Вектибикс 20мг/мл 5мл 1 шт концентрат для приготовления раствора для инфузий

Противоопухолевое средство, моноклональные антитела.

Концентрат - 1 мл:

Флакон містить 5 мл (100 мг/5 мл), 10 мл (200 мг/10 мл) або 20 мл (400 мг/20 мл) концентрату.

Флакон з прозорого скла гідролітичного класу I з еластомірною пробкою, алюмінієвим ковпачком і поліпропіленовим ковпачком, що відламується. По 1 флакону поміщають у контурну осередкову упаковку і потім в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню. На кожну пачку наклеюють дві прозорі захисні етикетки – контроль першого розтину, що має поздовжню кольорову смугу.

Прозора, безбарвна рідина; може містити напівпрозорі або білі білкові аморфні частинки.

Протипухлинний засіб, моноклональні антитіла.

При застосуванні Вектібіксу як монотерапія або в комбінації з хіміотерапією фармакокінетика препарату носить нелінійний характер.

Після одноразового введення панитумумабу у вигляді 1-годинної інфузії площа під кривою "концентрація-час" (AUC) зростала більшою мірою, ніж це характерно при дозопропорційній залежності, а кліренс препарату знижувався з 30,6 до 4,6 мл/добу/кг зі збільшенням дози від 0,75 до 9 мг/кг. Однак при введенні панітумумабу у дозах понад 2 мг/кг характер збільшення AUC був близьким до дозопропорційної залежності.

При дотриманні рекомендованого режиму дозування (6 мг/кг 1 раз на 2 тижні у вигляді 1-годинної інфузії) рівноважна концентрація панитумумабу досягається до третьої інфузії при середніх значеннях максимальної (± стандартне відхилення) та мінімальної концентрації 213 ± 59 та 39 ± мл. відповідно. Середнє значення (± стандартне відхилення) AUC та кліренсу дорівнювали 1306 ± 374 мкг-доб/мл і 4.9±1.4 мл/кг/сут відповідно. Період напіввиведення препарату становить приблизно 7,5 діб (розкид: від 3,6 до 10,9 діб).

За результатами аналізу фармакокінетики в окремих групах пацієнтів (переважно у віці 21-88 років) вік, стать пацієнта, раса, функція печінки та нирок, застосування супутніх хіміотерапевтичних препаратів та ЕФР інтенсивне фарбування мембран (1+. 2+, 3+) у пухлинних клітинах не впливають на фармакокінетику панітумумабу.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів

Дослідження фармакокінетики панітумумабу у пацієнтів з порушенням функцій нирок або печінки не проводилося.

Панитумумаб є повністю людським моноклональним антитілом IgG2, отриманим з клітинної лінії ссавців (яєчники китайського хом'ячка) шляхом рекомбінантної ДНК-технології.

Панитумумаб має високу спорідненість і специфічність до рецепторів епітеліального фактора росту людини (ЕФР). Рецептор ЕФР - це трансмембранний глікопротеїн із сімейства рецепторів тирозинкіназ I типу, який включає також HERl/c-ErbB-1, HER2, HER3 та HER4. Рецептор ЕФР стимулює зростання нормальних епітеліальних клітин, включаючи клітини шкіри та волосяних фолікулів, та експресується на різних типах пухлинних клітин.

Панітумумаб зв'язується з ліганд-зв'язуючим доменом рецептора ЕФР та інгібує процес аутофосфорилювання, який індукується всіма відомими лігандами рецептора ЕФР. Зв'язування панітумумабу з рецептором ЕФР призводить до інтерналізації рецептора, інгібування процесів клітинного росту, індукції апоптозу та зменшення продукції інтерлейкіну-8 та фактора зростання ендотелію судин.

Гени KRAS (гомолог вірусного онкогену щурової саркоми Кірстена 2) та NRAS (гомолог нейробластоми вірусного онкогену RAS) відносяться до сімейства онкогенів RAS. Гени KRAS та NRAS кодують невеликий гуанозинтрифосфат-зв'язуючий білок, який бере участь у трансдукції сигналу. KRAS і NRAS активується різними сигналами, у тому числі і від рецептора ЕФР, і, у свою чергу, стимулює синтез інших внутрішньоклітинних білків, залучених у процеси клітинної проліферації, виживання та ангіогенезу.

Активуючі мутації генів RAS часто відбуваються в різних пухлинних клітинах людини і відіграють певну роль як у процесі онкогенезу, так і в прогресії пухлини.

Імуногенність

Як і всі терапевтичні протеїни, панитумумаб має потенційну імуногенність. Продукцію нейтралізуючих антитіл до панітумумабу оцінювали за допомогою двох різних скринінгових систем імуноаналізу для визначення пов'язаних антитіл до пантимумабу (ІФА - імуноферментний аналіз, який дозволяє визначити високоафінні антитіла, та Біосенсор, що дозволяє визначити високо- та низькоафінні антитіла).

Пацієнтам, чия сироватка виявлялася позитивною на наявність антитіл у будь-якому скринінговому імуноаналізі, проводився також біологічний тест in vitro для виявлення антитіл, що нейтралізують.

Як монотепапія:

У комбінації з режимами хіміотерапії на основі іринотекану або оксалінлатину:

Визначення антитіл залежить від чутливості та специфічності використовуваного методу. На позитивний результат визначення антитіл можуть вплинути різні чинники, включаючи метод проведення аналізу, методику відбору зразків, час забору проб, прийом супутніх препаратів і характер основної захворювання, тому порівняння частоти виникнення антитіл до панітумумабу з цим показником для інших препаратів може бути недостовірним.

Клінічна ефективність

У клінічному дослідженні, застосування Вектібнксу у пацієнтів з метастазуючим колоректальним раком (мКРР) з диким типом гена KRAS, у яких спостерігалася прогресія захворювання на фоні або після попередніх курсів хіміотерапії на основі фторпіримідину, оксалінлатину або іринотекану призводить до значного збільшення виживання без прогресу. . Пацієнти з мутантним типом гена KRAS не мали позитивного впливу на ВБП.

Ефективність Вектібіксу також оцінювалася у клінічному дослідженні у пацієнтів мКРР з диким типом гена KRAS (екзон 2), резистентних до хіміотерапії, які були рандомізовані у співвідношенні 1:1 на отримання Вектібіксу та цетуксимабу. Первинною кінцевою точкою була загальна виживання (ВВ). Вторинні ключові точки включали виживання без прогресування (ВБП) та частоту об'єктивної відповіді (ЧОО).

Первинна кінцева точка показала перевагу загальної виживаності (95% ДІ: 9,4, 11,6; р = 0,001) на користь Вектібікс. Позитивного впливу на ВБП не було відзначено і спостерігалася незначна перевага у ЧОО у групі панітумумабу порівняно з групою цетуксимабу.

Клінічна ефективність у комбінації з хіміотерапією

У клінічному дослідженні застосування Вектібіксу в комбінації з режимом хіміотерапії на основі оксаліплатину, фторурацилу (ФУ) та кальцію фолінату (FOLFOX) у пацієнтів з мКРР з диким типом гена KRAS призводить до значного збільшення виживання без прогресування (ВБП) порівняно з монотерапією. FOLFOX. Інші ключові кінцеві точки включали: загальне виживання (ВВ), частоту об'єктивної відповіді (ЧОО), час до прогресії (ВДП) та тривалість відповіді.

У клінічному дослідженні застосування Вектібіксу в комбінації з ринотсканом, фторурацилом (ФУ) та кальцію фолінатом (FOI.FIRI) оцінювали за ключовими кінцевими точками - загальне виживання (ОВ) та виживання без прогресування (ВБП). Інші ключові кінцеві точки включали: загальне виживання (ВВ), час до відповіді, час до прогресії (ВДП) та тривалість відповіді.

У пацієнтів з мКРР з KRAS дикого типу було продемонстровано значне збільшення ВБП у групі пацієнтів, які отримували Вектібікс. Застосування панітумумабу в комбінації з хіміотерапією на основі оксаліплатину або іринотекану та бевацизумабом пов'язане з несприятливим співвідношенням користі-ризику незалежно від статусу мутації за геном KRAS.

Було проведено зумовлений ретроспективний аналіз 586 пацієнтів із 597 пацієнтів з мКРР з диким типом гена KRAS (екзон 2). Для оцінки ефекту лікування панітумумабом у комбінації з хіміотерапією FOLFIRI у другій лінії терапії мКРР досліджувалися додаткові мутації RAS, що йдуть за KRAS екзоном 2 (тобто, KRAS екзони 3, 4 та NRAS екзони 2, 3, 4) та мутації у BRAF 15.

У пацієнтів з мКРР з диким типом генів RAS, панитумумаб у комбінації з FOLFIRI показав перевагу у ВБП та 013 у порівнянні з монотерапією FOLFIRI.

У даному аналізі мутації BRAF зумовлювали негативний результат лікування, пов'язаний із зменшенням ВБП та ОВ у пацієнтів з мКРР з диким типом гена KRAS в екзоні 2 незалежно від групи лікування. Дані також показують, що мутації BRAF не визначають додаткову користь ефекту лікування панітумумабом.

У пацієнтів з мКРР з диким типом генів RAS, було показано перевагу у ВБП, ОВ та ЧОО у групі пацієнтів, які отримують панітумумаб у комбінації з FOLFIRI у порівнянні з монотерапією FOLFIRI. Для пацієнтів з додатковими мутаціями RAS після KRAS екзону 2 не було продемонстровано користь від додавання панітумумабу до FOLFIRI.

На підставі аналізу загальної виживаності (>80% випадків ОВ) очікувався ефект лікування панитумумабом у комбінації з FOLFOX порівняно з монотерапією FOLFOX, з ОВ за статусом KRAS (екзон 2). Було проведено зумовлений ретроспективний аналіз 641 із 656 пацієнтів з мКРР з диким типом гена KRAS (екзон 2). Первинною метою цього аналізу було вивчення ефекту лікування панітумумабом у комбінації з FOLFOX у порівнянні з монотерапією FOLFOX у пацієнтів з диким типом генів RAS (KRAS та KRAS екзони 2, 3 та 4) або диким типом генів RAS та BRAF (KRAS та KRAS екзони 2, 3) та 4 та BRAF екзон 15). У цьому аналізі частота додаткових мутацій RAS у дикому типі гена KRAS (екзон 2) була приблизно 16%.

У цьому аналізі мутації BRAF не визначали негативний результат лікування панітумумабом.

Наступний визначений аналіз визначив (n = 7) додаткові мутації KRAS та KRAS в екзоні 3 (кодон 59). Аналіз з включенням кодону 59 також показав прогнозований негативний результат лікування панитумумабом.

Вектибікс показаний для лікування метастатичного колоректального раку у пацієнтів із генами RAS дикого типу:

Рецептор ЕФР бере участь у контролі пренатального розвитку плода і грає певну роль у процесах нормального органогенезу, проліферації та диференціювання клітин ембріона, що розвивається. Таким чином, Вектібікс може надавати потенційну шкоду для плода при застосуванні вагітними жінками. Відомо, що людські антитіла IgG здатні проникати через плацентарний бар'єр, тому панитумумаб може проникати з організму матері в організм плода, що розвивається. Тому жінки із збереженою репродуктивною функцією під час лікування Вектібіксом та протягом 2 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні засоби контрацепції. Якщо вагітність розвинулася на фоні терапії, необхідно роз'яснити пацієнтці потенційний ризик переривання вагітності та потенційний ризик для плода.

Невідомо, чи проникає панітумумаб у грудне молоко. Оскільки людські антитіла IgG проникають у грудне молоко, можна припустити, що панитумумаб може також проникати у грудне молоко. Можливість всмоктування препарату та його потенційної шкоди для дитини не встановлено. У період лікування Вектібіксом та протягом 2 місяців після його закінчення годування груддю не рекомендується.

В експериментах було показано оборотну дію препарату на менструальний цикл та зниження плодючості самок мавп. У зв'язку з цим панітумумаб може впливати на можливість розвитку вагітності у жінок.

Найчастішими небажаними реакціями при застосуванні Вектібіксу в режимі монотерапії та в комбінації з хіміотерапією (n=2588) були дерматологічні реакції, що спостерігалися приблизно в 93% випадків. Ці реакції обумовлені фармакологічними властивостями препарату Вектібікс і зазвичай мають легкий або середній ступінь тяжкості: тільки в 25% випадків дерматологічні реакції носять тяжкий характер (ступінь тяжкості 3, за класифікацією NCI-CTC) та < 1% життєзагрозливі (ступінь 4 за NCI-CTC) . Клінічне ведення шкірних реакцій, включаючи рекомендації та корекції дози, наведено в розділі "Особливі вказівки". Найчастішими небажаними реакціями, що виникали у ≥ 20% пацієнтів, були розлади шлунково-кишкового тракту [діарея (50%), нудота (41%), блювання (27%), запор (23%) та біль у животі (23%) ]:загальні реакції [підвищена стомлюваність (37%), пірексія (20%); порушення обміну речовин та харчування [анорексія (27%)]: інфекції та інвазії [пароніхія (20%)]; та патологія шкіри та підшкірної тканини [висип (45%), акнеіформний дерматит (39%), свербіж (35%). еритема (30%) та сухість шкіри (22%)].

Нижче наведено дані щодо небажаних реакцій, що спостерігалися у пацієнтів з мКРР, які отримували панітумумаб як монотерапію або у комбінації з хіміотерапією (n=2588).

Профіль безпеки Вектібіксу в комбінації з хіміотерапією включає зареєстровані небажані реакції Вектібіксу (як монотерапія) та токсичності фонової хіміотерапії. Не спостерігалося нових випадків токсичності, а також посилення раніше зазначених випадків виникнення токсичності, крім очікуваних адитивних ефектів. Дерматологічні реакції були найчастішими небажаними реакціями, що спостерігалися у пацієнтів, які приймають панітумамаб у комбінації з хіміотерапією. Інші небажані реакції, найчастіше спостерігаються у пацієнтів, що проходять монотерапію, включали гіпомагніємію, діарею і стоматит. Ці небажані реакції в окремих випадках вимагали відміни Вектібіксу або хіміотерапії.

Небажані реакції представлені відповідно до наступної градації частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,

Інфекції та інвазії: Дуже часто – пароніхія1; Часто - пустульозний висип, целлюліт1, фолікуліт, місцева інфекція, інфекції сечовивідних шляхів; Нечасто - очні інфекції, інфекції повік.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Дуже часто – анемія; Часто – лейкопенія.

Порушення з боку імунної системи: Часто - гіперчутливість1; Рідко – анафілактичні реакції1.

Порушення з боку обміну речовин та харчування: Дуже часто – гіпокаліємія, анорексія, гіпомагніємія; Часто – гіпокаліємія, дегідратація, гіперглікемія, гіпофосфатемія.

Порушення з боку психіки: Дуже часто – безсоння; Часто – тривога.

З боку нервової системи: Часто – запаморочення, біль голови, холінергічний синдром.

З боку органу зору: Дуже часто – кон'юнктивіт; Часто – блефарит, посилення росту вій, підвищена сльозотеча, гіперемія очного яблука, сухість очей, свербіж очей, подразнення очей; Нечасто – роздратування очного століття, кератит; Рідко – виразковий кератит1.

Порушення з боку серця: Часто – тахікардія; Нечасто – ціаноз.

Порушення з боку серцево-судинної системи: Часто – тромбоз глибоких вен, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, “припливи”.

З боку органів дихання: Дуже часто – задишка, кашель; Часто – емболія легеневої артерії, носові кровотечі; Нечасто – бронхоспазм, сухість слизової оболонки носа; Частота невідома – інтерстиціальні захворювання легень.

З боку травної системи: Дуже часто – діарея1, нудота, блювання, біль у животі, стоматит, запор; Часто – ректальна кровотеча, сухість слизової рогової області, диспепсія, афтозний стоматит, хейліт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, сухість губ; Нечасто – потріскані губи.

З боку шкіри та підшкірно жирової клітковини: Дуже часто – акнеформний дерматит, висипання1, еритема, свербіж шкіри. сухість шкіри, шкірні тріщини, вугровий висип, алопеція; Часто – синдром долонно-підошовної еритродизестезії. шкірні виразки, лущення шкіри, гіпертрихоз, оніхоклазія, захворювання нігтів, гіпергідроз, дерматит; Нечасто - ангіоневротичний набряк1, гірсутизм, врослий ніготь, оніхолізис; Рідко – некроз шкіри1, синдром Стівенса-Джонсона1. токсичний епідермальний некроліз1.

Порушення з боку м'язово-скелетної та сполучної тканини: Дуже часто – болі у спині; Часто – біль у кінцівках.

Загальні порушення та місцеві зміни: Дуже часто – підвищена стомлюваність, пірексія, астенія, запалення слизової оболонки, периферичні набряки; Часто – біль у грудях, біль, озноб; Нечасто – інфузійні реакції1.

Дослідження: Дуже часто – зниження маси тіла; Часто – зниження концентрації магнію в крові.

1 – див. нижче.

2 - в основному висипання включає шкірну токсичність. лущення шкіри, ексфоліативний висип, папульозний висип, сверблячий висип, еритематозний висип, генералізований висип, макульозний висип, макулопапулезний висип, ушкодження шкіри.

Опис окремих небажаних реакцій

Розлади травної системи

Найчастіше діарея мала легку чи помірну ступінь тяжкості. Повідомлялося про тяжкі випадки діареї (ступінь 3 та 4 за NCI-CTC) у 2% пацієнтів, які приймали Вектібікс як монотерапію та у 17% пацієнтів. які приймали Вектібікс у комбінації з хіміотерапією. Повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності на тлі діареї тяжкого ступеня та зневоднення.

Інфузійні реакції

У ході клінічних досліджень та в постмаркетинговий період відзначалися наступні побічні реакції, що виникають протягом 24 годин після інфузії: біль у животі, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, біль у спині, бронхоспазм, зупинка серця, біль у грудній клітці, озноб, ціаноз, задишка , "припливи" крові, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску, пірексія, тахікардія, блювання.

Реакції на інфузію (що розвиваються протягом 24 годин з моменту першого введення препарату) спостерігалися у 3% пацієнтів, які отримували Вектібікс у клінічних дослідженнях з монотерапією мКРР. Частота важких реакцій (ступеня 3 та 4) склала 0.5%. У клінічних дослідженнях з використанням режиму хіміотерапії на основі іринотекану повідомлялося про важкі інфузійні реакції (ступінь 3 і 4 за NCI-CTC), що виникли у 1% пацієнтів, які приймали Вектібікс у поєднанні з хіміотерапією на основі іринотекану (n=951) та у 2% пацієнтів, які отримували лише хіміотерапію на основі іринотекану (n=594). У клінічних дослідженнях з використанням режиму хіміотерапії на основі оксалнплатину повідомлялося про тяжкі випадки інфузійних реакцій (ступінь 3 та 4 за NCI-CTC), що виникли у 2.4% пацієнтів,які приймали Вектібікс у поєднанні з хіміотерапією на основі оксалнплатину (n=585) та у 2,4% пацієнтів, які отримували тільки хіміотерапію на основі оксалнплатину (n=584). У постмаркетингових дослідженнях повідомлялося про серйозні інфузійні реакції, включаючи рідкісні повідомлення про летальні наслідки. Повідомлялося про розвиток випадку летального ангіневротичного набряку у пацієнта з рецидивним метастатичним плоскоклітинним раком голови, лікованого Вектібіксом. Фатальне ускладнення розвинулося під час відновлення терапії післяпопереднього епізоду розвитку ангіоневротичного набряку. Обидві реакції зафіксовані понад 24 години після введення препарату. Про реакції гіперчутливості, що розвинулися більш ніж через 24 години після інфузії, також повідомлялося і в постмаркетинговий період.отримували лише хіміотерапію на основі оксалнплатину (n=584). У постмаркетингових дослідженнях повідомлялося про серйозні інфузійні реакції, включаючи рідкісні повідомлення про летальні наслідки. Повідомлялося про розвиток випадку летального ангіневротичного набряку у пацієнта з рецидивним метастатичним плоскоклітинним раком голови, лікованого Вектібіксом. Фатальне ускладнення розвинулося під час відновлення терапії післяпопереднього епізоду розвитку ангіоневротичного набряку. Обидві реакції зафіксовані понад 24 години після введення препарату. Про реакції гіперчутливості, що розвинулися більш ніж через 24 години після інфузії, також повідомлялося і в постмаркетинговий період.отримували лише хіміотерапію на основі оксалнплатину (n=584). У постмаркетингових дослідженнях повідомлялося про серйозні інфузійні реакції, включаючи рідкісні повідомлення про летальні наслідки. Повідомлялося про розвиток випадку летального ангіневротичного набряку у пацієнта з рецидивним метастатичним плоскоклітинним раком голови, лікованого Вектібіксом. Фатальне ускладнення розвинулося під час відновлення терапії післяпопереднього епізоду розвитку ангіоневротичного набряку. Обидві реакції зафіксовані понад 24 години після введення препарату. Про реакції гіперчутливості, що розвинулися більш ніж через 24 години після інфузії, також повідомлялося і в постмаркетинговий період.Повідомлялося про розвиток випадку летального ангіневротичного набряку у пацієнта з рецидивним метастатичним плоскоклітинним раком голови, лікованого Вектібіксом. Фатальне ускладнення розвинулося під час відновлення терапії післяпопереднього епізоду розвитку ангіоневротичного набряку. Обидві реакції зафіксовані понад 24 години після введення препарату. Про реакції гіперчутливості, що розвинулися більш ніж через 24 години після інфузії, також повідомлялося і в постмаркетинговий період.Повідомлялося про розвиток випадку летального ангіневротичного набряку у пацієнта з рецидивним метастатичним плоскоклітинним раком голови, лікованого Вектібіксом. Фатальне ускладнення розвинулося під час відновлення терапії післяпопереднього епізоду розвитку ангіоневротичного набряку. Обидві реакції зафіксовані понад 24 години після введення препарату. Про реакції гіперчутливості, що розвинулися більш ніж через 24 години після інфузії, також повідомлялося і в постмаркетинговий період.розвинених більш ніж через 24 години після інфузії, також повідомлялося і в постмаркетинговий період.розвинених більш ніж через 24 години після інфузії, також повідомлялося і в постмаркетинговий період.

Порушення з боку шкіри та підшкірно жирової клітковини

Шкірний висип, що розвивався на фоні лікування Вектібіксом, найбільш часто локалізувалася на обличчі, верхній частині грудної клітки та спині, проте в деяких випадках поширювалася і на кінцівки. Як наслідок тяжких дерматологічних реакцій відзначали також розвиток інфекційних ускладнень, таких як сепсис, у поодиноких випадках з легальним результатом, целюліт та місцеві абсцеси, що потребують хірургічного втручання та дренування. Медіана часу до розвитку перших проявів дерматологічних реакцій склала 10 днів, а медіана часу до їх вирішення моменту останнього введення Вектібіксу - 28 днів.

Пароніхіальне запалення супроводжувалося припухлістю латеральних нігтьових валиків пальців рук та ніг.

Дерматологічні реакції (включаючи вплив на нігті), що спостерігалися у пацієнтів, які отримували Вектібікс або інші інгібітори ЕФР, є відомими фармакологічними ефектами цих препаратів.

У всіх клінічних дослідженнях шкірні реакції спостерігалися у 93% пацієнтів, які отримували Вектібікс як монотерапію або в комбінації з хіміотерапією (n = 2588). В основному це були висипи та угревидний дерматит майже завжди легкого або помірного характеру. Про тяжкі шкірні реакції (ступінь 3 по NCI-CTC) повідомлялося у 34% пацієнтів, а про життєзагрозливі шкірні реакції - у

Подробиці клінічного ведення дерматологічної реакції, включаючи рекомендації щодо зміни дози.

У пост-маркетинговий період застосування повідомлялося про рідкісні випадки розвитку некрозів шкіри, синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу.

Офтальмологічна токсичність

У пост-маркетинговий період застосування рідко повідомлялося про серйозні випадки кератитів та/або виразкових кератитів.

Діти

Немає будь-яких даних про застосування препарату Вектібікс у дітей, тому Вектибікс не можна використовувати для лікування осіб молодше 18 років.

Інші особливі популяції

У пацієнтів похилого віку (≥ 65 років), які отримували монотеранію Вектібіксом. не спостерігалося відмінностей у безпеці та ефективності. Однак було зареєстровано збільшення кількості серйозних небажаних реакцій у літніх пацієнтів, які отримували терапію Вектібіксом у комбінації з режимом хіміотерапії на основі іринотекану або оксаліплатину, порівняно із застосуванням лише хіміотерапії.

Немає даних щодо безпеки застосування Вектібіксу пацієнтами з нирковою та печінковою недостатністю.

Дані дослідження про взаємодію Вектібіксу та іринотекану у пацієнтів з мКРР показали, що фармакокінетичні властивості іринотекану та його активного метаболіту, SN-38, не змінюються, при одночасному введенні препаратів. Результати перехресного порівняльного дослідження показали, що схеми, що включають іринотекан (ІФЛ або FOLFIRI), не впливають на фармакокінетичні властивості панітумумабу.

Не рекомендується поєднане призначення Вектібіксу з режимом хіміотерапії, що містить іринотекан, фторпіримідин болюсно та кальцію фолінат (лейковорин) (режим ІФЛ) та режимами хіміотерапії, що включають бевацизумаб. При призначенні панітумумабу в комбінації з ІФЛ, спостерігалася висока частота виникнення діареї важкого ступеня, і збільшувалася частота токсичності та летальних результатів при призначенні панітумумабу у комбінації з режимом хіміотерапії, що включала бевацизумаб.

Вектибікс не слід призначати у комбінації з хіміотерапією, що містить оксаліплатин, пацієнтам з мКРР з мутантними генами RAS, або у разі неуточненого статусу RAS. У ході клінічного дослідження у пацієнтів з мКРР з мутантним геном KRAS, які отримували панитумумаб та FOLFOX, відзначалося значне скорочення виживання без прогресування та зменшення загального часу виживання.

Обумовлений ретроспективний аналіз 641 з 656 пацієнтів з мКРР з диким типом гена KRAS (екзон 2) фази 3 встановив додаткові мутації RAS (KRAS [екзони 3 і 4] або NRAS [екзони 2, 3, 4]) у 16% (п= 108) пацієнтів. Скорочення ВВП та ОВ спостерігалося у пацієнтів з мКРР з мутантним типом генів RAS, які отримують панітумумаб у комбінації з FOLFOX (n=51) порівняно з монотерапією FOLFOX (n=57).

Рекомендована доза Вектібіксу становить 6 мг/кг маси тіла 1 раз на 2 тижні.

Особливі групи пацієнтів

Безпеку та ефективність Вектібіксу не оцінювали у пацієнтів з порушеннями функцій нирок або печінки.

У разі призначення препарату людям похилого віку корекція дози не потрібна.

Діти

Досвід із застосування Вектібіксу у дітей відсутній; препарат не слід призначати пацієнтам віком до 18 років.

Рекомендації щодо корекції доз та режиму введення

З появою слабких або помірних ознак інфузійної реакції (ступінь 1 або 2) слід зменшити швидкість введення препарату на 50%. При появі виражених симптомів інфузійної реакції (ступінь 3 або 4) введення Вектібіксу слід негайно припинити.

Дерматологічні реакції

При розвитку дерматологічної реакції 3 і вище ступеня тяжкості (NCI-CTC/CTCAE) або нестерпної дерматологічної реакції рекомендується ввести таку зміну дози.

1 – Реакції 3 ступеня та вище вважаються важкими або життєзагрозливими.

Інструкції з приготування та введення розчину для інфузій

Перед проведенням інфузії Вектібікс розводиться в 0,9% розчині хлориду натрію для ін'єкцій в асептичних умовах. Не рекомендується струшувати або сильно збовтувати флакон. Не слід вводити препарат, якщо спостерігається зміна кольору вмісту флакону. З флакона з препаратом забирається необхідна кількість Вектібіксу для отримання дози 6 мг/кг, яку потім розчиняють у загальному обсязі 100 мл. Кінцева концентрація не повинна перевищувати 10 мг/мл. Дози вище 1000 мг слід розчинити в 150 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій. Отриманий розчин перемішують обережним перевертанням флакона, не струшувати.

Вектибікс повинен вводитися внутрішньовенно за допомогою інфузійного насоса в периферичний зонд або катетер постійний через вбудований фільтр 0,2 або 0,22 мкм з низьким ступенем зв'язування білків. Рекомендована тривалість інфузії становить приблизно 60 хвилин. Якщо перша інфузія добре переноситься, наступні інфузії можуть проводитися протягом 30-60 хвилин. Тривалість введення препарату в дозах понад 1000 мг має становити приблизно 90 хвилин.

До і після введення Вектібіксу інфузійну систему необхідно промити 0,9% розчином натрію хлориду, щоб уникнути змішування Вектібіксу з іншими лікарськими препаратами або розчинами для внутрішньовенного введення.

У разі виникнення інфузійних реакцій може знадобитися зниження швидкості інфузії препарату Вектібікс.

Не рекомендується струменеве або болюсне введення Вектібіксу.

При перевищенні рекомендованої терапевтичної дози (12 мг/кг) приблизно вдвічі спостерігалися токсичні реакції з боку шкіри, діарея, дегідратація та підвищена стомлюваність, що відповідало профілю безпеки препарату у рекомендованій дозі. Терапія у разі передозування симптоматична.

загальні вказівки

Лікування Вектібіксом повинно проводитися під контролем лікаря, що має досвід призначення протипухлинних препаратів.

Визначення генетичних маркерів пухлини

Перед початком лікування препаратом Вектібікс необхідно піддавати дикого типу генів RAS (KRAS і NRAS). Визначення статусу мутації має проводитися досвідченими лікарями-лаборантами з використанням валідованої методики визначення мутацій KRAS (екзони 2, 3 та 4) та NRAS (екзони 2, 3 та 4).

Небажані реакції з боку м'яких тканин та шкірних покривів

Дерматологічні реакції - клас-ефект інгібіторів рецептора ЕФР, зумовлений фармакологічними властивостями, спостерігалися практично у всіх пацієнтів (приблизно 90%), які отримували Вектібікс. У разі виникнення тяжких дерматологічних реакцій може знадобитися зміна дози препарату Вектібікс (≥ ступеня 3) (див. розділ "Спосіб застосування та дози").

Лікування дерматологічних реакцій повинно бути засноване на тяжкості проявів і може включати зволожуючі, сонцезахисні засоби (сонцезахисний фільтр > 15 УФА та УВФ), а також креми, що містять глюкокортикостероїди (відсоток гідрокортизону не вище 1%) пероральні антибіотики Також пацієнтам з ознаками висипу/дерматологічної токсичності рекомендується використовувати сонцезахисні засоби та головні убори, обмежити перебування на сонці, оскільки сонячне світло може посилити будь-які можливі реакції шкіри.

Профілактичний догляд за шкірою, що включає зволожуючі, сонцезахисні засоби (сонцезахисний фільтр > 15 УФА та УВФ). крему, що містять глюкокортикостероїди (відсоток гідрокортизону не вище 1%) та пероральні антибіотики (наприклад, доксициклін), що використовуються при лікуванні дерматологічних реакцій. Пацієнтам слід наносити зволожуючі, сонцезахисні засоби на обличчя, руки, ноги, шию, спину та груди щоранку, а на ніч наносити крем, що містить глюкокортикостероїд на обличчя, руки, ноги, шию, спину та груди під час проведення лікування.

Повідомлялося про розвиток важких дерматологічних реакцій (включаючи стоматити), інфекційних ускладнень, включаючи сепсис і некротизуючий фасціїт, в окремих випадках призводять до летального результату та місцевих абсцесів, що потребують оперативного втручання. Пацієнти, у яких на фоні лікування Вектібіксом розвивалися тяжкі дерматологічні реакції або реакції з боку м'яких тканин, або погіршувався перебіг дерматологічних реакцій, повинні спостерігатися на предмет розвитку призначити відповідне лікування.

У пацієнтів, які отримували Вектібікс, спостерігалися загрозливі для життя та смертельні інфекційні ускладнення, включаючи випадки некротизуючого фасціїту та/або сепсису.

При застосуванні в рутинній клінічній практиці у пацієнтів, які отримували Вектібікс, спостерігалися рідкісні випадки розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу.

У разі виникнення небажаних реакцій з боку м'яких тканин або шкірних покривів, пов'язаних з важкими або загрозливими для життя запальними або інфекційними ускладненнями, необхідно відкласти або скасувати лікування Вектібіксом.

Ускладнення з боку легень

Випадки інтерстиціальних захворювань легень, з летальними наслідками і без. виникали і натомість терапії інгібіторами рецептора ЭФР. включаючи Вектібікс, тому при виникненні або погіршенні легеневих симптомів лікування Вектібіксом повинно бути припинено, і симптоми, що спостерігаються, негайно і ретельно вивчені. При виявленні інтерстиціальних захворювань легень, Вектібікс слід тимчасово відмінити та призначити відповідне лікування. У пацієнтів з інтерстиціальним пневмонітом або легеневим фіброзом в анамнезі або ознаками інтерстиціального іневмоніту або легеневого фіброзу необхідно оцінити ймовірну користь застосування препарату та ризик ускладнень з боку легень.

Порушення водно-електролітного балансу

У деяких пацієнтів відзначалося прогресивне зниження сироваткових концентрацій магнію, що призводило до тяжкої (ступінь 4) гіпомагніємії. Необхідний періодичний моніторинг стану пацієнтів на предмет розвитку гіпомагніємії та супутньої гіпокальціємії перед початком лікування Вектібіксом, у період лікування та протягом 8 тижнів після його закінчення. Рекомендований прийом препаратів магнію, за необхідності. Також відзначалися порушення балансу інших електролітів, включаючи гіпокаліємію.

Рекомендується моніторинг та відповідна адекватна підтримка сироваткових концентрацій та інших електролітів.

Препарат містить 0,150 ммоль натрію (що відповідає 3,45 мг натрію) на 1 мл концентрату. У зв'язку з цим пацієнтам, які дотримуються дієти зі зниженим вмістом натрію в період лікування, необхідно контролювати кількість натрію у своєму раціоні.

Інфузійні реакції

У всіх клінічних дослідженнях монотерапії та комбінованої терапії мКРР інфузійні реакції (що виникали протягом 24 годин після будь-якої інфузії) відзначалися приблизно у 4% пацієнтів, які отримували Вектібікс, з яких

У пост-маркетингових дослідженнях повідомлялося про серйозні інфузійні реакції, включаючи ізольовані постмаркетингові повідомлення про летальні наслідки. Слід припинити інфузію у разі виникнення тяжкого чи загрозливого життя реакції [наприклад, при виникненні бронхоспазму, ангіоневротичного набряку, гіпотензії або анафілаксії]. Залежно від тяжкості та/або тривалості реакції слід вирішити питання про постійну відміну препарату Вектібікс.

У пацієнтів з легкими або помірними (ступінь 1 і 2 NCI-CTC) інфузійними реакціями слід зменшити швидкість інфузії протягом усієї інфузії. Рекомендується зберігати знижену швидкість інфузії під час всіх наступних інфузій.

Повідомлялося про реакції гіперчутливості, що виникали більш ніж через 24 години після інфузії, включаючи ангіоневротичний набряк зі смертельним наслідком, що розвинувся більш ніж через 24 години після інфузії. Слід попередити пацієнтів про можливість пізнього розвитку реакції і проінструктувати звертатися до свого лікаря у разі виникнення симптомів реакції гіперчутливості.

Гостра ниркова недостатність

Гостра ниркова недостатність відмічена у пацієнтів з тяжкими діареєю та дегідратацією.

Офтальмологічна токсичність

При пост-маркетинговому застосуванні дуже рідко повідомлялося про серйозні випадки кератитів та виразкових кератитів. Пацієнти, у яких при прийомі Вектібікс розвинулась офтальмотоксичність, повинні бути обстежені на підтвердження кератитів та/або виразкових кератитів.

Пацієнти з функціональним статусом 2 за шкалою ECOG, які отримували терапію Вектібіксом у комбінації з хіміотерапією

У клінічному дослідженні, у пацієнтів з функціональним статусом 2 за шкалою ECOG (Eastern Cooperative Oncology Group), спостерігалася підвищена токсичність та значне скорочення виживання без прогресування (ВБП) щодо пацієнтів зі статусом ECOG = 0 або 1 при застосуванні Вектібіксу у комбінації з режимом хіміотерапії. основі фторурацилу, кальцію фолііату та оксалінлатину (FOLFOX) у порівнянні з монотерапією FOLFOX у першій лінії терапії. Тому для лікування мКРР у пацієнтів зі статусом ECOG 2 рекомендована оцінка відношення ризику та користі до початку застосування Вектібіксу у поєднанні з хіміотерапією.

Особливі вказівки та термін придатності

Вектібікс не містить антимікробних консервантів чи бактеріостатичних агентів. З мікробіологічної точки зору препарат може бути використаний безпосередньо після розведення. Якщо препарат не був використаний відразу після розведення, користувач несе відповідальність за час та умови його зберігання до наступного введення (не більше 24 годин при температурі від 2°С до 8°С, якщо розведення не проводилося в контрольованих і валідованих асептичних умовах). Чи не заморожувати розведений розчин.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Спеціальних досліджень впливу препарату на можливість керувати транспортними засобами та використовувати складне обладнання не проводилося. У разі розвитку небажаних реакцій з боку органів зору та/або зниження здатності до концентрації уваги та швидкості реакції пацієнтам рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або роботи зі складним обладнанням до вирішення зазначених небажаних реакцій препарату.

За рецептом

Производит Вектибикс 20мг/мл 5мл 1 шт концентрат для приготовления раствора для инфузий компания Амджен Европа Б.В.. Само производство расположено в стране Пуэрто-Рико.
Тут Вы всегда можете купить Вектибикс 20мг/мл 5мл 1 шт концентрат для приготовления раствора для инфузий онлайн в Украине и оформить доставку на дом (работаем со всеми городами). Если Вы ищете Вектибикс 20мг/мл 5мл 1 шт концентрат для приготовления раствора для инфузий в Украине, то Вам однозначно к нам! Мы продаем нашу продукцию в таких городах как Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и в любом другом городе. Так же, у нас можно купить и этот товар. Необходима быстрая доставка Вектибикс 20мг/мл 5мл 1 шт концентрат для приготовления раствора для инфузий? Мы отправляем продукцию в день заказа или на следующий рабочий день. Не болейте!
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на его аналоги: Гидреа 500мг 20 шт. капсулы, Гемзар 200мг 1 шт. лиофилизат для приготовления концентрата для приготовления раствора для инфузий, Касодекс 50мг 28 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой, Золадекс 3,6мг 1 шт. капсулы для подкожного введения пролонгированного действия шприц-аппликатор, Космеген 0,5мг 1 шт. лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного введения и перфузий бакстер онколоджи гмбх.