Гиполипидемические препараты Северная звезда НАО

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 10 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 10 мг. Пігулки 60 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 60 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 40 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 32.9 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 3 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 3 мг, натрію стеарілфуарат - 0.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг; Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 0.88 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.247 мг, тальк - 0.4 мг, титану діоксид (E171) - 0.3834 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0012 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0102 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0082 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 44.3 мг, кальцію гідрофосфату; - 0.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 1.76 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.494 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид (E171) - 0.7668 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0024 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0204 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0164 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активрозувастатин (у формі кальцієвої солі) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 67.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 20 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 9 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 6.6 мг, натрію стеаруло - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2.64 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.741 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид (E171) - 1.1502 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0036 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0306 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0246 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого вето - 1 таб. Активна речовина: розувастатин (у формі кальцієвої солі) – 40 мг; Допоміжні речовини: лактози: моногідрат (цукор молочний) - 55.2 мг, кальцію гідрофосфату; - 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 90 мг. Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 3.52 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 0.988 мг, тальк - 1.6 мг, титану діоксид (E171) - 1.5336 мг, лецитин соєвий (E3). основі барвника індигокармін - 0.0048 мг, алюмінієвий лак на основі барвника азорубін - 0.0408 мг, алюмінієвий лак на основі барвника червоний [Понсо 4R] - 0.0328 мг). 10/14/20/30/90 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат. Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Метаболізм Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десме-тилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європеоїдами; у індусів показано збільшення медіани AUC і Сmах в 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європеоїдів та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю різного ступеня тяжкості (7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У двох пацієнтів з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1.6 та 2.4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABC.ФармакодинамікаРозувастатин-СЗ знижує підвищені концентрації холестерину-ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В, АпоЛ, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-1), знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ та Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/А. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин-СЗ ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією типу IIа та IIb за Фредріксоном (середня вихідна концентрація Хс-ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують Розувастатин-СЗ у дозі 20-80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають Розувастатин-СЗ у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації Хс-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували Розувастатин-СЗ у дозі від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо вмісту Хс-ЛПЗЗ. За результатами клінічних досліджень пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) слід призначати препарат Розувастатин-СЗ у дозі 40 мг. Результати клінічного дослідження (обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препаратПоказання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредріксоном) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка) >2 мг/л) при наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. Для дози 40 мг: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (КК менше 60 мл/хв); захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); КоА-редуктази або фібратів в анамнезі, надмірне вживання алкоголю, стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; підвищення концентрації КФК у крові більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН; міопатія; вказівки на м'язові захворювання в особистому чи сімейному анамнезі; спільне застосування з інгібіторами ВІЛ-протеазу; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти монголоїдної раси; вагітність; період грудного вигодовування; жінки, які не використовують адекватні методи контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю Для доз 5 мг, 10 мг та 20 мг: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Для дози 40 мг: ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади; одночасне застосування з колхіцином та з езетимибом. Дані або досвід застосування препарату у пацієнтів з більш ніж 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяРозувастатин-СЗ протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Інші: часто – астенічний синдром. З боку сечовидільної системи У пацієнтів, які отримували Розувастатин-СЗ, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку кістково-м'язової системи При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ у всіх дозах і, особливо при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї. Дозозалежне підвищення активності КФК спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена. З боку печінки При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Лабораторні показники При застосуванні препарату Розувастатин-СЗ також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності ГГТ, ЛФ, порушення функції щитовидної залози. Постмаркетингове застосування Повідомлялося про наступні побічні ефекти у постмаркетинговому застосуванні препарату Розувастатин-СЗ. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома – діарея. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона. З боку репродуктивної системи та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Інші: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів цієї групи.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину у плазмі крові та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні як монотерапія. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетіміб Одночасне застосування препарату Розувастатин-СЗ у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між препаратом Розувастатин-СЗ та езетимибом. Антациди Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину. Дозу препарату Розувастатин-СЗ слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза препарату Розувастатин-СЗ повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Розувастатин-СЗ так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Розувастатин-СЗ при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1.9 рази), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 рази).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, будь-якої доби незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою. До початку терапії препаратом Розувастатин-СЗ пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, зважаючи на поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 мг або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальним вмістом холестерину та брати до уваги можливий ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена до більшої через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг, порівняно з нижчими дозами препарату, збільшення дози до 40 мг після додаткового прийому дози вище за рекомендовану початкову дозу протягом 4 тижнів терапії, можна проводити тільки у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при прийомі дози 20 мг, та які будуть перебувати під наглядом фахівця. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-СЗ необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнтам похилого віку не потрібна корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Розувастатин-СЗ протипоказане. Протипоказано застосування препарату в дозі 40 мг пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок (КК 30-60 мл/хв). Пацієнтам з помірними порушеннями ниркової функції рекомендується початкова доза препарату 5 мг. Розувастатин-СЗ протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід зважати на цей факт при призначенні препарату Розувастатин-СЗ даним групам пацієнтів. При призначенні доз 10 мг і 20 мг початкова доза, що рекомендується, для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Протипоказано призначення препарату у дозі 40 мг пацієнтам монголоїдної раси. У носіїв генотипів SLC01B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с. 421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Розувастатин становить 20 мг 1 раз на добу. Протипоказано призначення препарату в дозі 40 мг пацієнтам із факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. Початкова доза, що рекомендується, для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розувастатин-СЗ з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі за рахунок взаємодії з транспортними включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Розувастатин-СЗ. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Розувастатин-СЗ та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.