Противорвотные

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: палоносетрону гідрохлорид 0,56 мг (у перерахунку на палоносетрон 0,50 мг); Допоміжні речовини (вміст): гліцеролмонокаприлокапрат (тип I) 62,20 мг, гліцерол 3,37 мг, полігліцерилолеат 0,87 мг, вода очищена 2,93 мг, бутилгідроксіанізол (ВНА) 0,07 мг; Оболонка капсули: желатин (тип 195) 34,10 мг; сорбітол, спеціальна суміш 23,60 мг; титану діоксид 0,18 мг; Склад чорнила 10A1 чорних: барвник заліза оксид чорний, пропіленгліколь. Капсули, 300мг + 0,5мг. По 1 капсулі блістер з алюмінієвої фольги. По 1 блістер разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №0 з корпусом білого кольору та кришечкою коричневого кольору, непрозорі, з написом чорним чорнилом «НЕ1» на корпусі. Вміст капсули: три круглі плоскі таблетки майже білого кольору з ледь помітною мармуровістю, допускаються вкраплення коричневого та сірого кольору, з фаскою з двох боків; м'яка сферична капсула світло-жовтого кольору, непрозора, зі швом, що містить прозорий розчин світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб, серотонінових рецепторів (5-НТЗ) антагоніст.ФармакокінетикаВсмоктування Нетупітант Дані щодо абсолютної біодоступності нетупітанта у людини відсутні. За даними двох досліджень (нетупітант, внутрішньовенно) біодоступність у людини становить понад 60%. У дослідженнях із застосуванням одноразових пероральних доз нетупітант визначали у плазмі крові від 15 хвилин і до 3-х годин після введення. Зміна концентрації препарату в плазмі є процес поглинання першого порядку і досягає Сmax приблизно через 5 годин. Спостерігалося надпропорційне збільшення Сmax та AUC параметрів для доз від 10 мг до 300 мг. У 82 здорових добровольців, які приймають одноразову дозу нетупітанту 300 мг, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) становила 486 ± 268 нг/мл (середнє ± стандартне відхилення), а середній час досягнення максимальної концентрації (Тmax) становив 5,25 годин, AUC становила 15 032 ± 6858 х.нг/мл. В узагальненому аналізі, у жінок спостерігався сильніший вплив нетупітанту порівняно з чоловіками; реєструвалося 1,31-кратне збільшення Сmax, та 1,02-кратне збільшення AUC, а також збільшення в 1,36 рази періоду напіввиведення. AUC0-∞ та Сmax нетупітанту збільшилися в 1.1 та 1.2 рази, відповідно, після вживання їжі з високим вмістом жирів. Палоносетрон При пероральному прийомі палоносетрон добре абсорбується, яке абсолютна біодоступність досягає 97%. Після одноразової пероральної дози з використанням буферного розчину середнє значення максимальної концентрації палоносетрону (Сmax) та площа під кривою концентрація-час (AUC 0-оо) були пропорційними дозі в діапазоні від 3,0 до 80 мкг/кг у здорових добровольців. У 36 здорових чоловіків і жінок, які отримували одноразову дозу 0,5 мг палоносетрону, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) становить 0,81±1,66 нг/мл (середнє±стандартне відхилення) та час максимальної концентрації (Тmax) становив 5,1±1,7 годин. У пацієнтів жіночої статі (n=18) середня AUC була на 35% вище, а середня Сmax на 26% вище, ніж у пацієнтів чоловічої статі (n=18). У 12 онкохворих, які приймали одноразову дозу 0,5 мг палоносетрону за одну годину до хіміотерапії, Сmax становить 0,93±0,34 нг/мл та Тmax – 5,1±5.9 годин. AUC у онкохворих була на 30% вищою, ніж у здорових добровольців. Їжа з високим вмістом жиру не впливала на Сmax та AUC при пероральному прийомі палоносетрону. Розподіл Нетупітант При одноразовому пероральному прийомі нетупітанту 300 мг онкохворими, розподіл нетупітанту характеризується двокамерною моделлю з передбачуваним середнім загальним кліренсом 20,5 л/год та великим об'ємом розподілу у центральному відсіку (486 л). Зв'язування нетупітанту та його двох основних метаболітів M1 та М3 з білком плазми людини >99% при концентраціях у межах від 10 до 1500 нг/мл. Третій основний метаболіт М2 на 97% пов'язаний з білками плазми. Палоносетрон Палоносетрон має об'єм розподілу близько 8,3±2,5 л/кг. Близько 62% палоносетрону пов'язують із білками плазми. Метаболізм Нетупітант Три метаболіти були виявлені в плазмі крові при пероральному прийомі доз нетупітанту 30 мг і вище (похідне дезметилу, M1; похідне N-оксиду, М2; похідне ОН-метилу, М3). Дослідження метаболізму in vitro показали, що CYP3A4 і, меншою мірою, CYP2D6 та CYP2C9 беруть участь у метаболізмі нетупітанту. Після прийому одноразової дози нетупітанту, що становить 300 мг, середні відносини радіоактивності нетупітант/плазма варіювалися від 0,13 до 0,49 протягом 96 годин після прийому. Співвідношення залежить від часу з значеннями, що поступово знижуються, за 24 години після прийому, вказуючи на те, що нетупітант швидко метаболізується. Середня Сmax становила приблизно 11%, 47% та 16% вихідної речовини для M1, М2 та М3 відповідно; у М2 була найнижча AUC по відношенню до вихідної речовини (14%),тоді як AUC M1 та М3 становила приблизно 29% та 33% вихідної речовини, відповідно. Метаболіти M1, М2 і М3 продемонстрували фармакологічну активність у фармакодинамічній моделі тварин, де М3 був більш активним, а М2 найменш активним. Палоносетрон Палоносетрон виводиться кількома шляхами; приблизно 50% метаболізується з утворенням двох основних метаболітів: N-оксиду-палоносетрону та 6-8-гідрокси-палоносетрону. Кожен з цих метаболітів має менше ніж 1% від 5-ПТз активності антагоніста палоносетрону. Дослідження метаболізму in vitro показали, що ізоферменти CYP2D6 та, меншою мірою, CYP3A4 та CYP1A2 беруть участь у метаболізмі палоносетрону. Однак клінічні фармакокінетичні дослідження не виявили суттєвих відмінностей між швидкими та повільними метаболізаторами субстратів CYP2D6. Виведення Нетупітант При прийомі одноразової дози Акінзео, нетупітант виводиться з організму мультиекспоненціальним шляхом, із середнім періодом напіввиведення, що становить 88 годин у онкохворих. Нирковий кліренс не є суттєвим методом виведення речовин, пов'язаних із нетупітантом. Середня частка пероральної дози нетупітанту, яка виводиться у незміненому вигляді із сечею, становить менше 1%; загалом 3,95% та 70,7% від радіоактивної дози відновлювалися в сечі та калі, відповідно. Приблизно половина радіоактивності при пероральному прийомі нетупітанту [14С] відновлювалася із сечі та калу протягом 120 годин після введення. Кінцевий період напіввиведення завершується на 29-30 день після прийому нетупітанту. Палоносетрон При одноразовому пероральному прийомі дози [14С]-палоносетрона 0,75 мг шістьма здоровими добровольцями, 85% до 93% загальної радіоактивності виводилися з сечею, і від 5% до 8% виводилися з калом. Кількість незміненого палоносетрона у сечі становить приблизно 40% від введеної дози. У здорових добровольців, які приймали капсули палоносетрону 0,5 мг, період напіввиведення у кінцевій фазі (t1/2) палоносетрону становив 37±12 годин (в середньому ± стандартне відхилення), і у онкохворих – t1/2 становив 48±19 годин. Після одноразового введення приблизно 0,75 мг палоносетрону внутрішньовенно, загальний кліренс палоносетрону у здорових добровольців становив 160±35 мл/год/кг (середнє±стандартне відхилення), а нирковий кліренс становив 66,5±18,2 мл/год/кг. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції печінки Нетупітант Максимальні концентрації та загальний вплив нетупітанту були збільшені у пацієнтів з легким (n=8), помірним (n=8), та тяжким (n=2) ступенем печінкової недостатності порівняно зі здоровими добровольцями, хоча індивідуальна мінливість реєструвалася у пацієнтів із печінковою недостатністю. та у здорових добровольців. Вплив нетупітанту (Сmax, AUC 0-t та AUC 0-оо) порівняно з відповідними здоровими добровольцями був на 11%, 28% та 19% вище при легкій та на 70%, 88% та 143% вище при печінковій недостатності середнього ступеня відповідно. Таким чином, коригування дозування для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня не потрібне. Існують обмежені дані щодо пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (згідно з класифікацією Чайлд-П'ю ≥9). Палоносетрон Печінкова недостатність суттєво не впливає на загальний кліренс палоносетрону порівняно із здоровими добровольцями. У той час як період напіввиведення в кінцевій фазі та середня системна дія палоносетрону збільшується у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, зниження дози не потрібне. Порушення функції нирок Нетупітант Спеціальних досліджень для оцінки впливу нетупітанту на пацієнтів із нирковою недостатністю не проводилося. У дослідженні ADME, менше 5% всіх матеріалів, пов'язаних з нетупітантом, виводилися з організму з сечею, і менше 1% дози нетупітанту виводилося в незміненому вигляді з сечею, тому будь-яке накопичення нетупітанту або метаболітів після прийому одноразової дози незначне. Крім того, ФК дослідження популяції не показало кореляцію між ФК параметрами нетупітанту та маркерами дисфункції нирок. Палоносетрон Ниркова недостатність легкого та середнього ступеня суттєво не впливає на параметри ФК палоносетрону. Загальна системна дія палоносетрону, введеного внутрішньовенно хворим з нирковою недостатністю тяжкого ступеня по відношенню до здорових добровольців, збільшилася приблизно на 28%. У ФК дослідженні популяції пацієнти зі зниженим кліренсом креатиніну (CLCR) також мали знижений кліренс палоносетрону, але це зниження не призвело до істотної зміни впливу палоносетрону. Таким чином, Акінзео можна приймати пацієнтам із нирковою недостатністю без коригування дози. Вплив нетупітанту та палоносетрону не оцінювався у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності.ФармакодинамікаМеханізм дії Нетупітант є селективним антагоністом рецепторів нейрокініну-1 (NK1) субстанції Р. Палоносетрон є антагоністом рецептора 5-НТ3, що має високу спорідненість з цим рецептором і не має зв'язку з іншими рецепторами. Хіміотерапевтичні речовини викликають нудоту та блювання, стимулюючи вивільнення серотоніну з ентерохромафінних клітин тонкого кишечника. Потім серотонін активує 5-НТ3 рецептори, розташовані на вагусних аферентах, щоб ініціювати блювотний рефлекс. Відстрочена блювота була пов'язана з активацією тахікінінових рецепторів нейрокініну-1 (NK1) (розподілених у центральній та периферичній нервовій системі) речовиною Р. Як показано в дослідженнях in vitro та in vivo, нетупітант пригнічує позиву до блювоти за допомогою речовини Р. Нетупітант перетинає гематоенцефалічний бар'єр з рецепторами NK1 у кількості 92,5%, 86,5%, 85,0%, 78,0% та 76,0% у стріатумі в 6, 24, 48, 72, та 96 годин, відповідно, після введення 300 мг нетупітанту. Клінічна ефективність та безпека Пероральний прийом Акінзео у комбінації з дексаметазоном запобігає нападу гострої та відстроченої нудоти та блювання при високо- та помірноеметогенній хіміотерапії онкохворих у двох окремих основних дослідженнях. Дослідження високоеметогенної хіміотерапії У мультицентровому, ранодомізованому, паралельному, подвійному-сліпому контрольованому клінічному дослідженні за участю 694 пацієнтів, ефективність та безпеку одноразової дози перорального препарату Акінзео порівняли з одноразовою дозою палоносетрону у онкохворих, що проходили курс хіміотреапії Ефективність Акінзео оцінювали у 135 пацієнтів, які отримували одноразову дозу (нетупітант 300 мг + палоносетрон 0,5 мг) та у 136 пацієнтів, які отримували палоносетрон 0,5 мг. Схема прийому Акінзео та палоносетрону 0,5 мг при еметогенній хіміотерапії відображено у Таблиці 1. Таблиця 1: Схема прийому пероральних препаратів при еметогенній хіміотерапії Схема прийому День 1 День 2-4 Акінзео Акінзео (нетупітант 300 мг +; палоносетрон 0,5 мг); Дексаметазон 12 мг Дексаметазон 8 мг 1 раз на добу Палоносетрон Палоносетрон 0,5 мг; Дексаметазон 20 мг Дексаметазон 8 мг 2 рази на добу Початковим пунктом оцінки ефективності вважалася повна ремісія (без позивів до блювання, без потреби у лікарській терапії) протягом 120 годин після початку курсу високоеметогенної хіміотерапії. Короткий звіт результатів дослідження наведено в Таблиці 2. Таблиця 2: Співвідношення пацієнтів, які отримують курс хіміотерапії з цисплатином (групи та фази) Акінзео N = 135% Палоносетрон 0,5 мг N = 136% р-значення Початковий пункт оцінки ефективності Повна відповідь; Повна фаза 89,6 76,5 0,004 Вторинний пункт оцінки ефективності Повна відповідь; Гостра фаза; Відстрочена фаза 98,5; 90,4 89,7; 80,1 0,007; 0,018 Відсутність блювоти; Гостра фаза; Відстрочена; Повна 98,5; 91,9; 91,1 89,7; 80,1; 76,5 0,007; 0,006; 0,001 Відсутність нудоти; Гостра фаза; Відстрочена; Повна 98,5; 90,4; 89,6 93,4; 80,9; 79,4 0,050; 0,004; 0,021 Примітка: Гостра фаза: 0-24 години після терапії цисплатином Відстрочена фаза: 25-120 годин після терапії цисплатином Повна: 1-120 годин після терапії цисплатином Дослідження при помірноеметогенній хіміотерапії у онкохворих У мультицентровому, ранодомізованому, паралельному, подвійному-сліпому, активно-контрольованому, з дослідженням переваги, клінічному дослідженні ефективність та безпеку одноразової пероральної дози препарату Акінзео (нетупітант 300 мг + палоносетрон 0,5 мг) порівняли з одноразовою дозою у паносе онкохворих, які отримують перший цикл хіміотерапії з антрациклінами та циклофосфамідами для лікування твердих злоякісних пухлин. Під час проведення дослідження антрацикліно-циклофосфамідна терапія була визнана помірноеметогенною. В останніх дослідженнях вона вважається високоеметогенною. Усі пацієнти отримували одноразові дози дексаметазону. Таблиця 3: Схема прийому пероральних препаратів при помірно-еметогенній терапії Схема прийому День 1 День 2-3 Акінзео Акінзео (нетупітант 300 мг +; палоносетрон 0,5 мг); Дексаметазон 12 мг Відсутність терапії Палоносетрон Палоносетрон 0,5 мг; Дексаметазон 20 мг Відсутність терапії Після завершення першого циклу пацієнтам було запропоновано участь у мультицикловому дослідженні із повторенням першого циклу. Обмежень за кількістю циклів був. Загалом у дослідженні взяли участь 1450 пацієнтів (Акінзео n=725; палоносетрон n=725). З них 1438 пацієнтів (98,8%) завершили перший цикл і 1286 (84,4%) пацієнтів продовжили участь у багатоцикловому дослідженні. Усього 907 пацієнтів (62,3%) завершили багатоциклове дослідження, максимальна кількість циклів була 8. Всього 724 пацієнти (99,9%) отримували терапію циклофосфамідом. Усі пацієнти додатково отримували доксорубіцин (68,0%) або епірубіцин (32,0%). Основним критерієм ефективності був відсоток ПЗ у відкладеній фазі, 25-120 годин після початку застосування хіміотерапії. Результати цього дослідження показані в Таблиці 4. Таблиця 4: Співвідношення пацієнтів, які отримували хіміотерапію на основі антрацикліну та циклофосфаміду за групами лікування та фазами, цикл 1. Акінзео; N = 724; % Палоносетрон, 0,5 мг; N = 725; % р-значення * Основний критерій оцінки ефективності Повна відповідь; Відкладена фаза† 76,9 69,5 0,001 Основні вторинні критерії оцінки Повна відповідь; Гостра фаза; Фаза в цілому§ 88,4; 74,3 85,0; 66,6 0,047; 0,001 Відсутність блювання; Гостра фаза; Відкладена фаза; Фаза загалом 90,9; 81,8; 79,8 87,3; 75,6; 72,1 0,025; 0,004; <0,001 Відсутність значної; Гостра фаза; Відкладена фаза; Фаза загалом 87,3; 76,9; 74,6 87,9; 71,3; 69,1 NS; 0,014; 0,020 * p-значення, за критеріями Кохрана-Мантелі-Гензеля, стратифікованого за віковими категоріями та області. ‡ Гостра фаза: від 0 до 24 годин після застосування антрациклінів та циклофосфаміду. † Відкладена фаза: від 25 до 120 годин після застосування антрациклінів та циклофосфаміду. § Фаза в цілому: від 0 до 120 годин після застосування антрациклінів та циклофосфаміду. Пацієнти продовжили участь у мультицикловому дослідженні максимум до 7 додаткових циклів хіміотерапії. Протиблювота дія препарату Акінзео підтримувалась протягом повторних циклів у тих пацієнтів, які продовжували прийом препарату в кожному з циклів. Вплив нудоти та блювання на життя пацієнтів оцінювався за допомогою опитувальника функціональної оцінки якості життя (FLIE). Співвідношення пацієнтів з відсутністю загального впливу на повсякденне життя становило на 6,3% вище (р-значення = 0,005) у групі Акінзео (78,5%), ніж у групі палоносетрону (72,1%). Мул'тициклове дослідження безпеки на пацієнтах, які отримують високоеметогенну хіміотерапію або помірну еметогенну хіміотерапію. В окремому дослідженні за участю 413 пацієнтів, які перенесли початкові та повторні цикли хіміотерапії (у тому числі на основі карбоплатину, цисплатину, оксаліплатину та доксорубіцину), були рандомізовані для отримання Акінзео (n=309) або апрепітанту та палоносетрону (n=10). Безпека та ефективність зберігалися протягом усіх циклів.Показання до застосуванняПрофілактика гострої та відстроченої нудоти та блювання у дорослих, викликаної проведенням високоеметогенної хіміотерапії на основі цисплатину. Профілактика гострої та відстроченої нудоти та блювання у дорослих, викликаної проведенням помірної хіміотерапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якого іншого компонента препарату. Дитячий вік віком до 18 років. Вагітність. Слід обережно застосовувати у пацієнтів зі схильністю до збільшення інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПланування вагітності Жінкам, які планують вагітність, перед початком прийому препарату рекомендується зробити тест на вагітність, щоб переконатися у її відсутності. Також необхідно приймати контрацептиви протягом 1 місяця після закінчення терапії Акінзео. Вагітність Палоносетрон Даних щодо впливу палоносетрону на вагітних немає. Дослідження на тваринах не показали прямого або можливого токсичного впливу палоносетрону на репродуктивну функцію. Нетупітант Даних щодо впливу нетупітанту на вагітних немає. Дослідження на тваринах показали токсичну дію нетупітанту на репродуктивну функцію, включаючи розвиток тератогенного ефекту у кроликів. Таким чином, застосування препарату Акінзео під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяються у грудне молоко палоносетрон чи нетупітант. Не виключено ризик для новонародженого. Не слід застосовувати препарат Акінзео в період грудного вигодовування. Після закінчення терапії препаратом Акінзео рекомендується протягом 1 місяця утримуватися від годування груддю.Побічна діяКороткі дані про профіль безпеки Серед побічних реакцій, пов'язаних з прийомом препарату Акінзео, найчастіше повідомлялося про головний біль (3,6%), запор (3,0%) та втому (1,2%). Жоден із цих випадків не є серйозним. Дані про побічні реакції у вигляді зведених таблиць Профіль безпеки препарату Акінзео оцінювали у 1169 онкохворих, які отримують принаймні один курс високо- або помірно-еметогенної хіміотерапії у трьох подвійних сліпих активно-контрольованих дослідженнях. Побічні реакції частіше трапляються при застосуванні Акінзео, ніж при прийомі палоносетрону 0,5 мг. Дані наведені в Таблиці 5 за класами систем органів та частоті згідно з термінологією MedDRA. Побічні реакції за частотою визначаються як: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000) і дуже рідко (<1/10000), невідомо (обсяг доступних даних не дає змоги оцінити). Таблиця 5: Побічні реакції, асоційовані з прийомом Акінзео Клас систем органів Часто Не часто Рідко Інфекції та інвазії Цистит Порушення з боку крові та лімфатичної системи нейтропенія; Лейкоцитоз лейкопенія; Лейкоцитоз Порушення з боку обміну речовин та харчування Зниження апетиту Гіпокаліємія Порушення психіки Безсоння Гострий психоз; Зміна настрою; Порушення сну Порушення з боку нервової системи Головний біль Нудота Гіпестезія Наруiення з боку органів чуття Запаморочення Кон'юнктивіт; Розмитий зір Порушення з боку серцево-судинної системи Атріовентрикулярна блокада першого ступеня; Кардіоміопатія; Порушення провідності серця Аритмія; Атріовентрикулярна блокада другого ступеня; Блокада ніжки пучка Гіса; Недостатність мітрального клапана; Ішемія міокарда; Шлуночкова екстрасистолія З боку органів кровотворення Гіпертензія Гіпотензія Порушення з боку дихальної системи Ікота Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Запор Біль в животі; Діарея; Диспепсія; метеоризм; Нудота Дисфагія; Окладена мова Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція; Кропивниця Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Біль у спині Загальні порушення Втома Астенія Жар; Біль у грудях; Зміна смаковідчуття Випадки з досліджень Підвищення рівня печінкових трансаміназ; Підвищення рівня лужної фосфатази у крові; Підвищення рівня креатиніну у крові; Подовжений інтервал QT в ЕКГ Підвищення рівня білірубіну у крові; Підвищення рівня креатинфосфокінази у крові; Зниження сегмента ST у ЕКГ; Відхилення сегмента ST-T в ЕКГ; Підвищення рівня тропоніну Опис окремих побічних реакцій Частих побічних реакцій щодо нетупітанту, нового компонента комбінованого препарату, не спостерігалося, оскільки їхня частота схожа з частотою побічних реакцій на палоносетрон. Повідомлялося про набряк очей, задишку, міалгії при прийомі палоносетрону, однак це не відноситься до самого препарату Акінзео. Усі ці реакції були рідкісними. Дуже рідко повідомлялося про анафілаксію, анафілактичну/анафілактоїдну реакцію та шок при постмаркетинговому застосуванні палоносетрону внутрішньовенно.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Акінзео та інших інгібіторів CYP3A4 рівень концентрації нетупітанту в плазмі може збільшитися. При одночасному застосуванні Акінзео з лікарськими засобами, які пригнічують активність CYP3A4, концентрація нетупітанту в плазмі може бути знижена, і це може призвести до зниження ефективності. Акінзео може збільшити концентрацію в плазмі супутніх лікарських засобів, метаболізм яких здійснюється за участю CYP3A4. У людини нетупітант виводиться в основному через печінку за участю CYP3A4 з граничною нирковою екскрецією. Нетупітант є субстратом та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4 при введенні 300 мг. Палоносетрон виводиться з організму як через нирки, так і метаболічно, причому за допомогою CYP ензимів, головним чином CYP2D6, меншою мірою CYP3A4 і CYP1A2 ізоензимів. Грунтуючись на дослідженнях in vitro, палоносетрон не пригнічує та не стимулює ізоензим цитохрому Р450 у клінічно релевантних концентраціях. Нетупітант і палоносетрон при пероральному прийомі: Клінічно значимих випадків взаємодії у фармакокінетиці не спостерігалося. Субстрати CYP3A4: Дексаметазон Спільне застосування 300 мг нетупітанту з дексаметазоном (день 1 – 20 мг, день 2 – 4-8 мг 2 рази на день) значно збільшує концентрацію останнього залежно від часу та дозування. Площа під кривою дексаметазону – AUC0-24 (день 1), AUC24-36(день 2), AUC84-108 та AUC24-∞ (день 4) збільшилась у 2,4 рази при одночасному застосуванні з нетупітантом, 300 мг. Фармакокінетичний профіль нетупітанту залишився незміненим при комбінації з дексаметазоном. Таким чином, дозування дексаметазону необхідно знижувати приблизно на 50% при одночасному пероральному застосуванні з Акінзео. Інші лікарські препарати, що застосовуються в хіміотерапії (доцетаксел, етопозид, циклофосфамід): Концентрація доцетакселу та етопозиду збільшилася на 37% та 21%, відповідно, при одночасному застосуванні з Акінзео. З циклофосфамідами такого ефекту при одночасному прийомі з нетупітантом не спостерігалося. Оральні контрацептиви: Акінзео при одночасному пероральному прийомі з 60 мкг етинілестрадіолу не вплинув на AUC останнього. При одночасному прийомі з 300 мкг левоноргестрелу AUC левоноргестрела збільшилася в 14 рази. Впливу на ефективність гормональних контрацептивів при одночасному прийомі з Акінзео не спостерігалося. Фармакокінетика нетупітанту та палоносетрону залишалася незмінною. Еритроміцин та мідазолам Концентрація еритроміцину та мідазоламу в плазмі крові при одночасному прийомі з нетупітантом збільшилась у 1,3 та 2,4 рази, відповідно. Це не розглядалося як клінічно важливий ефект. Фармакокінетичний профіль нетупітанту залишався незмінним. Потенційний ефект від збільшення концентрації мідазоламу або інших бензодіазепінів, метаболізм яких здійснюється за участю CYP3A4 (алпразолам, тріазолам) повинен враховуватись при одночасному призначенні з Акінзео. Серотонінові лікарські препарати (СІ-ОЗС та СІ-ОЗС-Н) Були повідомлення про серотніновий синдром після одночасного прийому 5-НТ3 антагоністів та інших серотонінових лікарських засобів (включаючи СІ-ОЗС та СІ-ОЗС-Н). Інші лікарські препарати, що впливають на фармакокінетику Акінзео Нетупітант переважно виводиться за участю CYP3A4, тому одночасний прийом з лікарськими засобами, які пригнічують або стимулюють активність ізоферменту CYP3A4, можуть впливати на концентрацію нетупітанту в плазмі крові. Отже, рекомендується бути обережним при одночасному прийомі з сильними CYP3A4 інгібіторами (наприклад, кетоконазол), а одночасного прийому з сильними індукторами CYP3A4 слід уникати (наприклад, рифампіцин). Ефект кетоканозолу та рифампіцину Одночасний прийом інгібіторів ізоферменту CYP3A4 – кетоконазолу з Акінзео збільшив AUC нетупітнату у 1,8 разів та Сmax у 1,3 рази порівняно з прийомом лише Акінзео. Спільне застосування з кетоконазолом не впливає на фармакокінетику палоносетрону. Отже, до спільного прийому сильних інгібіторів CYP3A4 (наприклад, кетоконазолу) з Акінзео® слід поставитися з обережністю, а спільне застосування із сильними індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцин) слід уникати. Інші лікарські препарати Взаємодія Акінзео з препаратами, які є субстратами переносника Р-глікопротеїну, є малоймовірною. Нетупітант не є субстратом переносника Р-глікопротеїну. При введенні нетупітанту в день 8 у 12-денному режимі прийому дигоксину, змін у фармакокінетиці дигоксину не спостерігалося. Інгібування білка, що визначає резистентність раку молочної залози (BCRP) та глюкоронідаціі ізоферменту UGT2B7 нетупітантом, є малоймовірним. Дані in vitro показують, що нетупітант пригнічує ізофермент UGT2B7, масштаб цього явища в клінічному дослідженні не представлений. Рекомендується бути обережним при одночасному прийомі нетупітанту з пероральними субстратами цього ферменту (напр. зидовудином. вальпроєвою кислотою, морфіном). Дані in vitro показують, що нетупітант пригнічує еффлюкс переносника білка раку молочної залози (BCRP). Клінічні дані не представлені. Дані in vitro показували, що нетупітант є інгібітором Р-глікопротеїну. У дослідженні на здорових добровольцях нетупітант не вплинув на концентрацію дигоксину, субстрат Р-глікопротеїну, однак збільшив середню максимальну концентрацію в 1,09 раза [90% CI 0,9-1,31]. Не виключено, що цей ефект міг мати більше клінічного значення у онкохворих із порушенням функції нирок. Таким чином, рекомендується бути обережним при одночасному прийомі нетупітанту з дигоксином або іншими субстратами Р-глікопротеїну, такими як дабігатран або колхіцин.Спосіб застосування та дозиДля перорального застосування. Капсулу необхідно ковтати повністю незалежно від їди. Дорослі Одну капсулу прийняти приблизно за годину до початку кожного циклу хіміотерапії. Пероральна доза дексаметазону, що рекомендується, повинна бути знижена на 50% при одночасному застосуванні з Акінзео. Пацієнти похилого віку Корекція дози для пацієнтів похилого віку не потрібна. Пацієнти старше 75 років повинні приймати препарат з обережністю через тривалий напіврозпад активних речовин та обмежений досвід застосування у даної групи пацієнтів. Діти Ефективність та безпека застосування препарату Акінзео у дітей не встановлена. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекції дози у пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до тяжкого ступеня не потрібні. Ниркова екскреція для нетупітанту незначна. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня фармакокінетичні параметри палоносетрону суттєво не змінюються. Загальна системна дія при внутрішньовенному введенні палоносетрона пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності по відношенню до здорових добровольців збільшилася приблизно на 28%. Фармакокінетика палоносетрону та нетупітанту не вивчалася для пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які потребують гемодіалізу, дані щодо ефективності та безпеки Акінзео у таких пацієнтів недоступні. Тому застосування Акінзео таким пацієнтам не рекомендується. Пацієнти з порушенням функції печінки Корекція дози у пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня не потрібна (значення згідно з класифікацією Чайлд-П'ю 5-8). Існують обмежені дані для пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (значення згідно з класифікацією Чайлд-П'ю ≥9). Оскільки використання препарату для пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності може бути пов'язане з посиленою дією нетупітанту, Акінзео таким пацієнтам слід використовувати з обережністю.ПередозуванняСпеціальної інформації про передозування Акінзео препаратом при терапії немає. У клінічних дослідженнях використовували нетупітант до 600 мг та палоносетрон до 6 мг і це не викликало питань безпеки застосування. У разі передозування прийом препарату слід припинити, за пацієнтом необхідно спостерігати та застосовувати стандартне підтримуюче лікування. Через протиблювотну активність нетупітанту і палонсетрону, блювання, спричинене лікарськими засобами, може бути неефективним. Дослідження діалізу не проводились. Однак, через високий обсяг розподілу нетупітанту і палоносетрону, діаліз у разі передозування може бути неефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗапор Оскільки палоносетрон може збільшувати час проходження в кишечнику, пацієнтів, які страждають від запорів або з ознаками підгострої непрохідності кишечника, слід спостерігати після прийому. Повідомлялося про випадки запору з копростазом, які вимагають госпіталізації після прийому палоностерону 0,75 мг. Серотоніновий синдром Повідомлялося про випадки серотонінового синдрому з використанням 5-НТ3 антагоністів як монотерапію, або у поєднанні з іншими серотонінергічними лікарськими засобами, (у тому числі селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та інгібіторами зворотного захоплення норадреналіну пацієнтів із серотоніновим синдромом. Синдром подовженого інтервалу QT Дослідження ЕКГ проводилося у здорових добровольців жіночої та чоловічої статі, які приймали нетупітант перорально по 200 або 600 мг, у поєднанні з палоносетроном, 0,5 мг або 1,5 мг відповідно. Дослідження не виявило клінічно важливих ефектів на параметри ЕКГ: найвища точкова оцінка плацебо і базова лінія, що коригує інтервал QTc склала 7,0 мс (одностороння верхня 95% довірча межа 8,8 мс), що спостерігається через 16 годин після прийому сверхтерапевтичних нетупітанту та 1,5 мг палоносетропу). Верхня 95% довірча межа точкової оцінки плацебо та базової лінії скоригували QTcI у межах 10 мс на всіх тимчасових точках протягом 2 днів після введення досліджуваного препарату. Однак, оскільки Акінзео містить антагоніст рецептора 5-НТ3, слід виявляти обережність при одночасному прийомі з лікарськими засобами, які збільшують інтервал QT для пацієнтів, у яких діагностувалося, або може розвинутись подовження інтервалу QT. Ці умови включають пацієнтів з особистою або сімейною історією подовження інтервалу QT, з електролітними порушеннями, застійною серцевою недостатністю, брадіаритмією, порушеннями провідності, та пацієнтів, які приймають антиаритмічні лікарські засоби або інші лікарські засоби, які призводять до подовження інтервалу QT або порушення електролітів. Гіпокаліємія та гіпомагніємія підлягають лікуванню до прийому препарату. Даний препарат не слід застосовувати для лікування та запобігання нудоті та блюванню після хіміотерапії,якщо це пов'язано з наступним курсом хіміотерапії. Слід виявляти обережність при прийомі препарату пацієнтами з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, оскільки дані для таких пацієнтів обмежені. Даний препарат повинен використовуватися з обережністю для пацієнтів, які приймають перорально одночасно активні речовини, які метаболізуються головним чином через CYP3A4 та з вузьким терапевтичним діапазоном, такі як циклоспорин, такролімус, сиролімус, еверолімус, альфентаніл, діерготамін, ерготамін, фентаніл та хіні. Хіміотерапевтичні засоби, які є субстратами для CYP3A4 Нетупітант є помірним інгібітором CYP3A4 і може підвищувати вплив хіміотерапевтичних агентів, які є субстратами для CYP3A4, наприклад, доцетаксел. Таким чином, пацієнти повинні спостерігатися через підвищену токсичність хіміотерапевтичних агентів, які є субстратами CYP3A4, включаючи іринотекан. Крім того, нетупітант може також вплинути на ефективність хіміотерапевтичних агентів, яким потрібна активація за допомогою метаболізму CYP3A4. Допоміжні речовини Акінзео містить сорбітол та сахарозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або сахаразо-ізомальтазним дефіцитом не слід приймати цей лікарський препарат. Препарат може містити сліди соєвого лецитину. Таким чином, пацієнти з гіперчутливістю до арахісу або сої повинні ретельно стежити за ознаками алергічної реакції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Акінзео має помірний вплив на здатність керувати автомобілем та механізмами. Але оскільки препарат може викликати запаморочення, сонливість, втому, пацієнту слід утриматися від керування автомобілем та від робіт із механізмами у разі таких симптомів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат – 1 мл: гранісетрон (у формі гідрохлориду) 1 мг. 3 мл – флакони (1) – упаковки контурні пластикові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для виготовлення розчину для інфузій.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб. Селективний антагоніст 5HT3-рецепторів серотонінових. Купірує блювання, що виникає при збудженні парасимпатичної нервової системи внаслідок вивільнення серотоніну ентерохромафінними клітинами.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення в дозах 20 мкг/кг або 40 мкг/кг середня C max  у плазмі становить відповідно 13.7 мкг/л і 42.8 мкг/л. Зв'язування з білками плазми – 65%. Швидко метаболізується шляхом деметилювання та окиснення. T1/2 становить 3.1-5.9 год. У онкологічних пацієнтів T1/2 підвищується до 10-12 год. Виводиться із сечею та калом переважно у вигляді кон'югатів; 8-15% виявляється у сечі в незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтагоніст серотонінових 5-HT3-рецепторів. Протиблювотний препарат центральної дії.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування нудоти та блювання при хіміотерапії цитостатиками. Профілактика та лікування післяопераційної нудоти та блювання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гранісетрону.Вагітність та лактаціяБезпека лікування гранісетроном при вагітності не встановлена, тому застосування можливе лише у випадках нагальної потреби. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Застосування у дітей Для лікування та профілактики післяопераційної нудоти та блювання у дітей гранісетрон не застосовують.Побічна діяМожливо: транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ у крові, запори, головний біль, висипання на шкірі.Спосіб застосування та дозиДорослим для внутрішнього прийому разова доза - 1 мг, для внутрішньовенної інфузії разова доза - 3 мг, для внутрішньовенної ін'єкції (повільно, не менше 30 сек) разова доза - 1 мг. Максимальна доза – 9 мг на добу. Дітям внутрішньовенно краплинно одноразово - 40 мкг/кг (але не більше 3 мг). Дітям старше 12 років прийому внутрішньо разова доза - 1 мг. Кратність та тривалість застосування встановлюють індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при симптомах порушення прохідності кишківника. Для лікування та профілактики післяопераційної нудоти та блювання у дітей гранісетрон не застосовують.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Тева Завод-виробник: Teva Pharmaceutical Works Private Co. (Угорщина) Діюча речовина: Домперидон.

Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Атол ТОВ Завод-виробник: Озон(Росія) Діюча речовина: Домперидон. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта. . .

Фасовка: N3 Форма выпуска: капс. Упаковка: блистер Производитель: МСД Завод-производитель: Merck Sharp & Dohme(Нидерланды) Действующее вещество: Апрепитант. .

Дозування: 150 мг Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: МСД Завод-виробник: Merck Sharp & Dohme (Нідерланди) Действующее вещество: Фосапрепитант. .

Форма выпуска: сироп Упаковка: фл. Производитель: ВИФИТЕХ ЗАО Завод-производитель: ВИФИТЕХ(Россия). .

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: Ондансетрону гідрохлориду дигідрату в перерахунку на основу – 2,0 мг; Допоміжні речовини: хлорид натрію - 9,0 мг, хлористоводнева кислота розчин 0,1 М - до pH 3,5, вода для ін'єкцій - до 1 мл. По 2 мл або по 4 мл ампули нейтрального скла. По 1, 2 або 5 ампул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. Одну контурну коміркову упаковку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиБезбарвна чи майже безбарвна прозора рідина.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб - антагоніст серотонінових рецепторів.ФармакокінетикаПри внутрішньом'язовому введенні максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 10 хвилин. Розподіл ондансетрону однаковий при пероральному, внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні. Абсолютна біодоступність становить близько 60%. Препарат піддається метаболізму у печінці за участю ферментів системи мікросомального окиснення. Зв'язування із білками плазми становить 70-76%. Нирками у незміненому вигляді виводиться менше 5% препарату. Період напіввиведення становить близько 3 годин, у хворих похилого віку може досягати 5 годин. Фармакокінетика ондансетрону практично не змінюється у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, що перебувають на хронічному гемодіалізі (дослідження проводилися у перервах між сеансами гемодіалізу). У пацієнтів із вираженими порушеннями функції печінки період напіввиведення – 15-32 години.ФармакодинамікаМає антиеметичну та анксіолітичну активність. Є селективним антагоністом рецепторів 5-НТ3 (серотоніну) центральної та периферичної нервової системи. Латран® опосередковує антиеметичну активність за рахунок блокади викиду серотоніну ентерохромафінними клітинами слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та нейронами області Area postrema дна IV шлуночка.Показання до застосуванняПопередження та усунення нудоти і блювоти, що виникають при цитостатичній хіміотерапії, радіотерапії, а також післяопераційної нудоти та блювання в основному легкого та середнього ступеня тяжкості).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; I триместр вагітності та період грудного вигодовування; Дитячий вік до 2-х років (досвід застосування у дітей віком до 2-х років відсутній, тому призначення лікарського препарату Латран® у цій категорії пацієнтів протипоказане). Якщо у Вас один із перелічених станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. З обережністю: аритмії, електролітний дисбаланс, одночасний прийом антиаритмічних лікарських засобів та бета-адреноблокаторів.Вагітність та лактаціяЛатран протипоказаний до застосування в І триместрі вагітності. Застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах не протипоказане у випадках, якщо користь застосування препарату перевищує ризик розвитку ускладнень. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Місцеві реакції: біль, печіння та почервоніння у місці введення. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, екстрапірамідні порушення, судоми. З боку травної системи: гикавка, сухість у роті, діарея, запор, безсимптомне минуще підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові. Серцево-судинна система: біль у грудній клітці з депресією сегмента ST, подовження інтервалу QT, аритмії, брадикардія, зниження артеріального тиску. Інші: "приплив" крові до шкіри обличчя, почуття жару, транзиторна сліпота, гіпокаліємія (зв'язок з прийомом препарату однозначно не встановлена). повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиОскільки ондансетрон метаболізується ферментною системою (цитохром Р450) печінки, потрібна обережність при сумісному застосуванні: з індукторами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A: барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глутетимід, гризеофульвін, динітрогену оксид, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн (ймовірно та інші гідантоїни), рифампіцин, толбутами с ингибиторами изоферментов CYP2D6 и CYP3A: аллопуринол, макролидные антидепрессанты моноаминооксидаз, хлорамфеникол, антибиотики, ингибиторы пероральные контрацептивы, содержащие эстрогены, дилтиазем, дисульфирам, препараты вальпроевой кислоты, эритромицин, флуконазол, фторхинолоны, изониазид, кетоконазол, ловастатин, метронидазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін, верапаміл. При одночасному застосуванні з сильними індукторами ізоферментів CYP3A можливе зниження концентрації ондансетрону в крові, з трамадолом – зниження аналгетичного ефекту останнього. Ондансетрон у концентрації 16-160 мкг/мл фармацевтично сумісний і може вводитися через Y-подібний інжектор внутрішньовенно краплинно спільно з наступними лікарськими засобами: Циспластин (в концентрації до 0,48 мг/мл) протягом 1-8 годин; Фторурацил (в концентрації до 0,8 мг/мл зі швидкістю 20 мл/год - більш високі концентрації можуть спричинити преципітацію ондансетрону); Карбоплатин (в концентрації 0,18-9,9 мг/мл протягом 10-60 хвилин); Етопозид (в концентрації 0,14-0,25 мг/мл протягом 30-60 хвилин); Цефтазидим (у дозі від 0,25-2 г, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин); Доксорубіцин (у дозі 10-100 мг, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин); Дексаметазон - можливе внутрішньовенне введення 20 мг дексаметозону натрію фосфату повільно, протягом 2-5 хвилин. Лікарські засоби можна вводити через одну крапельницю, при цьому в розчині концентрації дексаметазону фосфату натрію можуть становити від 32 до 2500 мкг/мл, ондансетрону - від 8 до 100 мкг/мл. Якщо Ви приймаєте інші ліки, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиВ онкологічній практиці для профілактики та усунення еметичного синдрому при проведенні радіо- та хіміотерапії: Цитостатична терапія Вибір режиму дозування визначається еметогенністю протипухлинної терапії. Для дорослих добова доза зазвичай становить 8-32 мг, рекомендуються наступні режими. При помірній еметогенній хіміотерапії або радіотерапії: 8 мг внутрішньовенно струминно повільно або внутрішньом'язово, безпосередньо перед початком терапії. При високоеметогенної хіміотерапії: 8 мг внутрішньовенно струминно повільно безпосередньо перед початком хіміотерапії, а потім ще дві внутрішньовенні ін'єкції по 8 мг, кожна з яких здійснюється через 2-4 години; безперервна 24-годинна інфузія препарату у дозі 24 мг зі швидкістю 1 мг/годину; 15-хвилинна інфузія препарату в дозі 16-32 мг, розведеного в 50-100 мл відповідного інфузійного розчину безпосередньо перед початком хіміотерапії. Ефективність лікарського препарату Латран® може бути підвищена за рахунок внутрішньовенного введення глюкокортикостероїду (наприклад, 20 мг дексаметазону) до початку хіміотерапії. Дітям старше 2-х років препарат призначається у дозі 5 мг/м2 поверхні тіла внутрішньовенно, безпосередньо перед початком хіміотерапії з наступним прийомом внутрішньо у дозі 4 мг через 12 годин; після закінчення хіміотерапії рекомендується продовжувати лікування по 4 мг двічі на день внутрішньо протягом 5 днів. У хірургічній практиці для профілактики та усунення еметичного післяопераційного синдрому: Попередження післяопераційної нудоти та блювання Дорослим вводять разову дозу 4 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно струминно, повільно на початку наркозу, або призначають 16 мг внутрішньо за 1 годину до початку наркозу. Для усунення нудоти і блювання рекомендується одноразове внутрішньом'язове або повільне внутрішньовенне введення 4 мг препарату. Внутрішньом'язово в ту саму ділянку тіла Латран® може бути введений у дозі, що не перевищує 4 мг! Дітям для запобігання післяопераційній нудоті та блюванню Латран® застосовується виключно парентерально у разовій дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) у вигляді повільної внутрішньовенної ін'єкції до або після анестезії. Для лікування післяопераційної нудоти і блювання у дітей рекомендується повільне внутрішньовенне введення разової дози лікарського препарату Латран 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг). Щодо запобігання та лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей віком до 2 років достатнього досвіду немає. Для симптоматичного лікування алкогольного абстинентного синдрому препарат вводиться внутрішньовенно краплинно в дозі 8 мг на 400 мл розчину калію хлориду + ​​натрію ацетату + натрію хлориду (Хлосоля) або 0,9% розчину натрію хлориду. У разі потреби можливе повторне введення препарату Латран®. Літні хворі Зміни дозування не потрібні. Хворі з ураженнями нирок та печінки При патології нирок змінювати звичайну добову дозу та частоту введення препарату не потрібно. При патології печінки добову дозу знижують до 8 мг. Для розведення ін'єкційного розчину можуть застосовуватись такі розчини: 0,9% розчин хлориду натрію; 5% розчин декстрози; розчин Рінгера; 0,3% розчин калію хлориду та 0,9% розчин натрію хлориду; 0,3%) розчин калію хлориду та 5% розчин декстрози. Інфузійний розчин може бути приготовлений безпосередньо перед використанням.ПередозуванняЄ обмежений досвід передозування ондансетрону. У більшості випадків симптоми схожі на побічні реакції при використанні препарату у рекомендованих дозах. У випадках передбачуваного передозування показано симптоматичну терапію. Специфічний антидот не відомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти, які мали раніше алергічні реакції на інші селективні блокатори 5-НТ3-рецепторів, мають підвищений ризик розвитку на тлі прийому лікарського препарату Латран®. Ондансетрон може уповільнювати моторику товстого кишечника, тому його призначення хворим з ознаками непрохідності кишечника вимагає особливого спостереження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відомості про несприятливий вплив лікарського препарату Латран® на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні. Є повідомлення про головний біль, запаморочення, екстрапірамідні порушення, тимчасове порушення гостроти зору. Це слід враховувати під час виконання вищезгаданих дій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: Ондансетрону гідрохлориду дигідрату в перерахунку на основу – 2,0 мг; Допоміжні речовини: хлорид натрію - 9,0 мг, хлористоводнева кислота розчин 0,1 М - до pH 3,5, вода для ін'єкцій - до 1 мл. По 2 мл або по 4 мл ампули нейтрального скла. По 1, 2 або 5 ампул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. Одну контурну коміркову упаковку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиБезбарвна чи майже безбарвна прозора рідина.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб - антагоніст серотонінових рецепторів.ФармакокінетикаПри внутрішньом'язовому введенні максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 10 хвилин. Розподіл ондансетрону однаковий при пероральному, внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні. Абсолютна біодоступність становить близько 60%. Препарат піддається метаболізму у печінці за участю ферментів системи мікросомального окиснення. Зв'язування із білками плазми становить 70-76%. Нирками у незміненому вигляді виводиться менше 5% препарату. Період напіввиведення становить близько 3 годин, у хворих похилого віку може досягати 5 годин. Фармакокінетика ондансетрону практично не змінюється у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, що перебувають на хронічному гемодіалізі (дослідження проводилися у перервах між сеансами гемодіалізу). У пацієнтів із вираженими порушеннями функції печінки період напіввиведення – 15-32 години.ФармакодинамікаМає антиеметичну та анксіолітичну активність. Є селективним антагоністом рецепторів 5-НТ3 (серотоніну) центральної та периферичної нервової системи. Латран® опосередковує антиеметичну активність за рахунок блокади викиду серотоніну ентерохромафінними клітинами слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та нейронами області Area postrema дна IV шлуночка.Показання до застосуванняПопередження та усунення нудоти і блювоти, що виникають при цитостатичній хіміотерапії, радіотерапії, а також післяопераційної нудоти та блювання в основному легкого та середнього ступеня тяжкості).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; I триместр вагітності та період грудного вигодовування; Дитячий вік до 2-х років (досвід застосування у дітей віком до 2-х років відсутній, тому призначення лікарського препарату Латран® у цій категорії пацієнтів протипоказане). Якщо у Вас один із перелічених станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. З обережністю: аритмії, електролітний дисбаланс, одночасний прийом антиаритмічних лікарських засобів та бета-адреноблокаторів.Вагітність та лактаціяЛатран протипоказаний до застосування в І триместрі вагітності. Застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах не протипоказане у випадках, якщо користь застосування препарату перевищує ризик розвитку ускладнень. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Місцеві реакції: біль, печіння та почервоніння у місці введення. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, екстрапірамідні порушення, судоми. З боку травної системи: гикавка, сухість у роті, діарея, запор, безсимптомне минуще підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові. Серцево-судинна система: біль у грудній клітці з депресією сегмента ST, подовження інтервалу QT, аритмії, брадикардія, зниження артеріального тиску. Інші: "приплив" крові до шкіри обличчя, почуття жару, транзиторна сліпота, гіпокаліємія (зв'язок з прийомом препарату однозначно не встановлена). повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиОскільки ондансетрон метаболізується ферментною системою (цитохром Р450) печінки, потрібна обережність при сумісному застосуванні: з індукторами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A: барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глутетимід, гризеофульвін, динітрогену оксид, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн (ймовірно та інші гідантоїни), рифампіцин, толбутами с ингибиторами изоферментов CYP2D6 и CYP3A: аллопуринол, макролидные антидепрессанты моноаминооксидаз, хлорамфеникол, антибиотики, ингибиторы пероральные контрацептивы, содержащие эстрогены, дилтиазем, дисульфирам, препараты вальпроевой кислоты, эритромицин, флуконазол, фторхинолоны, изониазид, кетоконазол, ловастатин, метронидазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін, верапаміл. При одночасному застосуванні з сильними індукторами ізоферментів CYP3A можливе зниження концентрації ондансетрону в крові, з трамадолом – зниження аналгетичного ефекту останнього. Ондансетрон у концентрації 16-160 мкг/мл фармацевтично сумісний і може вводитися через Y-подібний інжектор внутрішньовенно краплинно спільно з наступними лікарськими засобами: Циспластин (в концентрації до 0,48 мг/мл) протягом 1-8 годин; Фторурацил (в концентрації до 0,8 мг/мл зі швидкістю 20 мл/год - більш високі концентрації можуть спричинити преципітацію ондансетрону); Карбоплатин (в концентрації 0,18-9,9 мг/мл протягом 10-60 хвилин); Етопозид (в концентрації 0,14-0,25 мг/мл протягом 30-60 хвилин); Цефтазидим (у дозі від 0,25-2 г, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин); Доксорубіцин (у дозі 10-100 мг, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин); Дексаметазон - можливе внутрішньовенне введення 20 мг дексаметозону натрію фосфату повільно, протягом 2-5 хвилин. Лікарські засоби можна вводити через одну крапельницю, при цьому в розчині концентрації дексаметазону фосфату натрію можуть становити від 32 до 2500 мкг/мл, ондансетрону - від 8 до 100 мкг/мл. Якщо Ви приймаєте інші ліки, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиВ онкологічній практиці для профілактики та усунення еметичного синдрому при проведенні радіо- та хіміотерапії: Цитостатична терапія Вибір режиму дозування визначається еметогенністю протипухлинної терапії. Для дорослих добова доза зазвичай становить 8-32 мг, рекомендуються наступні режими. При помірній еметогенній хіміотерапії або радіотерапії: 8 мг внутрішньовенно струминно повільно або внутрішньом'язово, безпосередньо перед початком терапії. При високоеметогенної хіміотерапії: 8 мг внутрішньовенно струминно повільно безпосередньо перед початком хіміотерапії, а потім ще дві внутрішньовенні ін'єкції по 8 мг, кожна з яких здійснюється через 2-4 години; безперервна 24-годинна інфузія препарату у дозі 24 мг зі швидкістю 1 мг/годину; 15-хвилинна інфузія препарату в дозі 16-32 мг, розведеного в 50-100 мл відповідного інфузійного розчину безпосередньо перед початком хіміотерапії. Ефективність лікарського препарату Латран® може бути підвищена за рахунок внутрішньовенного введення глюкокортикостероїду (наприклад, 20 мг дексаметазону) до початку хіміотерапії. Дітям старше 2-х років препарат призначається у дозі 5 мг/м2 поверхні тіла внутрішньовенно, безпосередньо перед початком хіміотерапії з наступним прийомом внутрішньо у дозі 4 мг через 12 годин; після закінчення хіміотерапії рекомендується продовжувати лікування по 4 мг двічі на день внутрішньо протягом 5 днів. У хірургічній практиці для профілактики та усунення еметичного післяопераційного синдрому: Попередження післяопераційної нудоти та блювання Дорослим вводять разову дозу 4 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно струминно, повільно на початку наркозу, або призначають 16 мг внутрішньо за 1 годину до початку наркозу. Для усунення нудоти і блювання рекомендується одноразове внутрішньом'язове або повільне внутрішньовенне введення 4 мг препарату. Внутрішньом'язово в ту саму ділянку тіла Латран® може бути введений у дозі, що не перевищує 4 мг! Дітям для запобігання післяопераційній нудоті та блюванню Латран® застосовується виключно парентерально у разовій дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) у вигляді повільної внутрішньовенної ін'єкції до або після анестезії. Для лікування післяопераційної нудоти і блювання у дітей рекомендується повільне внутрішньовенне введення разової дози лікарського препарату Латран 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг). Щодо запобігання та лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей віком до 2 років достатнього досвіду немає. Для симптоматичного лікування алкогольного абстинентного синдрому препарат вводиться внутрішньовенно краплинно в дозі 8 мг на 400 мл розчину калію хлориду + ​​натрію ацетату + натрію хлориду (Хлосоля) або 0,9% розчину натрію хлориду. У разі потреби можливе повторне введення препарату Латран®. Літні хворі Зміни дозування не потрібні. Хворі з ураженнями нирок та печінки При патології нирок змінювати звичайну добову дозу та частоту введення препарату не потрібно. При патології печінки добову дозу знижують до 8 мг. Для розведення ін'єкційного розчину можуть застосовуватись такі розчини: 0,9% розчин хлориду натрію; 5% розчин декстрози; розчин Рінгера; 0,3% розчин калію хлориду та 0,9% розчин натрію хлориду; 0,3%) розчин калію хлориду та 5% розчин декстрози. Інфузійний розчин може бути приготовлений безпосередньо перед використанням.ПередозуванняЄ обмежений досвід передозування ондансетрону. У більшості випадків симптоми схожі на побічні реакції при використанні препарату у рекомендованих дозах. У випадках передбачуваного передозування показано симптоматичну терапію. Специфічний антидот не відомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти, які мали раніше алергічні реакції на інші селективні блокатори 5-НТ3-рецепторів, мають підвищений ризик розвитку на тлі прийому лікарського препарату Латран®. Ондансетрон може уповільнювати моторику товстого кишечника, тому його призначення хворим з ознаками непрохідності кишечника вимагає особливого спостереження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відомості про несприятливий вплив лікарського препарату Латран® на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні. Є повідомлення про головний біль, запаморочення, екстрапірамідні порушення, тимчасове порушення гостроти зору. Це слід враховувати під час виконання вищезгаданих дій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. Активна речовина: ондансетрону гідрохлориду дигідрат (у перерахунку на основу) 4 мг. Допоміжні речовини: МКЦ; кремнію діоксид колоїдний (аеросил); крохмаль картопляний; стеарат магнію. Склад оболонки: ;гідроксипропілцелюлоза; твін 80 (полісорбат); тропеолін О; олія рицинова. ; ; У контурній комірковій упаковці 10 шт.; у пачці картонної 1 упаковка, або у банках темного скла по 0,4 (4000) та 0,8 кг (8000 шт.).Опис лікарської формиПігулки, покриті оболонкою, жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний антагоніст рецепторів 5-НТ3 (серотоніну). Гальмує поява блювотного ефекту шляхом блокади 5-HT3-рецепторів на рівні нейронів як центральної, так і периферичної нервової системи. Має анксіолітичну активність, не викликає седативного ефекту, порушення координації рухів або зниження активності та працездатності. Нівелює соматичні та психопатологічні симптоми при алкогольному абстинентному синдромі.ФармакокінетикаПри внутрішньом'язовому введенні C max у плазмі досягається протягом 10 хв; після прийому внутрішньо - приблизно через 1,5 год. Розподіл ондансетрону однаковий при пероральному, внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні. Абсолютна біодоступність становить близько 60%. Зв'язування з білками плазми – 70-76%. Зазнає метаболізму в печінці. З сечею у незміненому вигляді виділяється менше 5% препарату. Як після прийому внутрішньо, так і при парентеральному введенні T1/2 становить близько 3 годин, у літніх хворих може досягати 5 годин, а при вираженій печінковій недостатності – 15-32 години. При ураженні нирок (Cl креатиніну <15 мл/хв) /2 збільшується на 4-5 год, але це збільшення не має клінічного значення.Клінічна фармакологіяПротиблювотні засоби.Показання до застосуванняНудота та блювання, спричинені рентгено-, радіо- або хіміотерапією протипухлинними препаратами або впливом іонізуючого випромінювання; профілактика, попередження та усунення нудоти та блювання у післяопераційному періоді; симптоматичне лікування алкогольного абстинентного синдрому (особливо легкого та середнього ступеня тяжкості).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; вагітність; грудне годування; дитячий вік до 2 років (безпека та ефективність застосування в Росії не вивчалася).Побічна діяЗ боку нервової системи: головний біль, запаморочення, спонтанні рухові розлади та судоми. З боку серцево-судинної системи: біль у грудній клітці, у ряді випадків з депресією сегмента ST, брадикардія, аритмії, артеріальна гіпотензія. З боку органів ШКТ: гикавка, сухість у роті, діарея, запор, іноді безсимптомне минуще підвищення рівня амінотрансфераз у сироватці крові. Алергічні реакції: ; кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: місцеві реакції (біль, печіння та почервоніння в місці введення), приплив крові до обличчя, почуття жару, тимчасове порушення гостроти зору, гіпокаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиОскільки ондансетрон метаболізується ферментною системою печінки (цитохром P450), потрібна обережність при сумісному застосуванні: з ферментативними індукторами P450 (CYP2D6 ;і ;CYP3A) (барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глютетімід, гризеофульвін, закис азоту, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн та ймовірно інші гідантоїни, рифампіцин); з інгібіторами ферментів P450 (CYP2D6 ;і ;CYP3A) (алопуринол, макролідні антибіотики, антидепресанти ;— інгібітори МАО, хлорамфенікол, циметидин, естрогенвмісні пероральні контрацептиви, дилтіазем, вальон , ловастатин, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін, верапаміл).Спосіб застосування та дозиВ/в, внутрішньом'язово, всередину. Цитостатична терапія: вибір режиму дозування визначається еметогенністю протипухлинної терапії. Для дорослих добова доза становить, як правило, 8–32 мг, рекомендуються такі режими: При помірній еметогенній хіміо- або радіотерапії 8 ;мг внутрішньовенно струминно повільно або внутрішньом'язово безпосередньо перед початком терапії; 8 ;мг ;внутрішньо ;(2 табл.) за 1-2 год до початку терапії, потім ще 8 ;мг (2 табл.) через 12 ;ч після початку терапії. При високоеметогенній хіміотерапії 8 ;мг внутрішньовенно струминно повільно безпосередньо перед початком хіміотерапії, а потім ще 2 внутрішньовенно ін'єкції по 8 ;мг з інтервалом 2-4 ;ч; безперервна 24-годинна інфузія в дозі 24 мг з швидкістю 1 мг / год; 16-32 мг, розведені в 50-100 мл відповідного інфузійного розчину, у вигляді 15-хвилинної інфузії безпосередньо перед початком хіміотерапії. Ефективність Латрану® може бути збільшена шляхом разового внутрішньовенного введення глюкокортикоїду (наприклад, 20 мг дексаметазону) до початку хіміотерапії. Для попередження відстроченої блювоти, що виникає після перших 24 годин від початку хіміотерапії, рекомендується продовжити прийом препарату внутрішньо у вигляді таблеток, по 8 мг 2 рази на день протягом 5 днів. Дітям старше 2 років препарат призначається в дозі 5; мг/м2; в/в безпосередньо перед початком хіміотерапії з наступним прийомом внутрішньо в дозі 4; мг через 12; після закінчення хіміотерапії рекомендується продовжувати лікування в дозі по 4 мг всередину 2 рази на день протягом 5 днів. Попередження післяопераційної нудоти і блювоти: дорослим вводять разову дозу 8 мг в/м або внутрішньовенно струминно повільно на початку наркозу, або призначають внутрішньо 16 мг за 1 год до початку наркозу. Для усунення нудоти і блювання рекомендується внутрішньом'язово або повільне внутрішньовенне введення 8 мг препарату. В/м в ту саму ділянку тіла Латран® може бути введений у дозі, що не перевищує 8 мг. Дітям для запобігання післяопераційній нудоті та блюванню Латран® застосовується виключно парентерально в разовій дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) у вигляді повільної внутрішньовенної ін'єкції до або після анестезії. Для лікування післяопераційної нудоти і блювання у дітей рекомендується повільне внутрішньовенне введення разової дози 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг). У Росії немає достатнього досвіду щодо застосування препарату для запобігання та лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей віком до 2 років. При дії іонізуючих випромінювань ;Латран® ;приймають внутрішньо в разовій дозі 8 ;мг (2 ;табл.) за 1 ;год до або відразу після променевого впливу. Для симптоматичного лікування алкогольного абстинентного синдрому; препарат вводиться внутрішньовенно крапельно в дозі 8 мг (у вигляді розчину 2 мг/мл, 4 мл) в 400 мл гемодезу, хлосоля або фізіологічного розчину. При необхідності можливе повторне введення препарату. Літнім хворим; зміни дозування не потрібно. Хворим з ураженнями нирок; змінювати звичайну добову дозу та частоту введення препарату не потрібно. При ураженні печінки необхідно знизити дозу до 8 мг на день. Для розведення ін'єкційного розчину можуть застосовуватись такі розчини: 0,9% розчин натрію хлориду; 5% розчин глюкози; розчин Рінгера; 0,3% розчин калію хлориду та 0,9% розчин натрію хлориду; 0,3% розчин калію хлориду та 5% розчин глюкози.ПередозуванняУ випадках передбачуваного передозування показано симптоматичну терапію. При передозуванні рекомендується застосування іпекакуани, т.к. малоймовірно, що цей препарат буде ефективним у період антиеметичної дії Латрану®. Специфічний антидот не відомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРеакції підвищеної чутливості при застосуванні Латрану® можуть виникати у пацієнтів, які раніше спостерігалися з приводу аналогічних реакцій при застосуванні інших селективних антагоністів; 5-HT3-рецепторів. Хворі з ознаками непрохідності кишківника після застосування препарату вимагають регулярного спостереження, т.к. ондансетрон може викликати запор. Інфузійний розчин може бути приготовлений безпосередньо перед використанням. При необхідності готовий інфузійний розчин можна зберігати до використання максимально протягом 24 годин при температурі 2-8°C. Під час інфузії захисту від світла не потрібно: розведений ін'єкційний розчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 годин при природному світлі або нормальному освітленні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозировка: 5 мг/мл Фасовка: N10 Упаковка: амп. Производитель: Виал Завод-производитель: Си Эс Пи Си Оуи Фармасьютикал Ко. Лтд(Китай) Действующее вещество: Метоклопрамид.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 10 мг Фасування: N56 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозировка: 10 мг Фасовка: N30 Форма выпуска: таб. лингвальные Упаковка: упак. Производитель: Верофарм ООО Завод-производитель: Верофарм(Россия) Действующее вещество: Домперидон.

Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Верофарм ТОВ Завод-виробник: Верофарм(Росія) Діюча речовина: Домперидон.

Дозування: 10 мг Фасування: N10 Форма випуску таб. лінгвальні Упакування: упак. Виробник: Джонсон & Джонсон Завод-виробник: Янссен-Сілаг С.

Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. лінгвальні Упакування: упак. Производитель: Джонсон & Джонсон Завод-производитель: Янссен-Силаг С.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Фасування: N1 Форма випуску: суспензія Упакування: фл. Виробник: Джонсон & Джонсон Завод-виробник: Янссен-Сілаг С. П.

Спосіб застосування та дозиМотиліум Експрес, діюча речовина домперидон, оригінальний препарат, прокінетик, відновлює моторну функцію шлунка, дбайливо усуне нудоту, блювання, здуття та печію. Завдяки технології Zydis, таблетки розчиняються мовою за 2-3 сек, не вимагають запивання водою, мають приємний м'ятний смак. Приймати при вищеописаних симтомах дорослим та дітям старше 12 років по 1-2 таб.

Спосіб застосування та дозиМотиліум Експрес, діюча речовина домперидон, оригінальний препарат, прокінетик, відновлює моторну функцію шлунка, дбайливо усуне нудоту, блювання, здуття та печію. Завдяки технології Zydis, таблетки розчиняються мовою за 2-3 сек, не вимагають запивання водою, мають приємний м'ятний смак. Приймати при вищеописаних симтомах дорослим та дітям старше 12 років по 1-2 таб.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Дозування: 10 мг Фасування: N10 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: уп. контурн.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаОндансетрон. Пігулки.Фармакотерапевтична групаОндансетрон – протиблювотний засіб. Ефективно попереджає та усуває нудоту та блювання, що виникають на тлі протипухлинної хіміотерапії або променевої терапії, а також у післяопераційному періоді. Механізм дії обумовлений здатністю ондансетрону селективно блокувати серотонінові 5-HT3-рецептори. Вважають, що у виникненні нудоти та блювання при проведенні протипухлинної терапії важливу роль відіграє стимуляція аферентних волокон блукаючого нерва серотоніном, що виділяється з ентерохромафінних клітин слизової оболонки ШКТ. Блокуючи 5-HT3-рецептори, ондансетрон попереджає виникнення блювотного рефлексу. Крім того, ондансетрон пригнічує центральні ланки блювотного рефлексу, блокуючи 5-HT3-рецептори дна IV шлуночка (area postrema).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо онсетрон добре всмоктується з ШКТ. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками високе (70-76%). Біотрансформується у печінці, головним чином шляхом гідроксилювання. Середній T1/2 у дорослих пацієнтів близько 4 годин. При порушенні функції печінки спостерігається збільшення T1/2.Показання до застосуванняПрофілактика нудоти та блювання при проведенні протипухлинної хіміо- або променевої терапії; профілактика та лікування нудоти та блювання у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, дитячий вік – для ректального введення (до 2 років – для прийому внутрішньо та парентерального введення).Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування препарату протипоказане для дітей.Побічна діяЗ боку органів шлунково-кишкового тракту: запор/діарея, сухість у роті, гикавка, транзиторне підвищення рівня АСТ та АЛТ. З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, спонтанні рухові розлади та судоми, порушення гостроти зору, екстрапірамідні порушення (при парентеральному застосуванні). З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): непритомність, біль у грудній клітці, у ряді випадків з депресією сегмента ST, брадикардія, аритмія, артеріальна гіпотензія. Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: лихоманка, відчуття жару, приплив крові до обличчя, гіпокаліємія, гіперкреатинінемія, місцеві реакції (біль, почервоніння та печіння у місці ін'єкції); печіння в області ануса та прямої кишки (супозиторії).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, що є індукторами (барбітурати, карбамазепін, рифампіцин, фенітоїн, фенілбутазон) або інгібіторами (циметидин, аллопуринол, дисульфірам) мікросомальних ферментів печінки - ізоферментів цитохрому P450.Спосіб застосування та дозиПомірна еметогенна хіміотерапія та променева терапія: дорослим та дітям старше 12 років внутрішньо призначають: спочатку 8 мг за 1-2 години до початку протипухлинної терапії з наступним прийомом ще 8 мг через 8-12 годин. Для профілактики пізньої або тривалої нудоти та блювання після перших 24 годин застосування препарату слід продовжити по 8 мг кожні 12 годин. При частковому високодозовому опроміненні абдомінальної ділянки призначають по 8 мг кожні 8 годин. Препарат приймають протягом усього курсу хіміо- та променевої терапії, а також 1-2 дні (при необхідності – 3-5 днів) після її закінчення. Високо Еметогенна хіміотерапія: дорослим та дітям старше 12 років внутрішньо призначають 24 мг ондансетрону (одночасно з дексаметазоном фосфатом) за 1-2 години до початку хіміотерапії. Для профілактики пізнього блювання у наступні дні по 8 мг 2 рази на добу протягом усього курсу хіміотерапії, а також 5 днів після її закінчення. При хіміотерапії у дітей 4-12 років внутрішньо призначають: спочатку по 4 мг 3 рази на добу (за 30 хвилин до початку курсу, потім через 4 та 8 годин). Для профілактики пізнього блювання призначають по 4 мг кожні 8 годин 1-2 дні, потім по 4 мг 2 рази на добу протягом усього курсу, а також 5 днів після його закінчення. Післяопераційна нудота та блювання: дорослим та дітям старше 12 років призначають по 16 мг за 1 годину до анестезії. Дітям віком до 12 років не призначають. Максимальна добова доза ондансетрону становить 32 мг, для пацієнтів з помірними та тяжкими порушеннями функції печінки – 8 мг.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАктивна речовина: ондансетрон гідрохлорид 16 мг; допоміжні речовини: Вітепсол Н 15.Опис лікарської формиСупозиторії ректальні.Фармакотерапевтична групаОндансетрон є селективним антагоністом рецепторів 5НТ3 (серотоніну). Лікарські засоби для цитостатичної хіміотерапії та радіотерапія можуть спричинити підвищення рівня серотоніну, який шляхом активації вагусних аферентних волокон, що містять рецептори 5-НТ3, викликає блювотний рефлекс. Ондансетрон гальмує появу блювотного рефлексу шляхом блокади рецепторів 5-НТ3 лише на рівні нейронів як центральної, і периферичної нервової системи. Очевидно, на цьому механізмі дії засноване попередження та лікування післяопераційної та спричиненої цитостатичною хіміо- та радіотерапією блювоти та нудоти.Показання до застосуванняПрофілактика нудоти та блювання при проведенні протипухлинної хіміо- або променевої терапії; профілактика та лікування нудоти та блювання у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ондансетрону або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування препарату протипоказане для дітей.Побічна діяЗ боку органів шлунково-кишкового тракту: запор/діарея, сухість у роті, гикавка, транзиторне підвищення рівня АСТ та АЛТ. З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, спонтанні рухові розлади та судоми, порушення гостроти зору, екстрапірамідні порушення (при парентеральному застосуванні). З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): непритомність, біль у грудній клітці, у ряді випадків з депресією сегмента ST, брадикардія, аритмія, артеріальна гіпотензія. Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: лихоманка, відчуття жару, приплив крові до обличчя, гіпокаліємія, гіперкреатинінемія, місцеві реакції (біль, почервоніння та печіння у місці ін'єкції); печіння в області ануса та прямої кишки (супозиторії).Взаємодія з лікарськими засобамиОскільки ондансетрон метаболізується ферментною системою печінки (цитохром P450), потрібна обережність при спільному застосуванні з індукторами ізоферментів CYP2D6 і CYP3A цитохрому P450 (барбітурати, карбамазепін, гризеофульвін, закис азоту, папаверін, папаверін, папаверін, , а також з інгібіторами ізоферментів P450 CYP2D6 і CYP3A (аллопуринол, антибіотики-макроліди, антидепресанти-інгібітори МАО, хлорамфенікол, циметидин, пероральні контрацептиви естрогену, дилтиазем, ловастатин, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін, верапаміл).Спосіб застосування та дозиПри помірній еметогенній хіміотерапії або радіотерапії: 16 мг ондансетрону за 1-2 години до початку проведення основної терапії. При високоеметогенній хіміотерапії: доза, що рекомендується, становить 16 мг одночасно з внутрішньовенним введенням 20 мг дексаметазону за 1-2 години до початку проведення хіміотерапії. При помірній еметогенній хіміотерапії або радіотерапії: 16 мг ондансетрону за 1-2 години до початку проведення основної терапії. При високоеметогенній хіміотерапії: доза, що рекомендується, становить 16 мг одночасно з внутрішньовенним введенням 20 мг дексаметазону за 1-2 години до початку проведення хіміотерапії. Препарат застосовують ректально. Щоб вийняти супозиторій з коміркового упаковки, слід відламати одну комірку з супозиторієм по насічці і з'єднавши краї стрічки, потягнути за них у різні боки. Супозиторій вводиться в задній прохід загостреним кінцем, наскільки можна глибоко. Для зручнішого введення супозиторію рекомендується нахилитися, сісти навпочіпки або лягти на бік, підібгавши ноги. Вибір режиму дозування визначається вираженістю еметогенної дії протипухлинної терапії, що проводиться.ПередозуванняЄ обмежений досвід передозування ондасетрону. У більшості випадків симптоми схожі на побічні реакції при застосуванні препарату у рекомендованих дозах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується вводити в одному шприці іншими препаратами. Ін'єкційні форми розводять лише розчинами, що рекомендуються. Сумісний з інфузійними розчинами натрію та калію хлориду, декстрози, маніту, Рінгера. Перед їх введенням слід переконатися у відсутності великих частинок та змін кольору (якщо дозволяє контейнер); преципітат, що міститься на стінках ампули (на активність та безпеку не впливає), розчиняють шляхом енергійного струшування; ампули не автоклавують, захищають від дії світла.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: ондансетрон гідрохлориду дигідрат 2.49 мг, що відповідає вмісту ондансетрону 2 мг. 4 мл - поліетиленові ампули (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньовенного введення безбарвний або пофарбований, прозорий.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб. Ефективно попереджає та усуває нудоту та блювання, що виникають на тлі протипухлинної хіміотерапії або променевої терапії, а також у післяопераційному періоді. Механізм дії обумовлений здатністю ондансетрону селективно блокувати серотонінові 5-HT3-рецептори. Вважають, що у виникненні нудоти та блювання при проведенні протипухлинної терапії важливу роль відіграє стимуляція аферентних волокон блукаючого нерва серотоніном, що виділяється з ентерохромафінних клітин слизової оболонки ШКТ. Блокуючи 5-HT3-рецептори, ондансетрон попереджає виникнення блювотного рефлексу. Крім того, ондансетрон пригнічує центральні ланки блювотного рефлексу, блокуючи 5-HT3-рецептори дна IV шлуночка (area postrema).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо онсетрон добре всмоктується з ШКТ. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками високе (70-76%). Біотрансформується у печінці, головним чином шляхом гідроксилювання. Середній T1/2 у дорослих пацієнтів близько 4 годин. При порушенні функції печінки спостерігається збільшення T1/2.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує серотонінові рецептори.Показання до застосуванняПрофілактика нудоти та блювання при проведенні протипухлинної хіміо- або променевої терапії; профілактика та лікування нудоти та блювання у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняI триместр вагітності, підвищена чутливість до ондансетрону.Вагітність та лактаціяОндансетрон протипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль; рідко - транзиторні порушення зору та запаморочення (при швидкому внутрішньовенному введенні), мимовільні рухи. З боку серцево-судинної системи: рідко – біль у грудях, аритмії, брадикардія, артеріальна гіпотензія. З боку травної системи: запори, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові. Алергічні реакції: рідко – бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; в окремих випадках – анафілактичні реакції. Інші: відчуття тепла та припливу крові до голови та епігастральної області.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що ондансетрон метаболізується в печінці ізоферментами системи цитохрому P450, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які є індукторами або інгібіторами цієї ферментної системи, можливі зміни кліренсу та T1/2 ондансетрону.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів з помірними та вираженими порушеннями функції печінки не рекомендують перевищувати дозу 8 мг на добу. З обережністю використовують ондансетрон при хірургічних втручаннях черевної порожнини, т.к. його застосування може маскувати прогресуючу кишкову непрохідність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: ондансетрон гідрохлориду дигідрат 2.49 мг, що відповідає вмісту ондансетрону 2 мг. 4 мл - поліетиленові ампули (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення; безбарвний або пофарбований, прозорий.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб. Ефективно попереджає та усуває нудоту та блювання, що виникають на тлі протипухлинної хіміотерапії або променевої терапії, а також у післяопераційному періоді. Механізм дії обумовлений здатністю ондансетрону селективно блокувати серотонінові 5-HT3-рецептори. Вважають, що у виникненні нудоти та блювання при проведенні протипухлинної терапії важливу роль відіграє стимуляція аферентних волокон блукаючого нерва серотоніном, що виділяється з ентерохромафінних клітин слизової оболонки ШКТ. Блокуючи 5-HT3-рецептори, ондансетрон попереджає виникнення блювотного рефлексу. Крім того, ондансетрон пригнічує центральні ланки блювотного рефлексу, блокуючи 5-HT3-рецептори дна IV шлуночка (area postrema).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо онсетрон добре всмоктується з ШКТ. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками високе (70-76%). Біотрансформується у печінці, головним чином шляхом гідроксилювання. Середній T1/2 у дорослих пацієнтів близько 4 годин. При порушенні функції печінки спостерігається збільшення T1/2.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує серотонінові рецептори.Показання до застосуванняПрофілактика нудоти та блювання при проведенні протипухлинної хіміо- або променевої терапії; профілактика та лікування нудоти та блювання у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняI триместр вагітності, підвищена чутливість до ондансетрону.Вагітність та лактаціяОндансетрон протипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку ЦНС: головні болі; рідко - транзиторні порушення зору та запаморочення (при швидкому внутрішньовенному введенні), мимовільні рухи. З боку серцево-судинної системи: рідко - біль у грудях, аритмії, брадикардія, артеріальна гіпотензія. З боку травної системи: ;запори, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові. Алергічні реакції: рідко - бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; в окремих випадках – анафілактичні реакції. Інші: відчуття тепла і припливу крові до голови та епігастральної області.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що ондансетрон метаболізується в печінці ізоферментами системи цитохрому P450, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які є індукторами або інгібіторами цієї ферментної системи, можливі зміни кліренсу та T1/2 ондансетрону.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів з помірними та вираженими порушеннями функції печінки не рекомендують перевищувати дозу 8 мг на добу. З обережністю використовують ондансетрон при хірургічних втручаннях черевної порожнини, т.к. його застосування може маскувати прогресуючу кишкову непрохідність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: ондансетрон гідрохлориду дигідрат 2.49 мг, що відповідає вмісту ондансетрону 2 мг. Допоміжні речовини: натрію хлорид – 9 мг, лимонна кислота безводна – 0.46 мг, натрію цитрату дигідрат – 0.31 мг, вода д/і – до 1 мл. 4 мл - поліетиленові ампули (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення; безбарвний або пофарбований, прозорий.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб. Ефективно попереджає та усуває нудоту та блювання, що виникають на тлі протипухлинної хіміотерапії або променевої терапії, а також у післяопераційному періоді. Механізм дії обумовлений здатністю ондансетрону селективно блокувати серотонінові 5-HT3-рецептори. Вважають, що у виникненні нудоти та блювання при проведенні протипухлинної терапії важливу роль відіграє стимуляція аферентних волокон блукаючого нерва серотоніном, що виділяється з ентерохромафінних клітин слизової оболонки ШКТ. Блокуючи 5-HT3-рецептори, ондансетрон попереджає виникнення блювотного рефлексу. Крім того, ондансетрон пригнічує центральні ланки блювотного рефлексу, блокуючи 5-HT3-рецептори дна IV шлуночка (area postrema).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо онсетрон добре всмоктується з ШКТ. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками високе (70-76%). Біотрансформується у печінці, головним чином шляхом гідроксилювання. Середній T1/2 у дорослих пацієнтів близько 4 годин. При порушенні функції печінки спостерігається збільшення T1/2.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує серотонінові рецептори.Показання до застосуванняПрофілактика нудоти та блювання при проведенні протипухлинної хіміо- або променевої терапії; профілактика та лікування нудоти та блювання у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняI триместр вагітності, підвищена чутливість до ондансетрону.Вагітність та лактаціяОндансетрон протипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку ЦНС: головні болі; рідко - транзиторні порушення зору та запаморочення (при швидкому внутрішньовенному введенні), мимовільні рухи. З боку серцево-судинної системи: рідко - біль у грудях, аритмії, брадикардія, артеріальна гіпотензія. З боку травної системи: ;запори, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові. Алергічні реакції: рідко - бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; в окремих випадках – анафілактичні реакції. Інші: відчуття тепла і припливу крові до голови та епігастральної області.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що ондансетрон метаболізується в печінці ізоферментами системи цитохрому P450, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які є індукторами або інгібіторами цієї ферментної системи, можливі зміни кліренсу та T1/2 ондансетрону.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів з помірними та вираженими порушеннями функції печінки не рекомендують перевищувати дозу 8 мг на добу. З обережністю використовують ондансетрон при хірургічних втручаннях черевної порожнини, т.к. його застосування може маскувати прогресуючу кишкову непрохідність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: ондансетрон гідрохлориду дигідрат 2.49 мг, що відповідає вмісту ондансетрону 2 мг. 4 мл - поліетиленові ампули (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення; безбарвний або пофарбований, прозорий.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб. Ефективно попереджає та усуває нудоту та блювання, що виникають на тлі протипухлинної хіміотерапії або променевої терапії, а також у післяопераційному періоді. Механізм дії обумовлений здатністю ондансетрону селективно блокувати серотонінові 5-HT3-рецептори. Вважають, що у виникненні нудоти та блювання при проведенні протипухлинної терапії важливу роль відіграє стимуляція аферентних волокон блукаючого нерва серотоніном, що виділяється з ентерохромафінних клітин слизової оболонки ШКТ. Блокуючи 5-HT3-рецептори, ондансетрон попереджає виникнення блювотного рефлексу. Крім того, ондансетрон пригнічує центральні ланки блювотного рефлексу, блокуючи 5-HT3-рецептори дна IV шлуночка (area postrema).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо онсетрон добре всмоктується з ШКТ. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками високе (70-76%). Біотрансформується у печінці, головним чином шляхом гідроксилювання. Середній T1/2 у дорослих пацієнтів близько 4 годин. При порушенні функції печінки спостерігається збільшення T1/2.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує серотонінові рецептори.Показання до застосуванняПрофілактика нудоти та блювання при проведенні протипухлинної хіміо- або променевої терапії; профілактика та лікування нудоти та блювання у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняI триместр вагітності, підвищена чутливість до ондансетрону.Вагітність та лактаціяОндансетрон протипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку ЦНС: головні болі; рідко - транзиторні порушення зору та запаморочення (при швидкому внутрішньовенному введенні), мимовільні рухи. З боку серцево-судинної системи: рідко - біль у грудях, аритмії, брадикардія, артеріальна гіпотензія. З боку травної системи: ;запори, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові. Алергічні реакції: рідко - бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; в окремих випадках – анафілактичні реакції. Інші: відчуття тепла і припливу крові до голови та епігастральної області.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що ондансетрон метаболізується в печінці ізоферментами системи цитохрому P450, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які є індукторами або інгібіторами цієї ферментної системи, можливі зміни кліренсу та T1/2 ондансетрону.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів з помірними та вираженими порушеннями функції печінки не рекомендують перевищувати дозу 8 мг на добу. З обережністю використовують ондансетрон при хірургічних втручаннях черевної порожнини, т.к. його застосування може маскувати прогресуючу кишкову непрохідність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: ондансетрон гідрохлориду дигідрат 2.49 мг, що відповідає вмісту ондансетрону 2 мг. 4 мл - поліетиленові ампули (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньовенного введення безбарвний або пофарбований, прозорий.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб. Ефективно попереджає та усуває нудоту та блювання, що виникають на тлі протипухлинної хіміотерапії або променевої терапії, а також у післяопераційному періоді. Механізм дії обумовлений здатністю ондансетрону селективно блокувати серотонінові 5-HT3-рецептори. Вважають, що у виникненні нудоти та блювання при проведенні протипухлинної терапії важливу роль відіграє стимуляція аферентних волокон блукаючого нерва серотоніном, що виділяється з ентерохромафінних клітин слизової оболонки ШКТ. Блокуючи 5-HT3-рецептори, ондансетрон попереджає виникнення блювотного рефлексу. Крім того, ондансетрон пригнічує центральні ланки блювотного рефлексу, блокуючи 5-HT3-рецептори дна IV шлуночка (area postrema).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо онсетрон добре всмоктується з ШКТ. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками високе (70-76%). Біотрансформується у печінці, головним чином шляхом гідроксилювання. Середній T1/2 у дорослих пацієнтів близько 4 годин. При порушенні функції печінки спостерігається збільшення T1/2.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує серотонінові рецептори.Показання до застосуванняПрофілактика нудоти та блювання при проведенні протипухлинної хіміо- або променевої терапії; профілактика та лікування нудоти та блювання у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняI триместр вагітності, підвищена чутливість до ондансетрону.Вагітність та лактаціяОндансетрон протипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль; рідко - транзиторні порушення зору та запаморочення (при швидкому внутрішньовенному введенні), мимовільні рухи. З боку серцево-судинної системи: рідко – біль у грудях, аритмії, брадикардія, артеріальна гіпотензія. З боку травної системи: запори, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові. Алергічні реакції: рідко – бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; в окремих випадках – анафілактичні реакції. Інші: відчуття тепла та припливу крові до голови та епігастральної області.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що ондансетрон метаболізується в печінці ізоферментами системи цитохрому P450, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які є індукторами або інгібіторами цієї ферментної системи, можливі зміни кліренсу та T1/2 ондансетрону.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів з помірними та вираженими порушеннями функції печінки не рекомендують перевищувати дозу 8 мг на добу. З обережністю використовують ондансетрон при хірургічних втручаннях черевної порожнини, т.к. його застосування може маскувати прогресуючу кишкову непрохідність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: ондансетрон гідрохлориду дигідрат 2.49 мг, що відповідає вмісту ондансетрону 2 мг. Допоміжні речовини: натрію хлорид – 9 мг, лимонна кислота безводна – 0.46 мг, натрію цитрату дигідрат – 0.31 мг, вода д/і – до 1 мл. 4 мл - поліетиленові ампули (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення; безбарвний або пофарбований, прозорий.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб. Ефективно попереджає та усуває нудоту та блювання, що виникають на тлі протипухлинної хіміотерапії або променевої терапії, а також у післяопераційному періоді. Механізм дії обумовлений здатністю ондансетрону селективно блокувати серотонінові 5-HT3-рецептори. Вважають, що у виникненні нудоти та блювання при проведенні протипухлинної терапії важливу роль відіграє стимуляція аферентних волокон блукаючого нерва серотоніном, що виділяється з ентерохромафінних клітин слизової оболонки ШКТ. Блокуючи 5-HT3-рецептори, ондансетрон попереджає виникнення блювотного рефлексу. Крім того, ондансетрон пригнічує центральні ланки блювотного рефлексу, блокуючи 5-HT3-рецептори дна IV шлуночка (area postrema).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо онсетрон добре всмоктується з ШКТ. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками високе (70-76%). Біотрансформується у печінці, головним чином шляхом гідроксилювання. Середній T1/2 у дорослих пацієнтів близько 4 годин. При порушенні функції печінки спостерігається збільшення T1/2.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує серотонінові рецептори.Показання до застосуванняПрофілактика нудоти та блювання при проведенні протипухлинної хіміо- або променевої терапії; профілактика та лікування нудоти та блювання у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняI триместр вагітності, підвищена чутливість до ондансетрону.Вагітність та лактаціяОндансетрон протипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку ЦНС: головні болі; рідко - транзиторні порушення зору та запаморочення (при швидкому внутрішньовенному введенні), мимовільні рухи. З боку серцево-судинної системи: рідко - біль у грудях, аритмії, брадикардія, артеріальна гіпотензія. З боку травної системи: ;запори, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові. Алергічні реакції: рідко - бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; в окремих випадках – анафілактичні реакції. Інші: відчуття тепла і припливу крові до голови та епігастральної області.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що ондансетрон метаболізується в печінці ізоферментами системи цитохрому P450, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які є індукторами або інгібіторами цієї ферментної системи, можливі зміни кліренсу та T1/2 ондансетрону.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів з помірними та вираженими порушеннями функції печінки не рекомендують перевищувати дозу 8 мг на добу. З обережністю використовують ондансетрон при хірургічних втручаннях черевної порожнини, т.к. його застосування може маскувати прогресуючу кишкову непрохідність.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: ондансетрон гідрохлориду дигідрат 2.49 мг, що відповідає вмісту ондансетрону 2 мг. 4 мл - поліетиленові ампули (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньовенного введення безбарвний або пофарбований, прозорий.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб. Ефективно попереджає та усуває нудоту та блювання, що виникають на тлі протипухлинної хіміотерапії або променевої терапії, а також у післяопераційному періоді. Механізм дії обумовлений здатністю ондансетрону селективно блокувати серотонінові 5-HT3-рецептори. Вважають, що у виникненні нудоти та блювання при проведенні протипухлинної терапії важливу роль відіграє стимуляція аферентних волокон блукаючого нерва серотоніном, що виділяється з ентерохромафінних клітин слизової оболонки ШКТ. Блокуючи 5-HT3-рецептори, ондансетрон попереджає виникнення блювотного рефлексу. Крім того, ондансетрон пригнічує центральні ланки блювотного рефлексу, блокуючи 5-HT3-рецептори дна IV шлуночка (area postrema).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо онсетрон добре всмоктується з ШКТ. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками високе (70-76%). Біотрансформується у печінці, головним чином шляхом гідроксилювання. Середній T1/2 у дорослих пацієнтів близько 4 годин. При порушенні функції печінки спостерігається збільшення T1/2.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує серотонінові рецептори.Показання до застосуванняПрофілактика нудоти та блювання при проведенні протипухлинної хіміо- або променевої терапії; профілактика та лікування нудоти та блювання у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняI триместр вагітності, підвищена чутливість до ондансетрону.Вагітність та лактаціяОндансетрон протипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль; рідко - транзиторні порушення зору та запаморочення (при швидкому внутрішньовенному введенні), мимовільні рухи. З боку серцево-судинної системи: рідко – біль у грудях, аритмії, брадикардія, артеріальна гіпотензія. З боку травної системи: запори, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові. Алергічні реакції: рідко – бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; в окремих випадках – анафілактичні реакції. Інші: відчуття тепла та припливу крові до голови та епігастральної області.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що ондансетрон метаболізується в печінці ізоферментами системи цитохрому P450, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які є індукторами або інгібіторами цієї ферментної системи, можливі зміни кліренсу та T1/2 ондансетрону.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів з помірними та вираженими порушеннями функції печінки не рекомендують перевищувати дозу 8 мг на добу. З обережністю використовують ондансетрон при хірургічних втручаннях черевної порожнини, т.к. його застосування може маскувати прогресуючу кишкову непрохідність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: ондансетрон гідрохлориду дигідрат 2.49 мг, що відповідає вмісту ондансетрону 2 мг. 4 мл - поліетиленові ампули (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення; безбарвний або пофарбований, прозорий.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб. Ефективно попереджає та усуває нудоту та блювання, що виникають на тлі протипухлинної хіміотерапії або променевої терапії, а також у післяопераційному періоді. Механізм дії обумовлений здатністю ондансетрону селективно блокувати серотонінові 5-HT3-рецептори. Вважають, що у виникненні нудоти та блювання при проведенні протипухлинної терапії важливу роль відіграє стимуляція аферентних волокон блукаючого нерва серотоніном, що виділяється з ентерохромафінних клітин слизової оболонки ШКТ. Блокуючи 5-HT3-рецептори, ондансетрон попереджає виникнення блювотного рефлексу. Крім того, ондансетрон пригнічує центральні ланки блювотного рефлексу, блокуючи 5-HT3-рецептори дна IV шлуночка (area postrema).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо онсетрон добре всмоктується з ШКТ. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками високе (70-76%). Біотрансформується у печінці, головним чином шляхом гідроксилювання. Середній T1/2 у дорослих пацієнтів близько 4 годин. При порушенні функції печінки спостерігається збільшення T1/2.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує серотонінові рецептори.Показання до застосуванняПрофілактика нудоти та блювання при проведенні протипухлинної хіміо- або променевої терапії; профілактика та лікування нудоти та блювання у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняI триместр вагітності, підвищена чутливість до ондансетрону.Вагітність та лактаціяОндансетрон протипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку ЦНС: головні болі; рідко - транзиторні порушення зору та запаморочення (при швидкому внутрішньовенному введенні), мимовільні рухи. З боку серцево-судинної системи: рідко - біль у грудях, аритмії, брадикардія, артеріальна гіпотензія. З боку травної системи: ;запори, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові. Алергічні реакції: рідко - бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; в окремих випадках – анафілактичні реакції. Інші: відчуття тепла і припливу крові до голови та епігастральної області.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що ондансетрон метаболізується в печінці ізоферментами системи цитохрому P450, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які є індукторами або інгібіторами цієї ферментної системи, можливі зміни кліренсу та T1/2 ондансетрону.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів з помірними та вираженими порушеннями функції печінки не рекомендують перевищувати дозу 8 мг на добу. З обережністю використовують ондансетрон при хірургічних втручаннях черевної порожнини, т.к. його застосування може маскувати прогресуючу кишкову непрохідність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл/1 фл.: палоносетрон 50 мг/250 мг. 5 мл - флакони (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаПрепарат Оницит (палоносетрон) – високо селективний антагоніст серотонінових рецепторів. Механізм дії пов'язаний із придушенням блювотного рефлексу шляхом блокади серотонінових 5НТ3-рецепторів на рівні нейронів центральної та периферичної нервової системи. На цьому механізмі засноване попередження та лікування спричинених цитостатичною хіміо- та радіотерапією нудоти та блювання, пов'язаної з підвищенням вмісту серотоніну, який шляхом активації вагусних аферентних, що містять 5НТ3-рецептори волокон, викликає блювотний рефлекс. Оніцит не пригнічує та не стимулює ізоферменти цитохрому Р450.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні в дозах, що рекомендуються, в плазмі крові відбувається повільне зниження концентрації препарату шляхом елімінації з організму. Період напіврозподілу становить 40 годин, середнє значення концентрації в плазмі, як правило, пропорційно дозі, що застосовується. Палоносетрон добре розподіляється у тканинах. Об'єм розподілу становить 6,9-7,9 л/кг. Зв'язування з білками плазми – 62 %. Препарат виводиться нирками приблизно 50% у вигляді метаболітів, активність яких становить менше 1% активності палоносетрону. Так, після одноразового внутрішньовенного введення палоносетрону в дозі 10 мкг/кг приблизно 80 % препарату виявляється в сечі протягом 144 годин. Після одноразового болюсного введення загальний кліренс дорівнює 173±73 мл/хв, нирковий кліренс 53±29 мл/хв. Період напіввиведення може становити понад 100 годин (10% пацієнтів). Фармакокінетика у різних груп пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю. Корекція дози у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю. Корекція дози у пацієнтів із печінковою недостатністю не потрібна. Діти Дані щодо застосування препарату у дітей віком до 18 років відсутні. Пацієнти похилого віку. Корекція дози у пацієнтів похилого віку не потрібна.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує серотонінові рецептори.Показання до застосуванняПопередження та усунення нудоти та блювання, викликаних проведенням цитостатичної хіміо- або радіотерапії (помірковано та високоеметогенної).Протипоказання до застосуванняДитячий вік віком до 18 років; вагітність та період годування груддю; підвищена чутливість до палоносетрона або до інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів зі схильністю до збільшення інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до таких критеріїв: дуже часто (не менше 1/10), часто (більше 1/100, менше 1/10); нечасто (більше 1/1000; менше 1/100); рідко (більше 1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10000), включаючи окремі повідомлення. Найпоширеніші побічні реакції: головний біль - до 9%; запор - до 5%. Побічні реакції, що не часто спостерігаються: З боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, екстрасистоли, міокардіальна ішемія, синусова тахікардія, синусова аритмія, суправентрикулярні екстрасистоли, зниження артеріального тиску (АТ), підвищення АТ, подовження інтервалу QT; зміна фарбування вен, варикозне розширення вен. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, парестезія, периферична чутлива нейропатія, почуття занепокоєння, ейфорія. З боку травної системи: ;запор, діарея, біль у животі, сухість слизової оболонки рота, метеоризм, анорексія, гикавка. З боку сечовивідної системи: ; затримка сечі. З боку шкіри та шкірних придатків: алергічний дерматит, свербіж, висип. З боку кістково-м'язової системи: ; артралгія; З боку органів чуття: підвищена чутливість очей - роздратування, диплопія, амбліопія, порушення координації рухів, шум у вухах. Зміна лабораторних показників: підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіпо- або гіперкаліємія, гіпокальціємія, гіперглікемія, гіпербілірубінемія, глюкозурія, метаболічний ацидоз. Інші: підвищена стомлюваність, слабкість, підвищення температури тіла, припливи, почуття «спека», грипоподібний синдром. Дуже рідко зустрічаються реакції в місці введення препарату (печіння, ущільнення, біль).Взаємодія з лікарськими засобамиПалоносетрон головним чином метаболізується ізоферментом CYP2D6, за участю також ізоферментів CYP3A4 та CYP1A2. У застосовуваних концентраціях палоносетрон не пригнічує і стимулює утворення цитохрому Р450. Метоклопрамід: ;у клінічних дослідженнях не було виявлено взаємодії палоносетрону з метоклопрамідом, який є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Ингибиторы и индукторы изофермента CYP2D6: ;возможно совместное применение с дексаметазоном и рифампицином (индукторы изофермента CYP2D6), и амиодароном, цёлексоксибом, хлорпромазином, циметидином, доксорубицином, флуоксетином, галоперидолом, пароксетином, хинидином, ранитидином, ритонавиром, сертралином и тербинафином (ингибиторы изоферментаCYP2D6) . Глюкокортикостероїди: спільне застосування з глюкокортикостероїдами безпечно. Інші лікарські препарати: можливе застосування разом з анальгетиками, спазмолітичними, аитихолинергическими препаратами, іншими протиблювотними засобами. Протипухлинні препарати: палоносетрон не знижує активність протипухлинних препаратів (цисплатин, циклофосфамід, цитарабін, доксорубіцин, мітоміцин).Спосіб застосування та дозиПрепарат Оніцит вводиться внутрішньовенно протягом не менше 30 секунд у дозі 0,25 мг приблизно за 30 хвилин до початку хіміотерапії. Не рекомендується введення препарату протягом наступних семи днів. Ефект препарату щодо запобігання нудоті та блюванням, що викликаються проведенням хіміотерапії, зростає при одночасному призначенні глюкокортикостероїдів.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування не було відзначено, проте, при посиленні будь-якого із зазначених побічних ефектів, необхідно провести симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОницит може викликати збільшення часу проходження вмісту кишечника. Тому потрібний спеціальний контроль стану пацієнтів з ознаками непрохідності кишечника. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки при застосуванні препарату Оницит можуть спостерігатися такі небажані явища як запаморочення, сонливість, підвищена стомлюваність, при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, необхідно дотримуватися обережності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: домперидон 10 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний (аеросил), повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний або колідон 30), крохмаль картопляний, натрію додецилсульфат (натрію лаурилсульфат), лактози моногідрат (цукор молочний), кальцію стеа; допоміжні речовини для оболонки: гіпролоза (клуцел), полісорбат – 80 (твін 80), титану діоксид. По 10 або 20 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі видно два шари.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб - дофаміновий рецептор блокатор центральний.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому препарату домперидон швидко всмоктується. Має низьку біодоступність (близько 15%). Зниження кислотності шлункового соку зменшує абсорбцію домперидону. Максимальна концентрація у плазмі (Сmax) досягається через 1 год. Розподіл Домперидон широко розподіляється у різних тканинах, у тканинах мозку його концентрація невелика. Зв'язок із білками плазми становить 91-93%. Метаболізм Зазнає інтенсивного метаболізму в стінці кишечника та печінки. Виведення Виводиться через кишечник (66%) та нирками (33%), у незміненому вигляді виводиться, відповідно, 10% та 1% від величини прийнятої дози. Період напіввиведення (Т½) становить 7-9 годин, при вираженій нирковій недостатності він подовжується.ФармакодинамікаДомперидон – антагоніст дофамінових рецепторів, що володіє, аналогічно метоклопраміду та деяким нейролептикам, протиблювотніми властивостями. Проте, на відміну цих лікарських засобів (ЛЗ), домперидон погано проникає через гематоэнцефалический бар'єр (ГЭБ). Застосування домперидону рідко супроводжується екстрапірамідними побічними ефектами, особливо у дорослих, але домперидон стимулює виділення пролактину з гіпофізу. Його протиблювотна дія можливо зумовлена ​​поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну в тригерній зоні хеморецепторів. Переважно блокує периферичні дофамінові рецептори, меншою мірою – центральні. При застосуванні внутрішньо домперидон збільшує тривалість антральних та дуоденальних скорочень, прискорює спорожнення шлунка – вихід рідких та напівтвердих фракцій у здорових людей та твердих фракцій у хворих, у яких цей процес був уповільнений, та підвищує тиск сфінктера нижнього відділу стравоходу у здорових людей. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.Показання до застосуванняКомплекс диспепсичних симптомів, що часто асоціюється із уповільненим спорожненням шлунка, гастроезофагеальним рефлюксом, езофагітом: відчуття переповнення в епігастрії ("тяжкість" у шлунку), відчуття здуття живота, біль у верхній частині живота; відрижка, метеоризм; печія із закиданням або без закидання вмісту шлунка в порожнину рота. Нудота та блювання функціонального, органічного, інфекційного походження, спричинені радіотерапією, лікарською терапією або порушенням дієти, а також на тлі агоністів дофаміну у разі їх застосування при хворобі Паркінсона (такими, як леводопа та бромокриптин).Протипоказання до застосуванняВстановлена ​​непереносимість препарату та його компонентів; пролактин-секретуюча пухлина гіпофіза (пролактинома); діти до 5 років та з масою тіла до 20 кг; шлунково-кишкові кровотечі, механічна непрохідність або перфорація (тобто, коли стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: виражена ниркова та/або печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування препарату Пасажікс при вагітності (через недостатність даних). За необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку травної системи: минущі спазми кишечника. З боку центральної нервової системи (ЦНС): екстрапірамідні явища спостерігаються у дітей та при підвищеній проникності ГЕБ. Ці явища повністю оборотні та спонтанно зникають після припинення лікування. З боку ендокринної системи Пасажикс може індукувати підвищення концентрації пролактину в плазмі, оскільки гіпофіз знаходиться поза ГЕБ. У поодиноких випадках ця гіперпролактинемія може стимулювати появу галактореї, гінекомастії та дисменореї. Алергічні реакції: висипання, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати дію домперидону. При одночасному застосуванні з домперидоном антацидні препарати знижують його біодоступність. На підставі досліджень in vitro можна припустити, що при одночасному застосуванні з домперидоном ЛЗ, що значно інгібує ізофермент CYP3A4 (протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики з групи макролідів, інгібітори ВІЛ-протеази, антидепресант нефазодон) може спостерігатися підвищення концентрації домперидону в. Препарат не впливає на концентрацію парацетамолу та дигоксину в крові. Не виключено, що домперидон може впливати на всмоктування застосовуваних одночасно внутрішньо препаратів із уповільненим вивільненням активної речовини або покритих кишковорозчинною оболонкою.Спосіб застосування та дозиВсередину, за 15-20 хв до їди. Дорослим та дітям старше 5 років при хронічних диспепсичних явищах – по 10 мг (1 таблетка) 3 рази на добу та, у разі потреби, перед сном. При вираженій нудоті та блювоті – по 20 мг 3-4 рази на день. Максимальна добова доза для дорослих – 80 мг (8 таблеток). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мг (1 таблетка, покрита плівковою оболонкою) на 10 кг маси тіла. Примітки. Рекомендується пероральне застосування Пасажиксу до їди. При прийомі препарату після їди абсорбція дещо сповільнюється. При нирковій недостатності потрібна корекція дози, кратність прийому не повинна перевищувати 1-2 рази протягом дня.ПередозуванняСимптоми: Симптомами передозування можуть бути сонливість, дезорієнтація та екстрапірамідні реакції, особливо у дітей. У разі передозування рекомендується застосування активованого вугілля та ретельне спостереження. Антихолінергічні засоби, препарати, що застосовуються для лікування паркінсонізму або антигістамінні препарати, можуть виявитися ефективними при виникненні екстрапірамідних реакцій.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри сумісному застосуванні препарату Пасажікс з антацидними або антисекреторними (М-холінолітиками, Н2-гістаміновими блокаторами, інгібіторами протонної помпи) препаратами слід приймати після їди, а не до їди, тобто. їх не слід приймати одночасно з препаратом Пасажікс. Застосування при захворюваннях печінки Враховуючи метаболізм домперидону в печінці, слід обережно призначати препарат Пасажікс хворим з печінковою недостатністю. Застосування при захворюваннях нирок У хворих на тяжку ниркову недостатність (сироватковий креатинін > 6 мг/100 мл, тобто > 0,6 ммоль/л) Т1/2 домперидону збільшувався з 7,4 до 20,8 годин, але концентрації препарату в плазмі були нижчими, ніж у здорових добровольців. Оскільки дуже невеликий відсоток препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, то навряд чи потрібна корекція разової дози у хворих з нирковою недостатністю. Однак при повторному призначенні кратність прийому не повинна перевищувати 1-2 рази протягом дня в залежності від тяжкості недостатності, також може виникнути потреба у зниженні дози. При тривалій терапії хворі повинні бути під регулярним наглядом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Домперидон не впливає на здатність керувати транспортними засобами та заняття іншими, потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: домперидон 0,01 г; допоміжні речовини: аспартам, лактитол, ксилітол, магнію стеарат, ментол. По 4, 6, 10 жувальних таблеток 10 мг у контурну осередкову упаковку. По 1, 2, 3, 4 або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачки з картону.Опис лікарської формиПігулки жувальні, білого або білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб - дофаміновий рецептор блокатор центральний.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому препарату домперидон швидко всмоктується. Має низьку біодоступність (близько 15%). Зниження кислотності шлункового соку зменшує абсорбцію домперидону. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 1 год. Розподіл Домперидон широко розподіляється у різних тканинах, у тканинах мозку його концентрація невелика. Зв'язок із білками плазми становить 91-93%. Метаболізм Зазнає інтенсивного метаболізму в стінці кишечника та печінки. Виведення Виводиться через кишечник (66%) та нирками (33%), у незміненому вигляді виводиться, відповідно, 10% та 1% від величини дози. Період напіввиведення становить 7-9 годин, при вираженій нирковій недостатності він подовжується.ФармакодинамікаЗбільшує тривалість перистальтичних скорочень антрального відділу шлунка та дванадцятипалої кишки, прискорює спорожнення шлунка у разі уповільнення цього процесу, підвищує тонус нижнього стравохідного сфінктера, усуває розвиток нудоти та блювання. Домперидон слабо проникає через гематоенцефалічний бар'єр, тому застосування домперидону рідко супроводжується екстрапірамідними побічними ефектами, особливо у дорослих, але домперидон стимулює виділення пролактину з гіпофізу. Його протиблювотна дія, можливо, обумовлена ​​поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну в тригерній зоні хеморецепторів. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.Показання до застосуванняКомплекс диспепсичних симптомів, що часто асоціюється з уповільненим спорожненням шлунка, шлунково-стравохідним рефлюксом, езофагітом: відчуття переповнення в епігастрії, відчуття здуття живота; біль у верхній частині живота; відрижка, метеоризм; печія із закиданням або без закидання вмісту шлунка в порожнину рота. Нудота та блювання функціонального, органічного, інфекційного походження, спричинені радіотерапією, лікарською терапією або порушенням дієти, а також на тлі агоністів дофаміну у разі їх застосування при хворобі Паркінсона (такими як L-допа та бромокриптин).Протипоказання до застосуванняВстановлена ​​непереносимість препарату, що пролактин-секретує пухлина гіпофіза (пролактинома), дитячий вік до 5 років. Не слід застосовувати Пасажікс, коли стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, у т.ч. при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності чи перфорації.Вагітність та лактаціяПри введенні тваринам у дозах до 160 мг/кг/добу домперидон не чинив тератогенної дії. Однак, як і більшість лікарських препаратів, Пасажікс слід призначати під час першого триместру вагітності тільки, якщо його застосування виправдане очікуваною терапевтичною користю. На сьогодні немає даних про підвищення ризику пороків розвитку у людей. У жінок концентрації домперидону в грудному молоці в 4 рази нижчі, ніж відповідні концентрації у плазмі. Невідомо, чи цей рівень негативно впливає на новонароджених. Тому, якщо мати приймає Пасажікс, годування груддю не рекомендується, крім випадків, коли очікувана користь виправдовує потенційний ризик.Побічна діяПобічні ефекти спостерігаються рідко, відзначалися виняткові випадки минучих спазмів кишечника. Екстрапірамідні явища спостерігаються у дітей та при підвищеній проникності гематоенцефалічного бар'єру. Ці явища повністю оборотні та спонтанно зникають після припинення лікування. Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар'єром, Пасажікс може індукувати підвищення рівня пролактину в плазмі. У поодиноких випадках ця гіперпролактинемія може стимулювати появу галактореї, гінекомастії та дисменореї. Відзначалися рідкісні алергічні реакції, такі як висип та кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати дію Пасажиксу. При одночасному застосуванні з Пасажиксом антацидні та антисекреторні препарати знижують його біодоступність. На підставі досліджень in vitro можна припустити, що при одночасному застосуванні з Пасажиксом лікарських препаратів, що значно інгібують фермент цитохром CYP3A4 (протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики з групи макролідів, інгібітори ВІЛ-протеази, антидепресант нефазодон) може спостерігатися підвищення рівня домпери. Препарат не впливає на рівень парацетамолу та дигоксину в крові. Не виключено, що Пасажікс може впливати на всмоктування застосовуваних одночасно внутрішньо препаратів із уповільненим вивільненням активної речовини або покритих кишковорозчинною оболонкою.Спосіб застосування та дози1. Хронічна диспепсія. Дорослі: по 10 мг (1 таблетка) 3 рази на добу, за 15-30 хв до їди та у разі потреби перед сном. Діти віком від 5 років: по 2,5 мг на 10 кг маси тіла. 3 рази на добу до їди та у разі потреби перед сном. За необхідності вказане дозування можна подвоїти. 2. Гострі та підгострі стани (насамперед нудота та блювання). Дорослі: по 20 мг (2 таблетки) 3-4 рази на добу до їди та перед сном. Діти старше 5 років: по 5 мг на 10 кг маси тіла, 3-4 рази на добу перед їдою та перед сном. Примітки Рекомендується пероральне застосування Пасажиксу до їди. При прийомі препарату після їди абсорбція дещо сповільнюється. При нирковій недостатності рекомендується зменшення частоти застосування препарату.ПередозуванняСимптомами передозування можуть бути сонливість, дезорієнтація та екстрапірамідні реакції, особливо у дітей. Лікування: у разі передозування рекомендується застосування активованого вугілля та ретельне спостереження. Антихолінергічні засоби, препарати, які застосовуються для лікування паркінсонізму, або антигістамінні препарати можуть виявитися ефективними при виникненні екстрапірамідних реакцій.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасному застосуванні Пасажикса з антацидними або антисекреторними препаратами останні слід приймати після їди, а не до їди, тобто. їх не слід приймати одночасно з Пасажіксом. Застосування при захворюваннях печінки Враховуючи метаболізм домперидону в печінці, слід з обережністю призначати Пасажікс хворим із печінковою недостатністю. Застосування при захворюваннях нирок У хворих на тяжку ниркову недостатність (сироватковий креатинін > 6 мг/100 мл, тобто > 0,6 ммоль/л) період напіввиведення домперидону збільшувався з 7,4 до 20,8 годин, але концентрації препарату в плазмі були нижчими, ніж у здорових добровольців. Оскільки дуже невеликий відсоток препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, то навряд чи потрібна корекція разової дози у хворих з нирковою недостатністю. Однак при повторному призначенні частота введення повинна бути знижена до 1-2 разів на добу, залежно від тяжкості недостатності, також може виникнути необхідність зниження дози. При тривалій терапії хворі повинні бути під регулярним наглядом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Домперидон не порушує швидкість психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: домперидон 0,01 г; допоміжні речовини: аспартам, лактитол, ксилітол, магнію стеарат, ментол. По 4, 6, 10 жувальних таблеток 10 мг у контурну осередкову упаковку. По 1, 2, 3, 4 або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачки з картону.Опис лікарської формиПігулки жувальні, білого або білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб - дофаміновий рецептор блокатор центральний.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому препарату домперидон швидко всмоктується. Має низьку біодоступність (близько 15%). Зниження кислотності шлункового соку зменшує абсорбцію домперидону. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 1 год. Розподіл Домперидон широко розподіляється у різних тканинах, у тканинах мозку його концентрація невелика. Зв'язок із білками плазми становить 91-93%. Метаболізм Зазнає інтенсивного метаболізму в стінці кишечника та печінки. Виведення Виводиться через кишечник (66%) та нирками (33%), у незміненому вигляді виводиться, відповідно, 10% та 1% від величини дози. Період напіввиведення становить 7-9 годин, при вираженій нирковій недостатності він подовжується.ФармакодинамікаЗбільшує тривалість перистальтичних скорочень антрального відділу шлунка та дванадцятипалої кишки, прискорює спорожнення шлунка у разі уповільнення цього процесу, підвищує тонус нижнього стравохідного сфінктера, усуває розвиток нудоти та блювання. Домперидон слабо проникає через гематоенцефалічний бар'єр, тому застосування домперидону рідко супроводжується екстрапірамідними побічними ефектами, особливо у дорослих, але домперидон стимулює виділення пролактину з гіпофізу. Його протиблювотна дія, можливо, обумовлена ​​поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну в тригерній зоні хеморецепторів. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.Показання до застосуванняКомплекс диспепсичних симптомів, що часто асоціюється з уповільненим спорожненням шлунка, шлунково-стравохідним рефлюксом, езофагітом: відчуття переповнення в епігастрії, відчуття здуття живота; біль у верхній частині живота; відрижка, метеоризм; печія із закиданням або без закидання вмісту шлунка в порожнину рота. Нудота та блювання функціонального, органічного, інфекційного походження, спричинені радіотерапією, лікарською терапією або порушенням дієти, а також на тлі агоністів дофаміну у разі їх застосування при хворобі Паркінсона (такими як L-допа та бромокриптин).Протипоказання до застосуванняВстановлена ​​непереносимість препарату, що пролактин-секретує пухлина гіпофіза (пролактинома), дитячий вік до 5 років. Не слід застосовувати Пасажікс, коли стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, у т.ч. при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності чи перфорації.Вагітність та лактаціяПри введенні тваринам у дозах до 160 мг/кг/добу домперидон не чинив тератогенної дії. Однак, як і більшість лікарських препаратів, Пасажікс слід призначати під час першого триместру вагітності тільки, якщо його застосування виправдане очікуваною терапевтичною користю. На сьогодні немає даних про підвищення ризику пороків розвитку у людей. У жінок концентрації домперидону в грудному молоці в 4 рази нижчі, ніж відповідні концентрації у плазмі. Невідомо, чи цей рівень негативно впливає на новонароджених. Тому, якщо мати приймає Пасажікс, годування груддю не рекомендується, крім випадків, коли очікувана користь виправдовує потенційний ризик.Побічна діяПобічні ефекти спостерігаються рідко, відзначалися виняткові випадки минучих спазмів кишечника. Екстрапірамідні явища спостерігаються у дітей та при підвищеній проникності гематоенцефалічного бар'єру. Ці явища повністю оборотні та спонтанно зникають після припинення лікування. Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар'єром, Пасажікс може індукувати підвищення рівня пролактину в плазмі. У поодиноких випадках ця гіперпролактинемія може стимулювати появу галактореї, гінекомастії та дисменореї. Відзначалися рідкісні алергічні реакції, такі як висип та кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати дію Пасажиксу. При одночасному застосуванні з Пасажиксом антацидні та антисекреторні препарати знижують його біодоступність. На підставі досліджень in vitro можна припустити, що при одночасному застосуванні з Пасажиксом лікарських препаратів, що значно інгібують фермент цитохром CYP3A4 (протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики з групи макролідів, інгібітори ВІЛ-протеази, антидепресант нефазодон) може спостерігатися підвищення рівня домпери. Препарат не впливає на рівень парацетамолу та дигоксину в крові. Не виключено, що Пасажікс може впливати на всмоктування застосовуваних одночасно внутрішньо препаратів із уповільненим вивільненням активної речовини або покритих кишковорозчинною оболонкою.Спосіб застосування та дози1. Хронічна диспепсія. Дорослі: по 10 мг (1 таблетка) 3 рази на добу, за 15-30 хв до їди та у разі потреби перед сном. Діти віком від 5 років: по 2,5 мг на 10 кг маси тіла. 3 рази на добу до їди та у разі потреби перед сном. За необхідності вказане дозування можна подвоїти. 2. Гострі та підгострі стани (насамперед нудота та блювання). Дорослі: по 20 мг (2 таблетки) 3-4 рази на добу до їди та перед сном. Діти старше 5 років: по 5 мг на 10 кг маси тіла, 3-4 рази на добу перед їдою та перед сном. Примітки Рекомендується пероральне застосування Пасажиксу до їди. При прийомі препарату після їди абсорбція дещо сповільнюється. При нирковій недостатності рекомендується зменшення частоти застосування препарату.ПередозуванняСимптомами передозування можуть бути сонливість, дезорієнтація та екстрапірамідні реакції, особливо у дітей. Лікування: у разі передозування рекомендується застосування активованого вугілля та ретельне спостереження. Антихолінергічні засоби, препарати, які застосовуються для лікування паркінсонізму, або антигістамінні препарати можуть виявитися ефективними при виникненні екстрапірамідних реакцій.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасному застосуванні Пасажикса з антацидними або антисекреторними препаратами останні слід приймати після їди, а не до їди, тобто. їх не слід приймати одночасно з Пасажіксом. Застосування при захворюваннях печінки Враховуючи метаболізм домперидону в печінці, слід з обережністю призначати Пасажікс хворим із печінковою недостатністю. Застосування при захворюваннях нирок У хворих на тяжку ниркову недостатність (сироватковий креатинін > 6 мг/100 мл, тобто > 0,6 ммоль/л) період напіввиведення домперидону збільшувався з 7,4 до 20,8 годин, але концентрації препарату в плазмі були нижчими, ніж у здорових добровольців. Оскільки дуже невеликий відсоток препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, то навряд чи потрібна корекція разової дози у хворих з нирковою недостатністю. Однак при повторному призначенні частота введення повинна бути знижена до 1-2 разів на добу, залежно від тяжкості недостатності, також може виникнути необхідність зниження дози. При тривалій терапії хворі повинні бути під регулярним наглядом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Домперидон не порушує швидкість психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: метоклопраміду гідрохлориду моногідрат 10.54 мг, у т.ч. метоклопраміду гідрохлорид 10 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, желатин, магнію стеарат, кремнію діоксид обложений. 50 шт. - флакони темного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглі, плоскі, з ризиком на одному боці, з гладкою поверхнею та цілісними скошеними краями.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб, що сприяє зменшенню нудоти, гикавки; стимулює перистальтику ШКТ. Протиблювота дія обумовлена ​​блокадою допамінових D2-рецепторів та підвищенням порога хеморецепторів тригерної зони, є блокатором серотонінових рецепторів. Вважають, що метоклопрамід пригнічує розслаблення гладкої мускулатури шлунка, що викликається допаміном, посилюючи таким чином холінергічні реакції гладкої мускулатури ШКТ. Сприяє прискоренню спорожнення шлунка шляхом запобігання розслабленню тіла шлунка та підвищення активності антрального відділу шлунка та верхніх відділів тонкої кишки. Зменшує рефлюкс вмісту стравоходу за рахунок збільшення тиску сфінктера стравоходу в стані спокою і підвищує кліренс кислоти зі стравоходу завдяки збільшенню амплітуди його перистальтичних скорочень. Метоклопрамід стимулює секрецію пролактину та викликає транзиторне підвищення рівня циркулюючого альдостерону, що може супроводжуватися короткочасною затримкою рідини.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко абсорбується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми становить близько 30%. Біотрансформується у печінці. Виводиться переважно нирками як у незміненому вигляді, так і у вигляді метаболітів. T1/2 становить від 4 до 6 год.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує допамінові рецептори.Показання до застосуванняБлювота, нудота, гикавка різного генезу. Атонія та гіпотонія шлунка та кишечника (в т.ч. післяопераційна); дискінезія жовчовивідних шляхів; рефлюкс-езофагіт; метеоризм; у складі комплексної терапії загострень виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; прискорення перистальтики під час проведення рентгеноконтрастних досліджень ШКТ.Протипоказання до застосуванняКровотечі з шлунково-кишкового тракту, механічна кишкова непрохідність, перфорація шлунка або кишечника, феохромоцитома, екстрапірамідні порушення, епілепсія, пролактинозалежні пухлини, глаукома, вагітність, лактація, одночасне застосування антихолінергічних препаратів, підвищена чутливість до метоклопраму.Вагітність та лактаціяПротипоказаний для застосування при вагітності. При застосуванні під час лактації (грудного вигодовування) слід враховувати, що метоклопрамід проникає у грудне молоко. В експериментальних дослідженнях не встановлено несприятливої ​​дії метоклопраміду на плід. Застосування у дітей З особливою обережністю слід застосовувати в дітей віком, особливо раннього віку, т.к. у них значно вищий за ризик виникнення дискінетичного синдрому.Побічна діяЗ боку травної системи: на початку лікування можливі запор, діарея; рідко – сухість у роті. З боку ЦНС: на початку лікування можливі відчуття втоми, сонливість, запаморочення, біль голови, депресія, акатизія. Можливе виникнення екстрапірамідних симптомів у дітей та осіб молодого віку (навіть після одноразового застосування метоклопраміду): спазм лицьової мускулатури, гіперкінези, спастична кривошия (як правило, проходять одразу після припинення прийому метоклопраміду). При тривалому застосуванні частіше у пацієнтів похилого віку можливі явища паркінсонізму, дискінезії. З боку системи кровотворення: на початку лікування можливий агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: рідко, при тривалому застосуванні у високих дозах – галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе взаємне ослаблення ефектів. При одночасному застосуванні з нейролептиками (особливо фенотіазинового ряду та похідних бутирофенону) підвищується ризик виникнення екстрапірамідних реакцій. При одночасному застосуванні посилюється абсорбція ацетилсаліцилової кислоти, парацетамолу, етанолу. Метоклопрамід при внутрішньовенному введенні підвищує швидкість абсорбції діазепаму та підвищує його максимальну концентрацію у плазмі крові. При одночасному застосуванні з лікарською формою дигоксину, що повільно розчиняється, можливе зменшення концентрації дигоксину в сироватці крові на 1/3. При одночасному застосуванні з дигоксином у рідкій лікарській формі або у вигляді швидкорозчинної лікарської форми взаємодії не зазначено. При одночасному застосуванні із зопіклоном прискорюється абсорбція зопіклону; з каберголіном - можливе зменшення ефективності каберголіну; з кетопрофеном – зменшується біодоступність кетопрофену. Внаслідок антагонізму щодо допамінових рецепторів метоклопрамід може зменшувати протипаркінсонічну дію леводопи, при цьому можливе підвищення біодоступності леводопи внаслідок прискорення її евакуації зі шлунка під впливом метоклопраміду. Результати взаємодії неоднозначні. При одночасному застосуванні з мексилетином прискорюється абсорбція мексилетину; з мефлохіном - підвищується швидкість абсорбції мефлохіну та його концентрація у плазмі крові, при цьому можливе зменшення його побічних ефектів. При одночасному застосуванні з морфіном прискорюється абсорбція морфіну при прийомі внутрішньо та посилюється його седативна дія. При одночасному застосуванні з нітрофурантоїном зменшується абсорбція нітрофурантоїну. При застосуванні метоклопраміду безпосередньо перед введенням пропофолу або тіопенталу може знадобитися зменшення їх індукційних доз. У пацієнтів, які отримують метоклопрамід, посилюються та пролонгуються ефекти суксаметонію хлориду. При одночасному застосуванні з толтеродином зменшується ефективність метоклопраміду; з флувоксаміном - описаний випадок розвитку екстрапірамідних порушень; з флуоксетином - є ризик розвитку екстрапірамідних порушень; з циклоспорином – підвищується абсорбція циклоспорину та збільшується його концентрація у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДорослим внутрішньо – по 5-10 мг 3-4 рази на добу. При блюванні, сильній нудоті метоклопрамід вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно в дозі 10 мг. Інтраназально – по 10-20 мг у кожну ніздрю 2-3 рази на добу. Максимальні дози: разова прийому внутрішньо - 20 мг; добова – 60 мг (для всіх способів введення). Середня разова доза для дітей старше 6 років становить 5 мг 1-3 рази на добу внутрішньо або парентерально. Для дітей віком до 6 років добова доза для парентерального введення становить 0.5-1 мг/кг, частота прийому – 1-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з бронхіальною астмою, артеріальною гіпертензією, порушеннями функції печінки та нирок при хворобі Паркінсона. З особливою обережністю слід застосовувати в дітей віком, особливо раннього віку, т.к. у них значно вищий за ризик виникнення дискінетичного синдрому. Метоклопрамід у деяких випадках може бути ефективним при блюванні, викликаному прийомом цитостатиків. При застосуванні у пацієнтів похилого віку необхідно мати на увазі, що при тривалому застосуванні метоклопраміду у високих або середніх дозах найчастішою побічною дією є екстрапірамідні розлади, особливо паркінсонізм та пізня дискінезія. На фоні застосування метоклопраміду можливі спотворення даних лабораторних показників функції печінки та визначення концентрації альдостерону та пролактину у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги, швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл/1 амп. Активна речовина: метоклопраміду гідрохлорид 5 мг/10 мг. Допоміжні речовини: сульфіт натрію, динатрію ЕДТА, натрію хлорид, вода д/і. 2 мл – ампули (5) – упаковки контурні пластикові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньовенного введення прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаСпецифічний блокатор допамінових рецепторів послаблює чутливість вісцеральних нервів, що передають імпульси від пілоруса і 12-палої кишки до блювотного центру. Через гіпоталамус та парасимпатичну нервову систему надає регулюючий та координуючий вплив на тонус та рухову активність верхнього відділу шлунково-кишкового тракту (в т.ч. тонус нижнього травного сфінктера у спокої). Підвищує тонус шлунка та кишечника, прискорює спорожнення шлунка, зменшує гіперацидний стаз, перешкоджає пілоричному та езофагальному рефлюксу, стимулює перистальтику кишечника.ФармакокінетикаVd становить 2.2 – 3.4 л/кг. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить від 3-х до 5 годин, при хронічній нирковій недостатності – 14 годин. Виводиться нирками протягом перших 24 годин у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів (близько 80% та одноразово прийнятої дози). Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і виділяється із грудним молоком.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує допамінові рецептори.Показання до застосуванняБлювота та нудота різного генезу; атонія та гіпотонія шлунка та кишечника (зокрема, післяопераційна); дискінезія жовчовивідних шляхів, рефлюкс-езофагіт, функціональний стеноз воротаря; для посилення перистальтики під час проведення рентгеноконтрастних досліджень шлунково-кишкового тракту; парез шлунка при цукровому діабеті; як засіб, що полегшує дуоденальне зондування (для прискорення спорожнення шлунка та просування їжі по тонкій кишці).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метоклопраміду; феохромоцитома (можливий гіпертонічний криз, у зв'язку з викидом катехоламінів); кишкова непрохідність, перфорація кишечника та шлунково-кишкова кровотеча; пролактинзалежна пухлина; епілепсія та екстрапірамідні рухові розлади, перший триместр вагітності та період лактації, вік до 2 років. З обережністю: при артеріальній гіпертензії, порушення функції печінки, підвищеної чутливості до прокаїну та прокаїноміду, дітям віком від 2-х до 14 років Під час 2 та 3 триместру вагітності препарат призначають лише за життєвими показаннями. Хворим на знижену функцію нирок препарат призначають у зменшених дозах. У зв'язку із вмістом натрію сульфіту препарат не слід призначати хворим на бронхіальну астму з підвищеною чутливістю до сульфіту.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосовувати у І триместрі вагітності та період лактації. У II та III триместрах вагітності препарат призначають лише за життєвими показаннями. Застосування у дітей Не можна призначати дітям віком до 2-х років. З обережністю призначають дітям віком від 2-х до 14 років. У підлітків стежать за можливим розвитком побічних явищ, у разі виникнення препарат скасовують.Побічна діяЗ боку нервової системи: іноді можуть виникати почуття втоми, головний біль, запаморочення, почуття страху, занепокоєння, депресія, сонливість, шум у вухах; в окремих випадках, головним чином у дітей, може розвиватися дискінетичний синдром (мимовільні тикоподібні посмикування м'язів обличчя, шиї або плечей). Можлива поява екстрапірамідних розладів: спазм лицьової мускулатури, тризм, ритмічна протрузія язика, бульбарний тип мовлення, спазм екстраокулярних м'язів (в т.ч. окулогірний криз), спастична кривошия, опістотонус, м'язовий гіпертонус. Паркінсонізм (тремор, посмикування м'язів, обмежена рухливість, ризик розвитку у дітей та підлітків збільшується при перевищенні дози 0.5 мг/кг/добу) та пізні дискінезії (у хворих похилого віку з хронічною нирковою недостатністю).У поодиноких випадках можливий розвиток тяжкого нейролептичного синдрому. При тривалому лікуванні церукалом у хворих похилого віку можливий розвиток симптомів паркінсонізму (тремор, посмикування м'язів, обмежена рухливість) та пізні дискінезії. Порушення з боку системи кровотворення: агранулоцитоз. Серцево-судинна система: суправентрикулярна тахікардія, гіпотензія, гіпертензія. З боку шлунково-кишкового тракту: запор, діарея, сухість у роті. З боку ендокринної системи: при тривалому застосуванні препарату можуть виникати гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків), галакторея (самовільне закінчення молока з молочних залоз) або порушення менструального циклу; при розвитку цих явищ метоклопрамід скасовують.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з інфузійними розчинами, що мають лужне середовище. Зниження дії антихолінестеразних засобів. Підсилює всмоктування антибіотиків (тетрацикліну, ампіциліну), парацетамолу, леводопи, літію та алкоголю. Зменшує всмоктування дигоксину та циметидину. Підсилює дію алкоголю та лікарських засобів, що пригнічують ЦНС. Не слід одночасно з метоклопрамідом призначати нейролептичні препарати, щоб уникнути можливого посилення екстрапірамідних розладів. Може впливати на дію трициклічних антидепресантів, інгібіторів моноамінооксидази (МАО) та симптоматичних засобів. Знижує ефективність терапії H2-гістаміноблокаторами. Збільшення ризику розвитку гепатотоксичності при комбінації з гепатотоксичними засобами. Знижує ефективність перголіду, леводопи. Збільшує біодоступність циклоспорину, що може вимагати контролю його концентрації. Підвищує концентрацію бромокриптину. При одночасному призначенні церукала з тіаміном (Вітамін В1) останній швидко розпадається.Спосіб застосування та дозиВ/м або повільно/в. Дорослим та підліткам старше 14 років: 1 ампула (10 мг метоклопраміду) 3-4 рази на добу. Діти віком від 3 до 14 років: терапевтична доза становить 0.1 мг метоклопраміду/кг маси тіла, максимальна добова доза становить 0.5 мг метоклопраміду/кг маси тіла. При порушенні функції нирок дозу препарату підбирають відповідно до ступеня вираженості порушення функції нирок. Кліренс креатиніну Доза метоклопраміду до 10 мл/хв 10 мг 1 раз на день від 11 до 60 мл/хв добова доза 15 мг, розділена на два прийоми (10 мг + 5 мг) Профілактика та лікування нудоти та блювання, обумовлених застосуванням цитостатиків: Схема 1. Короткочасна краплинна інфузія (протягом 15 хвилин) у дозі 2 мг/кг за півгодини до початку лікування цитостатичним засобом, а потім через 1,5 години, 3,5 години, 5,5 години та 8,5 години після застосування цитостатиків. Схема 2. Тривала краплинна інфузія в дозі 1.0 або 0.5 мк/кг на год, починаючи за 2 години до застосування цитостатичного засобу, потім у дозі 0.5 або 0.25 мг/кг на годину протягом наступних 24-х годин після застосування цитостатичного засобу. Краплинну інфузію проводять короткочасно протягом 15 хвилин після попереднього розведення дози церукалу в 50 мл інфузійного розчину. Ін'єкційний розчин церукалу можна розводити ізотоничним розчином хлориду натрію або 5%-ним розчином глюкози. Церукал застосовують протягом усього періоду лікування цитостатичними засобами.ПередозуванняСимптоми: сонливість, сплутаність свідомості, дратівливість, занепокоєння, судоми, екстрапірамідні рухові розлади, порушення функції серцево-судинної системи з брадикардією та артеріальною гіпо-або гіпертензією. При легких формах отруєнь симптоми зникають через 24 години після відміни лікарського. Залежно від тяжкості симптоматики рекомендується встановити спостереження за життєво важливими функціями хворого. Смертельних випадків отруєнь при передозуванні досі не виявлено. Лікування: симптоматичне. Екстрапірамідні розлади усувають повільним введенням біперидену (дози для дорослих – 2.5 – 5 мг; слід дотримуватись рекомендацій виробника). Можливе застосування діазепаму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У процесі лікування хворим забороняється вживання алкоголю. У підлітків та у хворих з тяжкими порушеннями функції нирок стежать за можливим розвитком побічних явищ, у разі виникнення препарату скасовують. Не ефективний при блюванні вестибулярного генезу. На фоні застосування метоклопраміду можливі спотворення даних лабораторних показників функції печінки та визначення концентрації альдостерону та пролактину у плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему