Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: кофеїн - 30,0 мг; парацетамол – 500,0 мг; фенілефрину гідрохлорид – 10,0 мг, хлорфеніраміну малеат – 2,0 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; желатин; повідон-К30; метилпарагідроксибензоат; пропілпарагідроксибензоат; тальк; магнію стеарат; карбоксиметилкрохмаль натрію. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Алюмінієвої фольги або стрипі з алюмінієвої фольги. По 1, 2, 3, 4 блістера або стрипу разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, двоопуклі, овальної форми, не вкриті оболонкою таблетки з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаГРЗ та "застуди" симптомів засіб усунення (аналгезуючий ненаркотичний засіб+психостимулюючий засіб+альфа-адреноміметик+H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакокінетикаПарацетамол: абсорбція висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Виявляється у плазмі крові через 5 хвилин після прийому натще, час досягнення максимальної концентрації TСmax – 0,5-2 год; Cmax – 5-20 мкг/мл. Зв'язок з білками плазми незначний, при прийомі в терапевтичних дозах - близько 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Одночасний прийом з їжею може знижувати концентрацію парацетамолу у плазмі та збільшувати Tmax. Ступінь абсорбції парацетамолу не залежить від їди. Метаболізується в печінці (90-95%): з яких 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів,які кон'югують із глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1, CYP1A2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (в т.ч. недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (в т.ч. токсичну) активність.При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1, CYP1A2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (в т.ч. недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (в т.ч. токсичну) активність.При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1, CYP1A2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (в т.ч. недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (в т.ч. токсичну) активність.Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (в т.ч. недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (в т.ч. токсичну) активність.Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (в т.ч. недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (в т.ч. токсичну) активність.сульфати і кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (в т.ч. токсичну) активність.сульфати і кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (в т.ч. токсичну) активність. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів глюкуроніду та сульфату. У вигляді постійного парацетамолу виводиться менше 5% прийнятої дози. Період напіввиведення (T½) – 1-4 години. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T½. Кофеїн: швидко та практично повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті, час досягнення максимальної концентрації TCmax – 5-90 хвилин після прийому натще. У дорослих виведення практично повністю відбувається за допомогою печінкового метаболізму. Спостерігається виражена варіабельність індивідуальних значень елімінації у дорослих. Середній період напіввиведення (T½) із плазми становить близько 5 годин, у деяких випадках – до 10 годин. Зв'язок кофеїну з білками плазми становить 35%. Кофеїн майже повністю метаболізується в печінці шляхом окислення та деметилювання до різних похідних ксантину. Близько 10% виводиться нирками у вигляді. Фенілефрин після прийому внутрішньо погано всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Метаболізується за участю моноамінооксидази (МАО) при первинному проходженні через стінку кишечника та печінки, тому при внутрішньому прийомі біодоступність низька. Виводиться нирками практично повністю у вигляді сульфатних кон'югатів. Максимальна концентрація фенілефрину в плазмі досягається протягом 45 хвилин-2 годин, період напіввиведення з плазми (T½) – близько 2-3 годин. Хлорфенамін: максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 1-2 години після прийому препарату. Період напіввиведення з плазми (T½) – 16-19 год. Має низьку біодоступність на рівні 25-50 % внаслідок вираженого ефекту первинного проходження. Зв'язок із білками плазми близько 70 %. Здається обсяг розподілу препарату відносно високий - близько 3-7 л на кілограм маси тіла. Період напіввиведення із плазми (T½) у дорослих пацієнтів становить 15-36 годин. Виводиться нирками, переважно у вигляді метаболітів – 70-83 % та частково у незмінному вигляді.ФармакодинамікаПарацетамол: ненаркотичний аналгетик, має знеболювальну, жарознижувальну дію. Механізм його дії полягає в блокуванні циклооксигенази (ЦОГ) I та II переважно у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює майже повну відсутність протизапального ефекту. Оскільки парацетамол має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах, він не змінює водно-електролітний обмін і не ушкоджує слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Таким чином, парацетамол особливо підходить пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (наприклад,у пацієнтів із шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі або пацієнтам похилого віку) або пацієнтам, які приймають супутні лікарські препарати, коли інгібування периферичних простагландинів може бути небажаним. Кофеїн: є знеболюючим ад'ювантом, який посилює дію парацетамолу. Клінічні дослідження показали, що препарати, що містять комбінацію парацетамолу-кофеїну, мають більш сильний знеболюючий ефект порівняно з препаратами, що містять тільки парацетамол (p≤0,05). Кофеїн викликає розширення кровоносних судин скелетних м'язів, серця і нирок, виявляє спазмолітичну дію, розширює бронхи, має загальнотонізуючу дію (підвищує фізичну та розумову працездатність, зменшує стомлюваність та сонливість). Фенілефрин: судинозвужувальний, альфа-адреноміметичний засіб, дія якого спрямована на стимуляцію постсинаптичних альфа-адренорецепторів, з помірною судинозвужувальною дією. Зменшує набряк та гіперемію слизових оболонок верхніх відділів дихальних шляхів та придаткових пазух носа, знижуючи почуття закладеності та полегшуючи носове дихання. Хлорфенамін: блокатор H1-гістамінових рецепторів. Дія хлорфенаміну включає інгібування гістаміну в гладкій м'язовій тканині, зменшення проникності капілярів і внаслідок цього викликає зменшення набряку слизових оболонок верхніх відділів дихальних шляхів при алергічних реакціях, зменшуючи виділення та знижуючи відчуття закладеності носа, сльозотечу, чищення. Комбінація компонентів препарату забезпечує кращу переносимість симптомів нездужання та гарячки при гострих респіраторних та гострих респіраторних вірусних захворюваннях.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування «простудних захворювань», ГРВІ, у тому числі грипу (гарячковий синдром, больовий синдром, ринорея).Протипоказання до застосуваннявиражений атеросклероз коронарних артерій; артеріальна гіпертензія; портальна гіпертензія; цукровий діабет; виражена ниркова та печінкова недостатність; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); одночасний прийом трициклічних антидепресантів, інгібіторів моноаміноксидази (МАО), бета-адреноблокаторів; підвищена чутливість до парацетамолу та інших компонентів, що входять до складу препарату РініКолд Макс®; прийом інших препаратів, що містять речовини, що входять до складу препарату РініКолд Макс®; вагітність період грудного вигодовування; дитячий вік (до 15 років); алкоголізм; гіпертиреоз; феохромоцитома; Закритокутова глаукома. З обережністю бронхіальна астма; захворювання щитовидної залози; хронічна обструктивна хвороба легень; емфізема; хронічний бронхіт; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; гемолітична анемія; захворювання крові; гострий гепатит; вірусний гепатит; алкогольний гепатит; вроджені гіпербілірубінемії (синдроми Жільбера, Дубіна-Джонсона та Ротора); печінкова та/або ниркова недостатність; прогресуючі злоякісні захворювання; одночасний прийом препаратів, здатних негативно впливати на печінку (барбітурати, фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін, рифампіцин, ізоніазид, зидовудін та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки); пилородуоденальна обструкція; стенозуюча виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки; епілепсія; гіперплазія передміхурової залози; дегідратація, гіповолемія, анорексія, булімія, кахексія (недостатній запас глутатіону у печінці).Вагітність та лактаціяУ зв'язку з відсутністю клінічних даних, безпека застосування препарату РініКолд Макс® при вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена, тому призначення препарату даної категорії пацієнтів протипоказане.Побічна діяНебажані реакції, виявлені при постреєстраційному застосуванні лікарського препарату РініКолд Макс®, були класифіковані відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, ˂1/10), нечасто ( ≥1/1000, ˂1/100), рідко (≥1/10000,˂1/1000), дуже рідко (˂1/10000), включаючи окремі повідомлення, частота невідома (за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо) . Порушення з боку крові та лімфатичної системи – частота невідома: анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія, лейкопенія. Порушення з боку імунної системи – частота невідома: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Порушення з боку нервової системи – частота невідома: головний біль, запаморочення, безсоння, сонливість, підвищена збудливість. Порушення з боку органу зору – частота невідома: розширення зіниці (мідріаз), парез акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску. Порушення з боку серця – частота невідома: тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин – частота невідома: підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – частота невідома: бронхоспазм. Шлунково-кишкові порушення – частота невідома: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота та носа. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – частота невідома: гепатотоксична дія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – частота невідома: нефротоксичність (ниркова колька, глюкозурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз), утруднення сечовипускання. Опис деяких небажаних реакцій Серйозні шкірні реакції - дуже рідко: гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ОГЭП), гострий стан з розвитком гнійничкових висипань, характеризується лихоманкою та дифузною еритемою, що супроводжується печінням та свербінням (може виникнути набряк обличчя, рук та слизових); синдром Стівенса-Джонсона (ССД) (злоякісна ексудативна еритема); токсичний епідермальний некроліз (ТЕН, синдром Лайєлла) (синдром є наслідком великого апоптозу кератиноцитів, що призводить до відшарування великих ділянок шкіри в місцях дермоепідермальної сполуки, уражена шкіра має вигляд ошпареної окропом). Якщо Ви помітили один із описаних вище побічних ефектів, слід припинити прийом препарату РініКолд Макс® і негайно звернутися до лікаря!Взаємодія з лікарськими засобамиВплив парацетамолу Посилює ефекти інгібіторів моноамінооксидази МАО, седативних препаратів, етанолу. Антидепресанти, протипаркінсонічні засоби, антипсихотичні засоби, фенотіазинові похідні – підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Глюкокортикостероїди підвищують ризик розвитку глаукоми. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Парацетамол знижує ефективність урикозуричних препаратів. При одночасному призначенні з барбітуратами, дифеніном, карбамазепіном, рифампіцином, ізоніазидом, зидовудином та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки підвищується ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу. При сумісному застосуванні хлорамфеніколу та парацетамолу період напіввиведення (Т½) хлорамфеніколу може збільшуватися. У більшості пацієнтів, які тривало приймають варфарин, рідкісне використання парацетамолу, як правило, мало або взагалі не впливає на міжнародне нормалізоване відношення (МНО). Однак, при тривалому регулярному використанні парацетамол посилює ефект непрямих антикоагулянтів (варфарину та інших похідних кумарину), що збільшує ризик кровотеч. Вплив кофеїну Одноразовий прийом великої дози кофеїну сприяє збільшенню екскреції літію нирками. Різке припинення прийому кофеїну може призвести до збільшення концентрації літію у сироватці крові. Вплив хлорфенаміну Хлорфенамін при одночасному прийомі з інгібіторами моноамінооксидази (МАО), фуразолідоном може призвести до гіпертонічного кризу, збудження, гіперпірексії. Вплив фенілефрину Одночасне застосування фенілефрину з дигоксином та іншими серцевими глікозидами може збільшити ризик розвитку аритмії та інфаркту міокарда. Фенілефрин при прийомі з інгібіторами МАО може призводити до підвищення артеріального тиску. Фенілефрин знижує ефективність дії бета-адреноблокаторів та антигіпертензивних препаратів. Трициклічні антидепресанти посилюють адреноміметичну дію фенілефрину. Одночасне призначення галотану та фенілефрину підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії. Фенілефрин знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, посилює альфа-адреноміметичну активність фенілефрину.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Дітям старше 15 років та дорослим – по 1 таблетці 3-4 рази на добу з інтервалами між прийомами 4-6 годин. Прийом препарату РініКолд Макс® рекомендований через 1-2 години після їди. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Курс лікування не повинен перевищувати 5 днів. У разі збереження симптомів захворювання протягом 4-5 днів після початку прийому препарату РініКолд Макс® рекомендується звернутися до лікаря.ПередозуванняУ разі передозування препаратом РініКолд Макс® слід негайно звернутися до лікаря. Швидке надання медичної допомоги є критично важливим, навіть якщо ви не спостерігаєте жодних ознак чи симптомів. Симптоми (обумовлені наявністю парацетамолу) При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Гепатотоксичний ефект у дорослих проявляється при прийомі парацетамолу понад 10-15 г. За наявності факторів, що впливають на токсичність парацетамолу для печінки (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами" "Особливі вказівки"), ураження печінки може виникати після прийому парацетамолу в кількості 5 г і більше. При тривалому прийомі препарату з перевищенням рекомендованої дози препарат може мати нефротоксичну дію (ниркова колька, неспецифічна бактиріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Протягом перших 24 годин після передозування можуть виявитися такі симптоми: нудота, блювання, біль у шлунку, блідість шкірних покривів, анорексія, судоми, метаболічний ацидоз. Через 1-2 доби визначаються ураження печінки (болючість в області печінки, підвищення активності «печінкових ферментів»), можливий розвиток порушення вуглеводного обміну та метаболічного ацидозу. У важких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції мозку), кровотечі, гіпоглікемія, набряк мозку, аж до летального результату, необхідність трансплантації печінки, смерть. Також можливий розвиток гострої печінкової недостатності з гострим тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія, протеїнурія, при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки серцевої аритмії, панкреатиту. Лікування Негайна госпіталізація. У разі підозри на передозування препаратом РініКолд Макс® необхідно припинити застосування препарату та негайно звернутися за лікарською допомогою. Симптоми можуть бути обмежені нудотою або блювотою та не відповідати тяжкості передозування або ризику пошкодження органів. Слід визначити рівень парацетамолу в плазмі, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати можуть бути недостовірними). Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування та потім – кожні 24 год. Симптоматичне лікування: протягом 1 години після передозування рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля тощо). За відсутності блювоти до вступу до стаціонару можливе застосування метіоніну. Введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону - метіоніну найбільш ефективно в перші 8-9 годин після передозування, ацетилцистеїну - протягом 8 годин, т.к. згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну та ацетилцистеїну) визначається концентрацією парацетамолу в крові, а також часом, що пройшов після його прийому. Найчастіше активність микросомальных ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів. У дуже важких випадках може знадобитися пересадка печінки. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки. Кофеїн Симптоми гострого передозування: абдомінальний біль; блювання; припливи крові до обличчя; гарячка; озноб; збудження; безсоння; дратівливість; втрата апетиту; слабкість; тремор; підвищений м'язовий тонус; стан зміненої свідомості; маячня; галюцинації; підвищення артеріального тиску з наступною гіпотензією; тахікардія; тахіпное; підвищення діурезу; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіперглікемія; метаболічний ацидоз; судоми; міоклонія та рабдоміоліз; надшлуночкові та шлуночкові аритмії. Симптоми хронічної інтоксикації кофеїном "кофеїнізм": дратівливість; безсоння; занепокоєння; емоційна лабільність; хронічний біль у животі. Хлорфенамін Симптоми Пригнічення ЦНС, гіпертермія, антихолінергічний синдром (мідріаз, припливи крові до обличчя, лихоманка, сухість у роті, затримка сечі, парез кишечника), тахікардія, гіпотензія, гіпертензія, нудота, блювання, збудження, дезорієнтація, галюцинації, психоз. Рідко у пацієнтів з ажитацією, судомами або у пацієнтів у комі розвивається рабдоміоліз та ниркова недостатність. Фенілефрин Симптоми Нудота; блювання; дратівливість; збудження; безсоння; психоз; судоми; відчуття серцебиття; тахікардія; підвищення артеріального тиску; рефлекторна брадикардіяЗапобіжні заходи та особливі вказівкиСпеціальних запобіжних заходів при утилізації невикористаного препарату не передбачено. Якщо лікарський засіб прийшов у непридатність або минув термін придатності - не викидайте його в стічні води або на вулицю. Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему