Противоэпилептические Гедеон Рихтер ОАО

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: 25 мг, 50 мг або 100 мг ламотриджину; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 0,10 мг, 0,20 мг або 0,40 мг; стеарат магнію 0,40 мг, 0,80 мг або 1,6 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію, тип А 3,00 мг, 6,00 мг або 12,00 мг; повідон 2,50 мг, 5,00 мг або 10,00 мг; лактози моногідрат 16,25 мг, 32,50 мг або 65,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 32,75 мг, 65,50 мг або 131,00 мг. По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ – плівки та фольги алюмінієвої. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці. Для пакування та розфасовки на ЗАТ "ГЕДЕОН РІХТЕР - РУС": По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ – плівки та фольги алюмінієвої. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиБілі або майже білі круглі двоопуклі таблетки з гравіюванням "L100" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування: Швидко і повністю всмоктується в кишечнику, не наражається на істотний "первинний" метаболізм у печінці. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 2,5 години після прийому внутрішньо. Їда трохи уповільнює всмоктування ламотриджину, але не впливає на його ступінь. Фармакокінетика разової дози, що не перевищує 450 мг, має лінійний характер. Максимальна концентрація у стадії насичення має індивідуальний характер. Розподіл: Зв'язок з білками плазми становить 55%, дуже малоймовірно, що витіснення ламотриджину із зв'язку з білками плазми може викликати токсичний ефект. Об'єм розподілу 0,92-1,22 л/кг маси тіла. Метаболізм: здійснюється завдяки ферменту - урідіндифосфат-глюкуронілтрансферазе (УДФ-глюкуронілтрансферазе). Помірно і залежно від дози ламотриджин індукує власний метаболізм. Даних про вплив ламотриджину на фармакокінетику інших протиепілептичних засобів немає і навряд чи можливі лікарські взаємодії між ламотриджином та лікарськими засобами, метаболізм яких пов'язаний із CYP450. Виведення: Кліренс ламотриджину в стані рівноважних концентрацій у здорових дорослих людей становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується в печінці до глюкуронідів (65% метаболітів ламотриджину – N-глюкуроніди), які виводяться нирками. Менш 10% препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, близько 2% – через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Період напіввиведення у здорових дорослих людей становить середньому від 24 год до 35 год. У хворих із синдромом Жильбера середній кліренс ламотриджину виявився на 32% нижчим, ніж у контрольній групі, проте ці показники не відрізнялися від спостережуваних у загальній популяції. Лікарські препарати, які приймаються одночасно, значно змінюють період напіввиведення ламотриджину. Період напіввиведення зменшується до 14 годин, якщо одночасно хворий приймає індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, карбамазепін або фенітоїн - і збільшується до 70 годин, якщо хворий приймає вальпроєву кислоту. Дитячий вік Кліренс, перерахований на кг маси тіла, у дітей вищий, ніж у дорослих. Період напіввиведення, як правило, коротший, ніж у дорослих, при одночасному прийомі індуктора ферментів мікросомального окислення в печінці дорівнює 7 год, і 45-50 год - при прийомі з вальпроєвою кислотою. Літній вік За даними фармакокінетичного аналізу кліренс ламотриджину у молодих та літніх хворих на епілепсію не відрізняються один від одного в клінічно значущому ступені. Ниркова недостатність У цій групі хворих на початкову дозу ламотриджину слід розраховувати за стандартною схемою дозування протиепілептичних засобів. Зменшення дози може бути потрібне лише при значному зниженні функції нирок. Печінкова недостатність Початкову, зростаючу та підтримуючу дози слід знизити на 50% для хворих із середнім ступенем тяжкості печінкової недостатності та на 75% – для хворих з тяжким ступенем печінкової недостатності. Збільшення дози та підтримуючу дозу підбирають виходячи з клінічного ефекту.ФармакодинамікаСтабілізує клітинну мембрану, впливаючи на потенціалзалежні натрієві канали, і блокує викид нейротрансмітерів, головним чином глутамату. Як активуюча амінокислота, глутамат грає ключову роль у виникненні епілептичних нападів. Ефективність ламотриджину у профілактиці порушень настрою у хворих, які страждають на біполярні розлади, була доведена у двох клінічних дослідженнях. При аналізі результатів цих досліджень було встановлено, що ламотриджин збільшує тривалість ремісії при біполярних розладах, більш виражену дію щодо депресії.Показання до застосуванняЕпілепсія Для дорослих та дітей старше 12 років: Як монотерапія або комбінація з іншими протиепілептичними засобами для лікування парціальних і генералізованих нападів, в т.ч. тоніко-клонічних судом, судомних нападів при синдромі Леннокса-Гасто. Біполярні розлади Хворим старше 18 років: Для попередження порушень настрою (переважно епізодів депресії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки; дитячий вік до 12 років; біполярні розлади у пацієнтів віком до 18 років, непереносимість лактози; дефіцит лактази; глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ниркова недостатність (у зв'язку з можливим накопиченням метаболіту ламотриджину – глюкуроніду).Вагітність та лактаціяФертильність Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність у людини не проводилися. Вагітність Клінічних даних щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності недостатньо. Є повідомлення збільшення ризику розвитку вроджених аномалій ротової порожнини. Ламотриджин повинен призначатися при вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Фізіологічні зміни при вагітності можуть вплинути на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину під час вагітності. Призначення ламотриджину вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих. Лактація Ламотриджин різною мірою проникає у грудне молоко, концентрація ламотриджину у немовлят може досягати приблизно 50% від концентрації, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації препарату можуть досягати значень, за яких виявляються фармакологічні ефекти. Слід ретельно співвідносити потенційну користь грудного вигодовування та можливий ризик розвитку побічних ефектів у немовлят.Побічна діяПобічні реакції представлені для кожного захворювання окремо; Для оцінки побічних ефектів препарату слід взяти до уваги обидві групи. Побічні ефекти класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часті (> 1/10), часті (> 1/100 – 1/1 000 – < 1/100), рідкісні (> 1/10 000 – < 1/ 1000), дуже рідкісні (< 1/10 000). Епілепсія З боку шкірних покривів: монотерапія (під час клінічних досліджень): дуже часто – у перші 8 тижнів лікування шкірний висип (часто макулопапульозний) зникає після відміни ламотриджину; комбінована терапія: дуже часто – шкірний висип, рідко – синдром Стівенса-Джонсона; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла, у деяких випадках одужання з утворенням рубців). З боку системи кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз, лімфаденопатія. Ці симптоми можуть бути, а можуть і не пов'язані з синдромом підвищеної чутливості (див. "порушення з боку імунної системи"). З боку імунної системи: шкірний висип був складовою синдрому підвищеної чутливості, що протікає з різним ступенем тяжкості. Дуже рідко: синдром підвищеної чутливості (включаючи такі синдроми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряклість особи, порушення з боку крові та печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність). Важливо відзначити, що ранні прояви підвищеної чутливості (лихоманка, лімфаденопатія) можуть бути навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку подібних симптомів хворий має бути негайно оглянутий лікарем і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, ламотриджин має бути скасовано. Психічні розлади: часто – дратівливість, агресивність, дуже рідко – тики, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку центральної нервової системи: монотерапія у клінічних дослідженнях: дуже часто – головний біль, часто – сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, не часто – атаксія; рідко – ністагм. Комбінована терапія: дуже часто – головний біль, запаморочення, сонливість, атаксія, часто – ністагм, тремор, безсоння, дуже рідко – асептичний менінгіт, ажитація, втрата рівноваги, рухові розлади, погіршення перебігу хвороби Паркінсона, екстрапірамідні симптоми, хоре . Є повідомлення про те, що ламотриджин може погіршувати екстрапірамідні симптоми паркінсонізму у хворих із супутньою хворобою Паркінсона, а в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореоатетоз у хворих без попередніх порушень. З боку органів чуття: при монотерапії: нечасто – диплопія, нечіткість зору; комбінована терапія: дуже часто – диплопія, зниження гостроти зору, рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: нечасто – "припливи", гіпертензія, серцебиття, постуральна (ортостатична) гіпотензія, синкопальний стан (непритомність), тахікардія, вазодилатація. З боку травної системи: монотерапія у клінічних дослідженнях: часто – нудота, блювання, діарея; комбінована терапія: дуже часто – нудота, блювання; часто – діарея. З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Розлади функції печінки зазвичай є частиною синдрому підвищеної чутливості, проте не завжди супроводжуються іншими симптомами підвищеної чутливості. З боку ендокринної системи: рідко – струму (зоб), гіпотиреоїдизм. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – вовчаково-подібні реакції. Інші, дозозалежні: часто – підвищена втома. Біполярні розлади Нижченаведені побічні ефекти слід оцінювати разом з переліченими вище побічними реакціями, виявленими при епілепсії. З боку шкірних покривів: дуже часто – шкірний висип, рідко – синдром Стівенса-Джонсона. З боку центральної нервової системи: дуже часто – головний біль, часто – збудження, сонливість, запаморочення. З боку опорно-рухового апарату: часто – артралгія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота. Інші, дозозалежні: міалгія, біль у спині.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодії між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірно. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений рівномірно і не має клінічно значущих наслідків. Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину Засоби, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину Вальпроєва кислота Карбамазепін Фенітоїн Примідон Фенобарбітал Ріфампіцин Лопінавір/ритонавір Атазанавір/ритонавір Комбінований препарат: етинілестрадіол/левоноргестрел Препарати літію Бупропіон Оланзапін Окскарбазепін Фелбамат Габапентин Леветирацетам Прегабалін Топірамат Зонізамід Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму та подовжує його середній період напіввиведення майже вдвічі. Деякі протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Карбамазепін. Повідомлялося про розвиток небажаних ефектів з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у хворих, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Зниження дози карбамазепіну зазвичай призводило до зникнення цих симптомів. Фенобарбітал зменшує концентрацію ламотриджину на 40%. Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Хворим, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують ферменти мікросомального окиснення в печінці. Лопінавір/ритонавір. При застосуванні лопінавіру/ритонавіру спостерігалося зниження приблизно наполовину концентрації ламотриджину в плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які приймають супутнє лікування лопінавіром/ритонавіром, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, рекомендованій при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують ферменти мікросомального окислення в печінці. Атазанавір/ритонавір. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень площі під кривою "концентрація - час" (AUC) та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно. Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно 2-х кратне підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому всередину), що призводить до зниження площі під кривою "AUC" на 52% та 39% відповідно. У жінок, які вже не приймають індуктори ферментів мікросомального окислення в печінці і приймають гормональні пероральні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву в прийомі контрацептиву), у цей період спостерігається підвищення плазмової концентрації ламотриджину, при цьому концентрація ламотриджину, виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, що в середньому в 2 рази вище, ніж у період активної терапії (з контрацептивом). У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначається невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела, що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу виявило невелике зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормональних підтверджень. Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено.Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг на добу) не вивчався та дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводились. Препарати літію. Ламотриджин у дозі 100 мг на добу не викликає змін фармакокінетики глюконату літію (по 2 г 2 рази на день протягом 6 днів) при їх сумісному застосуванні. Бупропіон. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає значного впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину та спричиняє незначне збільшення AUC метаболіту ламотриджину N-глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює фармакокінетики оланзапіну. Окскарбазепін. При одночасному прийомі ламотриджину в дозі 200 мг та окскарбазепіну в дозі 1200 мг, ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. Фелбамат. Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. Габапентін. При сумісному застосуванні ламотриджину та габапентину кліренс ламотриджину не змінювався. Леветирацетам. Не виявлено впливу на фармакокінетику леветирацетаму та ламотриджину при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Прегабалін. Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 десь у добу рівноважні концентрації ламотриджина, тобто. прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Топірамат. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%. Зонізамід. Прийом зонізаміду (у дозі від 200-400 мг на добу) спільно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) не спричиняв зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на плазмову концентрацію інших, що одночасно приймаються протиепілептичних лікарських препаратів. У дослідженнях in vitro ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні засоби їх зв'язків з білками плазми. Рисперидон. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому у 12 з 14 пацієнтів при поєднаному прийомі ламотриджину та рисперидону відзначалася сонливість; тоді як тільки у 1 з 20 пацієнтів при прийомі тільки рисперидону, і в жодного - при прийомі лише одного ламотриджину. Інгібування ламотриджину амітриптіліном, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом і лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Буфуралол. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, свідчить про те, що ламотриджин не знижує кліренс лікарських засобів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. За даними досліджень in vitro можна припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін та тразодон не впливають на кліренс ламотриджину.Спосіб застосування та дозиМонотерапія епілепсії Дорослим та дітям старше 12 років: початкова доза при монотерапії становить 25 мг один раз на день протягом 2 тижнів; у наступні 2 тижні – по 50 мг один раз на день. Надалі, кожні один-два тижні можна підвищувати добову дозу на 50-100 мг, доки не буде досягнутий оптимальний ефект. Зазвичай підтримуюча добова доза, розподілена на один або два прийоми, становить 100-200 мг. У поодиноких випадках бажаний ефект забезпечували дозами 500 мг на добу. Схема підвищення доз при монотерапії для дорослих та дітей віком від 12 років: 1-2 тижні – 25 мг 1 раз/день; 3-4 тиждень – 50 мг 1 раз/день; Підтримуюча доза – 100-200 мг (за один або два прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кожні 1-2 тижні збільшують дозу на 50-100 мг. Щоб уникнути появи шкірного висипу, слід дотримуватися вищевказаних доз і темпів їх підвищення. Комбінована терапія епілепсії Дорослим та дітям старше 12 років: хворим, які приймають вальпроєву кислоту у комбінації з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 25 мг через день; протягом наступних двох тижнів щоденно приймають по 25 мг 1 раз на день. Надалі кожні 1-2 тижні дозу можна збільшувати на 25-50 мг до тих пір, поки не буде досягнутий оптимальний ефект. Звичайна підтримуюча добова доза становить 100-200 мг, розподілені на один або два прийоми. Хворим, які приймають протиепілептичний препарат - індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами або без них, але не приймають вальпроєву кислоту, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 50 мг один раз на день; протягом наступних двох тижнів по 100 мг на день, розподілена на два прийоми. Надалі кожні 1-2 тижні можна підвищувати дозу не більше ніж на 100 мг до отримання оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча добова доза становить 200-400 мг на 2 прийоми. У поодиноких випадках потрібна доза 700 мг/день. У разі лікування протиепілептичним засобом, про фармакокінетичну взаємодію якого з ламотриджином не відомо, дозу ламотриджину слід підвищувати меншими дозами за схемою, описаною для тих, хто приймає вальпроєву кислоту. Таблиця №2. Схема підвищення дози при комбінованій терапії для дорослих та дітей віком від 12 років. Додатковий лікарський засіб 1-2 тиждень 3-4 тиждень Підтримуюча доза, що рекомендується Вальпроєва кислота ± Інший протиепілептичний засіб 25 мг (через день) 25 мг (один раз на день) 100-200 мг (за 1-2 прийоми). Підтримуючу дозу підбирають, збільшуючи добову дозу на 25-50 мг кожну 1-2 тижні. Протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці ± інший препарат* (без вальпроєвої кислоти) 50 мг (один раз на день) 100 мг (за 2 прийоми) 200-400 мг (за 2 прийоми) Підтримуючу дозу підбирають, збільшуючи дозу на 100 мг кожну 1-2 тижні. Протиепілептичний засіб, що не взаємодіє з ламотриджином Дозу ламотриджину підвищувати за схемою для вальпроєвої кислоти. *- наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон. Щоб уникнути появи шкірного висипу, не слід перевищувати рекомендовані початкові дози і не перевищувати зазначених темпів збільшення доз. Загальні рекомендації при епілепсії Якщо після відміни будь-якого прийнятого в комбінації протиепілептичного засобу лікування продовжують лише препаратом Ламолеп®, а також якщо терапію, що включає препарат Ламолеп®, доповнюють іншим протиепілептичним засобом, слід враховувати вплив препаратів на фармакокінетику ламотриджину, т.к. може знадобитися корекція дози. Скасування ламотриджину при лікуванні епілепсії Різка відміна прийому препарату Ламолеп, як і інших протиепілептичних препаратів, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2 тижнів. Біполярні розлади У разі біполярних розладів призначення ламотриджину рекомендується для профілактики епізодів депресії. Для профілактики депресії слід дотримуватися нижче наведеної схеми дозування. У разі короткочасного лікування дозу ламотриджину слід підвищувати поступово, протягом 6 тижнів, доки не буде досягнуто стабілізуючої підтримуючої дози (див. таблицю №3), після цього при відповідній клінічній картині захворювання можна припинити прийом психотропного та/або іншого протиепілептичного засобу (див. .Таблицю № 4). Для профілактики епізодів манії може бути потрібна ад'ювантна терапія, т.к. ефективність ламотриджину у разі манії та маніакальних станів неоднозначна. Таблиця №3. Схема підбору підтримуючої добової дози, що стабілізує, при лікуванні дорослих з біполярними порушеннями (старше 18 років) Терапія 1-2 тиждень 3-4 тиждень 5 тиждень Підтримуюча доза, що рекомендується Вальпроєва кислота ± ін. протиепілептичний засіб 25 мг (через день) 25 мг (1 раз на день) 50 мг (за один або два прийоми на день) 100 мг (за 1-2 прийоми на день), максимальна добова доза: 200 мг. Протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (карбамазепін, фенобарбітал) ± ін. препарат (без вальпроєвої кислоти) 50 мг (1 раз на день) 100 мг (за 2 прийоми) 200 мг (за 2 прийоми) 300 мг на шостому тижні, за необхідності добову дозу на сьомому тижні можна збільшити до 400 мг (за 2 прийоми). Протиепілептичний засіб, що фармакокінетично не взаємодіє з ламотриджином (наприклад, літій, бупропіон) або монотерапія ламотриджином 25 мг (1 раз на день) 50 мг (за 1 або 2 прийоми на день) 100 мг (за 1 або 2 прийоми на день) 1200 мг (за 1 або 2 прийоми на день), звичайна доза 100-400 мг У разі лікування протиепілептичним засобом, фармакологічна взаємодія якого з ламотриджином не вивчена, дозу препарату Ламолеп слід збільшити за схемою, вказаною для ламотриджину з вальпроєвою кислотою. А). Дози при призначенні в комбінації з інгібіторами ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєвою кислотою Для хворих, які приймають інгібітор ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєву кислоту, початкова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 25 мг через день; протягом наступних двох тижнів – 25 мг один раз на день. На п'ятому тижні добову дозу слід збільшити за один раз до 50 мг, розподіливши на 1-2 прийоми. Зазвичай для досягнення оптимального терапевтичного ефекту потрібна доза 100 мг/день (за 1-2 прийоми). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг. б). Дози при призначенні в комбінації з індукторами ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, карбамазепіном та фенобарбіталом, але без вальпроєвої кислоти Для хворих, які приймають протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (карбамазепін, фенобарбітал), але не приймають вальпроєву кислоту, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 50 мг один раз на день; потім протягом наступних двох тижнів - по 100 мг/день, розподілена на два прийоми. На 5 тижні добову дозу слід збільшити до 200 мг (за два прийоми). На 6 тижні добова доза може досягати 300 мг, хоча для досягнення оптимального ефекту потрібна середня доза, що дорівнює 400 мг, розподілена на 2 прийоми; Прийом препарату в цій дозі можна розпочати з 7 тижня прийому препарату. У). Дози при монотерапії, а також при призначенні в комбінації з препаратами, про фармакологічну взаємодію яких з ламотриджином або невідомо, або таке можливо, наприклад, з літієм, бупропіоном У разі лікування протиепілептичним засобом, про фармакокінетичну взаємодію якого з ламотриджином невідомо, або таке можливо, а також у разі монотерапії ламотриджином початкова добова доза у перші 2 тижні становить 25 мг один раз на добу; протягом наступних двох тижнів - 50 мг/день (за два прийоми). На 5-му тижні дозу підвищують до 100 мг на день. Зазвичай оптимальна добова доза становить 200 мг за 1-2 прийоми. У клінічних дослідженнях використовувалися дози 100-400 мг на добу. Після досягнення ефективної підтримуючої стабілізуючої дози психотропні засоби можна відмінити за наступною схемою. Таблиця №4. Підтримуючі добові дози, що стабілізують, після відміни одночасно застосовуваних психотропних або протиепілептичних засобів для лікування біполярних розладів Терапія 1 тиждень 2 тиждень З 3 тижнів (макс. доза = 400 мг/день) Після відміни інгібітору ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєвої кислоти Стабілізуючу дозу збільшують удвічі, лише на 100 мг на тиждень, тобто. у перший тиждень доза повинна становити 200 мг/день Збільшену дозу призначають як підтримуючу (200 мг/день, розподіливши на 2 прийоми) Після відміни індуктора ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепіну), залежно від початкової дози 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг Після відміни психотропних або протиепілептичних засобів, які, ймовірно, не мають фармакокінетичного впливу на ламотриджин (наприклад, літій, бупропіон) Збільшену дозу призначають як підтримуючу (200 мг/день, розподіливши на 2 прийоми) (рекомендована доза 100-400 мг/день) Після відміни протиепілептичного засобу, що не вступає у взаємодію з ламотриджином, дозу препарату Ламолеп слід збільшити за схемою, вказаною для вальпроєвої кислоти. A) Після відміни інгібітору ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, вальпроєвої кислоти), призначеного в комбінації, початкову стабілізуючу дозу ламотриджину слід збільшити вдвічі. б). Після відміни індуктора ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепіну), призначеного в комбінації, дозу ламотриджину слід поступово протягом 3 тижнів знизити. B). Після відміни психотропних та протиепілептичних засобів (наприклад, літію, бупропіону), фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не встановлена, слід продовжити прийом підібраної дози. Корекція добової дози ламотриджину після введення додаткових лікарських засобів для лікування біполярних порушень Незважаючи на відсутність клінічного досвіду титрування доз ламотриджину після застосування додаткових лікарських препаратів, рекомендується призначати нижче зазначені дози, встановлені на підставі результатів вивчення лікарських взаємодій (див. таблицю № 5). Таблиця №5. Корекція дози ламотриджину при біполярних розладах після призначення додаткових лікарських засобів Додатковий лікарський засіб Стабілізуюча доза препарату Ламолеп® (мг/день) 1 тиждень (мг/день) 2 тиждень (мг/день) З 3 тижня (мг/день) Інгібітор ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, вальпроєва кислота), залежно від початкової дози препарату Ламолеп® 200 100 Знижена доза, досягнута першого тижня (100 мг/день) 300 150 Знижена доза, досягнута першого тижня (150 мг/день) 400 200 Знижена доза, досягнута першого тижня (200 мг/день) Індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепін) залежно від початкової дози препарату Ламолеп (без вальпроєвої кислоти) 200 200 300 400 150 150 225 300 100 100 150 200 Психотропні або протиепілептичні засоби з невідомою фармакокінетичною взаємодією з препаратом Ламолеп® (наприклад, літій, бупропіон) Доза, досягнута під час підвищення дози (200 мг/день) (не більше 100-400 мг) Протиепілептичні засоби з невідомою фармакокінетичною взаємодією з ламотриджином: див. розділ про прийом вальпроєвої кислоти. Скасування ламотриджину під час лікування біполярних розладів Припинення лікування ламотриджином не потребує поступового зниження дози. Загальні рекомендації: приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю води. У випадку, коли розрахована доза включає неповну таблетку (тільки страждаючим епілепсією дітям або хворим з печінковою недостатністю), слід призначати дозу, рівну цілому числу таблеток. Літній вік (>65 років): корекція дози з урахуванням віку не потрібна, т.к. Фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої, що спостерігається у молодих хворих. Печінкова недостатність: при середньому ступені тяжкості печінкової недостатності (клас В по Чайлд-П'ю) початкова та підтримуюча дози, а також збільшення дози повинні бути на 50% нижче звичайного; при тяжкому ступені печінкової недостатності (клас С по Чайлд-П'ю) - на 75% нижче звичайного. Збільшення дози та підтримуючі дози залежать від клінічного ефекту. Захворювання нирок: призначається з обережністю при нирковій недостатності. У термінальній стадії ниркової недостатності початкова доза ламотриджину обчислюється відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату; при вираженому зниженні функції нирок може знадобитися зменшення підтримуючої дози.ПередозуванняПовідомлялося про одноразовий прийом доз, що в 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні. Симптоми передозування: ністагм, атаксія, запаморочення, біль голови, сонливість, блювання, порушення свідомості, кома. Лікування: госпіталізація, симптоматична та підтримуюча терапія відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші 8 тижнів лікування можливі шкірні реакції як побічні ефекти ламотриджину. Шкірні висипання, як правило, виражені в легкій формі, спонтанно зникають, проте, можливі і важкі форми, що вимагають госпіталізації та припинення терапії ламотриджином, наприклад, потенційно загрози для життя синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Серед дорослих, які страждають на епілепсію та отримували в клінічних випробуваннях рекомендовані дози препарату, частота важких форм шкірних реакцій становила 1:500. Серед них синдром Стівенса-Джонсона спостерігали у половині випадків (1:1000). Діти схильні до розвитку важких форм шкірних реакцій. За даними численних клінічних спостережень частота випадків шкірних реакцій, які потребують госпіталізації дітей, становила 1:300-1:100. Раннє висипання у дітей легко сплутати з висипом при інфекційних захворюваннях, тому, якщо висока температура і висипання виникають у перші 8 тижнів лікування, слід припустити лікарську реакцію. Ймовірно, загальний ризик розвитку шкірних реакцій у дорослих перебуває у тісному взаємозв'язку з високими початковими дозами та прискоренням запропонованих темпів збільшення дози ламотриджину, а також з одночасним прийомом вальпроєвої кислоти. Обережність необхідна при призначенні ламотриджину пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (що не класифікувалася як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, необтяженим анамнезом. При появі висипу кожного хворого, незалежно від віку, слід негайно ретельно обстежити і припинити лікування ламотриджином, за винятком випадків, коли висип однозначно не пов'язаний з прийомом препарату. Поява висипу може супроводжуватися різними системними проявами підвищеної чутливості (висока температура, лімфаденопатія, набряк обличчя, реакції з боку печінки та системи кровотворення). Ступінь тяжкості реакцій підвищеної чутливості може бути різним, у поодиноких випадках можливе дисеміноване внутрішньосудинне згортання (ДВЗ) з поліорганною недостатністю. Слід мати на увазі, що ранні ознаки підвищеної чутливості (наприклад, висока температура, лімфаденопатія) не завжди супроводжуються шкірним висипом. Якщо їхню появу не можна пояснити іншою причиною, лікування ламотриджином слід негайно припинити. Комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину в плазмі. Якщо на фоні застосування препарату Ламолеп® пацієнтки починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, може знадобитися корекція дози ламотриджину. Тривале лікування ламотриджин може змінити метаболізм фолієвої кислоти, т.к. ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази. Водночас тривале, 12-місячне лікування ламотриджином істотно не впливало на показник гемоглобіну, середній обсяг еритроцитів, концентрацію фолієвої кислоти в плазмі та еритроцитах, після 5 років лікування – на концентрацію фолієвої кислоти в еритроцитах. Порушення функції печінки зазвичай є частиною синдрому підвищеної чутливості, проте завжди супроводжуються іншими симптомами підвищеної чутливості. У клінічних дослідженнях концентрація ламотриджину в крові хворих, які перебувають у термінальній стадії ниркової недостатності, суттєво не змінилася після одноразового прийому препарату. При лікуванні хворих із нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, слід мати на увазі, що в середньому під час 4-годинного гемодіалізу з організму виводиться 20% ламотриджину. Не можна призначати ламотриджин хворим, які вже отримують інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія Об'єктивним критерієм ефективності є здатність зменшувати частоту спайків на ЕЕГ на 78-98%. Подібно до інших протиепілептичних препаратів, різке припинення лікування ламотриджином провокує епілептичні напади (явище "рикошету"). За винятком особливих випадків, наприклад, поява шкірного висипу, що вимагають негайного припинення лікування, відміна препарату повинна проводитися поступово, з плавним протягом 2 тижнів зниженням дози. На підставі літературних даних важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, порушення функції численних органів, а також ДВС-синдрому, іноді зі смертельним результатом. Подібні випадки мали місце у зв'язку із застосуванням ламотриджину. Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутніми біполярними розладами знаходяться у групі високого ризику суїцидів, тому лікування пацієнтів із підвищеною схильністю до самогубства має супроводжуватись ретельним наглядом за хворими. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування керувати автомобілем та робочими механізмами забороняється, у подальшому тривалість та ступінь обмеження визначається лікарем в індивідуальному порядку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: 25 мг, 50 мг або 100 мг ламотриджину; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 0,10 мг, 0,20 мг або 0,40 мг; стеарат магнію 0,40 мг, 0,80 мг або 1,6 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію, тип А 3,00 мг, 6,00 мг або 12,00 мг; повідон 2,50 мг, 5,00 мг або 10,00 мг; лактози моногідрат 16,25 мг, 32,50 мг або 65,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 32,75 мг, 65,50 мг або 131,00 мг. По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ – плівки та фольги алюмінієвої. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці. Для пакування та розфасовки на ЗАТ "ГЕДЕОН РІХТЕР - РУС": По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ – плівки та фольги алюмінієвої. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиБілі або майже білі круглі двоопуклі таблетки з гравіюванням "L25" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування: Швидко і повністю всмоктується в кишечнику, не наражається на істотний "первинний" метаболізм у печінці. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 2,5 години після прийому внутрішньо. Їда трохи уповільнює всмоктування ламотриджину, але не впливає на його ступінь. Фармакокінетика разової дози, що не перевищує 450 мг, має лінійний характер. Максимальна концентрація у стадії насичення має індивідуальний характер. Розподіл: Зв'язок з білками плазми становить 55%, дуже малоймовірно, що витіснення ламотриджину із зв'язку з білками плазми може викликати токсичний ефект. Об'єм розподілу 0,92-1,22 л/кг маси тіла. Метаболізм: здійснюється завдяки ферменту - урідіндифосфат-глюкуронілтрансферазе (УДФ-глюкуронілтрансферазе). Помірно і залежно від дози ламотриджин індукує власний метаболізм. Даних про вплив ламотриджину на фармакокінетику інших протиепілептичних засобів немає і навряд чи можливі лікарські взаємодії між ламотриджином та лікарськими засобами, метаболізм яких пов'язаний із CYP450. Виведення: Кліренс ламотриджину в стані рівноважних концентрацій у здорових дорослих людей становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується в печінці до глюкуронідів (65% метаболітів ламотриджину – N-глюкуроніди), які виводяться нирками. Менш 10% препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, близько 2% – через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Період напіввиведення у здорових дорослих людей становить середньому від 24 год до 35 год. У хворих із синдромом Жильбера середній кліренс ламотриджину виявився на 32% нижчим, ніж у контрольній групі, проте ці показники не відрізнялися від спостережуваних у загальній популяції. Лікарські препарати, які приймаються одночасно, значно змінюють період напіввиведення ламотриджину. Період напіввиведення зменшується до 14 годин, якщо одночасно хворий приймає індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, карбамазепін або фенітоїн - і збільшується до 70 годин, якщо хворий приймає вальпроєву кислоту. Дитячий вік Кліренс, перерахований на кг маси тіла, у дітей вищий, ніж у дорослих. Період напіввиведення, як правило, коротший, ніж у дорослих, при одночасному прийомі індуктора ферментів мікросомального окислення в печінці дорівнює 7 год, і 45-50 год - при прийомі з вальпроєвою кислотою. Літній вік За даними фармакокінетичного аналізу кліренс ламотриджину у молодих та літніх хворих на епілепсію не відрізняються один від одного в клінічно значущому ступені. Ниркова недостатність У цій групі хворих на початкову дозу ламотриджину слід розраховувати за стандартною схемою дозування протиепілептичних засобів. Зменшення дози може бути потрібне лише при значному зниженні функції нирок. Печінкова недостатність Початкову, зростаючу та підтримуючу дози слід знизити на 50% для хворих із середнім ступенем тяжкості печінкової недостатності та на 75% – для хворих з тяжким ступенем печінкової недостатності. Збільшення дози та підтримуючу дозу підбирають виходячи з клінічного ефекту.ФармакодинамікаСтабілізує клітинну мембрану, впливаючи на потенціалзалежні натрієві канали, і блокує викид нейротрансмітерів, головним чином глутамату. Як активуюча амінокислота, глутамат грає ключову роль у виникненні епілептичних нападів. Ефективність ламотриджину у профілактиці порушень настрою у хворих, які страждають на біполярні розлади, була доведена у двох клінічних дослідженнях. При аналізі результатів цих досліджень було встановлено, що ламотриджин збільшує тривалість ремісії при біполярних розладах, більш виражену дію щодо депресії.Показання до застосуванняЕпілепсія Для дорослих та дітей старше 12 років: Як монотерапія або комбінація з іншими протиепілептичними засобами для лікування парціальних і генералізованих нападів, в т.ч. тоніко-клонічних судом, судомних нападів при синдромі Леннокса-Гасто. Біполярні розлади Хворим старше 18 років: Для попередження порушень настрою (переважно епізодів депресії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки; дитячий вік до 12 років; біполярні розлади у пацієнтів віком до 18 років, непереносимість лактози; дефіцит лактази; глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ниркова недостатність (у зв'язку з можливим накопиченням метаболіту ламотриджину – глюкуроніду).Вагітність та лактаціяФертильність Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність у людини не проводилися. Вагітність Клінічних даних щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності недостатньо. Є повідомлення збільшення ризику розвитку вроджених аномалій ротової порожнини. Ламотриджин повинен призначатися при вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Фізіологічні зміни при вагітності можуть вплинути на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину під час вагітності. Призначення ламотриджину вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих. Лактація Ламотриджин різною мірою проникає у грудне молоко, концентрація ламотриджину у немовлят може досягати приблизно 50% від концентрації, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації препарату можуть досягати значень, за яких виявляються фармакологічні ефекти. Слід ретельно співвідносити потенційну користь грудного вигодовування та можливий ризик розвитку побічних ефектів у немовлят.Побічна діяПобічні реакції представлені для кожного захворювання окремо; Для оцінки побічних ефектів препарату слід взяти до уваги обидві групи. Побічні ефекти класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часті (> 1/10), часті (> 1/100 – 1/1 000 – < 1/100), рідкісні (> 1/10 000 – < 1/ 1000), дуже рідкісні (< 1/10 000). Епілепсія З боку шкірних покривів: монотерапія (під час клінічних досліджень): дуже часто – у перші 8 тижнів лікування шкірний висип (часто макулопапульозний) зникає після відміни ламотриджину; комбінована терапія: дуже часто – шкірний висип, рідко – синдром Стівенса-Джонсона; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла, у деяких випадках одужання з утворенням рубців). З боку системи кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз, лімфаденопатія. Ці симптоми можуть бути, а можуть і не пов'язані з синдромом підвищеної чутливості (див. "порушення з боку імунної системи"). З боку імунної системи: шкірний висип був складовою синдрому підвищеної чутливості, що протікає з різним ступенем тяжкості. Дуже рідко: синдром підвищеної чутливості (включаючи такі синдроми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряклість особи, порушення з боку крові та печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність). Важливо відзначити, що ранні прояви підвищеної чутливості (лихоманка, лімфаденопатія) можуть бути навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку подібних симптомів хворий має бути негайно оглянутий лікарем і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, ламотриджин має бути скасовано. Психічні розлади: часто – дратівливість, агресивність, дуже рідко – тики, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку центральної нервової системи: монотерапія у клінічних дослідженнях: дуже часто – головний біль, часто – сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, не часто – атаксія; рідко – ністагм. Комбінована терапія: дуже часто – головний біль, запаморочення, сонливість, атаксія, часто – ністагм, тремор, безсоння, дуже рідко – асептичний менінгіт, ажитація, втрата рівноваги, рухові розлади, погіршення перебігу хвороби Паркінсона, екстрапірамідні симптоми, хоре . Є повідомлення про те, що ламотриджин може погіршувати екстрапірамідні симптоми паркінсонізму у хворих із супутньою хворобою Паркінсона, а в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореоатетоз у хворих без попередніх порушень. З боку органів чуття: при монотерапії: нечасто – диплопія, нечіткість зору; комбінована терапія: дуже часто – диплопія, зниження гостроти зору, рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: нечасто – "припливи", гіпертензія, серцебиття, постуральна (ортостатична) гіпотензія, синкопальний стан (непритомність), тахікардія, вазодилатація. З боку травної системи: монотерапія у клінічних дослідженнях: часто – нудота, блювання, діарея; комбінована терапія: дуже часто – нудота, блювання; часто – діарея. З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Розлади функції печінки зазвичай є частиною синдрому підвищеної чутливості, проте не завжди супроводжуються іншими симптомами підвищеної чутливості. З боку ендокринної системи: рідко – струму (зоб), гіпотиреоїдизм. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – вовчаково-подібні реакції. Інші, дозозалежні: часто – підвищена втома. Біполярні розлади Нижченаведені побічні ефекти слід оцінювати разом з переліченими вище побічними реакціями, виявленими при епілепсії. З боку шкірних покривів: дуже часто – шкірний висип, рідко – синдром Стівенса-Джонсона. З боку центральної нервової системи: дуже часто – головний біль, часто – збудження, сонливість, запаморочення. З боку опорно-рухового апарату: часто – артралгія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота. Інші, дозозалежні: міалгія, біль у спині.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодії між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірно. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений рівномірно і не має клінічно значущих наслідків. Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину Засоби, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину Вальпроєва кислота Карбамазепін Фенітоїн Примідон Фенобарбітал Ріфампіцин Лопінавір/ритонавір Атазанавір/ритонавір Комбінований препарат: етинілестрадіол/левоноргестрел Препарати літію Бупропіон Оланзапін Окскарбазепін Фелбамат Габапентин Леветирацетам Прегабалін Топірамат Зонізамід Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму та подовжує його середній період напіввиведення майже вдвічі. Деякі протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Карбамазепін. Повідомлялося про розвиток небажаних ефектів з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у хворих, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Зниження дози карбамазепіну зазвичай призводило до зникнення цих симптомів. Фенобарбітал зменшує концентрацію ламотриджину на 40%. Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Хворим, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують ферменти мікросомального окиснення в печінці. Лопінавір/ритонавір. При застосуванні лопінавіру/ритонавіру спостерігалося зниження приблизно наполовину концентрації ламотриджину в плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які приймають супутнє лікування лопінавіром/ритонавіром, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, рекомендованій при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують ферменти мікросомального окислення в печінці. Атазанавір/ритонавір. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень площі під кривою "концентрація - час" (AUC) та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно. Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно 2-х кратне підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому всередину), що призводить до зниження площі під кривою "AUC" на 52% та 39% відповідно. У жінок, які вже не приймають індуктори ферментів мікросомального окислення в печінці і приймають гормональні пероральні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву в прийомі контрацептиву), у цей період спостерігається підвищення плазмової концентрації ламотриджину, при цьому концентрація ламотриджину, виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, що в середньому в 2 рази вище, ніж у період активної терапії (з контрацептивом). У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначається невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела, що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу виявило невелике зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормональних підтверджень. Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено.Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг на добу) не вивчався та дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводились. Препарати літію. Ламотриджин у дозі 100 мг на добу не викликає змін фармакокінетики глюконату літію (по 2 г 2 рази на день протягом 6 днів) при їх сумісному застосуванні. Бупропіон. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає значного впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину та спричиняє незначне збільшення AUC метаболіту ламотриджину N-глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює фармакокінетики оланзапіну. Окскарбазепін. При одночасному прийомі ламотриджину в дозі 200 мг та окскарбазепіну в дозі 1200 мг, ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. Фелбамат. Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. Габапентін. При сумісному застосуванні ламотриджину та габапентину кліренс ламотриджину не змінювався. Леветирацетам. Не виявлено впливу на фармакокінетику леветирацетаму та ламотриджину при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Прегабалін. Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 десь у добу рівноважні концентрації ламотриджина, тобто. прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Топірамат. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%. Зонізамід. Прийом зонізаміду (у дозі від 200-400 мг на добу) спільно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) не спричиняв зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на плазмову концентрацію інших, що одночасно приймаються протиепілептичних лікарських препаратів. У дослідженнях in vitro ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні засоби їх зв'язків з білками плазми. Рисперидон. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому у 12 з 14 пацієнтів при поєднаному прийомі ламотриджину та рисперидону відзначалася сонливість; тоді як тільки у 1 з 20 пацієнтів при прийомі тільки рисперидону, і в жодного - при прийомі лише одного ламотриджину. Інгібування ламотриджину амітриптіліном, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом і лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Буфуралол. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, свідчить про те, що ламотриджин не знижує кліренс лікарських засобів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. За даними досліджень in vitro можна припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін та тразодон не впливають на кліренс ламотриджину.Спосіб застосування та дозиМонотерапія епілепсії Дорослим та дітям старше 12 років: початкова доза при монотерапії становить 25 мг один раз на день протягом 2 тижнів; у наступні 2 тижні – по 50 мг один раз на день. Надалі, кожні один-два тижні можна підвищувати добову дозу на 50-100 мг, доки не буде досягнутий оптимальний ефект. Зазвичай підтримуюча добова доза, розподілена на один або два прийоми, становить 100-200 мг. У поодиноких випадках бажаний ефект забезпечували дозами 500 мг на добу. Схема підвищення доз при монотерапії для дорослих та дітей віком від 12 років: 1-2 тижні – 25 мг 1 раз/день; 3-4 тиждень – 50 мг 1 раз/день; Підтримуюча доза – 100-200 мг (за один або два прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кожні 1-2 тижні збільшують дозу на 50-100 мг. Щоб уникнути появи шкірного висипу, слід дотримуватися вищевказаних доз і темпів їх підвищення. Комбінована терапія епілепсії Дорослим та дітям старше 12 років: хворим, які приймають вальпроєву кислоту у комбінації з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 25 мг через день; протягом наступних двох тижнів щоденно приймають по 25 мг 1 раз на день. Надалі кожні 1-2 тижні дозу можна збільшувати на 25-50 мг до тих пір, поки не буде досягнутий оптимальний ефект. Звичайна підтримуюча добова доза становить 100-200 мг, розподілені на один або два прийоми. Хворим, які приймають протиепілептичний препарат - індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами або без них, але не приймають вальпроєву кислоту, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 50 мг один раз на день; протягом наступних двох тижнів по 100 мг на день, розподілена на два прийоми. Надалі кожні 1-2 тижні можна підвищувати дозу не більше ніж на 100 мг до отримання оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча добова доза становить 200-400 мг на 2 прийоми. У поодиноких випадках потрібна доза 700 мг/день. У разі лікування протиепілептичним засобом, про фармакокінетичну взаємодію якого з ламотриджином не відомо, дозу ламотриджину слід підвищувати меншими дозами за схемою, описаною для тих, хто приймає вальпроєву кислоту. Таблиця №2. Схема підвищення дози при комбінованій терапії для дорослих та дітей віком від 12 років. Додатковий лікарський засіб 1-2 тиждень 3-4 тиждень Підтримуюча доза, що рекомендується Вальпроєва кислота ± Інший протиепілептичний засіб 25 мг (через день) 25 мг (один раз на день) 100-200 мг (за 1-2 прийоми). Підтримуючу дозу підбирають, збільшуючи добову дозу на 25-50 мг кожну 1-2 тижні. Протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці ± інший препарат* (без вальпроєвої кислоти) 50 мг (один раз на день) 100 мг (за 2 прийоми) 200-400 мг (за 2 прийоми) Підтримуючу дозу підбирають, збільшуючи дозу на 100 мг кожну 1-2 тижні. Протиепілептичний засіб, що не взаємодіє з ламотриджином Дозу ламотриджину підвищувати за схемою для вальпроєвої кислоти. *- наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон. Щоб уникнути появи шкірного висипу, не слід перевищувати рекомендовані початкові дози і не перевищувати зазначених темпів збільшення доз. Загальні рекомендації при епілепсії Якщо після відміни будь-якого прийнятого в комбінації протиепілептичного засобу лікування продовжують лише препаратом Ламолеп®, а також якщо терапію, що включає препарат Ламолеп®, доповнюють іншим протиепілептичним засобом, слід враховувати вплив препаратів на фармакокінетику ламотриджину, т.к. може знадобитися корекція дози. Скасування ламотриджину при лікуванні епілепсії Різка відміна прийому препарату Ламолеп, як і інших протиепілептичних препаратів, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2 тижнів. Біполярні розлади У разі біполярних розладів призначення ламотриджину рекомендується для профілактики епізодів депресії. Для профілактики депресії слід дотримуватися нижче наведеної схеми дозування. У разі короткочасного лікування дозу ламотриджину слід підвищувати поступово, протягом 6 тижнів, доки не буде досягнуто стабілізуючої підтримуючої дози (див. таблицю №3), після цього при відповідній клінічній картині захворювання можна припинити прийом психотропного та/або іншого протиепілептичного засобу (див. .Таблицю № 4). Для профілактики епізодів манії може бути потрібна ад'ювантна терапія, т.к. ефективність ламотриджину у разі манії та маніакальних станів неоднозначна. Таблиця №3. Схема підбору підтримуючої добової дози, що стабілізує, при лікуванні дорослих з біполярними порушеннями (старше 18 років) Терапія 1-2 тиждень 3-4 тиждень 5 тиждень Підтримуюча доза, що рекомендується Вальпроєва кислота ± ін. протиепілептичний засіб 25 мг (через день) 25 мг (1 раз на день) 50 мг (за один або два прийоми на день) 100 мг (за 1-2 прийоми на день), максимальна добова доза: 200 мг. Протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (карбамазепін, фенобарбітал) ± ін. препарат (без вальпроєвої кислоти) 50 мг (1 раз на день) 100 мг (за 2 прийоми) 200 мг (за 2 прийоми) 300 мг на шостому тижні, за необхідності добову дозу на сьомому тижні можна збільшити до 400 мг (за 2 прийоми). Протиепілептичний засіб, що фармакокінетично не взаємодіє з ламотриджином (наприклад, літій, бупропіон) або монотерапія ламотриджином 25 мг (1 раз на день) 50 мг (за 1 або 2 прийоми на день) 100 мг (за 1 або 2 прийоми на день) 1200 мг (за 1 або 2 прийоми на день), звичайна доза 100-400 мг У разі лікування протиепілептичним засобом, фармакологічна взаємодія якого з ламотриджином не вивчена, дозу препарату Ламолеп слід збільшити за схемою, вказаною для ламотриджину з вальпроєвою кислотою. А). Дози при призначенні в комбінації з інгібіторами ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєвою кислотою Для хворих, які приймають інгібітор ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєву кислоту, початкова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 25 мг через день; протягом наступних двох тижнів – 25 мг один раз на день. На п'ятому тижні добову дозу слід збільшити за один раз до 50 мг, розподіливши на 1-2 прийоми. Зазвичай для досягнення оптимального терапевтичного ефекту потрібна доза 100 мг/день (за 1-2 прийоми). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг. б). Дози при призначенні в комбінації з індукторами ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, карбамазепіном та фенобарбіталом, але без вальпроєвої кислоти Для хворих, які приймають протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (карбамазепін, фенобарбітал), але не приймають вальпроєву кислоту, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 50 мг один раз на день; потім протягом наступних двох тижнів - по 100 мг/день, розподілена на два прийоми. На 5 тижні добову дозу слід збільшити до 200 мг (за два прийоми). На 6 тижні добова доза може досягати 300 мг, хоча для досягнення оптимального ефекту потрібна середня доза, що дорівнює 400 мг, розподілена на 2 прийоми; Прийом препарату в цій дозі можна розпочати з 7 тижня прийому препарату. У). Дози при монотерапії, а також при призначенні в комбінації з препаратами, про фармакологічну взаємодію яких з ламотриджином або невідомо, або таке можливо, наприклад, з літієм, бупропіоном У разі лікування протиепілептичним засобом, про фармакокінетичну взаємодію якого з ламотриджином невідомо, або таке можливо, а також у разі монотерапії ламотриджином початкова добова доза у перші 2 тижні становить 25 мг один раз на добу; протягом наступних двох тижнів - 50 мг/день (за два прийоми). На 5-му тижні дозу підвищують до 100 мг на день. Зазвичай оптимальна добова доза становить 200 мг за 1-2 прийоми. У клінічних дослідженнях використовувалися дози 100-400 мг на добу. Після досягнення ефективної підтримуючої стабілізуючої дози психотропні засоби можна відмінити за наступною схемою. Таблиця №4. Підтримуючі добові дози, що стабілізують, після відміни одночасно застосовуваних психотропних або протиепілептичних засобів для лікування біполярних розладів Терапія 1 тиждень 2 тиждень З 3 тижнів (макс. доза = 400 мг/день) Після відміни інгібітору ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєвої кислоти Стабілізуючу дозу збільшують удвічі, лише на 100 мг на тиждень, тобто. у перший тиждень доза повинна становити 200 мг/день Збільшену дозу призначають як підтримуючу (200 мг/день, розподіливши на 2 прийоми) Після відміни індуктора ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепіну), залежно від початкової дози 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг Після відміни психотропних або протиепілептичних засобів, які, ймовірно, не мають фармакокінетичного впливу на ламотриджин (наприклад, літій, бупропіон) Збільшену дозу призначають як підтримуючу (200 мг/день, розподіливши на 2 прийоми) (рекомендована доза 100-400 мг/день) Після відміни протиепілептичного засобу, що не вступає у взаємодію з ламотриджином, дозу препарату Ламолеп слід збільшити за схемою, вказаною для вальпроєвої кислоти. A) Після відміни інгібітору ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, вальпроєвої кислоти), призначеного в комбінації, початкову стабілізуючу дозу ламотриджину слід збільшити вдвічі. б). Після відміни індуктора ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепіну), призначеного в комбінації, дозу ламотриджину слід поступово протягом 3 тижнів знизити. B). Після відміни психотропних та протиепілептичних засобів (наприклад, літію, бупропіону), фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не встановлена, слід продовжити прийом підібраної дози. Корекція добової дози ламотриджину після введення додаткових лікарських засобів для лікування біполярних порушень Незважаючи на відсутність клінічного досвіду титрування доз ламотриджину після застосування додаткових лікарських препаратів, рекомендується призначати нижче зазначені дози, встановлені на підставі результатів вивчення лікарських взаємодій (див. таблицю № 5). Таблиця №5. Корекція дози ламотриджину при біполярних розладах після призначення додаткових лікарських засобів Додатковий лікарський засіб Стабілізуюча доза препарату Ламолеп® (мг/день) 1 тиждень (мг/день) 2 тиждень (мг/день) З 3 тижня (мг/день) Інгібітор ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, вальпроєва кислота), залежно від початкової дози препарату Ламолеп® 200 100 Знижена доза, досягнута першого тижня (100 мг/день) 300 150 Знижена доза, досягнута першого тижня (150 мг/день) 400 200 Знижена доза, досягнута першого тижня (200 мг/день) Індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепін) залежно від початкової дози препарату Ламолеп (без вальпроєвої кислоти) 200 200 300 400 150 150 225 300 100 100 150 200 Психотропні або протиепілептичні засоби з невідомою фармакокінетичною взаємодією з препаратом Ламолеп® (наприклад, літій, бупропіон) Доза, досягнута під час підвищення дози (200 мг/день) (не більше 100-400 мг) Протиепілептичні засоби з невідомою фармакокінетичною взаємодією з ламотриджином: див. розділ про прийом вальпроєвої кислоти. Скасування ламотриджину під час лікування біполярних розладів Припинення лікування ламотриджином не потребує поступового зниження дози. Загальні рекомендації: приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю води. У випадку, коли розрахована доза включає неповну таблетку (тільки страждаючим епілепсією дітям або хворим з печінковою недостатністю), слід призначати дозу, рівну цілому числу таблеток. Літній вік (>65 років): корекція дози з урахуванням віку не потрібна, т.к. Фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої, що спостерігається у молодих хворих. Печінкова недостатність: при середньому ступені тяжкості печінкової недостатності (клас В по Чайлд-П'ю) початкова та підтримуюча дози, а також збільшення дози повинні бути на 50% нижче звичайного; при тяжкому ступені печінкової недостатності (клас С по Чайлд-П'ю) - на 75% нижче звичайного. Збільшення дози та підтримуючі дози залежать від клінічного ефекту. Захворювання нирок: призначається з обережністю при нирковій недостатності. У термінальній стадії ниркової недостатності початкова доза ламотриджину обчислюється відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату; при вираженому зниженні функції нирок може знадобитися зменшення підтримуючої дози.ПередозуванняПовідомлялося про одноразовий прийом доз, що в 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні. Симптоми передозування: ністагм, атаксія, запаморочення, біль голови, сонливість, блювання, порушення свідомості, кома. Лікування: госпіталізація, симптоматична та підтримуюча терапія відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші 8 тижнів лікування можливі шкірні реакції як побічні ефекти ламотриджину. Шкірні висипання, як правило, виражені в легкій формі, спонтанно зникають, проте, можливі і важкі форми, що вимагають госпіталізації та припинення терапії ламотриджином, наприклад, потенційно загрози для життя синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Серед дорослих, які страждають на епілепсію та отримували в клінічних випробуваннях рекомендовані дози препарату, частота важких форм шкірних реакцій становила 1:500. Серед них синдром Стівенса-Джонсона спостерігали у половині випадків (1:1000). Діти схильні до розвитку важких форм шкірних реакцій. За даними численних клінічних спостережень частота випадків шкірних реакцій, які потребують госпіталізації дітей, становила 1:300-1:100. Раннє висипання у дітей легко сплутати з висипом при інфекційних захворюваннях, тому, якщо висока температура і висипання виникають у перші 8 тижнів лікування, слід припустити лікарську реакцію. Ймовірно, загальний ризик розвитку шкірних реакцій у дорослих перебуває у тісному взаємозв'язку з високими початковими дозами та прискоренням запропонованих темпів збільшення дози ламотриджину, а також з одночасним прийомом вальпроєвої кислоти. Обережність необхідна при призначенні ламотриджину пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (що не класифікувалася як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, необтяженим анамнезом. При появі висипу кожного хворого, незалежно від віку, слід негайно ретельно обстежити і припинити лікування ламотриджином, за винятком випадків, коли висип однозначно не пов'язаний з прийомом препарату. Поява висипу може супроводжуватися різними системними проявами підвищеної чутливості (висока температура, лімфаденопатія, набряк обличчя, реакції з боку печінки та системи кровотворення). Ступінь тяжкості реакцій підвищеної чутливості може бути різним, у поодиноких випадках можливе дисеміноване внутрішньосудинне згортання (ДВЗ) з поліорганною недостатністю. Слід мати на увазі, що ранні ознаки підвищеної чутливості (наприклад, висока температура, лімфаденопатія) не завжди супроводжуються шкірним висипом. Якщо їхню появу не можна пояснити іншою причиною, лікування ламотриджином слід негайно припинити. Комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину в плазмі. Якщо на фоні застосування препарату Ламолеп® пацієнтки починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, може знадобитися корекція дози ламотриджину. Тривале лікування ламотриджин може змінити метаболізм фолієвої кислоти, т.к. ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази. Водночас тривале, 12-місячне лікування ламотриджином істотно не впливало на показник гемоглобіну, середній обсяг еритроцитів, концентрацію фолієвої кислоти в плазмі та еритроцитах, після 5 років лікування – на концентрацію фолієвої кислоти в еритроцитах. Порушення функції печінки зазвичай є частиною синдрому підвищеної чутливості, проте завжди супроводжуються іншими симптомами підвищеної чутливості. У клінічних дослідженнях концентрація ламотриджину в крові хворих, які перебувають у термінальній стадії ниркової недостатності, суттєво не змінилася після одноразового прийому препарату. При лікуванні хворих із нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, слід мати на увазі, що в середньому під час 4-годинного гемодіалізу з організму виводиться 20% ламотриджину. Не можна призначати ламотриджин хворим, які вже отримують інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія Об'єктивним критерієм ефективності є здатність зменшувати частоту спайків на ЕЕГ на 78-98%. Подібно до інших протиепілептичних препаратів, різке припинення лікування ламотриджином провокує епілептичні напади (явище "рикошету"). За винятком особливих випадків, наприклад, поява шкірного висипу, що вимагають негайного припинення лікування, відміна препарату повинна проводитися поступово, з плавним протягом 2 тижнів зниженням дози. На підставі літературних даних важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, порушення функції численних органів, а також ДВС-синдрому, іноді зі смертельним результатом. Подібні випадки мали місце у зв'язку із застосуванням ламотриджину. Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутніми біполярними розладами знаходяться у групі високого ризику суїцидів, тому лікування пацієнтів із підвищеною схильністю до самогубства має супроводжуватись ретельним наглядом за хворими. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування керувати автомобілем та робочими механізмами забороняється, у подальшому тривалість та ступінь обмеження визначається лікарем в індивідуальному порядку.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: 25 мг, 50 мг або 100 мг ламотриджину; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 0,10 мг, 0,20 мг або 0,40 мг; стеарат магнію 0,40 мг, 0,80 мг або 1,6 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію, тип А 3,00 мг, 6,00 мг або 12,00 мг; повідон 2,50 мг, 5,00 мг або 10,00 мг; лактози моногідрат 16,25 мг, 32,50 мг або 65,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 32,75 мг, 65,50 мг або 131,00 мг. По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ – плівки та фольги алюмінієвої. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці. Для пакування та розфасовки на ЗАТ "ГЕДЕОН РІХТЕР - РУС": По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ – плівки та фольги алюмінієвої. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиБілі або майже білі круглі двоопуклі таблетки з гравіюванням "L50" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування: Швидко і повністю всмоктується в кишечнику, не наражається на істотний "первинний" метаболізм у печінці. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 2,5 години після прийому внутрішньо. Їда трохи уповільнює всмоктування ламотриджину, але не впливає на його ступінь. Фармакокінетика разової дози, що не перевищує 450 мг, має лінійний характер. Максимальна концентрація у стадії насичення має індивідуальний характер. Розподіл: Зв'язок з білками плазми становить 55%, дуже малоймовірно, що витіснення ламотриджину із зв'язку з білками плазми може викликати токсичний ефект. Об'єм розподілу 0,92-1,22 л/кг маси тіла. Метаболізм: здійснюється завдяки ферменту - урідіндифосфат-глюкуронілтрансферазе (УДФ-глюкуронілтрансферазе). Помірно і залежно від дози ламотриджин індукує власний метаболізм. Даних про вплив ламотриджину на фармакокінетику інших протиепілептичних засобів немає і навряд чи можливі лікарські взаємодії між ламотриджином та лікарськими засобами, метаболізм яких пов'язаний із CYP450. Виведення: Кліренс ламотриджину в стані рівноважних концентрацій у здорових дорослих людей становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується в печінці до глюкуронідів (65% метаболітів ламотриджину – N-глюкуроніди), які виводяться нирками. Менш 10% препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, близько 2% – через кишечник. Кліренс та період напіввиведення не залежать від дози. Період напіввиведення у здорових дорослих людей становить середньому від 24 год до 35 год. У хворих із синдромом Жильбера середній кліренс ламотриджину виявився на 32% нижчим, ніж у контрольній групі, проте ці показники не відрізнялися від спостережуваних у загальній популяції. Лікарські препарати, які приймаються одночасно, значно змінюють період напіввиведення ламотриджину. Період напіввиведення зменшується до 14 годин, якщо одночасно хворий приймає індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, карбамазепін або фенітоїн - і збільшується до 70 годин, якщо хворий приймає вальпроєву кислоту. Дитячий вік Кліренс, перерахований на кг маси тіла, у дітей вищий, ніж у дорослих. Період напіввиведення, як правило, коротший, ніж у дорослих, при одночасному прийомі індуктора ферментів мікросомального окислення в печінці дорівнює 7 год, і 45-50 год - при прийомі з вальпроєвою кислотою. Літній вік За даними фармакокінетичного аналізу кліренс ламотриджину у молодих та літніх хворих на епілепсію не відрізняються один від одного в клінічно значущому ступені. Ниркова недостатність У цій групі хворих на початкову дозу ламотриджину слід розраховувати за стандартною схемою дозування протиепілептичних засобів. Зменшення дози може бути потрібне лише при значному зниженні функції нирок. Печінкова недостатність Початкову, зростаючу та підтримуючу дози слід знизити на 50% для хворих із середнім ступенем тяжкості печінкової недостатності та на 75% – для хворих з тяжким ступенем печінкової недостатності. Збільшення дози та підтримуючу дозу підбирають виходячи з клінічного ефекту.ФармакодинамікаСтабілізує клітинну мембрану, впливаючи на потенціалзалежні натрієві канали, і блокує викид нейротрансмітерів, головним чином глутамату. Як активуюча амінокислота, глутамат грає ключову роль у виникненні епілептичних нападів. Ефективність ламотриджину у профілактиці порушень настрою у хворих, які страждають на біполярні розлади, була доведена у двох клінічних дослідженнях. При аналізі результатів цих досліджень було встановлено, що ламотриджин збільшує тривалість ремісії при біполярних розладах, більш виражену дію щодо депресії.Показання до застосуванняЕпілепсія Для дорослих та дітей старше 12 років: Як монотерапія або комбінація з іншими протиепілептичними засобами для лікування парціальних і генералізованих нападів, в т.ч. тоніко-клонічних судом, судомних нападів при синдромі Леннокса-Гасто. Біполярні розлади Хворим старше 18 років: Для попередження порушень настрою (переважно епізодів депресії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки; дитячий вік до 12 років; біполярні розлади у пацієнтів віком до 18 років, непереносимість лактози; дефіцит лактази; глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ниркова недостатність (у зв'язку з можливим накопиченням метаболіту ламотриджину – глюкуроніду).Вагітність та лактаціяФертильність Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність у людини не проводилися. Вагітність Клінічних даних щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності недостатньо. Є повідомлення збільшення ризику розвитку вроджених аномалій ротової порожнини. Ламотриджин повинен призначатися при вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Фізіологічні зміни при вагітності можуть вплинути на концентрацію ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину під час вагітності. Призначення ламотриджину вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих. Лактація Ламотриджин різною мірою проникає у грудне молоко, концентрація ламотриджину у немовлят може досягати приблизно 50% від концентрації, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації препарату можуть досягати значень, за яких виявляються фармакологічні ефекти. Слід ретельно співвідносити потенційну користь грудного вигодовування та можливий ризик розвитку побічних ефектів у немовлят.Побічна діяПобічні реакції представлені для кожного захворювання окремо; Для оцінки побічних ефектів препарату слід взяти до уваги обидві групи. Побічні ефекти класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часті (> 1/10), часті (> 1/100 – 1/1 000 – < 1/100), рідкісні (> 1/10 000 – < 1/ 1000), дуже рідкісні (< 1/10 000). Епілепсія З боку шкірних покривів: монотерапія (під час клінічних досліджень): дуже часто – у перші 8 тижнів лікування шкірний висип (часто макулопапульозний) зникає після відміни ламотриджину; комбінована терапія: дуже часто – шкірний висип, рідко – синдром Стівенса-Джонсона; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла, у деяких випадках одужання з утворенням рубців). З боку системи кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз, лімфаденопатія. Ці симптоми можуть бути, а можуть і не пов'язані з синдромом підвищеної чутливості (див. "порушення з боку імунної системи"). З боку імунної системи: шкірний висип був складовою синдрому підвищеної чутливості, що протікає з різним ступенем тяжкості. Дуже рідко: синдром підвищеної чутливості (включаючи такі синдроми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряклість особи, порушення з боку крові та печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність). Важливо відзначити, що ранні прояви підвищеної чутливості (лихоманка, лімфаденопатія) можуть бути навіть за відсутності явних ознак висипу. При розвитку подібних симптомів хворий має бути негайно оглянутий лікарем і, якщо не буде встановлено іншу причину розвитку симптомів, ламотриджин має бути скасовано. Психічні розлади: часто – дратівливість, агресивність, дуже рідко – тики, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку центральної нервової системи: монотерапія у клінічних дослідженнях: дуже часто – головний біль, часто – сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, не часто – атаксія; рідко – ністагм. Комбінована терапія: дуже часто – головний біль, запаморочення, сонливість, атаксія, часто – ністагм, тремор, безсоння, дуже рідко – асептичний менінгіт, ажитація, втрата рівноваги, рухові розлади, погіршення перебігу хвороби Паркінсона, екстрапірамідні симптоми, хоре . Є повідомлення про те, що ламотриджин може погіршувати екстрапірамідні симптоми паркінсонізму у хворих із супутньою хворобою Паркінсона, а в поодиноких випадках викликати екстрапірамідні симптоми та хореоатетоз у хворих без попередніх порушень. З боку органів чуття: при монотерапії: нечасто – диплопія, нечіткість зору; комбінована терапія: дуже часто – диплопія, зниження гостроти зору, рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: нечасто – "припливи", гіпертензія, серцебиття, постуральна (ортостатична) гіпотензія, синкопальний стан (непритомність), тахікардія, вазодилатація. З боку травної системи: монотерапія у клінічних дослідженнях: часто – нудота, блювання, діарея; комбінована терапія: дуже часто – нудота, блювання; часто – діарея. З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – підвищення активності "печінкових" ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Розлади функції печінки зазвичай є частиною синдрому підвищеної чутливості, проте не завжди супроводжуються іншими симптомами підвищеної чутливості. З боку ендокринної системи: рідко – струму (зоб), гіпотиреоїдизм. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – вовчаково-подібні реакції. Інші, дозозалежні: часто – підвищена втома. Біполярні розлади Нижченаведені побічні ефекти слід оцінювати разом з переліченими вище побічними реакціями, виявленими при епілепсії. З боку шкірних покривів: дуже часто – шкірний висип, рідко – синдром Стівенса-Джонсона. З боку центральної нервової системи: дуже часто – головний біль, часто – збудження, сонливість, запаморочення. З боку опорно-рухового апарату: часто – артралгія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота. Інші, дозозалежні: міалгія, біль у спині.Взаємодія з лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування мікросомальних ферментів печінки. У зв'язку з цим взаємодії між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірно. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений рівномірно і не має клінічно значущих наслідків. Вплив інших препаратів на глюкуронування ламотриджину Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину Засоби, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину Вальпроєва кислота Карбамазепін Фенітоїн Примідон Фенобарбітал Ріфампіцин Лопінавір/ритонавір Атазанавір/ритонавір Комбінований препарат: етинілестрадіол/левоноргестрел Препарати літію Бупропіон Оланзапін Окскарбазепін Фелбамат Габапентин Леветирацетам Прегабалін Топірамат Зонізамід Вальпроєва кислота, яка пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижує швидкість його метаболізму та подовжує його середній період напіввиведення майже вдвічі. Деякі протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Карбамазепін. Повідомлялося про розвиток небажаних ефектів з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у хворих, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Зниження дози карбамазепіну зазвичай призводило до зникнення цих симптомів. Фенобарбітал зменшує концентрацію ламотриджину на 40%. Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Хворим, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують ферменти мікросомального окиснення в печінці. Лопінавір/ритонавір. При застосуванні лопінавіру/ритонавіру спостерігалося зниження приблизно наполовину концентрації ламотриджину в плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які приймають супутнє лікування лопінавіром/ритонавіром, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, рекомендованій при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують ферменти мікросомального окислення в печінці. Атазанавір/ритонавір. У дослідженні у здорових добровольців прийом атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень площі під кривою "концентрація - час" (AUC) та Сmах ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32% та 6% відповідно. Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно 2-х кратне підвищення кліренсу ламотриджину (після його прийому всередину), що призводить до зниження площі під кривою "AUC" на 52% та 39% відповідно. У жінок, які вже не приймають індуктори ферментів мікросомального окислення в печінці і приймають гормональні пероральні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень прийому неактивного препарату (або тижневу перерву в прийомі контрацептиву), у цей період спостерігається підвищення плазмової концентрації ламотриджину, при цьому концентрація ламотриджину, виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, що в середньому в 2 рази вище, ніж у період активної терапії (з контрацептивом). У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначається невелике підвищення кліренсу другого компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела, що призводило до зниження AUC і Сmах левоноргестрелу на 19% і 12% відповідно. Вимірювання сироваткових концентрацій фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та естрадіолу виявило невелике зменшення придушення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній з 16 жінок не виявило гормональних підтверджень. Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено.Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг на добу) не вивчався та дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводились. Препарати літію. Ламотриджин у дозі 100 мг на добу не викликає змін фармакокінетики глюконату літію (по 2 г 2 рази на день протягом 6 днів) при їх сумісному застосуванні. Бупропіон. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає значного впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину та спричиняє незначне збільшення AUC метаболіту ламотриджину N-глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює фармакокінетики оланзапіну. Окскарбазепін. При одночасному прийомі ламотриджину в дозі 200 мг та окскарбазепіну в дозі 1200 мг, ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного. Фелбамат. Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину. Габапентін. При сумісному застосуванні ламотриджину та габапентину кліренс ламотриджину не змінювався. Леветирацетам. Не виявлено впливу на фармакокінетику леветирацетаму та ламотриджину при сумісному застосуванні цих лікарських засобів. Прегабалін. Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 десь у добу рівноважні концентрації ламотриджина, тобто. прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним. Топірамат. Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Однак прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%. Зонізамід. Прийом зонізаміду (у дозі від 200-400 мг на добу) спільно з ламотриджином (у дозі 150-500 мг на добу) не спричиняв зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на плазмову концентрацію інших, що одночасно приймаються протиепілептичних лікарських препаратів. У дослідженнях in vitro ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні засоби їх зв'язків з білками плазми. Рисперидон. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому у 12 з 14 пацієнтів при поєднаному прийомі ламотриджину та рисперидону відзначалася сонливість; тоді як тільки у 1 з 20 пацієнтів при прийомі тільки рисперидону, і в жодного - при прийомі лише одного ламотриджину. Інгібування ламотриджину амітриптіліном, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом і лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Буфуралол. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, свідчить про те, що ламотриджин не знижує кліренс лікарських засобів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. За даними досліджень in vitro можна припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін та тразодон не впливають на кліренс ламотриджину.Спосіб застосування та дозиМонотерапія епілепсії Дорослим та дітям старше 12 років: початкова доза при монотерапії становить 25 мг один раз на день протягом 2 тижнів; у наступні 2 тижні – по 50 мг один раз на день. Надалі, кожні один-два тижні можна підвищувати добову дозу на 50-100 мг, доки не буде досягнутий оптимальний ефект. Зазвичай підтримуюча добова доза, розподілена на один або два прийоми, становить 100-200 мг. У поодиноких випадках бажаний ефект забезпечували дозами 500 мг на добу. Схема підвищення доз при монотерапії для дорослих та дітей віком від 12 років: 1-2 тижні – 25 мг 1 раз/день; 3-4 тиждень – 50 мг 1 раз/день; Підтримуюча доза – 100-200 мг (за один або два прийоми). Для досягнення підтримуючої дози кожні 1-2 тижні збільшують дозу на 50-100 мг. Щоб уникнути появи шкірного висипу, слід дотримуватися вищевказаних доз і темпів їх підвищення. Комбінована терапія епілепсії Дорослим та дітям старше 12 років: хворим, які приймають вальпроєву кислоту у комбінації з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 25 мг через день; протягом наступних двох тижнів щоденно приймають по 25 мг 1 раз на день. Надалі кожні 1-2 тижні дозу можна збільшувати на 25-50 мг до тих пір, поки не буде досягнутий оптимальний ефект. Звичайна підтримуюча добова доза становить 100-200 мг, розподілені на один або два прийоми. Хворим, які приймають протиепілептичний препарат - індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами або без них, але не приймають вальпроєву кислоту, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 50 мг один раз на день; протягом наступних двох тижнів по 100 мг на день, розподілена на два прийоми. Надалі кожні 1-2 тижні можна підвищувати дозу не більше ніж на 100 мг до отримання оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча добова доза становить 200-400 мг на 2 прийоми. У поодиноких випадках потрібна доза 700 мг/день. У разі лікування протиепілептичним засобом, про фармакокінетичну взаємодію якого з ламотриджином не відомо, дозу ламотриджину слід підвищувати меншими дозами за схемою, описаною для тих, хто приймає вальпроєву кислоту. Таблиця №2. Схема підвищення дози при комбінованій терапії для дорослих та дітей віком від 12 років. Додатковий лікарський засіб 1-2 тиждень 3-4 тиждень Підтримуюча доза, що рекомендується Вальпроєва кислота ± Інший протиепілептичний засіб 25 мг (через день) 25 мг (один раз на день) 100-200 мг (за 1-2 прийоми). Підтримуючу дозу підбирають, збільшуючи добову дозу на 25-50 мг кожну 1-2 тижні. Протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці ± інший препарат* (без вальпроєвої кислоти) 50 мг (один раз на день) 100 мг (за 2 прийоми) 200-400 мг (за 2 прийоми) Підтримуючу дозу підбирають, збільшуючи дозу на 100 мг кожну 1-2 тижні. Протиепілептичний засіб, що не взаємодіє з ламотриджином Дозу ламотриджину підвищувати за схемою для вальпроєвої кислоти. *- наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон. Щоб уникнути появи шкірного висипу, не слід перевищувати рекомендовані початкові дози і не перевищувати зазначених темпів збільшення доз. Загальні рекомендації при епілепсії Якщо після відміни будь-якого прийнятого в комбінації протиепілептичного засобу лікування продовжують лише препаратом Ламолеп®, а також якщо терапію, що включає препарат Ламолеп®, доповнюють іншим протиепілептичним засобом, слід враховувати вплив препаратів на фармакокінетику ламотриджину, т.к. може знадобитися корекція дози. Скасування ламотриджину при лікуванні епілепсії Різка відміна прийому препарату Ламолеп, як і інших протиепілептичних препаратів, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2 тижнів. Біполярні розлади У разі біполярних розладів призначення ламотриджину рекомендується для профілактики епізодів депресії. Для профілактики депресії слід дотримуватися нижче наведеної схеми дозування. У разі короткочасного лікування дозу ламотриджину слід підвищувати поступово, протягом 6 тижнів, доки не буде досягнуто стабілізуючої підтримуючої дози (див. таблицю №3), після цього при відповідній клінічній картині захворювання можна припинити прийом психотропного та/або іншого протиепілептичного засобу (див. .Таблицю № 4). Для профілактики епізодів манії може бути потрібна ад'ювантна терапія, т.к. ефективність ламотриджину у разі манії та маніакальних станів неоднозначна. Таблиця №3. Схема підбору підтримуючої добової дози, що стабілізує, при лікуванні дорослих з біполярними порушеннями (старше 18 років) Терапія 1-2 тиждень 3-4 тиждень 5 тиждень Підтримуюча доза, що рекомендується Вальпроєва кислота ± ін. протиепілептичний засіб 25 мг (через день) 25 мг (1 раз на день) 50 мг (за один або два прийоми на день) 100 мг (за 1-2 прийоми на день), максимальна добова доза: 200 мг. Протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (карбамазепін, фенобарбітал) ± ін. препарат (без вальпроєвої кислоти) 50 мг (1 раз на день) 100 мг (за 2 прийоми) 200 мг (за 2 прийоми) 300 мг на шостому тижні, за необхідності добову дозу на сьомому тижні можна збільшити до 400 мг (за 2 прийоми). Протиепілептичний засіб, що фармакокінетично не взаємодіє з ламотриджином (наприклад, літій, бупропіон) або монотерапія ламотриджином 25 мг (1 раз на день) 50 мг (за 1 або 2 прийоми на день) 100 мг (за 1 або 2 прийоми на день) 1200 мг (за 1 або 2 прийоми на день), звичайна доза 100-400 мг У разі лікування протиепілептичним засобом, фармакологічна взаємодія якого з ламотриджином не вивчена, дозу препарату Ламолеп слід збільшити за схемою, вказаною для ламотриджину з вальпроєвою кислотою. А). Дози при призначенні в комбінації з інгібіторами ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєвою кислотою Для хворих, які приймають інгібітор ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєву кислоту, початкова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 25 мг через день; протягом наступних двох тижнів – 25 мг один раз на день. На п'ятому тижні добову дозу слід збільшити за один раз до 50 мг, розподіливши на 1-2 прийоми. Зазвичай для досягнення оптимального терапевтичного ефекту потрібна доза 100 мг/день (за 1-2 прийоми). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг. б). Дози при призначенні в комбінації з індукторами ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, карбамазепіном та фенобарбіталом, але без вальпроєвої кислоти Для хворих, які приймають протиепілептичний засіб – індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (карбамазепін, фенобарбітал), але не приймають вальпроєву кислоту, початкова добова доза ламотриджину протягом двох тижнів становить 50 мг один раз на день; потім протягом наступних двох тижнів - по 100 мг/день, розподілена на два прийоми. На 5 тижні добову дозу слід збільшити до 200 мг (за два прийоми). На 6 тижні добова доза може досягати 300 мг, хоча для досягнення оптимального ефекту потрібна середня доза, що дорівнює 400 мг, розподілена на 2 прийоми; Прийом препарату в цій дозі можна розпочати з 7 тижня прийому препарату. У). Дози при монотерапії, а також при призначенні в комбінації з препаратами, про фармакологічну взаємодію яких з ламотриджином або невідомо, або таке можливо, наприклад, з літієм, бупропіоном У разі лікування протиепілептичним засобом, про фармакокінетичну взаємодію якого з ламотриджином невідомо, або таке можливо, а також у разі монотерапії ламотриджином початкова добова доза у перші 2 тижні становить 25 мг один раз на добу; протягом наступних двох тижнів - 50 мг/день (за два прийоми). На 5-му тижні дозу підвищують до 100 мг на день. Зазвичай оптимальна добова доза становить 200 мг за 1-2 прийоми. У клінічних дослідженнях використовувалися дози 100-400 мг на добу. Після досягнення ефективної підтримуючої стабілізуючої дози психотропні засоби можна відмінити за наступною схемою. Таблиця №4. Підтримуючі добові дози, що стабілізують, після відміни одночасно застосовуваних психотропних або протиепілептичних засобів для лікування біполярних розладів Терапія 1 тиждень 2 тиждень З 3 тижнів (макс. доза = 400 мг/день) Після відміни інгібітору ферментів мікросомального окиснення в печінці, наприклад, вальпроєвої кислоти Стабілізуючу дозу збільшують удвічі, лише на 100 мг на тиждень, тобто. у перший тиждень доза повинна становити 200 мг/день Збільшену дозу призначають як підтримуючу (200 мг/день, розподіливши на 2 прийоми) Після відміни індуктора ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепіну), залежно від початкової дози 400 мг 300 мг 200 мг 300 мг 225 мг 150 мг 200 мг 150 мг 100 мг Після відміни психотропних або протиепілептичних засобів, які, ймовірно, не мають фармакокінетичного впливу на ламотриджин (наприклад, літій, бупропіон) Збільшену дозу призначають як підтримуючу (200 мг/день, розподіливши на 2 прийоми) (рекомендована доза 100-400 мг/день) Після відміни протиепілептичного засобу, що не вступає у взаємодію з ламотриджином, дозу препарату Ламолеп слід збільшити за схемою, вказаною для вальпроєвої кислоти. A) Після відміни інгібітору ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, вальпроєвої кислоти), призначеного в комбінації, початкову стабілізуючу дозу ламотриджину слід збільшити вдвічі. б). Після відміни індуктора ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепіну), призначеного в комбінації, дозу ламотриджину слід поступово протягом 3 тижнів знизити. B). Після відміни психотропних та протиепілептичних засобів (наприклад, літію, бупропіону), фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не встановлена, слід продовжити прийом підібраної дози. Корекція добової дози ламотриджину після введення додаткових лікарських засобів для лікування біполярних порушень Незважаючи на відсутність клінічного досвіду титрування доз ламотриджину після застосування додаткових лікарських препаратів, рекомендується призначати нижче зазначені дози, встановлені на підставі результатів вивчення лікарських взаємодій (див. таблицю № 5). Таблиця №5. Корекція дози ламотриджину при біполярних розладах після призначення додаткових лікарських засобів Додатковий лікарський засіб Стабілізуюча доза препарату Ламолеп® (мг/день) 1 тиждень (мг/день) 2 тиждень (мг/день) З 3 тижня (мг/день) Інгібітор ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, вальпроєва кислота), залежно від початкової дози препарату Ламолеп® 200 100 Знижена доза, досягнута першого тижня (100 мг/день) 300 150 Знижена доза, досягнута першого тижня (150 мг/день) 400 200 Знижена доза, досягнута першого тижня (200 мг/день) Індуктор ферментів мікросомального окиснення в печінці (наприклад, карбамазепін) залежно від початкової дози препарату Ламолеп (без вальпроєвої кислоти) 200 200 300 400 150 150 225 300 100 100 150 200 Психотропні або протиепілептичні засоби з невідомою фармакокінетичною взаємодією з препаратом Ламолеп® (наприклад, літій, бупропіон) Доза, досягнута під час підвищення дози (200 мг/день) (не більше 100-400 мг) Протиепілептичні засоби з невідомою фармакокінетичною взаємодією з ламотриджином: див. розділ про прийом вальпроєвої кислоти. Скасування ламотриджину під час лікування біполярних розладів Припинення лікування ламотриджином не потребує поступового зниження дози. Загальні рекомендації: приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю води. У випадку, коли розрахована доза включає неповну таблетку (тільки страждаючим епілепсією дітям або хворим з печінковою недостатністю), слід призначати дозу, рівну цілому числу таблеток. Літній вік (>65 років): корекція дози з урахуванням віку не потрібна, т.к. Фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої, що спостерігається у молодих хворих. Печінкова недостатність: при середньому ступені тяжкості печінкової недостатності (клас В по Чайлд-П'ю) початкова та підтримуюча дози, а також збільшення дози повинні бути на 50% нижче звичайного; при тяжкому ступені печінкової недостатності (клас С по Чайлд-П'ю) - на 75% нижче звичайного. Збільшення дози та підтримуючі дози залежать від клінічного ефекту. Захворювання нирок: призначається з обережністю при нирковій недостатності. У термінальній стадії ниркової недостатності початкова доза ламотриджину обчислюється відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату; при вираженому зниженні функції нирок може знадобитися зменшення підтримуючої дози.ПередозуванняПовідомлялося про одноразовий прийом доз, що в 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні. Симптоми передозування: ністагм, атаксія, запаморочення, біль голови, сонливість, блювання, порушення свідомості, кома. Лікування: госпіталізація, симптоматична та підтримуюча терапія відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші 8 тижнів лікування можливі шкірні реакції як побічні ефекти ламотриджину. Шкірні висипання, як правило, виражені в легкій формі, спонтанно зникають, проте, можливі і важкі форми, що вимагають госпіталізації та припинення терапії ламотриджином, наприклад, потенційно загрози для життя синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Серед дорослих, які страждають на епілепсію та отримували в клінічних випробуваннях рекомендовані дози препарату, частота важких форм шкірних реакцій становила 1:500. Серед них синдром Стівенса-Джонсона спостерігали у половині випадків (1:1000). Діти схильні до розвитку важких форм шкірних реакцій. За даними численних клінічних спостережень частота випадків шкірних реакцій, які потребують госпіталізації дітей, становила 1:300-1:100. Раннє висипання у дітей легко сплутати з висипом при інфекційних захворюваннях, тому, якщо висока температура і висипання виникають у перші 8 тижнів лікування, слід припустити лікарську реакцію. Ймовірно, загальний ризик розвитку шкірних реакцій у дорослих перебуває у тісному взаємозв'язку з високими початковими дозами та прискоренням запропонованих темпів збільшення дози ламотриджину, а також з одночасним прийомом вальпроєвої кислоти. Обережність необхідна при призначенні ламотриджину пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (що не класифікувалася як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, необтяженим анамнезом. При появі висипу кожного хворого, незалежно від віку, слід негайно ретельно обстежити і припинити лікування ламотриджином, за винятком випадків, коли висип однозначно не пов'язаний з прийомом препарату. Поява висипу може супроводжуватися різними системними проявами підвищеної чутливості (висока температура, лімфаденопатія, набряк обличчя, реакції з боку печінки та системи кровотворення). Ступінь тяжкості реакцій підвищеної чутливості може бути різним, у поодиноких випадках можливе дисеміноване внутрішньосудинне згортання (ДВЗ) з поліорганною недостатністю. Слід мати на увазі, що ранні ознаки підвищеної чутливості (наприклад, висока температура, лімфаденопатія) не завжди супроводжуються шкірним висипом. Якщо їхню появу не можна пояснити іншою причиною, лікування ламотриджином слід негайно припинити. Комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину в плазмі. Якщо на фоні застосування препарату Ламолеп® пацієнтки починають або припиняють приймати гормональні контрацептиви, може знадобитися корекція дози ламотриджину. Тривале лікування ламотриджин може змінити метаболізм фолієвої кислоти, т.к. ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази. Водночас тривале, 12-місячне лікування ламотриджином істотно не впливало на показник гемоглобіну, середній обсяг еритроцитів, концентрацію фолієвої кислоти в плазмі та еритроцитах, після 5 років лікування – на концентрацію фолієвої кислоти в еритроцитах. Порушення функції печінки зазвичай є частиною синдрому підвищеної чутливості, проте завжди супроводжуються іншими симптомами підвищеної чутливості. У клінічних дослідженнях концентрація ламотриджину в крові хворих, які перебувають у термінальній стадії ниркової недостатності, суттєво не змінилася після одноразового прийому препарату. При лікуванні хворих із нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, слід мати на увазі, що в середньому під час 4-годинного гемодіалізу з організму виводиться 20% ламотриджину. Не можна призначати ламотриджин хворим, які вже отримують інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації лікаря. Епілепсія Об'єктивним критерієм ефективності є здатність зменшувати частоту спайків на ЕЕГ на 78-98%. Подібно до інших протиепілептичних препаратів, різке припинення лікування ламотриджином провокує епілептичні напади (явище "рикошету"). За винятком особливих випадків, наприклад, поява шкірного висипу, що вимагають негайного припинення лікування, відміна препарату повинна проводитися поступово, з плавним протягом 2 тижнів зниженням дози. На підставі літературних даних важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, порушення функції численних органів, а також ДВС-синдрому, іноді зі смертельним результатом. Подібні випадки мали місце у зв'язку із застосуванням ламотриджину. Симптоми депресії та/або біполярного розладу можуть спостерігатися у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з епілепсією та супутніми біполярними розладами знаходяться у групі високого ризику суїцидів, тому лікування пацієнтів із підвищеною схильністю до самогубства має супроводжуватись ретельним наглядом за хворими. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування керувати автомобілем та робочими механізмами забороняється, у подальшому тривалість та ступінь обмеження визначається лікарем в індивідуальному порядку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: Габапентин 300 мг. Допоміжні речовини: стеарат магнію, крохмаль прежелатинізований, тальк, лактози моногідрат. Склад кришечки желатинової капсули: барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е171), желатин. Склад корпусу желатинової капсули: барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е171), желатин. 10 шт. - блістери (10) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули; тверді желатинові, Coni-Snap®, розмір №1, з кришечкою рожево-коричневого кольору та корпусом світло-жовтого кольору; вміст капсул – білий або майже білий кристалічний порошок.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний препарат. Габапентин подібний структурою з нейротрансмітером гамма-аміномасляною кислотою (ГАМК). Є ліпофільною речовиною. Однак його механізм дії відрізняється від такого деяких інших препаратів, що взаємодіють з ГАМК-рецепторами, включаючи препарати вальпроєвої кислоти, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори ГАМК-трансферази, інгібітори захоплення ГАМК, агоністи ГАМК і пролікарські форми ГАМК і він не має ГАМК не впливає на захоплення та метаболізм ГАМК. Попередні дослідження свідчать про те, що габапентин зв'язується з α2-δ субодиницею потенціалзалежних кальцієвих каналів і пригнічує потік іонів кальцію, що відіграє важливу роль у виникненні нейропатичного болю. Іншими механізмами, що беруть участь у дії габапентину при нейропатичному болю є:зменшення глутаматзалежної загибелі нейронів, збільшення синтезу ГАМК, пригнічення вивільнення нейротрансмітерів моноамінової групи. Габапентин у клінічно значущих концентраціях не зв'язується з рецепторами інших поширених препаратів або трансмітерів, включаючи рецептори ГАМКА і ГАМКВ, бензодіазепінові, глутамату, гліцину або N-метил-D-аспартату (NMDA). На відміну від фенітоїну та карбамазепіну габапентин не взаємодіє з натрієвими каналами; in vitro. Габапентин частково послаблював ефекти агоніста глутаматних NMDA-рецепторів у деяких тестах in vitro, але тільки в концентрації більше 100 мкмоль, яка не досягається in vivo. Габапентин дещо зменшує викид моноамінових нейротрансмітерів і модифікує активність ферментів ГАМК-синтетази та глутамат-синтетази; in vitro. Застосування габапентину у щурів призводило до підвищення обміну ГАМК у деяких ділянках головного мозку; цей ефект був подібний до такого вальпроєвої кислоти, хоча спостерігався в інших ділянках головного мозку. Значення цих ефектів габапентину для його протисудомної активності не встановлено. У тварин габапентин легко проникає в тканину головного мозку і попереджає судоми, спричинені максимальним електрошоком.хімічними препаратами, включаючи інгібітори синтезу ГАМК, також зумовлені генетичними чинниками.ФармакокінетикаВсмоктування Швидка абсорбція. Після прийому внутрішньо С max досягається через 3 ч. При повторному введенні С max досягається приблизно на 1 год швидше, ніж при одноразовому прийомі. Біодоступність габапентину не є пропорційною дозі: знижується при збільшенні дози. Абсолютна біодоступність габапентину у капсулах становить близько 60%. Прийом їжі (в т.ч. з високим вмістом жирів) не істотно впливає на фармакокінетику, у таких випадках відбувається збільшення AUC і С max ;на 14%. При прийомі препарату в дозі 300-4800 мг середні величини Сmax і AUC зростають у міру збільшення дози. Відхилення від лінійності для обох показників дуже невелике при дозах, що не перевищують 600 мг; при високих дозах збільшення менш значне. Фармакокінетичні параметри габапентину при повторному прийомі препарату кожні 8 годин наведено у таблиці 1. Таблиця 1. Показник 300 мг (n=7) 400 мг (n=11) З max; (мкг/мл) 4.02 (24) 5.50 (21) Т max; (ч) 2.7 (18) 2.1 (47) T 1/2 ; (ч) 5.2 (12) 6.1 (не опр.) AUC (мкг×год/мл) 24.8 (24) 33.3 (20) Кількість габапентину, виведеного із сечею (%) відсутня 63.6 (14) Розподіл Габапентин практично не зв'язується з білками плазми (менше 3%), V d ; - 57.7 л. Концентрація в спинномозковій рідині становить 20% від Css ; у плазмі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Метаболізм Габапентин практично не метаболізується в організмі людини і не індукує окисних ферментів печінки зі змішаною функцією, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. Виведення Виведення з плазми після внутрішньовенного введення має лінійний характер. T 1/2 ; - 5-7 год, не залежить від дози. Константа швидкості виведення, плазмовий кліренс та нирковий кліренс габапентину прямо пропорційні КК. Габапентин виводиться нирками у незміненому вигляді. Видаляється із плазми при гемодіалізі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Плазмовий кліренс габапентину знижується у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок. При КК менше 30 мл/хв T 1/2; становить близько 52 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується корекція дози. Після прийому внутрішньо габапентину одноразово плазмова концентрація препарату у дітей віком від 4 до 12 років подібна до такої у дорослих пацієнтів. При повторних прийомах рівноважний стан досягався через 1-2 дні та зберігався протягом усього курсу лікування.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняПарціальні судоми з вторинною генералізацією або без неї у дорослих та дітей старше 12 років як монотерапія або додаткова терапія; парціальні судоми з вторинною генералізацією або без неї у дітей віком від 3 до 12 років як додаткова терапія; нейропатичний біль у пацієнтів старше 18 років (ефективність та безпека у пацієнтів віком до 18 років не встановлені).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; гострий панкреатит; монотерапія у дітей віком від 3 до 12 років; дитячий вік до 3 років; період лактації (грудного вигодовування); недостатність лактази, непереносимість лактози, мальабсорбція глюкози/галактози (лікарська форма препарату містить лактозу). З обережністю: ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДані про застосування препарату у вагітних відсутні, тому Тебантин слід застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Габапентин виводиться із грудним молоком. Вплив габапентину на дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні невідомий, тому під час годування груддю Тебантин® слід призначати тільки в тому випадку, якщо користь для матері явно переважує ризик для немовляти. Застосування у дітей Протипоказаний у дітей віком до 3 років. Протипоказано застосування препарату Тебантин® як монотерапія у дітей віком від 3 до 12 років. Безпека та ефективність терапії нейропатичного болю у пацієнтів віком до 18 років не встановлені.Побічна діяПри лікуванні парціальних судом Загальні: біль у спині, біль у грудях, лихоманка, підвищена стомлюваність, грипоподібний синдром, астенія, нездужання. З боку нервової системи: ;сонливість, запаморочення, головний біль, амнезія, атаксія, депресія, емоційна лабільність, підвищена нервова збудливість, ністагм (дозозалежний), тремор, посмикування м'язів, гіперкінези, дизартрія, порушення координації, галюцинації, рухові дискінезія, дистонія), порушення мислення, сплутаність свідомості, тики, парестезії (дозозалежні), гіперкінезія, посилення, ослаблення або відсутність рефлексів, тривожність, неспокій, ворожість, безсоння. З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, підвищення апетиту, сухість у роті або глотці, запор, діарея, ураження зубів, панкреатит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ, метеоризм, анорексія, гінгівіт. З боку серцево-судинної системи: серцебиття, симптоми вазодилатації. При призначенні з іншими лікарськими засобами – підвищення артеріального тиску. З боку системи кровотворення: ; лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку кістково-м'язової системи: ; артралгія, міалгія, переломи. З боку дихальної системи: фарингіт, риніт, при призначенні з іншими протиепілептичними лікарськими засобами - кашель, пневмонія. З боку органів чуття: порушення зору (амбліопія, диплопія), шум у вухах. З боку сечовивідної системи: ; нетримання сечі, гостра ниркова недостатність, при призначенні з іншими протиепілептичними лікарськими засобами – інфекція сечових шляхів. З боку статевої системи: імпотенція, збільшення в обсязі молочних залоз, гінекомастія. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, лихоманка, ангіоневротичний набряк, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона). Інші: пурпура, збільшення маси тіла, зміна кольору емалі зубів, набряк обличчя, периферичні набряки, генералізований набряк, акне, алопеція, коливання концентрації глюкози крові у хворих на цукровий діабет. При лікуванні нейропатичного болю Загальні: ;випадкові травми, астенія, біль у спині, грипоподібний синдром, головний біль, інфекції, біль різної локалізації. З боку травної системи: ;запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, метеоризм, нудота, блювання, біль у животі. З боку нервової системи: порушення ходи, дезорієнтація, парестезії, сонливість, порушення мислення, тремор. З боку дихальної системи: ;задишка, фарингіт. Дерматологічні реакції: ; шкірний висип. З боку органів чуття: амбліопія. З боку обміну речовин: ; периферичні набряки, збільшення маси тіла. Крім того, у дітей молодше 12 років відзначалася ворожість та гіперкінезія при прийомі габапентину як додаткова терапія. Після різкого скасування терапії габапентином найчастіше відзначалися занепокоєння, безсоння, нудота, біль різної локалізації, підвищене потовиділення.Взаємодія з лікарськими засобамиПротиепілептичні препарати: взаємодії між габапентином і фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою і фенобарбіталом не відзначено. Фармакокінетика габапентину в рівноважному стані однакова у здорових людей та пацієнтів, які отримують інші протиепілептичні засоби. Пероральні контрацептивні препарати: габапентин не впливає на фармакокінетику та ефективність пероральних контрацептивних препаратів, що містять норетистерон та/або етинілестрадіол. Однак зменшення/припинення контрацептивного ефекту цих лікарських засобів можливе при комбінуванні препарату Тебантин з іншими протиепілептичними засобами, що знижують ефективність пероральних контрацептивних засобів. Антациди: засоби, що нейтралізують кислотність шлунка, що містять магній або алюміній, зменшують біодоступність габапентину на 24%. Капсули Тебантин слід приймати через 2 години після прийому антацидів. Циметидин: при комбінації циметидину з габапентином дещо зменшується виведення останнього нирками, що, ймовірно, не має клінічного значення. Інші препарати, що впливають на ЦНС, а також етанол, здатні посилювати побічні ефекти габапентину на ЦНС (наприклад, сонливість, атаксія). Пробенецид; не впливає на ниркову екскрецію габапентину. Морфін: ;при сумісному прийомі габапентину і морфіну, коли морфін у вигляді капсул з контрольованим вивільненням по 60 мг був прийнятий за 2 години до прийому габапентину, спостерігалося збільшення АUS габапентину на 44%, порівняно з монотерапією габапентином, що супроводжувалося і підвищенням (холодовий пресорний тест). Клінічне значення цих змін встановлено. При застосуванні габапентину через 2 години після введення морфіну не спостерігалося змін фармакокінетичних параметрів морфіну. Побічні ефекти морфіну при сумісному застосуванні з габапентином не відрізнялися від таких, що спостерігаються при прийомі морфіну з плацебо. Лабораторні результати визначення білка в сечі: при додаванні габапентину до інших протисудомних засобів були зареєстровані хибнопозитивні результати при визначенні загального білка в сечі за допомогою напівкількісних тестів. При отриманні позитивних результатів за допомогою таких тестів рекомендується користуватися більш специфічним методом преципітації сульфосаліцилової кислоти або біуретової проби.Спосіб застосування та дозиТебантин ® призначають внутрішньо незалежно від прийому їжі або разом з їжею. Капсули слід приймати не розжовуючи з достатньою кількістю рідини. При триразовому введенні слід враховувати, що час між двома дозами не повинен перевищувати 12 год. При ;парціальних судомах ;у ;дорослих та дітей старше 12 років протиепілептичний ефект забезпечується при застосуванні препарату в дозі 900-1200 мг на добу. Оптимальний терапевтичний ефект досягається протягом декількох днів після титрування. Рекомендовані схеми дозування: А.; 1-й день - 300 мг габапентину на добу (по 300 мг 1 раз на добу або по 100 мг 3 рази на добу). У 2-й день - 600 мг габапентину на добу (по 300 мг 2 рази на добу або по 200 мг 3 рази на добу). У 3-й день – 900 мг габапентину на добу (по 300 мг 3 рази на добу). На 4 день добову дозу можна збільшити до 1200 мг, розподіливши на 3 прийоми на добу (по 400 мг 3 рази на добу). або Б. Альтернативний режим дозування: вихідна доза в перший день - по 300 мг 3 рази, тобто. 900 мг/добу. Потім добова доза може бути збільшена до 1200 мг. Залежно від отриманого ефекту дозу можна збільшувати на 300-400 мг на добу, але не перевищуючи загальної добової дози 2400 мг (3 прийоми), що пов'язано з недостатньою кількістю даних про ефективність та безпеку застосування препарату у більш високих дозах. Застосування препарату в якості додаткової терапії; у дітей у віці 3-12 років і масі тіла більше 17 кг У зв'язку з недостатніми даними про ефективність та безпеку, препарат не рекомендується дітям молодше 3 років і не рекомендується дітям віком від 3 до 12 років як монотерапія. Рекомендована добова доза препарату становить 25-35 мг/кг/добу на 3 прийоми. У таблиці 2 представлені добові дози габапентину, що рекомендуються, залежно від маси тіла дитини. Ефективна терапевтична доза досягається титруванням за такою схемою: 1-й день - 10 мг/кг/добу 2-й день - 20 мг/кг/добу 3-й день - 30 мг/кг/сут, згідно з наведеним у таблиці методом. Потім, при необхідності, добову дозу габапентину можна підвищувати до 35 мг/кг/добу за 3 прийоми. Дані довгострокових клінічних досліджень підтвердили хорошу переносимість габапентину у дозах 40-50 мг/кг/добу. Таблиця 2. Початкові дози габапентину для дітей віком 3-12 років та масою тіла понад 17 кг Маса тіла (кг) Добова доза Перший день Другий день Третій день 17-25 600 мг 200 мг (1 раз на добу) 200 мг (2 рази на добу) 200 мг (3 рази на добу) ≥26 900 мг 300 мг (1 раз на добу) 300 мг (2 рази на добу) 300 мг (3 рази на добу) Таблиця 3. Підтримуючі дози габапентину для дітей віком 3-12 років та масою тіла понад 17 кг Маса тіла (кг) Загальна добова доза (мг) 17-25 600 26-36 900 37-50 1200 51-72 1800 При лікуванні ;нейропатичного болю ;у дорослих (старше 18 років) ;оптимальна терапевтична доза препарату Тебантин ® ;встановлюється шляхом титрування з урахуванням ефективності та переносимості. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта максимальна доза може досягати 3600 мг на добу. Рекомендовані схеми дозування: А.; 1-й день - 300 мг габапентину на добу (по 300 мг 1 раз на добу або по 100 мг 3 рази на добу). У 2-й день - 600 мг габапентину на добу (по 300 мг 2 рази на добу або по 200 мг 3 рази на добу). У 3-й день – 900 мг габапентину на добу (по 300 мг 3 рази на добу). або Б. Альтернативний режим дозування при інтенсивному болю: початкова доза в 1-й день - по 300 мг 3 рази, тобто. 900 мг/добу. Потім протягом 7 днів добову дозу можна збільшити до 1800 мг на добу. У деяких випадках для досягнення бажаного аналгетичного ефекту дозу можна збільшувати максимально до 3600 мг на добу, розподіливши її на 3 прийоми. У клінічних дослідженнях протягом першого тижня дозу збільшували до 1800 мг, а за другий та третій тижні – відповідно до 2400 мг та 3600 мг. Ослабленим хворим, пацієнтам з низькою масою тіла або перенесли трансплантацію органів дозу можна підвищувати строго на 100 мг на добу. Пацієнтам похилого віку; відповідно до вікового зниження КК, пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 80 мл/хв), а також пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, терапевтичну дозу слід підбирати індивідуально (таблиця 4). Таблиця 4. Рекомендовані дози габапентину у разі порушення функції нирок. КК (мл/хв) Добова доза габапентину (мг)* ≥80 мл/хв 900-2400 50-79 600-1800 30-49 300-900 15-29 150**-600 <15 150**-300 * Добову дозу слід ділити на 3 прийоми ** приймати через день по 100 мг препарату 3 рази на добу. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі і раніше не приймали габапентин, рекомендується призначити насичувальну дозу, рівну 300-400 мг, потім через кожні 4 години сеансу гемодіалізу призначати по 200-300 мг препарату. У дні, вільні від діалізу, габапентин приймати не можна.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, двоїння в очах, порушення мови, сонливість, летаргія та діарея. Симптоми гострого, загрозливого для життя отруєння не спостерігалися навіть після добового прийому 49 г препарату. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю може бути показаний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ процесі підбору оптимальної терапевтичної дози немає потреби у вимірюванні концентрації препарату у плазмі. Препарат є неефективним для лікування абсансних епілептичних нападів. При застосуванні габапентину необхідний контроль рівня глюкози у крові у пацієнтів з цукровим діабетом; іноді виникає потреба у зміні дози гіпоглікемічного препарату. При появі перших ознак гострого панкреатиту (тривалі біль у черевній порожнині, нудота, повторне блювання) слід припинити лікування габапентином. Слід провести ретельне обстеження пацієнта (клінічні та лабораторні тести) з метою ранньої діагностики гострого панкреатиту. При непереносимості лактози слід враховувати, що 1 капс. (100 мг) містить 22.14 мг лактози, 1 капс. (300 мг) – 66.42 мг лактози, а 1 капс. (400 мг) – 88.56 мг лактози. У разі необхідності знижувати дозу, скасовувати препарат або замінювати на інший альтернативний засіб слід поступово протягом мінімум 1 тижня. Різке припинення терапії може спровокувати епілептичний статус. У разі прояву у дорослих сонливості, атаксії, запаморочення, підвищеної стомлюваності, нудоти та/або блювання, збільшення маси тіла, а у дітей сонливості, гіперкінезії та ворожості слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем. Використання у педіатрії Безпека та ефективність застосування габапентину у дітей у віці до 3 років як додаткової терапії епілепсії і у дітей віком до 12 років як монотерапії не встановлені. Безпека та ефективність терапії нейропатичного болю у пацієнтів; у віці до 18 років; не встановлені. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування пацієнтам необхідно утримуватися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: Габапентин 300 мг. Допоміжні речовини: стеарат магнію, крохмаль прежелатинізований, тальк, лактози моногідрат. Склад кришечки желатинової капсули: барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е171), желатин. Склад корпусу желатинової капсули: барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е171), желатин. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули; тверді желатинові, Coni-Snap®, розмір №1, з кришечкою рожево-коричневого кольору та корпусом світло-жовтого кольору; вміст капсул – білий або майже білий кристалічний порошок.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний препарат. Габапентин подібний структурою з нейротрансмітером гамма-аміномасляною кислотою (ГАМК). Є ліпофільною речовиною. Однак його механізм дії відрізняється від такого деяких інших препаратів, що взаємодіють з ГАМК-рецепторами, включаючи препарати вальпроєвої кислоти, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори ГАМК-трансферази, інгібітори захоплення ГАМК, агоністи ГАМК і пролікарські форми ГАМК і він не має ГАМК не впливає на захоплення та метаболізм ГАМК. Попередні дослідження свідчать про те, що габапентин зв'язується з α2-δ субодиницею потенціалзалежних кальцієвих каналів і пригнічує потік іонів кальцію, що відіграє важливу роль у виникненні нейропатичного болю. Іншими механізмами, що беруть участь у дії габапентину при нейропатичному болю є:зменшення глутаматзалежної загибелі нейронів, збільшення синтезу ГАМК, пригнічення вивільнення нейротрансмітерів моноамінової групи. Габапентин у клінічно значущих концентраціях не зв'язується з рецепторами інших поширених препаратів або трансмітерів, включаючи рецептори ГАМКА і ГАМКВ, бензодіазепінові, глутамату, гліцину або N-метил-D-аспартату (NMDA). На відміну від фенітоїну та карбамазепіну габапентин не взаємодіє з натрієвими каналами; in vitro. Габапентин частково послаблював ефекти агоніста глутаматних NMDA-рецепторів у деяких тестах in vitro, але тільки в концентрації більше 100 мкмоль, яка не досягається in vivo. Габапентин дещо зменшує викид моноамінових нейротрансмітерів і модифікує активність ферментів ГАМК-синтетази та глутамат-синтетази; in vitro. Застосування габапентину у щурів призводило до підвищення обміну ГАМК у деяких ділянках головного мозку; цей ефект був подібний до такого вальпроєвої кислоти, хоча спостерігався в інших ділянках головного мозку. Значення цих ефектів габапентину для його протисудомної активності не встановлено. У тварин габапентин легко проникає в тканину головного мозку і попереджає судоми, спричинені максимальним електрошоком.хімічними препаратами, включаючи інгібітори синтезу ГАМК, також зумовлені генетичними чинниками.ФармакокінетикаВсмоктування Швидка абсорбція. Після прийому внутрішньо С max досягається через 3 ч. При повторному введенні С max досягається приблизно на 1 год швидше, ніж при одноразовому прийомі. Біодоступність габапентину не є пропорційною дозі: знижується при збільшенні дози. Абсолютна біодоступність габапентину у капсулах становить близько 60%. Прийом їжі (в т.ч. з високим вмістом жирів) не істотно впливає на фармакокінетику, у таких випадках відбувається збільшення AUC і С max ;на 14%. При прийомі препарату в дозі 300-4800 мг середні величини Сmax і AUC зростають у міру збільшення дози. Відхилення від лінійності для обох показників дуже невелике при дозах, що не перевищують 600 мг; при високих дозах збільшення менш значне. Фармакокінетичні параметри габапентину при повторному прийомі препарату кожні 8 годин наведено у таблиці 1. Таблиця 1. Показник 300 мг (n=7) 400 мг (n=11) З max; (мкг/мл) 4.02 (24) 5.50 (21) Т max; (ч) 2.7 (18) 2.1 (47) T 1/2 ; (ч) 5.2 (12) 6.1 (не опр.) AUC (мкг×год/мл) 24.8 (24) 33.3 (20) Кількість габапентину, виведеного із сечею (%) відсутня 63.6 (14) Розподіл Габапентин практично не зв'язується з білками плазми (менше 3%), V d ; - 57.7 л. Концентрація в спинномозковій рідині становить 20% від Css ; у плазмі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Метаболізм Габапентин практично не метаболізується в організмі людини і не індукує окисних ферментів печінки зі змішаною функцією, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. Виведення Виведення з плазми після внутрішньовенного введення має лінійний характер. T 1/2 ; - 5-7 год, не залежить від дози. Константа швидкості виведення, плазмовий кліренс та нирковий кліренс габапентину прямо пропорційні КК. Габапентин виводиться нирками у незміненому вигляді. Видаляється із плазми при гемодіалізі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Плазмовий кліренс габапентину знижується у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок. При КК менше 30 мл/хв T 1/2; становить близько 52 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується корекція дози. Після прийому внутрішньо габапентину одноразово плазмова концентрація препарату у дітей віком від 4 до 12 років подібна до такої у дорослих пацієнтів. При повторних прийомах рівноважний стан досягався через 1-2 дні та зберігався протягом усього курсу лікування.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняПарціальні судоми з вторинною генералізацією або без неї у дорослих та дітей старше 12 років як монотерапія або додаткова терапія; парціальні судоми з вторинною генералізацією або без неї у дітей віком від 3 до 12 років як додаткова терапія; нейропатичний біль у пацієнтів старше 18 років (ефективність та безпека у пацієнтів віком до 18 років не встановлені).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; гострий панкреатит; монотерапія у дітей віком від 3 до 12 років; дитячий вік до 3 років; період лактації (грудного вигодовування); недостатність лактази, непереносимість лактози, мальабсорбція глюкози/галактози (лікарська форма препарату містить лактозу). З обережністю: ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДані про застосування препарату у вагітних відсутні, тому Тебантин слід застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Габапентин виводиться із грудним молоком. Вплив габапентину на дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні невідомий, тому під час годування груддю Тебантин® слід призначати тільки в тому випадку, якщо користь для матері явно переважує ризик для немовляти. Застосування у дітей Протипоказаний у дітей віком до 3 років. Протипоказано застосування препарату Тебантин® як монотерапія у дітей віком від 3 до 12 років. Безпека та ефективність терапії нейропатичного болю у пацієнтів віком до 18 років не встановлені.Побічна діяПри лікуванні парціальних судом Загальні: біль у спині, біль у грудях, лихоманка, підвищена стомлюваність, грипоподібний синдром, астенія, нездужання. З боку нервової системи: ;сонливість, запаморочення, головний біль, амнезія, атаксія, депресія, емоційна лабільність, підвищена нервова збудливість, ністагм (дозозалежний), тремор, посмикування м'язів, гіперкінези, дизартрія, порушення координації, галюцинації, рухові дискінезія, дистонія), порушення мислення, сплутаність свідомості, тики, парестезії (дозозалежні), гіперкінезія, посилення, ослаблення або відсутність рефлексів, тривожність, неспокій, ворожість, безсоння. З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, підвищення апетиту, сухість у роті або глотці, запор, діарея, ураження зубів, панкреатит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ, метеоризм, анорексія, гінгівіт. З боку серцево-судинної системи: серцебиття, симптоми вазодилатації. При призначенні з іншими лікарськими засобами – підвищення артеріального тиску. З боку системи кровотворення: ; лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку кістково-м'язової системи: ; артралгія, міалгія, переломи. З боку дихальної системи: фарингіт, риніт, при призначенні з іншими протиепілептичними лікарськими засобами - кашель, пневмонія. З боку органів чуття: порушення зору (амбліопія, диплопія), шум у вухах. З боку сечовивідної системи: ; нетримання сечі, гостра ниркова недостатність, при призначенні з іншими протиепілептичними лікарськими засобами – інфекція сечових шляхів. З боку статевої системи: імпотенція, збільшення в обсязі молочних залоз, гінекомастія. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, лихоманка, ангіоневротичний набряк, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона). Інші: пурпура, збільшення маси тіла, зміна кольору емалі зубів, набряк обличчя, периферичні набряки, генералізований набряк, акне, алопеція, коливання концентрації глюкози крові у хворих на цукровий діабет. При лікуванні нейропатичного болю Загальні: ;випадкові травми, астенія, біль у спині, грипоподібний синдром, головний біль, інфекції, біль різної локалізації. З боку травної системи: ;запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, метеоризм, нудота, блювання, біль у животі. З боку нервової системи: порушення ходи, дезорієнтація, парестезії, сонливість, порушення мислення, тремор. З боку дихальної системи: ;задишка, фарингіт. Дерматологічні реакції: ; шкірний висип. З боку органів чуття: амбліопія. З боку обміну речовин: ; периферичні набряки, збільшення маси тіла. Крім того, у дітей молодше 12 років відзначалася ворожість та гіперкінезія при прийомі габапентину як додаткова терапія. Після різкого скасування терапії габапентином найчастіше відзначалися занепокоєння, безсоння, нудота, біль різної локалізації, підвищене потовиділення.Взаємодія з лікарськими засобамиПротиепілептичні препарати: взаємодії між габапентином і фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою і фенобарбіталом не відзначено. Фармакокінетика габапентину в рівноважному стані однакова у здорових людей та пацієнтів, які отримують інші протиепілептичні засоби. Пероральні контрацептивні препарати: габапентин не впливає на фармакокінетику та ефективність пероральних контрацептивних препаратів, що містять норетистерон та/або етинілестрадіол. Однак зменшення/припинення контрацептивного ефекту цих лікарських засобів можливе при комбінуванні препарату Тебантин з іншими протиепілептичними засобами, що знижують ефективність пероральних контрацептивних засобів. Антациди: засоби, що нейтралізують кислотність шлунка, що містять магній або алюміній, зменшують біодоступність габапентину на 24%. Капсули Тебантин слід приймати через 2 години після прийому антацидів. Циметидин: при комбінації циметидину з габапентином дещо зменшується виведення останнього нирками, що, ймовірно, не має клінічного значення. Інші препарати, що впливають на ЦНС, а також етанол, здатні посилювати побічні ефекти габапентину на ЦНС (наприклад, сонливість, атаксія). Пробенецид; не впливає на ниркову екскрецію габапентину. Морфін: ;при сумісному прийомі габапентину і морфіну, коли морфін у вигляді капсул з контрольованим вивільненням по 60 мг був прийнятий за 2 години до прийому габапентину, спостерігалося збільшення АUS габапентину на 44%, порівняно з монотерапією габапентином, що супроводжувалося і підвищенням (холодовий пресорний тест). Клінічне значення цих змін встановлено. При застосуванні габапентину через 2 години після введення морфіну не спостерігалося змін фармакокінетичних параметрів морфіну. Побічні ефекти морфіну при сумісному застосуванні з габапентином не відрізнялися від таких, що спостерігаються при прийомі морфіну з плацебо. Лабораторні результати визначення білка в сечі: при додаванні габапентину до інших протисудомних засобів були зареєстровані хибнопозитивні результати при визначенні загального білка в сечі за допомогою напівкількісних тестів. При отриманні позитивних результатів за допомогою таких тестів рекомендується користуватися більш специфічним методом преципітації сульфосаліцилової кислоти або біуретової проби.Спосіб застосування та дозиТебантин ® призначають внутрішньо незалежно від прийому їжі або разом з їжею. Капсули слід приймати не розжовуючи з достатньою кількістю рідини. При триразовому введенні слід враховувати, що час між двома дозами не повинен перевищувати 12 год. При ;парціальних судомах ;у ;дорослих та дітей старше 12 років протиепілептичний ефект забезпечується при застосуванні препарату в дозі 900-1200 мг на добу. Оптимальний терапевтичний ефект досягається протягом декількох днів після титрування. Рекомендовані схеми дозування: А.; 1-й день - 300 мг габапентину на добу (по 300 мг 1 раз на добу або по 100 мг 3 рази на добу). У 2-й день - 600 мг габапентину на добу (по 300 мг 2 рази на добу або по 200 мг 3 рази на добу). У 3-й день – 900 мг габапентину на добу (по 300 мг 3 рази на добу). На 4 день добову дозу можна збільшити до 1200 мг, розподіливши на 3 прийоми на добу (по 400 мг 3 рази на добу). або Б. Альтернативний режим дозування: вихідна доза в перший день - по 300 мг 3 рази, тобто. 900 мг/добу. Потім добова доза може бути збільшена до 1200 мг. Залежно від отриманого ефекту дозу можна збільшувати на 300-400 мг на добу, але не перевищуючи загальної добової дози 2400 мг (3 прийоми), що пов'язано з недостатньою кількістю даних про ефективність та безпеку застосування препарату у більш високих дозах. Застосування препарату в якості додаткової терапії; у дітей у віці 3-12 років і масі тіла більше 17 кг У зв'язку з недостатніми даними про ефективність та безпеку, препарат не рекомендується дітям молодше 3 років і не рекомендується дітям віком від 3 до 12 років як монотерапія. Рекомендована добова доза препарату становить 25-35 мг/кг/добу на 3 прийоми. У таблиці 2 представлені добові дози габапентину, що рекомендуються, залежно від маси тіла дитини. Ефективна терапевтична доза досягається титруванням за такою схемою: 1-й день - 10 мг/кг/добу 2-й день - 20 мг/кг/добу 3-й день - 30 мг/кг/сут, згідно з наведеним у таблиці методом. Потім, при необхідності, добову дозу габапентину можна підвищувати до 35 мг/кг/добу за 3 прийоми. Дані довгострокових клінічних досліджень підтвердили хорошу переносимість габапентину у дозах 40-50 мг/кг/добу. Таблиця 2. Початкові дози габапентину для дітей віком 3-12 років та масою тіла понад 17 кг Маса тіла (кг) Добова доза Перший день Другий день Третій день 17-25 600 мг 200 мг (1 раз на добу) 200 мг (2 рази на добу) 200 мг (3 рази на добу) ≥26 900 мг 300 мг (1 раз на добу) 300 мг (2 рази на добу) 300 мг (3 рази на добу) Таблиця 3. Підтримуючі дози габапентину для дітей віком 3-12 років та масою тіла понад 17 кг Маса тіла (кг) Загальна добова доза (мг) 17-25 600 26-36 900 37-50 1200 51-72 1800 При лікуванні ;нейропатичного болю ;у дорослих (старше 18 років) ;оптимальна терапевтична доза препарату Тебантин ® ;встановлюється шляхом титрування з урахуванням ефективності та переносимості. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта максимальна доза може досягати 3600 мг на добу. Рекомендовані схеми дозування: А.; 1-й день - 300 мг габапентину на добу (по 300 мг 1 раз на добу або по 100 мг 3 рази на добу). У 2-й день - 600 мг габапентину на добу (по 300 мг 2 рази на добу або по 200 мг 3 рази на добу). У 3-й день – 900 мг габапентину на добу (по 300 мг 3 рази на добу). або Б. Альтернативний режим дозування при інтенсивному болю: початкова доза в 1-й день - по 300 мг 3 рази, тобто. 900 мг/добу. Потім протягом 7 днів добову дозу можна збільшити до 1800 мг на добу. У деяких випадках для досягнення бажаного аналгетичного ефекту дозу можна збільшувати максимально до 3600 мг на добу, розподіливши її на 3 прийоми. У клінічних дослідженнях протягом першого тижня дозу збільшували до 1800 мг, а за другий та третій тижні – відповідно до 2400 мг та 3600 мг. Ослабленим хворим, пацієнтам з низькою масою тіла або перенесли трансплантацію органів дозу можна підвищувати строго на 100 мг на добу. Пацієнтам похилого віку; відповідно до вікового зниження КК, пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 80 мл/хв), а також пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, терапевтичну дозу слід підбирати індивідуально (таблиця 4). Таблиця 4. Рекомендовані дози габапентину у разі порушення функції нирок. КК (мл/хв) Добова доза габапентину (мг)* ≥80 мл/хв 900-2400 50-79 600-1800 30-49 300-900 15-29 150**-600 <15 150**-300 * Добову дозу слід ділити на 3 прийоми ** приймати через день по 100 мг препарату 3 рази на добу. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі і раніше не приймали габапентин, рекомендується призначити насичувальну дозу, рівну 300-400 мг, потім через кожні 4 години сеансу гемодіалізу призначати по 200-300 мг препарату. У дні, вільні від діалізу, габапентин приймати не можна.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, двоїння в очах, порушення мови, сонливість, летаргія та діарея. Симптоми гострого, загрозливого для життя отруєння не спостерігалися навіть після добового прийому 49 г препарату. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю може бути показаний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ процесі підбору оптимальної терапевтичної дози немає потреби у вимірюванні концентрації препарату у плазмі. Препарат є неефективним для лікування абсансних епілептичних нападів. При застосуванні габапентину необхідний контроль рівня глюкози у крові у пацієнтів з цукровим діабетом; іноді виникає потреба у зміні дози гіпоглікемічного препарату. При появі перших ознак гострого панкреатиту (тривалі біль у черевній порожнині, нудота, повторне блювання) слід припинити лікування габапентином. Слід провести ретельне обстеження пацієнта (клінічні та лабораторні тести) з метою ранньої діагностики гострого панкреатиту. При непереносимості лактози слід враховувати, що 1 капс. (100 мг) містить 22.14 мг лактози, 1 капс. (300 мг) – 66.42 мг лактози, а 1 капс. (400 мг) – 88.56 мг лактози. У разі необхідності знижувати дозу, скасовувати препарат або замінювати на інший альтернативний засіб слід поступово протягом мінімум 1 тижня. Різке припинення терапії може спровокувати епілептичний статус. У разі прояву у дорослих сонливості, атаксії, запаморочення, підвищеної стомлюваності, нудоти та/або блювання, збільшення маси тіла, а у дітей сонливості, гіперкінезії та ворожості слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем. Використання у педіатрії Безпека та ефективність застосування габапентину у дітей у віці до 3 років як додаткової терапії епілепсії і у дітей віком до 12 років як монотерапії не встановлені. Безпека та ефективність терапії нейропатичного болю у пацієнтів; у віці до 18 років; не встановлені. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування пацієнтам необхідно утримуватися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему