Лизиноприл 10мг 30 шт таблетки

Ангиогензинпревращающего фермента ингибитор.

Пігулки - 1 таб.

По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. 2, 3 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.

Круглі плоскоциліндричні таблетки білого кольору з фаскою та ризиком. Таблетки з дозуванням 5 мг мають гравіювання "5".

Ангіогензинперетворюючого ферменту інгібітор.

Абсорбція – 30 % (6-60 %); біодоступність – 25 %. Слабко зв'язується з білками плазми. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) та плацентарний бар'єр – низька. Максимальна концентрація у плазмі крові – близько 90 нг/мл досягається через 7 год.

Метаболізм практично не піддається і виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення - 12 год. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька.

Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину (Pg). Знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові (МОК) та підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.

Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.

Початок дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин після прийому внутрішньо, тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці терапії.

З обережністю:

Тяжкі порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, азотемія, гіперкаліємія, аортальний стеноз/мітральний стеноз/ гіпертрофічна обструктивна кардіміопатія, первинний гіперальдостеронтенз, · недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, ХСН, аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; дієта з обмеженням кухонної солі; гіповолемічні стани (в т.ч. внаслідок діареї, блювання); літній вік, гемодіаліз з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю,одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, цукровий діабет, хірургічне втручання/загальна анестезія, десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), застосування у пацієнтів негроїдної.

Лізиноприл під час вагітності протипоказаний. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у II та III триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Дані про негативні впливи Лізиноприлу на плід у разі застосування під час I триместру немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії.

Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про виділення лізиноприлу у грудне молоко. Якщо прийом препарату необхідний у період лактації, грудне вигодовування необхідно відмінити.

Частота виникнення побічних ефектів характеризується часто (≥1%), рідко (< 1%).

Найпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота.

З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія: рідко – біль у грудях, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів хронічної серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності. інфаркт міокарда.

З боку центральної нервової системи: часто – парестезія, лабільність настрою, розгубленість, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром.

З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, при тривалому лікуванні – анемія (зниження гемоглобіну, гематокриту, еритропенію).

З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм.

З боку травної системи: рідко – сухість слизової оболонки ротової порожнини, анорексія, диспепсія, зміни смаку, абдомінальний біль, панкреатит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит.

З боку шкірних покривів: рідко – кропив'янка, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, алопеція, фотосенсибілізація.

З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, сексуальна дисфункція.

Лабораторні показники: часто – гіперкаліємія. гіпонатріємія; рідко – гіпербілі-рубінемія, підвищення активності “печінкових” ферментів, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини та креатиніну.

Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ. язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж шкіри, лихоманка, хибнопозитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У поодиноких випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк.

Інші: рідко – артралгія/артрит, васкуліт, міалгія.

Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.

При одночасному застосуванні препарату з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок, тому їх можна спільно застосовувати контролю вмісту калію в сироватці крові та функції нирок.

Одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), діуретиками, трициклічними антидепресантами/нейролептиками та іншими гіпотензивними засобами посилює вираженість антигіпертензивної дії.

Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію. Тому при сумісному застосуванні необхідно регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ).

Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо)

Застосування інгібіторів ДПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Нестероїдні протизапальні препарати (ППЗП) (в т.ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), естрогени, адреноміметики знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та ППЗП може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування.

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.

Спільне застосування із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії.

Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії.

Подвійна блокада РААС

У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом із ураженням органів-мішеней. Одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (APAII) пов'язана з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на АС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з APAII) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ.

Одночасне застосування протипоказане

Аліскірен

У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.

Естрамустін

Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк.

Баклофен

Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати АТ і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів.

Гліптини (лінагліптин, сіксагліптин, сітагліптин, вітагліптин)

Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином.

Симпатоміметики

Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії

Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії.

Всередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від їди, переважно в один і той же час.

При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інших гіпотензивних засобів, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг.

Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе одночасне застосування з іншими гіпотензивними засобами.

Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування Лізиноприлу. Якщо це неможливо, початкова доза Лізиноприлу не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску.

При хронічній серцевій недостатності: початкова доза – 2,5 мг на добу (рекомендується застосовувати лізиноприл у таблетках по 2,5 мг), з поступовим підвищенням через 3-5 днів до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг.

Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії): у перші 24 години - 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім по 10 мг 1 раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів.

При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю РААС доцільно призначати низьку початкову дозу 5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст іонів калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску.

При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виводиться нирками, початкова доза повинна бути визначена залежно від кліренсу креатиніну. Далі підбір доз слід проводити залежно від індивідуальних реакцій за регулярного контролю функції нирок, вмісту калію, натрію в сироватці крові.

Кліренс креатиніну 30-70 мл/хв. - Початкова доза 5-10 мг/день.

Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв. - Початкова доза 5 мг/день.

(включаючи і пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі)

При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг на добу.

Діабетична нефропатія: у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу застосовується 10 мг Лізинопрілу 1 раз на добу. Дозу можна при необхідності збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи". У хворих пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу доза така сама, з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. у положенні "сидячи".

Симптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг): виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість.

Лікування: специфічний антидот відсутній. Симптоматична терапія. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. У разі стійкої до лікування брадикардії необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.

Симптоматична артеріальна гіпотензія

Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кількості кухонної солі в бідності, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску.

Під суворим контролем лікаря слід застосовувати Лізіноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або до інсульту.

Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено.

При застосуванні Лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим АТ, може спостерігатися зниження АТ, що зазвичай не є причиною припинення лікування.

До початку лікування препаратом слід нормалізувати вміст натрію та/або заповнити ОЦК, ретельно контролювати дію початкової дози Лізиноприлу на пацієнта.

У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини застосування Лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотній навіть після відміни препарату.

Гіперкаліємія

Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі лізиноприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз). одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплеренон, тріамтерен, амілорид), харчових добавок/препаратів калію або замінників калійвмісних харчової солі, а також застосування інших препаратів. сприяють підвищенню вмісту калію у крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові,особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Лізиноприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові.

Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Лізііоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам із мітральним стенозом.

При гострому інфаркті міокарда

Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота як антиагрегантний засіб, бета-адреіоблокатори). Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину.

Хірургічне втручання/загальна анестезія

При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску.

При розвитку артеріальної гіпотензії слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Необхідно попередити хірурга/анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ.

У пацієнтів похилого віку та сама доза призводить до більш високої концентрації лізиноприлу в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози.

Гемодіаліз

У пацієнтів, які перебували на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія

На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопепія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсузі інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Лізіїоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або ірокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок.

У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні Лізиноприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка).

Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ)

У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АГ1Ф, при проведенні процедури аферезу ЛПНГ з використанням дскстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.

Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації

Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації.

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк

При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі лізиноприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби.

Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів.

У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи.

У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.

Трансплантація нирки

Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні.

Етнічні відмінності

Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси.

Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.

Порушення функції печінки

У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом.

Подвійна блокада РААС

Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, які впливають на цю систему. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРАII або аліскіреном не рекомендується.

Поєднання з аліскіреном протипоказане у пацієнтів із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ

Пацієнти з цукровим діабетом

При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Лізиноприл слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.

При кімнатній температурі

За рецептом

Производит Лизиноприл 10мг 30 шт таблетки компания Борисовский ЗМП. Само производство расположено в стране Беларусь.
Тут Вы всегда можете купить Лизиноприл 10мг 30 шт таблетки онлайн в Украине и оформить доставку на дом (работаем со всеми городами). Если Вы ищете Лизиноприл 10мг 30 шт таблетки в Украине, то Вам однозначно к нам! Мы продаем нашу продукцию в таких городах как Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и в любом другом городе. Tot у нас есть такой товар со схожим действием. Необходима быстрая доставка Лизиноприл 10мг 30 шт таблетки? Мы отправляем продукцию в день заказа или на следующий рабочий день. Не болейте!
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на его аналоги: Диротон 5мг 56 шт. таблетки, Лизиноприл штада 5мг 30 шт. таблетки, Лизиноприл-вертекс 5мг 30 шт. таблетки, Лизиноприл-obl 5мг 30 шт. таблетки, Лизиноприл-тева 5мг 30 шт. таблетки.