Периндоприл 4мг 30 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активна речовина: периндоприл ербумін 4/8 мг; допоміжні речовини: кальцію хлориду гексагідрат; лактози моногідрат; кросповідон; МКЦ; кремнію діоксид колоїдний; стеарат магнію. Пігулки, 4 мг, 8 мг. По 10, 14 чи 30 шт. у контурних осередкових упаковках; у картонній пачці 3, 6 або 9 упаковок (по 10 табл.) або 1, 2, 4, 7 упаковок (по 14 табл.) або 1, 2, 3 упаковки (по 30 табл.).Опис лікарської формиТаблетки 4 мг: овальні, злегка двоопуклі, білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні та фаскою. Таблетки 8 мг: круглі, злегка двоопуклі, білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні та фаскою.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий, кардіопротективний, гіпотензивний.ФармакокінетикаПісля прийому периндоприл швидко всмоктується з ШКТ і досягає максимальних концентрацій у плазмі протягом 1 години. Біодоступність становить 65–70%, 20% усієї кількості абсорбованого периндоприлу перетворюється на периндоприлат (активний метаболіт). T1/2 із плазми крові периндоприлу становить 1 год. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 год. Прийом препарату під час їди супроводжується зменшенням перетворення периндоприлу на периндоприлат, відповідно знижується біодоступність препарату. Об'єм розподілу незв'язаного периндоприлату становить 0,2 л/кг. Зв'язування з білками плазми незначне, зв'язування периндоприлату з АПФ - менше 30% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками. T1/2 незв'язаної фракції становить близько 3-5 годин. Не кумулює. У пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з нирковою та хронічною серцевою недостатністю (ХСН) виведення периндоприлату сповільнене. Периндоприлат видаляється при гемодіалізі (швидкість – 70 мл/хв, 1,17 мл/с) та перитонеальному діалізі. У пацієнтів з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу змінюється, при цьому загальна кількість периндоприлату, що утворюється, не змінюється і корекція режиму дозування не потрібна.ФармакодинамікаПериндоприл – інгібітор АПФ, або кініназу II – відноситься до оксопептидазів. Перетворює ангіотензин I на вазоконстриктор ангіотензин II і руйнує вазодилататор брадикінін до неактивного гексапептиду. Пригнічення активності АПФ призводить до зниження рівня ангіотензину II, підвищення активності реніну в плазмі (пригнічуючи негативний зворотний зв'язок вивільнення реніну), та зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ також руйнує брадикінін, пригнічення АПФ призводить і до підвищення активності циркулюючої та тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому активується система ПГ. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту – периндоприлату. Периндоприл знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні «лежачи» і «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску. У цьому периферичний кровотік прискорюється. Проте ЧСС не зростає. Нирковий кровообіг, як правило, посилюється, тоді як швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 4-6 годин після одноразового периндоприлу; гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин, і через 24 години препарат, як і раніше, забезпечує від 87 до 100% максимального ефекту. Зниження АТ розвивається швидко. Стабілізація антигіпертензивної дії спостерігається через 1 місяць терапії і зберігається протягом тривалого часу. Припинення терапії не супроводжується синдромом "скасування". Периндоприл зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка.При тривалому призначенні зменшує виразність інтерстиціального фіброзу, нормалізує ізоферментний профіль міозину. Збільшує концентрацію ЛПВЩ, у хворих з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти. Периндоприл покращує еластичність великих артерій, усуває структурні зміни у дрібних артеріях. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи перед- та постнавантаження. У пацієнтів із ХСН на фоні терапії периндоприлом відмічено: зменшення тиску наповнення у лівому та правому шлуночках; зменшення ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу. Прийом початкової дози периндоприлу (2 мг) у пацієнтів із ХСН І–ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA не супроводжувався статистично значущим зниженням АТ порівняно з плацебо.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази. Лаппа або синдром мальабсорбції глюкози-галактози. З обережністю: реноваскулярна гіпертензія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки – ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності; ХСН на стадії декомпенсації, артеріальна гіпотензія; хронічна ниркова недостатність (Cl креатиніну -Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату протипоказане. Не слід застосовувати у І триместрі вагітності, тому при підтвердженні вагітності препарат Перінєва необхідно відмінити якомога раніше. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо все ж таки застосовували препарат у II–III триместрах вагітності, то необхідно провести УЗД нирок та кісток черепа плода. Застосування препарату Перинева у період годування груддю не рекомендується через відсутність даних про можливість його проникнення в грудне молоко. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ): дуже часто -> 1/10; часто - від >1/100 до <1/10; іноді - від >1/1000 до <1/100; рідко – від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко - від <1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, парестезії; іноді - порушення сну чи настрої; дуже рідко - сплутаність свідомості. З боку органу зору: часто порушення зору. З боку органу слуху: часто шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – аритмії, стенокардія, інфаркт міокарда або інсульт, можливо вторинні, внаслідок вираженої гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику; васкуліт (частота невідома). З боку органів дихання: часто кашель, задишка; іноді – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, дисгевзія, диспепсія, діарея, запор; іноді – сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – панкреатит; дуже рідко - цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ "Особливі вказівки"). З боку шкірних покровів: часто - шкірний висип, свербіж; іноді - ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: часто м'язові судоми. З боку сечостатевої системи: іноді ниркова недостатність, імпотенція; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. Загальні порушення: часто – астенія; іноді – підвищене потовиділення. З боку органів кровотворення та лімфатичної системи: дуже рідко – при тривалому застосуванні у високих дозах можливе зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія; дуже рідко – гемолітична анемія (у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). Лабораторні показники: підвищення концентрації сечовини у сироватці крові та креатиніну плазми крові та гіперкаліємія, оборотні після відміни препарату (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою ХСН та реноваскулярною гіпертензією); рідко – підвищення активності печінкових ферментів та білірубіну у сироватці крові; гіпоглікемія.Взаємодія з лікарськими засобамидіуретичні засоби. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амилорид, спіронолактон та його похідне еплеренон), солі калію. Гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємною). Одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Призначати ці комбінації слід лише у разі гіпокаліємії, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи концентрацію іонів калію в сироватці крові. Літій. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливий розвиток оборотного підвищення концентрації літію у сироватці крові та літієвої токсичності. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з тіазидними діуретиками може додатково підвищувати концентрацію літію у сироватці крові та збільшувати ризик розвитку його токсичних ефектів. Одночасне застосування периндоприлу та літію не рекомендується. За необхідності такої комбінованої терапії вона проводиться під регулярним контролем концентрації літію у сироватці крові. НПЗП, зокрема. ацетилсаліцилова кислота в дозах від 3 г/добу і вище. Терапія нестероїдних протизапальних засобів може послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Крім цього, НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивний ефект щодо підвищення концентрації іонів калію в сироватці крові, що може спровокувати погіршення функції нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. У поодиноких випадках може розвинутись гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок, наприклад у пацієнтів похилого віку або на тлі зневоднення організму. Інші антигіпертензивні засоби та вазодилататори. Одночасне застосування периндоприлу з іншими антигіпертензивними засобами може посилити антигіпертензивний ефект периндоприлу. Одночасне застосування нітрогліцерину, інших нітратів або вазодилататорів може призвести до додаткового гіпотензивного ефекту. Гіпоглікемічні засоби. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект, аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, цей феномен виникає у перші тижні комбінованої терапії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, бета-адреноблокатори та нітрати. Периндоприл можна комбінувати з ацетилсаліцилової кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітичними засобами та бета-адреноблокаторами та/або нітратами. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), засоби загальної анестезії (загальні анестетики). Спільне застосування з інгібіторами АПФ може спричинити посилення гіпотензивного ефекту. Симпатоміметики. Можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. При призначенні такої комбінації слід регулярно оцінювати ефективність інгібіторів АПФ.Спосіб застосування та дозиВсередину, рекомендується приймати 1 раз на добу, перед їдою, переважно вранці. Доза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на лікування. Артеріальна гіпертензія. Препарат Перинева® можна застосовувати в монотерапії та комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу, вранці. Для пацієнтів з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або гіпонатріємії, ХСН на стадії декомпенсації або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) рекомендована початкова доза становить 2 мг на добу в один прийом. При неефективності терапії протягом місяця доза може бути збільшена до 8 мг 1 раз на добу та при добрій переносимості попередньої дози. Додавання інгібіторів АПФ пацієнтам, які приймають діуретики, може стати причиною розвитку гіпотензії. У зв'язку з цим рекомендується проводити терапію з обережністю, відмінити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом Перинева або починати лікування препаратом Перинева з початкової дози 2 мг на добу, в один прийом. Необхідний контроль АТ, функції нирок та концентрації іонів калію у сироватці крові. Надалі доза препарату може бути збільшена залежно від динаміки рівня АТ. При необхідності може бути відновлена ​​терапія діуретиком. У пацієнтів похилого віку початкова добова доза, що рекомендується, — 2 мг в один прийом. Надалі дозу можна поступово збільшити до 4 мг і, при необхідності, до максимальної – 8 мг 1 раз на добу, за умови хорошої переносимості меншої дози. ХСН. Лікування пацієнтів з ХСН препаратом Перинева® у комбінації з калійнесберегающими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат Перинева® у початковій дозі 2 мг 1 раз на добу, вранці. Через 2 тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 4 мг 1 раз на добу за умови хорошої переносимості дози 2 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з високим ризиком розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії (наприклад, при прийомі високих доз діуретиків), по можливості, до початку прийому препарату Перинева необхідно усунути гіповолемію та електролітні порушення. Рекомендується перед початком терапії та під час неї ретельно контролювати рівень АТ, стан функції нирок та концентрацію іонів калію у сироватці крові. Профілактика повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі. Терапію препаратом Перинева слід починати з 2 мг протягом перших 2 тижнів до прийому індапаміду. Лікування слід розпочинати у будь-який час (від 2 тижнів до декількох років) після перенесеного інсульту. Стабільна ІХС. У пацієнтів зі стабільною ІХС рекомендована початкова доза препарату Перинева становить 4 мг на добу. Через 2 тижні дозу збільшують до 8 мг на добу, за умови хорошої переносимості дози 4 мг на добу та контролю функції нирок. Лікування пацієнтів похилого віку повинне починатися з дози 2 мг, яку через тиждень можна підвищити до 4 мг на добу. Надалі, за необхідності, ще за тиждень можна збільшити дозу до 8 мг на добу з обов'язковим попереднім контролем функції нирок. У пацієнтів похилого віку дозу препарату можна збільшувати лише при добрій переносимості попередньої, нижчої дози. При нирковій недостатності. У пацієнтів із захворюваннями нирок доза препарату Перинева встановлюється залежно від ступеня порушень ниркової функції. Контроль стану пацієнта зазвичай включає регулярне визначення концентрації іонів калію і креатиніну в сироватці крові. Кліренс креатиніну ( Cl креатиніну), мл/хв Доза, що рекомендується, Більш або дорівнює 60 4 мг на добу Понад 30 і менше 60 2 мг на добу Понад 15 і менше 30 2 мг за день Пацієнти на гемодіалізі* (менше 15) 2 мг на день діалізу * Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Препарат Перінева необхідно приймати після сеансу діалізу. При захворюваннях печінки: корекція доз не потрібна.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривога, кашель. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску - надати пацієнту горизонтальне положення з піднятими ногами і провести заходи щодо заповнення ОЦК, по можливості - внутрішньовенне введення ангіотензину II та/або внутрішньовенного розчину катехоламінів. При розвитку вираженої брадикардії, яка не піддається лікарській терапії (в т.ч. атропіном), показано встановлення штучного водія ритму (пейсмейкера). Необхідно контролювати життєво важливі функції та концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові. Периндоприл може бути видалений із системного кровотоку методом гемодіалізу. Необхідно уникати використання високопроточних поліакрилнітрилових мембран.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСтабільна ІХС. При розвитку епізоду нестабільної стенокардії (значного або незначного) протягом першого місяця терапії препаратом Перинева необхідно оцінити співвідношення користь/ризик терапії даним препаратом. Артеріальна гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. У пацієнтів з неускладненою гіпертензією симптоматична артеріальна гіпотензія рідко виникає після прийому першої дози. Ризик надмірного зниження артеріального тиску підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізу, а також при діареї або блюванні або у хворих на тяжку ренін-залежну гіпертензію. Виражена артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів з тяжкою ХСН, як за наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності.Найчастіше виражена артеріальна гіпотензія може розвинутись у пацієнтів з тяжчою ХСН, які приймають «петлеві» діуретики у високих дозах, а також на тлі гіпонатріємії або ниркової недостатності. Цим пацієнтам рекомендується ретельне медичне спостереження на початку терапії та при титруванні доз препарату. Те саме стосується і пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень.у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень.у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень. У разі розвитку артеріальної гіпотензії необхідно надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими ногами та за необхідності ввести внутрішньовенний розчин натрію хлориду для збільшення ОЦК. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшої терапії. Після відновлення ОЦК та артеріального тиску лікування може бути продовжено за умови ретельного підбору дози препарату. У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або низьким артеріальним тиском під час терапії препаратом Перинева може статися додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект очікуємо і зазвичай не є підставою для відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія супроводжується клінічними проявами, може знадобитися зменшення дози або відміна препарату Перінєва. Стеноз аортального або мітрального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ, зокрема. і периндоприл, повинні з обережністю призначатися пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка (стеноз аортального клапана і гіпертрофічна кардіоміопатія). Порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю (Cl креатиніну У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що розвивається у початковому періоді терапії інгібіторами АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів іноді спостерігалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ відзначалося підвищення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну, оборотне після відміни терапії. У пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією на фоні терапії інгібіторами АПФ існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів має починатися під ретельним медичним наглядом, з малих доз препарату та при подальшому адекватному доборі дози. Протягом перших тижнів терапії препаратом Перинева® необхідно відмінити діуретичні засоби та регулярно контролювати функцію нирок. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, за наявності раніше невиявленої ниркової недостатності,особливо при супутній терапії діуретиками, відзначалося незначне та тимчасове підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку рекомендується зменшення дози препарату Перинева та/або відміна діуретичного засобу. Пацієнти на гемодіалізі. У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням високопроточних мембран і одночасно приймають інгібітори АПФ, було відзначено кілька випадків розвитку стійких, що загрожують життю анафілактичних реакцій. За необхідності проведення гемодіалізу необхідно використовувати інший тип мембран. Трансплантація нирок. Досвід застосування периндоприлу у пацієнтів із нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк. Рідко у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, зокрема. периндоприл, розвивалися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані. Цей стан може розвинутись у будь-який момент лікування. При розвитку ангіоневротичного набряку лікування негайно має бути припинено, пацієнт повинен бути під медичним наглядом до повного зникнення симптомів. Ангіоневротичний набряк губ та обличчя зазвичай не потребує лікування; для зменшення вираженості симптомів можна застосувати антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк мови, голосової щілини або гортані може призвести до смерті. При розвитку ангіоневротичного набряку необхідно негайно підшкірно ввести епінефрин (адреналін) та забезпечити прохідність дихальних шляхів.Інгібітори АПФ найчастіше викликають ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть виявитися схильними до високого ризику розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі інгібітора АПФ. Анафілактоїдні реакції під час проведення процедури аферезу ЛПНГ (ЛПНЩ-аферезу). У пацієнтів при призначенні інгібіторів АПФ на фоні проведення процедури аферезу ЛПНГ за допомогою декстрансульфатної абсорбції в поодиноких випадках можливий розвиток анафілактичної реакції. Рекомендується тимчасове скасування інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактичні реакції під час проведення десенсибілізації. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час курсу десенсибілізації (наприклад отрутою перетинчастокрилих комах), у дуже рідкісних випадках можливий розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій. Рекомендується тимчасове скасування інгібітору АПФ до початку кожної процедури десенсибілізації. Печінкова недостатність. Під час терапії інгібіторами АПФ іноді можливий розвиток синдрому, який починається з холестатичної жовтяниці і потім прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Якщо під час прийому інгібітору АПФ з'являється жовтяниця або спостерігається підвищення активності печінкових ферментів, інгібітор АПФ слід негайно відмінити, а пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. Також необхідно здійснити відповідне обстеження. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. У пацієнтів на фоні терапії інгібіторами АПФ були виявлені випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. При нормальній функції нирок відсутність інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Препарат Перинева® необхідно з дуже великою обережністю застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (наприклад ВКВ, склеродермією), які одночасно отримують імунодепресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, а також при комбінуванні всіх перелічених факторів, особливо при порушенні функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток важких інфекцій, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії.При проведенні терапії препаратом Перинева® у пацієнтів з переліченими вище факторами рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові та попередити пацієнта про необхідність інформувати лікаря про появу будь-яких симптомів інфекції. У пацієнтів з уродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази відмічені поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії. Негроїдна раса. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси вищий. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, можливо, через більшу поширеність низькоренінових станів у популяції цієї групи пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Кашель. На тлі терапії інгібіторами АПФ може розвинутись завзятий, непродуктивний кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати при диференціальній діагностиці кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія. У пацієнтів, які потребують великого хірургічного втручання або анестезії препаратами, що викликають артеріальну гіпотензію, інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, можуть блокувати утворення ангіотензину II при компенсаторному вивільненні реніну. За добу до хірургічного втручання терапію інгібіторами АПФ необхідно відмінити. Якщо інгібітор АПФ відмінити неможливо, то артеріальна гіпотензія, що розвивається за цим механізмом, може бути скоригована збільшенням ОЦК. Гіперкаліємія. На тлі терапії інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл, у деяких пацієнтів може збільшуватися концентрація іонів калію в крові. Ризик гіперкаліємії підвищений у пацієнтів з нирковою та/або серцевою недостатністю, декомпенсованим цукровим діабетом та пацієнтів, які застосовують калійзберігаючі діуретики, препарати калію або інші препарати, що спричиняють гіперкаліємію (наприклад, гепарин). За необхідності одночасного призначення зазначених препаратів рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, у перші кілька місяців терапії інгібіторами АПФ необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Літій. Не рекомендується спільний прийом препаратів літію та периндоприлу. Калійзберігаючі діуретики, препарати, що містять калій, калій містять продукти та харчові добавки. Не рекомендується спільне застосування з інгібіторами АПФ. лактоза. Таблетки Перінєва містять лактозу. Тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Необхідно враховувати можливість розвитку гіпотензії або запаморочення, які можуть вплинути на керування автотранспортом та роботу з технічними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: периндоприлу (у формі трет-бутиламінової солі) 8 мг; Допоміжні компоненти: МКЦ, моногідрат лактози, аеросил, магнію стеарат. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою. Допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаПрепарат Періндоприл містить компонент, який після метаболічних трансформацій перетворюється на периндоприлат, активний метаболіт із здатністю інгібувати АПФ. Периндоприлат пригнічує вивільнення з закінчень волокон симпатичної системи, гальмує синтез ендотеліну в інтимі судин. Дія заснована на конкурентному зв'язку з АПФ та інгібуванні швидкості зміни структури ангіотензину I в активну вазоконстрикторну речовину – ангіотензин II. При цьому також спостерігається посилення активності реніну вторинного характеру, зниження секреції альдостерону. Препарат Периндоприл має вазодилатуючу (судинорозширювальну) дію, зменшує постнавантаження за рахунок зниження ОПСС, зменшує опір у судинах легень. При прийомі периндоприлу підвищується хвилинний об'єм міокарда, збільшується толерантність до навантажень міокарда. У препарату відзначені натрійуретичний ефект та кардіопротекторна дія. Ефект гіпотензії спостерігається через 60 хвилин після прийому таблетки. Зниження АТ не супроводжується розвитком тахікардії. Максимальний терапевтичний ефект спостерігається через 4-8 годин, тривала дія (до 24 годин). Периндоприл покращує кровообіг мозку, нирок, міокарда, знижує потреби міокардіоцитів у кисні при ІХС. Периндоприл підвищує сенсибілізацію периферичних тканин до дії інсуліну. Препарат має антиоксидантні властивості, уповільнює звикання до нітратів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; реноваскулярна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту; профілактика інсульту після транзиторної ішемічної атаки; стабільної ІХС.Протипоказання до застосуванняНе призначають при: Ангіоневротичний набряк, показання в педіатрії, гіперчутливість до периндоприлу. З обережністю призначають Периндоприл при: Тяжких аутоімунних патологіях, аортальному стенозі, лейкопенії, констриктивному перикардиті, гіпонатріємії, мітральному стенозі, наявності пересадженої нирки, гіпертрофічній кардіоміопатії, тромбоцитопенії, облітеруючому атеросклерозі, обструкції судин від боків з атеросклерозом коронарної артерії, гіперкаліємії, тяжкої гіпертензії, помірної ниркової недостатності, дегідратації.Вагітність та лактаціяПри вагітності та лактації не призначається.Побічна діяЗастосування препарату Периндоприл може супроводжуватись: Сухим кашлем, сухістю в роті, головним болем, диспепсією, зміною рівня гемоглобіну, порушенням сну, алопецією, слабкістю, збоченням смаку, астенією, болем у грудях, панкреатитом, шкірним висипом, еозинофільною пневмонією, гіперкаліємією, парестезіями, сечової кислоти, еритроцитопенією, зміною настрою, судомами, свербінням, артеріальною гіпотензією, бронхоспазмом, тромбоцитопенією, підвищенням рівня креатиніну, еритемою, ангіоневротичним набряком, сексуальними розладами, лейкопенією, ринітомом, астенією, астенією , гемолітичною анемією, холестатичним гепатитом, задишкою, васкулітом, дисгевзією, цитолітичним гепатитом, мультиформною еритемою, м'язовими спазмамиВзаємодія з лікарськими засобамиГіпотензію посилюють (адитивну дію) інші антигіпертензивні засоби, у т.ч. бета-адреноблокатори при значному системному всмоктуванні із офтальмологічних лікарських форм, діуретичні засоби, антидепресанти іміпрамінового ряду, нейролептики, алкоголь; послаблюють - естрогени, НПЗЗ, симпатоміметики. Циклоспорин, калійзберігаючі діуретики, каліймісткі лікарські засоби, калієві добавки, замінники солі збільшують ризик розвитку гіперкаліємії. Потенціює гіпоглікемічний ефект пероральних протидіабетичних препаратів (необхідна корекція доз останніх), гіпотензивна дія деяких загальних анестетиків та міорелаксантів; зменшує гіпокаліємію та явища гіперальдостеронізму, індуковані діуретиками; підвищує концентрацію літію та токсичну дію літію.При одночасному застосуванні з НПЗЗ підвищується ризик порушення функції нирок, з мієлодепресантами, інтерфероном - нейтропенії та/або агранулоцитозу зі смертельним наслідком. Антациди та тетрацикліни зменшують швидкість та повноту всмоктування із ШКТ.Спосіб застосування та дозиТерапія Периндоприлом стартує з початкових доз 1-2 мг/добу. При застійній серцевій недостатності оптимальне дозування – 2-4 мг/добу, при артеріальній гіпертензії – 4-8 мг/мг. Збільшення доз від 4 до 8 мг проводять за 3-4 тижні. Прийом дози здійснюється 1 раз на добу. Доза при реноваскулярній гіпертензії – 2 мг. За наявності початково низького АТ у літніх пацієнтів доза периндоприлу повинна становити 1 мг/добу, якщо комбінаторна терапія і підвищений ризик небажаних ефектів. З профілактичною метою для запобігання інсульту призначається 2 мг/добу/2 тижні, потім 4 мг/добу ще 2 тижні. При стабільній ІХС стартують з 4 мг/добу, а через 2 тижні дозування підвищують до 8 мг/добу.ПередозуванняПеревищення рекомендованих доз Периндоприлу іноді супроводжується гіпотензією гострого характеру, набряком Квінке. У цьому випадку прийом препарату пацієнтом скасовується. Проводять промивання шлунка, якщо велику дозу було прийнято недавно. Для симптоматичної терапії показані епінефрін, антигістамінні препарати, гідрокортизон. Діаліз ефективний.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: індапамід 0.625 мг; периндоприлу ербумін 2 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 70.375 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 15 мг, кросповідон – 10 мг, магнію стеарат – 1 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1 мг; оболонка: опадрай II зелений (85F21738), в т. ч. спирт полівініловий - 40%, титану діоксид - 24.345%, макрогол-3350 - 20.2%, тальк - 14.8%, індигокармін алюмінієвий лак - 0.5 . У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від сіро-зеленого до зеленого з сіруватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному зрізі – ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) – периндоприл та тіазидоподібний діуретик – індапамід. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дію. Периндоприл ПЛЮС Індапамід має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію, яка не залежить від віку та положення тіла хворого і не супроводжується рефлекторною тахікардією. Не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ліпопротеїни низької щільності (ЛПНГ), ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), тригліцериди (ТГ) та вуглеводи), в т.ч. у хворих на цукровий діабет. Зменшує ризик розвитку гіпокаліємії, зумовленої монотерапією діуретиком. Гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 год. Стабільне зниження артеріального тиску (АТ) досягається протягом 1 місяця на фоні застосування препарату Периндоприл ПЛЮС Індапамід без збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому "скасування". Периндоприл – інгібітор АПФ, механізм дії якого пов'язаний з пригніченням активності АПФ, що призводить до зменшення утворення ангіотензину ІІ, усуває вазоконстрикторну дію ангіотензину ІІ, знижує секрецію альдостерону. Застосування периндоприлу не призводить до затримки натрію та рідини, не викликає рефлекторної тахікардії при тривалому лікуванні. Гіпотензивний ефект периндоприлу розвивається у пацієнтів із низькою або нормальною активністю реніну плазми. Периндоприл діє за допомогою свого основного активного метаболіту – периндоприлату. Інші його метаболіти неактивні. Дія периндоприлу призводить до розширення вен (зниження переднавантаження на серце), обумовленого зміною метаболізму простагландинів; зменшення загального периферичного опору судин (ОПСС) (зниження постнавантаження на серці). У пацієнтів із серцевою недостатністю периндоприл сприяє зниженню тиску наповнення лівого та правого шлуночків; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення регіонарного кровотоку в м'язах. Периндоприл ефективний при артеріальній гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості: м'якої, помірної та тяжкої. Максимальний гіпотензивний ефект розвивається через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом доби. Припинення терапії не призводить до розвитку синдрому "скасування". Має судинорозширюючі властивості і відновлює еластичність великих артерій. Додавання тіазидоподібного діуретика посилює гіпотензивний (адитивний) ефект периндоприлу. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду, є діуретиком. Інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті ниркових канальців, підвищуючи виділення нирками натрію та хлору, приводячи таким чином до посилення діурезу. У меншій мірі підвищує екскрецію калію та магнію. Маючи здатність селективно блокувати повільні кальцієві канали, індапамід підвищує еластичність стінок артерій і знижує ОПСС. Чинить антигіпертензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту. Підвищення дози індапаміду не спричиняє посилення гіпотензивного ефекту, але збільшує ризик розвитку небажаних явищ. Індапамід у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на метаболізм ліпідів – ТГ, ЛПНГ та ЛПВЩ; на метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів із цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією.ФармакокінетикаКомбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичні параметри порівняно з роздільним прийомом цих препаратів. Периндопріл. Всмоктування. Після прийому периндоприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Біодоступність становить 65-70%. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат і біодоступність периндоприлу, тому його слід приймати 1 раз на добу вранці, перед сніданком. При прийомі периндоприлу 1 раз на добу. Рівнова концентрація (Css) досягається протягом 4 днів. Розподіл. Зв'язування з білками плазми периндоприлату має дозозалежний характер і становить 20%. Периндоприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, крім гематоенцефалічного бар'єру (ГЕБ). Чи не кумулює. Метаболізм. У печінці піддається метаболізму з утворенням активного метаболіту периндоприлату. Крім того, утворюється ще 5 неактивних метаболітів. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми становить 1 год. Т1/2 периндоприлату становить близько 17 год. Виводиться нирками. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. У пацієнтів похилого віку, у хворих з нирковою та серцевою недостатністю виведення периндоприлату сповільнене. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінена у пацієнтів із цирозом печінки: печінковий кліренс знижений наполовину. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Індапамід. Всмоктування. Після прийому внутрішньо швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Їда трохи уповільнює всмоктування, але істотно не впливає на кількість абсорбованого індапаміду. Після прийому внутрішньо в одноразовій дозі Сmах у плазмі досягається через 1 год. Розподіл. Зв'язування з білками плазми становить 79%. Чи не кумулює. Метаболізм. Метаболізується у печінці. Виведення. Т1/2 становить від 14 до 24 год. (загалом 18 год). Виводиться нирками (70%) переважно у вигляді метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько 5%) та кишечником із жовчю у вигляді неактивних метаболітів (22%). Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжка ниркова недостатність (КК одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію, та у пацієнтів з гіперкаліємією; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT; через відсутність достатнього клінічного досвіду препарат Периндоприл плюс Індапамід не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів з нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю: слід застосовувати препарат при системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); на фоні терапії імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); при пригніченні кістковомозкового кровотворення; зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (через прийом діуретиків, дієти з обмеженням кухонної солі, блювання, діареї); при ішемічній хворобі серця (ІХС); цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; хронічної серцевої недостатності (IV функціональний клас із класифікації NYHA); при гіперурикемії (особливо супроводжується подагрою та уратним нсфролітіазом); лабільності АТ; при гемодіалізі із застосуванням високопроточних поліакрилнітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій); перед процедурою аферезу ЛПНГ за допомогою декстрину сульфату;одночасно з проведенням десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах); при стані після трансплантації нирки; стенозі аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії; у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при застосуванні препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям до 15 років, у період вагітності та годування груддю.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): надмірне зниження артеріального тиску. З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, астенія, запаморочення, лабільність настрою, безсоння, судоми, парестезія. З боку органів шлунково-кишкового тракту: диспепсія, гастралгія, зниження апетиту, нудота, запор, сухість у роті, зміна смаку. Алергічні реакції: шкірні висипання, ангіоневротичний набряк. Інші: сухий кашель, геморагічний васкуліт, загострення системного червоного вовчаку, гіперкреатинінемія, протеїнурія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія; при тривалому застосуванні у високих дозах – нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, апластична анемія, тромбоцитопенія, панкреатит.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпоглікемічну дію інсуліну та препаратів сульфонілсечовини. Баклофен, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні ЛЗ (нейролептики) – збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Глюкокортикоїди, тетракозактид, НПЗЗ - знижують вираженість гіпотензивної дії (затримка води та електролітів). Циклоспорин підвищує ризик розвитку порушення нирок (гіперкреатинінемія).Спосіб застосування та дозиДози наводяться для співвідношення периндоприл/індапамід. Початкова доза препарату Періндоприл плюс Індапамід – 0.625мг/2мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Якщо через 1 місяць прийому препарату не вдається досягти адекватного контролю артеріального тиску. то дозу препарату слід збільшити до 1.25мг/4мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК 60 мл/хв і більше) корекція дози не потрібна. Для пацієнтів з КК 30-60 мл/хв максимальна доза препарату Периндоприл плюс Індапамід становить 0,625мг/2мг (1 таблетка) 1 раз на добу, лікування слід розпочинати з добору доз периндоприлу та індапаміду в режимі монотерапії. При КК менше 30 мл/хв. застосування препарату Периндоприл плюс Індапамід протипоказане. Пацієнтам з помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки застосування препарату Періндоприл плюс Індапамід протипоказано. Для пацієнтів похилого віку початкова доза периндоприлу плюс Індапамід становить 0,625 мг/2 мг (1 таблетка) 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Периндоприл плюс Індапамід слід оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. Початкову дозу препарату Периндоприл плюс Індапамід підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зниженні ОЦК та при хронічній серцевій недостатності (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх хворих, однак особливої ​​обережності слід дотримуватись при застосуванні препарату Периндоприл плюс Індапамід у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування препаратом слід розпочинати з дози 0,625 мг/2 мг (початкова доза). У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування препаратом Периндоприл плюс Індапамід слід розпочинати в умовах стаціонару з дози 0.625 мг/2 мг під контролем функції нирок та вмісту калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись гостра ниркова недостатність, яка оборотна після відміни препарату. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування препаратом Периндоприл плюс Індапамід слід розпочинати з початкової дози 0,625мг/2мг під лікарським контролем. Приймати внутрішньо.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: індапамід – 2,5 мг, периндоприлу ербумін – 8,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 102 – 141,5 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) – 6,0 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований (крохмаль 1500) – 30,0 мг; натрію гідрокарбонат – 8,0 мг; магнію стеарат – 2,0 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний (аеросил безводний) – 2,0 мг. Пігулки 2,5 мг +8 мг. По 10 або 30 таблеток у контурне осередкове впакування. По 30 таблеток у банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску або у полімерний флакон з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску. Кожну банку або флакон, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 1, 2 контурних осередкових упаковок по 30 разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні з фаскою.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаПеріндоприл ПЛЮС Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичних параметрів у порівнянні з роздільним прийомом цих препаратів. Периндоприл Після прийому внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Біодоступність становить 65-70%. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу із плазми становить 1 годину. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Оскільки прийом з їжею зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат та біодоступність препарату, периндоприл необхідно приймати 1 раз на добу вранці, перед сніданком. Приймаючи периндоприл 1 раз на день рівноважна концентрація досягається протягом 4 днів. У печінці піддається метаболізму з утворенням активного метаболіту периндоприлату. Крім активного метаболіту периндоприлату, периндоприл утворює ще 5 неактивних метаболітів. Зв'язок із білками плазми крові периндоприлату дозозалежний і становить 20%. Периндоприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, крім гематоенцефалічного бар'єру, незначна кількість проникає через плаценту і в грудне молоко. Виводиться нирками, Т1/2 периндоприлату становить близько 17 годин. Чи не кумулює. У пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з нирковою та серцевою недостатністю виведення периндоприлату уповільнене. При нирковій недостатності рекомендується знижувати дозу периндоприлу залежно від тяжкості ниркової недостатності (кліренсу креатиніну (КК)). Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінена у пацієнтів із цирозом печінки: печінковий кліренс знижений наполовину. Проте кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Індапамід Швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Їда трохи уповільнює всмоктування, але істотно не впливає на кількість абсорбованого індапаміду. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1 годину після прийому внутрішньо одноразової дози. Зв'язується із білками плазми крові на 79%. Т1/2 становить від 14 до 24 год. (у середньому, 18 год.). Чи не кумулює. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками (70%) переважно у вигляді метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько 5%) та кишечником із жовчю у вигляді неактивних метаболітів (22%). У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються.ФармакодинамікаЛікарський препарат Періндоприл ПЛЮС - комбінований препарат, що містить індапамід та периндоприлу ербумін. Фармакологічні властивості лікарського препарату Периндоприл ПЛЮС поєднують окремі властивості кожного з його активних компонентів. Механізм дії Періндоприл ПЛЮС Комбінація індапаміду та периндоприлу посилює антигіпертензивну дію кожного з них. Периндоприл Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл: знижує секрецію альдостерону; за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові; при тривалому застосуванні зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що зумовлено переважно дією на судини в м'язах і нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію та рідини або розвитком рефлекторної тахікардії. Периндоприл нормалізує роботу міокарда, знижуючи переднавантаження та постнавантаження. При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу; посилення м'язового периферичного кровотоку Індапамід Індапамід відноситься до групи сульфонамідів, за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення виведення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів натрію та магнію, посилюючи тим самим діурез, та знижуючи артеріальний тиск (АТ). Антигіпертензивна дія Періндоприл ПЛЮС Лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС має дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічний, так і на систолічний АТ як у положенні "стоячи", так і "лежачи". Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Стабільний терапевтичний ефект розвивається менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає синдрому "скасування". Лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС зменшує ступінь гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), покращує еластичність артерій, знижує ОПСС, не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, холестерин ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) та липопротеїнів). Доведено вплив застосування комбінації периндоприлу та індапаміду на ГЛШ у порівнянні з еналаприлом. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ГЛШ, які отримували терапію периндоприлом ербуміном 2 мг/індапамідом 0,625 мг або еналаприлом у дозі 10 мг один раз на добу, та при збільшенні дози периндоприлу ербуміну до 8 мг та індапріду до 2,5 мг один раз на добу, відмічено більш значуще зниження індексу маси лівого шлуночка (ІМЛШ) групі периндоприл/індапамід у порівнянні з групою еналаприлу. При цьому найбільший вплив на ІМЛШ відзначається при застосуванні периндоприлу ербуміну 8 мг/індапаміду 2,5 мг. Також відзначено більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з еналаприлом. Периндоприл Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому препарату спостерігається виражене (близько 80%) залишкове інгібування АПФ. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивної дії. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ із антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II). Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі серцево-судинне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, у той час як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували монотерапію. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або серцево-судинним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Серцево-судинна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Індапамід Антигіпертензивна дія проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. Індапамід зменшує ГЛШ, не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові: тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ, ЛПВЩ; вуглеводний обмін (у тому числі у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом).Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПериндоприл Підвищена чутливість до периндоприлу та інших інгібіторів АПФ; Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ; Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; Вагітність та період грудного вигодовування; Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Індапамід Підвищена чутливість до індапаміду та інших сульфонамідів; Ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв); Тяжка печінкова недостатність; Печінкова енцефалопатія; Гіпокаліємія; Одночасне застосування з антиаритмічними лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует"; Період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Періндоприл ПЛЮС Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; Через відсутність достатнього клінічного досвіду лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Наявність лактазної недостатності, галактоземія або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, непереносимість лактози (препарат містить лактозу). З обережністю: Системні захворювання сполучної тканини (у тому числі, системний червоний вовчак, склеродермія); терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); спільне застосування з препаратами літію, препаратами золота, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), баклофеном, кортикостероїдами, препаратами, які можуть спричинити подовження інтервалу QT, лікарськими препаратами, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", крім не антиаритм; пригнічення кістковомозкового кровотворення; знижений обсяг циркулюючої крові (прийом діуретиків, дієта без солі, блювання, діарея); ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; порушення функції печінки та нирок; реноваскулярна гіпертензія; цукровий діабет;хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA); гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); лабільність АТ; літній вік; проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); лабільність АТ; літній вік; проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); лабільність АТ; літній вік; проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.Вагітність та лактаціяЛікарський препарат протипоказаний при вагітності. Лікарський препарат Періндоприл ПЛЮС протипоказаний у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність Периндоприл Відповідних контрольованих досліджень із застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилося. На даний момент немає переконливих епідеміологічних даних про тератогенний ризик прийому інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності, проте деяке збільшення ризику порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити лікарський препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, які дозволені для застосування при вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та за необхідності призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження плода для оцінки стану черепа та функції нирок. У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може спостерігатися артеріальна гіпотензія, у зв'язку з чим новонароджені повинні бути під ретельним медичним контролем. Індапамід Дані щодо застосування індапаміду у вагітних жінок відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного у матері та зниження матковоплацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямої або непрямої токсичної дії на репродуктивну функцію. Як запобіжний засіб рекомендується уникати застосування індапаміду під час вагітності. Період грудного вигодовування Лікарський препарат Періндоприл ПЛЮС протипоказаний у період грудного вигодовування. Периндоприл На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. З огляду на відсутність інформації, що стосується застосування периндоприлу в період грудного вигодовування, його прийом не рекомендований, краще застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Індапамід На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. У новонародженого може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду та гіпокаліємія. Ризик для немовлят/немовлят не можна виключати. Індапамід близький за структурою до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. Індапамід протипоказаний у період грудного вигодовування. Фертильність Загальне для периндоприлу та індапаміду: Вивчення репродуктивної токсичності показало відсутність впливу на фертильність у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.Побічна діяа. Загальні дані про профіль безпеки Периндоприл інгібує на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС) і зменшує виведення іонів калію нирками на фоні прийому індапаміду. Гіпокаліємія (зміст калію менше 3,4 ммоль/л) розвивається у 6% пацієнтів на фоні застосування лікарського препарату Періндоприл ПЛЮС. Найчастішими побічними ефектами є: для периндоприлу: запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія (перекручення смаку), порушення зору, вертиго, дзвін у вухах, гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, свербіж, висипання на шкірі, спазми м'язів та астенія; для індапаміду: реакції гіперчутливості, в основному шкірні, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій, та макуло-папульозний висип. б. Таблічний список побічних ефектів Частота побічних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень та/або під час постмаркетингового спостереження, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, MedDRA клас органів Побічна дія Частота Периндоприл Індапамід Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Дуже рідко - Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія Не часто* - Агранулоцитоз Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія - Дуже рідко Панцитопенія Дуже рідко - Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія Дуже рідко _ Гемолітична анемія Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість (в основному шкірні реакції, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій) - Часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія Не часто* - Гіперкаліємія, оборотна при відміні препарату Не часто* - Гіпонатріємія Не часто* Неуточненої частоти Гіперкальціємія - Дуже рідко Зниження вмісту калію та гіпокаліємія, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику - Неуточненої частоти Порушення психіки Лабільність настрою Не часто - Порушення сну Не часто - Сплутаність свідомості Дуже рідко - Порушення з боку нервової системи Запаморочення Часто - Головний біль Часто Рідко Парестезія Часто Рідко Дисгезія (перекручення смаку) Часто - Сонливість Не часто* - Непритомність Не часто* Неуточненої частоти Інсульт, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику Дуже рідко - Печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю - Неуточненої частоти Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Неуточненої частоти Міопія - Неуточненої частоти Нечіткість зору - Неуточненої частоти Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Часто Рідко Дзвін у вухах Часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Не часто * - Тахікардія Не часто * - Стенокардія Дуже рідко - Порушення ритму серця (у тому числі, брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику Дуже рідко - Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) - Неуточненої частоти Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та симптоми, пов'язані з цим Часто Дуже рідко Васкуліт Не часто* - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Часто - Задишка Часто - Бронхоспазм Не часто - Еозинофільна пневмонія Дуже рідко - Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто - Запор Часто Рідко Діарея Часто - Диспепсія Часто - Нудота Часто Рідко Блювота Часто Не часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Рідко Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Дуже рідко Неуточненої частоти Порушення функції печінки - Дуже рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд Часто - Загострення псоріазу Рідко* - Висипання на шкірі Часто - Макуло-папульозний висип - Часто Кропивниця Не часто Дуже рідко Ангіоневротичний набряк Не часто Дуже рідко Пурпура - Не часто Підвищене потовиділення Не часто - Реакція фоточутливості Не часто* Неуточненої частоти Пемфігоїд Не часто* - Багатоформна еритема Дуже рідко - Токсичний епідермальний некроліз - Дуже рідко Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Спазми м'язів Часто - Можливе погіршення вже наявного системного червоного вовчаку - Неуточненої частоти Артралгія Не часто* - Міалгія Не часто* - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Ниркова недостатність Не часто - Гостра ниркова недостатність Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто - Загальні розлади та симптоми Астенія Часто - Біль у грудній клітці Не часто* - нездужання Не часто* - Периферичні набряки Не часто* - Лихоманка Не часто* - Підвищена стомлюваність - Рідко Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові Не часто* - Підвищення концентрації креатиніну н крові Не часто* - Гіпербілірубінемія Рідко - Підвищення активності печінкових ферментів Рідко Неуточненої частоти Зниження гемоглобіну та гематокриту Дуже рідко - Підвищення рівня глюкози у крові - Неуточненої частоти Підвищення рівня сечової кислоти у крові - Неуточненої частоти Подовження інтервалу QT на ЕКГ - Неуточненої частоти Травми, отруєння, ускладнення після втручань Падіння Не часто* - * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних дослідженьВзаємодія з лікарськими засобамиЗагальне для периндоприлу та індапаміду Комбінації, що не рекомендуються до застосування Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та пов'язаних з цим токсичних ефектах. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід регулярно контролювати вміст літію у плазмі крові. Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги та обережності Баклофен: Посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати артеріальний тиск і, при необхідності, коригувати дози гіпотензивних препаратів. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигену може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до збільшення ризику погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні комбінації препарату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини та рекомендується контролювати функцію нирок як на початку спільної терапії, так і періодично у процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні препарати (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або класи препаратів можуть збільшувати частоту розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, гепарини, імунодепресанти (такі як циклоспорин або такролімус), лікарські препарати, що містять триметоприм, триметоприму та сульфометоксазолу. Комбінація цих лікарських засобів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ). Комбінації, що не рекомендуються до застосування Аліскірен: У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Поєднання терапії з інгібіторами АПФ та АРА II: За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РА АС. Застосування подвійної блокади РА АС (наприклад, одночасний прийом інгібітора АПФ та АРА II) має бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ. Естрамустин: одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію: гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Тим не менш, якщо одночасне застосування показано, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описані в підрозділі "Поєднання лікарських засобів, що потребує особливої ​​уваги". Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування та інсулін: епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з гіповолемією або зниженою концентрацією солей на фоні терапії діуретиками, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ, (при цьому калій-незберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі. із подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії хронічної серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Рацекадотрил Інгібітори АПФ (включаючи периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку може зрости при одночасному застосуванні рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування цих препаратів може посилювати антигіпертензивну дію периндоприлу. При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами можливе додаткове зниження артеріального тиску. Алопуринол, цитостастатичні та імунодепрсивні засоби, кортикостероїди для системного застосування та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби загальної анестезії: інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект низки засобів для загальної анестезії. Гліптин (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин): при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипепти- дилпептидази-4 (DPP-IV) гліптином. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які одержують внутрішньовенно препарат золота (ауротіомалат натрію), були описані нітритоїдні реакції, що проявляються гіперемією обличчя, нудотою, блюванням, гіпотензією. Індапамід Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": через ризик розвитку гіпокаліємії слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними засобами класу IA ), та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилій, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол,терфенадін. Слід контролювати вміст калію в плазмі крові та за необхідності проводити корекцію; контролювати інтервал QT. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): таке поєднання обґрунтовано застосовується у деяких пацієнтів. При цьому може спостерігатись гіпокаліємія або гіперкаліємія (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом). Якщо необхідне одночасне застосування індапаміду та калійзберігаючих діуретиків, слід проводити контроль вмісту калію в плазмі та параметрів ЕКГ. При необхідності схема лікування можна переглянути. Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на тлі прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодовмісні контрастні речовини: зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Солі кальцію: при одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину в плазмі крові, навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Кортикостероїди, тетракозактид (при системному застосуванні): зменшення антигіпертензивного ефекту (затримка солі та води на фоні застосування кортикостероїдів).Спосіб застосування та дозиВсередину, один раз на добу, переважно в ранковий час до сніданку, запиваючи достатньою кількістю рідини. По можливості прийом препарату слід розпочинати з добору доз однокомпонентних препаратів. У разі клінічної необхідності можливе призначення комбінованої терапії препаратом Периндоприл ПЛЮС відразу після монотерапії одним із компонентів, що входять до складу препарату (периндоприлу та індапаміду). Дози наводяться для співвідношення індапаміду/періндоприлу. Початкова доза – по 1 таблетці препарату Периндоприл ПЛЮС (0,625 мг/2 мг) 1 раз на добу. Якщо через 1 місяць прийому препарату не вдається домогтися адекватного контролю артеріального тиску, дозу препарату слід збільшити до 1 таблетки периндоприлу ПЛЮС (1,25 мг/4 мг) 1 раз на добу. При необхідності для більш вираженого гіпотензивного ефекту можливе збільшення дози препарату до максимальної добової дози препарату Периндоприл ПЛЮС - 1 таблетка (2,5 мг/8 мг) 1 раз на добу. Пацієнти похилого віку Початкова доза – 1 таблетка по 0,625 мг/2 мг препарату Периндоприл ПЛЮС 1 раз на добу. Починати терапію препаратом слід під контролем функції нирок та артеріального тиску. Пацієнти з порушенням функції нирок Препарат Періндоприл ПЛЮС пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю протипоказаний (КК менше 30 мл/хв). Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (КК 30-60 мл/хв) рекомендується починати терапію з необхідних доз препаратів (в монотерапії), що входять до складу препарату Периндоприл ПЛЮС; максимальна добова доза периндоприлу ПЛЮС 1,25 мг/4 мг. Пацієнтам з КК 60 мл/хв і більше корекція дози не потрібна. На тлі терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у сироватці крові. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. При помірно вираженій печінковій недостатності корекція доз не потрібна. Діти та підлітки Препарат Періндоприл ПЛЮС не слід застосовувати дітям та підліткам до 18 років, оскільки дані щодо ефективності та безпеки недостатні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, нудота, блювання, м'язові судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, олігурія аж до анурії (внаслідок зниження ОЦК); можливі порушення водноелектролітного балансу (низький вміст натрію та калію у плазмі крові). Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, відновлення водно-електролітного балансу в умовах стаціонару. При вираженому зниженні АТ необхідно перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими нагору ногами; далі слід провести заходи, спрямовані на збільшення ОЦК (введення 0,9% розчину хлориду натрію внутрішньовенно). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути виведений із організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні для індапаміду та периндоприлу Порушення функції нирок Терапія протипоказана пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. І тут лікування слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, застосовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у тому числі при стенозі ниркової артерії. Лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС не рекомендується у випадках двостороннього стенозу ниркових артерій або стенозу артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу У разі вихідної гіпонатріємії існує ризик раптового розвитку гіпотензії, особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії. Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При вираженій гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та АТ можна відновити терапію, застосовуючи низькі дози препаратів, або застосовувати лише один із препаратів. Зміст калію Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування будь-якого гіпотензивного препарату та діуретика, необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові. Допоміжні речовини Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату входить моногідрат лактози. Не слід призначати лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС пацієнтам із спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Препарати літію Одночасне застосування лікарського препарату Периндоприл ПЛЮС із препаратами літію не рекомендується. Дитячий вік Препарат не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування індапаміду та периндоприлу, як окремо, так і спільно, у пацієнтів цієї вікової групи. Периндоприл Подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкалемії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС через поєднання інгібітора АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це має виконуватися під строгим контролем спеціаліста при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та без супутніх факторів ризику нейтропенія виникає рідко. З крайньою обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини (у тому числі системного червоного вовчаку, склеродермії), а також, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів, особливо у пацієнтів з початково порушеною функцією почок . У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Анемія Анемія може розвиватися у пацієнтів після трансплантації нирки або у осіб, які перебувають на гемодіалізі. У цьому зниження гемоглобіну тим більше, що вище був його початковий показник. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження гемоглобіну відбувається протягом перших 6 місяців, потім він залишається стабільним та повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте гематологічні аналізи мають проводитися регулярно. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату Периндоприл ПЛЮС має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя і губи, він зазвичай проходить самостійно, хоча як симптоматичної терапії можуть застосовуватися антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно почати проводити відповідну терапію, наприклад, ввести підшкірно епінефрин (адреналін) у розведенні 1:1000 (0,3 - 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Повідомлялося про високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми проходили після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (у тому числі набряку дихальних шляхів або язика з порушеннями функції дихання). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у схильних до алергічних реакцій пацієнтів, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати призначення інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Проте анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано застосовувати мембрану іншого типу чи застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може відзначатися сухий завзятий кашель, який зникає після відміни препаратів цієї групи та зникає після їх відміни. З появою у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ необхідна пацієнту, можливе продовження прийому препарату. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у пацієнтів із серцевою недостатністю, порушенням водно-електролітного балансу тощо) При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів у плазмі крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, стенозом ниркової артерії, хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки. набряками та асцитом. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища найчастіше спостерігаються при прийомі першої дози препарату та протягом перших двох тижнів терапії. У поодиноких випадках ці стани розвиваються гостро та в інші терміни терапії. У таких випадках рекомендується відновлювати терапію в нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Літній вік Перед початком прийому периндоприлу необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зневоднення та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої ​​обережності слід дотримуватись, застосовуючи препарат у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату. Реноваскулярна гіпертензія Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може позитивно впливати на дану категорію пацієнтів, які, як очікують оперативного втручання, так і в тому випадку, коли хірургічне втручання провести неможливо. Лікування препаратом Периндоприл ПЛЮС не показано у пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії, т.к. терапію слід розпочинати в умовах стаціонару з нижчих доз комбінації індапаміду та периндоприлу. Серцева недостатність/важка серцева недостатність У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціонального класу за класифікацією NYHA) лікування має починатися з нижчих доз комбінації індапаміду та периндоприлу та під ретельним лікарським контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АПФ слід додавати до терапії бета-адреноблокаторами. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу можливе спонтанне збільшення вмісту калію в крові. Лікування таких пацієнтів лікарським препаратом Периндоприл ПЛЮС не показано, оскільки воно має починатися з мінімальних доз і проходити під постійним контролем. У перший місяць терапії інгібіторами АПФ концентрація глюкози в плазмі крові повинна ретельно відстежуватися у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують лікування гіпоглікемічними препаратами для внутрішнього застосування або інсуліном. Етнічні відмінності Периндоприл, як та інші інгібітори АПФ. має явно менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання / Загальна анестезія Проведення загальної анестезії на тлі інгібіторів АПФ може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, у тому числі периндоприлу, за добу до хірургічного втручання. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. Аортальний або мітральний стеноз / Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом інгібітора АПФ і звернутися до лікаря. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактерін, його похідне. ), а також препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарини, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, ацетилсаліцилова кислота в дозі 3 г/добу та більше, циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗП, імунодепресанти,такі як циклоспорин або такролімус, тріметоприм). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом зазначених вище препаратів, лікування має проводитися обережно на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Індапамід Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У такій ситуації слід негайно припинити прийом діуретика. Водно-електролітний баланс Вміст іонів натрію у плазмі крові Вміст іонів натрію у плазмі крові необхідно визначати до початку лікування, а потім регулярно контролювати на фоні прийому препарату. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Частіший контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Лікування будь-якими діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, може призводити до розвитку зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Одночасне зниження вмісту іонів хлору може призвести до розвитку вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота його виникнення та ступінь виразності прояву незначні. Вміст іонів калію у плазмі крові Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку, виснажених пацієнтів (як одержують, так і не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки (з набряками та асцитом) , ішемічну хворобу серця, серцеву недостатність. Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як уродженою, так і викликаною дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень серцевого ритму, особливо аритмії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках необхідний частіший контроль вмісту іонів калію в плазмі крові. Перше вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня від початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має проводитися відповідна корекція. Вміст іонів кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити прийом діуретичних засобів. Концентрація глюкози у плазмі крові Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота При підвищенні концентрації сечової кислоти в плазмі на тлі терапії може збільшуватися частота виникнення нападів подагри. Діуретичні засоби та функція нирок Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У літніх пацієнтів рівень креатиніну в плазмі крові повинен оцінюватися з урахуванням віку, ваги та статі, відповідно до формули Кокрофту: Кліренс креатиніну (КК)=(140 - вік) х вага/0,814 х концентрація креатиніну в плазмі де: вік у роках, вага в кг, концентрація креатиніну у плазмі у мкмоль/л. Формула підходить для чоловіків похилого віку; для жінок похилого віку слід збільшити результат на коефіцієнт 0,85. На початку лікування діуретиком у пацієнтів через гіповолемію (внаслідок виведення води та іонів натрію) може спостерігатися тимчасове зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність є безпечною для пацієнтів з початковою нормальною функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилитися. Фоточутливість На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Спортсмени Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Сульфонаміди та їх похідні можуть викликати розвиток ідіосинкразичних реакцій, що призводять до тимчасової (минущої) міопії та гострої закритокутової глаукоми. Без належної терапії гостра глаукома може призвести до втрати зору. Насамперед, необхідно якнайшвидше припинити прийом лікарського препарату. Якщо внутрішньоочний тиск продовжує залишатися високим, може знадобитися негайне терапевтичне або хірургічне лікування. До факторів ризику, які можуть призвести до розвитку гострої глаукоми, можна віднести алергію на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: індапамід – 1,25 мг, периндоприлу – ербумін – 4,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 102 – 70,75 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) – 3,0 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований (крохмаль 1500) – 15,0 мг; натрію гідрокарбонат – 4,0 мг; магнію стеарат – 1,0 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний (аеросил безводний) – 1,0 мг. Пігулки 1,25 мг +4 мг. По 10 або 30 таблеток у контурне осередкове впакування. По 30 таблеток у банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску або у полімерний флакон з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску. Кожну банку або флакон, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 1, 2 контурних осередкових упаковок по 30 разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні з фаскою та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаПеріндоприл ПЛЮС Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичних параметрів у порівнянні з роздільним прийомом цих препаратів. Периндоприл Після прийому внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Біодоступність становить 65-70%. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу із плазми становить 1 годину. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Оскільки прийом з їжею зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат та біодоступність препарату, периндоприл необхідно приймати 1 раз на добу вранці, перед сніданком. Приймаючи периндоприл 1 раз на день рівноважна концентрація досягається протягом 4 днів. У печінці піддається метаболізму з утворенням активного метаболіту периндоприлату. Крім активного метаболіту периндоприлату, периндоприл утворює ще 5 неактивних метаболітів. Зв'язок із білками плазми крові периндоприлату дозозалежний і становить 20%. Периндоприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, крім гематоенцефалічного бар'єру, незначна кількість проникає через плаценту і в грудне молоко. Виводиться нирками, Т1/2 периндоприлату становить близько 17 годин. Чи не кумулює. У пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з нирковою та серцевою недостатністю виведення периндоприлату уповільнене. При нирковій недостатності рекомендується знижувати дозу периндоприлу залежно від тяжкості ниркової недостатності (кліренсу креатиніну (КК)). Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінена у пацієнтів із цирозом печінки: печінковий кліренс знижений наполовину. Проте кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Індапамід Швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Їда трохи уповільнює всмоктування, але істотно не впливає на кількість абсорбованого індапаміду. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1 годину після прийому внутрішньо одноразової дози. Зв'язується із білками плазми крові на 79%. Т1/2 становить від 14 до 24 год. (у середньому, 18 год.). Чи не кумулює. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками (70%) переважно у вигляді метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько 5%) та кишечником із жовчю у вигляді неактивних метаболітів (22%). У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються.ФармакодинамікаЛікарський препарат Періндоприл ПЛЮС - комбінований препарат, що містить індапамід та периндоприлу ербумін. Фармакологічні властивості лікарського препарату Периндоприл ПЛЮС поєднують окремі властивості кожного з його активних компонентів. Механізм дії Періндоприл ПЛЮС Комбінація індапаміду та периндоприлу посилює антигіпертензивну дію кожного з них. Периндоприл Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл: знижує секрецію альдостерону; за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові; при тривалому застосуванні зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що зумовлено переважно дією на судини в м'язах і нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію та рідини або розвитком рефлекторної тахікардії. Периндоприл нормалізує роботу міокарда, знижуючи переднавантаження та постнавантаження. При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу; посилення м'язового периферичного кровотоку Індапамід Індапамід відноситься до групи сульфонамідів, за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення виведення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів натрію та магнію, посилюючи тим самим діурез, та знижуючи артеріальний тиск (АТ). Антигіпертензивна дія Періндоприл ПЛЮС Лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС має дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічний, так і на систолічний АТ як у положенні "стоячи", так і "лежачи". Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Стабільний терапевтичний ефект розвивається менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає синдрому "скасування". Лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС зменшує ступінь гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), покращує еластичність артерій, знижує ОПСС, не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, холестерин ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) та липопротеїнів). Доведено вплив застосування комбінації периндоприлу та індапаміду на ГЛШ у порівнянні з еналаприлом. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ГЛШ, які отримували терапію периндоприлом ербуміном 2 мг/індапамідом 0,625 мг або еналаприлом у дозі 10 мг один раз на добу, та при збільшенні дози периндоприлу ербуміну до 8 мг та індапріду до 2,5 мг один раз на добу, відмічено більш значуще зниження індексу маси лівого шлуночка (ІМЛШ) групі периндоприл/індапамід у порівнянні з групою еналаприлу. При цьому найбільший вплив на ІМЛШ відзначається при застосуванні периндоприлу ербуміну 8 мг/індапаміду 2,5 мг. Також відзначено більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з еналаприлом. Периндоприл Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому препарату спостерігається виражене (близько 80%) залишкове інгібування АПФ. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивної дії. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ із антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II). Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі серцево-судинне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, у той час як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували монотерапію. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або серцево-судинним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Серцево-судинна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Індапамід Антигіпертензивна дія проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. Індапамід зменшує ГЛШ, не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові: тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ, ЛПВЩ; вуглеводний обмін (у тому числі у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом).Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПериндоприл Підвищена чутливість до периндоприлу та інших інгібіторів АПФ; Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ; Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; Вагітність та період грудного вигодовування; Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Індапамід Підвищена чутливість до індапаміду та інших сульфонамідів; Ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв); Тяжка печінкова недостатність; Печінкова енцефалопатія; Гіпокаліємія; Одночасне застосування з антиаритмічними лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует"; Період грудного вигодовування; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Періндоприл ПЛЮС Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; Через відсутність достатнього клінічного досвіду лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Наявність лактазної недостатності, галактоземія або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, непереносимість лактози (препарат містить лактозу). З обережністю: Системні захворювання сполучної тканини (у тому числі, системний червоний вовчак, склеродермія); терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); спільне застосування з препаратами літію, препаратами золота, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), баклофеном, кортикостероїдами, препаратами, які можуть спричинити подовження інтервалу QT, лікарськими препаратами, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", крім не антиаритм; пригнічення кістковомозкового кровотворення; знижений обсяг циркулюючої крові (прийом діуретиків, дієта без солі, блювання, діарея); ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; порушення функції печінки та нирок; реноваскулярна гіпертензія; цукровий діабет;хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA); гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); лабільність АТ; літній вік; проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); лабільність АТ; літній вік; проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); лабільність АТ; літній вік; проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ; стан після трансплантації нирки; запланована анестезія; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз; представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.представники негроїдної раси (менш виражений ефект від застосування); спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.Вагітність та лактаціяЛікарський препарат протипоказаний при вагітності. Лікарський препарат Періндоприл ПЛЮС протипоказаний у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність Периндоприл Відповідних контрольованих досліджень із застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилося. На даний момент немає переконливих епідеміологічних даних про тератогенний ризик прийому інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності, проте деяке збільшення ризику порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити лікарський препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, які дозволені для застосування при вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та за необхідності призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження плода для оцінки стану черепа та функції нирок. У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може спостерігатися артеріальна гіпотензія, у зв'язку з чим новонароджені повинні бути під ретельним медичним контролем. Індапамід Дані щодо застосування індапаміду у вагітних жінок відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного у матері та зниження матковоплацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямої або непрямої токсичної дії на репродуктивну функцію. Як запобіжний засіб рекомендується уникати застосування індапаміду під час вагітності. Період грудного вигодовування Лікарський препарат Періндоприл ПЛЮС протипоказаний у період грудного вигодовування. Периндоприл На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. З огляду на відсутність інформації, що стосується застосування периндоприлу в період грудного вигодовування, його прийом не рекомендований, краще застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Індапамід На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. У новонародженого може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду та гіпокаліємія. Ризик для немовлят/немовлят не можна виключати. Індапамід близький за структурою до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. Індапамід протипоказаний у період грудного вигодовування. Фертильність Загальне для периндоприлу та індапаміду: Вивчення репродуктивної токсичності показало відсутність впливу на фертильність у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.Побічна діяа. Загальні дані про профіль безпеки Периндоприл інгібує на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС) і зменшує виведення іонів калію нирками на фоні прийому індапаміду. Гіпокаліємія (зміст калію менше 3,4 ммоль/л) розвивається у 6% пацієнтів на фоні застосування лікарського препарату Періндоприл ПЛЮС. Найчастішими побічними ефектами є: для периндоприлу: запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія (перекручення смаку), порушення зору, вертиго, дзвін у вухах, гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, свербіж, висипання на шкірі, спазми м'язів та астенія; для індапаміду: реакції гіперчутливості, в основному шкірні, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій, та макуло-папульозний висип. б. Таблічний список побічних ефектів Частота побічних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень та/або під час постмаркетингового спостереження, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, MedDRA клас органів Побічна дія Частота Периндоприл Індапамід Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Дуже рідко - Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія Не часто* - Агранулоцитоз Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія - Дуже рідко Панцитопенія Дуже рідко - Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія Дуже рідко _ Гемолітична анемія Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість (в основному шкірні реакції, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій) - Часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія Не часто* - Гіперкаліємія, оборотна при відміні препарату Не часто* - Гіпонатріємія Не часто* Неуточненої частоти Гіперкальціємія - Дуже рідко Зниження вмісту калію та гіпокаліємія, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику - Неуточненої частоти Порушення психіки Лабільність настрою Не часто - Порушення сну Не часто - Сплутаність свідомості Дуже рідко - Порушення з боку нервової системи Запаморочення Часто - Головний біль Часто Рідко Парестезія Часто Рідко Дисгезія (перекручення смаку) Часто - Сонливість Не часто* - Непритомність Не часто* Неуточненої частоти Інсульт, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику Дуже рідко - Печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю - Неуточненої частоти Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Неуточненої частоти Міопія - Неуточненої частоти Нечіткість зору - Неуточненої частоти Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Часто Рідко Дзвін у вухах Часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Не часто * - Тахікардія Не часто * - Стенокардія Дуже рідко - Порушення ритму серця (у тому числі, брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику Дуже рідко - Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) - Неуточненої частоти Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та симптоми, пов'язані з цим Часто Дуже рідко Васкуліт Не часто* - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Часто - Задишка Часто - Бронхоспазм Не часто - Еозинофільна пневмонія Дуже рідко - Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто - Запор Часто Рідко Діарея Часто - Диспепсія Часто - Нудота Часто Рідко Блювота Часто Не часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Рідко Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Дуже рідко Неуточненої частоти Порушення функції печінки - Дуже рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд Часто - Загострення псоріазу Рідко* - Висипання на шкірі Часто - Макуло-папульозний висип - Часто Кропивниця Не часто Дуже рідко Ангіоневротичний набряк Не часто Дуже рідко Пурпура - Не часто Підвищене потовиділення Не часто - Реакція фоточутливості Не часто* Неуточненої частоти Пемфігоїд Не часто* - Багатоформна еритема Дуже рідко - Токсичний епідермальний некроліз - Дуже рідко Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Спазми м'язів Часто - Можливе погіршення вже наявного системного червоного вовчаку - Неуточненої частоти Артралгія Не часто* - Міалгія Не часто* - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Ниркова недостатність Не часто - Гостра ниркова недостатність Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто - Загальні розлади та симптоми Астенія Часто - Біль у грудній клітці Не часто* - нездужання Не часто* - Периферичні набряки Не часто* - Лихоманка Не часто* - Підвищена стомлюваність - Рідко Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові Не часто* - Підвищення концентрації креатиніну н крові Не часто* - Гіпербілірубінемія Рідко - Підвищення активності печінкових ферментів Рідко Неуточненої частоти Зниження гемоглобіну та гематокриту Дуже рідко - Підвищення рівня глюкози у крові - Неуточненої частоти Підвищення рівня сечової кислоти у крові - Неуточненої частоти Подовження інтервалу QT на ЕКГ - Неуточненої частоти Травми, отруєння, ускладнення після втручань Падіння Не часто* - * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних дослідженьВзаємодія з лікарськими засобамиЗагальне для периндоприлу та індапаміду Комбінації, що не рекомендуються до застосування Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та пов'язаних з цим токсичних ефектах. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід регулярно контролювати вміст літію у плазмі крові. Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги та обережності Баклофен: Посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати артеріальний тиск і, при необхідності, коригувати дози гіпотензивних препаратів. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигену може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до збільшення ризику погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні комбінації препарату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини та рекомендується контролювати функцію нирок як на початку спільної терапії, так і періодично у процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні препарати (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або класи препаратів можуть збільшувати частоту розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, гепарини, імунодепресанти (такі як циклоспорин або такролімус), лікарські препарати, що містять триметоприм, триметоприму та сульфометоксазолу. Комбінація цих лікарських засобів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ). Комбінації, що не рекомендуються до застосування Аліскірен: У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Поєднання терапії з інгібіторами АПФ та АРА II: За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РА АС. Застосування подвійної блокади РА АС (наприклад, одночасний прийом інгібітора АПФ та АРА II) має бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ. Естрамустин: одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію: гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Тим не менш, якщо одночасне застосування показано, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описані в підрозділі "Поєднання лікарських засобів, що потребує особливої ​​уваги". Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування та інсулін: епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з гіповолемією або зниженою концентрацією солей на фоні терапії діуретиками, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ, (при цьому калій-незберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі. із подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії хронічної серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Рацекадотрил Інгібітори АПФ (включаючи периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку може зрости при одночасному застосуванні рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування цих препаратів може посилювати антигіпертензивну дію периндоприлу. При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами можливе додаткове зниження артеріального тиску. Алопуринол, цитостастатичні та імунодепрсивні засоби, кортикостероїди для системного застосування та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби загальної анестезії: інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект низки засобів для загальної анестезії. Гліптин (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин): при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипепти- дилпептидази-4 (DPP-IV) гліптином. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які одержують внутрішньовенно препарат золота (ауротіомалат натрію), були описані нітритоїдні реакції, що проявляються гіперемією обличчя, нудотою, блюванням, гіпотензією. Індапамід Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": через ризик розвитку гіпокаліємії слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними засобами класу IA ), та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилій, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол,терфенадін. Слід контролювати вміст калію в плазмі крові та за необхідності проводити корекцію; контролювати інтервал QT. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): таке поєднання обґрунтовано застосовується у деяких пацієнтів. При цьому може спостерігатись гіпокаліємія або гіперкаліємія (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом). Якщо необхідне одночасне застосування індапаміду та калійзберігаючих діуретиків, слід проводити контроль вмісту калію в плазмі та параметрів ЕКГ. При необхідності схема лікування можна переглянути. Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на тлі прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодовмісні контрастні речовини: зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Солі кальцію: при одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину в плазмі крові, навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Кортикостероїди, тетракозактид (при системному застосуванні): зменшення антигіпертензивного ефекту (затримка солі та води на фоні застосування кортикостероїдів).Спосіб застосування та дозиВсередину, один раз на добу, переважно в ранковий час до сніданку, запиваючи достатньою кількістю рідини. По можливості прийом препарату слід розпочинати з добору доз однокомпонентних препаратів. У разі клінічної необхідності можливе призначення комбінованої терапії препаратом Периндоприл ПЛЮС відразу після монотерапії одним із компонентів, що входять до складу препарату (периндоприлу та індапаміду). Дози наводяться для співвідношення індапаміду/періндоприлу. Початкова доза – по 1 таблетці препарату Периндоприл ПЛЮС (0,625 мг/2 мг) 1 раз на добу. Якщо через 1 місяць прийому препарату не вдається домогтися адекватного контролю артеріального тиску, дозу препарату слід збільшити до 1 таблетки периндоприлу ПЛЮС (1,25 мг/4 мг) 1 раз на добу. При необхідності для більш вираженого гіпотензивного ефекту можливе збільшення дози препарату до максимальної добової дози препарату Периндоприл ПЛЮС - 1 таблетка (2,5 мг/8 мг) 1 раз на добу. Пацієнти похилого віку Початкова доза – 1 таблетка по 0,625 мг/2 мг препарату Периндоприл ПЛЮС 1 раз на добу. Починати терапію препаратом слід під контролем функції нирок та артеріального тиску. Пацієнти з порушенням функції нирок Препарат Періндоприл ПЛЮС пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю протипоказаний (КК менше 30 мл/хв). Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (КК 30-60 мл/хв) рекомендується починати терапію з необхідних доз препаратів (в монотерапії), що входять до складу препарату Периндоприл ПЛЮС; максимальна добова доза периндоприлу ПЛЮС 1,25 мг/4 мг. Пацієнтам з КК 60 мл/хв і більше корекція дози не потрібна. На тлі терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у сироватці крові. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. При помірно вираженій печінковій недостатності корекція доз не потрібна. Діти та підлітки Препарат Періндоприл ПЛЮС не слід застосовувати дітям та підліткам до 18 років, оскільки дані щодо ефективності та безпеки недостатні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, нудота, блювання, м'язові судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, олігурія аж до анурії (внаслідок зниження ОЦК); можливі порушення водноелектролітного балансу (низький вміст натрію та калію у плазмі крові). Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, відновлення водно-електролітного балансу в умовах стаціонару. При вираженому зниженні АТ необхідно перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими нагору ногами; далі слід провести заходи, спрямовані на збільшення ОЦК (введення 0,9% розчину хлориду натрію внутрішньовенно). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути виведений із організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні для індапаміду та периндоприлу Порушення функції нирок Терапія протипоказана пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. І тут лікування слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, застосовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у тому числі при стенозі ниркової артерії. Лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС не рекомендується у випадках двостороннього стенозу ниркових артерій або стенозу артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу У разі вихідної гіпонатріємії існує ризик раптового розвитку гіпотензії, особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії. Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При вираженій гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та АТ можна відновити терапію, застосовуючи низькі дози препаратів, або застосовувати лише один із препаратів. Зміст калію Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування будь-якого гіпотензивного препарату та діуретика, необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові. Допоміжні речовини Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату входить моногідрат лактози. Не слід призначати лікарський препарат Периндоприл ПЛЮС пацієнтам із спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Препарати літію Одночасне застосування лікарського препарату Периндоприл ПЛЮС із препаратами літію не рекомендується. Дитячий вік Препарат не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування індапаміду та периндоприлу, як окремо, так і спільно, у пацієнтів цієї вікової групи. Периндоприл Подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкалемії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС через поєднання інгібітора АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це має виконуватися під строгим контролем спеціаліста при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та без супутніх факторів ризику нейтропенія виникає рідко. З крайньою обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини (у тому числі системного червоного вовчаку, склеродермії), а також, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів, особливо у пацієнтів з початково порушеною функцією почок . У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Анемія Анемія може розвиватися у пацієнтів після трансплантації нирки або у осіб, які перебувають на гемодіалізі. У цьому зниження гемоглобіну тим більше, що вище був його початковий показник. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження гемоглобіну відбувається протягом перших 6 місяців, потім він залишається стабільним та повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте гематологічні аналізи мають проводитися регулярно. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату Периндоприл ПЛЮС має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя і губи, він зазвичай проходить самостійно, хоча як симптоматичної терапії можуть застосовуватися антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно почати проводити відповідну терапію, наприклад, ввести підшкірно епінефрин (адреналін) у розведенні 1:1000 (0,3 - 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Повідомлялося про високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми проходили після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (у тому числі набряку дихальних шляхів або язика з порушеннями функції дихання). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у схильних до алергічних реакцій пацієнтів, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати призначення інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Проте анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано застосовувати мембрану іншого типу чи застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може відзначатися сухий завзятий кашель, який зникає після відміни препаратів цієї групи та зникає після їх відміни. З появою у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ необхідна пацієнту, можливе продовження прийому препарату. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у пацієнтів із серцевою недостатністю, порушенням водно-електролітного балансу тощо) При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів у плазмі крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, стенозом ниркової артерії, хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки. набряками та асцитом. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища найчастіше спостерігаються при прийомі першої дози препарату та протягом перших двох тижнів терапії. У поодиноких випадках ці стани розвиваються гостро та в інші терміни терапії. У таких випадках рекомендується відновлювати терапію в нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Літній вік Перед початком прийому периндоприлу необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зневоднення та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої ​​обережності слід дотримуватись, застосовуючи препарат у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату. Реноваскулярна гіпертензія Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може позитивно впливати на дану категорію пацієнтів, які, як очікують оперативного втручання, так і в тому випадку, коли хірургічне втручання провести неможливо. Лікування препаратом Периндоприл ПЛЮС не показано у пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії, т.к. терапію слід розпочинати в умовах стаціонару з нижчих доз комбінації індапаміду та периндоприлу. Серцева недостатність/важка серцева недостатність У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціонального класу за класифікацією NYHA) лікування має починатися з нижчих доз комбінації індапаміду та периндоприлу та під ретельним лікарським контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АПФ слід додавати до терапії бета-адреноблокаторами. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу можливе спонтанне збільшення вмісту калію в крові. Лікування таких пацієнтів лікарським препаратом Периндоприл ПЛЮС не показано, оскільки воно має починатися з мінімальних доз і проходити під постійним контролем. У перший місяць терапії інгібіторами АПФ концентрація глюкози в плазмі крові повинна ретельно відстежуватися у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують лікування гіпоглікемічними препаратами для внутрішнього застосування або інсуліном. Етнічні відмінності Периндоприл, як та інші інгібітори АПФ. має явно менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання / Загальна анестезія Проведення загальної анестезії на тлі інгібіторів АПФ може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, у тому числі периндоприлу, за добу до хірургічного втручання. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. Аортальний або мітральний стеноз / Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом інгібітора АПФ і звернутися до лікаря. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактерін, його похідне. ), а також препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарини, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, ацетилсаліцилова кислота в дозі 3 г/добу та більше, циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗП, імунодепресанти,такі як циклоспорин або такролімус, тріметоприм). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом зазначених вище препаратів, лікування має проводитися обережно на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Індапамід Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У такій ситуації слід негайно припинити прийом діуретика. Водно-електролітний баланс Вміст іонів натрію у плазмі крові Вміст іонів натрію у плазмі крові необхідно визначати до початку лікування, а потім регулярно контролювати на фоні прийому препарату. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Частіший контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Лікування будь-якими діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, може призводити до розвитку зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Одночасне зниження вмісту іонів хлору може призвести до розвитку вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота його виникнення та ступінь виразності прояву незначні. Вміст іонів калію у плазмі крові Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку, виснажених пацієнтів (як одержують, так і не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки (з набряками та асцитом) , ішемічну хворобу серця, серцеву недостатність. Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як уродженою, так і викликаною дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень серцевого ритму, особливо аритмії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках необхідний частіший контроль вмісту іонів калію в плазмі крові. Перше вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня від початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має проводитися відповідна корекція. Вміст іонів кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити прийом діуретичних засобів. Концентрація глюкози у плазмі крові Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота При підвищенні концентрації сечової кислоти в плазмі на тлі терапії може збільшуватися частота виникнення нападів подагри. Діуретичні засоби та функція нирок Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У літніх пацієнтів рівень креатиніну в плазмі крові повинен оцінюватися з урахуванням віку, ваги та статі, відповідно до формули Кокрофту: Кліренс креатиніну (КК)=(140 - вік) х вага/0,814 х концентрація креатиніну в плазмі де: вік у роках, вага в кг, концентрація креатиніну у плазмі у мкмоль/л. Формула підходить для чоловіків похилого віку; для жінок похилого віку слід збільшити результат на коефіцієнт 0,85. На початку лікування діуретиком у пацієнтів через гіповолемію (внаслідок виведення води та іонів натрію) може спостерігатися тимчасове зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність є безпечною для пацієнтів з початковою нормальною функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилитися. Фоточутливість На фоне приема тиазидных и тиазидоподобных диуретиков сообщалось о случаях развития реакций фоточувствительности. В случае развития реакций фоточувствительности на фоне приёма препарата следует прекратить лечение. При необходимости продолжения терапии диуретиками, рекомендуется защищать кожные покровы от воздействия солнечных лучей или искусственных ультрафиолетовых лучей. Спортсмены Индапамид может дать положительную реакцию при проведении допинг- контроля. Острая миопия и вторичная закрытоугольная глаукома Сульфонамиды и их производные могут вызывать развитие идиосинкразических реакций, приводящих ко временной (преходящей) миопии и острой закрытоугольной глаукоме. Без надлежащей терапии острая закрытоугольная глаукома может привести к потере зрения. В первую очередь, необходимо как можно скорее прекратить прием лекарственного препарата. В случае если внутриглазное давление продолжает оставаться высоким, может потребоваться немедленное терапевтическое или хирургическое лечение. К факторам риска, которые могут привести к развитию острой закрытоугольной глаукомы, можно отнести аллергию на сульфонамиды или пенициллин в анамнезе. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Необходимо соблюдать осторожность при управлении автотранспортом и другими техническими устройствами, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: периндоприл 4 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиБілі або білі з кремуватим/жовтим відтінком, допустима незначна мармуровість, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт периндоприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Гіпотензивний ефект розвивається протягом першої години після прийому периндоприлу, досягає максимуму через 4-8 годин та триває протягом 24 годин. У клінічних дослідженнях при застосуванні периндоприлу (монотерапія або у комбінації з діуретиком) показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного), а також ризику фатальних або призводять до інвалідності інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Дані терапевтичні переваги були відзначені як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Показано, що на фоні застосування периндоприлу третбутиламіну в дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) у пацієнтів зі стабільною ІХС, відзначається суттєве зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм ефективності (смертність від серцево-судинних захворювань. та/або зупинки серця з подальшою успішною реанімацією на 1.9%. У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру коронарної реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2.2% порівняно з групою плацебо. Периндоприл застосовується як у вигляді монотерапії, і у вигляді фіксованих комбінацій з індапамідом, з амлодипіном.ФармакокінетикаПісля прийому периндоприл швидко абсорбується з ШКТ. Cmax досягається через 1 год. Біодоступність становить 65-70%. У процесі метаболізму периндоприл біотрансформується з утворенням активного метаболіту – периндоприлату (близько 20%) та 5 неактивних сполук. Cmax периндоприлату у плазмі досягається між 3 та 5 годинами після прийому. Зв'язування периндоприлату з білками плазми незначне (менше 30%) і залежить від концентрації активної речовини. Vd вільного периндоприлату наближається до 0.2 л/кг. Чи не кумулює. Повторний прийом не призводить до кумуляції та T1/2 відповідає періоду його активності. При вживанні під час їжі метаболізм периндоприлу сповільнюється. T1/2 периндоприлу становить 1 год. Периндоприлат виводиться із організму нирками; T1/2 його вільної фракції становить 3-5 год. У пацієнтів похилого віку, а також при нирковій та серцевій недостатності виведення периндоприлату сповільнюється.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом. Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у хворих зі стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2), підвищена чутливість до периндоприлу, підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ. З обережністю слід застосовувати периндоприл при двосторонньому стенозі ниркових артерій чи стенозі ниркової артерії єдиної нирки; ниркової недостатності; системних захворюваннях сполучної тканини; терапії імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); зниженому ОЦК (прийом діуретиків, дієта з обмеженням солі, блювання, діарея); стенокардії; цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; цукровий діабет; хронічної серцевої недостатності ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; одночасно з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калій містять замінниками харчової солі, з препаратами літію; при гіперкаліємії; хірургічному втручанні/загальній анестезії; гемодіалізу з використанням високопроточних мембран; десенсибілізуючу терапію; аферез ЛПНГ;стан після трансплантації нирки; аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяПериндоприл протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування), а також дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: еозинофілія, зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. З боку обміну речовин: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку нервової системи: парестезія, біль голови, запаморочення, вертиго, порушення сну, лабільність настрою, сонливість, непритомність, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ та пов'язані з цим симптоми, васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: кашель, задишка, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, панкреатит, гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: свербіж шкіри, висипання, фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: спазми м'язів, артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. Репродуктивна система: еректильна дисфункція. Загальні реакції: астенія, біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, пропасниця, падіння. З боку лабораторних показників: підвищення активності печінкових трансаміназ та білірубіну у сироватці крові, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик розвитку гіперкаліємії підвищується при одночасному застосуванні периндоприлу з іншими препаратами, які здатні викликати гіперкаліємію: аліскірен та аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, такар При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності (у пацієнтів цих груп дана комбінація протипоказана). Не рекомендується одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушень ниркової функції, т.к. можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з антагоніста рецепторів ангіотензину II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні препаратів літію та периндоприлу можливе оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (дана комбінація не рекомендується). Одночасне застосування з гіпоглікемічними препаратами (інсулін, гіпоглікемічні засоби для вживання) вимагає особливої ​​обережності, т.к. інгібітори АПФ, зокрема. периндоприл можуть посилювати гіпоглікемічний ефект цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен посилює антигіпертензивний ефект периндоприлу, при одночасному застосуванні може бути потрібна корекція дози останнього. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також застосуванням периндоприлу в низькій початковій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При хронічній серцевій недостатності у разі застосування діуретиків периндоприл слід застосовувати у низькій дозі, можливо після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функцію нирок (концентрація креатиніну) слід контролювати у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ (в т.ч. периндоприлу) у низьких дозах: при терапії серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка менше 4 інгібіторами АПФ та "петлевими" діуретиками, що раніше застосовувалися, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. Перед застосуванням цієї комбінації необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові – щотижня в перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Одночасне застосування периндоприлу з НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. З обережністю застосовувати цю комбінацію у пацієнтів похилого віку. Пацієнти мають отримувати адекватну кількість рідини; рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Гіпотензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами, судинорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Одночасне застосування гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ (в т.ч. з периндоприлом) може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптин. Одночасне застосування периндоприлу з трициклічними антидепресантами, антипсихотичними препаратами та засобами для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект периндоприлу. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, при якому спостерігалися гіперемія шкіри обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза - 1-2 мг на добу на 1 прийом. Підтримуючі дози – 2-4 мг/добу при застійній серцевій недостатності, 4 мг (рідше – 8 мг) – при артеріальній гіпертензії в 1 прийом. При порушеннях функції нирок потрібна корекція режиму дозування залежно від значень КК.ПередозуванняСимптоми: паралітична кишкова непрохідність, гостра затримка сечі (у хворих на аденому передміхурової залози), параліч акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску; сухість слизової порожнини рота, носа, горла, утруднення ковтання, мови, мідріаз (до повного зникнення райдужної оболонки), тремор, судоми, гіпертермія, збудження, пригнічення ЦНС, придушення активності дихального та судинно-рухового центрів. Лікування: форсований діурез, парентеральне введення холіностимуляторів та антихолінестеразних засобів. При гіпертермії – вологі обтирання, жарознижувальні засоби; при збудженні - внутрішньовенне введення тіопенталу натрію або ректально - хлоралгідрату; при мідріазі – місцево, у вигляді очних крапель фосфакол, фізостигмін, пілокарпін. У разі розвитку нападу глаукоми негайно в кон'юнктивальний мішок закопують 1% розчин пілокарпіну через кожну годину по 2 краплі та п/к – 1 мл 0,05% розчину прозерину 3-4 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у схильних пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на РААС. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Перед початком лікування периндоприлом усім хворим рекомендується дослідження функції нирок. Під час лікування периндоприлом слід регулярно контролювати функцію нирок, активність печінкових ферментів у крові, проводити аналізи периферичної крові (особливо у хворих на дифузні захворювання сполучної тканини, у хворих, які отримують імунодепресивні засоби, алопуринол). Пацієнтам з дефіцитом натрію та рідини перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. периндоприлу ербумін 8 мг, що відповідає вмісту периндоприлу 6.676 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, моногідрат лактози, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою, з гравіюванням С54 з одного боку.ФармакокінетикаПісля прийому периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація периндоприлу в сироватці досягається через 1 год. Біодоступність препарату становить 65 - 70%. Прийом препарату під час їди знижує його біодоступність. Приблизно 20% загальної кількості абсорбованого периндоприлу перетворюється на периндоприлат – активний метаболіт. Крім активного периндоприлату, з периндоприлу утворюється п'ять неактивних метаболітів. Період напіввиведення периндоприлу становить 1 год. Максимальна концентрація периндоприлату в сироватці досягається через 3-4 години. Зв'язування периндоприлату з білками плазми незначне і залежить від концентрації, з АПФ - менше 30%. Прийом препарату під час їжі супроводжується зменшенням перетворення периндоприлу на периндоприлат (цей ефект не має клінічного значення). Об'єм розподілу вільного периндоприлату приблизно 0,2 л/кг. Периндоприлат виводиться із організму через нирки. Період напіввиведення метаболіту становить приблизно 3-5 годин. Дисоціація периндоприлату, пов'язаного з АПФ, уповільнена. Внаслідок цього "ефективний" період напіввиведення становить 25 годин. Повторне застосування периндоприлу не призводить до його кумуляції, а період напіввиведення периндоприлату при повторному прийомі відповідає періоду його активності, таким чином, рівноважний стан досягається через 4 доби. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. Виведення периндоприлату сповільнюється у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю або нирковою недостатністю. При нирковій недостатності корекцію дози слід проводити залежно від кліренсу креатиніну. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. У пацієнтів із цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується у 2 рази. Однак загальна кількість периндоприлату, що утворюється, не змінюється, і тому корекції режиму дозування не потрібно.ФармакодинамікаПериндоприл – інгібітор АПФ, взаємодіє з іонами цинку в молекулі АПФ та спричиняє його інактивацію. Периндоприл діє за допомогою активного метаболіту периндоприлату. Зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І, усуває його вазоконстрикторну дію. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез вазодилатуючих простагландинів. Пригнічує вивільнення норадреналіну із закінчень симпатичних нервових волокон та утворення ендотеліну у стінці судин. Зниження утворення ангіотензину П супроводжується підвищенням активності реніну плазми (внаслідок пригнічення негативного зворотного зв'язку). Пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи,у своїй активується система простагландинів. Сприяє відновленню еластичності великих артеріальних судин (зниження утворення надмірної кількості субендотеліального колагену), знижує тиск у легеневих капілярах. При тривалому застосуванні зменшується вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та інтерстиціального фіброзу, що нормалізує ізоферментний профіль міозину. Нормалізує роботу серця. Знижує загальний периферичний судинний опір, переднавантаження та постнавантаження (зменшує систолічний та діастолічний АТ у положенні "лежачи" і "стоячи"), тиск наповнення лівого та правого шлуночків, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та серцевий індекс, не збільшує частоту серцевих скорочень (ЧСС) , посилює регіональний кровотік у м'язах Периндоприл збільшує нирковий кровотік, не змінює швидкість клубочкової фільтрації. Після прийому внутрішньо разової дози максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 4-6 годин та зберігається протягом 24 годин. Стабілізація антигіпертензивного ефекту досягається через І місяць терапії та зберігається протягом тривалого часу. При різкій відміні препарату не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску (АТ).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС): зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу, допоміжних компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Спадковий ангіоневротичний набряк Квінке. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 18 років. Застосування препарату Періндопріл-Ріхтер при вагітності протипоказане. Застосування препарату слід припинити при виявленні вагітності під час курсу терапії. Периндоприл проникає крізь плацентарний бар'єр. Прийом інгібіторів АПФ у П і 1П триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. У період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування (немає даних про проникнення периндоприлу у грудне молоко).Побічна діяЗ боку системи кровотворення: еозинофілія, зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. З боку обміну речовин: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку нервової системи: парестезія, біль голови, запаморочення, вертиго, порушення сну, лабільність настрою, сонливість, непритомність, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ та пов'язані з цим симптоми, васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: кашель, задишка, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, панкреатит, гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: свербіж шкіри, висипання, фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: спазми м'язів, артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. Репродуктивна система: еректильна дисфункція. Загальні реакції: астенія, біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, пропасниця, падіння. З боку лабораторних показників: підвищення активності печінкових трансаміназ та білірубіну у сироватці крові, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПериндоприл можна застосовувати разом з ацетшсачіцтовою кислотою (як антиагрегант у дозах більше 3 г/добу), тромболітичними засобами, бета-адреноблокаторами та/або нітратами. При сумісному застосуванні периндоприлу з іншими гіпотензивними лікарськими засобами відзначається взаємне посилення їхньої дії. При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками, нітрогліцерином та іншими нітратами, іншими вазодилататорами відбувається посилення антигіпертензивної дії. Баклофен. Можливе посилення антигіпертензивної дії. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні препарати, засоби загальної анестезії. Спільне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту та розвитку постуральної гіпотензії. Діуретичні препарати. При одночасному застосуванні з діуретиками, особливо у пацієнтів з гіповолемією та порушеннями водно-електролітного балансу, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного препарату, внутрішньовенного введення 0,9 % розчину натрію хлориду, а також застосування інгібітору АПФ у нижчих дозах. Подальше підвищення дози препарату має здійснюватись з обережністю. Калійзберігаючі діуретики або препарати качш. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (в т.ч. спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Тому не рекомендується комбінувати периндоприл із цими препаратами. Застосовувати ці комбінації слід лише у разі гіпокаліємії, дотримуючись запобіжних заходів та регулярно контролюючи вміст іонів калію в сироватці крові. Препарати літію. При одночасному застосуванні з препаратами літію – уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). В даному випадку необхідно проводити регулярний контроль вмісту літію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні лікарські препарати (НПЗЗ). Застосування нестероїдних протизапальних лікарських засобів (зокрема селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)) може супроводжуватися ослабленням антигіпертензивного ефекту інгібіторів АПФ. Відомо, що НПЗП в. Інгібітори АПФ мають адитивний ефект щодо збільшення вмісту калію в сироватці крові, при цьому можливе погіршення функції нирок. Ці ефекти зазвичай мають оборотний характер. Рідко може розвинутись гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок, у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів з гіповолемією. Гіпоглікемічні засоби. Спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо та інсуліну може посилити гіпоглікемічний ефект та призвести до зменшення потреби в інсуліні або препаратах сульфонілсечовини. Така дія найбільш ймовірна у перші тижні комбінованого лікування, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ алопуринолу, імунодепресантів, у т.ч. цитостатичних засобів та системних глюкокортикостероїдів, прокаїнаміду можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії. Симпатоміметики. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, та ін'єкційних препаратів золота (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс – почервоніння обличчя, припливи, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія.Спосіб застосування та дозиАртеріальна гіпертензія: Периндоприл-Рихтер можна застосовувати як у монотерапії, і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 2 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку лікування можна збільшити дозу препарату до 8 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Периндоприл-Ріхтер може виникати симптоматична гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів у плазмі крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Периндоприл-Ріхтер у цієї групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Периндоприл-Ріхтер. При неможливості відмінити діуретики початкова доза препарату Періндопріл-Ріхтер повинна становити 2 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 4 мг на добу, а потім до максимальної дози 8 мг на добу з урахуванням функції нирок. Максимальна добова доза становить 8 мг. Хронічна серцева недостатність: Лікування пацієнтів з ХСН препаратом Периндоприл-Ріхтер у комбінації з калійнесберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2 мг один раз на день, вранці. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 4 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів з групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водно-електролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судинно-розширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним. спостереженням. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому препарату Периндоприл-Ріхтер, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом): У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, терапію препаратом Періндоприл-Ріхтер слід починати з дози 2 мг протягом перших двох тижнів, потім підвищуючи дозу до 4 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати будь-коли (від двох тижнів до кількох років) після перенесеного інсульту. Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС. У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Периндоприл-Ріхтер слід розпочинати з дози 4 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 8 мг 1 раз на добу. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 4 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 8 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Приймати щодня 1 раз на добу, вранці, перед їдою.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, ступор, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель. Лікування: промивання шлунка, надання пацієнту горизонтального положення з піднятими ногами, заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) - внутрішньовенне введення 0,9 % ізотонічного розчину хлориду натрію, плазмозамінних розчинів, по можливості, провести інфузію ангіотензину П та/або ввести внутрішньовенно терапія, контроль функції серцево-судинної та дихальної систем, ОЦК, сечовини, креатиніну та електролітів у сироватці крові, а також діурезу. При розвитку брадикардії або виражених вегетативних порушеннях застосовують атропін, може знадобитися постановка штучного водія ритму Периндоприл може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу. Необхідно уникати використання високопроточних поліакрилнітрилових мембран.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія: Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, наприклад, на тлі діуретичної терапії, при суворій дієті без солі, гемодіалізі, діареї або блюванні. Епізоди вираженого зниження АТ відзначаються у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, як за наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності. Найчастіше цей побічний ефект спостерігався у пацієнтів, які отримують високі дози петлевих діуретиків, а також на тлі гіпонатріємії або порушення функції нирок. У таких пацієнтів терапія повинна починатися під ретельним медичним контролем, бажано в умовах стаціонару.При цьому препарат застосовується в малих дозах із подальшим ретельним титруванням дози. Подібних правил слід дотримуватись при застосуванні препарату у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. Перед застосуванням препарату Периндоприл-Ріхтер, як і інших інгібіторів АПФ, і під час його прийому слід ретельно контролювати рівень АТ показники функції нирок та вміст іонів калію у сироватці крові. З метою зменшення ймовірності розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками у високих дозах, доза діуретиків, по можливості, повинна бути зменшена за кілька днів до початку застосування Периндоприлу-Ріхтера. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід перевести в положення лежачи на спині. При необхідності слід нормалізувати вміст натрію та/або заповнити обсяг рідини запровадженням внутрішньовенно ізотонічного розчину натрію хлориду. Артеріальна гіпотензія при першому прийомі препарату не є протипоказанням для подальшого застосування препарату Періндопріл-Ріхтер. У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, які мають нормальний або знижений артеріальний тиск, прийом периндоприлу може спричинити додаткове зниження артеріального тиску. Такий ефект зазвичай не потребує припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія супроводжується клінічними проявами, може знадобитися зменшення дози або відміна препарату. Стабільна ішемічна хвороба сеудіа: У пацієнтів зі стабільною ІХС у разі виникнення епізоду нестабільної стенокардії (значного чи ні) у період першого місяця терапії препаратом Періндоприл-Ріхтер слід оцінити співвідношення очікуваної користі до можливого ризику продовження терапії. Пацієнти з реноваскулярною гіпертензією: Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів з реноваскулярною артеріальною гіпертензією, а також зі стенозом ниркової артерії, особливо двостороннім та з єдиною ниркою, а також при гіпонатріємії супроводжується підвищенням ризику тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. З огляду на прийому діуретичних препаратів ризик цих ускладнень зростає. Порушення функції нирок може бути лише незначними змінами вмісту креатиніну в сироватці крові. Лікування таких пацієнтів починають в умовах стаціонару під ретельним медичним наглядом із застосування малих доз препарату та подальшим підбором дози. Протягом перших кількох тижнів терапії необхідно тимчасово припинити лікування діуретичними препаратами та провести контроль функції нирок. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія: Периндоприл-Ріхтер, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно застосовуватися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Ниркова недостатність: Застосовувати інгібітори АПФ у пацієнтів з нирковою недостатністю слід з обережністю, оскільки препарат пригнічує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв) початкова доза периндоприлу повинна бути підібрана з огляду на кліренс креатиніну. У цих випадках нерідко необхідно зменшити дозу або частоту прийому препарату. Повинен здійснюватись контроль функції нирок протягом лікування. Є повідомлення про розвиток ниркової недостатності на фоні застосування інгібіторів АПФ, проте це у більшості випадків характерно для пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або нирковими захворюваннями, включаючи стеноз ниркової артерії. У деяких пацієнтів при супутньому застосуванні діуретичних препаратів можуть підвищуватися концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цих випадках може знадобитися зменшення дози інгібітору АПФ та/або припинення прийому діуретичних засобів. Протягом перших кількох тижнів терапії інгібітором АПФ рекомендується проводити динамічний нагляд за функцією нирок. Пацієнти на гемодіалізі: У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран або отримують процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності за допомогою декстрану сульфату, при застосуванні інгібітору АПФ відмічені випадки розвитку анафілактичних реакцій, що загрожують життю. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого гіпотензивного засобу. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк: Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відзначався рідко у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, особливо протягом перших кількох тижнів терапії, що може виникнути у будь-який період лікування. У такому разі лікування препаратом Періндоприл-Ріхтер необхідно якнайшвидше припинити, і за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. Як заміну слід розглянути можливість застосування препаратів іншого фармакологічного класу. У випадках, коли виник набряк лише обличчя та губ, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе застосування антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може призвести до смерті. При набряку язика, надгортанника або гортані може статися обструкція дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 підшкірно, введення глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів) прохідності дихальних шляхів. Пацієнт має бути госпіталізований. У пацієнтів, в анамнезі яких був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. В окремих випадках при десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (гіменоптери) лікування інгібіторами АПФ супроводжувалося анафілактичною реакцією. Подібного можна уникнути, якщо попередньо тимчасово перервати прийом інгібітору АПФ. Кашель: При застосуванні інгібітору АПФ може виникати кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Хірургія/Загальна анестезія: При застосуванні препаратів, що знижують артеріальний тиск, у пацієнтів при великому хірургічному втручанні або під час проведення загальної анестезії периндоприл може блокувати утворення ангіотензину II. Виражене зниження артеріального тиску, зумовлене різким посиленням антигіпертензивної дії, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням об'єму циркулюючої крові. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Застосування рекомендованих доз препарату пацієнтами похилого віку може супроводжуватися підвищенням концентрації периндоприлу в крові, тому підбір дози потребує особливої ​​уваги та здійснюється залежно від функції нирок та артеріального тиску пацієнта. Разом з тим, у літніх та молодих пацієнтів антигіпертензивний ефект периндоприлу виражений однаково. Гіпеокаліємія: Підвищення вмісту калію у сироватці спостерігалося у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, особливо при наявності у пацієнта ниркової та/або хронічної серцевої недостатності. Зазвичай не рекомендується застосовувати препарати калію та калійзберігаючі діуретики або інші лікарські препарати, що впливають на збільшення вмісту калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Якщо прийом зазначених вище препаратів у комбінації є необхідним, вони повинні застосовуватися на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці. Печінкова недостатність: У поодиноких випадках застосування інгібіторів АПФ було пов'язане з виникненням синдрому, що починається з холестатичної жовтяниці, та швидко прогресуючого некротичного гепатиту, і іноді з летальним результатом. Механізм цього синдрому невідомий. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, у яких виникне жовтяниця або значне підвищення активності печінкових трансаміназ, необхідно відмінити прийом цих препаратів та здійснювати медичне спостереження. Нейтропенія/Агранулоцитоз/Тромбоцитопенія/Анемія: Ризик розвитку нейтропенії на фоні прийому інгібіторів АПФ носить дозозалежний характер, залежить від лікарського засобу, що приймається, і наявності супутніх захворювань. Дана реакція дуже рідко зустрічається у пацієнтів без супутніх захворювань, проте ризик збільшується у пацієнтів з порушенням функції нирок, особливо на тлі системних захворювань сполучної тканини (системного червоного вовчаку, склеродермії) та лікування імунодепресантами. Порушення мають оборотний характер і проходять після відміни інгібітору АПФ. Анемія може розвинутись у пацієнтів після трансплантації нирки або у осіб, які перебувають на гемодіалізі. Незначне зниження гемоглобіну відбувається протягом перших 6 місяців, потім вміст гемоглобіну залишається стабільним та повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте гематологічні аналізи мають проводитися регулярно. У пацієнтів з уродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази описуються поодинокі випадки гемолітичної анемії. У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь посилює антигіпертензивну дію препарату. Слід бути обережним при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). Оскільки не можна виключити потенційного ризику виникнення агранулоцитозу, потрібен періодичний контроль картини крові. Пацієнти негроїдної раси: У пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку вищий. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективний як гіпотензивний засіб у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект, можливо, пов'язаний з вираженою перевагою низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією. Лактоза: Препарат Періндоприл-Ріхтер містить моногідрат лактози. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або порушеним всмоктуванням глюкозо/галактози не повинні приймати препарат.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему