Татхимфармпрепараты АО

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: уміфеновір гідрохлорид 100 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 0.1722 г, повідон К25 (полівініл-піролідон середньомолекулярний) – 0.0064 г, кросповідон – 0.0094 г, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0.009 г3, магнію. Склад плівкової оболонки: ;опадрай II білий [лактози моногідрат - 36%, гіпромелоза - 28%, діоксид титану - 26%, макрогол-4000 (поліетиленгліколь 4000) - 10%] -0.012 р. 10 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; від білого до білого з кремовим відтінком кольору, круглі, двоопуклі, шорсткі, на зламі від білого до білого з зеленувато-жовтим або кремовим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб. Специфічно пригнічує віруси грипу А та В, коронавірус, асоційований з тяжким гострим респіраторним синдромом. За механізмом противірусної дії відноситься до інгібіторів злиття (фузії), взаємодіє з гемаглютиніном вірусу та перешкоджає злиттю ліпідної оболонки вірусу та клітинних мембран. Має помірну імуномодулюючу дію. Має інтерфероніндукувальну активність, стимулює гуморальні та клітинні реакції імунітету, фагоцитарну функцію макрофагів, підвищує стійкість організму до вірусних інфекцій. Знижує частоту розвитку ускладнень, пов'язаних із вірусною інфекцією, а також загострень хронічних бактеріальних захворювань. Терапевтична ефективність при вірусних інфекціях проявляється у зниженні вираження загальної інтоксикації та клінічних явищ, скороченні тривалості хвороби, зниженні ризику розвитку ускладнень. Належить до малотоксичних сполук (LD50 ;>4 г/кг). Не впливає на організм людини при пероральному застосуванні в рекомендованих дозах.ФармакокінетикаШвидко абсорбується та розподіляється по органах та тканинах. C max ;у плазмі крові при прийомі в дозі 50 мг досягається через 1.2 год, у дозі 100 мг - через 1.5 год. Метаболізується у печінці. T1/2; дорівнює 17-21 год. Близько 40% виводиться у незміненому вигляді, в основному з жовчю (38.9%) та в незначній кількості нирками (0.12%). Протягом першої доби виводиться 90% від введеної дози.Клінічна фармакологіяПротивірусний засіб.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування у дорослих та дітей: грип А та В, ГРВІ, тяжкий гострий респіраторний синдром (у т.ч. ускладнені бронхітом, пневмонією); вторинні імунодефіцитні стани; комплексна терапія хронічного бронхіту, пневмонії та рецидивуючої герпетичної інфекції. Профілактика післяопераційних інфекційних ускладнень та нормалізація імунного статусу. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 3-х років; підвищена чутливість до уміфеновіру.Побічна діяРідко: алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Дозу, кратність, тривалість застосування встановлюють залежно від віку пацієнта, показань, схеми профілактики або терапії. Разова доза – 50-200 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе виявляє центральної нейротропної активності і може застосовуватися в медичній практиці у профілактичних цілях практично здорових осіб різних професій, в т.ч. що вимагають підвищеної уваги та координації рухів (водії транспорту, оператори тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: уміфеновір гідрохлорид 100 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон К25 (полівініл-піролідон середньомолекулярний), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: ;опадрай II білий [лактози моногідрат - 36%, гіпромелоза - 28%, діоксид титану - 26%, макрогол-4000 (поліетиленгліколь 4000) - 10%] -0.012 р. 10 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб. Специфічно пригнічує віруси грипу А та В, коронавірус, асоційований з тяжким гострим респіраторним синдромом. За механізмом противірусної дії відноситься до інгібіторів злиття (фузії), взаємодіє з гемаглютиніном вірусу та перешкоджає злиттю ліпідної оболонки вірусу та клітинних мембран. Має помірну імуномодулюючу дію. Має інтерфероніндукувальну активність, стимулює гуморальні та клітинні реакції імунітету, фагоцитарну функцію макрофагів, підвищує стійкість організму до вірусних інфекцій. Знижує частоту розвитку ускладнень, пов'язаних із вірусною інфекцією, а також загострень хронічних бактеріальних захворювань. Терапевтична ефективність при вірусних інфекціях проявляється у зниженні вираження загальної інтоксикації та клінічних явищ, скороченні тривалості хвороби, зниженні ризику розвитку ускладнень. Належить до малотоксичних сполук (LD50 ;>4 г/кг). Не впливає на організм людини при пероральному застосуванні в рекомендованих дозах.ФармакокінетикаШвидко абсорбується та розподіляється по органах та тканинах. C max ;у плазмі крові при прийомі в дозі 50 мг досягається через 1.2 год, у дозі 100 мг - через 1.5 год. Метаболізується у печінці. T1/2; дорівнює 17-21 год. Близько 40% виводиться у незміненому вигляді, в основному з жовчю (38.9%) та в незначній кількості нирками (0.12%). Протягом першої доби виводиться 90% від введеної дози.Клінічна фармакологіяПротивірусний засіб.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування у дорослих та дітей: грип А та В, ГРВІ, тяжкий гострий респіраторний синдром (у т.ч. ускладнені бронхітом, пневмонією); вторинні імунодефіцитні стани; комплексна терапія хронічного бронхіту, пневмонії та рецидивуючої герпетичної інфекції. Профілактика післяопераційних інфекційних ускладнень та нормалізація імунного статусу. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 3-х років; підвищена чутливість до уміфеновіру.Побічна діяРідко: алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Дозу, кратність, тривалість застосування встановлюють залежно від віку пацієнта, показань, схеми профілактики або терапії. Разова доза – 50-200 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе виявляє центральної нейротропної активності і може застосовуватися в медичній практиці у профілактичних цілях практично здорових осіб різних професій, в т.ч. що вимагають підвищеної уваги та координації рухів (водії транспорту, оператори тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: уміфеновір гідрохлорид 50 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон К25 (полівініл-піролідон середньомолекулярний), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: ;опадрай II білий [лактози моногідрат - 36%, гіпромелоза - 28%, діоксид титану - 26%, макрогол-4000 (поліетиленгліколь 4000) - 10%] -0.012 р. 10 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; від білого до білого з кремовим відтінком кольору, круглі, двоопуклі, шорсткі, на зламі від білого до білого з зеленувато-жовтим або кремовим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб. Специфічно пригнічує віруси грипу А та В, коронавірус, асоційований з тяжким гострим респіраторним синдромом. За механізмом противірусної дії відноситься до інгібіторів злиття (фузії), взаємодіє з гемаглютиніном вірусу та перешкоджає злиттю ліпідної оболонки вірусу та клітинних мембран. Має помірну імуномодулюючу дію. Має інтерфероніндукувальну активність, стимулює гуморальні та клітинні реакції імунітету, фагоцитарну функцію макрофагів, підвищує стійкість організму до вірусних інфекцій. Знижує частоту розвитку ускладнень, пов'язаних із вірусною інфекцією, а також загострень хронічних бактеріальних захворювань. Терапевтична ефективність при вірусних інфекціях проявляється у зниженні вираження загальної інтоксикації та клінічних явищ, скороченні тривалості хвороби, зниженні ризику розвитку ускладнень. Належить до малотоксичних сполук (LD50 ;>4 г/кг). Не впливає на організм людини при пероральному застосуванні в рекомендованих дозах.ФармакокінетикаШвидко абсорбується та розподіляється по органах та тканинах. C max ;у плазмі крові при прийомі в дозі 50 мг досягається через 1.2 год, у дозі 100 мг - через 1.5 год. Метаболізується у печінці. T1/2; дорівнює 17-21 год. Близько 40% виводиться у незміненому вигляді, в основному з жовчю (38.9%) та в незначній кількості нирками (0.12%). Протягом першої доби виводиться 90% від введеної дози.Клінічна фармакологіяПротивірусний засіб.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування у дорослих та дітей: грип А та В, ГРВІ, тяжкий гострий респіраторний синдром (у т.ч. ускладнені бронхітом, пневмонією); вторинні імунодефіцитні стани; комплексна терапія хронічного бронхіту, пневмонії та рецидивуючої герпетичної інфекції. Профілактика післяопераційних інфекційних ускладнень та нормалізація імунного статусу. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 3-х років; підвищена чутливість до уміфеновіру.Побічна діяРідко: алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Дозу, кратність, тривалість застосування встановлюють залежно від віку пацієнта, показань, схеми профілактики або терапії. Разова доза – 50-200 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе виявляє центральної нейротропної активності і може застосовуватися в медичній практиці у профілактичних цілях практично здорових осіб різних професій, в т.ч. що вимагають підвищеної уваги та координації рухів (водії транспорту, оператори тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: амброксолу гідрохлорид 30 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки.Фармакотерапевтична групаМуколітичний засіб з дією, що відхаркує. Стимулює серозні клітини залоз слизової оболонки бронхів, збільшуючи вміст слизового секрету і, таким чином, змінює порушене співвідношення серозного та слизового компонентів мокротиння. При цьому активізуються гідролізуючі ферменти і посилюється вивільнення лізосом з клітин Клара, що призводить до зменшення в'язкості мокротиння. Амброксол збільшує вміст сурфактанту в легенях, що пов'язано з посиленням його синтезу та секреції в альвеолярних пневмоцитах, а також із порушенням його розпаду. Збільшує мукоциліарний транспорт мокротиння. Незначно пригнічує кашель.ФармакокінетикаПісля вживання амброксол швидко і майже повністю всмоктується. Тmax становить 1-3 години. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 85%. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Метаболізується у печінці з утворенням метаболітів (дибромантранілової кислоти, глюкуронових кон'югатів), які виводяться нирками. Виводиться переважно нирками – 90% у вигляді метаболітів, менше 10% у незміненому вигляді. T1/2 із плазми становить 7-12 год. T1/2 амброксолу та його метаболітів становить приблизно 22 год. Внаслідок високого зв'язування з білками та великого Vd, а також повільного зворотного проникнення з тканин у кров, при проведенні діалізу або форсованого діурезу, суттєвого виведення амброксолу не відбувається. Кліренс амброксолу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю знижується на 20-40%. При тяжкій нирковій недостатності T1/2 метаболітів амброксолу збільшується.Клінічна фармакологіяМуколітичний та відхаркувальний препарат.Показання до застосуванняГострі та хронічні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються виділенням в'язкого мокротиння (хронічний бронхіт з бронхообструктивним синдромом, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба). Респіраторний дистрес-синдром у новонароджених та недоношених дітей.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, судомний синдром різної етіології, І триместр вагітності, підвищена чутливість до амброксолу.Вагітність та лактаціяАмброксол протипоказаний у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у II та III триместрах слід оцінити потенційну користь терапії для матері та можливий ризик для плода. За необхідності застосування амброксолу в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Застосування можливе відповідно до режиму дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – нудота, блювання, діарея, біль у животі. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – слабкість, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із протикашльовими засобами утруднюється відділення мокротиння на тлі зменшення кашлю; з амоксициліном, доксицикліном, цефуроксимом, еритроміцином – посилення їх проникнення у бронхіальний секрет.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування визначається лікарем індивідуально та залежить від тяжкості захворювання. За необхідності застосування препарату понад 4-5 днів потрібна консультація лікаря. Для прийому всередину Приймають внутрішньо після їди з достатньою кількістю рідини. Лікарські форми звичайної тривалості дії (таблетки, сироп, розчин для внутрішнього прийому, пастилки) Дорослі та діти старше 12 років: по 30 мг 2-3 рази на добу протягом перших 2-3 днів, потім по 30 мг 2 рази на добу. Діти віком від 5 до 12 років: 30-45 мг на добу на 2-3 прийоми. Діти віком від 2 до 5 років: 22.5 мг на добу на 3 прийоми. Діти молодше 2 років: 15 мг на добу на 2 прийоми. Препарат призначають лише під контролем лікаря. Капсули пролонгованої дії Дорослі та діти старше 12 років: по 75 мг 1 раз на добу. Для внутрішньовенного введення Вводять внутрішньовенно повільно струминно або краплинно. Дорослі: 30-45 мг на добу, 2-3 рази на добу в розділених дозах. У тяжких випадках доза може бути збільшена 60-90 мг на добу, 2-3 рази на добу у розділених дозах. Дітям добова доза становить, зазвичай, 1.2-1.6 мг/кг маси тіла. Діти старше 6 років: 30-45 мг на добу, 2-3 рази на добу в розділених дозах. Діти віком від 2 до 6 років: 22.5 мг на добу, 3 рази на добу у розділених дозах. Діти віком до 2 років: 15 мг на добу, 2 рази на добу у розділених дозах. При респіраторному дистресс-синдромі у новонароджених та недоношених дітей добова доза становить 30 мг і, як правило, розподіляється на 4 окремі введення. Лікування дітей віком до 2 років слід проводити лише під контролем лікаря. Парентеральне застосування припиняють після зникнення гострих проявів захворювання та переходять на прийом абмроксолу внутрішньо у відповідних лікарських формах. У пацієнтів з нирковою недостатністю та тяжкою нирковою недостатністю амброксол слід застосовувати з більш тривалими інтервалами або у зменшених дозах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, щоб уникнути неспецифічного подразнення дихальних шляхів та їх спазму перед інгаляцією амброксолу можна застосовувати бронхолітики.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: метамізол натрію 500 мг. 10 шт. - банки темного скла (1); - пачки картонні. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні. 10 шт. - Упаковки коміркові контурні.Опис лікарської формиПігулки.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Є похідним піразолону. Має аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію, механізм якої пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо метамізол натрію швидко гідролізується в шлунковому соку з утворенням активного метаболіту 4-метил-аміно-антипірину, який після всмоктування метаболізується в 4-форміл-аміно-антипірин та інші метаболіти. Після внутрішньовенного введення метамізол натрію швидко стає недоступним для визначення. Метаболіти метамізолу натрію не зв'язуються із білками плазми. Найбільша частина дози виводиться із сечею у формі метаболітів. Метаболіти виділяються із грудним молоком.Клінічна фармакологіяАналгетик-антипіретик.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу (ниркова та жовчна колька, невралгія, міалгія; при травмах, опіках, після операцій; головний біль, зубний біль, меналгії). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та/або печінки, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, підвищена чутливість до похідних піразолону.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовують при вагітності, особливо в І триместрі та останні 6 тижнів. Застосування у дітей З обережністю застосовувати у дітей у перші 3 місяці життя. Разові дози для дітей віком 2-3 років становлять 50-100 мг; 4-5 років – 100-200 мг; 6-7 років – 200 мг; 8-14 років – 250-300 мг; кратність прийому – 2-3 рази на добу.Побічна діяАлергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке; рідко – анафілактичний шок. З боку системи кровотворення: рідко, при тривалому застосуванні – лейкопенія, агранулоцитоз. Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні - інфільтрати в місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з анальгетиками-антипіретиками з НПЗЗ можливе взаємне посилення токсичних ефектів. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки можливе зменшення ефективності метамізолу натрію. При одночасному застосуванні посилюється активність непрямих антикоагулянтів, пероральних гіпоглікемічних препаратів, кортикостероїдів, індометацину внаслідок їх витіснення із зв'язку з білками крові під впливом метамізолу натрію. При одночасному застосуванні з похідними фенотіазину можлива виражена гіпертермія; з седативними засобами, анксіолітиками - посилюється аналгетичну дію метамізолу натрію; з трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом – порушується метаболізм метамізолу натрію та підвищується його токсичність; з кофеїном – посилюється дія метамізолу натрію; з циклоспорином – зменшується концентрація циклоспорину у плазмі крові. При застосуванні метамізолу натрію в комбінації з пітофенону гідрохлоридом (надає пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення) і з фенпіверінієм бромідом (м-холіноблокатор) відбувається взаємне посилення їх фармакологічної дії, що супроводжується зменшенням зниженням підвищеної температури тіла.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально дорослим призначають по 250-500 мг 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза – 1 г, добова – 3 г. Разові дози для дітей віком 2-3 років становлять 50-100 мг; 4-5 років – 100-200 мг; 6-7 років – 200 мг; 8-14 років – 250-300 мг; кратність прийому – 2-3 рази на добу. В/м або внутрішньовенно повільно дорослим - 250-500 мг 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза – 1 г, добова – 2 г. У дітей парентерально застосовують у дозі 50-100 мг на 10 кг маси тіла.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні слід контролювати картину периферичної крові. Метамізол натрію застосовують у комбінації з пітофеноном та фенпіверінієм бромідом як аналгетичний засіб зі спазмолітичною дією. З обережністю застосовувати у дітей у перші 3 місяці життя.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: метамізол натрію – 500 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, сахароза, тальк, кальцію стеару По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10 таблеток у контурне безячейкове пакування з пакувального паперу з поліетиленовим покриттям або з матеріалу пакувального комбінованого на паперовій основі. 1, 2, 3 або 5 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. 1, 2, 3 або 5 контурні безячейкові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. Контурні осередкові упаковки з рівною кількістю інструкцій з медичного застосування поміщають у ящик або коробку з гофрованого картону. Контурні безячейкові упаковки з рівною кількістю інструкцій з медичного застосування поміщають у ящик або коробку з гофрованого картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після вживання метамізол натрію під дією шлункового соку швидко гідролізується до свого основного метаболіту (4-МАА), який добре всмоктується. Метамізол натрію майже повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність 4-МАА становить 85-93%. Середнє значення часу досягнення максимальної концентрації – 1,2-2 години. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Розподіл Зв'язування 4-МАА з білками плазми становить 58%. Інші метаболіти метамізолу зв'язуються з білками плазми крові в наступному ступені: 4-аміноантипірин – 48%, 4-форміламіноантипірин – 18% та 4-ацетиламіноантипірин – 14%. Метамізол проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко матерів-годувальниць. Метаболізм Основний метаболіт метамізолу, 4-МАА, піддається подальшому метаболізму в печінці шляхом окислення, деметилювання та подальшого ацетилювання. Іншими основними метаболітами метамізолу є 4-аміноантипірин (4-АА), 4-форміламіноантипірин (4-ФАА) та 4-ацетиламіноантипірин (4-АцАА). Дослідження властивостей чотирьох основних метаболітів метамізолу показало, що жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію препарату можуть бути обумовлені метаболітами 4-МАА та 4-АА. Виведення У здорових чоловіків більше 90% дози препарату, прийнятої внутрішньо, виводиться із сечею протягом 7 днів. Період напіввиведення (Т1/2) метамізолу, міченого радіоізотопом, становить близько 10 годин. Для 4-МАА значення термінального Т1/2 за різних шляхів введення коливаються в межах від 2,5±0,06 до 3,2±0,8 годин, а для інших метаболітів Т1/2 становить від 3,7 до 11,2 годин. Лінійність/нелінійність Для всіх метаболітів метамізол характерна нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього факту не встановлено. При короткому курсі лікування накопичення метаболітів має мінімальне значення. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових добровольців похилого віку Т1/2 4-МАА був значно тривалішим, а кліренс 4-МАА - значно нижчим, ніж у осіб молодого віку. Пацієнти дитячого віку Виведення метаболітів у дітей відбувається значно швидше, ніж у дорослих. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки Т1/2 4-МАА та 4-ФАА збільшується приблизно в 3 рази. Тому у пацієнтів з порушеннями функції печінки слід уникати застосування препарату у високих дозах. Порушення функції нирок При порушеннях функції нирок знижується швидкість виведення деяких метаболітів (4-АцАА, 4-ФАА). Тому пацієнтам з порушеннями функції нирок слід уникати застосування препарату у високих дозах.ФармакодинамікаАналгезуючий ненаркотичний засіб, групи піразолонів, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Його механізм дії остаточно не встановлено. Наявні дані дозволяють вважати, що метамізол і його основний метаболіт (4N-метиламіноантипірін [4-МАА]) мають центральний і периферичний механізм дії. У дозах, що перевищують терапевтичні дози, може досягатися протизапальний ефект, можливо завдяки синтезу простагландинів.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах і післяопераційному періоді, при коліках, онкологічних захворюваннях та інших станах, при яких протипоказані інші терапевтичні методи лікування. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших компонентів препарату, а також до інших піразолонів (феназон, пропіфеназон, ізопропіламінофеназол) або до піразолідини (фенілбутазон, оксифенбутазон), включаючи, наприклад, вказівки в анамнезі на розвиток агранулоцитозу при застосуванні одного з цих. Порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад після лікування цитостатиками) або захворювання гематопоетичної системи. Вказівки в анамнезі на розвиток бронхоспазму або інших анафілактичних реакцій (наприклад, кропив'янку, риніт, ангіоневротичний набряк) при застосуванні аналгетичних препаратів, таких як саліцилати, парацетамол, диклофенак, ібупрофен, індометацин, напроксен. Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку загострень порфірії). Вроджена недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ризик розвитку гемолізу). Вагітність (перший та третій триместр). Період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 15 років. Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: При артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. ст), нестабільності гемодинаміки (інфаркт міокарда, множинна травма, шок, що починається), зниженні обсягу циркулюючої крові, серцевої недостатності, що починається, високій лихоманці (підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску). При захворюваннях, при яких значне зниження артеріального тиску може становити підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця та вираженим стенозом артерій головного мозку). За алкоголізму. При підвищеному ризику розвитку тяжких анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів із: бронхіальною астмою, особливо у поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічною кропив'янкою та іншими видами атопії (алергічні захворювання, у розвитку яких значна роль належить спадковій схильності до сенсибілізації: полінози, алергічний риніт тощо); непереносимістю алкоголю (реакція навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв, з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя); непереносимістю барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів). При виражених порушеннях функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). При вагітності (другий триместр).Вагітність та лактаціяВагітність Немає достатніх клінічних даних про застосування метамізолу натрію у вагітних жінок, тому застосування при вагітності не рекомендується. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. У першому триместрі вагітності застосування метамізолу натрію протипоказане. У другому триместрі вагітності лікування метамізолом натрію має здійснюватися за суворими медичними показаннями, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування метамізолу натрію у третьому триместрі вагітності також протипоказане: не можна виключити можливість передчасного закриття артеріальної (Боталової) протоки, а також перинатальних ускладнень, зумовлених порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Період грудного вигодовування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти були класифіковані відповідно до рекомендацій Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥ 10%), часто (≥ 1% та < 10%), нечасто (≥ 0,1% та < 1%), рідко (≥ 0,01) % та Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (алергічна стенокардія або алергічний інфаркт міокарда). Порушення з боку імунної системи - Рідко: метамізол натрію може викликати анафілактичні або анафілактоїдні реакції, які можуть бути важкими та загрозливими для життя; у деяких випадках анафілактичні реакції можуть призвести до смерті. У разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно негайно припинити прийом препарату, провести заходи щодо надання пацієнтам невідкладної медичної допомоги, провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Такі лікарські реакції можуть розвиватися негайно або через кілька годин після прийому метамізолу натрію, проте вони зазвичай спостерігаються протягом першої години після прийому препарату.Зазвичай анафілактичні або анафілактоїдні реакції, що легко протікають, виявляються у вигляді шкірних симптомів і симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк), задишки або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. Більш легкі реакції можуть прогресувати до тяжких форм з генералізованою кропивницею, важким ангіоневротичним набряком (особливо із залученням гортані), важким бронхоспазмом, порушеннями ритму серця, різким зниженням артеріального тиску (якому іноді передує підвищення артеріального тиску) та розвитком гемодинамічного шоку; Дуже рідко: у пацієнтів з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми,рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі) реакції непереносимості зазвичай виявляються у вигляді нападів бронхіальної астми; Частота невідома: анафілактичний шок. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: крім проявів анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на шкірі та слизових оболонках, перерахованих вище, нечасто може виникати фіксований лікарський висип; Рідко: шкірний висип; Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Рідко: лейкопенія; Дуже рідко: агранулоцитоз (включаючи випадки з летальним кінцем), тромбоцитопенія; Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції є імунологічними за своєю природою. Вони можуть бути навіть у разі, якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є запальні ураження слизових оболонок (порожнини рота та глотки, аноректальної області та статевих органів), біль у горлі, лихоманка. Слід враховувати, що якщо пацієнт отримує антибіотикотерапію, типові прояви агранулоцитозу можуть бути мінімально вираженими. Швидкість осідання еритроцитів значно збільшується, у той час як збільшення лімфовузлів є слабким або відсутнім. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. У разі розвитку вищезгаданих порушень з боку крові та лімфатичної системи необхідно припинити застосування препарату та провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Порушення з боку судин - Нечасто: після прийому препарату можливе ізольоване транзиторне зниження артеріального тиску (можливо фармакологічно зумовлене та не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у поодиноких випадках зниження артеріального тиску може бути дуже різко вираженим. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: можливе забарвлення сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту - рубазонової кислоти; Дуже рідко: можливе гостре порушення функції нирок (гостра ниркова недостатність), особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, у деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією; у поодиноких випадках може розвинутись гострий інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – повідомлялося про випадки розвитку шлунково-кишкової кровотечі. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може знижувати концентрацію циклоспорину в сироватці крові, тому при їх спільному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють аналгетичну дію метамізолу натрію. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину може розвинутись тяжка гіпотермія. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, посилює їхню дію. З мієлотоксичними лікарськими засобами Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності метамізолу натрію. З метотрексатом Додавання метамізолу натрію до лікування метотрексатом може посилювати гематотоксичну дію метотрексату, особливо у пацієнтів похилого віку, тому таку комбінацію слід уникати. З тіамазолом та сарколізином Тіамазол та сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватись під час лікування метамізолом натрію (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). З ацетилсаліцилової кислотою При сумісному застосуванні метамізол натрію може зменшувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції (профілактики тромбоутворення). З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Слід застосовувати мінімальну дозу, достатню для контролю болю та лихоманки. У разі збереження або збільшення інтенсивності больового синдрому необхідно проконсультуватися з лікарем для визначення причин симптомів. Не слід застосовувати протягом тривалого часу або збільшувати дозу без призначення лікаря. При тривалому застосуванні необхідно контролювати загальний аналіз крові (кількість формених елементів крові). Разова доза для дорослих та підлітків віком від 15 років становить 500 мг (1 таблетка). Максимальна разова доза – 1000 мг (2 таблетки). Якщо не зазначено інакше, разова доза може бути прийнята 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 2000 мг (4 таблетки). При застосуванні як аналгезуючий засіб тривалість терапії 1-5 днів, при застосуванні як жарознижувальний засіб - 1-3 дні. Пацієнти похилого віку Пацієнтам похилого віку слід зменшити дозу, оскільки виведення метаболітів метамізолу натрію може бути сповільнене. Порушення функцій печінки Оскільки при порушеннях функції печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати повторного прийому високих дох препарату. У разі застосування препарату протягом короткого часу зниження дози не потрібно. Немає даних про довгострокове застосування препарату. Порушення функції нирок Пацієнтам із порушеннями загального стану та зниженим кліренсом креатиніну слід зменшити дозу, оскільки виведення метаболітів метамізолу натрію може бути сповільнене. Оскільки при порушеннях функції нирок швидкість виведення знижується, слід уникати повторного прийому високих доз препарату. У разі застосування препарату протягом короткого часу зниження дози не потрібне. Немає даних про довгострокове застосування препарату.ПередозуванняСимптоми При передозуванні можлива поява наступних симптомів: нудота, блювання, біль у животі, порушення функції нирок/гостра ниркова недостатність з олігурією (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту), рідше симптоми з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливість, порушення свідомості, кома , судоми) та різке зниження артеріального тиску (іноді прогресує до шоку), а також порушення серцевого ритму (тахікардія). При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування При нещодавньому прийомі препарату може бути вжито заходів первинної детоксикації, спрямовані на обмеження подальшого всмоктування метамізолу натрію (наприклад, промивання шлунка та застосування активованого вугілля). Специфічного антидоту для метамізолу натрію немає. Основний метаболіт (4-М-метиламіноантипірин) виводиться за допомогою гемодіалізу, гемофільтрації, гемоперфузії або плазмафільтрації. При розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів, які отримують цитостатичні засоби, прийом метамізолу натрію повинен проводитись лише під наглядом лікаря. Анафілактичні/анафілактоїдні реакції При виборі способу введення препарату слід враховувати, що парентеральне застосування пов'язане з вищим ризиком анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію зумовлюють такі: бронхіальна астма, індукована прийомом анальгетиків; непереносимість анальгетиків за типом кропив'янки або ангіоневротичного набряку; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); хронічна кропив'янка; непереносимість алкоголю (підвищена чутливість до алкоголю), на тлі якої, навіть при прийомі незначної кількості деяких алкогольних напоїв, у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлений синдром бронхіальної астми, пов'язаної з аналгетиками (аспіринової астми); непереносимість або підвищена чутливість до барвників (наприклад, тартразину) або до консервантів (наприклад, до бензоатів); анафілактичні або інші імунологічні реакції на інші піразолони, піразолідини та інші ненаркотичні анальгетики в анамнезі. Перед застосуванням препарату Анальгін необхідно провести ретельне опитування пацієнта. У разі виявлення, що пацієнт відноситься до групи особливого ризику розвитку анафілактоїдних реакцій, препарат слід призначати лише після ретельного зважування можливих ризиків та очікуваної користі. У разі прийняття рішення про застосування препарату Анальгін у таких пацієнтів потрібен суворий медичний контроль за їхнім станом, і необхідно мати засоби для надання їм невідкладної допомоги у разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. У пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією метамізол натрію слід призначати з обережністю. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі симптомів ССД і ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками або ураженням слизових оболонок) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити. Забороняється будь-коли знову повторювати лікування препаратом. Пацієнти повинні бути поінформовані про суб'єктивні та об'єктивні симптоми даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Агранулоцитоз Агранулоцитоз, що розвивається на фоні лікування метамізолом натрію, має імуноалергічний походження і триває щонайменше один тиждень. Подібна реакція виникає дуже рідко, може бути важкою, життєзагрозною і навіть із летальним кінцем. Ця реакція не є дозозалежною і може виникнути будь-якої миті під час лікування. Всі пацієнти повинні бути проінструктовані припинити застосування препарату і негайно проконсультуватися з лікарем з появою наступних суб'єктивних та об'єктивних симптомів, можливо пов'язаних з нейтропенією: лихоманка, озноб, біль у горлі, виразки у порожнині рота. У разі розвитку нейтропенії (кількість нейтрофілів Панцитопенія У разі розвитку панцитопенії лікування слід негайно припинити, необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові аж до нормалізації. Всі пацієнти повинні бути проінструктовані про те, що при появі під час лікування метамізолом натрію суб'єктивних або об'єктивних симптомів, що дозволяють припустити патологічні зміни крові (наприклад, загальне нездужання, інфекції, стійка лихоманка, освіта гематом, кровотечі, блідість), слід негайно звернутися за медициною допомогою. Ізольовані гіпотензивні реакції Введення метамізолу натрію може спричинити ізольовані гіпотензивні реакції. Дані реакції, можливо, залежать від дози і частіше виникають після парентерального введення. Гострий біль у животі Неприпустиме застосування препарату Анальгін для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції печінки та нирок У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок препарат Анальгін слід застосовувати лише після консультації лікаря, оскільки у цих пацієнтів знижено швидкість виведення препарату. Вплив на результати лабораторних досліджень У пацієнтів, які отримували лікування метамізолом, було зафіксовано зміну результатів лабораторних тестів, що проводилися з використанням реакції Триндера та подібних реакцій (наприклад, аналіз концентрації креатиніну, тригліцеридів, холестерину ЛПВЩ та сечової кислоти у сироватці крові). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про те, що препарат, що застосовується в рекомендованих дозах, впливає на здатність до концентрації та швидкість реакції. При прийомі високих доз рекомендується бути обережними при керуванні транспортними засобами, роботі з механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: пропранололу гідрохлорид 10 мг. 50 шт. - Упаковки коміркові контурні.Опис лікарської формиБілі плоскоциліндричні таблетки з фаскою та ризиком або без ризику.Фармакотерапевтична групаНеселективний бета-адреноблокатор. Чинить антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Внаслідок блокади β-адренорецепторів зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, в результаті цього знижує внутрішньоклітинне надходження іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію (зменшує ЧСС, пригнічує провідність та збудливість). На початку застосування бета-адреноблокаторів ОПСС у перші 24 години збільшується (в результаті реципрокного зростання активності α-адренорецепторів та усунення стимуляції β 2 -адренорецепторів судин скелетної мускулатури), але через 1-3 доби повертається до початкового, а при тривалому застосуванні. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має значення у хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності у відповідь на зниження АТ) та вплив ЦНС. Гіпотензивний ефект стабілізується до кінця 2 тижнів курсового призначення. Антиангінальна дія обумовлена ​​зниженням потреби міокарда в кисні (за рахунок негативного хронотропного та інотропного ефекту). Зменшення ЧСС веде до подовження діастоли та поліпшення перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-проведення. Пригнічення проведення імпульсів відзначається переважно в антеградному та меншою мірою в ретроградному напрямках через AV-вузол та додатковими шляхами. Належить до II класу антиаритмічних засобів. Зменшення виразності ішемії міокарда – за рахунок зниження потреби міокарда в кисні, постінфарктна летальність може також зменшуватися завдяки антиаритмічній дії. Здатність запобігати розвитку головного болю судинного генезу обумовлена ​​зменшенням вираженості розширення церебральних артерій внаслідок бета-адреноблокади судинних рецепторів, зниженням адгезивності тромбо реніна. Зменшення тремору на фоні застосування пропранололу обумовлено переважно блокадою периферичних β2 - адренорецепторів. Підвищує атерогенні властивості крові. Підсилює скорочення матки (спонтанні та спричинені засобами, що стимулюють міометрій). Підвищує тонус бронхів. У високих дозах викликає седативний ефект.ФармакокінетикаПісля вживання абсорбується близько 90% прийнятої дози, але біодоступність низька внаслідок метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Cmax у плазмі досягається через 1-1.5 год. Зв'язування з білками 93%. T1/2 становить 3-5 год. Виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, у незміненому вигляді – менше 1%.Клінічна фармакологіяБета1-, бета2-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; стенокардія напруги; нестабільна стенокардія; синусова тахікардія (в т.ч. при гіпертиреозі), надшлуночкова тахікардія, тахісистолічна форма мерехтіння передсердь, надшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія, есенціальний тремор, профілактика мігрені, алкогольна абстиненція зоб та тиреотоксичний криз (як допоміжний засіб, у т.ч. при непереносимості тиреостатичних препаратів), симпатоадреналові кризи на тлі діенцефального синдрому.Протипоказання до застосуванняAV-блокада II та III ступеня, синоатріальна блокада, брадикардія (ЧСС менше 55 уд/хв), СССУ, артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда), хронічна серцева недостатність IIБ-III стадії , гостра серцева недостатність, кардіогенний шок; підвищена чутливість до пропранололу.Вагітність та лактаціяЗастосування пропранололу при вагітності можливе лише у тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування в цей період необхідно ретельне спостереження за станом плода, за 48-72 години до пологів пропранолол слід відмінити. Слід мати на увазі, що можливий негативний вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Пропранолол виділяється із грудним молоком. При необхідності застосування в період лактації слід встановити лікарське спостереження за дитиною або припинити вигодовування груддю. Застосування у дітей З обережністю застосовувати у дітей (ефективність та безпека не визначені).Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, біль голови, сонливість або безсоння, яскраві сновидіння, депресія, неспокій, сплутаність свідомості, галюцинації, тремор, нервозність, неспокій. З боку органів чуття: зменшення секреції слізної рідини (сухість та болючість очей). З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, AV-блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, розвиток (погіршення) хронічної серцевої недостатності, зниження АТ, ортостатична гіпотензія, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу) нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях. З боку травної системи: нудота, блювання, дискомфорт в епігастральній ділянці, запор або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтяничність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку, підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛДГ. З боку дихальної системи: закладеність носа, бронхоспазм. З боку ендокринної системи: зміна концентрації глюкози крові (гіпо-або гіперглікемія). З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), лейкопенія. Дерматологічні реакції: посилення потовиділення, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу. Алергічні реакції: свербіж, висипання на шкірі, кропив'янка. Інші: біль у спині, артралгія, зниження потенції, синдром відміни (посилення нападів стенокардії, інфаркт міокарда, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із гіпоглікемічними засобами виникає ризик розвитку гіпоглікемії за рахунок посилення дії гіпоглікемічних засобів. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО існує можливість розвитку небажаних проявів лікарської взаємодії. Описано випадки розвитку вираженої брадикардії при застосуванні пропранололу з приводу аритмії, спричиненої препаратами дигіталісу. При одночасному застосуванні із засобами для інгаляційного наркозу підвищується ризик пригнічення функції міокарда та розвитку артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні з аміодароном можливі гіпотензія, брадикардія, фібриляція шлуночків, асистолія. При одночасному застосуванні з верапамілом можливі артеріальна гіпотензія, брадикардія, диспное. Підвищується Cmax у плазмі, збільшується AUC, зменшується кліренс пропранололу внаслідок пригнічення його метаболізму в печінці під впливом верапамілу. Пропранолол не впливає на фармакокінетику верапамілу. Описано випадок розвитку тяжкої гіпотензії та зупинки серця при одночасному застосуванні з галоперидолом. При одночасному застосуванні з гідралазином підвищується Cmax у плазмі крові та AUC пропранололу. Вважають, що гідралазин може зменшувати печінковий кровотік або пригнічувати активність печінкових ферментів, що призводить до уповільнення метаболізму пропранололу. При одночасному застосуванні пропранолол може пригнічувати ефекти глібенкламіду, глибуриду, хлорпропаміду, толбутаміду, т.к. неселективні бета2 - адреноблокатори здатні блокувати β2 - адренорецептори підшлункової залози, пов'язані з секрецією інсуліну. Обумовлений дією похідних сульфонілсечовини викид інсуліну з підшлункової залози пригнічується бета-адреноблокаторами, що певною мірою перешкоджає розвитку гіпоглікемічного ефекту. При одночасному застосуванні з дилтіаземом підвищується концентрація пропранололу в плазмі внаслідок інгібування його метаболізму під впливом дилтіазему. Спостерігається адитивний пригнічуючий вплив на діяльність серця у зв'язку із уповільненням проведення імпульсу через AV-вузол, що викликається дилтіаземом. Виникає ризик розвитку вираженої брадикардії, значно зменшується ударний та хвилинний обсяг. При одночасному застосуванні описані випадки підвищення концентрації варфарину та феніндіону у плазмі крові. При одночасному застосуванні з доксорубіцином в експериментальних дослідженнях показано посилення кардіотоксичності. При одночасному застосуванні пропранолол перешкоджає розвитку бронходилатуючого ефекту ізопреналіну, сальбутамолу, тербуталіну. При одночасному застосуванні описані випадки підвищення концентрації іміпраміну у плазмі крові. При одночасному застосуванні з індометацином, напроксеном, піроксикамом, ацетилсаліцилової кислотою можливе зменшення антигіпертензивної дії пропранололу. При одночасному застосуванні з кетансерином можливий розвиток адитивного гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з клонідином посилюється антигіпертензивна дія. У пацієнтів, які отримують пропранолол, у разі різкого скасування клонідину можливий розвиток тяжкої артеріальної гіпертензії. Вважають, що це пов'язано з підвищенням вмісту катехоламінів у циркулюючій крові та посиленням їх вазоконстрикторної дії. При одночасному застосуванні з кофеїном можливе зменшення ефективності пропранололу. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів лідокаїну та бупівакаїну (в т.ч. токсичних), мабуть, внаслідок уповільнення метаболізму місцевих анестетиків у печінці. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом описано випадок розвитку брадикардії. При одночасному застосуванні описаний випадок посилення побічної дії мапротиліну, що зумовлено, мабуть, уповільненням його метаболізму в печінці та кумуляцією в організмі. При одночасному застосуванні з мефлохіном збільшується інтервал QT, описаний випадок зупинки серця; з морфіном - посилюється пригнічує на ЦНС, викликане морфіном; з натрію амідотризоатом – описані випадки тяжкої артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні з нізолдипіном можливі підвищення Cmax та AUC пропранололу та нізолдипіну в плазмі крові, що призводить до тяжкої артеріальної гіпотензії. Є повідомлення про посилення бета-блокуючої дії. Описані випадки підвищення Cmax та AUC пропранололу, артеріальної гіпотензії та зменшення ЧСС при одночасному застосуванні з нікардипіном. При одночасному застосуванні з ніфедипіном у пацієнтів з ІХС можливий розвиток вираженої артеріальної гіпотензії, підвищення ризику серцевої недостатності та інфаркту міокарда, що може бути обумовлено посиленням негативної інотропної дії ніфедипіну. У пацієнтів, які отримують пропранолол, є ризик розвитку вираженої гіпотензії після прийому першої дози празозину. При одночасному застосуванні з преніламіном збільшується інтервал QT. При одночасному застосуванні з пропафеноном підвищується концентрація пропранололу в плазмі та розвивається токсична дія. Вважають, що пропафенон пригнічує метаболізм пропранололу в печінці, зменшуючи його кліренс і підвищуючи сироваткові концентрації. При одночасному застосуванні резерпіну, інших антигіпертензивних засобів підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії та брадикардії. При одночасному застосуванні підвищується Cmax та AUC ризатриптану; з рифампіцином – зменшується концентрація пропранололу у плазмі крові; з суксаметонія хлоридом, тубокурарину хлоридом – можлива зміна дії міорелаксантів. При одночасному застосуванні зменшується кліренс теофіліну внаслідок уповільнення його метаболізму у печінці. Виникає ризик розвитку бронхоспазму у пацієнтів з бронхіальною астмою або ХОЗЛ. Бета-адреноблокатори можуть блокувати інотропний ефект теофіліну. При одночасному застосуванні з феніндіоном описані випадки деякого підвищення кровоточивості без змін показників згортання крові. При одночасному застосуванні з флекаїнідом можлива адитивна кардіодепресивна дія. Флуоксетин інгібує ізофермент CYP2D6, що призводить до пригнічення метаболізму пропранололу та його кумуляції та може посилювати кардіодепресивну дію (в т.ч. брадикардію). Флуоксетин і, головним чином, його метаболіти характеризуються тривалим T 1/2 тому ймовірність лікарської взаємодії зберігається навіть через кілька днів після відміни флуоксетину. Хінідин пригнічує ізофермент CYP2D6, що призводить до пригнічення метаболізму пропранололу, при цьому зменшується його кліренс. Можливі посилення бета-адреноблокуючої дії, ортостатична гіпотензія. При одночасному застосуванні в плазмі підвищуються концентрації пропранололу, хлорпромазину, тіоридазину. Можливе різке зменшення артеріального тиску. Циметидин інгібує активність мікросомальних ферментів печінки (в т.ч. ізоферменту CYP2D6), це призводить до пригнічення метаболізму пропранололу та його кумуляції: спостерігається посилення негативної інотропної дії та розвиток кардіодепресивної дії. При одночасному застосуванні посилюється гіпертензивна дія епінефрину, виникає ризик розвитку тяжких загрозливих для життя гіпертензивних реакцій та брадикардії. Зменшується бронхорозширювальна дія симпатоміметиків (епінефрину, ефедрину). При одночасному застосуванні описані випадки зменшення ефективності ерготаміну. Є повідомлення про зміну гемодинамічних ефектів пропранололу при одночасному застосуванні з етанолом.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. При прийомі внутрішньо початкова доза становить 20 мг, разова доза – 40-80 мг, частота прийому – 2-3 рази на добу. В/в струминно повільно – початкова доза 1 мг; потім через 2 хв вводять ту саму дозу повторно. За відсутності ефекту можливе повторне введення. Максимальні дози: при прийомі внутрішньо – 320 мг на добу; при повторних введеннях внутрішньовенно струминно сумарна доза – 10 мг (під контролем АТ та ЕКГ).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, ХОЗЛ, при бронхіті, декомпенсованій серцевій недостатності, цукровому діабеті, при нирковій та/або печінковій недостатності, гіпертиреозі, депресії, міастенії, псоріазі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, пацієнтів похилого віку, у дітей (ефективність та безпека не визначені). У період лікування можливе загострення псоріазу. При феохромоцитомі пропранолол можна застосовувати лише після прийому альфа-адреноблокатора. Після тривалого курсу лікування пропранолол слід скасовувати поступово під наглядом лікаря. На фоні лікування пропранололом слід уникати внутрішньовенного введення верапамілу, дилтіазему. За кілька днів перед проведенням наркозу необхідно припинити прийом пропранололу або підібрати засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У пацієнтів, діяльність яких потребує підвищеної уваги, питання застосування пропранололу амбулаторно слід вирішувати лише після оцінки індивідуальної реакції пацієнта.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: пропранололу гідрохлорид 40 мг. 50 шт. - Упаковки коміркові контурні.Опис лікарської формиБілі плоскоциліндричні таблетки з фаскою та ризиком або без ризику.Фармакотерапевтична групаНеселективний бета-адреноблокатор. Чинить антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Внаслідок блокади β-адренорецепторів зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, в результаті цього знижує внутрішньоклітинне надходження іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію (зменшує ЧСС, пригнічує провідність та збудливість). На початку застосування бета-адреноблокаторів ОПСС у перші 24 години збільшується (в результаті реципрокного зростання активності α-адренорецепторів та усунення стимуляції β 2 -адренорецепторів судин скелетної мускулатури), але через 1-3 доби повертається до початкового, а при тривалому застосуванні. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має значення у хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності у відповідь на зниження АТ) та вплив ЦНС. Гіпотензивний ефект стабілізується до кінця 2 тижнів курсового призначення. Антиангінальна дія обумовлена ​​зниженням потреби міокарда в кисні (за рахунок негативного хронотропного та інотропного ефекту). Зменшення ЧСС веде до подовження діастоли та поліпшення перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-проведення. Пригнічення проведення імпульсів відзначається переважно в антеградному та меншою мірою в ретроградному напрямках через AV-вузол та додатковими шляхами. Належить до II класу антиаритмічних засобів. Зменшення виразності ішемії міокарда – за рахунок зниження потреби міокарда в кисні, постінфарктна летальність може також зменшуватися завдяки антиаритмічній дії. Здатність запобігати розвитку головного болю судинного генезу обумовлена ​​зменшенням вираженості розширення церебральних артерій внаслідок бета-адреноблокади судинних рецепторів, зниженням адгезивності тромбо реніна. Зменшення тремору на фоні застосування пропранололу обумовлено переважно блокадою периферичних β2 - адренорецепторів. Підвищує атерогенні властивості крові. Підсилює скорочення матки (спонтанні та спричинені засобами, що стимулюють міометрій). Підвищує тонус бронхів. У високих дозах викликає седативний ефект.ФармакокінетикаПісля вживання абсорбується близько 90% прийнятої дози, але біодоступність низька внаслідок метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Cmax у плазмі досягається через 1-1.5 год. Зв'язування з білками 93%. T1/2 становить 3-5 год. Виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, у незміненому вигляді – менше 1%.Клінічна фармакологіяБета1-, бета2-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; стенокардія напруги; нестабільна стенокардія; синусова тахікардія (в т.ч. при гіпертиреозі), надшлуночкова тахікардія, тахісистолічна форма мерехтіння передсердь, надшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія, есенціальний тремор, профілактика мігрені, алкогольна абстиненція зоб та тиреотоксичний криз (як допоміжний засіб, у т.ч. при непереносимості тиреостатичних препаратів), симпатоадреналові кризи на тлі діенцефального синдрому.Протипоказання до застосуванняAV-блокада II та III ступеня, синоатріальна блокада, брадикардія (ЧСС менше 55 уд/хв), СССУ, артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда), хронічна серцева недостатність IIБ-III стадії , гостра серцева недостатність, кардіогенний шок; підвищена чутливість до пропранололу.Вагітність та лактаціяЗастосування пропранололу при вагітності можливе лише у тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування в цей період необхідно ретельне спостереження за станом плода, за 48-72 години до пологів пропранолол слід відмінити. Слід мати на увазі, що можливий негативний вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Пропранолол виділяється із грудним молоком. При необхідності застосування в період лактації слід встановити лікарське спостереження за дитиною або припинити вигодовування груддю. Застосування у дітей З обережністю застосовувати у дітей (ефективність та безпека не визначені).Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, біль голови, сонливість або безсоння, яскраві сновидіння, депресія, неспокій, сплутаність свідомості, галюцинації, тремор, нервозність, неспокій. З боку органів чуття: зменшення секреції слізної рідини (сухість та болючість очей). З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, AV-блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, розвиток (погіршення) хронічної серцевої недостатності, зниження АТ, ортостатична гіпотензія, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу) нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях. З боку травної системи: нудота, блювання, дискомфорт в епігастральній ділянці, запор або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтяничність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку, підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛДГ. З боку дихальної системи: закладеність носа, бронхоспазм. З боку ендокринної системи: зміна концентрації глюкози крові (гіпо-або гіперглікемія). З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), лейкопенія. Дерматологічні реакції: посилення потовиділення, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу. Алергічні реакції: свербіж, висипання на шкірі, кропив'янка. Інші: біль у спині, артралгія, зниження потенції, синдром відміни (посилення нападів стенокардії, інфаркт міокарда, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із гіпоглікемічними засобами виникає ризик розвитку гіпоглікемії за рахунок посилення дії гіпоглікемічних засобів. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО існує можливість розвитку небажаних проявів лікарської взаємодії. Описано випадки розвитку вираженої брадикардії при застосуванні пропранололу з приводу аритмії, спричиненої препаратами дигіталісу. При одночасному застосуванні із засобами для інгаляційного наркозу підвищується ризик пригнічення функції міокарда та розвитку артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні з аміодароном можливі гіпотензія, брадикардія, фібриляція шлуночків, асистолія. При одночасному застосуванні з верапамілом можливі артеріальна гіпотензія, брадикардія, диспное. Підвищується Cmax у плазмі, збільшується AUC, зменшується кліренс пропранололу внаслідок пригнічення його метаболізму в печінці під впливом верапамілу. Пропранолол не впливає на фармакокінетику верапамілу. Описано випадок розвитку тяжкої гіпотензії та зупинки серця при одночасному застосуванні з галоперидолом. При одночасному застосуванні з гідралазином підвищується Cmax у плазмі крові та AUC пропранололу. Вважають, що гідралазин може зменшувати печінковий кровотік або пригнічувати активність печінкових ферментів, що призводить до уповільнення метаболізму пропранололу. При одночасному застосуванні пропранолол може пригнічувати ефекти глібенкламіду, глибуриду, хлорпропаміду, толбутаміду, т.к. неселективні бета2 - адреноблокатори здатні блокувати β2 - адренорецептори підшлункової залози, пов'язані з секрецією інсуліну. Обумовлений дією похідних сульфонілсечовини викид інсуліну з підшлункової залози пригнічується бета-адреноблокаторами, що певною мірою перешкоджає розвитку гіпоглікемічного ефекту. При одночасному застосуванні з дилтіаземом підвищується концентрація пропранололу в плазмі внаслідок інгібування його метаболізму під впливом дилтіазему. Спостерігається адитивний пригнічуючий вплив на діяльність серця у зв'язку із уповільненням проведення імпульсу через AV-вузол, що викликається дилтіаземом. Виникає ризик розвитку вираженої брадикардії, значно зменшується ударний та хвилинний обсяг. При одночасному застосуванні описані випадки підвищення концентрації варфарину та феніндіону у плазмі крові. При одночасному застосуванні з доксорубіцином в експериментальних дослідженнях показано посилення кардіотоксичності. При одночасному застосуванні пропранолол перешкоджає розвитку бронходилатуючого ефекту ізопреналіну, сальбутамолу, тербуталіну. При одночасному застосуванні описані випадки підвищення концентрації іміпраміну у плазмі крові. При одночасному застосуванні з індометацином, напроксеном, піроксикамом, ацетилсаліцилової кислотою можливе зменшення антигіпертензивної дії пропранололу. При одночасному застосуванні з кетансерином можливий розвиток адитивного гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з клонідином посилюється антигіпертензивна дія. У пацієнтів, які отримують пропранолол, у разі різкого скасування клонідину можливий розвиток тяжкої артеріальної гіпертензії. Вважають, що це пов'язано з підвищенням вмісту катехоламінів у циркулюючій крові та посиленням їх вазоконстрикторної дії. При одночасному застосуванні з кофеїном можливе зменшення ефективності пропранололу. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів лідокаїну та бупівакаїну (в т.ч. токсичних), мабуть, внаслідок уповільнення метаболізму місцевих анестетиків у печінці. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом описано випадок розвитку брадикардії. При одночасному застосуванні описаний випадок посилення побічної дії мапротиліну, що зумовлено, мабуть, уповільненням його метаболізму в печінці та кумуляцією в організмі. При одночасному застосуванні з мефлохіном збільшується інтервал QT, описаний випадок зупинки серця; з морфіном - посилюється пригнічує на ЦНС, викликане морфіном; з натрію амідотризоатом – описані випадки тяжкої артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні з нізолдипіном можливі підвищення Cmax та AUC пропранололу та нізолдипіну в плазмі крові, що призводить до тяжкої артеріальної гіпотензії. Є повідомлення про посилення бета-блокуючої дії. Описані випадки підвищення Cmax та AUC пропранололу, артеріальної гіпотензії та зменшення ЧСС при одночасному застосуванні з нікардипіном. При одночасному застосуванні з ніфедипіном у пацієнтів з ІХС можливий розвиток вираженої артеріальної гіпотензії, підвищення ризику серцевої недостатності та інфаркту міокарда, що може бути обумовлено посиленням негативної інотропної дії ніфедипіну. У пацієнтів, які отримують пропранолол, є ризик розвитку вираженої гіпотензії після прийому першої дози празозину. При одночасному застосуванні з преніламіном збільшується інтервал QT. При одночасному застосуванні з пропафеноном підвищується концентрація пропранололу в плазмі та розвивається токсична дія. Вважають, що пропафенон пригнічує метаболізм пропранололу в печінці, зменшуючи його кліренс і підвищуючи сироваткові концентрації. При одночасному застосуванні резерпіну, інших антигіпертензивних засобів підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії та брадикардії. При одночасному застосуванні підвищується Cmax та AUC ризатриптану; з рифампіцином – зменшується концентрація пропранололу у плазмі крові; з суксаметонія хлоридом, тубокурарину хлоридом – можлива зміна дії міорелаксантів. При одночасному застосуванні зменшується кліренс теофіліну внаслідок уповільнення його метаболізму у печінці. Виникає ризик розвитку бронхоспазму у пацієнтів з бронхіальною астмою або ХОЗЛ. Бета-адреноблокатори можуть блокувати інотропний ефект теофіліну. При одночасному застосуванні з феніндіоном описані випадки деякого підвищення кровоточивості без змін показників згортання крові. При одночасному застосуванні з флекаїнідом можлива адитивна кардіодепресивна дія. Флуоксетин інгібує ізофермент CYP2D6, що призводить до пригнічення метаболізму пропранололу та його кумуляції та може посилювати кардіодепресивну дію (в т.ч. брадикардію). Флуоксетин і, головним чином, його метаболіти характеризуються тривалим T 1/2 тому ймовірність лікарської взаємодії зберігається навіть через кілька днів після відміни флуоксетину. Хінідин пригнічує ізофермент CYP2D6, що призводить до пригнічення метаболізму пропранололу, при цьому зменшується його кліренс. Можливі посилення бета-адреноблокуючої дії, ортостатична гіпотензія. При одночасному застосуванні в плазмі підвищуються концентрації пропранололу, хлорпромазину, тіоридазину. Можливе різке зменшення артеріального тиску. Циметидин інгібує активність мікросомальних ферментів печінки (в т.ч. ізоферменту CYP2D6), це призводить до пригнічення метаболізму пропранололу та його кумуляції: спостерігається посилення негативної інотропної дії та розвиток кардіодепресивної дії. При одночасному застосуванні посилюється гіпертензивна дія епінефрину, виникає ризик розвитку тяжких загрозливих для життя гіпертензивних реакцій та брадикардії. Зменшується бронхорозширювальна дія симпатоміметиків (епінефрину, ефедрину). При одночасному застосуванні описані випадки зменшення ефективності ерготаміну. Є повідомлення про зміну гемодинамічних ефектів пропранололу при одночасному застосуванні з етанолом.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. При прийомі внутрішньо початкова доза становить 20 мг, разова доза – 40-80 мг, частота прийому – 2-3 рази на добу. В/в струминно повільно – початкова доза 1 мг; потім через 2 хв вводять ту саму дозу повторно. За відсутності ефекту можливе повторне введення. Максимальні дози: при прийомі внутрішньо – 320 мг на добу; при повторних введеннях внутрішньовенно струминно сумарна доза – 10 мг (під контролем АТ та ЕКГ).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, ХОЗЛ, при бронхіті, декомпенсованій серцевій недостатності, цукровому діабеті, при нирковій та/або печінковій недостатності, гіпертиреозі, депресії, міастенії, псоріазі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, пацієнтів похилого віку, у дітей (ефективність та безпека не визначені). У період лікування можливе загострення псоріазу. При феохромоцитомі пропранолол можна застосовувати лише після прийому альфа-адреноблокатора. Після тривалого курсу лікування пропранолол слід скасовувати поступово під наглядом лікаря. На фоні лікування пропранололом слід уникати внутрішньовенного введення верапамілу, дилтіазему. За кілька днів перед проведенням наркозу необхідно припинити прийом пропранололу або підібрати засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У пацієнтів, діяльність яких потребує підвищеної уваги, питання застосування пропранололу амбулаторно слід вирішувати лише після оцінки індивідуальної реакції пацієнта.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацетилсаліцилова кислота 500 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку та фасками з двох сторін, зі слабким характерним запахом; допускається незначна мармуровість.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Зниження вмісту простагландинів (переважно Е1 ) у центрі терморегуляції призводить до зниження температури тіла внаслідок розширення судин шкіри та зростання потовиділення. Аналгезуючий ефект обумовлений як центральною, так і периферичною дією. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А 2 у тромбоцитах. Знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії. Ефективний при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи та при вторинній профілактиці інфаркту міокарда. У добовій дозі 6 г і більше пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми та знижує концентрацію вітаміну K-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Почастішує геморагічні ускладнення при проведенні хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі на фоні терапії антикоагулянтами. Стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях), але у високих дозах. Блокада ЦОГ-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів,що може зумовити виразку слизової оболонки і подальшу кровотечу.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується переважно з проксимального відділу тонкої кишки та меншою мірою зі шлунка. Присутність їжі у шлунку значно змінює всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. Метаболізується у печінці шляхом гідролізу з утворенням саліцилової кислоти з подальшою кон'югацією з гліцином або глюкуронідом. Концентрація саліцилатів у плазмі крові варіабельна. Близько 80% саліцилової кислоти зв'язується з білками плазми. Саліцилати легко проникають у багато тканин та рідин організму, в т.ч. у спинномозкову, перитонеальну та синовіальну рідини. У невеликих кількостях саліцилати виявляються у мозковій тканині, сліди – у жовчі, поті, калі. Швидко проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяється із грудним молоком. У новонароджених саліцилати можуть витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном та сприяти розвитку білірубінової енцефалопатії. Проникнення в порожнину суглоба пришвидшується за наявності гіперемії та набряку та сповільнюється у проліферативній фазі запалення. При виникненні ацидозу більша частина саліцилату перетворюється на неіонізовану кислоту, що добре проникає в тканини, в т.ч. у мозок. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у незміненому вигляді (60%) та у вигляді метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). T1/2-ацетилсаліцилової кислоти становить приблизно 15 хв. T1/2-саліцилат при прийомі в невисоких дозах становить 2-3 год, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 год. У новонароджених елімінація саліцилат значно повільніша, ніж у дорослих.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняревматизм, ревматоїдний артрит, інфекційно-алергічний міокардит; лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності різного генезу (в т.ч. невралгія, міалгія, біль голови); профілактика тромбозів та емболій; первинна та вторинна профілактика інфаркту міокарда; профілактика порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом У клінічній імунології та алергології: у поступово наростаючих дозах для тривалої "аспіринової" десенситизації та формування стійкої толерантності до НПЗЗ у хворих з "аспіриновою" астмою та "аспіриновою тріадою".Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча, "аспіринова тріада", наявність в анамнезі вказівок на кропивницю, риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ, гемофілія, геморагічний діатез, гіпопротромбін, дефіцит вітаміну К, печінкова та/або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, синдром Рейє, дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей з гіпертермією на фоні вірусних захворювань), І та ІІІ триместри вагітності, період лактації , підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та інших саліцилатівВагітність та лактаціяПротипоказана до застосування у І та ІІІ триместрах вагітності. У ІІ триместрі вагітності можливий разовий прийом за суворими показаннями. Має тератогенну дію: при застосуванні в I триместрі призводить до розвитку розщеплення верхнього неба, у III триместрі - викликає гальмування пологової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), передчасне закриття артеріальної протоки у плода, гіперплазію легеневих судин та гіпертензію в малому колі кровообігу. Ацетилсаліцилова кислота виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини внаслідок порушення функції тромбоцитів, тому не слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту у матері під час лактації. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей із гіпертермією на фоні вірусних захворювань).Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, біль в епігастрії, діарея; рідко – виникнення ерозивно-виразкових уражень, кровотеч із шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС: при тривалому застосуванні можливі запаморочення, головний біль, оборотні порушення зору, шум у вухах, асептичний менінгіт. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, анемія. З боку системи згортання крові: рідко – геморагічний синдром, подовження часу кровотечі. З боку сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок; при тривалому застосуванні – гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром. Алергічні реакції: - рідко - шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм, "аспіринова тріада" (поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та лікарських засобів піразолонового ряду). Інші: в окремих випадках - синдром Рейє; при тривалому застосуванні – посилення симптомів хронічної серцевої недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антациди, що містять магнію та/або алюмінію гідроксид, уповільнюють та зменшують всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, засобів, що обмежують надходження кальцію або збільшують виведення з організму кальцію, підвищується ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою посилюється дія гепарину та непрямих антикоагулянтів, гіпоглікемічних засобів похідних сульфонілсечовини, інсулінів, метотрексату, фенітоїну, вальпроєвої кислоти. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик ульцерогенної дії та виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні знижується ефективність діуретиків (спіронолактону, фуросеміду). При одночасному застосуванні інших НПЗЗ підвищується ризик розвитку побічних ефектів. Ацетилсаліцилова кислота може зменшувати концентрації в плазмі індометацину, піроксикаму. При одночасному застосуванні препарату золота ацетилсаліцилова кислота може індукувати пошкодження печінки. При одночасному застосуванні знижується ефективність урикозуричних засобів (зокрема пробенециду, сульфінпіразону, бензбромарону). При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та алендронату натрію можливий розвиток важкого езофагіту. При одночасному застосуванні гризеофульвіну можливе порушення абсорбції ацетилсаліцилової кислоти. Описано випадок спонтанного крововиливу в райдужну оболонку прийому екстракту гінкго білоба на тлі тривалого застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг/сут. Вважають, що це може бути обумовлено адитивною інгібуючою дією на агрегацію тромбоцитів. При одночасному застосуванні дипіридамолу можливе збільшення Сmaxсаліцилату в плазмі та AUC. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою підвищуються концентрації дигоксину, барбітуратів та солей літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні саліцилатів у високих дозах з інгібіторами карбоангідрази можлива інтоксикація саліцилатами. Ацетилсаліцилова кислота в дозах менше 300 мг на добу незначно впливає на ефективність каптоприлу та еналаприлу. При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах можливе зменшення ефективності каптоприлу та еналаприлу. При одночасному застосуванні кофеїн підвищує швидкість всмоктування, концентрацію в плазмі та біодоступність ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні метопролол може підвищувати Сmax-саліцилат у плазмі крові. При застосуванні пентазоцину на фоні тривалого прийому ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах є ризик розвитку тяжких побічних реакцій з боку нирок. При одночасному застосуванні фенілбутазон зменшує урикозурію, спричинену ацетилсаліциловою кислотою. При одночасному застосуванні етанол може посилювати дію ацетилсаліцилової кислоти на шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для дорослих разова доза варіює від 40 мг до 1 г, добова – від 150 мг до 8 г; кратність застосування – 2-6 разів на добу.ПередозуванняСимптоми: Передозування середнього ступеня тяжкості: нудота, блювання, шум у вухах, порушення слуху, головний біль, запаморочення та сплутаність свідомості. Ці симптоми відбуваються при зниженні дози препарату. Тяжке передозування: лихоманка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, метаболічний ацидоз, кома, кардіогенний шок, дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: госпіталізація, шлунковий лаваж, прийом активованого вугілля, моніторинг кислотно-лужного балансу, лужний діурез для того, щоб отримати рН сечі між 7,5-8 (форсований лужний діурез вважається досягнутим, якщо концентрація саліцилату в плазмі становить понад 500 мг/ л (3,6 ммоль/л) у дорослих або 300 мг/л (2,2 ммоль/л) у дітей, гемодіаліз, відшкодування втрати рідини, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, при бронхіальній астмі, ерозивно-виразкових ураженнях та кровотечах із ШКТ в анамнезі, при підвищеній кровоточивості або при одночасному проведенні протизгортаючої терапії, декомпенсованої хронічної серцевої недостатності. Ацетилсаліцилова кислота навіть у невеликих дозах зменшує виведення сечової кислоти з організму, що може спричинити гострий напад подагри у схильних пацієнтів. При тривалій терапії та/або застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах потрібне спостереження лікаря та регулярний контроль рівня гемоглобіну. Застосування ацетилсаліцилової кислоти як протизапальний засіб у добовій дозі 5-8 г обмежено у зв'язку з високою ймовірністю розвитку побічних ефектів з боку ШКТ. Перед хірургічним втручанням, для зменшення кровоточивості в ході операції та післяопераційному періоді слід скасувати прийом саліцилатів за 5-7 днів. Під час тривалої терапії необхідно проводити загальний аналіз крові та дослідження калу на приховану кров. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у педіатрії протипоказане, оскільки у разі вірусної інфекції у дітей під впливом ацетилсаліцилової кислоти підвищується ризик розвитку синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. Тривалість лікування (без консультації з лікарем) не повинна перевищувати 7 днів при призначенні як аналгетичний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. У період лікування пацієнт повинен утримуватись від вживання алкоголю.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацетилсаліцилова кислота 500 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку та фасками з двох сторін, зі слабким характерним запахом; допускається незначна мармуровість.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Зниження вмісту простагландинів (переважно Е1 ) у центрі терморегуляції призводить до зниження температури тіла внаслідок розширення судин шкіри та зростання потовиділення. Аналгезуючий ефект обумовлений як центральною, так і периферичною дією. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А 2 у тромбоцитах. Знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії. Ефективний при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи та при вторинній профілактиці інфаркту міокарда. У добовій дозі 6 г і більше пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми та знижує концентрацію вітаміну K-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Почастішує геморагічні ускладнення при проведенні хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі на фоні терапії антикоагулянтами. Стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях), але у високих дозах. Блокада ЦОГ-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів,що може зумовити виразку слизової оболонки і подальшу кровотечу.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується переважно з проксимального відділу тонкої кишки та меншою мірою зі шлунка. Присутність їжі у шлунку значно змінює всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. Метаболізується у печінці шляхом гідролізу з утворенням саліцилової кислоти з подальшою кон'югацією з гліцином або глюкуронідом. Концентрація саліцилатів у плазмі крові варіабельна. Близько 80% саліцилової кислоти зв'язується з білками плазми. Саліцилати легко проникають у багато тканин та рідин організму, в т.ч. у спинномозкову, перитонеальну та синовіальну рідини. У невеликих кількостях саліцилати виявляються у мозковій тканині, сліди – у жовчі, поті, калі. Швидко проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяється із грудним молоком. У новонароджених саліцилати можуть витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном та сприяти розвитку білірубінової енцефалопатії. Проникнення в порожнину суглоба пришвидшується за наявності гіперемії та набряку та сповільнюється у проліферативній фазі запалення. При виникненні ацидозу більша частина саліцилату перетворюється на неіонізовану кислоту, що добре проникає в тканини, в т.ч. у мозок. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у незміненому вигляді (60%) та у вигляді метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). T1/2-ацетилсаліцилової кислоти становить приблизно 15 хв. T1/2-саліцилат при прийомі в невисоких дозах становить 2-3 год, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 год. У новонароджених елімінація саліцилат значно повільніша, ніж у дорослих.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняревматизм, ревматоїдний артрит, інфекційно-алергічний міокардит; лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності різного генезу (в т.ч. невралгія, міалгія, біль голови); профілактика тромбозів та емболій; первинна та вторинна профілактика інфаркту міокарда; профілактика порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом У клінічній імунології та алергології: у поступово наростаючих дозах для тривалої "аспіринової" десенситизації та формування стійкої толерантності до НПЗЗ у хворих з "аспіриновою" астмою та "аспіриновою тріадою".Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча, "аспіринова тріада", наявність в анамнезі вказівок на кропивницю, риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ, гемофілія, геморагічний діатез, гіпопротромбін, дефіцит вітаміну К, печінкова та/або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, синдром Рейє, дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей з гіпертермією на фоні вірусних захворювань), І та ІІІ триместри вагітності, період лактації , підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та інших саліцилатівВагітність та лактаціяПротипоказана до застосування у І та ІІІ триместрах вагітності. У ІІ триместрі вагітності можливий разовий прийом за суворими показаннями. Має тератогенну дію: при застосуванні в I триместрі призводить до розвитку розщеплення верхнього неба, у III триместрі - викликає гальмування пологової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), передчасне закриття артеріальної протоки у плода, гіперплазію легеневих судин та гіпертензію в малому колі кровообігу. Ацетилсаліцилова кислота виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини внаслідок порушення функції тромбоцитів, тому не слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту у матері під час лактації. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей із гіпертермією на фоні вірусних захворювань).Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, біль в епігастрії, діарея; рідко – виникнення ерозивно-виразкових уражень, кровотеч із шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС: при тривалому застосуванні можливі запаморочення, головний біль, оборотні порушення зору, шум у вухах, асептичний менінгіт. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, анемія. З боку системи згортання крові: рідко – геморагічний синдром, подовження часу кровотечі. З боку сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок; при тривалому застосуванні – гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром. Алергічні реакції: - рідко - шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм, "аспіринова тріада" (поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та лікарських засобів піразолонового ряду). Інші: в окремих випадках - синдром Рейє; при тривалому застосуванні – посилення симптомів хронічної серцевої недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антациди, що містять магнію та/або алюмінію гідроксид, уповільнюють та зменшують всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, засобів, що обмежують надходження кальцію або збільшують виведення з організму кальцію, підвищується ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою посилюється дія гепарину та непрямих антикоагулянтів, гіпоглікемічних засобів похідних сульфонілсечовини, інсулінів, метотрексату, фенітоїну, вальпроєвої кислоти. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик ульцерогенної дії та виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні знижується ефективність діуретиків (спіронолактону, фуросеміду). При одночасному застосуванні інших НПЗЗ підвищується ризик розвитку побічних ефектів. Ацетилсаліцилова кислота може зменшувати концентрації в плазмі індометацину, піроксикаму. При одночасному застосуванні препарату золота ацетилсаліцилова кислота може індукувати пошкодження печінки. При одночасному застосуванні знижується ефективність урикозуричних засобів (зокрема пробенециду, сульфінпіразону, бензбромарону). При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та алендронату натрію можливий розвиток важкого езофагіту. При одночасному застосуванні гризеофульвіну можливе порушення абсорбції ацетилсаліцилової кислоти. Описано випадок спонтанного крововиливу в райдужну оболонку прийому екстракту гінкго білоба на тлі тривалого застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг/сут. Вважають, що це може бути обумовлено адитивною інгібуючою дією на агрегацію тромбоцитів. При одночасному застосуванні дипіридамолу можливе збільшення Сmaxсаліцилату в плазмі та AUC. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою підвищуються концентрації дигоксину, барбітуратів та солей літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні саліцилатів у високих дозах з інгібіторами карбоангідрази можлива інтоксикація саліцилатами. Ацетилсаліцилова кислота в дозах менше 300 мг на добу незначно впливає на ефективність каптоприлу та еналаприлу. При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах можливе зменшення ефективності каптоприлу та еналаприлу. При одночасному застосуванні кофеїн підвищує швидкість всмоктування, концентрацію в плазмі та біодоступність ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні метопролол може підвищувати Сmax-саліцилат у плазмі крові. При застосуванні пентазоцину на фоні тривалого прийому ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах є ризик розвитку тяжких побічних реакцій з боку нирок. При одночасному застосуванні фенілбутазон зменшує урикозурію, спричинену ацетилсаліциловою кислотою. При одночасному застосуванні етанол може посилювати дію ацетилсаліцилової кислоти на шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для дорослих разова доза варіює від 40 мг до 1 г, добова – від 150 мг до 8 г; кратність застосування – 2-6 разів на добу.ПередозуванняСимптоми: Передозування середнього ступеня тяжкості: нудота, блювання, шум у вухах, порушення слуху, головний біль, запаморочення та сплутаність свідомості. Ці симптоми відбуваються при зниженні дози препарату. Тяжке передозування: лихоманка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, метаболічний ацидоз, кома, кардіогенний шок, дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: госпіталізація, шлунковий лаваж, прийом активованого вугілля, моніторинг кислотно-лужного балансу, лужний діурез для того, щоб отримати рН сечі між 7,5-8 (форсований лужний діурез вважається досягнутим, якщо концентрація саліцилату в плазмі становить понад 500 мг/ л (3,6 ммоль/л) у дорослих або 300 мг/л (2,2 ммоль/л) у дітей, гемодіаліз, відшкодування втрати рідини, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, при бронхіальній астмі, ерозивно-виразкових ураженнях та кровотечах із ШКТ в анамнезі, при підвищеній кровоточивості або при одночасному проведенні протизгортаючої терапії, декомпенсованої хронічної серцевої недостатності. Ацетилсаліцилова кислота навіть у невеликих дозах зменшує виведення сечової кислоти з організму, що може спричинити гострий напад подагри у схильних пацієнтів. При тривалій терапії та/або застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах потрібне спостереження лікаря та регулярний контроль рівня гемоглобіну. Застосування ацетилсаліцилової кислоти як протизапальний засіб у добовій дозі 5-8 г обмежено у зв'язку з високою ймовірністю розвитку побічних ефектів з боку ШКТ. Перед хірургічним втручанням, для зменшення кровоточивості в ході операції та післяопераційному періоді слід скасувати прийом саліцилатів за 5-7 днів. Під час тривалої терапії необхідно проводити загальний аналіз крові та дослідження калу на приховану кров. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у педіатрії протипоказане, оскільки у разі вірусної інфекції у дітей під впливом ацетилсаліцилової кислоти підвищується ризик розвитку синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. Тривалість лікування (без консультації з лікарем) не повинна перевищувати 7 днів при призначенні як аналгетичний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. У період лікування пацієнт повинен утримуватись від вживання алкоголю.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота – 100 мг; Допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат - 0.1 мг, целюлоза мікрокристалічна - 14.6 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований - 8.1 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 3.6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 1 мг. Допоміжні речовини оболонки: ацетилфталілцелюлоза - 3.9 мг, титану діоксид - 0.86 мг, олія рицинова - 0.62 мг, олія вазелінова - 0.62 мг. 10 чи 15 шт. - Упаковки контурні осередкові (2, 3) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​білого або білого із сіруватим відтінком кольору, зі слабким характерним запахом, допускається шорсткість поверхні таблеток.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується переважно з проксимального відділу тонкої кишки та меншою мірою зі шлунка. Присутність їжі у шлунку значно змінює всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. Метаболізується у печінці шляхом гідролізу з утворенням саліцилової кислоти з подальшою кон'югацією з гліцином або глюкуронідом. Концентрація саліцилатів у плазмі крові варіабельна. Близько 80% саліцилової кислоти зв'язується з білками плазми. Саліцилати легко проникають у багато тканин та рідин організму, в т.ч. у спинномозкову, перитонеальну та синовіальну рідини. У невеликих кількостях саліцилати виявляються у мозковій тканині, сліди – у жовчі, поті, калі. Швидко проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяється із грудним молоком. У новонароджених саліцилати можуть витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном та сприяти розвитку білірубінової енцефалопатії. Проникнення в порожнину суглоба пришвидшується за наявності гіперемії та набряку та сповільнюється у проліферативній фазі запалення. При виникненні ацидозу більша частина саліцилату перетворюється на неіонізовану кислоту, що добре проникає в тканини, в т.ч. у мозок. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у незміненому вигляді (60%) та у вигляді метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). T1/2 ацетилсаліцилової кислоти становить приблизно 15 хв. T1/2 саліцилату при прийомі в невисоких дозах становить 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин. У новонароджених елімінація саліцилату значно повільніша, ніж у дорослих.ФармакодинамікаНПЗЗ. Має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Зниження вмісту простагландинів (переважно Е1) у центрі терморегуляції призводить до зниження температури тіла внаслідок розширення судин шкіри та зростання потовиділення. Аналгезуючий ефект обумовлений як центральною, так і периферичною дією. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії. Ефективний при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи та при вторинній профілактиці інфаркту міокарда. У добовій дозі 6 г і більше пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми та знижує концентрацію вітаміну K-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Почастішує геморагічні ускладнення при проведенні хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі на фоні терапії антикоагулянтами. Стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях), але у високих дозах. Блокада ЦОГ-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів,що може зумовити виразку слизової оболонки і подальшу кровотечу.Показання до застосуванняревматизм, ревматоїдний артрит, інфекційно-алергічний міокардит; лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності різного генезу (в т.ч. невралгія, міалгія, біль голови); профілактика тромбозів та емболій; первинна та вторинна профілактика інфаркту міокарда; профілактика порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом У клінічній імунології та алергології: у поступово наростаючих дозах для тривалої "аспіринової" десенситизації та формування стійкої толерантності до НПЗЗ у хворих з "аспіриновою" астмою та "аспіриновою тріадою".Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча, "аспіринова тріада", наявність в анамнезі вказівок на кропивницю, риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ, гемофілія, геморагічний діатез, гіпопротромбін, дефіцит вітаміну К, печінкова та/або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, синдром Рейє, дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей з гіпертермією на фоні вірусних захворювань), І та ІІІ триместри вагітності, період лактації , підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та інших саліцилатівВагітність та лактаціяПротипоказана до застосування у І та ІІІ триместрах вагітності. У ІІ триместрі вагітності можливий разовий прийом за суворими показаннями. Має тератогенну дію: при застосуванні в I триместрі призводить до розвитку розщеплення верхнього неба, у III триместрі - викликає гальмування пологової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), передчасне закриття артеріальної протоки у плода, гіперплазію легеневих судин та гіпертензію в малому колі кровообігу. Ацетилсаліцилова кислота виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини внаслідок порушення функції тромбоцитів, тому не слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту у матері під час лактації. Протипоказання: дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей із гіпертермією на фоні вірусних захворювань).Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, біль у епігастрії, діарея; рідко – виникнення ерозивно-виразкових уражень, кровотеч із шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС: при тривалому застосуванні можливі запаморочення, біль голови, оборотні порушення зору, шум у вухах, асептичний менінгіт. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, анемія. З боку системи згортання крові: рідко – геморагічний синдром, подовження часу кровотечі. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення функції нирок; при тривалому застосуванні – гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм, "аспіринова тріада" (поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та лікарських засобів піразолонового ряду). Інші: в окремих випадках – синдром Рейє; при тривалому застосуванні – посилення симптомів хронічної серцевої недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антациди, що містять магнію та/або алюмінію гідроксид, уповільнюють та зменшують всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, засобів, що обмежують надходження кальцію або збільшують виведення з організму кальцію, підвищується ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою посилюється дія гепарину та непрямих антикоагулянтів, гіпоглікемічних засобів похідних сульфонілсечовини, інсулінів, метотрексату, фенітоїну, вальпроєвої кислоти. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик ульцерогенної дії та виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні знижується ефективність діуретиків (спіронолактону, фуросеміду). При одночасному застосуванні інших НПЗЗ підвищується ризик розвитку побічних ефектів. Ацетилсаліцилова кислота може зменшувати концентрації в плазмі індометацину, піроксикаму. При одночасному застосуванні препарату золота ацетилсаліцилова кислота може індукувати пошкодження печінки. При одночасному застосуванні знижується ефективність урикозуричних засобів (зокрема пробенециду, сульфінпіразону, бензбромарону). При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та алендронату натрію можливий розвиток важкого езофагіту. При одночасному застосуванні гризеофульвіну можливе порушення абсорбції ацетилсаліцилової кислоти. Описано випадок спонтанного крововиливу в райдужну оболонку прийому екстракту гінкго білоба на тлі тривалого застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг/сут. Вважають, що це може бути обумовлено адитивною інгібуючою дією на агрегацію тромбоцитів. При одночасному застосуванні дипіридамолу можливе збільшення Сmax саліцилату в плазмі та AUC. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою підвищуються концентрації дигоксину, барбітуратів та солей літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні саліцилатів у високих дозах з інгібіторами карбоангідрази можлива інтоксикація саліцилатами. Ацетилсаліцилова кислота в дозах менше 300 мг на добу незначно впливає на ефективність каптоприлу та еналаприлу. При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах можливе зменшення ефективності каптоприлу та еналаприлу. При одночасному застосуванні кофеїн підвищує швидкість всмоктування, концентрацію в плазмі та біодоступність ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні метопролол може підвищувати Сmax саліцилат у плазмі крові. При застосуванні пентазоцину на фоні тривалого прийому ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах є ризик розвитку тяжких побічних реакцій з боку нирок. При одночасному застосуванні фенілбутазон зменшує урикозурію, спричинену ацетилсаліциловою кислотою. При одночасному застосуванні етанол може посилювати дію ацетилсаліцилової кислоти на шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для дорослих разова доза варіює від 40 мг до 1 г, добова – від 150 мг до 8 г; кратність застосування – 2-6 разів на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, при бронхіальній астмі, ерозивно-виразкових ураженнях та кровотечах із ШКТ в анамнезі, при підвищеній кровоточивості або при одночасному проведенні протизгортаючої терапії, декомпенсованої хронічної серцевої недостатності. Ацетилсаліцилова кислота навіть у невеликих дозах зменшує виведення сечової кислоти з організму, що може спричинити гострий напад подагри у схильних пацієнтів. При тривалій терапії та/або застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах потрібне спостереження лікаря та регулярний контроль рівня гемоглобіну. Застосування ацетилсаліцилової кислоти як протизапальний засіб у добовій дозі 5-8 г обмежено у зв'язку з високою ймовірністю розвитку побічних ефектів з боку ШКТ. Перед хірургічним втручанням, для зменшення кровоточивості в ході операції та післяопераційному періоді слід скасувати прийом саліцилатів за 5-7 днів. Під час тривалої терапії необхідно проводити загальний аналіз крові та дослідження калу на приховану кров. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у педіатрії протипоказане, оскільки у разі вірусної інфекції у дітей під впливом ацетилсаліцилової кислоти підвищується ризик розвитку синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. Тривалість лікування (без консультації з лікарем) не повинна перевищувати 7 днів при призначенні як аналгетичний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. У період лікування пацієнт повинен утримуватись від вживання алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 1 г: ацикловір 50 мг. 10 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 5%.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб для зовнішнього застосування, синтетичний аналог пуринового нуклеозиду. Тімідинкіназа інфікованих вірусом клітин активно перетворює ацикловір через ряд послідовних реакцій у моно-, ді- та трифосфат ацикловіру. Останній взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та вбудовується в ДНК, яка синтезується для нових вірусів. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів. Ацикловір активний щодо вірусу Herpes simplex типів 1 і 2, вірусу Varicella zoster, вірусу Епштейна-Барр та цитомегаловірусу.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні системна абсорбція мінімальна.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняІнфекції шкіри, спричинені вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, включаючи генітальний герпес та герпес губ; оперізуючий лишай; вітряна віспа.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру та валацикловіру; дитячий та підлітковий вік до 18 років. З обережністю: ; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дегідратація; ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяЗастосування ацикловіру при вагітності можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000) і дуже рідко (<10 000), частота невідома (частоту виникнення не можна визначити виходячи з наявних даних). Місцеві реакції: ;нечасто - у місці аплікації можливе відчуття печіння, яке з часом проходить, сухість шкіри, свербіж; рідко – еритема, контактний дерматит у місці нанесення. При попаданні на слизові оболонки можливе запалення. З боку імунної системи: дуже рідко - анафілактичні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк і кропив'янку.Взаємодія з лікарськими засобамиПри зовнішньому застосуванні ацикловіру клінічно значущої взаємодії не відзначено. Імуностимулятори; - можливе посилення ефекту ацикловіру.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Наносять 4-6 разів на добу (кожні 4 год) тонким шаром на уражені ділянки ділянки шкіри, що межують з ними. Препарат наносять або ватним тампоном або чистими руками, щоб уникнути додаткового інфікування уражених ділянок. Терапію слід продовжувати до тих пір, поки на бульбашках не утворюється кірка, або вони повністю не заживуть. Тривалість терапії становить середньому 5 днів і має перевищувати 10 днів. Важливо розпочинати лікування рецидивуючої інфекції під час продромальної фази або на початку прояву інфекції. Тривалість лікування – не менше 5 днів. У разі відсутності загоєння лікування може бути продовжено до 10 днів. У разі збереження симптомів захворювання більше 10 днів слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняНа сьогоднішній день не було зафіксовано випадків передозування препаратом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАцикловір у вигляді лікарських форм для зовнішнього застосування не слід наносити на слизові оболонки ротової порожнини, очей, піхви.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1000 мл: Активних компонентів: Чаги (березового гриба) – 1000 г; Кобальту сульфату гептагідрату (кобальт(II) сірчанокислий 7-водний) - 1,76 г; Допоміжних речовин: Спирту етилової ректифікованої з харчової сировини (етанол) – 101,55 г; Води очищеної – достатня кількість до отримання 1000 мл препарату. По 50 і 100 мл у флаконах оранжевого скла, поміщених разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиРідина темно-коричневого кольору. Допускається у процесі зберігання випадання осаду.Фармакотерапевтична групаЗагальнотонізуючий засіб.ФармакодинамікаДія препарату визначається ефектом біологічно активних речовин, що входять до складу (полісахаридів, гуміноподібної чаговної кислоти, органічних кислот, мікроелементів, у т.ч. марганцю і кобальту, стероїдних та інших сполук). Препарат регулює метаболічні процеси, сприяє підвищенню загальної резистентності організму, зменшує потовиділення, нормалізує функцію кишечника, усуває диспептичні явища, має загальнотонізуючу дію.Показання до застосуванняЗастосовують у комплексній терапії при хронічних гастритах, дискінезіях шлунково-кишкового тракту з явищами атонії, при виразковій хворобі шлунка поза загостренням, а також як симптоматичний засіб, що покращує загальний стан онкологічних хворих.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів, вагітність, період лактації, вік (до 18 років).Побічна діяАлергічні реакції. При тривалому прийомі можливі диспептичні явища.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо за 30 хвилин до їди. Перед вживанням вміст флакона збовтують, розводять три чайні ложки препарату в 150 мл теплої кип'яченої води. Приймають по 1 столовій ложці 3 десь у день протягом 3-5 місяців. За потреби проводять повторні курси з перервами 7-10 днів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: екстракт беладонни 10 мг, натрію гідрокарбонат 300 мг. 6 шт. - Упакування безячейкові контурні.Фармакотерапевтична групаКомбінований лікарський засіб для вживання. Чинить спазмолітичну та антацидну дію. Екстракт листя беладони;надає спазмолітичну (м-холіноблокуючу) дію. Перешкоджає стимулюючої дії ацетилхоліну; зменшує секрецію слинних, шлункових, бронхіальних, слізних, потових залоз, підшлункової залози. Знижує тонус м'язів ШКТ, жовчних проток та жовчного міхура; викликає тахікардію, покращує AV-провідність. Натрію гідрокарбонат ;при вживанні взаємодіє з соляною кислотою шлункового соку, нейтралізуючи її. Збільшує виведення натрію та хлору, осмотичний діурез.Клінічна фармакологіяПрепарат зі спазмолітичною (м-холіноблокуючою) та антацидною дією.Показання до застосуванняКишкова колька; гіперацидний гастрит; печія; диспепсія.Протипоказання до застосуванняЗакритокутова глаукома; гіпертрофія передміхурової залози з порушенням відтоку сечі; підвищена чутливість до компонентів лікарського засобуПобічна діяМожливо: сухість у роті, спрага, атонія кишечника, затримка сечі, тахікардія, мідріаз, парез акомодації.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з м-холіноблокаторами можливе посилення м-холіноблокуючої дії.Спосіб застосування та дозиВсередину, за 30-40 хв до їди, по 1 разовій дозі 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза для дорослих – 15 разових доз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри передозуванні можливі психомоторне збудження, судоми, парез акомодації, гостра затримка сечі. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: Метамізолу натрію моногідрат (анальгін) - 0,25 г, бензокаїн (анестезин) - 0,25 г, натрію гідрокарбонат - 0,10 г, беладонний листя екстракт (беладони екстракт густий) - 0,015 г; Допоміжні речовини: Крохмаль картопляний - 0,054816 г, кальцію стеарат - 0,0072 г, тальк - 0,01008 г, полісорбат-80 (твін-80) - 0,001224 г, кремнію діоксид колоїдний (аеросил2 - 8) г, натрію крохмальгліколят (карбоксиметилкрохмаль натрію) - 0,0288 г. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Контурні осередкові упаковки разом з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у групову упаковку.Опис лікарської формиТаблетки від світло-жовтого до світло-коричневого з жовтуватим відтінком кольору з вкрапленнями, плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + місцевоанестезуючий засіб + спазмолітичний засіб + антацид).ФармакодинамікаКомбінований препарат. Дія визначається ефектами компонентів, що входять до складу: спазмолітичний (зниження тонусу гладком'язових органів, в т.ч. шлунково-кишкового тракту) та антисекреторні ефекти (зменшення секреції шлункової, підшлункової, бронхіальних, слинних, потових залоз та виділення жовчі); місцевоанестезуючу та аналгетичну дію обумовлена ​​метамізолом натрію та бензокаїном, антацидна – натрію гідрокарбонатом. Препарат ефективно усуває біль в епігастральній ділянці, у тому числі при гіперацидних станах.Показання до застосуванняБеллалгін застосовують для симптоматичної нетривалої терапії дорослих та підлітків старше 14 років при печії, гастралгії та кишковій коліці, якими супроводжуються такі захворювання: гіперацидний гастрит; жовчнокам'яна хвороба; виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки; спастичний коліт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, глаукома, гіперплазія передміхурової залози, пригнічення кровотворення (лейкопенія, агранулоцитоз, цитостатична або інфекційна нейтропенія), тяжка печінкова та/або ниркова недостатність, спадкова гемолітична анемія. ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними препаратами, вагітність (особливо в І триместрі та останні 6 тижнів), період грудного вигодовування, вік до 18 років. З обережністю: захворювання нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит, у т.ч. в анамнезі), тривале зловживання етанолом.Вагітність та лактаціяБеллалгін протипоказаний при вагітності (особливо в І триместрі та в останні 6 тижнів) та в період грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, забарвлення сечі у червоний колір. Алергічні реакції: кропив'янка (в т.ч. на кон'юнктиві та слизових оболонках носоглотки), ангіоневротичний набряк, у поодиноких випадках – злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія. Інші: зниження артеріального тиску, сухість у роті, спрага, запори, мідріаз, парез акомодації, тимчасове порушення зору, дизурія, затримка сечі, серцебиття, сонливість, запаморочення, психомоторне збудження, судоми.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефекти етанолу, одночасне застосування з хлорпромазином або іншими похідними фенотіазину може призвести до розвитку вираженої гіпертермії. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватись під час лікування метамізолом. При одночасному призначенні циклоспорину знижується концентрація останнього у крові. Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білком пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, збільшує їхню активність. Фенілбутазон, барбітурати та інші гепатоіндуктори при одночасному призначенні зменшують ефективність метамізолу. Одночасне призначення з іншими ненаркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, контрацептивними гормональними лікарськими засобами та алопуринолом може призвести до посилення токсичності. Седативні та анксіолітичні лікарські засоби (транквілізатори) посилюють аналгетичну дію метамізолу. Тіамазол та цитостатики підвищують ризик розвитку лейкопенії. Ефект посилюють кодеїн, Н2-гістаміноблокатори та пропранолол (сповільнює інактивацію).Спосіб застосування та дозиБеллалгін призначений для перорального застосування. Таблетки не слід ділити або подрібнювати, при прийомі препарат рекомендується запивати достатньою кількістю питної води. Препарат не призначають для тривалої терапії. Тривалість курсу лікування та дози препарату Беллалгін визначає лікар індивідуально. Дорослим внутрішньо, до їди, по 1 таблетці 2-3 рази на день. Максимальна разова доза – не більше 3 таблеток, добова – 10 таблеток. Тривалість лікування має перевищувати 3-х днів. Не рекомендується застосовувати систематично.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, гастралгія, олігурія, гіпотермія, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, шум у вухах, сонливість, марення, порушення свідомості, гострий агранулоцитоз, геморагічний синдром, гостра ниркова та/або печінкова пара . Лікування: промивання шлунка, сольові проносні, активоване вугілля, проведення форсованого діурезу, гемодіаліз, при розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні хворих, які отримують цитостатичні лікарські засоби, прийом метамізолу натрію повинен наводитись лише під наглядом лікаря. У хворих на атопічну бронхіальну астму та полінози є підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. На фоні прийому метамізолу натрію можливий розвиток агранулоцитозу, у зв'язку з чим при виявленні невмотивованого підйому температури, ознобу, болю в горлі, утрудненого ковтання, стоматиту, а також при розвитку явищ вагініту або проктиту необхідне негайне відміна препарату. При тривалому застосуванні слід контролювати картину периферичної крові. Неприпустиме використання для зняття гострого болю в животі (до з'ясування причини). На фоні лікування можливе фарбування сечі у червоний колір за рахунок виділення метаболіту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, гостроти зору та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні компоненти: Анестезин (бензокаїн) – 0,300 г; беладони екстракт густий - 0,015 г; Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна - 0,035417 г; Оксипропілцелюлоза (гіпролоза) - 0,008510 г; Кроскармеллоза натрію - 0,003691 г; Тальк - 0,003691 г; Кальція стеарат - 0,003691 р. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування. 50, 100 або 200 контурних осередкових упаковок разом з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у коробку або коробку з картону.Опис лікарської формиТаблетки плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком, від світло-коричневого до коричневого кольору з світлішими та темнішими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Чинить спазмолітичну, місцевоанестезуючу та аналгетичну дію; знижує кислотність шлункового соку, тонус гладком'язових клітин органів шлунково-кишкового тракту.Показання до застосуванняЯк симптоматичний засіб при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються підвищеною секреторною функцією шлунка та спазмами гладкої мускулатури з метою усунення больового синдрому (гіперацидний гастрит, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки).Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, глаукома, гіперплазія передміхурової залози, дитячий вік. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. З обережністю: хворим на полінейропатію, гіпертиреоз, ішемічну хворобу серця, хронічну серцеву недостатність, артеріальну гіпертензію, захворювання нирок, діафрагмальну грижу, рефлюкс-езофагіт.Вагітність та лактаціяПеред застосуванням препарату Белластезин, якщо ви вагітні, або припускаєте, що ви могли б бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем. Вагітним слід застосовувати лише у випадку, коли, на думку лікаря, користь для матері при застосуванні лікарського засобу перевищує потенційний ризик для плода. У разі застосування жінками, які годують груддю, грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяМожливі: сухість у роті, втрата смаку, апетиту, мідріаз (розширення зіниць), сонливість, запаморочення, тахікардія, порушення мови, збудження (особливо у пацієнтів похилого віку), парез акомодації, алергічні реакції, утруднення сечовипускання, запор. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат знижує антибактеріальну активність сульфаніламідів. Амантадин та хінідин посилюють ефект препарату. При одночасному застосуванні препарату з опіоїдними анальгетиками та препаратами, що пригнічують центральну нервову систему, можливе пригнічення центральної нервової системи; з галоперидолом та органічними нітратами - підвищується внутрішньоочний тиск; з глюкокортикостероїдами для системного застосування - знижується їх ефект і можливе підвищення внутрішньоочного тиску; з М-холіноблокаторами – посилюється антихолінергічний ефект; з фуросемідом – можлива ортостатична гіпотензія. Резерпін, інгібітори моноаміноксидази, гуанетидин, антацидні засоби, аскорбінова кислота, аттапульгіт знижують ефект препарату. При одночасному застосуванні препарату з антигістамінними препаратами посилюється антигістамінний ефект; з блокаторами бета-адренорецепторів – знижується їхній ефект; з гормональними контрацептивами – знижується контрацептивний ефект; із неселективними інгібіторами зворотного нейронального захоплення моноамінів – посилюється седативний ефект. Препарат знижує ефект нестероїдних протизапальних препаратів, гризеофульвіну, дигітоксину, доксицикліну, кетоконазолу, метоклопраміду, метронідазолу; підвищує ефект індапаміду, нізатидину. При одночасному застосуванні з препаратами, що містять калій, можливе утворення виразок у кишечнику.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на день. Таблетку ковтають не розжовуючи та запивають водою. Курс лікування підбирають індивідуально. Якщо симптоми захворювання не проходять протягом 3-5 днів, необхідно звернутися до лікаря для вирішення питання щодо подальшого застосування препарату. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування не зареєстровано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеприпустиме використання для зняття гострого болю в животі (до з'ясування причини). Слід уникати застосування препарату особам, діяльність яких потребує підвищеної гостроти зору. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні препарату слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Красуні екстракт густий (беладонний листя екстракт густий) - 10 мг; фенілсаліцилат - 300 мг; Допоміжні речовини: Крохмаль картопляний – 28,992 мг; тальк – 10,32 мг; стеаринова кислота - 0,688 мг. По 6 таблеток у контурне безячейкове впакування. По 6 або 10 таблеток у контурне осередкове впакування. По 1 контурній безосередковій упаковці або контурній комірковій упаковці по 6 таблеток разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. По 1 або 2 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. По 10 таблеток у банку полімерну БП-10 або 20 таблеток у контейнер пластмасовий для лікарських засобів, з кришкою з контролем першого розтину. Банку полімерну або пластмасовий контейнер разом з інструкцією з медичного застосування вкладають в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі таблетки плоскоциліндричної форми, світло-коричневого кольору з сіруватим або зеленуватим відтінком, з вкрапленнями світлішого і темнішого кольору, зі слабким характерним запахом, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаФармакокінетика екстракту листя беладонни не вивчена. Фенілсаліцилат. При прийомі внутрішньо не піддається впливу кислого середовища шлункового соку, гідролізується в лужному середовищі кишечника до фенолу та саліцилової кислоти. Фенол виводиться нирками, створюючи високі концентрації у сечовивідних шляхах. Саліцилова кислота метаболізується переважно в печінці з утворенням 4-х метаболітів, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у вигляді власне саліцилової кислоти (60%) та її метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від рН сечі (при залужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). Швидкість виведення залежить від дози: при прийомі невеликих доз період напіввиведення – 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин.ФармакодинамікаЕкстракт листя беладонни – засіб рослинного походження. Має м-холіноблокуючу та спазмолітичну дію. Перешкоджає стимулюючої дії ацетилхоліну; зменшує секрецію слинних, шлункових, бронхіальних, слізних, потових залоз. Знижує тонус м'язів шлунково-кишкового тракту, жовчних проток та жовчного міхура, але підвищують тонус сфінктерів; викликає тахікардію, підвищує атріовентрикулярну (AV) провідність. Розширює зіниці, ускладнює відтік внутрішньоочної рідини, підвищує внутрішньоочний тиск, викликає параліч акомодації. Фенілсаліцилат - антисептичний засіб, що гідролізується в лужному вмісті кишечника з вивільненням саліцилової кислоти та фенолу. Саліцилова кислота має жарознижувальну та протизапальну дію, фенол активний щодо патогенної мікрофлори кишечника.Показання до застосуванняЗахворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються спазмами гладкої мускулатури органів черевної порожнини та дисбактеріозом кишечника.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, шлунково-кишкова кровотеча, хронічна ниркова недостатність, дитячий вік до 18 років. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату під час вагітності не встановлена, тому застосування препарату під час вагітності протипоказане. За необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити годування груддю.Побічна діяПобічні ефекти, зумовлені м-холіноблокуючою дією: сухість слизової оболонки порожнини рота, мідріаз, парез акомодації, атонія кишечника, запаморочення, тахікардія, затримка сечі, гіперемія шкіри повік, фотофобія. Алергічні реакції: шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші лікарські препарати, що мають м-холіноблокуючу дію, посилюють фармакологічні ефекти екстракту листя беладони. Інгібітори холінестерази та м-холіноміметики послаблюють дію екстракту листя беладони. Пригнічення перистальтики кишечника під впливом екстракту листя беладони може призвести до зміни всмоктування інших лікарських засобів. Одночасне застосування антацидів та протидіарейних препаратів може призвести до зниження абсорбції діючих речовин лікарського препарату Бесалол.Спосіб застосування та дозиПризначають дорослим по 1 таблетці 2-3 рази на день. Максимальна добова доза – 6 таблеток. Дози та тривалість застосування встановлюються індивідуально та залежать від перебігу захворювання, його тяжкості, клінічної ефективності препарату та характеру терапії (прийом препарату самостійно або в комплексі з іншими лікарськими засобами). Максимальна тривалість лікування – 7 днів.ПередозуванняСимптоми: Порушення акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, утруднене сечовипускання (в т. ч. гостра затримка сечі), атонія кишечника, дисфагія, спрага, сухість шкірних покривів і слизових оболонок, тахікардія, головний біль, запаморочення, психомоторне збудження. Лікування: Скасування препарату. Терапія симптоматична. Антидотами є інгібітори холінестерази, наприклад, неостигміну метилсульфат або фізіостигмін.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобам, діяльність яких потребує підвищеної гостроти зору, слід уникати застосування препарату. Можливе застосування препарату під контролем лікаря при захворюваннях серцево-судинної системи, що супроводжуються брадикардією. Алкалоїди екстракту листя беладони можуть впливати на результати таких лабораторних тестів: тест на визначення кислотності шлунка; Вивчення спорожнення шлунка. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування слід дотримуватись обережності при заняттях, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій та гостроти зору (керування транспортними засобами, робота зі складними механізмами).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 1 г: Активна речовина декспантенол 50 мг. Допоміжні речовини: вазелін, вазелін білий, олія вазелінова, ізопропілміристат, метилпарагідроксибензоат (ніпагін), пропілпарагідроксибензоат (ніпазол), вода очищена. 25 г – туби (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 5%; світло-жовтого кольору, однорідна, з характерним запахом ланоліну.Фармакотерапевтична групаДекспантенол – похідне пантотенової кислоти. Пантотенова кислота – водорозчинний вітамін групи В – є складовою коферменту А. Стимулює регенерацію шкіри, нормалізує клітинний метаболізм, збільшує міцність колагенових волокон. Підвищення потреби в пантотеновій кислоті спостерігається при пошкодженні шкірного покриву або тканин, а її нестачу можна заповнити місцевим застосуванням декспантенолу. Оптимальна молекулярна маса, гідрофільність і низька полярність уможливлюють його проникнення в усі шари шкіри. Має регенеруючу, слабку протизапальну дію.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні швидко абсорбується і перетворюється на пантотенову кислоту, зв'язується з білками плазми (переважно з бета-глобуліном та альбуміном).Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує трофіку та регенерацію тканин, для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняПорушення цілісності шкірного покриву, спричинені механічними, хімічними, температурними факторами або після хірургічних втручань (опіки різного походження (в т.ч. сонячні); подряпини, садна, рани; пролежні; погано гояться шкірні трансплантати; асептичні післяопераційні рани); запальні процеси на шкірі; дерматити; фурункули; трофічні виразки нижніх кінцівок; догляд за шкірою навколо трахеостом, гастростом та колостом; лікування та профілактика наслідків несприятливого впливу на шкіру факторів зовнішнього середовища (холоду, вітру, вогкості); у дітей – пелюшковий дерматит, подряпини та незначне подразнення після впливу сонця, ультрафіолетового та рентгенівського опромінення; лікування та профілактика попрілостей; тріщини та запалення сосків молочної залози у матерів-годувальниць; для обробки та захисту сухої шкіри як джерело нейтральних жирів та декспантенолу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяОбережно за показаннями: тріщини і запалення сосків молочної залози у матерів-годувальниць. Застосування у дітей За показаннями: пінковий дерматит, подряпини та незначне подразнення після впливу сонця, ультрафіолетового та рентгенівського опромінення; лікування та профілактика попрілостей.Побічна діяПобічні явища розвиваються дуже рідко. Можливі незначні алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиМазь наносять 2-4 рази на добу (при необхідності частіше). Наноситься тонким шаром на уражену ділянку шкіри, злегка втираючи. У разі нанесення на інфіковану поверхню шкіри її слід попередньо обробити будь-яким антисептиком. Матерям, що годують змащувати поверхню соска маззю після кожного годування груддю. Грудним дітям наносять мазь після кожної зміни білизни чи водної процедури.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування трофічних виразок і погано гояться шкірних трансплантатів повинно проводитись під наглядом лікаря. Не наносити на рани, що мокнуть.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 1 г: Активна речовина декспантенол 50 мг. Допоміжні речовини: вазелін, вазелін білий, олія вазелінова, ізопропілміристат, метилпарагідроксибензоат (ніпагін), пропілпарагідроксибензоат (ніпазол), вода очищена. 30 г – туби (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування 5%; світло-жовтого кольору, однорідна, з характерним запахом ланоліну.Фармакотерапевтична групаДекспантенол – похідне пантотенової кислоти. Пантотенова кислота – водорозчинний вітамін групи В – є складовою коферменту А. Стимулює регенерацію шкіри, нормалізує клітинний метаболізм, збільшує міцність колагенових волокон. Підвищення потреби в пантотеновій кислоті спостерігається при пошкодженні шкірного покриву або тканин, а її нестачу можна заповнити місцевим застосуванням декспантенолу. Оптимальна молекулярна маса, гідрофільність і низька полярність уможливлюють його проникнення в усі шари шкіри. Має регенеруючу, слабку протизапальну дію.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні швидко абсорбується і перетворюється на пантотенову кислоту, зв'язується з білками плазми (переважно з бета-глобуліном та альбуміном).Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує трофіку та регенерацію тканин, для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняПорушення цілісності шкірного покриву, спричинені механічними, хімічними, температурними факторами або після хірургічних втручань (опіки різного походження (в т.ч. сонячні); подряпини, садна, рани; пролежні; погано гояться шкірні трансплантати; асептичні післяопераційні рани); запальні процеси на шкірі; дерматити; фурункули; трофічні виразки нижніх кінцівок; догляд за шкірою навколо трахеостом, гастростом та колостом; лікування та профілактика наслідків несприятливого впливу на шкіру факторів зовнішнього середовища (холоду, вітру, вогкості); у дітей – пелюшковий дерматит, подряпини та незначне подразнення після впливу сонця, ультрафіолетового та рентгенівського опромінення; лікування та профілактика попрілостей; тріщини та запалення сосків молочної залози у матерів-годувальниць; для обробки та захисту сухої шкіри як джерело нейтральних жирів та декспантенолу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяОбережно за показаннями: тріщини і запалення сосків молочної залози у матерів-годувальниць. Застосування у дітей За показаннями: пінковий дерматит, подряпини та незначне подразнення після впливу сонця, ультрафіолетового та рентгенівського опромінення; лікування та профілактика попрілостей.Побічна діяПобічні явища розвиваються дуже рідко. Можливі незначні алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиМазь наносять 2-4 рази на добу (при необхідності частіше). Наноситься тонким шаром на уражену ділянку шкіри, злегка втираючи. У разі нанесення на інфіковану поверхню шкіри її слід попередньо обробити будь-яким антисептиком. Матерям, що годують змащувати поверхню соска маззю після кожного годування груддю. Грудним дітям наносять мазь після кожної зміни білизни чи водної процедури.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування трофічних виразок і погано гояться шкірних трансплантатів повинно проводитись під наглядом лікаря. Не наносити на рани, що мокнуть.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить діючу речовину: дезлоратадин 5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; блакитного кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаН1-гістамінових рецепторів блокатор тривалої дії. Є первинним активним метаболітом лоратадипу. Інгібує каскад реакції алергічного запалення, у тому числі вивільнення прозапальних цитокінів, включаючи інтерлейкіни ІЛ-4. ІЛ-6. ІЛ-8, ІЛ-13. вивільнення прозапальних хемокінів (RANTES). продукцію супероксидних аніонів активованими поліморфноядерними пейтрофілами, адгезію та хемотаксис еозинофілів, виділення молекул адгезії, таких як Р-селектин, lgE-опосередковане вивільнення гістаміну, простагландину D2 та лейкотрієї С4. Таким чином, попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію, зменшує проникність капілярів, попереджає розвиток набряку тканин, спазму гладкої мускулатури. Препарат не впливає на центральну нервову систему, практично не має седативного ефекту (не викликає сонливості) і не впливає на швидкість психомоторних реакцій. Не викликає подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ). Дія лікарського препарату починається протягом 30 хвилин після прийому внутрішньо та триває протягом 24 годин.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому препарату всередину дезлоратадин добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, при цьому концентрації дезлоратадину в плазмі крові досягаються протягом 30 хвилин, а максимальна концентрація - приблизно через 3 години. Розподіл Зв'язування дезлоратадину з білками плазми становить 83-87 %. При застосуванні у дорослих та підлітків протягом 14 днів у дозі від 5 мг до 20 мг 1 раз на добу клінічно значущої кумуляції препарату не відзначається. Одночасний прийом їжі або одночасне вживання грейпфрутового соку не впливає на біодоступність та розподіл дезлоратадину (при прийомі у дозі 7,5 мг 1 раз на добу). Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Піддається інтенсивному метаболізму в печінці шляхом гідроксилювання з утворенням 3-ОН-дезлоратадину, сполученого з глюкуроїдом. Дезлоратадин не є інгібітором ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6 і не є субстратом або інгібітором Р-глікоїротеїну. Виведення Виводиться з організму у вигляді глюкуронідної сполуки. У невеликій кількості у незміненому вигляді виводиться нирками (<2%) та через кишечник (<7%). Період напіввиведення – 20-30 годин (у середньому – 27 годин).Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняАлергічний риніт (усунення або полегшення чхання, закладеності носа, виділення слизу з носа, свербежу в носі, сверблячки неба, свербіння та почервоніння очей, сльозотечі); кропив'янка (зменшення або усунення свербежу, висипки).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату, та до лоратадин; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 12 років. З обережністю: ;при тяжкій нирковій недостатності.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності протипоказане через відсутність клінічних даних про безпеку його застосування під час вагітності. Дезлоратадин виділяється з грудним молоком, тому застосування лікарського препарату під час грудного вигодовування протипоказане. Застосування у дітей Протипоказано дітям віком до 12 років.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто - ≥ 1/10 (> 10%): часто - від ≥ 1/100 до < 1/10 (> 1% та < 10%); нечасто – від ≥ 1/1000 до < 1/100 (> 0,1 % та < 1 %); рідко – від ≥ 1/10000 до < 1/1000 (> 0,01 % та < 0,1 %); дуже рідко – <1/10000 (<0,01%). З боку імунної системи Дуже рідко – анафілаксія, ангноневротичний набряк, задишка, свербіж шкіри, висип, у тому числі кропив'янка. Порушення з боку ЦНС Нечасто – головний біль. Дуже рідко – запаморочення, сонливість, безсоння, психомоторна гіперактивність, галюцинації, судоми. Порушення з боку серцево-судинної системи Дуже рідко – тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку травної системи Нечасто – сухість у роті. Дуже рідко – біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, гепатит. З боку опорно-рухового апарату Дуже рідко – міалгія. Лабораторні показники Дуже рідко – підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення концентрації білірубіну. Інші Часто – підвищена стомлюваність. Дуже рідко – фарингіт, дисменорея.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії з іншими лікарськими засобами не виявлено у дослідженнях з азитроміцином, кетоконазолом. еритроміцином, флуоксетином та циметидином. Прийом їжі не впливає на ефективність препарату. Дезлоратадин не посилює дії алкоголю на центральну нервову систему.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат бажано приймати в той самий час доби, незалежно від часу прийому пиши. Дорослим та підліткам від 12 років; - по 1 таблетці (5 мг) 1 раз на добу. Тривалість терапії залежить від тривалості симптоматики. При сезонному (інтермітує) алергічному риніті (наявність симптомів тривалістю менше 4 днів на тиждень або їх загальна тривалість менше 4 тижнів на рік) та кропив'янці необхідно оцінювати перебіг захворювання. При зникненні симптомів прийом препарату слід припинити, при повторній появі симптомів прийом препарату необхідно відновити. При цілорічному (персистирующем) алергічному риніті (наявність симптомів тривалістю більше 4 днів на тиждень або їх загальна тривалість більше 4 тижнів на рік) лікування може тривати протягом усього періоду дії алергенів. Для визначення тривалості терапії препаратом необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми Прийом дози, що перевищує рекомендовану в 5 разів, не призводив до появи симптомів. Щоденне застосування дезлоратадину у дорослих та підлітків у дозі до 20 мг протягом 14 днів не супроводжувалося статистично чи клінічно значущими змінами з боку серцево-судинної системи. Застосування дезлоратадину в дозі 45 мг на добу (в 9 разів вище за рекомендовану) протягом 10 днів не викликало подовження інтервалу QT і не супроводжувалося появою серйозних побічних ефектів. Лікування При випадковому прийомі великої кількості препарату необхідно негайно звернутися до лікаря. Рекомендується промивання шлунка, прийом активованого вугілля, за необхідності – симптоматична терапія. Дезлоратадин не виводиться при гемодіалізі, ефективність ієрптонсального діалізу не встановлена.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДосліджень ефективності дезлоратадину при ринітах інфекційної етіології не проводилося. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При прийомі дезлоратадину в рекомендованій дозі несприятливого на управління транспортними засобами і механізмами не відзначалося. Однак, в окремих випадках, у деяких пацієнтів при прийомі лікарського препарату відзначається сонливість і запаморочення, що може вплинути на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 15% Фасування: N1 Форма випуску: р-р д/прийому внутрішньо та зовнішнього застосування Упакування: фл. Виробник: Татхімфармпрепарати АТ Завод-виробник: Татхімфармпрепарати(Росія) Діюча речовина: Диметилоксобутилфосфонілдіметилат. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРідкий - 1 фл. Активна речовина: рідкий екстракт кореневищ з корінням елеутерококу (1 кг рослинної сировини на 1 л екстракту) 50 мл. Екстрагент: етанол 40%. 50 мл - флакони темного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРідкий екстракт для прийому внутрішньо; у вигляді прозорої в тонкому шарі рідини темно-коричневого кольору, зі своєрідним специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаПрепарат рослинного походження; має адаптогенну дію, підвищує неспецифічну резистентність організму. Має стимулюючу дію на ЦНС, усуває перевтому, дратівливість; відновлює та підвищує фізичну та розумову працездатність, захищає від несприятливих факторів зовнішнього середовища.Клінічна фармакологіяФітопрепарат загальнотонізуючої дії.Показання до застосуванняАстенія, неврастенія; реконвалесценція (після соматичних та інфекційних захворювань); артеріальна гіпотензія, розумова та фізична перевтома.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, артеріальна гіпертензія, підвищена збудливість, гострі інфекційні захворювання, інфаркт міокарда, аритмії, безсоння, церебрально-судинна патологія; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 12 років).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 12 років.Побічна діяАлергічні реакції, безсоння; гіпоглікемія.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію стимуляторів ЦНС, є антагоністом лікарських засобів, що пригнічують ЦНС (в т.ч. барбітуратів, анксіолітиків, протиепілептичних лікарських засобів та ін.).Спосіб застосування та дозиВсередину, у вигляді рідкого екстракту, по 20-40 крапель або у вигляді таблеток, по 100-200 мг 2 рази на день до їди. Курс лікування – 25-30 днів; при необхідності повторюють через 1-2 тижні. Дітям старше 12 років – у дозі з розрахунку по 1 краплі на 1 рік життя.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 10 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. вкриті оболонкою Упаковка: уп. контурні.

Дозування: 4 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. вкриті оболонкою Упаковка: уп. контурні.

Дозування: 20 мг Фасування: N10 Упаковка: уп. контурні. яч.

Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 гр. Гепарин натрію в перерахунку на суху речовину – 0,417 г, декспантенол – 2,5 г, диметилсульфоксид – 15,0 г; Допоміжні речовини: Карбомер 940 (карбопол 980), трометамол (трометамін), лаванди олія, кремофор rh 40 (макроголгліцеролу гідроксистеарат, поліоксилу 40 гідрована рицинова олія), ізопропанол (ізопропіловий спирт), вода очищена. Гель для зовнішнього застосування. По 30 г та 50 г у тубу алюмінієву. Тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозорий або майже прозорий, безбарвний або з жовтуватим відтінком кольору гель зі специфічним запахом. Допускається наявність опалесценції.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії для місцевого застосування + інші препарати.ФармакокінетикаФізіологічна концентрація диметилсул'фоксиду (ДМСО) у нормі в плазмі становить 40 нг/мл. Через 6 годин після нанесення препарату максимальна концентрація в плазмі досягає 120 нг/мл і зберігається до 12 годин після застосування. 12-25% абсорбованого ДМСО виводиться протягом перших 24 годин і 37-48% виводиться протягом 7 днів у незміненому вигляді через нирки або у вигляді метаболіту (диметилсульфону). 3,5-6% всього ДМСО виводиться через легені у вигляді диметилсульфіду через 6-12 годин після застосування препарату. Період напіввиведення ДМСО становить 11-14 годин. Гепарин при зовнішньому застосуванні всмоктується незначною мірою. Декспантенол при зовнішньому застосуванні після абсорбції перетворюється на пантотенову кислоту, що входить до складу коензиму А, який відіграє важливу роль у процесах ацетилювання та окислення.ФармакодинамікаДія препарату обумовлена ​​активними речовинами, що входять до його складу: гепарин натрію, декспантенол, диметилсульфоксид. Диметилсульфоксид має протизапальну та протинабрякову дію за рахунок інактивації гідроксильних радикалів та поліпшення метаболічних процесів у вогнищі запалення. Чинить місцеву аналгетичну дію за рахунок зниження швидкості проведення ноцицептивних (больових) імпульсів у периферичних нейронах. Диметилсульфоксид проникає через біологічні мембрани (від 50% і більше), у тому числі через шкіру, сприяючи глибшому проникненню у тканини інших інгредієнтів препарату. Гепарин – антикоагулянт прямої дії, має протизапальну дію, сприяє регенерації сполучної тканини за рахунок пригнічення активності гіалуронідази; перешкоджає тромбоутворенню, активує фібринолітичні властивості крові; покращує місцевий кровообіг. Декспантенол має протизапальну, дерматопротекторну дію. Покращуючи обмінні процеси, сприяє регенерації пошкоджених тканин.Показання до застосуваннянабряки, гематоми та запалення м'яких тканин, м'язів, сухожилля, сухожильних піхв; закриті травми, забиті місця; травми суглобів з розтягненням зв'язок та сухожилля; епікондиліт плеча («лікоть тенісиста»), тендиніти (запалення сухожиль), тендовагініти (запалення сухожильних піхв), бурсити (запалення слизової сумки суглоба); періартрит плечового суглоба; гостра невралгія.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; бронхіальна астма; тяжка ниркова та/або печінкова недостатність; виражені порушення серцево-судинної системи; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік (до 5 років); відкриті рани у місці нанесення.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що досвід застосування диметилсульфоксиду у вагітних жінок досі недостатній, застосування препарату під час вагітності протипоказане. Диметилсульфоксид проникає в грудне молоко, тому під час застосування препарату слід припинити годування груддю.Побічна діяМожливі місцеві шкірні реакції (почервоніння, свербіж шкіри і відчуття печіння в місці нанесення гелю), які зазвичай поступово зникають у процесі лікування. Іноді можливе виникнення шкірної алергічної реакції. У поодиноких випадках можливе виникнення алергічних реакцій негайного типу (кропив'янка, набряк Квінке). У поодиноких випадках під час застосування препарату у деяких пацієнтів може з'являтися запах часнику з рота. Запах викликаний диметилсульфідом, що є продуктом метаболізму диметилсульфоксиду. Можлива зміна смакових відчуттів, що зникають за кілька хвилин після нанесення гелю. Вкрай рідко при нанесенні препарату на великі ділянки тіла можливе виникнення нудоти, діареї, утруднення дихання, головного болю, ознобу. У разі небажаних реакцій при застосуванні препарату рекомендується звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиМісцеве застосування інших лікарських засобів одночасно з препаратом сприяє посиленню їхньої проникності через шкіру. При одночасному застосуванні препарату Гепаридекс і лікарських засобів, що містять суліндак (нестероїдний протизапальний засіб), можливий розвиток тяжких токсичних реакцій (периферична нейропатія).Спосіб застосування та дозиПрепарат наносять тонким поверхневим шаром на шкіру над областю ураження м'яких тканин, суглобів або сухожиль (набряк, гематома, запалення, травма) і рівномірно розподіляють легкими рухами, що втирають. Процедуру повторюють 2-4 рази на добу протягом 7-10 днів або до зникнення таких симптомів захворювання як біль, припухлість, набряк, запалення. Якщо протягом 10 днів лікування не настає чіткого поліпшення, необхідно звернутися до лікаря. Гепаридекс може застосовуватись при іонофорезі. Необхідно пам'ятати, що лікування електричним струмом може спричинити місцеві реакції подразнення шкіри. Тому необхідно ретельно дотримуватись інструкції виробників приладів, щоб застосування препарату не посилило ці місцеві реакції. Гепаридекс може застосовуватись як контактний гель при терапії ультразвуком (фонофорез). Діючі речовини гелю (диметилсульфоксид та гепарин) доповнюють терапевтичну дію ультразвукових хвиль. Не рекомендується застосовувати препарат більш ніж 8 днів без консультації лікаря.ПередозуванняДані про передозування препарату відсутні. У разі передозування необхідно негайно звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням гелю необхідно ретельно очистити ділянку шкіри від інших лікарських препаратів та забруднень. Накладання пов'язок можливе тільки після проникнення більшої частини гелю в шкіру і випаровування спирту, що міститься в його складі (через кілька хвилин). Гепаридекс® не можна наносити на слизові оболонки очей, носа, рота, відкриті рани або на пошкоджену шкіру (внаслідок опромінення, сильного сонячного опіку; післяопераційні рубці). Під час лікування препаратом може посилюватися світлочутливість шкіри, тому в період його застосування слід обмежувати інтенсивні сонячні ванни та відвідування солярію. У разі виникнення шкірних реакцій лікування має бути припинено. Через високу абсорбцію диметилсульфоксиду не слід використовувати Гепаридекс у комбінації з іншими мазями та гелями. При самостійному застосуванні препарату не слід перевищувати рекомендовані дози та максимальні терміни застосування препарату. У разі відсутності зменшення або при обтяженні симптомів захворювання рекомендується звернутися до лікаря. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: Активна речовина: гідрокортизону ацетат – 0,5 г; Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (ніпагін) – 0,2 г, вазелін – 89,37 г, ланолін безводний – 9,93 г. По 3 г та 5 г в алюмінієві туби. Кожну тубу разом із інструкцією із застосування поміщають у пачку.Опис лікарської формиМазь білого кольору, можливі відтінки від жовтуватого до зеленого або сірого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування.ФармакокінетикаГідрокортизон погано проникає через рогівку у внутрішньоочну рідину. Гідрокортизон проникає в епідерміс та епітелій слизової оболонки, може незначно всмоктуватися у системний кровотік та надавати системну дію. Метаболізується безпосередньо в епідермісі та епітелії слизової оболонки, а надалі незначна його кількість після абсорбції потрапляє до загального кровообігу та метаболізується у печінці. У крові 80% зв'язується з транскортином та 10% з альбумінами. Метаболіти гідрокортизону виводяться нирками та кишечником.ФармакодинамікаГлюкокортикостероїд. Чинить протизапальну та протиалергічну дію. Зменшує запальні клітинні інфільтрати, знижує міграцію лейкоцитів та лімфоцитів у область запалення. Стабілізує клітинні та субклітинні, в т.ч. лізосомальні мембрани та мембрани опасистих клітин. Зменшує зв'язування імуноглобулінів з рецепторами на поверхні клітин та гальмує синтез або вивільнення цитокінів (інтерлейкінів та інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Зменшує ексудативну реакцію, сприяє зниженню проникності капілярів. Зменшує вираженість ранньої імунологічної відповіді. Має антиметаболічну дію і гальмує розвиток сполучної тканини та рубцювання.Показання до застосуванняАлергічні захворювання очей (дерматит повік, блефарит, кон'юнктивіт та кератокон'юнктивіт). Запальні захворювання переднього відділу ока за відсутності порушення цілісності епітелію рогівки (блефарит, кон'юнктивіт та кератокон'юнктивіт). Термічний та хімічний опік очей (після повної епітелізації дефектів рогівки).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гнійні, вірусні, туберкульозні, грибкові захворювання очей, глаукома, трахома, період вакцинації, порушення цілісності оболонок ока, дитячий вік (до 18 років).Вагітність та лактаціяДослідження безпеки та ефективності застосування гідрокортизону у вагітних та годуючих не проводилися. Немає точних даних про проникнення грудного молока кортикостероїдів при місцевому застосуванні. Проте ризик може бути виключено повністю. Застосування гідрокортизону у вагітних та годуючих допускається тільки за призначенням лікарем, коли очікуваний лікувальний ефект перевищує потенційний ризик для плода або дитини. Тривалість застосування має перевищувати 7-10 днів.Побічна діяАлергічні реакції, печіння, ін'єктованість склер, короткочасна нечіткість зорового сприйняття. При тривалому застосуванні більше 10 днів може спостерігатися: підвищення внутрішньоочного тиску з можливим подальшим розвитком стероїдної глаукоми з ураженням зорового нерва та порушенням полів зору (тому при застосуванні глюкокортикостероїду більше 10 днів слід регулярно вимірювати внутрішньоочний тиск), утворення задньої субкапсулярної катаракти, (при захворюваннях, що викликають стоншення рогівки, можлива її перфорація). Вторинна бактеріальна інфекція може виникнути як наслідок придушення захисної реакції організму. При гострих гнійних захворюваннях ока глюкокортикостероїди можуть маскувати або посилити наявний інфекційний процес. Грибкова ураження рогівки має тенденцію особливо часто виникати при тривалому застосуванні глюкокортикостероїду. Поява на рогівці невигойних виразок після тривалого лікування глюкокортикостероїдом може свідчити про розвиток грибкової інвазії. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри тривалому застосуванні препарату внаслідок можливої ​​резорбції у системний кровотік, гідрокортизон може знижувати ефективність інсуліну, пероральних гіпоглікемічних, гіпотензивних лікарських засобів, антикоагулянтів, концентрацію саліцилатів та празиквантелу у плазмі крові. Ризик розвитку побічних ефектів гідрокортизону підвищують: андрогени, естрогени, пероральні контрацептиви, анаболічні стероїди (гірсутизм, вугровий висип); антипсихотичні лікарські засоби, карбутамід, азатіоприн (катаракта); холіноблокатори, антигістамінні лікарські засоби, трициклічні антидепресанти, нітрати (глаукома); діуретики (гіпокаліємія). При застосуванні із серцевими глікозидами можливий розвиток дигіталісної інтоксикації. Одночасне застосування з препаратами свинцю та срібла призводить до взаємної інактивації.Спосіб застосування та дозиМісцево. У ко'юнктивальний мішок вводять 1 см очної мазі 2-3 рази на добу. Курс лікування 1-2 тижні. За рекомендацією лікаря курс лікування може бути продовжено.ПередозуванняПередозування відзначається дуже рідко. Симптоми: можливе виникнення місцевих побічних ефектів. При відміні препарату явища передозування відбуваються самостійно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування не рекомендується носити контактні лінзи. При одночасному застосуванні очних крапель інтервал часу між їх інстиляцією та нанесенням мазі повинен становити не менше 15 хвилин. При застосуванні більше 10 днів та наявності в анамнезі відкрито- або закритокутової глаукоми необхідний контроль внутрішньоочного тиску. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Якщо у пацієнта після застосування препарату тимчасово знижується чіткість зору, до її відновлення не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися видами діяльності, що потребують чіткості зорового сприйняття.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: Активна речовина: гідрокортизону ацетат – 0,5 г; Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (ніпагін) – 0,2 г, вазелін – 89,37 г, ланолін безводний – 9,93 г. По 3 г та 5 г в алюмінієві туби. Кожну тубу разом із інструкцією із застосування поміщають у пачку.Опис лікарської формиМазь білого кольору, можливі відтінки від жовтуватого до зеленого або сірого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування.ФармакокінетикаГідрокортизон погано проникає через рогівку у внутрішньоочну рідину. Гідрокортизон проникає в епідерміс та епітелій слизової оболонки, може незначно всмоктуватися у системний кровотік та надавати системну дію. Метаболізується безпосередньо в епідермісі та епітелії слизової оболонки, а надалі незначна його кількість після абсорбції потрапляє до загального кровообігу та метаболізується у печінці. У крові 80% зв'язується з транскортином та 10% з альбумінами. Метаболіти гідрокортизону виводяться нирками та кишечником.ФармакодинамікаГлюкокортикостероїд. Чинить протизапальну та протиалергічну дію. Зменшує запальні клітинні інфільтрати, знижує міграцію лейкоцитів та лімфоцитів у область запалення. Стабілізує клітинні та субклітинні, в т.ч. лізосомальні мембрани та мембрани опасистих клітин. Зменшує зв'язування імуноглобулінів з рецепторами на поверхні клітин та гальмує синтез або вивільнення цитокінів (інтерлейкінів та інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Зменшує ексудативну реакцію, сприяє зниженню проникності капілярів. Зменшує вираженість ранньої імунологічної відповіді. Має антиметаболічну дію і гальмує розвиток сполучної тканини та рубцювання.Показання до застосуванняАлергічні захворювання очей (дерматит повік, блефарит, кон'юнктивіт та кератокон'юнктивіт). Запальні захворювання переднього відділу ока за відсутності порушення цілісності епітелію рогівки (блефарит, кон'юнктивіт та кератокон'юнктивіт). Термічний та хімічний опік очей (після повної епітелізації дефектів рогівки).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гнійні, вірусні, туберкульозні, грибкові захворювання очей, глаукома, трахома, період вакцинації, порушення цілісності оболонок ока, дитячий вік (до 18 років).Вагітність та лактаціяДослідження безпеки та ефективності застосування гідрокортизону у вагітних та годуючих не проводилися. Немає точних даних про проникнення грудного молока кортикостероїдів при місцевому застосуванні. Проте ризик може бути виключено повністю. Застосування гідрокортизону у вагітних та годуючих допускається тільки за призначенням лікарем, коли очікуваний лікувальний ефект перевищує потенційний ризик для плода або дитини. Тривалість застосування має перевищувати 7-10 днів.Побічна діяАлергічні реакції, печіння, ін'єктованість склер, короткочасна нечіткість зорового сприйняття. При тривалому застосуванні більше 10 днів може спостерігатися: підвищення внутрішньоочного тиску з можливим подальшим розвитком стероїдної глаукоми з ураженням зорового нерва та порушенням полів зору (тому при застосуванні глюкокортикостероїду більше 10 днів слід регулярно вимірювати внутрішньоочний тиск), утворення задньої субкапсулярної катаракти, (при захворюваннях, що викликають стоншення рогівки, можлива її перфорація). Вторинна бактеріальна інфекція може виникнути як наслідок придушення захисної реакції організму. При гострих гнійних захворюваннях ока глюкокортикостероїди можуть маскувати або посилити наявний інфекційний процес. Грибкова ураження рогівки має тенденцію особливо часто виникати при тривалому застосуванні глюкокортикостероїду. Поява на рогівці невигойних виразок після тривалого лікування глюкокортикостероїдом може свідчити про розвиток грибкової інвазії. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри тривалому застосуванні препарату внаслідок можливої ​​резорбції у системний кровотік, гідрокортизон може знижувати ефективність інсуліну, пероральних гіпоглікемічних, гіпотензивних лікарських засобів, антикоагулянтів, концентрацію саліцилатів та празиквантелу у плазмі крові. Ризик розвитку побічних ефектів гідрокортизону підвищують: андрогени, естрогени, пероральні контрацептиви, анаболічні стероїди (гірсутизм, вугровий висип); антипсихотичні лікарські засоби, карбутамід, азатіоприн (катаракта); холіноблокатори, антигістамінні лікарські засоби, трициклічні антидепресанти, нітрати (глаукома); діуретики (гіпокаліємія). При застосуванні із серцевими глікозидами можливий розвиток дигіталісної інтоксикації. Одночасне застосування з препаратами свинцю та срібла призводить до взаємної інактивації.Спосіб застосування та дозиМісцево. У ко'юнктивальний мішок вводять 1 см очної мазі 2-3 рази на добу. Курс лікування 1-2 тижні. За рекомендацією лікаря курс лікування може бути продовжено.ПередозуванняПередозування відзначається дуже рідко. Симптоми: можливе виникнення місцевих побічних ефектів. При відміні препарату явища передозування відбуваються самостійно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування не рекомендується носити контактні лінзи. При одночасному застосуванні очних крапель інтервал часу між їх інстиляцією та нанесенням мазі повинен становити не менше 15 хвилин. При застосуванні більше 10 днів та наявності в анамнезі відкрито- або закритокутової глаукоми необхідний контроль внутрішньоочного тиску. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Якщо у пацієнта після застосування препарату тимчасово знижується чіткість зору, до її відновлення не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися видами діяльності, що потребують чіткості зорового сприйняття.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: сечовини пероксид 1.5 г. 8 шт. - Упакування безячейкові контурні (1) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки для виготовлення розчину для місцевого застосування.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб із групи оксидантів. Є комплексним з'єднанням перекису водню з сечовиною. При контакті перекису водню з пошкодженою шкірою та слизовими оболонками вивільняється активний кисень, при цьому відбувається механічне очищення та інактивація органічних речовин (протеїни, кров, гній).Клінічна фармакологіяАнтисептик для зовнішнього та місцевого застосування.Показання до застосуванняСтоматит, ангіна, гінекологічні захворювання (для промивань та полоскань); невеликі поверхневі рани, дрібні капілярні кровотечі із поверхневих ран, носові кровотечі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сечовини пероксиду.Побічна діяМожливо: відчуття печіння при обробці пошкодженої поверхні шкіри та слизових оболонок. В окремих випадках: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНестабільний у лужному середовищі, у присутності солей металів, складних радикалів деяких оксидантів, а також на світлі та в теплі.Спосіб застосування та дозиЗастосовується зовнішньо та місцево.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе застосовувати для зрошення порожнин; уникати влучення в очі. Слід мати на увазі, що дія перекису водню не є стерилізуючим, при її застосуванні відбувається лише зменшення кількості мікроорганізмів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 10 р. : активні речовини: гліцифон 3 г; допоміжні речовини: медичний вазелін; ланолін безводний. У банках чи тубах алюмінієвих по 10 г.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: гліцин – 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон К-25 (полівінілпіролідон середньомолекулярний), магнію стеарат. Таблетки защічні та під'язикові, 100 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування. 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 25 таблеток у контурне осередкове впакування. 1, 2, 4 або 6 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого кольору з фаскою. Допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаЛегко проникає у більшість біологічних рідин та тканин організму, у тому числі в головний мозок, не кумулює. Швидко руйнується в печінці гліциноксидазою до води та вуглекислого газу.ФармакодинамікаЗамінна амінокислота, центральний нейромедіатор гальмівного типу. Покращує метаболічні процеси в тканинах мозку, має антидепресивну та седативну дію. Має ГАМК-ергічну, альфа1-адреноблокуючу, антиоксидантну та антитоксичну дію; регулює діяльність глутаматних (NMDA) рецепторів, за рахунок чого зменшує психоемоційну напругу, агресивність та конфліктність; покращує соціальну адаптацію та настрій; полегшує засинання та нормалізує сон; підвищує розумову працездатність; зменшує вираженість вегето-судинних порушень (у тому числі і в клімактеричному періоді) та загальномозкових розладів при ішемічному інсульті та черепно-мозковій травмі, знижує токсичну дію етанолу на центральну нервову систему.Показання до застосуванняСтресові стани (у тому числі психоемоційна напруга); зниження розумової працездатності; девіантні форми поведінки у дітей та підлітків; функціональні та органічні захворювання нервової системи, що супроводжуються підвищеною збудливістю, емоційною нестабільністю, зниженням розумової працездатності та порушенням сну: неврози, неврозоподібні стани, наслідки нейроінфекцій та черепно-мозкових травм, перинатальні та інші форми енцефалопатій (у тому числі алкогольного генезу); ішемічний інсульт; в наркології - як лікарський засіб, що підвищує розумову працездатність і зменшує психоемоційну напругу в період ремісії при явищах енцефалопатії, органічних ураженнях центральної та периферичної нервової системи.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гліцину або інших компонентів препарату. З обережністю: Артеріальна гіпотензія.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату не рекомендується при вагітності та в період грудного вигодовування через відсутність достатньої кількості даних про безпеку застосування препарату в даний період.Побічна діяАлергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПослаблює вираженість побічних ефектів антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), анксіолітиків, антидепресантів, снодійних та протисудомних лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиСублінгвально (під язик) або трансбуккально (за щоку) по 100 мг (у таблетках або у вигляді порошку після подрібнення таблетки). Дітям до 6 років препарат необхідно подрібнити у вигляді порошку та розчинити у чайній ложці кип'яченої води кімнатної температури. Дітям старше 3 років, підліткам та дорослим при психоемоційному напруженні, зниженні пам'яті, уваги, розумовій працездатності, затримці розумового розвитку, при девіантних формах поведінки препарат Гліцин призначається по 1 таблетці (100 мг) 2-3 рази на день протягом 14-30 днів. . При функціональних та органічних ураженнях нервової системи, що супроводжуються підвищеною збудливістю, емоційною лабільністю та порушенням сну: дітям старше 3 років та дорослим призначають по 1 таблетці (100 мг) 2-3 рази на день, курс лікування – 7-14 днів, його можна збільшити до 30 днів, за необхідності курс повторюють через 30 днів. При порушеннях сну призначають за 20 хв до сну або перед сном по 100 мг. При ішемічному інсульті: протягом перших 3-6 годин від розвитку інсульту призначають 1000 мг (10 таблеток) трансбуккально або сублінгвально з 1 чайною ложкою води, далі протягом 1-5 днів по 1000 мг (10 таблеток) на добу, потім протягом наступних 30 діб по 100-200 мг (1-2 таблетки) 3 десь у добу. У наркології – по 1 таблетці (100 мг) 2-3 рази на день протягом 14-30 днів. За необхідності курси повторюють 4-6 разів на рік.ПередозуванняДані про передозування препарату відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів зі схильністю до артеріальної гіпотензії Гліцин приймається в менших дозах та під контролем артеріального тиску, при його зниженні нижче звичного рівня прийом препарату припиняється. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При прийомі препарату Гліцин слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: глутамінова кислота 250 мг. 10 шт. - Упаковки коміркові контурні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що покращує мозковий метаболізм. Замінна амінокислота, грає роль медіатора з високою метаболічною активністю в головному мозку, стимулює окисно-відновні процеси в головному мозку, обмін білків. Нормалізує обмін речовин, змінюючи функціональний стан нервової та ендокринної систем. Стимулює передачу збудження у синапсах ЦНС, сприяє нейтралізації та виведенню з організму аміаку, підвищує стійкість організму до гіпоксії. Є одним з компонентів міофібрил, бере участь у синтезі інших амінокислот, ацетилхоліну, АТФ, сечовини, сприяє перенесенню та підтримці необхідної концентрації іонів калію в мозку, служить сполучною ланкою між обміном вуглеводів та нуклеїнових кислот, нормалізує вміст показників гліколізу в крові. Чинить гепатопротекторну дію, пригнічує секреторну функцію шлунка.ФармакокінетикаАбсорбція висока. Добре проникає через гістогематичні бар'єри (в т.ч. через гематоенцефалічний бар'єр), клітинні оболонки та мембрани субклітинних утворень. Накопичується в м'язовій та нервовій тканинах, печінці та нирках. Виводиться нирками – 4-7% у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує метаболізм головного мозку.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії: епілепсія (переважно малі напади з еквівалентами), шизофренія, психози (соматогенні, інтоксикаційні, інволюційні), реактивний депресивний стан, психічне виснаження, безсоння, наслідки менінгіту та енцефаліту, депресія, прогрес; затримка психічного розвитку різної етіології, дитячий церебральний параліч, наслідки внутрішньочерепної пологової травми, поліомієліт (гострий та відновлювальний період), хвороба Дауна; токсична невропатія на фоні застосування гідразидів ізонікотинової кислоти (в т.ч. ізоніазиду).Протипоказання до застосуванняГарячкові стани, печінкова та/або ниркова недостатність, пригнічення кістковомозкового кровотворення, анемія, підвищена збудливість, бурхливі психічні реакції, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, нефротичний синдром, ожиріння, підвищена чутливість до глутамінової кислоти.Вагітність та лактаціяЗастосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяМожливо: блювання, рідкий стілець, збудження ЦНС, алергічні реакції, абдомінальні болі, нудота, підвищена збудливість. При тривалому застосуванні: зниження вмісту гемоглобіну, лейкопенія, подразнення слизової оболонки порожнини рота, тріщини на губах.Спосіб застосування та дозиДорослим – по 1 г 2-3 рази на добу. Дітям віком до 1 року – по 100 мг, до 2 років – по 150 мг, 3-4 років – по 250 мг, 5-6 років – по 40 мг, 7-9 років – по 500 мг-1 г, 10 років і старше - по 1 г 2-3 рази на добу. При олігофренії – по 100-200 мг/кг протягом декількох місяців. Приймають внутрішньо за 15-30 хв до їди, при розвитку диспептичних симптомів – під час або після їди. Курс лікування – від 1-2 до 6-12 міс.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при захворюваннях печінки. У період лікування необхідно проводити загальні клінічні аналізи сечі та крові. У разі виникнення побічних ефектів рекомендується зменшення дози. Глутамінову кислоту застосовують також для зняття нейротоксичних явищ, пов'язаних із застосуванням інших препаратів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕліксир - 100 мл: Активні речовини: Солодки густого екстракту - 20,70 г; Аміаку водного концентрованого – 1,38 г; Допоміжних речовин: Анісової олії - 0,34 г; Етилового спирту 95% (етанол) – 19,34 мл; Води очищеної – до 100 м. По 25 мл у флаконах оранжевого скла. Флакон разом із інструкцією із застосування в пачці з картону. Допускається флакони з рівною кількістю інструкцій поміщати безпосередньо в групове впакування.Опис лікарської формиРідина коричневого кольору, із запахом аміаку та анісової олії. Допускається у процесі зберігання випадання осаду.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаВідхаркувальний ефект грудного еліксиру обумовлений дією компонентів, що входять до нього: солодкий екстракт густий має протизапальну і відхаркувальну властивості, які пов'язані з вмістом у коренях гліцирризину, що стимулює активність війчастого епітелію в трахеї і бронхах, а також посилює секреторну функцію слизових оболонок верхніх дихальних шляхів; анісова олія має відхаркувальну дію, зумовлену вмістом в маслі анетолу, що сприяє рефлекторному збудженню дихання, підвищенню активності війчастого епітелію дихальних шляхів та посиленню секреції слизових оболонок гортані, трахеї та бронхів; аміак має подразнюючу дію, що призводить до порушення закінчень чутливих нервів верхніх дихальних шляхів та рефлекторної стимуляції центру дихання.Показання до застосуванняЯк відхаркувальний засіб при інфекційно-запальних захворюваннях дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем з важковідокремлюваним мокротинням (у тому числі трахеїт, трахеобронхіт, бронхіт).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, бронхіальна астма, гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у період загострення, вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: захворювання печінки, алкоголізм, черепномозкова травма, захворювання головного мозку, дитячий вік.Побічна діяМожливі алергічні реакції, в окремих випадках може спостерігатись діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиПри необхідності можна застосовувати у поєднанні з антибіотиками та іншими лікарськими засобами. Не слід застосовувати одночасно з протикашльовими препаратами, оскільки це ускладнює відкашлювання розрідженого мокротиння.Спосіб застосування та дозиВсередину 3-4 десь у день. Дорослим по 20 - 40 крапель, дітям призначають прийом стільки крапель, скільки років дитині. Перед застосуванням слід розводити у невеликій кількості води. Курс лікування 7 – 10 днів. Збільшення тривалості та проведення повторних курсів лікування можливе за рекомендацією лікаря.ПередозуванняПри тривалому застосуванні із перевищенням зазначених дозувань можливі гіпокаліємія, підвищення артеріального тиску, поява периферичних набряків унаслідок порушення водно-сольового обміну. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВміст абсолютного етилового спирту в 1 краплі препарату становить 0,0075 г, максимальної разової дозі для дорослих - до 0,3 г, максимальної добової дозі - до 1,2 г. При збереженні симптомів захворювання або погіршенні стану на фоні застосування препарату протягом 7 днів, слід повідомити про це лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 100 мл. Діюча речовина: ібупрофен у перерахунку на 100 % речовина – 2,00 г; Допоміжні речовини: натрію бензоат, сорбітол, лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрату пентасесквігідрат (натрій лимоннокислий тризаміщений 5,5-водний), пропіленгліколь, ксантанова камедь, полісорбат 80, ароматизатор (вишневий) Суспензія для внутрішнього прийому для дітей 100 мг/5 мл. По 100 мл у флакони оранжевого або темного скла. По 150 мл, 200 мл у флакони темного скла. Флакон разом із мірною ложкою або мірною склянкою та інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиБіла або майже біла суспензія сиропоподібної консистенції із фруктовим запахом.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування. Абсорбція - висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Час досягнення максимальної концентрації при прийомі натще - 45 хв, прийому після їжі - 1,5-2,5 години. При прийомі препарату після їди всмоктування незначно зменшується. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові – близько 90 %. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній рідині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі. Метаболізм. Зазнає метаболізму в печінці. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми ібупрофену повільно трансформується на активну S-форму. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) – 2-2,5 години. Виводиться нирками (у незміненому вигляді трохи більше 1 %) і, меншою мірою, з жовчю.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу 2 (ЦОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Чинить аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію. Аналгетичну дію найбільш виражено при болях запального характеру. Ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів.Показання до застосуванняЗастосовують у дітей з 3-х місяців до 12 років як жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях, грипі, дитячих інфекціях, постприщепних реакціях та інших інфекційно-запальних захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури тіла. Препарат застосовують при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі при зубному болі, головному болі, мігрені, невралгії, болі у вухах, болі в горлі, болі при розтягуванні зв'язок, м'язового болю, ревматичного болю, болю в суглобах. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ібупрофену або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти), а також до допоміжних компонентів препарату. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, виразкова хвороба). Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки. Підтверджена гіперкаліємія. Запальні захворювання кишок (виразковий коліт, хвороба Крона). Порушення зсідання крові (у тому числі гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч, геморагічний діатез). Шлунково-кишкова кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив. Тяжка неконтрольована серцева недостатність, стан після проведення аортокоронарного шунтування. Непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (у зв'язку з наявністю у складі сорбітолу). Вагітність ІІІ триместр. Дитячий вік – до 3 місяців. З обережністю: Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів, наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі шлунково-кишкового тракту, гастрит, ентерит, коліт, наявність інфекції Helicobacter pylori, виразковий коліт; бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі - можливий розвиток бронхоспазму; тяжкі соматичні захворювання; системний червоний вовчак або інші аутоімунні захворювання сполучної тканини (підвищено ризик розвитку асептичного менінгіту); ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), затримка рідини та набряки, артеріальна гіпертензія та/або серцева недостатність, печінкова недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет,захворювання периферичних артерій; захворювання крові неясної етіології (лейкопенія, анемія); одночасний прийом інших лікарських засобів, які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флу сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування.антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування.антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяІбупрофен суспензія рекомендована для застосування у дітей. Якщо Ви вагітні або годуєте груддю, перед застосуванням препарату рекомендується проконсультуватися з лікарем. Хоча досвід дослідження препарату у тварин свідчить про відсутність у ібупрофену тератогенного ефекту, проте, по можливості, слід уникати його застосування під час вагітності. У III триместрі вагітності застосування ібупрофену протипоказане через ризик передчасного закриття Боталової протоки та подальшої легеневої гіпертензії у плода. Затримка початку пологів та збільшення їхньої тривалості підвищують ризик крововтрати, небезпечної для матері та дитини. Було встановлено, що ібупрофен визначається у грудному молоці у дуже низьких концентраціях. Мінімальна визначувана доза (0,0008% отриманої дози) малою мірою ймовірності може вплинути на дитину при грудному вигодовуванні.Побічна діяРизик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. Побічні ефекти є переважно дозозалежними. Нижченаведені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг на добу. При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. За даними ВООЗ, небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часті (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідкісні: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. З боку імунної системи: нечасті реакції гіперчутливості - неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні та бульозні дерматози, у тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), еозинофілія; дуже рідкісні: тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). З боку шлунково-кишкового тракту: нечасті: біль у животі, нудота, диспепсія; рідкісні: діарея, метеоризм, запор, блювання; дуже рідкісні: пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, виразковий стоматит, гастрит; частота невідома: загострення виразкового коліту та хвороби Крона. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні: порушення функції печінки. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідкі: гостра ниркова недостатність (компенсована та некомпенсована), особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини у плазмі крові та появою набряків, папілярний некроз. З боку нервової системи: нечасті: біль голови; дуже рідкісні: асептичний менінгіт (у пацієнтів із аутоімунними захворюваннями). Серцево-судинна система: частота невідома: серцева недостатність, периферичні набряки, при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт), підвищення артеріального тиску. З боку дихальної системи та органів середостіння: частота невідома: бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Інші: дуже рідкісні: набряки, зокрема периферичні. Лабораторні показники: гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватись); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися). При появі цих або інших побічних ефектів слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів. Гіпотензивні засоби (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок шлунково-кишкового тракту та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотиніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію: існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Метотрексат: існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів та циклоспорину. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід розпочати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус: при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗЗ та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. 5 мл препарату містять 100 мг ібупрофену (20 мг ібупрофену в 1 мл). Перед застосуванням ретельно збовтати флакон для однорідної суспензії. Для точного дозування препарату додається мірна ложка або мірна склянка. Доза ібупрофену для дітей розраховується залежно від віку та маси тіла. Максимальна добова доза не більше 30 мг на кг маси тіла дитини з інтервалами між прийомами препарату 6-8 годин. Гарячка (жар) та біль: Діти віком 3-6 місяців (вага дитини більше 5 кг): по 2,5 мл (50 мг) 3 рази протягом 24 годин, не більше 7,5 мл (150 мг) на добу. Діти віком 6-12 місяців (вага дитини 6-10 кг): по 2,5 мл (50 мг) 3-4 рази протягом 24 годин, не більше 10 мл (200 мг) на добу. Діти віком 1-3 роки (вага дитини 10-15 кг): по 5 мл (100 мг) 3 рази протягом 24 годин, не більше 15 мл (300 мг) на добу. Діти віком 4-6 років (вага дитини 15-20 кг): по 7,5 мл (150 мг) 3-4 рази протягом 24 годин, не більше 22,5 мл (450 мг) на добу. Діти віком 7-9 років (вага дитини 21-29 кг): по 10 мл (200 мг) 3 рази протягом 24 годин, не більше 30 мл (600 мг) на добу. Діти віком 10-12 років (вага дитини 30-40 кг): по 15 мл (300 мг) 3 рази протягом 24 годин, не більше 45 мл (900 мг) на добу. Не перевищуйте вказану дозу! Тривалість лікування - не більше 3 днів як жарознижувальний і не більше 5 днів як знеболюючий. Якщо прийом препарату протягом 24 годин (у дітей віком 3-5 місяців) або протягом 3 днів (у дітей віком 6 місяців і старше) симптоми зберігаються або посилюються, необхідно припинити лікування і звернутися до лікаря. Постприщеплювальні реакції: Дітям до 1 року: по 2,5 мл (50 мг) препарату. Дітям віком після 1 року, за необхідності, додатково 2,5 мл (50 мг) через 6 годин. Не застосовуйте більше 5 мл (100 мг) протягом 24 годин.ПередозуванняЯкщо Ви випадково перевищили рекомендовану дозу, негайно зверніться до лікаря. Симптоми передозування: біль у животі, нудота, блювання, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом першої години після передозування), прийом активованого вугілля, лужне пиття, форсований діурез, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується приймати препарат максимально можливим коротким курсом та у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується прийом етанолу. Препарат можна застосовувати дітям із цукровим діабетом, т.к. він не містить цукру. Не містить барвників. Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки існує ризик погіршення функціонального стану нирок. Слід дотримуватися запобіжних заходів при одночасному прийомі препаратів, які підвищують ризик розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту (включаючи кровотечі), таких як глюкокортикостероїди або антикоагулянти (варфарин, ацетилсаліцилова кислота). Пацієнтам з гіпертонією, у тому числі в анамнезі та/або хронічній серцевій недостатності, необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може викликати затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає відомостей про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ібупрофен 200мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний 38 мг, магнію стеарат 2 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 3.35 мг, ванілін 1.5 мкг, віск бджолиний 20 мкг, желатин харчовий 320 мкг, барвник азорубін 5 7 3. , повідон низькомолекулярний 1.5 мг, сахароза 144.96 мг, титану діоксид 2.9 мг 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; від світло-рожевого до рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари: ядро ​​білого кольору та оболонка від світло-рожевого до рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарат відноситься до нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ). Чинить аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію. Невибірково блокує ЦОГ1 та ЦОГ2. Механізм дії ібупрофену обумовлений гальмуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції.ФармакокінетикаАбсорбція - висока, швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Cmaxібупрофену в плазмі досягається через 1-2 години після прийому препарату. Зв'язок з білками плазми більше 90%, T1/2; - 2 год. Повільно проникає в порожнину суглобів, затримується в синовіальній тканині, створюючи в ній більші концентрації, ніж у плазмі. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Піддається метаболізму. Виводиться нирками (у незмінному вигляді трохи більше 1 %) й у меншою мірою, з жовчю.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняЗапальні захворювання суглобів та хребта (в т.ч. ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, остеоартроз, подагричний артрит); помірний больовий синдром різної етіології (в т.ч. біль голови, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, післяопераційні болі, посттравматичні болі, первинна альгодисменорея); гарячковий синдром при «простудних» та інфекційних захворюваннях; призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого з інгредієнтів, що входять до складу препарату. Гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів у т.ч. анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗЗ; повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти (риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма); ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту на стадії загострення (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт); запальні захворювання кишок; гемофілія та інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези; період після проведення аортокоронарного шунтування; шлунково-кишкові кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; прогресуючі захворювання нирок; виражена ниркова недостатність із кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв, підтверджена гіперкаліємія; вагітність; дитячий вік до 6 років. З обережністю. ;Старий вік, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, часте вживання алкоголю, цироз печінки з портальною гіпертензією, печінкова та/або ниркова недостатність /хв, нефротичний синдром, гіпербілірубінемія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі), наявність інфекції Н. Pylori, гастрит, ентерит, коліт, захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія), період лактації, тривале використання НПЗП, тяжкі захворювання, одночасний прийом пероральних кортикостероїдів (в.т.ч преднізолон), антикоагулянтів (в т.ч. варфарин), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел),селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності. Застосовувати з обережністю під час лактації. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 6 років. Не застосовувати у дітей віком до 12 років без консультації лікаря.Побічна діяШлунково-кишковий тракт (ЖКТ): ;НПЗП-гастропатія (абдомінальні болі, нудота, блювота, печія, зниження апетиту, діарея, метеоризм, запор; рідко - виразки слизової оболонки ШКТ, які у ряді випадків ускладнюються перфорацією); подразнення або сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит, панкреатит. Гепато-біліарна система: гепатит. Дихальна система: ;задишка, бронхоспазм. Органи почуттів: порушення слуху: зниження слуху, дзвін або шум у вухах; порушення зору: токсична поразка зорового нерва, неясний зір або двоїння, худоба, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви та повік (алергічного генезу). Центральна і периферична нервова система: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, нервозність і дратівливість, психомоторне збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, рідко - асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями). Серцево-судинна система: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. Сечовидільна система: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит. Алергічні реакції: шкірний висип (звичайно еритематозна або кропив'янка), свербіж шкіри, набряк Квінке, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, бронхоспазм або диспное, лихоманка, багатоформна ексудативна еритема (в тому числі синдром Стівенсом ), еозинофілія, алергічний риніт. Органи кровотворення: анемія (в т.ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія та тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: ;посилення потовиділення. Ризик розвитку виразок слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотечі (шлунково-кишкового, ясневого, маткового, гемороїдального), порушень зору (порушення колірного зору, худоби, амбліопії) зростає при тривалому застосуванні великих дозах. Лабораторні показники: час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у сироватці (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватися); сироваткова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися). При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасний прийом ібупрофену з ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами. При одночасному призначенні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у хворих, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). При призначенні з антикоагулянтними та тромболітичними лікарськими засобами (алтеплазою, стрептокіназою, урокіназою) одночасно підвищується ризик розвитку кровотеч. Одночасний прийом з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищує ризик розвитку серйозних шлунково-кишкових кровотеч. Цефамандол, цефаперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Циклоспорин та препарати золота посилюють вплив ібупрофену на синтез простагландинів у нирках, що проявляється підвищенням нефротоксичності. Ібупрофен підвищує плазмову концентрацію циклоспорину та ймовірність розвитку його гепатотоксичних ефектів. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку тяжких інтоксикацій. Інгібітори мікросомального окиснення – знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує гіпотензивну активність вазодилататорів,натрійуретичну та діуретичну активність у фуросеміду та гідрохлортіазиду. Знижує ефективність урикозуричних препаратів, посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних розладів), посилює ульцерогенну дію з кровотечами мінералокортикостероїдів, глюкокортикостероїдів, колхіцину, Посилює ефект пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та інсуліну, похідних сульфонілсечовини. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Збільшує концентрацію у крові дигоксину, препаратів літію, метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних розладів), посилює ульцерогенну дію з кровотечами мінералокортикостероїдів, глюкокортикостероїдів, колхіцину, естрогенів, етанолу. Посилює ефект пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та інсуліну, похідних сульфонілсечовини. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Збільшує концентрацію у крові дигоксину, препаратів літію, метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних розладів), посилює ульцерогенну дію з кровотечами мінералокортикостероїдів, глюкокортикостероїдів, колхіцину, естрогенів, етанолу. Посилює ефект пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та інсуліну, похідних сульфонілсечовини. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Збільшує концентрацію у крові дигоксину, препаратів літію, метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.Збільшує концентрацію у крові дигоксину, препаратів літію, метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.Збільшує концентрацію у крові дигоксину, препаратів літію, метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.Спосіб застосування та дозиІбупрофен призначають; дорослим і дітям старше 12 років; внутрішньо, у таблетках по 200 мг 3-4 рази на добу. Для досягнення швидкого терапевтичного ефекту доза може бути збільшена до 400 мг (2 таблетки) 3 рази на добу. При досягненні лікувального ефекту добову дозу зменшують до 600-800 мг. Ранкову дозу приймають до їди, запиваючи достатньою кількістю води (для швидшого всмоктування препарату). Інші дози приймають протягом дня після їди. Максимальна добова доза становить 1200 мг (не приймати більше 6 таблеток за 24 години). Повторну дозу приймати не частіше ніж через 4 години. Тривалість використання препарату без консультації лікаря не більше 5 днів. Не застосовувати у дітей віком до 12 років без консультації лікаря. Дітям від 6 до 12 років: ; по 1 таблетці не більше 4 разів на день; препарат може використовуватись лише у разі маси тіла дитини більше 20 кг. Інтервал між прийомом таблеток не менше ніж 6 годин (добова доза не більше 30 мг/кг).ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, фібриляція передсердь, зупинка. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом 1 години після прийому), активоване вугілля, лужне питво, форсований діурез, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом слід проводити у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, загальний аналіз крові (визначення гемоглобіну), аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Хворі повинні утримуватися від усіх видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкої психічної та рухової реакції. У період лікування не рекомендується прийом етанолу.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки пролонгованої дії, покриті оболонкою - 1 таб. Активна речовина: індапамід – 1.5 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 77.36 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 119.14 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1 мг, магнію стеарат – 1 мг, опадрай ІІ (гіпромелоза – 2.24 мг, кольо 2) 800 мкг, титану діоксид – 2.08 мг) – 8 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1, 2, 3, 4, 5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті оболонкою (плівкової) білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – внутрішній шар білого або білого з кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо препарат повністю, але поступово всмоктується із ШКТ. Біодоступність – висока (93%). Їда трохи уповільнює швидкість, але не впливає на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. Рівноважна концентрація досягається через 7 днів регулярного прийому. Препарат на 70-80% зв'язується із білками плазми крові. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні (в т.ч. плацентарні) бар'єри, проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення індапаміду становить середньому 18-26 год. Виводиться з організму нирками (до 80%) переважно як метаболітів, через кишечник - 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб, тіазидоподібний діуретик з помірною за силою та тривалою за тривалістю дією, похідний бензамідів. Має помірні салуретичні та діуретичні ефекти, які пов'язані з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, та меншою мірою іонів калію в проксимальних канальцях та кортикальному сегменті дистального канальця нефрону. Судинорозширюючі ефекти та зниження загального периферичного опору судин мають у своїй основі такі механізми: зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, які мають судинорозширювальну активність; пригнічення струму іонів кальцію в гладком'язові стінки судин. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом). Антигіпертензивний ефект розвивається наприкінці першого/початку другого тижня при постійному прийомі препарату та зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуваннягостре порушення мозкового кровообігу; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та/або печінки (в т.ч. з печінковою енцефалопатією); гіпокаліємія; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату. Дані таблетки містять лактози моногідрат (цукор молочний), тому препарат не повинні приймати пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Застосовують препарат з обережністю при цукровому діабеті, гіперурикемії (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіпонатріємії та інших порушеннях водно-електролітного балансу, помірної печінкової та/або ниркової недостатності, хронічної серцевої недостатності, гіпертензії, пацієнтів з пацієнтами. які отримують поєднану терапію, в результаті якої можливе подовження інтервалу QT (астемізол, еритроміцин (внутрішньовенно), пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін (в/в), антиаритмічні лікарські засоби IA класу (хінідин, дизопрамід) та III класу (аміодарон, ).Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати під час вагітності. діуретики можуть викликати фетоплацентарну ішемію із ризиком розвитку гіпотрофії плода. Індапамід не можна застосовувати для лікування фізіологічних набряків під час вагітності. Індапамід виділяється із грудним молоком. Враховуючи можливість появи небажаних явищ у немовлят, годування груддю під час лікування не рекомендується.Побічна діяБільшість побічних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер. Частота побічних реакцій, які можуть бути викликані тіазидоподібними діуретиками, включаючи індапамід, наведена у вигляді наступних градацій: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку центральної нервової системи: рідко – запаморочення, стомлюваність, біль голови, парестезії. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – аритмія, зниження артеріального тиску. З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – ниркова недостатність. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; Неуточнена частота - можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. З боку шкірних покривів: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів із схильністю до алергічних та астматичних реакцій; часто - макулопапульозний висип; нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; неуточненої частоти - можливе погіршення за наявності гострої форми дисемінованого червоного вовчаку. Описано випадки фоточутливості. Лабораторні показники: у клінічних дослідженнях гіпокаліємія (зміст калію в плазмі крові ≤3.4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів та 3.2 ммоль/л – у 4% пацієнтів після 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії рівень калію в плазмі знизився, в середньому, на 0.23 ммоль/л. Дуже рідко – гіперкальціємія; неуточненої частоти - гіпокаліємія, гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його виразність незначна; підвищення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму нирками, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), так само як і при дотриманні дієти без солі (зниження виведення іонів літію нирками). Комбінації, що потребують особливої ​​уваги 1. Препарати, здатні викликати порушення ритму серця за типом "пірует": антиаритмічні засоби ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби ІІІ класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, деякі нейролептики: , ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші (беприділ, цизаприд, дифеманін, дер, , моксифлоксацин, вінкамін (в/в), астемізол Одночасне застосування з будь-яким із цих препаратів, особливо на тлі гіпокаліємії, підвищує ризик виникнення шлуночкових аритмій на кшталт "пірует".Перед початком комбінованої терапії препаратом Індапамід ретард та вищезазначеними препаратами слід контролювати вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, відкоригувати його. Рекомендується: контроль клінічного стану пацієнта, а також вмісту електролітів плазми крові та ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно використовувати препарати, що не провокують розвиток аритмії типу "пірует". 2. При одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилової кислоти (3 г/добу і більше) можливі: зменшення антигіпертензивного ефекту індапаміду, розвиток гострої ниркової недостатності. (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації). На початку терапії індапамідом необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок. 3. Інгібітори АПФ у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо з гіпонатріємією, внаслідок прийому діуретиків, необхідно: припинити прийом препарату за 3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ та перейти на терапію калійнесберігаючими діуретиками; або розпочати терапію інгібіторами АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. У перший тиждень терапії інгібіторами АПФ рекомендується контролювати концентрацію креатиніну плазми крові. 4. Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), - глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні); тетракозактид; проносні засоби, що стимулюють моторику кишківника. При одночасному прийомі з індапамідом вищезгаданих препаратів збільшується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). При необхідності слід контролювати та коригувати вміст іонів калію у плазмі крові. 5. Одночасна терапія з баклофеном посилює антигіпертензивний ефект індапаміду. 6. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія збільшує токсичну дію серцевих глікозидів (глікозидна інтоксикація). При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Комбінації препаратів, які потребують уваги 1. Одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) є доцільним у деяких пацієнтів, однак не виключається можливість розвитку гіпокаліємії. На тлі цукрового діабету або ниркової недостатності можливий розвиток гіперкаліємії. Необхідно контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ, та, за необхідності, коригувати терапію. 2. Метформін збільшує ризик розвитку молочнокислого ацидозу, т.к. можливий розвиток ниркової недостатності на фоні прийому діуретиків, особливо петльових. Метформін не слід приймати при концентрації креатиніну плазми більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. 3. Одночасне застосування великих доз йодовмісних контрастних засобів на фоні гіповолемії та прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Перед застосуванням препаратів рекомендується відновити водно-електролітний баланс крові. 4. Трициклічні антидепресанти (іміпрамінподобні) та нейролептики посилюють гіпотензивний ефект та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). 5. Препарати, що містять солі кальцію, збільшують ризик розвитку гіперкальціємії через зниження виведення іонів кальцію нирками. 6. Циклоспорин, такролімус – ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину. 7. Глюкортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) знижують гіпотензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від їди, переважно в ранковий час у дозі 1.5 мг (1 таблетка)/сут. Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягається бажаного терапевтичного ефекту, дозу препарату підвищувати не рекомендується (зростає ризик побічних ефектів без посилення антигіпертензивного ефекту). Натомість у схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший антигіпертензивний препарат, що не є діуретиком. У випадках, коли лікування слід розпочинати з прийому двох препаратів, доза Індапаміду ретард залишається рівною 1.5 мг вранці одноразово на добу. У літніх пацієнтів слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі, препарат можна застосовувати літнім пацієнтам із нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання), водно-електролітні порушення, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія, олігоурія аж до анурії. можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням нормального водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю при призначенні тіазидоподібних діуретиків можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при порушенні показників водно-електролітного балансу. При її розвитку прийом діуретиків слід припинити. Фоточутливість При застосуванні тіазидоподібних діуретиків відмічені випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку прийом препарату слід припинити. На тлі терапії препаратом Індапамід ретард необхідно захищати відкриті ділянки тіла від впливу сонячних променів та штучного ультрафіолетового випромінювання. Водно-електролітний баланс вміст іонів натрію у плазмі крові: всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію. Зміст іонів натрію в плазмі слід вимірювати перед початком лікування препаратом Індапамід ретард, а потім регулярно в період лікування. Визначення вмісту іонів натрію в плазмі крові необхідно проводити до початку терапії препаратом Індапамід ретард, а також у період терапії. Важливо регулярно контролювати вміст іонів натрію у плазмі, т.к. спочатку гіпонатріємія може протікати безсимптомно. Найбільш ретельний контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам із цирозом печінки. вміст іонів калію у плазмі крові: найбільшим ризиком при лікуванні тіазидоподібними діуретиками є гіпокаліємія. Особливу увагу з метою профілактики гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) необхідно приділити увагу в наступних випадках: ослаблені пацієнти та/або ті, що отримують іншу терапію (антиаритмічні препарати та засоби, які можуть подовжувати інтервал QT на ЕКГ), у літньому віці, пацієнтам з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом; з ішемічною хворобою серця та хронічною серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику належать також пацієнти з подовженим інтервалом QT на ЕКГ. Гіпокаліємія є фактором виникнення важкої аритмії, і особливо аритмії типу «пірует», яка може призвести до летального результату. В усіх випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Перше визначення вмісту калію в плазмі повинно бути проведене протягом першого тижня терапії препаратом Індапамід ретард. При виявленні гіпокаліємії слід здійснити відповідну терапію. вміст іонів кальцію в плазмі крові: тіазидоподібні та тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначної та/або тимчасової гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні прийому препарату Індапамід ретард може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидних залоз. концентрація глюкози у плазмі крові: у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії, необхідний контроль концентрації глюкози у плазмі крові. сечова кислота: у пацієнтів із гіперурикемією може збільшувати частоту виникнення нападів або загострення перебігу подагри. Функція нирок та діуретичні препарати Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні, повною мірою, тільки у пацієнтів з нормальною або незначною мірою зниженою (креатинін плазми крові у дорослих менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л) функцією нирок. Виражена гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження швидкості клубочкової фільтрації), що може супроводжуватись підвищенням концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. При нормальній функції нирок минуча функціональна ниркова недостатність, зазвичай, проходить без наслідків. При нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Пацієнти похилого віку Рекомендується регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію у плазмі крові з урахуванням віку пацієнта, маси тіла та статі. Індапамід ретард можна призначати пацієнтам похилого віку за збереженої або трохи порушеної функції нирок (КК вище 30 мл/хв). Спортсмени Індапамід ретард може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування індапаміду ретард не спричиняє порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких пацієнтів у відповідь на зниження АТ можуть розвинутись різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. У зв'язку з цим на початку лікування препаратом Індапамід ретард не рекомендується керувати автотранспортом або іншими складними механізмами, що потребують підвищеної уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: Метенаміну кальцію хлорид 500 мг. 10 шт. - Упаковки коміркові контурні. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаДія цього комплексного препарату обумовлена ​​його складовими. Метенамін відноситься до класу антисептиків та дезінфікуючих засобів, до групи альдегідів. Дія заснована на здатності препарату розкладатися в кислому середовищі з утворенням формальдегіду, який має в даному випадку антисептичні та протизапальні властивості. Комплексна сіль метенаміну присутня для заповнення дефіциту іонів кальцію, зменшення проникності судинної стінки (що характерно для будь-якого запалення).Клінічна фармакологіяПрепарат для симптоматичної терапії гострих респіраторних захворювань.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування гострих респіраторних захворювань та «простудних» захворювань (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняГіпоапідність шлункового соку; печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність; вагітність; період лактації; дитячий вік; гіперчутливість.Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці.Побічна діяМожливі диспепсичні розлади, у разі яких прийом препарату слід припинити.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати дорослим за початкових симптомів застуди. Всередину по 1-2 таблетки 3-4 рази на добу. Курс лікування – 3-5 днів.ПередозуванняСимптоми: різке подразнення кон'юнктиви та слизових оболонок дихальних шляхів, диспепсичні розлади (нудота, блювання, діарея), гломерулонефрит. Лікування: рекомендується прийом тіоктової кислоти, фолієвої кислоти, аскорбінової кислоти, піридоксину та препаратів нікотинової кислоти.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: кальцію глюконату – 500 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 12,51 мг, тальк – 13,25 мг, кальцію стеарат – 4,24 мг. Пігулки 500 мг. По 10 таблеток у контурній безосередковій упаковці або контурній комірковій упаковці. По 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Допускається контурні упаковки разом з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщати в групову упаковку.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, плоскоциліндричної форми з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаКальцієво-фосфорний обмін регулятор.ФармакокінетикаПриблизно 1/5-1/3 частина перорально введеного препарату всмоктується з тонкої кишки; цей процес залежить від присутності вітаміну D, pH, особливостей дієти та наявності факторів, здатних пов'язувати кальцій. Абсорбція кальцію зростає при його дефіциті та використанні дієти зі зниженим вмістом кальцію. Близько 20% виводиться нирками, решта (80%) кишківником.ФармакодинамікаПрепарат кальцію заповнює дефіцит кальцію, необхідного для здійснення процесу передачі нервових імпульсів, скорочення скелетних та гладких м'язів, діяльності міокарда, формування кісткової тканини, згортання крові.Показання до застосуванняГіпопаратиреоз (латентна тетанія, остеопороз). Порушення обміну вітаміну D: рахіт (спазмофілія, остеомаляція), гіперфосфатемія у хворих із хронічною нирковою недостатністю. Підвищена потреба у кальції (вагітність, період лактації, період посиленого зростання організму), недостатнє вміст кальцію в їжі, порушення його обміну (у постменопаузному періоді). Посилене виведення кальцію (тривалий постільний режим, хронічна діарея, вторинна гіпокальціємія на фоні тривалого прийому діуретиків та протиепілептичних лікарських засобів, глюкокортикостероїдів). Отруєння солями магнію, щавлевою та фтористою кислотами та їх розчинними солями (при взаємодії з кальцію глюконатом утворюються нерозчинні та нетоксичні кальцію оксалат та кальцію фторид). Гіперкаліємічна форма пароксизмальної міоплегії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, гіперкальціємія (концентрація кальцію не повинна перевищувати 12 мг% = 6 мЕкв/л), виражена гіперкальціурія, нефроуролітіаз (кальцієвий), тяжка ниркова недостатність, саркоїдоз, одночасний прийом серцевих глікозидів (ризик виникнення) 3 роки. З обережністю: Дегідратація, електролітні порушення (ризик розвитку гіперкальціємії), діарея, синдром мальабсорбції, кальцієвий нефроуролітіаз (в анамнезі), незначна гіперкальціурія, помірна хронічна ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність, поширений атеросклероз, гіперкоагуляція.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату допустиме з урахуванням співвідношення користь для жінки/ризик для плода (дитини), яке визначає лікар. При прийомі препаратів кальцію в період годування груддю можливе його проникнення у грудне молоко.Побічна діяЗапори, подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, гіперкальціємія.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний з карбонатами, саліцилатами, сульфатами (утворює нерозчинні або важкорозчинні солі кальцію). Утворює нерозчинні комплекси з антибіотиками ряду тетрацикліну (знижує антибактеріальний ефект). Зменшує ефект блокаторів "повільних" кальцієвих каналів. При одночасному застосуванні з хінідином можливе уповільнення внутрішньошлуночкової провідності та підвищення токсичності хінідину. Уповільнює абсорбцію тетрациклінів, дигоксину, пероральних препаратів заліза (інтервал між їхніми прийомами має бути не менше 2 годин). При поєднанні з тіазидними діуретиками може посилювати гіперкальціємію. Знижує ефект кальцитоніну при гіперкальціємії. Знижує біодоступність фенітоїну.Спосіб застосування та дозиВсередину, перед їдою або через 1-1,5 години після прийому (запиваючи молоком). Дози визначаються лікарем індивідуально залежно від клінічної картини. Гіпопаратиреоз (латентна тетанія, остеопороз): дорослим – 1-3 г 2-3 рази на день; дітям 3-4 років – 1 г; 5-6 років – 1-1,5 г; 7-9 років – 1,5-2 г; 10-14 років – 2-3 г; кратність прийому – 2-3 десь у день. Порушення обміну вітаміну D: рахіт (спазмофілія, остеомаляція), гіперфосфатемія у хворих з хронічною нирковою недостатністю: дорослим – 1-3 г 2-3 рази на день; дітям 3-4 років – 1 г; 5-6 років – 1-1,5 г; 7-9 років – 1,5-2 г; 10-14 років – 2-3 г; кратність прийому – 2-3 рази на день. Підвищена потреба у кальції (вагітність, період лактації, період посиленого зростання організму), недостатнє вміст кальцію в їжі, порушення його обміну: дорослим – 1-3 г 2-3 рази на день; дітям 3-4 років – 1 г; 5-6 років – 1-1,5 г; 7-9 років – 1,5-2 г; 10-14 років – 2-3 г; кратність прийому – 2-3 рази на день. Посилене виведення кальцію (тривалий постільний режим, хронічна діарея, вторинна гіпокальціємія на фоні тривалого прийому діуретиків та протиепілептичних лікарських засобів, глюкокортикостероїдів): дорослим – 1-3 г 2-3 рази на день; дітям 3-4 років – 1 г; 5-6 років – 1-1,5 г; 7-9 років – 1,5-2 г; 10-14 років – 2-3 г; кратність прийому – 2-3 рази на день. Отруєння солями магнію, щавлевою та фтористою кислотами та їх розчинними солями: дорослим – 1-3 г 2-3 рази на день; дітям 3-4 років – 1 г; 5-6 років – 1-1,5 г; 7-9 років – 1,5-2 г; 10-14 років – 2-3 г; кратність прийому – 2-3 рази на день. Гіперкаліємічна форма пароксизмальної міоплегії: дорослим – 1-3 г 2-3 рази на день; дітям 3-4 років – 1 г; 5-6 років – 1-1,5 г; 7-9 років – 1,5-2 г; 10-14 років – 2-3 г; кратність прийому – 2-3 рази на день.ПередозуванняСимптоми: гіперкальціємія (сонливість, слабкість, анорексія, біль у животі, блювання, нудота, запор, полідипсія, поліурія, підвищена стомлюваність, дратівливість, погане самопочуття, депресія, дегідратація, можливе порушення серцевого ритму, міалгія, артралгія). Лікування: відміна препарату; у тяжких випадках - парентерально кальцитонін у дозі 5-10 МО/кг маси тіла на добу (при розведенні його в 500 мл стерильного 0,9 % фізіологічного розчину натрію хлориду), внутрішньовенно краплинно протягом 6 год. Можливе внутрішньовенне струменеве повільне введення 2- 4 рази на день.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з незначною гіперкальціурією, зниженням клубочкової фільтрації або з нефроуролітіазом в анамнезі лікування має проводитися під контролем концентрації кальцію у сечі. Для зниження ризику розвитку нефроуролітіазу рекомендується рясне питво. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на керування автотранспортом та керування механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься речовина, що діє: кеторолаку трометамін 10 мг. В упаковці 20 пігулок.Фармакотерапевтична групаКеторолак має виражену аналгетичну дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності ферменту циклооксигенази 1 та 2, головним чином. у периферичних тканинах, наслідком чого є гальмування біосинтезу простагландинів – модуляторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Кеторолак є рацемічну суміш [-] S і [+] R енантіомерів, при цьому знеболювальна дія обумовлена ​​[-] S формою. Препарат не впливає на опіоїдні рецептори, не пригнічує дихання, не викликає лікарської залежності, не має седативної та анксіолітичної дії. За силою аналгетичного ефекту можна порівняти з морфіном, значно перевершує інші НПЗП. Після прийому внутрішньо початок знеболювальної дії відзначається відповідно через 1 год, максимальний ефект досягається через 1-2 год.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо Кеторолак-Верте добре всмоктується в ШКТ, Сmах у плазмі крові (0,7-1,1 мкг/мл) досягається через 40 хв після прийому натще дози 10 мг. Багата жирами їжа знижує Смах препарату в крові і затримує її досягнення на 1 год. 99% препарату зв'язується з білками плазми крові та при гіпоал'бумінемії кількість вільної речовини в крові збільшується. Біодоступність – 80-100%. Час досягнення Css при пероральному введенні - 24 год при призначенні 4 рази на добу (вище за субтерапевтичну) і становить після прийому внутрішньо 10 мг - 0.39-0.79 мкг/мл. Об'єм розподілу становить 0.15-0.33 л/кг. У хворих з нирковою недостатністю обсяг розподілу препарату може збільшуватись у 2 рази, а обсяг розподілу його R-енантіомеру – на 20%. Проникає в грудне молоко: при прийомі матір'ю 10 мг кеторолаку Сmах у молоці досягається через 2 години після прийому першої дози і становить 7.3 нг/мл, через 2 години після застосування другої дози кеторолаку (при використанні препарату 4 рази/добу) становить 7.9 нг/ мл. Більше 50% введеної дози метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. Головними метаболітами є глюкуроніди, що виводяться нирками, та р-гідроксикеторолак. Виводиться на 91% нирками, 6% через кишечник. Т1/2 у пацієнтів із нормальною функцією нирок становить, у середньому, 5.3 год. Т1/2 подовжується у літніх пацієнтів та коротшає у молодих. Функція печінки не впливає на Т1/2. У пацієнтів з порушенням функції нирок при концентрації креатиніну в плазмі крові 19-50 мг/л (168-442 мкмоль/л) Т1/2 становить 10.3-10.8 год, при більш вираженій нирковій недостатності – більше 13.6 год. .Клінічна фармакологіяНПЗЗ з вираженою аналгетичну дію.Показання до застосуванняБольовий синдром середньої та сильної інтенсивності різного генезу (у тому числі у післяопераційному періоді, при онкологічних захворюваннях та ін.).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до кеторолаку або інших НПЗЗ, «аспіринова» астма, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк; гіповолемія (незалежно від причини, що її викликала), дегідратація; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту на стадії загострення, пептичні виразки; гіпокоагуляція (в т.ч. гемофілія); печінкова та/або ниркова недостатність (креатинін плазми вище 50 мг/л); геморагічний інсульт (підтверджений чи підозрюваний); геморагічний діатез; одночасний прийом з іншими нестероїдними протизапальними засобами; високий ризик розвитку або рецидиву кровотечі (зокрема після операцій); порушення кровотворення; вагітність, пологи та період лактації; дитячий вік до 16 років (ефективність та безпека не встановлені); знеболювання перед і під час хірургічних операцій (оскільки високий ризик кровотечі); Хронічні болі. З обережністю: бронхіальна астма, холецистит, хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, порушення функції нирок (креатинін плазми нижче 50 мг/л), холестаз, активний гепатит, сепсис, системний червоний вовчак; літній вік (старше 65 років); поліпи слизової оболонки носа та носоглотки.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, пологах та в період лактації. Протипоказаний у дитячому віці до 16 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧасто – понад 3%, менш часто – 1-3%, рідко – менше 1%. З боку травної системи: часто (особливо у літніх пацієнтів старше 65 років, які мають в анамнезі ерозивно-виразкові ураження ШКТ) – гастралгія, діарея; менш часто – стоматит, метеоризм, запор, блювання, відчуття переповнення шлунка; рідко - нудота, ерозивно-виразкові ураження ШКТ (в т.ч. з перфорацією та/або кровотечею - абдомінальний біль, спазм або печіння в епігастральній ділянці, мелена, блювання на кшталт «кавової гущі», нудота, печія та ін.), холестатична жовтяниця, гепатит, гепатомегалія, гострий панкреатит. З боку сечовиділюючої системи: рідко - гостра ниркова недостатність, біль у попереку з або без гематурії та/або азотемії, гемолітичний уремічний синдром (гемолітична анемія, ниркова недостатність, тромбоцитопенія, пурпура), часте сечовипускання, підвищення або зниження об'єму сечі, ниркового генезу. З боку органів чуття: рідко – зниження слуху, дзвін у вухах, порушення зору (в т.ч. нечіткість зорового сприйняття). З боку дихальної системи: рідко: бронхоспазм або диспное, риніт, набряк гортані (задишка, утруднення дихання). З боку ЦНС: часто – головний біль, запаморочення, сонливість, рідко – асептичний менінгіт (лихоманка, сильний головний біль, судоми, ригідність м'язів шиї та/або спини), гіперактивність (зміна настрою, неспокій), галюцинації, депресія, психоз. З боку серцево-судинної системи: менш часто – підвищення артеріального тиску, рідко – набряк легенів, непритомність. З боку органів кровотворення: рідко – анемія, еозіїофілія, лейкопенія. З боку системи гемостазу: рідко – кровотеча із післяопераційної рани, носова кровотеча, ректальна кровотеча. З боку шкірних покровів: менш часто - шкірний висип (включаючи макулопапульозний висип), пурпура, рідко - ексфоліативний дерматит (лихоманка з ознобом або без, почервоніння, ущільнення або лущення шкіри, опухання та/або болючість Джонсона, синдром Лайєлла. Місцеві реакції: менш часто – печіння або біль у місці введення. Алергічні реакції: рідко - анафілаксія або анафілактоїдні реакції (зміна кольору шкіри обличчя, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж шкіри, тахіпное або диспное, набряки повік, періорбітальний набряк, задишка, утруднене дихання, тяжкість у грудній клітці, свистя). Інші: часто - набряки (особи, гомілок, кісточок, пальців, ступнів, підвищення маси тіла); менш часто – підвищена пітливість, рідко – набряк язика, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування кеторолаку з ацетилсаліцилової кислотою або іншими нестероїдними протизапальними засобами, препаратами кальцію, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном може призвести до утворення виразок ШКТ та розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Спільне призначення з парацетамолом підвищує нефротоксичність, з метотрексатом – гепато- та нефротоксичність. Спільне призначення кеторолаку та метотрексату можливе лише при використанні низьких доз останнього (контролювати концентрацію метотрексату у плазмі крові). Пробеніцид зменшує плазмовий кліренс та об'єм розподілу кеторолаку, підвищує його концентрацію у плазмі крові та збільшує період його напіввиведення. На фоні застосування кеторолаку можливе зменшення кліренсу метотрексату та літію та посилення токсичності цих речовин. Одночасне призначення з непрямими антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефотетаном та пентоксифіліном підвищує ризик виникнення кровотечі. Знижує ефект гіпотензивних та діуретичних препаратів (знижується синтез простагландинів у нирках). При комбінуванні з опіоїдними аналгетиками дози останніх можуть бути значно знижені. Антацидні засоби не впливають на повноту всмоктування ліків. Підвищується гіпоглікемічна дія інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів (необхідний перерахунок дози). Спільне призначення з вальпроатом натрію спричиняє порушення агрегації тромбоцитів. Підвищує концентрацію у плазмі крові верапамілу та ніфедипіну. При призначенні з іншими нефротоксичними лікарськими засобами (в т.ч. із препаратами золота) підвищується ризик розвитку нефротоксичності. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують кліренс кеторолаку та підвищують його концентрацію у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиКеторолак застосовують внутрішньо одноразово або повторно залежно від тяжкості больового синдрому. Одноразова доза – 10 мг, при повторному прийомі рекомендується приймати по 10 мг до 4 разів на добу залежно від вираженості болю; максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг. При внутрішньому прийомі тривалість курсу не повинна перевищувати 5 днів.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, виникнення пептичних виразок шлунка або ерозивного гастриту, порушення функції нирок, метаболічний ацидоз. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів (активоване вугілля) та проведення симптоматичної терапії (підтримання життєво-важливих функцій організму). Не виводиться достатньо за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на агрегацію тромбоцитів припиняється через 24-48 год. Гіповолемія збільшує ризик розвитку побічних реакцій з боку нирок. При необхідності можна призначати у комбінації з наркотичними анальгетиками. Не використовувати одночасно з парацетамолом понад 5 днів. Хворим з порушенням згортання крові призначають препарат лише при постійному контролі числа тромбоцитів, особливо важливо у післяопераційному періоді, що потребує ретельного контролю гемостазу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки у значної частини хворих при призначенні Кеторолака-Верте розвиваються побічні ефекти з боку ЦНС (сонливість, запаморочення, біль голови), рекомендується уникати виконання робіт, що вимагають підвищеної уваги та швидкої реакції (водіння автотранспорту, робота з механізмами тощо).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: клопідогрел 75 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кроскармелозу натрію, магнію стеарат; склад оболонки: опадрай II рожевий [лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид, тріацетин, заліза оксид червоний]. 14 шт. - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні. 14 шт. - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого до рожево-коричневого кольору, круглі, двоопуклі, шорсткі, на поперечному розрізі видно два шари: оболонка - ядро ​​від рожевого до рожево-коричневого кольору, ядро ​​- білого або білого зі світло-коричневим або жовтуватим відтінком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор агрегації тромбоцитів. Селективно інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецепторами тромбоцитів та активацію комплексу GPIIb/IIIa, таким чином пригнічуючи агрегацію тромбоцитів. Також інгібує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами шляхом блокади підвищення активності тромбоцитів звільненим АДФ. Чи не впливає на активність ФДЕ. Клопідогрел необоротно змінює рецептори АДФ на тромбоцитах, тому тромбоцити залишаються нефункціональними протягом усього життя, а відновлення нормальної функції відбувається в міру їх оновлення (приблизно через 7 днів).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо в дозі 75 мг клопідогрел швидко абсорбується із ШКТ. Однак концентрація в плазмі крові підвищується незначно і через 2 години після прийому не досягає рівня, що піддається визначенню (0.025 мкг/л). Інтенсивно метаболізується у печінці. Основний метаболіт є неактивним похідним карбоксилової кислоти і становить близько 85% циркулюючої в плазмі вихідної речовини. Cmax даного метаболіту в плазмі після повторних прийомів клопідогрелу становить близько 3 мг/л і спостерігається приблизно через 1 годину після прийому. Фармакокінетика основного метаболіту характеризується лінійною залежністю у діапазоні доз клопідогрелу 50-150 мг. Клопідогрел і основний метаболіт необоротно зв'язуються з білками плазми in vitro (98% і 94% відповідно). Цей зв'язок залишається ненасиченим in vitro в широких межах концентрацій. Після прийому внутрь14С-міченого клопідогрелу близько 50% прийнятої дози виділяється із сечею і приблизно 46% з калом протягом 120 год. T1/2 основного метаболіту становить 8 год. У порівнянні зі здоровими добровольцями молодого віку концентрація в плазмі крові основного метаболіту значно вища у літніх пацієнтів (віком 75 років і старше), при цьому не відзначається змін агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. При тяжких захворюваннях нирок (КК 5-15 мл/хв) концентрації основного метаболіту в плазмі крові нижчі, ніж при захворюваннях нирок середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) та у здорових добровольців. Хоча інгібуючий ефект на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів зменшувався порівняно з таким у здорових добровольців, час кровотечі збільшувався так само, як і у здорових добровольців.Клінічна фармакологіяАнтиагрегант.Показання до застосуванняПрофілактика тромботичних ускладнень у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або оклюзією периферичних артерій. У комбінації з ацетилсаліциловою кислотою для профілактики тромботичних ускладнень при гострому коронарному синдромі: з підйомом сегмента ST за можливості проведення тромболітичної терапії; без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q), у т.ч. у пацієнтів, що піддаються стентуванню. Профілактика тромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії) за наявності, як мінімум, одного фактора ризику судинних ускладнень, відсутності можливості прийому непрямих антикоагулянтів та наявності низького ризику розвитку кровотечі (в комбінації).Протипоказання до застосуванняГостра кровотеча (в т.ч. при пептичній виразці або внутрішньочерепний крововилив), тяжка печінкова недостатність, вагітність, період лактації (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до клопідогрелу. З обережністю застосовують клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу. З обережністю застосовують клопідогрел при підвищеному ризику кровотеч внаслідок травми, оперативних втручань, порушення системи гемостазу. При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана) клопідогрел слід відмінити за 7 днів до операції. З обережністю застосовують клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування клопідогрелу при вагітності не проводилося. Застосування можливе лише у випадках нагальної потреби. Невідомо чи виділяється клопідогрел з грудним молоком у людини. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. В експериментальних дослідженнях на тваринах при застосуванні клопідогрелу в дозах 300-500 мг/кг/добу не виявлено тератогенної дії та негативного впливу на фертильність та розвиток плода. Встановлено, що клопідогрел та його метаболіти виділяються з грудним молоком. Дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЗ боку системи згортання крові: часто - кровотечі; нечасто – збільшення часу кровотечі. З боку травної системи: дуже часто – шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, блювання, нудота, запор, здуття живота; рідко – заочеревинний крововилив; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча та заочеревинний крововилив зі смертельним наслідком, панкреатит, коліт (включаючи неспецифічний виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит, гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення від норми показників функції печінки. З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, включаючи важку нейтропенію; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків зі смертельним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко – порушення смакового сприйняття, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: нечасто – очні крововиливи (кон'юнктивальні, у тканині та сітківку ока); рідко – вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи: часто – носова кровотеча; дуже рідко – кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиційна пневмонія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підшкірні синці; нечасто - висип, свербіж, пурпура (підшкірний крововилив); дуже рідко – бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема); ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема, плоский лишай. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – крововилив у м'язи та суглоби, артрит, артралгія, міалгія. З боку сечовивідної системи: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, збільшення концентрації креатину в крові. Інші: часто – кровотеча з місця пунктування судин; дуже рідко – лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з НПЗЗ (в т.ч. напроксеном) підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе посилення антиагрегантної дії. Оскільки клопідогрел може інгібувати активність ізоферменту CYP2C9, при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються за участю даного ізоферменту (в т.ч. з фенітоїном, толбутаміном) не можна виключити підвищення їх концентрацій у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Початкова та підтримуюча доза – 75 мг на добу. Доза навантаження - 300 мг на добу. Схема застосування залежить від показань та клінічної ситуації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ появою симптомів надмірної кровоточивості (кровоточивість ясен, менорагії, гематурія) показано дослідження системи гемостазу (час кровотечі, кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів). Рекомендується регулярний контроль показників лабораторних функціональної активності печінки. З обережністю застосовувати одночасно з варфарином, гепарином, НПЗЗ, тривало - з ацетилсаліцилової кислотою, т.к. наразі остаточно не встановлено безпеки такого застосування. В експериментальних дослідженнях не виявлено канцерогенної та генотоксичної дії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Не встановлено вплив клопідогрілу на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: клопідогрел 75 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кроскармелозу натрію, магнію стеарат; склад оболонки: опадрай II рожевий [лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид, тріацетин, заліза оксид червоний]. 14 шт. - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні. 14 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого до рожево-коричневого кольору, круглі, двоопуклі, шорсткі, на поперечному розрізі видно два шари: оболонка - ядро ​​від рожевого до рожево-коричневого кольору, ядро ​​- білого або білого зі світло-коричневим або жовтуватим відтінком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор агрегації тромбоцитів. Селективно інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецепторами тромбоцитів та активацію комплексу GPIIb/IIIa, таким чином пригнічуючи агрегацію тромбоцитів. Також інгібує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами шляхом блокади підвищення активності тромбоцитів звільненим АДФ. Чи не впливає на активність ФДЕ. Клопідогрел необоротно змінює рецептори АДФ на тромбоцитах, тому тромбоцити залишаються нефункціональними протягом усього життя, а відновлення нормальної функції відбувається в міру їх оновлення (приблизно через 7 днів).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо в дозі 75 мг клопідогрел швидко абсорбується із ШКТ. Однак концентрація в плазмі крові підвищується незначно і через 2 години після прийому не досягає рівня, що піддається визначенню (0.025 мкг/л). Інтенсивно метаболізується у печінці. Основний метаболіт є неактивним похідним карбоксилової кислоти і становить близько 85% циркулюючої в плазмі вихідної речовини. Cmax даного метаболіту в плазмі після повторних прийомів клопідогрелу становить близько 3 мг/л і спостерігається приблизно через 1 годину після прийому. Фармакокінетика основного метаболіту характеризується лінійною залежністю у діапазоні доз клопідогрелу 50-150 мг. Клопідогрел і основний метаболіт необоротно зв'язуються з білками плазми in vitro (98% і 94% відповідно). Цей зв'язок залишається ненасиченим in vitro в широких межах концентрацій. Після прийому внутрь14С-міченого клопідогрелу близько 50% прийнятої дози виділяється із сечею і приблизно 46% з калом протягом 120 год. T1/2 основного метаболіту становить 8 год. У порівнянні зі здоровими добровольцями молодого віку концентрація в плазмі крові основного метаболіту значно вища у літніх пацієнтів (віком 75 років і старше), при цьому не відзначається змін агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. При тяжких захворюваннях нирок (КК 5-15 мл/хв) концентрації основного метаболіту в плазмі крові нижчі, ніж при захворюваннях нирок середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) та у здорових добровольців. Хоча інгібуючий ефект на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів зменшувався порівняно з таким у здорових добровольців, час кровотечі збільшувався так само, як і у здорових добровольців.Клінічна фармакологіяАнтиагрегант.Показання до застосуванняПрофілактика тромботичних ускладнень у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або оклюзією периферичних артерій. У комбінації з ацетилсаліциловою кислотою для профілактики тромботичних ускладнень при гострому коронарному синдромі: з підйомом сегмента ST за можливості проведення тромболітичної терапії; без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q), у т.ч. у пацієнтів, що піддаються стентуванню. Профілактика тромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії) за наявності, як мінімум, одного фактора ризику судинних ускладнень, відсутності можливості прийому непрямих антикоагулянтів та наявності низького ризику розвитку кровотечі (в комбінації).Протипоказання до застосуванняГостра кровотеча (в т.ч. при пептичній виразці або внутрішньочерепний крововилив), тяжка печінкова недостатність, вагітність, період лактації (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до клопідогрелу. З обережністю застосовують клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу. З обережністю застосовують клопідогрел при підвищеному ризику кровотеч внаслідок травми, оперативних втручань, порушення системи гемостазу. При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана) клопідогрел слід відмінити за 7 днів до операції. З обережністю застосовують клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування клопідогрелу при вагітності не проводилося. Застосування можливе лише у випадках нагальної потреби. Невідомо чи виділяється клопідогрел з грудним молоком у людини. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. В експериментальних дослідженнях на тваринах при застосуванні клопідогрелу в дозах 300-500 мг/кг/добу не виявлено тератогенної дії та негативного впливу на фертильність та розвиток плода. Встановлено, що клопідогрел та його метаболіти виділяються з грудним молоком. Дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЗ боку системи згортання крові: часто - кровотечі; нечасто – збільшення часу кровотечі. З боку травної системи: дуже часто – шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, блювання, нудота, запор, здуття живота; рідко – заочеревинний крововилив; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча та заочеревинний крововилив зі смертельним наслідком, панкреатит, коліт (включаючи неспецифічний виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит, гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення від норми показників функції печінки. З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, включаючи важку нейтропенію; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків зі смертельним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко – порушення смакового сприйняття, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: нечасто – очні крововиливи (кон'юнктивальні, у тканині та сітківку ока); рідко – вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи: часто – носова кровотеча; дуже рідко – кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиційна пневмонія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підшкірні синці; нечасто - висип, свербіж, пурпура (підшкірний крововилив); дуже рідко – бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема); ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема, плоский лишай. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – крововилив у м'язи та суглоби, артрит, артралгія, міалгія. З боку сечовивідної системи: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, збільшення концентрації креатину в крові. Інші: часто – кровотеча з місця пунктування судин; дуже рідко – лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з НПЗЗ (в т.ч. напроксеном) підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе посилення антиагрегантної дії. Оскільки клопідогрел може інгібувати активність ізоферменту CYP2C9, при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються за участю даного ізоферменту (в т.ч. з фенітоїном, толбутаміном) не можна виключити підвищення їх концентрацій у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Початкова та підтримуюча доза – 75 мг на добу. Доза навантаження - 300 мг на добу. Схема застосування залежить від показань та клінічної ситуації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ появою симптомів надмірної кровоточивості (кровоточивість ясен, менорагії, гематурія) показано дослідження системи гемостазу (час кровотечі, кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів). Рекомендується регулярний контроль показників лабораторних функціональної активності печінки. З обережністю застосовувати одночасно з варфарином, гепарином, НПЗЗ, тривало - з ацетилсаліцилової кислотою, т.к. наразі остаточно не встановлено безпеки такого застосування. В експериментальних дослідженнях не виявлено канцерогенної та генотоксичної дії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Не встановлено вплив клопідогрілу на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: кофеїн бензоат натрію 100 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПсихостимулюючий та аналептичний засіб, похідний метилксантину. Конкурентно блокує центральні та периферичні А1 та А2 аденозинові рецептори. Гальмує активність ФДЕ у ЦНС, серці, гладком'язових органах, скелетних м'язах, жировій тканині, сприяє накопиченню в них цАМФ та цГМФ (цей ефект спостерігається при застосуванні лише у високих дозах). Стимулює центри довгастого мозку (дихальний та судинно-руховий), а також центр n.vagus, надає прямий збуджуючий вплив на кору головного мозку. У високих дозах полегшує міжнейрональну провідність у спинному мозку, посилюючи спинномозкові рефлекси. Підвищує розумову та фізичну працездатність, стимулює психічну діяльність, рухову активність, вкорочує час реакцій, тимчасово зменшує втому та сонливість. У малих дозах переважає ефект стимуляції, а великих - ефект пригнічення нервової системи. Частішає та поглиблює дихання. Зазвичай позитивний іно-, хроно-, батмо- і дромотропний ефект (оскільки вплив на ССС складається з прямого стимулюючого впливу на міокард і одночасного збудливого впливу на центри n.vagus, результуючий ефект залежить від переважання тієї чи іншої дії). Стимулює судинно-руховий центр і надає безпосередню релаксуючу дію на судинну стінку, що призводить до розширення судин серця, скелетних м'язів і нирок, при цьому тонус церебральних артерій підвищується (викликає звуження судин головного мозку, що супроводжується зниженням мозкового кровотоку та тиску кисню в головному). АТ змінюється під дією судинних та серцевих механізмів впливу кофеїну: при нормальному вихідному АТ кофеїн не змінює або злегка підвищує його, при артеріальній гіпотензії нормалізує його. Чинить спазмолітичну дію на гладку мускулатуру (в т.ч. бронходилатируючий ефект), на поперечносмугасту - стимулюючу. Підвищує секреторну активність шлунка. Має помірну діуретичну дію, що зумовлено зниженням реабсорбції іонів натрію та води у проксимальних та дистальних ниркових канальцях, а також розширення судин нирок та збільшення фільтрації у ниркових клубочках. Знижує агрегацію тромбоцитів та вивільнення гістаміну з опасистих клітин. Підвищує основний обмін: збільшує глікогеноліз, збільшує ліполіз.Клінічна фармакологіяПсихостимулятор та аналептик.Показання до застосуванняЗахворювання, що супроводжуються пригніченням ЦНС, функцій серцево-судинної та дихальної систем (в т.ч. отруєння опіоїдними анальгетиками, інфекційні захворювання), спазми судин головного мозку, зниження розумової та фізичної працездатності, сонливість.Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, органічні захворювання серцево-судинної системи (зокрема виражений атеросклероз), глаукома, підвищена збудливість, порушення сну, старечий вік.Побічна діяЗ боку ЦНС: порушення сну, збудження, занепокоєння; при тривалому застосуванні можливе звикання. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення артеріального тиску, аритмії. З боку травної системи: нудота, блювання.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні зменшується дія снодійних препаратів та засобів для наркозу. При одночасному застосуванні можливе посилення дії анальгетиків-антипіретиків, саліциламіду, напроксену. При одночасному застосуванні естрогенів (гормональних контрацептивів, засобів для ЗГТ) можливе підвищення інтенсивності та тривалості дії кофеїну за рахунок інгібування естрогенами ізоферменту CYP1A2. При одночасному застосуванні аденозину кофеїн зменшує підвищену ЧСС та зміни АТ, спричинені інфузією аденозину; зменшує вазодилатацію, зумовлену дією аденозину. При одночасному застосуванні можливе підвищення біодоступності, швидкості всмоктування та концентрації в плазмі ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні мексилетин зменшує кліренс кофеїну та підвищує його концентрацію у плазмі, мабуть, за рахунок інгібування мексилетином метаболізму кофеїну в печінці. Метоксален зменшує виведення кофеїну з організму з можливим посиленням його ефекту та розвитком токсичної дії. Внаслідок індукції мікросомальних ферментів печінки під впливом фенітоїну при його одночасному застосуванні відбувається прискорення метаболізму та виведення кофеїну. Флуконазол та тербінафін викликають помірне підвищення концентрації кофеїну в плазмі крові, кетоконазол – менш виражене. Найбільш виражені збільшення AUC та зменшення кліренсу спостерігаються при одночасному застосуванні кофеїну з еноксацином, ципрофлоксацином, піпемідовою кислотою; менш виражені зміни – із пефлоксацином, норфлоксацином, флероксацином. При одночасному застосуванні кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну.Спосіб застосування та дозиВводять підшкірно або приймають внутрішньо. Дорослим – по 100-200 мг 2-3 рази на добу; дітям – по 25-100 мг 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливе застосування у вигляді моно-або у складі комбінованої терапії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: нікетамід (діетиламід нікотинової кислоти) – 250,0 мг; допоміжна речовина: вода очищена до 1 мл. По 15, 25, 30 або 50 мл у скляний флакон-крапельницю, закупорений пробкою-крапельницею поліетиленової та кришкою нагвинчується. Кожен флакон-крапельницю разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи жовтуватого, або зеленуватого кольору рідина з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналептичний засіб.ФармакокінетикаДобре всмоктується за будь-якого шляху введення. Зазнає швидкої біотрансформації в печінці з утворенням неактивних метаболітів, що екскретуються в основному нирками.ФармакодинамікаМає аналептичну дію. Стимулює центральну нервову систему: надає збуджуючу дію на судинно-руховий центр довгастого мозку (особливо при пригніченні цього центру), що призводить до опосередкованого підвищення системного артеріального тиску. Порушує дихальний центр за рахунок стимулюючого впливу на хеморецептори синокаротидної рефлексогенної зони, що призводить до збільшення частоти та глибини дихальних рухів. Препарат не має прямої стимулюючої дії на серці і прямого стимулюючого судинозвужувального ефекту.Показання до застосуванняКолапс, стани, що супроводжуються зниженням артеріального тиску, зниження судинного тонусу та ослаблення дихання при інфекційних хворобах та в період одужання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, епілепсія, судоми в анамнезі та схильність до судом, гіпертермія у дітей, вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: дітям слід застосовувати препарат лише під контролем лікаря.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування. При необхідності застосування кордіаміну в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: блювання. Серцево-судинна система: порушення серцевого ритму. З боку нервової системи: занепокоєння, тривога, м'язові посмикування (починаються з кругових м'язів рота), тоніко-клонічні судоми, гіперемія обличчя. Алергічні реакції: свербіж шкірних покривів.Взаємодія з лікарськими засобамиСудорожна дія кордіаміну посилює резерпін; збуджуючий ефект щодо дихального центру усувається засобами загальної анестезії; дію препарату послаблюють аміносаліцилова кислота та опініазид; до ослаблення аналептичного ефекту та судомного впливу призводять хлорпромазин та інші похідні фенотіазину. Посилює ефекти психостимуляторів та антидепресантів. Знижує дію наркотичних аналгетиків, снодійних, нейролептиків, транквілізаторів, протисудомних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Дорослі: по 15-40 крапель приймання 2-3 десь у день. Найвища разова доза для дорослих 60 крапель, добова – 180 крапель. Діти віком від 10 років: по 10 крапель 2-3 рази на день. Діти до 10 років: 2-3 рази на день, кількість крапель на 1 прийом має дорівнювати числу повних років пацієнта. Для визначення доцільності курсового застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми: тоніко-клонічні судоми, посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід утриматися від виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера, оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: нікетамід (діетиламід нікотинової кислоти) – 250,0 мг; допоміжна речовина: вода очищена до 1 мл. По 15, 25, 30 або 50 мл у скляний флакон-крапельницю, закупорений пробкою-крапельницею поліетиленової та кришкою нагвинчується. Кожен флакон-крапельницю разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи жовтуватого, або зеленуватого кольору рідина з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналептичний засіб.ФармакокінетикаДобре всмоктується за будь-якого шляху введення. Зазнає швидкої біотрансформації в печінці з утворенням неактивних метаболітів, що екскретуються в основному нирками.ФармакодинамікаМає аналептичну дію. Стимулює центральну нервову систему: надає збуджуючу дію на судинно-руховий центр довгастого мозку (особливо при пригніченні цього центру), що призводить до опосередкованого підвищення системного артеріального тиску. Порушує дихальний центр за рахунок стимулюючого впливу на хеморецептори синокаротидної рефлексогенної зони, що призводить до збільшення частоти та глибини дихальних рухів. Препарат не має прямої стимулюючої дії на серці і прямого стимулюючого судинозвужувального ефекту.Показання до застосуванняКолапс, стани, що супроводжуються зниженням артеріального тиску, зниження судинного тонусу та ослаблення дихання при інфекційних хворобах та в період одужання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, епілепсія, судоми в анамнезі та схильність до судом, гіпертермія у дітей, вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: дітям слід застосовувати препарат лише під контролем лікаря.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування. При необхідності застосування кордіаміну в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: блювання. Серцево-судинна система: порушення серцевого ритму. З боку нервової системи: занепокоєння, тривога, м'язові посмикування (починаються з кругових м'язів рота), тоніко-клонічні судоми, гіперемія обличчя. Алергічні реакції: свербіж шкірних покривів.Взаємодія з лікарськими засобамиСудорожна дія кордіаміну посилює резерпін; збуджуючий ефект щодо дихального центру усувається засобами загальної анестезії; дію препарату послаблюють аміносаліцилова кислота та опініазид; до ослаблення аналептичного ефекту та судомного впливу призводять хлорпромазин та інші похідні фенотіазину. Посилює ефекти психостимуляторів та антидепресантів. Знижує дію наркотичних аналгетиків, снодійних, нейролептиків, транквілізаторів, протисудомних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Дорослі: по 15-40 крапель приймання 2-3 десь у день. Найвища разова доза для дорослих 60 крапель, добова – 180 крапель. Діти віком від 10 років: по 10 крапель 2-3 рази на день. Діти до 10 років: 2-3 рази на день, кількість крапель на 1 прийом має дорівнювати числу повних років пацієнта. Для визначення доцільності курсового застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми: тоніко-клонічні судоми, посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід утриматися від виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера, оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активні речовини: етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти 20 мг, фенобарбітал 18.26 мг. Допоміжні речовини: етанол 95%, гідроксид натрію, масло м'яти перцевої, вода очищена. 25 мл - флакон-крапельниці.Опис лікарської формиКраплі для прийому внутрішньо; у вигляді прозорої рідини з ароматним специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, дія якого обумовлена ​​властивостями речовин, що входять до його складу. Чинить седативну та спазмолітичну дію. Полегшує настання природного сну. Етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти має седативну (подібно до ефекту валеріани) і спазмолітичну дію. Фенобарбітал посилює седативний вплив інших компонентів, сприяє зниженню збудження ЦНС та полегшує настання сну. Масло м'яти перцевої має рефлекторну вазодилатуючу та спазмолітичну дію.Клінічна фармакологіяПрепарат із седативною та спазмолітичною дією.Показання до застосуванняЯк седативний і судинорозширювальний засіб при наступних захворюваннях: функціональні розлади серцево-судинної системи (кардіалгія, синусова тахікардія, підвищення артеріального тиску); безсоння (порушення засипання); невротичні стани; вегетативна лабільність; дратівливість; іпохондричний синдром. Як спазмолітичний засіб: спазм мускулатури органів ШКТ (кишкова та жовчна колька).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; тяжка печінкова та/або ниркова недостатність; період лактації (грудне вигодовування).Вагітність та лактаціяПри необхідності призначення Корвалолу під час лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. З обережністю застосовують при вагітності. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяСонливість, запаморочення, зниження здатності концентрації уваги, алергічні реакції. При тривалому прийомі – хронічне отруєння бромом (депресія, апатія, риніт, кон'юнктивіт, геморагічний діатез, порушення координації рухів); Лікарська залежність.Спосіб застосування та дозиВсередину, перед їдою, по 15-30 крапель, попередньо розчинивши в невеликій кількості (30-50 мл) води, 2-3 рази на добу. Разова доза при необхідності (наприклад, при тахікардії) може бути збільшена до 40-50 крапель. Дітям; - по 3-15 крапель на добу (залежно від віку та клінічної картини захворювання). Тривалість застосування препарату встановлюється індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: гідроксиетилдіметилдігідропірімідин 250 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні. 50 шт. - банки (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаКсимедон прискорює процеси регенерації тканин та скорочує терміни загоєння опікової поверхні, покращує приживлення шкірних трансплантатів при аутодермопластіці. Сприяє нормалізації співвідношення між вмістом фібриногену в крові та її фібринолітичною активністю, покращує регіонарний кровообіг. Нормалізує імунну систему, підвищує фагоцитарну активність T-лімфоцитів та неспецифічну резинстентність організму.ФармакокінетикаПри пероральному прийомі ксимедону відбувається швидке всмоктування протягом 0.5-1 год; C max препарату у сироватці крові досягається через 1.7 год. T1/2 препарату становить 5.5 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що активізує обмін речовин у тканинах, що покращує трофіку та стимулює процес регенерації.Показання до застосуванняГлибокі та поверхневі опіки (підготовка хворих до аутодермопластики); інфіковані рани; трофічні виразки.Протипоказання до застосуванняЛейкоз (гострий та хронічний); еритремія; гіперчутливість.Побічна діяМожливі – диспепсія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісність ксимедону з будь-якими лікарськими препаратами не виявлено.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо, перед їдою по 0.5 г 3-4 десь у день. Курс лікування становить від 1 до 5 тижнів.ПередозуванняУ зв'язку з малою токсичністю та великою широтою терапевтичної дії ксимедону випадків токсичних проявів не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 гр. Діюча речовина: тербінафіну гідрохлорид (у перерахунку на 100% суху речовину тербінафін) – 1 г; допоміжні речовини: бутилгідрокситолуол; бензиловий спирт (у перерахунку на 100% речовину); сорбітан лаурат, полісорбат 20; ізопропілміристат; етанол (етиловий спирт) 95%; карбомер (карбопол 974Р) (у перерахунку на суху речовину); гідроксид натрію; вода очищена. Гель для зовнішнього вживання, 1%. По 15 г, 30 г та 50 г у тубу алюмінієву. Тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГель білого або майже білого кольору зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні препарат швидко проникає через дермальний шар шкіри та накопичується у роговому шарі, у нігтях та волоссі, абсорбція тербінафіну становить менше 5%, має незначну системну дію. При зовнішньому застосуванні не виключена потенційна можливість надходження препарату до грудного молока.ФармакодинамікаТербінафін являє собою аліламін, який має широкий спектр дії щодо грибів, у тому числі дерматофітів, таких як Trichophyton (наприклад, Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Trichophyton verrucosum, Trichophyton violaceum, Trichophyton tonsurans), Microsporumis , і дріжджових грибів роду Candida (наприклад, Candida albicans) і Malassezia. Тербінафін специфічним чином змінює ранній етап біосинтезу стеролів, що у грибах. Це веде до дефіциту ергостеролу і внутрішньоклітинного накопичення сквалена, що викликає загибель клітини гриба. Дія тербінафіну здійснюється шляхом інгібування ферменту скваленепоксидази, розташованого на клітинній мембрані гриба. Тербінафін не впливає на систему цитохрому Р450 у людини та, відповідно, на метаболізм гормонів або інших лікарських препаратів.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування грибкових інфекцій шкіри, у тому числі мікозів стоп ("грибок" стопи), пахової епідермофітії (tinea cruris), грибкових уражень гладкої шкіри тіла (tinea corporis), спричинених такими дерматофітами, як Trichophyton (у тому числі Т. rubrum , Т. mentagrophytes, Т. verrucosum, Т. violaceum), Microsporum canis та Epidermophyton floccosum. Різнобарвний лишай (Pityriasis versicolor), що викликається Pityrosporum orbiculare (також відомий під назвою Malassezia furfur).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тербінафіну або компонентів препарату, період грудного вигодовування, дитячий вік до 18 років. З обережністю Слід бути обережним при нанесенні препарату на пошкоджені ділянки шкіри, так як допоміжні речовини, що входять до складу гелю - бензиловий спирт, етанол - можуть викликати роздратування.Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях на тваринах тератогенних властивостей тербінафіну виявлено не було. До цього часу не повідомлялося про якісь вади розвитку при зовнішньому застосуванні тербінафіну. Однак, оскільки клінічний досвід застосування препарату у вагітних жінок обмежений, застосування його можливе, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Тербінафін виділяється з грудним молоком, тому препарат не слід застосовувати матерям, що годують. Не слід допускати контакту дитини з поверхнею шкіри, обробленої гелем Ламіфунгін®.Побічна діяКласифікація побічних реакцій по органам та системам із зазначенням частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: окремі повідомлення – реакції гіперчутливості. Порушення з боку органів зору: рідко – подразнення очей. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - лущення шкіри, свербіж; нечасто – ушкодження шкіри, утворення кірок, ураження шкіри, порушення пігментації, еритема, відчуття печіння шкіри; рідко – відчуття сухості шкіри, контактний дерматит, екзема; окремі повідомлення – висип. Загальні розлади та порушення у місці нанесення: нечасто – біль у місці нанесення, роздратування у місці нанесення, рідко – загострення симптомів. У місцях нанесення препарату можуть спостерігатися свербіння, лущення шкіри, больові відчуття, подразнення, зміна пігментації шкіри, печіння, еритема, утворення кірок. Ці симптоми слід відрізняти від реакцій гіперчутливості, таких як висипи, що виникають у поодиноких випадках і потребують відміни терапії. У поодиноких випадках перебіг грибкової інфекції може загострюватися. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія тербінафіну для зовнішнього застосування не вивчалася.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослі та діти старше 18 років Перед застосуванням препарату Ламіфунгін® гель для зовнішнього застосування 1% необхідно ретельно очистити та підсушити уражені ділянки. Гель злегка втирають у ділянки як ураженої, і прилеглої інтактної шкіри. У разі інфекцій, що супроводжуються попріллями (під молочними залозами, між пальцями, у сідничних та пахових складках), область нанесення гелю можна прикрити марлею, особливо на ніч. Тривалість лікування та кратність застосування препарату: Дерматомікоз тулуба, гомілок: 1 тиждень – 1 раз на добу. Дерматомікоз стоп ("грибок стопи"): 1 тиждень – 1 раз на добу. Пахова епідермофітія: 1-2 тижні – 1 раз на добу. Різнобарвний лишай: 1 тиждень – 1 раз на добу. Тривалість лікування залежить від показання і тяжкості перебігу захворювання. Пацієнти похилого віку: не потрібно змінити режим дозування у осіб похилого віку. Зменшення вираженості клінічних проявів зазвичай спостерігається у перші дні лікування. У разі нерегулярного лікування або передчасного припинення є ризик рецидиву інфекції. Якщо через два тижні лікування не відзначається ознак покращення, слід верифікувати діагноз. Застосовуйте препарат відповідно до способу застосування і в тих дозах, які вказані в інструкції із застосування. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.ПередозуванняЧерез незначну системну абсорбцію при зовнішньому застосуванні передозування малоймовірне. Якщо випадково препарат буде прийнятий внутрішньо, очікується виникнення тих самих симптомів, які спостерігаються при передозуванні таблеток тербінафіну: головний біль, нудота, гастралгія, запаморочення. Лікування: прийом активованого вугілля, при необхідності – симптоматична підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛаміфунгін® гель для зовнішнього застосування 1% призначений лише для зовнішнього застосування. Зменшення вираженості клінічних проявів зазвичай спостерігається у перші дні лікування. У разі нерегулярного лікування або передчасного припинення підвищується ризик розвитку рецидиву захворювання. Якщо через 2 тижні лікування не відзначається ознак покращення, слід повторно визначити збудника захворювання та його чутливість до препарату. При застосуванні препарату Ламіфунгін® гель для зовнішнього застосування 1% слід дотримуватись правил особистої гігієни для запобігання повторному інфікуванню через білизну або взуття. У процесі та наприкінці лікування необхідно проводити протигрибкову обробку взуття, шкарпеток, білизни. Препарат не слід наносити на особу. Препарат містить бутилгідрокситолуол, що може викликати у місцях нанесення місцеві алергічні реакції (контактний дерматит). Слід бути обережним при нанесенні препарату на пошкоджені ділянки шкіри, так як допоміжні речовини (бензиловий спирт, етанол), що входять до складу гелю, можуть викликати подразнення шкіри. Слід уникати потрапляння препарату на слизову оболонку очей, носа, рота. При попаданні гелю у вічі їх необхідно промити великою кількістю води і, у разі стійкого роздратування, слід звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортом або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: лоратадин 10 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 10 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Чинить протиалергічну, протисвербіжну, антиексудативну дію. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, зменшує підвищену скорочувальну активність гладкої мускулатури, зумовлену дією гістаміну.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо в терапевтичній дозі лоратадин швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту і майже повністю метаболізується в організмі. C max ;лоратадину в плазмі досягається через 1-1.3 год, основного активного метаболіту, дезкарбоетоксілоратадіна, - приблизно через 2.5 год. При одночасному прийомі їжі біодоступність лоратадину і дезкарбоетоксілоратадину збільшується приблизно на 40% і 15% відповідно, час досягнення C max ;збільшувалося приблизно на 1 год, її значення для цих речовин залишалися без змін. Зв'язування з білками плазми лоратадину високе – близько 98%, активного метаболіту – менш виражене. У середньому T1/2 ;лоратадина становить 8.4 год, дезкарбоетоксілоратадіна - 28 год (8.8-92 год). Близько 80% лоратадину виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних співвідношеннях протягом 10 днів, близько 27% – із сечею протягом першої доби.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний алергічний риніт, кон'юнктивіт, гостра кропив'янка та набряк Квінке, симптоми гістамінергій, викликані застосуванням гістаміналібератів (псевдоалергічні синдроми), алергічні реакції на укуси комах, комплексне лікування сверблячих дерматозів (так.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, дитячий вік до 2 років, підвищена чутливість до лоратадин.Вагітність та лактаціяЛоратадин не слід застосовувати при вагітності та в період лактації. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин лоратадин у середніх дозах не надавав негативного впливу плід, при введенні у високих дозах спостерігалися деякі фетотоксичні ефекти. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 2-х років.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - сухість у роті, нудота, блювання, гастрит; в окремих випадках – порушення функції печінки. З боку ЦНС: рідко - підвищена стомлюваність, біль голови, збудливість (у дітей). З боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип; у поодиноких випадках – анафілактичні реакції. Дерматологічні реакції: в окремих випадках - алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні лоратадину з препаратами, які інгібують ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6 або метаболізуються в печінці за їх участю (в т.ч. циметидин, еритроміцин, кетоконазол, хінідин, флуконазол, флуоксетин). препаратів. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 12 років, а також при масі тіла понад 30 кг – 10 мг 1 раз на добу. Дітям від 2 до 12 років при масі тіла менше 30 кг – 5 мг 1 раз на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні лоратадину не можна виключити розвиток судом, особливо у схильних пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки потрібна корекція режиму дозування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: лоратадин 10 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 10 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Чинить протиалергічну, протисвербіжну, антиексудативну дію. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, зменшує підвищену скорочувальну активність гладкої мускулатури, зумовлену дією гістаміну.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо в терапевтичній дозі лоратадин швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту і майже повністю метаболізується в організмі. C max ;лоратадину в плазмі досягається через 1-1.3 год, основного активного метаболіту, дезкарбоетоксілоратадіна, - приблизно через 2.5 год. При одночасному прийомі їжі біодоступність лоратадину і дезкарбоетоксілоратадину збільшується приблизно на 40% і 15% відповідно, час досягнення C max ;збільшувалося приблизно на 1 год, її значення для цих речовин залишалися без змін. Зв'язування з білками плазми лоратадину високе – близько 98%, активного метаболіту – менш виражене. У середньому T1/2 ;лоратадина становить 8.4 год, дезкарбоетоксілоратадіна - 28 год (8.8-92 год). Близько 80% лоратадину виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних співвідношеннях протягом 10 днів, близько 27% – із сечею протягом першої доби.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний алергічний риніт, кон'юнктивіт, гостра кропив'янка та набряк Квінке, симптоми гістамінергій, викликані застосуванням гістаміналібератів (псевдоалергічні синдроми), алергічні реакції на укуси комах, комплексне лікування сверблячих дерматозів (так.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, дитячий вік до 2 років, підвищена чутливість до лоратадин.Вагітність та лактаціяЛоратадин не слід застосовувати при вагітності та в період лактації. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин лоратадин у середніх дозах не надавав негативного впливу плід, при введенні у високих дозах спостерігалися деякі фетотоксичні ефекти. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 2-х років.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - сухість у роті, нудота, блювання, гастрит; в окремих випадках – порушення функції печінки. З боку ЦНС: рідко - підвищена стомлюваність, біль голови, збудливість (у дітей). З боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип; у поодиноких випадках – анафілактичні реакції. Дерматологічні реакції: в окремих випадках - алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні лоратадину з препаратами, які інгібують ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6 або метаболізуються в печінці за їх участю (в т.ч. циметидин, еритроміцин, кетоконазол, хінідин, флуконазол, флуоксетин). препаратів. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 12 років, а також при масі тіла понад 30 кг – 10 мг 1 раз на добу. Дітям від 2 до 12 років при масі тіла менше 30 кг – 5 мг 1 раз на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні лоратадину не можна виключити розвиток судом, особливо у схильних пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки потрібна корекція режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 50 мг Фасовка: N10 Форма выпуска: таб. Упаковка: блистер Производитель: Татхимфармпрепараты АО Завод-производитель: Татхимфармпрепараты(Россия) Действующее вещество: Алтея лекарственного травы экстракт. .

Дозування: 50 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. вкриті оболонкою Упакування: упак. Виробник: Татхімфармпрепарати АТ Завод-производитель: Татхимфармпрепараты(Россия) Действующее вещество: Нитроксолин.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: диклофенак натрію 25 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне фенілоцтової кислоти. Має виражену протизапальну, аналгетичну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють важливу роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Аналгетичну дію обумовлено двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) та центральним (за рахунок інгібування синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системі). In vitro у концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини. При ревматичних захворюваннях зменшує біль у суглобах у спокої та при русі, а також ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. Зменшує посттравматичні та післяопераційні болі, а також запальний набряк. При посттравматичних та післяопераційних запальних явищах швидко купує болі (що виникають як у спокої, так і при русі), зменшує запальний набряк та набряк післяопераційної рани. Пригнічує агрегацію тромбоцитів. При тривалому застосуванні має десенсибілізуючу дію.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбується із ШКТ. Їда уповільнює швидкість всмоктування, ступінь абсорбції при цьому не змінюється. Близько 50% активної речовини метаболізується при "першому проходженні" через печінку. При ректальному введенні абсорбція відбувається повільніше. Час досягнення Сmax; у плазмі після прийому внутрішньо становить 2-4 год залежно від застосовуваної лікарської форми, після ректального введення - 1 год, внутрішньом'язове введення - 20 хв. Концентрація активної речовини в плазмі знаходиться в лінійній залежності від величини дози, що застосовується. Чи не кумулює. Зв'язування з білками плазми становить 99,7% (переважно з альбуміном). Проникає в синовіальну рідину, C max ; досягається на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. Значною мірою метаболізується з утворенням кількох метаболітів, серед яких два фармакологічно активні, але меншою мірою, ніж диклофенак. Системний кліренс активної речовини становить приблизно 263 мл/хв. T1/2 ;з плазми становить 1-2 год, з синовіальної рідини - 3-6 год. Приблизно 60% дози виводиться як метаболітів нирками, менше 1% виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта виводиться як метаболітів з жовчю.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, в т.ч. ревматоїдний, ювенільний, хронічний артрит; анкілозуючий спондиліт та інші спондилоартропатії; остеоартроз; подагричний артрит; бурсит, тендовагініт; больовий синдром з боку хребта (люмбаго, ішіалгія, оссалгія, невралгія, міалгія, артралгія, радикуліт); посттравматичний післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням (наприклад, у стоматології та ортопедії); альгодисменорея; запальні процеси у малому тазі (зокрема. аднексит); інфекційно-запальні захворювання ЛОР-органів з вираженим больовим синдромом (у складі комплексної терапії): фарингіт, тонзиліт, отит. Ізольована лихоманка не є показанням до застосування препарату. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до диклофенака та допоміжних речовин використовуваного препарату; "аспіринова тріада" (приступи бронхіальної астми, кропив'янки та гострого риніту при прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ); ерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення; проктит (тільки для супозиторіїв); вагітність (для внутрішньом'язового введення); III триместр вагітності (для прийому внутрішньо та ректально); дитячий та підлітковий вік до 18 років (для внутрішньом'язового введення та для лікарських форм пролонгованої дії). З обережністю: ; підозра на захворювання ШКТ; вказівки в анамнезі на кровотечі із шлунково-кишкового тракту та перфорацію виразки (особливо у пацієнтів похилого віку), інфекції Helicobacter pylori, виразковий коліт, хвороба Крона, порушення функції; легкі та помірні порушення функції печінки, печінкова порфірія (диклофенак може провокувати напади порфірії); у пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носової порожнини (в т.ч. з поліпами у порожнині носа), ХОЗЛ, хронічними інфекційними захворюваннями дихальних шляхів (особливо асоційовані з алергічними ринітоподібними симптомами); серцево-судинні захворювання (включаючи ІХС, цереброваскулярні захворювання, компенсовану серцеву недостатність, захворювання периферичних судин); порушеннями функції нирок,включаючи хронічну ниркову недостатність (КК 30-60 мл/хв); дисліпідемія/гіперліпілемія; цукровий діабет; артертеріальна гіпертензія; значне зменшення ОЦК будь-якої етіології (наприклад, у періоди до та після масивних хірургічних втручань); порушення системи гемостазу; ризик розвитку тромбозів (в т.ч. інфаркту міокарда та інсульту); пацієнти похилого віку, особливо ослаблені або мають низьку масу тіла (диклофенак слід застосовувати у мінімальній дозі); у пацієнтів, які отримують препарати, що збільшують ризик шлунково-кишкових кровотеч, включаючи системні глюкокортикостероїди (в т.ч. преднізолон), антикоагулянти (в т.ч. варфарин), антиагреганти (в т.ч. клопідогрел, ацетилсаліцилова кислота), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін);одночасне лікування діуретиками або іншими препаратами, які можуть порушувати функцію нирок; при лікуванні пацієнтів, що палять, або хворих, що зловживають алкоголем; при внутрішньом'язовому введенні пацієнтам з бронхіальною астмою через ризик загострення захворювання (бо бісульфіт натрію, який міститься в деяких лікарських формах для ін'єкцій, здатний викликати тяжкі реакції гіперчутливості).Вагітність та лактаціяНедостатньо даних про безпеку застосування диклофенаку у вагітних жінок. Тому призначення у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Диклофенак (як інші інгібітори синтезу простагландинів), протипоказаний у III триместрі вагітності (можливе придушення скорочувальної здатності матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода). Незважаючи на те, що диклофенак виділяється з грудним молоком у малій кількості, застосування у період лактації (грудного вигодовування) не рекомендується. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Оскільки диклофенак (як і інші НПЗЗ), може негативно впливати на фертильність, не рекомендується застосування у жінок, які планують вагітність. Пацієнткам, які проходять обстеження та лікування з приводу безпліддя, препарат слід відмінити. Застосування у дітей Не рекомендується застосовувати у дітей віком до 6 років.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10) нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/ 1000), дуже рідко (<1/10000). З боку травної системи: часто - абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, зниження апетиту, анорексія, підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові; рідко – гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, блювання кров'ю, мелена, діарея з домішкою крові, виразки шлунка та кишечника (з або без кровотечі або перфорації), гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – стоматит, глосит, пошкодження стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур у кишечнику, коліт (неспецифічний геморагічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запори, панкреатит, блискавичний гепатит, некроз печінки, печінка. З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; рідко – сонливість; дуже рідко – порушення чутливості, включаючи парестезії, розлад пам'яті, тремор, судоми, відчуття тривоги, гострі порушення мозкового кровообігу, асептичний менінгіт; дуже рідко – дезорієнтація, депресія, безсоння, кошмарні сновидіння, дратівливість, психічні порушення. З боку органів чуття: часто - вертиго; дуже рідко – порушення зору (затуманювання зору), диплопія, порушення слуху, шум у вухах, дисгевзія. Дерматологічні реакції: часто - шкірний висип; рідко – кропив'янка; дуже рідко – бульозні висипання, екзема, еритема, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, свербіж, випадання волосся, реакції фоточутливості; пурпуру, пурпуру Шенлейна-Геноха. З боку сечостатевої системи: дуже рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз. З боку системи кровотворення: дуже рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко - гіперчутливість, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи зниження артеріального тиску та шок; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк особи). З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - відчуття серцебиття, біль у грудях, підвищення артеріального тиску, васкуліти, серцева недостатність, інфаркт міокарда. Є дані про невелике збільшення ризику серцево-судинних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда), особливо при тривалому застосуванні диклофенаку у високих дозах (добова доза понад 150 мг). З боку дихальної системи: рідко - астма (включаючи задишку); дуже рідко – пневмоніти. Загальні реакції: рідко - набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиПотужні інгібітори CYP2C9 - при сумісному призначенні диклофенаку і потужних інгібіторів CYP2C9 (таких як вориконазол) можливе збільшення концентрації диклофенаку в сироватці крові та посилення системної дії, спричиненої інгібуванням метаболізму диклофенаку. Літій, дигоксин -; можливе підвищення концентрації літію та дигоксину в плазмі криві. Рекомендується моніторинг концентрації літію, дигоксину у сироватці крові. Діуретичні та гіпотензивні засоби - при одночасному застосуванні з діуретиками та гіпотензивними препаратами (наприклад, бета-адреноблокаторамн, інгібіторами АПФ), диклофенак може знижувати їхню гіпотензивну дію. Циклоспорин - вплив диклофенаку на активність простатгландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину. Препарати, здатні викликати гіперкаліємію - сумісне застосування диклофенаку з калій-зберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом і триметопримом може призвести до підвищення рівня калію в плазмі крові, (у разі такого поєднання цей показник повинен часто контролюватись). Антибактеріальні засоби похідні хінолону - є окремі повідомлення про розвиток судом у хворих, які отримували одночасно похідні хінолону і диклофекак. НПЗЗ і глюкокортикостероїдів - при одночасному системному застосуванні диклофенаку та інших системних НПЗЗ або глюкокортикостероїдів може збільшувати частоту виникнення небажаних явищ (зокрема, з боку ШКТ). Антикоагулянти та антиагреганти; - не можна виключити підвищення ризику кровотеч при одночасному застосуванні диклофенаку та з препаратами зазначених груп. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну; - можливе підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Гіпоглікемічні препарати - не можна виключити випадки як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози гіпоглікемічних препаратів на фоні застосування диклофенаку. Метотрексат - ;при застосуванні диклофенаку протягом 24 годин до або протягом 24 годин після прийому метотрексату можливе підвищення концентрації метотрексату в крові та посилення його токсичної дії. Фенітоїн - ;можливе посилення дії фенітоїну.Спосіб застосування та дозиДозу підбирають індивідуально, рекомендується застосування препарату у мінімальній ефективній дозі, наскільки можна з максимально коротким періодом лікування. Для прийому внутрішньо та ректального застосування Дорослі При прийомі внутрішньо у формі таблеток звичайної тривалості дії або ректально у формі супозиторіїв рекомендована початкова доза – 100-150 мг на добу. У відносно легких випадках захворювання, а також тривалої терапії буває досить 75-100 мг/сут. Добову дозу слід розділити на кілька прийомів. При прийомі у формі таблеток пролонгованої дії початкова доза, що рекомендується, - 100 мг 1 раз на добу. Така сама добова доза застосовується при помірно виражених симптомах, а також для тривалої терапії. У тих випадках, коли симптоми захворювання мають найбільш виражений характер уночі або вранці, таблетки пролонгованої дії бажано приймати на ніч. Для полегшення нічного болю або ранкової скутості; на додаток до прийому препарату протягом дня призначають диклофенак у вигляді супозиторіїв ректальних перед сном; при цьому сумарно добова доза повинна перевищувати 150 мг. При первинній дисменореї добову дозу підбирають індивідуально; Зазвичай вона становить 50-150 мг. Початкова доза має становити 50-100 мг; за необхідності протягом кількох менструальних циклів її можна підвищити до 150 мг на добу. Прийом препарату слід починати з появою перших симптомів. Залежно від динаміки клінічних симптомів, лікування можна продовжувати протягом декількох днів. У; пацієнтів похилого віку (65 років і старше); корекція початкової дози не потрібна. У; ослаблених пацієнтів, пацієнтів з низькою масою тіла; рекомендується дотримуватися мінімальної дози. Слід з особливою обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з захворюваннями серцево-судинної системи (в т.ч. з неконтрольованою артеріальною гіпертензією) або високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. При необхідності тривалої терапії (більше 4 тижнів) у таких пацієнтів слід застосовувати препарат у добовій дозі, що не перевищує 100 мг. Діти у віці 1 року та старші Препарат призначають у дозі з розрахунку 0.5-2 мг/кг маси тіла/добу (у 2-3 прийоми, залежно від тяжкості захворювання). Для лікування ревматоїдного артриту добова доза може бути максимально збільшена до 3 мг/кг (в кілька прийомів). Максимальна добова доза – 150 мг. Препарат у формі таблеток пролонгованої дії не слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років. Для парентерального застосування Дорослі Вводять глибоко в/м. Разова доза – 75 мг. При необхідності можливе повторне введення, але не раніше ніж через 12 год. Тривалість застосування не більше 2 днів, при необхідності далі переходять на пероральне або ректальне застосування диклофенаку. У важких випадках (наприклад, при коліках) як виняток, можуть бути проведені 2 ін'єкції по 75 мг, з інтервалом у кілька годин (другу ін'єкцію слід проводити в протилежну сідничну ділянку). В якості альтернативи, внутрішньом'язове введення 1 раз на добу (75 мг) можна комбінувати з прийомом диклофенаку в інших лікарських формах (таблетки, ректальні супозиторії), при цьому сумарна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. При ;приступах мігрені ;диклофенак рекомендується вводити якомога раніше після початку нападу, внутрішньом'язової дози 75 мг, з подальшим застосуванням супозиторіїв у дозі до 100 мг цього ж дня, якщо потрібно. Сумарна добова доза не повинна перевищувати 175 мг першого дня. У; пацієнтів похилого віку (65 років і старше); корекція початкової дози не потрібна. У ослаблених пацієнтів, пацієнтів із низькою масою тіла рекомендується дотримуватися мінімальної дози. Слід з особливою обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з захворюваннями серцево-судинної системи (в т.ч. з неконтрольованою артеріальною гіпертензією) або високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. При необхідності тривалої терапії (більше 4 тижнів) у таких пацієнтів слід застосовувати препарат у добовій дозі, що не перевищує 100 мг. Діти та підлітки до 18 років Диклофенак не слід застосовувати внутрішньом'язово у дітей та підлітків молодше 18 років у зв'язку з труднощами дозування препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують при захворюваннях печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту в анамнезі, диспептичних явищах, бронхіальній астмі, артеріальній гіпертензії, серцевій недостатності, одразу після серйозних хірургічних втручань, а також у пацієнтів похилого віку. При вказівках в анамнезі на алергічні реакції на НПЗЗ та сульфіти диклофенак застосовують лише у невідкладних випадках. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок, картини периферичної крові. Не рекомендується ректальне застосування у пацієнтів із захворюваннями аноректальної ділянки або аноректальними кровотечами в анамнезі. Зовнішньо слід застосовувати лише на непошкоджених ділянках шкіри. Необхідно уникати влучення диклофенаку в очі (за винятком очних крапель) або на слизові оболонки. Пацієнти, які використовують контактні лінзи, повинні застосовувати краплі очей не раніше ніж через 5 хв після зняття лінз. Не рекомендується застосовувати у дітей віком до 6 років. У період лікування лікарськими формами для системного застосування не рекомендується вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування можливе зниження швидкості психомоторних реакцій. При погіршенні чіткості зору після застосування очних крапель не слід керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: диклофенак натрію (диклофенак) – 25,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, сахароза, крохмаль картопляний, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний, пласдон К-17), кальцію стеарат; Допоміжні речовини оболонки: ацетилфталілцелюлоза, титану діоксид, рицинова олія, вазелінове масло, тропеолін 0. По 10 або 15 таблеток у контурне осередкове впакування. 2, 3, 4, 5 або 6 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. 2, 3 або 4 контурні осередкові упаковки по 15 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою, оранжево-жовтого або оранжевого кольору. На поперечному розрізі видно два шари.Фармакотерапевтична групаПротизапальні та протиревматичні препарати. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Похідні оцтової кислоти. Диклофенак.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо таблеток кишковорозчинних, покритих плівковою оболонкою, диклофенак повністю всмоктується з кишечнику. Всмоктування відбувається швидко, проте його початок може бути відстроченим через наявність у таблетки кишковорозчинної оболонки. Після одноразового прийому 50 мг препарату (2 таблетки) максимальна концентрація у плазмі (Сmах) відзначається в середньому через 2 години та становить 1,5 мкг/мл (5 мкмоль/л). Кількість діючої речовини, що всмоктується, знаходиться в прямій залежності від величини дози препарату. У разі прийому таблетки препарату під час або після їди, проходження її через шлунок уповільнюється (порівняно з прийомом натще), але кількість диклофенаку, що всмоктується, не змінюється. Так як близько половини диклофенаку метаболізується під час першого проходження через печінку ("ефект першого проходження"), площа під кривою "концентрація - час" (AUC) у разі застосування препарату внутрішньо або ректально майже в 2 рази менше, ніж у разі парентерального введення препарату в еквівалентній дозі. Після повторних прийомів препарату показники фармакокінетики не змінюються. При дотриманні рекомендованого режиму дозування кумуляції не відзначається. Розподіл Зв'язок із білками сироватки крові – понад 99,7%, переважно з альбуміном (99,4%). Здається обсяг розподілу становить 0,12-0,17 л/кг. Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі. Здається період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3-6 год. Через 2 години після досягнення максимальної концентрації в плазмі крові концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вище, ніж у плазмі крові, і її значення залишаються вищими протягом періоду часу до 12 годин. Диклофенак був виявлений у низьких концентраціях (100 нг/мл) у грудному молоці однієї з матерів-годувальниць. Передбачувана кількість диклофенаку, що потрапляє з грудним молоком в організм дитини, еквівалентно 0,03 мг/кг/добу. Біотрансформація/Метаболізм Метаболізм диклофенаку здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але, переважно, за допомогою одноразового та багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3'-гідрокси-, 4'-гідрокси-, 5'-гідрокси-, 4', 5-дигідрокси- і 3'-гідрокси-4'-мето-ксидиклофенаку), більшість з яких перетворюється на глюкуронідні кон'югати. Два фенольні метаболіти біологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак. Виведення Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить 263±56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення становить 1-2 години. Період напіввиведення 4-х метаболітів, включаючи два фармакологічно активні, також нетривалий і становить 1-3 години. Один з метаболітів, 3'-гідрокси-4'-метоксидиклофенак, має більш тривалий період напіввиведення, проте цей метаболіт є повністю неактивним. Близько 60% дози виводиться нирками у вигляді глюкуронових кон'югатів незміненої діючої речовини, а також у вигляді метаболітів, більшість з яких також є глюкуроновими кон'югатами. У незміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку. Частина дози, що залишилася, виводиться у вигляді метаболітів з жовчю. Концентрація діючої речовини в плазмі лінійно залежить від величини прийнятої дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Всмоктування, метаболізм та виведення диклофенаку не залежать від віку. У дітей концентрації диклофенаку в плазмі при застосуванні еквівалентних доз препарату (мг/кг маси тіла) подібні до відповідних показників у дорослих. Однак у деяких пацієнтів похилого віку після 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії відмічено збільшення концентрації диклофенаку в плазмі на 50% порівняно з таким показником у здорових добровольців молодшого віку. У пацієнтів з порушенням функції нирок за дотримання рекомендованого режиму дозування кумуляції незміненої діючої речовини не відзначається. При кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксиметаболітів диклофенаку приблизно в 4 рази вищі, ніж у здорових добровольців, при цьому метаболіти виводяться виключно з жовчю. У пацієнтів з хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки показники фармакокінетики диклофенаку аналогічні у пацієнтів із збереженою функцією печінки.ФармакодинамікаПрепарат містить диклофенак натрію, речовину нестероїдної структури, що має виражену протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Основним механізмом дії диклофенаку, встановленим у дослідженнях, вважається гальмування біосинтезу простагландинів. Простагландини відіграють важливу роль у генезі запалення, болю та лихоманки. In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при застосуванні у людини, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини. При ревматичних захворюваннях протизапальні та аналгетичні властивості препарату забезпечують клінічний ефект, що характеризується значним зменшенням вираженості таких проявів, як біль у спокої та при русі, ранкова скутість та припухлість суглобів, а також покращенням функціонального стану. При посттравматичних та післяопераційних запальних явищах диклофенак швидко купує біль (як у спокої, так і при русі), зменшує запальний набряк та набряк післяопераційної рани. При застосуванні препарату відмічено виражений аналгезуючий ефект при помірному та сильному болю неревматичного походження. Також встановлено, що диклофенак здатний зменшувати больові відчуття та знижувати крововтрату при первинній дисменореї.Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату у тому числі: ревматоїдний, ювенільний хронічний артрит; анкілозуючий спондиліт та інші спондилоартропатії; остеоартроз; подагричний артрит; бурсит, тендовагініт. Больові синдроми з боку хребта (люмбаго, ішіалгія, оссалгія, невралгія, міалгія, артралгія, радикуліт). Посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням, наприклад, у стоматології та ортопедії. Альгодисменорея; запальні процеси у малому тазі, зокрема аднексит. Ізольована лихоманка не є показанням до застосування препарату. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент застосування, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняЗагострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотечі з органів шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), перфорація органів шлунково-кишкового тракту. Підвищена чутливість до диклофенака та будь-яких інших компонентів препарату. ІІІ триместр вагітності. Як і інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), препарат Ортофен протипоказаний пацієнтам з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в тому числі в анамнезі). Порушення функції печінки тяжкого ступеня тяжкості, ниркова недостатність (ШКФ менше 15 мл/хв/1,73 м2), хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Ішемічна хвороба серця. Цереброваскулярні захворювання, захворювання периферичних артерій. Підвищений ризик артеріальних тромбозів та тромбоемболій, неконтрольована артеріальна гіпертензія. Стани, що супроводжуються ризиком розвитку кровотеч. Підтверджена гіперкаліємія. Аортокоронарне шунтування (періопераційний період). Запальні захворювання кишок (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення. Активні захворювання печінки. Період грудного вигодовування. Спадкова тяжка непереносимість лактози, недостатність лактази та глюкозо-галактозна мальабсорбція (бо лікарська форма містить лактозу). Не рекомендується застосування препарату Ортофен таблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою, 25 мг у дітей віком до 6 років. З обережністю: При застосуванні препарату Ортофен та інших нестероїдних протизапальних засобів необхідно дотримуватись обережності та ретельно спостерігати пацієнтів із симптомами/ознаками, що вказують на ураження/захворювання шлунково-кишкового тракту, або з анамнестичними даними, що дозволяють запідозрити виразкову поразку шлунка чи кишечника, кровотечу чи перфорацію; пацієнтів з інфекцією Helicobacter pylori в анамнезі, виразковим колітом, хворобою Крона, з порушенням функції печінки в анамнезі, та у пацієнтів зі скаргами, що дозволяють запідозрити захворювання ШКТ. Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі зростає зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів або за наявності виразкового ураження в анамнезі, особливо кровотеч і перфорації виразки і у літніх пацієнтів. Слід дотримуватись особливої ​​обережності при застосуванні препарату Ортофен у пацієнтів, які отримують препарати, що збільшують ризик шлунково-кишкових кровотеч: системні глюкокортикостероїди (у тому числі преднізолон), антикоагулянти (у тому числі варфарин), антиагреганти (у тому числі клопідогрел, ацетил) інгібітори зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну). Обережність необхідна при застосуванні Ортофену у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня, а також у пацієнтів з печінковою порфірією, оскільки препарат може провокувати напади порфірії. Слід з обережністю застосовувати препарат Ортофен у пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носової порожнини (у тому числі з носовими поліпами), хронічною обструктивною хворобою легень, хронічними інфекційними захворюваннями дихальних шляхів (особливо асоційованими). Особлива обережність потрібна при лікуванні пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, порушеннями функції нирок, включаючи хронічну ниркову недостатність (СКФ 15-60 мл/хв/1,73 м2), дисліпідемією/гіперліпідемією, цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією, при лікуванні курців. пацієнтів, які зловживають алкоголем, при лікуванні пацієнтів похилого віку, пацієнтів, які отримують діуретики або інші препарати, що впливають на функцію нирок, а також пацієнтів зі значним зменшенням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) будь-якої етіології, наприклад, у періоди до та після масивних хірургічних втручань. Слід з обережністю застосовувати Ортофен у пацієнтів з дефектами системи гемостазу. Слід бути обережними при застосуванні препарату Ортофен у пацієнтів похилого віку. Це особливо актуально у ослаблених або мають низьку масу тіла людей похилого віку, у пацієнтів даної категорії рекомендується застосовувати препарат у мінімальній ефективній дозі.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних про безпеку застосування диклофенаку у вагітних жінок, у зв'язку з чим застосовувати препарат Ортофен у І та ІІ триместрах вагітності слід лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Препарат, як і інші нестероїдні протизапальні засоби (інгібітори синтезу простагландинів), протипоказаний в останні 3 місяці вагітності (можливе придушення скорочувальної здатності матки, порушення функції нирок у плода з наступним маловоддям (олігогідроамніон) та/або передчасне закриття артеріальної протоки у плода). Незважаючи на те, що препарат Ортофен, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, проникає в грудне молоко в малій кількості, препарат не слід застосовувати в період грудного вигодовування, щоб уникнути небажаного впливу на дитину. За необхідності застосування препарату у жінки у цей період грудне вигодовування припиняють. Оскільки препарат Ортофен, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може негативно впливати на фертильність, жінкам, які планують вагітність, не рекомендується приймати препарат. У пацієнток, які проходять обстеження та лікування з приводу безпліддя, препарат слід відмінити.Побічна діяНижче наведено небажані явища (НЯ), які були виявлені під час клінічних досліджень, а також при застосуванні диклофенаку у клінічній практиці. Для оцінки частоти НЯ використані такі критерії: "дуже часто" (≥1/10); "часто" (≥1/100, НЯ згруповані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA, у межах кожного класу НЯ перераховані в порядку зменшення частоти народження, в межах кожної групи, виділеної за частотою народження, НЯ розподілені в порядку зменшення їх важливості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи зниження артеріального тиску (АТ) та шок; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк особи). Порушення психіки: дуже рідко – дезорієнтація, депресія, безсоння, кошмарні сновидіння, дратівливість, психічні порушення. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість; дуже рідко – порушення чутливості, включаючи парестезії, розлад пам'яті, тремор, судоми, відчуття тривоги, гострі порушення мозкового кровообігу, асептичний менінгіт. Порушення з боку органу зору: дуже рідко – порушення зору (затуманювання зору), диплопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго; дуже рідко – порушення слуху, шум у вухах. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда, серцева недостатність, відчуття серцебиття, біль у грудях. Порушення з боку судин: дуже рідко – підвищення артеріального тиску, васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – бронхіальна астма (включаючи задишку); дуже рідко – пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, зниження апетиту; рідко – гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, блювання кров'ю, мелена, діарея з домішкою крові, виразки шлунка та кишечника (з або без кровотечі, стенозу або перфорації, з можливим розвитком перитоніту); дуже рідко – стоматит, глосит, пошкодження стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур у кишечнику, коліт (неспецифічний геморагічний коліт, ішемічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запор, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності амінотрансфераз у плазмі крові; рідко – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – шкірний висип; рідко – кропив'янка; дуже рідко – бульозний дерматит, екзема, еритема, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, свербіж, алопеція, реакції фоточутливості, пурпуру, пурпуру Шенлейну. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гостре ураження нирок (гостра ниркова недостатність), гематурія, протеїнурія, тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – набряки. Порушення з боку серцево-судинної системи Дані клінічних досліджень вказують на невелике збільшення ризику серцево-судинних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда), особливо при тривалому застосуванні диклофенаку у високих дозах (добова доза понад 150 мг). Зорові порушення Зорові розлади, такі як порушення зору, затуманювання зору або диплопія, мабуть, є клас-ефектами нестероїдних протизапальних засобів, і оборотні після припинення застосування. Можливим механізмом розвитку таких розладів є пригнічення синтезу простагландинів та інших супутніх речовин, що змінює регуляцію кровотоку в сітківці, що проявляється потенційними зоровими розладами. При розвитку таких симптомів на фоні терапії диклофенаком слід розглянути можливість офтальмологічного обстеження, щоб уникнути будь-яких інших причин. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВиявлені взаємодії Інгібітори ізоферменту CYP2C9 Слід бути обережними при одночасному застосуванні диклофенаку та інгібіторів ізоферменту CYP2C9 (таких як вориконазол) через можливе збільшення концентрації диклофенаку в сироватці крові та його експозиції. Літій, дигоксин Диклофенак може підвищувати концентрації літію та дигоксину в плазмі крові. Рекомендується контролювати вміст літію та концентрації дигоксину в сироватці крові. Діуретичні та гіпотензивні засоби При одночасному застосуванні з діуретиками та гіпотензивними препаратами (наприклад, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту – АПФ) диклофенак може знижувати їхню гіпотензивну дію. У зв'язку з вищесказаним у пацієнтів, особливо літнього віку, при одночасному застосуванні диклофенаку та діуретиків або гіпотензивних засобів слід регулярно вимірювати АТ, контролювати функцію нирок та ступінь гідратації (внаслідок підвищення ризику нефротоксичності). Циклоспорин та такролімус Вплив диклофенаку на активність простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину та такролімусу. У зв'язку з цим доза диклофенаку у пацієнтів, які отримують циклоспорин або такролімус, повинна бути нижчою, ніж у пацієнтів, які не одержують зазначені препарати. Препарати, здатні викликати гіперкаліємію Одночасне застосування диклофенаку з калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом і триметопримом може призвести до підвищення вмісту калію в плазмі (у разі такого одночасного застосування цей показник слід часто контролювати). Антибактеріальні засоби - похідні хінолону Є окремі повідомлення про розвиток судом у пацієнтів, які отримували одночасно похідні хінолону та диклофенак. Передбачувані взаємодії НПЗП та глюкокортикостероїди Одночасне системне застосування диклофенаку та інших системних нестероїдних протизапальних засобів або глюкокортикостероїдів може збільшувати частоту виникнення НЯ (зокрема, з боку ШКТ). Антикоагулянти, антиагреганти Необхідно з обережністю застосовувати диклофенак із препаратами цих груп через ризик розвитку кровотеч. Незважаючи на те, що в клінічних дослідженнях не було встановлено впливу диклофенаку на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомлення про підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які приймали цю комбінацію препаратів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які отримують одночасне лікування даними лікарськими препаратами. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Одночасне застосування диклофенаку із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Гіпоглікемічні препарати У клінічних дослідженнях встановлено, що можливе одночасне застосування диклофенаку та гіпоглікемічних препаратів, при цьому ефективність останніх не змінюється. Однак відомі окремі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, що зумовлювало необхідність зміни дози гіпоглікемічних препаратів на фоні застосування диклофенаку. У зв'язку з цим під час одночасного застосування диклофенаку та гіпоглікемічних препаратів рекомендується проводити контроль концентрації глюкози у крові. Отримано окремі повідомлення про розвиток метаболітичного ацидозу при одночасному застосуванні диклофенаку з метформіном, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок. Метотрексат Слід бути обережним при застосуванні диклофенаку менше, ніж за 24 години до або через 24 години після прийому метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові та посилюватись його токсична дія. Фенітоїн При одночасному застосуванні фенітоїну та диклофенаку необхідно контролювати концентрацію фенітоїну в плазмі крові через можливе посилення його системного впливу. Індуктори ізоферменту CYP2C9 Слід бути обережними при застосуванні диклофенаку одночасно з індукторами ізоферменту CYP2C9 (такими як рифампіцин), оскільки це може призвести до значного зменшення концентрації диклофенаку в плазмі крові та зменшення його експозиції.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально, при цьому з метою зниження ризику побічних ефектів рекомендується застосування мінімальної ефективної дози, по можливості, з максимально коротким періодом лікування відповідно до цілі та стану пацієнта. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи рідиною, бажано до їди. Не можна ділити або розжовувати пігулки. Дорослі Рекомендована початкова доза – 100-150 мг на добу. У відносно легких випадках захворювання, а також тривалої терапії буває достатньо 75-100 мг на добу. Добову дозу слід розділити на кілька прийомів. Для полегшення нічного болю або ранкової скутості на додаток до прийому препарату протягом дня застосовують диклофенак у вигляді ректальних супозиторіїв перед сном; при цьому сумарно добова доза повинна перевищувати 150 мг. При первинній дисменореї добову дозу підбирають індивідуально; Зазвичай вона становить 50-150 мг. Початкова доза має становити 50-100 мг; за необхідності протягом кількох менструальних циклів її можна підвищити до 150 мг на добу. Прийом препарату слід починати з появою перших симптомів. Залежно від динаміки клінічних симптомів, лікування можна продовжувати протягом декількох днів. У дітей віком 6 років і старше препарат Ортофен у формі таблеток кишковорозчинних, покритих плівковою оболонкою, 25 мг, застосовують з розрахунку 0,5-2 мг/кг маси тіла на добу (добову дозу в залежності від тяжкості проявів захворювання слід розділити на 2 -3 разові дози). У дітей віком до 6 років препарат слід застосовувати в іншій лікарській формі. Для лікування ревматоїдного артриту добова доза може бути максимально збільшена до 3 мг/кг (за кілька прийомів). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Літні пацієнти (≥65 років) Коригування початкової дози у пацієнтів віком 65 років і старше, як правило, не потрібне. Однак, виходячи із загальних медичних міркувань, слід бути обережним у ослаблених літніх пацієнтів або пацієнтів з низькою масою тіла. Пацієнти із захворюваннями серцево-судинної системи або високим ризиком захворювань серцево-судинної системи Слід з особливою обережністю застосовувати препарат у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи або високим ризиком розвитку захворювань серцево-судинної системи. При необхідності тривалої терапії (більше 4 тижнів) у таких пацієнтів слід застосовувати препарат у добовій дозі, що не перевищує 100 мг. Пацієнти з порушеннями функції нирок Немає даних про необхідність корекції дози при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок через відсутність досліджень щодо безпеки застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок. Застосування препарату у пацієнтів із нирковою недостатністю (ШКФ менше 15 мл/хв/1,73 м2) протипоказане. Пацієнти з порушеннями функції печінки Немає даних про необхідність корекції дози при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через відсутність досліджень безпеки застосування препарату у даної категорії пацієнтів. Застосування препарату у пацієнтів із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня протипоказане.ПередозуванняСимптоми: блювання, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, шум у вухах, судоми. У разі значного отруєння, можливий розвиток гострої ниркової недостатності та ураження печінки. Лікування: підтримуюче та симптоматичне лікування показано при таких ускладненнях як зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту та пригнічення дихання. Форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія для виведення нестероїдних протизапальних засобів, у т.ч. диклофенаку, з організму неефективні, тому що діючі речовини цих препаратів значною мірою пов'язуються з білками плазми та зазнають інтенсивного метаболізму. У разі життєзагрозливого передозування при прийомі препарату внутрішньо з метою якнайшвидшого запобігання всмоктування диклофенаку слід провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПоразка ШКТ При застосуванні диклофенаку, як і інших нестероїдних протизапальних засобів, відзначалися такі явища, як кровотеча або виразка/перфорація органів шлунково-кишкового тракту, у ряді випадків зі смертельним результатом. Дані явища можуть виникнути у будь-який час при застосуванні даних препаратів з або без попередніх симптомів або серйозних захворювань органів шлунково-кишкового тракту в анамнезі. У пацієнтів похилого віку подібні ускладнення можуть мати серйозні наслідки. При розвитку у пацієнтів, які отримують Ортофен, кровотеч або виразки шлунково-кишкового тракту препарат слід відмінити. Для зниження ризику розвитку токсичної дії на ШКТ у пацієнтів з виразковим ураженням ШКТ, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією в анамнезі, а також у пацієнтів похилого віку слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку шлунково-кишкових ускладнень, а також у пацієнтів, які отримують терапію низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти, на фоні терапії препаратом слід приймати гастропротектори (інгібітори протонної помпи або мізопростол) або інші лікарські препарати для зниження ризику небажаного впливу на РК. Пацієнтам з ураженням шлунково-кишкового тракту в анамнезі, особливо літнім, необхідно повідомляти лікаря про всі абдомінальні симптоми. Пацієнти з бронхіальною астмою Загострення бронхіальної астми (непереносимість НПЗП/бронхіальна астма, що провокується прийомом НПЗП), набряк Квінке і кропив'янка найчастіше відзначаються у пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, носовими поліпами або хронічною обструктивною хворобою. риноподібними симптомами). У даної групи пацієнтів, а також у пацієнтів з алергією на інші лікарські препарати (шкірні висипання та свербіж або кропив'янка) при застосуванні препарату Ортофен слід дотримуватися особливої ​​обережності (готовність до проведення реанімаційних заходів). Шкірні реакції Такі серйозні дерматологічні реакції, як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, у деяких випадках із смертельним результатом, на фоні застосування диклофенаку відзначалися дуже рідко. Найбільші ризик та частота розвитку тяжких дерматологічних реакцій відзначалися у перший місяць лікування диклофенаком. При розвитку у пацієнта, який отримує препарат Ортофен, перші ознаки шкірного висипу, ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості препарат слід відмінити. У поодиноких випадках при застосуванні препарату Ортофен, як і інших нестероїдних протизапальних засобів, можливий розвиток анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які раніше не отримували диклофенак. Вплив на печінку Оскільки в період застосування препарату Ортофен може відзначатися підвищення активності одного або декількох "печінкових" ферментів, при тривалій терапії препаратом як запобіжний засіб показаний контроль функції печінки. При збереженні та прогресуванні порушень функції печінки або виникненні ознак захворювань печінки або інших симптомів (наприклад, еозинофілії, висипки тощо) прийом препарату необхідно відмінити. Слід на увазі, що гепатит на фоні застосування препарату Ортофен може розвиватися без продромальних явищ. Вплив на нирки На фоні терапії препаратом рекомендується проводити контроль функції нирок у пацієнтів з гіпертонічною хворобою, порушеннями функції серця або нирок, пацієнтів похилого віку, пацієнтів, які приймають діуретики або інші препарати, що впливають на функцію нирок, а також у пацієнтів зі значним зменшенням обсягу позаклітинної рідини будь-якої етіології, наприклад, у період до та після масивних хірургічних втручань. Після припинення терапії препаратом зазвичай наголошується на нормалізації показників функції нирок до вихідних значень. Вплив на серцево-судинну систему Терапія нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі диклофенаком, особливо тривала терапія та терапія з використанням високих доз, може бути асоційована з невеликим зростанням ризику серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень (включаючи інфаркт міокарда та інсульт). У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та високим ризиком розвитку захворювань серцево-судинної системи (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців) слід застосовувати препарат з особливою обережністю, у найнижчій ефективній дозі при мінімально можливій тривалості лікування, оскільки ризик виникнення тромботичних ускладнень зростає зі збільшенням дози та тривалістю лікування. При тривалій терапії (більше 4 тижнів) добова доза диклофенаку у таких пацієнтів має перевищувати 100 мг. Слід періодично проводити оцінку ефективності лікування та потреби пацієнта у симптоматичній терапії, особливо у випадках, коли її тривалість становить понад 4 тижні. З появою перших симптомів тромботичних порушень (наприклад, біль у грудях, відчуття нестачі повітря, слабкості, порушення мови) пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою. Вплив на систему кровотворення Препарат може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів, тому у пацієнтів з порушеннями гемостазу необхідно проводити ретельний контроль відповідних лабораторних показників. При тривалому застосуванні Ортофену рекомендується проводити регулярні клінічні аналізи периферичної крові. Маскування ознак інфекційного процесу Протизапальна дія препарату Ортофен може ускладнювати діагностику інфекційних процесів. Застосування одночасно з іншими НПЗП Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 через ризик небажаних явищ. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату Ортофен виникають зорові порушення, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, не слід керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: парацетамол 200 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для прийому внутрішньо для дітей; 2.4%.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Має аналгетичну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів, переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо парацетамол швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, переважно в тонкій кишці, в основному шляхом пасивного транспорту. Після одноразового прийому в дозі 500 мг C max ;в плазмі досягається через 10-60 хв і становить близько 6 мкг/мл, потім поступово знижується і через 6 год становить 11-12 мкг/мл. Широко розподіляється в тканинах і в основному в рідких середовищах організму, за винятком жирової тканини та спинномозкової рідини. Зв'язування з білками не перевищує 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Парацетамол метаболізується переважно в печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом, кон'югації з сульфатом та окиснення за участю змішаних оксидаз печінки та цитохрому P450. Гідроксильований метаболіт з негативною дією - N-ацетил-p-бензохінонімін, який утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці та нирках під впливом змішаних оксидаз і зазвичай детоксифікується шляхом зв'язування з глютатіоном, може розжарюватися при передозуванні парацетамолу та викликати пошкодження. У дорослих більша частина парацетамолу зв'язується з глюкуроновою кислотою і меншою мірою - із сірчаною кислотою. Ці кон'юговані метаболіти не мають біологічної активності. У недоношених дітей, новонароджених та на першому році життя переважає сульфатний метаболіт. T1/2; становить 1-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки T1/2; дещо більше. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Менш 5% виводиться у вигляді незміненого парацетамолу.Клінічна фармакологіяАнальгетик-антипіретикПоказання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності різного генезу (в т.ч. головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея; біль при травмах, опіках). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняХронічний алкоголізм, підвищена чутливість до парацетамолу.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. В ;експериментальних дослідженнях ;не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію парацетамолу. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах - гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, засобами, що мають гепатотоксичну дію, виникає ризик посилення гепатотоксичної дії парацетамолу. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе невелике або помірне підвищення протромбінового часу. При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе зменшення всмоктування парацетамолу. При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами прискорюється виведення парацетамолу з організму та можливе зменшення його аналгетичної дії. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами знижується ефективність. При одночасному застосуванні активованого вугілля знижується біодоступність парацетамолу. При одночасному застосуванні з діазепамом можливе зменшення екскреції діазепаму. Є повідомлення про можливість посилення мієлодепресивного ефекту зидовудину при одночасному застосуванні з парацетамолом. Описано випадок тяжкого токсичного ураження печінки. Описано випадки проявів токсичної дії парацетамолу при одночасному застосуванні з ізоніазидом. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном зменшується ефективність парацетамолу, що зумовлено підвищенням його метаболізму (процесів глюкуронізації та окиснення) та виведення з організму. Описано випадки гепатотоксичності при одночасному застосуванні парацетамолу та фенобарбіталу. При застосуванні колестираміну протягом періоду менше 1 години після прийому парацетамолу можливе зменшення абсорбції останнього. При одночасному застосуванні з ламотриджином помірно збільшується виведення ламотриджину з організму. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу та підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу парацетамолу; з рифампіцином, сульфінпіразоном – можливе підвищення кліренсу парацетамолу внаслідок підвищення його метаболізму у печінці. При одночасному застосуванні з етинілестрадіолом підвищується всмоктування парацетамолу з кишківника.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: ;разова - 1 г, добова - 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг. Кратність застосування – 4 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Максимальна тривалість лікування – 3 дні. Максимальна доза: 4 разові дози на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, а також у хворих похилого віку. При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: парацетамол – 2,4 г; Допоміжні речовини: натрію бензоат, сорбітол (сорбіт харчовий), лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрату пентасесквігідрат (натрій лимоннокислий тризаміщений 5,5-водний), пропіленгліколь, рибофлавін, ароматизатор полуничний, натрію цукорнат. По 50 мл або 100 мл у флакони оранжевого скла. По 100 мл, 150 мл або 200 мл у флакони темного скла. Флакон разом із мірною ложкою або мірною склянкою та інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора рідина жовтого кольору, із фруктовим запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – висока, препарат швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) – 30-50 хвилин; максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми крові – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матері-годувальниці дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізм. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1, CYP1А2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (у тому числі недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) – 1-4 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У літніх хворих знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаПарацетамол має жарознижувальну та болезаспокійливу дію. Ненаркотичний аналгетик, блокує циклооксигеназу (ЦОГ) I та II переважно у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює майже повну відсутність протизапального ефекту. Оскільки парацетамол має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах, він не змінює водно-електролітний обмін і не спричиняє пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Таким чином, парацетамол особливо підходить пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (наприклад, пацієнтам із шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі або пацієнтам похилого віку) або пацієнтам, які приймають супутні лікарські препарати, коли інгібування периферичних простагландинів може бути небажаним.Показання до застосуванняЗастосовують у дітей з 3-х місяців і у дорослих як: жарознижуючого засобу – для зниження підвищеної температури тіла на фоні простудних захворювань, грипу та дитячих інфекційних захворювань (у тому числі вітряна віспа, свинка, кір, краснуха, скарлатина); знеболювального засобу - при зубному болю, у тому числі при прорізуванні зубів, головному болі, вушному болі при отіті, болі в горлі, болі в м'язах, невралгії, мігрені, болю при травмах та опіках. Для дітей 2-го – 3-го місяця життя можливий одноразовий прийом для зниження температури після вакцинації. Якщо температура не знижується, потрібна консультація лікаря.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до парацетамолу або до будь-якого іншого компонента препарату; вік молодше 2 місяців; тяжкі порушення функції печінки та нирок; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ниркова та печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (у тому числі синдром Жильбера), дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, дегідратація, гіповолемія, анорексія, булімії та кахексія. , алкогольне ураження печінки, алкоголізм, вагітність, період грудного вигодовування, літній вік, ранній грудний вік (до 3 міс.) Перш ніж розпочати прийом парацетамолу, необхідно проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах та у людей не було виявлено будь-якого ризику застосування препарату у вагітних жінок або шкідливого впливу препарату на розвиток ембріона та плода. Парацетамол може використовуватись під час вагітності, проте доцільно використовувати мінімальні ефективні дози та максимально короткий курс. Період грудного вигодовування У невеликих кількостях проникає у грудне молоко. У дослідженнях був встановлено шкідливого впливу парацетамолу на організм дитини при грудному вигодовуванні. У деяких випадках у дітей, чиї матері застосовували парацетамол у період грудного вигодовування, було відзначено появу висипу. Парацетамол допускається застосовувати у період грудного вигодовування у терапевтичних дозах.Побічна діяНебажані явища згруповані за частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – бронхоспазм (у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів). З боку імунної системи: дуже рідко – анафілаксія, ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – шкірні реакції підвищеної чутливості, у тому числі шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, шкірний свербіж, З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – діарея, біль у животі, нудота, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах можлива гепатотоксична та нефротоксична дія. При появі побічних реакцій негайно припиніть прийом препарату та зверніться до лікаря!Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо Ви або дитина вже отримуєте інші лікарські препарати, до початку прийому парацетамолу необхідно звернутися за консультацією до лікаря. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку гепатотоксичної дії при невеликих передозуваннях. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Поєднання з хлорамфеніколом призводить до підвищення токсичних властивостей останнього. Посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Тривале спільне застосування парацетамолу та нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Слід проводити моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНО) під час та після закінчення одночасного застосування парацетамолу (особливо у високих дозах та/або протягом тривалого часу) та непрямих антикоагулянтів (наприклад, варфарину), так як парацетамол при прийомі у дозі 4 г протягом не менше 4-х діб може посилювати дію непрямих антикоагулянтів. Нерегулярний прийом парацетамолу не впливає на ефекти антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо через 1-2 години після прийому їжі, запиваючи великою кількістю рідини. Не перевищуйте вказану дозу. Слід приймати найменшу дозу, необхідну досягнення ефекту. Інтервал між прийомами повинен становити не менше 4 годин. Препарат не повинен прийматися одночасно з іншими препаратами, що містять парацетамол. Доза парацетамолу для дітей розраховується залежно від віку та маси тіла. Середня разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, максимальна добова - трохи більше 60 мг/кг маси тіла. Застосовувати по одній разовій дозі 3-4 десь у добу з інтервалом щонайменше 4 год. Для зручності та точності дозування користуйтеся мірною ложкою або мірною склянкою. Діти віком від 2 місяців до 3 місяців З метою симптоматичного лікування реакцій на вакцинацію разова доза становить 10-15 мг/кг. Застосовувати 1-2 рази на добу з інтервалом не менше 4 годин. Якщо після прийому другої дози лихоманка зберігається, необхідно звернутися до лікаря. За всіма іншими показаннями застосування препарату у пацієнтів цієї вікової категорії лише за рекомендацією лікаря! Діти віком від 3 місяців до 12 років Максимальна добова доза становить 60 мг/кг, яка поділяється на кілька прийомів 10-15 мг/кг. Застосовувати по одній разовій дозі 3-4 рази на добу з інтервалом не менше 4 годин. Приймати не більше чотирьох разових доз за 24 години. Не перевищуйте вказану дозу. Маса тіла (кг) Вік Доза Разова Максимальна добова мл мг мл мг 4,5-6 2-3 місяці Тільки за розпорядженням лікаря 6-8 3-6 місяців 4,0 96 16 384 8-10 6-12 місяців 5,0 120 20 480 10-13 1 -2 роки 7,0 168 28 672 13-15 2-3 роки 9,0 216 36 864 15-21 3-6 років 10,0 240 40 960 21-29 6-9 років 14,0 336 56 1344 29-42 9-12 років 20,0 480 80 1920 Дорослі Разова доза 20 мл (480 мг) трохи більше 4 разів на добу. Препарат можна давати дитині без розведення, так і після розведення (водою, молоком або соком). Тривалість лікування: Тривалість лікування (без консультації лікаря): не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. За необхідності продовження прийому препарату потрібна консультація лікаря. При тяжких порушеннях функції нирок часовий інтервал між прийомами препарату повинен становити не менше 8 годин при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв, не менше 6 годин при кліренсі креатиніну 10-50 мл/хв. У пацієнтів з хронічними або компенсованими активними захворюваннями печінки, що особливо супроводжуються печінковою недостатністю, у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, хронічною недостатністю харчування (недостатнім запасом глутатіону в печінці), синдромом Жильбера, зневодненням або масою тіла менше 50 кг доза препарату повинна бути зменшена між прийомами. Добова доза не повинна перевищувати 2 г. Не перевищувати рекомендованої дози! За відсутності терапевтичного ефекту необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. З'являються шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні дорослим 7,5 г або більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та необоротним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Прийом внутрішньо 5 г або більше парацетамолу може призвести до пошкодження печінки за наявності факторів ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм продірявленим або іншими препаратами, які є індукторами мікросомальних ферментів печінки;зловживання етанолом, дефіцит глутатіону, порушення травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія). Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у літніх пацієнтів, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при цьому може розвинутись блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, цитолітичний гепатит, іноді з летальним кінцем.У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції головного мозку), набряк мозку, кровотечі, гіпоглікемія, аж до летального результату. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту.характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту.характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту. Лікування Негайна госпіталізація. При підозрі на передозування навіть при відсутності виражених перших симптомів необхідно припинити застосування парацетамолу і негайно звернутися за лікарською допомогою. Слід визначити рівень парацетамолу в плазмі крові, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати не достовірні). Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування та потім – кожні 24 години. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найбільш ефективно у перші 8 годин. Симптоматичне лікування. Протягом 1 години після передозування рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля тощо). Найчастіше активність микросомальных ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів. У дуже тяжких випадках може знадобитися пересадка печінки. Введення ацетилцистеїну протягом 24 годин після передозування. Максимальна захисна дія забезпечується протягом перших 8 годин після передозування, згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. За відсутності блювоти до надходження пацієнта до стаціонару можливе застосування метіоніну. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування парацетамолу з іншими парацетамолсодержащими препаратами, оскільки це може спричинити передозування парацетамолу. За відсутності терапевтичного ефекту: продовження лихоманки більше 3-х днів і больового синдрому більше 5 днів слід звернутися до лікаря. При застосуванні препарату понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Пацієнти з дефіцитом глутатіону схильні до передозування, необхідно дотримуватися обережності. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, осіб з хронічним алкоголізмом або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування парацетамолу пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу. Парацетамол може викликати серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, які можуть бути летальними. При першому прояві висипу або інших реакцій гіперчутливості застосування препарату має бути припинено. Препарат містить сорбітол – 38 г, натрію сахаринат – 0,1 г, що слід враховувати при лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні дані про вплив парацетамолу на здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами. Однак, враховуючи можливі небажані реакції, рекомендується бути обережними під час прийому парацетамолу при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: парацетамол 500 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для прийому внутрішньо для дітей; 2.4%.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Має аналгетичну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів, переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо парацетамол швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, переважно в тонкій кишці, в основному шляхом пасивного транспорту. Після одноразового прийому в дозі 500 мг C max ;в плазмі досягається через 10-60 хв і становить близько 6 мкг/мл, потім поступово знижується і через 6 год становить 11-12 мкг/мл. Широко розподіляється в тканинах і в основному в рідких середовищах організму, за винятком жирової тканини та спинномозкової рідини. Зв'язування з білками не перевищує 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Парацетамол метаболізується переважно в печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом, кон'югації з сульфатом та окиснення за участю змішаних оксидаз печінки та цитохрому P450. Гідроксильований метаболіт з негативною дією - N-ацетил-p-бензохінонімін, який утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці та нирках під впливом змішаних оксидаз і зазвичай детоксифікується шляхом зв'язування з глютатіоном, може розжарюватися при передозуванні парацетамолу та викликати пошкодження. У дорослих більша частина парацетамолу зв'язується з глюкуроновою кислотою і меншою мірою - із сірчаною кислотою. Ці кон'юговані метаболіти не мають біологічної активності. У недоношених дітей, новонароджених та на першому році життя переважає сульфатний метаболіт. T1/2; становить 1-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки T1/2; дещо більше. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Менш 5% виводиться у вигляді незміненого парацетамолу.Клінічна фармакологіяАнальгетик-антипіретикПоказання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності різного генезу (в т.ч. головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея; біль при травмах, опіках). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняХронічний алкоголізм, підвищена чутливість до парацетамолу.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. В ;експериментальних дослідженнях ;не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію парацетамолу. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах - гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, засобами, що мають гепатотоксичну дію, виникає ризик посилення гепатотоксичної дії парацетамолу. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе невелике або помірне підвищення протромбінового часу. При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе зменшення всмоктування парацетамолу. При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами прискорюється виведення парацетамолу з організму та можливе зменшення його аналгетичної дії. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами знижується ефективність. При одночасному застосуванні активованого вугілля знижується біодоступність парацетамолу. При одночасному застосуванні з діазепамом можливе зменшення екскреції діазепаму. Є повідомлення про можливість посилення мієлодепресивного ефекту зидовудину при одночасному застосуванні з парацетамолом. Описано випадок тяжкого токсичного ураження печінки. Описано випадки проявів токсичної дії парацетамолу при одночасному застосуванні з ізоніазидом. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном зменшується ефективність парацетамолу, що зумовлено підвищенням його метаболізму (процесів глюкуронізації та окиснення) та виведення з організму. Описано випадки гепатотоксичності при одночасному застосуванні парацетамолу та фенобарбіталу. При застосуванні колестираміну протягом періоду менше 1 години після прийому парацетамолу можливе зменшення абсорбції останнього. При одночасному застосуванні з ламотриджином помірно збільшується виведення ламотриджину з організму. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу та підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу парацетамолу; з рифампіцином, сульфінпіразоном – можливе підвищення кліренсу парацетамолу внаслідок підвищення його метаболізму у печінці. При одночасному застосуванні з етинілестрадіолом підвищується всмоктування парацетамолу з кишківника.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: ;разова - 1 г, добова - 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг. Кратність застосування – 4 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Максимальна тривалість лікування – 3 дні. Максимальна доза: 4 разові дози на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, а також у хворих похилого віку. При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: ментол рацемічний 4 мг, олія евкаліптова 500 мкг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат. Ментол - місцевоподразнюючий засіб, ефект якого в основному обумовлений рефлекторними реакціями, пов'язаними з подразненням чутливих слизових оболонок рецепторів. Має легку місцевоанестезуючу ("відволікаючу") дію, має слабкі антисептичні властивості. Евкаліптова олія має стимулюючу дію на рецептори слизових оболонок і чинить протизапальну та протимікробну дію.Клінічна фармакологіяФітопрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці та стоматології.Показання до застосуванняЗапальні захворювання верхніх відділів дихальних шляхів (тонзиліт, ларингіт, фарингіт, трахеїт); кашель; риніт (гострий та хронічний).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід тримати у роті до повного розсмоктування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: промазин 25 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні. 50 шт. - банки (1) - пачки картонні. 50 шт. - банки темного скла (1); - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик). Чинить антипсихотичну, седативну дію, зменшує рухову активність. Крім того, має протиблювоту, гіпотермічну та антигістамінну дію.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (нейролептик)Показання до застосуванняПсихічні захворювання, що супроводжуються психомоторним збудженням (особливо у випадках нетяжкого перебігу), для підтримуючої терапії, а також у ослаблених хворих, осіб похилого віку та у дітей.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки та нирок, гастрит, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, артеріальна гіпотензія.Побічна діяМожливі: алергічні реакції, диспептичні симптоми, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні порушення, гепатит.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС (в т.ч. з анксіолітиками, опіоїдними анальгетиками, снодійними, протисудомними засобами, засобами для наркозу), можливе посилення пригнічуючого впливу на ЦНС. При одночасному застосуванні препаратів, що мають гепатотоксичну та нефротоксичну дію, посилюється нефротоксична та гепатотоксична дія. При одночасному застосуванні із суксаметонієм описаний випадок тривалого апное.Спосіб застосування та дозиВсередину по 25-50 мг 2-4 рази на добу. Максимальна разова доза для дорослих – 250 мг, добова – 2 г.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаНастоянка - 1л. Діюча речовина: спиртове вилучення з прополісу 1: 10; Допоміжні речовини: 70% етилового спирту. По 25 мл і 50 мл у флаконах з темного скла, вкладених разом з інструкцією із застосування, поміщають у картонну пачку.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.:. Діюча речовина: рабепразол натрію у перерахунку на 100% речовину – 10 мг; допоміжні речовини: кальцію карбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілметилцелюлоза (гіпромелоза), магнію стеарат; Допоміжні речовини розділового прошарку: опадрай білий; Допоміжні речовини кишковорозчинної оболонки: рожевий акриліз, макрогол 6000 (поліетиленгліколь). Таблетки кишковорозчинні, покриті оболонкою 10 мг. По 14 таблеток у контурне осередкове впакування. 1, 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки кишковорозчинні, вкриті оболонкою рожевого кольору. Допускається шорсткість поверхні пігулок.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка протонного насоса інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція. Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його максимальні концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози 20 мг. Зміни максимальних концентрацій (Сmах) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52 %. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення (Т1/2) із плазми становить близько 1 години (варіюючи від 0,7 до 1,5 годин), а сумарний кліренс – 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а період напіввиведення (Т1/2) із плазми збільшено у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл. У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення. Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (Мб), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (M1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності. У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз. Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки добре переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmах збільшена на 50 % порівняно зі здоровими добровольцями. Літні пацієнти. У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх пацієнтів AUC була приблизно вдвічі більша, а Сmах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм. У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а період напіввиведення в 1,6 рази порівняно з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії. Рабепразол відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+-АТФ-ази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи вміст базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Маючи високу ліпофільність легко проникає в парієтальні клітини шлунка, концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію і збільшуючи секрецію гідрокарбонату. Антисекреторна активність. Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторна дія настає протягом 1 години та досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу становить 62% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на концентрацію гастрину у плазмі крові. У перші 2-8 тижнів терапії рабепразолом концентрація гастрину в плазмі збільшується, що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти, і повертається до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Інші ефекти. Не має антихолінергічних властивостей, не впливає на центральну нервову систему (ЦНС), серцево-судинну та дихальну системи. На тлі прийому рабепразолу стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінноподібних клітин, у ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або поширенні інфекції Helicobacter pylori не виявлені.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка у фазі загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дорослих та дітей старше 12 років або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років, за винятком застосування при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі - дитячий вік до 12 років; дефіцит лактази; непереносимість лактози; глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю:. Тяжка ниркова недостатність, важка печінкова недостатність, дитячий вік.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Рабепразол не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження щодо застосування препарату під час грудного вигодовування не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлено в молоці щурів, що лакують, і тому препарат не можна застосовувати жінкам в період грудного вигодовування.Побічна діяДля визначення частоти виникнення побічних ефектів препарату застосовують таку класифікацію часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Інфекційні та паразитарні захворювання: часто: інфекції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко: гіперчутливість (набряк обличчя, еритема), гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко: анорексія; частота невідома: гіпонатріємія, гіпомагніємія (при тривалому застосуванні). Порушення з боку психіки та нервової системи: часто: безсоння; нечасто: підвищена збудливість; рідко: біль голови, запаморочення, сонливість, слабкість, депресія; частота невідома: сплутаність свідомості. Порушення органу зору: рідко: порушення зору. Порушення з боку судин: частота невідома: периферичні набряки. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: кашель, фарингіт, риніт; нечасто: бронхіт, синусит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: діарея, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, залізисті поліпи дна шлунка (доброякісні); нечасто: диспепсія, сухість слизової оболонки рота, відрижка; рідко: гастрит, стоматит, зміна смаку; Частота невідома: мікроскопічний коліт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: гепатит, жовтяниця. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто: висипання на шкірі, еритема; рідко: свербіж шкіри, підвищене потовиділення, бульозні реакції; дуже рідко: поліформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома: підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: неспецифічні болі, біль у спині; нечасто: міалгія, артралгія, судоми литкових м'язів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: інфекції сечовивідних шляхів; рідко: інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: астенія, грипоподібний синдром; нечасто: біль у грудній клітці, озноб, пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто: збільшення активності "печінкових" ферментів; рідко збільшення маси тіла. При прийомі інгібіторів протонної насоси можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких лікарських засобів, що метаболізуються у печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). У зв'язку з тим, що рабепразол спричинює виражене та тривале зниження вироблення соляної кислоти, відзначалася взаємодія при одночасному прийомі з препаратами, абсорбція яких залежить від кислотності середовища шлунка. У здорових добровольців прийом рабепразолу викликав зниження концентрації кетоконазолу в плазмі на 33% і підвищення мінімальної концентрації дигоксину на 22%. При одночасному прийомі слід коригувати дози кетоконазолу, дигоксину або інших препаратів, абсорбція яких залежить від кислотності середовища шлунка. Рабепразол, як і всі лікарські препарати, що блокують секрецію кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо-або ахлоргідрії. Це слід враховувати у пацієнтів зі зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 за тривалої терапії або за наявності відповідних клінічних симптомів. Не рекомендується одночасне застосування рабепразолу з атазанавіром, оскільки значно знижуються ефекти атазанавіру. Рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину. Одночасний прийом інгібіторів протонної помпи (ІПП) та метотрексату може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення. При одночасному застосуванні рабепразолу та кларитроміцину показники AUC та Сmах рабепразолу збільшувалися на 11 % та 34 % відповідно, a AUC та Сmах 14-гідроксикларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) збільшувалися на 42 % та 46 % відповідно. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, не розжовуючи і не подрібнюючи. Час доби та прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. Дорослі. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Зазвичай курс терапії становить 6 тижнів, у деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної та виразкової гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Після усунення симптомів слід приймати препарат у дозі 10 мг один раз на добу на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на добу, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на добу при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на добу. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Helicobacter pylori рекомендується приймати 20 мг 2 рази на добу за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність застосування рабепразолу у дітей віком 12 років і старше встановлена ​​для короткострокового (до 8 тижнів) лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і старше становить 20 мг 1 раз на добу тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена ​​для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми. Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування. Специфічний антидот препарату невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо і після лікування обов'язковим є ендоскопічний контроль для виключення злоякісного новоутворення, т.к. лікування може замаскувати симптоматику та відстрочити постановку правильного діагнозу. Таблетки рабепразолу не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату пацієнтам з тяжкими порушеннями функції. печінки. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату не вимагається. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні ІПП протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни ІПП. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають ІПП з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати концентрацію магнію до початку лікування ІПП та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом рабепразол інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-гістамінових рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток. Терапія ІПП може призвести до зростання ризику, пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом. Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення. що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що рабепразол впливає на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: рабепразол натрію у перерахунку на 100% речовину – 20 мг; допоміжні речовини: кальцію карбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілметилцелюлоза (гіпромелоза), магнію стеарат; Допоміжні речовини розділового прошарку: опадрай білий; Допоміжні речовини кишковорозчинної оболонки: акриліз жовтий, макрогол 6000 (поліетиленгліколь). Таблетки кишковорозчинні, покриті оболонкою 20 мг. По 14 таблеток у контурне осередкове впакування. 1, 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки кишковорозчинні, покриті оболонкою жовтого кольору з коричневим відтінком. Допускається шорсткість поверхні пігулок.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка протонного насоса інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція. Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його максимальні концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози 20 мг. Зміни максимальних концентрацій (Сmах) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52 %. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення (Т1/2) із плазми становить близько 1 години (варіюючи від 0,7 до 1,5 годин), а сумарний кліренс – 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а період напіввиведення (Т1/2) із плазми збільшено у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл. У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення. Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (Мб), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (M1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки добре переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmах збільшена на 50 % порівняно зі здоровими добровольцями. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх пацієнтів AUC була приблизно вдвічі більша, а Сmах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а період напіввиведення в 1,6 рази порівняно з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії. Рабепразол відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+-АТФ-ази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи вміст базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Маючи високу ліпофільність легко проникає в парієтальні клітини шлунка, концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію і збільшуючи секрецію гідрокарбонату. Антисекреторна активність. Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторна дія настає протягом 1 години та досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу становить 62% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на концентрацію гастрину у плазмі крові. У перші 2-8 тижнів терапії рабепразолом концентрація гастрину в плазмі збільшується, що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти, і повертається до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Інші ефекти. Не має антихолінергічних властивостей, не впливає на центральну нервову систему (ЦНС), серцево-судинну та дихальну системи. На тлі прийому рабепразолу стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінноподібних клітин, у ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або поширенні інфекції Helicobacter pylori не виявлені.