Северная звезда НАО

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 10 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 10 мг. Пігулки 60 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 60 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 40 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки містять активну речовину: бетагістину дигідрохлорид 16 мг. 30 шт. у контурній комірковій упаковці.Фармакотерапевтична групаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та H3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на H3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором H3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.ФармакокінетикаАбсорбується швидко. Зв'язування з білками плазми – низьке. Cmax у плазмі крові досягається через 3 години. T1/2 становить 3-4 години.ІнструкціяВсередину, під час їжі.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження. синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання. хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняДіти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: виразкова хвороба шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі), феохромоцитома, бронхіальна астма. Зазначених хворих слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату при вагітності та в період лактації. У зв'язку з цим не рекомендується прийом вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування. Діти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Побічна діяШлунково-кишкові розлади, поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висипання, свербіж, кропив'янка), набряку Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Пігулки 16 мг: 1/2-1 таб. 3 рази на добу. Поліпшення зазвичай спостерігається вже на початку терапії. Стабільний терапевтичний ефект настає після двох тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість прийому препарату підбирається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки містять активну речовину: бетагістину дигідрохлорид 16 мг. 60 шт. у контурній комірковій упаковці.Фармакотерапевтична групаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та H3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на H3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором H3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.ФармакокінетикаАбсорбується швидко. Зв'язування з білками плазми – низьке. Cmax у плазмі крові досягається через 3 години. T1/2 становить 3-4 години.ІнструкціяВсередину, під час їжі.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження. синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання. хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняДіти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: виразкова хвороба шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі), феохромоцитома, бронхіальна астма. Зазначених хворих слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату при вагітності та в період лактації. У зв'язку з цим не рекомендується прийом вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування. Діти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Побічна діяШлунково-кишкові розлади, поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висипання, свербіж, кропив'янка), набряку Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Пігулки 16 мг: 1/2-1 таб. 3 рази на добу. Поліпшення зазвичай спостерігається вже на початку терапії. Стабільний терапевтичний ефект настає після двох тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість прийому препарату підбирається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 229.5 мг, лактоза (цукор молочний) – 71.25 мг, лимонна кислота – 7.5 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 17.4 мг, тальк – 5.25 мг, 3 ат . , крохмаль 1500 (прежелатинізований крохмаль) – 9 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 30 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні. 30 шт. - флакони полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату. Бетагістин діє головним чином на гістамінові Н1- та Н3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на Н3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором Н3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.ФармакокінетикаАбсорбується швидко, рівень зв'язування з білками плазми - низький. C max ;у плазмі крові через 3 год. Т1/2; - 3-4 год. Практично повністю виводиться нирками у вигляді метаболіту (2-піридилуцтової кислоти) протягом 24 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження; синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання; хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняВагітність (у зв'язку з відсутністю даних); період лактації (у зв'язку з відсутністю даних); вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки (в т.ч. в анамнезі), феохромоцитомі, бронхіальній астмі. Пацієнтів із зазначеними захворюваннями слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату при вагітності та в період лактації. У зв'язку із цим не рекомендується приймати препарат при вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних).Побічна діяЗ боку травної системи: шлунково-кишкові розлади. Алергічні реакції: поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висип, свербіж, кропив'янка), набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Рекомендовані дози: Пігулки 8 мг: 1-2 таб. 3 рази на добу. Пігулки 16 мг: 1/2-1 таб. 3 рази на добу. Таблетки 24 мг: 1 таб. 2 рази на добу. Поліпшення зазвичай відзначається вже на початку терапії, стабільний терапевтичний ефект настає після 2 тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість застосування препарату визначається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Бетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися іншими видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бетагістину дигідрохлорид 24 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 229.5 мг, лактоза (цукор молочний) – 71.25 мг, лимонна кислота – 7.5 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 17.4 мг, тальк – 5.25 мг, 3 ат . , крохмаль 1500 (прежелатинізований крохмаль) – 9 мг. 60 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату. Бетагістин діє головним чином на гістамінові Н1- та Н3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на Н3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором Н3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.ФармакокінетикаАбсорбується швидко, рівень зв'язування з білками плазми - низький. C max ;у плазмі крові через 3 год. Т1/2; - 3-4 год. Практично повністю виводиться нирками у вигляді метаболіту (2-піридилуцтової кислоти) протягом 24 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію лабіринту, що застосовується при патології вестибулярного апарату.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження; синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання; хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняВагітність (у зв'язку з відсутністю даних); період лактації (у зв'язку з відсутністю даних); вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат при виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки (в т.ч. в анамнезі), феохромоцитомі, бронхіальній астмі. Пацієнтів із зазначеними захворюваннями слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату при вагітності та в період лактації. У зв'язку із цим не рекомендується приймати препарат при вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних).Побічна діяЗ боку травної системи: шлунково-кишкові розлади. Алергічні реакції: поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висип, свербіж, кропив'янка), набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Рекомендовані дози: Пігулки 8 мг: 1-2 таб. 3 рази на добу. Пігулки 16 мг: 1/2-1 таб. 3 рази на добу. Таблетки 24 мг: 1 таб. 2 рази на добу. Поліпшення зазвичай відзначається вже на початку терапії, стабільний терапевтичний ефект настає після 2 тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість застосування препарату визначається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Бетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися іншими видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки містять активну речовину: бетагістину дигідрохлорид 8 мг. 30 шт. у контурній комірковій упаковці.Фармакотерапевтична групаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та H3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на H3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором H3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.ФармакокінетикаАбсорбується швидко. Зв'язування з білками плазми – низьке. Cmax у плазмі крові досягається через 3 години. T1/2 становить 3-4 години.ІнструкціяВсередину, під час їжі.Показання до застосуванняЛікування та профілактика вестибулярного запаморочення різного походження. синдроми, що включають запаморочення та головний біль, шум у вухах, прогресуюче зниження слуху, нудоту та блювання. хвороба або синдром Меньєра.Протипоказання до застосуванняДіти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: виразкова хвороба шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі), феохромоцитома, бронхіальна астма. Зазначених хворих слід регулярно спостерігати під час лікування.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних для оцінки впливу препарату при вагітності та в період лактації. У зв'язку з цим не рекомендується прийом вагітності. На час лікування необхідно припинити грудне вигодовування. Діти віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Побічна діяШлунково-кишкові розлади, поява реакцій підвищеної чутливості з боку шкірних покривів (висипання, свербіж, кропив'янка), набряку Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії чи несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Пігулки 16 мг: 1/2-1 таб. 3 рази на добу. Поліпшення зазвичай спостерігається вже на початку терапії. Стабільний терапевтичний ефект настає після двох тижнів лікування та може наростати протягом кількох місяців лікування. Лікування тривале. Тривалість прийому препарату підбирається індивідуально.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБетагістин не має седативного ефекту і не впливає на здатність керувати автомобілем або займатися видами діяльності, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарату 10 мг. Допоміжні речовини: кроскармелоза натрію (примелоза) 4,4 мг; повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний) 12,0 мг; крохмаль прежелатинізований (крохмаль 1500) 8,0 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 3,08 мг; тальк 4,0 мг; целюлоза мікрокристалічна 60,8 мг; лактоза (цукор молочний) 95,72 мг; стеарат магнію 2,0 мг; Оболонка: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований 2,4 мг; титану діоксид 1,35996 мг; тальк 0,888 мг; макрогол (поліетиленгліколь 3350) 1,212 мг; барвник заліза оксид (II) жовтий 0,140). 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від бежево-жовтого до бежевого кольору, круглі, двоопуклої форми. Таблетки на зламі білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax; у плазмі крові досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми - 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2; - 9-12 год. Виводиться нирками - 50% у незміненому вигляді, менше 2% - з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, головний біль, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, і основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. З боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, болі в животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;шкірний свербіж; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: ; пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих з цукровим діабетом, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2; бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за хворими, які приймають Бісопролол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), проведення ЕКГ, визначення рівня глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс) ). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 міс). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – важкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв.) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). При тиреотоксикозі Бісопролол може замаскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни Бісопрололу. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим із бронхоспастичними захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі виявлення у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV-блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність керувати трансп. пор. та хутро: У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. ;Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарат 5 мг. Допоміжні речовини: кроскармелоза натрію (примелоза); повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний); крохмаль прежелатинізований (крохмаль 1500); кремнію діоксид колоїдний (аеросил); тальк; целюлоза мікрокристалічна; лактоза (цукор молочний); магнію стеарат; Оболонка: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований; титану діоксид; тальк; макрогол (поліетиленгліколь 3350); барвник заліза оксид (II) жовтий). 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від бежево-жовтого до бежевого кольору, круглі, двоопуклої форми. Таблетки на зламі білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax; у плазмі крові досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми - 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2; - 9-12 год. Виводиться нирками - 50% у незміненому вигляді, менше 2% - з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, головний біль, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, і основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. З боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, болі в животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;шкірний свербіж; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: ; пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих з цукровим діабетом, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2; бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за хворими, які приймають Бісопролол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), проведення ЕКГ, визначення рівня глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс) ). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 міс). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – важкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв.) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). При тиреотоксикозі Бісопролол може замаскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни Бісопрололу. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим із бронхоспастичними захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі виявлення у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV-блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність керувати трансп. пор. та хутро: У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. ;Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: дапоксетину гідрохлорид – 33,6 мг (у перерахунку на дапоксетин) – 30 мг; допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) – 44,0 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) – 4,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 102 – 14,9 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 2,5 мг, магнію стеарат – 1,0 мг; допоміжні речовини (оболонка): 3 мг (гіпромелоза - 1,64 мг; полісорбат-80 (твін-80) - 0,46 мг; тальк - 0,46 мг; титану діоксид Е 171 - 0,31 мг; барвник заліза оксид жовтий Е 172 - 0,13 мг) По 4, 6, 8, 10 таблеток в упаковки коміркові контурні. По 20 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску або у флакони полімерні з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 1 упаковку осередкову контурну по 4, 6, 8, 10 таблеток, або 2 упаковки осередкові контурні по 6 таблеток, або 2, 3 упаковки осередкові контурні по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро ​​- таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЕякуляція передчасного засобу лікування.ФармакокінетикаВсмоктування Дапоксетин швидко всмоктується, і максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається через 1-2 години після прийому препарату. Абсолютна біодоступність дорівнює 42% (діапазон 15-76%) та експозиція (AUC та Сmах) збільшується пропорційно дозі в інтервалі від 30 мг до 60 мг. Після багаторазового перорального прийому AUC дапоксетину та його активного метаболіту дезметилдапоксетину збільшується приблизно на 50% порівняно зі значеннями AUC після одноразового прийому. Прийом жирної їжі помірно зменшує Сmах дапоксетину (на 10%) і на 12% збільшує AUC (площа під кривою "концентрація-час") та час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові. Ці зміни клінічно не значущі. Препарат Дапоксетин-СЗ можна приймати незалежно від їди. Розподіл Понад 99% дапоксетину пов'язують із білками плазми in vitro. Активний метаболіт – дезметилдапоксетин – зв'язується з білками плазми на 98,5%. Дапоксетин розподіляється по організму із середнім рівноважним обсягом розподілу 162 л. Метаболізм Дослідження in vitro дозволяють припустити, що дапоксетин метаболізується багатьма ферментами печінки та нирок, особливо CYP2D6, CYP3A4 та флавіновмісною монооксигеназою (ФМ01) нирок. У клінічному дослідженні, в ході якого вивчався метаболізм 14С-дапоксетину, дапоксетин після перорального прийому активно метаболізувався переважно шляхом N-окислення, N-деметилювання, гідроксилювання нафтогрупи, глюкуронізації та приєднання сульфогрупи. Після перорального прийому виявлено ознаки пресистемного метаболізму у печінці. Основними компонентами, що циркулюють у плазмі крові, були інтактний дапоксетин та дапоксетин-N-оксид. У дослідженнях in vitro виявлено, що дапоксетин-N-оксид неактивний. Крім того, виявлялися дезметилдапоксетин та дидезметилдапоксетин у кількості менше 3% від загальної кількості циркулюючих метаболітів дапоксетину. У дослідженні in vitro встановлено, що дезметилдапоксетин за активністю можна порівняти з дапоксетином, а дидезметилдапоксетин приблизно в 2 рази менш активний, ніж дапоксетин. Експозиція (AUC та Сmах) незв'язаного дезметилдапоксетину становила 50% і 23% від незв'язаного дапоксетину відповідно. Виведення Метаболіти дапоксетину виводяться переважно нирками у вигляді кон'югатів. Дапоксетин у незмінному вигляді у сечі не виявляється. Після перорального прийому початковий (диспозиційний) період напіввиведення дапоксетину становить приблизно 1,5 години, рівень у плазмі становить менше 5% від пікової концентрації через 24 години після прийому, а кінцевий період напіввиведення становить близько 19 годин. 19:00. Фармакокінетика дапоксетину у особливих популяцій пацієнтів Раса Одноразовий прийом дапоксетину в дозі 60 мг не виявив статистично достовірної відмінності показників у представників європеоїдної раси, негроїдної раси, латиноамериканців та представників монголоїдної раси. Порівняння фармакокінетики дапоксетину у представників європеоїдної раси та японців показало вищі значення Сmах та AUC у останніх (на 10-20%) через меншу масу тіла. Вищий рівень системного впливу навряд чи викликає значну відмінність клінічного ефекту. Літні пацієнти (65 років і старше) Аналіз дослідження клінічної фармакології з одноразовим прийомом дапоксетину в дозі 60 мг не виявив суттєвої відмінності показників фармакокінетики (Сmах, AUC0-∞, Тmах) у здорових літніх чоловіків та здорових чоловіків молодшого віку. У пацієнтів із порушенням функції нирок Чіткого збільшення AUC дапоксетину при зниженні функції нирок не було виявлено. AUC дапоксетину у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок була приблизно вдвічі вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Дані щодо застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції обмежені. У пацієнтів, які потребують гемодіалізу, фармакокінетика дапоксетину не вивчалася. У пацієнтів із порушенням функції печінки У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня Сmах незв'язаного дапоксетину знижувалася на 28%, AUC не змінювалася. Сmах та AUC активної фракції (сума незв'язаних фракцій дапоксетину та дезметилдапоксетину) знижувалися на 30% та 5%, відповідно. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості Сmах незв'язаного дапоксетину зазвичай не змінюється (знижується в межах 3%), AUC збільшується на 66%. Схах незв'язаної активної фракції дапоксетину була незмінна, a AUC - збільшена в 2 рази. У пацієнтів з печінковою недостатністю важкого ступеня Сmах незв'язаного дапоксетину було знижено на 42%, а AUC незв'язаного дапоксетину було збільшено приблизно на 223%. Смах і AUC активної фракції змінювалися подібним чином. Поліморфізм CYP2D6 Концентрація дапоксетину в плазмі крові після одноразового прийому препарату Дапоксетин-СЗ у дозі 60 мг у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6 була вищою, ніж у пацієнтів з високою активністю CYP2D6 (Сmах приблизно на 31%, AUC0-∞ – приблизно на 36%). Аналогічно, Смах дезметилдапоксетину у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6 була збільшена на 98%, а AUC0-∞ – на 161%. Сах активної фракції препарату Дапоксетин-СЗ підвищена приблизно на 46%, а AUC - приблизно на 90%. Це збільшення може супроводжуватися підвищеною частотою та тяжкістю дозозалежних небажаних явищ. При застосуванні препарату Дапоксетин-СЗ у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6 особливу увагу слід звернути на безпеку при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, які можуть інгібувати метаболізм дапоксетину, таких як інгібітори CYP3A4 середньої дії та сильні інгібітори CYP3A4.ФармакодинамікаДапоксетин є потужним селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) з концентрацією напівмаксимального інгібування (IC50) 1,12 нМ, що метаболізується в організмі до основних метаболітів - дезметилдапоксетину (IC50 Механізм дії дапоксетину при передчасній еякуляції пов'язаний з гальмуванням зворотного захоплення серотоніну нейронами з подальшим посиленням дії нейромедіатора на пре- та постсинаптичні рецептори. Механізм еякуляції регулюється переважно симпатичною нервовою системою. У щурів постгангліонарні симпатичні нервові волокна іннервують насіннєві бульбашки, сім'явивідну протоку, передміхурову залозу, м'язи уретри та шийки сечового міхура, викликаючи їх скоординоване скорочення для досягнення еякуляції. Дапоксетин впливає на рефлекс еякуляції на супраспінальному рівні в латеральних парагігантоклітинних ядрах, збільшуючи латентний період та зменшуючи тривалість рефлекторної імпульсації мотонейронів гангліїв промежини. Стимул, що запускає еякуляцію, генерується в спинномозковому рефлекторному центрі, який через стовбур головного мозку контролюється декількома ядрами головного мозку, у числі преоптичних та паравентрикулярних.Показання до застосуванняПрепарат Дапоксетин призначений для лікування передчасної еякуляції у чоловіків віком від 18 до 64 років. Препарат Дапоксетин-СЗ можна застосовувати лише у пацієнтів, які відповідають наступним критеріям: інтравагінальний час затримки еякуляції (ІВВЗЕ) еякуляція, що постійно або регулярно виникає після мінімальної сексуальної стимуляції перед, під час, або незабаром після статевого проникнення, і настає раніше бажаного пацієнтом моменту; виражений особистісний дистрес або утруднення міжособистісних відносинах внаслідок передчасної еякуляції; слабкий контроль еякуляції; настання передчасної еякуляції у більшості спроб здійснення статевого акту за останні 6 місяців. Препарат Дапоксетин-СЗ слід застосовувати лише у режимі прийому за потребою перед передбачуваною сексуальною активністю. Препарат Дапоксетин-СЗ не повинен застосовуватися для затримки еякуляції у чоловіків, які не мають підтвердженого діагнозу передчасної еякуляції.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до дапоксетину та/або до будь-якої допоміжної речовини у складі препарату. Тяжкі захворювання серця (наприклад, хронічна серцева недостатність II-IV класу за NYHA, порушення серцевої провідності (блокада атріовентрикулярної провідності або синдром слабкості синусового вузла); діагностована ішемічна хвороба серця; захворювання клапанів серця. Одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та прийом дапоксетину протягом 14 днів після припинення застосування інгібітору МАО. Відповідно, інгібітори МАО не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому препарату Дапоксетин-СЗ. Одночасний прийом тіоридазину та протягом 14 днів після припинення його застосування. Відповідно, тіорідазин не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому препарату Дапоксетин-СЗ. Одночасний прийом селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС); інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, норепінефрину та трициклічних антидепресантів; інших лікарських препаратів, що мають серотонінергічну дію (наприклад, L-триптофану, триптанів, трамадолу, лінезоліду, літію, препаратів звіробою продірявленого [Hypericum perforatum]) і протягом 14 днів після припинення застосування цих препаратів. Відповідно, ці препарати не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому препарату Дапоксетин-СЗ. Одночасний прийом із сильними інгібіторами CYP3A4, наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, саквінавіром, телітроміцином, нефазодоном, нелфінавіром, атазанавіром тощо. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. У пацієнтів віком до 18 років і старше 64 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки дапоксетину у зазначених популяціях пацієнтів). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Синкопальний стан в анамнезі. Маніакальний стан або тяжка депресія в анамнезі. За наявності діагностованої або передбачуваної ортостатичної гіпотензії. Препарат Дапоксетин-СЗ не можна застосовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією або біполярним розладом. З обережністю: У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості. Одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 та інгібіторами CYP3A4 середньої виразності дії у пацієнтів з генотипічно низькою активністю ізоферменту CYP2D6 та пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2D6 (у комбінації з інгібіторами C3) Одночасне застосування з препаратами, що впливають на агрегацію тромбоцитів, та з антикоагулянтами через ризик розвитку кровотеч, а також у пацієнтів, які мають в анамнезі кровотечі або порушення згортання.Вагітність та лактаціяПрепарат Дапоксетин не призначений для застосування у жінок. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи непрямого негативного впливу щодо фертильності, вагітності або розвитку ембріона/плода.Побічна діяУ клінічних дослідженнях зареєстровані такі небажані реакції, які спостерігалися часто та були дозозалежними: нудота (11,0% та 22,2% при прийомі 30 мг та 60 мг дапоксетину відповідно), запаморочення (5,8% та 10,9%), головний біль (5,6% та 8,8%), діарея (3,5% та 6,9%), безсоння (2,1% та 3,9%), втома (2,0% та 4,1 %). Найчастішими реакціями, що вимагали відміни лікування, були нудота (у 2,2% пацієнтів) та запаморочення (1,2% пацієнтів). Небажані реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень дапоксетину, розподілені за системно-органними класами із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: Дуже часто (≥1/10) Часто (≥1/100-<1/10) Нечасто (≥1/1000-<1/100) Рідко (≥1/10000-<1/1000) Порушення психіки Тривожність, збудження, неспокійність, незвичайні сновидіння, зниження лібідо Депресія, депресивний настрій, стан ейфорії, зміни настрою, нервозність, байдужість, апатія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, патологічне мислення, соматосенсорна ампліфікація, порушення сну, ініціальна інсомнія, інтрасомнічний розлад, нічні кошмари, нічні кошмари Порушення з боку нервової системи Запаморочення, головний біль Сонливість, порушення концентрації уваги, тремор, парестезія Непритомність, у тому числі вазовагальна непритомність, постуральне запаморочення, акатизія, розлад смакового сприйняття, гіперсомнія, сонливість, седативний ефект, пригнічення свідомості Запаморочення при фізичному навантаженні, раптове засипання Порушення з боку органу зору Нечіткість зору Мідріаз, біль в очах, порушення зору Порушення з боку органу слуху та лабіринту Дзвін у вухах Вертіго Порушення з боку серця Припинення активності синусового вузла, синусова брадикардія, тахікардія Порушення з боку судин "Припливи" крові (гіперемія шкіри), підвищення артеріального тиску Зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску систоли, підвищення діастолічного артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, "припливи" спека Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Закладеність носа, позіхання Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Діарея, блювання, запор, біль у животі, біль у верхній частині живота, диспепсія, метеоризм, дискомфорт у сфері шлунка, здуття живота, сухість у роті Дискомфорт у животі, дискомфорт в епігастральній ділянці Невідкладні позиви до дефекації Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Гіпергідроз Сверблячка, холодний піт Порушення з боку статевих органів еректильна дисфункція Відсутність еякуляції, порушення оргазму у чоловіків, чоловіча генітальна парестезія. Загальні розлади Слабкість, дратівливість. Астенія, відчуття спеки, відчуття тривоги, відчуття нездужання, почуття сп'яніння Опис окремих небажаних реакцій Непритомність із втратою свідомості, з брадикардією або зупинкою синусового вузла спостерігалися у пацієнтів при холтерівському моніторуванні і були зареєстровані у клінічних дослідженнях як пов'язані із застосуванням дапоксетину. Ці небажані реакції розцінені як пов'язані із застосуванням дапоксетину. Більшість випадків спостерігалися протягом перших 3 годин після прийому дапоксетину, після прийому першої дози або асоційовані з медичними процедурами (забір крові, зміни положення тіла, вимірювання артеріального тиску). Продромальні симптоми часто передували непритомність. Частота випадків непритомності та продромальних симптомів залежала від дози, що було продемонстровано у пацієнтів, які отримували у клінічних дослідженнях фази 3 дози препарату, що перевищують рекомендовані. Ефекти при відміні препарату При раптовій відміні СІЗЗЗ, що тривало застосовуються для лікування хронічних депресивних розладів, відзначалися наступні симптоми: дисфоричний стан, дратівливість, збудження, запаморочення, сенсорні порушення (наприклад, парестезія у вигляді відчуття удару електрострумом), тривожність, сплутаність свідомості, головний біль, головний біль лабільність, безсоння та гіпоманія. Результати дослідження безпеки показали вищу частоту симптомів "скасування" у вигляді безсоння та запаморочення легкого та помірного ступеня після відміни препарату через 62 дні застосування.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з інгібіторами моноаміноксидази У пацієнтів, які отримували одночасно СІЗЗЗ та інгібітор моноаміноксидази (МАО), описані серйозні, іноді смертельні реакції, у тому числі гіпертермія, ригідність, міоклонус, розлади вегетативної нервової системи з можливим швидким коливанням показників життєвих функцій, а також зміна психічного стану. сильне збудження, що прогресує до делірію та коми. Ці реакції також спостерігалися у пацієнтів, які нещодавно припинили прийом СІОЗС та розпочали лікування інгібіторами МАО. У деяких випадках симптоми нагадували злоякісний нейролептичний синдром. Дані про спільне застосування СІЗЗЗ та інгібіторів МАО у тварин дозволяють припустити, що ці препарати можуть синергічно підвищувати артеріальний тиск та викликати поведінкове збудження.Тому дапоксетин не можна приймати одночасно з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після припинення їх прийому. Аналогічно, інгібітори МАО не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому дапоксетину. Взаємодія з тіорідазином Тіоридазин подовжує інтервал QTc, що супроводжується шлуночковою аритмією. Препарати типу дапоксетину, які пригнічують ізофермент CYP2D6, очевидно, пригнічують метаболізм тіоридазину. Очікується, що підвищення рівня тіорідазину, що викликається цим, буде посилювати подовження інтервалу QTc. Дапоксетин не можна приймати одночасно з тіоридазином та протягом 14 днів після припинення його прийому. Аналогічно, тіоридазин не можна приймати протягом 7 днів після припинення прийому дапоксетину. Препарати, що мають серотонінергічну дію Як і в разі одночасного застосування з іншими СІОЗС, застосування дапоксетину одночасно з серотонінергічними препаратами (включаючи інгібітори МАО, L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, СІОЗС, інгібітори захоплення серотоніну та норепінефрину, літій та препарати підвищувати частоту серотонінергічних небажаних реакцій. Дапоксетин не можна приймати одночасно з іншими СІЗЗЗ, інгібіторами МАО та іншими серотонінергічними препаратами та протягом 14 днів після припинення застосування цих препаратів. Аналогічно ці препарати не можна приймати протягом 7 днів після припинення застосування дапоксетину. Препарати, що діють на ЦНС Застосування дапоксетину одночасно з препаратами, що діють на центральну нервову систему (наприклад, протиепілептичні препарати, антидепресанти, нейролептики, анксіолітики, снодійні препарати з седативною дією) у пацієнтів із передчасною еякуляцією не вивчалося. Тому рекомендується виявляти обережність за необхідності одночасного застосування цих препаратів. Вплив інших препаратів на фармакокінетику дапоксетину Дослідження з використанням мікросом печінки, нирок та кишечника людини in vitro показали, що дапоксетин метаболізується переважно CYP2D6, CYP3A4 та флавіновмісною монооксигеназою 1 (ФМ01). Тому інгібітори цих ферментів можуть зменшувати кліренс дапоксетину. Інгібітори CYP3A4 Сильні інгібітори CYP3A4 Прийом кетоконазолу в дозі 200 мг 2 рази на день протягом 7 днів збільшував Сmах та AUC0-∞ дапоксетину (60 мг одноразово) на 35% та 99% відповідно. З урахуванням частки незв'язаного дапоксетину та дезметилдапоксетину, Сmах активної фракції (сума незв'язаного дапоксетину та дезметилдапоксетину) у присутності сильних інгібіторів CYP3A4 може збільшуватися приблизно на 25%, a AUC може подвоюватися. Це збільшення Сmах та AUC активної фракції може бути значно більш виражене у субпопуляції пацієнтів, які не мають функціонально активного ферменту CYP2D6, наприклад, у слабких метаболізаторів CYP2D6, а також при одночасному прийомі сильних інгібіторів CYP2D6. Таким чином, застосування дапоксетину одночасно з сильними інгібіторами CYP3A4, наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, саквінавіром, телітроміцином, нефазодоном, нелфінавіром та атазанавіром протипоказано. Інгібітори CYP3A4 середньої дії Одночасне застосування з інгібіторами CYP3A4 середньої виразності дії, наприклад, еритроміцином, кларитроміцином, флуконазолом, ампренавіром, фосампренавіром, апрепітантом, верапамілом або дилтіаземом, може значно збільшити ступінь системного впливу дапоксетину і дезмету. Ці дві міри відносяться до всіх пацієнтів, крім тих, які за результатами гено- або фенотипування були віднесені до групи активних метаболізаторів CYP2D6. Пацієнтам, які належать до групи активних метаболізаторів CYP2D6, при одночасному застосуванні дапоксетину та сильного інгібітору CYP3A4 рекомендується максимальна доза 30 мг. Їм слід бути обережними при одночасному застосуванні дапоксетину в дозі 60 мг та інгібітору CYP3A4 середньої виразності дії. Сильні інгібітори CYP2D6 Прийом флуоксетину в дозі 60 мг на добу протягом 7 днів збільшував Сmах та AUC0-∞ дапоксетину (60 мг одноразово) на 50 % та 88 % відповідно. З урахуванням частки незв'язаного дапоксетину та дезметилдапоксетину, Сmах активної фракції (сума незв'язаного дапоксетину та дезметилдапоксетину) у присутності сильних інгібіторів CYP2D6 може збільшуватися приблизно на 50%, a AUC може подвоюватися. Це збільшення Сmах та AUC активної фракції близьке до очікуваного у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6 і може призводити до підвищення частоти та тяжкості дозозалежних небажаних реакцій. Тому рекомендується виявляти обережність при підвищенні дози дапоксетину до 60 мг у пацієнтів, які отримують активні інгібітори CYP2D6, та у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6. Інгібітори фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) У перехресному дослідженні одноразової дози була вивчена фармакокінетика дапоксетину, який приймається в дозі 60 мг одночасно з тадалафілом (20 мг) або силденафілом (100 мг). Тадалафіл не впливав на фармакокінетику дапоксетину. Силденафіл викликав невеликі зміни фармакокінетики дапоксетину: збільшення AUC0-∞ та Сmах (відповідно на 22% та 4%), що вважається клінічно незначущим. Дапоксетин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інгібітори ФДЕ5 через потенційно знижену переносимість ортостатичної гіпотензії. Одночасне застосування дапоксетину з інгібіторами ФДЕ5 може призводити до ортостатичної гіпотензії. Ефективність та безпека дапоксетину у пацієнтів з передчасною еякуляцією та еректильною дисфункцією, які одночасно приймають дапоксетин та інгібітори ФДЕ5, не вивчалися. Вплив дапоксетину на лікарські препарати, що одночасно приймаються. Тамсулозін Одноразовий та багаторазовий прийом дапоксетину у дозах 30 мг та 60 мг пацієнтам, які щодня одержують тамсулозин, не призводив до зміни фармакокінетики останнього. При цьому також не змінювалася частота ортостатичної гіпотонії, яка була однакова при прийомі тільки тамсулозину та комбінації тамсулозину з дапоксетином 30 мг або 60 мг. Дапоксетин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори, через потенційно знижену у них переносимість ортостатичної гіпотонії. Препарати, що метаболізуються CYP2D6 Багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) збільшував Сmах та AUC0- ∞ дезіпраміну (50 мг одноразово) на 11% та 19%, відповідно, порівняно з прийомом одного дезіпраміну. Дапоксетин може аналогічно підвищувати концентрацію в плазмі та інших препаратів, що метаболізуються CYP2D6. Клінічна значимість цього, найімовірніше, невелика. Препарати, що метаболізуються CYP3A Багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) зменшував AUC0-∞ мідазоламу (8 мг одноразово) приблизно на 20% (діапазон від -60% до +18%). Клінічна значимість цього явища в більшості пацієнтів, швидше за все, невелика. Однак підвищення активності CYP3A може мати клінічне значення у деяких пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що метаболізуються переважно CYP3A і мають вузький терапевтичний індекс. Препарати, що метаболізуються CYP2C19 Багаторазове застосування дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) не призводило до інгібування метаболізму омепразолу (40 мг одноразово). Дапоксетин навряд чи впливає на фармакокінетику інших субстратів CYP2C19. Препарати, що метаболізуються CYP2C9 Багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) не впливав на фармакокінетику та фармакодинаміку глибенкламіду (5 мг одноразово). Дапоксетин, ймовірно, не впливає на фармакокінетику та інших субстратів CYP2C9. Варфарин та лікарські засоби, що інгібують згортання крові та/або тромбоцитарну функцію Даних про ефекти тривалого прийому варфарину одночасно з дапоксетином немає. Рекомендується бути обережним при призначенні дапоксетину пацієнтам, які тривало приймають варфарин. У дослідженні фармакокінетики багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг на добу протягом 6 днів) не впливав на фармакокінетику та фармакодинаміку (ПВ та МНО) варфарину (25 мг одноразово). Відзначалися випадки патологічних кровотеч при одночасному застосуванні із СІЗЗС. Етанол Одноразовий прийом етанолу (0,5 г/кг або приблизно 2 дози) не впливав на фармакокінетику дапоксетину (60 мг одноразово) та навпаки. Проте одночасний прийом дапоксетину та етанолу посилює сонливість і значно послаблює пильність за оцінкою пацієнтів. Фармакодинамічні вимірювання порушень когнітивної функції (тест на швидкість цифрової уваги, тест заміни цифрових символів) також виявили наявність адитивного ефекту при одночасному застосуванні дапоксетину та етанолу. Одночасний прийом етанолу та дапоксетину збільшує частоту та тяжкість таких небажаних реакцій як запаморочення, сонливість, уповільнення рефлексів, зміна суджень. Це також може посилювати нейрокардіогенні небажані реакції, зокрема частоту непритомності, що підвищує ризик випадкової травми. Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від прийому алкоголю під час лікування дапоксетином.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи, принаймні, однією повною склянкою води. Препарат Дапоксетин-СЗ можна приймати незалежно від їди. Не слід розпочинати прийом препарату з дози 60 мг. Дорослі чоловіки від 18 до 64 років Рекомендована початкова доза для чоловіків становить 30 мг; цю дозу приймають за 1-3 години передбачуваного статевого акту. При недостатньому ефекті та добрій переносимості дози 30 мг (немає небажаних реакцій середньої тяжкості або тяжкого ступеня або продромальних симптомів, які можуть передувати непритомності), дозу можна збільшити до максимально рекомендованої 60 мг з прийомом за 1-3 години до статевого акту. Частота та тяжкість небажаних реакцій збільшується при прийомі препарату у дозі 60 мг. Пацієнтам, у яких прийом препарату Дапоксетин-СЗ у дозі 30 мг супроводжується симптомами ортостатичної гіпотензії, не можна підвищувати дозу препарату до 60 мг. Препарат слід приймати не частіше ніж 1 раз на добу. Максимальна добова доза при добрій переносимості становить 60 мг. Лікар, що призначає препарат Дапоксетин-СЗ для лікування передчасної еякуляції, повинен оцінити ризик та користь застосування препарату після перших 4 тижнів лікування або як мінімум після прийому перших 6 доз та визначити співвідношення ризик-корисність для прийняття рішення про доцільність подальшого лікування препаратом Дапоксетин-СЗ. Дані щодо ефективності та безпеки застосування дапоксетину протягом більше 24 тижнів обмежені. Клінічну необхідність продовження терапії та співвідношення користь/ризик від застосування препарату Дапоксетин-СЗ слід оцінювати щонайменше кожні 6 місяців. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно, але рекомендується виявляти обережність. Препарат Дапоксетин-СЗ не рекомендується приймати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат Дапоксетин-СЗ протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня (класи В та С за класифікацією Чайлд-П'ю). Літні пацієнти (65 років і старше) Ефективність та безпека дапоксетину у пацієнтів 65 років і більше не встановлені. Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 та пацієнти, які одночасно приймають сильні інгібітори CYP2D6 Слід виявляти обережність при збільшенні дози препарату Дапоксетин-СЗ до 60 мг у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 або у пацієнтів, які приймають препарат Дапоксетин-СЗ одночасно з сильними інгібіторами ізоферменту CYP2D6. Пацієнти, які отримують сильні або помірно активні інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування препарату Дапоксетин-СЗ із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При одночасному прийомі препарату Дапоксетин-СЗ з помірно активними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 доза препарату повинна бути знижена до 30 мг, при цьому також слід бути обережним.ПередозуванняВипадків передозування не описано. Прийом дапоксетину в дозі до 240 мг (2 дози по 120 мг з інтервалом у 3 години) не викликав непередбачених небажаних реакцій. В цілому, симптоми передозування СІЗЗЗ включають серотонінергічні реакції, у тому числі сонливість, шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання), тахікардію, тремор, збудження та запаморочення. При передозуванні слід, у разі потреби, проводити стандартну підтримуючу терапію. Через значне зв'язування препарату з білками плазми крові та великого обсягу розподілу дапоксетину форсований діурез, діаліз, гемоперфузія та переливання крові навряд чи будуть ефективними. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Дапоксетин можна застосовувати лише у пацієнтів з передчасною еякуляцією, які відповідають критеріям, зазначеним у розділі "Показання до застосування". Дапоксетин не можна застосовувати чоловікам, яким не було поставлено діагноз передчасної еякуляції. Безпека застосування препарату у чоловіків без передчасної еякуляції не встановлена, даних про затримку еякуляції немає. Прийом разом із наркотичними засобами Пацієнтам не слід приймати дапоксетин разом із наркотичними засобами. Одночасний прийом дапоксетину з наркотичними засобами, що володіють серотонінергічною активністю, наприклад, кетаміном, метилендиоксиметамфетаміном (МДМА) і діетиламідом лізергінової кислоти (ЛСД), може призводити до потенційно серйозних реакцій, включаючи, але не обмежуючись, але не обмежуючись. Застосування дапоксетину одночасно з седативними засобами, наприклад опіатами або бензодіазепінами, може посилювати сонливість і запаморочення. Застосування з етанолом Спільне застосування дапоксетину з алкоголем може посилювати його дію на центральну нервову систему, а також може посилити такі нейрокардіогенні небажані реакції, як непритомність, збільшуючи таким чином ризик випадкової травми. Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від прийому алкоголю під час прийому дапоксетину. Непритомність Пацієнтам слід уникати потенційно травмонебезпечних ситуацій, зокрема, керування транспортними засобами або механізмами, у разі виникнення непритомності або його продромальних симптомів, таких як запаморочення або переднепритомність (див. розділ "Побічна дія"). У пацієнтів, які отримували дапоксетин, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, частіше відзначалися продромальні симптоми, у тому числі нудота, запаморочення/переднепритомний стан та підвищене потовиділення. Випадки непритомності, що спостерігалися в клінічних дослідженнях, охарактеризовані як втрата свідомості, з брадикардією або зупинкою синусового вузла у пацієнтів при холтерівському моніторуванні, були віднесені на рахунок вазовагального походження, і більшість їх мали місце протягом перших 3 годин після прийому, після першої дози, або ж були асоційовані з медичними процедурами (забір крові, зміни положення тіла, вимірювання артеріального тиску). Можливі продромальні симптоми, наприклад, нудота, запаморочення, переднепритомний стан, серцебиття, астенія, сплутаність свідомості та підвищене потовиділення зазвичай також спостерігалися в перші 3 години після прийому препарату і часто передували непритомність. Пацієнти повинні бути проінформовані про те, що в період лікування дапоксетином у будь-який час можливий розвиток непритомності з продромальними симптомами або без них. Лікар повинен проінформувати пацієнта про важливість достатнього водного навантаження та розпізнавання продромальних ознак та симптомів для зниження ризику серйозної травми при можливому падінні через непритомність. При появі можливих продромальних симптомів пацієнт відразу повинен лягти так, щоб голова виявилася нижче за тулуб, або сісти, опустивши голову між колін, і залишатися в цій позі до зникнення симптомів.При непритомності або інших небажаних реакцій з боку центральної нервової системи пацієнта слід попередити про необхідність уникати потенційно травмонебезпечних ситуацій, включаючи керування автомобілем та іншими механізмами. Пацієнти з ризиком серцево-судинних захворювань У клінічних дослідженнях дапоксетину не брали участь пацієнти із серцево-судинними захворюваннями. У пацієнтів з органічними захворюваннями серця та судин (наприклад, обструкцією викиду крові з серця, ураженням клапанного апарату, стенозом сонної артерії, атеросклерозом коронарної артерії) підвищений ризик небажаних серцево-судинних наслідків непритомності серцевого та іншого походження. Проте в даний час недостатньо даних для визначення, чи поширюється цей ризик на вазовагальний непритомність у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Ортостатична гіпотонія Перед початком терапії лікар повинен провести ретельне медичне обстеження, включаючи з'ясування анамнезу ортостатичних подій, а також ортостатичну пробу (вимірювання артеріального тиску та частоти серцевих скорочень у положенні сидячи та стоячи). У разі підтверджених або передбачуваних ортостатичних реакцій в анамнезі слід уникати терапії дапоксетин. У клінічних дослідженнях описано випадки ортостатичної гіпотонії. Лікар повинен заздалегідь проінформувати пацієнта про те, що при появі можливих продромальних симптомів, наприклад, запаморочення відразу після вставання, слід негайно лягти так, щоб голова виявилася нижче за тулуб, або сісти, опустивши голову між колін, і залишатися в цій позі до зникнення симптомів. Крім того, необхідно поінформувати пацієнта про необхідність уникати різкого вставання після тривалого лежання або сидіння. Інгібітори CYP3A4 середньої дії Слід бути обережними при застосуванні дапоксетину одночасно з інгібіторами CYP3A4 середньої виразності дії (еритроміцин, кларитроміцин, флуконазол, ампренавір, фосампренавір, апрепітант, верапаміл, ділтіазем), а дозу препарату слід зменшувати до 3 мг. Сильні інгібітори CYP2D6 Рекомендується виявляти обережність при підвищенні дози дапоксетину до 60 мг у пацієнтів, які отримують сильні інгібітори CYP2D6, та у пацієнтів з низькою активністю CYP2D6, оскільки при цьому може підвищуватися рівень системного впливу препарату з відповідним збільшенням частоти та тяжкості дозозалежних небажаних. Самогубство/суїцидальні думки У короткострокових дослідженнях антидепресанти, включаючи СІОЗС, порівняно з плацебо сильніше підвищували ризик виникнення суїцидальних думок та суїцидальність у дітей та підлітків із великим депресивним розладом та іншими психічними розладами. Під час проведення короткострокових досліджень підвищення ризику суїцидальності прийому антидепресантів проти плацебо в дорослих старше 24 років виявлено був. У клінічних дослідженнях дапоксетину для лікування передчасної еякуляції чітких даних про появу суїцидальних думок на фоні лікування, оцінених за Колумбійським алгоритмом класифікації для оцінки суїциду (C-CASA), шкалою оцінки депресії Монтгомері-Асберга, або опитувальнику депресії Бека, не було виявлено. Манія Дапоксетин не можна приймати пацієнтам, які мають в анамнезі манію/гіпоманію або біполярний розлад, при появі симптомів цих захворювань прийом препарату слід припинити. Судоми Через здатність СІЗЗЗ знижувати судомний поріг слід уникати призначення дапоксетину пацієнтам з нестабільною епілепсією, при появі судом препарат слід відмінити. За пацієнтами з контрольованою епілепсією потрібне ретельне спостереження. Прийом у дітей та підлітків молодше 18 років Застосування дапоксетину у пацієнтів молодше 18 років та старше 65 років протипоказане, оскільки відсутні клінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування дапоксетину у цих популяцій пацієнтів. Супутня депресія та/або психічні розлади За наявності у пацієнта ознак та симптомів депресії до початку застосування дапоксетину необхідно провести обстеження для унеможливлення наявності недіагностованого депресивного розладу. Дапоксетин не можна приймати одночасно з антидепресантами, включаючи СІОЗС та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину. Не рекомендується припиняти лікування депресії чи тривожності до початку лікування дапоксетином. Дапоксетин не призначений для лікування психічних розладів (наприклад, шизофренії або депресії), його не слід приймати чоловікам із цими захворюваннями, оскільки при цьому не можна виключити посилення симптомів депресії. Слід негайно повідомляти лікаря про будь-які думки, що викликають занепокоєння, або відчуття, і при появі ознак і симптомів депресії в ході лікування дапоксетин слід скасувати. Кровотеча При застосуванні СІЗЗС описані випадки кровотечі. Рекомендується виявляти обережність при прийомі дапоксетину одночасно з препаратами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими нейролептиками, фенотіазинами, ацетилсаліцилової кислотою, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), антикоагулянтами у пацієнтів, наприклад, в анамнезі. Порушення функції нирок Дапоксетин не рекомендується приймати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня або середнього ступеня тяжкості слід виявляти обережність. Синдром "скасування" Є дані про те, що різка відміна СІЗЗЗ, які тривало застосовувалися для лікування хронічних депресивних розладів, призводить до наступних симптомів: зниження настрою, дратівливість, збудження, запаморочення, порушення чутливості (наприклад, парестезія у вигляді відчуття удару електрострумом), тривожність, сплутаність біль голови, сонливість, емоційна нестабільність, безсоння, гіпоманія. У клінічному дослідженні, проведеному для оцінки ефекту "скасування" дапоксетину після 60 днів прийому в дозі 60 мг щодня у пацієнтів з передчасною еякуляцією, не було виявлено ознак синдрому "скасування". Після переведення пацієнтів на плацебо після щоденного прийому дапоксетину виявлялися лише незначні симптоми "скасування" у вигляді слабкого або помірно вираженого безсоння та запаморочення. Інші види сексуальної дисфункції До початку лікування пацієнти з іншими видами сексуальних розладів, включаючи еректильну дисфункцію, повинні бути ретельно обстежені лікарем. Дапоксетин не слід застосовувати пацієнтам з еректильною дисфункцією, які отримують інгібітори ФДЕ5. Лікарські засоби з вазодилатуючими властивостями Дапоксетин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають лікарські препарати з вазодилатуючими властивостями (такі як альфа-адреноблокатори та нітрати) у зв'язку з можливим зниженням ортостатичної толерантності. Порушення з боку органу зору На фоні застосування дапоксетину відзначалися такі небажані реакції з боку органу зору, як мідріаз та біль в очах. Дапоксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском або з ризиком розвитку глаукоми. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дапоксетин має незначний або помірний вплив на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування механізмів. При прийомі дапоксетину описані випадки запаморочення, порушення уваги, непритомність, нечіткість зору, сонливість. Слід попередити пацієнта про необхідність уникати ситуацій, за яких можливе отримання травми, включаючи керування транспортними засобами та обслуговування механізмів. Одночасне вживання алкоголю та дапоксетину може посилювати пов'язані з алкоголем нейрокогнітивні ефекти і може також підвищувати ризик розвитку нейрокардіогенних небажаних реакцій, таких як непритомність, що, у свою чергу, збільшує травмонебезпеку. Таким чином, пацієнтам слід рекомендувати уникати одночасного вживання алкоголю при застосуванні препарату Дапоксетин-СЗ.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.:. діюча речовина: декскетопрофену трометамол – 36,9 мг, у перерахунку на декскетопрофен – 25 мг; допоміжні речовини (ядро): целюлоза мікрокристалічна -135,2 мг; крохмаль прежелатинізований (Крахмаль 1500) – 50,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 27,5 мг, магнію стеарат – 2,6 мг; тальк –7,8 мг; допоміжні речовини (оболонка): 8 мг (гіпромелоза - 4,3 мг; полісорбат-80 (твін-80) - 1,2 мг; тальк - 1,2 мг; титану діоксид Е 171 - 0,9 мг; лак алюмінієвий на основі барвника хіноліновий жовтий - 0,4 мг) Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг. По 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці. По 30 таблеток у банку полімерної з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску або у полімерний флакон з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску. Кожна банка, флакон, 1, 3, 5 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 1, 2 контурні осередкові упаковки по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​- таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаВсмоктування. Час досягнення максимальної концентрації (ТСтах) декскетопрофену в плазмі після одноразового прийому внутрішньо разової дози становить в середньому 30 хв (15-60 хв). Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування декскетопрофену. Площі під кривою «концентрація-час» (AUC) після одноразового та повторного прийомів подібні, що вказує на відсутність кумуляції препарату. Розподіл. Для декскетопрофену характерний високий рівень зв'язування з білками плазми (99%). Середнє значення обсягу розподілу (УД становить менше 0,25 л/кг, період напіврозподілу становить близько 0,35 год.). Метаболізм та виведення. Основним шляхом метаболізму декскетопрофену є його кон'югація з глюкуроновою кислотою з подальшим виведенням нирками. Період напіввиведення (Т i/2) декскетопрофену становить 1,65 год. У осіб похилого віку спостерігається подовження періоду напіввиведення до 48 % та зниження загального кліренсу препарату.ФармакодинамікаДекскетопрофену трометамол, діюча речовина препарату Декскетопрофен-СЗ, відноситься до нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), що мають знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії декскетопрофену заснований на пригніченні синтезу простагландинів на рівні циклооксигеназ (ЦОГ-1 і ЦОГ-2). Знеболюючий ефект настає через 30 хв після прийому препарату внутрішньо, тривалість терапевтичної дії становить 4 – 6 год.Показання до застосуванняМ'язово-скелетний біль (слабко або помірно виражений), альгодисменорея, зубний біль. Препарат призначений для симптоматичного лікування, зменшення болю та запалення на момент застосування.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до декскетопрофену, інших компонентів препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або ін. НПЗП (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту на стадії загострення; шлунково-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, включаючи пов'язані з попереднім застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; шлунково-кишкові кровотечі; інші активні кровотечі (у тому числі підозра на внутрішньочерепний крововилив); запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у стадії загострення; печінкова недостатність важкого ступеня тяжкості (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю); прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; хронічна хвороба нирок: стадія За (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) 45-59 мл/хв/1,73 м2). 36 (СКФ 30-44 мл/хв/1,73 м2) та 4 (СКФ період після проведення аортокоронарного шунтування; тяжка серцева недостатність (III-IV клас за класифікацією NYHA); геморагічний діатез та інші порушення згортання крові; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки); вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, хронічна хвороба нирок, стадія 2 (СКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2), хронічна серцева недостатність, аре зниження об'єму циркулюючої крові (у тому числі після хірургічного втручання), літні пацієнти старше 65 років (в т.ч. діуретики, ослаблені пацієнти і з низькою масою тіла), бронхіальна астма, одночасний прийом глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), (у тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), ішемічна хвороба серця, цереброваскулярнідисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, паління, наявність інфекції Helicobacter pylori, системний червоний вовчак (ВКВ) та інші системні захворювання сполучної тканини, тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів, туберкульоз, виражений остеопороз,Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Декскетопрофен-СЗ при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я нижче за зменшенням частоти виникнення: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100) ), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідко: нейтропенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи Рідко: набряк гортані; Дуже рідко: анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок. Порушення нервової системи. Нечасто: біль голови, запаморочення, сонливість; Рідко: парестезії, синкопальні стани (минущі короткочасні непритомності). Порушення психіки. Нечасто: безсоння, відчуття занепокоєння. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення. Нечасто: вертиго; Дуже рідко: шум у вухах. Порушення органу зору Дуже рідко: нечіткість зору. Порушення з боку серцево-судинної системи. Нечасто: відчуття серцебиття, відчуття жару, гіперемія покривів шкіри; Рідко: підвищення артеріального тиску; Дуже рідко: тахікардія, зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи. Рідко: брадипное; Дуже рідко: бронхоспазм, задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Часто: нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, діарея; Нечасто: гастрит, запор, сухість у роті, метеоризм; Рідко: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), кровотеча з виразки або перфорація; Дуже рідко: ураження підшлункової залози. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів. Рідко: гепатит, підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, ACT); Дуже рідко: ураження печінки. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. Рідко: поліурія, гостра ниркова недостатність; Дуже рідко: нефрит чи нефротичний синдром. Порушення із боку репродуктивної системи. Рідко: у жінок – порушення менструального циклу, у чоловіків – минуще порушення функції передміхурової залози при тривалому застосуванні. Порушення з боку опорно-рухової системи. Рідко: біль у спині. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин. Нечасто: шкірний висип; Рідко: кропив'янка, вугровий висип, підвищене потовиділення; Дуже рідко: важкі шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла)), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, алергічний дерматит, фотосенсибілізація, свербіж шкіри. Порушення із боку обміну речовин. Рідко: анорексія. Загальні порушення. Нечасто: підвищена втома, астенія, озноб, загальне нездужання; Дуже рідко: периферичні набряки. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, можливий розвиток наступних побічних ефектів: асептичний менінгіт, що розвивається переважно у пацієнтів із системним червоним вовчаком або іншими системними захворюваннями сполучної тканини, гематологічні порушення (тромбоцитопенічна пурпура, апластична та гемолітична анемії; мозку).Взаємодія з лікарськими засобамиНижченаведені взаємодії характерні для всіх НПЗП. Небажані комбінації. З іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи саліцилати у високих дозах (більше 3 г на добу): одночасне застосування кількох нестероїдних протизапальних засобів внаслідок синергічного ефекту підвищує ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі та виразки. З антикоагулянтами: декскетопрофен, як і інші нестероїдні протизапальні засоби може посилювати ефект антикоагулянтів, таких як варфарин у зв'язку з високим ступенем зв'язування з білками плазми, інгібуванням агрегації тромбоцитів та ураженням слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. У разі потреби одночасного застосування необхідний ретельний контроль за станом пацієнта та регулярний моніторинг лабораторних показників. З гепарином: при одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку кровотечі (у зв'язку з інгібуванням агрегації тромбоцитів та ушкоджуючою дією на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту). У разі потреби одночасного застосування необхідний ретельний контроль за станом пацієнта та регулярний моніторинг лабораторних показників. З глюкокортикостероїдами: при одночасному застосуванні підвищується ризик виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та кровотеч. З препаратами літію: НПЗЗ підвищують концентрацію літію в плазмі крові аж до токсичної у зв'язку з чим цей показник необхідно контролювати при одночасному застосуванні з декскетопрофеном, зміні дозування, а також після відміни НПЗЗ. З метотрексатом у високих дозах (15 мг/тиж і більше): можливе підвищення гематологічної токсичності метотрексату через зниження його ниркового кліренсу при одночасному застосуванні з НПЗЗ. З гідантоїнами та сул'фонамідами: можливе посилення їх токсичної дії. Комбінації, які потребують обережності. З діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антибіотиками з групи аміноглікозидів, антагоністами рецепторів ангіотензину-П: одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами пов'язане з ризиком розвитку гострої ниркової недостатності у зневоднених пацієнтів (зниження клубочків). При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів можуть зменшувати антигіпертензивний ефект деяких препаратів. При одночасному застосуванні декскетопрофену та діуретиків необхідно переконатися, що у пацієнта відсутні ознаки зневоднення, а також на початку одночасного застосування контролювати функцію нирок. З метотрексатом у низьких дозах (менше 15 мг/тиж): можливе підвищення гематологічної токсичності метотрексату через зниження його ниркового кліренсу на тлі одночасного застосування з НПЗЗ. Необхідний підрахунок клітин крові на початку одночасного застосування. За наявності порушення функції нирок навіть легкого ступеня, а також у осіб похилого віку необхідно ретельне медичне спостереження. З пентоксифіліном: можливе підвищення ризику кровотечі. Необхідний ретельний клінічний моніторинг та регулярна перевірка часу кровотечі (часу згортання крові). Зідовудіном: існує ризик посилення токсичної дії на еритроцити, обумовленого впливом на ретикулоцити, з розвитком тяжкої анемії через тиждень після початку застосування нестероїдних протизапальних засобів. Необхідне проведення загального аналізу крові з підрахунком кількості ретикулоцитів через 1-2 тижні після початку терапії НПЗП. З пероральними гіпоглікемічними засобами: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати гіпоглікемічну дію препаратів сульфонілсечовини внаслідок витіснення сульфонілсечовини з місць зв'язування з білками плазми крові. Комбінації, які потрібно брати до уваги. З ф-адреноблокаторами: При одночасному застосуванні з НПЗЗ може зменшуватися антигіпертензивний ефект (3-адреноблокатори внаслідок інгібування синтезу простагландинів). З циклоспорином і такролімусом: нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшувати нефротоксичність, що опосередковано дією ренальних простагландинів. При одночасному застосуванні необхідно контролювати функцію нирок. З тромболітиками: збільшується ризик розвитку кровотечі. Збільшується ризик розвитку кровотечі із ШКТ при одночасному застосуванні з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, сертралін) та антикоагулянтами. З пробенецидом: можливе підвищення концентрації нестероїдних протизапальних засобів у плазмі крові, що може бути обумовлено інгібуючим ефектом пробенециду на ниркову тубулярну секрецію та/або кон'югацію з глюкуроновою кислотою; може знадобитися корекція дози НПЗП. З серцевими глікозидами: одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами може призводити до підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. З міфепристоном: у зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів, НПЗП не слід застосовувати раніше, ніж через 8-12 діб після відміни міфепристону. З хінолонами: дані, отримані в експериментальних дослідженнях на тваринах, вказують на високий ризик розвитку судом при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів з хінолонами у високих дозах. У разі необхідності одночасного застосування препарату Декскетопрофен-СЗ з переліченими вище лікарськими засобами слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиПрепарат Декскетопрофен-СЗ приймають внутрішньо під час їди. Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування декскетопрофену, тому у разі гострого болю рекомендується застосування препарату не менше ніж за 30 хвилин до вживання жебраків. Залежно від інтенсивності больового синдрому рекомендована доза для дорослих становить 25 мг декскетопрофену (1 таблетка препарату Декскетопрофен-СЗ) кожні 8 годин. Максимальна добова доза – 75 мг. Препарат Декскетопрофен-СЗ не призначений для тривалої терапії, курс лікування не повинен перевищувати 3-5 днів. Пацієнти 65 років та старші. Пацієнтам похилого віку слід приймати препарат Декскетопрофен-СЗ, починаючи з мінімальної рекомендованої дози. Максимальна добова доза становить 50 мг. У разі оптимальної переносимості можуть застосовуватися дози, рекомендовані для загальної популяції. Пацієнти з печінковою недостатністю. Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості слід приймати препарат Декскетопрофен-СЗ, починаючи з мінімальної рекомендованої дози. Максимальна добова доза становить 50 мг. Застосування препарату Декскетопрофен-СЗ у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості протипоказане. Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості -хронічна хвороба нирок, стадія 2 (СКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2) слід приймати препарат Декскетопрофен-СЗ, починаючи з мінімальної рекомендованої дози. Максимальна добова доза становить 50 мг. Застосування препарату Декскетопрофен-СЗ у пацієнтів з хронічною хворобою нирок стадій За (СКФ 45-59 мл/хв/1,73 м2), 36 (СКФ 30-44 мл/хв/1,73 м2) та 4 (СКФПередозуванняСимптоми: нудота, анорексія, біль у животі, біль голови, запаморочення, дезорієнтація, безсоння. Лікування: симптоматична терапія, при необхідності – промивання шлунка, прийом активованого вугілля; гемодіаліз малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНебажані побічні ефекти можна звести до мінімуму при застосуванні препарату у найменшій ефективній дозі при мінімальній тривалості застосування, необхідної для усунення больового синдрому. Ризик виникнення ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту підвищується у пацієнтів з виразковим ураженням шлунково-кишкового тракту в анамнезі, у літніх пацієнтів, при збільшенні дози нестероїдних протизапальних засобів; тому застосування препарату Декскетопрофен-СЗ у цієї категорії пацієнтів слід починати з найменшої дози, що рекомендується. Пацієнтам вищезгаданих категорій, а також пацієнтам, яким потрібне одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших засобів, що підвищують ризик виникнення ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту, рекомендується додатково одночасне застосування гастропротекторів (мізопростол або блокатори протонної помпи). У пацієнтів, які одночасно приймають антиагреганти або антикоагулянти, глюкокортикостероїди, також підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Пацієнти з порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі повинні бути під ретельним медичним наглядом. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразкового ураження, застосування препарату Декскетопрофен-СЗ слід припинити. Препарат Декскетопрофен-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки можливе загострення цих захворювань. Всі нестероїдні протизапальні засоби можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі за рахунок інгібування синтезу простагландинів. У зв'язку з цим застосування препарату Декскетопрофен-СЗ у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що впливають на систему гемостазу, такі як варфарин, похідні кумарину та гепарини, не рекомендовано. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, препарат Декскетопрофен-СЗ може призводити до підвищення концентрації креатиніну та азоту в плазмі крові. Як і інші інгібітори синтезу простагландинів, препарат Декскетопрофен-СЗ може надавати побічну дію на сечовидільну систему, що може призвести до розвитку гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому та гострої ниркової недостатності. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів, які одночасно застосовують діуретики та пацієнтів, у яких можливий розвиток гіповолемії, у зв'язку з підвищеним ризиком нефротоксичності. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, на тлі терапії препаратом Декскетопрофен-СЗ може спостерігатися невелике минуще підвищення активності «печінкових» ферментів. У пацієнтів похилого віку необхідний контроль функції печінки та нирок. У разі значного підвищення відповідних показників застосування препарату Декскетопрофен-СЗ слід припинити. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, декскетопрофен може маскувати симптоми інфекційних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на фоні застосування препарату Декскетопрофен-СЗ пацієнту необхідно відразу ж звернутися до лікаря. Препарат може викликати затримку рідини в організмі, тому у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, нирковою та/або серцевою недостатністю препарат Декскетопрофен-СЗ слід застосовувати з особливою обережністю. У разі погіршення стану застосування препарату Декскетопрофен-СЗ слід припинити. У пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, ішемічною хворобою серця, застійною серцевою недостатністю, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями препарат слід застосовувати з обережністю. Аналогічний підхід застосовується до пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння). Необхідно бути обережними при призначенні препарату Декскетопрофен-СЗ пацієнтам з наявністю в анамнезі серцево-судинних захворювань, особливо пацієнтам із серцевою недостатністю, у зв'язку з можливим ризиком прогресування. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дозволяють зробити висновок про те, що нестероїдні протизапальні засоби, особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні, можуть призводити до незначного ризику розвитку гострого інфаркту міокарда або інсульту. Для уникнення ризику даних подій при застосуванні декскетопрофену даних недостатньо. Літні пацієнти особливо схильні до несприятливих реакцій при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі, ризику виникнення шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, що загрожують життю пацієнта, зниженню функцій нирок, печінки та серця. При застосуванні препарату Декскетопрофен-СЗ у даної категорії пацієнтів потрібний належний клінічний контроль. Є дані про виникнення поодиноких випадків шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом препарату Декскетопрофен-СЗ слід негайно припинити і звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У зв'язку з можливою появою запаморочення та сонливості в період застосування препарату Декскетопрофен-СЗ, здатність до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій у пацієнтів можуть знижуватися, особливо в першу годину після прийому. Тому під час застосування препарату Декскетопрофен-СЗ слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: фуразідин – 50 мг. 30 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки від жовтого до жовтого з помаранчевим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб широкого спектра дії, відноситься до групи нітрофуранів. Механізм дії пов'язаний із інгібуванням синтезу нуклеїнових кислот. Під впливом нітрофуранів відбувається придушення активності дихального ланцюжка та циклу трикарбонових кислот (циклу Кребса), а також пригнічення інших біохімічних процесів мікроорганізмів, що призводить до руйнування їхньої оболонки або цитоплазматичної мембрани. Активний щодо грампозитивних коків: Staphylococcus spp., Streptococcus spp.; грамнегативних паличок: Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Klebsiella spp. Фуразидину стійкі: Pseudomonas aeruginosa, Enterococcus spp., Acinetobacter spp., більшість штамів Proteus spp., Serratia spp. Залежно від концентрації має бактерицидну або бактеріостатичну дію. Проти більшої частини бактерій бактеріостатична концентрація становить від 10 до 20 мкг/мл. Бактерицидна концентрація приблизно вдвічі вища.ФармакокінетикаПісля внутрішнього прийому фуразидин абсорбується з тонкого відділу кишечника шляхом пасивної дифузії. Всмоктування нітрофуранів з дистального сегмента тонкого кишечника перевищує всмоктування з проксимального та медіального сегментів відповідно у 2 та 4 рази (слід враховувати при одночасному лікуванні урогенітальних інфекцій та захворювань ШКТ, зокрема хронічних ентеритів). Нітрофурани погано всмоктуються із товстої кишки. Сmax у плазмі крові зберігається від 3 до 7 або 8 годин, у сечі фуразидин виявляється через 3-4 год. У організмі фуразидин розподіляється поступово. Клінічно важливий високий вміст препарату в лімфі (затримує поширення інфекції лімфатичними шляхами). У жовчі концентрація його у кілька разів вище, ніж у сироватці, а у лікворі – у кілька разів нижче, ніж у сироватці. У слині вміст фуразидину становить 30% від його концентрації у сироватці. Концентрація фуразидину в крові та тканинах порівняно невелика, що пов'язано зі швидким його виділенням, при цьому концентрація у сечі значно вища, ніж у крові. Метаболізується незначною мірою (<10%). Виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції (85%), частково піддається зворотній реабсорбції у канальцях. При низьких концентраціях фуразидину в сечі переважає процес фільтрації та секреції, при високих концентраціях зменшується секреція та збільшується реабсорбція. Фуразидин, будучи слабкою кислотою в кислій сечі, не дисоціює, піддається інтенсивній реабсорбції, що може посилити розвиток системних побічних ефектів. При лужній реакції сечі виведення фуразидину посилюється. При зниженні функції виділення нирок інтенсивність метаболізму зростає.Показання до застосуванняДля прийому внутрішньо: урогенітальні інфекції (гострий цистит, уретрит, пієлонефрит); гінекологічні інфекції; інфекції шкіри та м'яких тканин; тяжкі інфіковані опіки; з профілактичною метою при урологічних операціях (зокрема цистоскопії, катетеризації). Для зовнішнього та місцевого застосування: інфекційно-запальні захворювання порожнини рота та глотки, інфіковані рани.Протипоказання до застосуванняХронічна ниркова недостатність тяжкого ступеня; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 4 років; підвищена чутливість до фуразидину та інших нітрофуранів.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказаний у дитячому віці до 3 років.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – нудота, блювання, втрата апетиту, порушення функції печінки. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, поліневрит. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип (в т.ч. папульозні висипання).Взаємодія з лікарськими засобамиПри комбінації фуразидину з ристоміцином, хлорамфеніколом, сульфаніламідами підвищується ризик пригнічення кровотворення (не слід застосовувати одночасно). Не рекомендується одночасно з нітрофуранами застосовувати препарати, здатні підкислювати сечу (в т.ч. аскорбінову кислоту, хлорид кальцію).Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо після їди. Дорослим – по 50-100 мг 3 рази на добу, дітям старше 3 років – по 25-50 мг (не більше 5 мг/кг маси тіла) 3 рази на добу. Курс лікування 7-10 днів. При необхідності повторення курсу лікування слід зробити перерву протягом 10-15 днів. Для профілактики інфекції (в т.ч. при урологічних операціях, цистоскопії, катетеризації) – 50 мг одноразово за 30 хв до процедури. Застосовують зовнішньо 2-3 рази на добу для промивання ран або змочування перев'язувального матеріалу. Застосовують місцево 2-3 рази на добу у вигляді полоскань порожнини рота та глотки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля зменшення ймовірності розвитку побічних ефектів фуразідин запивають великою кількістю рідини. При появі побічних ефектів застосування слід припинити (токсичні явища найчастіше виявляються у пацієнтів зі зниженою функцією виділення нирок). У період лікування пацієнту рекомендується утриматися від вживання алкоголю, оскільки можливе посилення побічних ефектів. Не приймати подвоєну дозу для компенсації пропущеної дози. З обережністю застосовувати при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: гімекромон – 200 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 45,0 мг, желатин – 3,0 мг, натрію лаурилсульфат – 1,0 мг, магнію стеарат – 1,0 мг. По 10 таблеток в упаковку коміркову контурну з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. По 30 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску або у флакони полімерні з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 2, 3, 4, 5, 9 упаковок осередкових контурних разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні з фаскою та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаЖовчогінний засіб.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі легко всмоктується з травного тракту, слабо зв'язується з білками плазми. Максимальна концентрація в сироватці досягається через 2-3 години. Період напіввиведення становить приблизно 1 годину. Гімекромон виводиться нирками (близько 93% у вигляді глюкуронату, 1,4% – сульфонату, 0,3% – у незміненому вигляді).ФармакодинамікаЖовчогінний препарат. Збільшує освіту та виділення жовчі. Має селективну спазмолітичну дію щодо жовчних проток та сфінктера Одді (не знижує перистальтику шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) та артеріальний тиск (АТ)). Зменшує застій жовчі, попереджає кристалізацію холестерину і цим розвиток холелітіазу.Показання до застосуванняДискінезія жовчовивідних шляхів та сфінктера Одді за гіперкінетичним типом, некалькульозний хронічний холецистит, холангіт, холелітіаз; стан після оперативних втручань на жовчному міхурі та жовчних шляхах. Зниження апетиту, нудота, запори, блювання (на тлі гіпосекреції жовчі).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість. Непрохідність жовчовивідних шляхів, ниркова/печінкова недостатність, виразковий коліт, хвороба Крона, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гемофілія. Дитячий вік віком до 7 років.Вагітність та лактаціяНемає даних про безпеку застосування гімекромону при вагітності та в період грудного вигодовування. Застосування препарату Гімекромон-СЗ при вагітності та в період грудного вигодовування допустиме за призначенням лікаря лише у тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяМожливі алергічні реакції; діарея, метеоризм, абдомінальний біль, виразка слизової оболонки ШКТ, головний біль. Якщо у Вас позначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиМорфін послаблює дію гімекромону. При сумісному прийомі з метоклопрамідом відбувається ослаблення дії обох препаратів. Посилює ефекти непрямих антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозивсередину, за 30 хвилин до їди; дорослим – по 200-400 мг (1-2 таблетки) тричі на день. Добова доза становить 1200 мг. Дітям з 7 років по 200 мг (1 таблетка) один – тричі на день. Добова доза становить 600 мг. Курс лікування 2 тижні. У разі пропуску прийому дози слід прийняти препарат якнайшвидше або, якщо наближається час наступного прийому, пропущену дозу не приймати. Не слід приймати подвійну дозу одразу. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування не зареєстровано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе погіршує секреторну функцію травних залоз та процесів кишкової абсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Гімекромон-СЗ не впливає на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: гімекромон – 200 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 45,0 мг, желатин – 3,0 мг, натрію лаурилсульфат – 1,0 мг, магнію стеарат – 1,0 мг. По 10 таблеток в упаковку коміркову контурну з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. По 30 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску або у флакони полімерні з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 2, 3, 4, 5, 9 упаковок осередкових контурних разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні з фаскою та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаЖовчогінний засіб.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі легко всмоктується з травного тракту, слабо зв'язується з білками плазми. Максимальна концентрація в сироватці досягається через 2-3 години. Період напіввиведення становить приблизно 1 годину. Гімекромон виводиться нирками (близько 93% у вигляді глюкуронату, 1,4% – сульфонату, 0,3% – у незміненому вигляді).ФармакодинамікаЖовчогінний препарат. Збільшує освіту та виділення жовчі. Має селективну спазмолітичну дію щодо жовчних проток та сфінктера Одді (не знижує перистальтику шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) та артеріальний тиск (АТ)). Зменшує застій жовчі, попереджає кристалізацію холестерину і цим розвиток холелітіазу.Показання до застосуванняДискінезія жовчовивідних шляхів та сфінктера Одді за гіперкінетичним типом, некалькульозний хронічний холецистит, холангіт, холелітіаз; стан після оперативних втручань на жовчному міхурі та жовчних шляхах. Зниження апетиту, нудота, запори, блювання (на тлі гіпосекреції жовчі).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість. Непрохідність жовчовивідних шляхів, ниркова/печінкова недостатність, виразковий коліт, хвороба Крона, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гемофілія. Дитячий вік віком до 7 років.Вагітність та лактаціяНемає даних про безпеку застосування гімекромону при вагітності та в період грудного вигодовування. Застосування препарату Гімекромон-СЗ при вагітності та в період грудного вигодовування допустиме за призначенням лікаря лише у тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяМожливі алергічні реакції; діарея, метеоризм, абдомінальний біль, виразка слизової оболонки ШКТ, головний біль. Якщо у Вас позначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиМорфін послаблює дію гімекромону. При сумісному прийомі з метоклопрамідом відбувається ослаблення дії обох препаратів. Посилює ефекти непрямих антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозивсередину, за 30 хвилин до їди; дорослим – по 200-400 мг (1-2 таблетки) тричі на день. Добова доза становить 1200 мг. Дітям з 7 років по 200 мг (1 таблетка) один – тричі на день. Добова доза становить 600 мг. Курс лікування 2 тижні. У разі пропуску прийому дози слід прийняти препарат якнайшвидше або, якщо наближається час наступного прийому, пропущену дозу не приймати. Не слід приймати подвійну дозу одразу. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування не зареєстровано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе погіршує секреторну функцію травних залоз та процесів кишкової абсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Гімекромон-СЗ не впливає на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему