Фенигидин 10мг 50 шт таблетки

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ніфедипін 20мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 99 мг, лактози моногідрат - 30 мг, кроскармелоза натрію - 26 мг, сополімер метилметакрилату та етилакрилату [1:2] - 1.9 мг, тальк - 2 мг, магнію стеарат - 0.6 мг. Склад оболонки: гіпромелоза – 5.26 мг, титану діоксид – 1.64 мг, барвник заліза оксид червоний (E172) – 0.48 мг, барвник заліза оксид чорний (E172) – 0.12 мг, магнію стеарат – 0.5 мг. 60 шт. - банки темного скла (1); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою коричнево-фіолетового кольору, круглі, двоопуклі, з матовою або злегка блискучою поверхнею, без запаху або зі слабким характерним запахом; на зламі – жовтого кольору з вузькою смугою коричнево-фіолетового кольору по краях.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор повільних кальцієвих каналів, похідне 1.4-дигідропіридину. Чинить антигіпертензивну та антиангінальну дію. Ніфедипін зменшує струм позаклітинних іонів кальцію всередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій. Роз'єднує процеси збудження та скорочення в гладких м'язах судин, опосередкованих кальмодуліном. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм іонів кальцію, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Зменшує спазм та розширює коронарні та периферичні артеріальні судини, знижує ОПСС, зменшує постнавантаження та потребу міокарда в кисні. При цьому покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку синдрому обкрадання, а також збільшує кількість функціонуючих колатералей. Ніфедипін практично не впливає на синоатріальний та AV-вузли і не чинить антиаритмічної дії. Чи не впливає на тонус вен. Ніфедипін посилює нирковий кровообіг, викликаючи помірний натрійурез. У високих дозах пригнічує вивільнення іонів кальцію з внутрішньоклітинних депо. Зменшує кількість функціонуючих кальцієвих каналів, не надаючи при цьому впливу на час їх активації, інактивації та відновлення.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо швидко і майже повністю (90%) абсорбується із ШКТ. Біодоступність – 40-60%. Їда підвищує біодоступність. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Після прийому внутрішньо 1 таб. пролонгованої дії 20 мг терапевтична концентрація ніфедипіну в плазмі крові досягається через 1 годину і зберігається на постійному рівні до 6 годин (плато пролонгованої дії), а в наступні 30-36 год поступово знижується. Розподіл Зв'язування з білками плазми (альбумінами) становить 94-97%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Чи не кумулює. Метаболізм Ніфедипін інтенсивно метаболізується в печінці з утворенням 3 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Виведення Т1/2 – 3.8-16.9 год. 60-80% прийнятої внутрішньо дози препарату виводиться з сечею у вигляді неактивних метаболітів, частина, що залишилася, - з жовчю і калом. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів із печінковою недостатністю знижується загальний кліренс та збільшується T1/2 ніфедипіну. Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику ніфедипіну.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ІХС: для профілактики нападів за різних форм стенокардії, в т.ч. ангіоспастичної (стенокардія Принцметалу); синдром Рейно.Протипоказання до застосуванняГострий інфаркт міокарда (у перші 4 тижні); СССУ; кардіогенний шок; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст.); виражений аортальний або мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ризик вираженого зниження АТ); хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за NYHA; одночасне застосування рифампіцину; вагітність до 20 тижнів; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози (препарат містить моногідрат лактози); підвищена чутливість до ніфедипіну та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину. Препарат не слід застосовувати для усунення нападів стенокардії. З обережністю слід застосовувати Кордафлекс® при хронічній серцевій недостатності, виражених порушеннях функції печінки та/або нирок, тяжких порушеннях мозкового кровообігу, цукровому діабеті, злоякісній артеріальній гіпертензії, брадикардії, у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (через ризик виникнення вираженої артерії). .Вагітність та лактаціяКордафлекс таблетки пролонгованої дії протипоказаний до застосування до 20-го тижня вагітності. Контрольованих досліджень застосування препарату Кордафлекс у вагітних не проводилося. За наявними клінічними даними не можна судити про специфічний пренатальний ризик. Разом з тим, є дані про збільшення ймовірності перинатальної асфіксії, кесаревого розтину, передчасних пологів та затримки внутрішньоутробного розвитку плода. Незрозуміло, чи є перелічені випадки наслідком основного захворювання (артеріальної гіпертензії), лікування або специфічним ефектом ніфедипіну. Наявна інформація є недостатньою для того, щоб виключити ймовірність виникнення побічних ефектів, що становлять небезпеку для плода та новонародженого. Тому застосування препарату Кордафлекс після 20-го тижня вагітності вимагає ретельної індивідуальної оцінки співвідношення ризику та користі для пацієнтки,плода та/або новонародженого і може розглядатися тільки у випадках, коли інші способи терапії протипоказані або неефективні. Слід проводити ретельний контроль АТ у вагітних при застосуванні препарату Кордафлекс одночасно з внутрішньовенним введенням магнію сульфату внаслідок можливості надмірного зниження АТ, що становить небезпеку, як для матері, так і для плода та/або новонародженого. Оскільки ніфедипін виділяється з грудним молоком, слід утриматися від призначення препарату Кордафлекс у період лактації, або припинити грудне вигодовування під час лікування препаратом. Застосування у дітей Через відсутність достатніх клінічних даних препарат протипоказаний до застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних ефектів приведена у відповідність до таких категорій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 - <1/10); нечасто (≥1/1000 - <1/100); рідко (≥1/10000 - <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (установити частоту за наявними даними неможливо). З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто – безсоння, тривога, парестезії, запаморочення, рідко – гіпестезія, тремор, порушення сну, зміна настрою. З боку органу зору: рідко – порушення зору, біль у власних очах. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, симптоми вазодилатації (почервоніння шкіри обличчя, відчуття жару), набряки; нечасто - непритомність, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; дуже рідко - в окремих випадках може розвинутися інфаркт міокарда, хоча найімовірніше це наслідок основного захворювання. З боку дихальної системи: нечасто – задишка; рідко – носова кровотеча; дуже рідко – алергічні реакції з набряком голосових зв'язок, у крайніх випадках бронхоспазм із загрозливим життям задишкою, який з'являється після припинення лікування. З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, здуття живота, нудота, запор; рідко – блювання, анорексія, відрижка, гінгівіт, гіпертрофічний гінгівіт; дуже рідко – езофагіт, кишкова непрохідність, виразкові ураження кишечника. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки (підвищення активності ГГТ), дуже рідко – жовтяниця, гепатит. З боку системи кровотворення: дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія або тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: дуже рідко – минуща гіперглікемія. З боку сечостатевої системи: нечасто – ніктурія, поліурія; рідко – дизурія, імпотенція; дуже рідко – можливе тимчасове погіршення функції нирок на фоні прийому ніфедипіну у пацієнтів із нирковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – почервоніння шкіри обличчя, що супроводжується відчуттям жару; нечасто - свербіж, шкірний висип; рідко - ангіоневротичний набряк, макуло-папульозний, пустульозний, везикулярний і бульозний висип, набряк, кропив'янка; дуже рідко – реакції гіперчутливості, може виникати ексфоліативний дерматит. Може виникнути фотодерматит під впливом сонячного або ультрафіолетового світла. З боку кістково-м'язової системи: міалгії, рідко – біль у суглобах та м'язах, дуже рідко – артрит. Інші: нечасто - біль (у животі, грудях, ногах), слабкість; рідко – алергічні реакції, біль за грудиною, озноб, лихоманка, гінекомастія (особливо у пацієнтів похилого віку і на тлі тривалого застосування препарату – стан завжди нормалізується після припинення лікування), недостатність кардіального сфінктера, набряклість суглобів, м'язові судоми. Приступи стенокардії можуть з'являтися на самому початку терапії, або у пацієнтів з нападами стенокардії в анамнезі – може збільшуватися частота, тривалість та тяжкість нападів. При гіпертензії або захворюваннях коронарних артерій раптове скасування ніфедипіну може спровокувати гіпертонічний криз або ішемію міокарда (синдром відміни).Взаємодія з лікарськими засобамиРифампіцин – потужний індуктор ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується та відповідно знижується його ефективність. Застосування ніфедипіну разом із рифампіцином протипоказано. Т.к. рифампіцин та фенітоїн, за допомогою індукції ферменту, значно зменшують концентрацію ніфедипіну в плазмі, не можна виключити аналогічну дію барбітуратів та карбамазепіну. При одночасному прийомі з іншими гіпотензивними препаратами (інгібіторами АПФ, діуретиками тощо), нітратами, психотропними препаратами та препаратами, що містять магній, може посилюватись гіпотензивний ефект. Одночасне застосування з бета-адреноблокаторами сприяє посиленню гіпотензивного та антиангінального ефектів, що в цілому сприятливо, однак застосування такої комбінації препаратів потребує особливої ​​обережності через можливість надмірного зниження АТ, розвитку артеріальної гіпотензії та серцевої недостатності. При сумісному застосуванні із празозином може виникати виражена ортостатична гіпотензія. Спільне застосування ніфедипіну з дигоксином може спричинити підвищення концентрації дигоксину в плазмі. При одночасному застосуванні з теофіліном може збільшуватись концентрація теофіліну в плазмі. Застосування ніфедипіну одночасно з хінідином вимагає особливої ​​обережності, оскільки при одночасному прийомі концентрація хінідину в плазмі може зменшуватись, а при відміні ніфедипіну – збільшуватися. Одночасне застосування цих препаратів може призводити до виникнення злоякісної шлуночкової аритмії (патологічне збільшення інтервалу QT на ЕКГ). Ділтіазем збільшує концентрацію ніфедипіну у плазмі. Ніфедипін може збільшувати антикоагулянтний ефект похідних кумарину. Оскільки ніфедипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4, то будь-який інгібітор або індуктор цього ферменту може змінювати метаболізм ніфедипіну: грейпфрутовий сік, еритроміцин, протигрибкові препарати з групи азолів (наприклад, кетоконафтицин, інгібітори протеази ВІЛ (наприклад, індинавір, ритонавір) можуть пригнічувати метаболізм ніфедипіну та збільшувати його дію. Подібним чином, одночасний прийом ніфедипіну та циметидину збільшує його концентрацію у плазмі крові і, таким чином, дію ніфедипіну, однак спільний прийом ранітидину не призводить до суттєвого збільшення рівня ніфедипіну у плазмі. Циклоспорин також є субстратом для ізоферменту CYP3A4, отже,при одночасному прийомі може збільшуватись тривалість дії обох препаратів. Одночасний прийом ніфедипіну зі слабкими та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 потребує регулярного контролю артеріального тиску та при необхідності зниження дози ніфедипіну. До таких препаратів відносяться антибіотики групи макролідів (азитроміцин, що відноситься до групи макролідів, не є інгібітором ізоферменту CYP3A4). Ніфедипін зменшує виведення вінкрістину, посилюючи таким чином його побічні ефекти. Слід розглянути необхідність зменшення дози вінкрістину. Одночасний прийом цизаприду та ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі. Слід контролювати АТ і, у разі потреби, зменшити дозу ніфедипіну. Одночасне застосування прийому хінупристину/дальфопристину та ніфедипіну може призвести до збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові. Слід контролювати АТ і, у разі потреби, зменшити дозу ніфедипіну. Клінічні дослідження взаємодії ніфедипіну з вальпроєвою кислотою не проводились. Оскільки було показано, що вальпроєва кислота збільшує концентрацію в плазмі структурно подібного з ніфедипіном БМКК німодипіну за рахунок інгібування мікросомальних ферментів печінки, то не можна виключити ймовірність підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові. Не впливають на фармакокінетику ніфедипіну наступні лікарські засоби: аймалін, беназеприл, дебризохін, доксазозин, ірбесартан, омепразол, орлістат, пантопразол, ранітидин, росиглітазон, талінолол, тріамтерен/гідрохлоротіазид, аце.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Початкова доза препарату, що рекомендується, - 1 таб. (20 мг) 2 рази на добу. За необхідності добову дозу можна збільшити до 2 таб. 2 рази на добу. Максимальна добова доза ніфедипіну не повинна перевищувати 120 мг. Рекомендується розділити добову дозу на 2 прийоми з 12-годинними інтервалами. У пацієнтів з порушеннями функцій печінки препарат застосовують з обережністю під контролем функції печінки, при тяжких порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу. У пацієнтів з порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна. У пацієнтів похилого віку знижений метаболізм ніфедипіну при "першому проходженні" через печінку, а також вища ймовірність погіршення церебрального кровотоку через можливу різку периферичну вазодилатацію, тому на початку лікування дозу препарату Кордафлекс® знижують приблизно в 2 рази. Відміняти препарат слід поступово, особливо після застосування у високих дозах.ПередозуванняСимптоми: залежно від тяжкості інтоксикації - виражене зниження АТ, тахікардія, біль у грудях, непритомність та втрата свідомості через порушення серцевого ритму (пригнічення синусового вузла, брадикардія, подовження AV-провідності, шлуночкова екстрасистолія), пригнічення секреції. У більш тяжких випадках можуть виникати сплутаність свідомості, що переходить у кому, гіперкаліємія, метаболічний ацидоз, гіпоксія та кардіогенний шок із набряком легень. Лікування: специфічного антидоту немає, отже, насамперед слід провести заходи щодо виведення ніфедипіну та підтримання функції серцево-судинної системи. У разі передозування як перший терапевтичний захід слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля; при необхідності з промиванням товстого кишечника. Повне видалення непоглиненого ніфедипіну за допомогою промивання шлунка та товстої кишки особливо важливе у разі передозування препаратами із уповільненим вивільненням з метою попередити подальше всмоктування. Можна призначити проносні засоби, проте, у разі блокаторів повільних кальцієвих каналів слід брати до уваги пригнічення перистальтики кишечника аж до атонії. Ніфедипін не виводиться шляхом діалізу, отже, неефективний гемодіаліз, проте рекомендується проведення плазмаферезу (з огляду на високий відсоток зв'язування ніфедипіну з білками плазми та відносно невеликий V d). Як симптоматичне лікування брадикардії можуть бути призначені атропін та/або бета-адреноміметики. За загрозливого життя брадикардії слід встановити тимчасовий водій ритму. При вираженому зниженні АТ внаслідок кардіогенного шоку та вазодилатації артерій слід призначати кальцій (1-2 г глюконату кальцію внутрішньовенно краплинно), допамін (максимально 25 мкг/кг маси тіла/хв), добутамін (максимально 15 мкг/кг маси тіла/хв. ) та епінефрін або норепінефрін. Дозу цих препаратів слід визначати відповідно до відповідної реакції пацієнта. Вміст кальцію в сироватці може бути нормальним або трохи підвищеним. Додаткове введення рідини слід проводити з обережністю під контролем гемодинамічних показників для запобігання навантаженню серця.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати для усунення нападу стенокардії. Особлива обережність необхідна при призначенні препарату Кордафлекс ® пацієнтам зі значущою артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст.). Антигіпертензивний ефект препарату Кордафлекс посилюється при гіповолемії. При захворюваннях нирок дозу ніфедипіну коригувати не потрібно. Зниження тиску в легеневій артерії та гіповолемія після діалізу можуть посилити ефекти препарату Кордафлекс, у зв'язку з чим рекомендується зниження його дози. Незважаючи на відсутність у препарату Кордафлекс синдрому відміни, перед припиненням лікування рекомендується поступове зменшення доз. Важливе значення має регулярність лікування незалежно від самопочуття, оскільки пацієнт може відчувати симптоми артеріальної гіпертензії. Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може зумовити надмірне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках – посилення явищ серцевої недостатності. Не рекомендується одночасно проводити внутрішньовенну терапію блокаторами β-адренорецепторів та внутрішньокоронарне введення ніфедипіну. Під час лікування можливі позитивні результати при проведенні прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла. Якщо під час терапії пацієнту потрібно провести хірургічне втручання під загальною анестезією, необхідно проінформувати лікаря-анестезіолога про характер терапії, що проводиться. Слід бути обережними у літніх пацієнтів внаслідок найбільшої ймовірності вікових порушень функції нирок. Необхідна обережність при застосуванні препарату Кордафлекс пацієнтам із захворюваннями печінки. При портальній гіпертензії та цирозі печінки дозу слід зменшити. У поодиноких випадках на початку курсу лікування ніфедипіном або при підвищенні його дози незабаром після прийому препарату може виникнути біль у грудях (стенокардія внаслідок парадоксальної ішемії). При виявленні причинного зв'язку між застосуванням препарату Кордафлекс і стенокардією прийом препарату слід припинити. Хворі на цукровий діабет потребують ретельного медичного спостереження під час застосування препарату Кордафлекс. Протягом курсу лікування препаратом слід уникати вживання алкоголю. Кожна таблетка містить 30 мг лактози моногідрату, тому препарат не слід призначати пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ніфедипін – 10 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, повідон К25, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза, макрогол 6000, макрогол 35000, барвник хіноліновий жовтий (Е104), титану діоксид (Е171), тальк. 50 шт. - флакони коричневого скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі, зі скошеними краями; у зламі – однорідна маса жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), похідне 1,4-дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує струм позаклітинного Са2+ усередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій; у високих дозах інгібує вивільнення Са2+ із внутрішньоклітинних депо. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм Са2+, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Чи не впливає на тонус вен. Підсилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку феномену "обкрадання", активує функціонування колатералів. Розширюючи периферичні артерії, знижує ОПСС, тонус міокарда, постнавантаження та потребу міокарда в кисні. Практично не впливає на синоатріальний вузол і AV-вузол, має слабку антиаритмічну активність. Підсилює нирковий кровообіг, викликає помірний натрійурез. Негативна хроно-, дромо- та інотропна дія перекривається рефлекторною активацією симпатоадреналової системи та збільшенням ЧСС у відповідь на периферичну вазодилатацію. Час настання клінічного ефекту – 20 хв та його тривалість – 4-6 год. При тривалому прийомі (2-3 місяці) розвивається толерантність до дії препарату.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока (більше 90%). Біодоступність – 50-70%. Їда підвищує біодоступність. Має ефект "першого проходження" через печінку. C max ніфедипіну в плазмі після одноразового перорального прийому 2 таблеток (відповідає 20 мг ніфедипіну) досягається через 1-3 год і її значення становить в середньому 28.3 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми (з альбумінами) - 95%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Кумулятивний ефект відсутній. Метаболізм та виведення Повністю метаболізується у печінці. T1/2 становить 2-5 год. Виводиться нирками як неактивного метаболіту (60-80% прийнятої дози), 20% - з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику. У пацієнтів із печінковою недостатністю знижується загальний кліренс та збільшується T1/2.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняхронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруги); стенокардія Принцметала (варіантна стенокардія); артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.); кардіогенний шок, колапс; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; виражений аортальний стеноз; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні); спільне застосування з рифампіцином; І триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину або до інших компонентів препарату. З обережністю: стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, СССУ, злоякісна артеріальна гіпертензія, гіповолемія, тяжкі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, непрохідність артеріальної гіпотензії), II та III триместри вагітності, дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), одночасний прийом бета-адреноблокаторів, дигоксину.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю: слід призначати препарат у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцебиття, аритмії, периферичні набряки (човників, стоп, гомілок), прояви надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження артеріального тиску, розвиток або посилення серцевої недостатності, припливи крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри, почуття жару), виражене зниження артеріального тиску (рідко), синкопе. У деяких пацієнтів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, можлива поява нападів стенокардії та у поодиноких випадках – розвитку інфаркту міокарда, що потребує відміни препарату. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість. При тривалому прийомі препарату у високих дозах - парестезії кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, "маскоподібна" особа, човгаюча хода, тремор кистей та пальців рук, утруднене ковтання), депресія. З боку системи травлення: диспепсія (нудота, діарея або запор), сухість у роті, метеоризм, підвищення апетиту; рідко – гіперплазія ясен, що повністю зникає після відміни препарату; при тривалому прийомі – порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ). З боку кістково-м'язової системи: артрит, міалгія, набряклість суглобів, судоми верхніх та нижніх кінцівок. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, кропив'янка, екзантеми, аутоімунний гепатит, ексфоліативний дерматит, фотодерматит, анафілактичні реакції. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу, погіршення функції нирок (у хворих із нирковою недостатністю). Інші: рідко – порушення зору (в т.ч. транзиторна сліпота при максимальній концентрації ніфедипіну в плазмі крові), гінекомастія (у літніх хворих, що повністю зникає після відміни препарату), галакторея, гіперглікемія, набряк легенів, бронхоспазм, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів, а також трициклічних антидепресантів, нітратів, циметидину, інгаляційних анестетиків, діуретиків, гіпотензивний ефект ніфедипіну може посилюватися. БМКК можуть ще більше посилювати негативну інотропну дію таких антиаритмічних засобів, як аміодарон та хінідин. При комбінуванні ніфедипіну з нітратами посилюється тахікардія. Ділтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, що може вимагати зниження дози ніфедипіну при одночасному призначенні цих препаратів. Знижує концентрацію хінідину у плазмі крові. Підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну у плазмі крові. Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну, не рекомендується спільне призначення. При одночасному призначенні з цефалоспоринами (наприклад, цефіксім) може збільшитися концентрація цефалоспоринів у крові. Симпатоміметики, НПЗЗ (пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримка іонів натрію та рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі) знижують гіпотензивний ефект. Ніфедипін може витісняти із зв'язку з білками препарати з високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти - похідні кумарину та індандіону, протисудомні, НПЗЗ, хінін, саліцилати, сульфінпіразон), внаслідок цього можливе підвищення їх концентрацій у плазмі крові. Ніфедипін пригнічує метаболізм празозину та інших альфа-адреноблокаторів, що може призвести до посилення гіпотензивного ефекту. За потреби дозу вінкрістину знижують, т.к. ніфедипін гальмує його виведення з організму, що може спричинити посилення побічних ефектів. Препарати літію можуть посилювати токсичні ефекти (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). При одночасному призначенні прокаїнаміду, хінідину та інших препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT, ризик значного подовження інтервалу QT зростає. Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому протипоказаний під час лікування ніфедипіном. Ніфедипін метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3А, у зв'язку з цим одночасне застосування препаратів, що інгібують цю систему може призвести до взаємодії даного препарату та ніфедипіну: так, макроліди, противірусні препарати (наприклад, ампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір або саквін азолів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол) викликають збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Зважаючи на досвід застосування БМКК німодипіну, не можна виключити аналогічні взаємодії також з ніфедипіном: карбамазепін, фенобарбітал можуть спричинити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові, а вальпроєва кислота – збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату підбирається лікарем індивідуально відповідно до тяжкості захворювання та чутливості хворого до препарату. Для пацієнтів із супутніми тяжкими цереброваскулярними захворюваннями та у пацієнтів похилого віку дозу препарату слід зменшити. Одночасний прийом їжі затримує, але не зменшує всмоктування ніфедипіну із ШКТ. Хронічна стабільна та вазоспастична стенокардія Початкова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефект дозу препарату поступово збільшують до 2 таб. (20 мг) 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). Есенційна гіпертензія Середня добова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефекті можливе поступове збільшення дози препарату до 20 мг (2 таб.) 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). При 2-кратному призначенні мінімальний інтервал між прийомами препарату має становити щонайменше 4 год. Тривалість курсу лікування визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження артеріального тиску, пригнічення функції синусового вузла, брадикардія/тахікардія, брадіаритмія. При тяжкому отруєнні - втрата свідомості, кома. Лікування: проведення симптоматичної терапії. При тяжкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка (при необхідності тонкого кишечника), призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати кальцію, показано внутрішньовенне введення 10% кальцію хлориду або кальцію глюконату, з подальшим переведенням на тривалу інфузію. При вираженому зниженні АТ показано повільне внутрішньовенне введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та електролітів у крові (К+, Са2+). При розвитку серцевої недостатності – внутрішньовенне введення строфантину. При порушеннях провідності – атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. Гемодіаліз не є ефективним, рекомендується плазмаферез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватись від прийому етанолу. Припиняти лікування препаратом рекомендується поступово. Слід мати на увазі, що на початку лікування може виникнути стенокардія, особливо після нещодавнього різкого скасування бета-адреноблокаторів (останні слід скасовувати поступово). Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може зумовити надмірне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках – посилення симптомів серцевої недостатності. При вираженій серцевій недостатності препарат дозують із великою обережністю. Діагностичними критеріями призначення препарату при вазоспастичній стенокардії є: класична клінічна картина, що супроводжується підвищенням сегмента ST, виникнення ергоновін-індукованої стенокардії або спазму коронарних артерій, виявлення коронароспазму при ангіографії або виявлення ангіоспастичного компонента без підтвір коли дані ЕКГ свідчать про минучий ангіоспазм). Для пацієнтів з тяжкою обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну; у разі необхідна відміна препарату. У пацієнтів з незворотною нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, що мають високий АТ та знижений ОЦК, препарат слід застосовувати обережно, т.к. можливе різке падіння АТ. За хворими на порушення функції печінки встановлюється ретельне спостереження; при необхідності дозу препарату знижують та/або використовують інші лікарські форми ніфедипіну. У разі необхідності хірургічного втручання під наркозом необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про лікування пацієнта ніфедипіном. При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках БМКК викликали зміни у головній частині сперматозоїдів, що може призвести до порушення функцій сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося через неясну причину, застосування БМКК, включаючи ніфедипін, можна вважати можливою причиною невдачі. Під час лікування можливе отримання хибнопозитивного результату прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла. При спектофотометрическом визначенні ваніліл-мигдальної кислоти в сечі ніфедипін може бути причиною отримання помилково-завищеного результату, проте, на результати тестів, проведених за допомогою ВЕРХ, ніфедипін не впливає. З обережністю слід проводити одночасне лікування ніфедипіном, дизопірамідом та флекаїнідом внаслідок можливого посилення інотропного ефекту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнтам необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковканіфедипін таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 1 таблетка з пролонгованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою, містить: Ядро: Діюча речовина: Ніфедипін 40,00 мг допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, целюлоза, лактоза, гіпромелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: гіпромелоза, макрогол-6000, макрогол-400, барвник заліза оксид червоний (Е172), титану діоксид (Е171), талькОпис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки з фаскою, покриті плівковою оболонкою червонувато-коричневого кольору. Вид на зламі: шорстка маса жовтого кольору з плівковою оболонкою червонувато-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаблокатор «повільних» кальцієвих каналівФармакокінетикаВсмоктування Вивільнення ніфедипіну з таблеток з пролонгованим вивільненням дуже повільне, практично лінійне, тобто воно відбувається на постійному рівні. Після прийому внутрішньо ніфедипін, що вивільнився з таблеток, швидко і практично повністю всмоктується. Ніфедипін значною мірою піддається пресистемному метаболізму. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію ніфедипіну. Нижнє значення рівня рівноважної концентрації досягається після прийому першої дози ніфедипіну (через 24 години). При вже досягнутому рівноважному стані максимальна концентрація (C(max)) ніфедипіну досягається через 5±2,7 годин після прийому внутрішньо. Розподіл Ніфедипін добре розподіляється у тканинах. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Зв'язування ніфедипіну з білками плазми (переважно з альбуміном) становить 94-99 %. У пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок можливе значне зниження зв'язування ніфедипіну з білками плазми. Метаболізм Ніфедипін майже повністю метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Метаболізм ніфедипіну здійснюється переважно ізоферментом CYP3A4, а також ізоферментами CYP1A2 та CYP2A6. Виведення Період напіввиведення (Т(1/2)) ніфедипіну становить 149 ± 60 години. 80% від прийнятої дози виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, решта (5-15%) – з жовчю через кишечник. Менше 0,1% від прийнятої внутрішньо дози ніфедипіну виводиться із сечею у незміненому вигляді. 70-80% виводиться із сечею у вигляді метаболітів. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку При застосуванні препаратів ніфедипіну у формі таблеток з пролонгованим/модифікованим вивільненням у пацієнтів похилого віку (вік > 60 років) відмічено збільшення С(max) та Т(1/2) порівняно з молодшими пацієнтами. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетичні дослідження показали, що у пацієнтів з цирозом печінки відзначається значне збільшення Т(1/2) та зменшення загального кліренсу ніфедипіну. За даними клінічного дослідження у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) та помірного (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості кліренс ніфедипіну після прийому внутрішньо був знижений відповідно на 48 % та 72 % порівняно з кліренсом ніфедипіну у пацієнтів із нормальною функцією печінки.Відзначено збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) та С(max) відповідно на 93 % та 64 % у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) та відповідно на 253 % та 171 % у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) порівняно з цими показниками у пацієнтів із нормальною функцією печінки. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П'ю) фармакокінетика ніфедипіну не вивчалася. Пацієнти з порушенням функції нирок Елімінація ніфедипіну може бути сповільнена у пацієнтів із порушенням функції нирок. Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на фармакокінетику ніфедипіну. Кумулятивний ефект відсутній. Діти та підлітки Фармакокінетичні дослідження не проводились.ФармакодинамікаНіфедипін – селективний блокатор «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), похідне 1,4-дигідропіридину. Розширює коронарні та периферичні артерії, зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок зменшення поста навантаження на серце та доставки кисню. Посилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон без розвитку феномену «обкрадання», активує функціонування колатералей. Розширюючи периферичні артерії, знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), тонус міокарда, постнавантаження, потреба міокарда в кисні та збільшує тривалість діастолічного розслаблення лівого шлуночка (ЛШ). Практично не впливає на синоатріальний та атріовентрикулярний вузли. Не надає антиаритмічної та проаритмогенної дії. Чи не впливає на тонус вен. Ніфедипін посилює нирковий кровотік,викликаючи помірний натрійурез. Негативна хроно-, дромо- та інотропна дія ніфедипіну перекривається рефлекторною активацією симпатоадреналової системи та збільшенням частоти серцевих скорочень (ЧСС) у відповідь на периферичну вазодилатацію. Переважно на початку терапії серцевий ритм та серцевий викид можуть знижуватися внаслідок активації рефлексу барорецепторів. При тривалій терапії ніфедипіном серцевий ритм та серцевий викид повертаються до тих значень, які вони мали на початок терапії. Ніфедипін має антигіпертензивну та антиангінальну дію. При артеріальній гіпертензії (АГ) дія ніфедипіну знижує артеріальний тиск (АТ) за рахунок периферичної вазодилатації та зниження ОПСС. Ніфедипін при прийомі один раз на добу забезпечує 24-годинний контроль підвищеного артеріального тиску. У пацієнтів з нормальним АТ ніфедипін не впливає на нього або впливає на нього незначною мірою. При стенокардії ніфедипін зменшує периферичний та коронарний судинний опір, що призводить до збільшення коронарного кровотоку, серцевого викиду та ударного об'єму, а також до зниження постнавантаження. Крім того, ніфедипін розширює як інтактні, так і атеросклеротично змінені коронарні артерії, запобігає спазму коронарних артерій та покращує перфузію ішемізованого міокарда. Ніфедипін зменшує частоту нападів стенокардії та ішемічних змін на електрокардіограмі (ЕКГ), незалежно від того, чи спричинені вони спазмом або атеросклерозом коронарних артерій.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Стабільна стенокардія та вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметалу, варіантна стенокардія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ніфедипіну, інших похідних дигідропіридину або до будь-якого іншого компонента препарату. Помірна та важка печінкова недостатність (класи В та С за класифікацією Чайлд-П'ю). Кардіогенний шок. Колапс. Виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.). Гострий період інфаркту міокарда (протягом перших 4 тижнів). Нестабільна стенокардія. Гемодинамічно значуща обструкція виносить тракту ЛШ (включаючи важкий аортальний стеноз). Одночасне застосування з рифампіцином (через неможливість досягнення ефективних рівнів ніфедипіну в плазмі внаслідок індукції ферментів). Вагітність (до 20 тижнів). Період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат Кордіпін ХЛ містить лактозу). Артеріальна гіпотензія, злоякісна АГ (відсутня досвід клінічного застосування), ішемічна хвороба серця (ІХС) (особливо при тяжкому обструктивному ураженні коронарних артерій) або цереброваскулярні захворювання, хронічна серцева недостатність (ХСН), одночасне застосування з бета-адреноблокаторами та іншими гіпотензивними. застосування з серцевими глікозидами, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, цукровий діабет, порушення функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), гемодіаліз у пацієнтів зі злоякісною гіпертензією (ризик розвитку тяжкості) з інгібіторами та/або індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, антибіотики-макроліди,інгібітори протеази ВІЛ, кетоконазол, антидепресанти, флуоксетин, вальпроєва кислота тощо), вагітність терміном понад 20 тижнів (препарат може застосовуватися як засіб «резервної терапії»), застосування у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування ніфедипіну при вагітності на строк до 20 тижнів протипоказане. Застосування ніфедипіну при терміні вагітності більше 20 тижнів можливе як засіб «резервної терапії» при тяжкій артеріальній гіпертензії у випадках, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Адекватних контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилось. Наявна інформація є недостатньою для того, щоб виключити ймовірність виникнення побічних ефектів, що становлять небезпеку для плода та новонародженого. У дослідженнях на тваринах було показано, що ніфедипін має ембріотоксичність, фетотоксичність і тератогенність. З клінічних даних був виявлено специфічного пренатального ризику. Тим не менш, було відзначено підвищення частоти випадків перинатальної асфіксії, кесаревого розтину, а також передчасних пологів та затримки внутрішньоутробного розвитку плода. Зв'язок цих повідомлень з наявною артеріальною гіпертензією, її лікуванням або специфічним ефектом препарату не зрозумілий. При застосуванні БМКК, у тому числі ніфедипіну, як токолітичний засіб під час вагітності, особливо багатоплідної (двійня та більше), при внутрішньовенному введенні препарату та/або при одночасному застосуванні бета(2)-адреноміметиків спостерігалися випадки гострого набряку легень. Ніфедипін не слід застосовувати під час вагітності, за винятком ситуації, коли клінічний стан жінки потребує лікування ніфедипіном. Ніфедипін може розглядатися як засіб «резервної терапії» для жінок з тяжкою артеріальною гіпертензією, які не відповідають на стандартну терапію. Період грудного вигодовування Ніфедипін виділяється у грудне молоко. Концентрація ніфедипіну в грудному молоці можна порівняти з його концентрацією в сироватці крові матері. Вплив ніфедипіну на немовля при прийомі внутрішньо з грудним молоком невідомий. Тому в разі потреби застосування ніфедипіну в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування. Фертильність У поодиноких випадках при екстракорпоральному заплідненні застосування БМКК, включаючи ніфедипін, було пов'язане з оборотними біохімічними змінами в сперматозоїдній головці, що могло призводити до порушення функції сперми. При безуспішних спробах екстракорпорального запліднення та при виключенні інших причин безпліддя слід розглядати ймовірність впливу на сперму застосування БМКК, включаючи ніфедипін. Протипоказаний особам віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко < 1/10000, включаючи окремі випадки частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома: агранулоцитоз, лейкопенія. Порушення з боку імунної системи: нечасто: алергічна реакція, алергічний набряк/ангіоневротичний набряк (включаючи набряк гортані*); рідко: свербіж шкіри, кропив'янка, шкірний висип; частота невідома: анафілактичні/анафілактоїдні реакції. Порушення психіки: Нечасто: тривожність, порушення сну. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Частота невідома: гіперглікемія. Порушення з боку нервової системи: часто: біль голови; нечасто: вертиго, мігрень, запаморочення, тремор; рідко: парестезія, дизестезія; Частота невідома: гіпестезія, сонливість. Порушення з боку органу зору: нечасто: порушення зору; частота невідома: біль у власних очах. Порушення з боку серця: нечасто: тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома: біль у грудях (стенокардія). Порушення з боку судин: часто: набряк (включаючи периферичний набряк); вазодилатація; нечасто: артеріальна гіпотензія, непритомність. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: носова кровотеча, закладеність носа; частота невідома: диспное, набряк легень**. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: запор; нечасто: гастроінтестинальний та абдомінальний біль, нудота, диспепсія, здуття живота, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко: гіперплазія ясен; частота невідома: блювання, недостатність гастроезофагеального сфінктера. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: транзиторне підвищення активності «печінкових» трансаміназ; частота невідома: жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: еритема; частота невідома: токсичний епідермальний некроліз, алергічна реакція фоточутливості, пурпура, що пальпується. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: м'язові судоми, набряклість суглобів; частота невідома: артралгія, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: поліурія, дизурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: погане самопочуття; нечасто: неспецифічний біль, озноб. ⃰⃰⃰ Може призвести до стану, що загрожує життю. ** Були зареєстровані випадки при застосуванні як токолітичний засіб під час вагітності. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, зі злоякісною артеріальною гіпертензією або зі зниженим обсягом циркулюючої крові внаслідок вазодилатації може виникнути виражене зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетичні взаємодії Лікарські препарати, що впливають на метаболізм ніфедипіну Ніфедипін метаболізується за допомогою ізоферментів CYP3A4/5, які знаходяться у слизовій оболонці кишечника та печінки. Лікарські засоби, що пригнічують або індукують цю ферментну систему, можуть впливати на ефект «первинного проходження» через печінку (після вживання) або кліренс ніфедипіну. Індуктори ізоферменту CYP3A4 ріфампіцин Рифампіцин є потужним індуктором ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні з рифампіцином істотно знижується біодоступність ніфедипіну, відповідно зменшується його ефективність. Тому одночасне застосування ніфедипіну з рифампіцином протипоказане. Протиепілептичні препарати, що індукують ізофермент CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал) Фенітоїн індукує ізофермент CYP3A4. При одночасному застосуванні ніфедипіну та фенітоїну знижується біодоступність ніфедипіну та зменшується його ефективність. При одночасному застосуванні даної комбінації необхідно контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном та за необхідності збільшити його дозу. У разі підвищення дози ніфедипіну при одночасному застосуванні обох препаратів після відміни фенітоїну дозу ніфедипіну слід зменшити. Клінічні дослідження з вивчення потенційної взаємодії ніфедипіну та карбамазепіну або фенобарбіталу не проводилися. Оскільки обидва препарати зменшують у плазмі концентрацію німодипіну, структурно подібного БМКК, то не можна виключити можливість зменшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові та зниження його ефективності. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Антибіотики групи макролідів (наприклад, еритроміцин) Клінічні дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та антибіотиків групи макролідів не проводилися. Відомо, деякі макроліди пригнічують ізофермент CYP3A4. Отже, не можна виключити ймовірність підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі при одночасному застосуванні ніфедипіну та антибіотиків групи макролідів. Азитроміцин, що відноситься до антибіотиків групи макролідів, не пригнічує ізофермент CYP3A4. Інгібітори протеази ВІЛ (наприклад, ритонавір) Клінічні дослідження щодо вивчення взаємодії ніфедипіну та інгібіторів ВІЛ-протеази не проводилися. Відомо, що препарати цього класу інгібують ізофермент CYP3A4. Крім того, було показано, що препарати класу пригнічують метаболізм ніфедипіну, опосередкований ізоферментом CYP3A4 в умовах in vitro. При одночасному застосуванні з ніфедипіном не можна виключити суттєве підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі за рахунок зменшення ефекту «первинного проходження» через печінку та уповільнення виведення. Протигрибкові препарати групи азолів (наприклад, кетоконазол) Клінічні дослідження з вивчення взаємодії ніфедипіну та протигрибкових препаратів групи азолів не проводились. Відомо, що препарати цього класу інгібують ізофермент CYP3A4. При одночасному застосуванні з ніфедипіном можливе суттєве збільшення системної біодоступності ніфедипіну за рахунок зменшення ефекту первинного проходження через печінку. Циметидин та ранітидин Встановлено, що циметидин і ранітидин пригнічують ізофермент CYP3A4 і спричиняють підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові (відповідно на 80% та 70%), посилюючи тим самим його антигіпертензивний ефект. Ділтіазем Ділтіазем знижує кліренс ніфедипіну. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю. Може знадобитися зменшення дози ніфедипіну. Флуоксетин Клінічні дослідження з вивчення взаємодії ніфедипіну та флуоксетину не проводилися. Відомо, що флуоксетин при in vitro пригнічує метаболізм ніфедипіну, опосередкований дією ізоферменту CYP3A4. Отже, не можна виключити ймовірність підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі при одночасному застосуванні ніфедипіну та флуоксетину. Нефазодон Клінічні дослідження з вивчення взаємодії ніфедипіну та нефазодону не проводилися. Відомо, що нефазодон пригнічує метаболізм інших препаратів опосередкований дією ізоферменту CYP3A4. Отже, не можна виключити ймовірність підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі при одночасному застосуванні ніфедипіну та нефазодону. Хінідін Повідомлялося про підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі при одночасному застосуванні з хінідином. Тому при одночасному застосуванні хінідину та ніфедипіну необхідний ретельний контроль АТ. При необхідності слід зменшити дозу ніфедипіну. Хінупрістін/дальфопрістін Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину може призводити до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі. Вальпроєва кислота Клінічні дослідження з вивчення взаємодії ніфедипіну та вальпроєвої кислоти не проводилися. Оскільки вальпроєва кислота підвищує концентрацію в плазмі німодипіну, структурно подібного БМКК, то не можна виключити ймовірність підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові та посилення його ефективності. Грейпфрутовий сік Грейпфрутовий сік пригнічує ізофермент CYP3A4 і пригнічує метаболізм ніфедипіну. Одночасне застосування ніфедипіну з грейпфрутовим соком призводить до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові та подовження його дії внаслідок зниження ефекту «первинного проходження» через печінку та зменшення кліренсу. При цьому може посилюватись антигіпертензивний ефект. При регулярному вживанні грейпфрутового соку цей ефект може зберігатися протягом 3 днів після останнього вживання соку. Вживання грейпфруту/грейпфрутового соку під час лікування ніфедипіном протипоказано. Субстрати ізоферменту CYP3A4 Субстрати ізоферменту CYP3A4 (наприклад, цизаприд, такролімус, бензодіазепіни, іміпрамін, пропафенон, терфенадин, варфарин) при одночасному застосуванні з ніфедипіном можуть діяти як інгібітори ізоферементу CYP3A4 та збільшувати концентрацію ніфедину. Цизапрід Одночасне застосування цизаприду та ніфедипіну може призводити до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі. Вплив ніфедипіну на інші лікарські препарати Хінідін Ніфедипін викликає зниження концентрації хінідину у плазмі крові. Після відміни ніфедипіну може відбутися різке підвищення концентрації хінідину у плазмі крові. Тому при застосуванні ніфедипіну як додаткова терапія або відміна ніфедипіну слід контролювати концентрацію хінідину в плазмі крові і, при необхідності, коригувати його дозу. Дігоксин Одночасне застосування ніфедипіну та дигоксину може призвести до зниження кліренсу дигоксину та, отже, до підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові. Слід ретельно контролювати появу симптомів передозування глікозидів у пацієнта, та у разі потреби знизити дозу дигоксину, враховуючи його концентрацію у плазмі крові. Теофілін Ніфедипін підвищує плазмові концентрації теофіліну, у зв'язку з чим слід контролювати концентрацію теофіліну у плазмі крові. Клінічний ефект обох препаратів при сумісному застосуванні не змінюється. Такролімус Такролімус метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Нещодавно опубліковані дані вказують на можливість зниження дози такролімусу в окремих випадках при одночасному застосуванні з ніфедипіном. При одночасному застосуванні такролімусу та ніфедипіну слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі крові та за необхідності знизити його дозу. Вінкрістін Ніфедипін уповільнює виведення вінкрістину з організму і може спричинити посилення побічних процесів вінкрістину. За необхідності одночасного застосування дозу вінкрістину знижують. Препарати, що зв'язуються із білками крові Ніфедипін може витісняти із зв'язку з білками препарати, що характеризуються високим ступенем зв'язування (в т. ч. непрямі антикоагулянти – похідні кумарину та індандіону, протисудомні засоби, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), хінін, саліцилати, сульфінпіра у плазмі крові. Цефалоспорини При одночасному призначенні цефалоспоринів (наприклад, цефіксім) та ніфедипіну у пробандів на 70% підвищувалася біологічна доступність цефалоспорину. Фармакодинамічні взаємодії Препарати, що знижують артеріальний тиск Антигіпертензивний ефект ніфедипіну може посилюватися при одночасному застосуванні з гіпотензивними препаратами, такими як діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), інші БМКК, альфа При одночасному застосуванні ніфедипіну та бета-адреноблокаторів необхідно ретельно контролювати стан пацієнта, оскільки в окремих випадках можливе посилення перебігу хронічної серцевої недостатності. Виразність зниження АТ посилюється при одночасному застосуванні інгаляційних анестетиків та трициклічних антидепресантів. Нітрати При одночасному застосуванні з нітратами посилюється тахікардія. Антиаритмічні засоби БМКК можуть посилювати негативну інотропну дію таких антиаритмічних засобів, як аміодарон та хінідин. Слід з обережністю призначати ніфедипін одночасно з дизопірамідом та флекаїнідом унаслідок можливого посилення негативного інотропного ефекту. Сульфат магнію Необхідно ретельно контролювати АТ у вагітних жінок при одночасному застосуванні ніфедипіну з внутрішньовенним введенням магнію сульфату внаслідок можливості надмірного зниження АТ, що становить небезпеку як для матері, так і для плода. Фентаніл Одночасне застосування ніфедипіну та фентанілу може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії. Якщо можливо, рекомендується відмінити ніфедипін щонайменше за 36 годин до проведення анестезії із застосуванням фентанілу. Препарати кальцію Зниження ефективності ніфедипіну. Нестероїдні протизапальні препарати НПЗЗ знижують антигіпертензивний ефект ніфедипіну внаслідок придушення синтезу простагландинів, затримки натрію та рідини в організмі. Симпатоміметики Симпатоміметики знижують антигіпертензивний ефект ніфедипіну. Естрогени Естрогени знижують антигіпертензивний ефект ніфедипіну через затримку рідини в організмі. Препарати літію При сумісному застосуванні БМКК із препаратами літію можливе посилення прояву нейротоксичності останніх (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки необхідно ковтати повністю, запиваючи склянкою води, таблетки не можна розламувати або розжовувати. Не слід запивати пігулки грейпфрутовим соком. Препарат рекомендується приймати приблизно 1 раз на добу, одночасно, переважно вранці. Дози ніфедипіну у формі таблеток з пролонгованим вивільненням повинні підбиратися індивідуально, залежно від тяжкості захворювання та терапевтичного ефекту. Артеріальна гіпертензія Початкова доза ніфедипіну, що рекомендується, у формі таблеток з пролонгованим вивільненням при АГ становить 40 мг 1 раз на добу. Надалі доза може бути збільшена до 80 мг на добу (1 або 2 прийоми). У більшості випадків рекомендується збільшувати дозу з інтервалом у 7-14 днів, тому що це дозволяє повністю оцінити ефективність та переносимість раніше призначеної дози. Однак, при необхідності, можливе швидше збільшення дози за умови ретельного спостереження за станом пацієнта. Збільшення добової дози ніфедипіну понад 80 мг не рекомендується. Стабільна стенокардія та вазоспастична стенокардія Рекомендована початкова доза ніфедипіну у формі таблеток із пролонгованим вивільненням при стенокардії становить 40 мг 1 раз на добу. Надалі можливе поступове збільшення дози до 80 мг на добу через 4-5 днів. При необхідності можливе швидше збільшення дози за умови ретельного спостереження за станом пацієнта. Збільшення добової дози ніфедипіну понад 80 мг не рекомендується. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) фармакокінетика ніфедипіну змінюється, тому підтримуюча доза препарату може бути знижена порівняно з пацієнтами молодого віку. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості доза ніфедипіну має бути знижена. У пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю (класи В та С за класифікацією Чайлд-П'ю) застосування препарату протипоказане. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози ніфедипіну не потрібна.ПередозуванняСимптоми Ніфедипін викликає периферичну вазодилатацію з вираженою та, можливо, пролонгованою системною артеріальною гіпотензією: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження артеріального тиску, пригнічення діяльності синусового вузла, брадикардія та/або тахікардія, брадіаритмія. При тяжкому отруєнні - непритомність, кома. Лікування Лікування передозування полягає у стандартних процедурах виведення препарату з організму. Показано призначення внутрішньо активованого вугілля, промивання шлунка (за необхідності – промивання тонкого кишечника), відновлення стабільних показників гемодинаміки. У разі передозування препаратами ніфедипіну пролонгованої дії необхідно забезпечити найповніше виведення препарату з організму, по можливості – промивання тонкої кишки з метою запобігання подальшому всмоктуванню активної речовини. При застосуванні проносних засобів слід враховувати, що БМКК можуть спричинити зниження тонусу кишкової мускулатури до атонії кишечника. Антидотом ніфедипіну є препарати кальцію. Показано внутрішньовенне (в/в) введення 10-20 мл 10% розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату з наступним перемиканням на тривалу інфузію. Якщо при введенні препаратів кальцію не вдалося досягти достатнього підйому АТ, можливе застосування альфа-адреноміметиків (допамін, норепінефрін). При брадіаритмії – внутрішньовенне введення атропіну, бета-адреноміметиків. При загрозливих для життя брадіаритміях рекомендована установка тимчасового електрокардіостимулятора. При розвитку серцевої недостатності – внутрішньовенне введення строфантину. Інфузійну терапію рекомендується проводити з обережністю через ризик об'ємного навантаження серця. Необхідний ретельний контроль діяльності серця, легень та видільної системи. Рекомендується контролювати концентрацію глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та вміст електролітів (калію, кальцію) у крові. Гемодіаліз неефективний внаслідок високого ступеня зв'язування з білками плазми та відносно малого обсягу розподілу. Можливе проведення плазмаферезу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСерцево-судинні захворювання Артеріальна гіпотензія Ніфедипін розширює периферичні артерії, знижує артеріальний тиск і може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії. Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів, схильних до артеріальної гіпотензії, особливо у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. У разі вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або тимчасово припинити прийом ніфедипіну. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори. Одночасне застосування ніфедипіну та бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може зумовити надмірне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках – посилення симптомів ХСН. Тяжка артеріальна гіпотензія та/або висока потреба у поповненні об'єму рідини була відзначена у пацієнтів, які отримують терапію ніфедипіном та бета-адреноблокаторами, під час операції аортокоронарного шунтування під загальною анестезією високими дозами фентанілу. Якщо під час терапії пацієнту потрібно провести хірургічне втручання під загальним наркозом, необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про характер проведеної терапії.Якщо планується хірургічне втручання під загальною анестезією із застосуванням високих доз фентанілу, рекомендується припинити прийом препарату Кордіпін ХЛ не менше ніж за 36 годин до операції. Артеріальна гіпертензія Відсутній досвід клінічного застосування препаратів ніфедипіну при злоякісній артеріальній гіпертензії. Лікарський препарат Кордипін® ХЛ не слід застосовувати для зниження артеріального тиску при гіпертонічному кризі. Хронічна ішемічна хвороба серця Лікарський препарат Кордіпін® ХЛ не слід застосовувати для усунення нападів стенокардії та для вторинної профілактики серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда. Нестабільна стенокардія та/або інфаркт міокарда У поодиноких випадках у пацієнтів з ІХС (особливо при тяжкому обструктивному ураженні коронарних артерій) відзначалося збільшення частоти, тривалості та/або тяжкості нападів стенокардії, а також – у поодиноких випадках – розвиток інфаркту міокарда після початку застосування БМКК (включаючи ніфедипін) дозування. Механізм розвитку цього явища не вивчений. Препарати ніфедипіну у формі таблеток із негайним вивільненням протипоказані при гострому інфаркті міокарда. Досвід клінічного застосування препаратів ніфедипіну у формі пігулок з пролонгованим вивільненням при гострому інфаркті міокарда та нестабільної стенокардії відсутній, у зв'язку з чим їх застосування при зазначених захворюваннях протипоказане. Хронічна серцева недостатність БМКК (у т. ч. ніфедипін) слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів з ХСН. При декомпенсованій ХСН застосування Кордіпіну ХЛ не рекомендується. Синдром «скасування» бета-адреноблокаторів У пацієнтів зі стенокардією припинення прийому бета-адреноблокаторів може призводити до розвитку синдрому «скасування» (збільшення частоти, тривалості та/або тяжкості нападів стенокардії), можливо, через підвищену чутливість до катехоламінів. Призначення ніфедипіну не запобігає розвитку синдрому «скасування» бета-адреноблокаторів, але навіть може призвести до його посилення у зв'язку з рефлекторним вивільненням катехоламінів у відповідь на периферичну вазодилатацію. Ніфедипін не має антиаритмічної дії і не запобігає виникненню порушень серцевого ритму при різкій відміні бета-адреноблокаторів. При необхідності припинення терапії бета-адреноблокатором слід поступово зменшувати дозу до призначення ніфедипіну. Припинення терапії Скасування препаратів ніфедипіну слід здійснювати поступово (існує ризик розвитку синдрому «скасування»). Аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, ніфедипін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. У пацієнтів з гемодинамічно значущою обструкцією лівого шлуночка, що виносить тракт (наприклад, при тяжкому аортальному стенозі) застосування препарату протипоказане. У пацієнтів з обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну. В даному випадку необхідно відмінити препарат. Периферичні набряки При застосуванні препаратів ніфедипіну спостерігалися незначні або помірні периферичні набряки, пов'язані з дилатацією периферичних артерій. Набряки зазвичай локалізуються на нижніх кінцівках, іноді зменшуються при застосуванні діуретиків. У пацієнтів із супутньою ХСН слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням ніфедипіну, від симптомів прогресування дисфункції лівого шлуночка. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом при застосуванні препаратів ніфедипіну може знадобитися контроль концентрації глюкози у плазмі. Порушення функції печінки У поодиноких випадках при застосуванні препаратів ніфедипіну відмічалося підвищення активності деяких ферментів, таких як лужна фосфатаза, креатинфосфокіназа, лактатдегідрогеназа, аспартатамінотрансфераза (ACT) та аланінамінотрансфераза (AЛT), яке зазвичай носить тимчасовий характер, але іноді може бути тимчасовим. Причинно-наслідковий зв'язок із прийомом ніфедипіну в більшості випадків є невизначеним, однак у деяких випадках він дуже ймовірний. Ці зміни лабораторних показників рідко супроводжуються клінічною симптоматикою. Однак описані випадки виникнення холестазу з жовтяницею або без неї, а також поодинокі випадки розвитку аутоімунного гепатиту. За пацієнтами з порушенням функції печінки встановлюється ретельне спостереження, при необхідності знижують дозу препарату та застосовують інші лікарські форми ніфедипіну. Порушення функції нирок Застосування препаратів ніфедипіну у пацієнтів із порушенням функції нирок є безпечним; корекція дози ніфедипіну не потрібна. У деяких випадках у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю відзначалося транзиторне підвищення концентрації азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові. Причинно-наслідковий зв'язок із прийомом ніфедипіну в більшості випадків є невизначеним, однак у деяких випадках він дуже ймовірний. У пацієнтів із злоякісною гіпертензією, що перебувають на гемодіалізі, гіповолемія (зменшення об'єму циркулюючої крові) після процедури діалізу може посилити антигіпертензивний ефект ніфедипіну та призвести до різкого зниження артеріального тиску. У таких пацієнтів препарат Кордіпін XJI необхідно застосовувати з особливою обережністю, у разі потреби слід зменшити дозу препарату. Лікарські взаємодії Ніфедипін метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3A4. Лікарські засоби, що пригнічують або індукують ізофермент CYP3A4, можуть впливати на ефект первинного проходження через печінку або кліренс ніфедипіну. До лікарських засобів, слабких або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, що підвищують концентрацію ніфедипіну в плазмі, відносяться: макроліди (наприклад, еритроміцин); інгібітори протеази ВІЛ (наприклад, ритонавір); протигрибкові засоби групи азолів (наприклад, кетоконазол); антидепресанти (нефазодон та флуоксетин); хінупристин/дальфопристин; вальпроєва кислота; циметидин. При одночасному застосуванні ніфедипіну та вказаних препаратів необхідно контролювати АТ, та при необхідності скоригувати дозу ніфедипіну. Хірургічні втручання/загальна анестезія Інгаляційні анестетики можуть посилити зниження артеріального тиску. Якщо під час терапії пацієнту необхідно провести хірургічне втручання під загальною анестезією, необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає ніфедипін. Діагностичні дослідження Під час лікування можливі позитивні результати при проведенні прямої реакції Кумбса (у поєднанні з гемолітичною анемією або без неї) та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла. Ніфедипін, як і інші БМКК, пригнічує агрегацію тромбоцитів за умов in vitro. Невелика кількість клінічних досліджень підтверджують дані про статистично значуще зниження агрегації тромбоцитів і збільшення часу кровотечі. Імовірно, причиною таких змін є блокада транспорту кальцію через мембрану тромбоцитів. Клінічна значимість цього ефекту невідома. Ніфедипін може викликати помилкове підвищення концентрації ванілілміндальної кислоти в сечі при визначенні спектрофотометрічним методом, але не впливає на результати вимірювань при використанні методу високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ). Алкоголь У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої через ризик надмірного зниження артеріального тиску. Застосування у пацієнтів похилого віку Слід бути обережними при застосуванні препаратів ніфедипіну у пацієнтів похилого віку внаслідок високої ймовірності вікових порушень функції нирок. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Кордіпін ХЛ містить лактозу, тому не слід застосовувати при таких станах: рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) фармакокінетика ніфедипіну змінюється, тому підтримуюча доза препарату може бути знижена порівняно з пацієнтами молодого віку. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості доза ніфедипіну має бути знижена. У пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю (класи В та С за класифікацією Чайлд-П'ю) застосування препарату протипоказане. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози ніфедипіну не потрібна. Вплив на керування транспортними засобами: У деяких пацієнтів, особливо на початку лікування, препарат може викликати запаморочення, що знижує здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами. Надалі рівень обмежень визначають залежно від індивідуальної переносимості препарату. У період лікування, особливо на початку лікування або при зміні дози, необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортом, заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ніфедипін 20мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 31.6 мг, крохмаль картопляний – 31.4 мг, целюлоза мікрокристалічна – 31 мг, повідон К25 – 5.4 мг, магнію стеарат – 0.6 мг. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза - 5.188 мг, макрогол 6000 - 0.861 мг, макрогол 35000 - 0.393 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) - 0.143 мг, титану діоксид (Е171) - 1.3. 50 шт. - флакони коричневого скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на зламі – однорідна маса жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), похідне 1,4-дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує струм позаклітинного Са2+ усередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій; у високих дозах інгібує вивільнення Са2+ із внутрішньоклітинних депо. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм Са2+, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Чи не впливає на тонус вен. Підсилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку феномену "обкрадання", активує функціонування колатералів. Розширюючи периферичні артерії, знижує ОПСС, тонус міокарда, постнавантаження та потребу міокарда в кисні. Практично не впливає на синоатріальний вузол і AV-вузол, має слабку антиаритмічну активність. Підсилює нирковий кровообіг, викликає помірний натрійурез. Негативна хроно-, дромо- та інотропна дія перекривається рефлекторною активацією симпатоадреналової системи та збільшенням ЧСС у відповідь на периферичну вазодилатацію. Час настання клінічного ефекту – 20 хв та його тривалість – 4-6 год. При тривалому прийомі (2-3 місяці) розвивається толерантність до дії препарату.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока (більше 90%). Біодоступність – 50-70%. Їда підвищує біодоступність. Має ефект "першого проходження" через печінку. C max ніфедипіну в плазмі після одноразового перорального прийому 2 таблеток (відповідає 20 мг ніфедипіну) досягається через 1-3 год і її значення становить в середньому 28.3 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми (з альбумінами) - 95%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Кумулятивний ефект відсутній. Метаболізм та виведення Повністю метаболізується у печінці. T1/2 становить 2-5 год. Виводиться нирками як неактивного метаболіту (60-80% прийнятої дози), 20% - з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику. У пацієнтів із печінковою недостатністю знижується загальний кліренс та збільшується T1/2.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняхронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруги); стенокардія Принцметала (варіантна стенокардія); артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.); кардіогенний шок, колапс; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; виражений аортальний стеноз; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні); спільне застосування з рифампіцином; І триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину або до інших компонентів препарату. З обережністю: стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, СССУ, злоякісна артеріальна гіпертензія, гіповолемія, тяжкі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, непрохідність артеріальної гіпотензії), II та III триместри вагітності, дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), одночасний прийом бета-адреноблокаторів, дигоксину.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю: слід призначати препарат у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцебиття, аритмії, периферичні набряки (човників, стоп, гомілок), прояви надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження артеріального тиску, розвиток або посилення серцевої недостатності, припливи крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри, почуття жару), виражене зниження артеріального тиску (рідко), синкопе. У деяких пацієнтів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, можлива поява нападів стенокардії та у поодиноких випадках – розвитку інфаркту міокарда, що потребує відміни препарату. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість. При тривалому прийомі препарату у високих дозах - парестезії кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, "маскоподібна" особа, човгаюча хода, тремор кистей та пальців рук, утруднене ковтання), депресія. З боку системи травлення: диспепсія (нудота, діарея або запор), сухість у роті, метеоризм, підвищення апетиту; рідко – гіперплазія ясен, що повністю зникає після відміни препарату; при тривалому прийомі – порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ). З боку кістково-м'язової системи: артрит, міалгія, набряклість суглобів, судоми верхніх та нижніх кінцівок. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, кропив'янка, екзантеми, аутоімунний гепатит, ексфоліативний дерматит, фотодерматит, анафілактичні реакції. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу, погіршення функції нирок (у хворих із нирковою недостатністю). Інші: рідко – порушення зору (в т.ч. транзиторна сліпота при максимальній концентрації ніфедипіну в плазмі крові), гінекомастія (у літніх хворих, що повністю зникає після відміни препарату), галакторея, гіперглікемія, набряк легенів, бронхоспазм, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів, а також трициклічних антидепресантів, нітратів, циметидину, інгаляційних анестетиків, діуретиків, гіпотензивний ефект ніфедипіну може посилюватися. БМКК можуть ще більше посилювати негативну інотропну дію таких антиаритмічних засобів, як аміодарон та хінідин. При комбінуванні ніфедипіну з нітратами посилюється тахікардія. Ділтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, що може вимагати зниження дози ніфедипіну при одночасному призначенні цих препаратів. Знижує концентрацію хінідину у плазмі крові. Підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну у плазмі крові. Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну, не рекомендується спільне призначення. При одночасному призначенні з цефалоспоринами (наприклад, цефіксім) може збільшитися концентрація цефалоспоринів у крові. Симпатоміметики, НПЗЗ (пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримка іонів натрію та рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі) знижують гіпотензивний ефект. Ніфедипін може витісняти із зв'язку з білками препарати з високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти - похідні кумарину та індандіону, протисудомні, НПЗЗ, хінін, саліцилати, сульфінпіразон), внаслідок цього можливе підвищення їх концентрацій у плазмі крові. Ніфедипін пригнічує метаболізм празозину та інших альфа-адреноблокаторів, що може призвести до посилення гіпотензивного ефекту. За потреби дозу вінкрістину знижують, т.к. ніфедипін гальмує його виведення з організму, що може спричинити посилення побічних ефектів. Препарати літію можуть посилювати токсичні ефекти (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). При одночасному призначенні прокаїнаміду, хінідину та інших препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT, ризик значного подовження інтервалу QT зростає. Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому протипоказаний під час лікування ніфедипіном. Ніфедипін метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3А, у зв'язку з цим одночасне застосування препаратів, що інгібують цю систему може призвести до взаємодії даного препарату та ніфедипіну: так, макроліди, противірусні препарати (наприклад, ампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір або саквін азолів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол) викликають збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Зважаючи на досвід застосування БМКК німодипіну, не можна виключити аналогічні взаємодії також з ніфедипіном: карбамазепін, фенобарбітал можуть спричинити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові, а вальпроєва кислота – збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату підбирається лікарем індивідуально відповідно до тяжкості захворювання та чутливості хворого до препарату. Для пацієнтів із супутніми тяжкими цереброваскулярними захворюваннями та у пацієнтів похилого віку дозу препарату слід зменшити. Одночасний прийом їжі затримує, але не зменшує всмоктування ніфедипіну із ШКТ. Хронічна стабільна та вазоспастична стенокардія Початкова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефект дозу препарату поступово збільшують до 2 таб. (20 мг) 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). Есенційна гіпертензія Середня добова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефекті можливе поступове збільшення дози препарату до 20 мг (2 таб.) 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). При 2-кратному призначенні мінімальний інтервал між прийомами препарату має становити щонайменше 4 год. Тривалість курсу лікування визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження артеріального тиску, пригнічення функції синусового вузла, брадикардія/тахікардія, брадіаритмія. При тяжкому отруєнні - втрата свідомості, кома. Лікування: проведення симптоматичної терапії. При тяжкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка (при необхідності тонкого кишечника), призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати кальцію, показано внутрішньовенне введення 10% кальцію хлориду або кальцію глюконату, з подальшим переведенням на тривалу інфузію. При вираженому зниженні АТ показано повільне внутрішньовенне введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та електролітів у крові (К+, Са2+). При розвитку серцевої недостатності – внутрішньовенне введення строфантину. При порушеннях провідності – атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. Гемодіаліз не є ефективним, рекомендується плазмаферез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватись від прийому етанолу. Припиняти лікування препаратом рекомендується поступово. Слід мати на увазі, що на початку лікування може виникнути стенокардія, особливо після нещодавнього різкого скасування бета-адреноблокаторів (останні слід скасовувати поступово). Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може зумовити надмірне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках – посилення симптомів серцевої недостатності. При вираженій серцевій недостатності препарат дозують із великою обережністю. Діагностичними критеріями призначення препарату при вазоспастичній стенокардії є: класична клінічна картина, що супроводжується підвищенням сегмента ST, виникнення ергоновін-індукованої стенокардії або спазму коронарних артерій, виявлення коронароспазму при ангіографії або виявлення ангіоспастичного компонента без підтвір коли дані ЕКГ свідчать про минучий ангіоспазм). Для пацієнтів з тяжкою обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну; у разі необхідна відміна препарату. У пацієнтів з незворотною нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, що мають високий АТ та знижений ОЦК, препарат слід застосовувати обережно, т.к. можливе різке падіння АТ. За хворими на порушення функції печінки встановлюється ретельне спостереження; при необхідності дозу препарату знижують та/або використовують інші лікарські форми ніфедипіну. У разі необхідності хірургічного втручання під наркозом необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про лікування пацієнта ніфедипіном. При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках БМКК викликали зміни у головній частині сперматозоїдів, що може призвести до порушення функцій сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося через неясну причину, застосування БМКК, включаючи ніфедипін, можна вважати можливою причиною невдачі. Під час лікування можливе отримання хибнопозитивного результату прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла. При спектофотометрическом визначенні ваніліл-мигдальної кислоти в сечі ніфедипін може бути причиною отримання помилково-завищеного результату, проте, на результати тестів, проведених за допомогою ВЕРХ, ніфедипін не впливає. З обережністю слід проводити одночасне лікування ніфедипіном, дизопірамідом та флекаїнідом внаслідок можливого посилення інотропного ефекту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнтам необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: ніфедипін – 40 мг; допоміжні речовини: целюлоза, целюлоза мікрокристалічна, лактоза, гіпромелоза 4000, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; Оболонка: гіпромелоза 15, макрогол 6000, макрогол 400, заліза оксид червоний Е 172, титану діоксид Е 171, тальк. По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ/аль.фольга. 1 або 3 блістери у картонній пачці разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, коричнево-червоного кольору, з фаскою, без запаху.Фармакотерапевтична групаБлокатор "повільних" кальцієвих каналів.ФармакокінетикаВсмоктування Ніфедипін швидко і майже повністю (90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту після прийому внутрішньо. Тривалість ефекту після одноразового вживання препарату перевищує 24 години. При розробці активної речовини препарату Кордафлекс РД вибрано кінетику вивільнення нульового порядку з метою забезпечення постійної швидкості вивільнення. Відносна біодоступність препарату становить близько 60%. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі дорівнює 29,4 ±12,0 мг/мл (x±SD); концентрація препарату в плазмі досягає плато через 7,4±6,4 год після прийому кожної дози. Максимальні рівні препарату в плазмі досягаються при поєднанні його прийому з їжею. Однак наприкінці інтервалу дозування концентрація препарату у плазмі крові не змінюється. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові (альбумінами) становить 94-97 %. Дослідження з міченим ніфедипіном у тварин показали, що незв'язаний ніфедипін розподіляється у всіх органах та тканинах. Виявлено, що концентрація ніфедипіну вища у міокарді, ніж у скелетних м'язах. Кумулятивний ефект відсутній. Метаболізм Ніфедипін переважно метаболізується в печінці до неактивних метаболітів. Виведення 60-80% прийнятої внутрішньо дози препарату виводиться з сечею у вигляді неактивних метаболітів, частина, що залишилася, - з жовчю і калом. Період напіввиведення ніфедипіну з плазми становить приблизно 2 години. Однак виділення препарату Кордафлекс РД більш тривалий – до 14,9±6,0 год у фазі рівноважної концентрації. Концентрація препарату в плазмі досягає мінімуму 12,0±6,5 мг/мл через 24 години після прийому, що вдвічі перевищує концентрацію, що досягається після прийому 20 мг ніфедипіну 2 рази на день. При порушенні функції нирок фармакокінетика ніфедипіну не змінюється (ніфедипін із сечею виводиться у незначних кількостях). При значному зниженні функції печінки знижується кліренс ніфедипіну, тому не рекомендується перевищувати добову дозу.ФармакодинамікаАктивною речовиною препарату Кордафлекс РД є ніфедипін. Ніфедипін - селективний блокатор "повільних" кальцієвих каналів, похідне 1,4 - дигідропіридину. Чинить антигіпертензивну та антиангінальну дію. Зменшує струм позаклітинних іонів кальцію всередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм іонів кальцію, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Зменшує спазм та розширює коронарні та периферичні артеріальні судини, знижує загальний периферичний опір, знижує постнавантаження та потребу міокарда в кисні. При цьому покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку синдрому "обкрадання",а також активує функціонування колатералей. Практично не впливає на синоатріальний та атріовентрикулярний вузли і не надає як про-, так і антиаритмічної дії. Чи не впливає на тонус вен. Ніфедипін посилює нирковий кровообіг, викликаючи помірний натрійурез. У високих дозах пригнічує вивільнення іонів кальцію з внутрішньоклітинних депо. Зменшує кількість функціонуючих кальцієвих каналів, не надаючи при цьому впливу на час їх активації, інактивації та відновлення.не надаючи при цьому впливу на час їх активації, інактивації та відновлення.не надаючи при цьому впливу на час їх активації, інактивації та відновлення.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія Стабільна стенокардія (стенокардія напруги), постінфарктна стенокардія, а також вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметалу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ніфедипіну або іншого компонента препарату, іншим похідним 1,4-дигідропіридину. Виражена артеріальна гіпотензія з ризиком колапсу при серцево-судинному шоці з дихальними проявами. Нестабільна стенокардія. Інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю. З обережністю: виражений аортальний стеноз, гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4-х тижнів), виражений стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, синдром слабкості синусового вузла, хронічна серцева недостатність, тяжкі порушення мозкового 18 років (ефективність та безпека не встановлені), літній вік, ниркова та печінкова недостатність (особливо хворі, що перебувають на гемодіалізі – високий ризик надмірного та непрогнозованого зниження артеріального тиску).Вагітність та лактаціяЗастосування ніфедипіну у вагітних рекомендовано при неможливості застосування інших препаратів, які не мають обмежень. Оскільки ніфедипін виділяється із грудним молоком, слід утриматися від призначення препарату в період лактації, або припинити грудне вигодовування під час лікування.Побічна діяУ переважній більшості випадків Кордафлекс РД 40 мг переноситься хворими добре. В окремих випадках, особливо в початковому періоді лікування, можуть виникати наступні небажані явища, що минають: Серцево-судинна система: на початку лікування – гіперемія шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску, тахікардія; периферичні набряки (човник, стоп, гомілок); рідко – поява нападів стенокардії (що характерно і для інших вазодилататорів та потребує відміни препарату), серцева недостатність. Центральна нервова система: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість. При тривалому застосуванні у високих дозах – парестезії у кінцівках, тремор. Травна система: нудота, печія, діарея чи запор; рідко при тривалому прийомі препарату - внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності "печінкових" ферментів, що проходять після відміни препарату; дуже рідко – гіперплазія ясен. Система кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія; дуже рідко – анемія. Сечовидільна система: збільшення добового діурезу; рідко – погіршення функції нирок (у хворих з нирковою недостатністю). Опорно-руховий апарат: міалгія; дуже рідко – артрит, артралгія. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, екзантема, свербіж шкіри; дуже рідко – фотодерматит. Інші: дуже рідко – порушення зору, гінекомастія, гіперглікемія, що повністю проходять після відміни препарату; зміна маси тіла, галакторея.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Кордафлекс РД 40 мг з контрольованим вивільненням діючої речовини має широкі можливості для високоефективної комбінованої терапії. Раціональним з погляду антигіпертензивного та антиангінального ефектів є поєднання Кордафлексу® РД 40 мг з бета-адреноблокаторами, діуретиками, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ), нітратами. Комбіноване застосування Кордафлексу РД 40 мг з бета-адреноблокаторами в більшості клінічних ситуацій безпечне та ефективно, оскільки призводить до сумації та потенціювання ефектів, однак, в окремих випадках існує ризик артеріальної гіпотензії та посилення симптомів серцевої недостатності. Посилення гіпотензивного ефекту спостерігається також при комбінованій терапії з циметидином, ранітидином та трициклічними антидепресантами. Кордафлекс РД 40 мг не знижує свою ефективність на фоні лікування стероїдними та нестероїдними протизапальними препаратами. Ніфедипін підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну, у зв'язку з чим слід контролювати клінічний ефект та/або вміст дигоксину та теофіліні у плазмі крові. При одночасному призначенні з рифампіцином та препаратами кальцію дія ніфедипіну послаблюється. Прокаїн, хінідин та інші лікарські засоби, що викликають подовження інтервалу QT, посилюють негативний інотропний ефект та підвищують ризик подовження інтервалу QT. Під впливом ніфедипіну концентрація хінідину в сироватці крові значно знижується, що, мабуть, обумовлено зменшенням його біодоступності, а також індукцією ферментів, що інактивують хінідин. При відміні ніфедипіну спостерігається транзиторне підвищення концентрації хінідину (приблизно у 2 рази), яке досягає максимального рівня на 3-4 день. При використанні таких поєднань слід бути обережними, особливо у хворих з порушенням функції лівого шлуночка. Ніфедипін може витісняти із зв'язку з білками препарати, що характеризуються високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти – похідні кумарину та індандіону, нестероїдні протизапальні препарати), внаслідок чого може підвищуватися їх концентрація у плазмі крові. Оскільки було показано, що карбамазепін і фенобарбітал, активуючи ферменти печінки, знижують концентрацію в плазмі інших блокаторів повільних кальцієвих каналів (БМКК), не можна виключати аналогічного зниження концентрації ніфедипіну в плазмі крові. Вальпроєва кислота, пригнічуючи активність ферментів, призводила до збільшення концентрації в плазмі інших блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, тому не можна виключати і збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові при одночасному прийомі з вальпроєвої кислотою. Ніфедипін гальмує виведення вінкрістину з організму і може викликати посилення побічних дій вінкрістину, за необхідності дозу вінкрістину знижують. Ділтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, необхідно ретельне спостереження, при необхідності знижують дозу ніфедипіну. Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому не рекомендується застосовувати його з ніфедипіном.Спосіб застосування та дозиКордафлекс РД 40 мг слід приймати вранці, під час їжі (наприклад, сніданку), не розжовувати та запивати достатньою кількістю води. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від тяжкості стану пацієнта та реакції на терапію, що проводиться. Можна рекомендувати такі дози: Артеріальна гіпертензія По 1 таблетці Кордафлексу РД 40 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 80 мг (2 таблетки Кордафлексу РД 40 мг за один або два прийоми). Збільшення дози понад 80 мг не рекомендується. Ішемічна хвороба серця По 1 таблетці Кордафлексу РД 40 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 80 мг (2 таблетки Кордафлексу РД 40 мг за один або два прийоми). Дози понад 80 мг можна давати у виняткових випадках під медичним контролем. Добова доза не повинна перевищувати 120 мг. Дозування при зниженні ниркової або печінкової функції Рекомендується застосовувати з обережністю ті ж дози, що й за нормальної функції нирок або печінки (можливий розвиток толерантності). У разі значного зниження функції печінки не рекомендується перевищувати добову дозу 40 мг.ПередозуванняСимптоми При гострому передозуванні виникає біль голови, виражене зниження артеріального тиску, а також порушення енергетичного забезпечення міокарда (приступ стенокардії). Лікування На ранніх етапах після виявлення передозування як засоби першої допомоги можна промити шлунок і дати активоване вугілля. При необхідності можна зробити промивання тонкого кишечника, яке є особливо доцільним у разі передозування препаратів з контрольованим вивільненням. Оскільки ніфедипін значною мірою пов'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний, а плазмоферез може бути ефективним. Симптоми порушення серцевого ритму з брадикардією можна усувати запровадженням бета-симпатоміметиків. За загрозливого життя брадикардії слід застосовувати штучний водій ритму. При вираженому зниженні артеріального тиску показана інфузія нормальних доз норепінефрину (норадреналіну). При розвитку симптомів серцевої недостатності рекомендується внутрішньовенне введення швидкодіючих глікозидів наперстянки. У зв'язку з відсутністю специфічного антидоту показано симптоматичну терапію. Як антидоти можна використовувати дофамін, ізопреналін і 10% розчин кальцію глюконату (10 - 20 мл внутрішньовенно).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля інфаркту міокарда прийом препарату слід розпочинати лише після стабілізації гемодинамічних параметрів. Пацієнтам з гострим інфарктом міокарда та протягом 30 днів після нього не слід використовувати блокатори "повільних" кальцієвих каналів короткої дії типу 1,4-дигідропіридину. При лікуванні таких хворих на БМКК з контрольованим вивільненням типу 1,4-дигідропіридину необхідно ретельне спостереження. Більш доцільно призначати за відсутності схильності до тахікардії, а також пацієнтам, у яких неефективні бета-адреноблокатори або є протипоказання до їх застосування. У випадках недостатньої ефективності монотерапії Кордафлексом РД 40 мг доцільно продовжувати лікування з використанням ефективних комбінацій з іншими лікарськими засобами. Під час лікування не рекомендується вживання спиртних напоїв через ризик надмірного зниження артеріального тиску. У хворих із серцевою недостатністю перед початком лікування Кордафлексом РД 40 мг рекомендується належна терапія препаратами наперстянки. Якщо під час терапії пацієнту потрібне хірургічне втручання під загальним наркозом, необхідно проінформувати лікаря-анестезіолога про терапію, що проводиться. Слід бути обережними у літніх пацієнтів унаслідок найбільшої ймовірності вікових порушень функції нирок та печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому індивідуально визначається періоді лікування необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають швидкі психомоторні реакції. У процесі подальшого лікування рівень обмежень визначається залежно від індивідуальної переносимості препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом