто – нудота, блювання, діарея; комбінована терапія: дуже часто – нудота, блювання; часто – діарея. З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Розлади функції печінки зазвичай є частиною синдрому підвищеної чутливості, проте не завжди супроводжуються іншими симптомами підвищеної чутливості. З боку ендокринної системи: рідко – струму (зоб), гіпотиреоїдизм. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – вовчаково-подібні реакції. Інші, дозозалежні: часто – підвищена втома. Біполярні розлади Нижченаведені побічні ефекти слід оцінювати разом з переліченими вище побічними реакціями, виявленими при епілепсії. З боку шкірних покривів: дуже часто – шкірний висип, рідко – синдром Стівенса-Джонсона. З боку центральної нервової системи: дуже часто – головний біль, часто – збудження, сонливість, запаморочення. З боку опорно-рухового апарату: часто – артралгія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота. Інші, дозозалежні: міалгія, біль у спині.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодії між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірно. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений рівномірно і не має клінічно значущих наслідків. Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину Засоби, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину Вальпроєва кислота Карбамазепін Фенітоїн Примідон Фенобарбітал Ріфампіцин Лопінавір/ритонавір Атазанавір/ритонавір Комбінований препарат: етинілестрадіол/левоноргестрел Препарати літію Бупропіон Оланзапін Окскарбазепін Фелбамат Габапентин Леветирацетам Прегабалін Топірамат Зонізамід Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму та подовжує його середній період напіввиведення майже вдвічі. Деякі протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Карбамазепін. Повідомлялося про розвиток небажаних ефектів з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у хворих, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Зниження дози карбамазепіну зазвичай призводило до зникнення цих симптомів. Фенобарбітал зменшує концентрацію ламотриджину на 40%. Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Хворим, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують ферменти мікросомального окиснення в печінці. Лопінавір/ритонавір. При застосуванні лопінавіру/ритонавіру спостерігалося зниження приблизно наполовину концентрації ламотриджину в плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які приймають супутнє лікування лопінавіром/ритонавіром, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, рекомендованій при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують ферменти мікросомального окислення в печінці. Атазанавір/ритонавір. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень площі під кривою "концентрація - час" (AUC) та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно. Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно 2-х кратне підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому всередину), що призводить до зниження площі під кривою "AUC" на 52% та 39% відповідно. У жінок, які вже не приймають індуктори ферментів мікросомального окислення в печінці і приймають гормональні пероральні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву в прийомі контрацептиву), у цей період спостерігається підвищення плазмової концентрації ламотриджину, при цьому концентрація ламотриджину, виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, що в середньому в 2 рази вище, ніж у період активної терапії (з контрацептивом). У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначається невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела, що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу виявило невелике зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормональних підтверджень. Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено.Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг на добу) не вивчався та дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводились. Препарати літію. Ламотриджин у дозі 100 мг на добу не викликає змін фармакокінетики глюконату літію (по 2 г 2 рази на день протягом 6 днів) при їх сумісному застосуванні. Бупропіон. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає значного впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину та спричиняє незначне збільшення AUC метаболіту ламотриджину N-глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює фармакокінетики оланзапіну. Окскарбазепін. При одночасному прийомі ламотриджину в дозі 200 мг та окскарбазепіну в дозі 1200 мг, ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. Фелбамат. Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. Габапентін. При сумісному застосуванні ламотриджину та габапентину кліренс ламотриджину не змінювався. Леветирацетам. Не виявлено впливу на фармакокінетику леветирацетаму та ламотриджину при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Прегабалін. Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 десь у добу рівноважні концентрації ламотриджина, тобто. прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Топірамат. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%. Зонізамід. Прийом зонізаміду (у дозі від 200-400 мг на добу) спільно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) не спричиняв зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на плазмову концентрацію інших, що одночасно приймаються протиепілептичних лікарських препаратів. У дослідженнях in vitro ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні засоби їх зв'язків з білками плазми. Рисперидон. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому у 12 з 14 пацієнтів при поєднаному прийомі ламотриджину та рисперидону відзначалася сонливість; тоді як тільки у 1 з 20 пацієнтів при прийомі тільки рисперидону, і в жодного - при прийомі лише одного ламотриджину. Інгібування ламотриджину амітриптіліном, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом і лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Буфуралол. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, свідчить про те, що ламотриджин не знижує кліренс лікарських засобів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. За даними досліджень in vitro можна припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін та тразодон не впливають на кліренс ламотриджину.Спосіб застосування та дозиМонотерапія епілепсії Дорослим та дітям старше 12 років: початкова доза при монотерапії становить 25 мг один раз на день протягом 2 тижнів; у наступні 2 тижні – по 50 мг один раз на день. Надалі, кожні один-два тижні можна підвищувати добову дозу на 50-100 мг, доки не буде досягнутий оптимальний ефект. Зазвичай підтримуюча добова доза, розподілена на один або два прийоми, становить 100-200 мг. У поодиноких випадках бажаний ефект забезпечували дозами 500 мг на добу. Схема підвищення доз при монотерапії для дорослих та дітей віком від 12 років: 1-2 тижні – 25 мг 1 раз/день; 3-4 тиждень – 50 мг 1 раз/день; Підтримуюча доза – 100-200 мг (за один або два прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кожні 1-2 тижні збільшують дозу на 50-100 мг. Щоб уникнути появи шкірного висипу, слід дотримуватися вищевказаних доз і темпів їх підвищення. Комбінована терапія епілепсії Дорослим та дітям старше 12 років: хворим, які приймають вальпроєву кислоту у комбінації з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 25 мг через день; протягом наступних двох тижнів щоденно приймають по 25 мг 1 раз на день. Надалі кожні 1-2 тижні дозу можна збільшувати на 25-50 мг до тих пір, поки не буде досягнутий оптимальний ефект. Звичайна підтримуюча добова доза становить 100-200 мг, розподілені на один або два прийоми. Хворим, які приймають протиепілептичний препарат - індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами або без них, але не приймають вальпроєву кислоту, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 50 мг один раз на день; протягом наступних двох тижнів по 100 мг на день, розподілена на два прийоми. Надалі кожні 1-2 тижні можна підвищувати дозу не більше ніж на 100 мг до отримання оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча добова доза становить 200-400 мг на 2 прийоми. У поодиноких випадках потрібна доза 700 мг/день. У разі лікування протиепілептичним засобом, про фармакокінетичну взаємодію якого з ламотриджином не відомо, дозу ламотриджину слід підвищувати меншими дозами за схемою, описаною для тих, хто приймає вальпроєву кислоту. Таблиця №2. Схема підвищення дози при комбінованій терапії для дорослих та дітей віком від 12 років. Додатковий лікарський засіб 1-2 тиждень 3-4 тиждень Підтримуюча доза, що рекомендується Вальпроєва кислота ± Інший протиепілептичний засіб 25 мг (через день) 25 мг (один раз на день) 100-200 мг (за 1-2 прийоми). Підтримуючу дозу підбирають, збільшуючи добову дозу на 25-50 мг кожну 1-2 тижні. Протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці ± інший препарат* (без вальпроєвої кислоти) 50 мг (один раз на день) 100 мг (за 2 прийоми) 200-400 мг (за 2 прийоми) Підтримуючу дозу підбирають, збільшуючи дозу на 100 мг кожну 1-2 тижні. Протиепілептичний засіб, що не взаємодіє з ламотриджином Дозу ламотриджину підвищувати за схемою для вальпроєвої кислоти. *- наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон. Щоб уникнути появи шкірного висипу, не слід перевищувати рекомендовані початкові дози і не перевищувати зазначених темпів збільшення доз. Загальні рекомендації при епілепсії Якщо після відміни будь-якого прийнятого в комбінації протиепілептичного засобу лікування продовжують лише препаратом Ламолеп®, а також якщо терапію, що включає препарат Ламолеп®, доповнюють іншим протиепілептичним засобом, слід враховувати вплив препаратів на фармакокінетику ламотриджину, т.к. може знадобитися корекція дози. Скасування ламотриджину при лікуванні епілепсії Різка відміна прийому препарату Ламолеп, як і інших протиепілептичних препаратів, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2 тижнів. Біполярні розлади У разі біполярних розладів призначення ламотриджину рекомендується для профілактики епізодів депресії. Для профілактики депресії слід дотримуватися нижче наведеної схеми дозування. У разі короткочасного лікування дозу ламотриджину слід підвищувати поступово, протягом 6 тижнів, доки не буде досягнуто стабілізуючої підтримуючої дози (див. таблицю №3), після цього при відповідній клінічній картині захворювання можна припинити прийом психотропного та/або іншого протиепілептичного засобу (див. .Таблицю № 4). Для профілактики епізодів манії може бути потрібна ад'ювантна терапія, т.к. ефективність ламотриджину у разі манії та маніакальних станів неоднозначна. Таблиця №3. Схема підбору підтримуючої добової дози, що стабілізує, при лікуванні дорослих з біполярними порушеннями (старше 18 років) Терапія 1-2 тиждень 3-4 тиждень 5 тиждень Підтримуюча доза, що рекомендується Вальпроєва кислота ± ін. протиепілептичний засіб 25 мг (через день) 25 мг (1 раз на день) 50 мг (за один або два прийоми на день) 100 мг (за 1-2 прийоми на день), максимальна добова доза: 200 мг. Протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (карбамазепін, фенобарбітал) ± ін. препарат (без вальпроєвої кислоти) 50 мг (1 раз на день) 100 мг (за 2 прийоми) 200 мг (за 2 прийоми) 300 мг на шостому тижні, за необхідності добову дозу на сьомому тижні можна збільшити до 400 мг (за 2 прийоми). Протиепілептичний засіб, що фармакокінетично не взаємодіє з ламотриджином (наприклад, літій, бупропіон) або монотерапія ламотриджином 25 мг (1 раз на день) 50 мг (за 1 або 2 прийоми на день) 100 мг (за 1 або 2 прийоми на день) 1200 мг (за 1 або 2 прийоми на день), звичайна доза 100-400 мг У разі лікування протиепілептичним засобом, фармакологічна взаємодія якого з ламотриджином не вивчена, дозу препарату Ламолеп слід збільшити за схемою, вказаною для ламотриджину з вальпроєвою кислотою. А). Дози при призначенні в комбінації з інгібіторами ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєвою кислотою Для хворих, які приймають інгібітор ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєву кислоту, початкова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 25 мг через день; протягом наступних двох тижнів – 25 мг один раз на день. На п'ятому тижні добову дозу слід збільшити за один раз до 50 мг, розподіливши на 1-2 прийоми. Зазвичай для досягнення оптимального терапевтичного ефекту потрібна доза 100 мг/день (за 1-2 прийоми). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг. б). Дози при призначенні в комбінації з індукторами ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, карбамазепіном та фенобарбіталом, але без вальпроєвої кислоти Для хворих, які приймають протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (карбамазепін, фенобарбітал), але не приймають вальпроєву кислоту, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 50 мг один раз на день; потім протягом наступних двох тижнів - по 100 мг/день, розподілена на два прийоми. На 5 тижні добову дозу слід збільшити до 200 мг (за два прийоми). На 6 тижні добова доза може досягати 300 мг, хоча для досягнення оптимального ефекту потрібна середня доза, що дорівнює 400 мг, розподілена на 2 прийоми; Прийом препарату в цій дозі можна розпочати з 7 тижня прийому препарату. У). Дози при монотерапії, а також при призначенні в комбінації з препаратами, про фармакологічну взаємодію яких з ламотриджином або невідомо, або таке можливо, наприклад, з літієм, бупропіоном У разі лікування протиепілептичним засобом, про фармакокінетичну взаємодію якого з ламотриджином невідомо, або таке можливо, а також у разі монотерапії ламотриджином початкова добова доза у перші 2 тижні становить 25 мг один раз на добу; протягом наступних двох тижнів - 50 мг/день (за два прийоми). На 5-му тижні дозу підвищують до 100 мг на день. Зазвичай оптимальна добова доза становить 200 мг за 1-2 прийоми. У клінічних дослідженнях використовувалися дози 100-400 мг на добу. Після досягнення ефективної підтримуючої стабілізуючої дози психотропні засоби можна відмінити за наступною схемою. Таблиця №4. Підтримуючі добові дози, що стабілізують, після відміни одночасно застосовуваних психотропних або протиепілептичних засобів для лікування біполярних розладів Терапія 1 тиждень 2 тиждень З 3 тижнів (макс. доза = 400 мг/день) Після відміни інгібітору ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєвої кислоти Стабілізуючу дозу збільшують удвічі, лише на 100 мг на тиждень, тобто. у перший тиждень доза повинна становити 200 мг/день Збільшену дозу призначають як підтримуючу (200 мг/день, розподіливши на 2 прийоми) Після відміни індуктора ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепіну), залежно від початкової дози 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг Після відміни психотропних або протиепілептичних засобів, які, ймовірно, не мають фармакокінетичного впливу на ламотриджин (наприклад, літій, бупропіон) Збільшену дозу призначають як підтримуючу (200 мг/день, розподіливши на 2 прийоми) (рекомендована доза 100-400 мг/день) Після відміни протиепілептичного засобу, що не вступає у взаємодію з ламотриджином, дозу препарату Ламолеп слід збільшити за схемою, вказаною для вальпроєвої кислоти. A) Після відміни інгібітору ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, вальпроєвої кислоти), призначеного в комбінації, початкову стабілізуючу дозу ламотриджину слід збільшити вдвічі. б). Після відміни індуктора ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепіну), призначеного в комбінації, дозу ламотриджину слід поступово протягом 3 тижнів знизити. B). Після відміни психотропних та протиепілептичних засобів (наприклад, літію, бупропіону), фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не встановлена, слід продовжити прийом підібраної дози. Корекція добової дози ламотриджину після введення додаткових лікарських засобів для лікування біполярних порушень Незважаючи на відсутність клінічного досвіду титрування доз ламотриджину після застосування додаткових лікарських препаратів, рекомендується призначати нижче зазначені дози, встановлені на підставі результатів вивчення лікарських взаємодій (див. таблицю № 5). Таблиця №5. Корекція дози ламотриджину при біполярних розладах після призначення додаткових лікарських засобів Додатковий лікарський засіб Стабілізуюча доза препарату Ламолеп® (мг/день) 1 тиждень (мг/день) 2 тиждень (мг/день) З 3 тижня (мг/день) Інгібітор ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, вальпроєва кислота), залежно від початкової дози препарату Ламолеп® 200 100 Знижена доза, досягнута першого тижня (100 мг/день) 300 150 Знижена доза, досягнута першого тижня (150 мг/день) 400 200 Знижена доза, досягнута першого тижня (200 мг/день) Індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепін) залежно від початкової дози препарату Ламолеп (без вальпроєвої кислоти) 200 200 300 400 150 150 225 300 100 100 150 200 Психотропні або протиепілептичні засоби з невідомою фармакокінетичною взаємодією з препаратом Ламолеп® (наприклад, літій, бупропіон) Доза, досягнута під час підвищення дози (200 мг/день) (не більше 100-400 мг) Протиепілептичні засоби з невідомою фармакокінетичною взаємодією з ламотриджином: див. розділ про прийом вальпроєвої кислоти. Скасування ламотриджину під час лікування біполярних розладів Припинення лікування ламотриджином не потребує поступового зниження дози. Загальні рекомендації: приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю води. У випадку, коли розрахована доза включає неповну таблетку (тільки страждаючим епілепсією дітям або хворим з печінковою недостатністю), слід призначати дозу, рівну цілому числу таблеток. Літній вік (>65 років): корекція дози з урахуванням віку не потрібна, т.к. Фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої, що спостерігається у молодих хворих. Печінкова недостатність: при середньому ступені тяжкості печінкової недостатності (клас В по Чайлд-П'ю) початкова та підтримуюча дози, а також збільшення дози повинні бути на 50% нижче звичайного; при тяжкому ступені печінкової недостатності (клас С по Чайлд-П'ю) - на 75% нижче звичайного. Збільшення дози та підтримуючі дози залежать від клінічного ефекту. Захворювання нирок: призначається з обережністю при нирковій недостатності. У термінальній стадії ниркової недостатності початкова доза ламотриджину обчислюється відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату; при вираженому зниженні функції нирок може знадобитися зменшення підтримуючої дози.ПередозуванняПовідомлялося про одноразовий прийом доз, що в 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні. Симптоми передозування: ністагм, атаксія, запаморочення, біль голови, сонливість, блювання, порушення свідомості, кома. Лікування: госпіталізація, симптоматична та підтримуюча терапія відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші 8 тижнів лікування можливі шкірні реакції як побічні ефекти ламотриджину. Шкірні висипання, як правило, виражені в легкій формі, спонтанно зникають, проте, можливі і важкі форми, що вимагають госпіталізації та припинення терапії ламотриджином, наприклад, потенційно загрози для життя синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Серед дорослих, які страждають на епілепсію та отримували в клінічних випробуваннях рекомендовані дози препарату, частота важких форм шкірних реакцій становила 1:500. Серед них синдром Стівенса-Джонсона спостерігали у половині випадків (1:1000). Діти схильні до розвитку важких форм шкірних реакцій. За даними численних клінічних спостережень частота випадків шкірних реакцій, які потребують госпіталізації дітей, становила 1:300-1:100. Раннє висипання у дітей легко сплутати з висипом при інфекційних захворюваннях, тому, якщо висока температура і висипання виникають у перші 8 тижнів лікування, слід припустити лікарську реакцію. Ймовірно, загальний ризик розвитку шкірних реакцій у дорослих перебуває у тісному взаємозв'язку з високими початковими дозами та прискоренням запропонованих темпів збільшення дози ламотриджину, а також з одночасним прийомом вальпроєвої кислоти. Обережність необхідна при призначенні ламотриджину пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (що не класифікувалася як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, необтяженим анамнезом. При появі висипу кожного хворого, незалежно від віку, слід негайно ретельно обстежити і припинити лікування ламотриджином, за винятком випадків, коли висип однозначно не пов'язаний з прийомом препарату. Поява висипу може супроводжуватися різними системними проявами підвищеної чутливості (висока температура, лімфаденопатія, набряк обличчя, реакції з боку печінки та системи кровотворення). Ступінь тяжкості реакцій підвищеної чутливості може бути різним, у поодиноких випадках можливе дисеміноване внутрішньосудинне згортання (ДВЗ) з поліорганною недостатністю. Слід мати на увазі, що ранні ознаки підвищеної чутливості (наприклад, висока температура, лімфаденопатія) не завжди супроводжуються шкірним висипом. Якщо їхню появу не можна пояснити іншою причиною, лікування ламотриджином слід негайно припинити. Комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину в плазмі. Якщо на фоні застосування препарату Ламолеп® пацієнтки починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, може знадобитися корекція дози ламотриджину. Тривале лікування ламотриджин може змінити метаболізм фолієвої кислоти, т.к. ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази. Водночас тривале, 12-місячне лікування ламотриджином істотно не впливало на показник гемоглобіну, середній обсяг еритроцитів, концентрацію фолієвої кислоти в плазмі та еритроцитах, після 5 років лікування – на концентрацію фолієвої кислоти в еритроцитах. Порушення функції печінки зазвичай є частиною синдрому підвищеної чутливості, проте завжди супроводжуються іншими симптомами підвищеної чутливості. У клінічних дослідженнях концентрація ламотриджину в крові хворих, які перебувають у термінальній стадії ниркової недостатності, суттєво не змінилася після одноразового прийому препарату. При лікуванні хворих із нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, слід мати на увазі, що в середньому під час 4-годинного гемодіалізу з організму виводиться 20% ламотриджину. Не можна призначати ламотриджин хворим, які вже отримують інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія Об'єктивним критерієм ефективності є здатність зменшувати частоту спайків на ЕЕГ на 78-98%. Подібно до інших протиепілептичних препаратів, різке припинення лікування ламотриджином провокує епілептичні напади (явище "рикошету"). За винятком особливих випадків, наприклад, поява шкірного висипу, що вимагають негайного припинення лікування, відміна препарату повинна проводитися поступово, з плавним протягом 2 тижнів зниженням дози. На підставі літературних даних важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, порушення функції численних органів, а також ДВС-синдрому, іноді зі смертельним результатом. Подібні випадки мали місце у зв'язку із застосуванням ламотриджину. Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутніми біполярними розладами знаходяться у групі високого ризику суїцидів, тому лікування пацієнтів із підвищеною схильністю до самогубства має супроводжуватись ретельним наглядом за хворими. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування керувати автомобілем та робочими механізмами забороняється, у подальшому тривалість та ступінь обмеження визначається лікарем в індивідуальному порядку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ламотріджин 100мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 167.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 76 мг, повідон К-25 – 19 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 11.4 мг, магнію стеарат – 3.8 мг, кремнію діоксид колоїдний. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим кольором, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку і фасками з двох сторін.Фармакотерапевтична групаПротисудомний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається приблизно через 2.5 год. Зв'язування з білками плазми становить 55%. Зазнає інтенсивного метаболізму з утворенням основного метаболіту N-глюкуроніду. T1/2 у дорослих становить середньому 29 год. Виводиться нирками головним чином вигляді метаболіту; близько 8% активної речовини виводиться у незміненому вигляді. T1/2 у дітей менше, ніж у дорослих.ФармакодинамікаМеханізм дії пов'язаний із впливом на потенціалзалежні натрієві канали пресинаптичної мембрани. Це призводить до зменшення виділення в синаптичну щілину медіаторів, насамперед глутамату - збуджуючої амінокислоти, яка відіграє важливу роль у формуванні епілептичних розрядів у головному мозку.Клінічна фармакологіяПротиепілептичний препарат.Показання до застосуванняПарціальні та генералізовані тоніко-клонічні судомні напади (частіше у випадках резистентності до лікування іншими протисудомними засобами).Протипоказання до застосуванняТяжкі порушення функції печінки, підвищена чутливість до ламотриджину.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності та в період лактації недостатні. При вирішенні необхідності застосування при вагітності слід порівняти очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода. Попередні дані показують, що ламотриджин проникає в грудне молоко концентрації, що становить 40-45% від концентрації в плазмі. У невеликої кількості немовлят, матері яких отримували ламотриджин, не відзначено побічної дії. Не слід застосовувати ламотриджин у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення сну, почуття втоми, агресивність, сплутаність свідомості. З боку системи травлення: нудота, порушення функції печінки. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: шкірний висип (зазвичай макуло-папульозний), ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лімфаденопатія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протисудомними засобами – індукторами метаболізму в печінці (у т.ч. з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном) пришвидшується метаболізм ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину та карбамазепіну або фенітоїну відбувається зменшення T1/2 ламотриджину. Є повідомлення про запаморочення, атаксії, диплопії, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які приймають карбамазепін після початку лікування ламотриджином. Внаслідок інгібування мікросомальних ферментів печінки під впливом вальпроату натрію, при одночасному застосуванні сповільнюється метаболізм ламотриджину, збільшується T1/2 ламотриджину.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років початкова разова доза становить 25-50 мг, підтримуючі дози – 100-200 мг на добу. У поодиноких випадках можуть знадобитися дози 500-700 мг на добу. Для дітей віком від 2 до 12 років початкова доза становить 0.2-2 мг/кг/сут, підтримуюча - 1-15 мг/кг/сут. Максимальна добова доза для дітей віком від 2 до 12 років, залежно від схеми лікування, що становить, становить 200-400 мг. Частота прийому, інтервали між прийомами при підвищенні дози залежать від схеми лікування, що застосовується, реакції пацієнта на проведене лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ламотріджин 25 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 41.95 мг, целюлоза мікрокристалічна – 19 мг, повідон К-25 – 4.75 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 2.85 мг, магнію стеарат – 0.95 мг, кремнію діоксид. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим кольором, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку і фасками з двох сторін.Фармакотерапевтична групаПротисудомний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається приблизно через 2.5 год. Зв'язування з білками плазми становить 55%. Зазнає інтенсивного метаболізму з утворенням основного метаболіту N-глюкуроніду. T1/2 у дорослих становить середньому 29 год. Виводиться нирками головним чином вигляді метаболіту; близько 8% активної речовини виводиться у незміненому вигляді. T1/2 у дітей менше, ніж у дорослих.ФармакодинамікаМеханізм дії пов'язаний із впливом на потенціалзалежні натрієві канали пресинаптичної мембрани. Це призводить до зменшення виділення в синаптичну щілину медіаторів, насамперед глутамату - збуджуючої амінокислоти, яка відіграє важливу роль у формуванні епілептичних розрядів у головному мозку.Клінічна фармакологіяПротиепілептичний препарат.Показання до застосуванняПарціальні та генералізовані тоніко-клонічні судомні напади (частіше у випадках резистентності до лікування іншими протисудомними засобами).Протипоказання до застосуванняТяжкі порушення функції печінки, підвищена чутливість до ламотриджину.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності та в період лактації недостатні. При вирішенні необхідності застосування при вагітності слід порівняти очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода. Попередні дані показують, що ламотриджин проникає в грудне молоко концентрації, що становить 40-45% від концентрації в плазмі. У невеликої кількості немовлят, матері яких отримували ламотриджин, не відзначено побічної дії. Не слід застосовувати ламотриджин у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення сну, почуття втоми, агресивність, сплутаність свідомості. З боку системи травлення: нудота, порушення функції печінки. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: шкірний висип (зазвичай макуло-папульозний), ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лімфаденопатія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протисудомними засобами – індукторами метаболізму в печінці (у т.ч. з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном) пришвидшується метаболізм ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину та карбамазепіну або фенітоїну відбувається зменшення T1/2 ламотриджину. Є повідомлення про запаморочення, атаксії, диплопії, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які приймають карбамазепін після початку лікування ламотриджином. Внаслідок інгібування мікросомальних ферментів печінки під впливом вальпроату натрію, при одночасному застосуванні сповільнюється метаболізм ламотриджину, збільшується T1/2 ламотриджину.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років початкова разова доза становить 25-50 мг, підтримуючі дози – 100-200 мг на добу. У поодиноких випадках можуть знадобитися дози 500-700 мг на добу. Для дітей віком від 2 до 12 років початкова доза становить 0.2-2 мг/кг/сут, підтримуюча - 1-15 мг/кг/сут. Максимальна добова доза для дітей віком від 2 до 12 років, залежно від схеми лікування, що становить, становить 200-400 мг. Частота прийому, інтервали між прийомами при підвищенні дози залежать від схеми лікування, що застосовується, реакції пацієнта на проведене лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ламотріджин 50мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 83.90 мг, целюлоза мікрокристалічна – 38 мг, повідон К-25 – 9.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 5.7 мг, магнію стеарат – 1.9 мг, кремнію діоксид колоїдний. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим кольором, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку і фасками з двох сторін.Фармакотерапевтична групаПротисудомний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається приблизно через 2.5 год. Зв'язування з білками плазми становить 55%. Зазнає інтенсивного метаболізму з утворенням основного метаболіту N-глюкуроніду. T1/2 у дорослих становить середньому 29 год. Виводиться нирками головним чином вигляді метаболіту; близько 8% активної речовини виводиться у незміненому вигляді. T1/2 у дітей менше, ніж у дорослих.ФармакодинамікаМеханізм дії пов'язаний із впливом на потенціалзалежні натрієві канали пресинаптичної мембрани. Це призводить до зменшення виділення в синаптичну щілину медіаторів, насамперед глутамату - збуджуючої амінокислоти, яка відіграє важливу роль у формуванні епілептичних розрядів у головному мозку.Клінічна фармакологіяПротиепілептичний препарат.Показання до застосуванняПарціальні та генералізовані тоніко-клонічні судомні напади (частіше у випадках резистентності до лікування іншими протисудомними засобами).Протипоказання до застосуванняТяжкі порушення функції печінки, підвищена чутливість до ламотриджину.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності та в період лактації недостатні. При вирішенні необхідності застосування при вагітності слід порівняти очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода. Попередні дані показують, що ламотриджин проникає в грудне молоко концентрації, що становить 40-45% від концентрації в плазмі. У невеликої кількості немовлят, матері яких отримували ламотриджин, не відзначено побічної дії. Не слід застосовувати ламотриджин у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення сну, почуття втоми, агресивність, сплутаність свідомості. З боку системи травлення: нудота, порушення функції печінки. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: шкірний висип (зазвичай макуло-папульозний), ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лімфаденопатія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протисудомними засобами – індукторами метаболізму в печінці (у т.ч. з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном) пришвидшується метаболізм ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину та карбамазепіну або фенітоїну відбувається зменшення T1/2 ламотриджину. Є повідомлення про запаморочення, атаксії, диплопії, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які приймають карбамазепін після початку лікування ламотриджином. Внаслідок інгібування мікросомальних ферментів печінки під впливом вальпроату натрію, при одночасному застосуванні сповільнюється метаболізм ламотриджину, збільшується T1/2 ламотриджину.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років початкова разова доза становить 25-50 мг, підтримуючі дози – 100-200 мг на добу. У поодиноких випадках можуть знадобитися дози 500-700 мг на добу. Для дітей віком від 2 до 12 років початкова доза становить 0.2-2 мг/кг/сут, підтримуюча - 1-15 мг/кг/сут. Максимальна добова доза для дітей віком від 2 до 12 років, залежно від схеми лікування, що становить, становить 200-400 мг. Частота прийому, інтервали між прийомами при підвищенні дози залежать від схеми лікування, що застосовується, реакції пацієнта на проведене лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ламотріджин 100мг; Допоміжні речовини: гіпоролоза – 11 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 9.5 мг, лактози моногідрат – 120 мг, магнію гідроксикарбонат – 77 мг, магнію стеарат – 2.5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПротисудомний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається приблизно через 2.5 год. Зв'язування з білками плазми становить 55%. Зазнає інтенсивного метаболізму з утворенням основного метаболіту N-глюкуроніду. T1/2 у дорослих становить середньому 29 год. Виводиться нирками головним чином вигляді метаболіту; близько 8% активної речовини виводиться у незміненому вигляді. T1/2 у дітей менше, ніж у дорослих.ФармакодинамікаМеханізм дії пов'язаний із впливом на потенціалзалежні натрієві канали пресинаптичної мембрани. Це призводить до зменшення виділення в синаптичну щілину медіаторів, насамперед глутамату - збуджуючої амінокислоти, яка відіграє важливу роль у формуванні епілептичних розрядів у головному мозку.Клінічна фармакологіяПротиепілептичний препарат.Показання до застосуванняПарціальні та генералізовані тоніко-клонічні судомні напади (частіше у випадках резистентності до лікування іншими протисудомними засобами).Протипоказання до застосуванняТяжкі порушення функції печінки, підвищена чутливість до ламотриджину.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності та в період лактації недостатні. При вирішенні необхідності застосування при вагітності слід порівняти очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода. Попередні дані показують, що ламотриджин проникає в грудне молоко концентрації, що становить 40-45% від концентрації в плазмі. У невеликої кількості немовлят, матері яких отримували ламотриджин, не відзначено побічної дії. Не слід застосовувати ламотриджин у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення сну, почуття втоми, агресивність, сплутаність свідомості. З боку системи травлення: нудота, порушення функції печінки. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: шкірний висип (зазвичай макуло-папульозний), ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лімфаденопатія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протисудомними засобами – індукторами метаболізму в печінці (у т.ч. з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном) пришвидшується метаболізм ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину та карбамазепіну або фенітоїну відбувається зменшення T1/2 ламотриджину. Є повідомлення про запаморочення, атаксії, диплопії, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які приймають карбамазепін після початку лікування ламотриджином. Внаслідок інгібування мікросомальних ферментів печінки під впливом вальпроату натрію, при одночасному застосуванні сповільнюється метаболізм ламотриджину, збільшується T1/2 ламотриджину.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років початкова разова доза становить 25-50 мг, підтримуючі дози – 100-200 мг на добу. У поодиноких випадках можуть знадобитися дози 500-700 мг на добу. Для дітей віком від 2 до 12 років початкова доза становить 0.2-2 мг/кг/сут, підтримуюча - 1-15 мг/кг/сут. Максимальна добова доза для дітей віком від 2 до 12 років, залежно від схеми лікування, що становить, становить 200-400 мг. Частота прийому, інтервали між прийомами при підвищенні дози залежать від схеми лікування, що застосовується, реакції пацієнта на проведене лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ламотріджин 25 мг; Допоміжні речовини: гіпоролоза – 4.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 3.5 мг, лактози моногідрат – 52 мг, магнію гідроксикарбонат – 34 мг, магнію стеарат – 1 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаПротисудомний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається приблизно через 2.5 год. Зв'язування з білками плазми становить 55%. Зазнає інтенсивного метаболізму з утворенням основного метаболіту N-глюкуроніду. T1/2 у дорослих становить середньому 29 год. Виводиться нирками головним чином вигляді метаболіту; близько 8% активної речовини виводиться у незміненому вигляді. T1/2 у дітей менше, ніж у дорослих.ФармакодинамікаМеханізм дії пов'язаний із впливом на потенціалзалежні натрієві канали пресинаптичної мембрани. Це призводить до зменшення виділення в синаптичну щілину медіаторів, насамперед глутамату - збуджуючої амінокислоти, яка відіграє важливу роль у формуванні епілептичних розрядів у головному мозку.Клінічна фармакологіяПротиепілептичний препарат.Показання до застосуванняПарціальні та генералізовані тоніко-клонічні судомні напади (частіше у випадках резистентності до лікування іншими протисудомними засобами).Протипоказання до застосуванняТяжкі порушення функції печінки, підвищена чутливість до ламотриджину.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності та в період лактації недостатні. При вирішенні необхідності застосування при вагітності слід порівняти очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода. Попередні дані показують, що ламотриджин проникає в грудне молоко концентрації, що становить 40-45% від концентрації в плазмі. У невеликої кількості немовлят, матері яких отримували ламотриджин, не відзначено побічної дії. Не слід застосовувати ламотриджин у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення сну, почуття втоми, агресивність, сплутаність свідомості. З боку системи травлення: нудота, порушення функції печінки. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: шкірний висип (зазвичай макуло-папульозний), ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лімфаденопатія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протисудомними засобами – індукторами метаболізму в печінці (у т.ч. з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном) пришвидшується метаболізм ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину та карбамазепіну або фенітоїну відбувається зменшення T1/2 ламотриджину. Є повідомлення про запаморочення, атаксії, диплопії, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які приймають карбамазепін після початку лікування ламотриджином. Внаслідок інгібування мікросомальних ферментів печінки під впливом вальпроату натрію, при одночасному застосуванні сповільнюється метаболізм ламотриджину, збільшується T1/2 ламотриджину.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років початкова разова доза становить 25-50 мг, підтримуючі дози – 100-200 мг на добу. У поодиноких випадках можуть знадобитися дози 500-700 мг на добу. Для дітей віком від 2 до 12 років початкова доза становить 0.2-2 мг/кг/сут, підтримуюча - 1-15 мг/кг/сут. Максимальна добова доза для дітей віком від 2 до 12 років, залежно від схеми лікування, що становить, становить 200-400 мг. Частота прийому, інтервали між прийомами при підвищенні дози залежать від схеми лікування, що застосовується, реакції пацієнта на проведене лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ламотріджин 50мг; Допоміжні речовини: гіпоролоза – 7 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 6 мг, лактози моногідрат – 81.6 мг, магнію гідроксикарбонат – 53.8 мг, магнію стеарат – 1.6 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПротисудомний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається приблизно через 2.5 год. Зв'язування з білками плазми становить 55%. Зазнає інтенсивного метаболізму з утворенням основного метаболіту N-глюкуроніду. T1/2 у дорослих становить середньому 29 год. Виводиться нирками головним чином вигляді метаболіту; близько 8% активної речовини виводиться у незміненому вигляді. T1/2 у дітей менше, ніж у дорослих.ФармакодинамікаМеханізм дії пов'язаний із впливом на потенціалзалежні натрієві канали пресинаптичної мембрани. Це призводить до зменшення виділення в синаптичну щілину медіаторів, насамперед глутамату - збуджуючої амінокислоти, яка відіграє важливу роль у формуванні епілептичних розрядів у головному мозку.Клінічна фармакологіяПротиепілептичний препарат.Показання до застосуванняПарціальні та генералізовані тоніко-клонічні судомні напади (частіше у випадках резистентності до лікування іншими протисудомними засобами).Протипоказання до застосуванняТяжкі порушення функції печінки, підвищена чутливість до ламотриджину.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності та в період лактації недостатні. При вирішенні необхідності застосування при вагітності слід порівняти очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода. Попередні дані показують, що ламотриджин проникає в грудне молоко концентрації, що становить 40-45% від концентрації в плазмі. У невеликої кількості немовлят, матері яких отримували ламотриджин, не відзначено побічної дії. Не слід застосовувати ламотриджин у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення сну, почуття втоми, агресивність, сплутаність свідомості. З боку системи травлення: нудота, порушення функції печінки. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: шкірний висип (зазвичай макуло-папульозний), ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лімфаденопатія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протисудомними засобами – індукторами метаболізму в печінці (у т.ч. з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном) пришвидшується метаболізм ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину та карбамазепіну або фенітоїну відбувається зменшення T1/2 ламотриджину. Є повідомлення про запаморочення, атаксії, диплопії, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які приймають карбамазепін після початку лікування ламотриджином. Внаслідок інгібування мікросомальних ферментів печінки під впливом вальпроату натрію, при одночасному застосуванні сповільнюється метаболізм ламотриджину, збільшується T1/2 ламотриджину.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років початкова разова доза становить 25-50 мг, підтримуючі дози – 100-200 мг на добу. У поодиноких випадках можуть знадобитися дози 500-700 мг на добу. Для дітей віком від 2 до 12 років початкова доза становить 0.2-2 мг/кг/сут, підтримуюча - 1-15 мг/кг/сут. Максимальна добова доза для дітей віком від 2 до 12 років, залежно від схеми лікування, що становить, становить 200-400 мг. Частота прийому, інтервали між прийомами при підвищенні дози залежать від схеми лікування, що застосовується, реакції пацієнта на проведене лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: леветирацетам 250 мг; Допоміжні речовини: кросповідон - 33 мг, повідон - 28 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний - 14 мг, магнію стеарат - 5 мг, плівкове покриття Опадрай® II White 85F18422 (спирт полівініловий частково гідролізований - 40%, %, макрогол 4000 – 20.2%, тальк – 14.8%) – 32 мг. 30 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаЛеветинол – препарат для лікування різних форм епілепсії. Застосовується як у монотерапії, так і в комбінованій терапії для лікування фокальних та генералізованих форм епілепсії.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.ІнструкціяЛеветинол приймають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Добова доза поділяється на два рівні прийоми.Показання до застосуванняЛеветинол показаний як монотерапія для лікування парціальних судом з вторинною генералізацією або без неї у пацієнтів з 16 років з вперше встановленим діагнозом епілепсія. Як допоміжна терапія Леветинол застосовують для лікування: Парціальних судом із вторинною генералізацією або без неї у пацієнтів з епілепсією з 6 років; міоклонічних судом у пацієнтів з ювенільною міоклонічною епілепсією з 12 років; первинно генералізованих тоніко-клонічних судом у пацієнтів з ідіопатичною генералізованою епілепсією з 12 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість леветирацетаму або похідних піролідону, інших компонентів препарату. Леветинол можна застосовувати під час вагітності, а також у фертильних жінок, які не застосовують надійні методи контрацепції, лише за вагомих підстав.Вагітність та лактаціяГрудне вигодовування під час прийому препарату не рекомендується. Однак якщо терапію Леветинолом необхідно продовжити під час грудного вигодовування, слід співвіднести очікувану користь та можливий ризик лікування та важливість грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 6 років.Побічна діяПрофіль небажаних явищ, представлений нижче, складений за результатами аналізу плацебо-контрольованих клінічних досліджень леветирацетаму за всіма показаннями (загальна кількість пацієнтів – 3416). Ці дані доповнені відомостями про застосування леветирацетаму в рамках відкритих продовжених клінічних досліджень, а також післяреєстраційними даними. Найчастіше сполученими небажаними реакціями були назофарингіт, сонливість, біль голови, слабкість і запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму в цілому не відрізняється залежно від віку (у дорослих та дітей), а також не залежить від схвалених показань до застосування (різних варіантів епілепсії). Небажані реакції, виявлені в клінічних дослідженнях та в рамках постреєстраційного моніторингу (у дорослих, підлітків та дітей старше 1-го місяця), представлені нижче за системно-органними класами та частотою. Градація частоти: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 та <1/10), нечасто (>1/1000 та <1/100), рідко (>1/10 000 та <1/1000) і дуже рідко (<1 10000). Інфекції та інвазії: дуже часто: назофарингіт; рідко – інфекції. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія, нейтропенія. Порушення метаболізму та харчування: часто – анорексія; нечасто – зниження чи підвищення маси тіла. Психічні порушення: часто – депресія, ворожість чи агресія, порушення сну, нервозність, дратівливість; нечасто – суїцидальні спроби, суїцидальні думки, психотичні розлади, порушення поведінки, галюцинації, злість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність, зміни настрою, ажитація; рідко - суїцид, що відбувся, розлад особистості, порушення мислення. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль; часто - судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; нечасто – амнезія, порушення пам'яті, порушення координації рухів чи атаксія, парестезія, розлад уваги; рідко – хореоатетоз, дискінезія, гіперкінезія. З боку органу зору: нечасто – диплопія, порушення зору. З боку органу слуху та рівноваги: ​​часто – вертиго. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, блювання, нудота; рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – порушення функціональних проб печінки; рідко – печінкова недостатність, гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип; нечасто - алопеція, екзема, свербіж; рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема. З боку м'язово-скелетної та сполучної тканин: нечасто – м'язова слабкість, міалгія. Загальні розлади та розлади в місці введення: часто - астенія або стомлюваність. Травми, отруєння та ускладнення процедур: нечасто – травми. При одночасному застосуванні топірамату та леветирацетаму ризик розвитку анорексії зростає. У деяких випадках алопеції вона зазнавала зворотного розвитку після відміни леветирацетаму. Діти: У рамках плацебо-контрольованих та відкритих продовжених досліджень проходило лікування 645 пацієнтів віком 4-16 років, 233 з яких отримували леветирацетам у рамку плацебо-контрольованих досліджень. Для обох вікових діапазонів додатково є дані щодо постреєстраційного досвіду застосування леветирацетаму. Профіль безпеки леветирацетаму в цілому не відрізняється залежно від віку (у дорослих та дітей), а також не залежить від схвалених показань до застосування (різних варіантів епілепсії). За винятком поведінкових та психіатричних небажаних реакцій, які у дітей виникали частіше, ніж у дорослих, у плацебо-контрольованих дослідженнях профіль безпеки леветирацетаму у дітей був порівнянний з таким у дорослих. У дітей віком 4-16 років блювання (дуже часто, 11,2%), ажитація (часто, 3,4%), зміни настрою (часто, 2,1%), емоційна лабільність (часто, 1,7%) , агресія (часто, 8,2%), порушення поведінки (часто, 5,6%) та летаргія (часто, 3,9%) відзначалися частіше, ніж у інших вікових діапазонах. Когнітивні та нейропсихологічні ефекти леветирацетаму у дітей 4-16 років з парціальними судомами оцінювалися у подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідженнях профілю безпеки з використанням дизайну не меншої безпеки. Було показано, що леветирацетам не відрізняється (не менш безпечним) від плацебо за змінами від вихідних значень за шкалою 'Увага та Пам'ять Лейтер-Р' (Leiter-R Attention and Memory), шкалою 'Комплексне Спостереження за Пам'яттю' (Memory Screen Composi у пацієнтів, підданих аналізу 'за протоколом'. Результати дослідження поведінкових та емоційних функцій, що підтверджують, що на фоні застосування леветирацетаму виникає агресивна поведінка,отримані за допомогою стандартизованого методу з використанням валідованого інструменту – Опитувальника поведінки дітей Ахенбаха (Achenbach Child Behavior Checklist). Однак у пацієнтів, які приймали леветирацетам довгостроково в рамках відкритих досліджень, порушень поведінкових та емоційних функцій не виникало, зокрема рівень агресивної поведінки не відрізнявся від вихідної. Симптоми передозування: сонливість, ажитація, агресія, гноблення свідомості, гноблення дихання та кома. Після гострого передозування необхідно промити шлунок або спричинити блювання. Антидоту леветирацетаму не знайдено. Лікування є симптоматичним, може включати застосування гемодіалізу. Діалізуюча активність щодо леветирацетаму дорівнює 60%, щодо основного метаболіту – 74%.Взаємодія з лікарськими засобамиПротисудомні засоби: Згідно з передреєстраційними клінічними дослідженнями леветирацетам не впливає на сироваткові концентрації інших протисудомних засобів: фенітоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, фенобарбіталу, ламотриджину, габапентину та примідону, - а ці протисудомні засоби не впливають на фармако. Аналогічно дорослим, у дітей у дозах до 60 мг/кг/добу леветирацетам не взаємодіє з іншими лікарськими засобами. сироваткові концентрації одночасно застосовуваних карбамазепіну та вальпроєвої кислоти. Однак є дані, що кліренс леветирацетаму у дітей, які приймають протисудомні засоби – індуктори мікросомальних ферментів печінки, – підвищується на 20 %. Корекція дози не потрібна. Пробенецид: Пробенецид (по 500 мг 4 рази на добу) є блокатором канальцевої секреції у нирках, показано, що він пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не леветирацетаму. Проте концентрація основного метаболіту залишається низькою. Очікується, що інші лікарські засоби, що екскретуються активною канальцевою секрецією, можуть знижувати нирковий кліренс основного метаболіту. Вплив леветирацетаму на пробенецид не вивчався; Вплив леветирацетаму на інші лікарські препарати, що екскретуються шляхом активної канальцевої секреції, включаючи нестероїдні протизапальні препарати, сульфонамід та метотрексат, не відомий. Пероральні контрацептиви та інші фармакокінетичні взаємодії: Леветирацетам у дозі 1000 мг на добу не впливав на фармакокінетику пероральних контрацептивів (етинілестрадіол та левоноргестрел); гормональний статус (зміст лютеїнізуючого гормону та прогестерону) не змінювався. Леветирацетам у дозі 2000 мг на добу не впливав на фармакокінетику дигоксину та варфарину, протромбіновий час не змінювався. Одночасне застосування дигоксину, пероральних контрацептивів та варфарину не впливало на фармакокінетику леветирацетаму. Антациди: Дані щодо впливу антацидів на абсорбцію леветирацетаму відсутні. Їжа та алкоголь: Їжа не впливає на рівень абсорбції леветирацетаму, але дещо знижує її швидкість. Дані щодо взаємодії Леветинолу з алкоголем відсутні.Спосіб застосування та дозиМонотерапія у дорослих та підлітків з 16 років: Рекомендована початкова доза становить 250 мг двічі на добу, яку необхідно підвищити через два тижні до початкової терапевтичної 500 мг двічі на добу. Дозу можна збільшувати з кроком 250 мг двічі на добу кожні два тижні залежно від клінічної відповіді. Максимальна доза – 1500 мг двічі на добу. Допоміжна терапія у дорослих (18 років) і підлітків (12-17 років) з масою тіла 50 кг і більше: Початкова терапевтична доза становить 500 мг двічі на добу. Таку дозу можна застосовувати з першого дня лікування. Залежно від клінічної відповіді та переносимості добову дозу допускається підвищувати до 1500 мг двічі на добу. Дозу можна підвищувати або знижувати на 500 мг двічі на добу кожні 2-4 тижні. Особливі групи пацієнтів: Літні (65 років і старше): У хворих похилого віку з порушеною функцією нирок рекомендується коригувати дозу. Ниркова недостатність: Залежно від ступеня порушення функції нирок дорослим та дітям добову дозу підбирають індивідуально залежно від кліренсу креатиніну. Порушення функції печінки: У пацієнтів з легким та середнім ступенем печінкової недостатністю корекції дози не потрібно. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю величина КК може вводити в оману про ниркову недостатність. Тому при КК 60 мл/хв/1,73 м слід знизити підтримуючу дозу препарату на 50%. Діти: Препарат призначають у найбільш зручній лікарській формі та дозуванні залежно від віку, маси тіла та необхідної дози. Таблетки не призначені для застосування у дітей віком до 6 років. Таким пацієнтам препарат рекомендується призначати у лікарській формі розчин для прийому внутрішньо. До того ж наявні дози таблеток не призначені для початкового підбору дози у дітей з масою тіла менше 25 кг, пацієнтам, не здатним ковтати таблетки, а також при необхідності прийому дози 250 мг. У всіх зазначених випадках рекомендується застосовувати розчин для внутрішнього прийому. Монотерапія: Ефективність та безпека леветирацетаму у дітей та підлітків молодше 16 років як монотерапія не встановлена. Дані відсутні. Допоміжна терапія у дітей 6-17 років та з масою тіла менше 50 кг: Початкова доза становить 10 мг/кг двічі на добу. Залежно від клінічної відповіді та переносимості дозу допускається підвищувати до 30 мг/кг 2 рази на добу. Дозу можна підвищувати або знижувати з кроком 10 мг/кг двічі на добу кожні два тижні. Необхідно застосовувати найменшу ефективну дозу. Режим дозування у дітей із масою тіла 50 кг і більше не відрізняється від дорослих. Рекомендовані дози у дітей з 6 років: Маса тіла від 25 кг: 250 мг двічі на добу; максимальна доза – 750 мг 2 рази на добу. Маса тіла від 50 кг: 500 мг 2 рази на добу, максимальна доза – 1500 мг 2 рази на добу. Дітям з масою тіла 25 кг і менше рекомендується призначати препарат у лікарській формі розчин для прийому внутрішньо, 100 мг/мл.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСкасування терапії: Скасування Леветінолу рекомендується проводити поступово. Наприклад, у дорослих та підлітків з масою тіла більше 50 кг зниження дози має здійснюватися з кроком 500 мг 2 рази на добу не частіше ніж кожні 2-4 тижні; у дітей з 6 років з масою тіла менше 50 кг зниження дози має здійснюватися з кроком не більше 10 мг/кг 2 рази на добу не частіше ніж кожні два тижні. Ниркова недостатність: Застосування Леветинолу у пацієнтів з нирковою недостатністю може вимагати корекції дози. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю рекомендується оцінювати функцію нирок до початку добору дози. Суїцид: У пацієнтів, які приймали протисудомні засоби (включаючи леветирацетам), відзначалися суїцид, спроби суїциду, суїцидальні думки та поведінка. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протисудомних лікарських засобів показав невелике підвищення ризику суїцидальних думок та поведінки. Механізм його реалізації невідомий. У зв'язку з вищевикладеним необхідно здійснювати спостереження за пацієнтами із симптомами депресії або суїцидальних думок та поведінки та призначати їм відповідну терапію. Пацієнтам (та особам, які доглядають їх) слід проінформувати про необхідність звернення за медичною допомогою при виникненні у них симптомів депресії та (або) суїцидальних думок та поведінки. Діти: Таблетки не призначені для застосування у дітей віком до 6 років. За наявними даними леветирацетам не впливає зростання і статевий дозрівання. Проте довгостроковий вплив на навчання, інтелект, зростання, ендокринну функцію, статеве дозрівання та фертильність дітей невідомо. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, працювати з механізмами: Дослідження про вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилися. Внаслідок індивідуальних відмінностей сприйнятливості у деяких пацієнтів можуть виникати сонливість та інші порушення з боку центральної нервової системи, особливо на початку терапії та після підвищення дози. Тому рекомендується дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. При виникненні зазначених симптомів пацієнтам слід відмовитись від таких видів діяльності, доки вони не переконаються, що зазначені симптоми не мають на них значного впливу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: діюча речовина: леветирацетам – 100 мг; допоміжні речовини: натрію цитрату дигідрат 1,05 мг, лимонної кислоти моногідрат, 0,066 мг (у перерахунку на лимонну кислоту 0,06 мг), метилпарагідроксибензоат 2,70 мг, пропілпарагідроксибензоат 0,30 мг, 5 ,50 мг, мальтитол рідкий 300,0 мг, ацесульфам калію 4,50 мг, ароматизатор виноградний (Grape Flavour 597303С або Виноград Лідія МА/1273) 0,30 мг, вода очищена до 1,00 мл. Розчин прийому внутрішньо, 100 мг/мл. По 100, 125, 150 або 300 мл препарату у флакони темного скла III гідролітичного класу, закупорені білими нагвинчуються кришками з поліетилену (ПЕ) з ущільнюючим елементом зі спіненого поліетилену низької щільності (ПЕНП) з кільцем захистом від дітей" або білими кришками, що нагвинчуються, з поліпропілену (ПП) з внутрішньою прокладкою з поліпропілену (ПП) з кільцем контролю першого розкриття з поліетилену низької щільності (ПЕНП) та "захистом від дітей". На флакон наклеюють етикетку самоклеючу. По 1 флакону в комплекті з мірним шприцом, адаптером та інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиПрозорий, практично безбарвний розчин із характерним запахом.Фармакотерапевтична групаПротисудомний препарат.ФармакокінетикаЛеветирацетам має високу розчинність і проникність. Фармакокінетичний профіль лінійний з низькою варіабельністю та порівняний у здорових добровольців та хворих на епілепсію. Після повторного запровадження зміни кліренсу не спостерігалося. Не спостерігалося залежності фармакокінетики від статі, раси та часу доби. Всмоктування відбувається повністю і має лінійний характер, завдяки чому концентрація в плазмі може бути передбачена, виходячи з прийнятої дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. У дорослих та дітей спостерігалася значуща відповідність між концентрацією у слині та концентрацією у плазмі (співвідношення концентрації слина/плазма варіювалося від 1 до 1,7 для таблеток та аналогічно через 4 години після прийому внутрішньо для розчину). Всмоктування Після прийому внутрішньо леветирацетам добре абсорбується із ШКТ. Ступінь всмоктування не залежить від дози та часу прийому їжі. Біодоступність становить приблизно 100%. Cmax у плазмі досягається через 1.3 години після перорального прийому леветирацетаму в дозі 1000 мг і при одноразовому прийомі становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази/добу) – 43 мкг/мл. Розподіл Зв'язування леветирацетаму та його основного метаболіту з білками плазми не перевищує 10%. Vd становить приблизно 0,5-0,7 л/кг. Метаболізм Леветирацетам неактивно метаболізується у організмі людини. Головний шлях метаболізму (24% дози) відбувається шляхом ферментативного гідролізу ацетамідної групи. Утворення первинного фармакологічно неактивного метаболіту (ucb L057) відбувається без цитохрому Р450 печінки. Гідроліз ацетамідної групи був мінімальним для великої кількості тканин, включаючи клітини крові. Визначено також два другорядні метаболіти. Перший отриманий шляхом гідроксилювання піролідонового циклу (1.6% від дози) та другий – шляхом відкриття піролідонового циклу (0.9% від дози). Інші знайдені компоненти становлять 0,6% від дози. Леветирацетам не впливає ферментативну активність гепатоцитів. В умовах in vitro леветирацетам та його основний метаболіт не інгібували основні ізоферменти цитохрому Р450 (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), а також активність глюкуроніл-трансферази (UGT1A1) Леветирацетам також не впливав на глюкуронування вальпроєвої кислоти in vitro. У культурі людських гепатоцитів леветирацетам не впливає або дуже мало впливає на ферментативну активність гепатоцитів CYP1A2, SULT1E1 та UGT1A1. Леветирацетам спричинює незначну індукцію CYP2В6 та CYP3А4. Виведення Більшість препарату (95%) виводиться нирками (близько 93% виводиться протягом 48 год). На частку загальної екскреції леветирацетаму та його основного метаболіту припадало 66% та 24% від дози відповідно. Нирковий кліренс леветирацетаму та ucb L057 становив 0.6 та 4.2 мл/хв/кг відповідно. Це свідчить про те, що леветирацетам виводиться шляхом клубочкової фільтрації з подальшою канальцевою реабсорбцією, а також, що первинний метаболіт препарату виводиться шляхом активної канальцевої секреції на додаток до клубочкової фільтрації. Виведення леветирацетаму корелює з КК. Виведення з калом становить 0,3% від дози. Середня величина загального кліренсу становить 0,96 мл/хв/кг. Т1/2 із плазми крові дорослої людини становить 7±1 год і не залежить від способу введення та режиму дозування або повторного введення. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів похилого віку Т1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 год, що пов'язано з порушенням ниркової функції у цій віковій групі. У пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс леветирацетаму та його первинного метаболіту корелює з КК. Тому пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується добір дози залежно від КК та ступеня ниркової недостатності. У термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів Т1/2 становить 25 годин у період між сеансами діалізу та 3.1 години під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня важкості значних змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки при нирковій недостатності супутньої кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50%. Діти віком від 4 до 12 років. Т1/2 у дітей віком 4-12 років після одноразового перорального введення препарату в дозі 20 мг/кг маси тіла становить 6 годин. залежно від маси тіла. Після повторного перорального введення в дозі 20-60 мг/кг маси тіла дітям 4-12 років Cmax у плазмі досягається через 0.5-1.0 год та збільшується лінійно та пропорційно дозі. Середня величина загального кліренсу становить 1.1 мл/хв/кг. Діти віком від 1 місяця до 4 років. Т1/2 у дітей віком від 1 місяця до 4 років після одноразового перорального введення 20 мг/кг маси тіла розчину для внутрішнього прийому в концентрації 100 мг/мл становить 5.3 год. Cmax у плазмі досягається приблизно через 1 год після прийому препарату. Середня величина загального кліренсу становить 1.5 мл/хв/кг. Фармакокінетичний аналіз населення проводився у пацієнтів віком від 1 місяця до 16 років. Кліренс і Vd мали значну залежність по відношенню до маси тіла (кліренс збільшувався прямо пропорційно зі збільшенням маси тіла). Вік також впливав на обидва параметри. Цей ефект був більш явним для пацієнтів раннього віку і зменшувався зі збільшенням віку, стаючи незначним до 4 років.ФармакодинамікаЛеветирацетам – активна речовина препарату Леветинол – є похідним піролідону ((2S)-2-(2-оксопіролідин-1-іл) бутанамід) за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії Механізм дії леветирацетаму до кінця не вивчений, але очевидно, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. Експерименти in vitro та in vivo показали, що леветирацетам не впливає на основні характеристики клітин та нормальну трансмісію. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2+, частково гальмуючи струм Са2+ через канали N-типу та знижуючи вивільнення кальцію із внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює струми через ГАМК- та гліцин-залежні канали, знижені цинком та β-карболінами. Один із передбачуваних механізмів заснований на доведеному зв'язуванні з глікопротеїном синаптичних везикул SV2A, що міститься в сірій речовині головного та спинного мозку. Вважається, що таким чином реалізується протисудомний ефект, виражений у протидії гіперсинхронізації нейронної активності. Також леветирацетам впливає на рецептори ГАМК та гліцинові рецептори, модулюючи дані рецептори через різні ендогенні агенти. Не змінює нормальну нейротрансмісію, проте пригнічує епілептиформні нейрональні спалахи, індуковані ГАМК-агоністом бікукуліном, та збудження глутаматних рецепторів. Фармакодинамічні ефекти Активність препарату підтверджена як як фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція). Леветирацетам індукує захист від судом на різноманітних моделях тварин. Додаткова терапія парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих, підлітків та дітей з 1 місяця з епілепсією У дорослих ефективність леветирацетаму була показана в 3-х подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях. Було показано, що співвідношення пацієнтів, які продемонстрували 50% і більше зниження частоти парціальних нападів на тиждень щодо вихідного рівня при постійному прийомі леветирацетаму в дозах 1000 мг, 2000 мг або 3000 мг на 2 прийоми протягом 12-14 тижнів, було 27.7%. % та 41.3% відповідно та 12.6% у пацієнтів, які приймали плацебо. Педіатрична популяція Ефективність леветирацетаму у пацієнтів віком від 4 до 16 років була встановлена ​​під час проведення подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження тривалістю 14 тижнів, що включало 198 пацієнтів. Доза леветирацетаму становила 60 мг/кг/добу на 2 прийоми. 44.6% пацієнтів, які приймали леветирацетам та 19.6% пацієнтів, які приймали плацебо, продемонстрували 50% та більше зменшення частоти парціальних нападів на тиждень щодо вихідного рівня. У період лікування 11.4% пацієнтів не мало припадків протягом 6 місяців, принаймні, та 7.2% – протягом одного року, принаймні. Ефективність леветирацетаму у пацієнтів від одного місяця до 4 років була встановлена ​​при проведенні подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження, що включало 116 пацієнтів, з тривалістю лікування 5 днів. Доза леветирацетаму у вигляді розчину для внутрішнього прийому для немовлят від одного до 6 місяців становила 20 мг/кг/сут в 2 прийоми з наступним титруванням до 40 мг/кг/сут, для немовлят і дітей від 6 місяців до 4 років – 25 мг/ кг/сут на 2 прийоми з наступним титруванням до 50 мг/кг/сут. При початковій оцінці ефективності визначався коефіцієнт респондерів (відсоток пацієнтів зі зменшенням частоти парціальних нападів на добу щодо вихідного рівня на 50% і більше) з використанням анонімного зчитувального пристрою при проведенні 48-годинної відеоелектроенцефалографії. Показник ефективності заснований на аналізі 109 пацієнтів, яким проводилася електроенцефалографія протягом 24 годин принаймні. Респондерами виявились 43.6% пацієнтів, які приймали леветирацетам та 19.6% пацієнтів, які приймали плацебо. Протягом тривалого лікування 8.6% пацієнтів не мали припадків протягом 6 місяців, принаймні, та 7.8% протягом 1 року, принаймні. Монотерапія парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у пацієнтів з 16 років із вперше діагностованою епілепсією. Ефективність леветирацетаму у вигляді монотерапії була порівнянна з ефективністю карбамазепіну з регульованим вивільненням у паралельній групі при проведенні подвійного сліпого дослідження у 576 пацієнтів з 16 років з вперше діагностованою епілепсією з неспровокованими парціальними нападами або генеруючими. Пацієнти були обрані випадковим чином для лікування карбамазепіном з регульованим вивільненням у дозі 400-200 мг на добу або леветирацетамом у дозі 1000-3000 мг на добу. Тривалість лікування становила до 121 тижня, залежно від відповіді. Відсутність нападів протягом 6 місяців відмічено у 73% пацієнтів, які приймають леветирацетам та у 72.8 пацієнтів, які приймають карбамазепін з регульованим вивільненням. Узгоджена абсолютна різниця між курсами лікування становила 0.2% (95% довірчий інтервал – 7.8 8.2). Більше половини пацієнтів не мали нападів протягом 12 місяців (56.6% пацієнтів на леветирацетамі та 58.5% на карбамазепіні з регульованим вивільненням відповідно). При проведенні дослідження у клінічній практиці супутні протиепілептичні препарати могли бути скасовані для обмеженої кількості пацієнтів, які відповіли на додаткову терапію леветирацетамом (36 дорослих пацієнтів із 69). Додаткова терапія міоклонічних судом у дорослих та підлітків з 12 років з ювенільною міоклонічною епілепсією Ефективність леветирацетаму була встановлена ​​у процесі подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження тривалістю 16 тижнів для пацієнтів з 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією з різними синдромами міоклонічних судом. Більшість пацієнтів мали ювенільну міоклонічну епілепсію. Доза леветирацетаму становила 3000 мг на добу на 2 прийоми. 58.3% пацієнтів, які приймали леветирацетам, та 23.3% пацієнтів, які приймали плацебо, мали принаймні 50% зменшення міоклонічних нападів за тиждень. Протягом безперервного довготривалого лікування 28.6% пацієнтів не мали міоклонічних судом протягом 6 місяців, принаймні та 21% пацієнтів протягом 1 року, принаймні. Додаткова терапія первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих та підлітків з 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією Ефективність леветирацетаму була встановлена ​​протягом 24-тижневого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження, що включало дорослих, підлітків та обмежену кількість дітей з ідіопатичною генералізованою епілепсією з первинно-генералізованими тоніко-клонічними нападами, з різними синдромами (ювенільна дитяча абсанс-епілепсія або епілепсія з генералізованими тоніко-клонічними судомами при пробудженні). У цьому дослідженні добова доза леветирацетаму становила 3000 мг на добу для дорослих та підлітків або 60 мг на кг на добу для дітей у 2 прийоми. 72.2% пацієнтів, які приймають леветирацетам, та 45.2% пацієнтів, які приймали плацебо, показали зменшення частоти нападів протягом тижня на 50% і більше у пацієнтів з первинно-генералізованими тоніко-клонічними нападами. Протягом безперервного довготривалого лікування 47.4% пацієнтів не мали тоніко-клонічних нападів протягом 6 місяців, принаймні, та 31.5% пацієнтів не мали тоніко-клонічних нападів протягом 1 року, принаймні.Показання до застосуванняЯк монотерапія при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та підлітків з 16 років із вперше діагностованою епілепсією. У складі додаткової терапії при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та дітей старше 1 місяця з епілепсією; міоклонічних судом у дорослих та підлітків старше 12 років з ювенільною міоклонічною епілепсією; первинно-генералізованих судомних тоніко-клонічних нападів у дорослих та підлітків старше 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також до будь-яких компонентів; порушення толерантності до фруктози; дитячий вік до 1 місяця (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю Пацієнти похилого віку (старше 65 років); захворювання печінки на стадії декомпенсації; ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяУ постмаркетингових даних, отриманих із кількох проспективних регістрів вагітностей, зафіксовано понад 100 випадків призначення монотерапії леветирацетамом у першому триместрі вагітності. В цілому, ці дані не свідчать про суттєве підвищення ризику серйозних вроджених вад розвитку, хоча тератогенний ризик не може бути повністю виключений. Терапія декількома протиепілептичними засобами пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, внаслідок чого монотерапія у вагітних жінок є доцільною. Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки застосування леветирацетаму у вагітних не проводилися, тому препарат не слід призначати під час вагітності та у жінок із збереженою дітородною функцією, за винятком випадків клінічної необхідності. Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію у плазмі леветирацетаму, як та інших протиепілептичних препаратів. Під час вагітності відмічено зниження концентрації леветирацетаму у плазмі. Це зниження більш виражене у третьому триместрі (до 60% від базової концентрації протягом ІІІ триместру). Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під спеціальним контролем. Перерви у проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що може завдати шкоди здоров'ю як матері, так і плода. Для моніторингу наслідків застосування леветирацетаму у вагітних жінок лікарям рекомендується реєструвати даних пацієнток у Європейському та Міжнародному Регістрі протиепілептичних препаратів (EURAP). Леветирацетам виділяється із грудним молоком, тому грудне вигодовування при лікуванні препаратом не рекомендується. Однак, якщо лікування леветирацетамом необхідне в період годування, співвідношення ризик/користь лікування має бути ретельно зважено щодо важливості годівлі. У дослідженнях на тваринах не виявлено впливу на фертильність. Клінічні дані впливу на фертильність відсутні, потенційний ризик для людини невідомий. Протипоказання: дитячий вік до 1 місяця.Побічна діяПоданий нижче профіль небажаних явищ заснований на аналізі результатів плацебо-контрольованих досліджень, а також на досвіді постмаркетингового застосування леветирацетаму. Найчастіші небажані реакції були назофарингіт, сонливість, біль голови, стомлюваність і запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму загалом подібний до різних вікових груп дорослих та дітей. Небажані реакції перераховані нижче за системами та органами та частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Інфекції та інвазії: дуже часто – назофарингіт; рідко – інфекції. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія. З боку імунної системи: рідко – лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром). З боку обміну речовин: часто – анорексія; нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла. Психічні розлади: часто - депресія, ворожість/агресивність, тривога, безсоння, нервозність, дратівливість; нечасто – спроби суїциду, суїцидальні наміри, психотичні розлади, поведінкові розлади, галюцинації, гнівливість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність, мінливість настрою, збудження, панічні атаки; рідко – суїцид, розлад особистості, порушення мислення. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль; часто - судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; нечасто – амнезія, погіршення пам'яті, порушення координації/атаксія, парестезії, зниження концентрації уваги; рідко – хореоатетоз, дискінезія, гіперкінезія. З боку органу зору: нечасто – диплопія, нечіткість зору. З боку органу слуху: часто – вертиго. З боку дихальної системи: часто – кашель. З боку травної системи: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, блювання, нудота; рідко – панкреатит. З боку гепатобіліарної системи: нечасто – зміна функціональних проб печінки; рідко – печінкова недостатність, гепатит. З боку шкірних покривів: часто – висип; нечасто - алопеція, екзема, свербіж; рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язова слабкість, міалгія. Загальні розлади: часто – астенія/втома. Травми, ускладнення процедур: нечасто – випадкові ушкодження. Ризик анорексії вищий при одночасному застосуванні леветирацетаму та топірамату. У ряді випадків спостерігалося відновлення волосяного покриву після відміни леветирацетаму. У деяких випадках панцитопенії реєструвалося пригнічення кісткового мозку. Профіль безпеки у дітей у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях можна порівняти з профілем безпеки леветирацетаму у дорослих. У дітей та підлітків віком від 4 до 16 років частіше реєструвалися такі небажані реакції: блювання (дуже часто, 11.2%), збудження (часто, 3.4%), мінливість настрою (часто, 2.1%), емоційна лабільність (часто, 1.7%) ), агресивність (часто, 8.2%), поведінкові розлади (часто, 5.6%) та летаргія (часто, 3.9%). У дітей віком від 1 місяця до 4 років частіше реєстрували такі небажані реакції: дратівливість (дуже часто, 11.7%) та порушення координації (часто, 3.3%). У подвійному сліпому плацебо контрольованому дослідженні, метою якого було показати, що препарат з безпеки не поступається плацебо, оцінювали когнітивні та нейропсихологічні ефекти препарату Леветинол у дітей віком від 4 до 16 років з парціальними нападами. За результатами дослідження було зроблено висновок, що Леветинол не відрізнявся від плацебо (не поступався йому) щодо змін суми балів за розділами "Увага та Пам'ять" та "Комбінований Скринінг Пам'яті" шкали Лейтер-Р (Leiter-R) у пацієнтів, що пройшли дослідження відповідно до протоколу, порівняно з вихідним візитом. В результаті аналізу поведінкового та емоційного статусу за допомогою інструменту, що пройшов валідацію – опитувальника Аченбаха (Achenbach) – було виявлено агресивну поведінку в групі пацієнтів, які приймають препарат Леветинол®. Однак пацієнти, які приймали препарат Леветинол у ході довгострокового спостереження у відкритій фазі дослідження, не демонстрували погіршення поведінкового та емоційного статусу, зокрема показники агресивної поведінки не погіршувалися порівняно з вихідним рівнем.Взаємодія з лікарськими засобамиЛеветирацетам не впливає на концентрацію в плазмі протиепілептичних препаратів (фенітоїну, карбамезепіну, вальпроєвої кислоти, фенобарбіталу, ламотриджину, габапентину, топірамату та примідону) і ці протиепілептичні препарати не впливають на концентрацію леветирацету. Кліренс леветирацетаму був на 22% вищим у дітей, які приймають протисудомні засоби – індуктори мікросомальних ферментів печінки, порівняно з дітьми, які не приймають їх. Зниження ниркової секреції первинного метаболіту спостерігалося прийому пробенециду в дозі 500 мг 4 раза/сут. Ефект леветирацетаму при одночасному прийомі з пробенецидом не вивчався, також він невідомий при прийомі з такими препаратами як нестероїдні протизапальні засоби, сульфаніламіди та метотрексат. Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу). Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину та варфарину. Дигоксин, пероральні протизаплідні засоби та варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму. Немає даних про вплив антацидів на абсорбцію леветирацетаму. Повнота всмоктування леветирацетаму не змінюється під впливом їжі, у своїй швидкість всмоктування дещо знижується. Даних щодо взаємодії леветирацетаму з алкоголем немає.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Добову дозу препарату ділять на 2 прийоми однаковою дозою. Монотерапія Дорослим та підліткам з 16 років лікування слід розпочинати з добової дози 500 мг, розділеної на 2 прийоми (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні доза може бути збільшена до початкової терапевтичної – 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). Максимальна добова доза становить 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). У складі додаткової терапії Дорослим з 18 років та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла понад 50 кг лікування слід розпочинати з добової дози 1000 мг, розділеної на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). Зміна дози на 500 мг 2 рази на добу може здійснюватися кожні 2-4 тижні. Дітям віком від 6 місяців до 23 місяців, дітям віком від 2 років до 11 років та підліткам від 12 років до 17 років з масою тіла менше 50 кг Лікування слід розпочинати з дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до 30 мг/кг 2 рази на добу. Зміна дози на 20 мг/кг маси тіла (по 10 мг/кг маси тіла двічі на добу) може здійснюватися кожні 2 тижні. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Рекомендовані дози для дітей (від 6 місяців) та підлітків Маса тіла Початкова доза 7 мг/кг 2 рази на добу Максимальна доза 21 мг/кг 2 рази на добу 4 кг 28 мг (0.30 мл) 2 рази на добу 84 мг (0.85 мл) 2 рази на добу 5 кг 35 мг (0.35 мл) 2 рази на добу 105 мг (1.05 мл) 2 рази на добу 7 кг 49 мг (0.50 мл) 2 рази на добу 147 мг (1.50 мл) 2 рази на добу Дозування розчину здійснюють за допомогою мірних шприців, що входять до комплекту постачання препарату. Є шприци номінальною місткістю: 10 мл (соответствует 1000 мг леветирацетама) с ценой деления 0,25 мл (соответствует 25 мг) для детей в возрасте 4 лет и старше, подростков и взрослых; 3 мл (соответствует 300 мг леветирацетама) с ценой деления 0,1 мл (соответствует 10 мг) для детей в возрасте от 6 месяцев до 4 лет; 1.5 мл (соответствует 150 мг леветирацетама) с ценой деления 0.05 мл (соответствует 5 мг) для детей в возрасте от 1 месяца до 6 месяцев. Отмеренную дозу препарата разводят в стакане воды или детской бутылочке. Пациенты с почечной недостаточностью Поскольку леветирацетам выводится из организма почками, при назначении препарата пациентам с почечной недостаточностью и пациентам пожилого возраста (65 лет и старше) дозу следует корректировать в зависимости от величины КК. КК для женщин можно рассчитать, умножив полученное значение на коэффициент 0.85. Почечная недостаточность КК (мл/мин / 1.73 м2) Режим дозирования Норма > 80 от 500 до 1500 мг 2 раза/сут Легкая 50-79 от 500 до 1500 мг 2 раза/сут Умеренная 30-49 от 250 до 750 мг 2 раза/сут Тяжелая < 30 от 250 до 500 мг 2 раза/сут Терминальная стадия (пациенты, находящиеся на диализе *) --- от 500 до 1000 мг 2 раза/сут *В первый день лечения рекомендуется прием насыщающей дозы 750 мг. ** После диализа рекомендуется прием дополнительной дозы 250-500 мг. Детям с почечной недостаточностью коррекцию дозы леветирацетама следует производить с учетом степени почечной недостаточности. КК (мл/мин/1.73 м2) может быть оценен на основании определения сывороточного креатинина (мг/дл) для подростков, детей и новорожденных. ks= 0.45 для дітей віком до 1 року; ks= 0.55 для дітей менше 13 років та підлітків жіночої статі; ks= 0.7 для підлітків чоловічої статі Дозування для новонароджених дітей, дітей та підлітків масою тіла менше 50 кг із порушенням функції нирок. Ниркова недостатність КК (мл/хв /1.73 м 2 ) Режим дозування Вік від 1 до 6 місяців Вік від 6 до 23 місяців, діти Норма > 80 7-21 мг/кг (0.07-0.21 мл/кг) 2 рази/добу 10-30 мг/кг (0,10-0,30 мл/кг) 2 рази/добу Легка 50-79 7-14 мг/кг (0,07-0,14 мл/кг) 2 рази на добу 10-20 мг/кг (0,10-0,20 мл/кг) 2 рази на добу Помірна 30-49 3,5-10,5 мг/кг (0,035-0,105 мл/кг) 2 рази на добу 5-15 мг/кг (0,05-0,15 мл/кг) 2 рази на добу Важка < 30 3,5-7 мг/кг (0,035-0,07 мл/кг) 2 рази на добу 5-10 мг/кг (0,05-0,10 мл/кг) 2 рази на добу Термінальна стадія (пацієнти, що перебувають на діалізі *) --- 7-14 мг/кг (0,07-0,14 мл/кг) 1 раз на добу (1) (3) 10-20 мг/кг (0,10-0,20 мл/кг) 1 раз на добу (2) (4) (1) 10.5 мг/кг (0.105 мл/кг) рекомендована доза навантаження в першу добу лікування (2) 15 мг/кг (0.15 мл/кг) рекомендована доза навантаження в першу добу лікування (3) рекомендована підтримуюча доза після діалізу 3.5-7 мг/кг (0.035-0.07 мл/кг) (4) рекомендована підтримуюча доза після діалізу 5-10 мг/кг (0.05-0.10 мл/кг) Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція режиму дозування не потрібна. У пацієнтів з тяжким декомпенсованим порушенням функції печінки та нирковою недостатністю рівень зниження КК може не повною мірою відображати ступінь тяжкості ниркової недостатності. У разі при КК Відкрийте флакон: натисніть на ковпачок і поверніть його проти годинникової стрілки. Вставте адаптер шприца в шийку флакона, переконайтеся в хорошій фіксації, потім візьміть шприц і помістіть його в адаптер. Переверніть флакон догори дном. Наповніть шприц невеликою кількістю розчину, потягнувши поршень вниз, потім натисніть на поршень вгору, щоб видалити бульбашки повітря. Заповніть шприц розчином, потягнувши поршень до поділу, який відповідає кількості мілілітрів (мл) розчину призначеної лікарем дози. Переверніть флакон шийкою вгору та витягніть шприц із адаптера. Вміст шприца введіть у склянку з водою або пляшку, натиснувши на поршень до упору. Випийте повністю весь вміст склянки (або дитячої пляшечки). Промийте шприц водою. Закрийте флакон пластиковою кришкою.ПередозуванняСимптоми: сонливість, ажитація, агресивність, гноблення свідомості, гноблення дихання, кома. Лікування: в гострому періоді – штучно викликане блювання та промивання шлунка з наступним призначенням активованого вугілля. Специфічного антидоту для леветирацетаму немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (ефективність діалізу для леветирацетаму становить 60%, для його первинного метаболіту – 74%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо потрібно припинити прийом препарату, то скасування лікування рекомендується здійснювати поступово (у дорослих та підлітків вагою понад 50 кг), зменшуючи разову дозу на 500 мг кожні 2-4 тижні. У дітей зниження дози не повинно перевищувати 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні, у дітей менше 6 місяців зменшення дози не повинно перевищувати 7 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні. Супутні протиепілептичні лікарські препарати (під час переведення пацієнтів на прийом леветирацетаму) бажано скасовувати поступово. Наявні відомості про застосування препарату у дітей не свідчать про будь-який його негативний вплив на розвиток та статеве дозрівання. Проте віддалені наслідки лікування здатність дітей до навчання, їх інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток і фертильність залишаються невідомими. Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функції нирок може знадобитися корекція дози. У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів та спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів. Розчин для внутрішнього застосування містить мальтитол, тому пацієнтам з порушенням толерантності до фруктози прийом препарату Леветинол у відповідній лікарській формі протипоказаний. Розчин для прийому внутрішньо також містить метилпарагідроксибензоат і пропілпарагідроксибензоат, які можуть бути причиною алергічних реакцій (можливо відстроченої дії). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Вплив препарату Леветинол на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами спеціально не вивчався. Тим не менш, в силу різної індивідуальної чутливості до препарату з боку центральної нервової системи в період лікування (у деяких пацієнтів може спостерігатися сонливість) необхідно утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: леветирацетам 250 мг; Допоміжні речовини: кросповідон – 8.25 мг, повідон – 7 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний – 3.5 мг, магнію стеарат – 1.25 мг, плівкове покриття Опадрай II Blue 85F20440 (спирт полівініловий частково гідролізований – 102%) , макрогол 4000 – 20.2%, тальк – 14.8%, барвник індигокармін (E132) – 2.71%) – 8.1 мг. 30 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаЛеветинол – препарат для лікування різних форм епілепсії. Застосовується як у монотерапії, так і в комбінованій терапії для лікування фокальних та генералізованих форм епілепсії.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.ІнструкціяЛеветинол приймають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Добова доза поділяється на два рівні прийоми.Показання до застосуванняЛеветинол показаний як монотерапія для лікування парціальних судом з вторинною генералізацією або без неї у пацієнтів з 16 років з вперше встановленим діагнозом епілепсія. Як допоміжна терапія Леветинол застосовують для лікування: Парціальних судом із вторинною генералізацією або без неї у пацієнтів з епілепсією з 6 років; міоклонічних судом у пацієнтів з ювенільною міоклонічною епілепсією з 12 років; первинно генералізованих тоніко-клонічних судом у пацієнтів з ідіопатичною генералізованою епілепсією з 12 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість леветирацетаму або похідних піролідону, інших компонентів препарату. Леветинол можна застосовувати під час вагітності, а також у фертильних жінок, які не застосовують надійні методи контрацепції, лише за вагомих підстав.Вагітність та лактаціяГрудне вигодовування під час прийому препарату не рекомендується. Однак якщо терапію Леветинолом необхідно продовжити під час грудного вигодовування, слід співвіднести очікувану користь та можливий ризик лікування та важливість грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 6 років.Побічна діяПрофіль небажаних явищ, представлений нижче, складений за результатами аналізу плацебо-контрольованих клінічних досліджень леветирацетаму за всіма показаннями (загальна кількість пацієнтів – 3416). Ці дані доповнені відомостями про застосування леветирацетаму в рамках відкритих продовжених клінічних досліджень, а також післяреєстраційними даними. Найчастіше сполученими небажаними реакціями були назофарингіт, сонливість, біль голови, слабкість і запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму в цілому не відрізняється залежно від віку (у дорослих та дітей), а також не залежить від схвалених показань до застосування (різних варіантів епілепсії). Небажані реакції, виявлені в клінічних дослідженнях та в рамках постреєстраційного моніторингу (у дорослих, підлітків та дітей старше 1-го місяця), представлені нижче за системно-органними класами та частотою. Градація частоти: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 та <1/10), нечасто (>1/1000 та <1/100), рідко (>1/10 000 та <1/1000) і дуже рідко (<1 10000). Інфекції та інвазії: дуже часто: назофарингіт; рідко – інфекції. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія, нейтропенія. Порушення метаболізму та харчування: часто – анорексія; нечасто – зниження чи підвищення маси тіла. Психічні порушення: часто – депресія, ворожість чи агресія, порушення сну, нервозність, дратівливість; нечасто – суїцидальні спроби, суїцидальні думки, психотичні розлади, порушення поведінки, галюцинації, злість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність, зміни настрою, ажитація; рідко - суїцид, що відбувся, розлад особистості, порушення мислення. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль; часто - судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; нечасто – амнезія, порушення пам'яті, порушення координації рухів чи атаксія, парестезія, розлад уваги; рідко – хореоатетоз, дискінезія, гіперкінезія. З боку органу зору: нечасто – диплопія, порушення зору. З боку органу слуху та рівноваги: ​​часто – вертиго. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, блювання, нудота; рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – порушення функціональних проб печінки; рідко – печінкова недостатність, гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип; нечасто - алопеція, екзема, свербіж; рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема. З боку м'язово-скелетної та сполучної тканин: нечасто – м'язова слабкість, міалгія. Загальні розлади та розлади в місці введення: часто - астенія або стомлюваність. Травми, отруєння та ускладнення процедур: нечасто – травми. При одночасному застосуванні топірамату та леветирацетаму ризик розвитку анорексії зростає. У деяких випадках алопеції вона зазнавала зворотного розвитку після відміни леветирацетаму. Діти: У рамках плацебо-контрольованих та відкритих продовжених досліджень проходило лікування 645 пацієнтів віком 4-16 років, 233 з яких отримували леветирацетам у рамку плацебо-контрольованих досліджень. Для обох вікових діапазонів додатково є дані щодо постреєстраційного досвіду застосування леветирацетаму. Профіль безпеки леветирацетаму в цілому не відрізняється залежно від віку (у дорослих та дітей), а також не залежить від схвалених показань до застосування (різних варіантів епілепсії). За винятком поведінкових та психіатричних небажаних реакцій, які у дітей виникали частіше, ніж у дорослих, у плацебо-контрольованих дослідженнях профіль безпеки леветирацетаму у дітей був порівнянний з таким у дорослих. У дітей віком 4-16 років блювання (дуже часто, 11,2%), ажитація (часто, 3,4%), зміни настрою (часто, 2,1%), емоційна лабільність (часто, 1,7%) , агресія (часто, 8,2%), порушення поведінки (часто, 5,6%) та летаргія (часто, 3,9%) відзначалися частіше, ніж у інших вікових діапазонах. Когнітивні та нейропсихологічні ефекти леветирацетаму у дітей 4-16 років з парціальними судомами оцінювалися у подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідженнях профілю безпеки з використанням дизайну не меншої безпеки. Було показано, що леветирацетам не відрізняється (не менш безпечним) від плацебо за змінами від вихідних значень за шкалою 'Увага та Пам'ять Лейтер-Р' (Leiter-R Attention and Memory), шкалою 'Комплексне Спостереження за Пам'яттю' (Memory Screen Composi у пацієнтів, підданих аналізу 'за протоколом'. Результати дослідження поведінкових та емоційних функцій, що підтверджують, що на фоні застосування леветирацетаму виникає агресивна поведінка,отримані за допомогою стандартизованого методу з використанням валідованого інструменту – Опитувальника поведінки дітей Ахенбаха (Achenbach Child Behavior Checklist). Однак у пацієнтів, які приймали леветирацетам довгостроково в рамках відкритих досліджень, порушень поведінкових та емоційних функцій не виникало, зокрема рівень агресивної поведінки не відрізнявся від вихідної. Симптоми передозування: сонливість, ажитація, агресія, гноблення свідомості, гноблення дихання та кома. Після гострого передозування необхідно промити шлунок або спричинити блювання. Антидоту леветирацетаму не знайдено. Лікування є симптоматичним, може включати застосування гемодіалізу. Діалізуюча активність щодо леветирацетаму дорівнює 60%, щодо основного метаболіту – 74%.Взаємодія з лікарськими засобамиПротисудомні засоби: Згідно з передреєстраційними клінічними дослідженнями леветирацетам не впливає на сироваткові концентрації інших протисудомних засобів: фенітоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, фенобарбіталу, ламотриджину, габапентину та примідону, - а ці протисудомні засоби не впливають на фармако. Аналогічно дорослим, у дітей у дозах до 60 мг/кг/добу леветирацетам не взаємодіє з іншими лікарськими засобами. сироваткові концентрації одночасно застосовуваних карбамазепіну та вальпроєвої кислоти. Однак є дані, що кліренс леветирацетаму у дітей, які приймають протисудомні засоби – індуктори мікросомальних ферментів печінки, – підвищується на 20 %. Корекція дози не потрібна. Пробенецид: Пробенецид (по 500 мг 4 рази на добу) є блокатором канальцевої секреції у нирках, показано, що він пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не леветирацетаму. Проте концентрація основного метаболіту залишається низькою. Очікується, що інші лікарські засоби, що екскретуються активною канальцевою секрецією, можуть знижувати нирковий кліренс основного метаболіту. Вплив леветирацетаму на пробенецид не вивчався; Вплив леветирацетаму на інші лікарські препарати, що екскретуються шляхом активної канальцевої секреції, включаючи нестероїдні протизапальні препарати, сульфонамід та метотрексат, не відомий. Пероральні контрацептиви та інші фармакокінетичні взаємодії: Леветирацетам у дозі 1000 мг на добу не впливав на фармакокінетику пероральних контрацептивів (етинілестрадіол та левоноргестрел); гормональний статус (зміст лютеїнізуючого гормону та прогестерону) не змінювався. Леветирацетам у дозі 2000 мг на добу не впливав на фармакокінетику дигоксину та варфарину, протромбіновий час не змінювався. Одночасне застосування дигоксину, пероральних контрацептивів та варфарину не впливало на фармакокінетику леветирацетаму. Антациди: Дані щодо впливу антацидів на абсорбцію леветирацетаму відсутні. Їжа та алкоголь: Їжа не впливає на рівень абсорбції леветирацетаму, але дещо знижує її швидкість. Дані щодо взаємодії Леветинолу з алкоголем відсутні.Спосіб застосування та дозиМонотерапія у дорослих та підлітків з 16 років: Рекомендована початкова доза становить 250 мг двічі на добу, яку необхідно підвищити через два тижні до початкової терапевтичної 500 мг двічі на добу. Дозу можна збільшувати з кроком 250 мг двічі на добу кожні два тижні залежно від клінічної відповіді. Максимальна доза – 1500 мг двічі на добу. Допоміжна терапія у дорослих (18 років) і підлітків (12-17 років) з масою тіла 50 кг і більше: Початкова терапевтична доза становить 500 мг двічі на добу. Таку дозу можна застосовувати з першого дня лікування. Залежно від клінічної відповіді та переносимості добову дозу допускається підвищувати до 1500 мг двічі на добу. Дозу можна підвищувати або знижувати на 500 мг двічі на добу кожні 2-4 тижні. Особливі групи пацієнтів: Літні (65 років і старше): У хворих похилого віку з порушеною функцією нирок рекомендується коригувати дозу. Ниркова недостатність: Залежно від ступеня порушення функції нирок дорослим та дітям добову дозу підбирають індивідуально залежно від кліренсу креатиніну. Порушення функції печінки: У пацієнтів з легким та середнім ступенем печінкової недостатністю корекції дози не потрібно. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю величина КК може вводити в оману про ниркову недостатність. Тому при КК 60 мл/хв/1,73 м слід знизити підтримуючу дозу препарату на 50%. Діти: Препарат призначають у найбільш зручній лікарській формі та дозуванні залежно від віку, маси тіла та необхідної дози. Таблетки не призначені для застосування у дітей віком до 6 років. Таким пацієнтам препарат рекомендується призначати у лікарській формі розчин для прийому внутрішньо. До того ж наявні дози таблеток не призначені для початкового підбору дози у дітей з масою тіла менше 25 кг, пацієнтам, не здатним ковтати таблетки, а також при необхідності прийому дози 250 мг. У всіх зазначених випадках рекомендується застосовувати розчин для внутрішнього прийому. Монотерапія: Ефективність та безпека леветирацетаму у дітей та підлітків молодше 16 років як монотерапія не встановлена. Дані відсутні. Допоміжна терапія у дітей 6-17 років та з масою тіла менше 50 кг: Початкова доза становить 10 мг/кг двічі на добу. Залежно від клінічної відповіді та переносимості дозу допускається підвищувати до 30 мг/кг 2 рази на добу. Дозу можна підвищувати або знижувати з кроком 10 мг/кг двічі на добу кожні два тижні. Необхідно застосовувати найменшу ефективну дозу. Режим дозування у дітей із масою тіла 50 кг і більше не відрізняється від дорослих. Рекомендовані дози у дітей з 6 років: Маса тіла від 25 кг: 250 мг двічі на добу; максимальна доза – 750 мг 2 рази на добу. Маса тіла від 50 кг: 500 мг 2 рази на добу, максимальна доза – 1500 мг 2 рази на добу. Дітям з масою тіла 25 кг і менше рекомендується призначати препарат у лікарській формі розчин для прийому внутрішньо, 100 мг/мл.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСкасування терапії: Скасування Леветінолу рекомендується проводити поступово. Наприклад, у дорослих та підлітків з масою тіла більше 50 кг зниження дози має здійснюватися з кроком 500 мг 2 рази на добу не частіше ніж кожні 2-4 тижні; у дітей з 6 років з масою тіла менше 50 кг зниження дози має здійснюватися з кроком не більше 10 мг/кг 2 рази на добу не частіше ніж кожні два тижні. Ниркова недостатність: Застосування Леветинолу у пацієнтів з нирковою недостатністю може вимагати корекції дози. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю рекомендується оцінювати функцію нирок до початку добору дози. Суїцид: У пацієнтів, які приймали протисудомні засоби (включаючи леветирацетам), відзначалися суїцид, спроби суїциду, суїцидальні думки та поведінка. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протисудомних лікарських засобів показав невелике підвищення ризику суїцидальних думок та поведінки. Механізм його реалізації невідомий. У зв'язку з вищевикладеним необхідно здійснювати спостереження за пацієнтами із симптомами депресії або суїцидальних думок та поведінки та призначати їм відповідну терапію. Пацієнтам (та особам, які доглядають їх) слід проінформувати про необхідність звернення за медичною допомогою при виникненні у них симптомів депресії та (або) суїцидальних думок та поведінки. Діти: Таблетки не призначені для застосування у дітей віком до 6 років. За наявними даними леветирацетам не впливає зростання і статевий дозрівання. Проте довгостроковий вплив на навчання, інтелект, зростання, ендокринну функцію, статеве дозрівання та фертильність дітей невідомо. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, працювати з механізмами: Дослідження про вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилися. Внаслідок індивідуальних відмінностей сприйнятливості у деяких пацієнтів можуть виникати сонливість та інші порушення з боку центральної нервової системи, особливо на початку терапії та після підвищення дози. Тому рекомендується дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. При виникненні зазначених симптомів пацієнтам слід відмовитись від таких видів діяльності, доки вони не переконаються, що зазначені симптоми не мають на них значного впливу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему