Лекарства и БАД
8 674,00 грн
1 824,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: тенофовіру алафенаміду фумарат 28,04 мг (у перерахунку на тенофовіру алафенамід 25 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, магнію стеарат; Оболонка таблетки: Опадрай II жовтий 85F120028: полівініловий спирт, титану діоксид, макрогол, тальк, барвник заліза оксид жовтий (Е172). По 30 таблеток у флакон білого кольору місткістю 60 мл із поліетилену високої щільності (ПЕВП), запаяний алюмінієвою фольгою, закупорений поліпропіленовою кришкою із системою захисту від розтину дітьми. Всередину флакона поміщають поглинач вологи (силікагель) 1 грам. Вільний простір у флаконі заповнюють ватою з поліестеру. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. При вторинному впакуванні препарату на ВАТ "Фармстандарт-Лікзасоби" По 30 таблеток у флакон білого кольору місткістю 60 мл із поліетилену високої щільності (ПЕВП). запаяний алюмінієвою фольгою, закупорений поліпропіленовою кришкою із системою захисту від розтину дітьми. Всередину флакона поміщають поглинач вологи (силікагель) 1 грам. Вільний простір у флаконі заповнюють ватою з поліестеру. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в пачці з картону з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням "GSI" на одній стороні та "25" на іншій.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо Вемліді натщесерце дорослими пацієнтами з хронічним гепатитом У максимальні концентрації тенофовіру алафенаміду в плазмі крові спостерігалися приблизно через 0,48 години після прийому дози. На підставі популяційного фармакокінетичного аналізу досліджень Фази 3 за участю пацієнтів з хронічним гепатитом В, середні значення площі під фармакокінетичною кривою протягом 24 годин (AUC0-24) у стані рівноваги для тенофовіру алафенаміду та тенофовіру склали 0,22мк і 0,22мкг 32 мкг * год / мл відповідно. Показники максимальної концентрації (Сmах) у стані рівноваги для тенофовіру алафенаміду і тенофовіру склали 0,18 мкг/мл і 0,02 мкг/мл відповідно. В порівнянні з прийомом натще,прийом одноразової дози препарату Вемліді® одночасно з їжею з високим вмістом жирів призвів до збільшення експозиції тенофовіру алафенаміду на 65%. Розподіл Зв'язування тенофовіру алафенаміду з білками плазми крові склало приблизно 80%. Зв'язування тенофовіру з білками плазми крові людини становить менше 0,7% і не залежить від концентрації в діапазоні від 0,01 до 25 мкг/мл. Метаболізм Для людини метаболізм є основним способом виведення тенофовіру алафенаміду, на його частку припадає >80% дози для вживання. Дослідження in vitro показали, що тенофовіру алафенамід метаболізується в тенофовір (основний метаболіт) під впливом карбоксілестерази-1 у гепатоцитах та під впливом катепсину А в мононуклеарних клітинах периферичної крові та макрофагах. In vivo тенофовіру алафенамід гідролізується всередині клітин з утворенням тенофовіру (основний метаболіт), який фосфорилюється в тенофовіру дифосфат (активний метаболіт). In vitro тенофовіру алафенамід не метаболізується під впливом цитохромів (СУР) CYP1A2, CYP2C8. CYP2C9, CYP2C19 або CYP2D6. Мінімальний вплив на метаболізм тенофовіру алафенаміду має CYP3A4. Виведення Ниркова екскреція тенофовіру алафенаміду в незміненому вигляді є допоміжним шляхом виведення, при якому виводиться менше 1% дози. Тенофовіру алафенамід виводиться головним чином після перетворення на тенофовір у процесі метаболізму. Середні періоди напіввиведення тенофовіру алафенаміду та тенофовіру з плазми крові становлять 0,51 та 32,37 години відповідно. Тенофовір виводиться з організму через нирки, у цьому задіяні два механізми – клубочкова фільтрація та активна канальцева секреція. Лінійність/нелінійність Показники фармакокінетики тенофовіру алафенаміду пропорційно змінюються у діапазоні доз від 8 до 125 мг. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік, стать і раса Не виявлено клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці залежно від віку або расової приналежності. Відмінності у фармакокінетиці залежно від статі не вважалися клінічно значущими. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю загальні концентрації тенофовіру алафенаміду та тенофовіру у плазмі крові нижчі, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Після поправки на зв'язування з білками концентрації незв'язаного (вільного) тенофовіру алафенаміду в плазмі крові при тяжкій печінковій недостатності та нормальній функції печінки не відрізнялися. Пацієнти з порушенням функції нирок У дослідженнях тенофовіру алафенаміду не спостерігалися клінічно значущі відмінності у фармакокінетиці тенофовіру алафенаміду або тенофовіру між здоровими добровольцями та пацієнтами з тяжкою нирковою недостатністю (розрахунковий кліренс креатиніну (КК) > 15, але Діти Оцінку фармакокінетики тенофовіру алафенаміду та тенофовіру проводили у ВІЛ-1-інфікованих раніше не проходили лікування підлітків, які отримували тенофовіру алафенамід (10 мг) спільно з елвітегравіром, кобіцистатом та емтрицитабіном у вигляді комбінованого препарату. Елвітегравір + Емтріцітабін). Клінічно значущі відмінності у фармакокінетиці тенофовіру алафенаміду або тенофовіру між підлітками та дорослими, інфікованими ВІЛ-1, не спостерігалися.ФармакодинамікаМеханізм дії Тенофовіру алафенамід є фосфоноамідатним проліком тенофовіру (аналог 2,-дезоксиаденозинмонофосфата). Тенофовіру алафенамід проникає у первинні гепатоцити шляхом пасивної дифузії та переноситься транспортерами печінкового захоплення – транспортними поліпептидами органічних аніонів (ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ). У первинних гепатоцитах тенофовіру алафенамід в першу чергу гідролізується за допомогою карбоксилестерази-1 з утворенням тенофовіру. Внутрішньоклітинний тенофовір згодом фосфорилюється до фармакологічно активного метаболіту тенофовіру дифосфату. Тенофовір дифосфат інгібує реплікацію вірусу гепатиту В (ВГВ) шляхом впровадження у вірусну дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК) за допомогою зворотної транскриптази ВГВ, що призводить до обриву ланцюга ДНК. Тенофовір має специфічну активність по відношенню до ВГВ та вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1 та ВІЛ-2). Тенофовіру дифосфат є слабким інгібітором ДНК-полімераз ссавців, які включають мітохондріальну ДНК-полімеразу, а виходячи з декількох проведених досліджень, у тому числі досліджень мітохондріальної ДНК, мітохондріальна токсичність in vitro не доведена. Противірусна активність Противірусну активність тенофовіру алафенаміду оцінювали у клітинах гепатоцелюлярної карциноми (HepG2) за допомогою набору клінічних штамів ВГВ, генотипів А-Н. Значення ЕС50 (50% ефективна концентрація) для тенофовіру алафенаміду варіювали від 34,7 до 134,4нМ. за загального середнього значення ЄС50 86,6 нМ. Значення СС50 (50% цитотоксична концентрація) у клітинах HepG2 становило >44400 нМ. Резистентність В рамках об'єднаного аналізу пацієнтів, які отримують препарат Вемліді®, для пацієнтів, у яких відбувся вірусологічний прорив (2 візити поспіль із ДНК ВГВ ≥69 МО/мл після зниження Перехресна резистентність Противірусна активність тенофовіру алафенаміду оцінювалася на підставі набору штамів, що містять мутації нуклеозидних/нуклеотидних інгібіторів зворотної транскриптази у клітинах HepG2. Штами ВГВ. експресуючі заміни rtV173L, rtL180M та rtM204V/I, пов'язані з резистентністю до ламівудину, залишалися чутливими до тенофовіру алафенаміду (Показання до застосуванняЛікування хронічного гепатиту В у дорослих та підлітків (у віці від 12 років з масою тіла не менше 35 кг).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату. Дитячий вік до 12 років та маса тіла Період грудного вигодовування (безпека не встановлена). Пацієнтам із термінальною нирковою недостатністю (КК Одночасний прийом з іншими препаратами, що містять тенофовіру алафенамід, тенофовіру дизопроксилу фумарат або адефовіру дипівоксил. Пацієнтам з спадковими порушеннями, що рідко зустрічаються, пов'язаними з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. З обережністю: Пацієнти з поєднаною інфекцією ВІЛ та ВГВ або інфіковані ВГВ та вірусом гепатиту С або D. Пацієнти, інфіковані ВГВ, з декомпенсованим захворюванням печінки та ступенем тяжкості цирозу > 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю (клас С) (ефективність та безпека не встановлена в даній популяції). У пацієнтів, які приймають інші лікарські препарати, спільне застосування з препаратом Вемліді® не рекомендується, включаючи: лікарські препарати – індуктори Р-глікопротеїну (P-gp) (наприклад, рифампіцин, рифабутин, карбамазепін, фенобарбітал або звіробій продірявлений [Hypericum perforatum]); лікарські засоби, що є сильними інгібіторами P-gp; протисудомні препарати: карбамазепін, окскарбазепін, фенобарбітал, фенітоїн; протигрибкові препарати: ітраконазол, кетоконазол; антимікобактеріальні препарати, такі як рифампіцин, рифапентин, рифабутин; лікарські препарати для лікування ВІЛ-інфекції – інгібітори протеази, такі як атазанавір/кобіцистат; атазанавір/ритоїавір; дарунавір/кобіцистат; дарунавір/ритонавір; лопінавір/ритонавір; типраіавір/ритонавір.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування тенофовіру алафенаміду у вагітних жінок обмежені (менше 300 результатів вагітності) або відсутні. Разом з тим, велика кількість даних про вагітних жінок, які отримували тенофовіру дизопроксилу фумарат (більше 1000 спостережень), вказує на відсутність вад розвитку або ембріональної/неонатальної токсичності, пов'язаних з тенофовіру дизопроксилу фумаратом. Дослідження на тваринах не показали прямого або непрямого несприятливого впливу, зумовленого репродуктивною токсичністю. Таким чином, при необхідності може бути розглянута можливість використання препарату Вемліді® під час вагітності. Період грудного вигодовування Відомості про те, чи виділяється тенофовіру алафенамід у грудне молоко, відсутні. Однак дослідження на тваринах показали, що тенофовір виділяється в молоко. Інформації про вплив тенофовіру на новонароджених/немовлят недостатньо. Неможливо виключити ризик для новонароджених/немовлят. які знаходяться на грудному вигодовуванні, тому препарат Вемліді протипоказаний до застосування в період грудного вигодовування. Фертильність Дані про вплив препарату Вемліді на фертильність людини відсутні. Дослідження на тваринах не показали несприятливого впливу тенофовіру алафенаміду на фертильність.Побічна діяКороткий опис профілю безпеки Опенька небажаних реакцій заснована на об'єднаних даних з безпеки, отриманих в ході двох досліджень 3 фази, в яких 866 пацієнтів, інфікованих ВГВ, отримували тенофовіру алафенамід у дозі 25 мг один раз на добу в подвійному сліпому режимі аж до 96 тижня (при середній тривалості впливу препарату 104 тижні під час сліпого дослідження), та у постреєстраційному періоді. Найпоширенішими небажаними реакціями були біль голови (12%), нудота (6%) і слабкість (6%). Після 96-го тижня пацієнти або продовжували вихідну схему лікування у сліпому режимі, або приймали препарат Вемліді у відкритому режимі. Не було виявлено жодних додаткових небажаних реакцій на препарат Вемлідій® з 96 по 120 тиждень ні в рамках подвійної сліпої фази, ні у підгрупі пацієнтів, які отримували препарат Вемліді® у відкритому режимі. Зведена таблиця небажаних реакцій При застосуванні тенофовіру алафенаміду у пацієнтів з хронічним гепатитом В були відмічені наступні небажані лікарські реакції (Таблиця 1). Нижче наведені небажані реакції з розподілом за класом систем органів та частотою витривалості на підставі аналізу протягом 96 тижнів. Частота небажаних реакцій визначається так: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100). Порушення з боку нервової системи: Дуже часто – головний біль; Часто - Запаморочення. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто – діарея, блювання, нудота, біль у животі, здуття живота, метеоризм. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Часто – підвищення активності АЛТ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Часто – Висип, свербіж; Нечасто – ангіоневротичний набряк1, кропив'янка1. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Часто – Артралгія. Загальні розлади та порушення в місці введення: Часто – слабкість. 1 Небажані реакції, виявлені в післяреєстраційному періоді, при прийомі препаратів, що містять тенофовіру алафенамід.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження взаємодії проводили лише у дорослих. Протипоказано одночасне застосування препарату Вемліді з препаратами, що містять тенофовіру дизопроксилу фумарат, тенофовіру алафенамід або адефовіру дипівоксил. Лікарські препарати, які можуть негативно впливати на тенофовіру алафенамід Транспортування тенофовіру алафенаміду здійснюють P-gp та білок резистентності раку молочної залози (BCRP). Передбачається, що лікарські препарати, що є індукторами P-gp (наприклад, рифампіцин, рифабутин, карбамазепін, фенобарбітал або звіробій продірявлений), знижують концентрацію тенофовіру алафенаміду в плазмі крові, що може призводити до втрати терапевтичного ефекту препарату. Призначати такі лікарські препарати разом із препаратом Вемліді® не рекомендується. Одночасний прийом препарату Вемліді з лікарськими препаратами, що інгібують P-gp та BCRP, може підвищувати концентрацію тенофовіру алафенаміду в плазмі крові. Не рекомендується призначати препарат Вемліді разом із сильними інгібіторами P-gp. Тенофовіру алафенамід є субстратом ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ in vitro. Активність ОАТР1В1 та/або ОАТР1ВЗ може негативно впливати на розподіл тенофовіру алафенаміду в організмі. Вплив тенофовіру алафенаміду на інші лікарські препарати Тенофовіру алафенамід не є інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 або CYP2D6 in vitro. Він також не є інгібітором, ні індуктором ізоферменту CYP3A in vivo. Тенофовіру алафенамід не є інгібітором уридиндифосфату глюкуронозилтрансферази (УДФ-ГТ) 1А1 in vitro. Невідомо, чи є тенофовіру алафенамід інгібітором інших ферментів УДФ-ГТ. Інформація про взаємодію препарату Вемліді® з можливими супутніми лікарськими препаратами представлена нижче в Таблиці 2 (збільшення показано як "↑" зменшення - "↑", відсутність змін - "↔" двічі на добу - "2 p/сут."; разова доза - "РД"; один раз на добу - "1 р/сут." і внутрішньовенно - "ВВ"). Описані лікарські взаємодії засновані на проведених дослідженнях тенофовіру алафенаміду або є очікуваними при застосуванні препарату Вемліді. Таблиця 2. Взаємодія препарату Вемліді® та інших лікарських препаратів Лікарський препарат (за терапевтичними групами) Вплив на концентрації лікарських засобів, b Середній коефіцієнт зміни AUC, Сmах, Cmin (90% довірчий інтервал) Рекомендації щодо спільного призначення з препаратом Вемліді® ПРОТИСУМАРНІ ПРЕПАРАТИ Карбамазепін (300 мг внутрішньо, 2 р/добу) Тенофовіру алафенамідс (25 мг внутрішньо, РД) Тенофовіру алафенамід ↓ Сmах 0,43 (0,36, 0,51) ↓ AUC 0,45 (0,40, 0,51) Тенофовір ↓ Сmах 0,70 (0,65, 0,74) ↔AUC 0,77 (0,74, 0,81) Одночасний прийом не рекомендується. Окскарбазепін Фенобарбітал Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↓ Тенофовіру алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. Фенітоїн Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↓ Тенофовіру алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. Мідазоламd (2,5 мг внутрішньо, РД) Тенофовіру алафенамід (25 мг внутрішньо, 1 р/сут.) Мідазолам ↔ Сmах 1,02 (0,92, 1,13) ↔ AUC 1,13 (1,04, 1,23) Корекція дози мідазоламу (всередину або ВР) не потрібна. Мідазоламd (1 мг ВР, РД) Тенофовіру алафенамід (25 мг всередину, 1 р/добу) Мідазолам ↔ Сmах 0,99 (0,89, 1,11) ↔ AUC 1,08 (1,04, 1,14) АНТИДЕПРЕСАНТИ Сертралін (50 мг внутрішньо, РД) Тенофовіру алафенамідс (10 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід ↔ Сmах 1,00 (0,86, 1,16) ↔ AUC 0,96(0,89, 1,03) Тенофовір ↔ Сmах 1,10(1,00, 1,21) ↔ AUC 1,02 (1,00, 1,04) ↔ Cmin 1,01 (0,99, 1,03) Корекція дози препарату Вемліді або сертраліну не потрібна. Сертралін (50 мг внутрішньо, РД) Тенофовіру алафенамід (10 мг внутрішньо, 1 р/сут.) Сертралін ↔ Сmах 1,14 (0,94, 1,38) ↔ AUC 0,93 (0,77, 1,13) ПРОТИГРИБКОВІ ПРЕПАРАТИ Ітраконазол Кетоконазол Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↑ Тенофовіру алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. АНТИМІКОБАКТЕРІАЛЬНІ ЗАСОБИ ріфампіцин ріфапентін Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↓ Тенофовіру алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. Рифабутін Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↓ Тенофовіру алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. ПРОТИВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ З Софосбувір (400 мг внутрішньо, 1 р/добу) Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↔ Софозбувір ↔ GS-331007 Корекція дози препарату Вемліді або софозбувіру не потрібна. Ледіпасвір/софосбувір (90 мг/400 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід (25 мг внутрішньо, 1 р/добу) Ледіпасвір ? _ _ _ _ 0,89, 1,04) ↔ AUC 1,05 (1,01, 1,09) GS-331007g ↔ Сmах 1,08 (1,05, 1,11) ↔ AUC 1,08 (1,06, 1 ,10) ↔ Cmin 1,10(1,07, 1,12) Корекція дози препарату Вемліді або ледіпасвіру/софозбувіру не потрібна. Тенофовіру алафенамід ↔Сmах 1,03 (0,94, 1,14) ↔ AUC 1,32 (1,25, 1,40) Тенофовір ↑ Сmах 1,62 (1,56, 1,68) ↑ AUC 1,75 (1,69, 1,81) ↑ Cmin 1,85 (1,78, 1,92) Софосбувір/велпатасвір (400 мг/100 мг внутрішньо, 1 р/добу) Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↔ Софозбувір ↔ GS-331007 ↔ Велпатасвір ↑ Тенофовіру алафенамід Корекція дози препарату Вемліді або софосбувіру/велпатасвіру не потрібна. Софосбувір/велпатасвір /воксилапревір (400 мг/100 мг/100 мг + 100 мг внутрішньо, 1 р/сут.) Тенофовіру алафенамідf(25 мг внутрішньо, 1 р/сут) Софозбувір ↔ Сmах 0,95 (0,86, 1,05) ↔ AUC 1,01 (0,97, 1,06) GS-331007g ↔ Сmах 1,02 (0,98, 1,06) ↔AUC 1, 04(1,01, 1,06) Велпатасвір ↔ Сmах 1,05 (0,96, 1,16) ↔ AUC 1,01 (0,94, 1,07) ↔ Cmin 1,01 (0,95, 1 ,09) Воксилапревір ↔ Сmах 0,96 (0,84, 1,11) ↔ AUC 0,94(0,84, 1,05) ↔Cmin 1,02 (0,92, 1,12) Тенофовіра алафенамід ↑ Сmах 1,32 (1,17, 1,48) ↑ AUC 1,52 (1,43, 1,61) Корекція дози препарату Вемліді або софозбувіру/велпатасвіру/воксилапревіру не потрібна. АНТИРЕТРОВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ВІЛ - ІНГІБІТОРИ ПРОТЕАЗИ Атазанавір/кобіцистат (300 мг/150 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамідс (10 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід ↑ Сmах 1.80 (1,48,2,18) ↑ AUC 1,75 (1,55, 1,98) Тенофовір ↑ Сmах 3,16 (3,00, 3,33) ↑ AUC 3,47 (3 ,29, 3,67) ↑ Cmin 3,73 (3,54, 3,93) Атазанавір ↔ Сmах 0,98 (0,94, 1,02 ↔ AUC 1,06(1,01, 1,11) ↔ Cmin 1,18(1,06, 1,31) Кобіцистат ↔ Сmах 0,96 (0,92, 1,00) ↔ AUC 1,05 (1,00, 1,09) ↑ Cmin 1,35(1, 21, 1,51) Одночасний прийом не рекомендується. Атазанавір/ритонавір (300 мг/100 мг внутрішньо, 1 р/сут.) Тенофовіра алафенамідс (10 мг внутрішньо, РД) Тенофовіра алафенамід ↑ Сmах 1,77 (1,28,2,44) ↑ AUC 1,91 (1,55,2,35) Одночасний прийом не рекомендується. Тенофовір ↑ Сmах 2,12 (1,86, 2,43) ↑ AUC 2,62 (2,14,3,20) Атазанавір ↔ Сmах 0,98 (0,89, 1,07) ↔ AUC 0,99 (0,96, 1,01) ↔ Cmin 1,00 (0,96, 1,04) Дарунавір/кобіцистат (800 мг/150 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід (25 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід ↔ Сmах 0,93 (0,72, 1,21) ↔ AUC 0,98 (0,80, 1,19) Тенофовір ↑ Сmах 3,16 (3,00, 3,33) ↑ AUC 3,24 (3,02, 3,47) ↑ Cmin 3,21 (2,90,3,54) Дарунавір ↔ Сmах 1,02 (0,96, 1,09) ↔ AUC 0,99 (0,92, 1, 07 ↔ Cmin 0,97 (0,82, 1,15) Кобіцистат ↔ Сmах 1,06 (1,00, 1,12) ↔ AUC 1,09 (1,03, 1,15) ↔ Сmin 1,11 ( 0,98, 1,25) Одночасний прийом не рекомендується. Дарунавір/ритонавір (800 мг/100 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід ↑ Сmах 1,42 (0,96, 2,09) ↔ AUC 1,06 (0,84, 1,35) Одночасний прийом не рекомендується. Тенофовіру алафенамідс (10 мг внутрішньо, РД) Тенофовір ↑Сmах 2,42 (1,98,2,95) ↑ AUC 2,05 (1,54, 2,72) Дарунавір ↔ Сmах 0,99 (0,91, 1,08) ↔ AUC 1,01 (0,96, 1,06) ↔ Cmin 1,13 (0,95, 1,34) Лопінавір/ритонавір (800 мг/200 мг внутрішньо, 1 р/сут.) Тенофовіру алафенамід (10 мг внутрішньо, РД) Тенофовіру алафенамід ↑ Cmax 2,19 (1,72, 2,79) ↑ AUC 1,47 (1,17, 1,85) Тенофовір ↑ Сmах 3,75 (3,19, 4,39) ↑ AUC 4,16 (3,50, 4,96) Лопінавір ↔ Сmах 1,00 (0,95, 1,06) ↔ AUC 1,00(0,92, 1,09) ↔ Cmin 0,98 (0,85, 1, 12) Одночасний прийом не рекомендується. Типранавір/ритонавір Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↓Тенофовира алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. АНТИРЕТРОВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ВІЛ-ІНГІБІТОРИ ІНТЕГРАЗИ Долутегравір (50 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід (10 мг внутрішньо, РД) Тенофовіру алафенамід ↑ Сmах 1,24 (0,88, 1,74) ↑ AUC 1,19 (0,96, 1,48) Тенофовір ↔ Сmах 1,10 (0,96, 1,25) ↑ AUC 1,25 (1,06, 1,47) Долутегравір ↔ Сmах 1,15 (1,04, 1,27) ↔ AUC 1,02 (0,97, 1,08) ↔ Cmin 1,05 (0,97, 1, 13) Корекція дози препарату Вемліді або долутегравіру не потрібна. Ралтегравір Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↔ Тенофовіру алафенамід ↔ Ралтегравір Корекція дози препарату Вемліді або ралтегравіру не потрібна. АНТИРЕТРОВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ВІЛ - НЕНУКЛЕОЗИДНІ ІНГІБІТОРИ ЗВОРОТНОЇ ТРАНСКРИПТАЗИ Ефавіренз (600 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамідh (40 мг внутрішньо. 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід ↓ Сmах 0,78 (0,58, 1,05) ↔ AUC 0,86 (0,72, 1,02) Тенофовір ↓ Сmах 0,75 (0,67, 0,86) ↔ AUC 0,80 (0,73, 0,87) ↔ Cmin 0,82 (0,75, 0,89) Імовірно: ↔ Ефавіренз Корекція дози препарату Вемліді або ефавіренза не потрібна. Невірапін Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↔Тенофовіру алафенамід ↔Невірапін Корекція дози препарату Вемліді або невірапіну не потрібна. Рілпівірін (25 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід (25 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід ↔ Сmах 1,01 (0,84, 1,22) ↔ AUC 1,01 (0,94, 1,09) Тенофовір ↔ Сmах 1,13 (1,02, 1,23) ↔ AUC 1,11 (1,07, 1,14) ↔ Cmin 1,18(1,13, 1,23) Рілпівірін ↔ Сmах 0,93 (0,87, 0,99) ↔ AUC 1,01 (0,96, 1, 06) ↔ Cmin 1,13 (1,04, 1,23) Корекція дози препарату Вемліді або рилпівірину не потрібна. АНТИРЕТРОВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ВІЛ - АНТАГОНІСТ РЕЦЕПТОРІВ CCR5 Маравірок Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↔ Тенофовіру алафенамід ↔ Маравірок Корекція дози препарату Вемліді або маравіроку не потрібна. ХАРЧОВІ ДОБАВКИ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum) Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↓Тенофовира алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. ГОРМОНАЛЬНІ КОНТРАЦЕПТИВИ Норгестимат (0,180 мг/0,215 мг/0,250 мг внутрішньо, 1 р / добу ) . Норелгестромін ↔ Сmах 1,17 (1,07, 1,26) ↔ AUC 1,12(1,07, 1,17) ↔ Cmin 1.16 (1,08, 1,24) Норгестрел ↔ Сmах 1,10(1, 02, 1,18) ↔ AUC 1,09(1,01, 1,18) ↔ Cmin 1,11 (1,03, 1,20) Етинілестрадіол ↔ Сmах 1,22 (1,15, 1,29) ↔ AUC 1,11 (1,07, 1,16) ↔ Cmin 1,02 (0,93, 1,12) Корекція дози препарату Вемліді або норгестимату/етинілестрадіолу не потрібна. a. Усі дослідження взаємодій проводилися на здорових добровольцях. b. Усі межі відсутності впливу – 70% – 143%. с. Дослідження із застосуванням емтрицитабіну/тенофовіру алафенаміду у вигляді комбінованого препарату з фіксованим дозуванням в одній таблетці. d. Чутливий субстрат ізоферменту CYP3A4. e. Дослідження із застосуванням елвітегравіру/кобіцистату/емтрицитабіну/тенофовіру алафенаміду у вигляді комбінованого препарату з фіксованим дозуванням в одній таблетці. f. Дослідження із застосуванням емтрицитабіну/рілпівірину/тенофовіру алафенаміду у вигляді комбінованого препарату з фіксованим дозуванням в одній таблетці. g. Основний циркулюючий нуклеозидний метаболіт софосбувіру. h. Дослідження із застосуванням тенофовіру алафенаміду 40 мг та емтрицитабіну 200 мг. i. Дослідження проведено з додаванням 100 мг воксилапревіру для досягнення експозиції воксилапревіру, очікуваної у пацієнтів, інфікованих ВГС.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Лікування має починатися та контролюватись лікарем, який має досвід лікування хронічного гепатиту В. Дорослі та підлітки (віком 12 років і старше з масою тіла не менше 35 кг): 1 таблетка 1 раз на добу з їжею. Таблетку необхідно ковтати повністю, запиваючи водою. Таблетки не рекомендується розжовувати. Припинення лікування Питання про припинення лікування може розглядатися так: У пацієнтів з виявляється е-антигеном вірусу гепатиту В (HBeAg-позитивних) без цирозу печінки лікування слід продовжувати, принаймні, протягом 6-12 місяців після підтвердження сероконверсії по НВе (зникнення HBeAg і зникнення ДНК вірусу гепатиту В НВе) або до сероконверсії по HBs або до моменту втрати ефективності лікування. Після припинення лікування рекомендується регулярно обстежувати пацієнта для виявлення рецидиву віремії. У HBeAg-від'ємних пацієнтів без цирозу печінки лікування слід продовжувати, як мінімум, до сероконверсії по HBs або до появи ознак неефективності лікування. При тривалому лікуванні протягом більше 2 років рекомендується регулярно обстежувати пацієнта з метою підтвердження того, що обране для конкретного пацієнта лікування залишається оптимальним. Пропущена доза Якщо, у разі пропуску дози, з моменту звичайного прийому пройшло не більше 18 годин, пацієнту слід прийняти пропущену дозу препарату Вемліді якнайшвидше, а потім продовжити прийом у звичайному режимі. Якщо з моменту звичайного прийому пройшло більше 18 годин, пацієнту не слід приймати пропущену дозу, а просто продовжити прийом у звичайному режимі. Якщо протягом години після прийому препарату Вемліді у пацієнта виникає блювота, йому слід прийняти ще одну таблетку. Якщо блювання виникає більше, ніж через годину після прийому препарату Вемліді, ще одну таблетку приймати не потрібно. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Для пацієнтів віком 65 років та старших корекція дози препарату Вемліді® не потрібна. Порушення функції нирок Для дорослих або підлітків (віком 12 років і старше з масою тіла не менше 35 кг) з розрахунковим КК≥15 мл/хв або для пацієнтів з КК У дні гемодіалізу препарат Вемліді слід приймати після закінчення сеансу гемодіалізу. Прийом препарату Вемліді протипоказаний пацієнтам з КК Порушення функції печінки Для пацієнтів з порушенням функції печінки корекція дози препарату Вемліді не потрібна. Діти Безпека та ефективність препарату Вемліді® у дітей віком до 12 років або з масою тілаПередозуванняУ разі передозування пацієнт повинен перебувати під наглядом на предмет появи ознак токсичності. Лікування передозування препаратом Вемліді® включає загальні підтримуючі заходи, у тому числі контроль показників життєво важливих функцій та спостереження за клінічним станом пацієнта. Тенофовір ефективно виводиться шляхом гемодіалізу з коефіцієнтом екстракції приблизно 54%. Невідомо, чи тенофовір виводиться за допомогою перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПередача ВГВ Пацієнти мають бути попереджені про те. що препарат Вемліді не запобігає ризику передачі ВГВ іншим особам статевим шляхом або через кров. Слід продовжувати дотримуватися відповідних запобіжних заходів. Пацієнти з декомпенсованим захворюванням печінки Дані з безпеки та ефективності препарату Вемліді у інфікованих ВГВ пацієнтів з декомпенсованим захворюванням печінки та ступенем тяжкості цирозу > 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю (клас С) відсутні. Такі пацієнти можуть бути схильні до підвищеного ризику виникнення серйозних небажаних реакцій з боку печінки або нирок. Отже, у цієї категорії пацієнтів потрібно ретельніше контролювати функцію печінки та нирок. Загострення гепатиту Загострення під час лікування Спонтанні загострення хронічного гепатиту В трапляються відносно часто і характеризуються тимчасовим підвищенням активності аланінамінотрансферази (АЛТ) у сироватці крові. Після початку противірусного лікування у деяких пацієнтів активність АЛТ у сироватці може підвищитися. У пацієнтів із компенсованою печінковою недостатністю ці підвищення активності АЛТ у сироватці крові зазвичай не супроводжуються підвищенням концентрації білірубіну у сироватці або декомпенсацією функції печінки. Після загострення гепатиту у пацієнтів з цирозом може підвищитись ризик розвитку декомпенсації функції печінки, тому вони потребують ретельного спостереження під час лікування. Загострення після припинення лікування Повідомлялося про випадки загострення гепатиту у пацієнтів, які припинили лікування гепатиту В, що, як правило, пов'язано з підвищенням рівня ДНК ВГВ у плазмі. У більшості таких випадків пацієнти не потребують лікування, але також після припинення лікування гепатиту можуть розвиватися і важкі загострення, аж до летального результату. Після припинення лікування гепатиту В потрібне подальше клінічне та лабораторне спостереження протягом не менше 6 місяців, слід з певною періодичністю контролювати показники функції печінки. За потреби слід відновити лікування гепатиту В. У пацієнтів з прогресуючим захворюванням печінки або цирозом не рекомендується переривати лікування, оскільки загострення гепатиту після припинення лікування може призвести до розвитку печінкової недостатності. У пацієнтів з декомпенсованим захворюванням печінки загострення гепатиту особливо небезпечні і в деяких випадках можуть призвести до смерті. Порушення функції нирок Пацієнти з кліренсом креатиніну Рекомендації щодо застосування препарату Вемліді® один раз на добу у пацієнтів з КК ≥ 15 мл/хв, але Препарат Вемліді протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК. Нефротоксичність Не можна виключати потенційний ризик нефротоксичності внаслідок тривалого впливу низьких рівнів тенофовіру внаслідок прийому тенофовіру алафенаміду. Пацієнти, ко-інфіковані ВГВ та вірусом гепатиту С або D Дані щодо безпеки та ефективності препарату Вемліді® у пацієнтів, інфікованих одночасно ВГВ та вірусом гепатиту С або D. відсутні. Для лікування гепатиту С необхідно слідувати рекомендаціям щодо комбінованого призначення лікарських препаратів. Ко-інфікування ВГВ та ВІЛ До початку терапії із застосуванням препарату Вемліді® усім ВГВ-інфікованим пацієнтам з невідомим статусом ВІЛ-1 слід пропонувати скласти тест на наявність антитіл до ВІЛ. У пацієнтів із поєднаною інфекцією ВГВ та ВІЛ препарат Вемліді® слід приймати у поєднанні з іншими антиретровірусними препаратами, які забезпечують належне лікування ВІЛ-інфекції. Спільне призначення з іншими лікарськими засобами Протипоказано одночасне застосування препарату Вемліді з лікарськими препаратами, що містять тенофовіру алафенамід, тенофовіру дизопроксилу фумарат або адефовіру дипівоксил. Не рекомендується призначати препарат Вемліді разом з певними протисудомними препаратами (наприклад, карбамазепін, окскарбазепін, фенобарбітал і фенітоїн), ангімікобактеріальними засобами (наприклад, рифампіцин, рифабутин і рифапентин) або звіробоєм продир у плазмі крові. Спільне призначення препарату Вемліді з сильними інгібіторами P-gp (наприклад, ітраконазол та кетоконазол) може призвести до збільшення концентрації тенофовіру алафенаміду в плазмі крові. Одночасний прийом не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Вемліді® не має або незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Слід попередити пацієнтів, що повідомлялося про випадки запаморочення під час лікування препаратом Вемліді.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 448,00 грн
1 326,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки, покриті плівковою оболонкою 1000 - 1 таб. активні речовини: гесперидин – 100 мг (у перерахунку на 100% речовину); діосмін – 900 мг (у перерахунку на 100% речовину); допоміжні речовини: МКЦ – 124 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколят) - 54 мг; желатин – 62 мг; тальк – 12 мг; магнію стеарат – 8 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 41,4 мг; макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) - 6,76 мг; натрію лаурилсульфат – 0,2 мг; магнію стеарат – 2,48 мг; титану діоксид – 7,88 мг; заліза оксид червоний – 0,6 мг; заліза оксид жовтий – 0,68 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 1000 мг. По 9, 10 чи 15 табл. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 контурних осередкових упаковки поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору, двоопуклі, довгастої форми, із округленими кінцями, з ризиком. На поперечному розрізі - ядро від сірувато-жовтого до коричнево-сірого кольору.Фармакотерапевтична групаАнгіопротективне, венотонізуюче.ФармакокінетикаОсновне виведення препарату відбувається через кишківник. Через нирки в середньому виводиться близько 14% від прийнятої кількості препарату. T1/2 становить 11 год. Препарат Венарус® піддається активному метаболізму, що підтверджується присутністю фенолових кислот у сечі.ФармакодинамікаВенарус® має ангіопротекторну та венотонізуючу дію. Зменшує розтяжність вен, підвищує їх тонус та зменшує венозний застій; знижує проникність, ламкість капілярів та збільшує їх резистентність; покращує мікроциркуляцію та лімфовідтік. При систематичному застосуванні зменшує вираженість клінічних проявів хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок органічної та функціональної природи. Оптимальне співвідношення доза ефект спостерігається при прийомі 1000 мг на день.Показання до застосуванняВенарус® показаний для терапії симптомів хронічних захворювань вен (усунення та полегшення симптомів). Терапія симптомів венозно-лімфатичної недостатності: судоми нижніх кінцівок; відчуття тяжкості та розпирання в ногах; біль; втома ніг. Терапія проявів венозно-лімфатичної недостатності: набряки нижніх кінцівок; трофічні зміни шкіри та підшкірної клітковини; венозні трофічні виразки. Симптоматична терапія гострого та хронічного геморою.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Не рекомендується у період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяЕксперименти на тваринах не виявили тератогенних ефектів. До цього часу не було повідомлень про будь-які побічні ефекти при застосуванні препарату вагітними жінками. Через відсутність даних щодо виведення препарату з грудним молоком не рекомендується прийом препарату в період грудного вигодовування. Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяЧастота розвитку небажаних реакцій представлена так: дуже часто (≥1/10 випадків); часто (≥1/100 та З боку ЦНС: рідко – запаморочення, біль голови, загальне нездужання. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, диспепсія, нудота, блювання; нечасто - коліт; частота невідома – біль у животі. З боку шкірних покривів: рідко – висипання, свербіж, кропив'янка; частота невідома – ізольований набряк особи, губ, повік, у виняткових випадках – ангіоневротичний набряк. Якщо будь-які із зазначених в описі небажаних реакцій посилюються або з'являються інші небажані реакції, не зазначені в описі, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе наголошувалося. Слід інформувати лікаря про всі прийняті лікарські препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, переважно вранці, під час їди. Рекомендована доза при венозно-лімфатичній недостатності – 1 табл./добу. Ризик на таблетці призначений виключно для поділу з метою полегшення проковтування. Тривалість курсу лікування може становити кілька місяців (до 12 місяців). У разі повторного виникнення симптомів за рекомендацією лікаря курс лікування може бути повторений. Рекомендована доза при гострому геморої – 3 табл./добу (по 1 табл. вранці, вдень та ввечері) протягом 4 днів, потім по 2 табл./добу (по 1 табл. вранці та ввечері) протягом наступних 3 днів. Рекомендована доза при хронічному геморої – 1 табл./добу.ПередозуванняВипадків передозування не описано. Лікування: слід негайно звернутися за медичною допомогою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред тим, як почати приймати препарат Венарус®, рекомендується проконсультуватися з лікарем. При загостренні геморою призначення Венарус® не замінює специфічного лікування інших анальних порушень. Тривалість лікування не повинна перевищувати термінів, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози». У разі, якщо симптоми не зникають після рекомендованого курсу терапії, слід пройти огляд у проктолога, який підбере подальшу терапію. За наявності порушень венозного кровообігу максимальний ефект лікування забезпечується поєднанням терапії зі здоровим (збалансованим) способом життя: бажано уникати тривалого перебування на сонці, тривалого перебування на ногах, а також рекомендується зниження надлишкової маси тіла. Піші прогулянки і, у деяких випадках, носіння спеціальних панчох, сприяє поліпшенню циркуляції крові. Негайно зверніться до лікаря, якщо в процесі лікування ваш стан погіршився або поліпшення не настало. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода, гідроксиетил сечовина, гліцерет-26, циклометикон, диметикон, бензиловий спирт, L-аргінін, карбомер, олія виноградних кісточок, ментил лактат, полігліцерил-6 олеат, пантенол, вітамін РР, полігліцерил-10 лаурат, гліцерин, , лецитин, віддушка, сорбітан пальмітат, магнолол/хонокіол, екстракт винограду, екстракт кінського каштану, бензоат натрію, сорбат калію, цитраль, гексилциннамаль, лимонна кислота, лимонен.ХарактеристикаЗавдяки унікальному комплексу активних компонентів, Венарус гель має такі ефекти: знімає почуття тяжкості та втоми в ногах; відновлює відчуття легкості та комфорту в ногах; пом'якшує та захищає шкіру ніг.Властивості компонентівАктивний комплекс NIO-TROX 2% (Троксерутин ніосомальний) – це інноваційна трансдермальна система доставки троксурутину у формі ніосомальних везикул, здатних проникати глибоко в шкіру. У поєднанні з іншими активними компонентами (екстракт кінського каштана, екстракт кісточок червоного винограду та ін), надає позитивну дію на стан та зовнішній вигляд ніг. Комплекс NIO-TROX 2% сприяє покращенню мікроциркуляції, зменшенню проникності капілярів, зменшенню набряклості в ногах, зменшенню відчуття тяжкості в ногах. Екстракт кінського каштану (есцин) – венотонізуючий засіб рослинного походження. Зменшує проникність судинної стінки та ламкість капілярів. Має протизапальні та протинабрякові властивості. Покращує мікроциркуляцію та стан шкіри. Екстракт червоного винограду - надає антиоксидантну та протинабрякову дію, тим самим зменшує навантаження, що сприяє розвитку варикозного розширення вен. Олія виноградних кісточок у поєднанні з декспантенолом - надають протизапальну, заспокійливу, регенеруючу дію на шкіру.ІнструкціяЗастосовуйте засіб 2 рази на день або частіше, при необхідності. Видавіть необхідну кількість гелю і легкими масажними рухами розподіліть від кісточки до стегна. Венарус гель може застосовуватися як самостійний засіб, так і у поєднанні з іншими продуктами лінійки Венарус для досягнення максимального ефекту.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода, гідроксиетил сечовина, гліцерет-26, циклометикон, диметикон, бензиловий спирт, L-аргінін, карбомер, олія виноградних кісточок, ментил лактат, полігліцерил-6 олеат, пантенол, вітамін РР, полігліцерил-10 лаурат, гліцерин, , лецитин, віддушка, сорбітан пальмітат, магнолол/хонокіол, екстракт винограду, екстракт кінського каштану, бензоат натрію, сорбат калію, цитраль, гексилциннамаль, лимонна кислота, лимонен.ХарактеристикаЗавдяки унікальному комплексу активних компонентів, Венарус гель має такі ефекти: знімає почуття тяжкості та втоми в ногах; відновлює відчуття легкості та комфорту в ногах; пом'якшує та захищає шкіру ніг.Властивості компонентівАктивний комплекс NIO-TROX 2% (Троксерутин ніосомальний) – це інноваційна трансдермальна система доставки троксурутину у формі ніосомальних везикул, здатних проникати глибоко в шкіру. У поєднанні з іншими активними компонентами (екстракт кінського каштана, екстракт кісточок червоного винограду та ін), надає позитивну дію на стан та зовнішній вигляд ніг. Комплекс NIO-TROX 2% сприяє покращенню мікроциркуляції, зменшенню проникності капілярів, зменшенню набряклості в ногах, зменшенню відчуття тяжкості в ногах. Екстракт кінського каштану (есцин) – венотонізуючий засіб рослинного походження. Зменшує проникність судинної стінки та ламкість капілярів. Має протизапальні та протинабрякові властивості. Покращує мікроциркуляцію та стан шкіри. Екстракт червоного винограду - надає антиоксидантну та протинабрякову дію, тим самим зменшує навантаження, що сприяє розвитку варикозного розширення вен. Олія виноградних кісточок у поєднанні з декспантенолом - надають протизапальну, заспокійливу, регенеруючу дію на шкіру.ІнструкціяЗастосовуйте засіб 2 рази на день або частіше, при необхідності. Видавіть необхідну кількість гелю і легкими масажними рухами розподіліть від кісточки до стегна. Венарус гель може застосовуватися як самостійний засіб, так і у поєднанні з іншими продуктами лінійки Венарус для досягнення максимального ефекту.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1г: активна речовина: β-Есцин 10 мг; допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (метилгідроксибензоат) 2,00 мг; натрію гідроксид 0,97 мг; карбоксиполіметилен (Карбопол 934Р) 3,00 мг; пропіленгліколь 100,00 мг; полоксамер (Лутрол F) 200,00 мг; очищена вода 684,03 мг. По 50 г препарату у алюмінієвих тубах. Одну тубу з інструкцією застосування вкладають у картонну пачку (інструкція надрукована на папері з водяними знаками у вигляді логотипу власника реєстраційного посвідчення).Опис лікарської формиБезбарвний або злегка опалесцентний прозорий гомогенний гель.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий засіб рослинного походження.ФармакодинамікаЕсцин міститься в насінні кінського каштана (Aesculus hippocastanum L., semen). Є сумішшю тритерпенових сапонінів. Есцин має протизапальну дію в основному в початковій фазі запальної реакції, "ущільнюючи" стінки капілярів і знижуючи, таким чином, їхню проникність, підвищену при запаленні. Есцин також позитивно впливає при ламкості стінок капілярів і підвищує тонус венозних стінок при його ослабленні. Все це призводить до зменшення застою у венозному руслі та накопичення рідини в тканинах, перешкоджаючи появі набряків.Показання до застосуванняВенозна недостатність (болі і почуття тяжкості в ногах, нічні судоми в литкових м'язах, свербіж шкіри, набряклість ніг), відчуття тяжкості в ногах при вагітності або тривалому стоянні. Варикозне розширення вен. Травми (забиті місця, набряк м'яких тканин, посттравматичні гематоми, розтягнення зв'язок), інфільтрати після ін'єкцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: схильність до тромбозу.Вагітність та лактаціяОбмежень застосування при вагітності або грудному вигодовуванні немає. У зв'язку з обмеженим ступенем всмоктування лікарських речовин, що входять до складу гелю, вони не мають системної дії. Разом з тим перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяУ дуже рідкісних випадках можливий розвиток реакцій підвищеної чутливості (кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри). У цих випадках слід негайно припинити лікування та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не зазначено.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Тонкий шар гелю Венітан слід нанести на шкіру болючих ділянок і навколо них і обережно втерти. Гель слід наносити 2-3 рази на день. При варикозному розширенні вен нижніх кінцівок рекомендується також застосовувати еластичний бинт або носити спеціальні стягуючі колготи.ПередозуванняДані про передозування препарату Венітан відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід наносити гель на пошкоджену шкіру, слизові оболонки, а також за наявності гнійних процесів. Не масажувати при нанесенні. При раптовій появі сильно виражених симптомів венозної недостатності (набряк, зміна кольору шкіри, відчуття напруження та біль), особливо на одній нозі, слід виключити тромбоз вен нижніх кінцівок. З появою згаданих симптомів необхідно негайно звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 г гелю: активні речовини; β-Есцин аморфний – 10,000 мг, гепарин натрій (100 ME) – 0,714 мг; Допоміжні речовини; декспантенол - 5,000 мг, алантоїн порошкоподібний - 3,000 мг, метилпарагідроксибензоат натрію -3,000 мг, натрію гідроксид -3,700 мг, карбоксиполіметилпарагієн - карбопол 934 Р - 12,500 мг, 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 У тубі 50 р. Опис лікарської формиГель безбарвний. Властивості компонентівЕсцин міститься в насінні кінського каштана (Aesculus hippocastanum L.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксину гідрохлорид 42,42 мг, що відповідає 37,5 мг; Допоміжні речовини; целюлоза мікрокристалічна 67,31 мг, крохмаль прежелатинізований 49,50 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 0,82 мг, тальк 3,30 мг, магнію стеарат – 1,65 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиПігулки плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору. Допускається легка мармуровість.ФармакокінетикаАбсорбція: Всмоктування із шлунково-кишкового тракту хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від їди. Розподіл: Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язано з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (TCmax) венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 години, відповідно, після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо. У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники TCmax 5,5 та 9 год відповідно. Період напіввиведення (T1/2) становив 5 ± 2 год та 11 ± 2 год, для венлафаксину та ОДВ відповідно. Рівноважна концентрація у плазмі (Css) для венлафаксину та ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм: Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення: Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% у вигляді інших неактивних метаболітів); год нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1.3±0.6 та 0.4±0.2 л/год/кг відповідно; період напіввиведення, що здається, 5 ± 2 і 11 ± 2 годин, відповідно; здається (у рівноважному стані) обсяг розподілу 7.5±3.7 та 5.7±1.8 л/кг, відповідно. Спеціальні групи. Стать і вік пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно до коригування дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Cmax венлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2 збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДВ, а кліренс активних речовин знижується приблизно 57%). Для таких пацієнтів, особливо на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його T1/2, мають досить різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом A по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) та з класом B по Чайлд-Пью (середні порушення) T1/2 венлафаксину та ОДВ подовжений приблизно у 2 рази порівняно зі здоровими пацієнтами, а кліренс знижений більш ніж наполовину .ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт, О-десметилвенлафаксин (ОДВ), є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (у скороченому вигляді: ІОЗСН або СІОЗСіН) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Механізм антидепресивної дії пов'язаний із здатністю препарату посилювати активність нейромедіаторів під час передачі нервових імпульсів у центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищеназваних нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (Н1), альфа1-адренергічними,опіоїдними та бензодіазепіновими рецепторами, що не пригнічують активність моноаміноксидази (МАО). По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).Показання до застосуванняДепресія. Профілактика та лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин, одночасне застосування з інгібіторами МАО, тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 10 мл/хв).Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний у віці до 18 років, при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗагальні симптоми: часто – слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто – сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена - запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (у тому числі дистонії та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена – панкреатит. З боку органів дихання: часто – позіхання, бронхіт, задишка; рідко: інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена – гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: нечасто – крововилив у шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена – крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія). З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня холестерину у сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена – зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або кровотечею. менорагія, метрорагія); нечасто – порушення оргазму (у жінок), затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена – закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто – пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена – рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або при зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до так званого синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпо тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, парестезії (спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок і т.п.), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апет (Більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію лікарських засобів, що одночасно приймаються, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (багатьох фармакологічних груп, у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС), оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені. Інгібітори моноамінооксидази (МАО). Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венфлаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробна ЛЗ) та метиленовий синій (внутрішньовенна лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на серотонінову систему медіаторів, таких як триптани (суматриптан, золмітриптан та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та ІОЗСН (відзначалися тривалі судоми). сибутрамін або фентаніл (і його аналоги декстрометорфан, трамадол та ін), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь. Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь. Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій. Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам. Не виявлено впливу перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторних та психометричних ефектів, спричинених діазепамом. Циметидин. Одночасне призначення циметидину та венлафаксину виявилося у затримці метаболізму при "першому проходженні" венлафаксину. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) і максимальна концентрація (Cmax) даного препарату збільшилися на 60%. Проте, такого впливу не виявилося щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, то коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперідол. У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії рівноважної концентрації при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) зросла на 70%, а Cmax зросла на 88%, при цьому період напіввиведення галоперидолу (T1/2) не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін. Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Cmax та Cmin десипраміну (активного метаболіту іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також від 2,5 до 4,5 разів (залежно від дози венлафаксину: 37,5 мг на 12 годин або 75 мг на 12 годин) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту не відоме. Метопролол. При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід бути обережним, оскільки внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі крові збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту α-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон. При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін. У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір. При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Cmax зменшується на 36%). У венлафаксину зміни фармакокінетики немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол. Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Cmax венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет та на 48% у П-Мет. Значення Cmax ОДВ зросли на 14% та 29% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23% та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗЗ, препарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти). Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє важливу роль у гемостазі (зупинки кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та ІОЗСН (включно з венлафаксином) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем протромбінового часу та/або часткового тромбопластинового часу, особливо коли починається або закінчується спільне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами на рівні вивченого метаболізму із ізоферментами цитохрому P450. Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту лікарськими засобами або у випадку пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6 корекції дози венлафаксину не потрібне, оскільки сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому істотно не змінюється.Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, тому що в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати плазмову концентрацію цих субстратів CYP2D. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9, тому з такими ліками як алпразолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам, толбутамід, терфенадин значної взаємодії не спостерігається. Взаємодія з кетоконазолом описана вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори CYP3A3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею. На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватись особливої обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад: тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є підвищеним джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти венла . Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Розрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиРекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми щодня (по 37.5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірних даних про таку терапію немає. При гемодіалізі добова доза повинна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта за відсутності будь-яких гострих та хронічних захворювань не потребує зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських засобів) при лікуванні пацієнтів похилого віку потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Скасування препарату. Припинення прийому препарату слід проводити поступово, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. При курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступового відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості терапії та індивідуальних особливостей пацієнта. Приймати внутрішньо. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною.ПередозуванняСимптоми передозування: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можливе блювання, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія чи брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або з іншими психотропними препаратами. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, однак цей ризик нижчий, ніж ризик, властивий трициклічним антидепресантам. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають велику обтяженість щодо ризику суїциду в порівнянні з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином.Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується в рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість препарату, достатнього лише до наступного візиту хворого з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообігу та ритму серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризик аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, аритмії (особливо тахікардія), судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, суїцидальні тенденції, схильність до кровотечі маса тіла, гіпонатріємія, зневоднення, одночасно з діуретиками або з лікарськими засобами (ЛЗ), що застосовуються для лікування ожиріння.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксин – 75 мг; Допоміжні речовини; целюлоза мікрокристалічна - 106,06 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) - 70,20 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) - 31,40 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний) К-17 - 5,30 мг, 20 мг; оболонка; опадрай II (85F28751) білий [полівініловий спирт – 4,00 мг, титану діоксид – 2,50 мг, макрогол (поліетиленгліколь) – 2,02 мг, тальк – 1,48 мг] – 10,00 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.ФармакокінетикаАбсорбція: Всмоктування із шлунково-кишкового тракту хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від їди. Розподіл: Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язано з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (ТСmах) венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 год відповідно, після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо. У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники ТСmах 5,5 та 9 год відповідно. Період напіввиведення (Т1/2) склав 5 ± 2 год та 11 ± 2 год, для венлафаксину та ОДВ відповідно. Рівноважна концентрація у плазмі (Css) для венлафаксину та ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм: Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1А2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення: Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% у вигляді інших неактивних метаболітів); год нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1,3±0,6 та 0,4±0,2 л/год/кг відповідно; період напіввиведення, що здається, 5 ± 2 і 11 ± 2 годин, відповідно; здається (у рівноважному стані) обсяг розподілу 7,5±3,7 та 5,7±1,8 л/кг відповідно. Спеціальні групи: Стать і вік пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно, коригування дози не вимагається. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Сmах венлафаксину та ОДВ, подовжується Т1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (Т1/2 збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДВ, а кліренс). активних речовин знижується приблизно 57%). Для таких пацієнтів, особливо на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його Т1/2, мають дуже різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом А по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) та з класом В по Чайлд-П'ю (середні порушення) Т1/2 венлафаксину та ОДВ подовжений приблизно в 2 рази порівняно зі здоровими пацієнтами, а кліренс знижений більш ніж наполовину .ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енаномерів. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є сильними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (у скороченому вигляді: ІОЗСН або СІОЗСіН) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення допаміну. Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу в центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафакхін і ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищезгаданих нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (Н1), альфа1-адренергічними, опіоїдними та бензодіази. . Також не має спорідненості з опіатними, фенциклідиновими або N-метил-d-аспартатними (NMDA) рецепторами. По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Крім того, венлафаксин та О-десметилвенлафаксин знижують бета-адренергічну реактивність як після одноразового введення,і при постійному прийомі.Показання до застосуванняДепресія. Профілактика та лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин, одночасне застосування з інгібіторами МАО, тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 10 мл/хв).Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний у віці до 18 років, при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗагальні симптоми: часто – слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто – сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена - запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (у тому числі дистонії та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена – панкреатит. З боку органів дихання: часто – позіхання, бронхіт, задишка; рідко: інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена – гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: нечасто – крововилив у шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена – крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія). З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня холестерину у сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена – зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або кровотечею. менорагія, метрорагія); нечасто – порушення оргазму (у жінок), затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена – закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто – пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена – рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або при зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до так званого синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпо тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, парестезії (спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок і т.п.), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апет (Більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію лікарських засобів, що одночасно приймаються, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (багатьох фармакологічних груп, у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС), оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені. Інгібітори моноаміноксидази (МАО). Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венфлаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробна ЛЗ) та метиленовий синій (внутрішньовенна лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на серотонінову систему медіаторів, таких як триптани (суматриптан, золмітриптан та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та ІОЗСН (відзначалися тривалі судоми). сибутрамін або фентаніл (і його аналоги декстрометорфан, трамадол та ін), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь. Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь. Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій. Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам. Не виявлено впливу перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторних та психометричних ефектів, спричинених діазепамом. Циметидин. Одночасне призначення циметидину та венлафаксину виявилося у затримці метаболізму при "першому проходженні" венлафаксину. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) і максимальна концентрація (Сmах) даного препарату збільшилися на 60%. Проте, такого впливу не виявилося щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, то коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперідол. У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії рівноважної концентрації при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) зросла на 70%, а Сmах зросла на 88%, при цьому період напіввиведення галоперидолу (Т1/2) не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін. Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Сmах та Cmin десипраміну (активного метаболіту іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також від 2,5 до 4,5 разів (залежно від дози венлафаксину: 37,5 мг на 12 годин або 75 мг на 12 годин) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту не відоме. Метопролол. При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід бути обережним, оскільки внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі крові збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту α-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон. При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін. У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір. При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Сmах зменшується на 36%). У венлафаксину зміни фармакокінетики немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол. Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Смах венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет і на 48% у П-Мет. Значення Сmах ОДВ зросли на 14% і 29% у суб'єктів Х-Мет і П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23% та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗЗ, препарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти). Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє важливу роль у гемостазі (зупинки кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та ІОЗСН (включаючи венлафаксин) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем протромбінового часу та/або часткового тромбопластинового часу, особливо коли починається або закінчується спільне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами лише на рівні вивченого метаболізму з ізоферментами цитохрому Р450. Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту лікарськими засобами, або у випадку пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6, корекція дози венлафаксину не потрібна, оскільки сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому суттєво не змінюється.Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, тому що в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати плазмову концентрацію цих субстратів CYP2D. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж, венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1А2 та CYP2C9, тому з такими ліками як алпразолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам, толбутамід, терфенадин значної взаємодії не спостерігається. Взаємодія з кетоконазолом описана вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори СУР3А3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею. На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватись особливої обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад: тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є підвищеним джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти венла . Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Розрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиРекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми щодня (по 37,5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірних даних про таку терапію немає. При гемодіалізі добова доза повинна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта за відсутності будь-яких гострих та хронічних захворювань не потребує зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських засобів) при лікуванні пацієнтів похилого віку потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Скасування препарату. Припинення прийому препарату слід проводити поступово, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. При курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступового відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості терапії та індивідуальних особливостей пацієнта. Приймати внутрішньо. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною.ПередозуванняСимптоми передозування: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можливе блювання, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія чи брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або з іншими психотропними препаратами. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, однак цей ризик нижчий, ніж ризик, властивий трициклічним антидепресантам. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають велику обтяженість щодо ризику суїциду в порівнянні з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Проте досі залишилося нез'ясованим,наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) обумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Згідно з клінічним досвідом, рекомендується в рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість препарату, достатнього лише до наступного візиту хворого, з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообігу та ритму серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризик аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, схильність до кровотеч з боку шкірних покривів та слизових оболонок.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксин – 37,5/75 мг; Допоміжні речовини; мКЦ – 53,03/106,06 мг; лактози моногідрат (цукор молочний) – 35,1/70,2 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) – 15,7/31,4 мг; повідон (ПВП низькомолекулярний медичний) К17 – 2,65/5,3 мг; магнію стеарат – 1,1/2,2 мг; оболонка плівкова; Opadry II (85F28751) білий (полівініловий спирт – 2/4 мг, титану діоксид – 1,25/2,5 мг, макрогол (ПЕГ) – 1,01/2,02 мг, тальк – 0,74/1,48 мг) – 5/10 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаАбсорбція. Всмоктування із ШКТ хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від прийому пиши. Розподіл. Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язано з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Tmax у плазмі крові венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 год відповідно, після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо. У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники Tmax – 5,5 та 9 год відповідно. T1/2 склав (5±2) год та (11±2) год для венлафаксину та ОДВ відповідно. Сss для венлафаксину та ОДВ досягається після 3 днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм. Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення. Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% - у незміненому вигляді, 29% - у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% - у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% - у вигляді інших неактивних метаболітів) , а через 72 години нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить (1,3±0,6) та (0,4±0,2) л/год/кг відповідно; здається T1/2 (5±2) і (11±2) год відповідно; здається Vss (7,5±3,7) та (5,7±1,8) л/кг відповідно. Спеціальні групи пацієнтів. Підлога та вік пацієнта не мають істотного впливу на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума AUC цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно коригування дози не вимагається. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Cmax венлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при Cl креатиніну нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2 збільшується на 180% для венлафаксину та на 142% для ОДВ, а кліренс обох активних речовин знижується приблизно на 57%. Для таких пацієнтів, що особливо перебувають на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його T1/2, мають досить різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом А по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) та класом В по Чайлд-П'ю (середні порушення) T1/2 венлафаксину та ОДВ подовжений приблизно в 2 рази порівняно з таким у здорових пацієнтів, а кліренс знижений більш ніж наполовину.ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт – О-десметилвенлафаксин (ОДВ) – є сильними СІОЗСН та слабкими інгібіторами зворотного захоплення допаміну. Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу ЦНС. Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищезгаданих нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) до холінергічних (мускаринових), H1-гістамінових, альфа1-адренергічних, опіатних та бензодіазепінових рецепторів. Також не мають спорідненості до опіатних, фенциклідинових або N-метил-d-аспартатних (NMDA) рецепторів. По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається СІЗЗС. Крім того, венлафаксин та ОДВ знижують бета-адренергічну реактивність як після одноразового введення, так і при постійному прийомі.Показання до застосуванняДепресія (профілактика та лікування).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин; одночасне застосування з інгібіторами МАО; тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (ШКФВагітність та лактаціяПротипоказаний для дітей віком до 18 років і в період вагітності та годування груддю.Побічна діяЗагальні симптоми: часто – слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто – сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена - запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (в т.ч. дистонія та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку травного тракту: дуже часто - нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена – панкреатит. З боку органів дихання: часто – позіхання, бронхіт, задишка; рідко – інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку ССС: часто – артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена – гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: нечасто – крововилив у шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена – крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластичну анемію, нейтропенію та панцитопенію). З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня Хс у сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена – зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції АДГ. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму у чоловіків, еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - утруднення на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або збільшеною нерегулярністю метрорагія); нечасто – порушення оргазму у жінок, затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена – закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто – пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена – рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до т.зв. синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпоманія, тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, · спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея (більшість цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію одночасно прийманих ЛЗ, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (в т.ч. бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, оскільки взаємодія венлафаксину з такими препаратами не вивчена. Інгібітори МАО. Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венфлаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробна ЛЗ) та метиленовий синій (в/в лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування ЛЗ, які впливають на серотонінергічну передачу ЛЗ, таких як триптани (в т.ч. суматриптан, золмітриптан), СІОЗС, СІОЗСН (відзначалися тривалі судоми), трициклічні антидепресанти, літій, сибутра .ч. його аналоги - декстрометорфан, трамадол), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь. Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь. Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій. Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам. Не виявлено вплив перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторні ефекти та психометричні показники, спричинені діазепамом. Циметидин. Одночасне призначення циметидину та венлафаксину призводило до затримки метаболізму при першому проходженні венлафаксину через печінку. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а AUC і Cmax препарату збільшилися на 60%. Проте подібна дія не виявилася щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперідол. У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії Css при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому AUC зросла на 70%, а Cmax – на 88%, при цьому T1/2 галоперидолу не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін. Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Cmax та Cmin десипраміну (активний метаболіт іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також у 2,5 або 4,5 рази (залежно від дози венлафаксину: 37,5 мг або 75 мг 2 рази на добу) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту невідоме. Метопролол. При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід дотримуватися обережності, т.к. внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту альфа-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон. При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидон та 9-гідроксирисперидон) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін. У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір. При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Cmax зменшується на 36%). Зміни фармакокінетики венлафаксину немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол. Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Cmax венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет та на 48% у П-Мет. Значення Cmax ОДВ зросли на 14 та 29% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23 та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗЗ npeпарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти). Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє у гемостазі (зупинка кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч із верхніх відділів ШКТ. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються НПЗЗ, препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та СІОЗСН (включаючи венлафаксин) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем ПВ та/або часткового тромбопластинового часу,особливо коли починається або закінчується сумісне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами на рівні вивченого метаболізму з ізоферментами цитохрому Р450. Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту ЛЗ або у разі лікування пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6, корекція дози венлафаксину не потрібна, т.к.сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому суттєво не змінюється. Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід бути обережними при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, т.к. у цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ЛЗ, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9, тому з такими ЛЗ як алпразолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам,толбутамід, терфенадин значима взаємодія немає. Взаємодія з кетоконазолом описана вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори СУР3А3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею. На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватися особливої обережності при електросудомній терапії, т.к. досвіду застосування венлафаксину в цих умовах немає. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти венлафаксину. Препарати, що містять звіробій продірявлений. Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Відрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиРекомендована початкова доза становить 75 мг на 2 прийоми щодня (по 37,5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів. Підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність. При легкій нирковій недостатності (СКФ 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T1/2 венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ), таким пацієнтам слід приймати всю дозу 1 раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв). Приймати внутрішньо, під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можливе блювання, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія або брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує на те, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або інших психотропних препаратів. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, проте цей ризик нижчий,ніж ризик, властивий трициклічних антидепресантів. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають більшу обтяженість щодо ризику суїциду порівняно з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають більшу обтяженість щодо ризику суїциду порівняно з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають більшу обтяженість щодо ризику суїциду порівняно з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.кого лікують СІЗЗЗ (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.кого лікують СІЗЗЗ (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря з метою зниження ризику навмисного передозування.рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообіг та ритм серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, призначення активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризику аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНещодавно перенесений інфаркт міокарда; нестабільна стенокардія; артеріальна гіпертензія; тахікардія; судомний синдром в анамнезі; підвищення ВГД; закритокутова глаукома; маніакальні стани в анамнезі; схильність до кровотеч з боку шкірних покривів та слизових оболонок; вихідно знижена маса тіла.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
3 704,00 грн
1 400,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньовенного введення – 1 мл: активна речовина: заліза (III) гідроксид сахарозний комплекс – 540 мг (еквівалентно вмісту заліза 20 мг); допоміжні речовини: натрію гідроксид; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин для внутрішньовенного введення, 20 мг/мл: у безбарвних прозорих скляних ампулах (тип I, Європейська Фармакопея) по 2 або 5 мл; в упаковці контурної коміркової 5 амп.; у пачці картонної 1 упаковка.Опис лікарської формиВодяний розчин коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаВідновлює дефіцит заліза, протианемічне.ФармакокінетикаПісля одноразового внутрішньовенного введення препарату Венофер®, що містить 100 мг заліза, Cmax заліза, в середньому 538 μмоль, досягається через 10 хв після ін'єкції. Vd центральної камери практично повністю відповідає обсягу сироватки (близько 3 л). T1/2 – близько 6 год. Vss становить приблизно 8 л (що вказує на низький розподіл заліза у рідких середовищах організму). Завдяки низькій стабільності заліза сахарату проти трансферрином спостерігається конкурентний обмін заліза на користь трансферрину. В результаті за 24 години переноситься близько 31 мг заліза. Виділення заліза нирками перші 4 години після ін'єкції становить менше 5% від загального кліренсу. Через 24 години рівень заліза сироватки повертається до первісного (до введення) значення, і приблизно 75% сахарози залишає судинне русло.ФармакодинамікаБагатоядерні центри заліза (III) гідроксиду оточені зовні безліччю нековалентно пов'язаних молекул сахарози. В результаті утворюється комплекс, молекулярна маса якого становить приблизно 43 кД, внаслідок чого його виведення через нирки у незміненому вигляді неможливе. Цей комплекс стабільний і у фізіологічних умовах не виділяє іони заліза. Залізо у цьому комплексі пов'язане зі структурами, подібними до природного феритину.Показання до застосуванняЛікування залізодефіцитних станів у таких випадках: необхідність швидкого поповнення дефіциту заліза; у хворих, які не переносять пероральні препарати заліза або не дотримуються режиму лікування; за наявності активних запальних захворювань кишечника, коли пероральні препарати заліза є неефективними.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до препарату Венофер або його компонентів; анемія, не пов'язана із дефіцитом заліза; ознаки навантаження залізом (гемосидероз, гемохроматоз) або порушення процесу його утилізації; І триместр вагітності. З обережністю: бронхіальна астма, екзема, полівалентна алергія, алергічні реакції на інші парентеральні препарати заліза, низька залізозв'язувальна здатність сироватки та/або дефіцит фолієвої кислоти; печінкова недостатність, гострі або хронічні інфекційні захворювання (у зв'язку з тим, що залізо, що парентерально вводиться, може надавати несприятливу дію за наявності бактеріальної або вірусної інфекції) та особи, у яких підвищені показники феритину сироватки крові.Вагітність та лактаціяОбмежений досвід застосування препарату Венофер у вагітних пацієнток показав відсутність небажаного впливу сахарату заліза протягом вагітності та здоров'я плода/новонародженого. До цього часу не проводилося добре контрольованих досліджень у вагітних жінок. Результати досліджень репродукції у тварин не виявили прямих чи опосередкованих шкідливих впливів на розвиток ембріона/плоду, пологи чи постнатальний розвиток. Тим не менш, потрібне подальше дослідження співвідношення ризик/користування. Надходження неметаболізованого сахарату заліза в грудне молоко малоймовірне. Таким чином, Венофер® не становить небезпеки для немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні.Побічна діяВ даний час відомо про наступні небажані явища, що мають тимчасове та можливе причинне відношення до введення препарату Венофер®. Усі симптоми спостерігалися дуже рідко (частота виникнення менше 0,01% і більше або дорівнює 0,001%). З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, непритомність, парестезії. З боку ССС: серцебиття, тахікардія, зниження артеріального тиску, колаптоїдні стани, відчуття жару, припливи крові до обличчя, периферичні набряки. З боку органів дихання: бронхоспазм, задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: розлиті болі в животі, біль в епігастральній ділянці, діарея, спотворення смаку, нудота, блювання. З боку шкірних покривів: еритема, свербіж, висипання, порушення пігментації, підвищення пітливості. З боку опорно-рухового апарату: артралгія, біль у спині, набряк суглобів, міалгія, біль у кінцівках. З боку імунної системи: алергічні, анафілактоїдні реакції, у т.ч. набряк особи, набряк гортані. Порушення загального характеру та реакції у місці ін'єкції: астенія, біль у грудях, відчуття тяжкості у грудях, слабкість, біль та набряк у місці введення (особливо при екстравазальному потраплянні препарату), відчуття нездужання, блідість, підвищення температури, озноб.Взаємодія з лікарськими засобамиВенофер® не повинен призначатися одночасно з лікарськими формами заліза для внутрішнього прийому, т.к. сприяє зменшенню всмоктування заліза із ШКТ. Лікування пероральними препаратами заліза можна розпочинати не раніше як через 5 днів після останньої ін'єкції. Венофер можна змішувати в одному шприці тільки зі стерильним фізіологічним розчином. Жодних інших розчинів для внутрішньовенного введення та терапевтичних препаратів додавати не дозволяється, оскільки існує ризик преципітації та/або іншої фармацевтичної взаємодії. Сумісність із контейнерами з інших матеріалів, ніж скло, ПЕ та ПВХ не вивчена.Спосіб застосування та дозиВ/в. Венофер® вводиться тільки внутрішньовенно – повільно струминно або краплинно, а також у венозну ділянку діалізної системи – і не призначений для внутрішньом'язового введення. Неприпустиме одноразове введення повної терапевтичної дози препарату. Перед введенням першої терапевтичної дози слід призначити тест-дозу. Якщо протягом періоду спостереження виникли явища непереносимості, препарат слід негайно припинити. Перед розтином ампули потрібно оглянути її на наявність можливого осаду та пошкоджень. Можна використовувати лише коричневий розчин без осаду. Крапельне введення: Венофер® краще вводити в ході краплинної інфузії для того, щоб зменшити ризик вираженого зниження артеріального тиску та небезпеку потрапляння розчину в навколовенозний простір. Безпосередньо перед інфузією Венофер® слід розвести 0,9% розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:20, наприклад – 1 мл (20 мг заліза) на 20 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Отриманий розчин вводиться з наступною швидкістю: 100 мг заліза – не менше ніж за 15 хв; 200 мг заліза – протягом 30 хв; 300 мг заліза – протягом 1,5 год; 400 мг заліза – протягом 2,5 год; 500 мг заліза - протягом 3,5 год. Введення максимально переносимої разової дози, що становить 7 мг заліза/кг, слід проводити протягом мінімум 3,5 год, незалежно від загальної дози препарату. Перед першим краплинним введенням терапевтичної дози препарату Венофер® необхідно ввести тест-дозу: 20 мг заліза – дорослим та дітям з масою тіла більше 14 кг та половину денної дози (1,5 мг заліза/кг) – дітям, які мають масу тіла менше 14 кг , Протягом 15 хв. За відсутності небажаних явищ частину розчину, що залишилася, слід вводити з рекомендованою швидкістю. Струмене введення: препарат Венофер також можна вводити у вигляді нерозведеного розчину внутрішньовенно повільно, зі швидкістю (норма) 1 мл препарату Венофер (20 мг заліза) в хв, т.ч. 5 мл препарату Венофер (100 мг заліза) вводиться мінімум за 5 хв. Максимальний об'єм не повинен перевищувати 10 мл препарату Венофер (200 мг заліза) за 1 ін'єкцію. Перед першим струменевим введенням терапевтичної дози препарату Венофер® слід призначити тест-дозу: 1 мл препарату Венофер® (20 мг заліза) – дорослим та дітям масою тіла більше 14 кг та половину денної дози (1,5 мг заліза/кг) – дітям масою тіла менше 14 кг протягом 1-2 хв. За відсутності небажаних явищ протягом наступних 15 хв спостереження частину розчину, що залишилася, слід вводити з рекомендованою швидкістю. Після ін'єкції хворому на деякий час рекомендується зафіксувати руку у витягнутому положенні. Введення в діалізну систему: Венофер® можна вводити безпосередньо у венозну ділянку діалізної системи, суворо дотримуючись правил, описаних для внутрішньовенної ін'єкції. Розрахунок дози: доза розраховується індивідуально, відповідно до загального дефіциту заліза в організмі за формулою: Загальний дефіцит заліза, мг = маса тіла, кг × (нормальний рівень Hb – рівень Hb хворого), г/л × 0,24+ депоноване залізо, мг. Для хворих на масу тіла менше 35 кг: нормальний рівень Hb=130 г/л, кількість депонованого заліза = 15 мг/кг. Для хворих на масу тіла більше 35 кг: нормальний рівень Hb=150 г/л, кількість депонованого заліза = 500 мг. *Коефіцієнт 0,24 = 0,0034×0,07×1000 (зміст заліза в Hb=0,34%; об'єм крові = 7% від маси тіла; коефіцієнт 1000 = переведення з «г» в «мг»). Загальний обсяг препарату Венофер®, який необхідно ввести (мл) = загальний дефіцит заліза (мг)/20 мг/мл. Загальний обсяг препарату Венофер для лікування Маса тіла, кг Кумулятивна терапевтична доза препарату Венофер для введення Hb 60 г/л Hb 75 г/л Hb 90 г/л Hb 105 г/л мг Fe мл мг Fe мл мг Fe мл мг Fe мл 5 160 8 140 7 120 6 100 5 10 320 16 280 14 240 12 220 11 15 480 24 420 21 380 19 320 16 20 640 32 560 28 500 25 420 21 25 800 40 700 35 620 31 520 26 30 960 48 840 42 740 37 640 32 35 1260 63 1140 57 1000 50 880 44 40 1360 68 1220 61 1080 54 940 47 45 1480 74 1320 66 1140 57 980 49 50 1580 79 1400 70 1220 61 1040 52 55 1680 84 1500 75 1300 65 1100 55 60 1800 90 1580 79 1360 68 1140 57 65 1900 95 1680 84 1440 72 1200 60 70 2020 101 1760 88 1500 75 1260 63 75 2120 106 1860 93 1580 79 1320 66 80 2220 111 1940 97 1660 83 1360 68 85 2340 117 2040 102 1720 86 1420 71 90 2440 122 2120 106 1800 90 1480 74 У разі коли загальна терапевтична доза перевищує максимальну допустиму разову дозу, рекомендується дробове введення препарату. Якщо через 1-2 тижні після початку лікування препаратом Венофер® не відбувається поліпшення гематологічних показників, необхідно переглянути початковий діагноз. Розрахунок дози для заповнення рівня заліза після крововтрати або здачі аутологічної крові Доза препарату Венофер® підраховується за такою формулою: якщо кількість втраченої крові відома: внутрішньовенне введення 200 мг заліза (10 мл препарату Венофер®) призводить до такого ж підвищення концентрації Hb, як і переливання 1 одиниці крові (400 мл з концентрацією Hb=150 г/л). Кількість заліза, яку необхідно заповнити (мг) = кількість одиниць втраченої крові × 200 або Необхідний обсяг препарату Венофер (мл) = кількість одиниць втраченої крові × 10. за зниження рівня Hb: використовуйте попередню формулу за умови, що депо заліза поповнювати не потрібно. Кількість заліза, яке потрібно заповнити (мг) = маса тіла, кг × 0,24 × (нормальний рівень Hb – рівень Hb хворого), г/л. Наприклад: маса тіла 60 кг, дефіцит Hb = 10 г/л "необхідна кількість заліза" 150 мг "необхідний об'єм препарату Венофер® = 7,5 мл. Стандартне дозування Дорослі та літні хворі: 5-10 мл Венофер® (100-200 мг заліза) 1-3 рази на тиждень, залежно від рівня гемоглобіну. Діти: є лише обмежені дані щодо застосування препарату у дітей віком до 3 років. Рекомендована доза для дітей інших вікових груп – не більше 0,15 мл (3 мг заліза) на кг маси тіла 1-3 рази на тиждень, залежно від рівня гемоглобіну. Разова доза, що максимально переноситься Дорослі та літні хворі: для струменевого введення: 10 мл препарату Венофер (200 мг заліза), тривалість введення не менше 10 хв. для краплинного введення: залежно від показань разова доза може досягати 500 мг заліза. Максимально допустима разова доза становить 7 мг/кг і вводиться 1 раз на тиждень, але не повинна перевищувати 500 мг заліза. Час введення препарату та спосіб розведення див.ПередозуванняПередозування може викликати гостре навантаження залізом, яке проявляється симптомами гемосидерозу. Лікування: рекомендується використовувати симптоматичні засоби і, якщо необхідно, речовини, що зв'язують залізо (хелати), наприклад, дефероксамін внутрішньовенно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВенофер® повинен призначатися тільки тим хворим, у яких діагноз анемії підтверджений відповідними лабораторними даними (наприклад, результати визначення феритину сироватки або рівня гемоглобіну та гематокриту, кількості еритроцитів та їх параметрів – середнього обсягу еритроциту, середнього вмісту гемоглобіну). В/в препарати заліза можуть викликати алергічні або анафілактоїдні реакції, які можуть бути потенційно небезпечними для життя. Слід суворо дотримуватись швидкості введення препарату Венофер® (при швидкому введенні препарату може знижуватися артеріальний тиск). Більш висока частота розвитку небажаних побічних явищ (особливо зниження АТ), які також можуть бути і важкими, асоціюється зі збільшенням дози. Таким чином, час введення препарату, що наводиться в розділі «Спосіб застосування та дози», повинен суворо дотримуватися, навіть якщо пацієнт не отримує препарат у разовій дозі, що максимально переноситься. Дослідження, проведені у пацієнтів, які мають реакції підвищеної чутливості до декстрану заліза, показали відсутність ускладнень на фоні лікування Венофером. Слід уникати проникнення препарату в околовенозний простір, т.к. попадання Венофера за межі судини призводить до некрозу тканин і коричневого фарбування шкіри. У разі розвитку даного ускладнення для прискорення виведення заліза і запобігання його подальшому проникненню в навколишні тканини, рекомендується нанесення на місце ін'єкції препаратів, що містять гепарин (гель або мазь наносять легкими рухами, не втираючи). Термін зберігання після першого розкриття контейнера: з мікробіологічної точки зору препарат слід використовувати негайно. Термін зберігання після розведення фізіологічним розчином: хімічна та фізична стабільність після розведення при кімнатній температурі зберігається протягом 12 годин. З мікробіологічної точки зору розчин слід використовувати негайно. Якщо препарат не був використаний відразу після розведення, користувач несе відповідальність за умови та час зберігання, яке в будь-якому разі не повинно перевищувати 3 години при кімнатній температурі в тому випадку, якщо розведення було виконане в контрольованих та гарантованих асептичних умовах. Вплив на здатність до водіння автомобіля та роботи з механізмами. Малоймовірно, що препарат Венофер може надавати небажану дію на здатність до керування автомобілем та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода, екстракт буркуну, гліцерин, еуксил К300, екстракт червоного листя винограду, карбопол, ментол, триетаноламін.ХарактеристикаХронічна венозна недостатність нижніх кінцівок – синдром, який за статистикою проявляється практично у кожної другої жінки та кожного третього чоловіка. Зовні це проявляється набряками нижніх кінцівок, зміною венозного малюнка, появою судинних зірочок і супроводжується тяжкістю в ногах – від легкої втоми до справжньої свинцевої тяжкості. Втрачається краса і гладкість ніг, зникає легкість руху, а набряки можуть навіть змінити форму ніг. Чоловіків зовнішні прояви, звичайно, хвилюють мало, але для жінок – зберегти легкість, красу та здоров'я ніг – турбота №1. Причинами виникнення хронічної венозної недостатності є зниження міцності та еластичності судин, порушення їх проникності та, як наслідок, порушення венозного кровообігу. Зміцнення судин, підвищення їх еластичності, зниження проникності судинної стінки дозволить покращити венозний кровотік та усунути симптоми венозної недостатності, такі як набряки, відчуття тяжкості та втоми в ногах. Екстракт червоного листя винограду впливає саме на судинну стінку вен і допомагає усунути її порушення. Червоне листя винограду здавна використовувалося у Франції для лікування опухлих хворобливих ніг. Сьогодні їх використання у цій галузі науково обґрунтовано. Червоне листя винограду внесено до IX видання Французької фармакопеї, згідно з даними якої традиційними показаннями до їх застосування є венозна недостатність, виражена симптомом "важких ніг", набряклістю, проявом ламкості судин та капілярів. «Венокорсет» - натуральний засіб на основі екстракту червоного листя винограду для турботи про красу та здоров'я Ваших ніг. Капсули «Венокорсет» – джерело поліфенолів – зсередини впливають на стінки венозних судин та капілярів, сприяють зміцненню та зниженню їх проникності. Гель «Венокорсет» - зовнішній засіб для покращення кровообігу, зняття набряків та почуття тяжкості в ногах. Екстракт червоного листя винограду та екстракт буркуну сприяють зменшенню набряків та зняттю почуття тяжкості та втоми ніг.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиЩодня вранці та ввечері наносити тонкий шар гелю на чисту шкіру ніг та втирати легкими масажними рухами. Тривалість застосування – не менше 3-4 тижнів. Допускається тривале застосування – до 6 місяців.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт червоного листя винограду, капсула (желатин, діоксид титану (барвник)), крохмаль кукурудзяний (наповнювач), стеарат кальцію та діоксид кремнію аморфний (агенти антистежують).Характеристика«Саме взуття робить жінку – Жінкою!» — говорила секретарка Вірочка з фільму «Службовий роман». І вона мала рацію! А щоб у будь-якому взутті ваші ніжки завжди залишалися стрункими, легкими та привабливими, візьміть у помічники «Венокорсет». У складі капсул «Венокорсет» - екстракт червоного листя винограду, одного з найпопулярніших і надійних компонентів при венозній недостатності. Він зміцнює стінки судин, знижує проникність судинної стінки, підтримує венозний кровообіг, знімає відчуття тяжкості та втоми. Швейцарський екстракт червоного листя винограду з високим вмістом активних речовин — одна з найпопулярніших і найнадійніших складових біологічно активних добавок до їжі для краси та здоров'я ніг. «Венокорсет» добре сумісний з іншими ліками та практично не має протипоказань та побічних дій. Хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок – синдром, який за статистикою проявляється практично у кожної другої жінки та кожного третього чоловіка. Зовні це проявляється набряками нижніх кінцівок, зміною венозного малюнка, появою судинних зірочок і супроводжується тяжкістю в ногах – від легкої втоми до справжньої свинцевої тяжкості. Втрачається краса і гладкість ніг, зникає легкість руху, а набряки можуть навіть змінити форму ніг. Чоловіків зовнішні прояви, звичайно, хвилюють мало, але для жінок – зберегти легкість, красу та здоров'я ніг – турбота №1. Причинами виникнення хронічної венозної недостатності є зниження міцності та еластичності судин, порушення їх проникності та, як наслідок, порушення венозного кровообігу. Зміцнення судин, підвищення їх еластичності, зниження проникності судинної стінки дозволить покращити венозний кровотік та усунути симптоми венозної недостатності, такі як набряки, відчуття тяжкості та втоми в ногах. Екстракт червоного листя винограду впливає саме на судинну стінку вен і допомагає усунути її порушення. Червоне листя винограду здавна використовувалося у Франції для лікування опухлих хворобливих ніг. Сьогодні їх використання у цій галузі науково обґрунтовано. Червоне листя винограду внесено до IX видання Французької фармакопеї, згідно з даними якої традиційними показаннями до їх застосування є венозна недостатність, виражена симптомом "важких ніг", набряклістю, проявом ламкості судин та капілярів. «Венокорсет» - натуральний засіб на основі екстракту червоного листя винограду для турботи про красу та здоров'я Ваших ніг. Капсули «Венокорсет» – джерело поліфенолів – зсередини впливають на стінки венозних судин та капілярів, сприяють зміцненню та зниженню їх проникності. Гель «Венокорсет» - зовнішній засіб для покращення кровообігу, зняття набряків та почуття тяжкості в ногах. Лінія «Венокорсет» бореться з причинами набряків, діючи зсередини та зовні: капсули «Венокорсет» зміцнюють стінки судин ніг, а гель для ніг «Венокорсет» допомагає боротися з тяжкістю та набряками ще швидше! При цьому вас порадує не тільки якість лінії, але її доступна ціна. Лінія "Венокорсет" - надійний корсет для гарних ніжок!Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 капсули щодня вранці під час їжі. Тривалість прийому не менше ніж 1 місяць. За необхідності прийом можна повторювати 3-4 десь у рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г. активні речовини: троксерутин у перерахунку на 100 % речовина – 2 г, гепарин натрію у перерахунку на суху речовину – 0,25 г (30000 МЕ), декспантенол у перерахунку на 100 % речовина – 5 г; допоміжні речовини: фенілетанол 1 г, пропіленгліколь 10 г, карбомер 940 або 980 0,8 г, трометамол 0,4 г, вода очищена до 100 г. По 40 або 100 г у тубі алюмінієвої. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиПрозорий або майже прозорий гель світло-жовтого кольору із специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії для місцевого застосування + інші препарати.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні активні речовини швидко всмоктуються шкірою. Гепарин накопичується у верхніх шарах і активно зв'язується з протеїнами шкіри, декспантенол проникає у всі шари шкіри та перетворюється на пантотенову кислоту, троксерутин через 30 хвилин виявляється в дермі, а через 2-5 годин у підшкірній жировій клітковині.ФармакодинамікаВенолайф® гель - комбінований препарат для зовнішнього застосування, фармакологічні властивості якого зумовлені дією речовин, що входять до його складу. Гепарин – антикоагулянт прямої дії, природний протизгортаючий фактор організму – має протизапальну дію, сприяє регенерації сполучної тканини за рахунок пригнічення активності гіалуронідази; перешкоджає тромбоутворенню, активує фібринолітичні властивості крові; покращує місцевий кровообіг. Декспантенол – провітамін В5 – у шкірі перетворюється на пантотенову кислоту, що входить до складу коензиму А, який відіграє важливу роль у процесах ацетилювання та окислення; покращуючи обмінні процеси, декспантенол сприяє регенерації пошкоджених тканин; покращує всмоктування гепарину. Троксерутин – ангіопротекторний засіб; має Р-вітамінну активність (знижує судинно-тканинну проникність і ламкість капілярів), сприяє нормалізації мікроциркуляції та трофіки тканин, зменшує застійні явища у венах та паравенозних тканинах, має антиексудативну та протизапальну дію.Показання до застосуванняНабряково-больовий синдром та мікроциркуляторно-трофічні порушення, зумовлені венозною недостатністю нижніх кінцівок (варикозне розширення вен, гострий та хронічний тромбофлебіт, посттромбофлебітичний синдром, хронічний лімфостаз). Травми м'яких тканин (гематоми, вивихи, розтягнення). Для прискорення грануляції та епітелізації трофічних виразок у фазі регенерації (за відсутності вираженої ексудації).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, відкриті інфіковані рани або рани із рясним ексудуванням у місці нанесення, дитячий вік до 1 року.Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату Венолайф при вагітності та в період лактації.Побічна діяМожливі місцеві прояви алергічних реакцій (шкірний висип, свербіж).Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Наносять тонким шаром на уражену область 2-3 рази на добу, рівномірно розподіляючи по поверхні шкіри легкими рухами, що втирають, до повного вбирання. Курс лікування становить 2-3 тижні. Необхідність подальшого лікування визначає лікар, виходячи з тяжкості патологічного процесу та результатів клінічних аналізів. При рецидиві захворювання курс лікування можна проводити 2-3 рази на рік. При трофічних виразках зі слабкою ексудацією перед застосуванням препарату ранову поверхню очищають від ексудату та некротичних тканин, при необхідності промивають розчином перекису водню 3%, нітрофуралу 1:5000 або хлоргексидійну біглюконату 0,05% і просушують. Гель наносять рівномірним тонким шаром таким чином, щоб вся уражена поверхня була покрита препаратом і накладають стерильну марлеву пов'язку. Зміну пов'язок проводять 1 раз на добу. При відкритому способі лікування препарат наносять 1-2 рази на день. Тривалість лікування визначається динамікою епітелізації.ПередозуванняПередозування малоймовірне у зв'язку з малою системною абсорбцією компонентів гелю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВенолайф® не призначений для застосування в офтальмології, для інтравагінального та ректального введення.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г. активні речовини: троксерутин у перерахунку на 100 % речовина – 2 г, гепарин натрію у перерахунку на суху речовину – 0,25 г (30000 МЕ), декспантенол у перерахунку на 100 % речовина – 5 г; допоміжні речовини: фенілетанол 1 г, пропіленгліколь 10 г, карбомер 940 або 980 0,8 г, трометамол 0,4 г, вода очищена до 100 г. По 40 або 100 г у тубі алюмінієвої. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиПрозорий або майже прозорий гель світло-жовтого кольору із специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії для місцевого застосування + інші препарати.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні активні речовини швидко всмоктуються шкірою. Гепарин накопичується у верхніх шарах і активно зв'язується з протеїнами шкіри, декспантенол проникає у всі шари шкіри та перетворюється на пантотенову кислоту, троксерутин через 30 хвилин виявляється в дермі, а через 2-5 годин у підшкірній жировій клітковині.ФармакодинамікаВенолайф® гель - комбінований препарат для зовнішнього застосування, фармакологічні властивості якого зумовлені дією речовин, що входять до його складу. Гепарин – антикоагулянт прямої дії, природний протизгортаючий фактор організму – має протизапальну дію, сприяє регенерації сполучної тканини за рахунок пригнічення активності гіалуронідази; перешкоджає тромбоутворенню, активує фібринолітичні властивості крові; покращує місцевий кровообіг. Декспантенол – провітамін В5 – у шкірі перетворюється на пантотенову кислоту, що входить до складу коензиму А, який відіграє важливу роль у процесах ацетилювання та окислення; покращуючи обмінні процеси, декспантенол сприяє регенерації пошкоджених тканин; покращує всмоктування гепарину. Троксерутин – ангіопротекторний засіб; має Р-вітамінну активність (знижує судинно-тканинну проникність і ламкість капілярів), сприяє нормалізації мікроциркуляції та трофіки тканин, зменшує застійні явища у венах та паравенозних тканинах, має антиексудативну та протизапальну дію.Показання до застосуванняНабряково-больовий синдром та мікроциркуляторно-трофічні порушення, зумовлені венозною недостатністю нижніх кінцівок (варикозне розширення вен, гострий та хронічний тромбофлебіт, посттромбофлебітичний синдром, хронічний лімфостаз). Травми м'яких тканин (гематоми, вивихи, розтягнення). Для прискорення грануляції та епітелізації трофічних виразок у фазі регенерації (за відсутності вираженої ексудації).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, відкриті інфіковані рани або рани із рясним ексудуванням у місці нанесення, дитячий вік до 1 року.Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату Венолайф при вагітності та в період лактації.Побічна діяМожливі місцеві прояви алергічних реакцій (шкірний висип, свербіж).Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Наносять тонким шаром на уражену область 2-3 рази на добу, рівномірно розподіляючи по поверхні шкіри легкими рухами, що втирають, до повного вбирання. Курс лікування становить 2-3 тижні. Необхідність подальшого лікування визначає лікар, виходячи з тяжкості патологічного процесу та результатів клінічних аналізів. При рецидиві захворювання курс лікування можна проводити 2-3 рази на рік. При трофічних виразках зі слабкою ексудацією перед застосуванням препарату ранову поверхню очищають від ексудату та некротичних тканин, при необхідності промивають розчином перекису водню 3%, нітрофуралу 1:5000 або хлоргексидійну біглюконату 0,05% і просушують. Гель наносять рівномірним тонким шаром таким чином, щоб вся уражена поверхня була покрита препаратом і накладають стерильну марлеву пов'язку. Зміну пов'язок проводять 1 раз на добу. При відкритому способі лікування препарат наносять 1-2 рази на день. Тривалість лікування визначається динамікою епітелізації.ПередозуванняПередозування малоймовірне у зв'язку з малою системною абсорбцією компонентів гелю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВенолайф® не призначений для застосування в офтальмології, для інтравагінального та ректального введення.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Очищена мікронізована флавоноїдна фракція (у перерахунку на безводну речовину), що містить діосмін (90%) та інші флавоноїди (10%) – 500 мг або 1000 мг; допоміжні речовини: желатин, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію, тальк; Плівкова оболонка: готова суміш "Вівакаут" [макрогол 6000, титану діоксид, гліцерол, магнію стеарат, гіпромелоза, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий], натрію лаурилсульфат. Пігулки 500 мг або 1000 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 3 або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиДозування 500 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, оранжево-рожевого кольору. На зламі пігулка від світло-жовтого до сіро-жовтого кольору, неоднорідної структури. Допускається наявність мармуру. Дозування 1000 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, оранжево-рожевого кольору з ризиком з двох сторін. На зламі пігулка від світло-жовтого до сіро-жовтого кольору, неоднорідної структури. Допускається наявність мармуру.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаОсновне виділення препарату відбувається з фекаліями. З сечею, у середньому, виводиться близько 14% прийнятої кількості препарату. Період напіввиведення становить 11 годин. Препарат піддається активному метаболізму, що підтверджується присутністю фенолових кислот у сечі.ФармакодинамікаКомбінація діосмін+гесперидин має венотонізуючі та ангіопротективні властивості. Препарат зменшує розтяжність вен та венозний застій, знижує проникність капілярів та підвищує їх резистентність. Результати клінічних досліджень підтверджують фармакологічну активність препарату щодо показників венозної гемодинаміки. Статистично достовірний дозозалежний ефект препарату був продемонстрований для наступних венозних плетизмографічних параметрів: венозної ємності, венозної розтяжності, часу венозного спорожнення. Оптимальне співвідношення "доза-ефект" спостерігається прийому 1000 мг на день. Комбінація діосмін+гесперидин підвищує венозний тонус: за допомогою венозної оклюзійної плетизмографії було показано зменшення часу венозного спорожнення. У пацієнтів з ознаками вираженого порушення мікроциркуляції після терапії препаратом відзначалося (статистично достовірне порівняно з плацебо) підвищення капілярної резистентності, оціненої методом ангіостереометрії. Доведено терапевтичну ефективність комбінації діосмін+гесперидин при лікуванні хронічних захворювань вен нижніх кінцівок, а також при лікуванні геморою.Показання до застосуванняВенолайф Дуо показаний для терапії симптомів хронічних захворювань вен (усунення та полегшення симптомів). Терапія симптомів венозно-лімфатичної недостатності: біль; судоми нижніх кінцівок; відчуття тяжкості та розпирання в ногах; "втома" ніг. Терапія проявів венозно-лімфатичної недостатності: набряки нижніх кінцівок; трофічні зміни шкіри та підшкірної клітковини; венозні трофічні виразки. Симптоматична терапія гострого та хронічного геморою.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Не рекомендується прийом препарату жінкам, що годують.Вагітність та лактаціяВагітність Експерименти на тваринах не виявили тератогенних ефектів. До цього часу не було повідомлень про небажані ефекти під час застосування препарату вагітними жінками. Годування грудьми Через відсутність даних щодо виведення препарату з грудним молоком, які годують жінкам, не рекомендується прийом препарату. Вплив на репродуктивну функцію Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПобічні ефекти комбінації діосмін + гесперидин, що спостерігалися в ході клінічних досліджень, були легким ступенем виразності. Переважно відзначалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту (діарея, диспепсія, нудота, блювання). Під час прийому комбінації діосмін+гесперидин повідомлялося про наступні побічні ефекти у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку центральної нервової системи: Рідко: запаморочення, біль голови, загальне нездужання. З боку шлунково-кишкового тракту: Часто: діарея, диспепсія, нудота, блювання. Нечасто: коліт. Неуточнена частота: біль у животі. З боку шкірних покривів: Рідко: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка. Неуточненої частоти: ізольований набряк обличчя, губ, повік. У виняткових випадках ангіоневротичний набряк. Інформуйте лікаря про появу у Вас будь-яких, у тому числі не згаданих у даній інструкції небажаних реакцій, а також про зміну лабораторних показників на фоні терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічних досліджень щодо вивчення взаємодій комбінації діосмін+гесперидин з іншими лікарськими засобами не проводилося. До цього часу не повідомлялося про виявлені випадки лікарської взаємодії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза при венозно-лімфатичній недостатності – 1000 мг на добу, переважно вранці, під час їди. Таблетки слід ковтати, запиваючи водою. Ризик на таблетці призначений виключно для поділу з метою полегшення проковтування. Тривалість курсу лікування може становити кілька місяців (до 12 місяців). У разі повторного виникнення симптомів за рекомендацією лікаря курс лікування може бути повторений. Рекомендована доза при гострому геморої – 3000 мг на добу (по 1000 мг уранці, вдень та ввечері) протягом 4 днів, потім по 2000 мг на добу (по 1000 мг уранці та ввечері) протягом наступних 3 днів. Рекомендована доза при хронічному геморої – 1000 мг на добу.ПередозуванняВипадків передозування не описано. При передозуванні препарату негайно зверніться за медичною допомогою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред тим, як почати приймати препарат Венолайф Дуо, рекомендується проконсультуватися з лікарем. При загостренні геморою призначення Венолайф Дуо не замінює специфічного лікування інших анальних порушень. Тривалість лікування не повинна перевищувати термінів, зазначених у розділі "Спосіб застосування та дози". У разі, якщо симптоми не зникають після рекомендованого курсу терапії, слід пройти огляд у проктолога, який підбере подальшу терапію. За наявності порушень венозного кровообігу максимальний ефект лікування забезпечується поєднанням терапії зі здоровим (збалансованим) способом життя: бажано уникати тривалого перебування на сонці, тривалого перебування на ногах, а також рекомендується зниження надлишкової маси тіла. Піші прогулянки і, у деяких випадках, носіння спеціальних панчох сприяють покращенню циркуляції крові. Негайно зверніться до лікаря, якщо в процесі лікування ваш стан погіршився або поліпшення не настало. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Клінічних досліджень щодо вивчення впливу комбінації діосмін+гесперидин на здатність керувати автомобілем та виконувати роботи, що вимагають високої швидкості психічних та фізичних реакцій, не проводилося. Однак на підставі доступних даних з безпеки можна зробити висновок, що діосмін + гесперидин не впливають (не мають значного впливу) на ці процеси.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаАктивна речовина: гідроксиетилрутозиди 300 мг Допоміжні речовини: макрогол 6000 – 9 мг, порожня тверда желатинова капсула (желатин – близько 63.0097 мг, вода – 11.02 мг, титану діоксид – близько 1.5 мг, барвник заліза оксид жовтий – близько 0.47 мг). Склад чорних чорнил: шеллак в етанолі, барвник заліза оксид чорний, н-бутанол, пропіленгліколь, ізопропанол, водний аміак.Опис лікарської формиКапсули желатинові, матові, жовто-бежевого кольору, без запаху з написом "Venoruton 300"; вміст капсул – порошок від жовтого до коричнево-жовтого кольору, без запаху.ХарактеристикаАнгіопротекторний засібФармакотерапевтична групаПрепарат має ангіопротекторну та флеботонізуючу дію. Похідна рутина. Діє переважно на капіляри та вени. Зменшує пори між ендотеліальними клітинами за рахунок модифікації волокнистого матриксу, розташованого між клітинами ендотелію. Інгібує агрегацію та збільшує ступінь деформованості еритроцитів. Чинить протизапальну дію. При хронічній венозній недостатності Венорутон зменшує вираженість таких її проявів як набряки, біль, судоми, трофічні розлади, варикозні виразки. Зменшує симптоми, пов'язані з гемороєм, зокрема. біль, свербіж та кровотеча. Вплинув на проникність і резистентність стінок капілярів, препарат сприяє уповільненню розвитку діабетичної ретинопатії. Завдяки впливу рутозиду на реологічні властивості крові препарат сприяє запобіганню мікротромбозів сітківки.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після прийому внутрішньо абсорбція становить близько 10-15%. Cmax у плазмі крові досягається в межах 1-9 год. Протягом 120 год концентрації залишаються обумовленими; їх зниження відбувається біекспоненційно. Виведення T1/2 становить 10-25 год. O-(β-гідроксіетил)-рутозиди та їх глюкуронові метаболіти виводяться в основному з жовчю, 3-6% виводиться нирками за 48 год.ІнструкціяПризначають на початку лікування по 300 мг (1 капсула) 3 рази на добу під час їжі. Зменшення симптомів зазвичай відзначається протягом 2 тижнів лікування. Рекомендується продовжувати прийом препарату в тій же дозі або знижують до мінімальної підтримуючої дози 600 мг на добу, або зупиняють лікування. При цьому досягнутий ефект зберігається протягом 4 тижнів. Капсули ковтають повністю, запиваючи достатньою кількістю води. При лімфостазі рекомендована доза становить 3 г на добу. При діабетичній ретинопатії призначають по 0,9-1,8 г на добу.Показання до застосуванняХронічна венозна недостатність; постфлебітичний синдром; трофічні порушення при варикозній хворобі; трофічні виразки; як допоміжне лікування при лімфостазі після проведення склерозуючої терапії та видалення варикозних вузлів; геморой (біль, ексудація, свербіж та кровотеча); венозна недостатність та геморой при вагітності, починаючи з ІІ триместру; як допоміжне лікування ретинопатії у пацієнтів з цукровим діабетом, при артеріальній гіпертензії та атеросклерозі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рутозид або інших компонентів препарату; І триместр вагітності, дитячий вік до 18 роківВагітність та лактаціяУ ході клінічних досліджень вивчалося застосування Венорутона при вагітності, проте його застосування в І триместрі спеціально не вивчалося. Застосування у І триместрі вагітності протипоказане. У дослідженнях, проведених на тваринах, не було зазначено тератогенного та іншого небажаного впливу препарату на плід. Призначати Венорутон® всередину рекомендується лише починаючи з II триместру вагітності, коли очікувана користь для матері від його застосування перевищує можливий ризик для плода.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, діарея, печія. Алергічні реакції: шкірний висип. Інші: головний біль, припливи крові до обличчя. Побічні ефекти швидко зникають після припинення застосування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиДія Венорутона посилюється при одночасному застосуванні з аскорбіновою кислотою.ПередозуванняПро випадки передозування, які супроводжувалися клінічними симптомами, не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосовувати з обережністю при печінковій, нирковій або серцевій недостатності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаAqua, Aesculus Hippocastanum Extract, Laminaria Digitata Extract, Urea, PEG-40 Hydrogenated Castor Oil, Propylene Glycol, Panthenol, Methylisothiazolinone, Phenoxyethanol, Troxerutin, Acrylates/C10-30 Alkyl Acry Sodium Hydroxide. Упаковка туба 50 г.ХарактеристикаГель «ВЕНОТОЛ ZD» рекомендований для догляду за шкірою втомлених ніг. Троксерутин покращує мікроциркуляцію, запобігаючи виникненню тяжкості в ногах. Екстракт кінського каштана нормалізує стан шкіри, має протинабрякову дію, сприяє зменшенню почуття втоми в ногах. Комплексно впливаючи, ментол і масло м'яти перцевої освіжають шкіру і створюють ефект «легких ніг», що охолоджує. Пантенол зволожує, сприяє усуненню мікротріщин на шкірі стоп.ІнструкціяНанести легкими рухами на шкіру тонким шаром 2-3 рази на день. Рекомендується для щоденного використання.Показання до застосуванняВід набряків нігПротипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентівУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт червоного листя винограду (Vitis vinifera), «Асклезан Б» (екстракт листя ліщини (Corylus avellana)), Кверцетин (Quercetinum)ХарактеристикаРекомендується для профілактики і як компонент комплексної терапії при венозній недостатності. Додаткове джерело кварцетину.РекомендуєтьсяРекомендується для профілактики і як компонент комплексної терапії при венозній недостатності.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому: 1 місяць. Прийом рекомендується повторювати 2-3 рази на рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаДіосмін, желатин (капсула), кінського каштану екстракт, Гесперидин, «Асклезан Б» (екстракт ліщини), Дігідрокверцетин, Магнію стеарат (антистежуючий агент).ХарактеристикаБіологічно-активна добавка до їжі «Венозол» капсули рекомендується як джерело дигідрокверцетину, гесперидину, діосміну. Сприяє покращенню лімфатичного відтоку, підвищенню венозного тонусу.РекомендуєтьсяСприяє покращенню лімфатичного відтоку, підвищенню венозного тонусу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 капсулі 1-2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому: 6-8 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаWater, Distilled monoglyceride, Hydrogenated Soybean Oil, Stearic acid, Olea Europaea (Olive) Oil, Hamamelis Virginiana Leaf Extract, Pinus Pinaster Bark Extract, Ruscus Aculeatus Root Extract, Vitis Vinifera Leaf Extract, Beeswax, Fucus Vesiculos Extract, Paraffinum Liquidum/Mineral Oil, Arnica Montana Flower Extract, Corylus avellana Extract, Ceto Stearyl Alcohol, Dimethicone, Phenoxyethanol, Tocopheryl Acetate, Rutin, Glycerine, Sodium hydroxide, Sodium Lactate (і) and) Ethyl Paraben (and) Propyl Paraben, Methylchloroisothiazolinone (and) Methylisothiazolinone, Butylhydroxyanisol (and) Butylhydroxytoluol (and) propylgallate (and) Citric Acid, Parfum, Benzyl SalicylateХарактеристикаКрем для ніг, багатий за складом цілющими натуральними органічними екстрактами рослинного комплексу Ennacomplex 269, ліщини та арніки, для зняття напруги в ногах та надання легкості та комфорту. Активні рослинні компоненти, діосмін та гесперидин покращують циркуляцію крові, тонізують, зміцнюють стінки капілярів.Властивості компонентівДіосмін - надає зміцнюючий вплив на капіляри, суттєво знижуючи їхню ламкість. Нормалізує лімфодренаж, у результаті йдуть набряки, почуття втоми, болю. Відновлює природний кровотік у ногах, посилює венозний тонус.Гесперидин -надає виражену антиоксидантну дію, зміцнює сполучну тканину, покращує кровообіг і стан капілярних судин, забезпечує нормальний відтік лімфи. Нормалізує мікроциркуляцію, знімає набряки тканин. Ennacomplex 269 являє собою рослинний комплекс для догляду за «важкими» ногами, що володіє тонізуючими здібностями, що покращує циркуляцію крові, надає протизапальну та захисну дію. В комплекс входять екстракти листя лісового горіха, кореневища голки шипуватої, листя червоного винограду, кори сосни.протизапальну, аналгетичну та ранозагоювальну дію. Екстракт лісового ліщини (ліщини) сприяє зміцненню стінок капілярів і вен, підвищенню їх еластичності, поліпшенню місцевого кровообігу, внаслідок чого знижується інтенсивність судинного малюнка на шкірі. Екстракт з листя гамамелісу застосовується як кровоспинний і капіляропротективний засіб. Оливкова олія -багато ненасиченими жирними кислотами і вітаміном Е, живить клітини шкіри. і пом'якшує роговий шар, має протизапальну активність.Вітамін Р – група біологічно активних речовин рослинного походження – біофлавоноїдів, які у взаємодії з вітаміном С зменшують проникність та підвищують міцність капілярів. Рутин – потужний біофлавоноїд, який також сприяє підтримці кровообігу.ІнструкціяНаносити на шкіру регулярно тонким шаром, м'якими, масажними рухами.РекомендуєтьсяКрем для ніг, багатий за складом цілющими натуральними органічними екстрактами рослинного комплексу Ennacomplex 269, ліщини та арніки, для зняття напруги в ногах та надання легкості та комфорту. Активні рослинні компоненти, діосмін та гесперидин покращують циркуляцію крові, тонізують, зміцнюють стінки капілярів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N60 Форма випуску таб. . .
Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль для інгаляцій дозований – 1 доза: активна речовина: сальбутамолу сульфат – 120,5 мкг (еквівалентно 100 мкг сальбутамолу); допоміжні речовини: тетрафторетан – 1 доза. У балоні аерозольному алюмінієвому (у комплекті з дозуючим пристроєм); у пачці картонної 1 балон.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований: алюмінієвий інгалятор, оснащений дозуючим пластмасовим пристроєм із захисним ковпачком, що містить суспензію білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаБронходилатируюча, бета-адреноміметична.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення 10-20% дози сальбутамолу досягають нижніх дихальних шляхів. Інша частина дози залишається в інгаляторі або відкладається в ротоглотці, а потім проковтується. Фракція, що відклалася в дихальних шляхах, абсорбується в легеневі тканини та кров, але не метаболізується у легенях. Ступінь зв'язування сальбутамолу із білками плазми становить близько 10%. Сальбутамол, що потрапив у кров, піддається метаболізму в печінці і екскретується, переважно з сечею, у незміненому вигляді або у вигляді фенольного сульфату. Проковтнута частина інгаляційної дози абсорбується із ШКТ і піддається активному метаболізму при першому проходженні через печінку, перетворюючись на фенольний сульфат. Незмінений сальбутамол та кон'югат екскретуються переважно із сечею. Введений внутрішньовенний сальбутамол має T1/2 4-6 год. Виводиться частково нирками і частково в результаті метаболізму до неактивного 4'-О-сульфату (фенольний сульфат), який також виводиться переважно із сечею. З калом екскретується лише незначна частина введеної дози сальбутамолу. Більшість дози сальбутамолу, введеної в організм внутрішньовенно, пероральним або інгаляційним шляхом, екскретується протягом 72 годин.ФармакодинамікаСальбутамол є селективним агоністом β2-адренорецепторів. У терапевтичних дозах він діє на β2-адренорецептори гладкої мускулатури бронхів, незначно впливаючи або взагалі не впливаючи на β1-адренорецептори міокарда. Чинить бронходилатируючий ефект, попереджаючи або купуючи спазм бронхів, знижує опір у дихальних шляхах. Збільшує життєву ємність легень. Збільшує мукоциліарний кліренс (при хронічному бронхіті до 36%), стимулює секрецію слизу, активує миготливий епітелій. У рекомендованих терапевтичних дозах не негативно впливає на ССС, не викликає підвищення АТ. У меншій мірі, порівняно з ЛЗ цієї групи, має позитивну хроно- та інотропну дію. Викликає розширення коронарних артерій. Має ряд метаболічних ефектів: знижує концентрацію калію в плазмі, впливає на глікогеноліз та виділення інсуліну, надає гіперглікемічний (особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою) та ліполітичний ефект, збільшує ризик розвитку ацидозу. Після застосування інгаляційних форм дія розвивається швидко, початок ефекту через 5 хв, максимум через 30-90 хв (75% максимального ефекту досягається протягом 5 хв), тривалість - 4-6 год.ІнструкціяПеревірка інгалятора: перед першим використанням інгалятора або в тому випадку, якщо інгалятором не користувалися тиждень або довше, слід видалити ковпачок з мундштука, злегка стиснувши ковпачок з боків, добре струсити інгалятор і натиснути на клапан аерозолю для вивільнення 1 інгаля у справності інгалятора. Використання інгалятора Видалити ковпачок із мундштука, злегка стиснувши ковпачок із боків. Оглянути мундштук зсередини та зовні, щоб переконатися, що він чистий. Добре струсити інгалятор. Тримати інгалятор між вказівним та великим пальцями у вертикальному положенні дном вгору, при цьому великий палець повинен розташовуватися на підставі під мундштуком. Зробити повільний глибокий видих, обхопивши мундштук губами, не стискаючи зубами. Виробляючи максимально глибокий вдих через рот одночасно натиснути на верхню частину інгалятора для вивільнення 1 інгаляційної дози сальбутамолу. Затримати подих на кілька секунд, вийняти мундштук із рота, потім повільно видихнути. Для отримання другої дози, тримаючи інгалятор у вертикальному положенні, почекати близько 30 с і потім повторити пункти 3-7. Щільно закрити мундштук захисним ковпачком. Увага! Виконуючи пункти 5, 6 та 7 – не можна поспішати. Слід починати вдих якнайповільніше, безпосередньо перед натисканням на клапан інгалятора. У перші кілька разів рекомендується попрактикуватися перед дзеркалом. Якщо видно "туман", що виходить з верхньої частини інгалятора або з куточків рота, слід почати все заново з пункту 3. Якщо лікар дав інші інструкції з використання інгалятора, слід суворо дотримуватися їх. Потрібно зв'язатися з лікарем, якщо виникнуть труднощі з використанням інгалятора. Очищення інгалятора: Інгалятор необхідно чистити не менше 1 разу на тиждень. Вийняти металевий балончик із пластмасового корпусу та зняти кришку мундштука. Ретельно промити пластмасовий корпус та кришку мундштуку під струменем теплої води. Просушити пластмасовий корпус та кришку мундштука повністю як зовні, так і всередині. Не допускати перегрівання. Помістити металевий балончик у пластмасовий корпус та надіти кришку мундштука. Не слід занурювати металевий балон у воду.Показання до застосуванняБронхіальна астма: усунення нападів бронхіальної астми, в т.ч. при загостренні бронхіальної астми тяжкої течії; запобігання нападам бронхоспазму, пов'язаних з впливом алергену або спричиненим фізичним навантаженням; застосування як одного з компонентів при тривалій підтримувальній терапії бронхіальної астми; ХОЗЛ, що супроводжується оборотною обструкцією дихальних шляхів. Хронічний бронхіт.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; ведення передчасних пологів; загрозливий аборт; дитячий вік до 2 років. З обережністю: тахіаритмія, міокардит, вади серця, аортальний стеноз, ІХС, тяжка хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, тиреотоксикоз, феохромоцитома, декомпенсований цукровий діабет, глаукома, епіприпадки, ниркова або печінкова лактації.Вагітність та лактаціяВагітним жінкам препарат призначається лише у разі, коли очікувана користь для пацієнтки перевищує потенційний ризик для плода. У ході постреєстраційного спостереження було виявлено рідкісні випадки різних вад розвитку у дітей, включаючи формування вовчої пащі та вад розвитку кінцівок, на фоні прийому матерями під час вагітності сальбутамолу. У деяких випадках матері приймали кілька супутніх лікарських препаратів протягом вагітності. Причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату не встановлено. Сальбутамол, ймовірно, проникає в грудне молоко, тому його не рекомендується призначати жінкам, що годують, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для самої пацієнтки переважує потенційний ризик для дитини. Немає даних про те, чи має присутній у грудному молоці сальбутамол шкідливу дію на новонародженого.Побічна діяНебажані реакції перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження, яка визначена таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив'янку, бронхоспазм, гіпотонію та колапс. З боку обміну речовин: рідко – гіпокаліємія (терапія β2-агоністами може призводити до значної гіпокаліємії); дуже рідко – лактоацидоз. Дуже рідкісні випадки лактоацидозу були зареєстровані у пацієнтів, які отримали сальбутамол внутрішньовенно та Вентолін Небули для лікування загострень бронхіальної астми. З боку нервової системи: часто – тремор, головний біль; дуже рідко – гіперактивність. З боку ССС: часто – тахікардія; іноді – сильне серцебиття (пульсація, пальпітація); рідко – розширення периферичних судин; дуже рідко – аритмія, включаючи миготливу аритмію, суправентрикулярну тахікардію та екстрасистолію. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – парадоксальний бронхоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: іноді – подразнення слизової оболонки рота та глотки. З боку кістково-м'язової системи: іноді м'язові судоми.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасно застосовувати сальбутамол та неселективні блокатори β-адренорецепторів, такі як пропранолол. Сальбутамол не протипоказаний пацієнтам, які одержують інгібітори МАО. У хворих з тиреотоксикозом посилює дію стимуляторів ЦНС та тахікардію. Теофілін та інші ксантини при одночасному застосуванні підвищують ймовірність розвитку тахіаритмії; засоби для інгаляційної анестезії, леводопа – важкої шлуночкової аритмії. Одночасне призначення з антихолінергічними засобами (в т.ч. інгаляційними) може сприяти підвищенню внутрішньоочного тиску. Діуретики та глюкокортикостероїди посилюють гіпокаліємічну дію сальбутамолу.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Вирішити питання про збільшення дози або частоти застосування препарату може лише лікар. Не рекомендується застосовувати інгалятор Вентолін частіше 4 рази на добу. Потреба в частому застосуванні максимальних доз Вентоліна® або раптовому збільшенні дози свідчить про погіршення перебігу захворювання. Дорослі (у т.ч. пацієнти похилого віку) Купірування нападу бронхоспазму: рекомендована доза становить 100-200 мкг (1-2 інгаляції). Запобігання нападам бронхоспазму, пов'язаним з впливом алергену або спричиненим фізичним навантаженням: рекомендована доза — 200 мкг (2 інгаляції) за 10–15 хв до дії провокуючого фактора. Тривала підтримуюча терапія: доза, що рекомендується, — до 200 мкг (2 інгаляції) 4 рази на добу. Діти Купірування нападу бронхоспазму: рекомендована доза становить 100-200 мкг (1-2 інгаляції). Запобігання нападам бронхоспазму, пов'язаним з впливом алергену або спричиненим фізичним навантаженням: рекомендована доза — 100–200 мкг (1–2 інгаляції) за 10–15 хв до дії провокуючого фактора. Тривала підтримуюча терапія: доза, що рекомендується, — 200 мкг (2 інгаляції) 4 рази на добу. Вентолін® можна вводити через Спейсер Бебіхалер.ПередозуванняСимптоми: частіші – гіпокаліємія, зниження артеріального тиску, тахікардія, м'язовий тремор, нудота, блювання; менш часті – збудження, гіперглікемія, респіраторний алкалоз, гіпоксемія, головний біль; рідкісні - галюцинації, судоми, тахіаритмія, тріпотіння шлуночків, розширення периферичних судин. Лікування: найкращими антидотами є кардіоселективні β-адреноблокатори. Однак блокатори β-адренорецепторів необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із нападами бронхоспазму в анамнезі. Застосування великих доз сальбутамолу може викликати гіпокаліємію, тому при підозрі передозування слід контролювати рівень калію в сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПотрібно проінструктувати пацієнтів про правильне використання інгалятора Вентолін®. Бронходилататори не повинні бути єдиним або основним компонентом терапії бронхіальної астми нестабільного або тяжкого перебігу. Якщо дія звичайної дози Вентоліна стає менш ефективною або менш тривалою (дія препарату повинна зберігатися не менше 3 годин), пацієнту слід звернутися до лікаря. Підвищення потреби застосування інгаляційних агоністів β2-адренорецепторів з короткою тривалістю дії для контролю симптомів бронхіальної астми свідчить про загострення захворювання. У разі слід переглянути план лікування пацієнта. Раптове та прогресуюче погіршення бронхіальної астми може становити загрозу для життя пацієнта, тому в подібних ситуаціях необхідно терміново вирішувати питання про призначення або збільшення дози кортикостероїдів. У таких пацієнтів рекомендується проводити щоденний моніторинг пікової швидкості видиху. Сальбутамол необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із тиреотоксикозом. Терапія агоністами β2-адренорецепторів, особливо при введенні парентерально або за допомогою небулайзера, може призводити до гіпокаліємії. Особливу обережність рекомендується виявляти при лікуванні тяжких нападів бронхіальної астми, оскільки в цих випадках гіпокаліємія може посилюватися внаслідок одночасного застосування похідних ксантину, глюкокортикостероїдів, діуретиків, а також внаслідок гіпоксії. У таких ситуаціях необхідно контролювати рівень калію у сироватці крові. Вплив на здатність керувати автомобілем та/або іншими механізмами. Немає даних.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
653,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСлизові оболонки шлунка великої рогатої худоби чи свиней.ХарактеристикаЧинить біорегулюючий вплив на слизову оболонку шлунка, нормалізує його моторику та ферментативну активність. Отриманий із слизової оболонки шлунка великої рогатої худоби і є комплексом білків і нуклеопротеїдів, що мають вибіркову дію на клітини слизової оболонки шлунка, сприяючи прискоренню відновлення функцій слизової оболонки шлунка - нормалізує його моторику та ферментативну активність.РекомендуєтьсяВентрамін рекомендується застосовувати для прискорення відновлення функцій слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки при її гострому та хронічному ураженні (гастрити, дуоденіти, виразкова хвороба), неповноцінному харчуванні, порушеннях процесу травлення та після оперативних втручань.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-3 таблетки 2-3 рази на день за 10-15 хвилин до їди, не розжовуючи. Тривалість прийому – 10-14 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВербена лікарська (трава) - 2, 5 г, горобина чорноплідна (плоди) - 2, 5 г, конюшина лучна (квіти) - 1, 0 г, чорна смородина (листя) - 1, 0 г, гінкго білоба (листя) - 0, 8 г, готу кола (трава) – 0, 3 г, календула лікарська (квіти) – 0, 3 г, кульбаба лікарська (корінь) – 0, 3 г. Допоміжні компоненти: аспавіт, кислота лимонна, бензоат натрію, вода , етиловий спирт 1,5% У флаконі 50мл. Показання до застосуванняЯк БАД - додаткове джерело флавоноїдів, антоціанів, дубильних речовин.