Эголанза 5мг 28 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активний компонент: оланзапін 5,00 мг; допоміжні речовини ядра таблеток: лактози моногідрат 156,00 мг, гипролоза (гідроксипропілцелюлоза: гідроксипропілцелюлоза екстра тонка 30:70) 8,00 мг, кросповідон 10,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 20,00 мг ; допоміжні речовини оболонки таблеток: гіпромелоза 4,00 мг, барвник білий суміш YS-1-18027-A (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 400, полісорбат 80) 8,16 мг, віск карнаубський сліди, чорнило блакитні харчові ( ізопропанол, бутанол, пропіленгліколь, аміак водний, індигокармін) сліди. У разі виробництва Елі Ліллі енд Компані Лімітед, Великобританія вказується: По 7 таблеток у блістер із алюмінію, запечатаний алюмінієвою фольгою з вініловим покриттям. По 1 (7 таблеток), 2 (14 таблеток), 4 (28 таблеток) або 8 блістерів (56 таблеток) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. Таблетки дозуванням 5 мг і 10 мг по 14 таблеток у картонній пачці призначені для використання тільки як зразки. У разі виробництва Ліллі С.А., Іспанія або Ліллі дель Карібе інк., Пуерто-Ріко вказується: По 7 таблеток у блістер із алюмінію, запечатаний алюмінієвою фольгою з вініловим покриттям. По 4 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі білі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з надрукованою відповідною ідентифікацією на одній стороні: LILLY 4115.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПісля перорального прийому оланзапін добре всмоктується та його максимальна концентрація у плазмі досягається через 5-8 годин. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. У дослідженнях з різними дозами в діапазоні від 1 до 20 мг показано, що концентрації оланзапіну в плазмі змінюються лінійно і пропорційно дозі. Оланзапін метаболізується в печінці внаслідок процесів кон'югації та окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 цитохрому Р450 беруть участь в утворенні N-дезметил та 2-гідроксиметил метаболітів оланзапіну. Обидва метаболіти в дослідженнях на тваринах мали значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена ​​вихідною речовиною – оланзапіном. У здорових добровольців після перорального прийому середній період напіввиведення становив 33 години (21-54 години на 5-95%), а середній кліренс оланзапіну в плазмі - 26 л/год (12-47 л/год на 5-95%). Фармакокінетичні показники оланзапіну варіюють залежно від куріння, статі та віку: Не палять - період напіввиведення 38,6 годин. Кліренс у плазмі 18,6 л/год; Курці – 30,4 годин. Кліренс у плазмі 27,7 л/год; Жінки – 36,7 годин. Кліренс у плазмі 18,9 л/год; Чоловіки – 32,3 годин. Кліренс у плазмі 27,3 л/год; Літні (65 років і старше) – 51,8 годин. Кліренс у плазмі 17,5 л/год; Молодше 65 років – 33,8 годин. Кліренс у плазмі 18,2 л/год. Проте ступінь змін періоду напіввиведення та кліренсу під впливом кожного із зазначених факторів значно поступається ступенем відмінностей цих показників між окремими особами. Достовірних відмінностей між середніми значеннями періоду напіввиведення та кліренсу оланзапіну у плазмі у осіб з тяжкими порушеннями функції нирок, у порівнянні з особами з нормальною функцією нирок, не встановлено. Близько 57% міченого радіоізотопами оланзапіну виводиться із сечею, переважно у формі метаболітів. У курців з незначними порушеннями функції печінки кліренс оланзапіну нижчий, ніж у некурців без порушення функції печінки. При концентрації в плазмі від 7 до 1000 нг/мл з білками плазми зв'язується близько 93% оланзапіну. Оланзапін в основному зв'язується з альбуміном та з α1-кислотним глікопротеїном. У дослідженні за участю осіб європейської,японського та китайського походження відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну, пов'язаних з расовою приналежністю, не встановлено. Активність ізоферменту CYP2D6 цитохрому Р450 не впливає на метаболізм оланзапіну.ФармакодинамікаОланзапін є антипсихотичним засобом (нейролептиком) з широким фармакологічним спектром впливу на низку рецепторних систем. У доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість оланзапіну до серотонінових 5-НТ2А/С, 5НТ3, 5НТ6, дофамінових D1, D2, D3, D4, D5, мускаринових M1-5, адренергічних α1 та гістамінових Н1-рецепторів. В експериментах на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапіну по відношенню до 5НТ, дофамінових та холінергічних рецепторів. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш виражену спорідненість та активність щодо серотонінових 5НТ2-рецепторів, порівняно з дофаміновими D2-рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно знижує збудливість мезолімбічних (А10) дофамінергічних нейронів,і в той же час незначно впливає на стриарные (А9) нервові шляхи, що у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест, що характеризує антипсихотичну активність) у дозах нижчих, ніж дози, що викликають каталепсію (розлад, що відбиває побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін посилює протитривожний ефект при проведенні "анксіолітичного" тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (маячня, галюцинації та ін), так і негативних розладів.Показання до застосуванняГостра форма шизофренії та ін. психозів, що супроводжуються вираженими позитивними (маячня, галюцинації, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та/або негативними (притуплений афект, емоційна та соціальна відгородженість, бідність мовної діяльності) симптомами. Вторинні афективні симптоми на тлі шизофренії та супутні розлади.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Вагітність та лактаціяПри необхідності призначення в період вагітності слід ретельно співвіднести ймовірну користь для матері та ризик для плода. У період лактації годуючим матерям слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧасті (більше 10%) – сонливість, збільшення маси тіла; рідкісні (менше 10%) - запаморочення, сухість у роті, запори, периферичні набряки, ортостатична гіпотонія, акатизія, дистонії, еозинофілія (безсимптомна), невелике та тимчасове збільшення рівня пролактину (гінекомастія, лакторея), активності печінкових.Взаємодія з лікарськими засобамиПослаблює ефекти леводопи та агоністів дофаміну. Активоване вугілля знижує біодоступність на 50-60% при пероральному прийомі. Куріння та карбамазепін прискорюють метаболізм. Не виявлено очевидної взаємодії з антацидами, циметидином, іміпраміном, варфарином, діазепамом, літієм, теофіліном, біпериденом.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Початкова доза – від 10 мг на добу, одноразово. Потім добова доза може варіюватися від 5 до 20 мг на добу, залежно від клінічного стану.ПередозуванняСимптоми: нудота, сплутана мова, сонливість. Мідріаз, пригнічення дихання, гіпотонія, екстрапірамідні розлади відзначалися у дослідах на тваринах. Лікування: специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне, з обов'язковим використанням активованого вугілля, забезпеченням гарної вентиляції легень та насиченням киснем; у разі колапсу - внутрішньовенне введення норадреналіну (але не адреноміметиків з бета-стимулюючою активністю - адреналін, дофамін та ін.).Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид. Ризик здійснення суїцидальної спроби пацієнтами з шизофренією та біполярним розладом першого типу обумовлений самими зазначеними захворюваннями. У зв'язку з цим на тлі проведення фармакотерапії потрібне ретельне спостереження за тими пацієнтами, які мають ризик суїциду особливо високий. При призначенні оланзапіну слід прагнути до мінімізації кількості таблеток, що приймаються пацієнтом, щоб зменшити ризик передозування. Злоякісний нейролептичний синдром. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) (потенційно летальний симптомокомплекс) може розвиватися при лікуванні будь-якими нейролептиками, включаючи оланзапін, проте, на сьогодні немає даних, що підтверджують достовірний зв'язок прийому оланзапіну з розвитком даного стану. Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому включають значне підвищення температури тіла, ригідність мускулатури, зміну психічного статусу та вегетативні порушення (нестабільний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, серцеві аритмії, підвищене потовиділення). Додаткові ознаки можуть включати збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність.Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому або значне підвищення температури тіла без інших симптомів злоякісного нейролептичного синдрому вимагають відміни всіх нейролептиків, включаючи оланзапін. Пізня дискінезія. У порівняльних дослідженнях лікування оланзапіном достовірно рідше супроводжувалося розвитком дискінезії, яка потребує медикаментозної корекції; ніж застосування типових та інших атипових антипсихотиків. Однак слід враховувати ризик пізньої дискінезії при тривалій терапії нейролептиками. У разі розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується корекція дози нейролептика. Слід враховувати, що при переведенні на оланзапін симптоми пізньої дискінезії можуть розвинутись внаслідок одномоментного скасування попередньої терапії. Згодом інтенсивність зазначеної симптоматики може збільшитися, більше, зазначені симптоми можуть розвинутись і після припинення терапії. Досвід застосування у літніх пацієнтів із психозом, пов'язаним з деменцією. Ефективність оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією, не встановлена. У даній категорії пацієнтів у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота летальних випадків у групі оланзапіну була вищою, ніж у групі плацебо (3,5% проти 1,5% відповідно). Фактори ризику, які можуть спричиняти цю групу пацієнтів до більш високої смертності при лікуванні оланзапіном, включають вік ≥ 80 років, седацію, поєднане застосування з бензодіазепінами або наявність патології легень (наприклад, пневмонія з аспірацією або без неї). Не існує достатньо даних, щоб встановити відмінності в частоті виникнення цереброваскулярних порушень та/або смертності (порівняно з плацебо), та у факторах ризику цієї групи пацієнтів при прийомі оланзапіну внутрішньо та при внутрішньом'язових ін'єкціях. Хвороба Паркінсона. Не рекомендується застосування оланзапіну при лікуванні психозів, індукованих прийомом дофамінових рецепторів агоністів при хворобі Паркінсона. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста дофамінових рецепторів) при хворобі Паркінсона, посилення симптомів паркінсонізму відзначалося дуже часто (≥10 %) та з вищою частотою, ніж у групі плацебо. Галюцинації також відзначалися дуже часто (≥ 10%) та з більш високою частотою, ніж у групі плацебо. Порушення функції печінки. В окремих випадках прийом оланзапіну, як правило на ранніх етапах терапії, супроводжувався транзиторним, асимптоматичним збільшенням активності - "печінкових" трансаміназ (аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)) у сироватці крові. Відзначалися поодинокі випадки гепатиту. Крім того, надходили поодинокі повідомлення про холестатичне та змішане ураження печінки. Особлива обережність необхідна при збільшенні активності ACT та/або АЛТ у сироватці крові у пацієнтів з недостатністю функції печінки, з обмеженим функціональним резервом печінки або пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У разі збільшення активності ACT та/або АЛТ під час лікування оланзапіном потрібне ретельне спостереження за пацієнтом та, при необхідності, зниження дози.При тяжких порушеннях функції печінки, зумовлених прийомом оланзапіну, його застосування слід припинити. Гіперглікемія та цукровий діабет. Відзначається більш висока поширеність цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією. Як і при прийомі деяких інших антипсихотичних препаратів, рідко відзначалися випадки гіперглікемії, декомпенсації цукрового діабету, що в деяких випадках супроводжується кетоацидозом і діабетичною комою, у тому числі з летальним результатом. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету. Зміна ліпідного профілю. У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували оланзапін, спостерігалися небажані зміни ліпідного спектра. Рекомендується клінічне спостереження. Розвиток ризику раптової смерті. Досвід клінічного застосування будь-яких нейролептиків, включаючи оланзапін, виявив подібне, залежне від дози, дворазове збільшення ризику смерті внаслідок гострої серцевої недостатності, порівняно з випадками смерті внаслідок гострої серцевої недостатності у пацієнтів, які не застосовували нейролептики. Цереброваскулярні небажані явища, включаючи інсульт, у пацієнтів з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), включаючи летальні наслідки, відзначалися в дослідженнях оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією. У плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалася більш висока частота небажаних цереброваскулярних явищ у пацієнтів у групі оланзапіну, порівняно з групою плацебо (1,3% проти 0,4% відповідно). Всі пацієнти з цереброваскулярними порушеннями мали попередні фактори ризику розвитку цереброваскулярних небажаних явищ (наприклад, раніше випадок цереброваскулярного небажаного явища або транзиторної ішемічної атаки, артеріальна гіпертензія, куріння), а також супутні захворювання і/або прийом препаратів . Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів із психозом, пов'язаним із деменцією. Судоми. Оланзапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності. У таких пацієнтів при лікуванні оланзапіном судомні напади спостерігалися рідко. Антихолінергічна активність. При проведенні клінічних досліджень терапія оланзапіном рідко супроводжувалась антихолінергічними побічними ефектами. Однак клінічний досвід застосування оланзапіну у пацієнтів із супутніми захворюваннями обмежений, тому рекомендується виявляти обережність при призначенні оланзапіну пацієнтам із клінічно значущою гіперплазією передміхурової залози, паралітичною непрохідністю кишечника, закритокутовою глаукомою та подібними станами. Блокада дофамінових рецепторів. В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо дофамінових рецепторів та, як і інші антипсихотичні засоби (нейролептики), теоретично може пригнічувати дію леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Нейтропенія. З обережністю слід застосовувати оланзапін у пацієнтів з низьким вмістом лейкоцитів та/або нейтрофілів у крові; одержують препарати, які можуть спричинити нейтропенію; з пригніченням функції кісткового мозку, зумовленим захворюванням променевої чи хіміотерапії; а також у пацієнтів з еозинофілією та/або мієлопроліферативними захворюваннями. Про розвиток нейтропенії повідомлялося головним чином при поєднанні оланзапіну з вальпроатом. Тривалість інтервалу QT. У клінічних дослідженнях нечасто відзначалося клінічно значуще подовження інтервалу QT (інтервал QT з коригуванням Фрідериція [QTcF] ≥ 500 мсек у пацієнтів із вихідним показником. QTcF Скасування терапії. У разі різкого скасування оланзапіну вкрай рідко ( Тромбоемболія. Вкрай рідко ( Загальна активність щодо ЦНС. З урахуванням основної дії оланзапіну на ЦНС, слід бути обережним при застосуванні оланзапіну у поєднанні з іншими лікарськими препаратами центральної дії та алкоголем. Постуральна гіпотензія. Постуральна гіпотензія нечасто спостерігалася у клінічних дослідженнях оланзапіну у людей похилого віку. Так само, як і при використанні інших антипсихотичних засобів, у разі призначення оланзапіну пацієнтам віком понад 65 років рекомендується періодично здійснювати контроль артеріального тиску. Фенілаланін. До складу препарату входить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Діти та підлітки до 18 років. Оланзапін не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років у зв'язку з відсутністю достатніх даних щодо ефективності та безпеки. У короткострокових дослідженнях, які проводилися у підлітків 13-17 років, було відзначено більш значне збільшення маси тіла та зміну концентрації ліпідів та пролактину, ніж у аналогічних дослідженнях у дорослих. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають оланзапін, слід виявляти обережність при керуванні механічними засобами, включаючи автомобіль, оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: оланзапін 5,00 мг; допоміжні речовини: желатин 5,25 мг, манітол 4,50 мг, аспартам 0,60 мг, метилпарагідроксибензоат натрію 0,1125 мг, пропілпарагідроксибензоат натрію 0,0375 мг. По 7 пігулок у блістері. По 4 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі таблетки жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаДисперговані таблетки оланзапіну та таблетки оланзапіну, покриті оболонкою, біоеквівалентні та мають подібну швидкість та ступінь всмоктування. Дисперговані таблетки оланзапіну застосовуються в тій же кількості та з тією ж частотою, що і таблетки оланзапіну, вкриті оболонкою. Дисперговані таблетки оланзапіну можна застосовувати замість таблеток оланзапіну, покритих оболонкою. Всмоктування. Після прийому внутрішньо оланзапін добре всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 5-8 годин. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. У дослідженнях з різними дозами в діапазоні від 1 до 20 мг показано, що концентрації оланзапіну в плазмі змінюються лінійно та пропорційно дозі. Розподіл. При концентрації у плазмі від 7 до 1000 нг/мл зв'язування з білками плазми становить близько 93%. Оланзапін в основному зв'язується з альбуміном та кислим α1-глікопротеїном. Метаболізм. Оланзапін метаболізується в печінці внаслідок процесів кон'югації та окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 беруть участь в утворенні N-дезметил- та 2-гідроксиметил-метаболітів оланзапіну. Обидва метаболіти в експериментальних дослідженнях на тваринах мають значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена ​​незміненою речовиною - оланзапіном, що має здатність проникати через гематоенцефалічний бар'єр. Активність ізоферменту CYP2D6 не впливає на рівень метаболізму оланзапіну. Виведення. У здорових добровольців після внутрішнього прийому середній T1/2 становить 33 год (21-54 год для 5-95%), а середній кліренс оланзапіну в плазмі - 26 л/год (12-47 л/год для 5-95%). Близько 57% міченого радіоізотопами оланзапіну виводиться із сечею та 30% з калом, переважно у вигляді неактивних метаболітів. У курців з незначними порушеннями функції печінки кліренс оланзапіну нижчий, ніж у некурців без порушення функції печінки. У дослідженні за участю осіб європейського, японського та китайського походження відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну, пов'язаних із расовою приналежністю, не встановлено.ФармакодинамікаУ доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість оланзапіну до серотонінових 5-НТ2А/2С, 5-НТ3, 5-НТ6; допаміновим D1, D2, D3, D4, D5; мускариновим М1-5; α1-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. В експериментальних дослідженнях на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапіну щодо серотонінових 5-НТ-, допамінових та холінорецепторів. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш виражену спорідненість та активність щодо серотонінових 5-НТ2-рецепторів, порівняно з допаміновими D2-рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно знижує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів і в той же час незначно впливає на стріарні (А9) нервові шляхи, що беруть участь у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест,що характеризує антипсихотичну активність) у дозах нижчих, ніж дози, що викликають каталепсію (розлад, що відображає побічну дію на моторну функцію). Оланзапін посилює протитривожний ефект під час проведення анксіолітичного тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (в т.ч. марення, галюцинації), так і негативних розладів.Показання до застосуваннялікування загострень шизофренії; підтримуюча і тривала протирецидивна терапія хворих на шизофренію та інші психотичні розлади з вираженою продуктивною (в т.ч. марення, галюцинації, автоматизми) та/або негативною (емоційна сплощеність, зниження соціальної активності, збіднення мови) симптоматикою, а також супутніми; лікування гострих маніакальних або змішаних епізодів при біполярному афективному розладі з/без психотичних проявів та з/без швидкої зміни фаз (у вигляді монотерапії або у комбінації з літієм або вальпроатом); запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом, у яких оланзапін був ефективним при лікуванні маніакальної фази; лікування депресивних станів, пов'язаних із біполярним розладом (у комбінації з флуоксетином).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяНедостатньо клінічного досвіду застосування оланзапіну при вагітності, тому призначення препарату можливе лише у випадках, коли очікувана користь терапії для матері значно перевищує потенційний ризик для плода. Пацієнти повинні бути попереджені, що у разі настання або планування вагітності в період лікування оланзапіном, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. У дослідженні виявлено, що оланзапін виділяється з грудним молоком. Середня доза (мг/кг), що отримується дитиною при досягненні CSS у матері, становила 1,8% материнської дози (мг/кг). При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування. Застосування при порушеннях функції печінки нирок. Для пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та нирковою недостатністю тяжкого ступеня рекомендується зменшити початкову дозу оланзапіну до 5 мг на добу.Побічна діяДуже часто (≥10%) – сонливість, збільшення маси тіла; 34% - збільшення концентрації пролактину в плазмі, яке було слабко вираженим і транзиторним (середнє значення максимальних концентрацій пролактину не досягало верхньої межі норми (ВГН) і статистично достовірно не відрізнялося від плацебо). Клінічні прояви гіперпролактинемії, пов'язані з прийомом оланзапіну (тобто гінекомастія, галакторея та збільшення молочних залоз), зазначалося рідко. У більшості хворих нормалізація рівнів пролактину спостерігалася без відміни оланзапіну. Часто (≥1%, але <10%) – запаморочення, астенія, акатизія, збільшення апетиту, периферичні набряки, ортостатична гіпотензія, сухість у роті та запори. У клінічних дослідженнях (n=107) у 1,9% випадків відзначалися рівні тригліцеридів у 2 рази та більші за ВГН (випадків перевищення ВГН більш ніж у 3 рази не спостерігалося). Рідко: транзиторне, асимптоматичне збільшення печінкових трансаміназ (АСТ та АЛТ) у сироватці крові. У поодиноких випадках: підвищення рівня глюкози у плазмі крові до ≥200 мг/дл (підозра на цукровий діабет), а також від ≥160 мг/дл, але до <200 мг/дл (підозра на гіперглікемію) у хворих із вихідним рівнем глюкози ≤140 мг/дл. В окремих випадках: асимптоматична еозинофілія. Небажані ефекти у спеціальних групах хворих У пацієнтів із психозом, пов'язаним із деменцією, дуже часто (≥10%) спостерігалося порушення ходи та падіння. У пацієнтів похилого віку з психозом, пов'язаним з деменцією, часто (≥1%, але <10%) – нетримання сечі та пневмонія. У пацієнтів з психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста допаміну) при хворобі Паркінсона, дуже часто (≥10%) і з вищою частотою, ніж у групі плацебо, спостерігалося посилення симптомів паркінсонізму, галюцинації. У пацієнтів з біполярною манією, які отримують оланзапін у комбінації з літієм або вальпроатом, дуже часто (≥10%) спостерігалося збільшення маси тіла, сухість у роті, підвищення апетиту, тремор; часто (≥1%, але <10%) – розлад мови. Нижче викладено основні побічні ефекти та їх частоту, зареєстровані під час клінічних випробувань та/або у постреєстраційному періоді. З боку організму загалом: ≥10% – збільшення маси тіла; ≥1%, але <10% – астенія; ≥0,1%, але <1% – підвищена чутливість до світла; <0,01% – алергічна реакція; реакція скасування. Серцево-судинна система: ≥0,1%, але <1% — брадикардія; ≥1%, але <10% – ортостатична гіпотензія; <0,01% - венозна тромбоемболія. З боку системи травлення: ≥1%, але <10% — запор; сухість в роті; підвищення апетиту; <0,01% - гепатит; панкреатит. З боку обміну речовин: <0,01% – діабетична кома; діабетичний кетоацидоз; гіперглікемія; гіпертригліцеридемія; ≥1%, але <10% – периферичні набряки. З боку кістково-м'язової системи: <0,01% – рабдоміоліз. З боку центральної нервової системи: ≥1%, але <10% — акатизія; запаморочення; ≥0,01%, але <0,1% - судомні напади; ≥10% – сонливість. Дерматологічні реакції: ≥0,01%, але <0,1% – висип. З боку статевої системи: <0,01% - пріапізм. З боку лабораторних показників: ≥1%, але <10% – збільшення рівнів АЛТ та АСТ; поодинокі випадки підвищення рівня глюкози в крові від ≥160 мг/дл до <200 мг/дл (підозра на гіперглікемію); поодинокі випадки підвищення рівня глюкози у крові до ≥200 мг/дл (підозра на цукровий діабет); поодинокі випадки підвищення рівня тригліцеридів у ≥2 рази на ВГН; ≥10% – збільшення рівня пролактину. З боку системи кровотворення: у ≥1%, але <10% випадків – еозинофілія; у ≥0,01%, але <0,1% випадків - лейкопенія; <0,01% – тромбоцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиМетаболізм оланзапіну може змінюватися під дією інгібіторів або індукторів ізоферментів системи цитохрому Р450, які виявляють специфічну активність щодо CYP1A2. Кліренс оланзапіну підвищується у пацієнтів, що палять, і у хворих, які приймають карбамазепін (у зв'язку зі збільшенням активності CYP1A2). Відомі потенційні інгібітори CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапіну. Оланзапін не є потенційним інгібітором активності CYP1A2, тому при прийомі оланзапіну фармакокінетика ЛЗ, що в основному метаболізуються за участю CYP1A2 (таких як теофілін), не змінюється. У клінічних дослідженнях показано, що одноразове введення дози оланзапіну на тлі терапії наступними препаратами не супроводжувалося пригніченням метаболізму зазначених лікарських засобів: іміпрамін або його метаболіт дезіпрамін (CYP2D6, CYP3A, CYP1A2), варфарин (CYP2C1A), CYP2C19). Не виявлено також ознак лікарської взаємодії при використанні оланзапіну у поєднанні з літієм чи біпериденом. З огляду на стійкої концентрації оланзапіну зміна фармакокінетики етанолу не відзначалося. Однак, прийом етанолу разом з оланзапіном може супроводжуватися посиленням фармакологічних ефектів оланзапіну, наприклад, седативної дії. Одноразові дози антацидів, що містять алюміній або магній або циметидину, не порушували біодоступність оланзапіну при прийомі внутрішньо. Спільне призначення активованого вугілля знижувало біодоступність оланзапіну при прийомі внутрішньо до 50-60%. Флуоксетин (60 мг одноразово або 60 мг щодня протягом 8 днів) викликає збільшення Cmax оланзапіну в середньому на 16% та зниження кліренсу оланзапіну в середньому на 16%. Ступінь впливу цього фактора значно поступається виразності індивідуальних відмінностей у зазначених показниках, тому зазвичай не рекомендується змінювати дозу оланзапіну при його призначенні у комбінації з флуоксетином. Флувоксамін, інгібітор CYP1А2, знижує кліренс оланзапіну. Результатом цього є середнє збільшення Cmax оланзапіну при введенні флувоксаміну на 54% у жінок, що не палять, і на 77% у курців, середнє збільшення AUC оланзапіну 52 і 108% відповідно. Малі дози оланзапіну необхідно призначати хворим, які спільно отримують лікування флувоксаміном. У дослідженнях in vitro з використанням мікросом печінки людини показано, що оланзапін пригнічує процес утворення глюкуроніду вальпроату (основний шлях метаболізму вальпроату). Вальпроат також незначним чином впливає на метаболізм оланзапіну in vitro. Тому клінічно значуща фармакокінетична взаємодія між оланзапіном та вальпроатом є малоймовірною. В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо допаміну та, як і інші антипсихотики (нейролептики), теоретично може пригнічувати дію леводопи та агоністів допаміну. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. За даними досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини оланзапін також продемонстрував вкрай малий потенціал у придушенні активності наступних ізоферментів цитохрому Р450: CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Через тендітність таблетку слід приймати відразу після вилучення з блістера. Дисперговані таблетки оланзапіну швидко розчиняються в слині і легко ковтаються. Крім того, безпосередньо перед прийомом таблетку можна розчинити у склянці води або іншої рідини (апельсиновий сік, яблучний сік, молоко чи кава). Добову дозу слід підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану хворого. Для лікування шизофренії та подібних психотичних розладів рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг 1 раз на добу. Терапевтичні дози оланзапіну коливаються від 5 до 20 мг на добу. Збільшення дози більш ніж стандартної добової дози 10 мг рекомендується проводити тільки після відповідного клінічного обстеження пацієнта. Для лікування гострої манії при біполярному розладі рекомендована початкова доза оланзапіну становить 15 мг 1 раз на добу - як монотерапію або 10 мг 1 раз на добу - у комбінації з літієм або вальпроатом. Терапевтичні дози оланзапіну коливаються від 5 до 20 мг на добу. Збільшення дози понад стандартну добову дозу 15 мг рекомендується проводити лише після відповідного клінічного обстеження пацієнта. Збільшувати дозу слід поступово, з інтервалами щонайменше 24 год. Підтримуюча терапія при біполярному розладі: пацієнтам, які приймали оланзапін для лікування гострої манії, необхідно продовжити терапію в тій же дозі. У пацієнтів у стані ремісії початкова доза оланзапіну, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. Надалі добову дозу необхідно підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану пацієнта, в межах від 5 до 20 мг на добу. Оланзапін у комбінації з флуоксетином слід призначати 1 раз на добу, незалежно від їди. Як правило, початкова доза становить 5 мг оланзапіну та 20 мг флуоксетину. При необхідності допускається зміна доз як оланзапіну, так і флуоксетину. Для пацієнтів похилого віку або пацієнтів з іншими клінічними факторами ризику, включаючи ниркову недостатність тяжкого ступеня або печінкову недостатність середнього ступеня тяжкості, рекомендується зменшити початкову дозу оланзапіну до 5 мг на добу. Для пацієнтів з комбінацією факторів, за наявності яких можливе уповільнення метаболізму оланзапіну (хворі на жіночу стать, старечого віку, які не палять), також може бути рекомендовано зменшення початкової дози оланзапіну. Дані досліджень оланзапіну при терапії у дітей та підлітків віком до 18 років обмежені.ПередозуванняСимптоми: дуже часто (≥10%) – тахікардія, збудження/агресивність, розлад артикуляції, різні екстрапірамідні розлади та порушення свідомості різного ступеня тяжкості (від седативного ефекту до коми). Інші клінічно значущі симптоми - судоми, злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, аритмії серця (<2% випадків передозування), зупинка серця та дихання. Мінімальна доза при гострому передозуванні зі смертельним наслідком склала 450 мг, максимальна доза при передозуванні зі сприятливим результатом (виживання) - 1,5 г. Лікування: показані стандартні процедури передозування (промивання шлунка, призначення активованого вугілля). Специфічного антидоту для оланзапіну немає. Не рекомендується індукція блювання. Спільне призначення активованого вугілля показало зниження біодоступності оланзапіну при внутрішньому прийомі до 50-60%. Показано проведення симптоматичної терапії відповідно до клінічного стану та контролю функцій життєво важливих органів, включаючи лікування артеріальної гіпотензії, порушення кровообігу та підтримання дихальної функції. Не слід застосовувати епінефрін, допамін та інші симпатоміметики, які є агоністами β-адренорецепторів, т.к. Стимуляція цих рецепторів може посилювати артеріальну гіпотензію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид. Ризик здійснення суїцидальної спроби пацієнтами з шизофренією та біполярним розладом першого типу обумовлений самими зазначеними захворюваннями. У зв'язку з цим на тлі проведення фармакотерапії потрібне ретельне спостереження за тими пацієнтами, які мають ризик суїциду особливо високий. При призначенні оланзапіну слід прагнути до мінімізації кількості таблеток, що приймаються пацієнтом, щоб зменшити ризик передозування. Злоякісний нейролептичний синдром. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) (потенційно летальний симптомокомплекс) може розвиватися при лікуванні будь-якими нейролептиками, включаючи оланзапін, проте, на сьогодні немає даних, що підтверджують достовірний зв'язок прийому оланзапіну з розвитком даного стану. Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому включають значне підвищення температури тіла, ригідність мускулатури, зміну психічного статусу та вегетативні порушення (нестабільний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, серцеві аритмії, підвищене потовиділення). Додаткові ознаки можуть включати збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність.Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому або значне підвищення температури тіла без інших симптомів злоякісного нейролептичного синдрому вимагають відміни всіх нейролептиків, включаючи оланзапін. Пізня дискінезія. У порівняльних дослідженнях лікування оланзапіном достовірно рідше супроводжувалося розвитком дискінезії, яка потребує медикаментозної корекції; ніж застосування типових та інших атипових антипсихотиків. Однак слід враховувати ризик пізньої дискінезії при тривалій терапії нейролептиками. У разі розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується корекція дози нейролептика. Слід враховувати, що при переведенні на оланзапін симптоми пізньої дискінезії можуть розвинутись внаслідок одномоментного скасування попередньої терапії. Згодом інтенсивність зазначеної симптоматики може збільшитися, більше, зазначені симптоми можуть розвинутись і після припинення терапії. Досвід застосування у літніх пацієнтів із психозом, пов'язаним з деменцією. Ефективність оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією, не встановлена. У даній категорії пацієнтів у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота летальних випадків у групі оланзапіну була вищою, ніж у групі плацебо (3,5% проти 1,5% відповідно). Фактори ризику, які можуть спричиняти цю групу пацієнтів до більш високої смертності при лікуванні оланзапіном, включають вік ≥ 80 років, седацію, поєднане застосування з бензодіазепінами або наявність патології легень (наприклад, пневмонія з аспірацією або без неї). Не існує достатньо даних, щоб встановити відмінності в частоті виникнення цереброваскулярних порушень та/або смертності (порівняно з плацебо), та у факторах ризику цієї групи пацієнтів при прийомі оланзапіну внутрішньо та при внутрішньом'язових ін'єкціях. Хвороба Паркінсона. Не рекомендується застосування оланзапіну при лікуванні психозів, індукованих прийомом дофамінових рецепторів агоністів при хворобі Паркінсона. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста дофамінових рецепторів) при хворобі Паркінсона, посилення симптомів паркінсонізму відзначалося дуже часто (≥10 %) та з вищою частотою, ніж у групі плацебо. Галюцинації також відзначалися дуже часто (≥ 10%) та з більш високою частотою, ніж у групі плацебо. Порушення функції печінки. В окремих випадках прийом оланзапіну, як правило на ранніх етапах терапії, супроводжувався транзиторним, асимптоматичним збільшенням активності - "печінкових" трансаміназ (аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)) у сироватці крові. Відзначалися поодинокі випадки гепатиту. Крім того, надходили поодинокі повідомлення про холестатичне та змішане ураження печінки. Особлива обережність необхідна при збільшенні активності ACT та/або АЛТ у сироватці крові у пацієнтів з недостатністю функції печінки, з обмеженим функціональним резервом печінки або пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У разі збільшення активності ACT та/або АЛТ під час лікування оланзапіном потрібне ретельне спостереження за пацієнтом та, при необхідності, зниження дози.При тяжких порушеннях функції печінки, зумовлених прийомом оланзапіну, його застосування слід припинити. Гіперглікемія та цукровий діабет. Відзначається більш висока поширеність цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією. Як і при прийомі деяких інших антипсихотичних препаратів, рідко відзначалися випадки гіперглікемії, декомпенсації цукрового діабету, що в деяких випадках супроводжується кетоацидозом і діабетичною комою, у тому числі з летальним результатом. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету. Зміна ліпідного профілю. У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували оланзапін, спостерігалися небажані зміни ліпідного спектра. Рекомендується клінічне спостереження. Розвиток ризику раптової смерті. Досвід клінічного застосування будь-яких нейролептиків, включаючи оланзапін, виявив подібне, залежне від дози, дворазове збільшення ризику смерті внаслідок гострої серцевої недостатності, порівняно з випадками смерті внаслідок гострої серцевої недостатності у пацієнтів, які не застосовували нейролептики. Цереброваскулярні небажані явища, включаючи інсульт, у пацієнтів з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), включаючи летальні наслідки, відзначалися в дослідженнях оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією. У плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалася більш висока частота небажаних цереброваскулярних явищ у пацієнтів у групі оланзапіну, порівняно з групою плацебо (1,3% проти 0,4% відповідно). Всі пацієнти з цереброваскулярними порушеннями мали попередні фактори ризику розвитку цереброваскулярних небажаних явищ (наприклад, раніше випадок цереброваскулярного небажаного явища або транзиторної ішемічної атаки, артеріальна гіпертензія, куріння), а також супутні захворювання і/або прийом препаратів . Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів із психозом, пов'язаним із деменцією. Судоми. Оланзапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності. У таких пацієнтів при лікуванні оланзапіном судомні напади спостерігалися рідко. Антихолінергічна активність. При проведенні клінічних досліджень терапія оланзапіном рідко супроводжувалась антихолінергічними побічними ефектами. Однак клінічний досвід застосування оланзапіну у пацієнтів із супутніми захворюваннями обмежений, тому рекомендується виявляти обережність при призначенні оланзапіну пацієнтам із клінічно значущою гіперплазією передміхурової залози, паралітичною непрохідністю кишечника, закритокутовою глаукомою та подібними станами. Блокада дофамінових рецепторів. В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо дофамінових рецепторів та, як і інші антипсихотичні засоби (нейролептики), теоретично може пригнічувати дію леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Нейтропенія. З обережністю слід застосовувати оланзапін у пацієнтів з низьким вмістом лейкоцитів та/або нейтрофілів у крові; одержують препарати, які можуть спричинити нейтропенію; з пригніченням функції кісткового мозку, зумовленим захворюванням променевої чи хіміотерапії; а також у пацієнтів з еозинофілією та/або мієлопроліферативними захворюваннями. Про розвиток нейтропенії повідомлялося головним чином при поєднанні оланзапіну з вальпроатом. Тривалість інтервалу QT. У клінічних дослідженнях нечасто відзначалося клінічно значуще подовження інтервалу QT (інтервал QT з коригуванням Фрідериція [QTcF] ≥ 500 мсек у пацієнтів із вихідним показником. QTcF Скасування терапії. У разі різкого скасування оланзапіну вкрай рідко ( Тромбоемболія. Вкрай рідко ( Загальна активність щодо ЦНС. З урахуванням основної дії оланзапіну на ЦНС, слід бути обережним при застосуванні оланзапіну у поєднанні з іншими лікарськими препаратами центральної дії та алкоголем. Постуральна гіпотензія. Постуральна гіпотензія нечасто спостерігалася у клінічних дослідженнях оланзапіну у людей похилого віку. Так само, як і при використанні інших антипсихотичних засобів, у разі призначення оланзапіну пацієнтам віком понад 65 років рекомендується періодично здійснювати контроль артеріального тиску. Фенілаланін. До складу препарату входить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Діти та підлітки до 18 років. Оланзапін не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років у зв'язку з відсутністю достатніх даних щодо ефективності та безпеки. У короткострокових дослідженнях, які проводилися у підлітків 13-17 років, було відзначено більш значне збільшення маси тіла та зміну концентрації ліпідів та пролактину, ніж у аналогічних дослідженнях у дорослих. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають оланзапін, слід виявляти обережність при керуванні механічними засобами, включаючи автомобіль, оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаоланзапін таблетки, що диспергуються в порожнині рота на 1 таблетку, що диспергується в порожнині рота, 5 мг/7,5 мг/10 мг/15 мг/20 мг Діюча речовина: оланзапін 5,00 мг/7,50 мг/10,00 мг/15,00 мг/20,00 мг допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, гіпромелоза низькозаміщена LH-21, аспартам, кальцію силікат, магнію стеаратОпис лікарської формиКруглі злегка двоопуклі таблетки жовтого кольору. Допускається наявність незначних окремих вкраплень та мармуровості.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаТаблетки оланзапіну, що диспергуються в порожнині рота, біоеквівалентні таблеткам оланзапіну і мають подібну швидкість та ступінь всмоктування. Таблетки оланзапіну, які диспергуються в порожнині рота, можуть застосовуватися замість таблеток оланзапіну. Всмоктування Після перорального прийому оланзапін добре всмоктується, і його максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 5-8 годин. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. Розподіл При концентрації у плазмі від 7 до 1000 нг/мл із білками плазми зв'язується близько 93 % оланзапіну. Оланзапін зв'язується в основному з альбуміном та a(1)-кислим глікопротеїном. Метаболізм Оланзапін метаболізується в печінці внаслідок процесів кон'югації та окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 системи цитохрому Р450 беруть участь в утворенні N-дезметил та 2-гідроксиметил метаболітів оланзапіну. Обидва метаболіти в дослідженнях на тваринах мали значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена ​​вихідною речовиною – оланзапіном. Виведення Після прийому внутрішньо середній період напіввиведення (T(1/2)) оланзапіну у здорових добровольців варіював залежно від віку та статі. У здорових добровольців літнього віку (65 років і старше) середній T(1/2) був уповільненим (51,8 год), а кліренс був знижений (17,5 л/год) порівняно з аналогічними показниками в осіб молодшого віку ( 33,8 год та 18,2 л/год, відповідно). У жінок порівняно з чоловіками середній T(1/2) був уповільненим (36,7 год порівняно з 32,3 год), а кліренс оланзапіну в плазмі знижений (18,9 л/год проти 27,3 л/ ч). Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) порівняно зі здоровими добровольцями були відсутні значні відмінності середнього T(1/2) (37,7 години порівняно з 32,4 години) та кліренсу (21,2 л). /год порівняно з 25,0 л/год). Близько 57% міченого радіоізотопами оланзапіну виводилося нирками, переважно як метаболітів. Пацієнти з порушенням функції печінки Невелике дослідження впливу порушення функції печінки при прийомі оланзапіну всередину (2,5-7,5 мг одноразово) у 6 пацієнтів із клінічно значущим цирозом класу А (n=5) та класу B (n=1) за класифікацією Чайлд-П'ю виявило незначне вплив на фармакокінетику: у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося незначне збільшення системного кліренсу та укорочення T(1/2) порівняно з пацієнтами без порушення функції печінки (n=3). Серед осіб із цирозом печінки було більше курців (4/6; 67 %), ніж серед осіб без порушення функції печінки (0/3; 0 %). Пальці, що палять У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня середній T(1/2) був коротшим (39,3 год), а кліренс був вищим (18,0 л/год) порівняно з аналогічними показниками у некурящих здорових добровольців (48,8). ч і 14,1 л/год відповідно). У некурящих пацієнтів (чоловічої та жіночої статі) середній T(1/2) оланзапіну був довшим, ніж аналогічний показник у пацієнтів, що палять (38,6 год і 30,4 год), а кліренс – нижче (18,6 л/год і 27,7 л/год). Кліренс оланзапіну в плазмі крові був нижчим у пацієнтів похилого віку порівняно з молодими пацієнтами, у жінок у порівнянні з чоловіками та у некурців у порівнянні з курцями. Однак ступінь впливу віку, статі або куріння на кліренс оланзапіну в плазмі та T(1/2) оланзапіну невеликий у порівнянні із загальною варіабельністю між пацієнтами. У дослідженні за участю осіб європейського, японського та китайського походження відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну, пов'язаних із расовою приналежністю, не встановлено.ФармакодинамікаОланзапін є антипсихотичним засобом (нейролептиком) з широким фармакологічним спектром впливу на низку рецепторних систем. У доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість оланзапіну до серотонінових 5НТ(2А/2С), 5НТ(3), 5НТ(6); дофаміновим D(1), D(2), D(3), D(4), D(5); мускариновим М(1-5); адренергічним α(1) та гістаміновим H(1) рецепторам. В експериментах на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапіну по відношенню до 5НТ, дофамінових та холінергічних рецепторів. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш виражену спорідненість та активність щодо серотонінових 5НТ(2) рецепторів порівняно з дофаміновими D(2) рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно знижує збудливість мезолімбічних (А10) дофамінергічних нейронів,і в той же час незначно впливає на стриарные (А9) нервові шляхи, що у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест, що характеризує антипсихотичну активність) у дозах нижчих, ніж дози, що викликають каталепсію (розлад, що відбиває побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін посилює протитривожний ефект при проведенні «анксіолітичного» тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (маячня, галюцинації та ін), так і негативних розладів.відбиває побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін посилює протитривожний ефект при проведенні «анксіолітичного» тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (маячня, галюцинації та ін), так і негативних розладів.відбиває побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін посилює протитривожний ефект при проведенні «анксіолітичного» тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (маячня, галюцинації та ін), так і негативних розладів.Показання до застосуванняДорослі Оланзапін показаний для лікування шизофренії. Оланзапін ефективний при підтримувальній та тривалій терапії у пацієнтів із шизофренією, у яких спостерігався ефект від лікування на початковому етапі. Оланзапін показаний для лікування маніакального епізоду помірного або тяжкого ступеня тяжкості. Оланзапін показаний для запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом, у яких він показав ефективність лікування маніакального епізоду.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату. Пацієнти з ризиком розвитку глаукоми. Дитячий вік віком до 18 років. Пацієнти з фенілкетонурією.Вагітність та лактаціяВагітність Дослідження застосування оланзапіну у вагітних жінок не проводилося. Пацієнтки повинні бути попереджені, що у разі настання або планування вагітності в період лікування оланзапіном, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. Через недостатній досвід застосування оланзапіну під час вагітності препарат слід призначати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для пацієнтки значно перевищує потенційний ризик для плода. У новонароджених, чиї матері приймали нейролептики (включаючи оланзапін) у III триместрі вагітності, існує ризик розвитку небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні розлади та симптоми синдрому «скасування», різні за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялося про випадки розвитку збудження, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому та порушення ссання. У зв'язку з цим новонароджені, чиї матері приймали оланзапін, повинні бути під наглядом. Період грудного вигодовування У дослідженні виявлено, що оланзапін виділяється з грудним молоком. Середня доза, що отримується дитиною (мг/кг) при досягненні рівноважної концентрації у матері, становила 1,8% дози оланзапіну матері (мг/кг). Не рекомендується годування груддю під час терапії оланзапіном. Фертильність Вплив на фертильність невідомий. Протипоказаний особам віком до 18 років.Побічна діяДорослі Найчастішими небажаними реакціями (що спостерігалися у ³ 1 % пацієнтів), пов'язаними з прийомом оланзапіну під час клінічних досліджень, були сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення концентрації пролактину, холестерину, глюкози та тригліцеридів, глюкозурія, підвищення апетиту, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, минуще безсимптомне підвищення активності амінотрансфераз печінки, висип, астенія, стомлюваність, лихоманка, артралгія, підвищення концентрації лужної фосфатази та набряк. У наступній таблиці представлені небажані реакції та лабораторні показники, виявлені у спонтанних повідомленнях та клінічних дослідженнях. У межах кожної групи частоти небажані реакції перераховані в порядку зменшення ступеня серйозності. Частоту народження визначали таким чином: дуже часто (³ 1/10), часто (³ 1/100 - <1/10), нечасто (³ 1/1000 - < 1/100), рідко (³ 1/10000 - < 1 /1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути визначена на підставі наявних даних). Дуже часто Часто Не часто Рідко Частота невідома Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія Лейкопенія 10 Нейтропенія 10 Тромбоцитопе-нія 11 Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість 11 Порушення з боку обміну речовин та харчування Збільшення маси тіла Підвищення концентрації холестерину 2,3 Підвищення концентрації глюкози 4 Підвищення концентрації тригліцеридів 2,5 Глюкозурія Підвищення апетиту Розвиток або декомпенсація цукрового діабету, що в деяких випадках супроводжуються кетоацидозом і діабетичною комою, у тому числі з летальним кінцем 11 Гіпотермія 12 Порушення з боку нервової системи Сонливість Запаморочення Акатізія 6 Паркінсонізм 6 Дискінезія 6 Судоми у пацієнтів із судомами в анамнезі або за наявності факторів ризику судом 11 Дистонія (включаючи окулогірний криз) 11 Пізня дискінезія 11 Амнезія 9 Заїкуватість 11 Дизартрія Синдром неспокійних ніг Злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Особливі вказівки») 12 Синдром «скасування» 7,12 Порушення з боку серця Брадикардія Подовження інтервалу QTс Шлуночкова тахікардія/фібриляція шлуночків, раптова смерть 11 Порушення з боку судин Ортостатична гіпотензія 10 Тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен) Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Носова кровотеча 9 Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Слабовиражені, короткочасні антихолінергічні ефекти, що включають запор і сухість слизової оболонки порожнини рота. Здуття живота 9 Панкреатит 11 Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Минуще підвищення сироваткової активності «печінкових» амінотрансфе-раз (аланінаміно-трансфераза [АЛТ], аспартатаміно-трансфераза [АСТ]), особливо в ранній період лікування Гепатит (включаючи гепатоцелюлярний, холестатичний та змішаний) 11 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Висип Реакція фотосенсибілізації Алопеція Лікарська реакція, з еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія 9 Рабдоміоліз 11 Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нетримання сечі, Затримка сечовипускання Утруднений початок сечовипускання 11 Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Синдром «скасування» у новонароджених Порушення з боку статевих органів та молочної залози Еректильна дисфункція у чоловіків Зниження лібідо у чоловіків та жінок Аменорея Збільшення молочних залоз Галакторея у жінок Гінекомастія/збільшення грудей у ​​чоловіків Пріапізм 12 Загальні розлади та порушення у місці введення Астенія Втома Набряк Лихоманка 10 Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації пролактину в плазмі 8 Підвищення сироваткової активності лужної фосфатази 10 Підвищення сироваткової активності КФК 11 Підвищення сироваткової активності гамма-глутамілтрансферази 10 Підвищення концентрації сечової кислоти 10 Підвищення сироваткової концентрації загального білірубіну. 1 Для всіх груп пацієнтів незалежно від індексу маси тіла (ІМТ) спостерігалося клінічно значуще збільшення маси тіла. Збільшення маси тіла на 7% і більше від середнього значення після проведення короткого курсу лікування (середня тривалість – 47 днів) спостерігалося дуже часто (22,2%), збільшення на 15% і більше було частим (4,2%) та збільшення на 25% і більше було нечастим (0,8%). У пацієнтів, які отримували тривале лікування (не менше 48 тижнів), підвищення на 7%, 15% і 25% було дуже частим (64,4%, 31,7%, 12,3%, відповідно). 2 Середнє підвищення концентрації ліпідів натще (холестерину, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), тригліцеридів) було більш вираженим у пацієнтів без вихідних ознак порушення ліпідного обміну. 3 Спостерігалося збільшення концентрації холестерину від нормальних значень натще (< 5,17 ммоль/л) до підвищених (³ 6,2 ммоль/л). Зміна концентрації холестерину від прикордонних показників натще (³ 5,17-< 6,2 ммоль/л) до підвищених (³ 6,2 ммоль/л) була дуже частою. 4 Спостерігалося збільшення концентрації глюкози від нормальних значень натще (< 5,56 ммоль/л) до підвищених (³ 7 ммоль/л). Зміна концентрації глюкози від прикордонних показників натще (³ 5,56-< 7 ммоль/л) до підвищених (³ 7 ммоль/л) була дуже частою. 5 Спостерігалося збільшення концентрації тригліцеридів від нормальних значень натще (< 1,69 ммоль/л) до підвищених (³ 2,26 ммоль/л). Зміна концентрації тригліцеридів від прикордонних показників натще (³ 1,69-< 2,26 ммоль/л) до підвищених (³ 2,26 ммоль/л) була дуже частою. 6 У ході клінічних досліджень, випадки паркінсонізму та дистонії у пацієнтів, які приймають оланзапін, були більш частими, але різниця з групою плацебо не була статистично значущою. У пацієнтів, які приймали оланзапін, випадки розвитку паркінсонізму, акатизії, дистонії спостерігалися рідше, ніж у пацієнтів, які отримували титровані дози галоперидолу. З огляду на відсутність докладної інформації про наявність у пацієнтів в анамнезі гострих та пізніх екстрапірамідних розладів, нині неможливо зробити висновок про те, що оланзапін меншою мірою спричиняє розвиток пізніх дискінезій або інших пізніх екстрапірамідних синдромів. 7 При різкій відміні оланзапіну спостерігалися такі симптоми, як пітливість, безсоння, тремор, тривога, нудота та блювання. 8 У клінічних дослідженнях тривалістю до 12 тижнів концентрація пролактину в плазмі перевищувала верхню межу норми приблизно у 30% пацієнтів з нормальними вихідними показниками пролактину. У більшості таких пацієнтів збільшення концентрації пролактину було помірним і менш ніж у 2 рази перевищувало верхню межу норми. 9 Небажані явища, зафіксовані під час клінічних досліджень із оланзапіном. 10 Небажані явища, зафіксовані під час клінічних досліджень з оланзапіном та оцінені за фактичним значенням. 11 Небажані явища, зафіксовані під час постмаркетингового досвіду застосування з певною частотою. 12 Небажані явища, зафіксовані під час постмаркетингового досвіду застосування з частотою, визначеною по верхній межі 95 % довірчого інтервалу. Довгострокова експозиція (не менше 48 тижнів) Кількість пацієнтів, у яких відзначалося збільшення маси тіла, підвищення концентрації глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ліпопротеїнів високої щільності або тригліцеридів, з часом збільшувалося. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12-місячний курс терапії, швидкість підвищення концентрації глюкози в крові сповільнювалася приблизно через 6 місяців. Небажані ефекти у спеціальних груп пацієнтів У клінічних дослідженнях у пацієнтів похилого віку з деменцією терапія оланзапіном була пов'язана з більш високою частотою летальних наслідків та цереброваскулярних небажаних реакцій, ніж при застосуванні плацебо. Дуже частими небажаними реакціями, пов'язаними із застосуванням оланзапіну у цієї групи пацієнтів, були порушення ходи та падіння. Часто спостерігалися пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі. У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із психозом, індукованим препаратами (агоністом дофаміну), на фоні хвороби Паркінсона дуже часто відзначалося посилення симптомів хвороби Паркінсона та галюцинації. Частота розвитку цих небажаних явищ була вищою на фоні застосування оланзапіну, ніж у групі плацебо. В одному з клінічних досліджень у пацієнтів з біполярною манією, комбінована терапія оланзапіну з вальпроатом у 4,1 % випадків призводила до розвитку нейтропенії, потенційним фактором якої була висока концентрація вальпроату в плазмі крові. Застосування оланзапіну в комбінації з препаратами літію або вальпроату призводило до збільшення частоти (³ 10 %) розвитку тремору, сухості слизової оболонки порожнини рота, підвищення апетиту та збільшення маси тіла. Також часто повідомлялося про розлад мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з препаратами літію або дивальпроексу збільшення вихідної маси тіла на ³ 7 % спостерігалося у 17,4 % пацієнтів у рамках короткочасного курсу лікування (до 6 тижнів).Довгостроковий курс лікування оланзапіном (до 12 місяців) для запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом спричиняв збільшення вихідної маси тіла на ³ 7 % у 39,9 % пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиПотенційні взаємодії, що впливають на оланзапін Оскільки оланзапін метаболізується за участю ізоферменту CYP1A2, метаболізм оланзапіну може змінюватися під дією інгібіторів або індукторів ізоферментів системи цитохрому Р450, які виявляють специфічну активність щодо ізоферменту CYP1A2. Індукція ізоферменту CYP1A2 Метаболізм оланзапіну може бути індукований курінням або застосуванням карбамазепіну, що може призводити до зниження концентрації оланзапіну. Відзначалося лише невелике чи помірне збільшення кліренсу оланзапіну. Клінічні прояви скоріш за все будуть обмеженими, проте рекомендовано клінічний моніторинг і, у разі потреби, підвищення дози оланзапіну. Інгібування ізоферменту CYP1A2 Флувоксамін, специфічний інгібітор ізоферменту CYP1A2, значно пригнічує метаболізм оланзапіну. C(max) оланзапіну після застосування флувоксаміну в середньому збільшувалася на 54 % у некурящих пацієнток жіночої статі та на 77 % у пацієнтів чоловічої статі, що палять, а показник AUC (площа під кривою «концентрація-час») оланзапіну в середньому збільшувався на 52 % і 108% відповідно. Слід розглянути можливість призначення нижчої початкової дози оланзапіну у пацієнтів, які застосовують флувоксамін або інші інгібітори ізоферменту CYP1A2, наприклад, ципрофлоксацин. На початку застосування препаратів, що належать до інгібіторів ізоферменту CYP1A2, на фоні прийому оланзапіну слід розглянути можливість зниження дози останнього. Зниження біодоступності Активоване вугілля знижує біодоступність оланзапіну після прийому внутрішньо на 50-60% і має застосовуватися як мінімум за 2 години до або після застосування оланзапіну. Флуоксетин (інгібітор ізоферменту CYP2D6), одноразові дози антацидів (алюміній-, магнійсодержащие) і циметидин не мають значного впливу на фармакокінетику оланзапіну. Здатність оланзапіну впливати на фармакокінетику інших лікарських засобів Оланзапін може пригнічувати вплив прямих та непрямих агоністів дофаміну. Оланзапін не пригнічує основні ізоферменти CYP450 в умовах in vitro (наприклад, 1А2, 2D6, 2С9, 2С19, 3А4). Відповідно до результатів досліджень in vivo не очікується особливої ​​взаємодії з оланзапіном наступних препаратів: трициклічних антидепресантів (метаболізованих переважно за участю ізоферменту CYP2D6), варфарину (CYP2C19), теофіліну (CYP1А2) та діазепаму (CYP3A4). Оланзапін не вступав у взаємодію з літієм та біпериденом. Моніторинг концентрації вальпроату в плазмі не виявив необхідності корекції дози вальпроату після початку його застосування з оланзапіном. Загальна активність центральної нервової системи (ЦНС) Необхідно виявляти обережність при застосуванні оланзапіну у пацієнтів, які вживають алкоголь або отримують лікарські препарати, що спричиняють пригнічення ЦНС. Одночасне застосування оланзапіну з протипаркінсонічними лікарськими препаратами у пацієнтів із хворобою Паркінсона та деменцією не рекомендується. Інтервал QTc Слід бути обережними при одночасному застосуванні оланзапіну з лікарськими препаратами, здатними подовжувати інтервал QTc.Спосіб застосування та дозиТаблетки оланзапіну, що диспергуються в ротовій порожнині, швидко розчиняються під дією слини і легко проковтуються. Вийняти таблетку з рота нерозчиненою важко. Брати таблетку із блістера слід сухими руками. Через тендітність таблетку слід приймати відразу після вилучення з блістера. Крім того, безпосередньо перед прийомом таблетку можна розчинити у склянці води. Витягти таблетку необхідно в такий спосіб: 1. Зігнути блістер по лінії розлому. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витягти таблетку. 4. Потім таблетку слід негайно покласти на язик. Оланзапін можна приймати незалежно від часу їди, тому що їжа не впливає на всмоктування оланзапіну. Таблетки оланзапіну, що диспергуються в порожнині рота, біоеквівалентні таблеткам оланзапіну і мають подібну швидкість та ступінь всмоктування. Таблетки оланзапіну, що диспергуються в порожнині рота, застосовуються в тій же кількості і з тією самою частотою, що і таблетки оланзапіну. Таблетки оланзапіну, які диспергуються в порожнині рота, можуть застосовуватися замість таблеток оланзапіну. Дорослі Шизофренія: початкова доза оланзапіну, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. Маніакальний епізод: початкова доза становить 15 мг 1 раз на добу при монотерапії або 10 мг на добу у складі комбінованої терапії (з літієм або вальпроатом). Запобігання рецидивам біполярного розладу: початкова доза оланзапіну, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, які отримували оланзапін для лікування маніакального епізоду, для запобігання рецидивам слід продовжувати терапію в тій же дозі. При розвитку нового маніакального, змішаного або депресивного епізоду слід продовжувати терапію оланзапіном (з корекцією дози у разі потреби) на тлі додаткової терапії для лікування симптомів розладу настрою відповідно до клінічних показань. При лікуванні шизофренії, маніакального епізоду та запобігання рецидиву біполярного розладу добова доза може бути скоригована в діапазоні від 5 мг до 20 мг на добу. Підвищення початкової дози слід здійснювати лише після належного клінічного обстеження. Підвищення дози повинно проводитись з інтервалами не менше 24 годин. Оланзапін можна призначати незалежно від часу їди, оскільки вживання їжі не впливає на всмоктування препарату. При припиненні лікування оланзапіном дозу препарату слід поступово знижувати. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Мінімальна початкова доза (5 мг на добу) зазвичай не призначається, але її застосування має бути розглянуте у пацієнтів ³ 65 років, якщо цього потребує клінічний стан конкретного пацієнта. Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю Пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю слід розпочинати лікування з мінімальної дози (5 мг на добу). При печінковій недостатності помірного ступеня тяжкості (цироз, клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, за необхідності дозу слід збільшувати з обережністю. Куріння Початкова доза та діапазон доз, як правило, не потребують змін залежно від того, чи курить пацієнт чи ні. Метаболізм оланзапіну може бути прискорений курінням. Рекомендується проводити клінічний моніторинг, у разі потреби доза оланзапіну може бути збільшена. За наявності більш одного з факторів, які можуть призвести до уповільнення метаболізму (пацієнти жіночої статі, літнього віку, які не палять), може бути рекомендовано зниження початкової дози. Підвищення дози таких пацієнтів, за наявності показань, необхідно проводити консервативно.ПередозуванняСимптоми: дуже частими (≥ 10 %) симптомами при передозуванні оланзапіну були тахікардія, психомоторне збудження/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні розлади та порушення свідомості різного ступеня тяжкості (від седативного ефекту до коми). Інші клінічно значущі наслідки передозування оланзапіну включали делірій, судоми, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), пригнічення дихання, аспірацію, підвищення та зниження артеріального тиску, аритмії серця (<2% випадків передозування) та зупинку серця та дихання. Мінімальна доза при гострому передозуванні зі смертельним наслідком склала 450 мг, максимальна доза при передозуванні зі сприятливим результатом (виживання) – 2 г оланзапіну. Лікування: специфічного антидоту для оланзапіну немає. Не рекомендується провокування блювання. Показані стандартні процедури передозування (промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Спільний прийом активованого вугілля та оланзапіну показав зниження біодоступності оланзапіну при прийомі внутрішньо до 50-60%. Слід забезпечити симптоматичне лікування та контроль функцій життєво важливих органів залежно від клінічної картини, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та судинного колапсу та підтримання дихальної функції. Не слід застосовувати епінефрін, допамін та інші симпатоміметики, які є агоністами бета-адренорецепторів, оскільки стимуляція цих рецепторів може посилювати артеріальну гіпотензію. Необхідно забезпечити контроль серцево-судинних показників виявлення можливих аритмій. Ретельне спостереження за станом пацієнта необхідне до його одужання.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКлінічне поліпшення при лікуванні антипсихотичними засобами може наступати від кількох днів до кількох тижнів. Потрібне ретельне спостереження за пацієнтами у цей період. Психоз на фоні деменції та/або порушення поведінки Оланзапін не показаний для лікування психозу на фоні деменції та/або порушень поведінки через підвищення рівня смертності та ризик розвитку порушень мозкового кровообігу у даних пацієнтів. У плацебо-контрольованих дослідженнях (тривалістю від 6 до 12 тижнів) у пацієнтів похилого віку (середній вік 78 років) з психозом на фоні деменції та/або з порушеннями поведінки відзначалося дворазове збільшення випадків смерті в групі оланзапіну порівняно з групою плацебо (3, 5% та 1,5%, відповідно). Вищий рівень смертності не пов'язаний з дозою оланзапіну (середня доза 4,4 мг) або тривалістю лікування. Фактори ризику, які можуть впливати на схильність цієї групи пацієнтів до більш високої смертності при лікуванні оланзапіном, включають вік > 65 років, дисфагію, седацію, недостатнє харчування та зневоднення,наявність патології легень (наприклад, пневмонія з аспірацією або без неї) або поєднане застосування з бензодіазепінами. Однак частота летальних випадків була вищою у пацієнтів, які отримували терапію оланзапіном, у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо, незалежно від цих факторів ризику. У тих же клінічних дослідженнях відзначалися небажані цереброваскулярні явища (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), включаючи випадки з летальним результатом. У плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалася втричі більша частота цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів у групі оланзапіну порівняно з групою плацебо (1,3% проти 0,4%, відповідно). Усі пацієнти з цереброваскулярними порушеннями, які отримували оланзапін та плацебо, мали попередні фактори ризику розвитку небажаних цереброваскулярних явищ. Вік > 75 років і деменція судинного або змішаного типу визначалися як фактори ризику розвитку небажаних цереброваскулярних явищ на фоні лікування оланзапіном. У ході даних досліджень ефективність оланзапіну не було встановлено. Хвороба Паркінсона Не рекомендується застосування оланзапіну при лікуванні психозів, індукованих прийомом дофамінових рецепторів агоністів при хворобі Паркінсона. У клінічних дослідженнях посилення симптоматики хвороби Паркінсона та галюцинації відзначалися дуже часто і з вищою частотою, ніж у групі плацебо, а ефективність при лікуванні психотичних симптомів оланзапіном не перевищувала плацебо. У цих клінічних дослідженнях пацієнти спочатку повинні були досягти стабілізації на мінімальній ефективній дозі препаратів для лікування хвороби Паркінсона (агоністи дофаміну) та продовжувати їх прийом у тій же дозі протягом усього дослідження. Початкова доза оланзапіну становила 2,5 мг на добу та могла бути збільшена до максимальної – 15 мг на добу за рішенням дослідника. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Злоякісний нейролептичний синдром – потенційно загрозливий для життя стан, що виникає на тлі застосування нейролептиків. Рідкісні випадки ЗНС також були зареєстровані і при застосуванні оланзапіну. Клінічні прояви ЗНС включають гіперпірексію, ригідність м'язів, зміну психічного статусу та вегетативні порушення (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, діафорез та порушення серцевого ритму). Додаткові ознаки можуть включати підвищення активності КФК, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічні прояви ЗНС або значне незрозуміле підвищення температури тіла без інших симптомів ЗНС вимагають відміни всіх нейролептиків, включаючи оланзапін. Гіперглікемія та цукровий діабет Нечасто відзначалися випадки гіперглікемії та/або розвитку або декомпенсації цукрового діабету, які в деяких випадках супроводжуються кетоацидозом та діабетичною комою, у тому числі з летальним результатом. У деяких випадках відзначалося підвищення маси тіла, яке могло послужити сприятливим фактором. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету відповідно до таких вказівок: вимірювання вихідної концентрації глюкози крові, через 12 тижнів після початку прийому оланзапіну та згодом щорічно. У пацієнтів, які приймають антипсихотичні препарати, у тому числі оланзапін, необхідно перевіряти наявність ознак та симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія, слабкість).Пацієнтам із цукровим діабетом або факторами ризику виникнення цукрового діабету потрібний регулярний моніторинг концентрації глюкози крові. Необхідно проводити регулярний контроль маси тіла: перед початком лікування через 4, 8 і 12 тижнів після початку прийому оланзапіну і згодом кожні 3 місяці. Зміна ліпідного профілю У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували оланзапін, спостерігалися небажані зміни ліпідного спектру. Зміни ліпідного профілю необхідно коригувати відповідно до клінічної необхідності, особливо у пацієнтів з дисліпідемією та у пацієнтів з факторами ризику розвитку порушень ліпідного обміну. У пацієнтів, які приймають антипсихотичні препарати, у тому числі оланзапін, необхідно регулярно перевіряти ліпідний профіль відповідно до рекомендацій: перед початком лікування через 12 тижнів після початку прийому оланзапіну та згодом кожні 5 років. Антихолінергічна активність Незважаючи на те, що оланзапін проявляв антихолінергічну активність у дослідженнях in vitro, застосування оланзапіну у клінічних дослідженнях виявило низьку частоту пов'язаних із нею ускладнень. Однак оскільки клінічний досвід застосування оланзапіну у пацієнтів з супутніми захворюваннями обмежений, слід дотримуватись обережності при призначенні оланзапіну пацієнтам з клінічно значущою гіпертрофією передміхурової залози, паралітичною кишковою непрохідністю та подібними станами. Порушення функції печінки Часто, особливо на ранніх етапах терапії, відзначалося безсимптомне транзиторне підвищення активності «печінкових» амінотрансфераз (ACT і АЛТ). Особлива обережність необхідна при збільшенні активності ACT та/або AJIT у сироватці крові у пацієнтів із симптомами порушення функції печінки, з раніше діагностованими станами, пов'язаними з обмеженням функціонального резерву печінки або у пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. При діагностуванні гепатиту (у тому числі гепатоцелюлярного, холестатичного або змішаного) застосування оланзапіну слід припинити. Нейтропенія З обережністю слід застосовувати оланзапін у пацієнтів з низьким числом лейкоцитів та/або нейтрофілів у крові; у пацієнтів, які отримують препарати, які можуть спричинити нейтропенію; у пацієнтів із лікарським пригніченням функції кісткового мозку в анамнезі; у пацієнтів з пригніченням функції кісткового мозку, зумовленим супутнім захворюванням, променевою чи хіміотерапією; а також у пацієнтів з еозинофілією або мієлопроліферативними захворюваннями. Про випадки розвитку нейтропенії часто повідомлялося при одночасному застосуванні оланзапіну та вальпроату. Припинення терапії У поодиноких випадках (≥ 0,01% та < 0,1%) при різкому припиненні застосування оланзапіну спостерігалися такі гострі симптоми: підвищене потовиділення, безсоння, тремор, тривожність, нудота або блювання. Інтервал QT У клінічних дослідженнях клінічно значуще подовження інтервалу QTc (корекція QT за формулою Фрідерика [QTcF] > 500 мс у будь-який момент часу після початку лікування при вихідному QTcF < 500 мс) зустрічалося нечасто (0,1%-1%) у пацієнтів, які отримували оланзапін. , з відсутністю значних відмінностей у супутніх ускладненнях із боку серця проти плацебо. Однак слід бути обережним при призначенні оланзапіну спільно з препаратами, що збільшують інтервал QTc, особливо у пацієнтів похилого віку з вродженим синдромом подовженого інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією та гіпомагніємією. Тромбоемболія Нечасто (³ 0,1 % та < 1 %) повідомлялося про випадки тимчасового зв'язку між розвитком венозної тромбоемболії та терапією оланзапіном. Наявність причинно-наслідкового зв'язку між прийомом оланзапіну та венозною тромбоемболією не встановлено. Проте з огляду на те, що у пацієнтів з шизофренією часто є придбані фактори ризику розвитку тромбоемболії, слід виявляти всі можливі фактори ризику цього ускладнення, у тому числі іммобілізацію пацієнтів, та вживати необхідних заходів щодо профілактики. Загальна активність щодо ЦНС З урахуванням основної дії оланзапіну на ЦНС, слід бути обережним при застосуванні оланзапіну у поєднанні з іншими лікарськими препаратами центральної дії та алкоголем. Оскільки оланзапін може виявляти антагонізм щодо дофамінових рецепторів в умовах in vitro, він може бути антагоністом ефектів прямих та непрямих агоністів дофамінових рецепторів. Судоми Оланзапін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із судомами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності. Випадки судом нечасто зустрічалися у пацієнтів, які приймають оланзапін, і в більшості випадків повідомлялося про наявність судом в анамнезі або про фактори ризику судом. Пізня дискінезія У порівняльних дослідженнях тривалістю до року лікування оланзапіном достовірно рідше супроводжувалося розвитком дискінезії, що потребує медикаментозної корекції. Однак слід враховувати збільшення ризику пізньої дискінезії при тривалій терапії нейролептиками. При розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується зниження дози або скасування оланзапіну. Симптоми пізньої дискінезії можуть наростати чи маніфестувати після відміни препарату. Постуральна гіпотензія Постуральна гіпотензія нечасто спостерігалася у клінічних дослідженнях оланзапіну у пацієнтів похилого віку. Рекомендується періодично вимірювати артеріальний тиск у пацієнтів віком від 65 років. Раптова смерть від серцево-судинної недостатності За результатами постмаркетингових спостережень оланзапін був зафіксований випадок раптової смерті. У ретроспективному спостережному дослідженні ризик передбачуваної раптової смерті від серцево-судинної недостатності у пацієнтів, які отримували оланзапін, був приблизно вдвічі вищим за такий у пацієнтів, які не приймали нейролептики. У цьому дослідженні ризик при застосуванні оланзапіну можна порівняти з ризиком при застосуванні атипових нейролептиків, включених до об'єднаного аналізу. Застосування оланзапіну у дітей Оланзапін не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків. У дослідженнях у підлітків 13-17 років відзначалися різні небажані реакції, включаючи збільшення маси тіла, порушення обміну ліпідів та гіперпролактинемію. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Заласта® Ку-таб® містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Препарат може бути небезпечним для людей, які страждають на фенілкетонурію. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Мінімальна початкова доза (5 мг на добу) зазвичай не призначається, але її застосування має бути розглянуте у пацієнтів ³ 65 років, якщо цього потребує клінічний стан конкретного пацієнта. Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю Пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю слід розпочинати лікування з мінімальної дози (5 мг на добу). При печінковій недостатності помірного ступеня тяжкості (цироз, клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, за необхідності дозу слід збільшувати з обережністю. Вплив на керування транспортними засобами: Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. Пацієнтам, які приймають оланзапін, слід виявляти обережність при керуванні транспортними засобами та механізмами, оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаоланзапін таблетки на 1 таблетку 2,5 мг/5 мг/7,5 мг/10 мг/15 мг/20 мг: Діюча речовина: Оланзапін 2,50 мг/5,00 мг/7,50 мг/10,00 мг/15,00 мг/20,00 мг допоміжні речовини: целактоза(1) [альфа-лактози моногідрат, целюлоза], крохмаль прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат Целлактоза(1) – це висушена розпиленням з'єднання, що складається з альфа-лактози моногідрату та порошку целюлози, сухої речовини.Опис лікарської формиТаблетки 2,5 мг: Круглі злегка двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору. Допускаються вкраплення темнішого відтінку. Таблетки 5 мг: Круглі злегка двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з гравіюванням 5. Допускаються вкраплення більш темного відтінку. Таблетки 7,5 мг: Круглі злегка двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з гравіюванням 7,5. Допускаються вкраплення темнішого відтінку. Таблетки 10 мг: Круглі злегка двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з гравіюванням 10. Допускаються вкраплення більш темного відтінку. Таблетки 15 мг: Круглі злегка двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з гравіюванням 15. Допускаються вкраплення темного відтінку. Таблетки 20 мг: Круглі злегка двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з гравіюванням 20. Допускаються вкраплення більш темного відтінку.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо оланзапін добре всмоктується, його максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 5-8 годин. Їда не впливає на абсорбцію. Абсолютну біодоступність прийому внутрішньо у порівнянні з внутрішньовенним введенням не визначали. Розподіл Зв'язок оланзапіну з білками плазми становить 93% (в діапазоні концентрацій 7-1000 нг/мл). Оланзапін переважно зв'язується з альбуміном та з α(1)-кислим глікопротеїном. Метаболізм Оланзапін метаболізується в печінці за допомогою кон'югації та окиснення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 беруть участь в утворенні N-дезметил та 2-гідроксиметил метаболітів, у дослідженнях на тваринах обидва метаболіти мали значно менш виражену фармакологічну активність в умовах in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена ​​вихідною сполукою – оланзапіном. Виведення Після прийому внутрішньо середній термінальний період напіввиведення (T(1/2)) оланзапіну у здорових добровольців залежить від віку та статі. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових добровольців похилого віку (65 років і старше) порівняно з особами молодшого віку збільшувався середній T(1/2 )(51,8 години проти 33,8 години) і знижувався кліренс (17,5 л/год проти 18, 2 л/годину). Фармакокінетична варіабельність у добровольців похилого віку відповідала діапазону осіб молодшого віку. У 44 пацієнтів з шизофренією старше 65 років застосування оланзапіну в дозах 5-20 мг на добу не призводило до відмінностей у профілі небажаних явищ. Підлога Середній T(1/2 )у жінок порівняно з чоловіками дещо збільшений (36,7 годин проти 32,3 годин), а кліренс знижений (18,9 л/год проти 27,3 л/год). Однак профіль безпеки оланзапіну (у дозах 5-20 мг на добу) у пацієнтів жіночої статі (n=467) можна порівняти з таким у пацієнтів чоловічої статі (n=869). Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну [КК] < 10 мл/хв) порівняно зі здоровими добровольцями значних відмінностей у середньому T(1/2) (37,7 години проти 32,4 години) або кліренсі (21,2 л) /годину проти 25,0 л/година) не відзначалося. Дослідження матеріального балансу показало, що приблизно 57% міченого радіоізотопами оланзапіну виявляється у сечі, головним чином, у вигляді метаболітів. Печінкова недостатність Невелике дослідження впливу порушення функції печінки при прийомі оланзапіну всередину (2,5-7,5 мг одноразово) у 6 пацієнтів із клінічно значущим цирозом класу А (n=5) та класу B (n=1) за класифікацією Чайлд-П'ю виявило незначне вплив на фармакокінетику: у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося незначне збільшення системного кліренсу та скорочення T(1/2) порівняно з пацієнтами без порушення функції печінки (n=3). Серед осіб із цирозом печінки було більше курців (4/6; 67 %), ніж серед осіб без порушення функції печінки (0/3; 0 %). Куріння У курців з печінковою недостатністю легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) збільшувався середній T(1/2) (39,3 години) і знижувався кліренс (18 л/год) аналогічно некурящим здоровим особам (48,8 години і 14,1 л/година, відповідно). У пацієнтів, які не палять, у порівнянні з курцями (чоловіки та жінки) середній T(1/2) подовжувався (38,6 години проти 30,4 години), а кліренс знижувався (18,6 л/год проти 27,7 л/год). . Плазмовий кліренс оланзапіну нижче у осіб похилого віку порівняно з молодшими, у чоловіків у порівнянні з жінками та у тих, хто не курить у порівнянні з курцями. Однак залежність кліренсу та T(1/2) оланзапіну від віку, статі та куріння порівняно із загальною міжіндивідуальною варіабельністю невелика. Расова приналежність У дослідженні за участю осіб європейського, японського та китайського походження відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну не встановлено.ФармакодинамікаОланзапін є антипсихотичним, антиманіакальним і стабілізуючим настрій засобом, що має широкий фармакологічний спектр впливу на ряд рецепторних систем. У доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість (K(i) < 100 нмоль/л) до різних рецепторів: 5-НТ(2А/2С)-, 5-НТ(3)-, 5-НТ(6)-серотоніновим, D(1 )-, D(2)-, D(3)-, D(4)-, D(5)-дофаміновим, М(1-5)-мускариновим холінорецепторам, α(1)-адрено- та Н(1) -гістамінових рецепторів. У дослідженнях на тваринах, в яких оцінювався вплив оланзапіну на поведінку, останній виявляв антагонізм по відношенню до серотонінових, дофамінових та м-холінорецепторів, що узгоджується з профілем зв'язування з рецепторами. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш виражену спорідненість та активність до 5-НТ(2)-серотонінових, ніж до D(2)-дофамінових рецепторів. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно знижує активність мезолімбічних (А10) дофамінергічних нейронів, і в той же час незначно впливає на стріарні нервові шляхи (А9), що беруть участь у регуляції моторних (рухових) функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (у тесті на антипсихотичну активність) у дозах, нижчих за ті, що викликають каталепсію (ефект, що свідчить про моторні [рухові] небажані реакції). На відміну від деяких інших антипсихотичних засобів, оланзапін підвищує відповідь в «анксіолітичному» тесті. У дослідженні у здорових добровольців з одноразовим прийомом (10 мг) з подальшим проведенням позитронно-емісійної томографії оланзапін більше зв'язувався з 5-НТ(2А)-серотоніновими, ніж D(2)-дофаміновими рецепторами. Крім того, за результатами дослідження у пацієнтів з шизофренією із застосуванням однофотонної емісійної комп'ютерної томографії встановлено, що у пацієнтів, які відповіли на оланзапін, відзначався нижчий зв'язок зі стріарними D(2)-рецепторами порівняно з пацієнтами, які відповіли на інші антипсихотичні препарати та рисперидон. , при цьому можна порівняти з пацієнтами, які відповіли на клозапін. Клінічні ефекти У двох із двох плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях та у двох із трьох порівняльних клінічних дослідженнях за участю понад 2900 пацієнтів із шизофренією, у яких відзначалася як продуктивна, так і негативна симптоматика, застосування оланзапіну призводило до статистично значущого зменшення виразності обох типів порушень. У міжнародному подвійному сліпому порівняльному дослідженні за участю 1481 пацієнта з шизофренією, шизоафективними та пов'язаними з ними розладами та асоційованими із зазначеними станами симптомами депресії (середній бал за шкалою Монтгомері-Асберга для оцінки депресії – 16,6 з оцінки настрою наприкінці дослідження порівняно з вихідними значеннями було показано статистично значуще (p=0,001) поліпшення стану пацієнтів і натомість прийому оланзапіну (-6,0) проти галоперидолом (-3,1). Застосування оланзапіну протягом 3-х тижнів у пацієнтів з маніакальним або змішаним епізодом при біполярному розладі було більш ефективним у зменшенні маніакальних проявів порівняно з плацебо та комплексом вальпроату натрію та вальпроєвої кислоти у співвідношенні 1:1. Також оланзапін показав порівнянну з галоперидолом ефективність за часткою пацієнтів, які досягли симптоматичної ремісії щодо манії та депресії на 6 та 12 тижнях застосування. Застосування оланзапіну в дозі 10 мг у складі комбінованої терапії в комбінації з препаратами літію або вальпроєвої кислоти протягом щонайменше 2-х тижнів призводило до більшого зменшення проявів манії, ніж монотерапія препаратами літію або вальпроєвої кислоти після 6 тижнів застосування останніх. У 12-місячному клінічному дослідженні з профілактики рецидивів у пацієнтів з маніакальним епізодом, які досягли ремісії на фоні прийому оланзапіну, і згодом рандомізованих у групи оланзапіну або плацебо, було показано статистично значущу перевагу оланзапіну над плацебо. Було також показано перевагу застосування оланзапіну над плацебо щодо профілактики рецидивів як маніакальних, так і депресивних епізодів. В іншому 12-місячному клінічному дослідженні з профілактики рецидивів у пацієнтів з маніакальним епізодом, які досягли ремісії на фоні прийому оланзапіну в комбінації з препаратами літію, і згодом рандомізованих у групи монотерапії оланзапіном або препаратом літію, було показано, що оланзапін літію щодо досягнення первинної кінцевої точки – рецидиву біполярного розладу (група оланзапіну – 30%, група препарату літію – 38,23%; p=0,055). У 18-місячному клінічному дослідженні комбінованої терапії оланзапіном у поєднанні з нормотимічним засобом (препаратом літію або вальпроєвою кислотою) у пацієнтів з маніакальним або змішаним епізодом не було показано статистично значущої переваги довгострокової комбінованої терапії над монотерапією. розлади, що визначається відповідно до діагностичних (синдромальних) критеріїв.Показання до застосуванняДорослі Оланзапін показаний для лікування шизофренії. Оланзапін ефективний при підтримувальній та тривалій терапії у пацієнтів із шизофренією, у яких спостерігався ефект від лікування на початковому етапі. Оланзапін показаний для лікування маніакального епізоду помірного або тяжкого ступеня тяжкості. Оланзапін показаний для запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом, у яких він показав ефективність лікування маніакального епізоду.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату. Пацієнти з ризиком розвитку глаукоми. Дитячий вік віком до 18 років. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.Вагітність та лактаціяВагітність Адекватні та строго контрольовані дослідження у вагітних жінок не проводились. Пацієнток слід попередити про необхідність повідомлення лікаря про настання вагітності або планування вагітності в ході лікування оланзапіном. Проте, внаслідок обмеженості досвіду застосування у людини, оланзапін слід застосовувати під час вагітності, якщо потенційна користь матері перевершує можливий ризик для плода. Новонароджені, матері яких приймали оланзапін протягом III триместру вагітності, схильні до ризику небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні розлади та (або) симптоми «скасування», які можуть варіювати за ступенем тяжкості та тривалості після пологів. Повідомлялося про ажитацію, гіпертонус, гіпотонус, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром і порушення харчування. У зв'язку з цим за новонародженими слід встановити пильний нагляд. Період грудного вигодовування У дослідженні у здорових жінок, що годують, встановлено, що оланзапін проникає в грудне молоко. Середня доза, що отримується дитиною (мг/кг) у рівноважному стані, становила 1,8 % від дози оланзапіну матері (мг/кг). Пацієнткам при застосуванні оланзапіну рекомендується відмовитися від грудного вигодовування. Фертильність Відомості щодо впливу на фертильність відсутні. Протипоказаний особам віком до 18 років.Побічна діяРезюме профілю безпеки Дорослі Найбільш частими (зазначені у ≥ 1% пацієнтів) небажаними реакціями, зумовленими застосуванням оланзапіну в клінічних дослідженнях, були: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення концентрації пролактину, холестерину (ХС), глюкози та тригліцеридів (ТГ) у плазмі крові розділ «Особливі вказівки»), глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки»), дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне безсимптомне підвищення активності «транспечних» крові (див. розділ «Особливі вказівки»), висипання на шкірі, астенія, втома, лихоманка, артралгія, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення активності γ-глутамілтрансферази в плазмі крові, гіперурикемія,підвищення активності креатинфосфокінази у плазмі крові та набряки. Перелік небажаних реакцій У наведеній таблиці перераховані небажані реакції та лабораторні дані, зазначені у клінічних дослідженнях та за даними спонтанних повідомлень. У кожній категорії небажані реакції розташовані в порядку зменшення ступеня їх серйозності. Використовується така класифікація: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100), рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000) ), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо визначити, ґрунтуючись на наявних даних). Дуже часто Часто Не часто Рідко Частота невідома Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія Лейкопенія 10 Нейтропенія 10 Тромбоцито-співи 11 Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість 11 Порушення з боку обміну речовин та харчування Підвищення маси тіла Підвищення сироваткової концентрації холестерину 2,3 Підвищення концентрації глюкози 4 Підвищення сироваткової концентрації ТГ 2,5 Глюкозурія Підвищення апетиту Розвиток або загострення цукрового діабету, що іноді супроводжується кетоацидозом або комою, включаючи кілька летальних випадків 11 (див. розділ «Особливі вказівки») Гіпотермія 12 Порушення з боку нервової системи Сонливість Запаморочення Акатізія 6 Паркінсонізм 6 Дискінезія 6 Судоми у пацієнтів із судомами в анамнезі або за наявності факторів ризику судом 11 Дистонія (включаючи окулогірний криз) 11 Пізня дискінезія 11 Амнезія 9 Заїкуватість 11 Дизартрія Синдром неспокійних ніг Злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Особливі вказівки») 12 Симптоми «скасування» 7,12 Порушення з боку серця Брадикардія Подовження інтервалу QT (див. розділ «Особливі вказівки») Шлуночкова тахікардія / фібриляція шлуночків, раптова смерть (див. розділ «Особливі вказівки» 11 ) Порушення з боку судин Ортостатична гіпотензія 10 Тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен) (див. розділ «Особливі вказівки») Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Носова кровотеча 9 Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Легкі, минущі антихолінергічні ефекти, включаючи запор і сухість слизової оболонки ротової порожнини. Здуття живота Панкреатит Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Минуще безсимптомне підвищення сироваткової активності «печінкових» амінотрансфераз (аланінаміно-трансфераза [АЛТ], аспартат-амінотрансфераза [АСТ]), особливо в ранній період лікування (див. розділ «Особливі вказівки») Гепатит (включаючи гепатоцел-люлярний, холестатичний і змішаний) 11 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Висипання на шкірі Реакція фоточутливості Алопеція Лікарська реакція, що супроводжується еозинофілією і системними проявами (DRESS синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія 9 Рабдоміоліз 11 Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нетримання сечі Затримка сечі Затримка початку сечовипускання 11 Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Синдром «скасування» у новонароджених (див. розділ «Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування») Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Зниження лібідо у чоловіків та жінок Аменорея Збільшення грудей Галакторея у жінок Гінекомастія/ збільшення грудей у ​​чоловіків Пріапізм Загальні розлади та порушення у місці введення Астенія Втома Набряк Лихоманка 10 Лабораторні та інструментальні дані Збільшення концентрації пролактину в плазмі крові 8 Підвищення сироваткової активності лужної фосфатази 10 Підвищення сироваткової активності креатин-фосфокінази (КФК) 11 Підвищення сироваткової активності γ-глута-мілтрансферази 10 Гіперурикемія 10 Підвищення сироваткової концентрації загального білірубіну. 1 У всіх груп пацієнтів (незалежно від початкового індексу маси тіла) спостерігалося клінічно значуще підвищення маси тіла. Після короткострокового курсу терапії (медіанна тривалість 47 днів) підвищення маси тіла ≥ 7 % від вихідного значення спостерігалося дуже часто (22,2 %), ≥ 15 % часто (4,2 %) та ≥ 25 % нечасто (0,8 %) . У пацієнтів, які отримують тривале лікування (щонайменше 48 тижнів), підвищення на ≥ 7 %, ≥ 15 % та ≥ 25 % було дуже частим (64,4 %, 31,7 % та 12,3 % відповідно). 2 Середнє підвищення сироваткової концентрації ліпідів натще (загального ХС, ліпопротеїдів низької щільності [ЛПНЩ], ТГ) було більш вираженим у пацієнтів без вихідних ознак порушення обміну ліпідів. 3 Часто спостерігалося збільшення сироваткової концентрації загального холестерину від нормальних значень натще (< 5,17 ммоль/л) до підвищених (≥ 6,2 ммоль/л). Зміна концентрації загального холестерину натщесерце від прикордонних показників (≥ 5,17-< 6,2 ммоль/л) до підвищених (≥ 6,2 ммоль/л) була дуже частою. 4 Часто спостерігалося збільшення концентрації глюкози натще від нормальних значень (< 5,56 ммоль/л) до підвищених (≥ 7 ммоль/л). Зміна концентрації глюкози натще від прикордонних показників (≥ 5,56-< 7 ммоль/л) до підвищених (≥ 7 ммоль/л) була дуже частою. 5 Часто спостерігалося збільшення сироваткової концентрації ТГ натще від нормальних значень (< 1,69 ммоль/л) до підвищених (≥ 2,26 ммоль/л). Зміна сироваткової концентрації ТГ натще від прикордонних показників (≥ 1,69-< 2,26 ммоль/л) до підвищених (≥ 2,26 ммоль/л) була дуже частою. 6 Частота паркінсонізму та дистонії у пацієнтів, які приймали оланзапін у клінічних дослідженнях, була кількісно вищою, але статистично значуще від плацебо не відрізнялася. У пацієнтів, які приймали оланзапін, паркінсонізм, акатізія, дистонія спостерігалися рідше, ніж у пацієнтів, які отримували підібрані дози галоперидолу. Зважаючи на відсутність докладної інформації про наявність у пацієнтів в анамнезі гострих та пізніх екстрапірамідних рухових порушень, нині неможливо зробити висновок про те, що оланзапін меншою мірою викликає розвиток пізньої дискінезії та (або) інших пізніх екстрапірамідних синдромів. 7 При різкій відміні оланзапіну спостерігалися такі симптоми, як пітливість, безсоння, тремор, тривога, нудота та блювання. 8 У клінічних дослідженнях тривалістю до 12 тижнів концентрація пролактину в плазмі крові перевищувала верхню межу норми приблизно у 30% пацієнтів з нормальною вихідною сироватковою концентрацією пролактину. У більшості таких пацієнтів підвищення сироваткової концентрації пролактину було легким і не перевищувало більш ніж у 2 рази верхні межі норми. 9 Небажане явище, виявлене у клінічних дослідженнях, інтегрованої бази даних оланзапіну. 10 Відповідно до значень у клінічних дослідженнях інтегрованої бази даних оланзапіну. 11 Небажане явище, виявлене під час реєстраційного спостереження. Частота встановлена ​​з використанням інтегрованої бази даних оланзапіну. 12 Небажане явище, виявлене під час реєстраційного спостереження. Частота встановлена ​​з верхнім кордоном 95% довірчого інтервалу з використанням інтегрованої бази даних оланзапіну. Тривала терапія (не менше 48 тижнів) Частка пацієнтів, у яких відзначалися небажані клінічно значущі зміни маси тіла, концентрації глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ліпопротеїдів високої щільності (ЛПЗЩ) або ТГ з часом збільшувалася. У дорослих пацієнтів, які пройшли 9-12-місячний курс терапії, швидкість підвищення середньої концентрації глюкози знижувалася через 6 місяців. Додаткові відомості про особливі групи пацієнтів У клінічних дослідженнях у пацієнтів похилого віку з деменцією терапія оланзапіном у порівнянні з плацебо призводила до підвищеної частоти летальних наслідків та цереброваскулярних небажаних реакцій (див. також розділ «Особливі вказівки»). Дуже частими небажаними реакціями, зумовленими застосуванням оланзапіну у цій групі пацієнтів, були порушення ходи та падіння. Часто спостерігалися пневмонія, підвищення температури тіла, млявість, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі. У клінічних дослідженнях у пацієнтів з лікарським (агоністи дофамінових рецепторів) психозом, зумовленим хворобою Паркінсона, дуже часто (частіше, ніж при застосуванні плацебо) повідомлялося про погіршення паркінсонічної симптоматики та галюцинації. В одному клінічному дослідженні у пацієнтів з біполярною манією комбінована терапія вальпроєвою кислотою та оланзапіном у 4,1 % випадках призводила до нейтропенії. Можлива причина нейтропенії – висока плазмова концентрація вальпроєвої кислоти. Застосування оланзапіну з літієм або вальпроєвою кислотою призводило до збільшення частоти розвитку (≥ 10 %) тремору, сухості слизової оболонки порожнини рота, підвищеного апетиту та збільшення маси тіла. Крім того, часто повідомлялося про розлад мовлення. При комбінованій терапії оланзапіном та літієм або комплексом вальпроату натрію та вальпроєвої кислоти у співвідношенні 1:1 збільшення маси тіла ≥ 7 % від вихідної маси тіла спостерігалося у 17,4 % пацієнтів у рамках нетривалого курсу лікування (до 6 тижнів).Тривала терапія оланзапіном (до 12 місяців) з метою профілактики рецидиву у пацієнтів з біполярним розладом призводила до підвищення ≥ 7% від вихідної маси тіла у 39,9% пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення лікарських взаємодій проводилося лише у дорослих пацієнтів. Потенційні взаємодії, що впливають на фармакокінетику оланзапіну Оскільки оланзапін метаболізується ізоферментом CYP1A2, речовини, здатні вибірково індукувати або інгібувати цей ізофермент, можуть змінювати фармакокінетику оланзапіну. Індукція ізоферменту CYP1A2 Куріння та карбамазепін здатні індукувати метаболізм оланзапіну, що може призводити до зниження сироваткової концентрації останнього. Відзначалося підвищення кліренсу оланзапіну від легкого до помірного ступеня. Клінічні результати обмежені, рекомендується здійснювати клінічне спостереження з підвищенням дози за необхідності (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Інгібування ізоферменту CYP1A2 Показано, що флувоксамін, специфічний інгібітор ізоферменту CYP1A2, суттєво пригнічує метаболізм оланзапіну. Середнє підвищення C(max) оланзапіну в плазмі крові після застосування флувоксаміну становить 54% у жінок, що не палять, і 77% – у чоловіків, що палять. Середнє підвищення значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) становило 52 % та 108 % відповідно. Пацієнтам, які застосовують флувоксамін або інші інгібітори ізоферменту CYP1A2, такі як ципрофлоксацин, слід призначати меншу дозу оланзапіну. Пацієнтам, які отримують терапію інгібітором ізоферменту CYP1A2, слід розглянути можливість зниження дози оланзапіну. Знижена біодоступність Активоване вугілля знижує біодоступність оланзапіну, прийнятого внутрішньо, на 50-60%, тому його слід застосовувати за 2 години до або після прийому оланзапіну. Флуоксетин (інгібітор ізоферменту CYP2D6), одноразові дози антацидів (алюміній-, магнійсодержащие) і циметидин не мають значного впливу на фармакокінетику оланзапіну. Здатність оланзапіну впливати на фармакокінетику інших лікарських засобів Оланзапін може блокувати ефекти прямих та непрямих агоністів дофамінових рецепторів. Оланзапін не пригнічує основні ізоферменти системи цитохрому Р450 в умовах in vitro (наприклад, 1А2, 2D6, 2С9, 2С19, 3А4). Результатами in vivo досліджень підтверджується відсутність інгібування метаболізму наступних препаратів: трициклічних антидепресантів (метаболізованих в основному за участю ізоферменту CYP2D6), варфарину (CYP2C19), теофіліну (CYP1А2) та діазепаму (CYP3A1 і C). Оланзапін не вступає у взаємодію з літієм та біпериденом. Показники плазмової концентрації вальпроєвої кислоти показали, що одночасне застосування оланзапіну не потребує корекції дози вальпроєвої кислоти. Загальна активність центральної нервової системи (ЦНС) Слід бути обережними у пацієнтів, які споживають алкоголь або приймають лікарські препарати, що пригнічують ЦНС. Одночасне застосування оланзапіну з протипаркінсонічними лікарськими препаратами у пацієнтів із хворобою Паркінсона та деменцією не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»). Інтервал QTc Слід бути обережними при одночасному застосуванні оланзапіну з лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QTc (див. розділ «Особливі вказівки»).Спосіб застосування та дозиДорослі Шизофренія: початкова доза оланзапіну, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. Маніакальний епізод: початкова доза становить 15 мг 1 раз на добу при монотерапії або 10 мг на добу у складі комбінованої терапії (з літієм або вальпроатом). Запобігання рецидивам біполярного розладу: початкова доза оланзапіну, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, які отримували оланзапін для лікування маніакального епізоду, для запобігання рецидивам слід продовжувати терапію в тій же дозі. При розвитку нового маніакального, змішаного або депресивного епізоду, слід продовжувати терапію оланзапіном (з корекцією дози у разі потреби) на тлі додаткової терапії для лікування симптомів розладу настрою відповідно до клінічних показань. При лікуванні шизофренії, маніакального епізоду та запобігання рецидивам біполярного розладу добова доза може бути скоригована в діапазоні від 5 мг до 20 мг на добу. Підвищення початкової дози слід здійснювати лише після належного клінічного обстеження. Підвищення дози повинно проводитись з інтервалами не менше 24 годин. Оланзапін можна призначати незалежно від їди, оскільки вживання їжі не впливає на всмоктування препарату. При припиненні лікування оланзапіном дозу препарату слід поступово знижувати. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Мінімальна початкова доза (5 мг на добу) зазвичай не призначається, але її застосування має бути розглянуте у пацієнтів ³ 65 років, якщо цього потребує клінічний стан конкретного пацієнта. Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю Пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю слід розпочинати лікування з мінімальної дози (5 мг на добу). При печінковій недостатності помірного ступеня тяжкості (цироз, клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, за необхідності дозу слід збільшувати з обережністю. Куріння Початкова доза та діапазон доз, як правило, не потребують змін залежно від того, чи курить пацієнт чи ні. Метаболізм оланзапіну може бути прискорений курінням. Рекомендується проводити клінічний моніторинг, у разі потреби доза оланзапіну може бути збільшена. За наявності більш одного з факторів, які можуть призвести до уповільнення метаболізму (пацієнти жіночої статі, похилого віку, які не палять), може бути рекомендовано зниження початкової дози. Підвищення дози таких пацієнтів, за наявності показань, необхідно проводити консервативно.ПередозуванняСимптоми: дуже частими симптомами (≥ 10 %) при передозуванні оланзапіну є тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та зниження свідомості різного ступеня тяжкості (від седації до коми). Інші клінічно значущі наслідки передозування оланзапіну включали делірій, судоми, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), пригнічення дихання, аспірацію, артеріальну гіпертензію або гіпотензію, аритмії (<2% випадків передозування) та зупинку серця та дихання. Мінімальна доза при гострому передозуванні зі смертельним наслідком склала 450 мг, максимальна доза при передозуванні зі сприятливим результатом (виживання) – 2 г оланзапіну. Лікування: специфічного антидоту для оланзапіну немає. Не рекомендується провокування блювання. Показані стандартні при передозуванні процедури, наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Прийом активованого вугілля при одночасному прийомі внутрішньо оланзапіну показав зниження біодоступності оланзапіну до 50-60%. Показано симптоматичне лікування відповідно до клінічного стану та контроль життєво важливих функцій організму, включаючи корекцію артеріальної гіпотензії, порушення кровообігу та підтримання дихальної функції. Не слід застосовувати епінефрін, допамін та інші адреноміметики, які є агоністами β-адренорецепторів, оскільки стимуляція цих рецепторів може посилювати артеріальну гіпотензію. З метою виявлення можливих аритмій слід проводити моніторинг серцево-судинної діяльності. Ретельне медичне спостереження слід продовжити до одужання пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПоліпшення клінічного стану пацієнта при антипсихотичній терапії може тривати від кількох днів до кількох тижнів, цей період потребує ретельного спостереження за пацієнтом. Ризик суїциду У пацієнтів із шизофренією та біполярним розладом 1 типу спостерігається схильність до вчинення суїциду, у зв'язку з цим на тлі проведення фармакотерапії потрібне ретельне спостереження за пацієнтами з високим ризиком суїциду. З метою зниження ризику передозування слід виписувати мінімальну кількість препарату, достатню для забезпечення належного лікувального ефекту. Психоз та (або) поведінкові порушення, зумовлені деменцією Оланзапін не рекомендований для застосування у пацієнтів з психозом та (або) поведінковими порушеннями, зумовленими деменцією, внаслідок підвищеної смертності та ризику цереброваскулярних ускладнень. У плацебо-контрольованих дослідженнях (тривалістю 6-12 тижнів) у пацієнтів похилого віку (середній вік 78 років) з психозом та (або) поведінковим порушенням, зумовленим деменцією, відзначалося дворазове підвищення частоти летальних наслідків у пацієнтів, які отримували оланзапін, порівняно з пацієнтами із групи плацебо (3,5 % проти 1,5 %, відповідно). Підвищена частота летальних випадків не залежала від дози оланзапіну (середня добова доза 4,4 мг) та тривалості лікування. Факторами ризику, які можуть спричиняти підвищену смертність серед цієї популяції пацієнтів, є вік старше 65 років, дисфагія, седативний ефект,недоїдання та дегідратація, захворювання легень (наприклад, пневмонія з або без аспірації) або одночасне застосування бензодіазепінів. Однак частота летальних випадків у пацієнтів, які отримували оланзапін, порівняно з тими, хто отримував плацебо, була вищою незалежно від цих факторів ризику. Результати тих же клінічних досліджень свідчать про цереброваскулярні небажані явища (ЦВНЯ) (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), включаючи летальні наслідки. Відзначалося триразове збільшення частоти розвитку ЦВНЗ у пацієнтів, які отримували оланзапін, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (1,3% проти 0,4% відповідно). У всіх пацієнтів, які отримували оланзапін та плацебо, у яких відзначалися цереброваскулярні явища, були фактори ризику. Факторами ризику розвитку ЦВНЯ, асоційованими з лікуванням оланзапіном, є вік старше 75 років та судинна/змішана деменція. Оланзапін не показав ефективності цих досліджень. Хвороба Паркінсона Застосування оланзапіну для лікування психозів, зумовлених застосуванням дофамінових рецепторів агоністів при хворобі Паркінсона, не рекомендується. У клінічних дослідженнях дуже часто (і з вищою частотою, ніж у групі плацебо) відзначалися погіршення перебігу паркінсонічних симптомів та галюцинації (див. розділ «Побічна дія»), ефективність оланзапіну для усунення психотичних симптомів не перевищувала плацебо. Критеріями включення до цих досліджень були: стабільна найменша ефективна доза протипаркінсонічних лікарських препаратів (агоніст дофамінових рецепторів) та застосування одних і тих самих протипаркінсонічних лікарських препаратів та доз протягом дослідження. Застосування оланзапіну починали з 2,5 мг на добу з підвищенням дози на розсуд дослідника до 15 мг на добу. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) ЗНС – це потенційно летальний симптомокомплекс, зумовлений антипсихотичними лікарськими препаратами. Рідкісні випадки ЗНС зареєстровані і при застосуванні оланзапіну. Клінічні прояви ЗНС: гіпертермія, м'язова ригідність, зміна психічного статусу та вегетативні порушення (нестабільний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, підвищене потовиділення та аритмії). Додаткові ознаки можуть включати: збільшення сироваткової активності КФК, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Якщо у пацієнта розвиваються ознаки та симптоми ЗНС або виникає незрозуміла висока лихоманка без додаткових проявів ЗНС, всі антипсихотичні препарати, включаючи оланзапін, слід відмінити. Гіперглікемія та цукровий діабет Нечасто повідомлялося про гіперглікемію та (або) розвиток або декомпенсацію цукрового діабету, який іноді супроводжувався кетоацидозом або діабетичною комою, включаючи кілька летальних випадків (див. розділ «Побічна дія»). У деяких випадках повідомлялося про попереднє збільшення маси тіла, яке може бути сприятливим фактором. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг відповідно до діючих посібників з антипсихотичної терапії, наприклад, вимірювання вихідної концентрації глюкози крові через 12 тижнів після початку терапії оланзапіном і далі щорічно. Пацієнтів, які отримують будь-які антипсихотичні засоби, включаючи оланзапін, слід спостерігати на предмет ознак та симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість).Пацієнтам із цукровим діабетом чи факторами ризику його розвитку слід регулярно контролювати концентрацію глюкози крові. Слід регулярно перевіряти масу тіла, наприклад, до початку через 4, 8 і 12 тижнів після початку застосування оланзапіну і далі щоквартально. Порушення обміну ліпідів У плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів, які отримували оланзапін, спостерігалися небажані зміни ліпідного профілю (див. розділ «Побічна дія»). Слід коригувати порушення обміну ліпідів, особливо у пацієнтів з дисліпідеміями та пацієнтів з факторами ризику розвитку порушень обміну ліпідів. У пацієнтів, які отримують будь-які антипсихотичні засоби, включаючи оланзапін, слід регулярно контролювати ліпідний профіль відповідно до діючих посібників з антипсихотичної терапії (наприклад, перед початком лікування через 12 тижнів від початку терапії і далі кожні 5 років). Антихолінергічна активність Незважаючи на те, що оланзапін проявляв антихолінергічну активність в умовах in vitro, при проведенні клінічних досліджень терапія оланзапіном рідко супроводжувалась антихолінергічними побічними ефектами. Однак клінічний досвід застосування оланзапіну у пацієнтів з супутніми захворюваннями обмежений, тому рекомендується бути обережним при призначенні препарату пацієнтам з гіпертрофією передміхурової залози, паралітичною кишковою непрохідністю та подібними станами. Порушення функції печінки Прийом оланзапіну часто, особливо на ранніх етапах терапії, супроводжувався транзиторним, безсимптомним збільшенням активності «печінкових» амінотрансфераз (ACT та АЛТ) у плазмі крові. У пацієнтів з підвищенням активності АЛТ та (або) ACT у плазмі крові, симптомами печінкової недостатності, станами, що викликають зниження функціонального резерву печінки, або у пацієнтів, які потенційно застосовують гепатотоксичні препарати, слід дотримуватися обережності та проводити подальше спостереження. У пацієнтів з гепатитом (включаючи печінково-клітинне, холестатичне та змішане ураження печінки) лікування оланзапіном слід відмінити. Нейтропенія Оланзапін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з низькою кількістю лейкоцитів та (або) нейтрофілів незалежно від причини, лікарським пригніченням/токсичністю кісткового мозку в анамнезі, пригніченням кісткового мозку, обумовленим супутнім захворюванням, променевою або хіміотерапією, а також у пацієнтів з мієлопроліферативним захворюванням. Нейтропенія часто реєструвалася при одночасному застосуванні оланзапіну та вальпроєвої кислоти (див. розділ «Побічна дія»). Припинення терапії При різкій відміні оланзапіну рідко (≥ 0,01 % і < 0,1 %) реєструвалися підвищене потовиділення, безсоння, тремор, тривога, нудота та блювання. Інтервал QT У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які отримували оланзапін, нечасто (0,1-1 %) відзначалося клінічно значуще подовження інтервалу QT (інтервал QT з корекцією по Фрідеричі [QTcF] ≥ 500 мс при вихідному показнику, рівному QTcF < 500 мс ) відмінностей із плацебо за частотою виникнення небажаних явищ із боку серця. Однак подібно до інших антипсихотичних засобів, слід дотримуватися обережності при призначенні оланзапіну одночасно з препаратами, здатними подовжувати інтервал QTc, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з вродженим подовженням інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагнією. Тромбоемболія На тлі терапії оланзапіном нечасто (≥ 0,1 % та < 1 %) повідомлялося про розвиток венозної тромбоемболії (ВТЕ). Причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням оланзапіну та ВТЕ не встановлено. Проте з огляду на те, що у пацієнтів з шизофренією часто є набуті фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії, необхідно виявити всі можливі фактори ризику ВТЕ (наприклад, іммобілізацію пацієнтів), вжити необхідних превентивних заходів. Загальна активність центральної нервової системи (ЦНС) Враховуючи основний вплив оланзапіну на ЦНС, слід бути обережним при застосуванні оланзапіну одночасно з іншими лікарськими препаратами центральної дії та етанолом. Оскільки оланзапін виявляє антагонізм щодо дофамінових рецепторів в умовах in vitro, він може блокувати ефекти прямих та непрямих агоністів дофамінових рецепторів. Судоми Оланзапін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із судомами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності. При лікуванні оланзапіном не часто реєструвалися судоми. У більшості випадків повідомлялося про судоми в анамнезі або фактори ризику судом. Пізня дискінезія У порівняльних дослідженнях тривалістю рік і менше лікування оланзапіном статистично значно рідше супроводжувалося розвитком ятрогенної дискінезії. Проте ризик розвитку пізньої дискінезії зростає при тривалій терапії оланзапіном. Тому при виникненні у пацієнта, який застосовує оланзапін, ознак або симптомів пізньої дискінезії, слід розглянути можливість зниження дози або відміни оланзапіну. Після припинення терапії зазначені симптоми можуть тимчасово посилитися або навіть знову виникнути. Постуральна гіпотензія У клінічних дослідженнях оланзапіну у пацієнтів похилого віку нечасто спостерігалася постуральна гіпотензія. Подібно до інших антипсихотичних засобів, у пацієнтів старше 65 років рекомендується періодично контролювати артеріальний тиск. Раптова смерть від серцево-судинної недостатності Згідно з постреєстраційним досвідом застосування оланзапіну зареєстровані випадки раптової смерті від серцево-судинної недостатності. У ретроспективному спостережному когортному дослідженні ризик передбачуваної раптової смерті від серцево-судинної недостатності у пацієнтів, які отримували оланзапін, був приблизно вдвічі вищим, ніж у пацієнтів, які не отримували антипсихотичних засобів. Ризик застосування оланзапіну в дослідженні можна порівняти з ризиком атипових антипсихотичних засобів, включених до об'єднаного аналізу. Застосування оланзапіну у дітей Оланзапін не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків. У дослідженнях у підлітків 13-17 років відзначалися різні небажані реакції, включаючи збільшення маси тіла, порушення обміну ліпідів та гіперпролактинемію. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Заласта містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Мінімальна початкова доза (5 мг на добу) зазвичай не призначається, але її застосування має бути розглянуте у пацієнтів ³ 65 років, якщо цього потребує клінічний стан конкретного пацієнта. Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю Пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю слід розпочинати лікування з мінімальної дози (5 мг на добу). При печінковій недостатності помірного ступеня тяжкості (цироз, клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, за необхідності дозу слід збільшувати з обережністю. Вплив на керування транспортними засобами: Дослідження впливу здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не проводилися. Оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення, пацієнтів слід попередити про небезпеку під час роботи з механізмами, включаючи транспортні засоби.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 таблетці міститься: Активна речовина: оланзапін 5 мг; Допоміжні речовини: моногідрат лактози, кальцію стеарат. 28 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиЖовті таблетки.ФармакокінетикаСтупінь всмоктування – висока, не залежить від вживання їжі; час настання максимальної концентрації після прийому приблизно 5-7 годин. Ступінь всмоктування – висока, не залежить від вживання їжі; час настання максимальної концентрації після прийому приблизно 5-7 годин. Ферменти CYP2D6 та CYP1A2 беруть участь у продукції 2-гідроксиметил та N-десметил похідних Оланзапіну. Основна активність препарату викликана Оланзапіном, активність його похідних виражена меншою мірою. 57% дози виводиться нирками переважно як метаболітів. Час напіввиведення залежно від статі та віку варіює в межах 30-38 годин.ФармакодинамікаНейролептик, що володіє тропністю до серотонінових, мускаринових, допамінових, гістамінових та адренергічних рецепторів. Демонструє антагонізм до холінергічних та дофамінових рецепторів. Має активність і більш виражену спорідненість щодо 5-НТ2-серотонінових рецепторів, ніж відносно D2-дофамінових рецепторів. Виборчо знижує збудливість дофамінергічних нейронів, надає слабку дію на стріарні шляхи нейронів, які відповідають за моторні функції. Знижує захисний рефлекс. Достовірно послаблює негативну та продуктивну симптоматику.Показання до застосуванняБіполярний розлад афективного типу у дорослих (у вигляді монотерапії або у поєднанні з вальпроєвою кислотою або препаратами літію): змішані або гострі маніакальні епізоди з/без швидкої зміни фаз та з/без психотичних проявів. Шизофренія у дорослих, психотичні розлади з негативною чи продуктивною симптоматикою, у тому числі на тлі афективних розладів. Депресивні стани на тлі біполярного розладу (у поєднанні з Флуоксетином). Рецидив біполярного розладу (у разі ефективності препарату під час терапії маніакальної фази).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; вік менше 18 років; період лактації.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у дитячому та підлітковому віці (до 18 років). Протипоказано застосування препарату при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяНайчастіше розвиваються сонливість, збільшення ваги, транзиторна гіперпролактинемія (переважно без клінічних проявів), астенія, запаморочення, акатизія, периферичні набряки, підвищення апетиту, ортостатична гіпотензія, сухість слизових рота, запор. Рідше виявлялося транзиторне підвищення рівня АЛТ та ACT. У поодиноких випадках фіксувалося підвищення вмісту глюкози або тригліцеридів у крові, асимптоматична еозинофілія.Взаємодія з лікарськими засобамиСтимулятори та блокатори ізоферменту CYP 1A2 змінюють метаболізм препарату. Активоване вугілля погіршує біодоступність препарату до 50-60%. Прийом етанолу разом з Оланзапін може посилювати ефекти останнього. Флуоксетин підвищує максимальний рівень Оланзапіну в крові на 16% і знижує кліренс також на 16%, проте цей факт не має значення у клінічній практиці. Флувоксамін підвищує максимальний рівень Оланзапіну в крові до таких значень, за яких необхідно зниження дозування останнього. Ліки незначно гальмують процес продукції глюкуроніду вальпроєвої кислоти. У свою чергу, вальпроєва кислота слабко впливає на обмін Оланзапіну. Значна взаємодія між зазначеними препаратами є малоймовірною.Спосіб застосування та дозиІнструкція із застосування Оланзапіну наказує приймати препарат перорально у дозі від 5 до 20 мг на день. При лікуванні шизофренії у дорослих початкова доза дорівнює 10 мг на добу. При лікуванні гострої манії на фоні біполярного розладу у дорослих призначають приймати 15 мг ліки щодня або 10 мг щодня разом з вальпроєвою кислотою або препаратами літію (підтримуюче лікування в ідентичній дозі). При депресії на фоні біполярного розладу у дорослих приймають ліки щодня разом Флуоксетином у дозі 20 мг (при необхідності дозволено зміну дозувань засобів). Літнім пацієнтам, хворим з факторами ризику (включаючи тяжку хронічну недостатність роботи нирок або печінки), з поєднанням факторів ризику (старечий вік, жіноча стать, що не палять) або у яких обмін Оланзапіну в організмі може бути сповільнений, радиться зниження початкової дози до 5 мг день.ПередозуванняОзнаки передозування: збудження, тахікардія, агресивність, екстрапірамідні порушення, розлад артикуляції, делірій, порушення свідомості, злоякісний нейролептичний синдром, судоми, аспірація, пригнічення дихання, аритмії, підвищення або зниження тиску, зупинка серця або дихання. Терапія передозування: промивання шлунка у перші кілька годин, призначення ентеросорбентів, симптоматичне лікування, контроль функції дихання. Заборонено застосовувати симпатоміметики, які є стимуляторами бета-адренорецепторів, оскільки це може посилювати зниження кров'яного тиску. При гострому передозуванні мінімальна доза, що спровокувала летальний кінець, дорівнювала 450 мг, а максимальна прийнята доза при якій хворий вижив, склала 1500 мг.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему