Красфарма

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 л.: Активна речовина: амінокапронова кислота – 50 г; Допоміжні речовини: хлорид натрію 9 г, вода для ін'єкцій до 1 л. Розчин для інфузій 5%. По 100 мл у пляшки скляні місткістю 100 мл. Пляшка з інструкцією із застосування у пачці з картону. Для стаціонару: 48 пляшок без пачок з 5 інструкціями із застосування в ящику з гофрокартону. 1 пляшка з інструкцією із застосування (від 1 до 48 пляшок з рівною кількістю інструкцій із застосування) без пачки в ящику з гофрокартону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаГемостатичний засіб, інгібітор фібринолізу.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні дія проявляється через 15-20 хвилин. Абсорбція – висока, час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) –2 год, період напіввиведення (Т1/2) – 4 год. Виводиться нирками у незміненому вигляді (40-60% введеної кількості) через 4 години. При порушенні функції виділення нирок концентрація амінокапронової кислоти в крові значно зростає.ФармакодинамікаАмінокапронова кислота відноситься до синтетичних аналогів лізину. Інгібує фібриноліз, конкурентно насичуючи лізин-зв'язувальні рецептори, завдяки яким плазміноген (плазмін) зв'язується з фібриногеном (фібрином). Гальмує активуючу дію стрептокінази, урокінази та тканинних кіназ на фібриноліз, нейтралізує ефекти калікреїну, трипсину та гіалуронідази, зменшує проникність капілярів. Має протиалергічну активність, покращує антитоксичну функцію печінки, пригнічує антитілоутворення.Показання до застосуваннякровотечі (гіперфібриноліз, гіпо- та афібриногенемія). кровотечі при хірургічних втручаннях і патологічних станах, що супроводжуються підвищенням фібринолітичної активності крові (при нейрохірургічних, внутрішньопорожнинних, торакальних, гінекологічних та урологічних операціях, в т.ч. на передміхуровій залозі, легень, підшлункової залози; апарату штучного кровообігу). захворювання внутрішніх органів із геморагічним синдромом. передчасне відшарування плаценти, тривала затримка у порожнині матки мертвого плода, ускладнений аборт. для запобігання вторинній гіпофібриногенемії при масивних переливаннях консервованої крові.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, схильність до тромбозів та тромбоемболічних захворювань, гіперкоагуляція (тромбоутворення, тромбоемболія), порушення мозкового кровообігу, коагулопатії внаслідок дифузного внутрішньосудинного згортання крові (ДВС-синдром), захворювання нирок з порушенням виділення. З обережністю: Артеріальна гіпотензія, клапанні вади серця, кровотеча з верхніх сечовивідних шляхів невстановленої етіології, печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність (ХНН).Побічна діяЗапаморочення, шум у вухах, головний біль, нудота, діарея, закладеність носа, висипання на шкірі, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, судоми, рабдоміоліз, міоглобінурія, гостра ниркова недостатність, субендокардіальний крововилив.Взаимодействие с лекарственными средствамиМожно сочетать с введением гидролизатов, раствором глюкозы, противошоковых растворов. При остром фибринолизе дополнительно необходимо ввести фибриноген в средней суточной дозе 2-4 мг (максимальная доза 8 г). Антикоагулянты прямого и непрямого действия, антиагреганты снижают эффективность действия аминокапроновой кислоты.Способ применения и дозыВнутривенно, капельно. Суточная доза для взрослых - 5-30 г, для детей максимальная суточная доза - 18 г/кв.м, до 1 года - 3 г; 2-6 лет - 3-6 г; 7-10 лет - 6-9 г. При необхідності досягнення швидкого ефекту (гостра гіпофібриногенемія) внутрішньовенно вводять краплинно до 100 мл стерильного 5% розчину на ізотонічному розчині натрію хлориду зі швидкістю 50-60 крапель на хвилину. Протягом 1-ї години вводять у дозі 4-5 г, у разі кровотечі, що триває, - до його повної зупинки по 1 г щогодини, але не більше 8 годин. При кровотечі, що триває, інфузії повторюють кожні 4 год. Дітям із розрахунку. 100 мг/кг маси тіла першу годину, потім 33 мг/кг/ч. При гострих крововтратах: дітям до 1 року – 6 г, 2-4 років – 6-9 г, 5-8 років – 9-12 г, 9-10 років – 18 г. Тривалість лікування – 3-14 днів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл: амоксицилін (у формі натрієвої солі) 500 мг, клавуланова кислота (у формі калієвої солі) 100 мг. Флакони (10) - картонні коробки.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного введення.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат амоксициліну та клавуланової кислоти – інгібітора бета-лактамаз. Діє бактерицидно, гнітить синтез бактеріальної стінки. Активний щодо аеробних грампозитивних бактерій; (включаючи штами, що продукують бета-лактамази): Staphylococcus aureus; аеробних грамнегативних бактерій: Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis. Наступні збудники чутливі тільки in vitro: Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus anthracis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Enterococcus faecalis, Corynebacterium spp., Listeria monocytogenes; анаеробних Clostridium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.; а також; аеробні грамнегативні бактерії; (включаючи штами, що продукують бета-лактамази):Neisseria gonorrhoeae, Haemophilus ducreyi, Yersinia multocida (раніше Pasteurella), Campylobacter jejuni; анаеробні грамнегативні бактерії (включаючи штами, що продукують бета-лактамази): Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis. Клавуланова кислота пригнічує II, III, IV та V типи бета-лактамаз, не активна щодо бета-лактамаз I типу, що продукуються Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Acinetobacter spp. Клавуланова кислота має високу тропність до пеніциліназів, завдяки чому утворює стабільний комплекс з ферментом, що попереджає ферментативну деградацію амоксициліну під впливом бета-лактамаз.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо обидва компоненти швидко абсорбуються в ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію. TC max ; - 45 хв. Після прийому внутрішньо в дозі 250/125 мг кожні 8 годин C max ; амоксициліну - 2.18-4.5 мкг/мл, клавуланової кислоти - 0.8-2.2 мкг/мл, в дозі 500/125 мг кожні 12 9 C 9 мкг/мл, клавуланової кислоти - 1.19-2.41 мкг/мл, у дозі 500/125 мг кожні 8 годин C max ;амоксициліну - 4.94-9.46 мкг/мл, клавуланової кислоти - 1.57-35 мг C max ;амоксициліну - 8.82-14.38 мкг/мл, клавуланової кислоти - 1.21-3.19 мкг/мл. Після внутрішньовенного введення в дозах 1000/200 та 500/100 мг C max ;амоксициліну - 105.4 та 32.2 мкг/мл відповідно, а клавуланової кислоти - 28.5 та 10.5 мкг/мл. Час досягнення максимальної інгібуючої концентрації 1 мкг/мл для амоксициліну подібний при застосуванні через 12 годин та 8 годин як у дорослих, так і у дітей. Зв'язування з білками плазми: амоксицилін – 17-20%, клавуланова кислота – 22-30%. Метаболізуються обидва компоненти в печінці: амоксицилін - на 10% від введеної дози, клавуланова кислота - на 50%. T1/2 ;після прийому в дозі 375 і 625 мг - 1 і 1.3 год для амоксициліну, 1.2 і 0.8 год - для клавуланової кислоти відповідно. T1/2 ;після внутрішньовенного введення в дозі 1200 і 600 мг - 0.9 і 1.07 год - для амоксициліну, 0.9 і 1.12 год - для клавуланової кислоти відповідно. Виводиться в основному нирками (клубочкова фільтрація та канальцева секреція): 50-78 та 25-40% від введеної дози амоксициліну та клавуланової кислоти виводиться відповідно у незміненому вигляді протягом перших 6 годин після прийому.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи пеніцилінів широкого спектра дії з інгібітором бета-лактамаз.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими збудниками: інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсцес легені); інфекції ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, середній отит); інфекції сечостатевої системи та органів малого тазу (пієлонефрит, пієліт, цистит, уретрит, простатит, цервіцит, сальпінгіт, сальпінгоофорит, тубооваріальний абсцес, ендометрит, бактеріальний вагініт, септичний аборт, післяпологовий сепсис, пельвій; інфекції шкіри та м'яких тканин (пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози, абсцес, флегмона, ранова інфекція); остеомієліт; післяопераційні інфекції. Профілактика інфекцій у хірургії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату (в т.ч. до цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків); інфекційний мононуклеоз (у т.ч. у разі кореподібного висипу); фенілкетонурія; епізоди жовтяниці або порушення функції печінки внаслідок застосування амоксициліну/клавуланової кислоти в анамнезі; КК менше 30 мл/хв (для таблеток 875 мг/125 мг). З обережністю Вагітність, період лактації, тяжка печінкова недостатність, захворювання шлунково-кишкового тракту (в т.ч. коліт в анамнезі, пов'язаний із застосуванням пеніцилінів), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяЗ обережністю слід застосовувати при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Дітям до 12 років; - у вигляді суспензії, сиропу або крапель для прийому всередину. Разова доза встановлюється залежно від віку: ; діти до 3 міс; - 30 мг / кг на добу в 2 прийоми; ;3 міс і ;старше ;- при ;інфекціях легкого ступеня тяжкості ;- 25 мг/кг/сут на 2 прийоми або 20 мг/кг/сут на 3 прийоми, при ;важких інфекціях ;- 45 мг/кг/сут на 2 прийому або 40 мг/кг/сут на 3 прийоми. ; Максимальна добова доза амоксициліну для дітей віком до 12 років – 45 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза клавуланової кислоти для дітей віком до 12 років – 10 мг/кг маси тіла.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, гастрит, стоматит, глосит, підвищення активності печінкових трансаміназ, в поодиноких випадках - холестатична жовтяниця, гепатит, печінкова недостатність (частіше у літніх, чоловіків, при тривалій терапії), псевдом (також може розвинутись після терапії), ентероколіт, чорний "волосатий" язик, потемніння зубної емалі. З боку органів кровотворення: оборотне збільшення протромбінового часу і часу кровотечі, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, еозинофілія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, гіперактивність, тривога, зміна поведінки, судоми. Місцеві реакції: в окремих випадках - флебіт у місці внутрішньовенного введення. Алергічні реакції: ; кропив'янка, еритематозні висипання, рідко - багатоформна ексудативна еритема, синдром стивенса пустульоз. Інші: ;кандидоз, розвиток суперінфекції, інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, глюкозамін, проносні лікарські засоби, аміноглікозиди сповільнюють і знижують абсорбцію; аскорбінова кислота збільшує абсорбцію. Бактеріостатичні антибіотики (макроліди, хлорамфенікол, лінкозаміди, тетрацикліни, сульфаніламіди); надають антагоністичну дію. Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів (пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К і протромбіновий індекс). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідно стежити за показниками згортання крові. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів, лікарських засобів, в процесі метаболізму яких утворюється ПАБК, етинілестрадіолу - ризик розвитку кровотеч "прориву". Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, НПЗЗ та інші лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію амоксициліну (клавуланова кислота виводиться в основному шляхом клубочкової фільтрації). Алопуринол; підвищує ризик розвитку шкірного висипу.Спосіб застосування та дозиДози наведено у перерахунку на амоксицилін. Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від тяжкості перебігу та локалізації інфекції, чутливості збудника. ; Дітям до 12 років; - у вигляді суспензії, сиропу або крапель для прийому всередину. Разова доза встановлюється залежно від віку: ; діти до 3 міс; - 30 мг / кг на добу в 2 прийоми; ; 3 міс і старше ; - при ; інфекціях легкого ступеня тяжкості ; або 40 мг/кг/добу на 3 прийоми. ; Дорослим і дітям старше 12 років або з масою тіла 40 кг і більше: 500 мг 2 рази на добу або 250 мг 3 рази на добу. При інфекціях важкого ступеня тяжкості та інфекціях дихальних шляхів – 875 мг 2 рази на добу або 500 мг 3 рази на добу. Максимальна добова доза амоксициліну для дорослих та дітей старше 12 років – 6 г, для дітей віком до 12 років – 45 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза клавуланової кислоти для дорослих та дітей віком від 12 років – 600 мг, для дітей до 12 років – 10 мг/кг маси тіла. При утрудненні ковтання у дорослих рекомендується застосування суспензії. ; При приготуванні суспензії, сиропу та крапель як розчинник слід використовувати воду. При ; в / у введенні ; Максимальна добова доза – 6 г. Для дітей 3 міс-12 років – 25 мг/кг 3 рази на добу; у тяжких випадках - 4 рази на добу; для дітей до 3 міс: недоношені та в перинатальному періоді – 25 мг/кг 2 рази на добу, у постперинатальному періоді – 25 мг/кг 3 рази на добу. Тривалість лікування – до 14 днів, гострого середнього отиту – до 10 днів. ; Для профілактики післяопераційних інфекцій при операціях, тривалістю менше 1 год, під час вступної анестезії вводять у дозі 1 г внутрішньовенно. При; більш тривалих операціях; - по 1 г кожні 6 год протягом доби. При високому ризику інфікування може бути продовжено протягом декількох днів. При хронічної ниркової недостатності проводять корекцію дози і кратності введення в залежності від КК: при КК більше 30 мл/хв корекції дози не потрібно; при ;КК 10-30 мл/хв: всередину - 250-500 мг/сут кожні 12 год; внутрішньовенно - 1 г, потім по 500 мг внутрішньовенно; при ;КК менше 10 мл/хв ;- 1 г, потім по 500 мг/добу внутрішньовенно або 250-500 мг/добу внутрішньо в один прийом. Для дітей дози слід зменшувати так само. Пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі - 250 мг або 500 мг внутрішньо в один прийом або 500 мг внутрішньовенно, додатково 1 доза під час діалізу і ще 1 доза в кінці сеансу діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри курсовому лікуванні необхідно проводити контроль за станом функції органів кровотворення, печінки та нирок. З метою зниження ризику побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту слід приймати препарат під час їжі. Можливий розвиток суперінфекції за рахунок зростання нечутливої ​​до нього мікрофлори, що потребує відповідної зміни антибактеріальної терапії. Може давати хибнопозитивні результати щодо глюкози в сечі. У цьому випадку рекомендується застосовувати глюкозоксидантний метод визначення концентрації глюкози у сечі. У пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі перехресні алергічні реакції з цефалоспориновими антибіотиками.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного введення 1 фл.: амоксицилін (у формі натрієвої солі) 1 г; Клавуланова кислота (у формі калієвої солі) 200 мг. Флакони, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат амоксициліну та клавуланової кислоти – інгібітора бета-лактамаз. Діє бактерицидно, гнітить синтез бактеріальної стінки. Активний щодо аеробних грампозитивних бактерій (включаючи штами, що продукують бета-лактамази): Staphylococcus aureus; аеробних грамнегативних бактерій: Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis. Наступні збудники чутливі тільки in vitro: Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus anthracis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Enterococcus faecalis, Corynebacterium spp., Listeria monocytogenes; анаеробних Clostridium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.; а також аеробні грамнегативні бактерії (включаючи штами, що продукують бета-лактамази): Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Salmonella spp., Shigella spp., Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica, Gardnerella vaginalis, Neisseria meningNeisseria gonorrhoeae, Haemophilus ducreyi, Yersinia multocida (раніше Pasteurella), Campylobacter jejuni; анаеробні грамнегативні бактерії (включаючи штами, що продукують бета-лактамази): Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis. Клавуланова кислота пригнічує II, III, IV та V типи бета-лактамаз, не активна щодо бета-лактамаз I типу, що продукуються Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Acinetobacter spp. Клавуланова кислота має високу тропність до пеніциліназів, завдяки чому утворює стабільний комплекс з ферментом, що попереджає ферментативну деградацію амоксициліну під впливом бета-лактамаз.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо обидва компоненти швидко абсорбуються в ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію. TCmax – 45 хв. Після прийому внутрішньо в дозі 250/125 мг кожні 8 годин Cmax амоксициліну - 2.18-4.5 мкг/мл, клавуланової кислоти - 0.8-2.2 мкг/мл, в дозі 500/125 мг кожні 12 год 9 м 9 Cmax. , клавуланової кислоти - 1.19-2.41 мкг/мл, у дозі 500/125 мг кожні 8 год. Cmax амоксициліну - 4.94-9.46 мкг/мл, клавуланової кислоти - 1.57-3.23 мкг/м8 -14.38 мкг/мл, клавуланової кислоти – 1.21-3.19 мкг/мл. Після внутрішньовенного введення в дозах 1000/200 та 500/100 мг Cmax амоксициліну - 105.4 та 32.2 мкг/мл відповідно, а клавуланової кислоти - 28.5 та 10.5 мкг/мл. Час досягнення максимальної інгібуючої концентрації 1 мкг/мл для амоксициліну подібний при застосуванні через 12 годин та 8 годин як у дорослих, так і у дітей. Зв'язування з білками плазми: амоксицилін – 17-20%, клавуланова кислота – 22-30%. Метаболізуються обидва компоненти в печінці: амоксицилін - на 10% від введеної дози, клавуланова кислота - на 50%. T1/2 після прийому в дозі 375 та 625 мг – 1 та 1.3 год для амоксициліну, 1.2 та 0.8 год – для клавуланової кислоти відповідно. T1/2 після внутрішньовенного введення в дозі 1200 та 600 мг – 0.9 та 1.07 год – для амоксициліну, 0.9 та 1.12 год – для клавуланової кислоти відповідно. Виводиться в основному нирками (клубочкова фільтрація та канальцева секреція): 50-78 та 25-40% від введеної дози амоксициліну та клавуланової кислоти виводиться відповідно у незміненому вигляді протягом перших 6 годин після прийому.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи пеніцилінів широкого спектра дії, що руйнується пеніциліназою.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими збудниками: інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсцес легені); інфекції ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, середній отит); інфекції сечостатевої системи та органів малого тазу (пієлонефрит, пієліт, цистит, уретрит, простатит, цервіцит, сальпінгіт, сальпінгоофорит, тубооваріальний абсцес, ендометрит, бактеріальний вагініт, септичний аборт, післяпологовий сепсис, пельвій; інфекції шкіри та м'яких тканин (пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози, абсцес, флегмона, ранова інфекція); остеомієліт; післяопераційні інфекції. Профілактика інфекцій у хірургії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату (в т.ч. до цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків); інфекційний мононуклеоз (у т.ч. у разі кореподібного висипу); фенілкетонурія; епізоди жовтяниці або порушення функції печінки внаслідок застосування амоксициліну/клавуланової кислоти в анамнезі; КК менше 30 мл/хв (для таблеток 875 мг/125 мг). З обережністю Вагітність, період лактації, тяжка печінкова недостатність, захворювання шлунково-кишкового тракту (в т.ч. коліт в анамнезі, пов'язаний із застосуванням пеніцилінів), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяЗ обережністю слід застосовувати при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Дітям до 12 років - у вигляді суспензії, сиропу або крапель для вживання. Разова доза встановлюється залежно від віку: діти до 3 міс – 30 мг/кг/добу на 2 прийоми; 3 міс і старше - при інфекціях легкого ступеня тяжкості - 25 мг/кг/сут на 2 прийоми або 20 мг/кг/сут на 3 прийоми, при тяжких інфекціях - 45 мг/кг/сут на 2 прийоми або 40 мг/кг/ добу в 3 прийоми. Максимальна добова доза амоксициліну для дітей віком до 12 років – 45 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза клавуланової кислоти для дітей віком до 12 років – 10 мг/кг маси тіла.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювота, діарея, гастрит, стоматит, глосит, підвищення активності печінкових трансаміназ; також може розвинутись після терапії), ентероколіт, чорний "волосатий" язик, потемніння зубної емалі. З боку органів кровотворення: оборотне збільшення протромбінового часу та часу кровотечі, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, еозинофілія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, гіперактивність, тривога, зміна поведінки, судоми. Місцеві реакції: в окремих випадках - флебіт у місці внутрішньовенного введення. Алергічні реакції: кропив'янка, еритематозні висипання, рідко - багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. . Інші: кандидоз, розвиток суперінфекції, інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, глюкозамін, проносні лікарські засоби, аміноглікозиди уповільнюють та знижують абсорбцію; аскорбінова кислота збільшує абсорбцію. Бактеріостатичні антибіотики (макроліди, хлорамфенікол, лінкозаміди, тетрацикліни, сульфаніламіди) мають антагоністичну дію. Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів (пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К та протромбіновий індекс). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідно стежити за показниками згортання крові. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів, лікарських засобів, у процесі метаболізму яких утворюється ПАБК, етинілестрадіол – ризик розвитку кровотеч "прориву". Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, НПЗЗ та інші лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію амоксициліну (клавуланова кислота виводиться в основному шляхом клубочкової фільтрації). Алопуринол підвищує ризик розвитку шкірного висипу.Спосіб застосування та дозиВсередину, внутрішньовенно. Дози наведено у перерахунку на амоксицилін. Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від тяжкості перебігу та локалізації інфекції, чутливості збудника. Дітям до 12 років - у вигляді суспензії, сиропу або крапель для вживання. Разова доза встановлюється залежно від віку: діти до 3 міс – 30 мг/кг/добу на 2 прийоми; 3 міс і старше - при інфекціях легкого ступеня тяжкості - 25 мг/кг/сут на 2 прийоми або 20 мг/кг/сут на 3 прийоми, при тяжких інфекціях - 45 мг/кг/сут на 2 прийоми або 40 мг/кг/ добу в 3 прийоми. Дорослим та дітям старше 12 років або з масою тіла 40 кг і більше: 500 мг 2 рази на добу або 250 мг 3 рази на добу. При інфекціях важкого ступеня тяжкості та інфекціях дихальних шляхів – 875 мг 2 рази на добу або 500 мг 3 рази на добу. Максимальна добова доза амоксициліну для дорослих та дітей старше 12 років – 6 г, для дітей віком до 12 років – 45 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза клавуланової кислоти для дорослих та дітей віком від 12 років – 600 мг, для дітей до 12 років – 10 мг/кг маси тіла. При утрудненні ковтання у дорослих рекомендується застосування суспензії. При приготуванні суспензії, сиропу та крапель як розчинник слід використовувати воду. При внутрішньовенному введенні дорослим і підліткам старше 12 років вводять 1 г (по амоксициліну) 3 рази на добу, при необхідності - 4 рази на добу. Максимальна добова доза – 6 г. Для дітей 3 міс-12 років – 25 мг/кг 3 рази на добу; у тяжких випадках - 4 рази на добу; для дітей до 3 міс: недоношені та в перинатальному періоді – 25 мг/кг 2 рази на добу, у постперинатальному періоді – 25 мг/кг 3 рази на добу. Тривалість лікування – до 14 днів, гострого середнього отиту – до 10 днів. Для профілактики післяопераційних інфекцій при операціях, тривалістю менше 1 години, під час вступної анестезії вводять у дозі 1 г внутрішньовенно. При триваліших операціях - по 1 г кожні 6 годин протягом доби. При високому ризику інфікування може бути продовжено протягом декількох днів. При хронічній нирковій недостатності проводять корекцію дози та кратність введення залежно від КК: при КК більше 30 мл/хв корекції дози не потрібно; при КК 10-30 мл/хв: внутрішньо - 250-500 мг/сут кожні 12 год; внутрішньовенно - 1 г, потім по 500 мг внутрішньовенно; при КК менше 10 мл/хв - 1 г, потім по 500 мг на добу внутрішньовенно або 250-500 мг на добу внутрішньо в один прийом. Для дітей дози слід зменшувати так само. Пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі - 250 мг або 500 мг внутрішньо в один прийом або 500 мг внутрішньовенно, додатково 1 доза під час діалізу та ще 1 доза наприкінці сеансу діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри курсовому лікуванні необхідно проводити контроль за станом функції органів кровотворення, печінки та нирок. З метою зниження ризику побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту слід приймати препарат під час їжі. Можливий розвиток суперінфекції за рахунок зростання нечутливої ​​до нього мікрофлори, що потребує відповідної зміни антибактеріальної терапії. Може давати хибнопозитивні результати щодо глюкози в сечі. У цьому випадку рекомендується застосовувати глюкозоксидантний метод визначення концентрації глюкози у сечі. У пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі перехресні алергічні реакції з цефалоспориновими антибіотиками.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активні речовини: ампіцилін (у формі натрієвої солі) 2000 мг, сульбактам (у формі натрієвої солі) 1000 мг. Розчинник: ;вода д/і в амп. 1 шт. - флакони 5 мл (1) - пачки картонні. 1 шт. - флакони 10 мл (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення; білого або майже білого кольору, гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаКомбінований антибактеріальний засіб широкого спектра дії. Ампіцилін; - антибіотик із групи напівсинтетичних пеніцилінів, бактерицидна дія якого пов'язана з пригніченням синтезу білків клітинної стінки мікроорганізмів. Сульбактам; - незворотний інгібітор бета-лактамаз; розширює спектр активності ампіциліну щодо стійких штамів, резистентність яких розвивається під впливом бета-лактамаз; не змінює активності ампіциліну щодо чутливих штамів; зв'язуючись з деякими пеніцилін-зв'язуючими білками бактерій, виявляє синергізм при одночасному застосуванні з бета-лактамними антибіотиками. Стабілен у водному розчині, має самостійну антибактеріальну активність щодо сімейства Neisseriaceae та Acinetobacter spp., стійкий до дії більшості плазмідних бета-лактамаз. Комбінація ;ампіцилін+сульбактам ;проявляє ;активність щодо аеробних грампозитивних бактерій - ;Staphylococcus aureus (штами, що продукують і непродукують бета-лактамазу), Staphylococcus epidermidis(штами, продуциуc бета-лактамазу), Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae (в т.ч. штами, стійкі до пеніциліну), Streptococcus spp. групи viridans, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes; аеробних грамнегативних бактерій; Escherichia coli, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Klebsiella spp., Neisseria gonorrhoeae (штами, що продукують і непродукують бета-лактамазу), Moraxella catarrhalis (штам, штам, (в т.ч.штами, стійкі до ампіциліну), Providencia rettgeri, Providencia stuartii; анаеробних мікроорганізмів – Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis, Clostridium spp. (крім Clostridium difficile), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. Резистентні: метициліностійкі Staphylococcus spp., Citrobacter spp., більшість штамів Enterobacter spp., Pseudomonas aeruginosa, Mycobacterium spp., Clostridium difficile, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae.ФармакокінетикаПроникає у більшість тканин та рідин організму; при запаленні проникність у спинномозкову рідину різко зростає. Після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення досягаються високі концентрації сульбактаму та ампіциліну в крові. T1/2; - 1 год (для ампіциліну та сульбактаму). Виводиться нирками – 70-80%, переважно у незміненому вигляді, а також із жовчю та грудним молоком. Сульбактам майже не піддається метаболічним перетворенням і виводиться нирками, головним чином, у незміненому стані та лише близько 25% – у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяПротимікробний препарат для системного застосування.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими збудниками: інфекції органів дихання (в т.ч. пневмонія, абсцес легень, хронічний бронхіт, емпієма плеври); інфекції ЛОР-органів (в т.ч. синусит, тонзиліт, середній отит); інфекції сечовивідних шляхів та статевих органів (пієлонефрит, пієліт, цистит, уретрит, простатит, ендометрит); інфекції жовчовивідних шляхів (холецистит, холангіт); інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматити); інфекції ШКТ (дизентерія, сальмонельоз, сальмонеллоносійство); інфекції кісток та суглобів; септичний ендокардит; менінгіт; сепсис; перитоніт; скарлатина; гонококова інфекція. Профілактика післяопераційних ускладнень при операціях на органах черевної порожнини та малого тазу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; ; інфекційний мононуклеоз; період лактації (грудного вигодовування). З обережністю Печінкова та/або ниркова недостатність, вагітність.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовувати при вагітності. Протипоказано застосування у період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дитячому віці Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, зниження апетиту, діарея, підвищення активності "печінкових" трансаміназ; рідко – псевдомембранозний ентероколіт. З боку органів кровотворення та системи гемостазу: ; анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку нервової системи: ; сонливість, нездужання, ; головний біль. Лабораторні показники: Азотемія, підвищення концентрації сечовини, гіперкреатинінемія. Алергічні реакції: кропив'янка, гіперемія шкіри, ангіоневротичний набряк, риніт, кон'юнктивіт, лихоманка, артралгія, еозинофілія, в окремих випадках - анафілактичний шок. Місцеві реакції: ;при внутрішньом'язовому введенні - болючість у місці введення; при в/в – флебіт. Інші: при тривалому лікуванні - суперінфекція, викликана стійкими до препарату мікроорганізмами (кандидоз).Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, глюкозамін, проносні засоби, їжа, аміноглікозиди (при прийомі всередину); сповільнюють і знижують абсорбцію. Аскорбінова кислота; підвищує абсорбцію. Бактерицидні антибіотики (в т.ч. аміноглікозиди, цефалоспорини, циклосерин, ванкоміцин, рифампіцин); - синергізм дії; ;бактеріостатичні лікарські засоби (макроліди, хлорамфенікол, лінкозаміди, ;тетрацикліни, сульфаніламіди) ;- антагонізм дії. Підвищує ефективність; непрямих антикоагулянтів; (пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К та протромбіновий індекс); зменшує ефективність ;пероральних контрацептивів, лікарських засобів, у процесі метаболізму яких утворюється ПАБК, та етинілестрадіолу ;(ризик розвитку кровотеч "прориву"). Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, НПЗЗ та інші лікарські засоби, що знижують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію ампіциліну в плазмі. Алопуринол; підвищує ризик розвитку шкірного висипу. Фармацевтична несумісність З продуктами крові або білковими гідролізатами, аміноглікозидами.Спосіб застосування та дозиВ/м, внутрішньовенно (краплинно зі швидкістю 60-80 кап/хв, струминно - повільно, протягом 3-5 хв). В/в вводять 5-7 днів, потім, при необхідності продовження лікування, переходять на внутрішньом'язове застосування. Далі зазначені сумарні дози ампіциліну та сульбактаму (у співвідношенні 2:1). При ;легкому перебігу інфекції ;- 1.5-3 г/сут на 2 введення; при; середньотяжкому перебігу; - 3-6 г / добу в 3-4 введення; при ;тяжкому перебігу ;- 12 г/сут в 3-4 введення. При; неускладненої гонореї; - 1.5 г, одноразово. Для; профілактики хірургічних інфекцій; - 1.5-3 г, під час анестезії; потім протягом 24 год після операції - у тій же дозі кожні 6-8 год. Дітям – у добовій дозі з розрахунку 150 мг/кг (100 мг/кг ампіциліну та 50 мг/кг сульбактаму); кратність – 3-4 рази на добу. Новонародженим у віці до 1 тиж і недоношеним дітям – кожні 12 год. Курс лікування – 5-14 днів (при необхідності може бути продовжений). Після нормалізації температури та зникнення інших патологічних симптомів лікування продовжують ще протягом 48 год. При ;ХНН ;(КК менше 30 мл/хв) необхідно збільшення інтервалів між введеннями.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі перехресні алергічні реакції з цефалоспориновими антибіотиками. При курсовому лікуванні необхідно проводити контроль за станом функції органів кровотворення, печінки та нирок. Можливий розвиток суперінфекції за рахунок зростання нечутливої ​​до препарату мікрофлори, що потребує відповідної зміни антибактеріальної терапії. При лікуванні хворих на сепсис можливий розвиток реакції бактеріолізу (реакція Яриша-Герксгеймера).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Цефоперазон натрію в перерахунку на цефоперазон - 0,5; Сульбактам натрію у перерахунку на сульбактам – 0,5 г. Розчинник: вода для ін'єкцій. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 0,5 г+0,5 г. 0,5 г+0,5 г діючих речовин (у перерахунку на цефоперазон і сульбактам відповідно) у флакони місткістю 10 мл або 20 мл із безбарвного прозорого скла, герметично закупорені пробками гумовими, обжаті алюмінієвими ковпачками або комбінованими. 1 флакон і 1 ампула 10 мл або 2 ампули по 5 мл у КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. 5 флаконів і 5 ампул по 10 мл або 10 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією щодо застосування в пачці картонної. У пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор. При використанні ампул з насічками, кільцями або точками надлому ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПорошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору. Гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик цефалоспорин + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаМаксимальні концентрації (Сmах) сульбактаму та цефоперазону після внутрішньовенного введення 2 г препарату (1 г сульбактаму. 1 г цефоперазону) протягом 5 хв склали в середньому 130,2 мкг/мл та 236.8 мкг/мл відповідно. Це відбиває вищий обсяг розподілу сульбактама (Vd = 18,0-27.6 л) проти цефоперазона (Vd = 10,2-11,3 л). Після внутрішньом'язового введення 1,5 г сульбактаму/цефоперазону (500 мг сульбактаму, 1 г цефоперазону) Смах сульбактаму та цефоперазону в сироватці спостерігалися в період від 15 хв до 2 годин після введення. Схах у сироватці становили 19,0 та 64,2 мкг/мл сульбактаму та цефоперазону відповідно. Як сульбактам, так і цефоперазон добре розподіляються в різні тканини та рідини організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку та ін. Приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам виводяться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилася, виводиться з жовчю. Цефоперазон не витісняє білірубін у зв'язку з білками плазми. Період напіввиведення (Т1/2) сульбактаму становить у середньому близько 1 год, цефоперазону – 1,7 год. Сироваткова концентрація пропорційна введеній дозі. Даних щодо наявності будь-якої фармакокінетичної взаємодії між цефоперазоном та сульбактамом при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам немає. При повторному застосуванні значних змін фармакокінетики обох компонентів цефоперазон+сульбактам не зазначено. При введенні кожні 8-12 годин кумуляції не спостерігалося. Застосування у разі порушення функції печінки. Т.к. цефоперазон активно виводиться е жовчю, то у пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів Т1/2 цефоперазону зазвичай подовжується, а екскреція препарату нирками збільшується. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки у жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а Т1/2 збільшується лише у 2-4 рази. Застосування у разі порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували цефоперазон+сульбактам, виявлено високу кореляцію між загальним кліренсом сульбактаму з організму та розрахунковим кліренсом креатиніну. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю виявлено значне подовження Т1/2 сульбактаму (в середньому від 6,9 до 9,7 год у різних дослідженнях). Гемодіаліз викликав значні зміни Т1/2, загального кліренсу та обсягу розподілу сульбактаму. Застосування у людей похилого віку. Фармакокінетика цефоперазону+сульбактаму вивчалася у людей похилого віку з нирковою недостатністю та порушеною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, виявлено збільшення тривалості Т1/2, зниження кліренсу та підвищення обсягу розподілу як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелювала зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону – зі ступенем порушення функції печінки. Застосування у дітей. У дослідженнях у дітей не було виявлено суттєвих змін фармакокінетики компонентів цефоперазону+сульбактаму порівняно з дорослими. Т1/2 сульбактама в дітей віком становив від 0,9 до 1,42 год, цефоперазону від 1,44 до 1,88 год.ФармакодинамікаАнтибактеріальний компонент препарату цефоперазон! сульбактам є цефоперазон – цефалоспорин третього покоління, що діє на чутливі мікроорганізми під час їх активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має клінічно значущої антибактеріальної активності (виняток становлять Neisseriaceae та Acinetobacter). Однак було зазначено, що він є незворотним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються мікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків. Здатність сульбактаму попереджати руйнування пеніцилінів і цефалоспоринів стійкими мікроорганізмами була підтверджена в дослідженнях з використанням резистентних штамів, щодо яких сульбактам мав виражений синергізм з пеніцилінами і цефалоспоринами. Крім того, сульбактам взаємодіє з деякими пеніцилін-зв'язуючими білками, тому цефоперазон+сульбактам часто має більш виражену дію на чутливі штами, ніж один цефоперазон. Комбінація сульбактаму та цефоперазону активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, вона має синергізм щодо різних мікроорганізмів, насамперед: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Staphylococcus spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Clebsiella pneumoniae, Clebsiella pneumoniae, diversus. Цефоперазон+сульбактам активний in vitro щодо широкого спектру клінічно значимих мікроорганізмів. Грампозитивні: Staphylococcus aureus (продукувальний і не продукувальний пеніциліназ), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Streptococcus agalactiaeтокомок-бета Streptococcus faecal is (ентерококи). Грамнегативні: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia spp., Serratia spp. (включно з Serratia marcescens), Salmonella spp. та Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas spp., Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica. Анаеробні мікроорганізми Грамнегативні палички (включаючи Bacteroides fragilis, інші Bacteroides spp. та Fusobacterium spp.). Грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. та Veillonella spp.). Грампозитивні палички (включаючи Clostridium spp., Eubacterium spp. та Lactobacillus spp.). Наступні рівні чутливості були встановлені для сульбактаму/цефоперазону. Мінімальна переважна концентрація (МПК) мкг/мл, виражена в концентрації цефоперазону, для чутливих мікроорганізмів менше або дорівнює 16, для організмів з проміжною чутливістю від 17 до 63, а для резистентних - більше 64. Зони чутливості при визначенні диско-дифузій для чутливих мікроорганізмів ≥ 21 мм; з проміжною чутливістю від 16 до 20 мм, а для резистентних ≤ 15 мм. Для визначення МПК можна використовувати метод серійних розведень сульбактаму/цефоперазону у співвідношенні 1:1 у бульйонному або агаровому середовищах. Для визначення МПК диско-дифузійним методом рекомендується використовувати диск, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Наступні норми контролю якості рекомендуються при використанні дисків, що містять 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Для контрольного штаму Acinetobacter spp. (АТСС 43498) діаметр зони становить 26-32 мм; для Pseudomonas aeruginosa (АТСС 27853) – 22-28 мм; для Escherichia coli (АТСС 25922) – 27-33 мм; для Staphylococcus aureus (АТСС 25923) – 23-30 мм.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; перитоніт, холецистит, холангіт та інші абдомінальні інфекції; сепсис; менінгіт; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів; гонорея; запальні захворювання органів малого тазу, ендометрит, пельвіоперитоніт та інші інфекції статевих шляхів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пеніцилінів, сульбактам, цефоперазону або інших цефалоспоринів. З обережністю: Тяжка печінково-ниркова недостатність. Новонароджені, зокрема. недоношені діти.Вагітність та лактаціяНалежних клінічних досліджень препарату не проводилися. Цефоперазон+сульбактам проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. При вагітності препарат застосовують лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та новонародженого.Побічна діяЗагалом цефоперазон+сульбактам добре переноситься. Ступінь тяжкості більшої частини небажаних реакцій був легким і середнім, і вони зберігаються до кінця лікування. Усі небажані реакції, наведені в інструкції з медичного застосування препарату, представлені відповідно до класифікації MedDRA. У кожній категорії частоти небажані реакції представлені відповідно до ступеня клінічної ваги. Таблиця небажаних реакцій Клас систем органів Дуже часто ≥1/10 Часто ≥1/100 та <1/10 Нечасто ≥1/1000 та <1/100 Частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних) Порушення з боку крові та лімфатичної системи Лейкопенія, нейтропенія, позитивна пряма реакція Кумбса, зниження гемоглобіну і гематокриту. тромбоцитопенія§ Коагулопатія*, еозинофілія§ Гіпопротромбінемія* Порушення з боку імунної системи Анафілактичний шок*ţ, анафілактична реакція*ţ, анафілактоїдна реакціяţ (включаючи шок)*, реакції гіперчутливості*ţ Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку судин Кровотеча*, васкуліт*, артеріальна гіпотензія* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Діарея, нудота, блювання Псевдомембранозний коліт* Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності аланінамінотрансферази§, аспартатамінотрансферази§, лужної фосфатази в крові§ Підвищення концентрації білірубіну в крові Жовтяниця* Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини Сверблячка, кропив'янка Токсичний епідермальний некроліз *, синдром Стівенса-Джонсона *, ексфоліативний дерматит *, макулопапульозний висип * Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Гематурія* Загальні розлади та порушення у місці введення Флебіт у місці інфузії, біль та печіння у місці ін'єкції, лихоманка, озноб Частота відповідно до категорій CIOMS III (Ради міжнародних медичних наукових організацій): дуже часто: ≥1/10 (≥10 %); часто: ≥1/100 та * Небажані явища, виявлені під час постреєстраційного застосування препарату. § При розрахунку частот небажаних реакцій у вигляді відхилень від норми результатів лабораторних аналізів враховані всі дані результатів аналізів, включаючи дані пацієнтів, у яких відхилення від норми спостерігалися на початковому рівні. Застосований такий консервативний підхід, оскільки вихідні дані не дозволяли розділити підмножину пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких значні зміни результатів лабораторних аналізів виникли після початку лікування, та підмножина пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких після початку лікування був значних змін результатів лабораторних аналізів. Що стосується кількості лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, гемоглобіну та гематокриту. у звітах з досліджень повідомляється лише про відхилення від норми. Не вказується, чи відбулося підвищення чи зниження показників. ţ Є повідомлення про випадки з летальним кінцем.Взаємодія з лікарськими засобамиРозчини препаратів цефоперазон+сульбактам та аміноглікозидів не слід змішувати з огляду на фармацевтичну несумісність між ними. При комбінованій терапії цефоперазоном+сульбактамом та аміноглікозидом два препарати вводять шляхом послідовних інфузій з використанням окремих вторинних катетерів, а при використанні одного венозного доступу первинний катетер досить добре промивають між введенням доз препаратів. Інтервали між введенням цефоперазону+сульбактаму та аміноглікозиду протягом дня мають бути якомога більшими. При прийомі етанолу під час лікування цефоперазоном та протягом до 5 днів після його введення були зареєстровані дисульфірамоподібні ефекти, що характеризуються "припливами", пітливістю, головним болем та тахікардією. Тому у пацієнтів, які отримують цефоперазон+сульбактам, яким необхідне штучне харчування (всередину або парентерально), слід уникати застосування розчинів, що містять етанол. При використанні розчинів Бенедикту або Фелінгу, може спостерігатися хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) (струменево і краплинно) і внутрішньом'язово (в/м). При разовій дозі, що перевищує 2 г препарату, переважно внутрішньовенне введення. Застосування у дорослих. У дорослих, цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у наступних добових дозах: Співвідношення Добова доза, грам Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 2,0-4,0 1.0-2.0 1,0-2,0 Добову дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза цефоперазон+сульбактам може бути збільшена до 8 г при співвідношенні основних компонентів 1:1 (т.с. 4 г цефоперазону). Пацієнтам, які отримують цефоперазон+сульбактам у співвідношенні 1:1, може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Добову дозу препарату слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г. Застосування при нирковій недостатності. У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв дозу препарату цефоперазон+сульбактам розраховують за дозою сульбактаму: Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 1 г кожні 12 год. Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 500 мг кожні 12 год. При тяжких інфекціях може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму значно змінюється при гемодіалізі. Період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Отже, запровадження препарату слід планувати після діалізу. При порушенні функції печінки зміни дози можуть бути потрібні у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів з печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці та корекція дози у разі потреби. Якщо добова доза цефоперазону не перевищує 2 г, немає необхідності контролювати сироваткову концентрацію. Застосування у дітей. У дітей цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у таких дозах: Співвідношення Добова доза, мг/кг/добу Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 40-80 20-40 20-40 Дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 6-12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза препарату може бути збільшена до 160 мг/кг/добу (при співвідношенні основних компонентів 1:1), яку поділяють на 2-4 рівні частини. Новонародженим протягом першого тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму у дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг/добу. Приготування розчинів для парентерального застосування Розведення: Доза препарату, г Еквівалентні дози Цефоперазон+сульбактам, г Об'єм розчинника, мл Максимальна кінцева концентрація, мг/мл 1,0 0,5+0,5 3,4 125+125 2,0 1,0+1,0 6.8 125+125 3,0 1,5+1,5 10,2 125+125 4,0 2,0+2,0 13,6 125+125 Внутрішньом'язове введення. Для приготування розчину для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю) або 2% розчин лідокаїну. 2% розчин лідокаїну не можна застосовувати для початкового розведення цефоперазону+сульбактаму. враховуючи їхню фармацевтичну несумісність. Сумісності можна досягти шляхом 2-х етапного приготування розчину. Для первинного розведення використовують воду для ін'єкцій в обсягах, наведених нижче: 1,0 г (0,5 г + 0,5 г) цефоперазону+сульбактаму - 2,6 мл; 2,0 г (1,0 г + 1,0 г) цефоперазону+сульбактаму - 5,0 мл. Потім отриманий розчин розводять 2 % розчином лідокаїну, додаючи 0,8 мл або 1,7 мл місцевого анестетика в отриманий при первинному розведенні розчин, що містить 1,0 г, або 2,0 г цефоперазону+сульбактаму, відповідно, щоб отримати розчин антибіотика в 0,5% розчин лідокаїну. Вводять глибоко внутрішньом'язово ділянки тіла з вираженим м'язовим шаром, наприклад, верхньо-зовнішній квадрант сідниці). Внутрішньовенне введення. Для внутрішньовенного струменевого введення вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстро 0,9% розчин натрію хлориду або вода для ін'єкцій. Отриманий розчин вводять протягом 3 хвилин. Для внутрішньовенної інфузії вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстрози 9% розчині натрію хлориду або вода для ін'єкцій; отриманий розчин розводять до 20-100 мл тим самим розчинником, який застосовувався при первинному розчиненні. Вводять внутрішньовенно краплинно протягом 15-60 хв. Розчини препарату для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, приготовані з використанням зазначених розчинників, можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі (25 °С) або протягом 48 годин у холодильнику (від 2 до 8 °С). Приготування розчину за допомогою Рінгера лактату. Так як розчин Рінгера лактат не придатний для початкового розведення, розчин готують у два етапи: спочатку використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю вище), а потім розчин розводять розчином Рінгера лактату до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (кожний 1 мл початкового розчину розводять 25 мл розчину Рінгера (лактату).ПередозуванняІнформація про гостру токсичність цефоперазону та сульбактаму у людини обмежена. Симптоми: при передозуванні очікується поява небажаних ефектів, зареєстрованих при використанні препарату. Висока концентрація бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині може призвести до неврологічним порушенням, включаючи судоми. Лікування: симптоматичне, ефективний гемодіаліз, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості. в т.ч. які призводять до летального результату, і натомість терапії бета-лактамними антибіотиками чи цефалоспоринами, зокрема. цефоперазоном+сульбактамом. Ризик реакцій гіперчутливості, зокрема. що призводять до смерті, вище у пацієнтів, у яких в анамнезі спостерігалися реакції гіперчутливості до багатьох алергенів. У разі виникнення алергічної реакції необхідно відмінити препарат і призначити адекватну терапію. При тяжких анафілактичних реакціях необхідно невідкладне введення епінефрину, глюкокортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію. Пацієнтів слід попереджати про можливість появи дисульфірамоподібних ефектів прийому алкоголю на фоні лікування препаратом. Зміна дози може бути потрібна у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів із печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю, які отримують більше 2 г цефоперазону на добу, необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці крові та корекція його дози у разі потреби. При лікуванні цефоперазоном у поодиноких випадках розвивався дефіцит вітаміну К. Причиною його, ймовірно, є придушення нормальної мікрофлори кишечника, яка синтезує цей вітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, із синдромом мальабсорбції (наприклад, при муковісцидозі) та довготривалих на внутрішньовенному штучному харчуванні. У таких випадках, а також у пацієнтів, які отримують антикоагулянти, необхідно контролювати протромбіновий час та за наявності показань призначати вітамін К. При тривалому лікуванні цефоперазоном+сульбактамом, як та іншими антибіотиками, може спостерігатися надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів. Пацієнтів слід ретельно спостерігати під час лікування. При тривалій терапії рекомендується періодично контролювати показники функції внутрішніх органів, включаючи нирки, печінку та систему кровотворення. Це особливо важливо для новонароджених, насамперед недоношених та маленьких дітей. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. При використанні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефоперазон+сульбактам, повідомлялося про випадки діареї, пов'язаної з Clostridium difficile. Тяжкість діареї може варіювати від легких форм до важких (псевдомембранозний коліт). Clostridium difficile виробляє токсини А та В, які призводять до розвитку діареї. Діарея та псевдомембранозний коліт, спричинені Clostridium difficile, можуть спричинити підвищення летальності серед пацієнтів, а у тяжких випадках може знадобитися колектомія. При підозрі або встановленому діагнозі псевдомембранозного коліту цефоперазон+сульбактам слід відмінити та призначити відповідне лікування (метронідазол або Ванкоміцин внутрішньо, ентеросорбенти,інфузійна терапія). Застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишок, протипоказане. Можливість розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повинна розглядатися у всіх пацієнтів з діареєю, яка послідувала за застосуванням антибіотиків. Пацієнтам, які перенесли діарею, пов'язану з Clostridium difficile після введення антибактеріальних препаратів, необхідно ретельне медичне спостереження протягом 2-х місяців. Застосування у новонароджених. Цефоперазон+сульбактам ефективний у дітей. Застосування цього препарату не вивчали досить у новонароджених, зокрема. у недоношених дітей. Таким чином, до початку терапії препаратом у недоношених дітей та новонароджених слід оцінити ступінь користі для пацієнта та ризик розвитку серйозних побічних реакцій. Цефоперазон не витісняє білірубін із білкових сполук у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На підставі клінічного досвіду застосування цефоперазону+сульбактаму його вплив на здатність керування автотранспортом та керування механізмами малоймовірний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Цефоперазон натрію в перерахунку на цефоперазон - 1,0 г; Сульбактам натрію у перерахунку на сульбактам – 1,0 г. Розчинник: вода для ін'єкцій. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 1,0 г+1,0 г. 1,0 г+1,0 г діючих речовин (у перерахунку на цефоперазон і сульбактам відповідно) у флакони місткістю 10 мл або 20 мл із безбарвного прозорого скла, герметично закупорені пробками гумовими, обжаті алюмінієвими ковпачками або комбінованими. 1 флакон і 1 ампула 10 мл або 2 ампули по 5 мл у КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. 5 флаконів і 5 ампул по 10 мл або 10 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією щодо застосування в пачці картонної. У пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор. При використанні ампул з насічками, кільцями або точками надлому ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПорошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору. Гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик цефалоспорин + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаМаксимальні концентрації (Сmах) сульбактаму та цефоперазону після внутрішньовенного введення 2 г препарату (1 г сульбактаму. 1 г цефоперазону) протягом 5 хв склали в середньому 130,2 мкг/мл та 236.8 мкг/мл відповідно. Це відбиває вищий обсяг розподілу сульбактама (Vd = 18,0-27.6 л) проти цефоперазона (Vd = 10,2-11,3 л). Після внутрішньом'язового введення 1,5 г сульбактаму/цефоперазону (500 мг сульбактаму, 1 г цефоперазону) Смах сульбактаму та цефоперазону в сироватці спостерігалися в період від 15 хв до 2 годин після введення. Схах у сироватці становили 19,0 та 64,2 мкг/мл сульбактаму та цефоперазону відповідно. Як сульбактам, так і цефоперазон добре розподіляються в різні тканини та рідини організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку та ін. Приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам виводяться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилася, виводиться з жовчю. Цефоперазон не витісняє білірубін у зв'язку з білками плазми. Період напіввиведення (Т1/2) сульбактаму становить у середньому близько 1 год, цефоперазону – 1,7 год. Сироваткова концентрація пропорційна введеній дозі. Даних щодо наявності будь-якої фармакокінетичної взаємодії між цефоперазоном та сульбактамом при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам немає. При повторному застосуванні значних змін фармакокінетики обох компонентів цефоперазон+сульбактам не зазначено. При введенні кожні 8-12 годин кумуляції не спостерігалося. Застосування у разі порушення функції печінки. Т.к. цефоперазон активно виводиться е жовчю, то у пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів Т1/2 цефоперазону зазвичай подовжується, а екскреція препарату нирками збільшується. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки у жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а Т1/2 збільшується лише у 2-4 рази. Застосування у разі порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували цефоперазон+сульбактам, виявлено високу кореляцію між загальним кліренсом сульбактаму з організму та розрахунковим кліренсом креатиніну. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю виявлено значне подовження Т1/2 сульбактаму (в середньому від 6,9 до 9,7 год у різних дослідженнях). Гемодіаліз викликав значні зміни Т1/2, загального кліренсу та обсягу розподілу сульбактаму. Застосування у людей похилого віку. Фармакокінетика цефоперазону+сульбактаму вивчалася у людей похилого віку з нирковою недостатністю та порушеною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, виявлено збільшення тривалості Т1/2, зниження кліренсу та підвищення обсягу розподілу як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелювала зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону – зі ступенем порушення функції печінки. Застосування у дітей. У дослідженнях у дітей не було виявлено суттєвих змін фармакокінетики компонентів цефоперазону+сульбактаму порівняно з дорослими. Т1/2 сульбактама в дітей віком становив від 0,9 до 1,42 год, цефоперазону від 1,44 до 1,88 год.ФармакодинамікаАнтибактеріальний компонент препарату цефоперазон! сульбактам є цефоперазон – цефалоспорин третього покоління, що діє на чутливі мікроорганізми під час їх активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має клінічно значущої антибактеріальної активності (виняток становлять Neisseriaceae та Acinetobacter). Однак було зазначено, що він є незворотним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються мікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків. Здатність сульбактаму попереджати руйнування пеніцилінів і цефалоспоринів стійкими мікроорганізмами була підтверджена в дослідженнях з використанням резистентних штамів, щодо яких сульбактам мав виражений синергізм з пеніцилінами і цефалоспоринами. Крім того, сульбактам взаємодіє з деякими пеніцилін-зв'язуючими білками, тому цефоперазон+сульбактам часто має більш виражену дію на чутливі штами, ніж один цефоперазон. Комбінація сульбактаму та цефоперазону активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, вона має синергізм щодо різних мікроорганізмів, насамперед: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Staphylococcus spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Clebsiella pneumoniae, Clebsiella pneumoniae, diversus. Цефоперазон+сульбактам активний in vitro щодо широкого спектру клінічно значимих мікроорганізмів. Грампозитивні: Staphylococcus aureus (продукувальний і не продукувальний пеніциліназ), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Streptococcus agalactiaeтокомок-бета Streptococcus faecal is (ентерококи). Грамнегативні: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia spp., Serratia spp. (включно з Serratia marcescens), Salmonella spp. та Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas spp., Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica. Анаеробні мікроорганізми Грамнегативні палички (включаючи Bacteroides fragilis, інші Bacteroides spp. та Fusobacterium spp.). Грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. та Veillonella spp.). Грампозитивні палички (включаючи Clostridium spp., Eubacterium spp. та Lactobacillus spp.). Наступні рівні чутливості були встановлені для сульбактаму/цефоперазону. Мінімальна переважна концентрація (МПК) мкг/мл, виражена в концентрації цефоперазону, для чутливих мікроорганізмів менше або дорівнює 16, для організмів з проміжною чутливістю від 17 до 63, а для резистентних - більше 64. Зони чутливості при визначенні диско-дифузій для чутливих мікроорганізмів ≥ 21 мм; з проміжною чутливістю від 16 до 20 мм, а для резистентних ≤ 15 мм. Для визначення МПК можна використовувати метод серійних розведень сульбактаму/цефоперазону у співвідношенні 1:1 у бульйонному або агаровому середовищах. Для визначення МПК диско-дифузійним методом рекомендується використовувати диск, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Наступні норми контролю якості рекомендуються при використанні дисків, що містять 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Для контрольного штаму Acinetobacter spp. (АТСС 43498) діаметр зони становить 26-32 мм; для Pseudomonas aeruginosa (АТСС 27853) – 22-28 мм; для Escherichia coli (АТСС 25922) – 27-33 мм; для Staphylococcus aureus (АТСС 25923) – 23-30 мм.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; перитоніт, холецистит, холангіт та інші абдомінальні інфекції; сепсис; менінгіт; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів; гонорея; запальні захворювання органів малого тазу, ендометрит, пельвіоперитоніт та інші інфекції статевих шляхів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пеніцилінів, сульбактам, цефоперазону або інших цефалоспоринів. З обережністю: Тяжка печінково-ниркова недостатність. Новонароджені, зокрема. недоношені діти.Вагітність та лактаціяНалежних клінічних досліджень препарату не проводилися. Цефоперазон+сульбактам проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. При вагітності препарат застосовують лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та новонародженого.Побічна діяЗагалом цефоперазон+сульбактам добре переноситься. Ступінь тяжкості більшої частини небажаних реакцій був легким і середнім, і вони зберігаються до кінця лікування. Усі небажані реакції, наведені в інструкції з медичного застосування препарату, представлені відповідно до класифікації MedDRA. У кожній категорії частоти небажані реакції представлені відповідно до ступеня клінічної ваги. Таблиця небажаних реакцій Клас систем органів Дуже часто ≥1/10 Часто ≥1/100 та <1/10 Нечасто ≥1/1000 та <1/100 Частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних) Порушення з боку крові та лімфатичної системи Лейкопенія, нейтропенія, позитивна пряма реакція Кумбса, зниження гемоглобіну і гематокриту. тромбоцитопенія§ Коагулопатія*, еозинофілія§ Гіпопротромбінемія* Порушення з боку імунної системи Анафілактичний шок*ţ, анафілактична реакція*ţ, анафілактоїдна реакціяţ (включаючи шок)*, реакції гіперчутливості*ţ Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку судин Кровотеча*, васкуліт*, артеріальна гіпотензія* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Діарея, нудота, блювання Псевдомембранозний коліт* Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності аланінамінотрансферази§, аспартатамінотрансферази§, лужної фосфатази в крові§ Підвищення концентрації білірубіну в крові Жовтяниця* Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини Сверблячка, кропив'янка Токсичний епідермальний некроліз *, синдром Стівенса-Джонсона *, ексфоліативний дерматит *, макулопапульозний висип * Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Гематурія* Загальні розлади та порушення у місці введення Флебіт у місці інфузії, біль та печіння у місці ін'єкції, лихоманка, озноб Частота відповідно до категорій CIOMS III (Ради міжнародних медичних наукових організацій): дуже часто: ≥1/10 (≥10 %); часто: ≥1/100 та * Небажані явища, виявлені під час постреєстраційного застосування препарату. § При розрахунку частот небажаних реакцій у вигляді відхилень від норми результатів лабораторних аналізів враховані всі дані результатів аналізів, включаючи дані пацієнтів, у яких відхилення від норми спостерігалися на початковому рівні. Застосований такий консервативний підхід, оскільки вихідні дані не дозволяли розділити підмножину пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких значні зміни результатів лабораторних аналізів виникли після початку лікування, та підмножина пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких після початку лікування був значних змін результатів лабораторних аналізів. Що стосується кількості лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, гемоглобіну та гематокриту. у звітах з досліджень повідомляється лише про відхилення від норми. Не вказується, чи відбулося підвищення чи зниження показників. ţ Є повідомлення про випадки з летальним кінцем.Взаємодія з лікарськими засобамиРозчини препаратів цефоперазон+сульбактам та аміноглікозидів не слід змішувати з огляду на фармацевтичну несумісність між ними. При комбінованій терапії цефоперазоном+сульбактамом та аміноглікозидом два препарати вводять шляхом послідовних інфузій з використанням окремих вторинних катетерів, а при використанні одного венозного доступу первинний катетер досить добре промивають між введенням доз препаратів. Інтервали між введенням цефоперазону+сульбактаму та аміноглікозиду протягом дня мають бути якомога більшими. При прийомі етанолу під час лікування цефоперазоном та протягом до 5 днів після його введення були зареєстровані дисульфірамоподібні ефекти, що характеризуються "припливами", пітливістю, головним болем та тахікардією. Тому у пацієнтів, які отримують цефоперазон+сульбактам, яким необхідне штучне харчування (всередину або парентерально), слід уникати застосування розчинів, що містять етанол. При використанні розчинів Бенедикту або Фелінгу, може спостерігатися хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) (струменево і краплинно) і внутрішньом'язово (в/м). При разовій дозі, що перевищує 2 г препарату, переважно внутрішньовенне введення. Застосування у дорослих. У дорослих, цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у наступних добових дозах: Співвідношення Добова доза, грам Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 2,0-4,0 1.0-2.0 1,0-2,0 Добову дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза цефоперазон+сульбактам може бути збільшена до 8 г при співвідношенні основних компонентів 1:1 (т.с. 4 г цефоперазону). Пацієнтам, які отримують цефоперазон+сульбактам у співвідношенні 1:1, може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Добову дозу препарату слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г. Застосування при нирковій недостатності. У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв дозу препарату цефоперазон+сульбактам розраховують за дозою сульбактаму: Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 1 г кожні 12 год. Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 500 мг кожні 12 год. При тяжких інфекціях може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму значно змінюється при гемодіалізі. Період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Отже, запровадження препарату слід планувати після діалізу. При порушенні функції печінки зміни дози можуть бути потрібні у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів з печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці та корекція дози у разі потреби. Якщо добова доза цефоперазону не перевищує 2 г, немає необхідності контролювати сироваткову концентрацію. Застосування у дітей. У дітей цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у таких дозах: Співвідношення Добова доза, мг/кг/добу Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 40-80 20-40 20-40 Дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 6-12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза препарату може бути збільшена до 160 мг/кг/добу (при співвідношенні основних компонентів 1:1), яку поділяють на 2-4 рівні частини. Новонародженим протягом першого тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму у дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг/добу. Приготування розчинів для парентерального застосування Розведення: Доза препарату, г Еквівалентні дози Цефоперазон+сульбактам, г Об'єм розчинника, мл Максимальна кінцева концентрація, мг/мл 1,0 0,5+0,5 3,4 125+125 2,0 1,0+1,0 6.8 125+125 3,0 1,5+1,5 10,2 125+125 4,0 2,0+2,0 13,6 125+125 Внутрішньом'язове введення. Для приготування розчину для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю) або 2% розчин лідокаїну. 2% розчин лідокаїну не можна застосовувати для початкового розведення цефоперазону+сульбактаму. враховуючи їхню фармацевтичну несумісність. Сумісності можна досягти шляхом 2-х етапного приготування розчину. Для первинного розведення використовують воду для ін'єкцій в обсягах, наведених нижче: 1,0 г (0,5 г + 0,5 г) цефоперазону+сульбактаму - 2,6 мл; 2,0 г (1,0 г + 1,0 г) цефоперазону+сульбактаму - 5,0 мл. Потім отриманий розчин розводять 2 % розчином лідокаїну, додаючи 0,8 мл або 1,7 мл місцевого анестетика в отриманий при первинному розведенні розчин, що містить 1,0 г, або 2,0 г цефоперазону+сульбактаму, відповідно, щоб отримати розчин антибіотика в 0,5% розчин лідокаїну. Вводять глибоко внутрішньом'язово ділянки тіла з вираженим м'язовим шаром, наприклад, верхньо-зовнішній квадрант сідниці). Внутрішньовенне введення. Для внутрішньовенного струменевого введення вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстро 0,9% розчин натрію хлориду або вода для ін'єкцій. Отриманий розчин вводять протягом 3 хвилин. Для внутрішньовенної інфузії вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстрози 9% розчині натрію хлориду або вода для ін'єкцій; отриманий розчин розводять до 20-100 мл тим самим розчинником, який застосовувався при первинному розчиненні. Вводять внутрішньовенно краплинно протягом 15-60 хв. Розчини препарату для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, приготовані з використанням зазначених розчинників, можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі (25 °С) або протягом 48 годин у холодильнику (від 2 до 8 °С). Приготування розчину за допомогою Рінгера лактату. Так як розчин Рінгера лактат не придатний для початкового розведення, розчин готують у два етапи: спочатку використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю вище), а потім розчин розводять розчином Рінгера лактату до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (кожний 1 мл початкового розчину розводять 25 мл розчину Рінгера (лактату).ПередозуванняІнформація про гостру токсичність цефоперазону та сульбактаму у людини обмежена. Симптоми: при передозуванні очікується поява небажаних ефектів, зареєстрованих при використанні препарату. Висока концентрація бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині може призвести до неврологічним порушенням, включаючи судоми. Лікування: симптоматичне, ефективний гемодіаліз, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості. в т.ч. які призводять до летального результату, і натомість терапії бета-лактамними антибіотиками чи цефалоспоринами, зокрема. цефоперазоном+сульбактамом. Ризик реакцій гіперчутливості, зокрема. що призводять до смерті, вище у пацієнтів, у яких в анамнезі спостерігалися реакції гіперчутливості до багатьох алергенів. У разі виникнення алергічної реакції необхідно відмінити препарат і призначити адекватну терапію. При тяжких анафілактичних реакціях необхідно невідкладне введення епінефрину, глюкокортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію. Пацієнтів слід попереджати про можливість появи дисульфірамоподібних ефектів прийому алкоголю на фоні лікування препаратом. Зміна дози може бути потрібна у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів із печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю, які отримують більше 2 г цефоперазону на добу, необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці крові та корекція його дози у разі потреби. При лікуванні цефоперазоном у поодиноких випадках розвивався дефіцит вітаміну К. Причиною його, ймовірно, є придушення нормальної мікрофлори кишечника, яка синтезує цей вітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, із синдромом мальабсорбції (наприклад, при муковісцидозі) та довготривалих на внутрішньовенному штучному харчуванні. У таких випадках, а також у пацієнтів, які отримують антикоагулянти, необхідно контролювати протромбіновий час та за наявності показань призначати вітамін К. При тривалому лікуванні цефоперазоном+сульбактамом, як та іншими антибіотиками, може спостерігатися надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів. Пацієнтів слід ретельно спостерігати під час лікування. При тривалій терапії рекомендується періодично контролювати показники функції внутрішніх органів, включаючи нирки, печінку та систему кровотворення. Це особливо важливо для новонароджених, насамперед недоношених та маленьких дітей. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. При використанні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефоперазон+сульбактам, повідомлялося про випадки діареї, пов'язаної з Clostridium difficile. Тяжкість діареї може варіювати від легких форм до важких (псевдомембранозний коліт). Clostridium difficile виробляє токсини А та В, які призводять до розвитку діареї. Діарея та псевдомембранозний коліт, спричинені Clostridium difficile, можуть спричинити підвищення летальності серед пацієнтів, а у тяжких випадках може знадобитися колектомія. При підозрі або встановленому діагнозі псевдомембранозного коліту цефоперазон+сульбактам слід відмінити та призначити відповідне лікування (метронідазол або Ванкоміцин внутрішньо, ентеросорбенти,інфузійна терапія). Застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишок, протипоказане. Можливість розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повинна розглядатися у всіх пацієнтів з діареєю, яка послідувала за застосуванням антибіотиків. Пацієнтам, які перенесли діарею, пов'язану з Clostridium difficile після введення антибактеріальних препаратів, необхідно ретельне медичне спостереження протягом 2-х місяців. Застосування у новонароджених. Цефоперазон+сульбактам ефективний у дітей. Застосування цього препарату не вивчали досить у новонароджених, зокрема. у недоношених дітей. Таким чином, до початку терапії препаратом у недоношених дітей та новонароджених слід оцінити ступінь користі для пацієнта та ризик розвитку серйозних побічних реакцій. Цефоперазон не витісняє білірубін із білкових сполук у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На підставі клінічного досвіду застосування цефоперазону+сульбактаму його вплив на здатність керування автотранспортом та керування механізмами малоймовірний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Цефоперазон натрію в перерахунку на цефоперазон - 2,0 г; Сульбактам натрію у перерахунку на сульбактам – 2,0 г. Розчинник: вода для ін'єкцій. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 2,0 г+2,0 г. 2,0 г+2,0 г діючих речовин (у перерахунку на цефоперазон і сульбактам відповідно) у флакони місткістю 10 мл або 20 мл із безбарвного прозорого скла, герметично закупорені пробками гумовими, обжаті алюмінієвими ковпачками або комбінованими. 1 флакон і 1 ампула 10 мл або 2 ампули по 5 мл у КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. 5 флаконів і 5 ампул по 10 мл або 10 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією щодо застосування в пачці картонної. У пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор. При використанні ампул з насічками, кільцями або точками надлому ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПорошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору. Гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик цефалоспорин + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаМаксимальні концентрації (Сmах) сульбактаму та цефоперазону після внутрішньовенного введення 2 г препарату (1 г сульбактаму. 1 г цефоперазону) протягом 5 хв склали в середньому 130,2 мкг/мл та 236.8 мкг/мл відповідно. Це відбиває вищий обсяг розподілу сульбактама (Vd = 18,0-27.6 л) проти цефоперазона (Vd = 10,2-11,3 л). Після внутрішньом'язового введення 1,5 г сульбактаму/цефоперазону (500 мг сульбактаму, 1 г цефоперазону) Смах сульбактаму та цефоперазону в сироватці спостерігалися в період від 15 хв до 2 годин після введення. Схах у сироватці становили 19,0 та 64,2 мкг/мл сульбактаму та цефоперазону відповідно. Як сульбактам, так і цефоперазон добре розподіляються в різні тканини та рідини організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку та ін. Приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам виводяться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилася, виводиться з жовчю. Цефоперазон не витісняє білірубін у зв'язку з білками плазми. Період напіввиведення (Т1/2) сульбактаму становить у середньому близько 1 год, цефоперазону – 1,7 год. Сироваткова концентрація пропорційна введеній дозі. Даних щодо наявності будь-якої фармакокінетичної взаємодії між цефоперазоном та сульбактамом при введенні комбінації цефоперазон+сульбактам немає. При повторному застосуванні значних змін фармакокінетики обох компонентів цефоперазон+сульбактам не зазначено. При введенні кожні 8-12 годин кумуляції не спостерігалося. Застосування у разі порушення функції печінки. Т.к. цефоперазон активно виводиться е жовчю, то у пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів Т1/2 цефоперазону зазвичай подовжується, а екскреція препарату нирками збільшується. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки у жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а Т1/2 збільшується лише у 2-4 рази. Застосування у разі порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували цефоперазон+сульбактам, виявлено високу кореляцію між загальним кліренсом сульбактаму з організму та розрахунковим кліренсом креатиніну. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю виявлено значне подовження Т1/2 сульбактаму (в середньому від 6,9 до 9,7 год у різних дослідженнях). Гемодіаліз викликав значні зміни Т1/2, загального кліренсу та обсягу розподілу сульбактаму. Застосування у людей похилого віку. Фармакокінетика цефоперазону+сульбактаму вивчалася у людей похилого віку з нирковою недостатністю та порушеною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, виявлено збільшення тривалості Т1/2, зниження кліренсу та підвищення обсягу розподілу як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелювала зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону – зі ступенем порушення функції печінки. Застосування у дітей. У дослідженнях у дітей не було виявлено суттєвих змін фармакокінетики компонентів цефоперазону+сульбактаму порівняно з дорослими. Т1/2 сульбактама в дітей віком становив від 0,9 до 1,42 год, цефоперазону від 1,44 до 1,88 год.ФармакодинамікаАнтибактеріальний компонент препарату цефоперазон! сульбактам є цефоперазон – цефалоспорин третього покоління, що діє на чутливі мікроорганізми під час їх активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має клінічно значущої антибактеріальної активності (виняток становлять Neisseriaceae та Acinetobacter). Однак було зазначено, що він є незворотним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються мікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків. Здатність сульбактаму попереджати руйнування пеніцилінів і цефалоспоринів стійкими мікроорганізмами була підтверджена в дослідженнях з використанням резистентних штамів, щодо яких сульбактам мав виражений синергізм з пеніцилінами і цефалоспоринами. Крім того, сульбактам взаємодіє з деякими пеніцилін-зв'язуючими білками, тому цефоперазон+сульбактам часто має більш виражену дію на чутливі штами, ніж один цефоперазон. Комбінація сульбактаму та цефоперазону активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, вона має синергізм щодо різних мікроорганізмів, насамперед: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Staphylococcus spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Clebsiella pneumoniae, Clebsiella pneumoniae, diversus. Цефоперазон+сульбактам активний in vitro щодо широкого спектру клінічно значимих мікроорганізмів. Грампозитивні: Staphylococcus aureus (продукувальний і не продукувальний пеніциліназ), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Streptococcus agalactiaeтокомок-бета Streptococcus faecal is (ентерококи). Грамнегативні: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia spp., Serratia spp. (включно з Serratia marcescens), Salmonella spp. та Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas spp., Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica. Анаеробні мікроорганізми Грамнегативні палички (включаючи Bacteroides fragilis, інші Bacteroides spp. та Fusobacterium spp.). Грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. та Veillonella spp.). Грампозитивні палички (включаючи Clostridium spp., Eubacterium spp. та Lactobacillus spp.). Наступні рівні чутливості були встановлені для сульбактаму/цефоперазону. Мінімальна переважна концентрація (МПК) мкг/мл, виражена в концентрації цефоперазону, для чутливих мікроорганізмів менше або дорівнює 16, для організмів з проміжною чутливістю від 17 до 63, а для резистентних - більше 64. Зони чутливості при визначенні диско-дифузій для чутливих мікроорганізмів ≥ 21 мм; з проміжною чутливістю від 16 до 20 мм, а для резистентних ≤ 15 мм. Для визначення МПК можна використовувати метод серійних розведень сульбактаму/цефоперазону у співвідношенні 1:1 у бульйонному або агаровому середовищах. Для визначення МПК диско-дифузійним методом рекомендується використовувати диск, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Наступні норми контролю якості рекомендуються при використанні дисків, що містять 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Для контрольного штаму Acinetobacter spp. (АТСС 43498) діаметр зони становить 26-32 мм; для Pseudomonas aeruginosa (АТСС 27853) – 22-28 мм; для Escherichia coli (АТСС 25922) – 27-33 мм; для Staphylococcus aureus (АТСС 25923) – 23-30 мм.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; перитоніт, холецистит, холангіт та інші абдомінальні інфекції; сепсис; менінгіт; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів; гонорея; запальні захворювання органів малого тазу, ендометрит, пельвіоперитоніт та інші інфекції статевих шляхів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пеніцилінів, сульбактам, цефоперазону або інших цефалоспоринів. З обережністю: Тяжка печінково-ниркова недостатність. Новонароджені, зокрема. недоношені діти.Вагітність та лактаціяНалежних клінічних досліджень препарату не проводилися. Цефоперазон+сульбактам проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. При вагітності препарат застосовують лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та новонародженого.Побічна діяЗагалом цефоперазон+сульбактам добре переноситься. Ступінь тяжкості більшої частини небажаних реакцій був легким і середнім, і вони зберігаються до кінця лікування. Усі небажані реакції, наведені в інструкції з медичного застосування препарату, представлені відповідно до класифікації MedDRA. У кожній категорії частоти небажані реакції представлені відповідно до ступеня клінічної ваги. Таблиця небажаних реакцій Клас систем органів Дуже часто ≥1/10 Часто ≥1/100 та <1/10 Нечасто ≥1/1000 та <1/100 Частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних) Порушення з боку крові та лімфатичної системи Лейкопенія, нейтропенія, позитивна пряма реакція Кумбса, зниження гемоглобіну і гематокриту. тромбоцитопенія§ Коагулопатія*, еозинофілія§ Гіпопротромбінемія* Порушення з боку імунної системи Анафілактичний шок*ţ, анафілактична реакція*ţ, анафілактоїдна реакціяţ (включаючи шок)*, реакції гіперчутливості*ţ Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку судин Кровотеча*, васкуліт*, артеріальна гіпотензія* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Діарея, нудота, блювання Псевдомембранозний коліт* Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності аланінамінотрансферази§, аспартатамінотрансферази§, лужної фосфатази в крові§ Підвищення концентрації білірубіну в крові Жовтяниця* Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини Сверблячка, кропив'янка Токсичний епідермальний некроліз *, синдром Стівенса-Джонсона *, ексфоліативний дерматит *, макулопапульозний висип * Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Гематурія* Загальні розлади та порушення у місці введення Флебіт у місці інфузії, біль та печіння у місці ін'єкції, лихоманка, озноб Частота відповідно до категорій CIOMS III (Ради міжнародних медичних наукових організацій): дуже часто: ≥1/10 (≥10 %); часто: ≥1/100 та * Небажані явища, виявлені під час постреєстраційного застосування препарату. § При розрахунку частот небажаних реакцій у вигляді відхилень від норми результатів лабораторних аналізів враховані всі дані результатів аналізів, включаючи дані пацієнтів, у яких відхилення від норми спостерігалися на початковому рівні. Застосований такий консервативний підхід, оскільки вихідні дані не дозволяли розділити підмножину пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких значні зміни результатів лабораторних аналізів виникли після початку лікування, та підмножина пацієнтів з відхиленнями результатів аналізів на початковому рівні, у яких після початку лікування був значних змін результатів лабораторних аналізів. Що стосується кількості лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, гемоглобіну та гематокриту. у звітах з досліджень повідомляється лише про відхилення від норми. Не вказується, чи відбулося підвищення чи зниження показників. ţ Є повідомлення про випадки з летальним кінцем.Взаємодія з лікарськими засобамиРозчини препаратів цефоперазон+сульбактам та аміноглікозидів не слід змішувати з огляду на фармацевтичну несумісність між ними. При комбінованій терапії цефоперазоном+сульбактамом та аміноглікозидом два препарати вводять шляхом послідовних інфузій з використанням окремих вторинних катетерів, а при використанні одного венозного доступу первинний катетер досить добре промивають між введенням доз препаратів. Інтервали між введенням цефоперазону+сульбактаму та аміноглікозиду протягом дня мають бути якомога більшими. При прийомі етанолу під час лікування цефоперазоном та протягом до 5 днів після його введення були зареєстровані дисульфірамоподібні ефекти, що характеризуються "припливами", пітливістю, головним болем та тахікардією. Тому у пацієнтів, які отримують цефоперазон+сульбактам, яким необхідне штучне харчування (всередину або парентерально), слід уникати застосування розчинів, що містять етанол. При використанні розчинів Бенедикту або Фелінгу, може спостерігатися хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) (струменево і краплинно) і внутрішньом'язово (в/м). При разовій дозі, що перевищує 2 г препарату, переважно внутрішньовенне введення. Застосування у дорослих. У дорослих, цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у наступних добових дозах: Співвідношення Добова доза, грам Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 2,0-4,0 1.0-2.0 1,0-2,0 Добову дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза цефоперазон+сульбактам може бути збільшена до 8 г при співвідношенні основних компонентів 1:1 (т.с. 4 г цефоперазону). Пацієнтам, які отримують цефоперазон+сульбактам у співвідношенні 1:1, може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Добову дозу препарату слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г. Застосування при нирковій недостатності. У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв дозу препарату цефоперазон+сульбактам розраховують за дозою сульбактаму: Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 1 г кожні 12 год. Кліренс креатиніну 15-30 мл/хв – Максимальна доза сульбактаму 500 мг кожні 12 год. При тяжких інфекціях може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму значно змінюється при гемодіалізі. Період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Отже, запровадження препарату слід планувати після діалізу. При порушенні функції печінки зміни дози можуть бути потрібні у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів з печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці та корекція дози у разі потреби. Якщо добова доза цефоперазону не перевищує 2 г, немає необхідності контролювати сироваткову концентрацію. Застосування у дітей. У дітей цефоперазон+сульбактам рекомендується використовувати у таких дозах: Співвідношення Добова доза, мг/кг/добу Цефоперазон+сульбактам Сульбактам Цефоперазон 1:1 40-80 20-40 20-40 Дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 6-12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза препарату може бути збільшена до 160 мг/кг/добу (при співвідношенні основних компонентів 1:1), яку поділяють на 2-4 рівні частини. Новонародженим протягом першого тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму у дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг/добу. Приготування розчинів для парентерального застосування Розведення: Доза препарату, г Еквівалентні дози Цефоперазон+сульбактам, г Об'єм розчинника, мл Максимальна кінцева концентрація, мг/мл 1,0 0,5+0,5 3,4 125+125 2,0 1,0+1,0 6.8 125+125 3,0 1,5+1,5 10,2 125+125 4,0 2,0+2,0 13,6 125+125 Внутрішньом'язове введення. Для приготування розчину для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю) або 2% розчин лідокаїну. 2% розчин лідокаїну не можна застосовувати для початкового розведення цефоперазону+сульбактаму. враховуючи їхню фармацевтичну несумісність. Сумісності можна досягти шляхом 2-х етапного приготування розчину. Для первинного розведення використовують воду для ін'єкцій в обсягах, наведених нижче: 1,0 г (0,5 г + 0,5 г) цефоперазону+сульбактаму - 2,6 мл; 2,0 г (1,0 г + 1,0 г) цефоперазону+сульбактаму - 5,0 мл. Потім отриманий розчин розводять 2 % розчином лідокаїну, додаючи 0,8 мл або 1,7 мл місцевого анестетика в отриманий при первинному розведенні розчин, що містить 1,0 г, або 2,0 г цефоперазону+сульбактаму, відповідно, щоб отримати розчин антибіотика в 0,5% розчин лідокаїну. Вводять глибоко внутрішньом'язово ділянки тіла з вираженим м'язовим шаром, наприклад, верхньо-зовнішній квадрант сідниці). Внутрішньовенне введення. Для внутрішньовенного струменевого введення вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстро 0,9% розчин натрію хлориду або вода для ін'єкцій. Отриманий розчин вводять протягом 3 хвилин. Для внутрішньовенної інфузії вміст флакона розчиняють, як зазначено в таблиці, одним з наступних інфузійних розчинів: 5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин декстрози в 0,225 % розчині натрію хлориду, 5 % розчин декстрози 9% розчині натрію хлориду або вода для ін'єкцій; отриманий розчин розводять до 20-100 мл тим самим розчинником, який застосовувався при первинному розчиненні. Вводять внутрішньовенно краплинно протягом 15-60 хв. Розчини препарату для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, приготовані з використанням зазначених розчинників, можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі (25 °С) або протягом 48 годин у холодильнику (від 2 до 8 °С). Приготування розчину за допомогою Рінгера лактату. Так як розчин Рінгера лактат не придатний для початкового розведення, розчин готують у два етапи: спочатку використовують воду для ін'єкцій (див. таблицю вище), а потім розчин розводять розчином Рінгера лактату до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (кожний 1 мл початкового розчину розводять 25 мл розчину Рінгера (лактату).ПередозуванняІнформація про гостру токсичність цефоперазону та сульбактаму у людини обмежена. Симптоми: при передозуванні очікується поява небажаних ефектів, зареєстрованих при використанні препарату. Висока концентрація бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині може призвести до неврологічним порушенням, включаючи судоми. Лікування: симптоматичне, ефективний гемодіаліз, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості. в т.ч. які призводять до летального результату, і натомість терапії бета-лактамними антибіотиками чи цефалоспоринами, зокрема. цефоперазоном+сульбактамом. Ризик реакцій гіперчутливості, зокрема. що призводять до смерті, вище у пацієнтів, у яких в анамнезі спостерігалися реакції гіперчутливості до багатьох алергенів. У разі виникнення алергічної реакції необхідно відмінити препарат і призначити адекватну терапію. При тяжких анафілактичних реакціях необхідно невідкладне введення епінефрину, глюкокортикостероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію. Пацієнтів слід попереджати про можливість появи дисульфірамоподібних ефектів прийому алкоголю на фоні лікування препаратом. Зміна дози може бути потрібна у випадках важкої обструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також ниркової недостатності, що поєднується з будь-яким із зазначених станів. У пацієнтів із печінковою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю, які отримують більше 2 г цефоперазону на добу, необхідний моніторинг концентрації цефоперазону у сироватці крові та корекція його дози у разі потреби. При лікуванні цефоперазоном у поодиноких випадках розвивався дефіцит вітаміну К. Причиною його, ймовірно, є придушення нормальної мікрофлори кишечника, яка синтезує цей вітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, із синдромом мальабсорбції (наприклад, при муковісцидозі) та довготривалих на внутрішньовенному штучному харчуванні. У таких випадках, а також у пацієнтів, які отримують антикоагулянти, необхідно контролювати протромбіновий час та за наявності показань призначати вітамін К. При тривалому лікуванні цефоперазоном+сульбактамом, як та іншими антибіотиками, може спостерігатися надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів. Пацієнтів слід ретельно спостерігати під час лікування. При тривалій терапії рекомендується періодично контролювати показники функції внутрішніх органів, включаючи нирки, печінку та систему кровотворення. Це особливо важливо для новонароджених, насамперед недоношених та маленьких дітей. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. При використанні практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефоперазон+сульбактам, повідомлялося про випадки діареї, пов'язаної з Clostridium difficile. Тяжкість діареї може варіювати від легких форм до важких (псевдомембранозний коліт). Clostridium difficile виробляє токсини А та В, які призводять до розвитку діареї. Діарея та псевдомембранозний коліт, спричинені Clostridium difficile, можуть спричинити підвищення летальності серед пацієнтів, а у тяжких випадках може знадобитися колектомія. При підозрі або встановленому діагнозі псевдомембранозного коліту цефоперазон+сульбактам слід відмінити та призначити відповідне лікування (метронідазол або Ванкоміцин внутрішньо, ентеросорбенти,інфузійна терапія). Застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишок, протипоказане. Можливість розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повинна розглядатися у всіх пацієнтів з діареєю, яка послідувала за застосуванням антибіотиків. Пацієнтам, які перенесли діарею, пов'язану з Clostridium difficile після введення антибактеріальних препаратів, необхідно ретельне медичне спостереження протягом 2-х місяців. Застосування у новонароджених. Цефоперазон+сульбактам ефективний у дітей. Застосування цього препарату не вивчали досить у новонароджених, зокрема. у недоношених дітей. Таким чином, до початку терапії препаратом у недоношених дітей та новонароджених слід оцінити ступінь користі для пацієнта та ризик розвитку серйозних побічних реакцій. Цефоперазон не витісняє білірубін із білкових сполук у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На підставі клінічного досвіду застосування цефоперазону+сульбактаму його вплив на здатність керування автотранспортом та керування механізмами малоймовірний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 фл. Активні речовини: бупівакаїну гідрохлориду моногідрат – 5.28 мг, що відповідає вмісту бупівакаїну гідрохлориду – 5 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид - 8 мг, натрію гідроксиду розчин 1М/хлористоводневої кислоти розчин 1М - до рН 4.0-6.5. 10 мл - флакони (5) - упаковки осередкові контурні (1, 2, 4) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаСистемна абсорбція бупівакаїну залежить від дози, методу його введення та васкуляризації області введення. Анестезуюча дія настає швидко; в порівнянні з іншими місцевоанестезуючими засобами анестезуюча дія бупівакаїну значно довша. Відзначено, що після повернення чутливості ще деякий час зберігається болезаспокійливий ефект, що дає змогу зменшувати дози анальгетиків. Бупівакаїн повністю абсорбується з епідурального простору; Абсорбція має двофазний характер. TCmax у плазмі крові при проведенні каудальної епідуральної та провідникової анестезії – 30-45 хв, з подальшим зниженням до незначного рівня протягом 3-6 годин. Загальний плазмовий кліренс бупівакаїну становить 580 мл/хв, Vd – 73 л. Кінцевий T1/2 – 2.7 год. Бупівакаїн піддається метаболізму в печінці, головним чином шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою. Бупівакаїн виводиться головним чином нирками, лише 6% виводиться у незміненому вигляді із сечею. Бупивакаїн проникає крізь плаценту шляхом пасивної дифузії. Зв'язок з білками плазми в організмі плода нижчий, ніж в організмі матері, концентрація незв'язаної фракції в організмі плода та матері однакова. Секретується із молоком матері. Фармакокінетичні параметри можуть бути значно змінені факторами, що впливають на рівень pH сечі та нирковий кровотік, залежно від шляху введення бупівакаїну та віку пацієнта, а також у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок.ФармакодинамікаМісцевий анестетик тривалої дії амідного типу, в 4 рази сильніший за лідокаїн. Оборотно блокує проведення імпульсу по нервовому волокну за рахунок впливу на натрієві канали. Може чинити аналогічний ефект у головному мозку та міокарді. Чинить гіпотензивну дію, уповільнює ЧСС. Післяопераційна аналгезія підтримується протягом 7-14 год при межреберной блокаді. Після одноразової епідуральної ін'єкції тривалість ефекту при використанні концентрації 5 мг/мл становить від 2 до 5 годин, і до 12 годин – при периферичній блокаді нерва. Використання розчинів у концентрації 2.5 мг/мл має менший ефект на рухові нерви.Показання до застосуванняХірургічна анестезія у дорослих та дітей старше 12 років; інфільтраційна анестезія, коли потрібне досягнення тривалого анестезуючого ефекту, наприклад, при післяопераційному болю; провідникова анестезія з тривалим ефектом або епідуральна анестезія у випадках, при яких додавання епінефрину протипоказане, та значне розслаблення м'язів не потрібне; анестезія в акушерстві.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бупівакаїну або інших місцевих анестетиків амідного типу; стани, за яких протипоказано проведення епідуральної анестезії: поточні захворювання ЦНС, такі як менінгіт, поліомієліт, внутрішньочерепний крововилив, а також новоутворення ЦНС; туберкульоз хребта; перніціозна анемія з підгострою комбінованою дегенерацією спинного мозку; гнійничкове ураження шкіри в місці передбачуваної пункції або межу з місцем пункції; кардіогенний чи гіповолемічний шок; порушення згортання крові або супутня антикоагулянтна терапія; дитячий вік до 12 років. Бупівакаїн не використовується для проведення внутрішньовенної регіонарної анестезії (блокада по Біру). З обережністю: літній вік; ослаблені пацієнти; AV-блокада II та III ступеня; порушення функції печінки та нирок тяжкого ступеня; вагітність; спільне застосування з антиаритмічними засобами ІІІ класу (наприклад, аміодарон); спільне застосування з іншими місцевими анестетиками або препаратами, що мають структурну схожість з місцевими анестетиками амідного типу, такими як антиаритмічні препарати lB класу (наприклад, лідокаїн, мексилетин); парацервікальна блокада.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Проведення парацервікальної блокади протипоказане. При необхідності застосування бупівакаїну в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: оніміння язика, запаморочення, нечіткість зору, м'язовий тремор, сонливість, судоми, непритомність, невропатія, пошкодження периферичних нервів, арахноїдит, парез, параплегія. В області анестезії можливі парестезії, ослаблення тонусу сфінктерів. Серцево-судинна система: зменшення серцевого викиду, блокади серця, артеріальна гіпотензія, брадикардія, шлуночкові аритмії, зупинка серця, аритмія. З боку травної системи: нудота, блювання. З боку сечовивідної системи: затримка сечі. З боку дихальної системи: апное. Порушення з боку органу зору: диплопія. Алергічні реакції: шкірні прояви, у тяжких випадках – анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами, що мають місцевоанестезуючу активність, підвищується ризик адитивної токсичної дії. При одночасному застосуванні з барбітуратами можливе зменшення концентрації бупівакаїну у крові.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та віку. Бупівакаїн повинен застосовуватися лише лікарями, які мають досвід проведення місцевої анестезії або під їх наглядом. Слід використовувати мінімальну дозу, що дозволяє досягти адекватної анестезії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПевні види блокад можуть бути пов'язані із серйозними несприятливими реакціями. Епідуральна анестезія може супроводжуватись пригніченням серцево-судинної системи, особливо на тлі гіповолемії. Тому слід бути обережними у пацієнтів з порушенням функції серцево-судинної системи. У поодиноких випадках при ретробульбарному введенні можливе проникнення бупівакаїну в краніальний субарахноїдальний простір, при цьому виникає тимчасова сліпота, серцево-судинний колапс, апное та судоми. Ці симптоми потребують негайного лікування. При ретробульбарному та перибульбарному введенні місцевих анестетиків існує невеликий ризик виникнення стійкого порушення функції порушення м'язів очей. Основними причинами є травма та/або місцева токсична дія введеного бупівакаїну на м'язи та/або нерви. Випадкове внутрішньосудинне введення місцевих анестетиків у ділянці голови та шиї навіть у низьких дозах може викликати симптоми токсичності з боку ЦНС. Парацервікальна блокада іноді призводить до брадикардії/тахікардії у плода, тому слід ретельно моніторувати серцевий ритм у плода. Слід бути обережними у пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою II або III стадії, оскільки місцеві анестетики можуть знижувати провідність міокарда. Слід бути обережними у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок тяжкого ступеня, літніх або ослаблених пацієнтів. Пацієнти, які отримують антиаритмічні препарати III класу (наприклад, аміодарон), повинні перебувати під ретельним наглядом з контролем ЕКГ з урахуванням ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи через можливий адитивний ефект.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 фл. Активні речовини: бупівакаїну гідрохлориду моногідрат – 5.28 мг, що відповідає вмісту бупівакаїну гідрохлориду – 5 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид - 8 мг, натрію гідроксиду розчин 1М/хлористоводневої кислоти розчин 1М - до рН 4.0-6.5. 10 мл - флакони (5) - упаковки осередкові контурні (1, 2, 4) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаСистемна абсорбція бупівакаїну залежить від дози, методу його введення та васкуляризації області введення. Анестезуюча дія настає швидко; в порівнянні з іншими місцевоанестезуючими засобами анестезуюча дія бупівакаїну значно довша. Відзначено, що після повернення чутливості ще деякий час зберігається болезаспокійливий ефект, що дає змогу зменшувати дози анальгетиків. Бупівакаїн повністю абсорбується з епідурального простору; Абсорбція має двофазний характер. TCmax у плазмі крові при проведенні каудальної епідуральної та провідникової анестезії – 30-45 хв, з подальшим зниженням до незначного рівня протягом 3-6 годин. Загальний плазмовий кліренс бупівакаїну становить 580 мл/хв, Vd – 73 л. Кінцевий T1/2 – 2.7 год. Бупівакаїн піддається метаболізму в печінці, головним чином шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою. Бупівакаїн виводиться головним чином нирками, лише 6% виводиться у незміненому вигляді із сечею. Бупивакаїн проникає крізь плаценту шляхом пасивної дифузії. Зв'язок з білками плазми в організмі плода нижчий, ніж в організмі матері, концентрація незв'язаної фракції в організмі плода та матері однакова. Секретується із молоком матері. Фармакокінетичні параметри можуть бути значно змінені факторами, що впливають на рівень pH сечі та нирковий кровотік, залежно від шляху введення бупівакаїну та віку пацієнта, а також у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок.ФармакодинамікаМісцевий анестетик тривалої дії амідного типу, в 4 рази сильніший за лідокаїн. Оборотно блокує проведення імпульсу по нервовому волокну за рахунок впливу на натрієві канали. Може чинити аналогічний ефект у головному мозку та міокарді. Чинить гіпотензивну дію, уповільнює ЧСС. Післяопераційна аналгезія підтримується протягом 7-14 год при межреберной блокаді. Після одноразової епідуральної ін'єкції тривалість ефекту при використанні концентрації 5 мг/мл становить від 2 до 5 годин, і до 12 годин – при периферичній блокаді нерва. Використання розчинів у концентрації 2.5 мг/мл має менший ефект на рухові нерви.Показання до застосуванняХірургічна анестезія у дорослих та дітей старше 12 років; інфільтраційна анестезія, коли потрібне досягнення тривалого анестезуючого ефекту, наприклад, при післяопераційному болю; провідникова анестезія з тривалим ефектом або епідуральна анестезія у випадках, при яких додавання епінефрину протипоказане, та значне розслаблення м'язів не потрібне; анестезія в акушерстві.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бупівакаїну або інших місцевих анестетиків амідного типу; стани, за яких протипоказано проведення епідуральної анестезії: поточні захворювання ЦНС, такі як менінгіт, поліомієліт, внутрішньочерепний крововилив, а також новоутворення ЦНС; туберкульоз хребта; перніціозна анемія з підгострою комбінованою дегенерацією спинного мозку; гнійничкове ураження шкіри в місці передбачуваної пункції або межу з місцем пункції; кардіогенний чи гіповолемічний шок; порушення згортання крові або супутня антикоагулянтна терапія; дитячий вік до 12 років. Бупівакаїн не використовується для проведення внутрішньовенної регіонарної анестезії (блокада по Біру). З обережністю: літній вік; ослаблені пацієнти; AV-блокада II та III ступеня; порушення функції печінки та нирок тяжкого ступеня; вагітність; спільне застосування з антиаритмічними засобами ІІІ класу (наприклад, аміодарон); спільне застосування з іншими місцевими анестетиками або препаратами, що мають структурну схожість з місцевими анестетиками амідного типу, такими як антиаритмічні препарати lB класу (наприклад, лідокаїн, мексилетин); парацервікальна блокада.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Проведення парацервікальної блокади протипоказане. При необхідності застосування бупівакаїну в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: оніміння язика, запаморочення, нечіткість зору, м'язовий тремор, сонливість, судоми, непритомність, невропатія, пошкодження периферичних нервів, арахноїдит, парез, параплегія. В області анестезії можливі парестезії, ослаблення тонусу сфінктерів. Серцево-судинна система: зменшення серцевого викиду, блокади серця, артеріальна гіпотензія, брадикардія, шлуночкові аритмії, зупинка серця, аритмія. З боку травної системи: нудота, блювання. З боку сечовивідної системи: затримка сечі. З боку дихальної системи: апное. Порушення з боку органу зору: диплопія. Алергічні реакції: шкірні прояви, у тяжких випадках – анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами, що мають місцевоанестезуючу активність, підвищується ризик адитивної токсичної дії. При одночасному застосуванні з барбітуратами можливе зменшення концентрації бупівакаїну у крові.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та віку. Бупівакаїн повинен застосовуватися лише лікарями, які мають досвід проведення місцевої анестезії або під їх наглядом. Слід використовувати мінімальну дозу, що дозволяє досягти адекватної анестезії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПевні види блокад можуть бути пов'язані із серйозними несприятливими реакціями. Епідуральна анестезія може супроводжуватись пригніченням серцево-судинної системи, особливо на тлі гіповолемії. Тому слід бути обережними у пацієнтів з порушенням функції серцево-судинної системи. У поодиноких випадках при ретробульбарному введенні можливе проникнення бупівакаїну в краніальний субарахноїдальний простір, при цьому виникає тимчасова сліпота, серцево-судинний колапс, апное та судоми. Ці симптоми потребують негайного лікування. При ретробульбарному та перибульбарному введенні місцевих анестетиків існує невеликий ризик виникнення стійкого порушення функції порушення м'язів очей. Основними причинами є травма та/або місцева токсична дія введеного бупівакаїну на м'язи та/або нерви. Випадкове внутрішньосудинне введення місцевих анестетиків у ділянці голови та шиї навіть у низьких дозах може викликати симптоми токсичності з боку ЦНС. Парацервікальна блокада іноді призводить до брадикардії/тахікардії у плода, тому слід ретельно моніторувати серцевий ритм у плода. Слід бути обережними у пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою II або III стадії, оскільки місцеві анестетики можуть знижувати провідність міокарда. Слід бути обережними у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок тяжкого ступеня, літніх або ослаблених пацієнтів. Пацієнти, які отримують антиаритмічні препарати III класу (наприклад, аміодарон), повинні перебувати під ретельним наглядом з контролем ЕКГ з урахуванням ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи через можливий адитивний ефект.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Красфарма Завод-виробник: Красфарма ПАТ(Росія) Діюча речовина: Іміпенем + Циластатин. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 флаконі міститься активна речовина: цефазолін натрію – 1 г. 1 г – флакони (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування ін'єкційного розчину ліофілізованого, білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик першого покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (штами, що продукують і не продукують пеніциліназ), Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Corynebacterium diphtheriae, Bacillus anthracis; грамнегативних бактерій: Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Shigella spp., Salmonella spp., Escherichia coli, Klebsiella spp. Активний також щодо Spirochaetoceae, Leptospira spp. Неактивний щодо Pseudomonas aeruginosa, індол-позитивних штамів Proteus spp., Mycobacterium tuberculosis, анаеробних бактерій.ФармакокінетикаЦефазолін погано всмоктується із ШКТ і тому застосовується внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Після внутрішньом'язового введення в дозі 500 мг Cmax у плазмі досягається через 1-2 години становить 30 мкг/мл. Зв'язування із білками плазми становить близько 85%. Цефазолін проникає в кісткову тканину, асцитичну рідину, плевральну і синовіальну рідини, але не визначається в ЦНС. T1/2 цефазоліну з плазми становить близько 1.8 год. Цефазолін виводиться із сечею у незміненому вигляді, головним чином, шляхом клубочкової фільтрації та у невеликій мірі – шляхом канальцевої секреції. Після внутрішньом'язового введення, принаймні, 80% дози після внутрішньом'язового введення виводиться через 24 год. Після внутрішньом'язового введення в дозах 500 мг і 1 г Cmax у сечі становить відповідно 1 мг/мл і 4 мг/мл. Є дані про високу концентрацію цефазоліну в жовчі, хоча він виводиться цим шляхом у невеликій кількості. T1/2 із плазми збільшується у пацієнтів з порушеннями функції нирок.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин І покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефазоліну мікроорганізмами, у т.ч. захворювання верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних та жовчовивідних шляхів, органів малого тазу, шкіри та м'яких тканин, кісток та суглобів, ендокардит, сепсис, перитоніт, середній отит, остеомієліт, мастит, ранові, опікові та післяоперації.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 1 місяця, підвищена чутливість до цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяПроникає крізь плацентарний бар'єр. У грудному молоці визначаються низькі концентрації цефазоліну. Застосування при вагітності та в період лактації виправдане лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. Протипоказаний у дитячому віці до 1 місяця. Застосування у дітей старше 1 міс можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі нудота, блювання, діарея; рідко – транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ. Алергічні реакції: можливі кропив'янка, свербіж шкіри, еозинофілія, лихоманка; у поодиноких випадках – набряк Квінке, артралгії, анафілактичний шок. Ефекти, зумовлені химиотерапевтическим дією: кандидоз, псевдомембранозний коліт. З боку системи кровотворення: рідко – оборотна лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок. Місцеві реакції: можлива болючість у місці внутрішньом'язової ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками відбувається блокада канальцевої секреції цефазоліну (така комбінація не рекомендується). Цефазолін може викликати дисульфірамоподібні реакції при одночасному застосуванні з етанолом. Пробенецид порушує екскрецію цефазоліну.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально, з урахуванням тяжкості перебігу та локалізації інфекції, чутливості збудника. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно (струменево або краплинно). Середня добова доза для дорослих становить 1 г, частота введення – 2-4 рази на добу. Для профілактики післяопераційної інфекції вводять у дозі 1 г за 30 хв до операції, 0.5-1 г під час операції та по 0.5-1 г кожні 6-8 годин протягом доби після операції. Максимальна доза: 6 г на добу. Для дітей середня добова доза становить 20–40 мг/кг; при тяжкому перебігу інфекцій доза може бути збільшена до 100 мг/кг/добу. Тривалість лікування становить 7-10 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у разі порушення функції нирок. У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. У період лікування можлива хибнопозитивна реакція сечі на цукор. Цефазолін виводиться при гемодіалізі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок: Активна речовина: цефепіму гідрохлориду моногідрат у перерахунку на цефепім – 0,5 г; 1,0 г; Допоміжна речовина: аргінін – 0,365 г; 0,73 р. флакон та 1 ампула 10 мл (або 2 ампули по 5 мл) у КЯУ з інструкцією із застосування в пачці з картону. 5 флаконів та 5 ампул по 10 мл (або 10 ампул по 5 мл) в окремих КЯУ з інструкцією із застосування в пачці з картону. У пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор. При використанні ампул з насічками, кільцями або точками надлому ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПорошок від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенної (в/в) інфузії цефепіму в дозі 0,5 г, 1 г максимальні концентрації (Сmах) становлять 39,1 мг/л та 81,7 мг/л, відповідно. Через 1 годину після інфузії 0,5 г і 1 г концентрації в плазмі знижуються майже в 2 рази і становлять 21,6 мг/л, 44,5 мг/л відповідно. Через 8 годин у плазмі міститься 1.4 мг/л, 2,4 мг/л цефепіму, а через 12 год – 0,2 мг/л та 0,6 мг/л, відповідно. Біодоступність при внутрішньом'язовому введенні становить 100%. Стах після внутрішньом'язової ін'єкції в дозах 0,5 г і 1 г в інтервалі між першим і другим годинами після введення становлять 12,5 мг/л і 26,3 мг/л, відповідно. Через 12 годин після внутрішньом'язової ін'єкції цефепіму в дозах 0,5 г та 1 г концентрації в плазмі знижуються до 0,7 мг/л та 1,4 мг/л, відповідно. Об'єм розподілу – 0,25 л/кг. Ступінь зв'язування з білками плазми становить в середньому 20% і не залежить від концентрації цефепіму в крові. Після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введень високі концентрації визначаються в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, інтерстиціальній тканині та рідині, шкірі, підшкірній клітковині, слизовому секреті бронхів, легенях, мокротинні, передміхуровій залозі, апендиксі та стінці жовчного міхура. Проникає у спинномозкову рідину (СМР) при запаленні мозкових оболонок. У незначних концентраціях цефепім проникає у грудне молоко (приблизно 0,5 мг цефепіму yа 1 л материнського молока). Вік і стать не мають істотного впливу на загальний кліренс та обсяг розподілу. Приблизно 15 % від введеної дози метаболізується у печінці з утворенням N-метилпіролідину, який швидко окислюється до N-метилпіролідину оксиду. 85% від введеної дози виводиться у незмінному вигляді через нирки; решта - у вигляді метаболітів, в основному, N-метилпіролідину,N-мtтилпіролідіна оксиду та епімеру цефепіму. Період напіввиведення (Т1/2) у дорослих із нормальною функцією нирок становить близько 2 год. У здорових добровольців старше 65 років відзначалося збільшення площі під кривою "концентрація/час (AUC) та зменшення ниркового кліренсу в порівнянні з молодими добровольцями, однак у літніх пацієнтів з нормальною функцією нирок клінічного значення це не має і коригування дози не потрібне. При порушеній функції нирок пацієнтам старшого віку потрібне коригування дози залежно від кліренсу креатиніну. У пацієнтів з нирковою недостатністю через уповільнену екскрецію цефепіму Т1/2 підвищується, що потребує корекції доз та режимів введення. У пацієнтів з порушеною функцією печінки фармакокінетика цефепіму не змінюється та коригування дози не потрібне. Діти Фармакокінетика препарату досліджувалась у дітей віком від 2 місяців до 11 років після одноразового введення дози 50 мг/кг маси тіла внутрішньовенно або внутрішньом'язово, а також після повторного введення препарату (кожні 8-12 годин протягом не менше 48 годин). Після одноразового внутрішньовенного введення загальний кліренс та обсяг розподілу становили 3,3 мл/хв/кг та 0,3 л/кг, відповідно. Т1/2 з організму становив у середньому 1,7 год. Виведення цефепіму у незміненому вигляді нирками становило 60,4 % від введеної дози, а нирковий кліренс – у середньому 2,0 мл/хв/кг. Після багаторазового внутрішньовенного введення концентрація цефепіму в плазмі у рівноважному стан, а також інші фармакокінетичні параметри не відрізнялися від таких після одноразового введення. Вік і стать пацієнтів не суттєво впливали на загальний кліренс та обсяг розподілу, з урахуванням поправки на масу тіла. Після внутрішньом'язового введення максимальна концентрація цефепіму в плазмі в рівноважному стані становила в середньому 68 мкг/мл і досягалася в середньому за 0,75 год. Через 8 годин після внутрішньом'язового введення концентрації цефепіму в плазмі крові становили в середньому 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність цефепіму після внутрішньом'язової ін'єкції становила в середньому 82%. Концентрації препарату у спинномозковій рідині та у плазмі крові у дітей з бактеріальним менінгітом. Час (годинник) після введення Концентрація у плазмі (мкг/мл)** Концентрація у СМР (мкг/мл)** Відношення концентрацій у СМР/плазма крові** 0,5 67,1±51,2 5,7±0,14 0,12±0,14 1 44,1±7,8 4,3±1,5 0,10±0,04 2 23,9±12,9 3,6±2,0 0,17±0,09 4 11,7±15,7 4,2±1,1 0,87±0,56 8 4,9±5,9 3,3±2,8 1,02±0,64 ** вік пацієнтів: 3,1 місяці –12 років, середній вік: 3 роки. Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні протягом від 5 до 20 хвилин кожні 8 годин. Концентрації у плазмі та СМР визначалися наприкінці введення на 2 або 3 день лікування препаратом.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик ІV покоління для парентерального застосування. Має широкий спектр дії щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, включаючи резистентні до аміноглікозидів та/або цефалоспоринів III покоління, а також інших антибіотиків штами. Діє бактерицидно, порушуючи завершальні етапи синтезу клітинної стінки бактерій (інактивує фермент транспептидазу). Швидко проникає крізь зовнішню мембрану грамнегативних бактерій; має високу спорідненість до пеніцилінзв'язуючих білків, або бактеріальних транспептидазів. Високостійкий до гідролізу більшістю бета-лактамаз. Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів: Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); інші штами Staphylococcus spp., включаючи Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophytics; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи A); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами із середньою стійкістю до пеніциліну - мінімальна переважна концентрація від 0,1 до 1 мкг/мл); інші бета-гемолітичні Streptococcus spp. (групи С, G, F), Streptococcus bovis (група D), Streptococcus spp. гурту Viridans. Грамотрііальні аероби: Acinetobacter calcoaceticus (підштами anitratus, hvoffii). Аеромонас hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи Citrobacter diversus, Citrobacter freundii; Campylobacter jejuni; Enterobacter spp., включаючи Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Cardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi; Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae; Hafnia alvei; Klebsiella spp., включаючи Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaena; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують бета-лактамази); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, які продукують бета-лактамазу); Neisseria meningitidis; Pantoea agglomerans (раніше відомий як Enterobacter agglomerans); Proteus spp., включаючи Proteus mirabilis, Proteus vulgaris; Providencia spp.включаючи Providencia rettgeri, Providencia stuartii; Pseudomonas spp., включаючи Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas itida, Pseudomonas stutzeri; Salmonella spp.; Serratia, включаючи Serratia marcescens, Serratia liquefaciens; Shigella spp.; Yersinia enterocolitica. Анаероби: Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Prevotella melaninogenica, відомий як Bacteroides melaninogenicus; Veillonella spp. Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Stenotrophomonas maltophilia, раніше відомих як Xanthmonas maltophilia та Pseudomonas maltophilia (грамнегативні аероби); щодо Bacteroides fragilis та Clostridium difficile (анаероби). Більшість штамів ентерококів, наприклад, Enterococcus faecalis, та стафілококи, резистентні до метициліну, стійкі до дії більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім. Неактивний щодо багатьох штамів Stenotrophomonas maltophilia (раніше відомих як Xanthomonas maltophilia та Pseudomonas maltophilia), Bacteroides fragilis та Clostridium difficile.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефепіму мікроорганізмами, у дорослих: інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи пневмонію та бронхіт; інфекції сечовивідних шляхів як ускладнені, включаючи пієлонефрит, так і неускладнені; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції черевної порожнини, включаючи перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів; гінекологічні інфекції; септицемія; Фебрильна нейтропенія. Профілактика можливих інфекцій під час проведення порожнинних хірургічних операцій. Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефепіму мікроорганізмами, у дітей: пневмонія; інфекції сечовивідних шляхів як ускладнені, включаючи пієлонефрит, так і неускладнені; інфекції шкіри та м'яких тканин; септицемія; фебрильна нейтропенія; бактеріальний менінгіт.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до цефепіму, аргініну, а також до цефалоспоринів, пеніцилінів та інших бета-лактамних антибіотиків. Дитячий вік до 2 місяців. З обережністю: Хронічна ниркова недостатність; захворювання шлунково-кишкового тракту в анамнезі (особливо коліт)Вагітність та лактаціяПри вагітності препарат застосовують лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує ризик для плода. Адекватні та строго контрольовані дослідження у вагітних жінок не проводилися, тому препарат слід застосовувати під час вагітності лише під наглядом лікаря. При застосуванні препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНайчастіше відзначаються побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту та алергічні реакції. Нижче перераховані побічні ефекти щодо органів та систем відповідно до їх частоти: дуже часті (>10 %); часті (>1 % та 0,1 % та 0,01 % та Алергічні реакції: часто - шкірний висип; нечасто - еритема, кропив'янка, свербіж шкіри; рідко – анафілактичні реакції; частота невідома – анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. Інфекції: нечасто – кандидоз слизової оболонки порожнини рота, вагініт; рідко – кандидоз (неуточнена локалізація). З боку центральної нервової системи: нечасто – головний біль; рідко – судоми, парестезії, дисгезії, запаморочення; частота невідома – порушення свідомості, галюцинації, кома, ступор, енцефалопатія, міоклонічні судоми. З боку судин: рідко – вазодилатація; частота невідома – кровоточивість. З боку респіраторної системи: рідко – задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нечасто – нудота, блювота, коліт (включаючи пссвдомембранозний коліт); рідко – абдомінальний біль, запор; частота невідома – порушення травлення. З боку сечовивідної системи: частота невідома – ниркова недостатність, токсична нефропатія. Загальні реакції та реакції у місці введення: часто – флебіт у місці введення, біль у місці введення, нечасто – підвищення температури та запалення у місці введення; рідко – озноб. Інші: рідко - генітальний свербіж, зміна смаку, хибнопозитивна проба Кумбса без гемолізу. Зміни з боку лабораторних показників: часто – підвищення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілія, збільшення протромбінового часу або часткового тромбопластинового часу; нечасто – підвищення азоту сечовини крові, креатиніну сироватки, тромбоцитопенія, лейкопенія та нейтропенія; частота невідома – апластична анемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз. Постреєстраційний досвід: енцефалопатія (порушення свідомості, включаючи сплутаність знання, галюцинації, ступор та кома), міоклонус, судоми та судомний епілептичний статус. Незважаючи на те, що більшість випадків спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували цефепім у дозах вище рекомендованих, у деяких випадках енцефалопатія спостерігалася у пацієнтів, яким проводилася корекція дози залежно від ступеня ниркової недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні з аміноглікозидами спостерігається виражений синергізм антимікробної дії. Розчин цефепіму фармацевтично несумісний з розчинами гентаміцину, тобраміцину, нетилміцину, ванкоміцину, метронідазолу. При одночасному призначенні цефепіму та зазначених антибіотиків їх не слід змішувати в одному шприці або одному інфузійному середовищі; при внутрішньовенному введенні рекомендується вводити окремо, або дотримуючись певної послідовності з якомога більшим часовим інтервалом між ін'єкціями (інфузіями), або вводячи через окремі внутрішньовенні катетери; перед введенням метронідазолу слід промити інфузійну систему розчину цефепіму. Розчин цефепіму в концентрації, що не перевищує 40 мг/мл, може бути доданий до створ ампіциліну (1-40 мг/мл), кліндаміцину (0,25-6 мг/мл) та амікацину (6 мг/мл), приготованим з використанням 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози. Розчин цефепіму в концентрації 4 мг/мл сумісний з гепарином (10-50 ОД/мл) у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині декстрози, калію хлоридом (10-40 мекв/л) у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині декстрози та теофіліном (0,8 мг/мл) у 5 % розчині декстрози. При одночасному застосуванні ризик розвитку нефротоксичності та ототоксичності аміноглікозидних антибіотиків зростає.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в), внутрішньом'язово (в/м). Дози та шлях введення залежать від чутливості збудників, тяжкості інфекції, стану функції нічок та загального стану пацієнта. Внутрішньовенне введення рекомендується для пацієнтів з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями, особливо при загрозі виникнення септичного шоку. Дорослі та діти з масою тіла понад 40 кг, при нормальній функції нирок: інфекції сечовивідних шляхів легкої та середньої тяжкості - 0.5-1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово кожні 12 год; інфекції легкої та середньої тяжкості інших локалізацій - 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово кожні 12 год; важкі інфекції - 2 г внутрішньовенно кожні 12 год; дуже важкі та загрозливі для життя інфекції, у тому числі фебрильна нейтропенія - 2 г внутрішньовенно кожні 8 год. Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів; при тяжких інфекціях може знадобитися більш тривале лікування. При лікуванні фебрильної нейтропенії нормальна тривалість лікування становить 7 днів або до зникнення нейтропенії. Профілактика інфекції при хірургічних операціях: за 60 хвилин до початку хірургічної операції внутрішньовенно інфузійно вводять 2 г препарату протягом 30 хвилин. Відразу після закінчення інфузії вводять 0,5 г метронідазолу внутрішньовенно. Внаслідок фармацевтичної несумісності розчини метронідазолу та цефепіму не слід змішувати в одному флаконі інфузійного розчину. Інфузійну систему перед запровадженням метронідазолу слід промити. Під час тривалих (більше 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення цефепіму у тій же дозі з подальшим введенням метронідазолу. Діти від 2 місяців з масою тіла до 40 кг: інфекції сечових шляхів, інфекції шкіри та м'яких тканин, пневмонія – 50 мг/кг внутрішньовенно або внутрішньом'язово 2 рази на добу протягом 10 днів; у разі тяжких інфекцій – кожні 8 год; фебрильна нейтропенія, септицемія, бактеріальний менінгіт – 50 мг/кг кожні 8 годин протягом 7-10 днів. Доза для дітей не повинна перевищувати максимальну рекомендовану дозу для дорослих - 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин. Досвід внутрішньом'язового застосування препарату у дітей обмежений. Пацієнти з порушенням функції нирок: при нирковій недостатності потрібна корекція дози препарату залежно від кліренсу креатиніну. Режим дозування залежить від ступеня порушення функції нирок та тяжкості інфекції. При слабких або помірних порушеннях ниркової функції початкова доза цефепіму не відрізняється від дози у пацієнтів з нормальною функцією нирок. За відомою концентрацією креатиніну в сироватці крові, обчислюють кліренс креатиніну за формулою: Для чоловіків: маса тіла (кг) х (140 – вік у роках) Кліренс креатиніну = (мл/хв) 72 х сироватковий креатинін (мг/100 мл) Для жінок використовують ту ж формулу, отриманий результат множать на 0,85. Підтримують дози цефепіму залежно від кліренсу креатиніну. Кліренс креатиніну (мл/хв) Рекомендовані підтримуючі дози >60 Звичайна доза, залежно від тяжкості інфекції, коригування не потрібно 0,5 г кожні 12 год 1 г кожні 12 год 2 г кожні 12 год 2 г кожні 8 год 30-60 0,5 г кожні 24 год 1 г кожні 24 год 2 г кожні 24 год 2 г кожні 12 год 11-29 0,5 г кожні 24 год 0,5 г кожні 24 год 1 г кожні 24 год 2 г кожні 24 год <11 0,25 г кожні 24 год 0,25 г кожні 24 год 0,5 г кожні 24 год 1 г кожні 24 год При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі підтримуючі дози, що рекомендуються, - 0,5 г, 1 г або 2 г в залежності від тяжкості інфекції з інтервалом між введеннями - 48 год. Пацієнти на гемодіалізі – 1 г у першу добу лікування, потім по 0,5 г кожні 24 години при всіх інфекціях, за винятком фебрильної нейтропенії, де доза становить 1 г кожні 24 години. У дні гемодіалізу препарат слід вводити після закінчення процедури гемодіалізу. По можливості, введення здійснюють щодня в той самий час. Дітям з порушеннями функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями, як зазначено у таблиці. За відомою концентрацією креатиніну в сироватці крові обчислюють кліренс креатиніну за формулою: 0,55 х зростання (см) Кліренс креатиніну = (мл/хв/1,73 м2) сироватковий креатинін (мг/100 мл) або 0,52 х зростання (см) Кліренс креатиніну = - 3,6 (мл/хв/1,73 м2) сироватковий креатинін (мг/100 мл) Пацієнти з порушенням функції печінки: корекція дози не потрібна. Приготування та введення розчинів препарату Внутрішньовенне струменеве введення: 0,5 г або 1,0 г препарату розчиняють відповідно в 5 мл або 10 мл води для ін'єкцій, 5 % розчину декстрози або 0,9 % розчину натрію хлориду (об'єм отриманого розчину відповідно 5,7 мл або 11 4 мл, приблизна концентрація цефепіму 90 мг/мл). Вводять внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хвилин безпосередньо у вену або через систему внутрішньовенного введення разом із сумісним розчином для внутрішньовенного введення. Внутрішньовенне краплинне введення: приготований розчин (див. вище) переносять у флакон, що містить 50-100 мл сумісного розчину для інфузій. Вводять через систему для внутрішньовенних інфузій протягом не менше 30 хвилин. Розчини препарату з концентрацією 1-40 мг/мл сумісні з інфузійними розчинами: 0,9 % розчин хлориду натрію; 5% або 10% розчин декстрози; 1/6 М розчин натрію лактату, розчин 5% декстрози та 0,9% натрію хлориду; розчин Рінгера лактат. Внутрішньом'язове введення: 0,5 г або 1,0 г препарату розчиняють відповідно в 1,5 мл або 3 мл води для ін'єкцій, 0,9 % розчину натрію хлориду, бактеріостатичної води для ін'єкцій, 0,5 % або 1 % розчину лідокаїну (обсяг отриманого розчину відповідно 2,2 мл або 4,4 мл, приблизна концентрація цефепіму 230 мг/мл). Отриманий розчин вводять глибоко внутрішньом'язово ділянки тіла з вираженим м'язовим шаром (верхньо-зовнішній квадрант сідниці або латеральна поверхня стегна). Рекомендується провести тест на аспірацію, щоб уникнути небажаного введення розчину в кровоносну судину. Доза до 1 г може бути введена у вигляді одноразової ін'єкції. Максимальну дозу (2 г) слід вводити у вигляді двох ін'єкцій у різні місця. Оскільки введення препарату, як правило, безболісно,в більшості випадків немає необхідності використовувати розчин лідокаїну як розчинник. Приготовлені розчини препарату можуть зберігатися протягом 24 годин у холодильнику при температурі (2-8) °С або протягом 12 годин при кімнатній температурі (не вище 25 °С), без значної втрати активності. При зберіганні порошок та приготовлений розчин можуть потемніти, що не впливає на активність та якість препарату.ПередозуванняСимптоми: епцефалопатія (сплутаність свідомості, галюцинації, ступор, кома), міоклонічні судоми, підвищена нервово-м'язова збудливість. Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія. У випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо у пацієнтів з порушеною нирковою функцією, показаний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування слід встановити наявність в анамнезі у пацієнта алергічних реакцій на цефепім, інші цефалоспоринові антибіотики, пеніциліни та інші бета-лактамні антибіотики та інших форм алергії. При розвитку алергічної реакції слід припинити лікування препаратом та вжити відповідних заходів. У разі розвитку анафілактичної реакції (анафілактичного шоку) слід негайно припинити введення препарату; може знадобитися застосування епінефрину та іншої підтримуючої терапії. Цефепім може застосовуватися у вигляді монотерапії до ідентифікації мікроорганізму-збудника, так як він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. При ризику змішаної аеробно/анаеробної інфекції (особливо коли можуть бути нечутливі до цефепіму мікроорганізми) лікування препаратом цефепім у комбінації з препаратом, що діє на анаероби, можна починати до ідентифікації збудника. Після ідентифікації збудника та визначення чутливості до антибіотиків лікування слід проводити відповідно до результатів тестів. При призначенні емпіричного лікування необхідно брати до уваги дані про набуту стійкість мікроорганізмів-збудників. Стійкість мікроорганізмів може змінюватися з часом та географічного положення. Для ідентифікації мікроорганізму-збудника та визначення чутливості до цефепіму слід здійснити відповідні тести. Як і при застосуванні інших антибіотиків лікування цефепім може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідних заходів. При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектру дії можливий розвиток Clostridium difficile-асоційованої діареї, яка може протікати як легка спонтанно проходить діарея, так і у формі псевдомембранозного коліту - важкого захворювання, що супроводжується загальними симптомами (лихоманка, симптоми дегідратації та електроліт тахікардія, артеріальна гіпотонія, вентиляційні порушення, високий лейкоцитоз), частим рідким випорожненням, іноді з домішкою крові, болями в животі. Реєструвались випадки виникнення Clostridium difficile-асоційованої діареї понад 2 місяці після припинення застосування антибіотиків. При підозрі або підтвердженні Clostridium difficile- асоційованої діареї необхідно припинити застосування антибіотиків, крім тих,призначені для придушення Clostridium difficile. Застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишок, протипоказане. При тяжкій нирковій та нирково-печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію препарату у плазмі та проводити корекцію дози залежно від кліренсу креатиніну). При тривалому лікуванні потрібний регулярний контроль периферичної крові, показників функціонального стану печінки та нирок. Під час постреєстраційного спостереження були зареєстровані такі серйозні небажані реакції, у тому числі загрозливі для життя: енцефалопатія (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ступор та кома), міоклонус, судоми та безсудомний епілептичний статус (див. розділ "Побічна дія": досвід). Більшість випадків спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю, яким не проводилася корекція дози. Тим не менш, у деяких випадках нейротоксичність відзначалася у пацієнтів,яким проводилася корекція дози залежно від ступеня ниркової недостатності. У більшості випадків симптоми нейротоксичності були оборотними та зникали після відміни препарату та/або після проведення гемодіалізу. Якщо нейротоксичність пов'язана із застосуванням цефепіму, слід розглянути питання про припинення терапії цефепімом або коригувати дозу у пацієнтів із нирковою недостатністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вивчення впливу препарату на здатність до концентрації уваги не проводилося, однак, враховуючи можливість розвитку побічних ефектів з боку центральної нервової системи, під час лікування препаратом слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних акцій .Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефепіму гідрохлорид 1 г. 1 г – флакони (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІV покоління для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Активний щодо більшості грамнегативних бактерій, зокрема. продукують β-лактамази, включаючи Pseudomonas aeruginosa. Більш активний, ніж цефалоспорини III покоління, щодо грампозитивних коків. Не активний щодо Enterococcus spp., Listeria spp., Legionella spp., деяких анаеробних бактерій (Bacteroides fragilis, Clostridium difficile). Цефепім характеризується високою стабільністю щодо різних плазмідних та хромосомних β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування з білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації цефепіму у сироватці крові. Терапевтичні концентрації цефепіму виявляються в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, ексудаті пухиря, слизовому секреті бронхів, мокротинні, тканинах передміхурової залози, апендиксі та жовчному міхурі, спинномозковій рідині при менінгіті. У здорових людей при внутрішньовенному введенні цефепіму в дозі 2 г з інтервалом 8 годин протягом 9 днів не спостерігалося кумуляції в організмі. Середній T1/2; з організму в середньому становить близько 2 год, середній загальний кліренс - 120 мл/хв. Цефепім виводиться нирками, головним чином шляхом клубочкової фільтрації (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85% введеного цефепіму у незміненому вигляді. У хворих віком 65 років або старших із нормальною функцією нирок величина ниркового кліренсу менша, ніж у молодих хворих. У хворих із порушеннями функції нирок збільшується T1/2. У хворих з тяжкими порушеннями функції нирок, при яких потрібне проведення гемодіалізу, T1/2; в середньому становить 13 год, проведення перитонеального діалізу - 19 год. Фармакокінетика цефепіму у хворих з порушенням функції печінки, муковісцидозом не змінена. Вік і стать пацієнтів не мали істотного впливу на загальний кліренс з організму і Vd; з урахуванням поправки на масу тіла кожного. При введенні цефепіму в дозі 50 мг/кг кожні 12 годин кумуляції не відзначалося, а при введенні в цій же дозі кожні 8 годин у рівноважному стані Cmax , AUC і T1/2; збільшувалися приблизно на 15%.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин IV покоління.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими до цефепіму мікроорганізмами: інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (включаючи пневмонію та бронхіт), інфекції сечовивідних шляхів (як ускладнені, так і неускладнені), інфекції шкіри та м'яких тканин та ін. шляхів), гінекологічні інфекції, септицемія, нейтропенічна лихоманка (як емпірична терапія), бактеріальний менінгіт у дітей. Профілактика інфекцій під час проведення порожнинних хірургічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування цефепіму при вагітності не проведено; застосування можливе лише під наглядом лікаря. Цефепім виділяється з грудним молоком у дуже низьких концентраціях. У період лактації застосовувати з обережністю. В ;експериментальних дослідженнях ;не виявлено впливу на репродуктивну функцію та фетотоксичної дії цефепіму. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування цефепіму у дітей віком до 2 місяців не встановлені. Для дітей старше 2 місяців застосування можливе згідно з режимом дозування. Дітям із порушеннями функції нирок рекомендуються такі ж зміни режиму дозування, як і дорослим, оскільки фармакокінетика цефепіму у дорослих та дітей має подібний характер.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі діарея, нудота, блювання, коліт (включаючи псевдомембранозний коліт); рідко – біль у животі, запор, зміна смаку. Алергічні реакції: можливі - висип, свербіж, кропив'янка; рідко – анафілактичні реакції. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: можливі - головні болі; рідко – запаморочення, парестезії; в окремих випадках – судоми. Дерматологічні реакції: рідко - почервоніння шкіри. Найчастіше у дітей – висип. З боку системи кровотворення: можлива анемія. З боку показників лабораторних досліджень: можливі підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ, підвищення загального білірубіну, еозинофілія, збільшення протромбінового часу; рідко - тимчасове підвищення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки, транзиторна тромбоцитопенія, транзиторна лейкопенія та нейтропенія; Часто – позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Інші: можливі підвищення температури тіла, вагініт, еритема; рідко – генітальний свербіж, неспецифічний кандидоз. Місцеві реакції: ;при внутрішньовенному вливанні можливі флебіти, рідко - запалення); при внутрішньом'язовому введенні можливе запалення або біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному введенні розчину цефепіму з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату та нетилміцину сульфату можлива фармацевтична взаємодія.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від чутливості збудника, тяжкості інфекції, а також стану функції нирок. В/в шлях введення переважний для хворих з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями, особливо при загрозі шоку. При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні дорослим і дітям з масою тіла більше 40 кг при нормальній функції нирок разова доза становить 0.5-1 г, інтервал між введеннями - 12 год. При тяжких інфекціях вводять внутрішньовенно в дозі 2 г кожні 12 год. З метою профілактики інфекцій під час проведення порожнинних хірургічних операцій застосовують у комбінації з метронідазолом за схемою. Для дітей віком від 2 місяців максимальна доза не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Середня доза для дітей з масою тіла до 40 кг при ускладнених або неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин, пневмонії, емпіричному лікуванні нейтропенічної лихоманки становить 50 мг/кг. Пацієнтам з нейтропенічною лихоманкою та бактеріальним менінгітом – по 50 мг/кг кожні 8 год. Середня тривалість терапії становить 7-10 днів. При тяжких інфекціях може знадобитися більш тривале лікування. При порушеннях функції нирок (КК менше 30 мл/хв) необхідно коригувати режим дозування. Вихідна доза цефепіму повинна бути такою самою, як і для хворих з нормальною функцією нирок. Дози, що підтримують, визначають залежно від значень КК або концентрації креатиніну сироватки. При гемодіалізі за 3 години з організму видаляється приблизно 68% загальної кількості цефепіму. Після завершення кожного сеансу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. У хворих, що перебувають на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі, цефепім можна застосовувати в середніх дозах, тобто рекомендованих. 500 мг, 1 г або 2 г, залежно від тяжкості інфекції, з інтервалом між введеннями разової дози 48 год. Дітям із порушеннями функції нирок рекомендуються такі ж зміни режиму дозування, як і дорослим, оскільки фармакокінетика цефепіму у дорослих та дітей має подібний характер.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику виникнення інфекції за рахунок змішаної аеробно/анаеробної мікрофлори (в т.ч. у випадках, коли одним із збудників є Bacteroides fragilis), до ідентифікації збудника рекомендується одночасно з цефепімом призначити препарат, активний щодо анаеробів. З обережністю застосовують у пацієнтів із ризиком розвитку алергічних реакцій, особливо на лікарські препарати. При розвитку алергічних реакцій цефепім слід відмінити. При серйозних реакціях гіперчутливості негайного типу може знадобитися застосування епінефрину (адреналіну) та інших форм підтримуючого лікування. З появою діареї і натомість лікування слід враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту. У таких випадках цефепім слід негайно відмінити та при необхідності призначити відповідне лікування. При розвитку суперінфекції цефепім слід негайно відмінити та призначити відповідне лікування. При застосуванні інших антибіотиків групи цефалоспоринів спостерігалися кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, коліт, порушення функції нирок, токсична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровоточивість, судоми, порушення функцій на глюкозу сечі. Безпека та ефективність застосування цефепіму у дітей віком до 2 місяців не встановлені. З особливою обережністю застосовують цефепім спільно з аміноглікозидами та "петльовими" діуретиками.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефепіму гідрохлорид 500 мг. 1 г – флакони (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІV покоління для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Активний щодо більшості грамнегативних бактерій, зокрема. продукують β-лактамази, включаючи Pseudomonas aeruginosa. Більш активний, ніж цефалоспорини III покоління, щодо грампозитивних коків. Не активний щодо Enterococcus spp., Listeria spp., Legionella spp., деяких анаеробних бактерій (Bacteroides fragilis, Clostridium difficile). Цефепім характеризується високою стабільністю щодо різних плазмідних та хромосомних β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування з білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації цефепіму у сироватці крові. Терапевтичні концентрації цефепіму виявляються в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, ексудаті пухиря, слизовому секреті бронхів, мокротинні, тканинах передміхурової залози, апендиксі та жовчному міхурі, спинномозковій рідині при менінгіті. У здорових людей при внутрішньовенному введенні цефепіму в дозі 2 г з інтервалом 8 годин протягом 9 днів не спостерігалося кумуляції в організмі. Середній T1/2; з організму в середньому становить близько 2 год, середній загальний кліренс - 120 мл/хв. Цефепім виводиться нирками, головним чином шляхом клубочкової фільтрації (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85% введеного цефепіму у незміненому вигляді. У хворих віком 65 років або старших із нормальною функцією нирок величина ниркового кліренсу менша, ніж у молодих хворих. У хворих із порушеннями функції нирок збільшується T1/2. У хворих з тяжкими порушеннями функції нирок, при яких потрібне проведення гемодіалізу, T1/2; в середньому становить 13 год, проведення перитонеального діалізу - 19 год. Фармакокінетика цефепіму у хворих з порушенням функції печінки, муковісцидозом не змінена. Вік і стать пацієнтів не мали істотного впливу на загальний кліренс з організму і Vd; з урахуванням поправки на масу тіла кожного. При введенні цефепіму в дозі 50 мг/кг кожні 12 годин кумуляції не відзначалося, а при введенні в цій же дозі кожні 8 годин у рівноважному стані Cmax , AUC і T1/2; збільшувалися приблизно на 15%.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин IV покоління.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими до цефепіму мікроорганізмами: інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (включаючи пневмонію та бронхіт), інфекції сечовивідних шляхів (як ускладнені, так і неускладнені), інфекції шкіри та м'яких тканин та ін. шляхів), гінекологічні інфекції, септицемія, нейтропенічна лихоманка (як емпірична терапія), бактеріальний менінгіт у дітей. Профілактика інфекцій під час проведення порожнинних хірургічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування цефепіму при вагітності не проведено; застосування можливе лише під наглядом лікаря. Цефепім виділяється з грудним молоком у дуже низьких концентраціях. У період лактації застосовувати з обережністю. В ;експериментальних дослідженнях ;не виявлено впливу на репродуктивну функцію та фетотоксичної дії цефепіму. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування цефепіму у дітей віком до 2 місяців не встановлені. Для дітей старше 2 місяців застосування можливе згідно з режимом дозування. Дітям із порушеннями функції нирок рекомендуються такі ж зміни режиму дозування, як і дорослим, оскільки фармакокінетика цефепіму у дорослих та дітей має подібний характер.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі діарея, нудота, блювання, коліт (включаючи псевдомембранозний коліт); рідко – біль у животі, запор, зміна смаку. Алергічні реакції: можливі - висип, свербіж, кропив'янка; рідко – анафілактичні реакції. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: можливі - головні болі; рідко – запаморочення, парестезії; в окремих випадках – судоми. Дерматологічні реакції: рідко - почервоніння шкіри. Найчастіше у дітей – висип. З боку системи кровотворення: можлива анемія. З боку показників лабораторних досліджень: можливі підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ, підвищення загального білірубіну, еозинофілія, збільшення протромбінового часу; рідко - тимчасове підвищення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки, транзиторна тромбоцитопенія, транзиторна лейкопенія та нейтропенія; Часто – позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Інші: можливі підвищення температури тіла, вагініт, еритема; рідко – генітальний свербіж, неспецифічний кандидоз. Місцеві реакції: ;при внутрішньовенному вливанні можливі флебіти, рідко - запалення); при внутрішньом'язовому введенні можливе запалення або біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному введенні розчину цефепіму з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату та нетилміцину сульфату можлива фармацевтична взаємодія.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від чутливості збудника, тяжкості інфекції, а також стану функції нирок. В/в шлях введення переважний для хворих з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями, особливо при загрозі шоку. При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні дорослим і дітям з масою тіла більше 40 кг при нормальній функції нирок разова доза становить 0.5-1 г, інтервал між введеннями - 12 год. При тяжких інфекціях вводять внутрішньовенно в дозі 2 г кожні 12 год. З метою профілактики інфекцій під час проведення порожнинних хірургічних операцій застосовують у комбінації з метронідазолом за схемою. Для дітей віком від 2 місяців максимальна доза не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Середня доза для дітей з масою тіла до 40 кг при ускладнених або неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин, пневмонії, емпіричному лікуванні нейтропенічної лихоманки становить 50 мг/кг. Пацієнтам з нейтропенічною лихоманкою та бактеріальним менінгітом – по 50 мг/кг кожні 8 год. Середня тривалість терапії становить 7-10 днів. При тяжких інфекціях може знадобитися більш тривале лікування. При порушеннях функції нирок (КК менше 30 мл/хв) необхідно коригувати режим дозування. Вихідна доза цефепіму повинна бути такою самою, як і для хворих з нормальною функцією нирок. Дози, що підтримують, визначають залежно від значень КК або концентрації креатиніну сироватки. При гемодіалізі за 3 години з організму видаляється приблизно 68% загальної кількості цефепіму. Після завершення кожного сеансу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. У хворих, що перебувають на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі, цефепім можна застосовувати в середніх дозах, тобто рекомендованих. 500 мг, 1 г або 2 г, залежно від тяжкості інфекції, з інтервалом між введеннями разової дози 48 год. Дітям із порушеннями функції нирок рекомендуються такі ж зміни режиму дозування, як і дорослим, оскільки фармакокінетика цефепіму у дорослих та дітей має подібний характер.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику виникнення інфекції за рахунок змішаної аеробно/анаеробної мікрофлори (в т.ч. у випадках, коли одним із збудників є Bacteroides fragilis), до ідентифікації збудника рекомендується одночасно з цефепімом призначити препарат, активний щодо анаеробів. З обережністю застосовують у пацієнтів із ризиком розвитку алергічних реакцій, особливо на лікарські препарати. При розвитку алергічних реакцій цефепім слід відмінити. При серйозних реакціях гіперчутливості негайного типу може знадобитися застосування епінефрину (адреналіну) та інших форм підтримуючого лікування. З появою діареї і натомість лікування слід враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту. У таких випадках цефепім слід негайно відмінити та при необхідності призначити відповідне лікування. При розвитку суперінфекції цефепім слід негайно відмінити та призначити відповідне лікування. При застосуванні інших антибіотиків групи цефалоспоринів спостерігалися кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, коліт, порушення функції нирок, токсична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровоточивість, судоми, порушення функцій на глюкозу сечі. Безпека та ефективність застосування цефепіму у дітей віком до 2 місяців не встановлені. З особливою обережністю застосовують цефепім спільно з аміноглікозидами та "петльовими" діуретиками.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: цефотаксим натрію у перерахунку на цефотаксим - 0,5 г та 1,0 г. 0,5 г, 1,0 г активної речовини у флаконах місткістю 10 мл. 1 флакон з інструкцією із застосування в пачці з картону. 10 флаконів з інструкцією із застосування в коробці з картону. Для стаціонару: 50 флаконів та 5 інструкцій із застосування в коробці з картону. 1 флакон з інструкцією із застосування (від 1 до 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування) у коробці з картону.Опис лікарської формиПорошок від білого до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка ​​на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: цефотаксим натрію у перерахунку на цефотаксим - 0,5 г та 1,0 г. 0,5 г, 1,0 г активної речовини у флаконах місткістю 10 мл. 1 флакон з інструкцією із застосування в пачці з картону. 10 флаконів з інструкцією із застосування в коробці з картону. Для стаціонару: 50 флаконів та 5 інструкцій із застосування в коробці з картону. 1 флакон з інструкцією із застосування (від 1 до 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування) у коробці з картону.Опис лікарської формиПорошок від білого до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка ​​на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтазидим 1 г. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв'язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Високоактивний щодо грамнегативних бактерій (стійких до дії інших антибіотиків): Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Klebsiella spp., Serratia spp., деякі штами Pseudomonas spp., Haemophilus. Менш активний щодо Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides spp. Стійкий до дії більшості β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 10-17%. Розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У невеликих кількостях виділяється у жовч. Основна частина (80-90%) виділяється із сечею у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання тяжкої течії, спричинені чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції та інфекції органів малого тазу, інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів, шкіри та м'яких тканин, інфіковані рани та опіки, гонорея, менінгіт, хвороба Лайма. Профілактика інфекцій після оперативного втручання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтазидиму при вагітності не проводилося. Застосування цефтазидиму при вагітності та під час лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтазидим виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтазидиму. Застосування у дітей З обережністю застосовують у новонароджених.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які можуть чинити нефротоксичну дію (в т.ч. антибіотики групи аміноглікозидів), можливе посилення нефротоксичної дії; з фуросемідом – підвищується ризик розвитку нефротоксичної дії. In vitro хлорамфенікол діє як антагоніст цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значимість цього явища не встановлена, але у разі одночасного застосування цефтазидиму та хлорамфеніколу слід брати до уваги можливу антагоністичну дію.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дорослим - по 0.5-2 г кожні 8 або 12 год. у віці до 1 міс – 30 мг/кг/добу з інтервалом 12 год. У хворих із порушеною функцією нирок режим дозування коригують з урахуванням значень КК. Максимальна добова доза для дорослих і дітей становить 6 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із вираженими порушеннями функції нирок, а також у новонароджених. У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. У період застосування цефтазидиму можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. З обережністю застосовувати одночасно з "петльовими" діуретиками, аміноглікозидами. Не слід змішувати цефтазидим в одному шприці з аміноглікозидами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активна речовина: цефтазидиму пентагідрату – 0,58 г; 1,16 г (у перерахунку на цефтазидим – 0,5 г; 1,0 г); Допоміжна речовина: натрію карбонат – 0,059 г; ,118 р. 0,5 г, 1,0 г активної речовини у скляних флаконах місткістю 10 мл. 1 флакон з інструкцією із застосування в картонній пачці. 10 флаконів з інструкцією із застосування в картонній коробці. Для стаціонарів: 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування в коробці картонної; від 1 до 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування в картонній коробці. Комплектація із розчинником. Вода для ін'єкцій 5 мл або 10 мл у скляних ампулах. Для дози 0,5 г: 1 флакон і 1 ампула 5 мл у контурній комірковій упаковці (КЯУ) з полівінілхлоридної плівки (ПВХ) з інструкцією із застосування в пачці картонної. 5 флаконів і 5 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. Для дози 1,0 г: 1 флакон та 1 ампула 10 мл або 2 ампули по 5 мл у КЯУ з інструкцією із застосування в пачці картонної; 5 флаконів і 5 ампул по 10 мл або 10 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. У пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор. При використанні ампул з насічками, кільцями або точками надлому ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПорошок від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішньом'язового введення цефтазидиму у дозі 500 мг та 1 г у плазмі швидко досягаються максимальні концентрації препарату (18 мг/л та 37 мг/л відповідно). Через 5 хв. після внутрішньовенного болюсного введення препарату у дозі 500 мг, 1 г або 2 г його плазмові концентрації становлять 46 мг/л, 87 мг/л та 170 мг/л, відповідно. Розподіл. У плазмі терапевтично ефективні концентрації цефтазидиму зберігаються через 8-12 годин після внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення. Зв'язок із білками плазми становить близько 10 %. Концентрації цефтазидиму, що перевищують мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) для більшості патогенних мікроорганізмів, досягаються в кістковій тканині, тканинах серця, легких мокротинні, жовчі, синовіальній рідині, внутрішньоочній рідині, у плевральній та перитонеальній рідинах. Цефтазидим легко проникає через плаценту та виділяється з грудним молоком. За відсутності запального процесу в менінгеальних оболонках цефтазидим погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, концентрація препарату в цереброспінальній рідині (ЦСЖ) низька. При менінгіті в ЦСЖ досягаються терапевтичні концентрації цефтазидиму,які становлять від 4 до 20 мг/л та вище. Метаболізм. Цефтазидим нс метаболізується в організмі. Виведення. Парентеральне введення дозволяє досягти високих концентрацій у плазмі протягом тривалого часу, які зменшуються з періодом напіввиведення близько 2 годин. У новонароджених віком 0-28 днів та дітей віком 28 днів - 2 міс. період напіввиведення цефтазидиму може бути в 3-4 рази вищим, ніж у дорослих. Цефтазидим виділяється у незміненому вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації, причому близько 80-90% від введеної дози виділяється нирками протягом 24 годин. Менш ніж 1% виводиться з жовчю, внаслідок чого через кишечник виділяється обмежений обсяг препарату. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією швидкість виведення цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшити.ФармакодинамікаМеханізм дії. Цефтазидим є цефалоспориновим антибіотиком ІІІ покоління. Чинить бактерицидну дію, порушуючи синтез клітинної стінки бактерій. Поширеність набутої стійкості бактерій до цефтазидиму варіюється в залежності від регіону і з часом, у певних видів мікроорганізмів стійкість може бути дуже високою. Переважно мати локальні дані та чутливості, особливо при терапії важких інфекцій. Бактерії, зазвичай чутливі до цефтазидиму: Грампозитивні аероби - Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну)1, коагулазонегативні стафілококи (штами, чутливі до метициліну), бета-гемолітичні стрептококи1. Грамнегативні аероби - Haemophilus influenzae, включаючи стійкі до ампіциліну штами1, Haemophilus parainfluenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis1, Pasteurella multocida, Proteus spp.1, Providencia spp., Salmonella spp. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до цефтазидного: грамнегативні аероби - Acinetobader spp., Burkholderia cepacia, Citrobader spp.1, Enterobacter spp.1, Escherichia coli', Klebsiella spp., включаючи P. pneumoniaeя aeruginosa1, Serratia spp.1, Morganella morganii, Yersinia enterocolitica; грампозитивні аероби – Streptococcus pneumoniae1. Streptococci групи Viridans; грампозитивні анаероби - Clostridium spp., крім C. difficile, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp. Грамнегативні анаероби - Fusobacterium spp. Бактерії, що мають природну стійкість до цефтазидиму: грампозитивні аероби - Enterococcus spp., включаючи Е. faecalis та Е. faecium, Listeria spp.; грамнегативні аероби – Campylobacter spp.; грампозитивні анаероби – Clostridium difficile; грамнегативні анаероби - Bactroides spp., включаючи Bfragilis; інші - Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp. 1 – для даних бактерій клінічна ефективність цефтазидиму була продемонстрована у клінічних дослідженнях.Показання до застосуванняМоноінфекції або змішані інфекції, спричинені чутливими до цефтазидиму мікроорганізмами: тяжкі інфекції, такі як септицемія, бактеріємія, інфекції у пацієнтів із імунодефіцитом; бактеріальний менінгіт; фебрильна нейтропенія внаслідок бактеріальної інфекції; нозокоміальна пневмонія; бронхолегенева бактеріальна інфекція при муковісцидозі; інфекції ЛОР-органів, зокрема хронічний гнійний середній отит, злоякісний зовнішній отит; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів; ускладнені інтраабдомінальні інфекції; інфекції кісток та суглобів; перитоніти, пов'язані з проведенням гемо- та перитонеального діалізу та з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом; профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) Цефтазидим може призначатися препаратом вибору до отримання результатів на бактеріологічну чутливість. Цефтазидим також може бути використаний у комбінації з більшістю інших бета-лактамних антибіотиків, а також з аміноглікозидами. Чутливість бактерій до цефтазидиму варіюється в залежності від регіону та з часом. Там, де це можливо, мають бути прийняті до уваги локальні дані щодо чутливості.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтазидиму або іншого компонента препарату, інших цефалоспоринових антибіотиків в анамнезі; виражені тяжкі реакції підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибактеріальних препаратів в анамнезі. З обережністю: у пацієнтів з порушенням функції нирок, виразковим колітом в анамнезі, у період новонародженості, при одночасному застосуванні з “петльовими” діуретиками та аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяНемає даних, що підтверджують ембріотоксичну або тератогенну дію цефтазидиму, проте препарат слід з обережністю застосовувати у перші місяці вагітності. При необхідності застосування цефтазидиму під час вагітності слід порівнювати очікувану користь для матері та потенційний ризик для плода. Цефтазидим виділяється з грудним молоком у малій кількості, тому необхідно дотримуватися обережності при застосуванні препарату жінками, що годують. У разі виникнення несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, необхідно припинити грудне вигодовування на період застосування цефтазидиму.Побічна діяНебажані реакції, наведені нижче, згруповані відповідно до класів систем органів медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. Для оцінки частоти розвитку побічних реакцій використовують такі критерії: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія, тромбоцитоз; нечасто - лейкопенія, нейтропенія та тромбоцитопенія; дуже рідко – лімфоцитоз, гемолітична анемія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції (включаючи бронхоспазм та/або зниження артеріального тиску). Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – кандидоз (включаючи вагініт та кандидоз порожнини рота). Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль та запаморочення; дуже рідко – парестезія; повідомлялося про випадки неврологічних порушень (таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія) у пацієнтів з порушенням ниркової функції при недостатньому зниженні дози цефтазидиму. Порушення з боку судин: часто - флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея; нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт (може бути викликаний Clostridium difficile і виявлятися як псевдомембранозний коліт (див. розділ "Особливі вказівки")), дуже рідко – неприємний смак у роті. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто - транзиторне підвищення одного або більше "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лактатдегідрогенази (ЛДГ), гамма-глутамілтранс-пептидази (ГГТФ) , дуже рідко – жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – плямисто-папульозний або уртикарний висип, нечасто – свербіж, дуже рідко – ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Загальні реакції та реакції у місці ведення: часто – біль та/або запалення після внутрішньом'язової ін'єкції, нечасто – лихоманка. Лабораторні дані: часто – позитивна пряма реакція Кумбса (приблизно у 5 % пацієнтів, при цьому можуть спостерігатися відповідні зміни показників крові), нечасто – скороминуще підвищення концентрації сечовини, азоту сечовини у крові та/або сироваткового креатиніну.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне введення високих доз цефтазидиму та нефротоксичних препаратів може несприятливо впливати на функцію нирок. Цефтазидим, як і інші антибіотики, може порушувати кишкову мікрофлору, що може призводити до зниження реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних гормональних контрацептивів. Цефтазидим сумісний з більшістю розчинів для внутрішньовенного введення, менш стабільний у розчині бікарбонату натрію, тому його не рекомендується використовувати як розчинник. Розчин цефтазидиму з концентрацією від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний із розчином для інтраперитонеального діалізу (лактат). Розчини Цефтазидиму у концентрації 4 мг/мл фармацевтично сумісні з розчинами наступних препаратів: гідрокортизону 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині декстрози; цефуроксиму 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксациліну 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарину 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; хлориду калію 10 мек/л або 40 мек/л в 0,9% розчині натрію хлориду. Розчин цефтазидиму (500 мг на 1,5 мл води для ін'єкцій) фармацевтично сумісний з розчином метронідазолу (500 мг на 100 мл). Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами, ванкоміцином, хлорамфеніколом. Цефтазидим та аміноглікозиди не можна змішувати в одній інфузійній системі чи шприці. Хлорамфенікол діє in-vitro як антагоніст цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значимість даного явища не відома, проте за одночасного введенні необхідно враховувати можливий антагонізм дії. При додаванні ванкоміцину до розчину цефтазидиму відзначається випадання осаду, тому рекомендується промивати інфузійну систему між цими препаратами.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) або внутрішньом'язово (в/м). Дозу препарату встановлюють індивідуально залежно від тяжкості захворювання, локалізації, виду збудника та його чутливості до цефтазидиму, а також від віку пацієнта та стану функції нирок. Дорослі та діти з масою тіла 40 кг і більше: 1-6 г/добу на 2 або 3 введення внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При бронхолегеневій бактеріальній інфекції у пацієнтів з муковісцидозом – по 100 – 150 мг/кг/добу, яку ділять на 3 введення (максимальна добова доза – 9 г)1. При фебрильній нейтропенії внаслідок бактеріальної інфекції, нозокоміальної пневмонії, бактеріального менінгіту, бактеріємії – по 2 г кожні 8 год. При інфекціях кісток і суглобів, ускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин, інфекціях ЛОР-органів, ускладнених інтраабдомінальних інфекціях, перитонітах, пов'язаних з проведенням гемо- та перитонеального діалізу та з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом – по 1-2 г. При інфекціях шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів -1 г кожні 8 год. або 2 г кожні 12 год. При тяжких інфекціях, особливо у пацієнтів зі зниженим імунітетом (включаючи пацієнтів з нейтропенією) – по 2 г кожні 8 або 12 год, або по 3 г кожні 12 год. При ускладнених інфекціях сечових шляхів рекомендується вводити по 1-2 г кожні 8 або 12 год. З метою профілактики при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) цефтазидим призначають у дозі 1 г під час вступного наркозу; Другу дозу вводять при видаленні катетера. Режим продовженої інфузії. При фебрильній нейтропенії внаслідок бактеріальної інфекції, бронхолегеневої бактеріальної інфекції при муковісцидозі, нозокоміальній пневмонії, бактеріальному менінгіті, бактеріємії, інфекціях кісток і суглобів, ускладнених інфекціях шкіри і м'яких тканин, ускладнених інтраабдомінальних інфекцій. амбулаторним перитонеальним діалізом Цефтазидим вводять у вигляді навантажувальної дози 2 г з наступним введенням препарату в режимі продовженої інфузії у дозах від 4 до 6 г кожні 24 години1. 1- У дорослих пацієнтів з нормальною функцією нічок при введенні препарату в дозі до 9 г на добу побічних ефектів не спостерігалося. Діти старше 2 місяців із масою тіла менше 40 кг. При інфекціях шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів 30-100 мг/кг/добу на 2 або 3 введення. При інфекціях ЛОР-органів (хронічний гнійний середній отит, злоякісний зовнішній отит), ускладнених інфекціях кісток і суглобів, ускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин, ускладнених інтраабдомінальних інфекціях, перитонітах, пов'язаних з проведенням гемо- та перитонеального діалізу. 100-150 мг/кг/добу на три введення, максимальна доза - 6 г/добу. При фебрильній нейтропенії, бронхолегеневій бактеріальній інфекції при муковісцидозі, бактеріальному менінгіті, важких інфекціях, таких як септицемія, бактеріємія, інфекції у пацієнтів з імунодефіцитом - 150 мг/кг/добу на три введення, максимальна доза - 6 г. Режим продовженої інфузії. При фебрильній нейтропенії внаслідок бактеріальної інфекції, бронхолегеневої бактеріальної інфекції при муковісцидозі, нозокоміальній пневмонії, бактеріальному менінгіті, бактеріємії, інфекціях кісток і суглобів, ускладнених інфекціях шкіри і м'яких тканин, ускладнених інтраабдомінальних інфекцій. амбулаторним перитонеальним діалізом Цефтазидим вводять у вигляді дози навантаження 60-100 мг/кг з подальшим введенням препарату в режимі продовженої інфузії в дозі 100-200 мг/кг/добу, максимальна доза - 6 г/добу. Новонароджені віком від 0 до 28 днів та діти віком від 28 днів до 2 місяців: 25-60 мг/кг/сут на 2 введення. Безпека та ефективність цефтазидиму в режимі продовженої інфузії у новонароджених від 0 до 28 днів та дітей від 28 днів та до 2 місяців не вивчали. Пацієнтам похилого віку рекомендована доза цефтазидиму не повинна перевищувати 3 г на добу, особливо у пацієнтів віком від 80 років. Пацієнтам із порушенням функції нирок рекомендується зменшити дозу цефтазидиму. Початкова доза становить 1 г для дорослих та дітей з масою тіла 40 кг та більше або 25 мг/кг для дітей з масою тіла менше 40 кг. Підтримуючі дози, які підбирають залежно від значень кліренсу креатиніну, наведені далі в таблицях. Дорослі та діти з масою тіла 40 кг і більше Кліренс креатиніну (мл/хв) Концентрація креатиніну в плазмі, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендовані разові дози цефтазидиму (г) Частота введення препарату >50 < 150 (< 1,7) стандартні дози від 50 до 31 від 150 до 200 (від 1,7 до 2,3) 1,0 кожні 12 годин від 30 до 16 від 200 до 350 (від 2,3 до 4.0) 1,0 кожні 24 години від 15 до 6 від 350 до 500 (від 4,0 до 5,6) 0,5 кожні 24 години <5 > 500 (> 5,6) 0,5 кожні 48 годин Пацієнтам з тяжкими інфекціями рекомендована разова доза повинна бути збільшена на 50% або збільшено частоту введення препарату. У таких пацієнтів слід контролювати концентрацію цефтазидиму у плазмі крові; концентрація цефтазидиму не повинна перевищувати 40 мг/л. Для дітей кліренс креатиніну розраховується відповідно до безжирової маси тіла або площі поверхні тіла. Режим продовженої інфузії: Кліренс креатиніну (мл/хв) Концентрація креатиніну та плазмі крові, мкмоль/л (мг/дл) Частота введення препарату від 50 до 31 від 150 до 200 (від 1,7 до 2,3) Доза навантаження 2 г з подальшим введенням 1-3 г протягом 24 годин в режимі продовженої інфузії від 30 до 16 від 200 до 350 (від 2,3 до 4,0) Доза навантаження 2 г з подальшим введенням 1 г протягом 24 годин в режимі продовженої інфузії ≤15 >350 (> 4,0) Чи не вивчалася Слід бути обережними при доборі дози. Рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності терапії. Діти з масою тіла менше 40 кг: Кліренс креатиніну (мл/хв)** Концентрація креатиніну* у плазмі крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендовані разові дози цефтазидиму (мг/кг маси тіла) Частота введення препарату від 50 до 31 від 150 до 200 (01 1,7 до 2,3) 25 кожні 12 годин від 30 до 16 від 200 до 350 (від 2,3 до 4,0) 25 кожні 24 години від 15 до 6 від 350 до 500 (від 4,0 до 5,6) 12,5 кожні 24 години <5 >500 (> 5,6) 12,5 кожні 48 годин * Концентрації креатиніну в плазмі є орієнтовними величинами, які не можуть вказувати на однаковий ступінь порушення функції нирок для всіх пацієнтів. ** Розрахунок виконаний на основі площі поверхні тіла або вимірювань. У дітей з порушенням функції нирок кліренс креатиніну розраховується відповідно до площі поверхні тіла або безжирової маси тіла. Рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності терапії. Ефективність та безпека введення цефтазидиму у режимі продовженої інфузії у дітей з порушенням функції нирок та масою тіла менше 40 кг не вивчалися. Якщо режим продовженої інфузії використовується у дітей із порушенням функції нирок, кліренс креатиніну повинен бути розрахований відповідно до площі поверхні тіла або безжирової маси тіла. Гемодіаліз. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, період напіввиведення цефтазидиму становить 3-5 годин. Після кожного сеансу гемодіалізу вводять підтримуючі дози цефтазидиму відповідно до наведених вище таблиць. Перітонеальний діаліз. Цефтазидим можна застосовувати під час перитонеального діалізу та безперервного амбулаторного перитонеального діалізу. На додаток до внутрішньовенного введення цефтазидим можна додавати в розчин для діалізу (зазвичай у дозі 125-250 мг на 2 літри розчину для діалізу). Для пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням артеріо-венозного шунту, або для пацієнтів, які перебувають на високошвидкісній гемофільтрації у відділенні інтенсивної терапії, рекомендована доза – 1 г/добу щодня (в одне або кілька введень). Для пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації з низькою швидкістю, рекомендуються такі ж дози препарату, як у разі порушення функції нирок. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі або гемофільтрації з використанням вено-венозного шунту, рекомендуються дози,представлені у таблицях: При гемофільтрації із застосуванням вено-венозного шунту Кліренс креатиніну (мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мг/хв)* 5 16,7 33,3 50 0 250 250 500 500 5 250 250 500 500 10 250 500 500 750 15 250 500 500 750 20 500 500 500 750 * Підтримуюча доза призначається кожні 12 годин. При безперервному гемодіалізі із застосуванням вено-венозного шунта Кліренс креатиніну (мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежить від швидкості діалізу* 1,0 л/год 2,0 л/год Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год) 0,5 1,0 2,0 0,5 1,0 2,0 0 500 500 500 500 500 750 5 500 500 750 500 500 750 10 500 500 750 500 750 1000 15 500 750 750 750 750 1000 20 750 750 1000 750 750 1000 * Підтримуюча доза призначається кожні 12 годин. Пацієнти із порушенням функції печінки. Згідно з наявними даними, немає необхідності в корекції режиму дозування у пацієнтів з легким та середнім ступенем порушення функції печінки. Результатів досліджень за участю пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня відсутні. У таких пацієнтів рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності терапії. Приготування розчину. При розчиненні порошку шляхом додавання розчинника у флакон виділяється двоокис вуглецю, тому в отриманому готовому розчині препарату можуть бути бульбашки двоокису вуглецю, що не впливає на властивості препарату. Кількість цефтазидиму у флаконі Спосіб введення Кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл) 0,5 г в/м 1,5 мл 260 в/в 5,0 мл 90 в/м 3,0 мл 260 1 г в/в болюсно 10,0 мл 90 внутрішньовенна інфузія 50,0 мл* 20 * Додавання розчинника проводять у 2 етапи. Цефтазидим сумісний з більшістю розчинів для внутрішньовенного введення, проте бікарбонат натрію не рекомендований як розчинник. Цефтазидим у концентрації від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинниками: 0,9 % розчин натрію хлориду; розчин Хартмана; 5% розчин декстрози; 0,225 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин декстрози; 0,45 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин декстрози: 0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин декстрози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин декстрози; 10% розчин декстрози; декстран 40 для ін'єкцій 10% 0,9% розчині натрію хлориду; декстран 40 для ін'єкцій 10% 5% розчині декстрози; декстран 70 для ін'єкцій 6% 0,9% розчині натрію хлориду; декстран 70 для ін'єкцій 6% у 5% розчині декстрози. Для внутрішньом'язового введення цефтазидим може бути розведений 0,5% або 1% розчином лідокаїну. Розчини препарату, виготовлені з використанням лідокаїну, не можна вводити внутрішньовенно! Залежно від концентрації, виду розчинника та умов зберігання отриманий розчин може мати колір від світло-жовтого до темно-жовтого. Якщо дотримані правила розведення препарату, його ефективність залежить від відтінку розчину. Розчини Цефтазидиму, виготовлені з використанням води для ін'єкцій, 0,9 % розчину натрію хлориду. 5 % розчину декстрози, 0,225 % розчину натрію хлориду та 5 % розчину декстрози, 0,45 % розчину натрію хлориду та 5 % розчину декстрози, 0,9 % розчину натрію хлориду та 5 % розчину декстрози, 0,18 % розчину на 4 % розчину декстрози, 10 % розчину декстрози, 1 % розчину лідокаїну можуть зберігатися протягом 12 годин при кімнатній температурі (не вище 25 °C) або протягом 24 годин у холодильнику при температурі (2-8) °C. Допускається застосування пожовклого за час зберігання розчину. Розчини Цефтазидиму, приготовані з використанням розчину Хартмана, декстран 40 для ін'єкцій 10% 0,9% розчині натрію хлориду; декстран 40 для ін'єкцій 10% 5% розчині декстрози; декстран 70 для ін'єкцій 6% 0,9% розчині натрію хлориду; декстран 70 для ін'єкцій 6% в 5% розчині декстрози використовувати відразу після приготування. Приготування розчину для внутрішньовенного або внутрішньовенного болюсного введення. Голку шприца ввести у флакон через гумову пробку і додати через неї кількість розчинника, що рекомендується (див. таблицю вище). Вийняти голку шприца і струсити флакон, щоб вийшов прозорий розчин. Перевернути флакон. При повністю вставленому в шприц поршні проколоти голкою гумову пробку флакона і просунути голку у флакон так, щоб вона була в розчині. Набрати весь розчин у шприц. Розчин у шприці може містити невеликі бульбашки двоокису вуглецю, що не впливає на властивості препарату. Вводять внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хв або глибоко внутрішньом'язово в область верхньозовнішнього квадранта великого сідничного м'яза або латеральну поверхню стегна. Розчин цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або трубку інфузійної системи, якщо пацієнт отримує інфузійну терапію. Приготування розчину для внутрішньовенних інфузій (флакони по 1 г): ввести голку шприца у флакон через гумову пробку та додати 10 мл розчинника. Вийняти голку шприца і струсити флакон, щоб вийшов прозорий розчин. Вставити голку для виходу газу у флакон через гумову пробку, щоб зменшити внутрішній тиск у флаконі. Перенести приготований розчин у систему для інфузії, довівши загальний обсяг щонайменше до 50 мл. Вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 15-30 хвилин. Для забезпечення стерильності не слід вводити у флакон голку для виходу газу, доки порошок не розчиниться.ПередозуванняСимптоми: можливі неврологічні ускладнення з розвитком енцефалопатії, судом та коми. Лікування: вміст цефтазидиму в плазмі можна зменшити за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу; також показано симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості на цефтазидим, цефалоспорини, пеніциліни або інші лікарські препарати. Особливу увагу слід приділити пацієнтам із попередньою легкою алергічною реакцією на пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики. При розвитку алергічної реакції під час лікування препарат слід негайно відмінити, у тяжких випадках може знадобитися застосування епінефрину, гідрокортизону, антигістамінних препаратів або проведення інших екстрених заходів. Одночасне застосування цефалоспоринів у високій дозі з нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або діуретики з вираженою дією (наприклад, фуросемід), може негативно вплинути на функцію нирок. Оскільки цефтазидим виводиться нирками, у пацієнтів з нирковою недостатністю його доза повинна бути знижена відповідно до ступеня порушення ниркової функції. Повідомлялося про неврологічні порушення у пацієнтів з нирковою недостатністю у випадках, коли доза не була знижена. Описано випадки виникнення псевдомембранозного коліту при застосуванні антибіотиків, ступінь тяжкості якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів із діареєю під час або після застосування антибіотиків. Якщо діарея тривала або має виражений характер або пацієнт має спазми в животі, лікування антибіотиками має бути негайно припинено і пацієнт повинен бути обстежений. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. Тривале застосування антибіотиків, у тому числі і цефтазидиму, може збільшити зростання нечутливих мікроорганізмів (переважно пологів Candida та Enterococcus), при цьому може знадобитися припинення лікування або проведення відповідної терапії. Під час лікування слід постійно оцінювати стан хворого. Як і при лікуванні іншими цефалоспоринами та пеніцилінами широкого спектру дії, при використанні цефтазидиму у деяких чутливих штамів Enterobacter spp. та Serratia spp. може розвиватися резистентність, тому при лікуванні інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, слід періодично проводити дослідження на чутливість до антибіотиків. Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкози в сечі за допомогою ферментних методів, але може викликати слабке спотворення результатів аналізів, що ґрунтуються на відновленні міді (Бенедикта. Фелінга, Клінітест). Цефтазидим не впливає на кількісне визначення креатиніну лужно-пікратним методом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки препарат може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему