Рисперидон канон 2мг 20 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: рисперидон – 4 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 260 мг, крохмаль кукурудзяний - 88 мг, гіпромелоза 2910 15 мПа×с - 4 мг, натрію лаурилсульфат - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна - 40 мг, 2 мг, магнію стеарат; Склад оболонки: гіпромелоза 2910 5 мПа×с - 6.8 мг, пропіленгліколь - 1.7 мг, тальк - 2.04 мг, титану діоксид - 3.4 мг, барвник хіноліновий жовтий (E104) - 0.068 мг, індигокармін (0.06 мг). 10 шт. - блістери (2, 6); - коробки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою зеленого кольору, довгасті, двоопуклі, з ризиком, з написами "Ris" і "4" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи Cmax у плазмі через 1-2 год. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від їди. Швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі зв'язується з альбуміном та альфа1-глікопротеїном. Рисперидон на 88% зв'язується білками плазми, 9-гідрокси-рисперидон – на 77%. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідрокси-рисперидону досягається через 4-5 днів. Концентрації рисперидону у плазмі пропорційні дозі препарату (у межах терапевтичних доз). Рисперидон метаболізується ферментом цитохрому Р450 CYP2D6 до 9-гідрокси-рисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму Рисполепту є N-дезалкілювання. Після перорального прийому у хворих з психозом рисперидон виділяється з Т1/2 близько 3 год. Т1/2 9-гідрокси-рисперидону та активної антипсихотичної фракції складають 24 год. . У сечі рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають 35-45% дози. Решту складають неактивні метаболіти. Дослідження одноразового прийому препарату виявило вищу концентрацію у плазмі та повільніше виведення у літніх та у пацієнтів з нирковою недостатністю. Концентрації рисперидону в плазмі у пацієнтів із печінковою недостатністю були нормальними.ФармакодинамікаРисполепт® (рисперидон) — антипсихотичний засіб, похідний бензизоксазолу, має також седативну, протиблювотну та гіпотермічну дію. Рисперидон - це селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Зв'язується також з альфа1-адренергічними рецепторами і дещо слабше з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Не має тропності до холінергічних рецепторів. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Седативна дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювота дія - блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру. Гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Рисперидон знижує продуктивну симптоматику шизофренії (маячня, галюцинації), агресивність, автоматизм. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії. Може спричиняти дозозалежне збільшення концентрації пролактину у плазмі.Показання до застосуванняПризначається препарат при наступних симптомах або захворюваннях: Шизофренія чи інші психічні розлади з явно вираженим маячним станом, галюцинаціями, агресивністю, і навіть при емоційної та соціальної апатії. Стан афекту при різних захворюваннях психіки для зниження активного стану хворого. Розлади поведінки з вираженим агресивним станом (прояв гніву, фізичне насильство), при патологічному маренні та збудженні. Зниження розумових здібностей та зміна у поведінці, різні форми неконтрольованого стану – агресивність, імпульсивність, а також аутоагресія.Протипоказання до застосуванняРисполепт протипоказаний у таких випадках: Гіперчутливість та індивідуальна непереносимість компонентів препарату. Під строгим контролем ліки приймаються при пухлини мозку, захворюваннях серця та судин, синдромі Рейсу та після перенесення інфаркту. Протипоказаний при зневодненні організму. Неприпустимо застосування при порушеннях внутрішньочерепного кровообігу, захворюванні Паркінсона, судомах. Не призначається пацієнтам, які страждають на тахікардію. Неприпустиме застосування препарату дітьми до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПрийом Рісполепту призначається лише лікарем, оскільки можливі побічні явища: Тривожний стан, головний біль, сонливість або безсоння, підвищена стомлюваність, запаморочення, зниження зору, втрата концентрації уваги. Екстрапірамідальні ефекти: тремор, тахікардія виду «пірует», м'язові спазми, зниження рухової функції м'язів, слинотеча, рухова активність, різкі рухи тіла. У пацієнтів з діагнозом шизофренія можлива поява симптомів збільшення кров'яного об'єму, порушення температури тіла, епілепсії, порушення свідомості, нейролептичний синдром. Можуть виникнути алергічні реакції, такі як: підвищена чутливість до яскравого світла, висипання, рани, ангіоневротичний набряк. Можлива поява больових відчуттів у суглобах. Крім іншого з боку інших систем організму виникає ризик появи наступних ефектів: З боку шлунково-кишкової системи: біль у животі, нудота, слиновиділення. З боку судин та серця: підвищення артеріального тиску, тахікардія, у поодиноких випадках довільні рухи тіла. Порушення з боку кровоносної системи: зниження рівня тромбоцитів, зниження нейтрофілів. З боку ендокринної системи: порушення циклу менструації, збільшення маси тіла, у чоловіків збільшення грудних залоз, підвищення рівня цукру.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ огляду на те, що Рисполепт® впливає насамперед на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Рисполепт® зменшує ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. Клозапін знижує кліренс рисперидону. При використанні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Рісполепту у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися під час використання інших індукторів печінкових ферментів. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, проте меншою мірою концентрацію активної антипсихотичної фракції. При застосуванні Рісполепту разом з іншими препаратами, що високою мірою зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми не спостерігається. Гіпотензивні ЛЗ – посилюється вираженість зниження артеріального тиску на тлі рисперидону.Спосіб застосування та дозиРисполепт при шизофренії дітям старше 15 років та дорослим призначається по 2 міліграми на добу. Наступного дня доза збільшується до 4 міліграм на добу. Після цього доза або зберігається або індивідуально коригується. В середньому оптимальна кількість препарату становить від 4 до 6 міліграмів на добу. Доза більше 10 міліграм на добу не показала збільшення ефекту. У зв'язку з нестачею даних понад 16 міліграм препарату на добу приймати заборонено. Якщо необхідно до лікування препаратом, додаються бензодіазепіни. Даних щодо лікування дітей до 15 років відсутні. Літнім пацієнтам призначається по 500 мкг двічі на день. Якщо необхідно, доза збільшується на 500 мкг. Для лікування поведінкових розладів рекомендована доза 250 мкг на день, за необхідності можливе збільшення на 250 мкг. При лікуванні манії призначається 2 мг на добу. Якщо вага пацієнта менша за 50 кг, доза препарату повинна становити не більше 250 мкг на добу з подальшим збільшенням за індивідуальними показаннями.ПередозуванняСимптоми: є вже відомими фармакологічними ефектами препарату в посиленій формі — сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотонія, екстрапірамідні симптоми. Повідомлялося про прийом до 360 мг препарату. Отримані дані дозволяють передбачити широкий спектр безпеки препарату. В окремих випадках при передозуванні відзначалося подовження інтервалу QT. У разі гострого передозування при комбінованій терапії слід проаналізувати можливість залучення до симптоматики ефектів кількох препаратів. Лікування: слід домогтися та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання киснем та вентиляції, промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним. Слід негайно розпочати моніторування ЕКГ виявлення можливих аритмій. Специфічного антидоту немає, має проводитися відповідна симптоматична терапія. Артеріальну гіпотонію та судинний колапс слід усувати внутрішньовенно інфузіями рідини та/або симпатоміметичними препаратами. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження та моніторування слід продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рісполепт Конста® не досліджувалося у пацієнтів з деменцією, оскільки він не показаний для цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків склала 4,0% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3.1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67–100 років). не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7.3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3.1%, середній вік 84 роки, діапазон 70- 96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4.1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Небажані явища з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику небажаних цереброваскулярних явищ приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно літніх пацієнтів з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні небажані явища (серйозні та несерйозні) виникали у 3.3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у рис. (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2.96 (1.34, 7.50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має альфа-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із відомими серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Порушення з боку крові (лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз) Повідомляється про випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. препарату Рісполепт Конста®. У ході постреєстраційного спостереження повідомляється про дуже поодинокі випадки агранулоцитозу ( Протягом перших кількох місяців терапії слід контролювати стан пацієнтів із клінічно значущим зниженням кількості білих кров'яних тілець або лейкопенією або нейтропенією, спричиненими прийомом лікарських препаратів, в анамнезі. Слід розглянути можливість відміни препарату Рісполепт Конста при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості білих кров'яних тілець без інших причинних факторів. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів з клінічно значущою нейтропенією щодо виникнення лихоманки або інших ознак або симптомів інфекції, і негайно приступати до лікування таких станів. Слід припинити застосування препарату Рісполепт Конста® у пацієнтів з нейтропенією тяжкого ступеня (кількість нейтрофілів). Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокінази в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Рісполепт Конста, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій у ході постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Рісполепт Конста®, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнтів до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Гіперпролактинемія є поширеною небажаною реакцією під час лікування рисперидоном. Рекомендується визначення концентрації пролактину в крові у пацієнтів із ознаками гіперпролактинемії (наприклад, гінекомастія, порушення менструального циклу, ановуляція, порушення фертильності, зниження лібідо, еректильна дисфункція, галакторея). На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що зростання клітин у пухлинах молочної залози може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може збільшити ризик. ; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню центральної температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або такі стани, як непрохідність кишечника, синдром Рейє або пухлина мозку. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортним засобом та роботи з механізмами. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії - 1 фл. активні речовини: рисперидон (у вигляді мікрогранул пролонгованого вивільнення) - 25/37,5/50 мг (381 мг рисперидону в 1 г мікрогранул); допоміжні речовини: полімер 7525 DLJN (полі-(d,l-лактид-когліколід) - 0,619 г на 1 г мікрогранул; етилацетат; спирт бензиловий; етанол безводний; вода для ін'єкцій (у слідових кількостях); розчинник: полісорбат 20 - 1,0 мг; натрію кармелозу (з в'язкістю 40 мПа · с) - 22,5 мг; натрію гідрофосфату дигідрат - 1,27 мг; лимонна кислота безводна - 1,0 мг; натрію хлорид – 6,0 мг; натрію гідроксид - 0,54 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. У флаконах по 25, 37,5 та 50 мг; у комплекті триголкова система (1 заповнений у заводських умовах шприц з розчинником об'ємом 2 мл, 2 голки Hypoint™ для приготування суспензії та 1 голка Needle-Pro® із захисним ковпачком для внутрішньом'язової ін'єкції) або система з безигольним пристроєм Alaris™ Smart Site® (1 заповнений у заводських умовах шприц із розчинником об'ємом 2 мл, 1 безигольний пристрій Alaris™ Smart Site® для приготування суспензії та 1 голка Needle-Pro® із захисним пристроєм для внутрішньом'язової ін'єкції); в упаковці контурної коміркової 1 комплект; у пачці картонної.Опис лікарської формиПорошок: білий або майже білий порошок вільний від видимих ​​сторонніх включень. Розчинник: безбарвний прозорий розчин, вільний від видимих ​​механічних включень. Суспензія: препарат повинен легко утворювати суспензію в розчиннику, суспензії не повинно бути грудок або видимих ​​включень. Суспензія повинна проходити через голку плавно, з невеликим опором або без опору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон метаболізується ізоферментом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який має таку ж фармакологічну активність, як сам рисперидон. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-деалкілування. У швидких метаболізаторів кліренс активної фракції та рисперидону становить 5,0 та 13,7 л/год відповідно, а у слабких метаболізаторів – 3,2 та 3,3 л/год відповідно. Загальні характеристики рисперидону після ін'єкції пацієнтам препарату Рисполепт Конста Після одноразового внутрішньом'язового введення препарату Рисполепт Конста профіль вивільнення рисперидону складається з невеликої початкової фази (<1% дози), за якою слідує інтервал тривалістю 3 тижні. Після внутрішньом'язової ін'єкції основне вивільнення рисперидону починається через 3 тижні, підтримується з 4 по 6 тижні і сходить нанівець до 7 тижнів. У зв'язку з цим пацієнт повинен приймати додатковий антипсихотичний препарат протягом перших 3 тижнів після початку лікування препаратом Рісполепт Конста. Поєднання профілю вивільнення рисперидону та режиму дозування (в/м ін'єкція 1 раз на 2 тижні) забезпечує підтримку в плазмі терапевтичних концентрацій рисперидону. Терапевтичні концентрації зберігають до 4-6 тижнів після останньої ін'єкції препарату Рісполепт Конста. Фаза елімінації завершується приблизно через 7-8 тижнів після останньої ін'єкції. Рисперидон повністю абсорбується із суспензії Рісполепт Конста. Рисперидон швидко розподіляється у тканинах організму. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Зв'язування з білками плазми становить 90%, а 9-гідроксирисперидону – 77%. Після внутрішньом'язових ін'єкцій препарату Рисполепт Конста в дозах 25 або 50 мг 1 раз на 2 тижні середні значення Cmin та Cmax у плазмі активної фракції складають 9,9-19,2 та 17,9-45,5 нг/мл відповідно. При такому режимі дозування фармакокінетика рисперидону має лінійний характер. У тривалому (12 міс) дослідженні у пацієнтів, яким 1 раз на 2 тижні вводили Рисполепт Конста в дозах 25-50 мг, кумуляція рисперидону не спостерігалася.ФармакодинамікаРисперидон є вибірковим моноамінергічний антагоністом. Він має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2-рецепторів і дофамінергічних D2-рецепторів. Крім того, рисперидон зв'язується з альфа1-адренергічними рецепторами та меншою мірою з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не зв'язується із холінергічними рецепторами. Незважаючи на те, що рисперидон є потужним антагоністом D2-рецепторів, завдяки чому він покращує позитивні симптоми шизофренії, цей препарат у порівнянні з класичними нейролептиками меншою мірою пригнічує рухову активність і рідше викликає каталепсію. Завдяки збалансованому центральному антагонізму щодо серотонінових та дофамінових рецепторів рисперидон рідше викликає екстрапірамідні побічні ефекти та надає терапевтичну дію на негативні та афективні симптоми шизофренії.Показання до застосуванняЛікування та профілактика загострень шизофренії та шизоафективних розладів.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рисперидону або будь-якого іншого інгредієнта препарату; період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: пацієнти з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза (AV блокада), зневоднення, гіповолемія або цереброваскулярні розлади), т.к. внаслідок альфа-адреноблокуючої активності рисперидону у таких пацієнтів може виникати ортостатична гіпотензія, особливо у початковий період лікування. У таких пацієнтів дозу необхідно збільшувати поступово. При продовженні клінічно значущої гіпотензії необхідно оцінити показник ризик/корисність подальшого лікування препаратом Рісполепт Конста; хвороба Паркінсона (теоретично можливе загострення цієї хвороби); Епілепсія.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки рисперидону для вагітних жінок немає. В експериментах на тваринах рисперидон не чинив прямої токсичної дії на репродуктивну систему, але викликав деякі непрямі ефекти, опосередковані через пролактин та ЦНС. У жодному з досліджень рисперидон не мав тератогенної дії. Таким чином, Рісполепт Конста можна застосовувати під час вагітності тільки у випадках, коли потенційна користь для жінки переважує можливий ризик для плода.Побічна діяРисполепт Конста у терапевтичних дозах викликає такі небажані явища: Часто (>1/100) - збільшення маси тіла (на 2,7 кг і більше за 1 рік), депресія, підвищена стомлюваність та екстрапірамідні симптоми. На тлі прийому препарату Рісполепт Конста (у дозах до 50 мг), частота екстрапірамідних симптомів подібна до такої у пацієнтів, які отримували плацебо. Рідко (>0,1/100) - збільшення маси тіла, підвищена дратівливість, порушення сну, апатія, зниження концентрації уваги, пізня дискінезія, судомні напади, нейролептичний злоякісний синдром, порушення зору, гіпотензія, тахікардія, непритомність, висипання на шкірі, свербіж, периферичні набряки, реакція у місці ін'єкції. Симптоми гіперпролактинемії, такі як не пов'язана з пологами лактація, аменорея, гінекомастія, порушення менструального циклу, порушення сексуальної функції, порушення еякуляції, зниження лібідо та імпотенція. Гематологічні порушення: збільшення чи зменшення кількості лейкоцитів чи тромбоцитів, підвищення активності печінкових ферментів. Крім того, можливі наступні небажані явища: безсоння, ажитація, тривога, головний біль, запор, біль у животі, риніт, нетримання сечі, пріапізм, сонливість, запаморочення, диспепсія, нудота, блювання, порушення терморегуляції, а також гіперволемія, спричинена полідипсією синдром недостатньої секреції АДГ. Під час лікування препаратом Рісполепт Конста іноді виникають порушення мозкового кровообігу. При лікуванні препаратом Рісполепт Конста дуже рідко спостерігається гіперглікемія або погіршення перебігу цукрового діабету.Взаємодія з лікарськими засобамиРисполепт Конста підвищує виразність гнітючого впливу на ЦНС опіодних анальгетиків, снодійних засобів, анксіолітиків, трициклічних антидепресантів, засобів для загальної анестезії, алкоголю. Рисполепт Конста може послаблювати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Встановлено, що карбамазепін знижує вміст у плазмі активної антипсихотичної фракції рисперидону. Подібні ефекти можуть викликати інші індуктори печінкових ферментів. Після відміни карбамазепіну або інших індукторів печінкових ферментів слід повторно оцінити та, за необхідності, зменшити дозу препарату Рісполепт Конста. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть знижувати концентрації у плазмі рисперидону. Флуоксетин здатний підвищувати концентрації у плазмі рисперидону та, меншою мірою, – антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиВ/м, 1 раз на 2 тижні, глибоко в сідничний м'яз, використовуючи для цього стерильну голку, що додається до шприца. Ін'єкції слід робити поперемінно у праву та ліву сідниці. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. У пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Дорослі. Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на 2 тижні. Деякі пацієнти потребують більш високих доз - 37,5 або 50 мг. У клінічних дослідженнях не спостерігалося підвищення ефективності при застосуванні 75 мг. Максимальна доза не повинна перевищувати 50 мг 1 раз на 2 тижні. У 3-тижневий період після першого введення препарату Рісполепт Конста® пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний засіб. Дозу препарату можна підвищувати не частіше ніж 1 раз на 4 тижні. Ефект такого підвищення дози слід очікувати не раніше ніж через 3 тижні після першої ін'єкції збільшеної дози. Літні пацієнти. Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на 2 тижні. У 3-тижневий період після першої ін'єкції препарату Рісполепт Конста® пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний засіб. Пацієнти з порушеннями функцій печінки або нирок. В даний час немає даних про застосування препарату Рісполепт Конста у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок. При необхідності лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок препаратом Рісполепт Конста® в перший тиждень рекомендується приймати внутрішньо 0,5 мг двічі на добу пероральну лікарську форму рисперидону. Протягом другого тижня пацієнт може приймати 1 мг двічі на добу або 2 мг один раз на добу. Якщо пацієнт добре переносить пероральну дозу не менше 2 мг, то йому можна вводити внутрішньом'язово 25 мг препарату Рісполепт Конста 1 раз на 2 тижні. Застосування препарату Рісполепт Конста вимагає суворого дотримання вказівок щодо приготування суспензії, щоб забезпечити точне введення препарату та уникнути можливих помилок. Для приготування суспензії з мікрогранул Рисполепт Конста®, що знаходяться у флаконі, пролонгованої дії можна використовувати тільки розчинник, що знаходиться в попередньо заповненому шприці. Готову суспензію вводять внутрішньом'язово лише у сідничну область. Не можна замінювати компоненти, що знаходяться в упаковці, будь-якими іншими виробами. Для забезпечення повної дози рисперидону повинен бути введений весь вміст флакона. Введення частини вмісту флакону не може забезпечити отримання пацієнтом необхідної дози препарату. Препарат слід вводити відразу після приготування суспензії. Спочатку необхідно дістати упаковку препарату Рісполепт Конста з холодильника і перед приготуванням суспензії дати їй нагрітися до кімнатної температури протягом 30 хв. Зняти кольорову пластикову кришку із флакона. Не видаляти сіру гумову пробку. Протерти нерозкритий флакон спиртовою серветкою і дати висохнути. Розкрити блістерну упаковку та витягти безвигольний пристрій Alaris™ Smart Site®, утримуючи його між білим люерівським ковпачком та спідницею. У жодному разі не можна торкатися гострого наконечника пристрою. Дуже важливо, щоб безголковий пристрій Smart Site® був правильно встановлений на флакон, інакше розчинник може підтікати під час вступу у флакон. Поставити флакон на тверду поверхню. Притримувати основу флакона. Направити безигольний пристрій Smart Site® на флакон вертикально таким чином, щоб гострий наконечник розташовувався в центрі пробки флакона. Натискаючи зверху вниз, проштовхнути гострий наконечник безгольного пристрою Smart Site® через центр гумової пробки флакона до надійного закріплення пристрою на верхній частині флакона. Перед приєднанням шприца до безгольного пристрою Smart Site®, притримуючи основу флакона, протерти місце кріплення пристрою зі шприцем (блакитне коло) спиртовою серветкою і дати висохнути. Попередньо заповнений шприц має білий наконечник, що складається з двох частин: білого комірця та глянсового білого ковпачка. Щоб розкрити шприц, слід тримати шприц за білий комірець і відламати глянсовий білий ковпачок (білий ковпачок не можна відкручувати або відрізати). Потім зняти білий ковпачок разом з гумовим наконечником, що знаходиться всередині нього. На всіх етапах складання необхідно тримати шприц лише за білий комірець, розташований на наконечнику шприца. Фіксація білого комірця допоможе захистити сам комірець від відділення та гарантує гарне з'єднання зі шприцем. Необхідно бути обережними і не перекручувати компоненти при складанні, т.к. у своїй частини шприца можуть відірватися від цього. Притримуючи шприц за білий комірець, вставити шприц у блакитне коло безигольного пристрою, натиснути і повернути за годинниковою стрілкою, щоб шприц міцно з'єднався з безигольним пристроєм (необхідно уникати перекручування). Для запобігання обертанню безигольного пристрою під час з'єднання зі шприцом слід міцно утримувати спідницю. Шприц та безигольний пристрій повинні знаходитися на одній лінії. Ввести у флакон весь вміст шприца з розчинником. Притримуючи поршень шприца великим пальцем, енергійно струшувати вміст флакона не менше 10 с до утворення однорідної суспензії. Після правильного перемішування суспензія стає однорідною, густою, молочного кольору. Мікрогранули можуть бути помітні в рідині, але не повинно залишатися незмочених розчинником сухих мікрогранул. Не слід зберігати флакон після приготування суспензії, оскільки суспензія може розшаруватися. Перевернути флакон дном вгору і повільно втягнути у шприц весь вміст флакона. Відокремити частину етикетки від флакона по лінії перфорації та приклеїти її до шприца (для ідентифікації). Притримуючи шприц за білий комірець, від'єднайте шприц від безигольного пристрою. Утилізувати флакон і безигольний пристрій відповідно до місцевих правил щодо знищення таких відходів. Розкрити блістерну упаковку голки Needle-Pro®. Не можна торкатися частини голки, що приєднується до шприца. Витягти голку з упаковки, тримаючи її за прозорий футляр. Для запобігання попаданню мікробів не слід торкатися люєрівського наконечника оранжевого захисного пристрою голки Needle-Pro®. Притримуючи шприц за білий комірець, приєднайте люерівську канюлю помаранчевого захисного пристрою голки Needle-Pro® до шприца легким поворотом за годинниковою стрілкою. Продовжуючи притримувати шприц за білий комірець, затиснути прозорий футляр голки та щільно закріпити голку у захисному пристрої Needle-Pro® шляхом натискання та повороту за годинниковою стрілкою. Закріплення голки може гарантувати безпечне з'єднання між голкою та захисним пристроєм голки Needle-Pro® під час проведення наступних етапів. Перед введенням препарат Рісполепт Конста® необхідно ресуспендувати, оскільки після приготування суспензії у флаконі частина мікрогранул може осісти. Для ресуспендування мікрогранул енергійно струсити шприц. Притримуючи шприц за білий комірець, зняти прозорий футляр із голки. Чи не згинати футляр, т.к. при цьому з'єднання люерівського наконечника може бути порушено. Злегка постукати пальцем по шприцю, щоб бульбашки повітря, що знаходяться в ньому, піднялися вгору. Злегка просуваючи поршень нагору, видалити зі шприца та голки бульбашки повітря, тримаючи шприц так, щоб голка була спрямована вертикально нагору. Введіть весь вміст шприца у верхній зовнішній квадрант сідничної області. Після ін'єкції ввести голку в помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro® однією рукою. Для цього акуратно притисніть помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro до плоскої поверхні. Як тільки помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro® притиснутий, голка повинна щільно увійти до пристрою захисту голки Needle-Pro®. Перед тим, як викинути голку, переконайтеся, що голка щільно закріплена в помаранчевому пристрої захисту голки Needle-Pro®. Утилізувати відповідно до місцевих правил щодо знищення такого роду відходів. Суспензію не можна вводити внутрішньовенно! Застереження: щоб уникнути травмування медичного персоналу використаною голкою: не торкатися вільної рукою до пристрою захисту голки Needle-Pro® при притисканні до плоскої поверхні; не розбирати пристрій захисту голки Needle-Pro®; не намагатися випрямити голку та не торкатися пристрою захисту голки Needle-Pro®, якщо голка погнулась або пошкоджена; використовувати пристрій захисту голки Needle-Pro® лише за призначенням, інакше голка може виступати із захисного ковпачка. Не використовувати повторно: цей пристрій призначений лише для одноразового використання. Будь-яка спроба повторного використання може несприятливо вплинути на цілісність самого пристрою або призвести до погіршення його роботи.ПередозуванняПри використанні парентеральних лікарських форм рисперидону передозування менш ймовірне, ніж при застосуванні пероральних форм (пігулки, вкриті оболонкою, та розчин для прийому внутрішньо), і тому тут наведена інформація, що стосується пероральних форм. Симптоми: виражена сонливість, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми; рідко спостерігається подовження інтервалу QT. Лікування: забезпечення та підтримання прохідності дихальних шляхів, адекватної оксигенації та вентиляції. Необхідним є моніторинг функції серцево-судинної системи, який повинен включати постійний контроль ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Рисполепт не має специфічного антидоту, тому лікування спрямоване на підтримку функції ЦНС і серцево-судинної системи, а також на проведення дезінтоксикаційної терапії. При тяжких екстрапірамідних симптомах необхідно вводити антихолінергічні препарати. Медичне спостереження та моніторинг слід продовжувати до зникнення ознак передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рисполепт Конста не досліджувалося у літніх пацієнтів з деменцією, т.к. він показаний цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків становила 4% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3,1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон – 67-100 років). Дані, зібрані в результаті двох великих спостережних досліджень, показують, що літні пацієнти з деменцією, які проходять лікування типовими антипсихотичними препаратами, також мають трохи підвищений ризик смерті порівняно з пацієнтами, які не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7,3%, середній вік 89 років, діапазон - 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84) року, діапазон - 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон - 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Побічні ефекти з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали в основному літніх пацієнтів з деменцією (вік – понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,5 при довірчому інтервалі 95%). Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має α-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть спричинити ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням у сироватці концентрацій КФК. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин грудей може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), т.к. це може збільшити ризик аритмогенного ефекту; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне використання препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Не можна піддавати препарат впливу температури вище 25 °C. За відсутності холодильника препарат Рісполепт Конста® перед використанням можна зберігати за температури не вище 25 °C не більше 7 днів. Після приготування суспензії: суспензія фізично та хімічно стабільна протягом 24 годин при температурі 25 °C. З мікробіологічної точки зору суспензію бажано використовувати відразу ж після приготування. Якщо суспензію не використовують відразу після приготування, її можна зберігати не більше 6 годин при температурі 25 °C. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автомобілем та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: рисперидон 4000 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 132,000 мг, целюлоза мікрокристалічна 56,486 мг, крохмаль кукурудзяний 34,486 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 10.000 мг, тальк 1,514 мг, магнію; плівкова оболонка таблетки: опадрай 1131 F58914 білий (гіпромелоза 3,464 мг, лактози моногідрат 2,694 мг, титану діоксид (Е171) 2,501 мг, макрогол-4000 0,961 мг і 000 індигокармін (Е132) 0,015 мг. 10 таблеток поміщають у блістер із IIBX/ПВДХ та фольги алюмінієвої. По 2 або 6 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою зеленого кольору, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після внутрішнього прийому становить 70%. Відносна біодоступність після внутрішнього прийому рисперидону у формі таблеток становить 94% при порівнянні з рисперидоном у формі розчину. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон – на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується ізоферментом GYP 2D6 до 9-гідроксирисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9 - гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом ця трансформація відбувається набагато повільніше. Хоча пацієнти з інтенсивним метаболізмом мають нижчу концентрацію рисперидону та більш високу концентрацію 9-гідроксирисперидону, ніж пацієнти зі слабким метаболізмом,сумарна фармакокінетика рисперидону та 9-гідроксирисперидону (активна антипсихотична фракція) після прийому однієї або декількох доз схожа у пацієнтів з інтенсивним та слабким метаболізмом CYP2D6. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілювання. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях, в цілому, не пригнічує метаболізм лікарських препаратів, що піддаються біотрансформації ізоферментами системи Р450, включаючи CYP 1А2, CYP2A6, CYP 2С8/9/1/ та CYP3A5. Через тиждень після початку застосування препарату 70% дози виводиться нирками. 14% – через кишечник. У сечі рисперидон разом із 9-гидроксирисперидоном становлять 35-45% дози. Решту складають неактивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих із психозом рисперидон виводиться з організму з періодом напіввиведення (Т1/2) близько 3 годин. Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції становить 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Літні пацієнти та пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрації активної антипсихотичної фракції в плазмі були в середньому на 43% більше, період напіввиведення тривав на 38% довше, а кліренс зменшувався на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів із печінковою недостатністю концентрації рисперидону у плазмі не змінювалися, проте середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Вплив раси та куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної фармакокінетичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - це селективний моноамінергічний антагоніст, що має високий афінітет до серотонінергічних 5-HT2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Рисперидон зв'язується також з α1-адренергічними рецепторами і, дещо слабше, з H1-гістамінергічними та α2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не має тропності до холінергічних рецепторів. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну, ймовірно, зменшує схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років; лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років; короткострокове (до 6 тижнів) лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом самому собі чи іншим особам; короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі поведінки у дітей від 5 років з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до DSM-IV. при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною ширшої програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; непереносимість лактози; дефіцит лактази. синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; фенілкетонурія; дитячий вік до 13 років при лікуванні шизофренії; маса тіла менше 50 кг при лікуванні безперервної агресії в структурі розладу поведінки; дитячий вік до 10 років при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних із біполярним розладом. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, супутній прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; пацієнти похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність.Вагітність та лактаціяВагітність Повноцінних досліджень із застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. За даними спостережень у постмаркетинговому періоді, при застосуванні рисперидону під час останнього триместру вагітності у новонародженого виникли оборотні екстрапірамідні симптоми, тому новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик для людей невідомий. Рисперидон можна використовувати під час вагітності, лише якщо очікувана користь застосування препарату для вагітної жінки перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення прийому препарату під час вагітності слід скасувати поступово. Грудне годування У дослідженнях у тварин рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко у людей. Дані щодо побічних дій у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, відсутні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини.Побічна діяНайпоширенішими побічними ефектами (частота виникнення ≥10%) були: паркінсонізм, головний біль та безсоння. Побічні ефекти рисперидону в терапевтичних дозах наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували таким чином: дуже часті (≥1/10 випадків), часті (≥1/100 та У кожній частотній групі побічні дії представлені як зменшення їх важливості. Порушення лабораторних та інструментальних показників: часто – збільшення рівня пролактину1, збільшення маси тіла, нечасто – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, відхилення ЕКГ. збільшення рівня трансаміназ, зменшення кількості лейкоцитів у крові, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів у крові, зменшення рівня гемоглобіну, збільшення рівня креатинфосфокінази, підвищення концентрації холестерину; рідко – зниження температури тіла, підвищення концентрації тригліцеридів. З боку серцево-судинної системи: часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія; нечасто – атріовентрикулярна блокада, блокада пучка Гіса, фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, порушення провідності серця: рідко – синусова брадикардія, емболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен. Гематологічні порушення та порушення лімфатичної системи: нечасто – анемія, тромбоцитопенія; рідко – гранулоцитопенія, агранулоцитоз. З боку нервової системи: дуже часто – паркінсонізм2, головний біль, сонливість, сдація; часто - акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, дискінезія2; нечасто - відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, порушення свідомості, інсульт, транзигорна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, гіпестезія, розлад, розлад смаку, судоми, церебральна ішемія, порушення рухів; рідко – злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови. Офтальмологічні порушення: часто – нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто - почервоніння очей, порушення зору, виділення з очей, набряк області навколо очей, сухість очей, посилена сльозотеча, світлобоязнь; рідко – зниження гостроти зору, мимовільні обертання очних яблук, глаукома, інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки. З боку вуха та лабіринту: нечасто – біль у вусі, шум у вухах. Респіраторні, торакальні порушення та порушення середостіння: часто – задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто – свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко – синдром апное уві сні, гіпервентиляція. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість у роті. дискомфорт у шлунку, гіперсалівація; нечасто – дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалому. гастроентерит, метеоризм; рідко – непрохідність кишечника, панкреатит, набряк язика, хейліт. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – енурез; нечасто - затримка сечовиділення, нетримання сечі, поллакіурія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип, еритема; нечасто – ураження шкіри, порушення шкірних покровів, свербіж, акне, вугровий висип, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко – лупа; дуже рідко – набряк Квінке. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – артралгія, біль у спині, біль у кінцівках; нечасто - м'язова слабкість, міалгія, біль у шиї, опухання суглобів, порушення постави, скутість у суглобах, м'язові біль у грудях; рідко – рабдоміоліз. З боку ендокринної системи: рідко – порушення вироблення антидіуретичного гормону. Порушення метаболізму та харчування: часто – підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто – цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія; рідко – гіпоглікемія, водна інтоксикація; дуже рідко – діабетичний кетоацидоз. Інфекції: часто – пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто – вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко – хронічний середній отит. Судинні порушення: нечасто – гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи. Загальні порушення та явища, зумовлені шляхом введення препарату: часто – пірексія, втома, периферичний набряк, генералізований набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки; нечасто – набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб; рідко – гіпотермія, синдром "скасування", похолодання кінцівок. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – лікарська гіперчутливість, анафілактична реакція. Гепатобіліарні порушення: рідко – жовтяниця. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, розлад менструального циклу, виділення з піхви; рідко – пріапізм. Вагітність, післяпологовий та неонатальні періоди: рідко – синдром "скасування" у новонароджених. Психічні порушення: дуже часто – безсоння; часто – занепокоєння, збудження, порушення сну, тривога; нечасто – сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність; рідко – аноргазмія, сплощення афекту. 1 - гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2 - екстрапірамідні розлади можуть виявлятися як: паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність за типом "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, ригід , порушення глабеллярного рефлексу), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Термін "дистонія" включає дистонію, м'язові спазми, гіпертонію, кривоші, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм, міотонія. опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус, спазм язика та тризм. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. 3 - у плацебо-контрольованих дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18% пацієнтів, які приймали рисперидон у порівнянні з 0,11% пацієнтів у групі плацебо. Загальна частота виникнення цукрового діабету за результатами всіх клінічних випробувань становила 0,43% усіх пацієнтів, які приймали рисперидон. Клас - ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів дуже рідкісні випадки збільшення інтервалу QT відзначалися в постмаркетинговому періоді спостереження. Інші клас-ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, які збільшують зубець QT, включають: шлуночкову аритмію, шлуночкову фібриляцію, шлуночкову тахікардію, раптову смерть, зупинку серця та двонаправлену шлуночкову тахікардію. Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при використанні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Підвищення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією підвищення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків підвищення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%) та у групі, що приймає плацебо (2,4 %), а групі активного контролю було трохи більше (3,5%). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване підвищення маси тіла у дітей 5-12 років із нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 років величина підвищення маси тіла повинна становити 3-5 кг на рік для дівчаток і близько 5 кг на рік для хлопчиків. Додаткова інформація про особливі популяції пацієнтів Побічні дії, які відзначалися з більшою частотою у літніх пацієнтів з деменцією та у дітей, ніж у дорослих пацієнтів, описані нижче. Літні пацієнти з деменцією. Транзиторна ішемічна атака та інсульт спостерігалися в ході клінічних досліджень з частотою 1,4% та 1,5% відповідно у літніх пацієнтів з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у літніх пацієнтів з деменцією з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти. Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, пов'язані з фармакодинамікою препарату Препарати збільшують інтервал QТ. Як і у випадку з іншими антипсихотичними препаратами, слід дотримуватися обережності при спільному призначенні рисперидону з препаратами, що збільшують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами (хінідин, дизопірамід. прокаїнамід. пропафенон, аміодарон, соталол та ін.), трицикл ін), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, що викликають електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпомагніємія). брадикардію або інгібуючі печінковий метаболізм рисперидону. Цей перелік не є вичерпним. Препарати центральної дії та алкоголь. Рисперидон слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами та речовинами центральної дії, особливо з алкоголем, опіатами, антигістамінними препаратами та бензодіазепінами через підвищений ризик седації. Одночасне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та рисперидону може призвести до виникнення екстрапірамідних симптомів відразу після переривання лікування психостимуляторами. Леводопа та агоністи дофамінових рецепторів. Рисперидон може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофамінових рецензорів. Якщо необхідний прийом цієї комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід призначати найменшу ефективну дозу кожного з препаратів. Гіпотензивні препарати. При застосуванні рисперидону разом із антигіпертензивними препаратами у постреєстраційному періоді спостерігалась клінічно значуща гіпотензія. Паліперидон. Не рекомендується одночасно застосовувати рисперидон та паліперидон, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Спільне застосування комбінації рисперидону та паліперидону може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції. Взаємодії, пов'язані з фармакокінетикою препарату Прийом їжі не впливає на абсорбцію рисперидону. Рисперидон в основному метаболізується ізоферментом CYP2D6 та меншою мірою ізоферментом CYP 3А4. Рисперидон та його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами Р-глікопротеїну (P-gp). Препарати, що впливають на активність ізоферменту CYP2D6, та препарати, що значно інгібують або індукують активність ізоферменту CYP 3А4 та/або P-gp, можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону. Потужні інгібітори ізоферменту CYP 2D6. При одночасному застосуванні рисперидону та потужних інгібіторів ізоферменту CYP 2D6 може підвищуватися плазмова концентрація рисперидону та меншою мірою активної антипсихотичної фракції. Вищі дози потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6 можуть підвищувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад, пароксетин, див. нижче). Очікується, що інші інгібітори ізоферменту CYP 2D6, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону в плазмі. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та пароксетину, хінідину або іншого потужного інгібітора ізоферменту CYP2D6, особливо у більш високих дозах, слід скоригувати дозу рисперидону. Інгібітори ізоферменту CYP 3А4 та/або P-gp. Спільне застосування рисперидону та потужних інгібіторів ізоферменту CYP 3А4 та/або P-gp може суттєво підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та ітраконазолу або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP 3А4 та/або P-gp слід скоригувати дозу рисперидону. Індуктори ізоферменту СУР ЗА4 та/або P-gp. Спільне застосування рисперидону з потужним індуктором ізоферменту CYP 3А4 та/або P-gp може знизити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та карбамазепіну або іншого потужного індуктора ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу рисперидону. Дія індукторів ізоферменту CYP 3А4 проявляється з часом, тому може знадобитися до 2 тижнів до досягнення максимального ефекту після початку прийому. Відповідно, при відміні індуктора ізоферменту CYP 3А4 може знадобитися до 2 тижнів до зникнення ефекту. Препарати, що міцно зв'язуються з білками плазми. При сумісному застосуванні рисперидону з препаратами, що мають високий зв'язок з білками плазми, не спостерігається клінічно значущого витіснення препарату з білків плазми. При застосуванні супутнього лікування слід звернутися до інструкції щодо застосування відповідного лікарського препарату та при необхідності скоригувати дози препаратів, що приймаються. Діти Дослідження лікарських взаємодій проводились лише у дорослих пацієнтів. Релевантність результатів цих досліджень у дітей невідома. Спільне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та рисперидону у дітей не змінює фармакокінетичні параметри та ефективність рисперидону. Вплив інших препаратів на фармакокінетику рисперидону Антибактеріальні препарати Еритроміцин, помірний інгібітор ізоферменту CYP 3А4 та P-gp, не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Рифампіцин, потужний індуктор ізоферменту CYP 3А4 та P-gp, спричиняє зниження концентрації активної антипсихотичної фракції в плазмі. Антихолінестеразні препарати Донепезил та галантамін, що є субстратами ізоферментів CYP 2D6 та CYP 3А4, не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Протиепілептичні препарати Карбамазепін, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. Подібні ефекти спостерігалися при застосуванні фенітоїну та фенобарбіталу, які також є індукторами ізоферменту CYP 3А4 та P-gp. Топірамат помірно зменшує біодоступність рисперидону, але не активної антипсихотичної фракції. Ця взаємодія не вважається клінічно значущою. Протигрибкові препарати Ітраконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP 3А4 та P-gp, у дозі 200 мг на добу збільшує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі приблизно на 70% при застосуванні рисперидону у дозі від 2 до 8 мг на добу. Кетоконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP 3А4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію рисперидону у плазмі та знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі. Нейролептики Фенотіазини можуть збільшувати концентрацію рисперидону у плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Противірусні препарати Інгібітори протеази: даних офіційних досліджень відсутні. Оскільки ритонавір є потужним інгібітором ізоферменту CYP 3А4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP 2D6, ритонавір та інгібітори протеази, посилені ритонавіром. можуть призвести до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Бета-адреноблокатори Деякі бета-адреноблокатори можуть збільшувати концентрацію рисперидону у плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Блокатори кальцієвих каналів Верапаміл, помірний інгібітор ізоферменту CYP 3А4 та P-gp. збільшує концентрацію рисперидону та активної антипсихотичної фракції у плазмі. Шлунково-кишкові препарати Антагоністи Н2-рецепторів: циметидин і ранітидин, які є слабкими інгібіторами ізоферментів CYP 2D6 і CYP 3А4, збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти Флуоксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP 2D6, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі, але меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Пароксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP 2D6, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі, але в дозах до 20 мг на добу меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Однак більш високі дози пароксетину можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Трициклічні антидепресанти можуть збільшити концентрацію рисперидону у плазмі, але не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції. Сертралін є слабким інгібітором ізоферменту CYP 2D6, а флувоксамін – слабким інгібітором ізоферменту CYP 3А4. У дозах до 100 мг на добу сертралін та флувоксамін не мають клінічно значущого впливу на концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Однак застосування сертраліну або флувоксаміну в дозах вище 100 мг на добу може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Вплив рисперидону на фармакокінетику інших препаратів Протиепілептичні препарати Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику вальпроєвої кислоти або топірамату. Нейролептики Арипіпразол, субстрат ізоферментів CYP2D6 та CYP 3А4: рисперидон не впливає на фармакокінетику арипіпразолу та його активного метаболіту, дегідроарипіпразолу. Серцеві глікозиди Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику дигоксину. Препарати літію Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику препаратів літію. Одночасне застосування з фуросемідом Див. інформацію про підвищену смертність у літніх пацієнтів з деменцією, які одночасно приймають фуросемід.Спосіб застосування та дозиВсередину. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. При призначенні дози менше 0,5 мг рекомендується починати терапію з препарату іншого виробника, який забезпечує необхідне менше дозування. Шизофренія Дорослі Риссет може призначатися 1 або 2 рази на добу. Початкова доза – 2 мг на добу. На 2-й день дозу слід збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне підвищення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу не показали більш високої ефективності порівняно з меншими дозами та можуть спричинити появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Літні пацієнти Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозування можна індивідуально збільшувати на 0,5 мг двічі на добу до 1-2 мг двічі на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг 1 раз на день вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 3 мг на день при хорошій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мали стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом Дорослі Рекомендована початкова доза препарату – 2 мг на день за один прийом. При необхідності ця доза може бути підвищена не менш як через 24 години на 1 мг на день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Риссет® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Літні пацієнти Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозування можна індивідуально збільшувати на 0,5 мг двічі на добу до 1-2 мг двічі на добу. Необхідно бути обережними у зв'язку з обмеженим досвідом застосування препарату у літніх пацієнтів. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг 1 раз на день вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на день до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мали стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера Рекомендується початкова доза 0,25 мг двічі на день. Дозування за потреби можна індивідуально збільшувати по 0,25 мг 2 рази на добу, не частіше ніж через день. Більшість пацієнтів оптимальною дозою є 0,5 мг 2 десь у день. Однак деяким пацієнтам показано прийом по 1 мг 2 рази на день. Риссет® не повинен застосовуватися більше 6 тижнів у пацієнтів з безперервною агресією, у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Під час лікування стан пацієнтів повинен оцінюватися на регулярній основі, так само як і необхідність продовження терапії. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки Діти від 5 до 18 років Пацієнти з масою тіла 50 кг та більше: рекомендована початкова доза препарату – 0,5 мг 1 раз на день. При необхідності ця доза може бути підвищена на 0,5 мг на день, не більше, ніж через день. Більшість пацієнтів оптимальною дозою є доза 1 мг на день. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на день, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на день. Пацієнти з масою тіла менше 50 кг: рекомендована початкова доза препарату – 0,25 мг 1 раз на день. При необхідності ця доза може бути підвищена на 0,25 мг на день, не частіше ніж через день. Більшість пацієнтів оптимальною дозою є доза 0,5 мг на день. Однак для деяких пацієнтів краще прийом 0,25 мг на день, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 0,75 мг на день. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Риссет® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Застосування у дітей віком до 5 років не рекомендується через відсутність даних. Захворювання печінки та нирок У пацієнтів із захворюваннями нічок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими пацієнтами. У пацієнтів із захворюваннями печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок має проводитися повільніше. Риссет® повинен призначатися обережно у даної категорії пацієнтів. Припинення прийому препарату слід проводити поступово. Гострі симптоми "скасування", включаючи нудоту, блювання, пітливість та безсоння, спостерігалися дуже рідко після різкого припинення прийому високих доз антипсихотичних препаратів. Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами На початку лікування препаратом Риссет® рекомендується поступово скасовувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. При цьому, якщо пацієнти переводяться з терапії депо-формами антипсихотичних препаратів, терапію препаратом Риссет® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження терапії протипаркінсонічними препаратами.ПередозуванняСимптоми В цілому, симптоми передозування, що спостерігалися, являли собою вже відомі фармакологічні ефекти рисперидону в посиленій формі: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні симптоми. Спостерігалося подовження інтервалу QT та судоми. Двоспрямована шлуночкова тахікардія відзначалася при сумісному прийомі підвищеної дози рисперидону та пароксетину. У разі гострого передозування слід розглянути можливість передозування від прийому декількох препаратів. Лікування Слід домогтися та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання кисню та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) та прийом активованого вугілля разом із проносним слід проводити лише в тому випадку, якщо препарат був прийнятий не більше однієї години тому. Слід негайно розпочати моніторування ЕКГ виявлення можливих аритмій. Специфічного антидоту немає, має проводитися відповідна симптоматична терапія. Артеріальну гіпотонію та судинний колапс слід усувати внутрішньовенними інфузіями рідини та/або симпатоміметичними препаратами. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження та моніторування слід продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПідвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігається підвищена смертність у порівнянні з плацебо у дослідженнях атипових антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон. При застосуванні рисперидону для цієї популяції частота смертельних випадків склала 4,0% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3,1% для плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). Дані, зібрані в результаті двох великих спостережних досліджень, показують, що літні пацієнти з деменцією, які проходять лікування типовими антипсихотичними препаратами, також мають трохи підвищений ризик смерті порівняно з пацієнтами, які не проходять лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Спільне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7,3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84 роки). , Діапазон 70-96 років) і групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 ліг). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2-х із 4-х клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. У пацієнтів з деменцією спостерігалося збільшення побічних ефектів з боку цереброваскулярної системи (гострі та минущі порушення мозкового кровообігу), у тому числі смертельні випадки у пацієнтів (середній вік 85 років, діапазон 73-97 років) при застосуванні рисперидону порівняно з плацебо. Кардіоваскулярні ефекти У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно літніх пацієнтів з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34, 7.50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисперидон повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ризик виникнення цереброваскулярних побічних ефектів набагато вищий у пацієнтів із змішаною або судинною деменцією, порівняно з пацієнтами з альцгеймерівською деменцією. Тому пацієнти з деменцією будь-якого типу, крім альцгеймерівської, не повинні приймати рисперидон. Лікарям слід оцінювати співвідношення ризик/корисність застосування рисперидону у літніх пацієнтів з деменцією, зважаючи на провісники ризику інсульту індивідуально у кожного пацієнта. Пацієнти та особи, які доглядають за ними, повинні бути попереджені про те, що необхідно негайно повідомляти про ознаки та симптоми кардіоваскулярних подій, таких як: раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області обличчя, ніг, рук, а також утруднення мови та проблеми із зором . При цьому слід розглядати всі можливі варіанти лікування, включаючи припинення прийому рисперидону. Рисперидон може використовуватися тільки для короткочасного лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності або обмеженої ефективності, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтам самому собі чи іншим. особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнтів та необхідність продовження терапії рисперидоном. Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз Пацієнти, які мали в анамнезі клінічно значуще зниження рівня білих клітин крові та лікарсько-індуковану лейкопенію/нейтропенію, повинні бути під наглядом у перші місяці терапії, при появі перших ознак клінічно значущого зниження рівня білих клітин крові необхідно припинити терапію рисперидоном. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має альфа-блокуючу активність і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо в період початкового підбору дози. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалася у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі виникнення гіпотензії. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки спостерігався під час проведення операції з приводу катаракти у пацієнтів, які приймають альфа-1а антагоністи адренергічних рецепторів, включаючи рисперидон (див. розділ "Побічна дія"). Це може збільшити ризик ускладнень під час та після проведення операції. Якщо пацієнт приймає (або приймав раніше) альфа-1а антагоністи адренергічних рецепторів, необхідно повідомити про це хірург перед проведенням операції. Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи рисперидон. Слід бути обережними при доборі дози для пацієнтів, які отримують одночасно психостимулятори (наприклад, метилфенідат) і рисперидон, оскільки екстрапірамідні симптоми можуть з'явитися відразу після переривання лікування психостимуляторами. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть викликати ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокінази в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи рисперидон, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні рисперидоном спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз та рідко – діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла Під час лікування рисперидоном спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин грудей може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Рисперидон повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QТ Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), так як це може збільшити ризик аритмогенного ефекту; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисперидон повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при прийомі рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережними при призначенні рисперидону пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких належать: інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне використання препаратів з антихолінергічною активністю. Антиеметичний (протиблювотний) ефект Під час проведення доклінічних досліджень рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Цей ефект може маскувати симптоми передозування певних препаратів або проявів кишкової непрохідності, пухлини мозку або синдрому Рейє. Порушення функції печінки та нирок Необхідно бути обережними у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок меншою мірою виводяться активні компоненти антипсихотичних препаратів, а у пацієнтів з порушенням функції печінки збільшується концентрація у плазмі вільної фракції рисперидону. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку і під час лікування рисперидоном, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Діти та підлітки Перед призначенням рисперидону дітям або підліткам з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну опінку їх стану щодо наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може покращити контроль впливу седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із середнім збільшенням маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив довготривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, ваги, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час лікування рисперидоном повинна проводитись регулярна перевірка наявності екстрапірамідних симптомів та інших розладів руху. Допоміжні речовини Препарат Ріссет таблетки, покриті плівковою оболонкою, містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією, не слід призначати препарат Риссет, таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Таблетки препарату в дозі 2 мг містять барвник сонячний захід жовтий (Е110), який може спричинити алергічні реакції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Риссет® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Рисперидон - 4,00 мг; Допоміжні речовини: целактоза (висушена розпиленням сполука, що складається з 75% альфа-лактози моногідрату та 25% порошку целюлози, суха речовина) - 152,20 мг, целюлоза мікрокри кроскармелоза натрію – 8,40 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,70 мг, натрію лаурилсульфат – 2,10 мг, магнію стеарат – 1,60 мг; Оболонка плівкова: Опадрай 03Н28758 білий (гіпромелоза 72%, титану діоксид (Е171) 16%, тальк 7%, пропіленгліколь 5%) - 6,99 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) - 0,008 . По 10 таблеток у блістері (контурному осередковому впакуванні) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПЕ/ПВДХ - алюмінієвої фольги. По 2, 3 або 6 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-зеленого кольору, з ризиком на одному боці. Вид таблетки на поперечному розрізі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою світло-зеленого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після прийому внутрішньо становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Їда не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу прийому пиши. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирієперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон - на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація рисперидону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів зі слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна у двох групах пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкіліровас. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/C/Y . Через тиждень після початку прийому рисперидону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксирисперидону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції в плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, проте середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінових 5-НТ2і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з α1-адренорецепторами і, меншою мірою, з Н1-гістаміновими та α2-адренорецепторами. Рисперидон не має тропності до холінорецепторів. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування агресії, що припиняється, у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтам самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 13 років з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або інших компонентів препарату, непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, дитячий вік до 13 років при лікуванні шизофренії, дитячий вік до 13 років (або маса тіла менше 50 кг). поведінки, дитячий вік до 10 років під час лікування маніакальних епізодів, що з біполярним розладом. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого виникали оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені мають перебувати під ретельним наглядом. Застосування препарату Торендо® під час вагітності можливе лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід скасувати препарат поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про побічні ефекти у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує рівень пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими небажаними реакціями (частота виникнення ≥ 10 %) були: паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль і безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними небажаними реакціями. Небажані реакції рисперидону в терапевтичних дозах наведені з розподілом за частотою та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/ 10000 до <1/1000 випадків), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (нс може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі небажані реакції представлені як зменшення їх серйозності. Лабораторні та інструментальні дані – часто: підвищення концентрації пролактину1 у сироватці крові, збільшення маси тіла; нечасто: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ), порушення ЕКГ, зниження маси тіла, підвищення активності ферментів печінки, зменшення кількості лейкоцитів у крові, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів у крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, збільшення активності креатинфос концентрації холестерину у плазмі крові; рідко: зниження температури тіла, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності; рідко: синусова аритмія. Порушення з боку судин – часто: підвищення артеріального тиску; нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: легенева емболія, венозний тромбоз. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз4. Порушення з боку нервової системи дуже часто: седація/сонливість, паркінсонізм2, головний біль; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, пригнічений рівень свідомості, інсульт, минуща ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, гіпостезія. церебральна ішемія, порушення рухів, судоми2, психомоторна гіперактивність, дисгевзія, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: окулярна гіперемія, порушення зору, виділення з очей, набряк області навколо очей, сухість очей, сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, мимовільні обертання очних яблук, глаукома, інтраопераційний синдром в'ялої радужки4, руховий розлад очей. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення – нечасто: біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у шлунку, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, гіперсалівація, фекалома, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, нетримання сечі, поллакіурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, екзема, ураження шкіри, порушення шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, порушення забарвлення шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко: токсикодермія, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль, м'язові спазми; нечасто: м'язова слабкість, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення пози, скутість у суглобах; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку ендокринної системи – рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація4, гіперінсулінемія4; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: хронічний середній отит. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: пірексія, втома, генералізований набряк, периферичний набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб; рідко: гіпотермія, синдром "скасування", похолодання кінцівок. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння. Порушення з боку імунної системи – нечасто: гіперчутливість; рідко: анафілактична реакція4. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – рідко: жовтяниця. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструації2, виділення з піхви, дискомфорт та біль у грудях; рідко: приапізм4, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вагітність післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених4. Порушення психіки – дуже часто: безсоння2; часто: депресія, неспокій, збудження, порушення сну; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмарні сновидіння; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. 1Гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2Екстрапірамідні розлади можуть виявлятися як: паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність за типом "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, глабеллярного рефлексу), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, орофарингепаз. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засинання, інтрасомнічне розлад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3У плацебо-контрольних дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18 % пацієнтів, які приймали рисперидон у порівнянні з 0,11 % пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях в цілому частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. 4Не спостерігалися у клінічних дослідженнях рисперидону, але спостерігалися при постреєстраційному застосуванні рисперидону. Клас ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші класові ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4 %), а групі активного контролю було трохи більше (3,5 %). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 років – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися під час клінічних досліджень із частотою 1,4 % та 1,5 %, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиРисперидон, як і будь-який інший антипсихотичний засіб, слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід та ін.), ІІІ класу (аміодарон, соталол та ін.) , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, що викликають брадикардію, а також інгібуючим метаболізмом рисперидону в печінці. Цей перелік не є вичерпним. Вплив застосування рисперидону на інші лікарські препарати Враховуючи підвищений ризик розвитку седативного ефекту, рисперидон слід застосовувати з обережністю одночасно з іншими лікарськими засобами центральної дії, включаючи етанол, опіати, антигістамінні препарати та бензодіазепіпи. Рисперидон може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. При необхідності застосування такої комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу кожного препарату. При застосуванні рисперидону одночасно з аітігіпертензивними препаратами в постмаркетинговому періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату. Вплив застосування інших лікарських засобів на рисперидон. При застосуванні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал). При одночасному застосуванні та після відміни карбамазепіну або інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну слід скоригувати дозу рисперидону. Флуоксетин і пароксетин, що інгібують ізофермент CYP2D6, можуть підвищити концентрацію рисперидону в плазмі крові та, меншою мірою, концентрацію активної антипсихотичної фракції. Передбачається, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6 (наприклад, хінідин) впливають на концентрацію рисперидону в плазмі так само. При одночасному застосуванні та після відміни флуоксетину або пароксетину слід скоригувати дозу рисперидону. Верапаміл, що інгібує ізофермент CYP3A4 та Р-глікопротеїн, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі крові. Галантамін та донепезил не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-адреноблокатори можуть збільшити концентрацію рисперидону у плазмі крові, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Циметидин і ранітидин збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Еритроміцин, що інгібує ізофермент CYP3A4, не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Одночасне застосування рисперидону з психостимуляторами (наприклад, метилфенідат) у дітей не супроводжувалося зміною фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Одночасний прийом рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, а комбінована терапія може призвести до збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиШизофренія Дорослі Препарат Торендо® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально коригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу нс показали більш високу ефективність порівняно з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на день до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Початкова доза препарату Торендо - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5 мг-1мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності можливе збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо не повинен застосовуватися більше 6 тижнів у пацієнтів з постійною агресією при деменції Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо® необхідна часта та регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання необхідності продовження терапії. На початку дозування, а також при необхідності збільшення дози слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування по 0,25 мг. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки Діти віком від 13 років (або з масою тіла 50 кг і більше) Рекомендована початкова доза препарату Торендо – 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Тривале застосування препарату Торендо® у дітей та підлітків має проводитись під постійним контролем лікаря. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі крові. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. Препарат Торендо слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами Після початку застосування препарату Торендо рекомендується поступове зниження дози іншого антипсихотичного препарату. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження застосування антипаркінсонічних лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон н пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та прийом активованого вугілля та проносних засобів слід проводити лише в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів – антихолінергічні засоби.Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку із деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь,в якій підвищення смертності можна застосовувати до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3 %, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1 %, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте, слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34, 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів.Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена ​​хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області особи, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності або обмеженої ефективності, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом або іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з антигіпертензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропепія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Торендо®. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи препарат Торендо®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®, у пацієнтів з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості) нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у сироватці крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенного або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні атипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфаг1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі та ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо® у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану щодо наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо входить лактоза, у зв'язку з чим його не слід застосовувати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 0,50 мг/1,00 мг/2,00 мг; Допоміжні речовини: манітол, бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер [1:2:1], повідон-К25, целюлоза мікрокристалічна, гіпоролоза низькозаміщена, аспартам, кросповідон, барвник заліза оксид червоний (Е17 сорбітол, м'яти польова олія, левоментол), ароматизатор ментоловий (мальтодекстрин кукурудзяний, ароматичні компоненти), кальцію силікат, магнію стеарат. По 10 таблеток у блістер із комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ, ПЕТ/Ал фольги (OPA/Al/PVC, РЕТ/Аl peel off foil). По 3 блістери в пачку картонну разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки світло-рожевого кольору з видимими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після внутрішнього прийому становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу їди. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми крові, 9-гідроксирисперидон – на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація риснеридону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів із слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна до двох груп пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілювання. Дослідження в умовах in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/Y та CYP3A5. Через тиждень після початку прийому риснеридону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксириснеридону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції у плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, однак середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високу спорідненість до серотонінових 5-НТ2 і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з альфа1-адренорецепторами та меншою мірою з H1-гістаміновими та альфа2-адренорецепторами. Має слабко виражену афінність до 5-НТ1A-, 5-НТ1C-, 5-НТ1D-серотонінергічних, D1-дофамінергічних рецепторів і галоперидолчутливих ділянок зв'язування сигма-рецепторів, незначною афінністю до 5-НТ1B- і 5-НТ3. Не має здатності взаємодіяти з м-холінергічними та бета1-, бета2-адренергічними рецепторами. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтом самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 5 років та старше з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або до будь-яких інших компонентів препарату. Фенілкетонурія. Вроджена нестерпність фруктози. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); гіпотензія (необхідна корекція дози препарату); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова та/або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); порушення метаболізму, включаючи гіперглікемію, дисліпідемію (потрібний контроль ваги пацієнта); гіперпролактинемія; лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз; пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейс (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність; одночасне застосування з фуросемідом.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого розвивалися оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під пильним наглядом. Застосування препарату Торендо Кутаб під час вагітності можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід відміну препарату поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про розвиток побічних ефектів у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує концентрацію пролактину в плазмі. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими побічними реакціями (частота виникнення ≥ 5%) були безсоння, неспокій, головний біль, інфекції верхніх дихальних шляхів, паркінсонізм. Дозозалежними побічними реакціями є паркінсонізм та акатізія. Побічні ефекти рисперидону, зазначені в клінічних дослідженнях рисперидону в лікарських формах для внутрішнього прийому та в ін'єкційній формі пролонгованої дії, а також отримані в ході постреєстраційного спостереження, наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували так: дуже часто (≥ 1/10 випадків), часто (від ≥ 1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: інфекції нижніх дихальних шляхів, середній хронічний отит, інфекції, підшкірний абсцес. Порушення з боку органів крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів, анемія, тромбоцитопенія, зниження гематокриту, зниження кількості еозинофілів, зниження гемоглобіну; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи – нечасті: реакції гіперчутливості до компонентів препарату; рідко: лікарська гіперчутливість, анафілактична реакція. Порушення з боку ендокринної системи – часто: підвищення рівня пролактину1; рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: зменшення маси тіла, цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія, підвищення концентрації холестерину у плазмі; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація, підвищення інсуліну, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки – дуже часто: безсоння; часто: занепокоєння, порушення, сну, тривога, депресія; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмари; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. Порушення з боку нервової системи – дуже часто: паркінсонізм2, головний біль, сонливість, седація; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, знижений рівень свідомості, непритомність, порушення свідомості, інсульт, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гінерсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, смакових відчуттів, спотворення смаку, судоми, церебральна ішемія, порушення рухів, психомоторне збудження, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови; частота невідома: заїкуватість. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: гіперемія кон'юнктиви, порушення зору, виділення з очей, періорбітальний набряк, сухість очей, посилена сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, порушення руху очей, мимовільні обертання очних яблук, утворення кірок на краю століття, глаукома, інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР), оклюзія артерії сітківки. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення – нечасто: вертиго, біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада правої або лівої ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на ЕКГ, брадикардія, відхилення на ЕКГ; рідко: синусова аритмія; синусова брадикардія; частота невідома: атріовентрикулярна блокада І ступеня. Порушення з боку судин – часто: артеріальна гіпертензія; нечасто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи; рідко: легенева емболія, тромбоз глибоких вен. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку травної системи – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у ділянці живота, гіперсалівація, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалому, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт; дуже рідко: ілеус. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: підвищення активності трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази, “печінкових” ферментів (зокрема, підвищення рівня активності аланінамінотрансферази) у плазмі крові; рідко: жовтяниця. Порушення з боку колії та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, ураження шкіри, порушення цілісності шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, вугровий висип, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз, екзема; рідко: лікарський висип, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: м'язові спазми, скелетно-м'язові болі, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, біль у сідницях; нечасто: підвищення активності креатинфосфокінази в плазмі крові, м'язова слабкість, міалгія, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість у суглобах, м'язові болі у грудях; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез, нетримання сечі; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, поллакіурія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, розлад менструального циклу, виділення з піхви, біль у ділянці молочної залози, дискомфорт у ділянці молочної залози; рідко: пріапізм, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: набряк, пірексія, втома, периферичний набряк, генералізований набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки, біль; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, нездужання, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб, підвищення температури тіла, дискомфорт; рідко: гіпотермія, зниження температури тіла, синдром "скасування", похолодання кінцівок, індурація. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння; Нечасто: біль під час процедур. 1 - гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2 - екстрапірамідні розлади можуть проявлятися як паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність нотину "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, порушення глабеллярного рефлексу, паркінсонічний тремор спокою), акатизія (акатизія, занепокоєння, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Термін "дистонія" включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм. міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус, спазм язика та тризм. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засипання, і нтрасом ні чесное розлад. Судоми включають великий судомний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3 - у плацебо-контрольованих дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18% пацієнтів, які приймали рисперидон, порівняно з 0,11% пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях, загалом, частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. Небажані ефекти при застосуванні паліперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні паліперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні рисперидону: Серцево-судинна система: синдром постуральної ортостатичної тахікардії. Клас-ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші клас-ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірет". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4%), а групі активного контролю було трохи більше (3,5%). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 ліг – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Побічні ефекти, що відзначалися з більшою частотою у пацієнтів похилого віку з деменцією та у дітей, ніж у дорослих пацієнтів, описані нижче. Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися в ході клінічних досліджень із частотою 1,4% та 1,5%, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 ліг) з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, пов'язані з фармакодинамікою препарату Препарати, що подовжують інтервал QT Як і у випадку з іншими антипсихотичними препаратами, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, пропафенон, аміодарон, сотало та ін.). , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, дис брадикардію або інгібуючі печінковий метаболізм рисперидону. Цей перелік не є вичерпним. Препарати центральної дії та алкоголь Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами та речовинами центральної дії, особливо з алкоголем, опіатами, антигістамінними препаратами та бензодіазепінами через підвищений ризик седації. Леводопа та агоністи дофамінових рецепторів Препарат Торендо® Ку-таб® може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Якщо необхідний прийом цієї комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід призначати найменшу ефективну дозу кожного з препаратів. Гіпотензивні препарати При застосуванні рисперидону одночасно з гіпотензивними препаратами у постреєстраційному періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Паліперидон Не рекомендується одночасно застосовувати препарат Торендо® Ку-таб® та паліперидон, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Одночасне застосування комбінації рисперидону та паліперидону може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції. Взаємодії, пов'язані з фармакокінетикою препарату Прийом їжі не впливає на абсорбцію рисперидону. Рисперидон в основному метаболізується ізоферментом CYP2D6 та меншою мірою ізоферментом CYP3A4. Рисперидон та його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами Р-глікопротеїну (P-gp). Препарати, що впливають на активність ізоферменту CYP2D6, та препарати, що значно інгібують або індукують активність ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gp, можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону. Потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 При одночасному застосуванні рисперидону та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 може підвищуватися плазмова концентрація рисперидону та меншою мірою активної антипсихотичної фракції. Вищі дози потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6 можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад, пароксетин, див. нижче). Очікується, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону в плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та пароксетину, хінідину або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6, особливо у вищих дозах, слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gP Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може суттєво підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та ітраконазолу або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Індуктори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gр Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® із потужним індуктором ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може знизити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та карбамазепіну або іншого потужного індуктора ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Дія індукторів ізоферменту CYP3A4 проявляється з часом, тому може знадобитися до 2 тижнів до досягнення максимального ефекту після початку прийому. Відповідно, при відміні індуктора ізоферменту CYP3A4 може знадобитися до 2 тижнів до зникнення ефекту. Препарати, що міцно зв'язуються з білками плазми При одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що мають високий зв'язок з білками плазми, не спостерігається клінічно значущого витіснення препарату з комплексу з білками плазми. При застосуванні супутнього лікування слід звернутися до інструкції щодо застосування відповідного лікарського препарату та при необхідності скоригувати дози препаратів, що приймаються. Психостимулятори При одночасному застосуванні психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та рисперидону зміна порядку прийому одного або обох препаратів може призвести до появи екстрапірамідних симптомів. Діти Дослідження лікарських взаємодій проводились лише у дорослих пацієнтів. Релевантність результатів цих досліджень у дітей невідома. Одночасне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та препарату Торендо® Ку-таб® у дітей не змінює фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Вплив інших препаратів на фармакокінетику рисперидону Антибактеріальні препарати Еритроміцин, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Рифампіцин, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, спричиняє зниження концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Антихолінестеразні препарати Донепезил і галантамін, що є субстратами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Протиепілептичні препарати Карбамазепін, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. Подібні ефекти спостерігалися при застосуванні фенітоїну та фенобарбіталу, які також є індукторами ізоферменту CYP3A4 та P-gp. Топірамат помірно зменшує біодоступність рисперидону, але не активної антипсихотичної фракції. Ця взаємодія не вважається клінічно значущою. Протигрибкові препарати Ітраконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі приблизно на 70% при застосуванні рисперидону у дозі від 2 до 8 мг/добу. Кетоконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію рисперидону у плазмі крові та знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі крові. Нейролептики Фенотіазини можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Противірусні препарати Інгібітори протеази: дані офіційних досліджень відсутні. Оскільки ритонавір є потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, ритонавір та інгібітори протеази, посилені ритонавіром, можуть призвести до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Бета-адреноблокатори Деякі бета-адреноблокатори можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Блокатори кальцієвих каналів Верапаміл, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, збільшує концентрацію рисперидону та активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Препарати для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту Антагоністи Н2-рецепторів: циметидин і ранітидин, які є слабкими інгібіторами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції в плазмі крові. Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти Флуоксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі, але меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Пароксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі, але в дозах до 20 мг/добу меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Однак більш високі дози пароксетину можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Трициклічні антидепресанти можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції. Сертралін є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, а флувоксамін – слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. У дозах до 100 мг/добу сертралін та флувоксамін не мають клінічно значущого впливу на концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Однак застосування сертраліну або флувоксаміну в дозах вище 100 мг на добу може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Вплив рисперидону на фармакокінетику інших препаратів Протиепілептичні препарати Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику вальпроєвої кислоти або топірамату. Нейролептики Арипіпразол, субстрат ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4: рисперидон не впливає на фармакокінетику арипіпразолу та його активного метаболіту, дегідроарипіпразолу. Серцеві глікозиди Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику дигоксину. Застосування терапевтичних доз дигоксину в комбінації з рисперидоном у дозі 0,25 мг 2 рази на день не призводило до зміни експозиції та не вимагало коригування дозування. Препарати літію Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику препаратів літію. Одночасне застосування з фуросемідом Див. інформацію про підвищену смертність у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно приймають фуросемід.Спосіб застосування та дозиПрепарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися як альтернатива препарату Торендо® у пацієнтів, які мають труднощі при проковтуванні таблетки. У зв'язку з тим, що пігулки крихкі, їх не слід вичавлювати через фольгу упаковки, тому що вони можуть зламатися. Не слід брати таблетку мокрими руками, тому що таблетка може розтанути. Витягти таблетку слід так: 1. Взяти блістер, зігнути по лінії розриву та відірвати його. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витрусити пігулку на долоню. 4. Потім її слід негайно покласти на язик. Таблетку слід тримати в роті протягом декількох секунд до повного розчинення (для полегшення ковтання), потім можна запитати рідиною. Не слід змішувати таблетку у роті з їжею. Ви також можете помістити таблетку в повну склянку води та одразу випити. Шизофренія Дорослі Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза препарату Торендо® Ку-таб® становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу не показали більш високої ефективності порівняно з меншими дозами та можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Кутаб® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу за хорошої переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг на прийом 2 рази на добу. При необхідності можливе індивідуальне збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо® Ку-таб® не повинен застосовуватися більше 6 тижнів при безперервній агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо Кутаб необхідна часта і регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання про необхідність продовження терапії. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки у дітей від 5 років з розумовою відсталістю Діти від 5 до 18 років Для пацієнтів з масою тіла 50 кг і більше рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг рекомендовано початкову дозу препарату 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,25 мг 1 раз на добу нс через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,25 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 0,75 мг на добу. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Ку-таб® має регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Застосування у дітей віком до 5 років не рекомендується через відсутність даних. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. На початку дозування та при збільшенні дози, а також при необхідності прийому дозування рисперидону 0,25 мг слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування та 0,25 мг. Препарат Торендо® Ку-таб® слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами На початку застосування препарату Торендо Кутаб рекомендується поступово скасовувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® Ку-таб® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, пригнічення свідомості, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон та пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Проводити промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний), а також застосовувати активоване вугілля та проносні засоби слід тільки в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні засоби. Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у пацієнтів похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. При застосуванні рисперидону порівняно з плацебо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалося збільшення побічних ефектів з боку цереброваскулярної системи (гострі та минущі порушення мозкового кровообігу), у тому числі смертельні випадки (середній вік 85 років, діапазон 73-97 років). Тому рисперидон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена ​​хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області обличчя, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності чи обмеженої ефективності, і коли є ризик причин шкоди пацієнтом собі чи іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з гіпотензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® Ку-таб® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія чи цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату рисперидону. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущим зниженням кількості лейкоцитів або лікарсько-індукованою лейкопенією/нейтропенією в анамнезі повинні перебувати під наглядом у перші кілька місяців після початку терапії, а при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості лейкоцитів, за відсутності інших причинних факторів, лікування необхідно прекратити. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо Кутаб. Слід бути обережними у пацієнтів, які одночасно приймають психостимулятори (наприклад, метилфенідат) та рисперидон, у зв'язку з можливістю виникнення екстрапірамідних симптомів. У цих випадках рекомендується поступове скасування психостимуляторів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням активності креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону у пацієнтів з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенної дії або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо Кутаб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® Ку-таб® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі/ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо Кутаб у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану на предмет наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо Кутаб входить аспартам, у зв'язку з чим його застосування протипоказане пацієнтам з фенілкетонурією, та сорбітол, у зв'язку з чим його застосування протипоказано пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® Ку-таб® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему