Тулип 20мг 30 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой
-
Страна:Словения
-
Форма выпуска:таб. покрытые пленочной оболочкой
-
Дозировка:20 мг
-
Фасовка:N30
Гиполипидемический препарат.
Тулип 20мг 30 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой инструкция на украинскомСклад, форма випуску та упаковка
Пігулки - 1 таб.
Активна речовина: аторвастатин (у формі аторвастатину кальцію) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 34.8 мг, кроскармеллозу натрію - 19.2 мг, гіпоролозу - 2 мг, полісорбат 80 - 2.6 мг, магнію оксид важкий - 26 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1.2 мг, магнію стеарат - 1 250 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 2.976 мг, гіпоролоза – 0.744 мг, титану діоксид (Е171) – 1.368 мг, макрогол 6000 – 0.6 мг, тальк – 0.3 мг, заліза оксид жовтий (Е172) – 0.01.По 10 таблеток поміщають у блістер А1/А1 фольги. По 3, 6 або 9 блістерів поміщають у картонну пачку разом із інструкцією з медичного застосування.
Опис лікарської форми
Таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "HLA 20" на одній стороні; вид на зламі: таблетки білого кольору.
Фармакотерапевтична група
Гіполіпідемічний препарат.
Фармакокінетика
Всмоктування та розподіл
Абсорбція висока. Cmax у плазмі після прийому внутрішньо досягається через 1-2 год. Прийом їжі дещо знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9% відповідно), проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без одночасного прийому їжі.
Після прийому внутрішньо аторвастатину у вечірній час концентрація його в плазмі нижче (Cmax і AUC приблизно на 30%), ніж після прийому в ранковий час, тоді як зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби прийому препарату. Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату.
Біодоступність становить 12-14%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у шлунково-кишковому тракті та ефектом "першого проходження" через печінку.
Середній Vd – 381 л, зв'язування з білками плазми крові – 98%.
Відношення концентрації аторвастатину в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, що вказує на погане проникнення аторвастатину в еритроцити.
Метаболізм та виведення
Аторвастатин метаболізується переважно у печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення). In vitro орто- та парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з дією аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів, який зберігається приблизно протягом 20-30 годин завдяки їх наявності.
Результати досліджень in vitro дають підставу припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. Це підтверджується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту.
Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.
Виводиться в основному через кишечник після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (препарат не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1/2 - 14 год. T1/2 інгібуючої активності ГМГ-КоА-редуктази становить 20-30 год. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози визначається сечі. Не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У жінок Cmax вище на 20%, AUC – нижче на 10%, ніж у чоловіків, що не має клінічного значення.
У пацієнтів з алкогольним цирозом (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) печінки Cmax у 16 разів, а AUC – в 11 разів вище за норму.
Cmax та AUC у літніх пацієнтів (≥65 років) на 40% та 30% відповідно вище, ніж у пацієнтів молодого віку, однак це не впливає на ступінь зниження холестерину ЛПНЩ.
Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату в плазмі ступінь зниження холестерину ЛПНГ.
Фармакодинаміка
Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин.
Тригліцериди (ТГ) і холестерин (Хс) включаються до складу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) при синтезі в печінці, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. Ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ.
Дослідження показали, що підвищення концентрацій загального Хс, ЛПНГ та аполіпопротеїну В (апо-В) у плазмі крові сприяє розвитку атеросклерозу та входять до групи факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань, у той час як збільшення концентрації ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) знижує ризик розвитку серцево-судинних захворювань
Аторвастатин знижує концентрацію Хс та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа "печінкових" рецепторів ЛПНГ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ (за даними доклінічних досліджень).
Аторвастатин знижує синтез та концентрацію Хс-ЛПНГ, загального Хс, апо-В у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, первинною гіперхолестеринемією та змішаною гіперліпідемією.
Викликає також зниження концентрації холестерину-ЛПОНП та ТГ та підвищення концентрації холестерину-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А-1 (апо-А).
У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією знижує концентрацію ліпопротеїнів проміжної щільності ХС-ЛПСШ.
Аторвастатин у дозах 10 мг та 20 мг знижує концентрацію загального Хс на 29% та 33%, ЛПНГ – на 39% та 43%, апо-В – на 32% та 35% та ТГ – на 14% та 26% відповідно; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та апо-А.
Аторвастатин у дозах 40 мг знижує концентрацію загального Хс на 37%, ЛПНГ – на 50%, апо-В – на 42% та ТГ – на 29%; викликає підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ та апо-А.
Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНГ у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, резистентну до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.
Не надає канцерогенної та мутагенної дії.
Терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду лікування.
Показання до застосуванняу поєднанні з гіпохолестеринемічною дієтою для зниження підвищених концентрацій загального Хс, Хс-ЛПНЩ, апо-В і ТГ та підвищення концентрації Хс-ЛПВЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною та несемейною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) гіперліпі класифікації Фредріксона), коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними; для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними; первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ретинопатія, альбумінурія, низькі концентрації Хс-ЛПВП в плазмі , в т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації щодо стенокардії та необхідності реваскуляризації.
Протипоказання до застосуваннязахворювання печінки на активній стадії або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки у складі міститься лактоза); підвищена чутливість до аторвастатину та інших допоміжних компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат при зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи (в анамнезі від застосування інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази), тяжких порушеннях електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) та метаболічних порушеннях, діабеті, тяжких гострих інфекціях (сепсис), неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, агресивній ліпідзнижувальній терапії (аторвастатин у дозі 80 мг) при вторинній профілактиці інсульту у пацієнтів з геморагічним абонсультом.
Вагітність та лактація
Препарат Туліп протипоказаний до застосування під час вагітності. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності.
У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Туліп®, його прийом слід припинити якнайшвидше, а пацієнтку необхідно попередити про потенційний ризик для плода.
Препарат Туліп® можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик для плода під час лікування.
Жінки репродуктивного віку під час лікування препаратом Туліп повинні застосовувати надійні методи контрацепції.
Аторвастатин виділяється з грудним молоком, тому протипоказаний до застосування у період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату Туліп® у період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Побічна дія
За даними ВООЗ небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: часто (більше 1/100, менше 1/10), нечасто (більше 1/1000, менше 1/100), рідко (більше 1/10 000, менше 1/1000) та дуже рідко (менше 1/10 000), включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо.
З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія.
З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто - запаморочення, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, астенічний синдром, слабкість, парестезія, гіпестезія, порушення смакової чутливості, втрата або зниження пам'яті; рідко – периферична невропатія.
З боку органів чуття: нечасто - шум у вухах, нечіткість зору; рідко – порушення зору; дуже рідко – втрата слуху.
З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто – анорексія, блювання, панкреатит, гепатит, біль у животі, відрижка; рідко – холестатична жовтяниця (в т.ч. обструктивна); дуже рідко – печінкова недостатність.
З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія, артралгія, припухлість суглобів, біль у суглобах, біль у спині, м'язовий спазм; нечасто – біль у м'язах шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля); частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, висипання на шкірі та свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний висип, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку обміну речовин: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія.
З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія.
З боку дихальної системи: часто – назофарингіт, біль у горлі, носова кровотеча.
Лабораторні показники: часто – підвищення активності сироваткової КФК, підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – лейкоцитурія; частота невідома – підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну.
Інші: нечасто – підвищена втома, порушення потенції, вторинна ниркова недостатність, підвищення температури тіла, біль у грудях, периферичні набряки, збільшення маси тіла; дуже рідко – гінекомастія, цукровий діабет. Є окремі повідомлення про розвиток атонічного фасціїту (зв'язок із застосуванням аторвастатину точно не встановлено); частота невідома – депресія, інтерстиціальне захворювання легень (особливо при тривалій терапії), сексуальна дисфункція.
Взаємодія з лікарськими засобами
Ризик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні з циклоспорином, еритроміцином, кларитроміцином, імунодепресивними, протигрибковими препаратами (похідними азолу) внаслідок можливого підвищення концентрації аторвастатину у сироватці крові.
При одночасному застосуванні з інгібіторами ВІЛ-протеаз – індинавір, ритонавір – збільшується ризик розвитку міопатії.
Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу).
Інгібітори ізоферменту CYP3A4
Оскільки аторвастатин метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3A4, спільне застосування препарату Туліп з інгібіторами цього ізоферменту може призводити до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Ступінь взаємодії та ефект збільшення концентрації аторвастатину визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4.
Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1
Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, застосування аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази.
Еритроміцин/кларитроміцин
При одночасному застосуванні аторвастатину 10 мг та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), які інгібують ізофермент цитохрому CYP3A4, спостерігається підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (на 40% еритроміцином та на 56% – при застосуванні з кларитроміцином).
Інгібітори протеаз
Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином – Cmax аторвастатину збільшується на 40%).
Ділтіазем
Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі.
Ціметідин
Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з циметидином не виявлено.
Ітраконазол
Одночасне застосування аторвастатину у дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводить до 3-кратного збільшення значення AUC аторвастатину.
Грейпфрутовий сік
Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне вживання (більше 1.2 л на день протягом 5 днів) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові.
Індуктори ізоферменту CYP3A4
Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту СУРЗА4 (наприклад, ефавіренз або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), не рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифам.
Антациди
При одночасному застосуванні внутрішньо аторвастатину та суспензії, що містить магнію та алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі знижується приблизно на 35%, проте ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при цьому не змінюється.
Феназон
Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами, не очікується.
Колестипол
Гіполіпідемічний ефект комбінації з колестиполом перевищує такий для кожного препарату окремо, незважаючи на зниження концентрації аторвастатину на 25% при його одночасному застосуванні з колестиполом.
Фузидова кислота
Досліджень щодо взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і у випадку з іншими статинами, у постмаркетингових дослідженнях спільного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повідомлялося про побічні дії на м'язи, включаючи рабдоміоліз. Механізм взаємодії невідомий. Такі пацієнти вимагають ретельного спостереження та, можливо, тимчасової відміни прийому аторвастатину.
Колхіцін
Хоча дослідження взаємодії аторвастатину та колхіцину не проводилися, повідомлялося про випадки міопатії при спільному застосуванні з колхіцином, і при одночасному призначенні аторвастатину та колхіцину слід дотримуватися обережності.
Дігоксин
При повторному застосуванні дигоксину та аторвастатину у дозі 10 мг Css дигоксину у плазмі крові не змінюються. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину в плазмі збільшується приблизно на 20%. Пацієнтам, які приймають дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потрібен контроль концентрації дигоксину у плазмі.
Азітроміцин
При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі крові не змінюється.
Пероральні контрацептиви
При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігається значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20%, відповідно, що слід враховувати при виборі перорального контрацептиву.
Терфенадін
Аторвастатин при одночасному застосуванні з терфенадином не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику терфенадину.
Варфарін
У пацієнтів, які тривало приймають варфарин, аторвастатин у дозі 80 мг на добу дещо скорочує протромбіновий час у перші дні спільного застосування. Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Хоча про випадки клінічно значущих змін антикоагулянтного ефекту повідомлялося дуже рідко, слід визначати протромбіновий час у пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, перед початком та досить часто на початку лікування аторвастатином, щоб переконатися у відсутності значних змін протромбінового часу. Як тільки буде зареєстровано стабільний протромбіновий час, він може перевірятися з інтервалами, звичайними для пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти. У разі зміни дози або припинення лікування ці заходи слід повторити.Не спостерігалося зв'язку між застосуванням аторвастатину та кровотечами або зміною протромбінового часу у пацієнтів, які не приймають антикоагулянти.
Амлодипін
При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінюється.
Інші гіполіпідемічні препарати
При одночасному застосуванні аторвастатину з іншими гіполіпідемічними препаратами (наприклад, езетимиб, гемфіброзил, похідне фіброєвої кислоти) у ліпід-знижувальних дозах збільшується ризик розвитку рабдоміолізу.
Інша супутня терапія
При сумісному застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами (як замісна терапія) – клінічно значущої взаємодії не виявлено.
Спосіб застосування та дози
Перед початком застосування препарату Туліп® пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватись протягом усього періоду терапії препаратом.
Препарат приймають внутрішньо незалежно від часу їди. Доза препарату Туліп® варіює в межах від 10 мг до 80 мг на добу, і підбирається з урахуванням вихідних концентрацій Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуальної терапевтичної відповіді на терапію.
Для більшості пацієнтів початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу.
На початку лікування, через 2-4 тижні терапії та/або після підвищення дози препарату Туліп® необхідно контролювати концентрації ліпідів у плазмі крові та за необхідності коригувати дозу препарату.
Максимальна добова доза – 80 мг на добу.
Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb)
У більшості випадків буває достатньо застосування препарату Туліп у дозі 10 мг 1 раз на добу (можливе застосування аторвастатину у таблетках по 10 та 20 мг). При необхідності можливе поступове збільшення дози до 80 мг (2 таб. по 40 мг) залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2-4 тижні, оскільки терапевтичний ефект відзначається через 2 тижні, а максимальний терапевтичний ефект – через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається.
Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія
Препарат Туліп® у більшості випадків застосовують у дозі 80 мг (2 таб. по 40 мг) 1 раз на добу.
Попередження розвитку серцево-судинних захворювань
Туліп® застосовують у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо не досягнуто оптимальної концентрації ЛПНЩ у плазмі, можливе збільшення дози препарату до 80 мг на добу залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2-4 тижні.
Корекція дози препарату Туліп у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів похилого віку не потрібна.
У пацієнтів з порушенням функції печінки сповільнюється виведення аторвастатину з організму, тому рекомендується застосовувати його з обережністю при постійному контролі активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ, що спостерігається, більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Туліп®.
Передозування
Лікування: специфічного антидоту для лікування передозування немає. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Гемодіаліз не ефективний (оскільки препарат значно пов'язується з білками плазми).
Запобіжні заходи та особливі вказівки
Вплив на печінку
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів), при терапії препаратом Туліп® можливе помірне (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ.
До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку прийому препарату Туліп або після збільшення його дози, необхідно контролювати показники функції печінки (ACT, АЛТ). Функцію печінки слід контролювати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності ACT та АЛТ, їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Туліп® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або мають захворювання печінки в анамнезі.
Захворювання печінки в активній стадії або підвищення активності печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням для застосування препарату Туліп®.
Профілактика інсульту за допомогою інтенсивної ліпідзнижувальної терапії (SPARCL)
При ретроспективному аналізі різних підвидів інсульту у осіб, які не страждають на ІХС, які недавно перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА), був виявлений більш високий ризик геморагічного інсульту у пацієнтів, які приймають аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з плацебо. Особливо високий ризик відзначався у пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт на момент початку дослідження. Для пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт і приймають аторвастатин у дозі 80 мг, співвідношення ризик/користування є неоднозначним, і слід уважно оцінювати потенційний ризик розвитку геморагічного інсульту перед початком лікування.
Дія на скелетні м'язи
При застосуванні препарату Туліп можливий розвиток міалгії. Діагноз міопатії (біль і слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) можна припустити у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Туліп слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК або за наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії.
При застосуванні інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів) можливе підвищення ризику міопатії при одночасному застосуванні з циклоспорином, фібратами, еритроміцином, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) або протигрибкових препаратів групи азолів. Застосовуючи препарат Туліп® у комбінації з фібратами, еритроміцином, імунодепресантами, протигрибковими препаратами групи азолів або нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), необхідно зважити очікувану користь та ризик лікування Туліп®.
Дуже рідко повідомлялося про випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії під час або після лікування статинами, включаючи аторвастатин. Імуноопосередкована некротизуюча міопатія клінічно характеризується м'язовою слабкістю у верхніх відділах кінцівок та підвищенням концентрації КФК плазми крові, що зберігаються незважаючи на припинення лікування статинами.
У разі потреби комбінованої терапії слід розглянути можливість застосування зазначених препаратів у нижчих початкових та підтримуючих дозах. Рекомендується періодичний контроль за активністю КФК.
Спільне застосування аторвастатину та фузидової кислоти не рекомендується, отже слід розглянути тимчасове припинення терапії аторвастатином під час застосування фузидової кислоти.
Пацієнтів слід попередити про те, що необхідно негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою.
При застосуванні препарату Туліп, як і інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів), описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією.
При появі симптомів можливої міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, серйозні метаболічні, електролітні та ендокринні порушення та неконтрольовані судоми). скасувати.
Інтерстиційна хвороба легень
Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легень при застосуванні деяких статинів, особливо при тривалій терапії. Клінічні прояви включають задишку, непродуктивний кашель та погіршення загального здоров'я (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). У разі підозри на інтерстиціальну хворобу легенів, що розвивалася, лікування статинами слід припинити.
Цукровий діабет
Дані деяких досліджень свідчать про те, що застосування статинів як класу може призводити до підвищення концентрації глюкози в крові, а у деяких пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку діабету в майбутньому може викликати гіперглікемію, при якій необхідна стандартна антидіабетична терапія. Однак такий ризик є незначним у порівнянні зі зниженням судинного ризику при прийомі статинів, і, отже, не може бути причиною скасування лікування статинами. Пацієнти в групі ризику (з концентрацією глюкози натще 5.6-6.9 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищеним рівнем тригліцеридів, підвищеним АТ) повинні бути під контролем як клінічним, так і біохімічним відповідно до національних стандартів надання медичної допомоги .
Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами
У період лікування препаратом Туліп® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови відпустки з аптек
За рецептом
Відео на цю темуИнформация, касающаяся данного товара
Производит Тулип 20мг 30 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой компания Сандоз. Само производство расположено в стране Словения.
Тут Вы всегда можете купить Тулип 20мг 30 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой онлайн в Украине и оформить доставку на дом (работаем со всеми городами). Если Вы ищете Тулип 20мг 30 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой в Украине, то Вам однозначно к нам! Мы продаем нашу продукцию в таких городах как Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и в любом другом городе. Присмотритесь еще к такому товару на нашем сайте. Необходима быстрая доставка Тулип 20мг 30 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой? Мы отправляем продукцию в день заказа или на следующий рабочий день. Не болейте!
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на его аналоги: Аторис 40мг 30 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой, Торвакард 40мг 90 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой, Аторвастатин-obl 40мг 30 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой, Аторвастатин-тева 40мг 30 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой, Вазатор 20мг 30 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой.