Атаракс 25мг 25 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: гідроксизин гідрохлорид 25 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 30 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,7 мг, магнію стеарат 1 мг, манітол 40 мг, целюлоза мікрокристалічна 33,3 мг; оболонка: опадрай білий 4 мг, у тому числі: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 1,35 мг, гіпоролоза (гідроксипропілцелюлоза) 1,35 мг, тальк 0,8 мг, титану діоксид 0,5 мг. В упаковці 25 пігулок.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки з ризиком, покриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі майже білого кольору.ФармакокінетикаВсмоктування: Абсорбція висока. Час досягнення максимальної концентрації (Тcmax) після прийому внутрішньо – 2 години. Після прийому середньої дози 50 мг Тсmax у дорослих становить 70 мг/мл. Коефіцієнт розподілу становить 7-16 л/кг у дорослих. Гідроксизин проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плаценту, концентруючись переважно у фетальних, ніж у материнських тканинах. Після внутрішнього прийому гідроксизин добре проникає в шкіру, при цьому концентрації гідроксизину в шкірі набагато перевищують концентрації в сироватці крові як після одноразового, так і після багаторазових прийомів. Плазмова концентрація гідроксизину необов'язково відображає його зв'язування з тканинами або розподіл у рецепторах шкіри. Впливає на шкірне запалення залежно від сироваткової концентрації. Метаболізм: Гідроксизин метаболізується у печінці. Цетиризин – основний метаболіт (45%) є блокатором Н1-гістамінових рецепторів. Метаболіти виявляються у грудному молоці. Виведення: Період напіввиведення (T1/2) у дорослих – 14 год (діапазон: 7-20 год). Загальний кліренс гідроксизину становить 13 мл/хв/кг. Близько 0,8% гідроксизину виводиться у незміненому вигляді через нирки. Основний метаболіт цетиризин екскретується головним чином із сечею, також у незміненому вигляді (25% від прийнятої дози гідроксизину). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. У пацієнтів похилого віку. У літніх хворих T1/2 становив 29 годин. Об'єм розподілу становить 22,5 л/кг. Рекомендується зниження добової дози гідроксизину при призначенні пацієнтів похилого віку. Діти до 1 року. У дітей загальний кліренс у 2,5 рази вищий, ніж у дорослих. Доза має бути скоригована. Період напіввиведення становить 4 години. Діти від 1 до 14 років. Період напіввиведення становить 11 годин. У пацієнтів із печінковою недостатністю. У пацієнтів з вторинною дисфункцією печінки внаслідок первинного біліарного цирозу загальний кліренс становить приблизно 66% від значення, зареєстрованого у здорових добровольців. У пацієнтів із захворюваннями печінки T1/2 збільшувався до 37 годин, концентрація метаболітів у сироватці крові вище, ніж у молодих пацієнтів з нормальною функцією печінки. Пацієнтам із печінковою недостатністю рекомендується зниження добової дози або кратності прийому. У пацієнтів із нирковою недостатністю. Фармакокінетика гідроксизину досліджувалась на прикладі 8 пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 24±7 мл/хв). Тривалість експозиції гідроксизину значно не змінилася, тоді як тривалість експозиції цетиризину була збільшена. Щоб уникнути будь-якого значного накопичення метаболіту цетиризину після багаторазового застосування гідроксизину у пацієнтів з порушенням функції нирок слід зменшити щоденну дозу гідроксизину.ФармакодинамікаГідроксизин є блокатором Н1-гістамінових рецепторів першого покоління, похідне фенотіазину з антимускариновими та седативними властивостями та дифенілметаном, сприяє пригніченню активності певних субкортикальних зон. Чинить Н1-гістаміноблокуючу, бронходилатувальну та протиблювотну дію, має помірний інгібуючий вплив на шлункову секрецію. Гідроксизин значно зменшує свербіж у пацієнтів з кропив'янкою, екземою та дерматитом. Гідроксизин позитивно діє на когнітивні здібності, покращує увагу та пам'ять. Гідроксизин звикання та психічної залежності не викликає, при тривалому використанні синдрому відміни не відмічено. Гідроксизин здатний пригнічувати центральну нервову систему, також виявляє антихолінергічну, антигістамінну, спазмолітичну, місцевоанестезуючу, симпатолітичну дію, має міорелаксуючу активність. При печінковій недостатності Н1-гістаміноблокуючий ефект може продовжуватися до 96 годин після одноразового прийому. Має помірну анксіолітичну активність. Полісомнографія у пацієнтів з безсонням та тривогою демонструє подовження тривалості сну, зниження частоти нічних пробуджень після прийому одноразово або повторно гідроксизину у дозі 50 мг. Зниження м'язової напруги у пацієнтів із тривогою відмічено при прийомі препарату у дозі 50 мг 3 рази на день. Гістаміноблокуючий ефект настає приблизно через 1 годину після прийому пігулок внутрішньо. Седативний ефект проявляється через 30-45 хвилин.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування тривоги у дорослих; як седативний засіб у період премедикації; симптоматичне лікування сверблячки алергічного походження.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, цетиризину та інших похідних піперазину, амінофіліну або етилендіаміну; порфірія.Вагітність та лактаціяПрепарат Гідроксизин Канон протипоказаний при вагітності, у період пологів та грудного вигодовування, а також дітям віком до 3 років.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями були сонливість, головний біль, загальмованість, сухість у роті та стомлюваність. Порушення з боку імунної системи: Рідко: гіперчутливість. Дуже рідко: анафілактичний шок. Порушення з боку нервової системи: Нечасто: запаморочення, безсоння, тремор. Рідко: судоми, дискінезія. Порушення психіки: Нечасто: збудження, сплутаність свідомості. Рідко: галюцинації, дезорієнтація. Порушення з боку органу зору: Рідко: порушення акомодації, порушення зору. Порушення з боку серця: Рідко: тахікардія. Частота невідома: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует". Порушення з боку судин: Рідко: зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже рідко: бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Нечасто: нудота. Рідко: блювання, запор. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Рідко: порушення функціональних спроб печінки. Частота невідома гепатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Рідко: затримка сечовипускання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Рідко: свербіж, висипання (еритематозна, макуло-папульозна), кропив'янка, дерматит. Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, підвищена пітливість, гострий генералізований екзантематозно-пустульозний висип, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. Загальні розлади: Рідко: гіпертермія, нездужання. Наступні побічні ефекти спостерігалися при прийомі цетиризину - основного метаболіту гідроксизину: тромбоцитопенія, агресія, депресія, тик, дистонія, парестезія, окулогірний криз, діарея, дизурія, енурез, астенія, набряки, підвищення маси тіла і можуть спостерігатися при прийомі.Взаємодія з лікарськими засобамиНеобхідно враховувати потенціювальну дію гідроксизину при спільному застосуванні з лікарськими препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС), такими як наркотичні анальгетики, барбітурати, транквілізатори, снодійні засоби, алкоголь. У цьому випадку їх дози повинні підбиратись індивідуально. Слід уникати одночасного застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та холіноблокаторами. Препарат запобігає пресорній дії епінефрину та протисудомної активності фенітоїну, а також перешкоджає дії бетагістину та препаратів-інгібіторів холінестерази. Встановлено, що застосування циметидину в дозі 600 мг двічі на день збільшує концентрацію гідроксизину у сироватці на 36% та знижує максимальну концентрацію метаболіту цетиризину на 20%. Ефект атропіну, алкалоїдів беладонни, серцевих глікозидів, гіпотензивних засобів, блокаторів Н2-гістамінових рецепторів не змінюються під дією гідроксизину. Гідроксизин є інгібітором ізоферменту CYP2D6 і у високих дозах може бути причиною взаємодії з субстратами CYP2D6. Оскільки гідроксизин метаболізується в печінці, очікується збільшення його концентрації в плазмі крові при одночасному застосуванні з інгібіторами мікросомальних ферментів печінки. Оскільки гідроксизин метаболізується алкогольдегідрогеназою та ізоферментом CYP3A4/5, можливе підвищення концентрації гідроксизину в плазмі крові при одночасному застосуванні з препаратами, що потенційно інгібують ізофермент CYP3A4/5 (телітроміцином, кларитроміцином, делавірдінозолом, стипозаконазолом та деякими інгібіторами протеаз ВІЛ, включаючи атазанавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір, саквінарин, лопінавір/ритонавір, саквінарин/ритонавір і типранавір/ритонавір). Однак гальмування одного метаболічного шляху може частково компенсуватись роботою іншого. Одночасне застосування гідроксизину з лікарськими препаратами, які потенційно можуть спричинити аритмію, може збільшити ризик подовження інтервалу QT та виникнення шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует". Застосування препарату одночасно із засобами, що мають ототоксичний ефект, наприклад гентаміцин, може маскувати такі симптоми ототоксичності, як запаморочення. Препарат слід відмінити за 3 дні до запланованого проведення шкірних проб з алергенами.Спосіб застосування та дозиДітям: Для симптоматичного лікування свербежу алергічного походження: У віці від 3 до 6 років: від 1,0 мг/кг/добу до 2,5 мг/кг/добу на кілька прийомів. У віці від 6 років і старше: від 1,0 мг/кг/добу до 2,0 мг/кг/добу на кілька прийомів. Премедикація: 1 мг/кг на ніч перед анестезією. Дозування розраховується лікарем індивідуально залежно від маси тіла дитини відповідно до рекомендованих доз, при цьому слід врахувати, що мінімальне отримуване дозування після розподілу таблетки становить 12,5 мг. Дорослим: Для симптоматичного лікування тривоги: стандартна доза 50 мг на день, розділена на 3 прийоми (1/2 таблетки (12,5 мг) вранці, 1/2 таблетки (12,5 мг) вдень та 1 таблетка (25 мг на ніч)). При тривозі у тяжких випадках препарат застосовують у дозі 50-100 мг 4 рази на добу. Для симптоматичного лікування сверблячки алергічного походження: початкова доза 1 таблетка (25 мг) перед сном, при необхідності доза може бути збільшена до 1 таблетки (25 мг) 3-4 рази на день. Для премедикації у хірургічній практиці: 2-8 таблеток (50-200 мг) на ніч перед анестезією. Максимальна доза для дорослої людини не повинна перевищувати 8 таблеток (200 мг), максимальна добова доза становить не більше 12 таблеток (300 мг). Застосування у спеціальних груп пацієнтів: При застосуванні у людей похилого віку доза підбирається індивідуально з урахуванням супутніх захворювань у діапазоні рекомендованих доз. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю та порушенням функції печінки: Пацієнтам з тяжкою та середньотяжкою нирковою недостатністю, а також із печінковою недостатністю потрібне зниження дози. У пацієнтів із печінковою недостатністю рекомендується знижувати добову дозу на 33%. У пацієнтів з тяжкою та середньотяжкою нирковою недостатністю препарат застосовується у половинній дозі внаслідок зниження екскреції основного метаболіту гідроксизину – цетиризину.ПередозуванняСимптоми токсичності з боку ЦНС пов'язані з надмірною м-холіноблокуючою дією, пригніченням або парадоксальною стимуляцією ЦНС. Ці симптоми включають нудоту, блювання, тахікардію, гіпертермію, сонливість, порушення зіниці рефлексу, тремор, сплутаність свідомості або галюцинації. Згодом можуть розвиватися пригнічення свідомості, дихання, судоми, зниження артеріального тиску, аритмія. Можливе посилення коматозного стану та серцево-легеневий колапс. Лікування. Необхідно контролювати стан дихальних шляхів, стан дихання та кровообігу за допомогою електрокардіографічного (ЕКГ) моніторингу, забезпечити адекватну оксигенацію. Серцеву діяльність та артеріальний тиск необхідно контролювати протягом 24 годин після зникнення симптомів. У великих дозах гідроксизин може призводити до подовження інтервалу QT та явних змін на електрокардіограмі. У разі порушення психічного статусу необхідно виключити прийом інших препаратів або алкоголю, у разі потреби пацієнту слід провести інгаляцію киснем, ввести налоксон, декстрозу (глюкозу) та тіамін. Застосування аналептиків є неприпустимим. У разі необхідності отримання вазопресорного ефекту призначається норепінефрін або метарамінол. Не слід застосовувати епінефрін. У разі прийому внутрішньо значної кількості препарату можна виконати промивання шлунка з попередньою ендотрахеальною інтубацією. Можливе застосування активованого вугілля, проте даних, що свідчать про його ефективність, недостатньо. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний. Літературні дані свідчать про те, що у разі розвитку тяжких, небезпечних для життя, важковиліковних м-холіноблокуючих ефектів, що не купуються іншими препаратами, можливе застосування терапевтичної дози фізостигміну. Фізостигмін не повинен застосовуватися тільки для того, щоб привести пацієнта до тями. Якщо пацієнт приймав трициклічні антидепресанти, застосування фізостигміну може спровокувати судомні напади та необоротну зупинку серця. Також слід уникати використання фізостигміну у пацієнтів із порушеннями серцевої провідності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: гідроксизину гідрохлорид – 25,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 54,20 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 102) – 48,85 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1,30 мг, магнію стеарат – 0,65 мг; Склад плівкової оболонки: опадрай білий (20А280013) - 4,00 мг [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 33,75%, гідроксипропілцелюлоза - 33,75%, тальк - 20,00%, титану діоксид - 12, По 10 таблеток у контурну осередкову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої або по 25 таблеток у полімерний флакон з ПЕНД з натяжною кришкою з ущільнюючим елементом і контролем першого розкриття з ПЕВД. По 2, 3 або 5 контурних осередкових упаковок або по 1 полімерному флакону разом з інструкцією по застосуванню в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору; на поперечному розрізі ядро ​​від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний засіб (транквілізатор).ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока. Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) після перорального прийому становить 2 год. Після прийому одноразової дози 25 мг TCmax У дорослих становить 30 нг/мл, після прийому одноразової дози 50 мг – 70 нг/мл. Біодоступність прийому внутрішньо становить 80%. Розподіл Гідроксизин більше концентрується у тканинах, ніж у плазмі. Коефіцієнт розподілу становить 7-16 л/кг у дорослих. Після перорального прийому гідроксизин добре проникає у шкіру, при цьому концентрації гідроксизину в шкірі набагато перевищують концентрації у сироватці крові як після одноразового, так і після багаторазових прийомів. Гідроксизин проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плаценту, концентруючись переважно у фетальних, ніж у материнських тканинах. Метаболіти виявляються у грудному молоці. Метаболізм Гідроксизин метаболізується значною мірою. Утворення основного метаболіту цетиризину, метаболіту карбонової кислоти (приблизно 45% від прийнятої пероральної дози), регулюється алкогольдегідрогеназою. Цей метаболіт має виражені антагоністичні властивості щодо периферичних Н1-гістамінових рецепторів. Іншими ідентифікованими метаболітами є N-деалкільований метаболіт та О-деалкільований метаболіт з періодом напіввиведення (Т1/2) з плазми крові 59 год. Дані шляхи метаболізму регулюються переважно CYP3A4/5. Виведення Т1/2 у дорослих – 14 год (діапазон 7-20 год). Загальний кліренс гідроксизину становить 13 мл/хв/кг. Тільки 0,8% гідроксизину виводиться у незміненому вигляді нирками. Основний метаболіт цетиризин екскретується головним чином незміненому вигляді нирками (25% від прийнятої дози гідроксизину). Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку Т1/2 становив 29 год, обсяг розподілу – 22,5 л/кг. Рекомендується зниження добової дози гідроксизину при призначенні пацієнтам похилого віку. Діти У дітей загальний кліренс у 2,5 рази коротший, ніж у дорослих. Т1/2 коротше, ніж у дорослих: 11 год – у дітей віком 14 років та 4 год – у віці 1 року. Доза повинна бути скоригована у разі застосування у дітей. Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів із вторинним порушенням функції печінки внаслідок первинного біліарного цирозу загальний кліренс становить приблизно 66% від значення, зареєстрованого у здорових добровольців. У пацієнтів із захворюваннями печінки Т1/2 збільшувався до 37 год, концентрація метаболітів у сироватці крові вища, ніж у молодих пацієнтів із нормальною функцією печінки. Пацієнтам із печінковою недостатністю рекомендується зниження добової дози або кратності прийому. Пацієнти з порушеннями функції нирок Фармакокінетика гідроксизину досліджувалась у 8 пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 24±7 мл/хв). Тривалість експозиції гідроксизину (AUC – площа під кривою) значно не змінювалася, тоді як тривалість експозиції карбоксильного метаболіту – цетиризину була збільшена. Гемодіаліз неефективний видалення цього метаболіту. Щоб уникнути будь-якого значного накопичення метаболіту цетиризину після багаторазового застосування гідроксизину, у пацієнтів з порушеннями функції нирок слід зменшити щоденну дозу гідроксизину.ФармакодинамікаГідроксизин є похідним дифенілметаном, хімічно не пов'язаним з фенотіазинами, резерпіном, мепробаматом або бензодіазепінами. Не гнітить кору головного мозку, але його дія може бути пов'язана з придушенням активності деяких ключових зон субкортикальної області центральної нервової системи (ЦНС). Має також H1-гістаміноблокуючу, бронходилатувальну та протиблювотну дію. У терапевтичних дозах не підвищує шлункову секрецію або кислотність, має помірне інгібування шлункової секреції. Гідроксизин ефективно зменшує свербіж у пацієнтів з кропив'янкою, екземою та дерматитом. При печінковій недостатності H1-гістаміноблокуючий ефект може продовжуватися до 96 годин після одноразового прийому. Має помірну анксіолітичну активність і седативний ефект. Полісомнографія у пацієнтів з безсонням та тривогою демонструє подовження тривалості сну, зниження частоти нічних пробуджень після прийому одноразово або повторно гідроксизину у дозі 50 мг. Зниження м'язової напруги у пацієнтів з тривожністю відмічено прийому гідроксизину в дозі 50 мг 3 десь у день. Не викликає психічної залежності та звикання. Не відмічено порушення пам'яті при застосуванні гідроксизину. При тривалому прийомі не відмічено синдрому "скасування" та погіршення когнітивних функцій. H1-гістаміноблокуючий ефект настає приблизно через 1 годину після прийому гідроксизину всередину. Седативний ефект проявляється через 30-45 хв. Має спазмолітичні та симпатолітичні ефекти, виявляє слабку афінність до мускаринових рецепторів. Має помірну аналгетичну дію.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування тривоги у дорослих. Як седативний засіб у період премедикації, перед хірургічними операціями. Симптоматичне лікування свербежу алергічного походження.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, цетиризину та інших похідних піперазину, амінофіліну або етилендіаміну; порфірія; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки до складу таблеток входить лактози моногідрат); вроджене або набуте подовження інтервалу QT, у тому числі в анамнезі; фактори ризику подовження інтервалу QT, у тому числі за наявності серцево-судинних захворювань; вираженого електролітного дисбалансу (гіпокаліємії, гіпомагніємії); випадків раптової серцевої смерті у сімейному анамнезі; вираженої брадикардії; супутньому застосуванні лікарських засобів, відомих таким ефектом, як подовження інтервалу QT та/або викликають розвиток шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует"; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років. З обережністю: При міастенії; зниження моторики шлунково-кишкового тракту; гіперплазії передміхурової залози з клінічними проявами, утрудненням сечовипускання, запорами; при глаукомі; деменції; схильності до судомних нападів; при схильності до аритмії, включаючи електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпомагніємія); у пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі або при застосуванні препаратів, які можуть спричинити аритмію; у пацієнтів похилого віку; при порушенні функції нирок та печінки.Вагітність та лактаціяВагітність Дослідження на тваринах не виявили токсичної дії на репродуктивну функцію. Гідроксизин проникає через плацентарний бар'єр, що призводить до більш високих концентрацій у плода, порівняно з організмом матері. На даний момент немає відповідних епідеміологічних даних щодо впливу гідроксизину в період вагітності. Застосування гідроксизину протипоказане під час вагітності. Період пологів У новонароджених, матері яких отримували гідроксизин у період вагітності та/або пологів, спостерігалися наступні явища безпосередньо або через кілька годин після народження: гіпотонія, порушення рухової активності, у тому числі екстрапірамідні порушення, судомні рухи, пригнічення ЦНС, неонатальні гіпоксичні стани або затримка сечі . Період грудного вигодовування Цетиризин, основний метаболіт гідроксизину, проникає у молоко людини. Незважаючи на те, що офіційні дослідження проникнення гідроксизину в материнське молоко не проводилися, є дані про розвиток тяжких небажаних явищ у новонароджених або немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні під час застосування гідроксизину матерями. Таким чином, гідроксизин протипоказаний у період грудного вигодовування. Необхідно припинити грудне вигодовування при застосуванні гідроксизину.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче за системами організму та частотою виникнення: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість; дуже рідко – анафілактичний шок. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість; часто – головний біль, загальмованість; нечасто - запаморочення, безсоння, тремор; рідко – судоми, дискінезія. Порушення психіки: нечасто – збудження, сплутаність свідомості; рідко – галюцинації, дезорієнтація. Порушення з боку органу зору: рідко – порушення акомодації, порушення зору. Порушення з боку серця: рідко – тахікардія; частота невідома - подовження QT на електрокардіограмі, шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует". Порушення з боку судин: рідко – зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – сухість у роті; нечасто – нудота; рідко – блювання, запор. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функціональних проб печінки; частота невідома – гепатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – затримка сечовипускання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – свербіж, висипання (еритематозна, макуло-папульозна), кропив'янка, дерматит; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, підвищене потовиділення, фіксована лікарська еритема, гостре генералізоване екзантематозно-пустульозне висипання, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – стомлюваність; рідко – гіпертермія, нездужання. Наступні побічні ефекти спостерігалися при прийомі цетиризину - основного метаболіту гідроксизину: тромбоцитопенія, агресія, депресія, тик, дистонія, парестезія, окулогірний криз, діарея, дизурія, енурез, астенія, набряки, підвищення маси тіла і можуть спостерігатися при прийомі. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказання до спільного застосування Протипоказано спільне застосування гідроксизину з препаратами, відомими своїми властивостями подовжувати інтервал QT та/або викликати шлуночкову тахікардію за типом "пірует", наприклад, з антиаритмічними засобами класу IA (такими як хінідин, дизопірамід) та III (такими як аміодарон, сотало); деякими антигістамінними засобами; деякими нейролептиками (наприклад, галоперидол); деякими антидепресантами (наприклад, циталопрам, есциталопрам); деякими протималярійними препаратами (такими як мефлохін); деякими антибіотиками (такими як еритроміцин, левофлоксацин, моксифлоксацин); деякими протигрибковими засобами (наприклад, пентамідин); деякими засобами, що застосовуються при хворобах шлунково-кишкового тракту (наприклад, прукалоприд); деякими препаратами, що застосовуються для лікування раку (такими як тореміфен,вандетаніб); а також із метадоном, що підвищує ризик розвитку порушень серцевого ритму. Спільне застосування препаратів, що потребує особливих заходів обережності Потрібна обережність при застосуванні лікарських засобів, що викликають брадикардію та гіпокаліємії). Потрібна обережність при застосуванні гідроксизину у дозах, що перевищують рекомендовані, у пацієнтів, які отримують супутнє лікування препаратами з аритмогенним ефектом: хінідином, літієм, тіоридазином, трициклічними антидепресантами, атропіном тощо. Необхідно враховувати потенціювальну дію гідроксизину при спільному застосуванні з лікарськими препаратами, які пригнічують ЦНС, такими як наркотичні анальгетики, барбітурати, транквілізатори, снодійні засоби, алкоголь. У цьому випадку їх дози повинні підбиратись індивідуально. Алкоголь також посилює дію гідроксизину. Слід уникати одночасного застосування з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та холіноблокаторами. У разі лікування антикоагулянтами потрібний контроль гемостазу на початку терапії. Гідроксизин виявляє антагоністичні властивості по відношенню до бетагістину та антихолінестеразних лікарських засобів. Лікування слід припинити щонайменше за 5 днів до проведення алергічної проби або провокаційної проби на реактивність бронхів з метахоліном, щоб уникнути впливу на результати дослідження. Застосування гідроксизину може впливати на результати визначення 17-гідрокортикостероїдів у сечі. Гідроксизин перешкоджає пресорній дії епінефрину та протисудомної активності фенітоїну. Циметидин у дозі 600 мг, розділеної на 2 прийоми на день, викликав підвищення концентрації гідроксизину у сироватці крові на 36% та зниження максимальної концентрації метаболіту цетиризину на 20%. Ефект атропіну, алкалоїдів беладонни, серцевих глікозидів, гіпотензивних засобів, блокаторів Н2-гістамінових рецепторів не змінюються під дією гідроксизину. Гідроксизин є інгібітором ізоферменту CYP2D6 і у високих дозах може бути причиною взаємодії з субстратами ізоферменту CYP2D6 (метопролол, пропафенон, тимолол, амітриптилін, кломіпрамін, дезіпрамін, іміпрамін, пароксетин фопер, мексилетин, ондансетрон, тамоксифен, трамадол, венлафаксин). Гідроксизин у концентрації 100 мкмоль не має інгібуючого впливу на ізоформи уридиндифосфат (УДФ)-глюкуронілтрансферази 1А1 та 1А6 у мікросомах печінки людини. Він інгібує ізоформи цитохрому Р450 2С9/С10, 2С19 та 3А4 при концентраціях у плазмі крові, що перевищують максимальні (ІК50 (середня концентрація, необхідна для досягнення половини максимального інгібування): 103-140 мкмоль); 46-5 Тому малоймовірно, що гідроксизин здатний порушити метаболізм лікарських засобів, які є субстратами даних ензимів. Метаболіт цетиризії в концентрації 100 мкмоль не має інгібуючого ефекту на цитохром печінки Р450 (1А2, 2А6, 2С9/С10, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3А4) та ізоформи УДФ-глюкуронілтранс. Гідроксизин метаболізується алкогольдегідрогеназою та CYP3A4/5. Підвищення концентрації гідроксизину в плазмі крові можна очікувати при його одночасному застосуванні з препаратами, які є інгібіторами даних ферментів (телітроміцином, кларитроміцином, делавірдіном, стирипентолом, кетоконазолом, вориконазолом, ітраконазолом, позаконазолом та деякими інгібінами. , саквінарин, лопінавір/ритонавір, саквінарин/ритонавір і типранавір/ритонавір). Разом з тим, при інгібуванні лише одного шляху метаболізму вплив може бути частково компенсований іншими шляхами метаболізму.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі та протягом якомога коротшого періоду часу. Дорослі Для симптоматичного лікування тривоги: від 50 до 100 мг на добу (від 2 до 4 таблеток) увечері перед сном, якщо тривога проявляється головним чином безсонням. Для симптоматичного лікування сверблячки алергічного походження: від 25 до 100 мг (від 1 до 4 таблеток) на добу. Для премедикації у хірургічній практиці: одноразово від 25 до 100 мг (від 1 до 4 таблеток) на ніч перед хірургічним втручанням. Максимальна добова доза становить 100 мг. Діти Для симптоматичного лікування свербежу алергічного походження: У віці старше 12 років (з масою тіла понад 40 кг): від 25 до 100 мг (від 1 до 4 таблеток) на добу. У віці від 9 до 12 років (з масою тіла від 28 до 40 кг): від 25 до 75 мг (від 1 до 3 таблеток) на добу. У віці від 7 до 9 років (з масою тіла від 23 до 28 кг): від 25 до 50 мг (від 1 до 2 таблеток) на добу. У віці від 4 до 7 років (з масою тіла від 17 до 23 кг): від 25 до 37,5 мг (від 1 до 1,5 таблеток) на добу. У віці від 3 до 4 років (з масою тіла від 12,5 до 17 кг): від 12,5* до 25 мг (від ½* до 1 таблетки) на добу. Доза визначається з урахуванням маси тіла з розрахунку 1 мг/кг/сут до максимальної 2 мг/кг/сут, розділених дозах. Для дітей з масою тіла до 40 кг максимальна добова доза становить 2 мг/кг/добу. Для дітей із масою тіла понад 40 кг максимальна добова доза становить 100 мг на добу. Для премедикації: 1 мг/кг* на ніч перед анестезією. *При необхідності застосування препарату у зазначеній дозі, у зв'язку з відсутністю ризику на таблетці та неможливістю забезпечити зазначений режим дозування, слід застосовувати препарат гідроксизину іншого виробника. Лікар визначає тривалість лікування з урахуванням симптомів та призначає максимально низьку підтримуючу дозу препарату. Оскільки реакції на прийом гідроксизину відрізняються крайньою мінливістю, рекомендується розпочинати лікування з низьких доз препарату та поступово підвищувати до оптимальної дози, регулюючи її відповідно до відповіді пацієнта на терапію. Особливі групи пацієнтів Застосування у пацієнтів похилого віку У похилому віці максимальна добова доза становить 50 мг. Пацієнти з порушенням функції нирок Якщо є потреба у досягненні тимчасового ефекту, дозу можна зменшити наполовину. Це також застосовно для пацієнтів із нирковою недостатністю. Пацієнти з порушенням функції печінки При лікуванні пацієнтів із порушенням функції печінки рекомендується знижувати добову дозу препарату на 33%.ПередозуванняСимптоми Симптоми, що спостерігаються після значного передозування гідроксизину, пов'язані з надмірною м-холіноблокуючою дією, пригніченням або парадоксальною стимуляцією ЦНС. Ці симптоми включають нудоту, блювання, тахікардію, гіпертермію, сонливість, порушення зіниці рефлексу, тремор, сплутаність свідомості або галюцинації. Згодом можуть розвиватися пригнічення свідомості, дихання, судоми, зниження артеріального тиску, аритмія. Можливе посилення коматозного стану та серцево-легеневий колапс. Лікування Необхідно контролювати стан дихальних шляхів, стан дихання та кровообігу за допомогою ЕКГ моніторингу, забезпечити адекватну оксигенацію. Основні підтримуючі заходи повинні включати моніторинг основних життєвих показників та спостереження за пацієнтом до зникнення симптомів інтоксикації та протягом наступних 24 год. У разі порушення психічного статусу необхідно виключити прийом інших препаратів або алкоголю, у разі необхідності пацієнту слід провести інгаляцію кисню, ввести налоксон, декстрозу (глюкозу) та тіамін. У разі необхідності отримання вазопресорного ефекту призначається норепінефрін або метарамінол. Не слід застосовувати епінефрін. Не слід призначати сироп іпекакуани за наявності у пацієнтів симптомів або при можливості швидкого розвитку загальмованості, коми або судом, оскільки це може призвести до аспіраційної пневмонії. У разі прийому внутрішньо значної кількості препарату можна виконати промивання шлунка з попередньою ендотрахеальною інтубацією. Можливе застосування активованого вугілля, проте даних, що свідчать про його ефективність, недостатньо. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз не є ефективним. Літературні дані свідчать про те, що у разі розвитку тяжких, небезпечних для життя, важковиліковних м-холіноблокуючих ефектів, що не купуються іншими препаратами, можливе застосування терапевтичної дози фізостигміну. Фізостигмін не повинен застосовуватися тільки для того, щоб привести пацієнта до тями. Якщо пацієнт приймав трициклічні антидепресанти, застосування фізостигміну може спровокувати судомні напади та необоротну зупинку серця. Також слід уникати застосування фізостигміну у пацієнтів із порушеннями серцевої провідності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення з боку серцево-судинної системи Застосування гідроксизину пов'язане з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі. У період післяреєстраційного спостереження у пацієнтів, які приймають гідроксизин, спостерігалися випадки подовження інтервалу QT та шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует". У більшості з цих пацієнтів були інші фактори ризику, електролітні порушення, а також застосовувалося супутнє лікування, яке могло бути сприятливим фактором. Гідроксизин слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі і протягом якомога коротшого періоду часу. Лікування гідроксизином необхідно припинити з появою ознак або симптомів, які пов'язані з аритмією, при цьому пацієнти повинні негайно звернутися за медичною допомогою. Пацієнтам слід рекомендувати негайно повідомляти про будь-які симптоми порушення роботи серця. Пацієнти похилого віку Застосування гідроксизину не рекомендується у пацієнтів похилого віку через зниження його виведення, що спостерігається у цій групі пацієнтів у порівнянні з дорослими пацієнтами, які не досягли похилого віку, а також через підвищений ризик розвитку небажаних явищ (наприклад, антихолінергічних реакцій). При одночасному застосуванні з препаратами, що мають м-холіноблокуючі властивості та препарати, що пригнічують ЦНС, дозу гідроксизину необхідно зменшити. При нирковій та/або печінковій недостатності дози мають бути зменшені. При необхідності постановки алергологічних проб або проведення метахолінового тесту прийом препарату повинен бути припинений за 5 днів до дослідження, щоб запобігти отриманню спотворених даних. Під час лікування гідроксизином слід уникати алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Гідроксизин може погіршувати здатність до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій. Прийом інших седативних лікарських засобів може посилювати цей ефект. Тому слід утримуватися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: тофізопи - 50 мг; допоміжні речовини: стеаринову кислоту 1 мг, стеарат магнію 1 мг, желатин 3,5 мг, тальк 2 мг, крохмаль картопляний 20,5 мг, лактози моногідрат 92 мг, целюлозу мікрокристалічну 10 мг. По 10 штук у блістері. 2 або 6 блістерів разом з інструкцією із застосування упаковані в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі таблетки у вигляді диска, білого або сірувато-білого кольору, з фаскою, з гравіюванням "GRANDАХ" на одному боці та з ризиком на іншому боці, без запаху або майже без запаху.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний засіб (транквілізатор).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у крові досягається протягом 2 годин, після чого концентрація у плазмі знижується моноекспоненційно. Тофізопи не кумулюється в організмі. Метаболіти його не мають фармакологічної активності. Виводиться головним чином із сечею (60-80%) у формі кон'югатів із глюкуроновою кислотою і, меншою мірою (близько 30%), з калом. Період напіввиведення становить 6-8 годин.ФармакодинамікаПрепарат із групи похідних бензодіазепіну (атипове похідне бензодіазепіну), надає анксіолітичний ефект, що практично не супроводжується седативною, міорелаксуючою, протисудомною дією. Є психовегетативним регулятором, усуває різноманітні форми вегетативних розладів. Має помірну стимулюючу активність. Внаслідок відсутності міорелаксуючого ефекту препарат може застосовуватися і у хворих з міопатією та міастенією. Внаслідок атиповості хімічної структури, на відміну від класичних бензодіазепінових похідних, Грандаксин у терапевтичних дозах практично не викликає розвитку фізичної, психічної залежності та синдрому відміни. Грандаксин відноситься до денних анксіолітики.Показання до застосуванняНеврози та неврозоподібні стани (стани, що супроводжуються емоційною напругою, вегетативними розладами, помірно вираженою тривогою, апатією, зниженою активністю, нав'язливими переживаннями. Реактивна депресія із помірно вираженими психопатологічними симптомами. Розлад психічної адаптації (посттравматичний стресовий розлад). Клімактеричний синдром (як самостійний засіб, а також у комбінації з гормональними препаратами). Передменструальний синдром. Кардіалгії (у вигляді монотерапії або комбінації з іншими препаратами). Алкогольний абстинентний синдром. Міастенія, міопатії, неврогенні м'язові атрофії та інші патологічні стани з вторинними невротичними симптомами, коли протипоказані анксіолітики з вираженою міорелаксуючою дією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активного або будь-якого іншого компонента препарату або до будь-яких інших бензодіазепінів; стани, що супроводжуються вираженим психомоторним збудженням, агресивністю або вираженою депресією; декомпенсована дихальна недостатність; I триместр вагітності та період годування груддю; синдром зупинки дихання уві сні (в анамнезі); одночасне застосування з такролімусом, сиролімусом, циклоспорином; непереносимість галактози, вроджена недостатність лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози (препарат містить лактози моногідрат). З обережністю: декомпенсований хронічний респіраторний дистрес, гостра дихальна недостатність в анамнезі, закритокутова глаукома, епілепсія, органічні ураження мозку (наприклад, атеросклероз).Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, запор, підвищене відділення газів, нудота, сухість у роті. В окремих випадках можлива застійна жовтяниця. З боку ЦНС: можуть спостерігатися головний біль, безсоння, підвищена подразливість, збудження, психомоторне збудження, сплутаність свідомості, можуть виникати судомні напади у хворих на епілепсію. Алергічні реакції: екзантема, скарлатиноподібна екзантема, свербіж. Опорно-руховий апарат: напруга м'язів, біль у м'язах. Дихальна система: гноблення дихання.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування такролімусу, сиролімусу, циклоспорину та тофізопаму протипоказано. Концентрація у плазмі крові препаратів, що метаболізуються CYP3 А4, може збільшитись при одночасному прийомі з тофізопамом. Застосування тофізопазу з препаратами, що пригнічують функції центральної нервової системи (аналгетики, засоби загальної анестезії, антидепресанти, H1-антигістамінні, седативно-снодійні, антипсихотичні) посилює їх ефекти (наприклад, седативний ефект або пригнічення дихання). Індуктори печінкових ферментів (алкоголь, нікотин, барбітурати, протиепілептичні засоби) можуть посилити метаболізм тофізопаму, що може призвести до зниження його концентрації в плазмі та послаблення терапевтичного ефекту. Деякі протигрибкові препарати (кетоконазол, ітраконазол) можуть уповільнити печінковий метаболізм тофізопаму, що призводить до збільшення його концентрації у плазмі. Деякі антигіпертензивні препарати (клонідин, антагоністи кальцієвих каналів) можуть посилити ефекти тофізопаму. β-блокатори можуть уповільнити метаболізм препарату, однак цей ефект не має клінічного значення. Тофізопи може підвищити рівень дигоксину в плазмі крові. Бензодіазепіни можуть вплинути на антикоагулянтний ефект варфарину. Тривале застосування дисульфіраму може пригнічувати метаболізм тофізопаму. Антацидні засоби можуть впливати на всмоктування тофізопаму. Циметидин та омепразол пригнічують метаболізм тофізопаму. Пероральні контрацептивні засоби можуть знижувати інтенсивність метаболізму тофізопаму. Тофізопи послаблює пригнічуючу дію алкоголю на ЦНС.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально з урахуванням стану хворого, клінічної форми захворювання та індивідуальної чутливості до препарату. Дорослим призначають по 50-100 мг (1-2 табл.) 1-3 десь у день. При нерегулярному застосуванні можна прийняти 1-2 таблетки. Максимальна добова доза становить 300 мг. Хворим похилого віку та пацієнтам з нирковою недостатністю добову дозу знижують приблизно у 2 рази.ПередозуванняСимптоми: Ефекти придушення функції центральної нервової системи виявляються лише після прийому високих доз (50 – 120 мг/кг ваги тіла). Такі дози можуть спричинити блювоту, сплутану свідомість, кому, пригнічення дихання та/або епілептичні напади. При вираженому придушенні функцій ЦНС не рекомендується викликати блювання. Промити шлунок. Введення активованого вугілля допомагає зменшити всмоктування. Слід постійно стежити за основними фізіологічними параметрами та застосовувати відповідну симптоматичну терапію. При гнобленні дихання можна проводити штучну вентиляцію легень. Введення стимуляторів ЦНС не рекомендується. Гіпотензію найкраще усувати внутрішньовенно введенням рідин і переведенням пацієнта в положення Тренделенбурга. Якщо ці заходи не відновлюють нормальний артеріальний тиск, можна ввести дофамін або норадреналін. Діаліз та викликаний діурез не ефективні. Як антагоніст можна ввести Флумазеніл, проте його застосування при передозуванні тофізопамом клінічно не протестовано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід враховувати, що у пацієнтів із затримкою психічного розвитку, хворих похилого віку, а також мають порушення функції нирок та/або печінки, частіше, ніж у інших пацієнтів, можуть спостерігатися побічні ефекти. Не рекомендується застосовувати тофізопи при хронічному психозі, фобії або нав'язливих станах. У цих випадках зростає ризик суїцидальних спроб та агресивної поведінки. Тому тофізопи не рекомендований як монотерапія депресії або депресії, що супроводжується тривогою. Необхідна обережність при лікуванні пацієнтів із деперсоналізацією, а також органічним ураженням головного мозку (наприклад, атеросклерозом). У хворих на епілепсію тофізопи може підвищувати поріг судомної готовності. Кожна таблетка Грандаксин містить 92 мг лактози, що слід враховувати хворим, які страждають на непереносимість лактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Грандаксин істотно знижує увагу і здатність концентруватися.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему