Лекарства и БАД
188,00 грн
153,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКамфора рацемічна – 100 г; Соняшникова олія – до 1 л. Розчин для зовнішнього застосування [олійний] 10%. По 30, 50 або 100 мл у флакони оранжевого скла, закупорені пробками поліетиленовими та кришками нагвинчувані. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Допускається упаковка флаконів без пачки разом із рівною кількістю інструкцій із застосування у групову упаковку.Опис лікарської формиПрозора масляниста рідина жовтого кольору із запахом камфори.Фармакотерапевтична групаМісцевий подразник природного походження.ФармакокінетикаПри нанесенні на поверхню шкіри частково всмоктується, окислюється. Продукти окислення з'єднуються з глюкуроновою кислотою та виводяться нирками. Частина камфори виділяється у незміненому вигляді легкими та з жовчю.ФармакодинамікаПрепарат має антисептичну, місцевоподразнюючу, місцеву аналгетичну та протизапальну дію. Порушуючи чутливі нервові закінчення шкіри, розширює кровоносні судини та покращує трофіку органів та тканин.Показання до застосуванняАртралгія, міалгія, ішіас, міозит, профілактика утворення пролежнів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, порушення цілісності шкірних покровів або запальні захворювання шкіри у місці передбачуваного нанесення (в т. ч. дерматит, екзема), вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років.Побічна діяАлергічні шкірні реакції (кропив'янка), подразнення шкіри, біль голови, запаморочення.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Міалгія, міозит, артралгія, ішіас: невелика кількість олії наносять на область больових відчуттів та легкими рухами розтирають. Застосовують 2-3 десь у день протягом 7-10 днів. Профілактика утворення пролежнів: обробка шкірних покривів 2-3 десь у день.ПередозуванняСимптоми: збудження, тахікардія, судоми. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати потрапляння препарату на відкриті рани, очі та слизові оболонки. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттям іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій через можливе виникнення побічного ефекту - запаморочення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій через можливе виникнення побічного ефекту – запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. периндоприлу ербумін До напівфабрикат гранули 150,060 мг (активна речовина напівфабрикату гранул: периндоприлу ербумін 8,000 мг; допоміжні речовини напівфабрикату гранул: кальцію хлориду гексагідрат 2,400 мг, 00,000,000,000,000,000,000,000,000,00000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000 5 Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 45,000 мг, натрію гідрокарбонат 1,000 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,540 мг, магнію стеарат 0,900 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. По 3, 6 або 9 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаКомбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичних параметрів у порівнянні з роздільним прийомом цих препаратів. Периндоприл після прийому внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить 65-70%. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат. T1/2 периндоприлу із плазми становить 1 год. Cmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Оскільки прийом з їжею зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат та біодоступність препарату, периндоприл необхідно приймати 1 раз на добу вранці, перед сніданком. Приймаючи периндоприл 1 раз на день рівноважна концентрація досягається протягом 4 днів. У печінці піддається метаболізму з утворенням активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту периндоприлату, периндоприл утворює ще 5 неактивних метаболітів. Зв'язування з білками плазми периндоприлату дозозалежне і становить 20%. Периндоприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний бар'єр, незначна кількість проникає через плаценту та в грудне молоко. Виводиться нирками, T1/2 периндоприлату становить близько 17 год. Не кумулює. У пацієнтів похилого віку, у хворих з нирковою та серцевою недостатністю виведення периндоприлату сповільнене. При нирковій недостатності рекомендується знижувати дозу периндоприлу залежно від тяжкості ниркової недостатності (кліренсу креатиніну). Діалізний Cl периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінена у пацієнтів із цирозом печінки: печінковий кліренс знижений наполовину. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Індапамід. Швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Їда трохи уповільнює всмоктування, але істотно не впливає на кількість абсорбованого індапаміду. Cmax у плазмі крові досягається через 1 годину після прийому внутрішньо одноразової дози. Зв'язується із білками плазми крові на 79%. T1/2 становить від 14 до 24 год (у середньому – 18 год.). Чи не кумулює. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками (70%) переважно у вигляді метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько 5%) та кишечником із жовчю у вигляді неактивних метаболітів (22%). У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються.ФармакодинамікаКо-Перінева – комбінований препарат, що містить інгібітор АПФ – периндоприл та тіазидоподібний діуретик – індапамід. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дію. Ко-Перінева виявляє виражену дозозалежну антигіпертензивну дію, яка не залежить від віку та положення тіла хворого і не супроводжується рефлекторною тахікардією. Не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ЛПНГ, ЛПДНЩ, ЛПВЩ, тригліцериди (ТГ) та вуглеводи), в т.ч. у хворих на цукровий діабет. Зменшує ризик розвитку гіпокаліємії, зумовленої монотерапією діуретиком. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Стабільне зниження артеріального тиску досягається протягом 1 міс на фоні застосування препарату Ко-Перінева без збільшення ЧСС. Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому "скасування". Периндоприл - інгібітор АПФ, механізм дії якого пов'язаний з пригніченням активності АПФ, що призводить до зменшення утворення ангіотензину II, - усуває вазоконстрикторну дію ангіотензину II, знижує секрецію альдостерону. Застосування периндоприлу не призводить до затримки натрію та рідини, не викликає рефлекторної тахікардії при тривалому лікуванні. Антигіпертензивний ефект периндоприлу розвивається у пацієнтів із низькою або нормальною активністю реніну плазми. Периндоприл діє через свій основний активний метаболіт — периндоприлат. Інші його метаболіти неактивні. Дія препарату Ко-Перінева призводить до: розширення вен (зниження переднавантаження на серце), обумовленого зміною метаболізму ПГ; зменшення ОПСС (зниження постнавантаження на серце). У пацієнтів із серцевою недостатністю периндоприл сприяє: зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; підвищенню регіонарного кровотоку у м'язах. Периндоприл ефективний при артеріальній гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості: м'якої, помірної та тяжкої. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом доби. Припинення терапії не призводить до розвитку синдрому "скасування". Має судинорозширюючі властивості і відновлює еластичність великих артерій. Додавання тіазидоподібного діуретика посилює антигіпертензивний ефект периндоприлу. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду, є діуретиком. Інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті ниркових канальців, підвищуючи виділення нирками натрію та хлору, приводячи таким чином до посилення діурезу. У меншій мірі підвищує екскрецію калію та магнію. Маючи здатність селективно блокувати «повільні» кальцієві канали, індапамід підвищує еластичність стінок артерій і знижує ОПСС. Чинить гіпотензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту. Підвищення дози індапаміду не спричиняє посилення антигіпертензивного ефекту, але збільшує ризик розвитку небажаних явищ. Індапамід у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на метаболізм ліпідів: ТГ, ЛПНГ та ЛПВЩ та метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів з цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини, будь-якого інгібітора АПФ, похідних сульфонаміду або будь-яких допоміжних речовин препарату; ангіоневротичний набряк (спадковий, ідіопатичний чи ангіоневротичний) на фоні прийому інших інгібіторів АПФ (в анамнезі); виражена ниркова недостатність; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; рефрактерна гіперкаліємія; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT на ЕКГ, одночасний прийом з антиаритмічними препаратами, здатними викликати шлуночкову тахікардію на кшталт «пірует»; тяжка печінкова недостатність (в т.ч. з енцефалопатією); вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); враховуючи відсутність достатнього досвіду застосування, препарат Ко-Перінева не слід приймати пацієнтам, які перебувають на діалізі, та пацієнтам з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю. З обережністю: системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак (ВКВ), склеродермія), терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), пригнічення кістковомозкового кровотворення, зниження ОЦК (прийом діуретиків, , стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, пацієнти похилого віку перед процедурою аферезу ЛПНГ, одночасне проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад отрутою перетинчастокрилих); стан після трансплантації нирок,стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.Вагітність та лактаціяВагітність. Прийом препарату Ко-Перінєва протипоказаний при вагітності. При плануванні вагітності або її наступі на тлі прийому препарату Ко-Перинева слід негайно припинити прийом препарату і призначити іншу гіпотензивну терапію. Не слід застосовувати препарат Ко-Перінева у І триместрі вагітності. Контрольованих клінічних досліджень із застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилося. Обмежені дані свідчать, що прийом інгібіторів АПФ у І триместрі не призводив до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю, але повністю виключити фетотоксичну дію інгібіторів АПФ не можна. Препарат Ко-Перінєва протипоказаний у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Тривале застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення розвитку плода (зниження функції нирок,олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків можливий розвиток у плода/новонародженого гіпоглікемії та тромбоцитопенії. Якщо жінка приймала інгібітор АПФ у II та III триместрах вагітності, рекомендується провести УЗД нирок та черепа плода/новонародженого. У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може спостерігатися артеріальна гіпотензія, тому новонароджені повинні бути під ретельним медичним наглядом. Період грудного вигодовування. Препарат Ко-Перінєва протипоказаний у період грудного вигодовування. Невідомо, чи виділяється периндоприл із грудним молоком. Індапамід виділяється із грудним молоком. Викликає зменшення або пригнічення лактації. У новонародженого можливий розвиток підвищеної чутливості до похідних сульфонаміду, гіпокаліємії та «ядерної» жовтяниці. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату.Побічна діяПериндоприл інгібує на РААС і зменшує виведення іонів калію нирками на фоні прийому індапаміду. Ризик розвитку гіпокаліємії (вміст калію в сироватці крові менше 3,4 ммоль/л) у пацієнтів на фоні застосування препарату Ко-Перінева у добовій дозі 0,625 мг/2 мг становить 2%, 1,25 мг/4 мг – 4% та 2 5 мг/8 мг - 6%. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія (є повідомлення при застосуванні інгібіторів АПФ). У певних клінічних ситуаціях (стани після трансплантації нирки або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі), інгібітори АПФ можуть викликати анемію. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – парестезії, головний біль, запаморочення, вертиго; нечасто – лабільність настрою, порушення сну; дуже рідко - сплутаність свідомості. З боку органів чуття: часто — порушення зору, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто виражене зниження АТ, в т.ч. ортостатична гіпотензія; дуже рідко – аритмії, у т.ч. та брадикардія, шлуночкова тахікардія, миготлива аритмія, а також стенокардія, інфаркт міокарда, можливо вторинні, внаслідок зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику; частота невідома - шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо з летальним результатом). З боку дихальної системи: часто — сухий кашель, що тривало зберігається на фоні застосування інгібіторів АПФ і зникає після їх відміни; задишка; нечасто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: часто - запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини, зниження апетиту, нудота, біль в епігастрії, біль у животі, порушення смакового сприйняття, блювання, диспепсія, діарея; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця; частота не встановлена - у разі печінкової недостатності існує ймовірність розвитку печінкової енцефалопатії. З боку шкірних покровів і підшкірно-жирової клітковини: часто - свербіж шкіри, шкірний висип, макулопапульозні висипання; нечасто — ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки ротової порожнини, язика, голосових складок та/або гортані, кропив'янка; реакції підвищеної чутливості, переважно дерматологічні, у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом; погіршення перебігу ВКВ; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; поодинокі випадки реакції фоточутливості. З боку кістково-м'язової системи: часто м'язові спазми. З боку сечовидільної системи: нечасто ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи: нечасто імпотенція. Інші: часто – астенія; нечасто - підвищене потовиділення. Лабораторні показники: рідко – гіперкальціємія; частота невідома – збільшення QT на ЕКГ; підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у сироватці крові під час прийому препарату; підвищення активності печінкових ферментів; невелике підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, оборотне після припинення терапії, яке найчастіше розвивається на фоні стенозу ниркових артерій або стенозу артерії єдиної нирки, артеріальної гіпертензії на фоні терапії діуретиками при нирковій недостатності; гіпокаліємія, особливо значуща для пацієнтів, які належать до групи ризику; гіпохлоремія може призвести до компенсаторного метаболічного алкалозу (ймовірність та тяжкість ефекту – низькі); гіперкаліємія частіше оборотна; гіпонатріємія з гіповолемією, що призводять до зниження ОЦК та ортостатичної гіпотензії. За даними клінічних досліджень, побічні ефекти відповідають раніше встановленому профілю безпеки комбінації периндоприлу та індапаміду. У поодиноких випадках розвивалися такі серйозні небажані явища: гіперкаліємія, гостра ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія та кашель, можливий розвиток ангіоневротичного набряку.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування не рекомендується Препарати літію. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були зареєстровані випадки оборотного підвищення концентрації літію у сироватці крові. Одночасний прийом тіазидних діуретиків може сприяти збільшенню концентрації літію в плазмі та ризику його токсичної дії на фоні прийому інгібітору АПФ. Одночасне застосування препарату Ко-Перінева з препаратами літію не рекомендується. При необхідності одночасного застосування необхідно ретельно контролювати сироваткові концентрації літію. Одночасне застосування, що потребує особливої обережності Баклофен – потенціювання гіпотензивного ефекту. Необхідний контроль АТ, функції нирок та при необхідності корекція дози гіпотензивних засобів. НПЗП, зокрема. високі дози ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г на добу). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) знижує гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ, підвищує ризик розвитку порушень нирок. крові, особливо у пацієнтів із вже існуючими порушеннями функції нирок. Таку комбінацію рекомендується застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. До початку лікування пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини, а також регулярно контролювати функцію нирок як на початку терапії, так і в процесі лікування. Одночасне застосування, що вимагає обережності Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики). Підсилюють гіпотензивний ефект та збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ГКС, тетракозактид. Зменшення гіпотензивного ефекту (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Інші гіпотензивні засоби: можливе посилення гіпотензивного ефекту препарату Ко-Перінєва. Периндоприл Одночасне застосування не рекомендується Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон) та препарати калію: інгібітори АПФ зменшують втрату калію нирками, спричинену діуретиком. При сумісному застосуванні їх з інгібіторами АПФ можливе підвищення вмісту калію в сироватці аж до летального результату. Якщо необхідне одночасне застосування інгібітору АПФ та вищевказаних препаратів (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватись обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові та параметрів ЕКГ. Одночасне застосування, що потребує особливої обережності Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування (похідні сульфонілсечовини) та інсулін: застосування інгібіторів АПФ (описані для каптоприлу та еналаприлу) у дуже рідких випадках може посилити гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини та інсуліну у пацієнтів з цукровим діабетом; при їх одночасному застосуванні можливе підвищення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні, що може вимагати корекції доз гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо та інсуліну. Одночасне застосування, що вимагає обережності Алопуринол, цитостатичні імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід: одночасний прийом цих препаратів з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Засоби для анестезії: інгібітори АПФ можуть посилити гіпотензивний ефект деяких засобів для проведення загальної анестезії. Діуретики (тіазидні та петльові): застосування діуретиків у високих дозах може призводити до гіповолемії (за рахунок зменшення ОЦК), а додавання до терапії периндоприлу – до вираженого зниження артеріального тиску. Індапамід Одночасне застосування, що потребує особливої обережності Препарати, які можуть викликати шлуночкову поліморфну тахікардію типу «пірует»: т.к. існує ризик розвитку гіпокаліємії, індапамід слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими засобами, здатними викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует», такими як: антиаритмічні засоби (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретілія); деякі нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманіл метилсульфат, еритроміцин при внутрішньовенному застосуванні, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін при внутрішньовенному застосуванні, метадон, астемізол,терфенадін. Слід уникати одночасного застосування з переліченими вище препаратами. Необхідно контролювати вміст калію в сироватці крові, щоб уникнути гіпокаліємії, при розвитку якої необхідно проводити її корекцію, контролювати інтервал QT на ЕКГ. Лікарські засоби, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В при внутрішньовенному введенні, глюко- та мінералокортикоїди (при системному призначенні), проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника (слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника), тетракозактид – збільшення ризику адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі, при необхідності, його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати дозу серцевих глікозидів. Одночасне застосування, що вимагає обережності Метформін: функціональна ниркова недостатність на фоні прийому діуретиків, особливо петльових, при одночасному застосуванні з метформіном підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) – у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) – у жінок. Йодмісткі контрастні засоби: у пацієнтів з гіповолемією на фоні застосування діуретичних засобів існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні контрастних речовин, що містять високі дози йоду. Перед застосуванням йодовмісних контрастних засобів слід заповнити ОЦК. Препарати, що містять солі кальцію: при одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Циклоспорин: можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину в плазмі крові, навіть за відсутності вираженої втрати іонів натрію та дегідратації.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, переважно в ранковий час до сніданку, запиваючи достатньою кількістю рідини. По можливості прийом препарату слід розпочинати з добору доз однокомпонентних препаратів. У разі клінічної необхідності можливе призначення комбінованої терапії препаратом Ко-Перінєва одразу після монотерапії. Дози наводяться для співвідношення індапаміду/періндоприлу. Початкова доза – по 1 табл. препарату Ко-Перінева (0,625 мг/2 мг) 1 раз на добу. Якщо через 1 місяць прийому препарату не вдається домогтися адекватного контролю артеріального тиску, дозу препарату слід збільшити до 1 табл. препарату Ко-Перінєва (1,25 мг/4 мг) 1 раз на добу. При необхідності досягнення більш вираженого гіпотензивного ефекту можливе збільшення дози препарату до максимальної добової дози препарату Ко-Перинева — 1 табл. (2,5 мг/8 мг) 1 раз на добу. Пацієнти похилого віку. Початкова доза – 1 табл. препарату Ко-Перінєва по 0,625 мг/2 мг 1 раз на добу. Слід призначати лікування препаратом після контролю функції нирок та артеріального тиску. Пацієнти із порушенням функції нирок. Препарат Ко-Перінева пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю протипоказаний (Cl креатиніну менше 30 мл/хв). Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендується починати терапію з необхідних доз препаратів (в монотерапії), що входять до складу препарату Ко-Перінева; максимальна добова доза препарату Ко-Перінева – 1,25 мг/4 мг. Пацієнтам з Cl креатиніну, рівним або перевищує 60 мл/хв, корекція дози не потрібна. На тлі терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у сироватці крові. Пацієнти із порушенням функції печінки. Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. При помірно вираженій печінковій недостатності корекція доз не потрібна. Діти та підлітки. Препарат Ко-Перинева не слід застосовувати дітям та підліткам до 18 років, т.к. дані щодо ефективності та безпеки недостатні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, нудота, блювання, м'язові судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, олігурія аж до анурії (внаслідок зниження ОЦК); можливі порушення водно-електролітного балансу (низький вміст натрію та калію у плазмі крові). Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, відновлення водно-електролітного балансу в умовах стаціонару. При вираженому зниженні артеріального тиску необхідно перевести хворого в положення лежачи на спині з піднятими нагору ногами; далі слід провести заходи, спрямовані на збільшення ОЦК (запровадження 0,9% розчину натрію хлориду внутрішньовенно). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути виведений із організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарати літію: Не рекомендується одночасне застосування препарату Ко-Перінева з препаратами літію. Порушення функції нирок |Терапія препаратом Ко-Перинева® протипоказана пацієнтам із вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії препаратом Ко-Перінева можуть з'явитися ознаки гострої ниркової недостатності. |У цьому випадку лікування препаратом Ко-Перінева слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи низькі дози препарату Ко-Перінева, або застосовувати препарати периндоприл та індапамід у монотерапії. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та креатиніну у сироватці крові через кожні 2 тижні після початку терапії та кожні наступні 2 місяці терапії препаратом Ко-Перінева®. Гостра ниркова недостатність частіше розвивається у пацієнтів з тяжкою ХСН або вихідним порушенням функції нирок, у тому числі при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, що функціонує. Прийом препарату Ко-Перінева не рекомендований пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки. Зниження АТ та порушення водно-електролітного балансу Гіпонатріємія пов'язана з ризиком раптового зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, що функціонує). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після тривалої діареї або блювання. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль електролітів у плазмі. При вираженому зниженні АТ може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію препаратом Ко-Перінева®, застосовуючи низькі дози препарату, або застосовуючи препарати периндоприл та індапамід у монотерапії. Зміст калію Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі комбінованого застосування гіпотензивних засобів та діуретика необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові. Допоміжні речовини Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату Ко-Перинева входить лактоза моногідрат, тому препарат протипоказаний пацієнтам зі спадковою галактоземією, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Периндоприл Нейтропенія/агранулоцитоз У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок відсутність інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко і проходить самостійно після відміни інгібіторів АПФ. Периндоприл необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини та одночасно одержувати імуносупресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів можуть розвиватися важкі інфекції, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії. У разі призначення периндоприлу рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнт повинен бути попереджений у тому, що у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (біль у горлі, підвищення температури) необхідно негайно звернутися до лікаря. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, губ, язика, язичка верхнього неба та/або гортані. При появі цих симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, хворий повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо ангіоневротичний набряк зачіпає тільки обличчя та губи, його прояви зазвичай проходять самостійно або для лікування його симптомів можуть застосовуватися антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірно епінефрін (адреналін) (у розведенні 1:1000 (0,3 або 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів). У хворих, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібітора АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку Особи та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів із болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у хворих, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати призначення інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Проте розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку проведення процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням сульфату декстрану можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням високопроточних мембран. Гемодіаліз У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи (див. розділ "З обережністю"). Калійзберігаючі діуретики та препарати калію Спільне застосування периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі не рекомендується. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель, який зникає після відміни препаратів цієї групи. З появою сухого кашлю слід пам'ятати про можливий зв'язок цього симптому з прийомом інгібітору АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ необхідна пацієнтові, прийом препарату Ко-Перінева може бути продовжений. Діти та підлітки молодші 18 років Препарат Ко-Перінева® протипоказаний дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності пацієнтів з ХСН, порушенням водно-електролітного балансу та ін. При цирозі печінки, що супроводжується набряками та асцитом, артеріальною гіпотензією, ХСН може відзначатися значна активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів у плазмі крові (на фоні безсольової дієти або тривалого прийому діу). Застосування інгібітору АПФ викликає блокаду РААС, у зв'язку з цим можливе різке зниження артеріального тиску та/або підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, що свідчить про розвиток гострої ниркової недостатності, що частіше спостерігається при прийомі першої дози препарату Ко-Перінева або протягом перших двох тижнів терапії. . Пацієнти похилого віку Перед початком прийому препарату Ко-Перінева слід оцінити функцію нирок та вміст калію в плазмі крові. Початкову дозу препарату Ко-Перінева підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зменшенні ОЦК та ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх хворих, однак особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату Ко-Перінева у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з дози 0,625 мг/2 мг препарату Ко-Перінева (початкова доза). Хворі на реноваскулярну гіпертензію Лікування препаратом Ко-Перінева пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії слід розпочинати в умовах стаціонару з дози препарату Ко-Перінева 0,625 мг/2 мг, контролюючи функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись гостра ниркова недостатність, яка оборотна після відміни препарату. Інші групи ризику У пацієнтів з ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) та хворих на цукровий діабет 1 типу (небезпека спонтанного збільшення вмісту калію) лікування необхідно розпочинати з початкової дози 0,625 мг/2 мг препарату Ко-Перінева® та під лікарським контролем. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату Ко-Перинева® пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Етнічні особливості Периндоприл (як і інші інгібітори АПФ) має менш виражену гіпотензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Хірургічні втручання/Загальна анестезія Застосування інгібіторів АПФ у хворих, які піддаються хірургічному втручанню із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають гіпотензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, за 12 годин до хірургічного втручання, попередивши лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Аортальний стеноз/Мітральний стеноз/Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при аортальному та/або мітральному стенозі. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця, три прогресування якої розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним результатом. При появі жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" трансаміназ на фоні прийому інгібіторів АПФ прийом препарату Ко-Перінева слід припинити. Анемія Анемія може розвинутись у пацієнтів після трансплантації нирки або у хворих, які перебувають на гемодіалізі. Гіперкаліємія Може розвинутись під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, триам калію або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Комбіноване застосування перелічених вище препаратів необхідно проводити з обережністю. Індапамід Фоточутливість Є повідомлення про випадки підвищеної фоточутливості на фоні прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. При розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату Ко-Перінева лікування необхідно припинити. Якщо є необхідність відновити застосування препарату Ко-Перинева®, слід захищати відкриті ділянки шкіри від прямої дії сонячних та штучних ультрафіолетових променів. Водно-електролітний баланс Вміст натрію у плазмі крові |До початку лікування препаратом Ко-Перинева необхідно визначити вміст натрію в плазмі крові і на фоні прийому препарату проводити регулярний контроль електролітів в плазмі крові. Усі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, що веде до серйозних ускладнень. вміст калію в плазмі крові Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у наступних пацієнтів: літнього віку, виснажених пацієнтів, пацієнтів з цирозом печінки, пацієнтів з периферичними набряками, асцитом, ішемічною хворобою серця. Гіпокаліємія у цих хворих посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику належать пацієнти із збільшеним інтервалом QT на ЕКГ. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень серцевого ритму, особливо аритмії типу "пірует", яка може бути летальною. У всіх описаних випадках потрібний регулярний контроль вмісту калію в плазмі. Перше визначення вмісту калію в плазмі необхідно провести протягом першого тижня від початку терапії препаратом Ко-Перінева®. Вміст кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити прийом препарату Ко-Перінєва. Концентрація глюкози у плазмі крові Слід контролювати концентрацію глюкози у пацієнтів із цукровим діабетом. Сечова кислота У хворих з підвищеною концентрацією сечової кислоти в плазмі крові на фоні терапії препаратом Ко-Перінева може збільшитися частота загострення перебігу подагри. Діуретичні засоби та функція нирок Гіповолемія в результаті зниження ОЦК або гіпонатріємія, спричинена прийомом діуретиків, на початку лікування препаратом Ко-Перінева може призводити до зниження I швидкості клубочкової фільтрації і супроводжуватися підвищенням концентрації; креатиніну та сечовини у плазмі крові. Спортсмени Індапамід може дати неправдиву реакцію при проведенні допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. периндоприлу ербумін До напівфабрикат гранули 150,060 мг (активна речовина напівфабрикату гранул: периндоприлу ербумін 8,000 мг; допоміжні речовини напівфабрикату гранул: кальцію хлориду гексагідрат 2,400 мг, 00,000,000,000,000,000,000,000,000,00000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000 5 Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 45,000 мг, натрію гідрокарбонат 1,000 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,540 мг, магнію стеарат 0,900 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. По 3, 6 або 9 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаКомбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичних параметрів у порівнянні з роздільним прийомом цих препаратів. Периндоприл після прийому внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить 65-70%. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат. T1/2 периндоприлу із плазми становить 1 год. Cmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Оскільки прийом з їжею зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат та біодоступність препарату, периндоприл необхідно приймати 1 раз на добу вранці, перед сніданком. Приймаючи периндоприл 1 раз на день рівноважна концентрація досягається протягом 4 днів. У печінці піддається метаболізму з утворенням активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту периндоприлату, периндоприл утворює ще 5 неактивних метаболітів. Зв'язування з білками плазми периндоприлату дозозалежне і становить 20%. Периндоприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний бар'єр, незначна кількість проникає через плаценту та в грудне молоко. Виводиться нирками, T1/2 периндоприлату становить близько 17 год. Не кумулює. У пацієнтів похилого віку, у хворих з нирковою та серцевою недостатністю виведення периндоприлату сповільнене. При нирковій недостатності рекомендується знижувати дозу периндоприлу залежно від тяжкості ниркової недостатності (кліренсу креатиніну). Діалізний Cl периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінена у пацієнтів із цирозом печінки: печінковий кліренс знижений наполовину. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Індапамід. Швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Їда трохи уповільнює всмоктування, але істотно не впливає на кількість абсорбованого індапаміду. Cmax у плазмі крові досягається через 1 годину після прийому внутрішньо одноразової дози. Зв'язується із білками плазми крові на 79%. T1/2 становить від 14 до 24 год (у середньому – 18 год.). Чи не кумулює. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками (70%) переважно у вигляді метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько 5%) та кишечником із жовчю у вигляді неактивних метаболітів (22%). У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються.ФармакодинамікаКо-Перінева – комбінований препарат, що містить інгібітор АПФ – периндоприл та тіазидоподібний діуретик – індапамід. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дію. Ко-Перінева виявляє виражену дозозалежну антигіпертензивну дію, яка не залежить від віку та положення тіла хворого і не супроводжується рефлекторною тахікардією. Не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ЛПНГ, ЛПДНЩ, ЛПВЩ, тригліцериди (ТГ) та вуглеводи), в т.ч. у хворих на цукровий діабет. Зменшує ризик розвитку гіпокаліємії, зумовленої монотерапією діуретиком. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Стабільне зниження артеріального тиску досягається протягом 1 міс на фоні застосування препарату Ко-Перінева без збільшення ЧСС. Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому "скасування". Периндоприл - інгібітор АПФ, механізм дії якого пов'язаний з пригніченням активності АПФ, що призводить до зменшення утворення ангіотензину II, - усуває вазоконстрикторну дію ангіотензину II, знижує секрецію альдостерону. Застосування периндоприлу не призводить до затримки натрію та рідини, не викликає рефлекторної тахікардії при тривалому лікуванні. Антигіпертензивний ефект периндоприлу розвивається у пацієнтів із низькою або нормальною активністю реніну плазми. Периндоприл діє через свій основний активний метаболіт — периндоприлат. Інші його метаболіти неактивні. Дія препарату Ко-Перінева призводить до: розширення вен (зниження переднавантаження на серце), обумовленого зміною метаболізму ПГ; зменшення ОПСС (зниження постнавантаження на серце). У пацієнтів із серцевою недостатністю периндоприл сприяє: зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; підвищенню регіонарного кровотоку у м'язах. Периндоприл ефективний при артеріальній гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості: м'якої, помірної та тяжкої. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом доби. Припинення терапії не призводить до розвитку синдрому "скасування". Має судинорозширюючі властивості і відновлює еластичність великих артерій. Додавання тіазидоподібного діуретика посилює антигіпертензивний ефект периндоприлу. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду, є діуретиком. Інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті ниркових канальців, підвищуючи виділення нирками натрію та хлору, приводячи таким чином до посилення діурезу. У меншій мірі підвищує екскрецію калію та магнію. Маючи здатність селективно блокувати «повільні» кальцієві канали, індапамід підвищує еластичність стінок артерій і знижує ОПСС. Чинить гіпотензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту. Підвищення дози індапаміду не спричиняє посилення антигіпертензивного ефекту, але збільшує ризик розвитку небажаних явищ. Індапамід у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на метаболізм ліпідів: ТГ, ЛПНГ та ЛПВЩ та метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів з цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини, будь-якого інгібітора АПФ, похідних сульфонаміду або будь-яких допоміжних речовин препарату; ангіоневротичний набряк (спадковий, ідіопатичний чи ангіоневротичний) на фоні прийому інших інгібіторів АПФ (в анамнезі); виражена ниркова недостатність; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; рефрактерна гіперкаліємія; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT на ЕКГ, одночасний прийом з антиаритмічними препаратами, здатними викликати шлуночкову тахікардію на кшталт «пірует»; тяжка печінкова недостатність (в т.ч. з енцефалопатією); вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); враховуючи відсутність достатнього досвіду застосування, препарат Ко-Перінева не слід приймати пацієнтам, які перебувають на діалізі, та пацієнтам з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю. З обережністю: системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак (ВКВ), склеродермія), терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), пригнічення кістковомозкового кровотворення, зниження ОЦК (прийом діуретиків, , стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, пацієнти похилого віку перед процедурою аферезу ЛПНГ, одночасне проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад отрутою перетинчастокрилих); стан після трансплантації нирок,стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.Вагітність та лактаціяВагітність. Прийом препарату Ко-Перінєва протипоказаний при вагітності. При плануванні вагітності або її наступі на тлі прийому препарату Ко-Перинева слід негайно припинити прийом препарату і призначити іншу гіпотензивну терапію. Не слід застосовувати препарат Ко-Перінева у І триместрі вагітності. Контрольованих клінічних досліджень із застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилося. Обмежені дані свідчать, що прийом інгібіторів АПФ у І триместрі не призводив до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю, але повністю виключити фетотоксичну дію інгібіторів АПФ не можна. Препарат Ко-Перінєва протипоказаний у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Тривале застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення розвитку плода (зниження функції нирок,олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків можливий розвиток у плода/новонародженого гіпоглікемії та тромбоцитопенії. Якщо жінка приймала інгібітор АПФ у II та III триместрах вагітності, рекомендується провести УЗД нирок та черепа плода/новонародженого. У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може спостерігатися артеріальна гіпотензія, тому новонароджені повинні бути під ретельним медичним наглядом. Період грудного вигодовування. Препарат Ко-Перінєва протипоказаний у період грудного вигодовування. Невідомо, чи виділяється периндоприл із грудним молоком. Індапамід виділяється із грудним молоком. Викликає зменшення або пригнічення лактації. У новонародженого можливий розвиток підвищеної чутливості до похідних сульфонаміду, гіпокаліємії та «ядерної» жовтяниці. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату.Побічна діяПериндоприл інгібує на РААС і зменшує виведення іонів калію нирками на фоні прийому індапаміду. Ризик розвитку гіпокаліємії (вміст калію в сироватці крові менше 3,4 ммоль/л) у пацієнтів на фоні застосування препарату Ко-Перінева у добовій дозі 0,625 мг/2 мг становить 2%, 1,25 мг/4 мг – 4% та 2 5 мг/8 мг - 6%. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія (є повідомлення при застосуванні інгібіторів АПФ). У певних клінічних ситуаціях (стани після трансплантації нирки або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі), інгібітори АПФ можуть викликати анемію. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – парестезії, головний біль, запаморочення, вертиго; нечасто – лабільність настрою, порушення сну; дуже рідко - сплутаність свідомості. З боку органів чуття: часто — порушення зору, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто виражене зниження АТ, в т.ч. ортостатична гіпотензія; дуже рідко – аритмії, у т.ч. та брадикардія, шлуночкова тахікардія, миготлива аритмія, а також стенокардія, інфаркт міокарда, можливо вторинні, внаслідок зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику; частота невідома - шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо з летальним результатом). З боку дихальної системи: часто — сухий кашель, що тривало зберігається на фоні застосування інгібіторів АПФ і зникає після їх відміни; задишка; нечасто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: часто - запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини, зниження апетиту, нудота, біль в епігастрії, біль у животі, порушення смакового сприйняття, блювання, диспепсія, діарея; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця; частота не встановлена - у разі печінкової недостатності існує ймовірність розвитку печінкової енцефалопатії. З боку шкірних покровів і підшкірно-жирової клітковини: часто - свербіж шкіри, шкірний висип, макулопапульозні висипання; нечасто — ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки ротової порожнини, язика, голосових складок та/або гортані, кропив'янка; реакції підвищеної чутливості, переважно дерматологічні, у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом; погіршення перебігу ВКВ; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; поодинокі випадки реакції фоточутливості. З боку кістково-м'язової системи: часто м'язові спазми. З боку сечовидільної системи: нечасто ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи: нечасто імпотенція. Інші: часто – астенія; нечасто - підвищене потовиділення. Лабораторні показники: рідко – гіперкальціємія; частота невідома – збільшення QT на ЕКГ; підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у сироватці крові під час прийому препарату; підвищення активності печінкових ферментів; невелике підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, оборотне після припинення терапії, яке найчастіше розвивається на фоні стенозу ниркових артерій або стенозу артерії єдиної нирки, артеріальної гіпертензії на фоні терапії діуретиками при нирковій недостатності; гіпокаліємія, особливо значуща для пацієнтів, які належать до групи ризику; гіпохлоремія може призвести до компенсаторного метаболічного алкалозу (ймовірність та тяжкість ефекту – низькі); гіперкаліємія частіше оборотна; гіпонатріємія з гіповолемією, що призводять до зниження ОЦК та ортостатичної гіпотензії. За даними клінічних досліджень, побічні ефекти відповідають раніше встановленому профілю безпеки комбінації периндоприлу та індапаміду. У поодиноких випадках розвивалися такі серйозні небажані явища: гіперкаліємія, гостра ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія та кашель, можливий розвиток ангіоневротичного набряку.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування не рекомендується Препарати літію. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були зареєстровані випадки оборотного підвищення концентрації літію у сироватці крові. Одночасний прийом тіазидних діуретиків може сприяти збільшенню концентрації літію в плазмі та ризику його токсичної дії на фоні прийому інгібітору АПФ. Одночасне застосування препарату Ко-Перінева з препаратами літію не рекомендується. При необхідності одночасного застосування необхідно ретельно контролювати сироваткові концентрації літію. Одночасне застосування, що потребує особливої обережності Баклофен – потенціювання гіпотензивного ефекту. Необхідний контроль АТ, функції нирок та при необхідності корекція дози гіпотензивних засобів. НПЗП, зокрема. високі дози ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г на добу). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) знижує гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ, підвищує ризик розвитку порушень нирок. крові, особливо у пацієнтів із вже існуючими порушеннями функції нирок. Таку комбінацію рекомендується застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. До початку лікування пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини, а також регулярно контролювати функцію нирок як на початку терапії, так і в процесі лікування. Одночасне застосування, що вимагає обережності Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики). Підсилюють гіпотензивний ефект та збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ГКС, тетракозактид. Зменшення гіпотензивного ефекту (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Інші гіпотензивні засоби: можливе посилення гіпотензивного ефекту препарату Ко-Перінєва. Периндоприл Одночасне застосування не рекомендується Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон) та препарати калію: інгібітори АПФ зменшують втрату калію нирками, спричинену діуретиком. При сумісному застосуванні їх з інгібіторами АПФ можливе підвищення вмісту калію в сироватці аж до летального результату. Якщо необхідне одночасне застосування інгібітору АПФ та вищевказаних препаратів (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватись обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові та параметрів ЕКГ. Одночасне застосування, що потребує особливої обережності Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування (похідні сульфонілсечовини) та інсулін: застосування інгібіторів АПФ (описані для каптоприлу та еналаприлу) у дуже рідких випадках може посилити гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини та інсуліну у пацієнтів з цукровим діабетом; при їх одночасному застосуванні можливе підвищення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні, що може вимагати корекції доз гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо та інсуліну. Одночасне застосування, що вимагає обережності Алопуринол, цитостатичні імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід: одночасний прийом цих препаратів з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Засоби для анестезії: інгібітори АПФ можуть посилити гіпотензивний ефект деяких засобів для проведення загальної анестезії. Діуретики (тіазидні та петльові): застосування діуретиків у високих дозах може призводити до гіповолемії (за рахунок зменшення ОЦК), а додавання до терапії периндоприлу – до вираженого зниження артеріального тиску. Індапамід Одночасне застосування, що потребує особливої обережності Препарати, які можуть викликати шлуночкову поліморфну тахікардію типу «пірует»: т.к. існує ризик розвитку гіпокаліємії, індапамід слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими засобами, здатними викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует», такими як: антиаритмічні засоби (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретілія); деякі нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманіл метилсульфат, еритроміцин при внутрішньовенному застосуванні, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін при внутрішньовенному застосуванні, метадон, астемізол,терфенадін. Слід уникати одночасного застосування з переліченими вище препаратами. Необхідно контролювати вміст калію в сироватці крові, щоб уникнути гіпокаліємії, при розвитку якої необхідно проводити її корекцію, контролювати інтервал QT на ЕКГ. Лікарські засоби, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В при внутрішньовенному введенні, глюко- та мінералокортикоїди (при системному призначенні), проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника (слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника), тетракозактид – збільшення ризику адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі, при необхідності, його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати дозу серцевих глікозидів. Одночасне застосування, що вимагає обережності Метформін: функціональна ниркова недостатність на фоні прийому діуретиків, особливо петльових, при одночасному застосуванні з метформіном підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) – у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) – у жінок. Йодмісткі контрастні засоби: у пацієнтів з гіповолемією на фоні застосування діуретичних засобів існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні контрастних речовин, що містять високі дози йоду. Перед застосуванням йодовмісних контрастних засобів слід заповнити ОЦК. Препарати, що містять солі кальцію: при одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Циклоспорин: можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину в плазмі крові, навіть за відсутності вираженої втрати іонів натрію та дегідратації.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, переважно в ранковий час до сніданку, запиваючи достатньою кількістю рідини. По можливості прийом препарату слід розпочинати з добору доз однокомпонентних препаратів. У разі клінічної необхідності можливе призначення комбінованої терапії препаратом Ко-Перінєва одразу після монотерапії. Дози наводяться для співвідношення індапаміду/періндоприлу. Початкова доза – по 1 табл. препарату Ко-Перінева (0,625 мг/2 мг) 1 раз на добу. Якщо через 1 місяць прийому препарату не вдається домогтися адекватного контролю артеріального тиску, дозу препарату слід збільшити до 1 табл. препарату Ко-Перінєва (1,25 мг/4 мг) 1 раз на добу. При необхідності досягнення більш вираженого гіпотензивного ефекту можливе збільшення дози препарату до максимальної добової дози препарату Ко-Перинева — 1 табл. (2,5 мг/8 мг) 1 раз на добу. Пацієнти похилого віку. Початкова доза – 1 табл. препарату Ко-Перінєва по 0,625 мг/2 мг 1 раз на добу. Слід призначати лікування препаратом після контролю функції нирок та артеріального тиску. Пацієнти із порушенням функції нирок. Препарат Ко-Перінева пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю протипоказаний (Cl креатиніну менше 30 мл/хв). Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендується починати терапію з необхідних доз препаратів (в монотерапії), що входять до складу препарату Ко-Перінева; максимальна добова доза препарату Ко-Перінева – 1,25 мг/4 мг. Пацієнтам з Cl креатиніну, рівним або перевищує 60 мл/хв, корекція дози не потрібна. На тлі терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у сироватці крові. Пацієнти із порушенням функції печінки. Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. При помірно вираженій печінковій недостатності корекція доз не потрібна. Діти та підлітки. Препарат Ко-Перинева не слід застосовувати дітям та підліткам до 18 років, т.к. дані щодо ефективності та безпеки недостатні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, нудота, блювання, м'язові судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, олігурія аж до анурії (внаслідок зниження ОЦК); можливі порушення водно-електролітного балансу (низький вміст натрію та калію у плазмі крові). Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, відновлення водно-електролітного балансу в умовах стаціонару. При вираженому зниженні артеріального тиску необхідно перевести хворого в положення лежачи на спині з піднятими нагору ногами; далі слід провести заходи, спрямовані на збільшення ОЦК (запровадження 0,9% розчину натрію хлориду внутрішньовенно). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути виведений із організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарати літію: Не рекомендується одночасне застосування препарату Ко-Перінева з препаратами літію. Порушення функції нирок |Терапія препаратом Ко-Перинева® протипоказана пацієнтам із вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії препаратом Ко-Перінева можуть з'явитися ознаки гострої ниркової недостатності. |У цьому випадку лікування препаратом Ко-Перінева слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи низькі дози препарату Ко-Перінева, або застосовувати препарати периндоприл та індапамід у монотерапії. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та креатиніну у сироватці крові через кожні 2 тижні після початку терапії та кожні наступні 2 місяці терапії препаратом Ко-Перінева®. Гостра ниркова недостатність частіше розвивається у пацієнтів з тяжкою ХСН або вихідним порушенням функції нирок, у тому числі при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, що функціонує. Прийом препарату Ко-Перінева не рекомендований пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки. Зниження АТ та порушення водно-електролітного балансу Гіпонатріємія пов'язана з ризиком раптового зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, що функціонує). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після тривалої діареї або блювання. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль електролітів у плазмі. При вираженому зниженні АТ може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію препаратом Ко-Перінева®, застосовуючи низькі дози препарату, або застосовуючи препарати периндоприл та індапамід у монотерапії. Зміст калію Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі комбінованого застосування гіпотензивних засобів та діуретика необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові. Допоміжні речовини Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату Ко-Перинева входить лактоза моногідрат, тому препарат протипоказаний пацієнтам зі спадковою галактоземією, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Периндоприл Нейтропенія/агранулоцитоз У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок відсутність інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко і проходить самостійно після відміни інгібіторів АПФ. Периндоприл необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини та одночасно одержувати імуносупресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів можуть розвиватися важкі інфекції, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії. У разі призначення периндоприлу рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнт повинен бути попереджений у тому, що у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (біль у горлі, підвищення температури) необхідно негайно звернутися до лікаря. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, губ, язика, язичка верхнього неба та/або гортані. При появі цих симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, хворий повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо ангіоневротичний набряк зачіпає тільки обличчя та губи, його прояви зазвичай проходять самостійно або для лікування його симптомів можуть застосовуватися антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірно епінефрін (адреналін) (у розведенні 1:1000 (0,3 або 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів). У хворих, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібітора АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку Особи та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів із болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у хворих, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати призначення інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Проте розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку проведення процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням сульфату декстрану можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням високопроточних мембран. Гемодіаліз У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи (див. розділ "З обережністю"). Калійзберігаючі діуретики та препарати калію Спільне застосування периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі не рекомендується. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель, який зникає після відміни препаратів цієї групи. З появою сухого кашлю слід пам'ятати про можливий зв'язок цього симптому з прийомом інгібітору АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ необхідна пацієнтові, прийом препарату Ко-Перінева може бути продовжений. Діти та підлітки молодші 18 років Препарат Ко-Перінева® протипоказаний дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності пацієнтів з ХСН, порушенням водно-електролітного балансу та ін. При цирозі печінки, що супроводжується набряками та асцитом, артеріальною гіпотензією, ХСН може відзначатися значна активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів у плазмі крові (на фоні безсольової дієти або тривалого прийому діу). Застосування інгібітору АПФ викликає блокаду РААС, у зв'язку з цим можливе різке зниження артеріального тиску та/або підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, що свідчить про розвиток гострої ниркової недостатності, що частіше спостерігається при прийомі першої дози препарату Ко-Перінева або протягом перших двох тижнів терапії. . Пацієнти похилого віку Перед початком прийому препарату Ко-Перінева слід оцінити функцію нирок та вміст калію в плазмі крові. Початкову дозу препарату Ко-Перінева підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зменшенні ОЦК та ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх хворих, однак особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату Ко-Перінева у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з дози 0,625 мг/2 мг препарату Ко-Перінева (початкова доза). Хворі на реноваскулярну гіпертензію Лікування препаратом Ко-Перінева пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії слід розпочинати в умовах стаціонару з дози препарату Ко-Перінева 0,625 мг/2 мг, контролюючи функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись гостра ниркова недостатність, яка оборотна після відміни препарату. Інші групи ризику У пацієнтів з ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) та хворих на цукровий діабет 1 типу (небезпека спонтанного збільшення вмісту калію) лікування необхідно розпочинати з початкової дози 0,625 мг/2 мг препарату Ко-Перінева® та під лікарським контролем. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату Ко-Перинева® пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Етнічні особливості Периндоприл (як і інші інгібітори АПФ) має менш виражену гіпотензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Хірургічні втручання/Загальна анестезія Застосування інгібіторів АПФ у хворих, які піддаються хірургічному втручанню із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають гіпотензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, за 12 годин до хірургічного втручання, попередивши лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Аортальний стеноз/Мітральний стеноз/Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при аортальному та/або мітральному стенозі. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця, три прогресування якої розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним результатом. При появі жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" трансаміназ на фоні прийому інгібіторів АПФ прийом препарату Ко-Перінева слід припинити. Анемія Анемія може розвинутись у пацієнтів після трансплантації нирки або у хворих, які перебувають на гемодіалізі. Гіперкаліємія Може розвинутись під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, триам калію або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Комбіноване застосування перелічених вище препаратів необхідно проводити з обережністю. Індапамід Фоточутливість Є повідомлення про випадки підвищеної фоточутливості на фоні прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. При розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату Ко-Перінева лікування необхідно припинити. Якщо є необхідність відновити застосування препарату Ко-Перинева®, слід захищати відкриті ділянки шкіри від прямої дії сонячних та штучних ультрафіолетових променів. Водно-електролітний баланс Вміст натрію у плазмі крові |До початку лікування препаратом Ко-Перинева необхідно визначити вміст натрію в плазмі крові і на фоні прийому препарату проводити регулярний контроль електролітів в плазмі крові. Усі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, що веде до серйозних ускладнень. вміст калію в плазмі крові Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у наступних пацієнтів: літнього віку, виснажених пацієнтів, пацієнтів з цирозом печінки, пацієнтів з периферичними набряками, асцитом, ішемічною хворобою серця. Гіпокаліємія у цих хворих посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику належать пацієнти із збільшеним інтервалом QT на ЕКГ. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень серцевого ритму, особливо аритмії типу "пірует", яка може бути летальною. У всіх описаних випадках потрібний регулярний контроль вмісту калію в плазмі. Перше визначення вмісту калію в плазмі необхідно провести протягом першого тижня від початку терапії препаратом Ко-Перінева®. Вміст кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити прийом препарату Ко-Перінєва. Концентрація глюкози у плазмі крові Слід контролювати концентрацію глюкози у пацієнтів із цукровим діабетом. Сечова кислота У хворих з підвищеною концентрацією сечової кислоти в плазмі крові на фоні терапії препаратом Ко-Перінева може збільшитися частота загострення перебігу подагри. Діуретичні засоби та функція нирок Гіповолемія в результаті зниження ОЦК або гіпонатріємія, спричинена прийомом діуретиків, на початку лікування препаратом Ко-Перінева може призводити до зниження I швидкості клубочкової фільтрації і супроводжуватися підвищенням концентрації; креатиніну та сечовини у плазмі крові. Спортсмени Індапамід може дати неправдиву реакцію при проведенні допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: еналаприлу малеат 20,0 мг та гідрохлортіазид 12,5 мг; допоміжні речовини: бікарбонат натрію 10,0 мг (допуск на вагу після висушування 2,74 мг), лактоза водна 141,0 мг, крохмаль кукурудзяний 22,0 мг (допуск на вагу після висушування 20,0 мг), крохмаль прежелатинізований 2, 2 мг (допуск на вагу після висушування 2,0 мг), барвник оксид заліза жовтий Е172 0,5 мг, стеарат магнію 1,1 мг. По 7 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиЖовті, круглі, двоопуклі, з рифленим краєм таблетки; з одного боку гравіювання "MSD 718", з іншого боку ризику.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (діуретик + ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) інгібітор).ФармакокінетикаЕналаприл Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація еналаприлу в сироватці досягається протягом 1 години після прийому внутрішньо. Ступінь всмоктування еналаприлу при внутрішньому прийомі становить приблизно 60%. Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату – потужного інгібітора АПФ. Максимальна концентрація еналаприлату у сироватці крові спостерігається через 3-4 години після прийому дози еналаприлу всередину. Виведення еналаприлу здійснюється переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються в сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози, та незмінений еналаприл. Немає даних про інші значущі шляхи метаболізму еналаприлу, крім гідролізу до еналаприлату. Крива концентрації еналаприлату в плазмі має тривалу кінцеву фазу, мабуть, обумовлену його зв'язуванням з АПФ. У здорових добровольців із нормальною функцією нирок рівноважна концентрація еналаприлату досягається до 4 дня від початку прийому еналаприлу.Період напіввиведення еналаприлату при курсовому застосуванні препарату внутрішньо становить 11 год. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Тривалість всмоктування та гідролізу еналаприлу подібна до різних рекомендованих терапевтичних доз. Гідрохлоротіазид Гідрохлортіазид не піддається метаболізму, але швидко виводиться нирками. При контролі концентрації гідрохлортіазиду в плазмі протягом як мінімум 24 годин період напіввиведення варіював від 5,6 до 14,8 годин. Не менше 61% прийнятої внутрішньо дози виводиться в незміненому вигляді протягом 24 годин. проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Комбінація еналаприлу та гідрохлоротіазиду Регулярний прийом комбінації еналаприлу та гідрохлортіазиду не впливає або незначно впливає на біодоступність кожного компонента препарату. Препарат Коренітек біоеквівалентний комбінації гідрохлортіазиду та еналаприлу.ФармакодинамікаПрепарат Коренітек® є комбінацією інгібітору АПФ (еналаприлу) і діуретика (гідрохлоротіазиду). Коренітек забезпечує антигіпертензивну та діуретичну дії. Еналаприл та гідрохлортіазид можуть застосовуватися як у монотерапії, так і одночасно для лікування артеріальної гіпертензії (АГ). Антигіпертензивні дії компонентів препарату доповнюють одна одну, терапевтичний ефект зберігається протягом 24 годин. Механізм дії Еналаприл Застосування еналаприлу пацієнтами з АГ призводить до зниження АТ як у положенні "стоячи", так і в положенні "лежачи" без значного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Симптоматична постуральна гіпотензія нечасто розвивається. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Переривання терапії еналаприлом не викликає різкого підйому артеріального тиску. Ефективне інгібування активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 години після одноразового прийому дози еналаприлу всередину. Антигіпертензивна дія розвивається протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози. Однак при застосуванні рекомендованих доз антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти зберігаються протягом 24 годин. У клінічних дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зниженням загального периферичного судинного опору, невеликим збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами ЧСС. Після прийому еналаприлу спостерігалося збільшення ниркового кровотоку. При цьому швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) не змінювалася. Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшувалася. Гіпотензивна терапія еналаприлом веде до значної регресії гіпертрофії лівого шлуночка та збереження його систолічної функції. Терапія еналаприлом супроводжується сприятливою дією на співвідношення фракцій ліпопротеїнів у плазмі крові та відсутністю впливу або сприятливою дією на концентрацію загального холестерину. Гідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Зазвичай, тіазиди не впливають на нормальні значення АТ. Гідрохлортіазид є діуретичним та гіпотензивним засобом. Він впливає на механізм реабсорбції електролітів у дистальних звивистих ниркових канальцях. Гідрохлортіазид збільшує екскрецію натрію та хлориду приблизно в еквівалентних кількостях. Натрійурез може супроводжуватися деякою втратою іонів калію та бікарбонату. Після прийому внутрішньо діурез починається протягом 2 год, досягає максимуму протягом приблизно 4 год і триває приблизно 6-12 год. Комбінація еналаприлу та гідрохлоротіазиду У клінічних дослідженнях було показано, що застосування комбінації еналаприлу та гідрохлоротіазиду призводить до більш вираженого зниження АТ у порівнянні з монотерапією кожним із препаратів окремо та дозволяє зберігати антигіпертензивну дію препарату Коренітек® щонайменше протягом 24 годин. Еналаприл зменшує втрату іонів калію , обумовлену застосуванням гідрохлортіазиду Еналаприл та гідрохлортіазид мають подібний режим дозування – одноразовий прийом на добу, тому препарат Коренітек® є зручною лікарською формою для комбінованого застосування еналаприлу та гідрохлортіазиду.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до ін. інгібіторів АПФ та похідних сульфаніламіду), анурія, дитячий вік.Вагітність та лактаціяНе рекомендується призначати при вагітності, особливо у ІІ-ІІІ триместрі (через ризик виникнення дефектів розвитку або загибелі плода). При настанні вагітності прийом має бути припинено. Водночас допустиме використання препарату у вагітних за життєвими показаннями, проте необхідно інформувати пацієнтку про можливі наслідки та проводити періодичне УЗД (для оцінки інтраамніотичного простору). Лактуючі жінки повинні на час лікування призупинити грудне вигодовування.Побічна діяЗапаморочення, біль голови, безсоння або сонливість, судоми, парестезії, нервозність, шум у вухах, стомлюваність, астенія; ортостатична гіпотонія, непритомність, тахікардія, серцебиття, біль у грудях, нудота, блювота, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, біль у животі, діарея або запор, кашель, утруднення дихання, ниркова та печінкова недостатність, панкреатит, загострення подагри, артралгія, фотосенсибілізація, алергічні реакції (висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк обличчя, губ, язика, гортані та ін.).Взаємодія з лікарськими засобамиСумісний (адитивний ефект) з ін гіпотензивними засобами. При одночасному використанні калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків і солей, що містять калій, можлива гіперкаліємія (особливо при нирковій недостатності). Збільшує ймовірність літієвої інтоксикації.Спосіб застосування та дозиВсередину – по 1 табл. 1 раз на добу; за необхідності - по 2 табл. 1 раз на день. При нирковій недостатності (з Cl креатиніну менше 30-80 мл/хв) призначають після попереднього добору доз кожного компонента.ПередозуванняЕналаприл Найбільш характерні симптоми передозування: виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому препарату одночасно з блокадою РААС, та ступор. Концентрації еналаприлату в сироватці крові, що перевищують у 100 та 200 разів концентрації, що спостерігаються при застосуванні терапевтичних доз, виникали після прийому відповідно 300 та 440 мг еналаприлу. Гідрохлоротіазид Найчастіше спостерігалися симптоми та ознаки, спричинені втратою електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратацією внаслідок надмірного діурезу. Якщо раніше застосовувалися серцеві глікозиди, можливе збільшення течії аритмій внаслідок гіпокаліємії. Лікування Даних щодо специфічної терапії передозування препаратом Коренітек® немає. Лікування симптоматичне та підтримуюче. Пацієнт повинен перебувати під ретельним лікарським наглядом, терапія препаратом має бути припинена. Рекомендується промивання шлунка, якщо препарат прийнято нещодавно, а також лікування дегідратації, порушень водно-електролітного балансу та артеріальної гіпотензії за допомогою стандартних заходів. Лікування передозування: внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду. Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб уникнути симптоматичної гіпотонії, необхідний попередній (до лікування) і періодичний (під час лікування) контроль за показниками водно-електролітного балансу, особливо у хворих із супутніми цереброваскулярними захворюваннями та ІХС. У разі використання після терапії діуретиками рекомендовано інтервал у 2-3 дні. При підвищенні вмісту сечовини та креатиніну в крові прийом має бути припинено. З обережністю призначають пацієнтам із печінковою недостатністю під час великих хірургічних операцій, у т.ч. з використанням анестетиків та ін. засобів, що знижують артеріальний тиск.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
228,00 грн
186,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія – 5 мл: сульфаметоксазол 200 мг, триметоприм 40 мг. 100 г - флакони темного скла (1) у комплекті з дозувальною ложкою - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаКомбіноване протимікробне засіб широкого спектра дії. Сульфаметоксазол має бактеріостатичну дію, яка пов'язана з інгібуванням процесу утилізації ПАБК та порушенням синтезу дигідрофолієвої кислоти у бактеріальних клітинах. Триметоприм інгібує фермент, який бере участь у метаболізмі фолієвої кислоти, перетворюючи дигідрофолат на тетрагідрофолат. Таким чином, блокується 2 послідовні стадії біосинтезу пуринів і, отже, нуклеїнових кислот, які необхідні для зростання та розмноження бактерій. Високі концентрації створюються в тканинах легень, нирок, передміхурової залози, спинномозковій рідині, жовчі, кістках. Комбінація сульфометоксазол+триметоприм виявляє активність щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (в т.ч. штами, що продукують пеніциліназ), Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Corynebacterium diphtheriae; грамнегативних бактерій: Neisseria gonorrhoeae, Escherichia coli, Sigella spp., Salmonella spp., Proteus spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., Yersinia spp., Vibrio cholerae, Haemophilus influenzae; анаеробних неспоротворних бактерій - Bacteroides spp; також виявляє активність також щодо Chlamydia spp. До цієї комбінації стійкі Pseudomonas aeruginosa, Treponema spp., Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, а також віруси та гриби.ФармакокінетикаПри пероральному прийомі абсорбція – 90%. TC max – 1-4 год, терапевтичний рівень концентрації зберігається 7 год після одноразового прийому. Добре розподіляється в організмі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр і в грудне молоко. У легенях та сечі створює концентрації, що перевищують вміст у плазмі. У меншій мірі накопичується в бронхіальному секреті, вагінальних виділеннях, секреті та тканині передміхурової залози, рідини середнього вуха (при його запаленні), спинномозковій рідині, жовчі, кістках, слині, водянистій волозі ока, грудному молоці, інтерстиціальній рідині. Зв'язок з білками плазми – 66% у сульфаметоксазолу, у триметоприму – 45%. Більшою мірою метаболізується сульфаметоксазол із утворенням ацетильованих похідних. Метаболіти не мають протимікробної активності. Виводиться нирками у вигляді метаболітів (80% протягом 72 годин) та у незміненому вигляді (20% сульфаметоксазолу, 50% триметоприму); незначна кількість – через кишечник. T1/2 сульфаметоксазолу - 9-11 год, триметоприму - 10-12 год, у дітей - суттєво менше і залежить від віку: до 1 року - 7-8 год, 1-10 років - 5-6 год. У літніх та пацієнтів із порушенням функції нирок T1/2 збільшується.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний сульфаніламідний препарат.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами, у т.ч.: інфекції сечовивідних шляхів (уретрит, цистит, пієліт, пієлонефрит), інфекції статевих органів (простатит, епідидиміт, гонорея, м'який шанкр, венерична лімфонова); інфекції дихальних шляхів (гострий та хронічний бронхіт, бронхоектатична хвороба, крупозна пневмонія, бронхопневмонія, пневмоцистна пневмонія); інфекції ЛОР-органів (середній отит, синусит, ларингіт, ангіна); скарлатина; інфекції ШКТ (черевний тиф, паратиф, сальмонеллоносійство, холера, дизентерія, холецистит, холангіт, гастроентерити, спричинені ентеротоксичними штамами Escherichia coli); інфекції шкіри та м'яких тканин (акне, фурункульоз, піодермія, ранові інфекції); остеомієліт (гострий та хронічний) та інші остеоартикулярні інфекції; бруцельоз (гострий),американський бластомікоз, малярія (Plasmodium falciparum), токсоплазмоз (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняУраження паренхіми печінки; виражені порушення функції нирок за відсутності можливості контролю концентрації сульфаметоксазолу та триметоприму у плазмі крові; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК<15 мл/хв); тяжкі захворювання крові (апластична анемія, В12-дефіцитна анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, мегалобластна анемія, анемія, пов'язана з дефіцитом фолієвої кислоти); гіпербілірубінемія у дітей; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 2 місяців або до 6 тижнів (народжених від матерів з ВІЛ-інфекцією) - для суспензії та внутрішньовенної інфузії; дитячий вік до 2 років – для таблеток; одночасне застосування з дофетилідом; підвищена чутливість до сульфаніламідів та триметоприму. З обережністю Дефіцит фолієвої кислоти в організмі, бронхіальна астма, захворювання щитовидної залози.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Дітям препарат призначають за показаннями та згідно з рекомендованим режимом дозування. В/м введення протипоказане у віці до 6 років, прийом внутрішньо – дітям до 3 місяцівПобічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, глосит, псевдомембранозний коліт, холестатичний гепатит. Алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, мегалобластна анемія. З боку сечовидільної системи: кристалура, гематурія, інтерстиціальний нефрит. Місцеві реакції: флебіт (при внутрішньовенному введенні). Інші: пурпура, порушення функції щитовидної залози.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні цієї комбінації ефект антикоагулянтів непрямої дії значно посилюється через уповільнення інактивації останніх, а також їхнє вивільнення із зв'язку з білками плазми. При одночасному застосуванні з деякими похідними сульфонілсечовини можливе посилення гіпоглікемічної дії. Одночасне застосування цієї комбінації та метотрексату може призводити до підвищення токсичності останнього (зокрема, до появи панцитопенії) через його вивільнення із зв'язку з білками плазми. Під впливом бутадіону, індометацину, напроксену, саліцилатів та деяких інших НПЗЗ можливе посилення дії цієї комбінації з розвитком небажаних ефектів, оскільки відбувається вивільнення активних речовин у зв'язку з білками крові та підвищення їх концентрації. Одночасний прийом діуретиків та цієї комбінації підвищує ймовірність розвитку тромбоцитопенії, що викликається останнім, особливо у пацієнтів похилого віку. У разі одночасного призначення хлоридину з цією комбінацією протимікробна дія посилюється, оскільки хлоридин гальмує утворення тетрагідрофолієвої кислоти, необхідної для синтезу нуклеїнових кислот та білків. У свою чергу сульфаніламіди гальмують утворення дигідрофолієвої кислоти, що є попередником тетрагідрофолієвої кислоти. Це поєднання широко використовується при лікуванні токсоплазмозу. Абсорбція сульфаметоксазолу і триметоприму при їхньому спільному прийомі з колестираміном зменшується в результаті утворення нерозчинних комплексів, що призводить до зниження їх концентрації в крові. Знижує інтенсивність печінкового метаболізму фенітоїну (подовжує його Т1/2 на 39%), посилюючи його ефект та токсичну дію. При одночасному застосуванні цієї комбінації з піриметаміном у дозах, що перевищують 25 мг/тиж., збільшується ризик розвитку мегалобластної анемії. Може підвищити сироваткові концентрації дигоксину, особливо у пацієнтів похилого віку, необхідний моніторинг концентрацій дигоксину в сироватці. Ефективність трициклічних антидепресантів при прийомі з цією комбінацією може бути знижена. У пацієнтів, які отримують цю комбінацію та циклоспорин після пересадки нирки, може спостерігатися оборотне погіршення функції нирок, що виявляється підвищенням рівня креатиніну. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ, особливо у пацієнтів похилого віку, можливий розвиток гіперкаліємії. Триметоприм, інгібуючи транспортну систему нирок, збільшує AUC дофетиліду на 103% і Сmax дофетиліду на 93%. При збільшенні концентрації дофетилід може викликати аритмії шлуночкові з подовженням інтервалу QT, включаючи аритмію типу "пірует". Одночасне застосування протипоказане.Спосіб застосування та дозиВстановлюється індивідуально. Дози наведені з розрахунку сульфаметоксазол. Внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років середня доза становить 0.4-2 г кожні 12 годин (2 рази на добу), курс лікування – 5-14 днів. Внутрішньо для дітей віком 2-5 місяців - по 100 мг 2 рази на добу; від 6 місяців до 5 років - по 200 мг 2 рази на добу; від 6 до 12 років – по 400 мг 2 рази на добу. При необхідності застосовують внутрішньовенно краплинно по 0.8-1.6 г кожні 12 годин (2 рази на добу) протягом 5 днів. Дітям віком від 6 тижнів дозу встановлюють індивідуально, залежно від маси тіла та клінічної ситуації. Після парентеральної терапії у разі потреби переходять на прийом внутрішньо. Максимальна добова доза для дорослих прийому внутрішньо становить 3.6 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДітям слід призначати ті препарати сульфаметоксазолу в комбінації з триметопримом, які призначені для застосування в педіатрії. Бажано визначати концентрацію сульфаметоксазолу у плазмі кожні 2-3 дні безпосередньо перед черговим вливанням. Якщо концентрація сульфаметоксазолу перевищує 150 мкг/мл, лікування має бути перервано доти, доки вона не знизиться нижче 120 мкг/мл. При тривалих (понад місяць) курсах лікування необхідні регулярні аналізи крові, оскільки існує ймовірність виникнення гематологічних змін (найчастіше асимптоматичних). Ці зміни можуть бути оборотні при призначенні фолієвої кислоти (3-6 мг на добу), що не порушує протимікробної активності препарату. Особлива обережність повинна проявлятися при лікуванні хворих похилого віку або хворих з підозрою на вихідну нестачу фолатів. Призначення фолієвої кислоти є доцільним також при тривалому лікуванні у високих дозах. Для профілактики кристалурії рекомендується підтримувати достатній обсяг сечі, що виділяється. Імовірність токсичних та алергічних ускладнень сульфаніламідів значно збільшується при зниженні функції фільтрації нирок. Недоцільно також на фоні лікування вживати харчові продукти, що містять у великих кількостях ПАБК - зелені частини рослин (цвітна капуста, шпинат, бобові), морква, помідори. Слід уникати надмірного сонячного та УФ-опромінення. Ризик побічних ефектів значно вищий у хворих на СНІД. Не рекомендується застосовувати при тонзилітах та фарингітах, викликаних бета-гемолітичним стрептококом групи А, через широко поширену резистентність штамів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: сульфаметоксазол – 400,0 мг; триметоприм – 80,0 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 98,0 мг, повідон (полівінілпіролідон, повідон К-17) – 5,5 мг, кроскармелоза натрію – 12,0 мг, кальцію стеарат – 4,5 мг.Опис лікарської формитаблетки білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні. На поверхні таблеток допускається мармур.ХарактеристикаКо-тримоксазол - комбінований протимікробний препарат, що складається з сульфаметоксазолу та триметоприму. Є бактерицидним препаратом широкого спектра дії, активний щодо більшості бактерій, найпростіших та найпатогенніших грибів. Препарат застосовується при інфекціях сечостатевих органів (уретрит, цистит, пієліт, пієлонефрит, простатит, епідидиміт, гонорея), інфекціях дихальних шляхів (бронхіт, бронхоектатична хвороба, крупозна пневмонія, бронхопневмонія, пневмоцитний ларингіт, ангіна, скарлатина), інфекції шлунково-кишкового тракту, а також інфекції шкіри та м'яких тканин. Випускається у формі таблеток (480 мг) по 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групапротимікробний комбінований засіб.ФармакокінетикаПри пероральному прийомі абсорбція – 90%. Час досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі – 1-4 години, терапевтичний рівень концентрації зберігається 7 годин після одноразового прийому. Добре розподіляється в організмі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр та у грудне молоко. У легенях та сечі створює концентрації, що перевищують вміст у плазмі. У меншій мірі накопичується в бронхіальному секреті, вагінальних виділеннях, секреті та тканині передміхурової залози, рідини середнього вуха (при його запаленні), спинномозковій рідині, жовчі, кістках, слині, водянистій волозі ока, грудному молоці, інтерстиціальній рідині. Зв'язок з білками плазми – 66% у сульфаметоксазолу, у триметоприму – 45%. Обидва компоненти метаболізуються з утворенням ацетильованих похідних, сульфаметоксазол більшою мірою. Метаболіти не мають протимікробної активності. Виводиться нирками у вигляді метаболітів (80% протягом 72 годин) та у незміненому вигляді (20% сульфаметоксазолу, 50% триметоприму); незначна кількість – через кишечник. Період напіввиведення препарату сульфаметоксазолу – 9-11 год, триметоприму – 10-12 год, у дітей - суттєво менше та залежить від віку: до 1 року – 7-8 год, 1-10 років – 5-6 год. У літніх та пацієнтів з порушенням функції нирок період напіввиведення препарату збільшується.ФармакодинамікаКомбінований протимікробний препарат, що складається з сульфаметоксазолу та триметоприму. Сульфаметоксазол, подібний до будови з параамінобензойною кислотою, порушує синтез дигідрофолієвої кислоти в бактеріальних клітинах, перешкоджаючи включенню параамінобензойної кислоти до її молекули. Триметоприм посилює дію сульфаметоксазолу, порушуючи відновлення дигідрофолієвої кислоти в тетрагідрофолієву – активну форму фолієвої кислоти, відповідальну за білковий обмін та розподіл мікробної клітини. Є бактерицидним препаратом широкого спектра дії, активним щодо наступних мікроорганізмів: Streptococcus spp. (гемолітичні штами більш чутливі до пеніциліну), Staphylococcus spp., Streptococcus pneumoniae, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Escherichia coli (включаючи ентеротоксогенні штами), Salmonella spp. (включаючи Salmonella typhi і Salmonella paratyphi), Vibrio cholerae, Bacillus anthracis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіциліностійкі штами), Listeria spp., Nocardia asteroides, Bordetella pertussis, Enterococcus fac. , Brucella spp., Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae), Citrobacter, Enterobacter spp., Legionella pneumophila, Providencia, деякі види Pseudomonas (крім Pseudomonas aeruginosa),Serratia marcescens, Shigella spp., Yersinia spp., Morganella spp., Pneumocystis carinii; Chlamydia spp. (в т.ч. Chlamydia trachomatis, Chlamydia psittaci); найпростіші: Plasmodium spp., Toxoplasma gondii, патогенні гриби, Actinomyces israelii, Coccidioides immitis, Histoplasma capsulatum, Leishmania spp. Стійкі до препарату: Corynebacterium spp., Pseudomonas aeruginosa, Mycobacterium tuberculosis, Treponema spp., Leptospira spp., віруси. Пригнічує життєдіяльність кишкової палички, що призводить до зменшення синтезу тіаміну, рибофлавіну, нікотинової кислоти та ін. вітамінів групи В у кишечнику. Тривалість терапевтичного ефекту становить 7 год.Показання до застосуванняІнфекції сечостатевих органів: уретрит, цистит, пієліт, пієлонефрит, простатит, епідидиміт, гонорея, м'який шанкер, венерична лімфогранульома, пахова гранульома; інфекції дихальних шляхів: бронхіт (гострий та хронічний), бронхоектатична хвороба, крупозна пневмонія, бронхопневмонія, пневмоцистна пневмонія; інфекції ЛОР-органів: середній отит, синусит, ларингіт, ангіна; скарлатина; інфекції шлунково-кишкового тракту: черевний тиф, паратиф, сальмонеллоносійство, холера, дизентерія, холецистит, холангіт, гастроентерити, спричинені ентеротоксичними штамами Escherichia coli; інфекції шкіри та м'яких тканин: акне, фурункульоз, піодермія, ранові інфекції; остеомієліт (гострий та хронічний) та інші остеоартикулярні інфекції, бруцельоз (гострий), американський бластомікоз, малярія (Plasmodium falciparum),токсоплазмоз (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до котримоксазолу, триметоприму, сульфаніламідів або будь-якого складника препарату, вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 6 років (для даної лікарської форми), встановлений діагноз пошкодження паренхіми печінки, тяжка ниркова недостатність якщо немає можливості визначення концентрації препарату у плазмі крові (не рекомендується застосування при кліренсі креатиніну нижче 15 мл/хв), тяжкі гематологічні захворювання (апластична анемія, В12-дефіцитна анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, мегалобластна анемія, гіпербілірубінемія у дітей, пов'язана з дефіцитом 6-фосфатдегідрогенази (ймовірність розвитку гемолізу); одночасний прийом з дофетилідом, паклітакселом та аміодароном; слід уникати одночасного застосування з клозапіном,оскільки відома здатність останнього спричиняти аганулоцитоз. З обережністю: Дефіцит фолієвої кислоти, бронхіальна астма, захворювання щитовидної залози.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що безпека застосування котримоксазолу у вагітних жінок не встановлена, застосування препарату при вагітності протипоказане. Відомо, що триметоприм та сульфаметоксазол проникають у грудне молоко, тому, за необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування, слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: головний біль, запаморочення, вертиго, судоми, атаксія, парестезія, дзвін у вухах, увеїт, галюцинації, нервозність; асептичний менінгіт, депресія, апатія, тремор, периферичні неврити. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм, легеневі інфільтрати: еозинофільний інфільтрат, алергічний альвеоліт (кашель, задишка). З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, зниження апетиту, діарея, гастрит, біль у животі, глосит, стоматит, холестаз, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гепатит у т.ч. холестатичний, гепатонекроз, псевдомембранозний коліт, синдром «зникаючої жовчної протоки» (дуктопенія), гіпербілірубінемія, гострий панкреатит. З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія (мегалобластна, гемолітична/аутоімуна або апластична), метгемоглобінемія, еозинофілія, гіпопротромбінемія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, кристалурія, гематурія, підвищення концентрації сечовини, гіперкреатинінемія, токсична нефропатія з олігурією та анурією. З боку скелетно-м'язової системи: артралгія, міалгія, рабдоміоліз. З боку імунної системи: свербіж, фотосенсибілізація, висипання, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, алергічний міокардит, підвищення температури тіла, ангіо кропив'янка, гіперемія кон'юнктиви, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, геморагічний васкуліт (пурпура Шенлейн-Геноха), вузликовий періартеріїт, вовчаковоподібний синдром, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (ESS). Інші: гіпоглікемія, гіперкаліємія (переважно у пацієнтів зі СНІДом при терапії пневмоцистної пневмонії), гіпонатріємія, слабкість, втома, безсоння, кандидоз.Взаємодія з лікарськими засобамиЗбільшує антикоагулянтну активність непрямих антикоагулянтів, а також дію гіпоглікемічних лікарських засобів та метотрексату. Знижує інтенсивність печінкового метаболізму фенітоїну (подовжує його період напіввиведення на 39%) та варфарину, посилюючи їхній ефект. Знижує надійність пероральної контрацепції (пригнічує кишкову мікрофлору та зменшує кишково-печінкову циркуляцію гормональних сполук). Рифампіцин скорочує період напіввиведення триметоприму. Піриметамін у дозах, що перевищують 25 мг/тиж, збільшує ризик розвитку мегалобластної анемії. Діуретики (частіше тіазиди) збільшують ризик розвитку тромбоцитопенії. Знижують ефект бензокаїну, прокаїну, прокаїнаміду (і ін. лікарські засоби, в результаті гідролізу яких утворюється параамінобензойна кислота). Між діуретиками (тіазиди, фуросемід та ін.)) та пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами (похідні сульфонілсечовини), з одного боку, та протимікробними сульфаніламідами – з іншого, можливий розвиток перехресної алергічної реакції. Фенітоїн, барбітурати, параамінобензойна кислота посилюють прояви дефіциту фолієвої кислоти. Похідні саліцилової кислоти посилюють дію. Аскорбінова кислота, гексаметилентетрамін (та ін лікарські засоби, що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.можливий розвиток перехресної алергічної реакції. Фенітоїн, барбітурати, параамінобензойна кислота посилюють прояви дефіциту фолієвої кислоти. Похідні саліцилової кислоти посилюють дію. Аскорбінова кислота, гексаметилентетрамін (та ін лікарські засоби, що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.можливий розвиток перехресної алергічної реакції. Фенітоїн, барбітурати, параамінобензойна кислота посилюють прояви дефіциту фолієвої кислоти. Похідні саліцилової кислоти посилюють дію. Аскорбінова кислота, гексаметилентетрамін (та ін лікарські засоби, що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиРежим дозування індивідуальний залежно від тяжкості захворювання, чутливості та виду збудника, віку хворого. Дітям віком від 6 до 12 років: по 1 таблетці (480 мг) 2 рази на день. Дорослим та дітям старше 12 років – 960 мг одноразово або 480 мг 2 рази на добу. При тяжкому перебігу інфекцій – по 480 мг 3 рази на добу, при хронічних інфекціях підтримуюча доза – 480 мг 2 рази на добу. При неускладнених інфекціях призначають: старше 12 років та дорослим по 1 таблетці 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування – від 5 до 14 днів. При тяжкому перебігу та/або при хронічній формі інфекційних захворювань допустиме збільшення разової дози на 30-50%. Препарат приймають під час або після їди. Рекомендується запивати лужним питвом (молоком, мінеральною водою).ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, кишкова коліка, запаморочення, біль голови, сонливість, депресія, непритомні стани, сплутаність свідомості, порушення зору, лихоманка, гематурія, кристалурія; при тривалому передозуванні – тромбоцитопенія, лейкопенія, мегалобластна анемія, жовтяниця. Лікування: промивання шлунка, підкислення сечі збільшує виведення триметоприму. Прийом рідини внутрішньо, внутрішньом'язово - 5-15 мг на добу кальцію фолінату (усуває дію триметоприму на кістковий мозок), при необхідності - гемодіаліз.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
386,00 грн
337,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + валсартан + гідрохлортіазид таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 5мг + 160мг + 12,5мг/10мг + 160мг + 12,5мг/10мг + 160мг + 25мг містить: Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг/13,88 мг/13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг/10,00 мг/10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг/251,35 мг/251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: валсартан 160,00 мг/160,00 мг/160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (тип 200), кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Гідрохлортіазид 12,50 мг/12,50 мг/25,00 мг Допоміжні речовини: Маннітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Плівкоутворююча суміш: полівініловий спирт макрогол-3350 титану діоксид (E171) тальк Барвник заліза оксид червоний (Е172) (для таблеток 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) Барвник заліза оксид жовтий (Е172) (для таблеток 10мг + 160мг + 25мг)Опис лікарської формиТаблетки 5 мг + 160 мг + 12,5 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору з гравіюванням К1 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг + 12,5 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням К2 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою рожевого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг + 25 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з гравіюванням К4 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний засіб комбінований (блокатор "повільних" кальцієвих каналів [БМКК] + ангіотензину II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик)ФармакокінетикаФармакокінетичні показники амлодипіну, валсартану та ГХТЗ характеризуються лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях з амлодипіном в умовах in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(½)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування протягом 7-8 днів. 10% виводиться у незміненому вигляді, 60% – у вигляді метаболітів. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану C(max) у плазмі досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» [AUC]) на 40% і С(max) у плазмі крові – майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому валсартану внутрішньо концентрації валсартану у плазмі крові у людей, які приймали його з їжею, та у групі, що отримувала валсартан натще, вирівнюються. Зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) валсартану у період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (T(½)(α)< 1 години та T(½)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83% дози) та нирками (близько 13% дози). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % від загального кліренсу). Т(½) становить 6 годин. ГХТЗ Всмоктування Всмоктування ГХТЗ після прийому внутрішньо швидке (час досягнення С(max) у плазмі крові близько 2 годин). У середньому підвищення AUC носить лінійний характер і пропорційно прийнятій внутрішньо дозі в терапевтичному діапазоні. При одночасному прийомі їжі повідомлялося як про підвищення, так і зниження системної біодоступності ГХТЗ в порівнянні з прийомом препарату натще. Величина цього впливу невелика та клінічно незначна. Абсолютна біодоступність ГХТЗ після прийому внутрішньо становить 70%. Розподіл Кінетика розподілу та елімінації загалом описується як біекспоненційна спадна функція з T(½)– 6-15 годин. При багаторазовому застосуванні кінетика ГХТЗ не змінюється і при застосуванні 1 раз на день кумуляція мінімальна. Видимий обсяг розподілу – 4-8 л/кг. 40-70% циркулюючого в плазмі крові ГХТЗ зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами. ГХТЗ також накопичується в еритроцитах у концентраціях приблизно в 3 рази, що перевищують такі в плазмі крові. Метаболізм ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді. Виведення T(½)кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика ГХТЗ не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% абсорбованої дози ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді нирками. Амлодипін+валсартан+ГХТЗ Після прийому внутрішньо препарату Ко-ВамлосетС(max) амлодипіну, валсартану та ГХТЗ у плазмі крові досягаються через 6-8, 3 та 2 години, відповідно. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти до 18 років Фармакокінетичні особливості застосування препарату Ко-Вамлосету дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Час досягнення С(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т(½). У пацієнтів похилого віку системна дія валсартану була дещо більш вираженою, ніж у пацієнтів молодого віку, проте це не було клінічно значущим. Є обмежені дані про зниження системного кліренсу ГХТЗ у пацієнтів віком понад 65 років (здорових добровольців або пацієнтів з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими пацієнтами. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну [КК]) та системною експозицією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. За наявності ниркової недостатності середні значення С(max) у плазмі крові та значення AUC ГХТЗ збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості Т(½) подовжується майже вдвічі. Нирковий кліренс ГХТЗ у пацієнтів з порушенням функції нирок знижений у порівнянні з нормальними показниками (близько 300 мл/хв). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний до застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), анурією та повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (розрахункова ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73). м(2) площі поверхні тіла і< 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Пацієнти з порушенням функції печінки Є лише обмежені клінічні дані про застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості біодоступність (по AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).ФармакодинамікаПрепарат Ко-Вамлосет є комбінацією трьох гіпотензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) –БМКК, валсартану –АРА II та гідрохлортіазиду (ГХТЗ) – тіазидного діуретика. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Вамлосет, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується з дигідро- та недигідропіридиновими активними центрами рецептора. Скорочення кардіоміоцитів та міоцитів стінок судин відбувається завдяки проникненню в них іонів кальцію через кальцієві канали. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування амлодипінів у терапевтичних дозах спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та активності катехоламінів при тривалому застосуванні. Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії. Також, як і при застосуванні інших БМКК, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ , на кінцево-діастолічний тиск та обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали, що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла та не впливає на атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан – активний та специфічний АРА II, призначений для вживання. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ(1), які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT(1)-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT(1)-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Так як при застосуванні АРА II не відбувається інгібування АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість антигіпертензивного ефекту зберігається понад 24 години. При повторному застосуванні максимальне зниження АТ незалежно від прийнятої дози внутрішньо досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками.Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. ГХТЗ Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію та хлору. Пригнічення ко-транспортної системи іонів натрію і хлору, мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів хлору в цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, ГХТЗ, інших похідних сульфонаміду та дигідропіридинового ряду, а також інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі. Рефрактерна до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), колапс, кардіогенний шок. Клінічно значущий стеноз аорти. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або сутінними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань перед прийомом препарату, повідомте про це лікаря. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК та водно-електролітними порушеннями: нефропатії, що супроводжуються втратою солей, преренальне (кардіогенне) порушення. гіперкальціємією, у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гіпокаліємією, гіпонатріємією, гіпомагніємією, гіпохлоремією, у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, з гострим коронарним синдромом, з цукровим діабетом, гіперурикемією, підвищеними концентраціями холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою,у пацієнтів з немеланомним раком шкіри (НМРК) в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"), а також у пацієнтів після трансплантації нирки. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарином).Вагітність та лактаціяЯк і будь-який препарат, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Ко-Вамлосет не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікаря слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Вамлосетпри вагітності протипоказане. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, у II та III триместрах вагітності призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. ГХТЗ проникає крізь плаценту. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної жовтяниці або тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнтів. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Даних щодо застосування амлодипіну вагітними недостатньо,щоб судити про його вплив на плід. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Ко-Вамлосет, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється валсартан та/або амлодипін із грудним молоком. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану із грудним молоком. ГХТЗ також виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Ко-Вамлосет протипоказане у період грудного вигодовування. Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяНижче представлений профіль безпеки комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ, заснований на клінічних дослідженнях при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та відомому профілі безпеки окремих компонентів: амлодипін, валсартан та ГХТЗ. Короткий огляд профілю безпеки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ оцінювали при застосуванні максимальної дози 10 мг + 320 мг + 25 мг в одному контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримували валсартан у комбінації з ГМТ. Небажані реакції, як правило, були легкими та короткочасними і лише в окремих випадках вимагали припинення лікування. У даному клінічному дослідженні з активним контролем найпоширенішими причинами припинення терапії комбінацією амлодипін + валсартан + ГХТЗ були запаморочення та артеріальна гіпотензія (0,7%). У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні були відсутні значні нові та несподівані небажані реакції при трикомпонентній терапії порівняно з відомими ефектами монотерапії або двокомпонентної терапії. У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ були слабовираженими та відповідали фармакологічному механізму дії окремих компонентів. Присутність валсартану у трикомпонентній комбінації послаблювала гіпокаліємічний ефект ГХТЗ. Перелік небажаних реакцій у формі таблиці Наступні небажані реакції, класифіковані за класами систем органів MedDRA та частотою народження, відносяться до комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та амлодипіну, валсартану та ГХТЗ окремо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас систем органів з MedDRA Небажані реакції Частота розвитку Амлодипін + валсартан + ГХТЗ Амлодипін Валсартан ГХТЗ Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку - - - Дуже рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома - Гемолітична анемія - - - Дуже рідко Лейкопенія - Дуже рідко - Дуже рідко Нейтропенія - - Частота невідома - Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Рідко Апластична анемія - - - Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість - Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - - Гіперкальціємія Не часто - - Рідко Гіперглікемія - Дуже рідко - Рідко Гіперліпідемія Не часто - - - Гіперурикемія Не часто - - Часто Гіпохлоремічний алкалоз - - - Дуже рідко Гіпокаліємія Часто - - Дуже часто Гіпомагніємія - - - Часто Гіпонатріємія Не часто - - Часто Погіршення порушення обміну речовин при цукровому діабеті - - - Рідко Порушення психіки Депресія - Не часто - Рідко Безсоння/порушення сну Не часто Не часто - Рідко Перепади настрою - Не часто - - Сплутаність свідомості - Рідко - - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - - Запаморочення Часто Часто - Рідко Постуральне запаморочення, запаморочення при фізичному навантаженні Не часто - - - Дисгевзія Не часто Не часто - - Екстрапірамідний синдром - Частота невідома - - Головний біль Часто Часто - Рідко Гіпертонус - Дуже рідко - - Загальмованість Не часто - - - Парестезія Не часто Не часто - Рідко Периферична нейропатія, нейропатія Не часто Дуже рідко - - Сонливість Не часто Часто - - Непритомність Не часто Не часто - - Тремор - Не часто - - Гіпестезія - Не часто - - Порушення з боку органу зору Гостра закритокутова глаукома - - - Частота невідома Порушення зору - Не часто - - Порушення гостроти зору Не часто Не часто - Рідко Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах - Не часто - - Вертіго Не часто - Не часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Часто - - Тахікардія Не часто - - - Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Рідко Інфаркт міокарда - Дуже рідко - - Порушення з боку судин Гіперемія - Часто - - Артеріальна гіпотензія Часто Не часто - - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Часто Флебіт, тромбофлебіт Не часто - - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто - Задишка Не часто Не часто - - Пригнічення дихання, набряк легень, пневмоніт - - - Дуже рідко Риніт - Не часто - - Першіння у горлі Не часто - - - Порушення з боку травної системи Дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Рідко Запах із рота Не часто - - - Зміна ритму дефекації - Не часто - - Запор - - - Рідко Зниження апетиту - - - Часто Діарея Не часто Не часто - Рідко Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто - - Диспепсія Часто Не часто - - Гастрит - Дуже рідко - - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - - Нудота Не часто Часто - Часто Панкреатит - Дуже рідко - Дуже рідко Блювота Не часто Не часто - Часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Відхилення від норми показників печінкових проб, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Дуже рідко** Частота невідома - Гепатит - Дуже рідко - - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома - Бульозний дерматит - - Частота невідома - Реакції за типом шкірного червоного вовчаку, реактивація шкірного червоного вовчаку - - - Дуже рідко Мультиформна еритема - Дуже рідко - Частота невідома Екзантема - Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто Не часто - - Реакція фоточутливості* - Дуже рідко - Рідко Кожний зуд Не часто Не часто Частота невідома - Пурпура - Не часто - Рідко Висипання на шкірі - Не часто Частота невідома Часто Зміна кольору шкіри - Не часто - - Кропивниця та інші форми висипу - Дуже рідко - Часто Некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз - - - Дуже рідко Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - - Набряк Квінке - Дуже рідко - - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія - Не часто - - Біль у спині Не часто Не часто - - Припухлість суглобів Не часто - - - М'язові спазми Не часто Не часто - Частота невідома М'язова слабкість Не часто - - - Міалгія Не часто Не часто Частота невідома - Біль у кінцівці Не часто - - - Припухлість гомілковостопного суглоба - Часто - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові Не часто - Частота невідома - Порушення сечовипускання - Не часто - - Ніктурія - Не часто - - Поллакіурія Часто Не часто - - Порушення функції нирок - - - Частота невідома Гостра ниркова недостатність Не часто - - Частота невідома Порушення функції нирок та ниркова недостатність - - Частота невідома Рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція Не часто Не часто - Часто Гінекомастія - Не часто - - Загальні розлади та порушення у місці введення Абазія, порушення ходи Не часто - - - Астенія Не часто Не часто - Частота невідома Дискомфорт, нездужання Не часто Не часто - - Стомлюваність Часто Часто Не часто - Біль у грудях несерцевого походження Не часто Не часто - - Набряк Часто Часто - - Біль - Не часто - - Піретична реакція - - - Частота невідома Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові - - - Дуже часто Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові Не часто - - - Підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові Не часто - - - Глюкозурія - - - Рідко Зниження вмісту калію у плазмі крові Не часто - - - Підвищення вмісту калію у плазмі крові - - Частота невідома - Збільшення маси тіла Не часто Не часто - - Зниження маси тіла - Не часто - - * Див. розділ «Особливі вказівки. Реакція фоточутливості. ** В основному відповідає холестазу.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язичного застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сідмінід НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними лікарськими засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні амлодипіну в дозі 5 мг на добу з дилтіаземом у дозі 180 мг на добу у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією відзначалося збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза. При застосуванні амлодипіну з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол та ритонавір) можливе ще більш виражене збільшення системної експозиції амлодипіну. Необхідно обережно застосовувати амлодипін з інгібіторами ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з пригніченням ізоферменту CYP3A4 при одночасному прийомі з грейпфрутовим соком біодоступність амлодипіну може збільшуватися. Однак у клінічному дослідженні у здорових добровольців не було виявлено значних змін фармакокінетики при прийомі амлодипіну у дозі 10 мг із 240 мл грейпфрутового соку. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Оскільки застосування амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) може призводити до вираженого зменшення його концентрації в плазмі. . Симвастатин Багаторазове одночасне застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу та амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до збільшення експозиції симвастатину в плазмі на 77 %. Рекомендується зменшити дозу симвастатину до 20 мг на добу у пацієнтів, які приймають амлодипін. Такролімус Існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують такролімус, необхідні моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози у разі потреби. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, ГХТЗ, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники АТ, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Вамлосетс іншими препаратами, що впливають на РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калійвмісними замінниками солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмекрові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту кал. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії валсартану при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Більше того, у пацієнтів похилого віку із супутньою гіповолемією (у тому числі внаслідок прийому діуретиків) або з порушеною функцією нирок одночасне застосування АРА II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, може призвести до погіршення функції нирок. У пацієнтів цієї групи рекомендовано проведення контролю функції нирок. Білки-переносники Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може проводити збільшення системної біодоступності валсартану. ГХТЗ Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, БМКК, інгібіторів АПФ, АРА II, прямих інгібіторів реніну). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, потенціюють дію курареподібних міорелаксантів (наприклад, тубокурарину хлорид). НПЗП Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента препарату Ко-Вамлосет при одночасному застосуванні з НПЗП, наприклад, з ацетилсаліциловою кислотою, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в сироватці крові Ризик розвитку гіпокаліємії збільшується при одночасному застосуванні інших діуретиків, глюкокортикостероїдів, адренокортикотропного гормону, амфотерицину, карбеноксолону та ацетилсаліцилової кислоти (у дозі більше 3 г). Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в сироватці крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережним при тривалому одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс вищезазначеними препаратами. Гіпоглікемічні засоби При застосуванні ГХТЗ відзначається зміна толерантності до глюкози, у зв'язку з чим у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Оскільки при застосуванні ГХТЗ з метформіном можливий розвиток лактоацидозу (внаслідок порушення функції нирок на фоні терапії ГХТЗ), слід бути обережним при застосуванні препарату Ко-Вамлосету пацієнтів, які отримують лікування метформіном. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Н- та м-холіноблокатори Н- та м-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність ГХТЗ, що пов'язано зі зменшенням перистальтики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики шлунково-кишкового тракту (цизаприд) можуть зменшувати біодоступність ГХТЗ. Аніонообмінні смоли Всмоктування ГХТЗ зменшується у присутності колестираміну та колестиполу. ГХТЗ слід приймати за 4 години до або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом ГХТЗ з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні ГХТЗ та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та поява симптомів, що нагадують подагру. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні ГХТЗ та метилдопи. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу, збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину, посилення гіперглікемічного ефектадіазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що володіють цитотоксичною дією. . Також ГХТЗ може зменшувати відповідь організму на введення пресорних амінів (норадреналін), проте цей ефект клінічно незначний і не може перешкоджати одночасному застосуванню препаратів. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Одночасне застосування з ГХТЗ може сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Загальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, АРА II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Вамлосет, оскільки нирковий кліренс препаратів літію сповільнюється під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується проводити ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ко-Вамлосет слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 10 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 160мг + 25мг). Препарат Ко-Вамлосет приймається 1 раз на добу. Для зручності пацієнти, які отримують монотерапію амлодипіном, валсартаном та ГХТЗ в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Вамлосет, що містить ті ж дози активних компонентів. При недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+ГХТЗ, амлодипін+валсартан та амлодипін+ГХТЗ) пацієнти можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Вамлосет у відповідних дозах. Доза препарату Ко-Вамлосет підбирається після раніше проведеного титрування доз монокомпонентних лікарських препаратів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату Ко-Вамлосет. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі препарату Ко-Вамлосет (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією),то потрібний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. У пацієнтів з дефіцитом натрію та/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Вамлосет, для досягнення порівняльного зниження АТ можливе застосування препарату Ко-Вамлосет, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект. Збільшувати дозу можна через два тижні після початку терапії. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Ко-Вамлосет відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза становить 10 мг + 320 мг + 25 мг на добу. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату нині відсутні. Амлодипін Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Валсартан При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. У разі виникнення вираженого зниження АТ, пацієнту слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами та вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. Задля підтримання нормального тонусу судин за відсутності протипоказань можливе застосування вазопресорних препаратів. Якщо препарат Ко-Вамлосет був прийнятий нещодавно, блювання чи промивання шлунка можуть бути ефективними. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців супроводжувалося зниженням абсорбції амлодипіну. Валсартан та амлодипін за допомогою гемодіалізу не видаляються, тоді як для виведення ГХТЗ гемодіаліз може бути ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Дефіцит натрію/або гіповолемія Виражена артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, відзначалася у 1,7% пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ (10мг + 320мг + 25мг) порівняно з 1,8% пацієнтів, які отримували комбінацію валЗартан + ГХ 320 мг + 25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + валсартан (10 мг + 320 мг) та 0,2 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + ГХТЗ (25 мг + 10 мг) у контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією помірного або тяжкого ступеня. У пацієнтів з дефіцитом натрію/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії на фоні застосування препарату Ко-Вамлосет пацієнта слід привести до положення лежачи на спині і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Лікування препаратом можна продовжити після стабілізації артеріального тиску. Зміни вмісту електролітів у плазмі крові Ко-Вамлосет У контрольованому дослідженні у багатьох пацієнтів при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ ефекти валсартану у дозі 320 мг та ГХТЗ у дозі 25 мг на вміст калію у сироватці крові майже врівноважували один одного. В інших пацієнтів один із ефектів міг переважати. Періодичне визначення вмісту електролітів у плазмі з метою виявлення можливого дисбалансу електролітів слід виконувати через встановлені інтервали часу. Періодичне визначення вмісту електролітів, зокрема калію, у сироватці крові слід проводити з відповідними інтервалами з метою виявлення можливих електролітних порушень, особливо у пацієнтів з факторами ризику, наприклад, з порушенням функції нирок, застосуванням інших лікарських засобів або наявністю електролітних порушень в анамнезі. Валсартан Одночасне застосування з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калій, що містять замінники солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, з гепарином), не рекомендується. Слід контролювати вміст калію у плазмі крові. ГХТЗ Терапію препаратом Ко-Вамлосет слід починати тільки після усунення гіпокаліємії та супутньої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному виникненню гіпокаліємії або посилювати вже наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, при яких спостерігаються підвищені втрати калію, наприклад, при нефропатії, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається на фоні лікування ГХТЗ, застосування препарату Ко-Вамлосет слід припинити до стабільної нормалізації вмісту калію у плазмі. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному розвитку гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу або посилювати вже наявну гіпонатріємію. Відзначалася гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування ГХТЗ слід розпочинати лише після усунення вже наявної гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидко розвивається гіпонатріємії на фоні застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ лікування необхідно припинити до нормалізації вмісту натрію у плазмі крові. У всіх пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, необхідно періодично контролювати стан на предмет електролітних порушень, особливо вмісту калію, натрію та магнію у плазмі крові. Порушення функції нирок Тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку азотемії у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок. При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодично контролювати вміст електролітів (включаючи калій), концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурією та пацієнтам, які перебувають на діалізі (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція дози препарату Ко-Вамлосет не потрібна. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Вамлосет може супроводжуватися підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Вамлосет повинен застосовуватися з обережністю. Трансплантація нирки На сьогоднішній день відсутні дані про безпечне застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ пацієнтів після трансплантації нирки. Порушення функції печінки Валсартан виводиться, головним чином, у незміненій формі із жовчю. T(½) амлодипіну тривалий, і значення AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо підбору дози немає. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану, тому препарат Ко-Вамлосет протипоказаний цим пацієнтам. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували валсартан, відзначався ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика. Деякі з цих пацієнтів раніше відзначали ангіоневротичний набряк на фоні застосування інших лікарських засобів, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку ангіоневротичного набряку, прийом препарату Ко-Вамлосет слід негайно припинити та не застосовувати препарат повторно. ХСН та ішемічна хвороба серця/стан після інфаркту міокарда У сприйнятливих пацієнтів можливі зміни функції нирок унаслідок інгібування РААС. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з ХСН III-IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), терапія інгібіторами АПФ та АРA II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією і в поодиноких випадках може призводити до гострої ниркової недостатності та смерті. Аналогічні результати відзначалися і натомість терапії валсартаном. Оцінка стану пацієнтів з ХСН або після інфаркту міокарда завжди повинна включати обстеження функції нирок. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA неішемічної етіології на фоні застосування амлодипіну відзначалася підвищена частота народження набряку легенів, незважаючи на незначну відмінність у частоті розвитку посилення серцевої недостатності плацебо. У пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA БМКК, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик розвитку серцево-судинних подій та смерті. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з ХСН та ішемічною хворобою серця, оскільки наявні дані в цих популяціях пацієнтів обмежені. Стеноз аортального та мітрального клапана Як і при застосуванні інших судинно-розширювальних засобів, слід бути обережними у пацієнтів зі стенозом мітрального клапана або вираженим стенозом аортального клапана, що має невисокий ступінь тяжкості. Вагітність Терапію АРА II не слід розпочинати під час вагітності. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. У разі діагностики вагітності терапію АРА II слід негайно припинити або перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати АРА II (у тому числі валсартан), оскільки РААС у таких пацієнтів не активовано. Тому препарат Ко-Вамлосет не слід застосовувати у цій популяції. Системна червона вовчанка При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, повідомлялося про посилення течії або розвиток системного червоного вовчаку. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати концентрацію холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування. У зв'язку із вмістом компонента ГХТЗ препарат Ко-Вамлосет протипоказаний при симптоматичній гіперурикемії. ГХТЗ може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові у зв'язку зі зниженням кліренсу сечової кислоти та викликати або посилювати гіперурикемію, а також сприяти розвитку подагри у сприйнятливих пацієнтів. Тіазиди зменшують виведення кальцію нирками та можуть викликати періодичне та незначне підвищення концентрації сироваткового кальцію за відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією, і його слід застосовувати лише після усунення наявної гіперкальціємії. Прийом препарату Ко-Вамлосет слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Слід періодично контролювати сироваткову концентрацію кальцію під час терапії тіазидами. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід перервати терапію тіазидами. Фоточутливість При застосуванні тіазидних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). При розвитку реакції фоточутливості під час лікування препаратом Ко-Вамлосет рекомендується припинити терапію. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захист ділянок шкіри, що піддаються дії сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. Гостра закритокутова глаукома ГХТЗ, будучи сульфонамідом, викликає ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці, як правило, протягом кількох годин або тижнів після початку застосування препарату. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинна терапія полягає у припиненні застосування ГХТЗ у найкоротші терміни. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. Факторами ризику гострої закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламіди та пеніцилін. Загальні Слід бути обережними у пацієнтів, які раніше мали гіперчутливість до інших АРА II. Реакції гіперчутливості до ГХТЗ більш ймовірні у пацієнтів з алергією та бронхіальною астмою. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Слід бути обережними, включаючи частий контроль АТ, у пацієнтів похилого віку, оскільки наявні дані в даній популяції пацієнтів обмежені. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену супроводжується більш високою частотою розвитку небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Якщо комбінована терапія шляхом подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та при ретельному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Одночасне застосування АРА IIc препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіпертонічний криз Не слід застосовувати препарат Ко-Вамлосет для усунення гіпертонічних кризів. Допінг тест При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у спортсменів можливі позитивні результати допінг-тесту (у зв'язку з наявністю препарату ГХТЗ). НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом ГХТЗ та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози ГХТЗ. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія ГХТЗ. Пацієнти, які приймають ГХТЗ як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та ультрафіолетових (УФ)-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування ГХТЗ. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну. Вплив на керування транспортними засобами: Деякі побічні ефекти препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються). Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Вамлосет, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
614,00 грн
578,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
355,00 грн
163,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + валсартан + гідрохлортіазид таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 5мг + 160мг + 12,5мг/10мг + 160мг + 12,5мг/10мг + 160мг + 25мг містить: Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг/13,88 мг/13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг/10,00 мг/10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг/251,35 мг/251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: валсартан 160,00 мг/160,00 мг/160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (тип 200), кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Гідрохлортіазид 12,50 мг/12,50 мг/25,00 мг Допоміжні речовини: Маннітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Плівкоутворююча суміш: полівініловий спирт макрогол-3350 титану діоксид (E171) тальк Барвник заліза оксид червоний (Е172) (для таблеток 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) Барвник заліза оксид жовтий (Е172) (для таблеток 10мг + 160мг + 25мг)Опис лікарської формиТаблетки 5 мг + 160 мг + 12,5 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору з гравіюванням К1 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг + 12,5 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням К2 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою рожевого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг + 25 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з гравіюванням К4 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний засіб комбінований (блокатор "повільних" кальцієвих каналів [БМКК] + ангіотензину II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик)ФармакокінетикаФармакокінетичні показники амлодипіну, валсартану та ГХТЗ характеризуються лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях з амлодипіном в умовах in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(½)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування протягом 7-8 днів. 10% виводиться у незміненому вигляді, 60% – у вигляді метаболітів. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану C(max) у плазмі досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» [AUC]) на 40% і С(max) у плазмі крові – майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому валсартану внутрішньо концентрації валсартану у плазмі крові у людей, які приймали його з їжею, та у групі, що отримувала валсартан натще, вирівнюються. Зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) валсартану у період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (T(½)(α)< 1 години та T(½)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83% дози) та нирками (близько 13% дози). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % від загального кліренсу). Т(½) становить 6 годин. ГХТЗ Всмоктування Всмоктування ГХТЗ після прийому внутрішньо швидке (час досягнення С(max) у плазмі крові близько 2 годин). У середньому підвищення AUC носить лінійний характер і пропорційно прийнятій внутрішньо дозі в терапевтичному діапазоні. При одночасному прийомі їжі повідомлялося як про підвищення, так і зниження системної біодоступності ГХТЗ в порівнянні з прийомом препарату натще. Величина цього впливу невелика та клінічно незначна. Абсолютна біодоступність ГХТЗ після прийому внутрішньо становить 70%. Розподіл Кінетика розподілу та елімінації загалом описується як біекспоненційна спадна функція з T(½)– 6-15 годин. При багаторазовому застосуванні кінетика ГХТЗ не змінюється і при застосуванні 1 раз на день кумуляція мінімальна. Видимий обсяг розподілу – 4-8 л/кг. 40-70% циркулюючого в плазмі крові ГХТЗ зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами. ГХТЗ також накопичується в еритроцитах у концентраціях приблизно в 3 рази, що перевищують такі в плазмі крові. Метаболізм ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді. Виведення T(½)кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика ГХТЗ не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% абсорбованої дози ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді нирками. Амлодипін+валсартан+ГХТЗ Після прийому внутрішньо препарату Ко-ВамлосетС(max) амлодипіну, валсартану та ГХТЗ у плазмі крові досягаються через 6-8, 3 та 2 години, відповідно. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти до 18 років Фармакокінетичні особливості застосування препарату Ко-Вамлосету дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Час досягнення С(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т(½). У пацієнтів похилого віку системна дія валсартану була дещо більш вираженою, ніж у пацієнтів молодого віку, проте це не було клінічно значущим. Є обмежені дані про зниження системного кліренсу ГХТЗ у пацієнтів віком понад 65 років (здорових добровольців або пацієнтів з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими пацієнтами. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну [КК]) та системною експозицією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. За наявності ниркової недостатності середні значення С(max) у плазмі крові та значення AUC ГХТЗ збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості Т(½) подовжується майже вдвічі. Нирковий кліренс ГХТЗ у пацієнтів з порушенням функції нирок знижений у порівнянні з нормальними показниками (близько 300 мл/хв). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний до застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), анурією та повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (розрахункова ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73). м(2) площі поверхні тіла і< 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Пацієнти з порушенням функції печінки Є лише обмежені клінічні дані про застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості біодоступність (по AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).ФармакодинамікаПрепарат Ко-Вамлосет є комбінацією трьох гіпотензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) –БМКК, валсартану –АРА II та гідрохлортіазиду (ГХТЗ) – тіазидного діуретика. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Вамлосет, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується з дигідро- та недигідропіридиновими активними центрами рецептора. Скорочення кардіоміоцитів та міоцитів стінок судин відбувається завдяки проникненню в них іонів кальцію через кальцієві канали. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування амлодипінів у терапевтичних дозах спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та активності катехоламінів при тривалому застосуванні. Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії. Також, як і при застосуванні інших БМКК, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ , на кінцево-діастолічний тиск та обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали, що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла та не впливає на атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан – активний та специфічний АРА II, призначений для вживання. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ(1), які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT(1)-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT(1)-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Так як при застосуванні АРА II не відбувається інгібування АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість антигіпертензивного ефекту зберігається понад 24 години. При повторному застосуванні максимальне зниження АТ незалежно від прийнятої дози внутрішньо досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками.Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. ГХТЗ Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію та хлору. Пригнічення ко-транспортної системи іонів натрію і хлору, мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів хлору в цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, ГХТЗ, інших похідних сульфонаміду та дигідропіридинового ряду, а також інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі. Рефрактерна до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), колапс, кардіогенний шок. Клінічно значущий стеноз аорти. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або сутінними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань перед прийомом препарату, повідомте про це лікаря. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК та водно-електролітними порушеннями: нефропатії, що супроводжуються втратою солей, преренальне (кардіогенне) порушення. гіперкальціємією, у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гіпокаліємією, гіпонатріємією, гіпомагніємією, гіпохлоремією, у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, з гострим коронарним синдромом, з цукровим діабетом, гіперурикемією, підвищеними концентраціями холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою,у пацієнтів з немеланомним раком шкіри (НМРК) в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"), а також у пацієнтів після трансплантації нирки. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарином).Вагітність та лактаціяЯк і будь-який препарат, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Ко-Вамлосет не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікаря слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Вамлосетпри вагітності протипоказане. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, у II та III триместрах вагітності призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. ГХТЗ проникає крізь плаценту. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної жовтяниці або тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнтів. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Даних щодо застосування амлодипіну вагітними недостатньо,щоб судити про його вплив на плід. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Ко-Вамлосет, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється валсартан та/або амлодипін із грудним молоком. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану із грудним молоком. ГХТЗ також виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Ко-Вамлосет протипоказане у період грудного вигодовування. Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяНижче представлений профіль безпеки комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ, заснований на клінічних дослідженнях при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та відомому профілі безпеки окремих компонентів: амлодипін, валсартан та ГХТЗ. Короткий огляд профілю безпеки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ оцінювали при застосуванні максимальної дози 10 мг + 320 мг + 25 мг в одному контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримували валсартан у комбінації з ГМТ. Небажані реакції, як правило, були легкими та короткочасними і лише в окремих випадках вимагали припинення лікування. У даному клінічному дослідженні з активним контролем найпоширенішими причинами припинення терапії комбінацією амлодипін + валсартан + ГХТЗ були запаморочення та артеріальна гіпотензія (0,7%). У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні були відсутні значні нові та несподівані небажані реакції при трикомпонентній терапії порівняно з відомими ефектами монотерапії або двокомпонентної терапії. У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ були слабовираженими та відповідали фармакологічному механізму дії окремих компонентів. Присутність валсартану у трикомпонентній комбінації послаблювала гіпокаліємічний ефект ГХТЗ. Перелік небажаних реакцій у формі таблиці Наступні небажані реакції, класифіковані за класами систем органів MedDRA та частотою народження, відносяться до комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та амлодипіну, валсартану та ГХТЗ окремо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас систем органів з MedDRA Небажані реакції Частота розвитку Амлодипін + валсартан + ГХТЗ Амлодипін Валсартан ГХТЗ Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку - - - Дуже рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома - Гемолітична анемія - - - Дуже рідко Лейкопенія - Дуже рідко - Дуже рідко Нейтропенія - - Частота невідома - Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Рідко Апластична анемія - - - Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість - Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - - Гіперкальціємія Не часто - - Рідко Гіперглікемія - Дуже рідко - Рідко Гіперліпідемія Не часто - - - Гіперурикемія Не часто - - Часто Гіпохлоремічний алкалоз - - - Дуже рідко Гіпокаліємія Часто - - Дуже часто Гіпомагніємія - - - Часто Гіпонатріємія Не часто - - Часто Погіршення порушення обміну речовин при цукровому діабеті - - - Рідко Порушення психіки Депресія - Не часто - Рідко Безсоння/порушення сну Не часто Не часто - Рідко Перепади настрою - Не часто - - Сплутаність свідомості - Рідко - - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - - Запаморочення Часто Часто - Рідко Постуральне запаморочення, запаморочення при фізичному навантаженні Не часто - - - Дисгевзія Не часто Не часто - - Екстрапірамідний синдром - Частота невідома - - Головний біль Часто Часто - Рідко Гіпертонус - Дуже рідко - - Загальмованість Не часто - - - Парестезія Не часто Не часто - Рідко Периферична нейропатія, нейропатія Не часто Дуже рідко - - Сонливість Не часто Часто - - Непритомність Не часто Не часто - - Тремор - Не часто - - Гіпестезія - Не часто - - Порушення з боку органу зору Гостра закритокутова глаукома - - - Частота невідома Порушення зору - Не часто - - Порушення гостроти зору Не часто Не часто - Рідко Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах - Не часто - - Вертіго Не часто - Не часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Часто - - Тахікардія Не часто - - - Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Рідко Інфаркт міокарда - Дуже рідко - - Порушення з боку судин Гіперемія - Часто - - Артеріальна гіпотензія Часто Не часто - - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Часто Флебіт, тромбофлебіт Не часто - - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто - Задишка Не часто Не часто - - Пригнічення дихання, набряк легень, пневмоніт - - - Дуже рідко Риніт - Не часто - - Першіння у горлі Не часто - - - Порушення з боку травної системи Дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Рідко Запах із рота Не часто - - - Зміна ритму дефекації - Не часто - - Запор - - - Рідко Зниження апетиту - - - Часто Діарея Не часто Не часто - Рідко Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто - - Диспепсія Часто Не часто - - Гастрит - Дуже рідко - - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - - Нудота Не часто Часто - Часто Панкреатит - Дуже рідко - Дуже рідко Блювота Не часто Не часто - Часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Відхилення від норми показників печінкових проб, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Дуже рідко** Частота невідома - Гепатит - Дуже рідко - - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома - Бульозний дерматит - - Частота невідома - Реакції за типом шкірного червоного вовчаку, реактивація шкірного червоного вовчаку - - - Дуже рідко Мультиформна еритема - Дуже рідко - Частота невідома Екзантема - Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто Не часто - - Реакція фоточутливості* - Дуже рідко - Рідко Кожний зуд Не часто Не часто Частота невідома - Пурпура - Не часто - Рідко Висипання на шкірі - Не часто Частота невідома Часто Зміна кольору шкіри - Не часто - - Кропивниця та інші форми висипу - Дуже рідко - Часто Некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз - - - Дуже рідко Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - - Набряк Квінке - Дуже рідко - - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія - Не часто - - Біль у спині Не часто Не часто - - Припухлість суглобів Не часто - - - М'язові спазми Не часто Не часто - Частота невідома М'язова слабкість Не часто - - - Міалгія Не часто Не часто Частота невідома - Біль у кінцівці Не часто - - - Припухлість гомілковостопного суглоба - Часто - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові Не часто - Частота невідома - Порушення сечовипускання - Не часто - - Ніктурія - Не часто - - Поллакіурія Часто Не часто - - Порушення функції нирок - - - Частота невідома Гостра ниркова недостатність Не часто - - Частота невідома Порушення функції нирок та ниркова недостатність - - Частота невідома Рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція Не часто Не часто - Часто Гінекомастія - Не часто - - Загальні розлади та порушення у місці введення Абазія, порушення ходи Не часто - - - Астенія Не часто Не часто - Частота невідома Дискомфорт, нездужання Не часто Не часто - - Стомлюваність Часто Часто Не часто - Біль у грудях несерцевого походження Не часто Не часто - - Набряк Часто Часто - - Біль - Не часто - - Піретична реакція - - - Частота невідома Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові - - - Дуже часто Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові Не часто - - - Підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові Не часто - - - Глюкозурія - - - Рідко Зниження вмісту калію у плазмі крові Не часто - - - Підвищення вмісту калію у плазмі крові - - Частота невідома - Збільшення маси тіла Не часто Не часто - - Зниження маси тіла - Не часто - - * Див. розділ «Особливі вказівки. Реакція фоточутливості. ** В основному відповідає холестазу.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язичного застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сідмінід НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними лікарськими засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні амлодипіну в дозі 5 мг на добу з дилтіаземом у дозі 180 мг на добу у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією відзначалося збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза. При застосуванні амлодипіну з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол та ритонавір) можливе ще більш виражене збільшення системної експозиції амлодипіну. Необхідно обережно застосовувати амлодипін з інгібіторами ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з пригніченням ізоферменту CYP3A4 при одночасному прийомі з грейпфрутовим соком біодоступність амлодипіну може збільшуватися. Однак у клінічному дослідженні у здорових добровольців не було виявлено значних змін фармакокінетики при прийомі амлодипіну у дозі 10 мг із 240 мл грейпфрутового соку. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Оскільки застосування амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) може призводити до вираженого зменшення його концентрації в плазмі. . Симвастатин Багаторазове одночасне застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу та амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до збільшення експозиції симвастатину в плазмі на 77 %. Рекомендується зменшити дозу симвастатину до 20 мг на добу у пацієнтів, які приймають амлодипін. Такролімус Існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують такролімус, необхідні моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози у разі потреби. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, ГХТЗ, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники АТ, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Вамлосетс іншими препаратами, що впливають на РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калійвмісними замінниками солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмекрові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту кал. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії валсартану при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Більше того, у пацієнтів похилого віку із супутньою гіповолемією (у тому числі внаслідок прийому діуретиків) або з порушеною функцією нирок одночасне застосування АРА II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, може призвести до погіршення функції нирок. У пацієнтів цієї групи рекомендовано проведення контролю функції нирок. Білки-переносники Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може проводити збільшення системної біодоступності валсартану. ГХТЗ Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, БМКК, інгібіторів АПФ, АРА II, прямих інгібіторів реніну). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, потенціюють дію курареподібних міорелаксантів (наприклад, тубокурарину хлорид). НПЗП Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента препарату Ко-Вамлосет при одночасному застосуванні з НПЗП, наприклад, з ацетилсаліциловою кислотою, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в сироватці крові Ризик розвитку гіпокаліємії збільшується при одночасному застосуванні інших діуретиків, глюкокортикостероїдів, адренокортикотропного гормону, амфотерицину, карбеноксолону та ацетилсаліцилової кислоти (у дозі більше 3 г). Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в сироватці крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережним при тривалому одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс вищезазначеними препаратами. Гіпоглікемічні засоби При застосуванні ГХТЗ відзначається зміна толерантності до глюкози, у зв'язку з чим у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Оскільки при застосуванні ГХТЗ з метформіном можливий розвиток лактоацидозу (внаслідок порушення функції нирок на фоні терапії ГХТЗ), слід бути обережним при застосуванні препарату Ко-Вамлосету пацієнтів, які отримують лікування метформіном. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Н- та м-холіноблокатори Н- та м-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність ГХТЗ, що пов'язано зі зменшенням перистальтики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики шлунково-кишкового тракту (цизаприд) можуть зменшувати біодоступність ГХТЗ. Аніонообмінні смоли Всмоктування ГХТЗ зменшується у присутності колестираміну та колестиполу. ГХТЗ слід приймати за 4 години до або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом ГХТЗ з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні ГХТЗ та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та поява симптомів, що нагадують подагру. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні ГХТЗ та метилдопи. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу, збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину, посилення гіперглікемічного ефектадіазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що володіють цитотоксичною дією. . Також ГХТЗ може зменшувати відповідь організму на введення пресорних амінів (норадреналін), проте цей ефект клінічно незначний і не може перешкоджати одночасному застосуванню препаратів. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Одночасне застосування з ГХТЗ може сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Загальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, АРА II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Вамлосет, оскільки нирковий кліренс препаратів літію сповільнюється під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується проводити ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ко-Вамлосет слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 10 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 160мг + 25мг). Препарат Ко-Вамлосет приймається 1 раз на добу. Для зручності пацієнти, які отримують монотерапію амлодипіном, валсартаном та ГХТЗ в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Вамлосет, що містить ті ж дози активних компонентів. При недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+ГХТЗ, амлодипін+валсартан та амлодипін+ГХТЗ) пацієнти можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Вамлосет у відповідних дозах. Доза препарату Ко-Вамлосет підбирається після раніше проведеного титрування доз монокомпонентних лікарських препаратів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату Ко-Вамлосет. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі препарату Ко-Вамлосет (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією),то потрібний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. У пацієнтів з дефіцитом натрію та/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Вамлосет, для досягнення порівняльного зниження АТ можливе застосування препарату Ко-Вамлосет, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект. Збільшувати дозу можна через два тижні після початку терапії. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Ко-Вамлосет відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза становить 10 мг + 320 мг + 25 мг на добу. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату нині відсутні. Амлодипін Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Валсартан При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. У разі виникнення вираженого зниження АТ, пацієнту слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами та вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. Задля підтримання нормального тонусу судин за відсутності протипоказань можливе застосування вазопресорних препаратів. Якщо препарат Ко-Вамлосет був прийнятий нещодавно, блювання чи промивання шлунка можуть бути ефективними. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців супроводжувалося зниженням абсорбції амлодипіну. Валсартан та амлодипін за допомогою гемодіалізу не видаляються, тоді як для виведення ГХТЗ гемодіаліз може бути ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Дефіцит натрію/або гіповолемія Виражена артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, відзначалася у 1,7% пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ (10мг + 320мг + 25мг) порівняно з 1,8% пацієнтів, які отримували комбінацію валЗартан + ГХ 320 мг + 25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + валсартан (10 мг + 320 мг) та 0,2 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + ГХТЗ (25 мг + 10 мг) у контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією помірного або тяжкого ступеня. У пацієнтів з дефіцитом натрію/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії на фоні застосування препарату Ко-Вамлосет пацієнта слід привести до положення лежачи на спині і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Лікування препаратом можна продовжити після стабілізації артеріального тиску. Зміни вмісту електролітів у плазмі крові Ко-Вамлосет У контрольованому дослідженні у багатьох пацієнтів при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ ефекти валсартану у дозі 320 мг та ГХТЗ у дозі 25 мг на вміст калію у сироватці крові майже врівноважували один одного. В інших пацієнтів один із ефектів міг переважати. Періодичне визначення вмісту електролітів у плазмі з метою виявлення можливого дисбалансу електролітів слід виконувати через встановлені інтервали часу. Періодичне визначення вмісту електролітів, зокрема калію, у сироватці крові слід проводити з відповідними інтервалами з метою виявлення можливих електролітних порушень, особливо у пацієнтів з факторами ризику, наприклад, з порушенням функції нирок, застосуванням інших лікарських засобів або наявністю електролітних порушень в анамнезі. Валсартан Одночасне застосування з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калій, що містять замінники солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, з гепарином), не рекомендується. Слід контролювати вміст калію у плазмі крові. ГХТЗ Терапію препаратом Ко-Вамлосет слід починати тільки після усунення гіпокаліємії та супутньої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному виникненню гіпокаліємії або посилювати вже наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, при яких спостерігаються підвищені втрати калію, наприклад, при нефропатії, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається на фоні лікування ГХТЗ, застосування препарату Ко-Вамлосет слід припинити до стабільної нормалізації вмісту калію у плазмі. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному розвитку гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу або посилювати вже наявну гіпонатріємію. Відзначалася гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування ГХТЗ слід розпочинати лише після усунення вже наявної гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидко розвивається гіпонатріємії на фоні застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ лікування необхідно припинити до нормалізації вмісту натрію у плазмі крові. У всіх пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, необхідно періодично контролювати стан на предмет електролітних порушень, особливо вмісту калію, натрію та магнію у плазмі крові. Порушення функції нирок Тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку азотемії у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок. При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодично контролювати вміст електролітів (включаючи калій), концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурією та пацієнтам, які перебувають на діалізі (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція дози препарату Ко-Вамлосет не потрібна. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Вамлосет може супроводжуватися підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Вамлосет повинен застосовуватися з обережністю. Трансплантація нирки На сьогоднішній день відсутні дані про безпечне застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ пацієнтів після трансплантації нирки. Порушення функції печінки Валсартан виводиться, головним чином, у незміненій формі із жовчю. T(½) амлодипіну тривалий, і значення AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо підбору дози немає. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану, тому препарат Ко-Вамлосет протипоказаний цим пацієнтам. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували валсартан, відзначався ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика. Деякі з цих пацієнтів раніше відзначали ангіоневротичний набряк на фоні застосування інших лікарських засобів, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку ангіоневротичного набряку, прийом препарату Ко-Вамлосет слід негайно припинити та не застосовувати препарат повторно. ХСН та ішемічна хвороба серця/стан після інфаркту міокарда У сприйнятливих пацієнтів можливі зміни функції нирок унаслідок інгібування РААС. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з ХСН III-IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), терапія інгібіторами АПФ та АРA II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією і в поодиноких випадках може призводити до гострої ниркової недостатності та смерті. Аналогічні результати відзначалися і натомість терапії валсартаном. Оцінка стану пацієнтів з ХСН або після інфаркту міокарда завжди повинна включати обстеження функції нирок. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA неішемічної етіології на фоні застосування амлодипіну відзначалася підвищена частота народження набряку легенів, незважаючи на незначну відмінність у частоті розвитку посилення серцевої недостатності плацебо. У пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA БМКК, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик розвитку серцево-судинних подій та смерті. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з ХСН та ішемічною хворобою серця, оскільки наявні дані в цих популяціях пацієнтів обмежені. Стеноз аортального та мітрального клапана Як і при застосуванні інших судинно-розширювальних засобів, слід бути обережними у пацієнтів зі стенозом мітрального клапана або вираженим стенозом аортального клапана, що має невисокий ступінь тяжкості. Вагітність Терапію АРА II не слід розпочинати під час вагітності. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. У разі діагностики вагітності терапію АРА II слід негайно припинити або перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати АРА II (у тому числі валсартан), оскільки РААС у таких пацієнтів не активовано. Тому препарат Ко-Вамлосет не слід застосовувати у цій популяції. Системна червона вовчанка При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, повідомлялося про посилення течії або розвиток системного червоного вовчаку. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати концентрацію холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування. У зв'язку із вмістом компонента ГХТЗ препарат Ко-Вамлосет протипоказаний при симптоматичній гіперурикемії. ГХТЗ може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові у зв'язку зі зниженням кліренсу сечової кислоти та викликати або посилювати гіперурикемію, а також сприяти розвитку подагри у сприйнятливих пацієнтів. Тіазиди зменшують виведення кальцію нирками та можуть викликати періодичне та незначне підвищення концентрації сироваткового кальцію за відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією, і його слід застосовувати лише після усунення наявної гіперкальціємії. Прийом препарату Ко-Вамлосет слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Слід періодично контролювати сироваткову концентрацію кальцію під час терапії тіазидами. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід перервати терапію тіазидами. Фоточутливість При застосуванні тіазидних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). При розвитку реакції фоточутливості під час лікування препаратом Ко-Вамлосет рекомендується припинити терапію. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захист ділянок шкіри, що піддаються дії сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. Гостра закритокутова глаукома ГХТЗ, будучи сульфонамідом, викликає ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці, як правило, протягом кількох годин або тижнів після початку застосування препарату. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинна терапія полягає у припиненні застосування ГХТЗ у найкоротші терміни. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. Факторами ризику гострої закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламіди та пеніцилін. Загальні Слід бути обережними у пацієнтів, які раніше мали гіперчутливість до інших АРА II. Реакції гіперчутливості до ГХТЗ більш ймовірні у пацієнтів з алергією та бронхіальною астмою. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Слід бути обережними, включаючи частий контроль АТ, у пацієнтів похилого віку, оскільки наявні дані в даній популяції пацієнтів обмежені. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену супроводжується більш високою частотою розвитку небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Якщо комбінована терапія шляхом подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та при ретельному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Одночасне застосування АРА IIc препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіпертонічний криз Не слід застосовувати препарат Ко-Вамлосет для усунення гіпертонічних кризів. Допінг тест При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у спортсменів можливі позитивні результати допінг-тесту (у зв'язку з наявністю препарату ГХТЗ). НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом ГХТЗ та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози ГХТЗ. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія ГХТЗ. Пацієнти, які приймають ГХТЗ як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та ультрафіолетових (УФ)-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування ГХТЗ. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну. Вплив на керування транспортними засобами: Деякі побічні ефекти препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються). Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Вамлосет, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
![Камфорное масло 10% 30мл раствор для наружного применения [масляный]](https://e-med.com.ua/files/resized/products/kamfornoe_maslo_10_30ml_rastvor_dlya_naruzhnogo_primeneniya_maslyanyy_1.600x800.jpg "Камфорное масло 10% 30мл раствор для наружного применения [масляный]")
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для зовнішнього застосування – 1 г: камфора 100 мг. 30 мл – флакони темного скла.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. При зовнішньому застосуванні має протимікробну, місцевоподразнюючу, аналгетичну та протизапальну дію; при парентеральному введенні - аналептична, кардіотонічна, вазоконстрикторна та відхаркувальна дія. Порушуючи чутливі нервові закінчення шкіри, рефлекторно покращує трофіку органів та тканин. При підшкірному введенні стимулює дихальний та судинно-руховий центри довгастого мозку. Підсилює обмінні процеси у міокарді, підвищуючи його чутливість до впливу симпатичних нервів. Підвищує тонус венозних судин, збільшує приплив крові до серця, коронарний кровотік, кровопостачання мозку та легень. Виділяючись із організму через дихальні шляхи, сприяє відділенню мокротиння.ФармакокінетикаПісля підшкірного введення камфора добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Виводиться нирками (70%), а також через легені (20%) та з жовчю (10%).Клінічна фармакологіяПрепарат з аналгезуючою та місцевоанестезуючою дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЗовнішньо: міозити, невралгії, профілактика пролежнів. П/к: серцева недостатність, колапс, пригнічення дихального центру при інфекційних захворюваннях (в т.ч. при пневмонії), при отруєнні снодійними засобами та опіоїдними анальгетиками.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до камфори. Епілепсія (для підшкірного введення). Порушення цілісності шкірних покривів (для зовнішнього застосування).Вагітність та лактаціяВраховуючи високу проникність камфори через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр і в грудне молоко, застосування камфори при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) необхідно проводити з обережністю. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяПри зовнішньому застосуванні: шкірні алергічні реакції, подразнення шкіри. При підшкірному введенні: головний біль, запаморочення, олеогранулема (в місці ін'єкції), жирова емболія (при попаданні в судину).Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та застосовуваної лікарської форми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у дітей.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок плодів глоду криваво-червоного, порошок квіток глоду криваво-червоного, порошок плодів шипшини травневого, маточне молочко адсорбоване, лактоза моногідрат, стеарат кальцію, гіпромелоза, твін-80, діоксид титану, карму. РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі джерела флавоноїдів, гіперозиду та поліфенольних сполук, що містить деценові кислоти. Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів продукту, вагітність та годування груддю.
648,00 грн
601,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Амлодипін безілат (амлодипін безілат) - 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну - 10,00 мг; Валсартан А, субстанція-гранули - 251,35 мг (валсартан - 160,00 мг; Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (тип 200), кроскармеллоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат); Гідрохлортіазид – 25,00 мг; Допоміжні речовини: Маннітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; Оболонка плівкова: Плівкоутворююча суміш (полівініловий спирт; макрогол-3350; титану діоксид (Е171); тальк); Барвник заліза оксид жовтий (Е172). По 7, 10, 14, 15 таблеток у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. 1, 2, 4. 8, 12, 14 контурних осередкових упаковок (по 7 таблеток); 1, 2, 3, 6, 9 контурних осередкових упаковок (по 10 таблеток); 1, 2, 4, 6, 7 контурних осередкових упаковок (по 14 таблеток); 1, 2, 4, 6 контурних осередкових упаковок (по 15 таблеток) разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з гравіюванням К4 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний засіб комбінований (блокатор "повільних" кальцієвих каналів [БМКК] + ангіотензину II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик)ФармакокінетикаФармакокінетичні показники амлодипіну, валсартану та ГХТЗ характеризуються лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях з амлодипіном в умовах in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(½)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування протягом 7-8 днів. 10% виводиться у незміненому вигляді, 60% – у вигляді метаболітів. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану C(max) у плазмі досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» [AUC]) на 40% і С(max) у плазмі крові – майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому валсартану внутрішньо концентрації валсартану у плазмі крові у людей, які приймали його з їжею, та у групі, що отримувала валсартан натще, вирівнюються. Зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) валсартану у період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (T(½)(α)< 1 години та T(½)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83% дози) та нирками (близько 13% дози). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % від загального кліренсу). Т(½) становить 6 годин. ГХТЗ Всмоктування Всмоктування ГХТЗ після прийому внутрішньо швидке (час досягнення С(max) у плазмі крові близько 2 годин). У середньому підвищення AUC носить лінійний характер і пропорційно прийнятій внутрішньо дозі в терапевтичному діапазоні. При одночасному прийомі їжі повідомлялося як про підвищення, так і зниження системної біодоступності ГХТЗ в порівнянні з прийомом препарату натще. Величина цього впливу невелика та клінічно незначна. Абсолютна біодоступність ГХТЗ після прийому внутрішньо становить 70%. Розподіл Кінетика розподілу та елімінації загалом описується як біекспоненційна спадна функція з T(½)– 6-15 годин. При багаторазовому застосуванні кінетика ГХТЗ не змінюється і при застосуванні 1 раз на день кумуляція мінімальна. Видимий обсяг розподілу – 4-8 л/кг. 40-70% циркулюючого в плазмі крові ГХТЗ зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами. ГХТЗ також накопичується в еритроцитах у концентраціях приблизно в 3 рази, що перевищують такі в плазмі крові. Метаболізм ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді. Виведення T(½)кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика ГХТЗ не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% абсорбованої дози ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді нирками. Амлодипін+валсартан+ГХТЗ Після прийому внутрішньо препарату Ко-ВамлосетС(max) амлодипіну, валсартану та ГХТЗ у плазмі крові досягаються через 6-8, 3 та 2 години, відповідно. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти до 18 років Фармакокінетичні особливості застосування препарату Ко-Вамлосету дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Час досягнення С(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т(½). У пацієнтів похилого віку системна дія валсартану була дещо більш вираженою, ніж у пацієнтів молодого віку, проте це не було клінічно значущим. Є обмежені дані про зниження системного кліренсу ГХТЗ у пацієнтів віком понад 65 років (здорових добровольців або пацієнтів з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими пацієнтами. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну [КК]) та системною експозицією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. За наявності ниркової недостатності середні значення С(max) у плазмі крові та значення AUC ГХТЗ збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості Т(½) подовжується майже вдвічі. Нирковий кліренс ГХТЗ у пацієнтів з порушенням функції нирок знижений у порівнянні з нормальними показниками (близько 300 мл/хв). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний до застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), анурією та повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (розрахункова ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73). м(2) площі поверхні тіла і< 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Пацієнти з порушенням функції печінки Є лише обмежені клінічні дані про застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості біодоступність (по AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).ФармакодинамікаПрепарат Ко-Вамлосет є комбінацією трьох гіпотензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) –БМКК, валсартану –АРА II та гідрохлортіазиду (ГХТЗ) – тіазидного діуретика. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Вамлосет, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується з дигідро- та недигідропіридиновими активними центрами рецептора. Скорочення кардіоміоцитів та міоцитів стінок судин відбувається завдяки проникненню в них іонів кальцію через кальцієві канали. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування амлодипінів у терапевтичних дозах спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та активності катехоламінів при тривалому застосуванні. Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії. Також, як і при застосуванні інших БМКК, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ , на кінцево-діастолічний тиск та обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали, що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла та не впливає на атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан – активний та специфічний АРА II, призначений для вживання. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ(1), які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT(1)-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT(1)-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Так як при застосуванні АРА II не відбувається інгібування АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість антигіпертензивного ефекту зберігається понад 24 години. При повторному застосуванні максимальне зниження АТ незалежно від прийнятої дози внутрішньо досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками.Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. ГХТЗ Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію та хлору. Пригнічення ко-транспортної системи іонів натрію і хлору, мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів хлору в цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, ГХТЗ, інших похідних сульфонаміду та дигідропіридинового ряду, а також інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі. Рефрактерна до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), колапс, кардіогенний шок. Клінічно значущий стеноз аорти. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або сутінними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань перед прийомом препарату, повідомте про це лікаря. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК та водно-електролітними порушеннями: нефропатії, що супроводжуються втратою солей, преренальне (кардіогенне) порушення. гіперкальціємією, у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гіпокаліємією, гіпонатріємією, гіпомагніємією, гіпохлоремією, у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, з гострим коронарним синдромом, з цукровим діабетом, гіперурикемією, підвищеними концентраціями холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою,у пацієнтів з немеланомним раком шкіри (НМРК) в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"), а також у пацієнтів після трансплантації нирки. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарином).Вагітність та лактаціяЯк і будь-який препарат, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Ко-Вамлосет не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікаря слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Вамлосетпри вагітності протипоказане. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, у II та III триместрах вагітності призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. ГХТЗ проникає крізь плаценту. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної жовтяниці або тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнтів. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Даних щодо застосування амлодипіну вагітними недостатньо,щоб судити про його вплив на плід. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Ко-Вамлосет, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється валсартан та/або амлодипін із грудним молоком. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану із грудним молоком. ГХТЗ також виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Ко-Вамлосет протипоказане у період грудного вигодовування. Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяНижче представлений профіль безпеки комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ, заснований на клінічних дослідженнях при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та відомому профілі безпеки окремих компонентів: амлодипін, валсартан та ГХТЗ. Короткий огляд профілю безпеки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ оцінювали при застосуванні максимальної дози 10 мг + 320 мг + 25 мг в одному контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримували валсартан у комбінації з ГМТ. Небажані реакції, як правило, були легкими та короткочасними і лише в окремих випадках вимагали припинення лікування. У даному клінічному дослідженні з активним контролем найпоширенішими причинами припинення терапії комбінацією амлодипін + валсартан + ГХТЗ були запаморочення та артеріальна гіпотензія (0,7%). У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні були відсутні значні нові та несподівані небажані реакції при трикомпонентній терапії порівняно з відомими ефектами монотерапії або двокомпонентної терапії. У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ були слабовираженими та відповідали фармакологічному механізму дії окремих компонентів. Присутність валсартану у трикомпонентній комбінації послаблювала гіпокаліємічний ефект ГХТЗ. Перелік небажаних реакцій у формі таблиці Наступні небажані реакції, класифіковані за класами систем органів MedDRA та частотою народження, відносяться до комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та амлодипіну, валсартану та ГХТЗ окремо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас систем органів з MedDRA Небажані реакції Частота розвитку Амлодипін + валсартан + ГХТЗ Амлодипін Валсартан ГХТЗ Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку - - - Дуже рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома - Гемолітична анемія - - - Дуже рідко Лейкопенія - Дуже рідко - Дуже рідко Нейтропенія - - Частота невідома - Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Рідко Апластична анемія - - - Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість - Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - - Гіперкальціємія Не часто - - Рідко Гіперглікемія - Дуже рідко - Рідко Гіперліпідемія Не часто - - - Гіперурикемія Не часто - - Часто Гіпохлоремічний алкалоз - - - Дуже рідко Гіпокаліємія Часто - - Дуже часто Гіпомагніємія - - - Часто Гіпонатріємія Не часто - - Часто Погіршення порушення обміну речовин при цукровому діабеті - - - Рідко Порушення психіки Депресія - Не часто - Рідко Безсоння/порушення сну Не часто Не часто - Рідко Перепади настрою - Не часто - - Сплутаність свідомості - Рідко - - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - - Запаморочення Часто Часто - Рідко Постуральне запаморочення, запаморочення при фізичному навантаженні Не часто - - - Дисгевзія Не часто Не часто - - Екстрапірамідний синдром - Частота невідома - - Головний біль Часто Часто - Рідко Гіпертонус - Дуже рідко - - Загальмованість Не часто - - - Парестезія Не часто Не часто - Рідко Периферична нейропатія, нейропатія Не часто Дуже рідко - - Сонливість Не часто Часто - - Непритомність Не часто Не часто - - Тремор - Не часто - - Гіпестезія - Не часто - - Порушення з боку органу зору Гостра закритокутова глаукома - - - Частота невідома Порушення зору - Не часто - - Порушення гостроти зору Не часто Не часто - Рідко Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах - Не часто - - Вертіго Не часто - Не часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Часто - - Тахікардія Не часто - - - Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Рідко Інфаркт міокарда - Дуже рідко - - Порушення з боку судин Гіперемія - Часто - - Артеріальна гіпотензія Часто Не часто - - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Часто Флебіт, тромбофлебіт Не часто - - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто - Задишка Не часто Не часто - - Пригнічення дихання, набряк легень, пневмоніт - - - Дуже рідко Риніт - Не часто - - Першіння у горлі Не часто - - - Порушення з боку травної системи Дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Рідко Запах із рота Не часто - - - Зміна ритму дефекації - Не часто - - Запор - - - Рідко Зниження апетиту - - - Часто Діарея Не часто Не часто - Рідко Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто - - Диспепсія Часто Не часто - - Гастрит - Дуже рідко - - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - - Нудота Не часто Часто - Часто Панкреатит - Дуже рідко - Дуже рідко Блювота Не часто Не часто - Часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Відхилення від норми показників печінкових проб, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Дуже рідко** Частота невідома - Гепатит - Дуже рідко - - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома - Бульозний дерматит - - Частота невідома - Реакції за типом шкірного червоного вовчаку, реактивація шкірного червоного вовчаку - - - Дуже рідко Мультиформна еритема - Дуже рідко - Частота невідома Екзантема - Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто Не часто - - Реакція фоточутливості* - Дуже рідко - Рідко Кожний зуд Не часто Не часто Частота невідома - Пурпура - Не часто - Рідко Висипання на шкірі - Не часто Частота невідома Часто Зміна кольору шкіри - Не часто - - Кропивниця та інші форми висипу - Дуже рідко - Часто Некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз - - - Дуже рідко Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - - Набряк Квінке - Дуже рідко - - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія - Не часто - - Біль у спині Не часто Не часто - - Припухлість суглобів Не часто - - - М'язові спазми Не часто Не часто - Частота невідома М'язова слабкість Не часто - - - Міалгія Не часто Не часто Частота невідома - Біль у кінцівці Не часто - - - Припухлість гомілковостопного суглоба - Часто - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові Не часто - Частота невідома - Порушення сечовипускання - Не часто - - Ніктурія - Не часто - - Поллакіурія Часто Не часто - - Порушення функції нирок - - - Частота невідома Гостра ниркова недостатність Не часто - - Частота невідома Порушення функції нирок та ниркова недостатність - - Частота невідома Рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція Не часто Не часто - Часто Гінекомастія - Не часто - - Загальні розлади та порушення у місці введення Абазія, порушення ходи Не часто - - - Астенія Не часто Не часто - Частота невідома Дискомфорт, нездужання Не часто Не часто - - Стомлюваність Часто Часто Не часто - Біль у грудях несерцевого походження Не часто Не часто - - Набряк Часто Часто - - Біль - Не часто - - Піретична реакція - - - Частота невідома Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові - - - Дуже часто Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові Не часто - - - Підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові Не часто - - - Глюкозурія - - - Рідко Зниження вмісту калію у плазмі крові Не часто - - - Підвищення вмісту калію у плазмі крові - - Частота невідома - Збільшення маси тіла Не часто Не часто - - Зниження маси тіла - Не часто - - * Див. розділ «Особливі вказівки. Реакція фоточутливості. ** В основному відповідає холестазу.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язичного застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сідмінід НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними лікарськими засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні амлодипіну в дозі 5 мг на добу з дилтіаземом у дозі 180 мг на добу у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією відзначалося збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза. При застосуванні амлодипіну з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол та ритонавір) можливе ще більш виражене збільшення системної експозиції амлодипіну. Необхідно обережно застосовувати амлодипін з інгібіторами ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з пригніченням ізоферменту CYP3A4 при одночасному прийомі з грейпфрутовим соком біодоступність амлодипіну може збільшуватися. Однак у клінічному дослідженні у здорових добровольців не було виявлено значних змін фармакокінетики при прийомі амлодипіну у дозі 10 мг із 240 мл грейпфрутового соку. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Оскільки застосування амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) може призводити до вираженого зменшення його концентрації в плазмі. . Симвастатин Багаторазове одночасне застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу та амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до збільшення експозиції симвастатину в плазмі на 77 %. Рекомендується зменшити дозу симвастатину до 20 мг на добу у пацієнтів, які приймають амлодипін. Такролімус Існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують такролімус, необхідні моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози у разі потреби. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, ГХТЗ, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники АТ, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Вамлосетс іншими препаратами, що впливають на РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калійвмісними замінниками солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмекрові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту кал. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії валсартану при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Більше того, у пацієнтів похилого віку із супутньою гіповолемією (у тому числі внаслідок прийому діуретиків) або з порушеною функцією нирок одночасне застосування АРА II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, може призвести до погіршення функції нирок. У пацієнтів цієї групи рекомендовано проведення контролю функції нирок. Білки-переносники Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може проводити збільшення системної біодоступності валсартану. ГХТЗ Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, БМКК, інгібіторів АПФ, АРА II, прямих інгібіторів реніну). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, потенціюють дію курареподібних міорелаксантів (наприклад, тубокурарину хлорид). НПЗП Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента препарату Ко-Вамлосет при одночасному застосуванні з НПЗП, наприклад, з ацетилсаліциловою кислотою, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в сироватці крові Ризик розвитку гіпокаліємії збільшується при одночасному застосуванні інших діуретиків, глюкокортикостероїдів, адренокортикотропного гормону, амфотерицину, карбеноксолону та ацетилсаліцилової кислоти (у дозі більше 3 г). Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в сироватці крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережним при тривалому одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс вищезазначеними препаратами. Гіпоглікемічні засоби При застосуванні ГХТЗ відзначається зміна толерантності до глюкози, у зв'язку з чим у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Оскільки при застосуванні ГХТЗ з метформіном можливий розвиток лактоацидозу (внаслідок порушення функції нирок на фоні терапії ГХТЗ), слід бути обережним при застосуванні препарату Ко-Вамлосету пацієнтів, які отримують лікування метформіном. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Н- та м-холіноблокатори Н- та м-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність ГХТЗ, що пов'язано зі зменшенням перистальтики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики шлунково-кишкового тракту (цизаприд) можуть зменшувати біодоступність ГХТЗ. Аніонообмінні смоли Всмоктування ГХТЗ зменшується у присутності колестираміну та колестиполу. ГХТЗ слід приймати за 4 години до або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом ГХТЗ з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні ГХТЗ та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та поява симптомів, що нагадують подагру. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні ГХТЗ та метилдопи. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу, збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину, посилення гіперглікемічного ефектадіазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що володіють цитотоксичною дією. . Також ГХТЗ може зменшувати відповідь організму на введення пресорних амінів (норадреналін), проте цей ефект клінічно незначний і не може перешкоджати одночасному застосуванню препаратів. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Одночасне застосування з ГХТЗ може сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Загальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, АРА II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Вамлосет, оскільки нирковий кліренс препаратів літію сповільнюється під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується проводити ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ко-Вамлосет слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 10 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 160мг + 25мг). Препарат Ко-Вамлосет приймається 1 раз на добу. Для зручності пацієнти, які отримують монотерапію амлодипіном, валсартаном та ГХТЗ в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Вамлосет, що містить ті ж дози активних компонентів. При недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+ГХТЗ, амлодипін+валсартан та амлодипін+ГХТЗ) пацієнти можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Вамлосет у відповідних дозах. Доза препарату Ко-Вамлосет підбирається після раніше проведеного титрування доз монокомпонентних лікарських препаратів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату Ко-Вамлосет. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі препарату Ко-Вамлосет (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією),то потрібний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. У пацієнтів з дефіцитом натрію та/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Вамлосет, для досягнення порівняльного зниження АТ можливе застосування препарату Ко-Вамлосет, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект. Збільшувати дозу можна через два тижні після початку терапії. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Ко-Вамлосет відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза становить 10 мг + 320 мг + 25 мг на добу. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату нині відсутні. Амлодипін Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Валсартан При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. У разі виникнення вираженого зниження АТ, пацієнту слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами та вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. Задля підтримання нормального тонусу судин за відсутності протипоказань можливе застосування вазопресорних препаратів. Якщо препарат Ко-Вамлосет був прийнятий нещодавно, блювання чи промивання шлунка можуть бути ефективними. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців супроводжувалося зниженням абсорбції амлодипіну. Валсартан та амлодипін за допомогою гемодіалізу не видаляються, тоді як для виведення ГХТЗ гемодіаліз може бути ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Дефіцит натрію/або гіповолемія Виражена артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, відзначалася у 1,7% пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ (10мг + 320мг + 25мг) порівняно з 1,8% пацієнтів, які отримували комбінацію валЗартан + ГХ 320 мг + 25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + валсартан (10 мг + 320 мг) та 0,2 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + ГХТЗ (25 мг + 10 мг) у контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією помірного або тяжкого ступеня. У пацієнтів з дефіцитом натрію/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії на фоні застосування препарату Ко-Вамлосет пацієнта слід привести до положення лежачи на спині і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Лікування препаратом можна продовжити після стабілізації артеріального тиску. Зміни вмісту електролітів у плазмі крові Ко-Вамлосет У контрольованому дослідженні у багатьох пацієнтів при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ ефекти валсартану у дозі 320 мг та ГХТЗ у дозі 25 мг на вміст калію у сироватці крові майже врівноважували один одного. В інших пацієнтів один із ефектів міг переважати. Періодичне визначення вмісту електролітів у плазмі з метою виявлення можливого дисбалансу електролітів слід виконувати через встановлені інтервали часу. Періодичне визначення вмісту електролітів, зокрема калію, у сироватці крові слід проводити з відповідними інтервалами з метою виявлення можливих електролітних порушень, особливо у пацієнтів з факторами ризику, наприклад, з порушенням функції нирок, застосуванням інших лікарських засобів або наявністю електролітних порушень в анамнезі. Валсартан Одночасне застосування з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калій, що містять замінники солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, з гепарином), не рекомендується. Слід контролювати вміст калію у плазмі крові. ГХТЗ Терапію препаратом Ко-Вамлосет слід починати тільки після усунення гіпокаліємії та супутньої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному виникненню гіпокаліємії або посилювати вже наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, при яких спостерігаються підвищені втрати калію, наприклад, при нефропатії, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається на фоні лікування ГХТЗ, застосування препарату Ко-Вамлосет слід припинити до стабільної нормалізації вмісту калію у плазмі. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному розвитку гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу або посилювати вже наявну гіпонатріємію. Відзначалася гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування ГХТЗ слід розпочинати лише після усунення вже наявної гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидко розвивається гіпонатріємії на фоні застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ лікування необхідно припинити до нормалізації вмісту натрію у плазмі крові. У всіх пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, необхідно періодично контролювати стан на предмет електролітних порушень, особливо вмісту калію, натрію та магнію у плазмі крові. Порушення функції нирок Тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку азотемії у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок. При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодично контролювати вміст електролітів (включаючи калій), концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурією та пацієнтам, які перебувають на діалізі (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція дози препарату Ко-Вамлосет не потрібна. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Вамлосет може супроводжуватися підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Вамлосет повинен застосовуватися з обережністю. Трансплантація нирки На сьогоднішній день відсутні дані про безпечне застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ пацієнтів після трансплантації нирки. Порушення функції печінки Валсартан виводиться, головним чином, у незміненій формі із жовчю. T(½) амлодипіну тривалий, і значення AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо підбору дози немає. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану, тому препарат Ко-Вамлосет протипоказаний цим пацієнтам. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували валсартан, відзначався ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика. Деякі з цих пацієнтів раніше відзначали ангіоневротичний набряк на фоні застосування інших лікарських засобів, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку ангіоневротичного набряку, прийом препарату Ко-Вамлосет слід негайно припинити та не застосовувати препарат повторно. ХСН та ішемічна хвороба серця/стан після інфаркту міокарда У сприйнятливих пацієнтів можливі зміни функції нирок унаслідок інгібування РААС. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з ХСН III-IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), терапія інгібіторами АПФ та АРA II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією і в поодиноких випадках може призводити до гострої ниркової недостатності та смерті. Аналогічні результати відзначалися і натомість терапії валсартаном. Оцінка стану пацієнтів з ХСН або після інфаркту міокарда завжди повинна включати обстеження функції нирок. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA неішемічної етіології на фоні застосування амлодипіну відзначалася підвищена частота народження набряку легенів, незважаючи на незначну відмінність у частоті розвитку посилення серцевої недостатності плацебо. У пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA БМКК, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик розвитку серцево-судинних подій та смерті. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з ХСН та ішемічною хворобою серця, оскільки наявні дані в цих популяціях пацієнтів обмежені. Стеноз аортального та мітрального клапана Як і при застосуванні інших судинно-розширювальних засобів, слід бути обережними у пацієнтів зі стенозом мітрального клапана або вираженим стенозом аортального клапана, що має невисокий ступінь тяжкості. Вагітність Терапію АРА II не слід розпочинати під час вагітності. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. У разі діагностики вагітності терапію АРА II слід негайно припинити або перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати АРА II (у тому числі валсартан), оскільки РААС у таких пацієнтів не активовано. Тому препарат Ко-Вамлосет не слід застосовувати у цій популяції. Системна червона вовчанка При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, повідомлялося про посилення течії або розвиток системного червоного вовчаку. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати концентрацію холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування. У зв'язку із вмістом компонента ГХТЗ препарат Ко-Вамлосет протипоказаний при симптоматичній гіперурикемії. ГХТЗ може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові у зв'язку зі зниженням кліренсу сечової кислоти та викликати або посилювати гіперурикемію, а також сприяти розвитку подагри у сприйнятливих пацієнтів. Тіазиди зменшують виведення кальцію нирками та можуть викликати періодичне та незначне підвищення концентрації сироваткового кальцію за відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією, і його слід застосовувати лише після усунення наявної гіперкальціємії. Прийом препарату Ко-Вамлосет слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Слід періодично контролювати сироваткову концентрацію кальцію під час терапії тіазидами. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід перервати терапію тіазидами. Фоточутливість При застосуванні тіазидних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). При розвитку реакції фоточутливості під час лікування препаратом Ко-Вамлосет рекомендується припинити терапію. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захист ділянок шкіри, що піддаються дії сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. Гостра закритокутова глаукома ГХТЗ, будучи сульфонамідом, викликає ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці, як правило, протягом кількох годин або тижнів після початку застосування препарату. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинна терапія полягає у припиненні застосування ГХТЗ у найкоротші терміни. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. Факторами ризику гострої закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламіди та пеніцилін. Загальні Слід бути обережними у пацієнтів, які раніше мали гіперчутливість до інших АРА II. Реакції гіперчутливості до ГХТЗ більш ймовірні у пацієнтів з алергією та бронхіальною астмою. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Слід бути обережними, включаючи частий контроль АТ, у пацієнтів похилого віку, оскільки наявні дані в даній популяції пацієнтів обмежені. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену супроводжується більш високою частотою розвитку небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Якщо комбінована терапія шляхом подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та при ретельному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Одночасне застосування АРА IIc препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіпертонічний криз Не слід застосовувати препарат Ко-Вамлосет для усунення гіпертонічних кризів. Допінг тест При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у спортсменів можливі позитивні результати допінг-тесту (у зв'язку з наявністю препарату ГХТЗ). НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом ГХТЗ та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози ГХТЗ. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія ГХТЗ. Пацієнти, які приймають ГХТЗ як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та ультрафіолетових (УФ)-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування ГХТЗ. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну. Вплив на керування транспортними засобами: Деякі побічні ефекти препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються). Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Вамлосет, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
362,00 грн
329,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + валсартан + гідрохлортіазид таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 5мг + 160мг + 12,5мг/10мг + 160мг + 12,5мг/10мг + 160мг + 25мг містить: Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг/13,88 мг/13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг/10,00 мг/10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг/251,35 мг/251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: валсартан 160,00 мг/160,00 мг/160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (тип 200), кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Гідрохлортіазид 12,50 мг/12,50 мг/25,00 мг Допоміжні речовини: Маннітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Плівкоутворююча суміш: полівініловий спирт макрогол-3350 титану діоксид (E171) тальк Барвник заліза оксид червоний (Е172) (для таблеток 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) Барвник заліза оксид жовтий (Е172) (для таблеток 10мг + 160мг + 25мг)Опис лікарської формиТаблетки 5 мг + 160 мг + 12,5 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору з гравіюванням К1 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг + 12,5 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням К2 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою рожевого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг + 25 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з гравіюванням К4 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний засіб комбінований (блокатор "повільних" кальцієвих каналів [БМКК] + ангіотензину II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик)ФармакокінетикаФармакокінетичні показники амлодипіну, валсартану та ГХТЗ характеризуються лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях з амлодипіном в умовах in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(½)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування протягом 7-8 днів. 10% виводиться у незміненому вигляді, 60% – у вигляді метаболітів. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану C(max) у плазмі досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» [AUC]) на 40% і С(max) у плазмі крові – майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому валсартану внутрішньо концентрації валсартану у плазмі крові у людей, які приймали його з їжею, та у групі, що отримувала валсартан натще, вирівнюються. Зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) валсартану у період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (T(½)(α)< 1 години та T(½)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83% дози) та нирками (близько 13% дози). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % від загального кліренсу). Т(½) становить 6 годин. ГХТЗ Всмоктування Всмоктування ГХТЗ після прийому внутрішньо швидке (час досягнення С(max) у плазмі крові близько 2 годин). У середньому підвищення AUC носить лінійний характер і пропорційно прийнятій внутрішньо дозі в терапевтичному діапазоні. При одночасному прийомі їжі повідомлялося як про підвищення, так і зниження системної біодоступності ГХТЗ в порівнянні з прийомом препарату натще. Величина цього впливу невелика та клінічно незначна. Абсолютна біодоступність ГХТЗ після прийому внутрішньо становить 70%. Розподіл Кінетика розподілу та елімінації загалом описується як біекспоненційна спадна функція з T(½)– 6-15 годин. При багаторазовому застосуванні кінетика ГХТЗ не змінюється і при застосуванні 1 раз на день кумуляція мінімальна. Видимий обсяг розподілу – 4-8 л/кг. 40-70% циркулюючого в плазмі крові ГХТЗ зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами. ГХТЗ також накопичується в еритроцитах у концентраціях приблизно в 3 рази, що перевищують такі в плазмі крові. Метаболізм ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді. Виведення T(½)кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика ГХТЗ не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% абсорбованої дози ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді нирками. Амлодипін+валсартан+ГХТЗ Після прийому внутрішньо препарату Ко-ВамлосетС(max) амлодипіну, валсартану та ГХТЗ у плазмі крові досягаються через 6-8, 3 та 2 години, відповідно. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти до 18 років Фармакокінетичні особливості застосування препарату Ко-Вамлосету дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Час досягнення С(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т(½). У пацієнтів похилого віку системна дія валсартану була дещо більш вираженою, ніж у пацієнтів молодого віку, проте це не було клінічно значущим. Є обмежені дані про зниження системного кліренсу ГХТЗ у пацієнтів віком понад 65 років (здорових добровольців або пацієнтів з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими пацієнтами. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну [КК]) та системною експозицією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. За наявності ниркової недостатності середні значення С(max) у плазмі крові та значення AUC ГХТЗ збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості Т(½) подовжується майже вдвічі. Нирковий кліренс ГХТЗ у пацієнтів з порушенням функції нирок знижений у порівнянні з нормальними показниками (близько 300 мл/хв). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний до застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), анурією та повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (розрахункова ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73). м(2) площі поверхні тіла і< 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Пацієнти з порушенням функції печінки Є лише обмежені клінічні дані про застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості біодоступність (по AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).ФармакодинамікаПрепарат Ко-Вамлосет є комбінацією трьох гіпотензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) –БМКК, валсартану –АРА II та гідрохлортіазиду (ГХТЗ) – тіазидного діуретика. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Вамлосет, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується з дигідро- та недигідропіридиновими активними центрами рецептора. Скорочення кардіоміоцитів та міоцитів стінок судин відбувається завдяки проникненню в них іонів кальцію через кальцієві канали. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування амлодипінів у терапевтичних дозах спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та активності катехоламінів при тривалому застосуванні. Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії. Також, як і при застосуванні інших БМКК, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ , на кінцево-діастолічний тиск та обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали, що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла та не впливає на атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан – активний та специфічний АРА II, призначений для вживання. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ(1), які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT(1)-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT(1)-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Так як при застосуванні АРА II не відбувається інгібування АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість антигіпертензивного ефекту зберігається понад 24 години. При повторному застосуванні максимальне зниження АТ незалежно від прийнятої дози внутрішньо досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками.Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. ГХТЗ Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію та хлору. Пригнічення ко-транспортної системи іонів натрію і хлору, мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів хлору в цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, ГХТЗ, інших похідних сульфонаміду та дигідропіридинового ряду, а також інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі. Рефрактерна до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), колапс, кардіогенний шок. Клінічно значущий стеноз аорти. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або сутінними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань перед прийомом препарату, повідомте про це лікаря. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК та водно-електролітними порушеннями: нефропатії, що супроводжуються втратою солей, преренальне (кардіогенне) порушення. гіперкальціємією, у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гіпокаліємією, гіпонатріємією, гіпомагніємією, гіпохлоремією, у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, з гострим коронарним синдромом, з цукровим діабетом, гіперурикемією, підвищеними концентраціями холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою,у пацієнтів з немеланомним раком шкіри (НМРК) в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"), а також у пацієнтів після трансплантації нирки. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарином).Вагітність та лактаціяЯк і будь-який препарат, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Ко-Вамлосет не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікаря слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Вамлосетпри вагітності протипоказане. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, у II та III триместрах вагітності призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. ГХТЗ проникає крізь плаценту. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної жовтяниці або тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнтів. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Даних щодо застосування амлодипіну вагітними недостатньо,щоб судити про його вплив на плід. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Ко-Вамлосет, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється валсартан та/або амлодипін із грудним молоком. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану із грудним молоком. ГХТЗ також виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Ко-Вамлосет протипоказане у період грудного вигодовування. Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяНижче представлений профіль безпеки комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ, заснований на клінічних дослідженнях при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та відомому профілі безпеки окремих компонентів: амлодипін, валсартан та ГХТЗ. Короткий огляд профілю безпеки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ оцінювали при застосуванні максимальної дози 10 мг + 320 мг + 25 мг в одному контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримували валсартан у комбінації з ГМТ. Небажані реакції, як правило, були легкими та короткочасними і лише в окремих випадках вимагали припинення лікування. У даному клінічному дослідженні з активним контролем найпоширенішими причинами припинення терапії комбінацією амлодипін + валсартан + ГХТЗ були запаморочення та артеріальна гіпотензія (0,7%). У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні були відсутні значні нові та несподівані небажані реакції при трикомпонентній терапії порівняно з відомими ефектами монотерапії або двокомпонентної терапії. У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ були слабовираженими та відповідали фармакологічному механізму дії окремих компонентів. Присутність валсартану у трикомпонентній комбінації послаблювала гіпокаліємічний ефект ГХТЗ. Перелік небажаних реакцій у формі таблиці Наступні небажані реакції, класифіковані за класами систем органів MedDRA та частотою народження, відносяться до комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та амлодипіну, валсартану та ГХТЗ окремо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас систем органів з MedDRA Небажані реакції Частота розвитку Амлодипін + валсартан + ГХТЗ Амлодипін Валсартан ГХТЗ Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку - - - Дуже рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома - Гемолітична анемія - - - Дуже рідко Лейкопенія - Дуже рідко - Дуже рідко Нейтропенія - - Частота невідома - Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Рідко Апластична анемія - - - Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість - Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - - Гіперкальціємія Не часто - - Рідко Гіперглікемія - Дуже рідко - Рідко Гіперліпідемія Не часто - - - Гіперурикемія Не часто - - Часто Гіпохлоремічний алкалоз - - - Дуже рідко Гіпокаліємія Часто - - Дуже часто Гіпомагніємія - - - Часто Гіпонатріємія Не часто - - Часто Погіршення порушення обміну речовин при цукровому діабеті - - - Рідко Порушення психіки Депресія - Не часто - Рідко Безсоння/порушення сну Не часто Не часто - Рідко Перепади настрою - Не часто - - Сплутаність свідомості - Рідко - - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - - Запаморочення Часто Часто - Рідко Постуральне запаморочення, запаморочення при фізичному навантаженні Не часто - - - Дисгевзія Не часто Не часто - - Екстрапірамідний синдром - Частота невідома - - Головний біль Часто Часто - Рідко Гіпертонус - Дуже рідко - - Загальмованість Не часто - - - Парестезія Не часто Не часто - Рідко Периферична нейропатія, нейропатія Не часто Дуже рідко - - Сонливість Не часто Часто - - Непритомність Не часто Не часто - - Тремор - Не часто - - Гіпестезія - Не часто - - Порушення з боку органу зору Гостра закритокутова глаукома - - - Частота невідома Порушення зору - Не часто - - Порушення гостроти зору Не часто Не часто - Рідко Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах - Не часто - - Вертіго Не часто - Не часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Часто - - Тахікардія Не часто - - - Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Рідко Інфаркт міокарда - Дуже рідко - - Порушення з боку судин Гіперемія - Часто - - Артеріальна гіпотензія Часто Не часто - - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Часто Флебіт, тромбофлебіт Не часто - - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто - Задишка Не часто Не часто - - Пригнічення дихання, набряк легень, пневмоніт - - - Дуже рідко Риніт - Не часто - - Першіння у горлі Не часто - - - Порушення з боку травної системи Дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Рідко Запах із рота Не часто - - - Зміна ритму дефекації - Не часто - - Запор - - - Рідко Зниження апетиту - - - Часто Діарея Не часто Не часто - Рідко Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто - - Диспепсія Часто Не часто - - Гастрит - Дуже рідко - - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - - Нудота Не часто Часто - Часто Панкреатит - Дуже рідко - Дуже рідко Блювота Не часто Не часто - Часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Відхилення від норми показників печінкових проб, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Дуже рідко** Частота невідома - Гепатит - Дуже рідко - - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома - Бульозний дерматит - - Частота невідома - Реакції за типом шкірного червоного вовчаку, реактивація шкірного червоного вовчаку - - - Дуже рідко Мультиформна еритема - Дуже рідко - Частота невідома Екзантема - Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто Не часто - - Реакція фоточутливості* - Дуже рідко - Рідко Кожний зуд Не часто Не часто Частота невідома - Пурпура - Не часто - Рідко Висипання на шкірі - Не часто Частота невідома Часто Зміна кольору шкіри - Не часто - - Кропивниця та інші форми висипу - Дуже рідко - Часто Некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз - - - Дуже рідко Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - - Набряк Квінке - Дуже рідко - - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія - Не часто - - Біль у спині Не часто Не часто - - Припухлість суглобів Не часто - - - М'язові спазми Не часто Не часто - Частота невідома М'язова слабкість Не часто - - - Міалгія Не часто Не часто Частота невідома - Біль у кінцівці Не часто - - - Припухлість гомілковостопного суглоба - Часто - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові Не часто - Частота невідома - Порушення сечовипускання - Не часто - - Ніктурія - Не часто - - Поллакіурія Часто Не часто - - Порушення функції нирок - - - Частота невідома Гостра ниркова недостатність Не часто - - Частота невідома Порушення функції нирок та ниркова недостатність - - Частота невідома Рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція Не часто Не часто - Часто Гінекомастія - Не часто - - Загальні розлади та порушення у місці введення Абазія, порушення ходи Не часто - - - Астенія Не часто Не часто - Частота невідома Дискомфорт, нездужання Не часто Не часто - - Стомлюваність Часто Часто Не часто - Біль у грудях несерцевого походження Не часто Не часто - - Набряк Часто Часто - - Біль - Не часто - - Піретична реакція - - - Частота невідома Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові - - - Дуже часто Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові Не часто - - - Підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові Не часто - - - Глюкозурія - - - Рідко Зниження вмісту калію у плазмі крові Не часто - - - Підвищення вмісту калію у плазмі крові - - Частота невідома - Збільшення маси тіла Не часто Не часто - - Зниження маси тіла - Не часто - - * Див. розділ «Особливі вказівки. Реакція фоточутливості. ** В основному відповідає холестазу.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язичного застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сідмінід НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними лікарськими засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні амлодипіну в дозі 5 мг на добу з дилтіаземом у дозі 180 мг на добу у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією відзначалося збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза. При застосуванні амлодипіну з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол та ритонавір) можливе ще більш виражене збільшення системної експозиції амлодипіну. Необхідно обережно застосовувати амлодипін з інгібіторами ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з пригніченням ізоферменту CYP3A4 при одночасному прийомі з грейпфрутовим соком біодоступність амлодипіну може збільшуватися. Однак у клінічному дослідженні у здорових добровольців не було виявлено значних змін фармакокінетики при прийомі амлодипіну у дозі 10 мг із 240 мл грейпфрутового соку. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Оскільки застосування амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) може призводити до вираженого зменшення його концентрації в плазмі. . Симвастатин Багаторазове одночасне застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу та амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до збільшення експозиції симвастатину в плазмі на 77 %. Рекомендується зменшити дозу симвастатину до 20 мг на добу у пацієнтів, які приймають амлодипін. Такролімус Існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують такролімус, необхідні моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози у разі потреби. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, ГХТЗ, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники АТ, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Вамлосетс іншими препаратами, що впливають на РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калійвмісними замінниками солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмекрові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту кал. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії валсартану при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Більше того, у пацієнтів похилого віку із супутньою гіповолемією (у тому числі внаслідок прийому діуретиків) або з порушеною функцією нирок одночасне застосування АРА II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, може призвести до погіршення функції нирок. У пацієнтів цієї групи рекомендовано проведення контролю функції нирок. Білки-переносники Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може проводити збільшення системної біодоступності валсартану. ГХТЗ Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, БМКК, інгібіторів АПФ, АРА II, прямих інгібіторів реніну). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, потенціюють дію курареподібних міорелаксантів (наприклад, тубокурарину хлорид). НПЗП Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента препарату Ко-Вамлосет при одночасному застосуванні з НПЗП, наприклад, з ацетилсаліциловою кислотою, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в сироватці крові Ризик розвитку гіпокаліємії збільшується при одночасному застосуванні інших діуретиків, глюкокортикостероїдів, адренокортикотропного гормону, амфотерицину, карбеноксолону та ацетилсаліцилової кислоти (у дозі більше 3 г). Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в сироватці крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережним при тривалому одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс вищезазначеними препаратами. Гіпоглікемічні засоби При застосуванні ГХТЗ відзначається зміна толерантності до глюкози, у зв'язку з чим у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Оскільки при застосуванні ГХТЗ з метформіном можливий розвиток лактоацидозу (внаслідок порушення функції нирок на фоні терапії ГХТЗ), слід бути обережним при застосуванні препарату Ко-Вамлосету пацієнтів, які отримують лікування метформіном. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Н- та м-холіноблокатори Н- та м-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність ГХТЗ, що пов'язано зі зменшенням перистальтики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики шлунково-кишкового тракту (цизаприд) можуть зменшувати біодоступність ГХТЗ. Аніонообмінні смоли Всмоктування ГХТЗ зменшується у присутності колестираміну та колестиполу. ГХТЗ слід приймати за 4 години до або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом ГХТЗ з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні ГХТЗ та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та поява симптомів, що нагадують подагру. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні ГХТЗ та метилдопи. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу, збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину, посилення гіперглікемічного ефектадіазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що володіють цитотоксичною дією. . Також ГХТЗ може зменшувати відповідь організму на введення пресорних амінів (норадреналін), проте цей ефект клінічно незначний і не може перешкоджати одночасному застосуванню препаратів. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Одночасне застосування з ГХТЗ може сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Загальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, АРА II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Вамлосет, оскільки нирковий кліренс препаратів літію сповільнюється під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується проводити ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ко-Вамлосет слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 10 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 160мг + 25мг). Препарат Ко-Вамлосет приймається 1 раз на добу. Для зручності пацієнти, які отримують монотерапію амлодипіном, валсартаном та ГХТЗ в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Вамлосет, що містить ті ж дози активних компонентів. При недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+ГХТЗ, амлодипін+валсартан та амлодипін+ГХТЗ) пацієнти можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Вамлосет у відповідних дозах. Доза препарату Ко-Вамлосет підбирається після раніше проведеного титрування доз монокомпонентних лікарських препаратів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату Ко-Вамлосет. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі препарату Ко-Вамлосет (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією),то потрібний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. У пацієнтів з дефіцитом натрію та/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Вамлосет, для досягнення порівняльного зниження АТ можливе застосування препарату Ко-Вамлосет, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект. Збільшувати дозу можна через два тижні після початку терапії. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Ко-Вамлосет відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза становить 10 мг + 320 мг + 25 мг на добу. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату нині відсутні. Амлодипін Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Валсартан При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. У разі виникнення вираженого зниження АТ, пацієнту слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами та вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. Задля підтримання нормального тонусу судин за відсутності протипоказань можливе застосування вазопресорних препаратів. Якщо препарат Ко-Вамлосет був прийнятий нещодавно, блювання чи промивання шлунка можуть бути ефективними. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців супроводжувалося зниженням абсорбції амлодипіну. Валсартан та амлодипін за допомогою гемодіалізу не видаляються, тоді як для виведення ГХТЗ гемодіаліз може бути ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Дефіцит натрію/або гіповолемія Виражена артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, відзначалася у 1,7% пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ (10мг + 320мг + 25мг) порівняно з 1,8% пацієнтів, які отримували комбінацію валЗартан + ГХ 320 мг + 25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + валсартан (10 мг + 320 мг) та 0,2 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + ГХТЗ (25 мг + 10 мг) у контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією помірного або тяжкого ступеня. У пацієнтів з дефіцитом натрію/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії на фоні застосування препарату Ко-Вамлосет пацієнта слід привести до положення лежачи на спині і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Лікування препаратом можна продовжити після стабілізації артеріального тиску. Зміни вмісту електролітів у плазмі крові Ко-Вамлосет У контрольованому дослідженні у багатьох пацієнтів при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ ефекти валсартану у дозі 320 мг та ГХТЗ у дозі 25 мг на вміст калію у сироватці крові майже врівноважували один одного. В інших пацієнтів один із ефектів міг переважати. Періодичне визначення вмісту електролітів у плазмі з метою виявлення можливого дисбалансу електролітів слід виконувати через встановлені інтервали часу. Періодичне визначення вмісту електролітів, зокрема калію, у сироватці крові слід проводити з відповідними інтервалами з метою виявлення можливих електролітних порушень, особливо у пацієнтів з факторами ризику, наприклад, з порушенням функції нирок, застосуванням інших лікарських засобів або наявністю електролітних порушень в анамнезі. Валсартан Одночасне застосування з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калій, що містять замінники солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, з гепарином), не рекомендується. Слід контролювати вміст калію у плазмі крові. ГХТЗ Терапію препаратом Ко-Вамлосет слід починати тільки після усунення гіпокаліємії та супутньої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному виникненню гіпокаліємії або посилювати вже наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, при яких спостерігаються підвищені втрати калію, наприклад, при нефропатії, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається на фоні лікування ГХТЗ, застосування препарату Ко-Вамлосет слід припинити до стабільної нормалізації вмісту калію у плазмі. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному розвитку гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу або посилювати вже наявну гіпонатріємію. Відзначалася гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування ГХТЗ слід розпочинати лише після усунення вже наявної гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидко розвивається гіпонатріємії на фоні застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ лікування необхідно припинити до нормалізації вмісту натрію у плазмі крові. У всіх пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, необхідно періодично контролювати стан на предмет електролітних порушень, особливо вмісту калію, натрію та магнію у плазмі крові. Порушення функції нирок Тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку азотемії у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок. При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодично контролювати вміст електролітів (включаючи калій), концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурією та пацієнтам, які перебувають на діалізі (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція дози препарату Ко-Вамлосет не потрібна. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Вамлосет може супроводжуватися підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Вамлосет повинен застосовуватися з обережністю. Трансплантація нирки На сьогоднішній день відсутні дані про безпечне застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ пацієнтів після трансплантації нирки. Порушення функції печінки Валсартан виводиться, головним чином, у незміненій формі із жовчю. T(½) амлодипіну тривалий, і значення AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо підбору дози немає. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану, тому препарат Ко-Вамлосет протипоказаний цим пацієнтам. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували валсартан, відзначався ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика. Деякі з цих пацієнтів раніше відзначали ангіоневротичний набряк на фоні застосування інших лікарських засобів, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку ангіоневротичного набряку, прийом препарату Ко-Вамлосет слід негайно припинити та не застосовувати препарат повторно. ХСН та ішемічна хвороба серця/стан після інфаркту міокарда У сприйнятливих пацієнтів можливі зміни функції нирок унаслідок інгібування РААС. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з ХСН III-IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), терапія інгібіторами АПФ та АРA II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією і в поодиноких випадках може призводити до гострої ниркової недостатності та смерті. Аналогічні результати відзначалися і натомість терапії валсартаном. Оцінка стану пацієнтів з ХСН або після інфаркту міокарда завжди повинна включати обстеження функції нирок. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA неішемічної етіології на фоні застосування амлодипіну відзначалася підвищена частота народження набряку легенів, незважаючи на незначну відмінність у частоті розвитку посилення серцевої недостатності плацебо. У пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA БМКК, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик розвитку серцево-судинних подій та смерті. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з ХСН та ішемічною хворобою серця, оскільки наявні дані в цих популяціях пацієнтів обмежені. Стеноз аортального та мітрального клапана Як і при застосуванні інших судинно-розширювальних засобів, слід бути обережними у пацієнтів зі стенозом мітрального клапана або вираженим стенозом аортального клапана, що має невисокий ступінь тяжкості. Вагітність Терапію АРА II не слід розпочинати під час вагітності. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. У разі діагностики вагітності терапію АРА II слід негайно припинити або перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати АРА II (у тому числі валсартан), оскільки РААС у таких пацієнтів не активовано. Тому препарат Ко-Вамлосет не слід застосовувати у цій популяції. Системна червона вовчанка При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, повідомлялося про посилення течії або розвиток системного червоного вовчаку. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати концентрацію холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування. У зв'язку із вмістом компонента ГХТЗ препарат Ко-Вамлосет протипоказаний при симптоматичній гіперурикемії. ГХТЗ може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові у зв'язку зі зниженням кліренсу сечової кислоти та викликати або посилювати гіперурикемію, а також сприяти розвитку подагри у сприйнятливих пацієнтів. Тіазиди зменшують виведення кальцію нирками та можуть викликати періодичне та незначне підвищення концентрації сироваткового кальцію за відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією, і його слід застосовувати лише після усунення наявної гіперкальціємії. Прийом препарату Ко-Вамлосет слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Слід періодично контролювати сироваткову концентрацію кальцію під час терапії тіазидами. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід перервати терапію тіазидами. Фоточутливість При застосуванні тіазидних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). При розвитку реакції фоточутливості під час лікування препаратом Ко-Вамлосет рекомендується припинити терапію. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захист ділянок шкіри, що піддаються дії сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. Гостра закритокутова глаукома ГХТЗ, будучи сульфонамідом, викликає ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці, як правило, протягом кількох годин або тижнів після початку застосування препарату. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинна терапія полягає у припиненні застосування ГХТЗ у найкоротші терміни. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. Факторами ризику гострої закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламіди та пеніцилін. Загальні Слід бути обережними у пацієнтів, які раніше мали гіперчутливість до інших АРА II. Реакції гіперчутливості до ГХТЗ більш ймовірні у пацієнтів з алергією та бронхіальною астмою. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Слід бути обережними, включаючи частий контроль АТ, у пацієнтів похилого віку, оскільки наявні дані в даній популяції пацієнтів обмежені. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену супроводжується більш високою частотою розвитку небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Якщо комбінована терапія шляхом подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та при ретельному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Одночасне застосування АРА IIc препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіпертонічний криз Не слід застосовувати препарат Ко-Вамлосет для усунення гіпертонічних кризів. Допінг тест При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у спортсменів можливі позитивні результати допінг-тесту (у зв'язку з наявністю препарату ГХТЗ). НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом ГХТЗ та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози ГХТЗ. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія ГХТЗ. Пацієнти, які приймають ГХТЗ як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та ультрафіолетових (УФ)-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування ГХТЗ. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну. Вплив на керування транспортними засобами: Деякі побічні ефекти препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються). Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Вамлосет, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
568,00 грн
537,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Амлодипін безілат (амлодипін безілат) - 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну - 5,00 мг; Валсартан А, субстанція-гранули - 251,35 мг (валсартан - 160,00 мг; Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (тип 200), кроскармеллоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат); Гідрохлортіазид – 12,50 мг; Допоміжні речовини: Маннітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; Оболонка плівкова: Плівкоутворююча суміш (полівініловий спирт; макрогол-3350; титану діоксид (Е171); тальк); Барвник заліза оксид червоний (Е172). По 7, 10, 14, 15 таблеток у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. 1, 2, 4. 8, 12, 14 контурних осередкових упаковок (по 7 таблеток); 1, 2, 3, 6, 9 контурних осередкових упаковок (по 10 таблеток); 1, 2, 4, 6, 7 контурних осередкових упаковок (по 14 таблеток); 1, 2, 4, 6 контурних осередкових упаковок (по 15 таблеток) разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору з гравіюванням К1 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний засіб комбінований (блокатор "повільних" кальцієвих каналів [БМКК] + ангіотензину II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик)ФармакокінетикаФармакокінетичні показники амлодипіну, валсартану та ГХТЗ характеризуються лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях з амлодипіном в умовах in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(½)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування протягом 7-8 днів. 10% виводиться у незміненому вигляді, 60% – у вигляді метаболітів. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану C(max) у плазмі досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» [AUC]) на 40% і С(max) у плазмі крові – майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому валсартану внутрішньо концентрації валсартану у плазмі крові у людей, які приймали його з їжею, та у групі, що отримувала валсартан натще, вирівнюються. Зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) валсартану у період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (T(½)(α)< 1 години та T(½)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83% дози) та нирками (близько 13% дози). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % від загального кліренсу). Т(½) становить 6 годин. ГХТЗ Всмоктування Всмоктування ГХТЗ після прийому внутрішньо швидке (час досягнення С(max) у плазмі крові близько 2 годин). У середньому підвищення AUC носить лінійний характер і пропорційно прийнятій внутрішньо дозі в терапевтичному діапазоні. При одночасному прийомі їжі повідомлялося як про підвищення, так і зниження системної біодоступності ГХТЗ в порівнянні з прийомом препарату натще. Величина цього впливу невелика та клінічно незначна. Абсолютна біодоступність ГХТЗ після прийому внутрішньо становить 70%. Розподіл Кінетика розподілу та елімінації загалом описується як біекспоненційна спадна функція з T(½)– 6-15 годин. При багаторазовому застосуванні кінетика ГХТЗ не змінюється і при застосуванні 1 раз на день кумуляція мінімальна. Видимий обсяг розподілу – 4-8 л/кг. 40-70% циркулюючого в плазмі крові ГХТЗ зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами. ГХТЗ також накопичується в еритроцитах у концентраціях приблизно в 3 рази, що перевищують такі в плазмі крові. Метаболізм ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді. Виведення T(½)кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика ГХТЗ не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% абсорбованої дози ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді нирками. Амлодипін+валсартан+ГХТЗ Після прийому внутрішньо препарату Ко-ВамлосетС(max) амлодипіну, валсартану та ГХТЗ у плазмі крові досягаються через 6-8, 3 та 2 години, відповідно. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти до 18 років Фармакокінетичні особливості застосування препарату Ко-Вамлосету дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Час досягнення С(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т(½). У пацієнтів похилого віку системна дія валсартану була дещо більш вираженою, ніж у пацієнтів молодого віку, проте це не було клінічно значущим. Є обмежені дані про зниження системного кліренсу ГХТЗ у пацієнтів віком понад 65 років (здорових добровольців або пацієнтів з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими пацієнтами. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну [КК]) та системною експозицією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. За наявності ниркової недостатності середні значення С(max) у плазмі крові та значення AUC ГХТЗ збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості Т(½) подовжується майже вдвічі. Нирковий кліренс ГХТЗ у пацієнтів з порушенням функції нирок знижений у порівнянні з нормальними показниками (близько 300 мл/хв). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний до застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), анурією та повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (розрахункова ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73). м(2) площі поверхні тіла і< 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Пацієнти з порушенням функції печінки Є лише обмежені клінічні дані про застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості біодоступність (по AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).ФармакодинамікаПрепарат Ко-Вамлосет є комбінацією трьох гіпотензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) –БМКК, валсартану –АРА II та гідрохлортіазиду (ГХТЗ) – тіазидного діуретика. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Вамлосет, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується з дигідро- та недигідропіридиновими активними центрами рецептора. Скорочення кардіоміоцитів та міоцитів стінок судин відбувається завдяки проникненню в них іонів кальцію через кальцієві канали. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування амлодипінів у терапевтичних дозах спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та активності катехоламінів при тривалому застосуванні. Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії. Також, як і при застосуванні інших БМКК, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ , на кінцево-діастолічний тиск та обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали, що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла та не впливає на атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан – активний та специфічний АРА II, призначений для вживання. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ(1), які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT(1)-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT(1)-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Так як при застосуванні АРА II не відбувається інгібування АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість антигіпертензивного ефекту зберігається понад 24 години. При повторному застосуванні максимальне зниження АТ незалежно від прийнятої дози внутрішньо досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками.Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. ГХТЗ Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію та хлору. Пригнічення ко-транспортної системи іонів натрію і хлору, мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів хлору в цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, ГХТЗ, інших похідних сульфонаміду та дигідропіридинового ряду, а також інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі. Рефрактерна до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), колапс, кардіогенний шок. Клінічно значущий стеноз аорти. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або сутінними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань перед прийомом препарату, повідомте про це лікаря. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК та водно-електролітними порушеннями: нефропатії, що супроводжуються втратою солей, преренальне (кардіогенне) порушення. гіперкальціємією, у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гіпокаліємією, гіпонатріємією, гіпомагніємією, гіпохлоремією, у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, з гострим коронарним синдромом, з цукровим діабетом, гіперурикемією, підвищеними концентраціями холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою,у пацієнтів з немеланомним раком шкіри (НМРК) в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"), а також у пацієнтів після трансплантації нирки. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарином).Вагітність та лактаціяЯк і будь-який препарат, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Ко-Вамлосет не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікаря слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Вамлосетпри вагітності протипоказане. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, у II та III триместрах вагітності призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. ГХТЗ проникає крізь плаценту. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної жовтяниці або тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнтів. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Даних щодо застосування амлодипіну вагітними недостатньо,щоб судити про його вплив на плід. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Ко-Вамлосет, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється валсартан та/або амлодипін із грудним молоком. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану із грудним молоком. ГХТЗ також виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Ко-Вамлосет протипоказане у період грудного вигодовування. Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяНижче представлений профіль безпеки комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ, заснований на клінічних дослідженнях при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та відомому профілі безпеки окремих компонентів: амлодипін, валсартан та ГХТЗ. Короткий огляд профілю безпеки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ оцінювали при застосуванні максимальної дози 10 мг + 320 мг + 25 мг в одному контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримували валсартан у комбінації з ГМТ. Небажані реакції, як правило, були легкими та короткочасними і лише в окремих випадках вимагали припинення лікування. У даному клінічному дослідженні з активним контролем найпоширенішими причинами припинення терапії комбінацією амлодипін + валсартан + ГХТЗ були запаморочення та артеріальна гіпотензія (0,7%). У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні були відсутні значні нові та несподівані небажані реакції при трикомпонентній терапії порівняно з відомими ефектами монотерапії або двокомпонентної терапії. У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ були слабовираженими та відповідали фармакологічному механізму дії окремих компонентів. Присутність валсартану у трикомпонентній комбінації послаблювала гіпокаліємічний ефект ГХТЗ. Перелік небажаних реакцій у формі таблиці Наступні небажані реакції, класифіковані за класами систем органів MedDRA та частотою народження, відносяться до комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та амлодипіну, валсартану та ГХТЗ окремо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас систем органів з MedDRA Небажані реакції Частота розвитку Амлодипін + валсартан + ГХТЗ Амлодипін Валсартан ГХТЗ Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку - - - Дуже рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома - Гемолітична анемія - - - Дуже рідко Лейкопенія - Дуже рідко - Дуже рідко Нейтропенія - - Частота невідома - Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Рідко Апластична анемія - - - Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість - Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - - Гіперкальціємія Не часто - - Рідко Гіперглікемія - Дуже рідко - Рідко Гіперліпідемія Не часто - - - Гіперурикемія Не часто - - Часто Гіпохлоремічний алкалоз - - - Дуже рідко Гіпокаліємія Часто - - Дуже часто Гіпомагніємія - - - Часто Гіпонатріємія Не часто - - Часто Погіршення порушення обміну речовин при цукровому діабеті - - - Рідко Порушення психіки Депресія - Не часто - Рідко Безсоння/порушення сну Не часто Не часто - Рідко Перепади настрою - Не часто - - Сплутаність свідомості - Рідко - - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - - Запаморочення Часто Часто - Рідко Постуральне запаморочення, запаморочення при фізичному навантаженні Не часто - - - Дисгевзія Не часто Не часто - - Екстрапірамідний синдром - Частота невідома - - Головний біль Часто Часто - Рідко Гіпертонус - Дуже рідко - - Загальмованість Не часто - - - Парестезія Не часто Не часто - Рідко Периферична нейропатія, нейропатія Не часто Дуже рідко - - Сонливість Не часто Часто - - Непритомність Не часто Не часто - - Тремор - Не часто - - Гіпестезія - Не часто - - Порушення з боку органу зору Гостра закритокутова глаукома - - - Частота невідома Порушення зору - Не часто - - Порушення гостроти зору Не часто Не часто - Рідко Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах - Не часто - - Вертіго Не часто - Не часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Часто - - Тахікардія Не часто - - - Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Рідко Інфаркт міокарда - Дуже рідко - - Порушення з боку судин Гіперемія - Часто - - Артеріальна гіпотензія Часто Не часто - - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Часто Флебіт, тромбофлебіт Не часто - - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто - Задишка Не часто Не часто - - Пригнічення дихання, набряк легень, пневмоніт - - - Дуже рідко Риніт - Не часто - - Першіння у горлі Не часто - - - Порушення з боку травної системи Дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Рідко Запах із рота Не часто - - - Зміна ритму дефекації - Не часто - - Запор - - - Рідко Зниження апетиту - - - Часто Діарея Не часто Не часто - Рідко Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто - - Диспепсія Часто Не часто - - Гастрит - Дуже рідко - - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - - Нудота Не часто Часто - Часто Панкреатит - Дуже рідко - Дуже рідко Блювота Не часто Не часто - Часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Відхилення від норми показників печінкових проб, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Дуже рідко** Частота невідома - Гепатит - Дуже рідко - - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома - Бульозний дерматит - - Частота невідома - Реакції за типом шкірного червоного вовчаку, реактивація шкірного червоного вовчаку - - - Дуже рідко Мультиформна еритема - Дуже рідко - Частота невідома Екзантема - Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто Не часто - - Реакція фоточутливості* - Дуже рідко - Рідко Кожний зуд Не часто Не часто Частота невідома - Пурпура - Не часто - Рідко Висипання на шкірі - Не часто Частота невідома Часто Зміна кольору шкіри - Не часто - - Кропивниця та інші форми висипу - Дуже рідко - Часто Некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз - - - Дуже рідко Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - - Набряк Квінке - Дуже рідко - - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія - Не часто - - Біль у спині Не часто Не часто - - Припухлість суглобів Не часто - - - М'язові спазми Не часто Не часто - Частота невідома М'язова слабкість Не часто - - - Міалгія Не часто Не часто Частота невідома - Біль у кінцівці Не часто - - - Припухлість гомілковостопного суглоба - Часто - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові Не часто - Частота невідома - Порушення сечовипускання - Не часто - - Ніктурія - Не часто - - Поллакіурія Часто Не часто - - Порушення функції нирок - - - Частота невідома Гостра ниркова недостатність Не часто - - Частота невідома Порушення функції нирок та ниркова недостатність - - Частота невідома Рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція Не часто Не часто - Часто Гінекомастія - Не часто - - Загальні розлади та порушення у місці введення Абазія, порушення ходи Не часто - - - Астенія Не часто Не часто - Частота невідома Дискомфорт, нездужання Не часто Не часто - - Стомлюваність Часто Часто Не часто - Біль у грудях несерцевого походження Не часто Не часто - - Набряк Часто Часто - - Біль - Не часто - - Піретична реакція - - - Частота невідома Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові - - - Дуже часто Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові Не часто - - - Підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові Не часто - - - Глюкозурія - - - Рідко Зниження вмісту калію у плазмі крові Не часто - - - Підвищення вмісту калію у плазмі крові - - Частота невідома - Збільшення маси тіла Не часто Не часто - - Зниження маси тіла - Не часто - - * Див. розділ «Особливі вказівки. Реакція фоточутливості. ** В основному відповідає холестазу.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язичного застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сідмінід НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними лікарськими засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні амлодипіну в дозі 5 мг на добу з дилтіаземом у дозі 180 мг на добу у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією відзначалося збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза. При застосуванні амлодипіну з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол та ритонавір) можливе ще більш виражене збільшення системної експозиції амлодипіну. Необхідно обережно застосовувати амлодипін з інгібіторами ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з пригніченням ізоферменту CYP3A4 при одночасному прийомі з грейпфрутовим соком біодоступність амлодипіну може збільшуватися. Однак у клінічному дослідженні у здорових добровольців не було виявлено значних змін фармакокінетики при прийомі амлодипіну у дозі 10 мг із 240 мл грейпфрутового соку. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Оскільки застосування амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) може призводити до вираженого зменшення його концентрації в плазмі. . Симвастатин Багаторазове одночасне застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу та амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до збільшення експозиції симвастатину в плазмі на 77 %. Рекомендується зменшити дозу симвастатину до 20 мг на добу у пацієнтів, які приймають амлодипін. Такролімус Існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують такролімус, необхідні моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози у разі потреби. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, ГХТЗ, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники АТ, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Вамлосетс іншими препаратами, що впливають на РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калійвмісними замінниками солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмекрові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту кал. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії валсартану при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Більше того, у пацієнтів похилого віку із супутньою гіповолемією (у тому числі внаслідок прийому діуретиків) або з порушеною функцією нирок одночасне застосування АРА II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, може призвести до погіршення функції нирок. У пацієнтів цієї групи рекомендовано проведення контролю функції нирок. Білки-переносники Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може проводити збільшення системної біодоступності валсартану. ГХТЗ Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, БМКК, інгібіторів АПФ, АРА II, прямих інгібіторів реніну). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, потенціюють дію курареподібних міорелаксантів (наприклад, тубокурарину хлорид). НПЗП Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента препарату Ко-Вамлосет при одночасному застосуванні з НПЗП, наприклад, з ацетилсаліциловою кислотою, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в сироватці крові Ризик розвитку гіпокаліємії збільшується при одночасному застосуванні інших діуретиків, глюкокортикостероїдів, адренокортикотропного гормону, амфотерицину, карбеноксолону та ацетилсаліцилової кислоти (у дозі більше 3 г). Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в сироватці крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережним при тривалому одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс вищезазначеними препаратами. Гіпоглікемічні засоби При застосуванні ГХТЗ відзначається зміна толерантності до глюкози, у зв'язку з чим у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Оскільки при застосуванні ГХТЗ з метформіном можливий розвиток лактоацидозу (внаслідок порушення функції нирок на фоні терапії ГХТЗ), слід бути обережним при застосуванні препарату Ко-Вамлосету пацієнтів, які отримують лікування метформіном. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Н- та м-холіноблокатори Н- та м-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність ГХТЗ, що пов'язано зі зменшенням перистальтики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики шлунково-кишкового тракту (цизаприд) можуть зменшувати біодоступність ГХТЗ. Аніонообмінні смоли Всмоктування ГХТЗ зменшується у присутності колестираміну та колестиполу. ГХТЗ слід приймати за 4 години до або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом ГХТЗ з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні ГХТЗ та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та поява симптомів, що нагадують подагру. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні ГХТЗ та метилдопи. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу, збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину, посилення гіперглікемічного ефектадіазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що володіють цитотоксичною дією. . Також ГХТЗ може зменшувати відповідь організму на введення пресорних амінів (норадреналін), проте цей ефект клінічно незначний і не може перешкоджати одночасному застосуванню препаратів. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Одночасне застосування з ГХТЗ може сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Загальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, АРА II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Вамлосет, оскільки нирковий кліренс препаратів літію сповільнюється під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується проводити ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ко-Вамлосет слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 10 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 160мг + 25мг). Препарат Ко-Вамлосет приймається 1 раз на добу. Для зручності пацієнти, які отримують монотерапію амлодипіном, валсартаном та ГХТЗ в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Вамлосет, що містить ті ж дози активних компонентів. При недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+ГХТЗ, амлодипін+валсартан та амлодипін+ГХТЗ) пацієнти можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Вамлосет у відповідних дозах. Доза препарату Ко-Вамлосет підбирається після раніше проведеного титрування доз монокомпонентних лікарських препаратів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату Ко-Вамлосет. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі препарату Ко-Вамлосет (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією),то потрібний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. У пацієнтів з дефіцитом натрію та/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Вамлосет, для досягнення порівняльного зниження АТ можливе застосування препарату Ко-Вамлосет, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект. Збільшувати дозу можна через два тижні після початку терапії. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Ко-Вамлосет відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза становить 10 мг + 320 мг + 25 мг на добу. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату нині відсутні. Амлодипін Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Валсартан При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. У разі виникнення вираженого зниження АТ, пацієнту слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами та вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. Задля підтримання нормального тонусу судин за відсутності протипоказань можливе застосування вазопресорних препаратів. Якщо препарат Ко-Вамлосет був прийнятий нещодавно, блювання чи промивання шлунка можуть бути ефективними. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців супроводжувалося зниженням абсорбції амлодипіну. Валсартан та амлодипін за допомогою гемодіалізу не видаляються, тоді як для виведення ГХТЗ гемодіаліз може бути ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Дефіцит натрію/або гіповолемія Виражена артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, відзначалася у 1,7% пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ (10мг + 320мг + 25мг) порівняно з 1,8% пацієнтів, які отримували комбінацію валЗартан + ГХ 320 мг + 25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + валсартан (10 мг + 320 мг) та 0,2 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + ГХТЗ (25 мг + 10 мг) у контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією помірного або тяжкого ступеня. У пацієнтів з дефіцитом натрію/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії на фоні застосування препарату Ко-Вамлосет пацієнта слід привести до положення лежачи на спині і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Лікування препаратом можна продовжити після стабілізації артеріального тиску. Зміни вмісту електролітів у плазмі крові Ко-Вамлосет У контрольованому дослідженні у багатьох пацієнтів при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ ефекти валсартану у дозі 320 мг та ГХТЗ у дозі 25 мг на вміст калію у сироватці крові майже врівноважували один одного. В інших пацієнтів один із ефектів міг переважати. Періодичне визначення вмісту електролітів у плазмі з метою виявлення можливого дисбалансу електролітів слід виконувати через встановлені інтервали часу. Періодичне визначення вмісту електролітів, зокрема калію, у сироватці крові слід проводити з відповідними інтервалами з метою виявлення можливих електролітних порушень, особливо у пацієнтів з факторами ризику, наприклад, з порушенням функції нирок, застосуванням інших лікарських засобів або наявністю електролітних порушень в анамнезі. Валсартан Одночасне застосування з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калій, що містять замінники солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, з гепарином), не рекомендується. Слід контролювати вміст калію у плазмі крові. ГХТЗ Терапію препаратом Ко-Вамлосет слід починати тільки після усунення гіпокаліємії та супутньої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному виникненню гіпокаліємії або посилювати вже наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, при яких спостерігаються підвищені втрати калію, наприклад, при нефропатії, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається на фоні лікування ГХТЗ, застосування препарату Ко-Вамлосет слід припинити до стабільної нормалізації вмісту калію у плазмі. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному розвитку гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу або посилювати вже наявну гіпонатріємію. Відзначалася гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування ГХТЗ слід розпочинати лише після усунення вже наявної гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидко розвивається гіпонатріємії на фоні застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ лікування необхідно припинити до нормалізації вмісту натрію у плазмі крові. У всіх пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, необхідно періодично контролювати стан на предмет електролітних порушень, особливо вмісту калію, натрію та магнію у плазмі крові. Порушення функції нирок Тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку азотемії у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок. При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодично контролювати вміст електролітів (включаючи калій), концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурією та пацієнтам, які перебувають на діалізі (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція дози препарату Ко-Вамлосет не потрібна. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Вамлосет може супроводжуватися підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Вамлосет повинен застосовуватися з обережністю. Трансплантація нирки На сьогоднішній день відсутні дані про безпечне застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ пацієнтів після трансплантації нирки. Порушення функції печінки Валсартан виводиться, головним чином, у незміненій формі із жовчю. T(½) амлодипіну тривалий, і значення AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо підбору дози немає. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану, тому препарат Ко-Вамлосет протипоказаний цим пацієнтам. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували валсартан, відзначався ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика. Деякі з цих пацієнтів раніше відзначали ангіоневротичний набряк на фоні застосування інших лікарських засобів, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку ангіоневротичного набряку, прийом препарату Ко-Вамлосет слід негайно припинити та не застосовувати препарат повторно. ХСН та ішемічна хвороба серця/стан після інфаркту міокарда У сприйнятливих пацієнтів можливі зміни функції нирок унаслідок інгібування РААС. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з ХСН III-IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), терапія інгібіторами АПФ та АРA II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією і в поодиноких випадках може призводити до гострої ниркової недостатності та смерті. Аналогічні результати відзначалися і натомість терапії валсартаном. Оцінка стану пацієнтів з ХСН або після інфаркту міокарда завжди повинна включати обстеження функції нирок. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA неішемічної етіології на фоні застосування амлодипіну відзначалася підвищена частота народження набряку легенів, незважаючи на незначну відмінність у частоті розвитку посилення серцевої недостатності плацебо. У пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA БМКК, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик розвитку серцево-судинних подій та смерті. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з ХСН та ішемічною хворобою серця, оскільки наявні дані в цих популяціях пацієнтів обмежені. Стеноз аортального та мітрального клапана Як і при застосуванні інших судинно-розширювальних засобів, слід бути обережними у пацієнтів зі стенозом мітрального клапана або вираженим стенозом аортального клапана, що має невисокий ступінь тяжкості. Вагітність Терапію АРА II не слід розпочинати під час вагітності. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. У разі діагностики вагітності терапію АРА II слід негайно припинити або перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати АРА II (у тому числі валсартан), оскільки РААС у таких пацієнтів не активовано. Тому препарат Ко-Вамлосет не слід застосовувати у цій популяції. Системна червона вовчанка При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, повідомлялося про посилення течії або розвиток системного червоного вовчаку. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати концентрацію холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування. У зв'язку із вмістом компонента ГХТЗ препарат Ко-Вамлосет протипоказаний при симптоматичній гіперурикемії. ГХТЗ може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові у зв'язку зі зниженням кліренсу сечової кислоти та викликати або посилювати гіперурикемію, а також сприяти розвитку подагри у сприйнятливих пацієнтів. Тіазиди зменшують виведення кальцію нирками та можуть викликати періодичне та незначне підвищення концентрації сироваткового кальцію за відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією, і його слід застосовувати лише після усунення наявної гіперкальціємії. Прийом препарату Ко-Вамлосет слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Слід періодично контролювати сироваткову концентрацію кальцію під час терапії тіазидами. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід перервати терапію тіазидами. Фоточутливість При застосуванні тіазидних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). При розвитку реакції фоточутливості під час лікування препаратом Ко-Вамлосет рекомендується припинити терапію. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захист ділянок шкіри, що піддаються дії сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. Гостра закритокутова глаукома ГХТЗ, будучи сульфонамідом, викликає ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці, як правило, протягом кількох годин або тижнів після початку застосування препарату. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинна терапія полягає у припиненні застосування ГХТЗ у найкоротші терміни. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. Факторами ризику гострої закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламіди та пеніцилін. Загальні Слід бути обережними у пацієнтів, які раніше мали гіперчутливість до інших АРА II. Реакції гіперчутливості до ГХТЗ більш ймовірні у пацієнтів з алергією та бронхіальною астмою. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Слід бути обережними, включаючи частий контроль АТ, у пацієнтів похилого віку, оскільки наявні дані в даній популяції пацієнтів обмежені. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену супроводжується більш високою частотою розвитку небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Якщо комбінована терапія шляхом подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та при ретельному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Одночасне застосування АРА IIc препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіпертонічний криз Не слід застосовувати препарат Ко-Вамлосет для усунення гіпертонічних кризів. Допінг тест При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у спортсменів можливі позитивні результати допінг-тесту (у зв'язку з наявністю препарату ГХТЗ). НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом ГХТЗ та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози ГХТЗ. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія ГХТЗ. Пацієнти, які приймають ГХТЗ як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та ультрафіолетових (УФ)-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування ГХТЗ. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну. Вплив на керування транспортними засобами: Деякі побічні ефекти препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються). Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Вамлосет, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: ірбесартан – 150 мг; гідрохлортіазид – 12,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат - 26,65 мг, целюлоза мікрокристалічна - 45,00 мг, кроскармелоза натрію - 15,00 мг, крохмаль прежелатинізований - 45,0 мг, магнію стеарат - 3,00 мг, кремнію діоксид коллоід 25 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) – 0,30 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) – 0,30 мг. По 14 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 1, 2, 4, 7 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки оранжево-рожевого кольору з білими вкрапленнями з гравіюванням у вигляді серця на одній стороні та номером 2775 на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензин II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик).ФармакокінетикаНі ірбесартан, ні гідрохлортіазид не змінюють фармакокінетику один одного. Всмоктування Після прийому препарату Коапровель абсолютна біодоступність ірбесартану - 60-80%, а гідрохлортіазиду - 50-80%. Їда не впливає на біодоступність активних речовин препарату. Після внутрішнього прийому Cmax ірбесартану в плазмі крові досягається через 1.5-2 год, гідрохлортіазиду - через 1-2.5 год. Розподіл Зв'язування ірбесартану з білками плазми становить приблизно 96%, зв'язування з клітинними компонентами незначне. Vd ірбесартану становить 53-93 л (0.72-1.24 л/кг). При щоденному однократному застосуванні ірбесартану Css досягається через 3 дні, при цьому спостерігається обмежене накопичення ірбесартану в плазмі крові (менше 20%). Зв'язування з білками плазми гідрохлортіазиду становить 68%, Vd – 3.6-7.8 л/кг. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та виділяється із грудним молоком. Метаболізм Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 80-85% радіоактивності, що циркулює в плазмі крові, припадає на незмінений ірбесартан. Ірбесартан метаболізується в печінці шляхом окислення та кон'югації з глюкуроновою кислотою. Основним метаболітом, що знаходиться в системному кровотоку, є ірбесартану глюкуронід (приблизно 6%). Окислення ірбесартану здійснюється головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C9, участь ізоферменту CYP3A4 у метаболізмі ірбесартану є незначною. Ірбесартан не метаболізується за допомогою більшості ізоферментів, які зазвичай беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів (CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6 CYP2D6 або CYP2E1), і не викликає їх інгібування чи індукції. Ірбесартан не індукує та не інгібує ізофермент CYP3А4. Гідрохлортіазид не метаболізується. Виведення Ірбесартан та його метаболіти виводяться з організму як через кишечник (з жовчю), так і нирками. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 20% радіоактивності виявляється в сечі, а решта - у калі. Менш ніж 2% введеної дози виділяється нирками у вигляді незміненого ірбесартану. Кінцевий Т1/2 ірбесартану становить 11-15 год. Загальний кліренс внутрішньовенно введеного ірбесартану становить 157-176 мл/хв, яке нирковий кліренс становить 3-3.5 мл/хв. Гідрохлортіазид виводиться нирками. Середні значення плазмового Т1/2 гідрохлортіазиду становлять 5-15 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок (порівняно з чоловіками) відзначаються дещо вищі плазмові концентрації ірбесартану. Однак пов'язаних із статтю відмінностей у Т1/2 та накопиченні ірбесартану не виявляється. Корекція дози ірбесартану у жінок не потрібна. Не спостерігалося пов'язаних із статевою приналежністю відмінностей у ефектах ірбесартану. Значення AUC та Сmax ірбесартану у пацієнтів похилого віку (65-80 років) з нормальною функцією нирок та печінки були приблизно на 20-50% вищими, ніж у пацієнтів молодшого віку (18-40 років). Кінцеві Т1/2 вони були порівнянними. Не спостерігалося пов'язаних із віком відмінностей у ефектах ірбесартану. У пацієнтів з печінковою недостатністю (внаслідок цирозу печінки) легкої (функціональний клас А або 5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього ступеня (функціональний клас В або 7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) фармакокінетичні параметри ірбесартану істотно не змінюються. . У пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз, показники фармакокінетики ірбесартану істотно не змінюються. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. У добровольців без артеріальної гіпертензії AUC та Т1/2 ірбесартану в осіб негроїдної раси були приблизно на 20-25% вищі, ніж у осіб європеоїдної раси; Стих ірбесартану у них була практично однаковою.ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить антагоніст рецепторів ангіотензину II ірбесартан та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Комбінація інгредієнтів має адитивний гіпотензивний ефект, знижуючи АТ у вищому ступені, ніж кожен з компонентів окремо. Ірбесартан Ірбесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1), який не вимагає метаболічної активації для придбання фармакологічної активності. Ангіотензин II є важливим компонентом РААС та залучений до патогенезу розвитку артеріальної гіпертензії, а також гомеостаз натрію. Ірбесартан блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II незалежно від джерела або шляхи його синтезу, в т.ч. виражений судинозвужувальний ефект та посилення секреції альдостерону, що реалізуються через рецептори типу АТ1, розташовані на поверхні гладком'язових клітин судин та в корі надниркових залоз. Не має агоністичної активності по відношенню до рецепторів AT1 і має набагато більшу (більш ніж у 8500 разів) спорідненість до AT1-рецепторів, ніж до АТ2-рецепторів (рецепторів, не пов'язаних із регуляцією роботи серцево-судинної системи). Ірбесартан не пригнічує ферменти РААС (такі як ренін, АПФ) і не впливає на рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції АТ та гомеостазу натрію. Блокування ірбесартаном AT1-рецепторів перериває ланцюг зворотного зв'язку в системі ренін-ангіотензин, що призводить до збільшення концентрації реніну та ангіотензину II у плазмі крові. Після прийому ірбесартану в дозах, що рекомендуються, плазмова концентрація альдостерону знижується, не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить менше 0.1 мЭкв/л). Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками. Гідрохлоротіазид Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком, що має діуретичну, натрійуретичну та антигіпертензивну дію. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків, наприклад гідрохлортіазиду, до кінця невідомий. Тіазидні діуретики впливають на канальцеві механізми реабсорбції електролітів у нирках, збільшуючи екскрецію натрію та хлоридів приблизно в однакових кількостях. Натрійурез призводить до вторинної втрати калію та бікарбонату. Гідрохлортіазид збільшує активність реніну плазми крові та секрецію альдостерону, а також знижує вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування антагоніста рецепторів ангіотензину II сприяє зменшенню втрат калію, пов'язаних з дією тіазидних діуретиків. Ірбесартан/гідрохлортіазид Антигіпертензивний ефект ірбесартану у комбінації з гідрохлортіазидом виявляється вже після прийому його першої дози і стає значущим протягом 1-2 тижнів застосування, максимальний антигіпертензивний ефект досягається до 6-8 тижнів лікування. У довгострокових клінічних дослідженнях спостерігалося збереження антигіпертензивного ефекту комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид протягом більше одного року. Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид при застосуванні в терапевтичному діапазоні доз має дозозалежну та адитивну антигіпертензивну дію. У пацієнтів, у яких на тлі монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг не спостерігалося достатнього зниження АТ, додавання до монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг 1 раз на добу гідрохлортіазиду в дозі 12.5 мг 1 раз на добу призводило до додаткового зниження діастолічного АТ до кінця між. (тобто через 24 год після прийому препаратів) на 6.1 мм рт. ст. (В порівнянні з додаванням плацебо). Спостерігалося загальне зниження систолічного АТ (САД)/діастолічного АТ (ДАД) при комбінації ірбесартану у дозі 300 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг (у порівнянні з прийомом плацебо) до -13.6/-11.5 мм рт. ст. Одноразовий протягом доби прийом ірбесартану у дозі 150 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг продемонстрував (порівняно з прийомом плацебо) середнє зниження САД/ДАД в кінці міждозового інтервалу на 12.9/6.9 мм рт. ст. відповідно. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.вимірюваного в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили, як мінімум, 68%.вимірюваного в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили, як мінімум, 68%. У клінічному дослідженні у пацієнтів з недостатнім зниженням АТ на тлі монотерапії гідрохлортіазидом у дозі 25 мг додавання ірбесартану до гідрохлортіазиду викликало додаткове середнє зниження САД/ДАД на 11.1/7.2 мм рт. ст. відповідно, порівняно з монотерапією гідрохлортіазидом. АТ знижувалося однаковою мірою у положенні стоячи й у положенні лежачи. Ортостатичні ефекти спостерігалися рідко, проте їх виникнення можливе у пацієнтів із гіпонатріємією та/або гіповолемією. Ефективність ірбесартану/гідрохлоротіазиду не залежить від віку, расової приналежності чи статі. Загальна антигіпертензивна реакція на комбінацію у пацієнтів негроїдної раси та пацієнтів інших рас була схожою. Після відміни ірбесартану АТ поступово поверталося до вихідних значень. Синдрому відміни у ірбесартану та гідрохлортіазиду не спостерігалося. При прийомі гідрохлортіазиду внутрішньо діуретичний ефект наставав протягом перших 2 год, діурез досягав максимуму приблизно через 4 год і зберігався близько 6-12 год. У двох клінічних дослідженнях оцінювалося лікування препаратом Коапровель як початкова терапія у пацієнтів з помірно вираженою (вихідне середнє значення АТ 162/98 мм рт. ст.) та тяжкою (вихідне середнє значення АТ 172/113 мм рт. ст.) артеріальною гіпертензією . В обох дослідженнях була показана достовірна перевага антигіпертензивного ефекту препарату Коапровель® (у дозах від 12.5/150 мг до 25/300 мг) як початкова терапія, у порівнянні з застосуванням як початкова терапія монотерапії ірбесартаном (у дозах від 150 мг до 3 ) та гідрохлортіазидом (у дозах від 12.5 мг до 25 мг).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія помірного або тяжкого ступеня (лікування пацієнтів, яким показана комбінована терапія).Протипоказання до застосуванняниркова недостатність тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв); анурія (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду); одночасне застосування з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня (СКФ одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, недостатність лактази або синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до активних речовин або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду (бо гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду). З обережністю: стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП); гіповолемія або гіпонатріємія, що виникають при інтенсивній терапії дикретиками, гемодіалізі, дотриманні дієти з обмеженням споживання кухонної солі, діареї, блювоті (небезпека надмірного зниження артеріального тиску); пацієнти з функцією нирок, яка залежить від активності РААС, зокрема. пацієнти з артеріальною гіпертензією з двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій або пацієнти з хронічною серцевою недостатністю ІІІ-ІV функціонального класу (за класифікацією NYHA); ІХС та/або атеросклеротичне ураження судин головного мозку (ризик посилення ішемії міокарда або головного мозку, аж до розвитку інфаркту міокарда або інсульту при надмірному зниженні АТ); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня (КК від 60 до 30 мл/хв) (ризик збільшення азотемії, підвищення концентрації сечової кислоти в крові, у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, та розвитку гіперкаліємії, у зв'язку з наявністю у складі препарату ірбесартану) ; стан після трансплантації нирки (відсутність досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність будь-якого ступеня тяжкості або прогресуючі захворювання печінки (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, тому що навіть незначні порушення водно-електролітного балансу у таких пацієнтів можуть спровокувати печінкову кому); цукровий діабет (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду можливе зниження толерантності до глюкози, підвищення потреби в інсуліні та пероральних гіпоглікемічних засобах); подагра (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду можливе підвищення концентрації солей сечової кислоти в крові); гіперкаліємія; одночасне застосування калійзберігаючих препаратів та/або замінників солі, що містять калій (ризик розвитку гіперкаліємії); системний червоний вовчак (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, тому є повідомлення про загострення або обтяження перебігу системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків); одночасне застосування інших гіпотензивних препаратів (можливість потенціювання їхньої антигіпертензивної дії); симпатектомія (ризик посилення антигіпертензивного ефекту гідрохлортіазиду); одночасне застосування інгібіторів АПФ або аліскірену, т.я. порівняно з монотерапією, при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик розвитку надмірного зниження артеріального тиску, гіперкаліємії та змін функції нирок; алергічна реакція на пеніциліни та сульфаніламіди в анамнезі (фактор ризику розвитку ідеосинкразичної реакції, що спостерігалася при застосуванні сульфаніламідів або похідних сульфонаміду, і виявляється у вигляді гострої закритокутової глаукоми).Вагітність та лактаціяДосвід застосування препарату Коапровель® при вагітності відсутній. З урахуванням того, що при застосуванні інгібіторів АПФ вагітними жінками у II та III триместрах вагітності спостерігалися пошкодження та загибель плоду, що розвивається, препарат Коапровель®, як і будь-який інший препарат, який впливає безпосередньо на РААС, не можна застосовувати при вагітності. Тіазидні діуретики проникають через плацентарний бар'єр і виявляються у пуповинній крові. Застосування діуретиків у вагітних рекомендується, т.к. можливий розвиток фетальної або неонатальної жовтяниці, тромбоцитопенії та, можливо, інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих. При діагностуванні вагітності під час лікування препаратом Коапровель слід якомога швидше припинити прийом препарату. Невідомо, чи виділяється ірбесартан чи його метаболіти із грудним молоком. Гідрохлортіазид виділяється із грудним молоком. Тіазидні діуретики при їх застосуванні у високих дозах, спричиняючи інтенсивний діурез, можуть пригнічувати лактацію. Препарат Коапровель протипоказаний до застосування протягом всього періоду грудного вигодовування через потенційний ризик для немовляти. Тому після оцінки співвідношення передбачуваної користі від прийому препарату для матері та потенційного ризику для дитини слід припинити або грудне вигодовування, або прийом препарату Коапровель®. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНаведені нижче небажані явища представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення за класифікацією ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, менше 1/10); нечасто (≥1/1000, менше 1/100); рідко (≥1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10 000, включаючи окремі повідомлення); невідома частота (за наявними даними визначити частоту виникнення небажаного явища неможливо). Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид У клінічних дослідженнях безпека комбінації ірбесартану та гідрохлортіазиду була вивчена приблизно у 2750 пацієнтів, включаючи 1540 пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримували це лікування протягом 6 місяців та більше 960 пацієнтів, які отримували препарат протягом одного року і більше. Побічні ефекти у пацієнтів, які отримували препарат Коапровель®, були зазвичай помірно вираженими і скороминущими, їх частота не була пов'язана з величиною дози, що приймається (у межах рекомендованого діапазону доз). Частота виникнення побічних ефектів також не залежала від віку, статі та расової приналежності. У плацебо-контрольованих дослідженнях, у яких брали участь 898 пацієнтів, які отримували комбінацію ірбесартан/гідрохлортіазид (звичайна тривалість лікування 2-3 міс), припинення лікування через яке-небудь клінічне або лабораторне небажане явище було достовірно менш частим у пацієнтів, які приймали комбінацію ірбесартану та гідрохлортіазиду (3.6%), ніж у пацієнтів, які приймали плацебо (6.8%). Небажані явища, що спостерігалися при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – ортостатичне запаморочення. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія, зміни на ЕКГ, надмірне зниження АТ, периферичні набряки (зокрема, набряки нижніх кінцівок), “припливи” крові до шкіри обличчя, синкопальні стани. З боку травної системи: часто – нудота/блювота; нечасто – діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, абдомінальні болі. З боку сечовивідної системи: часто – зміна частоти сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – статева дисфункція (ослаблення лібідо, еректильна дисфункція). З боку кістково-м'язової системи: нечасто – міалгія, біль у кістках, слабкість у кінцівках. Алергічні реакції: нечасто - висипання на шкірі, свербіж. Інші: часто - підвищена стомлюваність; нечасто – слабкість. Небажані явища, що спостерігалися в плацебо-контрольованих дослідженнях при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид як початкове лікування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості Початкове лікування комбінацією ірбесартан/гідрохлортіазид Наведені нижче небажані явища комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у дослідженнях, проведених у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості, були аналогічні описаним вище небажаним явищам, що спостерігалися у раніше проведених дослідженнях при артеріальній гіпертензії. У клінічному дослідженні, проведеному при артеріальній гіпертензії середнього ступеня тяжкості (середнє ДАТ, у положенні сидячи 90-110 мм рт. ст.), види та частота небажаних явищ, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували препарат Коапровель як початкова терапія, були аналогічні профілю небажаних явищ у пацієнтів, які отримували початкове лікування у вигляді монотерапії ірбесартаном або гідрохлортіазидом. Не було зареєстровано випадків синкопальних станів у групі комбінованої терапії, а у групі монотерапії гідрохлортіазидом було зареєстровано 1 випадок синкопального стану. Частота вже вказаних вище небажаних явищ при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом, відповідно, склала: 0.9%, 0% та 0% для надмірного зниження АТ; 3%, 3.8% та 1% для запаморочення; 5.5%, 3.8% та 4.8% для головного болю; 1.2%, 0% та 1% для гіперкаліємії та 0.9%, 0% та 0% для гіпокаліємії. Частота відміни лікування через небажані явища при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом склала 6.7%, 3.8% та 4.8%. У клінічному дослідженні, проведеному при тяжкій артеріальній гіпертензії (ДАД у положенні сидячи ≥110 мм рт. ст.), загальна картина небажаних явищ протягом 7 тижнів спостереження була подібною у пацієнтів, які отримували як початкову терапію препарат Коапровель®, і у пацієнтів, отримували як початкову терапію ірбесартан. Частота вже вказаних вище небажаних явищ для препарату Коапровель® та ірбесартану склала, відповідно: 0% та 0% для синкопального стану; 0.6% та 0% для надмірного зниження АТ; 3.6% та 4% для запаморочення; 4.3% та 6.6% для головного болю; 0.2% та 0% для гіперкаліємії та 0.6% та 0.4% для гіпокаліємії. Частота відміни лікування через небажані явища при прийомі препарату Коапровель® та при монотерапії ірбесартаном склала 2.1% та 2.2%, відповідно. Лабораторні та інструментальні дані Клінічно значимих змін у результатах лабораторних досліджень у ході контрольованих клінічних досліджень препарату Коапровель не виявлено. Досвід постмаркетингового застосування Ірбесартан Як і у випадку з іншими антагоністами рецепторів ангіотензину II, дуже рідкісні випадки розвитку реакцій гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, кропив'янка) спостерігалися при монотерапії ірбесартаном. Крім цього, при застосуванні ірбесартану після його виходу на ринок спостерігалися такі небажані реакції: вертиго, астенія, гіперкаліємія, жовтяниця, міалгія, підвищення показників функціональних печінкових проб, гепатит, дзвін у вухах та порушення функції нирок, включаючи випадки розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів групи ризику. Гідрохлоротіазид При монотерапії гідрохлортіазидом спостерігалися такі небажані явища (незалежно від їх зв'язку з прийомом гідрохлортіазиду): анорексія, подразнення слизової оболонки шлунка, діарея, запор, жовтяниця (пов'язана з внутрішньопечінковим холестазом), панкреатит, сіалоаденез, /агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, реакції фотосенсибілізації, лихоманка, кропив'янка, некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт), респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та набряк легень), гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію), порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, м'язові спазми, слабкість, неспокій,минуще порушення гостроти зору.Взаємодія з лікарськими засобамиВиходячи з даних досліджень in vitro, не очікується взаємодії ірбесартану з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2E1 або CYP3A4. Ірбесартан переважно метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9 і, меншою мірою, піддається глюкуронуванню. Не спостерігалося значної фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії при сумісному застосуванні ірбесартану з варфарином – препаратом, що метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9. Ірбесартан не змінює фармакокінетику дигоксину та симвастатину. При сумісному застосуванні ірбесартану з гідрохлортіазидом або ніфедипіном фармакокінетика ірбесартану не змінюється. Комбінація препарату Коапровель з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказана у пацієнтів з цукровим діабетом або з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ Застосування препарату Коапровель у поєднанні з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. На підставі досвіду, отриманого при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, при одночасному застосуванні препаратів калію, замінників солі, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або інших, здатних підвищувати вміст калію в крові лікарських засобів (гепарин), можливе підвищення вмісту калію у сироватці. крові. Одночасне застосування з ірбесартаном гідрохлортіазиду може зменшити частоту розвитку цього ефекту. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з гіповолемією або пацієнтів з порушеною функцією нирок застосування НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасно з антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай є оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які одночасно приймають ірбесартан та нестероїдні протизапальні засоби. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, та нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можливе послаблення антигіпертензивного ефекту інгібіторів рецепторів ангіотензину II. При одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами або наркотичними засобами може спостерігатись посилення ортостатичної гіпотензії, що викликається тіазидними діуретиками. При сумісному застосуванні з пероральними гіпоглікемічними засобами та інсуліном може знадобитися збільшення дози гіпоглікемічного засобу, т.к. гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію глюкози у крові. При одночасному застосуванні препарату Коапровель і протиподагричних засобів може знадобитися корекція доз останніх через можливість підвищення сироваткової концентрації сечової кислоти при застосуванні гідрохлортіазиду. При сумісному застосуванні з серцевими глікозидами, антиаритмічними засобами у разі виникнення гіпокаліємії та гіпомагніємії, викликаних тіазидним діуретиком, що входить до складу препарату Коапровель®, зростає небезпека розвитку аритмій. Тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові. Якщо пацієнту потрібне застосування препаратів кальцію або кальційзберігаючих препаратів (наприклад, вітаміну D), необхідно контролювати вміст кальцію у сироватці крові та проводити відповідну корекцію режиму дозування препаратів кальцію. Всмоктування гідрохлортіазиду в присутності аніонообмінних смол (колестираміну, колестиполу) знижується. Слід розділяти за часом прийом препарату Коапровель і цих препаратів не менше ніж на 4 год. Діуретики зменшують нирковий кліренс літію, у свою чергу ірбесартан збільшує сироваткові концентрації літію, що підвищує ризик розвитку токсичних ефектів літію. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Коапровель з солями літію; рекомендується контролювати вміст літію у сироватці крові. У деяких пацієнтів інгібітори синтезу ендогенних простагландинів (наприклад, нестероїдні протизапальні засоби) можуть зменшувати ефекти тіазидних діуретиків. Гідрохлортіазид, що входить до складу препарату Коапровель®, може потенціювати ефекти інших антигіпертензивних засобів, особливо гангліоблокаторів та бета-адреноблокаторів. Гідрохлоротіазид може взаємодіяти з діазоксидом; при їх поєднанні слід контролювати концентрацію глюкози в крові, сироваткову концентрацію сечової кислоти та АТ. Гідрохлортіазид може потенціювати ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину), засобів для місцевої анестезії, засобів для загальної анестезії та засобів для премедикації перед загальною анестезією, внаслідок чого може знадобитися корекція їхнього режиму дозування. При поєднанні із застосуванням гідрохлортіазиду засоби для місцевої анестезії, засоби для загальної анестезії та засоби для премедикації перед загальною анестезією слід застосовувати у зменшених дозах. Якщо можливо, прийом гідрохлортіазиду слід припинити за 1 тиждень до хірургічного втручання. Одночасне застосування карбамазепіну та гідрохлортіазиду може асоціюватися з ризиком розвитку гіпонатріємії з клінічними проявами. Слід контролювати вміст електролітів у крові під час спільного застосування цих лікарських засобів. При необхідності застосування карбамазепіну рекомендується застосовувати діуретики з іншим механізмом дії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами, АКТГ збільшується ризик розвитку гіпокаліємії. Дія катехоламінів може бути ослаблена під впливом тіазидних діуретиків. При одночасному застосуванні з антихолінергічними лікарськими засобами (наприклад, атропіном, біпериденом) підвищується біодоступність діуретиків тіазидного ряду за рахунок уповільнення моторики ШКТ. Тіазидні діуретики можуть знижувати виділення нирками цитотоксичних засобів (циклофосфамід, метотрексат) та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Коапровель® призначають пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном або гідрохлортіазидом у монотерапії. Коапровель® 150 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 150 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється гідрохлортіазидом (12.5 мг/добу) або ірбесартаном (150 мг/добу) у монотерапії. Коапровель® 300 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 300 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном (300 мг) або препаратом Коапровель® (150 мг/12.5 мг). Коапровель® 300 мг/25 мг можна застосовувати у пацієнтів, у яких не вдається досягти цільових значень артеріального тиску при застосуванні препарату Коапровель® 300 мг/12.5 мг. Як початкова терапія у пацієнтів, які потребують проведення комбінованої гіпотензивної терапії, лікування починають з препарату Коапровель® 150 мг/12.5 мг 1 раз на добу. При необхідності більшого зниження артеріального тиску доза може бути збільшена через 1-2 тижні терапії до максимальної – 300 мг/25 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 2 таб. препарату Коапровель 150 мг/12.5 мг або 1 таб. препарату Коапровель 300 мг/25 мг. Коапровель® 300 мг/25 мг є максимальною добовою дозою, тому одночасне застосування доз, що перевищують 300 мг ірбесартану та 25 мг гідрохлортіазиду 1 раз на добу, не рекомендується. Якщо не вдається досягти цільових значень АТ при застосуванні препарату Коапровель 300 мг/25 мг, то до терапії можна додавати інші антигіпертензивні препарати (бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів пролонгованої дії). У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня (КК більше 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Однак у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду застосування препарату Коапровель® не рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня (5-6 та 7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, відповідно) корекція дози не потрібна. У зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів, які приймали препарат Коапровель у клінічних дослідженнях, не спостерігалося відмінностей ефективності та безпеки між пацієнтами віком 65 років та старшими та пацієнтами молодшого віку. На даний момент безпека та ефективність препарату у пацієнтів дитячого та підліткового віку не встановлена. У пацієнтів з вираженою гіповолемією та/або гіпонатріємією, наприклад, у пацієнтів, які отримують інтенсивну терапію діуретиками, порушення водно-електролітного балансу слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель.ПередозуванняЄ досвід застосування ірбесартану у дозах до 900 мг на добу протягом 8 тижнів без розвитку токсичних ефектів. Симптоми: найбільш поширеними симптомами, що спостерігалися у дорослих при передозуванні гідрохлортіазиду, були симптоми, спричинені порушеннями електролітного складу крові (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратацією, що виникають внаслідок надмірного діуретичного ефекту. У разі одночасного застосування серцевих глікозидів (наприклад, дигоксину) або антиаритмічних препаратів (наприклад, соталолу) гіпокаліємія може сприяти розвитку порушень ритму. При передозуванні препарату можливе надмірне зниження артеріального тиску, розвиток брадикардії та тахікардії. Лікування: відсутня специфічна інформація щодо лікування передозування препарату Коапровель®. Слід встановити постійне спостереження за станом пацієнта і, при необхідності, проводити симптоматичну та підтримуючу терапію, включаючи відновлення втрат рідини та електролітів. При передозуванні рекомендується викликати блювання та/або провести промивання шлунка. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Коапровель дотепер рідко супроводжувалося надмірним зниженням артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без інших факторів ризику для розвитку надмірної артеріальної гіпотензії. Надмірне зниження артеріального тиску, що супроводжується клінічною симптоматикою, може розвинутись у пацієнтів із гіпонатріємією/гіповолемією. Гіповолемію та/або гіпонартіємію слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель. Тіазидні діуретики можуть потенціювати дію інших гіпотензивних засобів. Препарат Коапровель® не рекомендується призначати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушеннями функції нирок можливе збільшення азотемії, пов'язане із вмістом у складі препарату гідрохлортіазиду. Немає клінічних даних щодо застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки. Коли препарат Коапровель застосовується у пацієнтів з порушеною функцією нирок, рекомендується періодичний контроль вмісту калію, концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Коапровель слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки навіть невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків у монотерапії, особливо у високих дозах, можливий розвиток гіпокаліємії, одночасне застосування ірбесартану може зменшувати гіпокаліємію, що викликається гідрохлортіазидом. Навпаки, через наявність у складі препарату Коапровель® ірбесартану може мати місце гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, цукровим діабетом. Рекомендується регулярний контроль вмісту калію у сироватці крові у пацієнтів групи ризику. Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або замінники солі, що містять калій, слід з обережністю застосовувати разом з препаратом Коапровель®. Дефіцит хлоридів зазвичай буває незначним і,як правило, не потребує лікування. Тіазиди знижують виведення кальцію через нирки та викликають непостійне та незначне збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Розвиток клінічно значущої гіперкальціємії може вказувати на можливість наявності у пацієнта гіперпаратиреозу. Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії. При лікуванні тіазидними діуретиками може розвинутись гіперглікемія та загострення подагри у деяких пацієнтів. При лікуванні тіазидними діуретиками може збільшитись потреба в інсуліні у пацієнтів з цукровим діабетом, а також можлива маніфестація латентного цукрового діабету. Лікування тіазидними діуретиками асоціювалося зі збільшенням концентрацій холестерину та тригліцеридів у крові, проте доза 12.5 мг, що міститься у препараті Коапровель®, практично не впливає на концентрацію холестерину та тригліцеридів у крові. При терапії тіазидними діуретиками у деяких пацієнтів може спостерігатися гіперурикемія або загострення перебігу подагри. Пацієнтам із ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу та метаболічних порушень може знадобитися моніторинг лабораторних показників. Повідомлялося про загострення або обтяження перебігу системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків. Сульфаніламіди або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкразичні реакції, що призводять до розвитку минущої міопії та гострої закритокутової глаукоми. Незважаючи на те, що гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду, дотепер повідомлялося тільки про окремі випадки розвитку гострої закритокутової глаукоми без встановлення причинно-наслідкового взаємозв'язку з його застосуванням. Симптомами гострої глаукоми є: гостре зниження гостроти зору або очний біль, які зазвичай виникають протягом періоду від декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Гостра закритокутова глаукома, що залишилася без лікування, може призвести до стійкої втрати зору. При виникненні цих симптомів слід якнайшвидше припинити прийом препарату.Якщо при цьому не вдасться нормалізувати внутрішньоочний тиск, може знадобитися термінове терапевтичне або хірургічне лікування. Факторами ризику для розвитку гострої глаукоми є вказівки в анамнезі на алергічні реакції на сульфаніламіди і пеніциліни. Подвійна блокада РААС у разі застосування комбінації препарату Коапровель® з інгібіторами АПФ або аліскіреном не рекомендується, т.к. порівняно з монотерапією є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та порушення функції нирок. Застосування препарату Коапровель у комбінації з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як наслідок інгібування РААС очікується погіршення функції нирок у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з функцією нирок, яка залежить від активності РААС (пацієнти з артеріальною гіпертензією та стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), лікування лікарськими препаратами, що впливають на РААС, асоціювалося з олігурією та/або прогресуючою азотемією та, рідко, з гострою нирковою недостатністю та/або смертю. Не можна унеможливити виникнення подібного ефекту при застосуванні інгібіторів рецепторів ангіотензину II, включаючи препарат Коапровель®. У пацієнтів після симпатектомії може посилюватися антигіпертензивний ефект тіазидних діуретиків. У пацієнтів зі стенозом гирла аорти та стенозом мітрального клапана, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідна особлива обережність при застосуванні вазодилататорів, включаючи препарат Коапровель®. Застосування препарату Коапровель при первинному гіперальдостеронізмі недоцільно, т.к. такі пацієнти зазвичай не реагують на антигіпертензивні препарати, що впливають на РААС. Гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Розвиток алергічних реакцій на гідрохлортіазид більш ймовірний у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або пацієнтів з бронхіальною астмою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Коапровель на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та високої швидкості психомоторних реакцій, не вивчався. Виходячи з фармакодинамічних властивостей препарат Коапровель® не повинен впливати на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності (робота на висоті, робота авіадиспетчера, робота з механізмами тощо). Однак при занятті потенційно небезпечними видами діяльності слід бути обережними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: ірбесартан – 300 мг; гідрохлортіазид – 12,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат - 65,80 мг, целюлоза мікрокристалічна 90,00 мг, кроскармелоза натрію 30,00 мг, крохмаль прежелатинізований - 90,0 мг, магнію стеарат - 6,00 мг, кремнію діоксид колоїдний , барвник заліза оксид червоний (Е 172) – 0,60 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) – 0,60 мг. По 14 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 1, 2, 4, 7 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки оранжево-рожевого кольору з білими вкрапленнями з гравіюванням у вигляді серця на одній стороні та номером 2776 на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензин II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик).ФармакокінетикаНі ірбесартан, ні гідрохлортіазид не змінюють фармакокінетику один одного. Всмоктування Після прийому препарату Коапровель абсолютна біодоступність ірбесартану - 60-80%, а гідрохлортіазиду - 50-80%. Їда не впливає на біодоступність активних речовин препарату. Після внутрішнього прийому Cmax ірбесартану в плазмі крові досягається через 1.5-2 год, гідрохлортіазиду - через 1-2.5 год. Розподіл Зв'язування ірбесартану з білками плазми становить приблизно 96%, зв'язування з клітинними компонентами незначне. Vd ірбесартану становить 53-93 л (0.72-1.24 л/кг). При щоденному однократному застосуванні ірбесартану Css досягається через 3 дні, при цьому спостерігається обмежене накопичення ірбесартану в плазмі крові (менше 20%). Зв'язування з білками плазми гідрохлортіазиду становить 68%, Vd – 3.6-7.8 л/кг. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та виділяється із грудним молоком. Метаболізм Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 80-85% радіоактивності, що циркулює в плазмі крові, припадає на незмінений ірбесартан. Ірбесартан метаболізується в печінці шляхом окислення та кон'югації з глюкуроновою кислотою. Основним метаболітом, що знаходиться в системному кровотоку, є ірбесартану глюкуронід (приблизно 6%). Окислення ірбесартану здійснюється головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C9, участь ізоферменту CYP3A4 у метаболізмі ірбесартану є незначною. Ірбесартан не метаболізується за допомогою більшості ізоферментів, які зазвичай беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів (CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6 CYP2D6 або CYP2E1), і не викликає їх інгібування чи індукції. Ірбесартан не індукує та не інгібує ізофермент CYP3А4. Гідрохлортіазид не метаболізується. Виведення Ірбесартан та його метаболіти виводяться з організму як через кишечник (з жовчю), так і нирками. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 20% радіоактивності виявляється в сечі, а решта - у калі. Менш ніж 2% введеної дози виділяється нирками у вигляді незміненого ірбесартану. Кінцевий Т1/2 ірбесартану становить 11-15 год. Загальний кліренс внутрішньовенно введеного ірбесартану становить 157-176 мл/хв, яке нирковий кліренс становить 3-3.5 мл/хв. Гідрохлортіазид виводиться нирками. Середні значення плазмового Т1/2 гідрохлортіазиду становлять 5-15 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок (порівняно з чоловіками) відзначаються дещо вищі плазмові концентрації ірбесартану. Однак пов'язаних із статтю відмінностей у Т1/2 та накопиченні ірбесартану не виявляється. Корекція дози ірбесартану у жінок не потрібна. Не спостерігалося пов'язаних із статевою приналежністю відмінностей у ефектах ірбесартану. Значення AUC та Сmax ірбесартану у пацієнтів похилого віку (65-80 років) з нормальною функцією нирок та печінки були приблизно на 20-50% вищими, ніж у пацієнтів молодшого віку (18-40 років). Кінцеві Т1/2 вони були порівнянними. Не спостерігалося пов'язаних із віком відмінностей у ефектах ірбесартану. У пацієнтів з печінковою недостатністю (внаслідок цирозу печінки) легкої (функціональний клас А або 5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього ступеня (функціональний клас В або 7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) фармакокінетичні параметри ірбесартану істотно не змінюються. . У пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз, показники фармакокінетики ірбесартану істотно не змінюються. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. У добровольців без артеріальної гіпертензії AUC та Т1/2 ірбесартану в осіб негроїдної раси були приблизно на 20-25% вищі, ніж у осіб європеоїдної раси; Стих ірбесартану у них була практично однаковою.ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить антагоніст рецепторів ангіотензину II ірбесартан та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Комбінація інгредієнтів має адитивний гіпотензивний ефект, знижуючи АТ у вищому ступені, ніж кожен з компонентів окремо. Ірбесартан Ірбесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1), який не вимагає метаболічної активації для придбання фармакологічної активності. Ангіотензин II є важливим компонентом РААС та залучений до патогенезу розвитку артеріальної гіпертензії, а також гомеостаз натрію. Ірбесартан блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II незалежно від джерела або шляхи його синтезу, в т.ч. виражений судинозвужувальний ефект та посилення секреції альдостерону, що реалізуються через рецептори типу АТ1, розташовані на поверхні гладком'язових клітин судин та в корі надниркових залоз. Не має агоністичної активності по відношенню до рецепторів AT1 і має набагато більшу (більш ніж у 8500 разів) спорідненість до AT1-рецепторів, ніж до АТ2-рецепторів (рецепторів, не пов'язаних із регуляцією роботи серцево-судинної системи). Ірбесартан не пригнічує ферменти РААС (такі як ренін, АПФ) і не впливає на рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції АТ та гомеостазу натрію. Блокування ірбесартаном AT1-рецепторів перериває ланцюг зворотного зв'язку в системі ренін-ангіотензин, що призводить до збільшення концентрації реніну та ангіотензину II у плазмі крові. Після прийому ірбесартану в дозах, що рекомендуються, плазмова концентрація альдостерону знижується, не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить менше 0.1 мЭкв/л). Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками. Гідрохлоротіазид Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком, що має діуретичну, натрійуретичну та антигіпертензивну дію. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків, наприклад гідрохлортіазиду, до кінця невідомий. Тіазидні діуретики впливають на канальцеві механізми реабсорбції електролітів у нирках, збільшуючи екскрецію натрію та хлоридів приблизно в однакових кількостях. Натрійурез призводить до вторинної втрати калію та бікарбонату. Гідрохлортіазид збільшує активність реніну плазми крові та секрецію альдостерону, а також знижує вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування антагоніста рецепторів ангіотензину II сприяє зменшенню втрат калію, пов'язаних з дією тіазидних діуретиків. Ірбесартан/гідрохлортіазид Антигіпертензивний ефект ірбесартану у комбінації з гідрохлортіазидом виявляється вже після прийому його першої дози і стає значущим протягом 1-2 тижнів застосування, максимальний антигіпертензивний ефект досягається до 6-8 тижнів лікування. У довгострокових клінічних дослідженнях спостерігалося збереження антигіпертензивного ефекту комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид протягом більше одного року. Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид при застосуванні в терапевтичному діапазоні доз має дозозалежну та адитивну антигіпертензивну дію. У пацієнтів, у яких на тлі монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг не спостерігалося достатнього зниження АТ, додавання до монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг 1 раз на добу гідрохлортіазиду в дозі 12.5 мг 1 раз на добу призводило до додаткового зниження діастолічного АТ до кінця між. (тобто через 24 год після прийому препаратів) на 6.1 мм рт. ст. (В порівнянні з додаванням плацебо). Спостерігалося загальне зниження систолічного АТ (САД)/діастолічного АТ (ДАД) при комбінації ірбесартану у дозі 300 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг (у порівнянні з прийомом плацебо) до -13.6/-11.5 мм рт. ст. Одноразовий протягом доби прийом ірбесартану у дозі 150 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг продемонстрував (порівняно з прийомом плацебо) середнє зниження САД/ДАД в кінці міждозового інтервалу на 12.9/6.9 мм рт. ст. відповідно. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.вимірюваного в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили, як мінімум, 68%.вимірюваного в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили, як мінімум, 68%. У клінічному дослідженні у пацієнтів з недостатнім зниженням АТ на тлі монотерапії гідрохлортіазидом у дозі 25 мг додавання ірбесартану до гідрохлортіазиду викликало додаткове середнє зниження САД/ДАД на 11.1/7.2 мм рт. ст. відповідно, порівняно з монотерапією гідрохлортіазидом. АТ знижувалося однаковою мірою у положенні стоячи й у положенні лежачи. Ортостатичні ефекти спостерігалися рідко, проте їх виникнення можливе у пацієнтів із гіпонатріємією та/або гіповолемією. Ефективність ірбесартану/гідрохлоротіазиду не залежить від віку, расової приналежності чи статі. Загальна антигіпертензивна реакція на комбінацію у пацієнтів негроїдної раси та пацієнтів інших рас була схожою. Після відміни ірбесартану АТ поступово поверталося до вихідних значень. Синдрому відміни у ірбесартану та гідрохлортіазиду не спостерігалося. При прийомі гідрохлортіазиду внутрішньо діуретичний ефект наставав протягом перших 2 год, діурез досягав максимуму приблизно через 4 год і зберігався близько 6-12 год. У двох клінічних дослідженнях оцінювалося лікування препаратом Коапровель як початкова терапія у пацієнтів з помірно вираженою (вихідне середнє значення АТ 162/98 мм рт. ст.) та тяжкою (вихідне середнє значення АТ 172/113 мм рт. ст.) артеріальною гіпертензією . В обох дослідженнях була показана достовірна перевага антигіпертензивного ефекту препарату Коапровель® (у дозах від 12.5/150 мг до 25/300 мг) як початкова терапія, у порівнянні з застосуванням як початкова терапія монотерапії ірбесартаном (у дозах від 150 мг до 3 ) та гідрохлортіазидом (у дозах від 12.5 мг до 25 мг).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія помірного або тяжкого ступеня (лікування пацієнтів, яким показана комбінована терапія).Протипоказання до застосуванняниркова недостатність тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв); анурія (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду); одночасне застосування з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня (СКФ одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, недостатність лактази або синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до активних речовин або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду (бо гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду). З обережністю: стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП); гіповолемія або гіпонатріємія, що виникають при інтенсивній терапії дикретиками, гемодіалізі, дотриманні дієти з обмеженням споживання кухонної солі, діареї, блювоті (небезпека надмірного зниження артеріального тиску); пацієнти з функцією нирок, яка залежить від активності РААС, зокрема. пацієнти з артеріальною гіпертензією з двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій або пацієнти з хронічною серцевою недостатністю ІІІ-ІV функціонального класу (за класифікацією NYHA); ІХС та/або атеросклеротичне ураження судин головного мозку (ризик посилення ішемії міокарда або головного мозку, аж до розвитку інфаркту міокарда або інсульту при надмірному зниженні АТ); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня (КК від 60 до 30 мл/хв) (ризик збільшення азотемії, підвищення концентрації сечової кислоти в крові, у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, та розвитку гіперкаліємії, у зв'язку з наявністю у складі препарату ірбесартану) ; стан після трансплантації нирки (відсутність досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність будь-якого ступеня тяжкості або прогресуючі захворювання печінки (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, тому що навіть незначні порушення водно-електролітного балансу у таких пацієнтів можуть спровокувати печінкову кому); цукровий діабет (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду можливе зниження толерантності до глюкози, підвищення потреби в інсуліні та пероральних гіпоглікемічних засобах); подагра (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду можливе підвищення концентрації солей сечової кислоти в крові); гіперкаліємія; одночасне застосування калійзберігаючих препаратів та/або замінників солі, що містять калій (ризик розвитку гіперкаліємії); системний червоний вовчак (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, тому є повідомлення про загострення або обтяження перебігу системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків); одночасне застосування інших гіпотензивних препаратів (можливість потенціювання їхньої антигіпертензивної дії); симпатектомія (ризик посилення антигіпертензивного ефекту гідрохлортіазиду); одночасне застосування інгібіторів АПФ або аліскірену, т.я. порівняно з монотерапією, при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик розвитку надмірного зниження артеріального тиску, гіперкаліємії та змін функції нирок; алергічна реакція на пеніциліни та сульфаніламіди в анамнезі (фактор ризику розвитку ідеосинкразичної реакції, що спостерігалася при застосуванні сульфаніламідів або похідних сульфонаміду, і виявляється у вигляді гострої закритокутової глаукоми).Вагітність та лактаціяДосвід застосування препарату Коапровель® при вагітності відсутній. З урахуванням того, що при застосуванні інгібіторів АПФ вагітними жінками у II та III триместрах вагітності спостерігалися пошкодження та загибель плоду, що розвивається, препарат Коапровель®, як і будь-який інший препарат, який впливає безпосередньо на РААС, не можна застосовувати при вагітності. Тіазидні діуретики проникають через плацентарний бар'єр і виявляються у пуповинній крові. Застосування діуретиків у вагітних рекомендується, т.к. можливий розвиток фетальної або неонатальної жовтяниці, тромбоцитопенії та, можливо, інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих. При діагностуванні вагітності під час лікування препаратом Коапровель слід якомога швидше припинити прийом препарату. Невідомо, чи виділяється ірбесартан чи його метаболіти із грудним молоком. Гідрохлортіазид виділяється із грудним молоком. Тіазидні діуретики при їх застосуванні у високих дозах, спричиняючи інтенсивний діурез, можуть пригнічувати лактацію. Препарат Коапровель протипоказаний до застосування протягом всього періоду грудного вигодовування через потенційний ризик для немовляти. Тому після оцінки співвідношення передбачуваної користі від прийому препарату для матері та потенційного ризику для дитини слід припинити або грудне вигодовування, або прийом препарату Коапровель®. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНаведені нижче небажані явища представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення за класифікацією ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, менше 1/10); нечасто (≥1/1000, менше 1/100); рідко (≥1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10 000, включаючи окремі повідомлення); невідома частота (за наявними даними визначити частоту виникнення небажаного явища неможливо). Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид У клінічних дослідженнях безпека комбінації ірбесартану та гідрохлортіазиду була вивчена приблизно у 2750 пацієнтів, включаючи 1540 пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримували це лікування протягом 6 місяців та більше 960 пацієнтів, які отримували препарат протягом одного року і більше. Побічні ефекти у пацієнтів, які отримували препарат Коапровель®, були зазвичай помірно вираженими і скороминущими, їх частота не була пов'язана з величиною дози, що приймається (у межах рекомендованого діапазону доз). Частота виникнення побічних ефектів також не залежала від віку, статі та расової приналежності. У плацебо-контрольованих дослідженнях, у яких брали участь 898 пацієнтів, які отримували комбінацію ірбесартан/гідрохлортіазид (звичайна тривалість лікування 2-3 міс), припинення лікування через яке-небудь клінічне або лабораторне небажане явище було достовірно менш частим у пацієнтів, які приймали комбінацію ірбесартану та гідрохлортіазиду (3.6%), ніж у пацієнтів, які приймали плацебо (6.8%). Небажані явища, що спостерігалися при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – ортостатичне запаморочення. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія, зміни на ЕКГ, надмірне зниження АТ, периферичні набряки (зокрема, набряки нижніх кінцівок), “припливи” крові до шкіри обличчя, синкопальні стани. З боку травної системи: часто – нудота/блювота; нечасто – діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, абдомінальні болі. З боку сечовивідної системи: часто – зміна частоти сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – статева дисфункція (ослаблення лібідо, еректильна дисфункція). З боку кістково-м'язової системи: нечасто – міалгія, біль у кістках, слабкість у кінцівках. Алергічні реакції: нечасто - висипання на шкірі, свербіж. Інші: часто - підвищена стомлюваність; нечасто – слабкість. Небажані явища, що спостерігалися в плацебо-контрольованих дослідженнях при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид як початкове лікування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості Початкове лікування комбінацією ірбесартан/гідрохлортіазид Наведені нижче небажані явища комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у дослідженнях, проведених у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості, були аналогічні описаним вище небажаним явищам, що спостерігалися у раніше проведених дослідженнях при артеріальній гіпертензії. У клінічному дослідженні, проведеному при артеріальній гіпертензії середнього ступеня тяжкості (середнє ДАТ, у положенні сидячи 90-110 мм рт. ст.), види та частота небажаних явищ, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували препарат Коапровель як початкова терапія, були аналогічні профілю небажаних явищ у пацієнтів, які отримували початкове лікування у вигляді монотерапії ірбесартаном або гідрохлортіазидом. Не було зареєстровано випадків синкопальних станів у групі комбінованої терапії, а у групі монотерапії гідрохлортіазидом було зареєстровано 1 випадок синкопального стану. Частота вже вказаних вище небажаних явищ при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом, відповідно, склала: 0.9%, 0% та 0% для надмірного зниження АТ; 3%, 3.8% та 1% для запаморочення; 5.5%, 3.8% та 4.8% для головного болю; 1.2%, 0% та 1% для гіперкаліємії та 0.9%, 0% та 0% для гіпокаліємії. Частота відміни лікування через небажані явища при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом склала 6.7%, 3.8% та 4.8%. У клінічному дослідженні, проведеному при тяжкій артеріальній гіпертензії (ДАД у положенні сидячи ≥110 мм рт. ст.), загальна картина небажаних явищ протягом 7 тижнів спостереження була подібною у пацієнтів, які отримували як початкову терапію препарат Коапровель®, і у пацієнтів, отримували як початкову терапію ірбесартан. Частота вже вказаних вище небажаних явищ для препарату Коапровель® та ірбесартану склала, відповідно: 0% та 0% для синкопального стану; 0.6% та 0% для надмірного зниження АТ; 3.6% та 4% для запаморочення; 4.3% та 6.6% для головного болю; 0.2% та 0% для гіперкаліємії та 0.6% та 0.4% для гіпокаліємії. Частота відміни лікування через небажані явища при прийомі препарату Коапровель® та при монотерапії ірбесартаном склала 2.1% та 2.2%, відповідно. Лабораторні та інструментальні дані Клінічно значимих змін у результатах лабораторних досліджень у ході контрольованих клінічних досліджень препарату Коапровель не виявлено. Досвід постмаркетингового застосування Ірбесартан Як і у випадку з іншими антагоністами рецепторів ангіотензину II, дуже рідкісні випадки розвитку реакцій гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, кропив'янка) спостерігалися при монотерапії ірбесартаном. Крім цього, при застосуванні ірбесартану після його виходу на ринок спостерігалися такі небажані реакції: вертиго, астенія, гіперкаліємія, жовтяниця, міалгія, підвищення показників функціональних печінкових проб, гепатит, дзвін у вухах та порушення функції нирок, включаючи випадки розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів групи ризику. Гідрохлоротіазид При монотерапії гідрохлортіазидом спостерігалися такі небажані явища (незалежно від їх зв'язку з прийомом гідрохлортіазиду): анорексія, подразнення слизової оболонки шлунка, діарея, запор, жовтяниця (пов'язана з внутрішньопечінковим холестазом), панкреатит, сіалоаденез, /агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, реакції фотосенсибілізації, лихоманка, кропив'янка, некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт), респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та набряк легень), гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію), порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, м'язові спазми, слабкість, неспокій,минуще порушення гостроти зору.Взаємодія з лікарськими засобамиВиходячи з даних досліджень in vitro, не очікується взаємодії ірбесартану з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2E1 або CYP3A4. Ірбесартан переважно метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9 і, меншою мірою, піддається глюкуронуванню. Не спостерігалося значної фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії при сумісному застосуванні ірбесартану з варфарином – препаратом, що метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9. Ірбесартан не змінює фармакокінетику дигоксину та симвастатину. При сумісному застосуванні ірбесартану з гідрохлортіазидом або ніфедипіном фармакокінетика ірбесартану не змінюється. Комбінація препарату Коапровель з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказана у пацієнтів з цукровим діабетом або з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ Застосування препарату Коапровель у поєднанні з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. На підставі досвіду, отриманого при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, при одночасному застосуванні препаратів калію, замінників солі, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або інших, здатних підвищувати вміст калію в крові лікарських засобів (гепарин), можливе підвищення вмісту калію у сироватці. крові. Одночасне застосування з ірбесартаном гідрохлортіазиду може зменшити частоту розвитку цього ефекту. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з гіповолемією або пацієнтів з порушеною функцією нирок застосування НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасно з антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай є оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які одночасно приймають ірбесартан та нестероїдні протизапальні засоби. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, та нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можливе послаблення антигіпертензивного ефекту інгібіторів рецепторів ангіотензину II. При одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами або наркотичними засобами може спостерігатись посилення ортостатичної гіпотензії, що викликається тіазидними діуретиками. При сумісному застосуванні з пероральними гіпоглікемічними засобами та інсуліном може знадобитися збільшення дози гіпоглікемічного засобу, т.к. гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію глюкози у крові. При одночасному застосуванні препарату Коапровель і протиподагричних засобів може знадобитися корекція доз останніх через можливість підвищення сироваткової концентрації сечової кислоти при застосуванні гідрохлортіазиду. При сумісному застосуванні з серцевими глікозидами, антиаритмічними засобами у разі виникнення гіпокаліємії та гіпомагніємії, викликаних тіазидним діуретиком, що входить до складу препарату Коапровель®, зростає небезпека розвитку аритмій. Тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові. Якщо пацієнту потрібне застосування препаратів кальцію або кальційзберігаючих препаратів (наприклад, вітаміну D), необхідно контролювати вміст кальцію у сироватці крові та проводити відповідну корекцію режиму дозування препаратів кальцію. Всмоктування гідрохлортіазиду в присутності аніонообмінних смол (колестираміну, колестиполу) знижується. Слід розділяти за часом прийом препарату Коапровель і цих препаратів не менше ніж на 4 год. Діуретики зменшують нирковий кліренс літію, у свою чергу ірбесартан збільшує сироваткові концентрації літію, що підвищує ризик розвитку токсичних ефектів літію. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Коапровель з солями літію; рекомендується контролювати вміст літію у сироватці крові. У деяких пацієнтів інгібітори синтезу ендогенних простагландинів (наприклад, нестероїдні протизапальні засоби) можуть зменшувати ефекти тіазидних діуретиків. Гідрохлортіазид, що входить до складу препарату Коапровель®, може потенціювати ефекти інших антигіпертензивних засобів, особливо гангліоблокаторів та бета-адреноблокаторів. Гідрохлоротіазид може взаємодіяти з діазоксидом; при їх поєднанні слід контролювати концентрацію глюкози в крові, сироваткову концентрацію сечової кислоти та АТ. Гідрохлортіазид може потенціювати ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину), засобів для місцевої анестезії, засобів для загальної анестезії та засобів для премедикації перед загальною анестезією, внаслідок чого може знадобитися корекція їхнього режиму дозування. При поєднанні із застосуванням гідрохлортіазиду засоби для місцевої анестезії, засоби для загальної анестезії та засоби для премедикації перед загальною анестезією слід застосовувати у зменшених дозах. Якщо можливо, прийом гідрохлортіазиду слід припинити за 1 тиждень до хірургічного втручання. Одночасне застосування карбамазепіну та гідрохлортіазиду може асоціюватися з ризиком розвитку гіпонатріємії з клінічними проявами. Слід контролювати вміст електролітів у крові під час спільного застосування цих лікарських засобів. При необхідності застосування карбамазепіну рекомендується застосовувати діуретики з іншим механізмом дії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами, АКТГ збільшується ризик розвитку гіпокаліємії. Дія катехоламінів може бути ослаблена під впливом тіазидних діуретиків. При одночасному застосуванні з антихолінергічними лікарськими засобами (наприклад, атропіном, біпериденом) підвищується біодоступність діуретиків тіазидного ряду за рахунок уповільнення моторики ШКТ. Тіазидні діуретики можуть знижувати виділення нирками цитотоксичних засобів (циклофосфамід, метотрексат) та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Коапровель® призначають пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном або гідрохлортіазидом у монотерапії. Коапровель® 150 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 150 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється гідрохлортіазидом (12.5 мг/добу) або ірбесартаном (150 мг/добу) у монотерапії. Коапровель® 300 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 300 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном (300 мг) або препаратом Коапровель® (150 мг/12.5 мг). Коапровель® 300 мг/25 мг можна застосовувати у пацієнтів, у яких не вдається досягти цільових значень артеріального тиску при застосуванні препарату Коапровель® 300 мг/12.5 мг. Як початкова терапія у пацієнтів, які потребують проведення комбінованої гіпотензивної терапії, лікування починають з препарату Коапровель® 150 мг/12.5 мг 1 раз на добу. При необхідності більшого зниження артеріального тиску доза може бути збільшена через 1-2 тижні терапії до максимальної – 300 мг/25 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 2 таб. препарату Коапровель 150 мг/12.5 мг або 1 таб. препарату Коапровель 300 мг/25 мг. Коапровель® 300 мг/25 мг є максимальною добовою дозою, тому одночасне застосування доз, що перевищують 300 мг ірбесартану та 25 мг гідрохлортіазиду 1 раз на добу, не рекомендується. Якщо не вдається досягти цільових значень АТ при застосуванні препарату Коапровель 300 мг/25 мг, то до терапії можна додавати інші антигіпертензивні препарати (бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів пролонгованої дії). У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня (КК більше 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Однак у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду застосування препарату Коапровель® не рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня (5-6 та 7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, відповідно) корекція дози не потрібна. У зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів, які приймали препарат Коапровель у клінічних дослідженнях, не спостерігалося відмінностей ефективності та безпеки між пацієнтами віком 65 років та старшими та пацієнтами молодшого віку. На даний момент безпека та ефективність препарату у пацієнтів дитячого та підліткового віку не встановлена. У пацієнтів з вираженою гіповолемією та/або гіпонатріємією, наприклад, у пацієнтів, які отримують інтенсивну терапію діуретиками, порушення водно-електролітного балансу слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель.ПередозуванняЄ досвід застосування ірбесартану у дозах до 900 мг на добу протягом 8 тижнів без розвитку токсичних ефектів. Симптоми: найбільш поширеними симптомами, що спостерігалися у дорослих при передозуванні гідрохлортіазиду, були симптоми, спричинені порушеннями електролітного складу крові (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратацією, що виникають внаслідок надмірного діуретичного ефекту. У разі одночасного застосування серцевих глікозидів (наприклад, дигоксину) або антиаритмічних препаратів (наприклад, соталолу) гіпокаліємія може сприяти розвитку порушень ритму. При передозуванні препарату можливе надмірне зниження артеріального тиску, розвиток брадикардії та тахікардії. Лікування: відсутня специфічна інформація щодо лікування передозування препарату Коапровель®. Слід встановити постійне спостереження за станом пацієнта і, при необхідності, проводити симптоматичну та підтримуючу терапію, включаючи відновлення втрат рідини та електролітів. При передозуванні рекомендується викликати блювання та/або провести промивання шлунка. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Коапровель дотепер рідко супроводжувалося надмірним зниженням артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без інших факторів ризику для розвитку надмірної артеріальної гіпотензії. Надмірне зниження артеріального тиску, що супроводжується клінічною симптоматикою, може розвинутись у пацієнтів із гіпонатріємією/гіповолемією. Гіповолемію та/або гіпонартіємію слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель. Тіазидні діуретики можуть потенціювати дію інших гіпотензивних засобів. Препарат Коапровель® не рекомендується призначати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушеннями функції нирок можливе збільшення азотемії, пов'язане із вмістом у складі препарату гідрохлортіазиду. Немає клінічних даних щодо застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки. Коли препарат Коапровель застосовується у пацієнтів з порушеною функцією нирок, рекомендується періодичний контроль вмісту калію, концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Коапровель слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки навіть невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків у монотерапії, особливо у високих дозах, можливий розвиток гіпокаліємії, одночасне застосування ірбесартану може зменшувати гіпокаліємію, що викликається гідрохлортіазидом. Навпаки, через наявність у складі препарату Коапровель® ірбесартану може мати місце гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, цукровим діабетом. Рекомендується регулярний контроль вмісту калію у сироватці крові у пацієнтів групи ризику. Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або замінники солі, що містять калій, слід з обережністю застосовувати разом з препаратом Коапровель®. Дефіцит хлоридів зазвичай буває незначним і,як правило, не потребує лікування. Тіазиди знижують виведення кальцію через нирки та викликають непостійне та незначне збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Розвиток клінічно значущої гіперкальціємії може вказувати на можливість наявності у пацієнта гіперпаратиреозу. Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії. При лікуванні тіазидними діуретиками може розвинутись гіперглікемія та загострення подагри у деяких пацієнтів. При лікуванні тіазидними діуретиками може збільшитись потреба в інсуліні у пацієнтів з цукровим діабетом, а також можлива маніфестація латентного цукрового діабету. Лікування тіазидними діуретиками асоціювалося зі збільшенням концентрацій холестерину та тригліцеридів у крові, проте доза 12.5 мг, що міститься у препараті Коапровель®, практично не впливає на концентрацію холестерину та тригліцеридів у крові. При терапії тіазидними діуретиками у деяких пацієнтів може спостерігатися гіперурикемія або загострення перебігу подагри. Пацієнтам із ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу та метаболічних порушень може знадобитися моніторинг лабораторних показників. Повідомлялося про загострення або обтяження перебігу системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків. Сульфаніламіди або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкразичні реакції, що призводять до розвитку минущої міопії та гострої закритокутової глаукоми. Незважаючи на те, що гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду, дотепер повідомлялося тільки про окремі випадки розвитку гострої закритокутової глаукоми без встановлення причинно-наслідкового взаємозв'язку з його застосуванням. Симптомами гострої глаукоми є: гостре зниження гостроти зору або очний біль, які зазвичай виникають протягом періоду від декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Гостра закритокутова глаукома, що залишилася без лікування, може призвести до стійкої втрати зору. При виникненні цих симптомів слід якнайшвидше припинити прийом препарату.Якщо при цьому не вдасться нормалізувати внутрішньоочний тиск, може знадобитися термінове терапевтичне або хірургічне лікування. Факторами ризику для розвитку гострої глаукоми є вказівки в анамнезі на алергічні реакції на сульфаніламіди і пеніциліни. Подвійна блокада РААС у разі застосування комбінації препарату Коапровель® з інгібіторами АПФ або аліскіреном не рекомендується, т.к. порівняно з монотерапією є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та порушення функції нирок. Застосування препарату Коапровель у комбінації з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як наслідок інгібування РААС очікується погіршення функції нирок у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з функцією нирок, яка залежить від активності РААС (пацієнти з артеріальною гіпертензією та стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), лікування лікарськими препаратами, що впливають на РААС, асоціювалося з олігурією та/або прогресуючою азотемією та, рідко, з гострою нирковою недостатністю та/або смертю. Не можна унеможливити виникнення подібного ефекту при застосуванні інгібіторів рецепторів ангіотензину II, включаючи препарат Коапровель®. У пацієнтів після симпатектомії може посилюватися антигіпертензивний ефект тіазидних діуретиків. У пацієнтів зі стенозом гирла аорти та стенозом мітрального клапана, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідна особлива обережність при застосуванні вазодилататорів, включаючи препарат Коапровель®. Застосування препарату Коапровель при первинному гіперальдостеронізмі недоцільно, т.к. такі пацієнти зазвичай не реагують на антигіпертензивні препарати, що впливають на РААС. Гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Розвиток алергічних реакцій на гідрохлортіазид більш ймовірний у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або пацієнтів з бронхіальною астмою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Коапровель на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та високої швидкості психомоторних реакцій, не вивчався. Виходячи з фармакодинамічних властивостей препарат Коапровель® не повинен впливати на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності (робота на висоті, робота авіадиспетчера, робота з механізмами тощо). Однак при занятті потенційно небезпечними видами діяльності слід бути обережними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: ірбесартан – 300 мг; гідрохлортіазид – 12,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат - 65,80 мг, целюлоза мікрокристалічна 90,00 мг, кроскармелоза натрію 30,00 мг, крохмаль прежелатинізований - 90,0 мг, магнію стеарат - 6,00 мг, кремнію діоксид колоїдний , барвник заліза оксид червоний (Е 172) – 0,60 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) – 0,60 мг. По 14 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 1, 2, 4, 7 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки оранжево-рожевого кольору з білими вкрапленнями з гравіюванням у вигляді серця на одній стороні та номером 2776 на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензин II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик).ФармакокінетикаНі ірбесартан, ні гідрохлортіазид не змінюють фармакокінетику один одного. Всмоктування Після прийому препарату Коапровель абсолютна біодоступність ірбесартану - 60-80%, а гідрохлортіазиду - 50-80%. Їда не впливає на біодоступність активних речовин препарату. Після внутрішнього прийому Cmax ірбесартану в плазмі крові досягається через 1.5-2 год, гідрохлортіазиду - через 1-2.5 год. Розподіл Зв'язування ірбесартану з білками плазми становить приблизно 96%, зв'язування з клітинними компонентами незначне. Vd ірбесартану становить 53-93 л (0.72-1.24 л/кг). При щоденному однократному застосуванні ірбесартану Css досягається через 3 дні, при цьому спостерігається обмежене накопичення ірбесартану в плазмі крові (менше 20%). Зв'язування з білками плазми гідрохлортіазиду становить 68%, Vd – 3.6-7.8 л/кг. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та виділяється із грудним молоком. Метаболізм Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 80-85% радіоактивності, що циркулює в плазмі крові, припадає на незмінений ірбесартан. Ірбесартан метаболізується в печінці шляхом окислення та кон'югації з глюкуроновою кислотою. Основним метаболітом, що знаходиться в системному кровотоку, є ірбесартану глюкуронід (приблизно 6%). Окислення ірбесартану здійснюється головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C9, участь ізоферменту CYP3A4 у метаболізмі ірбесартану є незначною. Ірбесартан не метаболізується за допомогою більшості ізоферментів, які зазвичай беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів (CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6 CYP2D6 або CYP2E1), і не викликає їх інгібування чи індукції. Ірбесартан не індукує та не інгібує ізофермент CYP3А4. Гідрохлортіазид не метаболізується. Виведення Ірбесартан та його метаболіти виводяться з організму як через кишечник (з жовчю), так і нирками. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 20% радіоактивності виявляється в сечі, а решта - у калі. Менш ніж 2% введеної дози виділяється нирками у вигляді незміненого ірбесартану. Кінцевий Т1/2 ірбесартану становить 11-15 год. Загальний кліренс внутрішньовенно введеного ірбесартану становить 157-176 мл/хв, яке нирковий кліренс становить 3-3.5 мл/хв. Гідрохлортіазид виводиться нирками. Середні значення плазмового Т1/2 гідрохлортіазиду становлять 5-15 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок (порівняно з чоловіками) відзначаються дещо вищі плазмові концентрації ірбесартану. Однак пов'язаних із статтю відмінностей у Т1/2 та накопиченні ірбесартану не виявляється. Корекція дози ірбесартану у жінок не потрібна. Не спостерігалося пов'язаних із статевою приналежністю відмінностей у ефектах ірбесартану. Значення AUC та Сmax ірбесартану у пацієнтів похилого віку (65-80 років) з нормальною функцією нирок та печінки були приблизно на 20-50% вищими, ніж у пацієнтів молодшого віку (18-40 років). Кінцеві Т1/2 вони були порівнянними. Не спостерігалося пов'язаних із віком відмінностей у ефектах ірбесартану. У пацієнтів з печінковою недостатністю (внаслідок цирозу печінки) легкої (функціональний клас А або 5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього ступеня (функціональний клас В або 7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) фармакокінетичні параметри ірбесартану істотно не змінюються. . У пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз, показники фармакокінетики ірбесартану істотно не змінюються. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. У добровольців без артеріальної гіпертензії AUC та Т1/2 ірбесартану в осіб негроїдної раси були приблизно на 20-25% вищі, ніж у осіб європеоїдної раси; Стих ірбесартану у них була практично однаковою.ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить антагоніст рецепторів ангіотензину II ірбесартан та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Комбінація інгредієнтів має адитивний гіпотензивний ефект, знижуючи АТ у вищому ступені, ніж кожен з компонентів окремо. Ірбесартан Ірбесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1), який не вимагає метаболічної активації для придбання фармакологічної активності. Ангіотензин II є важливим компонентом РААС та залучений до патогенезу розвитку артеріальної гіпертензії, а також гомеостаз натрію. Ірбесартан блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II незалежно від джерела або шляхи його синтезу, в т.ч. виражений судинозвужувальний ефект та посилення секреції альдостерону, що реалізуються через рецептори типу АТ1, розташовані на поверхні гладком'язових клітин судин та в корі надниркових залоз. Не має агоністичної активності по відношенню до рецепторів AT1 і має набагато більшу (більш ніж у 8500 разів) спорідненість до AT1-рецепторів, ніж до АТ2-рецепторів (рецепторів, не пов'язаних із регуляцією роботи серцево-судинної системи). Ірбесартан не пригнічує ферменти РААС (такі як ренін, АПФ) і не впливає на рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції АТ та гомеостазу натрію. Блокування ірбесартаном AT1-рецепторів перериває ланцюг зворотного зв'язку в системі ренін-ангіотензин, що призводить до збільшення концентрації реніну та ангіотензину II у плазмі крові. Після прийому ірбесартану в дозах, що рекомендуються, плазмова концентрація альдостерону знижується, не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить менше 0.1 мЭкв/л). Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками. Гідрохлоротіазид Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком, що має діуретичну, натрійуретичну та антигіпертензивну дію. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків, наприклад гідрохлортіазиду, до кінця невідомий. Тіазидні діуретики впливають на канальцеві механізми реабсорбції електролітів у нирках, збільшуючи екскрецію натрію та хлоридів приблизно в однакових кількостях. Натрійурез призводить до вторинної втрати калію та бікарбонату. Гідрохлортіазид збільшує активність реніну плазми крові та секрецію альдостерону, а також знижує вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування антагоніста рецепторів ангіотензину II сприяє зменшенню втрат калію, пов'язаних з дією тіазидних діуретиків. Ірбесартан/гідрохлортіазид Антигіпертензивний ефект ірбесартану у комбінації з гідрохлортіазидом виявляється вже після прийому його першої дози і стає значущим протягом 1-2 тижнів застосування, максимальний антигіпертензивний ефект досягається до 6-8 тижнів лікування. У довгострокових клінічних дослідженнях спостерігалося збереження антигіпертензивного ефекту комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид протягом більше одного року. Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид при застосуванні в терапевтичному діапазоні доз має дозозалежну та адитивну антигіпертензивну дію. У пацієнтів, у яких на тлі монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг не спостерігалося достатнього зниження АТ, додавання до монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг 1 раз на добу гідрохлортіазиду в дозі 12.5 мг 1 раз на добу призводило до додаткового зниження діастолічного АТ до кінця між. (тобто через 24 год після прийому препаратів) на 6.1 мм рт. ст. (В порівнянні з додаванням плацебо). Спостерігалося загальне зниження систолічного АТ (САД)/діастолічного АТ (ДАД) при комбінації ірбесартану у дозі 300 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг (у порівнянні з прийомом плацебо) до -13.6/-11.5 мм рт. ст. Одноразовий протягом доби прийом ірбесартану у дозі 150 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг продемонстрував (порівняно з прийомом плацебо) середнє зниження САД/ДАД в кінці міждозового інтервалу на 12.9/6.9 мм рт. ст. відповідно. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.вимірюваного в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили, як мінімум, 68%.вимірюваного в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили, як мінімум, 68%. У клінічному дослідженні у пацієнтів з недостатнім зниженням АТ на тлі монотерапії гідрохлортіазидом у дозі 25 мг додавання ірбесартану до гідрохлортіазиду викликало додаткове середнє зниження САД/ДАД на 11.1/7.2 мм рт. ст. відповідно, порівняно з монотерапією гідрохлортіазидом. АТ знижувалося однаковою мірою у положенні стоячи й у положенні лежачи. Ортостатичні ефекти спостерігалися рідко, проте їх виникнення можливе у пацієнтів із гіпонатріємією та/або гіповолемією. Ефективність ірбесартану/гідрохлоротіазиду не залежить від віку, расової приналежності чи статі. Загальна антигіпертензивна реакція на комбінацію у пацієнтів негроїдної раси та пацієнтів інших рас була схожою. Після відміни ірбесартану АТ поступово поверталося до вихідних значень. Синдрому відміни у ірбесартану та гідрохлортіазиду не спостерігалося. При прийомі гідрохлортіазиду внутрішньо діуретичний ефект наставав протягом перших 2 год, діурез досягав максимуму приблизно через 4 год і зберігався близько 6-12 год. У двох клінічних дослідженнях оцінювалося лікування препаратом Коапровель як початкова терапія у пацієнтів з помірно вираженою (вихідне середнє значення АТ 162/98 мм рт. ст.) та тяжкою (вихідне середнє значення АТ 172/113 мм рт. ст.) артеріальною гіпертензією . В обох дослідженнях була показана достовірна перевага антигіпертензивного ефекту препарату Коапровель® (у дозах від 12.5/150 мг до 25/300 мг) як початкова терапія, у порівнянні з застосуванням як початкова терапія монотерапії ірбесартаном (у дозах від 150 мг до 3 ) та гідрохлортіазидом (у дозах від 12.5 мг до 25 мг).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія помірного або тяжкого ступеня (лікування пацієнтів, яким показана комбінована терапія).Протипоказання до застосуванняниркова недостатність тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв); анурія (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду); одночасне застосування з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня (СКФ одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, недостатність лактази або синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до активних речовин або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду (бо гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду). З обережністю: стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП); гіповолемія або гіпонатріємія, що виникають при інтенсивній терапії дикретиками, гемодіалізі, дотриманні дієти з обмеженням споживання кухонної солі, діареї, блювоті (небезпека надмірного зниження артеріального тиску); пацієнти з функцією нирок, яка залежить від активності РААС, зокрема. пацієнти з артеріальною гіпертензією з двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій або пацієнти з хронічною серцевою недостатністю ІІІ-ІV функціонального класу (за класифікацією NYHA); ІХС та/або атеросклеротичне ураження судин головного мозку (ризик посилення ішемії міокарда або головного мозку, аж до розвитку інфаркту міокарда або інсульту при надмірному зниженні АТ); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня (КК від 60 до 30 мл/хв) (ризик збільшення азотемії, підвищення концентрації сечової кислоти в крові, у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, та розвитку гіперкаліємії, у зв'язку з наявністю у складі препарату ірбесартану) ; стан після трансплантації нирки (відсутність досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність будь-якого ступеня тяжкості або прогресуючі захворювання печінки (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, тому що навіть незначні порушення водно-електролітного балансу у таких пацієнтів можуть спровокувати печінкову кому); цукровий діабет (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду можливе зниження толерантності до глюкози, підвищення потреби в інсуліні та пероральних гіпоглікемічних засобах); подагра (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду можливе підвищення концентрації солей сечової кислоти в крові); гіперкаліємія; одночасне застосування калійзберігаючих препаратів та/або замінників солі, що містять калій (ризик розвитку гіперкаліємії); системний червоний вовчак (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, тому є повідомлення про загострення або обтяження перебігу системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків); одночасне застосування інших гіпотензивних препаратів (можливість потенціювання їхньої антигіпертензивної дії); симпатектомія (ризик посилення антигіпертензивного ефекту гідрохлортіазиду); одночасне застосування інгібіторів АПФ або аліскірену, т.я. порівняно з монотерапією, при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик розвитку надмірного зниження артеріального тиску, гіперкаліємії та змін функції нирок; алергічна реакція на пеніциліни та сульфаніламіди в анамнезі (фактор ризику розвитку ідеосинкразичної реакції, що спостерігалася при застосуванні сульфаніламідів або похідних сульфонаміду, і виявляється у вигляді гострої закритокутової глаукоми).Вагітність та лактаціяДосвід застосування препарату Коапровель® при вагітності відсутній. З урахуванням того, що при застосуванні інгібіторів АПФ вагітними жінками у II та III триместрах вагітності спостерігалися пошкодження та загибель плоду, що розвивається, препарат Коапровель®, як і будь-який інший препарат, який впливає безпосередньо на РААС, не можна застосовувати при вагітності. Тіазидні діуретики проникають через плацентарний бар'єр і виявляються у пуповинній крові. Застосування діуретиків у вагітних рекомендується, т.к. можливий розвиток фетальної або неонатальної жовтяниці, тромбоцитопенії та, можливо, інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих. При діагностуванні вагітності під час лікування препаратом Коапровель слід якомога швидше припинити прийом препарату. Невідомо, чи виділяється ірбесартан чи його метаболіти із грудним молоком. Гідрохлортіазид виділяється із грудним молоком. Тіазидні діуретики при їх застосуванні у високих дозах, спричиняючи інтенсивний діурез, можуть пригнічувати лактацію. Препарат Коапровель протипоказаний до застосування протягом всього періоду грудного вигодовування через потенційний ризик для немовляти. Тому після оцінки співвідношення передбачуваної користі від прийому препарату для матері та потенційного ризику для дитини слід припинити або грудне вигодовування, або прийом препарату Коапровель®. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНаведені нижче небажані явища представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення за класифікацією ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, менше 1/10); нечасто (≥1/1000, менше 1/100); рідко (≥1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10 000, включаючи окремі повідомлення); невідома частота (за наявними даними визначити частоту виникнення небажаного явища неможливо). Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид У клінічних дослідженнях безпека комбінації ірбесартану та гідрохлортіазиду була вивчена приблизно у 2750 пацієнтів, включаючи 1540 пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримували це лікування протягом 6 місяців та більше 960 пацієнтів, які отримували препарат протягом одного року і більше. Побічні ефекти у пацієнтів, які отримували препарат Коапровель®, були зазвичай помірно вираженими і скороминущими, їх частота не була пов'язана з величиною дози, що приймається (у межах рекомендованого діапазону доз). Частота виникнення побічних ефектів також не залежала від віку, статі та расової приналежності. У плацебо-контрольованих дослідженнях, у яких брали участь 898 пацієнтів, які отримували комбінацію ірбесартан/гідрохлортіазид (звичайна тривалість лікування 2-3 міс), припинення лікування через яке-небудь клінічне або лабораторне небажане явище було достовірно менш частим у пацієнтів, які приймали комбінацію ірбесартану та гідрохлортіазиду (3.6%), ніж у пацієнтів, які приймали плацебо (6.8%). Небажані явища, що спостерігалися при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – ортостатичне запаморочення. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія, зміни на ЕКГ, надмірне зниження АТ, периферичні набряки (зокрема, набряки нижніх кінцівок), “припливи” крові до шкіри обличчя, синкопальні стани. З боку травної системи: часто – нудота/блювота; нечасто – діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, абдомінальні болі. З боку сечовивідної системи: часто – зміна частоти сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – статева дисфункція (ослаблення лібідо, еректильна дисфункція). З боку кістково-м'язової системи: нечасто – міалгія, біль у кістках, слабкість у кінцівках. Алергічні реакції: нечасто - висипання на шкірі, свербіж. Інші: часто - підвищена стомлюваність; нечасто – слабкість. Небажані явища, що спостерігалися в плацебо-контрольованих дослідженнях при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид як початкове лікування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості Початкове лікування комбінацією ірбесартан/гідрохлортіазид Наведені нижче небажані явища комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у дослідженнях, проведених у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості, були аналогічні описаним вище небажаним явищам, що спостерігалися у раніше проведених дослідженнях при артеріальній гіпертензії. У клінічному дослідженні, проведеному при артеріальній гіпертензії середнього ступеня тяжкості (середнє ДАТ, у положенні сидячи 90-110 мм рт. ст.), види та частота небажаних явищ, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували препарат Коапровель як початкова терапія, були аналогічні профілю небажаних явищ у пацієнтів, які отримували початкове лікування у вигляді монотерапії ірбесартаном або гідрохлортіазидом. Не було зареєстровано випадків синкопальних станів у групі комбінованої терапії, а у групі монотерапії гідрохлортіазидом було зареєстровано 1 випадок синкопального стану. Частота вже вказаних вище небажаних явищ при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом, відповідно, склала: 0.9%, 0% та 0% для надмірного зниження АТ; 3%, 3.8% та 1% для запаморочення; 5.5%, 3.8% та 4.8% для головного болю; 1.2%, 0% та 1% для гіперкаліємії та 0.9%, 0% та 0% для гіпокаліємії. Частота відміни лікування через небажані явища при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом склала 6.7%, 3.8% та 4.8%. У клінічному дослідженні, проведеному при тяжкій артеріальній гіпертензії (ДАД у положенні сидячи ≥110 мм рт. ст.), загальна картина небажаних явищ протягом 7 тижнів спостереження була подібною у пацієнтів, які отримували як початкову терапію препарат Коапровель®, і у пацієнтів, отримували як початкову терапію ірбесартан. Частота вже вказаних вище небажаних явищ для препарату Коапровель® та ірбесартану склала, відповідно: 0% та 0% для синкопального стану; 0.6% та 0% для надмірного зниження АТ; 3.6% та 4% для запаморочення; 4.3% та 6.6% для головного болю; 0.2% та 0% для гіперкаліємії та 0.6% та 0.4% для гіпокаліємії. Частота відміни лікування через небажані явища при прийомі препарату Коапровель® та при монотерапії ірбесартаном склала 2.1% та 2.2%, відповідно. Лабораторні та інструментальні дані Клінічно значимих змін у результатах лабораторних досліджень у ході контрольованих клінічних досліджень препарату Коапровель не виявлено. Досвід постмаркетингового застосування Ірбесартан Як і у випадку з іншими антагоністами рецепторів ангіотензину II, дуже рідкісні випадки розвитку реакцій гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, кропив'янка) спостерігалися при монотерапії ірбесартаном. Крім цього, при застосуванні ірбесартану після його виходу на ринок спостерігалися такі небажані реакції: вертиго, астенія, гіперкаліємія, жовтяниця, міалгія, підвищення показників функціональних печінкових проб, гепатит, дзвін у вухах та порушення функції нирок, включаючи випадки розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів групи ризику. Гідрохлоротіазид При монотерапії гідрохлортіазидом спостерігалися такі небажані явища (незалежно від їх зв'язку з прийомом гідрохлортіазиду): анорексія, подразнення слизової оболонки шлунка, діарея, запор, жовтяниця (пов'язана з внутрішньопечінковим холестазом), панкреатит, сіалоаденез, /агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, реакції фотосенсибілізації, лихоманка, кропив'янка, некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт), респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та набряк легень), гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію), порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, м'язові спазми, слабкість, неспокій,минуще порушення гостроти зору.Взаємодія з лікарськими засобамиВиходячи з даних досліджень in vitro, не очікується взаємодії ірбесартану з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2E1 або CYP3A4. Ірбесартан переважно метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9 і, меншою мірою, піддається глюкуронуванню. Не спостерігалося значної фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії при сумісному застосуванні ірбесартану з варфарином – препаратом, що метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9. Ірбесартан не змінює фармакокінетику дигоксину та симвастатину. При сумісному застосуванні ірбесартану з гідрохлортіазидом або ніфедипіном фармакокінетика ірбесартану не змінюється. Комбінація препарату Коапровель з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказана у пацієнтів з цукровим діабетом або з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ Застосування препарату Коапровель у поєднанні з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. На підставі досвіду, отриманого при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, при одночасному застосуванні препаратів калію, замінників солі, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або інших, здатних підвищувати вміст калію в крові лікарських засобів (гепарин), можливе підвищення вмісту калію у сироватці. крові. Одночасне застосування з ірбесартаном гідрохлортіазиду може зменшити частоту розвитку цього ефекту. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з гіповолемією або пацієнтів з порушеною функцією нирок застосування НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасно з антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай є оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які одночасно приймають ірбесартан та нестероїдні протизапальні засоби. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, та нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можливе послаблення антигіпертензивного ефекту інгібіторів рецепторів ангіотензину II. При одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами або наркотичними засобами може спостерігатись посилення ортостатичної гіпотензії, що викликається тіазидними діуретиками. При сумісному застосуванні з пероральними гіпоглікемічними засобами та інсуліном може знадобитися збільшення дози гіпоглікемічного засобу, т.к. гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію глюкози у крові. При одночасному застосуванні препарату Коапровель і протиподагричних засобів може знадобитися корекція доз останніх через можливість підвищення сироваткової концентрації сечової кислоти при застосуванні гідрохлортіазиду. При сумісному застосуванні з серцевими глікозидами, антиаритмічними засобами у разі виникнення гіпокаліємії та гіпомагніємії, викликаних тіазидним діуретиком, що входить до складу препарату Коапровель®, зростає небезпека розвитку аритмій. Тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові. Якщо пацієнту потрібне застосування препаратів кальцію або кальційзберігаючих препаратів (наприклад, вітаміну D), необхідно контролювати вміст кальцію у сироватці крові та проводити відповідну корекцію режиму дозування препаратів кальцію. Всмоктування гідрохлортіазиду в присутності аніонообмінних смол (колестираміну, колестиполу) знижується. Слід розділяти за часом прийом препарату Коапровель і цих препаратів не менше ніж на 4 год. Діуретики зменшують нирковий кліренс літію, у свою чергу ірбесартан збільшує сироваткові концентрації літію, що підвищує ризик розвитку токсичних ефектів літію. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Коапровель з солями літію; рекомендується контролювати вміст літію у сироватці крові. У деяких пацієнтів інгібітори синтезу ендогенних простагландинів (наприклад, нестероїдні протизапальні засоби) можуть зменшувати ефекти тіазидних діуретиків. Гідрохлортіазид, що входить до складу препарату Коапровель®, може потенціювати ефекти інших антигіпертензивних засобів, особливо гангліоблокаторів та бета-адреноблокаторів. Гідрохлоротіазид може взаємодіяти з діазоксидом; при їх поєднанні слід контролювати концентрацію глюкози в крові, сироваткову концентрацію сечової кислоти та АТ. Гідрохлортіазид може потенціювати ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину), засобів для місцевої анестезії, засобів для загальної анестезії та засобів для премедикації перед загальною анестезією, внаслідок чого може знадобитися корекція їхнього режиму дозування. При поєднанні із застосуванням гідрохлортіазиду засоби для місцевої анестезії, засоби для загальної анестезії та засоби для премедикації перед загальною анестезією слід застосовувати у зменшених дозах. Якщо можливо, прийом гідрохлортіазиду слід припинити за 1 тиждень до хірургічного втручання. Одночасне застосування карбамазепіну та гідрохлортіазиду може асоціюватися з ризиком розвитку гіпонатріємії з клінічними проявами. Слід контролювати вміст електролітів у крові під час спільного застосування цих лікарських засобів. При необхідності застосування карбамазепіну рекомендується застосовувати діуретики з іншим механізмом дії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами, АКТГ збільшується ризик розвитку гіпокаліємії. Дія катехоламінів може бути ослаблена під впливом тіазидних діуретиків. При одночасному застосуванні з антихолінергічними лікарськими засобами (наприклад, атропіном, біпериденом) підвищується біодоступність діуретиків тіазидного ряду за рахунок уповільнення моторики ШКТ. Тіазидні діуретики можуть знижувати виділення нирками цитотоксичних засобів (циклофосфамід, метотрексат) та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Коапровель® призначають пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном або гідрохлортіазидом у монотерапії. Коапровель® 150 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 150 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється гідрохлортіазидом (12.5 мг/добу) або ірбесартаном (150 мг/добу) у монотерапії. Коапровель® 300 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 300 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном (300 мг) або препаратом Коапровель® (150 мг/12.5 мг). Коапровель® 300 мг/25 мг можна застосовувати у пацієнтів, у яких не вдається досягти цільових значень артеріального тиску при застосуванні препарату Коапровель® 300 мг/12.5 мг. Як початкова терапія у пацієнтів, які потребують проведення комбінованої гіпотензивної терапії, лікування починають з препарату Коапровель® 150 мг/12.5 мг 1 раз на добу. При необхідності більшого зниження артеріального тиску доза може бути збільшена через 1-2 тижні терапії до максимальної – 300 мг/25 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 2 таб. препарату Коапровель 150 мг/12.5 мг або 1 таб. препарату Коапровель 300 мг/25 мг. Коапровель® 300 мг/25 мг є максимальною добовою дозою, тому одночасне застосування доз, що перевищують 300 мг ірбесартану та 25 мг гідрохлортіазиду 1 раз на добу, не рекомендується. Якщо не вдається досягти цільових значень АТ при застосуванні препарату Коапровель 300 мг/25 мг, то до терапії можна додавати інші антигіпертензивні препарати (бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів пролонгованої дії). У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня (КК більше 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Однак у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду застосування препарату Коапровель® не рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня (5-6 та 7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, відповідно) корекція дози не потрібна. У зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів, які приймали препарат Коапровель у клінічних дослідженнях, не спостерігалося відмінностей ефективності та безпеки між пацієнтами віком 65 років та старшими та пацієнтами молодшого віку. На даний момент безпека та ефективність препарату у пацієнтів дитячого та підліткового віку не встановлена. У пацієнтів з вираженою гіповолемією та/або гіпонатріємією, наприклад, у пацієнтів, які отримують інтенсивну терапію діуретиками, порушення водно-електролітного балансу слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель.ПередозуванняЄ досвід застосування ірбесартану у дозах до 900 мг на добу протягом 8 тижнів без розвитку токсичних ефектів. Симптоми: найбільш поширеними симптомами, що спостерігалися у дорослих при передозуванні гідрохлортіазиду, були симптоми, спричинені порушеннями електролітного складу крові (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратацією, що виникають внаслідок надмірного діуретичного ефекту. У разі одночасного застосування серцевих глікозидів (наприклад, дигоксину) або антиаритмічних препаратів (наприклад, соталолу) гіпокаліємія може сприяти розвитку порушень ритму. При передозуванні препарату можливе надмірне зниження артеріального тиску, розвиток брадикардії та тахікардії. Лікування: відсутня специфічна інформація щодо лікування передозування препарату Коапровель®. Слід встановити постійне спостереження за станом пацієнта і, при необхідності, проводити симптоматичну та підтримуючу терапію, включаючи відновлення втрат рідини та електролітів. При передозуванні рекомендується викликати блювання та/або провести промивання шлунка. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Коапровель дотепер рідко супроводжувалося надмірним зниженням артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без інших факторів ризику для розвитку надмірної артеріальної гіпотензії. Надмірне зниження артеріального тиску, що супроводжується клінічною симптоматикою, може розвинутись у пацієнтів із гіпонатріємією/гіповолемією. Гіповолемію та/або гіпонартіємію слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель. Тіазидні діуретики можуть потенціювати дію інших гіпотензивних засобів. Препарат Коапровель® не рекомендується призначати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушеннями функції нирок можливе збільшення азотемії, пов'язане із вмістом у складі препарату гідрохлортіазиду. Немає клінічних даних щодо застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки. Коли препарат Коапровель застосовується у пацієнтів з порушеною функцією нирок, рекомендується періодичний контроль вмісту калію, концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Коапровель слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки навіть невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків у монотерапії, особливо у високих дозах, можливий розвиток гіпокаліємії, одночасне застосування ірбесартану може зменшувати гіпокаліємію, що викликається гідрохлортіазидом. Навпаки, через наявність у складі препарату Коапровель® ірбесартану може мати місце гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, цукровим діабетом. Рекомендується регулярний контроль вмісту калію у сироватці крові у пацієнтів групи ризику. Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або замінники солі, що містять калій, слід з обережністю застосовувати разом з препаратом Коапровель®. Дефіцит хлоридів зазвичай буває незначним і,як правило, не потребує лікування. Тіазиди знижують виведення кальцію через нирки та викликають непостійне та незначне збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Розвиток клінічно значущої гіперкальціємії може вказувати на можливість наявності у пацієнта гіперпаратиреозу. Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії. При лікуванні тіазидними діуретиками може розвинутись гіперглікемія та загострення подагри у деяких пацієнтів. При лікуванні тіазидними діуретиками може збільшитись потреба в інсуліні у пацієнтів з цукровим діабетом, а також можлива маніфестація латентного цукрового діабету. Лікування тіазидними діуретиками асоціювалося зі збільшенням концентрацій холестерину та тригліцеридів у крові, проте доза 12.5 мг, що міститься у препараті Коапровель®, практично не впливає на концентрацію холестерину та тригліцеридів у крові. При терапії тіазидними діуретиками у деяких пацієнтів може спостерігатися гіперурикемія або загострення перебігу подагри. Пацієнтам із ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу та метаболічних порушень може знадобитися моніторинг лабораторних показників. Повідомлялося про загострення або обтяження перебігу системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків. Сульфаніламіди або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкразичні реакції, що призводять до розвитку минущої міопії та гострої закритокутової глаукоми. Незважаючи на те, що гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду, дотепер повідомлялося тільки про окремі випадки розвитку гострої закритокутової глаукоми без встановлення причинно-наслідкового взаємозв'язку з його застосуванням. Симптомами гострої глаукоми є: гостре зниження гостроти зору або очний біль, які зазвичай виникають протягом періоду від декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Гостра закритокутова глаукома, що залишилася без лікування, може призвести до стійкої втрати зору. При виникненні цих симптомів слід якнайшвидше припинити прийом препарату.Якщо при цьому не вдасться нормалізувати внутрішньоочний тиск, може знадобитися термінове терапевтичне або хірургічне лікування. Факторами ризику для розвитку гострої глаукоми є вказівки в анамнезі на алергічні реакції на сульфаніламіди і пеніциліни. Подвійна блокада РААС у разі застосування комбінації препарату Коапровель® з інгібіторами АПФ або аліскіреном не рекомендується, т.к. порівняно з монотерапією є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та порушення функції нирок. Застосування препарату Коапровель у комбінації з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як наслідок інгібування РААС очікується погіршення функції нирок у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з функцією нирок, яка залежить від активності РААС (пацієнти з артеріальною гіпертензією та стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), лікування лікарськими препаратами, що впливають на РААС, асоціювалося з олігурією та/або прогресуючою азотемією та, рідко, з гострою нирковою недостатністю та/або смертю. Не можна унеможливити виникнення подібного ефекту при застосуванні інгібіторів рецепторів ангіотензину II, включаючи препарат Коапровель®. У пацієнтів після симпатектомії може посилюватися антигіпертензивний ефект тіазидних діуретиків. У пацієнтів зі стенозом гирла аорти та стенозом мітрального клапана, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідна особлива обережність при застосуванні вазодилататорів, включаючи препарат Коапровель®. Застосування препарату Коапровель при первинному гіперальдостеронізмі недоцільно, т.к. такі пацієнти зазвичай не реагують на антигіпертензивні препарати, що впливають на РААС. Гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Розвиток алергічних реакцій на гідрохлортіазид більш ймовірний у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або пацієнтів з бронхіальною астмою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Коапровель на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та високої швидкості психомоторних реакцій, не вивчався. Виходячи з фармакодинамічних властивостей препарат Коапровель® не повинен впливати на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності (робота на висоті, робота авіадиспетчера, робота з механізмами тощо). Однак при занятті потенційно небезпечними видами діяльності слід бути обережними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
180,00 грн
157,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 100 мл: камфора 10 г. 40 мл – флакони темного скла (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього застосування спиртової 2%.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. При зовнішньому застосуванні має протимікробну, місцевоподразнюючу, аналгетичну та протизапальну дію; при парентеральному введенні - аналептична, кардіотонічна, вазоконстрикторна та відхаркувальна дія. Порушуючи чутливі нервові закінчення шкіри, рефлекторно покращує трофіку органів та тканин. При підшкірному введенні стимулює дихальний та судинно-руховий центри довгастого мозку. Підсилює обмінні процеси у міокарді, підвищуючи його чутливість до впливу симпатичних нервів. Підвищує тонус венозних судин, збільшує приплив крові до серця, коронарний кровотік, кровопостачання мозку та легень. Виділяючись із організму через дихальні шляхи, сприяє відділенню мокротиння.ФармакокінетикаПісля підшкірного введення камфора добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Виводиться нирками (70%), а також через легені (20%) та з жовчю (10%).Клінічна фармакологіяПрепарат з аналгезуючою та місцевоанестезуючою дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЗовнішньо: міозити, невралгії, профілактика пролежнів. П/к: серцева недостатність, колапс, пригнічення дихального центру при інфекційних захворюваннях (в т.ч. при пневмонії), при отруєнні снодійними засобами та опіоїдними анальгетиками.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до камфори. Епілепсія (для підшкірного введення). Порушення цілісності шкірних покривів (для зовнішнього застосування).Вагітність та лактаціяВраховуючи високу проникність камфори через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр і в грудне молоко, застосування камфори при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) необхідно проводити з обережністю. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей.Побічна діяПри зовнішньому застосуванні: шкірні алергічні реакції, подразнення шкіри. При підшкірному введенні: головний біль, запаморочення, олеогранулема (в місці ін'єкції), жирова емболія (при попаданні в судину).Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та застосовуваної лікарської форми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у дітей.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для прийому внутрішньо - 20 мл: активна речовина: бутамірату цитрат (у перерахунку на 100% речовину) – 100 мг; допоміжні речовини: сорбітол (Neosorb 70/70, сорбітовий сироп) - 8100 мг; гліцерол (гліцерин) – 5800 мг; етанол 95% (етиловий спирт 95%) - 61 мг; натрію сахаринат – 23 мг; бензойна кислота – 23 мг; ванілін – 23 мг; натрію гідроксиду розчин 30% - 10 мг; вода очищена – до 20 мл. Краплі для внутрішнього прийому, 5 мг/мл. У флаконі-крапельниці із темного (бурштинового) скла, 20 мл. 1 флакон у пачці з картону.Опис лікарської формиРідина від безбарвної до безбарвної з жовтуватим відтінком, прозора або з легкою опалесценцією, із запахом ванілі.Фармакотерапевтична групаПротизапальна, бронходилатувальна, відхаркувальна, протикашльова.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Після прийому 150 мг бутамірату Cmax основного метаболіту (2-фенілмасляна кислота) у плазмі крові досягається приблизно через 1,5 години та становить 6,4 мкг/мл. Розподіл та метаболізм. Гідроліз бутамірату, спочатку до 2-фенілмасляної кислоти та діетиламіноетоксіетанолу, починається в крові. Ці метаболіти також мають протикашльову активність, і, подібно до бутамірату, значною мірою (близько 95%) зв'язуються з білками плазми, що обумовлює їх тривалий T1/2. 2-фенілмасляна кислота частково метаболізується шляхом гідроксилювання. При повторному прийомі препарату кумуляція не спостерігається. Виведення. T1/2 становить 6 год. Усі три метаболіту виводяться головним чином із сечею. Причому 2-фенилмасляная кислота переважно виводиться у пов'язаному з глюкуроновою кислотою вигляді.ФармакодинамікаПротикашльовий неопіоїдний засіб, має прямий вплив на кашльовий центр. Бутамірату цитрат не є ні хімічно, ні фармакологічно спорідненим з алкалоїдами опію. Має протикашльову, відхаркувальну, помірну бронходилатувальну та протизапальну дію, покращує показники спірометрії (знижує опір дихальних шляхів) та оксигенацію крові.Показання до застосуваннясухий кашель будь-якої етіології (при застудних захворюваннях, грипі, кашлюку та інших станах); придушення кашлю в передопераційному та післяопераційному періоді, при хірургічних втручаннях та бронхоскопії.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; вагітність (I триместр); період грудного вигодовування; непереносимість фруктози (краплі для вживання, сироп); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (пігулки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою); дитячий вік до 2 місяців.Вагітність та лактаціяНемає даних про безпеку застосування препарату в період вагітності та проходження його через плацентарний бар'єр. Застосування препарату у І триместрі вагітності протипоказане. У II та III триместрах вагітності застосування препарату можливе з урахуванням співвідношення користі для матері та потенційного ризику для плода. Проникнення препарату в грудне молоко не вивчалося, тому застосування препарату під час грудного вигодовування не рекомендується.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, яке відбувається при відміні прийому препарату або зниженні дози; сонливість. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея. З боку шкірних покривів: висип. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкісь лікарські взаємодії для бутамірату не описані. У період лікування препаратом не рекомендується вживати алкогольні напої, а також ЛЗ, що пригнічують ЦНС (в т.ч. снодійні, нейролептики, транквілізатори).Спосіб застосування та дозиВсередину перед їдою. Якщо кашель зберігається більше 5 днів після початку лікування, слід звернутися до лікаря. Краплі для прийому внутрішньо Дітям від 2 до 12 місяців - 10 крапель 4 рази на день; від 1 року до 3 років - 15 крапель 4 десь у день; старше 3 років - 25 крапель 4 десь у день. Перед застосуванням препарату у дітей віком до 2 років слід проконсультуватися з лікарем. Краплі прийому внутрішньо, 5 мг/мл (1 мл містить 22 краплі). Сироп Дітям від 3 до 6 років – по 5 мл 3 рази на день; від 6 до 12 років - 10 мл 3 рази на день; 12 років і старше – 15 мл 3 рази на день; дорослим – 15 мл 4 рази на день. При прийомі препарату слід використовувати мірний пристрій. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою Чи не розжовуючи. За 1 табл. кожні 8-12 год.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сонливість, діарея, біль у животі, запаморочення, дратівливість, зниження артеріального тиску, порушення координації рухів. Лікування: призначення активованого вугілля, промивання шлунка, сольових проносних, симптоматична терапія (за показаннями).Запобіжні заходи та особливі вказівкиІснує небезпека при застосуванні препарату у пацієнтів зі схильністю до розвитку лікарської залежності, із захворюваннями печінки, алкоголізмом, епілепсією, захворюваннями головного мозку. Препарат можна використовувати хворим на цукровий діабет, т.к. як підсолоджувач не використовується сахароза або глюкоза. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Рекомендується утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. препарат може викликати сонливість та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Форма випуску: капс. Виробник: Екомір Завод-виробник: Полярис(Росія). .
Дозування: 360 мг Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Зовнішторг Фарма Завод-виробник: Зовнішторг Фарма ТОВ(Росія). .
Дозування: 0. 5 гзадвій Форма випуску: капс. Упакування: упак.
Дозування: 0. 5 гзадвій Форма випуску: капс. Упакування: упак.
Склад, форма випуску та упаковкаОливкова олія нерафінована, оболонка (желатин, гліцерин (загусник), вода, харчові барвники (діоксид титану, тартразин, понсо), Коензим Q10). Капсули вагою 700 мг. РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела коензиму Q10.