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка у фазі загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дорослих та дітей старше 12 років або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років, за винятком застосування при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі - дитячий вік до 12 років; дефіцит лактази; непереносимість лактози; глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: тяжка ниркова недостатність, тяжка печінкова недостатність, дитячий вік.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Рабепразол не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження щодо застосування препарату під час грудного вигодовування не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлено в молоці щурів, що лакують, і тому препарат не можна застосовувати жінкам в період грудного вигодовування.Побічна діяДля визначення частоти виникнення побічних ефектів препарату застосовують таку класифікацію часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – інфекції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість (набряк обличчя, еритема), гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагніємія (при тривалому застосуванні). Порушення з боку психіки та нервової системи: часто – безсоння; нечасто – підвищена збудливість; рідко – головний біль, запаморочення, сонливість, слабкість, депресія; частота невідома: сплутаність свідомості. Порушення органу зору: рідко - порушення зору. Порушення з боку судин: частота невідома: периферичні набряки. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, фарингіт, риніт; нечасто – бронхіт, синусит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, залізисті поліпи дна шлунка (доброякісні); нечасто – диспепсія, сухість слизової оболонки рота, відрижка; рідко – гастрит, стоматит, зміна смаку; частота невідома – мікроскопічний коліт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, жовтяниця. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, еритема; рідко - свербіж шкіри, підвищене потовиділення, бульозні реакції; дуже рідко – поліформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома - підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – неспецифічні болі, біль у спині; нечасто - міалгія, артралгія, судоми литкових м'язів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів; рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, грипоподібний синдром; нечасто – біль у грудній клітці, озноб, лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення активності "печінкових" ферментів; рідко – збільшення маси тіла. При прийомі інгібіторів протонної насоси можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких лікарських засобів, що метаболізуються у печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). У зв'язку з тим, що рабепразол спричинює виражене та тривале зниження вироблення соляної кислоти, відзначалася взаємодія при одночасному прийомі з препаратами, абсорбція яких залежить від кислотності середовища шлунка. У здорових добровольців прийом рабепразолу викликав зниження концентрації кетоконазолу в плазмі на 33% і підвищення мінімальної концентрації дигоксину на 22%. При одночасному прийомі слід коригувати дози кетоконазолу, дигоксину або інших препаратів, абсорбція яких залежить від кислотності середовища шлунка. Рабепразол, як і всі лікарські препарати, що блокують секрецію кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо-або ахлоргідрії. Це слід враховувати у пацієнтів зі зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 за тривалої терапії або за наявності відповідних клінічних симптомів. Не рекомендується одночасне застосування рабепразолу з атазанавіром, оскільки значно знижуються ефекти атазанавіру. Рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину. Одночасний прийом інгібіторів протонної помпи (ІПП) та метотрексату може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення. При одночасному застосуванні рабепразолу та кларитроміцину показники AUC та Сmах рабепразолу збільшувалися на 11 % та 34 % відповідно, a AUC та Сmах 14-гідроксикларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) збільшувалися на 42 % та 46 % відповідно. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, не розжовуючи і не подрібнюючи. Час доби та прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. Дорослі При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Зазвичай курс терапії становить 6 тижнів, у деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної та виразкової гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Після усунення симптомів слід приймати препарат у дозі 10 мг один раз на добу на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на добу, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на добу при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на добу. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Helicobacter pylori рекомендується приймати 20 мг 2 рази на добу за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність застосування рабепразолу у дітей віком 12 років і старше встановлена ​​для короткострокового (до 8 тижнів) лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і старше становить 20 мг 1 раз на добу тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена ​​для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування Специфічний антидот препарату невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо і після лікування обов'язковим є ендоскопічний контроль для виключення злоякісного новоутворення, т.к. лікування може замаскувати симптоматику та відстрочити постановку правильного діагнозу. Таблетки рабепразолу не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату пацієнтам з тяжкими порушеннями функції. печінки. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату не вимагається. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія При лікуванні ІПП протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни ІПП. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають ІПП з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати концентрацію магнію до початку лікування ІПП та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом рабепразол інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-гістамінових рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток Терапія ІПП може призвести до зростання ризику, пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення. що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що рабепразол впливає на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 10 мг раміприлу; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 50 мг, лактоза – 116.2 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.4 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 1.7 мг, магнію стеарат – 1.7 мг. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у тяжку/резистентну недостатність та зменшує кількість госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор. , артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння) Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском. Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 години, досягає максимуму в межах 3-6 годин, триває не менше 24 годин.ФармакокінетикаПри вживанні абсорбція становить 50-60%, їжа не впливає на ступінь всмоктування, але уповільнює абсорбцію. Cmax досягається через 2-4 години. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл), неактивного дикетопіперазину та глюкуронізується. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Зв'язування з білками плазми для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Біодоступність після прийому внутрішньо 2.5-5 мг раміприлу – 15-28%; для раміприлату – 45%. Після щоденного прийому раміприлу в дозі 5 мг на добу, стійка концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня. T1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі та T1/2 - 4- 5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження КК; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1.5-1.8 рази.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася у перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична та недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну корекцію. анамнезі та пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяРаміприл протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяСерцево-судинна система: артеріальна гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови; рідко – порушення сну, настрої. Порушення з боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко – стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові (переважно у пацієнтів з порушенням функції нирок). З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості. Інші: рідко – м'язові спазми, імпотенція, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 1.25-2.5 мг 1-2 рази на добу. За необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування та ефективності лікування. Приймають усередину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим потрібне проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищено ризик виникнення анафілактичних реакцій).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: раміприл 2,5 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 27 мг, лактоза – 58.5 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 0.9 мг, магнію стеарат – 0.9 мг. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у тяжку/резистентну недостатність та зменшує кількість госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор. , артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння) Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском. Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 години, досягає максимуму в межах 3-6 годин, триває не менше 24 годин.ФармакокінетикаПри вживанні абсорбція становить 50-60%, їжа не впливає на ступінь всмоктування, але уповільнює абсорбцію. Cmax досягається через 2-4 години. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл), неактивного дикетопіперазину та глюкуронізується. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Зв'язування з білками плазми для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Біодоступність після прийому внутрішньо 2.5-5 мг раміприлу – 15-28%; для раміприлату – 45%. Після щоденного прийому раміприлу в дозі 5 мг на добу, стійка концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня. T1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі та T1/2 - 4- 5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження КК; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1.5-1.8 рази.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася у перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична та недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну корекцію. анамнезі та пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяРаміприл протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяСерцево-судинна система: артеріальна гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови; рідко – порушення сну, настрої. Порушення з боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко – стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові (переважно у пацієнтів з порушенням функції нирок). З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості. Інші: рідко – м'язові спазми, імпотенція, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 1.25-2.5 мг 1-2 рази на добу. За необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування та ефективності лікування. Приймають усередину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим потрібне проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищено ризик виникнення анафілактичних реакцій).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: раміприл 5 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 40 мг, лактоза – 82.1 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.3 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 1.3 мг, магнію стеарат – 1.3 мг. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у тяжку/резистентну недостатність та зменшує кількість госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор. , артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння) Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском. Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 години, досягає максимуму в межах 3-6 годин, триває не менше 24 годин.ФармакокінетикаПри вживанні абсорбція становить 50-60%, їжа не впливає на ступінь всмоктування, але уповільнює абсорбцію. Cmax досягається через 2-4 години. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл), неактивного дикетопіперазину та глюкуронізується. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Зв'язування з білками плазми для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Біодоступність після прийому внутрішньо 2.5-5 мг раміприлу – 15-28%; для раміприлату – 45%. Після щоденного прийому раміприлу в дозі 5 мг на добу, стійка концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня. T1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі та T1/2 - 4- 5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження КК; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1.5-1.8 рази.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася у перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична та недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну корекцію. анамнезі та пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяРаміприл протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяСерцево-судинна система: артеріальна гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови; рідко – порушення сну, настрої. Порушення з боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко – стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові (переважно у пацієнтів з порушенням функції нирок). З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості. Інші: рідко – м'язові спазми, імпотенція, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 1.25-2.5 мг 1-2 рази на добу. За необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування та ефективності лікування. Приймають усередину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим потрібне проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищено ризик виникнення анафілактичних реакцій).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кальцію карбонат 680 мг, магнію карбонат (магнію карбонат основний) 80 мг. Допоміжні речовини: манітол, повідон (колідон 90F), сахароза, апельсиновий ароматизатор, стеарилфумарат натрію, тальк. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки жувальні; білого або майже білого з кремовим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні; з посиленою фаскою, без ризику, із запахом апельсина; допускається легка мармуровість та незначні вкраплення.Фармакотерапевтична групаАнтацидний препарат. Містить карбонат кальцію і магнію карбонат, які забезпечують швидку і тривалу нейтралізацію надлишкової соляної кислоти шлункового соку, тим самим надаючи захисну дію на слизову оболонку шлунка. Досягнення терапевтичного ефекту протягом 3-5 хв зумовлене гарною розчинністю таблеток та високим вмістом кальцію.ФармакокінетикаВ результаті взаємодії препарату зі шлунковим соком у шлунку утворюються розчинні солі кальцію та магнію. Ступінь абсорбції кальцію та магнію з цих сполук залежить від дози препарату. Максимальна абсорбція - 10% кальцію та 15-20% магнію. Невелика кількість абсорбованого кальцію та магнію виводиться нирками. У кишечнику з розчинних солей утворюються нерозчинні сполуки, що екскретуються з калом. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При порушенні функції нирок концентрація кальцію та магнію у плазмі може зростати.Клінічна фармакологіяАнтацидний засіб.Показання до застосуванняСимптоми, пов'язані з підвищеною кислотністю шлункового соку та рефлюкс-езофагітом: печія, кисла відрижка, періодичні болі в області шлунка, відчуття переповнення або тяжкості в епігастральній ділянці, диспепсія (в т.ч. спричинені похибками в дієті, прийомом лікарських препаратів, зловживанням , кава, нікотином); диспепсія вагітних.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня; гіперкальціємія; гіпофосфатемія; нефрокальциноз; дитячий вік до 12 років; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та годуванні груддю При застосуванні в рекомендованих дозах препарат не становить небезпеки для плода чи дитини. Застосування у дітей Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 12 років.Побічна діяАлергічні реакції: дуже рідко - висип, набряк Квінке, анафілактичні реакції. За дотримання рекомендованих доз препарат добре переноситься.Взаємодія з лікарськими засобамиЗміна кислотності шлункового соку, спричинена прийомом антацидів, може призвести до зниження швидкості та ступеня всмоктування інших препаратів, що приймаються одночасно, тому лікарські препарати слід приймати за 1-2 години до або після прийому антацидів. При одночасному застосуванні антациди знижують абсорбцію антибіотиків групи тетрацикліну, фторхінолонів, серцевих глікозидів, лівотироксину, препаратів заліза, фосфатів, фторидів. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками слід регулярно контролювати концентрацію кальцію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям старше 12 років; при появі симптомів 1-2 таб. слід розжувати (або тримати у роті до повного розчинення). При необхідності можна повторити прийом препарату через 2 години. Максимальна добова доза – 11 таб.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок слід регулярно контролювати концентрацію магнію, фосфору та кальцію у сироватці крові. Пацієнтам із порушенням функції нирок не рекомендується приймати препарат тривало у високих дозах. Застосування препарату у високих дозах може збільшити ризик утворення каменів у нирках. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кальцію карбонат 680 мг, магнію карбонат (магнію карбонат основний) 80 мг. Допоміжні речовини: манітол, повідон (колідон 90F), сахароза, апельсиновий ароматизатор, стеарилфумарат натрію, тальк. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки жувальні; білого або майже білого з кремовим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні; з посиленою фаскою, без ризику, із запахом апельсина; допускається легка мармуровість та незначні вкраплення.Фармакотерапевтична групаАнтацидний препарат. Містить карбонат кальцію і магнію карбонат, які забезпечують швидку і тривалу нейтралізацію надлишкової соляної кислоти шлункового соку, тим самим надаючи захисну дію на слизову оболонку шлунка. Досягнення терапевтичного ефекту протягом 3-5 хв зумовлене гарною розчинністю таблеток та високим вмістом кальцію.ФармакокінетикаВ результаті взаємодії препарату зі шлунковим соком у шлунку утворюються розчинні солі кальцію та магнію. Ступінь абсорбції кальцію та магнію з цих сполук залежить від дози препарату. Максимальна абсорбція - 10% кальцію та 15-20% магнію. Невелика кількість абсорбованого кальцію та магнію виводиться нирками. У кишечнику з розчинних солей утворюються нерозчинні сполуки, що екскретуються з калом. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При порушенні функції нирок концентрація кальцію та магнію у плазмі може зростати.Клінічна фармакологіяАнтацидний засіб.Показання до застосуванняСимптоми, пов'язані з підвищеною кислотністю шлункового соку та рефлюкс-езофагітом: печія, кисла відрижка, періодичні болі в області шлунка, відчуття переповнення або тяжкості в епігастральній ділянці, диспепсія (в т.ч. спричинені похибками в дієті, прийомом лікарських препаратів, зловживанням , кава, нікотином); диспепсія вагітних.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня; гіперкальціємія; гіпофосфатемія; нефрокальциноз; дитячий вік до 12 років; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та годуванні груддю При застосуванні в рекомендованих дозах препарат не становить небезпеки для плода чи дитини. Застосування у дітей Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 12 років.Побічна діяАлергічні реакції: дуже рідко - висип, набряк Квінке, анафілактичні реакції. За дотримання рекомендованих доз препарат добре переноситься.Взаємодія з лікарськими засобамиЗміна кислотності шлункового соку, спричинена прийомом антацидів, може призвести до зниження швидкості та ступеня всмоктування інших препаратів, що приймаються одночасно, тому лікарські препарати слід приймати за 1-2 години до або після прийому антацидів. При одночасному застосуванні антациди знижують абсорбцію антибіотиків групи тетрацикліну, фторхінолонів, серцевих глікозидів, лівотироксину, препаратів заліза, фосфатів, фторидів. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками слід регулярно контролювати концентрацію кальцію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям старше 12 років; при появі симптомів 1-2 таб. слід розжувати (або тримати у роті до повного розчинення). При необхідності можна повторити прийом препарату через 2 години. Максимальна добова доза – 11 таб.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок слід регулярно контролювати концентрацію магнію, фосфору та кальцію у сироватці крові. Пацієнтам із порушенням функції нирок не рекомендується приймати препарат тривало у високих дозах. Застосування препарату у високих дозах може збільшити ризик утворення каменів у нирках. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - ;1 таб.: рімантадина гідрохлорид 50 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні. 20 шт. - банки темного скла (1); - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб, похідний адамантану. Основний механізм противірусної дії – інгібування ранньої стадії специфічної репродукції після проникнення вірусу в клітину та до початкової транскрипції РНК. Фармакологічна ефективність забезпечується при інгібуванні репродукції вірусу на початковій стадії інфекційного процесу. Активний щодо різних штамів вірусу грипу A (особливо A2; типу), а також - вірусів кліщового енцефаліту (центрально-європейського та російського весняно-літнього), які належать до групи арбовірусів сімейства Flaviviridae.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо повільно майже повністю абсорбується в кишечнику. Зв'язування із білками плазми становить близько 40%. Vd у дорослих – 17-25 л/кг, у дітей – 289 л. Концентрація в носовому секреті на 50% вища, ніж плазмова. Величина Cmax при прийомі 100 мг 1 раз на добу – 181 нг/мл, по 100 мг 2 рази на добу – 416 нг/мл. Метаболізується у печінці. T1/2 – 24-36 год; виводиться нирками (15% – у незміненому вигляді, 20% – у вигляді гідроксильних метаболітів). При хронічній нирковій недостатності T1/2 збільшується у 2 рази. У осіб з нирковою недостатністю та в осіб похилого віку може накопичуватися у токсичних концентраціях, якщо доза не коригується пропорційно до зменшення КК.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат.Показання до застосуванняПрофілактика та раннє лікування грипу у дорослих та дітей віком від 7 років, профілактика грипу в період епідемій у дорослих, профілактика кліщового енцефаліту вірусної етіології.Протипоказання до застосуванняГострі захворювання печінки, гострі та хронічні захворювання нирок, тиреотоксикоз, вагітність, дитячий вік до 7 років, підвищена чутливість до рімантадину.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 7 років. Застосування у пацієнтів похилого вікуПобічна діяЗ боку травної системи: біль в епігастрії, метеоризм, підвищення рівня білірубіну в крові, сухість у роті, анорексія, нудота, блювання, гастралгія. З боку ЦНС: головний біль, безсоння, нервозність, запаморочення, порушення концентрації уваги, сонливість, тривожність, підвищена збудливість, втома. Інші: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні рімантадин знижує ефективність протиепілептичних препаратів. Адсорбенти, в'яжучі та обволікаючі засоби зменшують всмоктування рімантадину. Засоби, що закисляють сечу (амонію хлорид, аскорбінова кислота), зменшують ефективність дії рімантадину (внаслідок посилення його виведення нирками). Засоби, що залуговують сечу (ацетазоламід, гідрокарбонат натрію) посилюють його ефективність (зниження екскреції нирками). Парацетамол і ацетилсаліцилова кислота знижують Cmax; римантадину на 11%. Циметидин знижує кліренс рімантадину на 18%.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, віку пацієнта та застосовуваної схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують римантадин при артеріальній гіпертензії, епілепсії (в т.ч. в анамнезі), атеросклероз судин головного мозку. При застосуванні рімантадину можливе загострення хронічних супутніх захворювань. У пацієнтів похилого віку з гіпертензією підвищується ризик розвитку геморагічного інсульту. При вказівках в анамнезі на епілепсію і протисудомну терапію, що проводилася, на фоні застосування рімантадину підвищується ризик розвитку епілептичного нападу. У таких випадках рімантадин застосовують у дозі до 100 мг на добу одночасно з протисудомною терапією. При грипі, викликаному вірусом B, римантадин має антитоксичну дію. Профілактичний прийом ефективний при контактах із хворими, при поширенні інфекції у замкнутих колективах та при високому ризику виникнення захворювання під час епідемії грипу. Можлива поява резистентних до препарату вірусів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г. Активні речовини: кетопрофен 2,5г; допоміжні речовини: карбомер 940 (карбопол 980) 2,5 г, метилпарагідроксибензоат (ніпагін) 0,1 г, трометамол 1,7 г, лавандова олія 0,1 г, поліефір ПЕ 240 5,0 г, етиловий спирт 95% (етано ) 40,0 г, вода очищена 48,1 г. Гель у тубі, 30 г.Опис лікарської формиБезбарвний або із жовтуватим відтінком, майже прозорий гель зі специфічним запахом. Допускається наявність опалесценції.Фармакотерапевтична групаЗастосування Спазгеля має місцеву протизапальну, антиексудативну та аналгетичну дію. У вигляді гелю забезпечує місцеве лікування уражень суглобів, сухожиль, зв'язок, м'язів, шкіри, вен, лімфатичних судин та лімфатичних вузлів. Не має катаболічного впливу на суглобовий хрящ. При суглобовому синдромі викликає ослаблення артралгії у спокої та під час руху, зменшення ранкової скутості та припухлості суглобів.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні у вигляді гелю всмоктується надзвичайно повільно та практично не кумулює в організмі. Біодоступність гелю – близько 5%. Після застосування у дозі 50-150 мг концентрація у плазмі крові через 5-8 годин досягає 0,08-0,15 мкг/мл.Клінічна фармакологіяНПЗЗ - Похідні пропіонової кислоти.ІнструкціяГель наносять (втираючими рухами) 2-3 рази на день тонким шаром, з подальшим тривалим та обережним втиранням у запалені або болючі ділянки тіла. Після втирання гелю можна накласти суху пов'язку. Також гель можна використовувати при фонофорезі.Показання до застосуванняЛікування Спазгелем показано при захворюваннях та станах: гострі та хронічні запальні захворювання опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, спондилоартрит, артроз, остеохондроз); травми опорно-рухового апарату (в т.ч. спортивні), розтягнення зв'язок, розриви зв'язок та сухожилля м'язів, тендиніт, забій м'язів та зв'язок, набряк, флебіт, лімфангіт, запальні процеси шкіри.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів Спазгелю, мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани.Вагітність та лактаціяПротипоказано: дитячий вік (до 6 років); вагітність ІІІ триместр, період лактації.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти Спазгелю: гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, екзантема шкіри, пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне призначення Спазгелю із вальпроатом натрію спричиняє порушення агрегації тромбоцитів. Знижує дію гіпотензивних ЛЗ та діуретиків (інгібування синтезу Pg). Підвищує гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних ЛЗ (необхідний перерахунок дози). Одночасне призначення Спазгелю з пероральними антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефаперазоном, цефамандолом, цефотетаном та моксалактамом підвищує ризик кровотеч. Застосування Спазгелю підвищує концентрацію у плазмі верапамілу та ніфедипіну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно уникати влучення гелю на слизові оболонки та в очі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г. Активні речовини: кетопрофен 2,5г; допоміжні речовини: карбомер 940 (карбопол 980) 2,5 г, метилпарагідроксибензоат (ніпагін) 0,1 г, трометамол 1,7 г, лавандова олія 0,1 г, поліефір ПЕ 240 5,0 г, етиловий спирт 95% (етано ) 40,0 г, вода очищена 48,1 г. Гель у тубі, 50 г.Опис лікарської формиБезбарвний або із жовтуватим відтінком, майже прозорий гель зі специфічним запахом. Допускається наявність опалесценції.Фармакотерапевтична групаЗастосування Спазгеля має місцеву протизапальну, антиексудативну та аналгетичну дію. У вигляді гелю забезпечує місцеве лікування уражень суглобів, сухожиль, зв'язок, м'язів, шкіри, вен, лімфатичних судин та лімфатичних вузлів. Не має катаболічного впливу на суглобовий хрящ. При суглобовому синдромі викликає ослаблення артралгії у спокої та під час руху, зменшення ранкової скутості та припухлості суглобів.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні у вигляді гелю всмоктується надзвичайно повільно та практично не кумулює в організмі. Біодоступність гелю – близько 5%. Після застосування у дозі 50-150 мг концентрація у плазмі крові через 5-8 годин досягає 0,08-0,15 мкг/мл.Клінічна фармакологіяНПЗЗ - Похідні пропіонової кислоти.ІнструкціяГель наносять (втираючими рухами) 2-3 рази на день тонким шаром, з подальшим тривалим та обережним втиранням у запалені або болючі ділянки тіла. Після втирання гелю можна накласти суху пов'язку. Також гель можна використовувати при фонофорезі.Показання до застосуванняЛікування Спазгелем показано при захворюваннях та станах: гострі та хронічні запальні захворювання опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, спондилоартрит, артроз, остеохондроз); травми опорно-рухового апарату (в т.ч. спортивні), розтягнення зв'язок, розриви зв'язок та сухожилля м'язів, тендиніт, забій м'язів та зв'язок, набряк, флебіт, лімфангіт, запальні процеси шкіри.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів Спазгелю, мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани.Вагітність та лактаціяПротипоказано: дитячий вік (до 6 років); вагітність ІІІ триместр, період лактації.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти Спазгелю: гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, екзантема шкіри, пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне призначення Спазгелю із вальпроатом натрію спричиняє порушення агрегації тромбоцитів. Знижує дію гіпотензивних ЛЗ та діуретиків (інгібування синтезу Pg). Підвищує гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних ЛЗ (необхідний перерахунок дози). Одночасне призначення Спазгелю з пероральними антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефаперазоном, цефамандолом, цефотетаном та моксалактамом підвищує ризик кровотеч. Застосування Спазгелю підвищує концентрацію у плазмі верапамілу та ніфедипіну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно уникати влучення гелю на слизові оболонки та в очі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ;термопсису ланцетної трави порошок - 0,0067 г, натрію гідрокарбонату - 0,250 г. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк. 10 шт. в упаковці. ;Фармакотерапевтична групаТаблетки від кашлю мають відхаркувальну дію, надаючи помірну подразнюючу дію на рецептори слизової оболонки шлунка, рефлекторно підвищують секрецію бронхіальних залоз. Алкалоїди, що містяться в траві термопсису (цитизин, метилцитизин, пахікарпін, анагірін, термопсин, термопсидин) надають збуджуючу дію на дихальний і, у високих дозах, на блювотний центри. Натрію гідрокарбонат стимулює секрецію бронхіальних залоз, сприяє зниженню в'язкості мокротиння.Клінічна фармакологіяВідхаркувальні засоби.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії: трахеїт, бронхіт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення). Вагітність. Період лактації. Дитячий вік (до 12 років).Взаємодія з лікарськими засобамиАдсорбенти, в'яжучі та обволікаючі засоби можуть зменшити всмоктування алкалоїдів, що входять до складу трави термопсису, у шлунково-кишковому тракті. Таблетки від кашлю не слід застосовувати одночасно з препаратами, що містять кодеїн та інші протикашльові лікарські засоби, оскільки це ускладнює відкашлювання мокротиння. Для поліпшення розрідження та відділення мокротиння рекомендується призначати тепле питво.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим призначають по 1 таблетці 3 десь у день протягом 3-5 днів. Дітям старше 12 років – по 1/2-1 таблетці 3 рази на день протягом 3-5 днів. Тривалість лікування – за рекомендацією лікаря.ПередозуванняСимптоми: блювання. ; Лікування: ; симптоматичне.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні компоненти: Термопсису ланцетної трави – 0,0067 г; Натрію гідрокарбонату – 0,2500 г; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 0,0279 г, тальк – 0,0054 г. 10 таблеток у контурну безосередкову упаковку або по 10 таблеток у контурну коміркову упаковку. 2 контурні безкоміркові упаковки або 2, 3, 5 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону. Допускається контурні безосередкові та контурні коміркові упаковки з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщати безпосередньо в групову упаковку.Опис лікарської формиПлоскоциліндричні таблетки зеленувато-сірого кольору з фаскою. Допускається наявність чорних вкраплень.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний засіб рослинного походження.ФармакокінетикаКомпоненти препарату добре всмоктуються у шлунково-кишковому тракті. Максимум дії настає через 30-60 хв після прийому внутрішньо і триває протягом 2-6 год. Виводяться з організму нирками, слизовою оболонкою дихальних шляхів та бронхіальними залозами.ФармакодинамікаТрава термопсису має відхаркувальну дію, надаючи помірну подразнюючу дію на рецептори слизової оболонки шлунка, рефлекторно підвищує секрецію бронхіальних залоз. Алкалоїди, що містяться в траві термопсису (цитизин, метилцитизин, пахікарпін, анагірін, термопсин, термопсидин) надають збуджуючу дію на дихальний і, у високих дозах, на блювотний центри. Натрію гідрокарбонат стимулює секрецію бронхіальних залоз, сприяє зниженню в'язкості мокротиння.Показання до застосуванняЗахворювання дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем із важковідділеним мокротинням (трахеїт, бронхіт) - у складі комплексної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, дитячий вік (до 12 років).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі алергічні реакції; нудота.Взаємодія з лікарськими засобамиАдсорбенти, в'яжучі та обволікаючі засоби можуть зменшити всмоктування алкалоїдів, що входять до складу трави термопсису, у шлунково-кишковому тракті. Таблетки від кашлю не слід застосовувати одночасно з препаратами, що містять кодеїн та інші протикашльові лікарські засоби, оскільки це ускладнює відкашлювання мокротиння.Спосіб застосування та дозиДорослим призначають по 1 таблетці 3 рази на день. Курс лікування – протягом 3-5 днів. Вища разова доза у перерахунку на термопсис – 0,1 г (14 таблеток). Вища добова доза в перерахунку на термопсис - 0,3 г (42 таблетки). Дітям старше 12 років – по 1 таблетці 2-3 рази на день. Курс лікування 3-5 днів. Необхідність призначення повторного курсу визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання. Лікування: промивання шлунка, симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля поліпшення розрідження та відділення мокротиння рекомендується призначати тепле питво. Таблетки від кашлю не впливають на водіння автотранспорту та керування механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ;термопсису ланцетної трави порошок - 0,0067 г, натрію гідрокарбонату - 0,250 г. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк. 30 шт. в упаковці. ;Фармакотерапевтична групаТаблетки від кашлю мають відхаркувальну дію, надаючи помірну подразнюючу дію на рецептори слизової оболонки шлунка, рефлекторно підвищують секрецію бронхіальних залоз. Алкалоїди, що містяться в траві термопсису (цитизин, метилцитизин, пахікарпін, анагірін, термопсин, термопсидин) надають збуджуючу дію на дихальний і, у високих дозах, на блювотний центри. Натрію гідрокарбонат стимулює секрецію бронхіальних залоз, сприяє зниженню в'язкості мокротиння.Клінічна фармакологіяВідхаркувальні засоби.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії: трахеїт, бронхіт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення). Вагітність. Період лактації. Дитячий вік (до 12 років).Взаємодія з лікарськими засобамиАдсорбенти, в'яжучі та обволікаючі засоби можуть зменшити всмоктування алкалоїдів, що входять до складу трави термопсису, у шлунково-кишковому тракті. Таблетки від кашлю не слід застосовувати одночасно з препаратами, що містять кодеїн та інші протикашльові лікарські засоби, оскільки це ускладнює відкашлювання мокротиння. Для поліпшення розрідження та відділення мокротиння рекомендується призначати тепле питво.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим призначають по 1 таблетці 3 десь у день протягом 3-5 днів. Дітям старше 12 років – по 1/2-1 таблетці 3 рази на день протягом 3-5 днів. Тривалість лікування – за рекомендацією лікаря.ПередозуванняСимптоми: блювання. ; Лікування: ; симптоматичне.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозировка: 4 % Фасовка: N1 Форма выпуска: капли глазные Упаковка: фл. -капельница Производитель: Татхимфармпрепараты АО Завод-производитель: Татхимфармпрепараты(Россия) Действующее вещество: Таурин. .

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 г мазі міститься речовина, що діє: тетрацикліну гідрохлорид 10 мг. 3 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь очна 1%.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик широкого спектра дії. Чинить бактеріостатичну дію за рахунок придушення синтезу білка збудників. Активний щодо аеробних грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (в т.ч. штами, що продукують пеніциліназ), Streptococcus spp.; грамнегативних бактерій: Neisseria gonorrhoeae, Bordetella pertussis, Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp.; анаеробних бактерій: Clostridium spp. Активний також щодо Rickettsia spp., Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Spirochaetaceae. До тетрацикліну стійкі Pseudomonas aeruginosa, Proteus spp., Serratia spp., більшість штамів Bacteroides fragilis, більшість грибів, дрібні віруси.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо 60-80% дози абсорбується із ШКТ. Швидко розподіляється у більшості тканин та рідин організму. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Виводиться із сечею та калом у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до тетрацикліну мікроорганізмами, у т.ч. пневмонія, бронхіт, емпієма плеври, ангіна, холецистит, пієлонефрит, кишкові інфекції, ендокардит, ендометрит, простатит, сифіліс, гонорея, бруцельоз, рикетсіози, гнійні інфекції м'яких тканин, остеомієліт; трахома, кон'юнктивіт, блефарит; вугри. Профілактика післяопераційних інфекцій.Протипоказання до застосуванняПечінкова недостатність, лейкопенія, мікози, дитячий вік до 8 років, вагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до тетрацикліну.Вагітність та лактаціяТетрациклін протипоказаний при вагітності та в період лактації. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Може викликати довготривалу зміну кольору зубів, гіпоплазію емалі, пригнічення зростання кісток скелета плода. Крім того, тетрациклін може бути причиною розвитку жирової інфільтрації печінки. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років. Застосування тетрацикліну у дітей у період розвитку зубів може призвести до незворотної зміни їхнього кольору.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, біль у животі, діарея, запор, сухість у роті, глосит, зміна кольору язика, езофагіт, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛФ, концентрації білірубіну, залишкового азоту. З боку ЦНС: запаморочення, головний біль. З боку системи кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, еозинофілія, набряк Квінке. Дерматологічні реакції: ;фотосенсибілізація. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: кандидозний стоматит, кандидозний вульвовагініт, кишковий дисбактеріоз. Місцеві реакції: ;болючість у місці введення. Інші: ;гіповітаміноз вітамінів групи В.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що містять іони металів (антациди, препарати, що містять залізо, магній, кальцій), утворюють з тетрациклін неактивні хелати, у зв'язку з чим необхідно уникати їх одночасного призначення. Необхідно уникати комбінації з пеніцилінами, цефалоспоринами, що надають бактерицидну дію та є антагоністами бактеріостатичних антибіотиків (в т.ч. тетрацикліну). При одночасному застосуванні тетрацикліну з ретинолом можливий розвиток внутрішньочерепної гіпертензії. При одночасному застосуванні з колістираміном або колістіполом відзначається порушення всмоктування тетрацикліну.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо застосовують кілька разів на добу, при необхідності накладають слабку пов'язку. Місцево – 3-5 разів на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні необхідно періодично контролювати функції нирок, печінки, органів кровотворення. Застосування тетрацикліну у дітей у період розвитку зубів може призвести до незворотної зміни їхнього кольору. У період лікування для профілактики гіповітамінозу слід застосовувати вітаміни групи B, K, пивні дріжджі. Тетрациклін не можна приймати одночасно з молоком та іншими молочними продуктами, т.к. у своїй порушується абсорбція антибіотика.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 г мазі міститься речовина, що діє: тетрацикліну гідрохлорид 10 мг. 5 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь очна 1%.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик широкого спектра дії. Чинить бактеріостатичну дію за рахунок придушення синтезу білка збудників. Активний щодо аеробних грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (в т.ч. штами, що продукують пеніциліназ), Streptococcus spp.; грамнегативних бактерій: Neisseria gonorrhoeae, Bordetella pertussis, Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp.; анаеробних бактерій: Clostridium spp. Активний також щодо Rickettsia spp., Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Spirochaetaceae. До тетрацикліну стійкі Pseudomonas aeruginosa, Proteus spp., Serratia spp., більшість штамів Bacteroides fragilis, більшість грибів, дрібні віруси.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо 60-80% дози абсорбується із ШКТ. Швидко розподіляється у більшості тканин та рідин організму. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Виводиться із сечею та калом у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до тетрацикліну мікроорганізмами, у т.ч. пневмонія, бронхіт, емпієма плеври, ангіна, холецистит, пієлонефрит, кишкові інфекції, ендокардит, ендометрит, простатит, сифіліс, гонорея, бруцельоз, рикетсіози, гнійні інфекції м'яких тканин, остеомієліт; трахома, кон'юнктивіт, блефарит; вугри. Профілактика післяопераційних інфекцій.Протипоказання до застосуванняПечінкова недостатність, лейкопенія, мікози, дитячий вік до 8 років, вагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до тетрацикліну.Вагітність та лактаціяТетрациклін протипоказаний при вагітності та в період лактації. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Може викликати довготривалу зміну кольору зубів, гіпоплазію емалі, пригнічення зростання кісток скелета плода. Крім того, тетрациклін може бути причиною розвитку жирової інфільтрації печінки. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років. Застосування тетрацикліну у дітей у період розвитку зубів може призвести до незворотної зміни їхнього кольору.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, біль у животі, діарея, запор, сухість у роті, глосит, зміна кольору язика, езофагіт, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛФ, концентрації білірубіну, залишкового азоту. З боку ЦНС: запаморочення, головний біль. З боку системи кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, еозинофілія, набряк Квінке. Дерматологічні реакції: ;фотосенсибілізація. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: кандидозний стоматит, кандидозний вульвовагініт, кишковий дисбактеріоз. Місцеві реакції: ;болючість у місці введення. Інші: ;гіповітаміноз вітамінів групи В.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що містять іони металів (антациди, препарати, що містять залізо, магній, кальцій), утворюють з тетрациклін неактивні хелати, у зв'язку з чим необхідно уникати їх одночасного призначення. Необхідно уникати комбінації з пеніцилінами, цефалоспоринами, що надають бактерицидну дію та є антагоністами бактеріостатичних антибіотиків (в т.ч. тетрацикліну). При одночасному застосуванні тетрацикліну з ретинолом можливий розвиток внутрішньочерепної гіпертензії. При одночасному застосуванні з колістираміном або колістіполом відзначається порушення всмоктування тетрацикліну.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо застосовують кілька разів на добу, при необхідності накладають слабку пов'язку. Місцево – 3-5 разів на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні необхідно періодично контролювати функції нирок, печінки, органів кровотворення. Застосування тетрацикліну у дітей у період розвитку зубів може призвести до незворотної зміни їхнього кольору. У період лікування для профілактики гіповітамінозу слід застосовувати вітаміни групи B, K, пивні дріжджі. Тетрациклін не можна приймати одночасно з молоком та іншими молочними продуктами, т.к. у своїй порушується абсорбція антибіотика.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активної речовини: Дисульфірама (тетурама) – 150 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 19,97 мг, кальцію стеарат – 0,601 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 9,429 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування. 3 або 5 контурних упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі злегка жовтувато-зеленим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричної форми з фаскою.Фармакотерапевтична групаЗасіб для лікування алкоголізму.ФармакокінетикаАбсорбція після перорального прийому – 70-90 %. Швидко метаболізується в печінці шляхом відновлення діетилдітіокарбамат, екскретований у вигляді глюкуроніду нирками, або трансформується в діетиламін і сірковуглець (пропорція якого варіює від 4% до 53%). Сірковуглець виділяється через легені.ФармакодинамікаДисульфірам інгібує ацетальдегіддегідрогеназу, що бере участь у метаболізмі етанолу; збільшує концентрацію ацетальдегіду, що є метаболітом етанолу і викликає ряд неприємних відчуттів після його вживання ("припливи" крові до шкіри обличчя, нудоту, блювання, відчуття нездужання, тахікардію, зниження артеріального тиску). В результаті відбувається вироблення умовно-рефлекторної реакції огиди до смаку та запаху етанолу. Тривалість дії препарату – 48 годин.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії алкоголізму (поведінкова терапія, психотерапія тощо). Препарат призначається лише у разі, якщо пацієнт хоче відмовитися від вживання алкоголю з власної волі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, тиреотоксикоз, захворювання серцево-судинної системи в стадії компенсації (у тому числі різко виражений кардіосклероз, атеросклероз мозкових судин, перед- та постінфарктні стани, аневризму аорти; ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія II-III ступеня, хронічна серцева туберкульоз легень з кровохарканням, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, ерозивні ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки (в стадії загострення), кровотеча із шлунково-кишкового тракту, діабет, епілепсія, нервово-психічні захворювання, інфекційні захворювання центральної нервової системи, поліневропатія, неврит слухового та зорового нервів, глаукома,злоякісні пухлини, алкогольна інтоксикація, вагітність, період лактації, дитячий вік до 18 років. З обережністю: вік старше 60 років, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки (в стадії ремісії), ендартеріїт, залишкові явища порушення мозкового кровообігу, психози на фоні прийому дисульфіраму в анамнезі.Вагітність та лактаціяПротипоказаний.Побічна дія"Металевий" присмак у роті, неприємний запах (обумовлений сірковуглецем) у хворих з колостомою, гепатит, поліневропатія нижніх кінцівок, нервово-психічні розлади, зниження пам'яті, дезорієнтація у часі та просторі, астенія, головний біль, шкірні алергічні реакції. Побічні ефекти, зумовлені одночасним застосуванням дисульфіраму та вживання етанолу: серцево-судинний колапс, аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда, набряк мозку, геморагічний інсульт, описані випадки дихальної недостатності (дихальні депресії, менінгеальні кровотечі). При прийомі доз алкоголю понад 50-80 мл (у перерахунку на 40% етанол) на фоні прийому препарату розвиваються тяжкі порушення серцево-судинної та дихальної систем, набряки, судоми. І тут терміново проводять дезинтоксикационную терапію, вводять аналептики.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації: Алкоголь. Реакція непереносимості ("припливи" крові, еритема, блювання, тахікардія). Уникати прийому спиртних напоїв та лікарських засобів, що містять спирт. Небажані комбінації: Ізоніазид. Порушення поведінки та координації. Похідні нітроімідазолу (метронідазол, ординазол, секнідазол, тинідазол). Деліріозні розлади, сплутаність свідомості. Фенітоїн. Істотний та швидкий підйом концентрації фенітоїну в плазмі з токсичними симптомами (пригнічення його метаболізму). Якщо комбінації не можна уникнути, слід проводити клінічне спостереження та контроль концентрації дисульфіраму в плазмі під час та після лікування Тетурамом. Комбінації, що потребують обережності: Варфарин (та інші непрямі антикоагулянти). Підвищений ефект непрямих антикоагулянтів та небезпека кровотечі (уповільнення метаболізму варфарину в печінці). Рекомендується частіший контроль концентрації варфарину та корекція дози антикоагулянтів протягом 8 днів після відміни Тетураму. Теофілін. Дисульфірам пригнічує метаболізм теофіліну. Як результат цього, доза теофіліну має бути знижена, залежно від клінічних симптомів та концентрації препарату у плазмі. Бензодіазепіни. Тетурам може потенціювати седативний ефект бензодіазепінів шляхом інгібування їх окисного метаболізму (особливо хлордіазепоксиду та діазепаму). Доза похідних бензодіазепіну повинна бути скоригована відповідно до клінічних проявів. Трициклічні антидепресанти. Посилення реакції непереносимості алкоголю, якщо хворі на лікування Тетурамом, приймають спиртні напої.Спосіб застосування та дозиЛікування призначається після ретельного обстеження хворого та попередження про наслідки та ускладнення. Зазвичай лікування Тетурам проводять у кілька етапів за наступною схемою. Препарат приймається внутрішньо по 150-500 мг двічі на добу. Через 7-10 днів від початку лікування проводять першу дисульфірам-алкогольну пробу (20-30 мл 40% етанол після прийому 500 мг препарату), при слабкій реакції дозу алкоголю збільшують на 10-20 мл (максимальна доза горілки 100-120 мл ). Пробу повторюють через 1-2 дні в стаціонарі та через 3-5 днів амбулаторно з корекцією доз алкоголю та/або препарату за потребою. Надалі можна використовувати підтримуючу дозу 150-200 мг на добу протягом 1-3 років.ПередозуванняСимптоми: грудка, колапс, неврологічні ускладнення. Проводять симптоматичне лікування, спрямоване на відновлення та підтримання функціонального стану серцево-судинної системи, дихальної системи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХворих слід попередити про небезпеку реакції непереносимості спиртних напоїв. Тетурам слід обережно приймати у хворих з нирковою недостатністю або гіпотиреозом, особливо при ризику можливого поєднання з алкоголем. Поліневропатія, що виникає при застосуванні препарату, зникає у разі призначення вітамінів групи В. У разі одночасного застосування з непрямими антикоагулянтами необхідно здійснювати частіший контроль міжнародного нормалізованого відношення та корекцію доз антикоагулянтів, що пов'язано з підвищеним ризиком розвитку кровотечі. Перед застосуванням препарату повністю ліквідувати абстинентні явища. За 1-3 дні слід повністю скасувати прийом снодійних засобів, транквілізаторів, антидепресантів та нейролептиків. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Тетурам протипоказаний під час роботи водіям транспорту та іншим особам, які виконують роботу, що потребує швидких реакцій, точних рухів та концентрації уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. активні речовини: триметазидину дигідрохлорид – 20 мг; 10 шт. - блістери (3, 6); - пачки картонні. 15 шт. - блістери (2,4) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксантний засіб.ФармакокінетикаТриметазидин швидко та практично повністю абсорбується слизовою оболонкою кишечника. Біодоступність становить 90%. Cmax досягається протягом 2 годин і становить (після одноразового перорального прийому 20 мг триметазидину) близько 55 нг/мл. Vd – 4.8 л/кг. Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Зв'язування із білками плазми становить 16%. T1/2 - 4.5-5 год. Виводиться нирками (близько 60% - у незміненому вигляді).ФармакодинамікаЗасіб, що нормалізує енергетичний метаболізм клітин, що зазнали гіпоксії або ішемії. Запобігає зниженню внутрішньоклітинного вмісту АТФ, забезпечує нормальне функціонування мембранних іонних каналів, трансмембранне перенесення іонів калію та натрію та збереження клітинного гомеостазу. Триметазидин уповільнює окислення жирних кислот за рахунок селективного інгібування довголанцюгової 3-кетоацетил-КоА тіолази, що призводить до підвищення окислення глюкози і відновлення сполучення між гліколізом і окислювальним декарбоксилюванням і, як було показано, забезпечує захист міо. Перемикання окислення жирних кислот на окислення глюкози є основою антиангінального дії триметазидина. В експериментальних дослідженнях на тваринах показано, що триметазидин підтримує енергетичний метаболізм серця та нейросенсорних органів у періоди епізодів ішемії; зменшує величину внутрішньоклітинного ацидозу та ступінь змін у трансмембранному іонному потоці, що виникає при ішемії; знижує рівень міграції та інфільтрації полінуклеарних нейтрофілів в ішемічних та реперфузійних тканинах серця, зменшує розмір пошкодження міокарда; при цьому не впливає на гемодинаміку.Показання до застосуванняСтабільна стенокардія - як додаткова терапія при недостатньому терапевтичному ефекті або непереносимості антиангінальної терапії першої лінії.Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до триметазидину.Вагітність та лактаціяТриметазидин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяМожливо: алергічні реакції (в т.ч. висипання на шкірі, свербіж). Рідко: нудота, блювання, гастралгія.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо у дозі 40-60 мг на добу, кратність прийому 2-3 рази на добу. Тривалість терапії встановлюють індивідуально, залежно від клінічної ситуації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТриметазидин не впливає на здатність до керування автомобілем і виконання робіт, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота - 240 мг, кофеїн - 27,5 мг (еквівалентно 30 мг кофеїну моногідрату), парацетамол - 180 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, какао порошок, повідон К-17 (полівінілпіролідон низькомолекулярний), лимонної кислоти моногідрат, кросповідон, тальк, стеарат кальцію. По 6 або 10 таблеток у контурне безосередкове впакування. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування. 1, 2, 3 або 5 контурні безячейкові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. 1, 2, 3, 4, 5, 6 або 10 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. Контурні безячейкові упаковки з рівною кількістю інструкцій з медичного застосування поміщають у ящик або коробку з гофрованого картону. Контурні осередкові упаковки з рівною кількістю інструкцій з медичного застосування поміщають у ящик або коробку з гофрованого картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки світло-коричневого кольору з темними та світлими вкрапленнями, можливими білими плямами, з фаскою та ризиком, із запахом какао.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП+аналгезуючий ненаркотичний засіб+психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота При вживанні абсорбція повна. Під час абсорбції піддається пресистемної елімінації у стінці кишечника та системної у печінці (деацетилюється). Резорбована частина швидко гідролізується холінестеразами та альбумінестеразою, тому період напіввиведення – не більше 15-20 хв. В організмі циркулює (на 75-90% у зв'язку з альбуміном) та розподіляється у тканинах у вигляді аніону саліцилової кислоти. Час досягнення максимальної концентрації – 2 год. Метаболізується переважно у печінці з утворенням 4 метаболітів, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у вигляді саліцилату (60%) та його метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). Швидкість виведення залежить від дози: при прийомі невеликих доз період напіввиведення – 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин. У новонароджених елімінація саліцилатів здійснюється значно повільніше, ніж у дорослих. Парацетамол Абсорбція – висока, максимальна концентрація досягається через 0,5-2 год; максимальна концентрація – 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі також беруть участь ізофермент CYP2E1. Період напіввиведення – 1-4 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незмінному вигляді. У хворих похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується період напіввиведення. Кофеїн При прийомі внутрішньо абсорбція - хороша, відбувається протягом кишечника. Всмоктування відбувається переважно за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації - 50-75 хв після прийому внутрішньо, максимальна концентрація 1,58-1,76 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Об'єм розподілу у дорослих – 0,4-0,6 л/кг, у новонароджених – 0,78-0,92 л/кг. Зв'язок із білками крові (альбумінами) – 25-36%. Метаболізму в печінці піддається понад 90%, у дітей перших років життя – до 10-15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується у параксантин, близько 10% – у теобромін та близько 4% – у теофілін. Ці сполуки згодом деметилюються монометилксантини. а потім метильовані сечові кислоти. Період напіввиведення у дорослих – 3,9-5,3 год (іноді – до 10 год), у новонароджених – 65-130 год, до 4-7 місяців життя знижується до значення як у дорослих. Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незмінному вигляді у дорослих виводиться 1-2%, у новонароджених – до 85%).ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота має жарознижувальну та протизапальну дію, послаблює біль, особливо викликаний запальним процесом, а також помірно пригнічує агрегацію тромбоцитів та тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів у периферичних тканинах. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не надає стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте сприяє нормалізації тонусу судин мозку та прискоренню кровотоку.Показання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної виразності (різного генезу): головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія. артралгія, альгодисменорея. Гарячковий синдром: при гострих респіраторних захворюваннях, у тому числі при грипі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до основних або допоміжних компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, виразка в анамнезі; повне та неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); гемофілія та інші порушення згортання крові; геморагічний діатез, гіпопротромбінемія; авітаміноз К; портальна гіпертензія; тяжка ниркова або печінкова недостатність; хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за NYHA; виражена артеріальна гіпертензія; органічні захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. гострий інфаркт міокарда, атеросклероз);гіпопротеїнемія, тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця; глаукому; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; підвищена нервова збудливість та порушення сну; хірургічні втручання, що супроводжуються рясною кровотечею; одночасний прийом метотрексату в дозі більше 15 мг/тиж; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік (до 15 років - як знеболюючий засіб; до 18 років - при гарячковому синдромі).до 18 років – при гарячковому синдромі).до 18 років – при гарячковому синдромі). З обережністю: Ниркова недостатність легкого та середнього ступеня, печінкова недостатність легкого та середнього ступеня з підвищенням рівня трансаміназ, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жильбера, алкогольне ураження печінки), літній вік, подагра, гіперурикемія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипер. , поліпоз носа, лікарська алергія, алкоголізм, епілепсія та схильність до судомних нападів, хронічна серцева недостатність I-II функціонального класу по NYHA, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, цереброваскулярні захворювання, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна обструктивна метотрексату в дозі менше 15 мг/тиж, супутня терапія антикоагулянтами, одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами,глюкокортикостероїди, антиагреганти, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти в залежності від впливу на органи та системи органів представлені в наступному порядку: часто (≥1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання: рідко – фарингіт. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – зниження апетиту. Порушення психіки: часто – нервозність; нечасто – безсоння; рідко – тривога, ейфоричний настрій, внутрішня напруга. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – тремор парестезії, головний біль; рідко - розлад смаку, розлад уваги, амнезія, порушення координації руху, гіперестезія, біль у ділянці приносових пазух. Порушення органу зору: рідко - порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах. Порушення з боку серця: нечасто – аритмія. Порушення з боку судин: рідко – гіперемія, порушення периферичного кровообігу. Порушення з боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння: рідко – носові кровотечі, гіповентиляція, ринорея. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота та, дискомфорт у животі; нечасто – сухість у роті, діарея, блювання; рідко – відрижка, метеоризм, дисфагія, парестезії в області рота, підвищене слиновиділення. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – гіпергідроз, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко – м'язово-скелетна скутість, біль у шиї, біль у спині м'язові спазми. Загальні розлади: нечасто – втома, підвищена збудливість; рідко – астенія, тяжкість у грудях. Інші: нечасто – збільшення частоти серцевих скорочень.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетилсаліцилова кислота Інші нестероїдні протизапальні препарати Збільшення шкідливого впливу на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори для профілактики нестероїдних протизапальних засобів, індукованих виразок шлунково-кишкового тракту, тому одночасне застосування не рекомендується. Глюкокортикостероїди Збільшення шкідливого впливу на слизову оболонку ШКТ, підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори, особливо у осіб віком від 65 років, тому одночасне застосування не рекомендується. Пероральні антикоагулянти (наприклад, похідні кумарину) Ацетилсаліцилова кислота може потенціювати дію антикоагулянтів. Необхідний клінічний та лабораторний моніторинг часу кровотечі та протромбінового часу. Одночасне застосування не рекомендується. Тромболітики Підвищення ризику кровотечі. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у пацієнтів протягом перших 24 годин після гострого інсульту не рекомендується. Одночасне застосування не рекомендується. Гепарин Підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Інгібітори агрегації тромбоцитів (тіклопідін, парацетамол, клопідогрел, цилостазол) Підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) Одночасне застосування може вплинути на згортання крові або функцію тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотечі в цілому, зокрема шлунково-кишкових кровотеч, тому одночасне застосування не рекомендується. Фенітоїн Ацетилсаліцилова кислота підвищує плазмову концентрацію фенітоїну, що потребує її моніторингу. Вальпроєва кислота Ацетилсаліцилова кислота порушує зв'язок із білками плазми і, отже, може призвести до збільшення її токсичності. Необхідний контроль плазмової концентрації вальпроєвої кислоти. Антагоністи ал'достерону (спіронолактон, канреноат) Ацетилсаліцилова кислота може знизити їхню активність внаслідок порушення екскреції натрію, необхідний належний контроль артеріального тиску. Петлеві діуретики (наприклад, фуросемід) Ацетилсаліцилова кислота може знизити їхню активність внаслідок порушення клубочкової фільтрації, обумовленого інгібуванням синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, необхідно забезпечити достатню регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск, особливо на початку лікування сечогінними препаратами. Гіпотензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори "повільних" кальцієвих каналів) Ацетилсаліцилова кислота може знизити їхню активність внаслідок інгібування синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування може призвести до гострої ниркової недостатності у літніх або зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, необхідно забезпечити адекватну регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск. При одночасному застосуванні з верапамілом слід контролювати час кровотечі. Урикозуричні засоби (наприклад, пробенецид, сул'фінпіразон) Ацетилсаліцилова кислота може знижувати їхню активність за рахунок інгібування тубулярної реабсорбції, що призводить до високої плазмової концентрації ацетилсаліцилової кислоти. Метотрексат ≤ 15 мг/тиж. Ацетилсаліцилова кислота, подібно до всіх нестероїдних протизапальних засобів, знижує тубулярну секрецію метотрексату, підвищуючи його плазмову концентрацію і, таким чином, токсичність. У зв'язку з цим одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів, які отримують високі дози метотрексату. не рекомендується. У пацієнтів, які приймають низькі дози метотрексату, також слід враховувати ризик взаємодії метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо при порушенні функції нирок. При необхідності комбінованої терапії необхідно контролювати загальний аналіз крові, функцію печінки та нирок, особливо в перші дні лікування. Похідні сульфонілсечовини та інсулін Ацетилсаліцилова кислота посилює їхній гіпоглікемічний ефект, тому при прийомі високої дози саліцилатів може знадобитися зниження дози гіпоглікемічних лікарських препаратів. Рекомендується частіше контролювати вміст глюкози у крові. Алкоголь Збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч, одночасного застосування слід уникати. Парацетамол Індуктори мікросомальних ферментів печінки або потенційно гепатотоксичні речовини (наприклад, алкоголь, рифампіцин, ізоніазид, снодійні та протиепілептичні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін) Підвищення токсичності парацетамолу, здатне призвести до ураження печінки навіть за нетоксичних доз парацетамолу, тому слід контролювати функцію печінки. Одночасне застосування не рекомендується. Хлорамфенікол Парацетамол може збільшувати ризик підвищеної концентрації хлорамфеніколу. Одночасне застосування не рекомендується. Зідовудін Парацетамол може збільшувати схильність до розвитку нейтропенії, тому слід контролювати гематологічні показники. Одночасне застосування можливе лише з дозволу лікаря. Пробенецид Пробенецид зменшує кліренс парацетамолу, що потребує зниження дози парацетамолу. Одночасне застосування не рекомендується. Непрямі антикоагулянти Багаторазовий прийом парацетамолу протягом більш як одного тижня збільшує антикоагулянтний ефект. Епізодичний прийом парацетамолу не має значного впливу. Пропантелії та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка Знижують швидкість всмоктування парацетамолу, що може відстрочити чи зменшити швидке полегшення болю. Метоклопрамід та інші препарати, що прискорюють евакуацію зі шлунка Збільшує швидкість всмоктування парацетамолу і, відповідно, ефективність та початок знеболювальної дії. Колестирамін Знижує швидкість всмоктування парацетамолу, тому при необхідності максимальної аналгезії, колістирамін приймають не раніше 1 години після прийому парацетамолу. Кофеїн Снодійні засоби (наприклад, бензодіазепіни, барбітурати, блокатори H1-гістамінових рецепторів) Одночасне застосування може зменшити снодійний ефект або зменшити протисудомний ефект барбітуратів, тому одночасне застосування не рекомендується. При необхідності одночасного застосування комбінацію доцільно приймати вранці. Літій Скасування кофеїну може збільшити плазмову концентрацію літію, оскільки кофеїн збільшує нирковий кліренс літію, тому при відміні кофеїну може знадобитися зниження дози літію. Одночасне застосування не рекомендується. Дисульфірам Пацієнтів, які перебувають на лікуванні дисульфірамом, слід попередити про необхідність не допускати застосування кофеїну, щоб уникнути ризику посилення алкогольного абстинентного синдрому у зв'язку зі стимулюючим дією кофеїну на серцево-судинну та центральну нервову системи. Ефедриноподібні речовини Збільшення ризику розвитку лікарської залежності. Одночасне застосування не рекомендується. Симпатоміметики або левотироксин За рахунок взаємного потенціювання можуть посилювати хронотропний ефект. Одночасне застосування не рекомендується. Теофілін Одночасне застосування знижує екскрецію теофіліну. Антибактеріальні препарати з групи хінолонів, еноксацин та піпемідова кислота, тербінафін, циметидин, флувоксамін та пероральні контрацептиви. Збільшення періоду напіввиведення кофеїну внаслідок інгібування цитохрому Р450 печінки, тому пацієнтам з порушенням функції печінки, порушенням ритму серця та латентною епілепсією слід уникати застосування кофеїну. Нікотин, фенітоїн та фенілпропаноламін Знижують термінальний період напіввиведення кофеїну. Клозапін Кофеїн збільшує сироваткову концентрацію клозапіну, ймовірно, як за рахунок фармакокінетичних, так і фармакодинамічних механізмів. Необхідний контроль сироваткової концентрації клозапіну. Одночасне застосування не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВсередину (під час або після їди, запиваючи достатньою кількістю води при прийомі кожної дози). Дорослим та дітям старше 15 років при головному болі рекомендована доза по 1-2 таблетки, у разі сильного головного болю наступний прийом через 4-6 год. При мігрені рекомендована доза 2 таблетки при появі симптомів, при необхідності повторний прийом через 4-6 годин. Для лікування головного болю та мігрені препарат застосовують не більше 4 днів. При больовому синдромі – 1-2 таблетки; середня добова доза – 3-4 таблетки, максимальна добова доза – 8 таблеток. Препарат не слід приймати більше 5 днів як аналгезуючий лікарський засіб і більше 3 - жарознижувального. Інші дози та схеми застосування встановлюються лікарем. Літні (старші 65 років) У літніх пацієнтів, особливо при низькій масі тіла, слід бути обережними. Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю Вплив порушення функції печінки або нирок на фармакокінетику препарату не вивчався. Враховуючи механізм дії ацетилсаліцилової кислоти та парацетамолу, їх застосування може посилити ниркову та печінкову недостатність. У зв'язку з цим препарат протипоказаний у пацієнтів з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, а при нирковій та печінковій недостатності легкого та середнього ступеня його слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняАцетилсаліцилова кислота При легких інтоксикаціях - запаморочення, шум у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови і сплутаність свідомості. Виникає за плазмової концентрації 150-300 мкг/мл. Лікування – зниження дози або скасування терапії. При концентраціях вище 300 мкг/мл виникає більш важка інтоксикація, що виявляється гіпервентиляцією, лихоманкою, занепокоєнням, кетоацидозом, респіраторним алкалозом та метаболічним ацидозом. Пригнічення центральної нервової системи може призвести до коми, також можуть виникнути серцево-судинний колапс та дихальна недостатність. Найбільший ризик розвитку хронічної інтоксикації відзначається у дітей та осіб похилого віку при прийомі протягом кількох діб понад 100 мг/кг/добу. Лікування При підозрі на надходження понад 120 мг/кг саліцилатів протягом останньої години багаторазово вводять активоване вугілля. При прийомі більше 120 мг/кг саліцилатів слід визначати їхню плазмову концентрацію, хоча спрогнозувати тяжкість передозування лише на підставі цього показника неможливо, необхідно також враховувати клінічні та біохімічні показники. Якщо плазмова концентрація перевищує 500 мкг/мл (350 мкг/мл для дітей віком до 5 років), внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату ефективно видаляє саліцилати з плазми. Якщо плазмова концентрація перевищує 700 мкг/мл (нижчі концентрації у дітей та літніх) або при тяжкому метаболічному ацидозі, терапією вибору є гемодіаліз або гемоперфузія. Парацетамол При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у літніх пацієнтів, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при якій можуть розвинутись блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, цитолітичний гепатит, у зазначених вище випадках - іноді з летальним кінцем. Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. Симптоми: шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту в черевній порожнині та/або абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одночасному введенні дорослим 7,5 г або більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та необоротним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 днів. Лікування Негайна госпіталізація. Визначення кількісного вмісту парацетамолу в плазмі крові перед початком лікування якомога більш ранні терміни після передозування. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найбільш ефективно у перші 8 годин. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його введення. Симптоматичне лікування. Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування та потім – кожні 24 год. Найчастіше активність микросомальных ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів. У дуже важких випадках може знадобитися пересадка печінки. Кофеїн Поширеними симптомами є гастралгія, ажитація, делірій, тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми, зневоднення, прискорене сечовипускання, гіпертензія, головний біль, кров'ю), шум у вухах. При вираженому передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення виявляються тахікардією та аритмією. Лікування Зниження дози або скасування кофеїну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Даний лікарський препарат не слід приймати одночасно з лікарськими препаратами, що містять ацетилсаліцилову кислоту або парацетамол. Подібно до інших засобів для лікування мігрені, до початку лікування передбачуваної мігрені у пацієнтів, яким раніше не виставлявся діагноз мігрень, або тим пацієнтам, у яких мігрень проявляється нетиповими симптомами, слід бути обережним, щоб виключити інші потенційно серйозні неврологічні розлади. Якщо у пацієнтів у ході >20 % нападів мігрені виникає блювота або >50 % нападів їм постільний режим, препарат застосовувати не слід. Якщо мігрень після прийому перших двох таблеток препарату не усувається, необхідно звернутися за медичною допомогою. Препарат не слід застосовувати, якщо протягом щонайменше останніх трьох місяців у пацієнта виникало більше 10 нападів головного болю на місяць. У цьому випадку слід запідозрити головний біль унаслідок надмірного застосування ліків та скасувати лікування. Крім того, пацієнтам слід звернутися за медичною допомогою. Слід бути обережними у пацієнтів з факторами ризику дегідратації, наприклад, з блювотою, діареєм або до, або після великої операції. Через свої фармакодинамічні властивості препарат може маскувати ознаки та симптоми інфекції. Внаслідок вмісту в препараті ацетилсаліцилової кислоти Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з подагрою, порушенням функції нирок або печінки, дегідратацією, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та цукровим діабетом. З огляду на інгібування ацетилсаліцилової кислотою агрегації тромбоцитів препарат може призводити до подовження часу кровотечі під час та після хірургічних втручань (у тому числі невеликих, наприклад, екстракції зуба). Препарат не слід одночасно застосовувати з антикоагулянтами та іншими лікарськими засобами, що порушують згортання крові, без контролю лікаря. За пацієнтами з порушенням зсідання крові слід встановити ретельне спостереження. Слід бути обережними при метро- або менорагії. Якщо у пацієнта на фоні прийому препарату розвивається кровотеча або виразка шлунково-кишкового тракту, необхідно негайно його скасувати. У будь-який момент лікування будь-якими нестероїдними протизапальними засобами можуть виникати потенційно летальні кровотечі, виразки та перфорації ШКТ як з провісниками та важкими шлунково-кишковими ускладненнями в анамнезі, так і без них. Ці ускладнення, як правило, важче виявляються у пацієнтів похилого віку. Алкоголь, глюкокортикостероїди та нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч. Препарат може сприяти розвитку бронхоспазму та виникненню загострення бронхіальної астми (в т.ч. бронхіальна астма, зумовлена ​​непереносимістю анальгетиків) або інших реакцій гіперчутливості. До факторів ризику відносяться бронхіальна астма, сезонний алергічний риніт, поліпоз носа, хронічна обструктивна хвороба легень, хронічні інфекції дихальних шляхів (особливо асоційовані з симптомами, характерними для алергічного риніту). Такі явища також можуть виникати у пацієнтів з алергічними реакціями (наприклад, шкірними, включаючи свербіж та кропив'янку) на інші речовини. У таких пацієнтів рекомендується дотримуватися особливої ​​обережності. Дітям до 18 років не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту як жарознижувальну, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є гіперпірексія, тривала блювота, метаболічний ацидоз, порушення з боку нервової системи та психіки, гепатомегалія та порушення функції печінки, гостра енцефалопатія, порушення дихання, судоми, кома. Ацетилсаліцилова кислота може спотворювати результати лабораторних аналізів функції щитовидної залози внаслідок хибнопозитивної низької концентрації левотироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3). Внаслідок вмісту в препараті парацетамолу Слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки або алкогольною залежністю. Ризик отруєння парацетамолом підвищується у пацієнтів, які приймають інші потенційно гепатотоксичні лікарські препарати або лікарські препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, рифампіцин, ізоіїазид, хлорамфенікол, снодійні та протисудомні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоін). Пацієнти з алкоголізмом в анамнезі входять до особливої ​​групи ризику ураження печінки. При застосуванні препарату можуть розвиватися серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, які можуть призводити до летального результату. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки серйозних реакцій шкіри. Прийом препарату повинен бути припинений при перших проявах реакцій шкіри або будь-яких інших ознак гіперчутливості. Внаслідок вмісту в препараті кофеїну Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з подагрою, гіпертиреозом та аритмією. При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та. у деяких випадках, почастішання серцебиття. Вплив на лабораторні дослідження Високі дози ацетилсаліцилової кислоти можуть спотворювати результати низки клініко-біохімічних лабораторних досліджень. Застосування парацетамолу може вплинути на результати визначення сечової кислоти за методом фосфорновольфрамової кислоти та глікемії глюкозооксидазним/пероксидазним методом. Кофеїн може звертати ефекти дипіридамолу на кровотік у міокарді, спотворюючи таким чином результати цього дослідження. Під час проведення дослідження необхідно протягом 8-12 год утриматися від прийому кофеїну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження з вивчення впливу здатність керувати транспортними засобами, механізмами не проводились. При виникненні таких небажаних реакцій, як запаморочення або сонливість, слід утриматися від цих видів діяльності та повідомити про це лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацетилсаліцилова кислота 240 мг, парацетамол 180 мг, кофеїн 30 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні. 10 шт. - Упаковки коміркові контурні.Фармакотерапевтична групаКомбінований лікарський засіб. Ацетилсаліцилова кислота; володіє жарознижувальною та протизапальною дією, послаблює біль, особливо спричинений запальним процесом, а також помірно пригнічує агрегацію тромбоцитів та тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення. Кофеїн; підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на ЦНС, проте сприяє нормалізації тонусу судин мозку та прискоренню кровотоку. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну і вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі і слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів у периферичних тканинах.Клінічна фармакологіяАналгетик-антипіретик комбінованого складу.Показання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної виразності (різного генезу): головний біль; мігрень; зубний біль; невралгія; міалгія; артралгія; Альгодисменорея. Гарячковий синдром: при ГРЗ; при грипіПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; "аспіринова" астма; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз K; ниркова недостатність; І та ІІІ триместри вагітності; період лактації (грудне вигодовування); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; виражена артеріальна гіпертензія; тяжкий перебіг ІХС; глаукому; підвищена збудливість; порушення сну; хірургічні втручання, що супроводжуються кровотечею; дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей з гіпертермією на фоні вірусних захворювань). З обережністю: ;подагра, захворювання печінки.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування в І та ІІІ триместрах вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Ацетилсаліцилова кислота має тератогенну дію; при застосуванні в І триместрі вагітності призводить до пороку розвитку – розщеплення верхнього піднебіння; у III триместрі – до гальмування родової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), до закриття артеріальної протоки у плода, що спричиняє гіперплазію легеневих судин та гіпертензію у судинах малого кола кровообігу. Виділяється із грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини внаслідок порушення функції тромбоцитів. Застосування у дітей Дітям до 15 років не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки.Побічна діяЗ боку травної системи: ; гастралгія, нудота, блювання, гепатотоксичність, ерозивно-виразкові ураження ШКТ. З боку сечовидільної системи: ;нефротоксичність, Алергічні реакції: шкірні прояви, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, бронхоспазм. З боку серцево-судинної системи:; тахікардія, підвищення АТ, При тривалому застосуванні: запаморочення, головний біль, порушення зору, шум у вухах, зниження агрегації тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічний синдром (в т.ч. носова кровотеча, кровоточивість ясен, пурпуру), ураження нирок з папілярним некрозом; глухота; синдром Рейє у дітей (гіперпірексія, метаболічний ацидоз, порушення нервової системи та психіки, блювання, порушення функції печінки).Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію; гепарину, непрямих антикоагулянтів, резерпіну, стероїдних гормонів та гіпоглікемічних лікарських засобів. Одночасне призначення з іншими НПЗЗ, метотрексатом збільшує ризик розвитку побічних ефектів. Зменшує ефективність спіронолактону, фуросеміду, гіпотензивних лікарських засобів, а також протиподагричних лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти. Барбітурати, рифампіцин, саліциламід, протиепілептичні лікарські засоби та інші стимулятори мікросомального окислення сприяють утворенню токсичних метаболітів парацетамолу, що впливають на функцію печінки. Метоклопрамід ;прискорює всмоктування парацетамолу. Під впливом парацетамолу T1/2; хлорамфенікола; збільшується в 5 разів. При повторному прийомі парацетамол може посилити дію антикоагулянтів (похідних дикумарину). Одночасний прийом парацетамолу і; етанолу; підвищує ризик розвитку гепатотоксичних ефектів. Кофеїн прискорює всмоктування; ерготаміну.Спосіб застосування та дозиВсередину (під час або після їди) приймають кожні 4 год. У середньому приймають 3-4 рази на добу. Максимальна частота прийому – 8 разів на добу. Курс лікування – не більше 7-10 днів. При порушенні функції нирок або печінки; перерва між прийомами - не менше 6 годин. Препарат не слід приймати більш ніж 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. Інші дози та схеми застосування встановлює лікар.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДітям не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Оскільки ацетилсаліцилова кислота уповільнює згортання крові, то пацієнт, якщо він має хірургічне втручання, повинен заздалегідь попередити лікаря про прийом препарату. Пацієнтам з підвищеною чутливістю або з астматичними реакціями на саліцилати або їх похідні ацетилсаліцилову кислоту можна призначати лише з дотриманням спеціальних запобіжних заходів (в умовах служби невідкладної допомоги). Ацетилсаліцилова кислота у низьких дозах зменшує виведення сечової кислоти. У пацієнтів з відповідною схильністю це може часом спровокувати напад подагри. Під час лікування слід відмовитись від вживання етанолу (підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: доксазозину мезилату у перерахунку на доксазозин – 2 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 27,5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 85,2743 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) – 2,4 мг, магнію стеарат – 1,2 мг, натрію лаурилсульфат – 1,2 мг. По 10, 14 або 15 таблеток у контурну коміркову упаковку. 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток, 1 контурна коміркова упаковка по 14 таблеток, 2 контурні коміркові упаковки по 15 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАльфа 1 – адреноблокатор.ФармакокінетикаПісля вживання в терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується, абсорбція - 80-90% (одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування на 1 год.). Максимальна концентрація у плазмі крові створюється через 3 год. При вечірньому прийомі час досягнення максимальної концентрації подовжується до 5 год. Біодоступність – 60-70% (пресистемний. метаболізм). Зв'язок із білками плазми крові – близько 98%. Виведення з плазми відбувається в 2 фази, з кінцевим періодом напіввиведення 19-22 години, що дозволяє приймати препарат один раз на добу. Доксазозин інтенсивно метаболізується в печінці шляхом диметилування та гідроксилування. У пацієнтів з порушеною функцією печінки, а також прийому препаратів, здатних змінювати "печінковий" метаболізм, може порушуватися процес біотрансформації препарату. Основне виведення через кишечник (63-65% у вигляді метаболітів та близько 5% - у незмінному вигляді). Нирками виводиться 10%. Дослідження фармакокінетики доксазозину у літніх хворих та у хворих із захворюваннями нирок не виявили суттєвих фармакокінетичних відмінностей.ФармакодинамікаДоксазозин є селективним конкурентним блокатором постсинаптичних альфа1-адренорецепторів (спорідненість до альфа1-рецепторів у 600 разів вище, ніж до альфа2), знижує загальний периферичний судинний опір, попереджає вазоконстрикцію, що викликається катехоламінами, що в розвитку рефлекторної тахікардії Знижує перед- та постнавантаження. Після одноразового прийому внутрішньо зниження артеріального тиску розвивається поступово, максимальний ефект розвивається через 2-6 годин і зберігається протягом 24 годин. У хворих на артеріальну гіпертензію АТ при лікуванні препаратом було однаково в положенні "стоячи" і "лежачи". Ефективний при артеріальній гіпертензії; у тому числі, що супроводжується метаболічними порушеннями (ожиріння, зниження толерантності до глюкози). Знижує ризик розвитку ішемічну хворобу серця. Прийом препарату у пацієнтів із нормальним рівнем АТ не супроводжується зниженням АТ. При тривалому застосуванні доксазозину у хворих розвивається толерантність. У період лікування доксазозином спостерігається зниження концентрації у плазмі тригліцеридів, загального холестерину. Одночасно відзначається деяке зростання (на 4 -13%) коефіцієнта ліпопротеїдів високої густини/загальний холестерин. При тривалому лікуванні доксазозином спостерігається регресія гіпертрофії лівого шлуночка, пригнічення агрегації тромбоцитів та підвищення вмісту у тканинах активності плазміногену. У зв'язку з тим, що доксазозин блокує альфа1-адренорецептори, розташовані в стромі та капсулі передміхурової залози та в шийці сечового міхура, відбувається зниження опору та тиску в сечівнику, зменшення опору внутрішнього сфінктера.Тому застосування доксазозину у хворих з симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) призводить до значного поліпшення показників уродінаміки та зменшення проявів симптомів захворювання. Чинить ефект у 66 - 71% хворих, початок дії - через 1-2 тижні лікування, максимум - після 14 тижнів, ефект зберігається протягом тривалого часу.Показання до застосуванняДоброякісна гіперплазія передміхурової залози: як за наявності артеріальної гіпертензії, і при нормальному рівні АТ. Артеріальна гіпертензія: у комбінації з іншими гіпотензивними засобами, такими як тіазидні діуретики, бета-адреноблокатори, блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) або інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до доксазозину, інших похідних хіназоліну або будь-якого з допоміжних компонентів препарату. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: У хворих з порушенням функції печінки, мітральним та аортальним стенозом, при схильності до артеріальної гіпотензії (ортостатичні порушення регуляції кровообігу).Вагітність та лактаціяДо цього часу досвід застосування доксазозину у хворих на артеріальну гіпертензію під час вагітності та в період годування груддю недостатній. Тому, незважаючи на відсутність тератогенного та ембріотоксичного ефектів за даними експериментальних досліджень, Урокард може застосовуватися під час вагітності та в період годування груддю лише після ретельного зважування лікарем співвідношення користь/ризик для матері та ризику для плода/дитини.Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів характеризується часто (>1%), нечасто (>0,1% 0,01% Серцево-судинна система: часто – прискорене серцебиття, периферичні набряки; нечасто – ортостатична гіпотензія, непритомні стани – феномен “першої дози”, аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда. Центральна та периферична нервова система: часто – головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, порушення сну; нечасто - "кошмарні" сновидіння, дисфорія, погіршення пам'яті; рідко – депресія, парастезії. Органи почуттів: часто – порушення акомодації, фотофобія, порушення сльозовиділення, шум у вухах, порушення смакових відчуттів, рідко – нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт. Сечостатева система: часто – часте сечовипускання, затримка еякуляції; нечасто – дизурія; рідко – імпотенція, пріапізм. Інші: часто - астенія, біль у грудній клітці; нечасто – кашель, носові кровотечі, алопеція, м'язові болі, м'язова слабкість, суглобові болі, подагра, почервоніння шкіри обличчя; рідко – підвищене потовиділення, зниження температури тіла у пацієнтів похилого віку. При хірургічному лікуванні катаракти або на тлі попереднього лікування тамсулозином, у деяких пацієнтів може розвинутись синдром атонічної райдужної оболонки. Лабораторні показники: нечасто – гіпокаліємія; рідко – транзиторне підвищення активності ферментів печінки, гіпоглікемія, лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – еритроцитопенія, уремія, креатинінемія.Взаємодія з лікарськими засобамиДоксазозин посилює гіпотензивний ефект антигіпертензивних засобів (при використанні комбінації з ними потрібна корекція дози). Не відмічено несприятливої ​​взаємодії при одночасному застосуванні доксазозину та тіазидних діуретиків, фуросеміду, бета-адреноблокаторів, БМКК, інгібіторів АПФ, антибактеріальних засобів, гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування, непрямих антикоагулянтів та урикозуричних засобів. Препарат не впливає на рівень зв'язування з білками плазми крові ді-, токсину, фенітоїну. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомального окиснення в печінці (етанол, барбітурати, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) можливе підвищення ефективності доксазозину, а з інгібіторами (циметидин) зниження. Нестероїдні протизапальні препарати (особливо індометацин), естрогени та симпатоміметичні засоби можуть знижувати гіпотензивний ефект доксазозину. Усуваючи альфа-адреностимулюючі ефекти епінефрину, доксазозин може призводити до розвитку тахікардії та артеріальної гіпотензії. Супутнє застосування з похідними сульфонілпіперазину (селективними інгібіторами ФДЕ 5) такими як силденафіл, тадалафіл, варденафіл може призвести до розвитку гіпотензії.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати один раз на день (вранці або ввечері), незалежно від їди, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю води. При лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози початкова доза - 1 мг/добу (1/2 таблетки по 2 мг) для того, щоб мінімізувати можливість розвитку ортостатичної гіпотензії та/або непритомності. При необхідності залежно від показників уродінаміки та наявності симптомів ДГПЗ збільшують дозу (з інтервалом 1-2 тижні) до 2-4 мг/добу. Максимально допустимою дозою є 8 мг на добу. Рекомендована підтримуюча доза – 2-4 мг/добу. При лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію початкова доза препарату становить 1 мг (1/2 таблетки по 2 мг) на добу перед сном. Після прийому першої дози хворий повинен перебувати у ліжку протягом 6-8 годин. Це потрібно у зв'язку з можливістю розвитку феномену "першої дози", особливо вираженої на тлі попереднього прийому діуретиків. При недостатності терапевтичного ефекту добову дозу можна збільшити до 2 мг через 1-2 тижні. Надалі через кожні 1-2 тижні дозу можна збільшити на 2 мг. У переважної більшості хворих оптимальний терапевтичний ефект досягається при дозі 8 мг на добу. Максимальну добову дозу препарату 16 мг на добу перевищувати не можна. Після досягнення стійкого терапевтичного ефекту дозу зазвичай знижують (середня терапевтична доза при підтримуючій терапії зазвичай дорівнює 2-4 мг на добу). Урокард приймають довго. Тривалість лікування визначає лікар.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, іноді супроводжується непритомністю. Лікування: хворого необхідно помістити в горизонтальне положення, підняти ноги та провести заходи щодо заповнення об'єму циркулюючої крові. Симптоматична терапія. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливу обережність необхідно виявляти при застосуванні препарату Урокард у хворих з порушеннями функції печінки, особливо у випадках, коли застосовують одночасно препарати, здатні змінювати "печінковий" метаболізм (наприклад, етанол, барбітурати, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти, циметидин). У випадках погіршення показників функціонального стану печінки препарат негайно скасовують. З метою запобігання ортостатичних реакцій хворі повинні уникати несподіваних та різких змін положення тіла (перехід із положення "лежачи" в положення "СТОЯ"). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що препарат Урокард здатний викликати ортостатичні реакції на початку лікування або в період підвищення доз, хворим доцільно утримуватися від усіх потенційно небезпечних видів діяльності, зокрема від керування автотранспортом, іншими транспортними засобами та механізмами. Прийом алкоголю здатний посилювати небажані реакції.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: доксазозину мезилату у перерахунку на доксазозин – 4 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 55,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 170,5486 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) – 4,8 мг, магнію стеарат – 2,4 мг, натрію лаурилсульфат – 2,4 мг. По 10, 14 або 15 таблеток у контурну коміркову упаковку. 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток, 1 контурна коміркова упаковка по 14 таблеток, 2 контурні коміркові упаковки по 15 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАльфа 1 – адреноблокатор.ФармакокінетикаПісля вживання в терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується, абсорбція - 80-90% (одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування на 1 год.). Максимальна концентрація у плазмі крові створюється через 3 год. При вечірньому прийомі час досягнення максимальної концентрації подовжується до 5 год. Біодоступність – 60-70% (пресистемний. метаболізм). Зв'язок із білками плазми крові – близько 98%. Виведення з плазми відбувається в 2 фази, з кінцевим періодом напіввиведення 19-22 години, що дозволяє приймати препарат один раз на добу. Доксазозин інтенсивно метаболізується в печінці шляхом диметилування та гідроксилування. У пацієнтів з порушеною функцією печінки, а також прийому препаратів, здатних змінювати "печінковий" метаболізм, може порушуватися процес біотрансформації препарату. Основне виведення через кишечник (63-65% у вигляді метаболітів та близько 5% - у незмінному вигляді). Нирками виводиться 10%. Дослідження фармакокінетики доксазозину у літніх хворих та у хворих із захворюваннями нирок не виявили суттєвих фармакокінетичних відмінностей.ФармакодинамікаДоксазозин є селективним конкурентним блокатором постсинаптичних альфа1-адренорецепторів (спорідненість до альфа1-рецепторів у 600 разів вище, ніж до альфа2), знижує загальний периферичний судинний опір, попереджає вазоконстрикцію, що викликається катехоламінами, що в розвитку рефлекторної тахікардії Знижує перед- та постнавантаження. Після одноразового прийому внутрішньо зниження артеріального тиску розвивається поступово, максимальний ефект розвивається через 2-6 годин і зберігається протягом 24 годин. У хворих на артеріальну гіпертензію АТ при лікуванні препаратом було однаково в положенні "стоячи" і "лежачи". Ефективний при артеріальній гіпертензії; у тому числі, що супроводжується метаболічними порушеннями (ожиріння, зниження толерантності до глюкози). Знижує ризик розвитку ішемічну хворобу серця. Прийом препарату у пацієнтів із нормальним рівнем АТ не супроводжується зниженням АТ. При тривалому застосуванні доксазозину у хворих розвивається толерантність. У період лікування доксазозином спостерігається зниження концентрації у плазмі тригліцеридів, загального холестерину. Одночасно відзначається деяке зростання (на 4 -13%) коефіцієнта ліпопротеїдів високої густини/загальний холестерин. При тривалому лікуванні доксазозином спостерігається регресія гіпертрофії лівого шлуночка, пригнічення агрегації тромбоцитів та підвищення вмісту у тканинах активності плазміногену. У зв'язку з тим, що доксазозин блокує альфа1-адренорецептори, розташовані в стромі та капсулі передміхурової залози та в шийці сечового міхура, відбувається зниження опору та тиску в сечівнику, зменшення опору внутрішнього сфінктера.Тому застосування доксазозину у хворих з симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) призводить до значного поліпшення показників уродінаміки та зменшення проявів симптомів захворювання. Чинить ефект у 66 - 71% хворих, початок дії - через 1-2 тижні лікування, максимум - після 14 тижнів, ефект зберігається протягом тривалого часу.Показання до застосуванняДоброякісна гіперплазія передміхурової залози: як за наявності артеріальної гіпертензії, і при нормальному рівні АТ. Артеріальна гіпертензія: у комбінації з іншими гіпотензивними засобами, такими як тіазидні діуретики, бета-адреноблокатори, блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) або інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до доксазозину, інших похідних хіназоліну або будь-якого з допоміжних компонентів препарату. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: У хворих з порушенням функції печінки, мітральним та аортальним стенозом, при схильності до артеріальної гіпотензії (ортостатичні порушення регуляції кровообігу).Вагітність та лактаціяДо цього часу досвід застосування доксазозину у хворих на артеріальну гіпертензію під час вагітності та в період годування груддю недостатній. Тому, незважаючи на відсутність тератогенного та ембріотоксичного ефектів за даними експериментальних досліджень, Урокард може застосовуватися під час вагітності та в період годування груддю лише після ретельного зважування лікарем співвідношення користь/ризик для матері та ризику для плода/дитини.Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів характеризується часто (>1%), нечасто (>0,1% 0,01% Серцево-судинна система: часто – прискорене серцебиття, периферичні набряки; нечасто – ортостатична гіпотензія, непритомні стани – феномен “першої дози”, аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда. Центральна та периферична нервова система: часто – головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, порушення сну; нечасто - "кошмарні" сновидіння, дисфорія, погіршення пам'яті; рідко – депресія, парастезії. Органи почуттів: часто – порушення акомодації, фотофобія, порушення сльозовиділення, шум у вухах, порушення смакових відчуттів, рідко – нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт. Сечостатева система: часто – часте сечовипускання, затримка еякуляції; нечасто – дизурія; рідко – імпотенція, пріапізм. Інші: часто - астенія, біль у грудній клітці; нечасто – кашель, носові кровотечі, алопеція, м'язові болі, м'язова слабкість, суглобові болі, подагра, почервоніння шкіри обличчя; рідко – підвищене потовиділення, зниження температури тіла у пацієнтів похилого віку. При хірургічному лікуванні катаракти або на тлі попереднього лікування тамсулозином, у деяких пацієнтів може розвинутись синдром атонічної райдужної оболонки. Лабораторні показники: нечасто – гіпокаліємія; рідко – транзиторне підвищення активності ферментів печінки, гіпоглікемія, лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – еритроцитопенія, уремія, креатинінемія.Взаємодія з лікарськими засобамиДоксазозин посилює гіпотензивний ефект антигіпертензивних засобів (при використанні комбінації з ними потрібна корекція дози). Не відмічено несприятливої ​​взаємодії при одночасному застосуванні доксазозину та тіазидних діуретиків, фуросеміду, бета-адреноблокаторів, БМКК, інгібіторів АПФ, антибактеріальних засобів, гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування, непрямих антикоагулянтів та урикозуричних засобів. Препарат не впливає на рівень зв'язування з білками плазми крові ді-, токсину, фенітоїну. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомального окиснення в печінці (етанол, барбітурати, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) можливе підвищення ефективності доксазозину, а з інгібіторами (циметидин) зниження. Нестероїдні протизапальні препарати (особливо індометацин), естрогени та симпатоміметичні засоби можуть знижувати гіпотензивний ефект доксазозину. Усуваючи альфа-адреностимулюючі ефекти епінефрину, доксазозин може призводити до розвитку тахікардії та артеріальної гіпотензії. Супутнє застосування з похідними сульфонілпіперазину (селективними інгібіторами ФДЕ 5) такими як силденафіл, тадалафіл, варденафіл може призвести до розвитку гіпотензії.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати один раз на день (вранці або ввечері), незалежно від їди, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю води. При лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози початкова доза - 1 мг/добу (1/2 таблетки по 2 мг) для того, щоб мінімізувати можливість розвитку ортостатичної гіпотензії та/або непритомності. При необхідності залежно від показників уродінаміки та наявності симптомів ДГПЗ збільшують дозу (з інтервалом 1-2 тижні) до 2-4 мг/добу. Максимально допустимою дозою є 8 мг на добу. Рекомендована підтримуюча доза – 2-4 мг/добу. При лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію початкова доза препарату становить 1 мг (1/2 таблетки по 2 мг) на добу перед сном. Після прийому першої дози хворий повинен перебувати у ліжку протягом 6-8 годин. Це потрібно у зв'язку з можливістю розвитку феномену "першої дози", особливо вираженої на тлі попереднього прийому діуретиків. При недостатності терапевтичного ефекту добову дозу можна збільшити до 2 мг через 1-2 тижні. Надалі через кожні 1-2 тижні дозу можна збільшити на 2 мг. У переважної більшості хворих оптимальний терапевтичний ефект досягається при дозі 8 мг на добу. Максимальну добову дозу препарату 16 мг на добу перевищувати не можна. Після досягнення стійкого терапевтичного ефекту дозу зазвичай знижують (середня терапевтична доза при підтримуючій терапії зазвичай дорівнює 2-4 мг на добу). Урокард приймають довго. Тривалість лікування визначає лікар.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, іноді супроводжується непритомністю. Лікування: хворого необхідно помістити в горизонтальне положення, підняти ноги та провести заходи щодо заповнення об'єму циркулюючої крові. Симптоматична терапія. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливу обережність необхідно виявляти при застосуванні препарату Урокард у хворих з порушеннями функції печінки, особливо у випадках, коли застосовують одночасно препарати, здатні змінювати "печінковий" метаболізм (наприклад, етанол, барбітурати, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти, циметидин). У випадках погіршення показників функціонального стану печінки препарат негайно скасовують. З метою запобігання ортостатичних реакцій хворі повинні уникати несподіваних та різких змін положення тіла (перехід із положення "лежачи" в положення "СТОЯ"). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що препарат Урокард здатний викликати ортостатичні реакції на початку лікування або в період підвищення доз, хворим доцільно утримуватися від усіх потенційно небезпечних видів діяльності, зокрема від керування автотранспортом, іншими транспортними засобами та механізмами. Прийом алкоголю здатний посилювати небажані реакції.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: густий екстракт кореневищ з корінням валеріани 20 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні. 50 шт. - банки темного скла (1); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Викликає помірно виражений седативний ефект. Дія обумовлена ​​вмістом ефірної олії, більшу частину якої складає складний ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти. Седативними властивостями володіють також валепотріати та алкалоїди – валерин та хотенін. Валеріана полегшує настання природного сну. Седативний ефект проявляється повільно, але досить стабільно. Валеріанова кислота і валепотріати мають слабку спазмолітичну дію. Крім того, комплекс біологічно активних речовин валеріани лікарської має жовчогінну дію, посилює секреторну активність слизової оболонки ШКТ, уповільнює серцевий ритм і розширює коронарні судини. Регуляція серцевої діяльності опосередковується через нейрорегуляторні механізми та прямий вплив на автоматизм та систему серця, що проводить.Лікувальна дія проявляється при систематичному та тривалому курсовому лікуванні.Клінічна фармакологіяСедативний препарат рослинного походження.Показання до застосуванняСтан збудження; розлади сну, пов'язані з перезбудженням; мігрень; легкі функціональні порушення з боку серцево-судинної та травної системи (як правило, у складі комбінованої терапії).Побічна діяВ окремих випадках: реакції підвищеної чутливості; при застосуванні у високих дозах – млявість, пригніченість, слабкість, зниження працездатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, потенціюється їхня дія.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Доза визначається індивідуально, залежно від застосовуваної лікарської форми та віку пацієнта.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: ментолу рацемічного розчину в ментил ізовалераті 60 мг. 10 шт. - Упаковки коміркові контурні.Опис лікарської формиПігулки під'язикові.Фармакотерапевтична групаЧинить седативну дію, має помірну рефлекторну судиннорозширювальну дію, обумовлену подразненням чутливих нервових закінчень. Стимулює вироблення та звільнення енкефалінів, ендорфінів та інших пептидів, гістаміну, кінінів (за рахунок подразнення рецепторів слизової оболонки), які беруть активну участь у регуляції проникності судин, формуванні больових відчуттів. При сублінгвальному прийомі терапевтичний ефект у середньому настає через 5 хв, причому до 70% препарату вивільняється протягом 3 хв.Клінічна фармакологіяПрепарат з рефлекторною судинорозширювальною дією.Показання до застосуванняЧинить седативну дію, має помірну рефлекторну судиннорозширювальну дію, обумовлену подразненням чутливих нервових закінчень. Стимулює вироблення та звільнення енкефалінів, ендорфінів та інших пептидів, гістаміну, кінінів (за рахунок подразнення рецепторів слизової оболонки), які беруть активну участь у регуляції проникності судин, формуванні больових відчуттів. При сублінгвальному прийомі терапевтичний ефект у середньому настає через 5 хв, причому до 70% препарату вивільняється протягом 3 хв.Протипоказання до застосуванняГіперчутливістьПобічна діяНудота, сльозотеча, запаморочення.Спосіб застосування та дозиТаблетки – сублінгвально, по 1 таб. 2-3 рази на добу. Кратність та тривалість прийому визначається залежно від ефективності лікування. За відсутності або недостатньої виразності терапевтичного ефекту протягом найближчих 5-10 хв після прийому необхідне призначення іншої терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід призначати з обережністю хворим на цукровий діабет (для лікарських форм, що містять цукор).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПолівінокс (вінілін) 50 г або 100 г. По 50 г або 100 г у флакони оранжевого або коричневого скла або в ламінатних тубах. Кожен флакон або тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГуста, в'язка рідина світло-жовтого кольору із специфічним запахом. На повітрі не густіє і не висихає.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаМає антисептичну дію, сприяє очищенню ран, регенерації тканин та епітелізації. При прийомі внутрішньо діє як обволікаючий, протизапальний та бактеріостатичне засіб, знижує секрецію, кислотність та протеолітичну активність шлункового соку. Знижує моторну активність кишківника.Показання до застосуванняЗовнішньо: фурункули, карбункули, трофічні виразки, гнійні рани, мастит, рани м'яких тканин, опіки та обмороження. Внутрішньо: у комплексному лікуванні ерозивно-виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, загострення хронічних гастритів із підвищеною секреторною функцією шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; захворювання печінки, жовчного міхура та нирок; дитячий вік до 18 років; вагітність; період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо: Вікова категорія пацієнтів: дорослі. Per se (у чистому вигляді), так і у вигляді 20% розчину в різних рослинних та мінеральних оліях, а також у вигляді мазі для змочування серветок та безпосереднього нанесення на уражені ділянки 2-3 рази на день. Курс лікування від 5 до 18 днів, залежно від тяжкості захворювання. Особливості дії лікарського засобу при першому прийомі або при його відміні відсутні. Особливості медичного застосування лікарського препарату дорослими, які мають хронічні захворювання, відсутні. Застосування препарату у дитячому віці протипоказане. Всередину: 1 раз на день через 5-6 годин після останнього прийому їжі (рекомендується легка вечеря о 18 годині та прийом препарату о 23-24 годині). При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки – 1 чайна ложка в перший день, у наступні дні – no 1 десертній ложці; курс – 16-20 днів. При гастритах з підвищеною секреторною функцією – 1 чайна ложка в перший день, далі – по 1 десертній ложці через день, курс – 10-12 днів.ПередозуванняДані щодо передозування препарату відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНемає відомостей. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРідина: Активна речовина: Полівінокс (вінілін) – 50 г або 100 г, 9 кг або 18 кг. По 50 і 100 г препарату у флакони темного скла, закупорені поліетиленовими пробками і кришками, що нагвинчуються. По 50 і 100 г препарату у флакони або банки полімерні з поліетилену або пластику, закупорені пробками поліетиленовими або пластмасовими, або полімерними та нагвинчувані пластмасовими або поліетиленовими кришками; або закупорені засобами закупорювальними поліетиленовими або полімерними. По 50 і 100 г препарату у флакони з поліетиленгерефталату, закупорені ковпачками полімерними гвинтовими. Кожен флакон банку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. Допускається повний текст інструкції наносити на пачку. Допускається упаковка без пачки по 40 флаконів, банок по 50 г або по 30 флаконів, банок по 100 г з рівною кількістю інструкцій із застосування в коробку з гофрованого картону (для стаціонарів). По 9, 18 кг в каністри поліетиленові, закупорені поліетиленовими кришками, що нагвинчуються (для стаціонарів). По 9, 18 кг у бутлі скляні з гвинтовою горловиною, закупорені скляними пробками притертими або пластмасовими кришками нагвинчуються з прокладками пластмасовими (для стаціонарів). По 6, 9, 12 і 30 сулій по 9 або 18 кг з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у ящик з гофрованого картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиГуста, в'язка рідина світло-жовтого кольору з характерним запахом. На повітрі не густіє і не висихає.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаНемає відомостей.ФармакодинамікаМає антисептичну дію, сприяє очищенню ран, регенерації тканин та епітелізації. При прийомі внутрішньо діє як обволікаючий, протизапальний та бактеріостатичний засіб.ІнструкціяЗовнішньо: для змочування серветок та безпосереднього нанесення на ранову поверхню у достатній кількості 2-3 рази на день. Курс лікування від 5 до 18 днів, залежно від тяжкості захворювання. Внутрішньо: 1 раз на день через 5-6 годин після останнього прийому їжі (рекомендується легка вечеря о 18 годині та прийом препарату о 23-24 годині). При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки: 1 чайна ложка у перший день, у наступні дні – по 1 десертній ложці, курс лікування – 16-20 днів. При гастритах із підвищеною секреторною функцією: 1 чайна ложка у перший день, далі – по 1 десертній ложці через день, курс – 10-12 днів.Показання до застосуванняЗовнішньо: фурункули, карбункули, трофічні виразки, гнійні рани, мастит, рани м'яких тканин, опіки, обмороження. Всередину у комплексному лікуванні ерозивно-виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, загострення хронічних гастритів із підвищеною секреторною функцією шлунка.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до полівіноксу; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років; захворювання печінки, жовчного міхура та нирок.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.ПередозуванняПро випадки передозування не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему