Заболевания нервной системы Белупо

Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Білупо Завод-виробник: Білупо(Хорватія) Діюча речовина: Аріпіпразол.

Дозування: 15 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Білупо Завод-виробник: Білупо(Хорватія) Действующее вещество: Арипипразол.

Дозування: 30 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Білупо Завод-виробник: Білупо(Хорватія) Діюча речовина: Аріпіпразол.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Міртазапін 30 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 88.8 мг, крохмаль кукурудзяний – 56 мг, гіпоролоза – 30 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг, крохмаль прежелатинізований – 30 мг, тальк – 2.8 мг, магнію стеарат – 1. Склад оболонки: ;гіпромелоза-5 CPS - 4.8 мг, макрогол 6000 - 0.4 мг, титану діоксид - 0.5 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0.15 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0.05 мг, таль. . 15 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; коричнево-рожевого кольору, довгасті, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант тетрациклічної структури. Підсилює центральну адренергічну та серотонінергічну передачу. Блокує серотонінові 5-HT2- та 5-НТ3-рецептори, у зв'язку з цим посилення серотонінергічної передачі реалізується лише через серотонінові 5-HT1-рецептори. У прояві антидепресивної активності беруть участь обидва просторові енантіомери: S(+)-енантіомер блокує α2-адренорецептори та серотонінові 5-HT2-рецептори. Помірно блокує гістамінові Н1-рецептори, має седативну дію. Мало впливає на α1-адренорецептори та холінорецептори; у терапевтичних дозах не має істотного впливу на серцево-судинну систему. У клінічних умовах проявляється також анксіолітична та снодійна дія, тому миртазапін найбільш ефективний при тривожних депресіях різного генезу. Завдяки помірній седативній дії в процесі лікування не актуалізує суїцидальні думкиФармакокінетикаМіртазапін після прийому внутрішньо швидко абсорбується із ШКТ. Біодоступність становить 50%. Cmax; у плазмі крові досягається через 2 год. Css; у плазмі крові встановлюється через 3-4 дні постійного прийому. Зв'язування із білками плазми становить 85%. Активно метаболізується в печінці шляхом деметилювання та окиснення з подальшою кон'югацією. Диметил-миртазапін також фармакологічно активний, як і вихідна речовина. Міртазапін виводиться нирками та через кишечник. T1/2; становить 20-40 год. При нирковій та печінковій недостатності можливе зменшення кліренсу миртазапіну.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресивні стани (в т.ч. ангедонія, психомоторна загальмованість, безсоння, раннє пробудження, зниження маси тіла, втрата інтересу до життя, суїцидальні думки та лабільність настрою).Протипоказання до застосуванняНиркова та печінкова недостатність, вагітність, лактація, підвищена чутливість до міртазапіну.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Міртазапін не застосовують у дітей у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку його застосування у педіатричній практиці.Побічна діяЗ боку ЦНС і периферичної нервової системи: ;сонливість, загальмованість, емоційна лабільність, зміни ментальності, ажитація, тривожність, апатія, галюцинації, деперсоналізація, ворожість, манія, епілептичні напади, запаморочення, вертиго, гіперестезія, судоми, гіпокінезія. З боку органів кровотворення: пригнічення кровотворення - гранулоцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, еозинофілія, апластична анемія, тромбоцитопенія. З боку обміну речовин: невелике підвищення апетиту та збільшення маси тіла; у поодиноких випадках – набряки. З боку серцево-судинної системи: рідко - ортостатична гіпотензія. З боку травної системи: нудота, блювання, запори, підвищення апетиту, збільшення маси тіла, сухість у роті, спрага, біль у животі; у поодиноких випадках – підвищення активності трансаміназ печінки. З боку статевої системи: зниження потенції, дисменорея. Інші: шкірні висипання, кропив'янка, грипоподібний синдром, ядуха, набряковий синдром, міалгія, болі в спині дизурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні міртазапін посилює седативний ефект похідних бензодіазепіну. Описано випадок розвитку гіпертонічного кризу при одночасному застосуванні з клонідином. При одночасному застосуванні з леводопою описано випадок розвитку тяжкого психозу; з сертраліном – випадок розвитку гіпоманії. При одночасному застосуванні з етанолом можливе посилення пригнічуючого впливу на ЦНС етанолу та етанолвмісних препаратів.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо ефективна доза для дорослих становить 15-45 мг/сут переважно 1 раз/сут перед сном. Дозу поступово збільшують до 30-45 мг на добу. Антидепресивний ефект розвивається поступово, зазвичай, через 2-3 тижні від початку лікування, проте прийом слід продовжувати ще протягом 4-6 місяців. Якщо протягом 6-8 тижнів лікування терапевтичного ефекту немає, лікування слід припинити. Скасування міртазапіну проводять поступово.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з епілепсією та органічними ураженнями мозку, з порушеннями функції печінки та/або нирок, гострими серцево-судинними захворюваннями, з артеріальною гіпотензією, при порушенні сечовипускання, зумовленому доброякісною гіперплазією передміхурової залози, при закритокутовій глаукометі, при цукор. У пацієнтів з шизофренією міртазапін може спричинити посилення абсурду, галюцинацій. При лікуванні депресивної фази маніакально-депресивного психозу цей стан може перейти на маніакальну фазу. Раптове припинення прийому міртазапіну після тривалого лікування може спричинити нудоту, біль голови, погіршення самопочуття. Слід мати на увазі, що при появі в період лікування таких симптомів як підвищення температури тіла, біль у горлі, стоматит лікування слід припинити та зробити клінічний аналіз крові. З появою жовтяниці прийом миртазапіну слід припинити. Не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО та протягом 2 тижнів після їх відміни. Можливий розвиток лікарської залежності, синдрому відміни. У період лікування пацієнтам слід утримуватись від вживання алкоголю. Міртазапін не застосовують у дітей у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку його застосування у педіатричній практиці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовувати у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активини речовини: габапентин - 300 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, тальк; Склад оболонки капсули: титану діоксид (Е171), барвник заліза оксид жовтий (Е172), желатин. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули жовтого кольору, розмір №1; вміст капсул – білий кристалічний порошок.Фармакотерапевтична групаПротисудомний препарат.ФармакокінетикаГабапентин абсорбується із ШКТ. Після прийому внутрішньо Cmax габапентину в плазмі досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність становить близько 60%. Прийом одночасно з їжею (в т.ч. з високим вмістом жирів) не впливає на фармакокінетику габапентину. Габапентин не зв'язується з білками плазми та має Vd 57.7 л. У пацієнтів з епілепсією концентрація габапентину у спинномозковій рідині становить 20% від відповідних Css у плазмі наприкінці інтервалу дозування. Габапентин виводиться лише нирками. Ознак біотрансформації габапентину в людини не виявлено. Габапентин не індукує оксидази, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. Виведення препарату найкраще описується за допомогою лінійної моделі. T1/2 не залежить від дози і становить у середньому 5-7 год. Кліренс габапентину знижується у осіб похилого віку та у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Константа швидкості виведення, плазмовий та нирковий кліренс габапентину прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Габапентин видаляється із плазми при гемодіалізі. Значення концентрацій габапентину в плазмі у дітей були подібними до дорослих.ФармакодинамікаПротиепілептичний засіб. За хімічною структурою має схожість з GABA, що виконує функцію гальмівного медіатора ЦНС. Вважають, що механізм дії габапентину відрізняється від інших протисудомних засобів, що діють через GABA синапси (включаючи вальпроат, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори GABA-трансамінази, інгібітори захоплення GABA, агоністи GABA і проліки GABA). У дослідженнях in vitro показано, що габапентин характеризується наявністю нового пептидного місця зв'язування у тканинах мозку щурів, включаючи гіпокамп та кору головного мозку, яке може мати відношення до протисудомної активності габапентину та його похідних. Габапентин у клінічно значущих концентраціях не пов'язується з іншими звичайними препаратами та нейромедіаторними рецепторами у мозку, в т.ч. з GABAA-, GABAB-, бензодіазепіновими рецепторами,з NMDA-рецепторами. Остаточно механізм дії габапентину не встановлено.Показання до застосуванняЛікування нейропатичного болю у дорослих старше 18 років; монотерапія парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 12 років; як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 3 років і старше.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до габапентину.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень щодо безпеки застосування габапентину при вагітності та в період лактації у людини не проводилося. При необхідності застосування при вагітності та в період лактації слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода або немовляти. Габапентин виділяється із грудним молоком. При застосуванні в період лактації характеру дії габапентину на немовля не встановлено. Ефективність та безпека терапії нейропатичного болю у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Ефективність та безпека монотерапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 12 років та додаткової терапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 3 років не встановлені.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: амнезія, атаксія, сплутаність свідомості, порушення координації рухів, депресія, запаморочення, дизартрія, підвищена нервова збудливість, ністагм, сонливість, порушення мислення, тремор, судоми, амбліопія, диплопія, гіперкінез відсутність рефлексів, парестезії, тривога, ворожість, порушення ходи. З боку травної системи: зміна фарбування зубів, діарея, підвищення апетиту, сухість у роті, нудота, блювання, метеоризм, анорексія, гінгівіт, біль у животі, панкреатит, зміни функціональних проб печінки. З боку системи кровотворення: лейкопенія, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитопенічна пурпура. З боку дихальної системи: риніт, фарингіт, кашель, пневмонія. З боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія, переломи кісток. Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія, прояви вазодилатації. З боку сечовивідної системи: інфекції сечових шляхів, нетримання сечі. Алергічні реакції: багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. Дерматологічні реакції: мацерація шкіри, акне, свербіж, висипання. Інші: біль у спині, втома, периферичні набряки, імпотенція, астенія, нездужання, набряклість обличчя, збільшення маси тіла, випадкова травма, астенія, грипоподібний синдром, коливання вмісту глюкози в крові, у дітей – вірусна інфекція, середній отит.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антацидами зменшується всмоктування габапентину із ШКТ. При одночасному застосуванні з фелбаматом можливе збільшення T1/2 фелбамату. При одночасному застосуванні описано випадок підвищення концентрації фенітоїну у плазмі.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРізке припинення терапії протисудомними у хворих з парціальними судомами може провокувати судомний статус. У разі необхідності знижувати дозу, скасовувати габапентин або замінювати його на альтернативний засіб слід поступово протягом мінімум 1 тижня. Габапентин не є ефективним засобом лікування абсансних судомних нападів. При сумісному застосуванні з іншими протисудомними засобами було зареєстровано помилково-позитивні результати тесту визначення білка в сечі. Для визначення білка у сечі рекомендується користуватися більш специфічним методом преципітації сульфосаліцилової кислоти. Пацієнтам з порушеннями функції нирок, а також хворим, які перебувають на гемодіалізі, потрібна корекція режиму дозування. Пацієнтам похилого віку може бути потрібна корекція режиму дозування габапентину у зв'язку з тим, що у цієї категорії хворих можливе зменшення ниркового кліренсу. Ефективність та безпека терапії нейропатичного болю у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Ефективність та безпека монотерапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 12 років та додаткової терапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 3 років не встановлені. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами До визначення індивідуальної реакції на лікування пацієнт повинен утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, пов'язаних із необхідністю концентрації уваги та підвищеної швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: Габапентин 300 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, тальк. Склад оболонки капсули: ;титану діоксид (Е171), барвник заліза оксид жовтий (Е172), желатин. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули; жовтого кольору, розмір №1; вміст капсул – білий кристалічний порошок.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб. За хімічною структурою має схожість з GABA, що виконує функцію гальмівного медіатора ЦНС. Вважають, що механізм дії габапентину відрізняється від інших протисудомних засобів, що діють через GABA синапси (включаючи вальпроат, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори GABA-трансамінази, інгібітори захоплення GABA, агоністи GABA і проліки GABA). У дослідженнях in vitro показано, що габапентин характеризується наявністю нового пептидного місця зв'язування у тканинах мозку щурів, включаючи гіпокамп та кору головного мозку, яке може мати відношення до протисудомної активності габапентину та його похідних. Габапентин у клінічно значущих концентраціях не пов'язується з іншими звичайними препаратами та нейромедіаторними рецепторами у мозку, в т.ч. з GABAA-, GABAB-, бензодіазепіновими рецепторами,з NMDA-рецепторами. Остаточно механізм дії габапентину не встановлено.ФармакокінетикаГабапентин абсорбується із ШКТ. Після прийому внутрішньо C max ;габапентину в плазмі досягається через 2-3 год. Абсолютна біодоступність становить близько 60%. Прийом одночасно з їжею (в т.ч. з високим вмістом жирів) не впливає на фармакокінетику габапентину. Габапентин не зв'язується з білками плазми і має Vd 57.7 л. У пацієнтів з епілепсією концентрація габапентину в спинномозковій рідині становить 20% від відповідних Css у плазмі в кінці інтервалу дозування. Габапентин виводиться лише нирками. Ознак біотрансформації габапентину в людини не виявлено. Габапентин не індукує оксидази, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. Виведення препарату найкраще описується за допомогою лінійної моделі. T1/2 ;не залежить від дози і становить у середньому 5-7 год. Кліренс габапентину знижується у осіб похилого віку та у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Константа швидкості виведення, плазмовий та нирковий кліренс габапентину прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Габапентин видаляється із плазми при гемодіалізі. Значення концентрацій габапентину в плазмі у дітей були подібними до дорослих.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняЛікування нейропатичного болю у дорослих старше 18 років; монотерапія парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 12 років; як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 3 років і старше.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до габапентину.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень щодо безпеки застосування габапентину при вагітності та в період лактації у людини не проводилося. При необхідності застосування при вагітності та в період лактації слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода або немовляти. Габапентин виділяється із грудним молоком. При застосуванні в період лактації характеру дії габапентину на немовля не встановлено. Застосування у дітей Ефективність та безпека терапії нейропатичного болю у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Ефективність та безпека монотерапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 12 років та додаткової терапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 3 років не встановлені.Побічна діяЗ боку ЦНС і периферичної нервової системи: ; амнезія, атаксія, сплутаність свідомості, порушення координації рухів, депресія, запаморочення, дизартрія, підвищена нервова збудливість, ністагм, сонливість, порушення мислення, тремор, судоми, амбліопія, диплопія, гіпер або відсутність рефлексів, парестезії, тривога, ворожість, порушення ходи. З боку травної системи: зміна фарбування зубів, діарея, підвищення апетиту, сухість у роті, нудота, блювання, метеоризм, анорексія, гінгівіт, болі в животі, панкреатит, зміни функціональних проб печінки. З боку системи кровотворення: ; лейкопенія, зниження числа лейкоцитів, тромбоцитопенічна пурпура. З боку дихальної системи: ; риніт, фарингіт, кашель, пневмонія. З боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія, переломи кісток. З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, прояви вазодилатації. З боку сечовивідної системи: ; інфекції сечових шляхів, нетримання сечі. Алергічні реакції: багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. Дерматологічні реакції: ;мацерація шкіри, акне, свербіж, висип. Інші: біль у спині, втома, периферичні набряки, імпотенція, астенія, нездужання, набряклість особи, збільшення маси тіла, випадкова травма, астенія, грипоподібний синдром, коливання вмісту глюкози в крові, у дітей - вірусна інфекція, середній отит.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антацидами зменшується всмоктування габапентину із ШКТ. При одночасному застосуванні з фелбаматом можливе збільшення T1/2 фелбамату. При одночасному застосуванні описано випадок підвищення концентрації фенітоїну у плазмі.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРізке припинення терапії протисудомними у хворих з парціальними судомами може провокувати судомний статус. У разі необхідності знижувати дозу, скасовувати габапентин або замінювати його на альтернативний засіб слід поступово протягом мінімум 1 тижня. Габапентин не є ефективним засобом лікування абсансних судомних нападів. При сумісному застосуванні з іншими протисудомними засобами було зареєстровано помилково-позитивні результати тесту визначення білка в сечі. Для визначення білка у сечі рекомендується користуватися більш специфічним методом преципітації сульфосаліцилової кислоти. Пацієнтам з порушеннями функції нирок, а також хворим, які перебувають на гемодіалізі, потрібна корекція режиму дозування. Пацієнтам похилого віку може бути потрібна корекція режиму дозування габапентину у зв'язку з тим, що у цієї категорії хворих можливе зменшення ниркового кліренсу. Ефективність та безпека терапії нейропатичного болю у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Ефективність та безпека монотерапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 12 років та додаткової терапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 3 років не встановлені. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами До визначення індивідуальної реакції на лікування пацієнт повинен утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, пов'язаних із необхідністю концентрації уваги та підвищеної швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діюча речовина: габапентин – 400 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат - 67,333 мг, крохмаль кукурудзяний - 40,000 мг, тальк - 26,000 мг, капсульна оболонка (розмір 0) [титану діоксид (Е171) - 1,3333%, барвник заліза оксид , барвник заліза оксид червоний (Е172) – 0,06%, желатин – qs до 100%] – 1 шт. Капсули 100 мг: По 10 капсул у ПВХ/Ал блістері. Два блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. Капсули 300 мг та 400 мг: По 10 капсул у ПВХ/Ал блістері. П'ять або десять блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули, розмір 0. Корпус та кришечка капсули оранжевого кольору. капсули: кристалічний порошок білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Біодоступність габапентину має тенденцію до зниження збільшення дози препарату. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація (Сmах) габапентину в плазмі досягається через 2-3 год. Абсолютна біодоступність прийому капсул дозування 300 мг становить близько 60%. Їжа, у тому числі з великим вмістом жирів, не впливає на клінічно значущий вплив на параметри фармакокінетики габапентину. Фармакокінетика габапентину не змінюється при багаторазовому прийомі препарату. Незважаючи на те, що в рамках клінічних досліджень концентрація габапентину в плазмі зазвичай варіювала в діапазоні 2 мкг/мл - 20 мкг/мл, вона не дозволяла прогнозувати ні ефективність, ні безпеку препарату. Параметри фармакокінетики представлені у таблиці 2. Таблиця 2. Зведені середні (CV, %) параметри фармакокінетики габапентину в рівноважному стані при багаторазовому прийомі з інтервалом дозування тривалістю вісім годин Параметри фармакокінетики 300 мг (n=7) 400 мг (n=14) 800 мг (n=14) середнє (% CV) середнє (% CV) середнє (% CV) Стах (мкг/мл) 4,02 24 5,74 38 8,71 29 tmах (ч) 2,7 18 2,1 54 1,6 76 Т1/2 (год) 5,2 12 10,8 89 10,6 41 AUC(0-8) (мкгч/мл) 24,8 24 34,5 34 51,4 27 Ае% (%) дані відсутні дані відсутні 47,2 25 34,4 37 Максим-максимальна концентрація в плазмі крові в стані стійкої рівноваги tmах - час досягнення Стах. Т1/2 – період напіввиведення. AUC(0-8) - площа під кривою залежності концентрації у плазмі крові від часу у рівноважному стані в період від 0 до 8 годин після прийому препарату. Ае% - частка препарату, що елімінувався із сечею у незміненому вигляді за період від 0 до 8 годин після прийому препарату, у відсотках від прийнятої дози. Розподіл Габапентин не зв'язується з білками плазми та має об'єм розподілу 57,7 л. У пацієнтів з епілепсією концентрація габапентину у спинномозковій рідині становить близько 20% від мінімальної рівноважної концентрації у плазмі крові. Габапентин виділяється у грудне молоко. Метаболізм Дані про метаболізм габапентину в організмі людини відсутні. Габапентин не викликає індукції неспецифічних оксидаз печінки, які відповідають за метаболізм лікарських засобів. Виведення Габапентин виводиться у незміненому вигляді виключно шляхом ниркової екскреції. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми крові не залежить від прийнятої дози і становить у середньому 5-7 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У людей похилого віку та пацієнтів з порушеною функцією нирок кліренс габапентину з плазми крові знижується. Константа швидкості виведення, плазмовий кліренс та нирковий кліренс габапентину прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Габапентин видаляється з плазми при гемодіалізі. Пацієнтам з порушенням функції нирок або тим, хто перебуває на гемодіалізі, рекомендується корекція дози (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Фармакокінетика габапентину у дітей вивчалася у 50 здорових добровольців віком від 1 місяця до 12 років. В цілому, концентрація габапентину в плазмі крові у дітей старше 5 років аналогічна така у дорослих при застосуванні препарату в еквівалентній дозі при розрахунку на 1 кг маси тіла (мг/кг). В рамках дослідження фармакокінетики у 24 здорових дітей віком від 1 до 48 місяців параметри експозиції препарату (AUC) були приблизно на 30% нижче, Сmах - нижче, а кліренс - вище при розрахунку на одиницю маси тіла порівняно з доступними опублікованими даними по кінетиці препарату у дітей віком від 5 років. Лінійність/нелінійність параметрів фармакокінетики Біодоступність габапентину знижується зі збільшенням прийнятої дози, що спричиняє нелінійність параметрів фармакокінетики, які включають до уваги показник біодоступності (F), наприклад, Ае%, CL/F, Vd/F. Фармакокінетика елімінації (фармакокінетичні параметри, що не включають F, такі як CLr та Т1/2) найкраще описуються лінійною моделлю. Рівноважні концентрації габапентину в плазмі є передбачуваними на підставі даних по кінетиці при одноразовому прийомі.ФармакодинамікаТочний механізм дії габапентину невідомий. Хімічна структура габапентину аналогічна структурі нейромедіатора ГАМК (гамма-аміномасляної кислоти), проте механізм його дії відрізняється від інших активних речовин, що взаємодіють із синапсами ГАМК, таких як вальпроати, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори ГАМК-трансамінази, інгібітори проліки ГАМК. У дослідженнях in vitro з міченим радіоізотопом габапентином у головному мозку щурів були виявлені нові області зв'язування препарату з білками, у тому числі неокортекс та гіпокамп, що може мати відношення до протисудомної та аналгетичної активності габапентину та його похідних. Було встановлено, що місцем зв'язування габапентину є α-2-δ субодиниця потенціалзалежних кальцієвих каналів. Габапентин у клінічно значущих концентраціях не зв'язується з іншими поширеними рецепторами до лікарських препаратів та нейромедіаторів, присутніми в головному мозку, включаючи ГАМКА, ГАМКв, бензодіазепінові, глутаматні, гліцинові та N-метил-D-аспартатні рецептори. На відміну від фенітоїну та карбамазепіну габапентин в умовах in vitro не взаємодіє з натрієвими каналами. У ряді тест-систем in vitro застосування габапентину призводило до часткового зниження відповіді на агоніст глутаму N-метил-D-аспартат, але тільки концентрації, що перевищує 100мкмоль/л, що недосяжно в умовах in vivo. В умовах in vitro застосування габапентину призводить до незначного зниження вивільнення моноамінових нейромедіаторів. Введення габапентину щурам призводить до збільшення швидкості метаболізму ГАМК у деяких областях головного мозку, аналогічно ефекту вальпроату натрію, проте ефект спостерігається в інших відділах головного мозку. Зв'язок описаних різноманітних ефектів габапентину з його протисудомною активністю ще належить встановити. У тварин габапентин легко проникає у тканину головного мозку та запобігає судомам, спровокованим максимальним електрошоком, хімічними конвульсантами, у тому числі інгібіторами синтезу ГАМК, а також у разі генетичних моделей судомних синдромів. Клінічна ефективність та безпека У рамках клінічного дослідження ад'ювантної терапії парціальних судомних нападів у дітей віком від 3 до 12 років було продемонстровано наявність кількісних, але статистично недостовірних відмінностей щодо частоти зниження кількості нападів на 50% у групі габапентину порівняно з групою плацебо. Додатковий аналіз частоти відповіді на терапію залежно від віку (при розгляді віку як безперервної змінної або при виділенні двох вікових підгруп: 3-5 років та 6-12 років) не виявили статистично достовірного впливу віку на ефективність терапії. Результати цього додаткового аналізу представлені в таблиці 1. Таблиця 1. Відповідь (покращення на ≥ 50%) залежно від лікування та віку, населення MITT* Вікова група Плацебо Габапентін Значення р < 6 років 4/21 (19,0%) 4/17 (23,5%) 0,7362 6-12 років 17/99 (17,2%) 20/96 (20,8%) 0,5144 * Модифікована популяція залежно від призначеного лікування (MITT) визначалася як сукупність всіх пацієнтів, рандомізованих у групу досліджуваної терапії та які мали оцінки щоденники судомних нападів за період тривалістю 28 днів у рамках вихідної та подвійної сліпої фаз дослідження.Показання до застосуванняЛікування нейропатичного болю у дорослих віком 18 років і старше. Ефективність та безпека у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Монотерапія парціальних судом при епілепсії з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 12 років. Ефективність та безпека монотерапії у дітей віком до 12 років не встановлені. Як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом при епілепсії з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 3 років та старших. Безпека та ефективність додаткової терапії габапентином у дітей віком до 3 років не встановлені.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до габапентину або допоміжних компонентів препарату. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозно-галактозна мальабсорбція. Епілепсія Застосування як монотерапія парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї в дітей віком до 12 років. Застосування як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією та без неї у дітей віком до 3 років. Нейропатичний біль Для лікування нейропатичного болю у дітей та підлітків віком до 18 років. З обережністю: ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяЗагальний ризик, зумовлений епілепсією та протиепілептичними препаратами Ризик народження дітей із вродженими аномаліями у матерів, які проходять лікування протисудомними препаратами, збільшується у 2-3 рази. Найчастіше спостерігається ущелина верхньої губи та піднебіння, вади розвитку серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. При цьому одночасне застосування кількох протисудомних препаратів може бути пов'язане з більшим ризиком вад розвитку, ніж у разі монотерапії. Тому, якщо це можливо, слід застосовувати лише один із протисудомних препаратів. Жінкам дітородного віку, а також усім жінкам, у яких можливий настання вагітності, слід проконсультуватися у кваліфікованого спеціаліста. Якщо жінка планує вагітність, слід ще раз оцінити необхідність протисудомної терапії. При цьому протисудомні препарати не слід скасовувати різко, оскільки це може призвести до відновлення нападів з тяжкими наслідками для матері та дитини. У поодиноких випадках у дітей, матері яких страждають на епілепсію, спостерігалася затримка розвитку. Неможливо встановити, чи пов'язана затримка розвитку дитини з генетичними чи соціальними факторами, хворобою матері чи протисудомною терапією. Ризик, зумовлений габапентином Відсутні дані щодо застосування габапентину у вагітних жінок. Результати випробувань, проведених на тваринах, показали токсичність препарату щодо плода. Щодо можливого ризику, у людей даних немає. Тому габапентин слід застосовувати під час вагітності лише в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері значно перевищує можливий ризик для плода. У випадках, про які є повідомлення, не можна дати остаточного висновку про те, супроводжується чи ні застосування габапентину під час вагітності підвищенням ризику пороків розвитку, по-перше, через наявність власне епілепсії, по-друге, через застосування інших протисудомних препаратів. . Грудне годування Габапентин виводиться з грудним молоком, вплив його на дитину, що вигодовується, невідома, тому під час годування груддю препарат слід призначати тільки в тому випадку, якщо користь для матері значно перевищує ризик для немовляти. Фертильність У дослідженнях тварин не відзначали вплив габапентину на фертильність.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються в клінічних дослідженнях у пацієнтів з епілепсією (при застосуванні габапентину як монотерапія або у комбінації з іншими протисудомними препаратами) або невропатичними болями, представлені нижче та розподілені за системами органів та частотою. Категорія частоти визначалася так: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, У кожному розділі по частоті побічні ефекти представлені порядку зменшення серйозності. Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – вірусні інфекції; часто – пневмонія, інфекція дихальних шляхів, інфекція сечовивідної системи, інші види інфекції, середній отит. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – лейкопенія; невідомо – тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції, включаючи кропив'янку; невідомо - гіперчутливість, включаючи системні реакції, такі як лихоманка, висипання, гепатит, лімфаденопатія, еозинофілія та інші. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія, підвищення апетиту. Порушення психіки: часто – ворожість, сплутаність свідомості, депресія, неспокій, нервозність, порушення мислення, емоційна лабільність; нечасто – погіршення психічного стану; невідомо – галюцинації. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення, атаксія; часто - судоми, гіперкінезія, дизартрія, амнезія, тремор, безсоння, біль голови, порушення чутливості (наприклад, парестезії, гіпестезія), порушення координації, ністагм, посилення, ослаблення або відсутність рефлексів; нечасто – гіпокінезія; рідко – втрата свідомості; невідомо – інші порушення руху (наприклад, хореоатетоз, дискінезія, дистонія). Порушення органу зору: часто - порушення зору (такі як амбліопія, диплопія). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго; невідомо – шум у вухах. Порушення з боку серця: нечасто – відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: часто – симптоми вазодилатації, артеріальна гіпертензія. Порушення з боку дихальної системи. органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка, бронхіт, фарингіт, кашель, риніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота або глотки, диспепсія, метеоризм, нудота, блювання, біль у животі, захворювання зубів, гінгівіт; нечасто – дисфагія; невідомо – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо – гепатит, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - набряк обличчя, пурпура (найчастіше її описували як синці, що виникали при фізичній травмі), шкірні висипання, акне, свербіж шкіри; невідомо - синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, анафілаксія, мультиформна еритема, алопеція, лікарський шкірний висип, включаючи еозинофілію та системні реакції (див. розділ "Особливі вказівки"). Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгії, артралгія, біль у спині, посмикування м'язів; невідомо – рабдоміоліз, міоклонус. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: невідомо – нетримання сечі, гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: часто – імпотенція; невідомо – збільшення в обсязі молочних залоз, гінекомастія, статева дисфункція (включаючи зміни лібідо, порушення еякуляції та аноргазмію). Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – стомлюваність, лихоманка; часто – периферичні набряки, порушення ходи, астенія, біль різної локалізації, загальне нездужання, грипоподібний синдром; нечасто – генералізований набряк, падіння; невідомо - синдром відміни (найчастіше відзначалися такі побічні ефекти: занепокоєння, безсоння, нудота, біль різної локалізації та підвищене потовиділення), біль у грудях. Зареєстровані випадки раптової нез'ясовної смерті, проте причинно-наслідковий зв'язок із прийомом габапентину не встановлено Лабораторні та інструментальні дані: часто – зниження концентрації лейкоцитів, підвищення маси тіла; нечасто - підвищення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та концентрації білірубіну в плазмі крові, гіперглікемія; рідко – гіпоглікемія (переважно у пацієнтів із цукровим діабетом); невідомо – гіпонатріємія, підвищення активності креатинфосфокінази. Травми інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: часто – травми, переломи, садна, пов'язані з падіннями. Є повідомлення про розвиток гострого панкреатиту на тлі терапії габапентином, проте причинно-наслідковий зв'язок із габапентином залишається неясним. Є повідомлення про випадки міопатії з підвищенням активності креатинкінази у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі. Випадки інфекції дихальних шляхів, середнього отиту, бронхіту та судом були відзначені лише у клінічних дослідженнях. Крім того, у клінічних дослідженнях повідомлялося про випадки агресивної поведінки та гіперкінезів у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про спонтанні випадки, а також за інформацією з літературних джерел, можливе пригнічення дихання та/або симптоми седації, пов'язані з прийомом габапентину та опіоїдних анальгетиків. У деяких із цих випадків автори пов'язували дані симптоми з одночасним застосуванням габапентину та опіоїдів, особливо у літніх пацієнтів. При застосуванні 600 мг габапентину через 2 години після прийому морфіну у вигляді капсул з пролонгованим вивільненням по 60 мг відзначається збільшення середнього значення площі під фармакокінетичною кривою "концентрація - час" (AUC) габапентину на 44% порівняно з монотерапією габапентином, больового порога (холодовий прессорний тест). Клінічне значення цієї зміни не встановлено, фармакокінетичні характеристики морфіну у своїй не змінювалися. Побічні ефекти морфіну при сумісному прийомі з габапентином не відрізнялися від таких при прийомі морфіну спільно з плацебо. Ступінь взаємодії цих препаратів в інших дозах невідомий. Взаємодії між габапентином та фенобарбіталом, фенітоїном, вальпроєвою кислотою та карбамазепіном не відзначено. Фармакокінетика габапентину в рівноважному стані однакова у здорових людей та пацієнтів, які отримують інші протисудомні засоби. Одночасне застосування габапентину з пероральними контрацептивами, що містять норетистерон та/або етинілестрадіол, не супроводжувалося змінами фармакокінетики обох компонентів. Одночасне застосування габапентину з антацидами, що містять алюміній та магній, супроводжується зниженням біодоступності габапентину приблизно на 24%. Габапентин рекомендується приймати приблизно через 2 години після прийому антациду. Пробенецид не впливає на ниркову екскрецію габапентину. Невелике зниження (14%) ниркової екскреції габапентину при одночасному прийомі циметидину, ймовірно, не має клінічного значення. При одночасному застосуванні напроксену (250 мг) та габапентину (125 мг) відзначалося підвищення абсорбції габапентину з 12% до 15%. Габапентин не впливає на фармакокінетичні параметри напроксену. Зазначені дози препаратів менші за мінімальні терапевтичні. Одночасне застосування цих препаратів у великих дозах не вивчалося.Спосіб застосування та дозиПрепарат Катену® призначають внутрішньо, незалежно від їди. Капсулу слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Якщо необхідно зменшити дозу, відмінити препарат або замінити його на альтернативний засіб, це слід робити поступово протягом мінімум одного тижня. Нейропатичний біль у дорослих Початкова доза становить 900 мг на добу на три прийоми рівними дозами; при необхідності, залежно від ефекту, дозу поступово збільшують до максимальної – 3600 мг на добу. Необхідно враховувати, що при застосуванні габапентину в дозі понад 1800 мг на добу додаткова ефективність не спостерігалася. Лікування можна починати відразу з дози 900 мг на добу (по 300 мг 3 рази на добу) або протягом перших 3-х днів дозу можна збільшувати поступово до 900 мг на добу за наступною схемою: 1 день: 300 мг 1 раз на добу; 2-й день: по 300 мг двічі на добу; 3 день: по 300 мг 3 рази на добу. Парціальні судоми При епілепсії зазвичай потрібне тривале лікування. Доза препарату при цьому визначається лікарем, залежно від індивідуальної переносимості та ефективності препарату. Дорослі та діти віком від 12 років: ефективна доза – від 900 до 3600 мг на добу. Терапію можна розпочати з дози 300 мг 3 рази на добу в перший день або поступово збільшувати до 900 мг за схемою, описаною вище (див. підрозділ "Нейропатичний біль у дорослих"). В подальшому доза може бути збільшена до максимальної - 3600 мг на добу на три прийоми рівними дозами. Максимальний інтервал між дозами при триразовому прийомі препарату не повинен перевищувати 12 годин, щоб уникнути відновлення судом. Відзначено хорошу переносимість препарату в дозах до 4800 мг на добу. Діти у віці 3-12 років: початкова доза препарату варіює від 10 до 15 мг/кг/добу, яку призначають рівними дозами 3 рази на добу та підвищують до ефективної приблизно протягом 3 днів. Ефективна доза габапентину у дітей віком 5 років і старше становить 25-35 мг/кг/добу рівними дозами на три прийоми. Ефективна доза габапентину у дітей віком від 3 до 5 років становить 40 мг/кг/добу рівними дозами у три прийоми. Відзначено хорошу переносимість препарату в дозах до 50 мг/кг/добу при тривалому застосуванні. Максимальний інтервал між прийомом доз препарату не повинен перевищувати 12 годин, щоб уникнути відновлення судом. Немає необхідності контролювати концентрацію габапентину у плазмі крові. Препарат Катена® може використовуватися у комбінації з іншими протисудомними препаратами без урахування зміни його концентрації у плазмі крові або концентрації інших протисудомних препаратів у сироватці. Пацієнти у тяжкому стані Для лікування пацієнтів у тяжкому стані, наприклад, у разі зниженої маси тіла, після трансплантації органів тощо, дозу слід збільшувати повільніше, або використовуючи менші дози, або роблячи великі інтервали перед підвищенням дози. Літні пацієнти (старше 65 років) Внаслідок вікового зниження функції нирок літнім пацієнтам може бути потрібна корекція дози (детальніша інформація в таблиці 3). Сонливість, периферичні набряки та астенія у пацієнтів похилого віку можуть зустрічатися частіше. Підбір дози при нирковій недостатності Пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується зниження дози габапентину згідно з таблицею 3: Кліренс креатиніну (мл/хв) Добова доза (мг/добу)* >80 900-3600 50-79 600-1800 30-49 300-900 15-29 150**-600 < 15*** 150**-300 * Добову дозу слід призначати у три прийоми. ** Призначають по 300 мг за день. *** У пацієнтів з кліренсом креатиніну Рекомендації для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, які раніше не приймали габапентин, препарат рекомендується призначати в дозі, що насичує, 300-400 мг, а потім застосовувати його по 200-300 мг кожні 4 години гемодіалізу. Для пацієнтів зі зниженою функцією нирок, що проходять діаліз, підтримуюча доза габапентину повинна підбиратися відповідно до рекомендацій, наведених у таблиці 3. На додаток до підтримуючої терапії рекомендується прийом 200-300 мг габапентину після кожної 4-годинної процедури діалізу.ПередозуванняПри одноразовому прийомі 49 г габапентину спостерігалися наступні симптоми: запаморочення, двоїння в очах, порушення мови, сонливість, втрата свідомості, стан загальмованості та діарея легкого ступеня, що повністю зникали під час проведення симптоматичної терапії. Слід враховувати, що після прийому високих доз габапентину зменшується його всмоктування у кишечнику. При передозуванні габапентином можливий розвиток коми, особливо при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС). Незважаючи на те, що габапентин може виводитися при гемодіалізі, досвід показує, що зазвичай подібної необхідності не виникає. Гемодіаліз може бути показаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю. В рамках експериментів на мишах та щурах, яким препарат вводився у дозах до 8000 мг/кг, не вдалося встановити значення летальної дози габапентину при пероральному введенні. Ознаки гострої токсичності тварин включали атаксію, утруднення дихання, птоз, гіпоактивність або збудження.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцидальні думки та поведінка Протиепілептичні препарати, включаючи габапентин, можуть підвищувати ризик виникнення суїцидальних думок або поведінки. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних засобів продемонстрував невелике підвищення ризику виникнення суїцидальних думок та поведінки. Механізм підвищення зазначеного ризику невідомий, але для габапентину він може бути виключений. Тому пацієнтів, які отримують ці препарати, необхідно ретельно спостерігати щодо виникнення або погіршення депресії, появи суїцидальних думок або поведінки, а також щодо будь-яких змін у поведінці. У разі появи ознак суїцидальних думок або поведінки пацієнтам або їхнім піклувальникам слід звернутися до лікаря. Гострий панкреатит У разі виникнення гострого панкреатиту на фоні застосування габапентину необхідно оцінити можливість відміни препарату. Судоми (синдром "скасування") Хоча синдром "скасування", що супроводжується розвитком судом, при лікуванні габапентином не відзначений, різке припинення терапії протисудомними препаратами у пацієнтів з епілепсією може провокувати розвиток епілептичного статусу. Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, на фоні застосування габапентину можливе збільшення частоти судом або поява іншого типу судом. Так само як і у випадку з іншими антиконвульсантами, спроби відмінити всі супутні протиепілептичні препарати, щоб розпочати монотерапію габапентином у разі рефрактерності до лікування у пацієнтів, які приймають кілька антиконвульсантів, переважно не закінчуються успіхом. Вважається, що габапентин неефективний при первинних генералізованих нападах, наприклад абсансах, і навіть може погіршити клінічну картину у таких пацієнтів. Тому габапентин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із змішаними нападами, включаючи абсанси. Літні пацієнти Систематичні дослідження пацієнтів віком 65 років і старше, які приймають габапентин, не проводилися. У подвійному сліпому дослідженні застосування габапентину при нейропатичному болю у пацієнтів віком 65 років і більше спостерігалася більш висока частота сонливості, периферичних набряків та астенії порівняно з пацієнтами віком до 65 років. За винятком цих результатів при клінічному обстеженні цієї групи пацієнтів було показано, що профіль побічних ефектів у них відрізняється від інших. Діти Вплив тривалої терапії (більше 36 тижнів) габапентином на здатність до навчання, інтелект та розвиток дитини досить не вивчений. Слід оцінити співвідношення можливого ризику та користі при призначенні тривалої терапії. Зловживання та залежність У базі даних післяреєстраційних спостережень є повідомлення про випадки зловживання препаратом та залежність від нього. Як і у разі будь-якого препарату, що впливає на ЦНС, лікарям слід ретельно вивчати анамнез пацієнтів на предмет зловживання препаратами та спостерігати за ними з метою виявлення можливих ознак зловживання габапентином (наприклад, прагнення необґрунтовано отримати препарат, розвиток стійкості до терапії габапентином, необґрунтоване підвищення ). DRESS-синдром На тлі прийому протиепілептичних препаратів, у тому числі габапентину, повідомлялося про випадки розвитку тяжких життєзагрозливих реакцій гіперчутливості, таких як лікарський висип із супутньою еозинофілією та системними симптомами. Необхідно пам'ятати про те, що ранні ознаки реакції гіперчутливості, такі як підвищення температури тіла, лімфаденопатія, можуть розвиватися навіть без шкірного висипу. У разі появи подібних симптомів необхідно негайне обстеження пацієнта. Якщо не знайдено інших причин, крім застосування габапентину, застосування препарату слід відмінити. Анафілаксія Прийом габапентину може призвести до розвитку анафілаксії. Наступні симптоми та ознаки відзначали у випадках розвитку анафілаксії на фоні прийому габапентину: утруднення дихання, набряк губ, горла та язика, також відзначалося виражене зниження артеріального тиску, що потребує термінового медичного втручання. Слід попередити пацієнтів про те, що при розвитку ознак або симптомів розвитку анафілаксії слід припинити прийом препарату та звернутися за медичною допомогою. Лабораторні випробування При сумісному застосуванні габапентину та інших протисудомних засобів були зареєстровані неправдиві результати при визначенні білка в сечі за допомогою тест-смужок Ames N-Multistix SG . Для визначення білка у сечі рекомендується користуватися більш специфічним методом преципітації сульфосаліцилової кислоти. Вплив на ЦНС Під час лікування габапентином спостерігалися випадки запаморочення та сонливості, які можуть збільшувати можливість отримання випадкової травми (при падінні). У постреєстраційному періоді також повідомлялося про випадки сплутаності свідомості, втрати свідомості та порушення розумової діяльності. Тому пацієнтам слід рекомендувати бути обережними доти, доки їм не стануть відомі можливі ефекти цього лікарського препарату. При одночасному застосуванні з опіоїдними аналгетиками може спостерігатися підвищення концентрації габапентину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнт потребує ретельного спостереження щодо розвитку ознак пригнічення ЦНС, таких як, сонливість, седація і пригнічення функції дихання. Дози габапентину або опіоїдних анальгетиків мають бути знижені відповідним чином. Пригнічення функції дихання Застосування габапентину може бути пов'язане з тяжкою формою пригнічення функції дихання. Найбільш схильні до ризику пацієнти з порушеною дихальною функцією, респіраторними або неврологічними захворюваннями, нирковою недостатністю, при одночасному застосуванні депресантів ЦНС, а також літні пацієнти. Для цих пацієнтів може знадобитися коригування дози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому препарату пацієнтам не рекомендується керувати транспортними засобами або займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, до підтвердження відсутності негативного впливу препарату на виконання цих функцій. Габапентин впливає на ЦНС і може викликати запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, непритомність або інші симптоми з боку ЦНС. Навіть за незначної або помірної виразності ці небажані ефекти можуть бути потенційно небезпечними для пацієнтів, які керують транспортними засобами або іншими механізмами. Особливо великою є така ймовірність на початку лікування або після підвищення дози препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: Габапентин 400 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, тальк. Склад оболонки капсули: ;титану діоксид (Е171), барвник заліза оксид жовтий (Е172), желатин. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули; жовтого кольору, розмір №1; вміст капсул – білий кристалічний порошок.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб. За хімічною структурою має схожість з GABA, що виконує функцію гальмівного медіатора ЦНС. Вважають, що механізм дії габапентину відрізняється від інших протисудомних засобів, що діють через GABA синапси (включаючи вальпроат, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори GABA-трансамінази, інгібітори захоплення GABA, агоністи GABA і проліки GABA). У дослідженнях in vitro показано, що габапентин характеризується наявністю нового пептидного місця зв'язування у тканинах мозку щурів, включаючи гіпокамп та кору головного мозку, яке може мати відношення до протисудомної активності габапентину та його похідних. Габапентин у клінічно значущих концентраціях не пов'язується з іншими звичайними препаратами та нейромедіаторними рецепторами у мозку, в т.ч. з GABAA-, GABAB-, бензодіазепіновими рецепторами,з NMDA-рецепторами. Остаточно механізм дії габапентину не встановлено.ФармакокінетикаГабапентин абсорбується із ШКТ. Після прийому внутрішньо C max ;габапентину в плазмі досягається через 2-3 год. Абсолютна біодоступність становить близько 60%. Прийом одночасно з їжею (в т.ч. з високим вмістом жирів) не впливає на фармакокінетику габапентину. Габапентин не зв'язується з білками плазми і має Vd 57.7 л. У пацієнтів з епілепсією концентрація габапентину в спинномозковій рідині становить 20% від відповідних Css у плазмі в кінці інтервалу дозування. Габапентин виводиться лише нирками. Ознак біотрансформації габапентину в людини не виявлено. Габапентин не індукує оксидази, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. Виведення препарату найкраще описується за допомогою лінійної моделі. T1/2 ;не залежить від дози і становить у середньому 5-7 год. Кліренс габапентину знижується у осіб похилого віку та у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Константа швидкості виведення, плазмовий та нирковий кліренс габапентину прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Габапентин видаляється із плазми при гемодіалізі. Значення концентрацій габапентину в плазмі у дітей були подібними до дорослих.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняЛікування нейропатичного болю у дорослих старше 18 років; монотерапія парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 12 років; як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 3 років і старше.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до габапентину.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень щодо безпеки застосування габапентину при вагітності та в період лактації у людини не проводилося. При необхідності застосування при вагітності та в період лактації слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода або немовляти. Габапентин виділяється із грудним молоком. При застосуванні в період лактації характеру дії габапентину на немовля не встановлено. Застосування у дітей Ефективність та безпека терапії нейропатичного болю у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Ефективність та безпека монотерапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 12 років та додаткової терапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 3 років не встановлені.Побічна діяЗ боку ЦНС і периферичної нервової системи: ; амнезія, атаксія, сплутаність свідомості, порушення координації рухів, депресія, запаморочення, дизартрія, підвищена нервова збудливість, ністагм, сонливість, порушення мислення, тремор, судоми, амбліопія, диплопія, гіпер або відсутність рефлексів, парестезії, тривога, ворожість, порушення ходи. З боку травної системи: зміна фарбування зубів, діарея, підвищення апетиту, сухість у роті, нудота, блювання, метеоризм, анорексія, гінгівіт, болі в животі, панкреатит, зміни функціональних проб печінки. З боку системи кровотворення: ; лейкопенія, зниження числа лейкоцитів, тромбоцитопенічна пурпура. З боку дихальної системи: ; риніт, фарингіт, кашель, пневмонія. З боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія, переломи кісток. З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, прояви вазодилатації. З боку сечовивідної системи: ; інфекції сечових шляхів, нетримання сечі. Алергічні реакції: багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. Дерматологічні реакції: ;мацерація шкіри, акне, свербіж, висип. Інші: біль у спині, втома, периферичні набряки, імпотенція, астенія, нездужання, набряклість особи, збільшення маси тіла, випадкова травма, астенія, грипоподібний синдром, коливання вмісту глюкози в крові, у дітей - вірусна інфекція, середній отит.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антацидами зменшується всмоктування габапентину із ШКТ. При одночасному застосуванні з фелбаматом можливе збільшення T1/2 фелбамату. При одночасному застосуванні описано випадок підвищення концентрації фенітоїну у плазмі.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРізке припинення терапії протисудомними у хворих з парціальними судомами може провокувати судомний статус. У разі необхідності знижувати дозу, скасовувати габапентин або замінювати його на альтернативний засіб слід поступово протягом мінімум 1 тижня. Габапентин не є ефективним засобом лікування абсансних судомних нападів. При сумісному застосуванні з іншими протисудомними засобами було зареєстровано помилково-позитивні результати тесту визначення білка в сечі. Для визначення білка у сечі рекомендується користуватися більш специфічним методом преципітації сульфосаліцилової кислоти. Пацієнтам з порушеннями функції нирок, а також хворим, які перебувають на гемодіалізі, потрібна корекція режиму дозування. Пацієнтам похилого віку може бути потрібна корекція режиму дозування габапентину у зв'язку з тим, що у цієї категорії хворих можливе зменшення ниркового кліренсу. Ефективність та безпека терапії нейропатичного болю у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Ефективність та безпека монотерапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 12 років та додаткової терапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 3 років не встановлені. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами До визначення індивідуальної реакції на лікування пацієнт повинен утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, пов'язаних із необхідністю концентрації уваги та підвищеної швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: леветирацетам – 1000 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 192,00 мг, повідон К30 – 20,00 мг, кремнію діоксид колоїдний – 16,00 мг, тальк – 8,00 мг, магнію стеарат – 4,00 мг; Оболонка таблетки: Опадрай 85F18422 (полівініловий спирт частково гідролізований – 14,400 мг, титану діоксид – 9,000 мг, макрогол/ПЕГ 3350 – 7,272 мг, тальк – 5,328 мг) – 36,00 мг. По 6 таблеток, покритих плівковою оболонкою, у ПВХ/Ал блістері. 5 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, з ризиком та гравіюванням "1000" на одній стороні пігулки.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаНе спостерігалося залежності фармакокінетики від статі, раси та часу доби. Всмоктування. Леветирацетам є добре розчинною речовиною з високою проникною здатністю. Після прийому внутрішньо леветирацетам добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Всмоктування відбувається повністю і носить лінійний характер, завдяки чому концентрація в плазмі може бути прогнозована, виходячи з прийнятої дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. Ступінь всмоктування леветирацетаму не залежить від дози та часу їди. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100%. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові (Сmах) досягається через 1,3 години після перорального прийому леветирацетаму в дозі 1000 мг і при одноразовому прийомі становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Рівноважний стан досягається через дві доби при дворазовому прийомі препарату. Розподіл. Зв'язування леветирацетаму та його основного метаболіту з білками плазми не перевищує 10%. Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 0,5-0,7 л/кг. Дані щодо розподілу препарату по тканинах відсутні. Метаболізм. Основним метаболічним шляхом (24% дози) є ферментативний гідроліз ацетамідної групи. Ізоферменти цитохрому Р450 печінки не беруть участі в утворенні первинного неактивного фармакологічно метаболіту (ucb L057). Леветирацетам не впливає ферментативну активність гепатоцитів. Леветирацетам та його основний метаболіт не інгібують основні ізоферменти цитохрому Р450 (CYP3A4, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 1А2), глюкуронілтрансферазу (UGT1A1 та UGT1A6) та еп. Леветирацетам також не впливає на глюкуронування вальпроєвої кислоти in vitro. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми крові дорослої людини становить 7 ± 1 год і не залежить від дози, шляху введення та тривалості застосування. Середній загальний кліренс становить 0,96 мл/хв/кг. 95% препарату виводиться нирками. Нирковий кліренс леветирацетаму та його метаболіту становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку Т1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 годин, що пов'язано зі зниженням функції нирок цієї категорії пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Кліренс леветирацетаму та його первинного метаболіту корелює з кліренсом креатиніну (КК). Тому пацієнтам із нирковою недостатністю рекомендується добір дози залежно від КК. У термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів Т1/2 становить 25 годин у період між сеансами діалізу та 3,1 години під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня важкості значних змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки при нирковій недостатності супутньої кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50%. Діти віком 4-12 років Після одноразового прийому внутрішньо препарату в дозі 20 мкг/кг маси тіла Т1/2 у дітей віком 4-12 років становить 6 годин. . Після повторного прийому внутрішньо препарату в дозі від 20 до 60 мг/кг у дітей 4-12 років Сmах досягається протягом 0,5-1,0 год і збільшується лінійно та пропорційно дозі.ФармакодинамікаЛеветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер α-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії леветирацетаму до кінця не вивчений, але очевидно, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. Експерименти in vivo та in vitro показали, що леветирацетам не змінює основних характеристик клітин та нормальну передачу нервових імпульсів. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2+, частково гальмуючи струм Са2+ через канали N-типу та знижуючи вивільнення кальцію із внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює струми через гаммааміномасляної кислоти (ГАМК)- та гліцин-залежні канали, знижені цинком та карболінами. Один із передбачуваних механізмів заснований на доведеному зв'язуванні з глікопротеїном синаптичних везикул SV2A, що міститься в сірій речовині головного та спинного мозку. Вважається, що таким чином реалізується протисудомний ефект, виражений у протидії гіперсинхронізації нейронної активності. Також леветирацетам впливає на рецептори ГАМК та гліцинові рецептори, модулюючи дані рецептори через різні ендогенні агенти. Не змінює нормальну нейротрансмісію,проте пригнічує епілептиформні нейрональні спалахи, індуковані ГАМК-агоністом бікукуліном, та збудження глютаматних рецепторів. Активність препарату підтверджена як як фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція).Показання до застосуванняЯк монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та підлітків старше 16 років із вперше діагностованою епілепсією. У складі комплексної терапії при лікуванні таких станів: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої, у дорослих та дітей старше 6 років, які страждають на епілепсію; міоклонічних судом у дорослих та у підлітків старше 12 років, які страждають на ювенільну міоклонічну епілепсію; первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків старше 12 років, які страждають на ідіопатичну генералізовану епілепсію.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону та інших компонентів препарату. Дитячий вік до 6 років (безпека та ефективність препарату не встановлена). З обережністю: пацієнти похилого віку (старше 65 років); захворювання печінки на стадії декомпенсації; ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність. У постмаркетингових даних, отриманих із кількох проспективних регістрів вагітностей, зафіксовано понад 1000 випадків призначення монотерапії леветирацетамом у першому триместрі вагітності. В цілому, ці дані не свідчать про суттєве підвищення ризику серйозних вроджених вад розвитку, хоча тератогенний ризик не може бути повністю виключений. Терапія декількома протиепілептичними засобами пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, внаслідок чого монотерапія у вагітних жінок є доцільною. Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки застосування леветирацетаму у вагітних жінок не проводилося, тому препарат не слід призначати під час вагітності, за винятком випадків клінічної необхідності. Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію в плазмі леветирацетаму, як і інших протиепілептичних препаратів. Під час вагітності відмічено зниження концентрації леветирацетаму у плазмі. Це зниження більш виражено у третьому триместрі (до 60% від базової концентрації протягом третього триместру). Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під спеціальним контролем. Перерви у проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що може завдати шкоди здоров'ю як матері, так і плода. Для моніторингу наслідків застосування леветирацетаму у вагітних жінок лікарям рекомендується реєструвати дані пацієнток у Європейському та Міжнародному Регістрі протиепілептичних препаратів (EURAP). Грудне годування. Леветирацетам виділяється з грудним молоком, тому за необхідності його застосування у період лактації грудне вигодовування на час прийому препарату не рекомендується. Однак, якщо лікування леветирацетамом необхідне в період годування, співвідношення ризик/корисність лікування має бути ретельно зважено щодо важливості годівлі. Фертильність. У дослідженнях на тваринах не було виявлено впливу леветирацетаму на фертильність. Клінічних даних немає, можливий ризик у людини невідомий.Побічна діяПоданий нижче профіль небажаних явищ заснований на аналізі результатів плацебо-контрольованих досліджень, а також на досвіді постмаркетингового застосування леветирацетаму. Найчастіші небажані реакції були назофарингіт, сонливість, біль голови, стомлюваність і запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму загалом подібний до різних вікових груп дорослих та дітей. Для позначення частоти побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Інфекції та інвазії: дуже часто – назофарингіт; рідко – інфекції. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія. З боку імунної системи: рідко – лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром). З боку обміну речовин: часто – анорексія; нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла; рідко – гіпонатріємія. Психічні порушення: часто - депресія, ворожість/агресивність, тривога, безсоння, нервозність, дратівливість; нечасто – спроби суїциду, суїцидальні наміри, психотичні розлади, поведінкові розлади, галюцинації, гнівливість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність, мінливість настрою, збудження, панічні атаки; рідко – суїцид, розлад особистості, порушення мислення. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль; часто - судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; нечасто – амнезія, погіршення пам'яті, порушення координації, атаксія, парестезії, зниження концентрації уваги; рідко – хореоатетоз, дискінезія, гіперкінезія. З боку органу зору: нечасто – диплопія, нечіткість зору. З боку органу слуху: часто – вертиго. З боку дихальної системи: часто – кашель. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, блювання, нудота; рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна функціональних проб печінки; рідко – печінкова недостатність, гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип; нечасто - алопеція, екзема, свербіж; рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, міалгія. Загальні розлади: часто – астенія/втома. Травми, ускладнення процедур: нечасто – випадкові ушкодження. Ризик анорексії вищий при одночасному застосуванні леветирацетаму та топірамату. У ряді випадків спостерігалося відновлення волосяного покриву після відміни леветирацетаму. У деяких випадках панцитопенії реєструвалося пригнічення кісткового мозку. Профіль безпеки у дітей у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях можна порівняти з профілем безпеки леветирацетаму у дорослих. У дітей та підлітків віком від 4 до 16 років частіше реєструвалися такі небажані реакції: блювання (дуже часто, 11,2%), збудження (часто, 3,4%), мінливість настрою (часто, 2,1%), емоційна лабільність (часто, 1,7%), агресивність (часто, 8,2%), поведінкові розлади (часто, 5,6%) та летаргія (часто, 3,9%). У дітей віком від 1 місяця до 4 років частіше реєстрували такі небажані реакції: дратівливість (дуже часто, 11,7%) та порушення координації (часто, 3,3%). У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, метою якого було показати, що препарат з безпеки не поступається плацебо, оцінювали когнітивні та нейропсихологічні ефекти леветирацетаму у дітей віком від 4 до 16 років з парціальними нападами. За результатами дослідження було зроблено висновок, що леветирацетам не відрізнявся від плацебо (не поступався йому) щодо змін суми балів за розділами "Увага та Пам'ять" та "Комбінований Скринінг Пам'яті" шкали Лейтер-Р (Leiter-R) у пацієнтів, які пройшли дослідження відповідно до протоколу, порівняно з вихідним візитом. В результаті аналізу поведінкового та емоційного статусу за допомогою інструменту, що пройшов валідацію, - опитувальника Аченбаха (Achenbach) - було виявлено агресивну поведінку в групі пацієнтів, які приймають леветирацетам. Однак пацієнти, які приймали леветирацетам у ході довгострокового спостереження у відкритій фазі дослідження, не демонстрували погіршення поведінкового та емоційного статусу, зокрема показники агресивної поведінки не погіршувалися порівняно з вихідним рівнем.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат не взаємодіє з іншими протиепілептичними препаратами (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин, топірамат, примідон). Кліренс леветирацетаму був на 22% вищим у дітей, які приймають ензим-індуковані протиепілептичні засоби порівняно з дітьми, які не приймають їх. Зниження ниркової секреції первинного метаболіту спостерігалося прийому пробенециду в дозі 500 мг 4 десь у день. Ефект леветирацетаму при одночасному прийомі з пробенецидом не вивчався, також він невідомий при прийомі з нестероїдними протизапальними засобами, сульфаніламідами та метотрексатом. Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіол, левоноргестрел). Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину та варфарину. Дігоксин, пероральні протизаплідні засоби та варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму. Немає даних про вплив антацидів на абсорбцію леветирацетаму. При спільному прийомі з топіраматом вища ймовірність розвитку анорексії. Відсутні дані про клінічно значущі лікарські взаємодії у дітей, які отримували леветирацетам у дозі до 60 мг/кг/добу. Повнота всмоктування леветирацетаму прийому внутрішньо не змінюється під впливом їжі, у своїй швидкість всмоктування дещо знижується. Даних щодо взаємодії леветирацетаму з алкоголем немає.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Добову дозу ділять на 2 прийоми однаковою дозою. Як монотерапія Дорослим та підліткам старше 16 років лікування слід розпочинати з добової дози 500 мг, розділеної на 2 прийоми (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні доза може бути збільшена до початкової терапевтичної – 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). Дозу можна збільшувати з кроком 250 мг 2 рази на добу кожні два тижні залежно від клінічної відповіді. Максимальна добова доза – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). У складі комплексної терапії Дітям старше 6 років та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла менше 50 кг лікування слід розпочинати з добової дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). Зміна дози на 20 мг/кг маси тіла (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу) може здійснюватися кожні 2 тижні до досягнення добової дози, що рекомендується, - 60 мг/кг маси тіла (по 30 мг/кг маси тіла 2 рази в добу). При непереносимості добової дози, що рекомендується, можливе її зниження. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Лікар повинен призначити препарат у найбільш підходящій лікарській формі та дозуванні залежно від віку, маси тіла пацієнта та необхідної терапевтичної дози. У зв'язку з відсутністю потрібного дозування таблетки не призначені для лікування дітей вагою менше 25 кг, призначення дози менше 250 мг, а також для пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні. У цих випадках рекомендується розпочинати лікування з прийому препарату у формі розчину для прийому внутрішньо. Дітям із масою тіла понад 50 кг дозування здійснюється за схемою, наведеною для дорослих. Дорослим та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла 50 кг і більше лікування слід розпочинати з добової дози 1000 мг, розділеної на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). Зміна дози на 500 мг 2 рази на день може здійснюватися кожні 2-4 тижні. Особливі групи пацієнтів Оскільки леветирацетам виводиться з організму нирками, при призначенні препарату пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку (65 років і старше) дозу слід коригувати залежно від величини КК, добову дозу підбирають індивідуально. КК (мл/хв) можна розрахувати, виходячи з концентрації креатиніну в сироватці (КС) (мг/дл). КК для чоловіків можна розрахувати за такою формулою: КК (мл/хв) = [140 - вік (роки)] х маса тіла (кг) / 72 х КС (мг/дл) КК для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення коефіцієнт 0,85. Потім КК коригується з урахуванням площі поверхні тіла (ППТ) за такою формулою: КК (мл/хв/1,73 м2) = КК (мл/хв) / ППТ об'єкта (м2) х 1,73 Таблиця 1. Режим дозування препарату у дорослих та підлітків з порушенням функції нирок, маса тіла яких понад 50 кг. Група КК (мл/хв/1,73 м2) Режим дозування Норма >80 Від 500 до 1500 мг двічі на добу Легка 50-79 Від 500 до 1000 мг двічі на добу Середній тяжкості 30-49 Від 250 до 750 мг 2 рази на добу Важка <30 Від 250 до 500 мг двічі на добу Термінальна стадія (пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі) - Від 500 до 1000 мг 1 раз на добу** * у перший день лікування рекомендується прийом навантажувальної дози 750 мг ** після завершення гемодіалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг. Дітям з нирковою недостатністю корекцію дози леветирацетаму слід проводити з урахуванням ступеня ниркової недостатності. Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) може бути оцінений на підставі визначення сироваткового креатиніну (мг/дл) для підлітків та дітей, використовуючи таку формулу (формулу Шварца): КК (мл/хв/1,73 м2) = Зростання (см) х ks/КС (мл/дл) ks=0,55 для дітей молодше 13 років та підлітків жіночої статі; ks=0,7 для підлітків чоловічої статі. Таблиця 2. Режим дозування препарату для дітей та підлітків з порушенням функції нирок, маса тіла яких менше 50 кг Група КК (мл/хв/1,73 м2) Режим дозування Діти старше 4 років та підлітки з масою тіла менше 50 кг Норма >80 10-30 мг/кг 2 рази на добу Легка 50-79 10-20 мг/кг 2 рази на добу Середній тяжкості 30-49 5-15 мг/кг 2 рази на добу Важка <30 5-10 мг/кг 2 рази на добу Термінальна стадія (пацієнти, що перебувають на гемодіалізі) - 10-20 мг/кг 1 раз на добу1,2 1 15 мг/кг рекомендована доза навантаження в перший день лікування 2 рекомендована підтримуюча доза після діалізу 5-10 мг/кг Порушення функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з декомпенсованим порушенням функції печінки та нирковою недостатністю зниження КК може не повною мірою відображати ступінь тяжкості ниркової недостатності. У разі при ККПередозуванняСимптоми: сонливість, ажитація, тривожність, агресія, гноблення свідомості, гноблення дихання, кома. Лікування: після гострого передозування необхідно викликати блювоту та промити шлунок з наступним призначенням активованого вугілля. Специфічного антидоту для леветирацетаму немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (ефективність діалізу для леветирацетаму становить 60%, для його первинного метаболіту – 74%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо потрібно припинити прийом препарату, то скасування лікування рекомендується здійснювати поступово, зменшуючи разову дозу на 500 мг кожні 2-4 тижні (у дорослих та підлітків вагою більше 50 кг). У дітей зниження дози не повинне перевищувати 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні. Супутні протиепілептичні лікарські препарати (під час переведення пацієнта на прийом леветирацетаму) бажано скасовувати поступово. Наявні відомості про застосування препарату у дітей не свідчать про будь-який його негативний вплив на розвиток та статеву зрілість. Однак віддалені наслідки на здатність дітей до навчання, їхній інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток та фертильність залишаються невідомими. Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функції нирок може знадобитися корекція дози. Ризик розвитку анорексії збільшується при одночасному застосуванні з топіраматом. У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів та спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів. Для дітей віком до 6 років рекомендованою лікарською формою є розчин для прийому внутрішньо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив леветирацетаму на здатність керувати транспортними засобами та механізмами спеціально не вивчався, однак, через різну індивідуальну чутливість до препарату з боку центральної нервової системи в період лікування необхідно утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. .Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: леветирацетам – 1000 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 192,00 мг, повідон К30 – 20,00 мг, кремнію діоксид колоїдний – 16,00 мг, тальк – 8,00 мг, магнію стеарат – 4,00 мг; Оболонка таблетки: Опадрай 85F18422 (полівініловий спирт частково гідролізований – 14,400 мг, титану діоксид – 9,000 мг, макрогол/ПЕГ 3350 – 7,272 мг, тальк – 5,328 мг) – 36,00 мг. По 6 таблеток, покритих плівковою оболонкою, у ПВХ/Ал блістері. 5 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, з ризиком та гравіюванням "1000" на одній стороні пігулки.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаНе спостерігалося залежності фармакокінетики від статі, раси та часу доби. Всмоктування. Леветирацетам є добре розчинною речовиною з високою проникною здатністю. Після прийому внутрішньо леветирацетам добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Всмоктування відбувається повністю і носить лінійний характер, завдяки чому концентрація в плазмі може бути прогнозована, виходячи з прийнятої дози леветирацетаму, вираженої в мг/кг маси тіла. Ступінь всмоктування леветирацетаму не залежить від дози та часу їди. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100%. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові (Сmах) досягається через 1,3 години після перорального прийому леветирацетаму в дозі 1000 мг і при одноразовому прийомі становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Рівноважний стан досягається через дві доби при дворазовому прийомі препарату. Розподіл. Зв'язування леветирацетаму та його основного метаболіту з білками плазми не перевищує 10%. Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 0,5-0,7 л/кг. Дані щодо розподілу препарату по тканинах відсутні. Метаболізм. Основним метаболічним шляхом (24% дози) є ферментативний гідроліз ацетамідної групи. Ізоферменти цитохрому Р450 печінки не беруть участі в утворенні первинного неактивного фармакологічно метаболіту (ucb L057). Леветирацетам не впливає ферментативну активність гепатоцитів. Леветирацетам та його основний метаболіт не інгібують основні ізоферменти цитохрому Р450 (CYP3A4, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 1А2), глюкуронілтрансферазу (UGT1A1 та UGT1A6) та еп. Леветирацетам також не впливає на глюкуронування вальпроєвої кислоти in vitro. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми крові дорослої людини становить 7 ± 1 год і не залежить від дози, шляху введення та тривалості застосування. Середній загальний кліренс становить 0,96 мл/хв/кг. 95% препарату виводиться нирками. Нирковий кліренс леветирацетаму та його метаболіту становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку Т1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 годин, що пов'язано зі зниженням функції нирок цієї категорії пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Кліренс леветирацетаму та його первинного метаболіту корелює з кліренсом креатиніну (КК). Тому пацієнтам із нирковою недостатністю рекомендується добір дози залежно від КК. У термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів Т1/2 становить 25 годин у період між сеансами діалізу та 3,1 години під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня важкості значних змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки при нирковій недостатності супутньої кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50%. Діти віком 4-12 років Після одноразового прийому внутрішньо препарату в дозі 20 мкг/кг маси тіла Т1/2 у дітей віком 4-12 років становить 6 годин. . Після повторного прийому внутрішньо препарату в дозі від 20 до 60 мг/кг у дітей 4-12 років Сmах досягається протягом 0,5-1,0 год і збільшується лінійно та пропорційно дозі.ФармакодинамікаЛеветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер α-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії леветирацетаму до кінця не вивчений, але очевидно, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. Експерименти in vivo та in vitro показали, що леветирацетам не змінює основних характеристик клітин та нормальну передачу нервових імпульсів. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2+, частково гальмуючи струм Са2+ через канали N-типу та знижуючи вивільнення кальцію із внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює струми через гаммааміномасляної кислоти (ГАМК)- та гліцин-залежні канали, знижені цинком та карболінами. Один із передбачуваних механізмів заснований на доведеному зв'язуванні з глікопротеїном синаптичних везикул SV2A, що міститься в сірій речовині головного та спинного мозку. Вважається, що таким чином реалізується протисудомний ефект, виражений у протидії гіперсинхронізації нейронної активності. Також леветирацетам впливає на рецептори ГАМК та гліцинові рецептори, модулюючи дані рецептори через різні ендогенні агенти. Не змінює нормальну нейротрансмісію,проте пригнічує епілептиформні нейрональні спалахи, індуковані ГАМК-агоністом бікукуліном, та збудження глютаматних рецепторів. Активність препарату підтверджена як як фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція).Показання до застосуванняЯк монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих та підлітків старше 16 років із вперше діагностованою епілепсією. У складі комплексної терапії при лікуванні таких станів: парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої, у дорослих та дітей старше 6 років, які страждають на епілепсію; міоклонічних судом у дорослих та у підлітків старше 12 років, які страждають на ювенільну міоклонічну епілепсію; первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків старше 12 років, які страждають на ідіопатичну генералізовану епілепсію.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону та інших компонентів препарату. Дитячий вік до 6 років (безпека та ефективність препарату не встановлена). З обережністю: пацієнти похилого віку (старше 65 років); захворювання печінки на стадії декомпенсації; ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність. У постмаркетингових даних, отриманих із кількох проспективних регістрів вагітностей, зафіксовано понад 1000 випадків призначення монотерапії леветирацетамом у першому триместрі вагітності. В цілому, ці дані не свідчать про суттєве підвищення ризику серйозних вроджених вад розвитку, хоча тератогенний ризик не може бути повністю виключений. Терапія декількома протиепілептичними засобами пов'язана з вищим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, внаслідок чого монотерапія у вагітних жінок є доцільною. Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки застосування леветирацетаму у вагітних жінок не проводилося, тому препарат не слід призначати під час вагітності, за винятком випадків клінічної необхідності. Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію в плазмі леветирацетаму, як і інших протиепілептичних препаратів. Під час вагітності відмічено зниження концентрації леветирацетаму у плазмі. Це зниження більш виражено у третьому триместрі (до 60% від базової концентрації протягом третього триместру). Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під спеціальним контролем. Перерви у проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що може завдати шкоди здоров'ю як матері, так і плода. Для моніторингу наслідків застосування леветирацетаму у вагітних жінок лікарям рекомендується реєструвати дані пацієнток у Європейському та Міжнародному Регістрі протиепілептичних препаратів (EURAP). Грудне годування. Леветирацетам виділяється з грудним молоком, тому за необхідності його застосування у період лактації грудне вигодовування на час прийому препарату не рекомендується. Однак, якщо лікування леветирацетамом необхідне в період годування, співвідношення ризик/корисність лікування має бути ретельно зважено щодо важливості годівлі. Фертильність. У дослідженнях на тваринах не було виявлено впливу леветирацетаму на фертильність. Клінічних даних немає, можливий ризик у людини невідомий.Побічна діяПоданий нижче профіль небажаних явищ заснований на аналізі результатів плацебо-контрольованих досліджень, а також на досвіді постмаркетингового застосування леветирацетаму. Найчастіші небажані реакції були назофарингіт, сонливість, біль голови, стомлюваність і запаморочення. Профіль безпеки леветирацетаму загалом подібний до різних вікових груп дорослих та дітей. Для позначення частоти побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Інфекції та інвазії: дуже часто – назофарингіт; рідко – інфекції. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія. З боку імунної системи: рідко – лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром). З боку обміну речовин: часто – анорексія; нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла; рідко – гіпонатріємія. Психічні порушення: часто - депресія, ворожість/агресивність, тривога, безсоння, нервозність, дратівливість; нечасто – спроби суїциду, суїцидальні наміри, психотичні розлади, поведінкові розлади, галюцинації, гнівливість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність, мінливість настрою, збудження, панічні атаки; рідко – суїцид, розлад особистості, порушення мислення. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль; часто - судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; нечасто – амнезія, погіршення пам'яті, порушення координації, атаксія, парестезії, зниження концентрації уваги; рідко – хореоатетоз, дискінезія, гіперкінезія. З боку органу зору: нечасто – диплопія, нечіткість зору. З боку органу слуху: часто – вертиго. З боку дихальної системи: часто – кашель. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, блювання, нудота; рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміна функціональних проб печінки; рідко – печінкова недостатність, гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип; нечасто - алопеція, екзема, свербіж; рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, міалгія. Загальні розлади: часто – астенія/втома. Травми, ускладнення процедур: нечасто – випадкові ушкодження. Ризик анорексії вищий при одночасному застосуванні леветирацетаму та топірамату. У ряді випадків спостерігалося відновлення волосяного покриву після відміни леветирацетаму. У деяких випадках панцитопенії реєструвалося пригнічення кісткового мозку. Профіль безпеки у дітей у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях можна порівняти з профілем безпеки леветирацетаму у дорослих. У дітей та підлітків віком від 4 до 16 років частіше реєструвалися такі небажані реакції: блювання (дуже часто, 11,2%), збудження (часто, 3,4%), мінливість настрою (часто, 2,1%), емоційна лабільність (часто, 1,7%), агресивність (часто, 8,2%), поведінкові розлади (часто, 5,6%) та летаргія (часто, 3,9%). У дітей віком від 1 місяця до 4 років частіше реєстрували такі небажані реакції: дратівливість (дуже часто, 11,7%) та порушення координації (часто, 3,3%). У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, метою якого було показати, що препарат з безпеки не поступається плацебо, оцінювали когнітивні та нейропсихологічні ефекти леветирацетаму у дітей віком від 4 до 16 років з парціальними нападами. За результатами дослідження було зроблено висновок, що леветирацетам не відрізнявся від плацебо (не поступався йому) щодо змін суми балів за розділами "Увага та Пам'ять" та "Комбінований Скринінг Пам'яті" шкали Лейтер-Р (Leiter-R) у пацієнтів, які пройшли дослідження відповідно до протоколу, порівняно з вихідним візитом. В результаті аналізу поведінкового та емоційного статусу за допомогою інструменту, що пройшов валідацію, - опитувальника Аченбаха (Achenbach) - було виявлено агресивну поведінку в групі пацієнтів, які приймають леветирацетам. Однак пацієнти, які приймали леветирацетам у ході довгострокового спостереження у відкритій фазі дослідження, не демонстрували погіршення поведінкового та емоційного статусу, зокрема показники агресивної поведінки не погіршувалися порівняно з вихідним рівнем.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат не взаємодіє з іншими протиепілептичними препаратами (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин, топірамат, примідон). Кліренс леветирацетаму був на 22% вищим у дітей, які приймають ензим-індуковані протиепілептичні засоби порівняно з дітьми, які не приймають їх. Зниження ниркової секреції первинного метаболіту спостерігалося прийому пробенециду в дозі 500 мг 4 десь у день. Ефект леветирацетаму при одночасному прийомі з пробенецидом не вивчався, також він невідомий при прийомі з нестероїдними протизапальними засобами, сульфаніламідами та метотрексатом. Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіол, левоноргестрел). Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину та варфарину. Дігоксин, пероральні протизаплідні засоби та варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму. Немає даних про вплив антацидів на абсорбцію леветирацетаму. При спільному прийомі з топіраматом вища ймовірність розвитку анорексії. Відсутні дані про клінічно значущі лікарські взаємодії у дітей, які отримували леветирацетам у дозі до 60 мг/кг/добу. Повнота всмоктування леветирацетаму прийому внутрішньо не змінюється під впливом їжі, у своїй швидкість всмоктування дещо знижується. Даних щодо взаємодії леветирацетаму з алкоголем немає.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Добову дозу ділять на 2 прийоми однаковою дозою. Як монотерапія Дорослим та підліткам старше 16 років лікування слід розпочинати з добової дози 500 мг, розділеної на 2 прийоми (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні доза може бути збільшена до початкової терапевтичної – 1000 мг (по 500 мг 2 рази на добу). Дозу можна збільшувати з кроком 250 мг 2 рази на добу кожні два тижні залежно від клінічної відповіді. Максимальна добова доза – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). У складі комплексної терапії Дітям старше 6 років та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла менше 50 кг лікування слід розпочинати з добової дози 20 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). Зміна дози на 20 мг/кг маси тіла (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу) може здійснюватися кожні 2 тижні до досягнення добової дози, що рекомендується, - 60 мг/кг маси тіла (по 30 мг/кг маси тіла 2 рази в добу). При непереносимості добової дози, що рекомендується, можливе її зниження. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Лікар повинен призначити препарат у найбільш підходящій лікарській формі та дозуванні залежно від віку, маси тіла пацієнта та необхідної терапевтичної дози. У зв'язку з відсутністю потрібного дозування таблетки не призначені для лікування дітей вагою менше 25 кг, призначення дози менше 250 мг, а також для пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні. У цих випадках рекомендується розпочинати лікування з прийому препарату у формі розчину для прийому внутрішньо. Дітям із масою тіла понад 50 кг дозування здійснюється за схемою, наведеною для дорослих. Дорослим та підліткам (від 12 до 17 років) з масою тіла 50 кг і більше лікування слід розпочинати з добової дози 1000 мг, розділеної на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної – 3000 мг (по 1500 мг 2 рази на добу). Зміна дози на 500 мг 2 рази на день може здійснюватися кожні 2-4 тижні. Особливі групи пацієнтів Оскільки леветирацетам виводиться з організму нирками, при призначенні препарату пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку (65 років і старше) дозу слід коригувати залежно від величини КК, добову дозу підбирають індивідуально. КК (мл/хв) можна розрахувати, виходячи з концентрації креатиніну в сироватці (КС) (мг/дл). КК для чоловіків можна розрахувати за такою формулою: КК (мл/хв) = [140 - вік (роки)] х маса тіла (кг) / 72 х КС (мг/дл) КК для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення коефіцієнт 0,85. Потім КК коригується з урахуванням площі поверхні тіла (ППТ) за такою формулою: КК (мл/хв/1,73 м2) = КК (мл/хв) / ППТ об'єкта (м2) х 1,73 Таблиця 1. Режим дозування препарату у дорослих та підлітків з порушенням функції нирок, маса тіла яких понад 50 кг. Група КК (мл/хв/1,73 м2) Режим дозування Норма >80 Від 500 до 1500 мг двічі на добу Легка 50-79 Від 500 до 1000 мг двічі на добу Середній тяжкості 30-49 Від 250 до 750 мг 2 рази на добу Важка <30 Від 250 до 500 мг двічі на добу Термінальна стадія (пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі) - Від 500 до 1000 мг 1 раз на добу** * у перший день лікування рекомендується прийом навантажувальної дози 750 мг ** після завершення гемодіалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг. Дітям з нирковою недостатністю корекцію дози леветирацетаму слід проводити з урахуванням ступеня ниркової недостатності. Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) може бути оцінений на підставі визначення сироваткового креатиніну (мг/дл) для підлітків та дітей, використовуючи таку формулу (формулу Шварца): КК (мл/хв/1,73 м2) = Зростання (см) х ks/КС (мл/дл) ks=0,55 для дітей молодше 13 років та підлітків жіночої статі; ks=0,7 для підлітків чоловічої статі. Таблиця 2. Режим дозування препарату для дітей та підлітків з порушенням функції нирок, маса тіла яких менше 50 кг Група КК (мл/хв/1,73 м2) Режим дозування Діти старше 4 років та підлітки з масою тіла менше 50 кг Норма >80 10-30 мг/кг 2 рази на добу Легка 50-79 10-20 мг/кг 2 рази на добу Середній тяжкості 30-49 5-15 мг/кг 2 рази на добу Важка <30 5-10 мг/кг 2 рази на добу Термінальна стадія (пацієнти, що перебувають на гемодіалізі) - 10-20 мг/кг 1 раз на добу1,2 1 15 мг/кг рекомендована доза навантаження в перший день лікування 2 рекомендована підтримуюча доза після діалізу 5-10 мг/кг Порушення функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з декомпенсованим порушенням функції печінки та нирковою недостатністю зниження КК може не повною мірою відображати ступінь тяжкості ниркової недостатності. У разі при ККПередозуванняСимптоми: сонливість, ажитація, тривожність, агресія, гноблення свідомості, гноблення дихання, кома. Лікування: після гострого передозування необхідно викликати блювоту та промити шлунок з наступним призначенням активованого вугілля. Специфічного антидоту для леветирацетаму немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (ефективність діалізу для леветирацетаму становить 60%, для його первинного метаболіту – 74%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо потрібно припинити прийом препарату, то скасування лікування рекомендується здійснювати поступово, зменшуючи разову дозу на 500 мг кожні 2-4 тижні (у дорослих та підлітків вагою більше 50 кг). У дітей зниження дози не повинне перевищувати 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тижні. Супутні протиепілептичні лікарські препарати (під час переведення пацієнта на прийом леветирацетаму) бажано скасовувати поступово. Наявні відомості про застосування препарату у дітей не свідчать про будь-який його негативний вплив на розвиток та статеву зрілість. Однак віддалені наслідки на здатність дітей до навчання, їхній інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток та фертильність залишаються невідомими. Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. При порушенні функції нирок може знадобитися корекція дози. Ризик розвитку анорексії збільшується при одночасному застосуванні з топіраматом. У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів та спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів. Для дітей віком до 6 років рекомендованою лікарською формою є розчин для прийому внутрішньо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив леветирацетаму на здатність керувати транспортними засобами та механізмами спеціально не вивчався, однак, через різну індивідуальну чутливість до препарату з боку центральної нервової системи в період лікування необхідно утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. .Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кветіапін геміфумарат 115.13 мг, що відповідає вмісту кветіапіну 100 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза - 5.6 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 14 мг, лактози моногідрат - 28 мг, крохмаль кукурудзяний - 55.27 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 14 мг, магнію стеарат - 3.56 мг, 3,5 мг. кремнію діоксид колоїдний – 5.69 мг. Склад оболонки: ;опадрай жовтий 02B32696 - 8 мг (барвник заліза оксид жовтий (E172) - 0.25 мг, гіпромелоза 2910 (E464) - 5 мг, титану діоксид (E171) - 2.25 мг), макрогол. 15 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик). Виявляє більш високу спорідненість до серотонінових 5HT2-рецепторів, порівняно з допаміновими D1- та D2-рецепторами в головному мозку. Має також високу спорідненість до гістамінових та α1-рецепторів і менш виражених – до α2-рецепторів. Не має спорідненості до м-холінорецепторів та бензодіазепінових рецепторів. Кветіапін у дозі, що ефективно блокує допамінові D2-рецептори, викликає лише слабку каталепсію. Селективно зменшує активність мезолімбічних A10-допамінових нейронів порівняно з A9-нігростріатальними нейронами, залученими до моторної функції. Не викликає тривалого підвищення рівня пролактину. Відповідно до результатів позитронної емісійної томографії дія кветіапіну на серотонінові 5HT2- та допамінові D2-рецептори триває до 12 год.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре абсорбується із ШКТ. Прийом їжі не істотно впливає на біодоступність кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну має лінійний характер. Зв'язування із білками плазми становить близько 83%. Зазнає інтенсивного метаболізму. У дослідженнях in vitro встановлено, що ключовим ферментом метаболізму кветіапіну є CYP3A4. Основні метаболіти, що визначаються в плазмі крові, не мають вираженої фармакологічної активності. T1/2; становить близько 7 ч. Менш 5% кветіапіну виводиться в незміненому вигляді нирками або через кишечник. Приблизно 73% метаболітів виводиться нирками та 21% – через кишечник. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж спостерігається у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був приблизно менший на 25% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв/1.73 м2) та у пацієнтів з ураженням печінки (алкогольний цироз у стадії компенсації), але індивідуальні рівні кліренсу були в межах, відповідних здоровим людям.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняГострі та хронічні психози (в т.ч. шизофренія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кветіапіну.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації застосування можливе у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється кветіапін із грудним молоком. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. В експериментальних дослідженнях на тварин не було виявлено мутагенної та кластогенної дії кветіапіну. Не виявлено впливу кветіапіну на фертильність (зниження чоловічої фертильності, псевдобеременность, збільшення періоду між двома течками, збільшення прекоітального інтервалу та зменшення частоти наступу вагітності), проте не можна прямо переносити отримані дані на людину, т.к. існують специфічні відмінності у гормональному контролі репродукції.Побічна діяЗ боку ЦНС: головний біль, сонливість, запаморочення, тривога; рідко – ЗНС. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахікардія, артеріальна гіпертензія. З боку травної системи: ;запор, сухість у роті, диспепсія, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТ), біль у животі. З боку органів кровотворення: ; асимптоматична лейкопенія та/або нейтропенія; рідко – еозинофілія. З боку кістково-м'язової системи: ; міалгія. З боку дихальної системи: ; риніт. Дерматологічні реакції: ; шкірний висип, сухість шкіри. З боку органу слуху: біль у вусі. З боку сечостатевої системи: інфекції сечового тракту. Зі сторін обміну речовин: ;незначне підвищення вмісту холестерину та тригліцеридів у крові. З боку ендокринної системи: ;невелике дозозалежне оборотне зниження рівня гормонів щитовидної залози (зокрема загального та вільного Т4). Інші: ;астенія, біль у попереку, збільшення маси тіла, лихоманка, біль у грудній клітці.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з кетоконазолом, еритроміцином теоретично можливе підвищення концентрації кветіапіну в плазмі та розвиток побічних ефектів. При одночасному застосуванні з фенітоїном, карбамазепіном, барбітуратами, рифампіцином підвищується кліренс кветіапіну, зменшується його концентрація у плазмі крові. При одночасному застосуванні з тіорідазином можливе підвищення кліренсу кветіапіну.Спосіб застосування та дозиПри застосуванні у дорослих початкова доза становить 50 мг на добу, для пацієнтів похилого віку – 25 мг на добу. Потім дозу поступово збільшують за схемою. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості ефективна терапевтична доза може становити 150-750 мг на добу. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок початкова доза становить 25 мг на добу. Щоденне збільшення дози повинне становити 25-50 мг до досягнення оптимального ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та іншими станами, пов'язаними з ризиком артеріальної гіпотензії, особливо на початку лікування та у осіб похилого віку; при вказівках в анамнезі на напади судом. Кветіапін піддається активному метаболізму печінки. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Тому кветіапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки та нирок. З обережністю застосовують одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT (особливо в осіб похилого віку); з препаратами, що мають пригнічуючу дію на ЦНС, а також з етанолом; з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (зокрема з кетоконазолом, еритроміцином). При розвитку на фоні лікування ЗНС кветіапін слід відмінити та призначити відповідне лікування. При тривалому застосуванні існує можливість розвитку пізньої дискінезії. У таких випадках необхідно зменшити дозу кветіапіну або скасувати його. З обережністю застосовувати у комбінації з іншими препаратами, що впливають на діяльність ЦНС, а також з етанолом. В ;експериментальних дослідженнях ;при вивченні канцерогенності кветіапіну було відзначено збільшення частоти виникнення аденокарцином молочної залози у щурів (при дозах 20, 75 та 250 мг/кг/добу), що пов'язано з тривалою гіперпролактинемією. У чоловічих особин щурів (250 мг/кг/сут) і мишей (250 і 750 мг/кг/сут) відзначалося збільшення частоти виникнення доброякісних аденом з тиреоїдних фолікулярних клітин, що було з відомим, специфічним для гризунів механізмом збільшення печінкового кліренсу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Кветіапін може викликати сонливість, тому пацієнтам не рекомендується виконувати роботу, пов'язану з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій (в т.ч. керувати транспортними засобами).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кветіапін геміфумарат 230.27 мг, що відповідає вмісту кветіапіну 200 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 11.2 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат – 28 мг, лактози моногідрат – 56 мг, крохмаль кукурудзяний – 110.54 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 28 мг, магнію стеарат – 7,1 1 1 1 3 мг. кремнію діоксид колоїдний – 11.38 мг. Склад оболонки: опадрай білий 20A28735 – 12 мг (гіпролоза (E463) – 3.59 мг, гіпромелоза 2910 (E464) – 3.59 мг, титану діоксид (E171) – 3.51 мг, тальк – 1.31 мг. 15 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик). Виявляє більш високу спорідненість до серотонінових 5HT2-рецепторів, порівняно з допаміновими D1- та D2-рецепторами в головному мозку. Має також високу спорідненість до гістамінових та α1-рецепторів і менш виражених – до α2-рецепторів. Не має спорідненості до м-холінорецепторів та бензодіазепінових рецепторів. Кветіапін у дозі, що ефективно блокує допамінові D2-рецептори, викликає лише слабку каталепсію. Селективно зменшує активність мезолімбічних A10-допамінових нейронів порівняно з A9-нігростріатальними нейронами, залученими до моторної функції. Не викликає тривалого підвищення рівня пролактину. Відповідно до результатів позитронної емісійної томографії дія кветіапіну на серотонінові 5HT2- та допамінові D2-рецептори триває до 12 год.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре абсорбується із ШКТ. Прийом їжі не істотно впливає на біодоступність кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну має лінійний характер. Зв'язування із білками плазми становить близько 83%. Зазнає інтенсивного метаболізму. У дослідженнях in vitro встановлено, що ключовим ферментом метаболізму кветіапіну є CYP3A4. Основні метаболіти, що визначаються в плазмі крові, не мають вираженої фармакологічної активності. T1/2; становить близько 7 ч. Менш 5% кветіапіну виводиться в незміненому вигляді нирками або через кишечник. Приблизно 73% метаболітів виводиться нирками та 21% – через кишечник. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж спостерігається у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був приблизно менший на 25% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв/1.73 м2) та у пацієнтів з ураженням печінки (алкогольний цироз у стадії компенсації), але індивідуальні рівні кліренсу були в межах, відповідних здоровим людям.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняГострі та хронічні психози (в т.ч. шизофренія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кветіапіну.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації застосування можливе у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється кветіапін із грудним молоком. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. В експериментальних дослідженнях на тварин не було виявлено мутагенної та кластогенної дії кветіапіну. Не виявлено впливу кветіапіну на фертильність (зниження чоловічої фертильності, псевдобеременность, збільшення періоду між двома течками, збільшення прекоітального інтервалу та зменшення частоти наступу вагітності), проте не можна прямо переносити отримані дані на людину, т.к. існують специфічні відмінності у гормональному контролі репродукції.Побічна діяЗ боку ЦНС: головний біль, сонливість, запаморочення, тривога; рідко – ЗНС. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахікардія, артеріальна гіпертензія. З боку травної системи: ;запор, сухість у роті, диспепсія, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТ), біль у животі. З боку органів кровотворення: ; асимптоматична лейкопенія та/або нейтропенія; рідко – еозинофілія. З боку кістково-м'язової системи: ; міалгія. З боку дихальної системи: ; риніт. Дерматологічні реакції: ; шкірний висип, сухість шкіри. З боку органу слуху: біль у вусі. З боку сечостатевої системи: інфекції сечового тракту. Зі сторін обміну речовин: ;незначне підвищення вмісту холестерину та тригліцеридів у крові. З боку ендокринної системи: ;невелике дозозалежне оборотне зниження рівня гормонів щитовидної залози (зокрема загального та вільного Т4). Інші: ;астенія, біль у попереку, збільшення маси тіла, лихоманка, біль у грудній клітці.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з кетоконазолом, еритроміцином теоретично можливе підвищення концентрації кветіапіну в плазмі та розвиток побічних ефектів. При одночасному застосуванні з фенітоїном, карбамазепіном, барбітуратами, рифампіцином підвищується кліренс кветіапіну, зменшується його концентрація у плазмі крові. При одночасному застосуванні з тіорідазином можливе підвищення кліренсу кветіапіну.Спосіб застосування та дозиПри застосуванні у дорослих початкова доза становить 50 мг на добу, для пацієнтів похилого віку – 25 мг на добу. Потім дозу поступово збільшують за схемою. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості ефективна терапевтична доза може становити 150-750 мг на добу. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок початкова доза становить 25 мг на добу. Щоденне збільшення дози повинне становити 25-50 мг до досягнення оптимального ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та іншими станами, пов'язаними з ризиком артеріальної гіпотензії, особливо на початку лікування та у осіб похилого віку; при вказівках в анамнезі на напади судом. Кветіапін піддається активному метаболізму печінки. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Тому кветіапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки та нирок. З обережністю застосовують одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT (особливо в осіб похилого віку); з препаратами, що мають пригнічуючу дію на ЦНС, а також з етанолом; з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (зокрема з кетоконазолом, еритроміцином). При розвитку на фоні лікування ЗНС кветіапін слід відмінити та призначити відповідне лікування. При тривалому застосуванні існує можливість розвитку пізньої дискінезії. У таких випадках необхідно зменшити дозу кветіапіну або скасувати його. З обережністю застосовувати у комбінації з іншими препаратами, що впливають на діяльність ЦНС, а також з етанолом. В ;експериментальних дослідженнях ;при вивченні канцерогенності кветіапіну було відзначено збільшення частоти виникнення аденокарцином молочної залози у щурів (при дозах 20, 75 та 250 мг/кг/добу), що пов'язано з тривалою гіперпролактинемією. У чоловічих особин щурів (250 мг/кг/сут) і мишей (250 і 750 мг/кг/сут) відзначалося збільшення частоти виникнення доброякісних аденом з тиреоїдних фолікулярних клітин, що було з відомим, специфічним для гризунів механізмом збільшення печінкового кліренсу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Кветіапін може викликати сонливість, тому пацієнтам не рекомендується виконувати роботу, пов'язану з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій (в т.ч. керувати транспортними засобами).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кветіапін геміфумарат 28.78 мг, що відповідає вмісту кветіапіну 25 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза - 1.4 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат - 3.5 мг, лактози моногідрат - 7 мг, крохмаль кукурудзяний - 13.82 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 3.5 мг, магнію стеарат - 0.89 7 , 7 мг. кремнію діоксид колоїдний – 1.42 мг. Склад оболонки: опадрай рожевий 02B34304 - 2 мг (барвник заліза оксид червоний (E172) - 0.031 мг, барвник заліза оксид жовтий (E172) - 0.028 мг, гіпромелоза 2910 (E464) - 1.25 мг, 1,5 мг макрогол 400 - 0.125 мг, барвник сонячний захід сонця жовтий (E110) - 0.003 мг). 15 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик). Виявляє більш високу спорідненість до серотонінових 5HT2-рецепторів, порівняно з допаміновими D1- та D2-рецепторами в головному мозку. Має також високу спорідненість до гістамінових та α1-рецепторів і менш виражених – до α2-рецепторів. Не має спорідненості до м-холінорецепторів та бензодіазепінових рецепторів. Кветіапін у дозі, що ефективно блокує допамінові D2-рецептори, викликає лише слабку каталепсію. Селективно зменшує активність мезолімбічних A10-допамінових нейронів порівняно з A9-нігростріатальними нейронами, залученими до моторної функції. Не викликає тривалого підвищення рівня пролактину. Відповідно до результатів позитронної емісійної томографії дія кветіапіну на серотонінові 5HT2- та допамінові D2-рецептори триває до 12 год.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре абсорбується із ШКТ. Прийом їжі не істотно впливає на біодоступність кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну має лінійний характер. Зв'язування із білками плазми становить близько 83%. Зазнає інтенсивного метаболізму. У дослідженнях in vitro встановлено, що ключовим ферментом метаболізму кветіапіну є CYP3A4. Основні метаболіти, що визначаються в плазмі крові, не мають вираженої фармакологічної активності. T1/2; становить близько 7 ч. Менш 5% кветіапіну виводиться в незміненому вигляді нирками або через кишечник. Приблизно 73% метаболітів виводиться нирками та 21% – через кишечник. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж спостерігається у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був приблизно менший на 25% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв/1.73 м2) та у пацієнтів з ураженням печінки (алкогольний цироз у стадії компенсації), але індивідуальні рівні кліренсу були в межах, відповідних здоровим людям.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняГострі та хронічні психози (в т.ч. шизофренія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кветіапіну.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації застосування можливе у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється кветіапін із грудним молоком. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. В експериментальних дослідженнях на тварин не було виявлено мутагенної та кластогенної дії кветіапіну. Не виявлено впливу кветіапіну на фертильність (зниження чоловічої фертильності, псевдобеременность, збільшення періоду між двома течками, збільшення прекоітального інтервалу та зменшення частоти наступу вагітності), проте не можна прямо переносити отримані дані на людину, т.к. існують специфічні відмінності у гормональному контролі репродукції.Побічна діяЗ боку ЦНС: головний біль, сонливість, запаморочення, тривога; рідко – ЗНС. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахікардія, артеріальна гіпертензія. З боку травної системи: ;запор, сухість у роті, диспепсія, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТ), біль у животі. З боку органів кровотворення: ; асимптоматична лейкопенія та/або нейтропенія; рідко – еозинофілія. З боку кістково-м'язової системи: ; міалгія. З боку дихальної системи: ; риніт. Дерматологічні реакції: ; шкірний висип, сухість шкіри. З боку органу слуху: біль у вусі. З боку сечостатевої системи: інфекції сечового тракту. Зі сторін обміну речовин: ;незначне підвищення вмісту холестерину та тригліцеридів у крові. З боку ендокринної системи: ;невелике дозозалежне оборотне зниження рівня гормонів щитовидної залози (зокрема загального та вільного Т4). Інші: ;астенія, біль у попереку, збільшення маси тіла, лихоманка, біль у грудній клітці.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з кетоконазолом, еритроміцином теоретично можливе підвищення концентрації кветіапіну в плазмі та розвиток побічних ефектів. При одночасному застосуванні з фенітоїном, карбамазепіном, барбітуратами, рифампіцином підвищується кліренс кветіапіну, зменшується його концентрація у плазмі крові. При одночасному застосуванні з тіорідазином можливе підвищення кліренсу кветіапіну.Спосіб застосування та дозиПри застосуванні у дорослих початкова доза становить 50 мг на добу, для пацієнтів похилого віку – 25 мг на добу. Потім дозу поступово збільшують за схемою. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості ефективна терапевтична доза може становити 150-750 мг на добу. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок початкова доза становить 25 мг на добу. Щоденне збільшення дози повинне становити 25-50 мг до досягнення оптимального ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та іншими станами, пов'язаними з ризиком артеріальної гіпотензії, особливо на початку лікування та у осіб похилого віку; при вказівках в анамнезі на напади судом. Кветіапін піддається активному метаболізму печінки. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Тому кветіапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки та нирок. З обережністю застосовують одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT (особливо в осіб похилого віку); з препаратами, що мають пригнічуючу дію на ЦНС, а також з етанолом; з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (зокрема з кетоконазолом, еритроміцином). При розвитку на фоні лікування ЗНС кветіапін слід відмінити та призначити відповідне лікування. При тривалому застосуванні існує можливість розвитку пізньої дискінезії. У таких випадках необхідно зменшити дозу кветіапіну або скасувати його. З обережністю застосовувати у комбінації з іншими препаратами, що впливають на діяльність ЦНС, а також з етанолом. В ;експериментальних дослідженнях ;при вивченні канцерогенності кветіапіну було відзначено збільшення частоти виникнення аденокарцином молочної залози у щурів (при дозах 20, 75 та 250 мг/кг/добу), що пов'язано з тривалою гіперпролактинемією. У чоловічих особин щурів (250 мг/кг/сут) і мишей (250 і 750 мг/кг/сут) відзначалося збільшення частоти виникнення доброякісних аденом з тиреоїдних фолікулярних клітин, що було з відомим, специфічним для гризунів механізмом збільшення печінкового кліренсу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Кветіапін може викликати сонливість, тому пацієнтам не рекомендується виконувати роботу, пов'язану з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій (в т.ч. керувати транспортними засобами).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 200 мг Фасування: N12 Форма випуску: капс. Упакування: фл. Виробник: Білупо Завод-виробник: Білупо(Хорватія) Діюча речовина: Сульпірид.

Дозування: 50 мг Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упакування: фл. Виробник: Білупо Завод-виробник: Білупо(Хорватія) Действующее вещество: Сульпирид.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.