Гормоны щитовидной железы

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Калію йодид – 131 мкг, що відповідає – 100 мкг йоду. Допоміжні речовини: Магнію гідроксикарбонат (магнію карбонат основний) – 0,0175 г; Лактози моногідрат (цукор молочний) – 0,059869 г; Целюлоза мікрокристалічна – 0,02 г; Магнію стеарат – 0,001 г; Кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,0005 г; Кроскармеллоза натрію – 0,001 г. По 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 4, 8 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглої форми, плоскоциліндричні з фаскою, з маркуванням "R" на одній стороні або без неї.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується у тонкій кишці та протягом 2 год розподіляється у внутрішньоклітинному просторі. Накопичується в основному в щитовидній залозі (концентрація йодиду більше 0,5 мг/г тканини), а також у слинних та молочних залозах, слизовій оболонці шлунка. Добре проникає крізь плаценту. Виводиться переважно нирками (слідові кількості визначаються в сечі через 10 хв після прийому, 80% дози виводиться протягом 48 год, решта – протягом 10-20 днів), частково – з секретами слинних, бронхіальних, потових та інших залоз.ФармакодинамікаЙод відноситься до життєво важливих мікроелементів, необхідних для нормального функціонування щитовидної залози. При надходженні йодидів у клітини епітелію фолікула щитовидної залози іони йоду під впливом ферменту йодид-пероксидази окислюються з утворенням елементарного йоду, який включається в молекулу тирозину. При цьому одна частина радикалів тирозину в тиреоглобуліні йодується, внаслідок чого утворюються тироніни, основними з яких є тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3). Тироніни утворюють комплекс із білком тиреоглобуліном, який депонується у колоїді фолікула щитовидної залози. Йод, що надходить в організм у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зоба (пов'язаного з нестачею йоду в їжі); нормалізує розмір щитовидної залози у новонароджених, дітей та підлітків;а також впливає на показники співвідношення Т3/Т4, концентрацію тиреотропного гормону.Показання до застосуванняпрофілактика розвитку ендемічного зоба, зокрема при вагітності; профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення; лікування дифузного еутиреоїдного зоба у новонароджених, дітей, підлітків та дорослих пацієнтів молодого віку.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до йоду; виражений тиреотоксикоз; прихований тиреотоксикоз (при застосуванні доз, що перевищують 150 мкг/добу); герпетиформний дерматит; токсична аденома, вузловий зоб при застосуванні в дозах понад 300 мкг/добу (за винятком передопераційної терапії з метою блокади щитовидної залози); спадкові захворювання, пов'язані з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Калію йодид не слід приймати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли розвиток останнього спричинений вираженим дефіцитом йоду. Застосування препарату слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на рак щитовидної залози. З обережністю: У пацієнтів із порушенням функції нирок.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та грудного вигодовування потреба у йоді підвищується. Калію йодид призначають за показаннями у випадках, коли надходження йоду з їжею становить менше 150-300 мкг/сут. Препарат добре проникає через плаценту і може спричинити розвиток гіпотиреозу та зоба у плода. Йод також виділяється із грудним молоком. Тому в період вагітності та грудного вигодовування препарат слід застосовувати лише у рекомендованих дозах.Побічна діяПри застосуванні препарату за показаннями в дозах, що рекомендуються, виникнення побічних ефектів малоймовірне. Можуть спостерігатися алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом антитиреоїдних лікарських засобів послаблює ефект йодиду калію (взаємно). Перхлорат та тіоціанат калію пригнічують поглинання йоду щитовидною залозою. Тиреотропний гормон покращує засвоєння йоду щитовидною залозою та стимулює вироблення її гормонів. Одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (у тому числі каптоприлу, еналаприлу, лізиноприлу) підвищує ризик виникнення гіперкаліємії. Високі дози йоду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть призводити до гіперкаліємії. Одночасна терапія йодом у високих дозах та препаратами літію сприяє розвитку зобу та гіпотиреозу. Калію йодид знижує захоплення щитовидною залозою 131I та 123I.Спосіб застосування та дозиДобову дозу препарату слід приймати внутрішньо в один прийом після їжі, запиваючи великою кількістю рідини. При застосуванні препарату у новонароджених та дітей до 3 років рекомендується розчинити таблетку у невеликій кількості (1 столова ложка) кип'яченої води кімнатної температури. Рекомендовані дози (у перерахунку на йод): Профілактика розвитку ендемічного зобу: новонароджені та діти: 100 мкг/добу; підлітки та дорослі: 100-200 мкг/добу; при вагітності та в період грудного вигодовування: 150-200 мкг/добу. Профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення: 100-200 мкг/добу. Лікування еутиреоїдного зоба: новонароджені, діти та підлітки: 100-200 мкг/добу; дорослі пацієнти молодого віку: 300-500 мкг/добу. Прийом препарату з профілактичною метою проводиться протягом, як правило, декількох місяців або років, за наявності показань довічно. Лікування зоба у новонароджених проводиться здебільшого протягом 2-4 тижнів; у дітей, підлітків та дорослих зазвичай потрібно 6-12 місяців, можливий тривалий прийом. Тривалість лікування визначається лікарем. особливі вказівки До початку лікування необхідно виключити злоякісне ураження щитовидної залози, гіпертиреоз або вузловий токсичний зоб. На тлі терапії препаратом у хворих з порушенням функції нирок можливий розвиток гіперкаліємії (необхідний періодичний контроль концентрації калію в крові). У зв'язку з наявністю у складі препарату лактози моногідрату, пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією, не повинні приймати препарат.ПередозуванняПри застосуванні препарату у дозі, що перевищує 150 мкг/добу, прихований гіпертиреоз може перейти у маніфестну форму. При тривалому застосуванні препарату в дозі, що перевищує 300 мкг/добу, можливий розвиток йод-індукованого гіпертиреозу (особливо у пацієнтів похилого віку, за наявності вузлового зоба або токсичної аденоми). Симптоми гострого передозування: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання, біль у животі та діарея (можливо, мелена). У важких випадках можливий розвиток дегідратації та шоку. Лікування при гострому передозуванні: промивання шлунка, введення натрію тіосульфату, симптоматична терапія порушення водно-електролітного балансу, протишокова терапія. Хронічна передозування може призвести до розвитку феномену «йодизму»: «металевий» присмак у роті, набряк та запалення слизових оболонок (риніт, кон'юнктивіт, гастроентерит, бронхіт), вугровий висип, дерматит, набряк слинних залоз, лихо. Лікування при хронічному передозуванні: відміна препарату.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Калію йодид – 262 мкг, що відповідає – 200 мкг йоду. Допоміжні речовини: Магнію гідроксикарбонат (магнію карбонат основний) – 0,0175 г; Лактози моногідрат (цукор молочний) – 0,059738 г; Целюлоза мікрокристалічна – 0,02 г; Магнію стеарат – 0,001 г; Кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,0005 г; Кроскармеллоза натрію – 0,001 г По 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 4, 8 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглої форми, плоскоциліндричні з фаскою, з маркуванням "R" на одній стороні або без неї.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується у тонкій кишці та протягом 2 год розподіляється у внутрішньоклітинному просторі. Накопичується в основному в щитовидній залозі (концентрація йодиду більше 0,5 мг/г тканини), а також у слинних та молочних залозах, слизовій оболонці шлунка. Добре проникає крізь плаценту. Виводиться переважно нирками (слідові кількості визначаються в сечі через 10 хв після прийому, 80% дози виводиться протягом 48 год, решта – протягом 10-20 днів), частково – з секретами слинних, бронхіальних, потових та інших залоз.ФармакодинамікаЙод відноситься до життєво важливих мікроелементів, необхідних для нормального функціонування щитовидної залози. При надходженні йодидів у клітини епітелію фолікула щитовидної залози іони йоду під впливом ферменту йодид-пероксидази окислюються з утворенням елементарного йоду, який включається в молекулу тирозину. При цьому одна частина радикалів тирозину в тиреоглобуліні йодується, внаслідок чого утворюються тироніни, основними з яких є тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3). Тироніни утворюють комплекс із білком тиреоглобуліном, який депонується у колоїді фолікула щитовидної залози. Йод, що надходить в організм у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зоба (пов'язаного з нестачею йоду в їжі); нормалізує розмір щитовидної залози у новонароджених, дітей та підлітків;а також впливає на показники співвідношення Т3/Т4, концентрацію тиреотропного гормону.Показання до застосуванняпрофілактика розвитку ендемічного зоба, зокрема при вагітності; профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення; лікування дифузного еутиреоїдного зоба у новонароджених, дітей, підлітків та дорослих пацієнтів молодого віку.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до йоду; виражений тиреотоксикоз; прихований тиреотоксикоз (при застосуванні доз, що перевищують 150 мкг/добу); герпетиформний дерматит; токсична аденома, вузловий зоб при застосуванні в дозах понад 300 мкг/добу (за винятком передопераційної терапії з метою блокади щитовидної залози); спадкові захворювання, пов'язані з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Калію йодид не слід приймати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли розвиток останнього спричинений вираженим дефіцитом йоду. Застосування препарату слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на рак щитовидної залози. З обережністю: У пацієнтів із порушенням функції нирок.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та грудного вигодовування потреба у йоді підвищується. Калію йодид призначають за показаннями у випадках, коли надходження йоду з їжею становить менше 150-300 мкг/сут. Препарат добре проникає через плаценту і може спричинити розвиток гіпотиреозу та зоба у плода. Йод також виділяється із грудним молоком. Тому в період вагітності та грудного вигодовування препарат слід застосовувати лише у рекомендованих дозах.Побічна діяПри застосуванні препарату за показаннями в дозах, що рекомендуються, виникнення побічних ефектів малоймовірне. Можуть спостерігатися алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом антитиреоїдних лікарських засобів послаблює ефект йодиду калію (взаємно). Перхлорат та тіоціанат калію пригнічують поглинання йоду щитовидною залозою. Тиреотропний гормон покращує засвоєння йоду щитовидною залозою та стимулює вироблення її гормонів. Одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (у тому числі каптоприлу, еналаприлу, лізиноприлу) підвищує ризик виникнення гіперкаліємії. Високі дози йоду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть призводити до гіперкаліємії. Одночасна терапія йодом у високих дозах та препаратами літію сприяє розвитку зобу та гіпотиреозу. Калію йодид знижує захоплення щитовидною залозою 131I та 123I.Спосіб застосування та дозиДобову дозу препарату слід приймати внутрішньо в один прийом після їжі, запиваючи великою кількістю рідини. При застосуванні препарату у новонароджених та дітей до 3 років рекомендується розчинити таблетку у невеликій кількості (1 столова ложка) кип'яченої води кімнатної температури. Рекомендовані дози (у перерахунку на йод): Профілактика розвитку ендемічного зобу: новонароджені та діти: 100 мкг/добу; підлітки та дорослі: 100-200 мкг/добу; при вагітності та в період грудного вигодовування: 150-200 мкг/добу. Профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення: 100-200 мкг/добу. Лікування еутиреоїдного зоба: новонароджені, діти та підлітки: 100-200 мкг/добу; дорослі пацієнти молодого віку: 300-500 мкг/добу. Прийом препарату з профілактичною метою проводиться протягом, як правило, декількох місяців або років, за наявності показань довічно. Лікування зоба у новонароджених проводиться здебільшого протягом 2-4 тижнів; у дітей, підлітків та дорослих зазвичай потрібно 6-12 місяців, можливий тривалий прийом. Тривалість лікування визначається лікарем. особливі вказівки До початку лікування необхідно виключити злоякісне ураження щитовидної залози, гіпертиреоз або вузловий токсичний зоб. На тлі терапії препаратом у хворих з порушенням функції нирок можливий розвиток гіперкаліємії (необхідний періодичний контроль концентрації калію в крові). У зв'язку з наявністю у складі препарату лактози моногідрату, пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією, не повинні приймати препарат.ПередозуванняПри застосуванні препарату у дозі, що перевищує 150 мкг/добу, прихований гіпертиреоз може перейти у маніфестну форму. При тривалому застосуванні препарату в дозі, що перевищує 300 мкг/добу, можливий розвиток йод-індукованого гіпертиреозу (особливо у пацієнтів похилого віку, за наявності вузлового зоба або токсичної аденоми). Симптоми гострого передозування: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання, біль у животі та діарея (можливо, мелена). У важких випадках можливий розвиток дегідратації та шоку. Лікування при гострому передозуванні: промивання шлунка, введення натрію тіосульфату, симптоматична терапія порушення водно-електролітного балансу, протишокова терапія. Хронічна передозування може призвести до розвитку феномену «йодизму»: «металевий» присмак у роті, набряк та запалення слизових оболонок (риніт, кон'юнктивіт, гастроентерит, бронхіт), вугровий висип, дерматит, набряк слинних залоз, лихо. Лікування при хронічному передозуванні: відміна препарату.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,1 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 100 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу на одному боці і тисненням «100» на інший.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 100 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування протягом такого ж часу зберігається дія левотироксину натрію після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є ​​одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,1 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 100 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу на одному боці і тисненням «100» на інший.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 100 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування протягом такого ж часу зберігається дія левотироксину натрію після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є ​​одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лівотироксину натрію – 100 мкг. Таблетки по 100 мкг, по 50 таблеток у блістері, 2 блістери у картонній упаковці.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, круглі, злегка опуклі, з ризиком з одного боку і тисненням "100" - з іншого.Фармакотерапевтична групаТиреоїдний, що заповнює дефіцит гормонів щитовидної залози.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішнього застосування левотироксин всмоктується майже виключно з верхнього відділу тонкої кишки. Абсорбується до 80% прийнятої дози. Одночасний прийом їжі знижує абсорбцію левотироксину. Cmax у сироватці крові досягається приблизно через 5-6 годин після прийому внутрішньо. Розподіл. Зв'язується з білками сироватки (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном) більш ніж на 99%. У різних тканинах відбувається монодейодування приблизно 80% левотироксину з утворенням трийодтироніну (T3) та неактивних продуктів. Метаболізм. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та в м'язах. Невелика кількість препарату піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновими кислотами (у печінці). Виведення. Метаболіти виводяться із сечею та жовчю. T1/2 становить 6-7 днів. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. При тиреотоксикозі T1/2 коротшає до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів.ФармакодинамікаСинтетичний препарат гормону щитовидної залози, що лівообертає ізомер тироксину. Після часткового перетворення на трийодтиронін (у печінці та нирках) та переходу в клітини організму, впливає на розвиток та ріст тканин, на обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обмін. У середніх дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та ЦНС. У високих дозах пригнічує вироблення ТТРГ гіпоталамуса та ТТГ гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, протягом цього часу зберігається дія після відміни препарату. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Дифузний зоб зменшується або зникає протягом 3-6 місяців.ІнструкціяТаблетки приймають натще з невеликою кількістю рідини (не розжовуючи), як мінімум за півгодини до їди. Грудничкам та дітям віком до 36 місяців добову дозу слід давати в один прийом, за півгодини до першого годування. Безпосередньо перед прийомом таблетку L-тироксину поміщають у воду і розчиняють до утворення тонкої суспензії.Показання до застосуванняГіпотиреоз; Еутиреоїдний зоб; Як замісну терапію та для профілактики рецидиву зоба після резекції щитовидної залози; Рак щитовидної залози (після оперативного лікування); Дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану тиреостатиками (у вигляді комбінованої або монотерапії); Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до препарату; нелікований тиреотоксикоз; гострий інфаркт міокарда; гострий міокардит; нелікована недостатність надниркових залоз. З обережністю слід призначати препарат при ІХС (атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальній гіпертензії, аритмії, при цукровому діабеті, тяжкому тривалому гіпотиреозі, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози).Вагітність та лактаціяПри вагітності та під час лактації L-Тироксин слід застосовувати під наглядом лікаря. Застосування у комбінації з тиреостатичними засобами при вагітності протипоказане через підвищення ризику розвитку гіпотиреозу у плода.Побічна діяТахікардія, пальпітація, аритмії, напади стенокардії, головний біль, нервозність, тремор, порушення сну, почуття внутрішнього занепокоєння, м'язова слабкість та судоми, втрата маси тіла, діарея, порушення менструального циклу, блювання.Спосіб застосування та дозиПацієнтам до 55 років зі здоровими серцем та судинами при проведенні замісної терапії показаний прийом препарату у дозі, що дорівнює від 1,6 до 1,8 мкг/кг. Особам, у яких діагностовані ті чи інші хвороби серця/судин, а також пацієнтам старше 55 років, дозу скорочують до 0,9 мкг/кг. На початкових етапах лікування гіпотиреозу режим дозування для різних груп пацієнтів наступний: 75-100 мкг/добу./100-150 мкг/добу. - відповідно, для жінок та чоловіків, за умови, що у них нормально функціонують серце та судинна система; 25 мкг/добу. - особам, вік яких понад 55 років, а також особам, у яких діагностовано серцево-судинні захворювання. Через два місяці дозу збільшують до 50 мкг. Коригувати дозу, підвищуючи її на 25 мкг через кожні наступні 2 місяці, слід доти, доки нормалізуються показники тиреотропіну в крові. У разі виникнення або посилення симптомів із боку серця або судин потрібна зміна схеми лікування захворювання серця/судин. Відповідно до інструкції із застосування левотироксину натрію, пацієнтам із вродженим гіпотиреозом дозу слід розраховувати залежно від віку. Для дітей від народження до півроку добова доза варіюється в межах від 25 до 50 мкг, що відповідає 10-15 мкг/кг/добу. при перерахунку масу тіла. Дітям від півроку до року призначають по 50-75 мкг/добу, дітям від року до п'яти років - від 75 до 100 мкг/добу, дітям старше 6 років - від 100 до 150 мкг/сут. 100 до 200 мкг/добу. Схема прийому L-тироксину для схуднення. Для того, щоб скинути зайві кілограми, препарат починають приймати по 50 мкг/добу, розділяючи вказану дозу на 2 прийоми (обидва прийоми повинні бути в першій половині дня). Терапію доповнюють застосуванням β-адреноблокаторів, дозу яких коригують залежно від частоти пульсу. Надалі дозу левотироксину плавно підвищують до 150-300 мкг/добу, розділяючи її на 3 прийоми до 18:00. Паралельно з цим збільшують добову дозу β-адреноблокатора. Підбирати її рекомендується індивідуально, таким чином, щоб частота пульсу у спокої не перевищувала 70 ударів за хвилину, але водночас була більшою, ніж 60 ударів за хвилину. Тривалість курсу становить від 4 до 7 тижнів. Припиняти прийом ліків слід плавно, знижуючи дозу через кожні 14 днів до повного скасування. Якщо на фоні застосування виникає діарея, курс доповнюють призначенням Лопераміду, який приймають по 1 або 2 капсули на добу. Між курсами прийому препарату слід витримувати інтервали тривалістю щонайменше 3-4 тижнів.ПередозуванняТиреотоксичний криз, іноді відстрочений на кілька днів після прийому.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лівотироксину натрію – 100 мкг. Таблетки по 100 мкг, по 50 таблеток у блістері, 2 блістери у картонній упаковці.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, круглі, злегка опуклі, з ризиком з одного боку і тисненням "100" - з іншого.Фармакотерапевтична групаТиреоїдний, що заповнює дефіцит гормонів щитовидної залози.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішнього застосування левотироксин всмоктується майже виключно з верхнього відділу тонкої кишки. Абсорбується до 80% прийнятої дози. Одночасний прийом їжі знижує абсорбцію левотироксину. Cmax у сироватці крові досягається приблизно через 5-6 годин після прийому внутрішньо. Розподіл. Зв'язується з білками сироватки (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном) більш ніж на 99%. У різних тканинах відбувається монодейодування приблизно 80% левотироксину з утворенням трийодтироніну (T3) та неактивних продуктів. Метаболізм. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та в м'язах. Невелика кількість препарату піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновими кислотами (у печінці). Виведення. Метаболіти виводяться із сечею та жовчю. T1/2 становить 6-7 днів. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. При тиреотоксикозі T1/2 коротшає до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів.ФармакодинамікаСинтетичний препарат гормону щитовидної залози, що лівообертає ізомер тироксину. Після часткового перетворення на трийодтиронін (у печінці та нирках) та переходу в клітини організму, впливає на розвиток та ріст тканин, на обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обмін. У середніх дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та ЦНС. У високих дозах пригнічує вироблення ТТРГ гіпоталамуса та ТТГ гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, протягом цього часу зберігається дія після відміни препарату. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Дифузний зоб зменшується або зникає протягом 3-6 місяців.ІнструкціяТаблетки приймають натще з невеликою кількістю рідини (не розжовуючи), як мінімум за півгодини до їди. Грудничкам та дітям віком до 36 місяців добову дозу слід давати в один прийом, за півгодини до першого годування. Безпосередньо перед прийомом таблетку L-тироксину поміщають у воду і розчиняють до утворення тонкої суспензії.Показання до застосуванняГіпотиреоз; Еутиреоїдний зоб; Як замісну терапію та для профілактики рецидиву зоба після резекції щитовидної залози; Рак щитовидної залози (після оперативного лікування); Дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану тиреостатиками (у вигляді комбінованої або монотерапії); Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до препарату; нелікований тиреотоксикоз; гострий інфаркт міокарда; гострий міокардит; нелікована недостатність надниркових залоз. З обережністю слід призначати препарат при ІХС (атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальній гіпертензії, аритмії, при цукровому діабеті, тяжкому тривалому гіпотиреозі, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози).Вагітність та лактаціяПри вагітності та під час лактації L-Тироксин слід застосовувати під наглядом лікаря. Застосування у комбінації з тиреостатичними засобами при вагітності протипоказане через підвищення ризику розвитку гіпотиреозу у плода.Побічна діяТахікардія, пальпітація, аритмії, напади стенокардії, головний біль, нервозність, тремор, порушення сну, почуття внутрішнього занепокоєння, м'язова слабкість та судоми, втрата маси тіла, діарея, порушення менструального циклу, блювання.Спосіб застосування та дозиПацієнтам до 55 років зі здоровими серцем та судинами при проведенні замісної терапії показаний прийом препарату у дозі, що дорівнює від 1,6 до 1,8 мкг/кг. Особам, у яких діагностовані ті чи інші хвороби серця/судин, а також пацієнтам старше 55 років, дозу скорочують до 0,9 мкг/кг. На початкових етапах лікування гіпотиреозу режим дозування для різних груп пацієнтів наступний: 75-100 мкг/добу./100-150 мкг/добу. - відповідно, для жінок та чоловіків, за умови, що у них нормально функціонують серце та судинна система; 25 мкг/добу. - особам, вік яких понад 55 років, а також особам, у яких діагностовано серцево-судинні захворювання. Через два місяці дозу збільшують до 50 мкг. Коригувати дозу, підвищуючи її на 25 мкг через кожні наступні 2 місяці, слід доти, доки нормалізуються показники тиреотропіну в крові. У разі виникнення або посилення симптомів із боку серця або судин потрібна зміна схеми лікування захворювання серця/судин. Відповідно до інструкції із застосування левотироксину натрію, пацієнтам із вродженим гіпотиреозом дозу слід розраховувати залежно від віку. Для дітей від народження до півроку добова доза варіюється в межах від 25 до 50 мкг, що відповідає 10-15 мкг/кг/добу. при перерахунку масу тіла. Дітям від півроку до року призначають по 50-75 мкг/добу, дітям від року до п'яти років - від 75 до 100 мкг/добу, дітям старше 6 років - від 100 до 150 мкг/сут. 100 до 200 мкг/добу. Схема прийому L-тироксину для схуднення. Для того, щоб скинути зайві кілограми, препарат починають приймати по 50 мкг/добу, розділяючи вказану дозу на 2 прийоми (обидва прийоми повинні бути в першій половині дня). Терапію доповнюють застосуванням β-адреноблокаторів, дозу яких коригують залежно від частоти пульсу. Надалі дозу левотироксину плавно підвищують до 150-300 мкг/добу, розділяючи її на 3 прийоми до 18:00. Паралельно з цим збільшують добову дозу β-адреноблокатора. Підбирати її рекомендується індивідуально, таким чином, щоб частота пульсу у спокої не перевищувала 70 ударів за хвилину, але водночас була більшою, ніж 60 ударів за хвилину. Тривалість курсу становить від 4 до 7 тижнів. Припиняти прийом ліків слід плавно, знижуючи дозу через кожні 14 днів до повного скасування. Якщо на фоні застосування виникає діарея, курс доповнюють призначенням Лопераміду, який приймають по 1 або 2 капсули на добу. Між курсами прийому препарату слід витримувати інтервали тривалістю щонайменше 3-4 тижнів.ПередозуванняТиреотоксичний криз, іноді відстрочений на кілька днів після прийому.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,125 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 125 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу з одного боку і тисненням «125» з іншого.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 125 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування, протягом такого ж часу зберігається дія препарату після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину натрію на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є ​​одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,15 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 150 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу на одному боці і тисненням «150» на інший.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 150 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування, протягом такого ж часу зберігається дія препарату після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців. застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію із зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину натрію на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є ​​одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,05 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 50 мкг. По 25 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу на одному боці і тисненням «50» на інший.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Час досягнення максимальної концентрації левотироксину натрію (ТСmax) у плазмі після прийому внутрішньо разової дози становить приблизно 5-6 год. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Процес монодейодування в різних тканинах піддається приблизно 80% левотироксину натрію з утворенням Т3 і неактивних метаболітів. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та м'язах. Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 50 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування, протягом такого ж часу зберігається дія препарату після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. Були зареєстровані випадки алергічних реакцій як ангіоневротичного набряку.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію у печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва в лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину натрію на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є ​​одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лівотироксину натрію – 50 мкг. Таблетки по 50 мкг, по 50 таблеток у блістері, у картонній упаковці.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, круглі, злегка опуклі, з ризиком з одного боку і тисненням "100" - з іншого.Фармакотерапевтична групаТиреоїдний, що заповнює дефіцит гормонів щитовидної залози.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішнього застосування левотироксин всмоктується майже виключно з верхнього відділу тонкої кишки. Абсорбується до 80% прийнятої дози. Одночасний прийом їжі знижує абсорбцію левотироксину. Cmax у сироватці крові досягається приблизно через 5-6 годин після прийому внутрішньо. Розподіл. Зв'язується з білками сироватки (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном) більш ніж на 99%. У різних тканинах відбувається монодейодування приблизно 80% левотироксину з утворенням трийодтироніну (T3) та неактивних продуктів. Метаболізм. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та в м'язах. Невелика кількість препарату піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновими кислотами (у печінці). Виведення. Метаболіти виводяться із сечею та жовчю. T1/2 становить 6-7 днів. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. При тиреотоксикозі T1/2 коротшає до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів.ФармакодинамікаСинтетичний препарат гормону щитовидної залози, що лівообертає ізомер тироксину. Після часткового перетворення на трийодтиронін (у печінці та нирках) та переходу в клітини організму, впливає на розвиток та ріст тканин, на обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обмін. У середніх дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та ЦНС. У високих дозах пригнічує вироблення ТТРГ гіпоталамуса та ТТГ гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, протягом цього часу зберігається дія після відміни препарату. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Дифузний зоб зменшується або зникає протягом 3-6 місяців.ІнструкціяТаблетки приймають натще з невеликою кількістю рідини (не розжовуючи), як мінімум за півгодини до їди. Грудничкам та дітям віком до 36 місяців добову дозу слід давати в один прийом, за півгодини до першого годування. Безпосередньо перед прийомом таблетку L-тироксину поміщають у воду і розчиняють до утворення тонкої суспензії.Показання до застосуванняГіпотиреоз; Еутиреоїдний зоб; Як замісну терапію та для профілактики рецидиву зоба після резекції щитовидної залози; Рак щитовидної залози (після оперативного лікування); Дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану тиреостатиками (у вигляді комбінованої або монотерапії); Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до препарату; нелікований тиреотоксикоз; гострий інфаркт міокарда; гострий міокардит; нелікована недостатність надниркових залоз. З обережністю слід призначати препарат при ІХС (атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальній гіпертензії, аритмії, при цукровому діабеті, тяжкому тривалому гіпотиреозі, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози).Вагітність та лактаціяПри вагітності та під час лактації L-Тироксин слід застосовувати під наглядом лікаря. Застосування у комбінації з тиреостатичними засобами при вагітності протипоказане через підвищення ризику розвитку гіпотиреозу у плода.Побічна діяТахікардія, пальпітація, аритмії, напади стенокардії, головний біль, нервозність, тремор, порушення сну, почуття внутрішнього занепокоєння, м'язова слабкість та судоми, втрата маси тіла, діарея, порушення менструального циклу, блювання.Спосіб застосування та дозиПацієнтам до 55 років зі здоровими серцем та судинами при проведенні замісної терапії показаний прийом препарату у дозі, що дорівнює від 1,6 до 1,8 мкг/кг. Особам, у яких діагностовані ті чи інші хвороби серця/судин, а також пацієнтам старше 55 років, дозу скорочують до 0,9 мкг/кг. На початкових етапах лікування гіпотиреозу режим дозування для різних груп пацієнтів наступний: 75-100 мкг/добу./100-150 мкг/добу. - відповідно, для жінок та чоловіків, за умови, що у них нормально функціонують серце та судинна система; 25 мкг/добу. - особам, вік яких понад 55 років, а також особам, у яких діагностовано серцево-судинні захворювання. Через два місяці дозу збільшують до 50 мкг. Коригувати дозу, підвищуючи її на 25 мкг через кожні наступні 2 місяці, слід доти, доки нормалізуються показники тиреотропіну в крові. У разі виникнення або посилення симптомів із боку серця або судин потрібна зміна схеми лікування захворювання серця/судин. Відповідно до інструкції із застосування левотироксину натрію, пацієнтам із вродженим гіпотиреозом дозу слід розраховувати залежно від віку. Для дітей від народження до півроку добова доза варіюється в межах від 25 до 50 мкг, що відповідає 10-15 мкг/кг/добу. при перерахунку масу тіла. Дітям від півроку до року призначають по 50-75 мкг/добу, дітям від року до п'яти років - від 75 до 100 мкг/добу, дітям старше 6 років - від 100 до 150 мкг/сут. 100 до 200 мкг/добу. Схема прийому L-тироксину для схуднення. Для того, щоб скинути зайві кілограми, препарат починають приймати по 50 мкг/добу, розділяючи вказану дозу на 2 прийоми (обидва прийоми повинні бути в першій половині дня). Терапію доповнюють застосуванням β-адреноблокаторів, дозу яких коригують залежно від частоти пульсу. Надалі дозу левотироксину плавно підвищують до 150-300 мкг/добу, розділяючи її на 3 прийоми до 18:00. Паралельно з цим збільшують добову дозу β-адреноблокатора. Підбирати її рекомендується індивідуально, таким чином, щоб частота пульсу у спокої не перевищувала 70 ударів за хвилину, але водночас була більшою, ніж 60 ударів за хвилину. Тривалість курсу становить від 4 до 7 тижнів. Припиняти прийом ліків слід плавно, знижуючи дозу через кожні 14 днів до повного скасування. Якщо на фоні застосування виникає діарея, курс доповнюють призначенням Лопераміду, який приймають по 1 або 2 капсули на добу. Між курсами прийому препарату слід витримувати інтервали тривалістю щонайменше 3-4 тижнів.ПередозуванняТиреотоксичний криз, іноді відстрочений на кілька днів після прийому.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,075 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 75 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу з одного боку і тисненням «75» з іншого.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 75 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування протягом такого ж часу зберігається дія левотироксину натрію після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є ​​одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛамінарії слані (морська капуста), целюлоза мікрокристалічна та мальтодекстрин, крохмаль (носії), діоксид кремнію аморфний та стеарат кальцію (агенти антистежують).Опис лікарської формиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем (особам із захворюваннями щитовидної залози – з лікарем-ендокринологом).ХарактеристикаЙод відноситься до життєво важливих мікроелементів, без нього неможливе нормальне функціонування щитовидної залози. Йод – головний компонент гормонів щитовидної залози, який бере участь: у регуляції білкового, жирового, вуглеводного та енергетичного обміну в організмі; у розвитку всіх органів та систем – регулюють діяльність головного мозку, нервової та серцево-судинної системи, статевих та молочних залоз; у зростанні та розвитку дітей та школярів, у формуванні їх інтелектуальних здібностей. Ламінарія - це створений самою природою, ідеально збалансований морський продукт, який, крім йоду, містить: альгінову кислоту та її солі (до 21%); маніт (20-25%); полісахарид ламінарії (до 21%); білкові речовини (до 9%); L-фруктозу (до 4%); вітаміни: A, B1, B2, B12, C, D, E, пантотенову та фолієву кислоти; 40 мікро- і макроелементів у формі, що легко засвоюється організмом: бром, марганець, кобальт, цинк, магній, залізо, калій, натрій, сірка, фосфор, азот та ін. Ламінарія, будучи натуральним джерелом йоду, заповнює його дефіцит в організмі природним шляхом, підтримує здоров'я щитовидної залози, сприяє розумовій та фізичній працездатності організму. Це найпопулярніший продукт серед японців – визнаних довгожителів. Завдяки багатому складу біологічно активних речовин, ламінарія сприятливо впливає на організм людини в цілому. Даний рівень вмісту йоду в 1-й таблетці знаходиться в межах його природного споживання з їжею, оскільки згідно з МР 2.3.1.2432-08 «Норми фізіологічних потреб в енергії та харчових речовин для різних груп населення Російської Федерації», споживання йоду з їжею широко варіює в різних геохімічних регіонах: 65-230 мкг/добу. Встановлені рівні потреби – 130-200 мкг/добу. Верхній допустимий рівень – 600 мкг/добу. Фізіологічна потреба для дорослих – 150 мкг/добу. Регулярний прийом Ламінарії сприяє поповненню дефіциту йоду в організмі з натурального джерела – ламінарії (морської капусти).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю, дітям віком до 14 років.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому 2-3 місяці, прийом можна повторювати 3-4 десь у рік. Допускається постійний прийом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВодорості ламінарії або фукусу, МКЦ, кальцію стеарат, аеросил. Порошок 100 гВластивості компонентівВіт. Зміцнює сили, благотворно впливає на імунітет.

Дозування: 5 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Дозування: 5 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Склад, форма випуску та упаковкаIodine (from Kelp) [йод із келпу (бура водорість (фукус пухирчастий))] -150 мкг. Інші інгредієнти: дикальція фосфат, мальтодекстрин, стеаринова кислота, целюлоза, стеарат магнію. Пігулки 200 шт.ХарактеристикаПоліпшує функцію щитовидної залози; діє на скорочувальну здатність серцевого м'яза; має протитромботічну активність; запобігає розвитку рахіту, остеопорозу, зубного карієсу, ламкості нігтів, волосся; надає загальнозміцнюючу дію на організм; покращує обмін речовин.РекомендуєтьсяЗахворювання щитовидної залози; атеросклероз; ішемічна хвороба серця; базедова хвороба; програма зниження ваги; захист від дії радіації; захворювання кістково-суглобової системи – рахіт, остеопороз; зубний карієс; облисіння; ламкість нігтів, волосся.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяНе рекомендується приймати під час вагітності.Спосіб застосування та дозиПо 1 таблетці 1-3 десь у день під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ одній капсулі міститься 500 мг тиросинової речовини. Пацієнти у відгуках зазначають, що позитивний ефект помітний за кілька тижнів регулярного вживання.ХарактеристикаNOW L-Tyrosine – препарат, який надає підтримку роботі щитовидної залози. Її дисфункція - патологія, що нерідко зустрічається навіть у здорових, на перший погляд, людей. Особливість недуги в тому, що в більшості випадків він протікає у прихованій формі, а нездужання та дискомфорт людина може відчути вже на серйозних стадіях хвороби. Дефіцит гормонів, що виробляються органом, може стати причиною постійної втоми, сонливості, проблем зі шкірою та волоссям. Більшість людей помилково вважають ці симптоми наслідками зниження імунітету. Вирішити проблему допоможе повноцінна підтримка щитовидної залози. Біологічно активна добавка L-Tyrosine – препарат натурального походження, що не містить у своєму складі гормональних речовин. Він покращує самопочуття у разі виникнення збоїв у роботі щитовидної залози.РекомендуєтьсяРекомендується при таких захворюваннях та станах, як: гіпотиреоз та інші недуги, пов'язані з дефіцитом гормонів, що виробляються щитовидною залозою; порушення роботи надниркових залоз; депресивний розлад; сонливий стан; недостатність надниркових залоз; низька працездатність; хронічна втома; різкі перепади настрою; порушення обміну речовин; хвороба Паркінсона; проблеми з пам'яттю, навчанням, увагою; залежність від наркотичних речовин чи алкоголю. Перед початком застосування добавки L-тирозин NOW краще проконсультуватися з лікарем. Амінокислота, що міститься у її складі, хоч і не є гормоном, здатна суттєво вплинути на гормональний баланс.Протипоказання до застосуванняПриймати БАД «L-тирозин» не варто за умови індивідуальної непереносимості компонентів. Якщо без видимих ​​причин виникає дискомфорт у шлунку, нудота чи печія, варто негайно припинити вживання препарату. Протипоказаний вагітним і жінкам, що годують, дітям, а також при гіпертиреозі (недузі «щитовидки», при якому гормони виробляються в надмірній кількості). Заборонено одночасний прийом NOW Foods «L-тирозин» з лікарськими засобами, що впливають на обмін дофамінів у головному мозку. Перед початком курсу консультація з фахівцем є обов'язковою. Біодобавка L-Tyrosine не є лікарським засобом і може застосовуватися лише для профілактики захворювань. Зберігати баночку з капсулами «L-тирозин» потрібно у темному та недоступному дітям місці при температурі не вище +25 градусів за Цельсієм.Спосіб застосування та дозиВживати добавку "L-тирозин" варто строго відповідно до інструкції. Оптимальне дозування – одна капсула на добу. У деяких випадках можливе застосування 3 таблеток NOW Foods L-Tyrosine. Вживати БАД потрібно за 30 хвилин до їди. У жодному разі не підвищувати дозування без попередньої консультації з лікарем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: пропілтіоурацил – 50,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 73,9 мг; крохмаль кукурудзяний – 50,0 мг; діоксид кремнію колоїдний – 1,5 мг; повідон - 4,0 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 10,0 мг; магнію стеарат – 0,6 мг. По 20 або 100 пігулок у скляному флаконі. Флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі круглі двоопуклі таблетки з роздільною ризиком.Фармакотерапевтична групаАнтитиреоїдний засіб.ФармакокінетикаПропілтіоурацил добре всмоктується при пероральному застосуванні, досягаючи піку в плазмі через 1-2 години після прийому. Антитиреоїдні препарати концентруються у щитовидній залозі активним перенесенням. Незважаючи на те, що пропілтіоурацил може бути не виявлений у сироватці крові через 8 годин після прийому, час дії високої разової дози становить від 6 до 8 годин завдяки вираженому накопиченню в щитовидній залозі. Біологічна доступність при пероральному застосуванні становить близько 80%.ФармакодинамікаТіоурацили діють як антитиреоїдні засоби, що пригнічують систему інтратіреоїдної пероксидази. Вони знижують процес йодування тиреоглобуліну і, відповідно, пригнічує утворення тироксину. Крім того, у молекулах тиреоглобуліну порушується утворення парних зв'язків між тирозильними залишками, вже пов'язаними з йодом. Пропілтіоурацил сприяє виснаженню запасів йоду у щитовидній залозі. Пропілтіоурацил гальмує трансформацію тироксину на трийодтиронін у периферичних тканинах.Показання до застосуванняТиреотоксикоз у пацієнтів з дифузним токсичним зобом або токсичною аденомою щитовидної залози; передопераційна підготовка з тиреотоксикозом до резекції щитовидної залози та післяопераційна терапія; підготовка пацієнтів із тиреотоксикозом до лікування радіоактивним йодом.Протипоказання до застосуванняТяжкі побічні ефекти (агранулоцитоз, тяжкі порушення функції печінки) при попередньому лікуванні пропілтіоурацилом; дефіцит лактози, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до препарату; лейкопенія; гіпотиреоз; активний гепатит.Вагітність та лактаціяПри застосуванні під час вагітності необхідно співвідносити потенційну користь для матері з можливим ризиком для плода та дитини. Як тиреотоксикоз, так і гіпертиреоз у вагітних жінок асоціюється зі збільшенням частоти викиднів, мертвонародження та аномалій розвитку. Частота аномалій розвитку у випадках лікування пропілтіоурацилом не відрізняється від частоти спонтанних аномалій розвитку. Доза Пропіцилу повинна бути якомога нижчою, щоб уникнути викидня, а також розвитку гіпотиреозу та зоба у плода. Останні три місяці вагітності часто спостерігається спонтанне зменшення тиреотоксикозу. Лікування вагітних жінок антитиреоїдним препаратом має проводитись під суворим наглядом. Концентрація вільних гормонів щитовидної залози повинна перебувати у верхньої межі норми, а концентрація тиреотропного гормону (ТТГ) повинна бути досить низькою або не визначатися. При дифузному токсичному зобі під час вагітності призначають Пропіцил без додаткового прийому левотироксину натрію. У період грудного вигодовування Пропіцил вважається препаратом вибору, тому що його концентрація у грудному молоці становить лише одну десяту від концентрації у сироватці крові матері. Проте, потрібно особливо ретельне спостереження новонародженим, т.к. є повідомлення про окремі випадки розвитку гіпотиреозу.Побічна діяАгранулоцитоз є тяжкою, але рідкісною побічною дією, що супроводжується септичними ускладненнями. Іноді відзначаються висипання на шкірі, кропив'янка, біль у шлунку, артралгія без ознак запалення суглобів, утворення зобу у новонародженого. У рідкісних випадках і, насамперед, при застосуванні препарату у високих дозах спостерігалися такі побічні дії: ураження печінки (гепатоцелюлярний некроз, транзиторний холестаз), реакції гіперчутливості, лікарська лихоманка, лімфоаденопатія та тромбоцитопенія. Є повідомлення про окремі випадки нервово-м'язових розладів, поліартриту, порушення смакової чутливості та нюху, васкуліту, вовчаковоподібного синдрому, втрати, слуху, вузликового періартеріїту, шлунково-кишкових розладів (нудоти, блювоти), запаморочення, порушення еритропоезу, гемолізу , інтерстиціальної пневмонії, астми, периферичних набряків та алопеції У процесі лікування пропіцилом може виникнути збільшення щитовидної залози. Агранулоцитоз, печінкова недостатність і васкуліт є потенційно загрозливими для життя стану, таким чином, потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом.Взаємодія з лікарськими засобамиУ тому випадку, якщо лікування пропілтіоурацилом проводять за схемою "блокуй і замінуй" у комбінації з левотироксином натрію, доза пропілтіоурацилу повинна бути збільшена. Тиреостатичний ефект пропілтіоурацилу може знижуватися при одночасному або попередньому застосуванні йодовмісних препаратів або рентгеноконтрастних речовин. У зв'язку зі здатністю пропілтіоурацилу впливати на ефект вільних активних фракцій пропранололу та похідних кумарину, може знадобитися додаткова корекція дози цих лікарських засобів. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПропіцил приймають внутрішньо кожні 6-8 годин. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини. Дорослі, підлітки та діти віком від 10 років. На початку лікування дорослим та дітям старше 10 років призначають по 75-100 мг (1,5-2 таблетки) на день. Підтримуюча доза становить від 50 мг до 150 мг (від 1 до 3 таблеток) на день. У тяжких випадках та після попереднього навантаження йодом початкову добову дозу збільшують до 300-600 мг (6-12 таблеток на день, розподілених на 4-6 разових доз). Діти віком від 6 до 10 років отримують на початку лікування 50-150 мг (1-3 таблетки) на день, а при підтримуючому лікуванні близько 25-50 мг (0,5-1 таблетка) на день. Дітям до 3 років препарат розчиняють у воді до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом. При гіпертиреозі у новонароджених призначають по 5-10 мг на 1 кг маси тіла на день (добову дозу розподіляють на 3 прийоми). За відсутності відповіді лікування рекомендується збільшення дози на 50-100%. Підтримуюча доза становить 3-4 мг на 1 кг маси тіла щодня. Відповідно до періоду напіввиведення материнського імуноглобуліну через 2-3 місяці очікується спонтанне відновлення функцій щитовидної залози. Літнім людям рекомендується нижча доза. Згідно з наявними даними, у пацієнтів з нирковою недостатністю або тих, хто перебуває на гемодіалізі, не виникає потреби в коригуванні дози. При захворюваннях печінки препарат можна застосовувати у дозах, що рекомендуються, з урахуванням відповідних протипоказань. Тривалість лікування визначається індивідуальною потребою пацієнта. Досвід терапевтичного застосування препарату Пропіцил показує, що тривалість лікування тиреотоксикозу при дифузному токсичному зобі та токсичній аденомі щитовидної залози повинна становити 1,5-2 роки. При підготовці до хірургічного втручання або лікування радіоактивним йодом тривалість застосування препарату має відповідати індивідуальній потребі пацієнта. Пропіцил може використовуватися для лікування дифузного токсичного зоба як у вигляді монотерапії, так і у схемі "блокуй-заміняй" у комбінації з левотироксином натрію.ПередозуванняВипадки гострої інтоксикації Пропіцилом не спостерігалося. Хронічна передозування призводить до розвитку зобу та гіпотиреозу із симптомами, залежними від тяжкості гіпотиреозу, обумовленого специфічною дією антитиреоїдного засобу. Лікування. Спеціальних заходів/заходів немає. Ефективність промивання шлунка та ендоскопічного видалення залишків таблеток дуже сумнівна через швидке всмоктування активної речовини. При розвитку зобу та гіпотиреозу, що супроводжується симптомами, що корелюються з тяжкістю гіпотиреозу, та обумовленого хронічним передозуванням препарату Пропіцил, лікування препаратом припиняють. Замісну терапію левотироксином натрію проводять у разі, якщо це виправдовується ступенем тяжкості гіпотиреозу чи розвитку зоба. Як правило, після відміни Пропіцилу очікується спонтанне відновлення функції щитовидної залози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАгранулоцитоз може розвинутись протягом кількох годин. Оскільки в більшості випадків розвиток агранулоцитозу не можна передбачити навіть при постійному спостереженні за морфологічною картиною крові, пацієнт повинен бути поінформований про клінічні симптоми агранулоцитозу (лихоманка, нездужання, тонзилярна ангіна, стоматит) та необхідність негайного дослідження картини крові. Перед початком лікування Пропіцилом потрібний повний аналіз крові. Під час лікування антитиреоїдним засобом необхідний контроль функціонального стану щитовидної залози (визначення концентрації тироїдних гормонів та/або ТТГ крові). Лікування надто високими дозами антитиреоїдного засобу призводить до появи або збільшення вже існуючого зоба. Це слід пам'ятати насамперед при загрудному чи внутригрудном зобі, що пов'язані з небезпекою здавлювання анатомічних структур у середостінні. При патологічній зміні числа формених елементів крові та підвищенні активності трансміназ Пропіцил можна застосовувати лише під суворим наглядом лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМікрокристалічна целюлоза (носій), орто-фосфат кальцію 2-заміщений (носій), йодид калію, стеаринова кислота (носій), бурі водорості, кроскармелоза (носій), магнієва сіль стеаринової кислоти (антистежуючий агент).ХарактеристикаSolgar North Atlantic Kelp – комплекс, отриманий із водоростей, що виростають у солоних водах Північної Атлантики. Води Атлантичного океану багаті на поживні мінеральні речовини, які вбрали в себе водорості Келп. У процесі переробки водорості дбайливо висушуються, зберігаючи всі свої корисні властивості, після чого легко засвоюються травною системою. Головний поживний елемент у складі – йод, який украй необхідний для здоров'я щитовидної залози та гормональної системи загалом. Щитовидна залоза відповідає за вироблення гормонів, що регулюють безліч процесів в організмі, починаючи від репродуктивної функції, включаючи регулювання обміну речовин.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела йоду.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, стани, за яких протипоказані препарати йоду. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Особам, із захворюваннями щитовидної залози та приймаючим препарати йоду, перед застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем-ендокринологом.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка(на 1 таблетку): Активні компоненти: Euspongia officinalis (Еуспонгія оффіціналіс) D3 150 мг, Calcium iodatum (Кальціум іодатум) D4 90 мг, Fucus vesiculosus D4 (Фукус везикулозус) 30 мг; Допоміжні речовини: стеарат магнію 1,5 мг, лактози моногідрат до отримання таблетки масою близько 0,302 г.Опис лікарської формиКруглі таблетки плоскоциліндричної форми, з фаскою, від білого до жовтувато-білого кольору, іноді з окремими жовтуватими або сіруватими вкрапленнями, без. запаху або із слабким запахом йоду.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняУ комплексній терапії захворювань щитовидної залози з гіпотиреозом (при захворюваннях щитовидної залози застосування даного лікарського засобу не повинно проводитися без попередньої консультації з лікарем).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до йоду; гіперфункція щитовидної залози; прийом лікарських засобів, що пригнічують функцію щитовидної залози; дитячий вік до 12 років (у зв'язку із недостатністю клінічних даних).Вагітність та лактаціяУ період вагітності та годування груддю препарат може застосовуватись лише після попередньої консультації з лікарем.Побічна діяМожливі тахікардія, дратівливість, пітливість та інші симптоми тиреотоксикозу при тривалих курсах лікування. Можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиЯкщо лікар не рекомендує інакше, слід використовувати препарат 3 рази на день по 1 таблетці, повільно розсмоктуючи у роті до повного розчинення. Середній курс лікування становить 12 тижнів.ПередозуванняПри прийомі великих кількостей цього лікарського засобу можуть спостерігатися диспептичні явища, зумовлені наявністю у його складі лактози; посилення симптомів тиреотоксикозуЗапобіжні заходи та особливі вказівкиСтрумель Т не замінює препарати, що призначаються лікарем при даному захворюванні. При лікарському обстеженні щитовидної залози лікаря необхідно повідомити про прийом даного препарату, інакше оцінка результатів обстежень може бути некоректною. При прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід перервати прийом препарату і звернутися до лікаря. При появі побічних ефектів, які не описані в інструкції з медичного застосування, слід повідомити про це лікаря. До складу препарату входить лактоза, у зв'язку з чим його не рекомендується приймати пацієнтам з вродженою галактоземією, синдромом мальабсорбції глюкози або галактози або при вродженій лактозній недостатності. Вказівка ​​для хворих, які страждають на цукровий діабет: 1 таблетка містить 0,025 ХЕ.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 10 мг Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Клініка Інституту біорегу Завод-виробник: Клініка Інституту біорег.

Фасування: N100 Форма випуску таб. Упаковка: банку Виробник: Парафарм Завод-виробник: Парафарм(Росія). .

Дозування: 400 мг Фасування: N90 Форма випуску: капс. Упаковка: банку Виробник: Аліна Фарма Завод-виробник: Аліна Фарма ТОВ(Росія). .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тіамазол 10мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний - 2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 2 мг, магнію стеарат - 2 мг, гіпромелоза 2910/15 - 3 мг, тальк - 6 мг, порошок целюлози - 10 мг, крохмаль кукурудзяний - 2 195 мг. Склад плівкової оболонки: ;барвник заліза оксид жовтий - 0.54 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.004 мг, диметикон 100 - 0.16 мг, макрогол 400 - 0.79 мг, титану діоксид - 0.89 мг, 1-3 мг. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні. 25 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; сіро-жовтогарячого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиками з обох боків; на поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтитиреоїдний препарат. Порушує синтез гормонів щитовидної залози, блокуючи фермент пероксидазу, що бере участь у йодуванні тироніну в щитовидній залозі з утворенням трийод- та тетрайодтироніну. Ця властивість дозволяє проводити симптоматичну терапію тиреотоксикозу, за винятком випадків розвитку тиреотоксикозу внаслідок вивільнення гормонів після руйнування клітин щитовидної залози (після лікування радіоактивним йодом або при тиреоїдиті). Тирозол® не впливає на процес вивільнення синтезованих тіронінів з фолікулів щитовидної залози. Цим пояснюється латентний період різної тривалості, який може передувати нормалізації рівня T3 і Т4 в плазмі крові, тобто. покращення клінічної картини. Знижує основний обмін, прискорює виведення із щитовидної залози йодидів, підвищує реципрокну активацію синтезу та секреції гіпофізом ТТГ, що може супроводжуватися деякою гіперплазією щитовидної залози. Тривалість дії препарату після одноразового прийому становить майже 24 год.ФармакокінетикаТирозол® при прийомі внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується. Сmax; у плазмі досягається протягом 0.4-1.2 год. З білками плазми крові практично не зв'язується. Тирозол® кумулює в щитовидній залозі, де повільно метаболізується. Невеликі кількості тіамазолу виявляються у грудному молоці. T1/2; становить близько 3-6 год, при печінковій недостатності він збільшується. Не виявлено залежність кінетики від функціонального стану щитовидної залози. Метаболізм препарату Тирозол®; здійснюється у нирках та печінці, виведення препарату здійснюється нирками та з жовчю. Нирками протягом 24 годин виводиться 70% препарату Тирозол, причому 7-12% у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтитиреоїдний препарат.Показання до застосуванняТиреотоксикоз; підготовка до хірургічного лікування тиреотоксикозу; підготовка до лікування тиреотоксикозу радіоактивним йодом; терапія у латентний період дії радіоактивного йоду – проводиться до початку дії радіоактивного йоду (протягом 4-6 місяців); у виняткових випадках – тривала підтримуюча терапія тиреотоксикозу, коли у зв'язку із загальним станом або з індивідуальних причин неможливо виконати радикальне лікування; профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду (включаючи випадки застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів) за наявності латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі.Протипоказання до застосуванняНе рекомендований для застосування у дітей від 0 до 3 років. підвищена чутливість до тіамазолу, похідних тіомочевини або будь-якого іншого компонента препарату; агранулоцитоз під час терапії карбімазолом або тіамазолом; гранулоцитопенію (в т.ч. в анамнезі); холестаз перед початком лікування; терапія тіамазолом у комбінації з левотироксином під час вагітності Тирозол® містить лактозу, тому його застосування не рекомендовано пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з зобом дуже великих розмірів зі звуженням трахеї (тільки короткочасне лікування в період підготовки до операції), при печінковій недостатності.Вагітність та лактаціяВідсутність лікування гіперфункції щитовидної залози під час вагітності може призвести до серйозних ускладнень, таких як передчасні пологи, вади розвитку плода. Гіпотиреоз, спричинений лікуванням неадекватними дозами тіамазолу, може призвести до невиношування вагітності. Тіамазол проникає через плацентарний бар'єр і в крові плода може досягати такої концентрації, що і у матері. У зв'язку з цим при вагітності препарат повинен призначатися лише після повної оцінки користі та ризику його застосування, у мінімальній ефективній дозі (до 10 мг на добу) та без додаткового застосування левотироксину натрію. Дози тіамазолу, які значно перевищують рекомендовані, можуть спричинити утворення зоба та гіпотиреоз у плода, а також стати причиною зниженої маси тіла при народженні. У період лактації лікування тиреотоксикозу препаратом Тирозол®; при необхідності може бути продовжено. Т.к. тіамазол проникає в грудне молоко і може досягати в ньому концентрації, що відповідає рівню його в крові у матері, у новонародженого можливий розвиток гіпотиреозу. Необхідно регулярно контролювати функцію щитовидної залози у новонароджених. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей у віці від 0 до 3 років.Побічна діяПобічна дія Визначення частоти побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000), дуже рідко (<1/10000). Кров і лімфатична система: нечасто - агранулоцитоз (симптоми можуть з'явитися навіть через тижні та місяці після початку лікування та призвести до необхідності відміни препарату); дуже рідко – генералізована лімфаденопатія, тромбоцитопенія, панцитопенія. Ендокринна система: дуже рідко - інсуліновий аутоімунний синдром з гіпоглікемією. Нервова система: рідко - оборотна зміна смакових відчуттів, запаморочення; дуже рідко – неврит, полінейропатія. Шлунково-кишкові порушення: дуже рідко - збільшення слинних залоз, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - холестатична жовтяниця і токсичний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто - алергічні шкірні реакції (свербіж, почервоніння, висипання); дуже рідко – генералізовані висипання на шкірі, алопеція, вовчаковоподібний синдром. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто - повільно прогресуюча артралгія без клінічних ознак артриту. Ускладнення загального характеру та реакції в місці введення: рідко - підвищення температури, слабкість, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні препарату після застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів у високій дозі можливе ослаблення дії тіамазолу. Нестача йоду посилює дію тіамазолу. У пацієнтів, які приймають тіамазол на лікування тиреотоксикозу, після досягнення эутиреоидного стану, тобто. нормалізації вмісту гормонів щитовидної залози в сироватці крові, може виникнути необхідність зменшення прийнятих доз серцевих глікозидів (дигоксину та дигітоксину), амінофіліну, а також збільшення прийнятих доз варфарину та інших антикоагулянтів - похідних кумарину та індандіону (фармакодинамічна взаємодія). Препарати літію, бета-адреноблокатори, резерпін, аміодарон підвищують ефект тіамазолу (потрібна корекція дози). При одночасному застосуванні з сульфаніламідами, метамізолом натрію та мієлотоксичними лікарськими засобами підвищується ризик розвитку лейкопенії. Лейкоген та фолієва кислота при одночасному застосуванні з тіамазолом зменшують ризик розвитку лейкопенії. Гентаміцин посилює антитиреоїдну дію тіамазолу. Даних щодо впливу інших лікарських засобів на фармакокінетику та фармакодинаміку препарату немає. Однак слід мати на увазі, що при тиреотоксикозі прискорюється метаболізм та елімінація речовин. Тому в деяких випадках необхідно коригувати дозу інших препаратів.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо після їди, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини. Добову дозу призначають 1 прийом або поділяють на 2-3 разові дози. На початку лікування разові дози приймають протягом дня у певний час. Підтримуючу дозу слід приймати в один прийом після сніданку. Тиреотоксикоз Залежно від тяжкості захворювання препарат призначають у дозі 20-40 мг на добу протягом 3-6 тижнів. Після нормалізації функції щитовидної залози (зазвичай через 3-8 тижнів) переходять прийом підтримуючої дози 5-20 мг/сут. З цього часу рекомендується додатковий прийом лівотироксину натрію. При підготовці до хірургічного лікування тиреотоксикозу; призначають 20-40 мг на добу до досягнення еутиреоїдного стану. З цього часу рекомендується додатковий прийом лівотироксину натрію. З метою скорочення часу, необхідного для підготовки до операції, додатково призначають бета-адреноблокатори та препарати йоду. При підготовці до лікування радіоактивним йодом призначають 20-40 мг на добу препарату Тирозол до досягнення еутиреоїдного стану. Терапія в латентний період дії радіоактивного йоду: ;залежно від тяжкості захворювання призначають 5-20 мг/сут препарату Тирозол® ;до настання дії радіоактивного йоду (4-6 міс). Тривала тиреостатична підтримуюча терапія Тирозол® призначають у дозах 1.25-2.5-10 мг/сут з додатковим прийомом левотироксину натрію в невеликих дозах. При лікуванні тиреотоксикозу тривалість терапії становить від 1,5 до 2 років. Профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду (включаючи випадки застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів) при наявності латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі: ;призначають 10-20 мг/добу препарату Тироз днів перед прийомом йодовмісних засобів. Дозування у дітей Не рекомендований для застосування у дітей від 0 до 3 років. Дітям від 3 до 17 років; препарат Тирозол®; призначають у початковій дозі 0.3-0.5 мг/кг, яку ділять на дві-три рівні дози щодня. Максимальна рекомендована доза для дітей з масою тіла більше 80 кг - 40 мг на добу. Підтримуюча доза – 0.2-0.3 мг/кг/добу. При необхідності додатково призначають левотироксин натрію. Дозування у вагітних Вагітним жінкам; призначають у максимально низьких дозах: разова – 2.5 мг, добова – 10 мг. При печінковій недостатності; препарат призначають у мінімальній ефективній дозі під ретельним лікарським контролем. При підготовці до операції пацієнтів з тиреотоксикозом; лікування препаратом проводиться до досягнення еутиреоїдного стану протягом 3-4 тижнів до запланованого дня операції (в окремих випадках - більш тривало) і закінчується за день до неї.ПередозуванняПри тривалому прийомі високих доз препарату можливий розвиток субклінічного та клінічного гіпотиреозу, а також збільшення розмірів щитовидної залози через підвищення рівня ТТГ. Цього можна уникнути шляхом зниження дози до досягнення стану еутиреозу або, якщо це необхідно, додатковим призначенням препаратів левотироксину натрію. Як правило, після відміни препарату Тирозол® спостерігається спонтанне відновлення функції щитовидної залози. Прийом дуже високих доз тіамазолу (близько 120 мг/день) може призводити до розвитку мієлотоксичних ефектів. Такі дози препарату слід застосовувати лише за спеціальними показаннями (важкі форми захворювання, тиреотоксичний криз). Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, симптоматична терапія, при необхідності, перемикання на антитиреоїдний препарат іншої групи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам із значним збільшенням щитовидної залози, що звужує просвіт трахеї, Тирозол® призначають короткочасно в комбінації з левотироксином натрію, т.к. при тривалому застосуванні можливе збільшення зобу та ще більше здавлення трахеї. Необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом (контроль рівня ТТГ та трахеального просвіту). У період лікування препаратом потрібний регулярний контроль картини периферичної крові. Тіамазол та похідні тіомочевини можуть знижувати чутливість тканини щитовидної залози до променевої терапії. Якщо під час лікування препаратом раптово з'являються біль у горлі, утруднене ковтання, підвищення температури тіла, ознаки стоматиту або фурункульоз (можливі симптоми агранулоцитозу) слід припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря. При появі під час лікування підшкірних крововиливів або кровотеч неясного генезу, генералізованого висипу на шкірі і свербежу, завзятої нудоти або блювоти, жовтяниці, сильних болів в епігастральній ділянці і вираженої слабкості потрібна відміна препарату. У разі раннього припинення лікування можливий рецидив захворювання. Поява або погіршення перебігу ендокринної офтальмопатії не є побічною дією лікування препаратом Тирозол®, який проводиться належним чином. У поодиноких випадках після закінчення лікування може виникнути пізній гіпотиреоз, який не є побічною дією препарату, а пов'язаний із запальними та деструктивними процесами у тканині щитовидної залози, що протікають у рамках основного захворювання. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Тіамазол не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему