Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка пролонгованої дії, покрита плівковою оболонкою, містить: діючу речовину: диклофенак нaтрію 100 мг; допоміжні речовини: цукроза, цетиловий спирт, кремнію діоксид колоїдний, тальк, повідон K-25, магнію стеарат; оболонка: гіпромелоза, титану діоксид E 171 CI 77891, тальк, полісорбат 80, макрогол 6000, барвник червоний [Понсо 4R] [E124], барвник коричневий [барвник сонячний захід жовтий [E110] + барвник E151]], алюмінієвий лак на основі барвника сонячний захід сонця жовтий [E110]. Пігулки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою, 100 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування (блістер) з плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.По 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкоюХарактеристикаКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору; на поперечному розрізі ядро від білого до майже білого кольору.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка та повна, їжа уповільнює швидкість абсорбції на 1–4 години та знижує максимальну концентрацію (Сmax) на 40%. Після перорального прийому таблеток 100 мг Сmax - 0,5 мкг/мл досягається через - 4-5 год. Концентрація в плазмі знаходиться в лінійній залежності від величини дози, що вводиться. Зміни фармакокінетики диклофенаку на тлі багаторазового введення не відзначається. Не кумулює при дотриманні інтервалу, що рекомендується, між прийомами. Біодоступність – 50%. Зв'язок із білками плазми – понад 99% (більшість зв'язується з альбумінами). Проникає у синовіальну рідину; Сmax у синовіальній рідині спостерігається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі. Період напіввиведення (T½) із синовіальної рідини 3-6 годин (концентрація активної речовини в синовіальній рідині через 4-6 годин після введення препарату вище, ніж у плазмі,і залишається вищим ще протягом 12 год). Взаємозв'язок концентрації препарату в синовіальній рідині з клінічною ефективністю препарату не з'ясований. Метаболізм: 50% активної речовини піддається метаболізму під час першого проходження через печінку. Метаболізм відбувається в результаті багаторазового або однократного гідроксилювання та кон'югування з глюкуроновою кислотою. У метаболізмі бере участь ізофермент CYP2С9. Фармакологічна активність метаболітів нижча, ніж диклофенаку. Системний кліренс становить близько 260±50 мл/хв, обсяг розподілу – 550 мл/кг. T½ із плазми становить у середньому близько 2,5 години. 65% введеної дози виводиться як метаболітів нирками; менше 1% виводиться у незміненому вигляді, решта дози виводиться у вигляді метаболітів із жовчю.У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 10 мл/хв) збільшується виведення метаболітів із жовчю, при цьому збільшення їх концентрації у крові не спостерігається. У пацієнтів із хронічним гепатитом чи компенсованим цирозом печінки фармакокінетичні параметри диклофенаку не змінюються. Диклофенак проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), похідне фенілоцтової кислоти. Диклофенак має протизапальну, знеболювальну, антиагрегантну та жарознижувальну дію. Невибірково пригнічуючи циклооксигеназу 1 та 2 (ЦОГ1 та ЦОГ2), порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів у вогнищі запалення. Найбільш ефективний при болях запального характеру. 2 При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгетична дія диклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан суглоба. При травмах, у післяопераційному періоді диклофенак зменшує больові відчуття та запальний набряк.Клінічна фармакологіяНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ)Показання до застосуванняСимптоматичне лікування захворювань опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева); подагричний артрит, ревматичне ураження м'яких тканин, остеоартроз периферичних суглобів . Препарат знімає або зменшує біль та запалення у період лікування, при цьому не впливає на прогресування захворювання. Больовий синдром слабкої або помірної виразності: невралгія, міалгія, люмбоішіалгія, посттравматичний больовий синдром, що супроводжується запаленням, післяопераційний біль, головний біль, мігрень, альгодисменорея, аднексит, проктит, зубний біль.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активної речовини (в т.ч. до ін. НПЗП) або допоміжним компонентів; Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або ін. нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі); Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; Запальні захворювання кишок (виразковий коліт, хвороба Крона) у фазі загострення; період після проведення аортокоронарного шунтування; III триместр вагітності, період грудного вигодовування; Підтверджена хронічна серцева недостатність (ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA); Ішемічна хвороба серця; Поразка периферичних артерій або цереброваскулярні порушення; Неконтрольована артеріальна гіпертензія; порушення кровотворення, порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія); Тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуючі захворювання нирок; Підтверджена гіперкаліємія; Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить сахарозу). Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Анемія, бронхіальна астма, підтверджена хронічна серцева недостатність І функціонального класу за класифікацією NYHA, артеріальна гіпертензія, набряковий синдром, печінкова або ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), дисліпідемія, гіперліпопротеїнемія, цукор, стан після широких хірургічних втручань, індукована порфірія, дивертикуліт, системні захворювання сполучної тканини, вагітність I-II триместр. Анамнестичні дані про розвиток виразкового захворювання шлунково-кишкового тракту, наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання. Одночасна терапія антикоагулянтами (наприклад, варфарин), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилова кислота,клопідогрел), пероральними глюкокортикостероїдами (наприклад, преднізолон), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін). У пацієнтів з сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки порожнини носа (в т.ч. з носовими поліпами), хронічною обструктивною хворобою легень, хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо асоційованими з алергічними ринітоподібними симптомами), із значним зменшенням об'єму циркулюючої крові застосовувати диклофенак слід з обережністю.набряком слизової оболонки порожнини носа (в т.ч. з носовими поліпами), хронічною обструктивною хворобою легень, хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо асоційованими з алергічними ринітоподібними симптомами), з алергією на інші лікарські препарати, у пацієнтів зі значним диклофенак слід з обережністю.набряком слизової оболонки порожнини носа (в т.ч. з носовими поліпами), хронічною обструктивною хворобою легень, хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо асоційованими з алергічними ринітоподібними симптомами), з алергією на інші лікарські препарати, у пацієнтів зі значним диклофенак слід з обережністю.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних про безпеку застосування диклофенаку у вагітних жінок. Тому призначати диклофенак у І та ІІ триместрах вагітності слід лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Диклофенак, як і інші інгібітори синтезу простагландинів, протипоказаний в останні 3 місяці вагітності (можливе придушення скорочувальної здатності матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода). Диклофенак потрапляє у невеликих кількостях у грудне молоко. Для запобігання 5 небажаного впливу на дитину, препарат не слід призначати жінкам-годувальницям. За необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяКритерії оцінки частоти побічних реакцій: дуже часто (більше 1/10), часто (≥1/100, більше 1/10), нечасто (≥1/1000, більше 1/100), рідко (≥1/10000, більше 1 /1000) і дуже рідко (більше 1/10000); частота невідома – за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – епігастральний біль, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, анорексія; рідко – гастрит, проктит, кровотеча із шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (блювання з кров'ю, мелена, діарея з домішкою крові), виразки шлунково-кишкового тракту (з або без кровотечі або перфорації); дуже рідко – стоматит, глосит, езофагіт, неспецифічний геморагічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, виникнення діафрагмоподібних стриктур у кишечнику, запор, панкреатит; частота невідома – ішемічний коліт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності амінотрансфераз; рідко – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість; дуже рідко – порушення чутливості, у т.ч. парестезія, розлад пам'яті, тремор, судоми, тривога, цереброваскулярні порушення, асептичний менінгіт. Порушення психіки: дуже рідко – дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні «кошмари», дратівливість, психічні порушення. Порушення з боку органів чуття: часто – вертиго; дуже рідко – порушення зору (затуманювання зору, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смакових відчуттів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична та апластична анемія, агранулоцитоз, еозинофілія. Порушення з боку імунної системи: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи виражене зниження артеріального тиску (АТ) та шок; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (у т.ч. особи). Порушення серцево-судинної системи: дуже рідко – відчуття серцебиття, біль у грудях, підвищення артеріального тиску, васкуліт, серцева недостатність, інфаркт міокарда. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – загострення бронхіальної астми, кашель, набряк гортані; дуже рідко – пневмоніт. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – шкірний висип; рідко – кропив'янка; дуже рідко – бульозні висипання, екзема, в т.ч. мультиформна та синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, ексфоліативний дерматит, свербіж шкіри, випадання волосся, фотосенсибілізація, пурпура, в т.ч. алергічна. Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – набряк.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати літію, дигоксин: диклофенак може підвищувати концентрації літію та дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг концентрації літію та дигоксину в плазмі при одночасному застосуванні з диклофенаком. 7 Метотрексат: необхідна обережність при призначенні диклофенаку менш ніж за 24 години до або через 24 години після прийому метотрексату, т.к. у таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові та посилюватись його токсична дія. Циклоспорин: вплив диклофенаку на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину. Тому дози диклофенаку, що застосовуються, повинні бути нижчими, ніж у пацієнтів, які не застосовують циклоспорин. Діуретичні та гіпотензивні препарати: диклофенак може знижувати антигіпертензивну дію діуретичних та гіпотензивних препаратів (наприклад, бета-адреноблокаторів,інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту - АПФ). Пацієнтам, особливо похилого віку, ці комбінації необхідно призначати з обережністю та регулярно контролювати артеріальний тиск. Пацієнти мають бути адекватно гідратовані. Після початку та періодично під час лікування, особливо при одночасному призначенні діуретичних засобів та інгібіторів АПФ, необхідно контролювати функцію нирок через підвищений ризик нефротоксичності. Препарати, здатні викликати гіперкаліємію: одночасне застосування диклофенаку з калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може призводити до підвищення концентрації калію в сироватці крові (у разі застосування такої комбінації лікарських засобів цей показник слід регулярно контролювати). Антибактеріальні засоби – похідні хінолону:є окремі повідомлення про розвиток судом у пацієнтів, які отримували одночасно хінолонові похідні та диклофенак. Антикоагулянти та антиагреганти: необхідно з обережністю комбінувати диклофенак із препаратами цих груп через ризик розвитку кровотеч. Хоча в клінічних дослідженнях не було встановлено впливу диклофенаку на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомлення про підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які приймали комбінацію препаратів. Тому, у разі такого поєднання лікарських засобів рекомендується регулярне та ретельне спостереження за пацієнтами. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби диклофенак у високих дозах може оборотно інгібувати агрегацію тромбоцитів. Ацетилсаліцилова кислота знижує концентрацію диклофенаку в крові. НПЗП та кортикостероїди:одночасне системне застосування диклофенаку та інших системних нестероїдних протизапальних засобів або кортикостероїдів може збільшувати частоту виникнення побічних ефектів (зокрема, з боку шлунково-кишкового тракту). Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): одночасне застосування диклофенаку та препаратів з групи СІЗЗЗ підвищує ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Гіпоглікемічні препарати: у клінічних дослідженнях встановлено, що при сумісному застосуванні диклофенак не впливає на ефективність гіпоглікемічних препаратів. Однак, відомі окремі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, що вимагало зміни дози гіпоглікемічних препаратів під час терапії диклофенаком.Тому під час сумісного застосування диклофенаку та гіпоглікемічних препаратів рекомендується проводити моніторинг концентрації глюкози крові. Фенітоїн: при одночасному застосуванні фенітоїну та диклофенаку необхідно контролювати концентрацію фенітоїну в плазмі крові через можливе посилення його системного впливу. Такролімус: можливе підвищення нефротоксичності при одночасному застосуванні з диклофенаком. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота та плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Вплив диклофенаку на синтез простагландинів у нирках може посилювати токсичну дію препаратів золота. Одночасне застосування з етанолом, колхіцином, кортикотропіном та препаратами звіробою продірявленого підвищує ризик розвитку кровотеч у шлунково-кишковому тракті. Потужні інгібітори ізоферменту CYP2C9:слід дотримуватись обережності при сумісному призначенні диклофенаку та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2C9 (таких як вориконазол) через можливе збільшення концентрації диклофенаку у сироватці крові та посилення системної дії.Спосіб застосування та дозиУ всіх пацієнтів, які отримують диклофенак, слід застосовувати його у мінімальній ефективній дозі протягом максимально короткого часу, необхідного для зменшення симптомів. Не розжовуючи, під час або після їжі, запиваючи достатньою кількістю води. По 1 пігулці 1 раз на день. За потреби додаткового прийому препарату використовують таблетки по 50 мг. Максимальна добова доза становить 150 мг.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, біль в епігастрії, кровотеча з шлунково-кишкового тракту, діарея, запаморочення, головний біль, шум у вухах, судоми, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання, при значному передозуванні – гостра ниркова недостатність, гепатотоксична дія. Лікування: промивання шлунка, активоване вугілля, симптоматична терапія, спрямована на усунення артеріальної гіпотензії, порушення функції нирок, судом, ураження шлунково-кишкового тракту, пригнічення дихання. Форсований діурез, гемодіаліз малоефективні (у зв'язку зі значним зв'язком з білками та інтенсивним метаболізмом).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему